Видано з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси~України ФІЛАРЕТА
Переклад Патріарха ФІЛАРЕТА (Денисенка) за Біблією російською мовою, яка була перекладена єврейської та грецької мов у другій половині XIX століття (Синодальне видання Російського біблійного товариства.
Москва, 2002)
СТАРИЙ ЗАВІТ
ЗМІСТ
(Знаком * позначені книги неканонічні)
Скороч. К-сть глав
познач. у книзі
П’ятикнижжя Мойсея
Буття............................................................................. | (Бут.) | 50 | 5-58 |
Вихід............................................................................. | (Вих.) | 40 | 58-103 |
Левит............................................................................ | (Лев.) | 27 | 103-135 |
Числа............................................................................ | ... (Чис.) | 36 | 136-180 |
Втпрпяякпння............................................................... | (Втор.) | 34 | 180-220 |
Книгя Тгуга Няниня.................................................... | ... (Нав.) | 24 | 220-247 |
Книгя ру/у^’» Тяряїлтених............................................. | ... (Суд.) | 21 | 247-273 |
Ктптта Руфі.................................................................. | ... (Руф.) | 4 | 273-276 |
ТТертпя книгя H^prrm.................................................. | ... (1 Цар.) | 31 | 276-311 |
Друга книгя H^prrm.................................................... | ... (2 Цар.) | 24 | 311-340 |
Третя книгя Т1|ярггт.................................................... | ... (3 Цар.) | 22 | 340-374 |
Четаертя тсттигя H^prrm.............................................. | ... (4 Цар.) | 25 | 375-406 |
ТТерптя книгя Пяряттиппіиенпн................................... | .... (1 Пар.) | 29 | 406-435 |
Друга книгя Пяряттиппменпн..................................... | .... (2 Пар.) | 36 | 435-473 |
ТТертття книга РЦтфи.................................................... | ... (1 Езд.) | 10 | 473-483 |
Книга Нремії............................................................... | (Неєм.) | 13 | 483-498 |
Друга книга РЦтфи*.................................................... | ... (2 Езд.) | 9 | 498-513 |
Книга Тпкитя*............................................................ | ... (Тов.) | 14 | 513-523 |
Книга ТОдифі*............................................................. | (Юдиф.) | 16 | 523-537 |
Книга Р/фирі............................................................... | ... (Есф.) | 10 | 537-549 |
Книга Тшет................................................................... | ... (Іов.) | 42 | 549-574 |
Псалтир........................................................................ | ... (Пс) | 151 | 575-640 |
Книгя притч Спттпмпнптпіге......................................... | (Притч.) | 31 | 641-664 |
Книгя ИКК.7ТРЯІЯГ.ТЯ, яйо Прппгойдникя..................... | 12 | 665-672 | |
Книш пісні пісень Соломона..................................... | 8 | 672-676 | |
Книш премудрости Соломона*.................................. | 19 | 677-692 | |
Книгя премудрпг.ти Тпуг-я, г.иня Г!иря vnRnm*............ | ... (Сир.) | 51 | 692-731 |
Книгя нрпрпкя Тгяї..................................................... | ... (Іс.) | 66 | 732-783 |
Книгя ттрпрокя Р-рригії................................................. | ... (Єр.) | 52 | 783-841 |
Книгя нлятг Rppurii'...................................................... | (Плач.) | 5 | 841-845 |
ТТпг-ттяннет Р-рріиії*....................................................... | (Посл. Єр.) | 1 | 846-847 |
Книгя ттрпрпкя Чярууя*............................................. | ... (Вар.) | 5 | 848-852 |
Книгя ттрпрпкя Рлркиі'ття............................................ | ... (Єз.) | 48 | 853-904 |
Книгя ттрпрпкя Дяниїлтя............................................. | ... (Дан.) | 14 | 905-926 |
Книгя ттрпрпкя Оглї..................................................... | ... (Ос.) | 14 | 926-933 |
Книгя ттрпрпкя Тпїлш................................................... | (Іоїл.) | 3 | 933-936 |
Книгя ттрпрпкя Аіигпгя................................................. | .... (Ам.) | 9 | 936-942 |
Книгя ттрпрпкя Ату^і я................................................. | (Авд.) | 1 | 942-943 |
Книгя ттрпрпкя Тпни.................................................... | (Іона) | 4 | 943-944 |
Книгя ттрпрпкя Mhvph................................................ | (Мих.) | 7 | 945-949 |
Книгя ппрпкя Няуїмя.................................................. | (Наум.) | 3 | 949-951 |
Книгя ттрпрпкя Аннякумя........................................... | (Авв.) | 3 | 951-953 |
Книгя ттрпрпкя Гпфпнії.............................................. | ... (Соф.) | 3 | 953-955 |
Книгя ттрпрпкя Аггря................................................. | (Агг.) | 2 | 955-957 |
Книгя ттрпрпкя RflVflpii'............................................... | ... (Зах.) | 14 | 957-965 |
Книгя ттрпрпкя Мялятгії.............................................. | ... (Мал.) | 4 | 966-968 |
Перша книга Маккавейеька*..................................... | ... (1 Мак.) | 16 | 968-999 |
Друга книга Мяккянейг.т.кя*...................................... | ... (2 Мак.) | 15 | 999-1021 |
Третя книгя Мяккянейг.т.кя*...................................... | ... (3 Мак.) | 7 | 1021-1031 |
Третя книгя Ездри*.................................................... | ... (3 Езд.) | 16 | 1031-1056 |
Додатки: Покажчик старозавітних читань | 1057-1067 | ||
Про нумерацію псалмів і назви книг | 1068 | ||
Про книги канонічні та неканонічні | 1069-1070 | ||
Біблійний календар | 1071-1072 | ||
Карти-схеми | 1073-1078 |
ПЕРША КНИГА МОЙСЕЯ БУТТЯ
1 На початку створив Бог небо і землю.2 Земля ж була безвид-на і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою.
3 І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло. 4 І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви. s І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.
e І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.] 71 створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так. 8 І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий.
9 І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.] 10 І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре. 11 І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так. 12 І виростила земля зелень, траву, що сіє
Примітка. Слова у Старому Завіті, поставлені в дужках, запозичені з грецького перекладу 70-ти тлумачів (III ст. до P. X.); слова, надруковані курсивом, наведені для зрозумілості! і зв’язку мови. У паралельних місцях цифри при них, поставлені в дужках, указують сти-хи тексту, яких стосуються паралельні місця.
Глава 1. [1] Пс. 88, 12-13; 135, 5; 145, 6. Сир. 18, 1. Ін 1, 3. Діян. 14, 15. Євр. 11, 3. Одкр. 14, 7. [3] Пс. 32, 9. [6] Пс. 32, 6; 135, 5; 148, 4. Єр. 10, 12; 51, 15. [9] Пс. 32, 7; 135, 6.
насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре. 13 І був вечір, і був ранок: день третій.
14 І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній [для освітлення землі і] для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років;16 і нехай будуть вони світильниками на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І стало так. 18 І створив Бог два світила великі: світило більше - для управління днем, і світило менше - для управління ніччю, і зорі;17 і поставив їх Бог на тверді небесній, щоб світити на землю,
18 і управляти днем і ніччю, і відокремлювати світло від темряви. І побачив Бог, що це добре. 19 І був вечір, і був ранок: день четвертий.
20 І сказав Бог: нехай породить вода плазунів, душу живу; і птахи нехай полетять над землею, під твердю небесною. [І стало так.] 21 І створив Бог риб великих і всяку душу тва-рин-плазунів, яких породила вода, за родом їх, і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре. 22 І благословив їх Бог, промовивши: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і птахи нехай розмножуються на землі. 23 І був вечір, і був ранок: день п’ятий.
24 І сказав Бог: нехай родить земля душу живу за родом її, тварин і плазунів, і звірів земних за родом їх.
[14] Пс. 135, 7-9. [16] Втор. 4, 19. Єр. 31, 35. [18] Пс. 103, 19-20. [21] Іов. 40, 20. Пс. 103, 25. [22] Бут. 8, 17. [24] Іов. 12, 7. Сир. 16, 31.
І стало так. 11 створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її, і всіх плазунів земних за родом їх. І побачив Бог, що це добре.
28 І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі. 2 І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. 3 І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [і над усякою худобою, і над усією землею,] і над усякою твариною, що плазує по землі. 4 І сказав Бог: ось, Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, яке має плід, що сіє насіння; - вам це буде в їжу; 30 а всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому [плазуну,] на землі, в якому душа жива, дав Я всю зелень трав’яну в їжу. І стало так.
31 І побачив Бог усе, що Він створив, і ось, добре воно. І був вечір, і був ранок: день шостий.
'у Так були створені небо і земля " і все воїнство їх. 2 І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив.3 І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював.
4 Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо,
6 і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі, в але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі.7 І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою. 8 І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив. 9 І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла. 10 3 Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки.
11 Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото; 12 і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс. 13 Ім’я другої ріки Ги-хон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш. 14 Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат. 16 І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його. 18 І за-повів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, 17 а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш. 18 І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою.
19 Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй. 20 І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього.21 І навів Господь
Глава 2. [1] Іс. 45, 12. [2] Вих. 20, 11; 31, 17. Євр. 4, 4. [7] 1 Кор. 15, 45. [8] Бут. 4, 16. [9] Одкр. 2, 7; 22, 2. [11] Сир. 24, 27. [14] Дан.
10, 4. [17] Рим. 5, 12; 6, 23. [18] Еккл. 4, 8-9.
Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. 5 І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка. 6 І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого].7 Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю.81 були вони обоє наїі, Адам і дружина його, і не соромилися.
О Змій був хитрішим за всіх зві-рів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю? 2 І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти, 3 тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти. 4 І сказав змій жінці: ні, не вмрете, 6 але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.6 І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв. 7 І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.
8 І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю. 9 І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти? 10 Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався. 11 І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти? 12 Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв. 13 І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла.
14 І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого; 16 і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту9.
10 Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою.17 Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого;
18 терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; 19 у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся. 20 І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва10, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе.
21 І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.
22 І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева
життя, і не з’їв, і не став жити вічно.
23 І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий. 24 І вигнав Ада-ма, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя.
А Адам пізнав Єву, дружину
■ свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа. 2 І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом.
3 Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу, 4 і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його, 6 а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його. e І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє? 7 якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебя до себе, але ти пануй над ним. 8 І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його.
9 І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму? 10 І сказав [Господь]: що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі; 11 і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї; 12 коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі.131 сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести;14 ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця зем-
Глава 4. [4] Євр. 11, 4. [5] Притч. 15, 8. Іс.
1, 13. [6] Мф 20, 15. [7] Рим. 6, 16. [8] Гал. 5, 17. Прем. 10, 3. Мф 23, 35. 1 Ін 3, 12. Іуд. 1, 11. [9] Пс. 9, 13; 115, 6. [10] Євр. 12, 24. Одкр. 6, лі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене. 161 сказав йому Господь [Бог]: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомс-титься всемеро. І зробив Господь [Бог] Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його. 161 пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема.171 пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох.18 В Єноха народився Ірад [Гаїдад]; Ірад народив Мехіаеля |Ма-лелеїла]; Мехіаель народив Мафуса-ла; Мафусал народив Ламеха.19 І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла [Селла].
20 Ада народила Іавала: він був батьком тих, хто живе в наметах з отарами. 21 Ім’я брата його Іувал: він був батьком всіх, хто грає на гуслях і сопілках. 22 Цилла також народила Ту-валкаїна [Фовела], що був ковачем усякого знаряддя з міді і заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема. 23 І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ла-мехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі;24 якщо за Каїна відомстить-ся всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро.
261 пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн.
26 У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога].
С Ось родовід Адама: коли Бог J створив людину, за подобою Божою створив її, 2 чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх, і нарік їм ім’я: людина, в день створення їх. 11 Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф. 12 Днів Адама після народження ним Сифа було вісімсот [700] років, і породив він синів і дочок. 6 Усіх же днів життя Адамового було дев’ятсот тридцять років; і він помер.
в Сиф жив сто п’ять [205] років і породив Єноса. 7 Після народження Єноса Сиф жив вісімсот сім [707] років і породив синів і дочок.8 Усіх же днів Сифових було дев’ятсот дванадцять років; і він помер.
9 Єнос жив дев’яносто [190] років і породив Каїнана. 10 Після народження Каїнана Єнос жив вісімсот п’ятнадцять [715] років і породив синів і дочок.11 Усіх же днів Єноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер.
12 Каїнан жив сімдесят [170] років і породив Малелеїла. 13 Після народження Малелеїла Каїнан жив вісімсот сорок [740] років і породив синів і дочок. 14 Усіх же днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер.
15 Малелеїл жив шістдесят п’ять [165] років і родив Яреда. 10 Після народження Яреда Малелеїл жив вісімсот тридцять [730] років і породив синів і дочок. 17 Усіх же днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер.
18 Яред жив сто шістдесят два роки і породив Єноха. 19 Після народження Єноха Яред жив вісімсот років і породив синів і дочок. 20 Усіх же днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер.
21 Єнох жив шістдесят п’ять [165] років і породив Мафусала. 22 І ходив Єнох перед Богом, після народження Мафусала, триста [200] років і породив синів і дочок. 23 Усіх же днів Єноха було триста шістдесят п’ять років. 24 І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його.
26 Мафусал жив сто вісімдесят сім років і породив Ламеха. 26 Після народження Ламеха Мафусал жив сімсот вісімдесят два роки і породив синів і дочок. 27 Усіх же днів Мафусала було дев’ятсот шістдесят дев’ять років; і він помер.
28 Ламех жив сто вісімдесят два [188] роки і породив сина, 29 і дав йому йому ім’я: Ной, сказавши: він утішить нас у ділах наших й у праці рук наших при оброблянні землі, яку прокляв Господь [Бог]. 30 І жив Ламех після народження Ноя п’ятсот дев’яносто п’ять [565] років і породив синів і дочок. 31 Усіх же днів Ламеха було сімсот сімдесят сім [753] років; і він помер.
32 Ною було п’ятсот років і породив Ной [трьох синів]: Сима, Хама і Яфета.
/Г Коли люди почали примножу-ватися на землі і народилися у них дочки, 2 тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав. 3 І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років. 4 У той час були на землі велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди.
6 І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно; ® і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму. 71 сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів
Глава 6. [2] Втор. 14, 1. 1 Ін 3, 1. Мф 24, 38. [3] Діян. 7, 51. Гал. 5, 16. 1 Пет. З, 20. [5] Бут. 8, 21. Мф 15, 19. Мк 7, 21. [6] Чиє. 23, 19. 1 Цар. 15, 11.
небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх.
8 Ной же придбав благодать перед очима Господа [Бога].
9 Ось житіє Ноя: Ной був чоловіком праведним і непорочним у роді своєму; Ной ходив перед Богом. 10 Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета.11 Але земля розбестилася перед лицем Божим, і наповнилася земля злодіяннями. 12 І споглянув [Господь] Бог на землю, і ось, вона розбещена, тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі. 13 І сказав [Господь] Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось, Я знищу їх з землі.14 Зроби собі ковчег з дерева гофер; відділення зроби в ковчезі й обсмоли його смолою усередині і ззовні.151 зроби його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина його п’ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів.18 І зроби отвір у ковчезі, і в лікоть зведи його вгорі, і двері в ковчег зроби з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє [житло]. 17 І ось, Я наведу на землю потоп водний, щоб винищити всяку плоть, у якій є дух життя, під небесами; усе, що є на землі, позбудеться життя.18 Але з тобою Я укладу завіт Мій, і ввійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою. 19 Введи також у ковчег [з усякої худоби, і з усіх плазунів, і] з усіх тварин, і від усякої плоті по парі, щоб вони залишилися з тобою живими; чоловічої статі і жіночої нехай вони будуть. 20 3 [усіх] птахів за родом їх, і з [усієї] худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, з усіх по парі ввійдуть до тебе, щоб залишилися живими [з тобою, чоловічої статі і жіночої]. 21 Ти ж візьми собі всякої їжі, яку споживають, і збери до себе; і буде вона для тебе і для них споживою. 22 І зробив Ной усе: як повелів йому [Господь] Бог, так він і зробив.
П І сказав Господь [Бог] Ною: уві-' йди ти і вся сім’я твоя в ковчег, тому що тебе побачив Я праведним переді Мною в роді цьому; 2 і всякої худоби чистої візьми по семеро, чоловічої статі і жіночої, а з худоби нечистої по двоє, чоловічої статі і жіночої; 3 також і з птахів небесних [чистих] по сім, чоловічої статі і жіночої, [і з усіх птахів нечистих по двоє, чоловічої статі і жіночої,] щоб зберегти сім’я для всієї землі, 4 тому що через сім днів Я буду лити дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все, що існує, що Я створив, з лиця землі. 6 Ной зробив усе, що Господь [Бог] повелів йому.
® Ной же був шестисот років, коли потоп водний прийшов на землю.
7 І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним в ковчег від вод потопу. 8 І [з птахів чистих і з птахів нечистих, і] з худоби чистої і з худоби нечистої, [і зі звірів] і з усіх плазунів, що на землі 13 по парі, чоловічої статі і жіночої, ввійшли до Ноя в ковчег, як [Господь] Бог повелів Ною.
10 Через сім днів води потопу ринули на землю. 11 В шестисотий рік життя Ноя, у другий місяць, у сімнадцятий [27] день місяця, у цей день відкрилися усі джерела великої безодні, і вікна небесні розчинились; 12 і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей. 13 У цей самий день увійшов у ковчег Ной і Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і дружина Ноєва, і три дружини синів його з ними. 14 Вони, і всі звірі [землі] за родом їх, і всяка худоба за родом її, і всі плазуни, що плазують по землі,
за родом їх, і всі, що літають за родом їх, усі птахи, усі крилаті,14 і ввійшли до Ноя в ковчег по парі [чоловічої статі і жіночої] від усякої плоті, в якій є дух життя;18 і ті, що ввійшли [до Ноя в ковчег] чоловічої і жіночої статі, від усякої плоті ввійшли, як повелів йому [Господь] Бог. І зачинив Господь [Бог] за ним [ковчег].
17 І тривав на землі потоп сорок днів [і сорок ночей], і примножилася вода, і підняла ковчег, і він піднявся над землею; 18 вода ж посилювалася і дуже примножувалася на землі, і ковчег плавав по поверхні вод.
19 І піднялася вода на землі надзвичайно, так що покрилися усі високі гори, які є під усім небом;20 на п’ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і покрилися [усі високі] гори.
21 І позбулася життя всяка плоть, що рухається по землі, і птахи, і худоба, і звірі, і всі плазуни, що плазують по землі, і всі люди; 22 усе, що мало дихання духа життя в ніздрях своїх на суші, вмерло.23 Знищились усі істоти, що були на поверхні [усієї] землі; від людини до худоби, і плазунів, і птахів небесних, усі були знищені на землі, залишився тільки Ной і те, що було з ним в ковчезі. 24 Вода ж прибувала на землі сто п’ятдесят днів.
0 І згадав Бог цро Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про
всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі;
1 навів Бог вітер на землю, і води зупинилися. 2 І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба. 3 Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів. 4 І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських. s Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.
в Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега 7 і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води. 8 Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі, 9 але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег. 10 І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба
з ковчега. 11 Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі. 12 Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
13 Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі. 14 Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
151 сказав [Господь] Бог Ною:16 вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою;15 виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі.181 вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним;19 усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.
20 І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чис-
тої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику. 16 І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського - зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:17 надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.
Q І благословив Бог Ноя і синів ^ його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею]; 2 нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони; 3 все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе; 4 тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте;s Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її; 6 хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим; 7 ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.
8 І сказав Бог Ною і синам його з ним: 9 ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас, 10 і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними; 11 укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі. 12 І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди: 13 Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею. 14 І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі; 16 і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті. 16 І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі. 171 сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною и між усякою плоттю, що на землі.
18 Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана. 19 Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.
20 Ной почав обробляти землю і насадив виноградник; 21 і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.221 побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм. 18 Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого. 24 Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його, 26 і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. 26 Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому; 27 нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.
28 І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.29 Усіх же днів Ноє-вих було дев’ятсот п’ятдесят років,
і він помер.
1 А Ось родовід синів Ноєвих: Си-
ма, Хама і Яфета. Після потопу народилися в них діти.
2 Сини Яфета: Гомер, Магог, Ма-дай, Іаван, [Єлиса,] Фувал, Мешех і Фирас. 3 Сини Гомера: Аскеназ, Ри-фат і Фогарма. 4 Сини Іавана: Єли-са, Фарсис, Киттим і Доданим.6 Від цих населилися острови народів у землях їх, кожен за мовою своєю, за племенем своїм, у народах своїх.
8 Сини Хама: Хуш, Мицраїм, Фут і Ханаан. 7 Сини Хуніа: Сева, Хави-ла, Савта, Раама і Савтеха. Сини Раами: Шева і Дедан. 8 Хуш породив також Нимрода; цей став сильним на землі; 9 він був сильним звіроловом перед Господом [Богом], тому і говориться: сильний звіролов, як Нимрод, перед Господом [Богом]. 10 Царство його спочатку складали: Вавилон, Ерех, Аккад і Халне в землі Сеннаар. 11 3 цієї землі вийшов Ассур і побудував Ниневію, Рехо-воф-ир, Калах 12 і Ресен між Нине-вією і між Калахом; це місто велике. 13 Від Мицраїма пішли Лудим, Анамим, Легавим, Нафтухим,14 Пат-русим, Каслухим, звідки вийшли фи-листимляни, і Кафторим. 15 Від Ха-наана народилися: Сидон, первісток його, Хет, 18 Ієвусей, Аморрей, Гер-гесей,17 Евей, Аркей, Синей,18 Арва-дей, Цемарей і Химафей. Згодом племена ханаанські розсіялися, 19 і були межі хананеїв від Сидона до Герара до Гази, звідси до Содома, Гоморри, Адми і Цевоїма до Лаши. 20 Це сини Хамові, за племенами їх, за мовою їх, у землях їх, у народах їх.
21 Були діти й у Сима, батька всіх синів Єверових, старшого брата Яфе-тового. 22 Сини Сима: Єлам, Ассур, Арфаксад, Луд, Арам [і Каїнан].
23 Сини Арама: Уц, Хул, Гефер і Маш. 24 Арфаксад породив [Каїна-на, Каїнан породив] Салу, Сала по-
Глава 10. [1] Бут. 5, 32. [2] 1 Пар. 1, 5. [4] Чиє. 24, 24. Іс. 23, 1. [8] 1 Пар. 1, 10. Єр. 16,
16. [10] Ам. 6, 2. [14] Втор. 2, 23. [22] 1 Пар. 1, родив Євера. 26 У Євера народилося два сини; ім’я одному: Фалек, тому що в дні його земля була розділена; ім’я брата його: Іоктан. 28Іоктан породив Алмодада, Шал ефа, Хацар-мавефа, Ієраха, 27 Гадорама, У зала, Диклу, 28 Овалу, Авимаїла, Шеву,
29 Офира, Хавилу та Іовава. Усі ці сини Іоктана. 30 Поселення їх були від Меши до Сефара, гори східної.
31 Це сини Симові за племенами їх, за мовами їх, у землях їх, у народах їх. 32 Ось племена синів Ноєвих, за родоводом їх, у народах їх. Від них пішли народи на землі після потопу. 1 1 На всій землі була одна мова й один говір. 2 Рухаючись зі сходу, вони знайшли в землі Сеннаар рівнину й оселилися там. 3 І сказали одне одному: наробимо цегли і випалимо вогнем. І стала у них цегла замість каменю, а земляна смола замість вапна. 4 І сказали вони: збудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по лицю всієї землі.
6 І зійшов Господь подивитися місто і вежу, що будували сини людські.
8 І сказав Господь: ось, один народ, і одна у всіх мова; і ось що почали вони робити, і не відстануть вони від того, що задумали робити;7 зійдемо ж і змішаємо там мову їхню, так щоб один не розумів мови іншого. 8 І розсіяв їх Господь звідти по всій землі; і вони перестали будувати місто [і вежу]. 9 Тому дано йому ім’я: Вавилон, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь по всій землі.
10 Ось родовід Сима: Сим був ста років і породив Арфаксада, через два роки після потопу; 11 після народження Арфаксада Сим жив п’ятсот років і породив синів і дочок [і помер]. 12 Арфаксад жив тридцять п’ять [135] років і породив [Каїнана.
17. [25] 1 Пар. 1, 19. Бут. 11, 8. [ЗО] Чиє. 23, 7.
Глава 11. [4] Втор. 1, 28. [8] Втор. 32, 8. [10] 1 Пар. 1, 17.
Після нарождення Каїнана Арфак-сад жив триста тридцять років і породив синів і дочок і помер. Каїнан жив сто тридцять років, і породив] Салу. 13 Після нарождення Сали Арфаксад [Каїнан] жив чотириста три [330] роки і породив синів и дочок [і помер]. 14 Сала жив тридцять [130] років і породив Євера.19 Після народження Євера Сала жив чотириста три [330] роки і породив синів і дочок [і помер]. 16 Євер жив тридцять чотири [134] роки і породив Фалека. 20 Після народження Фалека Євер жив чотириста тридцять [370] років і породив синів і дочок [і помер]. 21 Фалек жив тридцять [130] років і породив Рагава.
19 Після народження Рагава Фалек жив двісті дев’ять років і породив синів і дочок [і помер]. 20 Рагав жив тридцять два [132] роки і породив Серуха.21 Після народження Серуха Рагав жив двісті сім років і породив синів і дочок [і помер]. 22 Серух жив тридцять [130] років і породив Нахора. 23 Після народження Нахо-ра Серух жив двісті років і породив синів і дочок [і помер].24 Нахор жив двадцять дев’ять [79] років і породив Фарру. 26 Після народження Фарри Нахор жив сто дев’ятнадцять [129] років і породив синів і дочок [і помер]. 26 Фарра жив сімдесят років і породив Аврама, Нахора й Арана.
27 Ось родовід Фарри: Фарра породив Аврама, Нахора й Арана. Аран породив Лота. 28 І вмер Аран за Фарри, батька свого, у землі народження свого, в Урі халдейському. 29 Аврам і Нахор взяли собі дружин; ім’я дружини Аврамової: Сара; ім’я дружини Нахорової: Милка, дочка Арана, батька Милки і батька Іски. 30 І Сара була неплідна і бездітна. 31 І взяв Фарра Аврама, сина свого, і Лота, сина Аранового, онука свого, і Сару, невістку свою, дружину Аврама, сина свого, і вийшов
з ними з Ура халдейського, щоб іти в землю Ханаанську; але, дійшовши до Харрана, вони зупинилися там.
32 І було днів життя Фарри [у Хар-ранській землі] двісті п’ять років, і вмер Фарра в Харрані.
Л'Л І сказав Господь Авраму: пі-
^ ди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі; 2 і Я спороджу від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти благословенням; 3 Я благословлю тих, що благословляють тебе, і тих, що лихословлять тебе, прокляну; і благословляться у тобі всі племена земні.
4 І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам був сімдесяти п’яти років, коли вийшов з Харрана. 6 І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і все майно, яке вони придбали, і всіх людей, яких вони мали в Харрані; і вийшли, щоб іти в землю Ханаанську; і прийшли в землю Ханаанську. ® І пройшов Аврам по землі цій [у довжину її] до місця Сихема, до діброви Море. У цій землі тоді [жили] хананеї. 7 І явився Господь Авраму і сказав [йому]: нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І зробив там [Аврам] жертовник Господу, Який явився йому.8 Звідти рушив він до гори, на схід від Вефиля; і поставив намет свій так, що від нього Вефиль був на захід, а Гай на схід; і зробив там жертовник Господу і закликав ім’я Господа [Який явився йому]. 9 І піднявся Аврам і продовжував йти на південь.
10 І був голод у тій землі. І прийшов Аврам у Єгипет, щоб пожити там, тому що посилився голод у землі тій. 11 Коли ж він наближався до Єгипту, то сказав Сарі, дружині своїй: ось, я знаю, що ти жінка, прекрасна на вигляд; 12 і коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: це дружина його; і вб’ють мене, а тебе залишать живою; 22 скажи ж, що ти моя сестра, щоб мені добре було заради тебе, і щоб жива була душа моя через тебе. 23 І було, коли прийшов Аврам у Єгипет, єгиптяни побачили, що вона жінка дуже красива;
16 побачили її і вельможі фараонові і похвалили її перед фараоном; і взята вона була до дому фараонового. 24 І Авраму добре було заради неї; і була у нього дрібна і велика худоба й осли, і раби і рабині, і мули і верблюди. 25 Але Господь уразив тяжкими ударами фараона і дім його за Сару, дружину Аврамову. 18 І покликав фараон Аврама і сказав: що це ти зробив зі мною? чому не сказав мені, що вона дружина твоя?
19 чому ти сказав: вона сестра моя? і я взяв було її собі за дружину. І тепер ось дружина твоя; візьми [її] і йди. 20 І дав фараон повеління про нього людям, і провели його, і дружину його, й усе, що в нього було, [і Лота з ним].
І 1 І піднявся Аврам з Єгипту, сам і дружина його, й усе, що в нього було, і Лот з ним, на південь. 2 І був Аврам дуже багатий на худобу, і срібло, і золото.3 І продовжував він переходи свої від півдня до Вефиля, до місця, де колись був намет його між Вефилем і між Гаєм,
4 до місця жертовника, який він зробив там спочатку; і там прикликав Аврам ім’я Господа.
61 у Лота, який ходив з Аврамом, також була дрібна і велика худоба і намети. 6 І не вміщала їх та земля, щоб жити разом, бо майно їхнє було таке велике, що вони не могли жити разом.7 І була суперечка між пастухами худоби Аврамової і між пастухами худоби Лотової; і хананеї і фе-резеї жили тоді в тій землі. 8 І сказав Аврам Лотові: нехай не буде розбрату між мною і тобою, і між пастухами моїми і пастухами твоїми, тому що ми родичі; 9 чи не вся земля перед тобою? відділись же від мене: якщо ти ліворуч, то я праворуч; а якщо ти праворуч, то я ліворуч.10 Лот звів очі свої і побачив усю околицю Йорданську, що вона, перш ніж знищив Господь Содом і Гоморру, вся до Сигора зрошувалася водою, як сад Господній, як земля Єгипетська;
11 і обрав собі Лот усю околицю Йорданську; і рушив Лот на схід. І відокремилися вони один від одного.12 Аврам став жити в землі Ханаанській; а Лот став жити у містах околиці і розкинув намети до Содома. 13 Жителі ж содомські були злі і грішні перед Господом.
14 І сказав Господь Авраму, після того як Лот відокремився від нього: зведи очі твої з місця, на якому ти тепер, подивися на північ і на південь, і на схід і на захід; 16 бо всю землю, що ти бачиш, Я дам тобі і нащадкам твоїм навіки, 16 і зроблю нащадків твоїх, як пісок земний; якщо хто може порахувати пісок земний, то і нащадки твої полічені будуть;
17 встань, пройди по землі цій у довжину й у ширину її, бо Я дам її тобі [і нащадкам твоїм назавжди].18 І зняв Аврам намет, і пішов, і оселився біля діброви Мамре, що в Хевроні; і зробив там жертовник Господу.
1 А І було у дні Амрафела, царя ^ ' Сеннаарського, Аріоха, царя Єлласарського, Кедорлаомера, царя Єламського, і Фидала, царя Гоїмсь-кого, 2 пішли вони війною проти Бе-
Єз. 28, 13. [13] Бут. 18, 20; 19, 13. Єз. 16, 49.
[15] Бут. 12, 7; 15, 18; 26, 4. Втор. 34, 4. [16] Бут. 32, 12. Втор. 10, 22. [18] Чиє. 13, 23.
Глава 14. [1] Бут. 10, 10; 11, 2. [2] Бут. 19, 22.
ри, царя Содомського, проти Бирши, царя Гоморрського, Шинава, царя Адми, Шемевера, царя Севоїмсько-го, і проти царя Бели, яка є Сигор. 3 Усі ці з’єдналися в долині Сиддим, де нині море Солоне. 4 Дванадцять років були вони в неволі у Кедорла-омера, а на тринадцятий рік обурилися. 6 В чотирнадцятому році прийшли Кедорлаомер і царі, що з ним, й уразили рефаїмів в Аштероф-Кар-наїмі, зузимів у Гамі, емимів у Шаве-Кириафаїмі, 0 і хорреїв у горі їх Сеї-рі, до Ел-Фарана, що біля пустелі.
7 І повернувшись звідти, вони прийшли до джерела Мишпат, що є Ка-дес, і завоювали всю країну амали-китян, і також аморреїв, що живуть у Хацацон-Фамарі. 8 І вийшли цар Содомський, цар Гоморрський, цар Адми, цар Севоїмський і цар Бели, яка є Сигор; і вступили в битву з ними в долині Сиддим, 9 з Кедорла-омером, царем Єламським, Фидалом, царем Гоїмським, Амрафелом, царем Сеннаарським, Аріохом, царем Єлласарським, - чотири царі проти п’яти. 10 В долині ж Сиддим було багато смоляних ям. І царі Содомський і Гоморрський, утікаючи, упали в них, а останні втекли в гори.
11 Переможці взяли все майно Содо-ма і Гоморри і весь запас їх і пішли.
12 І взяли Лота, племінника Авра-мового, який жив у Содомі, і майно його і пішли.
13 І прийшов один з тих, хто уцілів, і сповістив Аврама єврея, який жив тоді біля діброви Мамре, амор-реянина, брата Ешколу і брата Ане-ру, які були союзниками Аврамови-ми. 14 Аврам, почувши, що [Лот] родич його узятий у полон, озброїв рабів своїх, і народжених у домі його, триста вісімнадцять, і переслідував ворогів до Дана; 16 і, розділившись, напав на них уночі, сам і раби його, і подолав їх, і переслідував їх до Хови, що ліворуч від Дамаска; 16 і повернув усе майно і Лота, родича свого, і майно його повернув, також і жінок і народ.
17 Коли він повертався після поразки Кедорлаомера і царів, що були з ним, цар Содомський вийшов йому назустріч у долину Шаве, що нині долина царська;18 і Мелхиседек, цар Салимський, виніс хліб і вино, - він був священик Бога Всевишнього, —
19 і благословив його, і сказав: благословенний Аврам від Бога Всевишнього, Владики неба і землі;20 і благословенний Бог Всевишній, Який віддав ворогів твоїх у руки твої. [Аврам] дав йому десяту частину з усього. 21 І сказав цар Содомський Ав-раму: віддай мені людей, а майно візьми собі. 22 Але Аврам сказав цареві Содомському: піднімаю руку мою до Господа Бога Всевишнього, Владики неба і землі, 23 що навіть нитки і ременя від взуття не візьму
з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Аврама; 24 крім того, що з’їли слуги, і, крім частки, що належить людям, які ходили зі мною; Анер, Ешкол і Мамрій нехай візьмуть свою частку.
І С Після цих подій було слово Господнє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика.2 Аврам сказав: Владико Господи! що Ти даси мені? я залишаюся бездітним; розпорядник у домі моєму цей Єлиєзер із Дамаска.31 сказав Аврам: ось, Ти не дав мені нащадка, і ось, управитель мій спадкоємець мій. 4 І було слово Господа до нього, і сказано: не буде він твоїм спадкоємцем, але той, хто народиться з лона твого, буде твоїм спадкоємцем.61 вивів його геть і сказав [йому]: подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх. І сказав йому: стільки буде в тебе нащадків. 26 Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність.
7 І сказав йому: Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб дати тобі землю цю у володіння.
8 Він сказав: Владико Господи! З чого я довідаюсь, що я буду володіти нею? 9 Господь сказав йому: візьми Мені трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, горлицю і молодого голуба. 10 Він взяв усіх їх, розсік їх навпіл и поклав одну частину навпроти другої; тільки птахів не розсік.11 І налетіли на трупи хижі птахи; але Аврам відганяв їх.
12 Коли заходило сонце, міцний сон напав на Аврама, і ось, напав на нього жах і морок великий. 13 І сказав Господь Авраму: знай, що нащадки твої будуть мандрівниками в землі не своїй, і поневолять їх, і будуть гнітити їх чотириста років,14 але Я вчиню суд над народом, у якого вони будуть у неволі; після цього вони вийдуть [сюди] з великим майном, 16 а ти відійдеш до батьків твоїх у мирі і будеш похований у старості добрій; 16 у четвертому роді повернуться вони сюди: тому що міра беззаконь аморреїв досі ще не наповнилася. 17 Коли зайшло сонце і настала темрява, ось, дим, ніби з печі, і полум’я вогню пройшли між розсіченими тваринами. 18 В цей день уклав Господь завіт з Аврамом, сказавши: нащадкам твоїм даю Я землю цю, від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрату: 19 кене-їв, кенезеїв, кедмонеїв, 20 хеттеїв, ферезеїв, рефаїмів, 21 аморреїв, ха-нанеїв, [евеїв,] гергесеїв і евусеїв.
1 £1 Але Сара, дружина Аврамо-
ва, не народжувала йому. У неї була служниця, єгиптянка, на ім’я Агар. 2 І сказала Сара Авраму: ось,
Господь закрив утробу мою, щоб я не народжувала; увійди ж до служниці моєї: можливо, я буду мати дітей від неї. Аврам послухався слів Сари. 3 І взяла Сара, дружина Ав-рамова, служницю свою, єгиптянку Агар, після десяти років перебування Аврамового в землі Ханаанській, і дала її Авраму, чоловіку своєму, за дружину.4 Він увійшов до Агарі, і вона зачала. Побачивши ж, що зачала, вона стала зневажати господиню свою. 6 І сказала Сара Авраму: в образі моїй винен ти; я віддала служницю мою в надра твої; а вона, побачивши, що зачала, стала нехтувати мене; Господь нехай буде суддею між мною і між тобою. ® Аврам сказав Сарі: ось, служниця твоя у твоїх руках; роби з нею, що тобі завгодно. І Сара почала пригноблювати її, і вона втекла від неї. 27 І знайшов її ангел Господній біля джерела води в пустелі, біля джерела на дорозі до Сура.28 І сказав [їй ангел Господній]: Агар, служнице Сарина! звідки ти прийшла і куди йдеш? Вона сказала: я втікаю від лиця Сари, господині моєї. 9 Ангел Господній сказав їй: повернися до господині своєї і підкорися їй. 10 І сказав їй ангел Господній: примножуючи, примножу нащадків твоїх, так що не можна буде й перерахувати їх від безлічі. 11 І ще сказав їй ангел Господній: ось, ти вагітна, і народиш сина, і наречеш йому ім’я Ізмаїл, тому що почув Господь страждання твоє;
12 він буде між людьми, як дикий осел; руки його на всіх, і руки усіх на нього; жити буде він перед лицем усіх братів своїх. 13 І нарекла [Агар] Господа, Який говорив до неї, цим ім’ям: Ти Бог, що бачиш мене. Бо сказала вона: дійсно я бачила тут у слід Того, Хто бачить мене.
14 Тому джерело те називається: Беер-
4. Втор. 34, 4.
Глава 16. [14] Бут. 24, 62.
лахай-рої*. Воно знаходиться між Кадесом і між Баредом.
16 Агар народила Авраму сина; і дав [Аврам] ім’я синові своєму, що народився від Агарі: Ізмаїл.10 Аврам був вісімдесяти шести років, коли Агар народила Авраму Ізмаїла.
1 *7 Аврам був дев’яноста дев’я-
' ти років, і Господь явився Ав-рамові і сказав йому: Я Бог всемогутній; ходи переді Мною і будь непорочним; 2 і поставлю завіт Мій між Мною і тобою, і дуже, дуже розмножу тебе.
3 І упав Аврам на лице своє. Бог продовжував говорити з ним і сказав:
4 Я — ось завіт Мій з тобою: ти будеш отцем безлічі народів,6 і не будеш ти більше називатися Аврамом, але буде тобі ім’я: Авраам, тому що я зроблю тебе отцем безлічі народів; 8 і дуже, дуже розмножу тебе, і народжу від тебе народи, і царі вийдуть від тебе;
7 і поставлю завіт Мій між Мною і тобою і між нащадками твоїми після тебе в роди їх, завіт вічний в тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе; 8 і дам тобі і нащадкам твоїм після тебе землю, по якій ти мандруєш, усю землю Ханаансь-ку, у володіння вічне; і буду їм Богом. 9 І сказав Бог Авраамові: ти ж збережи завіт Мій, ти і нащадки твої після тебе в роди їх. 10 Цей є завіт Мій, який ви повинні зберігати між Мною і між вами і між нащадками твоїми після тебе [в роди їхні]: нехай буде у вас обрізана уся чоловіча стать; 11 обрізуйте крайню плоть вашу: і це буде знаменням завіту між Мною і вами. 12 Восьми днів від народження нехай буде обрізане у вас в роди ваші всяке немовля чоловічої статі, народжене у домі і куплене за срібло в якого-небудь інопле-мінника, який не від твого сімені. 13 Обов’язково нехай буде обрізаний народжений у домі твоєму і куплений за срібло твоє, і буде завіт Мій на тілі вашому завітом вічним.29 Не-обрізаний же чоловічої статі, який не обріже крайньої плоті своєї [у восьмий день], знищиться душа його з народу свого, тому що він порушив завіт Мій. 30 І сказав Бог Аврааму: Сару, дружину твою, не називай Са-рою, але нехай буде ім’я їй: Сарра;
18 Я благословлю її і дам тобі від неї сина; благословлю її, і народяться від неї народи, і царі народів народяться від неї. 31 І упав Авраам на лице своє, і розсміявся, і сказав сам у собі: невже від столітнього буде син? і Сарра, дев’яностолітня, невже народить?
18 І сказав Авраам Богові: о, хоч би Ізмаїл був живим перед лицем Твоїм! 19 Бог же сказав [Аврааму]: саме Сарра, дружина твоя, народить тобі сина, і ти наречеш йому ім’я: Ісаак; і укладу завіт Мій з ним завітом вічним [в тому, що Я буду Богом йому і] нащадкам його після нього. 20 І про Ізмаїла Я почув тебе: ось, Я благословлю його, і зроблю його плодовитим, і дуже, дуже розмножу; дванадцять князів народяться від нього; і Я породжу від нього великий народ.
21 Але завіт Мій укладу з Ісааком, якого народить тобі Сарра в цей самий час на наступний рік. 22 І Бог перестав говорити з Авраамом і відійшов від нього.
231 взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх народжених у домі своїм і всіх куплених за срібло своє, всіх чоловічої статі людей дому Авраамово-го; і обрізав крайню плоть їх у той самий день, як сказав йому Бог.24 Авраам був дев’яноста дев’яти років, коли була обрізана крайня плоть його.
26 А Ізмаїл, син його, був тринадцяти
Лев. 26, 12. [9] Діян. 7, 8. [10] Лев. 12, 3. Лк 2, 21. Ін 7, 22. [16] Гал. 4, 23. Іс. 51, 2. Мф 1, 6.
[17] Бут. 18, 12. Лк 1, 18. [19] Бут. 18, 10; 21, 1-2. Лк 1, 55. [20] Бут. 25, 13-16. [21] Рим. 9, 9.
років, коли була обрізана крайня плоть його. 26 У тот же самий день обрізані були Авраам і Ізмаїл, син його,27 і з ним обрізані були всі чоловічої статі дому його, народжені в домі і куплені за срібло в іноплемінників. 1 О І явився йому Господь біля ® діброви Мамре, коли він сидів при вході в намет [свій], під час спеки денної. 2 Він звів очі свої і глянув, і ось, три мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет [свій] і поклонився до землі, 3 і сказав: Владико! якщо я знайшов благовоління перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого;4 і принесуть трохи води, й омиють ноги ваші; і відпочинете під цим деревом,6 а я принесу хліба, і ви підкріпите серця ваші; потім підіть [у путь свою]; тому що ви йдете мимо раба вашого. Вони сказали: зроби так, як говориш. 61 поспішив Авраам в намет до Сарри і сказав [їй]: скоріше заміси три сати кращого борошна і зроби прісні хліби. 7 І побіг Авраам до стада, і взяв теля ніжне і гарне, і дав слузі, і той поспішив приготувати його. 8 І взяв олії і молока і теля приготоване, і поставив перед ними, а сам стояв біля них під деревом. І вони їли. 9 І сказали йому: де Сарра, дружина твоя? Він відповів: тут, у наметі. 10 І сказав один з них: Я знову буду в тебе у цей же час [у наступному році], і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала при вході в намет, позаду його. 11 Авраам же і Сарра були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сарри припинилося.12 Сарра внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий.13 І сказав Господь Аврааму: чому це [сама в собі] розсміялася Сарра, сказав-
Глава 18. [1] Бут. 13, 18; 17, 1. [2] Євр. 13,
2. [4] 1 Тим. 5, 10. [5] Пс. 103, 15. [6] 1 Цар. 28, 24. З Цар. 17, 13. [10] Бут. 17, 19; 21, 1-2. Рим. 9, 9. [11] Рим. 4, 19. Євр. 11, 11. [12] ши: “невже я дійсно можу народити, коли я постаріла”? 14 Чи є щось важке для Господа? У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і [буде] у Сарри син. 16 Сарра ж не зізналася, а сказала: я не сміялася. Тому що вона злякалася. Але Він сказав [їй]: ні, ти розсміялася. 16 І встали ті мужі і звідти вирушили до Со-дома [і Гоморри]; Авраам же пішов з ними, провести їх.
17 І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама [раба Мого], що хочу вчинити! 18 Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі,
19 тому що Я обрав його для того, щоб він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд; і здійснить Господь над Авраамом [усе], що сказав про нього. 20 І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий він, і гріх їх, дуже тяжкий він; 21 зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся.22 І повернули мужі звідти і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа. 23 І підійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим [і з праведником буде те саме, що з нечестивим]? 24 може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш [усього] місця цього ради п’ятдесятьох праведників, [якщо вони перебувають] у ньому? 26 не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб те саме було з праведником, що з нечестивим; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно? 26 Господь сказав: якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то Я
1 Пет. З, 6. [14] Єр. 32, 27. Зах. 8, 6. Мф 19, 26. [18] Бут. 12, 3; 22, 18. [19] Втор. 4, 9; 6,
7. [20] Бут. 19, 13. Єз. 16, 48. [21] Бут. 11, 5.
[25] Пс. 7, 9. Ін 5, 27. Діян. 17, 31.
заради них пощаджу [все місто й] усе місце це.32 Авраам сказав у відповідь: ось, я насмілився говорити Владиці, я, порох і попіл: 33 можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через недостачу п’яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: не винищу, якщо найду там сорок п’ять. 34 Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: можливо, знайдеться там сорок? Він сказав: не зроблю того і заради сорока. 35 І сказав Авраам: нехай не прогнівається Владика, що я буду говорити: може, знайдеться там тридцять? Він сказав: не зроблю, якщо знайдеться там тридцять. 31 Авраам сказав: ось, я зважився говорити Владиці: можливо, знайдеться там двадцять? Він сказав: не знищу ради двадцяти. 32 Авраам сказав: нехай не прогнівається Владика, що я скажу ще один раз: можливо, знайдеться там десять? Він сказав: не винищу заради десяти.
33 І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом; Авраам же повернувся у своє місто.
І Q І прийшли ті два ангели в ^ Содом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі 2 і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці.3 Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли. 4 Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок 6 і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх. ® Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері,
7 і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла; 8 ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічого, тому що вони прийшли під дах дому мого. 9 Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері.
10 Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули;11 а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу. 12 Сказали мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх виведи із цього місця, 13 тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його. 14 І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, які брали за себе дочок його, і сказав: встаньте, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує.
16 Коли зійшла зоря, ангели почали прискорювати Лота, говорячи: встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за беззаконня міста. 16 І оскільки він барився, то мужі ті [ангели], з милости до нього Господньої, взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його і поставили його за містом. 17 Коли ж вивели їх геть, то один з них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути. 18 Але Лот сказав їм: ні, Владико!19 ось, раб Твій знайшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер; 20 ось, ближче тікати у це місто, воно ж мале; побіжу я туди, — воно ж мале; і збережеться життя моє [заради Тебе]. 21 І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це: не знищу місто, про яке ти говориш; 36 поспішай, спасайся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Си-гор. 37 Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор.
24 І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба, 38 і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі. 28 Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом.
271 встав Авраам рано-вранці [і пішов] на місце, де стояв перед лицем Господа, 28 і подивився на Содом і Гоморру і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з землі, як дим із печі.29 І було, коли Бог винищував [усі] міста околиці цієї, згадав Бог про Авраама і вислав Лота із середовища знищення, коли нищив міста, в яких жив Лот.
30 І вийшов Лот із Сигора і став жити в горі, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Сигорі.
І жив у печері, і з ним дві дочки його. 31 І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка ввійшла б до нас за звичаєм усієї землі; 32 отже, напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.
33 І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і спала з батьком своїм [у ту ніч]; а він не знав, коли вона лягла і коли встала. 34 На другий день старша сказала молодшій: ось, я спала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, спи з ним, і відродимо від батька нашого плем’я. 35 І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і ввійшла молодша і спала з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала. 36 І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого,37 і народила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав [говорячи: він від батька мого]. Він батько моавитян донині. 38 І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Аммі [говорячи: він син роду мого]. Він батько аммонитян донині.
ОЛ Авраам піднявся звідти на південь і оселився між Каде-сом і між Суром; і був тимчасово в Герарі. 2 І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. [Тому що він боявся сказати, що це дружина його, щоб жителі міста того не вбили його за неї.] І послав Авиме-лех, цар Герарський, і взяв Сарру. 3 І прийшов Бог до Авимелеха вночі уві сні і сказав йому: ось, ти вмреш за жінку, яку ти взяв, тому що вона має чоловіка. 4Авимелех же не доторкався до неї і сказав: Владико! невже ти погубиш [того, хто не знав цього] і невинний народ? 6 Чи не сам він сказав мені: вона сестра моя? І вона сама сказала: він брат мій. Я зробив це у простоті серця мого й у чистоті рук моїх. 6 І сказав йому Бог уві сні: і Я знаю, що ти зробив це у простоті серця твого, і стримав тебе від гріха переді Мною, тому і не допустив тебе доторкнутися до неї; 7 тепер же по-
Глава 20. [1] Бут. 12, 9; 13, 18. Євр. 11, 9.
[2] Бут. 12, 13; 26, 1, 9. [3] Пс. 104, 14. [4] Бут. 18, 25. [5] Пс. 25, 6. [7] Пс. 104, 15. Бут.
23, 6. Іов. 42, 8.
верни дружину чоловікові, бо він пророк і помолиться за тебе, і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти й усі твої. 8 І встав Авимелех рано-вранці і покликав усіх рабів своїх, і переказав усі слова ці у вуха їхні; і люди ці [усі] дуже злякалися. 39 І покликав Авимелех Авраама і сказав йому: що ти з нами зробив? чим згрішив я проти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? Ти зробив зі мною діла, які не роблять.
10 І сказав Авимелех Аврааму: що ти мав на увазі, коли чинив цю справу?
11 Авраам сказав: я подумав, що немає на місці цьому страху Божого, й уб’ють мене за дружину мою; 12 та вона і насправді сестра мені: вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї; і стала моєю дружиною;
13 коли Бог повів мене подорожувати з дому батька мого, то я сказав їй: зроби зі мною цю милість, у яке не прийдемо ми місце, скрізь говори про мене: це брат мій.14 І взяв Авимелех [срібла тисячу сиклів і] дрібної та великої худоби, і рабів і рабинь, і дав Аврааму; і повернув йому Сарру, дружину його.15 І сказав Авимелех [Аврааму]: ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі завгодно.161 Саррі сказав: ось, я дав братові твоєму тисячу сиклів срібла; ось, це тобі покривало для очей перед усіма, хто з тобою, і перед усіма ти виправдана. 17 І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авимелеха, і дружину його, і рабинь його, і вони стали народжувати;18 бо закрив Господь усяку утробу в домі Авимелеха за Сарру, дружину Ав-раамову.
^1 І споглянув Господь на Сар-
■“ -*■ ру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив.2 Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог;
3 і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого народила йому Сарра, Ісаак; 4 і обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог.6 Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його. ® І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється. 7 І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старості його я народила сина. 8 Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.
9 І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхаєтся [над її сином, Ісааком ], 40 і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком. 41 І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла]. 12 Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сім’я;
13 і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сім’я твоє.
14 Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклавши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії; 16 і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем 16 і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала; 17 і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться;42 встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ. 43 І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока. 20 І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука.
21 Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.
22 І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би; 23 і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скривдиш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш. 24 І сказав Авраам: я клянуся. 261 Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові.
28 Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині. 271 взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз. 28 І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо. 29 Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [з отари овець], яких ти поставив окремо? 30 [Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь.31 Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися 32 й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Аху-заф, нареченопровідник його, і] Фи-хол, воєначальник його, і повернулися в землю Филистимську.33 І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога нічного.34 І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.
00 І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я. 2 Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі. 3 Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог. 4 На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку.61 сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося,
1 повернемося до вас. e І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом.71 почав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення? 8 Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.
9 І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров.
10 І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого.11 Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я. 12 Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене. 13 І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого. 14 І нарік Авраам ім’я
33. Нав. 15, 28; 19, 2. [33] Бут. 13, 4. Іс. 57, 15.
Глава 22. [1] Євр. 11, 17.
місцю тому: Єгова-іре*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться. 44 І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба 16 і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,] 45 то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сім’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сім’я твоє містами ворогів своїх;
18 і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого. 19 І повернувся Авраам до слуг своїх, і встали і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії.
20 Після цих подій Авраама сповістили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів:
21 Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового,
22 Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла; 23 від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамо-вому; 24 і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Га-хама, Тахаша і Мааху.
'у О Життя Сарриного було сто двадцять сім років: ось роки життя Сарриного; 2 і померла Сарра у Кириаф-Арбі, [який у долині,] що нині Хеврон, у землі Ханаанській.
І прийшов Авраам ридати за Сар-рою й оплакувати її. 3 І відійшов Авраам від померлої своєї, і говорив до синів Хетових, і сказав: 4 я у вас подорожній і поселенець; дайте мені у власність місце для гробу між вами, щоб мені померлу мою поховати від очей моїх. 6 Сини Хета відповіли Аврааму і сказали йому:8 послухай нас, господарю наш; ти князь
Божий посеред нас; у кращому з наших погребальних місць поховай померлу твою; ніхто з нас не відмовить тобі в погребальному місці, для поховання [в ньому] померлої твоєї.
7 Авраам встав і поклонився народу землі тієї, синам Хетовим; 8 і говорив до них [Авраам] і сказав: якщо ви згодні, щоб я поховав померлу мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохарового,
9 щоб він віддав мені печеру Махпе-лу, що у нього на кінці поля його, щоб за задовільну ціну віддав її мені посеред вас, у власність для поховання. 10 Ефрон же сидів серед синів Хетових; і відповів Ефрон хеттея-нин Аврааму, щоб чули сини Хета, і всі, що входили у ворота міста його, і сказав:11 ні, господарю мій, послухай мене: я даю тобі поле і печеру, що на ньому, даю тобі, перед очима синів народу мого дарую тобі її, поховай померлу твою. 12 Авраам поклонився народу землі тієї 13 і промовив до Ефрона, щоб чув [увесь] народ землі тієї, і сказав: якщо послухаєш, я даю тобі за поле срібло; візьми у мене, і я поховаю там померлу мою. 14 Ефрон відповів Аврааму і сказав йому: 16 господарю мій! послухай мене: земля коштує чотириста сиклів срібла; для мене і для тебе що це? поховай померлу твою. 16 Авраам вислухав Ефрона; і відважив Авраам Ефрону срібла, скільки він оголосив так, щоб чули сини Хетові, чотириста сиклів срібла, яке ходить серед купців. 17 І стало поле Ефронове, що при Махпелі, навпроти Мамре, поле і печера, що на ньому, і всі дерева, що на полі, в усіх межах його,46 володінням Авраамо-вим перед очима синів Хета, усіх, що входять у ворота міста його.
19 Після цього Авраам поховав Сарру, дружину свою, у печері поля
в Махпелі, навпроти Мамре, що нині Хеврон, у землі Ханаанській. 20 Так дістались Аврааму від синів Хето-вих поле і печера, що на ньому, у власність для поховання.
'У А Авраам був уже старий і в літах похилих. Господь благословив Авраама усім. 2 І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: поклади руку твою під стегно моє 3 і клянися мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму [Ісааку] дружини з дочок хананеїв, серед яких я живу, 4 але підеш у землю мою, на батьківщину мою [і до племені мого], і візьмеш [звідти] дружину синові моєму Ісааку.6 Раб сказав йому: можливо, не захоче жінка йти зі мною в цю землю, чи повинен я повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов? в Авраам сказав йому: бережися, не повертай сина мого туди; 7 Господь, Бог неба [і Бог землі], Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив мені і Який клявся мені, говорячи: [тобі і] нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму [Ісааку] звідти; 8 якщо ж не захоче жінка йти з тобою [у землю цю], ти будеш вільний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди. 9 І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому. 10 І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також різні скарби господаря його. Він встав і пішов у Месопотамію, в місто Нахо-ра, 11 і зупинив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, у той час, коли виходять жінки брати [воду],12 і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! пошли u сьо-
Глава 24. [1] Бут. 21, 5. [2] Бут. 47, 29. [3] Бут. 27, 46. [7] Бут. 12, 7; 13, 15; 15, 18;
годні назустріч мені і вчини милість з господарем моїм Авраамом; 13 ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду; 14 і дівчина, якій я скажу: нахили глечик твій, я нап’юся, і яка скаже [мені]: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, [поки не нап’ються,] - ось та, яку Ти призначив рабу Твоєму Ісааку; і з того довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм [Авраамом]. 16 Ще не перестав він говорити [у розумі своєму], і ось, вийшла Ревекка, яка народилася від Вафуїла, сина Милки, дружини На-хора, брата Авраамового, і глечик її на плечі її; 18 дівчина була прекрасна на вигляд, діва, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору. 17 І побіг раб назустріч їй і сказав: дай мені напитися трохи із глечика твого. 18 Вона сказала: пий, господарю мій. І негайно спустила глечик свій на руку свою і напоїла його. 19 І, коли напоїла його, сказала: я наберу води також і для верблюдів твоїх, доки не нап’ються [усі]. 20 І негайно вилила воду із глечика свого в поїлку і побігла знову до колодязя почерпнути [води], і набрала для усіх верблюдів його. 21 Чоловік той дивився на неї зі здивуванням у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Господь путь його, чи ні.22 Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півсикля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять сиклів золота; 23 [і запитав її] і сказав: чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати? 24 Вона сказала йому: я дочка Вафуїла, сина Милки, якого вона народила Нахору. 26 І ще сказала йому: у нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі. 26 І схилився чоловік той і поклонився Господу,
27 і сказав: благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, Який не залишив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Господь прямою дорогою привів мене до дому брата господаря мого. 28 Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своїй. 29 У Ревекки був брат, на ім’я Лаван. Лаван вибіг до тієї людини, до джерела. 30 І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і почув слова Ревекки, сестри своєї, яка говорила: так говорив зі мною той чоловік, - то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела;
31 і сказав [йому]: ввійди, благословенний Господом; чому ти стоїш ззовні? я приготував дім і місце для верблюдів. 32 І ввійшов чоловік. Лаваш розсідлав верблюдів і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги йому і людям, які були з ним;
33 і запропонована була йому їжа; але він сказав: не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказали: говори. 34 Він сказав: я раб Авраамів;
35 Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, срібло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ослів; 47 Сарра, дружина господаря мого, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього; 37 і взяв з мене клятву господар мій, сказавши: не бери дружини синові моєму з дочок хананеїв, у землі яких я живу, 38 а піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш [звідти] дружину синові моєму. 39 Я сказав господарю моєму: можливо, не піде жінка зі мною. 40 Він сказав мені: Господь [Бог], перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і благовлаштує путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого; 41 тоді будеш ти вільним від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клятви моєї. 42 І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! Якщо Ти бла-говлаштуєш путь, яку я звершую, 43 то ось, я стою біля джерела води, [і дочки жителів міста виходять черпати воду,] і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: дай мені напитися трохи з глечика твого, 44 і яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, ось дружина, яку Господь призначив синові господаря мого [рабу Своєму Ісааку; і з цього дізнаюсь я, що Ти чиниш милість господарю моєму Аврааму]. 46 Ще не перестав я говорити в розумі моєму, і ось, вийшла Ревекка, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула [води]; і я сказав їй: напої мене.46 Вона негайно спустила з себе глечик свій [на руку свою] і сказала: пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів [моїх] вона напоїла.47 Я запитав її і сказав: чия ти дочка? [скажи мені]. Вона сказала: дочка Вафуїла, сина Нахорового, якого народила йому Милка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її.481 схилився я і поклонився Господу, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Який прямою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.
49 І нині скажіть мені: чи маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму чи ні? скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч.
50 І відповіли Лаван і Вафуїл і сказали: від Господа прийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі всупереч ні поганого, ні доброго; 61 ось Ревекка перед тобою; візьми [її] і піди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Господь. 62 Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Господу до землі. 63 І вийняв раб срібні
Бут. 24, 12.
і золоті речі й одяг і дав Ревецці; також і братові її і матері її дав багаті подарунки. 48 І їли і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: відпустіть мене [і я піду] до господаря мого. 49 Але брат її і мати її сказали: нехай побуде з нами дівчина днів хоч десять, потім підеш.
66 Він сказав їм: не затримуйте мене, тому що Господь благовлаштував путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого. 67 Вони сказали: покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже. 68 І покликали Ревекку і сказали їй: чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: піду. 69 І відпустили Ревекку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його. 80 І благословили Ревекку і сказали їй: сестро наша! нехай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володіють нащадки твої оселями ворогів твоїх!81 І встала Ревекка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ревекку і пішов.82 А Ісаак прийшов
з Беер-лахай-рої, бо жив він у землі полуденній. 83 Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати, і звів очі свої, і побачив: ось, йдуть верблюди. 84 Ревекка глянула, і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда. 6S І сказала рабові: хто ця людина, яка йде по полю назустріч нам? Раб сказав: це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася.66 Раб же розповів Ісааку усе, що зробив. 87 І ввів її Ісаак у шатро Сарри, матері своєї, і взяв Ревекку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Ісаак у печалі за [Сар-рою,] матір’ю своєю.
ОС І взяв Авраам ще дружину, на ім’я Хеттура. 2 Вона народила йому Зимрана, Іокшана, Ме-дана, Мадіана, Ішбака і Шуаха.3 Іок-шан породив Шеву, [Фемана] і Деда-на. Сини Дедана були: [Рагуїл, Нав-деїл,] Ашурим, Летушим і Леюмим.
4 Сини Мадіана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Усі ці - сини Хет-тури. s І віддав Авраам усе, що було в нього, Ісааку [синові своєму], 8 а синам наложниць, які були у Авраама, дав Авраам подарунки і відіслав їх від Ісаака, сина свого, ще за життя свого, на схід, у землю східну.7 Днів життя Авраамового, які він прожив, було сто сімдесят п’ять років; 8 і упокоївся Авраам, і помер у старості добрій, старий і насичений [життям], і приєднався до народу свого. 9 І поховали його Ісаак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпеле, на полі Ефрона, сина Цохара, хеттеянина, що напроти Мамре, 10 на полі [і в печері], які Авраам придбав від синів Хетових. Там поховані Авраам і Сарра, дружина його. 11 Після смерти Авраама Бог благословив Ісаака, сина його. Ісаак жив при Беер-лахай-рої. 12 Ось родовід Ізмаїла, сина Авраамового, якого народила Аврааму Агар єгиптянка, служниця Саррина;
13 і ось імена синів Ізмаїлових, імена їх за родоводом їх: первісток Ізмаї-лів Наваїоф, за ним Кедар, Адбеєл, Мивсам, 14 Мишма, Дума, Масса, 16 Хадад, Фема, Ієтур, Нафиш і Кед-ма. 16 Ці є сини Ізмаїлові, і це імена їхні, у селищах їхніх, у кочовищах їхніх. Це дванадцять князів племен їхніх. 17 Років же життя Ізмаїлового було сто тридцять сім років; і упокоївся він, і помер, і приєднався до народу свого. 18 Вони жили від Ха-вили до Сура, що перед Єгиптом, як ідеш до Ассирії. Вони оселилися перед лицем усіх братів своїх.
19 Ось родовід Ісаака, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака.
20 Ісаак був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку, дочку Вафуїла арамеянина з Месопотамії, сестру Давана арамеянина. 21 І молився Ісаак Господу за [Ревекку] дружину свою, тому що вона була неплідна; і Господь почув його, і зачала Ревекка, дружина його. 22 Сини в утробі її почали битися, і вона сказала: якщо так буде, то для чого мені це? І пішла запитати Господа.
23 Господь сказав їй: два племені в утробі твоїй, і два різних народи вийдуть з утроби твоєї; один народ стане сильнішим за інший, і більший буде служити меншому.50 І настав час народити їй: і ось близнюки в утробі її. 26 Першим вийшов червоний, весь, як шкіра, кошлатий; і нарекли йому ім’я Ісав. 28 Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п’яту Ісава; і наречено йому ім’я Яків. Ісаак же був шістдесяти років, коли вони народилися [від Ревекки].
27 Діти виросли, і став Ісав людиною вправною у звіроловстві, людиною полів; а Яків людиною лагідною, що живе у наметах. 28 Ісаак любив Ісава, тому що здобич його була за смаком його, а Ревекка любила Якова.29 І зварив Яків страву; а Ісав прийшов з поля втомленим.
30 І сказав Ісав Якову: дай мені поїсти червоного, червоного цього, тому що я втомився. Від цього дано йому прізвисько: Єдом. 31 Але Яків сказав [Ісаву]: продай мені зараз же своє первородство.32 Ісав сказав: ось, я вмираю, що мені з цього перво-родства? 33 Яків сказав [йому]: поклянися мені зараз же. Він поклявся йому, і продав [Ісав] первородство своє Якову. 34 І дав Яків Ісаву хліби і страви із сочевиці; і він їв і пив, і встав і пішов; і зневажив Ісав первородство.
ОіС Був голод у землі, більший за колишній голод, що був у дні Авраама; і пішов Ісаак до Ави-мелеха, царя Филистимського, у Герар. 2 Господь явився йому і сказав: не ходи в Єгипет; живи в землі, про яку Я скажу тобі, 3 подорожуй по цій землі, і Я буду з тобою і благословлю тебе, бо тобі і нащадкам твоїм дам усі землі ці і виконаю клятву [Мою], якою Я клявся Аврааму, батькові твоєму;4 примножу нащадків твоїх, як зірки небесні, і дам нащадкам твоїм усі землі ці; благословляться в сімені твоєму всі народи земні, 6 за те, що Авраам [батько твій] послухався голосу Мого і виконував, що Мною заповідало було виконувати: повеління Мої, постанови Мої і закони Мої. в Ісаак оселився в Герарі. 7 Жителі місця того запитали про [Ревекку] дружину його, і він сказав: це сестра моя; тому що боявся сказати: дружина моя, щоб не вбили мене, думав він, жителі місця цього, за Ревекку, тому що вона прекрасна на вигляд. 8 Але коли вже багато часу він там прожив, Авимелех, цар Филистимський, подивившись у вікно, побачив, що Іса-ак грається з Ревеккою, дружиною своєю. 9 І покликав Авимелех Іса-ака і сказав: ось, це дружина твоя; як же ти сказав: вона сестра моя? Ісаак сказав йому: тому що я думав, не вмерти б мені заради неї. 10 Але Авимелех сказав [йому]: навіщо ти зробив це з нами? ледве один з народу [мого] не з’єднався з дружиною твоєю, і ти ввів би нас у гріх.
11 І дав Авимелех повеління всьому народові, сказавши: хто доторкнеться до цього чоловіка і до дружини його, той відданий буде на смерть.
12 І посіяв Ісаак на землі тій і одержав у той рік ячменю у стократ: так благословив його Господь. 13 І став великим чоловік цей і звеличувався більше і більше до того, що став дуже великим. 14 У нього були стада дрібної і отари великої худоби і безліч орних земель, і филистимляни почали заздрити йому. 16 І всі колодязі, що їх викопали раби батька його за життя батька його Авраама, филистимляни завалили і засипали землею. 16 І Авимелех сказав Ісааку: відійди від нас, бо ти зробився набагато сильнішим за нас. 17 І Ісаак відійшов звідти, і розташувався наметами в долині Герарській, і оселився там. 18 І знову викопав Ісаак колодязі води, що були викопані у дні Авраама, батька його, і які завалили филистимляни після смер-ти Авраама [батька його]; і назвав їх тими ж іменами, якими назвав їх [Авраам,] батько його. 19 І копали раби Ісаакові в долині [Герарській] і знайшли там колодязь води живої.
20 І сперечалися пастухи герарські з пастухами Ісаака, говорячи: наша вода. І він нарік колодязю ім’я: Есек, тому що сперечалися з ним.21 [Коли рушив звідти Ісаак,] викопали інший колодязь; сперечалися також і через нього; і він нарік йому ім’я: Ситна. 22 І він рушив звідти і викопав інший колодязь, про який уже не сперечалися, і нарік йому ім’я: Ре-ховоф, тому що, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.
23 Звідти перейшов він у Вирса-вію. 51 І в ту ніч явився йому Господь і сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе і розмножу нащадків твоїх, заради [батька твого] Авраама, раба Мого. 2S І він влаштував там жертовник і закликав ім’я Господнє. І розкинув там намет свій, і викопали там раби Ісаакові колодязь, [у долині Герарській]. 26 Прийшов до нього з Герара Авимелех і
Ахузаф, друг його, і Фихол, воєначальник його.27 Ісаак сказав їм: для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе? 28 Вони сказали: ми ясно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: поставимо між нами і тобою клятву й укладемо з тобою союз,
29 щоб ти не чинив нам зла, як і ми не доторкнулися до тебе, а робили тобі тільки добре і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Господом. 30 Він зробив їм вечерю, і вони їли і пили.31 І, вставши рано-вранці, поклялись один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром. 32 У той самий день прийшли раби Ісаакові і сповістили його про колодязь, який копали вони, і сказали йому: ми знайшли воду.33 І він назвав його: Шива. Тому ім’я місту тому Беершива [Вирсавія] до цього дня. 34 І був Ісав сорока років, і взяв собі за дружин Ієгудифу, дочку Бе-ера хеттеянина, і Васемафу, дочку Елона хеттеянина; 35 і вони були тягарем для Ісаака і Ревекки.
Коли Ісаак постарів і приту-■“ ' пився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я. 2 [Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї; 3 візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини, 4 і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру.6 Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини; 8 а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву: 7 принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смер-
Глава 27. [1] Бут. 48, 10.
тю моєю. 8 Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі:9 піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоєму страву, яку він любить, 10 а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю. 11 Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладенька; 12 може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення. 13 Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені. 14 Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його. 15 І взяла Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава, що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова; 18 а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти; 17 і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму. 18 Він увійшов до батька свого і сказав: батьку мій! Той сказав: ось я; хто ти, сину мій? 19 Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя. 20 І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені назустріч. 21 І сказав Ісаак Якову: підійди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні? 22 Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові. 231 не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його 24 і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я.26 Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив.26 Ісаак, батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій. 52 Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [повного], яке благословив Господь; 28 нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина; 29 нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!
30 Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого. 31 Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, батьку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя.
32 Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав. 33 І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний. 34 Ісав, вислухавши слова батька свого [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене.
36 Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє. 36 І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що он запнув мене вже двічі? Він узяв пер-вородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення? 37 Ісаак
Євр. 12, 17. [36] Бут. 25, 33.
відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій? 53 Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав. 54 І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище; 55 і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї. 56 І зненавидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого. 42 І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покликала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе; 43 і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран, 44 і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого, 46 доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас? 48 І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї землі, то для чого мені і життя?
<10 І покликав Ісаак Якова і бла-
гословив його, і заповідав йому і сказав: не бери собі дружини з дочок ханаанських; 2 встань, піди в Месопотамію, в дім Вафуїла, батька матері твоєї, і візьми себі дружину звідти, з дочок Лавана, брата матері твоєї; 3 Бог же Всемогутній нехай благословить тебе, нехай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе безліч народів,4 і нехай дасть тобі благословення Авраама [батька мого], тобі і нащадкам твоїм з тобою, щоб тобі успадкувати землю подорожування твого, яку Бог дав Аврааму! s І відпустив Ісаак Якова, і він пішов у Месопотамію до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава.
® Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова і благословляючи послав його в Месопотамію, взяти собі дружину звідти, і заповів йому, сказавши: не бери дружини з дочок ханаанських; 7 і що Яків послухав батька свого і матері своєї і пішов у Месопотамію. 8 І побачив Ісав, що дочки ха-наанські неугодні Ісааку, батькові його; 9 і пішов Ісав до Ізмаїла і взяв собі дружину Махалафу, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Наваї-офову, зверх інших дружин своїх.
10 Яків же вийшов із Вирсавії і пішов у Харан, 11 і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один
із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці. 12 І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. 13 І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; [не бійся]. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; 14 і буде потомство твоє - як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму по-томстві всі племена земні; 15 і ось, Я
Ос. 12, 12. [6] Бут. 26, 34. [9] Бут. 25, 13. [10] Бут. 26, 23; 27, 43. [11] Бут. 35, 1; 48, 3. [12] Ін
1, 51. [13] Бут. 35, 1, 7; 48, 3. Сир. 44, 25. [14] Втор. 12, 20; 19, 8. Бут. 26, 4. [15] Іс. 43, 2.
з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі.
16 Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав!57 І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! це не що інше, як дім Божий, це врата небесні. 58 І встав Яків рано-вранці, і взяв камінь, який поклав собі під голову, і поставив його пам’ятником, і полив єлей на верхівку його. 19 І нарік [Яків] ім’я місцю тому: Вефиль*, а раніше ім’я того міста було: Луз. 20 І дав Яків обітницю, сказавши: якщо [Господь] Бог буде зі мною і збереже мене в путі цій, у яку я йду, і дасть мені хліб їсти й одяг одягнутися, 21 і я у мирі повернусь у дім батька мого, і буде Господь моїм Богом, - 22 то цей камінь, який я поставив пам’ятником, буде [у мене] домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.
І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ре-векки, матері Якова та Ісава]. 2 І побачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь. 3 Коли збиралися туди всі отари, відвалювали камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя. 4 Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана.5 Він сказав їм: чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо. в Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, дочка його, йде з вівцями.71 сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть.
8 Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець. 9 Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого]. 10 Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору колодязя і напоїв овець Лавана, брата матері своєї. 11 І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав. 12 І сказав Яков Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала батьку своєму [все це]. 13 Лаван, почувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розповів Лавану про все це. 14 Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.
161 Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі? 18 У Лавана ж було дві дочки; ім’я старшої: Лія; ім’я молодшої: Рахиль. 17 Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і красива лицем. 18 Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою. 19 Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене. 20 І служив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її. 21 І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї. 22 Лаван скликав усіх людей
Глава 29. [13] Бут. 33, 4; 45, 14. [14] Суд.
9, 2. 2 Цар. 5, 1; 19, 12. [20] Ос. 12, 12.
того міста і зробив вечерю. 23 Увечері ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків].
24 І дав Лаван служницю свою Зелфу у служниці дочці своїй Лії. 26 Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене? 26 Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу; 27 закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших.28 Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину. 29 І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахи-лі. 30 [Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших.
31 Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна. 32 Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій. 331 зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І нарекла йому ім’я: Симеон. 34 І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій.351 ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа. Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати.
ТА І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю.2 Яков розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби? 3 Вона сказала: ось служниця моя Вал-ла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї. 4 І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків. 6 Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина.6 І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан. 7 І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову. 8 І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим. 9 Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї]. 10 І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина. 11 І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад.121 [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову. 13 І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир. 14 Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандра-горів сина твого. 15 Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого.
16 Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч. 171 почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина. 18 І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата]. 19 І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина. 20 І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон.21 Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна. 22 І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її. 23 Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою. 24 І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.
26 Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю; 26 віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі. 27 І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене.28 І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі]. 291 сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені; 30 бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому? 31 І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх. 32 Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю]. 33 І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене. 34 Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом.36 І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм; 36 і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову. 371 взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті, 38 і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям. 39 І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами. 40 І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лавано-вої; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана. 41 Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям. 42 А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову.43 І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.
О 1 І почув [Яків] слова синів Ла-
-*■ ванових, які говорили: Яків заволодів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це. 2 І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно не таке до нього, як було вчора і третього дня. 3 І сказав Господь Якову: повернися в землю батьків твоїх і на батьківщину твою; і Я буду з тобою. 4 І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари дрібної своєї худоби, 6 і сказав їм: я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня; але
Глава ЗО. [22] Бут. 25, 21. [43] Бут. 24, 35.
Бог батька мого був зі мною;8 ви самі знаєте, що я всіма силами служив батьку вашому, 7 а батько ваш обманював мене і разів десять переміняв нагороду мою; але Бог не попустив йому зробити мені зло. 8 Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народжувалася з цятками. А коли він сказав: строкаті будуть тобі в нагороду, то вся худоба народжувала строкатих. 9 І відібрав Бог [усю] худобу у батька вашого і дав [її] мені. 10 Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і плямами. 11 Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: ось я. 12 Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою; 13 Я Бог [Який явився тобі] у Вефилі, де ти возлив єлей на пам’ятник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї [і Я буду з тобою]. 14 Рахиль і Лія сказали йому у відповідь: чи є ще нам частка і спадщина в домі батька нашого? 16 чи не за чужих він нас вважає?
бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше; 18 тому все [маєток і] багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших; отже, роби все, що Бог сказав тобі.
17 І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів, 18 і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Месопотамії, [і все своє,] щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю Хана-анську.19 І коли Лаван пішов стригти худобу свою, то Рахиль викрала ідолів, що були у батька її. 20 Яків же украв серце у Лавана арамеяни-на, тому що не сповістив його, що відходить. 21 І пішов з усім, що у нього було; і, вставши, перейшов ріку і попрямував до гори Галаад.
22 На третій день сказали Лавану [арамеянину], що Яків пішов. 23 Тоді він взяв із собою [синів і] родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Галаад.24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні і сказав йому: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого. 261 наздогнав Лаван Якова; Яків же поставив намет свій на горі, і Лаван з родичами своїми поставив на горі Галаад. 26 І сказав Лаван Якову: що ти зробив? для чого ти обманув мене, і повів дочок моїх, як полонених зброєю? 27 навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслами; 28 ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти зробив. 29 Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого. 30 Але нехай би ти пішов, тому що ти нетерпляче захотів бути у домі батька твого, - навіщо ти украв богів моїх? 31 Яків відповів Лавану і сказав: я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх [і все моє]. 32 [І сказав Яків:] у кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим; при родичах наших дізнавайся, що [є твого] у мене, і візьми собі. [Але він нічого від нього не дізнався.] Яків не знав, що Рахиль [дружина його] украла їх.331 ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, [і обшукував,] але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахилі. 34 Рахиль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. І обшукав Лаван увесь на-
Глава 31. [13] Бут. 28, 18. [19] 1 Цар. 19,
13. [29] Бут. 48, 16.
мет; але не знайшов. 36 Вона ж сказала батькові своєму: нехай не прогнівається господар мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче. І [Лаван] шукав [у всьому наметі], але не знайшов ідолів. 36 Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І почав Яків говорити і сказав Лавану: яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене? 37 ти оглянув у мене усі речі [в домі моєму], що знайшов ти з усіх речей твого дому? покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми; нехай вони розсудять між нами обома. 38 Ось, двадцять років я був у тебе; вівці твої і кози твої не викидали; баранів отари твоєї я не їв; 59 роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропадало; 60 я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх. 61 Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів переміняв нагороду мою. 42 Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і страх Ісаака, ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора. 43 І відповів Лаван і сказав Якову: дочки — мої дочки; діти — мої діти; худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, це моє: чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними?44 Тепер укладімо союз я і ти, і це буде свідоцтвом між мною і тобою. [При цьому Яків сказав йому: ось, з нами немає нікого; дивися, Бог свідок між мною і тобою.]
46 І взяв Яків камінь і поставив його пам’ятником. 46 І сказав Яків
родичам своїм: наберіть каміння. Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли [і пили] там на пагорбі. [І сказав йому Лаван: пагорб цей свідок сьогодні між мною і тобою.] 471 назвав його Лаван: Ієгар-Сагадуфа; а Яків назвав його Галаадом. 48 І сказав Лаван [Якову]: сьогодні цей пагорб [і пам’ятник, що я поставив,] між мною і тобою свідок. Тому і наречено йому ім’я: Галаад,49 також: Миц-па, від того, що Лаван сказав: нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного; 50 якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми, або якщо візьмеш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, [яка б бачила,] але дивись, Бог свідок між мною і між тобою. 61 І сказав Лаван Якову: ось пагорб цей і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою; 62 цей пагорб свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник, для зла; 53 Бог Ав-раамів і Бог Нахорів нехай судить між нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Іса-ака.S4 І заколов Яків жертву на горі і покликав родичів своїх їсти хліб; і вони їли хліб [і пили] і ночували на горі. 561 встав Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов і повернувся Лаван у своє місце.
“ІО А Яків пішов шляхом своїм.
[І, глянувши, побачив ополчення Боже, що ополчилося]. І зустріли його ангели Божі. 2 Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому: Ма-ханаїм. 3 І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава в землю Сеїр, в область Едом, 4 і наказав їм, промовивши: так скажіть добро-
дію моєму Ісаву: ось що говорить раб твій Яків: я жив у Лавана і прожив донині; 5 і є в мене воли й осли і дрібна худоба, і раби й рабині; і я послав сповістити про себе добродія мого [Ісава], щоб придбати [рабу твоєму] благовоління перед очима твоїми. e І повернулися вісники до Якова і сказали: ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловік.7 Яків дуже злякався і схвилювався; і розділив людей, що були з ним, і худобу дрібну й велику і верблюдів на два стани. 8 І сказав [Яків]: якщо Ісав нападе на один стан і поб’є його, то другий стан може врятуватися. 9 І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Боже отця мого Ісаака, Господи [Боже], що сказав мені: повернися в землю твою, на батьківщину твою, і Я буду благодіяти тобі! 10 Недостойний я всіх милостей і всіх благодіянь, що Ти створив рабу Твоєму, тому що я з посохом моїм перейшов цей Йордан, а тепер у мене два стани. 11 Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми. 12 Ти сказав: Я буду благодіяти тобі і зроблю нащадків твоїх, як пісок морський, якого не порахувати від безлічі. 13 І ночував там Яків у ту ніч. І взяв з того, що у нього було, [і послав] у подарунок Ісаву, братові своєму: 14 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів, 16 тридцять верблюдиць дійних з верблюжатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять ослиць, десять ослів. 18 І дав у руки рабам своїм кожне стадо окремо і сказав рабам своїм: підіть переді мною і залишайте відстань від стада до стада. 171 наказав першому, сказавши: коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає тебе, говорячи: чий ти? і куди йдеш? і чиє це стадо [йде] перед тобою? 18 то скажи: раба твого Якова; це подарунок, посланий господарю моєму Ісаву; ось, і сам він за нами [йде].19 Те саме [що першому] наказав він і другому, і третьому, і всім, які йшли за стадами, говорячи: так скажіть Іса-ву, коли зустрінете його; 20 і скажіть: ось, і раб твій Яків [іде] за нами. Бо він сказав сам у собі: умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, і потім побачу лице його; можливо,
і прийме мене. 21 І пішли дари перед ним, а він у ту ніч ночував у стані.
22 І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід;23 і, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було.
24 І залишився Яків один. І боровся Хтось з ним до появи зорі; 26 і, побачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним. 26 І сказав [йому]: відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, доки не благословиш мене. 27 І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків. 28 І сказав [йому]: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш.
29 Запитав і Яків, говорячи: скажи [мені] ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо ти запитуєш про ім’я Моє? [воно дивне.] І благословив його там. 30 І нарік Яків ім’я місцю тому: Пенуел; тому бо, говорив він, я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя. 31 І зійшло сонце, коли він проходив Пенуел; і кульгав він на стегно своє. 32 Тому і донині сини Ізраїлеві не їдять жил, що на суглобі стегна, тому що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі стегна Якова.
0 *3 Глянув Яків і побачив, і ось,
іде Ісав, [брат його,] і з ним чотириста чоловік. І розділив [Яків] дітей Лії, Рахилі і двох служниць.
2 І поставив [двох] служниць і дітей їхніх попереду, Лію і дітей її за ними, а Рахиль і Йосифа позаду. 3 А сам пішов перед ними і поклонився до землі сім разів, підходячи до брата свого. 4 І побіг Ісав до нього назустріч і обійняв його, й упав на шию його і цілував його, і плакали [обидва]. 6 І глянув [Ісав] і побачив дружин і дітей і сказав: хто це у тебе? Яків сказав: діти, яких Бог дарував рабу твоєму. 6 І підійшли служниці
1 діти їхні й поклонилися;7 підійшли і Дія та діти її і поклонилися; в кінці підійшли Йосиф і Рахиль і поклонились. 8 І сказав Ісав: для чого у тебе така кількість, яку я зустрів? І сказав Яків: щоб [рабу твоєму] придбати благовоління в очах господаря мого. 9 Ісав сказав: у мене багато, брате мій; нехай буде твоє у тебе.
10 Яків сказав: ні, якщо я придбав благовоління в очах твоїх, прийми дар мій від руки моєї, тому що я побачив лице твоє, наче хто побачив лице Боже, і ти був доброзичливим до мене;11 прийми благословення моє, яке я приніс тобі, тому що Бог дарував мені, і є у мене все. І ублагав його, і той узяв 12 і сказав: піднімемося і підемо; і я піду перед тобою. 13 Яків сказав йому: господар мій знає, що діти ніжні, а дрібна і велика худоба у мене дійна: якщо погнати її один день, то помре вся худоба; 14 нехай господар мій піде попереду раба свого, а я піду повільно, як піде худоба, що переді мною, і як підуть діти, і прийду до господаря мого у Сеїр. 15 Ісав сказав: залишу я з тобою кілька людей, які при мені. Яків сказав: до чого це? тільки б мені придбати благовоління в очах господаря мого! 16 І повер-
Глава 33. [8] Бут. 32, 17. [17] Нав. 13, 27.
Суд. 8, 5. [19] Діян. 7, 16.
нувся Ісав того ж дня шляхом своїм у Сеїр. 17 А Яків рушив у Сокхоф, і побудував собі дім, і для худоби своєї зробив курені. Тому він нарік ім’я місцю: Сокхоф. 18 Яків, повернувшись з Месопотамії, благополучно прийшов до міста Сихема, що в землі Ханаанській, і розташувався перед містом. 19 І купив частину поля, на якому розкинув намет свій, у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет. 20 І поставив там жертовник, і призвав ім’я Господа Бога Ізраїлевого.
“5 А Діна, дочка Лії, яку вона на-
■ родила Якову, вийшла подивитися на дочок землі тієї. 2 І побачив її Сихем, син Еммора евеянина, князя землі тієї, і взяв її, і спав з нею, і вчинив над нею насильство. 3 І приліпилася душа його до Діни, дочки Якова, і він полюбив дівчину і говорив до серця дівочого. 4 І сказав Сихем Еммору, батькові своєму, говорячи: візьми мені цю дівчину за дружину. 6 Яків чув, що [син Еммо-рів] збезчестив Діну, дочку його, але оскільки сини його були з худобою його в полі, то Яків мовчав, поки не прийшли вони. в І вийшов Еммор, батько Сихемів, до Якова, поговорити
з ним.7 Сини ж Якова прийшли з поля, і коли почули, то засмутилися мужі ті й запалали гнівом, тому що безчестя зробив він Ізраїлю, переспавши
з дочкою Якова, а так не можна робити. 8 Еммор став говорити їм, і сказав: Сихем, син мій, приліпився душею до дочки вашої; дайте ж її за дружину йому;9 порідніться з нами; віддавайте за нас дочок ваших, а наших дочок беріть собі [за синів ваших]; 10 і живіть з нами; земля ця [простора] перед вами, живіть і промишляйте на ній і здобувайте її у володіння. 11 Сихем же сказав батьку П і братам її: тільки б мені знайти благовоління в очах ваших, я дам, що тільки скажете мені; 62 призначте найбільше віно й дарунки; я дам, що не скажете мені, тільки віддайте мені дівчину за дружину. 63 І відповіли сини Якова Сихему та Еммору, батькові його, з лукавством; а говорили так тому, що він збезчестив Діну, сестру їхню;64 і сказали їм [Си-меон і Левій, брати Діни, сини Лії-ні]: не можемо цього зробити, віддати сестру нашу за чоловіка, який необрізаний, тому що це безчесно для нас; 16 тільки за тієї умови ми погодимося з вами [й оселимося у вас], якщо ви будете як ми, щоб і у вас уся чоловіча стать була обрізана; 16 і будемо віддавати за вас дочок наших і брати за себе ваших дочок, і будемо жити з вами, і складемо один народ;
17 а якщо не послухаєтеся нас у тому, щоб обрізатися, то ми візьмемо дочку нашу і відійдемо.18 І сподобалися слова ці Еммору і Сихему, сину Ем-мора.19 Юнак не барився зробити це, тому що любив дочку Якова. А його більше за всіх поважали в домі батька його. 20 І прийшли Еммор і Сихем, син його, до воріт міста свого, і стали говорити жителям міста свого і сказали: 21 ці люди мирні з нами; нехай вони селяться на землі і промишляють на ній; земля ж ось простора перед ними. Станемо брати дочок їхніх собі за дружин і наших дочок віддавати за них. 22 Тільки за тієї умови ці люди погоджуються жити з нами і бути одним народом, щоб і в нас обрізана була вся чоловіча стать, як вони обрізані.23 Чи не для нас отари їх, і маєтки їх, і вся худоба їх? Тільки [у тому] погодимося з ними, і будуть жити з нами. 24 І послухалися Еммора і Сихема, сина його, всі, хто виходив з воріт міста його: і була обрізана вся чоловіча стать, - усі, що виходили з воріт міста його. 26 На третій день, коли вони хворіли, два сини Якова, Симеон і Левій, брати Діни, взяли кожен свій меч, і сміливо напали на місто, й умертвили всю чоловічу стать;26 і самого Еммора і Сихема, сина його, убили мечем; і взяли Діну з дому Сихемового і вийшли.
27 Сини Якова прийшли до убитих і розграбували місто за те, що збезчестили [Діну] сестру їхню.28 Вони взяли дрібну і велику худобу їх, і ослів їх, і все, що було в місті, і що було в полі;29 і все багатство їх, і всіх дітей їх, і дружин їх взяли в полон, і розграбували усе, що було в [місті, й усе, що було в] домах. 30 І сказав Яків Симеону і Левію: ви обурили мене, зробивши мене ненависним для [усіх] жителів цієї землі, для хананеїв і фе-резеїв. У мене людей мало; зберуться проти мене, подолають мене, і знищений буду я і дім мій. 31 Вони ж сказали: а хіба можна чинити з сестрою нашою, як з блудницею!
О С Бог сказав Якову: встань, пі-ди у Вефиль і живи там, і зроби там жертовник Богу, Який явився тобі, коли ти тікав від лиця Ісава, брата твого. 2 І сказав Яків дому своєму і всім, хто був з ним: киньте богів чужих, що знаходяться у вас, і очистіться, і перемініть одяг ваш; 3 встанемо і підемо у Вефиль; там влаштую я жертовник Богу, Який почув мене в день біди моєї і був зі мною [й оберігав мене] в путі, якою я ходив.
4 І віддали Якову всіх богів чужих, що були в руках їх, і серги, що були у вухах їхніх, і закопав їх Яків під дубом, який поблизу Сихема. [І залишив їх невідомими навіть до нинішнього дня.]61 вирушили вони [від Сихема]. І був жах Божий на навколишніх містах, і не переслідували синів Яковових. 9 І прийшов Яків у Луз, що в землі Ханаанській, тобто у Вефиль, сам і всі люди, що були з ним, 7 і влаштував там жертовник, і
Глава 35. [1] Бут. 28, 13. [2] Бут. 31, 19. Еф. 4, 22. Кол. З, 9. [4] Нав. 24, 26. Суд. 9, 6.
[5] Вих. 23, 27. 1 Цар. 14, 15. [6] Бут. 12, 8;
28, 19. [7] Бут. 28, 13.
назвав це місце: Ел-Вефиль, бо тут явився йому Бог, коли він тікав від лиця [Ісава] брата свого. 65 І померла Девора, годувальниця Ревеккина, і поховали її нижче Вефиля під дубом, який і назвав Яків дубом плачу.
9 І явився Бог Якову [в Лузі] після повернення його з Месопотамії, і благословив його, 66 і сказав йому Бог: ім’я твоє Яків; відтепер ти не будеш називатися Яковом, але буде ім’я твоє: Ізраїль. І нарік йому ім’я: Ізраїль. 67 І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній; плодись й розмножуйся; народ і безліч народів буде від тебе, і царі народяться із лона твого;
12 землю, яку Я дав Аврааму й Ісаа-ку, Я дам тобі, і нащадкам твоїм після тебе дам землю цю. 681 відійшов від нього Бог з місця, на якому говорив йому. 14 І поставив Яків пам’ятник на місці, на якому говорив йому [Бог], пам’ятник кам’яний, і злив на нього у зливання, і злив на нього єлей; 16 і нарік Яків ім’я місцю, на якому Бог говорив йому: Вефиль.
16 І вирушили з Вефиля. [І розкинув він намет свій за вежею Гадер.] І коли ще залишалася деяка відстань землі до Ефрафи, Рахиль народила, і пологи її були тяжкими. 17 Коли ж вона страждала в пологах, повитуха сказала їй: не бійся, бо і це тобі син. 18 І коли виходила з неї душа, бо вона вмирала, то нарекла йому ім’я: Бено-ні. Але батько його назвав його Вені-аміном.191 вмерла Рахиль, і похована була по дорозі у Ефрафу, тобто Виф-леєм. 20 Яків поставив над гробом її пам’ятник. Це надгробний пам’ятник Рахилі до цього дня. 21 І вирушив [звідти] Ізраїль і розкинув намет свій за вежею Гадер. 22 Під час перебування Ізраїля в тій країні, Рувим пішов
і переспав з Валлою, наложницею батька свого [Якова]. І почув Ізраїль [і прийняв це зі смутком].
Синів же в Якова було дванадцять. 23 Сини Лії: первісток Якова Рувим, після нього Симеон, Левій, Іуда, Іссахар і Завулон. 24 Сини Рахилі: Йосиф і Веніамін. 26 Сини Вал-ли, служниці Рахилиної: Дан і Неф-фалим. 26 Сини Зелфи, служниці Ліїної: Гад і Асир. Ці сини Якова, які народилися йому в Месопотамії.
271 прийшов Яків до Ісаака, батька свого, [бо він був ще живий,] у Мамре, у Кириаф-Арбу, тобто Хев-рон [у землі Ханаанській,] де подорожували Авраам та Ісаак. 28 І було днів [життя] Ісаакового сто вісімдесят років.29 І спустив Ісаак дух і помер, і приєднався до народу свого, будучи старим і насиченим життям; і поховали його Ісав і Яків, сини його.
Ось родовід Ісава, він же Едом.
2 Ісав узяв собі дружин з дочок ханаанських: Аду, дочку Елона хеттеянина, й Оливему, дочку Ани, сина Цивеона евеянина, 3 і Васема-фу, дочку Ізмаїла, сестру Наваїофа.
4 Ада народила Ісаву Елифаза, Ва-семафа народила Рагуїла, 6 Оливе-ма народила Ієуса, Ієглома і Корея. Це сини Ісава, що народилися йому в землі Ханаанській. ® І взяв Ісав дружин своїх і синів своїх, і дочок своїх, і всіх людей дому свого, й [усі] отари свої, і всю худобу свою, і все майно своє, яке він придбав у землі Ханаанській, і пішов [Ісав] в іншу землю від лиця Якова, брата свого, 7 тому що майно їх було таке велике, що вони не могли жити разом, і земля подорожування їх не вміщала їх, через безлічі отар їхніх. 8 І оселився Ісав на горі Сеїр, Ісав, він же Едом.
9 І ось родовід Ісава, батька іду-меїв, на горі Сеїр. 10 Ось імена синів
[25] Бут. ЗО, 5. [26] Бут. ЗО, 9. [27] Бут. 23, 2; 14, 13. [29] Бут. 25, 9.
Глава 36. [1] Бут. 25, ЗО. [2] Бут. 26, 34.
[3] Бут. 28, 9. [4] 1 Пар. 1, 35. [6] Нав. 24, 4. Бут. 32, 3. [7] Бут. 13, 6; 26, 14. [8] Нав. 24,
4. [10] 1 Пар. 1, 35.
Ісава: Елифаз, син Ади, дружини Ісавової, і Рагуїл, син Васемафи, дружини Ісавової.11 У Елифаза були сини: Феман, Омар, Цефо, Гафам і Кеназ.12 Фамна ж була наложницею Елифаза, сина Ісавового, і народила Елифазу Амалика. Ось сини Ади, дружини Ісавової. 13 І ось сини Ра-гуїла: Нахаф і Зерах, Шамма і Миза. Це сини Васемафи, дружини Ісаво-вої. 14 І ці були сини Оливеми, дочки Ани, сина Цивеонового, дружини Ісавової: вона народила Ісаву Ієуса, Ієглома і Корея. 15 Ось старійшини синів Ісавових. Сини Елифаза, первістка Ісавового: старійшина Феман, старійшина Омар, старійшина Цефо, старійшина Кеназ, 16 старійшина Корей, старійшина Гафам, старійшина Амалик. Ці старійшини Елифазові в землі Едома; ці сини Ади.17 Ці сини Рагуїла, сина Ісавово-го: старійшина Нахаф, старійшина Зерах, старійшина Шамма, старійшина Миза. Ці старійшини Рагуїлові в землі Едома; ці сини Васемафи, дружини Ісавової. 18 Ці сини Оливеми, дружини Ісавової: старійшина Ієус, старійшина Ієглом, старійшина Корей. Ці старійшини Оливеми, дочки Ани, дружини Ісавової. 19 Ось сини Ісава, і ось старійшини їх. Це Едом.
20 Ці сини Сеїра хорреянина, що жили в землі тій: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, 69 Дишон, Ецер і Ди-шан. Ці старійшини хорреїв, синів Сеїра, у землі Едома. 22 Сини Лота-на були: Хори і Геман; а сестра у Лотана: Фамна. 23 Ці сини Шовала: Алван, Манахаф, Евал, Шефо й Онам.
24 Ці сини Цивеона: Аїа й Ана. Це той Ана, що знайшов теплі води в пустелі, коли пас ослів Цивеона, батька свого. 26 Ці діти Ани: Дишон і Оливема, дочка Ани. 26 Ці сини Дишона: Хемдан, Ешбан, Іфран і Хе-ран. 27 Ці сини Ецера: Билган, Заа-ван, [Укам] і Акан. 28 Ці сини Ди-шана: Уц і Аран. 29 Ці старійшини хорреїв: старійшина Лотан, старійшина Шовал, старійшина Цивеон, старійшина Ана, 30 старійшина Дишон, старійшина Ецер, старійшина Дишан. Ось старійшини хорреїв, за старшинством їх у землі Сеїр.
31 Ось царі, що царювали в землі Едома, раніше царювання царів у синів Ізраїлевих: 32 царював у Едомі Бела, син Веорів, а ім’я міста його Дингава. 33 І помер Бела, і зацарював після нього Іовав, син Зераха, з Восори. 34 Помер Іовав, і зацарював після нього Хушам, із землі фемани-тян. 35 І помер Хушам, і запанував після нього Гадад, син Бедадів, який переміг мадіанитян на полі Моава; ім’я міста його Авиф. 38 І помер Гадад, і зацарював після нього Самла з Масреки. 371 помер Самла, і зацарював після нього Саул з Реховофа, що біля річки. 38 І помер Саул, і зацарював після нього Баал-Ханан, син Ахбора. 39 І помер Баал-Ханан, син Ахбора, і зацарював після нього Гадар [син Варадів]; ім’я міста його Пау; ім’я дружини його Мегетаве-ель, дочка Матреди, сина Мезагава.
40 Ці імена старійшин Ісавових, за племенами їх, за місцями їх, за іменами їх, [за народами їх]: старійшина Фимна, старійшина Алва, старійшина Ієтеф, 41 старійшина Оливема, старійшина Ела, старійшина Пинон,42 старійшина Кеназ, старійшина Феман, старійшина Мивцар, 43 старійшина Магдиїл, старійшина Ірам. Ось старійшини ідумейські, за їхніми селищами, у землі володіння їх. Ось Ісав, батько ідумеїв.
0 'J Яків жив у землі подорожу-
вання батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській.2 Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин
1 Пар. 1, 49. [40] 1 Пар. 1, 51.
Глава 37. [1] Бут. 35, 27; 36, 6. Євр. 11, 13.
батька свого. І доносив Йосиф недобрі про них чутки до [Ізраїля] батька їх. 3 Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг.70 І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо.71 І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше. в Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив: 7 ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові. 8 І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його. 9 І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені. 10 І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі? 11 Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово.
12 Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем. 13 І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я.
14 [Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем. 161 знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш? 16 Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть? 171 сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані. 18 І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його.19 І сказали один одному: ось, іде сновидець;20 підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів. 21 І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його. 22 І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його. 23 Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарвну, яка була на ньому,24 і взяли його і кинули його у рів; рів же той був порожнім; води в ньому не було.261 сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет. 26 І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його? 27 Підемо, продамо його ізма-їльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися
28 і, коли проходили купці мадіам-ські, витягли Йосифа з рову і продали Йосифа ізмаїльтянам за двадцять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет. 29 Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій, 30 і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся? 31 І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і вимазали одяг кров’ю;32 і послали різнобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні. 72 Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф.
34 І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів. 731 зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печаллю зійду до сина мого в пекло. Так оплакував його батько його. 38 Ма-діанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців.
0 о У той час Іуда відійшов від ® братів своїх і оселився поблизу
одного одолламитянина, якому ім’я: Хира.2 І побачив там Іуда дочку одного хананеянина, якому ім’я: Шуа;
1 взяв її і ввійшов до неї. 3 Вона зачала і народила сина; і він нарік йому ім’я: Ір. 4 І зачала знову, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Онан.
61 ще народила сина [третього] і нарекла йому ім’я: Шела. Іуда був у Хезиві, коли вона народила його. 8 І взяв Іуда дружину Ірові, первісткові своєму; ім’я їй Фамар.7 Ір, первісток Іудин, був неугодний перед очима Господа, й умертвив його Господь. 8 І сказав Іуда Онану: увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, і віднови сім’я братові твоєму.9 Онан знав, що сім’я буде не йому, і тому, коли входив до дружини брата свого, виливав [сім’я] на землю, щоб не дати сімені братові своєму. 10 Злом було перед очима Господа те, що він робив; і Він умертвив його. 11 І сказав Іуда Фамарі, невістці своїй [після смерти двох синів своїх]: живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що він сказав [у розумі своєму]: не помер би і він подібно до братів його. Фамар пішла і стала жити в домі батька свого.
12 Минуло багато часу, і померла дочка Шуї, дружина Іудина. Іуда, утішившись, пішов у Фамну до охоронців худоби його, сам і Хира, друг його, одолламитянин. 13 І повідомили Фамар, говорячи: ось, свекор твій іде у Фамну стригти худобу свою.
14 І зняла вона із себе одяг удівства свого, покрила себе покривалом і, закрившись, сіла біля воріт Енаїма, що на дорозі до Фамни. Бо бачила, що Шела виріс, і вона не дана йому за дружину. 161 побачив її Іуда і прийняв її за блудницю, тому що вона закрила лице своє. [І не впізнав її.]
16 Він повернув до неї і сказав: я увійду до тебе. Тому що не знав, що це невістка його. Вона сказала: що ти даси мені, якщо ввійдеш до мене?
17 Він сказав: я надішлю тобі козеня з отари [моєї]. Вона сказала: чи даси ти мені заставу, поки пришлеш?
18 Він сказав: яку дати тобі заставу? Вона сказала: печатку твою, і перев’язь твою, і тростину твою, що в руці твоїй. І дав він їй і ввійшов до неї; і вона зачала від нього. 19 І, вставши, пішла, зняла з себе покривало своє й одяглася в одяг удівства свого.
20 Іуда ж послав козеня через друга свого одолламитянина, щоб взяти заставу з руки жінки, але він не знайшов її. 211 запитав жителів того місця, говорячи: де блудниця, що була в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: тут не було блудниці.22 І повернувся він до Іуди і сказав: я не знайшов її; та й жителі місця того сказали: тут не було блудниці.23 Іуда сказав: нехай вона візьме собі, аби тільки
1 Пар. 2, 3. [5] Чиє. 26, 20. [7] Чиє. 26, 19. [8] Втор. 25, 5. Мф 22, 24. Мк 12, 19. [11] Тов. 7,
11. [12] 1 Цар. 25, 2. [14] Притч. 9, 14. Єр. З,
2. [15] Притч. 7, 12. [16] Лев. 18, 15; 20, 12.
не стали над нами сміятися; ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її. 74 Минуло близько трьох місяців, і сказали Іуді, говорячи: Фа-мар, невістка твоя, впала у блуд, і ось, вона вагітна від блуду. Іуда сказав: виведіть її, і нехай вона буде спалена. 75 Але коли повели її, вона послала сказати свекру своєму: я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: впізнавай, чия ця печатка і перев’язь і тростина. 28 Іуда впізнав і сказав: вона правіша за мене, тому що я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше. 76 Під час пологів її виявилося, що в утробі у неї близнюки. 28 І під час пологів її з’явилася рука [одного]; і взяла повитуха і нав’язала йому на руку червону нитку, сказавши: цей вийшов першим.
29 Але він повернув руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: як ти подолав собі перешкоду? І наречено йому ім’я: Фарес. 30 Потім вийшов брат його з червоною ниткою на руці. І наречено йому ім’я: Зара.
0 Q Йосиф же відведений був до
Єгипту, і купив його з рук із-маїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців. 2 І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина. 3 І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх. 4 І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його. 6 І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його].
e І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв.
Йосиф же був красивий станом і красивий лицем. 71 звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною. 8 Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки; 9 немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?
10 Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею, 11 трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було; 12 вона схопила його за одяг його і сказала: лягай
зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.
13 Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть,
14 покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом, 16 і він, почувши, що я здійняла крик
1 закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть.16 І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій. 171 переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою],
18 але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть. 19 Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалах-
30, 27. Іс. 45, 4. [7] Іов. 31, 1. Притч. 7, 5.
2 Пет. 2, 14. [9] Іов. 24, 15. Сир. 23, 27. Іс.
29, 15. [12] 2 Цар. 13, 11. [14] Сир. 25, 19.
нув гнівом; 77 і взяв Йосифа господар його і віддав його у в’язницю, де утримувалися в’язні царя. І був він там у в’язниці.
21 І Господь був з Йосифом, і простягнув до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці.78 І віддав начальник в’язниці в руки Йосифові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що вони там не робили б, він був розпорядником.79 Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було у нього в руках, тому що Господь був з Йосифом, і в усьому, що він робив, Господь давав успіх.
Л(\ Після цього виночерпій царя ■Єгипетського і хлібодар провинилися перед господарем своїм, царем Єгипетським.2 І прогнівався фараон на двох царедворців своїх, на головного виночерпія і на головного хлібодара, 3 і віддав їх під варту в дім начальника охоронців, у в’язницю, у місце, де ув’язнений був Йо-сиф. 4 Начальник охоронців приставив до них Йосифа, і він служив їм. І пробули вони під вартою деякий час.
6 Одного разу виночерпію і хлібодару царя Єгипетського, замкненим у в’язниці, бачилися сни, кожному свій сон, обом в одну ніч, кожному сон особливого значення. ® І прийшов до них Йосиф вранці, побачив їх, і ось, вони засмучені.7 І запитав він царедворців фараонових, що перебували з ним у домі господаря його під вартою, говорячи: чому у вас сьогодні сумні обличчя? 8 Вони сказали йому: ми бачили сни; а витлумачити їх нема кому. Йосиф сказав їм: чи не від Бога тлумачення? розкажіть мені. 9 І розповів головний виночерпій Йосифу сон свій і сказав йому: мені снилося, ось виноградна лоза переді мною; 10 на лозі три гілки; вона розвинулася, показався на ній цвіт, виросли й дозріли на ній ягоди; 11 і чаша фараонова у руці моїй; я взяв ягід, вичавив їх у чашу фараонову і подав чашу в руку фараонові. 12 І сказав йому Йосиф: ось тлумачення його: три гілки — це три дні; 13 через три дні фараон піднесе голову твою і поверне тебе на місце твоє, і ти подаси чашу фараонову в руку його, за колишнім звичаєм, коли ти був у нього виночерпієм;14 згадай же мене, коли добре тобі буде, і зроби мені благодіяння, і скажи про мене фараонові, й виведи мене з цього дому, 16 бо я украдений із землі євреїв; а також і тут нічого не зробив, за що б кинути мене у в’язницю. 16 Головний хлібодар побачив, що витлумачив він добре, і сказав Йосифові: мені також снилося: ось на голові в мене три кошики решітчастих; 17 у верхньому кошику всяка їжа фараонова, вироби пекаря, і птахи [небесні] клювали її з кошика на голові моїй. 18 І відповів Йосиф і сказав [йому]: ось тлумачення його: три кошики — це три дні; 19 через три дні фараон зніме з тебе голову твою і повісить тебе на дереві, і птахи [небесні] будуть клювати плоть твою з тебе. 20 На третій день, день народження фараонового, зробив він вечерю для всіх слуг своїх і згадав він про головного виночерпія і головного хлібодара серед слуг своїх; 80 і повернув головного виночерпія на попереднє місце, і він подав чашу в руку фараонову, 22 а головного хлібодара повісив [на дереві], як витлумачив їм Йосиф.23 І не згадав головний виночерпій про Йосифа, але забув його. А 1 Коли минуло два роки, фа-^ раону снилося: ось, він стоїть біля ріки; 2 і ось, вийшли з ріки сім
2, 27-28. [12] Бут. 41, 25. [14] Неєм. 5, 19; 13,
31. Лк 23, 42. [15] Бут. 37, 28. [19] Бут. 41, 13.
[20] Мк 6, 21. [22] Бут. 40, 19. [23] Ам. 6, 6.
Глава 41. [1] Дан. 2, 1.
корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті; 3 але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки; 4 і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І прокинувся фараон, 81 і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків гладеньких і гарних; 82 але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром;
7 і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І прокинувся фараон і зрозумів, що це сон.
8 Уранці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону. 9 І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині; 10 фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців; 11 і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кожному снився сон особливого значення; 12 там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння; 13 і як він витлумачив нам, так і збулося: я повернений на місце моє, а той повішений. 14 І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона.
15 Фараон сказав Йосифові: мені снився сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни. 18 І відповів Йосиф фараону, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові. 17 І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки; 18 і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті; 19 але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони;20 бо з’їли охлялі й худі корови попередніх сім корів повних; 21 і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся.
22 Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних;23 але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром;
24 і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені. 2S І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що Бог зробить, те Він звістив фараонові.26 Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один; 27 і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду.28 Ось чому сказав я фараонові: що Бог зробить, те Він показав фараонові. 29 Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській; 30 після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю,
31 і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким.
32 А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це. 331 нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай по-
ставить його над землею Єгипетською. 34 Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської;
36 нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть; 38 і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду.
37 Це сподобалося фараонові й усім слугам його. 38 І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий? 39 І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти;83 ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе. 84 І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською. 85 І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию його; 43 повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею Єгипетською. 44 І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській. 46 І нарік фараон Йосифові ім’я: Цаф-наф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу, дочку Потифера, жерця Ілі-опольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській. 48 Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед лице фараона, царя Єгипетського. І вийшов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетській. 47 Земля ж у сім років достатку принесла з одного зерна по жмені. 48 І зібрав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у містах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують його. 49 І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку.
60 До настання років голоду, у Йосифа народилися два сини, яких народила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського. 61 І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого.62 А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого.
63 І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській,64 і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб. 66 Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже.
66 І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській.
67 І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі.
І довідався Яків, що в Єгип-■" ті є хліб, і сказав Яків синам своїм: що ви дивитеся? 2 І сказав: ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти. 3 Десять братів Йосифових пішли купити хліба в Єгипті, 4 а Веніаміна, брата Йоси-фового, не послав Яків з братами його, тому що сказав: не трапилося б з ним лиха. 6 І прийшли сини Із-
раїлеві купувати хліб, разом з іншими, що прийшли, бо в землі Хана-анській був голод. ® Йосиф же був начальником у землі тій; він і продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосифа прийшли і поклонилися йому лицем до землі. 7 І побачив Йосиф братів своїх і впізнав їх; але показав, що начебто не знає їх,
і говорив з ними суворо і сказав їм: звідки ви прийшли? Вони сказали:
із землі Ханаанської, купити їжу. 8 Йосиф упізнав братів своїх, але вони не впізнали його. 9 І згадав Йосиф сни, що снилися йому про них; і сказав їм: ви підглядачі, ви прийшли вигледіти наготу* землі цієї. 10 Вони сказали йому: ні, господарю наш; раби твої прийшли купити їжі; 11 ми всі діти однієї людини; ми люди чесні; раби твої не бували підглядачами. 12 Він сказав їм: ні, ви прийшли вигледіти наготу землі цієї. 13 Вони сказали: нас, рабів твоїх, дванадцять братів; ми сини одного чоловіка в землі Ханаансь-кій, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.14 І сказав їм Йосиф: це саме я і говорив вам, сказавши: ви підглядачі;16 ось як ви будете випробувані: клянуся життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш; 16 пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані; і відкриється, чи правда у вас; і якщо ні, то клянусь життям фараона, що ви підглядачі. 17 І віддав їх під варту на три дні. 18 І сказав їм Йосиф на третій день: ось що зробіть, і залишитеся живими, тому що я боюся Бога: 19 якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай утримується в домі, де ви ув’язнені; а ви підіть, відвезіть хліб, заради голоду сімей ваших; 20 брата ж вашого мен-
* Слабкі місця.
[6] Бут. 37, 7, 9; 41, 40, 56. [7] Бут. 43, 7; 44, 19. [9] Бут. 37, 5, 9. [13] Бут. 37, 33;
шого приведіть до мене, щоб виправдалися слова ваші і щоб не померти вам. Так вони і зробили. 21 І говорили вони один одному: дійсно ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали [його]; за те і спостигло нас горе це. 22 Рувим відповів їм і сказав: чи не говорив я вам: не грішіть проти отрока? але ви не послухалися; ось, кров його стягується.
23 А того не знали вони, що Йосиф розуміє; бо між ними був перекладач. 24 І відійшов від них [Йосиф] і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симео-на, зв’язав його перед очима їхніми.
26 І наказав Йосиф наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їх повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу. Так і зроблено з ними. 26 Вони поклали хліб свій на ослів своїх, і пішли звідти. 27 І відкрив один із них мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його,28 і сказав своїм братам: срібло моє повернуто; ось воно в мішку моєму. І засмутилося сердце їх, і вони з тремтінням говорили один одному: що це Бог зробив з нами?
29 І прийшли до Якова, батька свого, у землю Ханаанську і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи: 30 начальник над тією землею говорив з нами суворо і прийняв нас за підглядачів землі тієї. 31 І сказали ми йому: ми люди чесні; ми не бували підглядачами; 32 нас дванадцять братів, синів у батька нашого; одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі Ханаансь-кій. 33 І сказав нам начальник над тією землею: ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште у мене одного брата з вас, а ви візьміть хліб заради голоду сімей ваших і підіть,
44, 20. [15] Бут. 43, 5; 44, 23. [20] Бут. 43,
8. [21] Бут. 37, 25. [22] Бут. 37, 21-22.
34 і приведіть до мене молодшого брата вашого; і буду знати я, що ви не підглядачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі.86 Коли ж вони спорожняли мішки свої, ось, у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися. 36 І сказав їм Яків, батько їхній: ви позбавили мене дітей: Йо-сифа нема, і Симеона нема, і Веніа-міна взяти хочете, — усе це на мене!
37 І сказав Рувим батькові своєму, говорячи: убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його на мої руки; я поверну його тобі. 38 Він сказав: не піде син мій з вами; тому що брат його помер, і він один залишився; якщо трапиться з ним нещастя на шляху, в який ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу.
Голод посилився на землі.
2 І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: підіть знову, купіть нам трохи їжі. 3 І сказав йому Іуда, говорячи: той чоловік рішуче заявив нам, сказавши: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами. 4 Якщо пошлеш з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі, s а якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами. ® Ізраїль сказав: для чого ви зробили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат? 7 Вони сказали: розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому за цими розпитами. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого? 8 Іуда ж сказав Ізраїлю, батькові своєму: відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші;9 я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя;
10 якби ми не барилися, то вже сходили б двічі. 11 Ізраїль, батько їх, сказав їм: якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стиракси і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів; 12 візьміть і інше срібло в руки ваші; а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд; 13 і брата вашого візьміть і, вставши, підіть знову до чоловіка того; 14 Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним. 15 І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосифа. 16 Йосиф, побачивши між ними Веніаміна [брата свого, сина матері своєї], сказав начальнику дому свого: введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні. 17 І зробив чоловік той, як сказав Йосиф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йоси-фів. 18 І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосифів, і сказали: це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших.19 І підійшли вони до начальника дому Йоси-фового, і стали говорити йому біля
дверей дому,20 і сказали: послухай, господарю наш, ми приходили вже раніше купувати їжу,87 і трапилося, що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками; 88 а для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.
23 Він сказав: будьте спокійні, не бійтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона. 24 І ввів той чоловік людей цих у дім Йосифів і дав води,
і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім. 2S І вони приготували дарунки до приходу Йосифа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб. 26 І прийшов Йосиф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі. 27 Він запитав їх про здоров’я і сказав: чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? чи живий ще він? 28 Вони сказали: здоровий раб твій, батько наш; ще живий. [Він сказав: благословенна людина ця від Бога.] І схилилися вони і поклонилися. 291 підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна, брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!
30 І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там.
31 І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву. 321 подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, тому що це мерзота для єгиптян. 33 І сіли вони перед ним, пе-рвородний за первородством його, і молодший за молодістю його, і дивувалися ці люди один перед одним.
34 І посилалися їм страви від нього, і частка Веніаміна була вп’ятеро більшою за частки кожного з них. І пили,
1 доволі пили вони з ним.
А А І наказав [Йосиф] начальни-
■ ' ку дому свого, говорячи: наповни мішки цих людей харчами, скільки вони зможуть нести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його,
2 а чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка до молодшого разом зі сріблом за куплений ним хліб. І зробив той за словом Йосифа, яке сказав він.3 Уранці, коли розвиднилося, ці люди були відпущені, вони й осли їхні. 4 Ще не далеко відійшли вони від міста, як Йосиф сказав начальникові дому свого: іди, наздоганяй цих людей і, коли наздоженеш, скажи їм: чому ви заплатили злом за добро? [для чого украли в мене срібну чашу?] 5 Чи не та це, з якої п’є господар мій і він ворожить на ній? Це лихе ви зробили. в Він наздогнав їх і сказав їм ці слова. 7 Вони сказали йому: для чого господар наш говорить такі слова? Ні, раби твої не зроблять такої справи. 8 Ось, срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми назад принесли тобі із землі Ханаанської: як же нам украсти з дому господаря твого срібло або золото? 9 У кого з рабів твоїх знайдеться [чаша], тому смерть, і ми будемо рабами господаря нашого.10 Він сказав: добре; як ви сказали, так нехай і буде: у кого знайдеться [чаша], той буде мені рабом, а ви будете не винні. 11 Вони поспіхом опустили кожен свій мішок на землю і відкрили кожен свій мішок. 12 Він обшукав, починаючи зі старшого і закінчуючи молодшим; і знайшлася
чаша в мішку Веніаміновому.891 роздерли вони одяг свій, і, поклавши кожен на осла свого ношу, повернулися до міста. 90 І прийшли Іуда і брати його в дім Йосифа, який був ще вдома, й упали перед ним на землю. 16 Йосиф сказав їм: що це ви зробили? хіба ви не знали, що така людина, як я, звичайно, вгадає? 16 Іуда сказав: що нам сказати господарю нашому? що говорити? чим виправдовуватися? Бог знайшов неправду рабів твоїх; ось, ми раби господарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша.17 Але [Йосиф] сказав: ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені рабом, а ви йдіть з миром до батька вашого. 18 І підійшов Іуда до нього і сказав: господарю мій, дозволь рабові твоєму сказати слово у вуха господаря мого, і не прогнівайся на раба твого, бо ти те саме, що фараон. 19 Господар мій запитував рабів своїх, говорячи: чи є у вас батько або брат? 20 Ми сказали господарю нашому, що у нас є батько старий, і [у нього] молодший син, син старости, брат якого помер, а він залишився один від матері своєї, і батько любить його. 21 Ти ж сказав рабам твоїм: приведіть його до мене, щоб мені поглянути на нього. 22 Ми сказали господарю нашому: отрок не може залишити батька свого, і якщо він залишить батька свого, то цей помре. 23 Але ти сказав рабам твоїм: якщо не прийде з вами менший брат ваш, то ви більше не з’являйтеся перед моїм лицем. 24 Коли ми прийшли до раба твого, батька нашого, то переказали йому слова господаря мого.26 І сказав батько наш: підіть знову, купіть нам трохи їжі.
26 Ми сказали: не можна нам іти; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лиця тієї людини, якщо не буде з нами найменшого брата нашого. 27 І сказав нам раб твій, батько наш: ви знаєте, що дружина моя народила мені двох синів; 28 один пішов від мене, і я сказав: очевидно, він розтерзаний; і я не бачив його донині; 29 якщо і цього візьмете від очей моїх, і трапиться з ним нещастя, то зведете ви сивину мою з печаллю у могилу. 30 Тепер якщо я прийду до раба твого, батька нашого, і не буде з нами отрока, з душею якого пов’язана душа його, 31 то він, побачивши, що немає отрока, помре; і зведуть раби твої сивину раба твого, батька нашого, із печаллю в могилу. 32 При цьому я, раб твій, взявся відповідати за отрока батькові моєму, сказавши: якщо не приведу його до тебе [і не поставлю його перед тобою], то залишусь я винним перед батьком моїм на всі дні життя.
33 Отже, нехай я, раб твій, замість отрока залишуся рабом у господаря мого, а отрок нехай іде з братами своїми: 34 бо як піду я до батька мого, коли отрока не буде зі мною? я побачив би біду, що осягла б батька мого.
А с Йосиф не міг більш утриму-
■ ватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йо-сифові нікого, коли він відкрився братам своїм.2 І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів. 3 І сказав Йосиф братам своїми - Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним. 4 І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет; s але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали ме-
не сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя; 91 тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть; 7 Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визволенням. 8 Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській. 92 Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися;93 ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє; 11 і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє. 12 І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами; 13 скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди.
14 Й упав він на шию Веніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його.161 цілував усіх братів своїх і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його.
16 Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і приємно було фараонові і рабам його. 171 сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’юч-те худобу вашу [хлібом] і йдіть у землю Ханаанську; 18 і візьміть батька вашого і сім’ї ияттгі і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єгипетській, і ви будете їсти плоди землі. 19 Тобі ж повеліваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть;20 і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам.
21 Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу,22 кожному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібників і п’ять перемін одягу; 23 також і батькові своєму послав десять ослів, нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу. 24 І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі.26 І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого,28 і сповістили його, сказавши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм. 27 Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх, 28 і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру.
Д£і І вирушив Ізраїль з усім, що
■ ” в нього було, і прийшов у Вир-савію, і приніс жертви Богу батька свого Ісаака. 2 І сказав Бог Ізраїлю у видінні нічному: Якове! Якове! Він сказав: ось я. 3 Бог сказав: Я Бог, Бог батька твого; не бійся йти в Єгипет, тому що там породжу від тебе народ великий; 4 Я піду з тобою в Єгипет, Я і виведу тебе назад. Йосиф своєю рукою закриє очі твої.
6 Яків вирушив з Вирсавії; і повезли сини Ізраїлеві Якова, батька свого, і дітей своїх, і дружин своїх на колісницях, які послав фараон, щоб привезти його. 8 І взяли вони худобу свою і майно своє, що придбали в землі Ханаанській, і прийшли в Єгипет, - Яків і весь рід його
з ним. 94 Синів своїх і онуків своїх із собою, дочок своїх і онучок своїх і весь рід свій привів він із собою в Єгипет.
8 Ось імена синів Ізраїлевих, що прийшли в Єгипет: Яків і сини його. Первісток Якова Рувим. 9 Сини Ру-вима: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хар-мі.10 Сини Симеона: Іємуїл та Іамин, і Огад, і Іахин, і Цохар, і Саул, син хананеянки. 11 Сини Левія: Гирсон, Кааф і Мерарі. 12 Сини Іуди: Ір і Онан, і Шела, і Фарес, і Зара; але Ір і Онан померли в землі Ханаанській. Сини Фареса були: Есром і Хаму л. 13 Сини Іссахара: Фола і Фува, Іов і Шимрон. 14 Сини Завулона: Серед і Елон, і Іахлеїл. 15 Це сини Лії, яких вона народила Якову в Месопотамії, і Діну, дочку його. Всіх душ синів його і дочок його — тридцять три. 16 Сини Гада: Цифіон і Хаггі, Шуні й Ецбон, Ері й Ароді й Арелі.
17 Сини Асира: Імна та Ішва, й Ішви, і Бриа, і Серах, сестра їхня. Сини Бриї: Хевер і Малхиїл. 18 Це сини Зелфи, яку Лаван дав Лії, дочці своїй; вона народила їх Якову шістнадцять душ.19 Сини Рахилі, дружини Якова: Йосиф і Веніамін. 20 І народилися у Йосифа в землі Єгипетській Манассія та Єфрем, яких народила ему Асенефа, дочка Потифера, жреця Іліопольського. 21 Сини Веніаміна: Бела і Бехер і Ашбел; [сини Бели були:] Гера і Нааман, Ехі і Рош, Муппим і Хуппим і Ард. 22 Це сини Рахилі, що народилися в Якова, усього чотирнадцять душ. 23 Син Дана: Хушим. 24 Сини Неффалима: Іахце-їл і Гуні, й Ієцер, і Шиллем. 26 Це сини Валли, яку дав Лаван дочці своїй Рахилі; вона народила їх Якову всього сім душ.26 Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що пішли
31 стегон його, крім дружин синів Яковових, усього шістдесят шість душ.27 Синів Йосифа, які народилися у нього в Єгипті, дві душі. Всіх душ дому Яковового, що прийшли [з Яковом] у Єгипет, сімдесят [п’ять].
28 Іуду послав він перед собою до Йосифа, щоб він показав шлях у Ге-сем. І прийшли в землю Гесем. 29 Йосиф запряг колісницю свою і виїхав назустріч Ізраїлю, батькові своєму, в Гесем, і, побачивши його, упав на шию його, і довго плакав на шиї його.
30 І сказав Ізраїль Йосифові: помру я тепер, побачивши лице твоє, бо ти ще живий. 31 І сказав Йосиф братам своїм і дому батька свого: я піду, сповіщу фараона і скажу йому: брати мої і дім батька мого, які були в землі Ханаанській, прийшли до мене;
32 ці люди пастухи овець, бо скотарі вони; і дрібна і велика худоба своя, й усе, що у них, привели вони. 33 Якщо фараон покличе вас і скаже: яке заняття ваше? 34 то ви скажіть: ми, раби твої, скотарями були від юнос-ти нашої донині, і ми і батьки наші, щоб вас оселили в землі Гесем. Тому що мерзота є для єгиптян усякий пастух овець.
АП І прийшов Йосиф і сповістив
■ ' фараона і сказав: батько мій і брати мої, із дрібною і великою худобою своєю і з усім, що у них, прийшли з землі Ханаанської; і ось, вони в землі Гесем. 2 І з братів своїх він узяв п’ять чоловік і представив їх фараону. 3 І сказав фараон братам його: яке ваше заняття? Вони сказали фараонові: пастухи овець раби твої, і ми і батьки наші.41 сказали
[23] Чиє. 26, 42. [24] Чиє. 26, 48. 1 Пар. 7, 13.
[27] Вих. 1, 5. Втор. 10, 22. Діян. 7, 14. [29] Бут. 33, 4; 45, 14. [ЗО] Бут. 45, 28. Лк 2, 29-30. [31] Бут. 47, 1. [34] Бут. 47, 6, 27; 43, 32.
Глава 47. [1] Бут. 46, 31. Діян. 7, 14-15.
[3] Бут. 46, 33-34.
вони фараонові: ми прийшли пожити в цій землі, тому що немає пасовищ для худоби рабів твоїх, бо в землі Ханаанській сильний голод; отже, дозволь оселитися рабам твоїм у землі Гесем.951 сказав фараон Йосифові: батько твій і брати твої прийшли до тебе; ® земля Єгипетська перед тобою; на кращому місці землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони в землі Гесем; і якщо знаєш, що між ними є здібні люди, постав їх доглядачами над моєю худобою. 96 І привів Йосиф Якова, батька свого, і представив його фараону; і благословив Яків фараона.
8 Фараон сказав Якову: скільки років життя твого? 9 Яків сказав фараону: днів подорожування мого сто тридцять років; малі і нещасні дні життя мого і не досягли років життя батьків моїх у днях подорожування їх. 10 І благословив фараона Яків і вийшов від фараона. 11 І оселив Йосиф батька свого і братів своїх, і дав їм володіння в землі Єгипетській, у кращій частині землі, у землі Раамсес, як повелів фараон. 12 І забезпечував Йосиф батька свого і братів своїх і весь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини.
13 І не було хліба по всій землі, тому що голод дуже посилився, і були виснажені від голоду земля Єгипетська і земля Ханаанська. 14 Йосиф зібрав усе срібло, яке було в землі Єгипетській і в землі Ханаанській, за хліб, який купували, і вніс Йосиф срібло в дім фараонів. 15 І срібло вичерпалося в землі Єгипетській
і у землі Ханаанській. Усі єгиптяни прийшли до Йосифа і говорили: дай нам хліба; навіщо нам помирати перед тобою, тому що срібло закінчилося у нас? 16 Йосиф сказав: приганяйте худобу вашу, і я буду давати вам [хліб] за худобу вашу, якщо срібло закінчилося у вас. 17 І приганяли вони до Йосифа худобу свою; і давав їм Йосиф хліб за коней, і за отари дрібної худоби, і за стада великої худоби, і за ослів; і постачав їм хліб у той рік за всю худобу їхню.
18 І минув цей рік; і прийшли до нього на другий рік і сказали йому: не приховаємо від господаря нашого, що срібло вичерпалося і стада худоби нашої у господаря нашого; нічого не залишилося у нас перед господарем нашим, крім тіл наших і земель наших;19 для чого нам гинути на очах твоїх, і нам і землям нашим? купи нас і землі наші за хліб, і ми з землями нашими будемо рабами фараону, а ти дай нам насіння, щоб нам бути живими і не вмерти, і щоб не спустошилася земля.201 купив Йосиф усю землю Єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожен своє поле, бо голод долав їх. І дісталася земля фараону. 21 І зробив він народ рабами від одного кінця Єгипту до іншого. 22 Тільки землі жерців не купив [Йосиф], тому що жерцям від фараона виділена була ділянка, і вони годувалися зі своєї ділянки, яку дав їм фараон; тому і не продали землі своєї. 231 сказав Йосиф народу: ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю; 24 коли будуть жнива, віддавайте п’яту частину фараону, а чотири частини залишаться вам на засівання поля, на прогодування вам і тим, хто в домах ваших, і на їжу дітям вашим. 26 Вони сказали: ти врятував нам життя; нехай знайдемо милість в очах господаря нашого і нехай будемо рабами фараона. 26 І поставив Йосиф за закон землі Єгипетській, навіть до цього дня: п’яту частину давати фараонові, за винятком тільки землі жерців, яка не належала фараонові.
27 І жив Ізраїль у землі Єгипетській, у землі Гесем, і володіли вони
[27] Вих. 5, 5. Пс. 104, 24.
нею, і плодилися, і дуже розмножились. 97 І жив Яків у землі Єгипетській сімнадцять років; і було днів Якова, років життя його, сто сорок сім років. 98 І прийшов час Ізраїлю померти, і покликав він сина свого Йосифа і сказав йому: якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і клянись, що ти зробиш мені милість
1 правду, не поховаєш мене в Єгипті,
30 щоб мені ляіти з батьками моїми; винесеш мене з Єгипту и поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф сказав: зроблю за словом твоїм. 991 сказав: клянися мені. І клявся йому. І поклонився Ізраїль до узголів’я постелі*. ДО Після того Йосифові сказа-
ли: ось, батько твій хворий. І він узяв з собою двох синів своїх, Манас-сію і Єфрема [і пішов до Якова].
2 Якова сповістили і сказали: ось, син твій Йосиф іде до тебе. Ізраїль зібрав сили свої і сів на постелі. 3 І сказав Яків Йосифові: Бог Всемогутній явився мені в Лузі, в землі Ханаанській,
і благословив мене, 4 і сказав мені: ось, Я розплоджу тебе, і розмножу тебе, і породжу від тебе безліч народів, і дам землю цю нащадкам твоїм після тебе, у вічне володіння.s І нині два сини твої, які народилися тобі в землі Єгипетській, до мого прибуття до тебе в Єгипет, мої вони; Єф-рем і Манассія, як Рувим і Симеон, будуть мої; 8 діти ж твої, які народяться від тебе після них, будуть твої; вони під ім’ям братів своїх будуть іменуватися в їхньому наслід-ді.7 Коли я йшов з Месопотамії, померла в мене Рахиль [мати твоя] у землі Ханаанській, по дорозі, не дійшовши трохи до Ефрафи, і я поховав її там по дорозі до Ефрафи, що нині Вифлеєм. 8 І побачив Ізраїль синів Йосифа і сказав: хто це? 9 І сказав Йосиф батькові своєму: це сини мої, яких Бог дав мені тут. [Яків] сказав: підведи їх до мене, і я благословлю їх. 10 Очі ж Ізраїлеві притупилися від старости; не міг він бачити ясно. Йосиф підвів їх до нього, і він поцілував їх і обійняв їх. 111 сказав Ізраїль Йосифу: не сподівався я бачити твоє лице; але ось, Бог показав мені і дітей твоїх. 121 відвів їх Йосиф від колін його і поклонився йому лицем своїм до землі. 13 І взяв Йосиф обох [синів своїх], Єфрема у праву свою руку навпроти лівої Ізраїля, а Манассію в ліву навпроти правої Ізраїля, і підвів до нього.
14 Але Ізраїль простяг праву руку свою і поклав на голову Єфрема, хоча цей був менший, а ліву на голову Манассії. З наміром поклав він так руки свої, хоча Манассія був первістком. 16 І благословив Йосифа і сказав: Бог, перед Яким ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, Який пасе мене з тих пір, як я існую, до цього дня,16 ангел, що визволяє мене від усякого зла, нехай благословить отроків цих; нехай буде на них наречене ім’я моє й ім’я батьків моїх Авраама та Ісаака, і нехай виростуть вони в безліч посеред землі. 171 побачив Йосиф, що батько його поклав праву руку свою на голову Єфрема; і прикро було йому через це. І взяв він руку батька свого, щоб перекласти її з голови Єфрема на голову Манассії, 18 і сказав Йосиф батькові своєму: не так, батьку мій, бо це -первісток; поклади на його голову праву руку твою. 19 Але батько його не погодився і сказав: знаю, сину мій, знаю; і від нього народиться народ, і він буде великим; але менший його брат буде більшим за нього, і від сіме-
ні його народиться численний народ.
20 І благословив їх у той день, говорячи: тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Бог нехай вчинить тобі, як Єфрему і Манассії. І поставив Єф-рема вище за Манассію. 21 І сказав Ізраїль Йосифові: ось, я вмираю; і Бог буде з вами і поверне вас у землю батьків ваших; 22 я даю тобі, переважно перед братами твоїми, одну ділянку, яку я взяв з рук аморреїв мечем моїм і луком моїм.
ЛСк І покликав Яків синів своїх і сказав: зберіться, і я сповіщу вам, що буде з вами у грядущі дні;
2 зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.
3 Рувиме, первістку мій! ти — кріп-кість моя і початок сили моєї, верх достоїнства і верх могутности; 4 але ти бушував, як вода, - не будеш мати переваги, бо ти зійшов на ложе батька твого, ти осквернив постіль мою, [на яку] зійшов.
6 Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокости мечі їхні;6 в раду їх нехай не ввійде душа моя, і до зібрання їх нехай не прилучиться слава моя, бо вони у гніві своєму убили мужа і з примхи своєї перерізали жили тельця;7 проклятий гнів їх, бо жорстокий, і розлюченість їх, тому що люта; розділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі.
8 Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого. 9 Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його? 10 Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів.11 Він прив’язує до виноградної лози осля своє і
[20] Руф. 4, 11. Втор. 33, 17. Єр. 31, 20. [22] Нав. 24, 32. Ін 4, 5.
Глава 49. [1] Втор. 33, 1. [3] Бут. 29, 32. Втор. 21, 17. [4] Бут. 35, 22. 1 Пар. 5, 1. [5] Бут. 34, 25. Юдиф. 9, 2. [6] Бут. 34, 26. [7] Нав. 19, 1; 21, 3. [8] 1 Пар. 4, 27, 38, 41. [9] до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє; 12 блискучі
очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока.
13 Завулон біля берега морського буде жити і біля пристані корабельної, і межа його до Сидона.
14 Іссахар осел міцний, що лежить між протоками вод; 16 і побачив він, що спокій добрий, і що земля приємна: і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини.
16 Дан буде судити народ свій, як одне з колін Ізраїля; 17 Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад. 18 На допомогу твою сподіваюся, Господи!
19 Гад, - натовп буде тіснити його, але він відтіснить його по п’ятах.
20 Для Асира — занадто ситний хліб його, і він буде постачати царські страви.
21 Неффалим - теревинф рослий, що розпускає прекрасні гілки*.
22 Йосиф - віття плодоносного дерева, віття плодоносного дерева над джерелом; гілки його простягаються над стіною; 23 засмучували його, і стріляли і ворогували проти нього стрільці, 24 але твердим залишився лук його, і міцні м’язи рук його, від рук могутнього Бога Якового. Звідти Пастир і твердиня Ізраїлева, 100 від Бога батька твого, Який нехай і допоможе тобі, і від Всемогутнього, Який нехай і благословить тебе благословеннями небесними звище, благословеннями безодні, що лежить долі, благословеннями сосків і утро-
* За іншим прочитанням: Неффалим — сарна струнка; він говорить прекрасні вислови.
Чис. 24, 9. [10] 1 Пар. 5, 2. Ін 1, 45; 5, 46. Мф 2, 6. [11] Іс. 63, 1-2. [12] Одкр. 1, 14. [13] Нав. 19, 10. [14] Суд. 5, 15. [15] Втор. 33, 18. [16] Суд. 13, 25. [17] Суд. 18, 1. [18] Пс. 118, 166. Лк 2, ЗО. [19] Чис. 32, 17. [20] Втор. 33, 24. [21] Суд. 4, 6. [22] Бут. 48, 16. [24] Втор. 33, 17.
би, 101 благословеннями батька твого, які перевищують благословення гір давніх і приємності пагорбів вічних; нехай будуть вони на голові Йосифа і на тімені обраного між братами своїми.
27 Веніамін, хижий вовк, вранці буде їсти ловитву і ввечері буде ділити здобич.
28 Ось усі дванадцять колін Ізраї-левих; і ось що сказав їм батько їх; і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє. 102 І заповідав він їм і сказав їм: я прилучаюся до народу мого; поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Еф-рона хеттеянина, 30 у печері, яка на полі Махпела, що перед Мамре, у землі Ханаанській, яку [печеру] купив Авраам з полем у Ефрона хеттеянина у власність для поховання;
31 там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревекку, дружину його; і там поховав я Дію; 32 це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хеттеєвих.
33 І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого. ^ А Йосиф упав на лице батька
свого, і плакав над ним, і цілував його. 2 І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували Ізраїля. 3 І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів. 4 Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так:
6 батько мій закляв мене, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.] ® І сказав фараон: піди і поховай батька твого, як він закляв тебе. 7 І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської, 8 і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем. 9 3 ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим. 10 І дійшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів.
11 І бачили жителі землі тієї, хана-неї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані. 12 І зробили сини Яковові з ним, як він заповів їм; 13 і віднесли його сини його в землю Ханаанську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре.
14 І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погре-біння ним батька свого. 15 І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили? 16 І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи:17 так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це. 18 Прийшли і самі
брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі. 19 І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога; 103 ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей; 104 отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх.
22 І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років. 23 І бачив Йосиф дітей у Єфрема до третього роду, також і сини Махира, сина Манас-сіїного, народилися на коліна Йосифа. 24 І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову. 261 закляв Йосиф синів Ізраїле-вих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси. 26 І помер Йосиф ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті.
ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ ВИХІД
1 Ось імена синів Ізраїлевих, які
ввійшли в Єгипет з Яковом [батьком їхнім], увійшли кожен з [усім] домом своїм: 2 Рувим, Симеон, Jle-вій та Іуда,3 Іссахар, Завулон і Вені-амін,4 Дан і Неффалим, Гад і Асир.
6 Усіх же душ, що народилися від стегон Якова, було сімдесят [п’ять], а Йосиф був уже в Єгипті. ® І помер Йосиф і всі брати його і весь рід їх;
7 а сини Ізраїлеві розплодилися і розмножилися, і підросли і посилилися надзвичайно, і наповнилася ними земля та.
8 І став над Єгиптом новий цар, який не знав Йосифа, 9 і сказав народу своєму: ось, народ синів Ізраїлевих численний і сильніший за нас;
10 перехитруємо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з’єднається і він з нашими ворогами, і озброїться проти нас, і вийде з землі [нашої]. 11 І поставили над ним начальників робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він побудував фараону Пифом і Раамсес, міста для запасів, [і Он, інакше Іліополь]. 12 Але чим більше виснажували його, тим більше він примножувався і тим більше зростав, так що [єгиптяни] побоювалися синів Ізраїлевих. 13 І тому єгиптяни з жорстокістю силували синів Ізраїлевих до робіт 14 і робили життя їхнє гірким від важкої роботи над глиною і цеглою і від усякої роботи польової, від всякої роботи, до якої змушували їх з жорстокістю.
16 Цар Єгипетський повелів повитухам євреянок, з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа,16 і сказав [їм]: коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе. 17 Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими. 18 Цар Єгипетський покликав повитух і сказав їм: для чого ви робите таку справу, що залишаєте дітей живими?
19 Повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не такі, як єгипетські; вони здорові, тому що перш ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують. 20 За це Бог чинив добро повитухам, а народ розмножувався і дуже посилювався. 105 І оскільки повитухи боялися Бога, то Він утверджував доми їхні. 106 Тоді фараон усьому народові своєму повелів, говорячи: всякого новонародженого [у євреїв] сина кидайте в ріку, а всяку дочку залишайте живою.
'У Хтось із племені Левіїного пі-" шов і взяв собі дружину з того самого племені. 2 Дружина зачала і народила сина і, бачачи, що він дуже красивий, ховала його три місяці;
3 але не маючи можливости ховати його далі, взяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою і, поклавши в ньому дитину, поставила в очереті біля берега ріки, 4 а сестра його стала здаля спостерігати, що
з ним буде. 61 вийшла дочка фараонова на річку купатися, а служниці її ходили по березі ріки. Вона побачила кошик серед очерету і послала рабиню свою взяти його.8 Відкрила і побачила немовля; і ось, немовля плаче [у кошику]; і зглянулася на нього [дочка фараонова] і сказала: це
з єврейських дітей.71 сказала сестра його дочці фараоновій: чи не сходити мені і чи не покликати до тебе годувальницю з євреянок, щоб вона вигодувала тобі немовля? 8 Дочка фараонова сказала їй: сходи. Дівчина пішла і покликала матір немовляти. 9 Дочка фараонова сказала їй: візьми немовля це і вигодуй його мені; я дам тобі плату. Жінка взяла немовля і годувала його. 101 виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його.
11 Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея
з братів його, [синів Ізраїлевих].
12 Подивившись туди й сюди і побачивши, що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску.
13 І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він тому, хто кривдив: навіщо ти б’єш ближнього твого? 14 А той сказав: хто поставив тебе начальником і суддею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізналися про цю справу. 161 почув фараон про цю справу і хотів убити Мойсея; але Мойсей утік від фараона й зупинився в землі Мадіамській; і [прийшовши в землю Мадіамську], сів біля колодязя. 16 У священика маді-амського [було] сім дочок, [які пасли овець батька свого Іофора]. Вони прийшли, набрали води і наповнили корита, щоб напоїти овець батька свого [Іофора]. 17 І прийшли пастухи і відігнали їх. Тоді встав Мойсей і захистив їх, [і начерпав їм води] і напоїв овець їхніх.181 прийшли вони до Рагуїла, батька свого, і він сказав [їм]: чому ви так скоро прийшли сьогодні? 19 Вони сказали: якийсь єгиптянин захистив нас від пастухів і навіть начерпав нам води і напоїв овець [наших].20 Він сказав дочкам своїм: де ж він? навіщо ви залишили його? покличте його, і нехай він їсть хліб.
21 Мойсееві сподобалося жити у цього чоловіка; і він видав за Мойсея дочку свою Сепфору. 22 Вона [зачала і] народила сина, і [Мойсей] нарік йому ім’я: Гирсам, тому що, говорив він, я став пришельцем у чужій землі. [І, зачавши ще, народила другого сина, і він нарік йому ім’я Єли-єзер, сказавши: Бог отця мого був мені помічником і визволив мене від руки фараона.]
Діян. 7, 24. [14] Діян. 7, 27. [15] Діян 7, 29. Бут. 29, 2. [17] Бут. 24, 13; 29, 8, 10. [18] Чис. 10, 29. [21] Вих. 18, 2. Чис. 12, 1. [22] Вих. 18, 3. 1 Пар. 23, 15. Діян. 7, 29.
23 Минув довгий час, помер цар Єгипетський. І стогнали сини Ізраїлеві від роботи і волали, і волання їхнє від роботи дійшло до Бога. 24 І почув Бог стогін їх, і згадав Бог завіт Свій з Авраамом, Ісааком і Яковом. 2SІ побачив Бог синів Ізраїлевих, і споглянув на них Бог.
*5 Мойсей пас овець у Іофора, тес-тя свого, священика мадіамсь-кого. Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хорива. 2 І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає. 3 Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає. 4 Господь побачив, що він іде дивитися, і звернувся до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсею! Мойсею! Він сказав: ось я, [Господи]! s І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята. 8 І сказав [йому]: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, тому що боявся дивитися на Бога.7 І сказав Господь [Мойсеєві]: Я бачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від приставників його; Я знаю скорботи його 8 і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв. 9 І ось, уже волання синів Ізраїлевих дійшло до Мене, і Я бачу утиски, якими пригнічують їх єгиптяни. 10 Отже, піди: Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих. 11 Мойсей сказав Богу: хто я, щоб мені йти до фараона [царя
[23] Вих. 7, 7. [24] Бут. 15, 16. Лев. 26, 42.
Глава 3. [2] Діян. 7, ЗО. [4] Сир. 45, 5. [5] Нав. 5, 15. [6] Мф 22, 32. Мк 12, 26. Лк 20, 37. [7] Чиє. 20, 16. [10] Пс. 104, 26. [14] Одкр.
Єгипетського] і вивести з Єгипту синів Ізраїлевих? 12 І сказав [Бог]: Я буду з тобою, і ось тобі знамення, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ [Мій] з Єгипту, ви завершите служіння Богу на цій горі. 13 І сказав Мойсей Богу: ось, я прийду до синів Ізраїлевих і скажу їм: Бог батьків ваших послав мене до вас. А вони скажуть мені: як Його ім’я? Що сказати мені їм? 14 Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий. І сказав: так скажи синам Ізраїлевим: Сущий [Ієго-ва] послав мене до вас. 161 сказав ще Бог Мойсеєві: так скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Ось ім’я Моє навіки, і пам’ять про Мене з роду в рід. 16 Піди, збери старійшин [синів] Ізраїлевим і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, [Бог] Ісаака і [Бог] Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті. 171 сказав: Я виведу вас від рабства єгипетського в землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, у землю, де тече молоко і мед. 18 І вони послухають голосу твого, і підеш ти і старійшини Ізраїлеві до [фараона] царя Єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, прикликав нас; отже, відпусти нас у пустелю, на три дні шляху, щоб принести жертву Господу, Богу нашому. 19 Але Я знаю, що [фараон] цар Єгипетський не дозволить вам іти, якщо не примусити його рукою міцною; 20 і простягну руку Мою й уражу Єгипет усіма чудесами Моїми, які сотворю серед нього; і після того він відпустить вас. 21 І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками:
22 кожна жінка випросить у сусідки
своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу, і ви нарядите в них і синів ваших і дочок ваших, і обберете єгиптян.
А І відповів Мойсей і сказав: а “ якщо вони не повірять мені і не послухають голосу мого і скажуть: не явився тобі Господь? [що сказати їм?]2 І сказав йому Господь: що це в руці у тебе? Він відповів: жезл.3 Господь сказав: кинь його на землю. Він кинув його на землю, і жезл перетворився на змія, і Мойсей побіг від нього. 4 І сказав Господь Мойсею: простягни руку твою і візьми його за хвіст. Він цростяг руку свою, і взяв його [за хвіст]; і він став жезлом у руці його.6 Це для того, щоб повірили [тобі], що явився тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова.8 Ще сказав йому Господь: поклади руку твою до себе в пазуху.
I він поклав руку свою до себе в пазуху, вийняв її [із пазухи своєї], і ось, рука його побіліла від прокази, як сніг.7 [Ще] сказав [йому Господь]: поклади знову руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху; і вийняв її з пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його. 8 Якщо вони не повірять тобі і не послухають голосу першого знамення, то повірять голосу знамення іншого; 9 якщо ж не повірять і двом цим знаменням і не послухають голосу твого, то візьми води з ріки і вилий на сушу; і вода, взята з річки, зробиться кров’ю на суші.
10 І сказав Мойсей Господу: о, Господи! людина я не красномовна, і таким був і вчора і третього дня, і коли Ти почав говорити з рабом Твоїм: я тяжко говорю і недорікуватий.
II Господь сказав [Мойсееві]: хто дав уста людині? хто робить німим, або глухим, або зрячим, або сліпим? чи не Я Господь [Бог]? 12 отже, піди, і
Глава 4. [3] Вих. 7, 10, 15. [5] Вих. З, 6, 15-16. З Цар. 18, 36. [6] Чиє. 12, 10. [9] Вих. 7, 17, 19. Пс. 77, 44. [10] Вих. 6, 12. Іс. 6, 5.
[11] Пс. 93, 9. [12] Мф 10, 19-20. Лк 21, 15.
Я буду при вустах твоїх і навчу тебе, що тобі говорити.13 [Мойсей] сказав: Господи! пошли іншого, кого можеш послати. 14 І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: хіба немає у тебе Аарона брата, левитянина? Я знаю, що він може говорити [замість тебе], і ось, він вийде назустріч тобі, і, побачивши тебе, зрадіє в серці своєму; 16 ти будеш йому говорити і вкладати слова [Мої] у вуста його, а Я буду при вустах твоїх і при вустах його і буду вчити вас, що вам робити; 18 і буде говорити він замість тебе до народу; отже, він буде твоїми вустами, а ти будеш йому замість Бога;17 і жезл цей [який був перетворений на змія] візьми в руку твою: ним ти будеш творити знамення.
18 І пішов Мойсей, і повернувся до Іофора, тестя свого, і сказав йому: піду я, і повернуся до братів моїх, які в Єгипті, і подивлюся, чи живі ще вони? І сказав Іофор Мойсеєві: йди з миром. [Через багато часу помер цар Єгипетський.]
19 І сказав Господь Мойсеєві в [землі] Мадіамській: піди, повернись у Єгипет, тому що померли всі, що шукали душі твоєї. 20 І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадив їх на осла і вирушив у землю Єгипетську. І жезл Божий Мойсей взяв у руку свою.21 І сказав Господь Мойсею: коли підеш і повернешся в Єгипет, дивись, yd чудеса, які Я доручив тобі, зроби перед лицем фараона, а Я озлоблю серце його, і він не відпустить народ. 22 І скажи фараонові: так говорить Господь [Бог єврейський]: Ізраїль є син Мій, первісток Мій; 23 Я говорю тобі: відпусти сина Мого, щоб він звершив Мені служіння; а якщо не відпустиш його, то ось, Я уб’ю сина твого, первістка твого.
24 Дорогою на ночівлі трапилося, що зустрів його Господь і хотів умерт-
вити його. 107 Тоді Сепфора, узявши кам’яний ніж, обрізала крайню плоть сина свого і, кинувши до ніг його, сказала: ти наречений крови у мене. 28 І відійшов від нього Господь. Тоді сказала вона: наречений крови - за обрізанням.
27 І Господь сказав Аарону: піди назустріч Мойсееві в пустелю. І він пішов, і зустрівся з ним біля гори Божої, і поцілував його. 28 І переказав Мойсей Аарону всі слова Господа, Який його послав, і всі знамення, що Він заповідав. 29 І пішов Мойсей з Аароном, і зібрали вони всіх старійшин синів Ізраїлевих,30 і переказав [їм] Аарон усі слова, які говорив Господь Мойсееві; і зробив Мойсей знамення перед очима народу, 31 і повірив народ; і почули, що Господь відвідав синів Ізраїлевих і побачив страждання їх, і схилилися вони і поклонилися.
С Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі.2 Але фараон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і відпустив [синів] Ізраїля? я не знаю Господа й Ізраїля не відпущу. 3 Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем.4 І сказав їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу. 6 І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний,
і ви відволікаєте його від роботи його.
6 І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом
і наглядачам, говорячи: 7 не давайте надалі народу соломи для вироблення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому,8 а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня,
і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому; 9 дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами. 10 І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи;
11 самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується. 12 І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи.13 Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома. 14 А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір? 15 І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми? 16 соломи не дають рабам твоїм, а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму. 17 Але він сказав [їм]: бездіяльні ви, бездіяльні, тому і говорите: підемо, принесемо жертву Господу.
18 Ідіть же, працюйте; соломи не дадуть вам, а визначену кількість цегли давайте. 19 І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: не зменшуйте кількости цегли, яку [визначено] на кожен день.20 І коли вони вийшли від фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, чекаючи на них, 21 і сказали їм: нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненавис
ними в очах фараона і рабів його і дали їм меч у руки, щоб убити нас.
22 І звернувся Мойсей до Господа і сказав: Господи! для чого Ти піддав такій біді народ цей, [і] для чого послав мене? 23 бо з того часу, як я прийшов до фараона і став говорити ім’ям Твоїм, він почав гірше чинити з народом цим; визволити ж,
- Ти не визволив народ Твій.
/Г І сказав Господь Мойсеєві: те-пер побачиш ти, що Я зроблю з фараоном; після дії руки міцної він відпустить їх; після дії руки міцної навіть вижене їх із землі своєї. 2 І говорив Бог Мойсею і сказав йому: Я Господь. 3 Являвся Я Аврааму, Іса-аку і Якову з ім’ям “Бог Всемогутній”, а з ім’ям Моїм “Господь”* не відкрився їм;4 і Я поставив завіт Мій
з ними, щоб дати їм землю Ханаанську, землю подорожування їх, по якій вони подорожували. 6 І Я почув стогін синів Ізраїлевих про те, що єгиптяни тримають їх у рабстві,
і згадав завіт Мій. 6 Отже, скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас з-під ярма єгиптян, і визволю вас від рабства їх, і врятую вас рукою простягнутою і судами великими; 7 і прийму вас Собі в народ
і буду вам Богом, і ви дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас [із землі Єгипетської] з-під ярма єгипетського; 8 і введу вас у ту землю, про яку Я, піднявши руку Мою, клявся дати її Аврааму, Ісааку і Якову, і дам вам її у спадщину. Я Господь. 9 Мойсей переказав це синам Ізраїлевим; але вони не послухали Мойсея через легкодухість і тяжку роботу. 108 І сказав Господь Мойсею, говорячи: 109 ввійди, скажи фараону, царю Єгипетському, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.
12 І сказав Мойсей перед Господом, говорячи: ось, сини Ізраїлеві не слухають мене; як же послухає мене фараон? а я некрасномовний. 1101 говорив Господь Мойсеєві й Аарону, і давав їм повеління до синів Ізраїлевих і до фараона, царя Єгипетського, щоб вивести синів Ізраїлевих із землі Єгипетської.
14 Ось начальники поколінь їх: сини Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі: це сімейства Рувимові.111 Сини Симеона: Іємуїл та Іамин, і Огад, й Іахин, і Цохар, і Саул, син хананеянки: це сімейства Симеона. 16 Ось імена синів Левія за родами їх: Гирсон і Кааф
і Мерарі. А років життя Левія було сто тридцять сім. 17 Сини Гирсона: Ливні і Шимеї з сімействами їх.
18 Сини Каафові: Амрам та Іцгар, і Хеврон, і Узиїл. А років життя Каа-фа було сто тридцять три роки.
19 Сини Мерарі: Махли і Муши. Це сімейства Левія за родами їх. 20 Амрам узяв Іохаведу, тітку свою, собі за дружину, і вона народила йому Аарона і Мойсея [і Маріам, сестру їх]. А років життя Амрама було сто тридцять сім. 21 Сини Іцгарові: Ко-рей і Нефег і Зихрі.22 Сини Узиїлові: Мисаїл і Елцафан і Сифрі. 23 Аарон узяв собі за дружину Єлизавету, дочку Аминадава, сестру Наассона, і вона народила йому Надава й Авиуда, Єлеазара та Іфамара. 24 Сини Корея: Асир, Елкана й Авиасаф: це сімейства Кореєві. 26 Єлеазар, син Аарона, узяв собі за дружину одну з дочок Футиїлових, і вона народила йому Финеєса. Ось начальники поколінь левитських за родинами їх. 26 Аарон
і Мойсей, це - ті, яким сказав Гос-
Чис. З, 18. 1 Пар. 6, 17; 23, 7. [18] Чиє. З, 19.
[19] Чиє. 26, 57. [20] Вих. 2, 1-2. Чиє. 26, 59. 1 Пар. 6, 3; 23, 13. Діян. 7, 20. Євр. 11, 23.
[21] Чиє. 16, 1. [22] Лев. 10, 4. [23] Чиє. З, 2.
[24] 1 Пар. 6, 22. [25] Чиє. 25, 7. 1 Пар. 6, 4.
[26] Діян. 7, 37.
подь: виведіть синів Ізраїлевих із землі Єгипетської за ополченнями їх.
27 Вони-то говорили фараонові, царю Єгипетському, щоб вивести синів Ізраїлевих з Єгипту; це — Мойсей і Аарон. 28 Отже, в той час, коли Господь говорив Мойсеєві в землі Єгипетській, 29 Господь сказав Мойсеєві, говорячи: Я Господь! скажи фараонові, царю Єгипетському, все, що Я говорю тобі. 112 Мойсей же сказав перед Господом: ось, я некрасномовний: як же послухає мене фараон?
П Але Господь сказав Мойсеєві: ' дивись, Я поставив тебе Богом фараону, а Аарон, брат твій, буде твоїм пророком: 2 ти будеш говорити [йому] усе, що Я повелю тобі, а Аарон, брат твій, буде говорити фараону, щоб він відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї; 3 але Я озлоблю серце фараонове, і явлю багато знамень Моїх і чудес Моїх у землі Єгипетській; 4 фараон не послухає вас, і Я накладу руку Мою на Єгипет і виведу воїнство Моє, народ Мій, синів Ізраїлевих, із землі Єгипетської - судами великими; s тоді довідаються [усі] єгиптяни, що Я Господь, коли простягну руку Мою на Єгипет і виведу синів Ізраїлевих із середовища їх. ® І зробили Мойсей і Аарон, як повелів їм Господь, так вони і зробили. 7 Мойсей був вісімдесяти, а Аарон [брат його] вісімдесяти трьох років, коли вони почали говорити до фараона.
8 І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, говорячи: 9 якщо фараон скаже вам: зробіть [знамення або] чудо, то ти скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій і кинь [на землю] перед фараоном [і перед рабами його], — він стане змієм.10 Мойсей і Аарон прийшли до фараона [і до рабів його] і зробили так, як повелів [їм] Господь. І кинув Аарон жезл свій перед фараоном і перед рабами його, і він зробився змієм.11 І покликав фараон мудреців [єгипетських] і чарівників; і ці волхви єгипетські зробили те саме своїми чарами:12 кожен з них кинув свій жезл, і вони зробилися зміями, але жезл Ааронів поглинув їхні жезли. 13 Серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив [їм] Господь.
14 І сказав Господь Мойсеєві: вперте серце фараонове: він не хоче відпустити народ. 16 Піди до фараона завтра: ось, він вийде до води, ти стань на шляху його, на березі ріки, і жезл, що перетворювався на змія, візьми в руку твою 16 і скажи йому: Господь, Бог євреїв, послав мене сказати тобі: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння в пустелі; але ось, ти до цих пір не послухався. 17 Так говорить Господь: із цього дізнаєшся, що Я Господь: ось цим жезлом, що в руці моїй, я вдарю по воді, що у ріці, і вона перетвориться на кров, 18 і риба в ріці вмре, і ріка засмердить, і єгиптянам гидко буде пити воду з ріки.19 І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій [у руку твою] і простягни руку твою на води єгиптян: на ріки їх, на потоки їх, на озера їх і на усяке вмістилище вод їх, - і перетворяться на кров, і буде кров по всій землі Єгипетській і в дерев’яних і в кам’яних посудинах. 20 І зробили Мойсей і Аарон, як повелів [їм] Господь. І підняв [Аарон] жезл [свій] і вдарив по воді річковій перед очима фараона і перед очима рабів його, і вся вода в ріці перетворилася на кров,21 і риба в ріці вимерла, й ріка засмерділа, і єгиптяни не могли пити води з ріки; і була кров по всій землі Єгипетській. 22 І волхви єгипетські чарами своїми зробили те саме. І озло-
27. [10] Вих. 4, 3. [11] 2 Тим. З, 8. [13] 1 Цар.
6, 6. Вих. 4, 21. [14] 1 Цар. 6, 6. [16] Вих. 5, 1; 8, 1, 20. [17] Вих. 4, 9. [19] Вих. 8, 5. [20] Вих. 17, 5. Пс. 77, 44. [22] Прем. 17, 7.
билося серце фараона, і не послухав їх, як і говорив Господь.231 обернувся фараон, і пішов у дім свій; і серце его не пом’якшало і через це. 24 І стали копати усі єгиптяни біля ріки, щоб знайти воду для пиття, тому що не могли пити води з ріки. 26 І виповнилося сім днів після того, як Господь уразив ріку.
О І сказав Господь Мойсееві: пі ди
® до фараона і скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; 2 якщо ж ти не погодишся відпустити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами; 3 і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої, 4 і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби. 6 І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську. 6 Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську. 7 Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську. 8 І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу.
9 Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці. 10 Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш; 11 і зникнуть жаби від тебе, від домів твоїх [і з полів], і від рабів твоїх і від твого народу; тільки в ріці вони залишаться. 12 Мойсей і Аарон вийшли від фараона, і Мойсей помолився до Господа про жаб, яких Він навів на фараона. 13 І вчинив Господь за словом Мойсея: жаби вимерли в домах, у дворах і на полях [їх]; 14 і зібрали їх у купи, і засмерділа земля. 16 І побачив фараон, що зробилося полегшення, і озлобив серце своє, і не послухав їх, як і говорив Господь.
le І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській.17 Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на людях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській. 18 Намагалися також і волхви чарами своїми викликати мошок, але не могли. І були мошки на людях і на худобі. 19 І сказали волхви фараонові: це перст Божий. Але серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив Господь.
20 І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі];21 а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть; 22 і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі;23 Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі]. 113 Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух. 114 І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі.28 Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням?
27 ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь].
28 І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу]. 29 Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу. 30 І вийшов Мойсей від фараона і помолився Господу. 31 І зробив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної. 32 Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.
Q І сказав Господь Мойсеєві: піди ^ до фараона і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; 2 бо якщо ти не захочеш відпустити [народ Мій] і ще будеш утримувати його, 3 то ось, рука Господня буде на худобі твоїй, яка у полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і вівцях: буде моровиця дуже тяжка; 4 і розділить Господь [у той час] худобу ізраїльську і худобу єгипетську, і з усієї [худоби] синів Ізраїлевих не помре нічого.
6 І призначив Господь час, сказавши: завтра зробить це Господь у землі цій. 8 І зробив це Господь на другий день, і вимерла вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїлевих не померло нічого. 7 Фараон послав дізнатися, і ось, з [усієї] худоби [синів] Ізраїлевих не померло нічого. Але серце фараонове озлобилося, і він не відпустив народ.
8 І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: візьміть по повній жмені попелу з печі, і нехай кине його Мойсей до неба на очах фараона [і рабів його];
9 і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській.10 Вони взяли попіл з печі і постали перед лицем фараона. Мойсей кинув його до неба, і зробилося запалення з наривами на людях і на худобі.11 І не могли волхви устояти перед Мойсеєм через запалення, тому що запалення було на волхвах і на всіх єгиптянах.12 Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві.
13 І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; 14 бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнався, що немає подібного до Мене на всій землі; 16 якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі: 18 але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій
землі; 17 ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його, -
18 ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, ірад дуже сильний, якому подібного не було в Єгипті з дня заснування його донині; 19 отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть.
20 Ті з рабів фараонових, які убоялися слова Господнього, поспіхом зібрали рабів своїх і отари свої в доми;
21 а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі. 22 І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській. 231 простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську; 24 і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її. 261 побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град]; 26 тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду. 27 І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні; 28 помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на землі], і відпущу вас і не буду більше затримувати.29 Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля; 30 але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога. 31 Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеме-нився; 32 а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні. 33 І вийшов Мойсей від фараона із міста і простяг руки свої до Господа, і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю. 34 І побачив фараон, що перестав дощ і град і грім, і продовжував грішити, і обтяжив серце своє сам і раби його. 361 озлобилося серце фараона [і рабів його], і він не відпустив синів Ізраїлевих, як і говорив Господь через Мойсея.
І Л І сказав Господь Мойсеєві: " ввійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце рабів його, щоб явити між ними ці знамення Мої, 2 і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь. 3 Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння; 4 а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завтра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область: s вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уціліло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі, 8 і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона.
7 Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине? 8 І повернули Мойсея й Аарона до фараона, і [фараон] сказав їм: підіть, звершіть служіння Господу, Богу вашому; хто ж і хто піде? 9 І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому]. 10 [Фараон] сказав їм: нехай буде так, Господь з вами! я готовий відпустити вас: але навіщо з дітьми? бачите, у вас недобрий намір! 11 ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона.
12 Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду. 115 І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану. 116 І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої; 16 вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від іраду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській. 18 Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами; 17 тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть.
18 [Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу. 19 І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській. 20 Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих.
21 І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде темрява на землі Єгипетській, відчутна пітьма. 22 Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні; 23 не бачили одне одного, і ніхто не вставав
з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх. 24 Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші нехай ідуть з вами. 26 Але Мойсей сказав: [ні,] дай також у руки наші жертви і всепалення, щоб принести Господу Богу нашому;28 нехай підуть і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву Господу [Богу нашому]. 27 І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх. 28 І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш. 29 І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого.
11 І сказав Господь Мойсеєві: ще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після того він відпустить вас звідси; коли ж він буде відпускати [вас], з поспіхом буде гнати вас звідси; 2 підкажи народу [таємно], щоб кожен у ближнього свого і кожна жінка у ближньої своєї випросили речей срібних і речей золотих [і одягу].3 І дав Господь милість народу [Своєму] в очах єгиптян, [і вони давали йому;] та й Мойсей був дуже великим у землі Єгипетській, в очах [фараона і] рабів фараонових і в очах [усього] народу.
4 І сказав Мойсей: так говорить Господь: опівночі Я пройду посеред Єгипту, 117 і помре всякий первісток у землі Єгипетській від первістка фараона, який сидить на престолі своїм, до первістка рабині, яка при жорнах, і все первородне з худоби;118 і буде крик великий по всій землі Єгипетській, якого не бувало і якого не буде більше; 119 у всіх же синів Ізраїлевих ні на людину, ні на худобу не ворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, яку різницю робить Господь між єгиптянами і між ізраїльтянами. 8 І прийдуть усі раби твої ці до мене і поклоняться мені, кажучи: вийди ти і весь народ [твій], на чолі якого ти стоїш. Після цього я і вийду. І вийшов [Мойсей] від фараона з гнівом.
9 І сказав Господь Мойсеєві: не послухав вас фараон, щоб примножилися [знамення Мої і] чудеса Мої в землі Єгипетській.10 Мойсей і Аарон зробили всі ці [знамення і] чудеса перед фараоном; але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.
1 ^ І сказав Господь Мойсеєві та Аарону в землі Єгипетській, промовляючи: 2 місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року.3 Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину; 4 коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближчим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти.6 Агнець у вас має бути без вад, чоловічої статі, одноліток; візьміть його від овець або від кіз, 8 і нехай він зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця: тоді нехай заколе його все зібрання громади ізраїльської ввечері 7 і нехай візьмуть від крови його і помастять на обох одвірках і на поперечині дверей у домах, де будуть їсти його; 8 нехай з’їдять м’ясо його тієї ж ночі, спечене на вогні; з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його; 120 не їжте недопеченого м’яса, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні з головою, ногами й нутрощами; 10 не залишайте від нього до ранку [і кістки його не розтрощуйте], але те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні.
11 їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше
- на ногах ваших і посохи ваші - в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня. 12 А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь. 13 І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і пройду мимо вас, і не буде у вас пошести згубної, коли буду нищити землю Єгипетську. 14 І нехай буде вам день цей пам’ятним, і святкуйте в ньому і свято Господнє в [усі] роди ваші; як установлення вічне святкуйте його. 16 Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля. 18 І в перший день нехай буде у вас священне зібрання, і в сьомий день священне зібрання: ніякої роботи не можна робити в них;
16, 7. [10] Вих. 23, 18; 34, 25. [11] Лк 12, 35. Еф. 6, 14. 1 Пет. 1, 13. [12] Пс. 135, 10. Євр.
11, 28. Чиє. 33, 4. [14] Рим. 10, 4. [15] Вих.
23, 15; 34, 18.
тільки те, що е кожному, одне те можна робити вам.17 Дотримуйтесь опрісноків, тому що в цей самий день Я вивів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне.
18 3 чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця; 121 сім днів не повинно бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї.122 Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте прісний хліб.
21 І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пас-ху; 22 і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку. 23 І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження. 24 Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки.
26 Коли ввійдете в землю, яку Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння. 281 коли скажуть вам діти ваші: що це за служіння? 27 скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгипті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився. 28 І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили.
29 Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився у в’язниці, і все пер-вородне з худоби. 30 І встали вночі фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих. 31 І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть
із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви; 32 і дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили; і підіть і благословіть мене. 331 примушували єгиптяни народ, щоб скоріше вислати його з землі тієї; бо говорили вони: ми усі помремо.
34 І поніс народ тісто своє, раніше ніж воно вкисло; діжки їх, зав’язані в одежах їхніх, були на плечах їхніх. 361 зробили сини Ізраїлеві за словом Мойсея і просили у єгиптян речей срібних і речей золотих і одягу. 38 Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони давали йому, і обібрав він єгиптян.
37 І вирушили сини Ізраїлеві з Раам-сеса в Сокхоф - до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей;38 і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике. 39 І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу.
40 Часу ж, у який сини Ізраїлеві [і батьки їхні] жили в Єгипті [і в землі Ханаанській], було чотириста тридцять років. 41 Після того, як минуло чотириста тридцять років, у цей самий день вийшло все ополчення Господнє з землі Єгипетської вночі.
42 Це — ніч служіння Господу за визволення їх із землі Єгипетської; ця сама ніч - служіння Господу у всіх синів Ізраїлевих у роди їхні.
43 І сказав Господь Мойсееві й Аарону: ось устав Пасхи: ніякий іно-племінник не повинен їсти її;44 а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її; 46 поселенець і найманець не повинен їсти її. 46 В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте. 47 Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її. 48 Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а ніякий необрізаний не повинен їсти її;49 один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами.
50 І зробили всі сини Ізраїлеві: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили. 51 У цей самий день Господь вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської за ополченнями їх.
1 1 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:123 освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, [тому що] Мої вони. 124 І сказав Мойсей народу: пам’ятайте цей день, в який вийшли ви з Єгипту, з дому рабства, бо рукою міцною вивів вас Господь звідти, і не їжте квасного: 125 сьогодні виходите ви, у місяці Авиві*. 126 І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезе-їв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці; 127 сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день - свято Господу;128 прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх. 8 І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту. 9 І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту. 10 Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік. 11 І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю Ханаансь-ку, як Він клявся тобі і батькам твоїм, і дасть її тобі, - 12 відокремлюй Господу все [чоловічої статі], що розкриває утробу; і все первородне з худоби, яка у тебе буде, чоловічої статі, [присвячуй] Господу, 13 а всякого з ослів, що розкриває [утробу], заміняй агнцем; а якщо не заміниш, викупи його; і кожного первістка людського із синів твоїх викуповуй.
14 І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: рукою міцною вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства; 15 бо коли фараон опирався відпустити нас, Господь умертвив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка людського до первістка із худоби, -тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую; 16 і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту.
[5] Бут. 15, 7; 18-21; 17, 8. [7] 1 Кор. 5, 8. [8] Вих. 12, 26. [9] Втор. 6, 8; 11, 18. [10] Вих.
12, 14. [11] Бут. 15, 18. [12] Вих. 13, 2. [13] Вих. 34, 20. Чис. З, 46. [14] Вих. 12, 26. [15] Вих. 4, 23; 12, 29. [16] Втор. 6, 8.
17 Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі Филистимської, тому що вона близька; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту. 129 І обвів Бог народ дорогою пустельною до Червоного моря. І вийшли сини Ізраїлеві озброєні із землі Єгипетської. 130 І взяв Мойсей із собою кості Йосифа, бо [Йосиф] клятвою закляв синів Ізраїлевих, сказавши: відвідає вас Бог, і ви із собою винесіть кості мої звідси. 131 І рушили [сини Ізраїлеві] із Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, у кінці пустелі. 132 Господь же йшов перед ними вдень у стовпі хмарному, показуючи їм шлях, а вночі у стовпі вогненному, світячи їм, щоб іти їм і вдень і вночі.22 Не відлучався стовп хмарний удень і стовп вогненний уночі від лиця [усього] народу. І А І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2 скажи синам Ізра-їлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахи-рофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря. 3 І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля.4 А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так.
6 І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас? ® [Фараон] запряг колісницю свою і народ свій узяв із собою;
7 і взяв шістсот колісниць добірних і всі колісниці єгипетські, і начальників над усіма ними. 8 І озлобив Господь серце фараона, царя Єгипетського [і рабів його], і він погнався за синами Ізраїлевими; сини ж Ізраїлеві йшли під рукою високою. 9 І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Га-хирофі перед Ваал-Цефоном. 10 Фараон наблизився, і сини Ізраїлеві оглянулись, і ось, єгиптяни йдуть за ними: і дуже злякалися і заволали сини Ізраїлеві до Господа, 11 і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгипті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив з нами, вивівши нас з Єгипту? 12 Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі. 13 Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік; 14 Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні.
161 сказав Господь Мойсеєві: чого ти волаєш до Мене? скажи синам Із-раїлевим, щоб вони йшли,16 а ти підніми жезл твій і простягни руку твою на море, і розділи його, і пройдуть сини Ізраїлеві посеред моря по суші;
17 Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його; 18 і пізнають [усі] єгиптяни, що я Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.
19 І рушив ангел Божий, який ішов перед станом [синів] Ізраїле-
4, 21; 10, 20. Єз. 28, 22. Рим. 9, 17. [8] Прем.
19, 3. Вих. 13, 3. [9] Нав. 24, 6. 1 Мак. 4, 9.
[11] Пс. 105, 7. [13] 2 Пар. 20, 17. [14] Втор.
1, ЗО; 3, 22. Суд. 5, 20. [15] Нав. 24, 7. [19] Вих. 13, 21.
вих, і пішов позаду них; рушив і стовп хмарний від лиця їх і став за ними; 20 і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч. 133 І простяг Мойсей руку свою на море, і гнав Господь море сильним східним вітром усю ніч і зробив море сушею, і розступилися води. 134 І пішли сини Ізраїлеві серед моря по суші: води ж були їм стіною з правого і з лівого боків.
23 Погналися єгиптяни, й увійшли за ними у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його.
24 І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян; 135 і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян. 26 І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться води на єгиптян, на колісниці їхні і на вершників їхніх. 27 І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря.
28 І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них.
29 А сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря; води [були] їм стіною з правого і [стіною] з лівого боків.
30 І визволив Господь у день той ізраїльтян з рук єгиптян, і побачили [сини] Ізраїлеві єгиптян мертвими на березі моря. 31 І побачили ізраїльтяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Господа і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили:
І f Співаю Господу, бо Він ви-соко звеличився; коня і вершника його ввергнув у море. 2 Господь кріпость моя і слава моя, Він був мені спасінням. Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і прославлю Його. 3 Господь муж брані, Єгова ім’я Йому. 4 Колісниці фараона і військо його ввергнув Він у море, і вибрані воєначальники його потонули в Червоному морі.6 Безодні покрили їх: вони пішли у глибину, як камінь. ® Правиця Твоя, Господи, прославилася силою; правиця Твоя, Господи, убила ворога. 7 Величчю слави Твоєї Ти скинув тих, що повстали проти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому.
8 Від подуву Твого розступилися води, волога стала, як стіна, загустіли безодні в серці моря.9 Ворог сказав: поженуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними душа моя, оголю меч мій, знищить їх рука моя.
10 Ти подув духом Твоїм, і покрило їх море: вони занурилися, як свинець, у великих водах.11 Хто, як Ти, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, славний похвалами, Творець чудес? 12 Ти простяг правицю Твою: поглинула їх земля. 13 Ти ведеш милістю Твоєю народ цей, який Ти визволив, - супроводжуєш силою Твоєю в оселю святині Твоєї. 14 Почули народи і тремтять: жах огорнув жителів филистимсь-ких; 15 тоді засмутилися князі Едо-мові, тремтіння огорнуло вождів мо-
Іс. 12, 2. [3] Суд. 20, 35. Вих. З, 14. Ос. 12, 5.
[5] Неєм. 9, 11. Одкр. 18, 21. [6] Пс. 117, 15. [7] Вих. 14, 27. Іс. 5, 24; 47, 14. [8] Іс. 63, 12-13. [9] Вих. 14, 3, 9. [10] Пс. 73, 13. [11] Вих.
18, 11. 1 Цар. 2, 2. Пс. 39, 6. [13] Пс. 76, 21.
[14] Нав. 2, 9.
авитських, засумували всі жителі Ханаана. 16 Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав. 17 Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико! 18 Господь буде царювати повіки й у вічність.19 Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря.
20 І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю. 21 І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море.
22 І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони вступили в пустелю Сур; і йшли вони три дні по пустелі і не знаходили води. 136 Прийшли в Мерру — і не могли пити води
з Мерри, тому що вона була гіркою, чому і наречено тому [місцю] ім’я: Мерра*. 137 І ремствував народ на Мойсея, говорячи: що нам пити?
26 [Мойсей] заволав до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його.138 І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій.
27 І прийшли в Єлим; там було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом біля вод.
І £. І рушили з Єлима, і прийш-ла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської. 2 І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі, 3 і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом.
4 І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я дощем дам вам хліб з неба, і нехай народ виходить і збирає щодня, скільки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні; 5 а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні. e І сказали Мойсей і Аарон усій [громаді] синів Ізраїлевих: увечері дізнаєтеся ви, що Господь вивів вас із землі Єгипетської, 7 і вранці побачите славу Господню, бо почув Він ремство ваше на Господа: а ми що таке, що нарікаєте на нас? 8 І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа. 9 І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: станьте перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше. 10 І коли говорив Аарон до всієї громади синів Із-
Глава 16. [1] Чис. 33, 11. Прем. 11, 2. Діян. 7, 36; 13, 18. [2] Вих. 15, 24. Пс. 105,
13. 1 Кор. 10, 10. [4] Пс. 77, 25; 104, 40. Прем.
16, 20. [7] 1 Кор. 10, 10. Чис. 16, 11. [8] Чис.
11, 18. [10] Сир. 45, 3.
раїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.
11 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 139 Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом — і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.
13 Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану; 140 роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі. 141 І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу; 16 ось що повелів Господь: збирайте його кожен стільки, скільки може з’їсти; по гомору на людину, за числом душ, скільки в кого в наметі, збирайте. 17 І зробили так сини Ізраїлеві і зібрали, хто багато, хто мало; 18 і міряли гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, і в того, хто мало, не було нестачі: кожен зібрав, скільки йому з’їсти.
19 І сказав їм Мойсей: ніхто не залишай цього до ранку. 20 Але не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі до ранку, — і завелася черва, і воно засмерділо. І розгнівався на них Мойсей. 21 І збирали його рано-вранці, кожен скільки йому з’їсти; коли ж обігрівало сонце, воно тануло.22 У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві.
23 І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку. 24 І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мой-сей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому. 2S І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі; 2в шість днів збирайте його, а в сьомий день — субота: не буде його в цей день. 27 Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати - і не знайшли.
28 І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх? 29 дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день.
30 І спочивав народ у сьомий день. 311 нарік дім Ізраїлів хлібу тому ім’я: манна; вона була, як коріандрове насіння, біла, на смак же як корж із медом. 32 І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської.331 сказав Мойсей Аарону: візьми один сосуд [золотий], і поклади в нього повний гомор манни, і постав його перед Господом, для збереження в роди ваші. 34 І поставив його Аарон перед ковчегом свідоцтва для збереження, як повелів Господь Мойсеєві.
36 Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської.
38 А гомор є десята частина ефи.
1 7 І рушила вся громада синів ^ ' Ізраїлевих з пустелі Син у дорогу свою, за повелінням Господнім, і розташувалися станом у Рефидимі, і не було води пити народу. 21 дорікав народ Мойсею, и говорив: дайте нам води пити. І сказав їм Мойсей:
7. Прем. 16, 20. [33] Євр. 9, 4. [35] Нав. 5, 12. Неєм. 9, 15.
Глава 17. [1] Чис. 33, 14. [2] Чис. 20, 2-3. Втор. 9, 7.
чого ви дорікаєте мені? чому спокушаєте Господа? 142 І жадав там народ води, і ремствував народ на Мойсея, говорячи: для чого ти вивів нас з Єгипту, уморити спрагою нас і дітей наших і отари наші? 143 Мойсей воззвав до Господа і сказав: що мені робити з народом цим? ще трохи, і поб’ють мене камінням. 144 І сказав Господь Мойсеєві: пройди перед народом, і візьми з собою декого зі старійшин ізраїльських, і жезл твій, яким ти ударив по воді, візьми в руку твою, і піди; 6 ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти удариш у скелю, і піде з неї вода, і буде пити народ. І зробив так Мойсей на очах старійшин ізраїльських.
7 І нарік місцю тому ім’я: Масса і Мерива*, через докори синів Ізраїлевих і тому, що вони спокушали Господа, говорячи: чи є Господь серед нас, чи ні?
8 І прийшли амаликитяни і воювали з ізраїльтянами в Рефидимі.
9 Мойсей сказав Ісусові: вибери нам мужів [сильних] і піди, воюй з ама-ликитянами; завтра я стану на верхівці пагорба, і жезл Божий буде у руці моїй.10 І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, і [пішов] воювати з амаликитянами; а Мойсей і Аарон і Ор зійшли на вершину пагорба.
11 І коли Мойсей поднімав руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, перемагав Амалик; 12 але руки Мойсеєві обважніли, і тоді взяли камінь і підклали під нього, і він сів на ньому, Аарон же й Ор підтримували руки його, один з одного, а інший з другого боку. І були руки його піднятими до заходу сонця. 13 І знищив Ісус Амалика і народ його вістрям меча. 14 І сказав Господь Мой-
* Спокуса й докір.
[3] Вих. 14, 11. [4] Чиє. 14, 10. [5] Вих. 7, 20. [6] Чиє. 20, 11. Пс. 77, 16; 104, 41. Прем. 11,
4. 1 Кор. 10, 4. [8] Втор. 25, 17. Прем. 11, 3.
[9] Нав. 1, 1. [10] Вих. 24, 14; 31, 2. [11] Нав. 8, 18. [13] Суд. 4, 23. Прем. 11, 3. [14] Вих.
сею: напиши це для пам’яті в книгу і донеси до Ісуса, що Я повністю зітру пам’ять амаликитян з піднебесної. 15 І влаштував Мойсей жертовник [Господу] і нарік йому ім’я: Ієгова Ниссі*.18 Бо, сказав він, рука на престолі Господа: війна у Господа проти Амалика з роду в рід.
1 О І почув Іофор, священик ма-® діамський, тесть Мойсеїв, про все, що зробив Бог для Мойсея і для Ізраїля, народу Свого, коли вивів Господь Ізраїля з Єгипту, 2 і взяв Іо-фор, тесть Мойсеїв, Сепфору, дружину Мойсееву, перед тим повернену, 3 і двох синів її, з яких одному ім’я Гирсам, тому що говорив Мойсей: я прибулець у землі чужій; 4 а другому ім’я Єлиєзер, тому що [говорив він] Бог батька мого був мені помічником і врятував мене від меча фараонового. s І прийшов Іофор, тесть Мойсея, з синами його і дружиною його до Мойсея в пустелю, де він розташувався станом біля гори Божої,
6 і дав знати Мойсею: я, тесть твій Іофор, іду до тебе, і дружина твоя, і два сини її з нею. 7 Мойсей вийшов назустріч тестю своєму, і поклонився [йому], і цілував його, і після взаємного привітання вони ввійшли в намет. 8 І розповів Мойсей тестеві своєму про все, що зробив Господь з фараоном і з [усіма] єгиптянами за Ізраїля, і про всі труднощі, які зустріли їх на шляху, і як визволив їх Господь [з руки фараона і з руки єгиптян]. 9 Іофор радів за всі благодіяння, які Господь явив Ізраїлю, коли визволив його з руки єгиптян [і з руки фараона],10 і сказав Іофор: благословенний Господь, Який визволив вас з руки єгиптян і з руки фараонової, Який визволив народ цей з-під влади єгиптян;145 нині дізнався я, що Господь великий більше за всіх богів, у тому самому, чим вони підносилися над ізраїльтянами. 12 І приніс Іофор, тесть Мойсеїв, всепалення і жертви Богу; і прийшов Аарон і всі старійшини Ізраїлеві їсти хліб з тестем Мойсеевим перед Богом.
13 На другий день сів Мойсей судити народ, і стояв народ перед Мой-сеєм з ранку до вечора. 14 І бачив [Іофор,] тесть Мойсеїв, усе, що він чинить з народом, і сказав: що це таке робиш ти з народом? для чого ти сидиш один, а весь народ стоїть перед тобою з ранку до вечора? 15 І сказав Мойсей тестеві своєму: народ приходить до мене просити суду у Бога; 16 коли трапляється в них яка справа, вони приходять до мене, і я суджу між тим та іншим і оголошую [їм] устави Божі і закони Його.17 Але тесть Мойсеїв сказав йому: не добре це ти робиш: 18 ти змучиш і себе і народ цей, який з тобою, тому що занадто важка для тебе ця справа: ти один не можеш виконувати її;
19 отже, послухай слів моїх; я дам тобі пораду, і буде Бог з тобою: будь ти для народу посередником перед Богом і представляй Богу справи [його]; 20 навчай їх уставів [Божих] і законів [Його], указуй їм шлях [Його], яким вони повинні йти, і діла, які вони повинні робити; 21 ти ж знайди [собі] з усього народу людей здібних, що бояться Бога, людей правдивих, що ненавидять користь, і постав [їх] над ним тисячоначальни-ками, стоначальниками, п’ятдесяти-начальниками і десятиначальника-ми [і діловодами]; 22 нехай вони судять народ у всякий час і про всяку важливу справу доносять тобі, а всі малі справи судять самі: і буде тобі легше, і вони понесуть з тобою тягарі 23 якщо ти зробиш це, і Бог повелить тобі, то ти можеш устояти, і весь народ цей буде відходити у своє місце з миром. 24 І послухав Мойсей слова тестя свого і зробив усе, що він говорив [йому]; 26 і вибрав Мойсей із усього Ізраїля здібних людей и поставив їх начальниками народу, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами],
26 і судили вони народ у всякий час; про [усі] справи важливі доносили Мойсеєві, а всі малі діла судили самі.
27 І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов у землю свою.
1 Q У третій місяць після виходу синів Ізраїля з землі Єгипетської, у самий день нового молодого місяця, прийшли вони в пустелю Си-найську. 2 І рушили вони з Рефиди-ма, і прийшли в пустелю Синайсь-ку, і розташувалися там станом у пустелі; і розташувався там Ізраїль станом навпроти гори.
3 Мойсей зійшов до Бога [на гору], і воззвав до нього Господь з гори, говорячи: так скажи дому Якова і звісти синів Ізраїлевих: 4 ви бачили, що Я зробив єгиптянам, і як Я носив вас [ніби] на орлиних крилах, і приніс вас до Себе;6 отже, якщо ви будете слухатися гласу Мого і дотримувати завіт Мій, то будете Моїм уділом
з усіх народів, тому що Моя вся земля, 6 а ви будете у Мене царством священиків і народом святим; ось слова, які ти скажеш синам Ізраїле-вим. 7 І прийшов Мойсей і скликав старійшин народу і переповів їм усі ці слова, що заповів йому Господь.
8 І весь народ відповідав одностайно, говорячи: усе, що сказав Господь, виконаємо [і будемо слухняні]. І доніс Мойсей слова народу Господу.
9 І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з то-
Глава 19. [2] Чис. 33, 15. [3] Діян. 7, 38. [4] Втор. 29, 2. [5] Втор. 5, 2. Пс. 23, 1. [6] 1 Пет. 2, 9. [8] Втор. 5, 27; 26, 17. Вих. 20, 18;
24, 16. Чис. 9, 15.
бою, і повірив тобі назавжди. І Мойсей оголосив слова народу Господу. 10 І сказав Господь Мойсею: піди до народу, [оголоси] й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій, 146 щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай; 147 і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть, 148 рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, [коли хмара відійде від гори,] можуть вони піднятися на гору. 149 І зійшов Мойсей з гори до народу й освятив народ, і вони вимили одяг свій.161 сказав народу: будьте готові до третього дня; не доторкайтеся до дружин.
16 На третій день, коли настав ранок, були іроми і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і трубний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані.17 І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу,
і стали біля підошви гори. 18 Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і піднімався від неї дим, як дим з печі, і вся гора сильно коливалася;19 і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом. 20 І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей. 21 І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Господа бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього; 22 священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь.23 І сказав Мойсей Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо гори й освяти її. 24 І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх. 261 зійшов Мойсей до народу і пе-реповів йому.
І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи:
2 Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; 3 нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
4 Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі;s не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, 6 і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх.
7 Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.
8 Пам’ятай день суботній, щоб святити його; 9 шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, 10 а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка]
Глава 20. [1] Втор. 4, 13. [2] Втор. 5, 6. Пс. 80, 11. [3] Втор. 5, 7. [4] Лев. 26, 1. Втор. 5, 8. Пс. 96, 7. [5] Чис. 14, 18. Втор. 5, 9. [6] Вих. 34, 7. Втор. 5, 10. [7] Лев. 19, 12. Втор. 5, 11. Мф 5, 33. [8] Вих. 31, 13. Втор. 5, 12. Єз. 20, 12. [9] Лев. 23, 3. Втор. 5, 13. [10] Втор. 5, 14. Мф 12, 2.
худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх;150 бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.
12 Шануй батька твого і матір твою, [щоб тобі було добре і] щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
13 Не вбивай.
14 Не перелюбствуй.
16 Не кради.
10 Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.
17 Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого.
18 Весь народ бачив громи і полум’я і звук трубний, і гору, що диміла, і побачивши те, [весь] народ відступив і став віддалік. 19 І сказали Мойсею: говори ти з нами, і ми будемо слухати, але щоб не говорив
з нами Бог, щоб нам не померти.
20 І сказав Мойсей народу: не бійтеся; Бог [до вас] прийшов, щоб випробувати вас і щоб страх Його був перед лицем вашим, щоб ви не грішили.
21 І стояв [весь] народ віддалік, а Мойсей вступив у морок, де Бог.
22 І сказав Господь Мойсеєві: так скажи [дому Якова і звісти] синам Ізраїлевим: ви бачили, як Я з неба говорив вам; 23 не робіть переді Мною богів срібних, або богів золотих, не робіть собі: 24 зроби Мені жертовник із земли і принось на ньому всепалення твої і мирні жертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всякому місці, де Я покладу пам’ять імені Мого, Я прийду до тебе і благословлю тебе; 26 якщо ж будеш робити Мені жертовник з каменів, то не споруджуй його з обтесаних, бо, як тільки накладеш на них тесало твоє, то оскверниш їх; 26 і не піднімайся по сходинках до жертовника Мого, щоб не відкрилася при ньому нагота твоя.
^ 1 І ось закони, які ти оголосиш
■“ -*■ їм: 2 якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма; 3 якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його; 4 якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один;6 але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, — 6 то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.
7 Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби;8 якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її; 9 якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок; 10 якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття;11 а якщо він цих трьох
речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.
12 Хто вдарить людину так, що вона помре, нехай буде відданий на смерть;151 але якщо хто не злонавмис-но, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці];152 а якщо хто з наміром умертвить ближнього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть.
16 Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
18 Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть.
17 Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
18 Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль,19 то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його. 20 А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним; 21 але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.
22 Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках; 23 а якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу, 24 око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, 26 обпалення за обпалення, рану за рану, удар за УДар.
26 Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око; 27 і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.
28 Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний; 29 але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть;30 якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього. 31 Чи забодає сина, чи забодає дочку, - за цим самим законом чинити з ним.32 Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.
33 Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел, 34 то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його.
36 Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл; зв а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.
Якщо хто украде вола або вівцю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю.
2 Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він по-
мре, то кров не ставиться в провину йому; 3 але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним; 4 якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі.
6 Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого.
® Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу.
7 Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі; 8 а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого.9 Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загублену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму вдвічі.
10 Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить, - 11 клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити; 12 а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його; 13 якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить.
14 Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкоджена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити; 15 якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну.
16 Якщо звабить хто дівчину не-заручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину; 17 а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.
18 Ворожки не залишай у живих.
19 Усякий скотоложник нехай буде відданий на смерть.
20 Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений.
21 Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській.
22 Ні вдови, ні сироти не утискуйте; 23 якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх, 24 і запалає гнів Мій,
і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами.
26 Якщо даси іроші в борг бідному з народу Мого, то не пригноблюй його і не накладай на нього лихви.
28 Якщо візьмеш у заставу одежу ближнього твого, то до заходу сонця поверни її,27 тому що вона є єдиний покров у нього, вона — одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий.
28 Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж.
29 Не барися [приносити Мені] по-чатки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх; 30 те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день віддавай їх Мені. 31 І будете в Мене людьми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.
'у О Не прислухайся до пустих чу-
ток, не давай руки твоєї нечестивому, щоб бути свідком неправди.
2 Не йди за більшістю на зло, і не вирішуй позову, відступаючи за більшістю від правди; 3 і бідному не потурай у позові його.
4 Якщо знайдеш вола ворога твого, або осла його, що заблукав, приведи його до нього; 6 якщо побачиш осла ворога твого, що впав під ношею своєю, то не залишай його; розв’юч разом з ним.
6 Не суди перекручено позову бідного твого.7 Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника.
8 Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих.
9 Прибульця не кривдь [і не утискуй його]: ви знаєте душу прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській.
10 Шість років засівай землю твою і збирай врожай її, 11 а в сьомий залишай її в спокої, щоб годувались убогі з твого народу, а залишками після них годувалися звірі польові; так само чини з виноградником твоїм і з маслиною твоєю. 12 Шість днів роби діла твої, а в сьомий день спочивай, щоб відпочив віл твій і осел твій і заспокоївся син раби твоєї і прибулець.
13 Дотримуйтесь усього, що Я сказав вам, і імен інших богів не згадуйте; нехай не чується воно з уст твоїх.
14 Тричі на рік святкуй Мені:16 дотримуйся свята опрісноків: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в ньому ти вийшов з Єгипту; і нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками; 10 додержуйся і свята жнив перших плодів праці твоєї, які ти сіяв на полі, і свята збирання плодів наприкінці року, коли збереш з поля працю твою. 17 Тричі на рік повинні з’являтися всі чоловічої статі твої перед лице Владики, Господа [твого].
18 [Коли вижену язичників від лиця твого і поширю межі твої], не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жир від святкової жертви Моєї не повинен залишатися до ранку.
19 Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого.
Не вари козеняти в молоці матері його.
20 Ось, Я посилаю перед тобою ангела [Мого] оберігати тебе на путі і ввести тебе в те місце, яке Я приготував [тобі]; 21 зберігай себе перед лицем Його і слухай гласу Його; не протився Йому, тому що Він не простить гріха вашого, бо ім’я Моє в Ньому. 22 [Якщо будеш слухати гласу Мого, і будеш виконувати усе, що скажу тобі, і збережеш завіт Мій, то ви будете в Мене народом обраним
з усіх племен, бо вся земля Моя; ви будете у Мене царственим священст-вом і народом святим. Ці слова скажи синам Ізраїлевим.] Якщо ти будеш слухати гласу Його і виконувати
22, 21. [10] Лев. 25, 3. [12] Вих. 20, 9. Лев. 23, 3. [13] Втор. 27, 1. Вих. 20, 3. Нав. 23, 7. [15] Вих. 13, 3. Сир. 35, 4. [16] Лев. 23, 34. [17] Вих. 34, 23. Втор. 16, 16. [19] Вих. 34, 26. Втор.
14, 21. [20] Вих. 13, 21; 14, 19. [21] Іс. 63, 10. Єр. 23, 6. Ін 10, ЗО. [22] Втор. 18, 15. Бут. 12, 3.
все, що скажу [тобі], то ворогом буду ворогів твоїх і супротивником противників твоїх. 153 Коли піде перед тобою ангел Мій і поведе тебе до аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, ханане-їв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, і знищу їх [від лиця вашого], 154 то не поклоняйся богам їхнім, і не служи їм, і не наслідуй діл їхніх, але розтрощи їх і зруйнуй стовпи їхні:
26 служіть Господу, Богу вашому, і Він благословить хліб твій [і вино твоє] і воду твою; і відверну від вас хвороби. 155 Не буде в тебе тих, що передчасно народжують, і безплідних у землі твоїй; число днів твоїх зроблю повним. 156 Жах Мій пошлю перед тобою, і в збентеження приведу всякий народ, до якого ти прийдеш, і буду повертати до тебе тил усіх ворогів твоїх; 157 пошлю перед тобою шершнів, і вони поженуть від лиця твого [аморреїв,] евеїв, [ієвусеїв,] хананеїв і хеттеїв; 29 не вижену їх від лиця твого в один рік, щоб земля не зробилася порожньою і не розмножилися проти тебе звірі польові: 30 мало-помалу буду проганяти їх від тебе, поки ти не розмножишся і не візьмеш у володіння землі цієї. 31 Прокладу межі твої від моря Червоного до моря Филистимсько-го і від пустелі до ріки [великої Євфрату], бо віддам до рук ваших жителів цієї землі, і проженеш їх від лиця твого; 32 [не змішуйся і] не укладай союзу ні з ними, ні з богами їхніми;
33 не повинні вони жити в землі твоїй, щоб вони не ввели тебе у гріх проти Мене; бо якщо ти будеш служити богам їхнім, то це буде для тебе сіттю.
'У А І Мойсеєві сказав Він: підні-^ ' мись до Господа ти й Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, і поклоніться [Господу] здаля;2 Мойсей один нехай наблизиться до Господа, а вони нехай не наближаються, і народ нехай не піднімається з ним.
3 І прийшов Мойсей і переказав народу всі слова Господні і всі закони. І відповів увесь народ в один голос, і сказали: все, що сказав Господь, зробимо [і будемо слухняні].
4 І написав Мойсей усі слова Господні і, вставши рано-вранці, поставив під горою жертовник із дванадцяти каменів, за числом дванадцяти колін Ізраїлевих; s і послав юнаків із синів Ізраїлевих, і принесли вони всепалення, і закололи тельців для мирної жертви Господу [Богу].8 Мойсей, узявши половину крови, влив у чаші, а другою половиною окропив жертовник; 7 і взяв книгу завіту і прочитав уголос народу, і сказали вони: все, що сказав Господь, зробимо і будемо слухняні. 8 І взяв Мойсей крови й окропив народ, говорячи: ось кров завіту, який Господь уклав з вами про всі слова ці.
9 Потім зійшов Мойсей і Аарон, Надав і Авиуд і сімдесят зі старійшин Ізраїлевих, 10 і бачили [місце стояння] Бога Ізраїлевого; і під ногами Його щось подібне до роботи з чистого сапфіру і, як саме небо, ясне.
11 І Він не простяг руки Своєї на обраних з синів Ізраїлевих: вони бачили [місце] Бога, і їли і пили.
12 І сказав Господь Мойсеєві: зійди до Мене на гору і будь там; і дам тобі скрижалі кам’яні, і закон і заповіді, що Я написав для навчен-ня їх. 131 встав Мойсей з Ісусом, слугою своїм, і пішов Мойсей на гору Божу, 14 а старійшинам сказав: залишайтеся тут, поки ми не повернемося до вас; ось Аарон і Ор з вами; хто буде мати справу, нехай приходить до них. 16 І зійшов Мойсей на
Глава 24. [1] Вих. 18, 25. [3] Ін 7, 19. [4]
Бут. 31, 45. [5] Чис. З, 41. [7] Тов. 5, 1. [8] Євр. 9, 19-20. [10] Вих. 33, 20. Єз. 1, 26; 10, 1.
[11] Вих. 19, 12; 33, 22. [14] Вих. 31, 2; 35, ЗО.
гору, і покрила хмара гору,158 і слава Господня осінила гору Синай; і покривала її хмара шість днів, а в сьомий день [Господь] воззвав до Мойсея з середини хмари. 159 Вигляд же слави Господньої на вершині гори був перед очима синів Ізраїлевих, як вогонь, що поїдає.160 Мойсей вступив у середину хмари і зійшов на гору; і був Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей.
ОС І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2 скажи синам Ізраїлевим, щоб вони зробили Мені приношення; від усякої людини, у якої буде ревність, приймайте приношення Мені.
3 Ось приношення, що ви повинні приймати від них: золото і срібло і мідь, 4 і вовну блакитну, пурпурову і червлену, і висон, і козячу [вовну],
6 і шкури баранячі червоні, і шкіри сині, і дерева ситим, 6 єлей для світильника, пахощі для єлею помазання і для запашного кадіння,7 камінь онікс і камені вставні для ефода* і для наперсника. 8 І влаштують вони Мені святилище, і буду перебувати серед них; 9 усе [зробіть], як Я показую тобі, і зразок скинїї і зразок усіх сосудів її; так і зробіть.
10 Зробіть ковчег з дерева ситим: довжина йому два лікті з половиною, і ширина йому півтора ліктя, і висота йому півтора ліктя;11 і обклади його чистим золотом, зсередини і ззовні покрий його; і зроби нагорі навколо нього золотий вінець [плетений]; 12 і відлий для нього чотири золотих кільця й укріпи на чотирьох нижніх кутах його: два кільця на одному боці його, два кільця на другому боці його. 13 Зроби з дерева ситим жердини й обклади їх [чистим] золотом; 14 і вклади жердини в кільця, з боків ковчега, щоб за допомогою них носити ковчег; 16 у кільцях ковчега повинні бути жердини і не повинні зніматися з нього. 16 І поклади в ковчег одкровення, що Я дам тобі. 17 Зроби також кришку з чистого золота: довжина її два лікті з половиною, а ширина її півтора ліктя 18 і зроби із золота двох херувимів: карбованої роботи, зроби їх на обох кінцях кришки; 161 зроби одного херувима з одного краю, а другого херувима з іншого краю; такими, що виступають з кришки, зробіть херувимів на обох краях її;
20 і будуть херувими з розпростертими догори крилами, покриваючи крилами своїми кришку, а лицями своїми будуть один до одного: до кришки будуть лиця херувимів.
21 І поклади кришку на ковчег згори, у ковчег же поклади одкровення, що Я дам тобі;22 там Я буду відкриватися тобі і говорити з тобою над кришкою, посеред двох херувимів, які над ковчегом одкровення, про усе, що буду заповідувати через тебе синам Ізраїлевим.
23 І зроби стіл з дерева ситим, довжиною у два лікті, шириною в лікоть, і висотою у півтора ліктя, 24 і обклади його золотом чистим, і зроби навколо нього золотий вінець [плетений];
26 і зроби навколо нього стінки в долоню і біля стінок його зроби золотий вінець навколо; 26 і зроби для нього чотири кільця золотих і закріпи кільця на чотирьох кутах біля чотирьох ніжок його; 27 на стінках повинні бути кільця, щоб вкладати жердини для носіння на них столу;
28 а жердини зроби з дерева ситим і обклади їх [чистим] золотом, і будуть носити на них цей стіл; 29 зроби також для нього блюдо, кадильниці, чаші і кружки, щоб возливати ними: із золота чистого зроби їх;30 і покла-
[16] Вих. 16, 34. Євр. 9, 4. [17] Вих. 37, 6.
[20] Євр. 9, 5. [21] Вих 26, 34. Втор. 10, 2.
[22] Вих. 29, 42. [23] Вих. 35, 13. Євр. 9, 2. [ЗО] Лев. 24, 6. 1 Цар. 21, 6. З Цар. 7, 48.
дай на стіл хліби предкладення перед лицем Моїм постійно.
31 І зроби світильник із золота чистого; карбованим повинен бути цей світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його повинні виходити з нього; 32 шість гілок повинні виходити з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його; 33 три чашечки на зразок мигдалевої квітки, з яблуком і квітами, повинні бути на одній гілці, і три чашечки на зразок мигдалевої квітки на іншій гілці, з яблуком і квітами: так на всіх шести гілках, що виходять із світильника; 34 а на стеблі світильника повинні бути чотири чашечки на зразок мигдалевої квітки з яблуками і квітами; 36 у шести гілок, що виходять із стебла світильника, яблуко під двома гілками його, і яблуко під іншими двома гілками, і яблуко під третіми двома гілками його [і на світильнику чотири чашечки, на зразок мигдалевої квітки]; 36 яблуко і гілки їх з нього повинні виходити: він весь повинен бути карбований, цільний, з чистого золота.37 І зроби до нього сім лампад і постав на нього лампади його, щоб світили на передній бік його;38 і щипці до нього і лотки до нього [зроби] з чистого золота; 39 з таланта золота чистого нехай зроблять його з усіма цими приналежностями. 40 Дивися, зроби їх за тим зразком, який показано тобі на горі.
О С. Скинію ж зроби з десяти по-кривал крученого висону і з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і херувимів зроби на них мистецькою роботою; 2 довжина кожного покривала двадцять вісім ліктів, а ширина кожного покривала чотири лікті: міра одна всім покривалам.
3 П’ять покривал нехай будуть з’єднані одне з одним, і інші п’ять покривал з’єднані одне з одним.4 Зроби [до них] петлі блакитного кольору на краю першого покривала, що в кінці з’єднує обидві половини; так зроби і на краю останнього покривала, що з’єднує обидві половини;
6 п’ятдесят петель зроби на одному покривалі і п’ятдесят петель зроби на краю покривала, що з’єднується з іншим; петлі повинні відповідати одна одній; 8 і зроби п’ятдесят гачків золотих і гачками з’єднай покривала одне з одним, і буде скинія одним цілим. 7 І зроби покривала із козячої вовни, щоб покривати скинію; одинадцять покривал зроби таких; 8 довжина одного покривала тридцять ліктів, а ширина чотири лікті; це одне покривало: одинадцятьом покривалам одна міра.9 І з’єднай п’ять покривал окремо і шість покривал окремо; шосте покривало зроби подвійне з переднього боку скинії. 10 Зроби п’ятдесят петель на краю крайнього покривала, для з’єднання його з другим, і п’ятдесят петель [зроби] на краю іншого покривала, для з’єднання з ним; 11 зроби п’ятдесят гачків мідних, і вклади гачки в петлі, і з’єднай покров, щоб він складав одне. 12 А лишок, що залишається від покривал скиній, -половина зайвого покривала нехай буде звішена на задньому боці скинії; 13 а лишок від довжини покривал скинії, на лікоть з одного і на лікоть з іншого боку, нехай буде звішений з боків скинії з тієї і з другої сторони, для покриття її. 14 І зроби покриття для покрова зі шкур баранячих червоних і ще покров верхній зі шкур синіх.
161 зроби бруси для скинії з дерева ситим, щоб вони стояли:16 довжиною в десять ліктів [зроби] брус, і півтора ліктя кожному брусу ширина; 17 у кожного бруса по два шипи [на кінцях], один навпроти другого: так зроби на усіх брусах скинії.
18 Так зроби бруси для скинії: двадцять брусів для полуденної сторони до півдня, 19 і під двадцять брусів зроби сорок срібних підніжок: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під другий брус для двох шипів його; 20 і двадцять брусів для другої сторони скинії до півночі, 21 і для них сорок підніжок срібних: два підніжки [для двох шипів його] під один брус, і два подніжки під другий брус [для двох шипів його]; 22 для заднього ж боку скинії на захід зроби шість брусів
23 і два бруси зроби для кутів скинії на задній бік; 24 вони повинні бути з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так повинно бути з ними обома; для обох кутів нехай будуть вони; 26 і таких буде вісім брусів, і для них срібних підніжків шістнадцять: два підніжки під один брус, і два підніжки під другий брус [для двох шипів його]. 26 І зроби жердини з дерева ситим, п’ять [жердин] для брусів одного боку скинії,
27 і п’ять жердин для брусів другого боку скинії, і п’ять жердин для брусів заднього боку позаду скинії, на захід; 28 а внутрішня жердина буде проходити посередині брусів від одного кінця до другого;29 бруси ж обклади золотом, і кільця, для вкладання жердин, зроби з золота, і жердини обклади золотом. 30 І постав скинію за зразком, що показаний тобі на горі.
31 І зроби завісу з блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону; мистецькою роботою повинні бути зроблені на ній херувими;
32 і повісь її на чотирьох стовпах із ситима, обкладених золотом, з золотими гачками, на чотирьох срібних підніжках; 33 і повісь завісу на гачках і внеси туди за завісу ковчег одкровення; і буде завіса відокремлювати вам святилище від Святого Святих.341 поклади кришку на ковчег одкровення у Святому Святих. 361 постав стіл поза завісою і світильник навпроти столу на стороні скинії на південь; стіл же постав на північній стороні [скинії]. 36 І зроби завісу для входу в скинію з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону візерункової роботи; 37 і зроби для завіси п’ять стовпів із ситиму і обклади їх золотом; гачки до них золоті; і відлий для них п’ять підніжків мідних.
0*7 І зроби жертовник з дерева " ' ситим довжиною п’ять ліктів і шириною п’ять ліктів, так щоб він був чотирикутний, і висотою у три лікті.2 І зроби роги на чотирьох кутах його, так щоб роги виходили з нього; і обклади його міддю.3 Зроби до нього горщики для висипання в них попелу, і лопатки, і чаші, і виделки, і вугільниці; усе приладдя зроби з міді.4 Зроби до нього ґрати, рід сітки, з міді, і зроби на сітці, на чотирьох кутах її, чотири кільця мідних; 6 і поклади її по краях жертовника внизу, так щоб сітка була до половини жертовника.61 зроби жердини для жертовника, жердини із дерева ситим, і обклади їх міддю;
7 і вкладай жердини його в кільця, так щоб жердини були з обох боків жертовника, коли нести його.8 Зроби його порожнім всередині, з дощок: як показано тобі на горі, так нехай зроблять [його].
9 Зроби двір скинії: з полуденної сторони на південь завіси для двору повинні бути з крученого висону довжиною у сто ліктів з одного боку;
10 стовпів для них двадцять, і підніжків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них зі срібла. 11 Також і вздовж по північній стороні - завіси ста ліктів довжиною; стовпів для них двадцять, і підніжків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них [і підніжки їх] зі срібла. 12 В ширину ж двору з західного боку — завіси п’ятдесяти ліктів; стовпів для них десять, і підніжків до них десять. 13 І в ширину двору з переднього боку на схід — [завіси] п’ятдесяти ліктів; [стовпів для них десять, і підніжків для них десять]. 14 До однієї сторони - завіси у п’ятнадцять ліктів [висотою], стовпів для них три, і підніжків для них три;16 і до другої сторони завіси у п’ятнадцять [ліктів висотою], стовпів для них три, і підніжків для них три. 18 А для воріт двору завіса у двадцять ліктів [висотою] з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону візерункової роботи; стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири. 17 Усі стовпи навколо двору повинні бути з’єднані зв’язками зі срібла; гачки на них зі срібла, а підніжки до них
з міді. 18 Довжина двору сто ліктів, а ширина скрізь - п’ятдесят, висота п’ять ліктів; завіси з крученого висону, а підніжки у стовпів з міді.
19 Усе приладдя скинії для усякого вживання в ній, і всі кілки її, і всі кілки двору - з міді.
20 І накажи синам Ізраїлевим, щоб вони приносили тобі єлей чистий, видавлений з маслин, для освітлення, щоб горів світильник у всякий час;21 у скинії зібрання поза завісою, що перед ковчегом одкровення, буде запалювати його Аарон і сини його, від вечора до ранку, перед лицем Господнім. Це устав вічний для поколінь їх від синів Ізраїлевих.
<10 І візьми до себе Аарона, бра-О та твого> і СИНІВ його з ним, від середовища синів Ізраїлевих, щоб він був священиком Мені, Ааро-на і Надава, Авиуда, Єлеазара й Іфа-мара, синів Ааронових.2 І зроби священний одяг Аарону, братові твоєму, для слави і краси.3 І скажи всім мудрим серцем, яких Я наповнив духом премудрости [і розуміння], щоб вони зробили Аарону [священні] одежі для посвяти його, щоб він був священиком Мені.
4 Ось одяг, який вони повинні зробити: наперсник, ефод162, верхня риза, хітон163 витканий, кидар164 і пояс. Нехай зроблять священний одяг Аарону, братові твоєму, і синам його, щоб він був священиком Мені. s Нехай вони візьмуть золото, блакитну і пурпурову і червлену вовну і ви-сон, 8 і зроблять ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і з крученого висону, мистецькою роботою. 7 У нього повинні бути на обох кінцях його два з’єднувальні нарамники, щоб він був зв’язаний. 8 І пояс ефода, що поверх нього, повинен бути однакової з ним работи, з [чистого] золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону. 9 І візьми два камені онікса і виріж на них імена синів Ізраїлевих: 10 шість імен їхніх на одному камені і шість імен останніх на іншому камені, за порядком народження їх; 11 через різчика на камені, що вирізьблює печаті, виріж на двох каменях імена синів Ізраїлевих; і встав їх у золоті гнізда 12 і поклади два камені ці на нарамники ефода: це камені на пам’ять синам Ізраїлевим; і буде Аарон носити імена їхні перед Господом на обох раменах своїх для пам’яті.13 І зроби гнізда з [чистого] золота;14 і [зроби] два ланцюжки з чистого золота, витими зроби їх роботою плетеною, і прикріпи кручені ланцюжки до гнізд [на на-рамниках їх спереду].
16 Зроби наперсник судний майстерною роботою; зроби його такою самою роботою, як ефод: із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону зроби його;16 він повинен бути чотирикутний, подвійний, у п’ядь довжиною і в п’ядь шириною; 17 і встав у нього оправлені камені в чотири ряди; поряд: рубін, топаз, смарагд, — це один ряд; 18 другий ряд: карбункул, сапфір і алмаз;19 третій ряд: яхонт, агат і аметист; 20 четвертий ряд: хризоліт, онікс і яспис; у золоті гнізда повинні бути вставлені вони.21 Цих каменів повинно бути дванадцять, за числом [дванадцяти імен] синів Ізраїлевих [на двох раменах його], за іменами їх [і за народженням їх]; на кожнім, як на печаті, повинно бути вирізано по одному імені з числа дванадцяти колін. 22 До наперсника зроби ланцюжки кручені плетеної роботи з чистого золота; 23 і зроби до наперсника два кільця з золота і прикріпи два [золотих] кільця до двох країв наперсника;24 і вдінь два плетені ланцюжки з золота в обидва кільця з [обох] кінців наперсника, 26 а два кінці двох ланцюжків прикріпи до двох гнізд і прикріпи до нарамників ефода з лицевої сторони його; 26 ще зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, що лежить до ефода в середину;27 також зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його, над поясом ефода;
28 і прикріплять наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не спадав наперсник з ефода. 29 І буде носити Аарон імена синів Ізраїлевих на наперснику судному біля серця свого, коли буде входити у святилище, для постійної пам’яті перед Господом. [І поклади на наперсник судний кручені ланцюжки, поклади на обидва кінці наперсника, і поклади обидва гнізда на обох плечах на нарамнику з лиця.] 30 На наперсник судний поклади урим і тумим, і вони будуть біля серця Ааронового, коли буде він входити [у святилище] перед лице Господнє; і буде Аарон завжди носити суд синів Ізраїлевих біля серця свого перед лицем Господнім.
31 І зроби верхню ризу до ефода всю блакитного кольору, 32 посеред неї повинен бути отвір для голови; біля отвору її навколо повинна бути обшивка виткана, подібно до отвору у броні, щоб не дерлося; 33 на подолі її зроби яблука з ниток блакитного, яхонтового, пурпурового і червленого кольору [і з крученого висону], навколо по подолу її; [такого вигляду яблука і] дзвоники золоті між ними навкруги: 34 золотий дзвоник і яблуко, золотий дзвоник і яблуко, по подолу верхньої ризи навкруги; 36 вона буде на Аароні в служінні, щоб чутним був від нього звук, коли він буде входити у святилище перед лице Господнє і коли буде виходити, щоб йому не вмерти.
36 І зроби поліровану дощечку з чистого золота, і виріж на ній, як вирізують на печатці: “Святиня Господня”, 37 і прикріпи її шнуром блакитного кольору до кидара, так щоб вона була на передній стороні кидара; 38 і буде вона на чолі Аароново-му, і понесе на собі Аарон недоліки приношень, що посвячуються від синів Ізраїлевих, і всіх дарів, які вони приносять; і буде вона безперестанно на чолі його, для благовоління Господнього до них.
39 І зроби хітон з висону і кидар з висону і зроби пояс візерунчастої роботи; 40 зроби і синам Аароновим хітони, зроби їм пояси, і головні пов’язки зроби їм для слави і краси, 41 і зодягни в них Аарона, брата твого, і синів його з ним, і помаж їх, і наповни руки їх, і посвяти їх, і вони будуть священиками Мені. 42 І зроби їм нижній одяг лляний, для прикриття тілесної наготи від стегон до гомілок,43 і хай буде він на Аароні і на синах його, коли будуть вони входити у скинію забрання, або приступати до жертовника для служіння у святилищі, щоб їм не навести [на себе] гріха і не померти. Це устав вічний, [нехай буде] для нього і для нащадків його після нього.
'JQ Ось що повинен ти зверши-ти над ними, щоб посвятити їх у священики Мені: візьми одного тельця з волів, і двох баранів без вад, 2 і хлібів прісних, і опрісноків, змішаних з єлеєм, і коржів прісних, помазаних єлеєм: з борошна пшеничного зроби їх, 3 і поклади їх в один кошик, і принеси їх у кошику, і разом тельця і двох баранів. 4 Аарона ж і синів його приведи до входу в скинію зібрання і омий їх водою.61 візьми [священний] одяг, і зодягни Аарона в хітон і у верхню ризу, в ефод і в наперсник, і підпережи його по ефоду; 6 і поклади йому на голову кидар і закріпи діадему святині на кидарі; 7 і візьми єлей помазання, і полий йому на голову, і помаж його.
8 І приведи також синів його і зодягни їх у хітони; 9 і підпережи їх поясом, Аарона і синів його, і поклади на них пов’язки і буде їм належати священство за уставом навік; і наповни руки Аарона і синів його.10 І приведи тельця перед скинію зібрання, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову тельця [перед Господом біля дверей скинії зібрання]; 11 і заколи тельця перед лицем Господнім при вході у скинію зібрання; 12 візьми крови тельця і поклади перстом твоїм на роги жертовника, а всю [іншу] кров вилий біля жертовника;
13 візьми весь жир, що вкриває нутрощі, і сальник з печінки, і обидві нирки і жир, що на них, і покади на жертовнику; 14 а м’ясо тельця і шкуру його і нечистоти його спали на вогні поза станом: це — жертва за гріх. 16 І візьми одного барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана; 16 і заколи барана, і візьми крови його, і покропи на жертовник з усіх боків;
17 розсічи барана на частини, вимий [у воді] нутрощі його і гомілки його, і поклади їх на розсічені частини його і на голову його;18 і спали всього барана на жертовнику. Це все-палення Господу, пахощі приємні, жертва Господу.
19 Візьми й іншого барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана; 20 і заколи барана, і візьми крови його, і поклади на край правого вуха Ааронового і на край правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їх, і на великий палець правої ноги їх; і покропи кров’ю на жертовник з усіх боків;21 і візьми крови, яка на жертовнику, і єлею помазання, і покропи на Аарона і на одежу його, і на синів його, і на одежу синів його з ним, - і будуть освячені, він і одяг його, і сини його й одяг їхній з ними.
22 І візьми від барана жир і курдюк, і жир, що покриває нутрощі, і сальник з печінки, й обидві нирки і жир, який на них, праве плече [тому що це баран приношення священства],
23 і один круглий хліб, один корж на єлеї й один опріснок з кошика, що перед Господом, 24 і поклади усе на руки Аарону і на руки синам його, і принеси це, потрясаючи перед лицем Господнім; 26 і візьми це з рук їхніх і спали на жертовнику з усе-паленням, для пахощів перед Господом: це жертва Господу. 26 І візьми груди від барана приношення, який для Аарона, і принеси їх, по-трясаючи перед лицем Господнім,
- і це буде твоя частка; 27 і освяти іруди приношення, якими потрясав, і плече приношення, яке було вознесене, від барана приношення, який для Аарона і для синів його,
- 28 і буде це Аарону і синам його в частку вічну від синів Ізраїлевих, бо це — приношення; приношення повинно бути від синів Ізраїлевих при мирних жертвах [синів Ізраїлевих], приношення їхньому Господу.29 А священний одяг, що для Аарона, перейде після нього до синів його, щоб у ньому помазувати їх і вручати їм священство-, 30 сім днів повинен об-лачатися в них [великий] священик
із синів його, який заступає його місце, і буде входити у скинію зібрання для служіння у святилищі. 31 Барана ж приношення візьми і звари м’ясо його на місці святому; 32 і нехай з’їдять Аарон і сини його м’ясо барана цього з кошика, біля дверей скинії зібрання, 33 бо через це здійснено очищення для вручення їм свя-щенства і для посвячення їх; сторонній не повинен їсти цього, тому що це святиня; 34 якщо залишиться від м’яса приношення і від хліба до ранку, то спали залишок на вогні: не слід їсти його, бо це святиня.361 вчини з Аароном і з синами його в усьому так, як Я повелів тобі; сім днів наповнюй руки їх.36 І тельця за іріх принось кожного дня для очищення, і жертву за гріх звершуй на жертовнику для очищення його, і помаж його для освячення його; 37 сім днів очищай жертовник, і освяти його, і буде жертовник святинею великою: усе, що доторкається до жертовника, освятиться.
38 Ось що будеш ти приносити на жертовнику: двох агнців однолітніх [без вад] кожного дня постійно [у жертву повсякчасну];39 одного агнця принось уранці, а другого агнця принось увечері, 40 і десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаної з чвертю гина битого єлею, а для узливання чверть гина вина, для одного агнця; 41 другого агнця принось увечері: з борошняним даром, подібним ранковому, і з таким самим узливанням принось його для пахощів приємних, у жертву Господу.
42 Це - всепалення постійне в роди ваші перед дверима скинії зібрання перед Господом, де буду відкриватися вам, щоб говорити з тобою;
43 там буду відкриватися синам Із-раїлевим, і освятиться місце це славою Моєю.44 І освячу скинію зібрання і жертовник; і Аарона і синів його освячу, щоб вони священнодіяли Мені; 46 і буду жити серед синів Ізраїлевих, і буду їм Богом, 48 і дізнаються, що Я Господь, Бог їхній, Який вивів їх із землі Єгипетської, щоб Мені жити серед них. Я Господь, Бог їхній.
ТА І зроби жертовник для при-ношення кадіння, з дерева ситим зроби його: 2 довжина йому лікоть, і ширина йому лікоть; він повинен бути чотирикутний; а висота його два лікті; з нього повинні виходити роги його; 3 обклади його чистим золотом, верх його і боки його кругом, і роги його; і зроби до нього золотий вінець навколо; 4 під вінцем його на двох кутах його зроби два кільця з [чистого] золота; зроби їх із двох сторін його; і будуть вони вмістилищем для жердин, щоб носити його на них;6 жердини зроби з дерева ситим і обклади їх золотом.8 І постав його перед завісою, яка перед ковчегом одкровення, навпроти кришки, що на ковчезі одкровення, де Я буду відкриватися тобі.
7 На ньому Аарон буде курити запашним курінням; щоранку, коли він готує лампади, буде курити ним;8 і коли Аарон запалює лампади ввечері, він буде курити ним: це - повсякчасне куріння перед Господом в роди ваші, 9 Не приносьте на ньому ніякого іншого куріння, ні всепалення, ні приношення хлібного, й узливання не зливайте на нього. 10 І буде звершувати Аарон очищення над рогами його один раз на рік; кров’ю очищувальної жертви за гріх він буде очищати його один раз на рік в роди ваші. Це святиня велика в Господа.
11 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 12 коли будеш робити перелік синів Ізраїлевих при перегляді їх, то нехай кожен дасть викуп за душу свою Господу при переліку їх, і не буде між ними моровиці згубної при переліку їх; 13 всякий, хто включається в перелік, повинен давати половину сикля, сикля священного; у сиклі двадцять гер: півсикля приношення Господу; 14 всякий, хто включається в перелік від двадцяти років і вище, повинен давати приношення Господу; 15 багатий не більше і бідний не менше півсикля повинні давати для приношення Господу, для викупу душ ваших; 16 і візьми срібло викупу від синів Ізраїлевих і вживай його на служіння скинії зібрання; і буде це для синів Ізраїлевих у пам’ять перед Господом, для викуплення душ ваших.
17 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 18 зроби умивальник мідний для обмивання і підніжжя його мідне, і постав його між скинією зібрання і між жертовником, і налий в нього води; 19 і нехай Аарон і сини його обмивають з нього руки свої і ноги свої; 20 коли вони повинні входити в скинію зібрання, нехай вони обмиваються водою, щоб їм не померти; або коли повинні приступати до жертовника для служіння, для жертвоприношення Господу, 21 нехай вони обмивають руки свої і ноги свої водою, щоб їм не померти; і буде їм це уставом вічним, йому і нащадкам його в роди їх.
22 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 23 візьми собі найкращих запашних речовин: смирни самоточ-ної п’ятсот [сиклів], кориці запашної половину проти того, двісті п’ятдесят, тростини запашної двісті п’ятдесят, 24 касії п’ятсот сиклів, по сиклю священному, й олії оливкової гин;
26 і зроби із цього миро для священного помазання, масть складену, мистецтвом того, хто складає масті: це буде миро для священного помазання; 26 і помаж ним скинію зібрання і ковчег [скинії] одкровення,27 і стіл і все приладдя його, і світильник і все приладдя його, і жертовник куріння, 28 і жертовник всепалення й усе приладдя його, й умивальник і підніжжя його; 29 і освяти їх, і буде святиня велика: усе, що доторкається до них, освятиться; 30 помаж й Аарона і синів його і посвяти їх, щоб вони були священиками Мені.
31 А синам Ізраїлевим скажи: це буде в Мене миро священного помазання в роди ваші; 32 тіла інших людей не слід помазувати ним, і за складом його не робіть [самі собі] подібного йому; воно - святиня: святинею повинно бути для вас; 33 хто складе подібне йому або хто помаже ним стороннього, той знищиться з народу свого.
34 І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі запашних речовин: стакти, ониха, халвана запашного і чистого Ливану, усього половину,35 і зроби з них мистецтвом того, хто складає масті, курильну сполуку, стерту, чисту, святу, 36 і стовчи її дрібно, і поклади її перед ковчегом одкровення в скинії зібрання, де Я буду відкриватися тобі: це буде святиня велика для вас; 37 куріння, зробленого за цією сполукою, не робіть собі: святинею нехай буде воно у тебе для Господа; 38 хто зробить подібне, щоб курити ним, [душа та] знищиться з народу свого.
О 1 І сказав Господь Мойсеєві,
-*■ говорячи: 2 дивись, Я призначаю саме Веселеїла, сина Урієвого, сина Орового, з коліна Іудиного; 3 і Я сповнив його Духом Божим, мудрістю, розумінням, знанням і всіляким мистецтвом, 4 виробляти з золота, срібла і міді, [з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону],6 різати камені для вставлення і різати дерево для всякої справи; в і ось, Я даю йому помічником Аго-лиава, сина Ахисамахового, з коліна Данового, і в серце всякого мудрого вкладу мудрість, щоб вони зробили все, що Я повелів тобі:7 скинію зібрання і ковчег одкровення і кришку на нього, й усе приладдя скинії, 8 і стіл і [все] приладдя його, і світильник з чистого золота і все приладдя його, і жертовник куріння,
9 і жертовник всепалення й усе приладдя його, й умивальник і підніжжя його, 10 й одежі службові й одяг священний Аарону священику, й одежі синам його, для священнослужін-ня, 11 й єлей помазання і куріння запашне для святилища: усе так, як Я повелів тобі, вони зроблять.
12 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 13 скажи синам Ізраїлевим так: суботи Мої дотримуйте, бо це — знамення між Мною і вами в роди ваші, щоб ви знали, що Я Господь, Який освячує вас; 14 і додержуйте
Глава 31. [2] Вих. 35, ЗО. [3] 3 Цар. 7, 14.
[6] Вих. 35, 34. [7] Вих. 35, 11. [13] Вих. 20,
8. Єз. 20, 12. [14] Чис. 15, 35. Бут. 17, 14.
[15] Вих. 20, 9. [17] Бут. 1, 31; 2, 1-2. Вих.
20, 11. Євр. 4, 4. [18] Вих. 32, 16; 34, 29.
суботу, тому що вона свята для вас: хто осквернить її, той нехай буде відданий на смерть; хто стане в цей день робити справи, душа та повинна бути знищеною із середовища народу свого; 16 шість днів нехай роблять справи, а в сьомий — субота спокою, посвячена Господу: усякий, хто робить справи в день суботній, нехай буде відданий на смерть; 16 і нехай зберігають сини Ізраїлеві суботу, святкуючи субботу в роди свої, як завіт вічний;17 це — знамення між Мною і синами Ізраїлевими повік, тому що в шість днів сотворив Господь небо і землю, а в день сьомий спочив і покоївся.
18 І коли [Бог] перестав говорити
з Мойсеєм на горі Синаї, дав йому дві скрижалі одкровення, скрижалі кам’яні, на яких написано було перстом Божим.
0 'Л Коли народ побачив, що Мой-
сей довго не сходить з гори, то зібрався до Аарона і сказав йому: встань і зроби нам бога, який ішов би перед нами, тому що з цією людиною, з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.2 І сказав їм Аарон: вийміть золоті серги, що у вухах ваших дружин, ваших синів і ваших дочок, і принесіть до мене.3 І весь народ вийняв золоті серги з вух своїх і принесли до Аарона. 4 Він узяв їх з рук їхніх, і зробив з них відлитого тельця, і обробив його різцем. І сказали вони: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської! s Побачивши це, Аарон поставив перед ним жертовник, і проголосив Аарон, говорячи: завтра свято Господу.8 На другий день вони встали рано і принесли всепалення і привели жертви мирні: і сів народ їсти й пити, а після став грати.
Втор. 9, 10.
Глава 32. [1] Діян. 7, 40. [3] Втор. 9, 16.
[4] Пс. 105, 19. З Цар. 12, 28. Неєм. 9, 18. [6]
1 Кор. 10, 7.
7 І сказав Господь Мойсеєві: поспішай зійти [звідси], тому що розбестився народ твій, який ти вивів
із землі Єгипетської; 8 швидко ухилились вони від шляху, що Я заповідав їм: зробили собі відлитого тельця і поклонилися йому, і принесли йому жертви і сказали: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської! 9 І сказав Господь Мойсею: Я бачу народ цей, і ось, народ він -жорстокосердий; 10 отже, залиш Мене, нехай запалає гнів Мій на них, і винищу їх, і породжу численний народ від тебе. 11 Але Мойсей став благати Господа, Бога свого, і сказав: нехай не розпалюється, Господи, гнів Твій на народ Твій, який Ти вивів із землі Єгипетської силою великою і рукою міцною, 12 щоб єгиптяни не говорили: на погибель Він вивів їх, щоб убити їх у горах і винищити їх з лиця землі; відверни полум’яний гнів Твій і відміни знищення народу Твого; 13 пом’яни Авраама, Ісаака й Ізраїля [Якова], рабів Твоїх, яким клявся Ти Собою, говорячи: примножуючи розмножу сім’я ваше, як зірки небесні, і всю землю цю, про яку Я сказав, дам сімені вашому, і будуть володіти [нею] вічно.14 І відмінив Господь зло, про яке сказав, що наведе його на народ Свій.
15 І обернувся і зійшов Мойсей з гори; у руці його були дві скрижалі одкровення [кам’яні], на яких написано було з обох боків: і на одній і на другій стороні написано було; 16 скрижалі були ділом Божим, і письмена, написані на скрижалях, були письменами Божими.17 І почув Ісус голос народу, який шумів, і сказав Мойсеєві: воєнний крик у стані.
18 Але [Мойсей] сказав: це не крик тих, що перемагають, і не волання тих, кого перемагають; я чую голос тих, що співають. 19 Коли ж він наблизився до стану і побачив тельця і танці, тоді він розпалився гнівом і кинув з рук своїх скрижалі і розбив їх під горою; 20 і взяв тельця, якого вони зробили, і спалив його у вогні, і стер у порох, і розсипав по воді, і дав її пити синам Ізраїлевим.21 І сказав Мойсей Аарону: що зробив тобі народ цей, що ти ввів його в гріх великий? 22 Але Аарон сказав [Мойсеєві]: хай не розпалюється гнів господаря мого; ти знаєш цей народ, що він буйний. 23 Вони сказали мені: зроби нам бога, що йшов би перед нами; тому що з Мойсеєм, з цим чоловіком, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося. 24 І я сказав їм: у кого є золото, зніміть із себе. [Вони зняли] і віддали мені; я кинув його у вогонь, і вийшов цей телець.
26 Мойсей побачив, що це народ розгнузданий, бо Аарон допустив його до розгнузданости, до посоромлення перед ворогами його. 26 І став Мойсей у воротах стану і сказав: хто Господній, [іди] до мене! І зібралися до нього всі сини Левіїні. 27 І він сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: покладіть кожен свій меч на стегно своє, пройдіть по стану від воріт до воріт і назад, і вбивайте кожен брата свого, кожен друга свого, кожен ближнього свого. 28 І зробили сини Левіїни за словом Мойсея: і загинуло в той день з народу близько трьох тисяч чоловік. 29 Бо Мойсей сказав [їм]: сьогодні присвятите руки ваші Господу, кожен у сині своєму і браті своєму, нехай пошле Він вам сьогодні благословення.
30 На другий день сказав Мойсей народу: ви зробили великий гріх; отже, я зійду до Господа, чи не загладжу гріха вашого. 31 І повернувся Мойсей до Господа і сказав: о, [Господи!] народ цей зробив великий гріх: зробив собі золотого бога;
32 прости їм гріх їхній, а якщо ні, то згладь і мене з книги Твоєї, в яку Ти вписав. 33 Господь сказав Мойсею: того, хто згрішив переді Мною, згладжу з книги Моєї; 34 отже, йди, [зійди,] веди народ цей, куди Я сказав тобі; ось ангел Мій піде перед тобою, і в день відвідання Мого Я відвідаю їх за гріх їхній. 35 І уразив Господь народ за зробленого тельця, якого зробив Аарон.
'I'l І сказав Господь Мойсеєві: піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її; 2 і пошлю перед тобою ангела [Мого], і прожену хананеїв, аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, [гергесе-їв,] євеїв та ієвусеїв,3 [і введе він вас] у землю, де тече молоко і мед; бо Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ жорстокосердий. 4 Народ, почувши ірізне слово це, заридав, і ніхто не поклав на себе прикрас своїх.
6 Тому що Господь сказав Мойсеєві: скажи синам Ізраїлевим: ви народ жорстокосердий; якщо Я піду серед вас, то в одну мить винищу вас; отже, зніміть з себе прикраси свої; Я подивлюся, що Мені робити з вами. ® Сини Ізраїлеві зняли із себе прикраси свої біля гори Хорива.
7 Мойсей же взяв і поставив собі намет поза станом, удалині від стану, і назвав його скинією зібрання; і кожен, хто шукає Господа, приходив до скинії зібрання, що знаходилася поза станом. 8 І коли Мойсей виходив до скинії, весь народ вставав, і ставав кожен біля входу у свій намет і дивився услід Мойсею, доки він не входив у скинію. 9 Коли ж Мой-
[32] Рим. 9, 3. Пс. 68, 29. Флп 4, 3. Одкр. З, 5. [34] Вих. 14, 19; 33, 2. Чис. 14, 18.
Глава 33. [1] Бут. 50, 24. Чис. 32, 11. [2] Вих. 23, 23. Втор. 7, 1. Нав. 24, 11. [3] Вих. 34, 9. [5] Єр. 6, 26. Іоїл. 1, 8. Іона 3, 6. [9] сей входив у скинію, тоді спускався стовп хмарний і ставав біля входу в скинію, і [Господь] говорив з Мойсе-єм. 101 бачив весь народ стовп хмарний, що стояв при вході в скинію; і вставав увесь народ, і поклонявся кожен біля входу в намет свій. 11 І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії.
12 Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: “Я знаю тебе на ім’я
і ти придбав благовоління в очах Моїх”; 13 отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ.14 [Господь] сказав [йому]: Сам Я піду [перед тобою] і введу тебе у спокій. 16 [Мойсей] сказав Йому: якщо не підеш Ти Сам [з нами], то і не виводь нас звідси, 16 бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі. 171 сказав Господь Мойсеєві: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ім’я. 18 [Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою. 19 І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати — помилую, кого пожаліти — пожалію. 20 І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих.21 І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій
Втор. 31, 15. [11] Чис. 12, 7-8. Втор. 34, 10. Сир. 45, 3. [14] Втор. 4, 37. [17] 2 Тим. 2, 19.
[19] Рим. 9, 15. [20] Суд. 13, 22. Дан. 10, 8.
1 Тим. 6, 16.
скелі; 22 коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщели-ні скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; 23 і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі].
*7 /і І сказав Господь Мойсеєві:
' витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, [і зійди до Мене на гору,] і Я напишу на цих скрижалях слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив;
2 і будь готовим до ранку, і зійди вранці на гору Синай, і постань переді Мною там на вершині гори; 3 але ніхто не повинен підніматися з тобою, і ніхто не повинен показуватися на всій горі; навіть худоба, дрібна і велика, не повинна пастися біля гори цієї.
4 І витесав Мойсей дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, і, вставши рано-вранці, зійшов на гору Синай, як повелів йому Господь; і взяв у руки свої дві скрижалі кам’яні. s І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там поблизу нього, і проголосив ім’я Ієгови.6 І пройшов Господь перед лицем його і проголосив: Господь, Господь, Бог чоловіколюб-ний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний, 7 що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання, Який карає провину батьків у дітях і в дітях дітей до третього і четвертого роду. 8 Мойсей одразу ж упав на землю і поклонився [Богу] 9 і сказав: якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, Владико, то хай піде Владика посеред нас;
бо народ цей жорстокосердий; прости беззаконня наші і гріхи наші і вчини нас насліддям Твоїм. 10 І сказав [Господь Мойсеєві]: ось, Я укла-
Глава 34. [1] Втор. 10, 1. [2] Вих. 33, 21. [3] Вих. 19, 12. [4] Втор. 10, 3. [5] Вих. 33,
19. [6] Пс. 85, 15. Іоїл. 2, 13. Іон. 4, 2. [7] Вих. 20, 6. Втор. 5, 10. Єр. 32, 18. [8] 1 Цар.
24, 9. [9] Втор. 9, 13. [12] Втор. 7, 2. [13] Вих.
даю завіт: перед усім народом твоїм сотворю чудеса, яких не було по всій землі і ні в яких народів; і побачить весь народ, серед якого ти перебуваєш, діло Господа; бо страшним буде те, що Я зроблю для тебе; 11 збережи те, що повеліваю тобі нині: ось, Я виганяю від лиця твого аморреїв, хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв; 12 дивися, не вступай у союз з жителями тієї землі, у яку ти ввійдеш, щоб вони не зробилися сіттю серед вас. 13 Жертовники їхні зруйнуйте, стовпи їхні розтрощіть, вирубайте священні гаї їхні, [і статуї богів їхніх спаліть вогнем], 14 тому що ти не повинен поклонятися богові іншому, крім Господа [Бога], тому що ім’я Його — ревнитель; Він Бог ревнитель. 15 Не вступай у союз із жителями тієї землі, щоб, коли вони будуть блудодіяти услід богам своїм і приносити жертви богам своїм, не запросили і тебе, і ти не спожив би жертви їхньої; 16 і не бери з дочок їхніх дружин синам своїм [і дочок своїх не давай заміж за синів їхніх], щоб дочки їхні, блудодіючи вслід богам своїм, не ввели і синів твоїх у блуд вслід богам своїм. 17 Не роби собі богів відлитих. 18 Свята опрісноків дотримуй: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в місяці Авиві вийшов ти з Єгипту.19 Усе, що розкриває утробу, Мені, як і вся худоба твоя чоловічої статі, що розкриває утробу, з волів і овець; 20 первородне з ослів замінюй агнцем, а якщо не заміниш, то викупи його; усіх первістків із синів твоїх викуповуй; нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками. 21 Шість днів працюй, а в сьомий день спочивай; спочивай і під час сівби і жнив. 22 І свято
23, 24. [14] Вих. 20, 5. [15] Вих. 23, 32. Втор. 7, 2. [16] 3 Цар. 11, 1. Втор. 7, 3. [17] Вих.
20, 3. [18] Вих. 12, 2, 15. [19] Вих. 13, 2; 22, 29. Єз. 44, ЗО. Лк 2, 23. [20] Вих. 13, 13. [21] Вих. 20, 9. [22] Втор. 16, 10.
седмиць роби, свято початків жнив пшениці і свято збирання плодів наприкінці року; 165 тричі на рік повинна з’являтись уся чоловіча стать твоя перед лице Владики, Господа Бога Ізраїлевого, 166 бо Я прожену народи від лиця твого і поширю межі твої, і ніхто не зажадає землі твоєї, якщо ти будеш з’являтися перед лице Господа Бога твого тричі на рік. 167 Не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жертва свята Пас-хи не повинна переночувати до ранку. 26 Найперші плоди землі твоєї принеси в дім Господа Бога твого. Не вари козеня в молоці матері його.
27 І сказав Господь Мойсеєві: напиши собі слова ці, тому що в цих словах Я укладаю завіт з тобою і з Ізраїлем. 28 І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав [Мойсей] на скрижалях слова завіту, десятислів’я.
29 Коли сходив Мойсей з гори Си-наю, і дві скрижалі одкровення були в руці у Мойсея при сході його з гори, то Мойсей не знав, що лице його стало сяяти промінням від того, що Бог говорив з ним. 30 І побачив Мойсея Аарон і всі сини Ізраїлеві, і ось, лице його сяє, і боялися підійти до нього. 31 І покликав їх Мойсей, і прийшли до нього Аарон і всі начальники громади, і розмовляв Мойсей з ними.32 Після цього наблизилися [до нього] всі сини Ізраїлеві,
і він заповідав їм усе, що говорив йому Господь на горі Синаї.331 коли Мойсей перестав розмовляти з ними, то поклав на лице своє покривало.
34 Коли ж входив Мойсей перед лице Господа, щоб говорити з Ним, тоді знімав покривало, доки не виходив; а вийшовши, переказував синам Із-раїлевим усе, що заповідано було [йому від Господа]. 36 І бачили сини Ізраїлеві, що сяє лице Мойсееве, і Мойсей знову накладав покривало на лице своє, доки не входив говорити з Ним.
1C І зібрав Мойсей усю громаду синів Ізраїлевих і сказав їм: ось що заповідав Господь чинити:
2 шість днів робіть справи, а день сьомий повинен бути у вас святим, субота спокою Господу: всякий, хто буде робити в цей день справи, відданий буде смерті; 3 не запалюйте вогню в усіх житлах ваших в день суботи. [Я Господь.] 4 І сказав Мойсей усій громаді синів Ізраїлевих: ось що заповів Господь:6 зробіть від себе приношення Господу: кожний за ревністю нехай принесе приношення Господу, золото, срібло, мідь,6 вовну блакитного, пурпурового і червленого кольору, і висон [кручений], і козячу вовну, 7 шкури баранячі червоні, і шкури сині, і дерево ситим, 8 і єлей для світильника, і пахощі для єлея помазання і для запашних курінь, 9 камінь онікс і камені вставні для ефода і наперсника. 10 І кожен з вас, хто мудрий серцем, нехай прийде і зробить усе, що повелів Господь:
11 скинію і покров її і верхню покришку її, гачки і бруси її, жердини її, стовпи її і підніжжя її, 12 ковчег і жердини його, кришку і завісу для перегородки, [і завіси двору і стовпи його, і камені смарагдові і фіміам і єлей помазання,] 13 стіл і жердини його й усе приладдя його, і хліби предкладення, 14 і світильник для освітлення з [усім] приладдям його, і лампади його і єлей для освітлення, 16 і жертовник для кадіння і жердини його, і єлей помазання, і запашні куріння, і завісу до входу в скинію,
16 жертовник всепалення і ґрати мідні для нього, і жердини його й усе
Глава 35. [1] Вих. 34, 32. [2] Вих. 20, 9;
31, 14. [3] Вих. 16, 23. [5] Вих. 25, 2. [11] Вих. 25, 8. [13] Вих. 25, 23. [14] Вих. 25, 31.
[15] Вих. ЗО, 1. [16] Вих. 27, 1.
приладдя його, умивальник і підніжжя його, 17 завіси двору, стовпи його і підніжжя їх, і завісу при вході в двір, 18 кілки скинії, і кілки двору і шнури їх,19 одяг службовий для служіння у святилищі, і священні одежі Аарону священику й одяг синам його для священнодійства.
20 І пішла вся громада синів Ізраїлевих від Мойсея. 21 І приходили всі, кого тягнуло до того серце, і всі, кого надихав дух, і приносили приношення Господу для влаштування скинії зібрання і для всіх потреб її і для [усіх] священних одеж; 22 і приходили чоловіки з дружинами, і всі за велінням серця приносили кільця, серги, персні і підвіски, усякі золоті речі, кожен, хто тільки хотів приносити золото Господу; 23 і кожен, у кого була вовна блакитного, пурпурового і червленого кольору, висон і козяча вовна, шкури баранячі червоні і шкури сині, приносив їх; 24 і кожен, хто жертвував срібло або мідь, приносив це в дар Господу; і кожен, у кого було дерево ситим, приносив це на всяку потребу для скиніїІ 26 і всі жінки, мудрі серцем, пряли своїми руками і приносили пряжу блакитного, пурпурового і червленого кольору і висон; 28 і всі жінки, яких тягнуло серце, що вміли прясти, пряли козячу вовну; 27 кня
зі ж приносили камінь онікс і камені вставні для ефода і наперсника,
28 також і пахощі, і єлей для світильника і складові для єлея помазання і для запашних курінь; 29 і всі чоловіки і дружини з синів Ізраїлевих, яких тягло серце принести на всяке діло, яке Господь через Мойсея повелів зробити, приносили добровільний дар Господу.
30 І сказав Мойсей синам Ізраїле-вим: дивіться, Господь призначив саме Веселеїла, сина Урії, сина Ора, з коліна Іудиного, 31 і сповнив його
Духом Божим, мудрістю, розумінням, віданням і всяким мистецтвом,
32 складати майстерні тканини, працювати з золотом, сріблом і міддю,
33 і різати камені для вставлення, і різати дерево, і робити всяку художню роботу;34 і здібність учити інших вклав у серце його, його й Аголіава, сина Ахисамахового, з коліна Да-нового; 36 він наповнив серце їх мудрістю, щоб виконувати всяку роботу [для святилища] різьбяра і мистецького ткача, і гаптівника по блакитній, пурпуровій, червленій і висоно-вій тканині, і ткачів, що роблять усяку работу і складають мистецькі тканини.
Т/Г І стали працювати Веселеїл і Аголіав і всі мудрі серцем, кому Господь дав мудрість і розуміння, щоб уміти зробити всяку роботу, потрібну для святилища, як повелів Господь. 2 І покликав Мойсей Веселеїла й Аголіава і всіх мудрих серцем, яким Господь дав мудрість, і всіх, кого тягло серце приступити до роботи і працювати. 3 І взяли вони від Мойсея всі приношення, які принесли сини Ізраїлеві, на [усі] потреби святилища, щоб працювати. Між тим ще продовжували приносити до нього добровільні дари кожного ранку. 4 Тоді прийшли всі мудрі серцем, що виконували всякі роботи у святилищі, кожен від своєї роботи, якою хто займався, 6 і сказали Мойсеєві, говорячи: народ багато приносить, більше, ніж потрібно для робіт, які повелів Господь зробити. 8 І наказав Мойсей, і оголошено було у стані, щоб ні чоловік, ні жінка не робили уже нічого для приношення у святилище; і перестав народ приносити. 7 Запасу було доволі на всякі роботи, які належало зробити, і навіть залишилося.
8 І зробили всі мудрі серцем, що займалися роботою для скинії: десять покривал із крученого висону з блакитної, пурпурової і червленої вовнщ і херувимів зробили на них мистецькою роботою;9 довжина кожного покривала двадцять вісім ліктів, і ширина кожного покривала чотири лікті: усім покривалам одна міра. 10 І з’єднав він п’ять покривал одне з одним, й інші п’ять покривал з’єднав одне з одним.11 І зробив петлі блакитного кольору на краю одного покривала, де воно з’єднується з іншим; так само зробив він і на краю останнього покривала, для з’єднання його з іншим;12 п’ятдесят петель зробив він на одному покривалі, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, де воно з’єднується з іншим; петлі ці відповідали одна одній;13 і зробив п’ятдесят гачків золотих, і гачками з’єднав одне покривало з іншим, і стала скинія одним цілим.
14 Потім зробив покривала з козячої вовни для покриття скинії: одинадцять покривал зробив таких;
15 довжиною покривало тридцять ліктів, і шириною покривало чотири лікті: одинадцятьом покривалам міра одна. le І з’єднав він п’ять покривал окремо і шість покривал окремо. 17 І зробив п’ятдесят петель на краю покривала крайнього, де воно з’єднується з іншим, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, що з’єднується з іншим;18 і зробив п’ятдесят мідних гачків для з’єднання покрова, щоб склалось одне ціле.
19 І зробив для скинії покров з червоних баранячих шкур і покриття зверху зі шкур синіх.
20 І зробив для скинії бруси з дерева ситим, що стоять прямо: 21 десять ліктів довжина бруса, і півтора ліктя ширина кожного бруса;22 у кожного бруса по два шипи, один навпроти одного: так зробив він усі бруси скинії. 23 І зробив для скинії двадцять таких брусів для південної сторони, 24 і сорок срібних підніжків зробив під двадцять брусів: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під інший брус для двох шипів його; 26 і для іншої сторони скинії, на північ, зробив двадцять брусів 28 і сорок срібних підніжків: два підніжки під один брус, і два підніжки під інший брус;
27 а для задньої сторони скинії, на захід, зробив шість брусів, 28 і два бруси зробив для кута в скинії на задню сторону; 29 і були вони з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так зробив він з ними обома на обох кутах; 30 і було вісім брусів і срібних підніжків шістнадцять, по два підніжки під кожен брус.
31 І зробив жердини з дерева ситим, п’ять для брусів однієї сторони скинії, 32 і п’ять жердин для брусів іншої сторони скинії, і п’ять жердин для брусів задньої сторони скинії;
33 і зробив внутрішню жердину, що проходила б посередині брусів від одного кінця до другого; 34 бруси обклав золотом, і кільця, в які вкладаються жердини, зробив із золота, і жердини обклав золотом.
361 зробив завісу з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, і мистецькою роботою виконав на ній херувимів; 36 і зробив для неї чотири стовпи з дерева ситим і обклав їх золотом, із золотими гачками, і відлив для них чотири срібних підніжки. 371 зробив завісу при вході у скинію з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, візерункової роботи,
38 і п’ять стовпів для неї з гачками; і обклав верхи їх і зв’язки їх золотом, і відлив п’ять мідних підніжків.
О *7 І зробив Веселеїл ковчег з де-
' рева ситим; довжина його два лікті з половиною, ширина його півтора ліктя і висота його півтора ліктя; 2 і обклав його чистим золотом усередині і ззовні і зробив навколо нього золотий вінець; 3 і відлив для нього чотири кільця золотих, на чотирьох нижніх кутах його: два кільця на одній стороні його і два кільця на другій стороні його. 4 І зробив жердини з дерева ситим і обклав їх золотом;6 і вклав жердини в кільця,
з боків ковчега, щоб носити ковчег. ® І зробив кришку з чистого золота: довжина її два лікті з половиною, а ширина півтора ліктя. 7 І зробив двох херувимів із золота: карбованої роботи зробив їх на обох кінцях кришки, 8 одного херувима з одного кінця, а другого херувима з іншого кінця: зробив херувимів, що видавалися з обох кінців кришки; 9 і були херувими з розпростертими вгору крилами і покривали крилами своїми кришку, а лицями своїми були звершені один до одного; до кришки були лиця херувимів.
101 зробив стіл з дерева ситим довжиною у два лікті, шириною в лікоть і висотою у півтора ліктя, 11 і обклав його золотом чистим, і зробив навколо нього золотий вінець; 12 і зробив навколо нього стінки в долоню і зробив золотий вінець на стінках його;
13 і відлив для нього чотири кільця золотих і закріпив кільця на чотирьох кутах, біля чотирьох ніжок його;
14 при стінках були кільця, щоб вкладати жердини для носіння столу;
15 і зробив жердини з дерева ситим і обклав їх золотом для носіння столу. 18 Потім зробив сосуди, що належать до столу: блюда, кадильниці, кружки і чаші, щоб узливати ними,
з чистого золота.
17 І зробив світильник із золота чистого, карбований зробив світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його виходили з нього; 18 шість гілок виходило з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його;
19 три чашечки були подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на одній гілці, і три чашечки подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на іншій гілці: так на всіх шести гілках, що виходять зі світильника;
20 а на стеблі світильника були чотири чашечки, подібні до мигдалевої квітки з яблуками і квітами;21 у шести гілок, що виходили з нього, яблуко під першими двома гілками, і яблуко під другими двома гілками, і яблуко під третіми двома гілками; 22 яблука і гілки їх виходили з нього; весь він був карбований, цільний, з чистого золота. 23 І зробив до нього сім лампад, і щипці до нього і лотки до нього, з чистого золота;
24 з таланта чистого золота зробив його з усім приладдям його.
2S І зробив жертовник кадіння з дерева ситим: довжина його лікоть і ширина його лікоть, чотирикутний, висота його два лікті; з нього виходили роги його; 28 і обклав його чистим золотом, верх його і сторони його навкруги, і роги його, і зробив до нього золотий вінець навколо;
27 під вінцем його на двох кутах його зробив два кільця золотих; із двох боків його зробив їх, щоб вкладати в них жердини для носіння його;
28 жердини зробив з дерева ситим і обклав їх золотом. 29 І зробив миро для священного помазання і куріння запашне, чисте, мистецтвом того, хто складає масті.
О о І зробив жертовник всепа-лення з дерева ситим довжиною в п’ять ліктів і шириною в п’ять ліктів, чотирикутний, висотою у три лікті; 2 і зробив роги на чотирьох кутах його, так що з нього виходили роги, і обклав його міддю. 3 І зробив усе приладдя жертовника: горщики, лопатки, чаші, виделки й вугільни-ці; усе приладдя його зробив з міді.
4 І зробив для жертовника фати, рід
сітки, з міді, по краях його внизу до половини його;s і зробив чотири кільця на чотирьох кутах мідних ґрат для вкладання жердин. 6 І зробив жердини з дерева ситим, і обклав їх міддю, 7 і вклав жердини в кільця по боках жертовника, щоб носити його за допомогою їх; порожнім усередині з дощок зробив його.
8 І зробив умивальник з міді і підніжжя його з міді з вишуканими зображеннями, що прикрашали вхід скинії зібрання.
9 І зробив двір: з полуденної сторони, на південь, завіси з крученого висону, довжиною в сто ліктів;10 стовпів для них двадцять і підніжків до них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки їх зі срібла. 11 І на північній стороні - завіси у сто ліктів; стовпів для них двадцять і підніжків до них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки їх зі срібла. 12 І з західної сторони — завіси у п’ятдесят ліктів, стовпів для них десять і підніжків до них десять; гачки на стовпах і зв’язки їх зі срібла. 13 І з передньої сторони на схід - завіси у п’ятдесят ліктів. 14 Для однієї сторони воріт двору — завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три; 15 і для другої сторони [з обох боків воріт двору] -завіси у п’ятнадцять ліктів, стовпів для них три і підніжків до них три.
18 Усі завіси з усіх боків двору з крученого висону, 17 а підніжки стовпів
з міді, гачки на стовпах і зв’язки їх
зі срібла; верхи ж у них обкладені сріблом, і всі стовпи двору з’єднані зв’язками срібними. 18 Завіса ж для воріт двору візерункової роботи з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, довжиною у двадцять ліктів, висотою в п’ять ліктів, по всій довжині, подібно до завіс двору; 19 і стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири мідних; гачки на них срібні, а верхи їх обкладені сріблом, і зв’язки їх срібні. 20 Усі кілки навколо скинії і двору мідні.
21 Ось підрахунок того, що вжито для скинії одкровення, зроблене за повелінням Мойсея, посередництвом левитів під наглядом Іфамара, сина Ааронового, священика.22 Робив же все, що повелів Господь Мойсеєві, Веселеїл, син Урії, сина Ора, з коліна Іудиного, 23 і з ним Аголіав, син Ахисамахів, з коліна Данового, різьбяр і майстерний ткач і гаптівник по блакитній, пурпуровій, червленій і висоновій тканині. 24 Усього золота, вжитого для справи на все приладдя святилища, золота, принесеного в дар, було двадцять дев’ять талантів сімсот тридцять сиклів, сиклів священних; 26 срібла ж від перелічених осіб іромади сто талантів і тисяча сімсот сімдесят п’ять сиклів, сиклів священних; 26 з шестисот трьох тисяч п’ятисот п’ятдесяти чоловік, з кожного, хто був перелічений, від двадцяти років і вище, по півсикля з людини, рахуючи на сикль священний. 27 Сто талантів срібла вжито на відлиття підніжків святилища і підніжків біля завіси; сто підніжків зі ста талантів, по таланту на підніжок; 28 а з тисячі семисот сімдесяти п’яти сиклів зробив він гачки на стовпах і покрив верхи їх і зробив зв’язки для них. 29 Міді ж, принесеної в дар, було сімдесят талантів і дві тисячі чотириста сиклів; 30 з неї зробив він підніжки для стовпів при вході у скинію свідчення, і жертовник мідний, і ґрати мідні для нього, і всі сосуди жертовника, 31 і підніжки для стовпів усього двору, і підніжки для стовпів воріт двору, і всі кілки скинії і всі кілки навколо двору.
OQ 3 блакитної ж, пурпурової і червленої вовни зробили вони службовий одяг, для служіння у святилищі; також зробили священний одяг Аарону, як повелів Господь Мой-сеєві.2 І зробив ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону; 3 і розбили вони золото в аркуші і витягнули нитки, щоб увіткати їх між блакитними, пурпуровими, червленими і висонни-ми нитками, мистецькою роботою.
4 І зробили в ньому нарамники, що зв’язували; на обох кінцях своїх він був зв’язаний. s І пояс ефода, який поверх нього, однакової з ним роботи, зроблений був із золота, із блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону, як повелів Господь Мойсеєві. ® І обробили камені оніксові, вставивши їх у золоті гнізда і вирізавши на них імена синів Ізраїлевих, як вирізають на печатці;
7 і поклав він їх на нарамники ефода, у пам’ять синів Ізраїлевих, як повелів Господь Мойсеєві.
8 І зробив наперсник мистецькою роботою, такою ж роботою, як ефод,
із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону; 9 він був чотирикутний; подвійний зробили вони наперсник у п’ядь довжиною й у п’ядь шириною, він був подвійний; 10 і вставили в нього в чотири ряди камені. Поряд: рубін, топаз, смарагд, — це перший ряд; 11 у другому ряду: карбункул, сапфір і алмаз;
12 у третьому ряду: яхонт, агат і аметист; 13 у четвертому ряду: хризоліт, онікс і яспис; і вставлені вони в золоті гнізда. 14 Каменів було за числом імен синів Ізраїлевих: дванадцять було їх, за числом імен їх, і на кожному з них вирізано було, як на печатці, по одному імені, для дванадцяти колін.16 До наперсника зробили товсті ланцюжки витої роботи з чистого золота; 18 і зробили два золотих гнізда і два золотих кільця і прикріпили два кільця до двох країв наперсника; 17 і просунули обидва плетені ланцюжки з золота у два кільця по кінцях наперсника,18 а два кінці двох ланцюжків прикріпили до двох гнізд і прикріпили їх до нарам-ників ефода з лицевої сторони його;
19 ще зробили два кільця золотих і прикріпили до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, яка знаходиться до ефода зсередини;20 і ще зробили два кільця золотих і прикріпили їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його над поясом ефода; 21 і прикріпили наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не відставав наперсник від ефода, як повелів Господь Мойсеєві.
22 І зробив верхню ризу до ефода, виткану, усю з блакитної вовни,
23 і посередині верхньої ризи отвір, як отвір у броні, і навколо нього обшивку, щоб не дерлося; 24 по подолу верхньої ризи зробили вони яблуко з блакитної, пурпурової і червленої вовни; 26 і зробили дзвоники з чистого золота і повісили дзвоники між яблуками по подолу верхньої ризи навкруги; 26 дзвоник і яблуко, дзвоник і яблуко, по подолу верхньої ризи навкруги для служіння, як повелів Господь Мойсеєві.
27 І зробили для Аарона і для синів його хітони з висону, виткані,
28 і кидар з висону, і головні пов’язки з висону, і нижній лляний одяг з крученого висону, 29 і пояс із крученого висону і з блакитної, пурпурової і червленої вовни, візерункової роботи, як повелів Господь Мойсеєві.
30 І зробили поліровану дощечку, діадему святині, з чистого золота, і накреслили на ній письмена, як вирізують на печатці: Святиня Господня; 31 і прикріпили до неї шнур з блакитної вовни, щоб прив’язати її до кидара згори, як повелів Господь Мойсеєві.
32 Так закінчена була вся робота для скинії зібрання; і зробили сини Ізраїлеві усе: як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили.33 І принесли до Мойсея скинію, покров й усе приладдя її, гачки її, бруси її, жердини її, стовпи її і підніжки її, 34 покров зі шкур баранячих червоних і покров зі шкур синіх і завісу, що закриває, 35 ковчег одкровення і жердини його, і кришку, 36 стіл із усім приладдям його і хліби предкладен-ня, 37 світильник з чистого золота, лампади його, лампади розставлені на ньому і все приладдя його, і єлей для освітлення, 38 золотий жертовник і єлей помазання, і пахощі для кадіння, і завісу до входу в скинію,
39 жертовник мідний і мідні фати до нього, жердини його й усе приладдя його, умивальник і підніжжя його,
40 завіси двору, стовпи і підніжки, завісу до воріт двору, мотузки і кілки і всі речі, що належать до служіння в скинії зібрання,41 одежу службову для служіння в святилищі, священний одяг Аарону священику й одяг синам його для священнодійства.
42 Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві всі ці роботи. 43 І побачив Мойсей усю роботу, і ось вони зробили її: як повелів Господь, так і зробили. І благословив їх Мойсей.
Л(\ І сказав Господь Мойсеєві, ■кажучи: 2 у перший місяць, у перший день місяця постав скинію зібрання, 3 і постав у ній ковчег одкровення, і закрий ковчег завісою;
4 і внеси стіл і розстав на ньому всі речі його, і внеси світильник і постав на ньому лампади його; s і постав золотий жертовник для куріння перед ковчегом одкровення і повісь завісу при вході в скинію [зібрання]; ® і постав жертовник всепалення перед входом у скинію зібрання;7 і постав умивальник між скинією зібрання і між жертовником і влий у нього води; 8 і постав двір навколо і повісь завісу на воротах двору.9 І візьми єлею помазання, і помаж скинію й усе, що в ній, і освяти її і все приладдя її, і буде свята; 10 помаж жертовник всепалення й усе приладдя його і освяти жертовник, і буде жертовник святиня велика; 11 і помаж умивальник і підніжки його й освяти його.12 І приведи Аарона і синів його до входу в скинію зібрання і обмий їх водою, 13 і зодягни Аарона у священні одежі, і помаж його, і освяти його, щоб він був священиком Мені. 14 І синів його приведи, і зодягни їх у хітони,15 і помаж їх, як помазав ти батька їхнього, щоб вони були священиками Мені, і помазання їх посвятить їх у вічне священст-во в роди їх.
16 І зробив Мойсей усе, як повелів йому Господь, так і зробив. 17 У перший місяць другого року [після виходу їх з Єгипту], у перший день місяця була поставлена скинія.18 І поставив Мойсей скинію, поклав підніжжя її, поставив бруси її, поклав жердини і поставив стовпи її, 19 розпростер покров над скинією, і поклав покришку поверх цього покрову, як повелів Господь Мойсеєві. 20 І взяв і поклав одкровення в ковчег, і вклав жердини у кільця ковчега, і поклав кришку на ковчег зверху;21 і вніс ковчег у скинію, і повісив завісу, і закрив ковчег одкровення, як повелів Господь Мойсеєві. 221 поставив стіл у скинії зібрання, на північній стороні скинії, поза завісою, 23 і розклав на ньому ряд хлібів перед Господом, як повелів Господь Мойсеєві.24 І поставив світильник у скинії зібрання навпроти столу, на південній стороні скинії, 26 і поставив лампади [його] перед Господом, як повелів Господь Мойсеєві.26 І поставив золотий жертовник у скинії зібрання перед завісою 27 і розкурив на ньому запашне кадіння, як повелів Господь Мойсеє-ві.281 повісив завісу при вході у скинію; 168 і жертовник всепалення поставив при вході у скинію зібрання і приніс на ньому всепалення і приношення хлібне, як повелів Господь Мойсеєві. 169 І поставив умивальник між скинією зібрання і жертовником і налив у нього води для обмивання,
31 і обмивали з нього Мойсей і Аарон і сини його руки свої і ноги свої:
32 коли вони входили в скинію зібрання і підходили до жертовника [служити], тоді обмивалися [з нього], як повелів Господь Мойсеєві. 33 І поставив двір навколо скинії і жертовника і повісив завісу на воротах двору.
І так закінчив Мойсей діло. 341 покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію;36 і не міг Мойсей увійти у скинію зібрання, тому що осіняла її хмара, і слава Господня наповнювала скинію. 36 Коли піднімалася хмара від скинії, тоді вирушали у путь сини Ізраїлеві в усю подорож свою;37 якщо ж не піднімалася хмара, то і вони не вирушали в дорогу, доки вона не піднімалася, 38 тому що хмара Господня стояла над скинією вдень, і вогонь був уночі в ній перед очима усього дому Ізраїлевого під час усього подорожування їх.
ТРЕТЯ КНИГА МОЙСЕЯ ЛЕВИТ
1 І воззвав Господь до Мойсея ^ і сказав йому зі скинії зібрання, говорячи: 2 оголоси синам Ізраїле-вим і скажи їм: коли хто з вас хоче принести жертву Господу, то, якщо з худоби, приносьте жертву вашу з худоби великої і дрібної. 3 Якщо жертва його є всепаленням з великої худоби, нехай принесе її чоловічої статі, без вад; нехай приведе її до дверей скинії зібрання, щоб придбати йому благовоління перед Господом; 4 і покладе руку свою на голову жертви всепалення — і придбає він благовоління, в очищення гріхів його;s і заколе тельця перед Господом; сини ж Ааронові, священики, принесуть кров і покроплять кров’ю з усіх боків на жертовник, який при вході у скинію зібрання;
8 і зніме шкуру з жертви всепалення і розсіче її на частини; 7 сини ж Ааронові, священики, покладуть на жертовник вогонь і на вогні розкладуть дрова;8 і розкладуть сини Ааронові, священики, частини, голову і жир на дровах, що на вогні, на жертовнику; 9 а нутрощі жертви і ноги її вимиє він водою, і спалить священик усе на жертовнику: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.
10 Якщо жертва всепалення його [Господу] з дрібної худоби, з овець, або з кіз, нехай принесе її чоловічої статі, без вад, [і нехай покладе руку на голову її,]11 і заколе її перед Господом на північній стороні жертовника, і сини Ааронові, священики, покроплять кров’ю її на жертовник
з усіх боків; 12 і розсічуть її на частини, відокремивши голову її і жир її, і розкладе їх священик на дровах, які на вогні, на жертовнику,
13 а нутрощі і ноги вимиє водою, і принесе священик усе і спалить на
Глава 1. [1] Лев. 12, 8. [3] Вих. 29, 10. [4] Вих. 29, 10. Рим. З, 25. 2 Кор. 5, 19. [6] Лев. 7, 8. [7] Лев. 9, 24. [9] Бут. 8, 21. Вих. 29, 25. Еф. 5, 2.
жертовнику: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.
14 Якщо ж із птахів приносить він Господу всепалення, нехай принесе жертву свою з горлиць, або з молодих голубів; 16 священик принесе її до жертовника, і скрутить їй голову, і спалить на жертовнику, а кров вицідить до стіни жертовника; 16 зоб її з пір’ям її відніме і кине його поряд
з жертовником на східну сторону, де попіл; 17 і надламає її в крилах її, не відокремлюючи їх, і спалить її священик на жертовнику, на дровах, які на вогні: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.
0 Якщо яка душа хоче принес-" ти Господу жертву приношення хлібного, нехай принесе пшеничного борошна, й увіллє на нього єлею,
1 покладе на нього Ливану, 2 і принесе його до синів Ааронових, священиків, і візьме повну жменю борошна з єлеєм і з усім Ливаном, і спалить це священик у пам’ять на жертовнику; це жертва, пахощі, приємні Господу; 3 а залишки від приношення хлібного Аарону і синам його: це велика святиня з жертв Господніх.
4 Якщо ж приносиш жертву приношення хлібного зі спеченого в печі, то принось пшеничні хліби прісні, змішані з єлеєм, і коржі прісні, помазані єлеєм. 6 Якщо жертва твоя - приношення хлібне зі сковороди, то це повинно бути пшеничне борошно, змішане з єлеєм, прісне; ® розламай його на шматки й влий на нього єлею: це приношення хлібне [Господеві]. 7 Якщо жертва твоя
— приношення хлібне з горщика, то потрібно зробити це із пшеничного борошна з єлеєм, 8 і принеси приношення, що з цього складено, Господу; представ це священику, а він
[14] Лев. 5, 7. [16] Лев. 4, 12; 6, 10.
Глава 2. [1] Лев. 5, 11; 6, 14. Неєм. 13, 9.
[2] Сир. 7, 34. Діян. 10, 4. Одкр. 8, 4. [3] Чиє.
18, 9. Сир. 7, 33-34. [5] 1 Пар. 9, 31. [9] Лев.
1, 9. [11] Лев. 6, 17. [12] Лев. 23, 17. [13] Мк принесе його до жертовника; 9 і візьме священик із цієї жертви частину в пам’ять і спалить на жертовнику: це жертва, пахощі, приємні Господеві; 10 а залишки приношення хлібного Аарону і синам його: це велика святиня з жертв Господніх.
11 Ніякого приношення хлібного, яке приносите Господу, не робіть квасного, тому що ні квасного, ні меду не повинні ви спалювати в жертву Господу; 12 як приношення початків приносьте їх Господеві, а на жертовник не можна возносити їх у приємні пахощі. 13 Всяке приношення твоє хлібне соли сіллю, і не залишай жертви твоєї без соли завіту Бога твого: при всякому приношенні твоєму принось [Господу Богу твоєму] сіль.
14 Якщо приносиш Господу приношення хлібне з перших плодів, принось у дар від перших плодів твоїх з колосся, висушеного на вогні, розтовчені зерна, 16 і влий на них єлею, і поклади на них ливану: це приношення хлібне; 16 і спалить священик у пам’ять частину зерен і єлею з усім Ливаном: це жертва Господу.
О Якщо жертва його жертва мир-на, і якщо він приносить з великої худоби, чоловічої або жіночої статі, нехай принесе Господу її, що не має вад, 2 і покладе руку свою на голову жертви своєї, і заколе її біля дверей скинії зібрання; сини ж Ааро-нові, священики, покроплять кров’ю на жертовник з усіх боків; 3 і принесе він з мирної жертви в жертву Господу жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах, 4 і обидві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це;6 і сини Ааронові спалять це на жертовнику разом із всепаленням, яке на дро-
9, 49. [14] Нав. 5, 11.
Глава 3. [1] Лев. 1, 3; 7, 11. [2] Вих. 29,
16. Лев. 1, 5. [3] Вих. 29, 13, 22. [4] Лев. 4, 9.
[5] Вих. 29, 25. Лев. 1, 9; 6, 12.
вах, на вогні: це жертва, пахощі, приємні Господу.
® А якщо з дрібної худоби приносить він мирну жертву Господу, чоловічої або жіночої статі, нехай принесе її, що не має вад.7 Якщо з овець приносить він жертву свою, нехай представить її перед Господом, 8 і покладе руку свою на голову жертви своєї, і заколе її перед скинією зібрання, і сини Ааронові покроплять кров’ю її на жертовник з усіх боків;
9 і нехай принесе з мирної жертви у жертву Господу жир її, весь курдюк, відрізавши його по саму хребтову кістку, і жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,10 і обидві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це; 11 священик спалить це на жертовнику; це пожива вогню - жертва Господу.
12 А якщо він приносить жертву з кіз, нехай представить її перед Господом, 13 і покладе руку свою на голову її, і заколе її перед скинією зібрання, і покроплять сини Ааронові кров’ю її на жертовник з усіх боків;
14 і принесе з неї в приношення, у жертву Господу жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах, 15 і обидві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це 16 і спалить їх священик на жертовнику: це пожива вогню — приємні пахощі [Господу]; весь жир Господу. 17 Ця постанова вічна в роди ваші, в усіх оселях ваших; ніякого жиру і ніякої крови не їжте.
А І сказав Господь Мойсеєві, ка-“ жучи: 2 скажи синам Ізраїлевим: якщо яка душа згрішить помилково проти яких-небудь заповідей Господніх і зробить що-небудь, чого не треба робити; 3 якщо священик помаді Лев. 4, 35. [11] Лев. З, 16. Єз. 44, 7. [16] Вих. 29, 13. [17] Бут. 9, 4. Лев. 7, 23, 26. Втор. 12, 16. Діян. 15, 20.
Глава 4. [2] Лев. 5, 15. [3] Лев. 7, 7. Єз. 45, 23. 2 Кор. 5, 21. [5] Лев. 6, ЗО. [6] Лев. 8, заний згрішить і зробить винним народ, - то за іріх свій, яким згрішив, нехай принесе з великої худоби тельця, без вад, Господу в жертву за гріх, 4 і приведе тельця до дверей скинії зібрання перед Господом, і покладе руки свої на голову тельця, і заколе тельця перед Господом;
6 і візьме священик помазаний, [освячений довершеним освяченням,] крови тельця і внесе її в скинію зібрання, в і вмочить священик перст свій у кров і покропить кров’ю сім разів перед Господом перед завісою святилища; 7 і покладе священик кров [тельця] перед Господом на роги жертовника запашного кадіння, що у скинії зібрання, а решту крови тельця виллє до підніжжя жертовника всепалень, що біля входу скинії зібрання; 8 і вийме з тельця за іріх весь жир його, жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах, 9 і обидві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник на печінці; з нирками відокремить він це,
10 як відокремлюється з тельця жертви мирної; і спалить їх священик на жертовнику всепалення; 11 а шкуру тельця і все м’ясо його з головою і з ногами його, і нутрощі його і нечистоту його, 12 усього тельця нехай винесе поза стан на чисте місце, де висипається попіл, і спалить його вогнем на дровах; де висипається попіл, там нехай спалений буде.
13 Якщо ж уся громада Ізраїлева згрішить помилково і сховане буде діло від очей зібрання, і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало робити, і буде винна, 14 то, коли викритий буде гріх, яким вони згрішили, нехай від усієї громади принесуть з великої худоби тельця в жертву за гріх і приведуть його перед скинію зібрання; 15 і ПО-
11; 14, 7. [7] Вих. 27, 1; ЗО, 3. Чис. 18, 17. [8] Лев. 2, 9. [9] Вих. 29, 13. Лев. З, 4. [10] Лев. З,
5. [11] Лев. 8, 17. Чис. 19, 5. [12] Лев. 6, 11. Євр. 13, 11. [13] Лев. 9, 7, 15. Чис. 15, 24.
[15] Лев. З, 16. 2 Пар. 29, 23. Мф 26, 57.
кладуть старійшини громади руки свої на голову тельця перед Господом і заколють тельця перед Господом;
16 І внесе помазаний священик кров тельця в скинію зібрання,170 і вмочить священик перст свій у кров [тельця] і покропить сім разів перед Господом перед завісою [святилища],171 і покладе кров на роги жертовника [запашного куріння], який перед лицем Господнім у скинії зібрання, а решту крови виллє до підніжжя жертовника всепалення, що при вході скинії зібрання; 172 і весь жир його вийме
з нього і спалить на жертовнику;
20 і зробить з тельцем те, що робиться з тельцем за гріх: так повинен зробити з ним, і так очистить їх священик, і прощено буде їм; 21 і винесе тельця поза стан, і спалить його так, як спалив попереднього тельця. Це жертва за гріх громади.
22 А якщо згрішить начальник, і зробить помилково що-небудь проти заповідей Господа, Бога свого, чого не належало робити, і буде винен,
23 то, коли пізнаний буде ним гріх, яким він згрішив, нехай приведе він у жертву козла без вад, 24 і покладе руку свою на голову козла, і заколе його на місці, де заколюються всепалення перед Господом: це жертва за гріх; 26 і візьме священик перстом своїм крови від жертви за гріх і покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови його виллє до підніжжя жертовника всепалення;
28 і весь жир його спалить на жертовнику, подібно як жир жертви мирної, і так очистить його священик від гріха його, і прощено буде йому.
27 Якщо ж хто з народу землі зірі-шить помилково і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало робити, і винен буде, 28 то, коли пізнаний буде ним гріх, яким він згрішив, нехай приведе він у жертву козу без вад за гріх свій, яким він згрішив, 29 і покладе руку свою на голову жертви за гріх, і заколють [козу] у жертву за гріх на місці, [де заколюють] жертву всепалення; 30 і візьме священик крови її перстом своїм,
1 покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови її виллє до підніжжя жертовника;31 і весь жир її відокремить, подібно як відокремлюється жир із жертви мирної, і спалить його священик на жертовнику в приємні пахощі Господу; і так очистить його священик, і прощено буде йому. 32 А якщо з отари овець захоче він принести жертву за гріх, нехай принесе жіночої статі, без вад,
33 і покладе руку свою на голову жертви за гріх, і заколе її в жертву за гріх на тому місці, де заколюють жертву всепалення; 34 і візьме священик перстом своїм крови від цієї жертви за гріх і покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови її виллє до підніжжя жертовника; 35 і весь жир її відокремить, як відокремлюється жир вівці з жертви мирної, і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу; і так очистить його священик від гріха, яким він згрішив, і прощено буде йому.
С Якщо хто згрішить тим, що чув
голос прокляття і був свідком, або бачив, або знав, але не оголосив, то він понесе на собі гріх.2 Або якщо доторкнеться до чого-небудь нечистого, або до трупа звіра нечистого, або до трупа худоби нечистої, або до трупа гада нечистого, але не знав того, то він нечистий і винний.
3 Або якщо доторкнеться до нечистоти людської, яка б то не була нечистота, від якої оскверняються, і він не знав того, але після довідається, то він винний.4 Або якщо хто безрозсудно устами своїми поклянеться зробити що-небудь зле або
Глава 5. [1] Втор. 17, 4. [2] Агг. 2, 13.
2 Кор. 6, 17. Лев. 11, 24. [3] Лев. 11, 12. [4] Сир. 23, 13. Як. З, 2.
добре, яка б то не була справа, в якій люди безрозсудно клянуться, і він не знав того, але після довідався, то він винний в тому. s Якщо він винний в чому-небудь із цього, і сповідається, у чому він зірішив, ® то нехай принесе Господу за гріх свій, яким він згрішив, жертву за провину з дрібної худоби, вівцю або козу, за гріх, і очистить його священик від гріха його. 173 Якщо ж він не в змозі принести вівці, то в провину за гріх свій нехай принесе Господу двох горлиць або двох молодих голубів, одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення; 174 нехай принесе їх до священика, і [священик] представить перше того
із цих птахів, що за іріх, і надломить голову її від шиї її, але не відокремить; 175 і покропить кров’ю цієї жертви за гріх стіну жертовника, а решту крови вицідить до підніжжя жертовника: це жертва за гріх; 176 а іншу вживе у всепалення за встановленням; і так очистить його священик від гріха його, яким він згрішив, і прощено буде йому.11 Якщо ж він не в змозі принести двох горлиць або двох молодих голубів, нехай принесе за те, що зірішив, десяту частину ефи пшеничного борошна в жертву за іріх; нехай не ллє на неї єлею, і Ливану нехай не кладе на неї, тому що це жертва за гріх; 12 і принесе її до священика, а священик візьме з неї повну жменю в пам’ять і спалить на жертовнику в жертву Господу: це жертва за гріх;13 і так очистить його священик від гріха його, яким він зірішив в якому-небудь із цих випадків, і прощено буде йому; [залишок] же належить священикові, як приношення хлібне.
14 І сказав Господь Мойсеєві, кажучи: 16 якщо хто вчинить злочин і помилково згрішить проти посвяченого Господу, нехай за вину свою принесе Господу з отари овець барана без вад, за твоєю оцінкою, срібними сиклями по сиклю священному, у жертву за провину; 10 за ту святиню, проти якої він згрішив, нехай віддасть і додасть до того п’яту частку, і віддасть це священикові, і священик очистить його бараном жертви за провину, і прощено буде йому.17 Якщо хто згрішить і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало чинити, і з невідання зробиться винним і понесе на собі гріх, 18 нехай принесе до священика в жертву за провину барана без вад, за оцінкою твоєю, і загладить священик провину його, в чому він переступив з невідання, і прощено буде йому. 19 Це жертва за провину, якою він провинився перед Господом. /Г І сказав Господь Мойсеєві, ка-** жучи:2 якщо хто згрішить і вчинить злочин перед Господом і стане заперечувати перед ближнім своїм у тім, що йому доручено, або у нього покладено, або ним украдено, або обмане ближнього свого, 3 або знайде загублене і заперечуватиме це, і поклянеться неправдиво в чому-небудь, що люди роблять і тим ірішать, -
4 то, згрішивши і зробившись винним, він повинен повернути вкрадене, що вкрав, або відібране, що відібрав, або доручене, що йому доручено, або загублене, що він знайшов; 6 або якщо він у чомусь поклявся неправдиво, то повинен віддати сповна, і докласти до того п’яту частку і віддати тому, кому належить, у день приношення жертви за провину; 6 і за провину свою нехай принесе Господу до священика в жертву за провину із отари овець барана без вад, за оцінкою твоєю;7 і очистить його священик перед Господом, і прощено буде йому, що він не зробив би, усе, в чому він став винним.
8 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 177 заповідай Аарону і синам його: ось закон всепалення: всепалення нехай залишається на місці спалення на жертовнику всю ніч до ранку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому [і не вгасає]; 178 і нехай священик зодягнеться в лляний одяг свій, і одягне на тіло своє лляне нижнє убрання, і зніме попіл від всепалення, яке спалив вогонь на жертовнику, і покладе його біля жертовника; 179 і нехай зніме із себе одяг свій, і зодягне інший одяг, і винесе попіл поза стан на чисте місце; 180 а вогонь на жертовнику нехай горить [і] не вгасає; і нехай священик запалює на ньому дрова кожного ранку, і розкладає на ньому всепалення, і спалює на ньому жир мирної жертви; 181 вогонь безперестанно нехай горить на жертовнику і не вгасає.
14 Ось закон про приношення хлібне: [священики] сини Ааронові повинні приносити його перед Господом до жертовника;16 і нехай візьме [священик] жменею своєю з приношення хлібного і пшеничного борошна і єлею і весь ливан, що на жертві, і спалить на жертовнику: це приємні пахощі, у пам’ять перед Господом; 18 а решту з нього нехай їдять Аарон і сини його; прісним слід їсти його на святому місці, у дворі скинії зібрання нехай їдять його; 17 не слід пекти його квасним. Це даю Я їм у частку з жертв Моїх. Це велика святиня, подібно як жертва за гріх і жертва за провини. 18 Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це вічна частка в роди ваші з жертв Господніх. Усе, що доторкається до них, освятиться.
19 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 20 ось приношення від Аарона і синів його, яке принесуть вони
Господу в день помазання його: десята частина ефи пшеничного борошна в жертву постійну, половина цього для ранку і половина для вечора; 21 на сковороді в єлеї вона має бути приготована; просякнуту єлеєм принось її в шматках, як розломлюється на шматки приношення хлібне; принось її в приємні пахощі Господу; 22 і священик, помазаний на місце його із синів його, повинен робити це: це вічний устав Господа. Уся вона повинна бути спалена;
23 і всяке хлібне приношення від священика все нехай буде спалене, а не з’їдене.
24 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 26 скажи Аарону і синам його: ось закон про жертву за гріх: жертва за іріх повинна бути заколена перед Господом на тому місці, де заколюється всепалення; це велика святиня; 2в священик, який звершує жертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути з’їдена на святому місці, у дворі скинії зібрання;27 усе, що доторкнеться до м’яса її, освятиться; і якщо кров’ю її окропленим буде одяг, то забризкане омий на святому місці;28 глиняну посудину, в якій вона варилася, слід розбити; якщо ж вона варилася у мідній посудині, то треба її вичистити і вимити водою; 29 вся чоловіча стать свяще-ничого роду може їсти її: це велика святиня [у Господа];30 а всяка жертва за гріх, від якої кров вноситься в скинію зібрання для очищення у святилищі, не повинна бути з’їдена; її слід спалювати на вогні.
П Ось закон про жертву за про-' вину: це велика святиня; 2 жертву за провину слід заколоти на тому місці, де заколюється всепалення, і кров’ю її кропити жертовник з усіх боків; 3 той, хто приносить, no-
6, 16. Ос. 4, 8. [28] Лев. 8, 31. Єз. 46, 24. [29] Лев. 7, 6. [ЗО] Лев. 4, 5. Євр. 13, 11.
Глава 7. [1] Лев. 5, 6. [2] Лев. 1, 5; 6, 25.
[3] Лев. З, 3.
винен представити з неї весь жир, курдюк і жир, що вкриває нутрощі,
4 і обидві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками нехай він відокремить це; 182 і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу: це жертва за провину. 8 Вся чоловіча стать священичого роду може їсти її; на святому місці слід їсти її: це велика святиня. 183 Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один: вона належить священикові, який очищає через неї. 8 І коли священик приносить чиюсь жертву всепалення, шкіра від жертви всепалення, яку він приносить, належить священикові; 9 і всяке приношення хлібне, яке печене в печі, і всяке приготоване у горщику або на сковороді, належить священикові, який приносить його; 10 і всяке приношення хлібне, змішане з єлеєм і сухе, належить усім синам Аароно-вим, як одному, так і іншому.
11 Ось закон про жертву мирну, яку приносять Господу: 12 якщо хто в подяку приносить її, то при жертві подяки він повинен принести прісні хліби, змішані з єлеєм, і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, просякнуте єлеєм, хліби, змішані з єлеєм; 13 крім коржів, нехай він приносить у приношення своє квасний хліб, при мирній жертві подячній;14 одне що-небудь з усього приношення свого нехай принесе він для возношення Господу: це належить священикові, який кропить кров’ю мирної жертви;16 м’ясо мирної жертви подяки слід з’їсти в день приношення її, не слід залишати від нього до ранку. 10 Якщо ж хто приносить жертву за обітницею, або від ревности, то жертву його слід їсти в день приношення, і на другий день те, що залишиться від неї, їсти можна, 17 а що залишилося від жертовного м’яса до третього дня, треба спалити на вогні; 18 якщо ж будуть їсти м’ясо мирної жертви на третій день, то вона не буде благоприємна; хто її принесе, тому ні у що не буде ставитися: це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі гріх;19 м’яса цього, якщо воно доторкнеться до чого-небудь нечистого, не слід їсти, але треба спалити його на вогні; а м’ясо чисте може їсти всякий чистий; 20 якщо ж яка душа, маючи на собі нечистоту, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого; 21 і якщо яка душа, доторкнувшись до чого-небудь нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до якого-небудь нечистого плазуна, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого.
22 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 23 скажи синам Ізраїлевим: ніякого жиру ні з вола, ні з вівці, ні
з козла не їжте. 24 Жир з мертвого і жир з роздертого звіром можна вживати на всяку справу; а їсти не їжте його;26 тому що, хто буде їсти жир з худоби, що приноситься в жертву Господу, знищиться душа та з народу свого; 26 і ніякої крови не їжте в усіх оселях ваших ні з птахів, ні з худоби; 27 а хто буде їсти яку-небудь кров, знищиться душа та з народу свого.
28 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 29 скажи синам Ізраїлевим: хто представляє мирну жертву свою Господу, той з мирної жертви частину повинен принести для приношення Господу; 30 своїми руками повинен він принести в жертву Господу: жир із грудьми повинен він принести [і сальник на печінці], потрясаю-чи грудьми перед лицем Господнім;
ЗО. 1 Кор. 10, 18. [16] Чис. ЗО, 3. [17] Лев.
19, 6. [19] 1 Цар. 20, 26. [20] Бут. 17, 14. [21] Лев. 11, 4. [23] Лев. З, 17. [26] Бут. 9, 4. Лев. З, 17. [ЗО] Вих. 29, 24.
31 жир спалить священик на жертовнику, а груди належать Ааронові й синам його; 184 і праве плече, як воз-ношення, з мирних жертв ваших віддавайте священикові: 185 хто з синів Ааронових приносить кров із мирної жертви і жир, тому і праве плече в частку;186 бо Я беру від синів Ізраїлевих з мирних жертв їхніх груди потрясання і плече возношення, і віддаю їх Аарону священику і синам його у вічну частку від синів Ізраїлевих. 36 Ось частина Аарону і частина синам його з жертв Господніх від дня, коли вони стануть перед Господом для священнодійства, 36 яку повелів Господь давати їм від дня помазання їх від синів Ізраїлевих. Це вічна постанова в роди їх. - 37 Ось закон про всепалення, про приношення хлібне, про жертву за іріх, про жертву за провини, про жертву посвячення і про жертву мирну, 38 який дав Господь Мойсею на горі Синаї, коли повелів синам Ізраїлевим, у пустелі Синайській, приносити Господу приношення їх.
0 І сказав Господь Мойсеєві, го-° ворячи: 2 візьми Аарона і синів його з ним, і одежу і єлей помазання, і тельця для жертви за гріхи і двох баранів, і кошик опрісноків,
3 і збери всю громаду при вході до скинії зібрання.
4 Мойсей зробив так, як повелів йому Господь, і зібралася громада при вході у скинію зібрання.s І сказав Мойсей до громади: ось що повелів Господь зробити. eІ привів Мойсей Аарона і синів його й обмив їх водою;7 і поклав на нього хітон, і оперезав його поясом, і вдягнув на нього верхню ризу, і поклав на нього ефод, і оперезав його поясом ефода і прикріпив ним ефод на ньому, 8 і поклав на нього наперсник, і на наперсник поклав урим і тумим, 9 і поклав на голову його кидар, а на кидар з передньої сторони його поклав поліровану дощечку, діадему святині, як повелів Господь Мойсеєві. 10 І взяв Мойсей єлей помазання, і помазав скинію й усе, що в ній, і освятив це;
11 і покропив ним жертовник сім разів, і помазав жертовник й усе приладдя його й умивальник і підніжжя його, щоб освятити їх;12 і полив [Мойсей] єлей помазання на голову Аарона і помазав його, щоб освятити його.
13 І привів Мойсей синів Ааронових, і вдяг їх у хітони, і оперезав їх поясом, і поклав на них кидари, як повелів Господь Мойсеєві.
14 І привів [Мойсей] тельця для жертви за гріх, і Аарон та сини його поклали руки свої на голову тельця за гріх; 15 і заколов його [Мойсей] і взяв крови, і перстом своїм поклав на роги жертовника з усіх боків, і очистив жертовник, а решту крови вилив до підніжжя жертовника, і освятив його, щоб зробити його чистим. 16 І взяв [Мойсей] весь жир, який на нутрощах, і сальник на печінці, і обидві нирки і жир їх, і спалив Мойсей на жертовнику;17 а тельця і шкуру його, і м’ясо його, і нечистоту його спалив на вогні поза станом, як повелів Господь Мойсеєві. 18 І привів [Мойсей] барана для всепалення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана; 19 і заколов його Мойсей і покропив кров’ю жертовник з усіх боків; 20 і розсік барана на частини, і спалив Мойсей голову і частини і жир, 21 а нутрощі і ноги обмив водою, і спалив Мойсей усього барана на жертовнику: це всепалення для приємних пахощів, це жертва Господу, як повелів Господь Мойсеєві.22 І привів [Мойсей] іншого барана, барана освячення, і поклали
[12] Вих. 29, 7. Чис. 35, 25. Пс. 132, 2. Сир. 45, 18. [14] Вих. 29, 10. [15] 2 Пар. 29, 22. Вих. 29, 16. [16] Лев. З, 4. [18] Вих. 29, 15.
[21] Вих. 29, 18. Лев. 1, 9. [22] Вих. 29, 19.
Аарон та сини його руки свої на голову барана; 187 і заколов його Мойсей, і взяв крови його, і поклав на край правого вуха Ааронового і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його.
24 І привів Мойсей синів Ааронових, і поклав крови на край правого вуха їх і на великий палець правої руки їх і на великий палець правої ноги їх, і покропив Мойсей кров’ю жертовник з усіх боків. 188 І взяв [Мойсей] жир і курдюк і весь жир, який на нутрощах, і сальник на печінці, і обидві нирки і жир їх і праве плече;
28 і з кошика з опрісноками, що перед Господом, взяв один опріснок і один хліб з єлеєм і один корж, і поклав на жир і на праве плече; 27 і поклав усе це на руки Аарону і на руки синам його, і приніс це, потрясаю-чи перед лицем Господнім; 28 і взяв це Мойсей з рук їхніх і спалив на жертовнику з усепаленням: це жертва посвячення для приємних пахощів, це жертва Господу. 29 І взяв Мойсей груди і приніс їх, потрясаю-чи перед лицем Господнім: це була частка Мойсеева від барана посвячення, як повелів Господь Мойсеєві. 30 І взяв Мойсей єлею помазання і крови, що на жертовнику, і покропив Аарона й одяг його, і синів його й одяг синів його з ним; і так освятив Аарона й одежу його, і синів його й одежу синів його з ним.
31 І сказав Мойсей Аарону і синам його: зваріть м’ясо при вході у скинію зібрання і там їжте його з хлібом, що у кошику посвячення, як мені повелено і сказано: Аарон і сини його повинні їсти його; 32 а залишки м’яса і хліба спаліть на вогні.
33 Сім днів не відходьте від дверей скинії зібрання, доки не виповняться дні посвячення вашого, тому що сім днів повинно відбуватися посвячення ваше; 34 як сьогодні було зроблено, так повелів Господь робити для очищення вас;36 при вході у скинію зібрання будьте день і ніч упродовж семи днів і будьте на сторожі у Господа, щоб не вмерти, тому що так мені повелено [від Господа Бога]. 38 І виконав Аарон і сини його все, що повелів Господь через Мойсея.
Q У восьмий день покликав Мой-^ сей Аарона і синів його і старійшин Ізраїлевих 2 і сказав Аарону: візьми собі з волів тельця в жертву за іріх і барана у всепалення, обох без вад, і представ перед лице Господнє; 3 і синам Ізраїлевим скажи: візьміть козла в жертву за іріх, [і барана,] і тельця, і агнця, однолітніх, без вад, у всепалення, 4 і вола й барана в жертву мирну, щоб звершити жертвоприношення перед лицем Господнім, і приношення хлібне, змішане з єлеєм, тому що сьогодні Господь явиться вам. 6 І принесли те, що наказав Мойсей, перед скинію зібрання, і прийшла вся ірома-да і стала перед лицем Господнім.
8 І сказав Мойсей: ось що повелів Господь зробити, і явиться вам слава Господня. 7 І сказав Мойсей Аарону: приступи до жертовника і зверши жертву твою за іріх і всепалення твоє, й очисти себе і народ, і зроби приношення від народу, й очисти їх, як повелів Господь.
8 І приступив Аарон до жертовника і заколов тельця, який за нього, у жертву за іріх: 9 сини Ааронові піднесли йому кров, і він омочив перст свій у крові і поклав на роги жертовника, а решту крови вилив до підніжжя жертовника, 10 а жир і нирки і сальник на печінці від жертви за іріх спалив на жертовнику, як повелів Господь Мойсеєві; 11 м’ясо ж
[35] Лев. 10, 7.
Глава 9. [2] Вих. 29, 1. [3] Лев. 4, 13; 1, 5.
[7] Лев. 16, 6. Євр. 7, 27. [10] Вих. 29, 22. Лев. З, 10. [11] Лев. 4, 11.
і шкуру спалив на вогні поза станом. 12 І заколов всепалення, і сини Ааронові піднесли йому кров; він покропив нею жертовник з усіх боків;
13 і принесли йому всепалення у шматках і голову, і він спалив на жертовнику, 189 а нутрощі і ноги вимив і спалив з усепаленням на жертовнику. 190 І приніс приношення від народу, і взяв від народу козла за гріх, і заколов його, і приніс його в жертву за гріх, як і попереднього.
16 І приніс всепалення і зробив його за уставом. 1911 приніс приношення хлібне, і наповнив ним руки свої, і спалив на жертовнику зверх ранкового всепалення. 18 І заколов вола й барана, які від народу, у жертву мирну; і сини Ааронові піднесли йому кров, і він покропив нею жертовник з усіх боків;19 піднесли і жир
з вола, і з барана курдюк, і [жир], що покриває [нутрощі], нирки і сальник на печінці, 20 і поклали жир на груди, і він спалив жир на жертовнику; 21 груди ж і праве плече приніс Аарон, потрясаючи перед лицем Господнім, як повелів Мойсей. 221 підняв Аарон руки свої, звернувшись до народу, і благословив його, і зійшов, звершивши жертву за гріх, всепалення і жертву мирну.
23 І ввійшли Мойсей і Аарон у скинію зібрання, і вийшли, і благословили народ. І явилася слава Господня всьому народові: 24 і вийшов вогонь від Господа і спалив на жертовнику всепалення і жир; і бачив весь народ, і викликнув з радости, й упав на лице своє.
1 А Надав і Авиуд, сини Аароно-ві, узяли кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і вклали в нього куріння, і принесли перед Господом вогонь чужий, якого Він не
велів їм;2 і вийшов вогонь від Господа і спалив їх, і померли вони перед лицем Господнім. 3 І сказав Мойсей Аарону: ось про що говорив Господь, коли сказав: у тих, хто наближається до Мене, освячусь і перед усім народом прославлюсь. Аарон мовчав.
4 І покликав Мойсей Мисаїла й Ел-цафана, синів Узиїла, дядька Ааро-нового, і сказав їм: підіть, винесіть братів ваших зі святилища за стан.
61 пішли і винесли їх у хітонах їхніх за стан, як сказав Мойсей. 6 Аарону ж і Єлеазару й Іфамару, синам його, Мойсей сказав: голів ваших не оголюйте й одягу вашого не роздирайте, щоб вам не померти і не навести гніву на всю громаду; але брати ваші, весь дім Ізраїлів, можуть плакати за спаленими, яких спалив Господь,7 і з дверей скинії зібрання не виходьте, щоб не померти вам, тому що на вас єлей помазання Господнього. І зробили за словом Мойсея.
8 І сказав Господь Аарону, говорячи: 9 вина і міцних напоїв не пий ти і сини твої з тобою, коли входите в скинію зібрання, [або приступаєте до жертовника,] щоб не померти. Це вічна постанова в роди ваші,
10 щоб ви могли відрізняти священне від несвященного і нечисте від чистого, 11 і навчати синів Ізраїлевих усіх уставів, про які говорив їм Господь через Мойсея.
12 І сказав Мойсей Аарону та Єлеазару й Іфамару, які залишилися з синів його: візьміть приношення хлібне, що залишилося від жертв Господніх, і їжте його прісним біля жертовника, бо це велика святиня; 192 і їжте його на святому місці, бо це частка твоя і частка синів твоїх від жертв Господніх: так мені наказано [від Господа]; 14 і груди потрясіння і пле-
Діян. 5, 6, 10. [6] Лев. 13, 45; 21, 10. [9] Єз. 44,
21. 1 Тим. З, 3. Тит. 1, 7. [10] Єз. 44, 23. Євр.
5, 14. Лев. 11, 1-47. [11] Втор. 33, 10. Мал.
2, 4. [12] Лев. 2, 3; 6, 16. [13] Лев. 2, 3; 6, 16.
[14] Лев. 9, 21.
че підношення їжте на чистому місці, ти і сини твої і дочки твої з тобою, тому що це дано в частку тобі й у частку синам твоїм з мирних жертв синів Ізраїлевих;16 плече підношення і груди потрясання повинні вони приносити з жертвами жиру, потрясаючи перед лицем Господнім, і нехай буде це вічною часткою тобі і синам твоїм [і дочкам твоїм] з тобою, як повелів Господь [Мойсееві]. 161 козла жертви за гріхи шукав Мойсей, і ось, він спалений. І розгнівався [Мойсей] на Єлеазара й Іфамара, які залишилися з синів Ааронових, і сказав: 17 чому ви не їли жертви за гріх на святому місці? бо вона святиня велика, і вона дана вам, щоб знімати гріхи з громади й очищати їх перед Господом; 18 ось, кров її не внесена всередину святилища, а ви повинні були їсти її на святому місці, як повелено мені. 19 Аарон сказав Мойсеєві: ось, сьогодні принесли вони жертву свою за гріх і всепалення своє перед Господом, і це трапилось зі мною; якщо я сьогодні з’їм жертву за гріх, чи буде це вгодно Господу? 20 І почув Мойсей і схвалив.
11 І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, говорячи їм: 2 скажіть синам Ізраїлевим: ось тварини, що їх можна вам їсти з усієї худоби на землі:3 усяку худобу, у якої роздвоєні копита і на копитах глибокий розріз, і яка жує жуйку, їжте;
4 тільки цих не їжте з тих, що жують жуйку і що мають роздвоєні копита: верблюда, тому що він жує жуйку, але копита в нього не роздвоєні, нечистий він для вас;6 і тушканчика, тому що він жує жуйку, але копита в нього не роздвоєні, нечистий він для вас, в і зайця, тому що він жує жуйку, але копита в нього не роздвоєні, нечистий він для вас;
7 і свині, тому що копита в неї роздвоєні і на копитах розріз глибокий, але вона не жує жуйки, нечиста вона для вас; 8 м’яса їх не їжте і до трупів їх не доторкайтеся; нечисті вони для вас. 9 3 усіх тварин, які у воді, їжте цих: у яких є пір’я і луска у воді, чи у морях, або ріках, тих їжте;
10 а всі ті, у яких немає пір’я і луски, чи у морях, або ріках, із усіх, що плавають у водах і з усього, що живе у водах, нечисте для вас; 11 вони повинні бути нечистими для вас: м’яса їх не їжте і трупами їх гребуйте; 12 усі тварини, в яких немає пір’я і луски у воді, нечисте для вас.
13 Із птахів же цурайтеся цих [не слід їх їсти, нечисті вони]: орла, грифа і морського орла, 14 шуліку і сокола з породою його, 16 усякого ворона з породою його, 18 страуса, сови, чайки і яструба з породою його, 17 пугача, риболова й ібіса, 18 лебедя, пелікана і сипа, 19 чаплі, зуя з породою його, удода і нетопиря. 20 Усі тварини, що плазують, крилаті, що ходять на чотирьох ногах, нечисті для нас;21 з усіх плазунів, крилатих, що ходять на чотирьох ногах, тих тільки їжте, у яких є гомілки вище ніг, щоб скакати ними по землі; 22 цих їжте з них: сарану з її породою, со-лам з її породою, харгол з її породою і хагаб з її породою. 23 Всяке інше, що плазує, крилате, у якого чотири ноги, нечисте для вас; 24 від них ви будете нечисті: усякий, хто доторкнеться до трупа їх, нечистий буде до вечора; 26 і всякий, хто візьме труп їх, повинен вимити одяг свій і буде нечистий до вечора. 28 Усяка худоба, у якої копита раздвоєні, але немає глибокого розрізу, і яка не жує жуйки, нечиста для вас: усякий, хто доторкнеться до неї, буде нечистий [до вечора]. 27 3 усіх звірів чотириногих ті, які ходять на лапах, нечисті для вас: усякий, хто доторкнеться до трупа їх, нечистий буде до вечора;
28 хто візьме труп їх, той повинен вимити одяг свій і буде нечистий до вечора: нечисті вони для вас.
29 Ось що нечисте для вас з тварин, які плазують по землі: кріт, миша, ящірка з її породою, 30 ана-ка, хамелеон, летаа, хомет і тинше-мет, — 31 ці нечисті для вас з усіх плазунів: усякий, хто доторкнеться до них мертвих, нечистий буде до вечора. 32 І все, на що впаде яке-не-будь з них мертве, всяка дерев’яна посудина, або одяг, або шкіра, або мішок, і всяка річ, що вживається для справи, будуть нечисті: у воду треба покласти їх, і нечисті будуть до вечора, потім будуть чисті; 33 якщо ж яке-небудь з них упаде в якусь глиняну посудину, то те, що знаходиться в ньому, буде нечисте, і саму [посудину] розбийте. 34 Всяка їжа, яку їдять, на якій була вода з такої посудини, нечиста буде [для вас], і всяке питво, яке п’ють, у всякій такій посудині нечисте буде. 36 Все, на що впаде що-небудь від трупа їхнього, нечисте буде: піч і вогнище слід розламати, вони нечисті; і вони повинні бути нечисті для вас; 36 тільки джерело і колодязь, що містить воду, залишаються чистими; а хто доторкнеться до трупа їх, той нечистий. 37 І якщо що-небудь від трупа їх упаде на яке-небудь насіння, яке сіють, то воно чисте; 38 якщо ж тоді, коли вода налита на насіння, упаде на нього що-небудь від трупа їх, то воно нечисте для вас. 39 І коли помре яка-небудь худоба, яка вживається вами в їжу, то той, хто доторкнеться до трупа її, нечистий буде до вечора; 40 і той, хто буде їсти мертвечину її, повинен вимити одяг свій і нечистий буде до вечора; і той, хто понесе труп його, повинен вимити одяг свій і нечистий буде до вечора.
41 Всяка тварина, що плазує по землі, нечиста для вас, не слід їсти її;
42 всього, що плазує на череві, і всього, що ходить на чотирьох ногах, і багатоногих з тварин, що плазують по землі, не їжте, бо вони нечисті;
43 не оскверняйте душ ваших якою-небудь твариною, що плазує, і не робіть себе через них нечистими, щоб бути через них нечистими,44 бо Я - Господь Бог ваш: освячуйтеся і будьте святими, бо Я [Господь, Бог ваш] святий; і не оскверняйте душ ваших якою-небудь твариною, що плазує по землі,46 тому що Я - Господь, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Отже, будьте святими, тому що Я святий.
48 Ось закон про худобу, про птахів, про всіх тварин, що живуть у водах, і про всіх тварин, що плазують по землі, 47 щоб відрізняти нечисте від чистого, і тварин, яких можна їсти, від тварин, яких їсти не можна.
1 'у І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:2 скажи синам Ізраї-левим: якщо жінка зачне і народить немовля чоловічої статі, то вона нечиста буде сім днів; як у дні нечистоти від місячних її, вона буде нечиста; 3 у восьмий же день обріжеться у нього крайня плоть його;4 і тридцять три дні повинна вона сидіти, очищаючись від крови своєї; ні до чого священного не повинна доторкатися і до святилища не повинна приходити, доки не виповняться дні очищення її. 6 Якщо ж вона народить немовля жіночої статі, то під час очищення свого вона буде нечиста два тижні, і шістдесят шість днів повинна сидіти, очищаючись від крови своєї. 8 Після закінчення днів очищення свого за сина або за дочку вона повинна принести однолітнього агнця у всепалення і молодого голуба або горлицю в жертву за гріх, до входу в скинію зібрання до священика; 7 він принесе це перед Господом і очистить її, і вона буде чиста від течі крови її. Ось закон про тих, хто народжує дитину чоловічої або жіночої статі. 8 Якщо ж вона не в змозі принести агнця, те нехай візьме двох горлиць або двох молодих голубів, одного у всепалення, а іншого в жертву за гріх, і очистить її священик, і вона буде чиста.
1 1 І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:2 коли в кого з’явиться на шкірі тіла його пухлина, або лишаї, або пляма, і на шкірі тіла його зробиться наче виразка прокази, то слід привести його до Аарона священика, або до одного із синів його, священиків; 3 священик огляне виразку на шкірі тіла, і якщо волосся на виразці змінилося на біле, і виразка виявилася заглибленою у шкіру тіла його, то це виразка прокази; священик, оглянувши його, оголосить його нечистим.
4 А якщо на шкірі тіла його пляма біла, але вона не виявиться заглибленою у шкіру, і волосся на ній не змінилося на біле, то священик повинен замкнути того, хто має виразку, на сім днів; 6 у сьомий день священик огляне його, і якщо виразка залишається у своєму вигляді і не поширюється виразка по шкірі, то священик повинен замкнути його на інші сім днів;6 у сьомий день знову священик огляне його, і якщо виразка менше помітна і не поширилася виразка по шкірі, то священик повинен оголосити його чистим: це лишаї, і нехай вимиє одежу свою, і буде чистим. 7 Якщо ж лишаї стануть поширюватися по шкірі, після того як він з’являвся до священика для очищення, то він удруге повинен з’явитися до священика; 8 священик, побачивши, що лишаї поширюються по шкірі, оголосить його нечистим: це проказа.
9 Якщо буде на кому виразка прокази, то слід привести його до священика; 10 священик огляне, і якщо пухлина на шкірі біла, і волосся змінилося на біле, і на пухлині живе м’ясо, 11 то це застаріла проказа на шкірі тіла його; і священик оголосить його нечистим і ізолює його, бо він нечистий. 12 Якщо ж проказа розцвіте на шкірі, і покриє проказа всю шкіру хворого від голови його до ніг, скільки можуть бачити очі священика, 13 і побачить священик, що проказа покрила все тіло його, то він оголосить хворого чистим, тому що все перетворилося на біле: він чистий. 14 Коли ж виявиться на ньому живе м’ясо, то він нечистий;
15 священик, побачивши живе м’ясо, оголосить його нечистим; живе м’ясо нечисте: це проказа. 18 Якщо ж живе м’ясо зміниться і перетвориться на біле, нехай він прийде до священика; 17 священик огляне його, і якщо виразка перетвориться на біле, священик оголосить хворого чистим; він чистий.
18 Якщо в кого на шкірі тіла був нарив і загоївся, 19 і на місці нариву з’явилася біла пухлина, чи пляма біла або червонувата, то він повинен з’явитися до священика; 20 священик огляне його, і якщо воно виявиться нижче шкіри, і волосся його змінилося на біле, то священик оголосить його нечистим: це виразка прокази, вона розцвіла на нариві;
21 якщо ж священик побачить, що волосся на ній не біле, і вона не нижче шкіри, і притому мало примітна, то священик ізолює його на сім днів; 22 якщо вона стане дуже поширюватися по шкірі, то священик оголосить його нечистим: це виразка;23 якщо ж пляма залишається на своєму місці і не поширюється, то це запалення нариву, і священик оголосить його чистим. 24 Або якщо в кого на шкірі тіла буде опік, і на опіку, що загоївся, виявиться червонувата або біла пляма, 26 і священик побачить, що волосся на плямі змінилося на біле, і вона виявиться заглибленою у шкіру, то це проказа, вона розцвіла на опіку; і священик оголосить його нечистим: це виразка прокази;26 якщо ж священик побачить, що волосся на плямі не біле, і вона не нижче шкіри, і притому мало помітна, то священик ізолює його на сім днів; 27 у сьомий день священик огляне його, і якщо вона дуже поширюється по шкірі, то священик оголосить його нечистим: це виразка прокази; 28 якщо ж пляма залишається на своєму місці і не поширюється по шкірі, і притому мало примітна, те це пухлина від опіку; священик оголосить його чистим, бо це запалення від опіку.
29 Якщо у чоловіка або у жінки буде виразка на голові або на бороді, 30 і огляне священик виразку, і вона виявиться заглибленою в шкірі, і волосся на ній жовтувате тонке, то священик оголосить їх нечистими: це паршивість, це проказа на голові або на бороді; 31 якщо ж священик огляне виразку паршивости і вона не виявиться заглибленою в шкірі, і волосся на ній не чорне, то священик того, хто має виразку паршивости, ізолює на сім днів; 32 у сьомий день священик огляне виразку і, якщо паршивість не поширюється і немає на ній жовтуватого волосся, і паршивість не виявиться заглибленою в шкірі,33 то хворого слід обстригти, але паршивого місця не обстригати, і священик повинен паршивого вдруге ізолювати на сім днів;
34 у сьомий день священик огляне паршивість, і якщо паршивість не поширюється на шкірі і не виявиться заглибленою в шкірі, то священик оголосить його чистим; нехай він вимиє одежу свою, і буде чистий. 36 Якщо ж після очищення його буде дуже поширюватися паршивість по шкірі, 36 і священик побачить, що паршивість поширюється по шкірі, то священик нехай не шукає жовтуватого волосся: він нечистий. 37 Якщо ж паршивість залишається у своєму вигляді, і показується на ній волосся чорне, то паршивість минула, він чистий; священик оголосить його чистим. 38 Якщо у чоловіка або у жінки на шкірі тіла їх будуть плями, плями білі,39 і священик побачить, що на шкірі тіла їх плями блідо-білі, то це лишай, що розцвів на шкірі: він чистий.
40 Якщо в кого на голові вилізло волосся, то це плішивий: він чистий;
41 а якщо на передній частині голови вилізло волосся, то це лисий: він чистий. 42 Якщо ж на пліші або на лисині буде біла або червонувата пляма, то на пліші його або на лисині його розцвіла проказа; 43 священик огляне його, і якщо побачить, що пухлина виразки біла або червонувата на пліші його або на лисині його, і на вигляд схожа на проказу шкіри тіла,44 то він прокажений, нечистий він; священик повинен оголосити його нечистим, у нього на голові виразка. 46 У прокаженого, на якому ця виразка, повинна бути розідрана одежа, і голова його повинна бути не покрита, і до вуст він повинен бути закритим і кричати: нечистий! нечистий!48 В усі дні, поки на ньому виразка, він повинен бути нечистим, нечистий він; він повинен жити окремо, поза станом житло його.
47 Якщо виразка прокази буде на одязі, на одязі вовняному, або на одязі лляному, 48 або на основі, або на утоці з льону або вовни, або на шкірі, або на якому-небудь виробі шкіряному,49 і пляма буде зеленкувата або червонувата на одязі, або на шкірі, або на основі, або на утоці, або на якій-небудь шкіряній речі,
— то це виразка прокази: треба показати її священикові; 50 священик огляне виразку і ізолює заражене виразкою на сім днів; 51 у сьомий день огляне священик заражене, і якщо виразка поширилася по одягу, або по основі, або по утоку, або по шкірі, або по якому-небудь виробу, зробленому зі шкіри, то це проказа їдка, виразка нечиста; 62 він повинен спалити одяг, або основу, або утік вовняний або лляний, або яку б то не було шкіряну річ, на якій буде виразка, бо це проказа їдка: слід спалити на вогні. 53 Якщо ж священик побачить, що виразка не поширилася по одягу, або по основі, або по утоку, або на якій би то не було шкіряній речі, 64 то священик накаже вимити те, на чому виразка, і вдруге ізолює на сім днів; 65 якщо після обмивання зараженої речі священик побачить, що виразка не змінила вигляду свого і не поширилася виразка, то вона нечиста, спали її на вогні; це виїдена ямка на лицьовій стороні або на вивороті; бв якщо ж священик побачить, що виразка після обмивання її зробилася менш примітною, то священик нехай відірве її від одежі, або від шкіри, або від основи, або від утоку.
67 Якщо ж вона знову покажеться на одязі, або на основі, або на утоці, або на якій-небудь шкіряній речі, то це виразка, що розквітає: спали на вогні те, на чому виразка. 68 Якщо ж одяг, або основу, або утік, або яку-небудь шкіряну річ вимиєш, і зійде з них виразка, то слід вимити їх удруге, і вони будуть чисті. 69 Ось закон про виразку прокази на одязі вовняному або лляному, або на основі і на утоці, або на якій-небудь шкіряній речі, як оголосити її чистою або нечистою.
1 А І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2 ось закон про прокаженого, коли потрібно його очистити: приведуть його до священика;
3 священик вийде геть зі стану, і якщо священик побачить, що прокажений зцілився від хвороби прока-ження, 4 то священик накаже взяти для того, хто очищається, двох птахів живих чистих, кедрового дерева, червлену нитку та ісопу, s і накаже священик заколоти одного птаха над глиняною посудиною, над живою водою; в а сам він візьме живого птаха, кедрове дерево, червлену нитку та icon, і омочить їх і живого птаха у крові птаха, заколотого над живою водою, 7 і покропить того, хто очищається від прокази, сім разів, і оголосить його чистим, і пустить живого птаха в поле. 8 Той, хто очищається, омиє одежу свою, обстриже усе волосся своє, омиється водою, і буде чистий; потім увійде в стан і пробуде сім днів поза наметом своїм; 9 у сьомий день поголить усе волосся своє, голову свою, бороду свою, брови очей своїх, усе волосся своє поголить, і вимиє одежу свою, і обмиє тіло своє водою, і буде чистий;
10 у восьмий день візьме він двох баранів [однолітніх] без вад, і одну вівцю однолітню без вад, і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного, і один лог єлею; 11 священик, який очищає, поставить людину, що очищається, з ними перед Господом при вході у скинію зібрання; 12 і візьме священик одного барана, і представить його в жертву за провину, і лог єлею, і принесе це, потрясаючи перед Господом; 13 і заколе барана на тому місці, де заколюють жертву за гріх і всепалення, на місці святому, тому що ця жертва за провину, подібно до жертви за гріх, належить священикові: це велика святиня; 14 і візьме священик крови жертви за провину, і покладе священик на край правого вуха того, хто очищається, і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його; 16 і візьме священик з лога єлею і поллє на ліву свою долоню;16 й омочить священик правий перст свій у єлей, який на лівій долоні його, і покропить єлеєм з перста свого сім разів перед лицем Господа; 17 єлей же, що залишився, який на долоні його, покладе священик на край правого вуха того, хто очищається, на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його, на місця, де кров жертви за провину;
18 а решту єлею, який на долоні священика, покладе він на голову того, хто очищається, і очистить його священик перед лицем Господа.191 звершить священик жертву за гріх, і очистить того, хто очищається, від нечистоти його; після того заколе жертву всепалення;20 і покладе священик всепалення і приношення хлібне на жертовник; і очистить його священик, і він буде чистий.21 Якщо ж він бідний і не має достатку, то нехай візьме одного барана в жертву за провину для потрясання, щоб очистити себе, і одну десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного, і лог єлею, 22 і двох горлиць або двох молодих голубів, що дістане рука його, одного з птахів у жертву за гріх, а іншого у всепалення;23 і принесе їх у восьмий день очищення свого до священика до входу у скинію зібрання, перед лице Господа;
24 священик візьме барана жертви за провину і лог єлею, і принесе це священик, потрясаючи перед Господом;
26 і заколе барана в жертву за провину, і візьме священик крови жертви за провину, і покладе на край правого вуха того, хто очищається, і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його; 26 і наллє священик єлею на ліву свою долоню, 27 і єлеєм, що на лівій долоні його, покропить священик правим перстом своїм сім разів перед лицем Господнім; 28 і покладе священик єлей, що на долоні його, на край правого вуха того, хто очищається, на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його, на місця, де кров жертви за провину; 29 а решту єлею, що на долоні священика, покладе він на голову того, хто очищається, щоб очистити його перед лицем Господа; 30 і принесе одну з горлиць або одного з молодих голубів, що дістане рука того, хто очищається, 31 з того, що дістане рука його, одного птаха в жертву за гріх, а іншого у всепалення, разом із приношенням хлібним; і очистить священик того, хто очищається, перед лицем Господа. 32 Ось закон про прокаженого, який в час очищення свого не має достатку.
33 І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 34 коли ввійдете в землю Ханаанську, яку Я даю вам у володіння, і Я наведу виразку прокази на доми в землі володіння вашого, 36 тоді той, чий дім, повинен піти і сказати священикові: у мене в домі показалася ніби виразка.36 Священик накаже спорожнити дім, раніше ніж увійде священик оглядати виразку, щоб не зробилося нечистим усе, що в домі; після цього прийде священик оглядати дім. 37 Якщо він, оглянувши виразку, побачить, що виразка на стінах дому складається
з зеленкуватих або червонуватих ямок, які виявляться заглибленими у стіні, 38 то священик вийде з дому до дверей дому і замкне дім на сім днів. 39 У сьомий день знову прийде священик і, якщо побачить, що виразка поширилася по стінах дому,
40 то священик накаже виламати камені, на яких виразка, і кинути їх поза містом на місце нечисте;41 а дім усередині нехай весь вишкребуть, і обмазку, яку вишкребуть, висиплять поза містом на місце нечисте; 42 і візьмуть інші камені, і вставлять замість тих каменів, і візьмуть іншу глину, і обмажуть дім. 43 Якщо виразка знову з’явиться і буде цвісти на домі після того, як виламали камені і об-шкребли дім і обмазали, 44 то священик прийде й огляне, і якщо виразка на домі поширилася, то це їдка проказа на домі, нечистий він; 46 слід розламати цей дім, і камені його і дерево його і всю глину дому винести поза місто на місце нечисте; 48 хто входить у дім за весь час, коли він замкнений, той нечистий до вечора; 47 і хто спить у домі тім, той повинен вимити одежу свою [і нечистий буде до вечора]; і хто їсть у домі тім, той повинен вимити одежу свою [і нечистий буде до вечора].
48 Якщо ж священик прийде і побачить, що виразка на домі не поширилася після того, як обмазали дім, то священик оголосить дім чистим, бо виразка минула. 49 І щоб очистити дім, візьме він два птахи, кедрового дерева, червлену нитку та ісо-пу, 50 і заколе одного птаха над глиняною посудиною, над живою водою; 61 і візьме кедрове дерево та icon, і червлену нитку і живого птаха, і омочить їх у крові птаха заколотого й у живій воді, і покропить дім сім разів; 62 і очистить дім кров’ю птаха і живою водою, і живим птахом і кедровим деревом, і ісопом і червленою ниткою;63 і пустить живого птаха поза містом у поле й очистить дім, і буде чистий.
64 Ось закон про всяку виразку прокази і про паршивість, 56 і про проказу на одязі і на домі, і про пухлини, і про лишаї, і про плями, -
68 щоб указати, коли це нечисте і коли чисте. Ось закон про проказу. 1 с І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 2 оголосіть синам Ізраїлевим і скажіть їм: якщо у кого буде теча з тіла його, то від течі своєї він нечистий. 3 І ось [закон] про нечистоту його від течі його: коли тече з тіла його теча його, і коли затримується в тілі його теча його, це нечистота його; 4 усяка постіль, на якій ляже той, хто має течу, нечиста, і всяка річ, на яку сяде [той, хто має течу сімені], нечиста;6 і хто доторкнеться до постелі його, той повинен вимити одежу свою й омитися водою і нечистим буде до вечора; 6 хто сяде на будь-яку річ, на якій сидів той, хто має течу, той повинен вимити одежу свою й омитися водою і нечистий буде до вечора;7 і хто доторкнеться до тіла того, хто має течу, той повинен вимити одежу свою й омитися водою і нечистий буде до вечора; 8 якщо той, хто має течу, плюне на чистого, то цей повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; 9 і всякий візок, в якому їхав той, хто має течу, нечистий [буде до вечора]; 10 і всякий, хто доторкнеться до чого-не-будь, що було ПІД ним, нечистий буде до вечора; і хто понесе це, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; 11 і всякий, до кого доторкнеться той, хто має течу, не омивши рук своїх водою, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; 12 глиняну посудину, до якої доторкнеться той, хто має течу, слід розбити, а всяку дерев’яну посудину треба вимити водою [і буде чистою].
13 А коли той, хто має течу, звільниться від течі своєї, тоді повинен він відрахувати собі сім днів для очищення свого і вимити одежу свою, й омити тіло своє живою водою, і буде чистий; 14 і у восьмий день візьме він собі двох горлиць або двох молодих голубів, і прийде перед лице Господнє до входу в скинію зібрання, і віддасть їх священикові; 16 і принесе священик з цих птахів одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його священик перед Господом від течі його.18 Якщо в кого трапиться виливання сімені, то він повинен омити водою все тіло своє, і нечистий буде до вечора; 17 і всякий одяг і всяка шкіра, на яку потрапить сім’я, повинні бути вимиті водою, і нечистими будуть до вечора;18 якщо чоловік ляже з жінкою і буде в нього виливання сімені, то вони повинні омитися водою, і нечисті будуть до вечора. 19 Якщо жінка має течу крови, що тече з тіла її, то вона повинна сидіти сім днів під час очищення свого, і всякий, хто доторкнеться до неї, нечистий буде до вечора; 20 і все, на чому вона ляже під час очищення свого, нечисте; і все, на чому сяде, нечисте;21 і всякий, хто доторкнеться до постелі її, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; 22 і всякий, хто доторкнеться до якої-небудь речі, на якій вона сиділа, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора; 23 і якщо хто доторкнеться до чого-небудь на постелі або на тій речі, на якій вона сиділа, нечистий буде до вечора; 24 якщо переспить з нею чоловік, то нечистота її буде на ньому; він нечистий буде сім днів, і всяка постіль, на якій він ляже, буде нечиста. 26 Якщо в жінки тече кров багато днів не під час очищення її, або якщо вона має течу довше звичайного очищення її, то весь час витікання нечистоти її, подібно як упродовж очищення свого, вона нечиста; 26 усяка постіль, на якій вона ляже в усі дні очищення свого, буде нечиста, подібно як постіль упродовж очищення її; і всяка річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечисте це під час очищення її;
27 і всякий, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора. 28 А коли вона звільниться від течі своєї, тоді повинна відрахувати собі сім днів, і потім буде чиста; 29 у восьмий день візьме вона собі двох горлиць або двох молодих голубів і принесе їх до священика до входу у скинію зібрання;
30 і принесе священик одного з птахів у жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить її священик перед Господом від течі нечистоти її.
31 Так охороняйте синів Ізраїлевих від нечистоти їх, щоб вони не померли в нечистоті своїй, оскверняючи оселю Мою, яка серед них:
32 ось закон про того, хто має течу, і про того, у кого трапиться виливання сімені, що робить його нечистим,
33 і про ту, що страждає очищенням своїм, і про тих, хто має витікання, чоловіка або жінку, і про чоловіка, який переспить з нечистою.
І говорив Господь Мойсеєві ” після смерти двох синів Ааро-нових, коли вони, приступивши [з чужим огнем] перед лице Господнє, померли, 2 і сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону, братові твоєму, щоб він не в усякий час входив у святилище за завісу перед кришку [очистилище], що на ковчезі [одкровення], щоб йому не померти, бо над кришкою Я буду являтися у хмарі.
3 Ось з чим повинен входити Аарон у святилище: з тельцем у жертву за гріх і з бараном у всепалення; 4 священний лляний хітон повинен він надівати, нижній одяг лляний нехай буде на тілі його, і лляним поясом нехай підперезується, і лляний кидар одягає: це священні одежі; і нехай омиває він тіло своє водою і зодягає їх; 6 і від громади синів Ізраїлевих нехай візьме [з отари кіз] двох козлів у жертву за гріх і одного барана у всепалення. 6 І принесе Аарон тельця в жертву за гріх за себе й очистить себе і дім свій. 7 І візьме двох козлів і поставить їх перед лицем Господнім при вході до скинії зібрання; 8 і кине Аарон щодо обох козлів жереби: один жереб для Господа, а інший жереб для відпущення;9 і приведе Аарон козла, на якого випав жереб для Господа, і принесе його в жертву за гріх, 10 а козла, на якого випав жереб для відпущення, поставить живого перед Господом, щоб звершити над ним очищення і відіслати його в пустелю для відпущення [і щоб він поніс на собі їхні беззаконня в землю непрохідну]. 11 І приведе Аарон тельця в жертву за іріх за себе, і очистить себе і дім свій, і заколе тельця в жертву за гріх за себе; 12 і візьме розпаленого вугілля повну кадильницю з жертовника, який перед лицем Господнім, і запашного дрібно стовченого куріння повну жменю, і внесе за завісу;
13 і покладе куріння на вогонь перед лицем Господнім, і хмара куріння покриє кришку, що над ковчегом одкровення, щоб йому не померти;
14 і візьме крови тельця і покропить перстом своїм кришку спереду і перед кришкою, сім разів покропить кров’ю з перста свого.151 заколе козла в жертву за гріх за народ, і внесе кров його за завісу, і зробить з кров’ю його те саме, що робив із кров’ю тельця, і покропить нею кришку і перед кришкою, - 16 і очистить святилище від нечистот синів Ізраїлевих і від злочинів їхніх, в усіх гріхах їхніх. Так повинен вчинити він і зі скинією зібрання, що знаходиться в них, серед нечистот їхніх. 17 Жодна людина не повинна бути в скинії зібрання, коли входить він для очищення святилища, до самого виходу його. І так очистить він себе, дім свій і всю громаду Ізраїлеву. 18 І вийде він до жертовника, який перед лицем Господнім, і очистить його, і візьме крови тельця і крови козла, і покладе на роги жертовника з усіх боків, 19 і покропить його кров’ю з перста свого сім разів, і очистить його, і освятить його від нечистот синів Ізраїлевих. 20 І звершивши очищення святилища, скинії зібрання і жертовника [і очистивши священиків], приведе він живого козла, 21 і покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і сповідає над ним усі беззаконня синів Ізраїлевих і всі злочини їхні і всі гріхи їхні, і покладе їх на голову козла, і відішле з призначеною людиною в пустелю: 22 і понесе козел на собі всі беззаконня їхні у землю непрохідну, і пустить він козла в пустелю. 23 І ввійде Аарон у скинію зібрання і зніме лляний одяг, який одягав, входячи у святилище, і залишить його там,
24 і омиє тіло своє водою на святому місці, і зодягне одежу свою, і вийде і звершить всепалення за себе і всепалення за народ, і очистить себе, [дім свій] і народ [і священиків]; 26 а жиром жертви за іріх покадить на жертовнику. 26 І той, хто відводив козла для відпущення, повинен вимити одежу свою, омити тіло своє водою, і потім може ввійти у стан. 27 А тельця за гріх і козла за гріх, кров яких внесена була для очищення святилища, нехай винесуть геть зі стану і спалять на вогні шкури їх і м’ясо їх і нечистоту їх; 28 хто спалить їх, той повинен вимити одежу свою й омити тіло своє водою, і після того може ввійти у стан.
29 І нехай буде це для вас вічною постановою: у сьомий місяць, в десятий [день] місяця смиряйте душі ваші і ніякої справи не робіть, ні тубілець, ні прибулець, що оселився між вами, 30 тому що в цей день очищають вас, щоб зробити вас чистими від усіх гріхів ваших, щоб ви були чисті перед лицем Господнім;
31 це субота спокою для вас, смиряйте душі ваші: це постанова вічна. 32 Очищати ж повинен священик, який помазаний і який освячений, щоб священнодіяти йому замість батька свого: і зодягне він лляну одежу, одежу священну, 33 і очистить Святе Святих і скинію зібрання, і жертовник очистить, і священиків і весь народ громади очистить. 34 І нехай буде це для вас вічною постановою: очищати синів Ізраїлевих від усіх гріхів їхніх один раз на рік.
І зробив він так, як повелів Господь Мойсеєві.
І П І сказав Господь Мойсеєві,
' говорячи: 2 оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим
і скажи їм: ось що повеліває Господь: 3 якщо хто з дому Ізраїлевого [або з прибульців, що приєдналися до вас] заколе тельця або вівцю чи козу в стані, або якщо хто заколе поза станом 4 і не приведе до входу скинії зібрання, [щоб принести у всепалення або в жертву за спасіння, угодну Господу, у приємні пахощі, і якщо хто заколе поза станом і до входу в скинію зібрання не принесе,] щоб представити в жертву Господу перед оселею Господньою, то людині тій буде поставлена кров: він пролив кров, і знищиться людина та
з народу свого; 6 це для того, щоб
[29] Лев. 23, 27. [34] Вих. ЗО, 10. Лев. 16, 2. Євр. 9, 7.
Глава 17. [2] Лев. 6, 25. [4] Бут. 17, 14.
[6] Євр. 13, 11. Вих. 29, 18. [7] Лев. 20, 3.
приводили сини Ізраїлеві жертви свої, які вони заколюють на полі, щоб приводили їх перед Господом до входу в скинію зібрання, до священика, і заколювали їх Господу в жертви мирні; 6 і покропить священик кров’ю жертовник Господній при вході у скинію зібрання і спалить жир у приємні пахощі Господу,7 щоб вони надалі не приносили жертв своїм ідолам, за якими блудно ходять вони. Це нехай буде для них постановою вічною в роди їх.
8 Ще скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть між вами, приносить всепалення або жертву 9 і не приведе до входу у скинію зібрання, щоб принести її Господу, то знищиться людина та
з народу свого. 10 Якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть між вами, буде їсти яку-небудь кров, то зверну лице Моє на душу того, хто буде їсти кров, і знищу її з народу її,11 тому що душа тіла в крові, і Я призначив її вам для жертовника, щоб очищати душі ваші, бо кров ця душу очищає;12 тому Я і сказав синам Ізраїлевим: жодна душа з вас не повинна їсти крови, і прибулець, що живе між вами, не повинен їсти крови. 13 Якщо хто із синів Ізраїлевих і з прибульців, що живуть між вами, на ловитві упіймає звіра або птаха, якого можна їсти, то він повинен дати витекти крові її
і покрити її землею,14 тому що душа всякого тіла є кров його, вона душа його; тому Я сказав синам Ізраїлевим: не їжте крови ні з якого тіла, тому що душа всякого тіла є кров його: усякий, хто буде їсти її, знищиться. 16 І всякий, хто буде їсти мертвечину або роздерте звіром, тубілець або прибулець, повинен вимити одежу свою й омитися водою,
Втор. 32, 17. [9] Нав. 22, 16. [10] Бут. 9, 4. Втор. 12, 23. Пс. 33, 17. [11] Втор. 12, 23. Кол. 1, 20. Євр 9, 13. [14] Бут. 9, 4. Лев. З,
17. [15] Лев. 11, 40. Втор. 14, 21. Єз. 44, 31.
і нечистий буде до вечора, а потім буде чистий; 16 якщо ж не вимиє [одягу свого] і не обмиє тіла свого, то понесе на собі беззаконня своє.
1 О І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2 оголоси синам Із-раїлевим і скажи їм: Я Господь, Бог ваш. 3 За ділами землі Єгипетської, у якій ви жили, не чиніть, і за ділами землі Ханаанської, у яку Я веду вас, не чиніть, і за встановленнями їх не ходіть:4 Мої закони виконуйте
і Моїх постанов дотримуйтеся, чинячи за ними. Я Господь, Бог ваш.
6 Додержуйтесь постанов Моїх і законів Моїх, виконуючи які людина буде живою. Я Господь [Бог ваш].
8 Ніхто ні до якої родички за плоттю не повинен наближатися з тим, щоб відкрити наготу. Я Господь.
7 Наготи батька твого і наготи матері твоєї не відкривай: вона мати твоя, не відкривай наготи її. 8 Наготи дружини батька твого не відкривай: це нагота батька твого. 9 Наготи сестри твоєї, дочки батька твого або дочки матері твоєї, народженої в домі або поза домом, не відкривай наготи їх.
10 Наготи дочки сина твого або дочки дочки твоєї, не відкривай наготи їх, тому що вони твоя нагота. 11 Наготи дочки дружини батька твого, яка народилася від батька твого, вона сестра твоя [за батьком], не відкривай наготи її. 12 Наготи сестри батька твого не відкривай, вона єдинокровна батькові твоєму. 13 Наготи сестри матері твоєї не відкривай, бо вона єдинокровна матері твоїй.
14 Наготи брата батька твого не відкривай і до дружини його не наближайся: вона тітка твоя. 16 Наготи невістки твоєї не відкривай: вона дружина сина твого, не відкривай наготи її. 16 Наготи дружини брата
Глава 18. [2] Лев. 11, 44. [4] Мф 15, 3. [5]
Єз. 20, 11. Неєм. 9, 29. Рим. 10, 5. Гал. З, 12.
[6] 2 Цар. 16, 22. [7] Бут. 9, 22-23; 19, 32. Єз.
22, 10. [8] Втор. 27, 20. 2 Цар. 16, 22. Єз. 22,
10. [9] Втор. 27, 22. 2 Цар. 13, 12. Єз. 22, 11.
[12] Лев. 20, 19. [14] Лев. 20, 20. [15] Бут. 38, твого не відкривай, це нагота брата твого. 17 Наготи дружини і дочки її не відкривай; дочки сина її і дочки дочки її не бери, щоб відкрити наготу їхню, вони єдинокровні її; це беззаконня. 18 Не бери дружини разом
із сестрою її, щоб зробити її суперницею, щоб відкрити наготу її при ній, за життя її. 19 І до дружини під час очищення нечистот її не наближайся, щоб відкрити наготу її.20 І з дружиною ближнього твого не лягай, щоб вилити сім’я і осквернитися з нею.21 Із дітей твоїх не віддавай на служіння Молоху і не знечещуй імені Бога твого. Я Господь.22 Не лягай з чоловіком як з жінкою: це мерзенність. 23 І ні з якою худобою не лягай, щоб вилити [сім’я] і осквернитися від цього; і жінка не повинна ставати перед худобою для злу-чення з нею: це мерзенно.
24 Не опоганюйте себе нічим цим, тому що всім цим опоганили себе народи, яких Я проганяю від вас:
26 і опоганилася земля, і Я споглянув на беззаконня її, і звергла з себе земля тих, що жили на ній. 26 А ви дотримуйтеся постанов Моїх і законів Моїх і не робіть усіх цих гидот, ні тубілець, ни прибулець, що живе між вами, 27 тому що всі ці мерзоти робили люди цієї землі, що перед вами, і опоганилася земля; 28 щоб і вас не звергла із себе земля, коли ви станете опоганювати її, як вона звергла народи, що були раніше вас;
29 бо якщо хто буде робити усі ці мерзоти, то душі, які роблять це, знищені будуть з народу свого.30 Отже, дотримуйтеся повелінь Моїх, щоб не чинити за гидотними звичаями, за якими чинили раніше за вас, і щоб не опоганюватися ними. Я Господь, Бог ваш.
16. Втор. 27, 23. Єз. 22, 11. [16] Лев. 20, 21. Мф 14, 4. Мк 6, 18. [17] Лев. 20, 14. [19] Лев.
15, 19. [20] Лев. 20, 10. [21] Лев. 20, 2. 4 Цар.
23, 10. [22] Рим. 1, 27. 1 Кор. 6, 9. [23] Вих.
22, 19. [24] Лев. 20, 23. 4 Цар. 17, 15. [25] Іс. 26, 21. [28] Лев. 20, 22. [ЗО] Лев. 19, 37; 20, 8.
IQ І сказав Господь Мойсеєві, ^ говорячи:2 оголоси всій громаді синів Ізраїлевих і скажи їм: будьте святими, бо святий Я Господь, Бог ваш. 3 Бійтеся кожен матері своєї і батька свого і суботи Мої зберігайте. Я Господь, Бог ваш. 4 Не звертайтеся до ідолів і богів відлитих не робіть собі. Я Господь, Бог ваш.
6 Коли будете приносити Господу жертву мирну, то приносьте її, щоб придбати собі благовоління:8 у день жертвоприношення вашого і на другий день слід з’їсти її, а те, що залишилося до третього дня, треба спалити на вогні; 7 якщо ж хто стане їсти її на третій день, це мерзенно, це не буде благоприємне; 8 хто стане їсти її, той понесе на собі гріх, бо він осквернив святиню Господню, і знищиться душа та з народу свого.
9 Коли будете жати жнива на землі вашій, не дожинай до краю поля твого, і залишків від жнив твоїх не підбирай,10 і виноградинка твого не оббирай дочиста, і ягід, що попадали у винограднику, не підбирай; залиш це бідному і прибульцеві. Я Господь, Бог ваш. 11 Не крадіть, не говоріть неправди і не обманюйте одне одного. 12 Не клянись ім’ям Моїм у неправді, і не знечещуй імені Бога твого. Я Господь [Бог ваш].
13 Не кривди ближнього твого і не грабуй. Плата найманцеві не повинна залишатися в тебе до ранку.14 Не лихослов глухого і перед сліпим не клади нічого, щоб не спіткнувся він; бійся [Господа] Бога твого. Я Господь [Бог ваш]. 16 Не чиніть неправди на суді; не будь упереджений до жебрака і не догоджай лицю великого; за правдою суди ближнього твого.16 Не ходи пліткарем у народі твоєму і не
Глава 19. [2] Лев. 11, 44. 1 Пет. 1, 15-16.
[3] Вих. 20, 12. Сир. З, 6-9. Вих. 20, 8. [4] Вих. 20, 4. [5] Лев. З, 1. [6] Лев. 7, 16-17. [7] Лев. 7, 18. [8] Бут. 17, 14. [9] Лев. 23, 22. Втор. 24, 19. [11] Вих. 20, 15. [12] Вих. 20, 7. Втор. 5, 11. Мф 5, 33. [13] Сир. 10, 6. Втор.
24, 14. Тов. 4, 14. Сир. 34, 22. [15] Втор. 1, повставай на життя ближнього твого. Я Господь [Бог ваш]. 17 Не ворогуй на брата твого у серці твоєму; викрий ближнього твого, і не понесеш за нього гріха. 18 Не мстися і не май злоби на синів народу твого, але люби ближнього твого, як самого себе. Я Господь [Бог ваш]. 19 Уставів Моїх додержуйте; худоби твоєї не зводь з іншою породою; поля твого не засівай двома родами насіння', в одяг з різнорідних ниток, з вовни і льону, не одягайся. 20 Якщо хто переспить з жінкою, а вона раба, заручена з чоловіком, але ще не викуплена, або свобода ще не дана їй, то слід покарати їх, але не смертю, тому що вона невільна:21 нехай приведе він Господу до входу в скинію зібрання жертву за провину, барана в жертву за провину свою; 22 і очистить його священик бараном за провину перед Господом від іріха, яким він згрішив, і прощений буде йому гріх, яким він згрішив. 23 Коли прийдете в землю, [яку Господь Бог дасть вам,] і посадите яке-небудь плодове дерево, то плоди його вважайте за необрізані: три роки слід вважати їх за необрізані, не слід їсти їх; 24 а на четвертий рік усі плоди його повинні бути посвячені для свят Господніх; 26 на п’ятий же рік ви можете їсти плоди його і збирати собі всі здобутки його. Я Господь, Бог ваш.
28 Не їжте з кров’ю; не ворожіть і не гадайте. 27 Не стрижіть голови вашої навкруги, і не псуй краю бороди твоєї. 28 Заради померлого не робіть нарізів на тілі вашому і не наколюйте на собі письмен. Я Господь [Бог ваш].29 Не оскверняй дочки твоєї, допускаючи її до блуду, щоб не блудодіяла земля і не наповни-
17; 16, 19. Сир. 42, 1. Притч. 24, 23. Як. 2, 1.
[17] 1 Ін 2, 11; 3, 15. Мф 18, 15. Лк 17, 3. [18] Мф 5, 43; 22, 39. Мк 12, 31. Рим. 13, 9. Гал.
5, 14. Як. 2, 8. [22] Лев. 4, 26; 5, 13. [23] Втор. 20, 6. [24] Неєм. 10, 35. [26] Втор. 18,
10. 4 Цар. 21, 6. [28] Втор. 14, 1. З Цар. 18,
28. [29] Сир. 26, 13.
лася земля розпустою. 193 Суботи Мої зберігайте і святилище Моє шануйте. Я Господь. 194 Не звертайтеся до тих, хто викликає мертвих, і до чарівників не ходіть, і не доводьте себе до опоганення від них. Я Господь, Бог ваш.195 Перед лицем сивого вставай і шануй лице старця, і бійся [Господа] Бога твого. Я Господь [Бог ваш]. 196 Коли оселиться прибулець у землі вашій, не пригноблюйте його: 197 прибулець, який оселився у вас, нехай буде для вас те саме, що тубілець ваш; люби його, як себе; тому що і ви були прибульцями в землі Єгипетській. Я Господь, Бог ваш. 36 Не чиніть неправди в суді, у мірі, у вазі й у вимірі: 36 нехай будуть у вас терези правильні, гирі правильні, ефа правильна і гин правильний. Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської. 37 Дотримуйтесь усіх уставів Моїх і всіх законів Моїх і виконуйте їх. Я Господь [Бог ваш].
'У А І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:2 скажи це синам Ізраїлевим: хто із синів Ізраїлевих і з прибульців, що живуть між ізраїльтянами, дасть дітей своїх Молоху, той нехай буде відданий на смерть: народ землі нехай поб’є його камінням; 3 і Я зверну лице Моє на людину ту і знищу її з народу її за те, що вона дала дітей своїх Молохові, щоб осквернити святилище Моє і зганьбити святе ім’я Моє; 4 і якщо народ землі не зверне очей своїх на людину ту, коли вона дасть дітей своїх Молохові, і не умертвить її, 5 то Я зверну лице Моє на людину ту і на рід її і винищу його з народу його, і всіх, хто блудить слідами її, щоб ходити блудно услід Молохові.®1 якщо яка душа звернеться до тих, хто викликає мертвих і до чаклунів, щоб блудно ходити услід їм, то Я зверну лице Моє на ту душу і знищу її з народу її. 7 Освячуйте себе і будьте святими, бо Я Господь, Бог ваш, [святий]. 8 Дотримуйтеся постанов Моїх і виконуйте їх, бо Я Господь, що освячує вас. 9 Хто буде лихословити батька свого або матір свою, той нехай буде відданий на смерть; батька свого і матір свою він лихословив: кров його на ньому.10 Якщо хто буде перелюбствувати з жінкою одруженою, якщо хто буде перелюбствувати з дружиною ближнього свого, — нехай будуть віддані на смерть і перелюбник і перелюбниця. 11 Хто ляже з дружиною батька свого, той відкрив наготу батька свого: обоє вони нехай будуть віддані на смерть, кров їхня на них. 12 Якщо хто ляже
з невісткою своєю, то обоє вони нехай будуть віддані на смерть: мерзотність зробили вони, кров їхня на них. 13 Якщо хто ляже з чоловіком, як з жінкою, то обоє вони зробили мерзотність: нехай будуть віддані на смерть, кров їхня на них. 14 Якщо хто візьме собі дружину і матір її: це беззаконня; на вогні слід спалити його і їх, щоб не було беззаконня між вами. 15 Хто змішається з худобою, того віддати на смерть, і худобу вбийте. 16 Якщо жінка піде до якої-небудь худоби, щоб злучитися з нею, то убий жінку і худобу: нехай будуть вони віддані на смерть, кров їхня на них.17 Якщо хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, і вона побачить наготу його: це сором, нехай будуть вони знищені перед очима синів народу свого; він
15-16. [9] Вих. 21, 17. Притч. 20, 20. Мф 15,
4. Мк 7, 10. [10] Втор. 22, 22. Ін 8, 4-5. [11] Бут. 35, 22. [12] Бут. 38, 16. 1 Кор. 6, 9. [13] Лев. 18, 22. Рим. 1, 27. 1 Кор. 6, 9. [14] Лев.
18, 17. [15] Лев. 18, 23. [17] Лев. 18, 9.
відкрив наготу сестри своєї: гріх свій понесе він. 198 Якщо хто ляже з дружиною під час хвороби кровоочи-щения і відкриє наготу її, то він відкрив течу її, і вона відкрила течу крови своєї: обоє вони нехай будуть знищені з народу свого. 199 Наготи сестри матері твоєї і сестри батька твого не відкривай, бо такий оголює плоть свою: гріх свій понесуть вони.
20 Хто ляже з тіткою своєю, той відкрив наготу дядька свого; гріх свій понесуть вони, бездітними помруть.
21 Якщо хто візьме дружину брата свого: це огидно; він відкрив наготу брата свого, бездітними будуть вони.
22 Дотримуйтесь усіх уставів Моїх і всіх законів Моїх і виконуйте їх, — і не звергне вас із себе земля, в яку Я веду вас жити.200 Не чиніть за звичаями народу, який Я проганяю від вас; тому що вони все це робили, і Я обурився на них, 24 і сказав Я вам: ви володарюйте землею їхньою, і вам віддаю у спадщину землю, в якій тече молоко і мед. Я Господь, Бог ваш, Який відділив вас від усіх народів. 26 Відрізняйте худобу чисту від нечистої і птаха чистого від нечистого і не оскверняйте душ ваших худобою і птахами і всім, що плазує по землі, що визначив Я, як нечисте. 26 Будьте переді Мною святі, бо Я святий Господь [Бог ваш], і Я відокремив вас від народів, щоб ви були Мої. 27 Чоловік чи жінка, якщо будуть вони викликати мертвих або ворожити, нехай будуть віддані на смерть: камінням слід побити їх, кров їхня на них.
Q і І сказав Господь Мойсеєві: оголоси священикам, синам Аароновим, і скажи їм: нехай не оскверняють себе дотиком до померлого з народу свого; 2 тільки до
близького родича свого, до матері своєї і до батька свого, до сина свого і дочки своєї, до брата свого 3 і до сестри своєї, дівчини, що живе при ньому і не була заміжня, можна йому доторкатися, не оскверняючи себе; 4 і доторканням до кого б то не було в народі своєму не повинен він оскверняти себе, щоб не стати нечистим. 6 Вони не повинні голити голови своєї і підстригати краї бороди своєї і робити нарізи на тілі своєму. ® Вони повинні бути святими Богові своєму і не повинні нечес-тити імені Бога свого, тому що вони приносять жертви Господу, хліб Богу своєму, і тому повинні бути святими.
7 Вони не повинні брати за себе блудницю і знечещену, не повинні брати і жінку, вигнану чоловіком своїм, бо вони святі [Господу] Богу своєму.
8 Святи його, бо він приносить хліб [Господу] Богу твоєму: нехай буде він у тебе святим, бо святий Я Господь, Який освячує вас.9 Якщо дочка священика осквернить себе блудодіян-ням, то вона нечестить батька свого; вогнем слід спалити її.
10 Великий же священик з братів своїх, на голову якого полито єлей помазання, і який освячений, щоб облачатися у священні одежі, не повинен оголювати голови своєї і роздирати одежі своєї; 11 і ні до якого померлого не повинен він приступати: навіть дотиком до померлого батька свого і матері своєї він не повинен оскверняти себе.121 від святилища він не повинен відходити і нечестити святилище Бога свого, бо освячення єлеєм помазання Бога його на ньому. Я Господь. 13 За дружину він повинен брати дівчину [з народу свого]; 14 вдову, або вигнану, або знечещену, [або] блудницю, не
Глава 21. [1] Єз. 44, 25. [2] Чис. 6, 7. [5] Лев.
19, 27. Втор. 14, 1. Єз. 44, 20. [7] Єз. 44, 22. Еф. 5, 27. [8] Лев. 11, 44. [10] Вих. 28, 41. Лев. 10, 6.
[11] Чис. 6, 7; 9, 6. [12] Лев. 10, 7. Вих. 28, 38. [13] Єз. 44, 22.
повинен він брати, але дівчину з народу свого повинен він брати за дружину; 16 він не повинен ганьбити сімені свого в народі своєму, бо Я Господь [Бог], що освячує його.
16 І сказав Господь Мойсееві, говорячи: 201 скажи Аарону: ніхто з сімені твого в усі роди їх, у якого на тілі буде вада, не повинен приступати, щоб приносити хліб Богу своєму; 202 ніхто, у кого на тілі є вада, не повинен приступати, ні сліпий, ні кульгавий, ні потворний,203 ні такий, у якого переламана нога або переламана рука, 204 ні горбатий, ні із сухим органом, ні з більмом на оці, ні коростявий, ні паршивий, ні з пошкодженими ядрами;21 жоден чоловік з сімені Аарона священика, у якого на тілі є вада, не повинен приступати, щоб приносити жертви Господу; вада на ньому, тому не повинен він приступати, щоб приносити хліб Богу своєму; 22 хліб Бога свого з великих святинь і зі святинь він може їсти; 23 але до завіси не повинен він приходити і до жертовника не повинен приступати, тому що вада на ньому: не повинен він нечестити святилища Мого, бо Я Господь, що освячує їх. 24 І оголосив це Мойсей Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим.
'У'У І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2 скажи Аарону і синам його, щоб вони обережно поводилися зі святинями синів Ізраїлевих і не ганьбили святого імені Мого в тому, що вони посвячують Мені. Я Господь. 3 Скажи їм: якщо хто з усіх нащадків ваших в роди ваші, маючи на собі нечистоту, приступить до святинь, які посвячують сини Ізраїлеві Господу, то знищиться душа та від лиця Мого. Я Господь [Бог ваш].4 Хто із сімені Ааронового прокажений, або має течу, той не повинен їсти святинь, поки не очиститься; і хто доторкнеться до чого-небудь нечистого від мертвого, або в кого трапиться вилив сімені, 6 або хто доторкнеться до якого-небудь гада, від якого він стане нечистим, або до людини, від якої він стане нечистим якою б то не було нечистотою, - 6 той, хто доторкнеться до цього, нечистий буде до вечора і не повинен їсти святинь, раніше ніж омиє тіло своє водою; 7 але коли зайде сонце і він очиститься, тоді може він їсти святині, бо це його їжа.
8 Мертвечини і роздертого звіром він не повинен їсти, щоб не осквернитися цим. Я Господь.9 Нехай дотримуються вони повелінь Моїх, щоб не понести на собі гріха і не померти в ньому, коли порушать це. Я Господь [Бог], що освячує їх.10 Ніхто сторонній не повинен їсти святині; хто оселився у священика і найманець не повинен їсти святині; 11 якщо ж священик купить собі чоловіка за срібло, то цей може їсти її; також і домашні його можуть їсти хліб його.
12 Якщо дочка священика вийде заміж за стороннього, то вона не повинна їсти принесених святинь; 13 коли ж дочка священика буде вдовою, або розведеною, і дітей немає в неї, і повернеться в дім батька свого, як була в молодості своїй, тоді вона може їсти хліб батька свого; а сторонній ніхто не повинен їсти його. 14 Хто помилково з’їсть що-небудь зі святині, той повинен віддати священику святиню і докласти до неї п’яту її частку.
16 Священики самі не повинні ганьбити святині синів Ізраїлевих, які вони приносять Господу,18 і не повинні накликати на себе провину в злочині, коли будуть їсти святині свої,
бо Я Господь, що освячує їх.
17 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 205 оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого, або із прибульців, [що оселилися] між ізраїльтянами, чи за якоюсь обітницею, або з ревности приносить жертву свою, яку приносять Господу у всепалення, 206 то, щоб цим придбати благовоління від Бога, жертва повинна бути без вад, чоловічої статі, з великої худоби, з овець і з кіз;207 ніякої тварини, на якій є вада, не приносьте [Господу], бо це не придбає вам благовоління.208 І якщо хто приносить мирну жертву Господу, виконуючи обітницю, або з ревности, [або у свята ваші,] з великої худоби або з дрібної, то жертва повинна бути без вад, щоб бути угодною Богу: ніякої вади не повинно бути на ній; 209 тварини сліпої, або пошкодженої, або потворної, або хворої, або коростявої, або паршивої, таких не приносьте Господу і в жертву не давайте їх на жертовник Господній; 23 тельця й агнця з кінцівками, надмірно довгими або короткими, у жертву ревности принести можеш; а якщо за обітницею, то це не угодно буде Богу, 24 тварину, у якої ядра розчавлені, розбиті, відірвані або вирізані, не приносьте Господу й у землі вашій не робіть цього, 25 і з рук іноземців не приносьте всіх таких тварин у дар Богу вашому, бо на них пошкодження, порок на них: не придбають вони вам благовоління.
26 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 27 коли народиться теля, або ягня, або козеня, то сім днів воно має пробути при матері своїй, а від восьмого дня і далі буде благовгод-не для приношення в жертву Господу; 28 але ні корови, ні вівці не заколюйте в один день з породженням її.29 Якщо приносите Господу жертву подяки, то приносьте її так, щоб вона придбала вам благовоління;30 у той самий день слід з’їсти її, не залишайте від неї до ранку. Я Господь.
31 І дотримуйтеся заповідей Моїх і виконуйте їх. Я Господь. 32 Не ганьбіть святого імені Мого, щоб Я був святим серед синів Ізраїлевих. Я Господь, Який освячує вас, 33 Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Я Господь.
O'! І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:2 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм про свята Господні, в які слід скликати священне зібрання. Ось свята Мої: 3 шість днів можна робити справи, а в сьомий день субота спокою, священне зібрання; ніякої справи не робіть; це субота Господня у всіх оселях ваших.
4 Ось свята Господні, священні зібрання, які ви повинні скликати у свій час:6 у перший місяць, у чотирнадцятий [день] місяця увечері Пас-ха Господня;6 і в п’ятнадцятий день того самого місяця свято опрісноків Господу; сім днів їжте опрісноки;
7 у перший день нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; 8 і протягом семи днів приносьте жертви Господу; у сьомий день також священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте.
9 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 10 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, і будете жати на ній жнива, то принесіть перший сніп жнив ваших до священика; 11 він піднесе цей сніп перед Господом, щоб вам придбати благовоління; на другий день свята піднесе його священик; 12 і в день возношення снопа принесіть у всепалення Господу агнця однолітнього, без вад, 13 і з ним
Глава 23. [3] Вих. 20, 9. Втор. 5, 13. Євр. 4,
4. [5] Вих. 12, 18. Чис. 28, 16. [8] Втор. 16, 8. [10] 1 Кор. 15, 20. Кол. 1, 18. [11] Вих. 29, 28.
[13] Лев. 2, 1. Вих. 16, 36.
хлібного приношення дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з елеєм, у жертву Господу, у приємні пахощі, й узливання до неї чверть гина вина; 14 ніякого нового хліба, ні сушених зерен, ні зерен сирих не їжте до того дня, в який принесете приношення Богу вашому: це вічна постанова в роди ваші у всіх оселях ваших. 15 Відрахуйте собі від першого дня після свята, від того дня, у який приносите сніп потрясання, сім повних тижнів, 16 до першого дня після сьомого тижня відрахуйте п’ятдесят днів, і тоді принесіть нове хлібне приношення Господу: 17 від осель ваших приносьте два хліби возношення, які повинні складатися з двох десятих частин ефи пшеничного борошна і повинні бути спечені кислі, як перший плід Господу;18 разом із хлібами представте сім агнців без вад, однолітніх, і з великої худоби одного тельця і двох баранів [без вад]; нехай буде це у всепалення Господу, і хлібне приношення й узливання до них, у жертву, у приємні пахощі Господу.19 Приготуйте також з отари кіз одного козла в жертву за іріх і двох однолітніх агнців у жертву мирну [разом із хлібом першого плоду];20 священик повинен принести це, потрясаючи перед Господом, разом з хлібами потрясіння першого плоду і з двома агнцями, і це буде святинею Господу; священикові, [який приносить, це належить]; 21 і скликайте народ у цей день, священне зібрання нехай буде у вас, ніякої роботи не виконуйте: це постанова вічна у всіх оселях ваших у роди ваші. 22 Коли будете жати жниво на землі вашій, не дожинай до краю поля твого, коли жнеш, і залишок від жаття твого не підбирай; бідному і прибульцеві залиш це. Я Господь, Бог ваш.
23 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 24 скажи синам Ізраїлевим: у сьомий місяць, у перший [день] місяця нехай буде у вас спокій, свято труб, священне зібрання [нехай буде у вас];26 ніякої роботи не виконуйте і приносьте жертву Господу.
28 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 27 також у дев’ятий [день] сьомого місяця цього, день очищення, нехай буде у вас священне зібрання; смиряйте душі ваші і приносьте жертву Господу; 28 ніякої справи не робіть у день цей, бо це день очищення, щоб очистити вас перед лицем Господа, Бога вашого; 29 а всяка душа, що не смирить себе в цей день, знищиться з народу свого; 30 і якщо яка душа буде робити яку-небудь справу в день цей, Я знищу ту душу з народу її; 31 ніякої справи не робіть: ця постанова вічна в роди ваші, в усіх оселях ваших; 32 це для вас субота спокою, і смиряйте душі ваші,
з вечора дев’ятого [дня] місяця; від вечора до вечора [десятого дня місяця] святкуйте суботу вашу.
33 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 34 скажи синам Ізраїлевим:
з п’ятнадцятого дня того самого сьомого місяця свято кущів, сім днів Господу;36 у перший день священне зібрання, ніякої роботи не виконуйте; 36 протягом семи днів приносьте жертву Господу; у восьмий день священне зібрання нехай буде у вас, і приносьте жертву Господу: це віддання свята, ніякої роботи не виконуйте. 37 Ось свята Господні, в які слід скликати священне зібрання, щоб приносити у жертву Господу всепалення, хлібне приношення, заколені жертви й узливання, кожне у свій день, 38 крім субот Господніх і крім дарів ваших, і крім всіх обітниць ваших і крім усього, що приноситься з ревности вашої, що ви даєте Господу. 39 А в п’ятнадцятий день сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, святкуйте свято Господнє сім днів: у перший день спокій і у восьмий день спокій;210 у перший день візьміть собі віття красивих дерев, віття пальмове і віття дерев широколистих і верб річкових, і веселіться перед Господом Богом вашим сім днів; 211 і святкуйте це свято Господнє сім днів у році: це постанова вічна в роди ваші; у сьомий місяць святкуйте його;212 у кущах живіть сім днів; усякий тубілець ізраїльтянин повинен жити в кущах, 213 щоб знали роди ваші, що в кущах оселив Я синів Ізраїлевих, коли вивів їх із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш. 214 І оголосив Мойсей синам Із-раїлевим про свята Господні.
ОД І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2 накажи синам Ізра-їлевим, щоб вони принесли тобі єлею чистого, вичавленого, для освітлення, щоб постійно горів світильник;3 ззовні завіси ковчега одкровення в скинії зібрання Аарон [і сини його] повинні ставити його перед Господом з вечора до ранку завжди: це вічна постанова в роди ваші; 4 на свічнику чистому повинні вони ставити світильник перед Господом завжди. 6 І візьми пшеничного борошна і спечи з нього дванадцять хлібів; у кожному хлібі повинні бути дві десятих ефщ 9 і поклади їх у два ряди, по шість у ряд, на чистому столі перед Господом;
7 і поклади на [кожен] ряд чистого Ливану [і соли], і буде це при хлібі, у пам’ять, у жертву Господу; 8 у кожен день суботи постійно слід класти їх перед Господом від синів Ізраїлевих: це завіт вічний; 9 вони будуть належати Аарону і синам його, які будуть їсти їх на святому місці, бо це велика святиня для них із жертв Господніх: це постанова вічна.
10 І вийшов син однієї ізраїльтянки, що народилася від єгиптянина, до синів Ізраїлевих, і посварився у стані син ізраїльтянки з ізраїльтянином; 11 хулив син ізраїльтянки ім’я [Господнє] і лихословив. І привели його до Мойсея [ім’я ж матері його Саломиф, дочка Давриїна, з племені Данового];12 і посадили його під варту, доки не буде оголошена їм воля Господня.
13 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 14 виведи того, хто лихословив, геть зі стану, і всі, хто чув, нехай покладуть руки свої на голову його, і вся громада поб’є його камінням; 16 і синам Ізраїлевим скажи: хто буде лихословити Бога свого, той понесе іріх свій;16 і хулитель ім’я Господнього повинен померти, камінням поб’є його вся громада: чи прибулець, чи тубілець стане хулити ім’я [Господнє], відданий буде на смерть.17 Хто уб’є яку-небудь людину, той відданий буде на смерть.
18 Хто уб’є худобу, повинен заплатити за неї, худобу за худобу. 19 Хто зробить ушкодження на тілі ближнього свого, тому слід зробити те саме, що він зробив: 20 перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; як він зробив ушкодження на тілі людини, так і йому треба зробити. 21 Хто уб’є худобу, повинен заплатити за неї; а хто уб’є людину, того треба віддати на смерть. 22 Один суд повинен бути у вас, як для прибульця, так і для тубільця; бо Я Господь, Бог ваш. 23 І сказав Мойсей синам Ізраїлевим; і вивели того, хто лихословив, геть зі стану, і побили його камінням, і зробили сини Ізраїлеві, як повелів Господь Мойсеєві.
32. Мф 12, 4. Мк 2, 26. [11] Втор. 28, 58. Мф
9, 3. [12] Чис. 15, 34. [16] Вих. 20, 7. Мф 26, 65. [17] Вих. 21, 12. [19] Вих. 21, 24. Втор. 19,
21. [20] Вих. 21, 24. Втор. 19, 21. Мф 5, 38. [22] Вих. 12, 49. Втор. 1, 16.
ОС І сказав Господь Мойсею на горі Синаї, говорячи: 2 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, тоді земля повинна покоїтися в суботу Господню; 3 шість років засівай поле твоє і шість років обрізуй виноградник твій, і збирай плоди їх,
4 а в сьомий рік буде субота спокою землі, субота Господня: поля твого не засівай і виноградника твого не обрізуй; 6 що саме виросте на жниві твоєму, не пожинай, і грон з необрі-заної лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спокою землі;6 і буде це упродовж суботи землі усім вам у їжу, тобі і рабові твоєму, і рабі твоїй, і найманцеві твоєму, і поселенцеві твоєму, що оселився у тебе;7 і худо
бі твоїй і звірам, які на землі твоїй, нехай будуть усі плоди її в їжу.
8 І нарахуй собі сім суботніх років, сім разів по сім років, щоб було у тебе в семи суботніх роках сорок дев’ять років; 9 і засурми трубою в сьомий місяць, у десятий [день] місяця, у день очищення засурміть трубою по всій землі вашій; 10 і освятіть п’ятдесятий рік і оголосіть свободу на землі всім жителям її: нехай буде це у вас ювілей; і поверніться кожен у володіння своє, і кожен поверніться у своє плем’я. 11 П’ятдесятий рік нехай буде у вас ювілейний: не сійте і не жніть, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з необрі-заної лози, 12 бо це ювілей: священним нехай буде він для вас; з поля їжте врожай його. 13 В ювілейний рік повертайтеся кожен у володіння своє. 14 Якщо будеш продавати що ближньому твоєму, або будеш купувати що у ближнього твого, не кривдьте одне одного; 16 за розрахунком років після ювілею ти повинен купувати у ближнього твого,
Глава 25. [3] Вих. 23, 10. [4] Втор. 15, 1. [9] Лев. 23, 27. [10] Втор. 15, 1. Іс. 61, 2. Лев. 27, 24. [13] Чис. 36, 4. [14] Лев. 19, 13. 1 Сол. 4, 6. [17] Лев. 19, 14. [18] Лев. 18, ЗО. З Цар.
і за розрахунком років прибутку він повинен продавати тобі; 16 якщо багато залишається років, збільши ціну; а якщо мало років залишається, зменши ціну, бо за відповідну кількість років жнив він продає тобі. 17 Не кривдьте одне одного; бійся Бога твого, бо Я Господь, Бог ваш.
18 Виконуйте постанови Мої, і зберігайте закони Мої і виконуйте їх, і будете жити спокійно на землі;
19 і буде земля давати плід свій, і будете їсти досита, і будете жити спокійно на ній. 20 Якщо скажете: що ж нам їсти в сьомий рік, коли ми не будемо ні сіяти, ні збирати врожаї наші? 21 Я пошлю благословення Моє на вас у шостий рік, і він принесе врожаю на три роки; 22 і будете сіяти у восьмий рік, але будете їсти врожаї старі до дев’ятого року; доки не вистигне врожай його, будете їсти старе.
23 Землю не слід продавати назавжди, бо Моя земля: ви прибульці і поселенці у Мене; 24 по всій землі володіння вашого дозволяйте викуп землі. 26 Якщо брат твій зубожіє і продасть від володіння свого, то прийде близький його родич і викупить продане братом його;26 якщо ж нема кому за нього викупити, але сам він буде мати достаток і знайде, скільки потрібно на викуп,27 то нехай він розрахує роки продажу свого і поверне залишок тому, кому він продав, і вступить знову у володіння своє; 28 якщо ж не знайде рука його, скільки потрібно повернути йому, то продане ним залишиться у руках покупця до ювілейного року, а в ювілейний рік відійде воно, і він знову вступить у володіння своє.
29 Якщо хто продасть житловий будинок у місті, огородженому стіною, то викупити його можна до закін-
чення року від продажу його: протягом року викупити його можна;
30 якщо ж не буде він викуплений до закінчення цілого року, то будинок, який у місті, що має стіну, залишиться назавжди у покупця його в роди його, і в ювілей не відійде від нього.
31 А будинки в селищах, навколо яких нема стіни, слід вважати нарівні з полем землі: викуповувати їх [завжди] можна, і в ювілей вони відходять. 32 А міста левитів, будинки в містах володіння їх, левитам завжди можна викуповувати; 33 а хто з левитів не викупить, то проданий будинок у місті володіння їх у ювілей відійде, бо будинки в містах левит-ських складають їхнє володіння серед синів Ізраїлевих; 34 і поля навколо міст їхніх продавати не можна,
бо це вічне володіння їх. 36 Якщо брат твій зубожіє і прийде в занепад у тебе, то підтримай його, чи прибулець він, або поселенець, щоб він жив з тобою; 36 не бери від нього лихви і прибутку і бійся Бога твого; [Я Господь,] щоб жив брат твій з тобою; 37 срібла твого не віддавай йому в лихву і хліба твого не віддавай йому для одержання прибутку.
38 Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб дати вам землю Ханаанську, щоб бути вашим Богом. 39 Коли зубожіє в тебе брат твій і буде проданий тобі, то не накладай на нього роботи рабської:
40 він повинен бути у тебе як найманець, як поселенець; до ювілейного року нехай працює у тебе, 41 а тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, і повернеться у плем’я своє, і вступить знову у володіння батьків своїх, 42 тому що вони - Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської: не слід продавати їх, як продають рабів;43 не пануй над ним з жорстокістю і бійся Бога твого. 44 А щоб раб твій і рабиня твоя були у тебе, то купуйте собі раба і рабиню в народів, які навколо вас; 46 також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купувати, і з племені їх, яке у вас, що народилося у них в землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю; 48 можете передавати їх у спадщину і синам вашим після себе, як маєток; вічно володійте ними, як рабами. А над братами вашими, синами Ізраїлевими, один над одним не володарюйте, не пануйте з жорстокістю. 47 Якщо прибулець або поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним зубожіє і продасться прибульцеві, що оселився у тебе, або кому-небудь
із племені прибульця, 48 то після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його повинен викупити його, 49 або дядько його, або син дядька його повинен викупити його, або хто-небудь з родичів його, з племені його, повинен викупити його; або якщо буде мати достаток, сам викупиться. 50 І він повинен розрахуватися з покупцем його, починаючи від того року, коли він продав себе, до року ювілейного, і срібло, за яке він продав себе, слід віддати йому за кількістю років; як тимчасовий найманець він повинен бути в нього; 51 і якщо ще багато залишається років, то за мірою їх він повинен віддати у викуп за себе срібло, за яке він куплений; 62 якщо ж мало залишається років до ювілейного року, то він повинен порахувати
і за мірою років віддати за себе викуп. 63 Він повинен бути у нього, як найманець, в усі роки; він не повинен панувати над ним з жорстокістю в очах твоїх. 64 Якщо ж він не викупиться таким чином, то в ювілейний рік відійде сам і діти його з ним,
66 тому що сини Ізраїлеві Мої раби;
вони Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш. 'У £ Не робіть собі кумирів та ідо-лів, і стовпів не ставте у себе,
1 каменів з зображеннями не кладіть у землі вашій, щоб кланятися перед ними, бо Я Господь Бог ваш.
2 Суботи Мої додержуйте і святилище Моє шануйте: Я Господь.3 Якщо ви будете чинити за уставами Моїми і заповіді Мої будете зберігати і виконувати їх,4 то Я дам вам дощі у свій час, і земля дасть плоди свої, і дерева польові дадуть плід свій;6 і молотьба хліба буде досягати у вас збирання винограду, збирання винограду буде досягати посіву, і будете їсти хліб свій досита, і будете жити на землі [вашій] безпечно; в пошлю мир на землю [вашу], ляжете, і ніхто вас не потурбує, прожену лютих звірів із землі [вашої], і меч не пройде по землі вашій; 7 і будете проганяти ворогів ваших, і впадуть вони перед вами від меча; 8 п’ятеро вас проженуть сотню, і сотня з вас прожене десять тисяч, і впадуть вороги ваші перед вами від меча; 9 зглянусь на вас [і благословлю вас], і плідними зроблю вас, і розмножу вас, і буду твердим у завіті Моїм з вами; 10 і будете їсти старе минулорічне, і викинете старе заради нового; 11 і поставлю оселю Мою серед вас, і душа Моя не погордує вами; 12 і буду ходити серед вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом. 13 Я Господь Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб ви не були там рабами, і знищив кайдани ярма вашого, і повів вас з піднятою головою. 14 Якщо ж не послухаєте Мене і не будете виконувати всіх заповідей цих, 16 і якщо знехтуєте Мої
Глава 26. [1] Вих. 20, 4. Втор. 5, 8. Пс. 96,
7. [3] Втор. 28, 1. [5] Іов. 11, 19. [7] Втор. 6,
19. [8] Втор. 32, ЗО. Нав. 23, 10. 2 Пар. 14, 9. [10] Пісн. 7, 14. [11] Втор. 4, 7. [12] 2 Кор. 6, 16. [13] Єр. 27, 2; 28, 2. [14] Втор. 28, 15. Плач. 2, 17. Мал. 2, 2. Вар. 2, 10. [15] Іс. 24, 5. [16] постанови, і якщо душа ваша зневажить Мої закони, так що ви не будете виконувати всіх заповідей Моїх, порушивший завіт Мій, — 18 то і Я зроблю з вами це: пошлю на вас жах, чахлість і гарячку, від яких стомляться очі і змучиться душа, і будете сіяти насіння ваше марно, і вороги ваші з’їдять його; 17 відверну лице Моє від вас, і впадете перед ворогами вашими, і будуть панувати над вами вороги ваші, і побіжите, коли ніхто не буде гнатися за вами. 18 Якщо і після всього цього не послухаєте Мене, то Я всемеро збільшу покарання за гріхи ваші,
19 і зломлю горду завзятість вашу, і небо ваше зроблю, як залізо, і землю вашу, як мідь; 20 і марно буде виснажуватися сила ваша, і земля ваша не дасть плодів своїх, і дерева землі [вашої] не дадуть плодів своїх. 21 Якщо ж [після цього] підете проти Мене і не захочете слухати Мене, то Я додам вам ударів усемеро за іріхи ваші: 22 пошлю на вас звірів польових, які позбавлять вас дітей, знищать худобу вашу і вас зменшать, так що опустіють дороги ваші. 23 Якщо і після цього не виправитесь і підете проти Мене, 24 то і Я [в люті] піду проти вас і уражу вас усемеро за іріхи ваші, 26 і наведу на вас мстивий меч у помсту за завіт; якщо ж ви сховаєтеся в містах ваших, то пошлю на вас моровицю, і віддані будете в руки ворога; 26 хліб, що підкріплює людину, винищу у вас; десять жінок будуть пекти хліб ваш в одній печі і будуть віддавати хліб ваш на вагу; ви будете їсти і не будете ситі. 27 Якщо ж і після цього не послухаєте Мене і підете проти Мене, 28 то і Я в гніві
Втор. 28, 21, 66. 1 Цар. 2, 33. [17] Лев. 17, 10. Пс. 33, 17. [19] Втор. 28, 23. [20] Єр. 8, 13. Іоїл. 1, 12. [22] Прем. 11, 16, 18. [24] 2 Цар.
22, 27. Пс. 17, 27. [25] Єз. 21, 14. [26] Пс. 104, 16. Єз. 4, 16. Мф 15, 38. [28] Втор. 32, 23.
піду проти вас і покараю вас усемеро за гріхи ваші,215 і будете їсти плоть синів ваших, і плоть дочок ваших будете їсти; 216 розорю висоти ваші і зруйную стовпи ваші, і вивергну трупи ваші на уламки ідолів ваших, і гребуватиме душа Моя вами;217 міста ваші зроблю пустелею, і спустошу святилища ваші, і не буду чути приємних пахощів [жертв] ваших;
32 спустошу землю [вашу], так що здивуються щодо неї вороги ваші, що оселилися на ній; 218 а вас розсію між народами й вийму вслід вам меч, і буде земля ваша порожня і міста ваші зруйновані. 34 Тоді задовольнить себе земля за суботи свої в усі дні запустіння [свого]; коли ви будете в землі ворогів ваших, тоді буде спочивати земля і задовольнить себе за суботи свої;36 в усі дні запустіння [свого] буде вона спочивати, скільки не спочивала в суботи ваші, коли ви жили на ній. 36 Хто залишиться з вас, пошлю в серця їхні полохливість на землі ворогів їхніх, і шелест листка від вітру пожене їх, і побіжать, як від меча, і впадуть, коли ніхто їх не переслідує, 37 і спіткнуться один на одного, як від меча, між тим як ніхто не переслідує, і не буде у вас сили протистояти ворогам вашим; 38 і загинете між народами, і пожере вас земля ворогів ваших; 39 а хто залишиться з вас, вичахнуть за свої беззаконня в землях ворогів ваших і за беззаконня батьків своїх вичахнуть;40 тоді зізнаються вони у беззаконні своїм, і в беззаконні батьків своїх, як вони чинили злочини проти Мене і йшли проти Мене, 41 за що і Я [у гніві] йшов проти них і ввів їх у землю ворогів їхніх; тоді скориться необ-різане серце їх, і тоді потерплять вони за беззаконня свої. 42 І Я згадаю завіт Мій з Яковом і завіт Мій з Ісааком, і завіт Мій з Авраамом згадаю, і землю згадаю; 43 тоді, коли земля залишена буде ними і буде задовольняти себе за суботи свої, спустівши від них, і вони будуть терпіти за своє беззаконня, за те, що нехтували закони Мої і душа їх гребувала постановами Моїми, 44 і тоді, коли вони будуть у землі ворогів їхніх, — Я не знехтую ними і не погребую ними до того, щоб знищити їх, щоб зруйнувати завіт Мій з ними, бо Я Господь, Бог їх; 46 згадаю для них завіт із предками, яких вивів Я з землі Єгипетської перед очима народів, щоб бути їхнім Богом. Я Господь.
46 Ось постанови і повеління і закони, які постановив Господь між Собою і між синами Ізраїлевими на горі Синаї, через Мойсея.
0 П І сказав Господь Мойсеєві, " ' говорячи: 2 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто дає обітницю присвятити душу Господу за оцінкою твоєю, 3 то оцінка твоя чоловіку від двадцяти років до шістдесяти повинна бути п’ятдесят сиклів срібних, за сиклем священним;
4 якщо ж це жінка, то оцінка твоя повинна бути тридцять сиклів; 6 від п’яти років до двадцяти оцінка твоя чоловікові повинна бути двадцять сиклів, а жінці — десять сиклів; 8 а від місяця до п’яти років оцінка твоя чоловікові повинна бути п’ять сиклів срібла, а жінці оцінка твоя три сиклі срібла; 7 від шістдесяти років
1 вище чоловіку оцінка твоя повинна бути п’ятнадцять сиклів срібла, а жінці — десять сиклів. 8 Якщо ж він бідний і не в силах віддати за оцінкою твоєю, то нехай представлять його священикові, і священик нехай оцінить його: відповідно до
[42] Вих. 2, 24. Втор. 4, 29. Іс. 54, 10. [44] Втор. 4, 29. Єр. 14, 9. [45] Вих. 6, 5; 16, 6; 19,
5. Пс. 78, 8.
Глава 27. [2] Чис. ЗО, 3. Втор. 23, 21.
достатку того, хто дає обітницю, нехай оцінить його священик.9 Якщо ж то буде худоба, яку приносять у жертву Господу, то усе, що дано Господу, повинно бути святим:10 не слід вимінювати його і заміняти добре гіршим, або погане добрим; якщо ж стане хто заміняти худобу на худобу, то і вона і заміна її буде святинею. 11 Якщо ж то буде яка-небудь худоба нечиста, яку не приносять у жертву Господу, то слід представити худобу священикові, 12 і священик оцінить її, добра вона чи недобра, і як оцінить священик, так і повинно бути; 13 якщо ж хто хоче викупити її, то нехай додасть п’яту частину до оцінки твоєї.14 Якщо хто освячує будинок свій у святиню Господу, то священик повинен оцінити його, добрий він чи недобрий, і як оцінить його священик, так і відбудеться; 15 якщо ж той, хто посвятив, захоче викупити будинок свій, то нехай додасть п’яту частину срібла оцінки твоєї, і тоді буде його. 16 Якщо поле зі свого володіння посвятить хто Господу, то оцінка твоя повинна бути за мірою посіву: за посів хомера ячменю п’ятдесят сиклів срібла; 17 якщо від ювілейного року посвячує хто поле своє, — повинно відбутися за оцінкою твоєю; 18 якщо ж після ювілею посвячує хто поле своє, то священик повинен розрахувати срібло за кількістю років, що залишилися до ювілейного року, і слід зменшити від оцінки твоєї;
19 якщо ж захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п’яту частину срібла до оцінки твоєї, і воно залишиться за ним;
20 якщо ж він не викупить поля, і буде продане поле іншій людині, то вже не можна викупити: 21 поле те, коли воно в ювілей відійде, буде святинею Господу, ніби поле закляте;
священикові дістанеться воно у володіння. 22 А якщо хто посвятить Господу поле куплене, яке не з полів його володіння, 23 то священик повинен розрахувати йому міру оцінки до ювілейного року, і повинен він віддати за розрахунком у той самий день, як святиню Господню; 24 поле ж у ювілейний рік перейде знову до того, у кого куплене, кому належить володіння тієї землі. 26 Всяка оцінка твоя повинна бути за сиклем священним, двадцять гер повинно бути у сиклі. 26 Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господу, не повинен ніхто посвячувати: чи віл то, або дрібна худоба, — Господні вони.27 Якщо ж худоба нечиста, то слід викупити за оцінкою твоєю і додати до того п’яту частину; якщо не викуплять, то слід продати за оцінкою твоєю. 28 Тільки все закляте, що під закляттям віддає людина Господу зі своєї власности,
— чи людину, чи худобу, чи поле свого володіння, - не продається і не викуповується: усе закляте є велика святиня Господня; 29 усе закляте, що закляте від людей, не викуповується: воно повинне бути віддане на смерть. 30 І всяка десятина на землі з насіння землі і з плодів дерева належить Господу: це святиня Господня; 31 якщо ж хто захоче викупити десятину свою, то нехай додасть до ціни її п’яту частину. 32 І всяку десятину з великої і дрібної худоби, з усього, що проходить під жезлом десяте, слід присвячувати Господу;
33 не слід розбирати, добре те чи недобре, і не слід заміняти його; якщо ж хто замінить його, то і саме воно й заміна його буде святинею і не може бути викуплене.
34 Ось заповіді, які заповів Господь Мойсеєві для синів Ізраїлевих на горі Синаї.
I І сказав Господь Мойсееві у пустелі Синайській, у скинії зібрання, у перший [день] другого місяця, у другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, говорячи: 2 підрахуйте всю громаду синів Ізраїлевих за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, усіх чоловічої статі поголовно: 3 від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни у Ізраїля, за ополченнями їх порахуйте їх - ти й Аарон; 4 з вами повинні бути з кожного коліна по одній людині, яка в роді своєму є головною.
ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ ЧИСЛА
6 І ось імена чоловіків, що будуть з вами: від Рувима Елицур, син Ше-деура; 0 від Симеона Шелумиїл, син Цуришаддая;7 від Іуди Наассон, син Аминадава; 8 від Іссахара Нафана-їл, син Цуара;9 від Завулона Елиав, син Хелона; 10 від синів Йосифа: від Єфрема Елишама, син Аммиуда; від Манассії Гамалиїл, син Педацура;
II від Веніаміна Авидан, син Гидео-нія; 12 від Дана Ахиєзер, син Амми-шаддая; 13 від Асира Пагиїл, син Охрана; 14 від Гада Елиасаф, син Ре-гуїла; 16 від Неффалима Ахира, син Енана.18 Це — обрані мужі суспільства, начальники колін батьків своїх, глави тисяч Ізраїлевих.
17 І взяв Мойсей і Аарон мужів, які названі поіменно, 18 і зібрали вони всю громаду в перший [день] другого місяця. І оголосили вони родоводи свої, за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, від двадцяти років і вище, поголовно, 19 як повелів Господь Мойсеєві. І зробив він підрахунок їм у пустелі Синайській. 20 І було синів Рувима, первістка Ізраїлевого, за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 21 підраховано в коліні Рувимовому сорок шість тисяч п’ятсот. 22 Синів Симеона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 23 підраховано в коліні Симеоновому п’ятдесят дев’ять тисяч триста. 24 Синів Гада за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, всіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 26 підраховано в коліні Гадовому сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят. 28 Синів Іуди за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 27 підраховано в коліні Іудиному сімдесят чотири тисячі шістсот. 28 Синів Іссахара за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 29 підраховано в коліні Іссахарово-му п’ятдесят чотири тисячі чотириста. 30 Синів Завулона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
31 підраховано в коліні Заву лойовому п’ятдесят сім тисяч чотириста.
32 Синів Йосифа, синів Єфрема за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 33 підраховано в коліні Єфремовому сорок тисяч п’ятсот. 34 Синів Манассії за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
35 підраховано в коліні Манассіїно-му тридцять дві тисячі двісті. 38 Синів Веніаміна за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
37 підраховано в коліні Веніаміново-му тридцять п’ять тисяч чотириста.
38 Синів Дана за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни,
39 підраховано в коліні Дановому шістдесят дві тисячі сімсот. 40 Синів Асира за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 41 підраховано в коліні Асировому сорок одна тисяча п’ятсот. 42 Синів Неффалима за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, 43 підраховано в коліні Неффалимовому п’ятдесят три тисячі чотириста. 44 Ось ті, що ввійшли у підрахунок, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля — дванадцять чоловік, по одній людині з кожного племені. 46 І було всіх, що ввійшли в підрахунок, синів Ізраїлевих, за сімействами їх, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни в Ізраїлі, 46 і було всіх, що ввійшли у підрахунок шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. 47 А левити за поколіннями батьків їх не були пораховані між ними.
48 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 49 тільки коліна Левія не внось у перепис, і не враховуй їх разом із синами Ізраїля; 60 але доручи леви-там скинію одкровення і все приладдя її і все, що при ній; нехай вони носять скинію і все приладдя її, і служать при ній, і біля скинії нехай ставлять стан свій; 61 і коли потрібно переносити скинію, нехай піднімають її левити; і коли потрібно зупинитися скинії, нехай ставлять її левити; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть.
62 Сини Ізраїлеві повинні ставати кожен у стані своєму і кожен при своєму прапорі, за ополченнями своїми; 63 а левити повинні ставити стан біля скинії одкровення, щоб не було гніву на громаду синів Ізраїлевих, і будуть левити стояти на сторожі при скинії одкровення.64 І зробили сини Ізраїлеві; як повелів Господь Мойсеєві, так вони і зробили.
О І сказав Господь Мойсеєві й " Аарону, говорячи: 2 сини Ізраїлеві повинні кожен ставити стан свій при прапорі своєму, при знаках сімейств своїх; перед скинією зібрання навколо повинні ставити стан свій.
3 3 передньої сторони на схід ставлять стан: прапор стану Іудиного за ополченнями їх, і начальник синів Іуди Наассон, син Аминадава, 4 і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сімдесят чотири тисячі шістсот;6 після нього ставить стан коліно Ісса-харове, і начальник синів Іссахара Нафанаїл, син Цуара, 6 і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят чотири тисячі чотириста;
7 [далі ставить стан] коліно Завуло-на, і начальник синів Завулона Ели-ав, син Хелона,8 і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят сім тисяч чотириста; 9 всіх, що увійшли у підрахунок до стану Іуди, сто вісімдесят шість тисяч чотириста, за ополченнями їх; першими вони повинні вирушати. 219 Прапор стану Рувимового на південь, за ополченнями їх, і начальник синів Руви-ма Елицур, син Шедеура,220 і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок шість тисяч п’ятсот; 221 поряд нього ставить стан коліно Симеонове, і начальник синів Симеона Шелуми-їл, син Цуришаддая, 222 і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят дев’ять тисяч триста;14 потім коліно Гада, і начальник синів Гада Елиасаф, син Регуїла, 15 і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят; 18 усіх, що увійшли у підрахунок до стану Рувима, сто п’ятдесят одна тисяча чотириста п’ятдесят, за ополченнями їх; другими вони повинні вирушати.17 Коли піде скинія зібрання, стан левитів буде в середині станів. Як стоять, так і повинні йти, кожен на своєму місці при прапорах своїх. 18 Прапор стану Єф-ремового за ополченнями їх на захід, і начальник синів Єфрема Ели-шама, син Аммиуда, 19 і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок тисяч п’ятсот; 20 поряд нього коліно Манассіїне, і начальник синів Манассії Гамалиїл, син Педацу-ра, 21 і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять дві тисячі двісті; 22 потім коліно Веніаміна, і начальник синів Веніаміна Авидан, син Гидеонія, 23 і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять п’ять тисяч чотириста; 24 усіх, що увійшли у підрахунок до стану Єфрема, сто вісім тисяч сто, за ополченнями їх; третіми вони повинні вирушати. 26 Прапор стану Данового на північ, за ополченнями їх, і начальник синів Дана Ахиєзер, син Амми-шаддая, 26 і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, шістдесят дві тисячі сімсот;27 поряд нього ставить стан коліно Асирове, і начальник синів Асира Пагиїл, син Охра-на, 28 і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок одна тисяча п’ятсот;29 далі [ставить стан] коліно Неффалима, і начальник синів Неф-фалима Ахира, син Енана, 30 і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, п’ятдесят три тисячі чотириста;
31 усіх, що увійшли у підрахунок до стану Дана, сто п’ятдесят сім тисяч шістсот; вони повинні йти останніми при прапорах своїх. 32 Ось ті, що увійшли у підрахунок, сини Ізраїля за сімействами їх. Усіх, що увійшли у підрахунок у станах, за ополченнями їх, шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. 33 А левити не увійшли у підрахунок разом із синами Ізраїля, як повелів Господь Мойсеєві. 34 І зробили сини Ізраїлеві все, що повелів Господь Мойсею: так ставали станами при прапорах своїх і так ішли кожен за племенами своїми, за сімействами своїми.
*3 Ось родовід Аарона і Мойсея, J коли говорив Господь Мойсеєві на горі Синаї,2 і ось імена синів Аарона: первісток Надав, Авиуд, Єлеазар та Іфамар; 3 це імена синів Аарона, священиків, помазаних, яких він посвятив, аби священнодіяти; 4 але Надав і Авиуд померли перед лицем Господа, коли вони принесли вогонь чужий перед лице Господа в пустелі Синайській, дітей же в них не було; і залишилися священиками Єлеазар та Іфамар при Аароні, батькові своєму.
61 сказав Господь Мойсеєві, говорячи: в приведи коліно Левія, і постав його перед Аароном священиком, щоб вони служили йому; 7 і нехай вони будуть на варті за нього й на варті за всю громаду при скинії зібрання, щоб відправляти служби при скинії; 223 і нехай зберігають усі речі скинії зібрання, і будуть на варті за синів Ізраїлевих, щоб відправляти служби при скинії; 224 віддай леви-тів Аарону [братові твоєму] і синам його [священикам] у розпорядження: нехай будуть вони віддані йому
з синів Ізраїлевих; 225 Аарону ж і синам його доручи [скинію одкровення], щоб вони пильнували свя-щеничі обов’язки свої [і все, що при жертовнику і за завісою]; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть.
11 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 12 ось, Я взяв левитів із синів Ізраїлевих замість усіх первістків, що розкривають утробу, з синів Ізраїлевих [вони будуть замість них]; леви-ти повинні бути Мої,13 бо всі первістки - Мої; у той день, коли уразив Я всіх первістків у землі Єгипетській, освятив Я Собі всіх первістків Ізраїлевих від людини до худоби; вони повинні бути Мої. Я Господь.
14 І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській, говорячи: 16 підрахуй синів Левія за сімействами їх, за родами їх; усіх чоловічої статі від одного місяця і вище підрахуй.161 полічив їх Мойсей [і Аарон] за словом Господнім, як наказано.171 ось сини Левія за іменами їх: Гирсон, Кааф і Мерарі. 18 І ось імена синів Гирсо-нових за родами їх: Ливні і Шимей.
19 І сини Каафа за родами їх: Амрам та Іцгар, Хеврон та Узиїл. 20 І сини Мерарі за родами їх: Махлі й Муші. Ось роди Левія за сімействами їх.
21 Від Гирсона рід Ливні й рід Ши-мея: це роди Гирсонові. 22 Підрахованих було всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, сім тисяч п’ят-сот. 23 Роди Гирсонові повинні ставати станом позаду скинії на захід;
24 начальник покоління синів Гирсо-нових Елиасаф, син Лаелів;26 синам Гирсоновим при скинії зібрання доручаються охорона скинії й покрову її, і завіса до входу в скинію зібрання, 26 і завіси двору і завіса входу до двору, що навколо скинії й жертовника, і шнури її, з усіма їх приладдям. 27 Від Каафа рід Амрама й рід Іцгара, й рід Хеврона, і рід Узиїла: це роди Каафа. 28 За підрахунком усіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, вісім тисяч шістсот, які охороняли святилище. 29 Роди синів Каафових повинні ставити стан свій на південному боці скинії;30 начальник же покоління родів Каафових Елцафан, син Узиїла;31 під їх охороною ковчег, стіл, світильник, жертовники, священні сосуди, які вживаються при служінні, і завіса з усім приладдям її. 32 Начальник над начальниками левитів Єлеазар, син Аарона священика; під його наглядом ті, яким ввірена охорона святилища. 33 Від Мерарі рід Махлі й рід Муші: це роди Мерарі; 34 підрахованих за числом усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище — шість тисяч двісті; 35 начальник покоління родів Мерарі Цуриїл, син Авиха-їла; вони повинні ставити стан свій на північній стороні скинії; 36 охороні синів Мерарі доручаються бруси скинії і жердини її, і стовпи її, і підніжжя її і всі речі її, з усім обладнанням їх, 37 і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх і кілки їх і шнури їх. 38 А з передньої сторони скинії, на схід перед скинією зібрання, повинні ставити стан Мойсей і Аарон і сини його, яким довірено охорону святилища за синів Ізраїлевих; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. 39 Усіх під-
57. 1 Пар. 6, 1; 23, 6. [19] Вих. 6, 18. Чис. 26, 58-59. [ЗО] Вих. 6, 22. Лев. 10, 4. [31] Чис. 7,
9. [32] 1 Пар. 9, 11. Чис. 19, 3. 4 Цар. 25, 18. [38] Чис. 1, 51; 16, 40; 18, 7.
рахованих левитів, яких підрахували Мойсей і Аарон за велінням Господнім, за родами їх, усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, двадцять дві тисячі.
40 І сказав Господь Мойсеєві: підрахуй усіх первістків чоловічої статі
з синів Ізраїлевих, від одного місяця і вище, і перелічи їх поіменно;41 і візьми левитів для Мене, - Я Господь,
- замість усіх первістків із синів Ізраїля, а худобу левитів замість усієї первородної худоби синів Ізраїлевих. 42 І підрахував Мойсей, як повелів йому Господь, усіх первістків із синів Ізраїлевих 43 і було всіх первістків чоловічої статі, за числом імен, від одного місяця і вище, двадцять дві тисячі двісті сімдесят три.
44 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 46 візьми левитів замість усіх первістків із синів Ізраїля і худобу левитів замість худоби їх; нехай левити будуть Мої. Я Господь.48 А для викупу двохсот сімдесяти трьох, які зайві проти числа левитів, з первістків Ізраїлевих,47 візьми по п’ять сиклів за людину, за сиклем священним візьми, двадцять гер у сиклі,48 і віддай срібло це Аарону і синам його, на викуп за зайвих проти числа їх.
49 І взяв Мойсей срібло викупу за зайвих проти числа замінених ле-витами, 50 від первістків Ізраїлевих узяв срібла тисячу триста шістдесят п’ять [сиклів], за сиклем священним,
61 і віддав Мойсей срібло викупу [за зайвих] Аарону і синам його за словом Господнім, як повелів Господь Мойсеєві.
Л І сказав Господь Мойсеєві й
■ Аарону, говорячи: 2 підрахуй синів Каафових із синів Левія за родами їх, за сімействами їх, 3 від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, щоб відправляти роботи в скинії зібрання. 4 Ось служіння синів Каафових [левитів за родами їх, за сімействами їх,] у скинії зібрання: носити Святе Святих.6 Коли стану потрібно вирушити в дорогу, Аарон і сини його ввійдуть, і знімуть завісу, що закриває, і покриють нею ковчег одкровення; 8 і покладуть на неї покров зі шкір синього кольору, і поверх його накинуть покривало все з блакитної вовни, і вкладуть жердини його;
7 і стіл хлібів предкладення накриють одежею з блакитної вовни, і поставлять на ньому блюда, тарілки, чаші і кружки для узливання, і хліб його повсякчасний повинен бути на ньому; 8 і покладуть на них одяг багряний, і покриють її покровом зі шкіри синього кольору, і вкладуть жердини його; 9 і візьмуть одяг з блакитної вовни, і покриють світильник і лампади його, і щипці його, і лотки його, і всі сосуди для єлею, які вживаються при ньому, 10 і покриють його та все приладдя його покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки; 11 і на золотий жертовник покладуть одяг з блакитної вовни, і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його.
12 І візьмуть усі речі службові, які вживаються для служіння у святилищі, і покладуть в одежу з блакитної вовни, і покриють їх покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки.
13 І очистять жертовник від попелу і накриють його одежею пурпуровою;
14 і покладуть на його всі сосуди його, які вживаються для служіння при ньому — вуїільниці, виделки, лопатки і чаші, всі сосуди жертовника — і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. [І візьмуть пурпуровий одяг, і покриють умивальник і підніжжя його, і покладуть на них шкіряне синє покривало, і поставлять на носилки.] 15 Коли, при відправленні стану в дорогу, Аарон і сини його покриють усе святилище і всі речі святилища, тоді сини Каафа підійдуть, щоб нести; але не повинні вони доторкатися до святилища, щоб не вмерти. Ці частини скинії зібрання повинні носити сини Каафові. 16 Єлеазару, сину Аарона священика, доручається єлей для світильника і запашне кадіння, і повсякчасне хлібне приношення і єлей помазання, — доручається вся скинія та все, що в ній, святилище і приладдя його.
17 І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 18 не погубіть коліна племен Каафових із середовища левитів, 19 але ось що зробіть їм, щоб вони були живі й не померли, коли приступають до Святого Святих: Аарон і сини його нехай прийдуть і поставлять їх кожного на служіння його й біля ноші його;
20 але самі вони не повинні підходити дивитися святиню, коли покривають її, щоб не померти.
21 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 22 підрахуй і синів Гирсона за сімействами їх, за родами їх,23 від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, підрахуй їх усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. 24 Ось роботи сімейств Гирсонових, в їх служінні й носінні важкої ваги: 26 вони повинні носити покрови скинії і скинію зібрання, і покров її, і покров шкіряний синій, який поверх нього, і завісу входу до скинії зібрання,26 і завіси двору, і завісу входу до двору, що навколо скинії і жертовника, і шнури їх, і всі речі, що належать до них; і все, що робиться при них, вони повинні працювати; 27 за наказом Аарона і синів його повинні виконуватися всі служби синів Гирсонових при всякому носінні важких речей і всякій роботі їхній, і доручіть їм охороняти все, що вони носять; 28 ось служби родів синів Гирсонових у скинії зібрання, і ось що доручається їх охороні під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. 29 Синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх порахуй,30 від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, порахуй усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. 31 Ось що вони повинні носити за службою їх при скинії зібрання: бруси скинії і жердини її, і стовпи її і підніжжя її, 32 і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх, і кілки їх, і шнури їх, і всі речі при них і все приладдя їх; і поіменно порахуйте речі, які вони зобов’язані носити; 33 ось роботи родів синів Мерариних, за службою їх при скинії зібрання, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. 34 І порахували Мойсей і Аарон і начальники іромади синів Каафових за родами їх і за сімействами їх,36 від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, для робіт у скинії зібрання;
36 і були підраховані, за родами їх, дві тисячі сімсот п’ятдесят: 37 це — підраховані з родів Каафових, усі службовці при скинії зібрання, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея. 38 І полічені сини Гирсона за родами їх і за сімействами їх, 39 від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт у скинії зібрання; 40 і були пораховані за родами їх, за сімействами їх, дві тисячі шістсот тридцять: 41 це — пораховані з родів синів Гирсона, усі службовці при скинії зібрання, яких полічив Мойсей і Аарон, за повелінням Господнім, 421 пораховані роди синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх, 43 від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт при ски-нії зібрання; 44 і були полічені за родами їх, [за сімействами їх,] три тисячі двісті:46 це - підраховані з родів синів Мерариних, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея.46 І підраховані всі левити, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля за родами їх і за сімействами їх,47 від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби для робіт і ношення у скинії зібрання; 48 і було підраховано їх вісім тисяч п’ятсот вісімдесят; 49 за повелінням Господнім через Мойсея призначені вони кожен до своєї роботи і носіння, і пораховані, як повелів Господь Мойсееві.
С І сказав Господь Мойсеєві, го-** ворячи: 2 повели синам Ізраїлевим вислати зі стану всіх прокажених, і всіх, хто має течу, і всіх, що осквернилися від мертвого, 3 і чоловіків і жінок вишліть, за стан вишліть їх, щоб не оскверняли вони станів своїх, серед яких Я живу.
4 І зробили так сини Ізраїлеві, і вислали їх вони зі стану; як говорив Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві.
s І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 8 скажи синам Ізраїлевим: якщо чоловік або жінка вчинить який-небудь гріх проти людини, і через це зробить злочин проти Господа, і винна буде душа та, 7 то нехай сповідаються у гріху своєму, який вони вчинили, і повернуть повністю те, в чому винні, і додадуть до того п’яту частину і віддадуть тому, проти кого згрішили; 8 якщо ж у нього немає спадкоємця, якому слід було б повернути за провину: то присвятити це Господу; нехай буде це священикові, зверх барана очищення, яким він очистить його;9 й усяке возношення з усіх святинь синів
Ізраїлевих, які вони приносять до священика, належить йому, 10 і посвячене ким-небудь належить йому; все, що дасть хто священикові, йому належить.
11 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 12 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо зрадить кого дружина, і порушить вірність до нього,
13 і переспить хто з нею і виллє сім’я, і це буде приховано від очей чоловіка її, і вона оскверниться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита, 14 і найде на нього дух ревнощів, і буде ревнувати дружину свою, коли вона осквернена, або зійде на нього дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не осквернена, - 16 нехай приведе чоловік дружину свою до священика і принесе за неї в жертву десяту частину ефи ячмінного борошна, але не зливає на нього єлею і не кладе Ливану, тому що це приношення ревнощів, приношення спомину, що нагадує про беззаконня; 16 а священик нехай приведе і поставить її перед лице Господнє, 17 і візьме священик святої води у глиняну посудину, і візьме священик землі з підлоги скинії і покладе у воду; 18 і поставить священик дружину перед лице Господнє, і відкриє голову дружини, і дасть їй у руки приношення спомину, - це приношення ревнощів, в руці ж у священика буде гірка вода, що наводить прокляття.19 І закляне її священик і скаже дружині: якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не осквернилася і не зрадила чоловіка свого, то непошкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття; 20 але якщо ти зрадила чоловіка твого й осквернилася, і якщо хто переспав з тобою, крім чоловіка твого, - 21 тоді священик нехай закляне дружину клятвою прокляття і скаже священик дружині: нехай піддасть тебе Господь прокляттю і клятві в народі твоєму, і нехай зробить Господь лоно твоє опалим і живіт твій опухлим; 22 і нехай пройде вода ця, що наводить прокляття, у нутрощі твої, щоб опух живіт [твій] і опало лоно [твоє]. І скаже дружина: амінь, амінь. 23 І напише священик заклинання ці на сувої, і змиє їх у гірку воду; 24 і дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і ввійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй. 2SІ візьме священик з рук дружини хлібне приношення ревнощів, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника; 26 і візьме священик жменею з хлібного приношення частину в пам’ять, і спалить на жертовнику, і потім дасть дружині випити води; 27 і коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і зробила злочин проти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, ввійде в неї, на шкоду їй, і опухне утроба її й опаде лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму; 28 якщо ж дружина не осквернилася і була чиста, то залишиться неушкодженою і буде запліднена сіменем. 29 Ось закон про ревнощі, коли дружина зрадить чоловіка свого й оскверниться, 30 або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, тоді нехай він поставить дружину перед лицем Господа, і зробить з нею священик усе за цим законом, — 31 і буде чоловік чистим від гріха, а дружина понесе на собі іріх свій.
С. І сказав Господь Мойсеєві, го-** ворячи:2 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо чоловік або жінка зважиться дати обітницю на-зорейства, щоб посвятити себе в на-зореї Господу,3 то він повинен утриматися від вина і міцного напою, і не повинен вживати ні оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого виготовленого із винограду не повинен пити, і не повинен їсти ні сирих, ні сушених виноградних ягід; 4 у всі дні назорейства свого не повинен він їсти [і пити] нічого, що виготовляється із виноіраду, від зерен до шкірки. 6 В усі дні обітниці назорейства його бритва не повинна доторкатися до голови його; до закінчення днів, на які він посвятив себе в назо-реї Господу, святий він: повинний ростити волосся на голові своїй. ® В усі дні, на які він посвятив себе в назо-реї Господу, не повинен він підходити до мертвого тіла: 7 доторканням до батька свого, і матері своєї, і брата свого, і сестри своєї, не повинен він осквернятися, коли вони помруть, тому що посвята Богу його на чоло його; 8 в усі дні назорейства свого святий він Господу. 9 Якщо ж помре при ньому хто-небудь раптово, ненавмисне, і він осквернить тим голову назорейства свого: то він повинен обстригти голову свою в день очищення його, у сьомий день повинен обстригти її, 10 й у восьмий день повинен принести двох горлиць, або двох молодих голубів, до священика, до входу в скинію зібрання; 11 священик одного з птахів принесе в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його від осквернення мертвим тілом, і освятить голову його в той день; 12 і повинен він знову почати присвячені Господу дні назорейства свого і принести однолітнього агнця в жертву за провину; попередні ж дні пропали, тому що назорейство його осквернене. 13 І ось закон про назорея, коли виповняться дні назорейства його: слід привести його до входу в скинію зібрання,
14 і він принесе в жертву Господу одного однолітнього агнця без вад у всепалення, і одну однолітню агни-цю без вад в жертву за гріх, і одного барана без вад у жертву мирну,
15 і кошик опрісноків із пшеничного борошна, хлібів, спечених з єлеєм, і прісних коржів, помазаних елеєм, і при них хлібне приношення й узливання; 16 і представить це священик перед Господом, і принесе жертву його за гріх і всепалення його; 17 барана принесе в жертву мирну Господу з кошиком опрісноків, також зробить священик хлібне приношення його й узливання його;18 і обстриже назорей при вході в скинію зібрання голову назорейства свого, і візьме волосся голови назорейства свого, і покладе на вогонь, що під мирною жертвою; 19 і візьме священик зварене плече барана й один прісний пиріг з кошика й один прісний корж, і покладе на руки назо-рею, після того, як обстриже він голову назорейства свого; 20 і піднесе це священик, потрясаючи перед Господом: ця святиня — для священика, зверх грудей потрясання і зверх плеча возношення. Після цього назорей може пити вино. 21 Ось закон про назорея, який дав обітницю, і жертва його Господу за назорейство своє, крім того, що дозволить йому достаток його; за обітницею своєю, яку він дасть, так і повинен він чинити, зверх узаконеного про назорейство його.
22 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 23 скажи Аарону і синам його: так благословляйте синів Ізраїлевих, говорячи їм: 24 нехай благословить тебе Господь і збереже тебе! 26 нехай зглянеться на тебе Господь світлим лицем Своїм і помилує тебе! 26 нехай зверне Господь лице Своє на тебе і дасть тобі мир!
27 Так нехай закликають ім’я Моє на синів Ізраїлевих, і Я [Господь] благословлю їх.
П Коли Мойсей поставив скинію, і помазав її, і освятив її і все приладдя її, і жертовник і усе приладдя його, і помазав їх і освятив їх, 2 тоді прийшли [дванадцять] начальників Ізраїлевих, глави сімейств їх, начальники колін, що завідували підрахунком, 3 і представили приношення своє перед Господом, шість критих возів і дванадцять волів, по одному возу від двох начальників і по одному волу від кожного, і представили це перед скинією.
4 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 6 візьми від них; це буде для виконання робіт при скинії зібрання; і віддай це левитам, дивлячись за родом служби їх. 6 І взяв Мойсей вози і волів, і віддав їх левитам:7 два вози і чотирьох волів віддав синам Гирсоновим, за родом служби їх:8 і чотири вози і вісім волів віддав синам Мерариним, за родом служб їх, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика; 9 а синам Каафовим не дав, тому що служба їх - носити святилище; на плечах вони повинні носити. 10 І принесли начальники жертви освячення жертовника в день помазання його, і представили начальники приношення своє перед жертовником.
11 І сказав Господь Мойсеєві: по одному начальнику на день нехай приносять приношення своє для освячення жертовника. 12 В перший день приніс приношення своє Наас-сон, син Аминадавів, від коліна Іудиного; 13 приношення його було: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 14 одна золота кадильниця у десять сиклів, наповнена курінням,
15 один телець, один баран, один однолітній агнець, для всепалення,
16 один козел у жертву за гріх, 17 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Наассона, сина Аминадавового. 18 На другий день приніс Нафанаїл, син Цуара, начальник [коліна] Іссахарового;19 він приніс від себе приношення: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одну срібну чашу в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 20 одну золоту кадильницю в десять сиклів, наповнену курінням,
21 одного тельця, одного барана, одного однолітнього агнця, у всепалення, 22 одного козла в жертву за гріх,
23 і в жертву мирну двох волів, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Нафа-наїла, сина Цуарового. 24 В третій день начальник синів Завулонових Елиав, син Хелона; 26 приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,26 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням,
27 один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення,28 один козел у жертву за іріх,29 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиава, сина Хелоно-вого. 30 В четвертий день начальник синів Рувимових Елицур, син Шеде-урів;31 приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного,
32 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 33 один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 34 один козел у жертву за іріх, 36 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елицура, сина Шедеурово-го. 30 У п’ятий день начальник синів Симеонових Шелумиїл, син Цури-шаддая; 37 приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 38 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 39 один телець, один баран, один одно-літний агнець, у всепалення, 40 один козел у жертву за гріх, 41 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Шелумиїла, сина Цури-шаддаєвого. 42 В шостий день начальник синів Гадових Елиасаф, син Регуїла; 43 приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 44 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 46 один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення,46 один козел у жертву за іріх, 47 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиасафа, сина Регуї-лового. 48 У сьомий день начальник синів Єфремових Елишама, син Ам-миуда. 49 Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 50 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням,
61 один телець, один баран, один од-нолітний агнець, у всепалення,62 один козел у жертву за гріх, 53 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елишами, сина Амми-удового. 64 У восьмий день начальник синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура.66 Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 50 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 67 один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення,68 один козел у жертву за гріх, 69 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Гамалиїла, сина Педа-цурового. 80 В дев’ятий день начальник синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія; 61 приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 82 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням,
83 один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, 64 один козел в жертву за гріх, 86 й у жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Авидана, сина Гидео-нієвого. 88 В десятий день начальник синів Данових Ахиєзер, син Амми-шаддая; 87 приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 88 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 89 один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення,70 один козел у жертву за іріх, 71 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахиєзера, сина Амми-шаддаєвого. 72 В одинадцятий день начальник синів Асирових Пагиїл, син Охрана;73 приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 74 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, 76 один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення,78 один козел у жертву за гріх, 77 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Пагиїла, сина Охрано-вого. 78 У дванадцятий день начальник синів Неффалимових Ахира, син Енана;79 приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, 80 одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням,
81 один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення,
82 один козел у жертву за гріх, 83 і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахири, сина Енанового.
84 Ось приношення від начальників Ізраїлевих при освяченні жертовника в день помазання його: дванадцять срібних блюд, дванадцять срібних чаш, дванадцять золотих кадильниць; 85 по сто тридцять сиклів срібла в кожнім блюді і по сімдесят у кожній чаші: отже, всього срібла в цих сосудах дві тисячі чотириста сиклів, за сиклем священним; 86 золотих кадильниць, наповнених курінням, дванадцять, у кожній кадильниці по десять сиклів, за сиклем священним: усього золота в кадильницях сто двадцять сиклів; 87 у всепалення всього дванадцять тельців
із великої худоби, дванадцять баранів, дванадцять однолітніх агнців і до них хлібне приношення, і в жертву за гріх дванадцять козлів, 88 і в жертву мирну всього з великої худоби двадцять чотири тельці, шістдесят баранів, шістдесят [однолітніх] козлів, шістдесят однолітніх агнців [без вад]; ось приношення при освяченні жертовника після помазання його. 89 Коли Мойсей входив у скинію зібрання, щоб говорити з Господом, чув голос, який говорив до нього з кришки, що над ковчегом одкровення між двома херувимами, і він говорив йому.
0 І сказав Господь Мойсеєві, го-° ворячи: 2 оголоси Аарону і скажи йому: коли ти будеш запалювати лампади, то на передній стороні світильника повинні горіти сім лампад.
3 Аарон так і зробив: на передній стороні світильника запалив лампади його, як повелів Господь Мойсеєві.
4 І ось будова світильника: карбований він із золота, від стебла його і до квітів карбований; за образом, який показав Господь Мойсеєві, він зробив світильник.
6 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 6 візьми левитів із середовища синів Ізраїлевих і очисти їх;
7 а щоб очистити їх, вчини з ними так: окропи їх очищувальною водою,
1 нехай вони поголять бритвою все тіло своє і вимиють одяг свій, і будуть чисті; 8 і нехай візьмуть тельця
і хлібне приношення до нього, пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, й іншого тельця візьми в жертву за гріх; 9 і приведи левитів перед скинію зібрання; і збери всю громаду синів Ізраїлевих 10 і приведи левитів їх перед Господом, і нехай покладуть сини Ізраїлеві руки свої на левитів; 11 Аарон же нехай звершить над левитами посвяту їх перед Господом від синів Ізраїлевих, щоб відправляли вони служіння Господу;
12 а левити нехай покладуть руки свої на голову тельців, і принеси одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення Господу, для очищення левитів; 13 і постав левитів перед Аароном і перед синами його, і зверши над ними посвяту їх Господу;
14 і так відокрем левитів від синів Ізраїлевих, щоб левити були Моїми.
15 Після цього ввійдуть левити служити скинії зібрання, коли ти очистиш їх і звершиш над ними посвячення їх; тому що вони віддані Мені з синів Ізраїлевих: 16 замість усіх первістків із синів Ізраїлевих, що розкривають усякі утроби, Я беру їх Собі; 17 бо Мої всі первістки з синів Ізраїлевих, від людини до худоби: у той день, коли Я уразив усіх первістків у землі Єгипетській, Я освятив їх Собі 18 і взяв левитів замість усіх первістків у синів Ізраїлевих;19 і віддав левитів Аарону і синам його із середовища синів Ізраїлевих, щоб вони відправляли служби за синів Ізраїлевих при скинії зібрання і служили охороною для синів Ізраїлевих, щоб не спостигло синів Ізраїлевих ураження, коли б сини Ізраїлеві приступили до святилища. 20 І зробили так Мойсей і Аарон і вся громада синів Ізраїлевих з левитами: як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили з ними сини Ізраїлеві. 21 І очистилися левити й омили одяг свій, і звершив над ними Аарон посвяту їх перед Господом, і очистив їх Аарон, щоб зробити їх чистими; 22 після цього ввійшли ле-вити відправляти служби свої в скинії зібрання перед Аароном і перед синами його. Як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили вони з ними.
23 І сказав Господь Мойсееві, говорячи: 24 ось закон про левитів: від двадцяти п’яти років і вище повинні вступати вони в службу для робіт при скинії зібрання,26 а в п’ятдесят років повинні припиняти виконання робіт і більш не працювати:28 тоді нехай допомагають вони братам своїм утримувати варту при скинії зібрання, працювати ж — нехай не працюють; так чини з левитами стосовно служіння їх.
Q І сказав Господь Мойсееві в ^ пустелі Синайській на другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, у перший місяць, говорячи:
2 нехай сини Ізраїлеві звершать Пас-ху в призначений для неї час: 3 у чотирнадцятий день цього місяця ввечері звершіть її в призначений для неї час, за всіма постановами і за всіма обрядами її звершіть її.4 І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, щоб звершили Пасху. s І звершили вони Пасху в перший місяць, у чотирнадцятий день місяця ввечері, у пустелі Синайській: в усьому, як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві.
8 Були люди, які були нечисті від дотику до мертвих тіл людських, і не могли звершити Пасху в той день; і прийшли вони до Мойсея й Аарона в той день, 7 і сказали йому ті люди: ми нечисті від дотику до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господу в призначений час серед синів Ізраїлевих? 8 І сказав їм Мойсей: постійте, я послухаю, що повелить про вас Господь.
9 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 10 скажи синам Ізраїлевим: якщо хто з вас або з нащадків ваших буде нечистий від доторкання до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то і він повинен звершити Пасху Господню; 11 у чотирнадцятий день другого місяця ввечері нехай такі звершать її і з опрісноками і гіркими травами нехай їдять її; 12 і нехай не залишають від неї до ранку і кістки її не розтрощують; нехай звершать її за всіма уставами про Пасху; 13 а хто чистий і не знаходиться в [далекій] дорозі і не звершить Пас-хи, — знищиться душа та з народу свого, тому що він не приніс приношення Господу у свій час: понесе на собі гріх людина та; 14 якщо буде жити у вас прибулець, то і він повинен звершити Пасху Господню: за уставом про Пасху і за обрядом її він повинен звершити її; один устав нехай буде у вас і для прибульця і для тубільця.
15 У той день, коли поставлена була скинія, хмара покрила скинію одкровення, і з вечора над скинією ніби вогонь видний був до самого ранку. 16 Так було і завжди: хмара покривала її [удень] і подоба вогню вночі. 17 І коли хмара піднімалася від скинії, тоді сини Ізраїлеві вирушали в путь, і на місці, де зупинялася хмара, там зупинялися станом сини Ізраїлеві.18 За повелінням Господнім вирушали сини Ізраїлеві в путь, і за повелінням Господнім зупинялися: весь той час, коли хмара стояла над скинією, і вони стояли;
19 і якщо хмара довгий час була над скинією, то і сини Ізраїлеві додержувалися цієї вказівки Господа і не вирушали; 20 іноді ж хмара недовгий час була над скинією: вони за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали у путь; 21 іноді хмара стояла тільки від вечора до ранку, і зранку піднімалася хмара, тоді і вони вирушали; або день і ніч стояла хмара, і коли піднімалася, і вони тоді вирушали; 22 або, якщо два дні, або місяць, або кілька днів стояла хмара над скинією, то і сини Ізраїлеві стояли і не вирушали в путь; а коли вона піднімалася, тоді вирушали; 23 за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали в путь: додержувалися вказівки Господньої за повелінням Господнім, даним через Мойсея.
1 А І сказав Господь Мойсееві, " говорячи:2 зроби собі дві срібні труби, карбованими зроби їх, щоб вони служили тобі для скликання громади і для зняття станів; 3 коли засурмлять ними, збереться до тебе вся іромада до входу в скинію зібрання; 4 коли однією трубою засурмлять, зберуться до тебе князі й тисячоначальники Ізраїлеві; 6 коли засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до сходу; ® коли в другий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півдня; [коли засурмите в третій раз тривогу, піднімуться стани, що стають до моря; коли в четвертий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півночі;] тривогу нехай сурмлять при вирушенні їх у путь;
7 а коли потрібно зібрати зібрання, сурміть, але не тривогу; 8 сини Аеронові, священики, повинні сурмити трубами: це буде вам постановою вічною у роди ваші; 9 і коли підете на війну в землі вашій проти ворога, що нападає на вас, сурміть тривогу трубами, — і будете пом’януті перед Господом, Богом вашим, і врятовані будете від ворогів ваших; 10 і в день радости вашої, і в свята ваші, і
Глава 10. [3] Чис. 2, 3. [6] Чис. 2, 10. [8]
Вих. 27, 21. [9] Чис. 31, 6. 2 Пар. 13, 12. Іов. 39, 25. [10] Чис. 28, 14, 4. Цар. 11, 14. 2 Пар.
7, 6. [12] Чис. 2, 2. [14] Чис. 1, 7. [15] Чис. 1,
8. [16] Чис. 1, 9. [17] Чис. 4, 5. [18] Чис. 1, 5.
в новомісяччя ваші сурміть трубами при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших, - і це буде нагадуванням про вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш.
11 У другий рік, у другий місяць, у двадцятий день місяця піднялася хмара від скинії одкровення;12 і вирушили сини Ізраїлеві за станами своїми з пустелі Синайської, і зупинилася хмара в пустелі Фаран.131 піднялися вони в перший раз, за велінням Господнім, даним через Мойсея. 14 Піднято було по-перше прапор стану синів Іудиних за ополченнями їх; над ополченням їх Наассон, син Ами-надава; 16 і над ополченням коліна синів Іссахарових Нафанаїл, син Цу-ара; 10 і над ополченням коліна синів Завулонових Елиав, син Хелона.
17 І знята була скинія, і пішли сини Гирсонові і сини Мерарині, що носять скинію. 18 І піднято було прапор стану Рувимового за ополченнями їх; і над ополченням його Елицур, син Шедеура; 19 і над ополченням коліна синів Симеонових Шелумиїл, син Цуришаддая;20 і над ополченням коліна синів Гадових Елиасаф, син Регуїла. 21 Потім пішли сини Каафові, що носять святилище; скинія ж була поставлена до приходу їх. 22 І піднято було прапор стану синів Єфремових за ополченнями їх; і над ополченнями їх Ели-шама, син Аммиуда; 23 і над ополченням коліна синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура;24 і над ополченням коліна синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія.26 Останнім із усіх станів піднято було прапор стану синів Данових з ополченнями їх; і над ополченням Ахиєзер, син Ам-мишаддая; 26 і над ополченням коліна синів Асирових Пагиїл, син Охрана; 27 і над ополченням коліна
синів Неффалимових Ахира, син Енана.28 Ось порядок ходу синів Ізраїлевих за ополченнями їх. І вирушили вони.
29 І сказав Мойсей Ховаву, сину Рагуїловому, мадианитянину, родичеві Мойсея: ми вирушаємо в те місце, про яке Господь сказав: вам віддам його; йди з нами, ми зробимо тобі добро, тому що Господь добре прорік про Ізраїль. 30 Але він сказав йому: не піду; я піду у свою землю і на свою батьківщину. 31 Мойсей же сказав: не залишай нас, тому що ти знаєш, як розташовуємося ми станом у пустелі, і будеш для нас оком; 32 якщо підеш з нами, то добро, яке Господь зробить нам, ми зробимо тобі. 33 І вирушили вони від гори Господньої на три дні путі, і ковчег завіту Господнього йшов перед ними три дні путі, щоб знайти їм місце, де зупинитися. 34 І хмара Господня осіняла їх вдень, коли вони вирушали зі стану. 36 Коли піднімався ковчег у путь, Мойсей говорив: встань, Господи, і розвіються вороги Твої, і побіжать від лиця Твого ненависники Твої! 36 А коли зупинявся ковчег, він говорив: повернись, Господи, до тисяч і десятків тисяч Ізраїля!
1 1 Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану. 2 І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь.3 І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній. 4 Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом? 6 Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник; ® а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших. 226 Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах; 227 народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм. 228 І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна. 229 Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві. 230 І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього? 231 хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його? 13 звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть пе-реді мною і говорять: дай нам їсти м’яса. 14 Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для меня; 16 коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого.
16 І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою; 17 Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив. 18 Народу ж
16, 14. Пс. 77, 24. Прем. 16, 20. Ін 6, 31.
1 Кор. 10, 3. [9] Вих. 16, 14. [12] Втор. 1, 35.
[14] Втор. 1, 19. [15] Вих. 32, 32. [16] Вих. 18,
21. Чис. 16, 25. [17] 1 Кор. 12, 4. Вих. 18, 26.
[18] Вих. 19, 10.
скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, — то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]:
19 не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів, 232 але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту? 233 І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць! 234 чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх? 235 І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні?
24 Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії. 26 І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали.20 Двоє
з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були
з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані. 27 І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані.28 У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм. 29 Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них!30 І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві. 31 І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі.32 І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану. 33 М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю. 34 І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гатта-ава*, тому що там поховали примхливий народ. 36 Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі.
Л'у І дорікали Маріам і Аарон " Мойсею за дружину ефіоплян-ку, яку він узяв, - тому що він узяв за себе ефіоплянку, - 2 і сказали: чи одному Мойсеєві говорив Господь? чи не говорив Він і нам? І почув це Господь. 3 Мойсей же був чоловік най-лагідніший з усіх людей на землі.
4 І сказав Господь раптово Мойсею й Аарону і Маріамі: вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє. 6 І зійшов Господь у хмарному стовпі, і став біля входу в скинію, і покликав Аарона і Маріам, і вийшли вони обоє. ® І сказав: слухайте слова Мої: якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, уві сні говорю з ним;
7 але не так з рабом Моїм Мойсеєм,
- він вірний у всьому домі Моїм:
8 вустами до вуст говорю Я з ним, і явно, а не в гаданнях, і образ Господа він бачить; як же ви не убоялися дорікати рабу Моєму, Мойсеєві?2361 запалав гнів Господа на них, і Він відійшов. 237 І хмара відійшла від скинії, і ось, Маріам вкрилася проказою, як снігом. Аарон глянув на Маріам, і ось, вона у проказі. 238 І сказав Аарон Мойсеєві: господарю мій! не постав нам за гріх, що ми вчинили нерозумно і згрішили;12 не попусти, щоб вона була, як мертвонароджена дитина, в якої, коли вона виходить із утроби матері своєї, зотліла уже половина тіла. 13 І звернувся Мойсей до Господа, говорячи: Боже, зціли її!14 І сказав Господь Мойсеєві: якби батько її плюнув їй у лице, то чи не повинна була б вона соромитися сім днів? отже, нехай буде вона у проказі сім днів поза станом, а після знову повернеться. 16 І пробула Маріам у прока
зі поза станом сім днів, і народ не вирушав у путь, доки не повернулася Маріам.
I О Після цього народ рушив із -*■ Асирофа, і зупинився в пустелі Фаран. 2 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 239 пошли від себе людей, щоб вони видивилися землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлевим; по одній людині від коліна батьків їх пошліть, головних з них.
4 І послав їх Мойсей з пустелі Фаран, за велінням Господнім, і усі вони мужі головні серед синів Ізраїлевих. 6 Ось імена їхні: з коліна Рувимового Саммуа, син Закхурів,
0 з коліна Симеонового Сафат, син Хориїв,7 з коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн, 8 з коліна Іссахарового Ігал, син Йосифів, 9 з коліна Єфре-мового Осія, син Навина, 10 з коліна Веніамінового Фалтій, син Рафуїв,
II з коліна Завулонового Гаддиїл, син Содиїв, 12 з коліна Йосифового від
Манассії Гаддій, син Сусіїв, 13 з коліна Данового Аммиїл, син Гемал-ліїв, 14 з коліна Асирового Сефур, син Михаїлів, 15 з коліна Неффали-мового Нахбій, син Вофсіїв, 10 з коліна Гадового Геуїл, син Махіїв. 17 Ось імена мужів, яких посилав Мойсей оглянути землю. І назвав Мойсей Осію, сина Навина, Ісусом.
18 І послав їх Мойсей [з пустелі Фаран] оглянути землю Ханаанську і сказав їм: підіть у цю південну країну, і зійдіть на гору, 19 і огляньте землю, яка вона, і народ, який живе на ній, сильний він чи слабкий, нечисленний він чи численний?
20 і яка земля, на якій він живе, добра вона чи погана? і які міста, в яких він живе, у наметах він живе чи в укріпленнях? 21 і яка земля, жирна вона чи пісна? чи є на ній дерева? будьте сміливими, і візьміть від плодів землі. Було ж це в час дозрівання винограду.22 Вони пішли і оглянули землю від пустелі Син навіть до Рехо-ва, поблизу Емафа; 23 і пішли в південну країну, і дійшли до Хеврона, де жили Ахиман, Сесай і Фалмай, діти Енакові: Хеврон же був побудований на сім років раніше Цоана, [міста] єгипетського; 24 і прийшли до долини Есхол, [і оглянули її,] і зрізали там виноградну гілку з одним гроном ягід, і понесли її на жердині двоє; взяли також гранатових яблук
і смокв;26 місце це назвали долиною Есхол*, через виноградне іроно, яке зрізали там сини Ізраїлеві.20 І оглянувши землю, повернулися вони через сорок днів. 271 пішли і прийшли до Мойсея й Аарона і до всієї громади синів Ізраїлевих у пустелю Фаран, у Кадес, і принесли їм і всій іромаді відповідь, і показали їм плоди землі; 28 і розповідали їм і говорили: ми ходили в землю, в яку ти посилав нас; у ній справді тече молоко і мед, і ось плоди її; 29 але народ, що живе на землі тій, сильний, і міста укріплені, дуже великі, і синів Енакових ми бачили там;30 Ама-лик живе на південній частині землі, хеттеї, [евеї,] ієвусеї й аморреї живуть на горі, хананеї ж живуть біля моря і на березі Йордану. 31 Але Халев заспокоював народ перед Мойсеєм, говорячи: підемо і заволодіємо нею, тому що ми можемо подолати її. 32 А ті, які ходили з ним, говорили: не можемо ми йти проти народу цього, тому що він сильніший за нас. 33 І розпускали недобрі чутки про землю, яку вони оглядали, між синами Ізраїлевими, говорячи: земля, яку проходили ми для огляду, є земля, що поїдає тих, що живуть на ній, і весь народ, який ми бачили на ній, люди високі на зріст; 34 там бачили ми і велетнів, синів Енакових, від велетенського роду; і ми були в очах наших перед ними, як сарана, такими ж були ми й в очах їхніх.
1 А І щцняла вся громада крик, і
плакав народ в [усю] ту ніч;
2 і нарікали на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїлеві, і вся громада сказала їм: о, якби ми померли в землі Єгипетській, або померли б у пустелі цій!
3 і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет? 4 І сказали одне одному: поставимо собі начальника і повернемося в Єгипет. 6 І впали Мойсей й Аарон на обличчя свої перед всім зібранням громади синів Ізраїлевих. ® І Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, з тих, які оглядали землю, роздерли одяг свій 7 і сказало] Нав. 11, 3. [31] Чис. 14, 6, 24. Нав. 14, 8. [34] Бут. 6, 4. Втор. 9, 2.
Глава 14. [1] Чис. 21, 5. Втор. 1, 27. Пс. 105, 25. [2] Чис. 16, 3. [3] 3 Езд. 1, 18. [5] Чис. 16, 4. [6] Сир. 46, 9. 1 Мак. 2, 55-56. [8] ли всій громаді синів Ізраїлевих: земля, яку ми проходили для огляду, дуже, дуже добра; 8 якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її — цю землю, в якій тече молоко і мед; 9 тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх. 10 І сказала вся громада: побити їх камінням! Але слава Господня явилася [у хмарі] у скинії зібрання всім синам Ізраїлевим.
11 І сказав Господь Мойсеєві: доки буде дратувати Мене народ цей? і доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, які Я робив серед нього? 12 вражу його пошестю і знищу його і породжу від тебе [і від дому батька твого] народ численніший і сильніший за нього. 13 Але Мойсей сказав Господу: почують єгиптяни, з середовища яких Ти вивів силою Твоєю народ цей, 14 і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному; 15 і якщо Ти знищиш народ цей, як одну людину, то народи, які чули славу Твою, скажуть: 16 Господь не міг ввести народ цей у землю, яку Він із клятвою обіцяв йому, а тому й знищив його в пустелі. 17 Отже, нехай звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи: 18 Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду.
19 Прости гріх народу цьому з вели-
Вих. З, 8. Чис. 13, 28. [9] Втор. 20, 3; 32, 42. [10] Вих. 17, 4. [12] Вих. 32, 10. [13] Вих. 32,
12. [14] Вих. 13, 21. [15] Вих. 32, 12. [16] Втор. 9, 28. [18] Пс. 102, 8. Вих. 20, 5. Втор.
5, 9. Єр. 32, 18. [19] Вих. 32, 12.
кої милости Твоєї, як Ти прощав народ цей від Єгипту до цього.
20 І сказав Господь [Мойсееві]: прощаю за словом твоїм; 240 але живий Я, [і завжди живе ім’я Моє,] і славою Господньою повна вся земля:
22 усі, які бачили славу Мою і знамення Мої, зроблені Мною в Єгипті й у пустелі, і спокушали Мене вже десять разів і не слухали голосу Мого, 241 не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її; 242 але раба Мого, Хале-ва, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її; 26 амаликитя-ни і хананеї живуть у долині; завтра поверніться і йдіть у пустелю до Червоного моря.
26 І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: 27 доки злій громаді цій нарікати на Мене? ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на Мене, Я чую.28 Скажи їм: живу Я, говорить Господь: як говорили ви вголос Мені, так і зроблю вам;
29 у пустелі цій упадуть тіла ваші, й усі ви пораховані, скільки вас за кількістю, від двадцяти років і вище, які нарікали на Мене, 30 не ввійдете в землю, на якій Я, піднявши руку Мою, клявся оселити вас, крім Ха-лева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина; 31 дітей ваших, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, Я введу туди, і вони пізнають землю, яку ви знехтували, 32 а ваші трупи упадуть у пустелі цій; 33 а сини ваші будуть кочувати в пустелі сорок років, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, доки не загинуть усі тіла ваші в пустелі; 34 за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною.36 Я, Господь, говорю, і так і зроблю з усією цією злою громадою, що повстала проти Мене: в пустелі цій усі вони загинуть і перемруть. 36 І ті, яких посилав Мойсей для огляду землі, і які, повернувшись, підбурили проти нього всю цю громаду, розпускаючи злі чутки про землю, 37 ці, що розпустили злі чутки про землю, померли, будучи ураженими перед Господом; 38 тільки Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, залишилися живими з тих мужів, які ходили оглядати землю.
39 І сказав Мойсей слова ці перед усіма синами Ізраїлевими, і народ дуже засмутився. 40 І, вставши рано-вранці, пішли на вершину гори, говорячи: ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь, бо ми згрішили. 41 Мойсей сказав: для чого ви переступаєте повеління Господні? це буде безуспішно; 42 не ходіть, бо немає серед вас Господа, щоб не уразили вас вороги ваші; 43 бо амали-китяни і хананеї там перед вами, і ви впадете від меча, тому що ви відступили від Господа, і не буде з вами Господа. 44 Але вони наважилися піднятися на вершину гори; ковчег же завіту Господнього і Мойсей не залишали стану. 46 І зійшли амали-китяни і хананеї, що живуть на горі тій, і розбили їх, і гнали їх до Хор-ми, [і повернулися в стан.]
1 с І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам, 3 і будете приносити
14, 6. [33] Пс. 94, 10. [34] Пс. 94, 10. [37] Іуд. 1. 5. 1 Кор. 10, 10. Євр. З, 11. [38] Сир. 46,
10. [40] Втор. 1, 41. [44] Втор. 1, 43. [45] Суд.
1, 17.
Глава 15. [3] Лев. 7, 16. Вих. 29, 18.
жертву Господу, всепалення, або жертву, для якої заколюються воли і вівці, на виконання обітниці, або з ревности, або у свята ваші, щоб зробити приємні пахощі Господу, — 4 тоді той, хто приносить жертву свою Господу, повинен принести у приношення від хліба десяту частину [ефи] пшеничного борошна, змішаного с четвертою частиною гина єлею;s і вина для узливання принось четверту частину гина при всепаленні, або при жертві, що заколюється, на кожного агнця [у приємні пахощі Господу]. 6 А приносячи барана, принось у приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з третьою частиною гина єлею; 7 і вина для узливання принось третю частину гина в приємні пахощі Господу. 8 Якщо молодого вола приносиш у всепалення, або жертву, що заколюється, на виконання обітниці, або в мирну жертву Господу, 9 то разом з волом слід принести приношення хлібного три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з половиною гина єлею; 10 і вина для узливання принось півгина в жертву, у приємні пахощі Господу.11 Так роби при кожному приношенні вола і барана й агнця із овець, або кіз; 12 за числом жертв, які ви приносите, так робіть при кожній, за числом їх. 13 Всякий тубілець так повинен робити це, приносячи жертву у приємні пахощі Господу;14 і якщо буде між вами жити прибулець, або хто б не був серед вас у роди ваші, і принесе жертву в приємні пахощі Господу, то і він повинен робити так, як ви робите;
15 для вас, іромада [Господня], і для прибульця, що живе [у вас], устав один, устав вічний у роди ваші: що ви, те і прибулець нехай буде перед Господом; 16 закон один і одні права нехай будуть для вас і для прибульця, що живе у вас.
17 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 18 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви увійдете в землю, в яку Я веду вас, 19 і будете їсти хліб тієї землі, то приносьте приношення Господу; 20 від початків тіста вашого корж приносьте у приношення; приносьте його так, як приношення з току; 21 від початків тіста вашого віддавайте в приношення Господу в роди ваші. 22 Якщо ж переступите з невідання і не виконаєте всіх цих заповідей, які проголосив Господь Мойсеєві, 23 всього, що заповів вам Господь [Бог] через Мойсея, від того дня, в який Господь заповів вам, і надалі в роди ваші, - 24 то, коли з недогляду громади зроблена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого вола [без вад] у всепалення, у приємні пахощі Господу,
з хлібним приношенням й узливан-ням його, за уставом, і одного козла в жертву за іріх; 26 і очистить священик усю іромаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, тому що це була помилка, і вони принесли приношення своє в жертву Господу, і жертву за іріх свій перед Господом, за свою помилку;28 і буде прощено всій громаді синів Ізраїлевих і прибульцеві, який живе між ними, тому що весь народ зробив це помилково.
27 Якщо ж один хто згрішить з невідання, то нехай принесе козу однолітню в жертву за іріх; 28 і очистить священик душу, що зробила помилково гріх перед Господом, і очищена буде, і прощено буде їй; 29 один закон нехай буде для вас, як для природного жителя з синів Ізраїлевих, так і для прибульця, який живе у вас, якщо хто зробить що помилково. 30 Якщо ж хто з тубільців, або
з прибульців, зробить що зухвалою рукою, то він хулить Господа: знищиться душа та з народу свого, 31 бо слово Господнє він знехтував і заповідь Його порушив; знищиться душа та; гріх її на ній.
32 Коли сини Ізраїлеві були в пустелі, знайшли чоловіка, який збирав дрова в день суботи; 243 і привели його ті, які знайшли його, що збирав дрова [в день суботи] до Мойсея та Аарона і до всієї громади [синів Ізраїлевих];244 і посадили його під варту, тому що не було ще визначено, що слід з ним зробити. 36 І сказав Господь Мойсеєві: повинен умерти чоловік цей; нехай поб’є його камінням уся громада поза станом. 36 І вивела його вся громада геть зі стану, і побили його камінням, і він помер, як повелів Господь Мойсею.
37 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 38 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм, щоб вони робили собі китиці на краях одягу свого в роди їх, і в китиці, що на краях, вставляли нитки з блакитної вовни; 39 і будуть вони в китицях у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, згадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили услід серця вашого й очей ваших, які тягнуть вас до блудодійства, 40 щоб ви пам’ятали і виконували всі заповіді Мої і були святі перед Богом вашим. 41 Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом: Я Господь, Бог ваш. і /Г Корей, син Іцгара, син Ка-” афів, син Левія, і Дафан і Ави-рон, сини Елиава, й Авнан, син Фа-лефа, сини Рувимові,2 повстали проти Мойсея, і з ними із синів Ізраїлевих двісті п’ятдесят мужів, начальники громади, яких закликали на зібрання, люди вельможні. 3 І зібралися проти Мойсея й Аарона і сказали їм: досить вам; уся громада, усі святі, і серед них Господь! чому ж ви ставите себе вище народу Господнього?
4 Мойсей, почувши це, упав на лице своє 6 і сказав Корею і всім спільникам його, говорячи: завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизити його до Себе; і кого Він обере, того і наблизить до Себе;6 ось що зробіть: Корей і всі спільники його візьміть собі кадильниці 7 і завтра покладіть у них вогонь і всипите в них куріння перед Господом; і кого обере Господь, той і буде святий. Годі вам, сини Левіїни! 8 І сказав Мойсей Корею: послухайте, сини Левія!
9 невже мало вам того, що Бог Ізра-їлів відокремив вас від суспільства Ізраїльського і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служби при скинії Господній і стояли перед громадою [Господньою], щоб служити їй?
10 Він наблизив тебе і з тобою всіх братів твоїх, синів Левія, і ви домагаєтеся ще й священства.11 Отже, ти й уся твоя громада зібралися проти Господа. Що Аарон, що ви нарікаєте на нього? 12 І послав Мойсей покликати Дафана й Авирона, синів Елиава. Але вони сказали: не підемо! 13 хіба мало того, що ти вивів нас
із землі, в якій тече молоко і мед, щоб погубити нас у пустелі? і ти ще хочеш панувати над нами!14 чи привів ти нас у землю, де тече молоко і мед, і чи дав нам у володіння поля і виноградники? очі людей цих ти хочеш засліпити? не підемо!15 Мойсей дуже засмутився і сказав Господу: не звертай погляду Твого на приношення їхні; я не взяв у жодного з них осла і не зробив зла жодному з них. 16 І сказав Мойсей Корею: завтра ти й уся громада твоя будьте перед лицем Господа, ти, вони й Аарон;
17 і візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть у них куріння, і принесіть перед лице Господнє кожен
22. Іуд. 1, 11. Вих. 6, 21. [2] Чис. 12, 1. Вих. 18, 22. [3] Чис. 14, 2; 20, 2. [4] Чис. 14, 5. [9] Чис. З, 6. [11] Вих. 16, 7. [14] Вих. З, 8; 13, 5; 33, 3. [15] Бут. 4, 4-5.
свою кадильницю, двісті п’ятдесят кадильниць; ти й Аарон, кожен свою кадильницю. 18 І взяв кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і всипали в них куріння, і стали при вході у скинію зібрання; також і Мойсей і Аарон. 19 І зібрав проти них Корей усю громаду до входу в скинію зібрання. І з’явилася слава Господня всій громаді.
20 І сказав Господь Мойсееві й Аарону, говорячи: 21 відокремтеся від громади цієї, і Я знищу їх умить.
22 Вони ж упали на лиця свої і сказали: Боже, Боже духів усякої плоті! одна людина згрішила, і Ти гніваєшся на всю громаду? 23 і сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 24 скажи іромаді: відступіть з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона. 26 І встав Мойсей, і пішов до Дафана й Авирона, і за ним пішли старійшини Ізраїлеві. 26 І сказав іромаді: відійдіть від наметів нечестивих людей цих, і не доторкайтеся ні до чого, що належить їм, щоб не загинути вам [разом] у всіх іріхах їхніх. 271 відійшли вони з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона; а Дафан і Авирон вийшли і стояли біля дверей наметів своїх з дружинами своїми і синами своїми і з малими дітьми своїми. 28 І сказав Мойсей: з цього довідаєтеся, що Господь послав мене робити всі діла ці, не за своєю волею [я роблю це]: 29 якщо вони помруть, як помирають усі люди, і спостигне таке покарання, яке спостигає всіх людей, то не Господь послав мене;
30 а якщо Господь сотворить надзвичайне, і земля розверзне вуста свої і поглине їх [і доми їх і намети їх] і усе, що в них, і вони живими зійдуть у пекло, то знайте, що люди ці знехтували Господа. 31 Лиш тільки він сказав слова ці, розсілася земля під ними; 32 і розверзла земля вуста свої, і поглинула їх і доми їх, і всіх людей Кореєвих і все майно; 33 і зійшли вони з усім, що належало їм, живими в пекло, і покрила їх земля, і загинули вони із середовища громади. 34 І всі ізраїльтяни, які були навколо них, побігли волаючи, щоб, говорили вони, і нас не поглинула земля. 36 І вийшов вогонь від Господа і пожер тих двісті п’ятдесят мужів, що принесли куріння.
38 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 37 скажи Єлеазару, сину Аарона, священикові, нехай він збере [мідні] кадильниці спалених і вогонь викине геть; бо освятилися 38 кадильниці грішників цих смертю їх, і нехай розіб’ють їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх перед лице Господа, і вони зробилися освяченими; і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих. 39 І взяв Єлеазар священик мідні кадильниці, які принесли спалені, і розбили їх на листи для покриття жертовника, 40 у пам’ять синам Ізраїлевим, щоб ніхто сторонній, який не від сімені Аарона, не приступав приносити кадіння перед лице Господнє, і не було з ним того, що з Кореєм і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея.
41 На другий день уся громада синів Ізраїлевих нарікала на Мойсея й Аарона і говорила: ви умертвили народ Господній. 42 І коли зібралася громада проти Мойсея й Аарона, вони обернулися до скинії зібрання, і ось, хмара покрила її, і з’явилася слава Господня. 431 прийшов Мойсей і Аарон до скинії зібрання.
44 І сказав Господь Мойсеєві [й Аарону], говорячи: 46 відстороніться від громади цієї, і Я знищу їх умить. Але вони впали на лиця свої.461 сказав Мойсей Аарону: візьми кадильницю і поклади в неї вогню з жертовні] Чис. 26, 10. [35] Лев. 10, 2. [41] Чис. 14, 2; 20, 3. [42] Вих. 16, 10. Чис. 12, 5. [46] Прем. 18, 21.
ника і всип куріння, і неси швидше до громади і заступи їх, тому що вийшов гнів від Господа, [і] почалось ураження. 471 взяв Аарон, як сказав Мойсей, і побіг у середовище громади, і ось, уже почалось ураження в народі. І він поклав куріння і заступив народ; 48 став він між мертвими й живими, й ураження припинилося. 49 І померло від ураження чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, крім померлих у справі Кореєвій. 60 І повернувся Аарон до Мойсея, до входу в скинію зібрання, після того, як ураження припинилося.
1 П І сказав Господь Мойсеєві,
' говорячи:2 скажи синам Ізраїлевим і візьми в них по жезлу від коліна, від усіх начальників їхніх за колінами, дванадцять жезлів, і кожного ім’я напиши на жезлі його;3 ім’я Аарона напиши на жезлі Левія, бо один жезл від начальника коліна їхнього [повинні вони дати]; 4 і поклади їх у скинії зібрання, перед ковчегом одкровення, де явлюся Я вам; 6 і кого Я оберу, того жезл розцвіте; і так Я заспокою ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на вас.
6 І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, і дали йому всі начальники їхні, від кожного начальника по жезлу, за колінами їхніми дванадцять жезлів,
і жезл Ааронів був серед жезлів їхніх. 71 поклав Мойсей жезли перед лицем Господа в скинії одкровення.
8 На другий день увійшов Мойсей [і Аарон] у скинію одкровення, і ось, жезл Ааронів, від дому Левіїного, розцвів, пустив бруньки, дав цвіт і приніс мигдалини. 9 І виніс Мойсей усі жезли від лиця Господнього до всіх синів Ізраїлевих. І побачили вони це і взяли кожен свій жезл.
10 І сказав Господь Мойсеєві: поклади знову жезл Ааронів перед ковчегом одкровення для збереження, на знамення для непокірливих, щоб припинилося ремство їх на Мене, і вони не вмирали. 11 Мойсей зробив це; як повелів йому Господь, так він і зробив. 12 І сказали сини Ізраїлеві Мойсеєві: ось, ми вмираємо, гинемо, усі гинемо! 13 усякий, хто наближається до скинії Господньої, помирає: чи не доведеться всім нам померти?
1 О І сказав Господь Аарону: ти -*■ ® і сини твої і дім батька твого з тобою понесете на собі гріх за недбалість у святилищі; і ти і сини твої з тобою понесете на собі гріх за несправність у священстві вашому.
2 Також і братів твоїх, коліно Левії-не, плем’я батька твого, візьми собі: нехай вони будуть при тобі і служать тобі, а ти і сини твої з тобою будете при скинії одкровення; 3 нехай вони відправляють службу тобі і службу в усій скинії; тільки щоб не приступали до речей святилища і до жертовника, щоб не померти і їм і вам.
4 Нехай вони будуть при тобі і відправляють службу в скинії зібрання, усі роботи по скинії; а сторонній не повинен наближатися до вас.
6 Так відправляйте службу у святилищі і при жертовнику, щоб не було надалі гніву на синів Ізраїлевих;6 бо братів ваших, левитів, Я взяв від синів Ізраїлевих і дав їх вам, у дар Господу, для відправляння служби при скинії зібрання;7 і ти і сини твої
3 тобою пильнуйте священство ваше в усьому, що належить жертовнику і що всередині за завісою, і служіть; вам даю Я в дар службу священст-ва, а сторонній, який приступить, відданий буде на смерть.
8 І сказав Господь Аарону: ось, Я доручаю тобі спостерігати за приношеннями Мені; від усього, що посвячується синами Ізраїлевими, Я дав тобі і синам твоїм, заради священст-ва вашого, уставом вічним; 9 ось, що належить тобі зі святинь великих, від того, що спалюється: усяке приношення їхнє хлібне, і всяка жертва їхня за гріх, і всяка жертва їхня за провину, що вони принесуть Мені; це велика святиня тобі і синам твоїм.
10 На найсвятішому місці їжте це; усі чоловічої статі можуть їсти, [ти і сини твої]; це нехай буде святинею для тебе. 11 І ось, що тобі з приношень дарів їхніх: усі приношення синів Ізраїлевих Я дав тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; усякий чистий у домі твоєму може їсти це. 12 Усе краще з єлею і все краще з винограду і хліба, почат-ки їх, що вони дають Господу, Я віддав тобі; 13 усі перші плоди землі їх, що вони принесуть Господу, нехай будуть твоїми; усякий чистий у домі твоєму може їсти це.14 Усе закляте в землі Ізраїлевій нехай буде твоїм. 16 Усе, що розкриває утробу в усякій плоті, що приносять Господу, з людей і з худоби, нехай буде твоїм; тільки первісток з людей повинен бути викупленим, і первородне з худоби нечистої повинне бути викупленим;
16 а викуп за них: починаючи від одного місяця, за оцінкою твоєю, бери викуп п’ять сиклів срібла, за сиклем священним, який у двадцять гер;
17 але за первородне з волів, і за первородне з овець, і за первородне з кіз, не бери викупу: вони святиня; кров’ю їх окроплюй жертовник, і жир їх спалюй у жертву, у приємні пахощі Господу; 18 м’ясо ж їх тобі належить, так само як груди приношення і праве плече тобі належать.19 Усі принесені святині, які приносять сини Ізраїлеві Господу, віддаю тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; це завіт соли вічний перед Господом, даний тобі і нащадкам твоїм з тобою.
[10] Лев. 6, 16; 7, 6. [11] Сир. 7, 33. [12] Неєм.
10, 37. [14] Лев. 27, 28. [15] Вих. 34, 19. [16] Вих. ЗО, 13. Лев. 27, 25. Чис. З, 47. Єз. 45,
12. [17] Лев. З, 9; 4, 7. [18] Вих. 29, 22, 27. Лев. 7, 34. [19] Вих. 27, 21. [20] Втор. 10, 9;
201 сказав Господь Аарону: в землі їхній не будеш мати наділу і частки не буде тобі між ними; Я частка твоя і наділ твій серед синів Ізраїлевих;
21 а синам Левія, ось, Я дав у наділ десятину з усього, що в Ізраїля, за службу їх, за те, що вони відправляють служби в скинії зібрання;22 і сини Ізраїлеві не повинні надалі приступати до скинії зібрання, щоб не понести гріха і не померти: 23 нехай левити відправляють служби в скинії зібрання і несуть на собі гріх їхній. Це устав вічний у роди ваші; серед же синів Ізраїлевих вони не одержать наділу;24 тому що десятину синів Ізраїлевих, яку вони приносять у приношення Господу, Я віддаю левитам у наділ, тому і сказав Я їм: між синами Ізраїлевими вони не одержать наділу.
2S І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 26 оголоси левитам і скажи їм: коли ви будете брати від синів Ізраїлевих десятину, яку Я дав вам від них у наділ, то підносьте з неї приношення Господу, десятину із десятини, - 27 і буде враховане вам це приношення ваше, як хліб з току і як взяте від точила; 28 так і ви будете підносити приношення Господу з усіх десятин ваших, які будете брати від синів Ізраїлевих, і будете давати з них приношення Господнє Ааронові священику; 29 з усього, що дарується вам, приносьте приношення Господу, з усього кращого, що освячується. 30 І скажи їм: коли ви принесете із цього краще, то це враховане буде левитам, як одержане з току і одержане від точила; 31 ви можете їсти це на всякому місці, ви і [сини ваші і] сімейства ваші, тому що це вам плата за працю вашу в скинії зібрання; 32 і не понесете за це гріха, коли принесете краще з
18, 2. Нав. 13, 14, 33. Єз. 44, 28. [21] Євр. 7,
8. [24] Лев. 27, ЗО. Неєм. 12, 47. Втор. 10, 9. [26] Втор. 14, 22. [28] Лев. 22, 19. [31] Мф 10,
10. 1 Кор. 9, 13. 1 Тим. 5, 18.
цього; і посвяченого синами Ізраї-левими не оскверните, і не помрете. 1 Q І сказав Господь Мойсеєві й ^ Аарону, говорячи: 2 ось устав закону, який заповів Господь, говорячи: скажи синам Ізраїлевим, нехай приведуть тобі руду телицю без вад, у якої нема недоліків, [і] на якій не було ярма;3 і віддайте її Єлеазару священику, і виведе її геть зі стану [на місце чисте], і заколють її при ньому; 4 і нехай візьме Єлеазар священик перстом своїм крови її й кров’ю покропить передню сторону скинії зібрання сім разів; s і спалять телицю на його очах: шкуру її і мясо її й кров її з нечистотою її нехай спалять; в і нехай візьме священик кедрового дерева й ісопу і нитку з червленої вовни і кине на спалювану телицю; 7 і нехай вимиє священик одяг свій, і обмиє тіло своє водою, і потім увійде в стан, і нечистим буде священик до вечора. 8 І той, хто спалював її, нехай вимиє одяг свій водою, і обмиє тіло своє водою, і нечистим буде до вечора; 9 і хто-небудь чистий нехай збере попіл телиці і покладе поза станом на чистому місці, і буде він зберігатися для громади синів Ізраїлевих, для води очищувальної: це жертва за іріх;10 і той, хто збирав попіл телиці, нехай вимиє одяг свій, і нечистий буде до вечора. Це для синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, нехай буде уставом вічним. 11 Хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини, нечистим буде сім днів: 12 він повинен очистити себе цією [водою] у третій день і в сьомий день, і буде чистим; якщо ж він не очистить себе в третій і сьомий день, то не буде чистим; 13 усякий, хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини померлої і не
Глава 19. [2] Євр. 9, 13. 2 Кор. 5, 21. [3] Лев. 24, 14. Мф 27, 33. Євр. 13, 12. [4] Євр. 9,
13. 1 Пет. 1, 2. [6] Лев. 14, 4; 6, 51. [7] Лев.
11, 24. Чис. 8, 7. [9] 1 Ін 1, 7. Євр. 9, 13. Чис. 31, 19, 23. Євр. 10, 22. [10] Вих. 27, 21.
очистить себе, осквернить оселю Господа: знищиться людина та із середовища Ізраїля, бо вона не покроплена очищувальною водою, вона нечиста, ще нечистота її на ній.
14 Ось закон: якщо людина помре в наметі, то всякий, хто ввійде в намет, і усе, що в наметі, нечистим буде сім днів; 15 усяка відкрита посудина, що не обв’язана і не покрита, нечиста. 18 Усякий, хто доторкнеться на полі до убитого мечем, або до померлого, або до кістки людської, або до іробу, нечистим буде сім днів.
17 Для нечистого нехай візьмуть попелу тієї спаленої жертви за гріх і наллють на нього живої води в посудину; 18 і нехай хто-небудь чистий візьме icon, і вмочить його у воду, і покропить намет і весь посуд і людей, які знаходяться в ньому, і того, хто доторкнувся до кістки [людської], або до вбитого, або до померлого, або до гробу; 19 і нехай покропить чистий нечистого в третій і сьомий день, і очистить його в сьомий день; і вимиє він одежу свою, і обмиє [тіло своє] водою, і на вечір буде чистим. 20 Якщо ж хто буде нечистим і не очистить себе, то знищиться людина та із середовища народу, бо вона осквернила святилище Господа; очищувальною водою вона не покроплена, вона нечиста. 21 І нехай буде це для них уставом вічним. І той, хто кропив очищувальною водою, нехай вимиє одяг свій; і той, хто доторкнувся до очищувальної води, нечистим буде до вечора.22 І все, до чого доторкнеться нечистий, буде нечистим; і людина, яка доторкнулася, буде нечистою до вечора.
І прийшли сини Ізраїлеві, уся громада, в пустелю Син у перший місяць, і зупинився народ в Ка-десі, і померла там Маріам і поховані] Сир. 34, 28. [13] Іс. 52, 11. [16] Чис. 31,
19. [18] Вих. 12, 22. Лев. 14, 4-5. [20] Євр.
10, 26, 29.
Глава 20. [1] Втор. 1, 19. Вих. 2, 4, 7.
на там. 245 І не було води для громади, і зібралися вони проти Мойсея й Аарона; 246 і нарікав народ на Мойсея і сказав: о, якби і ми померли тоді, коли померли брати наші перед Господом! 247 навіщо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб померти тут нам і худобі нашій? 248 і для чого вивели ви нас з Єгипту, щоб привести нас на це негідне місце, де не можна сіяти, немає ні смоковниць, ні винограду, ні гранатових яблук, ні навіть води для пиття? e І пішов Мойсей і Аарон від народу до входу в скинію зібрання, і впали на лиця свої, і явилася їм слава Господня.
71 сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 8 візьми жезл і збери громаду, ти й Аарон, брат твій, і скажіть на очах їхніх скелі, і вона дасть із себе воду: і так ти виточиш їм воду зі скелі, і напоїш громаду і худобу її. 9 І взяв Мойсей жезл від лиця Господа, як Він повелів йому. 10 І зібрали Мойсей і Аарон народ до скелі, і сказав він їм: послухайте, непокірливі, хіба що нам з цієї скелі виточити для вас воду? 11 І підняв Мойсей руку свою і вдарив у скелю жезлом своїм двічі, і потекло багато води, і пила громада і худоба її.
12 І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: за те, що ви не повірили Мені, щоб виявити святість Мою перед очима синів Ізраїлевих, не введете ви народ цей у землю, яку Я даю йому.
13 Це вода Мериви, біля якої ввійшли в суперечку сини Ізраїлеві з Господом, і Він явив їм святість Свою.
14 І послав Мойсей з Кадеса послів до царя Едомського [сказати]: так говорить брат твій Ізраїль: ти знаєш усі труднощі, що осягли нас; 16 батьки наші перейшли в Єгипет, і ми жили в Єгипті багато часу, і зле чинили єгиптяни з нами і батьками нашими; 16 і воззвали ми до Господа, і почув Він голос наш, і послав ангела, і вивів нас з Єгипту; і ось, ми в Кадесі, місті біля самої межі твоєї; 17 дозволь нам пройти землею твоєю: ми не підемо по полях і по виноірадниках і не будемо пити води
з колодязів [твоїх]; але підемо дорогою царською, не звернемо ні праворуч ні ліворуч, доки не перейдемо кордони твої. 18 Але Едом сказав йому: не проходь через мене, інакше я з мечем виступлю проти тебе.
19 І сказали йому сини Ізраїлеві: ми підемо великою дорогою, і якщо будемо пити твою воду, я і худоба моя, то буду платити за неї; тільки ногами моїми пройду, що нічого не коштує. 20 Але він сказав: не проходь [через мене]. І виступив проти нього Едом з численним народом і з сильною рукою.21 Отже, не погодився Едом дозволити Ізраїлю пройти через його край, і Ізраїль пішов убік від нього.22 І рушили сини Ізраїлеві
з Кадеса, і прийшла вся громада до гори Ор.
23 І сказав Господь Мойсеєві та Аарону на горі Ор, біля кордону землі Едомської, говорячи: 24 нехай прилучиться Аарон до народу свого; бо він не ввійде в землю, яку Я даю синам Ізраїлевим, за те, що ви непокірними були велінню Моєму біля вод Мериви;26 і візьми Аарона [брата твого] і Єлеазара, сина його, і зведи їх на гору Ор [перед усією громадою]; 26 і зніми з Аарона одяг його, і зодягни в нього Єлеазара, сина його, і нехай Аарон відійде і помре там. 271 зробив Мойсей так, як повелів Господь. Пішли вони на гору Ор на очах усієї іромади, 28 і зняв Мойсей з Аарона одяг його, і зодягнув у
Бут. 25, 25-26. Втор. 2, 8. [16] Вих. 2, 23; З,
2, 7; 14, 19. [18] Втор. 2, ЗО. Рим. 15, 28. [19] Втор. 2, 28. [20] Чис. 21, 4. [21] Втор. 2, 4.
[22] Чис. 33, 37. [24] Бут. 25, 8. Втор. 31, 2.
[25] Чис. 33, 38. Втор. 32, 50.
нього Єлеазара, сина його; і вмер там Аарон на вершині гори. А Мойсей і Єлеазар зійшли з гори. 249 І побачила вся громада, що Аарон умер, і оплакував Аарона весь дім Ізраїлів тридцять днів.
0 1 Ханаанський цар Арада, " ^ який жив на південь, почувши, що Ізраїль іде дорогою від Афа-рима, вступив у бій з ізраїльтянами
1 декого з них взяв у полон. 2 І дав Ізраїль обітницю Господу, і сказав: якщо віддаси народ цей в руки мої, то накладу закляття [на них і] на міста їхні. 3 Господь почув голос Ізраїля і віддав хананеїв у руки його,
і він наклав закляття на них і на міста їхні і нарік ім’я місцю тому: Хорма*.
4 Від гори Ор вирушили вони шляхом до Червоного моря, щоб обійти землю Едома. І став слабкодухим народ на шляху, 6 і говорив народ проти Бога і проти Мойсея: навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі, бо тут нема ні хліба, ні води, і душі нашій обридла ця негідна їжа. ® І послав Господь на народ отруйних зміїв, що жалили народ, і померло безліч народу з [синів] Ізраїлевих. 7 І прийшов народ до Мойсея і сказав: згрішили ми, що говорили проти Господа і проти тебе; помолися Господу, щоб Він відігнав від нас зміїв. І помолився Мойсей [Господу] за народ.
8 І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі [мідного] змія і вистав його на прапорі, і [якщо вжалить змій кого-небудь], ужалений, глянувши на нього, залишиться живим.9 І зробив Мойсей мідного змія і виставив його на прапорі, і коли змій жалив людину, вона, глянувши на мідного змія, залишалася живою.
10 І рушили сини Ізраїлеві і зупинилися в Овофі; 250 й рушили з Ово-фа і зупинилися в Ійє-Аваримі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця; 12 звідти рушили, і зупинилися в долині Заред; 13 вирушивши звідси, зупинилися в тій частині Арнона в пустелі, що лежить поза межами Аморрея, бо Арнон кордон Моава, між Моавом і Аморреєм.
14 Тому і сказано в книзі воєн Господніх: 16 Вагеб у Суфі і потоки Арнона, і верхів’я потоків, що схиляється до Шебет-Ару і прилягає до меж Моава. 16 Звідси [рушили] до Беер*; це той колодязь, про який Господь сказав Мойсею: збери народ, і дам їм води. 17 Тоді заспівав Ізраїль пісню цю: наповнюйся, колодязь, оспівуйте його; 18 колодязь, який викопали князі, вирили вожді народу з законодавцем жезлами своїми. З пустелі [рушили] в Матанну,
19 з Матанни в Нагалиїл, з Нагалиїла у Вамоф, 20 з Вамофа у Гай, що в землі Моава, на вершині гори Фасги, зверненої лицем до пустелі. 21 І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, [з пропозицією мирною,] щоб сказати: 22 дозволь мені пройти землею твоєю; [ми підемо дорогою,] не будемо заходити на поля і виноградники, не будемо пити води з колодязів [твоїх], а підемо шляхом царським, поки не перейдемо меж твоїх.23 Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свій край; і зібрав Сигон весь народ свій і виступив проти Ізраїля в пустелі, і дійшов до Іааци, і воював з Ізраїлем.
24 І вразив його Ізраїль мечем і взяв
у володіння землю його від Арнона до Іавока, до меж аммонитських, бо міцними були межі аммонитян; 26 і взяв Ізраїль всі міста ці, і жив Ізраїль у всіх містах аморрейських, в Есевоні й у всіх залежних від нього; 251 тому що Есевон було місто Си-гона, царя Аморрейського, і він воював з попереднім царем Моавит-ським і взяв з руки його всю землю його до Арнона. 27 Тому говорять прйточники: йдіть у Есевон, нехай влаштують і утвердять місто Сиго-на; 28 бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і тих, що володіють висотами Арнона. 252 Горе тобі, Моав! загинув ти, народ Хамоса! Розбіглися сини його, і дочки його зробилися полонянками Аморрейського царя Сигона; 253 ми вразили їх стрілами; загинув Есевон до Дивона, ми спустошили їх до Нофи, яка поблизу Медеви. 254 І жив Ізраїль у землі Аморрейській. 32 І послав Мойсей видивитися Іазер, і взяли [його і] селища, що залежать від нього, і прогнали аморреїв, що були в них. 331 повернули і пішли до Васана. І виступив проти них Ог, цар Васанський, сам і весь народ його, на битву біля Едреї.
34 І сказав Господь Мойсеєві: не бійся його, бо Я віддам його і весь народ його і всю землю його в руки твої, і вчиниш з ним, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, що жив у Есевоні.36 І вразили вони його і синів його і весь народ його, так що жодного не залишилося [живим], і оволоділи землею його.
'у'у І вирушили сини Ізраїлеві, і зупинилися на рівнинах Мо-ава, при Йордані, навпроти Єрихона.
2 І бачив Валак, син Сепфорів, усе, що зробив Ізраїль аморреям; 3 і дуже боялися моавитяни народу цього, тому що він був численний; і злякалися моавитяни синів Ізраїлевих.
4 І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час. 61 послав він послів до Валаама, сина Веоро-вого, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною;6 отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий.71 пішли старійшини моавитські і старійшини мадіамські, з подарунками в руках за волхвування, і прийшли до Валаама, і переказали йому слова Ва-лакові. 8 І сказав він їм: переночуйте тут ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І залишилися старійшини моавитські у Валаама. 9 І прийшов Бог до Валаама і сказав: які це люди в тебе? 10 Валаам сказав Богу: Валак, син Сепфорів, цар Моавитсь-кий, прислав [їх] до мене [сказати]:
11 ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі]. 12 І сказав Бог Валааму: не ходи
з ними, не проклинай народу цього,
бо він благословенний. 131 встав Валаам зранку і сказав князям Вала-ковим: ідіть у землю вашу, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами.
14 І встали князі моавитські, і прийшли до Валака, і сказали [йому]: не погодився Валаам іти з нами.
16 Валак послав ще князів, більших і славніших за тих. 18 І прийшли вони до Валаама і сказали йому: так говорить Валак, син Сепфорів: не відмовся прийти до мене; 17 я виявлю до тебе велику шану і зроблю [тобі] все, що скажеш мені; прийди ж, прокляни мені народ цей.18 І відповів Валаам і сказав рабам Вала-ковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею];19 втім, залишіться тут і ви на ніч, і я дізнаюся, що ще скаже мені Господь. 201 прийшов Бог до Валаама вночі і сказав йому: якщо люди ці прийшли кликати тебе, встань, піди з ними; але тільки роби те, що Я буду говорити тобі. 21 Валаам встав уранці, осідлав ослицю свою і пішов із князями мо-авитськими.22 І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його. 23 І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу. 24 І став ангел Господній на вузькій дорозі, між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна. 26 Ослиця, побачивши ангела Господнього, притулилася до стіни і притиснула ногу Валаама до стіни; і він знову став бити її. 28 Ангел Господній знову перейшов і став у вузькому місці, де нікуди звернути, ні праворуч, ні ліворуч. 27 Ослиця, побачивши ангела Господнього, лягла під Валаамом. І запалав гнів Валаама, і став він бити ослицю палицею.281 відкрив Господь уста ослиці, і вона сказала Валааму: що я тобі зробила, що ти б’єш мене ось уже третій раз? 29 Валаам сказав ослиці: за те, що ти наглумилася з мене; якби у мене був у руці меч, то я зараз же убив би тебе. 30 Ослиця ж сказала Валааму: чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив спочатку до цього дня? чи мала я звичку так поводитися з тобою? Він сказав: ні. 31 І відкрив Господь очі Валааму, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і схилився, і впав на лице своє. 32 І сказав йому ангел Господній: за що ти бив ослицю твою ось уже три рази? Я вийшов, щоб перешкодити [тобі], тому що шлях [твій] неправий переді Мною;
33 і ослиця, побачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі; якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою. 34 І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь. 361 сказав ангел Господній Валааму: піди з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Валаковими.
36 Валак, почувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому в місто моавитське, яке на кордоні біля Ар-нона, що біля самої межі. 37 І сказав Валак Валааму: чи не посилав я до тебе, кликати тебе? чому ти не йшов до мене? невже я насправді не можу вшанувати тебе? 38 І сказав Валаам Валаку: ось, я й прийшов до тебе, але чи можу я що від себе сказати? що вкладе Бог в уста мої, те і буду говорити. 39 І пішов Валаам з Валаком і прийшли в Кириаф-Хуцоф. 40 І заколов Валак волів і овець, і послав до Валаама і князів, що були з ним.
41 На другий день ранком Валак узяв Валаама і звів його на висоти Ва-алові, щоб він побачив звідти частину народу.
O'! І сказав Валаам Валаку: по-будуй мені тут сім жертовників і приготуй мені сім тельців і сім баранів. 2 Валак зробив так, як го-
ворив Валаам, і принесли Валак і Ва-лаам по тельцю і барану на кожному жертовнику. 3 І сказав Валаам Вала-ку: постій біля всепалення твого, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, і що Він відкриє мені, я оголошу тобі. І [залишився Валак біля всепалення свого, а Валаам] пішов на підвищене місце [запитати Бога].
4 І зустрівся Бог з Валаамом, і сказав йому [Валаам]: сім жертовників влаштував я і приніс тельця і барана на кожному жертовнику.61 вклав Господь слово в уста Валаамові і сказав: повернися до Валака і так говори. e І повернувся до нього, і ось він стоїть біля всепалення свого, він і всі князі моавитські. [І був на ньому Дух Божий.]71 промовив притчу свою і сказав: з Месопотамії привів мене Валак, цар Моава, від гір східних: прийди, прокляни мені Якова, прийди, проголоси зло на Ізраїля!
8 Як прокляну я? Бог не проклинає його. Як проголошу зло? Господь не проголошує [на нього] зла. 9 3 вершини скель бачу я його, і з пагорбів дивлюся на нього: ось, народ живе окремо і між народами не числиться. 10 Хто перелічить пісок Якова і число четвертої частини Ізраїлю? Нехай помре душа моя смертю праведників, і нехай буде кончина моя, як їх!11 І сказав Валак Валааму: що ти зі мною робиш? я взяв тебе, щоб проклясти ворогів моїх, а ти, ось, благословляєш? 12 І відповів він і сказав: чи не повинен я достеменно сказати те, що вкладає Господь в уста мої? 131 сказав йому Валак: піди зі мною на інше місце, з якого ти побачиш його, але тільки частину його побачиш, а всього його не побачиш; і прокляни мені його звідти. 141 взяв його на місце сторожі, на вершину гори Фасги, і побудував сім жертовників, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику. 161 сказав [Валаам] Валаку: постій тут біля всепалення твого, а я [піду] туди назустріч [Богу].18 І зустрівся Господь з Валаамом, і вклав слово в уста його, і сказав: повернися до Валака і так говори. 17 І прийшов до нього, і ось, він стоїть біля всепалення свого, і з ним [усі] князі моавитські. І сказав йому Валак: що говорив Господь? 18 Він промовив притчу свою і сказав: встань, Валаку, і послухай, мене, сину Сепфорів. 19 Бог не людина, щоб Йому говорити неправду, і не син людський, щоб Йому змінюватися. Чи Він скаже і не зробить? буде говорити і не виконає?
20 Ось, почав я благословляти, бо Він благословив, і я не можу змінити цього. 21 Не видно біди в Якові, і не помітно нещастя в Ізраїлі; Господь, Бог його, з ним, і трубний царський звук у нього; 22 Бог вивів їх з Єгипту, швидкість єдинорога у нього;23 нема чаклунства в Якові і нема ворожіння в Ізраїлі. У свій час скажуть про Якова і про Ізраїль: ось що творить Бог! 24 Ось, народ як левиця встає і як лев піднімається; не ляже, поки не з’їсть здобичі і не нап’ється крови убитих. 26 І сказав Валак Валааму: ні клясти не кляни його, ні благословляти не благословляй його. 261 відповів Валаам і сказав Валаку: чи не говорив я тобі, що я буду робити все те, що скаже мені Господь? 27 І сказав Валак Валааму: піди, я візьму тебе на інше місце; можливо, угодно буде Богу, і звідти проклянеш мені його. 28 І взяв Валак Валаама на вершину Фегора, поверненого до пустелі. 29 І сказав Валаам Валаку: побудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім тельців і сім баранів. 30 І зробив Валак, як сказав Валаам, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику.
ОД Валаам побачив, що Господу вгодно благословляти Ізраїля,
1 не пішов, як раніше, для волхвування, але обернувся лицем своїм до пустелі.2 І глянув Валаам і побачив Ізраїля, що стояв за колінами своїми, і був на ньому Дух Божий. 3 І промовив він притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, 4 говорить той, хто чує слова Божі, який бачить видіння Всемогутнього; падає, але відкриті очі його:6 які прекрасні намети твої, Якове, оселі твої, Ізраїлю! 6 розстилаються вони, як долини, як сади біля річки, як дерева алое, насаджені Господом, як кедри біля вод; 7 поллється вода з відер його, і сім’я його буде, як великі води, перевершить Агата цар його і піднесеться царство його. 8 Бог вивів його з Єгипту, швидкість єдинорога в нього, пожирає народи, ворожі йому, роздроблює кістки їх і стрілами своїми уражає [ворога]. 9 Схилився, лежить як лев і як левиця, хто підніме його? Той, хто благословляє тебе, благословенний, і хто проклинає тебе, проклятий!
10 І запалав гнів Валака на Валаама, і сплеснув він руками своїми, і сказав Валак Валааму: я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти благословляєш їх ось уже втретє;
11 отже, тікай у своє місце; я хотів ушанувати тебе, але ось, Господь позбавляє тебе чести. 12 І сказав Валаам Валаку: чи не говорив я послам твоїм, яких ти посилав до мене: 13 “хоча б давав мені Валак повний свій будинок срібла і золота, не можу переступити повеління Господнього, щоб зробити що-небудь добре чи зле за своєю волею: що скаже Господь, те й буду говорити”? 14 Отже, ось, я
Глава 24. [1] Чис. 23, 3. [5] Нав. 24, 10. [6] Пс. 1, 3. Єр. 17, 8. [8] Чис. 23, 22. [9] Бут. 49, 9. [13] Чис. 22, 18. [14] Чис. 25, 1-2;
31. 16. Одкр. 2, 14. [17] Мф 2, 2. Бут. 49, 10.
2 Цар. 8, 2. [18] 2 Цар. 8, 14. Бут. 36, 8. [19] Рим. 9, 5. 2 Кор. 10, 5. Одкр. 19, 6. [20] Втор.
йду до народу свого; піди, я провіщу тобі, що зробить народ цей з народом твоїм з часом.151 промовив притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, 18 говорить той, хто чує слова Божі, хто має видіння від Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, падає, але відкриті очі його. 17 Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових.18 Едом буде під володінням, Сеїр буде під володінням ворогів своїх, а Ізраїль явить силу свою. 19 Той, хто вийде від Якова, заволодіє і знищить те, що залишилося від міста. 201 побачив він Амалика, і промовив притчу свою і сказав: перший з народів Амалик, але кінець його - загибель.21 І побачив він кенеїв, і промовив притчу свою, і сказав: міцне житло твоє, і на скелі покладене гніздо твоє; 22 але зруйнований буде Каїн, і недовго до того, що Ассур поведе тебе в полон.
23 І [побачивши Ога,] промовив притчу свою і сказав: горе, [горе,] хто уціліє, коли наведе це Бог! 24 прийдуть кораблі від Киттима, й упокорять Ассура, й упокорять Евера; але і їм загибель! 26 І встав Валаам і пішов назад у своє місце, а Валак також пішов своєю дорогою.
ЛГ І жив Ізраїль у Ситтимі, і по-чав народ блудодіяти з дочками Моава, 2 і запрошували вони народ до жертв богам своїм, і їв народ [жертви їх] і кланявся богам їхнім. 3 І приліпився Ізраїль до Ваал-Фего-ра. І запалав гнів Господній на Ізраїля. 4 І сказав Господь Мойсеєві: візьми всіх начальників народу і повісь їх Господу перед сонцем, і відвернеть-
25, 19. [21] Суд. 1, 16. 1 Цар. 15, 6. [24] Дан.
11, ЗО. [25] Чис. 31, 8.
Глава 25. [1] Чис. 31, 16. 1 Кор. 10, 8. Одкр. 2, 14. [3] Нав. 22, 17. Пс. 105, 28. [4] Втор. 4, 3.
ся від Ізраїля лютість гніву Господнього. s І сказав Мойсей суддям Ізраїлевим: убийте кожен людей своїх, що приліпилися до Ваал-Фегора.
0 І ось, хтось із синів Ізраїлевих прийшов і привів до братів своїх ма-діанитянку, на очах Мойсея й на очах усієї громади синів Ізраїлевих, коли вони плакали при вході у скинію зібрання. 7 Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, побачивши це, встав із середовища громади і взяв у руку свою спис, 8 і ввійшов слідом за ізраїльтянином у спальню і проколов їх обох, ізраїльтянина і жінку в утробу її: і припинилось ураження синів Ізраїлевих. 9 Померлих же від ураження було двадцять чотири тисячі.
10 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 11 Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, відвернув гнів Мій від синів Ізраїлевих, возревну-вавши за Мене серед них, і Я не знищив синів Ізраїлевих у ревності Моїй;
12 тому скажи: ось, Я даю йому Мій завіт миру,13 і буде він йому і нащадкам його після нього завітом священ-ства вічного, за те, що він показав ревність за Бога свого і заступив синів Ізраїлевих. 14 Ім’я вбитого ізраїльтянина, який був убитий з мадіа-нитянкою, було Зимри, син Салу, начальник покоління Симеонового;
16 а ім’я вбитої мадіанитянки Хазва; вона була дочкою Цура, начальника Оммофа, племені мадіамського.
18 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 17 ворогуйте з мадіанитяна-ми, й уражайте їх, 18 тому що вони вороже вчинили з вами в підступництві своєму, спокусивши вас Фе-гором і Хазвою, дочкою начальника мадіамського, сестрою своєю, вбитою в день ураження за Фегора.
'у /Г Після цього ураження сказав
Господь Мойсеєві та Єлеазару, сину Аарона, священикові, говорячи; 2 порахуйте всю громаду синів Ізраїлевих від двадцяти років і вище, за сімействами їх, усіх придатних для війни у Ізраїля.3 І сказав їм Мойсей і Єлеазар священик на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи: 4 порахуйте всіх від двадцяти років і вище, як повелів Господь Мойсеєві і синам Ізраїлевим, які вийшли з землі Єгипетської: 6 Рувим, первісток Ізраїля. Сини Рувима: від Ханоха покоління Ханохове, від Фаллу покоління Фаллуєве, 8 від Хецрона покоління Хецронове, від Харми покоління Хармиєве; 7 ось покоління Рувимо-ві; і пораховано їх сорок три тисячі сімсот тридцять. 8 І сини Фаллуя: Елиав. 9 Сини Елиава: Немуїл, Да-фан і Авирон. Це ті Дафан і Ави-рон, що були покликані в зібрання, які вчинили підбурення проти Мойсея й Аарона разом зі спільниками Корея, коли ці підбурювали проти Господа; 10 і розверзла земля уста свої, і поглинула їх і Корея; разом з ними померли і спільники їхні, коли вогонь пожер двісті п’ятдесят чоловік, і стали вони в знамення; 11 але сини Кореєві не померли.12 Сини Симеона за поколіннями їх: від Немуї-ла покоління Немуїлове, від Ямина покоління Яминове, від Яхина покоління Яхинове, 13 від Зари покоління Зарине, від Саула покоління Са-улове; 14 Ось покоління Симеонові [при підрахуванні їх]: двадцять дві тисячі двісті. 16 Сини Гада за поколіннями їх: від Цефона покоління Цефонове, від Хаггія покоління Хагіієве, від Шунія покоління Шу-нієве, 18 від Ознія покоління Озніє-ве, від Ерія покоління Ерієве, 17 від Арода покоління Ародове, від Аре-лія покоління Арелієве; 18 від покоління синів Гадових, після підраху-вання їх: сорок тисяч п’ятсот.19 Сини
Іуди: Ір і Онан, |Шела, Фарес і Зара]; але Ір і Онан померли в землі Ханаанській; 20 і були сини Іуди за поколіннями їх: від Шели покоління Шелиие, від Фареса покоління Фа-ресове, від Зари покоління Зарине;
21 і були сини Фаресові: від Есрома покоління Есромове, від Хамула покоління Хамулове;22 ось покоління Іудині, після підрахування їх: сімдесят шість тисяч п’ятсот.23 Сини Іссахарові за поколіннями їх: від Фоли покоління Фолине, від Фуви покоління Фувине,24 від Іашува покоління Іашувове, від Шимрона покоління Шимронове; 26 ось покоління Іссахарові, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі триста.
26 Сини Завулонові за поколіннями їх: від Середа покоління Середове, від Елона покоління Елонове, від Іахлеїла покоління Іахлеїлове; 27 ось покоління Завулонові, після підрахування їх: шістдесят тисяч п’ятсот.
28 Сини Йосифа за поколіннями їх: Манассія і Єфрем. 29 Сини Манассії-ні: від Махира покоління Махирове; від Махира народився Галаад, від Га-лаада покоління Галаадове. 30 Ось сини Галаадові: від Ієзера покоління Ієзерове, від Хелека покоління Хе-лекове, 31 від Асриїла покоління Ас-риїлове, від Шехема покоління Шехемове, 32 від Шемиди покоління Шемидине, від Хефера покоління Хеферове. 33 У Салпаада, сина Хефе-рового, не було синів, а тільки дочки; ім’я дочок Салпаадових: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца. 34 Ось покоління Манассіїні; а підраховано їх п’ятдесят дві тисячі сімсот. 35 Ось сини Єфремові за поколіннями їх: від Шутели покоління Шутелине, від Бехера покоління Бехерове, від Та-хана покоління Таханове; 36 і ось сини Шутели: від Арана покоління Аранове; 37 ось покоління синів Єф-ремових, після підрахування їх: тридцять дві тисячі п’ятсот. Ось сини Йосифові за поколіннями їх.38 Сини Веніамінові за поколіннями їх: від Бели покоління Белине, від Ашбела покоління Ашбелове, від Ахирама покоління Ахирамове, 39 від Шефу-фама покоління Шефуфамове, від Хуфама покоління Хуфамове;40 і були сини Бели: Ард і Нааман; [від Арда] покоління Ардове, від Наамана покоління Нааманове;41 ось сини Веніамінові за поколіннями їх; а підраховано їх сорок п’ять тисяч шістсот.
42 Ось сини Данові за поколіннями їх: від Шухама покоління Шухамове; ось сімейства Данові за поколіннями їх. 43 І всіх поколінь Шухама, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі чотириста. 44 Сини Аси-рові за поколіннями їх: від Імни покоління Імнине, від Ішви покоління Ішвине, від Верії покоління Верії-не; 46 від синів Верії, від Хевера покоління Хеверове, від Малхиїла покоління Малхиїлове; 40 ім’я дочки Асирової Сара; 47 ось покоління синів Асирових, після підрахування їх: п’ятдесят три тисячі чотириста.48 Сини Неффалима за поколіннями їх: від Іахцеїла покоління Іахцеїлове, від Гунія покоління Гунієве, 49 від Іецера покоління Іецерове, від Шил-лема покоління Шиллемове; 50 ось покоління Неффалимові за поколіннями їх; підраховано ж їх сорок п’ять тисяч чотириста. 51 Ось число синів Ізраїлевих, що ввійшли у підрахунок: шістсот одна тисяча сімсот тридцять.
62 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 63 цим у наділ слід розділити землю за числом імен; 64 хто численніший, тому дай наділ більший; а хто менш численний, тому дай наділ менший: кожному слід дати наділ відповідно до числа тих, що ввійшли до підрахунку; 66 за жеребом слід розділити землю, за іменами колін батьків їх повинні вони одержати наділи;68 за жеребом слід розділити їм наділи їх, як численним, так і нечисленним.
67 Ці є левити, що ввійшли до підрахунку, за поколіннями їх: від Гир-сона покоління Гирсонове, від Ка-афа покоління Каафове, від Мерарі покоління Мерарине.68 Ось покоління Левіїні: покоління Ливнієве, покоління Хевронове, покоління Мах-лієве, покоління Мушієве, покоління Кореєве. Від Каафа народився Ам-рам.69 Ім’я дружини Амрамової Іоха-веда, дочка Левіїна, яку народила дружина Левіїна в Єгипті, а вона Амраму народила Аарона, Мойсея і Маріам, сестру їхню. 255 І народилися в Аарона Надав і Авиуд, Єлеазар та Іфамар; 61 але Надав і Авиуд померли, коли принесли чужий вогонь перед Господом [у пустелі Синайсь-кій]. 82 І було підраховано двадцять три тисячі всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище; бо вони не були пораховані разом із синами Ізраїлевими, тому що не дано їм наділу серед синів Ізраїлевих.
83 Ось підраховані Мойсеєм і Єле-азаром священиком, які рахували синів Ізраїлевих на рівнинах моа-витських біля Йордану, навпроти Єрихона; 84 у числі їх не було жодної людини з перелічених Мойсеем і Аароном священиком, які рахували синів Ізраїлевих у пустелі Си-найській;05 бо Господь сказав їм, що помруть вони в пустелі, — і не залишилося з них нікого, крім Хале-ва, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина.
Q'7 І прийшли дочки Салпаада, " ' сина Хеферового, сина Гала-адового, сина Махирового, сина Ма-нассіїного з покоління Манассії, сина Йосифового, і ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і
Фирца; 2 і стали перед Мойсеєм і перед Єлеазаром священиком, і перед князями і перед усією громадою, біля входу в скинію зібрання, і сказали: 3 батько наш помер у пустелі, і він не був у числі спільників, які зібралися проти Господа зі збіговиськом Кореєвим, але за свій гріх помер, і синів у нього не було; 4 за що зникати імені батька нашого з племені його, бо немає у нього сина? дай нам наділ серед братів батька нашого.s І представив Мойсей справу їхню Господу.
8 І сказав Господь Мойсеєві:7 правду говорять дочки Салпаадові; дай їм спадкоємний наділ серед братів батька їхнього і передай їм наділ батька їх; 8 і синам Ізраїлевим оголоси і скажи: якщо хто помре, не маючи у себе сина, то передавайте наділ його дочці його; 9 якщо ж немає у нього дочки, передавайте наділ його братам його; 10 якщо ж немає у нього братів, віддайте наділ його братам батька його; 11 якщо ж немає братів батька його, віддайте наділ його близькому його родичеві з покоління його, щоб він успадкував його; і нехай буде це для синів Ізраїлевих поставлено в закон, як повелів Господь Мойсеєві.
12 І сказав Господь Мойсеєві: зійди на цю гору Аварим, [яка по цей бік Йордану, на цю гору Ново,] і подивися на землю [Ханаанську], яку Я даю синам Ізраїлевим [у володіння]; 13 і коли подивишся на неї, прилучися до народу свого і ти, як прилучився Аарон, брат твій, [на горі Ор]; 14 тому що ви не послухалися повеління Мого в пустелі Син, під час розбрату в громаді, щоб явити перед очима їхніми святість Мою при водах. [Це води Мериви при Кадесі в пустелі Син.] 16 І сказав Мойсей Господу, говорячи: 18 нехай
1 Кор. 10, 5.
Глава 27. [1] Чис. 36, 2. [3] Чис. 16, 1, ЗО. [8] Тов. 6, 12. [12] Втор. 32, 48-49. [14] Втор.
32, 51.
поставить Господь, Бог духів усякої плоті, над цією громадою людину,
17 яка виходила б перед ними і яка входила б перед ними, яка виводила б їх і яка приводила б їх, щоб не залишилася громада Господня, як вівці, в яких немає пастиря.256 І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі Ісуса, сина Навина, людину, в якій є Дух, і поклади на нього руку твою,
19 і постав його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою, і дай йому настанову перед очима їх,
20 і дай йому від слави твоєї, щоб слухала його вся громада синів Ізраїлевих; 257 і буде він звертатися до Єлеазара священика і запитувати його про рішення, через урим перед Господом; і за його словом повинні виходити, і за його словом повинні входити він і всі сини Ізраїлеві з ним і вся громада. 22 І зробив Мойсей, як повелів йому Господь [Бог], і взяв Ісуса, і поставив його перед Єлеазаром священиком і перед усією іро-мадою; 23 і поклав на нього руки свої і дав йому настанову, як говорив Господь через Мойсея.
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 2 накажи синам Ізраїлевим і скажи їм: пильнуйте, щоб приношення Моє, хліб Мій у жертву Мені, у приємні пахощі Мені, приносилося Мені у свій час. 3 І скажи їм: ось жертва, яку ви повинні приносити Господу: два агнці однолітніх без вад на день, у всепалення постійне; 4 одного агнця принось ранком, а другого агнця принось увечері; 5 і в приношення хлібне [принось] десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаного з чвертю гина вичавленого єлею; 8 це — всепалення постійне, яке звершене було біля гори Синай, у приємні пахощі, у жертву Господу;7 й узливан-ня при ній чверть гина на одного агнця: на святому місці зливай уз-ливання, вино Господу.8 Другого агнця принось увечері, з таким хлібним приношенням, як вранці, і з таким самим узливанням при ньому принось його в жертву, у приємні пахощі Господу. 9 А в суботу [приносьте] двох агнців однолітніх без вад, і в приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, і узливання при ньому:
10 це — суботнє всепалення в кожну суботу, зверх постійного всепалення й узливання при ньому. 11 І в ново-місяччя ваші приносьте всепалення Господу: із великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців без вад, 12 і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на одного тельця, і дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на барана, 13 і по десятій частині ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на кожного агнця; це — всепалення, приємні пахощі, жертва Господу; 14 й узливання при них повинно бути півгина вина на тельця, третина гина на барана і чверть гина на агнця; це всепалення в кожне ново-місяччя в усі місяці року. 16 І одного козла приносьте Господу в жертву за іріх; зверх всепалення постійно слід приносити його з узливанням його.
16 У перший місяць, у чотирнадцятий день місяця — Пасха Господня. 17 І в п’ятнадцятий день цього місяця свято; сім днів слід їсти опрісноки. 18 У перший день [нехай буде у вас] священне зібрання; жодної роботи не виконуйте; 258 і приносьте жертву, всепалення Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців; без вад вони повинні бути у вас;259 і при них
у приношення хлібне приносьте пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, і дві десятих частини ефи на барана, 21 і по десятій частині ефи принось на кожного з семи агнців, 22 і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас;23 зверх ранкового всепалення, яке є всепален-ням постійним, приносьте це. 24 Так приносьте і в кожен із семи днів; це хліб, жертва, приємні пахощі Господу; зверх всепалення постійного й узливання його, слід приносити це.
25 І в сьомий день нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте. 28 І в день перших плодів, коли приносите Господу нове приношення хлібне в седмиці ваші, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте;27 і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців [без вад], 28 і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, дві десяті частини ефи на барана,
29 і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, 30 і одного козла [у жертву за гріх], для очищення вас;
31 зверх постійного всепалення і хлібного приношення при ньому, приносьте [це Мені] з узливанням їх; без вад вони повинні бути у вас.
OQ У сьомий місяць, у перший [день] місяця, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; нехай буде це у вас день трубного звуку; 2 і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, 3 і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих части ефи на барана, 4 й одну десяту частину ефи на кожного з семи агнців,s і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас,8 зверх новомісячного всепалення і хлібного приношення його, і зверх постійного всепалення і хлібного приношення його, й узливань їх, за уставом, у приємні пахощі Господу. 7 І в десятий [день] цього сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання: смиряйте тоді душі ваші і ніякої справи не робіть; 8 і приносьте всепалення Господу в приємні пахощі: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони у вас; 9 і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих частини ефи на барана, 10 і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, 11 і одного козла в жертву за гріх, [для очищення вас,] зверх жертви за гріх, що приноситься в день очищення, і зверх всепалення постійного і хлібного приношення його, й узливання їх, [за уставом принесених у приємні пахощі, у жертву Господу]. 12 І в п’ятнадцятий день сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте і святкуйте свято Господнє сім днів; 13 і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: тринадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони;14 і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного з тринадцяти тельців, дві десятих частини ефи на кожного з двох баранів, 15 і по десятій частині ефи на кожного з чотирнадцяти агнців,18 і одного козла в жертву за іріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення його й узливання його. 17 І в другий день дванадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 18 і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом,
19 і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання їх.
20 І в третій день одинадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад,21 і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 22 і одного козла в жертву за іріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. 23 І в четвертий день десять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад,
24 і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 26 і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. 26 І в п’ятий день дев’ять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 27 і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 28 і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його.29 І в шостий день вісім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 30 і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 31 і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. 32 І в сьомий день сім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, 33 і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, 34 і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. 36 У восьмий день нехай буде у вас віддання свята; ніякої роботи не виконуйте; 38 і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, 37 і при них приношення хлібне й узливання для тельця, барана й агнців за числом їх, за уставом,
38 і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і приношення хлібного й узливання його.
39 Приносьте це Господу у свята ваші, зверх того, іцо приноситься вами, за обітницею або з ревности, всепалення ваші і хлібні приношення ваші, й узливання ваші і мирні жертви ваші.
ОЛ І переказав Мойсей синам Ізраїлевим усе, що повелів Господь Мойсеєві. 2 І сказав Мойсей начальникам колін синів Ізраїлевих, говорячи: ось що повелів Господь: 3 якщо хто дасть обітницю Господу, або поклянеться клятвою, поклавши зарок на душу свою, то він не повинен порушувати слова свого, але повинен виконати все, що вийшло з уст його.4 Якщо жінка дасть обітницю Господу і покладе на себе зарок в домі батька свого, в юності своїй, s і почує батько обітницю її і зарок, який вона поклала на душу свою, і промовчить про те батько її, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок її, що вона поклала на душу свою, відбудеться; 6 якщо ж батько її, почувши, заборонить їй, то всі обітниці її і зароки, які вона поклала на душу свою, не відбудуться, і Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її. 7 Якщо вона вийде заміж, а на ній обітниця її, або слово уст її, яким вона зв’язала себе, 8 і почує чоловік її і, почувши, промовчить: то обітниці її відбудуться, і зароки її, що вона поклала на душу свою, відбудуться; 9 якщо ж чоловік її, почувши, заборонить їй і відкине обітницю її, яка на ній, і слово уст її, яким вона зв’язала себе, [то вони не відбудуться, тому що заборонив їй чоловік її,] і Господь простить їй. 10 Обітниця ж удови і розведеної, який би вона не поклала зарок на душу свою, відбудеться.
11 Якщо дружина в домі чоловіка свого дала обітницю, або поклала зарок на душу свою з клятвою, 12 і чоловік її чув, і промовчав про те, і не заборонив їй, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок, який вона поклала на душу свою, відбудеться;
13 якщо ж чоловік її, почувши, відкинув їх, то всі, обітниці її, що вийшли з уст її, і зароки душі її не відбудуться: чоловік її знищив їх, і Господь простить їй. 14 Всяку обітницю і всякий клятвений зарок, щоб смирити душу, чоловік її може затвердити, і чоловік її може відкинути; 16 якщо ж чоловік її мовчав про те день за день, то він тим затвердив усі обітниці її і всі зароки її, що на ній, затвердив, тому що він, почувши, мовчав про те; 16 а якщо [чоловік] відкинув їх, після того як почув, то він узяв на себе гріх її.
17 Ось устави, які Господь заповів Мойсееві про стосунки між чоловіком і жінкою його, між батьком і дочкою його в юності її, в домі батька її.
О І І сказав Господь Мойсееві,
-*■ говорячи:2 пометися мадіани-тянам за синів Ізраїлевих, і опісля відійдеш до народу твого. 3 І сказав Мойсей народу, говорячи: озбройте
із себе людей на війну, щоб вони пішли проти мадіанитян, звершити помсту Господню над мадіанитяна-ми; 4 по тисячі з коліна, від усіх колін [синів] Ізраїлевих пошліть на війну. 6 І виділено з тисяч Ізраїлевих, по тисячі з коліна, дванадцять тисяч озброєних на війну. e І послав їх Мойсей на війну, по тисячі з коліна, їх і Финеєса, сина Єлеазара, [сина Аарона,] священика, на війну, і в руці його священні сосуди і труби для тривоги.7 І пішли війною на Мадіама, як повелів Господь Мойсеєві, і вбили всіх чоловічої статі; 8 і разом з убитими їх убили царів мадіамських: Евия, Рекема, Цура, Хура і Реву, п’ятьох царів мадіамських, і Валаама, сина Веорового, убили мечем [разом з убитими їх];
9 а жінок мадіамських і дітей їхніх сини Ізраїлеві взяли в полон, і всю худобу їхню, і всі отари їхні і все майно їхнє взяли у здобич, 10 і всі міста їхні у володіннях їхніх і всі селища їхні спалили вогнем;11 і взяли все захоплене і всю здобич, від людини до худоби; 12 і доставили полонених і здобич і захоплене до Мойсея і до Єлеазара священика і до громади синів Ізраїлевих, до стану, на рівнини моавитські, що біля Йордану, навпроти Єрихона. 13 І вийшли Мойсей і Єлеазар священик і всі князі громади назустріч їм зі стану. 14 І прогнівався Мойсей на воєначальників, тисячоначальників і стоначальників, які прийшли з війни, 16 і сказав їм Мойсей: [для чого] ви залишили в живих усіх жінок? 16 ось вони, за порадою Валаамовою, були для синів Ізраїлевих приводом до відступу від Господа на догоду Фе-гору, за що й ураження було в громаді Господній; 17 отже, убийте всіх дітей чоловічої статі, і всіх жінок, що пізнали чоловіка на чоловічій постелі, убийте; 18 а всіх дітей жіночої статі, що не пізнали чоловічої постелі, залиште в живих для себе;
19 і пробудьте поза станом сім днів; усякий, хто вбив людину і доторкнувся до вбитого, очистіться у третій день і в сьомий день, ви і полонені ваші;20 і весь одяг, і всі шкіряні речі, і все, зроблене із козячої вовни, і всі дерев’яні сосуди очистіть.
21 І сказав Єлеазар священик воїнам, які ходили на війну: ось постанова закону, що заповів Господь Мойсеєві: 22 золото, срібло, мідь, залізо, олово і свинець, 23 і все, що проходить через вогонь, проведіть через вогонь, щоб воно очистилося, а крім того, й очищувальною водою треба очистити; усе, що не проходить через вогонь, проведіть через воду; 24 і одяг ваш вимийте в сьомий день, і очистіться, і після того входьте в стан.
26 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 28 порахуй здобич полону, від людини до худоби, ти і Єлеазар священик і начальники племен громади; 27 і розділи здобич навпіл між тими, що воювали, що ходили на війну, і між усією громадою,28 і від воїнів, що ходили на війну, візьми данину Господу, по одній душі з п’ятисот, з людей і з великої худоби, і з ослів і з дрібної худоби; 29 візьми це з половини їхньої і віддай Єлеазару священику у приношення Господу;
30 і з половини синів Ізраїлевих візьми по одній частці з п’ятдесяти, з людей, з великої худоби, з ослів і з дрібної худоби, і віддай це левитам, що служать при скинії Господній.
31 І зробив Мойсей і Єлеазар священик, як повелів Господь Мойсеєві.
32 І було здобичі, що залишилася від захопленого, що захопили ті, що були на війні: дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять тисяч, 33 великої худоби сімдесят дві тисячі, 34 ослів шістдесят одна тисяча, 36 людей, жінок, які не знали чоловічої постелі, усіх душ тридцять дві тисячі. 38 Половина, частка тих, що ходили на війну, за підрахунком була: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, 37 і данина Господу з дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять;
38 великої худоби тридцять шість тисяч, і данина з них Господу сімдесят два; 39 ослів тридцять тисяч п’ятсот, і данина з них Господу шістдесят один; 40 людей шістнадцять тисяч, і данина з них Господу тридцять дві душі. 411 віддав Мойсей данину, приношення Господу, Єлеазару священику, як повелів Господь Мойсеєві.
42 І з половини синів Ізраїлевих, яку відокремив Мойсей у тих, що ходили на війну; 43 половина ж була на частку громади: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, 44 великої худоби тридцять шість тисяч,
45 ослів тридцять тисяч п’ятсот,48 людей шістнадцять тисяч. 47 3 половини синів Ізраїлевих узяв Мойсей одну п’ятдесяту частину з людей і з худоби і віддав це левитам, які виконують службу при скинії Господній, як повелів Господь Мойсеєві. 48 І прийшли до Мойсея начальники над тисячами війська, тисячоначальники і стоначальники, 49 і сказали Мойсеєві: раби твої порахували воїнів, які нам доручені, і не вибуло жодного з них;50 і ось, ми принесли приношення Господу, хто що дістав із золотих речей: ланцюжки, зап’ястя, персні, серги і привіски, для очищення душ наших перед Господом.51 І взяв у них Мойсей і Єлеазар священик золото у всіх цих виробах; 62 і було всього золота, що принесено для приношення Господу, шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят сиклів, від тисячона-чальників і стоначальників.63 Воїни грабували кожен для себе. S41 взяв Мойсей і Єлеазар священик золото від тисячоначальників і стоначальників, і принесли його до скинії зібрання, у пам’ять синів Ізраїлевих перед Господом.
“5 'У У синів Рувимових і у синів Гадових стад було дуже багато; і побачили вони, що земля Іазер і земля Галаад є місцем придатним
для стад; 2 і прийшли сини Гадові і сини Рувимові і сказали Мойсею та Єлеазару священику і князям громади, говорячи: 3 Атароф і Дивон, й Іазер, і Нимра, і Есевон і Елеале, і Севам, і Нево, і Веон, 4 земля, яку Господь уразив перед громадою Із-раїлевою, є земля придатна для стад, а у рабів твоїх є стада. 6 І сказали: якщо ми знайшли благовоління в очах твоїх, віддай землю цю рабам твоїм у володіння; не переводь нас через Йордан. e І сказав Мойсей синам Гадовим і синам Ру-вимовим: брати ваші підуть на війну, а ви залишитеся тут? 7 для чого ви відвертаєте серце синів Ізраїлевих від переходу в землю, яку дає їм Господь? 8 так вчинили батькі ваші, коли я посилав їх з Кадес-Вар-ні для огляду землі: 9 вони доходили до долини Есхол, і бачили землю, і відвернули серце синів Ізраїлевих, щоб не йшли вони в землю, яку Господь дає їм; 10 і запалав у той день гнів Господа, і поклявся Він, говорячи: 11 люди ці, що вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище [які знають добро і зло,] не побачать землі, про яку Я клявся Аврааму, Іса-аку та Якову, тому що вони не підкорялися Мені, 12 крім Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, й Ісуса, сина Навина, тому що вони підкорилися Господеві. 13 І запалав гнів Господа на Ізраїля, і водив Він їх по пустелі сорок років, доки не скінчився весь рід, що зробив зло в очах Господніх. 14 І ось, замість батьків ваших повстали ви, поріддя грішників, щоб посилити ще лютість гніву Господнього на Ізраїля. 16 Якщо ви відвернетеся від Нього, то Він знову залишить його в пустелі, і ви погубите весь народ цей. 18 І підійшли вони до нього і сказали: ми побудуємо тут овечі двори для отар наших і міста для дітей наших; 17 самі ж ми перші озброїмося і підемо перед синами Ізраїлевими, доки не приведемо їх у місця їхні; а діти наші нехай залишаться в укріплених містах, для безпеки від жителів землі;18 не повернемося в доми наші, доки не вступлять сини Ізраїлеві кожен у наділ свій; 19 бо ми не візьмемо з ними наділу по той бік Йордану і далі, якщо наділ нам дістанеться по цей бік Йордану, до сходу.
20 І сказав їм Мойсей: якщо ви це зробите, якщо озброєними підете на війну перед Господом, 21 і піде кожен з вас озброєним за Йордан перед Господом, доки не знищить Він ворогів Своїх перед Собою, 22 і підкорена буде земля перед Господом, то опісля повернетеся і будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і буде земля ця у вас у володінні перед Господом; 23 якщо ж не зробите так, то згрішите перед Господом, і понесете покарання за гріх ваш, яке постигне вас; 24 будуйте собі міста для дітей ваших і двори для овець ваших і робіть, що сказано устами вашими. 26 І сказали сини Гадові і сини Рувимові Мойсеєві: раби твої зроблять, як повеліває господар наш;26 діти наші, дружини наші, отари наші і вся худоба наша залишаться тут у містах Галаада,
27 а раби твої, усі, озброївшись, як воїни, підуть перед Господом на війну, як говорить господар наш. 28 І дав Мойсей про них повеління Єлеазару священику й Ісусові, синові Навина, і начальникам племен синів Ізраїлевих, 29 і сказав їм Мойсей: якщо сини Гадові і сини Рувимові перейдуть з вами за Йордан, усі озброївшись на війну перед Господом, і підкорена буде перед вами земля, то віддайте їм землю Галаад у володіння; 30 якщо ж не підуть вони
з вами озброєні [на війну перед Господом, то пошліть перед собою майно їхнє, дружин їхніх і худобу їхню у землю Ханаанську], і вони одержать володіння разом з вами в землі Ханаанській. 31 І відповіли сини Гадові і сини Рувимові і сказали: як сказав Господь рабам твоїм, так і зробимо; 32 ми підемо озброєними перед Господом у землю Ханаанську, а наділ володіння нашого нехай буде по цей бік Йордану. 260 І віддав Мойсей їм, синам Гадовим і синам Рувимовим, і половині коліна Ма-нассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморрейського, і царство Ога, царя Васанського, землю
з містами її та околицями, — міста землі в усі сторони. 261 І побудували сини Гадові, Дивон і Атароф, і Аро-ер, 262 і Атароф-Шофан, й Іазер, й Іогбегу, 263 і Беф-Нимру і Беф-Гаран, міста укріплені і двори для овець.
37 І сини Рувимові побудували Есевон, Елеале, Кириафаїм, 38 і Нево, і Ваал-Меон, імена яких перемінені, і Сивму, і дали назви містам, які вони побудували. 39 І пішли сини Ма-хира, сина Манассіїного, у Галаад, і взяли його, і вигнали аморреїв, які були в ньому; 40 і віддав Мойсей Галаад Махиру, синові Манассії, і він оселився в ньому. 41 І Яїр, син Манассії, пішов і взяв селища їх, і назвав їх: селища Яїрові. 42 І Новах пішов і взяв Кенаф і залежні від нього міста, і назвав його своїм ім’ям: Новах.
о о Ось стани синів Ізраїлевих, що вийшли з землі Єгипетської за ополченнями своїми, під начальством Мойсея та Аарона.2 Мойсей, за велінням Господнім, описав подорож їх за станами їх, і ось стани подорожі їх: 3 із Раамсеса вирушили вони в перший місяць, у п’ят-надцятий день першого місяця; на другий день Пасхи вийшли сини Ізраїлеві під рукою високою на очах усього Єгипту;4 тим часом єгиптяни ховали всіх первістків, яких уразив у них Господь, і над богами їхніми Господь учинив суд. 6 Так вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса і розташувалися станом у Сокхофі.6 І вирушили з Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, що на краю пустелі.
7 І вирушили з Ефама і повернули до Пи-Гахирофа, що перед Ваал-Цефоном, і розташувалися станом перед Мигдолом.8 Вирушивши від Га-хирофа, пройшли посеред моря в пустелю, і йшли три дні пустелею Ефам, і розташувалися станом у Мер-рі.9 І вирушили з Мерри і прийшли в Елим; в Елимі ж [було] дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом.
10 І вирушили з Елима і розташувалися станом біля Червоного моря.
11 І вирушили від Червоного моря і розташувалися станом у пустелі Син.
12 І вирушили з пустелі Син і розташувалися станом у Дофці. 13 І вирушили з Дофки і розташувалися станом в Алуші.14 І вирушили з Алуша і розташувалися станом у Рефиди-мі, і не було там води, щоб пити народу. 15 І вирушили з Рефидима і розташувалися станом у пустелі Синайській. 161 вирушили з пустелі Си-найської і розташувалися станом у Киброт-Гаттааві. 17 І вирушили з Киброт-Гаттаави і розташувалися станом в Асирофі. 18 І вирушили з Асирофа і розташувалися станом у Рифмі. 19 І вирушили з Рифми і розташувалися станом у Римнон-Фа-реці.20 І вирушили із Римнон-Фаре-ца і розташувалися станом у Ливні.
21 І вирушили з Ливни і розташувалися станом у Риссі.22 І вирушили з
Нав. 4, 22. Пс. 113, 3. 1 Кор. 10, 1. [9] Вих.
15, 27. [11] Вих. 16, 1. [14] Вих. 17, 1. [15] Вих. 19, 2. [16] Чис. 11, 35. [18] Чис. 11, 35;
13, 1.
Рисси і розташувалися станом у Ке-гелафі. 23 І вирушили з Кегелафи і розташувалися станом на горі Шафер.
24 І вирушили від гори Шафер і розташувалися станом у Хараді. 26 І вирушили з Харади і розташувалися станом у Макелофі. 28 І вирушили з Макелофа і розташувалися станом у Тахафі. 271 вирушили з Тахафа і розташувалися станом у Тарасі.28 І вирушили з Тараха і розташувалися станом у Мифці. 29 І вирушили із Мифки і розташувалися станом у Хашмоні.30 І вирушили з Хашмони і розташувалися станом у Мосеро-фі. 264 І вирушили з Мосерофа і розташувалися станом у Бене-Яакані.
32 І вирушили з Бене-Яакана і розташувалися станом у Хор-Агидгаді.
33 І вирушили із Хор-Агидгада і розташувалися станом в Іотвафі.265 І вирушили із Іотвафи і розташувалися станом в Авроні. 36 І вирушили з Аврона і розташувалися станом в Ецион-Гавері. 38 І вирушили з Еци-он-Гавера і розташувалися станом у пустелі Син. [Вирушивши з пустелі Син, розташувалися станом у пустелі Фаран,] вона ж Кадес. 37 І вирушили з Кадеса і розташувалися станом на горі Ор, біля меж землі Едомської. 38 І піднявся Аарон священик на гору Ор за повелінням Господнім і помер там у сороковий рік після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у п’ятий місяць, у перший день місяця; 39 Аарон був ста двадцяти трьох років, коли помер на горі Ор.
40 Ханаанський цар Арада, що жив на півдні землі Ханаанської, почув тоді, що йдуть сини Ізраїлеві. 41 І вирушили вони від гори Ор і розташувалися станом у Салмоні. 421 вирушили із Салмона і розташувалися станом у Пуноні. 43 І вирушили з
Пунона і розташувалися станом в Овофі. 44 І вирушили з Овофа і розташувалися станом у Ійм-Аваримі, на кордоні Моава. 461 вирушили із Ійма і розташувалися станом у Ди-вон-Гаді. 48 І вирушили з Дивон-Гада і розташувалися станом в Алмон-Дивлафаїмі.47 І вирушили з Алмон-Дивлафаїма і розташувалися станом на горах Аваримських перед Нево. 48 І вирушили від гір Аваримських і розташувалися станом на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона; 49 вони розташувалися станом біля Йордану від Беф-Ієши-мофа до Аве-Ситтима на рівнинах моавитських.
50 І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи:
61 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли перейдете через Йордан у землю Ханаанську, 62 то проженіть від себе всіх жителів землі і знищіть усі зображення їхні, і всіх відлитих ідолів їхніх знищіть і всі висоти їхні зруйнуйте; 53 і візьміть у володіння землю й оселіться на ній, тому що Я вам даю землю цю у володіння; 64 і розділіть землю за жеребом на наділи племенам вашим: численному дайте наділ більший, а нечисленному дай наділ менший; кому де випаде жереб, там йому і буде наділ; за колінами батьків ваших візьміть собі наділи; 66 якщо ж ви не проженете від себе жителів землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для очей ваших і голками для боків ваших і будуть тіснити вас на землі, в якій ви будете жити,68 і тоді те, що Я намірився зробити їм, зроблю вам.
І сказав Господь Мойсеєві,
■ говорячи:2 дай наказ синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ввійдете
Чис. 25, 17. [52] Вих. 23, 24. Втор. 7, 5. Лев.
26, ЗО. [53] Втор. 7, 2. Нав. 11, 12. [54] Чис.
26, 54. [55] Вих. 23, 33; 34, 12. Втор. 7, 16.
Глава 34. [2] Бут. 15, 18.
в землю Ханаанську, то ось земля, що дістанеться вам у наділ, земля Ханаанська з П кордонами: 3 південна сторона буде у вас від пустелі Син, біля Едома, і піде у вас південний кордон від кінця Солоного моря зі сходу, 4 і простягнеться кордон на південь до узгір’я Акравима і піде через Син, і будуть виступи її на південь до Кадес-Варні, звідти піде до Гацар-Аддара і пройде через Ацмон;
5 від Ацмона простягнеться кордон до потоку Єгипетського, і будуть виступи його до моря; 6 кордоном західним буде у вас велике море: це буде у вас кордон на заході; 7 на півночі ж буде у вас кордон: від великого моря проведіть його до гори Ор,266 від гори Ор проведіть до Емафа, і будуть виступи кордону до Цедада;
9 звідти піде кордон до Цифрону, і виступи його будуть до Гацар-Ена-на: це буде у вас кордон північний;
10 кордон східний проведіть собі від Гацар-Енана до Шефама, 11 від Ше-фама піде кордон до Рибле, зі східного боку Аїна, потім піде кордон і торкнеться берегів моря Киннереф зі східного боку; 12 і піде кордон до Йордану, і будуть виступи його до Солоного моря. Це буде земля ваша за кордонами її з усіх боків. 13 І дав повеління Мойсей синам Ізраїлевим
і сказав: ось земля, яку ви розділите на наділи за жеребом, яку повелів Господь дати дев’яти колінам і половині коліна [Манассіїного]; 14 тому що коліно синів Рувимових за сімействами їх, і коліно синів Гадових за сімействами їх, і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій:
16 два коліна і половина коліна одержали наділ свій за Йорданом навпроти Єрихона на схід.
18 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 17 ось імена мужів, які будуть ділити вам землю: Єлеазар священик та Ісус, син Навина; 18 і по одному князеві від коліна візьміть для розділу землі. 19 І ось імена цих мужів: для коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн; 20 для коліна синів Симеонових Самуїл, син Аммиуда;
21 для коліна Веніамінового Елидад, син Кислона; 22 для коліна синів Да-нових князь Буккий, син Іоглії; 23 для синів Йосифових, для коліна синів Манассіїних князь Ханниїл, син Ефода; 24 для коліна синів Єфремових князь Кемуїл, син Шифтана; 26 для коліна синів Завулонових князь Ели-цафан, син Фарнака; 26 для коліна синів Іссахарових князь Фалтиїл, син Аззана; 27 для коліна синів Аси-рових князь Ахиуд, син Шеломія;
28 для коліна синів Неффалимових князь Педаїл, син Аммиуда; 29 ось ті, яким повелів Господь розділити наділи синам Ізраїлевим у землі Ханаанській.
ІС І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах Моавитських біля Йордану навпроти Єрихона, говорячи:
2 накажи синам Ізраїлевим, щоб вони з наділів володіння свого дали левитам міста для поселення, і поля при містах з усіх боків дайте левитам: 3 міста будуть їм для проживання, а поля будуть для худоби їхньої і для маєтків їхніх і для всіх життєвих потреб їхніх;4 поля при містах, які ви повинні дати левитам, від стіни міста повинні простягатися до [двох] тисяч ліктів, в усі боки;6 і від-мірте за містом на східній стороні дві тисячі ліктів, і на південній стороні дві тисячі ліктів, і на заході дві тисячі ліктів, і на північній стороні дві тисячі ліктів, а посередині місто: такі будуть у них поля при містах. 8 3 міст, які ви дасте левитам, [буде] шість міст для притулку, в які ви дозволите втікати убивці; і зверх них дайте сорок два міста:7 усіх міст, які ви повинні дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них.
8 І коли будете давати міста з володінь синів Ізраїлевих, тоді з більшого дайте більше, з меншого менше; кожне коліно, дивлячись за наділом, який одержить, повинно дати з міст своїх левитам.
9 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 10 оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви перейдете через Йордан у землю Ханаанську, 11 оберіть собі міста, які були б у вас містами для притулку, куди міг би втекти убивця, який убив людину ненав-мисне; 12 і будуть у вас міста ці притулком від месника [за кров], щоб не був умертвленим той, що вбив, раніше ніж він стане перед громадою на суд. 13 Міст же, які повинні ви дати, міст для притулку, повинно бути у вас шість: 14 три міста дайте по цей бік Йордану і три міста дайте в землі Ханаанській; містами притулку повинні бути вони; 16 для синів Ізраїлевих і для прибульця і для поселенця між вами будуть ці шість міст притулком, щоб тікав туди всякий, хто вбив людину ненавмисне. 16 Якщо хто вдарить кого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;17 і якщо хто вдарить кого з руки каменем, від якого можна померти, так що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; 18 або якщо дерев’яним знаряддям, від якого можна померти, ударить з руки так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; 19 месник за кров сам може умертвити убивцю: лиш тільки зустріне його, сам може умертвити його; 20 якщо хто штовхне кого з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь так, що той помре, 21 або по ворожнечі вдарить його рукою так, що той помре, того, хто ударив, слід віддати на смерть: він убивця; месник за кров може умертвити убивцю, лиш тільки зустріне його. 22 Якщо ж він штовхне його випадково, без ворожнечі, або кине на нього що-небудь без наміру,
23 або який-небудь камінь, від якого можна померти, не бачачи упустить на нього так, що той помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла, 24 то громада повинна розсудити між убивцею і месником за кров за цими постановами; 26 і повинна громада врятувати убивцю від руки месника за кров, і повинна повернути його громада в місто притулку його, куди він утік, щоб він жив там до смерти великого священика, який помазаний священним єлеєм; 26 якщо ж убивця вийде за межу міста притулку, в який він утік, 27 і знайде його месник за кров поза межами міста притулку його, і уб’є убивцю цього месник за кров, то не буде на ньому провини кровопролиття,
28 тому що той повинен був жити у місті притулку свого до смерти великого священика, а після смерти великого священика повинен був повернутися убивця в землю володіння свого. 29 Нехай буде це у вас постановою законною в роди ваші, у всіх оселях ваших. 30 Якщо хто уб’є людину, то убивцю слід убити за словами свідків; але одного свідка недостатньо, щоб засудити на смерть.
31 І не беріть викупу за душу вбивці, який винний у смерті, але його слід віддати на смерть; 32 і не беріть викупу за того, хто втік у місто притулку, щоб йому дозволити жити в землі своїй раніше смерти [великого] священика. 33 Не оскверняйте землі, на якій ви [будете жити]; бо кров оскверняє землю, і земля не інакше очищається від пролитої на ній кро-
23. [20] Втор. 19, 11. [21] Втор. 19, 12. [22] Втор. 19, 4. [25] Еф. 2, 16. Лев. 8, 12. Пс. 44,
8. [29] Вих. 12, 17. [ЗО] Втор. 19, 15. [33] Бут.
9, 6. З Цар. 2, 31. Мф 26, 52.
ви, як кров’ю того, хто пролив її.
34 Не слід оскверняти землю, на якій ви живете, серед якої живу Я; тому що Я Господь перебуваю серед синів Ізраїлевих.
0 / Прийшли глави сімейств від
племені синів Галаада, сина Махирового, сина Манассіїного з племен синів Йосифових, і говорили перед Мойсеєм [і перед Єлеазаром священиком] і перед князями, главами колін синів Ізраїлевих,2 і сказали: Господь повелів господарю нашому дати землю в наділ синам Ізраїлевим за жеребом, і господареві нашому повелено від Господа дати наділ Салпаада, брата нашого, дочкам його;3 якщо ж вони будуть дружинами синів якого-небудь іншого коліна синів Ізраїлевих, то наділ їх відніметься від наділу батьків наших
1 додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і відніметься від наділу нашого, що дістався за жеребом; 4 і навіть коли буде у синів Ізраїлевих ювілей, тоді наділ їх додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і від наділу коліна батьків наших відніметься наділ їх. 6 І дав Мойсей повеління синам Ізраїлевим, за словом Господнім, і сказав: правду говорить коліно синів Йосифових; ® ось що заповідає Господь про дочок Салпаадових: вони можуть бути дружинами тих, хто сподобається очам їхнім, тільки повинні бути дружинами в племені коліна батька свого, 7 щоб наділ синів Ізраїлевих не переходив з коліна в коліно; тому що кожен із синів Ізраїлевих повинен бути прив’язаний до наділу коліна батьків своїх; 8 і всяка дочка, що успадковує наділ у колінах синів Ізраїлевих, повинна бути дружиною кого-небудь з племені коліна батька свого, щоб сини Ізраїлеві успадковували кожен наділ батьків своїх, 9 і щоб не переходив наділ з коліна в інше коліно; тому що кожне
з колін синів Ізраїлевих повинне бути прив’язане до свого наділу. 10 Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили дочки Салпаадові.267 І одружилися дочки Салпаадові Махла, Фирца, Хог-ла, Милка і Ноа з синами дядьків своїх; 12 у племені синів Манассії, сина Йосифового, вони були дружинами, і залишився наділ їхній у коліні племені батька їхнього.
13 Це є заповіді і постанови, які дав Господь синам Ізраїлевим через Мойсея на рівнинах моавитських, біля Йордану, навпроти Єрихона.
П’ЯТА КНИГА МОЙСЕЯ ВТОРОЗАКОННЯ
(Повторення закону)
рива, по дорозі від гори Сеїр до Ка-дес-Варні.3 Сорокового року, одинадцятого місяця, у перший [день] місяця говорив Мойсей [усім] синам Ізраїлевим усе, що заповів йому Гос-
відстані одинадцяти днів путі від Хо- подь про них. 4 Після вбивства ним
[34] Вих. 29, 45. З Цар. 6, 13.
Глава 36. [1] Бут. 46, 20. [2] Чис. 27, 1.
[4] Лев. 25, 13, ЗО. [6] Тов. 1, 9. [7] Лев. 25,
23. З Цар. 21, 3. [8] Чис. 27, 8. Тов. 6, 12.
Сигона, царя Аморрейського, який жив у Есевоні, і Ога, царя Васансь-кого, який жив у Аштерофі в Едреї, 6 за Йорданом, у землі Моавитській, почав Мойсей пояснювати закон цей
і сказав: 268 Господь, Бог наш, говорив нам у Хориві і сказав: “досить вам жити на горі цій!7 поверніться, вирушайте в путь і підіть на гору аморреїв і до всіх сусідів їх, на рівнину, на гору, на низькі місця і на південний край і до берегів моря, у землю Ханаанську і до Ливану, навіть до ріки великої, ріки Євфрату;
8 ось, Я даю вам землю цю, підіть, візьміть у спадщину землю, яку Господь із клятвою обіцяв дати батькам вашим, Аврааму, Ісааку і Якову, їм і нащадкам їхнім”.269 І я сказав вам у той час: не можу один водити вас; 270 Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось, ви нині численні, як зірки небесні; 11 Господь, Бог отців ваших, нехай розмножить вас у тисячу разів проти того, скільки вас тепер, і хай благословить вас, як Він говорив вам: 12 як же мені одному носити тяготи ваші, тягарі ваші
і суперечки ваші? 13 оберіть собі в колінах ваших мужів мудрих, розумних і випробуваних, і я поставлю їх начальниками вашими. 14 Ви відповіли мені і сказали: добру справу ти наказуєш зробити. 15 І взяв я старійшин із колін ваших, мужів мудрих, [розумних] і випробуваних, і зробив їх начальниками над вами, тисячоначальниками, стоначальни-ками, п’ятдесятиначальниками, де-сятиначальниками і наглядачами за колінами вашими. 16 І дав я повеління суддям вашим у той час, говорячи: вислуховуйте братів ваших
і судіть справедливо, як брата з братом, так і прибулого його; 17 не розрізняйте осіб на суді, як малого, так
і великого вислуховуйте: не бійтеся лиця людського, тому що суд - справа Божа. 18 І дав я вам у той час повеління про все, що слід вам робити. 19 І вирушили ми від Хорива, і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, яку ви бачили, по шляху до гори Аморрейської, як повелів Господь, Бог наш, і прийшли в Кадес-Варні. 20 І сказав я вам: ви прийшли до гори Аморрейської, яку Господь, Бог наш, дає нам; 21 ось, Господь, Бог твій, віддає тобі землю цю, йди, візьми її у володіння, як говорив тобі Господь, Бог батьків твоїх, не бійся і не жахайся. 22 Але ви усі підійшли до мене і сказали: пошлемо перед собою людей, щоб вони дослідили нам землю і принесли нам звістку про дорогу, по якій іти нам,
і про міста, в які йти нам. 23 Слово це мені сподобалося, і я взяв з вас дванадцять мужів, по одній людині від [кожного] коліна. 24 Вони пішли, зійшли на гору і дійшли до долини Есхол, і оглянули її;26 і взяли в руки свої плоди землі і доставили нам, і принесли нам звістку і сказали: добра земля, яку Господь, Бог наш, дає нам. 26 Але ви не захотіли йти і стали проти веління Господа, Бога вашого, 27 і нарікали в наметах ваших
і говорили: Господь, з ненависти до нас, вивів нас із землі Єгипетської, щоб віддати нас у руки аморреїв і знищити нас;28 куди ми підемо? брати наші розслабили серце наше, говорячи: народ той більший, [численніший] і вищій за нас, міста там великі і з укріпленнями до небес, та й синів Енакових бачили ми там.
29 І я сказав вам: не страшіться і не бійтеся їх; 30 Господь, Бог ваш, іде перед вами; Він буде боротися за вас, як Він зробив з вами в Єгипті, перед очима вашими, 31 і в пустелі цій,
[19] Чис. 13, 1, 27. [21] Нав. 8, 1. [22] Чис. 13, 3-4. [24] Чис. 13, 24. [25] Чис. 13, 28. [27] Чис. 14, 2. Пс. 105, 24-25. [28] Чис. 32, 9. Бут. 11,
4. [29] Нав. 2, 9. [ЗО] Вих. 14, 14, 25. Нав. 10,
14. [31] Вих. 19, 4. Чис. 11, 18. Пс. 90, 12.
де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як людина носить сина свого, на всьому шляху, яким ви проходили, до приходу вашого на це місце. 271 Але і при цьому ви не вірили Господу, Богу вашому,272 Який ішов перед вами шляхом — шукати вам місце, де зупинитися вам, вночі у вогні, щоб указувати вам дорогу, по якій іти, а вдень у хмарі. 273 І Господь [Бог] почув слова ваші, і розгнівався, і поклявся, говорячи: 274 ніхто з людей цих, з цього злого роду, не побачить доброї землі, яку Я клявся дати батькам вашим; 36 тільки Халев, син Ієфонніїн, побачить її; йому дам Я землю, по якій він проходив, і синам його, за те, що він підкорився Господу. 275 І на мене прогнівався Господь за вас, говорячи: і ти не ввійдеш туди; 38 Ісус, син Навина, який при тобі, він увійде туди; його утверди, тому що він введе Ізраїля у володіння нею;39 діти ваші, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, і сини ваші, які не знають нині ні добра ні зла, вони ввійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею; 40 а ви поверніться і рушайте в пустелю по дорозі до Червоного моря. 41 І ви відповіли тоді і сказали мені: згрішили ми перед Господом, [Богом нашим,] підемо й будемо воювати, як повелів нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожен військовою зброєю своєю, і нерозсудливо зважилися зійти на гору. 42 Але Господь сказав мені: скажи їм: не піднімайтесь і не воюйте, тому що немає Мене серед вас, щоб не уразили вас вороги ваші. 43 І я говорив вам, але ви не послухали і стали проти веління Господнього і з упертості своєї зійшли на гору. 441 виступив проти вас Амор-рей, який жив на горі тій, і переслідували вас так, як роблять бджоли, й уражали вас на Сеїрі до самої Хорми. 4S І повернулися ви і плакали перед Господом: але Господь не почув волання вашого і не послухав вас. 48 І пробули ви в Кадесі багато часу, скільки часу ви там були.
О І повернули ми і вирушили в " пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато часу ходили навколо гори Сеїра. 2 І сказав мені Господь, говорячи: 3 досить вам ходити навколо цієї гори, поверніть на північ; 4 і народу дай повеління і скажи: ви будете проходити межі братів ваших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, і вони убояться вас; але остерігайтеся s починати з ними війну, бо Я не дам вам землі їх ні на стопу ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісаву; 8 їжу купуйте в них за срібло і їжте; і воду купуйте в них за срібло і пийте;7 бо Господь, Бог твій, благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був покровителем тобі під час подорожі твоєї по великій [і страшній] пустелі цій; ось, сорок років Господь, Бог твій, з тобою; ти ні в чому не терпів нестачі. 8 І йшли ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елафа й Ецион-Гавера, і повернули, і йшли до пустелі Моава.9 І сказав мені Господь: не вступай у ворожнечу з Мо-авом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим; 10 раніше жили там емими, народ великий, численний і високий, як сини Ена-кові, 11 і вони вважалися між рефа-їмами, як сини Енакові; моавитяни
Пс. 117, 12. Нав. 19, 4. [46] Втор. 2, 14.
Глава 2. [1] Чис. 21, 4. [3] Суд. 5, 4. [4] Чис. 20, 14, 21. [5] 1 Цар. 14, 47. 2 Цар. 8,
14. З Цар. 11, 15. [7] Втор. 1, 31. Бут. 21, 22.
[8] 4 Цар. 14, 22. З Цар. 9, 26. [9] 2 Пар. 20,
10. [10] Бут. 14, 5. Чис. 13, 23.
ж називають їх емимами; 276 а на Се-їрі жили колись хорреї; але сини Ісавові прогнали їх і знищили їх від лиця свого й оселилися замість них
— так, як вчинив Ізраїль із землею спадщини своєї, яку дав їм Господь;
13 отже, встаньте і пройдіть долину Заред. І пройшли ми долину Заред.
14 3 тих пір, як ми пішли в Кадес-Варні і як пройшли долину Заред, минуло тридцять вісім років, і в нас перевівся з середовища стану весь рід, що ходить на війну, як клявся їм Господь [Бог]; 16 та й рука Господня була на них, щоб винищувати їх
із середовища стану, поки не вимерли. 16 Коли ж перевелися всі, що ходять на війну, і вимерли із середовища народу, 17 тоді сказав мені Господь, говорячи: 18 ти проходиш нині повз межі Моава, мимо Ара,
19 і наблизився до аммонитян; не вступай з ними у ворожнечу, і не починай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів Аммоно-вих у володіння, бо Я віддав її в володіння синам Лотовим; 20 і вона вважалася землею рефаїмів; раніше жили на ній рефаїми; аммонитяни ж називають їх замзумимами;21 народ великий, численний і високий, як сини Енакові, і знищив їх Господь перед лицем їх, і вигнали вони їх і оселилися на місці їхньому,22 як Він зробив для синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, знищивши перед лицем їх хорреїв, і вони вигнали їх,
і оселилися на місці їх, і живуть до цього дня;23 і аввеїв, які жили в селищах до самої Гази, Кафторими, що вийшли з Кафтора, знищили й оселилися на місці їх. 24 Встаньте, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руки твої Сигона, царя Есевонського, аморреянина, і землю його; починай оволодівати нею, і веди з ним війну; 26 з цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, які почують про тебе, затремтять і жахнуться тебе. 26 І послав я послів з пустелі Кедемоф до Сигона, царя Есевонського, зі словами мирними, щоб сказати: 27 дозволь пройти мені землею твоєю; я піду дорогою, не зійду ні праворуч, ні ліворуч; 28 їжу продавай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду
29 так, як зробили мені сини Ісава, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, доки не перейду через Йордан у землю, яку Господь, Бог наш, дає нам. 30 Але Сигон, цар Есевонський, не погодився дозволити пройти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, озлобив дух його і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно нині. 31 І сказав мені Господь: ось, Я починаю віддавати тобі Сигона [царя Есевонського, аморреянина,] і землю його; починай оволодівати землею його. 32 І Сигон [цар Есевонський] із усім народом своїм виступив проти нас на бій до Яаца; 33 і віддав його Господь, Бог наш, [у руки наші,] і ми подолали його і синів його і весь народ його,
34 і взяли в той час усі міста його, і віддали закляттю всі міста, чоловіків і жінок і дітей, не залишили нікого в живих; 36 тільки взяли ми собі у здобич худобу їхню і захоплене у взятих нами містах. 36 Від Ароера, що на березі потоку Арнона, і від міста, що на долині, до [гори] Гала-ада не було міста, яке було б неприступним для нас: усе віддав Господь, Бог наш, [у руки наші].37 Тільки до землі аммонитян ти не підходив, ні до місць [що лежать] біля потоку Іавока, ні до міст [які] на горі, ні до
2, 9. [26] Чис. 21, 21. [28] Чис. 20, 19. [ЗО] Чис. 20, 20; 21, 23. Вих. 4, 21. [31] Ам. 2, 9.
[33] Чис. 21, 24. [34] Втор. З, 6; 13, 15; 20,
16. [36] 2 Цар. 24, 5. Чис. 21, 15.
усього, до чого не повелів [нам] Господь, Бог наш.
О І повернули ми звідти, і йшли до Васана, і виступив проти нас на війну Ог, цар Васанський, з усім народом своїм, при Едреї. 2 І сказав мені Господь: не бійся його, тому що Я віддам у руку твою його, і весь народ його, і всю землю його, і ти вчиниш з ним так, як вчинив із Си-гоном, царем Аморрейським, який жив у Есевоні3 І віддав Господь, Бог наш, у руки наші й Ога, царя Ва-санського, і весь народ його; і ми подолали його, так що нікого не залишилося в нього в живих; 4 і взяли ми в той час усі міста його; не було міста, яке ми не взяли б у них: шістдесят міст, усю область Аргов, царство Ога Васанського; s усі ці міста укріплені були високими стінами, воротами і запорами, крім міст не-укріплених, дуже багатьох; 8 і піддали ми їх закляттю, як вчинили із Сигоном, царем Есевонським, піддавши закляттю всяке місто з чоловіками, жінками і дітьми; 7 але вся худоба і захоплене в містах взяли собі у здобич. 8 І взяли ми в той час
з руки двох царів аморрейських землю цю, яка по цю сторону Йордану, від потоку Арнона до гори Ермона,
- 9 сидоняни Ермон називають Си-рионом, а аморреї називають його Сениром, — 10 усі міста на рівнині, весь Галаад і весь Васан до Салхи та Едреї, міста царства Ога Васанського; 11 бо тільки Ог, цар Васанський, залишався з рефаїмів. Ось, одр його, одр залізний, і тепер у Равві, у синів Аммонових: довжина його дев’ять ліктів, а ширина його чотири лікті, ліктів чоловічих. 12 Землю цю взяли ми в той час, починаючи від Ароера, що біля потоку Арнона;
Глава 3. [1] Чис. 21, 33. Втор. 29, 7. [2] Чис. 21, 24, 34. [3] Чис. 21, 35. [6] Втор. 2, 34-35; 20, 16. [7] Втор. 20, 14. [8] Чис. 34, 7.
[9] Єз. 27, 5. [11] Чис. 21, 31, 33. Нав. 12, 13.
2 Цар. 12, 26. [12] Чис. 32, 33. [14] Чис. 32, 41. З Цар. 4, 13. 2 Цар. 10, 6. [15] Бут. 50,
і половину гори Галаада з містами її віддав я коліну Рувимовому і Гадовому; 13 а залишок Галаада і весь Васан, царство Ога, віддав я половині коліна Манассіїного, всю область Аргов з усім Васаном. [Вона називається землею рефаїмів.] 14 Яїр, син Манассіїн, узяв усю область Аргов, до меж Гесурських і Маахських, і назвав Васан, за іменем своїм, селищами Яїровими, що і донині;16 Махиру дав я Галаад; 18 а коліну Рувимовому і Гадовому дав від Галаада до потоку Арнона, землю між потоком і межею, до потоку Іавока, межі синів Аммонових, 17 також рівнину і Йордан, який є і межа, від Киннерефа до моря рівнини, моря Солоного, біля підошви гори Фасги на схід.
18 І дав я вам у той час повеління, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам землю цю у володіння; усі здатні до війни, озброївшись, ідіть попереду братів ваших, синів Ізраїлевих;
19 тільки дружини ваші і діти ваші і худоба ваша [бо я знаю, що худоби у вас багато,] нехай залишаться в містах ваших, які я дав вам, 20 доки Господь [Бог] не дасть спокою братам вашим, як вам, і доки й вони не одержать у володіння землю, яку Господь, Бог ваш, дає їм за Йорданом; тоді поверніться кожен у своє володіння, яке я дав вам. 21 І Ісусові заповів я в той час, говорячи: очі твої бачили усе, що зробив Господь, Бог ваш, із двома царями цими; те саме зробить Господь із усіма царствами, які ти будеш проходити; 22 не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Сам воює за вас. 23 І молився я Господу в той час, говорячи:24 Владико Господи, Ти почав показувати рабові Твоєму велич Твою [і силу Твою, ] і міцну руку Твою [і могутність]; бо який бог є на
23. Чис. 32, 39. [16] Бут. 32, 22. [17] Чис. 34,
11-12. Нав. 12, 3. [18] Чис. 32, 17, 20, 29.
[19] Чис. 32, 1. [21] Чис. 27, 18, 22-23. [22] Вих 14, 14, 25. Втор. 1, ЗО. Нав. 23, 10.
[24] 3 Цар. 8, 42. Пс. 67, 8; 88, 7.
небі, або на землі, який міг би робити такі справи, як Твої, і з могутністю такою, як Твоя? 277 дай мені перейти і побачити ту добру землю, яка за Йорданом, і ту чудову гору і Ливан. 26 Але Господь гнівався на мене за вас і не послухав мене, і сказав мені Господь: досить тобі, надалі не говори Мені більше про це; 278 зійди на вершину Фасги і подивись очима твоїми до моря і на північ, і на південь і на схід, і подивися очима твоїми, тому що ти не перейдеш за Йордан цей; 279 і дай настанови Ісусові, й укріпи його, й утверди його; тому що він буде передувати народу цьому і він розділить їм на наділи [усю] землю, на яку ти подивишся. 29 І зупинилися ми в долині, навпроти Беф-Фегора.
А Отже, Ізраїлю: слухай поста-“ нови і закони, які Я [сьогодні] навчаю вас виконувати, щоб ви були живі [і розмножилися], і пішли й успадкували ту землю, яку Господь, Бог батьків ваших, дає вам [у спадок]; 2 не додавайте до того, що Я заповідаю вам, і не вкорочуйте від того; зберігайте заповіді Господа, Бога нашого, які Я вам [сьогодні] заповідаю. 3 Очі ваші бачили [все], що зробив Господь [Бог наш] з Ваал-Фегором; усяку людину, яка пішла за Ваал-Фегором, знищив Господь, Бог твій, із середовища твого; 4 а ви, що приліпилися до Господа, Бога вашого, живі всі донині.6 Ось, я навчив вас постанов і законів, як повелів мені Господь, Бог мій, щоб ви так чинили в тій землі, в яку ви вступаєте, щоб оволодіти нею; 8 отже, зберігайте і виконуйте їх, бо в цьому мудрість ваша і розум ваш перед очима народів, які, почувши про всі ці настанови, скажуть: тільки цей великий народ розумний. 7 Бо чи є який великий народ, до якого боги його були б такими близькими, як близький до нас Господь, Бог наш, коли тільки прикличемо Його? 8 і чи є який великий народ, у якого були
б такі справедливі постанови і закони, як весь закон цей, який я пропоную вам сьогодні? 9 Тільки пильнуй і добре бережи душу твою, щоб тобі не забути тих діл, які бачили
очі твої, і щоб вони не виходили з серця твого в усі дні життя твого; і передай це синам твоїм і синам синів твоїх, - 10 про той день, коли ти стояв перед Господом, Богом твоїм, при Хориві, [в день зібрання,] і коли сказав Господь мені: збери до Мене народ, і Я сповіщу йому слова Мої,
з яких вони навчаться боятися Мене в усі дні життя свого на землі і навчать синів своїх. 11 Ви наблизилися і стали під горою, і гора горіла вогнем до самих небес, і були темрява, хмара і морок. 12 І говорив Господь Бог до вас [на горі] з середовища полум’я; глас слів [Його] ви чули, але образа не бачили, а тільки глас; 13 і оголосив Він вам завіт Свій, який повелів вам виконувати, десятислів’я, і написав його на двох кам’яних скрижалях;14 і повелів мені Господь у той час навчити вас постанов і законів, щоб ви виконували їх у тій землі, в яку ви входите, щоб оволодіти нею. 15 Твердо дотримуйте в душах ваших, що ви не бачили ніякого образа в той день, коли промовляв до вас Господь на [горі] Хориві з середовища вогню, 16 щоб ви не розбестилися і не зробили собі статуй, зображень якого-небудь кумира, що представляють чоловіка або жінку,17 зображення якої-небудь худоби, що на землі, зображення якого-небудь птаха крилатого, який літає під небесами, 18 зображення
144, 18; 146, 9. [8] 3 Цар. 2, 3. Пс. 118, 98.
[9] Пс. 76, 12; 104, 5. Втор. 11, 19. [10] 3 Езд.
З, 17. [11] Вих. 19, 18. [12] Неєм. 9, 13. Ін 1, 18. [13] Вих. 20, 1. 2 Кор. З, 3. [15] Нав. 23,
11. Єр. 17, 21. [16] Вих. 20, 4. [17] Рим. 1, 23.
якого-небудь [гада,] що плазує по землі, зображення якої-небудь риби, що у водах нижче землі; 280 і щоб ти, глянувши на небо і побачивши сонце, місяць і зірки [й] усе воїнство небесне, не спокусився і не поклонився їм і не служив їм, оскільки Господь, Бог твій, віддав їх усім народам під усім небом. 281 А вас узяв Господь [Бог] і вивів вас із печі залізної, з Єгипту, щоб ви були народом Його наділу, як це нині видно.
21 І Господь [Бог] прогнівався на мене за вас, і клявся, що я не перейду за Йордан і не ввійду в ту добру землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ; 282 я помру в цій землі, не перейшовши за Йордан, а ви перейдете й оволодієте тою доброю землею.
23 Бережіться, щоб не забули ви завіту Господа, Бога вашого, який Він склав з вами, і щоб не робити собі ідолів, які зображають що-небудь, як повелів тобі Господь, Бог твій; 24 бо Господь, Бог твій, є вогонь, що поїдає, Бог ревнитель. 26 Якщо ж народяться у тебе сини і сини у синів [твоїх], і, довго живучи на землі, ви розбеститеся і зробите ідола, що зображає що-небудь, і зробите зло це перед очима Господа, Бога вашого, і роздратуєте Його, 26 то засвідчую вам сьогодні небом і землею, що незабаром втратите землю, для успадкування якої ви переходите за Йордан; не пробудете багато часу на ній, але загинете; 27 і розсіє вас Господь по [усіх] народах, і залишитеся в малому числі між народами, до яких відведе вас Господь; 28 і будете там служити [іншим] богам, зробленим руками людськими з дерева і каменю, які не бачать і не чують, і не їдять і не нюхають. 29 Але коли ти шукатимеш там Господа, Бога твого, то знайдеш [Його], якщо будеш шукати Його всім серцем твоїм і всією душею твоєю.30 Коли ти будеш у скорботі, і коли все це осягне тебе впродовж часу, то звернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш гласу Його.31 Господь, Бог твій, є Бог [благий і] милосердий; Він не залишить тебе і не погубить тебе, і не забуде завіту з батьками твоїми, який Він клятвою утвердив їм. 32 Бо запитай у часів минулих, що були раніше тебе, з того дня, в який створив Бог людину на землі, і від краю неба до краю неба: чи бувало що-небудь таке, як ця велика справа, або чи чули щось подібне до цього? 33 чи чув [який] народ глас Бога [живого], Який говорить із середовища вогню, і залишився живим, як чув ти? 34 або чи намагався який бог піти, взяти собі народ із середовища іншого народу покараннями, знаменнями і чудесами, і війною, і рукою міцною, і силою великою, і великими жахами, як зробив для вас Господь, Бог ваш, у Єгипті перед очима твоїми? 36 Тобі дано бачити це, щоб ти знав, що тільки Господь [Бог твій] є Бог, [і] немає іншого, крім Нього;36 з неба дав Він чути тобі глас Свій, щоб навчити тебе, і на землі показав тобі великий вогонь Свій, і ти чув слова Його із середовища вогню; 37 і тому що Він полюбив батьків твоїх і обрав [вас,] нащадків їхніх після них, то і вивів тебе Сам великою силою Своєю з Єгипту,38 щоб прогнати від лиця твого народи, які більші і сильніші за тебе, і ввести тебе і дати тобі землю їхню в наділ, як це нині видно.
39 Отже, знай нині і поклади на серце твоє, що Господь [Бог твій] є Бог на небі вгорі і на землі внизу, [і] немає ще [крім Нього]; 40 і зберігай постанови Його і заповіді Його, які я заповідаю тобі нині, щоб добре
114, 4-5. Прем. 1, 2. [ЗО] Лев. 26, 40. [31] Пс. 102, 8. Іс. 11, 12. [33] Вих. 19, 18-19; 20, 1. Втор. 5, 23. [34] Втор. 7, 19; 29, 3. Вих. 13, 3, 9. [35] Вих. 19, 16. Втор. 32, 39. З Цар. 8, 60. [37] Вих. 13, 3. [39] Нав. 2,11. [40] Втор. 5, 33; 6, 3.
було тобі і синам твоїм після тебе, і щоб ти багато часу прожив на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі назавжди.
41 Тоді відокремив Мойсей три міста по цей бік Йордану на схід сонця, 42 щоб тікав туди убивця, який уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом його ні вчора, ні третього дня, і щоб, утікши в одне з цих міст, залишився живим:43 Бе-цер у пустелі, на рівнині в коліні Рувимовому, і Рамоф у Галааді в коліні Гадовому, і Голан у Васані в коліні Манассіїному.
44 Ось закон, який запропонував Мойсей синам Ізраїлевим; 46 ось повеління, постанови й устави, які проголосив Мойсей синам Ізраїлевим [у пустелі], після виходу їх з Єгипту,48 за Йорданом, у долині навпроти Беф-Фегора, в землі Сигона, царя Аморрейського, що жив у Есевоні, якого подолав Мойсей із синами Ізраїлевими, після виходу їх з Єгипту. 47 І оволоділи вони землею його і землею Ога, царя Васансько-го, двох царів аморрейських, що за Йорданом на схід сонця, 48 починаючи від Ароера, що лежить на березі потоку Арнона, до гори Сиону, вона ж Ермон, 49 і всією рівниною по цей бік Йордану на схід, до самого моря рівнини біля підошви Фасги. с І скликав Мойсей увесь Ізра-їль і сказав їм: слухай, Ізраїлю, постанови і закони, які я проголошу сьогодні у вуха ваші, і вивчіть їх і намагайтеся виконувати їх. 2 Господь, Бог наш, уклав з нами завіт на Хориві; 3 не з батьками нашими уклав Господь завіт цей, але з нами, які тут сьогодні усі живі. 4 Лицем до лиця говорив Господь з вами на горі із середовища вогню;6 я ж стояв між Господом і між вами в той час, щоб переказувати вам слово Господа, бо ви боялися вогню і не піднімалися на гору. Він тоді сказав:
8 Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; 7 нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
8 Не роби собі ідола і ніякого зображення того, що на небі вгорі і що на землі внизу, і що у водах нижче землі,9 не поклоняйся їм і не служи їм; тому що Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, Той, що карає за провину батьків дітей до третього і четвертого роду, які ненавидять Мене,
10 і Той, що творить милість до тисячі родів тих, що люблять Мене і дотримують заповідей Моїх.
11 Не вживай імені Господа, Бога твого, марно; тому що не залишить Господь [Бог твій] без покарання того, хто вживає ім’я Його марно.
12 Пильнуй день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій; 13 шість днів працюй і роби всякі діла твої, 14 а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму. Не роби [в ньому] ніякої справи, ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, який у тебе, щоб відпочив раб твій, і раба твоя [і осел твій,] як і ти; 16 і пам’ятай, що [ти] був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе звідти рукою міцною і силою великою, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього [і свято зберігати його].
16 Шануй батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій,
20, 4. Лев. 26, 1. Пс. 96, 7. [9] Вих. 20, 5; 34,
7. Єр. 32, 18. [10] Вих. 20, 6; 34, 7. Єр. 32, 18. [11] Вих. 20, 7. Лев. 19, 12. Мф 5, 33. [12] Вих. 20, 8; 31, 14. Єр. 20, 12. [13] Вих. 20, 9. Лев. 23, 3. [14] Вих. 20, 10. Євр. 4, 4. [15] Втор. 16, 12. Єр. 21, 5. [16] Вих. 20, 12. Сир. З, 6. Мф 15, 4. Мк 7, 10. Еф. 6, 2-3.
щоб продовжилися дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
17 Не вбивай.
18 Не перелюбствуй.
19 Не кради.
20 Не лжесвідчи на ближнього твого.
21 Не бажай дружини ближнього твого і не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] ні всього, що є у ближнього твого.
22 Слова ці проголосив Господь до всього зібрання вашого на горі із середовища вогню, хмари і мороку [і бурі] гучноголосо, і більше не говорив, і написав їх на двох кам’яних скрижалях, і дав їх мені.23 І коли ви почули голос із середовища мороку, і гора горіла вогнем, то ви підійшли до мене, усі начальники колін ваших і старійшини ваші, 24 і сказали: ось, показав нам Господь, Бог наш, славу Свою і велич Свою, і голос Його ми чули із середовища вогню; сьогодні бачили ми, що Бог говорить
з людиною, і вона залишається живою; 26 але тепер для чого нам помирати? бо цей великий вогонь спалить нас; якщо ми ще почуємо глас Господа, Бога нашого, то помремо,
26 бо чи є яка плоть, яка чула б глас Бога живого, Який говорить із середовища вогню, як ми, і залишилася живою? 27 приступи ти і слухай усе, що скаже [тобі] Господь, Бог наш, і ти переказуй нам усе, що буде говорити тобі Господь, Бог наш, і ми будемо слухати і виконувати. 28 І Господь почув слова ваші, як ви розмовляли зі мною, і сказав мені Господь: чув Я слова народу цього, які вони говорили тобі; усе, що говорили вони, добре; 29 о, якби серце їх було у них таке, щоб боятися Мене і дотримувати всіх заповідей Моїх у всі дні, щоб добре було їм і синам їхнім повік!30 піди, скажи їм: “поверніться в намети свої”; 31 а ти залишся тут зі Мною, і Я проголошу тобі всі заповіді і постанови і закони, яких ти повинен навчити їх, щоб вони [так] чинили на тій землі, яку Я даю їм у володіння. 32 Дивіться, чиніть так, як повелів вам Господь, Бог ваш; не ухиляйтеся ні праворуч, ні ліворуч; 33 ходіть тією дорогою, якою повелів вам Господь, Бог ваш, щоб ви були живими, і добре було вам, і прожили багато часу на тій землі, яку одержите у володіння.
/Г Ось заповіді, постанови і зако-** ни, яких повелів Господь, Бог ваш, навчити вас, щоб ви чинили [так] у тій землі, в яку ви йдете, щоб оволодіти нею; 2 щоб ти боявся Господа, Бога твого, і всіх постанов Його і заповідей Його, які [сьогодні] заповідаю тобі, дотримував ти і сини твої і сини синів твоїх в усі дні життя твого, щоб продовжилися дні твої.
3 Отже, слухай, Ізраїлю, і намагайся виконати це, щоб тобі добре було, і щоб ви дуже розмножилися, як Господь, Бог батьків твоїх, говорив тобі, [що Він дасть тобі] землю, де тече молоко і мед. [Це є постанови і закони, які заповів Господь Бог синам Ізраїлевим у пустелі, після виходу їх із землі Єгипетської.]
4 Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є;6 і люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми.6 І нехай будуть слова ці, які Я заповідаю тобі сьогодні, у серці твоєму [і в душі твоїй]; 7 і навчай їх дітей твоїх і говори про них, сидячи в домі твоєму і йдучи дорогою, і лягаючи і встаючи; 8 і нав’яжи їх в
18, 17. [29] Пс. 80, 14. Іс. 48, 18. [32] Втор.
17, 11; 28, 14. [33] Бут. 18, 19. З Цар. З, 2.
Глава 6. [1] Як. 1, 22. [2] Втор. 4, 40. [4]
Мк 12, 29. [5] Мф 22, 37. Мк 12, ЗО. Лк 10, 27.
[6] Втор. 4, 9. [7] Втор. ЗО, 19. Пс. 77, 5-6.
ознаку на руку твою, і нехай будуть вони пов’язкою над очима твоїми, 9 і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх. 283 Коли ж введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, яку Він клявся батькам твоїм, Аврааму, Ісааку і Якову, дати тобі з великими і добрими містами, яких ти не будував, 284 і з домами, наповненими всяким добром, яких ти не наповнював, і з колодязями, висіченими з каменю, яких ти не висікав, з виноградниками і маслинами, яких ти не садив, і будеш їсти і насичуватися,285 тоді бережися, щоб [не спокусилося серце твоє і] не забув ти Господа, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства.
13 Господа, Бога твого, бійся, і Йому [одному] служи, [і до Нього приліпись,] і Його ім’ям клянися. 286 Не йдіть за іншими богами, богами тих народів, які будуть навколо вас;16 тому що Господь, Бог твій, Який посеред тебе, є Бог ревнитель; щоб не запалав гнів Господа, Бога твого, на тебе, і не знищив Він тебе з лиця землі.
18 Не спокушайте Господа, Бога вашого, як ви спокушали Його в Массі.
17 Твердо зберігайте заповіді Господа, Бога вашого, й устави Його і постанови, які Він заповів тобі; 18 і роби справедливе і добре перед очима Господа [Бога твого], щоб добре тобі було, і щоб ти ввійшов і оволодів доброю землею, яку Господь з клятвою обіцяв батькам твоїм,19 і щоб Він прогнав усіх ворогів твоїх від лиця твого, як говорив Господь.
20 Якщо запитає в тебе син твій у майбутній час, говорячи: “що означають ці устави, постанови і закони, які заповів вам Господь, Бог ваш?”
21 то скажи синові твоєму: “рабами були ми у фараона в Єгипті, але Господь [Бог] вивів нас з Єгипту рукою міцною [і силою великою],22 і показав Господь [Бог] знамення і чудеса великі і кари над Єгиптом, над фараоном і над усім домом його [і над військом його] перед очима нашими; 23 а нас вивів звідти [Господь, Бог наш,] щоб ввести нас і дати нам землю, яку [Господь, Бог наш,] клявся батькам нашим [дати нам]; 24 і заповів нам Господь виконувати всі постанови ці, щоб ми боялися Господа, Бога нашого, щоб добре було нам в усі дні, щоб зберегти наше життя, як і тепер; 26 і в цьому буде наша праведність, якщо ми будемо намагатися виконувати всі ці заповіді [закону] перед лицем Господа, Бога нашого, як Він заповів нам.
П Коли введе тебе Господь, Бог ' твій, у землю, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, і прожене від лиця твого численні народи, хеттеїв, гер-гесеїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв, сім народів, які численніші і сильніші за тебе, 2 і видасть їх тобі Господь, Бог твій, і уразиш їх, тоді піддай їх закляттю, не вступай
3 ними в союз і не жалій їх; 3 і не вступай з ними у споріднення: дочки твоєї не віддавай за сина його, і дочки його не бери за сина твого;
4 тому що вони відвернуть синів твоїх від Мене, щоб служити іншим богам, і тоді запалає на вас гнів Господа, і Він незабаром знищить тебе.6 Але вчиніть з ними так: жертовники їх зруйнуйте, стовпи їх розтрощіть, і діброви їх вирубайте, й ідолів [богів] їх спаліть вогнем; 6 бо ти народ святий у Господа, Бога твого: тебе обрав Господь, Бог твій, щоб ти був власним Його народом з усіх
18, 5. Єз. 20, 11. Мф 19, 17.
Глава 7. [1] Вих. 23, 23. Пс. 105, 34. Втор. 31, 3, 7. [2] Чис. 33, 53. Вих. 23, 32; 34, 12.
[4] Вих. 23, 33; 34, 16. Нав. 23, 13. [5] Вих.
23, 24. Чис. 33, 52. З Цар. 16, 33. [6] Втор.
14, 2; 26, 18. Ін 1, 12.
народів, які на землі.7 Не тому, щоб ви були найчисленнішими за всі народи, прийняв вас Господь і обрав вас, - бо ви нечисленніші за всі народи, — 287 але тому, що любить вас Господь, і для того, щоб зберегти клятву, якою Він клявся батькам вашим, вивів вас Господь рукою міцною [і силою великою] і звільнив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя Єгипетського.288 Отже, знай, що Господь, Бог твій, є Бог, Бог вірний, Який зберігає завіт [Свій] і милість до тих, що люблять Його і зберігають заповіді Його до тисячі родів, 289 і відплачує ненависникам Його в особі їх, погублюючи їх; Він не забариться, ненависнику Його самому особисто віддасть.
11 Отже, дотримуй заповідей і постанов і законів, які сьогодні заповідаю тобі виконувати. 290 І якщо ви будете слухати закони ці і зберігати і виконувати їх, то Господь, Бог твій, буде зберігати завіт і милість до тебе, як Він клявся батькам твоїм, 13 і полюбить тебе, і благословить тебе, і розмножить тебе, і благословить плід утроби твоєї і плід землі твоєї, і хліб твій, і вино твоє, і єлей твій, народжуване від великої худоби твоєї і від отари овець твоїх, на тій землі, яку Він клявся батькам твоїм дати тобі; 14 благословенний ти будеш більше за всі народи; не буде ні неплідного, ні неплідної, ні в тебе, ні в худобі твоїй; 16 і віддалить від тебе Господь [Бог твій] усяку неміч, і ніяких лютих хвороб єгипетських, [які ти бачив і] які ти знаєш, не наведе на тебе, але наведе їх на всіх, що ненавидять тебе; 16 і знищиш усі народи, які Господь, Бог твій, дає тобі: нехай не пощадить їх око твоє;
і не служи богам їх, бо це тенети для тебе. 17 Якщо скажеш у серці твоєму: “народи ці численніші за мене; як я можу вигнати їх?” 18 Не бійся їх, згадай те, що зробив Господь, Бог твій, з фараоном і всім Єгиптом, 19 ті великі випробування, які бачили очі твої, [великі] знамення, чудеса, і руку міцну і силу велику, з якими вивів тебе Господь, Бог твій; те саме зробить Господь, Бог твій, із усіма народами, яких ти боїшся; 20 і шершнів нашле Господь, Бог твій, на них, доки не загинуть ті, що залишилися і сховалися від лиця твого; 21 не страшися їх, бо Господь, Бог твій, з тобою, Бог великий і страшний. 22 І буде Господь, Бог твій, виганяти перед тобою народи ці мало-помалу; не можеш ти знищити їх швидко, щоб [земля не стала пустою і] не примножилися проти тебе польові звірі; 23 але видасть їх тобі Господь, Бог твій, і приведе їх у велике сум’яття, так що вони загинуть; 24 і видасть царів їх у руки твої, і ти знищиш ім’я їх з піднебесної: не устоїть ніхто проти тебе, доки не викорі-ниш їх. 26 Ідолів богів їх спаліть вогнем; не побажай взяти собі срібла або золота, що на них, щоб це не було для тебе тенетами, тому що це мерзотність для Господа, Бога твого; 28 і не внось мерзотність у дім твій, щоб не підпасти під закляття, як вона; відвертайся від цього і гребуй цим, бо це закляте.
О Усі заповіді, які я заповідаю ® вам сьогодні, намагайтеся виконувати, щоб ви були живими і розмножилися, і пішли і заволоділи [доброю] землею, яку з клятвою обіцяв Господь [Бог] батькам вашим.
2 І пам’ятай весь шлях, яким вів тебе Господь, Бог твій, по пустелі, ось уже сорок років, щоб смирити тебе, щоб випробувати тебе і дізнатися, що в серці твоєму, чи будеш зберігати
3. [20] Вих. 23, 28. Нав. 24, 12. [21] Втор. 31, 6. [22] Прем. 18, 15-16. [25] Втор. 12, 3. 2 Мак. 12, 40. 2 Пар. 15, 16. [26] Нав. 6, 17; 7, 11.
Глава 8. [1] Притч. З, 2. З Езд. 7, 21. [2] Втор. 29, 5. Прем. З, 5.
заповіді Його, чи ні; 291 Він смиряв тебе, морив тебе голодом і годував тебе манною, якої не знав ти і не знали батьки твої, щоб показати тобі, що не єдиним хлібом живе людина, але всяким [словом], яке виходить з вуст Господа, живе людина; 292 одяг твій не старів на тобі, і нога твоя не пухла, ось уже сорок років. 293 І знай у серці твоєму, що Господь, Бог твій, учить тебе, як людина учить сина свого. 8 Отже, зберігай заповіді Господа, Бога твого, ходячи путями Його і бійся Його.
7 Бо Господь, Бог твій, веде тебе в землю добру, у землю, де потоки вод, джерела й озера виходять з долин і гір,8 у землю, [де] пшениця, ячмінь, виноградні лози, смоковниці і гранатові дерева, у землю, де оливкові дерева і мед, 9 у землю, у якій без убогости будеш їсти хліб твій і ні у чому не будеш мати нестачі, у землю, в якій камені — залізо, і з гір якої будеш висікати мідь. 10 І коли будеш їсти і насичуватися, тоді благословляй Господа, Бога твого, за добру землю, яку Він дав тобі. 11 Бережися, щоб ти не забув Господа, Бога твого, не дотримуючи заповідей Його, і законів Його, і постанов Його, які сьогодні заповідаю тобі.
12 Коли будеш їсти і насичуватися, і побудуєш гарні доми і будеш жити [в них], 13 і коли буде в тебе багато великої і дрібної худоби, і буде багато срібла і золота, і всього в тебе буде багато, - 14 то дивися, щоб не стало гордовитим серце твоє і не забув ти Господа, Бога твого, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; 16 Який провів тебе по пустелі великій і страшній, де змії, василіски, скорпіони і місця сухі, на яких немає води; Який виточив для тебе [джерело] води зі скелі гранітної, 18 насичував тебе в пустелі манною, якої [не знав ти і] не знали батьки твої, щоб смирити тебе і випробувати тебе, щоб з часом зробити тобі добро, 17 і щоб ти не сказав у серці твоєму: “моя сила і міць руки моєї придбали мені багатство це”,
18 але щоб пам’ятав Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу здобувати багатство, щоб виконати, як нині, завіт Свій, який Він клятвою утвердив батькам твоїм. 19 Якщо ж ти забудеш Господа, Бога твого, і підеш услід богів інших, і будеш служити їм і поклонятися їм, то свідчу вам сьогодні [небом і землею], що ви загинете; 20 як народи, які Господь [Бог] знищує від лиця вашого, так загинете і ви за те, що не послухаєте голосу Господа, Бога вашого.
9 Слухай, Ізраїлю: ти тепер ідеш за Йордан, щоб піти оволодіти народами, більшими і сильнішими за тебе, містами великими, з укріпленнями до небес, 2 народом [великим,] численним і високорослим, синами Енаковими, про яких ти знаєш і чув: “хто устоїть проти синів Енакових?” 3 Знай же нині, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як вогонь, що поїдає; Він буде знищувати їх і поборювати їх перед тобою, і ти проженеш їх, і погубиш їх скоро, як говорив тобі Господь.4 Коли буде виганяти їх Господь, Бог твій, від лиця твого, не говори в серці твоєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти цією [доброю] землею, і що за нечестя народів цих Господь виганяє їх від лиця твого; 6 не за праведність твою і не за правоту серця твого йдеш ти успадковувати землю їх, але за нечестя [і беззаконня] народів цих Господь, Бог твій, виганяє їх від лиця твого, і щоб виконати слово,
16, 20. Ін 6, 31. 1 Кор. 10, 3. [17] Втор. 7, 17;
9, 4. [19] Втор. 4, 26; 11, 28; ЗО, 18.
Глава 9. [1] Втор. 7, 1; 11, 23. [2] Чис. 13,
23. [3] Вих. 24, 17. Втор. 4, 24. Євр. 12, 29.
[5] Прем. 12, 3.
яким клявся Господь батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову; ® тому знай [нині], що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією доброю землею, бо ти народ жорстокосердий. 294 Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, у пустелі: від самого того дня, як вийшов ти з землі Єгипетської, і до самого приходу вашого на місце це ви противилися Господу. 295 І при Хориві ви дратували Господа, і прогнівався на вас Господь, так що хотів знищити вас,
9 коли я зійшов на гору, щоб прийняти скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, який уклав Господь з вами, і пробув на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив,296 і дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані перстом Божим, а на них [написані були] усі слова, які виголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання. 297 Після закінчення ж сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі завіту,12 і сказав мені Господь: встань, піди скоріше звідси, бо розбестився народ твій, який ти вивів з Єгипту; швидко ухилилися вони від путі, яку Я заповів їм; вони зробили собі відлитого ідола. 13 І сказав мені Господь: [Я говорив тобі один і другий раз:] бачу Я народ цей, ось він народ жорстокосердий; 14 не утримуй Мене, і Я знищу їх, і зітру ім’я їх з піднебесної, а від тебе породжу народ, який буде [більшим,] сильнішим і численнішим за них.16 Я обернувся і пішов з гори, гора ж горіла вогнем; дві скрижалі завіту були в обох руках моїх; 16 і бачив я, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі відлитого тельця, швидко ухилилися від путі, якої [триматися] заповів вам
Господь; 17 і взяв я обидві скрижалі, і кинув їх з обох рук своїх, і розбив їх перед очима вашими. 18 І [вдруге] упавши перед Господом, молився я, як раніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, зробивши зло в очах Господа [Бога вашого] і роздратувавши Його; 19 бо я страшився гніву і лютости, якими Господь прогнівався на вас і хотів погубити вас. І послухав мене Господь і цього разу. 20 І на Аарона дуже прогнівався Господь і хотів погубити його; але я молився й за Аарона в той час. 21 Гріх же ваш, який ви зробили, — тельця я взяв, спалив його у вогні, розбив його і всього стер до того, що він став дрібним, як порох, і я кинув порох цей у потік, що тече з гори. 22 І в Тавері, у Массі й у Киброт-Гаттааві ви роздратували Господа [Бога вашого]. 23 І коли посилав вас Господь з Кадес-Варні, говорячи: підіть, оволодійте землею, яку Я даю вам, - то ви стали проти повеління Господа Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його. 24 Ви були непокірливі Господу з того самого дня, як я став знати вас. 261 впавши перед Господом, благав я сорок днів і сорок ночей, в які я молився, бо Господь хотів погубити вас; 26 і молився я Господу і сказав: Владико Господи, [Царю богів,] не погубляй народу Твого і наділу Твого, який Ти визволив величчю [могутности] Твоєї, який вивів Ти з Єгипту рукою сильною [і силою Твоєю великою]; 27 пом’яни рабів Твоїх, Авраама, Ісаака та Якова, [яким Ти клявся Собою]; не дивися на озлоблення народу цього і на нечестя його і на іріхи його,
28 щоб [ті, що живуть] у тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: “Гос-
[18] Вих. 32, 31; 34, 28. [20] Вих. 32, 21. [21] Вих. 32, 20. 4 Цар. 23. 12. [22] Чис. 11, 1, З, 34. Вих. 17, 7. [23] Чис. 13, 3; 14, 2. [25] Вих.
32, 11. [26] Чис. 14, 13. [27] Вих. 32, 13. [28] Чис. 14, 16.
подь не міг ввести їх у землю, яку обіцяв їм, і, ненавидячи їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх у пустелі”.
29 А вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів [із землі Єгипетської] силою Твоєю великою і могутністю Твоєю високою.
І Л У той час сказав мені Гос-" подь: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до перших, і піднімись до Мене на гору, і зроби собі дерев’яний ковчег; 2 і Я напишу на скрижалях ті слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив; і поклади їх у ковчег. 3 І зробив я ковчег з дерева ситим, і витесав дві кам’яні скрижалі, як попередні, і пішов на гору; і дві ці скрижалі були в руках моїх.41 написав Він на скрижалях, як написано було раніше, ті десять слів, які оголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання, і віддав їх Господь мені. 6 І повернувся я, і зійшов з гори, і поклав скрижалі в ковчег, який я зробив, щоб вони були там, як повелів мені Господь. e І сини Ізраїлеві рушили з Беероф-Бене-Яака-на в Мозер; там помер Аарон і похований там, і став священиком замість нього син його Єлеазар. 7 Звідти рушили в Гудгод, з Гудгода в Іотвафу, у землю, де потоки вод. 8 У той час відокремив Господь коліно Левіїне, щоб носити ковчег завіту Господнього, стояти перед Господом, служити Йому [і молитися] і благословляти ім’ям Його, як це триває до цього дня;9 тому у левита немає частини і наділу з братами його: Сам Господь є наділом його, як говорив йому Господь, Бог твій. 10 І пробув я на горі, як і в попередні рази, сорок днів і сорок ночей; і послухав мене Гос-
[29] Вих. 19, 5; 32, 11.
Глава 10. [1] Вих. 34, 1. [2] Втор. 9, 10. Вих. 32, 19. Вих. 34, 4; 37, 1. [4] Вих. 32, 16; 34, 28. Втор. 9, 10. [5] 3 Цар. 8, 9. [6] Чис. 20, 29: 33, 31. [7] Чис. 33, 32. [8] Чис. З, 12; 4, 25;
18, 5, 7. [9] Чис. 18, 20. Втор. 18, 2. Єз. 44, 28.
[10] Вих. 32, 14. [12] Мих. 6, 8. Втор. 6, 5. Мф подь і цього разу, [і] не побажав Господь погубити тебе;11 і сказав мені Господь: встань, піди в путь перед народом [цим]; нехай вони підуть і оволодіють землею, яку Я клявся батькам їхнім дати їм. 12 Отже, Ізраїлю, чого вимагає від тебе Господь, Бог твій? Того тільки, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма путями Його, і любив Його, і служив Господу, Богу твоєму, від усього серця твого і від усієї душі твоєї, 13 щоб дотримував заповідей Господа [Бога твого] і постанов Його, які сьогодні заповідаю тобі, щоб тобі було добре. 14 Ось у Господа Бога Твого, небо і небеса небес, земля й усе, що на ній; 15 але тільки батьків твоїх прийняв Господь і полюбив їх, і обрав вас, сім’я їх після них, з усіх народів, як нині бачиш. 16 Отже, обріжте крайню плоть серця вашого і не будьте надалі жорстокосердими,
17 бо Господь, Бог ваш, є Бог богів і Владика владик, Бог великий, сильний і страшний, Який не дивиться на особи і не бере дарів, 18 Який дає суд сироті і вдові, і любить прибулого, і дає йому хліб і одяг. 19 Любіть і ви прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській. 20 Господа, Бога твого, бійся [і] Йому [одному] служи, і до Нього приліпись, і Його ім’ям клянися:
21 Він хвала твоя і Він Бог твій, Який зробив із тобою ті великі і страшні діла, які бачили очі твої; 22 у сімдесяти [п’ятьох] душах прийшли батьки твої в Єгипет, а нині Господь Бог твій, зробив тебе численним, як зірки небесні.
1 1 Отже, люби Господа, Бога
твого, і дотримуй, що повелено Ним дотримувати, і постанови
22, 37. Лк 10, 27. [14] Бут. 14, 19. З Цар. 8,
27. Пс. 23, 1. [16] Втор. ЗО, 6. Єр. 4, 4. [17]
2 Пар. 19, 7. Іов. 34, 19. Прем. 6, 7. Сир. 35,
12. Єр. 32, 19. Діян. 10, 34. 1 Пет. 1, 17. Рим.
2, 11. Гал. 2, 6. Еф. 6, 9. Кол. З, 25. [20] Втор.
6, 13. Мф 4, 10. Лк 4, 8. [22] Бут. 46, 27.
Глава 11. [1] Втор. 12, 1.
Його і закони Його і заповіді Його в усі дні. 2 І згадайте нині, - бо я говорю не з синами вашими, які не знають і не бачили покарання Господа Бога вашого, — Його велич [і] Його міцну руку і велику силу Його,
3 знамення Його і діла Його, які Він зробив серед Єгипту з фараоном, царем Єгипетським, і з усією землею його, 298 і що Він зробив з військом єгипетським, з конями його і колісницями його, яких Він потопив у водах Червоного моря, коли вони гналися за вами, - і погубив їх Господь [Бог] навіть до цього дня;s і що Він робив для вас у пустелі, доки ви не дійшли до місця цього, в і що Він зробив з Дафаном і Лвироном, синами Елиава, сина Рувимового, коли земля розверзла вуста свої і серед усього Ізраїля поглинула їх і сімейства їхні, і намети їхні, і все майно їхнє, що було в них; 299 бо очі ваші бачили усі великі діла Господа, які Він зробив. 300 Отже, дотримуйте всіх заповідей [Його], які я заповідаю вам сьогодні, щоб ви [були живі,] зміцнилися і пішли й оволоділи землею, в яку ви переходите [за Йордан], щоб оволодіти нею; 9 і щоб ви жили багато часу на тій землі, яку клявся Господь батькам вашим дати їм і сімені їхньому на землі, в якій тече молоко і мед. 10 Бо земля, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, не така, як земля Єгипетська, з якої вийшли ви, де ти, посіявши насіння твоє, поливав [її] за допомогою ніг твоїх, як оливковий сад;11 але земля, у яку ви переходите, щоб оволодіти нею, є земля з горами і долинами, і від дощу небесного напоюється водою,
— 12 земля, цро яку Господь, Бог твій, піклується: очі Господа, Бога твого, безперестанно на ній, від початку року і до кінця року. 13 Якщо ви будете слухати заповіді Мої, які заповідаю вам сьогодні, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому від усього серця вашого і від усієї душі вашої,14 то дам землі вашій дощ у свій час, ранній і пізній; і ти збереш хліб твій і вино твоє і єлей твій; 16 і дам траву на полі твоєму для худоби твоєї, і будеш їсти і насичуватися.16 Бережіться, щоб не спокусилося серце ваше, і ви не ухилилися і не стали служити іншим богам і не поклонилися їм; 17 і тоді запалає гнів Господа на вас, і закриє Він небо, і не буде дощу, і земля не принесе плодів своїх, і ви швидко загинете на добрій землі, яку Господь дає вам. 18 Отже, покладіть ці слова Мої в серце ваше й у душу вашу, і нав’яжіть їх як ознаку на руку свою, і нехай будуть вони пов’язкою над очима вашими; 19 і навчайте їх синів своїх, говорячи про них, коли ти сидиш у домі твоєму, і коли йдеш дорогою, і коли лягаєш, і коли встаєш; 20 і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх, 21 щоб стільки ж багато було днів ваших і днів дітей ваших на тій землі, яку Господь клявся дати батькам вашим, скільки днів небо буде над землею. 22 Бо якщо ви будете дотримувати всіх заповідей цих, які заповідаю вам виконувати, будете любити Господа, Бога вашого, ходити всіма путями Його і приліплюватися до Нього, 23 то прожене Господь усі народи ці від лиця вашого, і ви оволодієте народами, які більші і сильніші за вас; 24 усяке місце, на яке ступить нога ваша, буде ваше; від пустелі й Ливану, від ріки, ріки Євфрату, навіть до моря західного будуть межі ваші;26 ніхто не устоїть проти вас: Господь, Бог ваш, наведе страх і трепет перед вами на всяку землю, на яку ви ступите, як Він
4, 26. [18] Втор. 6, 6, 8. Притч. 6, 21. Вих.
13, 9. [19] Втор. 4, 9; 6, 7. [20] Втор. 6, 9. [21] Пс. 88, ЗО. [22] Втор. 6, 5. [23] Втор. 7, 1. [24] Нав. 1, 3. [25] Вих. 23, 27.
говорив вам.301 Ось, я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття:
27 благословення, якщо послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, які я заповідаю вам сьогодні, 28 а прокляття, якщо не послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, і ухилитеся від путі, яку заповідаю вам сьогодні, і підете вслід богів інших, яких ви не знаєте. 302 Коли введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, тоді проголоси благословення на горі Гаризим, а прокляття на горі Гевал:
30 ось вони за Йорданом, по дорозі до заходу сонця, у землі хананеїв, що живуть на рівнині, навпроти Гал-гала, біля діброви Море. 31 Бо ви переходите Йордан, щоб оволодіти землею, яку Господь, Бог ваш, дає вам [у наділ назавжди], й оволодієте нею і будете жити на ній.32 Отже, намагайтеся дотримувати всіх постанов і законів [Його], які пропоную я вам сьогодні.
І 'у Ось постанови і закони, які ^ ^ ви повинні намагатися виконувати в землі, яку Господь, Бог батьків твоїх, дає тобі у володіння, в усі дні, в які ви будете жити на тій землі. 2 Знищіть усі місця, де народи, якими ви оволодієте, служили богам своїм, на високих горах і на пагорбах, і під усяким гіллястим деревом; 3 і зруйнуйте жертовники їх, і розтрощіть стовпи їх, і спаліть вогнем діброви їх, і розбийте статуї богів їх, і знищіть ім’я їх на місці тому.
4 Не те повинні ви робити для Господа, Бога вашого; 6 але до місця, яке обере Господь, Бог ваш, із усіх колін ваших щоб перебувати імені Його, там, звертайтеся і туди приходьте, ® і туди приносьте всепалення ваші, і жертви ваші, і десятини ваші, і возношення рук ваших, і обітниці ваші, і добровільні приношення ваші, [і мирні жертви ваші,] і первістків великої худоби вашої і дрібної худоби вашої; 7 і їжте там перед Господом, Богом вашим, і веселіться ви і родини ваші за все, що робилося руками вашими, чим благословив тебе Господь, Бог твій. 8 Там ви не повинні робити всього, як ми тепер тут робимо, кожен, що йому здається правильним; 9 бо ви нині ще не вступили в місце спокою і в наділ, який Господь, Бог твій, дає тобі. 10 Але коли перейдете Йордан і оселитеся на землі, яку Господь, Бог ваш, дає вам у наділ, і коли Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших, які оточують вас, і будете жити безпечно, 11 тоді, яке місце обере Господь, Бог ваш, щоб перебувати імені Його там, туди приносьте все, що я заповідаю вам [сьогодні]: всепалення ваші і жертви ваші, десятини ваші і возношення рук ваших, і все, обране за обітницями вашими, що ви обіцяли Господу [Богу вашому];
12 і веселіться перед Господом, Богом вашим, ви і сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і рабині ваші, і левит, який посеред осель ваших, бо немає йому частини і наділу з вами.
13 Бережися приносити всепалення твої на всякому місці, яке ти побачиш; 14 але на тому тільки місці, яке обере Господь [Бог твій] в одному з колін твоїх, принось всепалення твої і роби усе, що заповідаю тобі [сьогодні]. 16 Втім, коли тільки побажає душа твоя, можеш заколоти і їсти, з благословення Господа, Бога твого, м’ясо, яке Він дав тобі, у всіх оселях твоїх: нечистий і чистий можуть їсти це, як сарну і як оленя; 16 тільки крови не їжте: на землю виливайте її, як воду. 17 Не можна тобі їсти в оселях твоїх десятини
[9] Євр. 4, 8. [10] З Цар. 8, 56. [11] 3 Цар. 8,
29. 4 Цар. 21, 4. 2 Пар. 33, 4. Єр. 32, 34. [12] Чис. 18, 20, 24. Втор. 10, 9. [13] Ос. 8, 11. [15] Втор. 14, 5. [16] Бут. 9, 4. [17] Лев. 27, ЗО.
хліба твого, і вина твого, і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, і всіх обітниць твоїх, які ти обіцяв, і добровільних приношень твоїх, і возношення рук твоїх;303 але їж це [тільки] перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, - ти і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, [і прибулець,] який в оселях твоїх, і веселися перед Господом, Богом твоїм, за все, що робилося руками твоїми.304 Дивися, не залишай левита в усі дні, [в які будеш жити] на землі твоїй.
20 Коли розширить Господь, Бог твій, межі твої, як Він говорив тобі, і ти скажеш: “поїм я м’яса”, тому що душа твоя побажає їсти м’яса, — тоді, за бажанням душі твоєї, їж м’ясо, 305 Якщо далеко буде від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувати імені Його там, то заколюй з великої і дрібної худоби твоєї, яку дав тобі Господь [Бог твій], як я повелів тобі, і їж в оселях твоїх, за бажанням душі твоєї;306 але їж їх так, як їдять сарну й оленя; нечистий як і чистий [у тебе] можуть їсти це; 23 тільки суворо стеж, щоб не їсти крови, тому що кров є душа: не їж душі разом з м’ясом; 24 не їж її: виливай її на землю, як воду; 26 не їж її, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе [повік], якщо будеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого]. 26 Тільки святині твої, які будуть у тебе, і обітниці твої принось, і приходь на те місце, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його];
27 і звершуй всепалення твої, м’ясо і кров, на жертовнику Господа, Бога твого; але кров інших жертв твоїх повинна бути вилитою біля жертовника Господа, Бога твого, а м’ясо їж.
28 Слухай і виконуй усі слова ці, які заповідаю тобі, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе повік, якщо будеш робити добре й угодне перед очима Господа, Бога твого.
29 Коли Господь, Бог твій, знищить від лиця твого народи, до яких ти йдеш, щоб взяти їх у володіння, і ти, взявши їх, оселишся в землі їх;
30 тоді стережися, щоб ти не потрапив у тенета, наслідуючи їх, після знищення їх від лиця твого, і не шукав богів їх, говорячи: “як служили народи ці богам своїм, так буду і я робити”; 31 не роби так Господу, Богу твоєму, бо все, чим гребує Господь, що ненавидить Він, вони роблять богам своїм: вони і синів своїх і дочок своїх спалюють на вогні богам своїм. 32 Усе, що я заповідаю вам, намагайтеся виконати; не додавай до того і не віднімай від того. 1 О Якщо постане серед тебе про-рок, або сновидець, і покаже тобі знамення або чудо, 2 і збудеться те знамення або чудо, про яке він говорив тобі, і скаже притому: “ходімо услід богів інших, яких ти не знаєш, і будемо служити їм”, — 3 то не слухай слів пророка цього, або сновидця цього; тому що через це спокушає вас Господь, Бог ваш, щоб довідатися, чи любите ви Господа, Бога вашого, від усього серця вашого і від усієї душі вашої; 4 За Господом, Богом вашим, ходіть і Його бійтеся, заповідей Його дотримуйте і голосу Його слухайте, і Йому служіть, і до Нього приліплюйтеся; s а пророка того або сновидця того слід віддати на смерть за те, що він умовляв вас відступити від Господа, Бога вашого, Який вивів вас із землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, бажаючи звести тебе з путі, якою заповів тобі йти Господь, Бог твій; і
Глава 13. [1] Чис. 12, 6. Мф 24, 24. З Цар.
13, 3. [2] Єр. 14, 14. [3] Мф 7, 15. Суд. 2, 22. Мф 6, 13. [4] Втор. 8, 6; 10, 20. Мих. 6, 8. [5] Втор. 18, 20. Єр. 14, 15. З Цар. 18, 40. 1 Кор. 5, 13.
так знищ зло із середовища свого. ® Якщо буде умовляти тебе таємно брат твій, [син батька твого або] син матері твоєї, або син твій, або дочка твоя, або дружина на лоні твоєму, або друг твій, який для тебе, як душа твоя, говорячи: “ходімо і будемо служити богам іншим, яких не знав ти і батьки твої”, 7 богам тих народів, які навколо тебе, близьких до тебе або віддалених від тебе, від одного краю землі до іншого, — 8 то не погоджуйся з ним і не слухай його; і нехай не пощадить його око твоє, не шкодуй його і не прикривай його,
9 але убий його; твоя рука раніше за всіх повинна бути на ньому, щоб убити його, а потім руки всього народу; 10 побий його камінням до смерти, бо він мав намір відвернути тебе від Господа, Бога твого, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства; 11 весь Ізраїль почує це й убоїться, і не стануть надалі робити серед тебе такого зла. 12 Якщо почуєш про яке-небудь з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі для поселення, 13 що з’явилися в ньому нечестиві люди із середовища твого і спокусили жителів міста їхнього, говорячи: “ходімо і будемо служити богам іншим, яких ви не знали”, -
14 то ти розшукай, досліди і добре розпитай; і якщо це дійсно правда, що сталася мерзота ця серед тебе, 16 урази жителів того міста вістрям меча, піддай прокляттю його й усе, що в ньому, і худобу його урази вістрям меча; 16 всю ж здобич його збери на середину площі його і спали вогнем місто і всю здобич його у всепалення Господу, Богу твоєму, і нехай буде він вічно в руїнах, не слід ніколи знову будувати його; 17 ніщо з заклятого нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернув Господь лють гніву Свого, і дав тобі милість і помилував тебе, і розмножив тебе, [як Він говорив тобі,] коли клявся батькам твоїм, 18 якщо будеш слухати голосу Господа, Бога твого, дотримуючи всіх заповідей Його, які нині заповідаю тобі, роблячи [добре і] угодне перед очима Господа, Бога твого.
1 А Ви сини Господа Бога вашо-^ ■ го; не робіть нарізів на тілі вашому і не вистригайте волосся над очима вашими за померлим; 2 бо ти народ святий у Господа Бога твого, і тебе обрав Господь, щоб ти був власним Його народом із усіх народів, які на землі.
3 Не їж ніякої мерзоти. 4 Ось худоба, яку вам можна їсти: воли, вівці, кози, 307 олень і сарна, і буйвіл, і лань, і зубр, і антилопа, і жирафа. ® Усяка худоба, у якої роздвоєні копита і на обох копитах глибокий розріз, і яка худоба жує жуйку, ту їжте; 7 тільки цих не їжте з тих, що жують жуйку і мають роздвоєні копита з глибоким розрізом: верблюда, зайця і тушканчика, тому що, хоча вони жують жуйку, але копита в них не роздвоєні: нечисті вони для вас; 8 і свині, тому що копита в неї роздвоєні, але не жує жуйки: нечиста вона для вас; не їжте м’яса їх, і до трупів їх не доторкайтеся. 9 Із усіх тварин, що у воді, їжте усіх, у яких є пір’я і луска; 10 а всіх тих, у яких немає пір’я і луски, не їжте: нечисте це для вас. 11 Всякого птаха чистого їжте; 12 але цих не слід вам їсти з них: орла, грифа і морського орла, 13 і шуліки, і сокола, і кречета з породою їх, 14 і всякого ворона з породою його,16 і страуса, і сови, і чайки, і яструба з породою його, 16 і пугача, й ібіса, і лебедя, 17 і пелікана, і сипа, і рибалки, 18 і чаплі, і зуя з породою
Глава 14. [1] Лев. 19, 27-28. З Цар. 18,
28. [2] Втор. 7, 6; 26, 18. [3] Діян. 10, 14. [4] Лев. 11, 2. [5] Втор. 12, 15. [7] Лев. 11, 4. [8] Іс. 65, 4. [9] Лев. 11, 9. [12] Лев. 11, 13.
його, й удода, і нетопиря.19 Усі крилаті плазуни нечисті для вас, не їжте [їх]. 20 Усякого птаха чистого їжте.
21 Не їжте ніякої мертвечини; іноземцеві, який трапиться в оселях твоїх, віддай її, він нехай їсть її, або продай йому, тому що ти народ святий у Господа Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.
22 Відділяй десятину від усього врожаю насіння твого, що надходить з поля [твого] щорічно, 308 і їж перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Він, щоб перебувати імені Його там; [принось] десятину хліба твого, вина твого і елею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, щоб ти навчився боятися Господа, Бога твого, в усі дні. 309 Якщо ж довгою буде для тебе дорога, так що ти не можеш нести цього, тому що далеко від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб покласти там ім’я Своє, і Господь, Бог твій, благословив тебе,26 то обміняй це на срібло і візьми срібло в руку твою і приходь на місце, яке обере Господь, Бог твій; 26 і купуй на срібло це все, чого бажає душа твоя: волів, овець, вино, сикер і все, чого зажадає від тебе душа твоя; і їж там перед Господом, Богом твоїм, і веселися ти і родина твоя. 27 І леви-та, який в оселях твоїх, не залиш, бо немає йому частини і наділу з тобою. 28 Після того ж, як мине три роки, відділяй усі десятини здобутків твоїх у той рік і поклади [це] в оселях твоїх; 29 і нехай прийде ле-вит, бо йому немає частини і наділу з тобою, і прибулець, і сирота, і вдова, які знаходяться в оселях твоїх, і нехай їдять і насичуються, щоб благословив тебе Господь, Бог твій, у всякому ділі рук твоїх, яке ти будеш робити.
1C У сьомий рік роби прощен-ня. 2 Прощення ж полягає в тому, щоб усякий позикодавець, який дав у борг ближньому своєму, простив борг і не стягував із ближнього свого або з брата свого, бо проголошено прощення заради Господа [Бога твого]; 3 з іноземця стягуй, а що буде твоє у брата твого, прости. 4 Хіба тільки не буде в тебе жебрака: бо благословить тебе Господь на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ, щоб ти взяв її у спадщину, 6 якщо тільки будеш слухати голосу Господа, Бога твого, і намагатися виконувати всі заповіді ці, які я сьогодні заповідаю тобі; в бо Господь, Бог твій, благословить тебе, як Він говорив тобі, і ти будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг; і володарювати будеш над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати. 7 Якщо ж буде в тебе убогий хто-небудь із братів твоїх, в одній із осель твоїх, на землі твоїй, яку Господь, Бог твій, дає тобі, то не озлоби серця твого і не стисни руки твоєї перед убогим братом твоїм, 8 але відкрий йому руку твою і дай йому в борг, дивлячись за його нестатком, у чому він має потребу;
9 бережися, щоб не ввійшла в серце твоє беззаконна думка: “наближається сьомий рік, рік прощення”, і щоб від того око твоє не зробилося немилостивим до убогого брата твого, і ти не відмовив йому; бо він заволає проти тебе до Господа, і буде на тобі [великий] гріх; 10 дай йому [і в борг дай йому, скільки він просить і скільки йому потрібно], і коли будеш давати йому, не повинно сумувати серце твоє, бо за те благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх ділах твоїх і в усьому, що буде ро-
Глава 15. [1] Вих. 21, 2. Лев. 25, 4. Єр.
34, 14. [4] Сир. 4, 1. [5] Втор. 28, 1-2. [6] Втор. 28, 11-12. [7] Вих. 22, 25. Лев. 25, 35. Мф 5, 42. [8] Мф 5, 42. [9] 2 Кор. 6, 15. [10] Мф 5, 42. Лк 6, ЗО.
битися твоїми руками;310 бо жебраки завжди будуть серед землі [твоєї]; тому я і повеліваю тобі: відкривай руку твою братові твоєму, бідному твоєму й убогому твоєму на землі твоїй. 12 Якщо продасться тобі брат твій, єврей, або єврейка, то шість років повинен він бути рабом твоїм, а в сьомий рік відпусти його від себе на волю; 13 коли ж будеш відпускати його від себе на волю, не відпусти його з порожніми руками, 14 але дай йому від стад твоїх, від току твого і від точила твого: дай йому, чим благословив тебе Господь, Бог твій: 16 пам’ятай, що [і] ти був рабом у землі Єгипетській, і визволив тебе Господь, Бог твій, тому я сьогодні і заповідаю тобі це.16 Якщо ж він скаже тобі: “не піду я від тебе, тому що я люблю тебе і дім твій”, тому що добре йому в тебе, 17 то візьми шило і проколи вухо його до дверей; і буде він рабом твоїм навіки. Так учини і з рабою твоєю. 18 Не вважай цього для себе тяжким, що ти повинен відпустити його від себе на волю, тому що він за шість років заробив тобі вдвічі проти платні найманця; і благословить тебе Господь, Бог твій, в усьому, що будеш робити.
19 Усе первородне чоловічої статі, що народиться від великої худоби твоєї і від дрібної худоби твоєї, присвячуй Господу, Богу твоєму: не працюй на первородному волі твоєму і не стрижи первородного з дрібної худоби твоєї;20 перед Господом, Богом твоїм, щорічно з’їдай це ти і родина твоя, на місці, яке обере Господь [Бог твій];21 якщо ж буде на ньому вада, кульгавість або сліпота [або] інша яка-небудь вада, то не принось його в жертву Господу, Богу твоєму,22 але в оселях твоїх їж його; нечистий, як і чистий, [можуть їсти,] як сарну і як оленя; 23 тільки крови його не їжте: на землю виливай її, як воду. І /Г Додержуй місяця Авива, і звершуй Пасху Господу, Богу твоєму, тому що в місяці Авиві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі. 2 І заколюй Пасху Господу, Богу твоєму, з дрібної і великої худоби на місці, яке обере Господь, щоб перебувало там ім’я Його.3 Не їж з нею квасного; сім днів їж з нею опрісноки, хліби бідування, бо ти з поспіхом вийшов із землі Єгипетської, щоб ти пам’ятав день виходу свого з землі Єгипетської в усі дні життя твого; 4 не повинне знаходитися у тебе ніщо квасне в усьому наділі твоєму впродовж семи днів, і з м’яса, яке ти приніс у жертву ввечері в перший день, ніщо не повинне залишатися до ранку. s Не можеш ти заколоти Пасху в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі; ® але тільки на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його, заколюй Пасху увечері при заході сонця, у той самий час, в який ти вийшов з Єгипту; 7 і спечи і з’їж на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, а на другий день можеш повернутися і ввійти в намети твої. 8 Шість днів їж прісні хліби, а в сьомий день віддання свята Господу, Богу твоєму; не займайся працею.
9 Сім седмиць відрахуй собі; починай рахувати сім седмиць з того часу, як з’явиться серп на жнивах; 10 тоді звершуй свято седмиць Господу, Богу твоєму, за ревністю руки твоєї, скільки ти даси, дивлячись на те, чим благословить тебе Господь, Бог
9, 2. [2] Вих. 12, 3. Чис. 28, 19. Втор. 12, 5.
[3] Вих. 12, 14, 39. [4] Вих. 12, 10, 20. 2 Пар.
35, 1, 18. [6] Мк 14, 13-14. Лк 2, 41-42. Вих.
12, 6. [7] Вих. 12, 9. 2 Пар. 35, 13. [8] Вих.
12, 15. Лев. 23, 8. [9] Лев. 23, 15. Чис. 28, 26. Лк 6, 1. [10] Вих. 23, 6; 34, 22. Втор. 26, 2.
твій; 311 і веселися перед Господом, Богом твоїм, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і ле-вит, що в оселях твоїх, і прибулець, і сирота, і вдова, яка серед тебе, на місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його; 12 пам’ятай, що ти був рабом у Єгипті, і дотримуй і виконуй постанови ці.
13 Свято кущів звершуй у себе сім днів, коли збереш з току твого і з точила твого; 14 і веселися у свято твоє ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, і прибулець, і сирота, і вдова, які в оселях твоїх; 16 сім днів святкуй Господу, Богу твоєму, на місці, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його]; бо благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх здобутках твоїх, і в усякому ділі рук твоїх, і ти будеш тільки веселитися.
18 Тричі на рік уся чоловіча стать повинна з’являтися перед лице Господа, Бога твого, на місце, яке обере Він: у свято опрісноків, у свято седмиць і у свято кущів; і ніхто не повинен бути перед лицем Господа з порожніми руками, 17 але кожний з даром у руці своїй, дивлячись за благословенням Господа, Бога твого, яке Він дав тобі.
18 В усіх оселях твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі, постав собі суддів і наглядачів за колінами твоїми, щоб вони судили народ судом праведним; 19 не викривляй закону, не дивися на особи і не бери дарунків, тому що дарунки засліплюють очі мудрих і перекручують справу правих; 20 правди, правди шукай, щоб ти був живим і оволодів землею, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
21 Не сади собі діброву з яких-небудь дерев біля жертовника Господа, Бога твого, який ти зробиш собі, 22 і не став собі стовпа, що ненавидить Господь Бог твій.
І п Не принось у жертву Госпо--*■ ' ду, Богу твоєму, вола, або вівці, на якій буде вада, або що-небудь недобре, бо це мерзота для Господа, Бога твого.2 Якщо знайдеться серед тебе в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, хто вчинить зло перед очима Господа, Бога твого, переступивши завіт Його,3 і піде і буде служити іншим богам, і поклониться їм, або сонцю, або місяцю, або усьому воїнству небесному, чого я не повелів, 4 і тобі сповіщено буде, і ти почуєш, то ти добре розвідай; і якщо це дійсно правда, якщо вчинена мерзота ця в Ізраїлі, s то виведи чоловіка того, або жінку ту, які вчинили зло це, до воріт твоїх і побий їх камінням до смерти.9 За словами двох свідків, або трьох свідків, повинен померти засуджений на смерть: не слід віддавати на смерть за словом одного свідка; 7 рука свідків повинна бути на ньому раніше за всіх, щоб убити його, потім рука всього народу; і так знищи зло із середовища свого. 8 Якщо з якої справи важко буде для тебе розсудити між кров’ю і кров’ю, між судом і судом, між побоями і побоями, і будуть незгодні думки біля воріт твоїх, то встань і піди на місце, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його,] 9 і прийди до священиків левитів і до судді, який буде в ті дні,
1 запитай їх, і вони скажуть тобі, як розсудити; 10 і вчини за словом, яке вони скажуть тобі, на тім місці, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його,] і постарайся виконати все, чого вони
Глава 17. [1] Лев. 22, 20. Втор. 15, 21. Мал. 1, 8, 13. [2] Втор. 13, 6-7. [3] Втор. 4, 19. Єр. 8, 2. [6] Втор. 19, 15. Мф 18, 16. Ін 8, 17.
2 Кор. 13, 1. Євр. 10, 28. [7] Втор. 13, 9. 1 Кор.
5, 13. [8] 2 Пар. 19, 10. [9] 2 Пар. 19, 8, 11. Мал. 2, 7. Мф 23, 3.
навчать тебе; 312 за законом, якого навчать вони тебе, і за визначенням, яке вони скажуть тобі, вчини, і не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч від того, що вони скажуть тобі. 12 А хто вчинить так зухвало, що не послухає священика, який стоїть там на служінні перед Господом, Богом твоїм, або судді, [який буде в ті дні], той повинен умерти, - і так знищи зло від Ізраїля; 13 і весь народ почує й убоїться, і не будуть надалі чинити зухвало.
14 Коли ти прийдеш у землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі, й оволодієш нею, і оселишся на ній, і скажеш: “поставлю я над собою царя, подібно до інших народів, що навколо мене”, 16 то постав над собою царя, якого обере Господь, Бог твій;
із середовища братів твоїх постав над собою царя; не можеш поставити над собою [царем] іноземця, який не брат тобі. 18 Тільки щоб він не примножував собі коней і не повертав народ в Єгипет для примноження собі коней, бо Господь сказав вам: “не повертайтеся більше дорогою цією”; 17 і щоб не примножував собі дружин, щоб не розбестилося серце його, і щоб срібла і золота не множив собі надмірно. 18 Але коли він сяде на престолі царства свого, повинен переписати для себе список закону цього з книги, що знаходиться у священиків левитів, 19 і нехай він буде в нього, і нехай він читає його в усі дні життя свого, щоб навчався боятися Господа, Бога свого, і намагався виконувати всі слова закону цього і постанови ці; 20 щоб не гордувало серце його перед братами його, і щоб не ухилявся він від закону ні праворуч, ні ліворуч, щоб довгі дні перебував на царстві своєму він і сини його серед Ізраїля.
1 О Священикам левитам, усьо-му коліну Левіїному, не буде частини і наділу з Ізраїлем: вони повинні годуватися жертвами Господа і Його частиною; 2 наділу ж не буде йому між братами його: Сам Господь наділ його, як говорив Він йому. 3 Ось, що повинно бути покладено священикам від народу, від тих, що приносять у жертву волів або овець: слід віддавати священикові плече, щелепи і шлунок; 4 також початки від хліба твого, вина твого і єлею твого, і початки від вовни овець твоїх віддавай йому, s бо його обрав Господь Бог твій із усіх колін твоїх, щоб він стояв [перед Господом, Богом твоїм], служив [і благословляв] в ім’я Господа, сам і сини його в усі дні.6 І якщо левит прийде з однієї з осель твоїх, з усієї землі [синів] Ізраїлевих, де він жив, і прийде за бажанням душі своєї на місце, яке обере Господь, 7 і буде служити в ім’я Господа Бога свого, як і всі брати його левити, які стоять там перед Господом, - 8 то нехай вони користуються одинаковою частиною, зверх отриманого від продажу батьківського майна.
9 Коли ти ввійдеш у землю, яку дає тобі Господь Бог твій, тоді не навчися робити мерзоти, які чинили народи ці: 10 не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун, 11 чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих; 12 бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій виганяє їх від лиця твого; 13 будь непорочним перед Господом Богом твоїм; 14 бо народи ці, яких ти виганяєш, слухають ворожбитів і віщу-
19. [20] Пс. 130, 2. Нав. 1, 7-8.
Глава 18. [1] Чис. 18, 20. Втор. 10, 9. 1 Кор.
9, 13. [4] Неєм. 10, 37. Єз. 44, ЗО. [9] Лев. 18,
26. Втор. 12, ЗО. [11] Лев. 20, 27. 1 Цар. 28, 7.
нів, а тобі не те дав Господь Бог твій.
15 Пророка із середовища твого, із братів твоїх, як мене, воздвигне тобі Господь Бог твій, - Його слухайте, -
18 оскільки ти просив у Господа Бога твого при Хориві в день зібрання, говорячи: нехай не почую надалі голосу Господа Бога мого і вогню цього великого нехай не побачу більше, щоб мені не вмерти. 171 сказав мені Господь: добре те, що вони говорили [тобі]; 18 Я воздвигну їм Пророка із середовища братів їхніх, такого як ти, і вкладу слова Мої у вуста Його, і Він буде говорити їм усе, що Я повелю Йому; 19 а хто не послухає слів Моїх, які [Пророк той] буде говорити Моїм ім’ям, з того Я стягну;20 але пророка, який насмілиться говорити Моїм ім’ям те, чого Я не повелів йому говорити, і який буде говорити ім’ям богів інших, такого пророка віддайте на смерть.21 І якщо скажеш у серці твоєму: “як ми впізнаємо слово, яке не Господь говорив?” 22 Якщо пророк скаже ім’ям Господа, але слово те не збудеться і не сповниться, то не Господь говорив це слово, але говорив це пророк із зухвалости своєї, — не бійся його.
I Q Коли Господь Бог твій зни-А У щить народи, землю яких дає тобі Господь Бог твій і ти вступиш у спадщину після них, і оселишся в містах їх і домах їх, 2 тоді відокрем собі три міста серед землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння; 3 влаштуй собі дорогу і розділи на три частини всю землю твою, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ; вони будуть служити притулком всякому вбивці. 4 І ось який убивця може тікати туди і залишитися живим: хто уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом йому вчора і третього дня; 6 хто піде з ближнім своїм у ліс рубати дрова, і розмахнеться рука його із сокирою, щоб зрубати дерево, і зіскочить залізо із сокирища і попаде у ближнього, і він помре, — такий нехай утече в одне із міст тих, щоб залишитися живим, 6 щоб месник за кров у гарячковості серця свого не погнався за вбивцею і не наздогнав його, якщо далекою буде дорога, і не вбив його, в той час як він не підлягає засудженню на смерть, бо не був ворогом йому вчора і третього дня;7 тому я і дав тобі повеління, говорячи: відокрем собі три міста.8 Коли ж Господь Бог твій розширить межі твої, як Він клявся батькам твоїм, і дасть тобі всю землю, яку Він обіцяв дати батькам твоїм, 9 якщо ти будеш намагатися виконувати всі ці заповіді, які я заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого і ходити путями Його в усі дні, — тоді до цих трьох міст додай ще три міста,10 щоб не проливалася кров невинного серед землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і щоб не було на тобі [провини] крови. 11 Але якщо хто [в тебе] буде ворогом ближньому своєму і буде підстерігати його, і повстане на нього й уб’є його до смерти, і втече в одне з міст тих,
12 то старійшини міста його повинні послати, щоб узяти його звідти і віддати його в руки месника за кров, щоб він помер; 13 нехай не щадить його око твоє; змий з Ізраїля кров невинного, і буде тобі добре.
14 Не порушуй межі ближнього твого, яку поклали предки в наділі твоєму, що дістався тобі на землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння.
16 Недостатньо одного свідка проти кого-небудь у якій-небудь прови-
Чис. 35, 12. [7] Нав. 20, 7. [8] Бут. 28, 14. Втор. 12, 20. [9] Нав. 20, 8. [11] Чис. 35, 20.
[12] Чис. 35, 19, 21. 2 Цар. 14, 7. [13] Втор.
13, 8. З Цар. 2, 31. [14] Втор. 27, 17. Притч.
22, 28. Ос. 5, 10. [15] Чис. 35, ЗО. Втор. 17, 6. Мф 18, 16. Ін 8, 17. 2 Кор. 13, 1. Євр. 10, 28.
ні й у якому-небудь злочині й у яко-му-небудь гріху, яким він згрішить: за словами двох свідків, або за словами трьох свідків відбудеться [усяка] справа. 18 Якщо виступить проти кого свідок несправедливий, звинувачуючи його в злочині, 313 то нехай стануть обидва щ чоловіки, у яких тяжба, перед Господом, перед священиками і перед суддями, які будуть у ті дні;18 судді повинні добре дослідити, і якщо свідок той свідок неправдивий, неправдиво доніс на брата свого, 19 то зробіть йому те, що він замислив зробити братові своєму; і гак знищи зло із середовища свого;
20 й інші почують, і убояться, і не стануть надалі чинити таке зло серед тебе; 21 нехай не пощадить [його] око твоє: душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. [Яку хто зробить шкоду ближньому своєму, так слід відплатити йому.] ЛЛ Коли ти вийдеш на війну про-
ти ворога твого і побачиш коней і колісниці [і] народу більше, ніж у тебе, то не бійся їх, бо з тобою Господь Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської. 2 Коли ж приступаєте до бою, тоді нехай підійде священик, і говорить народу, 3 і скаже йому: слухай, Ізраїлю! ви сьогодні вступаєте в бій з ворогами вашими, нехай не ослабне серце ваше, не бійтеся, не бентежтеся і не жахайтеся їх, 4 бо Господь Бог ваш іде з вами, щоб воювати за вас з ворогами вашими [і] спасти вас. 6 Наглядачі ж нехай оголосять народу, говорячи: хто побудував новий дім і не оновив його, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не помер у бою, й інший не оновив його; 8 і хто насадив виноградник і не користувався ним, той нехай йде і повернеться в дім свій, щоб не вмер в бою, й інший не скористався їм; 7 і хто заручився з жінкою і не взяв її, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не вмер у бою, й інший не взяв її. 8 І ще оголосять наглядачі народу, і скажуть: хто боязкий і легкодухий, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб він не зробив боязкими серця братів його, як його серце. 9 Коли наглядачі скажуть усе це народу, тоді слід поставити військових начальників вождями народу.
10 Коли підійдеш до міста, щоб завоювати його, запропонуй йому мир; 11 якщо воно погодиться на мир
з тобою і відчинить тобі ворота, то весь народ, що знаходиться в ньому, буде платити тобі данину і служити тобі; 12 якщо ж воно не погодиться на мир з тобою і буде вести з тобою війну, то обложи його, 13 і коли Господь Бог твій віддасть його в руки твої, врази у ньому всю чоловічу стать вістрям меча; 14 тільки жінок
і дітей і худобу й усе, що в місті, всю здобич його візьми собі і користуйся здобиччю ворогів твоїх, яких віддав тобі Господь Бог твій; 15 так чини з усіма містами, які від тебе дуже далеко, які не з числа міст народів цих. 16 А в містах цих народів, які Господь Бог твій дає тобі у володіння, не залишай у живих жодної душі, 17 але піддай їх прокляттю: хеттеїв і аморреїв, і хананеїв, і ферезеїв, і евеїв, і ієвусеїв, [і герге-сеїв,] як повелів тобі Господь Бог твій, 18 щоб вони не навчили вас чинити такі самі мерзоти, які вони робили для богів своїх, і щоб ви не грішили перед Господом Богом вашим. 19 Якщо довгий час будеш тримати в облозі [яке-небудь] місто, щоб завоювати його і взяти його, то не пошкоджуй дерев його, від яких можна годуватися, і не спустошуй околиць, тому що дерево на полі не людина, щоб могло піти від тебе в
[6] Лев. 19, 23. Втор. 28, ЗО. [7] Втор. 24, 5.
[8] Суд. 7, 3. [10] Чис. 21, 21. [13] Чис. 31, 7.
З Цар. 11, 16. [14] Чис. 31, 27. [17] Втор. 7, 1-2. Нав. 6, 17. [19] Суд. 2, 17.
укріплення; 314 тільки ті дерева, про які ти знаєш, що вони нічого не приносять для їжі, можеш псувати і рубати, і будувати укріплення проти міста, що веде з тобою війну, доки не підкориш його.
0 І Якщо в землі, яку Господь
" Бог твій дає тобі у володіння,
знайдений буде вбитий, що лежить на полі, і невідомо, хто вбив його,
2 то нехай вийдуть старійшини твої і судді твої і виміряють відстань до міст, які навколо вбитого;3 і старійшини міста того, яке буде найближчим до вбитого, нехай візьмуть телицю, на якій не працювали, [і] яка не носила ярма, 4 і нехай старійшини того міста відведуть цю телицу в дику долину, що не орана і не засіяна, і заколють там телицю в долині;
6 і прийдуть священики, сини Левії-ні [тому що їх обрав Господь Бог твій служити Йому і благословляти ім’ям Господа, і за словом їхнім слід вирішити всяку спірну справу і всяку заподіяну шкоду,]8 й усі старійшини міста того, найближчі до вбитого, нехай обмиють руки свої над [головою] телиці, зарізаної в долині, 7 і оголосять і скажуть: руки наші не пролили крови цієї, і очі наші не бачили;
8 очисти народ Твій, Ізраїля, який Ти, Господи, визволив [із землі Єгипетської], і не постав народу Твоєму, Ізраїлю, невинної крови. І вони очистяться від крови. 9 Так повинен ти змивати у себе кров невинного, якщо хочеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого].
10 Коли вийдеш на війну проти ворогів твоїх, і Господь Бог твій віддасть їх у руки твої, і візьмеш їх у полон, 11 і побачиш між полоненими жінку, красиву на вигляд, і полюбиш її, і захочеш узяти її собі за дружину, 12 то приведи її в дім свій,
1 нехай вона обстриже голову свою й обріже НІП7І свої, 13 і зніме з себе полоненичий одяг свій, і живе в домі твоєму, й оплакує батька свого і матір свою впродовж місяця; і після того ти можеш увійти до неї і стати її чоловіком, і вона буде твоєю дружиною; 14 якщо ж вона потім не сподобається тобі, то відпусти її, куди вона захоче, але не продавай її за срібло і не повертай її в рабство, тому що ти смирив її.
16 Якщо в кого будуть дві дружини - одна улюблена, а інша нелюба, і як улюблена, так і нелюба народять йому синів, і первістком буде син нелюбої, - 16 то, при розділі синам своїм майна свого, він не може синові дружини улюбленої дати першість перед первородним сином нелюбої; 17 але первістком повинен визнати сина нелюбої [і] дати йому подвійну частину з усього, що в нього знайдеться, тому що він є початок сили його; йому належить право первородства.
18 Якщо в кого буде син буйний і непокірливий, який не підкорюєть-ся голосу батька свого і голосу матері своєї, і вони карали його, але він не слухав їх, - 19 то батько його і матір його нехай візьмуть його і приведуть його до старійшин міста свого і до воріт свого місцеперебування 20 і скажуть старійшинам міста свого: “цей син наш буйний і непокірливий, не слухає слів наших, марнотратник і п’яниця”; 315 тоді всі жителі міста його нехай поб’ють його камінням до смерти; і так зни-щи зло із середовища свого, і всі ізраїльтяни почують і убояться.
22 Якщо в кому знайдеться злочин, гідний смерти, і він буде умертвлений, і ти повісиш його на дереві, 316 то тіло його не повинно ночувати на дереві, але поховай його в той самий день, тому що проклятий перед Бо-
Бут. 29, ЗО. 1 Цар. 1, 5-6. [17] Бут. 49, 3.
4 Цар. 2, 9. [18] Втор. 13, 6, 8. [21] Втор. 13, 11; 17, 13; 19, 19-20. 1 Кор. 5, 13. [23] Гал. З, 13.
гом [усякий] повішений [на дереві], і не оскверняй землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
'J'J Коли побачиш вола брата твого або вівцю його заблука-лих, не залишай їх, але поверни їх братові твоєму; 2 якщо ж не близько буде від тебе брат твій, або ти не знаєш його, то забери їх у дім свій, і нехай вони будуть у тебе, доки брат твій не буде шукати їх, і тоді поверни йому їх;3 так чини і з ослом його, так чини з одягом його, так чини з усякою загубленою річчю брата твого, яка буде ним загублена і яку ти знайдеш; не можна тобі ухилятися від цього. 4 Коли побачиш осла брата твого або вола його, що впали на дорозі, не залишай їх, але підніми їх з ним разом.
6 На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це.
® Якщо трапиться тобі на дорозі пташине гніздо на якому-небудь дереві або на землі, з пташенятами або яйцями, і мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не бери матері разом з дітьми: 7 матір пусти, а дітей візьми собі, щоб тобі було добре, і щоб продовжилися дні твої.
8 Якщо будеш будувати новий дім, то зроби поручні біля покрівлі твоєї, щоб не навести тобі крови на дім твій, коли хто-небудь упаде з нього.
9 Не засівай виноірадника свого двома родами насіння, щоб не зробити тобі заклятим збору насіння, яке ти посієш разом із плодами виноградинка [свого].10 Не ори на волі й ослі разом. 11 Не вдягай одягу, зробленого з різних речовин, з вовни і льону разом. 12 Зроби собі китиці на чотирьох кутах покривала твого, яким ти покриваєшся.
13 Якщо хто візьме дружину, і ввійде до неї, і зненавидить її, 14 і буде зводити на неї порочні справи, і пустить про неї недобру чутку, і скаже: “я взяв цю дружину, і ввійшов до неї, і не знайшов у неї дівоцтва”, 15 то батько дівчини і матір її нехай візьмуть і винесуть ознаки дівоцтва дівчини до старійшин міста, до воріт;
16 і батько дівчини скаже старійшинам: дочку мою я віддав за дружину цьому чоловіку, і [нині] він зненавидів її, 17 і ось, він зводить [на неї] порочні діла, говорячи: “я не знайшов у дочки твоєї дівоцтва”; але ось ознаки дівоцтва дочки моєї. І розстелять одяг перед старійшинами міста. 18 Тоді старійшини того міста нехай візьмуть чоловіка і покарають його, 19 і накладуть на нього сто сиклів срібла пені і віддадуть батькові дівчини за те, що він пустив недобрі чутки про дівчину ізраїльську; вона ж нехай залишиться його дружиною, і він не може розлучитися з нею усе життя своє. 20 Якщо ж сказане буде правдою, і не знайдеться дівоцтва у дівчини, 21 то дівчину нехай приведуть до дверей дому батька її, і жителі міста її поб’ють її камінням до смерти, бо вона зробила соромітну справу серед Ізраїля, блудодіючи у домі батька свого; і так знищи зло
із середовища свого. 22 Якщо буде знайдений хтось, що лежить з жінкою заміжньою, то слід віддати на смерть обох: і чоловіка, що лежав із жінкою, і жінку; і так знищи зло в Ізраїлі.23 Якщо буде молода дівчина заручена з чоловіком, і хто-небудь зустрінеться з нею в місті і ляже з нею, 24 то обох їх приведіть до воріт того міста, і побийте їх камінням до смерти: дівчину за те, що вона не кричала в місті, а чоловіка за те, що він осквернив дружину ближнього свого; і так знищи зло із середовища свого. 317 Якщо ж хто в полі зустрінеться з дівчиною зарученою і, схопивши її, ляже з нею, то слід віддати на смерть тільки чоловіка, що лежав
3 нею, 26 а дівчині нічого не роби; на дівчині немає злочину смертного: бо це те саме, як якби хто повстав на ближнього свого й убив його;318 бо він зустрівся з нею в полі, і хоча дівчина заручена кричала, але нікому було врятувати її. 319 Якщо хто-небудь зустрінеться з дівчиною незарученою, і схопить її і ляже з нею, і застануть їх, 320 то той, що лежав з нею, повинен дати батькові дівчини п’ятдесят [сиклів] срібла, а вона нехай буде його дружиною, тому що він знечес-тив П; все життя своє він не може розлучитися з нею.
30 Ніхто не повинен брати дружини батька свого і відкривати край одягу батька свого. г)"1 У кого роздавлені ятра або відрізаний дітородний член, той не може ввійти в громаду Господню. 2 Син блудниці не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління його не може ввійти в громаду Господню.3 Аммонитянин і моавитя-нин не може ввійти в іромаду Господню, і десяте покоління їхнє не може ввійти в іромаду Господню повіки,
4 тому що вони не зустріли вас із хлібом і водою на шляху, коли ви йшли
з Єгипту, і тому що вони найняли проти тебе Валаама, сина Веорово-го, з Пефора Месопотамського, щоб проклясти тебе; 6 але Господь, Бог твій, не захотів слухати Валаама і обернув Господь Бог твій прокляття його на благословення тобі, бо Господь Бог твій любить тебе. 8 Не бажай їм миру і благополуччя в усі дні твої, повіки.7 Не іребуй ідумеянином,
бо він брат твій; не іребуй єгиптянином, бо ти був прибульцем у землі його; 8 діти, які в них народяться, у третьому поколінні можуть увійти в громаду Господню.
9 Коли підеш у похід проти ворогів твоїх, бережися всього злого.
10 Якщо в тебе буде хто нечистий від того, що трапилося [з ним] уночі, то він повинен вийти геть зі стану і не входити в стан, 11 а коли настане вечір, повинен омити [тіло своє] водою, і після заходу сонця може ввійти у стан. 12 У тебе повинно бути місце поза станом, куди ти міг би виходити; 13 крім зброї твоєї, повинна бути у тебе лопатка; і коли будеш сідати поза ставом, викопай нею [яму] і знову зарий [нею] випорожнення твоє; 14 тому що Господь Бог твій ходить серед стану твого, щоб визволяти тебе і віддавати ворогів твоїх [у руки твої], а тому стан твій повинен бути святий, щоб Він не побачив у тебе чого соромітного і не відступив від тебе.
16 Не видавай раба господареві його, коли він прибіжить до тебе від господаря свого; 18 нехай він у тебе живе, серед вас [нехай він живе] на місці, яке він обере в якій-небудь з осель твоїх, де йому сподобається; не пригноблюй його.
17 Не повинно бути блудниці серед дочок Ізраїлевих і не повинно бути блудника серед синів Ізраїлевих. 18 Не внось платні блудниці і ціни пса в дім Господа Бога твого ні за якою обітницею, тому що те й інше є мерзота перед Господом Богом твоїм.
19 Не віддавай у ріст братові твоєму ні срібла, ні хліба, ні чого-не-будь іншого, що можна віддавати в ріст; 20 іноземцеві віддавай у ріст, а братові твоєму не віддавай у ріст, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усьому, що робиться руками твоїми, на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею.
21 Якщо даси обітницю Господу Богу твоєму, негайно виконай її, бо Господь Бог твій стягне її з тебе, і на тобі буде гріх; 321 якщо ж ти не дав обітниці, то не буде на тобі гріха.
23 Що вийшло з уст твоїх, дотримуй і виконуй так, як обіцяв ти Господу Богу твоєму добровільне приношення, про яке сказав ти вустами своїми.
24 Коли ввійдеш у виноградник ближнього твого, можеш їсти ягоди досита, скільки хоче душа твоя, а в посудину твою не клади. 26 Коли прийдеш на жниво ближнього твого, зривай колосся руками твоїми, але серпа не занось на жниво ближнього твого.
'ЛА Якщо хто візьме дружину і стане її чоловіком, і вона не знайде благовоління в очах його, тому що він знаходить у ній що-не-будь огидне, і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого, 2 і вона вийде з дому його, піде, і вийде за іншого чоловіка, 3 але і цей останній чоловік зненавидить її і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого, або помре цей останній чоловік її, який взяв її собі за дружину, — 4 то не може перший її чоловік, який відпустив її, знову взяти її собі за дружину після того, як вона осквернена, тому що це є мерзота перед Господом [Богом твоїм], і не ганьби землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
6 Якщо хто взяв дружину недавно, то нехай не йде на війну, і нічого не слід покладати на нього; нехай він залишається вільний у домі своєму впродовж одного року і звеселяє дружину свою, яку взяв.
® Ніхто не повинен брати в заставу верхнього і нижнього жорна, бо такий бере у заставу душу.
7 Якщо знайдуть кого, що він украв кого-небудь із братів своїх, із синів Ізраїлевих, і поневолив його,
і продав його, то такого злодія слід віддати на смерть; і так знищи зло
13 середовища свого.
8 Дивись, у хворобі прокази ретельно дотримуй і виконуй весь [закон], якого навчать вас священики левити; ретельно виконуйте, що я повелів їм; 9 пам’ятай, що Господь Бог твій зробив з Маріам на шляху, коли ви йшли з Єгипту.
10 Якщо ти ближньому твоєму даси що-небудь у борг, то не ходи до нього в дім, щоб взяти в нього заставу,11 постій на вулиці, а той, якому ти дав у борг, винесе тобі заставу свою на вулицю; 12 якщо ж він буде людиною бідною, то ти не лягай спати, маючи [у себе] заставу його:13 поверни йому заставу до заходу сонця, щоб він ліг спати в одязі своєму і благословив тебе, — і поставиться тобі це в праведність перед Господом Богом твоїм.
14 Не кривдь наймита, бідного й убогого, із братів твоїх або з прибульців твоїх, які на землі твоїй, у оселях твоїх;16 у той самий день віддай платню його, щоб сонце не зайшло раніше того, бо він бідний, і чекає на неї душа його; щоб він не заволав на тебе до Господа, і не було на тобі іріха.
10 Батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин.
17 Не суди несправедливо прибульця, сироту [і вдову], і у вдови не бери одяг у заставу; 18 пам’ятай, що і ти був рабом у Єгипті, і Господь [Бог твій] звільнив тебе звідти: тому я і повеліваю тобі робити це.
19 Коли будеш жати на полі твоєму, і забудеш сніп на полі, то не по-
13. [8] Лев. 13, 8; 14, 3. [9] Чис. 12, 10.
[12] Ам. 2, 8. [13] Вих. 22, 26. Єз. 33, 15.
[14] Лев. 19, 13. Тов. 4, 14. Сир. 34, 22. [16]
4 Цар. 14, 6. 2 Пар. 25, 4. Єз. 18, 20. [17] Вих.
22, 21. Лев. 19, 33. Пс. 81, 3. [19] Лев. 23, 22.
вертайся взяти його; нехай він залишається прибульцеві, [убогому,] сироті і вдові, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усіх справах рук твоїх. 20 Коли будеш оббивати маслину твою, то не переглядай за собою гілок: нехай залишається прибульцеві, сироті і вдові. [І пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.] 21 Коли будеш знімати плоди у винограднику твоєму, не збирай залишків за собою: нехай залишаються прибульцеві, сироті і вдові;22 і пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.
О с Якщо буде тяжба між людь-
ми, то нехай приведуть їх на суд і розсудять їх, правого нехай виправдають, а винного засудять;
2 і якщо винний буде заслуговувати на побої, то суддя нехай накаже покласти його і бити при собі, дивлячись за провиною його, за рахунком;
3 сорок ударів можна дати йому, але не більше, щоб від багатьох ударів брат твій не був спотворений перед очима твоїми.
4 Не закривай рота волові, коли він молотить.
s Якщо брати живуть разом і один
з них помре, не маючи в себе сина, то дружина померлого не повинна виходити на сторону за чоловіка чужого, але дівер її повинен увійти до неї і взяти її собі за дружину, і жити з нею, — 8 і первісток, якого вона народить, залишиться з ім’ям брата його померлого, щоб ім’я його не стерлося в Ізраїлі. 7 Якщо ж він не захоче взяти невістку свою, то невістка його піде до воріт, до старійшин, і скаже: “дівер мій відмовляється відновити ім’я брата свого в Ізраїлі, не хоче одружитися зі мною”; 8 тоді старійшини міста його
Глава 25 [1] Притч. 17, 15. [3] 2 Кор. 11,
24. [4] 1 Кор. 9, 9. 1 Тим. 5, 18. Сир. 7, 24. [5] Мф 22, 24. Мк 12, 19. Лк 20, 28. [7] Руф. 4, 4.
[9] Руф. 4, 7. [12] Втор. 13, 8. [13] Лев. 19, 36.
повинні покликати його й умовляти його, і якщо він стане і скаже: “не хочу взяти її”, 9 тоді невістка його нехай підійде до нього на очах старійшин, і зніме чобіт його з ноги його, і плюне в лице його, і скаже: “так чинять з людиною, яка не творить дому братові своєму [в Ізраїля]”; 10 і наречуть йому ім’я в Ізраїлі: дім роззутого.
11 Коли б’ються між собою чоловіки, і дружина одного [з них] підійде, щоб відняти чоловіка свого з рук того, хто б’є його, і, простягнувши руку свою, схопить його за срам-ний член,12 то відсічи руку П: нехай не пощадить [її] око твоє.
13 У торбі твоїй не повинно бути подвійних гир, великих і менших;
14 у домі твоєму не повинно бути подвійної ефи, великої і меншої; 16 гиря в тебе повинна бути точна і правильна, і ефа в тебе повинна бути точна і правильна, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь Бог твій дає тобі [в наділ]; 18 бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, хто робить неправду. 17 Пам’ятай, як чинив з тобою Амалик на путі, коли ви вийшли з Єгипту: 18 як він зустрів тебе на путі, і побив позаду тебе всіх ослаблих, коли ти втомився і знесилився, і не побоявся він Бога; 19 отже, коли Господь Бог твій заспокоїть тебе від усіх ворогів твоїх з усіх боків, на землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, щоб оволодіти нею, згладь пам’ять Амалика з піднебесної; не забудь.
'У (і Коли ти прийдеш у землю, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і оволодієш нею, і оселишся на ній, 2 то візьми початки усіх плодів землі, які ти одержиш від землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі, і поклади в кошик, і піди на те місце, яке Господь Бог твій обере, щоб
Притч. 20, 10, 23. Єз. 45, 10. [15] Лев. 19, 36. Втор. 4, 40. [16] Втор. 17, 1. [17] Вих. 17, 8.
[18] Нав. 10, 19. [19] 1 Цар. 15, 3. Вих. 17, 14.
Глава 26. [2] Вих. 23, 19; 34, 26.
перебувало там ім’я Його; 3 і прийди до священика, який буде в ті дні, і скажи йому: сьогодні сповідаю перед Господом Богом твоїм, що я ввійшов у ту землю, яку Господь клявся батькам нашим дати нам. 4 Священик візьме кошик з руки твоєї і поставить його перед жертовником Господа Бога твого. 322 Ти ж відповідай і скажи перед Господом Богом твоїм: батько мій був подорожнім арамеянином, і пішов у Єгипет і оселився там з деякими людьми, і народився там від нього народ великий, сильний і численний; 6 але єгиптяни зле поводилися з нами, і пригноблювали нас, і накладали на нас тяжкі роботи;323 і заволали ми до Господа Бога батьків наших, і почув Господь крик наш і побачив біду нашу, працю нашу і пригноблення наше; 324 і вивів нас Господь з Єгипту [Сам кріпкістю Своєю великою і] рукою сильною і могутністю, великим жахом, знаменнями і чудесами,
9 і привів нас на місце це, і дав нам землю цю, землю, в якій тече молоко і мед;10 отже, ось, я приніс початки плодів від землі, яку Ти, Господи, дав мені, [від землі, де тече молоко і мед]. І постав це перед Господом Богом твоїм, і поклонися перед Господом Богом твоїм, 11 і веселися за всі блага, що Господь Бог твій дав тобі і дому твоєму, ти і левит і прибулець, що буде в тебе. 12 Коли ти відокремиш усі десятини здобутків [землі] твоєї на третій рік, рік десятин, і віддаси левитові, прибульцеві, сироті і вдові, щоб вони їли в оселях твоїх і насичувалися, 13 тоді скажи перед Господом Богом твоїм: я відібрав від дому [мого] святиню і віддав її левитові, прибульцеві, сироті і вдові, за всіма повеліннями Твоїми, які Ти заповів мені: я не
переступив заповідей Твоїх і не забув; 14 я не їв від неї в печалі моїй, і не відокремлював її в нечистоті, і не давав з неї для мертвого; я корився гласу Господа Бога мого, виконав усе, що Ти заповів мені; 16 споглянь від святої оселі Твоєї, з небес, і благослови народ Твій, Ізраїля, і землю, яку Ти дав нам - тому що Ти клявся батькам нашим [дати нам] землю, в якій тече молоко і мед. 18 У день цей Господь Бог твій заповідає тобі виконувати [усі] постанови ці і закони: дотримуй і виконуй їх від усього серця твого і від усієї душі твоєї.17 Господу сказав ти нині, що Він буде твоїм Богом, і що ти будеш ходити путями Його і зберігати постанови Його і заповіді Його і закони Його, і слухати голос Його; 18 і Господь обіцяв тобі нині, що ти будеш власним Його народом, як Він говорив тобі, якщо ти будеш зберігати всі заповіді Його, 19 і що Він поставить тебе вище за всі народи, які Він створив, у честі, славі і красі, і що ти будеш святим народом у Господа Бога твого, як Він говорив. Iyml І заповів Мойсей і старійши-
' ни [синів] Ізраїлевих народу, говорячи: виконуйте всі заповіді, які заповідаю вам нині. 2 І коли перейдете за Йордан, у землю, яку Господь Бог твій дає тобі, тоді постав собі великі камені й обмаж їх вапном; 3 і напиши на [каменях] цих усі слова закону цього, коли перейдеш [Йордан], щоб вступити в землю, яку Господь Бог твій дає тобі, в землю, де тече молоко і мед, як говорив тобі Господь Бог батьків твоїх. 4 Коли перейдете Йордан, поставте камені ті, як я повеліваю вам сьогодні, на горі Гевал, і обмажте їх вапном; 6 і влаштуй там жертовник Господу Богу твоєму, жертовник з каменів, не під-
Вар. 2, 16. [16] Втор. 6, 5. [17] Втор 5, 31.
[18] Втор. 7, 6; 14, 2. [19] Втор. 4, 7; 28, 1. Єр. 13, 11.
Глава 27. [2] Нав. З, 17. [3] Нав. 8, 32. Вих.
З, 8. Втор. 26, 9. [5] Вих. 20, 25. Нав. 8, 31.
німаючи на них заліза; в з каменів цільних влаштуй жертовник Господа Бога твого, і принось на ньому всепалення Господу Богу твоєму, 325 і принось жертви мирні, і їж [і насичуйся] там, і веселися перед Господом Богом твоїм; 326 і напиши на каменях [цих] усі слова закону цього дуже виразно.
9 І сказав Мойсей і священики левити всьому Ізраїлю, говорячи: будь уважним і слухай, Ізраїлю: у день цей ти став народом Господа Бога твого; 327 отже, слухай голос Господа Бога твого і виконуй [усі] заповіді Його і постанови Його, які заповідаю тобі сьогодні. 328 І заповів Мойсей народу в день той, говорячи: 329 ці повинні стати на горі Гаризим, щоб благословляти народ, коли перейдете Йордан: Симеон, Левій, Іуда, Ісса-хар, Йосиф і Веніамін; 13 а ці повинні стати на горі Гевал, щоб вимовляти прокляття: Рувим, Гад, Асир, Завулон, Дан і Неффалим. 14 Левити виголосять і скажуть усім ізраїльтянам гучним голосом:16 проклятий, хто зробить виліпленого або відлитого ідола, мерзоту перед Господом, творіння рук митця, і поставить його в таємному місці! Весь народ виголосить і скаже: амінь.
16 Проклятий той, хто лихословить батька свого або матір свою! І весь народ скаже: амінь. 17 Проклятий той, хто порушує межі ближнього свого! І весь народ скаже: амінь. 18 Проклятий той, хто сліпого збиває з дороги! І весь народ скаже: амінь. 19 Проклятий той, хто перекручено судить прибульця, сироту і вдову! І весь народ скаже: амінь.
20 Проклятий той, хто ляже з дружиною батька свого, бо він відкрив край одягу батька свого! І весь народ скаже: амінь. 21 Проклятий той, хто ляже з якою-небудь худобою! І весь народ скаже: амінь. 22 Проклятий той, хто ляже із сестрою своєю,
3 дочкою батька свого, або дочкою матері своєї! І весь народ скаже: амінь. 23 Проклятий той, хто ляже з тещею своєю! І весь народ скаже: амінь. [Проклятий той, хто ляже із сестрою дружини своєї! І весь народ скаже: амінь.]
24 Проклятий той, хто таємно убиває ближнього свого! І весь народ скаже: амінь. 26 Проклятий той, хто бере підкуп, щоб убити душу і пролити кров невинну! І весь народ скаже: амінь. 28 Проклята [усяка людина], що не виконає [усіх] слів закону цього і не буде чинити за ними! І весь народ скаже: амінь.
0 О Якщо ти, коли перейдете [за
Йордан у землю, яку Господь Бог ваш дає вам], будеш слухати голос Господа Бога твого, старанно виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні, то Господь Бог твій поставить тебе вище за всі народи землі; 2 і прийдуть на тебе усі благословення ці і сповняться на тобі, якщо будеш слухати голос Господа, Бога твого. 3 Благословенний ти в місті і благословенний на полі.
4 Благословенний плід утроби твоєї,
1 плід землі твоєї, і плід худоби твоєї, і плід твоїх волів, і плід овець твоїх. 6 Благословенні житниці твої і комори твої. 6 Благословенний ти при вході твоєму і благословенний ти при виході твоєму. 7 Уразить перед тобою Господь ворогів твоїх, які повстають на тебе; однією дорогою вони виступлять проти тебе, а сімома дорогами побіжать від тебе. 8 Пошле Господь тобі благословення в житницях твоїх і в усякій справі рук
Лев. 18, 9. [23] Бут. 38, 18. Лев. 18, 15. [24] Бут. 9, 6. Вих. 21, 12. Лев. 24, 17. [25] Вих.
23, 8. [26] Гал. З, 10.
Глава 28. [1] Лев. 26, 3. [2] Втор. 11, 20;
14, 29; 23, 20. [3] Втор. ЗО, 9. [6] Пс. 120, 8.
[7] Лев. 26, 7. [8] Лев 25, 21. Втор. 15, 10.
твоїх; і благословить тебе на землі, яку Господь Бог твій дає тобі. 9 Поставить тебе Господь [Бог твій] народом святим Своїм, як Він клявся тобі [і батькам твоїм], якщо ти будеш дотримувати заповідей Господа Бога твого і будеш ходити путями Його; 10 і побачать усі народи землі, що ім’я Господа [Бога твого] нарікається на тобі, й убояться тебе.
11 І дасть тобі Господь [Бог твій] достаток у всіх благах, у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді полів твоїх на землі, яку Господь клявся батькам твоїм дати тобі.
12 Відкриє тобі Господь добру скарбницю Свою, небо, щоб воно давало дощ землі твоїй у свій час, і щоб благословляти всі діла рук твоїх: і будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг [і будеш панувати над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати]. 13 Зробить тебе Господь [Бог твій] головою, а не хвостом, і будеш тільки на висоті, а не будеш внизу, якщо будеш підкорюватися заповідям Господа Бога твого, які заповідаю тобі сьогодні зберігати і виконувати,14 і не відступиш від усіх слів, які заповідую вам сьогодні, ні праворуч, ні ліворуч, щоб піти вслід іншим богам і служити їм. 16 Якщо ж не будеш слухати голосу Господа Бога твого і не будеш намагатися виконувати всі заповіді Його і постанови Його, які я заповідую тобі сьогодні, то прийдуть на тебе всі прокляття ці й осягнуть тебе.16 Проклятим ти [будеш] у місті і проклятим ти [будеш] на полі. 17 Проклятими [будуть] житниці твої і комори твої. 18 Проклятим [буде] плід утроби твоєї і плід землі твоєї, плід твоїх волів і плід овець твоїх. 19 Проклятим ти [будеш] при вході твоєму і прокляті Втор. 7, 6; 29, 13. [10] Іс. 43, 7. Єр. 14, 9;
15, 16. [11] Втор. ЗО, 9. [12] Лев. 26, 4. Втор.
14, 29; 15, 6. [14] Втор 5, 32; 8, 19. Нав. 1, 7.
[15] Лев. 26, 14. Плач. 2, 17. Дан. 9, 11. Мал. 2, 2. Вар. 2, 10. [20] Суд. 2, 15. [21] Лев. 26, тим при виході твоєму. 20 Пошле Господь на тебе прокляття, сум’яття і біди в усякій справі рук твоїх, яку станеш ти робити, доки не будеш знищений, — і ти швидко загинеш за злі справи твої, за те, що ти залишив Мене. 21 Пошле Господь на тебе моровицю, доки не знищить Він тебе з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею. 22 Вразить тебе Господь чахлістю, гарячкою, лихоманкою, запаленням, засухою, палючим вітром та іржею, і вони будуть переслідувати тебе, доки не загинеш. 231 небеса твої, які над головою твоєю, зробляться міддю, і земля під тобою залізом; 24 замість дощу Господь дасть землі твоїй пил, і порох з неба буде падати, падати на тебе, [доки не погубить тебе і] доки не будеш знищений. 26 Віддасть тебе Господь на поразку ворогам твоїм; однією дорогою виступиш проти них, а сімома дорогами побіжиш від них; і будеш розсіяний по всіх царствах землі. 26 І будуть трупи твої їжею всім птахам небесним і звірам, і не буде того, хто відганятиме їх. 27 Уразить тебе Господь проказою єгипетською, почечуєм, коростою і сверблячкою, від яких ти не зможеш зцілитися;
28 вразить тебе Господь божевіллям, сліпотою й оціпенінням серця. 29 І ти будеш навпомацки ходити опівдні, як сліпий навпомацки ходить у пітьмі, і не будеш мати успіху в путях твоїх, і будуть тіснити і кривдити тебе кожного дня, і ніхто не захистить тебе. 30 3 жінкою заручишся, й інший буде спати з нею; дім побудуєш, і не будеш жити в ньому; виноградник насадиш, і не будеш користуватися ним.31 Вола твого заколють на очах твоїх, і не будеш їсти його; осла твого поведуть від тебе і не повернуть тобі; вівці твої віддані бу-
16. Єз. 14, 21. [22] 3 Цар. 8, 37; 17, 1. [23] Лев. 26, 19. [25] Лев. 26, 17. 2 Пар. 29, 8. Єр. 15, 4. [26] Єр. 7, 33. [27] Вих. 9, 9. [28] Рим.
I, 28. [29] Іов. 5, 14. Іс. 59, 10. [ЗО] 2 Цар. 12,
II. Єр. 6, 12. Лев. 26, 16.
дуть ворогам твоїм, і ніхто не захистить тебе. 32 Сини твої і дочки твої будуть віддані іншому народу; очі твої будуть бачити і кожного дня вболівати за них, і не буде сили в руках твоїх. 330 Плоди землі твоєї і всю працю твою буде їсти народ, якого ти не знав; і ти будеш тільки пригнобленим і мучимим в усі дні.
34 І збожеволієш від того, що будуть бачити очі твої. 331 Вразить тебе Господь злою проказою на колінах і гомілках, від якої ти не зможеш зцілитися, від підошви ноги твоєї до самого тімені [голови] твоєї. 332 Відведе Господь тебе і царя твого, якого ти поставиш над собою, до народу, якого не знав ні ти, ні батьки твої, і там будеш служити іншим богам, дерев’яним і кам’яним; 37 і будеш жахом, притчею і посміховищем у всіх народах, до яких відведе тебе Господь [Бог]. 38 Багато насіння винесеш у поле, а збереш мало, тому що поїсть його сарана. 39 Виноградники будеш садити й обробляти, а вина не будеш пити, і не збереш плодів [їх], тому що поїсть їх черва.
40 Маслини будуть у тебе у всіх межах твоїх, але єлеєм не помажешся, тому що обсипеться маслина твоя. 41 Синів і дочок народиш, але їх не буде в тебе, тому що підуть у полон.42 Усі дерева твої і плоди землі твоєї погубить іржа. 43 Прибулець, який серед тебе, буде підніматися над тобою вище і вище, а ти опускатися будеш нижче і нижче; 44 він буде давати тобі в борг, а ти не будеш давати йому в борг; він буде головою, а ти будеш хвостом. 46 І прийдуть на тебе всі прокляття ці, і будуть переслідувати тебе й осягнуть тебе, доки не будеш знищений, за те, що ти не слухав голосу Господа Бога твого і не дотримував заповідей Його і постанов Його, які Він заповів тобі: 46 вони будуть знаменням і вказівкою на тобі і на сімені твоєму повік. 47 За те, що ти не служив Господу Богу твоєму з веселістю і радістю серця, при достатку всього, 48 будеш служити ворогові твоєму, якого пошле на тебе Господь [Бог твій], у голоді, і спразі, і наготі й у всякій нестачі; він покладе на шию твою залізне ярмо, так що змучить тебе. 49 Пошле на тебе Господь народ здалеку, від краю землі: як орел налетить народ, мови якого ти не розумієш,50 народ нахабний, який не шанує старця і не пощадить юнака; 51 і буде він їсти плід і худоби твоєї і плід землі твоєї, доки не розорить тебе, так що не залишить тобі ні хліба, ні вина, ні єлею, ні плоду волів твоїх, ні плоду овець твоїх, доки не погубить тебе; 62 і буде тіснити тебе в усіх оселях твоїх, доки у всій землі твоїй не зруйнує високих і міцних стін твоїх, на які ти надієшся; і буде тіснити тебе у всіх оселях твоїх, по всій землі твоїй, яку Господь Бог твій дав тобі. 63 І ти будеш їсти плід утроби твоєї, плоть синів твоїх і дочок твоїх, яких Господь Бог твій дав тобі, в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій.64 Чоловік, зніжений, який жив між вами у великій розкоші, безжалісним оком буде дивитися на брата свого, на дружину надра свого і на інших дітей своїх, які залишаться в нього, 65 і не дасть жодному з них плоті дітей своїх, яких він буде їсти, тому що в нього не залишиться нічого в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій у всіх оселях твоїх.50 [Жінка] яка жила в тебе в достатку і розкошах, яка ніколи ноги своєї не ставила на землю через розкіш і зніженість, буде безжалісним оком дивитися на чоловіка надра свого і на сина свого і на дочку
9, 26. [48] Єр. 28, 14. Плач. 5, 8. [49] Єр. 5, 15. Ос. 8, 1. Іс. 33, 19. [50] Плач. 5, 12, Дан. 8, 23. [52] Лк 19, 43. [53] Лев. 26, 29. 4 Цар.
6, 28-29. Плач. 2, 20.
свою 67 і не дасть їм посліду, що виходить з-поміж ніг її, і дітей, яких вона родить; тому що вона, при нестачі в усьому, таємно буде їсти їх, в облозі й утиску, в якому стисне тебе ворог твій у оселях твоїх.68 Якщо не будеш намагатися виконувати всі слова закону цього, написані в кни
зі цій, і не будеш боятися цього славного і страшного імені Господа Бога твого, 69 то Господь уразить тебе і потомство твоє надзвичайними виразками, виразками великими і постійними, і хворобами злими і постійними; 60 і наведе на тебе всі [злі] виразки єгипетські, яких ти боявся,
і вони прилипнуть до тебе; 81 і всяку хворобу і всяку виразку, не написану [і всяку написану] у книзі закону цього, Господь наведе на тебе, доки не будеш знищений; 62 і залишиться вас небагато, тоді як безліччю ви подібні були до зірок небесних, тому що ти не слухав голосу Господа Бога твого. 83 І як радів Господь, роблячи вам добро і розмножуючи вас, так буде радіти Господь, гублячи вас і знищуючи вас, і вивержені будете з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею. 84 І розсіє тебе Господь [Бог твій] по всіх народах, від краю землі до краю землі, і будеш там служити іншим богам, яких не знав ні ти, ні батьки твої, дереву і камінню. 86 Але і між цими народами не заспокоїшся, і не буде місця спокою для ноги твоєї, і Господь дасть тобі там тремтяче серце, болість очей і знемагання душі;66 життя твоє буде висіти перед тобою, і будеш тремтіти вночі і вдень, і не будеш впевнений у житті твоєму; 87 від тремтіння серця твого, яким ти будеш обійнятий, і від того, що ти будеш бачити очима твоїми, вранці ти скажеш: “о, якби прийшов вечір! ”, а ввечері скажеш: “о, якби настав ранок! ” 88 і поверне тебе Господь у Єгипет на кораблях тим шляхом, про який я сказав тобі: “ти більше не побачиш його”; і там будете продаватися ворогам вашим у рабів і в рабинь, і не буде того, хто купує.
OQ Ось слова завіту, який Гос-подь повелів Мойсеєві укласти із синами Ізраїлевими в землі Мо-авитській, крім завіту, який Господь поставив з ними на Хориві.
2 І скликав Мойсей усіх [синів] Ізраїлевих і сказав їм: ви бачили все, що зробив Господь перед очима вашими в землі Єгипетській з фараоном і всіма рабами його і всією землею його; 3 ті великі кари, які бачили очі твої, і ті великі знамення і чудеса, [руку міцну і могутню силу]; 4 але до цього дня не дав вам Господь [Бог] серця, щоб розуміти, очей, щоб бачити, і вух, щоб чути. 6 Сорок років водив вас по пустелі, і одяг ваш на вас не зітлів, і взуття твоє не зітліло на ногах твоїх; 8 хліба ви не їли і вина і сикера не пили, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш. 7 І коли ви прийшли на місце це, виступив проти нас Сигон, цар Есевонський, і Ог, цар Васанський, щоб воювати з нами, і ми подолали їх; 8 і взяли землю їхню і віддали її в наділ коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного. 9 Дотримуйте ж [усіх] слів завіту цього і виконуйте їх, щоб вам мати успіх у всьому, що будете робити. 10 Усі ви сьогодні стоїте перед лицем Господа Бога вашого, начальники колін ваших, старійшини ваші, [судді ваші,] наглядачі ваші, всі ізраїльтяни, 11 діти ваші, дружини ваші і прибульці твої, що знаходяться в стані твоєму, від того, хто коле дрова твої, до того, хто черпає воду твою, 12 щоб
Глава 29. [1] Втор. 5, 2. [2] Вих. 19, 4. [3]
Втор. 4, 34; 7, 15. [4] Еф. 4, 18. Іс. 6, 9-10. [5] Втор. 8, 2. [7] Втор 3, 1. Чис. 21, 33. [8] Чис. 21, 24; 32, 33. Нав. 13, 8. [11] Нав. 9, 27.
увійти тобі в завіт Господа Бога твого й у клятвений договір з Ним, який Господь Бог твій сьогодні укладає з тобою, 333 щоб зробити тебе сьогодні Його народом, і Йому бути твоїм Богом, як Він говорив тобі і як клявся батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову. 334 Не тільки з вами одними я поставляю цей завіт і цей клятвений договір, 335 але як з тими, які сьогодні тут з нами стоять перед лицем Господа Бога нашого, так і з тими, яких немає тут з нами сьогодні. 16 Тому що ви знаєте, як ми жили в землі Єгипетській і як ми проходили посеред народів, через які ви пройшли, 336 і бачили мерзоти їхні й ідолів їхніх, дерев’яних і кам’яних, срібних і золотих, які у них. 18 Нехай не буде між вами чоловіка або жінки, або роду, або коліна, серце яких ухилилося б нині від Господа Бога нашого, щоб ходити служити богам тих народів; нехай не буде між вами кореня, що вирощує отруту і полин, 19 такої людини, яка, почувши слова прокляття цього, похвалялася б у серці своєму, говорячи: “я буду щасливий, незважаючи на те, що буду ходити за свавільністю серця мого”; і пропаде в такий спосіб ситий з голодним;20 не простить Господь такому, але негайно запалає гнів Господа і лють Його на таку людину, і впаде на нього все прокляття [завіту цього], написане в цій книзі [закону], і зітре Господь ім’я його з піднебесної; 21 і відокремить його Господь на погибель від усіх колін Ізраїлевих, згідно з усіма прокляттями завіту, написаними в цій книзі закону. 22 І скаже наступний рід, діти ваші, які будуть після вас,
і чужинець, який прийде з землі далекої, побачивши поразку землі цієї і хвороби, якими виснажить її
Господь: 23 сірка і сіль, пожарище — вся земля; не засівається і не вирощує вона, і не виходить на ній ніяка трава, як після знищення Содома, Гоморри, Адми і Севоїма, які знищив Господь у гніві Своєму й у люті Своїй. 24 І скажуть усі народи: за що Господь так учинив із цією землею? яка велика лють гніву Його!261 скажуть: за те, що вони залишили завіт Господа Бога батьків своїх, який Він уклав з ними, коли вивів їх із землі Єгипетської, 28 і пішли і стали служити іншим богам і поклонятися їм, богам, яких вони не знали і яких Він не призначав їм:27 за те запалав гнів Господа на землю цю, і навів Він на неї всі прокляття [завіту], написані в цій книзі [закону], 28 і вивергнув їх Господь із землі їх у гніві, люті й великому обуренні, і кинув їх на іншу землю, як нині бачимо. 29 Приховане належить Господу Богу нашому, а відкрите — нам і синам нашим довіку, щоб ми виконували всі слова закону цього.
*ЇЛ Коли прийдуть на тебе всі " слова ці - благословення і прокляття, які виклав я тобі, і приймеш їх до серця свого серед усіх народів, у яких розсіє тебе Господь Бог твій,
2 і звернешся до Господа Бога твого
і послухаєш голосу Його, як я заповідаю тобі сьогодні, ти і сини твої від усього серця твого і від усієї душі твоєї, — 3 тоді Господь Бог твій поверне полонених твоїх і змилосердиться над тобою, і знову збере тебе від усіх народів, між якими розсіє тебе Господь Бог твій. 4 Хоча б ти був розсіяний [від краю неба] до краю неба, і звідти збере тебе Господь Бог твій, і звідти візьме тебе,
6 і [звідти] приведе тебе Господь Бог твій у землю, якою володіли батьки твої, і одержиш її у володіння, і об-
[25] З Цар. 9, 8-9. 2 Пар. 7, 21-22. Єр. 22, 8.
[26] Нав. 24, 20. [29] 1 Тим. З, 16. Пс. 24, 14.
Глава ЗО. [1] Втор. 28, 9, 15. [2] Пс. 105,
45. [3] Єр. 23, 3; 29, 14. [4] 3 Езд. 1, ЗО. 2 Мак. 1, 29; 2, 18.
лагодіє тебе і розмножить тебе більше за батьків твоїх; 337 і обріже Господь Бог твій серце твоє і серце нащадків твоїх, щоб ти любив Господа Бога твого від усього серця твого і від усієї душі твоєї, щоб жити тобі;
7 тоді Господь Бог твій усі прокляття ці оберне на ворогів твоїх і ненависників твоїх, які гнали тебе, 338 а ти навернешся і будеш слухати голосу Господа [Бога твого] і виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні; 339 з надлишком дасть тобі Господь Бог твій успіх у всякій справі рук твоїх, в плоді утроби твоєї, у плоді худоби твоєї, у плоді землі твоєї; бо знову буде радіти Господь [Бог твій] за тебе, благодіючи тобі, як Він радів за батьків твоїх,340 якщо будеш слухати голосу Господа Бога твого, дотримуючи [і виконуючи всі] заповіді Його і постанови Його [і закони Його], написані в цій книзі закону, і якщо навернешся до Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю. 11 Бо заповідь ця, яку я заповідаю тобі сьогодні, не недоступна для тебе і не далека;
12 вона не на небі, щоб можна було говорити: “хто зійшов би для нас на небо і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?” 13 і не за морем вона, щоб можна було говорити: “хто сходив би для нас за море і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?” 14 але дуже близько до тебе слово це: воно в устах твоїх і в серці твоєму, щоб виконувати його. 16 Ось, я сьогодні запропонував тобі життя і добро, смерть і зло. 18 [Якщо будеш слухати заповіді Господа Бога твого,] які заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого, ходити [усіма] путями Його і виконувати заповіді Його і постанови Його і закони Його, то будеш жити і розмножишся, і благословить тебе Господь Бог твій на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею; 17 якщо ж відвернеться серце твоє, і не будеш слухати, і заблудиш, і станеш поклонятися іншим богам і будеш служити їм,18 то я сповіщаю вам сьогодні, що ви загинете і не пробудете довго на землі, [яку Господь Бог дає тобі,] для оволодіння якою ти переходиш Йордан.19 У свідки перед вами прикликаю сьогодні небо і землю: життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття. Обери життя, щоб жив ти і нащадки твої, 20 любив Господа Бога твого, слухав голос Його і приліплювався до Нього; бо в цьому життя твоє
1 довгота днів твоїх, щоб перебувати тобі на землі, яку Господь [Бог]
із клятвою обіцяв батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову дати їм.
“5 І І пішов Мойсей, і говорив слова ці всім [синам] Ізраїля,
2 і сказав їм: тепер мені сто двадцять років, я не можу уже виходити і входити, і Господь сказав мені: “ти не перейдеш Йордан цей”;3 Господь Бог твій Сам піде перед тобою; Він знищить народи ці від імені твого, і ти оволодієш ними; Ісус піде перед тобою, як говорив Господь; 4 і вчинить Господь з ними так само, як Він зробив із Сигоном і Огом, царями аморрейськими, [які були по цей бік Йордану,] і з землею їх, яких Він знищив;6 і видасть їх Господь вам, і ви зробите з ними за всіма заповідями, які заповів я вам;6 будьте тверді і мужні, не бійтеся, [не жахайтеся] і не страшіться їх, бо Господь Бог твій Сам піде з тобою [і] не відступить від тебе і не залишить тебе.
7 І прикликав Мойсей Ісуса і перед очима всіх ізраїльтян сказав йому: будь твердим і мужнім, бо ти
21, 8. [20] Втор. 4, 40. Ін 6, 27. Бут. 50, 24.
Глава 31. [2] Втор. 1, 37; 3, 27; 4, 21. [3] Втор. 7, 1. [4] Чис. 21, 24. [5] Втор. 7, 1-2. [6] Втор. 7, 21. [7] Чис. 27, 18, 22. Втор. 1, 29. Нав. 1, 1, 6.
ввійдеш з народом цим у землю, яку Господь клявся батькам його дати йому, і ти розділиш її на наділи йому; 341 Господь Сам піде перед тобою, Сам буде з тобою, не відступить від тебе і не залишить тебе, не бійся і не жахайся. 342 І написав Мойсей закон цей, і віддав його священикам, синам Левіїним, які носять ковчег завіту Господнього, і всім старійшинам [синів] Ізраїлевих.343 І заповів їм Мойсей і сказав: після закінчення семи років, у рік відпущення, у свято кущів,344 коли весь Ізраїль прийде явитися перед лицем Господа Бога твого на місці, яке обере [Господь], читай цей закон перед усім Ізраїлем для слуху його;345 збери народ, чоловіків і дружин, і дітей, і прибульців твоїх, які будуть в оселях твоїх, щоб вони слухали й училися, і щоб боялися Господа Бога вашого, і намагалися виконувати всі слова закону цього;13 і сини їхні, які не знають цього, почують і навчаться боятися Господа Бога вашого в усі дні, доки ви будете жити на землі, в яку ви переходите за Йордан, щоб оволодіти нею.
14 І сказав Господь Мойсеєві: ось, дні твої наблизилися до смерти; поклич Ісуса і станьте біля [входу] в скинію зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшли Мойсей та Ісус,
1 стали біля [входу] в скинію зібрання. 16 І явився Господь у скинії в стовпі хмарному, і став стовп хмарний біля входу до скинії [зібрання].
16 І сказав Господь Мойсеєві: ось, ти упокоїшся з батьками твоїми, і стане народ цей блудно ходити услід за чужими богами тієї землі, в яку він вступає, і залишить Мене, і порушить завіт Мій, який Я уклав з ним;
17 і запалає гнів Мій на нього в той день, і Я залишу їх і сховаю лице
Моє від них, і він знищений буде, і спостигнуть його багато бід і скорбот, і скаже він у той день: “чи не тому спостигли мене ці біди, що немає [Господа] Бога мого серед мене?” 18 і Я сховаю лице Моє [від нього] у той день за всі беззаконня його, які він зробить, навернувшись до інших богів. 19 Отже, напишіть собі [слова] пісні цієї, і навчи її синів Ізраїлевих, і вклади її у вуста їхні, щоб пісня ця була Мені свідченням на синів Ізраїлевих; 20 тому що Я введу їх у землю [добру], як Я клявся батькам їх, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти і насичуватися, і потовстішають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене відкинуть і порушать завіт Мій, [який Я заповів їм]; 21 і коли прийде на них багато бід і скорбот, тоді пісня ця буде проти них свідченням, бо вона не вийде [з вуст їхніх і] з вуст нащадків їхніх. Я знаю думки їхні, які вони мають нині, раніше ніж Я ввів їх у [добру] землю, про яку Я клявся [батькам їхнім]. 22 І написав Мойсей пісню цю в той день і навчив її синів Ізраїлевих. 23 І заповів Господь Ісу-сові, синові Навина, і сказав [йому]: будь твердим і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїлевих у землю, про яку Я клявся їм, і Я буду з тобою.
24 Коли Мойсей вписав у книгу всі слова закону цього до кінця, 26 тоді Мойсей повелів левитам, які носять ковчег завіту Господнього, сказавши: 26 візьміть цю книгу закону і покладіть її праворуч ковчега завіту Господа Бога вашого, і вона буде там свідченням проти тебе; 27 бо я знаю впертість твою і жорстокість твою: ось і тепер, коли я живу з вами нині, ви вперті перед Господом; чи не тим більше після смерти моєї?
28 зберіть до мене усіх старійшин
2, 6. [18] Втор. 32, 20. [19] Одкр. 15, 3. [20] Бут. 50, 24. Втор. 28, 47; 32, 15. Ам. 5, 25-
26. Діян. 7, 42-43. [21] Пс. 138, 2. [23] Нав.
1, 6. [24] 4 Цар. 22, 8. [27] Мк 10, 5. [28] Втор. 4, 26.
колін ваших [і суддів ваших] і наглядачів ваших, і я скажу їм уголос слова ці і закличу у свідчення на них небо і землю; 29 бо я знаю, що після смерти моєї ви розбеститеся й ухилитеся від путі, яку я заповів вам, і з часом прийдуть на вас біди за те, що ви будете робити зло перед очима Господа [Бога], дратуючи Його ділами рук своїх. 30 І виголосив Мойсей уголос, щоб почуло все зібрання ізраїльтян слова пісні цієї до кінця:
“5 'у Слухай, небо, я буду говори-ти; і слухай, земле, слова вуст моїх.2 Поллється як дощ вчення моє, як роса мова моя, як дрібний дощ на зелень, як злива на траву. 3 Ім’я Господа прославляю; віддайте славу Богу нашому.4 Він твердиня; досконалі діла Його, і всі путі Його праведні; Бог вірний, і немає неправди [у Ньому]; Він праведний і істинний;
6 але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми пороками, рід непокірливий і розбещений.
8 Чи цим відплачуєте ви Господу, народе безглуздий і нерозумний? чи не Він Отець твій, Який привласнив тебе, створив тебе і влаштував тебе?
7 Згадай дні давні, подумай про роки попередніх родів; запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі. 8 Коли Всевишній давав наділи народам і розселяв синів людських, тоді поставив межі народів за числом синів Ізраїлевих*; 9 бо частина Господа — народ Його, Яків спадкоємний наділ Його. 10 Він знайшов його в пустелі, у степу сумному і дикому, оберігав його, дивився за ним, оберігав його, як зіницю ока Свого;11 як орел прикликає гніздо своє, носиться над пташенятами своїми, простягає крила свої, бере їх і носить на крилах своїх,12 так Господь один водив його, і не було з Ним чужого бога. 13 Він підніс його на висоту землі і годував плодами полів, і поїв його медом з каменю і єлеєм з твердої скелі, 14 маслом коров’ячим і молоком овечим, і жиром агнців і баранів васанських і козлів, і повною пшеницею, і ти пив вино, кров виноградних ягід. 161 [їв Яків, і] розповнішав Ізраїль, і став упертим; розповнішав, потовстішав і розжирів; і залишив він Бога, Який створив його, і знехтував твердиню спасіння свого.
18 Богами чужими вони роздратували Його і мерзотами [своїми] розгнівали Його: 17 приносили жертви бісам, а не Богу, богам, яких вони не знали, новим, які прийшли від сусідів і про яких не помишляли батьки ваші. 18 А Заступника, Який породив тебе, ти забув, і не пам’ятав Бога, Який створив тебе. 19 Господь побачив [і обурився], і в обуренні зневажив синів Своїх і дочок Своїх, 20 і сказав: сховаю лице Моє від них [і] побачу, який буде кінець їх; бо вони рід розбещений; діти, у яких немає вірности; 21 вони роздратували Мене тим, що не є богом, марнотами своїми засмутили Мене: і Я роздратую їх тим, що не є народом, народом безглуздим засмучу їх;
22 бо вогонь запалав у гніві Моєму, палить до пекла глибинного, і поглинає землю і плоди її, і спалює основи гір; 23 зберу на них біди і випущу на них стріли Мої: 24 будуть виснажені голодом, знищені гарячкою і лютою заразою; і пошлю на них зуби звірів і отруту плазунів, що
Чис. 20, 8. 1 Цар. 14, 26. [14] Єр. 5, 7. [15] Втор. 31, 20. Ос. 8, 13. Іс. 17, 10. [17] Пс. 105, 37. [18] Вар. 4, 8. [20] Втор. 31, 18. Притч.
14, 12. [21] Рим. 10, 19. [22] Єр. 15, 14. [24] Авв. 2, 17.
на землі; 346 ззовні буде губити їх меч, а в домах жах - і юнака, і дівчину, і немовля, і вкритого сивиною старця. 26 Я сказав би: розсію їх і зітру з середовища людей пам’ять про них;
27 але відклав це заради озлоблення ворогів, щоб вороги його не загордилися і не сказали: наша рука висока, і не Господь зробив усе це. 347 Тому що вони народ, який утратив розум, і немає в них сенсу. 348 О, якби вони розсудили, подумали про це, зрозуміли, що з ними буде! 349 Як би міг один переслідувати тисячу і двоє проганяти десять тисяч, якби Заступник їх не зрадив їх, і Господь не віддав їх! 31 Бо заступник їх не такий, як наш Заступник; самі вороги наші судді в тім.32 Бо виноград їх від ви-ноградної лози содомської і з полів гоморрських; ягоди їх ягоди отруйні, грона їх гіркі; 33 вино їх отрута драконів і згубна отрута аспидів.
34 Чи не приховано це в Мене? чи не запечатано в сховищах Моїх?
35 У Мене помста і нагорода, коли похитне нога їх; бо близько день загибелі їх, скоро настане приготоване для них. 38 Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їх ослабла, і не стало ні ув’язнених, ні тих, що залишилися зовні.
37 Тоді скаже [Господь]: де боги їх, твердиня, на яку вони надіялися,
38 які їли жир жертв їх [і] пили вино узливань їх? нехай вони повстануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас покровом!39 Бачите нині, [бачите,] що це Я, Я — і немає Бога, крім Мене: Я умертвляю й оживляю, Я уражаю і Я зціляю, і ніхто не визволить від руки Моєї. 40 Я піднімаю до небес руку Мою і [клянуся правицею Моєю і] говорю: живу Я повік!41 Коли загострю блискучий меч Мій, і рука Моя прийме суд, то відомщу ворогам Моїм і ненависникам Моїм воздам; 42 напою стріли Мої кров’ю, і меч Мій насититься плоттю, кров’ю убитих і полонених, головами начальників ворога. 43 [Веселіться, небеса, разом з Ним, і поклоніться Йому, всі ангели Божі.] Веселіться, язичники, з народом Його [і хай зміцняться всі сини Божі]! бо Він відомстить за кров рабів Своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, [і ненависникам Своїм воздасть,] і очистить [Господь] землю Свою і народ Свій!
44 [І написав Мойсей пісню цю в той день, і навчив її синів Ізраїлевих.] І прийшов Мойсей [до народу] й оголосив усі слова пісні цієї гучно народу, він і Ісус, син Навина.46 Коли Мойсей оголосив усі слова ці всьому Ізраїлю, 48 тоді сказав їм: покладіть на серце ваше всі слова, які я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони намагалися виконувати всі слова закону цього;47 бо це не пусте для вас, але це життя ваше, і через це ви довгий час пробудете на тій землі, в яку ви йдете через Йордан, щоб оволодіти нею.
48 І говорив Господь Мойсеєві в той же самий день і сказав: 49 зійди на цю гору Аварим, на гору Нево, що в землі Моавитській, навпроти Єрихона, і подивися на землю Ханаанську, яку Я даю у володіння синам Ізраїлевим;60 і помри на горі, на яку ти зійдеш, і прилучись до народу твого, як помер Аарон, брат твій, на горі Ор, і прилучився до народу свого,61 за те, що ви згрішили проти Мене серед синів Ізраїлевих при водах Мериви в Кадесі, у пустелі Син, за те, що не явили свя-
[40] Бут. 22, 16. Єр. 10, 10. [43] Рим. 15, 10. Чис. 14, 9. Іс. 11, 11. [44] 2 Мак. 7, 6. [47] Іс.
38, 16. Вих. 20, 12. Втор. 11, 9. [49] Чис. 27,
12-13. [50] Чис. 20, 25; 33, 38. [51] Чис. 20, 12; 27, 14. Пс. 80, 8.
тости Моєї серед синів Ізраїлевих;
62 перед собою ти побачиш землю, а не ввійдеш туди, у землю, яку Я даю синам Ізраїлевим.
О о Ось благословення, яким Мой-
сей, людина Божа, благословив синів Ізраїлевих перед смертю своєю. 2 Він сказав: Господь прийшов від Синая, відкрився їм від Сеїра, засяяв від гори Фарана і йшов з безліччю святих; праворуч Нього вогонь закону. 3 Істинно Він любить народ [Свій]; усі святі його в руці Твоїй, і вони припали до ніг Твоїх, щоб слухати слова Твої. 4 Закон дав нам Мойсей, насліддя громади Якова. 6 І він був царем Ізраїля, коли збиралися глави народу разом з колінами Ізраїлевими. 9 Нехай живе Рувим і нехай не вмирає, і [Симеон] нехай не буде нечисленним! 7 Але про Іуду сказав це: почуй, Господи, голос Іуди і приведи його до народу його; руками своїми нехай захистить він себе, і Ти будь помічником проти ворогів його. 8 І про Левія сказав: тумим Твій і урим Твій на святому мужі Твоєму, якого Ти випробував у Массі, з яким Ти сперечався при водах Мериви, 9 який говорить про батька свого і матір свою: “я на них не дивлюся”, і братів своїх не визнає, і синів своїх не знає; бо вони, левити, слова Твої зберігають і завіту Твого дотримують, 10 навчають законів Твоїх Якова і заповідей Твоїх Ізраїля, покладають куріння перед лицем Твоїм і всепалення на жертовник Твій; 11 благослови, Господи, силу його і до діл рук його благоволи, врази стегна тих, що повстають на нього і ненавидять його, щоб вони не могли стояти. 12 Про Веніаміна сказав: улюблений Господом живе у Нього безпечно, [Бог] покриває його кожного дня, і він спочиває між раменами Його. 13 Про Йосифа сказав: нехай благословить Господь землю його жаданими дарами неба, росою і дарами безодні, яка лежить внизу, 14 жаданими плодами від сонця і жаданими плодами місяця, 16 чудовими плодами гір древніх і жаданими дарами пагорбів вічних,
16 і жаданими дарами землі і того, що наповнює її; благословення Того, Хто явився у терновому кущі, нехай прийде на голову Йосифа і на тім’я найкращого з братів своїх;
17 міцність його як первородного тельця, і роги його, як роги буйвола; ними колотиме він народи усі до країв землі: це десятки тисяч Єфре-мові, це тисячі Манассіїні. 18 Про Завулона сказав: веселися, Завуло-не, в путях твоїх, і Іссахаре, в наметах твоїх; 19 скликають вони народ на гору, там заколюють законні жертви, бо вони годуються багатством моря і скарбами, прихованими в піску. 20 Про Гада сказав: благословенний, той, хто розповсюдив Гада, він спочиває як лев і розтрощує і м’язи і голову; 21 він обрав собі початок землі, там ушанований наділом від законодавця, і прийшов із главами народу, і виконав правду Господа і суди з Ізраїлем. 22 Про Дана сказав: Дан молодий лев, який вибігає з Васана. 23 Про Неффалима сказав: Неффалим насичений благоволінням і сповнений благословення Господа; море і південь у володінні його.
24 Про Асира сказав: благословенний між синами Асир, він буде любимим братами своїми, і занурить у єлей ногу свою; 26 залізо і мідь — запори твої; як дні твої, буде примножуватися багатство твоє. 26 Немає подібного до Бога Ізраїлевого, Який по небесах принісся на допомогу тобі й у славі Своїй на хмарах; 27 приту-
27-28. Мф 4, 22; 10, 37. [12] Нав. 18, 11. [13] Бут. 27, 28; 49, 22-25. [16] Вих. З, 2. [17] Чис. 23, 22. Бут. 48, 19-20. [19] Пс. 50, 19,
21. [20] Бут. 49, 19. [22] Нав. 19, 47. [23] Бут. 49, 21. [24] Нав. 19, 24.
лок [твій] Бог превічний, і [ти] на раменах вічних; Він прожене ворогів від лиця твого і скаже: знищуй!
28 Ізраїль живе безпечно, один; око Якова бачить перед собою землю, повну хліба і вина, і небеса його ви-краплюють росу. 350 Блаженний ти, Ізраїлю! хто подібний до тебе, народе, що охороняється Господом, Який є щитом, що охороняє тебе, і мечем слави твоєї? Вороги твої раболіпст-вують перед тобою, і ти зневажаєш гордість їх.
І зійшов Мойсей з рівнин моавитських на гору Нево, на вершину Фасги, яка навпроти Єрихона, і показав йому Господь усю землю Галаад до самого Дана,2 і всю [землю] Неффалимову, і [всю] землю Єфремову і Манассіїну, і всю землю Іудину, навіть до самого західного моря, 3 і полуденну країну і рівнину долини Єрихона, місто Пальм, до Сигора. 4 І сказав йому Господь: ось земля, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, говорячи: “сімені твоєму дам її”; Я дав тобі побачити її очима твоїми, але в неї ти не ввійдеш.
61 помер там Мойсей, раб Господній, на землі Моавитській, за словом Господнім; ® і був похований у долині в землі Моавитській навпроти Беф-Фегора, і ніхто не знає місця поховання його навіть до цього дня. 7 Мойсеєві було сто двадцять років, коли він помер; але зір його не притупився, і міцність у ньому не виснажилася. 8 І оплакували Мойсея сини Ізраїлеві на рівнинах моавитських [навпроти Йордану біля Єрихона] тридцять днів. І минули дні плачу і ридання за Мойсеєм. 9 І Ісус, син Навина, сповнився духом пре-мудрости, тому що Мойсей поклав на нього руки свої, і підкорювалися йому сини Ізраїлеві і робили так, як повелів Господь Мойсеєві. 10 І не було більше в Ізраїля пророка такого, як Мойсей, якого Господь знав лицем до лиця, 11 за всіма знаменнями і чудесами, які послав його Господь зробити в землі Єгипетській над фараоном і над усіма рабами його і над усією землею його, 12 і за рукою сильною і за великими чудесами, які Мойсей звершив перед очима усього Ізраїля.
КНИГА ІСУСА НАВИНА
1 Після смерти Мойсея, раба Гос-поднього, Господь сказав Ісусо-ві, синові Навина, служителеві Мойсея: 2 Мойсей, раб Мій, помер; отже, встань, перейди через Йордан цей, ти і весь народ цей, у землю, яку Я даю їм, синам Ізраїлевим. 3 Усяке місце, на яке ступлять стопи ніг ваших, Я даю вам, як Я сказав Мойсеєві: 4 від пустелі й Ливану цього до ріки великої, ріки Євфрату, всю землю хеттеїв; і до великого моря до заходу сонця будуть кордони ваші.
6 Ніхто не устоїть перед тобою в усі дні життя твого; і як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою: не відступлю від тебе і не залишу тебе.6 Будь твердим і мужнім; тому що ти народу цьому передаси у володіння землю, яку Я клявся батькам їхнім дати їм;
7 тільки будь твердим і дуже мужнім, і старанно зберігай і виконуй весь
Чис. 20, 29. [9] Діян. 8, 17. Чис. 27, 18. [10] Мф 12, 41. Вих. 33, 11. Чис. 12, 8.
Глава 1. [1] Вих. 17, 9. Чис. 27, 18. [2] Втор. 34, 5. [3] Втор. 11, 24. Нав. 14, 9. [4] Вих. 23, 31. [5] Євр. 13, 5. [6] Втор. 1, 38; З, 28; 31, 7. [7] Євр. З, 5.
закон, який заповідав тобі Мойсей, раб Мій; не ухиляйся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб чинити розсудливо в усіх починаннях твоїх.
8 Нехай не відходить ця книга закону від вуст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб ретельно виконувати усе, що в ній написано: тоді ти будеш мати успіх в путях твоїх і будеш чинити розсудливо. 9 Ось Я повеліваю тобі: будь твердим і мужнім, не страшися і не жахайся; бо з тобою Господь Бог твій скрізь, куди підеш.
10 І дав Ісус повеління наглядачам народу і сказав: 11 пройдіть по стану і дайте повеління народу і скажіть: заготовляйте собі їжу на дорогу, тому що через три дні ви підете за Йордан цей, щоб прийти взяти землю, яку Господь Бог [батьків] ваших дає нам у спадщину. 12 А коліну Рувимовому, Гадовому і половині коліна Манассіїного Ісус сказав: 13 згадайте, що заповів вам Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь Бог ваш заспокоїв вас і дав вам землю цю; 14 дружини ваші, діти ваші і худоба ваша нехай залишаться в землі, яку дав вам Мойсей за Йорданом; а ви всі, здатні воювати, озброївшись, ідіть перед братами вашими і допомагайте їм, 16 доки Господь [Бог ваш] не заспокоїть братів ваших, як і вас; доки і вони не одержать у спадщину землю, яку Господь Бог ваш дає їм; тоді повернетеся у спадщину вашу і володійте землею, яку Мойсей, раб Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця. 16 Вони у відповідь Ісусові сказали: усе, що звелиш нам, зробимо, і куди пошлеш нас, підемо; 17 як слухали ми Мойсея, так будемо слухати і тебе: тільки Господь, Бог твій, нехай буде
з тобою, як Він був з Мойсеєм;
18 всякий, хто стане проти веління твого і не послухає слів твоїх в усьому, що ти звелиш йому, буде відданий на смерть. Тільки будь твердим і мужнім!
'у І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там. 2 І сказано було цареві Єрихонському: ось, якісь люди із синів Ізраїлевих прийшли сюди в цю ніч, щоб видивитися землю. 3 Цар Єрихонський послав сказати Рааві: видай людей, які прийшли до тебе, які ввійшли у твій дім [вночі], тому що вони прийшли видивитись усю землю. 4 Але жінка взяла двох людей тих і сховала їх і сказала: дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони; 6 коли ж у сутінках належало зачиняти ворота, тоді вони пішли; не знаю, куди вони пішли; гоніться швидше за ними, ви наздоженете їх. 8 А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі. 7 Послані гналися за ними по дорозі до Йордану до самої переправи; ворота ж негайно зачинили, після того як вийшли ті, що гналися за ними. 8 Перш ніж вони лягли спати, вона піднялася до них на покрівлю 9 і сказала їм: я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї прийшли від вас у страх;10 бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями амор-рейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили;11 коли ми почули про це, ослабло серце наше, і ні в кому [з нас] не стало духу проти вас; бо Господь Бог ваш є Бог на небі вгорі і на землі внизу; 12 отже, покляніться мені Господом [Богом вашим], що, як я зробила вам милість, так і ви зробите милість дому батька мого, і дайте мені вірний знак,
13 що ви залишите в живих батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерти.14 Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину. 161 спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні; 16 і сказала їм: ідіть на гору, щоб не зустріли вас ті, що переслідують, і ховайтеся там три дні, доки не повернуться ті, що погналися [за вами]; а потім підете в дорогу вашу. 171 сказали їй ті люди: ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так: 18 ось, коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червлену мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім твій;
19 і якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому геть, того кров на голові його, а ми вільні [будемо від цієї клятви твоєї]; а хто буде з тобою в [твоєму] домі, того кров на голові нашій, якщо чия рука торкнеться його; 20 якщо ж [хто нас скривдить, або] ти відкриєш цю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, якою ти нас закляла.21 Вона сказала: нехай буде за словами вашими! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червлену мотузку.22 Вони пішли і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Ті, що гналися, шукали їх по всій дорозі і не знайшли. 23 Таким чином двоє цих людей пішли назад, зійшли з гори, перейшли [Йордан] і прийшли до Ісуса, сина Нави-на, і переказали йому все, що з ними трапилося. 24 І сказали Ісусові: Господь [Бог наш] віддав усю землю цю в руки наші, і всі жителі землі в страху від нас.
“5 І встав Ісус рано-вранці, і ру-J шили вони від Ситтима і прийшли до Йордану, він і всі сини Ізраїлеві, і ночували там, ще не переходячи його. 2 Через три дні пішли наглядачі по стану 3 і дали народу повеління, говорячи: коли побачите ковчег завіту Господа Бога вашого і священиків [наших і] левитів, які несуть його, то і ви руште з місця свого
і йдіть за ним; 4 утім, відстань між вами і ним повинна бути до двох тисяч ліктів мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам дорогу, по якій іти; бо ви не ходили цією дорогою ні вчора, ні третього дня.61 сказав Ісус народу: освятіться [до ранку], бо завтра створить Господь серед вас чудеса. 6 Священикам же сказав Ісус: візьміть ковчег завіту [Господнього] і йдіть перед народом. [Священики] взяли ковчег завіту [Господнього] і пішли перед народом.
7 Тоді Господь сказав Ісусові: у цей день Я почну прославляти тебе перед очима всіх [синів] Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою; 8 а ти дай повеління священикам, які несуть ковчег завіту, і скажи: як тільки ввійдете у води Йордану, зупиніться в Йордані. 9 Ісус сказав синам Ізраїлевим: підійдіть сюди і вислухайте слова Господа, Бога вашого.
10 І сказав Ісус: з цього довідаєтеся, що серед вас є Бог живий, Який прожене від вас хананеїв і хеттеїв, і евеїв, і ферезеїв, і гергесеїв, і аморреїв, і ієвусеїв: 11 ось, ковчег завіту
Господа всієї землі піде перед вами через Йордан; 12 і візьміть собі дванадцять чоловік з колін Ізраїлевих, по одній людині з коліна;13 і як тільки стопи ніг священиків, які несуть ковчег Господа, Владики всієї землі, ступлять у воду Йордану, вода Йорданська висохне, та ж вода, що тече згори, зупиниться стіною. 14 Отже, коли народ рушив від своїх наметів, щоб переходити Йордан, і священики понесли ковчег завіту [Господнього] перед народом, 16 то, лиш тільки ті, що несли ковчег [завіту Господнього], ввійшли в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег, занурилися у воду Йордану — Йордан же виступає з усіх берегів своїх в усі дні жнив пшениці, — 18 вода, що текла згори, зупинилася і стада стіною на дуже велику відстань, до міста Ада-ма, що поряд Цартана; а та, що тече в море рівнини, у море Солоне, пішла і припинилася. 17 І народ переходив навпроти Єрихона; священики ж, які несли ковчег завіту Господнього, стояли на суші посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїлеві переходили по суші, доки весь народ не перейшов через Йордан.
А Коли весь народ перейшов че-“ рез Йордан, Господь сказав Ісу-сові: 2 візьміть собі з народу дванадцять чоловік, по одній людині з коліна, 3 і дайте їм повеління і скажіть: візьміть собі звідси, із середини Йордану, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх із собою, і покладіть їх на ночівлі, де будете ночувати в цю ніч.
4 Ісус покликав дванадцять чолоніків, яких призначив із синів Ізраїлевих, по одній людині з коліна, 6 і сказав їм Ісус: підіть перед ковчегом Господа Бога вашого на середину Йордану і [візьміть звідти і] покладіть на плече своє кожен по одному каменю, за числом колін синів Ізраї-левих, 8 щоб вони були у вас знаменням [що лежить завжди]; коли запитають вас у наступний час сини ияттті і скажуть: “для чого у вас ці камені?”, 7 ви скажете їм: “у пам’ять того, що вода Йордану розділилася перед ковчегом завіту Господа [всієї землі]; коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилася”; таким чином камені ці будуть [у вас] для синів Ізраїлевих пам’ятником навік.8 І зробили сини Ізраїлеві так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін синів Ізраїлевих, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там.9 І [інші] дванадцять каменів поставив Ісус серед Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли ковчег завіту [Господнього]. Вони там і до цього дня. 10 Священики, які несли ковчег [завіту Господнього], стояли серед Йордану, доки не було закінчене [Ісусом] усе, що Господь повелів Ісусові сказати народу, -так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом поспіхом переходив. 11 Коли весь народ перейшов [Йордан], тоді перейшов і ковчег [завіту] Господнього, і священики перед народом; 12 і сини Рувима і сини Гада і половина коліна Манассіїно-го перейшли озброєними попереду синів Ізраїлевих, як говорив їм Мойсей. 13 Близько сорока тисяча озброєних на війну перейшло перед Господом на рівнини Єрихонські, щоб воювати.
14 У той день прославив Господь Ісуса перед очима всього Ізраїля і стали боятися його, як боялися Мойсея, в усі дні життя його. 16 І сказав Господь Ісусові, говорячи: 16 накажи священикам, які несуть ковчег одкровення, вийти з Йордану. 17 Ісус наказав священикам і сказав: вийдіть з Йордану. 18 І коли священики, які несли ковчег завіту Господнього, вийшли з Йордану, то, лиш тільки стопи ніг їхніх ступили на сушу, вода Йордану потекла по своєму місцю і пішла, як вчора і третього дня, вище всіх берегів своїх.
19 І вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця і поставив стан у Галгалі, на східній стороні Єрихона.20 І дванадцять каменів, які взяли вони з Йордану, Ісус поклав у Галгалі21 і сказав синам Ізраїлевим: коли запитають у наступний час сини ваші батьків своїх: “що означають ці камені?”,22 скажіть синам вашим: “Ізраїль перейшов через Йордан цей по суші”, 23 бо Господь Бог ваш висушив води Йордану для вас, доки ви не перейшли його, так само, як Господь Бог ваш зробив з Червоним морем, яке висушив [Господь, Бог ваш,] перед нами, доки ми не перейшли його,24 щоб усі народи землі знали, що рука Господня сильна, і щоб ви боялися Господа Бога вашого в усі дні.
С Коли всі царі аморрейські, які J жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, які біля моря, почули, що Господь [Бог] висушив води Йордану перед синами Ізраїлевими, доки переходили вони, тоді ослабло серце їхнє, [вони жахнулися] і не стало вже в них духу проти синів Ізраїлевих.
2 У той час сказав Господь Ісусо-ві: зроби собі гострі [кам’яні] ножі й обріж синів Ізраїлевих удруге.31 зробив собі Ісус гострі [кам’яні] ножі й обрізав синів Ізраїлевих на [місці, названому]: Пагорб обрізання. 4 Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїлевих, які тоді народилися на путі, і які з тих, що вийшли з Єгипту, не були тоді обрізані, всіх їх обрізав Ісус]: весь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, усі здатні до війни померли в пустелі на путі, після виходу з Єгипту; 6 весь же народ, який вийшов, був обрізаний, але весь народ, що народився в пустелі на путі, після того, як вийшов з Єгипту, не був обрізаний; 6 бо сини Ізраїлеві сорок [два] роки ходили в пустелі [тому багато з них і не були обрізані], доки не перемер весь народ, здатний до війни, який вийшов з Єгипту, які не слухали голосу Господнього, і яким Господь клявся, що вони не побачать землі, яку Господь
з клятвою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед,
7 а замість їх породив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, тому що вони були необрізані; тому що їх, [як народжених] на путі, не обрізували. 8 Коли весь народ був обрізаний, залишався він на своєму місці в стані, доки не видужав. 9 І сказав Господь Ісу-сові: нині Я зняв з вас посоромлення єгипетське. Чому і називається те місце “Галгал”, навіть до цього дня. 10 І стояли сини Ізраїлеві станом у Галгалі і звершили Пасху у чотирнадцятий день місяця ввечері на рівнинах Єрихонських;11 і на другий день Пасхи стали їсти з плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна в самий той день; 12 а манна перестала падати на другий день після того, як вони стали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїлевих, але вони їли в той рік плоди землі Ханаанської.
13 Ісус, знаходячись поблизу Єрихона, глянув, і бачить, і ось стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав йому: чи наш ти, чи з ворогів наших? 14 Він сказав: ні; я вождь воїнства Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, і поклонився і сказав йому: що господар мій скаже рабові
своєму? 16 Вождь воїнства Господнього сказав Ісусові: зніми взуття твоє
3 ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, святе. Ісус так і зробив.
16 Єрихон замкнувся і був замкнений від страху синів Ізраїлевих: ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.
/Г Тоді сказав Господь Ісусові: ось,
” Я віддаю в руки твої Єрихон і царя його, [і тих, що знаходяться в ньому,] людей сильних; 2 підіть навколо міста всі здатні до війни й обходьте місто один раз [на день]; і це роби шість днів; 3 і сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом; а в сьомий день обійдіть навколо міста сім разів, і священики нехай сурмлять трубами;
4 коли затрубить ювілейний ріг, коли почуєте звук труби, тоді весь народ нехай викликне гучним голосом, і стіна міста впаде до своєї основи, і [весь] народ піде [у місто, кинувшись] кожен зі своєї сторони.
6 І прикликав Ісус, син Навина, священиків [Ізраїлевих] і сказав їм: несіть ковчег завіту; а сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім. ® І сказав [їм, щоб вони сказали] народу: підіть і обійдіть навколо міста; озброєні ж нехай ідуть перед ковчегом Господнім. 7 Як скоро Ісус сказав народу, сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед Господом, пішли і засурмили [гучно] трубами, і ковчег завіту Господнього йшов за ними;
8 озброєні ж ішли попереду священиків, які сурмили трубами; а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту Господнього] і під час ходу сурмили трубами. 9 Народу ж Ісус дав повеління і сказав: не викликуйте і не давайте чути голосу вашого, і щоб слово не виходило з уст ваших до того дня, доки я не скажу вам: “викликніть!” і тоді викликнете. 10 У такий спосіб ковчег [завіту] Господнього пішов навколо міста й обійшов один раз; і прийшли в стан і ночували в стані.11 [На другий день] Ісус встав рано-вранці, і священики понесли ковчег [завіту] Господнього;
12 і сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім, ішли і сурмили трубами; озброєні ж ішли попереду них, а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту] Господнього і, йдучи, сурмили трубами. 13 Таким чином і на другий день обійшли навколо міста один раз і повернулися в стан. І робили це шість днів. 14 В сьомий день встали рано, з появою зорі, і обійшли в такий самий спосіб навколо міста сім разів; тільки в цей день обійшли навколо міста сім разів. 16 Коли в сьомий раз священики сурмили трубами, Ісус сказав народу: викликніть, бо Господь віддав вам місто! 18 місто буде під закляттям, і все, що в ньому, - Господу [сил]; тільки Раав блудниця нехай залишиться в живих, вона і всякий, хто в її домі; тому що вона сховала посланих, яких ми посилали; 17 але ви бережіться заклятого, щоб і самим не піддатися закляттю, якщо візьмете що-небудь
13 заклятого, і щоб на стан [синів] Ізраїлевих не навести закляття і не зробити йому лиха; 18 і все срібло і золото, і сосуди мідні й залізні нехай будуть святинею Господу і ввійдуть у скарбницю Господню. 351 Народ викликнув, і засурмили трубами. Як тільки почув народ голос труби, викликнув народ [весь разом] гучним [і сильним] голосом, і впала [вся] стіна [міста] до своєї основи, і [весь] народ пішов у місто, кожен зі своєї сторони, і взяли місто.20 І піддали закляттю усе, що в місті, і чоловіків і дружин, і молодих і старих, і волів, і овець, і ослів, [усе] знищили мечем. 352 А двом юнакам, які видивлялися землю, Ісус сказав: підіть у дім тієї блудниці і виведіть звідти її і всіх, які у неї, тому що ви поклялися їй. 353 І пішли юнаки, які видивлялися [місто, у дім жінки] і вивели Раав [блудницю] і батька її і матір її, і братів її, і всіх, які у неї були, і всіх родичів її вивели, і поставили їх поза станом Ізраїльським.
23 А місто й усе, що в ньому, спалили вогнем; тільки срібло і золото й сосуди мідні й залізні віддали, [щоб внести Господу] у скарбницю дому Господнього. 354 Раав же блудницю і дім батька її і всіх, які у неї були, Ісус залишив у живих, і вона живе серед Ізраїля до цього дня, тому що вона сховала посланих, яких посилав Ісус для вивідання Єрихона.
26 У той час Ісус поклявся і сказав: проклятий перед Господом той, хто відновить і побудує місто це Єрихон; на первістку своєму він покладе основу його і на молодшому своєму поставить ворота його. [Так і зробив Азан, родом з Вефиля: він на Авироні, первістку своєму, заснував його і на молодшому, врятованому, поставив ворота його.] 28 І Господь був з Ісусом, і слава його носилася по всій землі.
П Але сини Ізраїлеві зробили ' [великий] злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Хармія, сина Зав-дія, сина Зари, з коліна Іудиного, взяв із заклятого, і гнів Господній запалав на синів Ізраїля. 2 Ісус з Єрихона послав людей у Гай, що біля Беф-Авена, зі східної сторони Вефиля, і сказав їм: підіть, огляньте землю. Вони пішли й оглянули Гай. 3 І повернувшись до Ісуса, сказали йому: не весь народ нехай іде, а нехай піде близько двох тисяч або близько трьох тисяч чоловік, і вразять Гай; усього народу не утруджуй туди, тому що їх мало [там]. 4 Отже, пішло туди з народу близько трьох тисяч чоловік, але вони кинулися навтіки від жителів гайських; 6 жителі гайські убили з них до тридцяти шести чоловік, і переслідували їх від воріт до Севарима і розбили їх на спуску з гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода. 8 Ісус роздер одяг свій і упав лицем своїм на землю перед ковчегом Господнім і лежав до самого вечора, він і старійшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої. 7 І сказав Ісус: о, Господи Владико! для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас у руки аморреїв і погубити нас? о, якби ми залишилися і жили за Йорданом! 8 О, Господи! що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм? 9 Хананеї і всі жителі землі почують і оточать нас і знищать ім’я наше з землі. І що зробиш тоді імені Твоєму великому?
10 Господь сказав Ісусові: встань, для чого ти упав на лице твоє? 11 Ізраїль зірішив, і переступили вони завіт Мій, який Я заповідав їм; і взяли із заклятого, й украли, і приховали, і поклали між своїми речами; 12 через те сини Ізраїлеві не могли встояти перед ворогами своїми і показали спини ворогам своїм, тому що вони підпали прокляттю; не буду більше з вами, якщо не знищите із середовища вашого проклятого.
13 Встань, освяти народ і скажи: освятіться до ранку, бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: “закляте серед тебе, Ізраїлю; тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не віддалиш від себе заклятого”;
14 завтра підходьте [усі] за колінами натттими; коліно ж, яке вкаже Господь, нехай підходить за племенами;
плем’я, яке вкаже Господь, нехай підходить за родинами; родина, яку вкаже Господь, нехай підходить по одній людині;16 і викритого у викраденні заклятого нехай спалять вогнем, його й усе, що в нього, за те, що він переступив завіт Господній і зробив беззаконня серед Ізраїля.
18 Ісус, уставши рано-вранці, повелів підходити Ізраїлю за колінами його, і вказане коліно Іудине;
17 потім повелів підходити племенам Іуди, і вказане плем’я Зари; повелів підходити племені Зариному за родинами, і вказана [родина] Завдіє-ва; 18 повелів підходити родині його по одній людині, і вказаний Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного. 19 Тоді Ісус сказав Ахану: сину мій! воздай славу Господу, Богу Ізраїлевому і зроби перед Ним сповідання й оголоси мені, що ти зробив; не приховай від мене. 20 У відповідь Ісусові Ахан сказав: дійсно, я згрішив перед Господом Богом Ізраїлевим і зробив те і те: 21 між здобиччю побачив я один чудовий сеннаарський одяг і двісті сиклів срібла і зливок золота вагою в п’ятдесят сиклів; це мені сподобалося і я взяв це; і ось, воно заховане в землі посеред намету мого, і срібло під ним [заховане]. 22 Ісус послав людей, і вони побігли в намет [у стан]; і ось, усе це заховане було в наметі його, і срібло під ним.23 Вони взяли це з намету і принесли до Ісу-са і до всіх синів Ізраїлевих і поклали перед Господом. 24 Ісус і всі ізраїльтяни з ним взяли Ахана, сина Зариного, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його і дочок його, і волів його й ослів його, і овець його і намет його, і все, що в нього було, і вивели їх [із усім] на долину Ахор. 26 І сказав Ісус: за те, що ти навів на нас лихо, Господь на тебе наводить
[15] Чис. 15, ЗО. Втор. 13, 17. Бут. 34, 7. [16] Нав. 8, 10. [19] Лк 17, 18. Ін 9, 24. 1 Цар. 14, 43. [24] Нав. 22, 20. [25] Мф 7, 2. Чис. 15, 36.
[26] 2 Цар. 18, 17. Іс. 65, 10.
лихо в день цей. І побили його всі ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, і накидали на них каміння.
26 І накидали на нього велику купу каміння, яка вціліла і до цього дня. Після цього затихла лють гніву Господнього. Тому те місце називається долиною Ахор навіть до цього дня.
0 Господь сказав Ісусові: не бій-° ся і не жахайся; візьми із собою весь народ, здатний до війни, і, вставши, піди до Гая; ось, Я віддаю в руки твої царя Гайського і народ його, місто його і землю його; 2 зроби з Гаєм і царем його те саме, що зробив ти з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і худобу його розділіть собі; зроби засідку за містом.
3 Ісус і весь народ, здатний до війни, встав, щоб іти до Гая, і вибрав Ісус тридцять тисяч чоловік хоробрих і послав їх уночі, 4 і дав їм наказ
1 сказав: дивіться, ви будете складати засідку біля міста позаду міста; не відходьте далеко від міста і будьте всі готові; 6 а я і весь народ, який зі мною, підійдемо до міста; і коли [жителі Гая] виступлять проти нас, як і раніше, то ми побіжимо від них; ® вони підуть за нами, так що ми від-волічемо їх від міста; бо вони скажуть: “біжать від нас, як і раніше”; коли ми побіжимо від них, 7 тоді ви встаньте із засідки і заволодійте містом, і Господь Бог ваш віддасть його в руки ваші; 8 коли візьмете місто, запаліть місто вогнем, за словом Господнім зробіть; дивіться, я повеліваю вам. 9 Таким чином послав їх Ісус, і вони пішли в засідку і засіли між Вефилем і між Гаєм, із західного боку Гая; а Ісус у ту ніч ночував серед народу.
10 Вставши рано-вранці, Ісус оглянув народ, і пішов він і старійшини Ізраїлеві перед народом до Гая;
11 і весь народ, здатний до війни,
який був з ним, пішов, наблизився і підійшов до міста [зі східного боку, засідка ж була на захід від міста],
12 і поставив стан з північної сторони Гая, а між ним і Гаєм була долина. Потім узяв він близько п’яти тисяч чоловік і посадив їх у засідці між Вефилем і Гаєм, із західного боку міста. 13 І народ розташував весь стан, який був з північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус у ту ніч на середину долини.14 Коли побачив це цар Гайський, негайно з жителями міста, вставши рано, виступив проти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною; а він не знав, що для нього є засідка позаду міста [його]. 15 Ісус і весь Ізраїль, начебто вражені ними, побігли до пустелі; 16 а вони покликали весь народ, який був у місті, щоб переслідувати їх, і, переслідуючи Ісуса, віддалилися від міста; 17 у Гаї і Вефилі не залишилося жодної людини, яка не погналася б за Ізраїлем; і місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля. 18 Тоді Господь сказав Ісусові: простягни спис, що у руці твоїй, до Гая, бо Я віддам його в руки твої [і засідка негайно встане з місця свого]. Ісус простяг [руку свою і] спис, що був у його руці, до міста.19 Ті, що сиділи у засідці, негайно встали з місця свого і побігли, як тільки він простяг руку свою, ввійшли в місто і взяли його і негайно запалили місто вогнем. 20 Жителі Гая, оглянувшись назад, побачили, що дим від міста піднімався до неба. І не було для них місця, куди б бігти - ні туди ні сюди; бо народ, який біг до пустелі, повернувся на переслідувачів.21 Ісус і весь Ізраїль, побачивши, що ті, які сиділи в засідці, взяли місто, і дим від міста піднявся [до неба], повернулися і стали уражати жителів Гая;
22 а ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися всередині між ізраїльтянами, з яких одні були з того боку, а інші з іншого; так уражали їх, що не залишили жодного з них, хто уцілів би або втік;23 а царя Гайського взяли живим і привели його до Ісуса.
24 Коли ізраїльтяни перебили всіх жителів Гая на полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли усі вони до останнього впали від вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернулися до Гая і вразили його вістрям меча.26 Полеглих у той день чоловіків і жінок, усіх жителів Гая, було дванадцять тисяч.28 Ісус не опускав руки своєї, яку простяг зі списом, доки не піддав закляттю всіх жителів Гая; 27 тільки худобу і здобич міста цього [сини] Ізраїля розділили між собою, за словом Господа, як [Господь] сказав Ісусові. 28 І спалив Ісус Гай і обвернув його на вічні руїни, на пустелю, до цього дня;
29 а царя Гайського повісив на дереві, [і був він на дереві] до вечора; після заходу ж сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля воріт міських, і накидали над ним велику купу каміння, яка вціліла навіть до цього дня. 30 Тоді Ісус влаштував жертовник Господу Богу Ізраїлевому на горі Гевал, 31 як заповів Мойсей, раб Господній, синам Ізраїлевим, про що написано в книзі закону Мойсея, - жертовник з каменів цільних, на які не піднімали заліза; і принесли на ньому всепалення Господу і звершили жертви мирні. 32 І написав [Ісус] там на каменях список із закону Мойсея, який він написав перед синами Із-раїлевими. 33 Весь Ізраїль, старійшини його і наглядачі [його] і судді його, стали з того й іншого боку ковчега навпроти священиків [і] левитів, які носять ковчег завіту Господнього, як прибульці, так і природні жителі, одна половина їх біля гори Гаризим, а друга половина біля гори Гевал, як раніше повелів Мойсей, раб Господній, благословляти народ Ізраїлів. 355 І потім прочитав [Ісус] усі слова закону, благословення і прокляття, як написано в книзі закону; 36 з усього, що Мойсей заповів [Ісу-сові], не було жодного слова, якого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, [перед чоловіками,] і жінками, і дітьми, і прибульцями, які перебували серед них.
Q Почувши це, всі царі [аморрей-' ські], що за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, [і які] біля Ливану, хет-теї, аморреї, [гергесеї,] хананеї, фе-резеї, евеї та ієвусеї, 2 зібралися разом, щоб однодушно воювати з Ісусом та Ізраїлем. 3 Але жителі Га-ваона, почувши, що Ісус зробив з Єрихоном і Гаєм, 4 вдалися до хит-рости: пішли, запаслися хлібом на дорогу і поклали старі мішки на ослів своїх і старі, порвані і залатані міхи вина; 6 і взуття на ногах їхніх було старе з латками, і одяг на них старий; і весь дорожній хліб їхній був сухим і цвілим [і розкришеним]. ® Вони прийшли до Ісуса в стан [Ізраїльський] у Галгал і сказали йому і всім ізраїльтянам: ми прийшли з дуже далекої землі; отже, укладіть з нами союз. 7 Ізраїльтяни ж сказали евеям: можливо, ви живете біля нас? як нам укласти з вами союз?
8 Вони сказали Ісусові: ми раби твої. Ісус же сказав їм: хто ви і звідки прийшли? 9 Вони сказали йому: з дуже далекої землі прийшли раби твої в ім’я Господа Бога твого; бо ми чули славу Його й усе, що зробив Він у Єгипті, 10 й усе, що Він зробив двом царям аморрейським, які [були] по той бік Йордану, Сиго-ну, царю Есевонському, та Огу, царю Васанському, який [жив] в Астаро-фі [й Едреї]. 11 [Чуючи це,] старійшини наші і всі жителі нашої землі сказали нам: візьміть у руки ваші хлі'ба на дорогу і підіть назустріч їм і скажіть їм: “ми раби ваші; отже, укладіть з нами союз”. 12 Цей хліб наш з домів наших ми взяли теплим у той день, коли пішли до вас, а тепер ось, він зробився сухим і цвілим; 13 і ці міхи з вином, які ми налили нові, ось, порвалися; і цей одяг наш і взуття наше постаріли від дуже далекої дороги.14 Ізраїльтяни взяли їхнього хліба, а Господа не запитали. 161 уклав Ісус з ними мир і ухвалив з ними умову в тім, що він збереже їм життя; і поклялись їм начальники іромади. 16 А через три дні, як уклали вони з ними союз, почули, що вони сусіди їхні і живуть поблизу них; 17 бо сини Ізраїлеві, вирушивши у дорогу, прийшли в міста їхні на третій день; міста ж їхні [були]: Гаваон, Кефира, Беероф і Кириаф-Іарим. 18 [Ісус і] сини Ізраїлеві не побили їх, тому що [усі] начальники громади клялися їм Господом Богом Ізраїлевим. За це вся громада [Ізраїлева] обурилася на начальників. 19 Усі начальники сказали всій громаді: ми клялися їм Господом Богом Ізраїлевим і тому не можемо торкнутися їх; 20 а ось що зробимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, якою ми клялися їм.21 І сказали їм начальники: нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для всієї громади. [І зробила вся громада] так, як сказали їм начальники. 22 Ісус покликав їх і сказав: для чого ви обдурили нас, сказавши: “ми дуже далеко від вас”, тоді як ви живете поблизу нас? 23 за це прокляті ви! без кінця ви будете рабами, будете рубати дрова і черпати воду для [мене і для] дому Бога мого]!356 Вони у відповідь Ісусові сказали: дійшло до відома рабів твоїх, що Господь Бог твій повелів Мойсеєві, рабові Своєму, дати вам усю землю і знищити [нас і] всіх жителів цієї землі перед лицем вашим; тому ми дуже боялися, щоб ви не позбавили нас життя, і зробили цю справу; 357 тепер ось ми в руці твоїй: як краще і справедливіше тобі здасться вчинити з нами, так і вчини.261 вчинив з ними так: визволив їх від руки синів Ізраїлевих, і вони не умертвили їх; 358 і визначив у той день Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для [всієї] громади і для жертовника Господнього; [тому жителі Гаваона зробилися дроворубами і водоносами для жертовника Божого] навіть до цього дня, на місці, яке
б не обрав [Господь].
1 А Коли Адониседек, цар Єруса-" лимський, почув, що Ісус узяв Гай і піддав його закляттю, і що так само вчинив з Гаєм і царем його, як вчинив з Єрихоном і царем його, і що жителі Гаваона уклали мир [з Ісусом і] з Ізраїлем і залишилися серед них, 2 тоді він дуже злякався, тому що Гаваон [було] місто велике, як одне з царських міст, і більше Гая, і всі жителі його люди хоробрі. 3 Тому Адониседек, цар Єрусалимський, послав до Гогама, царя Хеврон-ського, і до Фирама, царя Іармуф-ського, і до Яфія, царя Лахисського, і до Девира, царя Еглонського, щоб сказати: 4 прийдіть до мене і допоможіть мені уразити Гаваон за те, що він уклав мир з Ісусом і синами Ізраїлевими.
6 Вони зібралися, і пішли п’ять царів аморрейських: цар Єрусалимський, цар Хевронський, цар Іармуф-ський, цар Лахисський, цар Еглон-ський, вони і все ополчення їх, і розташувалися станом біля Гаваона, щоб воювати проти нього. 6 Жителі Гаваона послали до Ісуса в стан [ізраїльський], у Гал гал, сказати: не відніми руки твоєї від рабів твоїх; прийди до нас скоріше, врятуй нас і подай нам допомогу; тому що зібралися проти нас усі царі аморрейські, які живуть в горах. 7 Ісус пішов з Галгала сам, і з ним весь народ, здатний до війни, і всі чоловіки хоробрі.
8 І сказав Господь Ісусові: не бійся їх, бо Я віддав їх у руки твої: ніхто з них не устоїть перед лицем твоїм. 9 І прийшов на них Ісус раптово, [тому що] усю ніч ішов він з Галгала. 10 Господь привів їх у сум’яття, коли ті побачили ізраїльтян, і вони вразили їх у Гаваоні сильною поразкою, і переслідували їх по дорозі до узвишшя Вефорона, й уражали їх до Азека і до Македа. 11 Коли ж вони бігли від ізраїльтян по схилу гори Вефоронської, Господь кидав на них з небес великі камені [граду] до самого Азека, і вони вмирали; більше було тих, які померли від каміння граду, ніж тих, яких умертвили сини Ізраїлеві мечем [у бою]. 12 Ісус воззвав до Господа в той день, в який віддав Господь [Бог] Аморрея в руки Ізраїля, коли побив їх у Гаваоні, і вони побиті були перед лицем синів Ізраїлевих, і сказав перед ізраїльтянами: стій, сонце, над Гаваоном, і місяць, над долиною Аїалонською! 13 І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстився ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: “стояло сонце серед неба і не поспішало до заходу майже цілий день”?
14 І не було такого дня ні раніше ні після того, в який Господь [так] слухав би голосу людського. Тому що Господь боровся за Ізраїля. 16 Потім
17. [11] Іс. 28, 21. Прем. 5, 23. Сир. 46, 6.
[12] Іс. 28, 21. Сир. 46, 5. [13] 4 Цар. 20, 11. Іс. 28, 21. 2 Цар. 1, 18. [14] Вих. 14, 14, 25. Втор. 1, ЗО.
повернувся Ісус і весь Ізраїль з ним у стан, у Гал гал. 16 А ті п’ять царів втекли і сховалися в печері в Маке-ді. 17 Коли донесено було Ісусові і сказано: “знайшлися п’ять царів, вони ховаються в печері в Македі”,
18 Ісус сказав: “приваліть великі камені до отвору печери і приставте до неї людей стерегти їх; 19 а ви не зупиняйтеся [тут], але переслідуйте ворогів ваших і знищуйте задню частину війська їх і не давайте їм ввійти в міста їх, бо Господь Бог ваш ввіддав їх у руки ваші”.
20 Після того, як Ісус і сини Ізраїлеві зовсім уразили їх дуже великою поразкою, і ті з них, що залишилися, утекли в укріплені міста,
21 весь народ повернувся в стан до Ісуса в Макед з миром, і ніхто на синів Ізраїлевих не поворухнув язиком своїм. 22 Тоді Ісус сказав: відкрийте отвір печери і виведіть до мене з печери п’ятьох царів тих.
23 Так і зробили: вивели до нього з печери п’ятьох царів тих: царя Єрусалимського, царя Хевронського, царя Іармуфського, царя Лахисського і царя Еглонського. 24 Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус покликав усіх ізраїльтян і сказав начальникам воїнів, які ходили з ним: підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами своїми на шиї їхні.
26 Ісус сказав їм: не бійтеся і не жахайтеся, будьте твердими і мужніми; бо так вчинить Господь з усіма ворогами вашими, з якими будете воювати. 26 Потім уразив їх Ісус і вбив їх і повісив їх на п’ятьох деревах; і висіли вони на деревах до вечора.
27 При заході сонця наказав Ісус, і зняли їх з дерев, і кинули їх у печеру, в якій вони ховалися, і привалили великі камені до отвору печери, які там навіть до цього дня. 28 У той самий день узяв Ісус Макед, і уразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським.29 І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни;30 і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським. 31 3 Ливни пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним до Лахиса і розташувався біля нього станом і воював проти нього; 32 і віддав Господь Лахис у руки Ізраїля, і взяв він його на другий день, і вразив його мечем і все, що дихає, що було в ньому, [і знищив його] так, як учинив з Ливною.33 Тоді прийшов на допомогу Лахису Горам, цар Га-зерський; але Ісус уразив його і народ його [мечем] так, що нікого у нього не залишив, хто уцілів би [й уник]. 34 І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Лахиса до Еглона і розташувалися поряд нього станом і воювали проти нього; 36 [і віддав його Господь у руки Ізраїля,] і взяли його в той самий день і вразили його мечем, і все, що дихає, що знаходилося в ньому в той день, піддав він закляттю, як учинив з Лахисом.
36 І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним
з Еглона до Хеврона і воювали проти нього; 37 і взяли його й уразили його мечем, і царя його, і всі міста його, і все, що дихає, що знаходилося в ньому; нікого не залишив, хто уцілів би, як учинив він і з Егло-ном: піддав закляттю його і все, що дихає, що знаходилося в ньому. 38 Потім обернувся Ісус і весь Ізраїль з ним до Давира і воював проти нього; 39 і взяв його і царя його, і всі міста його, й уразили їх мечем, і піддали закляттю [їх і] все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишилося, хто вцілів би; як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Давиром і царем його, і як учинив з Дивною і царем її. 359 І вразив Ісус усю землю нагірну і полуденну, і низинні місця і землю, що лежить біля гір, і всіх царів їх: нікого не залишив, хто вцілів би, і все, що дихає, піддав закляттю, як повелів Господь Бог Ізраїлів;360 уразив їх Ісус від Кадес-Варні до Гази, і всю землю Гошен навіть до Гаваона; 361 і всіх царів цих і землі їх Ісус узяв одним разом, бо Господь Бог Ізраїлів боровся за Ізраїля.362 Потім Ісус і всі ізраїльтяни з ним повернулися в стан, у Галгал.
1 1 Почувши це, Іавин, цар Асор-
ський, послав до Іовава, царя Мадонського, і до царя Шимронсь-кого, і до царя Ахсафського, 2 і до царів, які жили на півночі на горі і на рівнині з південної сторони Хин-нарофа, і на низинних місцях, і в Нафоф-Дорі на захід, 3 до хананеян, які жили на сході і до моря, до амор-реян і хеттеян, до ферезеян і до іє-вусеян, які жили на горі, і до евеян, які жили біля Ермона в землі Мас-сифі. 4 І виступили вони і все ополчення їх з ними, численний народ, який безліччю дорівнював піску на березі морському; і коней і колісниць було дуже багато. 6 І зібралися всі царі ці, і прийшли і розташувалися станом разом біля вод Меромських, щоб воювати з Ізраїлем. 6 Але Господь сказав Ісусові: не бійся їх, тому що завтра, близько цього часу, Я віддам усіх [їх] на знищення [синам] Ізраїля; коням же їхнім переріж жили і колісниці їхні спали вогнем.
7 Ісус і з ним весь народ, здатний до війни, раптово вийшли на них до вод Меромських і напали на них.
8 І віддав їх Господь у руки ізраїльтян, і уразили вони їх, і переслідували їх до Сидона великого і до Мис-рефоф-Маїма, і до долини Мицфи на схід, і перебили їх, так що нікого з них не залишилося, хто вцілів би [й уник].9 І вчинив Ісус з ними так, як сказав йому Господь: коням їхнім перерізав жили і колісниці їхні спалив вогнем. 10 У той же час, повернувшись, Ісус узяв Асор і царя його убив мечем [Асор же раніше був главою всіх царств цих]; 11 і побили все, що дихає, що було в ньому, мечем, [усе] піддавши закляттю: не залишилося жодної душі; а Асор він спалив вогнем. 121 всі міста царів цих і всіх царів їх узяв Ісус і убив мечем, піддавши їх закляттю, як повелів Мойсей, раб Господній; 13 утім, усіх міст, що лежали на височині, не палили ізраїльтяни, крім одного Асо-ра, який спалив Ісус.14 А всю здобич міст цих і [всю] худобу розграбували сини Ізраїлеві собі; людей же всіх перебили мечем, так що знищили всіх їх: не залишили [з них] жодної душі. 16 Як повелів Господь Мойсеєві, рабові Своєму, так Мойсей заповів Ісусові, а Ісус так і зробив: не відступив від жодного слова в усьому, що повелів Господь Мойсеєві.
18 Таким чином Ісус узяв усю цю нагірну землю, всю землю полуденну, всю землю Гошен і низинні місця, і рівнину і гору Ізраїлеву, і низинні місця [біля гори], 17 від гори Халак, що простягається до Сеїру, до Ваал-Гада в долині Ливанській, біля гори Ермон, і всіх царів їх узяв, уразив їх і убив. 18 Довгий час вів Ісус війну з усіма цими царями.19 Не було [жодного] міста, яке уклало б мир із синами Ізраїлевими, крім еве-
8. [8] Нав. 24, 11. Бут. 10, 15. [10] 3 Цар. 9,
15. Єр. 49, 28. [11] Чис. 33, 52. Втор. 20, 16. Суд. 4, 2. [12] Чис. 33, 52-53. Втор. 7, 2. [15] Вих. 34, 11. [16] Нав. 10, 41. [19] Нав. 9, 18.
ян, жителів Гаваона: все узяли вони війною; 363 бо від Господа було те, що вони озлобили серце своє і війною зустрічали Ізраїля - для того, щоб піддані були закляттю і щоб не було їм помилування, але щоб знищені були так, як повелів Господь Мойсеєві.
21 У той же час прийшов Ісус і уразив [усіх] єнакимян на горі, у Хевроні, у Давирі, в Анаві, на всій горі Іудиній і на всій горі Ізраїлевій;
з містами їх віддав їх Ісус закляттю;
22 не залишилося [жодного] з єнакимян у землі синів Ізраїлевих, залишилися тільки в Газі, у Гефі та в Азоті. 364 Таким чином узяв Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісусові в наділ ізраїльтянам, за розподілом між колінами їх. І заспокоїлася земля від війни.
1 о Ось царі тієї землі, яких ура-зили сини Ізраїлеві і землю яких взяли в спадщину по той бік Йордану до сходу сонця, від потоку Арнона до гори Ермона, і всю рівнину на схід: 2 Сигон, цар Аморрей-ський, що жив у Есевоні, який володів від Ароера, що біля берега потоку Арнона, і від середини потоку, половиною Галаада, до потоку Іавока, межі аммонитян, 3 і рівниною до самого моря Хиннерефсько-го до сходу і до моря рівнини, моря Солоного, на схід по дорозі до Беф-Ієшимофу, а до півдня місцями, що лежать біля підошви Фасги;4 суміжний йому Ог, цар Васанський, останній з рефаїмів, який жив в Астаро-фі та в Едреї, 6 який володів горою Ермоном і Салхою й усім Васаном, до межі Гессурської і Маахської, і половиною Галаада, до межі Сиго-на, царя Есевонського.9 Мойсей, раб Господній, і сини Ізраїлеві убили їх;
і дав її Мойсей, раб Господній, у спадщину коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного.
7 І ось царі [аморрейської] землі, яких уразив Ісус і сини Ізраїлеві по цей бік Йордану на захід, від Ваал-Гада в долині Ливанській до Хала-ка, гори, що простягається до Сеїру, яку віддав Ісус колінам Ізраїлевим у спадщину, за розподілом їх, 8 на горі, на низинних місцях, на рівнині, на місцях, що лежать біля гір, і в пустелі і на півдні, хеттеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв: 9 один цар Єрихона, один цар Гая, що біля Вефиля, 10 один цар Єрусалима, один цар Хеврона,11 один цар Іармуфа, один цар Лахиса,12 один цар Еглона, один цар Газера, 13 один цар Давира, один цар Гадера,14 один цар Хорми, один цар Арада, 16 один цар Ливни, один цар Одоллама,
10 один цар Македа, один цар Вефиля, 17 один цар Таппуаха, один цар Хефера. 18 Один цар Афека, один цар Шарона, 19 один цар Мадона, один цар Асора, 20 один цар Шимрон-Ме-рона, один цар Ахсафа, 365 один цар Фаанаха, один цар Мегиддона,366 один цар Кедеса, один цар Іокнеама біля Кармила, 23 один цар Дора біля На-фаф-Дорі, один цар Гоїма в Галгалі, 367 один цар Фирци. Усіх царів тридцять один.
І О Коли Ісус постарів, увійшов * у літа похилі, тоді Господь сказав йому: ти постарів, увійшов у літа похилі, а землі брати в спадщину залишається ще дуже багато. 2 Залишається ця земля: всі округи фи-листимські і вся земля Гессурська [і Хананейська]. 3 Від Сихора, що перед Єгиптом, до меж Екрона на півночі, вважаються ханаанськими п’ять власників филистимських: Газький,
Нав. 10, 40. [9] Нав. 6, 1; 8, 29. [10] Нав. 10,
1. [11] Нав. 10, 3. [12] Нав. 10, 33. [13] Нав.
10, 39. [16] Нав. 10, 28. [17] 3 Цар. 4, 10. [20] Нав. 11, 1.
Глава 13. [3] Єр. 2, 18.
Азотський, Аскалонський, Гефсь-кий, Екронський і Аввейський; 4 на південь же уся земля ханаанська від Меари Сидонської до Афека, до меж аморрейських,368 також [филистимсь-ка] земля Гевла і весь Ливан до сходу сонця від Ваал-Гада, що поряд гори Ермона, до входу в Емаф. 0 Усіх гірських жителів від Ливану до Мис-рефоф-Маїма, усіх сидонян Я прожену від лиця синів Ізраїлевих. Розділи ж її в наділи Ізраїлю, як Я повелів тобі; 369 розділи землю цю в наділи дев’ятьом колінам і половині коліна Манассіїного [від Йордану до моря великого на захід віддай її їщ велике море буде межею]. 370 А коліно Рувимове і Гадове з другою половиною коліна Манассіїного одержали наділи свої від Мойсея за Йорданом на схід [сонця], як дав їм Мойсей, раб Господній, 371 від Арое-ра, що на березі потоку Арнона, і місто, що серед потоку, і всю рівнину Медеву до Дивона; 10 також усі міста Сигона, царя Аморрейського, що царював у Есевоні, до меж ам-монитських, 11 також Галаад і область Гессурську і Маахську, і всю гору Ермон і весь Васан до Салхи,
12 усе царство Ога Васанського, який царював у Астарофі та в Едреї. Він залишався один з рефаїмів, яких Мойсей уразив і прогнав.13 Але сини Ізраїлеві не вигнали жителів Гессу-ра і Маахи [і хананеян], і живуть Гессур і Мааха серед Ізраїля до цього дня.14 Тільки коліну Левіїному не дав він частки: жертви Господа Бога Ізраїлевого є наділ його, як сказав йому Господь.
[Ось розподіл, який зробив Мойсей синам Ізраїлевим за племенами їх на рівнинах моавитських за Йорданом, навпроти Єрихона:]16 коліну синів Рувимових за племенами їх дав наділ Мойсей: 16 межею їх був Ароер, що на березі потоку Арнона, і місто, що серед потоку, і вся рівнина біля Медеви,17 Есевон і всі міста його, що на рівнині, і Дивон, Ва-моф-Ваали Беф-Ваал-Меон, 18 Іааца, Кедемоф і Мефааф, 19 Кириафаїм, Сивма і Цереф-Шахар на горі Емек,
20 Беф-Фегор і місця біля підошві Фасги і Беф-Ієшимоф, 21 і всі міста на рівнині, і все царство Сигона, царя Аморрейського, який царював у Есевоні, якого убив Мойсей, так само як і вождів мадіамських: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, князів сигонових, що жили на землі [тій]; 22 також Валаама, сина Веоро-вого, віщуна, убили сини Ізраїлеві мечем у числі вбитих ними. 23 Межею синів Рувимових був Йордан. Ось наділи синів Рувимових за племенами їх, міста і села їх. 24 Мойсей дав також наділ коліну Гадовому, синам Гадовим, за племенами їх: 26 межею їх були Іазер і всі міста галаадські, і половина землі синів Аммонових до Ароера, що перед Раввою, 20 і землі від Есевона до Рамаф-Мицфи і Ветонима і від Ма-ханаїма до меж Давира, 27 і на долині Беф-Гарам і Беф-Нимра і Сокхоф і Цафон, залишок царства Сигона, царя Есевонського; межею його був Йордан до моря Хиннерефського за Йорданом на схід.28 Ось наділ синів Гадових за племенами їх, міста і села їх. 29 Мойсей дав наділ і половині коліна Манассіїного, що належав половині коліна синів Манассі-їних, за племенами їх; 30 наділ їх був: від Маханаїма весь Васан, усе царство Ога, царя Васанського, і всі селища Іаїрові, що у Васані, шістдесят міст; 31 а половина Галаада й
[19] Іс. 16, 8. [21] Чис. 31, 8. [22] Чис. 22, 5;
24, 25; 31, 8. [25] Суд. 5, 17. 2 Цар. 11, 1.
[26] 2 Цар. 2, 8. Нав. 10, 38. [27] Іс. 15, 6.
[ЗО] Чис. 32, 41.
Астароф і Едрея, царствені міста Ога Васанського, [надані] синам Махи-ра, сина Манассіїного, половині синів Махирових, за племенами їх.
32 Ось що Мойсей дав у наділ на рівнинах моавитських за Йорданом навпроти Єрихона на схід. 372 Але коліну Левіїному Мойсей не дав наділу: Господь Бог Ізраїлів Сам є наділом їх, як Він говорив їм.
І А Ось що одержали в наділ си-ни Ізраїлеві в землі Ханаанській, що розділили їм у наділ Єле-азар священик та Ісус, син Навина,
і начальники поколінь у колінах синів Ізраїлевих; 2 за жеребом ділили вони, як повелів Господь через Мойсея, дев’ятьом колінам і половині коліна [Манассіїного], 3 бо двом колінам і половині коліна [Манассіїного] Мойсей дав наділ за Йорданом, левитам же не дав наділу між ними; 4 бо від синів Йосифових народилися два коліна: Манассіїне і Єф-ремове; тому вони і не дали левитам частини в землі, [а тільки] міста для проживання з околицями їх для худоби їхньої і для інших потреб їхніх. 6 Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві, коли ділили на наділи землю.8 Сини Іудині прийшли в Галгал до Ісуса. І сказав йому Халев, син Ієфоннії, кенезея-нин: ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловіку Божому, про мене і про тебе в Кадес-Варні; 7 я був сорока років, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадес-Варні оглянути землю, і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці:
8 брати мої, які ходили зі мною, привели у страх серце народу, а я ретельно додержувався Господа Бога мого; 9 і клявся Мойсей у той день і сказав: “земля, по якій ходила нога твоя, буде наділом тобі і дітям твоїм навік, тому що ти достеменно пішов за Господом Богом моїм”;10 отже, ось, Господь зберіг мене в живих, як Він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві слово це, й Ізраїль ходив по пустелі; тепер, ось, мені вісімдесят п’ять років; 11 але і нині я настільки ж міцний, як і тоді, коли посилав мене Мойсей: скільки тоді було в мене сили, стільки і тепер є для того, щоб воювати і виходити і входити; 12 отже, дай мені цю гору, про яку говорив Господь у той день; бо ти чув у той день, що там [живуть] сини Єнакові, і міста у них великі й укріплені; можливо, Господь [буде] зі мною, і я вижену їх, як говорив Господь. 13 Ісус благословив його, і дав у наділ Халеву, синові Ієфонніїному, [кенезеянину,] Хеврон.
14 Таким чином Хеврон залишився наділом Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, до цього дня, за те, що він справді пішов за [повелінням] Господа Бога Ізраїлевого. 15 Ім’я Хев-рону раніше було Кириаф-Арби, як називався між синами Єнака один чоловік великий. І земля заспокоїлася від війни.
1 С Жереб коліну синів Іудиних,
за племенами їх, випав такий: у суміжності з Ідумеєю була пустеля Син, на південь, у кінці Фемана;
2 південною межею їх був край моря Солоного від затоки, що простягається на південь; 3 на півдні йде він до височини Акраввимської, проходить Цин і, піднімаючись з південного боку до Кадес-Варні, проходить Хецрон і, піднімаючись до Аддара, [йде по західній стороні Кадеса,] повертає до Каркаї, 4 потім проходить Ацмон, іде до потоку Єгипетсь-
Втор. 34, 7. Сир. 46, 11. [13] Чис. 14, 24. Суд.
1, 20. 1 Мак. 2, 56. [15] Нав. 45, 13.
Глава 15. [1] Чис. 34, 3. [2] Нав. 18, 19. [3] Бут. 14, 7. Чис. 34, 4. [4] Чис. 34, 5.
кого, так що кінцем цієї межі є море. Це буде південна ваша межа. 373 Межею же на схід [усе] море Солоне, до гирла Йордану; а межа з північного боку починається від затоки моря, від гирла Йордану; ® звідси межа піднімається до Беф-Хогли і проходить з північної сторони до Беф-Арави, і йде межа вгору до каменя Богана, сина Рувимового;374 потім піднімається межа до Давира від долини Ахор і на півночі повертає до Галгала, який навпроти узвишшя Адуммима, що лежить з південної сторони потоку; звідси межа проходить до вод Ен-Шемеша і закінчується біля Ен-Рогела; 375 звідси межа йде вгору до долини сина Енномо-вого з південного боку Ієвуса, який є Єрусалим, і піднімається межа на вершину гори, що на заході навпроти долини Енномової, що на краю долини рефаїмів з півночі;376 від вершини гори межа повертає до джерела вод Нефтоах і йде до міст гори Ефрона, і повертає межа до Ваала, який є Кириаф-Іарим; 10 потім повертає межа від Ваала до моря [і йде] до гори Сеїру, і йде північною стороною гори Ієарим, яка є Кесалон, і, сходячи до Вефсамиса, проходить через Фимну;11 звідси межа йде північною стороною Екрона, і повертає межа до Шикарона, проходить через гору [землі] Ваал і доходить до Іавнеїла, і закінчується межа біля моря. Західна межа являє собою велике море.12 Ось межа синів Іудиних із племенами їх з усіх боків.
13 І Халеву, синові Ієфонніїному, [Ісус] дав частину серед синів Іудиних, як повелів Господь Ісусові; [і дав йому Ісус] Кириаф-Арби, батька Єна-кового, інакше Хеврон. 14 І вигнав звідти Халев [син Ієфонніїн] трьох синів Єнакових: Шешая, Ахимана і Фалмая, дітей Єнакових. 16 Звідси [Халев] пішов проти жителів Давира [ім’я Давиру раніше було Кири-аф-Сефер].16 І сказав Халев: хто вразить Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину. 17 І взяв його Гофониїл, [молодший] син Кеназа, брата Ха-левового, і віддав він за дружину йому Ахсу, дочку свою. 18 Коли належало їй іти, її навчили просити в батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі? 19 Вона сказала: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела вод. І дав він їй джерела верхні і джерела нижні.
20 Ось наділ коліна синів Іудиних, за племенами їх: 21 міста з краю коліна синів Іудиних у суміжності з Ідумеєю на півдні були: Кавцеїл, Едер та Іагур, 22 Кина, Димона, Ада-да, 23 Кедес, Асор та Іфнан, 24 Зиф, Телем і Валоф, 26 Гацор-Хадафа, Кириаф, Хецрон, інакше Гацор,
26 Амам, Шема і Молада, 27 Хацар-Гадда, Хешмон і Веф-Палет, 28 Ха-цар-Шуал, Вирсавія і Визиофея, [і села їх і передмістя їх,]29 Ваала, Іїм і Ацем, 30 Елфолад, Кесил і Хорма,
31 Циклаг, Мадмана і Сансана,32 Jle-ваоф, Шелихим, Аїн і Риммон: усіх двадцять дев’ять міст із їх селами.
33 На низинних місцях: Епггаол, Цо-ра й Ашна,34 Заноах, Ен-Ганним, Тап-пуах і Гаенам, 36 Іармуф, Одоллам, [Немра,] Сохо й Азека, 36 Шаараїм, Адифаїм, Гедера або Гедерофаїм: чотирнадцять міст із їх селами. 37 Це-нан, Хадаша, Мигдал-Гад, 38 Диле-ан, Мицфе та Іокфеїл, 39 Лахис, Воцкаф і Еглон,40 Хаббон, Лахмас і Хифлис,41 Гедероф, Беф-Дагон, На-ема і Макед: шістнадцять міст із їх селами. 42 Ливна, Ефер і Ашан, 43 Іф-фах, Ашна і Нецив, 44 Кеїла, Ахзив і Мареша [й Едом]: дев’ять міст із їх селами. 46 Екрон із залежними від
11, 25. [25] 2 Цар. 13, 23. [32] Зах. 14, 10. Нав. 19, 6-7. [33] Нав. 19, 41. [35] Мих. 1, 15. [39] Нав. 10, 32. 4 Цар. 14, 19. [42] Нав. 10, 29. [44] Нав. 19, 29. 2 Пар. 14, 9. [45] 4 Цар. 1, 2.
нього містами і селами його, 46 і від Екрона до моря все, що знаходиться біля Азота, із селами їх, 377 Азот, залежні від нього міста і села його, Газа, залежні від неї міста і села її, до самого потоку Єгипетського і великого моря, яке є межа. 378 На горах: Шамир, Іаттир і Сохо, 379 Дан-на, Кириаф-Санна, інакше Давир, 50 Анаф, Ештемо й Аним, 61 Гошен, Холон і Гило: одинадцять міст із їх селами. 62 Арав, Дума й Ешан,
63 Іанум, Беф-Таппуах і Афека,64 Ху-мта, Кириаф-Арби, інакше Хеврон, і Цигор: дев’ять міст із їх селами. 65 Маон, Кармил, Зиф і Юта, 66 Ізре-ель, Іокдам і Заноах, 67 Каїн, Гива і Фимна: десять міст із їх селами. 68 Халхул, Беф-Цур і Гедор, 69 Маа-раф, Беф-Аноф і Елтекон: шість міст
із їх селами. [Феко, Ефрафа, інакше Вифлеєм, Фагор, Етам, Кулон, Татамі, Сорес, Карем, Галлим, Ве-фир і Манохо: одинадцять міст із їх селами.] 60 Кириаф-Ваал, інакше Ки-риаф-Іарим, і Аравва: два міста із їх селами [і передмістями].61 У пустелі: Беф-Арава, Миддин і Секаха, 82 Нившан, Ір-Мелах і Ен-Геди: шість міст із їх селами. 83 Але ієвусеян, жителів Єрусалима, не могли вигнати сини Іудини, і тому ієвусеяни живуть із синами Іуди в Єрусалимі навіть до цього дня.
І /Г Потім випав жереб синам Йо--*■сифа: від Йордану поблизу Єрихона, біля вод Єрихонських на схід, пустеля, що простягається від Єрихона до гори Вефильської; 2 від Ве-филя йде межа до Луза і переходить до межі Архи до Атарофа, 3 і спускається до моря, до межі Іаф-лета, до межі нижнього Беф-Орона і до Газера, і закінчується біля моря.
4 Це одержали в наділ сини Йосифа: Манассія та Єфрем.
6 Межа синів Єфремових за племенами їх була ця: від сходу межею наділу їх був Атароф-Адар до Беф-Орона верхнього [і Газари]; ® потім іде межа до моря північним боком Михмефафа і повертає до східного боку Фаанаф-Єилома і проходить його зі східної сторони Іаноха; 7 від Іаноха, сходячи до Атарофа і Наа-рафа, примикає до Єрихона і доходить до Йордану; 8 від Таппуаха йде межа до моря, до потоку Кане, і закінчується морем. Ось наділ коліна синів Єфремових, за племенами їх.
9 І міста відділені синам Єфремовим у наділі синів Манассіїних, усі міста із селами їх. 10 Але [єфремляни] не вигнали хананеян, які жили в Газері; тому хананеяни жили серед єфремлян до цього дня, платячи їм данину. [Нарешті прийшов фараон, цар Єгипетський, і взяв місто, і спалив його вогнем, і хананеян і фере-зеян і жителів Газера перебив, і віддав його фараон у посаг дочці своїй.] 1 7 І випав жереб коліну Манас-' сії, оскільки він був первісток Йосифа. Махиру, первісткові Манас-сії, батькові Галаада, який був хоробрим на війні, припали Галаад і Васан.2 Дісталися наділи й іншим синам Манассії, за племенами їх, і синам Авиєзера, і синам Хелека, і синам Асриїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шемиди. Ось діти Манассії, сина Йосифового, чоловічої статі, за племенами їх. 3 У Єалпаада ж, сина Хеферового, сина Галаадо-вого, сина Махирового, сина Манассіїного, не було синів, а [тільки] дочки. Ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца. 4 Вони прийшли до священика Єлеазара і до Ісуса, сина Навина, і до начальників, і сказали: Господь повелів Мойсеєві дати нам наділ між братами
9. [10] Нав. 13, 13. Суд. 1, 29.
Глава 17. [1] Бут. 46, 20. Чис. 26, 29; 32,
39. [2] Чис. 26, 32. [3] Чис. 26, 33; 27, 1; 36,
11. [4] Чис. 27, 7.
нашими. І дали їм наділ, за повелінням Господнім, між братами батька їхнього. 61 випало Манассії десять ділянок, крім землі Галаадської і Васанської, що за Йорданом;8 бо дочки [синів] Манассії одержали наділ серед синів його, а земля Галаадсь-ка дісталася іншим синам Манассії.
7 Межа [синів] Манассії йде від Аси-ра до Михмефафа, що навпроти Си-хема; звідси межа йде праворуч до жителів Ен-Таппуаха. 8 Земля Тап-пуах дісталася Манассії, а місто Таппуах біля межі Манассіїної - синам Єфремовим. 9 Звідси межа сходить до потоку Кане, з південного боку потоку. Міста ці належать Єф-рему, хоча знаходяться серед міст Манассії. Межа Манассії - на північному боці потоку і закінчується морем. 10 Те, що на півдні, те Єфремо-ве, а що на півночі, те Манассіїне; море ж було межею їх; до Асира примикали вони з північного боку і до Іссахара зі східного. 11 В Іссахара й Асира належать Манассії Беф-Сан і залежні від нього місця, Івлеам і залежні від нього місця, жителі Дора і залежні від нього місця, жителі Ен-Дора і залежні від нього місця, жителі Фаанаха і залежні від нього місця, жителі Мегиддона і залежні від нього місця, і третя частина Нафе-фа [із селами його]. 12 Сини Манассі-їні не могли вигнати жителів міст цих, і хананеяни залишилися жити в землі цій. 13 Коли ж сини Ізраїлеві прийшли в силу, тоді хананеян вони зробили данниками, але вигнати не вигнали їх.
14 Сини Йосифа говорили Ісусові і сказали: чому ти дав мені в наділ один жереб і одну ділянку, тоді як я багатолюдний, тому що так благословив мене Господь? 16 Ісус сказав їм: якщо ти багатолюдний, то піди в ліси і там, на землі ферезеїв і рефа-їмів, розчисти собі [місце], якщо гора Єфремова для тебе тісна.16 Сини Йосифа сказали: не залишиться за нами гора, тому що залізні колісниці у всіх хананеян, які живуть у долині, як у тих, які в Беф-Сані й у залежних від нього місцях, так і в тих, які на долині Ізреельській. 17 Але Ісус сказав дому Йосифовому, Єф-рему і Манассії: ти багатолюдний і сила в тебе велика; не один жереб буде в тебе:18 і гора буде твоєю, і ліс цей; ти розчистиш його, і він буде твій до самого кінця його; тому що ти виженеш хананеян, хоча в них колісниці залізні, і хоча вони сильні, [ти подолаєш їх].
І О Уся громада синів Ізраїлевих ® зібралася в Силом, і поставили там скинію зібрання, бо земля була підкорена ними. 2 Із синів же Ізраїлевих залишалося сім колін, які ще не одержали наділу свого. 3 І сказав Ісус синам Ізраїлевим: чи довго ви будете байдужими до того, щоб піти і взяти в спадщину землю, яку дав вам Господь Бог батьків ваших?
4 дайте від себе по три людини з коліна; я пошлю їх, і вони, вставши, пройдуть по землі й опишуть її, як потрібно розділити їм на наділи, і прийдуть до мене;6 нехай розділять її на сім наділів; Іуда нехай залишається в межах своїх на півдні, а дім Йосифів нехай залишається в межах своїх на півночі; 8 а ви розпишіть землю на сім наділів і представте мені сюди: я кину вам жереб тут перед лицем Господа Бога нашого; 7 а левитам немає частини між вами, тому що священство Господнє є наділом їх; Гад же, Рувим і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій за Йорданом на сході, який дав їм Мойсей, раб Господній.
8 Ці люди встали і пішли. Ісус же тим, що пішли описувати землю, дав такий наказ: підіть, обійдіть землю, опишіть її і поверніться до мене; а я тут кину вам жереб перед лицем Господнім, у Силомі. 380 Вони пішли, пройшли по землі, [оглянули її] і описали її, за містами її, на сім наділів, у книзі, і прийшли до Ісуса в стан, у Силом. 381 Ісус кинув їм жереб у Силомі перед Господом, і розділив там Ісус землю синам Ізраїлевим за ділянками їх.
11 [Перший] жереб вийшов коліну синів Веніамінових, за племенами їх. Межа їх за жеребом ішла між синами Іуди і між синами Йосифа;
12 межа їх на північному боці починається біля Йордану, і проходить межа ця біля Єрихона з півночі, і піднімається на гору на захід, і закінчується в пустелі Бефавен;13 звідти межа йде до Луза, до південного боку Луза, інакше Вефиля, і сходить межа до Атароф-Адара, до гори, що на південному боці Беф-Орона нижнього; 14 потім межа повертає і сходить до морського боку на південь від гори, що на півдні перед Беф-Ороном, і закінчується біля Кири-аф-Ваала, інакше Кириаф-Іарима, міста синів Іудиних. Це західна сторона. 16 Південною ж стороною від Кириаф-Іарима йде межа до моря і доходить до джерела вод Нефтоаха;
16 потім межа сходить до кінця гори, що перед долиною сина Енномово-го, в долині рефаїмів, на півночі, і сходить долиною Еннома до південного боку Ієвуса, і йде до Ен-Роге-ла;17 потім повертає від півночі і йде до Ен-Шемеша, і йде до Гелилофа, що навпроти узвишшя Адуммима, і сходить до каменя Богана, сина Ру-вимового; 18 потім проходить біля рівнини на північ і сходить на рівнину; 19 звідси проходить межа поряд Беф-Хогли на північ, і закінчується межа біля північної затоки моря Солоного, біля південного кінця Йордану. Ось межа південна. Зі східного ж боку межею служить Йордан. 20 Ось наділ синів Веніамінових,
з межами його з усіх боків, за племенами їх.21 Міста коліну синів Веніамінових, за племенами їх, належали ці: Єрихон, Беф-Хогла й Емек-Кециц,
22 Беф-Арава, Цемараїм і Вефиль,
23 Аввим, Фара й Офра, 24 Кефар-Аммонай, Афні і Гева: дванадцять міст з їх селами. 26 Гаваон, Рама і Бероф, 26 Мицфе, Кефира і Моца,
27 Рекем, Ірфеїл і Фарала, 28 Цела, Елеф та Ієвус, інакше Єрусалим, Ги-веаф і Кириаф: чотирнадцять міст із їх селами. Ось наділ синів Веніамінових, за племенами їх.
1 Q Другий жереб припав Симео-ну, коліну синів Симеонових, за племенами їх; і був наділ їх серед наділів синів Іудиних. 2 У наділі їх були: Вирсавія або Шева, Молада,
3 Хацар-Шуал, Вала й Ацем, 4 Елто-лад, Вефул і Хорма, 6 Циклаг, Беф-Маркавоф і Хацар-Суса, 8 Беф-Ле-ваоф і Шарухен: тринадцять міст
із їх селами. 7 Аїн, Риммон, Ефер і Ашан: чотири міста із селами їх,
8 і всі села, що знаходилися навколо міст цих навіть до Ваалаф-Беера, або південної Рами. Ось наділ коліна синів Симеонових, за племенами їх.
9 Від ділянки синів Іудиних виділено наділ [коліну] синів Симеонових. Оскільки ділянка синів Іудиних була занадто велика для них, то сини Си-меонові й одержали наділ серед їхнього наділу. 10 Третій жереб припав синам Завулоновим за племенами їх, і простягнулася межа наділу їх до Сарида; 382 межа їх піднімається до моря і Марали і примикає до Дабе-шефа і примикає до потоку, що перед Іокнеамом; 383 від Сарида йде назад до східної сторони, на схід сонця, до межі Кислоф-Фавора; звідси йде
З Цар. 15, 22. [25] Нав. 9, 17. [28] Неєм. 11, 4.
Глава 19. [1] Втор. 33, 6. Бут. 49, 7. [2] 1 Пар. 4, 28. [3] 1 Пар. 4, 29. [4] Втор. 1, 44.
[8] 1 Пар. 4, 33. [10] Мф 4, 13. [11] Суд. 4, 7.
до Даврафа і піднімається до Іафії;
13 звідси проходить на схід в Геф-Хефер, у Ітту-Кацин, і йде до Рим-мона, Мифоара і Неї; 384 і повертає межа з півночі до Ханнафона і закінчується долиною Іфтах-Ел;385 далі: Каттаф, Нагалал, Шимрон, Ідеала і Вифлеєм: дванадцять міст з їх селами. 16 Ось наділ синів Завулоно-вих, за їхніми племенами; ось міста і села їх.
17 Четвертий жереб випав Іссаха-ру, синам Іссахара, за племенами їхніми; 18 межею їх були: Ізреель, Кесуллоф і Сунем, 19 Хафараїм, Ши-он і Анахараф, 20 Раввиф, Кишион і Авец, 21 Ремеф, Ен-Ганним, Ен-Хад-да і Беф-Пацец; 22 і примикає межа до Фавору і Шагацима і Вефсамиса, і закінчується межа їх біля Йордану: шістнадцять міст із селами їх.23 Ось наділ коліна синів Іссахарових за племенами їх; ось міста і села їх.
24 П’ятий жереб випав коліну синів Асирових, за племенами їх; 26 межею їх були: Хелкаф, Хали, Ветен і Ахсаф, 26 Аламелех, Амад і Мишал; і примикає межа до Кармила із західної сторони і до Шихор-Ливна-фа; 27 потім іде назад на схід сонця у Беф-Дагон, і примикає до Завуло-на і до долини Іфтах-Ел з півночі, [і входить у межі Асафи] у Беф-Емек і Неїел, і йде біля Кавула, з лівого боку; 28 далі: Еврон, Рехов, Хаммон і Кана, до Сидона великого; 29 потім межа повертається до Рами до укріпленого міста Тира, і повертає межа до Хосси, і закінчується біля моря, у містечку Ахзиві; 30 далі: Умма, Афек і Рехов: двадцять два міста з селами їх. 31 Ось наділ коліна синів Асирових, за племенами їх; ось міста і села їх.
32 Шостий жереб випав синам Неф-фалима, синам Неффалима за племенами їх; 33 межа їх ішла від Хеле-фа [і] від діброви, що в Цананнимі, до Адами-Некева і Іавнеїла, до Лак-кума, і закінчувалася біля Йордану; 34 звідси повертається межа на захід до Азноф-Фавора і йде звідти до Хуккока, і примикає до Завулона з півдня, і до Асира примикає з заходу, і до Іуди біля Йордану, на схід сонця. 35 Міста укріплені: Циддим, Цер, Хамаф, Раккаф і Хиннереф,
38 Адама, Рама й Асор, 37 Кедес, Ед-рея й Ен-Гацор, 38 Іреон, Мигдал-Ел, Хорем, Беф-Анаф і Вефсамис: дев’ятнадцять міст із їх селами. 39 Ось наділ коліна синів Неффалимових за племенами їх; ось міста і села їх.
40 Коліну синів Данових, за племенами їх, припав жереб сьомий;
41 межею наділи їх були: Цора, Еш-таол та Ір-Шемеш, 42 Шаалаввин, Аїалон та Іфла, 43 Елон, Фимнафа й Екрон, 44 Елтеке, Гиввефон і Ваалаф, 46 Ігуд, Бене-Верак і Гаф-Риммон, 48 Ме-Іаркон і Ракон з межею біля Іоппії. І вийшов наділ синів Данових малим для них.47 І сини Данові пішли війною на Ласем і взяли його, й уразили його мечем, і одержали його в спадщину, і оселилися в ньому, і назвали Ласем Даном за ім’ям Дана, батька свого. [Аморреяни залишалися жити в Еломі і Саламині, але рука Єфремова подолала їх, і зробилися вони данниками йому.] 48 Ось наділ коліна синів Данових, за племенами їх; ось міста і села їх. [Сини Данові не знищили аморре-ян, які притисли їх на горі, і не давали їм аморреяни виходити на долину і відібрали у них наділ їхньої ділянки.]
49 Коли закінчили розділення землі, за межами її, тоді сини Ізраїлеві дали серед себе наділ Ісусові, синові Навина: 60 за повелінням Господнім
[41] Нав. 15, 33. [43] 3 Цар. 4, 9. [44] 3 Цар.
15, 27. [46] Іона 1, 3. Діян. 9, 36. [47] Втор. 33, 22. Суд. 18, 7. [49] Чис. 14, 6. [50] Нав. 14, 6; 24, ЗО. Суд. 2, 9.
дали йому місто Фамнаф-Сараі, яке він просив, на горі Єфремовій; і побудував він місто і жив у ньому.61 Ось наділи, які Єлеазар священик, Ісус, син Навина, і начальники поколінь розділили колінам синів Ізраїлевих, за жеребом, у Силомі, перед лицем Господнім, при вході в скинію зібрання. І закінчили розподіл землі.
QA І сказав Господь Ісусові, го-ворячи: 2 скажи синам Ізраїлевим: зробіть у себе міста притулку, про які Я говорив вам через Мойсея,
3 щоб міг тікати туди вбивця, що убив людину помилково, без наміру; нехай [міста ці] будуть у вас притулком [щоб не вмер той, що убив] від того, хто мститься за кров, [доки не постане перед громадою на суд].41 хто втече в одне з міст цих, нехай стане біля воріт міста і розповість уголос старійшинам міста цього справу свою; і вони приймуть його до себе в місто і дадуть йому місце, щоб він жив у них;
6 і коли поженеться за ним той, хто мститься за кров, то вони не повинні видавати в руки його убивцю, тому що він без наміру убив ближнього свого, не мав до нього ненависти ні вчора, ні третього дня; ® нехай він живе в цьому місті, доки не стане перед громадою на суд, доки не помре великий священик, який буде в ті дні. А потім нехай повернеться вбивця і піде в місто своє і в дім свій, у місто, з якого він утік. 71 відокремили Кедес у Галилеї на горі Неф-фалимовій, Сихем на горі Єфремовій, і Кириаф-Арби, інакше Хеврон, на горі Іудиній; 8 за Йорданом, навпроти Єрихона на схід, відокремили: Бецер у пустелі, на рівнині, від коліна Рувимового, і Рамоф у Гала-аді від коліна Гадового, і Голан у Васані від коліна Манассіїного; 9 ці міста призначені для всіх синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, щоб тікав туди всякий, хто убив людину помилково, щоб не помер він від руки того, хто мститься за кров, доки не постане перед громадою [на суд].
0 І Начальники поколінь левит-
ських прийшли до Єлеазара священика і до Ісуса, сина Навина,
1 до начальників поколінь синів Ізраїлевих, 2 і говорили їм у Силомі, в землі Ханаанській, і сказали: Господь повелів через Мойсея дати нам міста для проживання і передмістя їх для худоби нашої. 3 І дали сини Ізраїлеві левитам з наділів своїх, за повелінням Господнім, ці міста з передмістями їх. 4 Випав жереб племенам Каафовим; і дісталося за жеребом синам Аарона священика, левитам, від коліна Іудиного, і від коліна Симеонового, і від коліна Ве-ніамінового, тринадцять міст; s а іншим синам Каафа від племен коліна Єфремового, і від коліна Дано-вого, і від половини коліна Манассіїного, за жеребом, дісталося десять міст; 6 синам Гирсоновим - від племен коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффа-лимового, і від половини коліна Манассіїного у Васані, за жеребом, дісталося тринадцять міст; 7 синам Мерариним, за їх племенами, від коліна Рувимового, від коліна Гадового і від коліна Завулонового -дванадцять міст. 8 І віддали сини Ізраїлеві левитам ці міста з передмістями їх, як повелів Господь через Мойсея, за жеребом. 9 Від коліна синів Іудиних, і від коліна синів Симеонових, [і від коліна синів Ве-ніамінових] дали міста, які тут названі поіменно: 10 синам Аарона,
з племен Каафових, із синів Левія [тому що жереб їхній був перший],
11 дали Кириаф-Арби, батька Єнако-вого, інакше Хеврон, на горі Іудиній, і передмістя його навколо нього; 386 а поле цього міста і села його віддали у власність Халеву, синові Ієфонніїному. 387 Отже, синам Аарона священика дали місто притулку для убивці - Хеврон і передмістя його, Ливну і передмістя її, 388 Іат-тир і передмістя його, Ештемо і передмістя його,16 Холон і передмістя його, Давир і передмістя його,18 Аїн і передмістя його, Ютту і передмістя її, Беф-Шемеш і передмістя його: дев’ять міст від двох колін цих;17 а від коліна Веніамінового: Гаваон і передмістя його, Геву і передмістя її,
18 Анафоф і передмістя його, Алмон і передмістя його: чотири міста.
19 Усіх міст синам Аароновим, священикам, дісталося тринадцять міст із передмістями їх. 20 І племенам синів Каафових, левитів, іншим
із синів Каафових, за жеребом їх, дісталися міста від коліна Єфремо-вого; 21 дали їм місто притулку для вбивці - Сихем і передмістя його, на горі Єфремовій, Гезер і передмістя його, 22 Кивцаїм і передмістя його, Беф-Орон і передмістя його: чотири міста; 23 від коліна Даново-го: Елфеке і передмістя його, Гивве-фон і передмістя його, 24 Аїалон і передмістя його, Гаф-Риммон і передмістя його: чотири міста; 26 від половини коліна Манассіїного: Фа-анах і передмістя його, Гаф-Риммон
і передмістя його: два міста. 28 Усіх міст із передмістями їх іншим племенам синів Каафових дісталося десять. 27 А синам Гирсоновим, із племен левитських дали: від половини коліна Манассіїного місто притулку для вбивці - Голан у Васані й передмістя його, і Беештеру і передмістя її: два міста; 28 від коліна Ісса-харового: Кишион і передмістя його, Давраф і передмістя його, 29 Іармуф
і передмістя його, Ен-Ганним і передмістя його: чотири міста; 30 від коліна Асирового: Мишал і передмістя його, Авдон і передмістя його,
31 Хелкаф і передмістя його, Рехов і передмістя його: чотири міста;32 від коліна Неффалимового місто притулку для вбивці — Кедес у Галилеї і передмістя його, Хамоф-Дор і передмістя його, Карфан і передмістя його: три міста. 33 Усіх міст синам Гирсоновим, за племенами їх, дісталося тринадцять міст із передмістями їх.
34 Племенам синів Мерариних, решті левитів, дали: від коліна Завуло-нового Іокнеам і передмістя його, Карфу і передмістя її,36 Димну і передмістя її, Нагалал і передмістя його: чотири міста; 36 [по той бік Йордану навпроти Єрихона] від коліна Рувимового [дано місто притулку для вбивці] Бецер [у пустелі Мисор]
і передмістя його, Іааца і передмістя її, 37 Кедемоф і передмістя його, Мефааф і передмістя його: чотири міста; 38 від коліна Гадового: міста притулку для вбивці — Рамоф у Га-лааді й передмістя його, Маханаїм і передмістя його, 39 Есевон і передмістя його, Іазер і передмістя його: усіх міст чотири. 40 Усіх міст синам Мерариним за племенами їх, решті племен левитських, за жеребом дісталося дванадцять міст.
41 Усіх міст левитських серед володінь синів Ізраїлевих було сорок вісім міст із передмістями їх. 42 При містах цих були при кожнім місті передмістя навколо нього: так було при всіх містах цих. [Коли Ісус скінчив розподіл землі за наділами її, тоді сини Ізраїлеві дали частину Ісусові за повелінням Господнім; дали йому місто, яке він просив, Фимнаф-Сару дали йому на горі Єфремовій, і побудував Ісус місто, яке просив, і жив у ньому. І взяв Ісус кам’яні ножі, якими обрізав синів Ізраїлевих, народжених у путі в пустелі, тому що вони не були обрізані в пустелі; і поклав їх у Фимнаф-Сарі.] 389 Таким чином віддав Господь Ізраїлю всю землю, яку клявся дати батькам їхнім, і вони одержали її в спадщину й оселилися на ній. 390 І дав їм Господь спокій з усіх боків, як клявся батькам їх, і ніхто з усіх ворогів їх не встояв проти них; усіх ворогів їхніх віддав Господь до рук їхніх. 391 Не залишилося невиконаним жодне слово з усіх добрих слів, які Господь говорив дому Ізраїлевому; все збулося.
0 'у Тоді Ісус покликав колімо Ру-
вимове, Гадове і половину коліна Манассіїного і сказав їм: 2 ви виконали все, що повелів вам Мойсей, раб Господній, і слухалися слів моїх в усьому, що я наказував вам;
3 ви не залишали братів своїх упродовж багатьох днів до цього дня і виконали, що належало виконати за повелінням Господа, Бога вашого:
4 нині Господь, Бог ваш, заспокоїв братів ваших, як говорив їм; отже, поверніться і підіть у намети ваші, в землю вашого володіння, яку дав вам Мойсей, раб Господній, за Йорданом; 6 тільки намагайтеся старанно виконувати заповіді і закон, який заповідав вам Мойсей, раб Господній: любити Господа Бога вашого, ходити всіма путями Його, зберігати заповіді Його, приліплятися до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою. 6 Потім Ісус благословив їх і відпустив їх, і вони розійшлися по наметах своїх. 7 Одній половині коліна Манассіїного дав Мойсей наділ у Васа-ні, а другій половині його дав Ісус наділ з братами його по цей бік Йордану на захід. І коли відпускав їх Ісус у намети їхні і благословив їх, 8 то сказав їм: з великим багатством повертаєтеся ви в намети ваші,
з безліччю худоби, зі сріблом, із золотом, з міддю і з залізом, і з безліччю одягу; розділіть же здобич, узяту у ворогів ваших, із братами своїми.91 повернулися, і пішли сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного від синів Ізраїлевих із Силома, що в землі Ханаанській, щоб іти в землю Галаад, у землю свого володіння, яку одержали у володіння за повелінням Господнім, даним через Мойсея.
10 Прийшовши в околиці Йордану, що в землі Ханаанській, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили там біля Йордану жертовник, жертовник великий на вигляд. 11 І почули сини Ізраїлеві, що говорять: ось, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили жертовник на землі Ханаанській, в околицях Йордану, навпроти синів Ізраїлевих.
12 Коли почули це сини Ізраїлеві, то зібралася вся громада синів Ізраїлевих біля Силома, щоб іти проти них війною. 13 Втім, сини Ізраїлеві перше послали до синів Рувимових
і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Гала-адську Финеєса, сина Єлеазара, священика, 14 і з ним десять начальників, по начальнику покоління від усіх колін Ізраїлевих; кожен з них був начальником покоління в тисячах Ізраїлевих. 16 І прийшли вони до синів Рувимових і до синів Гадових
і до половини коліна Манассіїного в землю Галаад і говорили з ними і сказали: 16 так говорить уся громада Господня: що це за злочин зробили ви перед [Господом] Богом Ізраїлевим, відступивши нині від Господа [Бога Ізраїлевого], спорудивши собі жертовник і повставши нині проти Господа? 17 Хіба мало для нас беззаконня Фегорового, від якого ми не
12. [7] Чис. 32, 33. Нав. 13, 8. [8] Чис. 31,
27. 1 Цар. ЗО, 26. [10] Нав. 18, 17. [12] Втор.
13, 12. [16] Лев. 17, 8-9. [17] Чис. 25, 3. Втор.
4, 3.
очистилися до цього дня і за яке вражена була громада Господня?
18 А ви відступаєте сьогодні від Господа! Сьогодні ви повстаєте проти Господа, а завтра прогнівається [Господь] на всю громаду Ізраїлеву;19 якщо ж земля вашого володіння здається вам нечистою, то перейдіть у землю володіння Господнього, в якій знаходиться скинія Господня, візьміть наділ серед нас, але не повставайте проти Господа і проти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовник, крім жертовника Господа, Бога нашого;20 чи не один Ахан, син Зари, вчинив злочин, узявши з заклятого, а гнів був на всю громаду Ізраїлеву? не один він умер за своє беззаконня.21 Сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного у відповідь на це говорили начальникам тисяч Ізраїлевих: 22 Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль нехай знає! Якщо ми повстаємо і відступаємо від Господа, то нехай не пощадить нас Господь у цей день!23 Якщо ми спорудили жертовник для того, щоб відступити від Господа [Бога нашого], і для того, щоб приносити на ньому всепалення і приношення хлібне і щоб робити на ньому жертви мирні, то нехай стягне Сам Господь! 24 Але ми зробили це через побоювання, щоб у майбутні часи не сказали ваші сини нашим синам: “що вам до Господа Бога Ізраїлевого! 26 Господь поставив межею між нами і вами, сини Рувимові і сини Гадові, Йордан: немає вам частки у Господі”. Таким чином ваші сини не допустили б наших синів шанувати Господа.26 Тому ми сказали: спорудимо собі жертовник не для всепалення і не для жертв, 27 але щоб він між нами і вами, між наступними родами нашими, був свідком, що ми можемо служити Господу всепаленнями нашими і жертвами нашими і подяками нашими, і щоб у майбутній час не сказали ваші сини синам нашим: “немає вам частки у Господі”. 28 Ми говорили: якщо скажуть так нам і родам нашим у майбутній час, то ми скажемо: бачите подобу жертовника Господа, яку зробили батьки наші не для всепалення і не для жертви, але щоб це було свідком між нами і вами [і між синами нашими]. 29 Нехай не буде цього, щоб повстати нам проти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовник для всепалення і для приношення хлібного і для жертв, крім жертовника Господа Бога нашого, який перед скинією Його. 30 Финеєс священик, [усі] начальники громади і голови тисяч Ізраїлевих, які були з ним, почувши слова, які говорили сини Рувимові і сини Гадові і сини Манас-сіїні, схвалили їх. 31 І сказав Финеєс, син Єлеазара, священик, синам Ру-вимовим і синам Гадовим і синам Манассіїним: сьогодні ми довідалися, що Господь серед нас, що ви не зробили перед Господом злочину цього; тепер ви визволили синів Ізраїля від руки Господньої. 32 І повернувся Финеєс, син Єлеазара, священик, і начальники від синів Рувимових і від синів Гадових [і від половини коліна Манассіїного] у землю Ханаанську до синів Ізраїлевих і принесли їм відповідь.331 сини Ізраїлеві схвалили це, і благословили сини Ізраїлеві Бога і не думали більше йти проти них війною, щоб розорити землю, на якій жили сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного]. 34 І назвали сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного] жертовник: Ед392, тому що, сказали вони, він свідок між нами, що Господь є Бог наш.
О “З Минуло багато часу після то-
го, як Господь [Бог] заспокоїв Ізраїля від усіх ворогів його з усіх боків, Ісус постарів, увійшов у похилі літа.2 І покликав Ісус усіх [синів] Ізраїлевих, старійшин їх, начальників їх, суддів їх і наглядачів їх, і сказав їм: я постарів, увійшов у похилі літа. 3 Ви бачили все, що зробив Господь Бог ваш перед лицем вашим з усіма цими народами, тому що Господь Бог ваш Сам воював за вас. 4 Ось, я розділив вам за жеребом народи ці, що залишилися, в наділ колінам вашим, усі народи, які я знищив, від Йордану до великого моря, на захід сонця. 6 Господь Бог ваш Сам прожене їх від вас [доки не загинуть; і пошле на них диких звірів, доки не знищить їх і царів їхніх від лиця вашого], і знищить їх перед вами, щоб ви одержали у спадщину землю їхню, як говорив вам Господь Бог ваш. 8 Тому з усією точністю намагайтеся зберігати і виконувати все написане в книзі закону Мойсеевого, не ухиляючись від нього ні праворуч, ні ліворуч. 7 Не змішуйтеся з цими народами, які залишилися між вами, не згадуйте імен богів їх, не кляніться [ними] і не служіть їм і не поклоняйтеся їм,
8 але приліпіться до Господа Бога вашого, як ви робили до цього дня.
9 Господь прогнав від вас народи великі і сильні, і перед вами ніхто не встояв до цього дня; 10 один з вас проганяє тисячу, бо Господь Бог ваш Сам воює за вас, як говорив вам.
11 Тому всіляко намагайтеся любити Господа Бога вашого. 12 Якщо ж ви відвернетеся і пристанете до залишків з народів цих, які залишилися між вами, і породичаєтеся з ними і будете ходити до них і вони
Глава 23. [1] Нав. 21, 44; 22, 4. [2] Нав.
24, 1. [3] Втор. 9, 5. [5] Вих. 14, 14. Втор. 6,
19. [6] Втор. 5, 32. [7] Вих. 23, 13. Пс. 15, 4. Єр. 5, 7. [9] Лев. 26, 7. [10] Лев. 26, 8. Суд. З, 31. [11] Втор. 4, 15. [12] Втор. 7, 3. Неєм. 10, ЗО. [13] Суд. 2, 3. Чис. 33, 55. Втор. 7, 4. [14] до вас, 13 то знайте, що Господь Бог ваш уже не буде проганяти від вас народи ці, але вони будуть для вас петлею і сіттю, бичем для ребер ваших і терням для очей ваших, доки не будете знищені з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
14 Ось, я нині відходжу в путь всієї землі. А ви знаєте всім серцем вашим і всією душею вашою, що не залишилося марним жодне слово з усіх добрих слів, що говорив про вас Господь Бог ваш; усе збулося для вас, жодне слово не залишилося невиконаним. 15 Але як збулося над вами всяке добре слово, яке говорив вам Господь Бог ваш, так Господь виконає на вас усяке зле слово, доки не знищить вас з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
16 Якщо ви переступите завіт Господа Бога вашого, який Він уклав з вами, і підете і будете служити іншим богам і поклонятися їм, то запалає на вас гнів Господній, і скоро зникнете з цієї доброї землі, яку дав вам [Господь].
'У А І зібрав Ісус усі коліна Ізра-їлеві в Сихем і покликав старійшин Ізраїля і начальників його,
1 суддів його і наглядачів його, і стали вони перед [Господом] Богом. 2 І сказав Ісус усьому народові: так говорить Господь Бог Ізраїлів: “за рікою жили батьки ваші здавна, Фарра, батько Авраама і батько Нахора, і служили іншим богам. 3 Але Я взяв батька вашого Авраама з країни, що по той бік ріки, і водив його по всій землі Ханаанській, і розмножив сім’я його і дав йому Ісаака. 4 Ісааку дав Якова й Ісава. Ісаву дав Я гору Сеїр у спадщину; Яків же і сини його перейшли в Єгипет [і зробилися там народом великим, сильним і числен-
3 Цар. 2, 2. Нав. 21, 45. 1 Цар. З, 19. [16] Лев. 26, 14. З Цар. 9, 6-7.
Глава 24. [1] Нав. 23, 2. З Цар. 12, 1.
2 Пар. 10, 1. [2] Бут. 11, 26. [3] Бут. 11, 31;
21, 2. [4] Бут. 25, 26; 36, 8; 46, 6.
ним, і стали пригноблювати їх єгиптяни]. 393 І послав Я Мойсея й Аарона і покарав Єгипет моровицями, які вчинив Я серед нього, і потім вивів вас. в Я вивів батьків ваших з Єгипту, і ви прийшли до [Червоного] моря. Тоді єгиптяни гналися за батьками вашими з колісницями і вершниками до Червоного моря;
7 але вони заволали до Господа, і Він поставив [хмару і] темряву між вами та єгиптянами і навів на них море, яке їх і покрило. Очі ваші бачили, що Я зробив у Єгипті. Потім багато часу пробули ви в пустелі. 394 І привів Я вас до землі аморреян, які жили за Йорданом; вони воювали з вами, але Я віддав їх у руки ваші, і ви одержали в спадщину землю їхню, і Я знищив їх перед вами. 395 Повстав Валак, син Сепфорів, цар Моа-витський, і пішов війною на Ізраїль, і послав і покликав Валаама, сина Веорового, щоб він прокляв вас; 10 але Я не хотів послухати Валаама, - і він благословив вас, і Я визволив вас з рук його. 11 Ви перейшли Йордан і прийшли до Єрихона. І стали воювати з вами жителі Єрихона, аморреї, і ферезеї, і хана-неї, і хеттеї, і гергесеї, і евеї, і ієву-сеї, але Я віддав їх у руки ваші.
12 Я послав перед вами шершнів, які прогнали їх від вас, двох царів амор-рейських; не мечем твоїм і не луком твоїм зроблено це.13 І дав Я вам землю, над якою ви не трудилися, і міста, яких ви не будували, і ви живете в них; з виноградних і оливних садів, яких ви не насаджували, ви їсте плоди". 14 Отже, бійтеся Господа і служіть Йому в чистоті і щирості; відкиньте богів, яким служили батьки ваші за рікою та в Єгипті, а служіть Господу.16 Якщо ж не угодно вам служити Господу, то оберіть
собі нині, кому служити, чи богам, яким служили батьки ваші, коли були за рікою, або богам аморреян, у землі яких живете; а я і дім мій будемо служити Господу, [тому що Він святий].le І відповів народ і сказав: ні, не буде того, щоб ми залишили Господа і стали служити іншим богам!17 Бо Господь - Бог наш, Він вивів нас і батьків наших із землі Єгипетської, з дому рабства, і творив перед очима нашими великі знамення й оберігав нас на всіх путях, якими ми йшли, і серед усіх народів, через які ми проходили. 18 Господь прогнав від нас усі народи й аморреян, які жили в цій землі. Тому і ми будемо служити Господу,
бо Він — Бог наш. 19 Ісус сказав народу: не зможете служити Господу [Богу], бо Він Бог святий, Бог ревнитель, не потерпить беззаконня вашого і гріхів ваших. 20 Якщо ви залишите Господа і будете служити чужим богам, то Він наведе на вас зло і знищить вас, після того як бла-годіяв вам. 21 І сказав народ Ісусо-ві: ні, ми Господу будемо служити.
22 Ісус сказав народу: ви свідки за себе, що ви обрали собі Господа — служити Йому? Вони відповіли: свідки. 23 Отже, відкиньте чужих богів, які у вас, і наверніть серце своє до Господа Бога Ізраїлевого. 24 Народ сказав Ісусові: Господу Богу нашому будемо служити і голос Його будемо слухати. 26 І уклав Ісус з народом завіт у той день і дав йому постанови і закон у Сихемі [перед скинією Господа Бога Ізраїлевого].
26 І вписав Ісус слова ці в книгу закону Божого, і взяв великий камінь
і поклав його там під дубом, що біля святилища Господнього. 27 І сказав Ісус усьому народові: ось камінь цей буде нам свідком, бо він чув усі сло-
11, 23. [19] Втор. 4, 24. Євр. 12, 29. [20] Втор.
29, 25-28. Нав. 23, 15-16. [23] Бут. 35, 2.
1 Цар. 7, 3. [24] Єр. 42, 6. [25] Втор. 29, 14.
4 Цар. 23, 3. [26] Суд. 9, 6. [27] Бут. 31, 48. Нав. 22, 27. Іс. 19, 20.
ва Господа, які Він промовляв нам [сьогодні]; він нехай буде свідком проти вас [у майбутні дні], щоб ви не сказали неправди перед [Господом] Богом вашим. 396 І відпустив Ісус народ, кожного у свій наділ.
29 Після цього помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років. 3971 поховали його в землі його наділу у Фамнаф-Сараі, що на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша. [І поклали там з ним у гробі, в якому поховали його, кам’яні ножі, якими Ісус обрізав синів Ізраїлевих у Галгалі, коли вивів їх з Єгипту, як повелів Господь; і вони там навіть до цього дня.] 398 І служив Ізраїль Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили всі діла Господа, які Він сотворив для Ізраїлю. 32 І кістки Йосифа, які винесли сини Ізраїлеві з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, яке купив Яків у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет і яке дісталося в наділ синам Йосифовим.
33 [Після цього] помер і Єлеазар, син Аарона [первосвященик], і поховали його на пагорбі Финееса, сина його, який дали йому на горі Єфремовій. 34 [У той день сини Ізраїлеві, взявши ковчег Божий, носили з собою, і Финеєс був священиком замість Єлеазара, батька свого, доки не помер і не був похований у місті своєму Гаваафі. 35 І сини Ізраїлеві пішли кожен у своє місце й у своє місто. 38 І стали сини Ізраїлеві служити Астарті й Астарофу і богам навколишніх народів; і віддав їх Господь у руки Еглона, царя Моавитсь-кого, і він володів ними вісімнадцять років.]
КНИГА СУДЦІВ ІЗРАЇЛЕВИХ
1 Після смерти Ісуса запитува-ли сини Ізраїлеві Господа, говорячи: хто з нас першим піде на хананеян — воювати з ними? 2 І сказав Господь: Іуда піде; ось, Я віддаю землю в руки його. 3 Іуда ж сказав Симеону, братові своєму: ввійди зі мною в жереб мій, і будемо воювати
3 хананеянами; і я ввійду з тобою у твій жереб. І пішов з ним Симеон.
4 І пішов Іуда, і віддав Господь хананеян і ферезеян у руки їх, і убили вони з них під Везеком десять тисяч чоловік. 6 У Везеку зустрілися вони з Адоні-Везеком, воювали з ним і розбили хананеян і ферезеян.
6 Адоні-Везек побіг, але вони погналися за ним і впіймали його і відсікли великі пальці на руках його і на ногах його. 7 Тоді сказав Адоні-Ве-зек: сімдесят царів з відсіченими на руках і на ногах їхніх великими пальцями збирали [крихти] під столом моїм; як робив я, так і мені відплатив Бог. І привели його в Єрусалим, і він помер там. 8 І воювали сини Іудині проти Єрусалима і взяли його, й уразили його мечем і місто віддали вогню.9 Потім пішли сини Іудині воювати з хананеянами, які жили на горах і на полуденній землі і на низинних місцях. 10 І пішов Іуда на хананеян, які жили в Хевроні [ім’я ж Хеврону було раніше Кириаф-Арби], і розбив Шешая, Ахимана і Фалмая [з роду Єнаково-го]. 11 Звідти пішов він проти жителів Давира; ім’я Давира було раніше Кириаф-Сефер. 12 І сказав Халев: хто розіб’є Кириаф-Сефер і візьме
Бут. 49, 8. [3] Втор. 33, 7. [4] 1 Цар. 11, 8. [6] 2 Цар. 4, 12. [7] Лев. 24, 20. Мф 7, 2. [8] Нав. 15, 63; 18, 28. [10] Нав. 15, 14. [11] Нав. 12, 13; 15, 15. [12] Нав. 15, 16.
його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину.399 І взяв його Гофониїл, син Кеназа, молодшого брата Хале-вового, і Халев віддав за дружину йому Ахсу, дочку свою. 400 Коли належало їй іти, Гофониїл навчив її просити у батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі? 401 [Ахса] сказала йому: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела води. І дав їй [Халев за бажанням її] джерела верхні і джерела нижні.4021 сини [Іофора] кенеянина, тестя Мойсеевого, пішли з міста Пальм із синами Іудиними в пустелю Іудину, що на південь від Арада, і прийшли й оселилися серед народу. 403 І пішов Іуда із Симеоном, братом своїм, і розбили хананеян, які жили в Цефафі, і піддали його закляттю, і тому називається місто це Хорма. 18 Іуда взяв також Газу з передмістями її, Аскалон з передмістями його, і Ек-рон з передмістями його [і Азот з околицями його].
19 Господь був з Іудою, і він оволодів горою; але жителів долини не міг прогнати, тому що в них були залізні колісниці. 20 І віддали Хале-ву Хеврон, як говорив Мойсей, [і одержав він там у спадщину три міста синів Єнакових] і вигнав звідти трьох синів Єнакових. 21 Але ієвусеїв, які жили в Єрусалимі, не вигнали сини Веніамінові, і живуть ієвусея-ми з синами Веніаміна в Єрусалимі до цього дня. 22 І сини Йосифа пішли також на Вефиль, і Господь був з ними. 23 [І зупинилися] й оглядали сини Йосифові Вефиль [ім’я ж місту було раніше Луз]. 24 І побачили вартові чоловіка, який йде з міста, [і взяли його] і сказали йому: покажи нам вхід у місто, і зробимо тобі милість. 26 Він показав їм вхід у місто, і розбили вони місто мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили. 26 Чоловік цей пішов у землю хеттеян, і побудував [там] місто і нарік ім’я йому Луз. Це ім’я його по цей день. 27 І Манассія не вигнав жителів Бефсана [який є Скифополь] і залежних від нього міст, Фаанаха і залежних від нього міст, жителів Дора і залежних від нього міст, жителів Івлеама і залежних від нього міст, жителів Мегид-дона і залежних від нього міст; і залишилися хананеяни жити в землі цій. 28 Коли Ізраїль прийшов у силу, тоді зробив він хананеян данниками, але вигнати не вигнав їх. 29 І Єфрем не вигнав хананеян, які живуть у Газері; і жили хананеяни серед них у Газері [і платили їм данину]. 30 І Завулон не вигнав жителів Китрона і жителів Наглола, і жили хананеяни серед них і платили їм данину. 31 І Асир не вигнав жителів Акко [які платили йому данину, і жителів Дора] і жителів Єидона й Ахлава, Ахзива, Хелви, Афека і Рехова. 32 І жив Асир серед хананеян, жителів землі тієї, бо не вигнав їх. 33 І Неффалим не вигнав жителів Вефсамиса і жителів Бефанафа і жив серед хананеян, жителів землі тієї; жителі ж Вефсамиса і Бефанафа були його данниками. 34 І притисли аморреяни синів Данових у горах, бо не давали їм сходити в долину. 36 І залишилися аморреяни жити на горі Херес [де ведмеді і лисиці], в Аїало-ні і Шаалвимі; але рука синів Йоси-фових подолала [аморреян], і стали вони данниками їх. 36 Межі аморреян від узвишшя Акравим і від Сели простягалися і далі.
19. [25] Нав. 6, 24. [26] Нав. 16, 2. [27] Нав. 17, 11; 21, 25. 1 Цар. 31, 10. [29] Нав. 16, 10;
21, 21. [31] Нав. 15, 44; 19, 29. [34] Суд. 18,
1. [35] Нав. 19, 42.
0 І прийшов ангел Господній з Галгала в Бохим [і у Вефиль до
дому Ізраїлевого] і сказав [їм: так говорить Господь]: Я вивів вас з Єгипту і ввів вас у землю, про яку клявся батькам вашим [дати вам], і сказав Я: “не порушу завіту Мого з вами повік; 2 і ви не вступайте в союз з жителями землі цієї; [богам їх не поклоняйтеся, ідолів їх розбийте,] жертовники їх зруйнуйте”. Але ви не послухали голосу Мого. Що ви це зробили? 3 І тому говорю Я: [не стану вже переселяти людей цих, яких Я хотів вигнати,] не вижену їх від вас, і будуть вони вам петлею, і боги їх будуть для вас сіттю. 4 Коли ангел Господній сказав слова ці всім синам Ізраїлевим, то народ підняв голосне волання і заплакав. 6 Від цього і називають те місце Бохим*. Там принесли вони жертву Господу.
8 Коли Ісус розпустив народ, і пішли сини Ізраїлеві, [кожен у свій дім і] кожен у свій наділ, щоб одержати в спадщину землю, 404 тоді народ служив Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили усі великі діла Господні, які Він зробив Ізраїлю. 405 Але коли помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років,406 і поховали його в межах наділу його у Фамнаф-Сараі, на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша; 407 і коли весь народ той відійшов до батьків своїх, і постав після них інший рід, який не знав Господа і діл Його, які Він чинив Ізраїлю, - 408 тоді сини Ізраїлеві стали чинити зле перед очима Господа
1 стали служити Ваалу;409 залишили Господа Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і звернулися до інших богів, богів народів, які оточували їх, і стали поклонятися їм, і роздратували Господа; 13 залишили Господа і стали служити Ваалу й Астарті.
14 І запалав гнів Господа на Ізраїля, і віддав їх у руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, які оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми. 16 Куди б вони не пішли, рука Господня скрізь була їм на зло, як говорив їм Господь і як клявся їм Господь. І їм було дуже скрутно.
16 І поставив [їм] Господь суддів, які рятували їх від рук грабіжників їхніх; 17 але і суддів вони не слухали, а ходили блудно вслід інших богів і поклонялися їм [і дратували Господа], швидко ухилилися від путі, якою ходили батьки їхні, підкорю-ючись заповідям Господнім. Вони так не робили. 18 Коли Господь поставляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх від ворогів їхніх в усі дні судді: бо жалів їх Господь, коли чув стогін їхній від тих, що гнітили і пригноблювали їх.
19 Але як тільки помирав суддя, вони знову робили гірше за батьків своїх, ухиляючись до інших богів, слугуючи їм і поклоняючись їм. Не відставали від діл своїх і [не відступали] від непокірливої путі своєї.
20 І запалав гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: за те, що народ цей переступає завіт Мій, який Я уклав
з батьками їх, і не слухає голосу Мого, 21 і Я не стану вже виганяти від них жодного з тих народів, яких залишив Ісус, [син Навина, на землі,] коли помирав, - 22 щоб спокушати ними Ізраїля: чи стануть вони триматися путі Господньої і ходити по ній, як додержували батьки їхні, чи ні? 23 І залишив Господь народи
[14] Суд. З, 8. Пс. 43, 13. Іс. 50, 1. [16] Суд. З, 9. Діян. 13, 20. [17] Лев. 17, 7. [18] Суд.
10, 16. [20] Суд. З, 8. [21] Нав. 23, 13. [22] Втор. 8, 2. Суд. З, 4. Мф 6, 13.
ці і не вигнав їх невдовзі і не віддав їх у руки Ісуса.
0 Ось ті народи, яких залишив Господь, щоб спокушати ними
ізраїльтян, усіх, які не знали про всі війни ханаанські, - 2 для того тільки, щоб знали й училися війні наступні роди синів Ізраїлевих, які раніше не знали її: 3 п’ять власників филистимських, усі хананеї і, сидоняни й евеї, які живуть на горі Ливан, від гори Ваал-Ермона до входу в Емаф.4 Вони були залишені, щоб спокушати ними ізраїльтян і довідатися, чи підкорюються вони заповідям Господнім, які Він заповів батькам їхнім через Мойсея. 6 І жили сини Ізраїлеві серед хананеїв, хет-теїв, аморреїв, ферезеїв, евеїв, [гер-гесеїв] та ієвусеїв, 8 і брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їх. 7 І зробили сини Ізраїлеві зле перед очима Господа, і забули Господа Бога свого, і служили Ваалу й Астарті. 8 І запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх у руки Ху-сарсафема, царя Месопотамського,
1 служили сини Ізраїлеві Хусарса-фему вісім років. 9 Тоді заволали сини Ізраїлеві до Господа, і поставив Господь спасителя синам Ізраїлевим, який спас їх, Гофониїла, сина Ке-наза, молодшого брата Халевового. 10 На ньому був Дух Господній, і був він суддею Ізраїля. Він вийшов на війну [проти Хусарсафема], і віддав Господь у руки його Хусарсафема, царя Месопотамського, і перемогла рука його Хусарсафема. 11 І спочивала земля сорок років. І помер Го-фониїл, син Кеназа.
12 Сини Ізраїлеві знову стали робити зле перед очима Господа, і укріпив Господь Еглона, царя Моавит-ського, проти ізраїльтян, за те, що вони робили лихе перед очима Господа. 13 Він зібрав до себе [усіх] ам-монитян і амаликитян, і пішов і уразив Ізраїля, й оволоділи вони містом Пальм. 14 І служили сини Ізраїлеві Еглону, царю Моавитському, вісімнадцять років. 15 Тоді воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і Господь поставив їм спасителя Аода, сина Гери, сина Ієминиєвого, який був лівшою. І послали сини Ізраїлеві з ним дари Еглону, царю Моавитському. 18 Аод зробив собі меч із двома вістрями, довжиною в лікоть, і підперезав його під плащем своїм до правого стегна, 17 [і прийшов,] і підніс дари Еглону, царю Моавитському; Еглон же був чоловіком дуже повним. 18 Коли підніс Аод усі дари і випровадив людей, які принесли дари, 19 то сам повернувся від ідолів, що у Галгалі, і сказав: у мене є таємне слово до тебе, царю. Він сказав: тихіше! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому. 20 Аод увійшов до нього: він сидів у прохолодній світлиці, що була в нього окремо. І сказав Аод: у мене є до тебе, [царю,] слово Боже. [Еглон] встав зі стільця [перед ним].21 [Коли він встав,] Аод простяг ліву руку свою і взяв меч із правого стегна свого і встромив його в живіт його, 22 так що ввійшло за вістрям і руків’я, і жир закрив вістря, тому що Аод не вийняв меча з живота його, і він пройшов до задньої частини. 23 І вийшов Аод за поріг, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув. 24 Коли він вийшов, раби Еглона прийшли і бачать, ось, двері світлиці замкнуті, і говорять: мабуть, він з необхідности у прохолодній кімнаті. 26 Чекали досить довго, але бачачи, що ніхто не відмикає дверей світлиці, взяли ключ і відімкнули, і ось, господар їхній лежить на землі мертвий. 26 Поки вони дивувалися, Аод тим часом пішов, [і ніхто про нього не думав,] пройшов повз ідолів і врятувався в Сеїраф.
27 Прийшовши ж [у землю Ізраїлеву, Аод] засурмив трубою на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїлеві з гори, і він ішов перед ними.281 сказав їм: ідіть за мною, бо віддав Господь [Бог] ворогів ваших моавитян у руки ваші. І пішли за ним, і захопили переправу через Йордан до Моа-ву, і не давали нікому переходити.
29 І вбили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, усе здорових і сильних, і ніхто не втік.30 Так підкорилися в той день моавитяни Ізраїлю, і спочивала земля вісімдесят років. [І був Аод суддею їх до самої смерти.] 31 Після нього був Са-мегар, син Анафів, який шістсот чоловік филистимлян побив волячим рожном; і він також спас Ізраїля.
А Коли помер Аод, сини Ізраї-леві стали знову робити зле перед очима Господа. 2 І віддав їх Господь у руки Іавина, царя Ханаанського, який царював у Асорі; воєначальником у нього був Сисара, який жив у Харошеф-Гоїмі. 3 І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, тому що в нього було дев’ятсот залізних колісниць, і він жорстоко гнітив синів Ізраїлевих двадцять років.
4 У той час була суддею Ізраїля Девора пророчиця, дружина Лапи-дофова; s вона жила під Пальмою Девориною, між Рамою і Вефилем, на горі Єфремовій; і приходили до неї [туди] сини Ізраїлеві на суд. ® [Девора] послала і покликала Барака, сина Авиноамового, з Кедеса Неф-фалимового, і сказала йому: повеліває [тобі] Господь Бог Ізраїлів: піди, піднімись на гору Фавор і візьми з собою десять тисяч чоловік із синів Неффалимових і синів Завулонових; 7 а Я приведу до тебе, до потоку Ки-ссону, Сисару, воєначальника Іави-нового, і колісниці його і багатолюдне [військо] його, і віддам його в руки твої. 8 Барак сказав їй: якщо ти підеш зі мною, піду; а якщо не підеш зі мною, не піду; [тому що я не знаю дня, в який пошле Господь ангела зі мною]. 9 Вона сказала [йому]: піти піду з тобою; тільки [знай, що] не тобі вже буде слава в цьому поході, в який ти йдеш; але в руки жінки віддасть Господь Сисару. І встала Девора і пішла з Бараком у Кедес.10 Барак скликав завулонян і неффалим-лян у Кедес, і пішли слідом за ним десять тисяч чоловік, і Девора пішла з ним. 11 Хевер кенеянин відокремився тоді від кенеян, синів Хова-ва, родича Мойсеевого, і розкинув намет свій біля діброви в Цааннимі біля Кедеса.
12 І донесли Сисарі, що Барак, син Авиноамів, піднявся на гору Фавор. 13 Сисара скликав усі колісниці свої, дев’ятсот залізних колісниць, і весь народ, який у нього, з Харошеф-Го-їма до потоку Киссону. 14 І сказала Девора Бараку: встань, тому що це той день, в який Господь віддасть Сисару в руки твої; Сам Господь піде перед тобою. І зійшов Барак з гори Фавор, і за ним десять тисяч чоловік. 16 Тоді Господь привів у замішання Сисару і всі колісниці його і все ополчення його від меча Барака, і зійшов Сисара з колісниці [своєї] і побіг пішки. 16 Барак переслідував колісниці [його] і ополчення до Ха-рошеф-Гоїма, і загинуло все ополчення Сисарине від меча, не залишилося нікого. 17 Сисара ж утік пішки у намет Іаїлі, дружини Хевіра кене-янина; тому що між Іавином, царем Асорським, і домом Хевера кенея-нина був мир. 18 І вийшла Іаїль назустріч Сисарі і сказала йому: зайди, господарю мій, зайди до мене, не бійся. Він зайшов до неї в намет, і вона покрила його килимом [своїм].
19 [Сисара] сказав їй: дай мені трохи води напитися, я пити хочу. Вона розв’язала міх з молоком, і напоїла його і знову покрила його. 20 [Сисара] сказав їй: стань біля дверей намету, і якщо хто прийде і запитає в тебе і скаже: “чи немає тут кого?”, ти скажи: “ні”. 21 Іаїль, дружина Хеверова, взяла кіл від намету, і взяла молот у руку свою, і підійшла до нього тихенько, і встромила кіл у скроню його так, що приколола до землі; а він спав від утоми — і помер. 22 І ось, Варак женеться за Си-сарою. Іаїль вийшла назустріч йому і сказала йому: ввійди, я покажу тобі людину, яку ти шукаєш. Він увійшов до неї, і ось, Сисара лежить мертвим, і кіл у скроні його.
23 І смирив [Господь] Бог у той день Іавина, царя Ханаанського, перед синами Ізраїлевими. 24 Рука синів Ізраїлевих посилювалася більше і більше над Іавином, царем Ха-наанським, доки не знищили вони Іавина, царя Ханаанського.
С У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами: 2 Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа! 3 Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлево-му. 4 Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомсько-го, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду; 6 гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого. 8 У дні Самегара, сина Ана-фового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами. 7 Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі. 8 Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля? 9 Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа! 10 Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню! 11 Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній.
12 Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Бараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів!13 Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих. 14 Від Сфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря. 15 І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність. 18 Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність. 17 Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно. 18 Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля.410 Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла. 20 3 неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Си-сарою. 21 Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу! 22 Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його.23 Прокляніть Ме-
Бут. 49, 14. [17] Нав. 13, 24-25; 19, 24, 40.
[18] Суд. 4, 10. Діян. 15, 26. [19] Пс. 75, 6. [20] Вих. 14, 14. Нав. 10, 11. [21] Суд. 4, 7. [22] Пс. 75, 7. [23] Суд. 2, 1.
роз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими. 24 Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна! 411 Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого.412 [Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його. 413 До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий. 28 У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його? 414 Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої: 30 мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого. 31 Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років.
С. Сини Ізраїлеві стали знову чи-” нити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки мадіани-тян на сім років. 2 Важка була рука мадіанитян над Ізраїлем, і сини Ізраїлеві зробили собі від мадіанитян ущелини в горах і печери й укріплення. 3 Коли посіє Ізраїль, прийдуть мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу і ходять у них; 4 і стоять у них наметами, і винищують плоди землі до самої Гази, і не залишають для прохарчування Ізраїлю ні вівці, ні вола, ні осла.s Тому що вони приходили з худобою своєю і з наметами своїми, приходили такою безліччю, як сарана; їм і верблюдам їхнім не було числа, і ходили по землі Ізраїлевій, щоб спустошувати її. ® І дуже зубожів Ізраїль від мадіанитян, і воззвали сини Ізраїлеві до Господа.
7 І коли воззвали сини Ізраїлеві до Господа на мадіанитян, 8 послав Господь пророка до синів Ізраїлевих, і сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я вивів вас з Єгипту, вивів вас з дому рабства; 9 визволив вас з руки єгиптян і з руки всіх, що гнобили вас, прогнав їх від вас, і дав вам землю їх, 10 і сказав вам: “Я — Господь Бог ваш; не шануйте богів аморрейських, у землі яких ви живете”; але ви не послухали голосу Мого. 11 І прийшов ангел Господній і сів у Офрі під дубом, що належав Іоасу, нащадкові Авиазеровому; син його Гедеон вибивав тоді пшеницю в точилі, щоб сховати від мадіанитян. 12 І явився йому ангел Господній і сказав йому: Господь з тобою, чоловіче сильний! 13 Гедеон сказав йому: господарю мій! якщо Господь з нами, то чого сталася з нами уся ця [біда]? і де всі чудеса Його, про які розповідали нам батьки наші, говорячи: “з Єгипту вивів нас Господь”? Нині залишив нас Господь і віддав нас у руки мадіанитян.14 Господь, споглянувши на нього, сказав: іди з цією силою твоєю і спаси Ізраїля від руки мадіанитян; Я посилаю тебе. 16 [Гедеон] сказав йому: Господи! як спасу я Ізраїля? ось, і плем’я моє в коліні Манассіїному найбідні-ше, і я в домі батька мого молодший. 101 сказав йому Господь: Я буду з тобою, і ти подолаєш мадіанитян,
[11] Суд. 2, 1; 5, 23. 1 Цар. 12, 11. [12] Руф.
2, 4. Лк 1, 28. [13] Пс. 12, 2. [14] 1 Цар. 12,
11. [15] Вих. 4, 10. 1 Цар. 9, 21. [16] Вих. З,
12. Чис. 14, 15.
як одну людину. 415 [Гедеон] сказав Йому: якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, то зроби мені знамення, що Ти говориш зі мною: 18 не йди звідси, доки я не прийду до Тебе і не принесу дара мого і не запропоную Тобі. Він сказав: Я залишуся до повернення твого. 19 Гедеон пішов і приготував козеня й опрісноків з ефи борошна; м’ясо поклав у кошик, а юшку влив у горщик і приніс до Нього під дуб і запропонував. 20 І сказав йому ангел Божий: візьми м’ясо й опрісноки, і поклади на цей камінь, і вилий юшку. Він так і зробив. 21 Ангел Господній простяг кінець жезла, який був у руці його, доторкнувся до м’яса й опрісноків; і вийшов вогонь з каменя і поїв м’ясо й опрісноки; і ангел Господній зник
з очей його. 22 І побачив Гедеон, що це ангел Господній, і сказав Гедеон: горе мені, Владико Господи! тому що я бачив ангела Господнього лицем до лиця. 23 Господь сказав йому: мир тобі, не бійся, не помреш. 24 І влаштував там Гедеон жертовник Господу і назвав його: Іегова Шалом*. Він ще до цього дня в Офрі Авиєзеро-вій.26 У ту ніч сказав йому Господь: візьми тельця зі стада батька твого й другого тельця семирічного, і зруйнуй жертовник Ваала, який у батька твого, і зрубай священне дерево, яке при ньому, 26 і постав жертовник Господу Богу твоєму, [який явився тобі] на вершині скелі цієї, у порядку, і візьми другого тельця і принеси у всепалення на дровах дерева, яке зрубаєш. 27 Гедеон взяв десять чоловік з рабів своїх і зробив, як говорив йому Господь; але оскільки зробити це вдень він боявся через домашніх батька свого і жителів міста, то зробив уночі. 28 Зранку встали жителі міста, і ось, жертовник Ваала зруйнований, і дерево при ньому зрубано, і другий телець принесений у всепалення на новоспору-дженому жертовнику. 29 І говорили одне одному: хто це зробив? Шукали, розпитували і сказали: Гедеон, син Іоасів, зробив це. 30 І сказали жителі міста Іоасу: виведи сина твого; він повинен померти за те, що зруйнував жертовник Ваала і зрубав дерево, яке було при ньому. 31 Іоас сказав усім, хто приступив до нього: чи вам заступатися за Ваала, чи вам захищати його? хто заступиться за нього, той буде відданий на смерть в цей самий ранок; якщо він бог, то нехай сам заступиться за себе, проти того, хто зруйнував його жертовник.32 І став називати його з того дня Ієроваалом, тому що сказав: нехай Ваал сам судиться з ним за те, що він зруйнував жертовник його.
33 Тим часом усі мадіанитяни й ама-ликитяни і жителі сходу зібралися разом, перейшли [ріку] і стали станом у долині Ізреельській. 34 І Дух Господній надихнув Гедеона; він засурмив трубою, і скликане було плем’я Авиєзерове, щоб іти за ним. 36 І послав послів по всьому коліну Манассіїному, і воно погодилося йти за ним; також послав послів до Асира, Завулона і Неффалима, і ці прийшли назустріч їм. 36 І сказав Гедеон Богу: якщо Ти спасеш Ізраїля рукою моєю, як говорив Ти,37 то ось, я розстелю тут на току стрижену вовну: якщо роса буде тільки на вовні, а на усій землі сухо, то буду знати, що спасеш рукою моєю Ізраїля, як говорив Ти. 38 Так і сталося: на другий день, вставши рано, він став віджимати вовну і віджав з вовни роси цілу чашу води. 39 І сказав Гедеон Богові: не прогнівайся на мене, якщо ще раз скажу і ще тільки один
6. [31] З Цар. 18, 21. [32] Суд. 7, 1. 1 Цар. 12, 11. 2 Цар. 11, 21. [33] Ос. 1, 5. [34] Суд. 11, 29. 1 Цар. 16, 13. [37] Пс. 71, 6. [39] Бут. 18, 32.
раз зроблю випробування над вовною: нехай буде сухо на одній тільки вовні, а на всій землі нехай буде роса. 40 Бог так і зробив у ту ніч: тільки на вовні було сухо, а на всій землі була роса.
П Ієроваал, він же і Гедеон, встав ' зранку і весь народ, який був з ним, і розташувалися станом біля джерела Харода; мадіамський же стан був від нього на північ біля пагорба Море на долині. 2 І сказав Господь Гедеону: народу з тобою занадто багато, не можу Я віддати мадіанитян у руки їх, щоб не загордився Ізраїль переді Мною і не сказав: “моя рука спасла мене”; 3 отже, виголоси голосно до народу і скажи: “хто боязкий і несміливий, той нехай повернеться і йде назад з гори Галаада”. І повернулося народу двадцять дві тисячі, а десять тисяч залишилося. 4 І сказав Господь Гедеону: все ще багато народу; веди їх до води, там Я виберу з них тобі; про кого Я скажу: “нехай іде з тобою”, той і нехай іде з тобою; а про кого скажу тобі: “не повинен іти з тобою”, той нехай і не йде. 6 Він привів народ до води. І сказав Господь Гедеону: хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, того постав окремо, також і тих усіх, які будуть схилятися на коліна свої і пити.61 було число тих, хто хлебтали ротом своїм з руки, триста чоловік; весь же інший народ схилявся на коліна свої пити воду. 7 І сказав Господь Гедеону: трьомастами тими, що хлебтали, Я спасу вас і віддам мадіанитян у руки ваші, а весь народ нехай іде, кожен у своє місце. 8 І взяли вони у народу запас їжі собі і труби їхні, і відпустив Гедеон усіх ізраїльтян по наметах і затримав у себе триста чоловік; стан же мадіамський був у нього внизу в долині.
9 У ту ніч сказав йому Господь: встань, зійди в стан, Я віддаю його в руки твої; 10 якщо ж ти боїшся йти один, то піди в стан ти і Фура, слуга твій; 11 і почуєш, що говорять, і тоді укріпляться руки твої, і підеш у стан. І зійшов він і Фура, слуга його, до самого полку озброєних, які були в стані. 12 Мадіанитяни ж і амалики-тяни і всі жителі сходу розташувалися на долині в такій безлічі, як сарана; верблюдам їх не було числа, багато було їх, як піску на березі моря. 13 Гедеон прийшов. І ось, один розповідає іншому сон і говорить: снилося мені, начебто круглий ячмінний хліб котився по стану ма-діамському і, прикотившись до намету, вдарив у нього так, що він упав, перекинув його, і намет розпався. 14 Інший сказав у відповідь йому: це не що інше, як меч Гедео-на, сина Іоасового, ізраїльтянина; віддав Бог у руки його мадіанитян і весь стан. 16 Гедеон, почувши розповідь про сон і тлумачення його, вклонився [Господу] і повернувся в стан ізраїльський і сказав: вставайте! віддав Господь у руки ваші стан мадіамський. 16 І розділив триста чоловік на три загони і дав у руки всім їм труби і порожні глечики і в глечики світильники. 17 І сказав їм: дивіться на мене і робіть те саме; ось, я підійду до стану, і що буду робити, те і ви робіть; 18 коли я і ті, що знаходяться зі мною, засурмимо трубами, сурміть і ви трубами вашими навколо всього стану і кричіть: [меч] Господа і Гедеона! 19 І підійшов Гедеон і сто чоловік з ним до стану, на початку середньої сторожі, і розбудили вартових, і засурмили трубами і розбили глечики, що були в руках їхніх. 20 І засурмили всі три загони трубами, і розбили глечики, і тримали в лівій руці своїй світильники, а в правій руці труби, і сурмили, і кричали: меч Господа і Геде-она! 21 І стояв кожен на своєму місці навколо стану; і стали бігати в усьому стані, і кричали, і кинулися втікати. 22 У той час як триста чоловік сурмили трубами, повернув Господь меч один на одного в усьому стані, і побігло ополчення до Беф-шитти, до Царери, до межі Авелме-холи, поблизу Табафи. 23 І скликали ізраїльтян з коліна Неффалимово-го, Асирового і всього коліна Манассіїного, і погналися за мадіанитяна-ми. 24 Гедеон же послав послів на всю гору Єфремову сказати: вийдіть назустріч мадіанитянам і перехопіть у них переправу через воду до Беф-вари і Йордан. І скликали всіх єф-ремлян, і перехопили вони переправи через воду до Бефвари і Йордан;
26 і впіймали двох князів мадіамських: Орива і Зива, і вбили Орива в Цур-Ориві, а Зива в Ієкев-Зиві і переслідували мадіанитян; голови ж Орива і Зива принесли до Гедеона за Йордан.
О І сказали йому єфремляни: на-® віщо ти це зробив, чому не покликав нас, коли йшов воювати з ма-діанитянами? І сильно сварилися з ним. 2 [Гедеон] відповів їм: чи зробив я щось таке, як ви нині? Чи не краще Єфрем добирав виноірад, ніж Авиєзер збирав? 3 У ваші руки віддав Бог князів мадіамських Орива і Зива, і що міг зробити я такого, як ви? Тоді заспокоївся дух їх проти нього, коли сказав він їм такі слова.
4 І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов сам і триста чоловік, які були з ним. Вони були стомлені [і голодні], переслідуючи ворогів. 61 сказав він жителям Сокхофа: дайте хліба народу, який іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зевея і Салмана, царів мадіамських. 6 Князі Сокхофа сказали: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам війську твоєму давати хліб? 7 І сказав Гедеон: за це, коли віддасть Господь Зевея і Салмана в руки мої, я роздеру тіло ваше терням пустельним і молотильними зубчастими дошками. 8 Звідти пішов він у Пенуел і те саме сказав жителям його, і жителі Пенуела відповіли йому те саме, що відповідали жителі Сокхофа. 9 Він сказав жителям Пенуела: коли я повернуся у мирі, зруйную вежу цю. 10 Зевей же і Салман були в Каркорі і з ними їхнє ополчення до п’ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з усього ополчення жителів сходу; загинуло ж сто двадцять тисяч чоловік, які оголюють меч.11 Гедеон пішов до тих, що живуть у наметах на схід від Нови й Іогбеги й уразив стан, коли стан спочивав безтурботно. 12 Зевей і Салман побігли; він погнався за ними і схопив обох царів мадіамських, Зевея і Салмана, і весь стан привів у замішання.
13 І повернувся Гедеон, син Іоаса, з війни з узвишшя Хереса. 14 І захопив юнака з жителів Сокхофа і випитав у нього; і він написав йому князів і старійшин сокхофських сімдесят сім чоловік. 16 І прийшов він до жителів сокхофських, і сказав: ось Зевей і Салман, за яких ви насміялися з мене, говорячи: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб людям твоїм, які стомилися? 16 І взяв старійшин міста і терен пустельний і зубчасті молотильні дошки і покарав ними жителів Сокхофа; 17 і вежу Пенуель-ську зруйнував, і перебив жителів міста. 18 І сказав Зевею і Салману: якими були ті, яких ви вбили на Фаворі? Вони сказали: вони були такі, як ти, кожен мав вигляд синів царських. 19 [Гедеон] сказав: це були брати мої, сини матері моєї. Живий Господь! якби ви залишили їх живими, я не убив би вас. 416 І сказав Ієферу, первісткові своєму: встань, убий їх. Але юнак не витяг меча свого, тому що боявся, оскільки був ще молодим. 417 І сказали Зевей і Салман: встань сам і убий нас, тому що за людиною і сила її. І встав Гедеон, і убив Зевея і Салмана, і взяв пряжки, що були на шиях верблюдів їхніх. 418 І сказали ізраїльтяни Гедеону: володій нами ти і син твій і син сина твого, тому що ти спас нас від руки мадіанитян. 419 Гедеон сказав їм: ні я не буду володіти вами, ні мій син не буде володіти вами; Господь нехай володіє вами. 24 І сказав їм Гедеон: прошу у вас одного, дайте мені кожен по серзі зі здобичі своєї. [Бо у ворогів багато було золотих серг, тому що вони були ізмаїль-тяни.] 26 Вони сказали: дамо. І розстелили одяг і кидали туди кожен по серзі зі здобичі своєї. 26 Ваги у золотих сергах, які він випросив, було тисяча сімсот золотих [сиклів], крім пряжок, ґудзиків і пурпурового одягу, що були на царях мадіам-ських, і крім [золотих] ланцюжків, що були на шиї у верблюдів їхніх.
27 3 цього зробив Гедеон ефод і поклав його у своєму місті, в Офрі, і стали всі ізраїльтяни блудно ходити туди за ним, і був він сіттю Гедеону і всьому дому його.
28 Так підкорилися мадіанитяни синам Ізраїля і не стали вже піднімати голови своєї, і спочивала земля сорок років у дні Гедеона. 29 І пішов Ієроваал, син Іоасів, і жив у домі своєму.
30 У Гедеона було сімдесят синів, які народилися від стегон його, тому що в нього багато було дружин. 31 Також і наложниця, яка жила в Сихе-мі, народила йому сина, і він дав йому ім’я Авимелех. 32 І помер Гедеон, син Іоаса, у глибокій старості, і похований був у гробі батька свого Іоаса, в Офрі Авиєзеровій. 33 Коли помер Гедеон, сини Ізраїлеві знову стали блудно ходити вслід Ваалу і поставили собі богом Ваалверифа;
34 і не згадували сини Ізраїлеві Господа Бога свого, Який спас їх від руки всіх ворогів, які оточували їх;
35 і дому Ієровааловому, або Гедео-новому, не зробили милости за всі благодіяння, які він зробив Ізраїлю. Q Авимелех, син Ієроваалів, пі-^ шов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав: 2 скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша. 3 Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш. 4 І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них без-дільних і свавільних людей, які й пішли за ним. s І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався. 6 І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема.
7 Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог!
8 Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами. 9 Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій,
яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах? 10 І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами. 11 Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах? 12 І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами.13 Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах? 14 Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами.
15 Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливан-ські. 16 Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви? 17 За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян;
18 а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихем-ськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш. 19 Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас; 20 якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихем-ських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха. 21 І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха.
22 Авимелех же царював над Ізраїлем три роки. 23 І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху, 24 щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх.
26 Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху.26 Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього.271 вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха.28 Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головний начальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихе-мового, а йому чому ми повинні служити? 29 Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь.30 Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його. 31 Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто; 32 отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі; 33 вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя.34 І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони. 35 [Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки. 36 Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми. 37 Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним. 38 І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: “хто Авимелех, щоб ми служили йому?” Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним.
39 І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом.
40 І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста. 41 І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі. 42 На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху. 43 Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх. 44 Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх.
4S І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю. 46 Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа.47 Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській. 481 пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я. 49 І нарубав кожен
з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок. 60 Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його.
61 Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі.62 Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем. 63 Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп. 64 [Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер.66 Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце.50 Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх. 67 І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового. І П Після Авимелеха постав для ^ ^ спасіння Ізраїля Фола, син Фуї, сина Додового, з коліна Іссахарово-го. Він жив у Шамирі на горі Єфремо-вій. 2 Він був суддею Ізраїля двадцять три роки, і помер, і похований у Шамирі. 3 Після нього постав Іаїр з Га-лаада і був суддею Ізраїля двадцять два роки. 4 У нього було тридцять [два] сини, які їздили на тридцятьох [двох] молодих ослах, і тридцять [два] міста було в них; до цього дня їх називають селищами Іаїра, що в землі Галаадській. 61 помер Іаїр і був похований у Камоні.
6 Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа і служили Ваалу й Астарті, і богам арамейським, і богам сидонським, і богам моавитським, і богам аммо-нитським, і богам филистимським; а Господа залишили і не служили Йому.7 І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддав їх у руки филис-тимлян і в руки аммонитян; 8 вони утискували і мучили синів Ізраїлевих з того року вісімнадцять років, усіх синів Ізраїлевих по той бік Йордану в землі Аморрейській, що у Галааді. 9 Нарешті аммонитяни перейшли Йордан, щоб вести війну з Іудою і Веніаміном і з домом Єфре-мовим. І дуже тісно було синам Ізраїля. 10 І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і говорили: згрішили ми перед Тобою, тому що залишили Бога нашого і служили Ваалу. 11 І сказав Господь синам Ізраїлевим: чи не пригнічували вас єгиптяни, й аморреяни, й аммонитяни, і филистим-ляни, 12 і сидоняни, й амаликитяни, і моавитяни, і коли ви взивали до Мене, чи не спасав Я вас від рук їх?
13 А ви залишили Мене і стали служити іншим богам; за те Я вже не буду спасати вас: 14 підіть, взивайте до богів, яких ви обрали, нехай вони спасають вас у скрутний для вас час.
16 І сказали сини Ізраїлеві Господу: зірішили ми; роби з нами все, що Тобі завгодно, тільки визволи нас нині. 16 І відкинули від себе чужих богів і стали служити [тільки] Господу. І не потерпіла душа Його страждання Ізраїлевого. 17 Аммонитяни зібралися і розташувалися станом біля Галаада; зібралися також сини Ізраїлеві і стали станом у Массифі.
18 Народ і князі галаадські сказали одне одному: хто почне війну проти аммонитян, той буде начальником над усіма жителями галаадськими.
1 1 Ієффай галаадитянин був людиною хороброю. Він був сином блудниці; від Галаада народився Ієффай. 2 І дружина Галаадо-ва народила йому синів. Коли змужніли сини дружини, прогнали вони Ієффая, сказавши йому: ти не спадкоємець у домі батька нашого, тому що ти син іншої жінки. 3 І втік Ієф-фай від братів своїх і жив у землі Тов; і зібралися до Ієффая безділь-ні люди і виходили з ним.
4 Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля. 420 Під час війни аммонитян з ізраїльтянами прийшли старійшини галаадські взяти Ієффая із землі Тов в і сказали Ієффаю: прийди, будь у нас вождем, і ми будемо воювати з аммонитяна-ми. 7 Ієффай сказав старійшинам галаадським: чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді? 8 Старійшини галаадські сказали Ієффаю: для того ми тепер прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами й воював з аммонитяна-ми і був у нас начальником усіх жителів галаадських. 9 І сказав Ієф-фай старійшинам галаадським: якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонитянами, і Господь віддасть їх мені, то чи залишуся я у вас начальником? 10 Старійшини галаадські сказали Ієффаю: Господь нехай буде свідком між нами, що ми зробимо за словом твоїм! 11 І пішов Ієффай зі старійшинами галаадськими, і народ поставив його над собою начальником і вождем, і Ієффай виголосив усі слова свої перед лицем Господа в Массифі. 12 І послав Ієф-фай послів до царя Аммонитського сказати: що тобі до мене, чому ти прийшов до мене воювати на землі моїй? 13 Цар Аммонитський сказав послам Ієффая: Ізраїль, коли йшов
Глава 11. [1] Євр. 11, 32. [2] Бут. 21, 10. [3] 1 Цар. 22, 2. [8] Суд. 10, 18. [10] Мал. 2,
14. [11] 1 Цар. 12, 11. [12] Втор. 20, 10. [13] Чис. 21, 13, 24.
з Єгипту, взяв землю мою від Арнона до Іавока і Йордану; отже, поверни мені її з миром [і я відступлю].
14 [І повернулися посли до Ієффая.] Ієффай удруге послав послів до царя Аммонитського,16 сказати йому: так говорить Ієффай: Ізраїль не забирав землі Моавитської і землі Аммонит-ської; 18 бо коли йшли з Єгипту, Ізраїль пішов у пустелю до Червоного моря і прийшов у Кадес; 17 звідти послав Ізраїль послів до царя Едом-ського сказати: “дозволь мені пройти землею твоєю”; але цар Едомський не послухав; і до царя Моавитського він посилав, але і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Каде-сі.18 І пішов пустелею, й оминув землю Едомську і землю Моавитську, і, прийшовши до східної межі землі Моавитської, розташувався станом за Арноном; але не входив у межі Моавитські, тому що Арнон є межа Моава. 19 І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, царя Есевонського, і сказав йому Ізраїль: дозволь нам пройти землею твоєю в своє місце. 20 Але Сигон не погодився пропустити Ізраїля через межі свої, і зібрав Сигон весь народ свій, і розташувався станом у Іааці, і воював з Ізраїлем. 21 І віддав Господь Бог Із-раїлів Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він розбив їх; і одержав Ізраїль у спадщину всю землю Амор-рея, що жив у землі тій; 22 і одержали вони у спадщину всі землі Амор-рея від Арнона до Іавока і від пустелі до Йордану. 23 Отже, Господь Бог Із-раїлів прогнав Аморрея від імені народу Свого Ізраїля, а ти хочеш узяти його спадщину? 24 Чи не володієш ти тим, що дав тобі Хамос, бог твій? І ми володіємо всім тим, що дав нам у спадщину Господь Бог наш.26 Хіба ти кращий за Валака, сина Сепфо-рового, царя Моавитського? Чи сварився він з Ізраїлем, або воював з ними? 26 Ізраїль уже живе триста років у Есевоні й у залежних від нього містах, у Ароері і залежних від нього містах, і в усіх містах, що біля Арнона; чому ви в той час не віднімали [їх]? 27 А я не винен перед тобою, і ти робиш мені зло, виступивши проти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею між синами Ізраїля і між аммонитянами! 28 Але цар Ам-монитський не послухав слів Ієффая, з якими він посилав до нього.
29 І був на Ієффаєві Дух Господній, і пройшов він Галаад і Манас-сію, і пройшов Массифу галаадсь-ку, і з Массифи галаадської пішов до аммонитян. 30 І дав Ієффай обітницю Господу і сказав: якщо Ти віддаси аммонитян у руки мої, 31 то після повернення мого з миром від аммонитян, що вийде з воріт дому мого назустріч мені, буде Господу, і принесу це у всепалення. 32 І прийшов Ієффай до аммонитян — воювати з ними, і віддав їх Господь у руки його; 33 і вразив їх поразкою дуже великою, від Ароера до Мини-фа двадцять міст, і до Авель-Кера-мима, і підкорилися аммонитяни синам Ізраїлевим. 34 І прийшов Ієф-фай у Массифу в дім свій, і ось, дочка його виходить назустріч йому з тимпанами і бубнами: вона була в нього тільки одна, і не було в нього ще ні сина, ні дочки. 36 Коли він побачив її, роздер одяг свій і сказав: ох, дочко моя! ти вбила мене; і ти серед порушників спокою мого! я відкрив [про тебе] вуста мої перед Господом і не можу відректися.
36 Вона сказала йому: батьку мій! ти відкрив вуста твої перед Господом
— і роби зі мною те, що вимовили вуста твої, коли Господь звершив через тебе помсту ворогам твоїм аммонитянам. 37 І сказала батькові своєму: зроби мені тільки ось що: відпусти мене на два місяці; я піду, зійду на гори й оплачу дівоцтво моє з подругами моїми. 38 Він сказав: піди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми й оплакувала дівоцтво своє в горах. 39 Коли минуло два місяці вона повернулася до батька свого, і він звершив над нею обітницю свою, яку дав, і вона не пізнала чоловіка. І ввійшло у звичай у Ізраїля,40 що щорічно дочки Ізраїлеві ходили оплакувати дочку Ієффая галаадянина, чотири дні на рік.
1 'у Єфремляни зібралися і пере-
йшли в Севину і сказали Ієф-фаю: для чого ти ходив воювати з аммонитянами, а нас не покликав із собою? ми спалимо дім твій вогнем і з тобою разом. 2 Ієффай сказав їм: я і народ мій мали з аммонитянами велику сварку; я кликав вас, але ви не спасли мене від рук їх; 3 бачачи, що ви не спасаєте мене, я піддав небезпеці життя моє і пішов на аммонитян, і віддав їх Господь у руки мої; навіщо ж ви прийшли нині воювати зі мною? 4 І зібрав Ієффай усіх жителів галаадських і воював з єфремлянами, і розбили жителі галаадські єфремлян, говорячи: ви утікачі Єфремові, Галаад же серед Єфрема і серед Манассії. 6 І перехопили галаадитяни переправу через Йордан від єфремлян, і коли хто з уцілілих єфремлян говорив: “дозвольте мені переправитися”, то жителі галаадські говорили йому: чи не єфремлянин ти? Він говорив: ні. в Вони говорили йому: “скажи: шиб-болет”, а він говорив: “сибболет”, і не міг інакше вимовити. Тоді вони, узявши його, заколювали біля переправи через Йордан. І загинуло в той час єфремлян сорок дві тисячі.
Глава 12. [1] Суд. 8, 1. [3] Суд. 5, 18; 9,
17. [4] 2 Цар. 18, 6. [6] Мф 26, 73. [8] Нав. 19,
15. [12] 1 Пар. 6, 69. [13] 2 Цар. 23, ЗО. [14]
Суд. 5, 10.
7 Ієффай був суддею Ізраїля шість років, і помер Ієффай галаадитянин і похований в одному з міст галаадських. 8 Після нього був суддею Ізраїля Есевон з Вифлеєма. 9 У нього було тридцять синів, і тридцять дочок відпустив він з дому [заміж], а тридцять дочок узяв зі сторони за синів своїх, і був суддею Ізраїля сім років. 10 І помер Есевон і похований у Вифлеємі. 11 Після нього був суддею Ізраїля Елон завулонянин і судив Ізраїль десять років. 12 І помер Елон завулонянин і похований в Аїалоні, в землі Завулоновій. 13 Після нього був суддею Ізраїля Авдон, син Гиллела, пирафонянин.14 У нього було сорок синів і тридцять онуків, які їздили на сімдесяти молодих ослах; він судив Ізраїль вісім років. 15 І помер Авдон, син Гиллела, пирафонянин, і похований у Пирафоні в землі Єфремовій, на горі Амаликовій.
1 О Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки фи-листимлян на сорок років.
2 У той час був чоловік з Цори, із племені Данового, на ім’я Маной; дружина його була неплідна і не народжувала. 3 І явився ангел Господній дружині і сказав їй: ось, ти неплідна і не народжуєш; але зачнеш, і народиш сина; 4 отже, бережися, не пий вина і сикера, і не їж нічого нечистого;6 бо ось, ти зачнеш і народиш сина, і бритва не торкнеться голови його, тому що від самої утроби немовля це буде назореєм Божим, і він почне спасати Ізраїля від руки филистимлян. ® Дружина прийшла і сказала чоловіку своєму: чоловік Божий приходив до мене, вигляд якого, як вигляд ангела Божого, дуже величний; я не запитала
його, звідки він, і він не сказав мені імені свого; 7 він сказав мені: “ось, ти зачнеш і народиш сина; отже, не пий вина і сикера і не їж нічого нечистого, бо немовля від самої утроби до смерти своєї буде назореєм Божим”. 8 Маной помолився Господу і сказав: Господи! нехай прийде знову до нас чоловік Божий, якого посилав Ти, і навчить нас, що нам робити з дитиною, яка має народитися.
9 І почув Бог голос Маноя, і ангел Божий знову прийшов до дружини, коли вона була на полі, і Маноя, чоловіка її, не було з нею. 10 Дружина негайно побігла і сповістила чоловіка свого і сказала йому: ось, явився мені чоловік, який приходив до мене тоді. 11 Маной встав і пішов
з дружиною своєю, і прийшов до того чоловіка і сказав йому: чи ти той чоловік, який говорив із цією жінкою? [Ангел] сказав: я.121 сказав Маной: отже, якщо сповниться слово твоє, як нам поводитися з дитиною цією і що робити з нею? 13 Ангел Господній сказав Маною: нехай він остерігається усього, про що я сказав дружині; 14 нехай не їсть нічого, що вирощує виноірадна лоза; нехай не п’є вина і сикера і не їсть нічого нечистого і дотримує всього, що я наказав їй. 16 І сказав Маной ангелу Господньому: дозволь затримати тебе, доки ми приготуємо для тебе козеня. 16 Ангел Господній сказав Маною: хоча б ти й затримав мене, але я не буду їсти хліба твого; якщо ж хочеш звершити всепалення Господу, то принеси його. Маной же не знав, що це ангел Господній.171 сказав Маной ангелу Господньому: як твоє ім’я? щоб нам прославити тебе, коли сповниться слово твоє. 18 Ангел Господній сказав йому: для чого ти запитуєш про ім’я моє? воно чудне. 19 І взяв Маной козеня і хлібне приношення і приніс Господу на камені. І зробив Він чудо, яке бачили Маной і дружина його. 20 Коли полум’я стало підніматися від жертовника до неба, ангел Господній піднявся в полум’ї жертовника. Бачачи це, Маной і дружина його впали лицем на землю. 21 І невидимим став ангел Господній Маною і дружині його. Тоді Маной зрозумів, що це ангел Господній. 22 І сказав Маной дружині своїй: мабуть, ми помремо, тому що бачили ми Бога.
23 Дружина його сказала йому: якби Господь хотів умертвити нас, то не прийняв би від наших рук всепалення і хлібне приношення, і не показав би нам усього того, і тепер не відкрив би нам цього. 24 І народила дружина сина, і нарекла ім’я йому: Самсон. І росла дитина, і благословляв її Господь.2SІ почав Дух Господній діяти в ній у стані Дановому, між Цорою й Естаолом.
1 А І пішов Самсон у Фимнафу
і побачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських [і вона сподобалася йому].2 Він пішов і оголосив батькові своєму і матері своїй і сказав: я бачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських; візьміть її мені за дружину.3 Батько і мати його сказали йому: хіба немає жінок між дочками братів твоїх і в усьому народі моєму, що ти йдеш узяти дружину у филистимлян необрізаних? І сказав Самсон батькові своєму: її візьми мені, тому що вона мені сподобалася.
4 Батько його і мати його не знали, що це від Господа, і що він шукає випадку помститися филистимля-нам. А в той час филистимляни панували над Ізраїлем. s І пішов Самсон з батьком своїм і з матір’ю своєю у Фимнафу, і коли підходили до виноградників фимнафських, ось, молодий лев, рикаючи, йде назустріч йому. e І зійшов на нього Дух Господній, і він роздер лева, як козеня; а в руці в нього нічого не було. І не сказав батькові своєму і матері своїй, що він зробив. 7 І прийшов і поговорив з жінкою, і вона сподобалася Самсону. 8 Через кілька днів знову пішов він, щоб узяти її, і зайшов подивитися на труп лева, і ось, рій бджіл у трупі лев’ячому і мед. 9 Він узяв його в руки свої і пішов, і їв дорогою; і коли прийшов до батька свого і матері своєї, дав і їм, і вони їли; але не сказав їм, що з лев’ячого трупа взяв мед цей. 10 І прийшов батько його до жінки, і зробив там Самсон [семиденний] бенкет, як зазвичай роблять наречені. 11 І коли побачили його там, вибрали тридцять шлюбних друзів, які були б при ньому. 12 І сказав їм Самсон: загадаю я вам загадку; якщо ви відгадаєте мені її за сім днів бенкету і відгадаєте правильно, то я дам вам тридцять синдонів421 і тридцять змін одягу; 13 якщо ж не зможете відгадати мені, то ви дайте мені тридцять синдонів і тридцять змін одягу. Вони сказали йому: загадай загадку твою, послухаємо.14 І сказав їм: з того, що поїдає, вийшло те, що їдять, і з сильного вийшло солодке. І не могли відгадати загадки за три дні.16 В сьомий день сказали вони дружині Самсо-новій: умов чоловіка твого, щоб він розгадав нам загадку; інакше спалимо вогнем тебе і дім батька твого; хіба ви покликали нас, щоб обібрати нас? 16 І плакала дружина Самсоно-ва перед ним і говорила: ти ненавидиш мене і не любиш; ти загадав загадку синам народу мого, а мені не розгадаєш її. Він сказав їй: батькові моєму і матері моїй не розгадав її; і чи тобі розгадаю? 17 І плакала вона перед ним сім днів, у які продовжувався в них бенкет. Нарешті в сьомий день розгадав їй, бо вона наполегливо просила його. А вона розгадала загадку синам народу свого. 18 І в сьомий день до заходу сонця сказали йому громадяни: що солодше за мед, і що сильніше за лева! Він сказав їм: якби ви не орали на моїй телиці, то не відгадали б моєї загадки.19 І зійшов на нього Дух Господній, і пішов він в Аскалон, і, убивши там тридцять чоловік, зняв з них одяг, і віддав зміну одягу їхнього тим, що розгадали загадку. І запалав гнів його, і пішов він у дім батька свого. 20 А дружина Самсонова вийшла за шлюбного друга його, який був при ньому другом.
1 с Через кілька днів, під час
жнив пшениці, прийшов Самсон побачитися з дружиною своєю, принісши з собою козеня; і коли сказав: “увійду до дружини моєї в спальню”, батько її не дав йому ввійти.
2 І сказав батько її: я подумав, що ти зненавидів її, і я віддав її другові твоєму; ось, менша сестра красивіша за неї; нехай вона буде тобі замість неї. 3 Але Самсон сказав їм: тепер я буду правим перед филистимляна-ми, якщо зроблю їм зло. 4 І пішов Самсон, і впіймав триста лисиць, і взяв смолоскипи, і зв’язав хвіст із хвостом, і прив’язав по смолоскипу між двома хвостами;6 і запалив смолоскипи, і пустив їх на жниво фи-листимське, і випалив і копиці і не-жатий хліб, і виноградні сади & оливкові. 8 І говорили филистимля-ни: хто це зробив? І сказали: Самсон, зять фимнафянина, бо цей узяв дружину його і віддав другові його. І пішли филистимляни і спалили вогнем її і [дім] батька її. 7 Самсон сказав їм: хоча ви зробили це, але я помщуся вам самим і тоді тільки заспокоюсь. 8 І перебив він їм гомілки і стегна, і пішов і засів в ущелині скелі Етама.9 І пішли филистимляни, і розташувалися станом в Іудеї, і розтягнулися до Лехи. 10 І сказали жителі Іудеї: за що ви вийшли проти нас? Вони сказали: ми прийшли зв’язати Самсона, щоб учинити з ним, як він учинив з нами. 11 І пішли три тисячі чоловік з Іудеї до ущелини скелі Етама і сказали Самсону: хіба ти не знаєш, що филистимляни панують над нами? що це ти зробив нам? Він сказав їм: Як вони зі мною вчинили, так і я вчинив з ними.
12 І сказали йому: ми прийшли зв’язати тебе, щоб віддати тебе в руки филистимлянам. І сказав їм Самсон: покляніться мені, що ви не уб’єте мене. 13 І сказали йому: ні, ми тільки зв’яжемо тебе і віддамо тебе в руки їхні, а умертвити не умертвимо. І зв’язали його двома новими мотузками і повели його з ущелини. 14 Коли він підійшов до Леха, филистимляни з криком зустріли його. І зійшов на нього Дух Господній, і мотузки, що були на руках його, зробилися, як перегорілий льон, і упали пута з рук його.16 Знайшов він свіжу ослячу щелепу і, простягнувши руку свою, взяв її, і вбив нею тисячу чоловік. 16 І сказав Самсон: щелепою ослячою юрбу, дві юрби, щелепою ослячою убив я тисячу чоловік. 17 Сказавши це, кинув щелепу з рук своїх і назвав те місце: Рамаф-Лехи422. 18 І відчув сильну спрагу і воззвав до Господа і сказав: Ти зробив рукою раба Твого велике спасіння це; а тепер помру я від спраги, і потраплю в руки необ-різаних. 19 І розверз Бог щілину в Леху, і потекла з неї вода. Він напився, і повернувся дух його, і він ожив; від того і наречено ім’я місцю цьому: “Джерело того, хто взиває”, яке у Леху до цього дня.20 І був він суддею Ізраїля в дні филистимлян двадцять років.
І £1 Прийшов одного разу Сам-сон у Газу і, побачивши там блудницю, увійшов до неї. 2 Жителям Гази сказали: Самсон прийшов сюди. І ходили вони навкруги, і підстерігали його всю ніч біля воріт міста, і ховалися всю ніч, говорячи: до світла ранкового почекаємо, і вб’ємо його. 3 А Самсон спав до півночі; опівночі ж, уставши, схопив двері міських воріт з обома одвірками, підняв їх разом із запором, поклав на плечі свої і відніс їх на вершину гори, яка на шляху до Хев-рона, [і поклав їх там]. 4 Після того полюбив він одну жінку, яка жила в долині Сорек; ім’я їй Даліда. 6 До неї прийшли власники филистимсь-кі і говорять їй: умов його, і вивідай, у чому велика сила його і як нам здолати його, щоб зв’язати його й упокорити його; а ми дамо тобі за те кожен тисячу сто сиклів срібла. ® І сказала Даліда Самсону: скажи мені, в чому велика сила твоя і чим зв’язати тебе, щоб упокорити тебе?
7 Самсон сказав їй: якщо зв’яжуть мене сімома сирими тятивами, які не висушені, то я зроблюся безсилим і буду як і інші люди. 8 І принесли їй власники филистимські сім сирих тятив, які не висохли, і вона зв’язала його ними. 9 [Тим часом один таємно сидів у неї в спальні.] І сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. Він розірвав тятиви, як розривають нитку з клоччя, коли перепалить її вогонь. І не пізнана сила його. 10 І сказала Даліда Самсону: ось, ти обманув мене і говорив мені неправду; скажи ж тепер мені, чим зв’язати тебе? 11 Він сказав їй: якщо зв’яжуть мене новими мотузками, що не були в ділі, то я зроблюся безсилим і буду, як інші люди. 12 Даліда взяла нові мотузки і зв’язала його і сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. [Тим часом один таємно сидів у спальні.] І зірвав він їх з рук своїх, як нитки.131 сказала Даліда Сам-сону: все ти обманюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим би зв’язати тебе? Він сказав їй: якщо ти увіткнеш сім кіс голови моєї в тканину і приб’єш її цвяхом до ткальної колоди, [то я буду безсилим, як і інші люди]. 14 [І приспала його Даліда на колінах своїх. І коли він заснув, узяла Даліда сім кіс голови його,] і прикріпила їх до колоди, і сказала йому: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого і висмикнув ткальну колоду разом із тканиною; [і не пізнана сила його]. 15 І сказала йому [Даліда]: як же ти говориш: “люблю тебе”, а серце твоє не зі мною? ось, ти тричі обманув мене, і не сказав мені, в чому велика сила твоя.161 оскільки вона словами своїми тяготи-ла його кожного дня і мучила його, то душі його стало важко до смер-ти. 171 він відкрив їй усе серце своє, і сказав їй: бритва не торкалася голови моєї, тому що я назорей Божий від утроби матері моєї; якщо ж обстригти мене, то відступить від мене сила моя; я зроблюся слабким і буду, як інші люди. 18 Даліда, бачачи, що він відкрив їй усе серце своє, послала і покликала власників филистимських, сказавши їм: йдіть тепер; він відкрив мені все серце своє. І прийшли до неї власники филистимські і принесли срібло в руках своїх. 19 І приспала його [Даліда] на колінах своїх, і покликала чоловіка, і веліла йому обстригти сім кіс голови його. І почав він слабнути, і відступила від нього сила його.
20 Вона сказала: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого, і сказав: піду, як і раніше, і визволюся. А не знав, що Господь відступив від нього. 21 Филистимляни взяли його і викололи йому очі, привели його в Газу й скували його двома мідними ланцюгами, і він молов у в’язниці. 22 Тим часом волосся на голові його почало рости, де воно було обстрижене. 23 Власники филистимські зібралися, щоб принести велику жертву Дагону, богу своєму, і повеселитися, і сказали: бог наш віддав Самсона, ворога нашого, в руки наші.24 Також і народ, бачачи його, прославляв бога свого, говорячи: бог наш видав у руки наші ворога нашого, і спустошувача землі нашої, який убив багатьох з нас.
25 І коли розвеселилося серце їхнє, сказали: покличте Самсона [з в’язниці], нехай він забавляє нас. І покликали Самсона з в’язниці, і він забавляв їх, [і били його по обличчю] і поставили його між стовпами.
26 І сказав Самсон юнакові, який водив його за руку: підведи мене, щоб обмацати мені стовпи, на яких утверджений дім, і притулитися до них. [Юнак так і зробив.] 27 Дім же був повен чоловіків і жінок; там були всі власники филистимські, і на покрівлі було до трьох тисяч чоловіків і жінок, які ди-вилися на Самсона, що забавляв їх. 28 І воззвав Самсон до Господа і сказав: Господи Боже! згадай мене і зміцни мене тільки тепер, о Боже! щоб мені за один раз помститися филистимлянам за два ока мої. 29 І зрушив Самсон з місця два середніх стовпи, на яких був утверджений дім, упершись у них, в один правою рукою своєю, а в другий лівою.30 І сказав Самсон: помри, душе моя, з филистимлянами! Й уперся з усією силою, й обвалився дім на власників і на весь народ, що був у ньому. І було померлих, яких умертвив [Самсон] у смерті своїй, більше, ніж він умертвив за життя своє. 31 І прийшли брати його і весь дім батька його, і взяли його, і пішли і поховали його між Цорою й Естао-лом, у гробі Маноя, батька його. Він був суддею Ізраїля двадцять років. [Після Самсона постав Емегар, син Енана, й убив з іноплемінників шістсот чоловік, крім худоби. І він спас Ізраїля.]
І л Був хтось на горі Єфремовій, 1 / на ім’я Миха. 2 Він сказав матері своїй: тисяча сто сиклів срібла, які в тебе взяті і за які ти при мені проголосила прокляття, це срібло в мене, я взяв його. Мати його сказала: благословенний син мій у Господа! 3 І повернув він матері своїй тисячу сто сиклів срібла. І сказала мати його: це срібло я від себе присвятила Господу для [тебе,] сина мого, щоб зробити з нього ідола і відлитого кумира; отже, віддаю це тобі. 4 Але він повернув срібло матері своїй. Мати його взяла двісті сиклів срібла і віддала їх плавильникові. Він зробив з них ідола і відлитого кумира, який і знаходився в домі Михи. 6 І був у Михи дім Божий. І зробив він ефод і терафим і посвятив одного із синів своїх, щоб він був у нього священиком.
8 У ті дні не було царя в Ізраїля; кожен робив те, що йому здавалося справедливим.7 Один юнак з Вифле-єма Юдейського, з коліна Іудиного, левит, тоді жив там; 8 цей чоловік пішов з міста Вифлеєма Юдейського, щоб пожити, де трапиться, і йдучи дорогою, прийшов на гору Єфремову до дому Михи.9 І сказав йому Миха: звідки ти йдеш? Він сказав йому: я левит з Вифлеєма Юдейського і йду пожити, де трапиться.10 І сказав йому Миха: залишся у мене і будь у мене отцем і священиком; я буду давати тобі по десять сиклів срібла на рік, потрібний одяг і їжу.11 Левит пішов до нього і погодився левит залишитися у цієї людини, і був юнак у нього, як один із синів його.12 Миха посвятив левита, і цей юнак був у нього священиком і жив у домі Михи. 131 сказав Миха: тепер я знаю, що Господь буде мені благодіяти, тому що левит у мене священиком.
1 О У ті дні не було царя в Ізра-10 їля; і в ті дні коліно Данове шукало собі наділ, де б оселитися, тому що до того часу не випало йому повного наділу між колінами Ізраї-левими. 2 І послали сини Дана від племені свого п’ять чоловік, мужів сильних, з Цори й Естаола, щоб оглянути землю й дізнатися про неї, і сказали їм: підіть, узнайте землю. Вони прийшли на гору Єфремову до дому Михи і ночували там. 3 Перебуваючи біля дому Михи, впізнали вони голос молодого левита і зайшли туди і запитали його: хто тебе привів сюди? що ти тут робиш і навіщо ти тут? 4 Він сказав їм: те і те зробив для мене Миха, найняв мене, і я в нього священиком. 6 Вони сказали йому: запитай Бога, щоб знати нам, чи успішною буде путь наша, в яку ми йдемо.6 Священик сказав їм: ідіть з миром; перед Господом путь ваша, в яку ви йдете. 7 І пішли ті п’ять чоловіків, і прийшли в Лаїс, і побачили народ, який у ньому, що він живе спокійно, за звичаєм сидо-нян, тихий і безтурботний, і що не було в землі тій, щоб хто кривдив у чому або мав би владу: від сидонян вони жили далеко, і ні з ким не було у них ніякої справи. 8 І повернулися [ті п’ять чоловік] до братів своїх у Цору й Естаол, і сказали їм брати їхні: з чим ви? 9 Вони сказали: встанемо і підемо на них; ми бачили землю, вона дуже добра; а ви задумали-
ся: не баріться йти і взяти в спадщину ту землю; 10 коли підете ви, прийдете до народу безтурботного, і земля та велика; Бог віддає її в руки ваші; це таке місце, де немає ні в чому нестатку, що виникає від землі. 11 І вирушили звідти з коліна Да-нового, з Цори й Естаола, шістсот чоловіків, оперезавшись військовою зброєю. 12 Вони пішли і стали станом у Кириаф-Іаримі, в Юдеї. Тому і називають те місце станом Дано-вим до цього дня. Він позаду Кири-аф-Іарима. 13 Звідти вирушили вони на гору Єфремову і прийшли до дому Михи. 14 І сказали ті п’ять чоловіків, що ходили оглядати землю Лаїс, братам своїм: чи знаєте, що в одному з домів цих є ефод, терафим, ідол і відлитий кумир? отже, подумайте, що зробити. 161 зайшли туди, і ввійшли в дім молодого левита, у дім Михи, і вітали його. 16 А шістсот чоловік із синів Данових, оперезані військовою зброєю, стояли біля воріт. 17 П’ять же чоловік, які ходили оглядати землю, пішли, увійшли туди, взяли ідола й ефод і терафим і відлитого кумира. Священик стояв біля воріт з тими шістьмастами людьми, оперезаними військовою зброєю.
18 Коли вони ввійшли в дім Михи і взяли ідола, ефод, терафим і відлитого кумира, священик сказав їм: що ви робите? 19 Вони сказали йому: мовчи, поклади руку твою на вуста твої й іди з нами і будь у нас отцем і священиком; чи краще тобі бути священиком у домі однієї людини, ніж бути священиком у коліні або в племені Ізраїлевому? 20 Священик зрадів, взяв ефод, терафим і ідола [і відлитого кумира], і пішов з народом. 21 Вони обернулися і пішли, і відпустили дітей, худобу і майно вперед. 22 Коли вони віддалилися від дому Михи, [Миха і] мешканці домів, сусідніх з домом Михи, зібралися і погналися за синами Дана,
23 і кричали синам Дана. [Сини Дано-ві] обернулися і сказали Миху: чого тобі, що ти так кричиш? 24 [Миха] сказав: ви взяли богів моїх, яких я зробив, і священика, і пішли; чого ще більше? як же ви говорите: чого тобі? 26 Сини Данові сказали йому: мовчи, щоб ми не чули голосу твого; інакше деякі з нас, розгнівавшись, нападуть на вас, і ти погубиш себе і родину твою. 28 І пішли сини Данові шляхом своїм; Миха ж, бачачи, що вони сильніші за нього, пішов назад і повернувся в дім свій.
27 А [сини Данові] узяли те, що зробив Миха, і священика, який був у нього, і пішли в Лаїс, проти народу спокійного і безтурботного, і знищили його мечем, а місто спалили вогнем. 28 Нікому було допомогти, тому що він був віддалений від Сидона і ні з ким не мав справи. [Місто це] знаходилося в долині, що поблизу Беф-Рехова. І побудували знову місто й оселилися в ньому,29 і нарекли ім’я місту: Дан, за ім’ям батька свого Дана, сина Ізраїлевого; а раніше ім’я місту тому було: Лаїс. 30 І поставили в себе сини Данові ідола; Іонафан же, син Гирсона, сина Манассії, сам і сини його були священиками в коліні Дановім до дня переселення жителів тієї землі; 423 і мали у себе ідола, зробленого Михою, весь той час, коли дім Божий знаходився в Силомі.
1 Q У ті дні, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Єфремової. Він узяв собі наложницю з Вифлеєма Юдейського. 2 Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Вифлеєм Юдейський і була там чотири місяці. 3 Чоловік її встав і пішов за нею, щоб поговорити до
серця її і повернути її до себе. З ним був слуга його і пара ослів. Вона ввела його в дім батька свого.4 Батько цієї молодої жінки, побачивши його, з радістю зустрів його, і затримав його тесть його, батько молодої жінки. І пробув він у нього три дні; вони їли і пили і ночували там.6 На четвертий день встали вони рано, і він встав, щоб іти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: підкріпи серце твоє шматком хліба, і потім підете.8 Вони залишилися, і обоє разом їли і пили. І сказав батько молодої жінки чоловікові тому: за-лишися ще на ніч, і нехай повеселиться серце твоє. 7 Чоловік той устав, було, щоб іти, але тесть його ублагав його, і він знову ночував там. 8 На п’ятий день устав він вранці, щоб іти. І сказав батько молодої жінки тієї: підкріпи серце твоє [хлібом], і забаріться, доки схилиться день. І їли обоє вони [і пили].91 встав той чоловік, щоб іти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: ось, день схилився до вечора, ночуйте, будь ласка; ось, день незабаром закінчиться, ночуй тут, нехай повеселиться серце твоє; завтра рано встанете в дорогу вашу, і підеш у дім твій. 10 Але чоловік не погодився ночувати, встав і пішов; і прийшов до Ієвуса, що нині Єрусалим; з ним пара нав’ючених ослів і наложниця його з ним. 11 Коли вони були біля Ієвуса, день уже дуже схилився. І сказав слуга господарю своєму: зайдемо в це місто ієвусеїв і заночуємо в ньому. 12 Господар його сказав йому: ні, не підемо в місто іноплемінників, які не з синів Ізраїлевих, але дійдемо до Гиви.13 І сказав слузі своєму: дійдемо до одного з цих місць і заночуємо в Гиві або в Рамі.14 І пішли, і йшли, і зайшло сонце біля Гиви Веніамінової. 161 повернули вони туди, щоб піти заночувати в Гиві. І прийшов він і сів на вулиці в місті; але ніхто не запрошував їх у дім для ночівлі.18 І ось, іде один старий з роботи своєї з поля ввечері; він був родом з гори Єфремової і жив у Гиві. Жителі ж місця цього були синами Веніаміновими. 17 Він, піднявши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав старий: куди йдеш? і звідки ти прийшов? 18 Він сказав йому: ми йдемо з Вифлеєма Юдейського на гору Єф-ремову, звідки я; я ходив у Вифле-єм Юдейський, а тепер іду до дому Господа; і ніхто не запрошує мене в дім; 19 у нас є і солома і корм для ослів наших; також хліб і вино для мене і для раби твоєї і для цього слуги є в рабів твоїх; ні у чому немає нестатку.20 Старий сказав йому: будь спокійним: весь нестаток твій на мені, тільки не ночуй на вулиці. 21 І ввів його в дім свій і дав корм ослам [його], а самі вони обмили ноги свої і їли і пили. 22 Тоді як вони розвеселили серця свої, ось, жителі міста, люди розпусні, оточили дім, стукали в двері і говорили старому, господареві дому: виведи чоловіка, який увійшов у дім твій, ми пізнаємо його.23 Господар дому вийшов до них і сказав їм: ні, брати мої, не чиніть зла, коли чоловік цей ввійшов у дім мій, не робіть цього безумства; 24 ось у мене дочка дівчина, і в нього наложниця, виведу я їх, сми-ріть їх і робіть з ними, що вам завгодно; а з чоловіком цим не робіть цього безумства.26 Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони пізнали її, і глумилися над нею всю ніч до ранку. І відпустили її з появою зорі.26 І прийшла жінка перед появою зорі, і впала біля дверей дому тієї людини, у якої був господар її, і лежала до світла.
27 Господар її встав зранку, відчинив двері дому і вийшов, щоб іти в дорогу свою: і ось, наложниця його лежить біля дверей дому, і руки її на порозі. 28 Він сказав їй: вставай, підемо. Але відповіді не було, [тому що вона померла]. Він поклав її на осла, встав і пішов у своє місце. 29 Прийшовши в дім свій, він узяв ніж і, взявши наложницю свою, розрізав її за членами її на дванадцять частин і послав в усі краї Ізраїлеві.
30 Всякий, хто бачив це, говорив: не бувало і не бачено було подібного до цього від дня виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської до цього дня. [Посланим же від себе людям він дав наказ і сказав: так говоріть усьому Ізраїлю: чи бувало коли подібне до цього?] Зверніть увагу на це, порадьтеся і скажіть.
'У А І вийшли всі сини Ізраїлеві, і зібралася вся громада, як одна людина, від Дана до Вирсавії, і земля Галаадська перед Господом у Массифу. 2 І зібралися [перед Господом] начальники всього народу, всі коліна Ізраїлеві, на зібрання народу Божого, чотириста тисяч піших, що оголюють меч. 3 І сини Ве-ніамінові почули, що сини Ізраїлеві прийшли в Массифу. І сказали сини Ізраїлеві: скажіть, як відбувалося це зло? 4 Левит, чоловік тієї убитої жінки, відповів і сказав: я з наложницею моєю прийшов ночувати в Гиву Веніамінову; s і повстали на мене жителі Гиви й оточили через мене дім уночі; мене мали намір убити, і наложницю мою замучили, [наглумившись над нею,] так, що вона померла; 8 я взяв наложницю мою, розрізав її і послав її в усі області володіння Ізраїлевого, тому що вони зробили беззаконня і соромітну справу в Ізраїлі; 7 ось усі ви, сини Ізраїлеві, розгляньте цю справу і вирішіть тут. 8 І повстав весь народ, як одна людина, і сказав: не підемо ніхто в намет свій і не повернемося ніхто в дім свій; 9 і ось що ми зробимо нині з Гивою: [підемо] на неї за жеребом; 10 і візьмемо по десять чоловік зі ста від усіх колін Ізраїлевих, по сто від тисячі і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли харчові припаси для народу, який піде проти Гиви Веніамінової, покарати її за соромітну справу, яку вона зробила в Ізраїлі. 11 І зібралися всі ізраїльтяни проти міста одностайно, як одна людина. 12 І послали коліна Ізраїлеві в усе коліно Веніамінове сказати: яка це мерзенна справа зроблена у вас! 13 Видайте розбещених тих людей, що у Гиві; ми умертвимо їх і викорінимо зло з Ізраїля. Але сини Веніамінові не хотіли послухати голосу братів своїх, синів Ізраїлевих;14 а зібралися сини Веніамінові з міст у Гиву, щоб піти війною проти синів Ізраїлевих. 15 І налічилося у той день синів Веніамінових, тих, що зібралися з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меч; крім того, з жителів Гиви нараховано сімсот добірних; 16 з усього народу цього було сімсот чоловік добірних, які були лівші, і всі ці, кидаючи з пращ камені у волосину, не кидали мимо. 17 Ізраїльтян же, крім синів Веніамінових, нарахували чотириста тисяч чоловік, які оголюють меч; усі вони були здатні до війни. 18 І встали і пішли в дім Божий, і запитали Бога і сказали сини Ізраїлеві: хто з нас першим піде на війну із синами Веніаміна? І сказав Господь: Іуда [піде] попереду.19 І встали сини Ізраїлеві вранці і розташувалися станом біля Гиви;20 і виступили ізраїльтяни на війну проти Веніамі-на, і стали сини Ізраїлеві в бойовий порядок біля Гиви. 21 І вийшли сини Веніамінові з Гиви і поклали в той день двадцять дві тисячі ізраїльтян на землю. 22 Але народ Ізраїльський підбадьорився, і знову стали в бойовий порядок на тім місці, де стояли минулого дня.23 І пішли сини Ізраїлеві, і плакали перед Господом до вечора, і запитували Господа: чи вступати мені ще у війну з синами Веніаміна, брата мого? Господь сказав: ідіть проти нього.241 підступили сини Ізраїлеві до синів Веніаміна на другий день. 26 Веніамін вийшов проти них з Гиви на другий день, і ще поклали на землю із синів Ізраїлевих вісімнадцять тисяч чоловік, що оголюють меч.
26 Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення і мирні жертви перед Господом. 271 запитували сини Ізраїлеві Господа [у той час ковчег завіту Божого знаходився там, 28 і Финеєс, син Єлеазара, сина Ааронового, стояв перед ним]: чи виходити мені ще на війну із синами Веніаміна, брата мого, чи ні? Господь сказав: ідіть; Я завтра віддам його в руки ваші.
29 І поставив Ізраїль засідку навколо Гиви. 30 І пішли сини Ізраїлеві на синів Веніаміна на третій день і стали в бойовий порядок перед Гивою, як раніше. 31 Сини Веніамінові виступили проти народу і віддалилися від міста, і почали, як раніше, вбивати з народу на дорогах, з яких одна йде до Вефиля, а друга до Гиви полем, і вбили до тридцяти чоловік з ізраїльтян. 32 І сказали сини Веніамінові: вони падають перед нами, як і раніше. А сини Ізраїлеві сказали: побіжимо від них і відволічемо їх від міста на дороги. [І зробили так.] 33 І всі ізраїльтяни встали зі свого місця і вишикувалися у Ваал-Фамарі. І засідка Ізраїле-ва кинулася зі свого місця із західного боку Гиви.341 прийшли до Гиви десять тисяч чоловік добірних з усього Ізраїлю, і почався жорстокий бій; але сини Веніаміна не знали, що має бути їм біда. 361 вразив Господь Веніаміна перед ізраїльтянами, і поклали в той день ізраїльтяни з синів Веніаміна двадцять п’ять тисяч сто чоловік, які оголювали меч. 36 Коли сини Веніаміна побачили, що вони розбиті, тоді ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніаміна, бо сподівалися на засідку, яку вони поставили біля Гиви. 37 Засідка ж поспішила і кинулася до Гиви, і вступила і вразила все місто мечем. 38 Ізраїльтяни поставили із засідкою умовним знаком до нападу дим, що піднімається з міста. 39 Отже, коли ізраїльтяни відступили з місця бою, і Веніамін почав уражати й убив ізраїльтян до тридцяти чоловік і говорив: “знову падають вони перед нами, як і в попередньому бою”, 40 тоді почав підніматися з міста дим стовпом. Веніамін озирнувся назад, і ось, дим від усього міста піднімається до неба.
41 Ізраїльтяни повернулися, а Веніамін злякався, тому що побачив, що прийшла його загибель. 42 І побігли вони від ізраїльтян по дорозі до пустелі; але військо переслідувало їх, і ті, що виходили з міст, убивали їх там; 43 оточили Веніаміна, і переслідували його до Менухи й уражали до самого східного боку Гиви.44 І упало з синів Веніаміна вісімнадцять тисяч чоловік, людей сильних.46 [ТІ, що залишилися,] повернулися і побігли до пустелі, до скелі Риммона, й убили ще [ізраїльтяни] на дорогах п’ять тисяч чоловік; і гналися за ними до Гидома і ще вбили з них дві тисячі чоловік.48 Усіх же синів Вені-амінових, які упали в той день, було двадцять п’ять тисяч чоловік, які оголювали меч, і всі вони були людьми сильними. 47 І повернулися [ті, що залишилися,] і втекли в пустелю, до скелі Риммона, шістсот чоловік, і залишалися там у кам’яній горі Рим-моні чотири місяці. 48 Ізраїльтяни ж знову пішли до синів Веніамінових і вразили їх мечем, і людей у місті, і худобу, й усе, що тільки зустрічалося [у всіх містах], і все, що знаходилося на дорозі міста, спалили вогнем.
ОІ І поклялися ізраїльтяни в Массифі, говорячи: ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Веніаміна заміж. 2 І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і підняли голосне волання, і сильно плакали, 3 і сказали: Господи, Боже Ізраїлів! для чого трапилося це в Ізраїлі, що не стало тепер у Ізраїля одного коліна? 4 На другий день устав народ вранці, і спорудили там жертовник, і принесли всепалення і мирні жертви.61 сказали сини Ізраїлеві: хто не приходив на зібрання перед Господом з усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття було проголошено на тих, які не прийшли перед Господом у Массифу, і було сказано, що ті віддані будуть на смерть. 8 І зласкавилися сини Ізраїлеві над Веніаміном, братом своїм, і сказали: нині відсічене одне коліно від Ізраїля; 7 як вчинити нам з тими, що залишилися з них, стосовно дружин, коли ми поклялися Господом не давати їм дружин з дочок наших? 8 І сказали: чи немає кого з колін Ізраїлевих, хто не приходив перед Господом у Массифу? І виявилося, що з Іависа га-лаадського ніхто не приходив перед Господом у стан на зібрання.91 оглянули народ, і ось, не було там жодного з жителів Іависа галаадського.
10 І послала туди громада дванадцять
ТИСЯЧ чоловік, чоловіків сильних, і дали їм наказ, говорячи: йдіть і знищіть жителів Іависа галаадського мечем, і жінок і дітей; 11 і ось що зробіть: усякого чоловіка і всяку жінку, що пізнала ложе чоловікове, піддайте закляттю, [а дівчат залишайте живими. І зробили так]. 12 І знайшли вони між жителями Іависа галаадського чотириста дівчат, які не пізнали ложа чоловікового, і привели їх у стан у Силом, що в землі Ханаанській. 13 І послала вся громада переговорити із синами Веніаміна, які були в скелі Риммоні, і оголосила їм мир. 14 Тоді повернулися сини Веніаміна [до ізраїльтян], і дали їм [ізраїльтяни] дружин, яких залишили в живих з жінок Іависа галаадського; але виявилося, що цього було недостатньо. 16 Народ же жалкував за Веніаміном, що Господь не зберіг цілости колін Ізраїлевих. le І сказали старійшини громади: що нам робити з тими, що залишилися, стосовно дружин, бо знищені жінки у Веніаміна? 17 І сказали: спадкоємна земля нехай залишається синам Веніаміна, які вціліли, щоб не зникло коліно від Ізраїля; 18 але ми не можемо дати їм дружин з дочок наших; тому що сини Ізраїлеві поклялися, говорячи: проклятий, хто дасть дружину Веніаміну. 19 І сказали: ось, щороку буває свято Господнє у Силомі, що на північ від Вефи-ля і на схід від дороги, яка веде від Вефиля в Сихем, і на південь від Левони. 20 І наказали синам Веніаміна і сказали: підіть і засядьте у виноградниках, 21 і дивіться, коли вийдуть дівчата силомські танцювати в хороводах, тоді вийдіть з виноградників і захопіть собі кожен дружину з дівчат силомських і йдіть у землю Веніамінову; 22 і коли прийдуть батьки їхні, або брати їхні зі скаргою до нас, ми скажемо їм: простіть нас за них, бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви винні. 23 Сини Веніаміна так і зробили, і взяли дружин за числом своїм з тих, що були у хороводі, яких вони викрали, і пішли і повернулися в наділ свій, і побудували міста і стали жити в них.
24 У той же час ізраїльтяни розійшлися звідти кожен у коліно своє й у плем’я своє, і пішли звідти кожен у наділ свій.
26 У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен робив те, що йому здавалося справедливим.
КНИГА РУФІ
1 У ті дні, коли управляли суд-ді, настав голод на землі. І пішов один чоловік з Вифлеєма Юдейського зі своєю дружиною і двома синами своїми жити на полях моавитських. 2 Ім’я чоловіка того Ели-мелех, ім’я дружини його Ноєминь, а імена двох синів його Махлон і Хи-леон; вони були ефрафяни з Вифлеєма Юдейського. І прийшли вони на поля моавитські і залишилися там. 3 І помер Елимелех, чоловік Ноєми-ні, і залишилася вона з двома синами своїми.4 Вони взяли собі дружин
з моавитянок, ім’я однієї Орфа, а ім’я другої Руф, і жили там близько десяти років. 6 Але потім і обидва [сини її], Махлон і Хилеон, померли, і залишилася та жінка після обох своїх синів і після чоловіка свого. e І встала вона з невістками своїми і пішла назад з полів моавитських, бо почула на полях моавитських, що Бог відвідав народ Свій і дав їм хліб.
7 І вийшла вона з того місця, в якому жила, і обидві невістки її з нею. Коли вони йшли по дорозі, повертаючись в землю Юдейську, 8 Ноєминь сказала двом невісткам своїм: ідіть, повернетеся кожна в дім матері своєї; нехай сотворить Господь з вами милість, як ви чинили з померлими і зі мною!9 хай дасть вам Господь, щоб ви знайшли пристановище кожна в домі свого чоловіка! І поцілувала їх. Але вони підняли крик і плакали
10 і сказали: ні, ми з тобою повернемося до народу твого.11 Ноєминь же сказала: повертайтеся, дочки мої; навіщо вам іти зі мною? Хіба ще є в мене сини в моїй утробі, які були б вам чоловіками? 12 Повертайтеся, дочки мої, йдіть, бо я вже стара, щоб бути одруженою. Та якби я й сказала: “є у мене ще надія”, і навіть якби я у цю ж ніч була з чоловіком і потім народила синів, - 13 то чи можна вам чекати, поки вони виросли б? чи можна вам баритися і не виходити заміж? Ні, дочки мої, я дуже уболіваю за вас, бо рука Господня відвідала мене. 14 Вони підняли крик і знову стали плакати. І Орфа попрощалася зі свекрухою своєю [і повернулася до народу свого], а Руф залишилася з нею. 16 [Ноєминь] сказала [Руфі]: ось, невістка твоя повернулася до народу свого і до своїх богів; повернись і ти слідом за невісткою твоєю. 18 Але Руф сказала: не примушуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти підеш, туди і я піду, і де ти жити будеш, там і я буду жити; народ твій буде моїм народом, і твій Бог - моїм Богом; 17 і де ти помреш, там і я помру і похована буду; нехай те і те зробить мені Господь, і ще більше
зробить; смерть одна розлучить мене
3 тобою. 18 [Ноєминь,] бачачи, що
вона твердо вирішила йти з нею, перестала умовляти її.19 І йшли обидві вони, доки не прийшли у Виф-леєм. Коли прийшли вони у Вифле-єм, усе місто прийшло в рух від них, і говорили: це Ноєминь? 20 Вона сказала їм: не називайте мене Ноємин-ню424, а називайте мене Марою**, тому що Вседержитель послав мені велику біду; 21 я вийшла звідси зі статком, а повернув мене Господь з порожніми руками; навіщо називати мене Ноєминню, коли Господь змусив мене страждати, і Вседержитель послав мені нещастя? 22 І повернулася Ноєминь, і з нею невістка її Руф моавитянка, яка прийшла з полів моавитських, і прийшли вони у Вифлеєм на початку жнив ячменю. 'у У Ноємині був родич з боку чо-
" ловіка її, людина дуже знатна, з племені Елимелехового, ім’я йому Вооз. 2 І сказала Руф моавитянка Ноємині: піду я на поле і буду підбирати колосся за слідами того, у кого знайду благовоління. Вона сказала їй: іди, дочко моя. 3 Вона пішла, і прийшла, і підбирала в полі колосся за женцями. І трапилося, що та частина поля належала Воо-зу, який із племені Елимелехового.
4 І ось, Вооз прийшов з Вифлеєма і сказав женцям: Господь з вами! Вони сказали йому: нехай благословить тебе Господь! 6 І сказав Вооз слузі своєму, приставленому до женців: чия це молода жінка? ® Слуга, приставлений до женців, відповів і сказав: ця молода жінка — моавитянка, яка прийшла з Ноєминню з полів моавитських; 7 вона сказала: “буду я підбирати і збирати між снопами за женцями”; і прийшла, і знаходиться тут від самого ранку досі; мало буває вона вдома. 8 І сказав Вооз Руфі: послухай, дочко моя, не ходи підбирати на іншому полі і не переходь звідси, але будь тут з моїми служницями;9 нехай в очах твоїх буде те поле, де вони жнуть, і ходи за ними; ось, я наказав слугам моїм не чіпати тебе; коли захочеш пити, йди до сосудів і пий, звідки черпають слуги мої. 10 Вона впала на лице своє і вклонилася до землі і сказала йому: чим здобула я в очах твоїх милість, що ти приймаєш мене, хоча я і чужинка? 11 Вооз відповів і сказав їй: мені сказано все, що зробила ти для свекрухи своєї після смерти чоловіка твого, що ти залишила твого батька і твою матір і твою батьківщину і прийшла до народу, якого ти не знала вчора і третього дня;
12 нехай воздасть Господь за цю справу твою, і нехай буде тобі повна нагорода від Господа Бога Ізраї-левого, до Якого ти прийшла, щоб заспокоїтися під Його крилами!13 Вона сказала: нехай буду я в милості перед очима твоїми, господарю мій! Ти втішив мене і говорив до серця раби твоєї, тим часом як я не варта жодної з рабинь твоїх. 14 І сказав їй Вооз: час обіду; прийди сюди і їж хліб і вмочуй шматок твій в оцет. І сіла вона біля женців. Він подав їй хліба; вона їла, наїлася, і ще залишилося. 161 встала, щоб підбирати. Вооз дав наказ слугам своїм, сказавши: нехай підбирає вона і між снопами, і не кривдьте її; 16 та й від снопів відкидайте їй і залишайте, нехай вона підбирає [і їсть], і не сваріть її.
17 Так підбирала вона на полі до вечора і вимолотила зібране, і вийшло близько ефи ячменю. 18 Узявши це, вона пішла в місто, і свекруха її побачила, що вона набрала. І вийняла [Руф з пазухи своєї] і дала їй те, що залишила, наївшись сама.425 І сказала їй свекруха її: де ти збирала сьогодні і де працювала? нехай буде благословенний той, хто прийняв тебе! [Руф] відкрила свекрусі своїй, у кого вона працювала, і сказала: чоловікові тому, у якого я сьогодні працювала, ім’я Вооз. 426 І сказала Ноєминь невістці своїй: благословенний він від Господа за те, що не позбавив милости своєї ні живих, ні мертвих! І сказала їй Ноєминь: чоловік цей близький до нас; він з наших родичів. 427 Руф моавитянка сказала [свекрусі своїй]: він навіть сказав мені: будь з моїми служницями, доки не закінчать вони жнива мої. 428 І сказала Ноєминь невістці своїй Руфі: добре, дочко моя, що ти будеш ходити зі служницями його, і не будуть ображати тебе на іншому полі.
23 Так була вона зі служницями Во-озовими і підбирала [колосся], доки не скінчилися жнива ячменю і жнива пшениці, і жила у свекрухи своєї.
0 І сказала їй Ноєминь, свекру-ха її: дочко моя, чи не пошукати тобі пристановища, щоб тобі добре було? 2 Ось, Вооз, зі служницями якого ти була, родич наш; ось, він у цю ніч віє на току ячмінь;3 умийся, намастися, вдягни на себе [ошатний] одяг твій і піди на тік, але не показуйся йому, доки не скінчить їсти і пити; 4 коли ж він ляже спати, довідайся про місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш біля ніг його і ляжеш; він скаже тобі, що тобі робити. s [Руф] сказала їй: зроблю все, що ти сказала мені. 8 І пішла на тік
1 зробила все так, як наказувала їй свекруха її. 7 Вооз наївся і напився,
1 розвеселив серце своє, і пішов і ліг спати біля скирти. І вона прийшла тихенько, відкрила біля ніг його і лягла. 8 Опівночі він здригнувся, піднявся, і ось, біля ніг його лежить жінка. 9 І сказав [їй Вооз]: хто ти? Вона сказала: я Руф, раба твоя, простягни крило твоє на рабу твою, тому що ти родич. 10 [Вооз] сказав: благословенна ти від Господа [Бога], дочко моя! це останнє твоє добре діло зробила ти ще краще за попереднє, що ти не пішла шукати молодих людей, ні бідних, ні багатих;
11 отже, дочко моя, не бійся, я зроблю тобі все, що ти сказала; тому що біля всіх воріт народу мого знають, що ти жінка доброчесна; 12 хоча і правда, що я родич, але є ще родич ближче мене; 13 переночуй цю ніч; завтра ж, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму; живий Господь! Спи до ранку. 14 І спала вона в ногах його до ранку і встала раніше, ніж могли вони розпізнати одне одного. І сказав Вооз: нехай не знають, що жінка приходила на тік. 161 сказав їй: подай верхній одяг, що на тобі, потримай його. Вона тримала, і він відміряв [їй] шість мір ячменю, і поклав на неї, і пішов у місто. 18 А [Руф] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: що, дочко моя? Вона переказала їй усе, що зробив їй чоловік той. 17 І сказала [їй]: ці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: не ходи до свекрухи своєї з порожніми руками.18 Та сказала: почекай, дочко моя, доки не дізнаєшся, чим скінчиться справа; бо чоловік той не залишиться у спокої, не скінчивши сьогоднішньої справи.
А Вооз вийшов до воріт і сидів
■ там. І ось, іде мимо родич, про якого говорив Вооз. І сказав йому [Вооз]: зайди сюди і сядь тут. Той зайшов і сів.2 [Вооз] узяв десять чоловік із старійшин міста і сказав: сядьте тут. І вони сіли. 3 І сказав [Вооз]
[10] Суд. 17, 2. Руф. 2, 20. [14] 2 Кор. 8, 21.
[18] 2 Кор. 1, 17.
Глава 4. [1] Руф. З, 12. [2] 3 Цар. 21, 8.
[3] Лев. 25, 25.
родичеві: Ноєминь, яка повернулася
з полів моавитських, продає частину поля, що належить братові нашому Елимелеху; 429 я зважився довести до вух твоїх і сказати: купи в присутності тих, що сидять тут, і в присутності старійшин народу мого; якщо хочеш викупити, викуповуй; а якщо не хочеш викупити, скажи мені, і я буду знати; бо, крім тебе, нема кому викупити; а після тебе я. Той сказав: я викуповую.430 Вооз сказав: якщо ти купиш поле в Ноємині, то повинен купити й у Руфі моавитянки, дружини померлого, і повинен взяти її заміж, щоб відновити ім’я померлого у наділі його.431 І сказав той родич: не можу я взяти її собі, щоб не розладнати свого наділу; прийми її ти, бо я не можу прийняти.432 Раніше такий був звичай у Ізраїля при викупі й при обміні для підтвердження якої-небудь справи: один знімав чобіт свій і давав іншому, [який приймав право родича,] і це було свідченням в Ізраїлі. 8 І сказав той родич Воозу: купи собі. І зняв чобіт свій [і дав йому]. 9 І сказав Вооз старійшинам і всьому народові: ви тепер свідки того, що я купую в Ноємині все Елимеле-хове і все Хилеонове і Махлонове;
10 також і Руф моавитянку, дружину Махлонову, беру собі за дружину, щоб залишити ім’я померлого у наділі його, і щоб не зникло ім’я померлого між братами його й біля воріт місцеперебування його: ви сьогодні свідки того. 11 І сказав увесь народ, що біля воріт, і старійшини: ми свідки; нехай зробить Господь дружиною, ту, яка входить у дім твій, як Рахиль і як Лію, які обидві створили дім Із-раїлів; придбай багатство в Ефрафі, і нехай славиться ім’я твоє у Вифле-ємі; 12 і нехай буде дім твій, як дім Фареса, якого народила Фамар Іуді, від того сімені, яке дасть тобі Господь від цієї молодої жінки. 13 І взяв Вооз Руф, і вона стала його дружиною. І увійшов він до неї, і Господь дав їй вагітність, і вона народила сина. 14 І говорили жінки Ноємині: благословенний Господь, що Він не залишив тебе нині без спадкоємця! І нехай буде славне ім’я його в Ізраїлі! 16 Він буде тобі втіхою і годувальником у старості твоїй, тому що його народила невістка твоя, яка любить тебе, яка для тебе краще за сім синів. le І взяла Ноєминь дитя це, і носила його в обіймах своїх, і була йому нянькою. 17 Сусідки нарекли йому ім’я і говорили: “у Ноємині народився син”, і нарекли йому ім’я: Овид. Він батько Ієссея, батька Давидового.
18 І ось рід Фаресів: Фарес народив Есрома;19 Есром народив Арама; Арам народив Аминадава; 20 Аминадав народив Наассона; Наассон народив Салмона; 21 Салмон народив Вооза; Вооз народив Овида;22 Овид народив Ієссея; Ієссей народив Давида.
ПЕРША КНИГА ЦАРСТВ*
1 Був один чоловік з Рамафа-
Їм-Цофима, з гори Єфремової, ім’я йому Елкана, син Ієрохама,
сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, — ефрафянин; 2 у нього були дві дружини: ім’я однієї Анна, а ім’я другої Феннана; у Феннани були діти, у Анни ж не було дітей. 3 І ходив цей
[20] Чис. 7, 12. [22] 1 Цар. 16, 11; 17, 12.
Глава 1. [1] Мф 27, 57. 1 Цар. 9, 5. [2] Бут. 29, 31. Лк 1, 7. [3] Вих. 23, 17. Нав. 18,
1. 1 Цар. 4, 17.
чоловік з міста свого у визначені дні поклонятися і приносити жертву Господу Саваофу в Силом; там були [Ілій і] два сини його, Офні та Финеєс, священиками Господа.
4 У той день, коли Елкана приносив жертву, давав Феннані, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини;6 Анні ж давав частину особливу, [тому що в неї не було дітей],
бо любив Анну [більше, ніж Фенна-ну], хоча Господь закрив утробу її.
8 Суперниця її сильно засмучувала її, спонукуючи П до нарікання на те, що Господь закрив утробу її. 7 Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та засмучувала її, а ця плакала [і нарікала] і не їла.8 І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! [Вона відповіла йому: ось я. І сказав їй:] чого ти плачеш і чому не їси, і від чого сумує серце твоє? чи не краще я для тебе за десять синів? 9 І встала Анна після того, як вони їли і пили в Силомі, [і стала перед Господом]. Ілій же священик сидів тоді на сідалищі біля входу в храм Господній. 10 І була вона в скорботі душі,
і молилася Господу, і гірко плакала, 11 і дала обітницю, говорячи: Господи [Всемогутній Боже] Саваофе! якщо Ти зглянешся на скорботу раби Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш раби Твоєї і даси рабі Твоїй дитя чоловічої статі, то я віддам його Господу [У ДаР] на всі дні життя його, [і вина і сикера не буде він пити,] і бритва не торкнеться голови його.
12 Тим часом як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на вуста її; 13 і оскільки Анна говорила у серці своєму, а вуста її тільки рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій вважав її п’яною. 14 І сказав їй Ілій: доки ти будеш п’яною? витве-резься від вина твого [і йди від лиця Господнього]. 161 відповіла Анна, і сказала: ні, господарю мій; я — дружина, скорботна духом, вина і сикера я не пила, але виливаю душу мою перед Господом; 16 не вважай рабу твою негідною жінкою, бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі.171 відповів Ілій і сказав: іди з миром, і Бог Ізраїлів виконає прохання твоє, чого ти просила в Нього. 18 Вона ж сказала: нехай знайде раба твоя милість в очах твоїх! І пішла вона в дорогу свою, і їла, і лице її не було вже сумним, як колись.19 І встали вони вранці, і поклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій у Раму. І пізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь.
20 Через деякий час зачала Анна і народила сина і дала йому ім’я: Са-муїл, бо, [говорила вона], від Господа [Бога Саваофа] я виблагала його.
21 І пішов чоловік її Елкана і вся родина його [у Силом] принести річну жертву Господу й обітниці свої [і всі десятини від землі своєї]. 22 Анна ж не пішла [з ним], сказавши чоловіку своєму: коли дитя відняте буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він явиться перед Господом і залишиться там назавжди. 23 І сказав їй Елкана, чоловік її: роби, що тобі вгодно; залишайся, доки не вигодуєш його грудьми; тільки нехай утвердить Господь слово, [що вийшло з вуст твоїх]. І залишилася дружина його, і годувала грудьми сина свого, доки не вигодувала.
24 Коли ж вигодувала його, пішла з ним у Силом, взявши три тельці [і хліби] і одну ефу борошна і міх вина, і прийшла в дім Господа в Силом, [і хлопчик з нею]; хлопчик же був ще дитя. 26 [І привели його перед лице Господа; і приніс батько його жертву, яку приносив Господу у встановлені дні. І привели отрока] і закололи тельця; і привела отрока [Анна мати] до Ілія 28 і сказала: о, господарю мій! нехай живе душа твоя, господарю мій! я — та сама жінка, що тут при тобі стояла і молилася Господу; 27 про це дитя молилася я, і виконав мені Господь прохання моє, чого я просила в Нього; 28 і я віддаю його Господу на всі дні життя його, служити Господу. І поклонилася там Господу.
0 І молилася Анна і говорила: " зраділо серце моє в Господі; піднісся ріг мій у Бозі моєму; широко розкрилися вуста мої на ворогів моїх, бо я радію у спасінні Твоєму.
2 Немає настільки святого, як Господь; бо немає іншого, крім Тебе; і немає твердині, як Бог наш. 3 Не примножуйте розмов гордовитих; зухвалі слова нехай не виходять з уст ваших; бо Господь є Бог відання,
1 діла в Нього зважені. 4 Лук сильних переломлюється, а немічні перепоясуються силою; s ситі працюють за хліб, а голодні відпочивають; навіть неплідна народжує сім разів, а багатодітна знемагає. 8 Господь умертвляє і оживляє, спускає до пекла і возводить; 7 Господь робить убогими і збагачує, принижує і піднімає. 8 3 пороху піднімає Він бідного, із бруду піднімає убогого, по-саджуючи з вельможами, і престіл слави дає їм у спадщину; бо у Господа основи землі, і Він утвердив на них вселенну. 9 Стопи святих Своїх Він оберігає, а беззаконні в темряві зникають; тому що не силою міцна людина. 10 Господь зітре противників Своїх; з небес загримить на них. [Господь святий. Нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, і нехай не хвалиться сильний силою своєю, і нехай не хвалиться багатий багатством своїм, але хто бажає хвалитися, нехай хвалиться тим, що розуміє і знає Господа.] Господь буде судити краї землі, і дасть кріпкість
Глава 2. [1] Лк 1, 47, 69. Пс. 91, 11. [2] Мф 19, 17. Вих. 15, 11. [4] Лк 1, 52. [5] Лк 1, 53. [6] Втор. 32, 39. Тов. 13, 2. Прем. 16, 13.
[7] Сир. 11, 21. [8] Пс. 112, 7. [9] Пс. 146, 6.
цареві Своєму і піднесе ріг помазаника Свого.
11 [І залишила Самуїла там перед Господом,] і пішов Елкана в Раму в дім свій, а отрок залишився служити Господу при Ілії священику.12 Сини ж Ілія були люди негідні; вони не знали Господа 13 і обов’язків священиків стосовно до народу. Коли хто приносив жертву, слуга священиків, приходив під час варіння м’яса, з виделкою в руці своїй 14 і опускав її в казан, або в каструлю, або на сковороду, або в горщик, і що вийме виделка, те брав собі священик. Так чинили вони з усіма ізраїльтянами, які приходили туди в Силом. 16 Навіть раніше, ніж спалювали жир, приходив слуга священичий і говорив тому, хто приносив жертву: дай м’яса на печеню священикові; він не візьме в тебе вареного м’яса, а дай сире. 18 І якщо хто говорив йому: нехай спалять раніше жир, як має бути, і потім візьми собі, скільки забажає душа твоя, то він говорив: ні, зараз же дай, а якщо ні, то силою візьму. 17 І гріх цих молодих людей був дуже великий перед Господом, тому що вони відвертали від жертвоприношень Господу. 18 Отрок же Самуїл служив перед Господом, одягаючи лляний ефод. 19 Верхній малий одяг робила йому мати його і приносила йому щорічно, коли приходила з чоловіком своїм для приношення належної жертви. 20 І благословив Ілій Елкану і дружину його і сказав: нехай дасть тобі Господь дітей від дружини цієї замість даного, якого ти віддав Господу! І пішли вони в місце своє. 21 І відвідав Господь Анну, і зачала вона і народила ще трьох синів і двох дочок; а отрок Самуїл зростав у Господа.
22 Ілій же був дуже старим і чув усе, як поводяться сини його з усі-
[10] Іс. 45, 9. [12] Втор. 13, 13. [13] Вих. 29, 27. Лев. 7, 31. Єз. 46, 24. [14] Лев. 7, 34. [15] Лев. З, 3. [17] Рим. 2, 24. 2 Кор. 6, 3. [21] Лк
1, 80; 2, 40, 52.
ма ізраїльтянами, і що вони сплять з жінками, які збираються біля входу в скинію зібрання. 23 І сказав їм: для чого ви робите такі справи? бо я чую про недобрі вчинки ваші від усього народу [Господнього]. 24 Ні, діти мої, недобрий поголос, який я чую [про вас, не робіть так, бо недобрий поголос, який я чую]; ви розбещуєте народ Господній;433 якщо згрішить людина проти людини, то помоляться за неї Богу; якщо ж людина згрішить проти Господа, то хто буде заступником за неї? Але вони не слухали голосу батька свого, бо Господь вирішив уже віддати їх на смерть.
28 Отрок же Самуїл все більше і більше входив у вік і у благовоління в Господа й у людей.434 І прийшов чоловік Божий до Ілія і сказав йому: так говорить Господь: чи не відкрився Я дому батька твого, коли вони були ще в Єгипті, у домі фараона?
28 І чи не обрав його з усіх колін Ізраїлевих Собі у священика, щоб він піднімався до жертовника Мого, щоб курив фіміам, щоб носив ефод пере-ді Мною? І чи не дав Я дому батька твого від усіх вогнем спалюваних жертв синів Ізраїлевих? 435 Для чого ж ви топчете ногами жертви Мої і хлібні приношення Мої, які заповів Я для оселі Моєї, і для чого ти віддаєш перевагу синам своїм переді мною, наповнюючи себе початками всіх приношень народу Мого — Ізраїля? 30 Тому так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я сказав тоді: “дім твій і дім батька твого будуть ходити перед лицем Моїм повік”. Але тепер говорить Господь: нехай не буде так, тому що Я прославлю тих, що прославляють Мене, а ті, що знеславлюють Мене, будуть осоромлені. 31 Ось, настають дні, в які Я підсічу силу твою і силу дому батька твого, так що не буде старця в домі твоєму [ніколи]; 32 і ти будеш бачити біду дому Мого, при всьому тому, що Господь благодіє Ізраїлю, і не буде в домі твоєму старця в усі дні, 33 Я не відкину усіх твоїх від жертовника Мого, щоб томити очі твої і мучити душу твою; але всі нащадки дому твого будуть помирати в середніх літах.34 І ось тобі знамення, що буде
з двома синами твоїми, Офні та Фи-неєсом: обоє вони помруть в один день. 36 І поставлю Собі священика вірного; він буде чинити за серцем Моїм і за душою Моєю; і дім його зроблю твердим, і він буде ходити перед помазаником Моїм в усі дні; 38 і всякий, хто залишився з дому твого, прийде кланятися йому за геру срібла і шматок хліба і скаже: “зарахуй мене до якої-небудь левит-ської посади, щоб мати їжу”.
“5 Отрок Самуїл служив Господу ** при Ілії; слово Господнє було рідкісним у ті дні, видіння були не часто. 21 було в той час, коли Ілій лежав на своєму місці, - очі ж його почали склеплятися, і він не міг бачити,
— 3 і світильник Божий ще не погас, і Самуїл лежав у храмі Господньому, де ковчег Божий; 4 воззвав Господь до Самуїла: [Самуїле, Самуїле!] І відповів він: ось я! 6 І побіг до Ілія і сказав: ось я! ти кликав мене. Але той сказав: я не кликав тебе; йди назад, лягай. І він пішов і ліг. 8 Але Господь удруге воззвав до Самуїла: [Самуїле, Самуїле!] Він встав і прийшов до Ілія вдруге, і сказав: ось я! ти кликав мене. Але той сказав: я не кликав тебе, сину мій; іди назад, лягай. 7 Самуїл ще не знав тоді голосу Господа, і ще не відкривалося йому слово Господнє. 8 І воззвав Господь до Самуїла ще втретє. Він встав
13. 2 Цар. 8, 17. 1 Пар. 29, 22. [36] 3 Цар. 2, 27. Єз. 44, 14.
Глава 3. [1]Ам. 8, 11. Пс. 73, 9. Притч. 29,
18. [3] Вих. 27, 21. Лев. 24, 3. [7] Чис. 12, 6.
і прийшов до Ілія і сказав: ось я! ти кликав мене. Тоді зрозумів Ілій, що Господь кличе отрока. 9 І сказав Ілій Самуїлу: піди назад і лягай, і коли [Той, Хто кличе] покличе тебе, ти скажи: говори, Господи, бо чує раб Твій. І пішов Самуїл і ліг на місці своєму. 10 І прийшов Господь, і став, і воззвав, як у той і інший раз: Саму-їле, Самуїле! І сказав Самуїл: говори, [Господи,] бо чує раб Твій. 11 І сказав Господь Самуїлу: ось, Я зроблю діло в Ізраїлі, про яке хто почує, у того задзвенить в обох вухах;12 у той день Я виконаю над Ілієм усе те, що Я говорив про дім його; Я почну і закінчу; 13 Я оголосив йому, що Я покараю дім його навіки за ту провину, що він знав, як сини його нечестять, і не зупиняв їх;14 і тому клянуся дому Ілія, що провина дому Ілієвого не загладиться ні жертвами, ні приношеннями хлібними повік. 15 І спав Самуїл до ранку, [і встав рано] і відчинив двері дому Господнього; і боявся Самуїл оголосити видіння це Ілію.16 Але Ілій покликав Самуїла і сказав: сину мій Самуїле! Той сказав: ось я!171 сказав Ілій: що сказано тобі? не приховуй від мене; те і те зробить з тобою Бог, і ще більше зробить, якщо ти приховаєш від мене що-небудь із усього того, що сказано тобі. 18 І оголосив йому Самуїл усе і не приховав від нього нічого. Тоді сказав [Ілій]: Він — Господь; що Йому завгодно, те нехай сотворить.
19 І підріс Самуїл, і Господь був з ним; і не залишилося жодне зі слів його не сповненим.20 І дізнався весь Ізраїль від Дана до Вирсавії, що Самуїл удостоєний бути пророком Господнім. 21 І продовжував Господь являтися в Силомі після того, як відкрив Себе Самуїлу в Силомі через слово Господнє. [Й упевнилися в усьому Ізраїлі, від краю до краю землі, що
Самуїл є пророк Господній. Ілій же дуже постарів, а сини його продовжували ходити беззаконними путями своїми перед Господом.]
А [І зібралися филистимляни во-“ ювати з ізраїльтянами.] І було слово Самуїла до всього Ізраїля. І виступили ізраїльтяни проти филистим-лян на війну і розташувалися станом при Авен-Езері, а филистимляни розташувалися при Афеку. 2 І вишикувалися филистимляни проти ізраїльтян, і відбулася битва, і були вражені ізраїльтяни филистимлянами, які побили на полі битви близько чотирьох тисяч чоловік. 3 І прийшов народ у стан; і сказали старійшини Ізраїлеві: за що вразив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? візьмемо собі з Силома ковчег завіту Господнього, і він піде серед нас і врятує нас від руки ворогів наших.
4 І послав народ у Силом, і принесли звідти ковчег завіту Господа Са-ваофа, Який сидить на херувимах; а ковчег завіту Божого супроводжували і два сини Ілієві, Офні та Финеєс. 6 І коли прибув ковчег завіту Господнього в стан, весь Ізраїль підняв такий сильний крик, що земля стогнала. 6 І почули филистимляни шум вигуків і сказали: від чого такі голосні вигуки в стані євреїв? І довідалися, що ковчег Господній прибув у стан. 7 І злякалися филистимляни, бо сказали: Бог той прийшов до них у стан. І сказали: горе нам! тому що не бувало подібного ні вчора, ні третього дня; 8 горе нам! хто визволить нас від руки цього сильного Бога? Це — той Бог, Який уразив єгиптян усякими карами в пустелі;
9 зміцніться і будьте мужніми, филистимляни, щоб вам не бути в поневоленні у євреїв, як вони у вас у поневоленні; будьте мужніми й воюйте з ними.10 І воювали филистим-ляни, і вражені були ізраїльтяни, і кожен побіг у намет свій, і була поразка дуже велика, і впало з ізраїльтян тридцять тисяч піших. 11 І ковчег Божий був узятий, і два сини Ілієві, Офні та Финеєс, померли.
12 І побіг один веніамитянин з місця битви і прийшов у Силом у той самий день; одяг на ньому був розідраний і порох на голові його. 13 Коли прийшов він, Ілій сидів на сідалищі при дорозі біля воріт і дивився, тому що серце його тремтіло за ковчег Божий. І коли чоловік той прийшов і оголосив у місті, то голосно застогнало все місто. 14 І почув Ілій звуки крику і сказав: від чого такий шум? І негайно підійшов чоловік той і сповістив Ілію. 16 Ілій був тоді дев’яноста восьми років; і очі його померкли, і він не міг бачити. 16 І сказав той чоловік Ілію: я прийшов зі стану, сьогодні ж я прибіг з місця битви. І сказав Ілій: що відбулося, сину мій? 17 І відповів вісник і сказав: побіг Ізраїль перед филистимлянами, і поразка велика відбулася в народі, і обидва сини твої, Офні та Финеєс, померли, і ковчег Божий взято.18 Коли згадав він про ковчег Божий, Ілій упав із сідалища горілиць біля воріт, зламав собі хребет і помер; бо він був старий і важкий. Був же він суддею Ізраїля сорок років.19 Невістка його, дружина Финеєсова, була вагітна вже перед пологами. І коли почула вона звістку про взяття ковчега Божого і про смерть свекра свого і чоловіка свого, то впала на коліна і народила, тому що приступили до неї болі її.20 І коли помирала вона, жінки, що стояли при ній, говорили їй: не бійся, ти народила сина. Але вона не відповідала і не звертала уваги. 21 І назвала немовля: Іхавод436, сказавши: “відійшла слава від Ізраїля” - з узяттям ковчега Божого і [зі смертю] свекра її і чоловіка її.22 Вона сказала: відійшла слава від Ізраїля, бо взято ковчег Божий, с Филистимляни ж узяли ков-чег Божий і принесли його з Авен-Езера в Азот. 21 взяли филистимляни ковчег Божий, і внесли його в храм Дагона, і поставили його поряд з Дагоном. 3 І встали азотяни вранці на другий день, і ось, Дагон лежить лицем своїм до землі перед ковчегом Господнім. І взяли вони Дагона і знову поставили його на своє місце.4 І встали вони вранці наступного дня, і ось, Дагон лежить ниць на землі перед ковчегом Господнім; голова Дагона й [обидві ноги його й] обидві руки його [лежали] відсіченими, кожна окремо, на порозі, залишився тільки тулуб Дагона. s Тому жерці Дагонові й усі, хто приходить у капище Дагона в Азот, не ступають на поріг Дагонів до цього дня, [а переступають через нього]. 6 І тяжіла рука Господня над азотянами, і Він вражав їх і покарав їх болісними наростами, в Азоті й в околицях його, [а всередині країни розмножилися миші, і був у місті великий розпач]. 71 побачили це азотяни і сказали: нехай не залишиться ковчег Бога Ізраїлевого у нас, бо тяжка рука Його і для нас і для Дагона, бога нашого. 8 І послали, і зібрали до себе усіх володарів филистимських, і сказали: що нам робити з ковчегом Бога Ізраїлевого? І сказали [гефяни]: нехай ковчег Бога Ізраїлевого перейде [до нас] у Геф. І відправили ковчег Бога Ізраїлевого у Геф. 9 Після того, як відправили його, була рука Господа на місті — жах дуже великий, і вразив Господь жителів міста від малого до великого, і з’явилися на них нарости. 10 І відіслали вони ковчег
Божий в Аскалон; і коли прийшов ковчег Божий в Аскалон, заволали аскалонитяни, говорячи: принесли до нас ковчег Бога Ізраїлевого, щоб умертвити нас і народ наш. 11 І послали, і зібрали усіх володарів филистимських, і сказали: відішліть ковчег Бога Ізраїлевого; нехай він повернеться у своє місце, щоб не умертвив він нас і народ наш. Тому що смертельний жах був у всьому місті; дуже тяжіла рука Божа на них, [коли прийшов туди ковчег Бога Ізраїлевого]. 12 І ті, які не померли, вражені були наростами, так що волання міста піднімалося до небес. £1 І пробув ковчег Господній в об-ласті Филистимській сім місяців, [і наповнилася земля та мишами]. 2 І покликали филистимляни жерців і віщунів [і заклинателів] і сказали: що нам робити з ковчегом Господнім? навчіть нас, як нам повернути його у своє місце. 3 Ті сказали: якщо ви хочете повернути ковчег [завіту Господа] Бога Ізраїлевого, то не повертайте його ні з чим, але принесіть Йому жертву за провину; тоді зцілитеся і дізнаєтеся, за що не відступає від вас рука Його. 4 І сказали вони: яку жертву за провину повинні ми принести Йому? Ті сказали: за числом володарів филистимських п’ять наростів золотих і п’ять мишей золотих; бо кара одна на усіх вас і на володарях ваших;
6 отже, зробіть зображення наростів ваших і зображення мишей ваших, які спустошують землю, і віддайте славу Богу Ізраїлевому; можливо, Він полегшить руку Свою над вами і над богами вашими і над землею вашою; 6 і для чого вам озлоблюва-ти серце ваше, як озлобили серце своє єгиптяни і фараон? ось, коли Господь показав силу Свою над ними, тоді вони відпустили їх, і ті пішли; 7 отже, візьміть, зробіть одну колісницю нову і візьміть двох корів, що вперше народили, на яких не було ярма, і впряжіть корів у колісницю, а телят їх відведіть від них додому; 8 і візьміть ковчег Господній, і поставте його на колісницю, а золоті речі, які принесете Йому в жертву за провину, покладіть в ящик збоку його; і відпустіть його, і нехай іде;9 і дивіться, якщо він піде до країв своїх, до Вефсамиса, то він велике це зло зробив нам; якщо ж ні, то ми будемо знати, що не його рука вразила нас, а зробилося це з нами випадково. 10 І зробили вони так: і взяли двох первісток корів і впрягли їх у колісницю, а телят їх утримали вдома; 11 і поставили ковчег Господа на колісницю і ящик з золотими мишами і зображеннями наростів.12 І пішли корови прямо на дорогу до Вефсамиса; однією дорогою йшли, йшли і мукали, але не ухилялися ні праворуч, ні ліворуч; володарі ж филистимські йшли слідом за ними до кордону Вефсамиса.
13 Жителі Вефсамиса жали тоді пшеницю в долині, і, глянувши, побачили ковчег Господній, і зраділи, що побачили його. 14 Колісниця ж прийшла на поле Ісуса вефсамитя-нина і зупинилася там; і був тут великий камінь, і розкололи колісницю на дрова, а корів принесли у всепалення Господу.16 Левити зняли ковчег Господа і ящик, що був при ньому, в якому були золоті речі, і поставили на великому тому камені; жителі ж Вефсамиса принесли в той день всепалення і закололи жертви Господу. 16 І п’ять володарів филистимських бачили це і повернулися в той день в Аккарон. 17 Золоті ці нарости, які принесли филистимляни в жертву за провину Господу, були: один за Азот, один за Газу, один за Аскалон, один за Геф, один за Аккарон; 18 а золоті миші були за числом усіх міст филистимських - п’яти володарів, від міст укріплених і до відкритих сіл, до великого каменя, на якому поставили ковчег Господа і який знаходиться до цього дня на полі Ісуса вефсамитянина. 437 [Не зраділи сини Ієхонії серед мужів веф-самиських, що бачили ковчег Господа]. І вразив Він жителів Вефсамиса за те, що вони заглядали у ковчег Господа, і вбив з народу п’ятдесят тисяч сімдесят чоловік; і заплакав народ, тому що вразив Господь народ поразкою великою. 438 І сказали жителі Вефсамиса: хто може стояти перед Господом, цим святим Богом? і до кого Він піде від нас? 439 І послали послів до жителів Кириаф-Іарима сказати: филистимляни повернули ковчег Господа; прийдіть, візьміть його до себе.
*1 І прийшли жителі Кириаф-' Іарима, і взяли ковчег Господа, і принесли його в дім Аминадава, на пагорб, а Єлеазара, сина його, посвятили, щоб він охороняв ковчег Господа. 2 3 того дня, як залишився ковчег у Кириаф-Іаримі, минуло багато часу, років двадцять. І звернувся весь дім Ізраїлів до Господа. 3 І сказав Самуїл усьому дому Ізраї-левому, говорячи: якщо ви всім серцем своїм звертаєтеся до Господа, то вилучіть зі свого середовища богів іноземних і Астарт і спрямуйте серце ваше до Господа, і служіть Йому одному, і Він визволить вас від руки филистимлян.4 І вилучили сини Ізраїлеві Ваала й Астарту і стали служити одному Господу.6 І сказав Самуїл: зберіть усіх ізраїльтян у Массифу, і я помолюся за вас Господу. 8 І зібралися у Массифу, і черпали воду, і проливали перед Господом, і постились у той день, говорячи: згрішили ми перед Господом. І судив Самуїл синів Ізраїлевих у Мас-сифі.7 Коли ж почули филистимляни, що зібралися сини Ізраїлеві у Массифу, тоді пішли володарі фи-листимські на Ізраїля. Ізраїльтяни, почувши про те, злякалися филистимлян. 8 І сказали сини Ізраїлеві Самуїлу: не переставай взивати за нас до Господа Бога нашого, щоб Він урятував нас від руки филистимлян. [І сказав Самуїл: нехай не буде цього зі мною, щоб відступити від Господа Бога мого, і не взивати за вас у молитві!] 9 І взяв Самуїл одне ягня від сосків, і приніс його [із усім народом] у всепалення Господу, і воз-звав Самуїл до Господа за Ізраїль, і почув його Господь. 10 І коли Самуїл підносив усепалення, филистимляни прийшли воювати з Ізраїлем. Але Господь проіримів у той день сильним громом над филистимлянами і навів на них жах, і вони були вражені перед Ізраїлем. 11 І виступили ізраїльтяни з Массифи, і переслідували филистимлян, і вражали їх до місця під Вефхором. 12 І взяв Самуїл один камінь, і поставив між Мас-сифою і між Сеном, і назвав його Авен-Езер440, сказавши: до цього місця допоміг нам Господь. 13 Так упокорені були филистимляни, і не стали більше ходити в межі Ізраїлеві; і була рука Господня на филистим-лянах в усі дні Самуїла. 14 І повернуті були Ізраїлю міста, які узяли филистимляни у Ізраїля, від Акка-рона і до Гефи, і межі їхні звільнив Ізраїль від рук филистимлян, і був мир між Ізраїлем і аморреями.
15 І був Самуїл суддею Ізраїля в усі дні життя свого: 18 щорічно він ходив і обходив Вефиль, і Галгал і Массифу і судив Ізраїля в усіх цих місцях; 17 потім повертався в Раму; тому що там був дім його, і там су-
див він Ізраїля, і збудував там жертовник Господу.
0 Коли ж постарів Самуїл, то по-® ставив синів своїх суддями над Ізраїлем. 2 Ім’я старшому синові його Іоїль, а ім’я другому синові його Авия; вони були суддями у Вирса-вії.3 Але сини його не ходили путями його, а ухилилися в користь і брали подарунки, і судили неправдиво. 4 І зібралися усі старійшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму, 6 і сказали йому: ось, ти постарів, а сини твої не ходять путями твоїми; отже, постав над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів. 8 І не сподобалося слово це Самуїлу, коли вони сказали: дай нам царя, щоб він судив нас. І молився Самуїл Господу.
7 І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; бо не тебе вони відкинули, але відкинули Мене, щоб Я не царював над ними; 8 як вони чинили з того дня, в який Я вивів їх з Єгипту, і до сьогодні, залишали Мене
1 служили іншим богам, так чинять вони з тобою; 9 отже, послухай голосу їх; тільки представ їм і оголоси їм права царя, який буде царювати над ними.10 І переказав Самуїл усі слова Господа народу, який просив у нього царя, 11 і сказав: ось які будуть права царя, який буде царювати над вами: синів ваших він візьме і приставить їх до колісниць своїх і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його; 12 і поставить їх у себе ти-сячоначальниками і п’ятдесятника-ми, і щоб вони обробляли поля його, і жали хліб його, і робили йому військову зброю і колісничне приладдя його;13 і дочок ваших візьме, щоб вони робили масті, варили страву і пекли хліби; 14 і поля ваші і вино-
Глава 8. [2] 1 Пар. 6, 28, 33. 1 Цар. З, 20.
[3] Вих. 18, 21; 23, 8. Втор. 16, 19. [5] Ос. 13,
10. Діян. 13, 21. [6] 1 Цар. 12, 12. [7] 1 Цар.
10, 19. [9] Втор. 17, 15. [11] 1 Цар. 10, 25.
градники й оливкові сади няті кращі візьме, і віддасть слугам своїм;16 і від посівів ваших і з виноградних садів ваших візьме десяту частину і віддасть євнухам своїм і слугам своїм;
16 і рабів ваших і рабинь ваших, і юнаків ваших кращих, і ослів ваших візьме й використає на свої справи;
17 від дрібної худоби вашої візьме десяту частину, і самі ви будете йому рабами; 18 і застогнете тоді від царя вашого, якого ви обрали собі; і не буде Господь відповідати вам тоді.
19 Але народ не погодився послухатися голосу Самуїла, і сказав: ні, нехай цар буде над нами, 20 і ми будемо як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходити перед нами, і вести війни наші. 21 І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господу. 22 І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу їх і постав їм царя.
І сказав Самуїл ізраїльтянам: підіть кожен у своє місто.
Q Був чоловік із синів Веніамі-^ на, ім’я його Кис, син Авиїла, сина Церона, сина Бехорафа, сина Афія, сина якогось веніамитянина, чоловік поважний. 2 У нього був син, ім’я його Саул, молодий і красивий; і не було нікого з ізраїльтян красивішого за нього; він від плечей своїх був вищим за весь народ.3 І пропали ослиці у Киса, батька Саулового, і сказав Кис Саулу, синові своєму: візьми із собою одного зі слуг і встань, піди, пошукай ослиць.4 І пройшов він гору Єфремову і пройшов землю Ша-лиша, але не знайшли; і пройшли землю Шаалим, і там їх нема; і пройшов він землю Веніамінову, і не знайшов.6 Коли вони прийшли у землю Цуф, Саул сказав слузі своєму, який був з ним: підемо назад, щоб батько мій, облишивши ослиць, не став хвилюватися за нас. в Але слуга сказав йому: ось у цьому місті
є людина Божа, людина шанована; все, що він скаже, збувається; сходимо тепер туди; можливо, він укаже нам дорогу нашу, якою нам іти. 7 І сказав Саул слузі своєму: ось ми підемо, а що ми принесемо тій людині? тому що хліба не стало в торбах наших, і подарунка нема, щоб піднести чоловіку Божому; що у нас? 8 І знову відповів слуга Саулу і сказав: ось у руці моїй чверть сикля срібла; я віддам чоловіку Божому, і він укаже нам дорогу нашу. 9 Раніше в Ізраїля, коли хто-небудь ішов запитувати Бога, говорили так: “підемо до провидця”; бо той, кого називають нині пророком, колись називався провидцем. 10 І сказав Саул слузі своєму: добре ти говориш; ходімо. І пішли в місто, де чоловік Божий.
11 Коли вони піднімалися на гору в місто, то зустріли дівчат, які вийшли черпати воду, і сказали їм: чи є тут провидець? 12 Ті відповіли їм і сказали: є; ось, він попереду тебе; тільки поспішай, бо він сьогодні прийшов у місто, тому що сьогодні у народу жертвоприношення на висоті;
13 коли прийдете в місто, застанете його, поки він ще не пішов на ту висоту, на обід; бо народ не почне їсти, доки він не прийде; тому що він благословить жертву, і після того стануть їсти звані; отже, йдіть, тепер ще застанете його. 14 І пішли вони в місто. Коли ж увійшли всередину міста, то ось і Самуїл виходить назустріч їм, щоб іти на висоту. 16 А Господь відкрив Самуїлу за день до приходу Саула і сказав: 16 завтра в цей час Я пришлю до тебе людину із землі Ве-ніамінової, і ти помаж його на правителя народу Моєму — Ізраїлю, і він врятує народ Мій від руки филистим-лян; бо Я зглянувся на народ Мій, тому що волання його дійшло до Мене. 17 Коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: ось чоловік, про якого Я говорив тобі; він буде управляти народом Моїм.181 підійшов Саул до Самуїла біля воріт і спитав його: скажи мені, де дім провидця? 19 І відповів Самуїл Саулу, і сказав: я провидець, іди за мною на висоту; і ви будете обідати зі мною сьогодні, і відпущу тебе вранці, і все, що в тебе на серці, скажу тобі;
20 а про ослиць, які у тебе пропали вже три дні, не турбуйся; вони знайшлися. І кому все жадане в Ізраїлі? Чи не тобі і всьому дому батька твого? 21 І відповів Саул і сказав: чи не син я Веніаміна, одного з менших колін Ізраїлевих? І плем’я моє чи не найменше між усіма племенами коліна Веніаміна? До чого ж ти говориш мені це? 22 І взяв Самуїл Саула і слугу його, і ввів їх у кімнату, і дав їм перше місце між покликаними, яких було близько тридцяти чоловік.
23 І сказав Самуїл кухареві: подай ту частину, яку я дав тобі і про яку я сказав тобі: “відклади її у себе”.
24 І взяв кухар плече і що було при ньому і поклав перед Саулом. І сказав [Самуїл]: ось це залишене, поклади перед собою і їж, бо до цього часу збережене це для тебе, коли я скликав народ. І обідав Саул із Самуїлом у той день. 261 зійшли вони з висоти в місто, і Самуїл розмовляв із Саулом на покрівлі, [і постелили Саулу на покрівлі, і він спав].26 Вранці встали вони так: коли зійшла зоря, Самуїл звернувся до Саула на покрівлі і сказав: встань, я проводжу тебе. І встав Саул, і вийшли обоє вони з дому, він і Самуїл. 27 Коли підходили вони до краю міста, Самуїл сказав Саулу: скажи слузі, щоб він пішов попереду нас, — і він пішов уперед; — а ти зупинися тепер, і я відкрию тобі, що сказав Бог.
1 А І взяв Самуїл сосуд з єлеєм і вилив на голову його, і поцілував його і сказав: ось, Господь помазує тебе на правителя спадщини Своєї [в Ізраїлі, і ти будеш царювати над народом Господнім і врятуєш його від руки ворогів його, які оточують його, і ось тобі знамення, що помазав тебе Господь на царя над спадщиною Своєю]: 2 коли ти тепер підеш від мене, то зустрінеш двох чоловіків біля гробу Рахилі, в наділі Веніаміновому, у Целцаху, і вони скажуть тобі: “знайшлися ослиці, яких ти ходив шукати, і ось батько твій, забувши про ослиць, хвилюється про вас, говорячи: що із сином моїм?” 3 І підеш звідти далі і прийдеш до діброви Фаворської, і зустрінуть тебе там три чоловіки, які йдуть до Бога у Вефиль: один несе трьох козенят, другий несе три хлібини, а третій несе міх з вином; 4 і будуть вони вітати тебе і дадуть тобі дві хлібини, і ти візьмеш з рук їхніх.
6 Після того ти прийдеш на пагорб Божий, де охоронний загін филис-тимський; [там начальники филис-тимські;] і коли ввійдеш там у місто, зустрінеш зібрання пророків, які сходять з висоти, і перед ними псалтир і тимпан, і сопілка і гуслі, і вони пророкують;6 і зійде на тебе Дух Господній, і ти будеш пророкувати з ними і станеш іншою людиною.7 Коли ці знамення збудуться над тобою, тоді роби, що може рука твоя, тому що з тобою Бог. 8 І ти піди раніше за мене в Галгал, куди і я прийду до тебе для приношення всепалень і мирних жертв; сім днів чекай, доки я не прийду до тебе, і тоді скажу тобі, що тобі робити. 9 Як тільки Саул обернувся, щоб іти від Самуїла, Бог дав йому інше серце, і збулися всі ті знамення в той самий день.
10 Коли прийшли вони до пагорба, ось зустрічається їм зібрання пророків, і зійшов на нього Дух Божий, і він пророкував серед них. 11 Усі, хто знав його вчора і третього дня, побачивши, що він з пророками пророкує, говорили в народі одне одному: що це сталося із сином Кисовим? невже і Саул у пророках? 12 І відповів один з тих, що були там, і сказав: а у тих хто батько? Тому ввійшло в прислів’я: “невже і Саул у пророках?”
13 І перестав він пророкувати, і пішов на висоту.14 І сказав дядько Са-улів йому і слузі його: куди ви ходили? Він сказав: шукати ослиць, але, бачачи, що їх нема, зайшли до Самуїла. 15 І сказав дядько Саулів: розкажи мені, що сказав вам Самуїл.
16 І сказав Саул дядькові своєму: він оголосив нам, що ослиці знайшлися. А того, що сказав йому Самуїл про царство, не відкрив йому.
17 І скликав Самуїл народ до Господа в Массифу 18 і сказав синам Ізраїлевим: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я вивів Ізраїля з Єгипту і визволив вас від руки єгиптян і від руки всіх царств, що гнітили вас.
19 А ви тепер відкинули Бога вашого, Який спасає вас від усіх бід ваших і скорбот ваших, і сказали Йому: “царя постав над нами”. Отже, станьте тепер перед Господом за колінами вашими і за племенами вашими.
20 І повелів Самуїл підходити всім колінам Ізраїлевим, і вказане коліно Веніамінове. 21 І повелів підходити коліну Веніаміновому за племенами його, і вказане плем’я Матриє-ве; і приводять плем’я Матриєве за мужами, і названий Саул, син Ки-сів; і шукали його, і не знаходили.
22 І запитали ще Господа: чи прийде він ще сюди? І сказав Господь: ось він ховається в обозі. 23 І побігли і взяли його звідти, і він став серед народу і був від плечей своїх вищий за весь народ. 24 І сказав Самуїл усьому народові: чи бачите, кого обрав Господь? подібного йому немає у всьому народі. Тоді весь народ викликнув і сказав: нехай живе цар! 261 виклав Самуїл народу права царства, і написав у книзі, і поклав перед Господом. І відпустив весь народ, кожного в дім свій. 26 Також і Саул пішов у дім свій, у Гиву; і пішли з ним хоробрі, сердець яких торкнувся Бог. 27 А негідні люди говорили: чи йому спасати нас? І знехтували його і не піднесли йому дарів; але він ніби не помічав того.
11 І [коли минуло близько мі-сяця,] прийшов Наас аммони-тянин і обложив Іавис галаадський. І сказали всі жителі Іависа Наасу: уклади з нами союз, і ми будемо служити тобі. 2 І сказав їм Наас аммо-нитянин: я укладу з вами союз, але для того, щоб виколоти в кожного з вас праве око і тим покласти безчестя на весь Ізраїль. 3 І сказали йому старійшини Іависа: дай нам терміну сім днів, щоб послати нам послів у всі краї Ізраїльські, і якщо ніхто не допоможе нам, то ми вийдемо до тебе. 4 І прийшли посли в Гиву Сау-лову і переказали слова ці народу; і весь народ підняв крик і заплакав.
6 І ось, прийшов Саул позаду волів з поля і сказав: що сталося з народом, чого він плаче? І переказали йому слова жителів Іависа.8 І зійшов Дух Божий на Саула, коли він почув слова ці, і сильно запалав гнів його;
7 узяв він пару волів, і розсік їх на частини, і послав у всі краї Ізраїльські через тих послів, оголошуючи, що так вчинить він з волами того, хто не піде вслід за Саулом і Самуї-лом. І напав страх Господній на народ, і виступили всі, як одна людина.
8 Саул оглянув їх у Везеку, і зібралося синів Ізраїлевих триста тисяч і мужів Іудиних тридцять тисяч.9 І сказали послам, які прийшли: так ска-
[25] 1 Цар. 8, 11. Втор. 17, 15-16. [26] 1 Цар.
11, 7. [27] 1 Цар. 11, 12.
Глава 11. [1] 1 Цар. 12, 12. Суд. 21, 8. Ам. 1, 13. [2] Єр. 39, 7. [6] Суд. 14, 6; 15, 14. 1 Цар. 16, 13. [7] 1 Цар. 10, 26. [8] Суд. 1, 4.
жіть жителям Іависа галаадського: завтра буде у вас допомога, коли обігріє сонце. І прийшли посли й оголосили жителям Іависа, і вони зраділи. 10 І сказали жителі Іависа [Наасу]: завтра вийдемо до вас, і чиніть з нами, як вам завгодно. 11 Наступного дня Саул розділив народ на три загони, і вони проникли всередину стану під час ранкової сторожі й уразили аммонитян до денної спеки; ті, що залишилися, розсіялися, так що двох з них не залишилося разом. 12 Тоді сказав народ Самуїлу: хто говорив: “чи Саулу царювати над нами”? дайте цих людей, і ми умертвимо їх. 13 Але Саул сказав: у цей день нікого не слід умертвляти, тому що сьогодні Господь звершив спасіння в Ізраїлі. 141 сказав Самуїл народу: ходімо в Галгал, і оновимо там царство. 161 пішов весь народ у Галгал, і поставили там Саула царем перед Господом у Галгалі, і принесли там мирні жертви перед Господом. І дуже веселилися там Саул і всі ізраїльтяни.
І 9 І сказав Самуїл усьому Ізра-їлю: ось, я послухався голосу вашого в усьому, що ви говорили мені, і поставив над вами царя, 2 і ось, цар ходить перед вами; а я постарів і посивів; і сини мої з вами; я ж ходив перед вами від юности моєї і до цього дня; 3 ось я; свідчіть на мене перед Господом і перед помазаником Його, у кого взяв я вола, у кого взяв осла, кого скривдив і кого пригнобив, у кого взяв дарунок і закрив очі мої у справі його, - і я поверну вам.4 І відповіли: ти не кривдив нас і не утискував нас і ні в кого нічого не взяв. 6 І сказав він їм: свідок на вас Господь, і свідок помазаник Його в цей день, що ви не знайшли нічого за мною. І сказали:
[11] Суд. 7, 16. [12] 1 Цар. 10, 27. [13] 2 Цар.
19, 22. [14] 1 Цар. 10, 8. [15] 1 Цар. 12, 1.
Глава 12. [1] 1 Цар. 8, 7; 11, 15. [2] Чис. 27, 17. [3] Сир. 46, 22. Діян. 20, 33.
свідок. 441 Тоді Самуїл сказав народу: [свідок] Господь, Який поставив Мойсея й Аарона і Який вивів батьків ваших із землі Єгипетської.7 Тепер же станьте, і я буду судитися з вами перед Господом за всі благодіяння, що зробив Він вам і батькам вашим.8 Коли прийшов Яків у Єгипет, і батьки ваші воззвали до Господа, то Господь послав Мойсея й Аарона, і вони вивели батьків ваших з Єгипту й оселили їх на місці цім. 442 Але вони забули Господа Бога свого, і Він віддав їх у руки Сисари, воєначальника асорського, і в руки филистимлян і в руки царя Моавит-ського, які воювали проти них. 10 Але коли вони воззвали до Господа і сказали: “згрішили ми, бо залишили Господа і стали служити Ваалу і Астарті, тепер визволи нас від руки ворогів наших, і ми будемо служити Тобі”,443 тоді Господь послав Ієроваала, і Барака, й Ієффая, і Самуїла, і визволив вас від руки ворогів ваших, які оточували вас, і ви жили безпечно. 444 Але, побачивши, що Наас, цар Аммонитський, іде проти вас, ви сказали мені: “ні, нехай цар царює над нами”, тоді як Господь Бог ваш — Цар ваш.13 Отже, ось цар, якого ви обрали, якого ви вимагали: ось, Господь поставив над вами царя. 14 Якщо будете боятися Господа і служити Йому і слухати голосу Його, і не будете противитися повелінням Господа, і будете і ви і цар ваш, який царює над вами, ходити вслід Господа, Бога вашого, [то рука Господа не буде проти вас]; 16 а якщо не будете слухати голосу Господа і будете противитися повелінням Господа, то рука Господа буде проти вас, як була проти батьків ваших. 18 Тепер станьте і подивіться на діло велике, яке Господь вчинить перед очима вашими:
17 чи не жнива пшениці нині? Але я помолюся до Господа, і Він пошле грім і дощ, і ви дізнаєтеся і побачите, наскільки великий гріх, який ви вчинили перед очима Господа, просячи собі царя. 18 І воззвав Самуїл до Господа, і Господь послав грім і дощ у той день; і прийшов весь народ у великий страх від Господа і Самуїла. 19 І сказав весь народ Самуїл у: помолися за рабів твоїх перед Господом Богом твоїм, щоб не померти нам; бо до всіх гріхів наших ми додали ще іріх, коли просили собі царя. 20 І відповів Самуїл народу: не бійтеся, гріх цей вами вчинений, але ви тільки не відступайте від Господа і служіть Господу всім серцем вашим 21 і не звертайтеся вслід нікчемним богам, які не принесуть користі і не визволять; тому що вони — ніщо; 22 Господь же не залишить народу Свого заради великого імені Свого, бо Господу вгодно було обрати вас народом Своїм; 23 і я також не допущу собі іріха перед Господом, щоб припинити молитися за вас, і буду наставляти вас на путь добру і пряму; 24 тільки бійтеся Господа і служіть Йому істинно, від усього серця вашого, бо ви бачили, які великі діла Він зробив з вами; 26 якщо ж ви будете робити зло, то і ви і цар ваш загинете. 1 О Минув рік царювання Сау-ла, і другий рік царював він над Ізраїлем, коли вибрав собі Саул три тисячі з ізраїльтян: 2 дві тисячі були із Саулом у Михмасі і на горі Вефильській, тисяча ж була з Іона-фаном у Гиві Веніаміновій; а інший народ він відпустив по домах своїх.
3 І розбив Іонафан охоронний загін филистимський, який був у Гиві; і почули про це филистимляни, а Са-
Єр. З, 23. 1 Кор. 8, 4. [23] 1 Цар. 7, 8. З Цар.
8, 36. [24] 4 Цар. 17, 39. [25] Іс. 24, 2.
Глава 13. [2] Іс. 10, 28. Суд. 19, 12. [3]
1 Цар. 10, 5.
ул просурмив трубою по всій країні, виголошуючи: нехай почують євреї!
4 Коли весь Ізраїль почув, що розбив Саул охоронний загін филистимський
1 що Ізраїль зробився ненависним для филистимлян, то народ зібрався до Саула в Галгалі.s І зібралися филистимляни на війну проти Ізраїля: тридцять тисяч колісниць і шість тисяч кінноти, і народу безліч, як пісок на березі моря; і прийшли і розташувалися станом у Михмасі, зі східної сторони Беф-Авена. 9 Ізраїльтяни, бачачи, що вони в небезпеці, тому що народ був стиснутий, ховалися в печерах і в ущелинах, і між скелями, й у вежах, і в ровах; 7 а деякі з євреїв переправилися за Йордан у країну Гадову і Галаадську; Саул же перебував ще в Галгалі, і весь народ, який був з ним, був у страху.
8 І чекав він сім днів, до терміну, призначеного Самуїлом, а Самуїл не приходив у Галгал; і став народ розбігатися від нього. 9 І сказав Саул: приведіть до мене, що призначено для жертви всепалення і для жертв мирних. І приніс усепалення. 10 Але ледь скінчив він приношення всепалення, ось, приходить Самуїл; і вийшов Саул до нього назустріч, щоб вітати його.11 Але Самуїл сказав: що ти зробив? Саул відповів: я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не приходив у призначений час; филистимляни ж зібралися в Михмасі; 12 тоді подумав я: “тепер прийдуть на мене филистимляни в Галгал, а я ще не запитав Господа”, і тому зважився принести всепалення. 13 І сказав Самуїл Саулу: зле вчинив ти, що не виконав повеління Господа Бога твого, яке дано було тобі, тому що нині укріпив би Господь царювання твоє над Ізраїлем назавжди; 14 але тепер не встояти царюванню твоєму; Господь знайде
[4] Бут. 34, ЗО. Вих. 5, 21. [6] 1 Цар. 14, 22.
2 Цар. 17, 9. [8] 1 Цар. 10, 8. [14] Діян. 13,
22. [15] 1 Цар. 14, 2. [17] Нав. 18, 23. [18]
Собі чоловіка за серцем Своїм, і повелить йому Господь бути вождем народу Свого, тому що ти не виконав того, що було повелено тобі Господом. 16 І встав Самуїл і пішов з Галгала в Гиву Веніамінову; [люди, які залишилися, пішли за Саулом назустріч ворожому ополченню, яке нападало на них, коли вони йшли з Галгала у Гиву Веніамінову;] а Саул перерахував людей, що були з ним, до шестисот чоловік.18 Саул із сином своїм Іонафаном і людьми, які були з ними, засіли у Гиві Веніаміновій [і плакали]; филистимляни ж стояли станом біля Михмаси. 17 І вийшли зі стану филистимського три загони для спустошення землі: один вирушив по дорозі до Офре, в округ Суаль, 18 другий загін попрямував по дорозі Вефоронській, а третій пішов по дорозі до кордону долини Цевоїм, до пустелі.19 Ковалів не було по всій землі Ізраїльській; бо филистимляни побоювалися, щоб євреї не зробили меча або списа. 20 І повинні були ходити всі ізраїльтяни до филистимлян гострити свої леміші, і свої заступи, і свої сокири, і свої серпи,
21 коли зробиться щербина на вістрі лемешів, і заступів, і вил, і сокир, або потрібно рожни поправити. 22 Тому під час війни [Михмаської] не було ні меча, ні списа у всього народу, який був із Саулом та Іонафаном, а тільки знайшлися вони в Саула та Іонафана, сина його. 23 І вийшов передовий загін филистимський до переправи Михмаської.
1 А Одного дня сказав Іонафан,
■ син Саулів, слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму не сказав про це.
2 Саул же знаходився на околиці Гиви, під іранатовим деревом, що в Мигроні. З ним було близько шес-
тисот чоловік народу 3 і Ахия, син Ахитува, брата Іохаведа, сина Фи-неєса, сина Ілія, священик Господа в Силомі, який носив ефод. Народ же не знав, що Іонафан пішов. 4 Між переходами, якими Іонафан шукав, як пробратися до загону филистим-ського, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого: ім’я однієї Боцец, а ім’я другій Сене;
6 одна скеля видавалася з півночі до Михмаса, друга з півдня до Гиви. e І сказав Іонафан слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону цих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам, бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або небагатьох. 7 І відповів зброєносець: роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди тобі завгодно. 8 І сказав Іонафан: ось, ми перейдемо до цих людей і станемо на очах у них; 9 якщо вони так скажуть нам: “зупиніться, поки ми підійдемо до вас”, то ми зупинимося на своїх місцях і не піднімемося до них;
10 а якщо так скажуть: “підніміться до нас”, то ми піднімемось, тому що Господь віддав їх у руки наші; і це буде знаком для нас. 11 Коли обидва вони стали на виду у загону филис-тимського, то филистимляни сказали: ось, євреї виходять з ущелин, в яких сховалися вони.12 І закричали люди, які складали загін, до Іона-фана і зброєносця його, говорячи: підніміться до нас, і ми вам скажемо щось. Тоді Іонафан сказав зброєнос-цені своєму: йди за мною, тому що Господь ніддав їх у руки Ізраїля. 131 почав підніматися Іонафан, чіпляючись руками і ногами, і зброєносець його за ним. І падали филистимляни перед Іонафаном, а зброєносець добивав їх за ним. 14 І загинуло від цієї першої поразки, яку нанесли Іонафан і зброєносець його, близько двадцяти чоловік, на половині поля, яке обробляли парою волів за день.
15 І стався жах у стані і на полі й у всьому народі; передові загони й ті, що спустошували землю, прийшли в тремтіння [і не хотіли воювати]; здригнулася вся земля, і був жах великий від Господа. le І побачили вартові Саула в Гиві Веніаміновій, що натовп розсіюється і біжить туди і сюди. 17 І сказав Саул людям, які були з ним; перегляньте і дізнайтеся, хто з наших вийшов. І переглянули, і ось немає Іонафана і зброєносця його. 18 І сказав Саул Ахиї: “принеси кивот445 Божий”, тому що кивот Божий у той час був із синами Ізраїльськими. 19 Саул ще говорив до священика, а сум’яття в стані филистимському більше і більше [поширювалося і] збільшувалося. Тоді сказав Саул священикові: склади руки твої.20 І вигукнув Саул і весь народ, який був з ним, і прийшли до місця битви, і ось, там меч кожного був спрямований проти ближнього свого; сум’яття було дуже велике.
21 Тоді і євреї, які вчора і третього дня були у филистимлян і які повсюди ходили з ними в стані, пристали до ізраїльтян, які були із Сау-лом та Іонафаном;22 і всі ізраїльтяни, які ховалися в горі Єфремовій, почувши, що филистимляни побігли, також пристали до своїх у битві.
23 І спас Господь у той день Ізраїля; битва ж простяглася навіть до Беф-Авена. [Усіх людей у Саула було до десяти тисяч, і битва відбувалася в усьому місті на горі Єфремовій.]
24 Люди Ізраїльські були стомлені в той день; а Саул [дуже нерозважливо] закляв народ, сказавши: проклятий, хто спожив хліба до вечора, доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не вкусив їжі.261 пішов весь народ у ліс, і був там на галявині мед. 28 І ввійшов народ у ліс, говорячи: ось, тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого, тому що народ боявся заклят-тя. 27 Іонафан же не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палки, що була в руці його, умочив її в стільник медовий і підніс рукою до вуст своїх, і просвітліли очі його. 28 І сказав йому один з народу, говорячи: батько твій закляв народ, сказавши: “проклятий, хто сьогодні споживе їжу”; від цього народ знемагає. 29 І сказав Іонафан: засмутив батько мій землю; дивіться, у мене просвітліли очі, коли я спожив трохи цього меду; 30 якби поїв сьогодні народ із здобичі, яку знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистим-лян? 31 І нищили филистимлян у той день від Михмаса до Аїалона, і народ дуже втомився. 32 І кинувся народ на здобич, і брали овець, волів і телят, і заколювали на землі, і їв народ із кров’ю.33 І сповістили Саула, говорячи: ось, народ грішить перед Господом, їсть з кров’ю. І сказав Саул: ви згрішили; приваліть тепер до мене великий камінь. 34 Потім сказав Саул: пройдіть між народом і скажіть йому: нехай кожен приводить до мене свого вола і кожен свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров’ю. І приводили всі з народу, кожен своєю рукою, вола свого [і свою вівцю] вночі, і заколювали там.36 І спорудив Саул жертовник Господу: то був перший жертовник, поставлений ним Господу.
38 І сказав Саул: підемо в погоню за филистимлянами вночі й обберемо їх до світанку і не залишимо в них жодної людини. І сказали: роби все, що добре в очах твоїх. Священик же сказав: приступімо тут до Бога.
37 І запитав Саул Бога: чи йти мені в погоню за филистимлянами? чи віддаси їх у руки Ізраїля? Але Він не відповів йому в той день. 38 Тоді сказав Саул: нехай підійдуть сюди всі начальники народу і розвідають і дізнаються, на кому гріх нині?
39 тому що, — живий Господь, Який спас Ізраїля, - якщо виявиться і на Іонафані, синові моєму, то і він помре неодмінно. Але ніхто із усього народу не відповів йому. 40 І сказав Саул усім ізраїльтянам: ви станьте по один бік, а я і син мій Іонафан станемо по інший бік. І відповів народ Саулу: роби, що добре в очах твоїх. 41 І сказав Саул: Господи, Боже Ізраїлів! [чого Ти нині не відповів рабу Твоєму? чи моя в тім провина, чи сина мого Іонафана? Господи, Боже Ізраїлів!] дай знамення. [Якщо ж вона в народі Твоєму Ізраїлі, дай йому освячення.] І викриті були Іонафан і Саул, а народ вийшов правим.
42 Тоді сказав Саул: киньте жереб між мною і між Іонафаном, сином моїм, [і кого оголосить Господь, той нехай помре. І сказав народ Саулу: нехай не буде так! Але Саул наполіг. І кинули жереб між ним та Іонафаном, сином його,] й упав жереб на Іонафана. 43 І сказав Саул Іонафану: розкажи мені, що зробив ти? І розповів йому Іонафан і сказав: я покуштував кінцем палки, що у руці моїй, трохи меду; і ось, я повинен умерти. 44 І сказав Саул: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить; ти, Іонафане, повинен сьогодні вмерти! 46 Але народ сказав Саулу: чи Іонафану вмерти, який здобув таке велике спасіння Ізраїлю? Нехай не буде цього! Живий Господь, і волосина не впаде з голови його на землю, тому що він діяв нині з Богом. І звільнив народ Іонафана, і не вмер він. 461 повернувся Саул від переслідування филистимлян; филистимляни ж пішли у своє місце.
47 І утвердив Саул своє царювання над Ізраїлем, і воював із усіма навколишніми ворогами своїми, з Моавом і з аммонитянами, і з Едо-мом [і з Вефором] і з царями Сови і
з филистимлянами, і скрізь, проти кого виступав, мав успіх. 446 І зібрав військо, і вразив Амалика, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його. 447 Сини у Саула були: Іонафан, Ієссуй і Мелхисуа; а імена двох дочок його: ім’я старшої — Мерова, а ім’я молодшої - Мелхола. 448 Ім’я ж дружини Саулової — Ахиноам, дочка Ахимааца; а ім’я начальника війська його - Авенир, син Нира, дядька Саулового. 61 Кис, батько Саулів, і Нир, батько Авенира, були синами Авиїла.621 була запекла війна проти филистимлян у всі часи Саула. І коли Саул бачив яку-небудь людину сильну і войовничу, брав її до себе. 1C І сказав Самуїл Саулу: Гос-подь послав мене помазати тебе царем над народом Його, над Ізраїлем; тепер послухай голос Господа. 2 Так говорить Господь Сава-оф: згадав Я про те, що зробив Ама-лик Ізраїлю, як він протипостав йому на шляху, коли він ішов з Єгипту; 3 тепер іди і вразь Амалика [й Ієрима] і знищ усе, що в нього; [не бери собі нічого в них, але знищ і віддай закляттю все, що в нього;] і не давай пощади йому, і віддай на смерть від чоловіка до дружини, від отрока до немовляти, від вола до вівці, від верблюда до осла. 4 І зібрав Саул народ і налічив їх у Тела-їмі двісті тисяч ізраїльтян піших і десять тисяч з коліна Іудиного.61 дійшов Саул до міста Амаликового, і зробив засідку в долині. 8 І сказав Саул кинеянам: підіть, відокремтеся, вийдіть із середовища Амалика, щоб мені не погубити вас з ним, тому що ви були прихильними до всіх ізраїльтян, коли вони йшли з Єгипту. І відокремилися кинеяни із середовища Амалика. 7 І вразив Саул Амалика від Хавили до околиць Сура, що перед Єгиптом; 8 і Агага, царя Амаликового, захопив живим, а народ весь знищив мечем [і Ієрима умертвив]. 9 Але Саул і народ пощадили Агага і кращих овець і волів і вгодованих ягнят, і все добре, і не хотіли знищувати, а всі речі ма-ловажливі і погані знищили.
10 І було слово Господа до Самуїла таке: 11 шкодую, що поставив Я Саула царем, бо він відвернувся від Мене і слова Мого не виконав. І засмутився Самуїл і благав Господа цілу ніч.12 І встав Самуїл рано-вран-ці і пішов назустріч Саулу. І сповістили Самуїла, що Саул ходив на Кармил і там поставив собі пам’ятник, [але звідти повернув колісницю] і спустився у Галгал. 13 Коли прийшов Самуїл до Саула, то Саул сказав йому: благословенний ти у Господа; я виконав слово Господа.
14 І сказав Самуїл: а що це за бекання овець у вухах моїх і мукання волів, що я чую? 15 І сказав Саул: привели їх від Амалика, тому що народ пощадив кращих овець і волів для жертвоприношення Господу Богу твоєму; інше ж ми знищили.le І сказав Самуїл Саулу: почекай, я скажу тобі, що сказав мені Господь уночі. І сказав йому Саул: говори. 17 І сказав Самуїл: чи не малим ти був в очах твоїх, коли став главою колін Ізраїлевих, і Господь помазав тебе царем над Ізраїлем? 18 І послав тебе Господь у путь, сказавши: “йди і віддай закляттю нечестивих амалики-тян і воюй проти них, доки не знищиш їх”.19 Навіщо ж ти не послухав голосу Господа і кинувся на здобич,
1 зробив зло перед очима Господа?
20 І сказав Саул Самуїлу: я послухав
Чис. 24, 20. [11] Бут. 6, 6-7. [12] Нав. 15, 55.
2 Цар. 18, 18. [13] 1 Цар. 23, 21. [17] 1 Цар.
9, 21. [18] Бут. 13, 13. Пс. 25, 9.
голос Господа і пішов у путь, куди послав мене Господь, і привів Ага-га, царя Амаликитського, а Амалика знищив; 21 народ же зі здобичі, з овець і волів, узяв краще з заклятого, для жертвоприношення Господу Богу твоєму, у Галгалі. 449 І відповів Самуїл: невже всепалення і жертви настільки ж приємні Господу, як слухняність голосу Господа? Слухняність краще жертви і покірність краще жиру баранів; 450 тому що непокора є такий самий гріх, як чаклунство, і противлення те саме, що ідолопоклонство; за те, що ти відкинув слово Господа, і Він відкинув тебе, щоб ти не був царем [над Ізраїлем]. 451 І сказав Саул Самуїлу: згрішив я, бо переступив повеління Господа і слово твоє; але я боявся народу і послухав голосу їх; 452 тепер же зніми з мене гріх мій і повернися зі мною, щоб я поклонився Господу [Богу твоєму]. 28 І відповів Самуїл Саулу: не повернуся я з тобою, тому що ти відкинув слово Господа,
і Господь відкинув тебе, щоб ти не був царем над Ізраїлем. 271 повернувся Самуїл, щоб іти. Але [Саул] схопився за край одягу його і роздер його.28 Тоді сказав Самуїл: нині відібрав Господь царство Ізраїльське у тебе і віддав його ближньому твоєму, кращому за тебе; 29 і не скаже неправди і не розкається Вірний Ізраїлів; бо не людина Він, щоб розкаятися Йому. 30 І сказав [Саул]: я зірішив, але вшануй мене нині перед старійшинами народу мого і перед Ізраїлем і повернися зі мною, і я поклонюся Господу Богу твоєму. 31 І повернувся Самуїл за Саулом, і поклонився Саул Господу. 32 Потім сказав Самуїл: приведіть до мене Агага, царя Амаликитського. І підійшов до нього Агаг тремтячий, і сказав Агаг: звичайно, гіркота смер-ти минула? 33 Але Самуїл сказав: як меч твій жінок позбавляв дітей, так мати твоя між жінками нехай буде позбавлена сина. І розрубав Самуїл Агага перед Господом у Галгалі.
34 І відійшов Самуїл у Раму, а Саул пішов у дім свій, у Гиву Саулову.
35 І більше не бачився Самуїл із Саулом до дня смерти своєї; але засмучувався Самуїл про Саула, бо Господь розкаявся, що поставив Саула царем над Ізраїлем.
1 /Г І сказав Господь Самуїлу: до-^ ки будеш ти засмучуватися про
Саула, якого Я відкинув, щоб він не був царем над Ізраїлем? Наповни ріг твій єлеєм і піди; Я пошлю тебе до Ієссея вифлеємлянина, тому що між синами його Я побачив Собі царя.
2 І сказав Самуїл: як я піду? Саул почує й уб’є мене. Господь сказав: візьми в руку твою телицю зі стада і скажи: “я прийшов для жертвоприношення Господу”; 3 і запроси Ієс-сея [і синів його] до жертви; Я вкажу тобі, що робити тобі, і ти помажеш Мені того, про кого Я скажу тобі.
4 І зробив Самуїл так, як сказав йому Господь. Коли прийшов він у Вифле-єм, то старійшини міста з тремтінням вийшли назустріч йому і сказали: чи мирний прихід твій? 6 І відповів він: мирний, для жертвоприношення Господу прийшов я; освятіться і йдіть зі мною до жертвоприношення. І освятив Ієссея і синів його і запросив їх до жертви. 8 І коли вони прийшли, він, побачивши Елиава, сказав: мабуть, цей перед Господом помазаник Його! 7 Але Господь сказав Самуїлу: не дивися на лице його і на висоту зросту його; Я відкинув його; Я дивлюся не так, як дивиться людина; бо людина дивиться на лице, а Господь дивиться на серце.
Глава 16. [1] 1 Цар. 17, 12. 4 Цар. 9, 1.
3 Езд. З, 23. [3] 1 Цар. 9, 16. [4] Лк 2, 4. [5] Вих. 19, 10. [6] 1 Цар. 17, 13. [7] Втор. 10,
17. Діян. 10, 34. 1 Пар. 28, 9. Пс. 7, 10. Єр.
11, 20. Одкр. 2, 23.
8 І покликав Іессей Аминадава і підвів його до Самуїла, і сказав Самуїл: і цього не обрав Господь. 453 І підвів Іессей Самму, і сказав Самуїл: і цього не обрав Господь. 454 Так підводив Іессей до Самуїла сім синів своїх, але Самуїл сказав Ієссею: нікого з цих не обрав Господь.455 І сказав Самуїл Ієссею: чи всі діти тут? І відповів Ієссей: є ще менший; він пасе овець. І сказав Самуїл Іессею: пошли і візьми його, бо ми не сядемо обідати, доки не прийде він сюди.
12 І послав Ієссей і привели його. Він був білявий, із красивими очима і приємним лицем. І сказав Господь: встань, помаж його, бо це він.
13 І взяв Самуїл ріг з єлеєм і помазав його серед братів його, і спочив Дух Господній на Давиді з того дня і після; Самуїл же встав і відійшов у Раму. 14 А від Саула відступив Дух Господній, і обурював його злий дух від Господа. 16 І сказали слуги Саулові йому: ось, злий дух від Бога обурює тебе; 18 нехай господар наш накаже слугам своїм, які перед тобою, пошукати людини, майстра гри на гуслях, і коли найде на тебе злий дух від Бога, то він, граючи рукою своєю, буде заспокоювати тебе. 171 відповів Саул слугам своїм: знайдіть мені людину, що добре грає, і представте її мені. 18 Тоді один із слуг його сказав: ось, я бачив у Ієс-сея вифлеємлянина сина, який вміє грати, людину хоробру і войовничу, і розумну в словах і видну собою, і Господь з ним. 19 І послав Саул вісників до Ієссея і сказав: пошли до мене Давида, сина твого, який при отарі. 201 взяв Ієссей осла з хлібом і міх з вином і одне козеня, і послав з Давидом, сином своїм, до Саула.
21 І прийшов Давид до Саула і служив перед ним, і дуже сподобався йому і зробився його зброєносцем.
22 І послав Саул сказати Ієссею: нехай Давид служить при мені, бо він здобув благовоління в очах моїх.
23 І коли дух від Бога бував на Саулі, то Давид, узявши гуслі, грав, — і втішніше і краще ставало Саулу, і дух злий відступав від нього.
1 П Филистимляни зібрали вій-
' ська свої для війни і зібралися в Сокхофі, що в Юдеї, і розташувалися станом між Сокхофом і Азе-ком в Ефес-Даммимі. 2 А Саул та ізраїльтяни зібралися і розташувалися станом у долині дуба і приготувалися до війни проти филистим-лян. 3 І стали филистимляни на горі з одного боку, й ізраїльтяни на горі з іншого боку, а між ними була долина. 4 І виступив зі стану филистим-ського єдиноборець, на ім’я Голіаф, з Гефа; на зріст він — шести ліктів і п’яді.6 Мідний шолом на голові його; і одягнений він був у лускату броню, і вага броні його — п’ять тисяч сиклів міді; 6 мідні наколінники на ногах його, і мідний щит за плечима його; 7 і древко списа його, як валок у ткачів; а сам спис його в шістсот сиклів заліза, і перед ним ішов зброєносець. 8 І став він і кричав до полків ізраїльських, говорячи їм: навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви раби Саулові? Виберіть у себе людину, і нехай зійде до мене; 9 якщо він може битися зі мною й уб’є мене, то ми будемо вашими рабами; якщо ж я здолаю його й уб’ю його, то ви будете нашими рабами і будете служити нам.10 І сказав филистимлянин: сьогодні я посоромлю полки ізраїльські; дайте мені людину, і ми будемо битися вдвох. 11 І почули Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимляни-на, і дуже злякалися і жахнулися.
12 Давид же був сином ефрафяни-на з Вифлеєма Іудиного, на ім’я Ієс-
сей, у якого було вісім синів. Цей чоловік у дні Саула досяг старости і був старшим між мужами. 13 Три старших сини Ієссея пішли із Саулом на війну; імена трьох синів його, які пішли на війну: старший — Ели-ав, другий за ним — Аминадав, і третій - Самма; 14 Давид же був менший. Троє старших пішли із Саулом,
16 а Давид повернувся від Саула, щоб пасти овець батька свого у Вифлеє-мі.10 І виступав филистимлянин той вранці і ввечері і виставляв себе сорок днів. 17 І сказав Ієссей Давиду, синові своєму: візьми для братів своїх ефу сушених зерен і десять цих хлібів і віднеси скоріше в стан до твоїх братів; 18 а ці десять сирів віднеси тисячоначальнику і дізнайся про здоров’я братів і довідайся про потреби їхні. 19 Саул і вони і всі ізраїльтяни знаходилися в долині дуба і готувалися до битви з филистимлянами. 20 І встав Давид рано-вранці, і доручив овець сторожеві, і, взявши ношу, пішов, як наказав йому Ієссей, і прийшов до обозу, коли військо було виведене у стрій і з криком готувалося до битви. 21 І розташували ізраїльтяни і филистимляни стрій навпроти строю.22 Давид залишив свою ношу обозному сторожеві і побіг у ряди і, прийшовши, запитав братів своїх про здоров’я.
23 І ось, коли він розмовляв з ними, єдиноборець, на ім’я Голіаф, филистимлянин з Гефа, виступає з рядів филистимських і говорить ті слова, і Давид почув їх.241 всі ізраїльтяни, побачивши цього чоловіка, тікали від нього і дуже боялися. 26 І говорили ізраїльтяни: бачите цю людину, що виступає? Він виступає, щоб ганьбити Ізраїль. Якби хто убив його, обдарував би того цар великим багатством, і дочку свою видав би за нього, і дім батька його зробив би вільним в Ізраїлі. 26 І сказав
Давид людям, що стояли з ним: що зроблять тому, хто уб’є цього филис-тимлянина і зніме ганьблення з Ізраїля? бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так ганьбить воїнство Бога живого? 27 І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: ось що зроблено буде тій людині, яка уб’є його.
28 І почув Елиав, старший брат Давида, як говорив він з людьми, і розсердився Елиав на Давида і сказав: навіщо ти сюди прийшов і на кого залишив небагатьох овець тих у пустелі? Я знаю зарозумілість твою і дурне серце твоє, ти прийшов подивитися на битву. 29 І сказав Давид: що ж я зробив? чи не слова це? 30 І відвернувся від нього до іншого і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ як і раніше.31 І почули слова, які говорив Давид, і переказали Саулу, і той покликав його. 32 І сказав Давид Саулу: нехай ніхто не падає духом через нього; раб твій піде і битиметься з цим филистимляни-ном. 33 І сказав Саул Давиду: не можеш ти йти проти цього филистим-лянина, щоб битися з ним, тому що ти ще юнак, а він воїн від юности своєї. 34 І сказав Давид Саулу: раб твій пас овець у батька свого, і коли, бувало, приходив лев або ведмідь і ніс вівцю з отари, 36 то я гнався за ним і нападав на нього і віднімав з пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за гриву й уражав його й умертвляв його; 36 і лева і ведмедя убивав раб твій, і з цим филистимлянином необрізаним буде те саме, що з ними, тому що так ганьбить воїнство Бога живого. [Чи не піти мені й уразити його, щоб зняти ганьблення з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний?] 371 сказав Давид: Господь, Який спасав мене від лева і ведмедя, визволить мене і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давиду: йди, і нехай буде Господь з тобою. 38 І вдяг Саул Давида у свій одяг, і поклав на голову його мідний шолом, і надяг на нього броню. 39 І оперезався Давид мечем його поверх одягу і почав ходити, тому що не звик до такого озброєння; потім сказав Давид Саулу: я не можу ходити в цьому, я не звик. І зняв Давид усе це із себе. 40 І взяв посох свій у руку свою, і вибрав собі п’ять гладеньких каменів зі струмка, і поклав їх у пастушу сумку, що була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив проти филистимляни-на.41 Виступив і филистимлянин, ідучи і наближаючись до Давида, і зброєносець ішов попереду нього.4561 глянув филистимлянин і, побачивши Давида, із презирством подивився на нього, тому що він був молодий, білявий і красивий лицем. 457 І сказав филистимлянин Давиду: що ти йдеш на мене з палкою [і з камінням]? хіба я собака? [І сказав Давид: ні, але гірше собаки.] І прокляв филистимлянин Давида своїми богами. 44 І сказав филистимлянин Давиду: підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим.
46 А Давид відповів филистимляни-ну: ти йдеш проти мене з мечем і списом і щитом, а я йду проти тебе в ім’я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив;46 нині віддасть тебе Господь у руки мої, і я уб’ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам [труп твій і] трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і дізнається вся земля, що є Бог в Ізраїлі;47 і дізнається все це зібрання, що не мечем і списом спасає Господь, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у руки наші.
48 Коли филистимлянин піднявся і став підходити і наближатися назустріч Давиду, Давид поспішно побіг до строю назустріч филистимляни-ну. 49 І опустив Давид руку свою в сумку і взяв звідти камінь, і кинув
із пращі і вразив филистимлянина в чоло, так що камінь встромився в чоло його, і він упав лицем на землю. 50 Так здолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина й убив його; меча ж не було в руках Давида. 61 Тоді Давид підбіг, наступивши на филистимлянина, узяв меч його і вийняв його з піхов, ударив його і відтяв ним голову його; филистимляни, побачивши, що силач їхній помер, побігли. 62 І піднялися чоловіки ізраїльські та юдейські, і викликнули і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Аккарона. І падали уражені филистимляни по дорозі Шааримській до Гефа, і до Аккарона. 63 І повернулися сини Ізраїлеві з погоні за филистимлянами і розграбували стан їх. S4 І взяв Давид голову филистимлянина і відніс її в Єрусалим, а зброю його поклав у наметі своєму. 66 Коли Саул побачив Давида, який виходив проти филистимлянина, то сказав Авениру, начальникові війська: Авенире, чий син цей юнак? Авенир сказав: нехай живе душа твоя, царю; я не знаю.68 І сказав цар: так запитай, чий син цей юнак? 67 Коли ж Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авенир узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руці його.ss І запитав його Саул: чий ти син, юначе? І відповідав Давид: син раба твого Ієссея з Вифлеєма.
1 О Коли скінчив Давид розмо-ву із Саулом, душа Іонафана приліпилася до душі його, і полюбив його Іонафан, як свою душу.2 І взяв його Саул у той день і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
3 Іонафан же уклав з Давидом союз, тому що полюбив його, як свою
душу. 4 І зняв Іонафан верхній одяг свій, який був на ньому, і віддав його Давиду, також і інший одяг свій, і меч свій, і лук свій, і пояс свій.
6 І Давид діяв розсудливо скрізь, куди посилав його Саул, і зробив його Саул начальником над військовими людьми; і це сподобалося всьому народові і слугам Сауловим. ® Коли вони йшли, повертаючись після перемоги Давида над филистим-лянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулу царю зі співом і танцями, з урочистими тимпанами і з кимвалами. 71 викликували жінки, які грали, говорячи: Саул переміг тисячі, а Давид — десятки тисяч! 8 І Саул сильно засмутився, і неприємно було йому це слово, і він сказав: Давиду дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому бракує тільки царства. 9 І з того дня і потім підозріливо дивився Саул на Давида. 10 І було на другий день: напав злий дух від Бога на Саула, і він біснувався в домі своєму, а Давид грав рукою своєю на струнах, як і в інші дні; в руці у Саула був спис.
11 І кинув Саул спис, подумавши: приб’ю Давида до стіни; але Давид двічі ухилився від нього.12 І став боятися Саул Давида, тому що Господь був з ним, а від Саула відступив.
13 І віддалив його Саул від себе і поставив його у себе тисячоначальни-ком, і він виходив і входив перед народом. 14 І Давид у всіх ділах своїх чинив розсудливо, і Господь був з ним. 161 Саул бачив, що він дуже розсудливий, і боявся його. 16 А весь Ізраїль і Іуда любили Давида, тому що він виходив і входив перед ними.
17 І сказав Саул Давиду: ось старша дочка моя, Мерова; я дам її тобі за дружину, тільки будь у мене хоробрим і веди війни Господні. Тому що Саул думав: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому. 18 Але Давид сказав Саулу: хто я, і що життя моє і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя? 19 А коли настав час віддати Мерову, дочку Саула, Давиду, то вона була видана заміж за Адриела з Мехоли. 20 Але Давида полюбила друга дочка Саула, Мел-хола; і коли сповістили про це Саула, то це було приємно йому. 21 Саул думав: віддам її за нього, і вона буде йому сіткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давиду: через іншу ти поріднишся нині
зі мною. 22 І наказав Саул слугам своїм: скажіть Давиду таємно: ось, цар благоволить до тебе, і всі слуги його люблять тебе; отже, будь зятем царя. 23 І передали слуги Саулові у вуха Давиду всі слова ці. І сказав Давид: хіба здається вам легко бути зятем царя? я - людина бідна і незначна. 24 І донесли Саулу слуги його і сказали: ось що говорить Давид.
2S І сказав Саул: так скажіть Давиду: цар не хоче віна, крім ста крає-обрізань филистимських, на помсту ворогам царя. Тому що Саул мав на думці погубити Давида руками филистимлян. 26 І переказали слуги його Давиду ці слова, і сподобалося Давиду стати зятем царя. 27 Ще не минули призначені дні, як Давид встав і пішов сам і люди його з ним, і убив двісті чоловік филистимлян, і приніс Давид краєобрізання їх, і представив їх у повній кількості царю, щоб стати зятем царя. І видав Саул за нього Мелхолу, дочку свою, заміж. 28 І побачив Саул і дізнався, що Господь з Давидом [і весь Ізраїль любить його,] і що Мелхола, дочка Саула, любила Давида. 29 І став Саул ще більше боятися Давида і зробився ворогом його на все життя. 30 І коли вожді филистимські вийшли па війну, Давид, від самого виходу їх, діяв розсудливіше за всіх слуг Саулових, і дуже прославилося ім’я його.
1 Q І говорив Саул Іонафану, си-^ нові своєму, і всім слугам своїм, щоб умертвити Давида; але Іона-фан, син Саула, дуже любив Давида. 2 І сповістив Іонафан Давида, говорячи: батько мій Саул шукає, як умертвити тебе; отже, бережися завтра; сховайся і будь у потайному місці; 3 а я вийду і стану поруч з батьком моїм на полі, де ти будеш, і поговорю про тебе з батьком моїм, і що побачу, розповім тобі. 4 І говорив Іонафан добре про Давида Саулу, батькові своєму, і сказав йому: нехай не грішить цар проти раба свого Давида, тому що він нічим не згрішив проти тебе, і справи його дуже корисні для тебе; 6 він наражав на небезпеку душу свою, щоб уразити филистимлянина, і Господь учинив велике спасіння всьому Ізраїлю; ти бачив це і радів; для чого ж ти хочеш згрішити проти невинної крові й умертвити Давида без причини? 8 І послухав Саул голосу Іонафана і присягнув Саул: живий Господь, Давид не помре. 7 І покликав Іонафан Давида, і переказав йому Іонафан усі слова ці, і привів Іонафан Давида до Саула, і він був при ньому, як вчора і третього дня.
8 Знову почалася війна, і вийшов Давид, і воював з филистимлянами, і наніс їм велику поразку, і вони побігли від нього. 9 І злий дух від Бога напав на Саула, і він сидів у домі своєму, і спис його був у руці його, а Давид грав рукою своєю на струнах. 10 І хотів Саул прибити Давида списом до стіни, але Давид відскочив від Саула, і спис встромився в стіну; Давид же втік і врятувався в ту ніч. 11 І послав Саул слуг у дім до Давида, щоб стереїти його й убити його до ранку. І сказала Давиду Мелхола, дружина його: якщо ти не врятуєш душі твоєї в цю ніч, то завтра будеш убитий. 12 І спустила Мелхола Давида з вікна, і він пішов, і втік і врятувався. 13 Мелхола ж узяла статую і поклала на постіль, а в узголів’я її поклала козячу шкуру, і покрила одягом. 14 І послав Саул слуг, щоб узяти Давида; але Мелхола сказала: він хворий. 16 І послав Саул слуг, щоб оглянути Давида, говорячи: принесіть його до мене на постелі, щоб убити його. 16 І прийшли слуги, і ось, на постелі статуя, а в її узголів’ї козяча шкура. 17 Тоді Саул сказав Мелхолі: для чого ти так обдурила мене і відпустила ворога мого, щоб він утік? І сказала Мелхола Саулу: він сказав мені: відпусти мене, інакше я уб’ю тебе.18 І втік Давид і врятувався, і прийшов до Самуїла в Раму і розповів йому все, що робив з ним Саул. І пішов він із Самуїлом, і зупинилися вони в На-вафі [біля Рами].19 І донесли Саулу, говорячи: ось, Давид у Навафі, біля Рами. 20 І послав Саул слуг узяти Давида, і коли побачили вони сонм пророків, що пророкували, і Самуїла, який начальствував над ними, то Дух Божий зійшов на слуг Саула, і вони стали пророкувати. 21 Донесли про це Саулу, і він послав інших слуг, але і ці стали пророкувати. Потім послав Саул третіх слуг, і ці стали пророкувати. 22 [Розгнівавшись,] Саул сам пішов у Раму, і дійшов до великого джерела, що в Сефі, і запитав, говорячи: де Самуїл і Давид? І сказали: ось, у Навафі, біля Рами. 23 І пішов він туди в Наваф біля Рами, і на нього зійшов Дух Божий, і він ішов і пророкував, доки не прийшов у Наваф біля Рами. 241 зняв і він одяг свій, і пророкував перед
Самуїлом, і весь день той і всю ту ніч лежав неодягненим; тому говорять: “невже і Саул у пророках?”
'у А Давид утік з Навафа біля Ра-ми і прийшов і сказав Іонафану: що зробив я, у чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він шукає душі моєї? 2 І сказав йому [Іонафан]: ні, ти не помреш; ось, батько мій не робить ні великої, ні малої справи, не відкривши вухам моїм; для чого ж би батькові моєму ховати від мене цю справу? цього не буде.3 Давид клявся і говорив: батько твій добре знає, що я знайшов благовоління в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: “нехай не знає про те Іонафан, щоб не засмутився”; але живий Господь і жива душа твоя! один тільки крок між мною і смертю. 4 І сказав Іонафан Давиду: чого бажає душа твоя, я зроблю для тебе.
61 сказав Давид Іонафану: ось, завтра новомісяччя, і я повинен сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі до вечора третього дня. ® Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: “Давид відпросився в мене сходити у своє місто Вифлеєм; тому що там річне жертвоприношення всього роду його”.
7 Якщо на це він скаже: “добре”, то мир рабові твоєму; а якщо він розгнівається, то знай, що зла справа вирішена ним. 8 Ти ж зроби милість рабові твоєму, - тому що ти прийняв раба твого в завіт Господній з тобою,
— і якщо є яка провина на мені, то умертви ти мене; навіщо тобі вести мене до батька твого? 9 І сказав Іонафан: ніяк не буде цього з тобою; тому що, коли я довідаюся напевно, що батько мій вирішив зробити злу справа над тобою, то невже не сповіщу тебе про це? 10 І сказав Давид Іонафану: хто сповістить мене, якщо батько твій відповість тобі суворо?
11 І сказав Іонафан Давиду: йди, вийдемо в поле. І вийшли обидва в поле. 12 І сказав Іонафан Давиду: живий Господь Бог Ізраїлів! я завтра близько цього часу, або післязавтра, випитаю у батька мого; і якщо він прихильний до Давида, і я тоді ж не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми, 13 нехай те і те зробить Господь з Іонафаном і ще більше зробить. Якщо ж батько мій замишляє зробити тобі зло, і це відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди
з миром: і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм! 14 Але і ти, якщо я буду ще живий, зроби мені милість Господню. 16 А якщо я помру, то не відніми милости твоєї від дому мого повіки, навіть і тоді, коли Господь знищить з лиця землі усіх ворогів Давида.16 Так уклав Іонафан завіт з домом Давида і сказав: нехай стягне Господь з ворогів Давида! 171 знову Іонафан клявся Давиду своєю любов’ю до нього, тому що любив його, як свою душу. 18 І сказав йому Іонафан: завтра новомісяччя, і про тебе запитають, тому що місце твоє буде не зайняте; 19 тому на третій день ти спустись і поспіши на те місце, де ховався ти колись, і сядь біля каменя Азель; 20 а я в той бік пущу три стріли, начебто стріляючи в ціль; 21 потім пошлю отрока, говорячи: “піди, знайди стріли”; і якщо я скажу отроку: “ось, стріли позаду тебе, візьми їх”, то прийди до мене, тому що мир тобі, і, живий Господь, нічого тобі не буде; 22 якщо ж так скажу отрокові: “ось, стріли перед тобою”, то ти йди, бо відпускає тебе Господь; 23 а того, про що ми говорили, я і ти, свідок Господь між мною і тобою повіки.
24 І сховався Давид на полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати. 26 Цар сів на своєму місці, за звичаєм, на сідалище біля стіни, й Іонафан встав, і Авенир сів поруч із
Саулом; місце ж Давида залишилося вільним. 26 І не сказав Саул у той день нічого, тому що подумав, що це випадковість, що Давид нечистий, не очистився. 27 Настав і другий день новомісяччя, а місце Давида залишалося вільним. Тоді сказав Саул синові своєму Іонафану: чому син Ієссеїв не прийшов на обід ні вчора, ні сьогодні? 28 І відповів Іонафан Саулу: Давид відпросився в мене у Вифлеєм; 29 він сказав: “відпусти мене, тому що у нас у місті родинне жертвоприношення, і мій брат запросив мене; отже, якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, сходжу я і побачуся зі своїми братами”; тому він і не прийшов на обід царя.30 Тоді сильно розгнівався Саул на Іонафа-на і сказав йому: сину негідний і непокірливий! хіба я не знаю, що ти подружився із сином Ієссеєвим на сором собі і на сором матері твоїй? 31 бо в усі дні, доки син Ієссеїв буде жити на землі, не устоїш ні ти, ні царство твоє; тепер же пошли і приведи його до мене, тому що він приречений на смерть. 32 І відповів Іонафан Саулу, батькові своєму, і сказав йому: за що умертвляти його? що він зробив? 33 Тоді Саул кинув спис у нього, щоб уразити його. І Іонафан зрозумів, що батько його наважився убити Давида. 34 І встав Іонафан з-за столу у великому гніві і не обідав на другий день новомісяччя, тому що уболівав за Давида і тому що скривдив його батько його.
36 На другой день уранці вийшов Іонафан у поле, в час, який призначив Давиду, і малий отрок з ним.361 сказав він отрокові: біжи, шукай стріли, які я пускаю. Отрок побіг, а він пускав стріли так, що вони летіли далі отрока. 37 І побіг отрок туди, куди Іонафан пускав стріли, і закричав Іонафан услід отрокові і сказав: дивися, стріла перед тобою. 38 І знову кричав Іонафан вслід отрокові: скоріше біжи, не зупиняйся. І зібрав отрок Іонафанів стріли і прийшов до свого господаря. 39 Отрок же не знав нічого; тільки Іонафан і Давид знали, у чому справа. 40 І віддав Іонафан зброю свою отрокові, який був при ньому, і сказав йому: йди, віднеси в місто. 41 Отрок пішов, а Давид піднявся з південного боку й упав лицем своїм на землю і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали обоє разом, але Давид плакав сильніше. 42 І сказав Іонафан Давиду: йди з миром; а в чому клялися ми обоє ім’ям Господа, говорячи: “Господь нехай буде між мною і між тобою, і між сіменем моїм і сіменем твоїм”, те нехай буде повік. 43 І встав [Давид] і пішов, а Іонафан повернувся в місто.
І прийшов Давид у Номву до Ахимелеха священика, і засмутився Ахимелех при зустрічі з Давидом і сказав йому: чому ти один, і нікого немає з тобою? 2 І сказав Давид Ахимелеху священикові: цар доручив мені діло і сказав мені: “нехай ніхто не знає, за чим я послав тебе і що доручив тобі”; тому людей я залишив на відповідному місці;
3 отже, що є в тебе під рукою, дай мені, хлібів п’ять, або що знайдеться. 4 І відповів священик Давиду, говорячи: немає в мене під рукою простого хліба, а є хліб священний; якщо тільки люди твої втрималися від жінок, [нехай з’їдять]. s І відповів Давид священикові і сказав йому: жінок при нас не було ні вчора, ні третього дня, з часу, як я вийшов, і сосуди отроків чисті, а якщо дорога нечиста, то хліб залишиться чистим у сосудах.91 дав йому священик священного хліба; тому що не було в нього хліба, крім хлібів священних, що узяті були від лиця Господа, щоб після зняття їхнього покласти теплі хліби. 458 Там знаходився в той день перед Господом один зі слуг Сауло-вих, на їм’я Доїк, ідумеянин, начальник пастухів Саулових.4591 сказав Давид Ахимелеху: чи немає тут у тебе під рукою списа або меча? тому що я не взяв із собою ні меча, ні іншої зброї, бо доручення царя було спішне. 460 І сказав священик: ось меч Го-ліафа филистимлянина, якого ти вразив у долині дуба, загорнений в одяг, за ефодом; якщо хочеш, візьми його; іншого, крім цього, немає тут. І сказав Давид: немає йому подібного, дай мені його. [І дав йому.]
10 І встав Давид, і втік у той же день від Саула, і прийшов до Анхуса, царя Гефського.11 І сказали Анхусу слуги його: чи це не Давид, цар тієї країни? чи не йому співали в хороводах і говорили: “Саул уразив тисячі, а Давид — десятки тисяч”? 12 Давид поклав слова ці в серці своєму і сильно боявся Анхуса, царя Гефського.
13 І змінив лице своє перед ними, і прикинувся божевільним у їхніх очах, і креслив на дверях, [кидався на руки свої] і пускав слину по бороді своїй. 14 І сказав Анхус рабам своїм: бачите, він людина божевільна; для чого ви привели його до мене? 16 хіба мало в мене божевільних, що ви привели його, щоб він юродствував переді мною? невже він ввійде в дім мій?
'У'У І вийшов Давид звідти і втік у печеру Одолламську, і почули брати його і весь дім батька його і прийшли до нього туди. 2 І зібралися до нього всі пригноблені і всі боржники і всі засмучені душею, і зробився він начальником над ними; і було з ним близько чотирьохсот чоловік.3 Звідти пішов Давид у Массифу моавитську і сказав цареві Мо-авитському: нехай батько мій і мати моя побудуть у вас, доки я не дізнаюся, що зробить зі мною Бог.4 І привів їх до царя Моавитського, і жили вони в нього весь час, доки Давид був у тій схованці. 6 Але пророк Гад сказав Давиду: не залишайся в цьому притулку, але виходь, іди в землю Іудину. І пішов Давид і прийшов у ліс Херет.81 почув Саул, що Давид з’явився і люди, які були з ним. Саул сидів тоді в Гиві під дубом на горі,
зі списом у руці, і всі слуги його оточували його. 7 І сказав Саул слугам своїм, що оточували його: послухайте, сини Веніамінові, невже всім вам дасть син Ієссея поля і виноградники і всіх вас поставить тисячона-чальниками і сотниками, 8 що ви усі змовилися проти мене, і ніхто не відкрив мені, коли син мій вступив у дружбу із сином Ієссея, і ніхто з вас не пожалів про мене і не відкрив мені, що син мій підбурив проти мене раба мого чинити проти мене підступи, як це нині видно? 9 І відповів Доїк ідумеянин, який стояв зі слугами Сауловими, і сказав: я бачив, як син Ієссея приходив у Номву до Ахимелеха, сина Ахитува, 461 і той запитав про нього Господа, і дав йому споживу, і меч Голіафа филистимлянина віддав йому. 11 І послав цар покликати Ахимелеха, сина Ахитува, священика, і весь дім батька його, священиків, які в Номві; і прийшли вони усі до царя. 12 І сказав Саул: послухай, сину Ахитува. І той відповів: ось я, господарю мій.
13 І сказав йому Саул: для чого ви зговорилися проти мене, ти і син Ієссея, що ти дав йому хліби і меч і запитав про нього Бога, щоб він повстав проти мене і чинив проти мене підступи, як це нині видно? 14 І відповів Ахимелех царю і сказав: хто
з усіх рабів твоїх вірний як Давид? він і зять царя, і виконавець повелінь твоїх, і шанований у домі твоє-
му.16 Чи тепер я став запитувати про нього Бога? Ні, не звинувачуй у цьому, царю, раба твого і весь дім батька мого, тому що в усій цій справі не знає раб твій ні малого, ні великого. 16 І сказав цар: ти повинен померти, Ахимелеху, ти і весь дім батька твого. 171 сказав цар охоронцям, які стояли при ньому: йдіть, умертвіть священиків Господніх, бо і їхня рука з Давидом, і вони знали, що він утік, і не відкрили мені. Але слуги царя не хотіли підняти рук своїх на вбивство священиків Господніх.
18 І сказав цар Доїку: йди ти й умертви священиків. І пішов Доїк ідумея-нин, і напав на священиків, і умертвив у той день вісімдесят п’ять462 чоловіків, які носили лляний ефод;
19 і Номву, місто священиків, уразив мечем; і чоловіків і жінок, і юнаків і дітей, і волів і ослів і овець уразив мечем.20 Урятувався один тільки син Ахимелеха, сина Ахитуви, на ім’я Авиафар, і втік до Давида.21 І розповів Авиафар Давиду, що Саул умертвив священиків Господніх. 22 І сказав Давид Авиафару: я знав у той день, коли там був Доїк ідумеянин, що він неодмінно донесе Саулу; я винен у всіх душах дому батька твого; 23 залишся в мене, не бійся, тому що, хто буде шукати моєї душі, буде шукати і твоєї душі; ти будеш у мене під охороною.
І сповістили Давида, говоря-чи: ось, филистимляни напали на Кеїль і грабують токи. 2 І запитав Давид Господа, говорячи: чи йти мені, і чи подолаю я цих филистимлян? І відповів Господь Давиду: йди, ти подолаєш филистимлян і врятуєш Кеїль. 3 Але ті, що були з Давидом сказали йому: ось, ми боїмося тут в Юдеї, як же нам іти в Кеїль проти ополчень филис-тимських? [ми потрапимо в полон до филистимлян.]4 Тоді знову запитав Давид Господа, і відповів йому Господь і сказав: встань і йди в Кеїль, тому що Я віддав филистимлян у руки твої. 6 І пішов Давид з людьми своїми в Кеїль, і воював з филис-тимлянами, і забрав худобу їхню, і наніс їм велику поразку, і врятував Давид жителів Кеїля. ® Коли Авиафар, син Ахимелеха, прибіг до Давида [і пішов з ним] у Кеїль, то приніс із собою й ефод. 7 І донесли Саулу, що Давид прийшов у Кеїль, і Саул сказав: Бог віддав його в руки мої, бо він замкнув себе, ввійшовши в місто з воротами і запорами.81 скликав Саул весь народ на війну, щоб іти до Кеїля, обложити Давида і людей його.
9 Коли дізнався Давид, що Саул задумав проти нього зле, сказав священикові Авиафару: принеси ефод [Господній]. 10 І сказав Давид: Господи Боже Ізраїлів! раб Твій почув, що Саул хоче прийти в Кеїль, зруйнувати місто заради мене. 11 Чи віддадуть мене жителі Кеїля в руки його? І чи прийде сюди Саул, як чув раб Твій? Господи Боже Ізраїлів! відкрий рабові Твоєму. І сказав Господь: прийде. 12 І сказав Давид: чи видадуть жителі Кеїля мене і людей моїх у руки Саула? І сказав Господь: видадуть. 13 Тоді піднявся Давид і люди його, близько шестисот чоловік, і вийшли з Кеїля і ходили, де могли. Саулу ж було донесено, що Давид утік з Кеїля, і тоді він відмінив похід. 14 Давид же перебував у пустелі в неприступних місцях і потім на горі в пустелі Зиф. Саул шукав його кожного дня; але Бог не віддав Давида в руки його. 16 І бачив Давид, що Саул вийшов шукати душу його; Давид же був у пустелі
Зиф у лісі. le І встав Іонафан, син Саула, і прийшов до Давида в ліс, і зміцнив його упованням на Бога, 17 і сказав йому: не бійся, бо не знайде тебе рука батька мого Саула, і ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду другим після тебе; і Саул, батько мій, знає це.18 І уклали вони між собою завіт перед лицем Господа; і Давид залишився в лісі, а Іонафан пішов у дім свій. 19 І прийшли зифеї до Саула в Гиву, говорячи: ось, Давид ховається в нас у неприступних місцях, у лісі, на пагорбі Гахила, що праворуч від Ієсимона; 20 отже, за бажанням душі твоєї, царю, йди; а наша справа буде видати його в руки царя. 21 І сказав їм Саул: благословенні ви в Господа за те, що пожаліли про мене; 22 йдіть, упевніться ще, розвідайте і виглядіть місце його, де буде нога його, і хто бачив його там, бо мені говорять, що він дуже хитрий; 23 і виглядіть, і розвідайте про всі схованки, в яких він ховається, і поверніться до мене з вірною звісткою, і я піду з вами; і якщо він у цій землі, я буду шукати його у всіх тисячах Іудиних. 241 встали вони і пішли в Зиф раніше Саула. Давид же і люди його були в пустелі Маон, на рівнині, праворуч від Ієсимона. 26 І пішов Саул з людьми своїми шукати його. Але Давида сповістили про це, і він перейшов до скелі і залишався в пустелі Маон.
І почув Саул, і погнався за Давидом у пустелю Маон. 26 І йшов Саул з одного боку гори, а Давид з людьми своїми був на іншому боці гори. І коли Давид поспішав утекти від Саула, а Саул з людьми своїми йшов в обхід Давида і людей його, щоб захопити їх; 27 тоді прийшов до Саула вісник, говорячи: поспішай і приходь, бо филистимляни напали на землю. 28 І повернувся Саул від переслідування Давида і пішов назустріч филистимлянам; тому і назвали це місце: Села-Гаммахлекоф463.
'У А І вийшов Давид звідти і жив ^ ' у безпечних місцях Ен-Гадди.
2 Коли Саул повернувся від филистимлян, його сповістили, говорячи: ось, Давид у пустелі Ен-Гадди.3 І взяв Саул три тисячі добірних чоловіків
3 усього Ізраїля і пішов шукати Давида і людей його по горах, де живуть сарни. 4 І прийшов до загону овечого, при дорозі; там була печера, і зайшов туди Саул за потребою; Давид же і люди його сиділи в глибині печери. 6 І говорили Давиду люди його: ось день, про який говорив тобі Господь: “ось, Я видам ворога твого в руки твої, і зробиш з ним, що тобі завгодно”. Давид встав
і тихенько відрізав край від верхнього одягу Саула. 6 Але після цього боляче стало серцю Давида, що він відрізав край від одягу Саула.
7 І сказав він людям своїм: нехай не попустить мені Господь зробити це господареві моєму, помазанику Господньому, щоб накласти руку мою на нього, бо він помазаник Господній. 8 І утримав Давид людей своїх цими словами і не дав їм повстати на Саула. А Саул встав і вийшов з печери на дорогу. 9 Потім встав і Давид, і вийшов з печери, і закричав услід Саулу, говорячи: господарю мій, царю! Саул оглянувся назад, і Давид упав лицем на землю і поклонився [йому]. 10 І сказав Давид Саулу: навіщо ти слухаєш слова людей, які говорять: “ось, Давид замишляє зло на тебе”? 11 Ось, сьогодні бачать
очі твої, що Господь віддавав тебе нині в руки мої в печері; і мені говорили, щоб убити тебе; але я пощадив тебе і сказав: “не підніму руки моєї на господаря мого, бо він помазаник Господа”. 12 Батьку мій!
подивися на край одягу твого в руці моїй; я відрізав край одягу твого, а тебе не убив: довідайся і переконайся, що немає в руці моїй зла, ні підступництва, і я не згрішив проти тебе; а ти шукаєш душі моєї, щоб погубити її. 13 Нехай розсудить Господь між мною і тобою, і нехай по-мститься тобі Господь за мене; але рука моя не буде на тобі, 14 як говорить давня притча: “від беззаконних виходить беззаконня”. А моя рука не буде на тобі.16 Проти кого вийшов цар Ізраїльський? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою. 18 Господь нехай буде суддею і розсудить між мною і тобою. Він розгляне, розбере справу мою, і спасе мене від руки твоєї. 17 Коли скінчив Давид говорити слова ці до Саула, Саул сказав: чи твій це голос, сину мій, Давиде? І підніс Саул голос свій, і плакав, 18 і сказав Давиду: ти справедливіший за мене, тому що ти відплатив мені добром, а я відплачував тобі злом; 19 ти показав це сьогодні, вчинивши зі мною милість, коли Господь віддавав мене в руки твої, ти не вбив мене. 20 Хто, знайшовши ворога свого, відпустив би його в добру путь? Господь віддасть тобі добром за те, що зробив ти мені сьогодні. 21 І тепер я знаю, що ти неодмінно будеш царювати, і царство Ізраїлеве буде твердим у руці твоїй. 22 Отже, поклянися мені Господом, що ти не викоріниш по-томства мого після мене і не знищиш імені мого в домі батька мого.
23 І поклявся Давид Саулу. І пішов Саул у дім свій, Давид же і люди його зійшли в місце укріплене.
'у £ І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали за ним, і поховали його в домі його, у Рамі. Давид встав і пішов у пустелю Фаран.
2 Був хтось у Маоні, а маєток його на Кармилі, чоловік дуже багатий; у нього було три тисячі овець і тисяча кіз; і був він на стрижці овець своїх на Кармилі. 3 Ім’я чоловіка того
- Навал, а ім’я дружини його - Ави-гея; ця жінка була дуже розумна і красива лицем, а він — людина жорстока і зла норовом; він був з роду Ха-лева. 4 І почув Давид у пустелі, що Навал стриже [на Кармилі] овець своїх. 6 І послав Давид десять отроків, і сказав Давид отрокам: підніміться на Кармил і підіть до Навала, і вітайте його від мого імені,6 і скажіть так: “[здрастуй,] мир тобі, мир дому твоєму, мир усьому твоєму;7 нині я почув, що в тебе стрижуть овець. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і нічого в них не пропало за весь час їхнього перебування на Кармилі; 8 запитай слуг твоїх, і вони скажуть тобі; отже, нехай знайдуть отроки благовоління в очах твоїх, бо в добрий день прийшли ми; дай же рабам твоїм і синові твоєму Давиду, що знайде рука твоя”. 9 І пішли люди Давидові, і сказали Навалові від імені Давида всі ці слова, і замовкли. 10 І [підхопився] Навал, [і] відповів слугам Давидовим, і сказав: хто такий Давид, і хто такий син Ієссеїв? нині стало багато рабів, що тікають від господарів своїх; 11 невже мені взяти хліби мої і воду мою, [і вино моє] і м’ясо, приготоване мною для тих, хто стриже овець моїх, і віддати людям, про яких не знаю, звідки вони? 12 І пішли назад люди Давида своїм шляхом і повернулися, і прийшли і переказали йому всі слова ці. 13 Тоді Давид сказав людям своїм: опережіться кожен мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався і сам Давид своїм мечем,
і пішли за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі. 14 Авигею ж, дружину Навала, сповістив один із слуг, сказавши: ось, Давид послав з пустелі послів вітати нашого господаря, але він обійшовся з ними грубо; 16 а ці люди дуже добрі до нас, не кривдили нас, і нічого не пропало в нас за весь час, коли ми ходили з ними, будучи у полі; 16 вони були для нас огорожею і вдень і вночі весь час, коли ми пасли стада поблизу них;
17 отже, подумай і подивися, що робити; бо неминуче загрожує лихо господареві нашому і всьому дому його, а він - людина зла, не можна говорити з ним. 18 Тоді Авигея поспішно взяла двісті хлібів, і два міхи
з вином, і п’ять овець приготованих,
і п’ять мір сушених зерен, і сто зв’язок ізюму, і двісті зв’язок смокв, і нав’ючила на ослів, 19 і сказала слугам своїм: ідіть переді мною, ось, я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові нічого не сказала. 20 Коли ж вона, сидячи на ослі, спускалася по звивинах гори, ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона зустрілася з ними. 21 І Давид сказав: так, марно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка, і нічого не пропало з того, що належало йому; він платить мені злом за добро;22 нехай те і те зробить Бог з ворогами Давида, і ще більше зробить, якщо до світанку з усього, що належить Навалові, я залишу того, хто мочиться до стіни. 23 Коли Авигея побачила Давида, то поспішила зійти з осла й упала перед Давидом на лице своє і поклонилася до землі; 24 й упала до ніг його і сказала: на мені гріх, господарю мій; дозволь рабі твоїй говорити у вуха твої і послухай слів раби твоєї. 26 Нехай господар мій не звертає уваги на цю злу людину, на Навала; тому що яке ім’я його, такий і він. Навала - ім’я його, і безумство його з ним464. А я, раба твоя, не бачила слуг господаря мого, яких ти посилав. 26 І нині, господарю мій, живий Господь і жива душа твоя, Господь не попустить тобі йти на пролиття крові й утримає руку твою від помсти, і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої і зловмисники проти господаря мого. 27 Ось ці дари, що принесла раба твоя господареві моєму, щоб дати їх отрокам, які служать господареві моєму. 28 Прости провину раби твоєї; Господь неодмінно влаштує господарю моєму дім міцний, бо війни Господні веде господар мій, і зло не прийде до тебе в усе життя твоє. 29 Якщо повстане людина переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа господаря мого буде зав’язана у вузлі життя Господа Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він немов пращею. 30 І коли зробить Господь господареві моєму все, що говорив про тебе доброго, і поставить тебе вождем над Ізраїлем, 31 то не буде це для серця господаря мого засмученням і занепокоєнням, що не пролив марно крові і зберіг себе від помсти. І Господь облагодіє господаря мого, і згадаєш рабу твою [і зробиш милість їй].
32 І сказав Давид Авигеї: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який послав тебе нині назустріч мені,
33 і благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти тепер не допустила мене йти на пролиття крові й помститися за себе.34 Але, -живий Господь Бог Ізраїлів, Який утримав мене від вчинення зла тобі, — якби ти не поспішила і не прийшла назустріч мені, то до світанку я не залишив би Навалу того, хто мочиться до стіни. 361 прийняв Давид з рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: іди з миром у дім твій; ось, я
послухався голосу твого й ушанував лице твоє. 36 І прийшла Авигея до Навала, і ось, у нього бенкет у домі його, як бенкет царський, і серце Навала було веселе; він же був дуже п’яний; і не сказала йому ні слова, ні великого, ні малого, до ранку.
37 Вранці ж, коли Навал протверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в ньому серце його,
і став він, як камінь. 38 Днів через десять уразив Господь Навала, і він помер. 39 І почув Давид, що Навал помер, і сказав: благословенний Господь, що віддав за посоромлення, нанесене мені Навалом, і раба Свого вберіг від зла; Господь повернув злобу Навала на його ж голову. І послав Давид сказати Авигеї, що він бере її собі за дружину.40 І прийшли слуги Давидові до Авигеї на Кармил
і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину. 41 Вона встала і вклонилася лицем до землі і сказала: ось, раба твоя готова бути служницею, щоб омивати ноги слуг господаря мого.42 І зібралася Авигея поспішно і сіла на осла, і п’ять служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давида і стала його дружиною.431 Ахи-ноаму з Ізрееля взяв Давид, і обидві вони були його дружинами. 44 Саул же віддав дочку свою Мелхолу, дружину Давидову, Фалтію, синові Лаї-ша, що з Галлима.
'у £1 Прийшли зифеї [з півдня] до Саула в Гиву і сказали: ось, Давид ховається у нас на пагорбі Гахи-ла, що праворуч від Ієсимона.2 І встав Саул і спустився в пустелю Зиф, і з ним три тисячі добірних мужів ізраїльських, щоб шукати Давида в пустелі Зиф. 3 І розташувався Саул на пагорбі Гахила, що праворуч від Ієсимона, при дорозі; Давид же знаходився в пустелі і бачив, що Саул іде за ним у пустелю; 4 і послав Давид спостерігачів і довідався, що Саул дійсно прийшов [з Кеїля].61 встав Давид [таємно] і пішов до місця, на якому Саул розташувався станом, і побачив Давид місце, де спав Саул і Авенир, син Нирів, воєначальник його. Саул же спав у наметі, а народ розташувався довкола нього. e І звернувся Давид і сказав Ахимелеху хет-теянину й Авессі, синові Саруїному, братові Іоава, говорячи: хто піде зі мною до Саула в стан? І відповів Авесса: я піду з тобою. 7 І прийшов Давид з Авессою до людей [Сауло-вих] уночі; і ось, Саул лежить, спить у наметі, і спис його встромлений у землю в головах його; Авенир же і народ лежать довкола нього.8 Авесса сказав Давиду: віддав Бог нині ворога твого в руки твої; отже, дозволь, я приколю його списом до землі одним ударом і не повторю удару.9 Але Давид сказав Авессі: не вбивай його; бо хто, піднявши руку на помазаника Господнього, залишиться непокараним? 10 І сказав Давид: живий Господь! нехай уразить його Господь, або прийде день його,
і він помре, або піде на війну і загине; мене ж нехай не попустить Господь підняти руку мою на помазаника Господнього; 11 а візьми його спис, що у головах його, і посудину
з водою, і підемо до себе. 12 І взяв Давид спис і посудину з водою в головах Саула, і пішли вони до себе; і ніхто не бачив, і ніхто не знав, і ніхто не прокинувся, але усі спали, тому що сон від Господа напав на них.
13 І перейшов Давид на інший бік і став на вершині гори вдалині; велика відстань була між ними.14 І звернувся Давид до народу й Авенира, сина Нирового, говорячи: відповідай, Авенире. І відповів Авенир і сказав: хто ти, що кричиш і турбуєш царя?
1 Цар. 14, 50; 17, 55. [7] 2 Цар. 23, 18. [9]
2 Цар. 1, 14. Пс. 7, 5. [10] Еккл. 9, 12. [11]
1 Цар. 26, 23.
161 сказав Давид Авениру: чи не муж ти, і хто рівний тобі в Ізраїлі? Чому ж ти не бережеш господаря твого, царя? тому що приходив хтось з народу, щоб погубити царя, господаря твого. 465 Недобре ти це робиш; живий Господь! ви гідні смерті за те, що не бережете господаря вашого, помазаника Господнього. Подивися, де спис царя і посудина з водою, що були в головах його? 171 узнав Саул голос Давида і сказав: чи твій це голос, сину мій Давиде? І сказав Давид: мій голос, господарю мій, царю.
18 І сказав ще: за що господар мій переслідує раба свого? що я зробив? яке зло в руці моїй? 466 І нині нехай вислухає господар мій, цар, слова раба свого: якщо Господь розпалив тебе проти мене, то нехай буде це від тебе благозапашною жертвою; якщо ж - сини людські, то прокляті вони перед Господом, тому що вони вигнали мене нині, щоб не належати мені до спадщини Господа, говорячи: “йди, служи богам чужим”.20 Нехай же не проллється кров моя на землю перед лицем Господа; бо цар Ізраїлів вийшов шукати одну блоху, як ганяються за куріпкою по горах. 21 І сказав Саул: згрішив я; повернися, сину мій Давиде, тому що я не буду більше робити тобі зла, бо душа моя була дорогою нині в очах твоїх; безумно робив я і дуже багато зірішив. 22 І відповів Давид і сказав: ось спис царя; нехай один з отроків прийде і візьме його; 23 і нехай відплатить Господь кожному за правдою його і за істиною Його, бо Господь віддавав тебе в руки мої, але я не захотів підняти руки моєї на помазаника Господнього;24 і нехай, як дорогоцінне було життя твоє нині в очах моїх, так цінується моє життя в очах Господа, [і нехай покриє Він мене] і нехай визволить мене від усякого лиха! 2S І сказав Саул Давиду: благословенний ти, сину мій Давиде; і діло зробиш, і перемогти переможеш. І пішов Давид своїм шляхом, а Саул повернувся у своє місце.
Л'І І сказав Давид у серці своє-^ ' му: коли-небудь потраплю я в руки Саула, і немає для мене нічого кращого, як утекти в землю Филис-тимську; і відстане від мене Саул і не буде шукати мене більше по всіх краях Ізраїльських, і я спасуся від руки його. 2 І встав Давид, і вирушив сам і шістсот чоловік, які були з ним, до Анхуса, сина Маоха, царя Гефського. 3 І жив Давид у Анхуса в Гефі, сам і люди його, кожен із родиною своєю, Давид і обидві дружини його
- Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, карми-литянка. 4 І донесли Саулу, що Давид утік у Геф, і не став він більше шукати його. 6 І сказав Давид Ан-хусу: якщо я придбав благовоління в очах твоїх, то нехай дано буде мені місце в одному з малих міст, і я буду жити там; для чого рабові твоєму жити в царському місті разом з тобою? 8 Тоді дав йому Анхус Секелаг, тому Секелаг і залишився за царями юдейськими донині. 7 Усього часу, який прожив Давид у країні Филис-тимській, було рік і чотири місяці.
8 І виходив Давид з людьми своїми і нападав на гессурян і гирзеян і ама-ликитян, які здавна населяли цю країну до Сура і навіть до землі Єгипетської. 9 І спустошував Давид ту країну, і не залишав у живих ні чоловіка, ні жінки, і забирав овець, і волів, і ослів, і верблюдів, і одяг; і повертався, і приходив до Анхуса.
10 І сказав Анхус Давиду: на кого нападали нині? Давид сказав: на південну країну Юдеї і на південну
Глава 27. [2] 1 Цар. 21, 10. [3] 1 Цар. 25, 39-40; ЗО, 5. [6] Нав. 15, 31. 1 Цар. 29, 4. [7]
1 Цар. 29, 3. [8] Нав. 12, 5; 13, 17. [9] Втор.
25, 19.
країну Ієрахмеїла і на південну країну Кенеї. 11 І не залишав Давид у живих ні чоловіка, ні жінки, і не приводив у Геф, говорячи: вони можуть донести на нас і сказати: “так вчинив Давид, і такий спосіб дій його в усі часи перебування у країні Филистимській”. 12 І довірився Ан-хус Давиду, говорячи: він став огидним народу своєму Ізраїлю і буде слугою моїм повік.
'у О У той час филистимляни зі-брали війська свої для війни, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Анхус Давиду: нехай буде тобі відомо, що ти підеш зі мною в ополчення, ти і люди твої. 2 І сказав Давид Анхусу: нині ти дізнаєшся, що зробить раб твій. І сказав Анхус Давиду: за те я зроблю тебе охорони-телем голови моєї на весь час.
3 І помер Самуїл, і оплакували його всі ізраїльтяни і поховали його в Рамі, у місті його. Саул же вигнав чаклунів і ворожбитів із країни.
4 І зібралися филистимляни і пішли і стали станом біля Сонами; зібрав і Саул весь народ ізраїльський, і стали станом на Гелвуї. 6 І побачив Саул стан филистимський і злякався, і сильно затремтіло серце його. 8 І запитав Саул Господа; але Господь не відповів йому ні уві сні, ні через урим, ні через пророків.
7 Тоді Саул сказав слугам своїм: найдіть мені жінку чаклунку, і я піду до неї і запитаю її. І відповіли йому слуги його: тут у Аендорі є жінка чаклунка. 8 І зняв із себе Саул одяг свій і вдягнув інший, і пішов сам і два чоловіка з ним, і прийшли вони до жінки вночі. І сказав їй Саул: прошу тебе, поворожи мені і виведи мені того, про кого я скажу тобі.
9 Але жінка відповіла йому: ти знаєш, що зробив Саул, як вигнав він із країни чаклунів і ворожбитів; для чого ж ти розставляєш сітку душі моїй на загибель мою? 10 І поклявся їй Саул Господом, говорячи: живий Господь! не буде тобі лиха за цю справу. 11 Тоді жінка запитала: кого ж вивести тобі? І відповів він: Самуїла виведи мені.12 І побачила жінка Самуїла і голосно скрикнула; і звернулася жінка до Саула, говорячи: навіщо ти обманув мене? ти -Саул. 13 І сказав їй цар: не бійся; [скажи,] що ти бачиш? І відповіла жінка: бачу начебто бога, що виходить із землі. 14 Який він на вигляд?
- запитав у неї Саул. Вона сказала: виходить із землі чоловік старий, одягнений у довгий одяг. Тоді узнав Саул, що це Самуїл, і упав лицем на землю і поклонився. 16 І сказав Самуїл Саулу: для чого ти тривожиш мене, щоб я вийшов? І відповів Саул: тяжко мені дуже; филистимляни воюють проти мене, а Бог відступив від мене і більше не відповідає мені ні через пророків, ні уві сні, [ні у видінні]; тому я викликав тебе, щоб ти навчив мене, що мені робити.16 І сказав Самуїл: для чого ж ти запитуєш мене, коли Господь відступив від тебе і зробився ворогом твоїм? 17 Господь зробить те, що говорив через мене; відніме Господь царство з рук твоїх і віддасть його ближньому твоєму, Давиду.18 Оскільки ти не послухав голосу Господа і не виконав люті гніву Його на Амалика, то Господь і робить це над тобою нині. 19 І віддасть Господь Ізраїля разом з тобою в руки филистимлян: завтра ти і сини твої будете зі мною, і стан ізраїльський віддасть Господь у руки филистимлян. 20 Тоді Саул раптом упав усім тілом своїм на землю, тому що сильно злякався слів Самуїла; притому і сили не стало в ньому, бо він не їв хліба весь той день і всю ніч. 21 І підійшла жінка та до Саула, і побачила, що він дуже злякався, і сказала: ось, раба твоя послухалася голосу твого і піддала життя своє небезпеці і виконала наказ, який ти дав мені; 22 тепер прошу, послухайся і ти голосу раби твоєї: я запропоную тобі шматок хліба, поїж, і буде в тобі сила, коли підеш в дорогу.
23 Але він відмовився і сказав: не буду їсти. І стали умовляти його слуги його, а також і жінка; і він послухався голосу їхнього, і встав із землі і сів на ліжку. 24 У жінки ж було у домі відгодоване теля, і вона поспішила заколоти його і, взявши борошна, замісила і спекла опрісноки, 26 і запропонувала Саулу і слугам його, і вони поїли, і встали, і пішли в ту саму ніч.
І зібрали филистимляни всі ополчення свої в Афеку, а ізраїльтяни розташувалися станом біля джерела, що в Ізреелі. 2 Князі фи-листимські йшли сотнями і тисячами, Давид же і люди його йшли позаду з Анхусом. 3 І говорили князі филистимські: що це за євреї? Ан-хус відповів князям филистимським: хіба не знаєте, що це Давид, раб Саула, царя Ізраїльського? він при мені вже понад рік, і я не знайшов у ньому нічого недоброго з часу його приходу до сьогодні. 4 І обурилися на нього князі филистимські, і сказали йому князі филистимські: відпусти ти цього чоловіка, нехай він сидить у своєму місці, яке ти призначив йому, щоб він не йшов з нами на війну і не зробився супротивником нашим на війні. Чим він може умилостивити господаря свого, як не головами цих людей? s чи не той це Давид, якому співали в хороводах, говорячи: “Саул уразив тисячі, а Давид — десятки тисяч”? 8 І покликав Анхус Давида і сказав йому: живий Господь! ти чесний, і очам моїм приємно було б, щоб ти виходив і входив зі мною в ополченні; бо я не помітив у тобі недоброго з часу приходу твого до мене до цього дня; але в очах князів ти недобрий.7 Отже, повернися тепер, і йди з миром і не дратуй князів филистимських.8 Але Давид сказав Анхусу: що я зробив, і що ти знайшов у рабі твоєму з того часу, як я перед лицем твоїм, і до цього дня, чому б мені не йти і не воювати з ворогами господаря мого, царя? 9 І відповідав Анхус Давиду: будь упевнений, що в моїх очах ти добрий, як ангел Божий; але князі филистимські сказали: “нехай він не йде з нами на війну”.10 Отже, встань ранком, ти і раби господаря твого, які прийшли з тобою, [і йдіть на місце, яке я призначив вам, і не май недоброї думки на серці твоєму, бо ти переді мною добрий]; і встаньте зранку, і коли буде світло, йдіть.
11 І встав Давид, сам і люди його, щоб іти вранці і повернутися в землю Филистимську. А филистимляни пішли [на війну] у Ізреель.
*5 А На третій день після того, як Давид і люди його пішли в Се-келаг, амаликитяни напали з півдня на Секелаг і взяли Секелаг і спалили його вогнем, 2 а жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не умертвили, але повели в полон, і пішли своїм шляхом.31 прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні і сини їхні і дочки їхні узяті в полон. 4 І підняв Давид і народ, що був з ним, крик, і плакали, доки не стало в них сили плакати. 6 Взяті були в полон і обидві дружини Давида: Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка. 0 Давид сильно був збентежений, тому що народ хотів побити його камінням; бо весь народ душею уболівав, кожен за синів своїх і дочок своїх.7 Але Давид укріпився надією на Господа Бога свого, і сказав Давид Авиафару священикові, синові Ахимелеховому: принеси мені ефод. І приніс Авиафар ефод до Давида. 8 І запитав Давид Господа, говорячи: чи переслідувати мені це полчище, і чи наздожену їх? І сказано йому: переслідуй, наздоженеш і віднімеш. 9 І пішов Давид сам і шістсот чоловік, які були з ним; і прийшли до потоку Восор і втомлені зупинилися там. 10 І переслідував Давид сам і чотириста чоловік; двісті ж чоловік зупинилися, тому що були не в силах перейти потік Восорсь-кий.11 І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба, і він їв, і напоїли його водою; 12 і дали йому частину зв’язки смокв і дві зв’язки ізюму, і він їв і зміцнився, бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі. 13 І сказав йому Давид: чий ти і звідки ти? І сказав він: я — отрок єгиптянина, раб одного амаликитянина, і кинув мене господар мій, тому що вже три дні, як я занедужав; 14 ми вдиралися в полуденну частину Керети і в область Іудину й у полуденну частину Халева, а Секелаг спалили вогнем. 161 сказав йому Давид: чи доведеш мене до цього полчища? І сказав він: поклянися мені Богом, що ти не умертвиш мене і не віддаси мене в руки господаря мого, і я доведу тебе до цього полчища. 18 [Давид поклявся йому,] і він повів його; і ось, амалнкнтянн, розсипавшись по всій тій країні, їдять і п’ють і святкують з причини великої здобичі, яку вони взяли в землі Филистим-ській і в землі Юдейській. 17 [І напав на них] і вражав їх Давид від сутінків до вечора другого дня, і ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот юнаків, які сіли на верблюдів і втекли. 18 І відібрав Давид усе, що взяли амаликитяни, і обох дружин своїх відібрав Давид.191 не пропало в них нічого, ні малого, ні великого, ні з синів, ні з дочок, ні зі здобичі, ні з усього, що амаликитяни взяли у них; все повернув Давид,
20 і взяв Давид всю дрібну і велику худобу, і гнали її перед своєю худобою і говорили: це - здобич Давида. 21 І прийшов Давид до тих двохсот людей, які не були в силах іти за ним, і яких він залишив біля потоку Восор, і вийшли вони назустріч Давиду і назустріч людям, які були з ним. І підійшов Давид до цих людей і вітав їх. 22 Тоді злі і негідні люди, які ходили з Давидом, стали говорити: за те, що вони не ходили з нами, не дамо їм зі здобичі, яку ми відняли; нехай кожен візьме тільки свою дружину і дітей і йде.23 Але Давид сказав: не робіть так, брати мої, після того, як Господь дав нам це і зберіг нас і віддав у руки наші полчище, що приходило проти нас. 24 І хто послухає вас у цій справі? [Вони не гірші за нас.] Яка частина тим, що ходили на війну, така частина повинна бути й тим, що залишилися при обозі: на всіх слід розділити. 26 Так було з цього часу і після; і поставив він це в закон і в правило для Ізраїля до цього дня.
26 І прийшов Давид у Секелаг і послав зі здобичі до старійшин Іудиних, друзям своїм, говорячи: “ось вам подарунок зі здобичі, взятої у ворогів Господніх”, - 27 тим, що у Вефилі, і в Рамофі південному, і в Іаттирі, [і в Гефорі,] 28 і в Ароері, [і в Аммаді,] і в Шифмофі, і в Есте-моа, [і в Гефі,] 29 [у Кинані, у Сафе-ні, у Фимафі,] і в Рахалі, і в містах ієрахмеельських, і в містах кеней-ських, 30 і в Хормі, і в Хорашані, і в Атаху, 31 і в Хевроні, й у всіх місцях, де ходив Давид сам і люди його.
0 1 Филистимляни ж воювали
з ізраїльтянами, і побігли мужі ізраїльські від филистимлян і упали уражені на горі Гелвуї.467 І наздогнали филистимляни Саула і синів його, й убили филистимляни Іонафана, й Аминадава, і Малхисуа, синів Саула. 3 І битва проти Саула зробилася жорстокою, і стрільці з луків уражали його, і він був дуже зранений стрільцями. 4 І сказав Саул зброєносцеві своєму: вийми твій меч і заколи мене ним, щоб не прийшли ці необрізані й не убили мене і не знущалися з мене. Але зброєносець не хотів, бо дуже боявся. Тоді Саул узяв меч свій
1 упав на нього. 6 Зброєносець його, побачивши, що Саул помер, і сам упав на свій меч і помер з ним. в Так помер у той день Саул і три сини його, і зброєносець його, а також і всі люди його разом. 7 Ізраїльтяни, які жили на боці долини і за Йорданом, бачачи, що люди ізраїльські побігли і що помер Саул і сини його, залишили міста свої і бігли, а филистимляни прийшли і засіли в них. 8 На другий день филистимляни прийшли грабувати убитих, і знайшли Саула і трьох синів його, які упали на горі Гелвуйській. 9 І [повернули його і] відтяли йому голову, і зняли
з нього зброю і послали по всій землі Филистимській, щоб сповістити про це у капищах ідолів своїх і народ; 10 і поклали зброю його в капищі Астарти, а тіло його повісили на стіні Беф-Сана. 11 І почули жителі Іависа Галаадського про те, що зробили филистимляни із Саулом, 12 і піднялися всі люди сильні, і йшли всю ніч, і взяли тіло Саула і тіла синів його зі стіни Беф-Сана, і прийшли в Іавис, і спалили їх там; 13 і взяли кістки їхні, і поховали під дубом в Іависі, і постили сім днів.
ДРУГА КНИГА ЦАРСТВ*
1 Після смерти Саула, коли Да-вид повернувся після поразки амаликитян і пробув у Секелагу два дні, 2 ось, на третій день приходить чоловік зі стану Саулового; одяг на ньому розідраний і порох на голові його. Прийшовши до Давида, він упав на землю і поклонився [йому].
3 І сказав йому Давид: звідки ти прийшов? І сказав той: я втік зі стану ізраїльського. 4 І сказав йому Давид: що відбулося? розкажи мені. І той сказав: народ побіг з битви, і безліч народу впало і померло, і вмерли і Саул і син його Іонафан. s І сказав Давид отрокові, який розповідав йому: як ти знаєш, що Саул і син його
Іонафан померли? 6 І сказав отрок, який розповідав йому: я випадково прийшов на гору Гелвуйську, і ось, Саул упав на свій спис, колісниці ж і вершники наздоганяли його. 7 Тоді він оглянувся назад і, побачивши мене, покликав мене. 8 І я сказав: ось я. Він сказав мені: хто ти? І я сказав йому: я — амаликитянин. 9 Тоді він сказав мені: підійди до мене й убий мене, бо туга смертна охопила мене, душа моя усе ще в мені. 101 я підійшов до нього й убив його, бо знав, що він не буде живий після свого падіння; і взяв я [царський] вінець, який був на голові його, і зап’ястя, яке було на руці його, і приніс їх до господаря мого сюди. 11 Тоді схопив Давид одяг свій і роздер його, також і всі люди, які були з ним, [роздерли одяг свій,] 12 і ридали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча. 13 І сказав Давид отроку, який розповідав йому: звідки ти? І сказав він: я - син прибульця амаликитянина. 468 Тоді Давид сказав йому: як не побоявся ти підняти руку, щоб убити помазаника Господнього? 469 І покликав Давид одного зі слуг і сказав йому: підійди, убий його. 16 І той убив його, і він помер.
1 сказав до нього Давид: кров твоя на голові твоїй, бо твої вуста свідчили проти тебе, коли ти говорив: я убив помазаника Господнього.
17 І оплакав Давид Саула і сина його Іонафана цією плачевною піснею, 470 і повелів навчити синів Іудиних луку, як написано в книзі Праведного, і сказав: 19 краса твоя, о Ізраїлю, вражена на висотах твоїх! як упали сильні! 20 Не розповідайте в Гефі, не сповіщайте на вулицях Аскалона, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не торжествували дочки необрізаних. 21 Гори Гелвуй-ські! нехай [не зійде] ні роса, ні дощ на вас, і нехай не буде на вас полів
з плодами, бо там уражений щит сильних, щит Саула, ніби не був він помазаний єлеєм. 22 Без крови поранених, без жиру сильних лук Іонафана не повертався назад, і меч Саула не повертався марно. 23 Саул та Іонафан, люб’язні і злагідні в житті своєму, не розлучилися й у смерті своїй; швидші за орлів, сильніші за левів вони були. 24 Дочки ізраїльські! плачте за Саулом, який одягав вас у багряницю з прикрасами і діставав на одяг ваш золоті прикраси.
26 Як упали сильні на полі битви! Убитий Іонафан на висотах твоїх.
28 Тужу за тобою, брате мій Іонафа-не; ти був дуже дорогим для мене; любов твоя була для мене вище за любов жіночу. 27 Як упали сильні, загинула зброя військова!
'у Після цього Давид запитав Гос-■“ пода, говорячи: чи йти мені в яке-небудь місто Іудине? І сказав йому Господь: іди. І сказав Давид: куди йти? І сказав Він: у Хеврон. 2 І пішов туди Давид і обидві дружини його, Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кар-милитянка.31 людей, які були з ним, привів Давид, кожного з родиною його, й оселилися в місті Хевроні.
4 І прийшли мужі Іудині і помазали там Давида на царство над домом Іудиним. І донесли Давиду, що жителі Іависа галаадського поховали Саула.
6 І відправив Давид послів до жителів Іависа галаадського, сказати їм: благословенні ви у Господа за те, що зробили цю милість господареві своєму Саулу, [помазаникові Господньому,] і поховали його [та Іонафана, сина його],6 і нині нехай віддасть вам Господь милістю й істиною; і я зроблю вам благодіяння за те, що ви це зробили; 7 нині нехай зміцняться руки ваші, і будьте мужні; бо господар ваш Саул помер, а мене помазав дім Іудин царем над собою. 8 Але Авенир, син Нирів, начальник війська Саулового, взяв Ієвосфея, сина Саулового, і привів його в Ма-ханаїм, 9 і поставив його царем над Галаад ом, і Ашуром, і Ізреелем, і Єфремом, і Веніаміном, і над усім Ізраїлем. 10 Сорок років було Ієвос-фею, синові Сауловому, коли він став царем над Ізраїлем, і царював два роки. Тільки дім Іудин залишився з Давидом. 11 Всього часу, в який Давид царював у Хевроні над домом
Глава 2. [1] 1 Цар. 23, 2; ЗО, 7-8. [2]
1 Цар. 25, 42. [4] 1 Цар. 31, 11. 1 Мак. 2, 57. [5] 1 Цар. 15, 13. [8] 1 Цар. 14, 50; 17, 55. [9] Чис. 32, 40. Нав. 19, 18. [11] 2 Цар. 5, 5.
Іудиним, було сім років і шість місяців. 12 І вийшов Авенир, син Ни-рів, і слуги Ієвосфея, сина Саулово-го, з Маханаїма в Гаваон. 13 Вийшов і Іоав, син Саруї, зі слугами Давида, і зустрілися біля Гаваонського ставу, і засіли ті на одній стороні ставу, а ці на іншій стороні ставу. 14 І сказав Авенир Іоаву: нехай встануть юнаки і пограють перед нами. І сказав Іоав: нехай встануть. 16 І встали і пішли кількістю дванадцять вені-амитян з боку Ієвосфея, сина Сау-лового, і дванадцять зі слуг Давидових. 16 Вони схопили один одного за голову, встромили меч один одному в бік і упали разом. І було названо це місце Хелкаф-Хаццурим, що в Гаваоні. 17 І відбулася в той день найжорстокіша битва, і Авенир з людьми ізраїльськими був уражений слугами Давида. 18 І були там три сини Саруї: Іоав, і Авесса, й Асаїл. Асаїл же був легкий на ноги, як сарна в полі. 19 І погнався Асаїл за Аве-ниром і переслідував його, не ухиляючись ні праворуч, ні ліворуч від слідів Авенира. 20 І оглянувся Авенир назад і сказав: чи ти це, Асаїл? Той сказав: я. 21 І сказав йому Авенир: ухилися праворуч або ліворуч, і вибери собі одного зі слуг і візьми собі його озброєння. Але Асаїл не захотів відстати від нього. 22 І повторив Авенир ще, говорячи Асаїлу: відстань від мене, щоб я не повалив тебе на землю; тоді з яким лицем з’явлюся я до Іоава, брата твого?
23 [і де це буває? повернися до брата твого Іоава.] Але той не захотів відстати. Тоді Авенир, повернувши спис, уразив його в живіт; спис пройшов наскрізь його, і він упав там же і помер на місці. Усі, проходячи через те місце, де упав і помер Асаїл, зупинялися. 24 І переслідували Іоав і Авесса Авенира. Сонце вже зайшло, коли вони прийшли до пагорба
Амма, що проти Гиаха, на дорозі до пустелі Гаваонської. 26 І зібралися веніамитяни навколо Авенира і склали одне ополчення, і стали на вершині одного пагорба. 26 І звернувся Авенир до Іоава, і сказав: чи вічно буде пожирати меч? Чи ти не знаєш, що наслідки будуть сумні? І доки ти не скажеш людям, щоб вони перестали переслідувати братів своїх?
27 І сказав Іоав: живий Бог! якби ти не говорив інше, то ще ранком перестали б люди переслідувати братів своїх. 28 І засурмив Іоав трубою, і зупинився весь народ, і не переслідували більше ізраїльтян; битва припинилася. 29 Авенир же і люди його йшли рівниною всю ту ніч і перейшли Йордан, і пройшли весь Бит-рон, і прийшли в Маханаїм. 30 І повернувся Іоав від переслідування Авенира і зібрав весь народ, і бракувало зі слуг Давидових дев’ятнадцять чоловік, крім Асаїла. 31 Слуги ж Давидові вразили веніамитян і людей Авенирових; упало їх триста шістдесят чоловік. 32 І взяли Асаїла і поховали його в гробі батька його, що у Вифлеємі. Іоав же з людьми своїми йшов усю ніч і на світанку прибув у Хеврон.
0 І був довгочасний розбрат між J домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дужчав, а дім Саулів більше і більше слабшав. 2 І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки, 3 а другий [син] його
- Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій - Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського;4 четвертий — Адонія, син Аггифи; п’ятий
- Сафатія, син Авитали; 6 шостий
- Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.
Глава 3. [1] 2 Цар. 5, 10. [2] 1 Пар. З, 1. [3]
1 Пар. З, 1-2. [4] 3 Цар. 1, 5. [5] 1 Пар. З, 3.
8 Коли був розбрат між домом Саула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула. 7 У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, дочка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого? 8 Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку. 9 Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]: 10 відніму царство від дома Саулового і поставлю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії. 11 І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його. 12 І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця земля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський. 13 І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме - ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною. 14 І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських. 16 І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого. 10 Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Баху-рима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся. 17 І звернувся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами, 18 тепер зробіть де, бо Господь сказав Давиду: “рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його”.19 Те саме говорив Авенир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів. 20 І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним. 21 І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступлять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром.22 І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.23 Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром.
24 І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов? 26 Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій
1 вхід твій і розвідати все, що ти робиш. 26 І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида. 27 Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таємно, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового. 28 І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові
2 Цар. 5, 2. [19] 1 Пар. 12, 29. [22] 2 Цар. 4,
1. [25] 2 Цар. 10, 3. [27] 2 Цар. 2, 23; 20, 10.
3 Цар. 2, 5, 32.
Авенира, сина Нирового; 471 нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточи-вого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба. 472 Іоав же і брат його Авес-са убили Авенира за те, що він умертвив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона. 4731 сказав Давид Іоаву і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його. 474 Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ. 33 І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру? 34 Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним. 36 І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сонця споживу хліба або чого-небудь. 36 І весь народ довідався про це, і сподобалося йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові.371 дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя сталося умертвлення Авенира, сина Нирового. 38 І сказав цар слугам своїм: чи знаєте, що вождь
1 великий муж упав у цей день в Ізраїлі? 39 Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за злобою його!
А І почув [Ієвосфей,] син Саулів, ™ що помер Авенир у Хевроні, й опустилися руки його, і весь Ізраїль збентежився.
2 У [Ієвосфея,] сина Саулового, два було начальники війська; ім’я одного - Баана й ім’я другого - Ри-хав, сини Реммона беерофянина, з нащадків Веніамінових, бо і Беероф зараховувався до Веніаміна.3 І втекли беерофяни в Гиффаїм і залишилися там прибульцями до цього дня.
4 В Іонафана, сина Саулового, був син кульгавий. П’ять років було йому, коли прийшла звістка про Саула та Іонафана з Ізрееля, і нянька, узявши його, побігла. І коли вона бігла поспішно, то він упав, і зробився кульгавим. Ім’я його Мемфивосфей.
6 І пішли сини Реммона беерофянина, Рихав і Баана, і прийшли в саму спеку дня до дому Ієвосфея; а він спав на постілі опівдні. в [А воротар дому, який очищав пшеницю, задрімав і заснув] і Рихав і Баана, брат його, ввійшли усередину дому, ніби для того, щоб узяти пшениці; і вразили його в живіт і утекли. 7 Коли вони ввійшли в дім, [Ієвосфей] лежав на постілі своїй, у спальній кімнаті своїй; і вони вразили його, і умертвили його, і відрубали голову його, і взяли голову його із собою, і йшли безлюдною дорогою всю ніч;
8 і принесли голову Ієвосфея до Давида в Хеврон і сказали цареві: ось голова Ієвосфея, сина Саула, ворога твого, який шукав душі твоєї; нині Господь помстився за господаря мого царю Саулу, [ворогові твоєму] і нащадкам його. 9 І відповів Давид Рихаву і Баані, братові його, синам Реммона беерофянина, і сказав їм: живий Господь, Який визволив душу мою від усякої скорботи! 10 якщо того, хто приніс мені звістку, сказавши: “ось, помер Саул, [та Іонафан]”,
і хто вважав себе радісним вісником, я схопив і убив його в Секела-гу, замість того, щоб дати йому нагороду, 11 то тепер, коли негідні люди
Глава 4. [1] Іс. 13, 7. Єр. 50, 43. [2] Нав.
18, 25. [3] 1 Цар. 31, 7. [4] 2 Цар. 9, 3. 1 Цар.
29, 11. 1 Пар. 9, 40. [5] 2 Цар. 2, 8. [9] Бут. 48, 16. [10] 2 Цар. 1, 4.
убили людину невинну в її домі на постелі її, невже я не стягну крови його від руки вашої і не знищу вас із землі? 475 І наказав Давид слугам, і вбили їх, і відрубали їм руки і ноги,
1 повісили їх над ставом у Хевроні. А голову Ієвосфея взяли і поховали в гробі Авенира, у Хевроні.
г І прийшли всі коліна Ізраїле-ві до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми — кості твої і плоть твоя;
2 ще вчора і третього дня, коли Саул царював над нами, ти виводив і вводив Ізраїля; і сказав Господь тобі: “ти будеш пасти народ Мій Ізраїля і ти будеш вождем Ізраїля”. 3 І прийшли усі старійшини Ізраїля до царя в Хеврон, і уклав з ними цар Давид завіт у Хевроні перед Господом; і помазали Давида на царя над [усім] Ізраїлем.
4 Тридцять років було Давиду, коли він став царем; царював сорок років. 6 У Хевроні царював над Іудою сім років і шість місяців, і в Єрусалимі царював тридцять три роки над усім Ізраїлем та Іудою. ® І пішов цар і люди його на Єрусалим проти ієвусеїв, жителів тієї країни; але вони говорили Давиду: “ти не ввійдеш сюди; тебе відженуть сліпі й кульгаві”, - це значило: “не ввійде сюди Давид”. 7 Але Давид узяв фортецю Сион: це — місто Давидове. 8 І сказав Давид у той день: усякий, убиваючи ієвусеїв, нехай уражує списом і кульгавих і сліпих, які ненавидять душу Давида. Тому і говориться: сліпий і кульгавий не ввійде в дім [Господній]. 9 І оселився Давид у фортеці, і назвав її містом Давидовим, і оббудував навкруги від Милло й усередині. 10 І процвітав Давид і підносився, і Господь Бог Саваоф був з ним.
11 І прислав Хирам, цар Тирсь-кий, послів до Давида і кедрові дерева, і теслярів і каменярів, і вони побудували дім Давиду.12 І зрозумів Давид, що Господь утвердив його царем над Ізраїлем і що підніс царство його заради народу Свого Ізраїля. 476 І взяв Давид ще наложниць і дружин з Єрусалима, після того, як прийшов з Хеврона. 477 І народилися ще в Давида сини і дочки. І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, і Совав, і Нафан, і Соломон,
15 і Евеар, і Елисуа, і Нафек, і Іафія,
16 і Елисама, і Елидає, і Елифалеф, [Самає, Іосиваф, Нафан, Галамаан, Ієваар, Феїсус, Елифалаф, Нагев, Нафек, Іонафан, Леасамис, Ваали-маф і Елифааф].
17 Коли филистимляни почули, що Давида помазали на царство над Ізраїлем, то піднялися усі филистимляни шукати Давида. І почув Давид і пішов у фортецю. 18 А филистимляни прийшли і розташувалися в долині Рефаїм. 19 І запитав Давид Господа, говорячи: чи йти мені проти филистимлян? чи віддаси їх у руки мої? І сказав Господь Давиду: йди, бо Я видам филистимлян у руки твої. 20 І пішов Давид у Ваал-Пера-цим і вразив їх там, і сказав Давид: Господь розніс ворогів моїх переді мною, як розносить вода. Тому і місцю тому дано ім’я Ваал-Перацим.
21 І залишили там [филистимляни] ідолів своїх, а Давид з людьми своїми взяв їх [і повелів спалити їх у вогні]. 22 І прийшли знову филистимляни і розташувалися в долині Рефаїм. 23 І запитав Давид Господа, [чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої?] І Він відповів йому: не виходь назустріч їм, а зайди їм з тилу і йди до них з боку
1 Пар. 14, 1. [12] 1 Пар. 14, 2. Пс. 29, 2. [14]
1 Пар. З, 5. Лк З, 31. [16] 1 Пар. 14, 7. [17] 1 Пар. 14, 8. [18] Нав. 15, 8. [19] 1 Цар. 23, 2;
30, 8. [20] 1 Пар. 14, 11. Іс. 28, 21. [21] 1 Цар.
31, 9. Втор. 7, 5. 1 Пар. 14, 12.
шовковичного гаю; 24 і коли почуєш шум, ніби хтось іде по вершинах шовковичних дерев, то рушай, бо тоді пішов Господь перед тобою, щоб уразити військо филистимське.26 І зробив Давид, як повелів йому Господь, і вразив филистимлян від Гаваї до Газера.
С. І зібрав знову Давид усіх до-^ бірних людей з Ізраїля, тридцять тисяч*. 2 І встав і пішов Давид і весь народ, який був з ним з Ваала Іудиного, щоб перенести звідти ковчег Божий, на якому нарікається ім’я Господа Саваофа, Який сидить на херувимах. 3 І поставили ковчег Божий на нову колісницю і вивезли його з дому Аминадава, що на пагорбі. Сини ж Аминадава, Оза й Ахио, вели нову колісницю. 478 І повезли її з ковчегом Божим з дому Аминадава, що на пагорбі; і Ахио йшов перед ковчегом [Господнім].479 А Давид і всі сини Ізраїлеві грали перед Господом на різних музичних інструментах з кипарисового дерева, і на цитрах, і на псалтирях, і на тимпанах, і на систрах, і на кимвалах. ® І коли дійшли до току Нахонового, Оза простяг руку свою до ковчега Божого [щоб притримати його] і взявся за нього, бо воли нахилили його.480 Але Господь прогнівався на Озу, і вразив його Бог там же за завзятість, і помер він там біля ковчега Божого.
8 І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. Місце це і донині називається: “ураження Ози”. 481 І убоявся Давид у той день Господа і сказав: як увійти до мене ковчегу Господньому? 482 І не захотів Давид везти ковчег Господній до себе, в місто Давидове, а завернув його в дім
Аведдара гефянина. 11 І залишався ковчег Господній у домі Аведдара гефянина три місяці, і благословив Господь Аведдара і весь дім його.
12 Коли донесли царю Давиду, говорячи: “Господь благословив дім Аведдара й усе, що було в нього, заради ковчега Божого”, то пішов Давид і урочисто переніс ковчег Божий з дому Аведдара в місто Давидове.13 І коли ті, що несли ковчег Господній, проходили по шість кроків, він приносив у жертву тельця й барана.14 Давид скакав із усієї сили перед Господом; одягнений же був Давид у лляний ефод. 15 Так Давид і весь дім Ізраїлів несли ковчег Господній з вигуками і трубними звуками.
18 Коли входив ковчег Господній у місто Давидове, Мелхола, дочка Саула, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, що скакає і танцює перед Господом, принизила його в серці своєму. 17 І принесли ковчег Господній і поставили його на своєму місці посеред скинії, яку спорудив для нього Давид; і приніс Давид всепалення перед Господом і жертви мирні. 18 Коли Давид закінчив приношення всепалень і жертв мирних, то благословив він народ ім’ям Господа Саваофа; 19 і роздав усьому народові, усій безлічі ізраїльтян [від Дана навіть до Вирсавії], як чоловікам, так і жінкам, по одному хлібу і по шматку смаженого м’яса і по одному коржу кожному. І пішов весь народ, кожен у дім свій. 20 Коли Давид повернувся, щоб благословити дім свій, то Мелхола, дочка Саула, вийшла до нього назустріч, [і вітала його] і сказала: як відзначився сьогодні цар Ізраїлів, оголившись сьогодні перед очима рабинь рабів своїх, як оголюється яка-небудь пуста людина! 21 І сказав Давид Мел-
1 Пар 13, 14; 15, 16. 2 Цар. 5, 7. [14] Пс. 83,
3. [15] 1 Пар. 15, 28. [16] 1 Пар. 15, 29. 1 Кор. 2, 14. [17] 1 Пар. 16, 1. [18] 1 Пар. 16, 2. Чис. 6, 24. [19] 1 Пар. 16, 3, 43. [21] 2 Цар. 5, 2.
холі: перед Господом [танцювати буду. І благословенний Господь], Який віддав перевагу мені перед батьком твоїм і всім домом його, утвердивши мене вождем народу Господнього, Ізраїля; перед Господом грати і танцювати буду; 483 і я ще більше принижусь, і зроблюся ще мізернішим в очах моїх, і перед служницями, про яких ти говориш, я буду славний.484 І у Мелхоли, дочки Саулової, не було дітей до дня смерти її.
П Коли цар жив у домі своєму, і ' Господь заспокоїв його від усіх навколишніх ворогів його, 2 тоді сказав цар пророку Нафану: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег Божий знаходиться під наметом. 3 І сказав Нафан царю: усе, що в тебе на серці, йди, роби; бо Господь з тобою.4 Але в ту ж ніч було слово Господа до Нафана: s йди, скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: чи ти побудуєш Мені дім для Мого перебування, ® коли Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, і до цього дня, але переходив у наметі й у скинії? 7 Де Я не ходив із усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоча слово якому-небудь
3 колін, якому Я призначив пасти народ Мій Ізраїля: “чому не побудуєте Мені кедрового дому”? 8 І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля; 9 і був з тобою скрізь, куди не ходив ти, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє великим, як ім’я великих на землі.101Я влаштую місце для народу Мого, для Ізраїля, й укоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не стануть більше тіснити його, як колись, 11 з того часу, як Я поставив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я заспокою тебе від усіх ворогів твоїх. І Господь сповіщає тобі, що Він влаштує тобі дім.12 Коли ж сповняться дні твої, і ти спочи-нешь з батьками твоїми, то Я поставлю після тебе сім’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його. 13 Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки.14 Я буду йому батьком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його жезлом мужів і ударами синів людських; 16 але милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від Саула, якого Я відкинув перед лицем твоїм. 16 І буде непохитний дім твій і царство твоє навіки перед лицем Моїм, і престіл твій устоїть повіки.
17 Усі ці слова і все це видіння Нафан переказав Давиду.
18 І пішов цар Давид, і став перед лицем Господа, і сказав: хто я, Господи [мій], Господи, і що таке дім мій, що Ти мене так звеличив!
19 І цього ще мало здалося в очах Твоїх, Господи мій, Господи; але Ти звістив ще про дім раба Твого в майбутньому. Це вже по-людськи. Господи мій, Господи! 20 Що ще може сказати Тобі Давид? Ти знаєш раба Твого, Господи мій, Господи! 21 Заради слова Твого і за серцем Твоїм Ти робиш це, відкриваючи все це велике рабові Твоєму. 22 В усьому великий Ти, Господи мій, Господи! бо немає подібного Тобі і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами. 23 І хто подібний до
З Цар. 5, 5; 6, 12. [14] 4 Цар. 8, 19. 1 Пар. 17,
13. Пс. 88, 33. Євр. 1, 5. [15] Лк 1, 72. 1 Цар.
15, 23. [16] 3 Цар. 11, 38. Пс. 88, 37. Ін 12, 34. [17] 1 Пар. 17, 15. [19] 1 Пар. 17, 17. [20]
1 Пар. 17, 18. Пс. 138, 1-2. Ін 21, 16. [22] Пс. 85, 10, Іс. 44, 6; 45, 21. [23] Втор 4, 7; 33, 29.
1 Пар. 17, 21. Єр. 32, 21.
народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на Землі, заради якого приходив Бог, щоб придбати його Собі за народ і прославити Своє ім’я і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, який Ти придбав Собі від єгиптян, вигнавши народи і богів їхніх? 24 І Ти укріпив за Собою народ Твій, Ізраїля, як власний народ, навіки, і Ти, Господи, зробився його Богом. 2SІ нині, Господи Боже, утверди повіки слово, яке промовив Ти про раба Твого і про дім його, і виконай те, що Ти промовив. 26 І нехай звеличиться ім’я Твоє повіки, щоб говорили: “Господь Саваоф -Бог над Ізраїлем”. І дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм. 27 Оскільки ти, Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, відкрив рабові Твоєму, говорячи: “влаштую тобі дім”, то раб Твій уготував серце своє, щоб молитися Тобі такою молитвою.28 Отже, Господи мій, Господи! Ти Бог, і слова Твої непорушні, і Ти звістив рабові Твоєму таке благо! 29 І нині почни і благослови дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи мій, Господи, звістив це, і благословенням Твоїм стане дім раба Твого благословенним, [щоб бути йому перед Тобою] повіки.
0 Після цього Давид уразив фи-° листимлян і упокорив їх, і взяв Давид Мефег-Гаамма з рук филистимлян. 485 І вразив моавитян і зміряв їх мотузкою, поклавши їх на землю;
1 відміряв дві мотузки на умертв-лення, а одну мотузку на залишення в живих. І зробилися моавитяни у Давида рабами, які платять данину. 486 І вразив Давид Адраазара, сина Реховового, царя Сувського, коли той ішов, щоб відновити своє панування при ріці [Євфраті]; 487 і взяв Давид у нього тисячу сімсот вершій] Бут. 17, 7. Єр. 31, 33. [27] 3 Цар. 2, 24. [28] 1 Пар. 17, 26. Лк 1, 38. [29] 1 Пар. 17, 27.
Глава 8. [1] 1 Пар. 18, 1. [2] Чис. 22, 3. 1 Пар. 18, 2. Втор. 2, 9. [3] 3 Цар. 11, 23.
ників* і двадцять тисяч чоловік піших, і підрізав Давид жили у всіх коней колісничних, залишивши [собі]
з них для ста колісниць.4881 прийшли сирійці дамаські на допомогу Адра-азару, царю Сувському; але Давид уразив двадцять дві тисячі чоловік сирійців. ® І поставив Давид охоронні війська в Сирії Дамаській, і стали сирійці у Давида рабами, які платять данину. І зберігав Господь Давида скрізь, куди тільки він ходив. 489 І взяв Давид золоті щити, що були у рабів Адраазара, і приніс їх в Єрусалим. [їх узяв потім Сусаким, цар Єгипетський, під час навали своєї на Єрусалим, у дні Ровоама, сина Соломонового.] 8 А в Бефі і Бе-рофі, містах Адраазарових, узяв цар Давид дуже багато міді, [з якої Соло-мон улаштував мідне море і стовпи, й умивальниці і всі сосуди]. 9 І почув Фой, цар Імафа, що Давид уразив усе військо Адраазарове, 10 і послав Фой Іорама, сина свого, до царя Давида, вітати його і дякувати йому за те, що він воював з Адраазаром і вразив його; тому що Адраазар вів війни з Фоєм. У руках же Іорама були сосуди срібні, золоті й мідні.
11 їх також присвятив цар Давид Господу, разом зі сріблом і золотом, яке присвятив із взятого у всіх підкорених ним народів:12 у сирійців, і моавитян, і аммонитян, і филистимлян, і амаликитян, і з узятого у Адраазара, сина Реховового, царя Сувського. 13 І зробив Давид собі ім’я, повертаючись з ураження вісімнадцяти тисяч сирійців у долині Солоній. 14 І поставив він охоронні війська в Ідумеї; у всій Ідумеї поставив охоронні війська, і всі ідумеяни були рабами Давида. І зберігав Господь
Давида скрізь, куди тільки він ходив. 490 І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд і правду над усім народом своїм. 491 Іоав же, син Саруї, був начальником війська; й Іосафат, син Ахилуда, — діловодом;
17 Садок, син Ахитува, й Ахимелех, син Авиафара, - священиками, Се-раія - писарем; 492 і Ванея, син Іодая,
- начальником над хелефеями і фелефеями, і сини Давида — першими при дворі.
9 1 сказав Давид: чи не залишив
ся ще хто-небудь з дому Саулового? я зробив би йому милість заради Іонафана. 2 В домі Саула був раб, на ім’я Сива; і покликали його до Давида, і сказав йому цар: чи ти Сива? І той сказав: я, раб твій.31 сказав цар: чи немає ще кого-небудь з дому Саулового? я зробив би йому милість Божу. І сказав Сива цареві: є син Іонафана, кульгавий на ноги.
4 І сказав йому цар: де він? І сказав Сива цареві: ось, він у домі Махира, сина Аммиелового, у Лодеварі.s І послав цар Давид, і взяли його з дому Махира, сина Аммиелового, з Лоде-вара. 0 І прийшов Мемфивосфей, син Іонафана, сина Саулового, до Давида, і упав на лице своє, і поклонився [цареві]. І сказав Давид: Мемфи-восфею! І сказав той: ось раб твій.
7 І сказав йому Давид: не бійся; я зроблю тобі милість заради батька твого Іонафана і поверну тобі всі поля Саула, батька твого, і ти завжди будеш їсти хліб за моїм столом.
8 І поклонився [Мемфивосфей] і сказав: що таке раб твій, що ти зглянувся на такого мертвого пса, як я?
9 І покликав цар Сиву, слугу Саула,
1 сказав йому: усе, що належало Саулу і всьому дому його, я віддаю синові господаря твого; 10 отже, обробляй для нього землю ти і сини твої і раби твої, і доставляй плоди Ш, щоб у сина господаря твого був хліб для їжі; Мемфивосфей же, син господаря твого, завжди буде їсти за моїм столом. У Сиви було п’ятнадцять синів і двадцять рабів. 11 І сказав Сива цареві: усе, що наказує господар мій цар рабові своєму, виконає раб твій. Мемфивосфей їв за столом [Давида], як один із синів царя.
12 У Мемфивосфея був малолітній син, на ім’я Миха. Усі, хто жив у домі Сиви, були рабами Мемфивосфея. 13 І жив Мемфивосфей в Єрусалимі, тому що він їв завжди за царським столом. Він був кульгавий на обидві ноги.
1 /\ Через деякий час помер цар * Аммонитський, і запанував замість нього син його Аннон. 2 І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які зробив мені батько його. І послав Давид слуг своїх утішити Ан-нона за батька його. І прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську. 3 Але князі аммонитські сказали Аннону, господареві своєму: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого надіслав до тебе утішите-лів? чи не для того, щоб оглянути місто і виглядіти в ньому і потім зруйнувати його, надіслав Давид слуг своїх до тебе? 4 І взяв Аннон слуг Давидових, і поголив кожному з них половину бороди, і обрізав одяг їх наполовину, до стегон, й відпустив їх. 6 Коли донесли про це Давиду, то він послав до них назустріч, бо вони були дуже знечещені. І повелів цар сказати їм: залишайтеся в Єрихоні, поки відростуть бороди ваші, і тоді повернетеся. e І побачили аммонитяни, що вони зроби-
2 Цар. 19, 28. [12] 1 Пар. 8, 34; 9, 40. [13] 2 Цар. 4, 4.
Глава 10. [1] 1 Пар. 19, 1. [3] 2 Цар. З, 25.
1 Пар. 19, 3. [4] Лев. 19, 27. 1 Пар. 19, 4. [6]
1 Пар. 19, 6-7. 2 Цар. 8, 5.
лися ненависними для Давида; і послали аммонитяни найняти сирійців з Беф-Рехова і сирійців Суви двадцять тисяч піших, у царя [Амаликит-ського] Маахи тисячу чоловік і з Іс-това дванадцять тисяч чоловік.7 Коли почув про це Давид, то послав Іоава з усім військом хоробрих. 8 І вийшли аммонитяни і розташувалися до битви біля воріт, а сирійці Суви і Рехова, й Істова, і Маахи, стали окремо в полі. 9 І побачив Іоав, що вороже військо було поставлено проти нього і спереду і ззаду, і вибрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі, і вишикував їх проти сирійців;10 іншу ж частину людей доручив Авессі, братові своєму, щоб він вишикував їх проти аммонитян.11 І сказав Іоав: якщо сирійці будуть долати мене, ти допоможеш мені; а якщо аммонитяни тебе будуть долати, я прийду до тебе на допомогу; 12 будь мужній, і будемо стояти твердо за народ наш і за міста Бога нашого, а Господь зробить, що Йому вгодно.13 І вступив Іоав з народом, який був у нього, у битву із сирійцями, і вони побігли від нього.14 Аммонитяни ж, побачивши, що сирійці біжать, побігли від Авесси і ввійшли в місто. І повернувся Іоав від аммонитян і прийшов у Єрусалим. 16 Сирійці, бачачи, що вони уражені ізраїльтянами, зібралися разом. 16 І послав Адраазар і покликав сирійців, які за річкою [Хала-маком], і прийшли вони до Елама; а Совак, воєначальник Адраазарів, начальствував над ними. 17 Коли донесли про це Давиду, то він зібрав усіх ізраїльтян, і перейшов Йордан
і прийшов до Елама. Сирійці вишикувалися проти Давида й билися з ним. 18 І побігли сирійці від ізраїльтян. Давид знищив у сирійців сімсот колісниць і сорок тисяч вершників; уразив і воєначальника Совака, який там і помер.19 Коли всі царі, покірні Адраазару, побачили, що вони уражені ізраїльтянами, то уклали мир з ізраїльтянами і підкорилися їм. А сирійці боялися надалі допомагати аммонитянам.
1 1 Через рік, у той час, коли ви-
ходять царі в походи, Давид послав Іоава і слуг своїх з ним і всіх ізраїльтян; і вони вразили аммонитян і обложили Равву; Давид же залишався в Єрусалимі.
2 Одного разу надвечір Давид, вставши з постелі, прогулювався на покрівлі царського дому і побачив з покрівлі жінку, яка купається; а та жінка була дуже красива. 3 І послав Давид розвідати, хто ця жінка? І сказали йому: це Вирсавія, дочка Елиа-ма, дружина Урії хеттеянина.4 Давид послав слуг узяти її; і вона прийшла до нього, і він спав з нею. Коли ж вона очистилася від нечистоти своєї, повернулася в дім свій. 6 Жінка ця зробилася вагітною і послала сповістити Давида, говорячи: я вагітна. ® І послав Давид сказати Іоаву: пришли до мене Урію хеттеянина. І послав Іоав Урію до Давида. 7 І прийшов до нього Урія, і розпитав його Давид про становище Іоава і про становище народу, і про хід війни.
8 І сказав Давид Урії: йди додому й омий ноги свої. І вийшов Урія з дому царського, а слідом за ним понесли і царську страву. 9 Але Урія спав біля воріт царського дому з усіма слугами свого господаря, і не пішов у свій дім. 10 І донесли Давиду, говорячи: не пішов Урія в дім свій. І сказав Давид Урії: ось, ти прийшов з дороги; чому ж не пішов ти в дім свій? 11 І сказав Урія Давиду: ковчег [Божий] і Ізраїль й Іуда знаходяться в наметах, і господар мій Іоав і раби господаря мого перебувають у полі, а я ввійшов би в дім свій їсти і пити і спати зі своєю дружиною! Клянуся твоїм життям і життям душі твоєї, цього я не зроблю. 12 І сказав Давид Урії: залишся тут і на цей день, а завтра я відпущу тебе. І залишився Урія в Єрусалимі на цей день до завтра. 13 І запросив його Давид, і їв Урія перед ним і пив, і напоїв його Давид. Але ввечері Урія пішов спати на постіль свою з рабами господаря свого, а у свій дім не пішов.14 Зранку Давид написав листа до Іоава і послав його з Урією.
15 В листі він написав так: поставте Урію там, де буде найсильніша битва, і відступіть від нього, щоб він був уражений і помер.18 Тому, коли Іоав облягав місто, то поставив він Урію на такому місці, про яке знав, що там хоробрі люди. 17 І вийшли люди з міста й билися з Іоавом, і впали деякі з народу, зі слуг Давидових; був убитий також і Урія хет-теянин. 18 І послав Іоав донести Давиду про весь хід битви. 19 І наказав посланому, говорячи: коли ти розповіси цареві про весь хід битви 20 і побачиш, що цар розгнівався, і скаже тобі: “навіщо ви так близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що зі стіни будуть кидати на вас? 21 хто убив Авимелеха, сина Ієроваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна [й уразила його], і він помер у Тевеці? Навіщо ж ви близько підходили до стіни?”, тоді ти скажи: і раб твій Урія хеттеянин також [уражений і] помер. 22 І пішов [посланий від Іоава до царя в Єрусалим], і прийшов, і розповів Давиду про все, для чого послав його Іоав, про весь хід битви. [І розгнівався Давид на Іоава і сказав посланому: навіщо ви близько підходили до міста битися? хіба ви не знали, що вас уражати будуть зі стіни? хто убив Авимелеха, сина Ієроваалового? чи не жінка кинула на нього зі стіни уламок жорна, і він помер у Тевеці? Навіщо ви близько підходили до стіни?] 23 Тоді посланий сказав Давиду: долали нас ті люди і вийшли до нас у поле, і ми переслідували їх до входу у ворота;
24 тоді стріляли стрільці зі стіни на рабів твоїх, і померли деякі з рабів царя; помер також і раб твій Урія хеттеянин. 26 Тоді сказав Давид посланому: так скажи Іоаву: “нехай не бентежить тебе ця справа, тому що меч поїдає іноді того, іноді цього; посиль війну твою проти міста і зруйнуй його”. Так підбадьор його.28 І почула дружина Урії, що помер Урія, чоловік її, і плакала за чоловіком своїм. 27 Коли скінчився час плачу, Давид послав, і взяв її в дім свій, і вона стала його дружиною і народила йому сина. І було це діло, яке вчинив Давид, зле в очах Господа.
1 'у І послав Господь Нафана [пророка] до Давида, і той прийшов до нього і сказав йому: в одному місті було два чоловіка, один багатий, а другий бідний; 2 у багатого було дуже багато дрібної і великої худоби, 3 а у бідного нічого, крім однієї овечки, яку він купив маленькою і вигодував, і вона виросла в нього разом з дітьми його; від хліба його вона їла, і з його чаші пила, і на грудях у нього спала, і була для нього, як дочка; 4 і прийшов до багатої людини подорожній, і той пошкодував узяти зі своїх овець або волів, щоб приготувати [обід] для подорожнього, який прийшов до нього, а взяв овечку бідняка і приготував її для чоловіка, який прийшов до нього. 6 Сильно розгнівався Давид на цього чоловіка і сказав На-фану: живий Господь! гідний смерти чоловік, який зробив це; 6 і за овечку він повинен заплатити вчетверо, за те, що він зробив це, і за те, що не мав жалю. 7 І сказав Нафан
Давиду: ти — той чоловік, [який зробив це]. Так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я помазав тебе на царя над Ізраїлем і Я визволив тебе від руки Саула, 8 і дав тобі дім господаря твого і дружин господаря твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїлів та Іудин, і, якщо цього [для тебе] мало, додав би тобі ще більше; 9 навіщо ж ти зневажив слово Господа, зробивши зле перед очима Його? Урію хеттеянина ти вразив мечем; дружину його взяв собі за дружину, а його ти убив мечем аммонитян; 10 отже, не відступить меч від дому твого повіки, за те, що ти зневажив Мене і взяв дружину Урії хеттеянина, щоб вона була тобі дружиною. 11 Так говорить Господь: ось, Я пошлю на тебе зло з дому твого, і візьму дружин твоїх перед очима твоїми, і віддам ближньому твоєму, і буде він спати з дружинами твоїми перед цим сонцем; 12 ти зробив таємно, а Я зроблю це перед усім Ізраїлем і перед сонцем. 13 І сказав Давид Нафа-ну: згрішив я перед Господом. І сказав Нафан Давиду: і Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш; 14 але оскільки ти цим ділом подав привід ворогам Господа хулити Його, то помре народжений у тебе син. 16 І пішов Нафан у дім свій.
І вразив Господь дитя, яке народила дружина Урії Давиду, і воно занедужало. 161 молився Давид Богу за немовля, і постився Давид, і, усамітнившись, провів ніч, лежачи на землі. 17 І ввійшли до нього старійшини дому його, щоб підняти його з землі; але він не хотів, і не їв з ними хліба.18 На сьомий день дитя померло, і слуги Давидові боялися донести йому, що померло немовля; тому що, говорили вони, коли немовля було ще живе, і ми умовляли його, і він не слухав голосу нашого, як же ми скажемо йому: “померло дитя”?
Він зробить що-небудь зле. 19 І побачив Давид, що слуги його перешіптуються між собою, і зрозумів Давид, що дитя померло, і запитав Давид слуг своїх: померло дитя? І сказали: померло.20 Тоді Давид встав із землі й умився, і помазався, і перемінив одяг свій, і пішов у дім Господній, і молився. Повернувшись додому, повелів, щоб подали йому хліба, і він їв. 21 І сказали йому слуги його: що означає, що ти так робиш: коли дитя було ще живе, ти постився і плакав [і не спав]; а коли дитя померло, ти встав і їв хліб [і пив]? 22 І сказав Давид: доки дитя було живе, я постився і плакав, бо думав: хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитя залишиться живим? 23 А тепер воно померло; навіщо ж мені поститися? Хіба я можу повернути його? Я піду до нього, а воно не повернеться до мене. 24 І утішив Давид Вирсавію, дружину свою, і ввійшов до неї і спав з нею; і вона [зачала і] народила сина, і нарекла йому ім’я: Соломон. І Господь полюбив його 26 і послав пророка Нафана, і він нарік йому ім’я: Ієдидія493 за словом Господа.
26 Іоав воював проти Равви аммо-нитської і майже взяв цареве місто. 271 послав Іоав до Давида сказати йому: я напав на Равву й оволодів водою міста; 28 тепер збери інших людей і підступи до міста і візьми його; тому що, коли я візьму його, то моє ім’я буде наречене йому. 29 І зібрав Давид весь народ і пішов до Равви, і воював проти неї і взяв її. 30 І взяв Давид вінець царя їх з голови його,
— а в ньому було золота талант і дорогоцінний камінь, — і поклав його Давид на свою голову, і здобичі з міста виніс дуже багато. 31 А людей, які були у ньому, він вивів і поклав їх під пилки, під залізні молотарки, під залізні сокири, і кинув їх у випалювальні печі. Так він учинив з усіма містами аммонитськими. І повернувся після того Давид і весь народ в Єрусалим.
І О І було після того: в Авесса-лома, сина Давидового, була сестра красива, на ім’я Фамар, і полюбив її Амнон, син Давида. 2 Й уболівав Амнон до того, що занедужав через Фамар, сестру свою; тому що вона була дівчина, і Амнону здавалося тяжким що-небудь зробити з нею.3 Але в Амнона був друг, на ім’я Іонадав, син Самая, брата Давидового; і був Іонадав людиною дуже хитрою.4 І він сказав йому: від чого ти так худнеш з кожним днем, сину царя, — чи не відкриєш мені? І сказав йому Амнон: Фамар, сестру Авес-салома, брата мого, люблю я.5 І сказав йому Іонадав: лягай у постіль твою, і прикинься хворим; і коли батько твій прийде відвідати тебе, скажи йому: нехай прийде Фамар, сестра моя, і підкріпить мене їжею, приготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив, і їв з рук її. ® І ліг Амнон і прикинувся хворим, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон царю: нехай прийде Фамар, сестра моя, і спече на моїх очах корж, або два, і я поїм з рук її.7 І послав Давид до Фамар в дім сказати: піди в дім Амнона, брата твого, і приготуй йому страву. 8 І пішла вона в дім брата свого Амнона; а він лежить. І взяла вона борошна і замісила, і приготувала на очах його і спекла коржі,
9 і взяла сковороду і виклала перед ним; але він не хотів їсти. І сказав Амнон: нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди,10 і сказав Амнон Фамар: віднеси страву у внутрішню кімнату, і я поїм з рук твоїх. І взяла Фамар коржі, що приготувала, і віднесла Амнону, братові своєму, у внутрішню кімнату.11 І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: іди, лягай зі мною, сестро моя.12 Але вона сказала: ні, брате мій, не зне-чещуй мене, тому що не робиться так в Ізраїлі; не роби цього безумства. 13 І я, куди я піду з моїм нечестям? І ти, ти будеш одним із безумних в Ізраїлі. Ти поговори з царем; він не відмовить віддати мене тобі. 14 Але він не хотів слухати слів її, і переборов її, і зґвалтував її, і лежав з нею.16 Потім зненавидів її Амнон величезною ненавистю, так що ненависть, якою він зненавидів її, була сильнішою за любов, яку мав до неї; і сказав Амнон: встань, іди. 16 І [Фамар] сказала йому: ні, [брате]; прогнати мене — це зло більше за перше, яке ти зробив із мною. Але він не хотів слухати її. 17 І покликав слугу свого, який служив йому, і сказав: прожени цю від мене геть і замкни двері за нею. 18 На ній був різнобарвний одяг, бо такий верхній одяг носили царські дочки-дів-чата. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері. 19 І посипала Фамар попелом голову свою, і роздерла різнобарвний одяг, який мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і так ішла і волала. 20 І сказав їй Авессалом, брат її: чи не Амнон, брат твій, був з тобою? - але тепер мовчи, сестро моя; він - брат твій; не тужи серцем твоїм про цю справу. І жила Фамар на самоті в домі Авессалома, брата свого. 21 І почув цар Давид про все це, і дуже розгнівався, [але не засмутив духу Амнона, сина свого, тому що любив його, бо він був первісток його]. 22 Авессалом же не говорив з Амноном ні поганого, ні доброго; бо зненавидів Авессалом Амнона за те, що він зне-честив Фамар, сестру його.
23 Через два роки було стриження овець в Авессалома у Ваал-Гацорі, що в Єфрема, і покликав Авессалом усіх синів царських. 24 І прийшов
Авессалом до царя і сказав: ось, нині стриження овець у раба твого; нехай піде цар і слуги його з рабом твоїм. 26 Але цар сказав Авессалому: ні, сину мій, ми не підемо всі, щоб не бути тобі за тягар. І сильно просив його Авессалом; але він не захотів іти, і благословив його. 26 І сказав йому Авессалом: принаймні нехай піде з нами Амнон, брат мій. І сказав йому цар: навіщо йому йти з тобою? 27 Але Авессалом ублагав його, і він відпустив з ним Амнона і всіх царських синів; [і зробив Авессалом бенкет, як цар робить бенкет].
28 Авессалом же наказав слугам своїм, сказавши: дивіться, як тільки розвеселиться серце Амнона від вина, і я скажу вам: “уразьте Амнона”, тоді убийте його, не бійтеся; це я наказую вам, будьте сміливі й мужні.
29 І вчинили слуги Авессалома з Ам-ноном, як наказав Авессалом. Тоді встали всі царські сини, сіли кожен на мула свого й утекли.30 Коли вони були ще в дорозі, дійшла чутка до Давида, що Авессалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них. 31 І встав цар, і роздер одяг свій, і простягнувся на землі, і всі слуги його, які стоять перед ним, роздерли одяг свій. 32 Але Іона-дав, син Самая, брата Давидового, сказав: нехай не думає господар мій [цар], що всіх отроків, царських синів, умертвили; один тільки Амнон помер, тому що в Авессалома був цей задум з того дня, як Амнон зне-честив сестру його;33 отже, нехай господар мій, цар, не тривожиться думкою про те, начебто померли всі царські сини: помер один тільки Амнон. 34 І втік Авессалом. І підняв слуга, який стояв на сторожі, очі свої, і побачив: ось, багато народу йде по дорозі на схилі гори. [І прийшов вартовий, і сповістив царю, і сказав: я бачив людей на дорозі Орон-ській на схилі гори.] 36 Тоді Іонадав сказав цареві: це йдуть царські сини; як говорив раб твій, так і є. 36 І ледь тільки сказав він це, ось прийшли царські сини, і підняли крик і плакали. І сам цар і всі слуги його плакали дуже великим плачем. 37 Авессалом же утік і пішов до Фалмая, сина Емиуда, царя Гессурського [у землю Хамаахадську]. І плакав [цар] Давид за сином своїм в усі дні. 38 Авессалом утік і прийшов у Гессур і пробув там три роки. 39 І не став цар Давид переслідувати Авессалома; бо втішився після смерти Амнона.
І А І помітив Іоав, син Саруї, що серце царя навернулося до Авессалома.2 І послав Іоав у Фекою, і взяв звідти розумну жінку і сказав їй: прикинься, що ти плачеш, і одягни печальний одяг, і не намащуйся єлеєм, і представся жінкою, яка багато днів плакала за померлим; 3 і піди до царя і скажи йому так і так. І вклав Іоав у вуста її, що сказати. 4 І ввійшла жінка фекоїтянка до царя й упала лицем своїм на землю, і поклонилася і сказала: допоможи, царю, [допоможи]! s І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: я [давно] вдова, чоловік мій помер; " і у раби твоєї було два сини; вони посварилися в полі, і не було кому розняти їх, і вразив один другого й умертвив його. 7 І ось, повстали всі родичі на рабу твою, і говорять: “віддай убивцю брата свого; ми вб’ємо його за душу брата його, якого він згубив, і знищимо навіть спадкоємця”. І так вони погасять останню іскру мою, щоб не залишити чоловікові моєму імені і потомства на лиці землі.8 І сказав цар жінці: йди спокійно додому, я дам наказ про тебе. 9 Але жінка фекоїтянка сказала цареві: на мені, господарю мій царю, нехай буде провина і на домі батька мого, цар же і престіл його невинний. 10 І сказав цар: того, хто буде проти тебе, приведи до мене, і він більше не торкнеться тебе. 11 Вона сказала: пом’яни, царю, Господа Бога твого, щоб не примножилися месники за кров і не погубили сина мого. І сказав цар: живий Господь! не упаде і волосина сина твого на землю. 12 І сказала жінка: дозволь рабі твоїй сказати ще слово господарю моєму царю. 13 Він сказав: говори. І сказала жінка: чому ти так думаєш проти народу Божого? Цар, сказавши це слово, звинуватив себе самого, тому що не повертає вигнанця свого. 14 Ми помремо і будемо, як вода, вилита на землю, яку не можна зібрати; але Бог не бажає погубити душу і помишляє, як би не відкинути від Себе і відкинутого.16 І тепер я прийшла сказати цареві, господарю моєму, ці слова, тому що народ лякає мене; і раба твоя сказала: поговорю я з царем, чи не зробить він за словом раби своєї; 16 цар вислухає і визволить рабу свою від руки людей, які хочуть знищити мене разом із сином моїм із наслід-дя Божого. 17 І сказала раба твоя: нехай буде слово господаря мого царя в утіху мені, тому що господар мій цар, як ангел Божий, і може вислухати і добре і лихе. І Господь Бог твій буде з тобою. 18 І відповів цар і сказав жінці: не втаї від мене, про що я запитаю тебе. І сказала жінка: говори, господарю мій царю.19 І сказав цар: чи не рука Іоава у всьому цьому з тобою? І відповіла жінка і сказала: нехай живе душа твоя, господарю мій царю; ні праворуч, ні ліворуч не можна ухилитися від того, що сказав господар мій, цар; справді, раб твій Іоав наказав мені, і він вклав у вуста раби твоєї усі ці слова; 20 щоб притчею дати ділу такий вигляд, раб твій Іоав навчив мене; але господар мій [цар] мудрий, як мудрий ангел Божий, щоб знати все, що на землі.21 І сказав цар Іоаву: ось, я зробив [за словом твоїм]; піди ж, поверни отрока Авессалома. 22 Тоді Іоав упав лицем на землю і поклонився, і благословив царя і сказав: тепер знає раб твій, що знайшов благовоління перед очима твоїми, господарю мій царю, тому що цар зробив за словом раба свого. 23 І встав Іоав, і пішов у Гессур, і привів Авессалома в Єрусалим. 24 І сказав цар: нехай він повернеться в дім свій, а лиця мого не бачить. І пішов Авес-салом у свій дім, а лиця царевого не бачив.
25 Не було в усьому Ізраїлі чоловіка настільки красивого, як Авес-салом, і стільки хвалимого, як він; від підошви ніг до верха голови його не було в нього недоліку. 26 Коли він стриг голову свою, - а він стриг її щороку, тому що вона обтяжувала його, — то волосся з голови його важило двісті сиклів за вагою царською. 27 І народилися в Авессалома три сини й одна дочка, на ім’я Фа-мар; вона була жінка красива [і стала дружиною Ровоама, сина Соломонового, і народила йому Авию]. 28 І залишався Авессалом в Єрусалимі два роки, а лиця царевого не бачив. 29 І послав Авессалом за Іоавом, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Послав і вдруге; але той не захотів прийти.
30 І сказав [Авессалом] слугам своїм: бачите ділянку поля Іоава поряд з моїм, і в нього там ячмінь; підіть, випаліть його вогнем. І випалили слуги Авессалома ту ділянку поля вогнем. [І прийшли слуги Іоава до нього, роздерши одяг свій, і сказали: слуги Авессалома випалили ділянку твою вогнем.] 31 І встав Іоав, і прийшов до Авессалома в дім, і сказав йому: навіщо слуги твої випалили мою ділянку вогнем? 32 І сказав Авессалом Іоаву: ось, я посилав за тобою, говорячи: прийди сюди, і я пошлю тебе до царя сказати: навіщо я прийшов з Гессура? Краще було б мені залишатися там. Я хочу побачити лице царя. Якщо ж я винен, то убий мене. 33 І пішов Іоав до царя і переказав йому це. І покликав цар Авессалома; він прийшов до царя, [поклонився йому] й упав лицем своїм на землю перед царем; і поцілував цар Авессалома.
1 С Після цього Авессалом завів у себе колісниці і коней і п’ятдесят скороходів. 2 І вставав Авессалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, ішов до царя на суд, то Авессалом підкликав його до себе і запитував: з якого міста ти? І коли той відповідав: з такого-то коліна Ізраїлевого раб твій, 3 тоді говорив йому Авессалом: ось, справа твоя добра і справедлива, але у царя нема кому вислухати тебе. 4 І говорив Авессалом: о, якби мене поставили суддею в цій землі! До мене приходив би всякий, хто має суперечку і позов, і я судив би його за правдою.
6 І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою й обіймав його і цілував його. ® Так робив Авессалом із кожним ізраїльтянином, який приходив на суд до царя, і приваблював Авессалом до себе серця ізраїльтян.
7 Коли минуло сорок років царювання Давида, Авессалом сказав цареві: піду я і виконаю обітницю мою, яку я дав Господу, у Хевроні;
8 бо я, раб твій, живучи в Гессурі в Сирії, дав обітницю: якщо Господь поверне мене в Єрусалим, то я принесу жертву Господу.9 І сказав йому цар: іди з миром. І встав він і пішов у Хеврон. 10 І розіслав Авессалом спостерігачів в усі коліна Ізраїлеві, сказавши: коли ви почуєте звук труби, то говоріть: Авессалом став царем у Хевроні. 11 3 Авессаломом пішли з Єрусалима двісті чоловік, які були запрошені ним, і пішли з простоти своєї, не знаючи, в чому справа. 12 Під час жертвоприношення Авессалом послав і прикликав Ахи-тофела гилонянина, радника Давидового, з його міста Гило. І склалася сильна змова, і народ стікався і збільшувався навколо Авессалома.
13 І прийшов вісник до Давида і сказав: серце ізраїльтян схилилося на бік Авессалома. 14 І сказав Давид усім слугам своїм, які були при ньому в Єрусалимі: встаньте, втечімо, тому що не буде нам порятунку від Авессалома; поспішайте, щоб нам утекти, щоб він не застиг і не захопив нас, і не навів на нас лиха і не знищив міста мечем.161 сказали слуги царські царю: в усьому, що вгод-но господарю нашому царю, ми -раби твої. 16 І вийшов цар і весь дім його за ним пішки. Залишив же цар десять дружин, наложниць [своїх], для збереження дому. 17 І вийшов цар і весь народ пішки, і зупинилися в Беф-Мерхата. 18 І всі слуги його йшли по боках його, і всі хелефеї, і всі фелефеї, і всі гефяни до шестисот чоловік, які прийшли разом з ним з Гефа, йшли попереду царя.
19 І сказав цар Еффею гефянину: навіщо і ти йдеш з нами? Повернися і залишайся з тим царем; тому що ти — чужеземець і прийшов сюди зі свого місця; 20 вчора ти прийшов, а сьогодні я змушу тебе йти з нами? Я йду, куди трапиться; повернися і поверни братів своїх із собою, [нехай учинить Господь] милість і істину [з тобою]!21 І відповів Еффей царю і сказав: живий Господь, і нехай живе господар мій цар: де б не був господар мій цар, чи в житті, а чи у смерті, там буде і раб твій. 22 І сказав Давид Еффею: отже, йди і ходи зі мною. І пішов Еффей гефянин і всі люди його і всі діти, які були з ним.494 І плакала вся земля голосно. І весь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон; і пішов весь народ [і цар] по дорозі до пустелі.495 Ось і Садок [священик], і всі левити з ним несли ковчег завіту Божого з Вефари і поставили ковчег Божий; Авиафар же стояв на підвищенні, доки весь народ не вийшов з міста.
2S І сказав цар Садокові: поверни ковчег Божий у місто [і нехай він стоїть на своєму місці]. Якщо я знайду милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити його й оселю його. 496 А якщо Він скаже так: “немає Мого благовоління до тебе”, то ось я; нехай творить зі мною, що Йому благовгодно.4971 сказав цар Садоку священику: чи бачиш, - повернися в місто з миром, і Ахимаас, син твій, і Іонафан, син Авиафара, обидва сини ваші з вами; 28 чи бачите, я затримаюся на рівнині в пустелі, доки не прийде звістка від вас до мене.291 повернули Садок і Авиафар ковчег Божий в Єрусалим, і залишилися там.30 А Давид пішов на гору Елеонську, йшов і плакав; голова в нього була покрита; він ішов босий, і всі люди, які були з ним, покрили кожен голову свою, йшли і плакали. 31 Донесли Давиду і сказали: і Ахитофел у числі змовників з Авесса ломом. І сказав Давид: Господи [Боже мій!] зруйнуй раду Ахитофела. 32 Коли Давид зійшов на вершину гори, де він поклонявся Богу, ось назустріч йому йде Хусій архитянин, друг Давидів; одяг на ньому був розідраний, і порох на голові його. 33 І сказав йому Давид: якщо ти підеш зі мною, то будеш мені за тягар;34 але якщо повернешся в місто і скажеш Авесса-лому: “царю, [пройшли мимо брати твої, і цар батько твій пройшов, і нині] я раб твій; [залиш мене в живих;] досі я був рабом батька твого, а тепер я - твій раб”: то ти зруйнуєш для мене раду Ахитофела.35 Ось, там з тобою Садок і Авиафар священики, і всяке слово, яке почуєш з дому царя, переказуй Садоку й Ави-афару священикам. 36 Там з ними і два сини їхні, Ахимаас, син Садока, та Іонафан, син Авиафара; через них посилайте до мене всяку звістку, яку почуєте. 371 прийшов Хусій, друг Давидів, у місто; Авессалом же вступав тоді в Єрусалим.
1 £1 Коли Давид трохи зійшов з -І" вершини гори, ось зустрічається йому Сива, слуга Мемфивосфея, з парою нав’ючених ослів, і на них двісті хлібів, сто зв’язок Ізюма, сто зв’язок смокв і міх з вином.21 сказав цар Сиві: для чого це в тебе? І відповів Сива: осли для дому царського, для їзди, а хліб і плоди для їжі слугам, а вино для пиття ослаблим у пустелі. 3 І сказав цар: де син господаря твого? І відповів Сива цареві: ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: тепер дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого. 41 сказав цар Сиві: ось тобі все, що в Мемфивосфея. І відповів Сива, поклонившись: нехай знайду милість в очах господаря мого царя!6 Коли дійшов цар Давид до Бахурима, ось вийшов звідти чоловік з роду дома Саулово-го, на ім’я Семей, син Гери; він ішов і лихословив, в і кидав каменями на Давида і на всіх рабів царя Давида; всі ж люди і всі хоробрі були праворуч і ліворуч [царя]. 7 Так говорив
16, 23. [34] 2 Цар. 17, 7. Лк 1, 51. [37] 2 Цар. 16, 16. 1 Пар. 27, 33.
Глава 16. [1] 2 Цар. 9, 2; 19, 17. [3] 2 Цар.
19, 26. [4] 2 Цар. 19, 29. [5] 2 Цар. З, 16; 19,
16. З Цар. 2, 8. [7] Пс. 5, 7.
Семей, лихословлячи його: іди, іди, убивця і беззаконник! 8 Господь повернув на тебе всю кров дому Саулового, замість якого ти став царем, і віддав Господь царство в руки Авессалома, сина твого; і ось, ти в біді, бо ти - кровожер. 9 І сказав Авесса, син Саруїн, царю: навіщо лихословить цей мертвий пес господаря мого царя? піду я і зніму з нього голову.
10 І сказав цар: що мені і вам, сини Саруїни? [залиште його,] нехай він лихословить, тому що Господь повелів йому лихословити Давида. Хто ж може сказати: навіщо ти так робиш? 11 І сказав Давид Авессі і всім слугам своїм: ось, якщо мій син, який вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим більше син веніами-тянина; залиште його, нехай лихословить, тому що Господь повелів йому; 12 може бути, Господь зглянеться на приниження моє, і воз-дасть мені Господь благістю за теперішнє його лихослів’я. 13 І йшов Давид і люди його своєю дорогою, а Семей ішов по краю гори, з боку його, йшов і лихословив, і кидав каменями в бік його і пилом. 14 І прийшов цар і весь народ, який був з ним, стомлений, і відпочивав там.
16 Авессалом же і весь народ ізраїльський прийшли в Єрусалим, і Ахитофел з ним. 16 Коли Хусій ар-хитянин, друг Давидів, прийшов до Авессалома, то сказав Хусій Авес-салому: нехай живе цар, нехай живе цар! 17 І сказав Авессалом Хусію: така твоя ревність до твого друга! чому ти не пішов із другом твоїм?
18 І сказав Хусій Авессалому: ні, [я піду услід того,] кого обрав Господь і цей народ і весь Ізраїль, з тим і я, і з ним залишусь. 19 І притому кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити і тобі.20 І сказав Авес-салом Ахитофел у: дай пораду, що нам робити. 21 І сказав Ахитофел Авессалому: увійди до наложниць батька твого, яких він залишив охороняти дім свій; і почують усі ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцняться руки всіх, хто з тобою.22 І поставили для Авессалома намет на покрівлі, і ввійшов Авессалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.23 Поради ж Ахитофела, які він давав, у той час вважалися, наче якби хто запитував наставляння в Бога. Такою була всяка рада Ахитофела як для Давида, так і для Авессалома.
1 П І сказав Ахитофел Авесса-' лому: виберу я дванадцять тисяч чоловік і встану і піду в погоню за Давидом у цю ніч; 2 і нападу на нього, коли він буде стомлений і з опущеними руками, і приведу його в страх; і всі люди, які з ним, розбіжаться; і я уб’ю одного царя 3 і всіх людей поверну до тебе; і коли не буде одного, душу якого ти шукаєш, тоді весь народ буде в мирі. 4 І сподобалося це слово Авессалому і всім старійшинам Ізраїлевим.61 сказав Авессалом: покличте Хусія архитянина; послухаємо, що він скаже. 6 І прийшов Хусій до Авессалома, і сказав йому Авессалом, говорячи: ось що говорить Ахитофел; чи зробити за його словами? а якщо ні, то говори ти. 7 І сказав Хусій Авессалому: недобра цього разу порада, яку дав Ахитофел.8 І продовжував Хусій: ти знаєш твого батька і людей його; вони хоробрі і сильно роздратовані, як ведмедиця в полі, у якої відняли дітей, [і як вепр лютий на полі,] і батько твій - людина войовнича; він не зупиниться ночувати з народом.
9 Ось, тепер він ховається в якій-не-будь печері, або в іншому місці, і якщо хто впаде при першому напа
ді на них, і почують і скажуть: “була поразка людей, які пішли за Авес-саломом”, 10 тоді і найхоробріший, у якого серце, як серце левине, впаде духом; тому що всьому Ізраїлю відомо, який хоробрий батько твій і мужні ті, які з ним.11 Тому я раджу: нехай збереться до тебе весь Ізраїль, від Дана до Вирсавії, у безлічі, як пісок при морі, і ти сам підеш серед нього; 12 і тоді ми підемо проти нього, в якому б місці він не знаходився, і нападемо на нього, як падає роса на землю; і не залишиться в нього жодної людини з усіх, хто з ним; 13 а якщо він увійде в яке-небудь місто, то весь Ізраїль принесе до того міста мотузки, і ми стягнемо його в ріку, так що не залишиться жодного камінчика.14 І сказав Авессалом і весь Ізраїль: порада Хусія архитянина краща за пораду Ахи-тофела. Так Господь судив зруйнувати кращу пораду Ахитофела, щоб навести Господу біду на Авессалома.
15 І сказав Хусій Садокові й Авиа-фарові священикам: так і так радив Ахитофел Авессалому і старійшинам Ізраїлевим, а так і так порадив я. 16 І тепер пошліть швидше і скажіть Давиду так: не залишайся в цю ніч на рівнині в пустелі, але швидше перейди, щоб не загинути царю і всім людям, які з ним. 17 Іонафан і Ахимаас стояли біля джерела Ро-гель. І пішла служниця і розповіла їм, а вони пішли і сповістили царя Давида; бо вони не могли показатися в місті.18 І побачив їх слуга і доніс Авессалому; але вони обидва незабаром пішли і прийшли в Бахурим, у дім одного чоловіка, в якого у дворі був колодязь, і спустилися туди.
19 А жінка взяла і розтягла над отвором колодязя покривало і насипала на нього крупи, так що не було нічого помітно. 20 І прийшли раби Авес-салома до жінки в дім, і сказали: де Ахимаас та Іонафан? І сказала їм жінка: вони перейшли убрід ріку. І шукали вони, і не знайшли, і повернулися в Єрусалим. 21 Коли вони пішли, ті вийшли з колодязя, пішли і сповістили царя Давида і сказали Давиду: встаньте і швидше перейдіть воду; бо так і так радив про вас Ахитофел. 22 І встав Давид і всі люди, які були з ним, і перейшли Йордан; до світанку не залишилося жодного, який не перейшов би Йордан. 23 І побачив Ахитофел, що не виконали поради його, і осідлав осла, і зібрався, і пішов у дім свій, у місто своє, і зробив заповіт дому своєму, і повісився, і помер, і був похований у гробі батька свого. 24 І прийшов Давид у Маханаїм, а Авессалом перейшов Йордан, сам і весь Ізраїль з ним. 26 Авессалом поставив Амессая, замість Іоава, над військом. Амессай був сином одного чоловіка, на ім’я Ієфера з Ізрееля, який ввійшов до Авигеї, дочки Нааса, сестри Саруї, матері Іоава. 26 І Ізраїль з Авессаломом розташувався станом в землі Галаадській. 27 Коли Давид прийшов у Маханаїм, то Сови, син Нааса, з Равви аммонитської, і Махир, син Аммиїла, з Лодавара, і Верзеллій галаадитянин з Роглима, 28 принесли [десять приготованих] постелей, [десять] блюд і глиняних посудин, і пшениці, і ячменю, і борошна, і пшона, і бобів, і сочевиці, і смажених зерен,29 і меду, й олії, і овець, і сиру коров’ячого, принесли Давиду і людям, які були з ним, у їжу; бо говорили вони: народ голодний і стомлений і терпів спрагу в пустелі.
1 О І оглянув Давид людей, які
були з ним, і поставив над ними тисячоначальників і сотників.
2 І відправив Давид людей - третю частину під проводом Іоава, третю частину під проводом Авесси, сина Саруїного, брата Іоава, третю частину під проводом Еффея гефяни-на. І сказав цар людям: я сам піду з вами.3 Але люди відповіли йому: не ходи; бо, якщо ми і побіжимо, то не звернуть уваги на це; якщо і помре половина з нас, також не звернуть уваги; а ти один те саме, що нас десять тисяч; отже, для нас краще, щоб ти допомагав нам з міста. 4 І сказав їм цар: що угодно в очах ваших, те і зроблю. І став цар біля воріт, і весь народ виходив по сотнях і по тисячах. 6 І наказав цар Іоаву й Авессі й Еффею, говорячи: збережіть мені отрока Авессалома. І всі люди чули, як наказував цар усім начальникам про Авессалома. e І вийшли люди в поле назустріч ізраїльтянам, і була битва у лісі Єфремовому.7 І був уражений народ ізраїльський рабами Давида; була там поразка велика в той день, - уражені двадцять тисяч [чоловік]. 8 Битва поширилася по всьому тому краю, і ліс погубив народу більше, ніж скільки знищив меч, у той день. 9 І зустрівся Авессалом з рабами Давидовими; він був на мулі. Коли мул вбіг з ним під гілки великого дуба, то Авессалом заплутався волоссям своїм у гілках дуба і повис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.10 І побачив це хтось і доніс Іоаву, говорячи: ось, я бачив Авессалома, що висить на дубі. 11 І сказав Іоав чоловікові, який доніс про це: ось, ти бачив; чому ж ти не повалив його там на землю? я дав би тобі десять сиклів срібла й один пояс. 12 І відповів той Іоаву: якби поклали в руки мої і тисячу сиклів срібла, і тоді я не підняв би руки на царського сина; бо ми чули, як цар наказував тобі й Авессі та Еффею, говорячи: “збережіть мені отрока Авессалома”; 13 і якби я зробив інакше з небезпекою для життя мого, то це не утаїлося б від царя, і ти ж повстав би проти мене.
14 Іоав сказав: нема чого мені баритися з тобою. І взяв у руки три стріли і встромив їх у серце Авессалома, який був ще живий на дубі. 16 І оточили Авессалома десять слуг, зброєносців Іоава, й уразили й умертвили його.
16 І засурмив Іоав трубою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем,
бо Іоав щадив народ. 17 І взяли Авессалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і навалили над ним величезну купу каміння. І всі ізраїльтяни розбіглися, кожен у намет свій.
18 Авессалом ще за життя свого взяв і поставив собі пам’ятник у царській долині; бо сказав він: немає в мене сина, щоб збереглася пам’ять імені мого. І назвав пам’ятник своїм ім’ям. І називається він “пам’ятник Авессалома” до цього дня.
19 Ахимаас, син Садоків, сказав Іоаву: побіжу я, сповіщу царя, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.20 Але Іоав сказав йому: не будеш ти сьогодні добрим вісником; сповістиш в інший день, а не сьогодні, тому що помер син царя.21 І сказав Іоав Хусію: піди, донеси цареві, що бачив ти. І поклонився Хусій Іоаву і побіг. 22 Але Ахимаас, син Садоків, наполягав і говорив Іоаву: що б не було, але і я побіжу за Хусієм. Іоав же відповів: навіщо бігти тобі, сину мій? не принесеш ти доброї вістки. 23 [І сказав Ахимаас:] нехай так, але я побіжу.
І сказав йому [Іоав]: біжи. І побіг Ахимаас по прямій дорозі і випередив Хусія. 24 Давид тоді сидів між двома воротами. І сторож піднявся на покрівлю воріт до стіни і, звівши очі, побачив: ось, біжить одна людина. 26 І закричав сторож і сповістив царя. І сказав цар: якщо один, то вістка у вустах його. А той підходив усе ближче і ближче. 26 Сторож побачив і іншу людину, яка біжить; і закричав сторож воротареві: ось, ще біжить одна людина. Цар сказав: і це - вісник. 27 Сторож сказав: я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахима-аса, сина Садокового. І сказав цар: це людина добра і йде з хорошою вісткою. 28 І викликнув Ахимаас і сказав цареві: мир. І поклонився цареві лицем своїм до землі і сказав: благословенний Господь Бог твій, що видав людей, які підняли руки свої на господаря мого царя! 291 сказав цар: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Ахимаас: я бачив велике хвилювання, коли раб царя Іоав посилав раба твого; але я не знаю, що [там] було. 30 І сказав цар: відійди, стань тут. Він відійшов і став.
31 Ось, прийшов і Хусій [слідом за ним]. І сказав Хусій [царю]: добра звістка господарю моєму цареві! Господь явив тобі нині правду у спасінні від руки всіх, хто повстав проти тебе. 32 І сказав цар Хусію: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Хусій: нехай буде з ворогами господаря мого царя і з усіма, хто замишляє лихе проти тебе, те саме, що стало з отроком! 33 І засмутився цар, і пішов у світлицю над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив так: сину мій Авессаломе! сину мій, сину мій Авессаломе! о, хто дав би мені померти замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій!
1 Q І сказали Іоаву: ось, цар пла-
че і ридає за Авессаломом.
2 І обернулася перемога того дня на плач для всього народу; бо народ почув у той день і говорив, що цар у скорботі за свого сина.31 входив тоді народ у місто крадькома, як скрадаються люди, які соромляться, що під час битви кинулися навтіки.4 А цар закрив лице своє і голосно взивав: сину мій Авессаломе! Авессаломе, сину мій, сину мій!6 І прийшов Іоав до царя в дім і сказав: ти в сором привів сьогодні всіх слуг твоїх, які врятували нині життя твоє і життя синів і дочок твоїх, і життя дружин і життя наложниць твоїх; в ти любиш ненависників твоїх і ненавидиш тих, що люблять тебе, бо ти показав сьогодні, що ніщо для тебе і вожді і слуги; сьогодні я довідався, що якби Авессалом залишився живий, а ми усі померли, то тобі було б приємніше; 7 отже, встань, вийди і поговори до серця рабів твоїх, бо клянуся Господом, що, коли ти не вийдеш, у цю ніч не залишиться в тебе жодної людини; і це буде для тебе гірше за всі біди, які находили на тебе від юности твоєї донині. 8 І встав цар і сів біля воріт, а весь народ сповістили, що цар сидить біля воріт. І прийшов весь народ перед лице царя [до воріт]; ізраїльтяни ж розбіглися по своїх наметах. 9 І весь народ у всіх колінах Ізраїлевих сперечався і говорив: цар [Давид] визволив нас від рук ворогів наших і звільнив нас від рук филистимлян, а тепер сам утікав із землі цієї [з царства свого] від Авессалома. 10 Але Авессалом, якого ми помазали на царя над нами, помер на війні; чому ж тепер ви баритеся повернути царя? [І ці слова всього Ізраїля дійшли до царя.]
11 І цар Давид послав сказати священикам Садокові й Авиафарові: скажіть старійшинам Іудиним: чому ви хочете бути останніми, щоб повернути царя в дім його, тоді як слова всього Ізраїля дійшли до царя в дім його? 12 Ви брати мої, кості мої і плоть моя — ви; чому ви хочете бути останніми в поверненні царя в дім його? 13 І Амессаю скажіть: чи не кость моя і плоть моя — ти? Нехай те і те зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо ти не будеш воєначальником при мені, замість Іоава, назавжди! 14 І прихилив він серце всіх юдеїв, як однієї людини; і послали вони до царя сказати: повернися ти й усі слуги твої. 16 І повернувся цар, і прийшов до Йордану, а юдеї прийшли в Галгал, щоб зустріти царя і перевезти царя через Йордан. 16 І поспішив Семей, син Гери, веніамитянин з Бахурима, і пішов з юдеями назустріч царю Давиду,
17 і тисяча чоловік з веніамитян з ним, і Сива, слуга дому Саулового, з п’ятнадцятьма синами своїми і двадцятьма рабами своїми; і перейшли вони Йордан перед лицем царя [і приготували для царя переправу через Йордан]. 18 Коли переправили судно, щоб перевезти дім царя і послужити йому, тоді Семей, син Гери, упав [на лице своє] перед царем, як тільки він перейшов Йордан,19 і сказав цареві: не постав мені, господарю мій, за злочин, і не пом’яни того, чим згрішив раб твій у той день, коли господар мій цар виходив з Єрусалима, і не тримай того, царю, на серці своєму; 20 бо знає раб твій, що згрішив, і ось, нині я прийшов перший з усього дому Йосифового, щоб вийти назустріч господареві моєму царю. 21 І відповів Авесса, син Саруїн, і сказав: невже Семей не помре за те, що лихословив помазаника Господнього? 22 І сказав Давид: що мені і вам, сини Саруїни, що ви робитеся нині мені наклепниками? Чи нині умертвляти кого-небудь в Ізраїлі? Чи не бачу я, що нині я — цар над Ізраїлем? 23 І сказав цар Се-мею: ти не помреш. І поклявся йому цар. 24 І Мемфивосфей, син [Іонафа-на, сина] Саулового, вийшов назустріч цареві. Він не омивав ніг своїх, [не обрізував нігтів,] не піклувався про бороду свою і не мив одягу свого з того дня, як вийшов цар, до дня, коли він повернувся з миром.26 Коли він вийшов з Єрусалима назустріч царю, цар сказав йому: чому ти, Мем-фивосфею, не пішов зі мною? 26 Той відповів: господарю мій царю! слуга мій обманув мене; бо я, раб твій, говорив: “осідлаю собі осла і сяду на нього і поїду з царем”, оскільки раб твій кульгавий. 27 А він звів наклеп на раба твого перед господарем моїм царем. Але господар мій цар, як ангел Божий; роби, що тобі угодно; 28 хоча весь дім батька мого був повинен умерти перед господарем моїм царем, але ти посадив раба твого між тими, хто їсть за столом твоїм; яке ж маю я право скаржитися ще перед царем? 29 І сказав йому цар: до чого ти говориш усе це? я сказав, щоб ти і Сива розділили між собою поля. 30 Але Мемфивосфей відповів цареві: нехай він візьме навіть усе, після того як господар мій цар з миром повернувся в дім свій. 31 І Верзеллій галаадитя-нин прийшов з Роглима і перейшов
із царем Йордан, щоб провести його за Йордан. 32 Верзеллій же був дуже старий, років вісімдесяти. Він постачав царя продовольством під час перебування його в Маханаїмі, тому що був людиною багатою.33 І сказав цар Верзеллію: йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі. 34 Але Верзеллій відповів цареві: чи довго мені залишилося жити, щоб іти з царем в Єрусалим? 35 Мені тепер вісімдесят років; чи відрізню добре від злого? Чи узнає раб твій смак того, що буду їсти, і того, що буду пити? І чи буду у змозі чути голос співаків
1 співачок? Навіщо ж рабу твоєму бути за тягар господарю моєму царю? 36 Ще трохи пройде раб твій з царем за Йордан; за що ж царю нагороджувати мене такою милістю? 37 Дозволь рабу твоєму повернутися, щоб померти у своєму місті, біля іробу батька мого і матері моєї. Але ось, раб твій
16, 3. [28] 2 Цар. 9, 11. [29] 2 Цар. 16, 4. [31]
2 Цар. 17, 27. З Цар. 2, 7.
[син мій] Кимгам нехай піде з господарем моїм, царем, і роби з ним, як тобі вгодно. 38 І сказав цар: нехай іде
зі мною Кимгам, і я зроблю для нього, що тобі вгодно; і все, чого б не побажав ти від мене, я зроблю для тебе. 39 І перейшов весь народ Йордан, і цар також. І поцілував цар Верзеллія і благословив його, і він повернувся в місце своє. 40 І вирушив цар у Галгал, рушив з ним і Кимгам;
1 весь народ юдейський проводжав царя, і половина народу ізраїльського. 41 І ось, усі ізраїльтяни прийшли до царя і сказали цареві: навіщо брати наші, мужі Іудині, викрали тебе і провели царя і дім його і всіх людей Давида з ним через Йордан? 42 І відповіли всі мужі Іудині ізраїльтянам: тому, що цар ближній нам; і через що сердитися вам на це? Хіба ми що-небудь з’їли в царя, або одержали від нього подарунки? [Або від податків звільнив він нас?]43 І відповіли ізраїльтяни мужам Іудиним і сказали: ми десять частин у царя, також і в Давида ми більше, ніж ви; [ми первісток, а не ви;] навіщо ж ви принизили нас? Чи не нам належало перше слово про те, щоб повернути нашого царя? Але слово мужів Іудиних було сильнішим, ніж слово ізраїльтян. ЛА Там випадково знаходилася
одна негідна людина, на ім’я Савей, син Вихри, веніамитянин; він засурмив трубою і сказав: немає нам частини у Давида, і немає нам частки у сині Ієссеєвому; усі по наметах своїх, ізраїльтяни! 2 І відокремилися всі ізраїльтяни від Давида і пішли за Савеєм, сином Бихри; юдеї ж залишилися на боці царя свого, від Йордану до Єрусалима. 3 І прийшов Давид у свій дім в Єрусалимі, і взяв цар десять дружин наложниць, яких він залишав стерегти дім, і помістив їх в особливий дім під нагляд, і
Глава 20. [1] 2 Цар. 16, 11; 19, 16. З Цар.
12, 16. [3] 2 Цар. 16, 21. [4] 2 Цар. 19, 13. [6]
2 Цар. 18, 2. [7] 2 Цар. 8, 18. З Цар. 1, 38. [8] утримував їх, але не ходив до них.
I утримувалися вони там до дня смерти своєї, живучи як вдови.4 І сказав Давид Амессаю: склич до мене юде-їв протягом трьох днів і сам з’явися сюди. s І пішов Амессай скликати юдеїв, але забарився більше призначеного йому часу. 8 Тоді Давид сказав Авессі: тепер наробить нам зла Савей, син Бихри, більше, ніж Авессалом; візьми ти слуг господаря твого і переслідуй його, щоб він не знайшов собі укріплених міст і не сховався від очей наших.71 вийшли за ним люди Іоавові, і хелефеї і фелефеї, і всі хоробрі пішли з Єрусалима переслідувати Савея, сина Бихри. 8 І коли вони були поблизу великого каменя, біля Гаваона, то зустрівся з ними Амессай. Іоав був одягнений у військовий одяг свій і оперезаний мечем, що висів при стегні в піхвах і який легко виходив з них і входив.91 сказав Іоав Амессаю: чи здоровий ти, брате мій? І взяв Іоав правою рукою Амессая за бороду, щоб поцілувати його. 10 Амессай же не остерігався меча, що був у руці Іоава, і той уразив його ним у живіт, так що випали нутрощі його на землю, і не повторив йому удару, і він помер. Іоав і Авесса, брат його, погналися за Савеєм, сином Бихри.
II Один зі слуг Іоавових стояв над Амессаем і говорив: той, хто відданий Іоаву і хто за Давида, нехай іде за Іоавом! 12 Амессай же [мертвий] лежав у крові серед дороги; і той чоловік, побачивши, що весь народ зупиняється над ним, стягнув Амессая з дороги в поле і накинув на нього одяг, оскільки він бачив, що кожен, хто минав, зупинявся над ним. 13 Але коли він був стягнутий з дороги, то весь народ ізраїльський пішов слідом за Іоавом переслідувати Савея, сина Бихри.14 А він про-
йшов через усі коліна Ізраїльські до Авела-Беф-Мааха і через весь Бе-рим; і [всі жителі міст] збиралися і йшли за ним. 16 І прийшли й обложили його в Авелі-Беф-Мааху; і насипали вал перед містом і підступили до стіни, і всі люди, які були з Іоавом, намагалися зруйнувати стіну. 18 Тоді одна розумна жінка закричала зі стіни міста: послухайте, послухайте, скажіть Іоаву, щоб він підійшов сюди, і я поговорю з ним.
17 І підійшов до неї Іоав, і сказала жінка: чи ти Іоав? І сказав: я. Вона сказала: послухай слів раби твоєї.
І сказав він: слухаю. 18 Вона сказала: колись говорили: “хто хоче запитати, запитай в Авелі”; і так вирішували справу. [Чи залишилися такі, які вирішили бути вірними ізраїльтянами? Нехай запитають в Авелі: чи залишилися?] 19 Я з мирних, вірних міст Ізраїля; а ти хочеш знищити місто, і притому матір [міст] в Ізраїлі; для чого тобі руйнувати насліддя Господнє? 20 І відповів Іоав і сказав: нехай не буде цього від мене, щоб я знищив або зруйнував! 21 Це не так; але чоловік з гори Єфремової, на ім’я Савей, син Бих-ри, підняв руку свою на царя Давида; видайте мені його одного, і я відступлю від міста. І сказала жінка Іоаву: ось, голова його буде тобі кинута зі стіни. 22 І пішла жінка до всього народу зі своїм розумним словом [і говорила до всього міста, щоб відтяти голову Савею, синові Бих-ри]; і відтяли голову Савею, синові Бихри, і кинули Іоаву. Тоді [Іоав] засурмив трубою, і розійшлися від міста всі [люди] по своїх наметах; Іоав же повернувся в Єрусалим до царя. 23 І був Іоав поставлений над усім військом ізраїльським, а Ванея, син Іодаїв, - над хелефеями і над фелефеями; 24 Адорам - над збиранням податків; Іосафат, син Ахилу-да, - діловодом; 25 Суса - писарем; Садок і Авиафар - священиками; 28 також і Іра іаритянин був священиком у Давида.
0 І Був голод на землі у дні Да-" ^ вида три роки, рік за роком.
1 запитав Давид Господа. І сказав Господь: це заради Саула і кровожерливого дому його, за те, що він умертвив гаваонитян.2 Тоді цар покликав гаваонитян і говорив з ними. Гавао-нитяни були не із синів Ізраїлевих, але із залишків аморреїв; ізраїльтяни ж дали їм клятву, але Саул хотів знищити їх через ревність свою за нащадків Ізраїля й Іуди. 3 І сказав Давид гаваонитянам: що мені зробити для вас, і чим примирити вас, щоб ви благословили насліддя Господнє? 4 І сказали йому гаваонитя-ни: не потрібно нам ні срібла, ні золота від Саула, або від дому його, і не потрібно нам, щоб умертвили когось в Ізраїлі. Він сказав: чого ж ви хочете? я зроблю для вас. 6 І сказали вони царю: того чоловіка, який губив нас і хотів знищити нас, щоб не було нас у жодному з наділів Ізраїлевих, - 6 з його нащадків видай нам сім чоловік, і ми повісимо їх [на сонці] перед Господом біля Гиви Саула, обраного Господом. І сказав цар: я видам. 7 Але пощадив цар Мемфивосфея, сина Іонафана, сина Саулового, заради клятви ім’ям Господнім, яка була між ними, між Давидом та Іонафаном, сином Сауло-вим. 8 І взяв цар двох синів Рицпи, дочки Айя, яка народила Саулу Ар-мона і Мемфивосфея, і п’ять синів Мелхоли, дочки Саулової, яких вона народила Адриелу, синові Верзеллія з Мехоли, 9 і віддав їх у руки гаваонитян, і вони повісили їх [на сонці] на горі перед Господом. І загинули всі сім разом; вони умертвлені в перші дні жнив, на початку жнив ячменю. 10 Тоді Рицпа, дочка Айя, взяла ряднину і розстелила її для себе на тій горі і сиділа від початку жнив до того часу, поки не полилися на них води Божі з неба, і не допускала доторкатися до них птахам небесним вдень і звірам польовим уночі.
11 І донесли Давиду, що зробила Рицпа, дочка Айя, наложниця Саула. [І зотліли вони; і взяв їх Дан, син Іої, з нащадків велетнів.] 498 І пішов Давид і взяв кістки Саула і кістки Іонафана, сина його, у жителів Іави-са галаадського, які таємно взяли їх із площі Беф-Сана, де вони були повішені филистимлянами, коли убили филистимляни Саула на Гел-вуї. 499 І переніс він звідти кістки Саула і кістки Іонафана, сина його; і зібрали кістки повішених [на сонці]. 500 І поховали кістки Саула та Іонафана, сина його, [і кістки повішених на сонці] у землі Веніаміно-вій, у Цела, у гробі Киса, батька його. І зробили все, що повелів цар, і змилостивився Бог над країною після того.
16 І почалася знову війна між филистимлянами й ізраїльтянами. І вийшов Давид і слуги його з ним, і воювали з филистимлянами; і Давид втомився. 16 Тоді Ієсвий, один з нащадків рефаїмів, у якого спис був вагою в триста сиклів міді і який був оперезаний новим мечем, хотів уразити Давида. 17 Але йому допоміг Авесса, син Саруїн, [і врятував Давида Авесса] і вразив филистим-лянина й умертвив його. Тоді люди Давидові поклялися, говорячи: не вийдеш ти більше з нами на війну, щоб не погас світильник Ізраїля.18 Потім була знову війна з филистимлянами в Гобі; тоді Совохай хушатя-нин убив Сафута, одного з нащадків рефаїмів.19 Була й інша битва у Гобі;
тоді убив Елханан, син Ягаре-Оргима вифлеємського, Голіафа гефянина, у якого ратище списа було, як навій у ткачів. 20 Була ще битва біля Гефи; і був там один чоловік високий на зріст, який мав по шість пальців на руках і на ногах, усього двадцять чотири, також з нащадків рефаїмів,
21 і він паплюжив ізраїльтян; але його убив Іонафан, син Сафая, брата Давидового. 22 Ці чотири були з роду рефаїмів у Гефі, і вони загинули від руки Давида і слуг його.
'У 'У І заспівав Давид пісню Гос-поду в день, коли Господь визволив його від руки усіх ворогів його і від руки Саула, і сказав: 2 Господь
- твердиня моя і кріпкість моя і спа-ситель мій. 3 Бог мій — скеля моя; на Нього я уповаю; щит мій, ріг спасіння мого, огородження моє і притулок мій; Спасителю мій, від лих Ти визволив мене! 4 Закличу Господа всехвального і від ворогів моїх спасуся. s Обняли мене хвилі смерти, і потоки беззаконня устрашили мене;6 кайдани пекла облягли мене, і сіті смерти обплутали мене. 7 Але в тісноті моїй я прикликав Господа і до Бога мого воззвав, і Він почув із [святого] чертога Свого голос мій, і волання моє дійшло до слуху Його.
8 Затряслася, захиталася земля, здригнулися і стряслися основи небес, бо розгнівався [на них Господь]. 9 Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його вогонь, що поїдає; розпечені вуглини сипалися від Нього. 10 Нахилив Він небеса і зійшов; і морок під ногами Його; 11 і возсів на херувимах, і полетів, і понісся на крилах вітру; 12 і мороком покрив Себе, як сінню, згустивши води хмар небесних; 13 від блискання перед Ним розпалювалися вуглини вогненні.
14 Загримів з небес Господь, і Всевишній дав глас Свій; 501 пустив стріли і
Бут. 15, 1. Пс. 7, 2. [6] Іов. 22, 10. Притч. 14,
27. Пс. 17, 6. [8] Пс. 17, 8. [9] Вих. 24, 17. Втор. 4, 24. [12] Іов. 36, 28. Іс. 50, 3. [14] Пс.
28, 3. [15] 1 Цар. 2, 10; 7, 10; 12, 18.
розсіяв їх; [блиснув] блискавкою і знищив їх. 16 І відкрилися джерела моря, оголилися основи всесвіту від грізного гласу Господа, від подуву духу гніву Його.502 Простер Він руку
з висоти і взяв мене, і вивів мене з вод великих; 503 визволив мене від ворога мого сильного, від ненависників моїх, які були сильніші за мене. 504 Вони повстали на мене в день біди моєї; але Господь був опорою для мене505 і вивів мене на просторе місце, визволив мене, бо Він благоволить до мене. 506 Воздав мені Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх нагородив мене. 507 Бо я зберігав путі Господа і не був нечестивим перед Богом моїм, 23 бо всі заповіді Його переді мною, і від уставів Його я не відступав, 24 і був непорочним перед Ним, і остерігався, щоб не згрішити мені. 2S І воздав мені Господь за правдою моєю, за чистотою моєю перед очима Його.
26 3 милостивим Ти чиниш милостиво, з мужем щирим - щиро, 27 з чистим - чисто, а з лукавим - за лукавством його. 28 Людей пригноблених Ти спасаєш і поглядом Своїм принижуєш гордовитих. 29 Ти, Господи, світильник мій; Господь просвічує темряву мою. 30 3 Тобою я вражаю військо; з Богом моїм піднімаюся на стіну. 31 Бог! - непорочна путь Його, чисте слово Господа, щит Він для всіх, які надіються на Нього.32 Бо хто Бог, крім Господа, і хто захист, крім Бога нашого? 33 Бог підперезує мене силою, влаштовує мені вірну путь; 34 робить ноги мої, як оленячі, і на висотах поставляє мене; 35 навчає руки мої для битви і м’язи мої напружує, як мідний лук. 38 Ти даєш мені щит спасіння Твого, і милість Твоя звеличує мене. 37 Ти розширюєш крок мій піді мною, і не хитаються ноги мої.38 Я ганяюся за ворогами моїми і знищую їх, і не повертаюся, доки не знищу їх; 39 і знищую їх і вражаю їх, і не встають і падають під ноги мої.40 Ти підперезуєш мене силою для війни і знищуєш переді мною тих, хто повстає проти мене;
41 Ти повертаєш до мене тил ворогів моїх, і я знищую ненависників моїх.
42 Вони волають, але немає того, хто рятує, — до Господа, але Він не слухає їх. 43 Я розвіюю їх, як порох земний, як грязь вуличну мну їх і топчу їх. 44 Ти визволив мене від заколоту народу мого; Ти зберіг мене, щоб бути мені главою над іноплемінниками; народ, якого я не знав, служить мені.
46 Іноплемінники підлещуються переді мною; за чуткою про мене підко-рюються мені.46 Іноплемінники бліднуть і тремтять в укріпленнях своїх.
47 Живий Господь і благословенний захисник мій! Нехай буде звеличений Бог, пристановище спасіння мого,48 Бог, Який мститься за мене і підкорює мені народи 49 і визволяє мене від ворогів моїх! Над тими, що повстають проти мене, Ти підняв мене; від людини жорстокої Ти визволив мене. 60 За те я буду славити Тебе, Господи, між іноплемінниками і буду співати імені Твоєму,51 що велично спасаєш царя Свого і, твориш милість помазаникові Своєму Давиду і потомству його повіки!
О О Ось останні слова Давида, висловлювання Давида, сина Ієссеєвого, висловлювання мужа, поставленого високо, помазаника Бога Якова і солодкого співака Ізраїлевого: 2 Дух Господній говорить у мені, і слово Його на язиці моєму. 3 Сказав Бог Ізраїлів, говорила про мене скеля Ізраїлева: той, хто володарює над
11. Іс. 10, 6. Єр. 8, 2. [44] 2 Цар. 8, 6. Пс. 59,
10. [47] Втор. 32, 40. Пс. 41, 3. Єз. 14, 16. [50] Рим. 15, 9. [51] 2 Цар. 8, 6; 23, 10. Гал. З, 16.
Глава 23. [1] 2 Цар. 7, 12. Кол. З, 16. [2] Діян. 1, 16. Мк 12, 36. [3] Вих. 17, 5.
людьми, буде праведний, володарюючи в страху Божому. 508 І як на світанку ранковому, при сході сонця на безхмарному небі, від сяйва після дощу виростає трава з землі, 509 чи не так дім мій у Бога? Бо завіт вічний уклав Він зі мною, міцний і непорушний. Чи не так виходить від Нього все спасіння моє і все бажання моє? ® А нечестиві будуть, як викинуте терня, яке не беруть рукою;510 але хто торкається його, озброюється залізом або деревом списа, і вогнем спалює його на місці.
8 Ось імена хоробрих у Давида: Іс-босеф ахаманитянин, головний із трьох; він підняв спис свій на вісімсот чоловік і вразив їх в один раз.
9 За ним Єлеазар, син Додо, сина Ахохи, із трьох хоробрих, які були
з Давидом, коли вони осудженням викликали филистимлян, які зібралися на війну; 10 ізраїльтяни вийшли проти них, і він став і вражав филистимлян до того, що рука його стомилася і прилипла до меча. І дарував Господь у той день велику перемогу, і народ пішов за ним тільки для того, щоб оббирати вбитих.
11 За ним Шамма, син Аги, гарари-тянин. Коли филистимляни зібралися у Фириї, де було поле, засіяне сочевицею, і народ побіг від филистимлян, 12 то він став серед поля і зберіг його і вразив филистимлян.
І дарував тоді Господь велику перемогу. 13 Троє цих головних із тридцяти вождів пішли і ввійшли під час жнив до Давида в печеру Одоллам, коли юрби филистимлян стояли в долині рефаїмів. 14 Давид був тоді в укріпленому місці, а загін филистимлян - у Вифлеємі. 16 І захотів Давид пити, і сказав: хто напоїть мене водою з колодязя Вифлеємсь-кого, що біля воріт? 16 Тоді троє цих хоробрих пробилися крізь стан фи-листимський і почерпнули води з колодязя Вифлеємського, що біля воріт, і взяли і принесли Давиду. Але він не захотів пити її і вилив її у славу Господа, 17 і сказав: збережи мене Господи, щоб я зробив це! чи не кров це людей, які ходили з небезпекою для власного життя? І не захотів пити її. Ось що зробили ці троє хоробрих!181 Авесса, брат Іоава, син Саруїн, був головним із трьох; він убив списом своїм триста чоловік і був у славі у тих трьох.19 Із трьох він був найзнатнішим і був начальником, але з тими трьома не рівнявся. 20 Ванея, син Іодая, чоловіка хороброго, великий за ділами, з Кавцеїла; він уразив двох синів Ариїла моа-витського; він же спустився й убив лева у рові в сніжний час; 21 він же убив одного єгиптянина, людину поважну; у руці єгиптянина був спис, а він пішов до нього з палкою і відняв спис з руки єгиптянина, й убив його власним його списом: 22 ось що зробив Ванея, син Іодаїв, і він був у славі у трьох хоробрих; 23 він був знатнішим тридцяти, але з тими трьома не рівнявся. І поставив його Давид найближчим виконавцем своїх наказів.
24 [Ось імена сильних царя Давида:] Асаїл, брат Іова, - у числі тридцяти; Елханан, син Додо, з Вифле-єма, 26 Шамма хародитянин, Елика хародитянин, 20 Херец палтитянин, Іра, син Ікеша, фекоїтянин,27 Евие-зер анафофянин, Мебуннай хушатя-нин, 28 Цалмон ахохитянин, Магарай нетофафянин, 29 Хелев, син Баани, нетофафянин, Іттай, син Рибая, з Гиви синів Веніамінових, 30 Ванея пи-рафонянин, Іддай з Нахле-Гааша,
31 Ави-Албон арбатитянин, Азмавет бархюмитянин, 32 Елияхба шаалбо-
11, 19. [18] 1 Пар. 11, 20. 2 Цар. 21, 17. [20]
1 Пар. 11, 22; 27, 5. Нав. 15, 21. [24] 1 Пар. 11, 26-27; 27, 7. [29] 1 Пар. 27, 15. [ЗО] 1 Пар.
11, 31; 27, 14.
нянин; із синів Яшена - Іонафан,
33 Шама гараритянин, Ахиам, син Шарара, араритянин, 34 Елифелет, син Ахасбая, сина Магахати, Елиам, син Ахитофела, гилонянин, 36 Хец-рай кармилитянин, Паарай арбитя-нин,36 Ігал, син Нафана, з Цоби, Бані гадитянин, 37 Целек аммонитянин, Нахарай беротянин, зброєносець Іоава, сина Саруї, 38 Іра ітритянин, Гареб ітритянин, 511 Урія хеттеянин. Усіх тридцять сім.
'у А Гнів Господній знову запа-лав на ізраїльтян, і побудив він проти них Давида сказати: піди, порахуй Ізраїля й Іуду. 2 І сказав цар Іоаву воєначальникові, який був при ньому: пройди по всіх колінах Ізраїлевих [і Іудиних] від Дана до Вир-савії, і порахуй народ, щоб знати мені кількість народу.3 І сказав Іоав царю: Господь Бог твій нехай примножить стільки народу, скільки є, і ще у сто разів стільки, а очі господаря мого царя нехай побачать де; але для чого господар мій цар бажає цієї справи? 4 Але слово царя до Іоава і воєначальників перемогло; і пішов Іоав з воєначальниками від царя рахувати народ ізраїльський. s І перейшли вони Йордан і зупинилися в Ароері, на правому боці міста, що серед долини Гадової, до Іазера; 0 і прийшли в Галаад і в землю Тахтим-Ходши; і прийшли в Дан-Яан і обійшли Сидон; 7 і прийшли до укріплення Тира і в усі міста хи-веян і хананеян і вийшли на південь Юдеї у Вирсавію; 8 і обійшли всю землю і прийшли через дев’ять місяців і двадцять днів у Єрусалим.
9 І подав Іоав список народного перепису царю; і виявилося, що ізраїльтян було вісімсот тисяч чоловіків сильних, здатних до війни, а юдеян п’ятсот тисяч.
10 І здригнулося серце Давидове після того, як він порахував народ.
I сказав Давид Господу: тяжко згрішив я, вчинивши так; і нині молю Тебе, Господи, прости гріх раба Твого, бо вкрай нерозумно зробив я.
II Коли Давид устав на другий день ранком, то було слово Господа до Гада пророка, прозорливця Давида:
12 піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання пропоную Я тобі; вибери собі одне з них, яке звершилося б над тобою.131 прийшов Гад до Давида, і сповістив йому, і сказав йому: обирай собі, чи бути голоду в країні твоїй сім років, чи щоб ти три місяці бігав від ворогів твоїх, і вони переслідували тебе, чи щоб упродовж трьох днів була моровиця в країні твоїй? тепер розсуди і виріши, що мені відповісти Тому, Хто послав мене. 14 І сказав Давид Гадові: тяжко мені дуже; але нехай упаду я в руки Господа, бо велике милосердя Його; тільки б у руки людські не впасти мені. [І обрав собі Давид моровицю під час жнив пшениці.]
15 І послав Господь моровицю на ізраїльтян від ранку до призначеного часу; [і почалася моровиця в народі] і померло з народу, від Дана до Вир-савії, сімдесят тисяч чоловік.16 І про-стяг ангел [Божий] руку свою на Єрусалим, щоб спустошити його; але Господь пожалів про біду і сказав ангелові, який уражав народ: досить, тепер опусти руку твою. Ангел же Господній був тоді біля току Орни ієву-сеянина. 171 сказав Давид Господу, коли побачив ангела, який уражав народ, говорячи: ось, я згрішив, я [пастир] вчинив беззаконно; а ці вівці, що зробили вони? нехай же рука Твоя обернеться на мене і на дім батька мого. 18 І прийшов у той день Гад до Давида і сказав: іди, постав
жертовник Господу на току Орни ієвусеянина.19 І пішов Давид за словом Гада [пророка], як повелів Господь. 20 І глянув Орна і побачив царя і слуг його, які йшли до нього, і вийшов Орна й уклонився цареві лицем своїм до землі. 21 І сказав Орна: навіщо прийшов господар мій цар до раба свого? І сказав Давид: купити в тебе тік для спорудження жертовника Господу, щоб припинилось ураження народу.22 І сказав Орна Давиду: нехай візьме і принесе в жертву, господар мій, цар, що йому вгодно. Ось воли для всепалення і вози й упряж волова на дрова. 23 Все це, царю, Орна віддає цареві. Ще сказав Орна царю: Господь Бог твій нехай буде милостивим до тебе! 24 Але цар сказав Орні: ні, я заплачу тобі, що коштує, і не принесу Господу Богу моєму жертви, взятої задарма. І купив Давид тік і волів за п’ятдесят сиклів срібла. 26 І спорудив там Давид жертовник Господу і приніс всепалення і мирні жертви. [Потім Со-ломон розширив жертовник, бо він був малий.] І змилостивився Господь над країною, і припинилось ураження ізраїльтян.
ТРЕТЯ КНИГА ЦАРСТВ*
1 Коли цар Давид постарів, уві-йшов у похилі літа, то покривали його одягом, але він не міг зігрітися. 512 І сказали йому слуги його: нехай пошукають для господаря нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем і доглядала за ним і лежала з ним, — і буде тепло господарю нашому, цареві. 513 І шукали красиву дівчину у всіх краях Ізраїльських, і знайшли Ависагу суна-митянку, і привели її до царя. 514 Дівчина була дуже красива, і доглядала вона за царем і прислуговувала йому; але цар не пізнав її.
s Адонія, син Аггифи, загордувавши, говорив: я буду царем. І завів собі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів. 8 Батько ж ніколи не утруднював його запитанням: для чого ти це робиш? Він же був дуже красивий і народився у нього після Авессалома. 7 І радився він з Іоавом, сином Саруїним, і з Авиафаром священиком, і вони допомагали Адонії. 8 Але священик Садок і Ванея, син Іодаїв, і пророк Нафан, і Семей, і Рисій, і сильні Давидові не були на боці Адонії. 9 І заколов Адонія овець і волів і тельців біля каменя Зохелет, що біля джерела Рогель, і запросив усіх братів своїх, синів царя, із усіма юдеяна-ми, які служили у царя. 10 Пророка ж Нафана і Ванею, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.
11 Тоді Нафан сказав Вирсавії, матері Соломона, говорячи: чи чула ти, що Адонія, син Аггифин, зробився царем, а цар наш Давид не знає про це? 12 Тепер, ось, я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона. 13 Йди і ввійди до царя Давида і скажи йому: чи не клявся ти, господарю мій царю, рабі твоїй, говорячи: “син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму”? Чому ж воцарився Адонія? 14 І ось, коли ти ще будеш говорити там з царем, ввійду і я слідом за тобою і доповню слова твої.
16 Вирсавія ввійшла до царя в спаль-
ню; цар був дуже старий, і Ависага сунамитянка прислуговувала цареві; 16 і нахилилася Вирсавія і поклонилася цареві; і сказав цар: що тобі?
17 Вона сказала йому: господарю мій царю! ти клявся рабі твоїй Господом Богом твоїм: “син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму”. 515 А тепер, ось, Адонія став царем, і ти, господарю мій царю, не знаєш про це.516 І заколов він багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і священика Авиафара, і воєначальника Іоава; Соломона ж, раба твого, не запросив. 517 Але ти, господарю мій,
— цар, і очі всіх ізраїльтян звернені на тебе, щоб ти оголосив їм, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього; 21 інакше, коли господар мій цар спочине з батьками своїми, впаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона. 22 Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Нафан. 23 І сказали цареві, говорячи: ось Нафан пророк. І увійшов він до царя і поклонився цареві лицем до землі. 24 І сказав Нафан: господарю мій царю! чи сказав ти: “Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму”?
26 Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і воєначальників і священика Авиафара, і ось, вони їдять і п’ють у нього і говорять: нехай живе цар Адонія!
28 А мене, раба твого, і священика Садока, і Ванею, сина Іодаєвого, і Соломона, раба твого, не запросив.
27 Чи не сталося це з волі господаря мого царя, і чому ти не відкрив рабу твоєму, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього? 28 І відповів цар Давид і сказав: покличте до мене Вирсавію. І увійшла вона і стала перед царем. 29 І клявся цар і сказав: живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха!30 Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні. 31 І нахилилася Вирсавія лицем до землі, і поклонилася цареві, і сказала: нехай живе господар мій цар Давид повіки!
32 І сказав цар Давид: покличте до мене священика Садока і пророка Нафана і Ванею, сина Іодаєвого. І увійшли вони до царя. 33 І сказав їм цар: візьміть із собою слуг господаря вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Гиона, 34 і нехай помаже його там Садок священик і Нафан пророк на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і виголосіть: нехай живе цар Соломон!35 Потім проведіть його назад, і він прийде і сяде на престолі моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля й Іуди. 36 І відповів Ванея, син Іодаїв, царю і сказав: амінь, -нехай скаже так Господь Бог господаря мого царя! 37 Як був Господь Бог з господарем моїм царем, нехай так буде Він і з Соломоном і нехай звеличить престіл його більше за престіл господаря мого царя Давида!
38 І пішли Садок священик і Нафан пророк і Ванея, син Іодая, і хелефеї і фелефеї, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Гиона. 39 І взяв Садок священик ріг з єлеєм зі скинії і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ викликував: нехай живе цар Соломон! 40 І весь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його.41 І почув Адонія і всі запрошені ним, як тільки
перестали їсти; а Іоав, почувши звук труби, сказав: від чого цей шум міста, що розхвилювалося? 518 Ще він говорив, як прийшов Іоанафан, син священика Авиафара. І сказав Адо-нія: увійди; ти - чесна людина і несеш добру звістку. 519 І відповів Іонафан і сказав Адонії: так, господар наш цар Давид поставив Соломона царем; 520 і послав цар з ним Садока священика і Нафана пророка, і Банею, сина Іодая, і хелефеїв і феле-феїв, і вони посадили його на мула царського; 46 і помазали його Садок священик і Нафан пророк на царя в Гионі, і звідти вирушили з радістю, і прийшло у рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте. 46 І Соломон уже сів на царському престолі. 47 І слуги царя приходили поздоровити господаря нашого царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престіл його більше за твій престіл. І поклонився цар на ложі своєму, 48 і сказав цар так: “благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав [від сімені мого] того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!” 49 Тоді злякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою. 60 Адонія ж, боячись Соломона, встав і пішов і схопився за роги жертовника. 51 І донесли Соломону, говорячи: ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем.62 І сказав Соломон: якщо він буде людиною чесною, то жодна волосина його не впаде на землю; якщо ж знайдеться в ньому лукавство, то помре. 63 І послав цар Соломон, і привели його від жертовника.
І він прийшов і поклонився цареві
Соломону; і сказав йому Соломон: іди в дім свій.
'у Наблизився час помирати Да-" виду, і заповідав він синові своєму Соломону, говорячи: 2 ось, я відходжу в путь усієї землі, ти ж будь твердим і будь мужнім 3 і зберігай завіт Господа Бога твого, ходячи путями Його і дотримуючись уставів Його і заповідей Його, і визначень Його і постанов Його, як написано в законі Мойсеевому, щоб бути тобі розсудливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся;
4 щоб Господь виконав слово Своє, яке Він сказав про мене, говорячи: “якщо сини твої будуть стежити за путями своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не припиниться муж від тебе на престолі Із-раїлевім”.6 Ще: ти знаєш, що зробив мені Іоав, син Саруїн, як учинив він із двома вождями війська ізраїльського, з Авениром, сином Нировим, і Амессаєм, сином Ієферовим, як він умертвив їх і пролив кров бранну під час миру, обагривши кров’ю бранною пояс на стегнах своїх і взуття на ногах своїх: ® вчини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно в пекло. 7 А синам Вер-зеллія галаадитянина зроби милість, щоб вони були між тими, хто годується за твоїм столом, бо вони прийшли до мене, коли я втікав від Авессалома, брата твого. 8 Ось ще в тебе Семей, син Гери веніамитянина з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Ма-ханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я поклявся йому Господом, говорячи: “я не умертвлю тебе мечем”. 9 Ти ж не залиш його безкарним; бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його у крові в пекло.
1 Пар. 28, 9. [4] Пс. 131, 12. З Цар. 8, 23, 25. [5] 2 Цар. З, 27; 20, 10. [7] 2 Цар. 19, 31. [8]
2 Цар. 16, 13; 19, 16. З Цар. 2, 23.
10 І спочив Давид з батьками своїми і похований був у місті Давидовому.
11 Царював Давид над Ізраїлем сорок років: у Хевроні царював він сім років і тридцять три роки царював у Єрусалимі.
12 І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцним.521 І прийшов Адонія, син Аггифи, до Вирсавії, матері Соломона, [і поклонився їй]. Вона сказала: чи з миром прихід твій? І сказав він: з миром. 14 І сказав він: у мене є слово до тебе. Вона сказала: говори. 15 І сказав він: ти знаєш, що царство належало мені, і весь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося братові моєму, бо це було йому від Господа; 18 тепер я прошу тебе про одне, не відмов мені. Вона сказала йому: говори. 17 І сказав він: прошу тебе, поговори з царем Соломоном, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені Ависагу сунамитянку за дружину.
18 І сказала Вирсавія: добре, я поговорю про тебе з царем. 19 І увійшла Вирсавія до царя Соломона говорити йому про Адонію. Цар встав перед нею, і поклонився їй, і сів на престолі своєму. Поставили престіл і для матері царя, і вона сіла праворуч від нього 20 і сказала: я маю до тебе одне невелике прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: проси, мати моя; я не відмовлю тобі. 21 І сказала вона: дай Ависагу сунамитянку Адонії, братові твоєму, за дружину.22 І відповідав цар Соломон і сказав матері своїй: а навіщо ти просиш Ависагу сунамитянку для Адонії? проси йому також і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Авиафар і Іоав, син Саруїн, [воєначальник, друг]. 23 І поклявся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово; 24 нині ж,
- живий Господь, Який укріпив мене і посадив мене на престолі Давида, батька мого, і Який влаштував мені дім, як говорив Він, — нині ж Адонія повинен померти.261 послав цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, який уразив його, і він помер. 28 А священику Авиафару цар сказав: іди в Анафоф на твоє поле; ти гідний смерти, але в даний час я не умертвлю тебе, бо ти носив ковчег Владики Господа перед Давидом, батьком моїм, і терпів усе, що терпів батько мій.
27 І відсторонив Соломон Авиафара від священства Господнього, і сповнилося слово Господа, яке сказав Він про дім Ілія в Силомі. 28 Чутка про де дійшла до Іоава, — бо Іоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, - і втік Іоав у скинію Господню і схопився за роги жертовника. 29 І донесли царю Соломону, що Іоав утік у скинію Господню і що він біля жертовника. І послав Соломон Ванею, сина Іодаєвого, говорячи: піди, умертви його [і поховай його]. 30 І прийшов Ванея в скинію Господню і сказав йому: так сказав цар: виходь. І сказав той: ні, я хочу померти тут. Ванея передав це царю, говорячи: так сказав Іоав, і так відповів мені. 31 Цар сказав йому: зроби, як він сказав, і умертви його і поховай його, і зніми невинну кров, пролиту Іоавом, з мене і з дому батька мого; 32 нехай поверне Господь кров його на голову його за те, що він убив двох мужів невинних і кращих за нього: вразив мечем, без відома батька мого Давида, Авенира, сина Нирового, воєначальника ізраїльського, і Амессая, сина Ієферового, воєначальника юдейського; 33 нехай обернеться кров їх на
Єр. 1, 1. Чис. 4, 15. [27] 1 Цар. 2, 31. [28]
З Цар. 1, 50. [31] Вих. 21, 14. 2 Цар. 23, 20. [32] 2 Цар. З, 27, 37; 20, 10. [33] Бут. 9, 6. Мф 26, 52. Одкр. 13, 10.
голову Іоава і на голову потомства його повіки, а Давиду і потомству його, і дому його і престолу його нехай буде мир навіки від Господа! 34 І пішов Ванея, син Іодаїв, і вразив Іоава, і умертвив його, і він був похований у домі своєму в пустелі.
36 І поставив цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, замість нього над військом; [управління ж царством було в Єрусалимі,] а Садока священика поставив цар [первосвящеником] замість Авиафара.
[І дав Господь Соломону розуміння і мудрість дуже велику і обшир-ний розум, як пісок при морі. І Соломон мав розум вище за розум усіх синів сходу і всіх мудрих єгиптян. І взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і, по-перше, дому Господнього і стіни навколо Єрусалима; за сім років закінчив він будівництво. І було у Соломона сімдесят тисяч чоловік, які носили важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах. І зробив Соломон море і підпори, і великі лазні і стовпи, і джерело надворі і мідне море, і побудував замок і укріплення його, і розділив місто Давидове. Тоді дочка фараона перейшла з міста Давидового в дім свій, який він побудував їй; тоді побудував Соломон стіну навколо міста. І приносив Соломон тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він спорудив Господу, і куріння звершував на ньому перед Господом, і закінчив будівництво дому. Головних приставників над роботами Соломоновими було три тисячі шістсот, які керували народом, що виконував роботи. І побудував він Ассур, і Магдон, і Га-зер, і Вефорон вишній і Валалаф; але ці міста він побудував після побудови дому Господнього і стіни навколо Єрусалима. І ще за життя Давид заповідав Соломону, говорячи: ось у тебе Семей, син Гери, сина Ієми-ниїного з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнув йому Господом, говорячи: “я не умертвлю тебе мечем”. Ти ж не залиш його безкарним, бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його в крові у пекло.] 36 І послав цар і покликав Семея і сказав йому: побудуй собі дім в Єрусалимі і живи тут, і нікуди не виходь звідси; 37 і знай, що в той день, у який ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй. 38 І сказав Семей цареві: добре; як наказав господар мій цар, так зробить раб твій. І жив Семей в Єрусалимі довгий час. 39 Але через три роки трапилося, що у Семея двоє рабів утекли до Анхуса, сина Маа-хи, царя Гефського. І сказали Се-мею, говорячи: ось, раби твої в Гефі.
40 І встав Семей, і осідлав осла свого, і вирушив у Геф до Анхуса шукати рабів своїх. І повернувся Семей і привів рабів своїх з Гефа. 41 І донесли Соломону, що Семей ходив з Єрусалима у Геф і повернувся.42 І пославши, покликав цар Семея і сказав йому: чи не клявся я тобі Господом
і чи не оголошував тобі, говорячи: “знай, що в той день, у який ти вийдеш і підеш куди-небудь, неодмінно помреш”? і ти сказав мені: “добре”;
43 навіщо ж ти не дотримав наказу, який я дав тобі перед Господом із клятвою? 44 І сказав цар Семею: ти знаєш і знає серце твоє все зло, яке ти зробив батькові моєму Давиду; нехай же поверне Господь злість твою на голову твою! 46 а цар Соломон нехай буде благословенний, і престіл
Давида нехай буде непохитним перед Господом повіки!48 і повелів цар Ванеї, синові Іодаєвому, і він пішов і вразив Семея, і той помер.
0 [Коли утвердилося царство в J руках Соломона,] Соломон поріднився з фараоном, царем Єгипетським і взяв за себе дочку фараона
1 ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і дому Господнього і стіни навколо Єрусалима.
2 Народ ще приносив жертви на висотах, бо не був побудований дім імені Господа до того часу. 3 І полюбив Соломон Господа, ходячи за уставом Давида, батька свого; але і він приносив жертви і куріння на висотах.
4 І пішов цар у Гаваон, щоб принести там жертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всепалень підніс Соломон на тім жертовнику.
6 У Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі.8 І сказав Соломон: Ти зробив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед Тобою в істині і правді і з щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дарував йому сина, який сидів би на престолі його, як це і є нині;7 і нині, Господи Боже мій, Ти поставив раба Твого царем замість Давида, батька мого; але я отрок малий, не знаю ні мого виходу, ні входу; 8 і раб Твій — серед народу Твого, який обрав Ти, народу настільки численного, що за безліччю його не можна ні порахувати його, ні оглянути;9 даруй же рабові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій і розрізняти, що добро і що зло; бо хто може керувати цим численним народом Твоїм? 10 І благо-угодно було Господу, що Соломон просив цього. 11 І сказав йому Бог: за те, що ти просив цього і не про-
Глава 3. [1] 3 Цар. 7, 8. [2] Лев. 17, 4. 2 Пар. 33, 17. [4] 1 Пар. 16, 39. 2 Пар. 1, 3.
[5] 2 Пар. 1, 7. З Цар. 9, 2. [6] 1 Пар. 28, 5. 2 Пар. 1, 8. Прем. 9, 7. [7] Єр. 10, 23. [8] 2 Пар.
сив собі довгого життя, не просив собі багатства, не просив собі душ ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб уміти судити, - 12 ось, Я зроблю за словом твоїм: ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було раніше тебе, і після тебе не постане подібний до тебе; 13 і те, чого ти не просив, Я даю тобі, і багатство і славу, так що не буде подібного до тебе між царями в усі дні твої; 14 і якщо будеш ходити путями Моїми, зберігаючи устави Мої і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу і дні твої. 161 пробудився Соломон, і ось, це було сновидіння. І пішов він в Єрусалим і став [перед жертовником] перед ковчегом завіту Господнього, і приніс всепалення і звершив жертви мирні, і зробив великий бенкет для всіх слуг своїх.
16 Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя і стали перед ним. 171 сказала одна жінка: о, господарю мій! я і ця жінка живемо в одному домі; і я народила при ній у цьому домі;
18 на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було; тільки ми дві були в домі; 19 і помер син цієї жінки вночі, бо вона заспала його;
20 і встала вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, раба твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей; 21 вранці я встала, щоб погодувати сина мого, і ось, він був мертвий; а коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, якого я народила. 22 І сказала друга жінка: ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони так перед царем. 23 І сказав цар: ця говорить: мій син живий, а
твій син мертвий; а та говорить: ні, твій син мертвий, а мій син живий. 241 сказав цар: подайте мені меч. І принесли меч до царя. 2S І сказав цар: розсічіть живе дитя надвоє і віддайте половину одній і половину другій. 522 І відповіла та жінка, син якої був живий, царю, бо схвилювалося все нутро її від жалю до сина свого: о, господарю мій! віддайте їй цю дитину живу і не умертвляйте її. А інша говорила: нехай же не буде ні мені, ні тобі, рубайте. 523 І відповів цар і сказав: віддайте цій живе дитя,
1 не умертвляйте його: вона - його мати.524 І почув весь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і стали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб чинити суд. А І був цар Соломон царем над
■ усім Ізраїлем. 2 І ось начальники, які були в нього: Азарія, син Садока священика; 3 Елихореф і Ахия, сини Сиви, писарі; Іосафат, син Ахилуда, діловод; 4 Ванея, син Іодая, воєначальник; Садок і Авиафар - священики; 6 Азарія, син На-фана, начальник над приставника-ми, і Завуф, син Нафана священика
— друг царя; 8 Ахисар —начальник над домом царським, і Адонірам, син Авди, - над податками.
7 І було у Соломона дванадцять приставників над усім Ізраїлем, і вони постачали продовольство цареві і дому його; кожен повинен був постачати продовольство на один місяць у рік. 8 Ось імена їхні: Бен-Хур — на горі Єфремовій; 9 Бен-Де-кер — у Макаці й у Шаалбимі, у Веф-самисі та в Елоні й у Беф-Ханані;
10 Бен-Хесед — в Арюбофі; йому ж належали Соко і вся земля Хефер;
11 Бен-Авинадав — над усім Нафаф-Дором; Тафаф, дочка Соломона, була його дружиною; 12 Баана, син
Ахилуда, у Фаанаху і Мегиддо і в усьому Беф-Сані, що біля Цартана нижче Ієзрееля, від Беф-Сана до Абел-Мехола, і навіть за Іокмеам; 13 Бен-Гевер — у Рамофі галаадсь-кому; у нього були селища Іаїра, сина Манассіїного, що в Галааді; у нього також область Аргов, що у Васані, шістдесят великих міст зі стінами і мідними засувами; 14 Ахи-надав, син Гиддо, у Маханаїмі;16 Ахимаас — у землі Неффалимовій; він узяв собі за дружину Васемафу, дочку Соломона; 16 Ваана, син Хушая, в землі Асировій і в Баалофі; 17 Іоса-фат, син Паруаха, у землі Іссаха-ровій;18 Шимей, син Ели, у землі Ве-ніаміновій; 19 Гевер, син Урія, в землі Галаадській, у землі Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського. Він був приставником у цій землі. 20 Іуда й Ізраїль, численні, як пісок біля моря, їли, пили і веселилися. 21 Соломон володів усіма царствами від ріки Євфрату до землі Филистимської і до меж Єгипту. Вони приносили дари і служили Соломону в yd дні життя його.22 Продовольство Соломона на кожен день складали: тридцять корів борошна пшеничного і шістдесят корів іншого борошна, 23 десять волів відгодованих і двадцять волів з пасовища, і сто овець, крім оленів, і сарн, і сагайдаків, і відгодованих птахів;24 бо він володарював над усією землею по цей бік ріки, від Типсаха до Гази, над усіма царями по цей бік ріки, і був у нього мир з усіма навколишніми країнами. 2S І жили Іуда й Ізраїль спокійно, кожен під виноградником своїм і під смоковницею своєю, від Дана до Вирсавії, в усі дні Соломона. 28 І було у Соломона сорок тисяч стійл для коней колісничних і дванадцять тисяч для кінноти. 27 І ті
Нав. 17, 11. [13] Втор. 4, 43. 1 Пар. 2, 23. [14] Нав. 13, 26. [20] 1 Пар. 29, 22. [21] Сир. 47, 14. 2 Пар. 9, 26. [24] 4 Цар. 15, 16. [25] Лев.
26, 5. [26] Втор. 17, 16. З Цар. 10, 26. 2 Пар. 1, 14.
приставники постачали цареві Соломону все необхідне до столу царя, кожен у свій місяць, і не допускали недоліку ні в чому. 281 ячмінь і солому для коней і для мулів постачали кожен у свою чергу на місце, де знаходився цар.
29 І дав Бог Соломону мудрість і дуже велике розуміння, і обширний розум, як пісок на березі моря. 5251 була мудрість Соломона вище за мудрість усіх синів сходу і всієї мудрости єгиптян.526 Він був мудрішим за всіх людей, мудрішим і за Ефана езрахи-тянина, й Емана, і Халкола, і Дар-ди, синів Махола, й ім’я його було у славі в усіх навколишніх народів.
32 І вирік він три тисячі притч, і пісень його було тисяча і п’ять; 527 і говорив він про дерева, від кедра, що в Ливані, до ісопа, що виростає зі стіни; говорив і про тварин, і про птахів, і про плазунів, і про риб.5281 приходили від усіх народів послухати мудрості Соломона, від усіх царів земних, які чули про мудрість його.
С І послав Хирам, цар Тирський, слуг своїх до Соломона, коли почув, що його помазали на царя на місце батька його; бо Хирам був другом Давида у все життя. 2 І послав також і Соломон до Хирама сказати:
3 ти знаєш, що Давид, батько мій, не міг побудувати дім імені Господа Бога свого через війни з навколишніми народами, доки Господь не підкорив їх під стопи ніг його; 4 нині ж Господь Бог мій дарував мені спокій звідусюди: немає супротивника і немає більше перепон; 6 і ось, я маю намір побудувати дім імені Господа Бога мого, як сказав Господь батькові моєму Давиду, говорячи: “син твій, якого Я посаджу замість тебе на престолі твоєму, він побудує дім імені Моєму”; 8 отже, накажи нарубати для мене кедрів Ливану; і ось, раби мої будуть разом із твоїми рабами, і я буду давати тобі плату за рабів твоїх, яку ти призначиш; бо ти знаєш, що в нас немає людей, які вміли б рубати дерева так, як сидоняни.
7 Коли почув Хирам слова Соломона, дуже зрадів і сказав: благословенний нині Господь, Який дав Давиду сина мудрого для управління цим численним народом! 8 І послав Хирам до Соломона сказати: я вислухав те, за чим ти посилав до мене, і виконаю все бажання твоє про дерева кедрові і дерева кипарисові;
9 раби мої звезуть їх з Ливану до моря, і я плотами доставлю їх морем до місця, яке ти призначиш мені,
і там складу їх, і ти візьмеш; але і ти виконай моє бажання, щоб постачати хліб для мого дому. 10 І давав Хирам Соломону дерева кедрові і дерева кипарисові, цілком за його бажанням. 11 А Соломон давав Хираму двадцять тисяч корів пшениці для споживання дому його і двадцять корів оливкової вибитої олії: стільки давав Соломон Хираму щороку.
12 Господь дав мудрість Соломону, як обіцяв йому. І був мир між Хирамом і Соломоном, і вони уклали між собою союз. 13 І наклав цар Соломон повинність на весь Ізраїль; повинність же полягала в тридцяти тисячах чоловік. 14 І посилав їх на Ливан, по десять тисяч на місяць, поперемінно; місяць вони були на Ливані, а два місяці в домі своєму. Адонирам же начальствував над ними. 16 Ще у Соломона було сімдесят тисяч, що носять важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах, 18 крім трьох тисяч трьохсот начальників, поставлених Соломоном над робо-
1 Пар. 22, 10. [6] 2 Пар. 2, 8. [7] 3 Цар. 10, 9.
2 Пар. 2, 12. [8] 2 Пар. 2, 8. 2 Цар. 5, 11. [11] 2 Пар. 2, 10. [12] 3 Цар. З, 12. [14] 3 Цар. 4, 6; 12, 18. [15] 1 Пар. 22, 2. 2 Пар. 2, 18. [16]
2 Пар. 2, 18.
тою для нагляду за народом, що виконував роботу.529 І повелів цар привозити камені великі, камені дорогі, для основи дому, камені оброблені.
18 Тесали ж їх робітники Соломонові і робітники Хирамові і гивлитя-ни, і готували дерева і камені для побудови дому [три роки].
/Г У чотириста вісімдесятому ро-^ ці після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у четвертий рік царювання Соломона над Ізраїлем, у місяці Зиф, який є другим місяцем, почав він будувати храм Господу.
2 Храм, який побудував цар Соломон Господу, довжиною був у шістдесят ліктів, шириною в двадцять і висотою в тридцять ліктів, 3 і притвор перед храмом у двадцять ліктів довжини, відповідно до ширини храму, і в десять ліктів ширини перед храмом. 4 І зробив він у домі вікна ґратчасті, глухі з від косами. 6 І зробив прибудову навколо стін храму, навколо храму і давира*; і зробив бічні кімнати кругом.6 Нижній ярус прибудови був шириною у п’ять ліктів, середній шириною у шість ліктів, а третій шириною у сім ліктів; бо навколо храму ззовні були зроблені уступи, щоб прибудова не доторкалася до стін храму.7 Коли будувався храм, для будівництва використовувалися тесані камені; ні молота, ні тесла, ні всякого іншого залізного знаряддя не було чутно в храмі під час будівництва його.8 Вхід у середній ярус був із правого боку храму. По круглих сходинках сходили в середній ярус, а від середнього — в третій. 9 І побудував він храм, і закінчив його, і обшив храм кедровими дошками. 10 І прибудував до всього храму бічні кімнати висотою в п’ять ліктів; вони прикріплені були до храму за допомогою кедрових колод.
11 І було слово Господа до Соломона, і сказано йому: 12 ось, ти будуєш храм; якщо ти будеш ходити за уставами Моїми, і чинити за визначеннями Моїми і дотримуватися всіх заповідей Моїх, керуючись ними, то Я виконаю на тобі слово Моє, яке Я сказав Давиду, батькові твоєму, 13 і буду жити серед синів Ізраїлевих,
1 не залишу народу Мого Ізраїля.
141 побудував Соломон храм і скінчив його.161 обклав стіни храму всередині кедровими дошками; від підлоги храму до стелі всередині обклав деревом і покрив підлогу храму кипарисовими дошками.161 влаштував на задній стороні храму, за двадцять ліктів від краю, стіну, і обклав стіни і стелю кедровими дошками, і спорудив давир для Святого Святих.
17 Сорока ліктів був храм, тобто передня частина храму. 530 На кедрах всередині храму були вирізані подоби огірків і квітів, що розпускаються; усе було покрито кедром, каменю не було видно. 531 Давир же всередині храму він приготував для того, щоб поставити там ковчег завіту Господнього. 532 І давир був довжиною у двадцять ліктів, шириною у двадцять ліктів і висотою у двадцять ліктів; він обклав його чистим золотом; обклав також і кедровий жертовник. 533 І обклав Соломон храм усередині чистим золотом, і протягнув золоті ланцюги перед да-виром, і обклав його золотом. 22 Весь храм він обклав золотом, весь храм до кінця, і весь жертовник, що перед давиром, обклав золотом. 23 І зробив у давирі двох херувимів з оливкового дерева, висотою у десять ліктів. 24 Одне крило херувима було у п’ять ліктів і друге крило херувима у п’ять
З Цар. 5, 18. 1 Пет. 2, 5. [8] Єз. 41, 7, 11. [12]
2 Цар. 7, 8, 12. З Цар. 5, 5; 9, 5; 11, 10. 1 Пар. 22, 10. [13] Лев. 26, 12. Ін 14, 23. [15] 2 Пар. З,
5. [16] 2 Пар. З, 8. [20] 2 Пар. З, 8. З Цар. 7, 48. [23] Вих. 25, 18; 37, 7. [24] 2 Пар. З, 11.
ліктів; десять ліктів було від одного кінця крил його до другого кінця крил його. 26 У десять ліктів був і другий херувим; однакової міри й однакового вигляду були обидва херувими. 26 Висота одного херувима була десять ліктів, також і другого херувима. 27 І поставив він херувимів усередині внутрішньої частини храму. Крила ж херувимів були розпростерті, і доторкалося крило одного до однієї стіни, а крило другого херувима доторкалося до іншої стіни; інші ж крила їхні посеред храму сходилися крило з крилом.28 І обклав він херувимів золотом. 29 І на всіх стінах храму навколо зробив різьблені зображення херувимів із пальмових дерев і квітів, що розпускаються, всередині і ззовні. 30 І підлогу у храмі обклав золотом у внутрішній і передній частині. 31 Для входу в давир зробив двері з оливкового дерева, з п’ятикутними одвірками.32 На двох половинах дверей з оливкового дерева він зробив різьблених херувимів і пальми і квіти, що розпускаються, і обклав золотом; покрив золотом і херувимів і пальми. 33 І біля входу до храму зробив чотирикутні одвірки з оливкового дерева,34 і двоє дверей з кипарисового дерева; обидві половинки одних дверей були рухомі, і обидві половинки других дверей були рухомі. 351 вирізав на них херувимів і пальми і квіти, що розпускаються, і обклав золотом по різьбленню. 38 І побудував внутрішній двір
із трьох рядів обтесаного каменю і з ряду кедрових брусів.37 На четвертий рік, у місяці Зиф, [у місяці другому,] поклав він основи храму Господнього, 38 а на одинадцятому році, в місяці Булі, - це місяць восьмий, - він закінчив храм з усім приладдям його і за всіма кресленнями його; будував його сім років.
П А свій дім Соломон будував ' тринадцять років і закінчив увесь дім свій. 2 І побудував він дім з дерева ливанського, довжиною в сто ліктів, шириною у п’ятдесят ліктів, а висотою у тридцять ліктів, на чотирьох рядах кедрових стовпів; і кедрові колоди покладені були на стовпах. 3 І настелений був поміст із кедра над колодами на сорока п’яти стовпах, по п’ятнадцять у ряд.4 Віконних луток було три ряди; і три ряди вікон, вікно навпроти вікна. 6 І всі двері й одвірки були чотирикутні, і вікно навпроти вікна, у три ряди. 6 І притвор із стовпів зробив він довжиною у п’ятдесят ліктів, шириною у тридцять ліктів, і перед ними ґанок, і стовпи, і поріг перед ними. 7 Ще притвор із престолом, з якого він судив, притвор для судилища зробив він і покрив усі підлоги кедром. 8 У домі, де він жив, інший двір позаду притвору був так само влаштований. І в домі дочки фараонової, яку взяв за себе Соломон, він зробив такий самий притвор. 9 Усе це зроблено було з дорогих каменів, обтесаних за розміром, обрізаних пилою, з внутрішнього і з зовнішнього боку, від підвалин до виступів, і з зовнішнього боку до великого двору. 10 І в основу покладені були камені дорогі, камені великі, камені в десять ліктів і камені у вісім ліктів, 11 і зверху дорогі камені, обтесані за розміром, і кедр.12 Великий двір був обгороджений навколо трьома рядами тесаних каменів і одним рядом кедрових колод; так само і внутрішній двір храму Господнього і притвор храму.
13 І послав цар Соломон і взяв з Тира Хирама, 14 сина однієї вдови, з коліна Неффалимового. Батько його тирянин був мідник; він володів здатністю, мистецтвом і вмінням вироб-
Глава 7. [1] 3 Цар. 9, 10. [2] 3 Цар. 10,
17. Іс. 22, 8. [7] Пс. 121, 5. [8] 3 Цар. З, 1. [9]
З Цар. 5, 17. [12] 3 Цар. 6, 36. [13] 2 Пар. 2,
13. [14] 2 Пар. 2, 14.
ляти всякі речі з міді. І прийшов він до царя Соломона і виконував у нього всякі роботи: 16 і зробив він два мідних стовпи, кожен у вісімнадцять ліктів висотою, і шнур у дванадцять ліктів обіймав навкруги один і другий стовпи; 16 і два вінці, відлитих з міді, він зробив, щоб покласти наверху стовпів: п’ять ліктів висоти в одному вінці і п’ять ліктів висоти у другому вінці; 17 сітки плетеної роботи і шнури у вигляді ланцюжків для вінців, що були наверху стовпів: сім на одному вінці і сім на другому вінці. 18 Так зробив він стовпи і два ряди іранатових яблук навколо сітки, щоб покрити вінці, що наверху стовпів; те саме зробив і для другого вінця. 19 А в притворі вінці наверху стовпів зроблені на зразок лілеї, у чотири лікті,20 і вінці на обох стовпах угорі, прямо над випуклістю, що поряд із сіткою; і на другому вінці, рядами навкруги, двісті гранатових яблук. 21 І поставив стовпи до притвору храму; поставив стовп на правому боці і дав йому ім’я Іахин, і поставив стовп на лівому боці і дав йому ім’я Воаз. 22 І над стовпами поставив вінці, зроблені на зразок лілеї; так закінчена робота над стовпами. 23 І зробив лите з міді море, -від краю його до краю його десять ліктів, — зовсім кругле, висотою у п’ять ліктів, і шнур у тридцять ліктів обіймав його навкруги. 24 Подоби огірків під краями його оточували його по десять на один лікоть, оточували море з усіх боків у два ряди; подоби огірків були відлиті з ним одним литтям.26 Воно стояло на дванадцяти волах: три дивилися на північ, три дивилися на захід, три дивилися на південь і три дивилися на схід; море лежало на них, і зади їх повернені були усередину під нього. 26 Товщиною воно було в долоню, і краї його, зроблені подібно до країв чаші, були схожі на лілею, що розпустилася. Воно вміщало дві тисячі батів.27 І зробив він десять мідних підстав; довжина кожної підстави — чотири лікті, ширина — чотири лікті і три лікті — висота. 28 І ось будова підстав: у них стінки, стінки між кутовими пластинами;29 на стінках, що між кутами, були зображені леви, воли і херувими; також і на кутах, а вище і нижче левів і волів
— розлогі вінки; 30 у кожної підстави по чотири мідних колеса й осі мідні. На чотирьох кутах виступи на зразок пліч, виступи литі внизу, під чашею, біля кожного вінка.31 Отвір від внутрішнього вінка до верха в один лікоть; отвір його круглий, подібно до підніжжя стовпів, у півтора ліктя, і при отворі його статуї; але бічні стінки чотирикутні, не круглі.
32 Під стінками було чотири колеса, і вісі коліс на підставах; висота кожного колеса — півтора ліктя. 33 Будова коліс така сама, як будова коліс на колісниці; вісі їх, і ободи їх, і спиці їх, і ступиці їх, усе було лите.
34 Чотири виступи на чотирьох кутах кожної підстави; з підстави виходили виступи її. 36 І наверху підстави кругле підвищення на півліктя висоти; і наверху підстави руків’я її
1 стінки її з однієї з нею маси.36 І відлив він на дощечках її руків’я і на стінках її херувимів, левів і пальми, скільки де дозволяло місце, і навколо розлогі вінки. 37 Так зробив він десять підстав: у всіх них одне лиття, одна міра, один вигляд.38 І зробив десять мідних умивальниць: кожна умивальниця вміщала сорок батів, кожна умивальниця була в чотири лікті, кожна умивальниця стояла на одній з десяти підстав.
39 І розставив підстави — п’ять на правому боці храму і п’ять на лівому боці храму, а море поставив на правому боці храму, на східно-пів-
2 Пар. 4, 5. [27] 4 Цар. 16, 17. 2 Пар. 4, 14.
[38] 2 Пар. 4, 6.
денній стороні. 534 І зробив Хирам умивальниці і лопатки і чаші. І закінчив Хирам усю роботу, яку виконував у царя Соломона для храму Господнього: 535 два стовпи і два опоясання вінців, що наверху стовпів, і дві сітки для покриття двох опоясань вінців, що наверху стовпів; 536 і чотириста ґранатових яблук на двох сітках; два ряди ґранатових яблук для кожної сітки, для покриття двох опоясань вінців, що на стовпах; 537 і десять підстав і десять умивальниць на підставах; 538 одне море і дванадцять волів під морем;46 і тази, і лопатки, і чаші. Всі речі, що зробив Хирам царю Соломону для храму Господнього, були з полірованої міді.46 Цар виливав їх у глинистій землі, в околиці Йордану, між Сокхофом і Цартаном. 47 І поставив Соломон усі ці речі на місце. Через надзвичайну їх кількість, вага міді не визначена.
48 І зробив Соломон усі речі, що у храмі Господньому: золотий жертовник і золотий стіл, на якому хліби предложення; 49 і світильники -п’ять праворуч і п’ять ліворуч, перед заднім відділенням храму, з чистого золота, і квіти, і лампадки, і щипці із золота; 60 і блюда, і ножі, і чаші, і лотки, і кадильниці з чистого золота, і завіси у дверях внутрішнього храму у Святому Святих і у дверях у храмі теж із золота. 51 Так звершена вся робота, яку виконав цар Соломон для храму Господнього. І приніс Соломон посвячене Давидом, батьком його; срібло і золото і речі віддав у скарбниці храму Господнього.
О Тоді скликав Соломон старій-° шин Ізраїлевих і всіх начальників колін, глав поколінь синів Ізраїлевих, до царя Соломона в Єрусалим, щоб перенести ковчег завіту Господнього з міста Давидового, тобто Сиона. 2 І зібралися до царя Соломона на свято всі ізраїльтяни в місяці Афанимі, який є сьомий місяць. 3 І прийшли усі старійшини Ізраїлеві; і підняли священики ковчег,
4 і понесли ковчег Господній і скинію зібрання і всі священні речі, що були в скинії; і несли їх священики
1 левити. 6 А цар Соломон і з ним уся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього, йшли перед ковчегом, приносячи жертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо порахувати і визначити, через велику кількість їх. в І внесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму, у Святе Святих, під крила херувимів.7 Бо херувими простягали крила над місцем ковчега, і покривали херувими зверху ковчег і жердини його. 8 І висунулися жердини так, що головки жердини видні були зі святилища перед давиром, але не виходили назовні; вони там і до цього дня. 9 В ковчезі нічого не було, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх
із землі Єгипетської. 10 Коли священики вийшли зі святилища, хмара наповнила дім Господній; 11 і не могли священики стояти на служінні, через хмару, бо слава Господня наповнила храм Господній. 12 Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в імлі; 13 я побудував храм на оселю Твою, місце, щоб перебувати Тобі повіки. 14 І повернувся цар лицем своїм, і благословив усе зібрання ізраїльтян; все зібрання ізраїльтян стояло, - 15 і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сказав Своїми вустами
Втор. 16, 13. 2 Пар. 7, 9. [3] Чис. 4, 15. [4]
2 Пар. 5, 5. [5] 2 Пар. 5, 6. [6] 2 Пар. 5, 7. Вих. 25, 18. [9] Втор. 10, 5. Євр. 9, 4. [10] Вих. 40, 34. [11] Вих. 16, 10. [12] 2 Пар. 6, 1. [14] 2 Пар. 6, 3.
Давиду, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив:
16 “з того дня, як Я вивів народ Мій Ізраїля з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих, щоб побудований був дім, у якому перебувало б ім’я Моє; [але обрав Єрусалим для перебування в ньому імені Мого] й обрав Давида, щоб бути йому над народом Моїм Ізраїлем”.
17 У Давида, батька мого, було на серці побудувати храм імені Господа Бога Ізраїлевого; 18 але Господь сказав Давиду, батькові моєму: “у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці; 19 однак не ти побудуєш храм, а син твій, який вийшов
із стегон твоїх, він побудує храм імені Моєму”.20 І виконав Господь слово Своє, яке промовив. Я вступив на місце батька мого Давида і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував храм імені Господа Бога Ізраїлевого; 21 і приготував там місце для ковчега, в якому завіт Господа, укладений Ним з батьками нашими, коли Він вивів їх із землі Єгипетської.
22 І став Соломон перед жертовником Господнім перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, 23 і сказав: Господи Боже Ізраїлів! немає подібного до Тебе Бога на небесах вгорі і на землі внизу; Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, які ходять перед Тобою всім серцем своїм. 24 Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив йому; що промовив Ти вустами Твоїми, те в цей день звершив рукою Твоєю.26 І нині, Господи Боже Ізраїлів, виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: “не припиниться у тебе перед лицем Моїм
[16] 4 Цар. 21, 4. 2 Пар. 6, 5-6. [17] 2 Пар. 7, 2. [19] 2 Цар. 7, 5. [20] 2 Цар. 7, 12. [22]
2 Пар. 6, 12. 2 Мак. 2, 8. [24] 2 Пар. 6, 15. [25] 2 Цар. 7, 12, 16. [26] 2 Цар. 7, 28. [27]
2 Пар. 6, 18. Іс. 66, 1. Єр. 23, 24. [29] Втор.
той, хто сидить на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть триматися путі своєї, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною”. 26 І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірне слово Твоє, яке Ти промовив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму! 27 Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував [імені Твоєму]; 28 але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій; почуй благання і молитву, якою раб Твій благає Тебе нині. 29 Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей день і ніч, на це місце, про яке Ти сказав: “Моє ім’я буде там”; почуй молитву, якою буде молитися раб Твій на місці цім. 30 Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; почуй на місці перебування Твого, на небесах, почуй і помилуй. 31 Коли хто згрішить проти ближнього свого, і вимагатиме від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть до жертовника Твого у храм цей, 32 тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, зви-нувать винного, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.33 Коли народ Твій Ізраїль буде вражений ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповідають ім’я Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі, 34 тоді Ти почуй з неба і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав батькам їхнім. 35 Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці цьому і сповідають ім’я Твоє і навернуться від гріха свого, бо Ти
12, 11. З Цар. 9, 3. 4 Цар. 21, 4. [ЗО] 3 Езд. 7, 38. [31] 2 Пар. 6, 22. [32] 2 Пар. 6, 23. Втор.
25, 1. Єз. 9, 10. [33] 2 Пар. 6, 24. Дан. 9, 7. [35] Втор. 11, 17. 2 Пар. 6, 26.
смирив їх, 539 тоді почуй з неба і прости іріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, указавши їм добру путь, по якій іти, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.37 Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде палючий вітер, іржа, сарана, черва, чи ворог буде тіснити його на землі його, чи буде яка біда, яка хвороба, - 38 всяку молитву, всяке прохання, яке буде від якої-небудь людини у всьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують біду в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,540 Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і помилуй; сотвори і воздай кожному за путями його, бо Ти знаєш серце його, тому що Ти один знаєш серця всіх синів людських: 541 щоб вони боялися Тебе в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим. 41 Якщо й іноплемінник, що не від Твого народу Ізраїля, прийде з землі далекої заради імені Твого, — 42 бо і вони почують про Твоє ім’я велике і про Твою руку кріпку і про Твою силу простерту, - і прийде він і помолиться біля храму цього, 43 почуй
з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде взивати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі знали ім’я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, щоб знали, що ім’ям Твоїм називається храм цей, який я побудував. 44 Коли вийде народ Твій на війну проти ворога свого дорогою, якою Ти пошлеш його, і буде молитися Господу, обернувшись до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму, 46 тоді почуй з неба молитву їхню і прохання їхнє і зроби, що потрібно для них. 46 Коли вони згрішать перед Тобою, — бо немає людини, яка не грішила б, - і Ти прогніваєшся на них і віддаси їх ворогам, і ті, що полонили їх, відведуть їх у ворожу землю, далеку або близьку; 47 і коли вони в землі, в якій будуть знаходитися в полоні, ввійдуть у себе і звернуться і будуть молитися Тобі в землі тих, хто полонив їх, промовляючи: “ми зірішили, вчинили беззаконня, ми винні”;48 і коли звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі ворогів, які полонили їх, і будуть молитися Тобі, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, до міста, яке Ти обрав, і до храму, який я побудував імені Твоєму, 49 тоді почуй з неба,
з місця оселі Твоєї, молитву і прохання їхні і вчини, що потрібно для них; 60 і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою, і всі провини його, які він зробив перед Тобою, і пробуди співстраждання до них у тих, хто полонив їх, щоб вони були милостиві до них: 61 бо вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів з Єгипту, із залізної печі.62 Нехай будуть [вуха Твої і] очі Твої відкриті на молитву раба Твого і на молитву народу Твого Ізраїля, щоб чути їх завжди, коли вони будуть закликати Тебе, 63 бо Ти відокремив їх Собі в наділ з усіх народів землі, як Ти вирік через Мойсея, раба Твого, коли вивів батьків наших з Єгипту, Владико Господи!
64 Коли Соломон промовив усі ці моління і прохання до Господа, тоді встав з колін від жертовника Господнього, руки ж його були підняті до неба. 66 І стоячи благословив усе зібрання ізраїльтян, гучним голосом промовляючи:56 благословенний Господь [Бог], Який дав спокій народу Своєму Ізраїлю, як говорив! не залишилося невиконаним жодне слово з усіх благих слів Його, які Він
8. Притч. 20, 9. З Езд. 8, 35. [48] Втор. ЗО, 2.
2 Пар. 6, 37. Єз. 8, 16. [50] Неєм. 2, 2. Притч.
16, 7. Єр. 42, 12. [51] Втор. 4, 20. [52] 2 Пар.
6, 40. Пс. 120, 4. [53] Вих. 19, 5. [54] 2 Пар. 7,
1. [56] Втор. 12, 10. Нав. 21, 45; 23, 14.
вирік через раба Свого Мойсея;67 нехай буде з нами Господь Бог наш, як був Він з батьками нашими, нехай не залишить нас, нехай не покине нас, 68 схиляючи до Себе серця наші, щоб ми ходили всіма путями Його і дотримувалися заповідей Його й уставів Його і законів Його, які Він заповів батькам нашим; 69 і нехай будуть слова ці, якими я молився [нині] перед Господом, близькі до Господа Бога нашого день і ніч, щоб Він робив, що потрібно для раба Свого, і що потрібно для народу Свого Ізраїля, з дня у день, 542 щоб усі народи пізнали, що Господь є Бог і немає, крім Нього;81 нехай буде серце ваше цілком віддане Господу Богу нашому, щоб ходити за уставами Його і дотримуватися заповідей Його, як нині.
62 І цар і всі ізраїльтяни з ним принесли жертву Господу. 831 приніс Соломон у мирну жертву, яку приніс він Господу, двадцять дві тисячі великої худоби і сто двадцять тисяч дрібної худоби. Так освятили храм Господу цар і всі сини Ізраїлеві. 64 У той же день освятив цар середню частину двору, що перед храмом Господнім, зробивши там всепалення і хлібне приношення і вознісши жир мирних жертв, тому що мідний жертовник, який перед Господом, був малий для розміщення всепалення і хлібного приношення і жиру мирних жертв. 86 І зробив Соломон у цей час свято, і весь Ізраїль з ним, - велике зібрання, яке зійшлося від входу в Емаф до ріки Єгипетської перед Господом Богом нашим; [і їли, і пили, і молилися перед Господом Богом нашим біля побудованого храму] - сім днів
1 ще сім днів, чотирнадцять днів. 86 У восьмий день Соломон відпустив народ. І благословили царя і пішли в намети свої, радіючи і ве-селячись у серці за все добро, яке зробив Господь рабові Своєму Давиду і народові Своєму Ізраїлю.
Q Після того, як Соломон скін-^ чив будівництво храму Господнього і дому царського й усе, що Соломон бажав зробити,2 явився Соломону Господь удруге, як явився йому в Гаваоні. 3 І сказав йому Господь: Я почув молитву твою і прохання твоє, про що ти просив Мене; [зробив усе за молитвою твоєю]. Я освятив цей храм, який ти побудував, щоб перебувати імені Моєму там повік; і будуть очі Мої і серце Моє там в усі дні. 4 І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив батько твій Давид, у чистоті серця й у правоті, виконуючи все, що Я заповів тобі, і якщо будеш зберігати устави Мої і закони Мої, 6 то Я поставлю царський престіл твій над Ізраїлем повік, як Я сказав батькові твоєму Давиду, говорячи: “не припиниться в тебе той, хто сидить на престолі Ізраїлевім”. 6 Якщо ж ви і сини ваші відступите від Мене і не будете дотримуватися заповідей Моїх і уставів Моїх, які Я дав вам, і підете і станете служити іншим богам і поклонятися їм, 7 то Я знищу Ізраїля з лиця землі, яку Я дав йому, і храм, який Я освятив імені Моєму, відкину від лиця Мого, і буде Ізраїль притчею і посміховиськом у всіх народів. 8 І про храм цей високий усякий, хто проходитиме мимо нього, вжахнеться і свисне, і скаже: “за що Господь зробив так із цією землею і з цим храмом?” 9 І скажуть: “за те, що вони залишили Господа Бога свого, Який вивів батьків їхніх із землі Єгипетської, і прийняли інших богів, і поклонялися їм і служили їм, — за це навів на них Гос-
Глава 9. [1] 2 Пар. 7, 11. [2] 3 Цар. З, 5;
11, 9. [3] Втор. 12, 11. З Цар. 8, 29. 4 Цар. 21,
4, 7. [5] 3 Цар. 6, 12. 2 Цар. 7, 12. [8] Втор. 29, 24. Єр. 22, 8.
подь усю цю біду”.543 Після закінчення двадцяти років, за які Соломон побудував два будинки, - дім Господній і дім царський, - 544 на що Хирам, цар Тирський, постачав Со-ломону дерева кедрові і дерева кипарисові і золото, за його бажанням, - цар Соломон дав Хираму двадцять міст у землі Галилейській.
12 І вийшов Хирам з Тира подивитися міста, які дав йому Соломон, і вони не сподобалися йому. 545 І сказав він: що це за міста, які ти, брате мій, дав мені? І назвав їх землею Кавул, як називаються вони до сьогодні. 546 І послав Хирам царю сто двадцять талантів золота. 16 Ось розпорядження про податки, які наклав цар Соломон, щоб побудувати храм Господній і дім свій, і Милло, і стіну єрусалимську, Гацор, і Мегиддо,
1 Газер.
10 Фараон, цар Єгипетський, прийшов і взяв Газер, і спалив його вогнем, і хананеїв, які жили в місті, повбивав, і віддав його в посаг дочці своїй, дружині Соломоновій. 17 І побудував Соломон Газер і нижній Бе-форон, 18 і Ваалаф і Фадмор у пустелі, 19 і всі міста для запасів, які були у Соломона, і міста для колісниць, і міста для кінноти і все те, що Соломон хотів побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі свого володіння.20 Весь народ, який залишився від аморреїв, хеттеїв, фе-резеїв, [хананеїв,] евеїв, ієвусеїв і [гергесеїв], які були не із синів Ізраїлевих, 21 дітей їхніх, що залишилися після них на землі, яких сини Ізраїлеві не могли знищити, Соломон зробив оброчними робітниками до цього дня. 22 Синів же Ізраїлевих Соломон не робив робітниками, але вони були його воїнами, його слугами, його вельможами, його воєначальниками і вождями його колісниць і його вершників. 23 Ось головні приставники над роботами Соломоновими: тих, що управляли народом, який виконував роботи, було п’ятсот п’ятдесят. 24 Дочка фараонова перейшла з міста Давидового у свій дім, який побудував для неї Соломон; потім побудував він Милло. 26 І приносив Соломон три рази на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він побудував Господу, і куріння на ньому звершував перед Господом. І закінчив він будівництво дому. 28 Цар Соломон також зробив корабель в Еци-он-Гавері, що при Елафі, на березі Червоного моря, в землі Ідумейсь-кій. 27 І послав Хирам на кораблі своїх підданих корабельників, які знають море, з підданими Соломоновими; 28 і вирушили вони в Офир, і взяли звідти золота чотириста двадцять талантів, і привезли цареві Соломону.
І /\ Цариця Савська, почувши -*■" про славу Соломона в ім’я Господа, прийшла випробувати його загадками. 2 І прийшла вона в Єрусалим з дуже великим багатством: верблюди нав’ючені були пахощами і великою кількістю золота і коштовного каміння; і прийшла до Соломона і розмовляла з ним про все, що було у неї на серці. 3 І пояснив їй Соломон усі слова її, і не було нічого невідомого царю, чого він не пояснив би їй. 4 І побачила цариця Савська всю мудрість Соломона і дім, який він побудував, 6 і їжу за столом його, і житло рабів його, і стрункість слуг його, і одяг їхній, і виночерпіїв його, і всепалення його, які він приносив у храмі Господньо-
11. [25] Вих. 23, 14. 2 Пар. 8, 12-13. [26] Втор. 2, 8. 2 Пар. 8, 17; 20, 36. [28] 3 Цар. 22, 48. 2 Пар. З, 6; 8, 18.
Глава 10. [1] 2 Пар. 9, 1. Мф 12, 42. Лк
11, 31. [3] 2 Пар. 9, 2. [4] 2 Пар. 9, 3.
му. І не могла вона більше утриматися 8 і сказала цареві: правда те, що я чула в землі своїй про діла твої
1 про мудрість твою; 7 але я не вірила словам, доки не прийшла, і не побачила очима моїми: і ось, мені й половини не сказано; мудрости і багатства в тебе більше, ніж як я чула. 8 Блаженні люди твої і блаженні ці слуги твої, які завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою! 9 Нехай буде благословенний Господь Бог твій, Який благоволив посадити тебе на престіл Ізраїлів! Господь, з вічної любови Своєї до Ізраїля, поставив тебе царем, чинити суд і правду.
10 І подарувала вона царю сто двадцять талантів золота і велику кількість пахощів і коштовне каміння; ніколи ще не приходило такої великої кількості пахощів, як подарувала цариця Савська царю Соломону.
11 І корабель Хирамів, який привозив золото з Офира, привіз з Офира велику кількість червоного дерева і коштовних каменів. 12 І зробив цар
з цього червоного дерева поручні для храму Господнього і для дому царського, і гуслі і псалтирі для співців; ніколи не приходило стільки червоного дерева і не бачено було до цього дня. 13 І цар Соломон дав цариці Савській усе, чого вона бажала і чого просила, зверх того, що подарував їй цар Соломон своїми руками. І вирушила вона назад у свою землю, вона й усі слуги її.
14 Вага золота, що надходило Соломону щороку, була шістсот шістдесят шість талантів золотих,15 зверх того, що отримувалося від рознощиків товару і від торгівлі купців, і від усіх царів аравійських і від обласних начальників. 16 І зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, по шістсот сиклів пішло на кожен щит; 17 і триста мен-
[6] 2 Пар. 9, 5. [8] 2 Пар. 9, 7. Лк 2, 47. Одкр.
7, 15. [10] 2 Пар. 9, 9. [12] Еккл. 2, 8. [13]
2 Пар. 9, 12. [14] 2 Пар. 9, 13. [16] 3 Цар.
14, 26. [17] Єр. 46, 3. [18] 2 Пар. 9, 17. [21] ших щитів з кованого золота, по три міни золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливансько-го дерева. 18 І зробив цар великий престіл зі слонової кості й обклав його чистим золотом; 19 до престолу було шість сходинок; верх позаду престолу був круглий, і були з обох боків у місцях сидіння підлокітники, і два леви стояли біля підлокітників; 20 і ще дванадцять левів стояли там на шести сходинках з обох боків. Подібного до цього не було в жодному царстві. 21 І весь посуд для пиття у царя Соломона був золотий, і весь посуд в домі з ливанського дерева був з чистого золота; зі срібла нічого не було, тому що срібло в дні Соломона вважалося нічим;22 бо у царя був на морі фарсиський корабель з кораблем Хирамовим; один раз на три роки приходив фарсиський корабель, який привозив золото і срібло, і слонову кістку, і мавп, і павичів.
23 Цар Соломон перевершував усіх царів землі багатством і мудрістю.
24 І всі [царі] на землі хотіли бачити Соломона, щоб послухати мудрість його, яку Бог вклав у серце його.
26 І вони підносили йому, кожен від себе, в дар: сосуди срібні і сосуди золоті, і одяг, і зброю, і пахощі, коней і мулів, щороку. 28 І набрав Соломон колісниць і вершників; у нього було тисяча чотириста колісниць547 і дванадцять тисяч вершників; і розмістив він їх по колісничних містах і при царі в Єрусалимі. [І панував він над усіма морями від ріки до землі Филистимської і до меж Єгипту.] 27 І зробив цар срібло в Єрусалимі рівноцінним із простими каменями, а кедри, через їх безліч, зробив рівноцінними із сикоморами, що ростуть на низинних місцях. 548 Коней же царю Соломону приводили з Єгипту і з Куви; царські купці купували їх з Куви за гроші. 549 Колісницю з Єгипту одержували і доставляли за шістсот сиклів срібла, а коня за сто п’ятдесят. У такий же спосіб вони руками своїми доставляли все це царям хеттейським і царям арамейським.
11 І полюбив цар Соломон ба-гато чужоземних жінок, крім дочки фараонової, моавитянок, ам-монитянок, ідумеянок, сидонянок, хеттеянок, 2 з тих народів, про які Господь сказав синам Ізраїлевим: “не входьте до них, і вони нехай не входять до вас, щоб вони не схилили серця вашого до своїх богів”; до них приліпився Соломон любов’ю.31 було в нього сімсот дружин і триста наложниць; і розбестили дружини його серце його. 4 В часи старости Соломона дружини його схилили серце його до інших богів, і серце його не було цілком віддане Господу Богу своєму, як серце Давида, батька його.
61 став Соломон служити Астарті, божеству сидонському, і Милхому, мерзоті аммонитській. ® І робив Соломон неугодне перед очима Господа і не цілком ішов за Господом, як Давид, батько його. 7 Тоді побудував Соломон капище Хамосу, мерзоті моавитській, на горі, що перед Єрусалимом, і Молохові, мерзоті аммонитській. 8 Так зробив він для всіх своїх чужоземних дружин, які кадили і приносили жертви своїм богам. 9 І розгнівався Господь на Соломона за те, що він відхилив серце своє від Господа Бога Ізраїлевого, Який двічі являвся йому,10 і заповів йому, щоб він не тримався інших богів; але він не виконав того, що заповів йому Господь [Бог]. 11 І сказав Господь Соломону: за те, що так у тебе робиться, і ти не зберіг завіту Мого й уставів Моїх, які Я заповів тобі, Я відторгну від тебе царство і віддам його рабові твоєму; 12 але в дні твої Я не зроблю цього заради Давида, батька твого; від руки сина твого відніму його; 13 і не все царство відніму; одне коліно дам синові твоєму заради Давида, раба Мого, і заради Єрусалима, який Я обрав.
14 І підняв Господь супротивника на Соломона, Адера ідумеянина, з царського Ідумейського роду.16 Коли Давид був у Ідумеї, і воєначальник Іоав прийшов для поховання убитих і побив усю чоловічу стать в Ідумеї,
— 18 бо шість місяців прожили там Іоав і всі ізраїльтяни, доки не знищили всю чоловічу стать в Ідумеї, -
17 тоді цей Адер утік у Єгипет і з ним кілька ідумеян, що служили при батькові його; Адер був тоді малою дитиною. 18 Вирушивши з Мадиама, вони прийшли у Фаран і взяли з собою людей з Фарана і прийшли в Єгипет до фараона, царя Єгипетського. [Адер увійшов до фараона, і] він дав йому дім, і призначив йому утримання, і дав йому землю.19 Адер здобув у фараона велику милість, так що він дав йому за дружину сестру своєї дружини, сестру цариці Тахпе-неси. 20 І народила йому сестра Тах-пенеси сина Генувата. Тахпенеса виховувала його в домі фараоновім;
1 жив Генуват у домі фараона разом
із синами фараоновими.21 Коли Адер почув, що Давид спочив з батьками своїми і що воєначальник Іоав помер, то сказав фараонові: відпусти мене, я піду у свою землю. 22 І сказав йому фараон: хіба ти маєш потребу в чомусь у мене, що хочеш іти у свою землю? Він відповів: ні, але
6, 12. [11] 3 Цар. 12, 15. [12] 3 Цар. 12, 16.
[13] 3 Цар. 9, 3; 11, 31. [15] 2 Цар. 8, 14. [16]
2 Цар. 8, 13. [17] 3 Цар 22, 47. 2 Цар. 8, 14.
[18] Бут. 14, 6; 25, 2; 36, 35. [21] 3 Цар. 2, 10. Вих. 4, 18.
відпусти мене. [І повернувся Адер у землю свою.] 23 І підняв Бог проти Соломона ще супротивника, Разона, сина Елиади, який утік від господаря свого Адраазара, царя Сувсько-го, 24 і, зібравши біля себе людей, зробився начальником зграї, після того, як Давид розбив Адраазара; і пішли вони в Дамаск, і оселилися там, і володарювали в Дамаску. 261 був він супротивником Ізраїлю в усі дні Соломона. Крім зла, заподіяного Адером, він завжди шкодив Ізраїлю і став царем Сирії.26 І Ієровоам, син Наватів, єфремлянин з Цареди, - ім’я матері його вдови: Церуа, - раб Соломонів, підняв руку на царя. 271 ось обставина, за якої він підняв руку на царя: Соломон будував Милло, лагодив пошкодження в місті Давида, батька свого. 28 Ієровоам був чоловіком мужнім. Соломон, помітивши, що цей молодий чоловік вміє робити справу, поставив його наглядачем над оброчними з дому Йоси-фового. 29 У той час трапилося Ієро-воаму вийти з Єрусалима; і зустрів його на дорозі пророк Ахия силом-лянин, і на ньому був новий одяг. На полі їх було тільки двоє.30 І взяв Ахия новий одяг, який був на ньому, і роздер його на дванадцять частин, 31 і сказав Ієровоаму: візьми собі десять частин, тому що так говорить Господь Бог Ізраїлів: ось, Я відторгаю царство з руки Соломонової і даю тобі десять колін, 32 а одне коліно* залишиться за ним заради раба Мого Давида і заради міста Єрусалима, яке Я обрав з усіх колін Ізраїлевих. 33 Це за те, що вони залишили Мене і стали поклонятися Астарті, божеству сидонському, і Ха-мосу, богу моавитському, і Милхо-му, богу аммонитському, і не пішли путями Моїми, щоб робити угодне перед очима Моїми і дотримуватися уставів Моїх і заповідей Моїх, подібно до Давида, батька його. 34 Я не беру всього царства з руки його, але Я залишаю його владикою на всі дні життя його заради Давида, раба Мого, якого Я обрав, який дотримувався заповідей Моїх і уставів Моїх; 36 але візьму царство з руки сина його і дам тобі з нього десять колін;
36 а синові його дам одне коліно, щоб залишався світильник Давида, раба Мого, в усі дні перед лицем Моїм, у місті Єрусалимі, яке Я обрав Собі для перебування там імені Мого.
37 Тебе Я обираю, і ти будеш володарювати над усім, чого побажає душа твоя, і будеш царем над Ізраїлем; 38 і якщо будеш дотримуватися всього, що Я заповідаю тобі, і будеш ходити путями Моїми і робити угодне перед очима Моїми, дотримуючись уставів Моїх і заповідей Моїх, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою й зроблю твій дім міцним, як Я зробив Давиду, і віддам тобі Ізраїля; 39 і смирю Я рід Давидів за це, але не на всі дні. 40 Соломон же хотів умертвити Ієровоама; але Ієровоам встав і втік у Єгипет до Сусакима, царя Єгипетського, і жив у Єгипті до смерті Соломонової.
41 Інші події Соломонові й усе, що він робив, і мудрість його описані в книзі діл Соломонових. 42 Царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років. 43 І спочив Соломон з батьками своїми і похований був у місті Давида, батька свого, і став царем замість нього син його Ровоам.
1 'у І пішов Ровоам у Сихем, бо в ^ Сихем прийшли всі ізраїльтяни, щоб поставити його царем.550 І по-
17. [38] 1 Цар. 2, 35. 2 Цар. 7, 16. З Цар. 9, 4.
[39] Лк 1, 32-33. [40] 3 Цар. 14, ЗО. [41] 2 Пар.
1, 1. Сир. 47, 23. [43] 2 Пар. 9, 31. Мф 1, 7.
Глава 12. [1] 2 Пар. 10, 1. [2] 2 Пар. 10, 2.
З Цар. 11, 40.
чув про те Ієровоам, син Наватів, коли перебував ще в Єгипті, куди втік від царя Соломона, і повернувся Ієровоам з Єгипту; 551 і послали за ним і покликали його. Тоді Ієровоам і все зібрання ізраїльтян прийшли і говорили [цареві] Ровоаму і сказали: 552 батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам жорстоку роботу батька твого і тяжке ярмо, яке він наклав на нас, і тоді ми будемо служити тобі. 553 І сказав він їм: підіть і через три дні знову прийдіть до мене. І пішов народ. ® Цар Ровоам радився зі старцями, які стояли перед Соломоном, батьком його, за життя його, і говорив: як порадите ви мені відповісти цьому народу? 554 Вони говорили йому і сказали: якщо ти в цей день будеш слугою народу цього і будеш слугувати йому, і задовольниш їх і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть твоїми рабами на всі дні.
8 Але він зневажив пораду старців, що вони радили йому, і радився з молодими людьми, які виросли разом з ним і які стояли перед ним,9 і сказав їм: що ви порадите мені відповісти народу цьому, який говорив мені і сказав: “полегши ярмо, яке наклав на нас батько твій”? 10 І говорили йому молоді люди, які виросли разом з ним, і сказали: так скажи народу цьому, який говорив тобі і сказав: “батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам”; так скажи їм: “мій мізинець товщий за стегна батька мого; 11 отже, якщо батько мій обтяжував вас тяжким ярмом, то я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами”. 12 Ієровоам і весь народ прийшли до Ровоама на третій день, як наказав цар, сказавши: прийдіть до мене на третій день. 13 І відповідав цар народу суворо і зневажив пораду старців, що вони радили йому; 14 і говорив він за порадою молодих людей і сказав: батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я буду карати вас скорпіонами.16 І не послухав цар народу, бо так суджено було Господом, щоб сповнилося слово Його, яке прорік Господь через Ахию силом-лянина Ієровоаму, синові Наватово-му. 10 І побачили всі ізраїльтяни, що цар не послухав їх. І відповів народ цареві і сказав: яка нам частина в Давиді? немає нам частки в сині Ієс-сеєвому; по наметах своїх, Ізраїль! тепер знай свій дім, Давиде! І розійшовся Ізраїль по наметах своїх.
17 Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в містах Іудиних, царював Ровоам. 18 І послав цар Ровоам Адо-нирама, начальника над податками; але всі ізраїльтяни закидали його камінням, і він помер; цар же Ровоам поспішно зійшов на колісницю, щоб утекти в Єрусалим. 19 І відокремився Ізраїль від дому Давидового до цього дня. 20 Коли почули всі ізраїльтяни, що Ієровоам повернувся [з Єгипту], то послали і прикликали його на зібрання, і поставили його царем над усіма ізраїльтянами. За домом Давидовим не залишилося нікого, крім коліна Іудиного [і Вені-амінового]. 21 Ровоам, прибувши в Єрусалим, зібрав з усього дому Іудиного і з коліна Веніамінового сто вісімдесят тисяч добірних воїнів, щоб воювати з домом Ізраїлевим для того, щоб повернути царство Ровоаму, синові Соломона.
22 І було слово Боже до Самея, чоловіка Божого, і сказано: 23 скажи Ровоаму, синові Соломона, цареві Юдейському, і всьому дому Іудиному і Веніаміновому й іншому народу: 24 так говорить Господь: не
2 Пар. 10, 16. [17] 3 Цар. 11, 32. [18] 2 Цар.
20, 24. З Цар. 4, 6; 5, 14. [19] 4 Цар. 17, 21.
[20] 3 Цар. 11, 11, 32. [21] 2 Пар. 11, 1. [22]
2 Пар. 11, 2. [24] 3 Цар. 12, 15.
ходіть і не починайте війни з братами вашими, синами Ізраїлевими; поверніться кожен у дім свій, бо від Мене це було. І послухалися вони слова Господнього і пішли назад за словом Господа.
26 І оббудував Ієровоам Сихем на горі Єфремовій й оселився в ньому; звідти пішов і побудував Пенуїл.
28 І говорив Ієровоам у серці своєму: царство може знову перейти до дому Давидового; 27 якщо народ цей буде ходити в Єрусалим для жертвоприношення в домі Господньому, то серце народу цього навернеться до господаря свого, до Ровоама, царя Юдейського, і уб’ють вони мене і повернуться до Ровоама, царя Юдейського. 28 І порадившись, цар зробив двох золотих тельців і сказав [народу]: не потрібно вам ходити в Єрусалим; ось боги твої, Ізраїль, які вивели тебе з землі Єгипетської. 29 І поставив одного у Вефилі, а іншого в Дані.
30 І привело це до гріха, бо народ став ходити до одного з них, навіть у Дан, [і залишили храм Господній]. 31 І побудував він капище на висоті і поставив з народу священиків, які не були із синів Левіїних.321 встановив Ієровоам свято у восьмий місяць, у п’ятнадцятий день місяця, подібне до того свята, яке було в Юдеї, і приносив жертви на жертовнику; те саме зробив він у Вефилі, щоб приносити жертву тельцям, яких зробив. І поставив у Вефилі священиків висот, які спорудив, 33 і приніс жертви на жертовнику, який він зробив у Вефилі, у п’ятнадцятий день восьмого місяця, місяця, який він довільно призначив; і встановив свято для синів Ізраїлевих, і підійшов до жертовника, щоб зробити куріння.
1 О І ось, чоловік Божий при-
йшов з Юдеї за словом Господнім у Вефиль, в той час, коли Ієро-
[25] Суд. 8, 17; 9, 45. З Цар. 12, 1. [28] Вих.
32, 8. 4 Цар. 17, 16. [29] Єр. 48, 13. [31]
2 Пар. 11, 15; 13, 9. [32] Ос. 7, 5. [33] Ам. З,
14. Рим. 1, 25.
воам стояв біля жертовника, щоб звершити куріння. 2 І промовив до жертовника слово Господнє і сказав: жертовник, жертовник! так говорить Господь: ось, народиться син дому Давидовому, ім’я йому Іосія, і принесе на тобі в жертву священиків висот, які звершують на тобі куріння, і людські кістки спалить на тобі.
3 І дав у той день знамення, сказавши: ось знамення того, що це прорік Господь: ось, цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсипеться. 4 Коли цар почув слово чоловіка Божого, промовлене до жертовника у Вефилі, то простягнув Ієровоам руку свою від жертовника, говорячи: візьміть його. І одерев’яніла рука його, яку він простягнув на нього, і не міг він повернути її до себе.6 І жертовник розпався, і попіл
з жертовника розсипався, за знаменням, яке дав чоловік Божий словом Господнім. 81 сказав цар [Ієровоам] чоловіку Божому: умилостив лице Господа Бога твого і помолися за мене, щоб рука моя могла повернутися до мене. Й умилостивив чоловік Божий лице Господа, і рука царя повернулася до нього і стала, як раніше. 7 І сказав цар чоловіку Божому: зайди зі мною в дім і підкріпи себе їжею, і я дам тобі подарунок. 8 Але чоловік Божий сказав цареві: хоч би ти давав мені половину дому твого, я не піду з тобою і не буду їсти хліба і не буду пити води в цьому місці, 9 бо так заповідано мені словом Господнім: “не їж там хліба і не пий води і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов”.
10 І пішов він іншою дорогою і не пішов назад тією дорогою, якою прийшов у Вефиль.
11 У Вефилі жив один пророк-ста-рець. Син його прийшов і розповів йому все, що зробив сьогодні чоло-
Глава 13. [1] Суд. 13, 6. З Цар. 12, 33;
17, 18. [2] 4 Цар. 23, 16. [3] Втор. 13, 1. [6] Вих. 8, 8; 9, 28. Діян. 8, 24. [8] Чис. 22, 18.
[11] 4 Цар. 23, 18.
вік Божий у Вефилі; і слова, які він говорив цареві, переказали сини батькові своєму. 12 І запитав їх батько їхній: якою дорогою він пішов? І показали сини його, якою дорогою пішов чоловік Божий, який приходив з Юдеї. 13 І сказав він синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали йому осла, і він сів на нього. 14 І поїхав за чоловіком Божим, і знайшов його, що сидів під дубом, і сказав йому: чи ти чоловік Божий, який прийшов з Юдеї? І сказав той: я. 161 сказав йому: зайди до мене в дім і поїж хліба. 16 Той сказав: я не можу повернутися з тобою і піти до тебе; не буду їсти хліба і не буду пити в тебе води в цьому місці, 17 бо словом Господнім сказано мені: “не їж хліба і не пий там води, і не повертайся тією дорогою, якою ти йшов”. 18 І сказав він йому: і я пророк такий самий, як ти, і ангел говорив мені словом Господнім, і сказав: “поверни його до себе в дім; нехай поїсть він хліба і нап’ється води”. - Він сказав неправду йому. 19 І той повернувся з ним, і поїв хліба в його домі, і напився води. 20 Коли вони ще сиділи за столом, слово Господнє було до пророка, який повернув його. 21 І промовив він до чоловіка Божого, який прийшов з Юдеї, і сказав: так говорить Господь: за те, що ти не підкорився вустам Господа і не дотримав повеління, яке заповів тобі Господь Бог твій, 22 але повернувся, їв хліб і пив воду в тому місці, про яке Він сказав тобі: “не їж хліба і не пий води”, тіло твоє не ввійде у гробницю батьків твоїх. 23 Після того, як той поїв хліба і напився, він осідлав осла для пророка, якого він повернув. 24 І вирушив той. І зустрів його на дорозі лев і умертвив його. І лежало тіло його, кинуте на дорозі; осел же стояв біля нього, і лев стояв біля тіла. 26 І ось, люди, які проходили мимо, побачили тіло, кинуте на дорозі, і лева, що стоїть біля тіла, і пішли і розповіли в місті, в якому жив пророк-старець. 28 Пророк, який повернув його з дороги, почувши це, сказав: це той чоловік Божий, який не підкорився вустам Господа; Господь віддав його леву, який роздер його й умертвив його, за словом Господа, яке Він прорік йому. 27 І сказав синам своїм: осідлайте мені осла. І осідлали вони.
28 Він вирушив і знайшов тіло його, кинуте на дорозі; осел же і лев стояли біля тіла; лев не з’їв тіла і не роздер осла. 29 І підняв пророк тіло чоловіка Божого, і поклав його на осла, і повіз його назад. І пішов пророк-старець у місто своє, щоб оплакати і поховати його. 30 І поклав тіло його у своїй гробниці і плакав за ним: жаль, брате мій!31 Після поховання його він сказав синам своїм: коли я помру, поховаєте мене в гробниці, в якій похований чоловік Божий; біля кісток його покладете кістки мої;32 бо збудеться слово, яке він за велінням Господнім промовив про жертовник у Вефилі і про всі капища на висотах, у містах самарійських. 33 І після цієї події Ієровоам не зійшов зі своєї поганої дороги, але продовжував ставити з народу священиків висот; хто хотів, того він посвячував, і той ставав священиком висот. 34 Це вело дім Ієровоамів до іріха і до загибелі і до знищення його з лиця землі.
І А У той час занедужав Авия,
■ син Ієровоамів.2 І сказав Ієровоам дружині своїй: встань і переодягнися, щоб не довідалися, що ти дружина Ієровоамова, і піди в Си-лом. Там є пророк Ахия; він передрік мені, що я буду царем цього народу. 31 візьми із собою [для чоловіка
Божого] десять хлібів, і коржів, і глечик меду, і піди до нього: він скаже тобі, що буде з сином. 4 Дружина Ієровоама так і зробила: встала, пішла в Силом і прийшла в дім Ахиї. Ахия вже не міг бачити, бо очі його зробилися нерухомі від старости.
6 І сказав Господь Ахиї: ось, іде дружина Іеровоамова запитати тебе про сина свого, тому що він хворий; так і так говори їй; вона прийде переодягнена. 555 Ахия, почувши шерех від ніг її, коли вона ввійшла у двері, сказав: увійди, дружино Іеровоамова; для чого було тобі переодягатися? Я грізний посланець до тебе.556 Піди, скажи Ієровоаму: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я підняв тебе із середовища простого народу і поставив вождем народу Мого Ізраїля,
8 і відторгнув царство від дому Давидового і дав його тобі; а ти не такий, як раб Мій Давид, який дотримувався заповідей Моїх і який ішов за Мною всім серцем своїм, роблячи тільки угодне перед очима Моїми; 557 ти чинив гірше за всіх, які були раніше тебе, і пішов, і зробив собі інших богів і ідолів, щоб прогнівати Мене, Мене ж відкинув назад; 558 за це Я наведу лиха на дім Ієровоамів і знищу в Ієровоама до того, хто мочиться до стіни, ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі, і вимету дім Ієровоамів, як вимітають сміття, дочиста; 559 хто помре в Ієровоама в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того склюють птахи небесні; так Господь сказав.12 Встань і йди в дім твій; і як тільки нога твоя ступить у місто, помре син;13 і оплачуть його всі ізраїльтяни і поховають його, бо він один у Ієровоама ввійде в гробницю, тому що в ньому, з дому Ієровоамового, знайшлося щось добре перед Господом Богом Ізраїле-вим. 14 І поставить Собі Господь над Ізраїлем царя, який знищить дім Ієровоамів у той день; і що? навіть тепер. 15 І вразить Господь Ізраїля, і буде вій, як очерет, що колишеться у воді, і викине ізраїльтян з цієї доброї землі, яку дав батькам їхнім, і розвіє їх за ріку, за те, що вони зробили в себе ідолів, дратуючи Господа; 16 і видасть [Господь] Ізраїля за гріхи Ієровоама, які він сам учинив
1 якими ввів у гріх Ізраїля. 171 встала дружина Ієровоамова, і пішла, і прийшла у Фирцу; і лише тільки переступила через поріг дому, син помер. 18 І поховали його, й оплакали його всі ізраїльтяни, за словом Господа, яке Він прорік через раба Свого Ахию пророка.
19 Інші діла Ієровоама, як він воював і як царював, описані у літописі царів ізраїльських. 20 Царював Ієровоам двадцять два роки; і спочив він з батьками своїми, і став царем Нават, син його, замість нього.
21 Ровоам, син Соломонів, царював у Юдеї. Сорок один рік було Ро-воаму, коли він став царем, і сімнадцять років царював у Єрусалимі, у місті, яке обрав Господь із усіх колін Ізраїлевих, щоб перебувало там ім’я Його. Ім’я матері його Наама аммонитянка. 22 І робив Іуда невгодне перед очима Господа, і прогнів-ляли Його більше всього того, що зробили батьки їхні своїми гріхами, якими вони грішили. 23 І спорудили вони собі висоти й ідолів і капища на всякому високому пагорбі і під усяким тінистим деревом. 24 І блудники були також у цій землі і робили всі мерзоти тих народів, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих. 26 На п’ятому році царювання Ровоамового, Сусаким, цар Єгипетський, виступив проти Єруса-
3 Цар. 14, 13. 2 Пар. 10, 15. [19] 2 Пар. 10, 15; 13, 2. [21] 2 Пар. 12, 13. [22] 2 Пар. 12, 1.
[23] Вих. 20, 4. Втор. 12, 2. 4 Цар. 16, 4. [24] Втор. 18, 9. 4 Цар. 21, 11. 2 Пар. 33, 2. [25]
2 Пар. 12, 2.
лима 20 і взяв скарби дому Господнього і скарби дому царського [і золоті щити, які взяв Давид від рабів Адраазара, царя Сувського, і вніс у Єрусалим]. Усе взяв; взяв і всі золоті щити, які зробив Соломон.5601 зробив цар Ровоам замість них мідні щити
1 віддав їх у руки начальникам охоронців, які охороняли вхід у дім царя.
28 Коли цар виходив у дім Господній, охоронці несли їх, і потім знову відносили їх у палату охоронців.
29 Інше про Ровоама і про все, що він робив, описано в літописі царів юдейських. 561 Між Ровоамом та Ієро-воамом була війна в усі дні життя їхнього. 562 І спочив Ровоам з батьками своїми і похований з батьками своїми в місті Давидовому. Ім’я матері його Наама аммонитянка. І став царем Авия, син його, замість нього. |с У вісімнадцятий рік царю-
вання Ієровоама, сина Нава-тового, Авия став царем над юдея-ми. 2 Три роки він царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мааха, дочка Авессалома. 3 Він ходив у всіх гріхах батька свого, які той робив раніше нього, і серце його не було віддане Господу Богу його, як серце Давида, батька його. 4 Але заради Давида Господь Бог його дав йому світильник в Єрусалимі, поставивши після нього сина його й утвердивши Єрусалим, s тому що Давид робив угодне перед очима Господа і не відступав від усього того, що Він заповів йому, в усі дні життя свого, крім вчинку з Урією хеттеянином.
0 І війна була між Ровоамом та Ієро-воамом в усі дні життя їхнього.
7 Інші діла Авиї, усе, що він зробив, записано в літописі царів юдейських. І була війна між Авиєю і Ієро-воамом. 8 І спочив Авия з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Аса, син його, замість нього.
9 У двадцятий рік царювання Ієровоама, царя Ізраїльського, став царем Аса над юдеями 10 і сорок один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ана, дочка Авессалома.
11 Аса робив угодне перед очима Господа, як Давид, батько його. 12 Він вигнав блудників із землі і викинув усіх ідолів, яких зробили батьки його, 13 і навіть матір свою Ану позбавив звання цариці за те, що вона зробила ідола Астарти; і порубав Аса ідола її і спалив біля потоку Кедрона. 14 Висоти ж не були знищені. Але серце Аси було віддано Господу в усі дні його. 16 І вніс він у дім Господній речі, освячені батьком його, і речі, освячені ним: срібло і золото і сосуди. 16 І війна була між Асою і Ваасою, царем Ізраїльським, в усі дні їхні. 171 вийшов Вааса, цар Ізраїльський, проти Юдеї і почав будувати Раму, щоб ніхто не виходив і не йшов до Аси, царя Юдейського. 18 І взяв Аса все срібло і золото, що залишалося в скарбницях дому Господнього й у скарбницях дому царського, і дав його в руки слуг своїх, і послав їх цар Аса до Ве-надада, сина Тавримона, сина Хези-онового, царя Сирійського, який жив у Дамаску, і сказав: 19 союз нехай буде між мною і між тобою, як був між батьком моїм і між батьком твоїм; ось, я посилаю тобі в дарунок срібло і золото; розірви союз твій з Ваасою, царем Ізраїльським, щоб він відійшов від мене.201 послухався Ве-надад царя Аси, і послав воєначальників своїх проти міст ізраїльських, і вразив Аїн і Дан і Авел-Беф-Мааху
1 весь Киннероф, по всій землі Неф-
[7] 2 Пар. 13, 3. [8] 2 Пар. 14, 1. [10] 2 Пар.
13, 2. [12] Втор. 23, 17. З Цар. 14, 24. [13]
2 Пар. 15, 16. [14] Лев. 26, ЗО. З Цар. 22, 43.
2 Пар. 15, 17. [16] 3 Цар. 14, ЗО. 2 Пар. 16, 9.
[17] 2 Пар. 16, 1. [18] 4 Цар. 12, 18; 16, 8.
2 Пар. 16, 2. [20] 2 Пар. 16, 4. Бут. 14, 14.
фалима. 563 Почувши про це, Вааса припинив будувати Раму і повернувся у Фирцу. 564 Цар же Аса скликав усіх юдеїв, нікого не виключаючи, і винесли вони з Рами каміння і дерева, що Вааса вживав для будівництва. І побудував з них цар Аса Гиву Веніамінову і Мицпу.
23 Всі інші діла Аси і всі подвиги його, і все, що він зробив, і міста, які він побудував, описані у літописі царів юдейських, крім того, що в старості своїй він був хворий на ноги.
24 І спочив Аса з батьками своїми і похований з батьками своїми в місті Давида, батька свого. І став царем Іосафат, син його, замість нього.
26 Нават же, син Ієровоамів, став царем над Ізраїлем на другий рік Аси, царя Юдейського, і царював над Ізраїлем два роки. 565 І робив він неугодне перед очима Господа, ходив шляхом батька свого і в гріхах його, якими той увів Ізраїля у гріх.
27 І зробив проти нього змову Вааса, син Ахиї, з дому Іссахарового, й убив його Вааса біля Гавафона филистим-ського, коли Нават і всі ізраїльтяни облягали Гавафон:28 і умертвив його Вааса на третій рік Аси, царя Юдейського, і став царем замість нього.
29 Коли він став царем, то вибив увесь дім Ієровоамів, не залишив ні душі в Ієровоама, доки не знищив його, за словом Господа, яке Він прорік через раба Свого Ахию силомлянина,
30 за гріхи Ієровоама, які він сам робив і якими ввів у гріх Ізраїля, за образу, якою він прогнівив Господа Бога Ізраїлевого.
31 Інші діла Навата, все, що він зробив, описано в літописі царів ізраїльських. 32 І війна була між Асою
і Ваасою, царем Ізраїльським, в усі дні їхні.
33 На третій рік Аси, царя Юдейського, став царем Вааса, син Ахиї, над усіма ізраїльтянами у Фирці і царював двадцять чотири роки.34 І робив неугодне перед очима Господніми і ходив шляхом Ієровоама й у гріхах його, якими той увів у гріх Ізраїля.
І було слово Господнє до Іуя, сина Ананієвого, про Ваасу:
2 за те, що Я підняв тебе з пороху і зробив тебе вождем народу Мого Ізраїля, ти ж пішов шляхом Ієровоама і ввів у гріх народ Мій ізраїльтян, щоб він прогнівляв Мене гріхами своїми, 3 ось, Я відкину дім Вааси і дім потомства його і зроблю з домом твоїм те саме, що з домом Ієровоама, сина Наватового;4 хто помре у Вааси в місті, того з’їдять пси; а хто помре в нього на полі, того склюють птахи небесні.
6 Інші діла Вааси, все, що він зробив, і подвиги його описані в літописі царів ізраїльських. 8 І спочив Вааса з батьками своїми, і похований у Фирці. І став царем Ила, син його, замість нього. 7 Але через Іуя, сина Ананієвого, уже було сказане слово Господнє про Ваасу і про дім його і про все зло, яке він учинив перед очима Господа, прогнівляю-чи Його ділами рук своїх, наслідуючи дім Ієровоамів, за що він знищений був.
8 У двадцять шостий рік Аси, царя Юдейського, став царем Ила, син Вааси, над Ізраїлем у Фирці, і царював два роки. 9 І вчинив проти нього змову раб його Замврій, який був начальником над половиною колісниць. Коли він у Фирці напився доп’яну в домі Арси, який начальствував над палацом у Фирці, 10 тоді ввійшов Замврій, уразив його і умертвив його, у двадцять сьомий рік Аси,
15, 16. 2 Пар. 16, 9. [34] 3 Цар. 15, 26; 16, 19, 25; 22, 52.
Глава 16. [1] 1 Пар. 25, 4. [3] 4 Цар. 9, 9.
3 Цар. 15, 29. [4] 3 Цар. 21, 24. [5] 2 Пар.
16, 11. [7] 4 Цар. 9, 9. З Цар. 15, 28-29. [8]
З Цар. 14, 17; 15, 21. [10] 4 Цар. 9, 31.
царя Юдейського, і став царем замість нього. 11 Коли він став царем і сів на престолі його, то знищив увесь дім Вааси, не залишивши йому того, хто мочиться до стіни, ні родичів його, ні друзів його.121 знищив Замв-рій весь дім Вааси, за словом Господа, яке Він прорік про Ваасу через Іуя пророка, 13 за всі гріхи Вааси і за іріхи Или, сина його, які вони самі чинили і якими вводили Ізраїля в гріх, прогнівляючи Господа Бога Ізраїлевого своїми ідолами.
14 Інші діла Или, все, що він зробив, описано в літописі царів ізраїльських.
16 У двадцять сьомий рік Аси, царя Юдейського, став царем Замврій і царював сім днів у Фирці, коли народ облягав Гавафон филистимський.
10 Коли народ, який облягав, почув, що Замврій учинив змову й умертвив царя, то всі ізраїльтяни поставили царем Амврія, воєначальника, над Ізраїлем у той же день, у стані. 171 відступили Амврій і всі ізраїльтяни з ним від Гавафона й обложили Фирцу. 18 Коли побачив Замврій, що місто взяте, увійшов у внутрішню кімнату царського дому і запалив за собою царський дім вогнем і загинув 19 за свої гріхи, у чому він згрішив, роблячи неугодне перед очима Господніми, ходячи шляхом Ієрово-ама й у гріхах його, які той учинив, щоб увести Ізраїля в гріх.
20 Інші діла Замврія і змова його, яку він учинив, описані в літописі царів ізраїльських.
21 Тоді розділився народ ізраїльський надвоє: половина народу стояла за Фамнія, сина Гонафового, щоб поставити царем його, а половина за Амврія. 22 І взяв гору народ, який за Амврія, над народом, який за Фамнія, сина Гонафового, і помер Фамній, і став царем Амврій.
23 На тридцять першому році Аси, царя Юдейського, став царем Амврій над Ізраїлем і царював дванадцять років. У Фирці він царював шість років. 24 І купив Амврій гору Семерон у Семира за два таланти срібла, і забудував гору, і назвав побудоване ним місто Самарією, за ім’ям Семира, власника гори.261 робив Амврій неугодне перед очима Господа і чинив гірше за всіх, які були перед ним. 28 Він у всьому ходив шляхом Ієровоама, сина Наватово-го, й у гріхах його, якими той увів у гріх ізраїльтян, щоб прогнівляти Господа Бога Ізраїлевого ідолами своїми.
27 Інші діла Амврія, які він учинив, і мужність, яку він показав, описані у літописі царів ізраїльських. 28 І спочив Амврій з батьками своїми і похований у Самарії. І став царем Ахав, син його, замість нього.
29 Ахав, син Амвріїв, став царем над Ізраїлем у тридцять восьмий рік Аси, царя Юдейського, і царював Ахав, син Амврія, над Ізраїлем у Самарії двадцять два роки. 30 І робив Ахав, син Амврія, неугодне перед очима Господа більше за усіх, які були раніше нього. 31 Мало було для нього впадати у гріхи Ієровоама, сина Наватового; він узяв собі за дружину Ієзавель, дочку Ефваа-ла, царя Сидонського, і став служити Ваалу і поклонятися йому. 32 І поставив він Ваалу жертовник у капищі Ваала, яке побудував у Самарії.
33 І зробив Ахав діброву, і більше за усіх царів ізраїльських, які були раніше нього, Ахав робив те, що про-гнівляло Господа Бога Ізраїлевого, [і погубив душу свою]. 34 В його дні Ахиїл вефилянин побудував Єрихон: на первістку своєму Авирамі він поклав підвалини його і на молодшому своєму сині Сегубі поставив ворота його, за словом Господа, яке Він прорік через Ісуса, сина Навина. 1 7 І сказав Ілля [пророк], фес--*■ ' витянин, із жителів галаадсь-ких, Ахаву: живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! в ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом. 2 І було до нього слово Господнє: 3 піди звідси і повернися на схід і сховайся біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану;
4 з цього потоку ти будеш пити, а воронам Я повелів годувати тебе там. 6 І пішов він і зробив за словом Господнім; пішов і залишився біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану. e І ворони приносили йому хліб і м’ясо вранці, і хліб і м’ясо ввечері, а з потоку він пив. 7 Коли минув деякий час, цей поток висох, бо не було дощу на землю. 8 І було до нього слово Господнє:9 встань і піди в Са-репту сидонську, і залишайся там; Я повелів там жінці вдові годувати тебе. 10 І встав він і пішов у Сарепту; і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися.111 пішла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказал: візьми для мене і шматок хліба в руки свої. 12 Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо. 13 І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після;14 бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю.161 пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час. 16 Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю.
17 Після цього занедужав син цієї жінки, господині дому, і хвороба його була така сильна, що не залишилося в ньому дихання. 18 І сказала вона Іллі: що мені і тобі, чоловіче Божий? ти прийшов до мене нагадати гріхи мої й умертвити сина мого.19 І сказав він їй: дай мені сина твого. І взяв його з рук її, і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль, 20 і воз-звав до Господа і сказав: Господи Боже мій! невже Ти і вдові, у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її? 21 І простягнувшись над отроком тричі, він воззвав до Господа
і сказав: Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього!221 почув Господь голос Іллі, і повернулася душа отрока цього в нього, і він ожив.23 І взяв Ілля отрока, і вивів його зі світлиці в дім, і віддав його матері його, і сказав Ілля: дивися, син твій живий. 24 І сказала та жінка Іллі: тепер-то я узнала, що ти чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх істинне.
1 О Коли минуло багато днів, бу-ло слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю. 21 пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же сильний був у Самарії. 3 І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким, 4 і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою. s І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх
джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не позбутися худоби.61 розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Ав-дій окремо пішов іншою дорогою.
7 Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Ілле? 8 Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: “Ілля тут”. 9 Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умертвити мене? 566 Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебе нема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе; 567 а ти тепер говориш: “піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут”.568 Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди;
і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї. 569 Хіба не сказано господарю моєму, що я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?
14 А ти тепер говориш: “піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут”; він уб’є мене.161 сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогодні я покажуся йому.16 І пішов Авдій назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі. 17 Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?
18 І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам; 19 тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі. 20 І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил. 21 І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи довго вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.22 І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];
23 нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу; 24 і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бога мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І відповів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].2SІ сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.
28 І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і закликали ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили.
27 Опівдні Ілля став глузувати з них
і говорив: кричіть гучним голосом,
бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться! 28 І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них. 29 Минув полу
день, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фес-витянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жертвоприношення. Вони відійшли і замовкли.] 30 Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній. 570 І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль буде ім’я твоє. 571 І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Господа, і зробив навколо жертовника рів, місткістю у дві сати зерна,572 і поклав дрова [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова, 573 і сказав: наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саме третій раз. І зробили втретє, 35 і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою. 36 Під час приношення вечірньої жертви підійшов Ілля пророк [і воз-звав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі,
і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм. 37 Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Господи, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].38 І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.39 Побачивши це, весь народ упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог! 40 І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваалових, щоб жоден з них не сховався. І схопили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.41 І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу. 42 І пішов Ахав їсти і пити, а Ілля зійшов на верхівку Карми-ла і схилився до землі, і поклав лице своє між колінами своїми, 43 і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй це до семи разів. 44 На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від моря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: “запрягай [колісницю твою] і від’їжджай, щоб не застав тебе дощ”. 46 Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов великий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель. 46 І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.
1 Q І перепонів Ахав Ієзавелі все, що зробив Ілля, і те, що він убив усіх пророків мечем. 2 І послала Ієзавель посланця до Іллі сказати: [якщо ти Ілля, а я Ієзавель, то] нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо я завтра до цього часу не зроблю з твоєю душею того, що зроблено з душею кожного з них. 3 Побачивши це, він встав
і пішов, щоб урятувати життя своє,
і прийшов у Вирсавію, що в Юдеї, і залишив слугу свого там. 4 А сам відійшов у пустелю на день путі і, прийшовши, сів під ялівцевим кущем, і просив смерти собі і сказав: досить уже, Господи; візьми душу мою, бо я не кращий за батьків моїх.6 І ліг і заснув під ялівцевим кущем. І ось, ангел торкнувся його і сказав йому: встань, їж [і пий]. 8 І глянув Ілля, і ось, біля голови його печений корж
Як. 5, 18. З Цар. 17, 1. [46] Лк 1, 66.
Глава 19. [1] 3 Цар. 18, 40. [2] 3 Цар. 2, 23; 20, 10. [3] Бут. 21, 31. [4] Суд. 16, ЗО. Як.
5, 17. Іов. 7, 16.
і глечик води. Він поїв і напився і знову заснув. 7 І повернувся ангел Господній удруге, торкнувся його і сказав: встань, їж [і пий], бо далека дорога перед тобою.574 І встав він, поїв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорива.5751 увійшов він там у печеру і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому Господь: що ти тут, Ілле?
10 Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, тому що сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її. 576 І сказав: вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь;12 після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру, [і там Господь]. 13 Почувши це, Ілля закрив лице своє милоттю своєю, і вийшов, і став біля входу в печеру. І був до нього голос і сказав йому: що ти тут, Іллє? 14 Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, бо сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували жертовники Твої і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її. 161 сказав йому Господь: піди назад своєю дорогою через пустелю в Дамаск, і коли прийдеш, то помаж Азаїла на царя над Сирією, 577 а Іиуя, сина Намес-сіїного, помаж на царя над Ізраїлем; Єлисея ж, сина Сафатового, з Авел-Мехоли, помаж на пророка замість себе; 17 хто втече від меча Азаїлово-го, того умертвить Іиуй; а хто врятується від меча Іиуєвого, того умертвить Єлисей.18 Утім, Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч [мужів]; всіх цих коліна не схилялися перед Ва-алом, і всіх цих уста не цілували його. 19 І пішов він звідти, і знайшов Єлисея, сина Сафатового, коли він орав; дванадцять пар [волів] було в нього, і сам він був при дванадцятій. Ілля, проходячи повз нього, кинув на нього милоть свою. 20 І залишив [Єлисей] волів, і побіг за Іллею, і сказав: дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою, і я піду за тобою. Він сказав йому: піди і приходь назад, бо що зробив я тобі?
21 Він, відійшовши від нього, взяв пару волів і заколов їх і, запаливши плуг волів, засмажив м’ясо їх, і роздав людям, і вони їли. А сам встав і пішов за Іллею, і став служити йому. 'Jfi Венадад, цар Сирійський, зі-брав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї. 2 І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто, 3 і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє -мої, і дружини твої і кращі сини твої
- мої. 4 І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм, господарю мій царю: я і все моє -твоє. 6 І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: “срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені”;6 тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли.7 І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому
не відмовив.81 сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся. 9 І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити, а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь. 10 І послав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною. 11 І відповів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується.12 Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.
13 І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь.14 І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти.16 [Ахав] перелічив слуг обласних начальників, і знайшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів Ізраїлевих, сім тисяч. 16 І вони виступили опівдні. Венадад же напився доп’яну в наметах разом з царями,
із тридцятьма двома царями, які допомагали йому. 171 виступили спершу слуги обласних начальників. І послав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії. 18 Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими.
19 Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними.201 вражав кожен супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Си-рійський, урятувався на коні з вершниками. 211 вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.
22 І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміцнися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.23 Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх. 24 Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;26 і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.
26 Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем. 27 Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю. 28 І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: “Господь є Бог гір, а не Бог долин”, Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я -Господь. 29 І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день. 30 Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.31 І сказали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; може, він пощадить життя твоє.321 оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: “пощади життя моє”. Той сказав: хіба він живий? він брат мій. 33 Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив його із собою на колісницю.34 І сказав йому Венадад: міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав: після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.
36 Тоді один чоловік із синів пророчих сказав іншому, за словом Господа: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.361 сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.371 знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями. 381 пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої. 39 Коли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: “охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант срібла”.40 Коли раб твій зайнявся тими й іншими справі З Цар. 22, 3. [36] 3 Цар. 13, 24. [42] 3 Цар. 22 35.
’ Глава 21. [1] 3 Цар. 18, 45. [2] Лев. 25, вами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив. 41 Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків. 42 І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій замість його народу. 43 І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.
Q 1 І було після цих подій: у На-^ ^ вуфея ізреелитянина в Ізрее-лі був виноградник поряд з палацом Ахава, царя Самарійського. 2 І сказав Ахав Навуфею, говорячи: віддай мені свій виноградник; з нього буде в мене овочевий сад, бо він близько до мого дому; а замість нього я дам тобі виноградник кращий за цей, або, якщо вгодно тобі, дам тобі срібла, скільки він коштує. 3 Але Наву-фей сказав Ахаву: вбережи мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину батьків моїх! 4 І прийшов Ахав додому стривожений і засмучений тим словом, яке сказав йому Наву-фей ізреелитянин, говорячи: не віддам тобі спадщини батьків моїх. І [у збентеженому дусі] ліг на постіль свою, і відвернув лице своє, і хліба не їв. 6 І ввійшла до нього дружина його Ієзавель і сказала йому: від чого стривожений дух твій, що ти і хліба не їси? 8 Він сказав їй: коли я став говорити Навуфею ізреелитянину і сказав йому: “віддай мені виноградник твій за срібло, або, якщо хочеш, я дам тобі інший виноградник замість нього”, тоді він сказав: “не віддам тобі виноградинка мого, [спадщини батьків моїх]”.71 сказала йому Ієзавель, дружина його: що за царство було б в Ізраїлі, якби ти так робив? встань, їж хліб і будь спокійним; я дістану тобі виноградник
Навуфея ізреелитянина. 8 І написала вона від імені Ахава листи, і запечатала їх його печаткою, і послала ці листи до старійшин і знатних у його місті, які живуть з Навуфе-єм. 9 У листах вона писала так: оголосіть посаду і посадіть Навуфея на перше місце в народі; 578 і проти нього посадіть двох негідних людей, які свідчили б на нього і сказали: “ти хулив Бога і царя”; і потім виведіть його, і побийте його камінням, щоб він помер. 579 І зробили мужі міста його, старійшини і знатні, які жили в місті його, як наказала їм Ієзавель, так, як писано в листах, які вона послала до них. 580 Оголосили посаду і посадили Навуфея на чолі народу; 581 і виступили двоє негідних людей і сіли проти нього, і свідчили на нього ці недобрі люди перед народом, і говорили: Навуфей хулив Бога і царя. І вивели його за місто,
і побили його камінням, і він помер.
14 І послали до Ієзавелі сказати: Навуфей побитий камінням і помер.
15 Почувши, що Навуфея побито камінням і він помер, Ієзавель сказала Ахаву: встань, візьми у володіння виноградник Навуфея ізреелитянина, який не хотів віддати тобі за срібло; бо Навуфея немає в живих, він помер. 16 Коли почув Ахав, що Навуфей [ізреелитянин] був убитий, [роздер одяг свій і надів на себе веретище, а потім] встав Ахав, щоб піти у виноградник Навуфея ізреелитянина і взяти його у володіння.
17 І було слово Господнє до Іллі фесвитянину: 18 встань, піди назустріч Ахаву, царю Ізраїльському, який у Самарії, ось, він тепер у винограднику Навуфея, куди прийшов, щоб узяти його у володіння; 19 і скажи йому: “так говорить Господь: ти убив, і ще вступаєш у спадщину?” і скажи йому: “так говорить Господь: на тім місці, де пси лизали кров Навуфея, пси будуть лизати і твою кров”. 20 І сказав Ахав Іллі: знайшов ти мене, вороже мій! Він сказав: знайшов, бо ти віддався тому, щоб робити неугодне перед очима Господа [і прогнівляти Його].21 [Так говорить Господь:] ось, Я наведу на тебе лиха
1 вимету за тобою і знищу в Ахава того, хто мочиться до стіни, й ув’язненого, і хто залишився в Ізраїлі.
22 І зроблю з домом твоїм так, як зробив Я з домом Ієровоама, сина На-ватового, і з домом Вааси, сина Ахи-їного, за образу, якою ти прогнівив Мене і ввів Ізраїля в гріх. 23 Також і про Ієзавель сказав Господь: пси з’їдять Ієзавель за стіною Ізрееля. 24 Хто помре у Ахава в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того роздзьобають птахи небесні; 26 не було ще такого, як Ахав, який віддався б тому, щоб робити неугодне перед очима Господа, до чого підбурювала його дружина його Ієзавель; 26 він чинив дуже мерзенно, покло-няючись ідолам, як робили аморреї, яких Господь прогнав від лиця синів Ізраїлевих. 27 Вислухавши всі слова ці, Ахав [розчулився перед Господом, ходив і плакав,] роздер одяг свій, і поклав на тіло своє веретище, і постився, і спав у веретищі, і ходив сумний. 28 І було слово Господнє до Іллі фесвитянина [про Ахава], і сказав Господь: 29 бачиш, як смирився переді Мною Ахав? За те, що він смирився переді Мною, Я не наведу лиха у його дні; у дні сина його наведу лиха на дім його.
О 'у Прожили три роки, і не було війни між Сирією й Ізраїлем.
2 На третій рік Іосафат, цар Юдейський, пішов до царя Ізраїльського.
3 І сказав цар Ізраїльський слугам своїм: чи знаєте, що Рамоф галаад-ський наш? А ми так довго мовчи-
3 Цар. 14, 11; 16, 4. [25] 3 Цар. 21, 20. [26] Лев. 26, ЗО. [29] 2 Пар. 12, 7.
Глава 22. [2] 2 Пар. 18, 2. [3] 3 Цар 4, 13;
20, 34.
мо, і не беремо його з руки царя Сірійського. 582 І сказав він Іосафату: чи підеш ти зі мною на війну проти Рамофа галаадського? І сказав Іоса-фат царю Ізраїльському: як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні. 583 І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь. ® І зібрав цар Ізраїльський пророків, близько чотирьохсот чоловік, і сказав їм: чи йти мені війною на Ра-моф галаадський, чи ні? Вони сказали: йди, Господь віддасть його в руки царя.584 І сказав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього, щоб нам запитати через нього Господа? 585 І сказав цар Ізраїльський Іосафату: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа, але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе, — це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори, царю, так.
9 І покликав цар Ізраїльський одного євнуха і сказав: сходи скоріше за Михеєм, сином Іємвлая. 10 Цар Ізраїльський і Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на сідалищі своєму, одягнені у царський одяг, на площі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.11 І зробив собі Седекія, син Хенаани, залізні роги,
1 сказав: так говорить Господь: цими забодаєш сиріян до знищення їх.
12 І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя. 13 Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, слова пророків одноголосно передвіщають цареві добре; нехай би і твоє слово було згідне зі словом кожного з них; проречи і ти добре. 14 І сказав Михей: живий Господь! я проречу те, що скаже мені
Господь. 16 І прийшов він до царя. Цар сказав йому: Михею! чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи ні? І сказав той йому: йди, буде успіх, Господь віддасть його в руку царя. le І сказав йому цар: ще і ще заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини в ім’я Господа. 17 І сказав він: я бачу всіх ізраїльтян, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря. І сказав Господь: немає в них начальника, нехай повертаються з миром кожен у свій дім. 18 І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе? 19 І сказав [Михей]: [не так; не я, а] вислухай слово Господнє: я бачив Господа, що сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло при Ньому, праворуч і ліворуч від Нього; 20 і сказав Господь: хто схилив би Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше;21 і виступив один дух, став перед лицем Господа і сказав: я схилю його. І сказав йому Господь: чим? 22 Він сказав: я вийду і зроблюся духом неправдивим у вустах усіх пророків його. Господь сказав: ти схилиш його і виконаєш це; піди і зроби так. 23 І ось, тепер попустив Господь духа неправдивого у вуста всіх цих пророків твоїх; але Господь прорік про тебе недобре.
24 І підійшов Седекія, син Хенаани, і, вдаривши Михея по щоці, сказав: як, невже від мене відійшов Дух Господній, щоб говорити в тобі? 261 сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з однієї кімнати в іншу, щоб сховатися,26 і сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градоначальника і до Іоаса, сина царя, 27 і ска-
27, 17. 2 Пар. 18, 16. [18] 2 Пар. 18, 17. [19] Іс. 6, 1. Дан. 4, 14; 7, 9. [21] 2 Пар. 18, 20. Іов.
1, 6. [22] 2 Пар. 18, 21. Єз. 14, 9. Мф 6, 13.
[23] 2 Єол. 2, 11. [24] 2 Пар. 18, 23. Єр. 20, 2.
[25] 2 Пар. 18, 24. [27] 3 Цар. 20, 11. Пс. 79, 6.
жіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його скудно хлібом і скудно водою, доки я не повернусь у мирі. 28 І сказав Михей: якщо повернешся у мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухай, весь народе!
29 І пішов цар Ізраїльський та Іоса-фат, цар Юдейський, до Рамофа галаадського. 586 І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнусь і вступлю в битву, а ти вдягни твій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський
1 вступив у битву. 587 Сирійський цар повелів начальникам колісниць, яких у нього було тридцять два, сказавши: не боріться ні з малим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським. 588 Начальники колісниць, побачивши Іосафата, подумали: “мабуть, це цар Ізраїльський”, і повернули на нього, щоб битися з ним. І закричав Іосафат. 589 Начальники колісниць, бачачи, що це не Ізраїльський цар, повернули від нього. 34 А один чоловік випадково натягнув лук і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він своєму візникові: поверни назад і вивези мене з війська, бо я поранений.36 Але битва у той день посилилася, і цар стояв на колісниці проти сиріян, і ввечері помер, і кров з рани лилася в колісницю. 38 І проголошено було по всьому стану при заходженні сонця: кожен іди у своє місто, кожен у свою землю!371 помер цар, і привезли його у Самарію, і поховали царя у Самарії. 38 І обмили колісницю на ставу самарійському, і пси лизали кров його, і обмивали блудниці, за словом Господа, яке Він прорік.
39 Інші діла Ахава, усе, що він робив, і дім зі слонової кістки, який він побудував, і всі міста, які він будував, описані у літописі царів ізраїльських. 40 І спочив Ахав з батьками своїми, і став царем Охозія, син його, замість нього.
41 Іосафат, син Аси, став царем Юдеї в четвертий рік Ахава, царя Ізраїльського.42 Тридцяти п’яти років був Іосафат, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїля. 43 Він ходив у всьому шляхом батька свого Аси, не сходив з нього, роблячи угодне перед очима Господніми. Тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах. 44 Іосафат уклав мир з царем Ізраїльським.
46 Інші діла Іосафата і подвиги його, які він звершив, і як він воював, описані у літописі царів юдейських. 46 І залишки блудників, які залишилися у дні батька його Аси, він знищив із землі.47 В Ідумеї тоді не було царя; був намісник царський.48 [Цар] Іосафат зробив кораблі на морі, щоб ходити в Офир за золотом; але вони не дійшли, бо розбилися в Еціон-Га-вері. 49 Тоді сказав Охозія, син Ахава, Іосафату: нехай мої слуги підуть з твоїми слугами на кораблях. Але Іосафат не погодився. 60 І спочив Іосафат з батьками своїми і був похований з батьками своїми у місті Давида, батька свого. І став царем Іорам, син його, замість нього.
61 Охозія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії, у сімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського,
1 царював над Ізраїлем [у Самарії] два роки, 62 і робив неугодне перед очима Господа, і ходив шляхом батька свого і шляхом матері своєї і шляхом Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля у гріх:53 він служив Ваалу і поклонявся йому і прогнівив Господа Бога Ізраїлевого всім тим, що робив батько його.
[45] 2 Пар. 18, 1. [46] 3 Цар. 15, 12. [47]
2 Цар. 8, 14. З Цар. 11, 17. [48] 3 Цар. 9, 28.
2 Пар. 20, 36. [49] 2 Пар. 19, 2. [50] 2 Пар.
21, 1. [52] 3 Цар. 15, 26. [53] Суд. 2, 11.
1 І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава. 590 Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккарон-ського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]
ЧЕТВЕРТА КНИГА ЦАРСТВ*
3 Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула, божество аккаронське? 4 За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм].61 повернулися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися? 81 сказали йому: назустріч нам вийшов чоловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти посилаєш запитувати Веельзевула, божество аккаронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. 71 сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці? 8 Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин.91 послав до нього п’ят-десятника з його п’ятидесятком.
І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди.
10 І відповідав Ілля, і сказав п’ятде-сятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його. 11 І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше. 12 І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його. 13 І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ят-десятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знехтувана душа моя і душі рабів твоїх - цих п’ятдесятьох - перед очима твоїми; 14 ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми! 15 І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя. 16 І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, - з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.17 І помер він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іора-ма, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.
18 Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
О У той час, коли Господь захо-" тів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала. 2 І сказав Ілля Єлисеєві: залиш-
Одкр. 11, 5. [12] Лк 9, 54. [17] 4 Цар. З, 1. [18] 2 Пар. 22, 1.
Глава 2. [1] Втор. 11, ЗО. Нав. 4, 19. [2] Бут. 12, 8. 4 Цар. 4, ЗО. Руф. 1, 16.
ся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли вони у Вефиль. 3 І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господаря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть. 4 І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут,
бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон. s І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть. 6 І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє. 7 П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану. 81 взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому. 9 Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисе-єві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно.101 сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.
11 Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо. 12 Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.
13 І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану; 14 і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей. 161 побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі, 18 і сказали йому: ось, є у нас, рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте. 17 Але вони приступали до нього довго, так що надокучили йому, і він сказав: пошліть. І послали п’ятдесят чоловік, і шукали три дні, і не знайшли його, 18 і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть? 19 І сказали жителі того міста Єлисеєві: ось, розташування цього міста добре, як бачить господар наш; але вода погана і земля неплідна.
20 І сказав він: дайте мені нову чашу
і покладіть туди соли. І дали йому.
21 І вийшов він до джерела води, і кинув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смерти, ні неплідности.221 вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав. 23 І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий! 24 Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедищ з лісу і розірвали з них сорок дві дитини. 26 Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.
0 Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років,
2 і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його; 3 однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.
4 Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів. 6 Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Ізраїльського. 6 І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам;7 і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні. 8 І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едом-ської. 9 І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними. 10 І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава. 11 І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього?
1 відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Са-фатів, який подавав воду на руки Іллі. 12 І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський. 13 І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків
Глава 3. [1] 4 Цар. 1, 17. [2] 3 Цар. 16,
32. [3] 3 Цар. 12, 28; 15, 26. [5] 4 Цар. 1, 1.
3 Цар. 21, 29. [7] 3 Цар. 22, 4. [9] 2 Пар. 21, матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава. 14 І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе; 16 тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея,16 і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами, 17 бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша; 18 але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші, 19 і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням. 20 Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.
21 Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні. 22 Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров. 23 І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав! 24 І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян.
2S І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися
тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його. 26 І побачив цар Моавитсь-кий, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едом-ського; але не могли. 27 І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.
А Одна з дружин синів пророчих
* із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш, що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі. 2 І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи мені, що є у тебе в домі? Вона сказала: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм. 3 І сказав він: піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх; набери чимало,4 і піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй. 6 І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала. в Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія. 7 І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: піди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити
із синами твоїми.
8 Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли
б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб. 9 І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий; 10 зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.
11 В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,12 і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним. 13 І сказав йому: скажи їй: “ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потрібно поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?” Вона сказала: ні, серед свого народу я живу. 14 І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий. 16 І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях. 16 І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї. 17 І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей. 18 І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців. 19 І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І сказав той слузі своєму: віднеси його до матері його. 20 І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер. 21 І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і замкнула його, і вийшла, 22 і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся. 23 Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяч-чя і не субота. Але вона сказала: добре. 24 І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.26 І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитян-ка. 26 Побіжи до неї назустріч і скажи їй: “чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?”
— Вона сказала: здорові. 27 Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені. 28 І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: “не обманюй мене”? 29 І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візьми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини. 30 І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею. 31 Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина. 32 І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його. 33 І ввійшов, і замкнув двері за собою, і помолився Господу. 34 І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому, і зігрілося тіло хлопчика. 36 І встав
і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простягся на ньому. І пчихнула дитина разів сім, і відкрила дитина очі свої.
36 І покликав він Гиєзія і сказав: поклич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого. 37 І підійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла. 38 Єлисей же повернувся в Галгал.
І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих. 39 І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх. 40 І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий!
1 не могли їсти. 41 І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані. 42 Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять. 43 І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: “наситяться, і залишиться”. 44 Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім, с Неєман, воєначальник царя
Сирійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим.
2 Сиріяни одного разу пішли загонами і взяли в полон із землі Ізраїльської маленьку дівчинку, і вона служила дружині Неємановій. 3 І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його! 4 І пішов Неєман і передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської. s І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльського. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклів золота, і десять змін одягу; ® і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неє-мана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його. 7 Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.
8 Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі. 9 І прибув Неє-ман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв. 10 І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий.11 І розгнівався Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу; 12 хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві. 131 підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: “омийся, і будеш чистий”. 14 І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився.
16 І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає
Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого. 16 І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився. 17 І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви іншим богам, крім Господа;18 тільки ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпрется на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому. 19 І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.
201 сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чоловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цього сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь. 21 І погнався Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов
з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром? 22 Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: “ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чоловіка із синів пророчих; дай їм талант срібла і дві зміни одягу”.23 І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І просив його. І зав’язав він два таланти срібла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним. 24 Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удома. І відпустив людей, і вони пішли. 26 Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій. 26 І сказав він йому: хіба серце моє не супроводжувало тебе, коли обернувся назустріч тобі чоловік той з колісниці своєї? чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь? 27 Нехай же проказа Неєма-нова пристане до тебе і до потомст-ва твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг.
/Г І сказали сини пророків Єли-сеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас; 2 підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по одній колоді і зробимо собі там місце для житла. Він сказав: підіть. 3 І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду.
4 І пішов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева. 6 І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена! 6 І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира.7 І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.
8 Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан. 9 І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли. 10 І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два. 11 І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським? 12 І сказав один із слуг його: ніхто, господарю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй.131 сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі. 14 І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто.16 Вранці слуга чоловіка Божого встав і вийшов; і ось, військо навколо міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити? 16 І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними. 17 І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповнена конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея. 18 Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея. 19 І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини, яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію. 20 Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий
очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії. 21 І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій? 22 І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого. 23 І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища си-рійські в землю Ізраїлеву.
24 Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію. 26 І був великий голод у Самарії, коли вони
Діян. 27, 23. Євр. 1, 14. [18] Бут. 19, 11. [22]
3 Цар. 20, 31. Притч. 25, 22. Рим. 12, 20. [25]
4 Цар. 7, 18.
облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла, і четверта частина каба голубиного посліду - по п’ять сиклів срібла. 28 Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю. 27 І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила?
28 І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: “віддай свого сина, ми з’їмо його сьогодні, а сина мого з’їмо завтра”. 29 І зварили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: “віддай же твого сина, і з’їмо його”. Але вона сховала свого сина.30 Цар, вислухавши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.
31 І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Са-фатового, на ньому сьогодні. 32 Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним!
33 Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?
7 І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Господь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії. 2 І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима твоїми, але їсти цього не будеш. 3 Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти? 4 Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Підемо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.61 встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини. ® Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас. 7 І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе. 8 І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.
9 І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський. 10 І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми ходили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм. 11 І покликали воротарів, і вони передали звістку в самий палац царський.
12 І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: “коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто”.
13 І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять
з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що загинуло], і пошлемо, і подивимося.
14 І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться. 15 І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сирі-яни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві. 16 І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім. 17 І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар. 18 Коли говорив чоловік Божий царю так: “дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії”, 19 тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: “якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?” А він сказав: “побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш”. 20 Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.
0 І говорив Єлисей жінці, сина ® якої воскресив він, і сказав: устань,
1 піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш пожити, бо послав Господь голод, і він прийде на цю землю на сім років.2 І встала та жінка, і зробила за словом чоловіка Божого; і пішла вона і дім її, і жила в землі Филистимській сім років. 3 Через сім років повернулася ця жінка з землі Филистимської і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє.
4 Цар тоді розмовляв з Гиєзієм, слугою чоловіка Божого, і сказав: розкажи мені про все чудове, що зробив Єлисей. 6 І в той час як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, сина якої воскресив він, просила царя про дім свій і про поле своє. І сказав Гиєзій: господарю мій царю, це та сама жінка і той самий син її, якого воскресив Єлисей. ® І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного з придворних, сказавши: поверніть їй усе, приналежне їй, і всі доходи з поля, з того дня, як вона залишила землю, понині.
7 І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Венадад, цар Сирійський, був хворий. І донесли йому, говорячи: прийшов чоловік Божий сюди.8 І сказав цар Азаїлу: візьми в руку твою дарунок і піди назустріч чоловіку Божому, і запитай Господа через нього, говорячи: чи видужаю я від цієї хвороби? 9 І пішов Азаїл назустріч йому, і взяв дарунок у руку свою і все краще в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов і став перед лицем його, і сказав: син твій Венадад, цар Сирійський, послав мене до тебе запитати: “чи видужаю я від цієї хвороби?” 10 І сказав йому Єлисей: піди, скажи йому: “видужаєш”; однак же відкрив мені Господь, що він помре.
11 І спрямував на нього Єлисей погляд свій, і так залишався до того, що привів його в ніяковість; і заплакав чоловік Божий. 12 І сказав Азаїл: від чого господар мій плаче? І сказав він: від того, що я знаю, яке зло вчиниш ти синам Ізраїлевим; фортеці їхні віддаси вогню, і юнаків їхніх мечем умертвиш, і немовлят їхніх поб’єш, і вагітних жінок їхніх розрубаєш. 591 І сказав Аза-їл: що таке раб твій, пес [мертвий], щоб міг зробити таку велику справу? І сказав Єлисей: указав мені Господь у тобі царя Сирії. 592 І пішов він від Єлисея, і прийшов до господаря свого. І сказав йому цей: що говорив тобі Єлисей? І сказав: він говорив мені, що ти видужаєш. 593 А на другий день він узяв ковдру, намочив її водою, і поклав на лице його,
1 він помер. І став царем Азаїл замість нього.
16 У п’ятий рік Іорама, сина Аха-вового, царя Ізраїльського, після Іосафата, царя Юдейського, став царем Іорам, син Іосафата, царя Юдейського. 594 Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі, 18 і ходив шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, і робив неугодне в очах Господніх.19 Однак же не хотів Господь погубити Іуду, заради Давида, раба Свого, бо Він обіцяв дати йому світильник у дітях його на усі часи.20 У дні його виступив Едом з-під руки Іуди, і поставили вони над собою царя. 21 І пішов Іорам у Цаїр, і всі колісниці з ним; і встав він уночі, й уразив ідумеян, які оточували його, і начальників над колісницями, але народ утік у намети свої.22 І виступив Едом з-під руки Іуди до цього дня. У той же час виступила і Ливна.
23 Інше про Іорама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 24 І спочив Іорам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Охозія, син його, замість нього.
26 У дванадцятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, став царем Охозія, син Іорама, царя Юдейського. 20 Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював в Єрусалимі. Ім’я ж матері його Гофолія, дочка Амврія, царя Ізраїльського.271 ходив шляхом дому Ахавового, і робив неугодне в очах Господніх, подібно до дому Ахава, тому що він був родичем дому Ахавового. 28 І пішов він з Іорамом, сином Ахавовим, на війну з Азаї-лом, царем Сирійським, у Рамоф галаадський, і поранили сиріяни Іорама. 29 І повернувся Іорам цар, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, що заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, тому що він був хворий.
9 Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський. 2 Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату; 3 і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: “так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем”. Потім відчини двері, і біжи, і не чекай. 4 І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський,6 і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас?
І сказав він: до тебе, воєначальнику. ® І встав він, і ввійшов у дім. І отрок вилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: “помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем, 7 і ти знищиш дім Ахава, гос-
Цар. 22, 29. [29] 4 Цар. 9, 15.
Глава 9. [1] 3 Цар. 18, 46. 4 Цар. 4, 29. [2]
З Цар. 19, 16. [6] 2 Пар. 22, 7. [7] 3 Цар. 21,
22. Ос. 1, 4. Одкр. 2, 20.
подаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впали від руки Ієзавелі; 595 і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі, 596 і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина На-ватового, і як дім Вааси, сина Ахиї-ного; 597 Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її”. І відчинив двері, і втік.
11 І вийшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить. 12 І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: “так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем”. 13 І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і сказали: царем став Іиуй! 14 І повстав Іиуй, син Іосафата, сина Намес-сієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського.16 Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі. 18 І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював
3 Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іора-ма.17 На вежі в Ізреелі стояв сторож, і побачив він полчище Іиуєве, коли воно йшло, і сказав: полчище бачу я.
І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром? 18 І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? їдь за мною.
1 доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається. 19 І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? їдь за мною. 201 доніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина Намессієвого, тому що він іде стрімко. 21 І сказав Іорам: запрягай. І запрягли колісницю його. І виступив Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І виступили назустріч Іиую, і зустрілися з ним на полі Навуфея із-реелитянина.221 коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І сказав він: який мир при любодійст-ві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її? 23 І повернув Іорам руки свої, і побіг, і сказав Охо-зії: зрада, Охозіє!24 А Іиуй натягнув лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй. 26 І сказав Іиуй Бидека-ру, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізре-елитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, батька його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво: 26 істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візьми, кинь його на полі, за словом Господнім.
27 Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це було на висоті Гур, що при Івлеамі.
[17] Єз. 33, 2. [21] 3 Цар. 21, 1. [22] Євр. 12,
14. [24] 2 Пар. 22, 8. [26] 3 Цар. 22, 38. [27]
2 Пар. 22, 9. Нав. 17, 11.
І побіг він у Мегиддон, і помер там.
28 І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.
29 В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї.
30 І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову свою, і дивилася у вікно.598 Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого? 5991 підняв він лице своє до вікна і сказав: хто зі мною, хто? І виглянули до нього два, три євнухи. 600 І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бризнула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її. 34 І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки царська дочка вона. 361 пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого, крім черепа, і ніг, і кісток рук. 38 І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фес-витянина, сказавши: на полі ізре-ельському з’їдять пси тіло Ієзавелі,
37 і буде труп Ієзавелі на ділянці із-реельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.
1 /\ У Ахава було сімдесят синів ^ у Самарії. І написав Іиуй листа, і послав у Самарію до начальників Ізреельських, старійшин і вихователів дітей Ахавових, такого змісту:
2 коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини господаря вашого, у вас же і колісниці, і коні, й укріплене місто, і зброя, — 3 виберіть кращого і найдостойнішого із синів володаря свого, і посадіть на престіл батька його, і воюйте за дім володаря свого. 4 Вони злякалися надзвичайно і сказали: ось, два царі не устояли перед ним, як же нам устояти? 6 І послав начальник над домом царським, і градоначальник, і старійшини, і вихователі до Іиуя, сказати: ми раби твої, і що скажеш нам, те і зробимо; ми нікого не поставимо царем, що завгодно тобі, те і роби. 8 І написав він до них лист удруге такий: якщо ви мої і слову моєму підкорюєтеся, то візьміть голови синів володаря свого, і прийдіть до мене завтра в цей час у Ізреель. [Царських же синів було сімдесят чоловік; виховували їх найзнатніші в місті.]
7 Коли прийшов до них лист, вони взяли царських синів, і закололи їх
— сімдесят чоловік, і поклали голови їхні у кошики, і послали до нього в Ізреель. 8 І прийшов посланий, і доніс йому, і сказав: принесли голови синів царських. І сказав він: розкладіть їх на дві купи біля входу у ворота, до ранку. 9 Зранку він вийшов, і став, і сказав усьому народу: ви невинні. Ось я повстав проти володаря мого й умертвив його, а їх усіх хто убив? 10 Знайте ж тепер, що не падає на землю жодне слово Господа, яке Він прорік цро дім Ахава; Господь зробив те, що прорік через раба Свого Іллю. 11 І умертвив Іиуй усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі, й усіх вельмож його, і близьких його, і священиків його, так що не залишилося від нього жодного вцілілого. 12 І встав, і пішов, і прийшов у Самарію. Знаходячись на дорозі при Беф-Екеді пастушому,13 зустрів Іиуй братів Охозії, царя Юдейського, і сказав: хто ви? Вони сказали: ми брати Охозії, йдемо довідатися про здоров’я синів царя і синів господині. 14 І сказав він: візьміть їх живих. І взяли їх живих, і закололи їх — сорок два чоловіка, біля колодязя Беф-Екеда, і не залишилося з них жодного. 161 поїхав звідти, і зустрівся з Іонадавом, сином Рихавовим, який ішов назустріч йому, і вітав його, і сказав йому: чи налаштоване твоє серце так, як моє серце до твого серця? І сказав Іонадав: так. Якщо так, то дай руку твою. І подав він руку свою, і підняв він його до себе в колісницю, 601 і сказав: їдь зі мною, і дивися на мою ревність за Господа. І посадили його в колісницю.602 Прибувши в Самарію, він убив усіх, хто залишався в Ахава в Самарії, так що зовсім знищив його, за словом Господа, яке Він прорік Іллі.
181 зібрав Іиуй весь народ і сказав їм: Ахав мало служив Ваалу; Іиуй буде служити йому більше. 603 Отже, скличте до мене всіх пророків Ваала, всіх служителів його і всіх священиків його, щоб ніхто не був відсутнім, тому що в мене буде велика жертва Ваалу. А всякий, хто не з’явиться, не залишиться живим. Іиуй робив це з хитрим наміром, щоб знищити служителів Ваала. 20 І сказав Іиуй: призначте святкове зібрання заради Ваала. І проголосили зібрання.
21 І послав Іиуй по всьому Ізраїлю, і прийшли всі служителі Ваала; не залишалося жодного чоловіка, хто не прийшов би; і ввійшли в дім Ваалів, і наповнився дім Ваалів від краю до краю. 22 І сказав він хранителеві одягу: принеси одяг для всіх служителів Ваала. І він приніс їм одяг. 23 І ввійшов Іиуй з Іонадавом, сином Риха-вовим, у дім Ваалів, і сказав служителям Ваала: розвідайте і розгляньте, чи не знаходиться серед вас хто-не-будь із служителів Господніх, тому що тут повинні знаходитися тільки одні служителі Ваала.241 приступили вони до звершення жертв і всепалень. А Іиуй поставив поза домом вісімдесят чоловік і сказав: душа того, в якого врятується хто-небудь з людей, яких я віддаю вам у руки, буде замість душі того, хто врятується.
26 Коли закінчено було всепалення, сказав Іиуй скороходам і начальникам: підіть, бийте їх, щоб жоден не втік. І вразили їх вістрям меча і кинули їх скороходи і начальники, і пішли в місто, де було капище Ва-алове. 20 І винесли ідолів з капища Ваалового і спалили їх. 271 розбили ідола Ваала, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце нечистот, до цього дня.28 І знищив Іиуй Ваала з землі Ізраїльської.29 Втім, від іріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, від них не відступав Іиуй, - від золотих тельців, які у Вефилі і які в Дані.
30 І сказав Господь Іиую: за те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Аха-вовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїлевім. 31 Але Іиуй не намагався ходити в законі Господа Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступав від гріхів Ієровоама, який увів Ізраїля в гріх.
32 У ті дні почав Господь відрізати частини від ізраїльтян, і вражав їх Азаїл по всьому краю Ізраїлево-му, 33 на схід від Йордану, всю землю Галаад, коліно Гадове, Рувимове, Манассіїне, починаючи від Ароера, що при потоці Арноні, і Галаад і Васан.
34 Інше про Іиуя і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його написано в літописі царів ізраїльських. 361 спочив Іиуй з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоахаз, син його, замість нього. 38 Часу ж царювання Іиуєвого над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім років.
1 1 Гофолія, мати Охозії, бача-чи, що син її помер, встала і знищила все царське плем’я. 2 Але Іосавеф, дочка царя Іорама, сестра
15, 12. [31] 3 Цар. 15, 26. [32] 3 Цар. 19, 17.
4 Цар. 8, 12. [34] 2 Пар. 22, 7.
Глава 11. [1] 2 Пар. 22, 10. [2] 2 Пар. 22,
11. 4 Цар. 8, 19.
Охозії, взяла Іоаса, сина Охозії, і таємно вивела його із середовища синів царських, яких умертвляли, його і годувальницю його, у постільну кімнату; і сховали його від Гофо-лії, і він не був умертвлений. 604 І був він з нею переховуваним у домі Господньому шість років, тим часом як Гофолія царювала над землею.
4 У сьомий рік послав Іодай, і взяв сотників з охоронців і скороходів, і привів їх до себе в дім Господній, і уклав з ними договір, і взяв з них клятву в домі Господньому, і показав їм царського сина. 605 І дав їм наказ, сказавши: ось що ви зробіть: третя частина з вас, із тих, хто приходить у суботу, буде нести сторожу при царському домі; 8 третя частина біля воріт Сур, і третя частина біля воріт позаду охоронців, і утримуйте варту дому, щоб не було пошкодження; 606 і дві частини з вас, з усіх, хто відходить у суботу, будуть нести сторожу при домі Господньому для царя; 8 і оточіть царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй; і хто б не ввійшов у ряди, той нехай буде умертвленим. І будьте при цареві, коли він виходить і коли входить.9 І зробили сотники все, що наказав Іодай священик, і взяв кожен людей своїх, які приходять у суботу і відходять у суботу, і прийшли до Іодая священика. 10 І роздав священик сотникам списи і щити царя Давида, що були в домі Господньому. 11 І стали скороходи, кожен зі зброєю в руці своїй, від правої сторони дому до лівої сторони дому, біля жертовника й біля дому, навколо царя. 12 І вивів він царського сина, і поклав на нього царський вінець і прикраси, і поставили його царем, і помазали його, і плескали в долоні і викликували: нехай живе цар! 13 І почула Гофолія голос народу, що біг, і пішла до народу в дім Господній. 14 І бачить, і ось цар стоїть на підвищенні, за звичаєм, і князі і труби поруч царя; і весь народ землі веселиться, і сурмлять трубами. І роздерла Гофолія одяг свій, і закричала: змова! змова! 15 І дав наказ Іодай священик сотникам, які начальствують над військом, і сказав їм: “виведіть її за ряди, а хто піде за нею, умертвляйте мечем”, тому що думав священик, щоб не умертвили її в домі Господньому. 16 І дали їй місце, і вона пройшла через вхід кінський до дому царського, й умертвили її там.
171 уклав Іодай завіт між Господом і між царем і народом, щоб він був народом Господнім, і між царем і народом. 18 І пішов весь народ землі в дім Ваала, і зруйнували жертовники його, і зображення його зовсім розбили, і Матфана, жерця Ваало-вого, убили перед жертовниками. І встановив священик спостереження за домом Господнім. 191 взяв сотників і охоронців і скороходів і весь народ землі, і провели царя з дому Господнього, і прийшли дорогою через ворота охоронців у дім царський; і він сів на престолі царів. 201 веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем у царському домі. 21 Семи років був Іоас, коли став царем.
1 'у У сьомий рік Іиуя став ца-
рем Іоас і сорок років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Цив’я, з Вирсавії.2 І робив Іоас угодне в очах Господніх у всі дні свої, доки наставляв його священик Іодай; 3 тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах. 607 І сказав Іоас священикам: усе срібло, що освячуєть-
13. [15] 2 Пар. 23, 14. [16] 2 Пар. 23, 15. [17]
2 Пар. 23, 16. [18] 4 Цар. 10, 26. 2 Пар. 23,
17. [19] 2 Пар. 23, 20. [20] 2 Пар. 23, 21.
Глава 12. [1] 2 Пар. 24, 1. [2] 4 Цар. 14, 3.
[3] 3 Цар. 15, 14. [4] Вих. 25, 2; ЗО, 13.
ся, яке приносять у дім Господній, срібло від подорожніх, срібло, внесене за кожну душу за оцінкою, усе срібло, скільки кому приходить на серце принести в дім Господній,608 нехай беруть священики собі, кожен від свого знайомого, і нехай лагодять вони пошкоджене в храмі, скрізь, де знайдеться пошкодження. ® Але оскільки до двадцять третього року царя Іоаса священики не лагодили пошкоджень у храмі, 609 то цар Іоас покликав священика Іодая і священиків і сказав їм: чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Не беріть же віднині срібла у знайомих своїх, а на полагодження пошкоджень у храмі віддайте його. 610 І погодилися священики не брати срібла у народу на лагодження пошкоджень у храмі.6111 взяв священик Іодай один ящик, і зробив отвір у ньому зверху, і поставив його поряд із жертовником з правого боку, де входили в дім Господній. І кидали туди священики, які стояли на сторожі біля порогу, все срібло, що приносилося в дім Господній.10 І коли бачили, що багато срібла в ящику, приходили писар царський і первосвященик, і зав’язували в мішки, і перераховували срібло, знайдене в домі Господньому; 11 і віддавали перераховане срібло в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому,12 і на будівничих стін і на каменотесів, також на закупівлю дерев і тесаних каменів, для полагодження пошкоджень у домі Господньому, і на усе, що витрачалося для підтримки храму.13 Але не зроблено було для дому Господнього срібних блюд, ножів, чаш для окрошіен-ня, труб, усяких сосудів золотих і сосудів срібних із срібла, що приносили в дім Господній, 14 а виконавцям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній. 16 І не вимагали звіту від тих людей, яким доручали срібло для роздачі виконавцям робіт, бо вони діяли чесно.
16 Срібло на жертву за провину і срібло на жертву за гріх не вносилося в дім Господній: воно священикам належало.
17 Тоді виступив у похід Азаїл, цар Сирійський, і пішов війною на Геф, і взяв його; і мав намір Азаїл іти на Єрусалим. 18 Але Іоас, цар Юдейський, узяв усе пожертвуване, що пожертвували храму Іосафат, й Іорам і Охозія, батьки його, царі юдейські, і що він сам пожертвував, і все золото, знайдене в скарбницях дому Господнього і дому царського, і послав Азаїл у, царю Сирійському; і він відступив від Єрусалима.
19 Інше про Іоаса і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
20 І повстали слуги його, і вчинили змову, й убили Іоаса в домі Мил-ло, на дорозі до Силли.21 Його убили слуги його: Іозакар, син Шимеати, та Ієгозавад, син Шомери; і він помер, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Амасія, син його, замість нього.
1 О У двадцять третій рік Іоаса, ^ сина Охозії, царя Юдейського, став царем Іоахаз, син Іиуя, над Ізраїлем у Самарії, і царював сімнадцять років,2 і робив неугодне в очах Господніх, і ходив у гріхах Ієрово-ама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, і не відставав від них. 3 І запалав гнів Господа на Ізраїля,
1 Він віддавав їх у руку Азаїла, царя Сирійського, і в руку Венадада, сина Азаїлового, в усі дні. 4 І помолився
8. 2 Пар. 24, 23. [19] 3 Цар. 14, 19; 15, 7. [20]
2 Пар. 24, 25. [21] 2 Пар. 24, 27.
Глава 13. [2] 4 Цар. 10, 29; 14, 24; 15, 9.
[3] 3 Цар. 19, 15, 17. 4 Цар. 8, 12. Ам. 1, 4.
Іоахаз лицю Господньому, і почув його Господь, тому що бачив утиснення ізраїльтян, як тіснив їх цар Сирійський. 612 І дав Господь ізраїльтянам визволителя, і вийшли вони з-під руки сиріян, і жили сини Ізраїлеві в наметах своїх, як вчора і третього дня. 8 Однак же не відступали від гріхів дому Ієровоамового, який ввів Ізраїля в іріх; ходили в них, і діброва стояла в Самарії. 613 В Іоаха-за залишалося війська тільки п’ятдесят вершників, десять колісниць і десять тисяч піших, тому що знищив їх цар Сирійський і перетворив їх на порох на потоптання.
8 Інше про Іоахаза і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, написано в літописі царів ізраїльських. 91 спочив Іоахаз з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоас, син його, замість нього.
10 В тридцять сьомий рік Іоаса, царя Юдейського, став царем Іоас, син Іоахазів, над Ізраїлем у Самарії, і царював шістнадцять років, 11 і робив неугодне в очах Господніх; не відставав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, але ходив у них.
12 Інше про Іоаса і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських. 131 спочив Іоас з батьками своїми, а Ієровоам сів на престолі його. І похований Іоас у Самарії з царями ізраїльськими.
14 Єлисей занедужав на хворобу, від якої потім і помер. І прийшов до нього Іоас, цар Ізраїльський, і плакав над ним, і говорив: батьку мій! батьку мій! колісниця Ізраїля і кіннота його! 16 І сказав йому Єлисей: візьми лук і стріли. І взяв він лук і стріли. 16 І сказав цареві Ізраїльському: поклади руку твою на лук. І поклав він руку свою. І наклав Єлисей руки свої на руки царя,
17 і сказав: відчини вікно на схід. І він відчинив. І сказав Єлисей: вистрі-ли. І він вистрілив. І сказав: ця стріла визволення від Господа і стріла визволення проти Сирії, і ти вразиш сиріян в Афеку дощенту. 18 І сказав [Єлисей]: візьми стріли. І він узяв. І сказав цареві Ізраїльському: бий по землі. І ударив він тричі, і зупинився. 19 І розгнівався на нього чоловік Божий, і сказав: потрібно було б бити п’ять або шість разів, тоді ти побив би сиріян зовсім, а тепер тільки тричі вразиш сиріян. 20 І помер Єлисей, і поховали його. І полчища моавитян прийшли в землю в наступному році. 21 І було, що коли ховали одного чоловіка, то, побачивши це полчище, ті, що ховали, кинули того чоловіка в гріб Єлисеїв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги свої.
22 Азаїл, цар Сирійський, тіснив ізраїльтян в усі дні Іоахаза. 23 Але Господь змилосердився над ними, і помилував їх, і повернувся до них заради завіту Свого з Авраамом, Іса-аком і Яковом, і не хотів знищити їх, і не відкинув їх від лиця Свого донині.24 І вмер Азаїл, цар Сирійський, і став царем Венадад, син його, замість нього. 26 І взяв назад Іоас, син Іоахаза, з руки Венадада, сина Азаїла, міста, які він узяв війною з руки батька його Іоахаза. Три рази розбив його Іоас і повернув міста Ізраїлеві.
1 Л На другий рік Іоаса, сина
■ Іоахазового, царя Ізраїльського, став царем Амасія, син Іоаса, цар Юдейський: 2 двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієгоаддань, з Єрусалима. 3 І чинив він угодне в очах Господніх, утім, не так, як батько його Давид: він в усьому чинив так, як батько його Іоас. 614 Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.
6 Коли утвердилося царство в руках його, тоді він умертвив слуг своїх, які убили царя, батька його.615 Але дітей убивць не умертвив, оскільки написано в книзі закону Мойсеевого, в якій заповів Господь, говорячи: “не повинні бути карані смертю батьки за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків, але кожен за свій злочин повинен бути караний смертю”.616 Він уразив десять тисяч ідумеян у долині Соляній, і взяв Селу війною, і дав їй ім’я Іокфеїл, яке залишається і до цього дня.
8 Тоді послав Амасія послів до Іоаса, царя Ізраїльського, сина Іоаха-за, сина Іиуєвого, сказати: вийди, побачимось особисто.617 І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: “віддай дочку свою за дружину синові моєму”. Але пройшли дикі звірі, що на Ливані, і стоптали цей терен.10 Ти вразив ідумеян, і загордувало серце твоє. Величайся і сиди у себе вдома. Для чого тобі затівати сварку на свою біду? Впадеш ти й Іуда з тобою.11 Але не послухався Амасія. І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачилися особисто він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі, що в Юдеї.121 розбиті були юдеї ізраїльтянами, і розбіглися по наметах своїх.131 Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Охозіїного, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі, і пішов у Єрусалим і зруйнував стіну єрусалимську від воріт Єфремових до воріт вугільних на чотириста ліктів.14 І взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, які знайшлися в домі Господньому й у скарбницях царського дому, і заручників, і повернувся в Самарію.
16 Інше про Іоаса, що він зробив, і про мужні подвиги його, і як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських. 16 І спочив Іоас з батьками своїми, і похований у Самарії з царями ізраїльськими. І став царем Ієровоам, син його, замість нього.
17 І жив Амасія, син Іоаса, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ятнадцять років.
18 Інші діла Амасії записані в літописі царів юдейських. 19 І склали проти нього змову в Єрусалимі, і втік він у Лахис. І послали за ним у Ла-хис, і умертвили його там. 20 І привезли його на конях, і він був похований у Єрусалимі з батьками своїми в місті Давидовому. 21 І взяв весь народ юдейський Азарію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем замість батька його Амасії.
22 Він збудував Елаф, і повернув його Іуді, після того як цар спочив з батьками своїми.
23 У п’ятнадцятий рік Амасії, сина Іоасового, царя Юдейського, став царем Ієровоам, син Іоасів, цар Ізраїльський, у Самарії, і царював сорок один рік, 24 і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від усіх гріхів Ієровоама, сина Навато-вого, який увів Ізраїля в гріх.618 Він відновив межі Ізраїля, від входу в Емаф до моря пустелі, за словом Господа Бога Ізраїлевого, яке Він прорік через раба Свого Іону, сина Амафіїного, пророка з Гафхефера,
13. [17] 2 Пар. 25, 25. [18] 2 Пар. 25, 26. [19]
З Цар. 15, 27. 4 Цар. 12, 20. [20] 2 Пар. 25, 28. [21] 4 Цар. 15, 1-2. 2 Пар. 26, 1. [22] Втор. 2, 8. 2 Пар. 26, 2. [23] Ос. 1, 1. Ам. 1, 1; 7, 9. [24] 3 Цар. 15, 26. 4 Цар. 13, 2. [25] Чис.
34, 3, 8. Іона 1, 1.
28 бо Господь бачив біди Ізраїля, дуже гіркі, так що не залишалося ні ув’язненого, ні того, хто залишився, і не було помічника в Ізраїля.27 І не зво-лив Господь викорінити ім’я ізраїльтян з піднебесної, і врятував їх рукою Ієровоама, сина Іоасового.
28 Інше про Ієровоама і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював і як повернув Ізраїлю Дамаск і Емаф, що належав Іуді, написано в літописі царів ізраїльських. 29 І спочив Ієровоам з батьками своїми, з царями ізраїльськими. І став царем Захарія, син його, замість нього.
|С У двадцять сьомий рік Ієро-
* воама, царя Ізраїльського, став царем Азарія, син Амасії, цар Юдейський: 2 він був шістнадцяти років, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієхолія, з Єрусалима.3 Він чинив угодне в очах Господніх у всьому так, як чинив, Амасія, батько його.4 Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. s І вразив Господь царя, і був він прокаженим до дня смерти своєї і жив у окремому домі. А Іофам, син царя, був начальником над палацом і управляв народом землі.
6 Інше про Азарію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 7 І спочив Азарія з батьками своїми, і поховали його з батьками його в місті Давидовому.
І став царем Іофам, син його, замість нього.
8 У тридцять восьмий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Захарія, син Ієровоама, над Ізраїлем у Самарії і царював шість місяців.9 Він робив неугодне в очах Господніх, як робили батьки його: не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. 10 І склав проти нього змову Селлум, син Іави-са, і вразив його перед народом і убив його, і став царем замість нього.
11 Інше про Захарію написано в літописі царів ізраїльських. 12 Таке було слово Господа, яке він прорік Іиую, сказавши: сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїля. І збулося так.
13 Селлум, син Іависа, став царем у тридцять дев’ятий рік Азарії, царя Юдейського, і царював один місяць у Самарії. 14 І пішов Менаїм, син Гадія з Фирци, і прийшов у Самарію, і вразив Селлума, сина Іависо-вого, у Самарії й умертвив його, і став царем замість нього.
15 Інше про Селлума і про змову його, яку він учинив, написано в літописі царів ізраїльських. 16 І вразив Менаїм Типсах і всіх, які були в ньому й у межах його, починаючи від Фирци, за те, що місто не відчинило воріт, і розбив його, і всіх вагітних жінок у ньому розрубав.
17 У тридцять дев’ятому році Азарії, царя Юдейського, став царем Менаїм, син Гадія, над Ізраїлем і царював десять років у Самарії; 18 і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від іріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, в усі дні свої. 19 Тоді прийшов Фул, цар Ассирійський, на землю [Ізраї-леву]. І дав Менаїм Фулу тисячу талантів срібла, щоб руки його були за нього і щоб утвердити царство у руках своїх. 20 І розклав Менаїм це срібло на ізраїльтян, на всіх людей багатих, по п’ятдесят сиклів срібла на кожну людину, щоб віддати цареві Ассирійському. І пішов назад
[8] 4 Цар. 14, 29. [9] 4 Цар. 10, 29. [10] 2 Пар. 28, 12. Ам. 7, 9. [12] 4 Цар. 10, ЗО. [14] 3 Цар.
16, 8, 17. [18] 4 Цар. 13, 2. [19] 1 Пар. 5, 26. Єр. 50, 17. Єз. 23, 5. [20] 4 Цар. 23, 35. 2 Пар. 24, 6; ЗО, 6.
цар Ассирійський і не залишився там у землі.
21 Інше про Менаїма і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських. 22 І спочив Менаїм
3 батьками своїми. І став царем Факія, син його, замість нього.
23 У п’ятдесятий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факія, син Менаїма, над Ізраїлем у Самарії і царював два роки; 619 і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина На-ватового, який увів Ізраїля в гріх.
2S І склав проти нього змову Факей, син Ремалії, сановник його, і вразив його в Самарії в палаті царського дому, з Арговом і Арієм, маючи
із собою п’ятдесят чоловік галаади-тян, і умертвив його, і став царем замість нього.
26 Інше про Факію і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
27 У п’ятдесят другий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факей, син Ремалії, над Ізраїлем у Самарії
1 царював двадцять років; 620 і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.
29 У дні Факея, царя Ізраїльського, прийшов Феглаффелласар, цар Ассирійський, і взяв Іон, Авел-Беф-Мааху, й Іанох, і Кедес, і Асор, і Галаад, і Галилею, всю землю Неф-фалимову, і переселив їх в Ассирію.
30 І склав змову Осія, син Или, проти Факея, сина Ремаліїного, і вразив його, і умертвив його, і став царем замість нього в двадцятий рік Іоафа-ма, сина Озиїного.
31 Інше про Факея і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.
32 У другий рік Факея, сина Ремаліїного, царя Ізраїльського, став царем Іоафам, син Озії, царя Юдейського. 33 Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієруша, дочка Садока. 34 Він робив угодне в очах Господніх: в усьому, як чинив Озія, батько його, так чинив і він.35 Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. Він побудував верхні ворота при домі Господньому.
36 Інше про Іоафама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 37 У ті дні почав Господь посилати на Юдею Рецина, царя Сирійського, і Факея, сина Ремаліїного. 38 І спочив Іоафам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давида, батька його. І став царем Ахаз, син його, замість нього. І £. У сімнадцятий рік Факея, ^ ” сина Ремаліїного, став царем Ахаз, син Іоафама, царя Юдейського. 2 Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі, і не робив угодного в очах Господа Бога свого, як Давид, батько його, 3 але ходив шляхом царів ізраїльських, і навіть сина свого провів через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих,
4 і звершував жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким тінистим деревом. 6 Тоді пішов Ре-цин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, проти Єрусалима, щоб завоювати його, і тримали Ахаза в облозі, але подолати не могли. 6 У той час Рецин, цар Сирійський, повернув Сирії Елаф і вигнав юдеїв з Елафа; ідуме-яни вступили в Елаф, і живуть там
5. Іс. 7, 1. [38] 2 Цар. 5, 7, 9. 2 Пар. 27, 9.
Глава 16. [2] 2 Пар. 28, 1. [3] 4 Цар. 8, 18. 2 Пар. 28, 2. Лев. 18, 21. [5] Іс. 7, 1. [6]
4 Цар. 14, 22.
до цього дня. 621 І послав Ахаз послів до Феглаффелласара, царя Ассирійського, сказати: раб твій і син твій я; прийди і захисти мене від руки царя Сирійського і від руки царя Ізраїльського, які повстали на мене. 8 І взяв Ахаз срібло і золото, яке знайшлося в домі Господньому й у скарбницях дому царського, і послав цареві Ассирійському в дарунок. 622 І послухав його цар Ассирійський; і пішов цар Ассирійський у Дамаск, і взяв його, і переселив жителів його в Кир, а Рецина умертвив. 623 І пішов цар Ахаз назустріч Феглаффел-ласару, царю Ассирійському, у Дамаск, і побачив жертовник, що у Дамаску, і послав цар Ахаз до Урії священика зображення жертовника і креслення всього облаштування його. 11 І побудував священик Урія жертовник за зразком, який надіслав цар Ахаз з Дамаска; і зробив так священик Урія до прибуття царя Ахаза з Дамаска. 12 І прийшов цар з Дамаска, і побачив цар жертовник, і підійшов цар до жертовника, і приніс на ньому жертву; 13 і спалив всепалення своє і хлібне приношення, і зробив зливання своє, і окропив кров’ю мирної жертви свій жертовник. 14 А мідний жертовник, що перед лицем Господнім, він пересунув від лицевої сторони храму, з місця між жертовником новим і домом Господнім, і поставив його збоку від цього жертовника на північ. 16 І дав наказ цар Ахаз священикові Урії, сказавши: на великому жертовнику спалюй ранкове всепалення і вечірнє хлібне приношення, і всепалення від царя і хлібне приношення від нього, і всепалення від усіх людей землі і хлібне приношення від них,
1 узливання від них, і всякою кров’ю всепалень і всякою кров’ю жертв окроплюй його, а жертовник мідний залишиться на мій розсуд. 16 І зробив священик Урія все так, як наказав цар Ахаз. 17 І обламав цар Ахаз обідки на підставах, і зняв з них умивальниці, і море зняв з мідних волів, що були під ним, і поставив його на кам’яну підлогу.181 скасував критий суботній хід, який побудували при храмі, і зовнішній царський вхід до дому Господнього, заради царя Ассирійського.
19 Інше про Ахаза, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 20 І спочив Ахаз з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Єзекія, син його, замість нього.
1 *7 У дванадцятий рік Ахаза, царя Юдейського, став царем Осія, син Или, у Самарії над Ізраїлем і царював дев’ять років. 2 І робив він неугодне в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, які були раніше нього. 3 Проти нього виступив Сал-манассар, цар Ассирійський, і зробився Осія підвладним йому і давав йому данину. 4 І помітив цар Ассирійський в Осії зраду, тому що він посилав послів до Сигора, царя Єгипетського, і не доставляв данину цареві Ассирійському щороку; і взяв його цар Ассирійський під варту, і закрив його у в’язниці.6 І пішов цар Ассирійський на всю землю, і підійшов до Самарії, і тримав її в облозі три роки. 624 В дев’ятий рік Осії взяв цар Ассирійський Самарію, і переселив ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля річки Гозан, і в містах мідійських.
7 Коли стали грішити сини Ізраїлеві перед Господом Богом своїм, Який вивів їх із землі Єгипетської, з-під руки фараона, царя Єгипетського, і стали шанувати богів інших,
[20] 2 Пар. 28, 27. Іс. 14, 28.
Глава 17. [1] 4 Цар. 15, ЗО; 18, 9. [3] Іс. 36, 1. Єр. 50, 17. Ос. 10, 6. [4] Ос. 7, 12. [5]
4 Цар. 18, 10. [6] 4 Цар. 18, 10.
8 і стали чинити за звичаями народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, і за звичаями царів ізраїльських, як чинили вони; 9 і стали робити сини Ізраїлеві діла неугодні Господу Богу своєму, і спорудили собі висоти в усіх містах своїх, починаючи від сторожової вежі до укріпленого міста, 10 і поставили у себе статуї і зображення Астарт на усякому високому пагорбі й під усяким тінистим деревом,11 і стали там звершувати куріння на усіх висотах, подібно до народів, яких вигнав від них Господь, і робили лихі справи, які прогнівляли Господа, 12 і служили ідолам, про яких говорив їм Господь: “не робіть цього”; 13 тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усякого прозорливця застерігав Ізраїля й Іуду, говорячи: поверніться з ваших злих доріг і додержуйтеся заповідей Моїх, уставів Моїх, згідно з усім вченням, яке Я заповів батькам вашим і яке Я дав вам через рабів Моїх, пророків. 14 Але вони не слухали і зробили жорсткою шию свою, як була шия батьків їхніх, які не вірували в Господа, Бога свого;
16 і нехтували устави Його, і завіт Його, який Він уклав з батьками їхніми, і одкровення Його, якими Він застерігав їх, і пішли вслід марно-там й змарнотились, і вслід народам навколишнім, про які Господь заповів їм, щоб не робили так, як вони, 16 і залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу, 17 і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його.
18 І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного. 19 І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями ізраїльтян, як чинили вони. 20 І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки ірабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого. 21 Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина Наватового; і відвернув Ієровоам ізраїльтян від Господа, і втягнув їх у великий іріх.221 чинили сини Ізраїлеві за всіма гріхами Ієровоама, які він робив, не відступали від них,
23 доки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх рабів Своїх, пророків. І переселений Ізраїль із землі своєї в Ассирію, де він і до цього дня.
24 І переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Сама-рією, і стали жити в містах її. 261 оскільки на початку проживання свого там вони не шанували Господа, то Господь посилав на них левів, які умертвляли їх. 20 І донесли цареві Ассирійському, і сказали: народи, яких ти переселив і оселив у містах самарійських, не знають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них львів, і ось вони умертвляють їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі. 27 І повелів цар Ассирійський, і сказав: відправте туди одного зі священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і живе там, і він навчить їх закону Бога тієї землі. 28 І прийшов один зі священиків, яких виселили із Самарії, і жив у
31. [17] Лев. 18, 21. Втор. 18, 10. Ос. 13, 2.
[18] 4 Цар. 23, 27. Єр. 7, 15. З Цар. 11, 32.
[21] 3 Цар. 12, 16. [22] 3 Цар. 12, ЗО. 4 Цар. 13, 2. [23] Єр. 25, 4. [24] 1 Езд. 4, 10. [25] Лев. 26, 22. [28] 1 Езд. 4, 2.
Вефилі, й учив їх, як шанувати Господа. 625 Притому зробив кожен народ і своїх богів і поставив у капищах висот, які спорудили самаряни,
— кожен народ у своїх містах, де живуть вони. 626 Вавилоняни зробили Суккот-Беноф, кутийці зробили Нергала, емафяни зробили Ашиму,
31 аввийці зробили Нивхаза і Тартака, а сепарваїмці спалювали синів своїх у вогні Адрамелеху й Анаме-леху, богам сепарваїмським. 627 Тим часом шанували і Господа, і зробили у себе священиків висот зі свого середовища, і вони служили у них у капищах висот. 628 Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаєм народів, з яких виселили їх. 34 До сьогодні чинять вони за попередніми своїми звичаями: не бояться Господа і не роблять за уставами і за обрядами, і за законом і за заповідями, які заповів Господь синам Якова, якому дав Він ім’я Ізраїля. 36 Уклав Господь з ними завіт і заповів їм, говорячи: не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте жертв їм, 38 але Господа, Який вивів вас із землі Єгипетської силою великою і м’язами простертими, Його шануйте і Йому поклоняйтеся,
і Йому приносьте жертви, 37 і устави, й повеління, і закон, і заповіді, які Він написав вам, намагайтеся виконувати в усі дні, і не шануйте богів інших; 38 і завіту, який Я уклав
з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших, 39 тільки Господа Бога вашого шануйте, і Він визволить вас від руки усіх ворогів ваших. 40 Але вони не послухали, а чинили за попередніми своїми звичаями.41 Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та й діти їхні і діти дітей їхніх до цього дня чинять так само, як робили батьки їхні.
1 О У третій рік Осії, сина Или, ^ ® царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.
2 Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії. 3 І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його; 4 він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехупгган.s На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього. e І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві.71 був Господь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому. 8 Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.
9 У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її,10 і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Самарію. 11 І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Го-зан, і в містах мідійських,12 за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.
Глава 18. [1] 2 Пар. 28, 27. [2] 2 Пар. 29, 1.
[4] Чис 21, 9. [5] Притч. З, 5. Іс. 33, 6. [6] Втор.
17, 11. [7] Притч. 16, 20. Іс. 36, 7. [8] Іс. 14, 29.
[9] 4 Цар. 17, 5-6. [11] 4 Цар. 17, 6.
13 У чотирнадцятий рік царя Єзе-кії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх. 629 І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзе-кію, царя Юдейського, триста талантів срібла і тридцять талантів золота. 6301 віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.18 У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.
171 послав цар Ассирійський Тартана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного. 18 І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів. 19 І сказав їм Раб-сак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся? 20 Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене? 21 Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього.22 А якщо ви скажете мені: “на Господа Бога нашого ми уповаємо”, то чи на того, якого висоти і жертовники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: “перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі”? 23 Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них? 24 Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней? 26 Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: “піди на землю цю і розори її”. 26 І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні.27 І сказав їм Раб-сак: хіба тільки до господаря твого
і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.
28 І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського! 29 Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї; 30 і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: “врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського”.
31 Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноірад-ної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя, 32 поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: “Господь врятує нас”. 33 Чи вряту-
Вих. 20, 24. Втор. 12, 5. [24] Іс. 36, 9. [26] Іс. 22, 20. 2 Пар. 32, 18. [27] 4 Цар. 6, 25. [29]
4 Цар. 19, 10. 2 Пар. 32, 11. Іс. 36, 14. [31]
З Цар. 4, 25. [33] 2 Пар. 32, 13. Іс. 36, 18.
вали боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?
34 Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї? 36 Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї? 36 І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: “не відповідайте йому”. 371 прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.
1 Q Коли почув це цар Єзекія, то ’ роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.
2 І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового. 3 І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення - день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.
4 Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими. s І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,® і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського. 7 Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.
8 І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював
проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса. 9 І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:10 так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: “не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського”. 11 Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш? 12 Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фаласса-рі? 13 Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
14 І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім, 16 і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю. 16 Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!17 Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні, 18 і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх.19 І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.
20 І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув. 21 Ось слово, яке прорік Господь про нього: знех-
4 Цар. 18, 33. 2 Пар. 32, 19. [14] Іс. 37, 14.
[15] 1 Цар. 4, 4. Пс. 98, 1. [16] 1 Цар. 17, 10.
[19] Сир. 36, 5. [20] 2 Пар. 32, 20. Іс. 37, 21. [21] Іс. 1, 8.
тує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима. 22 Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого! 631 Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: “з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;632 і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські”. 633 Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн? 26 І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.634 Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене. 28 За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти. 29 І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік - самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їх. 30 І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,31 тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це. 32 Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: “не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу. 33 Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в місто це не ввійде, говорить Господь. 34 Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого”.
35 І сталося в ту ніч: пішов ангел Господній і вразив у стані Ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали зранку, і ось усі тіла мертві. 36 І вирушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії. 37 І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асар-дан, син його, замість нього.
У ті дні занедужав Єзекія смертельно, і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не видужаєш.2 І відвернувся [Єзекія] лицем своїм до стіни і молився Господу, говорячи:3 “О, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем, і робив угодне в очах Твоїх”. І заплакав Єзекія сильно. 4 Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє: 6 повернися і скажи Єзекії, владиці народу Мого: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, Я зцілю тебе; у третій день підеш у дім Господній; 6 і додам до днів твоїх п’ятнадцять років, і від руки царя Ассирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це заради Себе і заради Давида, раба Мого.71 сказав Ісая: візьміть пласт смокв. І взяли, і приклали до нариву; і він видужав.81 ска-
1 Мак. 7, 41. 2 Мак. 8, 19; 15, 22. 2 Пар. 32,
21. [37] Тов. 1, 21. 1 Езд. 4, 2.
Глава 20. [1] 2 Пар. 32, 24. Іс. 38, 1. [3]
З Цар. 2, 4. [6] Іс. 38, 5. Євр. 11, 34. 4 Цар.
19, 34. [7] Іс. 38, 21. [8] Суд. 6, 17.
зав Єзекія Ісаї: яке знамення, що Господь зцілить мене, і що піду я на третій день у дім Господній? 635 І сказав Ісая: ось тобі знамення від Господа, що виконає Господь слово, яке Він прорік: чи вперед пройти тіні на десять ступенів, чи повернутися на десять ступенів? 636 І сказав Єзекія: легко тіні пересунутися вперед на десять ступенів; ні, нехай повернеться тінь назад на десять ступенів.637 І воз-звав Ісая пророк до Господа, і повернув тінь назад на ступенях, де вона спускалася по ступенях Ахазових, на десять ступенів.
12 У той час послав Беродах Ба-ладан, син Баладана, цар Вавилонський, листи і подарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був хворий.638 Єзекія, вислухавши посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і пахощі, і мастила дорогі, і весь збройний дім свій і все, що знаходилося в скарбницях його; не залишалося жодної речі, яку б не показав їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.
14 І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: із землі далекої вони приходили, з Вавилона.161 сказав Ісая: що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: усе, що в домі моєму, вони бачили, не залишилося жодної речі, яку я не показав би їм у скарбницях моїх. 16 І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господнє:17 ось прийдуть дні, і взяте буде усе, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічого не залишиться, говорить Господь. 18 Із синів твоїх, які вийдуть від тебе, яких ти народиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці царя Вавилонського. 19 І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік. І продовжував: нехай буде мир і добробут у дні мої!
20 Інше про Єзекію і про всі подвиги його, і про те, що він зробив ставок і водопровід і провів воду в місто, написано в літописі царів юдейських. 21 І спочив Єзекія з батьками своїми, і став царем Манассія, син його, замість нього.
0 1 Дванадцяти років був Манас-" сія, коли став царем, і п’ятдесят років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хефциба. 2 І робив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих. 3 І знову спорудив висоти, які знищив батько його Єзекія, і поставив жертовники Ваалу, і зробив діброву, як зробив Ахав, цар Ізраїльський; і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому.4 І спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: “в Єрусалимі покладу ім’я Моє”.s І спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього, 8 і провів сина свого через вогонь,
1 чаклував, і ворожив, і завів викли-кувачів мерців і чаклунів; багато зробив неугодного в очах Господа, щоб прогнівити Його. 7 І поставив ідола Астарти, якого зробив у домі, про який говорив Господь Давиду і Соломону, синові його: “у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повіки; 8 і не дам надалі виступити нозі ізраїльтянина із землі, яку Я дав батькам їхнім, якщо тільки вони будуть намагатися чинити згідно з усім тим, що Я повелів їм, і з усім законом, який заповів їм раб
2 Пар. 28, 3. [3] 2 Пар. 33, 3. [4] Втор. 12, 5,
11. 2 Цар. 7, 13. З Цар. 8, 29; 9, 3. Єр. 32, 34. [6] Лев. 19, 26. Втор. 18, 10-11. 1 Цар. 28, 9. Єр. 32, 35. [7] 3 Цар. 9, 3. [8] 2 Пар.
33, 8.
Мій Мойсей”. 639 Але вони не послухалися; і спокусив їх Манассія до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.
10 І говорив Господь через рабів Своїх пророків і сказав: 640 за те, що зробив Манассія, цар Юдейський, такі мерзоти, гірші за все те, що робили аморреї, які були раніше нього, і ввів Іуду в гріх ідолами своїми, 641 за те, так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ось, Я наведу таке зло на Єрусалим і на Іуду, про яке, якщо хто почує, задзвенить в обох вухах у нього; 642 і простягну на Єрусалим мірчу вірьовку Самарії і висок дому Ахава, і витру Єрусалим так, як витирають чашу, — витруть і перекинуть її; 643 і відкину залишок наділу Мого, і віддам їх у руку ворогів їхніх, і будуть на розкрадання і розграбування усім ворогам своїм, 16 за те, що вони робили неугодне в очах Моїх і прогнівляли Мене з того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і до цього дня.16 Ще ж пролив Манассія і дуже багато невинної крови, так що наповнив нею Єрусалим від краю до краю, крім свого гріха, що він увів Іуду в гріх — робити неугодне в очах Господніх.
17 Інше про Манассію і про все, що він зробив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в літописі царів юдейських. 18 І спочив Манассія з батьками своїми, і похований у саду біля дому його, в саду Уззи. І став царем Аммон, син його, замість нього.
19 Двадцяти двох років був Аммон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мешуллемеф, дочка Харуца, з Ятби. 20 І робив він неугодне в очах
Господніх так, як робив Манассія, батько його; 21 і ходив тією ж точно дорогою, якою ходив батько його, і служив ідолам, яким служив батько його, і поклонявся їм, 22 і залишив Господа Бога батьків своїх, не ходив путями Господніми. 23 І вчинили змову слуги Аммонові проти нього, й умертвили царя в домі його.
24 Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Аммона; і поставив народ царем над землею Іосію, сина його, замість нього.
26 Інше про Аммона, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 26 І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І став царем Іосія, син його, замість нього.
0 ^ Восьми років був Іосія, коли
став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієдида, дочка Адаії, з Боц-кафи. 2 І робив він угодне в очах Господніх, і ходив у всьому путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.
3 У вісімнадцятий рік царя Іосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, писаря, у дім Господній, сказавши: 4 піди до Хел-кії первосвященика, нехай він перерахує срібло, принесене в дім Господній, яке зібрали від народу ті, що стояли на сторожі біля порогу,
6 і нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці нехай роздають його тим, хто працює в домі Господньому, на полагодження пошкоджень дому, 8 теслям і мулярам, і будівничим стін, і на купівлю дерев
1 тесаних каменів для лагодження дому; 7 втім, не вимагати у них звіту в сріблі, переданому в руки їхні, тому що вони чинять чесно.
12, 20. [24] 4 Цар. 14, 5. 2 Пар. 33, 25. [25]
2 Пар. 33, 21. [26] 2 Пар. 33, 25.
Глава 22. [1] 2 Пар. 34, 1. [2] Сир. 49, 4. [3] 2 Пар. 34, 8. [4] 1 Пар. 6, 13. 2 Пар. 34, 9.
[5] 2 Пар. 34, 10. [7] 4 Цар 12, 15.
8 І сказав Хелкія первосвященик Шафану писарю: книгу закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хелкія книгу Шафану, і він читав її. 9 І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: взяли раби твої срібло, знайдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього. 10 І доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем. 11 Коли почув цар слова книги закону, то роздер одяг свій.12 І повелів цар Хелкії священику, й Ахикаму, синові Шафа-новому, й Ахбору, синові Михеїно-му, і Шафану писареві, й Асаії, слузі царському, говорячи:13 підіть, запитайте Господа про мене і про народ
1 про всю Юдею щодо слів цієї знайденої книги, бо великий гнів Господній, що запалав на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити згідно з написаним для нас. 14 І пішов Хелкія священик, і Ахикам, і Ахбор, і Шафан, і Асаія до Олдами пророчиці, дружини Шал-лума, сина Тикви, сина Хархаса, хоронителя одягу, — жила ж вона в Єрусалимі, у другій частині, — і говорили з нею. 16 І вона сказала їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: скажіть чоловіку, який послав вас до мене: 16 так говорить Господь: наведу зло на місце це і на жителів його, — усі слова книги, яку читав цар Юдейський. 17 За те, що залишили Мене, і кадять іншим богам, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх, запалав гнів Мій на місце це, і не погасне. 18 А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів, про слова, що ти чув: 19 оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Господом, почувши те, що Я прорік на місце це і на жителів його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь. 20 За це, ось, Я приєднаю тебе до батьків твоїх, і ти покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це. І принесли цареві відповідь.
І послав цар, і зібрали до ньо-го всіх старійшин Іуди та Єрусалима. 2 І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому. 3 Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт — іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.
4 І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кед-рон, і повелів порох їх віднести у Вефиль. 6 І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, -і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному; 644 і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кед-
[19] Єр. 24, 9; 44, 12. Іс. 38, 5. [20] Іс. 57, 2.
4 Цар. 23, ЗО. 2 Пар. 35, 24.
Глава 23. [1] 2 Пар. 34, 29. [2] 2 Пар. 34, ЗО. [3] 3 Цар. 8, 22. Нав. 24, 25. 2 Пар. 15, 12. [4] Сир. 49, 3. [5] 2 Пар. 34, 33. [6] 4 Цар. 21, 3, 7.
рону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний;
7 і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жінки ткали одяг для Астарти;645 і вивів усіх жерців з міст юдейських, і осквернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти перед воротами,
— ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт. 646 Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми. 647 І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху;11 і відмінив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем. 12 І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон. 13 І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидон-ській, і Хамосу, мерзоті моавитсь-кій, і Милхому, мерзоті аммонитсь-кій, осквернив цар; 14 і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими.
15 Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх, - також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.
18 І глянув Іосія і побачив могили, що були там на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертовнику, й осквернив його за словом Господнім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [коли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обернувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,]
17 і сказав Іосія: що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: це могила чоловіка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським.18 І сказав він: залиште його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії. 19 Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляючи Господа, зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі; 20 і заколов усіх жерців висот, які там були, на жертовниках, і спалив кістки людські на них, - і повернувся в Єрусалим.
21 І повелів цар усьому народу, сказавши: “звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту”, — 22 тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських; 23 а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі.24 І викликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому. 26 Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеевим; і після нього не постав
подібний до нього.28 Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія.27 І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: “буде ім’я Моє там”.
28 Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
29 У дні його пішов фараон Не-хао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його. 30 І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привезли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.
31 Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
32 І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його. 33 І затримав його фараон Не-хао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі, — і наклав пені на землю сто талантів срібла і [сто] талантів золота. 34 І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоаки-ма; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер. 36 І срібло і золото давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.
[26] 4 Цар. 22, 17. Єр. 15, 4. [27] 4 Цар. 17, 18; 24, 3. З Цар. 8, 29. [28] 2 Пар. 34, 1. [29] 2 Пар. 35, 20. [ЗО] 4 Цар. 22, 20. 2 Пар. 35, 23; 36, 1. [31] 2 Пар. 36, 2. 4 Цар. 24, 18. [33] 2 Пар. 36, 3. [34] 2 Пар. 36, 4. Єр. 1, 3. [35]
38 Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Руми. 371 робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робили батьки його.
'УЛ У дні його виступив Навухо-
^ ' доносор, цар Вавилонський, і зробився Іоаким підвладним йому на три роки, але потім відійшов від нього. 2 І посилав на нього Господь полчища халдеїв, і полчища сиріян,
1 полчища моавитян, і полчища ам-монитян, - посилав їх на Іуду, щоб погубити його за словом Господа, яке Він прорік через рабів Своїх пророків. 3 За велінням Господа було це з Іудою, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манассії, за все, що він зробив; 4 і за кров невинну, яку він пролив, наповнивши Єрусалим кров’ю невинною, Господь не захотів простити.
6 Інше про Іоакима і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 6 І спочив Іоаким з батьками своїми, і став царем Ієхо-нія, син його, замість нього. 7 Цар Єгипетський не виступав більше із землі своєї, тому що взяв цар Вавилонський усе, від потоку Єгипетського до ріки Євфрату, що належало цареві Єгипетському.
8 Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Нехушта, дочка Елнафана, з Єрусалима. 9 І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив батько його.
10 У той час підступили раби На-вуходоносора, царя Вавилонського, до Єрусалима, й обложили місто.111 прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до міста, коли раби його об-
2 Пар. 36, 4. [37] 4 Цар. 24, 9.
Глава 24. [1] 2 Пар. 36, 6. Дан. 1, 1. [2] 4 Цар.
22, 15. Єр. 13, 9. [3] 4 Цар. 21, 11. [4] 4 Цар. 21,
16. [5] 2 Пар. 36, 5. [6] Мф 1, 11. [7] Бут. 15, 18.
[8] 2 Пар. 36, 9. [9] 4 Цар. 23, 32. [10] Дан. 1, 1.
лягали його.648 І вийшов Ієхонія, цар Юдейський, до царя Вавилонського, він і мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, - і взяв його цар Вавилонський у восьмий рік свого царювання. 649 І вивіз він звідти всі скарби дому Господнього і скарби царського дому; і поламав, як прорік Господь, усі золоті сосуди, які Соломон, цар Ізраїлів, зробив у храмі Господньому;650 і виселив весь Єрусалим, і всіх князів, і все хоробре військо, — десять тисяч було переселених, - і всіх теслів і ковалів; нікого не залишилося, крім бідного народу землі.6511 переселив він Ієхонію у Вавилон; і матір царя, і дружин царя, і євнухів його, і сильних землі відвів на поселення з Єрусалима у Вавилон. 16 І все військо числом сім тисяч, і художників і будівельників тисячу, всіх хоробрих, які ходять на війну, відвів цар Вавилонський на поселення у Вавилон. 6521 поставив цар Вавилонський царем Матфанію, дядька Іехонії, замість нього, і перемінив ім’я його на Седекію.
18 Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.19 І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив Іоаким.20 Гнів Господній був над Єрусалимом і над Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого. І відійшов Седекія від царя Вавилонського.
'У С У дев’ятий рік царювання свого, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навухо-доносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, й обложив його, і спорудив навколо нього вал. 2 І перебувало місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії.
3 У дев’ятий день місяця посилився голод у місті, і не було хліба у народу землі. 4 І взяте було місто, і побігли всі військові уночі по дорозі до воріт, між двома стінами, що біля царського саду; халдеї ж стояли навколо міста, і цар пішов дорогою до рівнини. s І погналося військо халдейське за царем, і наздогнали його на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього.8 І взяли царя, і відвели його до царя Вавилонського в Ривлу, і вчинили над ним суд: 7 і синів Седекії закололи перед очима його, а самому Седекії осліпили очі і закували його в кайдани, і відвели його у Вавилон.
8 У п’ятий місяць, у сьомий день місяця, тобто в дев’ятнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилонського, прийшов Навузардан, начальник охоронців, слуга царя Вавилонського, в Єрусалим 9 і спалив дім Господній і дім царя, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спалив вогнем;
10 і стіни навколо Єрусалима зруйнувало військо халдейське, що було у начальника охоронців. 11 І інший народ, який залишався в місті, і перебіжчиків, які передалися цареві Вавилонському, й інший простий народ виселив Навузардан, начальник охоронців. 12 Тільки деяких із бідного народу землі залишив начальник охоронців працівниками у виноградниках і землеробами.13 І стовпи мідні, які були в домі Господньому, і підстави, і море мідне, яке в домі Господньому, зламали халдеї, і віднесли мідь їх у Вавилон; 14 і тази, і лопатки, і ножі, і ложки, і всі посудини мідні, які вживалися при служінні, взяли;653 і кадильниці, і чаші, що було золоте і що було срібне, узяв начальник охоронців: 16 стовпи чис-
Плач. 4, 10. [4] Єр. 52, 7. [5] Єр. 52, 8. [6] Єр. 38, 23; 52, 9. Єз. 17, 16. [7] Єр. 39, 6; 52,
11. [8] Єр. 52, 12. [9] Пс. 73, 7. Єз. 16, 41.
[10] 2 Пар. 36, 19. [11] 2 Пар. 36, 20. [12] Єр. 52, 16. [13] Єр. 27, 19. [14] 3 Цар. 7, 40. Єр. 52, 18. [15] Єр. 52, 19. [16] 3 Цар. 7, 15, 23.
лом два, море одне, і підстави, які зробив Соломон у дім Господній, — міді у всіх цих речах не було ваги.
17 Вісімнадцять ліктів висоти в одному стовпі; вінець на ньому мідний, а висота вінця три лікті, і сітка і гранатові яблука навколо вінця -усе з міді. Те саме і на іншому стовпі з сіткою. 18 І взяв начальник охоронців Сераію первосвященика і Цефанію, священика другого, і трьох, що стояли на варті біля порогу. 19 І з міста взяв одного євнуха, який був начальником над людьми військовими, і п’ять чоловік, які стояли перед лицем царя, що знаходилися в місті, і писаря головного у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу землі, що знаходилися в місті.20 І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського в Ривлу. 654 І вразив їх цар Вавилонський, і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф. І виселені були юдеї з землі своєї. 655 Над народом же, що залишався в землі Юдейській, який залишив Навуходоносор, цар Вавилонський, — над ними поставив начальником Годолію, сина Ахикама, сина Шафанового.656 Коли почули всі воєначальники, вони і люди їхні, що цар Вавилонський поставив начальником Годолію, то прийшли до Го-долії в Массифу, і саме: Ісмаїл, син Нефанії, й Іоханан, син Карея, і Сераія, син Танхумефа з Нетофафа, й Ієзанія, син маахитянина, вони і люди їхні. 657 І поклявся Годолія їм і людям їхнім, і сказав їм: не бійтеся бути підвладними халдеям, оселяйтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде добре вам. 26 Але в сьомий місяць прийшов Ісмаїл, син Нефанії, сина Елишами, з племені царського, з десятьма людьми, й уразив Годолію, і він помер, і юдеїв і халдеїв, які були з ним у Массифі. 26 І встав весь народ, від малого до великого, і воєначальники, і пішли в Єгипет, тому що боялися халдеїв.
27 У тридцять сьомий рік переселення Ієхонії, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять сьомий день місяця, Евилмеродах, цар Вавилонський, у рік, коли він став царем, вивів Ієхонію, царя Юдейського, із в’язниці 28 і говорив з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні; 29 і перемінив в’язничний одяг його, і він завжди мав їжу в нього, в усі дні життя його.301 утримання його, утримання постійне, видаване було йому від царя, з дня у день, в усі дні життя його.
ПЕРША КНИГА ПАРАЛИПОМЕНОН*
1 Адам, Сиф, Єнос,2 Каїнан, Ма-лелеїл, Іаред, 3 Єнох, Мафусал, Ламех, 4 Ной, Сим, Хам і Яфет.
6 Сини Яфета: Гомер, Магог, Ма-дай, Іаван, [Єлиса,] Фувал, Мешех і Фирас. ® Сини Гомера: Аскеназ, Ри-фат і Фогарма. 7 Сини Іавана: Єли-са, Фарсис, Киттим і Доданим.
8 Сини Хама: Хуш, Мицраїм, Фут і Ханаан. 9 Сини Хуша: Сева, Ха-вила, Савта, Раама і Савтеха. Сини Раами: Шева і Дедан. 10 Хуш породив також Нимрода: цей став сильним на землі.11 Мицраїм породив:
Лудима, Анамима, Легавима, На-фтухима, 12 Патрусима, Каслухима, від якого пішли филистимляни, і Кафторима. 13 Ханаан породив Си-дона, первістка свого, Хета, 14 Ієву-сея, Аморрея, Гергесея, 16 Евея, Аркея, Синея, 10 Арвадея, Цемарея і Хамафея.
17 Сини Сима: Елам, Ассур, Арфаксад, Луд і Арам. [Сини Арама:] Уц, Хул, Гефер і Мешех.658 Арфаксад [породив Каїнана, Каїнан же] породив Салу, Сала ж породив Евера.659 У Еве-ра народилися два сини: ім’я одному Фалек, тому що у дні його розділилася земля; ім’я братові його Іоктан.
20 Іоктан породив Алмодада, Шале-фа, Хацармавета, Ієраха, 660 Гадора-ма, У зал а, Диклу, 22 Евала, Авимаї-ла, Шеву,23 Офира, Хавилу та Іовава. Усі ці сини Іоктана. 24 [Сини ж] Си-мові: Арфаксад, [Каїнан,] Сала, 26 Евер, Фалек, Рагав,28 Серух, Нахор, Фарра, 27 Аврам, він же Авраам.
28 Сини Авраама: Ісаак та Ізмаїл.
29 Ось родовід їх: первісток Ізмаїлів Наваїоф, за ним Кедар, Адбеел, Мив-сам, 30 Мишма, Дума, Масса, Хадад, Фема, 31 Ієтур, Нафиш і Кедма. Це сини Ізмаїлові. 32 Сини Хеттури, наложниці Авраамової: вона народила Зимрана, Іокшана, Медана, Мадиа-на, Ішбака і Шуаха. Сини Іокшана: Шева і Дедан. [Сини Деданові: Рагуїл, Навдеїл, Ассуриїм, Астусиїм і Асо-мин.] 33 Сини Мадиана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Всі ці сини Хеттури.
34 І породив Авраам Ісаака. Сини Ісаака: Ісав та Ізраїль.
36 Сини Ісава: Елифаз, Рагуїл, Ієус, Ієглом і Корей.36 Сини Елифаза: Фе-ман, Омар, Цефо, Гафам, Кеназ; [Фим-на ж, наложниця Елифазова, народила йому] Амалика.37 Сини Рагуїла: Нахаф, Зерах, Шамма і Миза.38 Сини
Сеїра: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, Дишон, Ецер і Дишан.39 Сини Лота-на: Хори і Гемам; а сестра у Лотана: Фимна. 40 Сини Шовала: Алеан, Ма-нахаф, Евал, Шефо й Онам. Сини Цивеона: Аїа й Ана.41 Діти Ани: Дишон [і Оливема, дочка Ани]. Сини Ди-шона: Хемдан, Ешбан, Іфран і Хе-ран. 42 Сини Ецера: Билган, Зааван і Акан. Сини Дишана: Уц і Аран.
43 Ці є царі, які царювали в землі Едома, раніше ніж став цар над синами Ізраїлевими: Бела, син Веора, й ім’я місту його - Дингава; 44 і помер Бела, і став царем після нього Іовав, син Зераха, з Восори. 461 помер Іовав, і став царем після нього Хушам, із землі феманитян. 48 І помер Хушам, і став царем після нього Гадад, син Бедадів, який уразив мадианитян на полі Моава; ім’я місту його: Авив.471 помер Гадад, і став царем після нього Самла, з Масреки.
48 І вмер Самла, і став царем після нього Саул з Реховофа, що біля річки.49 І помер Саул, і став царем після нього Баал-Ханан, син Ахбора. 50 І помер Баал-Ханан, і став царем після нього Гадар; ім’я місту його Пау; ім’я дружини його Мегетаве-ель, дочка Матреда, дочка Мезагава.
61 І помер Гадар. І були старійшини у Едома: старійшина Фимна, старійшина Алва, старійшина Ієтеф, 52 старійшина Оливема, старійшина Ела, старійшина Пинон,63 старійшина Кеназ, старійшина Феман, старійшина Мивцар,64 старійшина Магдиїл, старійшина Ірам. Ось старійшини ідумейські.
О Ось сини Ізраїля: Рувим, Си-" меон, Левій, Іуда, Іссахар, За-вулон, 2 Дан, Йосиф, Веніамін, Неф-фалим, Гад і Асир.
3 Сини Іуди: Ір, Онан і Силом, — троє народилися в нього від дочки
10. [38] Бут. 36, 20. [40] Бут. 36, 23. [43] Бут.
36, 31. [49] Бут. 36, 38. [51] Бут. 36, 40.
Глава 2. [1] Бут. 29, 32. [2] Бут. 35, 18, 25. [3] Бут. 38, 3.
Шуєвої, хананеянки. І був Ір, первісток Іудин, не благоугодний в очах Господа, і Він умертвив його.
4 І Фамар, невістка його, народила йому Фареса і Зару. Усіх синів у Іуди було п’ятеро. 6 Сини Фареса: Есром і Хамул. 0 Сини Зари: Зимри, Ефан, Еман, Халкол і Дара; усіх їх п’ятеро.
7 Сини Харми: Ахар, який навів біду на Ізраїля, порушивши закляття. 8 Син Ефана: Азарія. 9 Сини Ес-рома, які народилися в нього: Ієрах-меїл, Арам і Хелувай.
10 Арам же породив Аминадава; Аминадав породив Наассона, князя синів Іудиних; 11 Наассон породив Салмона, Салмон породив Вооза;
12 Вооз породив Овида, Овид породив Ієссея;13 Ієссей породив первістка свого Елиава, другого - Аминадава, третього - Самму,14 четвертого
— Нафанаїла, п’ятого — Раддая,16 шостого — Оцема, сьомого — Давида.
18 Сестри їх: Саруія й Авигея. Сини Саруії: Авесса, Іоав і Азаїл, троє. 17 Авигея народила Амессу; батько ж Амесси - Ієфер, Ізмаїльтянин.
18 Халев, син Есрома, породив від Азуви, дружини своєї, і від Ієрио-фи, і ось сини його: Ієшер, Шовав і Ардон.191 померла Азува; і взяв собі Халев [дружину] Ефрафу, і вона народила йому Хура. 20 Хур породив Урія, Урій породив Веселиїла.
21 Потім Есром увійшов до дочки Махира, батька Галаадового, і взяв її, будучи шістдесяти років, і вона народила йому Сегува. 22 Сегув породив Іаїра, і було в нього двадцять три міста в землі Галаадській.23 Але гес-суряни і сиріяни взяли в них селища Іаїра, Кенаф і залежні від нього міста, — шістдесят міст. Усі ці міста синів Махира, батька Галаадового.
24 Після смерти Есрома в Халев-Ефрафі дружина Есромова, Авия, народила йому Ашхура, батька Фекої.
26 Сини Ієрахмеїла, первістка Ес-ромового, були: первісток Рам, за ним Вуна, Орен, Оцем і Ахия.26 Була в Ієрахмеїла й інша дружина, ім’я її Афара; вона мати Онама. 27 Сини Рама, первістка Ієрахмеїлового, були: Маац, Іамин і Екер. 28 Сини Онама були: Шаммай та Іада. Сини Шам-мая: Надав і Авишур. 29 Ім’я дружини Авишурової Авихаїль, і вона народила йому Ахбана і Молида.30 Сини Надава: Селед та Афаїм. І помер Се-лед бездітним. 31 Син Афаїма: Іший. Син Ішия: Шешан. Син Шешана: Ахлай. 32 Сини Іади, брата Шамма-євого: Ієфер та Іонафан. Ієфер помер бездітним. 33 Сини Іонафана: Пелеф і Заза. Це сини Ієрахмеїла. 34 У Шешана не було синів, а тільки дочки. У Шешана був раб, єгиптянин, ім’я його Іарха; 36 Шешан віддав дочку свою Іархові [рабові своєму] за дружину: і вона народила йому Аттая. 38 Аттай породив Нафа-на, Нафан породив Завада; 37 Завад породив Ефлала, Ефлал породив Овида; 38 Овид породив Ієуя, Ієуй породив Азарію; 39 Азарія породив Хелеца, Хелец породив Елеасу;
40 Елеаса породив Сисмая, Сисмай породив Саллума; 41 Саллум породив Ієкамію, Ієкамія породив Елишаму.
42 Сини Халева, брата Ієрахмеїлового: Меша, первісток його, - він батько Зифа; і сини Мареши, батька Хеврона.43 Сини Хеврона: Корей і Таппуах, і Рекем і Шема. 44 Шема породив Рахама, батька Іоркеамово-го, а Рекем породив Шаммая. 46 Син Шаммая Маон, а Маон — батько Беф-Цура. 46 І Ефа, наложниця Халево-ва, народила Харана, Моцу і Газе-за. І Харан породив Газеза. 47 Сини Ієгдая: Регем, Іофам, Гешан, Пелет, Ефа і ТТТяяф- 48 Наложниця Халево-ва, Мааха, народила Шевера і Фир-хану; 49 вона ж народила Шаафа, батька Мадманни, Шеву, батька Мах-
Мф і, 6.
бени і батька Гивеї. Дочка ж Хале-ва - Ахса.
50 Ось сини Халева: син Хур, первісток Ефрафи; Шовал, батько Ки-риаф-Іарима; 61 Салма, батько Виф-леєма; Хареф, батько Бефгадера. 52 У Шовала, батька Кириаф-Іарима, були сини: Гароє, Хаци, Галменюхот.
63 Племена Кириаф-Іарима: іфрияни, футияни, шумафани і мидраїтяни. Від цих пішли цоряни й ештаоляни.
64 Сини Салми: вифлеємляни і нето-фафяни, вінець дому Іоавового і половина менухотян - цоряни,55 і племена соферійців, які жили в Іабеці, тирейці, шимейці, сухайці: це кине-яни, які пішли від Хамафа, батька Бетрехава.
О Сини Давида, які народилися в нього в Хевроні, були: первісток Амнон, від Ахиноами ізреелитян-ки; другий - Далуїя, від Авигеї карми-литянки; 2 третій - Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурсь-кого; четвертий — Адонія, син Агги-фи;3 п’ятий - Сафатія, від Авитали; шостий - Іфреам, від Аглаї, дружини його, — 4 шість, які народилися у нього в Хевроні; царював же він там сім років і шість місяців; а тридцять три роки царював у Єрусалимі.
6 А ці народилися в нього в Єрусалимі: Шима, Шовав, Нафан і Соломон, четверо від Вирсавії, дочки Аммиїлової; 6 Івхар, Елишама, Ели-фелет, 7 Ногаг, Нефег, Іафія, 8 Елишама, Елиада й Елифелет — дев’ятеро. 9 Ось усі сини Давида, крім синів від наложниць. Сестра їхня Фамар.
10 Син Соломона Ровоам; його син Авия, його син Аса, його син Іосафат,
11 його син Іорам, його син Охозія, його син Іоас,12 його син Амасія, його син Азарія, його син Іофам, 13 його син Ахаз, його син Єзекія, його син Манассія,14 його син Амон, його син Іосія. 15 Сини Іосії: первісток Іоахаз, другий Іоаким, третій Седекія, четвертий Селлум.16 Сини Іоакима: Ієхо-нія, син його; Седекія, син його.
17 Сини Ієхонії: Асир, Салафиїл, син його; 18 Малкирам, Федаія, Ше-нацар, Ієзекія, Гошама і Савадія.
19 І сини Федаії: Зоровавель і Ши-мей. Сини ж Зоровавеля: Мешуллам і Хананія, і Шеломиф, сестра їхня,
20 і ще п’ять: Хашува, Огел, Берехія, Хасадія й Іушав-Хесед. 21 І сини Ха-нанії: Фелатія та Ісая; його син Ре-фаія, його син Арнан, його син Ова-дія, його син Шеханія.22 Син Шеханії: Шемаія; сини Шемаії: Хаттуш, Іге-ал, Бариах, Неарія і Шафат, шестеро. 23 Сини Неарії: Елиоенай, Єзекія й Азрикам, троє. 24 Сини Елиоеная: Годав’ягу, Елеашив, Фелаія, Аккув, Іоханан, Делаія й Анані, семеро.
А Сини Іуди: Фарес, Есром, Хар-
* ми, Хур і Шовал. 2 Реаія, син Шовала, породив Іахафа; Іахаф породив Ахума і Лагада: від них племена цорян. 3 І ці сини Етама: Ізреель, Ішма та Ідбаш, і сестра їхня, на ім’я Гацлелпоні, 4 Пенуел, батько Гедора, і Езер, батько Хуша. Ось сини Хура, первістка Ефрафи, батька Вифлеєма.
6 В Ахшура, батька Фекої, були дві дружини: Хела і Наара.9 І народила йому Наара Ахузама, Хефера, Фимні й Ахашфарі; це сини Наари.
7 Сини Хели: Цереф, Цохар і Ефнан.
8 Коц породив: Анува і Цовева і племена Ахархела, сина Гарумового.
9 Іавис був знаменитішим за своїх братів. Мати дала йому ім’я Іавис, сказавши: я народила його з болістю. 10 І воззвав Іавис до Бога Ізраїлевого і сказав: о, якби Ти благословив мене Твоїм благословенням, розширив наділи мої, і рука Твоя була зі мною, охороняючи мене від зла, щоб я не бідував!.. Бог послав йому, чого він просив.
11 Хелув же, брат Шухи, породив Махира; він є батьком Епігона.12 Еш-тон породив Беф-Рафу, Пасеаха і Техинну, батька міста Нааса [брата Селома Кенезиїнового й Ахазового]; це жителі Рехи.
13 Сини Кеназа: Гофониїл і Сера-ія. Син Гофониїла: Хафаф. 14 Мео-нофай породив Офру, а Сераія породив Іоава, родоначальника долини теслярів, тому що вони були теслі.
16 Сини Халева, сина Ієфонниїно-го: Ір, Ила і Наам. Син Или: Кеназ. 16 Сини Ієгаллелела: Зиф, Зифа, Фи-рія й Асареел. 17 Сини Езри: Іефер, Меред, Ефер та Іалон; Ієфер же породив Мерома, Шаммая та Ішбаха, батька Ешфемої. 18 І дружина його Іудия народила Ієреда, батька Гедо-ра, і Хевера, батька Сохо, й Ієкуфи-їла, батька Занаоха. Це сини Биф’ї, дочки фараонової, яку взяв Меред.
19 Сини дружини його Годії, сестри Нахама, батька Кеїли: Гарми й Еш-фемоа — маахатянин. 20 Сини Симеона: Амнон, Ринна, Бенханан і Фи-лон. Сини Ішия: Зохеф і Бензохеф.
21 Сини Силома, сина Іудиного: Ір, батько Лехи, і Лаеда, батько Маре-ші, і родини тих, що виробляли висон, з дому Ашбеї, 22 й Іоким, і жителі Хозеви, й Іоаш і Сараф, які мали володіння в Моаві, й Іашувилехем; але це події давні. 23 Вони були гончарі, і жили біля садів і на городах; у царя для робіт його жили вони там.
24 Сини Симеона: Немуїл, Іамин, Іарив, Зерах і Саул. 26 Шаллум син його; його син Мивсам; його син Мишма. 26 Сини Мишми: Хаммуїл, син його; його син Закур; його син Шимей. 27 У Шимея було шістнадцять синів і шість дочок; у братів же його синів було небагато, і все плем’я їх не таке було численне, як плем’я синів Іуди.
28 Вони жили у Вирсавії, Моладі, Хацаршуалі, 29 у Билзі, в Ецемі, у
Фоладі,30 у Вефуїлі, у Хормі, в Цик-лагу, 31 у Беф-Маркавофі, у Хацар-сусимі, у Беф-Биреї й у Шааримі. Ось міста їхні до царювання Давида,
32 із селами їх: Етам, Аїн, Риммон, Фокен і Ашан, — п’ять міст. 33 І всі селища їхні, що знаходилися навколо цих міст до Ваала; ось місця проживання їхнього і родоводу їхнього. 34 Мешовав, Іамлех та Іосія, син Амас-сії, 36 Іоїл та Ієгу, син Іошиви, сина Сераії, сина Асиїлового,30 Елиоенай, Якова, Ішохаія, Асаія, Адиїл, Іши-миїл і Ванея, 37 і Зиза, син Шифія, син Аллона, син Ієдаії, син Шимрія, син Шемаії.
38 Ці пойменовані були князями племен своїх, і дім батьків їхніх розділився і розмножився. 39 Вони доходили до Герари і до східного боку долини, щоб знайти пасовища для стад своїх; 40 і знайшли пасовища плідні і добрі і землю обширну, спокійну і безпечну, тому що до них жило там тільки небагато хамитян.
41 І прийшли ці, за іменами записані, у дні Єзекії, царя Юдейського, і перебили кочівників і осілих, які там знаходилися, і знищили їх назавжди й оселилися на місці їх, тому що там були пасовища для стад їхніх.
42 Із них же, із синів Симеонових, пішли до гори Сеїр п’ятсот чоловік: Фелатія, Неарія, Рефаія й Узиїл, сини Ішия, були на чолі їх; 43 і побили залишок амаликитян, які вціліли там, і живуть там до цього дня. С Сини Рувима, первістка Ізраї-^ левого, — він первісток; але, коли осквернив він постіль батька свого, первородство його віддане синам Йосифа, сина Ізраїлевого, з тим однак же, щоб не писатися їм первород-ними; 2 тому що Іуда був найсильні-шим із братів своїх, і вождь від нього, але першість перенесена на Йосифа.
3 Сини Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох, Фаллу, Хецрон і Харми.
4 Сини Іоїля: Шемая, син його; його син Гог, його син Шимей,s його син Миха, його син Реаія, його син Ваал, 661 його син Беера, якого відвів у полон Феглафелласар, цар Ассирійський. Він був князем рувимлян.
7 І брати його, за племенами їх, за родовідним списком їх, були: головний Ієїель, потім Захарія, 662 і Бела, син Азаза, сина Шеми, сина Іоїля. Він жив в Ароері до Нево і Ваал-Меона; 663 а на сход він жив до входу в пустелю, що йде від ріки Євфрату, тому що стада їх були численні в землі Галаадській. 664 У дні Саула вони вели війну з агарянами, які впали від рук їх, а вони стали жити в наметах і по всьому східному боці Галаада.
11 Сини Гада жили навпроти них у землі Васанській до Салхи: 12 у Ва-сані Іоїль був головний, Шафан другий, потім Іаанай і Шафат. 13 Братів їхніх з родинами їхніми було сім: Михаїл, Мешуллам, Шева, Іорай, Іаакан, Зия та Евер.14 Ось сини Ави-хаїла, сина Хурія, сина Іароаха, сина Галаада, сина Михаїла, сина Ієши-шая, сина Іахдо, сина Буза. 15 Ахи, син Авдиїла, сина Гунієвого, був главою свого роду.16 Вони жили в Гала-аді, у Васані й у залежних від нього містах і у всіх околицях Сарона, до виходу їх.17 Усі вони перераховані у дні Іоафама, царя Юдейського, й у дні Ієровоама, царя Ізраїльського.
18 У нащадків Рувима і Гада і половини племені Манассіїного було людей войовничих, чоловіків, які носять щит і меч, які стріляють з лука і навчені до битви, сорок чотири тисячі сімсот шістдесят, які виходять на війну. 19 І воювали вони з агарянами, Ієтуром, Нафишем і На-давом. 20 І надана була їм допомога проти них, і віддані були в руки їхні агаряни й усе, що в них було, тому що вони під час битви воззвали до Бога, і Він почув їх, за те, що вони уповали на Нього. 21 І взяли вони стада їхні: верблюдів п’ятдесят тисяч, із дрібної худоби двісті п’ятдесят тисяч, ослів дві тисячі, і сто тисяч душ людей, 22 тому що багато впало убитими, оскільки від Бога була битва ця. І жили вони на місці їхньому до переселення.
23 Нащадки половини коліна Манассіїного жили в тій землі, від Ва-сана до Ваал-Ермона і Сенира і до гори Ермона; і їх було багато. 24 І ось глави поколінь їх: Ефер, Іш’ї, Ели-їл, Азриїл, Єремія, Годавія й Іагди-їл, мужі могутні, мужі вельможні, глави родів своїх.
26 Але коли вони зірішили проти Бога батьків своїх і стали блудно ходити услід богам народів тієї землі, яких вигнав Бог від лиця їх,
28 тоді Бог Ізраїлів збудив дух Фула, царя Ассирійського, і дух Феглафел-ласара, царя Ассирійського, і він виселив рувимлян і гадитян і половину коліна Манассіїного, і відвів їх у Халах, і Хавор, і Ару, і на ріку Гозан, — де вони до цього дня.
£. Сини Левія: Гирсон, Каафран ** і Мерарі. 2 Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узиїл. 3 Діти Ам-рама: Аарон, Мойсей і Маріам. Сини Аарона: Надав, Авиуд, Єлеазар і Іфа-мар. 4 Єлеазар породив Финеєса, Финеєс породив Авишуя;6 Авишуй породив Буккія, Буккій породив Озію;
0 Озія породив Зерахію, Зерахія породив Мераїофа; 665 Мераїоф породив Амарію, Амарія породив Ахитува;
8 Ахитув породив Садока, Садок породив Ахимааса;9 Ахимаас породив Азарію, Азарія породив Іоанана;
10 Іоанан породив Азарію, - це той, який був священиком у храмі, побу-
Глава 6. [1] 1 Пар. 23, 6. Бут. 46, 11. Вих.
6, 16. Чис 3, 17; 26, 57. [3] Вих. 6, 20. [4] Вих. 6, 25; 28, 1. [6] 1 Езд. 7, 3. [8] 2 Цар. 8, 17; 15, 27.
дованому Соломоном в Єрусалимі.
11 І породив Азарія Амарію, Амарія породив Ахитува;12 Ахитув породив Садока, Садок породив Селлума;
13 Селлум породив Хелкію, Хелкія породив Азарію; 14 Азарія породив Сераію, Сераія породив Іоседека. 16 Іоседек пішов у полон, коли Господь переселив юдеїв і єрусалимлян рукою Навуходоносора.
16 Отже, сини Левія: Гирсон, Кааф і Мерарі. 17 Ось імена синів Гирсо-нових: Ливні і Шимей. 18 Сини Каа-фа: Амрам, Іцгар, Хеврон та Узиїл.
19 Сини Мерарі: Махли і Муши. Ось нащадки Левія за родами їх.20 У Гир-сона: Ливні, син його; Іахав, син його; Зимма, син його; 21 Іоах, син його; Іддо, син його; Зерах, син його; Ієаф-рай, син його. 22 Сини Каафа: Ами-надав, син його; Корей, син його; Асир, син його;23 Елкана, син його; Евиасаф, син його; Асир, син його;
24 Тахаф, син його; Уриїл, син його; Узія, син його; Саул, син його. 26 Сини Елкани: Амасай і Ахимоф.
26 Елкана, син його; Цофай, син його; Нахаф, син його; 27 Елиаф, син його; Ієрохам, син його, Елкана, син його; [Самуїл, син його].28 Сини Самуїла: первісток Іоїль, другий Авия.29 Сини Мерарі: Махли; Ливні, син його; Шимей, син його; Уза, син його;
30 Шима, син його; Хагіія, син його; Асаія, син його. 31 Ось ті, яких Давид поставив начальниками над співцями в домі Господньому, з часу поставлення в ньому ковчега.32 Вони служили співцями перед скиніею зібрання, доки Соломон не побудував дому Господнього в Єрусалимі. І вони ставали на службу свою за уставом своїм.
33 Ось ті, які ставали із синами своїми: із синів Каафових — Еман співець, син Іоїля, син Самуїла,34 син Елкани, син Ієрохама, син Елиїла, син Тоаха,36 син Цуфа, син Елкани, син Махафа, син Амасая, 36 син Елкани, син Іоїля, син Азарії, син Це-фанії,37 син Тахафа, син Асира, син Авиасафа, син Корея, 38 син Іцгара, син Каафа, син Левія, син Ізраїля;
39 і брат його Асаф, який стояв праворуч від нього, — Асаф, син Бере-хії, син Шими, 40 син Михаїла, син Ваасеї, син Малхиї, 41 син Ефнія, син Зераха, син Адаії, 42 син Ефана, син Зимми, син Шимія, 43 син Іахафа, син Гирсона, син Левія.
44 А із синів Мерарі, братів їхніх,
- на лівому боці: Ефан, син Кишія, син Авдія, син Маллуха, 46 син Ха-шавії, син Амасії, син Хелкії, 40 син Амція, син Ванія, син Шемера,47 син Махлія, син Мушія, син Мерарі, син Левія.48 Брати їхні левити визначені на всякі служби при домі Божому;
49 Аарон же і сини його спалювали на жертовнику всепалення і на жертовнику кадильному, і звершували всяке священнодійство у Святому Святих і для очищення Ізраїля в усьому, як заповів раб Божий Мойсей. 60 Ось сини Аарона: Єлеа-зар, син його; Финеєс, син його; Авиуд, син його;61 Буккій, син його; Уззій, син його; Зерахія, син його;
62 Мераїоф, син його; Амарія, син його; Ахитув, син його;63 Садок, син його; Ахимаас, син його.
64 І ось оселі їхні за селищами їхніми у наділах їхніх: синам Аарона з племені Каафового, оскільки жереб випав їм, 65 дали Хеврон, у землі Іудиній, і передмістя його навколо нього; 68 поля ж цього міста і села його віддали Халеву, синові Ієфонніїному.67 Синам Аарона дали також міста притулків: Хеврон і Ливну з їх передмістями, Іаттир та Ештемоа і передмістя його, 68 і Хи-лен і передмістя його, Давир і передмістя його, 69 і Ашан і передмістя його, Вефсамис і передмістя його, 60 а від коліна Веніамінового - Геву і передмістя її, і Аллемеф і передмістя його, і Анафоф і передмістя його: усіх міст їхніх у племенах їхніх тринадцять міст. 81 Решті синів Каафа, із родин цього коліна, дано за жеребом десять міст із наділу половини коліна Манассіїного. 62 Синам Гирсона за племенами їхніми, від коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффалимо-вого, і від коліна Манассіїного у Васані, дано тринадцять міст. 63 Синам Мерарі за племенами їхніми, від коліна Рувимового, і від коліна Гадового, і від коліна Завулонового, дано за жеребом дванадцять міст.
84 Так дали сини Ізраїлеві левитам міста і передмістя їх. 86 Дали вони за жеребом від коліна синів Іудиних, і від коліна синів Симеоно-вих, і від коліна синів Веніамінових ті міста, які вони назвали на імення. 88 Деяким же племенам синів Каафових дали міста від коліна Єфре-мового. 87 І дали їм міста притулків: Сихем і передмістя його на горі Єф-ремовій, і Гезер і передмістя його, 88 Іокмеам і передмістя його, і Беф-Орон і передмістя його, 89 й Аїалон і передмістя його, і Гаф-Риммон і передмістя його; 70 від половини коліна Манассіїного — Анер і передмістя його, Білеам і передмістя його. Це поколінню решти синів Каафових. 71 Синам Гирсона від племені половини коліна Манассіїного дали Голан у Васані і передмістя його, й Аштароф і передмістя його. 72 Від коліна Іссахарового — Кедес і передмістя його, Давраф і передмістя його, 73 і Рамоф і передмістя його, й Анем і передмістя його; 74 від коліна Асирового — Машал і передмістя його, й Авдон і передмістя його, 75 і Хуком і передмістя його, і Рехов і передмістя його;78 від коліна Неф-фалимового — Кедес у Галилеї і передмістя його, і Хаммон і передмістя його, і Кириафаїм і передмістя його. 77 А іншим синам Мерариним
— від коліна Завулонового Риммон і передмістя його, Фавор і передмістя його. 78 По той бік Йордану, навпроти Єрихона, на схід від Йордану, від коліна Рувимового дали Восор у пустелі і передмістя його, й Іаацу і передмістя її, 79 і Кедемоф і передмістя його, і Мефааф і передмістя його;80 від коліна Гадового — Рамоф у Галааді і передмістя його, і Маха-наїм і передмістя його, 81 й Елевон і передмістя його, і Іазер та передмістя його.
*7 Сини Іссахара: Фола, Фуа, ' Іашув і Шимрон, четверо.2 Сини Фоли: Уззій, Рефаія, Ієриїл, Іахмай, Івсам і Самуїл, глави в поколіннях Фоли, люди войовничі у своїх поколіннях; число їх у дні Давида було двадцять дві тисячі і шістсот. 3 Син Уззія: Ізрахія; а сини Ізрахії: Миха-їл, Овадіа, Іоїль та Ішшія, п’ятеро. Усі вони глави. 4 У них, за родами їхніми, за поколіннями їхніми, було готового до битви війська тридцять шість тисяч; тому що в них було багато дружин і синів. 6 Братів же їхніх, у всіх поколіннях Іссахарових, людей войовничих, було вісімдесят сім тисяч, яких внесли до родовідних записів.
8 У Веніаміна: Бела, Бехер та Ієдиаїл, троє.7 Сини Бели: Ецбон, Уззій, Уззиїл, Ієримоф і Іри, п’ятеро, глави поколінь, люди войовничі. У родовідних списках записано їх двадцять дві тисячі тридцять чотири.8 Сини Бехера: Земира, Іоаш, Єлиєзер, Елиоенай, Омри, Іремоф, Авия, Анафоф і Алемеф: усі ці сини Бехера.
9 В родовідних списках записано їх за родами їхніми, за главами поколінь, людей войовничих — двадцять тисяч і двісті. 10 Син Ієдиаїла: Бил-ган. Сини Билгана: Ієус, Веніамін, Егуд, Хенаана, Зефан, Фарсис і Ахи-шахар. 11 Усі ці сини Ієдиаїла були главами поколінь, люди войовничі; сімнадцять тисяч і двісті було тих, що ходили на війну.12 І Шупим і Ху-пим, сини Іра; Хушим, син Ахера;
13 сини Неффалима: Іахцеїл, Гуні, Ієцер і Шиллем, діти Валли.
14 Сини Манассії: Асриїл, якого народила наложниця його арамеян-ка; вона ж народила Махира, батька Галаадового.16 Махир взяв за дружину сестру Хупима і Шупима, - ім’я сестри їхньої Мааха; ім’я другому Салпаад. У Салпаада були тільки дочки.16 Мааха, дружина Махирова, народила сина і нарекла йому ім’я Кереш, а ім’я братові його ІПереш. Сини його: Улам і Рекем.17 Син Ула-ма: Бедан. Ось сини Галаада, сина Махира, сина Манассіїного.18 Сестра його Молехеф народила Ішгода, Ави-єзера і Махлу.19 Сини Шемиди були: Ахиан, Шехем, Ликхи й Аниам.
20 Сини Єфрема: Шутелах, і Веред, син його, і Фахаф, син його, й Елеада, син його, і Фахаф, син його,
21 і Завад, син його, і Шутелах, син його, й Езер і Елеад. І убили їх жителі Гефа, уродженці тієї землі, за те, що вони пішли захопити стада їхні.221 плакав за ними Сфрем, батько їхній, багато днів, і приходили брати його утішати його. 23 Потім він увійшов до дружини своєї, і вона зачала і народила сина, і він нарік йому ім’я: Берія, тому що біда осягла дім його. 24 І дочка в нього була Ше-ера. Вона побудувала Беф-Орон нижній і верхній і Уззен-Шееру. 26 І Ре-фай, син його, і Решеф, і Фелах, син його, і Фахан, син його, 26 Лаедан, син його, Аммиуд, син його, Елиша-ма, син його, 27 Нон, син його, Ісус, син його. 28 Володіння їхні і місця проживання їхні були: Вефиль і залежні від нього міста; на схід На-аран, на захід Гезер і залежні від нього міста; Сихем і залежні від нього міста до Гази і залежних від неї міст.
29 А з боку синів Манассіїних: Беф-Сан і залежні від нього міста, Фа-анах і залежні від нього міста, Ме-гиддо і залежні від нього міста, Дор
і залежні від нього міста. В них жили сини Йосифа, сина Ізраїлевого.
30 Сини Асира: Імна, Ішва, Ішви і Берія, і сестра їхня Серах. 31 Сини Берії: Хевер і Малхиїл. Він батько Бирзаїфа. 32 Хевер породив Іафлета, Шомера і Хофама, і Шую, сестру їхню. 33 Сини Іафлета: Пасах, Бим-гал і Ашваф. Ось сини Іафлета. 34 Сини Шемера: Ахи, Рохга, Іхубба й Арам. 35 Сини Гелема, брата його: Цофах, Імна, Шелеш і Амал.30 Сини Цофаха: Суах, Харнефер, Шуал, Бері, Імра,37 Бецер, Год, Шамма, Шилша, Іфран і Беера.38 Сини Ієфера: Ієфун-ні, Фиспа й Ара. 39 Сини Улли: Арах, Ханниїл і Риція.40 Всі ці сини Асира, глави поколінь, люди добірні, войовничі, головні начальники. Записано у них у родовідних списках у війську, для війни, за рахунком двадцять шість тисяч чоловік.
0 Веніамін породив Белу, пер-® вістка свого, другого Ашбела, третього Ахрая, 2 четвертого Ноху і п’ятого Рафу. 3 Сини Бели були: Ад-дар, Гера, Авиуд, 4 Авишуа, Нааман, Ахоах, 6 Гера, Шефуфан і Хурам.
0 І ось сини Егуда, що були главами родів, які жили в Геві і переселені у Манахаф: 7 Нааман, Ахия і Гера, який переселив їх; він породив Уззу й Ахихуда.
8 Шегараїм породив дітей у землі Моавитській після того, як відпустив від себе Хушиму і Баару, дружин своїх. 9 І породив він від Ходе-ші, дружини своєї, Іовава, Цивію, Мешу, Малхама, 10 Ієуца, Шахию і
22. [29] Нав. 17, 11. [ЗО] Бут. 46, 17.
Глава 8. [1] 1 Пар. 7, 6. Бут. 46, 21. [6]
1 Цар. 11, 4.
Мирму: ось сини його, глави поколінь. 11 Від Хушими породив він Авитува й Елпаала. 12 Сини Елпаа-ла: Евер, Мишам і Шемер, який побудував Оно і Лод і залежні від нього міста, - 13 і Берія і Шема. Вони були главами поколінь жителів Аїалона. Вони вигнали жителів Гефа.14 Ахио, Шашак, Іремоф, 1б3евадія, Арад, Едер, 16 Михаїл, Ішфа та Іоха - сини Берії.17 Зевадія, Мешуллам, Хизкій, Хевер, 18 Ішмерай, Ізлія та Іовав — сини Елпаала.19 Іаким, Зихрій, Зав-дій, 20 Елиєнай, Цилфай, Елиїл,
21 Адаія, Бераія і Шимраф - сини Шимея.22 Ішпан, Евер, Елиїл,23 Ав-дон, Зихрій, Ханан,24 Хананія, Елам, Антофія, 26 Іфдія і Фенуїл - сини Шашака. 26 Шамшерай, Шехарія, Афалія, 27 Іаарешія, Елія і Зихрій, сини Ієрохама.28 Це глави поколінь, у родах своїх головні. Вони жили в Єрусалимі.
29 В Гаваоні жили: [Ієїл,] батько гаваонитян, — ім’я дружини його Мааха, - 30 і син його, первісток Ав-дон, за ним Цур, Кис, Ваал, Надав, [Нер,]31 Гедор, Ахио, Зехер і Миклоф.
32 Миклоф породив Шимея. І вони жили поруч з братами своїми в Єрусалимі, разом із братами своїми.33 Нер породив Киса; Кис породив Саула; Саул породив Іонафана, Мелхисуя, Авинадава й Ешбаала. 34 Син Іонафана Мериббаал; Мериббаал породив Миху.36 Сини Михи: Пифон, Ме-лег, Фаарея й Ах аз.36 Ахаз породив Іоїадду; Іоїадда породив Алемефа, Азмавефа і Замврія; Замврій породив Моцу; 37 Моца породив Бинею. Рефаія, син його; Елеаса, син його; Ацел, син його. 38 В Ацела шість синів, і ось імена їхні: Азрикам, Вохру, Ісмаїл, Шеарія, Овадія і Ханан; усі вони сини Ацела. 39 Сини Ешека, брата його: Улам, первісток його, другий Ієуш, третій Елифелет. 40 Сини Улама були люди войовничі, які стріляли з лука, мали багато синів і онуків: сто п’ятдесят. Усі вони від синів Веніаміна.
Q Так були перераховані за ро-^ дами своїми всі ізраїльтяни, і ось вони записані в книзі царів ізраїльських. Юдеї ж за беззаконня свої переселені у Вавилон.
2 Перші жителі, які жили у володіннях своїх, по містах ізраїльських, були ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї. 3 В Єрусалимі жили деякі із синів Іудиних і із синів Веніамінових, і із синів Єфремових і Манассіїних: 4 Уфай, син Аммиуда, син Омри, син Імрія, син Ванія, — із синів Фареса, сина Іудиного; s із синів Шилона - Асаія первісток і сини його; 8 із синів Зари — Ієуїл і брати їхні, — шістсот дев’яносто; 7 з синів Веніамінових Саллу, син Мешулла-ма, син Годавії, син Гассенуї; 8 та Івнія, син Ієрохама, і Ела, син Уз-зія, сина Михриєвого, і Мешуллам, син Шефатії, сина Регуїла, сина Ів-нії, 9 і брати їхні, за родами їхніми: дев’ятсот п’ятдесят шість, — усі ці мужі були глави родів у поколіннях своїх.
10 А зі священиків: Ієдаія, Іоїарив, Іахин, 11 й Азарія, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мера-їофа, син Ахитува, який начальствує у домі Божому; 12 і Адаія, син Ієрохама, син Пашхура, син Малхії; і Маасай, син Адиела, син Іахзера, син Мешуллама, син Мешиллемифа, син Іммера; 13 і брати їхні, глави родів своїх: тисяча сімсот шістдесят,
— люди відмінні у справі служіння в домі Божому.
14 А з левитів: Шемаія, син Хашу-ва, син Азрикама, син Хашавії, — із синів Мерариних; 16 і Вакбакар, Хе-реш, Галал, і Матфанія, син Михи, син Зихрія, син Асафа; 16 й Овадія, син Шемаії, син Галала, син Ідифу-на, і Берехія, син Аси, син Елкани, що жив у селищах нетофафських.
17 А воротарі: Шаллум, Аккуб, Тал-мон і Ахиман, і брати їхні; Шаллум був головним.18 І донині ці воротарі біля воріт царських, на схід, утримують варту синів Левіїних.19 Шаллум, син Коре, син Евиасафа, син Корея, і брати його з роду його, кореяни, у справі служіння свого, були зі сторожею біля порогів скинії, а батьки їхні охороняли вхід у стан Господній. 20 Финеєс, син Єлеазарів, був раніше начальником над ними, і Господь був з ним.21 Захарія, син Меше-лемії, був воротарем біля дверей скинії зібрання. 22 Усіх їх, обраних у воротарі до порогів, було двісті дванадцять. Вони внесені в список за селищами своїми. їх поставив Давид і Самуїл прозорливець за вірність їх. 23 І вони і сини їхні були на варті біля воріт дому Господнього, при домі скинії. 24 На чотирьох боках знаходилися воротарі: на східному, західному, північному і південному. 26 Брати ж їхні жили в селищах своїх, приходячи до них час від часу на сім днів. 26 Ці чотири начальники воротарів, левити, були в довірі; вони ж були приставлені до осель і до скарбів дому Божого.
27 Навколо дому Божого вони і ніч проводили, тому що на них лежала охорона, і вони повинні були щоранку відмикати двері.28 Одні з них були приставлені до службових со-судів, так що за рахунком приймали їх і за рахунком видавали. 29 Іншим з них було доручено інше начиння й усі священні потреби: борошно краще, і вино, і єлей, і ладан, і пахощі.
30 А із синів священичих деякі готували миро з речовин запашних.
31 Маттафії з левитів, — він первісне] 4 Цар. 16, 18. Єз. 46, 1. [19] Пс. 41, 1. [20] Чис. 25, 11. [22] Пс. 83, 11. 1 Цар. 9,
11. [ЗО] Вих. ЗО, 34. [31] Лев. 2, 5. [32] Вих.
25, ЗО. [35] 1 Пар. 8, 29. [38] 1 Пар. 8, 32. [39] ток Селлума кореянина, - довірено було те, що готується на сковородах.
32 Деяким із братів їхніх, із синів Каафових, було доручено заготівлю хлібів предкладення, щоб приносити їх щосуботи. 33 Співці ж, головні в поколіннях левитських, у кімнатах храму були вільні від занять, тому що день і ніч вони зобов’язані були займатися мистецтвом своїм.
34 Це глави поколінь левитських, у родах своїх головні. Вони жили в Єрусалимі.
36 У Гаваоні жили: батько гавао-нитян Ієїл, - ім’я дружини його Ма-аха, 36 і син його первісток Авдон, за ним Цур, Кис, Ваал, Нер, Надав,
37 Гедор, Ахио, Захарія і Миклоф.
38 Миклоф породив Шимеама. І вони жили поряд з братами своїми в Єрусалимі разом з братами своїми.39 Нер породив Киса, Кис породив Саула, Саул породив Іонафана, Мелхисуя, Авинадава й Ешбаала. 40 Син Іонафана Мериббаал; Мериббаал породив Миху. 41 Сини Михи: Пифон, Мелех, Фарей [і Ахаз]. 42 Ахаз породив Іаеру; Іаера породив Алеме-фа, Азмавефа і Замврія; Замврій породив Моцу; 43 Моца породив Би-нею: Рефаія, син його; Елеаса, син його; Ацел, син його. 44 У Ацела шість синів, і ось імена їхні: Азри-кам, Бохру, Ісмаїл, Шеарія, Овадія і Ханан. Це сини Ацела.
1 /\ Филистимляни воювали з Із-раїлем, і побігли ізраїльтяни від филистимлян, і падали уражені на горі Гелвуї. 2 І погналися филистимляни за Саулом і синами його, й убили филистимляни Іонафана й Авинадава і Мелхисуя, синів Сау-лових. 3 Битва проти Саула посилилася, і стрільці кинулися на нього, так що він зранений був стрільцями. 41 сказав Саул зброєносцеві своєму: вийми меч твій і заколи мене
1 Пар. 8, 33. [41] 1 Пар. 8, 35. [44] 1 Пар. 8, 38.
ним, щоб не прийшли ці необрізані
1 не наглумилися з мене. Але зброєносець не наважився, тому що дуже злякався. Тоді Саул узяв меч і упав на нього. 6 Зброєносець його, побачивши, що Саул помер, і сам упав на меч і помер. e І вмер Саул, і три сини його, і весь дім його разом з ним помер.666 Коли побачили ізраїльтяни, які були в долині, що усі біжать і що Саул і сини його померли, то залишили міста свої і розбіглися; а филистимляни прийшли й оселилися в них. 667 На другий день прийшли филистимляни оббирати вбитих, і знайшли Саула і синів його, які впали на горі Гелвуйській,668 і роз-дягли його, і зняли з нього голову його і зброю його, і послали по землі Филистимській, щоб сповістити про це перед ідолами їхніми і перед народом.6691 поклали зброю його в капищі богів своїх, і голову його встромили в домі Дагона. 670 І почув весь Іавис галаадський усе, що зробили филистимляни із Саулом. 12 І піднялися всі люди сильні, взяли тіло Саулове і тіла синів його, і принесли їх в Іавис, і поховали кістки їхні під дубом в Іависі, і постилися сім днів.
13 Так помер Саул за своє беззаконня, яке він учинив перед Господом, за те, що не дотримався слова Господнього і звернувся до чарівниці з запитанням, 14 а не звертався до Господа. За те Він і умертвив його, і передав царство Давиду, синові Ієссеєвому.
11 І зібралися всі ізраїльтяни до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми кость твоя і плоть твоя;
2 і вчора, і третього дня, коли ще Саул був царем, ти виводив і вводив Ізраїля, і Господь Бог твій сказав тобі: “ти будеш пасти народ Мій,
Ізраїля, і ти будеш вождем народу Мого, Ізраїля”. 3 І прийшли усі старійшини Ізраїлеві до царя в Хеврон, і уклав з ними Давид завіт у Хевроні перед лицем Господнім; і вони помазали Давида на царя над Ізраїлем, за словом Господнім, через Самуїла.
4 І пішов Давид і весь Ізраїль до Єрусалима, тобто до Ієвуса. А там були ієвусеї, жителі тієї землі.61 сказали жителі Ієвуса Давиду: не ввійдеш сюди. Але Давид узяв фортецю Сион; це місто Давидове. 6 І сказав Давид: хто раніше за усіх вразить ієвусеїв, той буде главою і воєначальником. І зійшов раніше за всіх Іоав, син Саруї, і став главою. 7 Давид жив у тій фортеці, тому і називали її містом Давидовим.8 І він оббудував місто навкруги, починаючи від Милло, всю околицю, а Іоав відновив інші частини міста. 9 І процвітав Давид, і піднімався більше і більше, і Господь Саваоф був з ним.
10 Ось головні із сильних у Давида, які спільно подвизалися з ним у царстві його, разом з усім Ізраїлем, щоб поставити його царем, за словом Господнім, над Ізраїлем, 11 і ось число хоробрих, які були у Давида: Ієсваал, син Ахамані, головний з тридцяти. Він підняв спис свій на триста чоловік і вразив їх за один раз. 12 Після нього Єлеазар, син Додо ахохиянина, з трьох хоробрих:13 він був з Давидом у Фасдамимі, куди филистимляни зібралися на війну. Там частина поля була засіяна ячменем,
1 народ побіг від филистимлян;14 але вони стали серед поля, зберегли його й уразили филистимлян. І дарував Господь спасіння велике!16 Троє цих головних з тридцяти вождів зійшли на скелю до Давида, у печеру Одол-лам, коли стан филистимлян був
18, 13. Пс. 77, 71. [3] 1 Пар. 12, 38. 1 Цар.
16, 13. [4] 2 Цар. 5, 6. [6] 2 Цар. 5, 8. [9]
2 Цар. 5, 10. [10] 2 Цар. 23, 8. [11] 2 Цар. 23,
8. [12] 2 Цар. 23, 9. [14] 2 Цар. 23, 12.
розташований у долині рефаїмів.
16 Давид тоді був в укріпленому місці, а охоронне військо филистимлян було тоді у Вифлеємі. 17 І дуже захотілося пити Давиду, і він сказав: хто напоїть мене водою з колодязя вифлеємського, що біля воріт?
18 Тоді ці троє пробилися крізь стан филистимський і почерпнули води
з колодязя вифлеємського, що біля воріт, і взяли, і принесли Давиду. Але Давид не захотів пити її і вилив її у славу Господа, 19 і сказав: збережи мене Господь, щоб я зробив це! Чи стану я пити кров мужів цих, які покладали душі свої! Бо з небезпекою для власного життя вони принесли воду. І не захотів пити її. Ось що зробили троє цих хоробрих.
20 І Авесса, брат Іоава, був головним із трьох: він убив списом своїм триста чоловік, і був у славі у тих трьох. 21 Із трьох він був найзнатні-шим і був начальником; але з тими трьома не рівнявся.
22 Ванея, син Іодая, мужа хороброго, великий за ділами, з Кавцеї-ла: він вразив двох Ариїлів моавитських; він же зійшов і убив лева у рові, в сніжний час; 23 він же убив єгиптянина, людину на зріст у п’ять ліктів: у руці єгиптянина був спис, як навій у ткачів, а він підійшов до нього з палкою і, вирвавши спис з руки єгиптянина, убив його його ж списом: 24 ось що зробив Ванея, син Іодая. І він був у славі у тих трьох хоробрих; 26 він був знатнішим тридцяти, але з трьома не рівнявся, і Давид поставив його найближчим виконавцем своїх наказів.
26 А головні з воїнів: Асаїл, брат Іоава; Елханан, син Додо, з Вифлеєма; 27 Шамма гародитянин; Херец пелонитянин; 28 Іра, син Ікеша, феко-їтянин; Евиезер анафофянин; 29 Сив-хай хушатянин; Ілай ахохиянин;
30 Магарай нетофафянин; Хелед, син Ваани, нетофафянин; 31 Іттай, син Рибая, з Гиви Веніамінової; Ванея пирафонянин; 32 Хурай з Наголе-Гааша; Авиел з Арави; 33 Азмавеф бахарумиянин; Елияхба шаалбоня-нин. 34 Сини Гашема гизонитянина: Іонафан, син Шаге, гараритянин;
35 Ахиам, син Сахара, гараритянин; Елифал, син Ури; 36 Хефер з Махе-ри; Ахия пелонитянин; 37 Хецрой кармилитянин; Наарай, син Езбая; 38 Іоїль, брат Нафана; Мивхар, син Гагрія; 39 Целек аммонитянин; Наха-рай берофянин, зброєносець Іоава, сина Саруї; 40 Іра іфриянин; Гареб іфриянин; 41 Урія хеттеянин; Завад, син Ахлая; 42 Адина, син Шизи, ру-вимлянин, глава рувимлян, і в нього було тридцять; 43 Ханан, син Маахи; Іосафат мифниянин; 44 Уззія аштерофянин; Шама та Іеїел, сини Хофама ароерянина; 46 Ієдиаел, син Шимрія, та Іоха, брат його, фиция-нин; 46 Елиел з Махавима, та Ієри-вай і Іошавія, сини Елнаама, й Іфма моавитянин; 47 Елиел, Овед та Іаси-ел з Мецоваї.
Л'у І ці також прийшли до Да-вида в Секелаг, коли він ще ховався від Саула, сина Кисового, і були серед хоробрих, які допомагали в битві. 2 Озброєні луком, вони правою і лівою рукою кидали камені, і стріляли стрілами з лука,
— з братів Саула, від Веніаміна; 3 головний Ахиєзер, за ним Іоас, сини Шемаї, з Гиви; Ієзиел і Фелет, сини Азмавефа; Бераха та Ієгу з Анафо-фа; 4 Ішмаія гаваонитянин, хоробрий з тридцяти і начальник над тридцятьма; Єремія, Іахазиїл, Іоха-нан та Іозавад з Гедери. 6 Елузай, Ієримоф, Веалія, Шемарія, Сафатія харифиянин; 6 Елкана, Ішшияху, Азариїл, Іоезер та Іошавам, корея-ни; 7 й Іоела і Зевадія, сини Ієроха-ма, з Гедора.
8 І з гадитян перейшли до Давида в укріплення, у пустелю, люди мужні, войовничі, озброєні щитом і списом; лиця левові - обличчя їхні, і вони швидкі, як сарни в горах. 9 Головний Езер, другий Овадія, третій Елиав, 10 четвертий Мишманна, п’ятий Єремія,11 шостий Афай, сьомий Елиел, 12 восьмий Іоханан, дев’ятий Елзавад, 13 десятий Єремія, одинадцятий Махбанай. 14 Вони із синів Гадових були главами у війську: менший над сотнею, і більший над тисячею. 16 Вони і перейшли Йордан у перший місяць, коли він виступає з берегів своїх, і розігнали всіх, хто жив у долинах на схід і захід.
16 Прийшли також і з синів Вені-амінових та Іудиних в укріплення до Давида. 17 Давид вийшов назустріч їм і сказав їм: якщо з миром прийшли ви до мене, щоб допомагати мені, то нехай буде в мене з вами одне серце; а якщо для того, щоб підступно зрадити мене ворогам моїм, тоді як немає пороку на руках моїх, то нехай бачить Бог батьків наших і розсудить. 18 І охопив дух Амасая, главу тридцяти, і сказав він: мир тобі, Давиде, і з тобою, сину Ієссеїв; мир тобі, і мир помічникам твоїм; тому що допомагає тобі Бог твій. Тоді прийняв їх Давид і поставив їх на чолі війська.
19 І з коліна Манассіїного перейшли деякі до Давида, коли він ішов з филистимлянами на війну проти Саула, але не допомагав їм, тому що проводирі филистимські, порадившись, відіслали його, говорячи: на нашу голову він перейде до господаря свого Саула. 20 Коли він повертався в Секелаг, тоді перейшли до нього з манассіян: Аднах, Іозавад, Ієдиаел, Михаїл, Іозавад, Елигу і
Цилльфай, тисячоначальники у манассіян. 21 І вони допомагали Давиду проти полчищ, бо все це були люди хоробрі і були начальниками у війську. 22 Так з кожним днем приходили до Давида на допомогу до того, що його ополчення стало великим, як ополчення Боже.
23 Ось число головних у війську, що прийшли до Давида у Хеврон, щоб передати йому царство Саулове, за словом Господнім:24 синів Іудиних, які носять щит і спис, було шість тисяч вісімсот готових до війни; 26 із синів Симеонових, людей хоробрих, у війську було сім тисяч сто;28 із синів Левіїних чотири тисячі шістсот;
27 й Іоддай, князь від племені Аарона, і з ним три тисячі сімсот; 28 і Садок, мужній юнак, і рід його, двадцять два начальники;29 із синів Веніамінових, братів Саулових, три тисячі, - але ще багато хто з них тримався дому Саулового;30 із синів Єфремових двадцять тисяч вісімсот людей мужніх, людей вельможних у родах своїх;
31 з половини коліна Манассіїного вісімнадцять тисяч, які викликані поіменно, щоб піти поставити царем Давида; 32 із синів Іссахарових прийшли люди розумні, які знали, що коли належало робити Ізраїлю, — їх було двісті головних, і всі брати їхні трималися слова їх; 33 з коліна Завулонового готових до битви, озброєних усякою військовою зброєю, п’ятдесят тисяч, у строю, одностайних;34 з коліна Неффалимового тисяча вождів
1 з ними тридцять сім тисяч із щитами і списами; 36 з коліна Данового готових до війни двадцять вісім тисяч шістсот; 36 від Асира воїнів, готових до битви, сорок тисяч; 37 з-за Йордану, від коліна Рувимового, Гадового і половини коліна Манассіїного, сто двадцять тисяч, з усякою військовою зброєю.
1. 1 Пар. 11, 3. [28] 2 Цар. 8, 17; 15, 24. [29]
2 Цар. З, 6.
38 Усі ці воїни, у строю, від щирого серця прийшли у Хеврон поставити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й усі інші ізраїльтяни були одностайні, щоб поставити царем Давида. 39 І пробули там у Давида три дні, їли і пили, тому що брати їхні все приготували для них; 40 та й близькі до них, навіть до коліна Іссахарового, Завулонового і Неф-фалимового, привозили всю поживу на ослах, і верблюдах, і мулах, і волах: борошно, смокви, й ізюм, і вино, і єлей, і великої і дрібної худоби безліч, оскільки радість була для Ізраїля.
1 О І радився Давид з тисячона-чальниками, сотниками і з усіма вождями,2 і сказав [Давид] усьому зібранню ізраїльтян: якщо угодно вам, і якщо на те буде воля Господа Бога нашого, пошлемо всюди до інших братів наших, по всій землі Ізраїльській, і разом з ними до священиків і левитів, у міста і селища їхні, щоб вони зібралися до нас; 3 і перенесемо до себе ковчег Бога нашого, тому що у дні Саула ми не зверталися до нього. 4 І сказало все зібрання: “нехай буде так”, тому що ця справа всьому народові здавалася справедливою. 6 Так зібрав Давид усіх ізраїльтян, від Ши-хора єгипетського до входу в Емаф, щоб перенести ковчег Божий з Кириаф-Іарима. 8 І пішов Давид і весь Ізраїль у Кириаф-Іарим, що в Юдеї, щоб перенести звідти ковчег Бога, Господа, Який сидить на херувимах, на якому називається ім’я Його. 71 повезли ковчег Божий на новій колісниці з дому Авинадава; й Оза й Ахия вели колісницю. 8 Давид же і всі ізраїльтяни грали перед Богом з усієї сили, зі співом, на цитрах і псалтирях, і тимпанах, і кимвалах і трубах. 9 Коли дійшли до току Хидона,
Глава 13. [1] 2 Цар. 6, 2. [5] 2 Цар. 6, 1.
[6] 1 Цар. 4, 4. 2 Цар. 6, 2. 4 Цар. 19, 15. [7] Чис. 4, 15. 2 Цар. 6, 3. [9] 2 Цар. 6, 6. [10] Чис. 4, 15. [11] 2 Цар. 6, 8. [14] 2 Цар. 6, 11.
Оза простяг руку свою, щоб притримати ковчег, тому що воли нахилили його. 10 Але Господь розгнівався на Озу, й уразив його за те, що він простяг руку свою до ковчега; і він помер одразу перед лицем Божим.
11 І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. І назвав те місце поразкою Ози; так називається воно і до цього дня. 12 І злякався Давид Бога в день той, і сказав: як я внесу до себе ковчег Божий? 13 І не повіз Давид ковчег до себе, у місто Давидове, а повернув його до дому Аведдара гефянина. 14 І залишався ковчег Божий у Аведдара, у домі його, три місяці, і благословив Господь дім Аведдара й усе, що в нього.
1 А І послав Хирам, цар Тирсь-кий, до Давида послів, і кедрові дерева, і мулярів, і теслярів, щоб побудувати йому дім. 2 Коли довідався Давид, що утвердив його Господь царем над Ізраїлем, що піднесено високо царство його, заради народу його Ізраїля, 3 тоді взяв Давид ще дружин в Єрусалимі, і породив Давид ще синів і дочок. 4 І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, Совав, Нафан, Соломон,
6 Евеар, Елисуа, Елфалет, 8 Ногах, Нафек, Іафіа, 7 й Елисама, Вееліада й Елифалеф.
8 І почули филистимляни, що помазано Давида на царя над усім Ізраїлем, і піднялися усі филистимляни шукати Давида. І почув Давид про це і пішов проти них. 9 І филистимляни прийшли і розташувалися в долині рефаїмів. 10 І запитав Давид Бога, говорячи: чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої? І сказав йому Господь: іди, і Я віддам їх у руки твої. 11 І пішли вони у Ваал-Перацим, і вразив їх там Давид; і сказав Давид: зломив Бог ворогів моїх рукою моєю, як про-
рив води. Тому і дали ім’я місцю тому: Ваал-Перацим. 12 І залишили там филистимляни богів своїх, і повелів Давид, і спалені вони вогнем.
13 І прийшли знову филистимляни і розташувалися по долині. 14 І ще запитав Давид Бога, і сказав йому Бог: не ходи прямо на них, ухилися від них і йди до них з боку шовковичних дерев; 16 і коли почуєш шум, ніби кроків на вершинах шовковичних дерев, тоді вступи в битву, бо вийшов Бог перед тобою, щоб уразити стан филистимлян. 16 І зробив Давид, як повелів йому Бог; і вразили стан филистимський, від Гаваона до Газера. 17 І пронеслося ім’я Давидове по всіх землях, і Господь зробив його страшним для всіх народів.
1 г І побудував він собі доми в місті Давидовому, і приготував місце для ковчега Божого, і спорудив для нього скинію. 2 Тоді сказав Давид: ніхто не повинен носити ковчега Божого, крім левитів, тому що їх обрав Господь на те, щоб носити ковчег Божий і служити Йому повіки. 3 І зібрав Давид усіх ізраїльтян в Єрусалим, щоб внести ковчег Господній на місце його, яке він для нього приготував. 4 І скликав Давид синів Ааронових і левитів:6 із синів Каафових, Уриїла начальника і братів його - сто двадцять чоловік; 6 із синів Мерариних, Асаію начальника і братів його — двісті двадцять чоловік; 7 із синів Гирсонових Іоїля начальника і братів його - сто тридцять чоловік; 8 із синів Елисафано-вих, Шемаію начальника і братів його - двісті; 9 із синів Хевронових, Елиєла начальника і братів його -вісімдесят; 10 із синів Уззиїлових, Аминадава начальника і братів його
- сто дванадцять. 11 І прикликав Давид священиків: Садока й Авиа-фара, і левитів: Уриїла, Асаію, Іої-ля, Шемаію, Елиєла й Аминадава,
12 і сказав їм: ви, начальники родів левитських, освятіться самі і брати ваші, і принесіть ковчег Господа Бога Ізраїлевого на місце, яке я приготував для нього; 13 бо як раніше не ви це робили, то Господь Бог наш уразив нас за те, що ми не шукали Його, як належало.
14 І освятилися священики і левити для того, щоб нести ковчег Господа, Бога Ізраїлевого. 16 І понесли сини левитів ковчег Божий, як заповів Мойсей за словом Господа, на плечах, на жердинах. le І наказав Давид начальникам левитів поставити братів своїх співців з музичними інструментами, з псалтирями і цитрами і кимвалами, щоб вони голосно сповіщали голос радування.
17 І поставили левити Емана, сина Іоїлевого, і з братів його, Асафа, сина Верехиїного, а із синів Мерариних, братів їхніх, Ефана, сина Кушаії;18 і з ними братів їхніх другорядних: За-харію, Бена, Іаазиїла, Шемирамофа, Ієхиїла, Уннія, Елиава, Ванею, Ма-асея, Маттафію, Елифлеуя, Микнея й Овед-Едома та Ієїела, воротарів.
19 Еман, Асаф і Ефан грали голосно на мідних кимвалах, 20 а Захарія, Азиїл, Шемирамоф, Ієхиїл, Унній, Елиав, Маасей і Ванея - на псалтирях, тонким голосом. 21 Маттафія ж, Елифлеуй, Микней, Овед-Едом, Ієїел і Азазія — на цитрах, щоб робити початок. 22 А Хенанія, начальник левитів, був учитель співу, тому що був вправним у ньому. 23 Вере-хія й Елкана були придверниками біля ковчега. 24 Шеванія, Іосафат, Нафанаїл, Амасай, Захарія, Ванея та Елиєзер, священики, сурмили трубами перед ковчегом Божим. Овед-Едом та Ієхія були придверниками біля ковчега.
[3] 1 Пар. 13, 5. [12] Чис. 8, 6. [13] 1 Пар. 13,
11. 2 Цар. 6, 7. [15] Вих. 25, 14. [16] 2 Цар. 6,
12. [17] 1 Пар. 16, 37. [18] 1 Пар. 16, 38.
26 Так Давид і старійшини Ізраїлеві і тисячоначальники пішли перенести ковчег завіту Господнього з дому Овед-Едомового з радістю.
26 І коли Бог допоміг левитам, які несли ковчег завіту Господнього, тоді закололи в жертву сім тельців і сім баранів. 27 Давид був одягнений у висонний одяг, а також і всі леви-ти, які несли ковчег, і співці, і Хе-нанія начальник музикантів і співаків. На Давиді ж був ще лляний ефод.28 Так весь Ізраїль вносив ковчег завіту Господнього з вигуками, під звуки рога і труб і кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах.
29 Коли ковчег завіту Господнього входив у місто Давидове, Мелхола, дочка Саулова, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, який скакає і веселиться, принизила його в серці своєму.
І принесли ковчег Божий, і -*■поставили його посеред скинії, яку спорудив для нього Давид, і піднесли Богу всепалення і мирні жертви.
2 Коли Давид закінчив всепалення і приношення мирних жертв, то благословив народ ім’ям Господа 3 і роздав усім ізраїльтянам, і чоловікам і жінкам, по одній хлібині і по шматку м’яса і по кухлю вина,
4 і поставив на службу перед ковчегом Господнім деяких з левитів, щоб вони славословили, дякували і звеличували Господа Бога Ізраїле-вого: 5 Асафа головним, другим по ньому Захарію, Ієїела, Шемирамо-фа, Ієхиїла, Маттафію, Елиава, і Банею, Овед-Едома та Ієїела з псалтирями і цитрами, і Асафа для гри на кимвалах, 8 а Ванею та Озиїла, священиків, щоб постійно сурмили перед ковчегом завіту Божого.
7 У цей день Давид уперше дав псалом для славослів’я Господу через Асафа, і братів його: 8 славте
Господа, проголошуйте ім’я Його; сповіщайте в народах діла Його; 9 співайте Йому, бряжчіть Йому; оповідайте про всі чудеса Його;10 хваліться ім’ям Його святим; нехай веселиться серце тих, хто шукає Господа;11 шукайте Господа і сили Його, шукайте безперестанно лиця Його; 12 поминайте чудеса, які Він сотворив, знамення Його і суди вуст Його, 13 ви, сім’я Ізраїлеве, раби Його, сини Якова, обрані Його!14 Він Господь Бог наш; суди Його по всій землі.15 Пам’ятайте вічно завіт Його, слово, яке Він заповів у тисячу родів,16 те, що заповідав Аврааму, і в чому клявся Іса-аку,17 і що поставив Якову в закон і Ізраїлю в завіт вічний, 18 говорячи: “тобі дам Я землю Ханаанську, у спадкоємний наділ вам”. 19 Вони були тоді нечисленні і незначні, і прибульці в ній, 20 і переходили від народу до народу і з одного царства до іншого народу; 21 але Він нікому не дозволив кривдити їх, і викривав за них царів: 22 “Не доторкайтеся до помазаних Моїх, і пророкам Моїм не робіть зла”. 23 Співайте Господу, вся земле, благовістіть з дня у день спасіння Його. 24 Сповіщайте язичникам славу Його, усім народам чудеса Його,671 бо великий Господь і славний, страшніший за всіх богів.
28 Тому що всі боги народів ніщо, а Господь небеса сотворив. 27 Слава і велич перед лицем Його, могутність і радість на місці [святому] Його.
28 Воздайте Господу, племена народів, воздайте Господу славу і честь,
29 воздайте Господу славу імені Його. Візьміть дар, ідіть перед лице Його, поклоніться Господу у величі святині Його.30 Тремти перед Ним, уся земле, бо Він заснував вселенну, вона не похитнеться. 31 Нехай веселяться небеса, нехай торжествує земля, і нехай скажуть у народах: Господь царює! 32 Нехай плеще море і все, що наповнює його, нехай радіє поле й усе, що на ньому. 33 Нехай радіють разом усі дерева дібровні перед лицем Господа, бо Він іде судити землю. 672 Прославляйте Господа, бо повіки милість Його, 673 і скажіть: спаси нас, Боже, Спасителю наш! Збери нас і визволи нас від народів, щоб ми славили святе ім’я Твоє і щоб хвалилися славою Твоєю!
38 Благословенний Господь Бог Ізраїлів, від віку і до віку! І сказав увесь народ: амінь! алилуя!
37 Давид залишив там, перед ковчегом завіту Господнього, Асафа і братів його, щоб вони служили перед ковчегом постійно, щодня, 674 й Овед-Едома і братів його, шістдесят вісім чоловік', Овед-Едома, сина Ідифуно-вого, і Хосу - воротарями, 39 а Садока священика і братів його священиків перед оселею Господньою, яка на висоті в Гаваоні, 40 для возно-шення всепалень Господу на жертовнику всепалення постійно, вранці і ввечері, і для усього, що написано в законі Господа, який Він заповів Ізраїлю; 41 і з ними Емана та Ідифу-на й інших обраних, які призначені поіменно, щоб славити Господа, бо навіки милість Його. 42 При них Еман та Ідифун прославляли Бога, граючи на трубах, кимвалах і різних музичних інструментах; синів же Ідифуна поставив при вратах.
43 І пішов увесь народ, кожен у свій дім; повернувся і Давид, щоб благословити дім свій.
1 Коли Давид жив у домі своє-
' му, то сказав Давид Нафану пророку: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег завіту Господнього під наметом. 2 І сказав Нафан Давиду: все, що в тебе на серці, роби, тому що з тобою Бог.
3 Але в ту ж ніч було слово Боже до Нафана: 4 піди і скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: не ти побудуєш Мені дім для перебування, 6 бо Я не жив у домі з того дня, як вивів синів Ізраїля, і до цього дня, а ходив зі скинії у скинію і з житла в житло. 6 Де не ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово кому-небудь із суддів ізраїльських, яким Я повелів пасти народ Мій: чому ви не побудуєте Мені дому кедрового? 7 І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого Ізраїля; 8 і був з тобою скрізь, куди б ти не ходив, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє, як ім’я великих на землі; 9 і Я влаштував місце для народу Мого Ізраїля, й укорінив його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде більше потривожений, і нечестиві не стануть більше тіснити його, як раніше, 10 у ті дні, коли Я поставив суддів над народом Моїм Ізраїлем, і Я смирив усіх ворогів твоїх, і сповіщаю тобі, що Господь спорудить тобі дім. 11 Коли виповняться дні твої, і ти відійдеш до батьків твоїх, тоді Я восставлю сім’я твоє після тебе, яке буде із синів твоїх, і зміцню царство його.
12 Він побудує Мені дім, і утверджу престіл його повіки. 13 Я буду йому отцем, і він буде Мені сином, — і ми-лости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від того, який був раніше тебе. 14 Я поставлю його в домі Моєму й у царстві Моєму повіки, і престіл його буде міцним вічно. 15 Всі ці слова і все видіння точно переказав Нафан Давиду.
16 І прийшов цар Давид, і став перед лицем Господнім, і сказав: хто
5. [7] 1 Цар. 16, 12. [9] 2 Цар. 7, 10. [10] Пс.
17, 48. [11] 2 Цар. 7, 12. Гал. З, 16. Мф 1, 1.
[13] 2 Цар. 7, 14. [14] 1 Тим. З, 15. Іс. 55, 3. Лк 1, 32. [15] 2 Цар. 7, 17. [16] 2 Цар. 7, 18.
я, Господи Боже, і що таке дім мій, що Ти так підніс мене? 675 Але і цього ще мало здалося в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім раба Твого у майбутньому, і дивишся на мене, як на людину велику, Господи Боже!
18 Що ще може додати перед Тобою Давид для звеличення раба Твого? Ти знаєш раба Твого!676 Господи! для раба Твого, за серцем Твоїм, Ти робиш усе це велике, щоб явити усяку велич. 677 Господи! Немає подібного до Тебе, і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
21 І хто подібний до народу Твого Ізраїля, єдиного народу на землі, до якого приходив Бог, щоб викупити його Собі в народ, зробити Собі ім’я великим і страшним ділом — про-гнанням народів від лиця народу Твого, який Ти визволив з Єгипту.
22 Ти зробив народ Твій Ізраїля Своїм власним народом навік, і Ти, Господи, став Богом його. 23 Отже, тепер, о, Господи, слово, яке Ти сказав про раба Твого і про дім його, утверди навік, і зроби, як Ти сказав. 24 І нехай перебуває і звеличується ім’я Твоє повіки, щоб говорили: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем, і дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм. 26 Бо Ти, Боже мій, відкрив рабові Твоєму, що Ти спорудиш йому дім, тому раб Твій і насмілився молитися перед Тобою. 28 І нині, Господи, Ти Бог, і Ти сказав про раба Твого таке благо. 27 Почни ж благословляти дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм. Бо якщо Ти, Господи, благословиш, то буде він благословенний повік.
1 О Після цього Давид уразив
филистимлян і смирив їх, і взяв Геф і залежні від нього міста з рук филистимлян. 2 Він уразив також моавитян, — і стали моавитя-ни рабами Давида, приносячи йому данину.
3 І вразив Давид Адраазара, царя Сувського, в Емафі, коли той ішов утвердити владу свою при ріці Євфраті. 4 І взяв Давид у нього тисячу колісниць, сім тисяч вершників і двадцять тисяч піших, і зруйнував Давид усі колісниці, залишивши з них тільки сто. 6 Сиріяни дамаські прийшли було на допомогу Адраа-зару, царю Сувському, але Давид уразив двадцять дві тисячі сиріян.
0 І поставив Давид охоронне військо в Сирії дамаській, і стали сиріяни рабами Давида, приносячи йому данину. І допомагав Господь Давиду скрізь, куди б він не ходив. 71 взяв Давид золоті щити, що були в рабів Адраазара, і приніс їх в Єрусалим.
8 А з Тивхави і Куна, міст Адрааза-рових, узяв Давид дуже багато міді.
З неї Соломон зробив мідне море і стовпи, і мідні посудини. 9 І почув Фой, цар Імафа, що Давид уразив усе військо Адраазара, царя Сувського. 10 І послав Іорама, сина свого, до царя Давида, вітати його і дякувати йому за те, що він воював з Адраазаром і вразив його, тому що Фой був у стані війни з Адраазаром,
- і з ним усякі посудини золоті, срібні та мідні. 11 І присвятив їх цар Давид Господу разом зі сріблом і золотом, яке він узяв від усіх народів: від ідумеян, моавитян, аммонитян, филистимлян і від амаликитян.
12 І Авесса, син Саруї, вразив ідумеян на долині Соляній вісімнадцять тисяч; 13 і поставив у Ідумеї охоронне військо, і стали всі ідумеяни рабами Давида. Господь допомагав Давиду скрізь, куди б він не ходив.
14 І царював Давид над усім Ізраїлем, і творив суд і правду всьому народові своєму. 16 Іоав, син Саруї, був начальником війська, Іосафат,
Пс. 29, 2. [6] 2 Цар. 8, 14. [7] 2 Цар. 8, 7. [8]
2 Цар. 8, 8. З Цар. 7, 23. [9] 2 Цар. 8, 9. [12] 1 Пар. 2, 16. 2 Цар. 8, 13. Пс. 59, 2. [14]
2 Цар. 8, 15. Пс. 100, 1. [15] 2 Цар. 8, 16.
син Ахилуда, діловодом, 678 Садок, син Ахитува, й Авимелех, син Авиафара, священиками, а Суса писарем, 679 Ванея, син Іодая, над хеле-феями і фелефеями, а сини Давидові
- першими при царі.
1 Q Після цього помер Наас, цар ^ Аммонитський, і став царем син його замість нього. 2 І сказав Давид: зроблю я милість Аннону, синові Наасовому, за благодіяння, які батько його зробив мені. І послав Давид послів утішити його щодо батька його; і прийшли слуги Давидові в землю Аммонитську, до Аннона, щоб утішити його. 3 Але князі аммонит-ські сказали Аннону: невже ти думаєш, що Давид з поваги до батька твого послав до тебе утішителів? Чи не для того прийшли слуги його до тебе, щоб розвідати і виглядіти землю і розорити її? 4 І взяв Аннон слуг Давидових і поголив їх, і обрізав одяг їхній наполовину до стегон і відпустив їх.61 пішли вони. І донесено було Давиду про людей цих, і він послав їм назустріч, бо вони були дуже зне-чещені; і сказав цар: залиштеся в Єрихоні, поки відростуть бороди ваші, і тоді повернетеся.
в Коли аммонитяни побачили, що вони стали ненависними Давиду, тоді послав Аннон і аммонитяни тисячу талантів срібла, щоб найняти собі колісниці і вершників із Сирії месопотамської і з Сирії Мааха і
з Суви.71 найняли собі тридцять дві тисячі колісниць і царя Мааха з народом його, які прийшли і розташувалися станом перед Медевою. І аммонитяни зібралися з міст своїх і виступили на війну.
8 Коли почув про це Давид, то послав Іоава з усім військом хоробрих. 9 І виступили аммонитяни і вишикувалися до битви біля воріт міста, а царі, які прийшли, окремо в полі. 10 Іоав, бачачи, що чекає на нього битва попереду і ззаду, обрав воїнів з усіх добірних в Ізраїлі і вишикував їх проти сиріян. 11 А іншу частину народу доручив Авессі, братові своєму, щоб вони вишикувалися проти аммонитян. 12 І сказав він: якщо сиріяни будуть долати мене, то ти допоможеш мені, а якщо аммонитяни будуть долати тебе, то я допоможу тобі. 13 Будь мужній, і будемо твердо стояти за народ наш і за міста Бога нашого, - і Господь нехай зробить, що Йому вгодно. 14 І вступили Іоав і люди, які були в нього, на битву з сиріянами, і вони побігли від нього. 16 Аммонитяни ж, побачивши, що сиріяни біжать, і самі побігли від Авесси, брата його, і пішли в місто. І прийшов Іоав у Єрусалим. 16 Сиріяни, бачачи, що вони вражені ізраїльтянами, відправили послів і вивели сиріян, які були по той бік ріки, і Совак, воєначальник Адраазарів, був проводирем їхнім.
17 Коли донесли про це Давиду, він зібрав усіх ізраїльтян, перейшов Йордан і, прийшовши до них, вишикувався проти них; і вступив Давид у битву з сиріянами, і вони воювали з ним. 680 І сиріяни побігли від ізраїльтян, і знищив Давид у сиріян сім тисяч колісниць і сорок тисяч піших, і Совака воєначальника умертвив.
19 Коли побачили слуги Адраазара, що вони вражені ізраїльтянами, уклали з Давидом мир і підкорилися йому. І більше не хотіли сиріяни допомагати аммонитянам.
'у П Через рік, у той час, коли ца-рі виходять на війну, вивів Іоав військо і став розоряти землю аммонитян, і прийшов і обложив Равву. Давид же залишався в Єрусалимі. Іоав, завоювавши Равву, зруйнував її.2 І взяв Давид вінець царя їхнього
з голови його, і в ньому виявилося
ваги талант золота, і дорогоцінні камені були на ньому; і був він покладений на голову Давида. І дуже багато здобичі виніс з міста. 3 А народ, який був у ньому, вивів і умертвляв їх пилами, залізними молотами і сокирами. Так зробив Давид з усіма містами аммонитян, і повернувся Давид і весь народ в Єрусалим.
4 Після того почалася війна з филистимлянами в Газері. Тоді Со-вохай хушатянин уразив Сафа, одного з нащадків рефаїмів. І вони смирилися. 681 І знову була війна з филистимлянами. Тоді Елханам, син Іаїра, вразив Лахмия, брата Голіа-фового, гефянина, у якого древко списа було, як навій у ткачів. ® Була ще битва у Гефі. Там був один великий на зріст чоловік, у якого було по шість пальців, всього двадцять чотири. І він також був з нащадків рефаїмів. 682 Він ганьбив Ізраїля, але Іонафан, син Шими, брата Давидового, вразив його. 8 Це були народжені від рефаїмів у Гефі, і впали від руки Давида і від руки слуг його. 'у 1 І повстав сатана на Ізраїля, " і підбурив Давида зробити перелік ізраїльтян. 2 І сказав Давид Іоаву і начальникам у народі: підіть порахуйте ізраїльтян, від Вирсавії до Дана, і представте мені, щоб я знав число їх. 3 І сказав Іоав: нехай примножить Господь народ Свій у сто разів проти того, скільки є його. Чи не всі вони, господарю мій царю, раби господаря мого? Для чого ж вимагає цього господар мій? Щоб було поставлено це в провину Ізраїлю? 683 Але царське слово перемогло Іоава; і пішов Іоав, і обійшов увесь Ізраїль, і прийшов у Єрусалим.61 подав Іоав Давиду список народного перепису, і було всіх ізраїльтян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків, які оголюють меч, і юдеїв — чотириста сімдесят тисяч, які оголюють меч. в А левитів і веніаминян він не порахував між ними, тому що царське слово було противним Іоаву.
71 не угодною була в очах Божих справа ця, і Він уразив Ізраїля.81 сказав Давид Богу: дуже згрішив я, зробивши це. І нині прости провину раба Твого, бо я зробив дуже нерозважливо. 9 І говорив Господь Гадові, прозорливцю Давидовому, і сказав: 10 піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання Я пропоную тобі, обери собі одне з них,
- і Я пошлю його на тебе. 11 І прийшов Гад до Давида і сказав йому: так говорить Господь: обирай собі:
12 або три роки - голод, або три місяці будеш ти переслідуваний ворогами твоїми і меч ворогів твоїх буде досягати тебе; або три дні — меч Господній і моровиця на землі й ангел Господній, який знищує в усіх краях Ізраїля. Отже, розглянь, що мені відповісти Тому, Хто Послав мене зі словом. 13 І сказав Давид Гадові: тяжко мені дуже, але нехай краще впаду в руки Господа, бо дуже велике милосердя Його, тільки б не впасти мені в руки людські. 14 І послав Господь моровицю на Ізраїля,
1 померло ізраїльтян сімдесят тисяч чоловік. 16 І послав Бог ангела в Єрусалим, щоб знищувати його. І коли він почав знищувати, побачив Господь і пожалів про цю біду, і сказав ангелу-знищувачу: досить! тепер опусти руку твою. Ангел же Господній стояв тоді над током Орни ієву-сеянина. 16 І підняв Давид очі свої, і побачив ангела Господнього, який стоїть між землею і небом, з оголеним у руці його мечем, простягнутим на Єрусалим; і впав Давид і старійшини, покриті веретищем, на обличчя свої. 17 І сказав Давид Богу: чи не я повелів порахувати народ?
24, 11. 1 Цар. 9, 9. [11] 2 Цар. 24, 13. [13]
2 Цар. 24, 14. Плач. З, 22. Сир. 2, 18. [15]
2 Цар. 24, 16. [17] 2 Цар. 24, 17.
я згрішив, я зробив зло, а ці вівці що зробили? Господи, Боже мій! нехай буде рука Твоя на мені і на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його.6841 ангел Господній сказав Гадові, щоб той сказав Давиду: нехай Давид прийде і поставить жертовник Господу на току Орни ієвусеянина.
19 І пішов Давид, за словом Гада, яке він говорив ім’ям Господнім.
20 Орна повернувся, побачив ангела,
і чотири сини його з ним сховалися. Орна молотив тоді пшеницю. 6851 прийшов Давид до Орни. Орна, глянувши і побачивши Давида, вийшов з току і поклонився Давиду лицем до землі.22 І сказав Давид Орні: віддай мені місце під током, я побудую на ньому жертовник Господу; за справжню ціну віддай мені його, щоб припинилося знищення народу.23 І сказав Орна Давиду: візьми собі; нехай робить господар мій цар що йому вгодно; ось я віддаю і волів на всепалення, і молотильні знаряддя на дрова, і пшеницю на приношення; усе це віддаю задарма. 24 І сказав цар Давид Орні: ні, я хочу купити в тебе за дійсну ціну, бо не стану я приносити твоєї власности Господу, і не буду приносити у всепалення взятого задарма. 261 дав Давид Орні за це місце шістсот сиклів золота. 28 І спорудив там Давид жертовник Господу
і підніс всепалення і мирні жертви; і призвав Господа, і Він почув його, пославиш вогонь з неба на жертовник всепалення. 27 І сказав Господь ангелові: поверни меч твій у піхви його.28 У цей час Давид, бачачи, що Господь почув його на току Орни ієвусеянина, приніс там жертву.
29 Скинія ж Господня, яку зробив Мойсей у пустелі, і жертовник всепалення знаходилися в той час на висоті в Гаваоні. 30 Й не міг Давид піти туди, щоб шукати Бога, тому що був наляканий мечем ангела Господнього.
0 О І сказав Давид: ось дім Гос-
пода Бога й ось жертовник для всепалення Ізраїля. 2 І наказав Давид зібрати прибульців, які знаходилися в землі Ізраїльській, і поставив каменотесів, щоб обтесувати камені для побудови дому Божого.
3 І багато заліза для цвяхів до дверей воріт і для зв’язок заготував Давид, і багато міді без ваги, 4 і кедрових дерев без ліку, тому що сидоняни
1 тиряни доставили Давиду багато кедрових дерев.s І сказав Давид: Соломон, син мій, молодий і слабосилий, а дім, який слід побудувати для Господа, повинен бути дуже величним, на славу і прикрасу перед усіма землями: отже, я буду заготовляти для нього. І заготував Давид до смерти своєї багато.
e І прикликав Соломона, сина свого, і заповів йому побудувати дім Господу Богу Ізраїлевому. 7 І сказав Давид Соломону: сину мій! у мене було на серці побудувати дім в ім’я Господа, Бога мого, 8 але було до мене слово Господнє, і сказано: “ти пролив багато крови і вів великі війни; ти не повинен будувати дому імені Моєму, тому що пролив багато крови на землю перед лицем Моїм. 9 Ось, у тебе народиться син: він буде чоловіком мирним; Я дам йому спокій від усіх ворогів його навкруги: тому ім’я йому буде Соломон. І мир і спокій дам Ізраїлю у дні його. 10 Він побудує дім імені Моєму, і він буде Мені сином, а Я йому отцем, і утверджу престіл царства його над Ізраїлем повік”.11 І нині, сину мій! нехай буде Господь з тобою, щоб ти мав благий успіх і побудував дім Господу Богу твоєму, як Він говорив про тебе. 12 Нехай
[2] 2 Пар. 2, 17. З Цар. 5, 15. [5] 1 Пар. 29, 1.
[7] 1 Пар. 17, 1. [8] 1 Пар. 28, 3. [9] 2 Цар. 7, 11; 12, 24. [10] 2 Цар. 7, 13. З Цар. 5, 5; 9, 5. Євр. 1, 5.
дасть тобі Господь сенс і розум, і поставить тебе над Ізраїлем; і дотримуйся закону Господа Бога твого.
13 Тоді ти будеш мати благий успіх, якщо будеш намагатися виконувати устави і закони, які заповів Господь Мойсеєві для Ізраїля. Будь твердим
і мужнім, не бійся і не сумуй.686 І ось, я за убогости моєї приготував для дому Господнього сто тисяч талантів золота і тисячу тисяч талантів срібла, а міді і залізу немає ваги, тому що їх безліч; і дерева і камені я також заготував, а ти ще додай до цього. 687 У тебе багато робітників і каменотесів, різьбярів і теслярів, і всяких здібних до всякої справи;
18 золоту, сріблу і міді та залізу немає ліку: почни і роби; Господь буде
з тобою.
17 І заповів Давид усім князям Ізраїлевим допомагати Соломону, синові його:18 чи не з вами Господь Бог наш, Який дав вам спокій з усіх боків? тому що Він віддав у руки мої жителів землі, і підкорилася земля перед Господом і перед народом Його.
19 Отже, налаштуйте серце ваше і душу вашу на те, щоб шукати Господа Бога вашого. Встаньте і побудуйте святилище Господу Богу, щоб перенести ковчег завіту Господнього і священні сосуди у Божий дім, що споруджується імені Господньому.
'у О Давид, постарівши і наси-
тившись життям, поставив царем над Ізраїлем сина свого Соломона. 2 І зібрав усіх князів ізраїльських і священиків і левитів, 3 і перелічені були левити, від тридцяти років
і вище, і було число їх, рахуючи поголовно, тридцять вісім тисяч чоловік. 4 3 них призначені для справи в домі Господньому двадцять чотири тисячі, писарів же і суддів шість тисяч, 6 і чотири тисячі воротарів, і чотири тисячі, які прославляють Господа на музичних інструментах, які він зробив для прославляння.
® І розділив їх Давид на черги за синами Левія — Гирсоном, Каафою
і Мерарі. 7 Із гирсонян — Лаедан і Шимей. 8 Сини Лаедана: перший Ієхиїл, Зефам та Іоїль, троє. 9 Сини Шимея: Шеломиф, Хазиїл і Гаран, троє. Вони глави поколінь Лаедано-вих.10 Ще сини Шимея: Іахаф, Зиза, Ієуш і Берія. Це сини Шимея, четверо. 11 Іахаф був головним, Зиза другим; Ієуш і Берія мали дітей мало, і тому вони були в одному рахунку з домом батька. 12 Сини Каафа: Амрам, Іцгар, Хеврон і Озиїл, четверо.
13 Сини Амрама: Аарон і Мойсей. Аарон відділений був на присвяту до Святого Святих, він і сини його, навіки, щоб звершувати куріння перед лицем Господа, щоб служити Йому і благословляти ім’ям Його повіки.14 А Мойсей, чоловік Божий,
і сини його приєднані до коліна Ле-віїного. 15 Сини Мойсея: Гирсон і Єлиєзер. 688 Сини Гирсона: перший був Шевуїл. 17 Сини Єлиєзера були: перший Рехавія. І не було в Єлиєзера інших синів; у Рехавії ж було дуже багато синів. 18 Сини Іцгара: перший Шеломиф.19 Сини Хеврона: перший Ієрія і другий Амарія, третій Іахазиїл і четвертий Ієкамам.
20 Сини Озиїла: перший Миха і другий Ішшия.21 Сини Мерарині: Мах-лі і Муші. Сини Махлі: Єлеазар і Кис. 22 І помер Єлеазар, і не було в нього синів, а тільки дочки; і взяли їх за себе сини Киса, брати їхні.
23 Сини Муші: Махлі, Едер та Іремоф
— троє. 24 Ось сини Левіїні, за домами батьків їхніх, глави родин, за поіменним численням їх поголовно, які відправляли діла служіння в домі
Вих. 6, 16. Чис. З, 17; 26, 57. [12] Вих. 6, 18. [13] Вих. 6, 20. Чис. З, 10. Євр. 5, 4. [15] Вих. 2, 22; 18, 3. [19] 1 Пар. 24, 23-24. [21] Вих. 6, 19. 1 Пар. 6, 19. [22] 1 Пар. 24, 28.
[24] Чис. 8, 24.
Господньому, від двадцяти років і вище. 26 Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізраїлів, дав спокій народу Своєму й оселив його в Єрусалимі навіки,
26 і левитам не треба носити скинію
і всякі речі її для служіння в ній.
27 Тому, за останніми повеліннями Давида, пораховані левити від двадцяти років і вище, 28 щоб вони були при синах Ааронових, для служіння дому Господньому, у дворі й у прибудовах, для дотримання чистоти усього святилища і для виконання всякої служби при домі Божому,
29 для спостереження за хлібами пред-кладення і пшеничним борошном для хлібного приношення, і прісними коржами, за печеним, смаженим і за всякою мірою і вагою, 30 і щоб ставали щоранку складати подяку і славословити Господа, також і ввечері, 31 і при усіх всепаленнях, що возносяться Господу в суботи, у ново-місяччя й у свята за числом, як написано про них, — постійно перед лицем Господа, 32 і щоб охороняли скинію одкровення і святилище і синів Ааронових, братів своїх, при службах дому Господньому.
0 А І ось розподіл синів Аароно-^ ' вих: сини Аарона: Надав, Ави-уд, Єлеазар та Іфамар. 2 Надав і Авиуд померли раніше батька свого, синів же не було в них, і тому священствували Єлеазар та Іфамар.
3 І розподілив їх Давид — Садока із синів Єлеазара, й Ахимелеха із синів Іфамара, за чергою на службу їх.4 І сталося, що між синами Єлеазара глав поколінь більше, ніж між синами Іфамара. І він розподілив їх так: із синів Єлеазара шістнадцять глав родин, а із синів Іфамара вісім. 6 Розподіляв же їх за жеребами, тому що головними у святилищі
1 головними перед Богом були з синів Єлеазара і з синів Іфамара, 6 і записе] 2 Пар. 31, 17.
Глава 24. [1] Чис. З, 2. [2] Чис. З, 4; 26, 61. [5] Лк 1, 5. [6] 1 Пар. 18, 16. [9] Єр. 21, 1.
сував їх Шемаія, син Нафанаїла, писар з левитів, перед лицем царя і князів і перед священиком Садоком
і Ахимелехом, сином Авиафара, і перед главами родин священичих і левитських: брали при киданні жереба одну родину з роду Єлеазарово-го, потім брали з роду Іфамарового. 71 випав перший жереб Ієгоїариву, другий Ієдаії, 8 третій Хариму, четвертий Сеориму, 9 п’ятий Малхію, шостий Миямину, 10 сьомий Гакко-цу, восьмий Авиї,11 дев’ятий Ієшую, десятий Шеханії,12 одинадцятий Ели-ашиву, дванадцятий Іакиму, 13 тринадцятий Хушаю, чотирнадцятий Ієшеваву,14 п’ятнадцятий Вилзі, шістнадцятий Імеру, 16 сімнадцятий Хе-зиру, вісімнадцятий Гапицецу,16 дев’ятнадцятий Петахії, двадцятий Єзекиїлю, 17 двадцять перший Іахи-ну, двадцять другий Гамулу, 18 двадцять третій Делаії, двадцять четвертий Маазії. 19 Ось порядок їх при служінні їх, як їм приходити в дім Господній, за уставом їхнім через Аарона, батька їхнього, як заповів йому Господь Бог Ізраїлів.
20 У інших синів Левія — розподіл: із синів Амрама: Шуваїл; із синів Шуваїла: Ієдія; 21 від Рехавії: із синів Рехавії Ішшія був перший;
22 від Іцгара: Шеломоф; із синів Ше-ломофа: Іахав; 23 із синів Хеврона: перший Ієрія, другий Амарія, третій Іахазиїл, четвертий Ієкамам.24 Із синів Озиїла: Миха; із синів Михи: Шамир. 26 Брат Михи Ішшія; із синів Ішшії: Захарія. 26 Сини Мерарі: Махлі і Муші; з синів Іаазії: Бено.
27 Із синів Мерарі в Іаазії: Бено і Шогам, і Заккур та Іврі. 28 У Мах-лія - Єлеазар; у нього синів не було.
29 У Киса: із синів Киса: Ієрахмиїл;
30 сини Муші: Махлі, Едер та Ієри-моф. Ось сини левитів за поколіннями їх.31 Кидали і вони жереб, на-
рівні з братами своїми, синами Ааро-новими, перед лицем царя Давида і Садока й Ахимелеха, і глав родин священичих і левитських: глава родини нарівні з меншим братом своїм. ^ Г І відокремив Давид і началь-
ники війська на службу синів Асафа, Емана та Ідифуна, щоб вони провіщали на цитрах, псалтирях і кимвалах; і були відраховані вони на справу служіння свого: 2 із синів Асафа: Заккур, Йосиф, Ієфанія й Ашарела сини Асафа, під керівництвом Асафа, який грав за настановою царя. 3 Від Ідифуна сини Іди-фуна: Гедалія, Цері, Ісая, Семей, Хашавія і Маттафія, шестеро, під керівництвом батька свого Ідифуна, який грав на цитрі у славу і хвалу Господа. 4 Від Емана сини Емана: Буккія, Матфанія, Озиїл, Шевуїл та Ієримоф, Хананія, Ханані, Елиафа, Гиддалті, Ромамті-Езер, Іошбекаша, Маллофі, Гофир і Махазіоф.6 Усі ці сини Емана, прозорливця царського, за словами Божими, щоб піднімати славу його. І дав Бог Еману чотирнадцять синів і трьох дочок. ® Усі вони під керівництвом батька свого співали в домі Господньому з кимвалами, псалтирями і цитрами при служінні в домі Божому, за вказівкою царя, або Асафа, Ідифуна й Емана. 7 І було число їх із братами їхніми, навчених співати перед Господом, усіх, що знають цю справу, двісті вісімдесят вісім.
8 І кинули вони жереб про чергу служіння, малий нарівні з більшим, вчителі нарівні з учнями. 9 І випав перший жереб Асару для Йосифа; другий Гедалії з братами його і синами його; їх було дванадцять;10 третій Заккуру із синами його і братами його; їх - дванадцять; 11 четвертий Іцрію із синами його і братами його; їх — дванадцять; 12 п’ятий Нефанії
із синами його і братами його; їх — дванадцять;13 шостий Буккії із синами його і братами його; їх - дванадцять; 14 сьомий Ієсареле із синами його і братами його; їх - дванадцять;
16 восьмий Ісаї із синами його і братами його; їх — дванадцять; 18 дев’ятий Матфанії із синами його і братами його; їх - дванадцять; 17 десятий Шимею із синами його і братами його; їх - дванадцять; 18 одинадцятий Азариїлу із синами його і братами його; їх — дванадцять; 19 дванадцятий Хашавії із синами його і братами його; їх - дванадцять;
20 тринадцятий Шуваїлу із синами його і братами його; їх - дванадцять;
21 чотирнадцятий Маттафії із синами його і братами його; їх — дванадцять; 22 п’ятнадцятий Ієримофу із синами його і братами його; їх -дванадцять; 23 шістнадцятий Хана-нії із синами його і братами його; їх
— дванадцять;24 сімнадцятий Іошбе-каші із синами його і братами його; їх — дванадцять; 26 вісімнадцятий Ханані із синами його і братами його; їх - дванадцять; 26 дев’ятнадцятий Маллофію із синами його і братами його; їх — дванадцять;27 двадцятий Еліафе із синами його і братами його; їх - дванадцять; 28 двадцять перший Гофиру із синами його і братами його; їх — дванадцять; 29 двадцять другий Гиддалтію із синами його і братами його; їх - дванадцять; 30 двадцять третій Махазі-офу із синами його і братами його; їх — дванадцять; 31 двадцять четвертий Ромамті-Езеру із синами його і братами його; їх - дванадцять.
'у /Г Ось розподіл воротарів: з ко-реян: Мешелемія, син Корея,
із синів Асафових. 2 Сини Мешеле-мії: первісток Захарія, другий Ієдиа-їл, третій Зевадія четвертий Іафни-їл,3 п’ятий Елам, шостий Ієгоханан, сьомий Елиєгоенай. 4 Сини Овед-Едо-ма: первісток Шемаія, другий Ієго-завад, третій Іоах, четвертий Сахар, п’ятий Нафанаїл,5 шостий Аммиїл, сьомий Іссахар, восьмий Пеульфай, тому що Бог благословив його. ® У сина його Шемаії народилися також сини, начальники у своєму роді, тому що вони були люди сильні. 7 Сини Шемаії: Офні, Рефаїл, Овед і Елза-вад, брати його, люди сильні, Елія, Семахія [і Ієваком]. 8 Усі вони із синів Овед-Едома; вони і сини їхні, і брати їхні були люди старанні і до служби здібні: їх було в Овед-Едома шістдесят два. 9 У Мешелемії синів і братів, людей здібних, було вісімнадцять. 10 У Хоси, із синів Мерари-них, сини: Шимрі головний, — хоча він не був первістком, але батько його поставив його головним; 11 другий Хелкія, третій Тевалія, четвертий Захарія; усіх синів і братів у Хоси було тринадцять. 12 Ось розподіл воротарів за главами родин, здібних до служби разом із братами їхніми, для служіння в домі Господньому. 13 І кинули вони жереби, як малий, так і великий, за своїми родинами, на кожні ворота. 14 І випав жереб на схід Шелемії; і Захарії, синові його, розумному радникові, кинули жереб, і випав йому жереб на північ; 16 Овед-Едому на південь, а синам його при коморах. 16 Шупи-му і Хосе на захід, біля воріт Шал-лехет, де дорога піднімається і де сторожа навпроти сторожі. 17 На схід по шість левитів, на північ по чотири, на південь по чотири, а при коморах по два.18 На захід біля притвору на дорозі по чотири, а біля самого притвору по два. 19 Ось розподіл воротарів із синів Кореєвих і синів Мерариних.
20 Левити ж, брати їхні, дивилися за скарбами дому Божого і за скарбницями посвячених речей. 21 Сини Лаедана, сина Герсонового — від Лаедана, глави родин від Лаедана герсонського: Ієхиїл. 22 Сини Ієхиї-ла: Зефам та Іоїль, брат його, дивилися за скарбами дому Господнього, 23 разом з нащадками Амрама, Іцгара, Хеврона, Озиїла. 24 Шевуїл, син Гирсона, сина Мойсеевого, був головним наглядачем за скарбницями. 26 У брата його Єлиезера син Рехавія, у нього син Ісая, у нього син Іорам, у нього син Зихрій, у нього син Шеломиф. 26 Шеломиф і брати його дивилися за всіма скарбницями посвячених речей, які посвятив цар Давид і глави родин і тисячона-чальники, стоначальники і проводирі війська.27 Із завоювань і зі здобичі вони присвячували на підтримку дому Господнього. 28 І все, що посвятив Самуїл пророк, і Саул, син Киса, й Авенир, син Нира, й Іоав, син Са-руї, усе посвячене було на руках у Шеломифа і братів його.
29 Із племені Іцгарового: Хенанія і сини його призначені на зовнішнє служіння в ізраїльтян, писарями і суддями. 30 Із племені Хевронового: Хашавія і брати його, люди мужні, тисяча сімсот, мали нагляд над Ізраїлем по цей бік Йордану на захід, у всяких справах служіння Господнього й у службі царській. 31 У племені Хевронового Ієрія був главою хевронян, у їхніх родах, у поколіннях. У сороковий рік царювання Давида вони перелічені, і знайдені між ними люди мужні в Іазері галаад ському. 32 І брати його, люди здібні, дві тисячі сімсот, були глави родин. їх поставив цар Давид над коліном Рувимовим і Гадовим і половиною коліна Манассіїного, в усіх справах Божих і справах царя.
'у *7 Ось сини Ізраїлеві за числом їх, глави родин, тисячоначаль-ники і стоначальники й управителі, які за відділеннями служили цареві в усіх справах, приходячи і відходячи кожного місяця, в усі місяці року. У кожному відділенні було їх по двадцять чотири тисячі.2 Над першим відділенням, у першому місяці, начальствував Іашовам, син Завди-їла; у його відділенні було двадцять чотири тисячі; 3 він був із синів Фа-реса, головний над усіма воєначальниками у перший місяць. 4 Над відділенням другого місяця був Додай ахохиянин; у відділенні його був і князь Миклоф, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі. 6 Третій головний воєначальник, для третього місяця, Ванея, син Іодая, священика, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі: в цей Ванея
— один із тридцяти хоробрих і начальник над ними, і в його відділенні знаходився Аммизавад, син його. 7 Четвертий, для четвертого місяця, був Асаїл, брат Іоава, і після нього Завадія, син його, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
8 П’ятий, для п’ятого місяця, князь Шамгуф ізрахитянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. 9 Шостий, для шостого місяця, Іра, син Іккеша, фекоянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. 10 Сьомий, для сьомого місяця, Хелец пелони-тянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
11 Восьмий, для восьмого місяця, Со-вохай хушатянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.12 Дев’ятий, для дев’ятого місяця, Авиєзер анафофянин, із синів Веніамінових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. 13 Десятий, для десятого місяця, Магарай нето-фафянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
14 Одинадцятий, для одинадцятого місяця, Ванея пирафонянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі. 15 Дванадцятий, для дванадцятого місяця, Хел-дай нетофафянин, з нащадків Гофо-ниїла, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
16 А над колінами Ізраїлевими, — у рувимлян головним начальником був Єлиєзер, син Зихри; у Симеона
- Сафатія, син Маахи; 17 у Левія -Хашавія, син Кемуїла; в Аарона — Садок; 18 в Іуди — Елиав, із братів Давида; у Іссахара - Омрі, син Ми-хаїла; 19 у Завулона-Ішмаія, син Овадії; у Неффалима — Ієримоф, син Азриїла; 20 у синів Єфремових — Осія, син Азазії; у половини коліна Манассіїного - Іоїль, син Федаії;
21 у половини коліна Манассії в Га-лааді — Іддо, син Захарії; у Веніаміна - Іаасиїл, син Авенира; 22 у Дана
- Азариїл, син Ієрохама. Ось вожді колін Ізраїлевих. 23 Давид не робив переліку тих, які були від двадцяти років і нижче, тому що Господь сказав, що Він примножить Ізраїля, як зірки небесні. 24 Іоав, син Саруї, почав робити перелік, але не скінчив.
І був за це гнів Божий на Ізраїля, і не ввійшов той перелік у літопис царя Давида.
26 Над скарбами царськими був Азмавеф, син Адиїлів, а над запасами в полі, у містах, і в селах, і у вежах — Іонафан, син Уззії; 28 над тими, що займаються польовими роботами, землеробством - Езрій, син Хелува; 27 над виноградниками
- Шимей з Рами, а над запасами вина у виноградниках — Завдій із Шефама; 28 над оливами і смоковни-цями в долині - Баал Ханаан геде-ритянин, а над запасами деревинної олії — Іоас; 29 над великою худобою, що паслася в Шароні, - Шитрай шаронянин, а над худобою в долинах — Шафат, син Адлая;30 над верблюдами — Овил ісмаїльтянин; над ослицями - Ієхдія меронифянин;
31 над дрібною худобою - Іазиз ага-ритянин. Усі ці були начальниками над майном, що було в царя Давида.
32 Іонафан, дядько Давидів, був радником, чоловік розумний і писар; Ієхиїл, син Хахмоніїв, був при синах царя;33 Ахитофел був радником царя; Хусій архитянин — другом царя; 34 після ж Ахитофела Іодай, син Ванеї, та Авиафар, а Іоав був воєначальником у царя.
Q О І зібрав Давид в Єрусалим усіх вождів ізраїльських, начальників колін і начальників відділень, які служили царю, і тисячо-начальників, і стоначальників, і тих, що завідували усім майном і стадами царя і синів його з євнухами, воєначальників і всіх хоробрих мужів.
2 І став Давид цар на ноги свої і сказав: послухайте мене, брати мої і народ мій! було в мене на серці побудувати дім спокою для ковчега завіту Господнього і для підніжжя ніг Бога нашого, і потрібне для будівлі я приготував.3 Але Бог сказав мені: не будуй дому імені Моєму, тому що ти людина войовнича і проливав кров. 4 Однак же обрав Господь Бог Ізраїлів мене з усього дому батька мого, щоб бути мені царем над Ізраїлем вічно, тому що Іуду обрав Він князем, а в домі Іуди дім батька мого, а із синів батька мого мене благозволив поставити царем над усім Ізраїлем, 6 з усіх же синів моїх, - тому що багато синів дав мені Господь, - Він обрав Соломона, сина мого, сидіти на престолі царства Господнього над Ізраїлем, в і сказав мені: Соломон, син твій, побудує дім Мій і двори Мої, тому що Я обрав його Собі за сина, і Я буду йому Отцем;7 і зміцню царство його повіки, якщо він буде твердий у виконанні заповідей Моїх і уставів Моїх, як до цього дня. 8 І тепер
[32] 2 Цар. 13, 3; 21, 21. [33] 2 Цар. 15, 12, 37. [34] 2 Цар. 8, 16; 20, 23.
Глава 28. [2] 2 Цар. 7, 2. 1 Пар. 17, 1. Діян. 7, 46. [3] 1 Пар. 22, 8. [4] Бут. 49, 8, 10.
1 Цар. 16, 12. [5] 3 Цар. З, 6. 2 Пар. 1, 8.
перед очима всього Ізраїля, зібрання Господнього, й у вуха Бога нашого говорю: дотримуйтесь і тримайтеся всіх заповідей Господа Бога вашого, щоб володіти вам цією доброю землею і залишити її після себе у спадщину дітям своїм навіки; 9 і ти, Соломоне, сину мій, знай Бога батька твого і служи Йому від усього серця і від усієї душі, тому що Господь випробовує всі серця і знає всі рухи думок. Якщо будеш шукати Його, то знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди.
10 Дивися ж, коли Господь обрав тебе побудувати дім для святилища, будь твердий і роби.
11 І віддав Давид Соломону, синові своєму, креслення притвору і дому його, і комор його, і світлиць його, і внутрішніх покоїв його, і дому для ковчега, 12 і креслення всього, що було в нього на душі, дворів дому Господнього і всіх кімнат навколо, скарбниць дому Божого і скарбниць речей посвячених, 13 і священичих і левитських відділень, і всякого службового діла в домі Господньому, і всіх службових сосудів дому Господнього,
14 золотих речей, із зазначенням ваги, всіх службових сосудів, усіх речей срібних, із зазначенням ваги, для всякого з сосудів службових.
15 І дав золота для світильників і золотих лампад їх, із зазначенням ваги кожного зі світильників і лампад його, також світильників срібних, із зазначенням ваги кожного світильника і лампад його, зважаючи на службове призначення кожного світильника; 16 і золота для столів предкладення хлібів, для кожного золотого стола, і срібла для столів срібних, 17 і виделок, і чаш і кропильниць з чистого золота, і золотих блюд, з зазначенням ваги кож-
Прем. 9, 7. [6] 2 Цар. 7, 13. З Цар. 5, 5. 1 Пар.
17, 11. [7] 2 Цар. 7, 13. 1 Пар. 17, 12. [9] 1 Цар. 16, 7. Пс. 7, 10. Єр. 11, 20; 17, 10; 20, 12. Одкр. 2, 23. [11] Вих. 25, 9. [12] 3 Цар. 6, 5.
ного блюда, і срібних блюд, із зазначенням ваги кожного блюда, 18 і для жертовника куріння з литого золота із зазначенням ваги, і обладнання колісниці із золотими херувимами, що розпростирають крила і покривають ковчег завіту Господнього. 19 Усе це написане від Господа, говорив Давид, як Він напоумив мене на всі діла будівництва.
20 І сказав Давид синові своєму Соломону: будь твердим і мужнім, і приступай до справи, не бійся і не жахайся, тому що Господь Бог, Бог мій, з тобою; Він не відступить від тебе і не залишить тебе, доки не зробиш усієї справи, необхідної для дому Господнього. 21 І ось відділення священиків і левитів, для всякої служби при домі Божому. І в тебе є для всякої справи старанні люди, майстерні для всякої роботи, і начальники і весь народ готові до всіх твоїх наказів.
OQ І сказав цар Давид усьому зібранню: Соломон, син мій, якого одного обрав Бог, молодий і слабосилий, а справа ця велика, тому що не для людини дім це, а для Господа Бога. 2 Всіма силами я заготував для дому Бога мого золото для золотих речей і срібло для срібних, і мідь для мідних, залізо для залізних, і дерево для дерев’яних, камені онікса і камені вставні, камені красиві і різнобарвні, і всякі дорогі камені, і багато мармуру;3 і ще з любови моєї до дому Бога мого, є в мене скарб власний із золота і срібла, і його я віддаю для дому Бога мого, зверх усього, що приготував я для святого дому: 4 три тисячі талантів золота, золота офирського, і сім тисяч талантів срібла чистого, для обкладання стін у домі,6 для кожної
із золотих речей, і для кожної зі срібло] Втор. 31, 6. 1 Пар. 22, 13. Євр. 13, 5.
Глава 29. [1] 1 Пар. 22, 5. [2] 1 Пар. 22, 14. Діян. 7, 46. [5] Вих. 32, 29; 35, 5. [9] 2 Пар.
31, 8. [11] Мф 6, 13. 1 Тим. 1, 17. Одкр. 4, 10.
них, і для усякого виробу рук мистецьких. Чи не виявить ревність ще хто жертвувати сьогодні для Господа?
e І стали жертвувати начальники родин і начальники колін Ізраїлевих, і начальники тисяч і сотень, і начальники над маєтками царя.71 дали на спорудження дому Божого п’ять тисяч талантів і десять тисяч драхм золота, і срібла десять тисяч талантів, і міді вісімнадцять тисяч талантів, і заліза сто тисяч талантів. 8 І у кого знайшлися коштовні камені, ті віддавали і їх у скарбницю дому Господнього, на руки Ієхиїлу герсо-нитянину. 9 І радів народ ревності їх, тому що вони від усього серця жертвували Господу, також і цар Давид дуже радів.
10 І благословив Давид Господа перед усім зібранням, і сказав Давид: благословенний Ти, Господи Боже Ізраїля, батька нашого, від віку і до віку! 11 Твоя, Господи, велич, і могутність, і слава, і перемога і краса, й усе, що на небі і на землі, Твоє: Твоє, Господи, царство, і Ти вище за все, як Владика. 12 І багатство і слава від лиця Твого, і Ти володарюєш над усім, і в руці Твоїй сила і могутність, і у владі Твоїй звеличувати і зміцнювати усе.131 нині, Боже наш, ми славословимо Тебе і хвалимо величне ім’я Твоє. 14 Бо хто я і хто народ мій, що ми мали можливість так жертвувати? Але від Тебе все, і від руки Твоєї отримане ми віддали Тобі, 15 тому що подорожні ми перед Тобою і прибульці, як і всі батьки наші, як тінь дні наші на землі, і немає нічого міцного. 16 Господи Боже наш! уся ця безліч, що приготували ми для побудови дому Тобі, святому імені Твоєму, від руки Твоєї вона, й усе Твоє. 17 Знаю, Боже мій, що Ти випробовуєш серце і лю-
биш щире серце: я від щирого серця мого пожертвував усе це, і нині бачу, що і народ Твій, який тут знаходиться, з радістю жертвує Тобі.
18 Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, батьків наших! збережи це повік, це виявлення думок серця народу Твого, і направ серце їх до Тебе. 19 Соломону ж, синові моєму, дай серце праведне, щоб дотримуватися заповідей Твоїх, одкровень Твоїх і уставів Твоїх, і виконати все це і побудувати дім, для якого я зробив приготування.
20 І сказав Давид усьому зібранню: благословіть Господа Бога нашого. — І благословило все зібрання Господа Бога батьків своїх, і впало, і поклонилося Господу і царю. 211 принесли Господу жертви, і піднесли всепалення Господу, на другий після цього день: тисячу тельців, тисячу баранів, тисячу агнців з їх узли-ваннями, і багато жертв від усього Ізраїля. 22 І їли і пили перед Господом у той день, з великою радістю; і в другий раз поставили царем Соломона, сина Давидового, і помазали перед Господом на правителя верховного, а Садока на священика.
23 І сів Соломон на престолі Господньому як цар, замість Давида, батька свого, і був благоуспішним, і весь Ізраїль підкорився йому. 24 І всі начальники і сильні, також і всі сини царя Давида підкорилися Соломону цареві. 261 звеличив Господь Соломона перед очима всього Ізраїля, і дарував йому славу царства, якої не мав раніше нього жоден цар в Ізраїлі.
26 І Давид, син Ієссеїв, царював над усім Ізраїлем. 27 Часу царюваня його над Ізраїлем було сорок років: у Хевроні царював він сім років, і в Єрусалимі царював тридцять три роки. 28 І помер у добрій старості, насичений життям, багатством і славою; і став царем Соломон, син його, замість нього.
29 Діла царя Давида, перші й останні, описані в записах Самуїла провидця й у записах Нафана пророка й у записах Гада прозорливця,
30 також і все царювання його, і мужність його, і події, які трапилися з ним і з Ізраїлем і з усіма земними царствами.
ДРУГА КНИГА ПАРАЛИПОМЕНОН689
1 І утвердився Соломон, син Да
видів, у царстві своєму; і Господь Бог його був з ним, і підніс його високо. 2 І наказав Соломон зібратися всьому Ізраїлю: тисячоначальни-кам і стоначальникам, і суддям, і всім начальникам у всьому Ізраїлі
- главам поколінь. 3 І пішли Соломон і все зібрання з ним на висоту, що в Гаваоні, тому що там була Божа скинія зібрання, яку спорудив Мой-сей, раб Господній, у пустелі. 4 Ковчег Божий приніс Давид з Кириаф-Іарима на місце, яке приготував для нього Давид, спорудивши для нього скинію в Єрусалимі.s А мідний жертовник, який зробив Веселеїл, син Урія, сина Орового, залишався там, перед скинією Господньою, і знайшов його Соломон із зібранням. e І там перед лицем Господа, на мідному жертовнику, що перед скинією зібрання, підніс Соломон тисячу все-палень.
7 У ту ніч явився Бог Соломону і сказав йому: проси, що Мені дати тобі.8 І сказав Соломон Богу: Ти сотворив Давиду, батькові моєму, велику милість і поставив мене царем замість нього.9 Нехай же сповниться, Господи Боже, слово Твоє до Давида, батька мого. Окільки Ти поставив мене царем над народом численним, як порох земний, 10 то нині дай мені премудрість і знання, щоб я умів виходити перед народом цим і входити, бо хто може управляти цим народом Твоїм великим? 11 І сказав Бог Соломону: за те, що це було на серці твоєму, і ти не просив багатства, маєтків і слави і душ ворогів твоїх, і також не просив ти багатьох днів, а просив собі премудрости і знання, щоб управляти народом Моїм, над яким Я поставив тебе царем, 12 премудрість і знання даються тобі, а багатство і маєтки і славу Я дам тобі такі, подібних до яких не бувало в царів раніше тебе і не буде після тебе.
13 І прийшов Соломон з висоти, що в Гаваоні, від скинії зібрання, в Єрусалим і царював над Ізраїлем.
14 І набрав Соломон колісниць і вершників; і було в нього тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників; і він розмістив їх у колісничних містах і при царі в Єрусалимі. 15 І зробив цар срібло і золото в Єрусалимі рівноцінним простому каменю, а кедри, за безліччю їх, зробив рівноцінними сикоморам, що на низьких місцях. 16 Коней Соломону приводили з Єгипту і з Куви; купці царські з Куви одержували їх за гроші. 17 Колісниці одержували і доставляли з Єгипту кожну за шістсот сиклів срібла, а коня за сто п’ятдесят. У такий же спосіб вони руками своїми доставляли це всім царям хеттейським і царям арамейським.
0 І поклав Соломон побудувати дім імені Господньому і дім царський для себе. 2 І відрахував Соломон сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят тисяч каменотесів у горах, і наглядачів над ними три тисячі шістсот. 3 І послав Соломон до Хирама, царя Тирського, сказати: як робив ти з Давидом, батьком моїм, і надсилав йому кедри на побудову дому для нього, щоб жити в ньому, так роби
1 зі мною. 4 Ось я будую дім імені Господа Бога мого, для присвяти Йому, щоб запалювати перед Ним запашне куріння, приносити постійно хліби предкладення і возносити там всепалення ранком і ввечері в суботи, і в новомісяччя, й у свята Господа Бога нашого, що назавжди заповідано Ізраїлю. s І дім, який я будую, великий, тому що великий Бог наш, вище за всіх богів. 6 І чи вистачить у кого сили побудувати Йому дім, коли небо і небеса небес не вміщають Його? І хто я, щоб міг побудувати Йому дім? Хіба тільки для куріння перед лицем Його.690 Отже, пришли мені чоловіка, який уміє робити вироби із золота, і зі срібла,
і з міді, і з заліза, і з пряжі пурпурового, багряного і яхонтового кольору, і який знає як вирізувати і виконувати різьблену роботу, разом
з художниками, які є в мене в Юдеї й в Єрусалимі, яких приготував Давид, батько мій. 8 І пришли мені кедрових дерев, і кипарису і певгового дерева з Ливану, бо я знаю, що раби твої вміють рубати дерева ливансь-кі. І ось раби мої підуть з рабами твоїми, 9 щоб приготувати мені багато дерев, тому що дім, який я будую, великий і дивний. 10 І ось дере-ворубам, що рубають дерева, рабам твоїм, я даю для їжі: пшениці двадцять тисяч корів, і ячменю двадцять
З Цар. 10, 29.
Глава 2. [2] 3 Цар. 5, 15. [3] 3 Цар. 5, 2.
[5] Втор. 10, 17. Пс. 88, 7. [6] 3 Цар. 8, 27. Іс.
66, 1. Єр. 23, 24. [8] 3 Цар. 10, 12. [9] 3 Цар.
5, 6. [10] 3 Цар. 5, 11.
тисяч корів, і вина двадцять тисяч батів, і оливкової олії двадцять тисяч батів.
11 І відповів Хирам, цар Тирсь-кий, листом, який надіслав до Соломона: з любови до народу Свого Господь поставив тебе царем над ним.
12 І ще сказав Хирам: благословенний Господь Бог Ізраїлів, що створив небо і землю, що дав царю Давиду сина мудрого, який має сенс і розум, що має намір будувати дім Господу і дім царський для себе.13 Отже, я посилаю [тобі] чоловіка розумного, що має знання, Хирам-Авия,
14 сина однієї жінки з дочок Дано-вих, — а батько його тирянин, — який уміє робити вироби з золота і зі срібла, з міді, із заліза, з каменів і з дерев, з пряжі пурпурового, яхонтового кольору, і з висону, і з багряниці, і вирізувати всяке різьблення, і виконувати все, що буде доручено йому разом з художниками твоїми і
з художниками господаря мого Давида, батька твого. 16 А пшеницю і ячмінь, оливкову олію і вино, про які ти говорив, господарю мій, пошли рабам твоїм. 16 Ми ж нарубаємо дерев з Ливану, скільки потрібно тобі,
1 приженемо їх плотами морем у Яфу, а ти відвезеш їх в Єрусалим.
17 І порахував Соломон усіх прибульців, які були тоді в землі Ізраї-левій, після переліку їх, зробленого Давидом, батьком його, — і знайшлося їх сто п’ятдесят три тисячі шістсот. 18 І зробив він з них сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят тисяч каменотесів у горах і три тисячі шістсот наглядачів, щоб вони спонукували народ до роботи.
“5 І почав Соломон будувати дім Господній у Єрусалимі на горі Моріа, яка вказана була Давиду, батькові його, на місці, яке приготував
Давид, на току Орни ієвусеянина.
2 Почав же він будувати у другий день другого місяця, у четвертий рік царювання свого. 3 І ось основа, покладена Соломоном при будівництві дому Божого: довжина його шістдесят ліктів, за попередньою міркою, а ширина двадцять ліктів; 4 і притвор, який перед домом, довжиною за шириною дому в двадцять ліктів, а висотою у сто двадцять. І обклав його всередині чистим золотом.6 Дім же головний обшив деревом кипарисовим і обклав його кращим золотом, і зробив на ньому пальми і ланцюжки. 6 І обклав дім дорогими каменями для краси; золото ж було золото парваїмське. 7 І покрив золотом дім, колоди, пороги і стіни його, [і вікна] і двері його, і вирізав на стінах херувимів. 8 І зробив Святе Святих: довжина його за шириною дому у двадцять ліктів, і ширина його у двадцять ліктів; і покрив його кращим золотом на шістсот талантів. 9 У цвяхах ваги до п’ятдесяти сиклів золота [у кожному цвяху]. Світлиці також покрив золотом.10 І зробив він у Святому Святих двох херувимів різьбленої роботи і покрив їх золотом. 11 Крила херувимів були довжиною у двадцять ліктів. Одне крило в п’ять ліктів торкалося стіни дому, а друге крило теж у п’ять ліктів сходилося з крилом другого херувима; 691 так само і крило другого херувима в п’ять ліктів торкалося стіни дому, а друге крило в п’ять ліктів сходилося з крилом другого херувима.13 Крила цих херувимів були розпростерті на двадцять ліктів; і вони стояли на ногах своїх, лицями своїми до храму. 14 І зробив завісу з яхонтової, пурпурової і багряної тканини і з висону і зобразив на ній херувимів. 16 І зробив перед
[5] 3 Цар. 6, 15, 21. [6] 3 Цар. 9, 28. [8] 3 Цар.
6, 16; 20, 28. [10] Вих. 25, 18. З Цар. 6, 23.
[11] 3 Цар. 6, 24. [13] Вих. 25, 20. [14] Вих.
26, 1, 31. [15] 4 Цар. 25, 13. Єр. 52, 17.
храмом два стовпи, довжиною по тридцять п’ять ліктів, і капітелі на верху кожного в п’ять ліктів.6921 зробив ланцюжки, як у святилищі, і поклав на верху стовпів, і зробив сто ґранатових яблук і поклав на ланцюжки. 693 І поставив стовпи перед храмом, один з правого боку, другий
з лівого, і дав ім’я правому Іахин, а лівому ім’я Воаз.
А І зробив мідний жертовник: ” двадцять ліктів довжина його і двадцять ліктів ширина його і десять ліктів висота його. 2 І зробив море відлите, - від краю його до краю його десять ліктів, - усе кругле, висотою в п’ять ліктів; і шнурок у тридцять ліктів обіймав його навколо; 3 і відлиті подоби волів стояли під ним навколо з усіх боків; на десять ліктів оточували навколо море два ряди волів, вилитих одним литтям з ним. 4 Стояло воно на дванадцяти волах: три дивилися на північ і три дивилися на захід, і три дивилися на південь, і три дивилися на схід, - і море на них зверху; зади ж їхні були звернені всередину під нього. 6 Завтовшки воно було з долоню; і краї його, зроблені, як краї чаші, були схожі на лілею, яка розквітла. Воно вміщало до трьох тисяч батів. ® І зробив десять умивальниць, і поставив п’ять праворуч і п’ять ліворуч, щоб омивати у них, -те, що готується до всепалення омивали в них; море ж - для священиків, щоб вони омивались у ньому.
7 І зробив десять золотих світильників, як їм належало бути, і поставив у храмі, п’ять праворуч і п’ять ліворуч. 8 І зробив десять столів і поставив у храмі, п’ять праворуч і п’ять ліворуч, і зробив сто золотих чаш. 9 І зробив священичий двір і великий двір і двері до двору, і вереї їх обклав міддю. 10 Море поставив з правого боку, на південний схід. 11 І зробив Хирам тази, і лопатки, і чаші [і кадильниці, і всі жертовні сосуди]. І закінчив Хирам роботу, яку виконував для царя Соломона в домі Божому; 12 два стовпи і два опо-ясання вінців на верху стовпів, і дві сітки для покриття двох опоясань вінців, що на верху стовпів,13 і чотириста ґранатових яблук на двох сітках, два ряди ґранатових яблук для кожної сітки, для покриття двох опоясань вінців, що на стовпах.14 І підстави зробив він, і умивальниці зробив на підставах; 16 одне море, і дванадцять волів під ним, 16 і тази, і лопатки, і виделки, і все приладдя їх зробив Хирам-Авий царю Соломону для дому Господнього з полірованої міді. 17 В околиці Йордану відливав їх цар, у глинистій землі, між Сокхофом і Цередою. 694 І зробив Соломон усі ці речі у величезній кількості, так що не знали ваги міді.
19 Також зробив Соломон усі речі для дому Божого і золотий жертовник, і столи, на яких хліби предкладення,
20 і світильники і лампади їх, щоб запалювати їх за уставом перед да-виром, з чистого золота; 21 і квіти, і лампади, і щипці з золота, з найчистішого золота, 22 і ножі, і кропильниці, і чаші, і лотки з найчистішого золота, і двері храму, - його внутрішні двері у Святе Святих, і двері храму у святилище, - з золота.
С І закінчилася вся робота, яку виконував Соломон для дому Господнього. І приніс Соломон присвячене Давидом, батьком його, і срібло і золото і всі речі і віддав у скарбниці дому Божого.
2 Тоді зібрав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх глав колін, начальників поколінь синів Ізраїлевих, в
З Цар. 7, 15. 2 Пар. З, 15-16. [14] 3 Цар. 7, 27. [17] 3 Цар. 7, 46. [18] 3 Цар. 7, 47. [19] 3 Цар.
7, 48. [20] 3 Цар. 7, 49. [22] 3 Цар. 6, 31.
Глава 5. [1] 3 Цар. 7, 51. [2] 3 Цар. 8, 1.
Єрусалим, для перенесення ковчега завіту Господнього з міста Давидового, тобто із Сиона.695 І зібралися до царя всі ізраїльтяни на свято, у сьомий місяць. 696 І прийшли усі старійшини Ізраїлеві. Левити взяли ковчег
6 і понесли ковчег і скинію зібрання і всі речі священні, які в скинії, -понесли їх священики і левити. ® Цар же Соломон і вся іромада Із-раїлева, яка зібралася до нього перед ковчегом, приносили жертви з овець і волів, яких неможливо перелічити і визначити, через їхню безліч.697 І принесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму — у Святе Святих, під крила херувимів. 698 І херувими розпростирали крила над місцем ковчега, і покривали херувими ковчег і жердини його зверху. 9 І висунулися жердини, так що головки жердин ковчега видні були перед давиром, але не висовувалися назовні, і вони там до цього дня.10 Не було в ковчезі нічого, крім двох скрижалей, які поклав Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраї-левими, після виходу їх з Єгипту.
11 Коли священики вийшли зі святилища, бо усі священики, що знаходилися там, освятилися без різниці відділів; 12 і левити співці, - усі вони, тобто Асаф, Еман, Ідифун і сини їхні, і брати їхні, — одягнені у висон, з кимвалами і з псалтирями і цитрами стояли на східному боці жертовника, і з ними сто двадцять священиків, ті, що сурмили трубами, 13 і були, як один, які сурмили і співали, видаючи один голос на хваління і славослів’я Господа; і коли загримів звук труб і кимвалів і музичних інструментів, і хвалили Господа, бо Він благий, бо повік милість
Його; тоді дім, дім Господній, наповнила хмара, і 14 не могли священики стояти на служінні через хмару,
бо слава Господня наповнила дім Божий.
/Г Тоді сказав Соломон: Господь ** сказав, що Він благоволить жити в мороці,2 а я побудував дім і житло Тобі, [Святий,] місце для вічного Твого перебування.3 І обернувся цар лицем своїм і благословив усе зібрання ізраїльтян, — все зібрання ізраїльтян стояло, — 4 і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який, що сказав устами Своїми Давиду, батькові моєму, виконав нині рукою Своєю! Він говорив: 699 “з того дня, як Я вивів народ Мій із землі Єгипетської, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для побудови дому; в якому перебувало б ім’я Моє, і не обрав чоловіка, який був би правителем народу Мого Ізраїля, 8 але обрав Єрусалим, щоб там перебувало ім’я Моє, і обрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем”. 7 І було на серці у Давида, батька мого, побудувати дім імені Господа, Бога Ізраїлевого. 8 Але Господь сказав Давиду, батькові моєму: “у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це на серці в тебе.9 Однак не ти побудуєш храму, а син твій, який вийде із стегон твоїх, — він побудує храм імені Моєму”. 10 І виконав Господь слово Своє, яке вирік: я вступив на місці Давида, батька мого, і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував дім імені Господа Бога Ізраїлевого. 11 І я поставив там ковчег, в якому завіт Господа, укладений Ним із синами Ізраїлевими.
12 І став Соломон біля жертовника Господнього попереду всього зі-
Глава 6. [1] 3 Цар. 8, 12. [3] 2 Цар. 6, 18.
З Цар. 8, 14, 55. [4] 3 Цар. 8, 15. [5] 2 Цар. 7, 6. З Цар. 8, 16. [7] 2 Цар. 7, 2. З Цар. 8, 17. 1 Пар. 17, 1. [9] 3 Цар. 8, 19. Прем. 9, 8. [10]
З Цар. 8, 20. [12] 3 Цар. 8, 22. 1 Езд. 9, 5.
брання ізраїльтян, і підняв руки свої, - 700 бо Соломон зробив мідний амвон завдовжки у п’ять ліктів і шириною у п’ять ліктів, а висотою в три лікті, і поставив його посеред двору; і став на ньому, і схилив коліна перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, —
14 і сказав: Господи Боже Ізраїлів! Нема Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ні на землі. Ти зберігаєш завіт
1 милість до рабів Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм:701 Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти говорив йому; що прорік Ти устами Твоїми, те в день цей виконав рукою Твоєю. le І нині, Господи Боже Ізраїлів! виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, говорячи: не припиниться у тебе [муж,] який сидить перед лицем Моїм на престолі Ізра-їлевім, якщо тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, ходячи за законом Моїм так, як ти ходив переді Мною. 17 І нині, Господи Боже Ізраїлів! нехай буде вірним слово Твоє, яке Ти прорік рабу Твоєму Давиду.18 Воістину, чи Богу жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса небес не вміщають Тебе, тим менш храм цей, який побудував я.
19 Але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій! почуй взивання і молитву, якою раб Твій молиться перед Тобою. 20 Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв покласти ім’я Твоє, щоб чути молитву, якою раб Твій буде молитися на місці цьому.
21 Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй з місця оселі Твоєї, з небес, почуй і помилуй! 22 Коли хто згрішить проти ближнього свого, і будуть вимагати від нього клятви, щоб він поклявся, і буде звершуватися клятва перед жертовником Твоїм у храмі цьому, 23 тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, воздай винному, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воз-давши йому за правдою його.24 Коли вражений буде народ Твій Ізраїль ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і вони звернуться до Тебе, і сповідають ім’я Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому, 26 тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав їм і батькам їхнім. 26 Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на місці цьому, і сповідають ім’я Твоє, і навернуться від гріха свого, тому що Ти смирив їх, 27 тоді Ти почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, яким іти їм, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину. 28 Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер палючий або іржа, сарана або черва, чи будуть тіснити його вороги його на землі володінь його, чи буде яка біда, яка хвороба, 29 усяку молитву, усяке прохання, яке буде від якої-небудь людини або від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожен біду свою і горе своє і простягнуть руки свої до храму цього, 30 Ти почуй з неба - місця оселі Твоєї, і прости, і воздай кожному за всіма шляхами його, як Ти знаєш серце його,
- бо Ти один знаєш серце синів людських, — 31 щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав
Втор. 12, 5; 31, 11. [21] 3 Цар. 8, ЗО. [22] 3 Цар.
8, 31. Вих. 22, 11. [23] 3 Цар. 8, 32. [24] 3 Цар.
8, 33—34. Втор. 28, 25. [26] Лев. 26, 19. Втор.
11, 17. З Цар. 8, 35. [28] 2 Пар. 20, 9.
батькам нашим. 702 Навіть і інопле-мінник, який не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з землі далекої заради імені Твого великого і руки Твоєї могутньої і сили Твоєї простягнутої, і прийде і буде молитися біля храму цього,703 Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде волати до Тебе інопле-мінник, щоб усі народи землі узнали ім’я Твоє, і щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, і знали, що Твоїм ім’ям називається дім цей, який побудував я. 704 Коли вийде народ Твій на війну проти ворогів своїх шляхом, яким Ти пошлеш його, і буде молитися Тобі, звернувшись до міста цього, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, 36 тоді почуй з неба молитву їх і прохання їх і зроби, що потрібно для них. 705 Коли вони згрішать перед Тобою, — тому що немає людини, яка не згрішила б, — і Ти прогніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх ті, що полонили їх, у землю далеку або близьку, 706 і коли вони в землі, в яку будуть полонені, ввійдуть у себе і навернуться і будуть молитися Тобі в землі полону свого, говорячи: ми згрішили, зробили беззаконня, ми винні, 38 і звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі полону свого, куди відведуть їх у полон, і будуть молитися, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, і до міста, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, — 39 тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву їх і прохання їх, і зроби, що потрібно для них, і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою.40 Боже мій! нехай будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці цьому. 41 І нині, Господи Боже, стань на місце спокою Твого, Ти і ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господи Боже, нехай одягнуться у спасіння, і преподобні Твої нехай насолодяться благами.
42 Господи Боже! не відверни лиця помазаника Твого, пом’яни милости до Давида, раба Твого. п Коли закінчив Соломон молит-' ву, зійшов вогонь з неба і поглинув всепалення і жертви, і слава Господня наповнила дім. 2 І не могли священики ввійти в дім Господній, тому що слава Господня наповнила дім Господній. 3 І всі сини Ізраїлеві, бачачи, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і поклонилися, і славословили Господа, тому що Він благий, бо повік милість Його.
4 Цар же і весь народ стали приносити жертви перед лицем Господа. 6 І приніс цар Соломон у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець: так освятили дім Божий цар і весь народ. 6 Священики стояли на служінні своєму, і ле-вити з музичними інструментами Господа, які зробив цар Давид для прославлення Господа, бо вічна милість Його, тому що Давид славословив через них; священики ж сурмили перед ним, і весь Ізраїль стояв.
7 Освятив Соломон і внутрішню частину двору, що перед домом Господнім: бо приніс там всепалення і жир мирних жертв, тому що жертовник мідний, зроблений Соломоном, не міг вміщувати всепалення і хлібного приношення, і жиру. 8 І зробив Соломон у той час семиденне свято, і весь Ізраїль з ним — зібрання дуже велике, що зійшлося від входу в Емаф до ріки єгипетської; 9 а в день вось-
Глава 7. [1] 2 Мак. 2, 10. [2] 3 Цар. 8, 11.
[3] 2 Пар. 5, 13. 1 Езд. З, 11. [4] 3 Цар. 8, 62.
[5] 3 Цар. 8, 63. [6] 1 Пар. 16, 5. Чис. 10, 10. Сир. 50, 18. [7] 3 Цар. 8, 64. [8] 3 Цар. 8, 65. Чис. 13, 22. [9] Ін 7, 37. З Цар. 8, 2, 65.
мий зробили післясвято, тому що освячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів. 707 І в двадцять третій день сьомого місяця цар відпустив у намети їхні народ, який радів і веселився в серці за благо, яке зробив Господь Давиду і Соломону й Ізраїлю, народові Своєму.
11 І закінчив Соломон дім Господній і дім царський; і все, що задумав Соломон у серці своєму зробити в домі Господньому й у домі своєму, зробив він успішно. 708 І явився Господь Соломону вночі і сказав йому: Я почув молитву твою й обрав Собі місце це в дім жертвоприношення.
13 Якщо Я закрию небо і не буде дощу, і якщо повелю сарані поїдати землю, або пошлю моровицю на народ Мій, 709 і смириться народ Мій, який називається ім’ям Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню. 16 Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому.
16 І нині Я обрав і освятив дім цей, щоб ім’я Моє було там повіки; і очі Мої і серце Моє будуть там в усі дні.
17 І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив Давид, батько твій, і будеш робити усе, що Я повелів тобі, і будеш зберігати устави Мої і закони Мої, 18 то утверджу престіл царства твого, як Я обіцяв Давиду, батькові твоєму, говорячи: не припиниться в тебе [муж,] що володіє Ізраїлем. 19 Якщо ж ви відступите і залишите устави Мої і заповіді Мої, які Я дав вам, і підете і станете служити богам іншим і поклонятися їм,
20 то Я знищу Ізраїля з лиця землі Моєї, яку Я дав їм, і храм цей, який Я освятив імені Моєму, відкину від імені Мого і зроблю його притчею і посміховиськом у всіх народів.211 щодо храму цього високого усякий, хто проходить мимо нього, жахнеться і скаже: за що зробив так Господь із землею цією і з храмом цим? 22 І скажуть: за те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і приліпилися до богів інших, і поклонялися їм, і служили їм, — за те Він навів на них усю цю біду.
0 Після закінчення двадцяти ро-® ків, у які Соломон будував дім Господній і свій дім, 2 Соломон відбудував і міста, які дав Соломону Хирам, і оселив у них синів Ізраїлевих.
3 І пішов Соломон на Емаф-Сува і взяв його. 4 І побудував він Фадмор у пустелі, і всі міста для запасів, які заснував у Емафі.6 Він оббудував Ве-форон верхній і Вефорон нижній, міста укріплені, зі стінами, воротами і запорами, в і Ваалаф і всі міста для запасів, які були у Соломона, і всі міста для колісниць, і міста для кінноти, і все, що хотів Соломон побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі володіння свого.
7 Весь народ, який залишився від хеттеїв, і аморреїв, і ферезеїв, і евеїв
1 ієвусеїв, які були не із синів Ізраїлевих, - 8 дітей їхніх, що залишилися після них на землі, яких не знищили сини Ізраїлеві, — зробив Соломон оброчними до цього дня. 9 Синів же Ізраїлевих не робив Соломон робітниками у справах своїх, але вони були воїнами, і начальниками охоронців його, і вождями колісниць його і вершників його. 10 І було головних приставників у царя Соломона, які керували народом, двісті п’ятдесят. 710 А дочку фараонову перевів Соломон з міста Давидового в
Глава 8. [1] 3 Цар. 9, 10. [2] 3 Цар. 9, 11-12. [3] Чис. 13, 22. [5] 3 Цар. 9, 17. [6] 3 Цар
9, 18-19. [7] 3 Цар. 9, 20. [8] Нав. 16, 10. Суд. 1, 28. З Цар. 9, 21. [10] 3 Цар. 9, 23. [11]
З Цар. 9, 24.
дім, який побудував для неї, тому що, говорив він, не повинна жити жінка у мене в домі Давида, царя Ізраїлевого, бо святий він, тому що ввійшов у нього ковчег Господній.
12 Тоді став приносити Соломон всепалення Господу на жертовнику Господньому, який він спорудив перед притвором,711 щоб за уставом кожного дня приносити всепалення, за заповіддю Мойсея, у суботи, і в новомісяччя, й у свята тричі на рік: у свято опрісноків, і у свято седмиць, у свято кущів.712 І встановив він, за розпорядженням Давида, батька свого, черги священиків за службою їх і левитів за сторожами їх, щоб вони славословили і служили при священиках за уставом кожного дня, і воротарів за чергами їхніми, до кожних воріт, тому що такий був заповіт Давида, чоловіка Божого. 713 І не відступали від повелінь царя про священиків і левитів ні в чому, ні стосовно скарбів. 16 Так влаштована була вся справа Соломонова від дня заснування дому Господнього до остаточного закінчення його - дому Господнього.
17 Тоді пішов Соломон в Еціон-Гавер і в Елаф, що на березі моря, у землі Ідумейській.18 І надіслав йому Хирам через слуг своїх кораблі і рабів, які знають море, і вирушили вони зі слугами Соломоновими в Офир, і здобули звідти чотириста п’ятдесят талантів золота, і привезли цареві Соломону.
Q Цариця Савська, почувши про ’ славу Соломона, прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалим, з дуже великим багатством, і з верблюдами, нав’юченими пахощами і безліччю золота і дорогоцінних каменів. І прийшла до Соломона і розмовляла з ним про все, що було на серці у неї. 2 І пояснив їй Соломон усі слова її, і не знайшлося нічого незнайомого Соломону, чого він не пояснив би їй.3 І побачила цариця Савська мудрість Соломона і дім, який він побудував,
4 і їжу за столом його, і житло рабів його, і добропристойність службовців його й одяг їхній, і виночерпіїв його й одяг їхній, і хід, яким він ходив у дім Господній, — і була вона у захопленні.s І сказала цареві: правда те, що я чула в землі моїй про справи твої і про мудрість твою,6 але я не вірила словам про них, доки не прийшла і не побачила очима своїми. І ось, мені і наполовину не сказано про безліч мудрости твоєї: ти перевершуєш поголос, який я чула.
7 Блаженні люди твої, і блаженні ці слуги твої, що завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою! 8 Нехай буде благословенний Господь Бог твій, Який благозволив посадити тебе на престіл Свій царем у Господа Бога твого. З любови Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки, Він поставив тебе царем над ним - чинити суд і правду. 9 І подарувала вона царю сто двадцять талантів золота і багато пахощів і коштовних каменів; і не бувало таких пахощів, які подарувала цариця Савська царю Соломону. 10 І слуги Хи-рамові і слуги Соломонові, які привезли золото з Офира, привезли і червоне дерево і коштовні камені.
11 І зробив цар з цього червоного дерева сходи до дому Господнього і до дому царського, і цитри і псалтирі для співців. І не бачено було подібного до цього раніше в землі Юдейській. 12 Цар же Соломон дав цариці Савській усе, чого вона бажала і чого вона просила, крім таких речей, які вона привезла цареві. І вона вирушила назад у землю свою, вона і слуги її.
13 Вага золота, що приходило до Соломона в один рік, була шістсот шістдесят шість талантів золота.
14 Поверх того, посли і купці приносили, і всі царі аравійські і начальники обласні приносили золото і срібло Соломону. 161 зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, - по шістсот сиклів кованого золота пішло на кожен щит,
— 18 і триста щитів менших з кованого золота, — по триста сиклів золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливанського дерева. 17 І зробив цар великий престіл зі слонової кістки й обклав його чистим золотом, 18 і шість сходинок до престолу і золоте підніжжя, до престолу прироблене, і підлокітники з обох боків місця сидіння, і двох левів, які стоять біля підлокітників,
19 і ще дванадцять левів, які стоять там на шести східцях, з обох боків Не бувало такого [престолу] у жодному царстві. 20 І весь посуд для пиття у царя Соломона був із золота, і всі сосуди в домі з ливанського дерева були із золота добірного; срібло в дні Соломона ставилося за ніщо,
21 бо кораблі царя ходили у Фарсис зі слугами Хирама, і на три роки раз поверталися кораблі з Фарсиса і привозили золото і срібло, слонову кістку і мавп і павичів.
22 І перевершив цар Соломон усіх царів землі багатством і мудрістю.
23 І всі царі землі прагнули бачити Соломона, щоб послухати мудрість його, яку вклав Бог у серце його.
24 І кожен з них підносив від себе в дарунок сосуди срібні і сосуди золоті й одяг, зброю і пахощі, коней і ослів, з року в рік. 26 І було в Соломона чотири тисячі стійл для коней
і колісниць і дванадцять тисяч вершників; і він розмістив їх у містах колісничних і при цареві — в Єрусалимі; 26 і царював він над усіма царями, від ріки Євфрату до землі Филис-тимської і до меж Єгипту. 27 І зробив цар [золото і] срібло в Єрусалимі рівноцінним простому каменю, а кедри, за їх безліччю, зробив рівноцінними сикоморам, що на низьких місцях. 28 Коней приводили Соломону з Єгипту і з усіх земель.
29 Інші діяння Соломонові, перші й останні, описані в записах Нафа-на пророка і в пророцтві Ахиї силом-лянина й у видіннях прозорливця Іоїля про Ієровоама, сина Наватово-го. 30 Царював же Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років. 31 І спочив Соломон з батьками своїми, і поховали його в місті Давида, батька його. І став царем Ровоам, син його, замість нього, j А І пішов Ровоам у Сихем, тому
що в Сихем зійшлися всі ізраїльтяни, щоб поставити його царем.
2 Коли почув про це Ієровоам, син Наватів, - він знаходився в Єгипті, куди втік від царя Соломона, - то повернувся Ієровоам з Єгипту. 3 І послали і кликали його; і прийшов Ієровоам і весь Ізраїль, і говорили Ровоаму так: 4 батько твій наклав на нас тяжке ярмо; але ти полегши жорстоку роботу батька твого і тяжке ярмо, яке він поклав на нас, і ми будемо служити тобі. 6 І сказав їм Ровоам: через три дні прийдіть знову до мене. І розійшовся народ.
6 І радився цар Ровоам зі старійшинами, які стояли перед лицем Соломона, батька його, за життя його, і говорив: як ви порадите відповісти народу цьому? 7 Вони сказали йому: якщо ти [нині] будеш добрим до народу цього і догодиш їм і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть тобі рабами в усі дні. 8 Але він
15. [29] 3 Цар. 1, 11; 11, 41. [ЗО] 3 Цар. 11,
42. [31] 3 Цар. 11, 43.
Глава 10. [1] 3 Цар. 12, 1. [2] 3 Цар. 11, 40; 12, 2. [5] 3 Цар. 12, 5. [8] 3 Цар. 12, 8.
залишив пораду старійшин, яку вони давали йому, і став радитися з людьми молодими, які виросли разом з ним, і які стояли перед лицем його; 9 і сказав їм: що ви порадите мені відповісти народу цьому, який говорив мені так: полегши ярмо, яке наклав на нас батько твій? 10 І говорили йому молоді люди, які виросли разом з ним, і сказали: так скажи народу, який говорив тобі: батько твій наклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши нам, - так скажи їм: мізинець мій товщий за стегна батька мого. 11 Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я [буду бити вас] скорпіонами.
12 І прийшов Ієровоам і весь народ до Ровоама на третій день, як наказав цар, сказавши: прийдіть до мене знову через три дні. 13 Тоді цар відповідав їм суворо, бо залишив цар Ровоам пораду старійшин, і говорив їм за порадою молодих людей так:
14 батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу його; батько мій карав вас бичами, а я [буду бити вас] скорпіонами.161 не послухав цар народу, тому що так було влаштовано від Бога, щоб виконати Господу слово Своє, яке вирік Він через Ахию силомлянина Ієровоаму, синові На-ватовому.
16 Коли весь Ізраїль побачив, що не слухає його цар, то відповів народ цареві, говорячи: яка наша частка у Давиді? Немає нам частки у сині Ієссеєвому; по наметах своїх, Ізраїлю! Тепер знай свій дім, Давиде. І розійшлися всі ізраїльтяни по наметах своїх. 17 Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в містах Іудиних, залишився царем Ровоам. 18 І послав цар Ровоам Адонирама, начальника над збиранням данини, і закидали його сини Ізраїлеві камінням, і він помер. Цар же Ровоам поспішив сісти на колісницю, щоб утекти в Єрусалим. 19 Так відокремилися ізраїльтяни від дому Давидового до цього дня.
11 І прибув Ровоам в Єрусалим і скликав з дому Іудиного і Ве-ніамінового сто вісімдесят тисяч добірних воїнів, щоб воювати з Ізраїлем і повернути царство Ровоаму.21 було слово Господнє до Самея, чоловіка Божого, і сказано: 3 скажи Ровоаму, синові Соломона, цареві Юдейському, і всьому Ізраїлю в коліні Іудиному і Веніаміновому: 4 так говорить Господь: не ходіть і не починайте війни з братами вашими; поверніться кожен у дім свій, бо Мною зроблено це. Вони послухалися слів Господніх і повернулися з походу проти Ієровоама.
6 Ровоам жив у Єрусалимі; він обніс міста в Юдеї стінами. ® Він укріпив Вифлеєм і Ефам, і Фекою,
7 і Вефцур, і Сохо, і Одоллам, 8 і Геф,
і Марешу, і Зиф, 9 і Адораїм, і Jla-хис, і Азеку, 10 і Цору, й Аїалон, і Хеврон, які знаходилися в коліні Іудиному і Веніаміновому. 11 І укріпив він фортеці ці, і влаштував у них начальників і сховища для хліба і деревної олії і вина. 12 І дав у кожне місто щити і списи й укріпив їх дуже сильно. І залишалися за ним Іуда і Веніамін.
13 І священики і левити, які були по всій землі Ізраїльській, зібралися до нього з усіх країв, 14 тому що залишили левити свої міські передмістя і свої володіння і прийшли в Юдею і в Єрусалим, оскільки відсторонив їх Ієровоам і сини його від священства Господнього 16 і поставив у себе жерців на висотах, і до козлів, і до тельців, яких він зробив. 16 А за ними і з усіх колін Ізраїлевих ті, що схилили серце своє,
Глава 11. [1] 3 Цар. 12, 21. [2] 3 Цар.
12, 22. [4] 3 Цар. 12, 24. 2 Пар. 10, 15. [6] Бут. 35, 19. [14] Чис. 35, 2. З Цар. 12, 31. [15] 3 Цар. 12, 31. 2 Пар. 13, 9.
щоб шукати Господа Бога Ізраїлевого, приходили в Єрусалим, щоб приносити жертви Господу Богу батьків своїх.714 І зміцнили вони царство Іудине і підтримували Ровоама, сина Соломонового, три роки, тому що ходили путями Давида і Соломона у ці три роки.
18 І взяв собі Ровоам за дружину Махалафу, дочку Ієромофа, сина Давидового, й Авихаїль, дочку Ели-ава, сина Ієссеєвого, 715 і вона народила йому синів: Ієуса і Шемарію і Загаму. 716 Після неї він узяв Мааху, дочку Авессалома, і вона народила йому Авию й Аттая, і Зизу і Шело-мифа. 21 І любив Ровоам Мааху, дочку Авессалома, більше за усіх дружин і наложниць своїх, бо він мав вісімнадцять дружин і шістдесят наложниць і породив двадцять вісім синів і шістдесят дочок. 22 І поставив Ровоам Авию, сина Маахи, главою [і] князем над братами його, тому що хотів поставити його царем. 23 І діяв благорозсудливо, і розіслав усіх синів своїх по всіх землях Іуди і Веніаміна в усі укріплені міста, і дав їм утримання велике і знайшов багато дружин.
1 'у Коли царство Ровоама утвер-дилося, і він зробився сильним, тоді він залишив закон Господній, і весь Ізраїль з ним.
2 На п’ятому році царювання Ровоама, Сусаким, цар Єгипетський, пішов на Єрусалим, - тому що вони відступили від Господа, — 3 з тисячею і двомастами колісниць і з шістдесятьма тисячами вершників; і не було числа народу, який прийшов з ним з Єгипту, ливиянам, сукхитам і ефіоплянам; 4 і взяв укріплені міста в Юдеї і прийшов до Єрусалима.s Тоді Самей пророк прийшов до Ровоама і князів Юдеї, які зібралися в Єрусалимі, рятуючись від Сусакима, і сказав їм: так говорить Господь: ви залишили Мене, за те і Я залишаю вас у руки Сусакиму. ® І смирилися князі Ізраїлеві і цар і сказали: праведний Господь!7 Коли побачив Господь, що вони смирилися, тоді було слово Господнє до Самея, і сказано: вони смирилися; не знищу їх і незабаром дам їм спасіння, і не проллється гнів Мій на Єрусалим рукою Сусакима; 8 однак же вони будуть слугами його, щоб знали, як це — служити Мені і служити царствам земним. 9 І прийшов Сусаким, цар Єгипетський, в Єрусалим і взяв скарби дому Господнього і скарби дому царського; усе взяв він, узяв і щити золоті, які зробив Соломон. 10 І зробив цар Ровоам, замість них, щити мідні, і віддав їх у руки начальників охоронців, які охороняли вхід дому царського.11 Коли виходив цар у дім Господній, приходили охоронці і несли їх, і потім знову відносили їх у палату охоронців. 12 І коли він смирився, тоді відвернувся від нього гнів Господа і не згубив його до кінця; притому і в Юдеї було дещо добре.
13 І утвердився цар Ровоам в Єрусалимі і царював. Сорок один рік було Ровоаму, коли він став царем, і сімнадцять років царював у Єрусалимі, у місті, яке з усіх колін Ізраїлевих обрав Господь, щоб там перебувало ім’я Його. Ім’я матері його Наама, аммонитянка. 14 І робив він зло, тому що не налаштував серце своє для того, щоб шукати Господа.
15 Діяння Ровоамові, перші й останні, описані в записах Самея пророка й Адди прозорливця у родоводах. І були війни у Ровоама з Ієровоа-мом в усі дні. 16 І спочив Ровоам з батьками своїми і похований у місті Давидовому. І став царем Авия, син його, замість нього.
2. [6] Дан. 9, 14. [7] Єр. 18, 8. [9] 3 Цар. 10, 16-17; 14, 26. 2 Пар. 9, 15. [10] 3 Цар. 14, 27. [12] 3 Цар. 14, 13; 21, 29. [13] 3 Цар. 14, 21. [15] 3 Цар. 14, 29; 15, 6. [16] 3 Цар. 14, 31.
1 О У вісімнадцятий рік царю-
вання Ієровоама став царем Авия над Іудою. 2 Три роки він царював у Єрусалимі; ім’я матері його Михая, дочка Урії, з Гиви. І була війна у Авиї з Ієровоамом.3 І вивів Авия на війну військо, яке складалося з людей хоробрих, з чотирьохсот тисяч чоловік добірних; а Ієровоам виступив проти нього на війну з вісь-момастами тисячами чоловік, також добірних, хоробрих.4 І став Авия на вершині гори Цемараїмської, однієї
з гір Єфремових, і говорив: послухайте мене, Ієровоам і всі ізраїльтяни! 6 Чи не знаєте ви, що Господь Бог Ізраїлів дав царство Давиду над Ізраїлем повіки, йому і синам його, за завітом соли [вічним]? 8 Але повстав Ієровоам, син Наватів, раб Соломона, сина Давидового, і збунтувався проти господаря свого. 71 зібралися навколо нього люди пусті, люди розбещені, й укріпилися проти Ровоама, сина Соломонового; Ровоам же був молодий і слабкий серцем і не встояв проти них.8 І нині ви думаєте устояти проти царства Господнього в руці синів Давидових, тому що вас безліч, і у вас золоті тельці, яких Ієровоам зробив для вас богами.9 Чи не ви вигнали священиків Господніх, синів Аарона, і левитів, і поставили в себе священиків, які з народів інших земель? Усякий, хто приходить для посвяти своєї з тельцем і з сімома баранами, стає у вас священиком лжебогів. 10 А у нас -Господь Бог наш; ми не залишали Його, і Господу служать священики, сини Ааронові, і левити при своїй справі. 11 І спалюють вони Господу всепалення щоранку і щовечора, і запашне куріння, і покладають рядами хліби на столі чистому, і запалюють золотий світильник і лам-
Глава 13. [1] 3 Цар. 15, 1. [2] 3 Цар. 15, 2.
2 Пар. 11, 20. [3] 3 Цар. 15, 7. [6] 3 Цар. 11,
26. [8] 3 Цар. 12, 28. [9] 2 Пар. 11, 15. З Цар. 12, 31. [11] Вих. 27, 21. Лев. 8, 35; 24, 4, 6. [12] Втор. 20, 4. Чис. 10, 9; 14, 41. [14] Чис.
пади його, щоб горіли щовечора, тому що ми дотримуємо встановлення Господа Бога нашого, а ви залишили Його.12 І ось, у нас на чолі Бог, і священики Його, і труби гучні, щоб гриміти проти вас. Сини Ізраїлеві! не воюйте з Господом Богом батьків ваших, бо не матимете успіху.
13 Тим часом Ієровоам послав загін у засідку з тилу їм, так що сам він був попереду юдеїв, а засідка позаду них. 14 І оглянулися юдеї, і ось, битва проти них спереду і позаду; і воззвали вони до Господа, а священики засурмили трубами. 16 І викликнули юдеї. І коли викликнули юдеї, Бог уразив Ієровоама і всіх ізраїльтян перед лицем Авиї й Іуди. 161 побігли сини Ізраїлеві від юдеїв, і віддав їх Бог у руки їхні. 171 зробили їм Авия і народ його поразку сильну; і впало убитими в Ізраїля п’ятсот тисяч чоловік добірних. 18 І сми-рилися тоді сини Ізраїлеві, і були сильні сини Іудині, тому що уповали на Господа Бога батьків своїх.19 І переслідував Авия Ієровоама і взяв у нього міста: Вефиль і залежні від нього міста, й Ієшану і залежні від неї міста, і Ефрон і залежні від нього міста. 20 І не входив уже в силу Ієровоам у дні Авиї. І вразив його Господь, і він помер. 21 Авия ж підсилився; і взяв собі чотирнадцять дружин і породив двадцять два сини і шістнадцять дочок.
22 Інші діяння Авиї і його вчинки і слова описані у сказанні пророка Адди.
1 А І спочив Авия з батьками ^ ' своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Аса, син його, замість нього. У дні його спочивала земля десять років.2 І робив Аса добре й угодне в очах Господа Бога свого: 3 і відкинув він жертов-
10, 9. Нав. 6, 3. [18] Пс. 105, 42. [19] 3 Цар.
12, 29. Ін 11, 54. [22] 3 Цар. 15, 3.
Глава 14. [1] 3 Цар. 15, 8. [2] 3 Цар. 15,
11. [3] 3 Цар. 15, 12.
ники богів чужих і висоти, і розбив статуї, і вирубав посвячені дерева;
4 і повелів юдеям шукати Господа Бога батьків своїх, і виконувати закон [Його] і заповіді;6 і скасував він у всіх містах Іудиних висоти і статуї сонця. І спокійним було при ньому царство. 8 І побудував він укріплені міста в Юдеї, бо спокійною була земля, і не було в нього війни в ті роки, оскільки Господь дав спокій йому. 7 І сказав він юдеям: побудуємо міста ці й обнесемо їх стінами з вежами, з воротами і запорами. Земля ще наша, тому що ми знайшли Господа Бога нашого: ми знайшли Його, — і Він дав нам спокій з усіх боків. І стали будувати, і мали успіх. 8 І було в Аси військової сили: озброєних щитом і списом з коліна Іудиного триста тисяч, і з коліна Ве-ніамінового озброєних щитом і які стріляли з лука, двісті вісімдесят тисяч, людей хоробрих.
9 І вийшов на них Зарай ефіоп-лянин з військом у тисячу тисяч і з трьомастами колісниць і дійшов до Мареші.10 І виступив Аса проти нього, і вишикувалися до битви на долині Цефата в Мареші. 11 І воззвав Аса до Господа Бога свого, і сказав: Господи! чи не в Твоїй силі допомогти сильному або безсилому? допоможи ж нам, Господи Боже наш: тому що ми на Тебе уповаємо і в ім’я Твоє вийшли ми проти безлічі цієї. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе Тебе людина.12 І вразив Господь ефіоплян перед лицем Аси і перед лицем Іуди, і побігли ефіоп-ляни. 13 І переслідував їх Аса і народ, який був з ним, до Герара, і впали ефіопляни, так що в них нікого не залишилося в живих, тому що вони вражені були перед Господом і перед воїнством Його. І набрали здобичі безліч.14 І зруйнували всі міста навколо Герара, тому що напав на них жах від Господа; і розграбували всі міста і винесли з них дуже багато здобичі. 16 Також і пастуші курені зруйнували і погнали безліч стад дрібної худоби і верблюдів і повернулися в Єрусалим.
І f Тоді на Азарію, сина Одедо--*■ вого, зійшов Дух Божий,2 і вийшов він назустріч Асі і сказав йому: послухайте мене, Асо і весь Іуда і Веніамін: Господь з вами, коли ви з Ним; і якщо будете шукати Його, Він буде знайдений вами; якщо ж залишите Його, Він залишить вас. 3 Багато днів Ізраїль буде без Бога істинного, і без священика, який вчить, і без закону;
4 але коли він навернеться у скруті своїй до Господа Бога Ізраїлевого і знайде Його, Він дасть їм знайти Себе. 6 У ті часи не буде миру ні для того, хто виходить, ні для того, хто входить, бо великі заворушення будуть у всіх жителів земель; 8 народ буде воювати з народом, і місто з містом, тому що Бог приведе їх у сум’яття всякими бідами.7 Але ви зміцнитеся, і нехай не слабшають руки ваші, тому що є відплата за діла ваші.
8 Коли почув Аса слова ці і пророцтво [Азарії], сина Одеда пророка, то підбадьорився і викинув мерзоти язичницькі з усієї землі Іудиної і Веніамінової і з міст, які він узяв на горі Єфремовій, і оновив жертовник Господній, що перед притвором Господнім. 9 І зібрав всього Іуду і Веніаміна і тих, що живуть з ними, переселенців від Єфрема і Манассії
і Симеона; тому що багато хто від Ізраїля перейшли до нього, коли побачили, що Господь, Бог його, з ним. 10 І зібралися в Єрусалимі у третій місяць, у п’ятнадцятий рік царювання Аси; 11 і принесли в день той жертву Господу зі здобичі, яку привели, з великої худоби сімсот і з дрібної сім тисяч; 717 і вступили в завіт, щоб шукати Господа Бога батьків своїх від усього серця свого і від усієї душі своєї; 718 а всякий, хто не стане шукати Господа Бога Ізраїлевого, повинен померти, малий він чи великий, чоловік чи жінка. 719 І клялися Господу голосно і з вигуками і при звуках труб і рогів. 161 раділи всі юдеї цій клятві, тому що від усього серця свого клялися і з усією щирістю шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І дав їм Господь спокій
3 усіх боків. 16 І Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царського достоїнства за те, що вона зробила ідола для діброви. І зруйнував Аса ідола її, і порубав на шматки, і спалив у долині Кедрона. 17 Хоча висоти не були знищені в Ізраїлі, але серце Аси було цілком віддане Господу в усі дні його. 18 І вніс він посвячене батьком його і свою посвяту в дім Божий, срібло і золото і сосуди.19 І не було війни до тридцять п’ятого року царювання Аси.
1 /л У тридцять шостий рік ца-
рювання Аси, пішов Вааса, цар Ізраїльський, на юдеїв і почав будувати Раму, щоб не дозволити нікому ні відходити від Аси, царя Юдейського, ні приходити до нього.
2 І виніс Аса срібло і золото зі скарбниць дому Господнього і дому царського і послав до Венадада, царя Сирійського, який жив у Дамаску, говорячи: 3 союз нехай буде між мною і тобою, як був між батьком моїм і батьком твоїм; ось, я посилаю тобі срібло і золото: піди, розірви союз твій з Ваасою, царем Ізраїльським, щоб він відступив від мене.
4 І послухався Венадад царя Аси і послав воєначальників, які були в нього, проти міст ізраїльських, і вони спустошили Ійон і Дан й Авел-маїм і всі запаси в містах Неффали-мових. 6 І коли почув про це Вааса, то перестав будувати Раму і припинив роботу свою. 8 Аса ж цар зібрав усіх юдеїв, і вони вивезли з Рами камені і дерева, які використовував Вааса для будівлі, — і побудував з них Геву і Мицфу.
7 У той час прийшов Ананій прозорливець до Аси, царя Юдейського,
1 сказав йому: оскільки ти понадіявся на царя Сирійського і не уповав на Господа Бога твого, тому і врятувалося військо царя Сирійського від руки твоєї.8 Чи не були ефіопляни і лівіяни з силою більшою і з колісницями і вершниками дуже численними? Але оскільки ти уповав на Господа, то Він віддав їх у руки твої,
9 тому що очі Господа оглядають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце цілком віддане Йому. Нерозважливо ти зробив тепер. За те віднині будуть у тебе війни. 10 І розгнівався Аса на прозорливця, і замкнув його у в’язницю, тому що за це був у роздратуванні на нього; пригноблював Аса і декого з народу в той час.
11 І ось, діяння Аси, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських.12 І захворів Аса на ноги на тридцять дев’ятому році царювання свого, і хвороба його піднялася до верхніх частин тіла; але він у хворобі своїй шукав не Господа, а лікарів. 13 І спочив Аса з батьками своїми, і помер на сорок першому році царювання свого. 14 І поховали його у гробниці, яку він влаштував для себе в місті Давидовому; і поклали його на одрі, який наповнили пахощами і різними належно зробленими мастями, і спалили їх для нього безліч.
18. 4 Цар. 12, 18. [4] 3 Цар. 15, 20. [5] 3 Цар.
15, 21. [6] Нав. 18, 24. [7] 2 Пар. 19, 2. [8]
2 Пар. 14, 9. Іс. 20, 5. [9] 2 Мак. 9, 5. [13]
3 Цар. 15, 24.
1 П І став царем Іосафат, син його, замість нього; і зміцнився він проти ізраїльтян. 2 І поставив він військо в усі укріплені міста Юдеї
1 розставив охоронне військо по землі Юдейській і по містах Єфремових, якими оволодів Аса, батько його. 3 І був Господь з Іосафатом, бо він ходив першими путями Давида, батька свого, і не шукав Ваалів, 4 але шукав він Бога батька свого і робив за заповідями Його, а не за діяннями ізраїльтян. 6 І утвердив Господь царство в руках його, і давали всі юдеї дари Іосафату, і було в нього багато багатства і слави. e І піднеслося серце його на путях Господніх; крім того, і висоти скасував він і діброви в Юдеї.
7 І в третій рік царювання свого він послав князів своїх Бенхаїла й Овадію, і Захарію і Нафанаїла і Ми-хея, щоб учили по містах Іудиних народ, 8 і з ними левитів: Шемаію і Нефанію, і Зевадію й Азаїла, і Ше-мирамофа й Іонафана, й Адонію і Товію і Тов-Адонію, і з ними Ели-шаму й Іорама, священиків.9 І вони навчали в Юдеї, маючи з собою книгу закону Господнього; і обходили всі міста Юдеї й учили народ. 10 І був страх Господній на всіх царствах землі, які навколо Юдеї, і не воювали з Іосафатом. 11 А від филистимлян приносили Іосафату дари і в данину срібло; також аравитяни приганяли до нього дрібну худобу: баранів сім тисяч сімсот і козлів сім тисяч сімсот.
12 І піднімався Іосафат усе більше і більше і побудував у Юдеї фортеці й міста для запасів. 13 Багато було в нього запасів у містах юдейських, а в Єрусалимі людей військових, хоробрих. 14 І ось список їх за поколіннями їхніми: в Іуди начальники тисяч: Адна начальник, і в
Глава 17. [1] 3 Цар. 15, 24; 22, 41. [3]
2 Пар. 19, 3. [5] 3 Цар. 22, 44. 2 Пар. 18, 1. [10] 2 Пар. 14, 14. [16] Чис. 6, 2.
нього відмінних воїнів триста тисяч;
16 за ним Іоханан начальник, і в нього двісті вісімдесят тисяч; 16 за ним Амасія, син Зихри, який присвятив себе Господу, і в нього двісті тисяч воїнів відмінних.17 У Веніаміна: відмінний воїн Елиада, і в нього озброєних луком і щитом двісті тисяч;18 за ним Ієгозавад, і в нього сто вісімдесят тисяч озброєних воїнів.19 Ось ті, що служили царю, зверх тих, яких розставив цар в укріплених містах по всій Юдеї.
1 О І було в Іосафата багато ба-гатства і слави; і поріднився він з Ахавом. 2 І пішов через кілька років до Ахава в Самарію; і заколов для нього Ахав багато худоби дрібної і великої, і для людей, які були з ним, і схиляв його йти на Рамоф галаадський. 3 І говорив Ахав, цар Ізраїльський, Іосафату, царю Юдейському: чи підеш зі мною в Рамоф галаадський? Той сказав йому: як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ: йду з тобою на війну! 4 І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь.61 зібрав цар Ізраїльський пророків чотириста чоловік і сказав їм: чи йти нам на Рамоф галаадський війною, чи утриматися? Вони сказали: йди, і Бог віддасть його в руку царя. 8 І сказав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього? запитаємо й у нього.
7 І сказав цар Ізраїльський Іосафа-ту: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа; але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене добре, а постійно пророкує лихе; це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори так, царю.
8 І покликав цар Ізраїльський одного євнуха, і сказав: сходи скоріше за Михеєм, сином Іємвлая. 9 Цар же Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на своєму престо-
лі, одягнені в царський одяг; сиділи на площі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
10 І зробив собі Седекія, син Хенаани, залізні роги і сказав: так говорить Господь: цими поколеш сиріян до знищення їх. 720 І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський; буде успіх тобі, і віддасть його Господь у руку царя.
12 Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, пророки одноголосно пророкують добре цареві; нехай би і твоє слово було таким самим, як кожного з них: проречи і ти добре. 721 І сказав Михей: живий Господь, — що скаже мені Бог мій, те проречу я. 14 І прийшов він до царя, і сказав йому цар: Михею, чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи утриматися? І сказав той: ідіть, буде вам успіх, і вони будуть віддані в руки ваші. 161 сказав йому цар: скільки разів мені заклинати тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини, в ім’я Господнє? 18 Тоді Михей сказав: я бачив усіх синів Ізраїля, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря, — і сказав Господь: немає в них начальника, нехай повернуться кожен у дім свій
з миром. 17 І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе? 18 І сказав Михей: так вислухайте слово Господнє: я бачив Господа, Який сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло праворуч і ліворуч Нього.
19 І сказав Господь: хто втягнув би Ахава, царя Ізраїльського, щоб він пішов і впав у Рамофі галаадсько-му? І один говорив так, інший говорив інакше. 20 І виступив один дух, і став перед лицем Господа, і сказав: я втягну його. І сказав йому Господь: чим? 21 Той сказав: я вийду, і буду духом неправди у вустах усіх пророків його. І сказав Він: ти втягнеш його, і досягнеш; піди і зроби так:
22 І тепер, ось попустив Господь духу неправди увійти в уста цих пророків твоїх, але Господь прорік тобі недобре. 23 І підійшов Седекія, син Хенаани, і вдарив Михея по щоці, і сказав: якою це дорогою відійшов від мене Дух Господній, щоб говорити в тобі? 24 І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатися. 26 І сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градоначальника і до Іоаса, сина царя,28 і скажіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його хлібом і водою бідно, доки я не повернуся в мирі. 27 І сказав Михей: якщо ти повернешся в мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухайте це, всі люди!
281 пішов цар Ізраїльський та Іоса-фат, цар Юдейський, до Рамофа галаадського. 29 І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнуся і вступлю в битву, а ти вдягни свій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський, і вступив у битву. 301 цар Сирійський повелів начальникам колісниць, які були в нього, сказавши: не бийтеся ні з малим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським. 31 І коли побачили Іосафата начальники колісниць, то подумали: це цар Ізраїльський, - і оточили його, щоб битися з ним. Але Іосафат закричав, і Господь допоміг йому, і відвів їх Бог від нього.32 І коли побачили начальники колісниць, що це не був цар Ізраїльський, то повернули від нього. 33 Тим часом один чоловік випадково натягнув лук свій, і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він візнику: поверни назад, і вези мене від війська, тому що я
поранений. 722 Але битва у той день посилилася; і цар Ізраїльський стояв на колісниці проти сиріян до вечора і помер, коли заходило сонце.
1 Q І повертався Іосафат, цар Юдейський, у мирі в дім свій в Єрусалим. 2 І виступив назустріч йому Іиуй, син Ананії, прозорливець, і сказав царю Іосафату: чи слід було тобі допомагати нечестивцю і любити ненависників Господа? за це на тебе гнів від лиця Господа.3 Втім, і добре знайдено в тобі, тому що ти знищив ідолів у землі [Юдейській] і налаштував серце своє для того, щоб шукати Бога.
4 І жив Іосафат в Єрусалимі. І знову став він обходити народ свій від Вирсавії до гори Єфремової, і навертав їх до Господа, Бога батьків їхніх.6 І поставив суддів на землі по всіх укріплених містах Юдеї в кожнім місті, в і сказав суддям: дивіться, що ви робите, ви чините не суд людський, але суд Господа; і Він з вами у справі суду. 7 Отже, нехай буде страх Господній на вас: дійте обачно, тому що немає у Господа Бога нашого неправди, ні упередже-ности, ні хабарництва. 8 І в Єрусалимі приставив Іосафат деяких з левитів і священиків і глав поколінь в Ізраїлі — до суду Господнього і до позовів. І повернулися в Єрусалим.
9 І дав їм повеління, говорячи: так дійте у страху Господньому, з вірністю і з чистим серцем: 10 у всякій справі спірній, яка надійде до вас від братів ваших, що живуть у містах своїх, чи про кровопролиття, чи про закон, заповіді, устави й обряди, наставляйте їх, щоб вони не завинили перед Господом, і не було б гніву Його на вас і на братів ваших; так дійте, — і ви не згрішите.11 І ось
Амарія первосвященик над вами у всякій справі Господній, а Зевадія, син Ісмаїлів, князь дому Іудиного, в усякій справі царя, і наглядачі левити перед вами. Будьте тверді і дійте, і буде Господь з добрим.
0 Л Після цього моавитяни й ам-
монитяни, а з ними деякі з країни Маонитської, пішли війною на Іосафата. 2 І прийшли, і донесли Іосафату, говорячи: йде на тебе безліч велика з-за моря, від Сирії, і ось вони в Хацацон-Фамарі, тобто в Ен-гедді. 3 І злякався Іосафат, і навернув лице своє шукати Господа, й оголосив піст по всій Юдеї.4 І зібралися юдеї просити допомоги у Господа; з усіх міст Іудиних прийшли вони благати Господа.
6 І став Іосафат на зібранні юдеїв та єрусалимлян у домі Господньому, перед новим двором, ® і сказав: Господи Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і у Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть проти Тебе! 7 Чи не Ти, Боже наш, вигнав жителів землі цієї перед лицем народу Твого Ізраїля і віддав її сімені Авраама, друга Твого, повік? 8 І вони оселилися на ній
1 побудували Тобі на ній святилище в ім’я Твоє, говорячи: 9 якщо прийде на нас біда: меч, що карає, або моровиця, або голод, то ми станемо перед домом цим і перед лицем Твоїм, бо ім’я Твоє в домі цьому, і закличемо Тебе в тісноті нашій, і Ти почуєш і спасеш. 10 І нині ось аммонитяни і моавитяни і жителі гори Сеїра, через землі яких Ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли із землі Єгипетської, а тому вони оминули їх і не знищили їх, -
11 ось вони платять нам тим, що при-
Еф. 6, 9. Кол. З, 25. [10] Втор. 17, 8. [11] Зах. З, 7.
Глава 20. [2] Бут. 14, 7. Нав. 15, 62. [3]
2 Пар. 17, 3. [6] Пс. 8, 2; 46, 8-9. 2 Пар. 14,
11. [7] Іс. 41, 8. Ін 8, 33. Як. 2, 23. [9] 2 Пар. 6, 28. [10] Втор. 2, 9.
йшли вигнати нас зі спадкоємного володіння Твого, яке Ти віддав нам.
12 Боже наш! Ти суди їх. Бо немає в нас сили проти безлічі цієї великої, що прийшла на нас, і ми не знаємо, що робити, але до Тебе очі наші!
13 І всі юдеї стояли перед лицем Господнім, і малі діти їхні, дружини їхні і сини їхні.
14 Тоді на Іозиїла, сина Захаріє-вого, сина Ванеї, сина Ієіела, сина Матфанії, левита із синів Асафових, зійшов Дух Господній серед зібрання 16 і сказав він: слухайте, всі юдеї і жителі Єрусалима і царю Іосафа-те! Так говорить Господь до вас: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа. 18 Завтра виступите проти них: ось вони піднімаються на височину Циц,
1 ви знайдете їх в кінці долини, перед пустелею Ієруїлом. 17 Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам. Іуда та Єрусалим! не бійтеся і не жахайтеся. Завтра виступите назустріч їм, і Господь буде з вами. 18 І схилився Іосафат лицем до землі, і всі юдеї і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу. 19 І встали левити із синів Каафових і з синів Кореєвих - хвалити Господа Бога Ізраїлева, голосом дуже гучним.
201 встали вони рано-вранці, і виступили до пустелі Фекойської; і коли вони виступили, став Іосафат і сказав: послухайте мене, юдеї і жителі Єрусалима! Вірте Господу Богу вашому, і будьте твердими; вірте пророкам Його, і буде успіх вам. 21 І радився він з народом, і поставив співців Господу, щоб вони у благоліпності святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: славте Господа, бо повіки милість Його! 22 І в той час, як вони
[12] Пс. 24, 15; 120, 1. Мф 8, 25. [14] Суд. 11, 29. 2 Пар. 24, 20. [15] Вих. 14, 13. Нав. 10, 14. Іс. 33, 2. [17] Вих. 14, 13. Чис. 14, 9. [20]
2 Цар. 14, 2. Пс. 45, 1-2. Вих. 14, 31. [23] стали викликувати і славословити, Господь збудив незгоду між аммо-нитянами, моавитянами і жителями гори Сеїра, які прийшли на Юдею, і були вони вражені: 23 бо повстали аммонитяни і моавитяни на жителів гори Сеїра, вбиваючи і знищуючи їх, а коли покінчили з жителями Сеїра, тоді стали знищувати одне одного.
24 І коли юдеї прийшли на височину до пустелі і глянули на ту багатолюдність, і ось — трупи лежать на землі,
і нема уцілілого. 2S І прийшов Іоса-фат і народ його забирати здобич, і знайшли в них безліч і майна, і одягу, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли нести. І три дні вони забирали здобич; така велика була вона!
26 А на четвертий день зібралися в долині благословення, бо там вони благословили Господа. Тому і називають те місце долиною благословення до цього дня. 271 пішли назад усі юдеї та єрусалимляни й Іосафат на чолі їх, щоб повернутися в Єрусалим з радістю, тому що дав їм Господь торжество над ворогами їхніми. 28 І прийшли в Єрусалим з псалтирями, і цитрами, і трубами, до дому Господнього. 29 І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони почули, що Сам Господь воював проти ворогів Ізраїля. 30 І спокійним стало царство Іосафатове, і дав йому Бог його спокій з усіх боків.
31 Так царював Іосафат над Юдеєю: тридцяти п’яти років він був, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїла.32 І ходив він путями батька свого Аси і не ухилився від них, роблячи угодне в очах Господніх. 33 Тільки висоти не були скасовані, і народ ще не навернув твердо серця свого до Бога батьків своїх.
34 Інші діяння Іосафата, перші й останні, описані в записах Іиуя, сина Ананієвого, які внесені в книгу царів Ізраїлевих.
36 Але після того вступив Іосафат, цар Юдейський, у спілкування з Охо-зією, царем Ізраїльським, який чинив беззаконня, 723 і з’єднався з ним, щоб побудувати кораблі для відправлення у Фарсис; і побудували вони кораблі в Еціон-Гавері. 724 І вирік тоді Єлиєзер, син Додави з Маре-ші, пророцтво на Іосафата, говорячи: оскільки ти вступив у спілкування з Охозією, то зруйнував Господь справу твою. - І розбилися кораблі,
1 не могли йти у Фарсис.
'її І спочив Іосафат з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Іорам, син його, замість нього.
2 І в нього були брати, сини Іосафа-та: Азарія та Ієхиїл, і Захарія й Аза-рія, і Михаїл і Сафатія: усі ці сини Іосафата, царя Ізраїлевого. 3 І дав їм батько їхній великі подарунки сріблом і золотом і коштовностями, разом з укріпленими містами в Юдеї; царство ж віддав Іораму, тому що він первісток. 4 І вступив Іорам на царство батька свого й утвердився, й умертвив усіх братів своїх мечем і також деяких із князів Ізраїлевих.
6 Тридцяти двох років був Іорам, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі; 8 і ходив він шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, — і робив він неугодне в очах Господніх. 7 Однак же не хотів Господь погубити дім Давида заради завіту, який уклав з Давидом, і тому що обіцяв дати йому світильник і синам його на всі часи.
8 У дні його вийшов Едом з-під влади Іуди, і поставили над собою царя. 9 І пішов Іорам з воєначальниками своїми, і всі колісниці з ним;
і вставши вночі, вразив ідумеян, які оточили його і начальників над колісницями [і побіг народ в оселі свої]. 10 Однак вийшов Едом з-під влади Іуди до цього дня. У той же час вийшла і Ливна з-під влади його, тому що він залишив Господа Бога батьків своїх. 11 Також висоти спорудив він на горах юдейських, і ввів у блуд жителів Єрусалима і спокусив Юдею.
12 І прийшов до нього лист від Іллі пророка, в якому було сказано: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: за те, що ти не пішов путями Іосафата, батька твого, і путями Аси, царя Юдейського,13 а пішов шляхом царів ізраїльських і ввів у блуд Юдею і жителів Єрусалима, як вводив у блуд дім Ахавів, ще ж і братів твоїх, дім батька твого, які кращі за тебе, ти умертвив, 14 за те, ось Господь уразить поразкою великою народ твій і синів твоїх, і дружин твоїх, і все майно твоє, 16 тебе ж самого — хворобою тяжкою, хворобою нутрощів твоїх до того, що будуть випадати нутрощі твої від хвороби день у день.
18 І збудив Господь проти Іорама дух филистимлян і аравитян, суміжних з ефіоплянами; 17 і вони пішли на Юдею й увірвалися в неї, і захопили все майно, що знаходилося в домі царя, також і синів його і дружин його; і не залишилося в нього сина, крім Охозії, меншого із синів його.18 А після всього цього вразив Господь нутрощі його хворобою невиліковною. 19 Так було день за днем, а до кінця другого року випали нутрощі його від хвороби його, і він помер у жорстоких стражданнях; і не спалив для нього народ його пахощів, як робив те для батьків його.
20 Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі, і відійшов неопла-каний, і поховали його в місті Давидовому, але не в царських гробницях. 'J'J І поставили царем жителі Єрусалима Охозію, меншого сина його, замість нього, тому що всіх старших побило полчище, яке приходило з аравитянами до стану,
— і став царем Охозія, син Іорама, царя Юдейського.
2 Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Гофолія, дочка Амврія. 3 Він також ходив путями дому Ахавового, тому що мати його була радницею йому на беззаконні справи. 4 І робив він неугодне в очах Господніх, подібно до дому Ахавого, тому що він був йому радником, після смерти батька його, на загибель йому. 6 Також за їх порадою, він пішов з Іорамом, сином Ахавовим, царем Ізраїльським, на війну проти Азаїла, царя Сирійського, у Рамоф галаадський. І поранили сиріяни Іорама, ® і повернувся він у Ізреель лікуватися від ран, які завдали йому в Рамі, коли він воював з Азаїл ом, царем Сирійсь-ким. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, бо той був хворий. 7 І від Бога було це на загибель Охозії, що він прийшов до Іора-ма: тому що, після приходу свого, він вийшов з Іорамом проти Іиуя, сина Намессієвого, якого помазав Господь на знищення дому Ахавового.
8 Коли вершив Іиуй суд над домом Ахава, тоді він знайшов князів юдейських і синів братів Охозії, які служили Охозії, й умертвив їх. 9 І [звелів] він шукати Охозію, і взяли його, коли він ховався в Самарії, і привело] 4 Цар. 8, 17, 24.
Глава 22. [1] 4 Цар. 8, 24. [2] 4 Цар. 8, 26;
11, 1. [3] 4 Цар. 8, 27. [5] 4 Цар. 8, 28. Нав. 20, 8. [6] 4 Цар. 8, 29; 9, 15-16. [7] 3 Цар. 12, 15; 19, 16. 4 Цар. 9, 6. [8] 3 Цар. 19, 17. 4 Цар.
ли його до Іиуя, і умертвили його, і поховали його, бо говорили: він син Іосафата, який шукав Господа від усього серця свого. І не залишилося в домі Охозії того, хто міг би царювати. 10 Бо Гофолія, мати Охозії, побачивши, що помер син її, встала і знищила все царське плем’я дому Іуди.11 Але Іосавеф, дочка царя, взяла Іоаса, сина Охозії, і викрала його
із середовища царських синів, яких умертвляли, і помістила його і годувальницю його в спальній кімнаті; і в такий спосіб Іосавеф, дочка царя Іорама, дружина Іодая священика, сестра Охозії, сховала Іоаса від Гофо-лії, і вона не умертвила його.12 І був він у них у домі Божому переховуваний шість років; Гофолія ж царювала над землею.
О О Але в сьомий рік підбадьо-рився Іодай і прийняв у союз з собою начальників сотень: Азарію, сина Ієрохамового, й Ісмаїла, сина Ієгохананового, й Азарію, сина Ове-дового, і Маасею, сина Адаії, і Ели-шафата, сина Зихрі. 2 І вони пройшли по Юдеї і зібрали левитів з усіх міст Юдеї і глав поколінь Ізраїлевих, і прийшли в Єрусалим.31 уклало все зібрання союз у домі Божому
з царем. І сказав їм Іодай: ось син царя повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давидових. 4 Ось що ви зробіть: третина вас, що приходять у суботу, зі священиків і левитів, буде воротарями біля порогів, 6 і третина при домі царському, і третина біля воріт Ієсод, а весь народ на дворах дому Господнього. 8 І ніхто нехай не входить у дім Господній, крім священиків і службовців з левитів. Вони можуть увійти, тому що освячені; весь же народ нехай стоїть на сторожі Господній. 7 І нехай левити оточать царя з усіх бо-
9, 24. [9] 4 Цар. 9, 27-28. [10] 4 Цар. 11, 1.
[11] 4 Цар. 11, 2.
Глава 23. [1] 4 Цар. 11, 4. [3] 2 Цар. 7, 13.
[4] 4 Цар. 11, 5. [5] 4 Цар. 11, 6. [6] Чис. 8, 6;
16, 5. 1 Езд. 8, 28-29.
ків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй, і хто буде входити в храм, нехай буде умертвлений. І будьте ви при царі, коли він буде входити і виходити. 8 І зробили левити й усі юдеї, як наказав Іодай священик; і взяли кожен людей своїх, які приходять у суботу, з тими, що відходять у суботу, тому що не відпустив священик Іодай чергу, яка змінялася.
9 І роздав Іодай священик начальникам сотень списи і малі й великі щити царя Давида, що були в домі Божому; 725 і поставив весь народ, кожного зі зброєю його в руці його, від правої сторони храму до лівої сторони храму, біля жертовника й біля дому, навколо царя. 726 І вивели сина царя, і поклали на нього вінець і прикраси, і поставили його царем; і помазали його Іодай і сини його і сказали: нехай живе цар!727 І почула Гофолія голос народу, який біжить і проголошує про царя, і вийшла до народу в дім Господній, 728 і побачила: і ось цар стоїть на підвищенні своєму при вході, і князі і труби біля царя, і весь народ землі веселиться, і сурмлять трубами, і співці з інструментами музичними і вправні у славослів’ї. І роздерла Гофолія одяг свій
1 закричала: змова! змова!141 викликав Іодай священик начальників сотень, які начальствують над військом, і сказав їм: виведіть її геть [із храму], і хто піде за нею, той буде умертвлений мечем. Тому що священик сказав: не умертвляйте її в домі Господньому. 161 дали їй місце, і коли вона прийшла до входу кінських воріт царського дому, там умертвили її.
le І уклав Іодай завіт між собою і між усім народом і царем, щоб бути їм народом Господнім.171 пішов весь народ у капище Ваала, і зруйнували його, і жертовники його й ідолів його розтрощили; і Матфана, жерця Ваалового, умертвили перед жертовниками. 18 І доручив Іодай справи дому Господнього священикам і левитам, [і відновив денні черги священиків і левитів,] як розподілив Давид у домі Господньому, для возношення всепалень Господу, як написано в законі Мойсеевому, з радістю і співом, за уставом Давидовим.
19 І поставив він воротарів біля воріт дому Господнього, щоб не міг входити нечистий чого-небудь. 20 І взяв начальників сотень, і вельмож, і начальників у народі, і весь народ землі, і провів царя з дому Господнього, і пройшли через верхні ворота в дім царський, і посадили царя на царський престіл. 21 І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем. 'У А Семи років був Іоас, коли став царем, і сорок років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Цив’я з Вирсавії.2 І робив Іоас угодне в очах Господніх в усі дні Іодая священика.3 І взяв йому Іодай двох дружин, і він мав від них синів і дочок.
4 І після цього прийшло на серце Іоасу оновити дім Господній, 6 і зібрав він священиків і левитів і сказав їм: підіть по містах Юдеї і збирайте з усіх ізраїльтян срібло для підтримки дому Бога вашого щорічно, і поспішіть у цій справі. Але не поспішили левити.8 І прикликав цар Іодая, главу їх, і сказав йому: чому ти не вимагаєш від левитів, щоб вони доставляли з Юдеї та Єрусалима данину, встановлену Мойсеєм, рабом Господнім, і зібранням ізраїльтян для скинії зібрання? 7 Бо нечестива Гофолія і сини її розорили дім Божий і все присвячене для
[21] 4 Цар. 11, 20.
Глава 24. [1] 4 Цар. 12, 1. [2] 4 Цар. 12, 2.
[5] 4 Цар. 12, 5. [6] Вих. 35, 5. [7] 4 Цар. 11, 1; 12, 8.
дому Господнього вжили для Ваалів.
8 І наказав цар, і зробили один ящик, і поставили його біля входу в дім Господній іззовні.729 І проголосили по Юдеї та Єрусалиму, щоб приносили Господу данину, накладену Мойсе-єм, рабом Божим, на ізраїльтян у пустелі. 730 І зраділи всі начальники і весь народ, і приносили і клали в ящик, доки він не наповнився. 731 У той час, коли левити приносили ящик до царських чиновників, і коли вони бачили, що срібла багато, приходили писар царя і довірений первосвященика, і висипали з ящика, і відносили його і ставили його на своє місце. Так робили вони з дня у день,
1 зібрали безліч срібла. 12 І віддавали його цар та Іодай виконавцям робіт у домі Господньому, і вони наймали каменотесів і теслярів для оновлення дому Господнього, також ковалів і мідників для зміцнення дому Господнього. 13 І працювали виконавці робіт, і звершилося відновлення руками їхніми, і привели дім Божий у належний стан його, й укріпили його. 14 І закінчивши все, вони представили царю та Іодаю залишок срібла. І зробили з нього сосуди для дому Господнього, сосуди службові і для всепалень, чаші й інші сосуди золоті і срібні. І приносили всепалення в домі Господньому постійно в усі дні Іодая.
161 постарів Іодай і, наситившись днями життя, помер: сто тридцять років було йому, коли він помер. le І поховали його в місті Давидовому з царями, тому що він робив добре в Ізраїлі і для Бога, і для дому Його.
17 Але після смерти Іодая прийшли князі юдейські і поклонилися цареві; тоді цар став слухати їх. 18 І залишили дім Господа Бога батьків своїх і стали служити деревам священним та ідолам, — і був гнів Господній на Іуду та Єрусалим за цю провину їх. 19 І Він посилав до них пророків для навернення їх до Господа, і вони застерігали їх, але ті не слухали. 20 І Дух Божий зійшов на Захарію, сина Іодая священика, і він став на підвищенні перед народом і сказав їм: так говорить Господь: для чого ви переступаєте повеління Господні? не буде успіху вам; і як ви залишили Господа, так і Він залишить вас. 211 змовилися проти нього, і побили його камінням, за наказом царя [Іоаса], у дворі дому Господнього. 22 І не згадав цар Іоас про благодіяння, яке зробив йому Іодай, батько його, й убив сина його. І він умираючи говорив: нехай бачить Господь і нехай воздасть!
23 І після закінчення року виступило проти нього військо сирійсь-ке, і ввійшли в Юдею і в Єрусалим,
і знищили всіх князів народу, і всю здобич, взяту в них, відіслали до царя в Дамаск. 24 Хоча невеликою кількістю людей приходило військо сирійське, але Господь віддав до руки їх дуже численну силу за те, що залишили Господа Бога батьків своїх. І над Іоасом учинили вони суд,
26 і коли вони пішли від нього, залишивши його в тяжкій хворобі, то зробили проти нього змову раби його, за кров сина Іодая священика, й убили його на постілі його, і він помер. І поховали його в місті Давидовому, але не поховали його в царських гробницях.26 Змовниками ж проти нього були: Завад, син Ши-меафи аммонитянки, та Ієгозавад, син Шимрифи моавитянки. 27 Про синів його і про численні пророцтва проти нього і про влаштування дому Божого написано в книзі царів. І став царем Амасія, син його, замість нього.
Мф 23, 35. Лк 11, 50-51. [23] 4 Цар. 12, 18. [24] 2 Пар. 12, 1; 22, 8. [25] 4 Цар. 12, 20; 21, 18, 26. [26] 4 Цар. 12, 21. [27] 4 Цар. 12, 1, 21; 14, 1.
О С Двадцяти п’яти років став царем Амасія і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієгоаддань з Єрусалима.
2 І робив він угодне в очах Господніх, але не від повного серця.3 Коли утвердилося за ним царство, тоді він умертвив рабів своїх, які убили царя, батька його.4 Але дітей їхніх не умертвив, тому що написано в законі, у книзі Мойсеевій, де заповів Господь, говорячи: не повинні бути умертвлені батьки за дітей, і дітей не слід умертвляти за батьків, але кожен за свій злочин повинен померти.
s І зібрав Амасія юдеїв і поставив їх за поколіннями під владу ти-сячоначальників і стоначальників, усіх юдеїв і веніамитян, і перерахував їх від двадцяти років і вище, і знайшов їх триста тисяч людей добірних, які ходять на війну, які тримають спис і щит. ® І ще найняв з ізраїльтян сто тисяч хоробрих воїнів за сто талантів срібла. 7 Але чоловік Божий прийшов до нього і сказав: царю! нехай не йде з тобою військо ізраїльське, тому що немає Господа з ізраїльтянами, з усіма синами Єфрема. 8 Але йди ти один, роби справу, мужньо подвизайся на війні. Інакше повалить тебе Бог перед лицем ворога, бо є сила у Бога підтримати і повалити. 9 І сказав Амасія чоловіку Божому: що ж робити зі ста талантами, які я віддав війську ізраїльському? І сказав чоловік Божий: може Господь дати тобі більше за це.10 І відокремив їх Амасія, - військо, яке прийшло до нього з землі Єфремової, — щоб вони йшли у своє місце. І сильно запалав гнів їх на Юдею, і вони пішли назад у своє місце, палаючи у гніві.
11 А Амасія наважився і повів народ свій, і пішов у долину Соляну і побив синів Сеїра десять тисяч; 12 і де-
Глава 25. [1] 4 Цар. 14, 2. [2] 4 Цар. 14, 3. 2 Пар. 26, 4. [3] 4 Цар. 14, 5. 2 Пар. 24, 25.
[4] Втор. 24, 16. 4 Цар. 14, 6. Єз. 18, 20. [5] Чис. 1, 3. [8] 2 Пар. 20, 15. Пс. 32, 17; 61, 7.
сять тисяч живих узяли сини Іудині в полон, і привели їх на вершину скелі, і скинули їх з вершини скелі, й усі вони розбилися зовсім.13 Військо ж, яке Амасія відіслав назад, щоб воно не ходило з ним на війну, розсипалося по містах Юдеї від Самарії до Вефорона і перебило в них три тисячі, і награбувало багато здобичі.
14 Амасія, прийшовши після поразки ідумеян, приніс богів синів Сеїра і поставив їх у себе богами, і перед ними кланявся і їм кадив.
16 І запалав гнів Господа на Амасію, і послав Він до нього пророка, і той сказав йому: навіщо ти вдаєшся до богів народу цього, які не визволили народу свого від руки твоєї? 16 Коли він говорив йому, цар відповів: хіба поставили тебе радником царським? перестань, щоб не убили тебе. І перестав пророк, сказавши: знаю, що вирішив Бог погубити тебе, тому що ти зробив це і не слухаєш поради моєї.
17 І порадився Амасія, цар Юдейський, і послав до Іоаса, сина Іоахаза, сина Іиуя, царя Ізраїльського, сказати: виходь, побачимось особисто.
18 І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: віддай дочку свою за дружину синові моєму. Але прийшли звірі дикі, які на Ливані, і потоптали цей терен. 19 Ти говориш: ось я побив ідумеян, — і піднеслося серце твоє до марнославства. Сиди краще у себе вдома. До чого тобі затівати небезпечну справу? Впадеш ти й Юдея з тобою.
20 Але не послухався Амасія, тому що від Бога було це, щоб віддати їх У РУку Іоаса за те, що стали звертатися до богів ідумейських. 21 І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачились особисто, він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі юдейському. 732 І були розбиті юдеї ізраїльтянами, і побігли кожен у намет свій.
23 І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Іоахазового, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі і привів його в Єрусалим, і зруйнував сті-ну Єрусалимську від воріт Єфремових до воріт наріжних, на чотириста ліктів; 733 і взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, що знаходилися в домі Божому біля Овед-Едома, і скарби дому царського, і заручників, і повернувся в Самарію.
261 жив Амасія, син Іоасів, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ятнадцять років.28 Інші діла Амасії, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських.
27 І після того часу, як Амасія відступив від Господа, вчинили проти нього змову в Єрусалимі, і він утік у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там. 28 І привезли його на конях, і поховали його з батьками його в місті Іудиному.
'У (і І взяв весь народ юдейський Озію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем на місце батька його Амасії. 2 Він оббудував Елаф і повернув його Юдеї, після того як спочив цар з батьками своїми.
3 Шістнадцяти років був Озія, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієхолія з Єрусалима. 4 І робив він угодне в очах Господніх точно так, як робив Амасія, батько його;
6 і звертався він до Бога у дні Заха-рії, який навчав страху Божого; і в ті дні, коли він звертався до Господа, сприяв йому Бог. 6 І він вийшов і воював з филистимлянами, і зруйнував стіни Гефа і стіни Іавнеї і стіни Азота; і побудував міста в області
Азотській і у филистимлян. 7 І допомагав йому Бог проти филистимлян і проти аравитян, що живуть у Гур-Ваалі, і проти меунитян; 8 і давали аммонитяни данину Озії, і дійшло ім’я його до меж Єгипту, тому що він був дуже сильний. 9 І побудував Озія вежі в Єрусалимі над воротами наріжними і над воротами долини і на розі, і зміцнив їх. 101 побудував вежі в пустелі, і зробив багато водойм, тому що мав багато худоби, і на низині і на рівнині, і хліборобів і садівників у горах і на Кармилі, бо він любив землеробство. 11 Було в Озії і військо, яке виходило на війну загонами, за рахунком у списку їх, складеним рукою Ієіела писаря і Маасеї наглядача, під проводом Хананії, одного з головних сановників царських. 12 Уся кількість глав поколінь,
з хоробрих воїнів, була дві тисячі шістсот, 13 і під їхньою рукою військової сили — триста сім тисяч п’ятсот, які вступали у битву з військовою мужністю, на допомогу царю проти ворога. 14 І заготував для них Озія, для усього війська, щити і списи, і шоломи і лати, і луки і каміння для пращі. 161 зробив він в Єрусалимі майстерно придумані машини, щоб вони знаходилися на вежах і на кутах для пускання стріл і великого каміння. І пронеслося ім’я його далеко, тому що він дивно огородив себе і зробився сильним.
18 Але коли він зробився сильним, загордилося серце його на загибель його, і він зробився злочинцем перед Господом Богом своїм, тому що ввійшов у храм Господній, щоб запалити фіміам на вівтарі кадильному. 17 І пішов за ним Азарія священик, і з ним вісімдесят священиків Господніх, людей відмінних, 18 і стали проти Озії царя і сказали йому:
15, 2. [4] 4 Цар. 15, 3. 2 Пар. 25, 2. [5] 4 Цар.
12, 2. [6] Ам. 1, 8. [16] 4 Цар. 15, 6. 2 Пар. 25, 19. Вих. ЗО, 7. [17] 1 Пар. 6, 10. [18] Чис.
18, 7. Євр. 5, 4.
не тобі, Озіє, кадити Господеві; це справа священиків, синів Ааронових, посвячених для кадіння; вийди зі святилища, бо ти вчинив беззаконно, і не [буде] тобі це за честь у Господа Бога. 734 І розгнівався Озія, - а в руці в нього була кадильниця для кадіння; і коли він розгнівався на священиків, проказа з’явилася на чолі його, перед лицем священиків, у домі Господньому, біля вівтаря кадильного. 735 І глянув на нього Азарія первосвященик і всі священики; і ось у нього проказа на чолі його. І примушували його вийти звідти, та й сам він поспішав відійти, тому що вразив його Господь. 736 І був цар Озія прокаженим до дня смерти своєї, і жив в окремому домі і відлучений був від дому Господнього. А Іоафам, син його, був начальником над домом царським і управляв народом землі.
22 Інші діяння Озії, перші й останні, описав Ісая, син Амоса, пророк.
23 І спочив Озія з батьками своїми, і поховали його з батьками його на полі царських гробниць, тому що говорили: він прокажений. І став царем Іоафам, син його, замість нього. 'уп Двадцяти п’яти років був Іоафам, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієруша, дочка Садока. 2 І робив він угодне в очах Господніх точно так, як робив Озія, батько його, тільки він не входив у храм Господній, і народ продовжував ще грішити. 3 Він побудував верхні ворота дому Господнього, і багато чого побудував на стіні Офела;
4 і міста побудував на горі Юдейській, і в лісах побудував палаци і вежі. 6 Він воював з царем аммони-тян і подолав їх, і дали йому аммонитяни в той рік сто талантів срібла і десять тисяч корів пшениці і ячменю десять тисяч. Це давали йому аммонитяни і на другий рік, і на третій. в Таким сильним був Іоафам тому, що йшов путями своїми перед лицем Господа Бога свого.
7 Інші діяння Іоафама і всі війни його і поведінка його описані в книзі царів ізраїльських та юдейських:
8 двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі.7371 спочив Іоафам з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Ахаз, син його, замість нього.
'У О Двадцяти років був Ахаз, ко-
ли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; і він не робив угодного в очах Господніх, як робив Давид, батько його:2 він ішов путями царів ізраїльських, і навіть зробив відлиті статуї Ваалів; 3 і він звершував куріння в долині синів Еннома, і проводив синів своїх через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких вигнав Господь перед лицем синів Ізраїлевих;4 і приносив жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким гіллястим деревом. 6 І віддав його Господь Бог його в руки царя сиріян, і вони вразили його і взяли в нього багато полонених і відвели в Дамаск. Також і в руки царя Ізраїльського був він відданий, і той учинив над ним велику поразку. e І побив Факей, син Рема-лиїн, [цар Ізраїльський,] юдеїв сто двадцять тисяч в один день, людей войовничих, тому що вони залишили Господа Бога батьків своїх. 7 Зи-хрій же, силач з єфремлян, убив Ма-асею, сина царя, й Азрикама, який був начальником над палацом, і Ел-кану, другого після царя. 8 І взяли сини Ізраїлеві в полон у братів своїх, юдеїв, двісті тисяч дружин, синів і дочок; також і багато здобичі награбували в них, і відправили здобич у Самарію.
32. [9] 4 Цар. 15, 38.
Глава 28. [1] 4 Цар. 16, 2. [2] 4 Цар. 16, 3. [3] Втор. 18, 9. 4 Цар. 14, 24. Ос. 13, 1. [4] Втор. 12, 2. [5] 4 Цар. 16, 5.
9 Там був пророк Господній, ім’я його Одед. Він вийшов перед лице війська, яке йшло в Самарію, і сказав їм: ось Господь Бог батьків ваших, у гніві на юдеїв, віддав їх у руки ваші, і ви побили їх з такою люттю, яка досягла небес. 738 І тепер ви думаєте поневолити синів Іуди і Єрусалима на рабів і рабинь собі. А хіба на вас самих немає провини перед Господом Богом вашим? 739 Отже, послухайте мене, і поверніть полонених, яких ви захопили з братів ваших, бо полум’я гніву Господнього на вас. 740 І встали деякі з начальників синів Єфремових: Азарія, син Ієгоханана, Берехія, син Мешилле-мофа, та Єзекія, син Шаллума, й Амаса, син Хадлая, проти тих, хто йшов з війни,741 і сказали їм: не вводьте сюди полонених, тому що іріх був би нам перед Господом. Невже ви думаєте додати до гріхів наших і до злочинів наших? велика провина наша, і полум’я гніву [Господнього] над Ізраїлем. 14 І залишили озброєні полонених і здобич у воєначальників і всього зібрання. 15 І встали мужі, згадані за іменами, і взяли полонених, і всіх нагих з них одяг-ли зі здобичі, — і одягли їх, і взули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і помазали їх єлеєм, і посадили на ослів усіх слабких з них, і відправили їх у Єрихон, місто пальм, до братів їхніх, і повернулися у Самарію.
16 У той час послав цар Ахаз до царів ассирійських, щоб вони допомогли йому, 17 тому що ідумеяни і ще приходили, і багатьох убили в Юдеї, і взяли в полон;18 і филистимляни розсипалися по містах низинного краю і півдня Юдеї і взяли Веф-самис і Аїалон, і Гедероф і Сохо і залежні від нього міста, і Фимну і залежні від неї міста, і Гимзо і залежні від нього міста, й оселилися там. 19 Так принизив Господь юдеїв за Ахаза, царя Юдейського, тому що він розбестив Юдею і тяжко ірішив перед Господом.20 І прийшов до нього Феглафелласар, цар Ассирійський, але був за тягар йому, замість того, щоб допомогти йому, 21 тому що Ахаз узяв скарби з дому Господнього і дому царського й у князів і віддав цареві Ассирійському, але не на допомогу собі.
22 І в скрутний для себе час він продовжував беззаконно чинити перед Господом, він - цар Ахаз. 231 приносив він жертви богам дамаським, думаючи, що вони вражали його, і говорив: боги царів сирійських допомагають їм; принесу я жертву їм, і вони допоможуть мені. Але вони були на падіння йому і всьому Ізраїлю. 24 І зібрав Ахаз сосуди дому Божого, і розтрощив сосуди дому Божого, і замкнув двері дому Господнього, і спорудив собі жертовники по всіх кутах в Єрусалимі,26 і по всіх містах Іудиних спорудив висоти для кадіння богам іншим, і гнівив Господа Бога батьків своїх.
28 Інші діла його й усі вчинки його, перші й останні, описані в кни
зі царів юдейських та ізраїльських.
27 І спочив Ахаз з батьками своїми, і поховали його в місті, в Єрусалимі, але не внесли його в гробниці царів Ізраїлевих. І став царем Єзекія, син його, замість нього.
OQ Єзекія став царем двадцяти п’яти років, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Авия, дочка Захарії.2 І робив він угодне в очах Господніх так само, як робив Давид, батько його.
3 У перший же рік царювання свого, у перший місяць, він відчинив двері дому Господнього і відновив
10. [24] 4 Цар. 16, 4. [26] 4 Цар. 16, 1. [27]
4 Цар. 16, 20. Іс. 14, 28.
Глава 29. [1] 4 Цар. 18, 2. [2] 4 Цар. 18, 3. [3] 2 Пар. 28, 24.
їх, 4 і повелів прийти священикам і левитам, і зібрав їх на площі східній, 742 і сказав їм: послухайте мене, левити! Нині освятіться самі й освятіть дім Господа Бога батьків ваших, і викиньте нечистоту зі святилища. в Тому що батьки наші чинили беззаконно, і робили неугодне в очах Господа Бога нашого, і залишили Його, і відвернули вони лиця свої від оселі Господньої, і повернулися спиною, 743 і замкнули двері притвору, і погасили світильники, і не палили куріння, і не відносили всепа-лень у святилищі Бога Ізраїлевого.
8 І був гнів Господа на Юдею і на Єрусалим, і Він віддав їх на ганьбу, на спустошення і на посміх, як ви бачите очима вашими. 9 І ось, упали батьки наші від меча, а сини наші і дочки наші і дружини наші за це в полоні [в землі не своїй] донині.
10 Тепер у мене на серці - укласти завіт з Господом Богом Ізраїлевим, нехай відверне від нас полум’я гніву Свого. 11 Діти мої! не будьте недбалі, тому що вас обрав Господь стояти перед лицем Його, служити Йому і бути в Нього служителями і запалю-вачами курінь. 12 І встали левити: Махаф, син Амасая, й Іоель, син Азарії, із синів Каафових; і з синів Мерариних: Кис, син Авдія, й Азарія, син Ієгаллелела; і з племені Гир-сонового: Іоах, син Зимми, й Еден, син Іоаха;13 і з синів Елицафанових: Шимри та Іеіел; і з синів Асафових: Захарія і Матфанія; 14 і з синів Ема-нових: Ієхиїл і Шимей; і з синів Іди-фунових: Шемаія й Уззиел. 16 Вони зібрали братів своїх і освятилися, і пішли за наказом царя очищати дім Господній за словами Господа.
16 І ввійшли священики всередину дому Господнього для очищення, і винесли все нечисте, що знайшли в храмі Господньому, на двір дому Господнього, а левити взяли це, щоб винести геть до потоку Кедрона.171 почали освячувати в перший день першого місяця, і у восьмий день того самого місяця ввійшли в притвор Господній; і освячували дім Господній вісім днів, і в шістнадцятий день першого місяця закінчили. 18 І прийшли в дім до царя Єзекії і сказали: ми очистили дім Господній, і жертовник для всепалення, і всі сосуди його, і стіл для хлібів предкладен-ня, і всі сосуди його; 19 і всі сосуди, які закинув цар Ахаз під час царювання свого, у беззаконні своєму, ми приготували й освятили, і ось вони перед жертовником Господнім.
20 І встав цар Єзекія рано-вранці і зібрав начальників міста, і пішов у дім Господній. 21 І привели сім тельців і сім баранів, і сім агнців і сім козлів у жертву за гріх за царство і за святилище і за Юдею; і наказав він синам Аароновим, священикам, вознести всепалення на жертовнику Господньому. 22 І закололи тельців,
1 взяли священики кров, і окропили жертовник, і закололи баранів, і окропили кров’ю жертовник; і закололи агнців, і окропили кров’ю жертовник. 23 І привели козлів за гріх перед лице царя і зібрання, і вони поклали руки свої на них. 241 закололи їх священики, і очистили кров’ю їх жертовник для загладження гріхів усього Ізраїля, тому що за весь Ізраїль наказав цар принести всепалення і жертву за гріх. 26 І поставив він левитів у домі Господньому з кимвалами, псалтирями і цитрами, за уставом Давида і Гада, прозорливця царевого, і Нафана пророка, тому що від Господа був устав цей через пророків Його. 28 І стали левити з музичними інструментами Давидовими і священики з трубами. 271 наказав Єзекія вознести всепален-
2 Пар. 28, 24. [21] Лев. 4, 13-14. [22] Лев. 8,
15. [23] Вих. 29, 10; Лев. 1, 4. [25] 1 Пар. 6, 31; 23, 5; 24, 19. [26] Чис. 10, 10.
ня на жертовнику. І в той час, як почалося всепалення, почався спів Господу, при звуках труб та інструментів Давида, царя Ізраїлевого. 744 І все зібрання молилося, і співці співали, і сурмили труби, доки не закінчилося всепалення. 745 Після закінчення ж всепалення цар і всі, що знаходилися при ньому, схилилися і поклонилися. 746 І сказав цар Єзекія і князі левитам, щоб вони славили Господа словами Давида й Асафа прозорливця, і вони славили з радістю, і схилялися і поклонялися. 747 І продовжив Єзекія і сказав: тепер ви посвятили себе Господу; приступайте і приносьте жертви і вдячні приношення в дім Господній. І понесло все зібрання жертви і вдячні приношення, і всякий, хто розчулений був серцем, -усепалень. 32 І було число всепалень, які привели ті, що зібралися: сімдесят волів, сто баранів, двісті агнців
— усе це для всепалення Господу.
33 Інших священних жертв було: шістсот з великої худоби і три тисячі з дрібної худоби.34 Але священиків було мало, і вони не могли здирати шкір з усіх всепалень, і допомагали їм брати їхні левити, до закінчення справи і доки освятилися інші священики, тому що левити були більш ретельні в освяченні себе, ніж священики. 36 Притому ж усепалень було багато з жиром мирних жертв і з узливаннями при все-паленні. Так було відновлено служіння в домі Господньому. 36 І радів Єзекія і весь народ за те, що Бог так розчулив народ, бо це сталося несподівано.
О/Л І послав Єзекія по всій зем-лі Ізраїльській і Юдеї, і листи писав до Єфрема і Манассії, щоб прийшли в дім Господній, в Єрусалим, для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлевому. 2 І поклали на раді цар і князі його і все зібрання в Єрусалимі — звершити пасху в другий місяць,3 бо не могли зробити її у свій час, тому що священики ще не освятилися в достатній кількості і народ не зібрався в Єрусалим. 4 І сподобалося це цареві і всьому зібранню. 6 І вирішили оголосити по всьому Ізраїлю, від Вирсавії до Дана, щоб ішли в Єрусалим для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлеву, тому що давно не звершували ії, як написано. 6 І пішли гінці з листами від царя і від князів його по всій землі Ізраїльській та Юдеї, і за повелінням царя говорили: діти Ізраїля! наверніться до Господа Бога Авраама, Ісаака й Ізраїля, і Він повернеться до залишка, який уцілів у вас від руки царів ассирійських.71 не будьте такими, як батьки ваші і брати ваші, які беззаконно чинили перед Господом Богом батьків своїх; і Він віддав їх на спустошення, як ви бачите. 8 Нині не будьте жорстокосердими, як батьки ваші, підкоріться Господу і приходьте до святилища Його, яке Він освятив повік; і служіть Господу Богу вашому, і Він відверне від вас полум’я гніву Свого. 9 Коли ви навернетеся до Господа, тоді брати ваші і діти ваші [будуть] у милості у тих, що полонили їх, і повернуться в землю цю, бо благий і милосердний Господь Бог ваш і не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього. 10 І ходили гінці з міста до міста по землі Єфремовій і Манассіїній і до Заву-лонової, але з них сміялися і знущалися. 11 Однак деякі з коліна Асирового, Манассіїного і Завулонового смирилися і прийшли в Єрусалим.
12 І над Юдеєю була рука Божа, яка дарувала їм єдине серце, щоб виконувати повеління царя і князів, за словом Господнім.
[5] Вих. 12, 3. [6] Вих. З, 6; 4, 5. 4 Цар. 15,
19. [7] 2 Пар. 29, 8. Вих. 32, 8. Єр. 13, 16. Лк
17, 18. [9] Вих. 34, 6. Єр. З, 12. [12] Діян. 4, 32; 11, 21. Єр. 32, 39.
13 І зібралося в Єрусалим безліч народу для звершення свята опрісноків, у другий місяць, - зібрання дуже численне. 14 І встали і зруйнували жертовники, які були в Єрусалимі; і все, на чому звершувалося куріння [ідолам], зруйнували і кинули в потік Кедрон; 16 і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день другого місяця. Священики і левити присоромившись, освятилися і принесли всепалення в дім Господній, 16 і стали на своєму місці за уставом своїм, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров’ю [приймаючи її] з рук левитів. 17 Оскільки багато було в зібранні таких, які не освятилися, то замість нечистих левити закололи пасхального агнця, для присвяти Господу.18 Багато хто з народу, більшість з коліна Єфремового і Манассіїного, Іссахарового і Завулоново-го, не очистилися; однак вони їли пасху, не за уставом. 19 Але Єзекія помолився за них, говорячи: Господь благий нехай простить кожного, хто розчулив серце своє до того, щоб шукати Господа Бога, Бога батьків своїх, хоча і без очищення священного! 20 І почув Господь Єзекію і простив народ.
21 І звершили сини Ізраїлеві, які знаходилися в Єрусалимі, свято опрісноків за сім днів, з великою радістю; щодня левити і священики славили Господа на інструментах, зроблених для славослів’я Господа.22 І говорив Єзекія за серцем усім левитам, які мали добре розуміння в служінні Господу. І їли святкове сім днів, при-носячи жертви мирні і славлячи Господа Бога батьків своїх. 23 І вирішило все зібрання святкувати інші сім днів, і провели ці сім днів у веселощах, 24 тому що Єзекія, цар Юдейський, виставив для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби, і вельможі виставили для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби; і священиків освятилося вже багато. 26 І веселилися всі ті, що зібралися з Юдеї, і священики і левити, і все зібрання, яке прийшло від Ізраїля, і прибульці, які прийшли з землі Ізраїльської і жили в Юдеї.26 І була радість велика в Єрусалимі, тому що з днів Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, не бувало подібного до цього в Єрусалимі. 271 встали священики і левити, і благословили народ; і почутий був голос їх, і зійшла молитва їх у святу оселю Його на небеса.
“5 1 І після закінчення всього
~ цього, пішли всі ізраїльтяни,
які там знаходилися, в міста юдейські і розбили статуї, зрубали освячені дерева, і зруйнували висоти і жертовники по всій Юдеї і в землі Веніаміновій, Єфремовій і Манассі-їній, до кінця. І потім повернулися всі сини Ізраїлеві, кожен у володіння своє, в міста свої. 2 І поставив Єзекія черги священиків і левитів, за їхнім розподілом, кожного при своїй справі, священичій або левитсь-кій, при всепаленні і при жертвах мирних, для служби, для хваління і славослів’я, біля воріт дому Господнього. 3 І визначив цар частину з майна свого на всепалення: на всепалення ранкові і вечірні, і на всепалення в суботи і в новомісяччя, й у свята, як написано в законі Господньому. 4 І повелів він народу, який живе в Єрусалимі, давати визначене утримання священикам і левитам, щоб вони були ревні в законі Господньому.
6 Коли обнародувано було це повеління, тоді нанесли сини Ізраїлеві багато початків хліба, вина, й олії, і меду, і всяких плодів польових; і десятин з усього нанесли багато. 748 І ізраїльтяни і юдеї, які живуть у містах юдейських, також представили десятини з великої і дрібної худоби і десятини з пожертвувань, присвячених Господу Богу їхньому; і наклали купи, купи.749 У третій місяць почали класти купи, і в сьомий місяць закінчили. 8 І прийшли Єзекія і вельможі, і побачили купи, і дякували Господу і народу Його Ізраїлю. 9 І запитав Єзекія священиків і левитів про ці купи. 10 І відповів йому Азарія первосвященик з дому Садокового і сказав: з того часу, як почали носити приношення в дім Господній, ми їли досита, і багато чого залишилося, тому що Господь благословив народ Свій. Із того, що залишилося, склалася така безліч.
11 І наказав Єзекія приготувати кімнати при домі Господньому. І приготували. 121 перенесли туди приношення, і десятини, і пожертвування,
3 усією ретельністю. І був начальником при них Хонанія левит, і Си-мей, брат його, другим. 13 А Ієхиїл і Азазія, і Нахаф, і Асаїл, і Ієримоф, й Іозавад, і Елиел, і Ісмахія, і Махаф, і Бенанія були доглядачами під рукою Хонанії і Симея, брата його, за наказом царя Єзекії й Азарії, начальника при домі Божому. 14 Коре, син Імни, левит, воротар на східній стороні, був при добровільних приношеннях Богу, для видачі принесеного Господу і найважливіших з присвячених речей. 16 І під його віданням знаходилися Еден, і Миніа-мін, й Ієшуа, і Шемаія, і Амарія, і Шеханія в містах священичих, щоб правильно роздавати братам своїм частини, як великому, так і малому, 16 зверх списків їх, усім чоловічої статі від трьох років і вище, усім, хто ходить у дім Господа для справ щоденних, для служіння їх, за посадами їх і за відділами їх, 17 і внесеним у список священикам, за поколіннями їх, і левитам від двадцяти років і вище, за посадами їх, за відділами їх, 18 і внесеним у список, з усіма малолітніми їхніми, з дружинами їхніми і з синами їхніми і з дочками їхніми, - всій громаді, тому що вони з усією вірністю присвятили себе на священну службу. 19 І для синів Ааронових, священиків у селищах навколо міст їх, при кожному місті поставлені були мужі пойменовані, щоб роздавати ділянки всім чоловічої статі у священиків і усім, внесеним у список у левитів.
20 Ось що зробив Єзекія по всій Юдеї, — і він робив добре, і справедливе, й істинне перед лицем Господа Бога свого. 21 І в усьому, що він здійснював для служіння дому Божому і для дотримання закону і заповідей, думаючи про Бога свого, він діяв від усього серця свого і мав успіх.
“5 'У Після таких діл і вірности, прийшов Сеннахирим, цар Ассирійський, і вступив у Юдею, і обложив укріплені міста, і думав відторгнути їх собі. 2 Коли Єзекія побачив, що прийшов Сеннахирим з наміром воювати проти Єрусалима, 3 тоді вирішив із князями своїми і з військовими людьми своїми засипати джерела води, що поза містом, і ті допомогли йому. 4 І зібралося багато народу, і засипали всі джерела і потік, що протікав по країні, говорячи: нехай не знайдуть царі ассирійські, прийшовши сюди, багато води [і нехай не укріпляться].6 І підбадьорився він, і відновив усю стіну, що обвалилася, і підняв її до вежі, і ззовні побудував іншу стіну, і укріпив Милло в місті Давидовому, і приготував багато зброї і щитів. 6 І поставив воєначальників над народом, і зібрав їх до себе на площу біля міських воріт, і говорив до серця їх, і
сказав: 750 будьте твердими і мужніми, не бійтеся і не страшіться царя Ассирійського і всієї безлічі, яка з ним, тому що з нами більше, ніж з ним; 751 з ним м’язи плотські, а з нами Господь Бог наш, щоб допомагати нам і боротися у битвах наших. І укріпився народ словами Єзекії, царя Юдейського.
9 Після цього послав Сеннахирим, цар Ассирійський, рабів своїх в Єрусалим, — сам він стояв навпроти Лахиса, і вся сила його з ним, — до Єзекії, царя Юдейського, і до всіх юдеїв, які в Єрусалимі, сказати:752 так говорить Сеннахирим, цар Ассирійський: на що ви сподіваєтеся і сидите в фортеці в Єрусалимі? 753 Чи не зваблює вас Єзекія, щоб віддати вас на смерть від голоду і спраги, говорячи: Господь Бог наш врятує нас від руки царя Ассирійського? 12 чи не цей Єзекія зруйнував висоти Його і жертовники Його, і сказав Юдеї та Єрусалиму: перед жертовником єдиним поклоняйтеся і на ньому звершуйте куріння? 13 Хіба ви не знаєте, що зробив я і батьки мої з усіма народами земель? Чи могли боги народів земних урятувати землю свою від руки моєї? 14 Хто з усіх богів народів, знищених батьками моїми, міг врятувати народ свій від руки моєї? Як же зможе ваш Бог врятувати вас від руки моєї? 161 нині нехай не зваблює вас Єзекія і не відхиляє вас у такий спосіб; не вірте йому: якщо не в силах був жоден бог жодного народу і царства врятувати народ свій від руки моєї і від руки батьків моїх, то і ваш Бог не врятує вас від руки моєї. 10 І ще багато чого говорили раби його проти Господа Бога і проти Єзекії, раба Його. 17 І листи писав він, у яких ганьбив Господа Бога Ізраїлевого і говорив проти Нього такі слова: як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї.18 І кричали гучним голосом юдейською мовою до народу єрусалимського, який був на стіні, щоб устрашити його і налякати його, і взяти місто. 19 І говорили про Бога Єрусалима, як про богів народів землі, — вироби рук людських. 20 І помолився цар Єзекія й Ісая, син Амосів, пророк, і воззвали до неба. 21 І послав Господь ангела, і він знищив усіх хоробрих і головнокомандувача і начальників у війську царя Ассирійського. І повернувся він зі соромом у землю свою; і коли прийшов у дім бога свого, — ті, що вийшли зі стегон його, вразили його там мечем. 22 Так врятував Господь Єзекію
і жителів Єрусалима від руки Сен-нахирима, царя Ассирійського, і від руки всіх і оберігав їх звідусюди.
23 Тоді багато хто приносив дари Господу в Єрусалим і коштовні речі Єзекії, царю Юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів.
24 У ті дні занедужав Єзекія смертельно. І помолився Господу, і Він почув його і дав йому знамення.
26 Але не воздав Єзекія за зроблені йому благодіяння, тому що загордилося серце його. І був на нього гнів Божий і на Юдею, і на Єрусалим.
28 Але оскільки смирився Єзекія в гордості серця свого, — сам і жителі Єрусалима, то не прийшов на них гнів Господній у дні Єзекії.27 І було в Єзекії багатства і слави дуже багато, і сховище він зробив у себе для срібла і золота, і каменів коштовних, і для пахощів і щитів, і для всяких коштовних сосудів;28 і комори для плодів землі, для хліба, вина й олії, і стійла для всякого роду ху-
14. [18] 4 Цар. 18, 26, 28. [19] 4 Цар. 18, 33;
19, 12. [20] 4 Цар. 19, 1, 14. [21] 4 Цар. 19,
35. Іс. 37, 36. [24] 4 Цар. 20, 1. Сир. 48, 26. Іс. 38, 1. [25] Лк 17, 18. Іс. 39, 2. [26] 4 Цар.
20, 17-18.
доби, і двори для стад. 29 І міста побудував собі. І стад дрібної і великої худоби було в нього безліч, тому що дав йому Бог дуже велике майно.
30 Він же, Єзекія, замкнув верхню протоку вод Геона і провів їх униз до західної сторони міста Давидового. І діяв успішно Єзекія в усякій справі своїй. 754 Тільки при послах царів вавилонських, які надсилали до нього запитати про знамення, що було на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його і відкрити все, що у нього на серці.
32 Інші діяння Єзекії і чесноти його описані у видінні Ісаї, сина Амосо-вого, пророка, і в книзі царів юдейських та ізраїльських.755 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його над іробницями синів Давидових, і почесті віддали йому після смерти його всі юдеї і жителі Єрусалима. І став царем Манассія, син його, замість нього.
О о Дванадцяти років був Манас-сія, коли став царем, і п’ятдесят п’ять років царював у Єрусалимі,
2 і чинив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, 3 і знову побудував висоти, які зруйнував Єзекія, батько його, і поставив жертовники Ваа-лам, і влаштував діброви, і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому, 4 і спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: в Єрусалимі буде ім’я Моє вічно; 6 і спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього. в Він же проводив синів своїх через вогонь у долині сина Енномового, і ворожив, і чаклував, і запровадив ви-кликателів мерців і чародіїв; багато робив він неугодного в очах Господа, щоб прогнівати Його. 7 І поставив різьбленого ідола, якого зробив, у домі Божому, про який говорив Бог Давиду і Соломону, синові його: у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав з усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повік; 8 і не дам надалі виступити нозі Ізраїля із землі цієї, яку Я затвердив за батьками їх, якщо тільки вони будуть намагатися виконувати все, що Я заповів їм, за всім законом і уставами і повеліннями, даними рукою Мойсея.
9 Але Манассія довів Юдею і жителів Єрусалима до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.
10 І говорив Господь до Манассії і до народу його, але вони не слухали. 11 І привів Господь на них воєначальників царя Ассирійського, і закували вони Манассію в кайдани й зв’язали його ланцюгами, і відвели його у Вавилон.12 І в тісноті своїй він став благати лице Господа Бога свого і глибоко смирився перед Богом батьків своїх.13 І помолився Йому, і Бог прихилився до нього і почув моління його, і повернув його в Єрусалим у царство його. І пізнав Манассія, що Господь є Бог. 14 І після того побудував зовнішню стіну міста Давидового, на західній стороні Геона, по долині і до входу в Рибні ворота, і провів її навколо Офела і високо підняв її. І поставив воєначальників по всіх укріплених містах в Юдеї, 16 і скинув чужоземних богів та ідола з дому Господнього, і всі капища, які спорудив на горі дому Господнього в Єрусалимі, і викинув їх за місто. 16 І відновив жертовник Господній і приніс на ньому жертви мирні й хвалебні, і сказав юдеям, щоб вони служили Господу Богу Ізраїлевому. 17 Але народ ще
Втор. 12, 11. З Цар. 8, 29. Єр. 32, 34. [5] Втор.
4, 19. [6] Лев. 18, 21; 19, 26; 20, 2. [7] 4 Цар.
21, 7; 3 Цар. 9, 3. [8] 2 Цар. 7, 10. З Цар. 8,
16. 4 Цар. 21, 8. [9] 4 Цар. 21, 9. [13] Дан. 4,
33. [14] Неєм. З, 3, 26. 2 Пар. 27, 3.
приносив жертви на висотах, хоч і Господу Богу своєму.
18 Інші діла Манассії, і молитва його до Бога свого, і слова прозорливців, які говорили до нього ім’ям Господа Бога Ізраїлевого, знаходяться в записах царів ізраїлевих.
19 І молитва його, і те, що Бог прихилився до нього, і всі гріхи його і беззаконня його, і місця, на яких він побудував висоти і поставив зображення Астарти й ідолів, раніше ніж смирився, описані в записах Хозая.
20 І спочив Манассія з батьками своїми, і поховали його в домі його. І став царем Амон, син його, замість нього.
21 Двадцяти двох років був Амон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі.22 І чинив неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його; і всім ідолам, яких зробив Манассія, батько його, приносив Амон жертви і служив їм.
23 І не смирився перед лицем Господнім, як смирився Манассія, батько його; навпаки, Амон примножив свої гріхи. 24 І склали проти нього змову слуги його, й умертвили його в домі його. 26 Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Амона, і поставив народ царем землі Іосію, сина його, замість нього.
"У А Вісім років було Іосії, коли
■ він став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі, 2 і робив він угодне в очах Господніх, і ходив путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.
3 У восьмий рік царювання свого, будучи ще отроком, він почав удаватися до Бога Давида, батька свого, а в дванадцятий рік почав очищати Юдею та Єрусалим від висот і посвячених дерев і від різьблених і відлитих ідолів. 4 І зруйнували перед лицем його жертовники Ваала і статуї, що піднімалися над ними; і посвячені дерева він зрубав, і різьблені і відлиті кумири зламав і розбив на порох, і розсипав на гробах тих, які приносили їм жертви,6 і кістки жерців спалив на жертовниках їхніх, і очистив Юдею та Єрусалим, ® і в містах Манассії, та Єфрема, і Симеона, навіть до коліна Неффалимового, і в спустошених околицях їх7 він зруйнував жертовники і посвячені дерева, й ідолів розбив на порох, і всі статуї розтрощив по всій землі Ізраїльській, і повернувся в Єрусалим.
8 У вісімнадцятий рік царювання свого, після очищення землі і дому Божого, він послав Шафана, сина Ацалії, і Маасею градоначальника, й Іоаха, сина Іоахазового, писаря, відновити дім Господа Бога свого.
9 І прийшли вони до Хелкії первосвященика, і віддали срібло, принесене в дім Божий, яке левити, що стоять на варті біля порогу, зібрали
3 рук Манассії й Єфрема і всіх інших ізраїльтян, і від усього Іуди і Веніаміна, і від жителів Єрусалима,
10 і віддали в руки виконавцям робіт, які були приставлені до дому Господнього, щоб вони роздавали його робітникам, які працювали в домі Господньому, на відбудові й оновленні дому. 11 І вони роздавали теслям і будівельникам на купівлю тесаних каменів і дерев для зв’язків і для покриття будинків, які зруйнували царі юдейські. 12 Люди ці діяли чесно під час роботи, і для нагляду над ними поставлені були Іахаф і Овадія, левити із синів Мерариних, і Захарія і Мешуллам із синів Каафових, і всі левити, що вміють грати на музичних інструментах. 13 Вони ж були приставниками над носіями і наглядали за усіма робітниками при кожній роботі; з левитів же були і писарі, і наглядачі, і воротарі.
Втор. 5, 32. [4] Лев. 26, ЗО. [5] 4 Цар. 23, 8;
14, 16. [8] 4 Цар. 22, 3. [9] 4 Цар. 22, 4. [12]
4 Цар. 12, 15.
14 Коли виймали вони срібло; принесене в дім Господній, тоді Хелкія священик знайшов книгу закону Господнього, дану рукою Мойсея. 161 почав Хелкія, і сказав Шафану писарю: книгу закону знайшов я в домі Господньому. І подав Хелкія ту книгу Шафану.le І поніс Шафан книгу до царя, і приніс при цьому цареві звістку: все, що доручено рабам твоїм, вони роблять; 17 і висипали срібло, знайдене в домі Господньому, і передали його в руки приставників і в руки виконавців робіт. 181 також доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем.
19 Коли почув цар слова закону, то роздер одяг свій. 20 І дав цар повеління Хелкії й Ахикаму, синові Ша-фановому, й Авдону, синові Михея, і Шафану писарю, й Асаії, слузі царському, говорячи:21 підіть, запитайте Господа про мене і про тих, що залишились у Ізраїля, і про Іуду щодо слів цієї знайденої книги, тому що великий гнів Господа, який запалав на нас за те, що не дотримувалися батьки наші слова Господнього, щоб чинити за всім написаним у книзі цій.22 І пішов Хелкія і ті, які від царя, до Олдани пророчиці, дружини Шаллума, сина Тавкегафа, сина Хасри, хранителя одягу, - а жила вона в другій частині Єрусалима, — і говорили з нею про це.
23 І вона сказала їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: скажіть тому чоловікові, який послав вас до мене:
24 так говорить Господь: ось Я наведу лихо на місце це і на жителів його всі прокляття, написані в книзі, яку читали перед лицем царя Юдейського, 26 за те, що вони залишили Мене і кадили богам іншим, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх. І гнів Мій запалає над місцем цим і не згасне. 28 А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, так скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів про слова, які ти чув: 27 оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Богом, почувши слова Його про місце це і про жителів його, — і ти смирився переді Мною, і роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь.28 Ось Я пре-ставлю тебе до батьків твоїх, і покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це і на жителів його. І принесли цареві відповідь.
29 І послав цар, і зібрав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима, і пішов цар у дім Господній, 30 і з ним усі юдеї і жителі Єрусалима, і священики і левити, і весь народ, від великого до малого; і він прочитав уголос їм усі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому. 31 І став цар на місці своєму, й уклав завіт перед лицем Господа йти за Господом і дотримуватися заповіді Його й одкровення Його, й уставів Його, від усього серця свого і від усієї душі своєї, щоб виконувати слова завіту, написані в книзі цій. 32 І повелів цар підтвердити це всім, хто знаходився в Єрусалимі й у землі Веніаміно-вій; і стали чинити жителі Єрусалима за завітом Бога, Бога батьків своїх. 33 І викинув Іосія всі мерзоти з усіх земель, які у синів Ізраїлевих, і звелів усім, хто знаходився у землі Ізраїлевій, служити Господу Богу своєму. І в усі дні життя його вони не відступали від Господа Бога батьків своїх.
ІС І звершив Іосія в Єрусалимі пасху Господу, і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день першого місяця. 2 І поставив він
священиків на місцях їхніх, і підбадьорював їх на служіння в домі Господньому, 3 і сказав левитам, наставникам усіх ізраїльтян, посвяченим Господу: поставте ковчег святий у храмі, який побудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів; немає вам потреби носити його на раменах; служіть тепер Господу Богу нашому і народу Його Ізраїлю; 4 станьте за поколіннями вашими, за чергами вашими, як запропоновано Давидом, царем Ізраїлевим, і як приписано Соломоном, сином його, 6 і стійте у святилищі, за розподілом поколінь між братами вашими, синами народу, і за розподілом поколінь серед левитів, в і заколіть пасхального агнця, й освятіться, і приготуйте його для братів ваших, роблячи згідно зі словом Господнім через Мойсея. 71 дав Іосія в дарунок синам народу, усім, що знаходилися там, із дрібної худоби агнців і козлів молодих, усе для жертви пасхальної, числом тридцять тисяч і три тисячі волів. Це з майна царя. 8 І князі його від щирости давали в дарунок народу, священикам і левитам: Хелкія і Захарія та Ієхи-їл, начальники в домі Божому, дали священикам для жертви пасхальної дві тисячі шістсот [овець, агнців і козлів] і триста волів; 9 і Хонанія, і Шемаія, і Нафанаїл, брати його, і Хашавія, та Ієиел, й Іозавад, начальники левитів, подарували левитам для жертви пасхальної [овець] п’ять тисяч і п’ятсот волів.
10 Так влаштовано було служіння. І стали священики на місце своє і левити за чергами своїми, за велінням царським;11 і закололи пасхального агнця. І кропили священики кров’ю, приймаючи її з рук левитів, а левити знімали шкуру; 12 і розподілили призначене для всепалення, щоб роздати те по відділеннях поколінь серед синів народу, для приношення Господу, як написано в кни
зі Мойсеевій. Те саме зробили і з волами. 13 І спекли пасхального агнця на вогні, за уставом; і священні жертви зварили в казанах, горщиках і каструлях, і поспішно роздали всьому народові, 14 а потім приготували для себе і для священиків, тому що священики, сини Ааронові, зайняті були приношенням всепалення і жиру до ночі; через це і готували левити для себе і для священиків, синів Ааронових. 161 співці, сини Аса-фові, залишалися на місцях своїх, за встановленням Давида й Асафа, й Емана й Ідифуна, прозорливця царського, і воротарі біля кожних воріт: не треба було їм відходити від служіння свого, тому що брати їхні левити готували для них. 16 Так влаштовано було все служіння Господу в той день, щоб звершити пасху і принести всепалення на жертовнику Господньому, за велінням царя Іосії.
17 І звершували сини Ізраїлеві, які знаходилися там, пасху в той час і свято опрісноків протягом семи днів.
18 І не звершувалася така пасха в Ізраїлі від днів Самуїла пророка; і з усіх царів Ізраїлевих жоден не звершував такої пасхи, яку звершив Іосія, і священики, і левити, і всі юдеї, й ізраїльтяни, які там знаходилися, і жителі Єрусалима. 19 У вісімнадцятий рік царювання Іосії звершена ця пасха.
20 Після всього того, що зробив Іосія в домі Божому [і як спалив вогнем цар Іосія і черевомовців, і волхвів, і капища, й ідолів, і діброви, що були в Єрусалимі та Юдеї, щоб утвердити слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому, не було подібного до нього раніше нього, хто звернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією кріпкістю своєю, за всім законом Мойсеевим; не постав і після нього подібний до нього. Однак же не відвернувся Господь від великої люті гніву Свого, — люті, якою розгнівався Господь на Юдею за всі образи, якими прогнівив Манассія. І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув дім Ізраїлів, і відкину місто Єрусалим, яке обрав, і храм, про який сказав: буде там ім’я Моє,] пішов Нехао, цар Єгипетський, на війну до Кархемиса на Євфраті; й Іосія вийшов назустріч йому. 21 І послав до нього Нехао послів сказати: що мені і тобі, царю Юдейський? Не проти тебе тепер іду я, але туди, де у мене війна. І Бог повелів мені поспішати; не протився Богу, Який зі мною, щоб Він не погубив тебе. 22 Але Іосія не відсторонився від нього, а приготувався, щоб воювати з ним, і не послухав слів Нехао від лиця Божого і виступив на битву на рівнину Мегиддо. 23 І вистрілили стрільці в царя Іосію, і сказав цар слугам своїм: відведіть мене, бо я тяжко поранений. 241 звели його слуги його з колісниці, і посадили його в інший візок, який був у нього, і відвезли його в Єрусалим. І помер він, і похований у гробницях батьків своїх. І вся Юдея та Єрусалим оплакали Іосію. 26 Оплакав Іосію і Єремія в пісні жалісній; і говорили всі співці і співачки про Іосію в жалісних піснях своїх, відомих до цього дня, і передали їх для вживання в Ізраїля; і ось вони вписані у книгу жалісних пісень.
28 Інші діяння Іосії і чесноти його, відповідні приписам закону Господнього, 27 і діяння його, перші й останні, описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.
О/Г І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, [і помазали його] і поставили його царем, замість
батька його, в Єрусалимі. 2 Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі. [Ім’я матері його — Амитал, дочка Єремії з Ловни. І зробив він лукаве перед Господом у всьому, що зробили батьки його. І закував його фараон Нехао в Девлафі, в землі Емафській, щоб не царювати йому в Єрусалимі.] 3 І скинув його цар Єгипетський в Єрусалимі [і привів його цар у Єгипет], і наклав на землю пені сто талантів срібла і талант золота.4 І поставив цар Єгипетський над Юдеєю та Єрусалимом Єлиаки-ма, брата його, і перемінив ім’я його на Іоакима, а Іоахаза, брата його, взяв Нехао і відвів його в Єгипет [і він помер там. І срібло і золото давав фараонові: тоді земля почала давати срібло за словом фараона, і кожен, за владою, вимагав срібла і золота від народу землі для данини фараонові Нехао].
6 Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі [ім’я матері його Зехора, дочка Нириєва з Рами].
І робив він неугодне в очах Господа Бога свого [в усьому, що робили батьки його. У дні його прийшов Наву-ходоносор, цар Вавилонський, на землю, і він служив йому три роки і відступив від нього. І послав Господь на них халдеїв і розбійників сирсь-ких, і розбійників моавитських, і синів Аммонових і самарійських, і відступили за словом цим, - за словом Господа вустами рабів Його, пророків. Утім, гнів Господа був на Іуді, щоб відкинути його від лиця Його, за всі гріхи Манассії, які він зробив, і за кров невинну, яку пролив Іоаким і наповнив Єрусалим невинною кров’ю. Але не захотів Господь викорінити їх]. 6 Проти нього вийшов Навуходоносор, цар Вави-донський, і закував його в кайдани, щоб відвести його у Вавилон.7 І частину сосудів дому Господнього переніс Навуходоносор у Вавилон і поклав їх у капищі своєму у Вавилоні.
8 Інші справи Іоакима і мерзоти його, які він робив і які знайдені у ньому, описані в книзі царів ізраїльських і юдейських. [І спочив Іоаким з батьками своїми, і похований був у Ганозані з батьками своїми.] І став царем Ієхонія, син його, замість нього.
9 Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці і десять днів царював у Єрусалимі, і робив він неугодне в очах Господніх. 10 Через рік послав цар Навуходоносор і повелів взяти його у Вавилон разом з коштовними сосудами дому Господнього, і поставив царем над Юдеєю та Єрусалимом Седекію, брата його.
11 Двадцяти одного року був Се-декія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі, 12 і робив він неугодне в очах Господа Бога свого. Він не смирився перед Єре-мією пророком, який пророкував від уст Господніх, 13 і відійшов від царя Навуходоносора, який взяв клятву з нього ім’ям Бога, — і зробив твердою шию свою й озлобив серце своє до того, що не навернувся до Господа Бога Ізраїлевого. 14 Та й усі начальники над священиками і над народом багато грішили, наслідуючи всі мерзоти язичників, і осквернили дім Господа, який Він освятив у Єрусалимі.161 посилав до них Господь Бог батьків їхніх, посланців Своїх від раннього ранку, бо Він жалів Свій народ і Свою оселю. 16 Але вони знущалися з посланого від Бога і зневажали слова Його, і ганьбили пророків Його, доки не зійшов гнів Господа на народ Його, так що не було йому порятунку. 17 І Він навів
[7] Дан. 1, 2. [8] 4 Цар. 24, 5, 8. Єр. 22, 24.
1 Пар. З, 16. [9] 4 Цар. 24, 8. [10] 4 Цар. 24,
15. [11] Єр. 1, 3; 52, 1. [12] Єр. 37, 2. [14] Втор. 18, 5. [15] Єр. 25, 4. Дан. 9, 10. Мф 21,
36. [16] Єр. 36, 23. Зах. 1, 4. Єз. 33, 32. [17] на них царя Халдейського, — і той умертвив юнаків їхніх мечем у домі святині їх і не пощадив [ні Седекії,] ні юнака, ні дівчини, ні старця, ні сивоволосого: все віддав Бог у руку його. 18 І всі сосуди дому Божого, великі і малі, і скарби дому Господнього, і скарби царя і князів його, усе приніс він у Вавилон. 756 І спалили дім Божий, і зруйнували стіну Єрусалима, і всі палаци його спалили вогнем, і всі коштовності його знищили. 757 І переселив він тих, що залишилися від меча, у Вавилон, і були вони рабами його і синів його, поки не зацарював цар Перський,
21 доки, на виконання слова Господнього, сказаного вустами Єремії, земля не відсвяткувала субот своїх. У всі дні запустіння вона суботству-вала до виповнення сімдесяти років.
22 А в перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього, сказаного вустами Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово, і сказати: 758 так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто є з вас -з усього народу Його, [нехай буде] Господь Бог його з ним, і нехай він туди йде.
МОЛИТВА МАНАССІЇ,
ЦАРЯ ЮДЕЙСЬКОГО,
КОЛИ ВІН УТРИМУВАВСЯ В ПОЛОНІ У ВАВИЛОНІ*
Господи Вседержителю, Боже отців наших, Авраама й Ісаака та Якова, і сімені їх праведного [а], що створив небо і землю з усією красою їх, що зв’язав море словом повеління Твого, що поклав безодню і запечатав її страшним і славним ім’ям Твоїм, Якого усі бояться, і тремтять від лиця сили Твоєї, тому що ніхто не може встояти перед величчю слави Твоєї, і нестерпний гнів [б] покарання Твого на грішників [в]! Але безмірна і недослідима милість обі-тування Твого [г], тому що Ти Господь вишній, благий, довготерпеливий і многомилостивий і каєшся про злоби людські. Ти, Господи, за мно-жеством Твоєї благості, обіцяв покаяння [д] і відпущення тим, що згрішили перед Тобою, і множеством щедрот Твоїх визначив покаяння грішникам на спасіння. Отже, Ти, Господи, Боже праведних, не поклав покаяння праведним [е] Аврааму й Ісааку та Якову, які не зірішили перед Тобою, але поклав покаяння мені грішнику, тому що я згрішив більше за кількість піску морського [є]. Численні беззаконня мої, Господи, численні беззаконня мої, і я недостой-ний дивитися на висоту небесну від безлічі неправд моїх. Я зігнутий багатьма залізними кайданами [ж], так що не можу підняти голови моєї, і немає мені відпочинку, тому що прогнівив Тебе і зробив перед Тобою лихе [з]: не виконав волі Твоєї, не зберіг повелінь Твоїх, поставив мерзоти і примножив спокуси. І нині схиляю коліна серця мого, благаючи Тебе про благість [и]. Згрішив я, Господи, згрішив, і беззаконня мої я знаю, але прошу, молячись Тобі: відпусти мені, Господи, відпусти мені, і не згуби мене з беззаконнями моїми і не засуди мене в пекло. Тому що Ти Бог, Бог тих, хто кається, і на мені вияви всю благість Твою, спасши мене недостойного з великої милости Твоєї, і буду прославляти Тебе в усі дні життя мого [і], тому що Тебе славлять усі сили небесні, і Твоя слава повіки. Амінь.
ПЕРША КНИГА ЕЗДРИ
1 У перший рік Кира, царя Пер-ського, на сповнення слова Господнього з уст Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово: 2 так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї.
3 Хто є з вас, із усього народу Його,
— нехай буде Бог його з ним, — і нехай він іде в Єрусалим, що в Юдеї, і будує дім Господа Бога Ізраїлевого, Того Бога, Який в Єрусалимі.4 А всі, хто залишився в усіх місцях, де б той не жив, нехай допоможуть йому жителі місця того сріблом і золотом та іншим майном, і худобою, з добровільним даруванням для дому Божого, що в Єрусалимі.
61 піднялися глави поколінь Іудиних і Веніамінових, і священики і левити, кожен, у кому збудив Бог дух його, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі. ® І всі сусіди їхні допомагали їм срібними сосу-дами, золотом, іншим майном, і худобою, і коштовними речами, зверх усякого вільного дару для храму.
71 цар Кир виніс сосуди дому Господнього, які Навуходоносор узяв з Єрусалима і поклав у домі бога свого, — 759 і виніс їх Кир, цар Перський,
28, 13. 1 Ін 1, 9. (і) Пс. 6, 6. Іс. 38, 18.
Глава 1. [1] 2 Пар. 36, 22; 2 Езд. 2, 1. Єр. 25, 12; 29, 10. Дан. 9, 2. [7] Дан. 1, 2. 4 Цар. 24, 13; 25, 14. [8] 1 Езд. 5, 14.
рукою Мифредата хранителя скарбів, а він за переліком здав їх Шеш-бацару князю Іудиному. 9 І ось число їх: блюд золотих тридцять, блюд срібних тисяча, ножів двадцять дев’ять, 10 чаш золотих тридцять, чаш срібних подвійних чотириста десять, інших сосудів тисяча:11 всіх сосудів, золотих і срібних, п’ять тисяч чотириста. Все це взяв із собою Шешба-цар, при вирушенні переселенців з Вавилона в Єрусалим.
'У Ось сини країни з полонених ■“ переселення, яких Навуходоно-сор, цар Вавилонський, відвів у Ва-вилон, які повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, — 2 ті, що прийшли з Зоровавелем, Ісусом, Не-ємією, Сараієм, Реєлаєм, Мардохеєм, Билшаном, Мисфаром, Бигваєм, Ре-хумом, Вааном. Кількість людей народу Ізраїлевого: 3 синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два; 4 синів Сафа-тії триста сімдесят два; 6 синів Ара-ха сімсот сімдесят п’ять;6 синів Па-хаф-Моава, із синів Ісуса [та] Іоава, дві тисячі вісімсот дванадцять;7 синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири; 8 синів Заттуя дев’ятсот сорок п’ять; 9 синів Закхая сімсот шістдесят; 10 синів Ванія шістсот сорок два; 11 синів Бебая шістсот двадцять три; 12 синів Азгада тисяча двісті двадцять два; 13 синів Адоникама шістсот шістдесят шість; 14 синів Бигвая дві тисячі п’ятдесят шість;
16 синів Адина чотириста п’ятдесят чотири; 16 синів Атера, з дому Єзекії, дев’яносто вісім; 17 синів Бецая триста двадцять три;18 синів Іори сто дванадцять; 19 синів Хашума двісті двадцять три;20 синів Гиббара дев’яносто п’ять; 21 уродженців Вифлеєма сто двадцять три;22 жителів Нетофи п’ятдесят шість; 23 жителів Анафо-фа сто двадцять вісім; 24 уродженців Азмавефа сорок два; 26 уродженців
Глава 2. [1] Неєм. 7, 6. [2] Неєм. 7, 7. [5] Неєм. 7, 10. [6] Неєм. 7, 11. [10] Неєм. 7, 15. [23] Єр. 1, 1. [29] 1 Цар. 21, 1. [36] 1 Пар. 24,
7. [37] 1 Пар. 24, 14. [38] 1 Пар. 9, 12. [39]
Кириаф-Іарима, Кефири і Беєрофа сімсот сорок три;28 уродженців Рами і Геви шістсот двадцять один;27 жителів Михмаса сто двадцять два;
28 жителів Вефиля і Гая двісті двадцять три;29 уродженців Нево п’ятдесят два;30 уродженців Магбиша сто п’ятдесят шість;31 синів іншого Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири;
32 синів Харима триста двадцять;
33 уродженців Лидди, Хадида й Оно сімсот двадцять п’ять; 34 уродженців Єрихона триста сорок п’ять;35 уродженців Єенаї три тисячі шістсот тридцять.
36 Священиків: синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три;
37 синів Іммера тисяча п’ятдесят два;
38 синів Пашхура тисяча двісті сорок сім; 39 синів Харима тисяча сімнадцять.
40 Левитів: синів Ісуса і Кадмиїла,
із синів Годавії, сімдесят чотири; 41 співців: синів Асафа сто двадцять вісім; 42 синів воротарів: сини Шал-лума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шо-вая, - всього сто тридцять дев’ять.
43 Нефинеїв: сини Цихи, сини Ха-суфи, сини Таббаофа, 44 сини Керо-са, сини Снаги, сини Фадона, 46 сини Лебани, сини Хагаби, сини Аккува, 48 сини Хагава, сини Шамлая, сини Ханана, 47 сини Гиддела, сини Гаха-ра, сини Реаії,48 сини Рецина, сини Некоди, сини Газзама, 49 сини Уззи, сини Пасеаха, сини Бесая, 50 сини Асни, сини Меунима, сини Нефи-сима, 760 сини Бакбука, сини Хаку-фи, сини Хархура,761 сини Бацлуфа, сини Мехиди, сини Харші, 762 сини Баркоса, сини Сисри, сини Фама-ха, 64 сини Нециаха, сини Хатифи; 66 сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Гассоферефа, сини Феру-ди, 68 сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела, 57 сини Сефатії, сини
Хаттила, сини Похереф-Гаццебаїма, сини Амія, - 58 усього - нефинеїв і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два.
69 І ось ті, що вийшли з Тел-Мела-ха, Тел-Харши, Херуб-Аддан-Іммера, які не могли показати про покоління своє і про плем’я своє - чи від Ізраїля вони: 80 сини Делаї, сини То-вії, сини Некоди, шістсот п’ятдесят два. 81 І з синів священичих: сини Хабаї, сини Гаккоца, сини Верзел-лія, який узяв дружину з дочок Вер-зеллія галаадитянина і став називатися ім’ям їх.62 Вони шукали запису свого родоводу, і не знайшлося його, а тому виключені зі священства. 83 І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.
84 Уся громада разом складалася
із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти чоловік, 86 крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті. 86 Коней у них сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять; 87 верблюдів у них чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять.
88 Із глав поколінь деякі, прийшовши до дому Господнього, що в Єрусалимі, добровільно жертвували на дім Божий, щоб відновити його на основі його. 89 За достатком своїм, вони дали в скарбницю на виконання робіт шістдесят одну тисячу драхм золота і п’ять тисяч мін срібла і сто священичих одеж.
70 І стали жити священики і ле-вити, і народ і співці, і воротарі і нефинеї в містах своїх, і весь Ізраїль у містах своїх.
О Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві вже були в містах, тоді зібрався народ, як одна людина, в Єрусалимі.2 І встав Ісус, син Іоседеків, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїлів, і брати його, і спорудили вони жертовник Богові Ізраїлевому, щоб підносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого.
3 І поставили жертовник на основі його, тому що вони були в страху від іноземних народів; і стали возноси-ти на ньому всепалення Господу, всепалення ранкові і вечірні.41 звершили свято кущів, як написано, із щоденним всепаленням у визначеній кількості, за уставом кожного дня. 6 І після того звершували всепалення постійне, і в новомісяччя, і в усі свята, присвячені Господу, і добровільне приношення Господу від усякого, хто мав ревність.
8 3 першого ж дня сьомого місяця почали возносити всепалення Господу. А храму Господньому ще не була покладена основа. 7 І стали видавати срібло каменотесам і теслярам, і їжу і питво й олію сидонянам
1 тирянам, щоб вони доставляли кедровий ліс з Ливану морем в Яфу, з дозволу їм Кира, царя Перського.
8 На другий рік після приходу свого до дому Божого в Єрусалим, у другий місяць Зоровавель, син Салафиїлів, і Ісус, син Іоседеків, та інші брати їхні, священики і левити, й усі, хто прийшов з полону в Єрусалим, поклали початок і поставили левитів від двадцяти років і вище для нагляду за роботами дому Господнього. 9 І стали Ісус, сини його і брати його, Кадмиїл і сини його, сини Іуди, як одна людина, для нагляду за виконавцями робіт у домі Божому, а також і сини Хенадада, сини їхні і брати їхні левити.
10 Коли будівельники поклали підвалини храму Господнього, тоді по-
14. Лев. 6, 9. [3] Вих. 27, 21. [4] Вих. 23, 15-
16. Лев. 23, 34. [5] Лев. 7, 16. Втор. 12, 6.
[9] 1 Езд. 2, 40. Неєм. 7, 43. [10] 1 Езд. 5, 2.
2 Пар. 29, 26.
ставили священиків в одязі їхньому з трубами і левитів, синів Асафових,
3 кимвалами, щоб славити Господа за уставом Давида, царя Ізраїлевого. 11 І почали вони поперемінно співати: “хваліте” і: “славте Господа”, “бо - благий, бо повіки милість Його до Ізраїля”. І весь народ викликував голосно, славлячи Господа за те, що покладено основу дому Господнього. 12 Втім, багато хто зі священиків і левитів і глав поколінь, старі, які бачили попередній храм, під час заснування цього храму перед очима їхніми, плакали голосно, але багато хто і викликували з радости гучномовно. 13 І не міг народ відрізнити вигуків радости від криків плачу народного, тому що народ викликував голосно, і голос чути було далеко.
А І почули вороги Іуди і Веніа-™ міна, що ті, хто повернувся з полону, будують храм Господу Богу Ізраїлевому; 2 і прийшли вони до Зо-ровавеля і до глав поколінь, і сказали їм: будемо і ми будувати з вами, тому що ми, як і ви, прибігаємо до Бога вашого, і Йому приносимо жертви від днів Асардана, царя Сирійського, який перевів нас сюди. 3 І сказали їм Зоровавель і Ісус та інші глави поколінь ізраїльських: не будувати вам разом з нами дім нашому Богу; ми одні будемо будувати дім Господу, Богу Ізраїлевому, як повелів нам цар Кир, цар Перський.
4 І став народ землі тієї ослаблювати руки народу юдейського і перешкоджати йому в будівлі; 6 і підкуповували проти них радників, щоб зруйнувати намір їхній, в усі дні Кира, царя Перського, і до царювання Дарія, царя Перського.
8 А в царювання Ахашвероша, на початку царювання його, написали звинувачення на жителів Юдеї та
Єрусалима.7 І в дні Артаксеркса писали Бишлам, Мифредат, Табеєл та інші товариші їхні до Артаксеркса, царя Перського. Лист же написаний був літерами сирійськими і сирій-ською мовою.8 Рехум радник і Шим-шай писар писали один лист проти Єрусалима до царя Артаксеркса такий: 9 Тоді-то. Рехум радник і Шим-шай писар та інші товариші їхні, -динеї й афарсафхеї, тарпелеї, апар-си, арех’яни, вавилоняни, сусанці, даги, еламитяни, 10 та інші народи, яких переселив Аснафар [Сеннахи-рим] великий і славний і оселив у містах самарійських і в інших містах за рікою, та інше. 11 І ось список з листа, який послали до нього: Царю Артаксерксу - раби твої, люди, які живуть за рікою, та інше.
12 Нехай буде відомо цареві, що юдеї, які вийшли від тебе, прийшли до нас в Єрусалим, будують це бунтівне і негідне місто, і стіни роблять, і основи їх уже відновили.13 Нехай буде ж відомо цареві, що коли це місто буде побудоване і стіни відновлені, то ні данини, ні податку, ні мита не будуть давати, і царській скарбниці буде зроблений збиток. 14 Тому що ми їмо сіль від палацу царського, і збиток для царя не можемо бачити, тому ми посилаємо донесення цареві: 16 нехай пошукають у пам’ятній книзі батьків твоїх, - і знайдеш у книзі пам’ятній, і дізнаєшся, що місто це — місто заколотне і шкідливе для царів і областей, і що відпадіння бували в ньому здавна, за що місто це і спустошене. 18 Тому ми повідомляємо царя, що коли місто це буде добудоване і стіни його дороблені, то після цього не буде в тебе володіння за рікою.
17 Цар послав відповідь Рехуму раднику і Шимшаю писарю й іншим товаришам їхнім, які живуть у Самарії та в інших містах зарічних: Мир... та інше. 18 Лист, який ви надіслали нам, виразно прочитаний переді мною; 19 і від мене дано повеління, — і розшукували, і знайшли, що місто це здавна повставало проти царів, і відбувалися в ньому заколоти і заворушення, 763 і що були в Єрусалимі царі могутні і які володіли всім заріччям, і їм давали данину, податки і мито.764 Отже, дайте наказ, щоб люди ці перестали працювати, і щоб місто це не будувалося, доки від мене не буде дано повеління. 765 І будьте обережні, щоб не зробити в цьому недогляду. Для чого допускати розмноження шкідливого на шкоду царям?
23 Як тільки цей лист царя Артак-серкса був прочитаний перед Реху-мом і Шимшаєм писарем і товаришами їхніми, вони негайно пішли в Єрусалим до юдеїв, і сильною озброєною рукою припинили роботу їхню.
24 Тоді зупинилася робота при домі Божому, який в Єрусалимі, і зупинка ця тривала до другого року царювання Дарія, царя Перського.
С Але пророк Аггей і пророк За-харія, син Адди, говорили юдеям, які в Юдеї та Єрусалимі, пророчі слова в ім’я Бога Ізраїлевого. 2 Тоді встали Зоровавель, син Салафиїлів, та Ісус, син Іоседеків, і почали будувати дім Божий в Єрусалимі, і з ними пророки Божі, які підкріплювали їх.
3 У той час прийшов до них Фаф-най, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай і товариші їхні, і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і доробляти стіни ці?
4 Тоді ми сказали їм імена тих людей, що будують цей дім. 6 Але око Бога їхнього було над старійшинами юдейськими, і ті не забороняли їм, доки справу не відправили до
Дарія, і доки не прийшло рішення у цій справі.
® Ось зміст листа, який послав Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай з товаришами своїми - афарсахеями, які за рікою, до царя Дарія. 7 В донесенні, яке вони послали до нього, ось що написано: Дарієві царю — всякий мир!
8 Нехай буде відомо цареві, що ми ходили в Юдейську область, до дому Бога великого; і будується він з великих каменів, і дерево вкладається в стіни; і робота ця виконується швидко і з успіхом йде в руках їхніх. 9 Тоді ми запитали у старійшин тих і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і стіни ці доробляти? 10 І крім того, ми запитали їх про імена їхні, щоб дати знати тобі й написати імена тих людей, які є головними у них. 11 І вони відповіли нам такими словами: ми раби Бога неба і землі і будуємо дім, який був побудований за багато років раніше цього, — і великий цар у Ізраїля будував його і довершив його. 12 Коли ж батьки наші прогнівили Бога небесного, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя Вавилонського, халдеянина; і дім цей він зруйнував, і народ переселив у Вави лон. 13 Але в перший рік Кира, царя Вавилонського, цар Кир дав дозвіл побудувати цей дім Божий;
14 та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у храм Вавилонський, — виніс Кир цар із храму Вавилонського; і віддав їх на ім’я Шешбацару, якого він призначив областеначальником, 16 і сказав йому: візьми ці сосуди, піди і віднеси їх у храм Єрусалимський, і нехай дім Божий будується на своєму місці. 18 Тоді Шешбацар той прийшов, поклав основи дому Божого
[5] Зах. 4, 10. [8] Втор. 10, 17. [11] 3 Цар. 6, 1-2. [12] 2 Пар. 36, 16. 4 Цар. 24, 20. [13]
2 Пар. 36, 22. 1 Езд. 1, 1. [14] 1 Езд. 1, 7.
[16] 1 Езд. 1, 8.
в Єрусалимі; і з тих пір до цього часу він будується, і ще не закінчений.
17 Отже, якщо царю благоугодно, нехай пошукають у домі царських скарбів, там у Вавилоні, чи дійсно царем Киром дано дозвіл будувати цей дім Божий в Єрусалимі, і царську волю про це нехай надішлють до нас.
£. Тоді цар Дарій дав повелін-^ ня, і розшукали у Вавилоні в книгосховищі, куди складали скарби. 2 І знайдений в Екбатані в палаці, який в області Мідії, один сувій, і в ньому написано так: “Для пам’яті: 3 в перший рік царя Кира, цар Кир дав повеління про дім Божий в Єрусалимі: нехай будується дім на тому місці, де приносять жертви, і нехай будуть покладені міцні основи для нього; висота його в шістдесят ліктів, ширина його в шістдесят ліктів; 4 рядів з каменів великих три, і ряд з дерева один; витрати ж нехай видаються з царського дому.6 Та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у Вавилон, нехай повернуться і підуть у храм Єрусалимський, кожен на своє місце, і будуть розміщені в домі Божому. 8 Отже, Фафнай, зарічний об-ластеначальник, і Шефар-Бознай, з товаришами вашими афарсахеями, які за рікою, - відійдіть звідти.7 Не зупиняйте роботи при цьому домі Божому; нехай юдейський областе-начальник і юдейські старійшини будують цей дім Божий на місці його. 8 І від мене дається повеління про те, чим ви повинні сприяти старійшинам тим юдейським у побудові того дому Божого, і саме: з майна царського — із зарічної податі — негайно беріть і давайте тим людям, щоб робота не зупинялася;9 і скільки потрібно - чи тельців, чи баранів і агнців, на всепалення Богу небесному, також пшениці, соли, вина й олії, як скажуть священики єрусалимські, нехай буде видано їм кожного дня без затримки, 10 щоб вони приносили жертву приємну Богу небесному і молилися за життя царя і синів його.11 Мною ж дається повеління, що коли яка людина змінить це рішення, то буде вийнята колода
з дому її, і буде піднята вона і при-цвяхована до неї, а дім її за те буде перетворений на руїни.12 І Бог, Якого ім’я там живе, нехай скине всякого царя і народ, який простяг би руку свою, щоб змінити це на шкоду цьому дому Божому в Єрусалимі. Я, Дарій, дав це повеління; нехай буде воно в точності виконане”.
13 Тоді Фафнай, зарічний облас-теначальник, Шефар-Бознай і товариші їхні, - як повелів цар Дарій, так у точності і зробили. 14 І старійшини юдейські будували і процвітали, за пророцтвом Аггея пророка і Захарії, сина Адди. І побудували і закінчили, з волі Бога Ізраїлевого і
з волі Кира і Дарія й Артаксеркса, царів перських. 16 І закінчений дім цей до третього дня місяця Адара, у шостий рік царювання царя Дарія.
18 І завершили сини Ізраїлеві, священики і левити та інші, які повернулися з полону, освячення цього дому Божого з радістю. 17 І принесли при освяченні цього дому Божого: сто волів, двісті баранів, чотириста агнців і дванадцять козлів у жертву за іріх за весь Ізраїль, за числом колін Ізраїлевих. 18 І поставили священиків за відділеннями їхніми, і левитів за чергами їхніми на службу Божу в Єрусалимі, як приписано в книзі Мойсея. 19 І звершили ті, що повернулися з полону, пасху в чотирнадцятий день першого місяця, 20 тому що очистилися священики і левити, — усі вони, як один, були чисті; і закололи агнців пасхальних для всіх, хто повернувся з полону, для братів своїх священиків і для себе. 21 І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з переселення, і всі, що відокремилися до них від нечистоти народів землі, щоб прибігати до Господа Бога Ізраїлевого.
22 І святкували свято опрісноків сім днів у радості, тому що обрадував їх Господь і навернув до них серце царя Ассирійського, щоб підкріплювати руки їхні при будівництві дому Господа Бога Ізраїлевого. п Після цих подій, у царювання ' Артаксеркса, царя Перського, Ездра, син Сераї, син Азарії, син Хелкії, 2 син Шаллума, син Садока, син Ахитува, 3 син Амарії, син Азарії, син Марайофа, 4 син Захарії, син Уззія, син Буккія,6 син Авишуя, син Финеєса, син Єлеазара, син Аарона первосвященика, — 9 цей Ездра вийшов з Вавилона. Він був книжник, який знався на законі Мойсеевому, який дав Господь Бог Ізраїлів. І дав йому цар усе за бажанням його, тому що рука Господа Бога його була над ним. 7 3 ним пішли в Єрусалим і деякі з синів Ізраїлевих, і зі священиків і левитів, і співців, і воротарів, і нефинеїв у сьомий рік царя Артаксеркса. 8 І прийшов він в Єрусалим у п’ятий місяць, — у сьомий же рік царя.9 Бо в перший день першого місяця був початок виходу з Вавилона, і в перший день п’ятого місяця він прийшов у Єрусалим, тому що благодійна рука Бога його була над ним, 10 тому що Ездра по-строїв серце своє на те, щоб вивчати закон Господній і виконувати його, і навчати в Ізраїлі закону і правди.
11 І ось зміст листа, який дав цар Артаксеркс Ездрі священику, книжнику, який навчав слів заповідей Господа і законів Його в Ізраїлі:12 Ар-таксеркс, цар царів, Ездрі священикові, учителеві закону Бога небесного довершеного, та інше. 13 Від мене дано повеління, щоб у царстві моєму кожен з народу Ізраїлевого і зі священиків його і левитів, який бажає йти в Єрусалим, ішов з тобою. 14 Тому що ти посилаєшся від царя і семи радників його, щоб оглянути Юдею та Єрусалим за законом Бога твого, який знаходиться в руці твоїй, 16 і щоб доставити срібло і золото, яке цар і радники його пожертвували Богу Ізраїлевому, Якого оселя в Єрусалимі, 16 і все срібло і золото, яке ти збереш по всій області Вавилонській, разом з добровільними дарами від народу і священиків, які пожертвують вони для дому Бога свого, що в Єрусалимі;
17 тому негайно купи на ці гроші волів, баранів, агнців і хлібні приношення до них і узливання для них, і принеси їх на жертовник дому Бога вашого в Єрусалимі. 18 І що ти і брати твої вважатимете за благо зробити зі срібла і золота, що залишаться, те з волі Бога вашого робіть. 19 І сосуди, які дано тобі для служб у домі Бога твого, постав перед Богом Єрусалимським. 20 І інше потрібне для дому Бога твого, що ти визнаєш за потрібне, давай з дому царських скарбів. 21 І від мене, царя Артаксеркса, дається повеління всім храните-лям скарбів, що за рікою: все, чого вимагатиме у вас Ездра священик, учитель закону Бога небесного, негайно давайте:22 срібла до ста талантів, і пшениці до ста корів, і вина до ста батів, і до ста ж батів олії, а соли без означення кількости. 23 Все, що повелено Богом небесним, повинно виконуватися старанно для дому Бога небесного; [дивіться, щоб хто не простяг руки на дім Бога небесного,] щоб не було гніву Його на царство, царя і синів його.24 І даємо вам знати, щоб ні на кого зі священиків або левитів, співців, воротарів, нефинеїв і службовців при цьому домі Божому, не накладали ні данини, ні податку, ні мита. 26 Ти ж, Ездро, за премудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, постав правителів і суддів, щоб вони судили весь народ за рікою, — усіх, хто знає закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть. 26 Хто ж не буде виконувати закон Бога твого і закон царя, над тим негайно нехай чинять суд, чи на смерть, чи на вигнання, чи на грошову пеню, або на ув’язнення у в’язницю.
27 Благословенний Господь, Бог батьків наших, Який вклав у серце царя - прикрасити дім Господній, який у Єрусалимі,28 і схилив на мене милість царя і радників його, і всіх могутніх князів царя! І я підбадьорився, тому що рука Господа Бога мого була наді мною, і зібрав я глав Ізраїля, щоб вони пішли зі мною.
0 І ось глави поколінь і родовід ® тих, які вийшли зі мною з Ва-вилона, у царювання царя Артаксеркса: 2 із синів Финеєса Гирсон; із синів Іфамара Даниїл; із синів Давида Хаттуш; 3 із синів Шеханії, із синів Пароша Захарія, і з ним за списком родовідним сто п’ятдесят людей чоловічої статі; 4 із синів Пахаф-Мо-ава Ел’єгоєнай, син Зерахії, і з ним двісті людей чоловічої статі; 6 із синів [Зафоя] Шеханія, син Яхазиїла,
1 з ним триста людей чоловічої статі; ® із синів Адина Евед, син Іонафана, і з ним п’ятдесят людей чоловічої статі;7 із синів Елама Ієшаія, син Афалії, і з ним сімдесят людей чоловічої статі; 8 із синів Сафатії Зе-вадія, син Михаїла, і з ним вісімдесят людей чоловічої статі; 9 із синів Іоава Овадія, син Ієхиєлів, і з ним двісті вісімнадцять людей чоловічої статі; 10 із синів [Ваанія] Шеломиф, син Іосифії, і з ним сто шістдесят людей чоловічої статі; 11 із синів Бе-вая Захарія, син Бевая, і з ним двадцять вісім людей чоловічої статі;
12 із синів Азгада Іоханан, син Гак-катана, і з ним сто десять людей чоловічої статі; 13 із синів Адоника-ма останні, і ось імена їхні: Елифе-лет, Ієиєл і Шемаія, і з ними шістдесят людей чоловічої статі; 14 із синів Бигвая, Уфай і Заббуд, і з ними сімдесят людей чоловічої статі.
15 Я зібрав їх біля ріки, що втікає в Агаву, і ми простояли там три дні, і коли я оглянув народ і священиків, то із синів Левія нікого там не знайшов. 16 І послав я покликати Єлиєзера, Ариела, Шемаію, та Ел-нафана, й Іарива, й Елнафана, і Нафана, і Захарію, і Мешуллама головних, й Іоярива і Елнафана -вчених;17 і дав їм доручення до Іддо, головного в місцевості Касиф’є, і вклав їм у вуста, що говорити до Іддо і братів його, нефинеїв у місцевості Касиф’є, щоб вони привели до нас служителів для дому Бога нашого.
18 І привели вони до нас, тому що благодійна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного із синів Махлія, сина Левіїного, сина Ізраїлевого, саме Шеревію, і синів його і братів його, вісімнадцять чоловік; 19 і Хашавію і з ним Ієшаію
13 синів Мерариних, братів його і синів їх двадцять;20 і з нефинеїв, яких дав Давид і князі його на слугування левитам, двісті двадцять нефинеїв; усі вони названі поіменно.
21 І проголосив я там піст біля ріки Агави, щоб смиритися нам перед лицем Бога нашого, просити в Нього благополучної дороги для себе і для дітей наших і для всього майна нашого, 22 оскільки мені соромно було просити в царя військо і вершників для охорони нашої від ворога на дорозі, бо ми, говорячи з царем, сказали: рука Бога нашого для всіх, що прибігають до Нього, є благодійна, а на всіх, хто залишає Його, могутність Його і гнів Його! 23 Отже, ми постились і просили Бога нашого про це, і Він почув нас. 24 І я відокремив з начальників над священиками дванадцять людей: Шеревію, Хашавію і з ними десять із братів їхніх; 26 і віддав їм за вагою срібло, і золото, і сосуди, — усе, пожертвуване для дому Бога нашого, що пожертвували цар, і радники його, і князі його, і всі ізраїльтяни, які там знаходилися. 2в І віддав на руки їм за вагою: срібла — шістсот п’ятдесят талантів, і срібних сосудів на сто талантів, золота - сто талантів;27 і чаш золотих - двадцять, на тисячу драхм, і два сосуди з кращої блискучої міді, що цінується, як золото. 28 І сказав я їм: ви — святиня Господня, і сосуди — святиня, і срібло і золото — добровільний дар Господу Богу батьків ваших. 29 Будьте ж пильні і збережіть це, доки за вагою не здасте начальникам над священиками і левитами і главам поколінь Ізраїлевих в Єрусалимі, у сховищі при домі Господньому. 30 І прийняли священики і левити зважене срібло, і золото, і сосуди, щоб віднести в Єрусалим у дім Бога нашого.
31 І вирушили ми від ріки Агави у дванадцятий день першого місяця, щоб іти в Єрусалим; і рука Бога нашого була над нами, і рятувала нас від руки ворога і від тих, що підстерігали нас на шляху. 32 І прийшли ми в Єрусалим, і пробули там три дні. 33 У четвертий день ми здали за вагою срібло, і золото, і сосуди в дім Бога нашого, на руки Меремофу, синові Урії, священику, і з ним Єле-азару, сину Финеєсовому, і з ними Іозаваду, сину Ісусовому, і Ноадії, сину Виннуя, левитам, 34 усе за рахунком і вагою. І все зважене записано в той же час. 36 Переселенці, які прийшли з полону, принесли у всепалення Богу Ізраїлевому дванадцять тельців з усього Ізраїля, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім агнців і дванадцять козлів у жертву за іріх: усе це у всепалення Господу. 36 І віддали царські повеління царським сатрапам і зарічним об-ластеначальникам, і вони вшанували народ і дім Божий.
9 Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв, аммонитян, моавитян, єгиптян і амор-реїв, 2 тому що взяли дочок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося сім’я святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.
3 Почувши це слово, я роздер нижній і верхній одяг свій і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів сумний. 4 Тоді зібралися до мене всі, хто боявся слів Бога Ізра-їлевого з причини переступу переселенців, і я сидів у сумі до вечірньої жертви. s А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого в і сказав: Боже мій! соромлюся і боюся підняти лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша зросла до небес. 7 Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині.8 І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохи вцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабстві нашому.9 Ми - раби, але й у рабстві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі.
10 І нині, що скажемо ми, Боже наш, після цього? Бо ми відступили від заповідей Твоїх, 11 які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемін-них народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх.12 Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки. 13 І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу, - тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, — 14 невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння? 16 Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.
1 А Коли так молився Ездра і сповідувався, плачучи і волаючи перед домом Божим, зійшлося до нього дуже велике зібрання ізраїльтян, чоловіків і жінок і дітей, тому що і народ багато плакав. 2 І відповів Шеханія, син Ієхиїла із синів Ела-мових, і сказав Ездрі: ми зробили злочин перед Богом нашим, що взяли собі дружин іноплемінних з народів землі, але є ще надія для Ізраїля в цій справі; 3 укладемо тепер завіт з Богом нашим, що, за порадою господаря мого і тих, що благоговіють перед заповідями Бога нашого, ми відпустимо від себе усіх дружин і дітей, народжених ними, — і нехай буде за законом! 4 Встань, тому що це твоя справа, і ми з тобою: підбадьорись і дій! s І встав Ездра, і повелів начальникам над священиками, левитами і всім Ізраїлем дати клятву, що вони зроблять так. І вони дали клятву. e І встав Ездра і пішов від дому Божого в житло Іоханана, сина Елияшивового, і прийшов туди. Хліба він не їв і води не пив, тому що плакав за злочин переселенців.
71 оголосили в Юдеї і в Єрусалимі всім, хто був у полоні, щоб вони зібралися в Єрусалимі; 8 а хто не прийде через три дні, на все майно того, за визначенням начальників і старійшин, буде накладене закляття, і сам він буде відлучений від іромади переселенців. 9 І зібралися всі жителі Юдеї і землі Веніамінової в Єрусалимі за три дні. Це було в дев’ятому місяці, у двадцятий день місяця. І сидів весь народ на площі біля дому Божого, тремтячи як у цій справі, так і від дощів.101 встав Ездра священик
1 сказав їм: ви зробили злочин, узявши собі дружин іноплемінних, і тим збільшили провину Ізраїля. 11 Отже, покайтеся в цьому перед Господом Богом батьків ваших, і виконайте
Глава 10. [2] 1 Езд. 9, 2. Неєм. 13, 23. [4]
2 Езд. 8, 91. [5] Неєм. 10, 29. [6] 2 Езд. 9, 1.
[8] Неєм. 13, 28. [9] 1 Цар. 12, 17. [10] 1 Езд.
9, 1-2.
волю Його, і відлучіть себе від народів землі і від дружин іноплемінних.
12 І відповіло все зібрання, і сказало гучним голосом: як ти сказав, так і зробимо. 13 Однак же народ численний і час тепер дощовий, і немає можливости стояти на вулиці. Та й ця справа не одного дня і не двох, тому що ми багато в цій справі згрішили. 14 Нехай наші начальники заступлять місце всієї громади, і всі в містах наших, які взяли дружин іноплемінних, нехай приходять сюди в призначений час і з ними старійшини кожного міста і судді його, доки не відвернеться від нас розпалений гнів Бога нашого за цю справу.
16 Тоді Іонафан, син Асаїла, і Ях-зеія, син Фикви, стали над цією справою, і Мешуллам і Шавфай левит були помічниками їм. 16 І зробили так ті, що вийшли з полону. І виділені на це Ездра священик, глави поколінь, від кожного покоління їх, і всі вони названі поіменно. І зробили вони засідання в перший день десятого місяця, для дослідження цієї справи; 17 і закінчили дослідження про всіх, які взяли дружин іноплемінних, до першого дня першого місяця.
18 І знайшлися з синів священи-чих, які взяли дружин іноплемінних,
- із синів Ісуса, сина Іоседекового, і братів його: Маасея, Єлиєзер, Іарив і Гедалія; 19 і вони дали руки свої в запевнення, що відпустять дружин своїх, і що вони повинні принести в жертву барана за свою провину;
20 і з синів Іммера: Хананій і Зевадія;
21 і з синів Харима: Маасея, Елия, Шемаія, Ієхиїл і Уззія; 22 і з синів Пашхура: Елиоєнай, Маасея, Ісмаїл, Нафанаїл, Іозавад і Еласа;23 і з левитів: Іозавад, Шимей і Келаія, він же Клита, Пафахія, Іуда та Єлиєзер;
24 і зі співців: Елияшив; і з воротарів: Шаллум, Телем і Урій; 26 а з ізраїльтян, - із синів Пароша: Рамаія, Іззія, Малхія, Миямин, Єлеазар, Малхія і Венаія; 20 і з синів Елама: Матфанія, Захарія, Ієхиєл, Авдій, Іремоф і Елія; 27 і з синів Заффу: Елиоєнай, Елияшив, Матфанія, Іремоф, Завад і Азиса; 28 і з синів Бе-вая: Іоханан, Хананія, Забвай і Аф-лай; 29 і з синів Ванія: Мешуллам, Маллух, Адая, Іашув, Шеал та Ієра-моф; 30 і з синів Пахаф-Моава: Адна, Хелал, Венаія, Маасея, Матфанія, Веселеїл, Биннуй і Манассія; 31 і з синів Харима: Єлиєзер, Ішшія, Малхія, Шемаія, Симеон, 32 Веніамін, Маллух, Шемарія;33 і з синів Хашу-ма: Мафнай, Мафафа, Завад, Ели-фелет, Ієремай, Манассія і Шимей;
34 і з синів Ванія: Маадай, Амрам і Уел, 36 Бенаія, Бид’я, Келуїі, 36 Ванея, Меремоф, Елияшив, 37 Матфанія, Мафнай, Іаасай, 38 Ваній, Биннуй, Шимей, 39 Шелемія, Нафан, Адаія, 40 Махнадбай, Шашай, Ша-рай, 41 Азариел, Шелемиягу, Шемарія, 42 Шаллум, Амарія і Йосиф;43 і з синів Нево: Ієіел, Матфифія, Завад, Зевина, Іаддай, Іоель і Бенаія.44 Усі ці взяли за себе дружин іноплемінних, і деякі з цих дружин народили їм дітей.
КНИГА НЕЄМІЇ
1 Слова Неємії, сина Ахалиїно-вого. У місяці Кислеві, у двадцятому році, я перебував у Сузах, престольному місті. 2 І прийшов Хана-ні, один із братів моїх, він і кілька людей з Юдеї. І запитав я їх про уцілілих юдеїв, які залишилися від полону, і про Єрусалим. 3 І сказали
вони мені: ті, які залишилися від полону, знаходяться там, у країні своїй, у великій біді й у приниженні; і стіна Єрусалима зруйнована, і ворота його спалені вогнем.
4 Почувши ці слова, я сів і заплакав, і сумний був кілька днів, і пестився і молився перед Богом небесним 6 і говорив: Господи Боже небес, Боже великий і страшний, що зберігаєш завіт і милість до тих, хто любить Тебе і дотримується заповідей Твоїх! 8 Нехай будуть вуха Твої уважні й очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, якою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і сповідуюся в гріхах синів Ізраїлевих, якими згрішили ми перед Тобою, згрішили — і я і дім батька мого. 7 Ми стали злочинцями перед Тобою і не зберегли заповідей і уставів і постанов, які Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму. 8 Але пом’яни слово, яке Ти заповів Мойсеєві, рабу Твоєму, говорячи: якщо ви станете злочинцями, то Я розсію вас по народах; 9 коли ж навернетеся до Мене і будете зберігати заповіді Мої і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, і звідти зберу вас і приведу вас на місце, яке обрав Я, щоб поставити там ім’я Моє.
10 Вони ж раби Твої і народ Твій, який Ти відкупив силою Твоєю великою і рукою Твоєю могутньою.
11 Молю Тебе, Господи! Нехай буде вухо Твоє уважне до молитви раба Твого і до молитви рабів Твоїх, які люблять благоговіти перед ім’ям Твоїм. І благопоспіши рабові Твоєму тепер, і введи його в милість у людини цієї. Я був виночерпієм у царя.
'у У місяці Нисані, у двадцятий ^ рік царя Артаксеркса, було перед ним вино. І я взяв вино і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним. 2 Але цар сказав мені: чому обличчя в тебе сумне; ти не хворий, цього нема, а справді сум на серці? Я дуже злякався 3 і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем! 4 І сказав мені цар: чого ж ти бажаєш? Я помолився Богу небесному 6 і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де іроби батьків моїх, щоб я відбудував його. e І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час.
7 І сказав я царю: якщо царю благоугодно, то дав би мені листи до зарічних областеначальників, щоб вони давали мені перепустку, доки я не дійду до Юдеї, 8 і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.
9 І прийшов я до зарічних областеначальників і віддав їм царські листи. Послав же зі мною цар військових начальників з вершниками.
10 Коли почув це Санаваллат, Хо-ронит і Товія, аммонитський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про благо синів Ізраїлевих.
11 І прийшов я в Єрусалим. І пробувши там три дні, 12 устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було
зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав. 13 І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем. 14 І під’їхав я до воріт Джерела і до царської водойми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною,
- 15 і я піднявся назад по лощовині вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся. le І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав. 171 сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні. 18 І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, - й укріпили руки свої на благу справу.
19 Почувши це, Санаваллат, Хо-ронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя? 20 Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.
0 І встав Елияшив, великий свя-щеник, і брати його священики
1 побудували Овечі ворота: вони освятили їх і вставили двері їх, і від вежі Меа освятили їх до вежі Хана-нела. 2 І біля нього будували єрихон-ці, а біля них будував Закхур, син Імрія. 3 Ворота Рибні будували уродженці Сенаї: вони покрили їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх. 4 Біля них лагодив стіну Мере-моф, син Урії, син Гаккоца; біля них лагодив Мешуллам, син Берехії, син Мешизабела; біля них лагодив Садок, син Баани; 6 біля них лагодили фекойці; втім, найзнатніші з них не нахилили шиї своєї попрацювати для Господа свого.6 Старі ворота лагодили Іоіада, син Пасеаха, і Мешуллам, син Бесодії: вони покрили їх і вставили двері їх, і замки їх і засуви їх. 7 Біля них лагодив Мелатія гаваонитянин, та Іадон з Меронофа,
з жителями Гаваона і Мицфи, підвладними зарічному областеначаль-нику. 8 Поруч з ним лагодив Уззиїл, син Харгаії, срібляр, а біля нього лагодив Хананія, син Гараккахима.
І відновили Єрусалим до стіни широкої. 9 Поруч з ними лагодив Ре-фаія, син Хура, начальник половини округу Єрусалимського. 10 Біля них і навпроти дому свого лагодив Ієдаія, син Харумафа, а поруч з ним лагодив Хаттуш, син Хашавнії.11 На другій ділянці лагодив Малхія, син Харима, і Хашшув, син Пахаф-Мо-ава; вони ж лагодили і вежу Пічну.
12 Поруч з ними лагодив Шаллум, син Галлохеша, начальник половини округу Єрусалимського, він і дочки його. 13 Ворота Долини лагодив Ханун і жителі Заноаха: вони побудували їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх, і ще лагодили вони тисячу ліктів стіни до воріт Гнойових. 14 А ворота Гнойові лагодив Малхія, син Рехава, начальник Бефка-ремського округу: він побудував їх і вставив двері їх, замки їх і засуви їх. 16 Ворота Джерела лагодив Шаллум, син Колхозея, начальник округу Мицфи: він побудував їх, і покрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, — він же лагодив стіну біля водоймища Селах навпроти царського саду і до сходинок, що спускаються від міста Давидового. 16 За ним лагодив Неємія, син Азбука, начальник половини округу Бефцур-ського, до гробниць Давидових і до викопаного ставка і до дому хоробрих. 17 За ним лагодили левити: Ре-хум, син Ванія; біля нього лагодив Хашавія, начальник половини округу Кеїльського, за свій округ. 18 За ним лагодили брати їхні: Баввай, син Хенадада, начальник Кеїльського напівокругу. 19 А біля нього лагодив Езер, син Ісуса, начальник Мицфи, на другій ділянці, навпроти виходу до зброярні на розі. 20 За ним ревно лагодив Варух, син Заб-вая, на другій ділянці, від рогу до дверей дому Елияшивового, великого священика. 21 За ним лагодив Ме-ремоф, син Урії, син Гаккоца, на другій ділянці, від дверей дому Ели-яшивового до кінця дому Елияши-вового. 22 За ним лагодили священики з околиць. 23 За ними лагодив Веніамін і Ханішув, навпроти дому свого; за ними лагодив Азарія, син Маасеї, син Ананії, біля дому свого.
24 За ним лагодив Биннуй, син Хенадада, на другій ділянці, від дому Азарії до рогу і повороту. 26 За ним Фалал, син Узая, навпроти рогу і вежі, що виступає від верхнього дому царського, яка біля двору в’язничного. За ним Федаія, син Пароша. 26 Нефинеї ж, які жили в Офелі, полагодили навпроти Водяних воріт на схід і до вежі, що виступає. 27 За ними лагодили фекойці, на другій ділянці, від місця навпроти великої вежі, що виступає до стіни Офела.
28 Далі за воротами Кінськими лагодили священики, кожен навпроти свого дому. 29 За ними лагодив Садок, син Іммера, навпроти свого дому, а за ним лагодив Шемаія, син Шеханії, сторож східних воріт.30 За ним лагодив Хананія, син Шелемії, і Ханун, шостий син Цалафа, на другій ділянці. За ним лагодив Ме-шуллам, син Берехії, навпроти кімнати своєї. 31 За ним лагодив Мал-хія, син Гацорфія, до дому нефинеїв
1 торговців, навпроти воріт Гамми-фкад і до кутового житла. 32 А між кутовим житлом до воріт Овечих лагодили сріблярі і торговці.
А Коли почув Санаваллат, що ми будуємо стіну, він розсердився і багато досадував і знущався з юдеїв;
2 і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені? 3 А Товія ам-монитянин, який був поруч з ним, сказав: нехай будують їх; піде лисиця, і зруйнує їхню кам’яну стіну.
4 Почуй, Боже наш, у якій ми зневазі, і оберни ганьбу їх на їхню голову, і віддай їх на презирство в землі полону; 5 і не покривай беззаконня їх, і гріх їх нехай не згладиться перед лицем Твоїм, тому що вони засмутили тих, що будують! ® Ми однак же будували стіну, і складена була вся стіна до половини її. І в народу вистачало ретельности працювати.
7 Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азо-тяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро. 8 І змовилися всі разом піти війною на Єрусалим і зруйнувати його.
9 І ми молилися Богу нашому, і ставили проти них варту вдень і вночі, для порятунку від них. 10 Але юдеї сказали: ослабла сила в носіїв, а сміття багато; ми не в змозі будувати стіну. 11 А вороги наші говорили: не дізнаються і не побачать, як раптом ми ввійдемо в середину їх і переб’ємо їх, і зупинимо справу. 12 Коли приходили юдеї, які жили поряд
з ними, і говорили нам разів десять,
з усіх місць, що вони нападуть на нас, 13 тоді в низинних місцях біля міста, за стіною, на місцях сухих поставив я народ за племенами з мечами їхніми, зі списами їхніми і луками їхніми. 14 І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
15 Коли почули вороги наші, що нам відомий намір їхній, тоді зруйнував Бог задум їхній, і всі ми повернулися до стіни, кожен на свою роботу. 16 3 того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного. 17 Ті, що будували стіну і носили важке, яке накладали на них, однією рукою виконували роботу, а другою тримали спис. 18 Кожен із тих, що будували, підперезаний був мечем по стегнах своїх, і так вони будували. Біля мене знаходився сурмач. 19 І сказав я найзнатнішим і начальникам і решті народу: робота велика і об’ємна, і ми розсіяні по стіні і віддалені один від одного; 20 тому звідки ви почуєте звук труби, в те місце збирайтеся до нас: Бог наш буде воювати за нас.21 Так виконували ми роботу; і половина тримала списи від сходу зорі до появи зірок.
22 Крім цього, у той же час я сказав народу, щоб в Єрусалимі ночували всі з рабами своїми, — і будуть вони у нас вночі на варті, а вдень на роботі. 23 І ні я, ні брати мої, ні слуги мої, ні вартові, які супроводжували мене, не знімали із себе одягу свого, у кожного були під рукою меч і вода.
С І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв. 2 Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити.3 Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду. 4 Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших; 6 у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.
® Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився. 7 Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх. І скликав я проти них велике зібрання 8 і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді.9 І сказав я: недобре ви робите. Чи не в страху Бога нашого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших? 10 І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей.11 Поверніть їм нині ж поля їхні, виноградні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба,
і вина й олії, за який ви позичили їм. 12 І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять.13 І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.
14 Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба об-ластеначальників. 15 А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого. 16 При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу. 17 Юдеїв
1 начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколишніх народів.18 І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.19 Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!
/Г Коли дійшло до вух Санавал-^ лата і Товії і Гешема аравитя-нина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень — втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, -
2 тоді прислали Санаваллат і Гешем до мене сказати: прийди, і зійдемося в одному із сіл на рівнині Оно. Вони замишляли зробити мені зло.
3 Але я послав до них послів сказати: я зайнятий великою справою, не можу зійти; справа зупинилася б, якби я залишив її і зійшов до вас.
4 Чотири рази присилали вони до мене з таким самим запрошенням, і я відповідав їм те саме. 6 Тоді прислав до мене Санаваллат у п’ятий раз свого слугу, в якого в руці був відкритий лист. 8 У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками; 7 і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимося разом. 8 Але я послав до нього сказати: нічого такого не було, про що ти говориш; ти вигадав це своїм розумом. 9 Бо всі вони залякували нас, думаючи: опустяться руки їхні від цієї справи, і вона не відбудеться; але я тим більше зміцнив руки мої.
10 Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Божий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі. 11 Але я сказав: чи може втікати така людина, як я? Чи може такий, як я, увійти в храм, щоб залишитися живим? Не піду.12 Я знав, що не Бог послав його, хоча він пророче говорив мені, але що Товія і Санаваллат підкупили його. 13 Для того він був підкуплений, щоб я злякався і зробив так і згрішив, і щоб мали про мене недобру думку і переслідували мене за це докорами.
14 Пом’яни, Боже мій, Товію і Сана-валлата за цими справами їхніми, а також пророчицю Ноадію й інших пророків, які хотіли залякати мене!
15 Стіна була зроблена у двадцять п’ятий день місяця Елула, за п’ятдесят два дні. 18 Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.
17 Зверх того в ті дні найзнатніші юдеї багато писали листів, які посилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них. 18 Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії. 19 Навіть про доброту його вони говорили при мені, і мої слова переносилися до нього. Товія надсилав листи, щоб залякати мене. п Коли стіна була побудована, ' і я вставив двері, і поставлені були на своє служіння воротарі і співці і левити, 2 тоді наказав я братові моєму Ханані і начальникові єрусалимської фортеці Хананію, бо він більше за багатьох інших був людиною вірною і богобоязкою,3 і сказав я їм: нехай не відчиняють воріт єрусалимських, доки не обігріє сонце, і доки вони стоять, нехай зачиняють
і замикають двері. І поставив я сторожами жителів Єрусалима, кожного на свою варту і кожного навпроти дому його. 4 Але місто було просторе і велике, а народу в ньому було небагато, і доми не були побудовані.
6 І поклав мені Бог мій на серце зібрати найзнатніших і начальників
і народ, щоб зробити перепис. І знайшов я родовідний перепис тих, які прийшли спочатку, і в ньому написано: 8 ось жителі країни, які вирушили, із полонених, переселених Навуходоносором, царем Вавилонським, і повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, - 7 ті, які пішли з Зоровавелем, Ісусом, Неє-мією, Азарією, Раамією, Нахманієм, Мардохеєм, Билшаном, Мисферефом, Бигваєм, Нехумом, Вааною. Кількість людей народу Ізраїлевого: 8 синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два.9 Синів Сафатії триста сімдесят два. 10 Синів Араха шістсот п’ятдесят два. 11 Синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса й Іоава, дві тисячі вісімсот вісімнадцять. 12 Синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири.13 Синів Заффу вісімсот сорок п’ять. 14 Синів Закхая сімсот шістдесят. 16 Синів Биннуя шістсот сорок вісім.18 Синів Бевая шістсот двадцять вісім. 17 Синів Азгада дві тисячі триста двадцять два. 18 Синів Адоникама шістсот шістдесят сім.19 Синів Бигвая дві тисячі шістсот сім. 20 Синів Адина шістсот п’ятдесят п’ять.21 Синів Ате-ра з дому Єзекії дев’яносто вісім.
22 Синів Хашума триста двадцять вісім. 23 Синів Вецая триста двадцять чотири. 24 Синів Харифа сто дванадцять. 26 Уродженців Гаваона дев’яносто п’ять. 28 Жителів Вифлеєма і Нетофи сто вісімдесят вісім. 27 Жителів Анафофа сто двадцять вісім.
28 Жителів Беф-Азмавефа сорок два.
29 Жителів Кириаф-Іарима, Кефири
і Беерофа сімсот сорок три. 30 Жителів Рами і Геви шістсот двадцять один. 31 Жителів Михмаса сто двадцять два. 32 Жителів Вефиля і Гая сто двадцять три. 33 Жителів Нево другого п’ятдесят два. 34 Синів Елама другого тисяча двісті п’ятдесят чотири. 35 Синів Харима триста двадцять. 38 Уродженців Єрихона триста сорок п’ять.37 Уродженців Лода, Хадида й Оно сімсот двадцять один.
38 Уродженців Сенаї три тисячі дев’ятсот тридцять.39 Священиків, синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три. 40 Синів Іммера тисяча п’ятдесят два. 41 Синів Паш-хура тисяча двісті сорок сім. 42 Синів
Харима тисяча сімнадцять.766 Левитів: синів Ісуса, з дому Кадмиїлово-го, з дому синів Годеви, сімдесят чотири. 767 Співців: синів Асафа сто сорок вісім. 46 Воротарі: сини Шал-лума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шо-вая - сто тридцять вісім. 46 Нефи-неї: сини Цихи, сини Хасуфи, сини Таббаофа, 47 сини Кироса, сини Сиї, сини Фадона, 48 сини Левана, сини Хагави, сини Салмая, 49 сини Хана-на, сини Гидцела, сини Гахара,50 сини Реаії, сини Рецина, сини Некоди,
61 сини Газзама, сини Уззи, сини Па-сеаха,62 сини Весая, сини Меунима, сини Нефишсима, 63 сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура,64 сини Бацлифа, сини Мехиди, сини Хар-ши, 65 сини Баркоса, сини Сисари, сини Фамаха,30 сини Нециаха, сини Хатифи.67 Сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Соферефа, сини Фериди, 68 сини Іаали, сини Дарко-на, сини Гиддела, 59 сини Сафатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гацце-ваїма, сини Амона. 80 Усіх нефинеїв
і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два. 61 І ось ті, що вийшли
з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херув-Аддона й Іммера; але вони не могли показати про покоління своє і про плем’я своє, чи від Ізраїля вони.
82 Сини Делаії, сини Товії, сини Некоди - шістсот сорок два.63 І з священиків: сини Ховаії, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який взяв дружину
з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися їхнім іменем. 64 Вони шукали родовідного свого запису, і не знайшлося, і тому виключені
зі священства. 66 І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом
і тумимом.
88 Усе суспільство разом складалося із сорока двох тисяч трьохсот
шістдесяти людей, 67 крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті сорок п’ять.
88 Коней у них було сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять,
89 верблюдів чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять. 70 Деякі глави поколінь дали внески на провадження робіт. Тиршафа дав у скарбницю золотом тисячу драхм, п’ятдесят чаш, п’ятсот тридцять священичих одеж. 71 І деякі з глав поколінь дали в скарбницю на провадження робіт двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі двісті мин срібла. 72 Інші з народу дали двадцять тисяч драхм золота і дві тисячі мин срібла і шістдесят сім священичих одеж. 73 І стали жити священики і левити, і воротарі і співці, і народ і нефинеї, і весь Ізраїль у містах своїх.
0 Коли настав сьомий місяць, ® і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тоді зібрався весь народ, як одна людина, на площу, яка перед Водяними воротами, і сказали книжнику Ездрі, щоб він приніс книгу закону Мойсеевого, який заповів Господь Ізраїлю. 2 І приніс священик Ездра закон перед зібрання чоловіків і жінок, і всіх, які могли розуміти, у перший день сьомого місяця;
3 і читав з нього на площі, яка перед Водяними воротами, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками і всіма, які могли розуміти; і вуха всього народу були прихилені до книги закону. 4 Книжник Ездра стояв на дерев’яному підвищенні, яке для цього зробили, а поруч з ним, праворуч від нього, стояли Маттифія і Шема, й Анаія й Урія, і Хелкія і Маасея, а ліворуч від нього Федаія і Мисаїл, і Малхія і Хашум,
1 Хашбаддана, і Захарія і Мешул-
лам. 768 І відкрив Ездра книгу перед очима всього народу, тому що він стояв вище за весь народ. І коли він відкрив її, весь народ встав. ® І благословив Ездра Господа Бога великого. І весь народ відповів: амінь, амінь, піднімаючи догори руки свої,
- і поклонялися і падали перед Господом лицем до землі.769 Ісус, Ванаія, Шеревія, Іамин, Аккув, Шавтай, Годія, Маасея, Клита, Азарія, Іоза-вад, Ханан, Фелаія і левити пояснювали народу закон, тим часом як народ стояв на своєму місці. 770 І читали з книги, із закону Божого, виразно, і приєднували тлумачення, і народ розумів прочитане.
9 Тоді Неємія, він же Тиршафа, і книжник Ездра, священик, і левити, які учили народ, сказали всьому народові: день цей святий Господу Богу вашому; не засмучуйтеся і не плачте, тому що весь народ плакав, слухаючи слова закону. 10 І сказав їм: підіть, їжте жирне і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не приготовано, тому що день цей святий Господу нашому. І не засмучуйтеся, тому що радість перед Господом - підкріплення для вас. 11 І левити заспокоювали весь народ, говорячи: припиніть, тому що день цей святий, не засмучуйтеся.
12 І пішов увесь народ їсти, і пити, і посилати частки, і святкувати з великою радістю, тому що зрозуміли слова, які сказали їм.
13 На другий день зібралися глави поколінь від усього народу, священики і левити до книжника Ездри, щоб він пояснював їм слова закону. 14 І знайшли написане в законі, який Господь дав через Мойсея, щоб сини Ізраїлеві в сьомому місяці, у свято, жили в кущах. 16 І тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, говорячи: підіть на гору і несіть гілки оливи садової і гілки оливи дикої, і гілки миртові і гілки пальмові, і гілки інших широколистих дерев, щоб зробити кущі за написаним. 16 І пішов народ, і принесли, і зробили собі кущі, кожен на своїй покрівлі і на дворах своїх, і на дворах дому Божого, і на площі біля Водяних воріт, і на площі біля Єфремових воріт.17 Уся громада тих, що повернулися з полону, зробила кущі і жила в кущах. Від днів Ісуса, сина Навина, до цього дня не робили так сини Ізраїлеві. Радість була дуже велика. 18 І читали із книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І святкували свято сім днів, а у восьмий день піс-лясвято за уставом.
Q У двадцять четвертий день цьо-' го місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх. 2 І відокремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх. 3 І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Богу своєму. 4 І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа Бога свого.s І сказали левити - Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять до-стославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє! 8 [І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються. 7 Ти Сам, Господи Боже, обрав
Аврама, і вивів його з Ура халдейського, і дав йому ім’я Авраама, 771 і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний. 772 Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря,773 і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні. 774 Ти розсік перед ними море, і вони серед моря пройшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води. 775 У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному
- вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли. 776 І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вірні, устави і заповіді добрі. 14 І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея. 16 І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм. 16 Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх; 17 не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і мно-гомилостивий, і Ти не залишив їх.
18 І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі образи, 19 але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний - уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли. 20 І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх. 21 Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли. 22 І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського. 23 І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею. 24 І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею. 261 зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноірад-ні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї; 26 і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі образи. 271 Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислухову-
17. Нав. 5, 12. Вих. 17, 6. [21] Втор. 29, 5. [22] Чис. 21, 21, 25-26; 32, 33. [23] Бут. 15, 5; 22, 17. [24] Нав. 6, 1; 12, 1-2. [25] Втор. 6, 11. [26] Втор. 28, 47. [27] Суд. 2, 14; 3, 8. 4 Цар. 13, 5.
вав їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх. 28 Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово. 29 Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали. 30 Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів. 31 Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий. 32 І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня. 33 В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні. 34 Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм. 361 в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх. 36 І ось, ми нині рада] Суд. 4, 1. [29] Лев. 18, 5. Єз. 20, 11. Рим. 10, 5. Гал. З, 12. [ЗО] Іс. 42, 20. [32] Неєм. 1, 5. Дан. 9, 4. [33] Вих. 32, 8. [34] Дан. 9, 8. [35] Втор. 32, 14. Ос. 13, 6.
би; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами.
37 І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за іріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні. 38 За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших.
1 А Ті, які приклали печатки, були: Неємія-Тиршафа, син Гахалії, і Седекія, 2 Сераія, Азарія, Єремія, 3 Пашхур, Амарія, Малхія,
4 Хаттуш, Шеванія, Маллух,6 Харим, Меремоф, Овадія, 9 Даниїл, Гинне-фон, Варух,7 Мешуллам, Авия, Ми-ямин,8 Маазія, Вилгай, Шемаія: це священики.9 Левити: Ісус, син Аза-нії, Биннуй, із синів Хенадада, Кадмиїл, 10 і брати їхні: Шеванія, Годія, Клита, Фелаія, Ханан, 11 Миха, Рехов, Хашавія, 12 Закхур, Шеревія, Шеванія, 13 Годія, Ваній, Венинуй.
14 Глави народу: Парош, Пахаф-Мо-ав, Елам, Заффу, Ванія,16 Вунній, Аз-гар, Бевай, 16 Адонія, Бигвай, Адин,
17 Атер, Єзекія, Азур, 18 Годія, Ха-шум, Бецай, 19 Хариф, Анафоф, Не-вай, 20 Магпиаш, Мешуллам, Хезир,
21 Мешезавел, Садок, Іаддуй, 22 Фела-тія, Ханан, Анаія, 23 Осія, Хананія, Хашшув, 24 Лохеш, Пилха, Шовек,
26 Рехум, Хашавна, Маасея,26 Ахия, Ханан, Анан, 27 Маллух, Харим, Ва-ана. 28 І решта народу, священики, левити, воротарі, співці, нефинеї і всі, що відійшли від народів іноземних до закону Божого, дружини їхні, сини їхні і дочки їхні, усі, які могли розуміти, 29 приєдналися до братів своїх, до найпочесніших з них, і вступили в зобов’язання з клятвою і прокляттям — чинити за законом
Глава 10. [1] Неєм. 9, 38. 1 Езд. 2, 63. [14] 1 Езд. 2, 3. Неєм. 7, 8. [28] Нав. 9, 23.
1 Езд. 2, 43. [29] Втор. 29, 18. 4 Цар. 23, 3.
2 Пар. 15, 12.
Божим, даним рукою Мойсея, раба Божого, і дотримуватися і виконувати всі заповіді Господа Бога нашого, й устави Його і постанови Його,
30 і не віддавати дочок своїх іноземним народам, і їхніх дочок не брати за синів своїх; 777 і коли іноземні народи будуть привозити товари і все, що продається, в суботу, не брати в них у суботу і в священний день, і в сьомий рік залишати борги всякого роду. 778 І поставили ми собі в закон давати від себе по третині сикля в рік на потреби для дому Бога нашого: 779 на хліби предкладення, на повсякчасне хлібне приношення і на повсякчасне всепалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на священні речі і на жертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершується в домі Бога нашого. 780 І кинули ми жереби про доставку дров, священики, левити і народ, коли якому поколінню нашому в призначені часи, з року в рік, привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовнику Господа Бога нашого, за написаним у законі. 36І зобов’язалися ми щороку приносити в дім Господній початки з землі нашої і по-чатки всяких плодів з усякого дерева; 36 також приводити в дім Бога нашого до священиків, що служать у домі Бога нашого, первістків із синів наших і з худоби нашої, як написано в законі, і первородне від великої і дрібної худоби нашої. 37 І початки з меленого хліба нашого і приношень наших, і плодів з усякого дерева, вина й оливи ми будемо доставляти священикам у комори при домі Бога нашого і десятину з землі нашої левитам. Вони, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де у нас землеробство. 38 При левитах, коли вони будуть брати левитську десятину, буде знаходитися священик, син
Аарона, щоб левити десятину зі своїх десятин відвозили в дім Бога нашого в кімнати, виділені для комори, 39 тому що в ці кімнати як сини Ізраїлеві, так і левити повинні доставляти принесене в дар: хліб, вино й оливу. Там священні сосуди, і священики, які служать, і воротарі, і співці. І ми не залишимо дому Бога нашого.
11 І жили начальники народу в Єрусалимі, а інші з народу кинули жереби, щоб одна з десяти частин їх ішла на проживання у святе місто Єрусалим, а дев’ять залишалися в інших містах.
2 І благословив народ усіх, які добровільно погодилися жити в Єрусалимі. 3 Ось глави країни, які жили в Єрусалимі, - а в містах Юдеї жили, кожен у своєму володінні, по містах своїх: ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї і сини рабів Соломонових; — 4 у Єрусалимі жили з синів Іуди і з синів Веніаміна. Із синів Іуди: Афаія, син Уззії, син Захарії, син Амарії, син Сафатії, син Малелеїла, із синів Фареса, 6 і Маасея, син Ва-руха, син Колхозея, син Хазаії, син Адаії, син Іоіарива, син Захарії, син Шилонія. 0 Усіх синів Фареса, які жили в Єрусалимі, чотириста шістдесят вісім, люди відмінні. 7 І ось сини Веніаміна: Саллу, син Мешуллама, син Іоеда, син Федаії, син Колаії, син Маасеї, син Іфиїла, син Ісаї, 8 і за ним Габбай, Саллай -дев’ятсот двадцять вісім. 9 Іоїль, син Зихри, був начальником над ними, а Іуда, син Сенуї, був другим над містом. 10 Зі священиків: Ієдаія, син Іоіарива, Іахин, 11 Сераія, син Хел-кії, син Мешуллама, син Садока, син Мераїофа, син Ахитува, який начальником у домі Божому,12 і брати їхні, які відправляли службу в домі Божому, - вісімсот двадцять два; й
Адаія, син Ієрохама, син Фелалії, син Амція, син Захарії, син Пашху-ра, син Малхії, 13 і брати його, глави поколінь — двісті сорок два; і Амаш-сай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемофа, син Іммера, 14 і брати його, люди відмінні - сто двадцять вісім. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолима. 16 А із левитів: Шемаія, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннія,
10 і Шавфай, і Іозавад із глав левитів у зовнішніх справах дому Божого, 17 і Матфанія, син Михи, син Зав-дія, син Асафа, головний зачинатель славослів’я під час молитви, і Бак-букія, другий після нього з братів його, й Авда, син Шаммуя, син Га-лала, син Ідифуна. 18 Усіх левитів у святому місті двісті вісімдесят чотири. 19 А воротарі: Аккув, Талмон і брати їхні, які несли сторожу біля воріт - сто сімдесят два.
20 Інші ізраїльтяни, священики, левити жили по всіх містах Юдеї, кожен у своєму наділі. 21 А нефинеї жили в Офелі; над нефинеями Циха і Гишфа. 22 Начальником над леви-тами в Єрусалимі був Уззій, син Ванія, син Хашавії, син Матфанії, син Михи, із синів Асафових, які були співцями при служінні в домі Божому, 23 тому що від царя було про них особливе повеління, і призначено було на кожен день для співців відповідне утримання. 24 І Пета-хія, син Мешезавела, із синів Зари, сина Іуди, був довіреним від царя в усяких справах, що стосуються народу. 26 3 тих, що жили в селах, на полях своїх, сини Іуди жили в Кириаф-Арбі і залежних від неї містах, у Дивоні і залежних від нього містах, у Ієкавцеїлі і селах його,
28 у Ієшуї, у Моладі й у Беф-Палеті,
27 у Хацар-Шуалі, у Вирсавії і залежних від неї містах, 28 у Секелагу, у
Мехоні і залежних від неї містах,
29 у Ен-Риммоні, у Цорі й у Іармуфі,
30 у Заноаху, Одолламі і селах їх, у Лахисі і на полях його, в Азеці і залежних від неї містах. Вони розташувалися від Вирсавії і до долини Енномової. 31 Сини Веніамінові, починаючи від Геви, у Михмасі, Гаї, у Вефилі і залежних від нього містах, 32 у Анафофі, Нові, Ананії, 33 Гацорі, Рамі, Гиффаїмі, 34 Хадиді, Цевоїмі, Неваллаті, 36 Лоді, Оно, в долині Ха-рашимі. 38 І левити мали житла свої на ділянках Іуди і Веніаміна.
1 'у Ось священики і левити, які
прийшли з Зоровавелем, сином Салафиїловим, і з Ісусом: Сераія, Єремія, Ездра,2 Амарія, Маллух, Хат-туш, 3 Шеханія, Рехум, Меремоф,
4 Іддо, Гиннефой, Авия, 6 Миямин, Маадія, Вилга, 8 Шемаія, Іоіарив, Ієдаія,7 Саллу, Амок, Хелкія, Ієдаія. Це глави священиків і брати їхні у дні Ісуса. 8 А левити: Ісус, Биннуй, Кадмиїл, Шеревія, Іуда, Матфанія, головний при славослів’ї, він і брати його, 9 і Бакбукія й Унній, брати їхні, які нарівні з ними тримали сторожу. 10 Ісус породив Іоакима, Іоаким породив Елиашива, Елиашив породив Іоіаду, 11 Іоіада породив Іонафана, Іонафан породив Іаддуя.
12 У дні Іоакима були священики, глави поколінь: із дому Сераії Мераія, із дому Єремії Хананія, 13 із дому Ездри Мешуллам, із дому Амарії Іоханан, 14 із дому Мелиха Іонафан, із дому Шеванії Йосиф,
15 із дому Харима Адна, з дому Ме-раїофа Хелкія, 18 з дому Іддо Захарія, з дому Гиннефона Мешуллам,
17 із дому Авиї Зихрій, з дому Ми-ніаміна, з дому Моадії Пилтай, 18 із дому Вилги Шаммуй, із дому Ше-маії Іонафан, 19 із дому Іоіарива Мафнай, із дому Ієдаії Уззій, 20 із дому Саллая Каллай, із дому Амо-ка Евер, 21 із дому Хелкії Хашавія, із дому Ієдаії Нафанаїл.
22 Левити, глави поколінь, внесені в запис у дні Елиашива, Іоіади, Іоханана й Іаддуя, і також священики в царювання Дарія Перського. 23 Сини Левія, глави поколінь, вписані в літопис до днів Іоханана, сина Елиашивового. 24 Глави левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадмиїла, і брати їхні, при них поставлені для славослів’я при подяках, за встановленням Давида, чоловіка Божого - зміна за зміною. 26 Матфанія, Бакбукія, Овадія, Мешуллам, Талмон, Аккув — вартові, воротарі на сторожі біля порогів воріт. 26 Вони були у дні Іоакима, сина Ісусового, сина Іоседекового, й у дні областеначальника Неємії і книжника Ездри, священика.
27 При освяченні стіни Єрусалимської запросили левитів з усіх місць їхніх, наказуючи їм прийти в Єрусалим для звершення освячення і радісного свята зі славослів’ями і піснями при звуках кимвалів, псалтирів і гуслів.28 І зібралися сини співців з округи єрусалимської і з сіл Нетофаф-ських,29 і з Беф-Гаггилгала, і з полів Геви й Азмавета, тому що співці побудували собі села в околицях Єрусалима. 30 І очистилися священики і левити, й очистили народ і ворота, і стіну. 31 Тоді я повів начальників Юдеї на стіну і поставив два великих хори для шестя, і один з них ішов праворуч стіни до Гнойових воріт.
32 За ними йшов Гошаія і половина начальників Юдеї,33 Азарія, Ездра і Мешуллам, 34 Іуда і Веніамін, і Ше-маія і Єремія, 36 а із синів священи-чих із трубами: Захарія, син Іонафана, син Шемаії, син Матфанії, син Михея, син Закхура, син Асафа, 36 і брати його: Шемаія, Азариїл, Ми-лалай, Гилалай, Маай, Нафанаїл,
Іуда і Хананій з музичними інструментами Давида, чоловіка Божого, і книжник Ездра попереду них. 37 Біля воріт Джерела, навпроти них, вони зійшли по сходах міста Давидового, по сходах, які ведуть на стіну поверх дому Давидового до Водяних воріт на схід. 38 Другий хор ішов навпроти них, і за ним я і половина народу, по стіні від Пічної вежі і до широкої стіни, 39 і від воріт Єфремових, мимо старих воріт і воріт Рибних, і вежі Хананела, і вежі Меа, до Овечих воріт, і зупинилися біля воріт В’язничних. 40 Потім обидва хори стали біля дому Божого, і я і половина начальників зі мною, 41 і священики: Елиа-ким, Маасея, Миніамін, Михей, Елио-енай, Захарія, Хананія з трубами, 42 і Маасея і Шемаія, і Єлеазар і Уззій, і Іоханан і Малхія, і Елам і Езер. І співали співці голосно; головним у них був Ізрахія.
43 І приносили в той день великі жертви і веселилися, тому що Бог дав їм велику радість. Веселилися і дружини і діти, і радість Єрусалима було чути далеко. 44 У той же день були приставлені люди до коморних кімнат для приношень початків і десятин, щоб збирати з полів при містах частки, покладені законом для священиків і левитів, тому що юдеям радісно було дивитися на священиків і левитів, 46 які стояли і звершували службу Богу своєму і діла очищення і були співцями і воротарями за встановленням Давида і сина його Соломона. 46 Бо здавна у дні Давида й Асафа були встановлені глави співців і пісні Богу, хвалебні і подячні. 47 Усі ізраїльтяни у дні Зоровавеля й у дні Неємії давали частки співцям і воротарям на кожен день і віддавали святині левитам, а левити віддавали святині синам Аарона.
1 О У той день було читано з кни-
ги Мойсеевої вголос народу і знайдено написане в ній: аммони-тянин і моавитянин не може ввійти в громаду Божу повіки, 2 тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення. 3 Почувши цей закон, вони відокремили все іноплемінне від Ізраїля. 4 А раніше того священик Ели-ашив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії,s приготував для нього велику кімнату, в яку раніше клали хлібне приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків. 8 Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в тридцять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя. 7 Коли я прийшов у Єрусалим і дізнався про лиху справу, яку зробив Елиашив, приготувавши для Товії кімнату на дворах дому Божого, 8 тоді мені було дуже неприємно, і я викинув усі домашні речі Товії геть з кімнати 9 і сказав, щоб очистили кімнати, і повелів знову внести туди сосуди дому Божого, хлібне приношення і ладан. 10 Ще дізнався, що частки левитам не віддаються, і що левити і співці, які робили свою справу, розбіглися, кожен на своє поле. 11 Я зробив за це догану начальникам і сказав: навіщо залишений нами дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на місце їхнє.
12 І всі юдеї стали приносити десятини хліба, вина й оливи в комори.
13 І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Фе-даію з левитів, і при них Ханана, сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки братам своїм. 14 Пом’яни мене за це, Боже мой, і не згладь ревних діл моїх, які я зробив для дому Бога мого і для служіння при ньому!
16 У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи і нав’ючують ослів вином, виноіра-дом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їм у той же день, коли вони продавали харчі.
16 І тиряни жили в Юдеї і привозили рибу і всякий крам і продавали в суботу жителям Юдеї і в Єрусалимі. 17 І я зробив догану найзнатнішим з юдеїв і сказав їм: навіщо ви робите таке зло і оскверняєте день суботній? 18 Чи не так чинили батьки ваші, і за те Бог наш навів на нас і на місто це все цю біду? А ви збільшуєте гнів Його на Ізраїля, оскверняючи суботу. 19 Після цього, коли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів замикати двері і сказав, щоб не відмикали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день суботній. 20 І ночували торговці і продавці всякого товару поза Єрусалимом раз і два. 21 Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу. 22 І сказав я левитам, щоб вони очистилися і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!
23 Ще в ті дні я бачив юдеїв, що взяли собі дружин з азотянок, аммо-нитянок і моавитянок; 24 і тому сини їхні наполовину говорять азотською, або мовою інших народів, і не вміють говорити юдейською. 26 Я зробив за це догану і проклинав їх, і деяких
з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе. 28 Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його.271 чи можна нам чути про вас, що ви робите все це велике зло, ірі-шите перед Богом нашим, приймаючи у співжиття чужоземних дружин?
28 І з синів Іоіади, сина великого священика Елиашива, один був зятем Санаваллата, хоронита. Я прогнав його від себе.29 Пом’яни їм, Боже мій, що вони осквернили священство і завіт священичий і левитський!
30 Так очистив я їх від усього чужоземного і відновив служби священиків і левитів, кожного у справі його, 31 і доставку дров у призначені часи і початки. Пом’яни мене, Боже мій, на благо менй
ДРУГА КНИГА ЕЗДРИ781
1 І звершив Іосія в Єрусалимі пасху Господу своєму, і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день першого місяця, 2 поставивши священиків за чергами в облаченні у храмі Господньому. 3 І сказав левитам, священнослужителям Ізраїлевим: освятіть себе Господу для поставлення святого ковчега Господнього в храмі, який побудував цар Соломон, син Давидів. 4 Не потрібно буде вам брати його на рамена; служіть тепер Господу Богу вашому, і піклуйтеся про народ Його Ізраїля, і влаштуйтеся за родами і поколіннями вашими, за розкладом Давида, царя Ізраїлевого, і за урочистістю Соломона, сина його, 6 і ставайте у святилищі, за родовими левитськи-ми розрядами вашими перед братами вашими, синами Ізраїля, 8 заколіть за уставом пасхального агнця і приготуйте жертви для братів ваших і зробіть пасху за заповіддю Господньою, даною Мойсеєві.
71 дав Іосія в дар народу, який там знаходився, тридцять тисяч агнців і козлів і три тисячі тельців; це за обітницею дано від царських стад народу і священикам і левитам.8 І дали Хелкія і Захарія й Ієиїл, що начальствують у храмі, священикам на пасху дві тисячі шістсот овець і триста волів. 9 І Ієхонія і Самей і На-фаниїл, брат його, й Асавія й Охи-їл, й Іорам, тисячоначальники, дали левитам на пасху п’ять тисяч овець і сімсот волів.
10 І коли це відбувалося, священики і левити благоліпно стояли за поколіннями і родовими перевагами, тримаючи опрісноки перед народом,
11 щоб приносити жертви Господу за написаним у книзі Мойсеевій. І це було в ранній час.12 І спекли пасхального агнця на вогні, як належало, а жертви зварили в мідних посудинах і казанах з пахощами, і віднесли всьому народові.13 А після того приготували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона. 14 Бо священики приносили жир до пізнього
часу, а тому левити готували для себе і для священиків, братів своїх, синів Аарона. 16 Священноспівці ж, сини Асафові, знаходилися на місцях своїх, за встановленням Давида, й Асаф і Захарія й Еддинус, який був від царя. 16 І воротарям біля кожних воріт не дозволялося залишати своєї черги, тому що для них готували брати їхні, левити.
171 звершилося в той день все, що належало до жертвоприношення Господу при звершенні пасхи, 18 і до приношення всепалень на жертовнику Господньому, за повелінням царя Іосії.19 І звершували сини Ізраїлеві, які у той час знаходилися там, пасху і свято опрісноків сім днів.
20 І не звершувалося такої пасхи в Ізраїлі від часів Самуїла пророка.
21 І жоден з усіх царів ізраїльських не звершував такої пасхи, яку звершив Іосія, і священики і левити, і юдеї і всі ізраїльтяни, які жили в той час у Єрусалимі. 22 У вісімнадцятий рік царювання Іосії звершена ця пасха. 23 І спрямовані були прямою путтю діла Іосії перед Господом від серця, повного благочестя.
24 Те ж, що було при ньому, описано в попередніх літописах про тих, хто ірішив і чинив нечестя проти Господа більше за всякий народ і царство, і чим вони свідомо ображали Його, і за що слова Господа повстали проти Ізраїля.
26 І після всіх цих діянь Іосії сталося, що фараон, цар Єгипетський, ішов воювати в Каркамис біля Євфрату, й Іосія вийшов назустріч йому.
28 Цар Єгипетський послав до нього сказати: що мені і тобі, царю Юдейський? 27 Не проти тебе посланий я від Господа Бога; війна моя на Євфраті, і нині Господь зі мною і Господь спонукує мене; відступи і не протився Господу. 28 Але не повернувся Іосія на свою колісницю, а наважився воювати з ним, не послухавши слів Єремії пророка з уст Господа. 29 І вступив з ним у битву на полі Мегиддо. І зійшлися начальники до царя Іосії. 30 І сказав цар слугам своїм: віднесіть мене з поля битви, тому що я дуже занеміг. І слуги його негайно винесли його із строю.
31 І зійшов він на другу колісницю свою і, повернувшись у Єрусалим, помер і похований у гробниці батьків своїх. 32 І плакали за Іосією по всій Юдеї, плакав за Іосією і пророк Єремія, і начальники з дружинами оплакували його до цього дня. І це передано назавжди всьому роду Ізраїлевому.
33 Це написано в літописі царів юдейських, і те, що зроблено Іосією, і слава його і його розуміння закону Господнього; попередні ж діла його і згадані нині описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.
34 І взяв народ Ієхонію [Іоахаза], сина Іосії, і поставили його царем замість Іосії, батька його, коли йому було двадцять три роки. 36 І царював він у Юдеї і Єрусалимі три місяці, і відставив його цар Єгипетський, щоб не царювати йому в Єрусалимі.
38 І наклав на народ сто талантів срібла й один талант золота. 37 І поставив цар Єгипетський Іоакима, брата його, царем Юдеї і Єрусалима. 38 І зв’язав вельмож, а Зараки-на, брата його, відвів у Єгипет.
39 Був же Іоаким двадцяти п’яти років, коли став царем над Юдеєю та Єрусалимом, і робив він лихе перед Господом.
40 Проти нього вийшов Навуходо-носор, цар Вавилонський, і зв’язав його мідними ланцюгами і відвів у Вавилон. 41 І, узявши деякі зі священних сосудів Господа, Навуходо-носор переніс їх і поставив у своєму капищі у Вавилоні.
42 Сказання про нього, про його розбещення і нечестя написані в книзі літописів царських.
43 І став царем замість нього Іоаким, син його; він був вісімнадцяти років, коли був призначений царем.
44 Царював же в Єрусалимі три місяці і десять днів, і зробив він лихе перед Господом. 461 через рік Наву-ходоносор послав і відвів його у Вавилон разом зі священними сосудами Господа, 46 і призначив царем Юдеї та Єрусалима Седекію, який був двадцяти одного року. Царював він одинадцять років. 471 робив він лихе перед Господом, не слухаючи слів, сказаних пророком Єремією від уст Господа.48 І, бувши зв’язаним від царя Навуходоносора клятвою в ім’я Господа, порушив клятву, відійшов і, озлобивши свою шию і серце своє, переступив закони Господа Бога Ізраїлевого. 49 Також і начальники народу і священиків чинили дуже нечестиво, перевершуючи у всіх нечистотах усіх язичників, і осквернили освячений у Єрусалимі храм Господній. 60 Бог батьків їхніх посилав вісників Своїх закликати їх до навернення, оскільки щадив Він їх і оселю Свою; 51 але вони глузували з вісників Його: в той самий день, в який Господь говорив, вони насміхалися з пророків Його,62 доки Він, розгнівавшись на народ Свій за не-честя, повелів повстати на них царям халдейським. 63 Вони вибили юнаків їхніх мечем навколо святого храму їхнього і не пощадили ні юнака, ні дівчини, ні старого, ні молодого, але всі були віддані в руки їхні. 64 І всі священні сосуди Господні, великі і малі, і сосуди ковчега Господнього і царські скарби взяли вони і віднесли у Вавилон. 66 І спалили дім Господній і зруйнували стіни Єрусалима і вежі його спалили вогнем, 66 і всю красу його перетворили на ніщо; тих же, хто залишився від меча, відвели у Вавилон.
67 І вони були рабами його і синів його до владарювання персів, на сповнення слова Господнього з уст Єремії: 68 доки земля не відсвяткує субот своїх, на весь час запустіння свого, упродовж сімдесяти років, вона буде суботствувати.
'у У перший рік царювання Ки-■“ ра Перського, на сповнення слова Господа з уст Єремії,2 Господь по-двигнув дух Кира, царя Перського, і він оголосив по всьому царству своєму усно і письмово: 3 так говорить Кир, цар Перський: Господь Ізраїля, Господь Всевишній поставив мене царем вселенної 4 і повелів мені побудувати йому дім у Єрусалимі, який в Юдеї. 6 Отже, хто є з вас, із народу Його, нехай буде Господь його з ним, і нехай він, вирушивши в Єрусалим, який в Юдеї, будує дім Господа Ізраїлевого: Він є Господь, Який живе в Єрусалимі. ® Тому скільки їх живе по місцях, жителі місця того нехай допоможуть їм золотом і сріблом, 7 дарунками коней і худоби й іншими приношеннями за обітницею на храм Господа в Єрусалимі.
8 І піднялися старійшини племен коліна Іудиного і Веніамінового і священики і левити й усі, дух яких подвигнув Господь іти і будувати дім Господу в Єрусалимі; 9 а всі, що жили в сусідстві з ними, допомагали їм: сріблом і золотом, і конями і худобою і дуже багатьма приношеннями за обітницею багатьох, яких надихнув дух.
10 І цар Кир виніс священні сосуди Господа, які Навуходоносор переніс з Єрусалима і поставив у своєму капищі.11 Винісши ж їх, Кир, цар Перський, передав їх Мифридату, своєму хранителю скарбів, 12 а через нього вони були передані Сама-нассару, князеві Юдеї. 13 Число ж їх було: узливальниць золотих тисяча, узливальниць срібних тисяча, срібних курильниць двадцять дев’ять, чаш золотих тридцять, срібних дві тисячі чотириста десять, й інших сосудів тисяча. 14 Усіх сосудів золотих і срібних принесено п’ять тисяч чотириста шістдесят дев’ять.161 принесені вони Саманассаром і тими, що повернулися з ним з полону Вавилонського, у Єрусалим.
18 Під час же царювання Артаксеркса, царя Перського, Вилем і Мифридат, і Тавеллій і Рафим, і Веєлтефм і Самеллій писар та інші, які змовилися з ними, що жили в Самарії й інших місцях, написали йому такий лист: 17 Цареві Артак-серксу, господарю, раби твої Рафим, описувач подій, і Самеллій писар, та інші з ради їх, і судді, які знаходяться у Келе-Сирії і Фінікії. 18 Нехай буде нині відомо господарю царю, що юдеї, які вийшли від вас до нас, прийшовши у Єрусалим, у це відступницьке і підступне місто, влаштовують площі його, відновлюють стіни і закладають підвалини храму. 19 Отже, якщо це місто буде відбудоване і стіни його закінчені, то вони не тільки не погодяться платити податі, але і повстануть проти царів. 20 І оскільки уже почата побудова храму, то ми за благо визнали не нехтувати цим, 21 але сповістити господаря царя, чи не благоугодно тобі подивитися в книгах батьків твоїх. 22 Ти знайдеш запис про те у пам’ятних книгах, і довідаєшся, що це місто було зрадником і бентежило царів і міста, 23 а юдеї — відступники, які вічно робили в ньому змови, з якої причини і було спустошене це місто. 24 Отже, тепер сповіщаємо тебе, господарю царю, що коли побудується це місто і відновляться стіни його, то не буде для тебе проходу в Келе-Сирію і Фінікію.
26 Тоді цар написав у відповідь Рафиму, описувачу подій, і Веєлтеф-му і Самеллію писарю й іншим, які згодилися з ними, і жили в Самарії і Сирії і Фінікії, таке: 28 прочитав я лист, який ви надіслали мені, і наказав розглянути; і знайдено, що це місто здавна повстає проти царів,
27 і люди ці піднімають у ньому заколоти і війни, і були царі в Єрусалимі сильні і могутні, які володіли і збирали данину з Келе-Сирії і Фінікії. 28 Отже, тепер я наказав заборонити цим людям будувати це місто, і стежити, щоб нічого більш не робилося 29 і щоб не мали подальшого успіху зловмисні дійства до занепокоєння царів. 30 Після прочитання написаного від царя Артаксеркса, Рафим і Самеллій писар і ті, що змовилися з ними, поспішно вирушили в Єрусалим з кіннотою й ополченням народу 31 і почали утримувати тих, що будують. І зупинилося будівництво Єрусалимського храму до другого року царювання Дарія, царя Перського.
0 І зробив цар Дарій великий бенкет своїм підданим і домашнім своїм і усім вельможам Мідії і Персії,2 і всім сатрапам і воєначальникам, і начальникам підвладних йому країн від Індії і до Ефіопії у ста двадцяти семи сатрапіях. 3 І їли
1 пили і, наситившись, розійшлися; цар же Дарій пішов у спальню свою і спав, і потім прокинувся.
4 Тим часом троє юнаків охоронців, які охороняли тіло царя, сказали один одному:6 нехай кожен з нас скаже одне слово про те, що сильніше за все? І чиє слово виявиться розумнішим за інше, тому цар Дарій дасть великі дарунки і велику нагороду. 6 І буде той одягатися в багряницю і пити з золотих сосудів, і спати на золоті, і їздити на колісниці з конями в золотих вуздах, носити на голові пов’язку з висону і намисто на шиї, 7 і сяде він другим після Дарія за мудрість свою, і буде називатися родичем Дарія. 8 І негайно, написавши кожен своє слово, запечатали і поклали під узголів’я царя Дарія і сказали: 9 коли цар встане, подадуть йому це писання, і за ким визнає цар і троє вельмож перських, що слово його мудріше, тому дасться перевага, як написано. 10 Один написав: сильніше за все вино. 11 Інший написав: сильніший цар.12 Третій написав: сильніші жінки, а над усім здобуває перемогу істина. 13 І ось, коли цар встав, подали йому це писання, і він прочитав.
14 І, пославши, покликав усіх вельмож Персії і Мідії, і сатрапів і воєначальників, і начальників областей і радників,15 і сів у дорадчій палаті, і прочитано було перед ними писання.161 сказав: покличте цих юнаків, нехай вони пояснять слова свої. І були покликані і ввійшли. 17 І сказав їм: поясніть нам написане.
І почав перший, який сказав про силу вина, і говорив так: 18 О, мужі! Яке сильне вино! Воно приводить у затьмарення розум усіх людей, які п’ють його; 19 воно робить розум царя і сироти, раба і вільного, бідного і багатого одним розумом;20 і всякий розум перетворює на веселість і радість, так що людина не пам’ятає ніякої печалі і ніякого боргу, 21 і всі серця робить воно багатими, так що ніхто не думає ні про царя, ні про сатрапа, і всякого змушує воно говорити про свої таланти. 22 І коли сп’яніють, не пам’ятають про приязнь до друзів і братів і швидко оголюють мечі, 23 а коли протверезяться від вина, не пам’ятають, що робили. 24 О, мужі! Чи не сильніше за все вино, коли змушує так чинити? І, сказавши це, замовк.
А І почав говорити другий, який ^ сказав про силу царя.2 О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них? 3 Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони під-корюються.4 Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі,6 й убивають і бувають вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше. 8 І ті, які не ходять на війну і не воюють, але обробляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві
7 і, примушуючи один одного, приносять цареві данину. 8 І він один, якщо скаже убити — убивають; якщо скаже відпустити - відпускають; сказав бити - б’ють;9 сказав спустошити
- спустошують; сказав будувати -будують; сказав зрубати — зрубують; сказав насадити — насаджують;
10 і весь народ його і військо його під-корюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить, 11 а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його. 12 О, мужі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому? - І замовк.
13 Третій же, який сказав про жінок і про істину, - це був Зоровавель, — почав говорити: 14 О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з людей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки? 15 Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею; 18 і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино; 17 вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин.18 Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву, 19 залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі. 20 Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпля-ється до дружини своєї; 21 і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї.
22 І з цього слід вам пізнати, що жінки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам? 23 Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках,
24 лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої. 261 більше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір. 26 Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них. 27 Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок. 28 Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього? 29 Я бачив його й Апамину, дочку славного Варта-ка, царську наложницю, яка сидить праворуч царя; 30 вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці.31 І, попри все те, цар дивився на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним. 32 О, мужі! Як же не сильні жінки, коли так чинять вони? 33 Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину.
34 О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце.
35 Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все. 36 Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди. 37 Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправді своїй;38 а істина перебуває і залишається сильною у віках, і живе і володарює повік віку.39 І немає в ній упереджености і розрізнення, але робить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її.40 І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини! 41 І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все.
42 Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився най-мудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм. 43 Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим 44 і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруйнувати Вавилон, і обіцяв вислати їх туди.46 А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями. 46 І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати.
47 Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим. 48 Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кедрові дерева і допомагали йому будувати місто.49 Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх, 60 але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють;
61 також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований; 62 і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти приписаних, давали ще по десять талантів на рік;63 і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будувати місто, як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть.
64 Писав також і про утримання і цро священичий одяг, у якому служать.
65 Написав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться храм і буде побудований Єрусалим; 68 і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство.67 Відпустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим.
68 І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав:69 від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб. 80 Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших. 61 І, взявши листи, вирушив і прийшов у Ва-вилон і оголосив усім братам своїм.
82 І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл
83 іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів. С Після цього були обрані до ви-
рушення родоначальники за колінами їхніми, і дружини їхні і сини їхні і дочки їхні і раби їхні і рабині їхні з худобою їхньою. 2 Дарій послав з ними тисячу вершників, доки вони не введуть їх у Єрусалим з миром, з музикою, з тимпанами і трубами. 3 І всі брати їхні веселилися, і цар дозволив їм іти разом.
4 І ось імена мужів, які йшли за племенами їхніми у колінах за старшинством їх:s священики, сини Фи-неєса, сини Аарона, Ісус, син Іосе-дека, сина Сареєвого, та Іоаким, син Зоровавеля, сина Салафиїля з дому Давидового, з роду Фареса, коліна ж Іудового,6 який говорив перед Да-рієм, царем Перським, мудрі слова на другому році царювання його, в місяці Нисані, місяці першому.7 Ось юдеї, які вийшли з полону переселення, яких переселив у Вавилон Навуходоносор, цар Вавилонський,
8 і які повернулися в Єрусалим і в інші місця Юдеї, кожен у своє місто,
— вийшли з Зоровавелем та Ісусом, Неємією, Зареєм, Рисеєм, Енинеєм, Мардохеєм, Веельсаром, Асфарасом, Реєлієм, Роїмом, Вааною, начальниками їхніми.
9 Число народу з начальниками їх: синів Фороса дві тисячі сто сімдесят два; синів Сафата чотириста сімдесят два; 10 синів Ареса сімсот п’ятдесят шість; 11 синів Фааф-Мо-ава із синами Ісуса та Іоава дві тися
чі вісімсот дванадцять; 12 синів Іла-ма тисяча двісті п’ятдесят чотири; синів Зафуї дев’ятсот сімдесят п’ять; синів Хорве сімсот п’ять; синів Ван-нія шістсот сорок вісім; 13 синів Ви-вая шістсот тридцять три; синів Арге тисяча триста двадцять два; 14 синів Адоникама шістсот тридцять сім; синів Вагоя дві тисячі шістсот шість; синів Адина чотириста п’ятдесят чотири; 16 синів Атира від Єзекії дев’яносто два; синів Килана й Азина-на шістдесят сім; синів Азара чотириста тридцять два; 18 синів Анниса сто один; синів Арома тридцять два; синів Вассая триста двадцять три; синів Арсифурифа сто два; 17 синів Ветируса три тисячі п’ять; синів Вефломонських сто двадцять три;
18 з Нетофаса п’ятдесят п’ять; з Ана-фофа сто п’ятдесят вісім; з Вефас-мона сорок два; 19 з Кариафири двадцять п’ять; з Кафира і Вирога сімсот сорок три; 20 хадиасеїв і амми-деїв чотириста двадцять два; з Ки-рама і Гаввиса шістсот двадцять один; 21 з Макалона сто двадцять два; з Ветолія п’ятдесят два; синів Ни-фиса сто п’ятдесят шість; 22 синів Каламолала й Онуса сімсот двадцять п’ять; синів Ієреха двісті сорок п’ять; 23 синів Санааса три тисячі триста один. 24 Священиків, синів Ієдду, сина Ісусового, з синами Са-насива, дев’ятсот сімдесят два; синів Еммируфа тисяча п’ятдесят два; 26 синів Фассура тисяча сорок сім; синів Харми тисяча сімнадцять.
26 Левитів, синів Ісуса і Кадмиїла і Ванни і Судія, сімдесят чотири.
27 Священносігівців, синів Асафа, сто сорок. 28 Воротарів, синів Салума, синів Атара, синів Толмана, синів Дакува, синів Атита, синів Товиса, усіх сто тридцять дев’ять. 29 Служителів при храмі, синів Ісава, синів Асифа, синів Таваофа, синів Кира-са, синів Суда, синів Фалея, синів Лавана, синів Аграва, 30 синів Аку-да, синів Ута, синів Китава, синів Аккава, синів Сивая, синів Анана, синів Кафуа, синів Геддура, 31 синів Іаїра, синів Десана, синів Ноє-ва, синів Хасева, синів Казира, синів Озії, синів Финоє, синів Асара, синів Васфая, синів Ассана, синів Мані, синів Нафисі, синів Акуфа, синів Ахива, синів Асува, синів Фа-ракема, синів Васалема, 32 синів Ме-єдда, синів Куфа, синів Хареа, синів Вархуе, синів Серара, синів Фомоя, синів Насі, синів Атефа, 33 синів рабів Соломонових, синів Ассапфио-фа, синів Фарира, синів Ієілі, синів Лозона, синів Ісдаїла, синів Сафії,
34 синів Агія, синів Фахарефа, синів Савії, синів Сарофи, синів Ми-сея, синів Гаса, синів Аддуса, синів Сува, синів Аферра, синів Вароди-са, синів Сафага, синів Аллома: 36 усіх служителів при храмі і синів рабів Соломонових триста сімдесят два.
36 Ось ті, що вийшли з Фермеле-фа і Фелерса: начальники їхні Ха-раафалан і Аалар. 37 Але вони не могли показати батьківщин своїх і родів, що вони від Ізраїля: синів Да-лана, сина Ваенанового, синів Не-кодана, шістсот п’ятдесят два. 38 І з священиків були такі, які відправляли священнослужіння, але не знайдені у списку: сини Овдія, сини Аквоса, сини Іадду, який узяв за дружину Авгію, з дочок Верзеллія, і називався його ім’ям. 39 І оскільки родовий запис їх після дослідження не знайдений у списку, то вони відлучені від священства. 40 І сказав їм Неємія й Атфарія, щоб вони не брали участі у святинях, доки не постане первосвященик, облачений в урим і тумим.
41 Усіх же ізраїльтян від дванадцяти років і вище, крім рабів і рабинь, було сорок дві тисячі триста шістдесят; рабів їхніх і рабинь сім тисяч триста сорок сім; співців і псалмоспівців двісті сорок п’ять.
42 Верблюдів чотириста тридцять п’ять, коней сім тисяч тридцять шість, мулів двісті сорок п’ять, під’яремної худоби п’ять тисяч п’ятсот двадцять п’ять.43 Деякі з родоначальників, коли прийшли вони до храму Бога у Єрусалимі, дали обітницю спорудити цей дім на місці його за своїми силами 44 і дати в скарбницю храму на побудову тисячу мин золота і п’ять тисяч мин срібла і сто священичих одеж.461 оселилися священики і левити і деякі з народу в Єрусалимі й області його, а священ-носпівці й воротарі і весь Ізраїль у селищах своїх.
46 Коли ж настав сьомий місяць, і сини Ізраїля були вже кожен у своєму володінні, зібралися всі одностайно на відкритому місці біля перших воріт на схід. 471 встав Ісус, син Іосе-дека, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїля, і брати його, і спорудили жертовник Богу Ізраї-левому, 48 щоб возносити на ньому всепалення, як написано в книзі Мойсея, чоловіка Божого.49 І зібралися до них з інших народів, які були в тій землі, і влаштували жертовник на своєму місці, тому що ворогували з ними, і долали їх усі народи, які були в тій землі; і вони возносили жертви у свій час і всепалення Господу, ранкове і вечірнє. 50 І звершили свято кущів, як приписано законом, приносячи щоденні жертви, як належало, 51 і потім безперестанні приношення і жертви субот і новомісяч і усіх святих свят.
62 І всі ті, які дали обітниці Богу, з новомісяччя сьомого місяця почали приносити жертви Богу, хоч храм не був ще побудований. 63 І давали срібло каменотесам і теслярам і питво і їжу, і візки сидонянам і ти-рянам, щоб вони привозили з Ливану кедрові дерева, доставляючи їх плотами в Іоппійську пристань, за наказом, даним від Кира, царя Перського.
64 І на другий рік у другому місяці, після прибуття до храму Божого у Єрусалим, Зоровавель, син Салафиїля, й Ісус, син Іоседека, і брати їхні і священики, левити і всі, що прийшли у Єрусалим з полону,66 поклали підвалини храму Божого в новомісяччя другого місяця другого року після прибуття їх в Юдею і Єрусалим 66 і приставили левитів від двадцяти років до справ Господніх: і став Ісус і сини його і брати, і Кад-миїл брат і сини Імадавуна і сини Іода, сина Ілиадудового, із синами і братами, всі левити, одностайно спонукуючи до справ у домі Господньому. І побудували будівельники храм Господа. 67 І стали священики в об-лаченні з музичними інструментами і трубами, і левити, сини Асафа, з кимвалами, оспівуючи Господа і прославляючи Його за уставом Давида, царя Ізраїльського, 68 і виголошували в піснях, прославляючи Господа, що благість Його і слава повіки над усім Ізраїлем.69 І весь народ сурмив і взивав гучним голосом, прославляючи Господа за відновлення дому Господнього. 60 А найстарші зі священиків і левитів і родоначальників, які бачили колишній храм, прийшли тепер на будіництво з плачем і гучним воланням,61 а багато хто з трубами і радісними голосними вигуками, 62 так що народ не міг чути труб через волання народне; хоча зібрання голосно сурмило, так що було чутно далеко.
83 І почули вороги коліна Іудиного і Веніамінового і прийшли дізнатися, що означає цей трубний звук. 64 І дізналися, що ті, які повернулися з полону, будують храм Господу Богу Ізраїлевому.86 І, приступивши до Зоровавеля й Ісуса і до родоначальників, говорять їм: будемо і ми будувати разом з вами; 86 бо і ми подібно до вас слухаємо Господа вашого і приносимо Йому жертви від днів Асвакафаса, царя Ассирійського, який переселив нас сюди.87 Тоді сказав їм Зоровавель і Ісус і начальники племен ізраїльських: не з вами нам будувати дім Господу Богу нашому; 88 ми одні будемо будувати його Господу Богу Ізраїля, відповідно до того, як повелів нам Кир, цар Перський. 69 Тоді народи тієї землі, нападаючи на тих, що жили в Юдеї й облягаючи їх, перешкоджали будівництву 70 і, підступом відволікаючи народ і роблячи заворушення, перешкоджали завершенню будівництва в усі часи життя царя Кира, і зупинили будівництво на два роки до того часу, коли царем став Дарій.
С. У другий рік царювання Да-** рія Аггей і Захарія, син Аддо, пророки, пророкували юдеям, які були в Юдеї та Єрусалимі, від імені Господа Бога Ізраїлевого.2 Тоді встав Зоровавель, син Салафиїля, й Ісус, син Іоседека, і почали будувати дім Господа в Єрусалимі, у присутності пророків Господніх, які допомагали їм.
3 У цей час з’явився до них Си-синні, правитель Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші їхні і сказали їм: 4 з чийого дозволу ви будуєте цей дім і цю покрівлю, і все інше робите? І хто будівельники, які роблять це? 6 Але старійшини юдейські знайшли милість у Господа, Який споглянув на полонення, ® і їм не заборонили будувати, поки сповіщено буде про них Дарію. І отримана була відповідь.
7 Ось список з листа, який Сисин-ні писав і який послали Дарію: Си-синні, правитель Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші, начальники в Сирії і Фінікії, царю Дарію радуватися. 8 Нехай буде все відомо господарю нашому царю, що ми, прийшовши в область Юдейську і ввійшовши в місто Єрусалим, знайшли в місті Єрусалимі старійшин юдейських, що повернулися з полону, 9 які будують новий великий дім Господу з дорогих тесаних каменів, кладучи в стіни дерева; 10 і роботи ці виконуються з ревністю, і справа успішно йде в руках їхніх і звершується з усією красою і старанністю.
11 Тоді ми запитали цих старійшин, говорячи: з чийого повеління ви будуєте цей дім і виконуєте ці роботи?
12 І так ми запитали їх, щоб сповістити тобі і написати тобі про начальників їхніх, і вимагали ми від них іменний список проводирів їхніх.
13 Вони ж сказали нам у відповідь: ми раби Господа, Який створив небо і землю. 14 І дім цей за багато років перед цим був побудований царем Ізраїльським, великим і сильним, і був закінчений.16 Але оскільки батьки наші гріхами своїми прогнівили небесного Господа Ізраїлевого, то Він віддав їх у руки Навуходоносо-ра, царя Вавилонського, царя халдеїв. 16 Вони, зруйнувавши дім цей, спалили, а народ відвели в полон у Вавилон. 17 Але в першому році, коли царем став Кир над країною Вавилонською, цар Кир наказав побудувати дім цей.18 І священні сосуди, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і поставив у своєму капищі, цар Кир знову виніс з капища Вавилонського і передав їх князеві Саманассару Зоровавелю.19 І повелів йому віднести всі ці сосуди і покласти у Єрусалимському храмі і побудувати храм Господа на його місці. 20 Тоді Сама-нассар, прийшовши, поклав підвалини дому Господа у Єрусалимі, і відтоді донині він будувався і не був завершений. 21 Отже, царю, якщо угодно, нехай пошукають у царських книгосховищах Кира, 22 і якщо виявиться, що будівництво дому Господнього у Єрусалимі звершується з волі царя Кира, й угодно буде це господарю царю нашому, нехай дано буде нам знати про те.
23 Тоді цар Дарій наказав шукати в книгосховищах, що знаходяться у Вавилоні, і знайдено в Екбатанах, у місті, що знаходиться в Мідійській області, одне місце в пам’ятному записі, де написано: 24 у перший рік царювання Кира, цар Кир повелів побудувати дім Господа у Єрусалимі, де приносять жертви на вогні невгасимому. 26 Висота храму шістдесят ліктів, ширина шістдесят ліктів,
із трьома домами із тесаних каменів і з одного нового, з місцевого дерева, а витрати робити з дому царя Кира, 26 і священні сосуди дому Господнього, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс з дому Єрусалимського і переніс у Вавилон, повернути в дім Єрусалимський, щоб поставити їх там, де вони знаходилися.27 Повелів також стежити Сисинні, правителеві Сирії і Фінікії, і Сафравузану і товаришам їхнім і поставленим у Сирії і Фінікії начальникам, щоб вони тримали себе осторонь від цього місця і залишили раба Господа Зо-ровавеля, князя Юдейського, і старійшин юдейських будувати цей дім Господа на його місці. 28 Я повелів повністю відбудувати його і стежити, щоб юдеям, які повернулися з полону, сприяли у повному закінченні дому Господнього 29 і щоб із податей Келе-Сирії і Фінікії справно давали для цих людей, на жертви Господу, князю Зоровавелю, на тельців, баранів і агнців. 30 Так само, щоб постійно щороку беззаперечно давали пшеницю, сіль, вино й олію, як скажуть священики, які знаходяться в Єрусалимі, скільки витрачається кожного дня; 31 щоб приносили Всевишньому Богу жертви за царя і за дітей його і молилися за життя їх.
32 Притому оголосити, що коли хто переступить або порушить що-не-будь з написаного, то нехай буде взяте дерево з його власних, і він буде повішений на ньому, а майно його стане царським. 33 За це і Господь, Якого ім’я призивається там, нехай погубить усякого царя і народ, який простягне руку свою, щоб перешкодити або зробити яке-небудь зло цьому дому Господа у Єрусалимі. 34 Я, цар Дарій, вирішив, щоб у точності було за цим. п Тоді Сисинні, правитель Келе-' Сирії і Фінікії, і Сафравузан і товариші їхні, виконуючи повеління царя Дарія, 2 ретельно взялися за святу справу, допомагаючи старійшинам і священноначальникам юдейським. 3 І успішно йшла свята справа, за пророцтвами пророків Аггея і Захарії. 4 І звершили все за повелінням Господа Бога Ізраїлевого і з волі Кира, Дарія й Артаксеркса, царів перських.
6 Закінчений святий дім до двадцять третього дня місяця Адара, на шостому році царя Дарія. 6 І зробили сини Ізраїля, священики і левити та інші, що повернулися з полону, які були приставлені, усе за написаним у книзі Мойсея. 7 І принесли в жертву на відновлення храму Господнього сто волів, двісті баранів, чотириста агнців, 8 дванадцять козлів за гріхи усього Ізраїля, за числом дванадцяти колін ізраїльських.
9 І стояли священики і левити за племенами, в облаченні, при ділах Господа Бога Ізраїлевого, згідно з книгою Мойсеевою, і воротарі біля кожних воріт. 10 І влаштували сини Ізраїлеві, які повернулися з полону, пасху в чотирнадцятий день першого місяця, коли очистилися священики і левити разом, 11 і всі сини полону, тому що очистилися, бо левити усі разом очистилися. 12 І закололи пасхальних агнців для всіх синів полону, для братів своїх, священиків, і для себе самих. 13 І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з полону, всі, що відійшли від мер-зот народів землі, знайшли Господа.
14 І святкували свято опрісноків сім днів, радіючи перед Господом, 16 що Він навернув до них серце царя Ассирійського, щоб зміцнити руки їхні на діла Господа Бога Ізраїлевого.
О Після цих подій, у царювання ® Артаксеркса, царя Перського, прийшов Ездра, син Азарії, Зехрія, Хелкія, Салима, 2 Саддука, Ахито-ва, Амарія, Озії, Мемерофа, Зарея, Сауя, Вокка, Ависая, Финеєса, Єлеазара, Аарона первосвященика. 3 Цей Ездра прийшов з Вавилона, як вчений, що знається на законі Мойсеевому, даному Господом Богом Ізраїлевим, 4 і зробив йому цар честь, бо він здобув у нього благовоління до всіх своїх прохань. 6 І прийшли з ним у Єрусалим деякі з синів Ізраїля, зі священиків і левитів, священ-носпівців і воротарів і служителів при храмі, ® на сьомому році царювання Артаксеркса, у п’ятий місяць того ж сьомого року царювання; бо вони, вийшовши з Вавилона в ново-місяччя першого місяця, прийшли у Єрусалим, за даним їм Господом благосприянням на шляху, у ново-місяць п’ятий.
7 Ездра ж докладав великі турботи, щоб нічого не опустити з закону Господнього і заповідей, щоб навчити весь Ізраїль постанов і судів.
8 Прийшло і письмове повеління, дане від царя Артаксеркса Ездрі священику і читцю закону Господнього, таке:9 Цар Артаксеркс Ездрі священику і читцю закону Господнього радуватися.10 Розсудивши чо-ловіколюбно, я повелів, щоб ті, що бажають, з народу юдейського і зі священиків і левитів, які знаходяться в нашому царстві, добровільно йшли разом з тобою у Єрусалим.
11 Отже, хто тільки бажає, нехай зберуться і йдуть, як розсудилося мені і моїм семи найближчим радникам;
12 нехай побачать, що робиться в Юдеї та Єрусалимі згідно з законом Господнім,13 і віднесуть у Єрусалим дари Господу Ізраїля, які обіцяв я і мої наближені, і всяке золото і срібло, яке знайдеться в країні Вавилонській, для Господа в Єрусалим, разом з дарами від народу на храм Господа Бога їхнього, що знаходиться в Єрусалимі; 14 золото ж і срібло
- на волів, баранів і агнців та інше, що до цього відноситься, 16 щоб воз-носити жертви Господу на жертовнику Господа Бога їхнього у Єрусалимі. 16 І все, чого б не захотів ти з братами твоїми зробити на це золото і срібло, роби з волі Бога твого.
17 І священні сосуди Господні, дані тобі для вживання в храмі Бога твого у Єрусалимі, постав перед Господом, Богом твоїм. 18 І інше, що буде потрібно тобі для потреб храму Бога твого, давай з царської скарбниці.
19 І ось я, цар Артаксеркс, повелів хранителям скарбниць Сирії і Фінікії, щоб вони всі, чого потребує Ездра священик і читець закону Всевишнього Бога, справно давали йому, навіть до ста талантів срібла, 20 також пшениці до ста корів і вина до ста мір. 21 І все інше за законом Божим ретельно нехай приноситься Всевишньому Богу, щоб не було гніву на царство царя і синів його. 22 І ще говорю вам, щоб на всіх священиках і левитах, і священноспів-цях і воротарях, і служителях храму і на писарях цього храму не було ніякої данини або іншого податку, і щоб ніхто не мав влади накладати будь-що на них. 23 А ти, Ездро, за мудрістю Божою, постав начальників і суддів, щоб вони судили по всій Сирії і Фінікії всіх, хто знає закон Бога твого, а тих, хто не знає, навчай: 24 і всі ті, які будуть переступати закон Бога твого, або царський, нехай будуть обов’язково покарані, чи смерти, чи тілесним покаранням, грошовою пенею або вигнанням.
26 Тоді сказав учений Ездра: благословенний єдиний Господь Бог батьків моїх, що поклав на серце царю прославити дім Його у Єрусалимі 26 і вшанував мене перед царем і радниками і всіма наближеними і вельможами його.271 я підбадьорився допомогою Господа Бога мого, і зібрав мужів ізраїльських, щоб вони йшли зі мною.
28 І ось начальники за племенами їхніми і за старійшинством, які вийшли зі мною з Вавилона в царювання царя Артаксеркса: 29 із синів Финеєса — Гирсон; із синів Іфа-мара - Гамалиїл; із синів Давида -Латтус, син Сехенія;30 із синів Форо-са - Захарія, і з ним записалися сто п’ятдесят людей; 31 із синів Фааф-моава — Елиаонія, син Зарея, і з ним двісті людей; 32 із синів Зафоя — Се-хенія, син Ієзила, і з ним триста людей; із синів Адина - Овиф, син Іона-фа, і з ним двісті п’ятдесят людей;
33 із синів Ілама - Ієсія, син Гофолія, і з ним сімдесят людей; 34 із синів Сафатії — Зараія, син Михаїла, і з ним сімдесят людей; 36 із синів Іоава - Авадія, син Ієзила, і з ним двісті дванадцять людей; 36 із синів Ванія - Асалимоф, син Іосафія, і з ним сто шістдесят людей;37 із синів Вавія — Захарія, син Вивая, і з ним двадцять вісім людей;38 із синів Ас-тафа - Іоан, син Акатана, і з ним сто десять людей; 39 із синів Адони-кама - останні, і ось імена їхні: Ели-фала, син Ієуїла, і Самей, і з ними сімдесят людей; 40 із синів Вагоя — Уфий, син Істалкура, і з ним сімдесят людей. 41 І я зібрав їх біля ріки, яка називається Феран, і ми пробули там три дні, і я оглянув їх.42 І не знайшовши там нікого зі священиків і левитів,43 я послав до Єлеазара й Ідуїла, і Маасмана, й Алнафана, і Мамея, і Самея, й Іоривона, Нафана, Еннатана, Захарії і Мосоллама, які є начальниками і вченими, 44 і сказав їм, щоб вони пішли до Доддея, який начальствує в місцевості Ка-сиф’є, 46 наказавши їм сказати Дод-дею і братам його і тим, що знаходяться в тій місцевості Касиф’є, щоб вони прислали нам священиків для дому Господа Бога нашого. 48 І вони привели до нас могутньою рукою Господа Бога нашого мужів-знавців
із синів Мооли, сина Левія, сина Ізраїлевого, Асевивея і синів його і братів його, яких було вісімнадцять чоловік; 47 і Асевію й Аннуя й Осея брата із синів Ханунея, і синів їхніх двадцять чоловік; 48 і зі служителів храму, яких дав Давид і начальники на служіння левитам, двісті двадцять служителів, з поіменним списком усіх. 49 І оголосив я там піст перед Господом Богом нашим,60 щоб виблагати у Бога благополучний шлях нам і супутникам нашим і дітям нашим і худобі, 51 бо я посоромився просити у царя піших і кінних і провідників для безпеки від супротивників наших;62 тому що ми сказали цареві, що сила Господа нашого буде з тими, хто має Його в усякому доброму починанні.
63 Отже, ми знову помолилися Господу Богу нашому про все це й одержали від Нього велику милість. 64 І відокремив я з родоначальників і священиків дванадцять чоловік, Есеревію і Самію, і з ними братів їхніх десять чоловік.661 зважив при них срібло і золото і священні сосуди дому Господа нашого, які дав у дарунок цар і радники його, і вельможі і всі ізраїльтяни. 68 І, зваживши, передав їм срібла шістсот п’ятдесят талантів і сосудів срібних сто талантів, і золота сто талантів, сосудів золотих двадцять і сосудів мідних з відмінної міді, що блищать, як золото, дванадцять.671 сказав їм: і ви святі Господу, і сосуди ці святі, так само, як і золото і срібло, дане за обітницею Господу, Богу батьків наших. 68 Пильнуйте і бережіть їх, доки не здасте старшим священикам і левитам і родоначальникам ізраїльським у Єрусалимі, у сосудосхо-вище дому Бога нашого. 59 І священики і левити, прийнявши срібло і золото і сосуди для Єрусалима, внесли їх у храм Господа.
80 І, піднявшись від ріки Феран у дванадцятий день першого місяця, ми йшли у Єрусалим під могутньою рукою Господа над нами, і Він визволяв нас від початку путі від усякого ворога, і ми прийшли у Єрусалим. 81 І тут, після трьох днів, у день четвертий зважене срібло і золото було передане в дім Господа нашого Мармофі, синові Урії, священику. 82 І був з ним Єлеазар, син Фине-єса; також були з ним Іосавдос, син Ісуса, і Моеф, син Саванна, левити;
і здали все за кількістю і вагою; і вся вага їх записана в той же час.
63 Тоді ті, що прийшли з полону, принесли жертви Богу Ізраїля, дванадцять волів за всіх ізраїльтян, дев’яносто шість баранів, сімдесят два агнці, дванадцять козлів за спасіння: все це - у жертву Господу, -
64 і передали царські повеління царським правителям і начальникам Келе-Сирії і Фінікії, і вони вшанували народ і храм Господа.
86 І коли це було закінчено, приступили до мене начальники і сказали: 66 не відокремився народ ізраїльський і начальники і священики і левити від іноплемінних народів землі і від нечистот їх, від народів хананейських, і хеттейських, і фе-резейських, і євусейських, і моавит-ських, і єгипетських, і ідумейських; 67 бо вступили у шлюб з дочками їх, як самі, так і сини їхні, і змішалося сім’я святе з іноплемінними народами землі, і проводирі їхні і вельможі зробилися учасниками цього беззаконня із самого початку. 68 Як тільки почув я про це, роздер на собі одяг і священне облачення, і рвав волосся на голові і бороді, і сидів заклопотаний і сумний. 69 І коли я жалкував про це беззаконня, зібралися до мене всі, хто був натхненний словом Господа Бога Ізраїлевого, і я сидів сумний до вечірньої жертви.
70 Тоді, вставши від посту мого, у розідраному одязі й розідраному священному облаченні упав на коліна і, простягнувши руки до Господа, я сказав:71 Господи! я соромлюсь і знічуюся перед лицем Твоїм, 72 бо гріхи наші піднялися вище голів наших, і безумство наше піднялося до неба; 73 ще від часів батьків наших і до цього дня ми знаходимося у великому гріху;74 і за гріхи наші і батьків наших ми з братами нашими і царями нашими і священиками нашими були віддані царям іноземним під меч, у полон і на розграбування з осоромленням до цього дня. 75 Але тепер була зроблена нам така велика милість від Тебе, Господи Боже, що Ти залишив наш корінь і ім’я на місці святині Твоєї,78 що відкрив нам світильник у домі Господа, Бога нашого, дав нам споживу під час поневолення нашого! І, коли ми знаходилися в поневоленні, не були залишені Господом, Богом нашим; 77 але Він схилив до нас благовоління царів перських, щоб вони дали нам споживу 78 і прославили храм Господа нашого, і щоб відбудований був спустошений Сион, і нам дано було утвердження в Юдеї та Єрусалимі. 79 І нині що скажемо ми, Господи, маючи все це? Ми переступили повеління Твої, які Ти дав рукою рабів Твоїх, пророків, говорячи: 80 земля, в яку ви входите, щоб успадкувати її, осквернена сквернами іноплемінних землі, і вони наповнили її нечистотами своїми. 81 І тепер не віддавайте дочок ваших заміж за синів їхніх, і їхніх дочок не беріть за синів ваших,82 і не шукайте миру з ними в усі часи, щоб укріпитися вам і споживати блага цієї землі і залишити її у спадщину дітям вашим повіки. 83 І все, що стається з нами, буває за злі діла наші і за великі гріхи наші. Ти, Господи, полегшив гріхи наші 84 і дав нам такий корінь; але ми знову повернулися до порушення закону Твого через змішання з нечистотами народів землі. 86 Чи не прогнівався Ти на нас так, щоб погубити нас і не залишити ні кореня, ні сімені, ні імені нашого? 88 Ти істинний, Господи, Боже Ізраїлів! бо ми залишилися коренем до цього дня. 87 Але ось нині перед Тобою ми в беззаконнях наших; і в них не належало б стояти перед Тобою.
88 І коли Ездра молився і сповідувався і плакав, простягнувшись на землі перед храмом, зібралося до нього з Єрусалима дуже багато народу: чоловіки, жінки і діти; і був великий плач у народі. 89 І, вигукнувши, Ієхонія, син Іоїля, із синів Ізраїля, сказав: Ездро! ми згрішили перед Господом, ми взяли іноплемін-них дружин з народів землі; і ось тепер тут весь Ізраїль: 90 нехай буде звершена нами клятва перед Господом у тому, щоб відкинути всіх іно-племінних дружин наших з дітьми їхніми, як розсудилося тобі і всім, які підкорюються закону Господа. 91 Вставши, зроби це! бо це твоя справа, і ми з тобою в силі будемо зробити її. 92 І, вставши, Ездра закляв старших священиків і левитів усього Ізраїля вчинити так, і вони поклялися.
9 1, вставши, Ездра пішов від
притвору храму в житло Іонана, сина Єлиасивового, 2 і перебуваючи там, не їв хліба і не пив води, уболіваючи через великі беззаконня народу. 3 І було звернення по всій Юдеї та Єрусалиму до всіх, хто повернувся з полону, щоб зібралися в Єрусалимі; 4 а ті, які не з’являться протягом двох або трьох днів, у тих за судом головуючих старійшин буде відібране майно, і самі вони будуть відчужені від громади тих, що були у полоні.
5 І за три дні зібралися в Єрусалим усі, що були від коліна Іудиного й Веніамінового, — це було в дев’ятий місяць, у двадцятий день цього місяця. 6 І сидів весь народ у дворі храму, тремтячи від зими, що настала.7 Ездра, вставши, сказав їм: ви зробили беззаконня і живете з іноплемінними дружинами, примножуючи гріхи Ізраїля. 8 Отже, воздайте тепер сповідання і славу Господу Богу батьків наших 9 і сотворіть волю Його, і відокремтеся від народів землі і від дружин іноплемінних!
10 І виголосила вся громада, і сказали гучним голосом: як ти сказав, так ми і зробимо.11 Але громада численна і час зимовий, і ми не в силі стояти під відкритим небом, а справа ця для нас не одного дня і не двох днів, бо дуже багато ми згрішили в цьому: 12 тому нехай будуть поставлені начальники над громадою, і всі ті, які в селищах наших мають іноплемінних дружин, нехай у свій час приходять до них 13 зі старійшинами і суддями кожного місця, доки не відвернеться від нас гнів Божий за цю справу.
14 І взяли на себе це Іонафан, син Асаїла, і Єзекія, син Феокани, а Ме-суллам і Левис і Савватей сприяли їм. 16 І виконали все це ті, що повернулися з полону. 18 І обрав собі Ездра священик головних родоначальників усіх поіменно, і зійшлися вони в новомісяччя десятого місяця для дослідження справи. 17 І проведено було до кінця дослідження про чоловіків, які тримали в себе іноплемінних дружин, до новомісяччя першого місяця. 18 І знайшлися серед зібраних священиків такі, що мали іноплемінних дружин: 19 із синів Ісуса, сина Іоседекового, і з братів його — Мафилас і Єлеазар і Іорив і Іоадан,
20 які дали руки відкинути дружин своїх і принесли баранів в умилос-тивлення за гріх свій; 21 і з синів Еммира - Ананія і Завдей, і Манис і Єамей, і Ієреїл і Азарія; 22 і з синів Фесура — Елионаїс, Массія, Ісмаїл і Нафанаїл, і Окодил і Салоя; 23 і з левитів - Іозавад і Семеїс і Колій, він же Калита, і Пафей та Іуда й Іона; 24 зі священноспівців - Єлиа-сав, Вакхур; 26 з воротарів — Єалум і Толван;28 із народу ізраїльського, із синів Фороса — Ієрма та Ієзія, і Мел-хія і Маїл, і Єлеазар і Асевія і Ванея; 27 із синів Ила - Матфанія, Захарія та Ієзриїл, і Іоавдій і Ієремоф і Аїдія; 28 із синів Замофа - Елиада, Елеасим, Офонія, Іаримоф і Сават і Зералія; 29 і з синів Виваія - Іоан і
Ананія й Іозавад і Амафія; 30 із синів Мані - Олам, Мамух, Іедей, Іасув й Іасаїл та Ієремоф; 31 і з синів Адди
— Нааф і Моосія, Лаккун і Наїд, Матфанія і Сесфил, і Вапнуй і Манассія; 32 і з синів Анана - Елиона й Асаія, і Мелхія і Саввей, і Симон Хосамей; 33 і з синів Асома — Алта-ней і Маттафія, і Саванней і Елифа-лат, і Манассія і Семей; 34 і з синів Ваанія - Єремія, Момдій, Ісмаїр, Іуїл, Мафдай і Педія й Анос, Рава-сіон і Енасив і Мамнитанем, Елиа-сис, Ваннус, Елиалі, Сомей, Селемія, Нафанія; і з синів Езора - Сесис, Езрил, Азаїл, Самат, Замрі, Йосиф; 36 і з синів Ефма — Мазитія, Зава-дей, Ідей, Іуїл, Ванея. 36 Всі ці жили з дружинами іноплемінними і відпустили їх з дітьми.
37 І оселилися в новомісяччя сьомого місяця священики і левити й ізраїльтяни, які були у Єрусалимі й в області його, і сини Ізраїля в місцях своїх. 38 І зібрався одностайно увесь народ на просторі перед східними воротами храму, 39 і сказали Ездрі, священику і читцю, щоб він приніс закон Мойсея, даний від Господа Бога Ізраїлевого.40 І виніс первосвященик Ездра закон до всього народу — від чоловіка до жінки, і до усіх священиків, щоб слухали закон, у новомісяччя сьомого місяця, 41 і читав їм його на просторі перед воротами храму з ранку до полудня перед чоловіками і жінками, і весь народ слухав закон. 42 І став Ездра, священик і читець, на приготованому дерев’яному узвишші; 43 і перед ним стояли з правого боку Маттафія, Саммус, Ананія, Азарія, Урія, Єзекія і Ваалсам,44 а з лівого — Фал-дей і Мисаїл, Мелхія, Аофасув, На-варія, Захарія. 4S І, взявши книгу закону перед народом, Ездра зі славою сів перед усіма; 48 і коли він пояснював закон, усі стояли прямо; і благословив Ездра Господа Бога Всевишнього, Бога Саваофа, Вседержителя. 471 весь народ виголосив: амінь! і, піднявши догори руки і припавши до землі, поклонилися Господу. 48 Також Ісус і Анниуф, і Сара-вія й Іадин та Іакув, Саватія, Автея, Меанна і Калита, Азарія й Іозавд, і Ананія і Фалія, левити, повчали закону Господа і читали перед народом закон Господа, пояснюючи при тім читання.
49 І сказав Атфарат Ездрі, первосвященику і читцю, і левитам, що повчали народ, усім:60 день цей святий Господу, й усі плакали під час слухання закону;51 йдіть і їжте жирне, і пийте солодке, і пошліть милостині незаможним,62 бо день цей святий Господу, і тому не сумуйте, бо Господь прославить вас. 53 Також і левити тлумачили всьому народу і говорили: день цей святий, не сумуйте. S4 І пішли всі їсти і пити і веселитися, і подавати милостині незаможним, і веселилися багато,66 тому що вони перейняті були словами, якими повчали зібрання.
КНИГА ТОВИТА782
1 Книга сказань Товита, сина Товиїлового, Ананіїлового, Аду-їлового, Гаваїлового, з племені Аси-їлового, з коліна Неффалимового,
2 який у дні Ассирійського царя Ене-мессара взятий був у полон з Фисви, що знаходиться праворуч від Кидія Неффалимового, у Галилеї, вище Асира. Я, Товит, у всі дні життя мого ходив путями істини і правди,3 і ро
бив багато благодіянь братам моїм і народу моєму, які прийшли разом
зі мною у країну Ассирійську, в Ни-невію. 4 Коли я жив у країні моїй, у землі Ізраїля, будучи ще юнаком, тоді усе коліно Неффалима, батька мого, перебувало у відпадінні від дому Єрусалима, обраного від усіх колін Ізраїля, щоб усім їм приносити там жертви, де освячений храм оселі Всевишнього й утверджений на всі роди повіки. 6 Як усі коліна, що відокремилися, приносили жертви Ваалу, юниці, так і дім Неффалима, батька мого. ® Я ж один часто ходив у Єрусалим на свята, як приписано всьому Ізраїлю установленням вічним, з початками і десятинами плодів землі і початками вовни овець,
7 і віддавав це священикам, синам Аароновим, для жертовника: десятину всіх плодів давав синам Левії-ним, які служили у Єрусалимі; іншу десятину продавав, і щороку ходив і витрачав її у Єрусалимі; 8 а третю давав, кому належало, як заповіла мені Деввора, мати батька мого, коли я після батька мого залишився сиротою.9 Досягнувши чоловічого віку, я взяв дружину Анну із батьківського нашого роду, і породив від неї Товію. 10 Коли я відведений був у полон у Ниневію, усі брати мої та єдиноплемінники мої їли від споживи язичницької,11 а я утримував душу мою і не їв,12 тому що я пам’ятав Бога всією душею моєю. 13 І дарував мені Всевишній милість і благовоління в Енемессара, і я був у нього постачальником; 14 і ходив у Мідію, і віддав на збереження Гаваїлу, братові Гаврія, у Рагах Мідійських, десять талантів срібла. 16 Коли ж помер Енемессар, замість нього став царем син його Єеннахирим, шляхи якого не були постійними, і я уже не міг ходити у Мідію. 18 У дні Енемессара я робив багато благодіянь братам моїм:17 голодним давав хліб мій, нагим - одяг мій і, якщо кого з племені мого бачив померлим і викинутим за стіну Ниневії, ховав його.
18 Таємно ховав я і тих, яких убивав цар Сеннахирим, коли, змушений втікати, повернувся з Юдеї. А він багатьох умертвив у люті своїй. І шукав цар трупи, але їх не знаходили.
19 Один з ниневитян пішов і доніс цареві, що я погребаю їх; тоді я сховався. Довідавшись же, що мене шукають, щоб убити, від страху втік з міста. 20 І було розкрадено усе моє майно, і не залишилося в мене нічого, крім Анни, дружини моєї, і Товії, сина мого. 21 Але не минуло п’ятдесяти днів, як два сини його убили його й втекли в гори Араратські. І став царем замість нього син його Єахер-дан, який поставив Ахиахара Анаї-ла, сина брата мого, над усією рахунковою частиною царства свого і над усім домоправлінням. 22 І клопотався Ахиахар за мене, і я повернувся у Ниневію. Ахиахар же був і виночерпій і хранитель персня, і домоправитель і скарбник; і Сахердан поставив його другим після себе; він був сином брата мого.
0 Коли я повернувся у дім свій, " і були повернуті мені Анна, дружина моя, і Товія, син мій, у свято п’ятдесятниці, у святу седмицю седмиць, приготований був у мене гарний обід, і я возліг їсти.2 Побачивши багато страв, я сказав синові моєму: піди і приведи, кого знайдеш, бідного з братів наших, який пам’ятає Господа, а я зачекаю на тебе. 3 І прийшов він і сказав: батьку мій, один із племені нашого задушений і кинутий на площі.4 Тоді я, раніше ніж став їсти, поспіхом вийшов, прибрав його в одне житло до заходу сонця.
6 Повернувшись, зробив обмивання
1 їв хліб мій у скорботі. ® І згадав я пророцтво Амоса, коли він сказав: свята ваші перетворяться на скорботу, і всі утіхи ваші - на плач. 7 І я плакав. Коли ж зайшло сонце, я пішов і, викопавши могилу, поховав його. 8 Сусіди насміхалися з мене і говорили: ще не боїться він бути убитим за цю справу; бігав уже, і ось знову ховає мертвих. 9 У цю саму ніч, повернувшись після поховання
1 будучи нечистим, я ліг спати за стіною двору, і лице моє не було покрите. 10 І не помітив я, що на стіні були горобці. Коли очі мої були відкриті, горобці випустили тепле на
очі мої, і зробилися на очах моїх більма. І ходив я до лікарів, але вони не допомогли мені. Ахиахар доставляв мені їжу, доки не вирушив у Ели-маїду. 11 А потім дружина моя Анна у жіночих відділеннях пряла вовну
12 і посилала багатим людям, які давали їй платню, й одного разу на додачу дали козеня. 13 Коли принесли його до мене, воно почало бекати; і я запитав дружину: звідки це козеня? чи не крадене? віддай його, кому воно належить! бо не дозволено їсти крадене. 14 Вона відповіла: це подарували мені зверх платні. Але я не вірив їй і наполягав, щоб віддала його, кому воно належить, і розгнівався на неї. А вона у відповідь сказала мені: де ж милостині твої і праведні діла? ось як усі вони виявилися на тобі!
0 Засмутившись, я заплакав і J молився зі скорботою, говорячи:
2 праведний Ти, Господи, і всі діла Твої і всі путі Твої — милість і істина,
1 судом істинним і правим судиш Ти повіки!3 Пом’яни мене і зглянься на мене: не карай мене за гріхи мої й омани мої і батьків моїх, якими вони згрішили перед Тобою! 4 Бо вони не послухали заповідей Твоїх, і Ти віддав нас на розкрадання і полон і смерть, і на притчу ганьблення перед усіма народами, між якими ми розсіяні.61, воістину, мноіі і праведні суди Твої - робити зі мною за гріхи мої і гріхи батьків моїх, тому що не виконували заповідей Твоїх і не робили за правдою перед Тобою.
8 Отже, твори зі мною, що Тобі благоугодно; повели взяти дух мій, щоб я спочив і повернувся у землю, бо мені краще померти, ніж жити, оскільки я чую неправдиві докори, і глибока скорбота в мені! Повели звільнити мене від цієї тяготи в оселі вічні і не відверни лиця Твого від мене.7 У той самий день трапилося і Саррі, дочці Рагуїловій, в Екбатанах Мідійських терпіти докори від служниць батька свого 8 за те, що її віддавали за сімох чоловіків, але Асмодей, злий дух, умертвляв їх раніше, ніж вони були з нею як з дружиною. Вони говорили їй: хіба тобі не совісно, що ти задушила чоловіків твоїх? Уже сімох ти мала, але не назвалася ім’ям жодного з них. 9 Навіщо нас бити за них? Вони померли: йди і ти за ними, щоб нам не бачити твого сина або дочки повіки!10 Почувши це, вона дуже засмутилася, так що зважилася було позбавити себе життя, але подумала: я одна в батька мого; якщо зроблю це, нечестя йому буде, і я зведу старість його із сумом у пекло. 11 І стала вона молитися біля вікна і говорила: благословенний Ти, Господи Боже мій, і благословенне ім’я Твоє святе і славне навіки: нехай благословляє Тебе все творіння Твоє повіки! 12 І нині до Тебе, Господи, звертаю очі мої й лице моє;
13 благаю, візьми мене від землі цієї і не дай мені чути ще докори! 14 Ти знаєш, Господи, що я чиста від усякого гріха з чоловіком 16 і не знечес-тила імені мого, ні імені батька мого в землі полону мого; я єдинородна у батька мого, і немає в нього сина, який міг би успадкувати після нього, ні брата близького, ні сина братового, якому я могла б зберегти себе за дружину: уже семеро загинули в мене. Для чого ж мені жити? А якщо неугодно Тобі умертвити мене, то благозволи зглянутися на мене і помилувати мене, щоб мені не чути більше докору! 16 І почута була молитва обох перед славою великого Бога, і був посланий Рафаїл зцілити обох: 17 зняти більма в Товита і Сарру, дочку Рагуїлову, дати за дружину Товії, синові Товита, зв’язавши Ас-модея, злого духа; тому що Товії призначено успадкувати її. - І в один і той самий час Товит, після повернення, ввійшов у дім свій, а Сарра, дочка Рагуїлова, вийшла зі світлиці своєї.
А У той день згадав Товит про срібло, яке віддав на збереження Гаваїлу в Рагах мідійських, 2 і сказав сам собі: я просив смерти; чому ж не покличу сина мого Товію, щоб оголосити йому про це, поки я не помер? 3 І покликавши його, сказав: сину мій, коли я помру, поховай мене і не залишай матері своєї; шануй її в усі дні життя твого, роби угодне їй і не завдавай їй смутку. 4 Пам’ятай, сину мій, що вона мала багато скорбот через тебе ще під час чрево-ношення. Коли вона помре, поховай її поряд зі мною в одному гробі.6 В усі дні пам’ятай, сину мій, Господа Бога нашого і не бажай грішити і переступати заповіді Його. В усі дні життя твого чини правду і не ходи путями беззаконня, ® бо, якщо ти будеш робити за істиною, у справах твоїх буде успіх, як у всіх, хто чинить за правдою. 7 Із майна твого подавай милостиню, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню. Ні від якого убогого не відвертай лиця твого, тоді і від тебе не відвернеться лице Боже. 8 Коли в тебе буде багато, твори з того милостиню, і коли у тебе буде мало, не бійся творити милостиню і потроху; 9 ти запасеш собі багатий скарб на день нестатку, 10 бо милостиня спасає від смерти і не попускає зійти в темряву. 11 Милостиня є багатий дар для усіх, хто творить її перед Всевишнім. 12 Бережися, сину мій, усякого виду розпусти. Візьми собі дружину
із племені батьків твоїх, але не бери дружини іноземної, яка не з коліна батька твого, бо ми сини пророків.
З давнини батьки наші — Ной, Авраам, Ісаак і Яків. Пам’ятай, сину мій, що усі вони брали дружин із середовища братів своїх і були благословенні у дітях своїх, і нащадки їхні успадковують землю. 13 Отже, сину мій, люби братів твоїх і не під-носся серцем перед братами твоїми і перед синами і дочками народу твого, щоб не від них узяти тобі дружину, тому що від гордости - погибель і велике безладдя, а від непо-требства — зубожіння і руйнування: непотребство є мати голоду. 14 Платня найманця, який буде працювати в тебе, нехай не переночує в тебе, а віддавай її негайно: і тобі воздається, якщо будеш служити Богу. Будь обережний, сину мій, у всіх учинках твоїх і будь розсудливим у всій поведінці твоїй.16 Що ненависне тобі самому, того не роби нікому. Вина до сп’яніння не пий, і пияцтво нехай не ходить з тобою на путі твоїй. 18 Давай голодному від хліба твого і нагим від одягу твого; від усього, у чому в тебе надлишок, твори милостині, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню.17 Роздавай хліби твої біля гробу праведних, але не давай грішникам. 18 У всякого розсудливого проси поради, і не нехтуй порадою корисною. 19 Благословляй Господа Бога повсякчас і проси в Нього, щоб путі твої були праві й усі діла і наміри твої благо-успішні, бо жоден народ не владний в успіху починань, але Сам Господь посилає усе благе і, кого хоче, принижує з Своєї волі. Пам’ятай же, сину мій, заповіді мої, і нехай не згладяться вони із серця твого!20 Тепер я відкрию тобі, що я віддав десять талантів срібла на збереження Гаваїлу, синові Гаврієвому, в Рагах мідійських.21 Не бійся, сину мій, що ми зубожіли: у тебе багато, якщо ти будеш боятися Господа і, віддаляючись від усякого гріха, чинити угодне перед Ним.
С І сказав Товія у відповідь йому: батьку мій, я виконаю все, що ти заповідаєш мені; 2 але як я можу одержати срібло, не знаючи тієї людини? 3 Тоді батько дав йому розписку і сказав: знайди собі людину, що супроводжувала б тебе; я дам йому платню, поки ще живий, і йдіть за сріблом.
4 І пішов він шукати людину і зустрів Рафаїла. Це був ангел, але він не знав 6 і сказав йому: чи можеш ти йти зі мною в Раги мідійські і чи знаєш ці місця? в Ангел відповів: можу йти з тобою і дорогу знаю; я вже зупинявся в Гаваїла, брата нашого. 7 І сказав йому Товія: почекай мене, я скажу батькові моєму. 8 Той сказав: іди, тільки не барися. 9 Він, прийшовши, сказав батькові: ось я знайшов собі супутника. Батько сказав: запроси його до мене; я довідаюся, з якого він коліна і чи надійний супутник тобі. 10 І покликав його, і він увійшов, і привітали один одного.11 Товит запитав: скажи мені, брате, з якого ти коліна і з якого роду? 12 Він відповів: коліна і роду ти шукаєш, чи найманця, який пішов би із сином твоїм? І сказав йому Товит: брате, мені хочеться знати рід твій і ім’я твоє. 13 Він сказав: я Азарія, з роду Ананії великого, із братів твоїх. 14 Тоді Товит сказав йому: брате, йди благополучно, і не гнівайся на мене за те, що я запитав про коліно і рід твій. Ти доводишся братом мені, з чесного і доброго роду. Я знав Ананію та Іонафана, синів Семея великого; ми разом ходили у Єрусалим на поклоніння, з первород-ними і десятинами земних плодів, бо не захоплювалися оманою братів наших: ти, брате, від доброго кореня! 16 Але скажи мені: яку платню я повинен буду дати тобі? Я дам тобі драхму на день і все необхідне для тебе і для сина мого, 16 і ще додам тобі зверх цієї платні, якщо благополучно повернетеся. 17 Так і домовилися. Тоді він сказав Товії: будь готовий у дорогу, і вирушайте благополучно. І приготував син його потрібне для дороги. І сказав йому батько: йди з цією людиною; Бог, Який живе на небесах, благоупорядкує шлях ваш, і ангел Його нехай супроводжує вас! — І вирушили обоє, і собака юнака з ними.
18 Анна, мати його, заплакала, і сказала Товиту: навіщо відпустив ти сина нашого? Чи не він був опорою рук наших, коли входив і виходив перед нами? 19 Не віддавай переваги сріблу над сріблом; нехай воно буде, як сміття, у порівнянні із сином нашим!20 Тому що, скільки Господом визначено нам жити, на це у нас є достатньо. 21 Товит сказав їй: не засмучуйся, сестро; він прийде здоровим, і очі твої побачать його,
22 тому що його буде супроводжувати добрий ангел; дорога його буде благоуспішною, і він повернеться здоровим.
С. І перестала вона плакати. ** 2 А подорожні ввечері прийш
ли до ріки Тигру і зупинилися там на ніч. 3 Юнак пішов помитися, але
з ріки показалася риба і хотіла поглинути юнака. 4 Тоді ангел сказав йому: візьми цю рибу. І юнак схопив рибу і витяг на землю. 6 І сказав йому ангел: розріж рибу, візьми серце, печінку і жовч, і збережи їх. ® Юнак так і зробив, як сказав йому ангел; рибу ж спекли і з’їли; і пішли далі і дійшли до Екбатан.7 І сказав юнак ангелові: брате Азаріє, для чого ця печінка і серце і жовч із риби? 8 Він відповів: якщо кого мучить демон або злий дух, то серцем і печінкою слід курити перед таким чоловіком або жінкою, і більш уже не буде мучитися; 9 а жовчю помазати людину, яка має більма на очах, і вона зцілиться. 10 Коли ж наближалися до Par, 11 ангел сказав юнаку: брате, нині ми переночуємо в Рагуїла, твого родича, у якого є дочка, на ім’я Сарра. 12 Я поговорю про неї, щоб дали її тобі за дружину, бо тобі призначена спадщина її, тому що ти один з роду її; а дівчина прекрасна і розумна. 13 Так послухайся мене; я поговорю з її батьком і, коли ми повернемося із Par, звершимо шлюб. Я знаю Рагуїла: він ніяк не віддасть її чоловіку чужому всупереч закону Мойсеевому; інакше повинен буде вмерти, тому що спадщину слід одержати тобі, а не іншому кому. 14 Тоді юнак сказав ангелові: брате Азаріє, я чув, що цю дівчину віддавали семи чоловікам, але усі вони загинули в шлюбній кімнаті; 15 а я один у батька і боюся, як би, увійшовши до неї, не померти подібно до попередніх; її любить демон, який нікому не шкодить, крім тих, хто наближається до неї. І тому я боюся, як би мені не померти і не звести життя батька мого і матері моєї сумом за мною в гріб їхній; а іншого сина, який поховав би їх, немає у них. 18 Ангел сказав йому: хіба ти забув слова, які заповів тобі батько твій, щоб ти взяв дружину з роду твого? Послухай же мене, брате: їй слід бути твоєю дружиною, а про демона не турбуйся; у цю ж ніч віддадуть тобі її за дружину.17 Тільки, коли ти ввійдеш у шлюбну кімнату, візьми курильницю, вклади в неї серце і печінку риби, і покури;
18 і демон відчує запах і відійде, і не повернеться ніколи. Коли ж тобі потрібно буде наблизитися до неї, встаньте обоє, воззовіть до милосердного Бога, і Він спасе і помилує вас. Не бійся; бо вона призначена тобі від віку, і ти спасеш її, і вона піде з тобою, і я знаю, що у тебе будуть від неї діти. Вислухавши це, Товія полюбив її, і душа його міцно приліпилася до неї. І прийшли вони у Екбатани.
П І підійшли до дому Рагуїла. ' Сарра зустріла і вітала їх, і вони її, і ввела їх у дім. 2 І сказав Рагуїл Едні, дружині своїй: як схожий цей юнак на Товита, сина брата мого!
3 І запитав їх Рагуїл: звідки ви, брати? Вони відповіли йому: ми із синів Неффалима, полонених у Ниневію. 4 Ще запитав їх: чи знаєте брата нашого Товита? Вони відповіли: знаємо. Потім запитав: чи здоровий він? Вони відповіли: живий і здоровий.
6 А Товія сказав: це мій батько.® І кинувся до нього Рагуїл і цілував його і плакав. 7 І благословив його і сказав: ти син чесної і доброї людини. Але, почувши, що Товит утратив зір, засмутився і плакав;8 плакали й Ед-на, дружина його, і Сарра, дочка його.
I прийняли їх дуже радо9 і закололи барана, і запропонували багату їжу. Товія ж сказав Рафаїлу: брате Азаріє, переговори, про що ти говорив на дорозі; нехай влаштується ця справа! 10 І він передав цю розмову Рагуїлу, а Рагуїл сказав Товії: їж, пий і веселися, бо тобі належить узяти мою дочку. Втім, скажу тобі правду:
II я віддавав свою дочку семи чоловікам і, коли вони входили до неї, у ту ж ніч помирали. Але ти нині будь веселим! І сказав Товія: я нічого не буду тут їсти доти, доки не зговоритеся і не домовитеся зі мною. Рагуїл сказав: візьми її тепер же за правом; ти брат її, і вона твоя. Милосердний Бог нехай влаштує вас щонайкраще!
12 І прикликав Сарру, дочку свою, і, взявши руку її, віддав її Товії за дружину і сказав: ось, за законом Мойсеевим, візьми її і веди до батька твого. І благословив їх. 13 І покликав Едну, дружину свою, і, взявши сувій, написав договір і запечатав. 14 І почали їсти.161 покликав Рагуїл Едну, дружину свою, і сказав їй: приготуй, сестро, іншу спальню і введи її.
16 І зробила, як він сказав; і ввела її туди, і заплакала, і прийняла взаємно сльози дочки своєї і сказала їй:
17 заспокойся, дочко; Господь неба і землі дасть тобі радість замість суму твого. Заспокойся, дочко моя!
0 Коли закінчили вечерю, вве-® ли до неї Товію.2 Він же, йдучи, згадав слова Рафаїла і взяв курильницю, і поклав серце і печінку риби,
1 курив. 3 Демон, відчувши цей запах, утік у верхні країни Єгипту, і зв’язав його ангел.
4 Коли вони залишилися в кімнаті удвох, Товія встав з постелі і сказав: встань, сестро, і помолимося, щоб Господь помилував нас.6 І почав Товія говорити: благословенний Ти, Боже батьків наших, і благословенне ім’я Твоє святе і славне повіки! Нехай благословляють Тебе небеса і всі творіння Твої!8 Ти створив Ада-ма і дав йому помічницею Єву, підпорою — дружину його. Від них народився рід людський. Ти сказав: недобре бути чоловікові одному, створимо помічника, подібного до нього. 7 І нині, Господи, я беру цю сестру мою не для задоволення похоті, але воістину як дружину, благоволи ж помилувати мене, і дай мені постаріти з нею! 8 І вона сказала з ним: амінь. 9 І обоє спокійно спали у цю ніч. Тим часом Рагуїл, уставши, пішов і викопав могилу, 10 говорячи: ЧИ не помер І цей? 11 І прийшов Pa-гуїл у дім свій 12 і сказав Едні, дружині своїй: пошли одну зі служниць подивитися, чи живий він; якщо ні, поховаємо його, і ніхто не буде знати. 13 Служниця, відчинивши двері, ввійшла і побачила, що обоє вони сплять.141, вийшовши, оголосила їм, що він живий.
161 благословив Рагуїл Бога, говорячи: благословенний Ти, Боже, усяким благословенням чистим і святим! Нехай благословляють Тебе святі Твої, і всі творіння Твої, і всі ангели Твої, і всі обрані Твої, нехай благословляють Тебе повіки! 16 Благословенний Ти, що звеселив мене, і не сталося зі мною так, як я думав, але сотворив з нами з великої Твоєї милости! 17 Благословенний Ти, що помилував двох єдинородних! Доверши, Владико, милість над ними: дай їм закінчити життя в здоров’ї, з веселощами і милістю! 18 І наказав рабам своїм закопати могилу. 19 І зробив для них шлюбний бенкет на чотирнадцять днів. 20 І сказав йому Рагуїл із клятвою раніше закінчення днів шлюбного бенкету: не йди, доки не сповняться ці чотирнадцять днів шлюбного бенкету;21 а тоді, взявши половину майна, благополучно вирушай до батька твого: інше ж одержиш, коли помру я і дружина моя.
9 1 покликав Товія Рафаїла і
сказав йому:2 брате Азаріє, візьми із собою раба і двох верблюдів і сходи у Раги мідійські до Гаваїла; принеси мені срібло і самого його приведи до мене на шлюб; 3 бо Рагуїл зобов’язав мене клятвою, щоб я не йшов; 4 тим часом батько мій рахує дні і, якщо я набагато затримаюся, він буде дуже уболівати. 6 І пішов Рафаїл і зупинився в Гаваїла і віддав йому розписку; а той приніс мішки з печатками і передав йому. e І рано-вранці встали вони разом і прийшли на шлюб. І благословив Товія дружину свою.
1 А Товит, батько його, рахував кожен день. І коли виповнилися дні подорожі, а він не приходив, 2 Товит сказав: чи не затримали їх? або чи не помер Гаваїл, і нема кому віддати їм срібло?31 дуже сумував. 4 Дружина ж його сказала йому: загинув син наш, тому і не приходить. І почала плакати за ним і говорила: s ніщо не займає мене, сину мій, тому що я відпустила тебе, світло очей моїх! в Товит говорить їй: мовчи, не тривожся, він здоровий.
7 А вона сказала йому: мовчи ти, не обманюй мене; загинуло дитя моє.
- І щодня ходила за місто на дорогу, якою вони вирушили; вдень не їла хліба, а ночами не переставала плакати за сином своїм Товією, поки не закінчилися чотирнадцять днів шлюбного бенкету, які Рагуїл закляв його провести там. Тоді Товія сказав Рагуїлу: відпусти мене, тому що батько мій і мати моя не сподіваються вже побачити мене. 8 Тесть же сказав йому: побудь у мене; я пошлю до батька твого, і сповістять його цро тебе. 9 А Товія говорить: ні, відпусти мене до батька мого. 10 І встав Рагуїл і віддав йому Сарру, дружину його, і половину майна, рабів і худоби і срібла, 11 і, благословивши їх, відпустив, і сказав: діти! нехай бла-гопоспішить вам Бог Небесний, раніше ніж я помру. 12 Потім сказав дочці своїй: шануй твого свекра і свекруху; тепер вони - батьки твої; бажаю чути добру чутку про тебе.
І поцілував її. І Една сказала Товії: улюблений брате, нехай восставить тебе Господь Небесний і дарує мені бачити дітей від Сарри, дочки моєї, щоб я зраділа перед Господом. І ось, віддаю тобі дочку мою на збереження; не засмучуй її.
13 Після того вирушив Товія, благословляючи Бога, що Він благовпо-рядкував путь його, і благословляв Рагуїла й Едну, дружину його. І продовжував шлях, і наблизилися вони до Ниневії.
11 І сказав Рафаїл Товії: ти зна-єш, брате, в якому становищі ти залишив батька твого; 2 ходімо вперед, раніше дружини твоєї, і приготуємо приміщення;3 а ти візьми у руку і жовч риб’ячу. І пішли; за ними побіг і собака.
4 Тим часом Анна сиділа, виглядаючи на дорозі сина свого,s і, помітивши, що він іде, сказала батькові його: ось, іде син твій і людина, яка вирушила з ним. в Рафаїл сказав: я знаю, Товіє, що в батька твого відкриються очі; 7 ти тільки помасти жовчю очі його, і він, відчувши їдкість, обітре їх, і спадуть більма, і він побачить тебе. 8 Анна, підбігши, кинулася на шию сина свого і сказала йому: побачила я тебе, дитя моє,
- тепер мені хоч померти. І обоє заплакали. 9 А Товит пішов до дверей і спіткнувся, але син його поспішив до нього, і підтримав батька свого,
10 і приклав жовч до очей батька свого, і сказав: підбадьорся, батьку мій!
11 Очі його защеміли, і він обтер їх,
12 і знялися з країв очей його більма. Побачивши сина свого, він упав на шию його 13 і заплакав і сказав: благословенний Ти, Боже, і благословенне ім’я Твоє повіки, і благословенні всі святі ангели Твої! 14 Тому що Ти покарав і помилував мене. Ось, я бачу Товію, сина мого. - І ввійшов син його радісно і розповів батькові своєму про дивовижні діла, які були з ним у Мідії. 151 вийшов Товит назустріч невістці своїй до воріт Ниневії, радіючи і благословляючи Бога. Ті, які бачили, що він іде, дивувалися, як він прозрів.161 Товит сповідав перед ними, що Бог помилував його. Коли підійшов Товит до Сарри, невістки своєї, благословив її і сказав: здрастуй, дочко моя! Благословенний Бог, Який привів тебе до нас, і благословенні батько твій і мати твоя! Зраділи і всі брати його в Ниневії. 171 прийшов Ахиахар і Насвас, племінник його, 18 і весело святкували шлюб Товії сім днів.
1 О І покликав Товит сина свого
Товію і сказав йому: приготуй, сину мій, платню чоловіку, який ходив з тобою; йому потрібно ще додати.2 Він відповів: батьку мій, я не матиму збитку, якщо віддам йому половину всього, що приніс; 3 тому що він привів мене до тебе здоровим і дружину мою зцілив, і срібло моє приніс і тебе також зцілив.4 Старець сказав: так і слід йому. 6 І покликав ангела і сказав йому: візьми половину всього, що ви принесли, і йди з миром.
® Тоді, відкликавши обох їх окремо, ангел сказав їм: благословляйте Бога, прославляйте Його, визнавайте велич Його і сповідуйте перед усіма живими, що Він зробив для вас. Добре діло - благословляти Бога, звеличувати ім’я Його і благоговійно проповідувати про діла Божі; і ви не лінуйтеся прославляти Його.
7 Таємницю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі сповіщати похвально. Робіть добро, і зло не осягне вас. 8 Добре діло — молитва з постом і милостинею і справедливістю. Краще мале зі справедливістю, ніж багато чого з неправдою; краще творити милостиню, ніж збирати золото, 9 бо милостиня від смерти спасає і може очищати всякий гріх. Ті, що творять милостині і діла правди, будуть довго жити. 10 Грішники ж є вороги свого життя. 11 Не приховаю від вас нічого; я сказав уже: таємницю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі оголошувати похвально. 12 Коли молився ти і невістка твоя Сарра, я підносив пам’ять молитви вашої до Святого, і коли ти ховав мертвих, я також був з тобою.
13 І коли ти не полінувався встати і залишити обід свій, щоб піти і прибрати мертвого, твоя добродійність не втаїлася від мене, але я був з тобою. 141 нині Бог послав мене зцілити тебе і невістку твою Сарру.16 Я — Ра-фаїл, один із семи святих ангелів, які возносять молитви святих і піднімаються перед славою Святого.
18 Тоді обоє знітилися й упали лицем на землю, тому що були у страху.
17 Але він сказав їм: не бійтеся, мир буде вам. Благословляйте Бога повік.
18 Бо я прийшов не з своєї волі, а з волі Бога нашого; тому і благословляйте Його повік. 19 Усі дні я був видимий вами, але я не їв і не пив, — тільки поглядом вашим уявлялося це.20 Отже, прославляйте тепер Бога, тому що я відходжу до Того, Хто послав мене, і напишіть усе, що звершилося, в книгу.211 встали вони і більш уже не бачили його. 22 І стали розповідати про великі і дивні діла Божі, і як явився їм ангел Господній.
І 1 У радості Товит написав мо-литву в цих словах: благословенний Бог, що вічно живе, і благословенне Царство Його! 2 Бо Він карає і милує, зводить до пекла і во-зводить, і немає нікого, хто уник би руки Його.3 Сини Ізраїлеві! прославляйте Його перед язичниками, бо Він розсіяв нас між ними. 4 Там сповіщайте про велич Його, звеличуйте Його перед усім живим, бо Він Господь наш і Бог, Отець наш в усі віки:6 покарає нас за неправди наші, і знову помилує і збере нас із усіх народів, де б ви не були розсіяні між ними. 8 Якщо ви будете звертатися до Нього всім серцем вашим і всією душею вашою, щоб чинити перед Ним за істиною, тоді Він повернеться до вас і не сховає від вас лиця Свого. Побачите, що Він зробить з вами. Прославляйте Його всіма словами вуст ваших і благословляйте Господа правди і звеличуйте царя віків. У землі полону мого я прославляю Його і проповідую силу і велич Його народу грішників. Наверніться, грішники, і робіть правду перед Ним. Хто знає, може, Він бла-гозволить щодо вас і зробить вам милість? 7 Звеличую я Бога мого, і душа моя — Небесного Царя, і радіє величі Його. 8 Нехай усі сповіщають про Нього і прославляють Його у Єрусалимі. 9 Єрусалиме, місто святе! Він покарає тебе за діла синів твоїх і знову помилує синів праведних.
10 Слав Господа щиро і благословляй Царя віків, щоб знову була споруджена скинія Його в тобі з радістю, щоб Він звеселив серед тебе полонених і полюбив у тобі нещасних в усі роди навіки. 11 Багато народів здалеку прийдуть до імені Господа Бога з дарами в руках, з дарами Царю Небесному; роди родів звеличать тебе з вигуками радісними. 12 Прокляті всі ненависники твої, благословенні будуть повік усі, що люблять тебе!
13 Радуйся і веселися за синів праведних, тому що вони зберуться, і будуть благословляти Господа праведних. 14 О, блаженні ті, що люблять тебе! вони зрадіють миру твоєму. Блаженні скорботні за всі біди твої, бо вони будуть радіти тобою, коли побачать усю славу твою, і будуть веселитися вічно.15 Нехай благословляє душа моя Бога, Царя великого,
16 бо Єрусалим буде відбудований із сапфіра і смарагда і з коштовних каменів; стіни твої, вежі й укріплення - із чистого золота;17 і площі єрусалимські будуть вистелені берилом, анфраксом і каменем з Офира. 18 На усіх вулицях його буде лунати: али-луя, - і будуть славословити, говорячи: благословенний Бог, Який звеличив Єрусалим, на всі віки.
\Л І закінчив Товит славослів’я.
“ 2 Він був вісімдесяти восьми
років, коли втратив зір, і через вісім років прозрів. І творив милостині, і продовжував бути благоговійним перед Господом Богом і прославляти
Його. 3 Врешті він дуже постарів, і покликав сина свого і шість синів його, і сказав йому: сину мій, візьми синів твоїх; ось я постарів і вже при кінці життя мого.4 Вируш у Мідію, сину мій, бо я впевнений, що Ниневія буде зруйнована, як говорив пророк Іона; а у Мідії буде спокійніше до часу. Брати наші, які знаходяться на вітчизняній землі, будуть розсіяні з цієї доброї землі; Єрусалим буде пустелею, і дім Божий у ньому буде спалений і до часу залишиться пустим. s Але знову Бог помилує їх і поверне їх у землю; і спорудять дім Божий, не такий, як колишній, доки не сповняться часи віку. І після того повернуться з полону і побудують Єрусалим чудово, і дім Божий буде відновлений у ньому на всі роди віку, — споруда велична, як говорили про неї пророки. ® І всі народи навернуться і будуть істинно благоговіти перед Господом Богом і скинуть ідолів своїх; 7 і всі народи будуть благословляти Господа. І Його народ буде прославляти Бога, і Господь піднесе народ Свій; і всі, що істинно і праведно люблять Господа Бога, будуть радуватися, творячи милість братам нашим. 8 Отже, сину мій, вийди з Ниневії, бо неодмінно сповниться те, що говорив пророк Іона. 9 Ти ж дотримуйся закону і повелінь і будь любомилости-вим і справедливим, щоб добре було тобі. 10 Поховай мене пристойно, і матір твою зі мною, і потім не залишайтеся в Ниневії. - Сину мій, дивися, що зробив Аман з Ахиахаром, який виховав його: як він із світла привів його у пітьму, і як віддано йому. Ахиахар урятований, а той одержав гідну відплату — зійшов у пітьму. Манассія творив милостиню,
і був спасений від смертної сіті, яку розставили йому; Аман же упав у сіті і загинув. 11 Отже, діти, знайте, що робить милостиня і як спасає справедливість.- Коли він це сказав, душа його залишила його на ложі; було ж йому сто п’ятдесят вісім років, і син з честю поховав його.
12 Коли померла Анна, він поховав і її з батьком своїм. Після того Товія з дружиною своєю і дітьми своїми вирушив у Екбатани до Рагуїла, тестя свого, 13 і досяг чесної старости, і поховав пристойно тестя і тещу своїх, і одержав у спадщину майно їхнє і Товита, батька свого. 14 І помер ста двадцяти семи років в Екба-танах мідійських. 16 Але перш ніж помер, він чув про загибель Ниневії, яку полонив Навуходоносор і Асуїр, і зрадів перед смертю щодо Ниневії.
КНИГА ЮДИФІ783
1 У дванадцятий рік царюван-ня Навуходоносора, який царював над ассиріянами у великому місті Ниневії, — у дні Арфаксада, який царював над мідянами в Екбатанах
2 і побудував навколо Екбатан стіни
3 тесаних каменів, шириною в три лікті, а довжиною в шість ліктів; і зробив висоту стіни в сімдесят, а ширину в п’ятдесят ліктів,3 і поставив над воротами вежі в сто ліктів, які мали в основі до шістдесяти ліктів ширини; 4 а ворота, побудовані ним для виходу сильних військ його і для строїв піхоти його, піднімалися на висоту на сімдесят ліктів, а у ширину мали сорок ліктів:6 у ті дні цар Навуходоносор почав війну проти царя Арфаксада на великій рівнині, яка у межах Рагава. 8 До нього зібралися усі, хто живе в нагірній країні, і всі, хто живе біля Євфрату, Тиіру й Ідаспису, і з рівнини Ари-ох, цар Елимейський, і зійшлося дуже багато народів в ополчення синів Хелеуда. 7 І послав Навуходоносор, цар Ассирійський, до всіх, хто живе у Персії, і до усіх, хто живе на заході, до тих, хто живе у Киликії і Дамаску, Ливані й Антиливані, і до всіх, хто живе на передній стороні примор’я, 8 і між народами Карми-ла і Галаада й у верхній Галилеї і на великій рівнині Ездрилон, 9 і до усіх, хто живе у Самарії і містах її, і за Йорданом до Єрусалима, і Ветані і Хела, і Кадиса і ріки Єгипетської, і Тафни і Рамесси й у всій землі Гесемській 10 до входу у верхній Та-нис і Мемфис, і до всіх, хто живе у Єгипті до входу у межі Ефіопії.11 Але всі, хто жив у всіх цих землях, знехтували слово Ассирійського царя Навуходоносора і не зібралися до нього на війну, тому що вони не боялися його, але він був для них, як один з них: вони відіслали від себе його послів ні з чим, у нечесті.12 Навуходоносор дуже розгнівався на всю цю землю і поклявся престолом і царством своїм помститися усім краям Киликії, Дамаска і Сирії, і мечем своїм умертвити всіх, хто живе в землі Моава, і синів Аммона і всю Юдею, і всіх, хто живе у Єгипті до входу в межі двох морів.
13 І в сімнадцятий рік він опол-чився зі своїм військом проти царя Арфаксада і подолав його в битві і примусив утікати все військо Арфаксада, усю кінноту його і усі колісниці його, 14 й оволодів містами його, дійшов до Екбатан, зайняв укріплення, спустошив вулиці міста і красу його перетворив на ганьбу. 16 А Арфаксада схопив на горах Рагава і, проколовши його списом своїм, у той же день погубив його. 16 Потім пішов назад зі своїми в Ниневію, — він і всі союзники його — велика без
ліч ратних людей; там він відпочивав, і бенкетував з військом своїм сто двадцять днів.
'у У вісімнадцятому році, у двад-цять другий день першого місяця, було дано в домі Навуходоносо-ра, царя Ассирійського, повеління
— зробити, як він сказав, помсту всій землі.2 Скликавши всіх служителів і всіх сановників своїх, він відкрив їм таємницю свого наміру і своїми вустами визначив всіляке зло тій землі. 3 І вони вирішили погубити всіх, хто не підкорився слову вуст його.
4 Після закінчення своєї наради, На-вуходоносор, цар Ассирійський, покликав головного вождя війська свого, Олоферна, який був другим після нього, і сказав йому: s так говорить великий цар, господар усієї землі: ось, ти підеш від імені мого і візьмеш із собою чоловіків, упевнених у своїй силі, — піших сто двадцять тисяч і безліч коней із дванадцятьма тисячами вершників, — ® і вийдеш проти усієї землі на заході за те, що не підкорилися слову вуст моїх.
7 І оголосиш їм, щоб вони готували землю і воду, тому що я з гнівом вийду на них, покрию все лице землі їхньої ногами війська мого і віддам йому їх на пограбування. 8 Доли і потоки наповняться їхніми пораненими, і ріка, загачена трупами їхніми, переповниться; 9 а полонених їхніх я розсію по краях усієї землі.
10 Ти ж, вирушивши, заволодій для мене всіма межами їх: які самі здадуться тобі, тих ти збережи до дня викриття їх; 11 а непокірливих нехай не пощадить око твоє: віддавай їх на смерть і на пограбування по усій землі твоїй. 12 Бо живий я, - і міцне царство моє: що сказав, те зроблю моєю рукою. 13 Не переступи ж ні в чому слів господаря твого, але неодмінно виконай, як я наказав тобі, і не барися з виконанням.
14 Олоферн, вийшовши від лиця господаря свого, запросив до себе всіх сановників, полководців і начальників війська ассирійського, 15 відрахував для битви добірних чоловіків, як повелів йому господар його, сто двадцять тисяч, і кінних стрільців дванадцять тисяч, 1в і привів їх у такий порядок, яким шикується військо, яке йде на битву. 17 Він узяв дуже багато верблюдів, ослів і мулів для обозу їх, а овець, волів і кіз для продовольства їх - без числа,
18 і багато їжі для усіх, і дуже багато золота і срібла з царського дому.
19 І вирушив у похід з усім військом своїм, щоб випередити царя Наву-ходоносора і покрити усе лице землі на заході колісницями, кіннотою й добірною піхотою своєю. 20 І з ним вийшли союзники в такій безлічі, як сарана і як пісок земний, тому що від безлічі не було і рахунку їм.
21 Пройшовши шлях трьох днів від Ниневії до переднього краю рівнини Вектелеф, вони повернули від Вектелефа, біля гори, що лежить ліворуч від верхньої Киликії.22 Звідти, взявши все військо своє, піших і кінних і колісниці свої, він вирушив у нагірну країну; 23 розбив фудян і лудян і пограбував усіх синів Рас-сиса і синів Ісмаїла, які жили у пустелі на південь до землі Хеллеонсь-кої.24 Потім, переправившись через Євфрат, він пройшов Месопотамію і зруйнував усі високі міста біля потоку Аврон до входу в море.26 Зайнявши межі Киликії, він вибив усіх, хто протистояв йому і, пройшовши до країв Іафета, які лежать на південь на передній стороні Аравії, 26 обійшов навкруги усіх синів Мадіама, спалив житла їхні і пограбував стада їхні. 27 Потім спустився на рівнину Дамаска, під час жнив пшениці, випалив усі ниви їхні, віддав на знищення стада овець і волів, розграбував міста їхні, спустошив їхні поля і побив усіх юнаків їхніх вістрям меча. 28 Страх і жах напав на жителів приморської країни, які жили в Сидоні й Тирі, на жителів Сура й Окини і на всіх жителів Ієм-наана, - і всі мешканці Азота й Ас-калона дуже злякалися його.
0 І послали до нього вісників з J такою мирною пропозицією:2 ось ми, раби великого царя Навуходоносора, схиляємося перед тобою: роби з нами, що тобі завгодно. 3 Ось перед тобою: і селища наші, і всі місця наші, і всі ниви з пшеницею, і стада овець і волів, і всі будівлі наших жител: використовуй їх, як побажаєш. 4 Ось і міста наші і ті, що живуть у них, - раби твої: йди і роби з ними, як буде угодно очам твоїм.
6 І прийшли до Олоферна чоловіки і передали йому ці слова. 6 Тоді він прийшов у приморську країну з військом своїм, оточив високі міста вартою і взяв із них добірних чоловіків у соратники собі.7 А вони і вся околиця їх прийняли його з вінками, ликами і тимпанами. 8 Він же зруйнував усі висоти їхні і вирубав діброви їхні: йому наказано було знищити всіх богів тієї землі, щоб усі народи служили одному Навухо-доносору, і усі народи і усі племена їх прикликали його, як бога. 9 Прийшовши до Ездрилона біля Дотеї, що лежить навпроти великої тіснини Юдейської, 10 він розташувався між Гаваєм і містом скіфів і залишався там цілий місяць, щоб зібрати весь обоз свого війська.
А Сини Ізраїля, які жили в Юдеї,
™ почувши про все, що зробив з народами Олоферн, воєначальник Ассирійського царя Навуходоносора,
1 як розграбував він усі святилища їх і віддав їх на знищення, 2 дуже, дуже злякалися його і тремтіли за Єрусалим і храм Господа Бога свого; 3 бо нещодавно повернулися вони з полону, нещодавно увесь народ юдейський зібрався, й освячені від осквернення сосуди, жертовник і дім Господній. 4 Вони послали в усі краї Самарії і Конії, і Ветерона і Вельмена,
і Єрихона, і в Хову й Есору, і в рівнину Салимську, 6 зайняли усі вершини високих гір, відгородили стінами селища, що знаходяться на них, і відклали запаси хліба на випадок війни, тому що ниви їхні недавно були зжаті, в а великий священик Іоаким, який був у ті дні у Єрусалимі, написав жителям Ветилуї і Вето-месфема, що лежить навпроти Ездрилона, на передній стороні рівнини, близької до Дофаїма, 7 щоб вони зайняли входи у нагірну країну, тому що через них був вхід у Юдею, і їм легко було перешкодити тим, що приходили, тому що тісним був прохід навіть для двох людей.
8 Сини Ізраїля зробили так, як повелів їм великий священик Іоаким і старійшини всього народу ізраїльського, що перебували у Єрусалимі.
9 І з великою щирістю взивали до Бога всі мужі Ізраїля і смирили душі свої з великою ревністю:10 вони і дружини їхні, і діти їхні, і худоба їхня; і всякий прибулець, і найманець, і куплений за срібло наклали веретища на стегна свої. 11 І всякий чоловік ізраїльський і всяка дружина, і діти, і жителі Єрусалима упали перед храмом, посипали попелом свої голови, розстелили перед Господом свої веретища, 12 вдягли жертовник у веретище і ревно й одностайно взивали до Бога Ізраїлевого, щоб Він, на радість язичникам, не віддав дітей їхніх на розкрадання, дружин їхніх на здобич, міста спадщини їхньої на руйнування, святинь їхніх на осквернення і наругу.131 Господь почув голос їхній і зглянувся на скорботу їхню; і в усій Юдеї й Єрусалимі народ багато днів постився перед святилищем Господа Вседержителя.
14 А Іоаким, великий священик, і усі священики, які стояли перед Господом, служителі Його, оперезавши веретищем стегна свої, приносили безперестанні всепалення, обітниці і добровільні дари народу. 16 На кида-рах їхніх був попіл, і вони з усієї сили взивали до Господа, щоб Він відвідав милістю весь дім Ізраїля. с Тим часом Олоферну, воєна-чальникові війська ассирійського, дано було знати, що сини Ізраїля приготувалися до війни: заклали входи у нагірну країну і зміцнили стінами кожну вершину високої гори, а на рівнинах влаштували перешкоди.
2 Він дуже розгнівався і, покликавши всіх начальників Моава і вождів Ам-мона і всіх правителів приморської країни, сказав їм:3 скажіть мені, сини Ханаана, що це за народ, який живе в нагірній країні, які міста населені ними, чи багато у них війська, у чому їхня міцність і сила, хто поставлений над ними царем, проводирем війська їхнього, 4 і чому вони більше за усіх, хто живе на заході, уперто не хочуть вийти мені назустріч? 6 Ахиор, проводир усіх синів Аммона, сказав йому: вислухай, господарю мій, слово з вуст раба твого; я скажу тобі істину про цей народ, який живе біля тебе в цій нагірній країні, і не вийде неправда з вуст раба твого. в Цей народ походить від халдеїв. 7 Колись вони оселилися в Месопотамії, тому що не хотіли служити богам батьків своїх, які були в землі Халдейській, 8 і ухилилися від путі предків своїх і почали поклонятися Богу неба, Богу, Якого вони пізнали; і халдеї вигнали їх від лиця богів своїх, - і вони втекли в Месопотамію і довго там жили.9 Але Бог їхній сказав, щоб вони вийшли з місця переселення і йшли в землю Ханаанську; вони оселилися там і дуже збагатилися золотом, сріблом і безліччю худоби. 10 Звідси перейшли вони в Єгипет, тому що голод покрив лице землі Ханаанської, і там залишалися, поки знаходили їжу, і розмножилися там до того, що не було і числа роду їхньому. 11 І постав на них цар Єгипетський, ужив проти них хитрість, обтяжуючи їх працею і виробленням цегли, і зробив їх рабами. 12 Тоді вони воззвали до Бога свого, - і Він уразив усю землю Єгипетську невиліковними виразками, - і єгиптяни прогнали їх від себе. 13 Бог висушив перед ними Червоне море 14 і вів їх шляхом Сини і Кадис-Варні; вони вигнали усіх, хто жив у цій пустелі;16 оселилися в землі аморреїв, своєю силою знищили усіх есевонитян, перейшли Йордан, успадкували всю нагірну країну 18 і, прогнавши від себе Хананея, Ферезея, Ієвусея, Сихема і всіх гергесеян, жили у ній багато днів.17 І доки не зірі-шили перед Богом своїм, щастя було з ними, тому що з ними Бог, який ненавидить неправду.18 Але коли вони ухилилися від путі, яку Він заповів їм, то у багатьох війнах вони потерпіли дуже сильні поразки, були відведені у полон, у чужу землю, храм Бога їхнього зруйнований, і міста їхні узяті ворогами.19 Нині ж, навернувшись до Бога свого, вони повернулися з розсіяння, у якому були, оволоділи Єрусалимом, в якому святилище їхнє, й оселилися у нагірній країні, тому що вона була порожня.
20 І тепер, повелителю-господарю, якщо є омана в цьому народі, і вони грішать перед Богом своїм, і ми помітимо, що у них є це спотикання, то ми підемо і переможемо їх. 21 А якщо немає в цьому народі беззаконня, то нехай відійде господар мій, щоб Господь не захистив їх, і Бог їхній не був за них, — і тоді ми для всієї землі будемо предметом ганьби.
22 Коли Ахиор закінчив цю розповідь, весь народ, який стояв навколо намету, почав нарікати, а вельможі Олоферна і всі, хто населяв примор’я і землю Моава, заговорили: негайно потрібно вбити його;
23 тому що ми не побоїмося синів Ізраїля: це - народ, у якого немає ні війська, ні сили для міцного ополчення. 24 Отже, підемо, повелителю Олоферне, — і вони стануть здобиччю всього війська твого.
/Г Коли затих шум навколо зі-брання, Олоферн, воєначальник війська ассирійського, сказав Ахио-ру перед усім народом іноплемінни-ків і всіх синів Моава: 2 хто ти такий, Ахиоре, з найманцями Єфрема, що напророкував нам сьогодні і сказав, щоб ми не воювали з родом Ізраїльським, тому що Бог їх захищає? Хто ж Бог, як не Навуходоносор? Він пошле свою силу і зітре їх з лиця землі, — і Бог їхній не спасе їх.3 Але ми, раби його, вразимо їх, як одну людину, і не встояти їм проти сили наших коней. 4 Ми розтопчемо їх; гори їхні уп’ються їхньою кров’ю, рівнини їхні наповняться їхніми трупами, і не стане стопа ніг їхніх проти нашого лиця, але загибеллю загинуть вони, говорить цар Навуходоносор, господар усієї землі. Тому що він сказав, - і не даремні будуть слова повелінь його.6 А ти, Ахиоре, найманцю Аммона, який висловив слова ці в день неправди твоєї, від цього дня не побачиш більше обличчя мого, доки я не помщуся цьому народові, який прийшов з Єгипту. ® Коли ж я повернуся, меч війська мого і натовп слуг моїх пройде по ребрах твоїх, — і ти упадеш між пораненими їхніми. 7 Раби мої відведуть тебе в нагірну країну і залишать в одному з міст на висотах, 8 і ти не помреш там, доки не будеш з ними знищений.9 Якщо ж ти сподіваєшся в серці твоєму, що вони не будуть взяті, то нехай не спадає лице твоє. Я сказав, і жодне зі слів моїх не пропаде. 10 І наказав Олоферн рабам своїм, які стояли в наметі його, взяти Ахиора, відвести його у Ветилую і віддати в руки синів Ізраїля.11 Раби його схопили і вивели його за стан на поле, а із середовища рівнини піднялися в нагірну країну і прийшли до джерел, що були під Ветилу-єю. 12 Коли побачили їх жителі міста на вершині гори, то взялися за зброю свою і, вийшовши за місто на вершину гори, усі чоловіки-пращни-ки охороняли вхід свій і кидали в них камінням. 13 А вони, підійшовши під гору, зв’язали Ахиора і, залишивши його кинутим біля підошви гори, пішли до свого господаря.
14 Сини ж Ізраїля, які вийшли зі свого міста, зупинилися над ним і, розв’язавши його, привели у Ветилую, і представили його начальникам свого міста, 16 якими були у ті дні Озія, син Михи з коліна Симеонового, Хав-рій, син Гофониїла, і Хармій, син Мелхиїла.16 Вони скликали всіх старійшин міста, і збіглися на зібрання усі юнаки їхні і дружини, і поставили Ахиора серед усього народу свого, й Озія запитав його про те, що трапилося. 17 Він у відповідь переказав їм слова зібрання Олоферно-вого й усі слова, які він висловив серед начальників синів Ассура, і всі гордовиті слова Олоферна про дім Ізраїля. 18 Тоді народ упав, поклонився Богу і воззвав: 19 Господи, Боже Небесний! подивися на їхню гординю і помилуй смиренність роду нашого, і зглянься на лице освячених Тобі у цей день. 20 І втішили Ахиора і похвалили його. 21 Потім Озія взяв його із зібрання у свій дім і зробив бенкет для старійшин, — і цілу ніч ту вони закликали Бога Ізраїлевого на допомогу.
П На другий день Олоферн на-' казав усьому війську своєму і всьому народові своєму, який прийшов до нього на допомогу, підступити до Ветилуї, зайняти висоти нагірної країни і почати війну проти синів Ізраїлевих.2 І у той самий день піднялися всі сильні чоловіки їхні: військо їхнє складалося зі ста сімдесяти тисяч ратників, воїнів піших, і з дванадцяти тисяч кінних, крім обозу і піших людей, які були при них, - а і цих була безліч. 3 Зупинившись на долині біля Ветилуї біля джерела, вони простягнулися в ширину від Дофаїма до Велфема, а у довжину від Ветилуї до Киамона, що лежить навпроти Ездрилона. 4 Сини ж Ізраїля, побачивши безліч їх, дуже збентежилися, і кожен говорив ближньому своєму: тепер вони спустошать усю землю, і ні високі гори, ні долини, ні пагорби не витримають їхньої ваги.6 І, взявши кожен свою бойову зброю, і запаливши вогні на вежах своїх, вони всю цю ніч провели на варті.
8 На другий день Олоферн вивів усю свою кінноту перед лице синів Ізраїлевих, які були у Ветилуї,7 оглянув входи міста їхнього, обійшов і зайняв джерела вод їхніх і, оточивши їх ратними людьми, повернувся до свого народу. 8 Але прийшли до нього усі начальники синів Ісава і всі вожді народу моавитського і всі воєначальники примор’я і сказали:
9 вислухай, господарю наш, слово, щоб не було втрати у війську твоєму.
10 Цей народ синів Ізраїля сподівається не на списи свої, але на висоти гір своїх, на яких живуть, тому що незручно підніматися на вершини їхніх гір. 11 Отже, господарю, не воюй з ним так, як буває звичайна війна,
— і жоден чоловік не впаде з народу твого.12 Ти залишся у своєму таборі, щоб зберегти кожного чоловіка у війську твоєму, а раби твої нехай оволодіють джерелом води, що витікає
з підошви гори;13 тому що звідти беруть воду всі жителі Ветилуї, - і погубить їх спрага, і вони здадуть своє місто; а ми з нашим народом піднімемося на ближні вершини гір і розташуємося на них для сторожі, щоб жодна людина не вийшла з міста.
14 І будуть знемагати вони від голоду,
і дружини їхні і діти їхні, і раніше, ніж торкнеться їх меч, упадуть на вулицях оселення свого; 15 і ти віддаси їм злом за те, що вони обурилися і не зустріли тебе з миром. 18 Сподобалися ці слова їхні Олоферну і всім слугам його, і він вирішив зробити так, як вони сказали.171 рушив полк синів Аммона і з ними п’ять тисяч синів Ассура і, розташувавшись у долині, оволоділи водами і джерелами вод синів Ізраїля. 18 А сини Ісава і сини Аммона піднялися і зайняли нагірну область навпроти Дофаїма, і відправили частину їх на південь і на схід навпроти Екревиля, що біля Хуса, який стоїть при потоці Мох-мур; інше ж ассирійське військо розташувалося на рівнині і покрило усе лице землі: намети й обози їхні з безліччю народу розтяглися на дуже великому просторі.
19 Сини Ізраїля воззвали до Господа Бога свого, тому що вони упали духом, тому що усі вороги їхні оточили їх, і їм не можна було втекти від них. 20 Навколо них стояло все військо ассирійське, — піші, колісниці і кіннота їх, - тридцять чотири дні; у всіх жителів Ветилуї спорожніли всі сосуди з водою, 21 спорожніли водойми, і жодного дня вони не могли пити води вдосталь, тому що давали їм пити мірою. 22 І засумували діти їхні і дружини їхні і юнаки і, знемагаючи від спраги, падали на вулицях міста й у проходах воріт, і вже не було у них сили.
23 Тоді весь народ зібрався до Озії і до начальників міста, — юнаки, дружини і діти, - і з голосним воланням говорили усім старійшинам:
24 нехай судить Бог між нами і вами; ви зробили нам велику неправду, тому що не запропонували миру синам Ассура; 26 і тепер немає у нас помічника: Бог віддав нас у їхні руки, щоб погубити нас спрагою і великою погибеллю.28 Запросіть же їх тепер і віддайте все місто на розграбування народу Олоферна і всього війська його, 27 бо краще для нас дістатися їм на поірабування: хоч ми будемо рабами їхніми, зате живою буде душа наша, і очі наші не побачать смерти немовлят наших і дружин і дітей наших, що розлучаються з душами своїми. 28 Закликаємо перед вами у свідки небо і землю, Бога нашого і Господа батьків наших, Який карає нас за гріхи наші
1 за гріхи батьків наших, нехай учинить за словами цими в нинішній день. 29 І підняли вони одностайно великий плач серед зібрання і голосно волали до Господа Бога. 30 Озія сказав їм: не сумуйте, брати! потерпимо ще п’ять днів, в які Господь Бог наш поверне милість Свою на нас,
бо Він не залишить нас до кінця.
31 Якщо ж вони пройдуть, і допомога до нас не прийде, — я зроблю за вашими словами. 32 І відпустив народ у свій стан, і вони пішли на стіни і вежі свого міста, а дружин і дітей відіслав по домах їхніх; і у великій скорботі залишалися вони в місті.
О У ці дні почула Юдиф, дочка ® Мерарії, сина Окса, сина Йосифа, сина Озиїла, сина Елкія, сина Ананії, сина Гедеона, сина Рафаї-на, сина Акифона, сина Ілія, сина Елиава, сина Нафанаїла, сина Са-ламиїла, сина Саласадая, сина Ієіля.
2 Чоловік її Манассія, з одного з нею коліна і племені, помер під час жнив ячменю;3 тому що, коли він стояв у полі біля тих, що в’язали снопи, спека вдарила його у голову, - і він зліг у постіль і помер у своєму місті Ветилуї; його поховали з батьками його на полі між Дофаїмом і Вала-моном. 4 І вдовувала Юдиф у своєму дому три роки і чотири місяці.
6 Вона зробила для себе на покрівлі дому свого намет, поклала на стегна свої веретище, і був на ній одяг удівства її. 8 Вона постилась усі дні удівства свого, крім днів перед суботами і субот, днів перед новомі-сяччями і новомісяч, і свят і торжеств дому Ізраїлевого. 7 Вона була красива на вигляд і дуже приваблива поглядом; чоловік її Манассія залишив їй золото і срібло, слуг і служниць, худобу і поля, чим вона і володіла.81 ніхто не докоряв їй злим словом, тому що вона була дуже бо-гобоязка. 9 Почула вона про лихі слова народу проти начальника, тому що вони стали слабкодухими через нестачу води, почула Юдиф і про всі слова, які сказав їм Озія, як він поклявся їм через п’ять днів здати місто ассиріянам, 10 і послала вона служницю свою, яка розпоряджалася всім її майном, запросити Озію, Хаврина і Хармина, старійшин її міста.
11 Вони прийшли, - і вона сказала їм: вислухайте мене, начальники жителів Ветилуї! не праве слово ваше, яке ви сьогодні сказали перед народом, і поклали клятву, яку вирекли між Богом і вами, і сказали, що здасте місто нашим ворогам, якщо цими днями Господь не допоможе нам. 12 Хто ж ви, що спокушали сьогодні Бога і стали замість Бога посередині синів людських? 13 Ось, ви тепер випробовуєте Господа Вседержителя, але ніколи нічого не довідаєтеся; 14 тому що вам не осягнути глибини серця у людині і не зрозуміти слів думки її: як же випробуєте ви Бога, який створив усе це, і пізнаєте розум Його, і зрозумієте думку Його? Ні, брати, не прогнів-ляйте Господа Бога нашого! 16 Тому що коли Він не захоче допомоїти нам у ці п’ять днів, то Він має владу захистити нас у які завгодно Йому дні, або вразити нас перед лицем ворогів наших. 16 Не віддавайте ж у заставу рад Господа Бога нашого: Богу не можна погрожувати, як людині, не можна і вказувати Йому, як синові людському. 17 Тому, очікуючи від Нього спасіння, будемо закликати Його до себе на допомогу, і Він почує голос наш, якщо це Йому буде угодно. 18 Бо не було у родах наших,
і немає в даний час ні коліна, ні племені, ні народу, ні міста в нас, які кланялися б богам рукотворним, як було в давні дні, 19 за що батьки наші віддані були мечу і пограбуванню і впали великим падінням перед нашими ворогами. 20 Але ми не знаємо іншого Бога, крім Нього, а тому і сподіваємося, що Він не знехтує нас і нікого з нашого роду.
21 Бо з нашим полоном упаде і вся Юдея, і святині наші будуть розграбовані, і Він стягне осквернення їх від уст наших, 22 і вбивство братів наших і полон землі і спустошення спадщини нашої поверне на нашу голову серед народів, якими ми будемо поневолені, і будемо на спокусу і ганьбу серед тих, які оволодіють нами; 23 тому що рабство не послужить нам на честь, але Господь Бог наш поставить його у нечестя.
24 Отже, брати, покажімо братам нашим, що від нас залежить життя їхнє, і на нас утверджуються і святині, і дім Господнім, і жертовник.26 За все це подякуємо Господу Богу нашому, Який випробовує нас, як і батьків наших. 26 Згадайте, що Він зробив з Авраамом, чим спокушав Ісаака, що було з Яковом у Сирсь-кій Месопотамії, коли він пас овець Лавана, брата матері своєї: 27 як їх спокушав Він не для катування серця їх, так і нам не мститься, а тільки для напоумлення карає Господь тих, хто наближається до Нього. 28 Озія сказав їй: усе, що ти сказала, сказала від доброго серця, і ніхто не буде противитися словам твоїм,29 бо не з сьогоднішнього тільки дня відома мудрість твоя, але від початку днів твоїх весь народ знає розум твій і добрі почуття твого серця. 30 Але народ знеміг від спраги і примусив нас зробити так, як ми сказали їм, і зобов’язав нас клятвою, якої ми не порушимо. 31 Помолись же за нас, бо ти жінка побожна, і Господь пошле дощ для наповнення водосховищ наших, і ми більше не будемо знемагати від спраги. 32 Юдиф сказала їм: послухайте мене, - і я зроблю діло, яке пронесеться синами роду нашого в роди родів. 33 Станьте в цю ніч біля воріт, — а я вийду з моєю служницею, і протягом днів, після яких ви вирішили віддати місто нашим ворогам, Господь відвідає Ізраїля моєю рукою. 34 Тільки не розпитуйте про мій намір, тому що я не скажу вам, доки не звершиться те, що я маю намір зробити. 36 І сказав їй Озія і начальники: йди з миром, і Господь Бог перед тобою на помсту ворогам нашим!36 І вийшли з намету її і пішли до полків своїх.
9 А Юдиф упала на лице, посипала голову свою попелом і скинула із себе веретище, в яке була одягнена; і тільки-но воскурили у Єрусалимі, в домі Господньому, вечірній фіміам, Юдиф гучним голосом воззвала до Господа і сказала:
2 Господи Боже батька мого Симео-на, якому Ти дав у руку меч на помсту іноплемінникам, які відкрили утробу діви для образи, оголили стегно для ганьби й осквернили утробу для посоромлення! Ти сказав: нехай не буде цього, а вони зробили. 3 І за те Ти віддав князів їхніх на убивання, постіль їхню, яка бачила звабу їхню, обаїрив кров’ю і вразив рабів поруч з володарями і володарів на тронах їхніх, 4 і віддав дружин їхніх на розкрадання, дочок їхніх у полон і всю здобич на розподіл між синами, улюбленими Тобою, які во-зревнували Твоєю ревністю, погребували оскверненням крови їх, і закликали Тебе на допомогу. Боже, Боже мій, почуй мене, вдову! 6 Ти створив те, що було раніше цього, і це і наступне за цим, і тримав у розумі теперішнє і грядуще, і, що помислив Ти, те й звершилося; в що визначив, те й з’явилося і сказало: ось я. Бо всі путі Твої готові, і суд
Твій Тобою передбачений. 7 Ось, ас-сиріяни збільшилися в силі своїй, пишаються конем і вершником, мар-нославляться силою піших, сподіваються і на щит і на спис і на лук і на пращу, а не знають того, що Ти — Господь, Який сокрушає війни.8 Господь - ім’я Тобі; сокруши ж їхню могутність силою Твоєю, і знищ їхню силу гнівом Твоїм, бо вони замислили осквернити святилище Твоє, насміятися з мирної оселі імені слави Твоєї і залізом розтрощити ріг Твого жертовника. 9 Поглянь на звеличування їхнє, пошли гнів Твій на голови їхні, дай удовиній руці моїй міцність на те, що задумала я.10 Вустами хитрощів моїх урази раба перед вождем, і вождя — перед рабом його, і скруши гординю їхню рукою жіночою; 11 бо не у численності сила Твоя і не в могутніх могутність Твоя; але Ти — Бог смиренних, Ти — помічник принижених, заступник немічних, покровитель упалих духом, спаси-тель безнадійних. 12 Так, так, Боже батька мого і Боже спадщини Ізраїля, Владико неба і землі, Творче вод, Царю усякого створіння Твого! Почуй молитву мою, 13 зроби слово моє і хитрість мою раною і виразкою для тих, які задумали жорстоке проти завіту Твого, святого дому Твого, висоти Сиону і дому спадщини синів Твоїх. 14 Напоум увесь народ Твій і всяке плем’я, щоб бачили вони, що Ти - Бог, Бог усякої могутности і сили, і немає іншого захисника роду Ізраїлевого, крім Тебе.
І А Коли вона перестала взива-^ ти до Бога Ізраїлевого і закінчила всі ці слова, 2 то піднялася на ноги, покликала служницю свою і ввійшла в дім, в якому вона проводила суботні дні і свята свої. 3 Тут вона зняла із себе веретище, яке одягала, зняла й одяг удівства свого, обмила тіло водою і намастилася дорогоцінним миром, зачесала волосся й одягла на голову пов’язку, вдяглася в одяг веселощів своїх, у який вона вбиралася у дні життя чоловіка свого Манассії; 4 взула ноги свої в сандалії і наклала на себе ланцюжки, зап’ястя, кільця, серги і все своє вбрання, і прикрасила себе, щоб спокусити очі чоловіків, які побачать її.
6 І дала служниці своїй міх вина і сосуд оливи, наповнила мішок борошном і сушеними плодами і чистими хлібами і, обгорнувши всі ці припаси свої, поклала їх на неї.
в Вийшовши до воріт міста Вети-луї, вони знайшли Озію і старійшин міста, Хаврина і Хармина, що стояли біля них. 7 Коли вони побачили її і переміну в її обличчі й одязі, дуже дивувалися красі її і сказали їй:
8 Бог, Бог батьків наших, нехай дасть тобі благодать і нехай звершить твої наміри на радість синів Ізраїля і на звеличення Єрусалима. Вона поклонилася Богу 9 і сказала їм: звеліть відчинити для мене ворота міста; я вийду для виконання справи, про яку ви говорили зі мною. І звеліли юнакам відчинити для неї, як вона сказала. 10 Вони виконали це. І вийшла Юдиф і служниця її з нею; а чоловіки міські дивилися вслід їй, поки вона сходила з гори, поки проходила долиною і поки не сховалася від їхніх очей. 11 Вони йшли прямо долиною і зустріла Юдиф передова варта ассиріян, 12 і взяли її і запитали: чия ти, звідки йдеш і куди вирушаєш? Вона сказала: я дочка євреїв, і тікаю від них, тому що вони будуть віддані вам на знищення. 13 Я йду до Олоферна, вождя вашого війська, сповістити слова істини і показати йому шлях, яким він піде й оволодіє всією нагірною країною, так що не загине з людей його жодна людина і жодна жива душа. 14 Коли ці люди слухали слова її і вдивлялися в обличчя її, - вона здалася їм чудом краси, і вони сказали їй: 16 ти врятувала душу твою, поспішивши прийти до господаря нашого; іди ж до намету його, а наші проводять тебе, поки не передадуть тебе йому на руки.18 Коли ти станеш перед ним,— не бійся серцем твоїм, але вислови слова твої, і він тебе облагодіе. 17 І, вибравши зі свого середовища сто чоловік, приставили їх до неї і до служниці її, і вони повели їх до намету Олоферна. 18 У всьому стані почався рух, тому що звістка про прихід її рознеслася по наметах: ті, що збіглися, оточили її, тому що вона стояла ззовні намету Олоферна, поки не сповістили його про неї;
19 і дивувалися красі її, а через неї дивувалися і синам Ізраїля, і говорили кожен ближньому своєму: хто знехтує такий народ, який має таких дружин у себе! Нерозсудливо залишити з них хоч одного чоловіка, тому що ті, що залишаться, будуть у змозі перехитрувати усю землю.
20 Тим часом ті, що спали при Оло-ферні, і всі служителі його вийшли і ввели її в намет. 21 Олоферн відпочивав на своїй постелі за завісою, прикрашеною пурпуром, золотом, смарагдом і коштовними каменями.
22 Коли йому доповіли про неї, він вийшов у переднє відділення намету, і перед ним несли срібні лампади. 23 Коли Юдиф представилася йому і служителям його, всі здивувалися красі обличчя її. Вона, впавши на лице, поклонилася йому, і служителі його підняли її.
1 1 Олоферн сказав їй: підба-дьорся, жінко; не бійся серцем твоїм, тому що я не зробив зла нікому, хто добровільно зважився служити Навуходоносору, царю всієї землі. 2 І тепер, якби народ твій, який живе у нагірній країні, не зневажив мене, я не підняв би на них списа мого; але вони самі це зробили для себе. 3 Скажи ж мені: чому ти втекла від них і прийшла до нас? Ти знайдеш собі тут порятунок; не бійся: ти будеш жива у цю ніч і після,
4 тому що тебе ніхто не скривдить, навпаки, всякий буде благодіяти тобі, як буває з рабами господаря мого, царя Навуходоносора. 6 Юдиф сказала йому: вислухай слова раби твоєї; нехай раба говорить перед лицем твоїм: я не скажу неправди господареві моєму у цю ніч. 6 І якщо ти зробиш за словами раби твоєї, то Бог через тебе зробить діло, і господар мій не помилиться у своїх намірах.
7 Нехай живе Навуходоносор, цар усієї землі, і нехай живе держава його, який послав тебе для очищення всякої душі, тому що не тільки люди через тебе будуть служити йому, але і звірі польові, і худоба, і птахи небесні через твою силу будуть жити під владою Навуходоносора і всього дому його.8 Бо ми чули про твою мудрість і хитрість розуму твого, і всій землі відомо, що ти один добрий у всьому царстві, сильний у знанні і чудовий у військових подвигах. 9 А що говорив Ахиор у зібранні твоєму, ми чули слова його, тому що чоловіки Ветилуї залишили його в живих, і він розповів їм усе, про що говорив тобі. 10 Тому, владико-господарю, не залишай без уваги слова його, але збережи його в серці твоєму, тому що воно істинне: рід наш не карається, меч не має сили над нами, якщо вони не грішать перед Богом своїм. 11 Отже, щоб господар мій не був відбитим і безуспішним, і щоб до них прийшла смерть,
— оволодів ними гріх, яким вони прогнівляють Бога свого, роблячи те, чого не слід; 12 тому що в них виявилася нестача їжі, й уся вода вичерпалась, — і ось, вони зважилися кинутися на худобу свою і думають годуватися всім, що Бог суворо заборонив у законі Своєму вживати в їжу. 13 Навіть початки пшениці і десятини вина й олії, що, після освячення, зберігаються для священиків, які стоять перед лицем Бога нашого у Єрусалимі, вони зважилися вжити, тоді як і руками доторкатися до них не слід було нікому з народу.
14 Вони послали у Єрусалим, оскільки і тамтешні жителі робили це, принести на те дозвіл від зборів старійшин. 16 І як тільки дана буде їм звістка, і вони зроблять це, то в той же день будуть віддані тобі на поразку. 16 Ось чому я, раба твоя, дізнавшись про усе це, втекла від них, і Бог послав мене зробити разом з тобою такі справи, якими здивується вся земля, де тільки почують про них,
17 бо раба твоя побожна і день і ніч служить Богу Небесному. Тепер, господарю мій, я залишуся в тебе; тільки нехай раба твоя ночами виходить на долину молитися Богу, — і Він відкриє мені, коли вони зроблять свій злочин.18 Я прийду й оголошу тобі, і ти виходь тоді з усім твоїм військом, — і ніхто з них не протистане тобі. 19 Я поведу тебе через Юдею, доки не дійдемо до Єрусалима; поставлю посеред нього сідалище твоє, і ти поженеш їх, як овець, що не мають пастуха, - і пес не поворухне проти тебе язиком своїм. Це сказано мені в одкровенні й оголошено мені, і я послана сповістити тебе. 20 Сподобалися слова її Олоферну і всім слугам його. Вони дивувалися мудрості п і говорили:21 від краю до краю землі немає такої жінки за красою обличчя і за розумними словами.
22 Олоферн сказав їй: добре Бог зробив, що попереду цього народу послав тебе, щоб у руках наших була сила, а серед тих, хто знехтував господаря мого, — загибель. 23 Прекрасна ти лицем і добрі слова твої. Якщо ти зробиш, як сказала, то твій Бог буде моїм Богом; ти будеш жити у домі царя Навуходоносора і будеш іменита в усій землі.
1 Л І наказав ввести її туди, де -*■ ■“ зберігалися срібні сосуди його, і звелів їй користуватися їжею від столу його і пити вино його. 2 Але Юдиф сказала: не буду їсти цього, щоб не було спокуси, але нехай подають мені те, що принесене зі мною. 3 Олоферн сказав їй: а коли вичерпається те, що з тобою, звідки ми візьмемо, щоб подавати тобі подібне до цього? Бо серед нас немає нікого з роду твого. 4 Юдиф відповіла йому: нехай живе душа твоя, господарю мій; раба твоя не споживе того, що зі мною, раніше, ніж Господь звершить моєю рукою те, що Він визначив. 6 І ввели її слуги Олофер-на в намет, і спала вона до півночі; а перед ранковою сторожею встала в і послала сказати Олоферну: нехай дасть господар мій повеління, щоб рабі твоїй дозволили виходити на молитву. 7 Олоферн наказав своїм охоронцям не перешкоджати їй. І пробула вона в таборі три дні, а ночами виходила в долину Ветилуї, обмивалася біля джерела води біля табору. 8 І, виходячи, молилася Господу Богу Ізраїлевому, щоб Він направив путь її до спасіння синів Його народу. 9 Після повернення вона перебувала у наметі чистою, а надвечір приносили їй їжу. 10 У четвертий день Олоферн зробив бенкет для одних слуг своїх і не запросив до прислуговування нікого з приставлених до служіння. 11 І сказав євнухові Вагою, який управляв усім, що в нього було: іди і переконай єврейську жінку, яка у тебе, прийти до нас їсти і пити з нами: 12 соромно нам залишити таку жінку, не поговоривши з нею; вона осміє нас, якщо ми не запросимо її.13 Вагой, вийшовши від Олоферна, прийшов до неї і сказав: не відмовся, прекрасна молода жінко, прийти до господаря мого, щоб прийняти честь перед лицем його і пити з нами вино в радості і бути у цей день як однією з дочок синів Ассура, які предстоять у домі Навуходоносора. 14 Юдиф сказала йому: хто я, щоб перечити господареві моєму? поспішу виконати усе, що буде завгодно господареві моєму, і це буде служити мені втіхою до дня смерти моєї. 16 Вона встала і вбралася в одяг і в усі жіночі прикраси; а служниця її прийшла і розстелила для неї по землі перед Олоферном килими, які вона одержала від Вагоя для повсякчасного використання, щоб їсти, лежачи на них. 16 Потім Юдиф прийшла і воз-лягла. Пробудилося серце Олофер-на до неї, і душа його схвилювалася: він сильно бажав зійтися з нею і шукав випадку звабити її з того самого дня, як побачив її. 171 сказав їй Олоферн: пий же і веселися з нами.18 А Юдиф сказала: буду пити, господарю, тому що сьогодні життя моє звеличилося в мені більше, ніж в усі дні від народження мого.191 вона брала, їла і пила перед ним те, що приготувала служниця її. 20 А Олоферн милувався нею і пив вина дуже багато, скільки не пив ніколи, ні в один день від народження.
1 О Коли стало пізно, раби його поспішили вийти, а Вагой, відпустивши тих, хто стояв перед лицем його господаря, зачинив намет іззовні, і вони пішли до своїх постель, тому що всі були стомлені тривалістю бенкету.2 У наметі залишилася одна Юдиф з Олоферном, який упав на ложе своє, тому що був переповнений вином. 3 Юдиф звеліла служниці своїй стати ззовні спальні її й очікувати її виходу, як було кожного дня, сказавши, що вона вийде на молитву. Те саме сказала вона і Вагою. 4 Коли усі від неї пішли, і нікого у спальні не залишилося, ні малого, ні великого, Юдиф, ставши біля постелі Олоферна, сказала у серці своєму: Господи, Боже всякої сили! зглянься в годину цю на діла рук моїх до звеличення Єрусалима,
5 бо тепер час захистити насліддя Твоє і виконати мій намір, уразити ворогів, які повстали на нас. ® Потім, підійшовши до стовпчика постелі, що стояв у головах Олоферна, вона зняла з нього меч його 7 і, наблизившись до постелі, схопила волосся голови його і сказала: Господи Боже Ізраїля! укріпи мене в цей день. 8 І з усієї сили двічі вдарила по шиї Олоферна і зняла з нього голову 9 і, скинувши з постелі тіло його, взяла зі стовпів завісу. Невдов
зі вона вийшла і віддала служниці своїй голову Олоферна, 10 а та поклала її у мішок з харчовими припасами, й обидві разом вийшли, за звичаєм своїм, на молитву. Пройшовши стан, вони обійшли навкруги ущелину, піднялися на гору Ветилуї і пішли до воріт її. 11 Юдиф здаля кричала охоронцям воріт: відчиніть, відчиніть ворота! з нами Бог, Бог наш, щоб дарувати ще силу Ізраїлю і перемогу над ворогами, як дарував Він і сьогодні. 12 Як тільки почули міські мужі голос її, поспішили прийти до міських воріт і скликали старійшин міста.131 збіглися всі, від малого до великого, тому що прихід її був для них понад очікування, і, відчинивши ворота, прийняли їх, і, запаливши для освітлення вогонь, оточили їх.14 Вона ж сказала їм гучним голосом: хваліть Господа, хваліть, хваліть Господа, що Він не віддалив милости Своєї від дому Ізраїлевого, але в цю ніч скрушив ворогів наших моєю рукою. 16 І, вийнявши голову з мішка, показала її і сказала їм: ось голова Олоферна, вождя ассирійського війська, і ось завіса його, за якою він лежав від сп’яніння, — і Господь уразив його рукою жінки.
16 Живий Господь, який зберіг мене на путі, якою я йшла! тому що лице моє спокусило Олоферна на загибель його, але він не зробив зі мною сквер-ного і ганебного гріха. 17 Весь народ надзвичайно здивувався; впали, поклонилися Богу й одностайно сказали: благословенний Ти, Боже наш, що знищив сьогодні ворогів народу Твого! 18 А Озія сказав їй: благословенна ти, дочко, Всевишнім Богом більше за усіх жінок на землі, і благословенний Господь Бог, що створив небеса і землю і наставив тебе на ураження голови начальника наших ворогів; 19 бо надія твоя не відступить від серця людей, які пам’ятають силу Божу, довіку. 20 Нехай поставить тобі це Бог у вічну славу і нехай нагородить тебе благами за те, що ти життя твого не пощадила у час приниження роду нашого, але виступила вперед, коли ми падали, ти, що право ходила перед Богом нашим. І весь народ сказав: нехай буде, нехай буде!
І А Юдиф сказала їм: послухай-те ж мене, брати, візьміть цю голову і повісьте на зубцях вашої стіни. 2 Коли ж настане ранок і сонце зійде над землею, візьміть кожен бойову свою зброю, йдіть усі сильні за місто і дайте їм вождя, начебто намірюючись зійти на рівнину проти передової сторожі синів Ассура, але не сходьте. 3 Тоді вони, взявши усю свою зброю, підуть у свій стан, розбудять вождів війська ассирійського, і збіжаться до намету Олоферна, але не знайдуть його; від того нападе на них страх, і вони побіжать від вас.4 А ви і всі, хто живе в усякому краю Ізраїльському, переслідуючи їх, уражайте їх на шляху.6 Але перш ніж зробите це, запросіть до мене Ахиора аммонитянина: нехай побачить і впізнає він того, хто принижував дім Ізраїля і прислав його до нас начебто на смерть.
® І прикликали Ахиора з дому Озії. Коли він прийшов і побачив голову Олоферна в руці одного чоловіка серед зібрання народу, то упав на лице своє й ослаб духом.
7 Коли ж підняли його, він припав до ніг Юдифі, поклонився їй і сказав: благословенна ти в усякому селищі Іуди й в усякому народі, які, почувши про ім’я твоє, здивуються.
8 Розкажи ж мені тепер, що ти робила у ці дні? І Юдиф серед народу розповіла йому все, що вона зробила з того дня, як вийшла, до того дня, в який говорила з ними. 9 Коли вона перестала говорити, народ голосно викликнув, і радісний крик його пролунав у місті. 10 Ахиор же, бачачи все, що зробив Бог Ізраїлів, щиро увірував у Бога, обрізав крайню плоть свою і приєднався до дому Ізраїлевого, навіть до цього дня.
11 Коли настав ранок, повісили голову Олоферна на стіну; кожен чоловік узяв свою зброю, і вийшли загонами на схили гори. 12 Сини Ассура, побачивши їх, послали до своїх начальників, а вони пішли до вождів, до тисячоначальників і до всякого проводиря свого.13 Прийшовши до намету Олоферна, вони сказали тому, хто управляв усім майном його: розбуди нашого господаря, тому що ці раби насмілилися вийти на битву з нами, щоб бути зовсім знищеними.
14 Вагой увійшов і постукав у двері намету, бо думав, що він спить з Юдиф’ю. 15 Коли ж ніхто не відгукнувся йому, то, відчинивши, ввійшов у спальню і знайшов, що Олоферн мертвий лежить біля порогу і голова його знята з нього. 16 І він голосно викликнув із плачем, стогоном і сильним воланням, і розірвав свій одяг.17 Потім увійшов у намет, у якому перебувала Юдиф, і не знайшов її. Тоді він вискочив до народу і закричав: 18 раби вчинили віроломно; одна єврейська жінка зганьбила дім царя Навуходоносора, бо ось Олоферн на підлозі, і голови немає на ньому. 19 Коли почули ці слова начальники війська ассирійського, то розірвали одяг свій, і душа їх дуже збентежилася, і пролунав у них крик і дуже велике волання серед стану.
1 с Коли ті, що були в наметах, ^ почули про те, що сталося, то збентежилися, 2 і напав на них страх і тремтіння, і жоден з них не залишився на очах ближнього, але усі вони кинулися тікати по усіх дорогах рівнини і нагірної країни. 31 ті, що розташувалися табором у нагірній країні біля Ветилуї, також кинулися тікати. Тоді сини Ізраїля, кожен
із них войовничий чоловік, погналися за ними. 4 Озія послав у Вето-масфем, Виваю, Ховаю і Холу і в усі краї ізраїльські, щоб сповістити про те, що звершилось, і щоб усі погналися за ворогами для знищення їх.
6 Як тільки почули про це сини Ізраїля, усі дружно напали на них і вражали їх до Хови; також і ті, що прийшли з Єрусалима і з усієї нагірної країни, тому що їм сповіщено було про те, що трапилося у стані ворогів їхніх, і з Галаада і Галилеї, з усіх боків наносили їм велику поразку, доки вони не пройшли за Дамаск і за межі його. 8 Інші жителі Ветилуї напали на стан ассирійський, розграбували його і дуже збагатилися. 7 А сини Ізраїля, які повернулися після ураження, оволоділи рештою; і села і селища в нагірній країні і на рівнині одержали велику здобич, тому що її була дуже велика кількість. 8 Великий священик Іоаким і старійшини синів Ізраїлевих, які жили у Єрусалимі, прийшли подивитись, яке благо сотворив Господь для Ізраїля, і бачити Юдиф і вітати її. 9 Як тільки вони ввійшли до неї, то всі одностайно благословили її і сказали їй: ти велич Ізраїля, ти велика радість Ізраїля, ти велика слава нашого роду. 10 Усе це ти зробила твоєю рукою; ти зробила добро Ізраїлю, і нехай благоволить до нього Бог; будь же благословенна від Господа Вседержителя на вічний час. І увесь народ сказав: нехай буде!
11 Народ грабував табір протягом тридцяти днів, і Юдифі віддали намет Олоферна і усі срібні сосуди і постелі і чаші і все начиння його. Вона взяла, поклала на мула свого, запрягла колісниці свої і склала це на них. 12 І збіглися всі жінки ізраїльські бачити її, і благословляли її
і склали із себе для неї хор; а вона взяла у свої руки оповиті виноградним листям жезли і дала жінкам, які були з нею, 13 і поклали на себе оливкові вінки — вона і ті, що були з нею. Вона йшла попереду всього народу в хорі і вела за собою всіх жінок; за нею йшли всі чоловіки ізраїльські, озброєні, з вінками і з урочистими піснями на своїх устах.
14 Юдиф почала перед усім Ізраїлем подячну пісню, і увесь народ підспівував цю пісню.
\(і І сказала Юдиф: почніть Бо-^ гу моєму на тимпанах, співайте Господу моєму на кимвалах, злагоджено співайте Йому нову пісню, возносьте і закликайте ім’я Його;
2 тому що Він є Бог Господь, Який сокрушає війни, тому що Він опол-чився за мене серед народу і вивів мене від руки моїх переслідувачів.
3 Прийшов Ассур з гір півночі, прийшов з міріадами війська свого, і безліч їх загатили воду в джерелах, і кіннота їх покрила пагорби. 4 Він сказав, що краї мої спалить, юнаків моїх мечем знищить, грудних немовлят кине об землю, малих дітей моїх віддасть на розкрадання, дів моїх полонить. 6 Але Господь Вседержитель подолав їх рукою жінки. 6 Не від юнаків упав сильний їх, не сини титанів уразили його, і не рослі велетні налягли на нього, але Юдиф, дочка Мерарії, красою лиця свого погубила його; 7 тому що вона для звеличення тих, що бідували в Ізраїлі, зняла із себе одяг удівства свого, помазала лице своє запашною мастю, 8 прикрасила волосся своє головним убором, одягла для зваблення його лляний одяг. 9 Її сандалії зачарували погляд його, і краса її полонила душу його; меч пройшов по шиї його. 10 Перси жахнулися від відваги її, і мйдяни розгубилися від сміливости її.11 Тоді вигукнули смиренні мої, - і вони злякалися; немічні мої, - і вони знітилися; піднесли голос свій, - і вони кинулися тікати. 12 Сини молодих дружин кололи їх і, як дітям рабів-утікачів, наносили їм рани; вони загинули від ополчення Господа мого.13 Заспіваю Господу моєму пісню нову. Великий Ти, Господи, і славний, дивний силою і непереможний!14 Нехай працює для Тебе усяке створіння Твоє: бо Ти сказав, — і звершилося; Ти послав Духа Твого, — і влаштувалося, — і немає нікого, хто протистав би гла-сові Твоєму. 15 Гори з водами зрушаться з основ, і камені, як віск, розтануть від імені Твого, але до тих, хто боїться Тебе, Ти благомилости-вий. 10 Мала всяка жертва для пахощів, і всякий жир незначний для всепалення Тобі, але той, хто боїться Господа, завжди великий. 17 Горе народам, які повстають на рід мій: Господь Вседержитель помститься їм у день суду, пошле вогонь і черву на їхні тіла, - і вони будуть відчувати біль і плакати вічно.
18 Коли прийшли в Єрусалим, вони поклонилися Богу, і, коли народ очистився, піднесли всепалення свої і добровільні жертви свої і дари свої.
19 Юдиф же принесла всі сосуди Олоферна, які віддав їй народ, і завісу, яку вона взяла зі спальні його, віддала в жертву Господу.20 Народ веселився у Єрусалимі перед святилищем три місяці, і Юдиф перебувала з ними. 21 Але після цих днів кожен повернувся у край свій, а Юдиф вирушила у Ветилую, де залишалася в маєтку своєму, і була у свій час слав-ною по всій землі. 22 Багато хто бажав її, але чоловік не пізнав її у всі дні її життя з того дня, як чоловік її Манассія помер і відійшов до народу свого. 23 Вона придбала велику славу і постаріла в домі чоловіка свого, проживши до ста п’яти років, і відпустила служницю свою на волю. Вона померла у Ветилуї, і поховали її в печері чоловіка її Манассії.24 Дім Ізраїля оплакував її сім днів. Маєток же свій раніше смерти своєї вона розділила між родичами Манассії, чоловіка свого, і між близькими з роду свого. 26 І ніхто більше не страшив синів Ізраїля у дні Юдифі і багато днів після смерти її.
КНИГА ЕСФИРІ
скорбота і гноблення, страждання і сум’яття велике на землі; і збентежився весь народ праведних, побоюючись біди собі, й приготувалися вони до загибелі і стали взивати до Господа; від крику їхнього з’явилася, ніби від малого джерела, велика ріка з великою водою; і засяяло світло і сонце, і піднеслися смиренні і знищили марнославних. - Мардо-хей, пробудившись після цього сновидіння, яке зображало, що Бог хотів зробити, тримав цей сон у серці і бажав зрозуміти його у всіх частинах його, до ночі. І перебував Мар-дохей у палаці разом з Гавафою і Фаррою, двома царськими євнухами, які оберігали палац, і почув роз
мови їхні і розвідав наміри їхні і дізнався, що вони готуються накласти руки на царя Артаксеркса, і доніс про них царю; а цар катував цих двох євнухів, і, коли вони зізналися, були страчені. Цар записав цю подію в пам’яті, і Мардохей записав цю подію. І наказав цар Мардохею служити в палаці і дав йому подарунки за це. При царі ж був тоді вельможний Аман, син Амадафів, вугеянин, і намагався він заподіяти зло Мардохею і народу його за двох євнухів царських.]
1 І було [після цього] у дні Артаксеркса, - цей Артаксеркс царював над ста двадцятьма сімома областями від Індії і до Ефіопії, — 784 у той час, як цар Артаксеркс сів на царський престіл свій, що в Сузах, місті престольному, 785 у третій рік свого царювання він зробив бенкет для всіх князів своїх і для службовців при ньому, для головних начальників війська перського і мідійського і для правителів областей своїх, 4 показуючи велике багатство царства свого і особливий блиск величі своєї протягом багатьох днів, ста вісімдесяти днів.6 Після закінчення цих днів, зробив цар для народу свого, який знаходився у престольному місті Сузах, від великого до малого, бенкет семиденний у садовому дворі царського дому. 8 Білі, бавовняні, і яхонтового кольору вовняні тканини, прикріплені висонними і пурпуровими шнурами, висіли на срібних кільцях і мармурових стовпах.7 Золоті і срібні ложа були на помості, вистеленому каменями зеленого кольору і мармуром, і перламутром, і каменями чорного кольору. 8 Напої подавалися у золотих сосудах і со-судах різноманітних, ціною в тридцять тисяч талантів; і вина царського було безліч, за багатством царя. Пиття йшло чинно, ніхто не примушував, тому що цар дав такий наказ усім управителям у його домі, щоб робили з волі кожного. 9 І цариця Астинь зробила також бенкет для жінок у царському домі царя Артаксеркса.10 У сьомий день, коли розвеселилося серце царя від вина, він сказав Мегуману, Бизфі, Харбо-ні, Бигфі й Авагфі, Зефару і Каркасу - семи євнухам, які прислуговували перед лицем царя Артаксеркса,
11 щоб вони привели царицю Астинь перед лице царя у вінці царському для того, щоб показати народам і князям красу її; тому що вона була дуже красива.12 Але цариця Астинь не захотіла прийти за наказом царя, оголошеним через євнухів. 13 І розгнівався цар сильно, і лють його запалала в ньому. І сказав цар мудрецям, які знають минулі часи, - бо справи царя робилися перед усіма, хто знає закон і права, - 14 наближеними ж до нього тоді були: Карше-на, Шефар, Адмафа, Фарсис, Мерес, Марсена, Мемухан — сім князів перських і мідійських, які могли бачити лице царя і сиділи першими в царстві: 15 як учинити за законом з царицею Астинь за те, що вона не зробила за словом царя Артаксеркса, оголошеним через євнухів? 18 І сказав Мемухан перед лицем царя і князів: не перед царем одним винна цариця Астинь, а перед усіма князями і перед усіма народами, які по всіх областях царя Артаксеркса;
17 тому що вчинок цариці дійде до всіх дружин, і вони будуть зневажати чоловіків своїх і говорити: цар Артаксеркс повелів привести царицю Астинь перед лице своє, а вона не пішла. 18 Тепер княгині перські і мідійські, які почують про вчинок цариці, будуть те саме говорити всім князям царя; і зневаги і засмучення буде достатньо. 19 Якщо благоугодно царю, нехай вийде від нього царська постанова і впишеться у закони перські та мідійські і не скасовується, про те, що Астинь не буде входити перед лице царя Артаксеркса, а царське достоїнство її цар передасть іншій, яка краща за неї.20 Коли почують про цю постанову царя, яка розійдеться по всьому царству його, яке воно не велике, тоді всі дружини будуть шанувати чоловіків своїх, від великого до малого.
21 І вгодне було слово це в очах царя і князів; і зробив цар за словом Ме-мухана.22 І послав у всі області царя листи, написані у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, щоб усякий чоловік був господарем у домі своєму, і щоб це було оголошено кожному його природною мовою.
'у Після цього, коли затих гнів ^ царя Артаксеркса, він згадав про Астинь і про те, що вона зробила, і що було визначено про неї. 2 І сказали слуги царя, які служили при ньому: нехай би пошукали царю молодих красивих дівчат, 3 і нехай би призначив цар спостерігачів у всіх областях свого царства, щоб зібрали усіх молодих дівчат, красивих на вигляд, у престольне місто Сузи, у дім дружин під нагляд Гегая, царського євнуха, сторожа дружин, і нехай би видавали їм притирання [та інше, що потрібно]; 4 і дівчина, яка сподобається очам царя, нехай буде царицею замість Астинь. І вгодне було слово це в очах царя, і він так і зробив.
6 Був у Сузах, місті престольному, один юдеянин, ім’я його Мардохей, син Іаїра, син Семея, син Киса, з коліна Веніамінового. 0 Він був переселений з Єрусалима разом із полоненими, виведеними з Ієхонією, царем Юдейським, яких переселив Навуходоносор, цар Вавилонський.
7 І був він вихователем Гадасси, -вона ж Есфир, — дочки дядька його, тому що не було у неї ні батька, ні матері. Дівчина ця була красива станом і гарна лицем. І після смерти батька її і матері її, Мардохей узяв її до себе замість дочки.
8 Коли оголошене було повеління царя й указ його, і коли зібрано було багато дів у престольне місто Сузи під нагляд Гегая, тоді взята була й Есфир у царський дім під нагляд Гегая, стража дружин. 9 І сподобалася ця дівчина очам його і здобула у нього благовоління, і він поспішив видати їй притирання і все, призначене для неї, і приставити до неї сім дів, гідних бути при ній, з дому царського, і перемістив її і дівчат її у краще відділення жіночого дому.10 Не сказала Есфир ні про народ свій, ні про рідню свою, тому що Мардохей дав їй наказ, щоб вона не говорила про це. 11 І кожного дня Мардохей приходив до двору жіночого дому, щоб довідуватися про здоров’я Есфи-рі і про те, що робиться з нею.
12 Коли наставав час кожній дівчині входити до царя Артаксеркса, після того, як протягом дванадцяти місяців виконано було над нею все, визначене жінкам, - тому що стільки часу тривали дні притирання їх: шість місяців мировою оливою і шість місяців пахощами та іншими притираннями жіночими, - 13 тоді дівчина входила до царя. Чого б вона не вимагала, їй давали все для виходу з жіночого дому у дім царя.14 Увечері вона входила і вранці поверталася в інший жіночий дім під нагляд Шаазгаза, царського євнуха, стража наложниць; і вже не входила до царя, хіба тільки цар побажав би її, і вона прикликалася б на ім’я.
16 Коли прийшов час Есфирі, дочки Аминадава, дядька Мардохея, який узяв її до себе замість дочки,-йти до царя, тоді вона не просила нічого, крім того, про що сказав їй Гегай, євнух царський, страж дружин. І здобула Есфир прихильність до себе в очах усіх, хто бачив її. 18 І взята
була Есфир до царя Артаксеркса, у царський дім його, в десятому місяці, тобто в місяці Тебефі, у сьомий рік його царювання. 17 І полюбив цар Есфир більше за всіх дружин, і вона здобула його благовоління і прихильність більше за всіх дів; і він поклав царський вінець на голову її і зробив її царицею замість Астині. 18 І зробив цар великий бенкет для всіх князів своїх і для службовців при ньому, — бенкет заради Есфирі, і зробив пільги областям і роздав дарунки з царською щедрістю. 19 І коли вдруге зібрані були дівчата, і Мардохей сидів біля воріт царських, 20 Есфир усе ще не говорила про рідню свою і про народ свій, як наказав їй Мардохей; а слово Мардохея Есфир виконувала і тепер так само, як тоді, коли була у нього на вихованні. 21 У цей час, коли Мардохей сидів біля воріт царських, два царських євнухи, Гавафа і Фарра, які оберігали поріг, озлобилися [за те, що перевагу одержав Мардохей], і замислили накласти руку на царя Артаксеркса. 22 Довідавшись про це, Мардохей повідомив царицю Есфир, а Есфир сказала цареві від імені Мардохея. 23 Справа була досліджена і знайдена вірною, і їх обох повісили на дереві. І було вписано про благодіяння Мардохея в книгу денних записів царя,
о Після цього звеличив цар Ар-
таксеркс Амана, сина Амадафа, вугеянина, і підніс його, і поставив сідалище його вище за усіх князів, які були у нього; 2 і усі службовці при царі, які були біля царських воріт, кланялися і падали ниць перед Аманом, бо так наказав цар. А Мардохей не кланявся і не падав ниць.
3 І говорили службовці царя, які біля царських воріт, Мардохею: навіщо ти переступаєш повеління царське?
4 І оскільки вони говорили йому щодня, а він не слухав їх, то вони донесли Аману, щоб подивитися, чи устоїть у слові своєму Мардохей, бо він повідомив їх, що він юдеянин.
61 коли побачив Аман, що Мардохей не кланяється і не падає ниць перед ним, то сповнився гніву Аман. ® І здалося йому незначним накласти руку тільки на одного Мардохея; але оскільки сказали йому, з якого народу Мардохей, то задумав Аман знищити всіх юдеїв, які були в усьому царстві Артаксеркса, як народ Мардохеїв.7 [І зробив раду] у перший місяць, який є місяць Нисан, у дванадцятий рік царя Артаксеркса, і кидали пур, тобто жереб, перед лицем Амана з дня у день і з місяця у місяць, [щоб в один день погубити народ Мардохеїв, і упав жереб] на дванадцятий місяць, тобто на місяць Адар. 8 І сказав Аман царю Артак-серксу: є один народ, розкиданий і розсіяний між народами по всіх областях царства твого; і закони їх відмінні від законів усіх народів, і законів царя вони не виконують; і царю не слід так залишати їх. 9 Якщо царю благоугодно, то нехай буде приписано знищити їх, і десять тисяч талантів срібла я відважу на руки приставників, щоб внести у скарбницю царську.10 Тоді зняв цар перстень свій з руки своєї і віддав його Аману, синові Амадафа, вугеянину, щоб скріпити указ проти юдеїв.11 І сказав цар Аману: віддаю тобі це срібло і народ; зроби з ним, як тобі завгодно.
12 І покликані були писарі царські у перший місяць, у тринадцятий день його, і написано було, як наказав Аман, до сатрапів царських і до начальників над кожною областю [від області Індійської до Ефіопії, над ста двадцятьма сімома областями], і до князів кожного народу, у кожну область письменами її і до кожного народу його мовою: усе було написано від імені царя Артаксеркса і скріплено царським перснем. 13 І послані були листи через гінців в усі області царя, щоб убити, погубити і знищити всіх юдеїв, малих і старих, дітей і жінок в один день, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, і майно їхнє розграбувати. [Ось список з цього листа: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і підлеглим їм намісникам. Царюючи над багатьма народами і володіючи всією все-ленною, я хотів, не підносячись гордістю влади, але керуючи завжди лагідно і тихо, зробити життя підданих постійно спокійним і, дотримуючи царство своє мирним і легкопрохідним до країв його, відновити бажаний для усіх людей мир. Коли ж я запитав радників, яким би способом привести це до виконання, то відомий у нас своєю мудрістю і який користується незмінним благоволінням, і довів тверду вірність і отримав другу шану після царя, Аман пояснив нам, що серед усіх племен вселенної замішався один ворожий народ, за законами своїми противний усякому народу, який постійно зневажає царські повеління, щоб не бла-говлаштовувалося бездоганно здійснюване нами соуправління. Отже, дізнавшись, що один тільки цей народ завжди противиться усякій людині, веде спосіб життя, чужий законам, і, противлячись нашим діям, звершує найбільші злодіяння, щоб царство наше не досягло добробуту, ми повеліли зазначених вам у грамотах Амана, поставленого над справами і другого батька нашого, усіх
із дружинами і дітьми цілком знищити ворожими мечами, без усякого жалю і пощади, у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара цього року, щоб ці і раніше і тепер ворожі люди, будучи в один день насильно скинуті у пекло, не перешкоджали нам у майбутній час провадити життя мирне і спокійне до кінця.]14 Список з указу послати в кожну область як закон, що оголошується для всіх народів, щоб вони були готові до того дня.16 Гінці вирушили швидко з царським повелінням. Оголошений був указ і в Сузах, престольному місті; і цар і Аман сиділи і пили, а місто Сузи було у сум’ятті.
А Коли Мардохей дізнався про ■ все, що робилося, роздер одяг свій і надяг на себе веретище і посипав попіл, і вийшов на середину міста і взивав із воланням великим і гірким: [знищується народ ні в чому не винний!] 2 І дійшов до царських воріт [і зупинився,] тому що не можна було входити в царські ворота у веретищі [і з попелом]. 3 Також і в усякій області і місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, було велике нарікання серед юдеїв, і піст, і плач, і волання; веретище і попіл служили постіллю для багатьох.
4 І прийшли служниці Есфирі та євнухи її і розповіли їй, і сильно стривожилася цариця. І послала одяг, щоб Мардохей надяг його і зняв з себе веретище своє. Але він не прийняв.
6 Тоді покликала Есфир Гафаха, одного з євнухів царя, якого він приставив до неї, і послала його до Мар-дохея довідатися: що це і від чого це? e І пішов Гафах до Мардохея на міську площу, що перед царськими воротами. 71 розповів йому Мардохей про усе, що з ним трапилося, і про визначене число срібла, яке обіцяв Аман відважити у скарбницю царську за юдеїв, щоб знищити їх;8 і вручив йому список з указу, оприлюдненого в Сузах, про знищення їх, щоб показати Есфирі і дати їй знати про все; притім наказав їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила його за народ свій, [згадавши дні смирення свого, коли вона виховувалася під рукою моєю, тому що Аман, другий після царя, засудив нас на смерть, і щоб воззвала до Господа і сказала про нас царю, нехай визволить нас від смерти]. 9 І прийшов Гафах і переказав Есфирі слова Мардохея.101 сказала Есфир Гафаху і послала його сказати Мардохею: 11 усі службовці при царі і народи в областях царських знають, що всякому, і чоловіку і жінці, хто увійде до царя у внутрішній двір, не будучи покликаним, один суд - смерть; тільки той, до кого простягне цар свій золотий скіпетр, залишиться живий. А мене не кличе цар ось уже тридцять днів. 12 І переказали Мардохею слова Есфирі.
13 І сказав Мардохей у відповідь Есфирі: не думай, що ти одна з усіх юдеїв врятуєшся у домі царському.
14 Якщо ти промовчиш у цей час, то свобода і визволення прийде для юдеїв з іншого місця, а ти і дім батька твого загинете. І хто знає, чи не для такого часу ти і досягла достоїнства царського? 16 І сказала Есфир у відповідь Мардохею:16 піди, збери всіх юдеїв, які знаходяться у Сузах, і постіться заради мене, і не їжте і не пийте три дні, ні вдень, ні вночі, і я зі служницями моїми буду також поститися і потім піду до царя, хоча це проти закону, і якщо загинути — загину.
17 І пішов Мардохей і зробив, як наказала йому Есфир. [І молився він Господу, згадуючи всі діла Господні, і говорив: Господи, Господи, Царю, Вседержителю! Все у Твоїй владі, і немає того, хто противився б Тобі, коли Ти захочеш спасти Ізраїля; Ти створив небо і землю і усе дивне у піднебесній; Ти — Господь усіх, і немає такого, хто противився б Тобі, Господу. Ти знаєш усе; Ти знаєш, Господи, що не для образи і не з гордощів і не з марнославства я робив це, що не поклонявся марнославному Аману, бо я охоче став би цілувати сліди ніг його для спасіння Ізраїля; але я робив це для того, щоб не віддавати слави людині вище слави Божої і не поклонятися нікому, крім Тебе, Господа мого, і я не стану робити цього з гордости. І нині, Господи Боже, Царю, Боже Авраамів, пощади народ Твій; бо замишляють нам загибель і хочуть знищити одвічне насліддя Твоє; не знехтуй надбання Твого, яке Ти визволив для Себе з землі Єгипетської; почуй молитву мою й змилосердься над насліддям Твоїм і зміни нарікання наше на радість, щоб ми, живучи, оспівували ім’я Твоє, Господи, і не погуби вуст, які прославляють Тебе, Господи. І всі ізраїльтяни взивали всіма силами своїми, тому що смерть їхня була перед очима їхніми. І цариця Есфир прибігла до Господа, обійнята смертним горем, і, знявши одяг слави своєї, одягнулася в одяг скорботи і нарікання, і, замість ба-гатокоштовних мастей, попелом і порохом посипала голову свою, і дуже виснажила тіло своє, і всяке місце, що прикрашається у веселощах її, покрила розпущеним волоссям своїм, і молилася Господу Богу Ізраїлевому, говорячи: Господи мій! Ти один Цар наш; допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе; бо біда моя біля мене. Я чула, Господи, від батька мого, у рідному коліні моєму, що Ти, Господи, обрав Собі Ізраїля з усіх народів і батьків наших з усіх предків їх у насліддя вічне, і зробив для них те, про що говорив їм. І нині ми згрішили перед Тобою, і Ти віддав нас у руки ворогів наших за те, що ми славили богів їхніх: праведний Ти, Господи! А нині вони не задовольнилися гірким рабством нашим, але поклали руки свої в руки ідолів своїх, щоб відкинути заповідь уст Твоїх, і знищити насліддя Твоє, і закрити вуста тих, що оспівують Тебе, і погасити славу храму Твого і жертовника Твого, і відкрити вуста народів для прославляння марних богів, і царю плотському величатися повік. Не віддай, Господи, скіпетра Твого богам неіснуючим, і нехай не радіють падінню нашому, але оберни задум їх на них самих: наклепника проти нас віддай на ганьбу. Пом’яни, Господи, яви Себе нам у час скорботи нашої і дай мені мужність. Царю богів і Владико усякого начальства! даруй устам моїм слово благоприємне перед цим левом і наповни серце його ненавистю до того, хто переслідує нас, на загибель йому й однодумцям його; нас же визволи рукою Твоєю і допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе, Господи. Ти маєш відання всього і знаєш, що я ненавиджу славу беззаконних і гребую постіллю необрізаних і всякого іноплемінника; Ти знаєш необхідність мою, що я гребую знаком гордости моєї, який буває на голові моїй у дні появи моєї, гребую ним, як одягом, оскверненим кров’ю, і не ношу його у дні самотности моєї. І не споживала раба Твоя від трапези Амана і не дорожила бенкетом царським, і не пила вина ідоложер-товного, і не веселилася раба Твоя
з дня переміни долі моєї донині, крім як щодо Тебе, Господи Боже Авраамів. Боже, що маєш силу над усіма! почуй голос безнадійних, і спаси нас від руки зловмисників, і визволи мене від страху мого.]
Г На третій день Есфир [припи-нивши молитися, зняла одяг нарікання і] одяглася по-царськи, [і зробившись прекрасною, закликаючи всевидця Бога і Спасителя, узяла двох служниць, і на одну спиралася, ніби віддавшись насолоді, а друга йшла за нею, підтримуючи одіяння її. Вона була прекрасна в кві-тучості краси своєї, і лице її радісне, ніби сповнене любов’ю, але серце її було стиснуте страхом]. І стала вона на внутрішньому дворі царського дому, перед домом царя; цар же сидів тоді на царському престолі своєму, в царському домі, прямо навпроти входу у дім, [убраний в усі одіяння величі своєї, увесь у золоті і коштовних каменях, і був дуже страшний]. Коли цар побачив царицю Есфир, яка стоїть надворі, вона знайшла милість в очах його. [Звернувши лице своє, що полум’яніло славою, він глянув із сильним гнівом; і цариця впала духом і змінилася у лиці своєму від ослаблення і схилилася на голову служниці, яка супроводжувала її. І змінив Бог дух царя на лагідність, і поспішно встав він із престолу свого і прийняв її в обійми свої, поки вона не отямилася. Потім він утішив її ласкавими словами, сказавши їй: що тобі, Есфир? Я - брат твій; підбадьорься, не помреш, тому що наше володарювання спільне; підійди.] 2 І простягнув цар до Есфирі золотий скіпетр, що був у руці його, і підійшла Есфир і торкнулася кінця скіпетра, [і поклав цар скіпетр на шию її і поцілував її і сказав: говори мені. І сказала вона: я бачила в тобі, господарю, ніби ангела Божого, і збентежилося серце моє від страху перед славою твоєю, бо дивний ти, господарю, і лице твоє сповнене благодаті. - Але під час бесіди вона впала від ослаблення; і цар збентежився, і всі слуги його втішали її].31 сказав їй цар: що тобі, царице Есфир, і яке прохання твоє? Навіть до половини царства дам тобі. 4 І сказала Есфир: [нині в мене день святковий;] якщо царю благоугодно, нехай прийде цар
з Аманом сьогодні на бенкет, який я приготувала йому. 6 І сказав цар: сходіть швидше за Аманом, щоб зробити за словом Есфирі. І прийшов цар з Аманом на бенкет, який приготувала Есфир. ® І сказав цар Есфирі під час пиття вина: яке бажання твоє? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане. 7 І відповіла Есфир, і сказала: ось моє бажання і моє прохання: 8 якщо я знайшла благовоління в очах царя, і якщо царю благоугодно задовольнити бажання моє і виконати прохання моє, те нехай цар з Аманом прийде [ще завтра] на бенкет, який я приготую для них, і завтра я виконаю слово царя. 9 І вийшов Аман у той день веселий і добродушний. Але коли побачив Аман Мардохея біля воріт царських, і той не встав і з місця не рушив перед ним, тоді наповнився Аман гнівом на Мардохея. 10 Однак же стримався Аман. А коли прийшов у дім свій, то послав покликати друзів своїх і Зереш, дружину свою. 11 І розповів їм Аман про велике багатство своє і про численних синів своїх і про все те, як звеличив його цар і як підніс його над князями і слугами царськими. 12 І сказав Аман: та й цариця Есфир нікого не покликала з царем на бенкет, який вона приготувала, крім мене; так і на завтра я покликаний до неї
з царем. 13 Але всього цього не достатньо для мене, доки я бачу Мардохея юдеянина, що сидить біля воріт царських.141 сказала йому Зереш, дружина його, і всі друзі його: нехай приготують дерево висотою в п’ятдесят ліктів, і вранці скажи цареві, щоб повісили Мардохея на ньому, і тоді весело йди на бенкет з царем. І сподобалося це слово Аману, і він приготував дерево.
/Г У ту ніч Господь забрав сон у ^ царя, і він звелів [слузі] принести пам’ятну книгу денних записів; і читали їх перед царем, 2 і знайдено було записане там, як доніс Мардохей на Гавафу і Фарру, двох євнухів царських, що оберігали поріг, які замишляли накласти руку на царя Артаксеркса. 3 І сказав цар: яка дана пошана і відзнака за це Мар-дохею? І сказали слуги царя, які служили при ньому: нічого не зроблено йому. 4 [Коли цар розпитував про благодіяння Мардохея, прийшов на двір Аман,] і сказав цар: хто надворі? Аман же прийшов тоді на зовнішній двір царського дому поговорити з царем, щоб повісили Мардохея на дереві, яке він приготував для нього. 6 І сказали слуги царю: ось, Аман стоїть надворі. І сказав цар: нехай увійде. 6 І ввійшов Аман. І сказав йому цар: що зробити
6 тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною? Аман подумав у серці своєму: кому іншому захоче цар зробити пошану, крім мене?
7 І сказав Аман царю: тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною, 8 нехай принесуть одіяння царське, в яке одягається цар, і приведуть коня, на якому їздить цар, покладуть царський вінець на голову його, 9 і нехай подадуть одіяння і коня в руки одному з перших князів царських, — і одягнуть того чоловіка, якого цар хоче відзначити пошаною, і виведуть його на коні на міську площу, і проголосять перед ним: так робиться тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною!
10 І сказав цар Аману: [добре ти сказав;] негайно ж візьми одіяння і коня, як ти сказав, і зроби це Мардо-хею юдеянину, який сидить біля царських воріт; нічого не опусти з усього, що ти говорив.11 І взяв Аман одіяння і коня і одягнув Мардохея, і вивів його на коні на міську площу і проголосив перед ним: так робиться тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною! 12 І повернувся Мардохей до царських воріт. Аман же поспішив у дім свій, сумний і закривши голову. 13 І переказав Аман Зереші, дружині своїй, і всім друзям своїм усе, що трапилося з ним. І сказали йому мудреці його і Зереш, дружина його: якщо з племені юдеїв Мардохей, через якого ти почав падати, то не пересилиш його, а, напевно, впадеш перед ним, [тому що з ним Бог живий]. 14 Вони ще розмовляли
з ним, як прийшли євнухи царя і стали підганяти Амана йти на бенкет, який приготувала Есфир.
П І прийшов цар з Аманом бенкетувати в Есфирі цариці.21 сказав цар Есфирі також і в цей другий день під час бенкету: яке бажання твоє, царице Есфир? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане. 3 І відповіла цариця Есфир і сказала: якщо я знайшла благовоління в очах твоїх, царю, і якщо царю благоугодно, то нехай будуть даровані мені життя моє, за бажанням моїм, і народ мій, на прохання моє! 4 Бо продані ми, я і народ мій, на знищення, вбивство і загибель. Якби ми продані були у раби і рабині, я мовчала б, хоча ворог не винагородив би збитку царя. 6 І відповів цар Артаксеркс і сказав цариці Есфирі: хто це такий, і де той, який наважився у серці своєму зробити так? 6 І сказала Есфир: ворог і супротивник - цей злобний Аман! І Аман затремтів перед царем і царицею. 7 І цар встав у гніві своєму з бенкету і пішов у сад при палаці; Аман же залишився благати за життя своє царицю Есфир, бо бачив, що визначена йому зла доля від царя.
8 Коли цар повернувся із саду при палаці у дім бенкету, Аман припадав до ложа, на якому знаходилася Есфир. І сказав цар: навіть і ґвалтувати царицю хоче в домі у мене! Слово вийшло з уст царя, — і накрили лице Аман у. 9 І сказав Харбона, один з євнухів при царі: ось і дерево, яке приготував Аман для Мар-дохея, який говорив добре для царя, стоїть біля дому Амана, висотою у п’ятдесят ліктів. І сказав цар: повісьте його на ньому. 10 І повісили Амана на дереві, яке він приготував для Мардохея. І гнів царя втих.
0 У той день цар Артаксеркс нід-° дав цариці Есфирі дім Амана, ворога юдеїв; а Мардохей увійшов перед лице царя, тому що Есфир оголосила, хто він для неї. 2 І зняв цар перстень свій, який він відібрав у Амана, і передав його Мардохею; Есфир же поставила Мардохея наглядачем над домом Амана. 3 І продовжувала Есфир говорити перед царем
1 впала до ніг його, і плакала і благала його відвернути злість Амана вугеянина і задум його, який він замислив проти юдеїв. 4 І простяг цар до Есфирі золотий скіпетр; і піднялася Есфир, і стала перед лицем царя, s і сказала: якщо царю благоугодно, і якщо я знайшла благовоління перед лицем його, і справедлива ця справа перед лицем царя, і подобаюся я очам його, то нехай було б написано, щоб були повернуті листи із задумом Амана, сина Ама-дафа, вугеянина, написані ним про знищення юдеїв у всіх областях царя; 6 бо, як я можу бачити біду, яка осягне народ мій, і як я можу бачити загибель рідних моїх? 7 І сказав цар Артаксеркс цариці Есфирі і Мардохею юдеянину: ось, я дім Амана віддав Есфирі, і його самого повісили на дереві за те, що він накладав руку свою на юдеїв; 8 напишіть і ви про юдеїв, що вам угодно, від імені царя і скріпіть царським перснем, тому що лист, написаний від імені царя і скріплений перснем царським, не можна змінити.
91 покликані були тоді царські писарі в третій місяць, тобто в місяць Сиван, у двадцять третій день його, і написано було усе так, як наказав Мардохей, до юдеїв, і до сатрапів, і областеначальникам, і правителям областей від Індії до Ефіопії, ста двадцяти семи областей, у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, і до юдеїв письменами їх і мовою їх. 10 І написав він від імені царя Артаксеркса, і скріпив царським перснем, і послав листи з гінцями на конях, на дромадерах і мулах царських, 11 про те, що цар дозволяє юдеям, які знаходяться в усякому місті, зібратися і стати на захист свого життя, знищити, убити і погубити усіх сильних у народі і в області, які ворогують з ними, — дітей і дружин, і майно їх розграбувати, 12 в один день по всіх областях царя Артаксеркса, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара. [Список з цього указу такий: великий цар Ар-таксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і володарям, доброзичливцям нашим, радуватися. Багато хто, за надзвичайною добротою благодійників щедро нагороджені пошаною, надмірно загордилися і не тільки підданим нашим шукають, як заподіяти зло, але, не мігши наситити гордість, намагаються чинити підступи самим благодійникам своїм, не тільки втрачають почуття людської вдячності, але, чванячись пихатістю безумних, злочинно думають уникнути суду Бога, що все і завжди бачить. Але часто і багато хто, будучи наділеними владою, щоб влаштовувати справи друзів, які довірили їм, своїм переконанням роблять їх винуватцями пролиття невинної крови і піддають непоправним бідам, хитромудрістю підступної неправди обманюючи непорочну благодум-ність державних мужів. Це можна бачити не стільки з древніх історій, як ми сказали, скільки за ділами, злочинно звершеними перед вами тими, хто злобою негідно володарює. Тому потрібно турбуватися на майбутній час, щоб нам влаштувати царство спокійним для всіх людей у світі, не допускаючи змін, але справи, що виникають, обговорювати з належною передбачливістю. Так Аман Амадафів, македонянин, воістину чужий для перської крови і дуже далекий від нашої благости, був прийнятий у нас гостем, удостоївся прихильности, яку ми маємо до всякого народу, настільки, що був проголошений нашим батьком і шанований усіма, представляючи другу особу при царському престолі; але, не стримавши гордости, замислив позбавити нас влади і душі, а нашого спасителя і постійного благодійника Мардохея і непорочну спільницю царства Есфир, з усім народом їх, домагався різноманітними підступними діями погубити. У такий спосіб він думав зробити нас безлюдними, а державу Перську передати македонянам. Ми ж вважаємо юдеїв, засуджених цим лиходієм на знищення, не злошкідливими, а такими, що живуть за найсправед-ливішими законами, синами Вишнього, найвеличнішого живого Бога, Який дарував нам і предкам нашим царство у найкращому стані. Тому ви добре зробите, якщо не приведете до виконання грамот, надісланих Аманом Амадафовим; бо він, зробивши це, біля воріт Сузи повішений із усім домом, з волі Бога, що володіє усім, Який учинив йому негайно гідний суд. Список же з цього указу, виставивши на кожному місці відкрито, залиште юдеїв користуватися своїми законами і сприяйте їм, щоб тим, хто повставав на них під час скорботи, вони могли помстити-ся у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара, в самий той день. Бо Бог, Який володіє всім, замість загибелі обраного роду, влаштував їм таку радість. І ви, в числі шанованих свят ваших, проводьте цей знаменитий день з усіма веселощами, щоб і нині і після було пам’ятним спасіння для нас і для прихильних до нас персів і загибель тих, хто чинив нам підступи. Всяке місто або область взагалі, які не виконають цього, нещадно спустошаться мечем і вогнем і зробляться не тільки пустелею для людей, але і для звірів і птахів назавжди огидною].13 Список
з цього указу надіслати в кожну область, як закон, проголошений для всіх народів, щоб юдеї готові були до того дня мститися ворогам своїм.
14 Гінці, які поїхали верхи на швидких конях царських, погнали швидко і поспішно, з царським повелінням. Указ був оголошений і в Сузах, престольному місті.161 Мардохей вийшов від царя в царському одіянні яхонтового і білого кольору й у великому золотому вінці, і в мантії висонній і пурпуровій. І місто Сузи звеселилося і зраділо. 16 А в юдеїв було тоді просвітлення і радість, і веселощі, і торжество. 17 І в усякій області й у всякому місті, у всякому місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, була радість в юдеїв і веселощі, бенкет і святковий день. І багато з народів країни зробилися юдеями, тому що напав на них страх перед юдеями.
9 У дванадцятий місяць, тобто в місяць Адар, у тринадцятий день його, в який припав час виконати повеління царя й указ його, у той день, коли вороги юдеїв сподівалися взяти владу над ними, а вийшло навпаки, що самі юдеї взяли владу над ворогами своїми, - 2 зібралися юдеї в містах своїх по всіх областях царя Артаксеркса, щоб накласти руку на лиходіїв своїх; і ніхто не міг встояти перед лицем їх, тому що страх перед ними напав на всі народи. 3 І всі князі в областях і сатрапи, й областеначальники, і виконавці справ царських підтримували юдеїв, тому що напав на них страх перед Мардохеєм. 4 Бо великим був Мардохей у домі в царя, і слава про нього ходила по всіх областях, тому що цей чоловік, Мардохей, піднімався вище і вище.
6 І нищили юдеї всіх ворогів своїх, вбиваючи мечем, умертвлюючи і знищуючи, і чинили з ворогами своїми за своєю волею. ® У Сузах, місті престольному, умертвили юдеї і погубили п’ятсот чолонік;7 і Паршан-дафу і Далфона й Асфафу, 8 і Пора-фу й Адалью й Аридафу,9 і Пармаш-фу й Арисая й Аридая і Ваієзафу, —
10 десятьох синів Амана, сина Амадафа, ворога юдеїв, умертвили вони, а на грабунок не простягли руки своєї. 11 У той же день донесли цареві про кількість умертвлених у Сузах, престольному місті. 12 І сказав цар цариці Есфирі: у Сузах, місті престольному, умертвили юдеї і погубили п’ятсот чоловік і десятьох синів Амана; що ж зробили вони в інших областях царя? Яке бажання твоє? і воно буде задовільнене. І яке ще прохання твоє? воно буде виконане. 13 І сказала Есфир: якщо царю благоугодно, то нехай було б дозволено юдеям, які у Сузах, робити те саме і завтра, що сьогодні, і десятьох синів Аманових нехай би повісили на дереві. 14 І наказав цар зробити так; і даний на це указ у Сузах, і десятьох синів Аманових повісили.
161 зібралися юдеї, що у Сузах, також і в чотирнадцятий день місяця Адара й умертвили у Сузах триста чоловік, а на грабунок не про-стягли руки своєї.16 Й інші юдеї, які знаходилися в царських областях, зібралися, щоб стати на захист життя свого і бути спокійними від ворогів своїх, і умертвили з ворогів своїх сімдесят п’ять тисяч, а на грабунок не простягли руки своєї.17 Це було у тринадцятий день місяця Адара; а в чотирнадцятий день цього ж місяця вони заспокоїлися і зробили його днем бенкету і веселощів. 18 Юдеї ж, які у Сузах, збиралися в тринадцятий день його й у чотирнадцятий день його, а у п’ятнадцятий день його заспокоїлися і зробили його днем бенкету і веселощів.19 Тому юдеї сільські, які живуть у селищах відкритих, проводять чотирнадцятий день місяця Адара у веселощах і бенкеті, як день святковий, роблячи подарунки одне одному; [ті ж, що живуть у митрополіях, і п’ятнадцятий день Адара проводять у добрих веселощах, посилаючи подарунки ближнім].
20 І описав Мардохей ці події і послав листи до всіх юдеїв, які в областях царя Артаксеркса, до близьких і до далеких, 21 про те, щоб вони встановили щорічно святкування у себе чотирнадцятого дня місяця Адара і п’ятнадцятого дня його, 22 як таких днів, у які юдеї зробилися спокійними від ворогів своїх, і як такого місяця, в який перетворився їх сум на радість, і нарікання — на день святковий, — щоб зробили їх днями бенкету і веселощів, посилаючи подарунки одне одному і милостині бідним. 23 І прийняли юдеї те, що вже самі почали робити, і про що Мардохей написав до них, 24 як Аман, син Амадафа, вугеянин, ворог усіх юдеїв, думав погубити юдеїв і кидав пур, жереб, про знищення і погублення їх, 26 і як Есфир дійшла до царя, і як цар наказав новим листом, щоб злий намір Амана, який він задумав на юдеїв, обернувся на голову його, і щоб повісили його і синів його на дереві. 26 Тому і назвали ці дні Пурим, від імені: пур [жереб, бо мовою їх жереби називаються пурим]. Тому, згідно з усіма словами цього листа і з тим, що самі бачили і до чого доходило в них,
27 ухвалили юдеї і прийняли на себе і на дітей своїх і на всіх, хто приєднується до них, неодмінно, щоб святкувати ці два дні, за написаним про них і у свій для них час, кожного року; 28 і щоб дні ці були пам’ятні і святкувалися в усі роди у кожнім племені, у кожній області й у кожному місті; і щоб дні ці Пурим не скасовувалися в юдеїв, і пам’ять про них не зникла у дітей їхніх.
29 Написала також цариця Есфир, дочка Абихаїла, і Мардохей юдея-нин, з усією наполегливістю, щоб виконували цей новий лист про Пурим; 30 і послали листи до усіх юдеїв у сто двадцять сім областей царства Артаксерксового зі словами миру і правди, 31 щоб вони твердо зберігали ці дні Пурим у свій час, який встановив про них Мардохей юдея-нин і цариця Есфир, і як вони самі призначали їх для себе і для дітей своїх у дні посту і волання. 32 Так повеління Есфирі підтвердило це слово про Пурим, і воно вписане у книгу.
Потім наклав цар Артаксеркс податки на землю і на острови морські. 2 Утім, усі діла сили його і могутности його і докладне свідчення про велич Мардохея, якою звеличив його цар, записані в книзі денних записів царів мідійських і перських, 3 так само як і те, що Мардохей юдеянин був другим після царя Артаксеркса і великим у Юдеї і улюбленим у безлічі братів своїх, бо шукав добра народу своєму й говорив про благо всього племені свого. [І сказав Мардохей: від Бога було це, бо я згадав сон, який я бачив про ці події; не залишилося у ньому нічого несповненим. Мале джерело зробилося рікою, і було світло і сонце і безліч води: ця ріка є Есфир, яку взяв собі за дружину цар і зробив царицею. А два змії — це я й Аман; народи — це ті, що зібралися знищити ім’я юдеїв; а народ мій -це ізраїльтяни, які взивали до Бога і спасені. І спас Господь народ Свій, і визволив нас Господь від усього цього лиха, і звершив Бог знамення і чудеса великі, яких не бувало між язичниками. Так влаштував Бог два жереби: один для народу Божого, а другий для усіх язичників, і вийшли ці два жереби у годину і час і в день суду перед Богом і всіма язичниками. І згадав Господь про народ Свій
і виправдав насліддя Своє. І будуть святкуватися ці дні місяця Адара, у чотирнадцятий і п’ятнадцятий день цього місяця, з торжеством і радістю і веселощами перед Богом, у роди вічні, у народі Його Ізраїлі. У четвертий рік царювання Птоломея і Клеопатри Досифей, який, кажуть, був священиком і левитом, і Птоло-мей, син його, принесли у Олександрію це послання про Пурим, яке, кажуть, витлумачив Лисимах, син Птоломея, який був у Єрусалимі.]
КНИГА ЮВА
1 Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий
і віддалявся від зла. 2 І народилися у нього сім синів і три дочки.3 Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу.
4 Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день,
і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними.6 Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили
і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні.
® І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана. 71 сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. 8 І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла. 9 І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов? 10 Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі; 11 але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, - чи благословить він Тебе? 12 І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа.
13 І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі перво-родного брата свого. 14 І ось, приходить вісник до Іова і говорить:15 воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. 16 Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав
з неба й спалив овець і слуг і пожер
їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. 17 Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе. 18 Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого; 19 і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
20 Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився 21 і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне! 22 У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога.
О Був день, коли прийшли сини " Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом. 2 І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її. 3 І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно. 4 І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї;
6 але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, — чи благословить він Тебе? 8 І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи.
71 відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його.
8 І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем]. 91 сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри*. 10 Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми. 11 І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним
і втішати його.121, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба.
13 І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі.
“5 Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій. 2 І почав Іов і сказав: 3 згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! 4 День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!s Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! 6 Ніч та, -нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! 7 О! ніч та
— нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! 786 Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!787 Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці 788 за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! 11 Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? 12 Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?
13 Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно 14 з царями
і радниками землі, які забудовували для себе пустелі, 16 або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом; 16 або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла. 17 Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі. 18 Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.19 Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого. 20 Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею, 21 які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб, 22 зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?
23 Навіщо дало світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком? 24 Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода, 26 бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене. 28 Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.
А І відповів Елифаз феманитя-нин і сказав: 2 якщо спробуємо ми сказати тобі слово, - чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову! 3 Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
4 того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв. 6 А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом. ® Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх - упованням твоїм? 7 Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали? 8 Як я бачив, ті, що орали нечес-тя і сіяли зло, пожинають його;9 від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають. 10 Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються; 11 могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються. 12 І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.13 Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей, 14 обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої. 161 дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.16 Він став, - але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, - і я чую голос: 17 чи людина праведні-ша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого? 18 Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки: 19 тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль. 20 Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть. 21 Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости. с Взивай, якщо є той, що відпо-відає тобі. І до кого зі святих звернешся ти? 2 Так, дурня убиває гнів-
22, 16. 2 Сол. 2, 8. [10] Пс. 57, 7. Наум. 2, 12. [13] Іов. 33, 15. [14] Дан. 10, 8. [17] Іов. 9, 2; 15, 14; 25, 4. [18] Іов. 15, 15. 2 Пет. 2, 4. Іуд.
1, 6. [19] Іов. 25, 6. 2 Кор. 5, 1. [20] Пс. 36, 2.
ливість, і нерозумного губить роздратування. 3 Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його. 4 Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника. 6 Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його. ® Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо; 7 але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору. 8 Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу, 9 Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри, 10 дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів;11 принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння. 12 Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів. 13 Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною: 14 вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі.16 Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного. 16 І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої.
17 Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай,18 бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують. 19 У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло. 20 Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні - від руки меча. 21 Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде. 22 Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся, 23 бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою. 24 І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не зірішиш.2S І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої,
Глава 5. [3] Пс. 36, 35. [7] Іов. 14, 1. [9] Іов. 9, 10. Пс. 71, 18. [10] Іов. 36, 27. Пс. 146,
8. [13] 1 Кор. З, 19-20. [14] Втор. 28, 29. [17]
Притч. З, 11. Як. 1, 12. Євр. 12, 5. Одкр. З, 19. [18] Втор. 32, 39. [19] Пс. 90, 10. Іс. 43, 2.
як трава на землі. 28 Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час. 27 Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.
/Г І відповів Іов і сказав:2 о, якби
правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє! 3 Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті. 4 Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене. s Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого? ® Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку? 7 До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою. 8 О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог! 9 О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене! 10 Це було
б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого. 11 Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє? 12 Чи твердість каменів
— твердість моя? і чи мідь — плоть моя? 13 Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора? 14 До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя.
16 Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки,16 які чорні від льоду і в яких ховається сніг.
17 Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх. 18 Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться: 19 дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські,20 але залишаються посоромленими у своїй надії; при-
[20] Пс. 32, 19. [21] Пс. 54, 22. Притч. 26, 22. [23] Пс. 90, 12. Іс. 11, 6.
Глава 6. [3] Притч. 27, 3. [4] Втор. 32, 23. Пс. 37, 3. [9] Іов. 7, 16; 13, 21. [12] 1 Кор. 10,
13. [15] Іов. 19, 13. Пс. 87, 19.
ходять туди і від сорому червоніють.
21 Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися. 22 Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене; 23 і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене? 24 Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив. 789 Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші?
26 Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші.
27 Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому. 790 Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим? 791 Перегляньте, чи є неправда? переглянете, - правда моя. 30 Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти?
П Чи не визначено людині час ' на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця? 2 Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї, 3 так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені. 4 Коли лягаю, то говорю: “колись встану?”, а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку.s Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться. в Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії.7 Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре. 8 Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене. 9 Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде, 10 не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його. 11 Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї.
12 Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу? 13 Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє, 14 ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене; 15 і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх. 16 Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта.17 Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою, 18 відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш П? 19 Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою? 20 Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар? 21 І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає.
О І відповів Вилдад савхеянин ® і сказав:2 чи довго ти будеш говорити так? — слова вуст твоїх бурхливий вітер! 3 Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду? 4 Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього. 6 Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю, 8 і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї. 7 І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато.
8 Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх; 9 а ми - вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь.
10 Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова: 11 чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води?
12 Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає.
Глава 8. [1] Іов. 18, 1; 25, 1. [3] Втор. 32,
4. 2 Пар. 19, 7. Дан. 9, 14. [5] Іов. 22, 23. [7] Іов. 42, 10. [8] Втор. 4, 32. [9] Іов. 14, 2. Пс. 143, 4. [12] Пс. 128, 6. Єр. 17, 6.
13 Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине; 14 уповання його підрізане, і впевненість його -дім павука. 792 Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається.793 Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його;
17 у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується.
18 Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: “я не бачило тебе!” 19 Ось радість шляху його! а із землі виростають інші.
20 Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки лиходіїв.
21 Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком. 22 Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане.
9 1 відповів Іов і сказав: 2 прав
да! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом? 3 Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі. 4 Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої? 6 Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму; 8 зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
7 скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку. 8 Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря; 9 створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня; 10 робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!
11 Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його. 12 Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш? 13 Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині. 14 Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним? 794 Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого. 18 Якби я воз-звав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,
17 Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани, 18 не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.19 Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним? 20 Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним. 21 Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє. 22 Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного. 23 Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється. 24 Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж? 26 Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра, 20 несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу. 27 Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;28 то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним. 29 Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся? 30 Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,31 то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій. 32 Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!33 Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас. 34 Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, — 36 і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.
15; 14, 27. [13] Наум. 1, 6. [15] Іов. 10, 7. [21] 1 Кор. 4, 4. [22] Іов. 34, 9. [25] Іов. 7, 7. Пс. 89, 10. [26] Прем. 5, 10. [29] Іов. 7, 20. [ЗО] Єр. 2, 22. [32] Еккл. 6, 10. Єр. 49, 19. [34] Пс. 88, 33. [35] 1 Кор. 4, 4.
| А Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї.2 Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся? 3 Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло? 4 Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина?6 Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка, 8 чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені,7 хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї? 8 Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, — і Ти губиш мене? 9 Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене? 10 Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене, 11 шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене, 12 життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій?
13 Але і те приховував Ти в серці Своєму, - знаю, що це було в Тебе, -
14 бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання. 16 Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє: 16 воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені.17 Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене.181 навіщо Ти вивів мене
з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене; 19 нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб! 20 Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене,
Глава 10. [2] Іов. 34, 10. [4] 1 Цар. 16, 7.
[5] Пс. 101, 28. [7] Іов. 9, 15. Тов. 13, 2. [8] Пс. 118, 73. [9] Бут. 2, 7; 3, 19. [11] 2 Мак. 7,
11. [14] Пс. 89, 8. [15] Іов. 35, 2. [17] Іов. 19,
12. [18] Іов. З, 11. Єр. 20, 14. [20] Пс. 38, 14. [21] Іов. 16, 22. [22] Іс. 5, 14.
щоб я трохи підбадьорився, 21 раніше ніж відійду, - і вже не повернуся, - у країну темряви і сіні смертної, 22 у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява.
11 І відповів Софар наамитянин
-*■ -*■ і сказав: 2 хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права? 3 Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе? 4 Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх.s Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе6 і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю. 7 Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя? 8 Він вище небес, — що ти можеш зробити? глибше пекла, — що можеш дізнатися? 9 Довша за землю міра Його і ширша за море. 10 Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його? 11 Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги? 12 Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти.
13 Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої,14 і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх, 16 то піднімеш неза-плямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися.16 Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього. 17 І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок.18 І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений,
Глава 11. [1] Іов. 2, 11; 20, 1. [2] Притч.
10, 14. [6] Пс. 50, 8. [7] Рим. 11, 33. 1 Кор. 2,
11. [8] Пс. 138, 8. Єр. 23, 24. [11] Пс. 93, 9. [14] Іс. 1, 16-18. [15] 1 Ін 3, 21. [16] Єр. 12,
11. [17] Пс. 36, 6. Іс. 58, 8.
і можеш спати безпечно. 795 Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе. 796 А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне.
1 Л І відповів Іов і сказав:2 дійс-но, тільки ви люди, і з вами помре мудрість! 3 І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж? 4 Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом - чоловік праведний, непорочний. s Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами. 8 Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх.7 І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе;8 або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські. 9 Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це? 10 В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті. 11 Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі? 12 У старцях — мудрість, і у довголітніх - розум.13 У Нього премудрість і сила; Його рада і розум.
14 Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться. 15 Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю.
18 У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману. 17 Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними. 18 Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні;19 князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих;
20 віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу; 797 покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює; 798 відкриває глибоке
із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну; 799 примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх; 800 віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів: 26 навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні.
1 О Ось, усе де бачило око моє,
чуло вухо моє і помітило для себе. 2 Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас.3 Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом. 4 А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі.6 О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість. 8 Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх.7 Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу? 8 Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися?
9 Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину? 10 Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите.
11 Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас?
12 Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні.
13 Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене.14 Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою? 16 Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його!
18 І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його! 17 Вислухайте уважно слово
2 Фес. 2, 11. [21] Іс. 28, 15. [24] Пс. 75, 13. [25] Іс. 29, 9; 59, 10.
Глава 13. [2] Іов. 12, 3; 15, 9. [4] Іов. 16, 2. [5] Притч. 17, 28. [10] Втор. 10, 17. [16]
Мф 7, 23.
моє і пояснення моє вухами вашими. 18 Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий. 19 Хто у змо
зі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух. 20 Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого:801 відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене. 802 Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені. 803 Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій.804 Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм? 26 Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш? 28 Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї, 27 і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, - женешся слідами ніг моїх. 28 А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.
1 А Людина, народжена жінкою, ' короткочасна і пересичена печалями: 2 як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється. 3 І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?
4 Хто народиться чистим від нечистого? Жоден. 6 Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде, 8 то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.7 Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть: 8 якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі, 9 але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене. 10 А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона? 11 Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає: 12 так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого. 13 О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене! 805 Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.
16 Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх; 18 бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би іріха мого;806 у сувої було
б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою. 18 Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого; 19 вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш. 20 Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її. 21 Чи в пошані діти її
— вона не знає, чи принижені — вона не відає; 22 але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.
1 ^ І відповів Елифаз фемани--*■ тянин і сказав: 2 чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим, 3 виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили? 4 Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога.6 Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих. 8 Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе. 7 Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений? 8 Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість? 9 Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було
б і у нас? 101 сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує бать-
Іов. 31, 4. Пс. 138, 2. [17] Ос. 13, 12. Єз. 18,
22. [21] Еккл. 2, 19.
Глава 15. [1] Іов. 4, 1; 22, 1. [6] Мф 12,
37. [7] Притч. 8, 25. [8] Іс. 40, 13. Єр. 23, 18. [9] Іов. 13, 2.
ка твого. 11 Хіба малі для тебе уті-шення Божі? І це невідомо тобі? 12 До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся? 13 Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова?
14 Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним? 15 Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його: 18 тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду. 17 Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив, 18 що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх, 19 яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив. 20 Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя;
21 звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник. 22 Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч. 23 Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми.24 Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви, 26 за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю, 28 виступав проти Нього
з гордою шиєю, під товстими щитами своїми; 27 тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої. 28 І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни.
29 Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його. 30 Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його. 31 Нехай не довіряє суєті за-блудлий, тому що суєта буде і відплатою йому. 32 Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти. 33 Скине він, як виноірадна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій. 34 Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва. 36 Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.
І відповів Іов і сказав: 2 чув ^ я багато такого; жалюгідні уті-шителі всі ви! 3 Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати? 4 І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчав-ся б на вас словами і кивав би на вас головою моєю;6 підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би.8 Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене? 7 Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою.
8 Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені. 9 Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої. 10 Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене.
11 Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене.12 Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе. 13 Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою, 14 пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець. 15 Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою. 18 Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти,17 попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і мо-
[32] Іов. 22, 16. Пс. 54, 24; 72, 19. Еккл. 7, 17. [34] Іс. 9, 19. [35] Пс. 7, 15. Іс. 59, 4.
Глава 16. [2] Іов. 21, 34. [7] Іов. 10, 17.
[12] Пс. 101, 14. Втор. 32, 23. [16] Іов. 17, 7. Пс. 6, 7-8. [17] 1 Тим. 2, 8.
литва моя чиста. 807 Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму. 19 І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх! 20 Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої. 21 О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм! 808 Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну.
1 *7 Дихання моє ослабло; дні мої ^ ' вгасають; гроби переді мною.
2 Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним. 3 Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене? 4 Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм. 6 Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть. 8 Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього. 7 Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.8 Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра. 9 Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися. 10 Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами. 11 Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого - розбиті. 12 А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми. 13 Якби я й очікувати став, то пекло - дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;14 гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя. 16 Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить? 18 У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.
І О І відповів Вилдад савхеянин ° і сказав: 2 коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і
потім будемо говорити. 3 Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших?4 О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе — спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого?
6 Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його. 6 Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним.7 Скоротяться кроки могутнос-ти його, і подолає його власний намір його, 8 бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде.
9 Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його. 10 Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі. 11 3 усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди.
12 Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього.
13 З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти. 14 Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів. 16 Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою. 18 Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його.
17 Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі. 18 Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі. 19 Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його.20 Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням. 21 Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога.
І Q І відповів Іов і сказав:2 доки ^ будете мучити душу мою і мучити мене словами? 3 Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соро-
[6] Іов. 29, 3. Притч. 13, 9. [7] Есф. 7, 9. [9] Іов. 5, 5. [11] Іов. 27, 20. [14] Іов. 11, 20. [15] Бут. 19, 24. [16] Ам. 2, 9. [17] Притч. 2, 22. [19] Пс. 36, 28. Прем. З, 16. [20] Пс. 36, 13. [21] Іов. 20, 29.
митеся гнітити мене.4 Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається.s Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю, в то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою. 7 Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду. 8 Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву. 9 Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї. 10 Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою.
11 Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми.
12 Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого.
13 Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене. 14 Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.16 Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх.16 Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його. 17 Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї.18 Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене. 19 Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене. 20 Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх. 21 Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої,
бо рука Божа торкнулася мене.22 Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися? 23 О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі 24 різцем залізним з оловом, -на вічний час на камені вирізані
Глава 19. [4] Рим. 14, 12-13. Гал. 6, 5. [6] Ос. 7, 12. [7] Пс. 68, 4. Єр. 20, 8. [8] Плач. З, 7, 9. [11] Іов. 33, 10. [12] Іов. 25, 3. [13] Пс. ЗО, 12. [17] Іов. 2, 9. [25] Гал. З, 14. Одкр. 5,
9. Єз. 37, 3. 2 Мак. 7, 11. Ін 11, 25. [27] Ін 8, були! 26 А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається, 26 і я у плоті моїй побачу Бога.27 Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!28 Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені. 29 Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд.
'Jfi І відповів Софар наамитянин і сказав: 2 розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх. 3 Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене. 4 Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, - 6 веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва? 8 Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар,
— 7 як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він? 8 Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне. 9 Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його.10 Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним.11 Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох.
12 Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм,13 береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх, 14 то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його.16 Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його
13 утроби його. 10 Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни.17 Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком! 18 Нажите трудом
5 6 Авв 2 4
Глава 20. [1] Іов. 11, 1.[5]Євр. 11, 25. [7]
1 Сол. 5, 3. Пс. 36, 36. [8] Пс. 72, 19. Іс. 29, 7. [9] Пс. 36, 10; 102, 16. [10] Іов. 21, 19; 27, 14.
[12] Пс. 54, 22. [18] Єр. 12, 13.
поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє. 809 Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував;810 не знав ситости в утро
бі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого. 811 Нічого не спаслося від об-жерливости його, зате не встоїть щастя його.812 У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього.813 Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його. 814 Чи втече він від зброї залізної, - проколе його лук мідний; 26 стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього!
26 Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його. 27 Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього. 28 Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його. 29 Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем!
Л 1 І відповів Іов і сказав; 2 ви-слухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас.3 Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся. 4 Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим? s Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста. 8 Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє. 7 Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні?
8 Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх.9 Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них. 10 Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає.11 Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають. 12 Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки; 13 проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло.14 А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх! 16 Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього? 18 Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене! 17 Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму? 18 Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор.19 Скажепг. Бог береже для дітей його нещастя його.
- Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав.20 Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого. 21 Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться? 22 Але чи Бога вчити муд-рости, коли Він судить і небесних?
23 Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний;
24 нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком. 26 А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра. 28 І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх.
27 Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте. 28 Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні? 29 Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями,30 що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік? 31 Хто представить йому перед лице путь
12. Ам. 6, 5-6. [14] Іов. 22, 17. Єр. 2, 20. [15] Мал. З, 14. [16] Іов. 22, 18. [17] Іов. 18, 5-6;
29, 3; 38, 15. [18] Пс. 1, 4. Іс. 29, 5. Ос. 13, 3.
[21] Пс. 54, 24; 57, 10. [26] Іов. 17, 14. [ЗО] Пс. 72, 18-19. Притч. 16, 4.
його, і хто відплатить йому за те, що він робив? 32 Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту. 33 Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа. 815 Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда.
І відповів Елифаз фемани-тянин і сказав: 2 хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому. 3 Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності?
4 Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою? s Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця. ® Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг. 7 Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі; 8 а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній.9 Вдів ти відсилав ні з чим
1 сиріт залишав з порожніми руками.
10 За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах, 11 або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе.12 Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо! 13 І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок? 14 Хмари - завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу. 16 Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні, 16 які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню? 17 Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель? 18 А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене! 19 Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся: 20 ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь. 21 Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро. 22 Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє. 23 Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого 24 і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків - золото Офірське. 261 буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе, 26 бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє. 27 Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої. 28 Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло. 29 Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем, 30 визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх.
'у о І відповів Іов і сказав: 2 ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє.
3 О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його!4 Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями; 6 спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені. в Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною?
О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене. 7 Тоді праведник міг би змагатися з Ним, - і я назавжди одержав би свободу від Судді мого.
8 Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад - і не знаходжу Його; 9 чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вба-
Іов. 15, 32. [18] Іов. 21, 16. [19] Пс. 106, 42.
[20] Єз. 28, 18. [23] Іов. 8, 5-6. [27] Пс. 49, 15. Іс. 58, 9; 65, 24. [29] Притч. 29, 23. Лк
18, 14. [ЗО] Пс. 17, 21.
чаю. 10 Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, - вийду, як золото. 11 Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся.12 Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила. 13 Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його.
14 Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього. 16 Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його. 16 Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене. 17 Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого!
ОА Чому не приховані від Все-" ' держителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? 2 Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе. 3 У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;
4 бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися. s Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх; в жнуть вони на полі не своєму і збирають вино-град у нечестивця;7 нагі ночують без покрова і без одягу на холоді; 8 мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі; 9 відривають від ірудей сироту і з убогого беруть заставу; 10 змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;11 між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.12 У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того. 13 Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його. 14 Зі світанком встає вбивця, умертвляє
Глава 23. [10] Іов. 31, 4; 33, 9. [11] Пс.
118, 51.
Глава 24. [2] Втор. 19, 14. Притч. 22, 28.
[6] 3 Цар. 21, 15. [7] Іов. 22, 6. [10] Іс. 58, 7.
[12] Іов. 35, 9. [15] Іов. 22, 13-14. Притч. 7, бідного й убогого, а вночі буває злодієм. 151 око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, - і закриває лице. 16 У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла. 17 Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні. 18 Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.19 Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло - грішників. 20 Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник, 21 який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.22 Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє. 23 А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.24 Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються. 26 Якщо це не так, - хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?
'у с І відповів Вилдад савхеянин і сказав:2 влада і страх у Нього; Він творить мир на висотах Своїх! 3 Чи є рахунок воїнствам Його? і над ким не сходить світло Його? 4 І як людині бути правою перед Богом, і як бути чистим народженому жінкою? 6 Ось навіть місяць, і той несвітлий, і зірки нечисті перед очима Його. 6 Тим менше людина, яка є червою, і син людський, який є міллю.
І відповів Іов і сказав: 2 як ти допоміг безсилому, підтримав силу немічного! 3 Яку пораду подав ти немудрому і як у всій повноті
9. [18] Бут. 49, 4. [24] Пс. 36, 2; 72, 18.
Глава 25. [1] Іов. 8, 1; 18, 1. [3] Пс. 102, 20.
[4] Іов. 4, 17; 9, 2; 15, 14. [5] Іов. 15, 15. [6] Пс. 21, 7.
пояснив справу! 4 Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходив з тебе?
6 Рефаїми тремтять під водами, і ті, що живуть у них.® Пекло оголене перед Ним, і немає покривала Аваддо-ну.7 Він розпростер північ над порожнечею, повісив землю ні на чому.
8 Він тримає води в хмарах Своїх, і хмара не розпадається під ними.9 Він поставив престіл Свій, розпростер над ним хмару Свою. 10 Межу провів над поверхнею води, до кордонів світла з темрявою. 11 Стовпи небес тремтять і жахаються від грози Його.
12 Силою Своєю хвилює море і розумом Своїм уражає його гордощі.13 Від духу Його — велич неба; рука Його утворила швидкого скорпіона.14 Ось, це частини путі Його; і як мало ми чули про Нього! А грім могутности Його хто може зрозуміти?
І продовжував Іов піднесену " ' промову свою і сказав: 2 живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою, 3 бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх, 4 не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі! 6 Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї. ® Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої.
7 Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник. 8 Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його? 9 Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо? 10 Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас? 11 Сповіщу вам, що у руці Божій; що у Вседержителя, не приховаю. 12 Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пусто-
Глава 26. [5] Іс. 14, 9. [6] Притч. 15, 11. Євр. 4, 13. [7] Іов. 38, 6. Євр. 1, 3. [8] Іов. 38,
37. Притч. 8, 28. [10] Іов. 38, 8. Притч. 8, 29. Єр. 5, 22. [11] 2 Цар. 22, 8. [12] Пс. 88, 10. Іс. 51, 10. Лк 8, 25.
Глава 27. [4] Пс. 14, 2. [6] 1 Кор. 4, 4. [7]
словите? 13 Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі.
14 Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.16 Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати.16 Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини,17 то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний. 18 Він будує, як міль, дім свій
і, як сторож, робить собі курінь;19 лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той. 20 Як води, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря. 21 Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього. 22 Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його. 23 Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його! <10 Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять. 2 Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь. 3 Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній. 4 Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей.
6 Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем. в Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота. 7 Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки; 8 не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал. 9 На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори;10 у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її; 11 зупиняє плин пото-
Іов. 42, 7. [8] Як. 4, 3. [9] Пс. 17, 42. Притч.
1, 28; 28, 9. [10] Притч. 15, 8. [12] Пс. 4, 3.
[13] Іов. 20, 29. [14] Втор. 28, 41. Іов. 20, 10.
[15] Пс. 77, 63. [17] Пс. 48, 11. [19] Пс. 48,
18. [20] Іов. 15, 20-21; 18, 11. [21] Єз. 17, 10.
[23] Єз. 25, 6. Наум. З, 19. Соф. 2, 15.
ків і таємне виносить на світло.
12 Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму? 13 Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих.14 Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене. 16 Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла;
16 не оцінюється вона золотом офір-ським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром; 17 не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота. 18 А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни. 19 Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона. 20 Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму? 21 Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена. 22 Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї. 23 Бог знає путь її, і Він відає місце її. 24 Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом. 26 Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру, 26 коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної,27 тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її28 і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум.
І продовжував Іов піднесе-ну промову свою і сказав:2 о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене, 3 коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми; 4 як був я у дні моло-дости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм,6 коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене,6 коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею!7 коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сі-далище своє, — 8 юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли; 9 князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої;
10 голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх. 11 Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене, 12 тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного. 13 Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість.14 Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець. 15 Я був очима сліпому і ногами кульгавому;
18 батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно.
17 Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене. 18 І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок; 19 корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх;
20 слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. 21 Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй.
22 Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них.
23 Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої.
24 Бувало, усміхнуся їм - вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали.26 Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче. “5 А А нині сміються з мене мо-
лодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх. 2 І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
3 Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений; 4 щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю - хліб їх.6 Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,6 щоб жи-
Глава 29. [3] Іов. 18, 6. [12] Пс. 71, 12.
[14] Пс. 131, 9. [15] Лев. 19, 14. [16] Іов. 31,
18. Притч. 29, 7. Сир. 4, 10. [17] Притч. ЗО,
14. [19] Втор. 28, 4. [20] Бут. 49, 24.
ли вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях. 7 Ревуть між кущами, туляться під терням.8 Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі! 9 їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх. 10 Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм. 11 Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
12 3 правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.13 А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
14 Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене. 16 Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.le І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене. 17 Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою. 18 Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене. 19 Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл. 20 Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене,
- стою, а Ти тільки дивишся на мене. 21 Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене. 22 Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене. 23 Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе. 24 Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування? 26 Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних? 28 Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.27 Мої
Глава ЗО. [9] Іов. 17, 6. [10] Іов. 19, 19. Чис. 12, 14. [14] Іов. 6, 4. [16] Пс. 21, 15; 41, 5. Плач. 2, 19. [19] Бут. 18, 27. Іов. 16, 15. Сир. 10, 9. [20] Іов. 19, 7. [23] Євр. 9, 27. [24] Іов. З, 17. [25] Рим. 12, 15. [26] Єр. 14, 19. [29] Пс. 101, 7-8. Іс. 38, 14. Мих. 1, 8. [ЗО] Пс. 118, 83. [31] Ам. 8, 10. Вар. 4, 34.
нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі. 28 Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу. 29 Я став братом шакалам і другом страусам. 30 Моя шкіра почорніла на мені, і кістки мої обгоріли від спеки. 31 І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.
0 1 Завіт уклав я з очима моїми,
щоб не помишляти мені про дівчину. 2 Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? 3 Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? 4 Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? 6 Якщо я ходив у суєті,
1 якщо нога моя поспішала на лукавство; - ® нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.7 Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, 8 то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. 9 Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, - 10 нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, 11 тому що це - злочин, це -беззаконня, що підлягає суду; 12 це
— вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
13 Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, 14 то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли
б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? 16 Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? 16 Чи відмовляв я нужденним у їх
Глава 31. [1] Бут. 34, 1-2. Сир. 9, 5. Мф
5, 28. [4] Іов. 23, 10; 34, 21. Пс. 138, 3. [7] Пс. 7, 4. [8] Лев. 26, 16. Втор. 28, ЗО, 38. [9] Іов. 24, 15. [10] Втор. 28, ЗО. [11] Бут. 38, 24. Лев. 20, 10. [12] Іс. 47, 14. [13] Еф. 6, 9. Кол.
4, 1. [16] 1 Ін 3, 17. Як. 2, 15-16.
проханні і чи томив очі вдови? 816 Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? 817 Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. 818 Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова,
- 819 чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? 820 Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, 22 то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
23 тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. 24 Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя? 26 Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? 26 Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, 27 чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? 28 Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. 29 Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? 30 Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.31 Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? 32 Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. 33 Якби я ховав дровини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, 34 то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.36 О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. 36 Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; 37 оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. 38 Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; 39 якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
40 то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.
0 Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він
був правий в очах своїх, 2 тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлово-го, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога, 3 а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.4 Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.6 Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його. e І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви - старці; тому я ніяковів
1 боявся оголошувати вам свою думку. 7 Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає муд-рости. 8 Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння. 9 Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду. 10 Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я. 11 Ось, я очікував слів ваших, - вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що сказати. 12 Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його. 13 Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.14 Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому. 15 Злякалися, не відповідають більше; пе-
17. [32] Бут. 19, 2. Рим. 12, 13. Євр. 13, 2. [33] Бут. З, 8. Ос. 6, 7. [39] Як. 5, 11.
Глава 32. [1] Іов. 2, 11. [2] Іов. 35, 2. [16] Іов. 15, 10. [7] Іов. 12, 12. [8] Іс. 11, 2. Притч. 2, 6. [9] Дан. 2, 21. Пс. 118, 100.
рестали говорити. 821 І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше, 17 то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,
18 бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене. 822 Ось, утроба моя, як вино невід крите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів. 823 Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім. 824 На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,825 тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.
0 О Отже, слухай, Іове, промову
мою і прислухайся до кожного слова мого. 2 Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.
3 Слова мої від щирости мого серця,
1 вуста мої вимовлять знання чисте.
4 Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.6 Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.8 Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також
із пороху; 7 тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе. 8 Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів: 9 чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди; 10 а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;11 поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми. 12 Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини. 13 Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.14 Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:
16 уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі. 18 Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння, 17 щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість, 18 щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.19 Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, — 20 і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.21 Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно. 22 І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.826 Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, -
24 Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення. 26 Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї. 26 Буде молитися Богу, і Він - милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її. 27 Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені; 28 Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло. 29 Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,
30 щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.31 Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.32 Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання; 33 якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.
0 А І продовжував Елиуй і ска-
зав: 2 вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі! 3 Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі. 4 Спів-ставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре.6 Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене СУДУ- 6 Чи повинен я говорити лжу
4. [20] Пс. 106, 18. [23] Бут. 48, 16. Зах 3, 1.
1 Тим. 2, 5. [24] Пс. 90, 15. Іс. 43, 1-2. Ос. 13, 14. [26] Пс. 49, 15. Іс. 58, 9. [28] 1 Кор.
11, 32. [ЗО] Пс. 55, 14; 102, 4.
Глава 34. [3] Іов. 12, 11. [5] Іов. 13, 18; 23, 10; 35, 2. [6] Іов. 6, 4.
на правду мою? Моя рана незцілима без провини. 827 Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду,
8 вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими? 828 Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу.829 Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя, 830 бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому. 12 Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд. 13 Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною? 14 Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її,- 15 миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох. 16 Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої. 17 Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедно-го? 18 Чи можна сказати цареві: ти — нечестивець, і князям: ви - беззаконники? 19 Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його.20 Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою. 21 Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки П. 22 Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня. 23 Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом. 24 Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця; 26 тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються. 28 Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших, 27 за те, що вони відвернулися від Нього і не зрозуміли всіх шляхів Його, 28 так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених. 29 Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини, 30 щоб не царював лицемір на спокусу народу. 31 До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду ірішити.32 А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду.33 Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш.34 Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене: 36 Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу. 36 Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим.37 Інакше він до ірі-ха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога.
ІС І продовжував Елиуй і ска-зав: чи 2 вважаєш ти справедливим, що сказав: я правіший за Бога? 3 Ти сказав: яка користь мені?
і який прибуток я мав би перед тим, як коли б я і грішив? 4 Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою:s поглянь на небо і дивися; поглянь на хмари, вони вище тебе. ® Якщо ти грішиш, що робиш ти Йому? і якщо злочини твої збільшуються, що заподіюєш ти Йому? 7 Якщо ти праведний, що даєш Йому? або що одержує Він від руки твоєї? 831 Нечестя твоє відноситься до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського. 9 Від безлічі гнобителів стогнуть гноблені, і від руки сильних волають. 10 Але ніхто
11. Гал. 2, 6. Еф. 6, 9. [24] Притч. 5, 21. [25] Іов. 27, 20. [27] Пс. 27, 5. [28] Пс. 9, 13. [29] Ін 14, 27. Рим. 8, 34. [ЗО] Ос. 13, 11.
Глава 35. [2] Іов. 32, 2; 34, 5. [6] Єр. 7, 19. [7] Іов. 22, 3. [9] Іов. 24, 12. [10] Пс. 41, 9.
не говорить: де Бог, Творець мій, Який дає пісні вночі,832 Який навчає нас більше, ніж худобу земну, і на-поумлює нас більше, ніж птахів небесних? 12 Там вони волають, і Він не відповідає їм, з причини гордос-ти злих людей. 13 Але неправда, що Бог не чує і Вседержитель не дивиться на це. 14 Хоча ти сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, і -чекай на нього.16 Але нині, тому що гнів Його не відвідав його і він не пізнав його у всій суворості, 16 Іов і відкрив легковажно вуста свої і нерозважливо марнує слова.
О іГ І продовжував Елиуй і ска-зав: 2 почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога. 3 Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість, 4 тому що слова мої точно не лжа: перед тобою - довершений у пізнаннях.6 Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця; 8 Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим;
7 Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться. 8 Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди, 9 то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися, 10 і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя. 11 Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості; 12 якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі. 13 Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани; 14 тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками.
16 Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його.
16 І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром;17 але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження - близькі.18 Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе. 19 Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні, — ні золоту і ніякому скарбу.20 Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці. 21 Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями. 22 Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник? 23 Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо?24 Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать. 26 Усі люди можуть бачити їх; людина може ба-чати їх здаля. 28 Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме. 27 Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем:28 із хмар падають
1 виливаються рясно на людей.29 Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його? 30 Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря. 31 Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку. 32 Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити. 33 Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається. 0*7 І від цього тремтить серце
' моє і зрушилося з місця свого.
2 Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його. 3 Під усім небом перекоти його, і блищання його - до країв землі. 4 За ним гримить голос; іримить Він гласом
[13] Мф 23, 27. [15] Пс. 34, 10. Іс. 66, 2. [16]
2 Пар. 18, 31. Пс. 17, 20. [18] 1 Цар. 12, 3. Притч. 11, 4. [21] Євр. 6, 11. [22] 1 Цар. З,
18. [26] 1 Тим. 6, 16. Пс. 101, 28. Дан. 6, 26. [29] Пс. 103, 2. Притч. 8, 28.
Глава 37. [3] Пс. 17, 15.
величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий.833 Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні. 6 Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі.834 Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його. 835 Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах.836 3 півдня приходить буря, з півночі — холоднеча. 10 Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується.
11 Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його, 12 і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі.13 Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування.14 Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі. 16 Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї? 18 Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні? 17 Як наїрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня? 18 Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало? 19 Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти.20 Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому? 21 Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх. 22 Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич. 23 Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить. 24 Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!
0 О [Коли Елиуй перестав гово-
рити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав: 2 хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу? 3 Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені: 4 де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш. 6 Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур? 8 На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її, 7 при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости? 8 Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби,
9 коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його, 10 й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота,11 і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм? 12 Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її, 13 щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих, 14 щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг, 16 щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася? 18 Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні? 17 Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної?
18 Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це. 19 Де путь до оселі світла, і де місце темряви?
20 Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її.21 Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике. 22 Чи входив ти у сховища снігу
1 чи бачив скарбниці граду,23 які бережу Я на час смутний, на день битви і війни? 24 Яким шляхом роз-
30, 4. [6] Іов. 26, 7. [7] Дан. 7, 10. [8] Іов. 26,
10. [10] Притч. 8, 29. Пс. 103, 9. [15] Іов. 18,
5-6. Єз. ЗО, 22. [16] Пс. 76, 20. [17] Іов. 10, 21. Іс. 14, 9. [21] Пс. 38, 5. [23] Вих. 9, 14-15. Нав. 10, 11.
ливається світло і розноситься східний вітер по землі? 26 Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки, 28 щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини, 27 щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання? 28 Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси? 29 3 чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, -хто народжує його? 30 Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає. 31 Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль?
32 Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми?
33 Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі? 34 Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе? 36 Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми? 38 Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму? 37 Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба,38 коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються? 39 Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів, 40 коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці? 41 Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі?
<5 Q Чи знаєш ти час, коли на-’ роджуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей? 2 чи можеш обчислити місяці ваіітности їх? і чи знаєш час пологів їх? 3 Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші; 4 діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них.6 Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онаїру, 6 якому степ Я призначив домом і солончаки -житлом? 7 Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича, 8 по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню.
9 Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх? 10 Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле? 11 Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою? 12 Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій? 13 Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу? 14 Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,16 і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх;18 він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна;
17 тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом; 18 а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його. 19 Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою? 20 Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах; 21 риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї;
22 він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча; 23 сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик; 24 у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби;26 при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик.26 Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь? 27 Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє?
28 Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних;
29 звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко; 30 пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він.
31 І продовжував Господь і сказав Іову:32 чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому. 33 І відповів Іов Господу і сказав: 34 ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої. 36 Один раз я говорив, - тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду.
Лґ\ І відповів Господь Іову з бурі і сказав: 2 опережи, як муж, стегна твої: Я буду запитувати тебе, а ти пояснюй Мені.3 Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе? 4 Чи така в тебе сила, як у Бога? І чи можеш загриміти голосом, як Він? 6 Прикрась же себе величчю і славою, одягнись у блиск і красу;6 вилий лють гніву твого, подивися на все горде і смири його; 7 глянь на всіх зарозумілих і принизь їх, і скруши нечестивих на місцях їх; 8 зарий усіх їх у землю й лиця їх покрий темрявою. 9 Тоді і Я визнаю, що правиця твоя може спасати тебе. 10 Ось бегемот, якого Я створив, як і тебе; він їсть траву, як віл; 11 ось, його сила в стегнах його і міцність його у м’язах черева його;
12 повертає хвостом своїм, як кедром; жили ж на стегнах його переплетені;
13 ноги в нього, як мідні труби; кістки в нього, як залізні прути; 14 це -верх шляхів Божих; тільки Той, Хто створив його, може наблизити до нього меч Свій; 16 гори приносять йому їжу, і там усі звірі польові грають; 16 він лягає під тінистими деревами, під дахом очерету й у болотах;
17 тінисті дерева покривають його своєю тінню; верби при струмках оточують його; 18 ось, він п’є з ріки і не поспішає; залишається спокійним, хоч би Йордан побіг до рота його.
19 Чи візьме хто його на очах його і чи проколе йому ніс баїром? 20 Чи можеш ти вудкою витягти левиафа-на і мотузкою схопити за язик його?
21 чи вдінеш кільце в ніздрі його? чи проколеш голкою щелепу його? 22 чи буде він довго благати тебе і чи буде говорити з тобою лагідно? 23 чи укладе він договір з тобою, і чи візьмеш його назавжди собі за раба? 24 чи станеш забавлятися ним, як пташкою, і чи зв’яжеш його для дівчаток твоїх? 26 чи будуть продавати його товариші ловитви, чи розділять його між хана-нейськими купцями?26 чи можеш простромити шкіру його списом і голову його рибальською острогою? 27 Клади на нього руку твою, і пам’ятай про ту боротьбу: більше не будеш.
А 1 Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його? 2 Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем? 3 Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє. 4 Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх. 6 то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його? 6 Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його - жах;
7 міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою; 8 один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними;
9 один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються.10 Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі; 11 з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри;12 з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана.
13 Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я. 14 На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах. 16 М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться.18 Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
17 Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху.
18 Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати.
19 Залізо він вважає за солому, мідь
— за гниле дерево. 20 Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова. 21 Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється.
22 Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді. 23 Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь; 24 залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною.26 Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним;26 на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости.
А'у І відповів Іов Господу і ска-зав:2 знаю, що Ти все можеш,
і що намір Твій не може бути зупинений. 3 Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав. 4 Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені. 6 Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе;6 тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі.
7 І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. 8 Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов. 9 І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова.
101 повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше. 11 Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли
з ним хліб у домі його, і тужили з ним,
і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю.
12 І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць.13 І було в нього сім синів і три дочки.14 І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій - Кас-сія, а ім’я третій — Керенгаппух.
16 І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми. 16 Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду; 17 і помер Іов у старості, насичений днями837.
1 Псалом Давида (який у євреїв не надписаний).
ПСАЛТИР838
1 Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. 2 Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день
і ніч.31 буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним. 4 Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі].6 Тому не встоять839 нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. в Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине.
О Псалом Давида. (Пророчий про Христа).
1 Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? 2 Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його. 3 “Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє”.4 Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх.6 Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх. 6 Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом - горою святою Його. 7 Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: “Ти Син Мій, Я нині породив Тебе”. 8 “Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє.9 Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх”. 10 Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі. 11 Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом.
12 Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього.
Слава...
*3 1 Псалом Давида, коли він вті-
кав від Авессалома, сина свого.
2 Господи, як намножилося напасників моїх, мноіі постають на мене,
3 многі кажуть душі моїй: “Нема спасіння йому в Бозі його”.4 Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою. 6 Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї. ® Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене. 7 Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене. 8 Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси. 9 Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє.
Слава...
А 1 Начальнику хору. На струнних
інструментах. Псалом Давида.
2 Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою. 3 Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди? 4 Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до
[7] Діян. 13, 33. Євр. 1, 5; 5, 5. [8] Пс. 21, 28.
[9] Одкр. 2, 27; 19, 15. [10] Прем. 6, 2. [12] Пс. 33, 9. Притч. 16, 20. Іс. ЗО, 18. 1 Пет. 2, 6.
Псалом 3. [1] 2 Цар. 15, 14. [4] Пс. 27, 7.
[7] Лк 12, 4. [9] Іс. 43, 11. Ос. 13, 4.
Псалом 4. [2] Пс. З, 2. [3] Іов. 27, 12.
Нього. 6 Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся. 6 Приносьте жертву правди і уповайте на Господа. 7 Багато хто говорить: “хто покаже нам благо?” Ти явив нам світло лиця Твого, Господи. 8 Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася. 9 В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя.
С 1 Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида.
2 Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої. 3 Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я,4 Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати.6 Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий. 6 Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня.7 Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь.8 Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою.
9 Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою.10 Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують.11 Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи.
12 І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє.
13 Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його.
[5] Еф. 4, 26. [6] Пс. 50, 19; 61, 9. [7] Пс. ЗО, 17. Мф 6, 10. [9] Іов. 11, 19.
Псалом 5. [2] Пс. 4, 2; 16, 1. [3] Пс. 83, 4. [5] Втор. 32, 4. Притч. З, 32. Ін 9, 31. [6] Гал.
5, 21. [7] Пс. 54, 24. Іс. 1, 15. [10] Рим. З, 13.
£ 1 Начальнику хору. На восьми-
струнних інструментах. Псалом Давида.
2 Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм.
3 Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої. 4 І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки? 6 Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї.8 Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе? 7 Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою.8 Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє.9 Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого!10 Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв. 11 Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро.
Слава...
П 1 Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового.
2 Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене. 3 Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя].
4 Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх,s якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене, 8 то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох. 7 Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи,
Псалом 6. [2] Пс. 37, 2. Єр. 10, 24. [6] Пс.
29, 10. [8] Іов. 17, 7. [9] Пс. 118, 115. Мф 7, 23. [11] Пс. 34, 4.
Псалом 7. [4] Іов. 31, 7. [5] 1 Цар. 24, 7;
26, 9.
Боже мій, на суд, що заповідав Ти. 8 І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись. 9 Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю.
10 Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки. 11 Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем. 12 Бог - Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня.
13 Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього.14 Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими. 16 Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня. 1в Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував.
17 І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде. 18 Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього.
0 1 Начальнику хору. На гефсь-кому інструменті. Псалом Давида (пророчий).
2 Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес! 3 Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника.4 Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць
1 зорі, які Ти поставив, 6 то що е людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним? в Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його. 7 І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його: 8 овець і волів усіх, ще й звірів польових; 9 птахів небесних і риб морських, ЩО ХОДЯТЬ стежці Бут. 18, 25. Пс. 25, 1. [10] 1 Цар. 16, 7. 1 Пар. 28, 9. Єр. 11, 20; 17, 10; 20, 12. Одкр. 2,
23. [13] Плач. 2, 4; 3, 12. [15] Іов. 15, 35. Іс. 59, 4. [16] Пс. 9, 16; 56, 7. Притч. 5, 22. [17] Неєм. 4, 5. Пс. 139, 10.
Псалом 8. [2] Пс. 109, 1. [3] Мф 21, 16. [5]
ками морськими. 10 Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі!
Слава...
Q 1 Начальнику хору. Після емер- Кі ^ ти Лабена. Псалом Давида.
2 Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.3 Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.4 Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. 6 Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. ® Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. 7 У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. 8 Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. 9 Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. 10 І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. 11 І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. 12 Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. 13 Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. 14 Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; 16 щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.16 Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.17 Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.18 Нехай зійдуть грішники в пекло - всі народи, що
Іов. 7, 17. Пс. 143, 3. Євр. 2, 6. [7] Бут. 1, 28;
9, 2. 1 Кор. 15, 27.
Псалом 9. [3] Пс. ЗО, 8. [6] 2 Цар. 22, 15.
Пс. 33, 17. Притч. 10, 7. [9] Пс. 95, 13. Діян.
17, 31. [10] Пс. 31, 7. [13] Бут. 4, 9. Втор. 32,
43. [16] Пс. 7, 16.
забувають Бога. 840 Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. 841 Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. 842 Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. 843 Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? 844 В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
24 Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. 26 В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: “Не покарає”, бо думає він, що Бога нема. 26 Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. 27 Каже він у серці своїм: “Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха”. 28 Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.29 Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. 30 Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.31 Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. 32 Каже він у серці своїм: “Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи”. 33 Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя,
і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
34 Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: “Бог не бачить”?
36 Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. 36 Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.37 Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.38 Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,39 щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. 1 А Начальнику хору. Псалом Давида.
1 На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: “Відлітай на гору вашу, як птах”? 2 Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем. 3 Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?.. 4 Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських.s Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою. в Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер - частка чаші скорботи їхньої.7 Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його.
1 1 1 Начальнику хору. На вось-
миструнному інструменті. Псалом Давида.
2 Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими.3 Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого. 4 Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий, 6 тих, що говорять: “Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?” 8 “Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, - стану спасінням людей і відкриюся в ньому.” 7 Слова Господні - слова чисті, срібло, очищене від
26, 20. [4] Іс. 66, 1. Авв. 2, 20. Мф 5, 34. [6] Бут. 19, 24. Єр. 23, 19.
Псалом 11. [2] Іс. 57, 1. Мих. 7, 2. [3] Пс.
27, 3. [4] Гал. 5, 12. [5] Вих. 5, 2. Іов. 21, 15. Дан. З, 15. [7] 2 Цар. 22, 31. Притч. ЗО, 5.
землі, сім разів переплавлене. 8 Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.9 Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських.
І 'у 1 Начальнику хору. Псалом Давида.
2 Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? 3 Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною?
4 Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним. s Щоб не сказав ворог мій: “Я переміг його” і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся. 8 Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього].
1 “З Начальнику хору. Псалом Давида.
1 Сказав безумний у серці своїм: “Бога нема”. Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро.2 Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? 3 Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного. 4 Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?
6 Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних:6 ви насміялися над убогим, а Господь — надія його. 7 “Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?” Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
Слава...
Псалом 12. [2] Пс. 76, 8. Авв. 1, 2. [4]
1 Езд. 9, 8. Єр. 51, 39. [6] Іс. 66, 14. Пс. 102, 2.
Псалом 13. [1] Пс. 9, 27; 52, 2. [2] Пс. 32, 13. Зах. 9, 1. [3] Рим. З, 10. [6] Еккл. 9, 16.
[7] Пс. 52, 7. Іс. 59, 20.
Псалом 14. [1] Пс. 23, 3; 83, 5. [2] Іс. 33,
1 А Псалом Давида.
1 Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй? 2 Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму. 3 Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх. 4 Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї. 6 Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки.
І С Пісня Давида.
^ 1 Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся. 2 Я сказав Господу: “Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні”. 3 Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.4 Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми. 6 Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя. 8 Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене. 7 Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє. 8 Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся. 9 Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії, 10 що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління. 11 Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне.
15. [3] Іов. 27, 4. Еф. 4, 25. [4] 4 Цар. З, 14. [5] Вих. 22, 25. Втор. 23, 19.
Псалом 15. [3] Ін 11, 5. [4] Іс. 1, 11. [5]
Плач. З, 24. [8] Діян. 2, 25. [10] Діян. 13, 35. [11] Діян. 2, 28.
Молитва Давида.
1 Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.2 Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту. 3 Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми. 4 В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя. 6 Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої. ® Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. 7 Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї. 8 Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,9 укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.10 Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя. 11 Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі. 12 Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.13 Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм; 14 від ворогів - рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм. 16 А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.
Слава...
1 П (Пісня Давида.)
1 Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь
Псалом 16. [1] Пс. 4, 2. [3] Пс. 7, 10; 65,
10. Єр. 11, 20. [5] 1 Цар. 2, 9. [8] Втор. 32, 10. Зах. 2, 8. Руф. 2, 12. [10] Іов. 15, 27. [15] Мф
5, 8. 1 Ін 3, 20. 1 Кор. 13, 10.
Псалом 17. [1] 2 Цар. 22, 1-2. [3] Євр. 2,
визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав:
2 ВозлюблюТебе, Господи, кріпос-те моя. 3 Господь - твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій.4 3 хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся. 6 Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене. в Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене.
7 У тісноті моїй я призивав Господа
і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його.
8 І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь]. 9 Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його - вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього. 10 Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його. 11 І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру. 12 Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе. 13 Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля. 14 І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій. 16 Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх. 16 І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого. 17 Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене. 18 Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене. 19 Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене. 20 Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив
13. [6] Іов. 22, 10. [7] Пс. 33, 6. Іс. 26, 16. Іона
2, 3, 8. [8] 2 Цар. 22, 8. Єр. 10, 10. [9] Втор. 4,
24. Єз. 10, 2. Євр. 12, 29. [12] Іс. 50, 3. [14]
1 Цар. 2, 10; 7, 10. Єр. 51, 16. [17] Пс. 65, 12;
68, 2. [20] Пс. ЗО, 9.
мене.845 Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені. 846 Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм. 847 Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся.848 Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не зірішити мені. 849 І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його. 28 Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, 27 з чистим - за чистотою його, а з лукавим - за лукавством його. 28 Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш. 29 Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою. 30 3 Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду. 31 Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього.
32 Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого? 33 Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою. 34 Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене. 36 Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний.36 Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене.37 Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої. 38 Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх.39 Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми. 40 Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене. 41 Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене. 42 Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх. 43 Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх. 44 Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені. 46 Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною, 46 навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять. 47 Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого! 48 Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи, 49 Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене. 60 За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму. 61 Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки.
Слава...
1 О 1 Начальнику хору. Псалом Давида.
2 Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь.
3 День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. 4 Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх.s По всій землі розійшлося віщування їх,
і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце,8 і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє.7 Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його. 8 Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих. 9 Повеління Господні праведні - звеселяють серце. Заповідь Господня світла - просвітлює очі. 10 Страх Господній чистий і пе-
7. Пс. 82, 11. Іс. 10, 6. [44] Рим. 15, 9. [47] Втор. 32, 40. [48] 1 Пар. 17, 10. [50] Рим. 15, 9.
Псалом 18. [2] Пс. 96, 6. Діян. 14, 17. Рим.
I, 20. [5] Рим. 10, 18. [7] Еккл. 1, 5. [8] Пс.
II, 7. [9] 2 Пет. 1, 19. Еф. 1, 18.
ребуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі, 850 дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів.12 Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика. 13 Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене.141 від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого.
16 Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій.
1 Q 1 Начальнику хору. Псалом ^ Давида.
2 Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова.3 Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе. 4 Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне. 6 [Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить. в Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої. 7 Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї. 8 Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. 9 Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо.10 Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе].
'у А 1 Начальнику хору. Псалом Давида.
2 Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується. 3 Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув. 4 Ти зустрів його благословенням блаїісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.
6 Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків. ® Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його. 7 Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм. 8 Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається. 9 Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе. 10 В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь. 11 Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських. 12 Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити]. 13 Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх. 14 Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.
Слава...
'у 1 1 Начальнику хору. При сході
зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
2 Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. 3 Боже мій, взиваю вдень - і Ти не чуєш; вночі - і нема мені спокою. 4 Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. 6 На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
8 До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. 7 А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. 8 Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: 9 “Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому”. 10 Але Ти ж вивів мене з
[11] Пс. 33, 17. Іс. 14, 22.
Псалом 21. [2] Мф 27, 46. Мк 15, 34. [5]
Пс. 106, 6. [6] Пс. 24, 2. [8] Мф 27, 39. [9] Мф 27, 43. Прем. 2, 18. [10] Пс. 70, 6.
утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. 11 На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. 12 Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. 851 Бики роз’ярені обступили мене, страшні васан-ські — оточили мене. 852 Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. 853 Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. 854 Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. 855 Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. 18 Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.856 Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
20 Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! 21 Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. 22 Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.23 Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.24 Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! 26 Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. 28 Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. 27 Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.28 Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. 29 Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
30 Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. 31 Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. 32 Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.
'У 'У Псалом Давида.
1 Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.2 На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. 3 Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. 4 Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя - вони потішили мене.
6 Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. 6 І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.
'У'Х Псалом Давида.
[У перший день тижня].
1 Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. 2 Він на морях заснував її і на ріках утвердив її.3 Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його? 4 Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо, 6 той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого.6 Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів. 7 Підні-
Псалом 22. [1] Іс. 40, 11. Єр. 23, 4. Єз. 34, 23. Ін 10,11-12.1 Пет 2, 25. [4] Пс. 117, 6. Рим. 8, 31.
[5] Притч. 9, 2. Пс. 111, 10. Іс. 25, 6. [6] Пс. 26, 4.
Псалом 23. [1] Вих. 19, 5. Пс. 49, 12.
1 Кор. 10, 26. [2] Іов. 38, 6. [3] Пс. 14, 1. Іс.
33, 15. [4] Мф 5, 8. [5] Іс. 48, 18. Ос. 10, 12.
[6] 1 Пет. 2, 9. Іс. 51, 2.
майте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата нічні, - і ввійде Цар слави!
8 Хто є цей Цар слави? Господь кріп-кий і сильний, Господь могутній в бою.9 Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! 10 Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.
Слава...
'УЛ Псалом Давида.
1 До Тебе, Господи, підношу душу мою. 2 Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною. 3 Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що безза-конствують даремно.4 Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх. 6 Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти - Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю. 8 Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку. 7 Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї. 8 Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння.
9 Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх. 10 Всі путі Господні - милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його.11 Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика. 12 Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати. 13 Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю.
14 Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм.16 Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої. 16 Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений. 17 Страждан
Псалом 24. [1] Пс. 85, 4. [3] Пс. 21, 6. [4]
Пс. 26, 11. [6] Пс. 102, 17. Єр. 33, 11. [7] Іов. 13, 26. [8] Втор. 32, 4. [10] Ос. 14, 10. Дан. 4,
34. [11] Пс. 78, 9. [13] Іс. 60, 21. [14] Втор. 29, 29. Лк 8, 10. [15] Іов. 16, 20. Пс. 120, 1.
ня серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене. 18 Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі іріхи мої. 19 Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене! 20 Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе.
21 Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе.
22 Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його.
ОС Псалом Давида.
1 Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся. 2 Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою.
3 Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй. 4 Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду.6 Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду. 8 Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, 7 щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. 8 Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. 9 Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними,10 що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів.11 Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене. 12 Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи. 'У (і Псалом Давида. [До пома-зання].
1 Господь - Просвічення моє і Спа-ситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? 2 Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. 3 Коли й військо проти мене
[17] 2 Цар. 22, 7. Плач. 1, 20. [19] Ін. 15, 25.
Псалом 25. [2] Пс. 7, 10. [4] Іов. 31, 5. [5] Пс. 118, 128. [6] Втор. 21, 6. Пс. 22, 6; 41, 3.
[8] Лк 2, 37. Пс. 26, 4. [12] Пс. 21, 23.
Псалом 26. [1] Пс. 117, 6. Мих. 7, 8. [3] Пс. З, 7.
стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. 857 Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. s Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. 858 Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. 859 Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене.860 Від Тебе говорить серце моє: “Шукайте Господа!” Я шукаю лиця Твого, Господи. 9 Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти -Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій.
10 Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене.
11 Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. 12 Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. 13 Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. 14 Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа.
Слава...
'уп Псалом Давида.
1 До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу. 2 Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого. 3 Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло. 4 Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними. 6 За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує. 6 Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого. 7 Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю. 8 Господь - кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого. 9 Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки.
Псалом Давида. [Після за-кінчення свята кущів].
1 Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь.
2 Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його. 3 Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими.
4 Голос Господа могутній, голос Господа величний. 6 Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські. ® Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон
— як молоді єдинороги. 7 Голос Господа викрешує полум’я вогню, 8 від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадесь-ку.9 Голос Господа розроджує ланей
1 оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич. 10 Господь воз-сів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки.
11 Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх.
Пс. 11, 3. Єр. 9, 8. [4] Мф 16, 27. [5] Іов. 34,
27. Іс. 5, 12. [7] Пс. З, 4. [8] Пс. 26, 1.
Псалом 28. [1] Пс. 95, 7. Одкр. 21, 24. [3]
2 Цар. 22, 14. Іов. 37, 4. [5] Іс. ЗО, 31. [6] Діян.
9, 5. [9] Іов. 39, 4. [10] Бут. 6, 17. 1 Пет. З, 20-21.
OQ 1 Псалом Давида; пісня на ^ оновлення дому.
2 Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною. 3 Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене. 4 Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу. 6 Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його, 8 бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок - радість. 7 І я говорив у дні благоденства мого: “Не похитнуся я повіки”. 8 Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався.
9 Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи:
10 “Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою?
11 Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені”. 12 І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю.13 Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік.
Слава...
1 Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].
2 На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене. 3 Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене. 4 Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене. s Виведи мене з сіті, яку таємно постави-
Псалом 29. [1] 2 Цар. 5, 11. [2] Пс. 34, 19.
[3] Втор. 32, 39. [4] 1 Цар. 2, 6. Пс. 85, 13. [5] Пс. 96, 12. [6] Іс. 54, 8. [7] Іов. 29, 18. [10] Пс. 6, 6. Іс. 38, 18. [13] Пс. 15, 9.
Псалом ЗО. [2] Іс. 49, 23. [4] Пс. 17, 3. [6] Лк 23, 46. [7] Втор. 32, 21. Пс. 61, 11. [9] Пс.
ли на мене, бо Ти Заступник мій, Господи. 8 В руки Твої віддаю дух мій - Ти визволив мене, Господи, Боже істини.7 Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю. 8 Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою. 9 Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої. 10 Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.11 Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли. 12 Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх
і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене. 13 Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.
14 Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою. 16 Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: “Ти — Бог мій”.
16 У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.17 Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.18 Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.
19 Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.
20 Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими! 21 Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.
17, 20. [10] Пс. 6, 8. [11] Пс. 108, 24. [12] Іов.
19, 13. [13] Еккл. 9, 5. Єр. 48, 38. [14] Пс. 2,
2. [16] Пс. 38, 5; 138, 16. [17] Чис. 6, 25. Пс. 4, 7. Дан. 9, 18. [20] Іс. 64, 4. [21] 1 Цар. 25, 29. Пс. 26, 5.
22 Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному. 23 Я ж сказав у відчаї моїм: “Відкинутий я від очей Твоїх”. Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе. 24 Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і
з лишком відплачує гордовитим. 26 Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.
31 , Псалом Давида. Повчання.
1 Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито. 2 Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства. 3 Коли я замовк, по-старілися кості мої від благання мого увесь день. 4 Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху. 6 Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого.8 Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його.7 Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене. 8 “Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє. 9 Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе”.10 Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість.
11 Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.
Слава...
[22] Пс. 4, 4. [23] Пс. 144, 19. [24] Іов. 22, 29. Притч. 29, 23. 1 Пет. 5, 5.
Псалом 31. [1] Рим. 4, 7. [2] 2 Кор. 5, 19.
[4] Пс. 37, 5. [5] Притч. 28, 13. 1 Ін. 1, 9. [6] Іс. 55, 6. [7] Пс. 9, 10. [8] Пс. 24, 12. Притч. 4,
11. Втор. 11, 12. [9] Притч. 26, 3. [10] Іс. 57, 20.
Псалом 32. [1] Пс. 31, 11; 146, 1. [2] Пс.
[Псалом Давида.] Кі
1 Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала. 2 Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі. 3 Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням. 4 Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні. 6 Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля. 8 Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх.7 Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні. 8 Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі. 9 Бо Він сказав
- і сталося, Він повелів - і створилося. 10 Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів]. 11 Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його - з роду в рід. 12 Блаженний народ, у якого Бог є Господом,
- люди, яких обрав Господь у на-сліддя Собі.13 Господь з неба дивиться
і бачить усіх синів людських. 14 Дивиться з Престолу, на якому сидить,
і бачить усіх, що живуть на землі.
15 Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні. 18 Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його. 17 Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю. 18 Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його.19 Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх. 20 Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш.21 Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його.22 Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.
91, 4. [3] Пс. 39, 4. Іс. 42, 10. Одкр. 5, 9. [6]
Бут. 1, 6-8. Ін 1, 3. [7] Іов. 38, 8. Єр. 5, 22.
[9] Бут. 1, 3. Юдиф. 16, 14. [10] Іов. 5, 12.
[11] Притч. 19, 21. Іс. 46, 4. [12] Пс. 64, 5;
143, 15. [13] 2 Пар. 16, 9. Іов. 28, 24. [17] Притч. 21, 31. [18] Іов. 36, 7. Пс. 33, 16.
1 Пет. З, 12. [21] Іс. 66, 14.
О О 1 Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його.
2 Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх.
3 Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться.
4 Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі. s Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене. в Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться. 7 Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його. 8 Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх.9 Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього.10 Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його.
11 Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага. 12 Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас. 13 Хто з людей бажає жити і бачити дні благі -
14 стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі.16 Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того. 16 Очі Господні звернеш до праведних, і вуха Його до молитви їх. 17 Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них.18 Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх.19 Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає. 20 Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь. 21 Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається.
22 Смерть же ірішників люта, і ті, що
Псалом 33. [1] 1 Цар. 21, 13. [3] Лк 1, 47.
[5] Іс. 65, 24. [6] Мих. 7, 7. [7] Пс. 17, 7; 68, 34.
[8] Бут. 32, 1. [9] Пс. 2, 12. Притч. 16, 20. [10] Нав. 4, 24. [11] Лк 1, 53. [13] 1 Пет. З, 10. [15] Іов. 28, 28. Пс. 36, 37. [16] Пс. 32, 18. Сир. 15,
19. [19] Пс. 144, 18. [20] Діян. 7, 10. Рим. 8, 17.
ненавидять праведного, загинуть.
23 Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього.
Слава...
"УЛ Псалом Давида. (Пророчий).
■ 1 Господи! Будь Суддею тих, що
змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. 2 Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. 3 Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: “Я твоє спасіння”.
4 Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. 6 Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. 6 Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх. 7 Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї. 8 Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель. 9 А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього. 10 Всі кості мої скажуть: “Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його”. 11 Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.12 Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою. 13 Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
14 Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю. 15 А во-
[21] Іс. 66, 14. [22] Притч. 22, 8. [23] Рим. 8, 1.
Псалом 34. [1] Іс. 49, 25. [4] Пс. 69, 3. [5] Іов. 21, 18. Пс. 1, 4. Іс. 29, 5. Ос. 13, 3. [7] Лк
23, 4. [8] Пс. 7, 16. Дан. 6, 24. [10] Іов. 36,
13. [11] Мф 26, 60. Діян. 6, 13; 24, 26. [15] Іов. ЗО, 9. Лк 23, 35.
ни з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що; 16 спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.17 Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів - самотню мою.
18 Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе, 861 щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини. 862 Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
21 Розширюють на мене уста свої і кажуть: “Добре, добре, бачили очі наші”. 863 Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене. 864 Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій! 24 Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
26 Щоб не говорили в серці своїм: “Добре, [добре!] цього ми бажали”. Щоб не сказали: “Ми поглинули його”. 26 Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом
і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.27 І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: “Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!” 28 А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
1С 1 Начальнику хору. Раба Гос-поднього Давида.
2 Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його. 3 Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх. 4 Але слова уст його - неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро.6 На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла. 8 Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами. 7 Правда Твоя, - як гори Божі, а присуди Твої, - як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи. 8 Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні. 9 Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх. 10 Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло. 11 Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе,
і правда Твоя на добрих серцем.
12 Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене. 13 Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.
Слава...
О/С Псалом Давида.
1 Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня, 2 бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть. 3 Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі
і будеш ситий з багатства її. 4 Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого.6 Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе. 8 Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень. 7 Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті. 8 Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чи-
36, 11. Пс. 16, 8. [9] Іс. 25, 6. 2 Кор. 8, 9. Одкр. 21, 6.
Псалом 36. [1] Притч. 23, 17; 24, 1. [2] Пс. 128, 6. Іс. 37, 27. Сир. 14, 19. [5] Пс. 54,
23. [6] Іс. 58, 8. [8] Еф. 4, 26.
нити зло. 9 Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю.10 Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його.
11 А люди лагідні успадкують землю
і будуть втішатися великим спокоєм. 12 Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми.13 Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його. 14 Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди.
15 Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються. 18 Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних, 17 бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь. 18 Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік. 19 Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть. 20 Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть. 21 Нечестивий позичає
і не віддає, а праведник милостивий щедро дає. 22 Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений.
23 Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його.
24 Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його.26 Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба. 26 Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває.
27 Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку. 28 Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні бу-
[9] Іс. 34, 17. [11] Мф 5, 5. [16] Мк 8, 8. [17]
Єр. 48, 25. [19] Іов. 5, 20. Пс. 32, 19. [20] Пс. 67, 3. [22] Пс. 24, 13. Притч. 2, 21. [24] Пс.
144, 14. Притч. 24, 16. [25] Сир. 2, 10. [26] Пс. 111, 5. [27] Пс. 33, 15. Іс. 1, 16. [28] З Цар. 8, 57. [29] Мф 5, 5. [ЗО] Притч. 10, 31. Мф 12, 35. [31] Іс. 51, 7. [32] Пс. 11, 9. Мк З, дуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені. 29 Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік.30 Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду. 31 Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його. 32 Беззаконник підглядає за праведним і шукає - як вбити його.
33 Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді. 34 Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш. 36 Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські.38 Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу. 37 Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир. 38 А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель. 39 Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот.40 Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх,
бо вони надіялися на Нього.
Слава...
1 Псалом Давида. На спо-
' мин [про суботу].
2 Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
3 Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.4 Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх. 6 Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
8 Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого. 7 Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.8 Бо стегна мої спов-
2. [35] Пс. 72, 6. Єз. 31, 3. [36] Іов. 4, 20; 5, 3;
20, 7. [37] Бут. 39, 8. Лк 16, 25. Рим. 2, 10. [39] Есф. 8, 16. Пс. 45, 2. [40] Прем. З, 9. Дан. 6, 23.
Псалом 37. [2] Пс. 6, 2. Єр. 10, 24. [3] Втор. 32, 23. Іов. 6, 4. [5] Пс. 31, 4. Єз. 33,
10. [7] Пс. 41, 10.
нилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. 9 Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. 10 Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. 11 Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх - і того вже не стало в мене.865 Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. 866 А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. 867 Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх. 868 І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. 18 Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
17 Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. 18 Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
19 Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій. 20 Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді. 21 Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. 22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
23 Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.
О О 1 Начальнику хору Ідифуму.
Псалом Давида.
2 Я сказав: “Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною”. 3 Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася. 4 Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм: 6 “Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх
— яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій”. в Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою. 7 Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться. 8 І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе. 9 Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному. 10 Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це. 11 Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну. 12 Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина. 13 Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої. 14 Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.
0 Q 1 Начальнику хору. Псалом
Давида. (Пророчий).
2 Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою. 3 Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої. 4 Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Мно-гі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа. s Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих
1 до тих, що схиляються до неправди. ® Господи, Боже мій! Як багато
17, 11. Лк 12, 20. [10] Мф 11, 5. [12] Іс. 51, 8.
[13] 1 Пар. 29, 15. 2 Кор. 5, 6-7. Флп 3, 20. Євр. 11, 13.
Псалом 39. [3] Іов. ЗО, 19. Лк 6, 48. [4]
Пс. 32, 3. Одкр. 5, 9. [5] Пс. 2, 12. Притч. 16,
20. Єр. 17, 7.
створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число. 869 Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за іріх Ти не бажав. 870 Тоді я сказав: “Ось ІДУ; У свитку книжному написано про мене. 871 Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм”. 872 Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.
11 Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим. 12 Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене. 13 Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені. 14 Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені! 15 Нехай постидять-ся і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені. 16 Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: “Добре, добре!” 17 Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: “Великий Господь!” 18 Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!
Слава...
ЛГ\ 1 Начальнику хору. Псалом
Давида. (Пророчий).
2 Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь. 3 Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.4 Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його. 6 Я сказав: “Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою”. ® Вороги мої в злобі кажуть про мене: “Коли він помре та згине ім’я його?”
7 А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.
8 Ненависники шепочуть між собою,
замишляють зло проти мене. 9 Словом лихим ображають мене, говорячи: “Він ліг і вже не встане”.10 Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою. 873 Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.12 3 того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною. 13 А мене Ти охорониш заради лагідности моєї,
і поставиш перед лицем Твоїм навіки.
14 Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь! А 1 1 Начальнику хору. Повчання
синам Кореєвим. (Псалом Давида).
2 Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
3 Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим? 4 Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: “Де Бог твій?” 6 Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив
Лк 14, 13. [4] Мф 9, 22. Лк 7, 7. [5] Пс. 6, 3.
[8] Мф 22, 15. [9] Мк 12, 13. Мф 27, 66. [10] Ін 13, 18. Діян. 1, 16. [14] Пс. 39, 17.
Псалом 41. [1] 1 Пар. 6, 22; 9, 19; 26, 1. [3] Пс. 83, 3. [5] Іов. ЗО, 16.
з ними в дім Божий з піснями рад ос-ти й хвали, з голосами урочистого святкування. 874 Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
7 Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої. 875 Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої
1 хвилі Твої пройшли наді мною.
9 Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене -молитва до Бога життя мого.876 Кажу я до Бога: “Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене”? 11 Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: “Де Бог твій?” 12 Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. Л'у (Псалом Давида).
1 Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.
2 Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?
3 Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.
4 І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.6 Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
Слава...
А “5 1 Начальнику хору. Повчання
синам Кореєвим.
2 Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про
діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні. 3 Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив. 4 Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них. 6 Боже, Ти - Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову. ® 3 Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас. 877 Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене, 8 а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас. 878 Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.10 Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим. 11 Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші ірабують нас. 12 Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами. 13 Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
14 Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас. 16 Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми. 16 Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє 17 від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника. 18 Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого. 19 Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
20 коли Ти смирив нас у землі зло-страждань і тінню смерти покрив нас.
21 Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого, 22 то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
23 Але за Тебе, Господи, вбивають нас
Пс. 77, 3. [3] Вих. 15, 17. [4] Втор. 33, 29. [6] Пс. 59, 14. Іс. 33, 22. [7] Пс. 19, 8. [10] Пс.
59, 3. [13] 1 Цар. 12, 9. Іс. 52, 3. [14] Пс. 78, 4. Єр. 24, 9. [18] Іс. 26, 8. [22] Пс. 7, 10. [23]
Рим. 8, 36.
кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.879 Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди. 880 Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу? 26 Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.881 Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.
А А 1 Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого.
2 Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-ско-рописця. 3 Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. 4 Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. 6 І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедли-вости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. ® Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.7 Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти - жезл Царства Твого.8 Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. 9 Вся одежа Твоя
— як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.
10 Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.
11 Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій
і дім отця твого. 12 І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому. 13 І дочка Тира
з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. 14 Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. 16 В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. 18 Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. 17 Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. 18 Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе
і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.
45 „ 1 Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня.
2 Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.3 Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря. 4 Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.6 Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього. 8 Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.7 Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.8 Господь Сил з нами, Бог Якова - захисник наш. 9 Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.10 Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем. 11 “Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі”.
12 Господь Сил з нами, Захисник наш
- Бог Якова.
Слава...
Мф 22, 11. [15] Іс. 61, 10. 1 Пет. З, 3. [17] Рим. 9, 5. Одкр. 1, 6; 5, 10.
Псалом 45. [1] Пс. 41, 1. [2] Пс. 17, 3. Притч. 18, 11. Авв. З, 19. [6] Іс. 33, 20. Єз. 48, 35. Зах. 2, 5. [8] Рим. 8, 31. [9] Пс. 65, 5.
[10] Пс. 75, 4. Ос. 2, 18. [11] Іс. 64, 2. [12] Рим. 8, 31.
[). 1 Начальнику хору. Синів
Кореєвих. Псалом.
2 Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости.
3 Бо Господь Всевишній страшний,
- великий Цар усієї землі.4 Він підкорив людей нам, і народи - під ноги наші. 6 Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив. в Зійшов Бог при окликах радости, Господь - при звуках сурмних.7 Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!8 Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно.
9 Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм. 10 Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею - Божа. Він вищий за все. ЛП 1 Пісня синів Кореєвих.
2 Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.3 Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку ії— місто Царя великого. 4 Бог у храмі Своєму знаний як захисник, 6 бо ось зібралися царі, зійшлися докупи, в побачили, здивувалися, злякалися і відступили. 7 Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин. 8 Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські. 9 Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки. 10 Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.
11 Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя. 12 Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи]. 13 Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його, 14 зверніть серця ваші до
Псалом 46. [3] Зах. 14, 9. Мал. 1, 14. Одкр.
19, 15. [6] Пс. 67, 19. Діян. 1, 9. Еф. 4, 10. [7] Іс. 12, 5. [9] Пс. 21, 29; 79, 2. Євр. 8, 1.
Псалом 47. [2] Пс. 144, 3. Євр. 12, 22. Одкр. 14, 1. [3] Єз. 40, 2. [4] 2 Пар. 20, 8. Зах.
8, 3. Мал. 1, 14. [6] 4 Цар. 19, 35-36. [7]
4 Цар. 19, 3. Іс. 21, 3. [8] Іс. 27, 8. [11] 4 Цар.
могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.16 Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.
ДО 1 Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
2 Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, — 3 І прості,
і знані, і багаті, й убогі. 4 Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого - розум. 6 Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою. в Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене? 7 Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм! 8 Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього. 9 Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки, 10 щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти. 11 Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим. 12 Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами. 13 І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.14 Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
16 Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім. 16 Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене. 17 Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її. 18 Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.19 Хоч
19, 15. Діян. 19, 17. [15] Іс. 25, 9.
Псалом 48. [5] Пс. 77, 2. Мф 13, 35. [7] Іов. 36, 18. Пс. 51, 9. Притч. 11, 4. [8] 1 Ін З,
16. [9] Мф 16, 26. Мк 8, 37. 1 Пет. 1, 19. [11] Притч. 11, 4. Еккл. 2, 16; 6, 2. [13] Еккл. З,
19. [15] Іс. 14, 11. Одкр. 2, 27. [16] Пс. 15,
10. [18] Іов. 27, 18. [19] Втор. 29, 19.
за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі, 20 але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.882 Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
Слава...
ДОк Псалом Асафа.
1 Бог богів, Господь промовив
і закликає землю від сходу сонця і до заходу. 2 Від Сиону велич краси Його. 3 Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.
4 Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій: 6 “Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!” в Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.7 “Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог. 8 Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною. 9 Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх, 10 бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.11 Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною. 12 Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому. 13 Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів? 14 Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. 15 І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене”. 18 А до грішника каже Бог: “Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої? 17 Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе. 18 Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся. 19 Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи. 20 Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп. 21 Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [іріхи твої]. 883 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас. 884 Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє”. СА 1 Начальнику хору. Псалом Давида, 2 коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння).
3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої.4 Особливо омий мене від беззаконня мого
і від гріха мого очисти мене.6 Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. 6 Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.7 Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. 8 Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені. 9 Окропи мене ісопом
- і очищуся, омий мене - і стану біліший від снігу. 10 Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.11 Відверни лице Твоє від іріхів моїх і прости всі беззаконня мої. 12 Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. 13 Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. 14 По-
24, 49. Еф. 5, 7. [19] Мих. 6, 12. [21] Іс. 42, 14; 47, 11; 57, 11. [23] Лк 8, 39. Ін 7, 17.
Псалом 50. [2] 2 Цар. 12, 1. [3] Пс. 56, 2. Іс. 33, 2. Євр. 9, 14. [5] Пс. 31, 5. [6] Рим. З,
4. [7] Іов. 14, 4. [8] 1 Кор. 2, 7. [9] Лев. 14, 6.
[12] 2 Кор. 5, 17. Гал. 6, 15. Еф. 2, 10. [13] Мф 6, 13. Єр. 7, 15.
верни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. 16 Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.
16 Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.17 Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. 18 Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. 19 Жертва Богові
— це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
20 Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.21 Тоді буде угодна То
бі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.
Слава...
З 1 1 Начальнику хору. Повчання
Давида, 2 після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.
3 Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день? 4 Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена
— таке твоє лукавство. 6 Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.6 Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу. 7 За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе
із землі живих. 8 Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]: 9 “Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм”. 10 А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік. 11 Буду вічно славити Тебе,
Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх.
С О 1 Начальнику хору. На духо-вих інструментах. Повчання Давида.
2 Сказав безумний у серці своїм: “Немає Бога”. Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро. 3 Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога? 4 Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного. s Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають? 8 Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх. 7 Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
С “З 1 Начальнику хору. На струн-
них інструментах. Повчання Давида, 2 коли прийшли зифеї і сказали Саулу: “Чи не в нас ховається Давид?”
3 Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені.4 Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх. 6 Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою. в Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою. 7 Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх. 8 Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе. 9 Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє.
28. Мк 10, 24. [10] Пс. 91, 13. Єр. 11, 16. Ос.
14, 7. [11] Пс. 36, 5.
Псалом 52. [2] Пс. 9, 25; 13, 1. Рим. З, 11.
[6] Мф 25, 25. [7] Пс. 13, 7. Одкр. 22, 20.
Псалом 53. [2] 1 Цар. 23, 19; 26, 1. [4] Пс. 4, 2; 5, 2. [5] Пс 85, 14. Тов. 4, 5. [9] Пс. 58, 10-11.
С А 1 Начальнику хору. На струн-них інструментах. Повчання Давида.
2 Вислухай, Боже, молитву мою
і не зневаж благання мого. 3 Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї. 4 І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
6 Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене. ® Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
7 Страх і трепет прийшли на мене,
і жах огорнув мене.8 І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би. 9 Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слаб-кодухости і від бурі. 10 Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті. 11 Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда. 12 І не зникають з вулиць його насильство і зрада. 13 Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
14 Але ти, чоловіче, - однодумцю мій, приятелю і друже мій,16 з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили! 16 Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них. 17 Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
18 Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій. 19 Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене. 20 Почує мене Бог,
і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога. 21 Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його. 22 Уста їх масніші
Псалом 54. [2] Пс. 53, 4. [4] 2 Цар. 17, 1.
[11] Чис. 23, 21. [14] Мф 26, 23. Ін 13, 18. Діян. 1, 16. [18] Дан. 6, 10. [20] Пс. 9, 8. [22]
Пс. 56, 5. [23] Мф 6, 25. Лк 12, 22. 1 Пет. 5,
від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли. 23 Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.24 Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.
Слава...
С С 1 Начальнику хору. Про го- К лубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі.
2 Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене. 3 Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене. 4 Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе.
6 Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть? 8 Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене - на зло. 7 Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою. 8 Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню. 9 Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою. 10 Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе.
З того знаю, що Ти, Боже, зі мною.
11 Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його. 12 На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина? 13 В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу, 14 бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих.
7. [24] Притч. 26, 27. Пс. 68, 16. 4 Цар. 1, 4.
Псалом 55. [1] 1 Цар. 21, 10-11. [5] Іс.
51, 8. 1 Пет. З, 12. Євр. 13, 6. [10] Єр. 29, 12.
[12] Пс. 117, 6.
СіС 1 Начальнику хору. Не погу-би. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру.
2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя,
і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня.3 Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені.4 Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене. 6 Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній - меч гострий. ® Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.7 Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї. 8 Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе. 9 Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано. 10 Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми. 11 Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя. 12 Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
С*7 1 Начальнику хору. Не погу-
би. Псалом Давида.
2 Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські? 3 Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі. 4 Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду. s Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої, 8 щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати.
7 Боже, сокруши зуби їхні у щелепах
Псалом 56. [1] 1 Цар. 22, 1. [2] Пс. 50, 3.
[4] Пс. 55, 3. [5] Пс. 54, 22. [6] Пс. 107, 6. [7] Пс. 7, 16. Притч. 26, 27. Еккл. 10, 8. [8] Пс. 107, 2. [9] Пс. 107, 3. [10] Пс. 107, 4. [11] Пс.
35, 6. [12] Пс. 56, 6.
Псалом 57. [3] Притч. 21, 29. [4] Пс. 115,
2. [5] Пс. 139, 4. [6] Іс. 48, 8. [7] Пс. З, 8. [8] їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів.
8 Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили. 9 Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця. 10 Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній. 11 А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців. 12 І скажуть люди: “Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!”
Слава...
С О 1 Начальнику хору. Не погу-би. Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його.
2 Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене.3 Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене. 4 Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій. 6 Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь. 8 Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня. 7 Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто. 8 Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує? 9 Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи. 10 Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій.
11 Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми. 12 Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого.
Єр. 17, 11. [9] Іов. З, 16. Еккл. 6, 10. [10]
2 Цар. 23, 6. Єз. 2, 6. [11] Одкр. 14, 20. [12] Еккл. З, 17. Єр. 9, 24.
Псалом 58. [1] 1 Цар. 19, 11. [4] Пс. 55, 7.
[5] Пс. 43, 24. [6] Іс. 26, 21. [8] Притч. 25, 18.
[9] Пс. 2, 4; 36, 13. [10] Пс. 53, 9.
Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи. 885 Слова уст їхніх - то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять.
14 Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі. 886 Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто. 887 Вони шукають поживи, але неситі лягають спати. 888 А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї.18 Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене. CQ 1 Начальнику хору. На му-зичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида, 2 коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній.
3 Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами!4 Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася. 6 Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот. 8 Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої.7 Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене.
8 Бог сказав у святині Своїй: “Воз-радуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю. 9 Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем - твердиня глави Моєї, Іуда - цар Мій.10 Моав - чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені”.
11 Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому? 12 Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас
і не виходиш, Боже, з військом нашим? 13 Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська.889 З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших.
/Г П 1 Начальнику хору. На струн-ному інструменті. Псалом Давида.
2 Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє. 3 Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна. 4 Бо Ти - Надія моя, Ти
- Скеля моя, Ти - Захист мій від ворога.6 Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх. 8 Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого. 7 Дні до днів цареві приклади і роки його нродовжи від роду до роду. 8 Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його. 9 Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня.
Слава...
С.' 1 1 Начальнику хору Ідифу-
А мового. Псалом Давида.
2 Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє.
3 Тільки Він - Твердиня моя і Спа-ситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки. 4 Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється. 6 Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають. 8 Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя. 7 Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій,
і не похитнуся повіки. 8 У Богові
Псалом 60. [2] Пс. 5, 2; 53, 4. [3] Пс. 17,
7. Іс. 33, 16. [4] Пс. 70, 3. [5] Пс. 35, 8. [7] Пс.
20, 5. [8] 2 Цар. 7, 12-13. [9] Пс. 49, 14.
Псалом 61. [1] Пс. 38, 1. [2] Пс. 36, 7. [3]
Пс. 17, 3. [4] Іс. ЗО, 13. [5] Пс. 27, 3. Єр. 9, 8.
[7] 2 Пар. 25, 8.
спасіння моє і слава моя. Бог - поміч моя і пристановище моє. 890 Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш. 891 А сини людські — тільки суєта, сини сильних - тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу. 892 Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце. 893 Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові. 894 і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його.
С.'у 1 Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській.
2 Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній.
3 Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою.4 Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе.6 Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої.6 Як сит-тю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої,7 коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе, 8 бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся. 9 Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене.10 Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню
уразить їх сила меча,
підземну,
стануть здобиччю лисів. 12 Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно.
/С 1 Начальнику хору. Псалом
** Давида.
2 Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє. 3 Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників. 4 Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи, 6 щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться. ® Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить? 7 Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця.
8 Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх.9 Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них.10 І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то - Його діло.11 Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем.
Слава...
(і Л 1 Начальнику хору. Псалом Кі Давида для співу.
2 Тобі подобає пісня, Боже, в Си-оні, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі]. 3 Почуй молитву мою.
До Тебе приходить всяка плоть.4 Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші. s Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого.6 Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко.
7 Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю.
8 Ти втихомирюєш бурхливість моря,
Втор. 6, 13. Іс. 19, 18. Єр. 4, 2.
Псалом 63. [4] Пс. 54, 22; 58, 8. Єр. 9, 3.
[6] Іов. 22, 13; 24, 15. [7] Єр. 17, 9. [9] Пс. 7,
16. [10] Вих. 8, 19. Есф. 8, 17. [11] Пс. 31, 11.
Псалом 64. [2] Пс. 49, 14. [3] Пс. 144, 21. Єр. 32, 27. [7] Ам. 4, 13. [8] Пс. 106, 29. Мф
8, 26.
шуми хвиль його і повстання народів.
9 Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе.895 Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її. 896 Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами.897 Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм.898 Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться.
14 Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає.
С. С Начальнику хору. Пісня.
^ 1 Викликніть Господу, вся земле!
2 Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому. 3 Промовляйте Богові: “Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої”. 4 Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!”
6 Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими! в Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому.7 Він могутністю Своєю світом володіє вічно.
Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі.8 Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому. 9 Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги ттяттгі захиталися.10 Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло.11 Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі ттяттгі-12 Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю. 13 Увійду в дім Твій
3 жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої, 899 що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй.16 Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів.16 Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї.17 Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм.18 І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь.19 А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого. 20 Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене. fifi 1 Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом. Пісня.
2 Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас. 3 Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах - спасіння Твоє. 4 Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі. 6 Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі. 6 Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі. 7 Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш. 8 Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі.
Слава...
CJ"j 1 Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий).
2 Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його.
3 Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.
4 А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості. 6 Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Пе-
Псалом 66. [2] Чис. 6, 25. Кол. 1, 15. [4]
Рим. 15, 11. [5] Діян. 17, 31. [7] Лев. 26, 4. Пс. 84, 13. [8] Втор. 6, 25.
Псалом 67. [2] Чис. 10, 35. [3] Юдиф. 16, 15. [4] Пс. 63, 11. [5] Іс. 40, 3; 57, 14.
реможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.900 Отець сиріт і Суддя вдовиць - Бог, Він у святих оселях Своїх.901 Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах. 902 Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,
9 земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай - від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.903 Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його. 904 Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного.
12 Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою. 13 Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич.14 Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила
— як срібло, а пір’я сяє золотом.
15 Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні. 18 Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.
17 Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити
і буде перебувати на ній вічно? 18 Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині. 19 Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб
і непокірні могли жити у Господа.
20 Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня. 21 Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти. 22 Бог сок-рушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні. 23 Сказав Господь: “Від Васа-на поверну тебе, виведу з глибини моря, 24 щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога”.
26 Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти - Цар мій і Бог мій - у святиню. 26 Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами. 27 В церквах благословляйте Бога - Господа від джерел Ізраїлевих.
28 Там Веніамін молодший - князь їхній, князі Іуди - владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимо-ві. 29 Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас. 30 Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
31 Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни.
32 Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога. 33 Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа, 34 Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили. 36 Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах.
36 Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог!
Слава...
О 1 Начальнику хору. На шо-шаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).
2 Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].3 Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.4 Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].6 Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого
Одкр. 14, 20. [26] Вих. 15, 20. 1 Цар. 18, 6. [27] Пс. 21, 23. Ін 20, 17. [ЗО] Пс. 71, 10. Іс.
60, 6. [32] Іс. 18, 7. [34] Пс. 28, 3. Зах. 9, 14. Одкр. 4,5.
Псалом 68. [2] Іс. 43, 2. [3] Пс. 39, 3; 41,
8. [5] Пс. 34, 19. Іс. 53, 4. Єз. 33, 15.
я не відбирав, того вимагають від мене. 6 Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і іріхи мої не втаєні від Тебе.
7 Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже. 8 Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.9 Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї. 905 Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене. 906 Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.907 Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них. 908 Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
14 А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.16 Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.16 Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині. 17 Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
18 Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. 19 Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене. 20 Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою. 21 Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося. 22 І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.23 Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою. 24 Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили,
і спини їхні назавжди зігни. 26 Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх. 26 Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
27 Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання. 28 Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою. 29 Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться. 30 А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене. 31 Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.321 це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами. 33 Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.34 Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх. 36 Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них. 38 Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
37 І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.
4TQ 1 Начальнику хору. Псалом Давида. На спомин.
2 Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені.
3 Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї. 4 Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: “Добре, добре!” 6 Але нехай зраду-ються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: “Великий Господь!” 8 А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти -Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись.
Слава...
Діян. 1, 20. [27] Іс. 53, 4. [28] Рим. 1, 28. [29] Лк 10, 20. Флп 4, 3. Одкр. З, 5. [33] Пс. 21, 27. [34] Пс. 33, 7. [35] Пс. 147, 1. [36] 1 Кор. З, 10.
Псалом 69. [3] Пс. 34, 4. [4] Пс. 34, 21.
[і. ПА (Псалом Давида.)
і і На Тебе, Господи, я уповаю,
не дай мені осоромитися повік.
2 Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.3 Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.4 Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене.
6 Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї. 8 В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди.
7 Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія.8 Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день
- велич Твою. 9 Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене. 10 Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою, 11 кажучи: “Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя”.12 Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди.13 Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї.14 А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі. 16 Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день - благодіяння Твої, що їм я не знаю числа. 18 Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже.
17 Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої.
18 І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і
Псалом 70. [1] Пс. ЗО, 2—3. [3] Мф 4, 6. Лк 4, 10. [4] Пс. 90, 14. [5] Євр. 2, 13. [6] Втор. 10, 21. Пс. 21, 10. [7] Єз. 12, 6; 24, 27.
[8] Пс. 50, 17. [9] Пс. 68, 4. Іс. 46, 4. [12] Пс.
69, 2. [13] Пс. 34, 4. [17] Пс. 76, 12. [18] Іс.
46, 4. [19] Вих. 15, 11. Одкр. 17, 14. [20] Пс.
всьому грядущому про могутність Твою. 19 Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе? 20 Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене. 21 Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене], 22 тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів. 23 Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив;24 і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені.
П1 Про Соломона. [Псалом Да-вида.] (Про Христа).
1 Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя - правду Твою. 909 Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним.3 Щоб гори принесли мир людям, і пагорби - правду. 4 Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та сми-рив гнобителя. 6 Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід. 6 Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю. 7 В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць. 8 І заволодіє від моря до моря, і від ріки* - до краю землі. 9 Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі. 10 Царі фарсійсь-кі з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть. 11 І вклоняться йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому. 12 Бо він визволить безсилого від сильного, і
убогого, що не мав захисника.910 Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе. 911 Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його.
15 І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його. 912 Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі.
17 Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його. 18 Благо-словен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний.9131 благословен-іне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь.20 Закінчилися молитви Давида, сина Ієссеєвого.
Слава...
Псалом Асафа.
1 Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
2 Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.3 Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. 4 Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.6 У трудах людських їх нема,
і не знають вони людської біди. в Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої. 7 Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця. 8 3 усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.9 До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю. 10 Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею, 11 і кажуть: “Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?”
12 І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство. 13 [І я сказав: ] “Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої; 14 віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?” 914 Але коли б я сказав: “Буду і я так жити”, то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.18 І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх. 915 Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього. 18 Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони. 19 Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої. 20 Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм. 21 Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя, 22 я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою. 23 Але я завжди
з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою. 24 Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене. 26 Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі? 28 Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки. 27 Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе. 28 А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].
'7 “3 Псалом Асафа. (Повчання.)
' 1 Навіщо, Боже, відкинув Ти
нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого? 2 Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку
[13] Мал. З, 14. Іов. 9, ЗО. [18] Іов. 21, 16-17. Притч. 14, 32. [19] Іов. 21, ЗО. Пс. 51, 7. [20] Іов. 21, 17. Іс. 29, 7. [22] Ін 12, 16. [23] Ін 6,
68. [25] Пс. 15, 5. Ін 4, 14. [26] Плач. З, 24.
[27] Єр. 17, 13. Ос. 7, 13. [28] Як. 4, 8.
Псалом 73. [1] Пс. 43, 24. [2] Пс. 67, 17. Іоїл. З, 16.
зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти. 3 Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм! 4 Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших. 5 Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.6 Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали. 7 Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого. 8 Сказали вони в серці своїм: “Зруйнуємо їх зовсім”.
І спалили всі міста зібрань Божих на землі. 9 Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде. 10 Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє? 11 Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.12 Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі. 13 Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді. 14 Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським]. 16 Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки. 16 Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце. 17 Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму. 18 Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє. 19 Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця. 20 Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня. 21 Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє. 22 Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажаній] Єр. 2, 15. [7] 4 Цар. 25, 9. [9] Плач. 2, 9.
[13] Вих. 14, 21. [15] Вих. 17, 5-6. Чис. 20,
11. Нав. З, 13. [17] Бут. 8, 22. Плач. З, 61.
[21] Лк 11, 27. [22] Іс. 49, 4. Єз. 39, 25.
ня Тебе від беззаконного кожен день.
23 Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.
Слава...
ПА 1 Начальнику хору. Не по-' губи. Псалом Асафа. Пісня.
2 Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, цро нього сповіщають чудеса Твої. 3 “Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою. 4 Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її”.6 Я кажу нечестивцям: “Не беззаконствуйте!” І до злих: “Не надійтеся на силу свою! ® Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.” 7 Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення. 8 А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить. 9 Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його виж-муть і вип’ють усі грішники землі.
10 Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому. 11 Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного.
П С 1 Начальнику хору. На струн-них інструментах. Псалом Асафа. Пісня.
2 Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його.31 була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сио-ні. 4 Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну. 6 Ти славний, і силою світиш з висот вічних. ® Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх. 7 Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця.
8 Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого? 9 З небес Ти сповістив суд; земля вжах-
Псалом 74. [2] Пс 9, 2; 43, 2. [4] Пс. 45, 7.
[8] Дан. 5, 21. [9] Пс. 59, 5. [11] Лк 1, 69.
Псалом 75. [3] 1 Езд. 1, 3. [4] Пс. 45, 10.
Іс. 9, 4. [7] Суд. 5, 22. [9] Одкр. 6, 17.
нулась і замовкла, 10 коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі.916 І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш. 12 Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному. 13 Він смиряе дух князів, Він страшний для царів землі.
П (і 1 Начальнику хору Ідифумо-' вого. Псалом Асафа.
2 Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене. 3 В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.4 Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.6 Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити. 8 Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.7 Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій: 8 невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї? 9 Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід? 10 Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої? 11 І я сказав: “Ось, горе мені - це зміна правиці Всевишнього”.12 Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.13 Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої. 14 Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!
15 Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.
18 Ти визволив силою Твоєю народ Твій - синів Якова та Йосифа.17 Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні. 18 3 хмар лилися води, гри-
міли громи і стріли блискавиць летіли. 19 Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася. 20 Шляхи Твої в морі, і стежки Твої - у водах великих, а сліди Твої недовідомі. 21 Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.
Слава...
ПП Повчання Асафа. К
' ' 1 Слухайте, люди мої, закону
мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх. 2 Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
3 Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам, 4 не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.6 Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
8 щоб знав рід майбутній - діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.7 Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його. 8 Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.9 Сини Єфремові озброєні, що стріляли
з лука, повернули назад у день битви. 10 Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити. 11 Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм. 12 Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан. 13 Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною. 14 Вдень вів їх хмарою, а всю ніч - світлом вогню.16 Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче
з великої безодні. 18 Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.17 Вони
14, 19. [17] Вих. 14, 21. [19] Іов. 37, 5. [20] Іов. 38, 16. Авв. З, 15. [21] Вих. 14, 15-16.
Псалом 77. [2] Пс. 48, 5. Мф 13, 35. [3] Пс.
43, 2. [5] Втор. 4,9. [8] Втор. 32,5. Єз. 2, 3. [9] Суд. 8, 2; 12,1. Іс. 7,2. Ос. 7, 11. [10] 4 Цар. 17,15.
[13] Вих. 14, 21. [14] Вих. 13, 21. Пс. 104, 39. [15] Вих. 17, 6. Чис. 20, 11. Прем. 11, 4. 1 Кор. 10,4.
ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі. 917 Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.918 Говорили проти Бога й сказали: “Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? 919 Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?” 920 Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
22 за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його. 23 Він наказав хмарам і відчинив двері неба. 24 Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм. 26 Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости. 20 Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю. 271, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
28 Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх, 29 і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм. 30 Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх, 31 гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув. 32 Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його. 33 І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі. 34 Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його. 361 пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
38 Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
37 але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували. 38 Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє. 39 Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.40 Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім! 41 І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого, 42 не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя. 43 Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.44 Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.45 Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.46 Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.47 Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю. 48 Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка. 49 Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву. 50 Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель. 61 Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових. 62 І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі. 63 Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море. 64 І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.66 Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх. 68 Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували. 67 Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.68 Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.69 Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля. 80 Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми. 811 віддав у неволю силу їхню, і славу
22. [44] Вих. 7, 20. Пс. 104, 29. [45] Вих. 8,
24. Пс. 104, 31. [46] Вих. 10, 13. [47] Вих. 9,
23, 25. Пс. 104, 33. [50] Вих. 9, 6. [51] Вих.
12, 29. [52] Вих. 12, 37. [55] Нав. 12, 7. [58] Втор. 32, 16. [60] 1 Цар. 4, 11.
їхню — у руки ворогів. 62 Віддав під меч народ Свій і розгнівався на на-сліддя Своє.63 Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень. 921 Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть. 922 Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином. 923 І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх. 924 Він відкинув оселі Йосифа і коліна Сфремового не обрав. 68 А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив. 925 І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки. 70 І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його. 71 Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля. 72 І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.
Слава...
*7 О Псалом Асафа.
1 Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну. 2 Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним. 3 Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.
4 Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас. 6 Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє? 8 Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.
7 Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили. 8 Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми. 9 Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.
10 Щоб не сказали язичники: “Де Бог їх?” Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх. 11 Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.
12 Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи. 13 А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.
Слава...
'7Q 1 Начальнику хору. На му-
зичному інструменті шошан-ним-едуф. Псалом Асафа.
2 Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися.3 Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас. 4 Боже, наверни нас, осяй нас світом лиця Твого, і ми спасемося.6 Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх? 8 Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою. 7 Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас. 8 Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. 9 3 Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її.
10 Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю.
11 Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих. 12 Вона простягла паростки свої аж до моря,
і віття свої — до ріки (Євфрату).13 Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою.14 Підриває коріння його вепр лісовий, і
[11] З Цар. 8, 49. [12] Іс. 65, 6. [13] Пс. 99, 3.
Псалом 79. [2] Пс. 76, 21. [3] Іс. 7, 2. [4]
Пс ЗО, 17. [6] 3 Цар. 22, 27. Пс. 101, 10. [7] Пс. 43, 14. [9] Пс. 43, 3. [12] Вих. 23, 31. [13]
Іс. 5, 5. [14] 4 Цар. 17, 6; 25, 1. Пс. 67, 31.
дикий звір пожирає його. 16 Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей. 16 І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе. 17 Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть. 18 Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе. 19 А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє. 20 Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
1 Начальнику хору. На гефсь-кому інструменті. Псалом Асафа.
2 Радісно співайте Богу - твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова. 3 Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями.
4 Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого. 6 Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого. ® Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов
із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав. 7 “Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин. 8 В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе. 9 Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю! 10 Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим. 11 Я - Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх. 12 Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені. 13 Тому Я покинув їх на волю серця їх - ходити за похотями своїми. 14 О, коли б народ Мій
Псалом 80. [1] Пс. 8, 1; 83, 1. [4] Чис. 10,
10. [5] Вих. 23, 17. [8] Вих. 17, 6. [9] Вих. 20,
1-2. Пс. 49, 7. [13] Діян. 14, 16. [14] Лев. 26,
3. [17] Втор. 32, 13.
Псалом 81. [2] Втор. 1, 17. 2 Пар. 19, 6.
послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми. 15 Я скоро сми-рив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою. 16 Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки. 17 Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх”.
О 1 Псалом Асафа.
° 1 Бог став у сонмі богів, посе
ред них, щоб богів судити. 2 “Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам? 3 Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте. 4 Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його.6 Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі. 8 Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі, 7 але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте”.8 Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.
1 Пісня. Псалом Асафа.
2 Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже.
3 Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови. 4 Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх. 6 Сказали: “Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля”. 8 Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе. 7 Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни, 8 Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими. 9 І Ассур пішов
з ними; вони стали на поміч синам Лотовим. 10 Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана, 11 які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі.
12 Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Сал-
[4] Притч. 24, 11. Іс. 1, 17. [5] 1 Ін 1, 6. [6] Ін
10, 34. [7] Єз. 31, 14. [8] Пс. 2, 8. Євр. 1, 2.
Псалом 82. [2] Пс. 108, 1. [4] Мф 26, 4. [5]
Єр. 11, 19. Діян. 14, 5. [8] Іс. 27, 9. [9] Бут.
19, 37. [10] Суд. 4, 15. [12] Суд. 7, 25; 8, 12, 21.
маном — вельможами їхніми, 13 які говорили: “Візьмемо собі у володіння святиню Божу”. 14 Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром, 16 як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори, 18 так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання. 17 Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи. 18 Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть. 19 І нехай узнають, що ім’я Тобі - Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі.
0 “З 1 Начальнику хору. На геф-
ському інструменті. Псалом синів Кореєвих.
2 Які любі оселі Твої, Господи Сил! 3 Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому.4 Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій.
6 Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе.
8 Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе.7 Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. 8 Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Си-оні. 9 Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів.
10 Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого.
11 Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. 12 Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог
1 подає славу й благодать. Господь
не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. 13 Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе. ОД 1 Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих.
2 Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова. 3 Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі іріхи їх. 4 Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї. 926 Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас. 8 Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду? 7 Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій.
8 Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам!9 Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього. 10 Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій. 11 Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися.
12 Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася. 13 Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій. 14 Правда піде перед Ним
і направить на путь стопи наші.
Слава...
ОС Молитва Давида. К
1 Прихили, Господи, вухо Твоє
і почуй мене, бо я немічний і вбогий. 2 Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе. 3 Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня. 4 Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою. 6 Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе.6 Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос бла-
Іс. 17, 13. Пс. 1, 4. [17] Пс. 69, 3. [19]
Вих. 14, 4; 15, 3.
Псалом 83. [1] Пс. 80, 1. [3] Пс. 41, 3. [8] Іс.
40, 29. Рим. 1, 17. [11] 1 Цар. 26, 19. 2 Цар.
Псалом 84. [3] Пс. 31, 1. Рим. 4, 7. [6] Пс.
12, 2; 76, 8; 78, 5. [10] Пс. 96, 6; 144, 18. [13] Іоїл. 2, 19, 22.
гання мого.927 В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже.928 Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми. 929 Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє.930 Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти - Бог єдиний. 931 Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм.
12 Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки. 13 Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого. 14 Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою. 15 Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і много-милостивий і істинний. 16 Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї.
17 Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене.
ОіГ 1 Псалом синів Кореєвих.
Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного).
2 Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова. 3 Преславне говорять про тебе, місто Боже. 4 Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там.s І про Си-он скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його. в Господь напише в переписі народів: ось такий народився там. 7 Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться.
0*7 1 Начальнику хору на маха-
лаф, для співу. Повчання Ема-на Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня - молитва.)
2 Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою. 3 Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого. 4 Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося.6 Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили, 8 між мертвими кинутий я, - як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті. 7 Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній. 8 На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене]. 9 Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти. 10 Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої. 11 Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе?
12 Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі? 13 Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя - в землі забуття? 14 Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе. 16 Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене? 18 Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг. 17 По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене. 18 Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі. 19 Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх - від моїх пристрастей.
Слава...
Псалом 87. [1] 1 Пар. 25, 5. [5] Пс. 27, 1.
Плач. З, 6. [6] Іов. 10, 21. [9] Іов. ЗО, 10. Пс.
ЗО, 12; 37, 12. [11] Пс. 6, 6. [13] Іов. 10, 21-22. [16] Іов. 19, 7. [18] Пс. 21, 13.
О О 1 Повчання Ефама Езрахіта.
2 Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми. 3 Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя. 4 “Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:6 навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій”. 8 Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.7 Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
8 Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього. 9 Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.10 Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його. 11 Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкіс-тю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх. 12 Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.13 Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.14 Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя. 16 Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм. 16 Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять, 17 і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
18 Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш. 19 Бо Господь - Захист наш і Святий Ізраїлів - Цар наш. 20 Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і ска-
Псалом 88. [1] 1 Пар. 15, 17. [2] Пс. 91, 3. [4] 2 Цар. 7, 12. Пс. 131, 11. [7] Пс. 85, 8. [9]
Пс. 76, 14. Одкр. 19, 15. [10] Пс. 106, 29. Мф
8, 26. [12] Бут. 1, 1. [15] Пс. 92, 2. [18] Лк 1, 69. [19] Пс. З, 4; 83, 10. [21] 1 Цар. 16, 13. Діян. 13, 22. [22] Іс. 41, 10. [23] 2 Цар. 7, 10.
[26] Пс. 71, 8. Одкр. 10, 2. [27] 2 Цар. 7, 14.
зав: “Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх. 21 Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його. 22 Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його. 23 Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його. 24 Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його. 26 Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його. 28 І покладу на море руку його і на ріки — правицю його. 27 І буде він звати Мене: “Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.” 28 І я первенця піднесу Мого високо, вище царів землі.29 Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.30 І продовжу навіки рід його,
і престіл його — як дні неба. 31 А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми, 32 якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть, 33 то Я
з жезлом прийду на беззаконня їх і
з тяжкою карою - на неправду їх. 34 Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї, 36 не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх. 38 Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.37 Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною, 38 як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний”. 39 А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого. 40 Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його. 41 Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну. 42 Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх. 43 Ти
Євр. 1, 5. [28] Кол. 1, 18. Одкр. 19, 16. [ЗО] Пс. 71, 5. 2 Цар. 7, 13. Дан. 2, 44. [33] 2 Цар.
7, 14. [35] 2 Цар. 7, 16. [37] 2 Цар. 7, 16. Пс. 71, 17. Лк 1, 33. Ін 12, 34. [38] Одкр. 1, 5. [40] Пс. 43, 10. [41] Плач. 2, 6. [42] Пс. ЗО, 12; 43, 14.
підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його. 44 Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.46 Відібрав славу його і престіл його повалив на землю. 46 Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом. 932 Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій? 933 Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських? 934 Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла? 935 Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
61 Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.62 Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого. 63 Благосло-вен Господь навіки. Амінь, амінь.
Слава...
OQ 1 Молитва Мойсея, чоловіка ^ Божого.
2 Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід. 3 Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси. 4 Ти повертаєш людину у тління і кажеш: “Верніться, сини людські!” 6 Бо тисяча літ перед очима Твоїми - як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна. ® Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне. 7 Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі. 8 Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого. 9 Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії. 10 Дні віку нашого - сімдесят літ, а як при силі - вісімдесят літ, і найкраща пора їх - труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо.
11 Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою? 12 Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре. 13 Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми. 14 Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось. 15 Звесели нас у всі дні ттяттгі -за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло.16 І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх. 171 нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.
QA [Хвалебна пісня Давида] (У євреїв не надписаний).
1 Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. 2 Каже він до Господа: “Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе”. 3 Він спасе тебе від сіті ловця і від пошес-ти згубної. 4 Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. 6 Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень.8 Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. 7 Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.8 Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити.9 Бо ти сказав: “Господь - надія моя”, і Всевишнього ти обрав за оборонця собі.10 Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. 11 Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх.12 На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.13 На гаспида й василиска ти наступати-
38, 5. [14] Іс. 33, 2. Пс. 137, 8. [17] Іов. 14, 15.
Псалом 90. [1] Пс. 16, 8; 35, 8. Ос. 14, 8. [2] Пс. 141, 6. [4] Мф 23, 37. [5] 2 Цар. 22, 31. Пс. 83, 12. [7] Іов. 11, 19. [8] Пс. 91, 12; 111, 8. [11] Мф 4, 6. Лк 4, 10. [12] Іов. 5, 23. [13] Лк 10, 19.
мені і потопчеш лева й змія. 936 Бо каже Господь: “За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє.937 Буде кликати Мене, Я почую його; буду
з ним у скорботі, визволю його і прославлю його.16 Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє”.
Слава...
Q1 938 Пісня в день суботній.
^ ^ 2 Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній.3 Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч, 4 на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях. 5 Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх. 8 Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої.7 Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє. 8 Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, — 9 Ти ж Всевишній навіки, Господи! 10 Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня;
11 і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї; 12 і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє. 13 Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться. 14 Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть. 16 Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть,939 щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому.
[Хвалебна пісня Давида. В день перед суботній, коли була населена земля.]
1 Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив все-ленну, і не захитається вона. 2 Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог.3 Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої. 4 Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря.6 Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.
Q О [Псалом Давида в четвер-тий день тижня.]
1 Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе! 2 Встань, Судде землі, дай відплату гордим.3 Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися? 4 Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня. 6 Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє. 6 Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають. 7 І кажуть: “Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова”. 8 Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму? 9 Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить? 10 Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас? 11 Знає Господь замисли людські, що вони марні.
12 Блаженна та людина, яку врозум-ляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого, 13 щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму. 14 Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого.
16 Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем.18 Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня? 17 Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя. 18 Коли я сказав: “Похитнулися ноги мої”, тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене.
19 Коли ж намножувалися скорботи
Псалом 92. [1] Пс. 95, 10. [4] Пс. 2, 4-5;
109, 5. [5] Пс. 118, 86.
Псалом 93. [1] Втор. 32, 35. Рим. 12, 19. [4]
Пс. 51, 3. [5] Пс. 15, 5. [6] Єз. 22, 7. [7] Іов. 22, 13;
24, 15. [9] Притч. 20, 12. Мал. З, 16. [11] 1 Кор. З,
20. [12] Іов. 5, 17; Притч. З, 12. [14] 3 Цар. 8, 57.
в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою. 20 Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону? 940 Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять.941 Але Господь - захист мій, і Бог мій -твердиня надії моєї. 942 Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш.
Слава...
ОД [Хвалебна пісня Давида.] ^ 1 Прийдіть, у радості заспіває
мо Господу, виголосимо славу Спа-сителю нашому. 2 Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його.3 Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі. 4 Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його.
6 І море - Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його. 8 Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас. 7 Бо Він - Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його: 8 “Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі, 9 де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої.
10 Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх.
11 Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій”.
Q С [Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.]
1 Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле. 2 Співайте Господу і благословляйте ім’я
Його. Благовістіть день у день про спасіння Його. 3 Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його.4 Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів.s Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив. 6 Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його.7 Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь. 8 Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його.9 Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля. 10 Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою. 11 Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його.12 Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа.13 Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю.
[Псалом Давида, коли упо-^ рядковувалася земля його.]
1 Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її. 2 Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його. 3 Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його
4 Блискавки Його осявають всесвіт земля бачить це і трясеться. 6 Гори наче віск, тануть від лиця Господа від лиця Господа всієї землі. 6 Небе са сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його. 7 Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели
16, 29. Пс. 28, 1. [10] Зах. 9, 10. [11] 1 Пар.
16, 31. Іс. 49, 13. Одкр. 12, 12. [13] Пс. 9, 9. Діян. 17, 31. Іс. З, 14.
Псалом 96. [1] Пс. 92, 1; 98, 1. Зах. 9, 10.
[2] Одкр. 10, 1. Пс. 88, 15. [4] Одкр. 4, 5. Пс. 76, 17. [6] Пс. 18, 2. [7] Вих. 20, 4. Лев 26, 1. Втор. 5, 8.
Його. 8 Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи. 943 Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами. 944 Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх. 945 Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість. 946 Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його.
Слава...
Q*7 Псалом [Давида].
* 1 Заспівайте Господу пісню но
ву, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу. 2 Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою. 3 Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого. 4 Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте! 6 Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів. ® Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом. 7 Нехай співає море і все, що живе в ньому; все-ленна і все, що наповнює її.8 Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори 9 перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю
1 народи — за правдою.
ПО [Псалом Давида.]
1 Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, - нехай захитається земля.
2 Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми. 3 Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе. 4 І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив прав-
ДУ> суд і правоту встановив Ти у синів Якова. 6 Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе.6 Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх. 7 У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм.8 Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні. 9 Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш.
QQ Псалом [Давида] хвалебний.
1 Викликніть Господу, вся земля! 2 Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали.
3 Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми - народ Його і вівці пастви Його. 4 Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його - з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його.6 Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід.
1 ПО Псалом Давида.
1 Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи. 2 Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого. 3 Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу.
4 Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати. s Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл. 8 Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом не-
6, 3. Одкр. 4, 8. [6] Вих. 32, 11. Чис. 14, 13. 1 Цар. 12, 19. [7] Вих. 33, 9. [9] 1 Пет. 1, 16.
Псалом 99. [1] Пс. 97, 4. Діян. 10, 46. [3]
1 Цар. 12, 22. Пс. 73, 1; 78, 13. [5] Пс. 72, 1.
Псалом 100. [1] Пс. 88, 2. [2] 1 Цар. 18,
14. 1 Пар. 18, 14. [3] Пс. 138, 21. [4] Пс. 6, 9. [6] Мк 3, 35.
порочности, той буде служити мені.
7 Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду. 8 Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня.
Слава...
[). 1 Л1 1 Молитва скорботного,
коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
2 Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде. 3 Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
4 Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли. s Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій. 8 Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї. 7 Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.8 Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі. 9 Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене. 10 Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.11 Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї -Ти підніс і кинув мене. 12 Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава. 13 Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід. 14 Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час. 16 Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
18 І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17 Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй. 18 Він зглянеться
Псалом 101. [2] Пс. 142, 1. [3] Пс. 12, 2;
43, 25. [4] Притч. 17, 22. [5] Пс. 108, 22. [7] Втор. 14, 17. [10] Іов. З, 24. [12] Іов. 8, 9; 14,
1-2. [14] Пс. 50, 20. Єр. 29, 10. [17] Іс. 14, 32.
[21] Пс. 78, 11. [22] Іс. 62, 6. [23] Зах. 8, 21.
[24] Пс. 88, 46. [25] Іов. 21, 21. [26] Євр. 1,
на молитви смиренних і не відкине благання їх. 19 І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа. 20 Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю, 21 щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,22 щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі, 23 коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу. 24 Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого. 25 І я сказав: “Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно. 28 На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса
— діло рук Твоїх. 27 Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться. 28 Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться. 29 Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік”.
1 ЛО Псалом Давида.
1 Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його. 2 Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його. 3 Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої.4 Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами. 6 Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя.8 Господь творить справедливість і суд усім покривдженим. 7 Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої. 8 Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і мно-гомилостивий. 9 Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме.
10 Не за беззаконнями нашими вчи-
10. [27] Іс. 51, 6. Мф 24, 35. [28] Іов. 36, 26. Пс. 89, 3. Мал. З, 6.
Псалом 102. [1] Пс. 103, 1. [3] Пс. 29, 3.
2 Пар. ЗО, 20. [4] Іов. 33, 24. [5] Пс. 5, 13. [6] Пс. 98, 4. [8] Чис. 14, 18. Неєм. 9, 17. [9] Іс. 57, 16.
нив нам і не за гріхами нашими во-здав нам. 11 Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його. 12 Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші.13 Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його.
14 Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми - порох землі. 947 Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає. 16 Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній. 948 Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його. 949 І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх. 950 Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє. 951 Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його.
21 Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його. 22 Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа!
103 [Псалом Давида про со-творіння світу.]
1 Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. 2 Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. 3 Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. 4 Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми
- вогненне полум’я. s Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. в Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. 7 Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. 8 Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. 9 Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. 10 Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.] 11 Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. 12 Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. 13 Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. 14 Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. 161 вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб - підкріпляє серце людини.16 Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. 17 Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі - найвище.
18 Гори високі для оленів; скелі -захисток для зайців. 19 Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. 20 Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. 21 Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. 22 Сходить сонце - вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. 23 Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. 24 Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. 26 Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. 26 Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. 27 Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. 28 Ти даєш їм
- вони приймають. Ти відкриваєш
11. Іов. 5, 10. [14] Пс. 146, 8. [15] Суд. 9, 13. Сир. 40, 20. [20] Бут. 1, 16. [21] Пс. 146, 9. Іс. 31, 4. [22] Іов. 37, 8. [24] Пс. 32, 5; 91 6.
[25] Сир. 43, 27. [26] Іов. 40, 20. [27] Пс. 144,
15. [28] Притч. 6, 8.
руку Свою — вони наповнюються усяким благом. 952 Ти відвертаєш лице Твоє - вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться. 953 Пошлеш Духа Свого - і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. 954 Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. 955 Він погляне на землю - і вона тремтить; торкнеться гір - і вони димлять. 956 Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. 957 Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. 958 Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
Слава...
104 (Алилуя.)
1 Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його. 2 Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його. 3 Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа.4 Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди. s Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його. 8 Ви, насіння Авра-амове, раби Його, сини Якова — обрані Його. 7 Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його. 8 Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів, 9 яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Іса-акові.10 І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний,11 кажучи: “Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого”. 12 Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній,
13 і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого, 14 Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям:
16 “Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм”. 18 І прикликав голод на землю,
і знищив усяке хлібне стебло. 17 Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф. 18 Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його, 19 аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його. 20 Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його.21 І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм. 22 Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости. 23 Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову. 24 І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх.
26 Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його. 28 Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав.
27 Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій. 28 Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його. 29 Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх. 30 Заки-шіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх.31 Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх. 32 Послав на них ірад замість дощу, і вогонь палючий на землю їх. 33 Побив виноград і смоков-ниці їх, і дерева поламав у країні їх. 34 Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку. 36 І пожерли всю
41, 57. [17] Бут. 37, 28. [18] Бут. 39, 20. [20] Бут. 41, 14. [21] Діян. 7, 10. [23] Бут. 46, 6.
[24] Вих. 1, 7. Діян. 7, 17. [25] Вих. 1, 14.
[26] Вих. З, 10. [27] Вих. 7, 10. [28] Вих. 10, 22. [29] Вих. 7, 20. Пс. 77, 44. [ЗО] Вих. 8, 6.
[31] Вих. 8,17. Пс 77, 45. [32] Вих. 9, 23. [33] Вих.
9, 25. Пс 77, 47. [34] Вих. 10, 13-14. Пс 77, 46.
траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх. 959 І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх. 960 І вивів ізраїльтян
із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх. 961 Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними.962 Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі. 963 Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх. 964 Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій. 965 Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого,
43 і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх - з веселощами.44 І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів. 46 Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя!
Слава...
ф. 1 QC Алилуя.
5 1 Прославляйте Господа, бо
Він благий, бо повіки милість Його.
2 Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його? 3 Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.4 Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
6 щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм. 6 Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня. 7 Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря. 8 Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою. 9 І наказав Гос-
подь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю. 10 І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.11 Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився. 12 І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому. 13 Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його. 14 Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній. 16 Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні. 18 І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа. 17 Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона. 18 Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
19 Зробили вони тельця біля Хорива
і поклонилися ідолові. 20 Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.21 Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті, 22 дивне - в землі Хамовій, страшне
— на Червоному морі. 23 І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх]. 24 І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його; 26 Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього. 281 підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі, 27 розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі. 28 Вони пристали до Ваал-фегора і їли жертви мертвих, 29 і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх. 30 Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.31 І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки. 321 прогнівили
Пс. 77, 13. [10] Лк 1, 71. [11] Вих. 14, 28.
[13] Єр. 2, 32. [14] Чис. 11, 33. [16] Чис. 16,
2. [17] Чис. 16, 31. Втор. 11, 6. [19] Вих. 32,
4. [20] Рим. 1, 23. [23] Вих. 32, 11. [24] Чис.
14, 2. [25] Втор. 1, 27. [26] Чис. 14, 29. [28] Чис. 25, 3. [ЗО] Чис. 25, 7. [31] Чис. 25, 13. [32] Чис. 20, 3.
вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, 33 бо так вони засмутили дух його, що він зірішив устами своїми. 966 Не знищили народів, про яких говорив їм Господь, 36 але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх, 967 стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою, 968 приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх; 38 проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю; 969 осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх. 40 Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
41 і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
42 Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.43 Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє. 44 Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх. 46 Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його. 48 І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх. 47 Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю. 48 Бла-гословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!
Слава...
10f. [Алилуя.]
1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога, 3 і зібрав їх із усіх країв - зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
4 Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного. s Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня. 8 Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої. 7 І привів їх прямою дорогою до міста заселеного. 8 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських, 9 бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром. 10 Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом, 11 бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.
12 Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм. 13 Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, 14 вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав. 16 Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських: 18 бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав. 17 Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли. 18 Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.19 Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, 20 послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх. 21 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
22 Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його. 23 Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих, 24 вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині: 26 скаже Він
10. [4] Євр. 11, 9, 37; 13, 14. [6] Пс. 21, 6. [9] Пс. 33, 11; 144, 16. [10] Іов. 36, 8. [12] 4 Цар.
14, 26. [16] Пс. 115, 7. Іс. 45, 2. Наум. 1, 13. [18] Іов. 33, 20. [20] Прем. 16, 12. [22] Пс. 49, 14; 115, 8. [24] Сир. 43, 26. [25] Іона 1, 4. Мф
8, 24.
— і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, - 26 піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.
27 Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.
28 Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди. 970 Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли. 971 І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані. 972 Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. 973 Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин. 33 Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю, 34 землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній. 36 Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води. 36 І оселяє там голодних; вони будують міста - оселі собі,37 засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай. 38 Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується. 39 Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,
40 тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.41 Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець. 42 Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої. 43 Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.
Слава...
1 07 1 Пісня. Псалом Давида.
2 Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй. 3 Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано. 4 Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен. 6 Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя.8 Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя,7 щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене.8 Бог сказав у святині Своїй: “Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю:
9 Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій,10 Моав - умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені”. 974 Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома?
12 Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим? 13 Дай нам поміч у скорботі,
бо марна надія на захист людський.
14 3 Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших.
ЇЛО Начальнику хору. Псалом Давида.
1 Боже хвали моєї! Не мовчи. 2 Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди. 3 Словами ненавис-ти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини; 4 за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся; 6 віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою. 8 Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього. 7 Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх. 8 Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший. 9 Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою. 10 Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.
59, 9. [11] Пс. 59, 11. [12] Пс. 59, 12. [14] Пс.
59, 14.
Псалом 108. [2] Мк 14, 56. [4] Пс. 119, 7. Ін 8, 40. [5] Пс. 34, 12. Єр. 18, 20. [6] Іов. 17,
8. [8] Ін 17, 12. Діян.1, 20. [9] Втор. 28, 32.
[10] Іов. 20, 10.
11 Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.12 Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;
13 нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.14 Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений. 16 Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,16 за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
17 Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, - і воно одійшло від нього. 18 Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; 19 і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується. 20 Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою! 21 Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя. 22 Спаси мене, бо я знеможе-ний і вбогий, і серце моє поранене в мені. 23 Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.24 Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи. 26 І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами. 28 Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене
з милости Твоєї. 27 Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.28 Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.29 А ворогів
моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.30 А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,31 бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.
Слава...
1 AQ Псалом Давида. Кі
^ 1 Сказав Господь Господу мо- ] єму: “Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх”.2 Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх. 3 3 Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. “Із утроби раніше віків Я породив Тебе”.4 Клявся Господь і не розкається: “Ти священик повік за чином Мелхиседековим”.s Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів.8 Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні. 7 І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову.
1 1 П Алилуя.
J. J. і Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні. 2 Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх. 3 Діла Його - краса і слава; правда Його перебуває вічно. 4 Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь.
6 Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно. 8 Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів. 7 Діла рук Його - істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні, 8 тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті.9 Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і
Псалом 109. [1] Мф 22, 44. Мк 12, 36. Лк
20, 42. Діян. 2, 34. 1 Кор. 15, 25. Євр. 1, 13.
[4] Євр. 5, 6; 7, 17. [5] Пс. 2, 10. [7] Флп 2, 8-9.
Псалом 110. [1] Пс. 9, 2. Євр. 10, 25. [2]
Іов. 37, 14. [3] Псал. 9, 9; 47, 11; 101, 28. [5]
Пс. 36, 19. Лк 1, 72. [6] Втор. 9, 6. [7] Дан. 4,
34. [9] Лк 1, 68; 11, 2.
страшне ім’я Його. 975 Початок пре-мудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків.
111 Алилуя.
1 Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його.
2 Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний. 3 Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно. 4 У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий. s Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє.
8 Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна.7 Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа.8 Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх.9 Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі. 10 Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться.
Слава...
110 Алилуя.
1 Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє!2 Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку. 3 Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє. 4 Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його.
6 Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах. 8 Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю;
7 з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого,8 щоб посадити його з князями народу Свого;9 неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя!
1 І “3 [Алилуя.]
■Ч. J і Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих,
2 Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його.3 Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад. 4 Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята.6 Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад? 8 Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята? 7 Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова,8 що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків. 9 Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї. 10 Щоб не сказали народи: “Де Бог їх?” 976 Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив.977 Ідоли язичників - срібло й золото, діло рук людських: 978 мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать,
14 мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху; 979 руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх. 18 Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. 980 [Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він - наша поміч і захист. 18 Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. 19 Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист. 20 Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона,21 Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих.
22 Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим.
23 Нехай благословить вас Господь,
57, 15. [7] 3 Цар. 16, 2. [8] 1 Цар. 16, 12. [9]
Пс. 67, 7.
Псалом 113. [1] Вих. 13, 3. [3] Вих. 14, 21-22. Нав. З, 16. [4] Пс. 67, 17. [5] Наум. 1,
4. [8] Вих. 17, 6. Чис. 20, 11. [9] 1 Пар. 16,
35. [10] Пс. 41, 4. [11] Втор. 33, 26. [12] Пс. 134, 15 та ін. [13] Прем. 15, 15. [14] Пс. 134,
17. [16] Єр. 10, 8. [17] Пс. 129, 5.
що сотворив небо і землю. 981 Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським. 982 Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу. 983 А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.
11Д [Алилуя.]
1 Я люблю Господа, Він почув голос благання мого. 2 Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої. 3 Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски.4 Тоді я призвав ім’я Господнє: “Господи, спаси душу мою!” 6 Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас. 8 Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені. 7 Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе. 8 Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої - від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих.
Слава...
1 1 С [Алилуя.]
1 Вірував я, тому й заговорив,
і я смирився вельми. 2 І сказав я в нестямі моїй: “Кожна людина говорить неправду!” 3 Що віддам Господу за все, що Він воздав мені? 4 Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву. 6 Молитви мої Господу воз-дам перед усіма людьми Його.6 Чесна перед Господом смерть преподобних Його. 7 О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої. 8 Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву. 9 Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
10 У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме. Алилуя.
1 1 С [Алилуя.]
1 Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди. 2 Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно. Алилуя.
1 1 П [Алилуя.]
1 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його.3 Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його. 4 Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий, ] і повіки милість Його. 6 У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір. 8 Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина. 7 Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх. 8 Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину.
9 Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів. 10 Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх. 11 Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх,
12 обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх. 13 Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене, 14 Господь - моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням. 16 Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу, 18 правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу. 17 Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні. 18 Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене.
19 Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа.
20 Ось врата Господні; праведні уві-
[2] Пс. 99, 5.
Псалом 117. [1] Пс. 135, 1. [5] Іс. 26, 16.
[6] Пс. 26, 1; 55, 12. Рим. 8, 31. [7] Євр. 13, 6.
[8] Пс. 61, 9; 83, 13; 107, 13. [11] 1 Цар. 17,
45. [12] Втор. 1, 44. Іс. 7, 18. [14] Вих. 15, 2. Іс. 12, 2. [17] Іс. 53, 11. Рим. 6, 9. [18] Єз. 18,
21. [19] Іс. 26, 2. Євр. 9, 24.
йдуть ними. 21 Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням. 984 Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем). 985 Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших. 24 Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім.986 О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи.
26 Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього.27 Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього. 28 Ти -Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням].
29 Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
Слава...
ф. 1 1 О [Алилуя.]
7 J. і. О і Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім. 2 Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його. 3 Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.4 Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.s О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх! 8 Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
7 Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
8 Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене. 9 Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.10 Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
11 Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.12 Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.13 Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх. 14 Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством. 16 Заповідям Твоїм
навчаюся я і буду пильнувати путі Твої. 16 Заповіти Твої - утіха моя; не забуду я слова Твого. 17 Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого. 18 Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого. 19 Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх. 20 Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої. 21 Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.22 Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх. 23 Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.987 Свідчення Твої
— втіха моя, [і накази Твої] — радники мої. 26 В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм. 26 Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх. 27 Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.28 Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.29 Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене. 30 Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.31 Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене. 32 Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє. 33 Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого. 34 Вро-зуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм. 35 Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її. 36 Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи. 37 Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй. 38 Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед
[11] Втор 6, 6. [18] Втор. 17, 19. [19] 1 Пар. 29, 15. Євр. 11, 13. [21] Втор. 11, 28. [23] Пс.
2, 2. [24] Втор. 17, 19. [ЗО] 3 Цар. 8, 36. [32] Лк 19, 6. [34] Неєм. 9, 20. [36] 1 Цар. 8, 3.
[37] Мф 18, 9.
Тобою. 988 Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
40 Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.989 І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
42 І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
43 Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
44 Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків. 46 Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
46 Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
47 Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю. 48 Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму цро накази Твої. 49 Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати. 50 Це - втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
61 Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
62 Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.63 Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій. 64 Постанови Твої - то пісня моя на місці блукання мого. 66 Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого. 68 Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.57 Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.68 Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.69 Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх. 60 Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої. 61 Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого. 62 Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої. 63 Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої. 64 Милости
Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх. 86 Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм. 66 Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. 67 Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.68 Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх. 69 Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.70 Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм. 71 Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх. 72 Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
Слава...
73 Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх. 74 Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє. 76 Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.70 Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого. 77 Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє. 78 Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.79 Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої. 80 Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я. 81 Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє. 82 Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: “Коли Ти втішиш мене?”83 Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув. 84 Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд? 86 Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоє-
му.88 Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені. 87 Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх. 88 Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх. 89 Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах. 90 3 роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.91 3 волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі. 92 Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй. 93 Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене. 94 Твій - я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої. 96 Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої. 98 Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно. 97 О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього. 98 Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною. 99 Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої. 100 Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх. 101 Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє. 102 Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене. 103 Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм. 104 Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.106 Закон Твій - світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.108 Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
107 Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
108 Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи
[86] Ін 17, 17. [89] Іс. 40, 8. Мф 24, 35. [92] Пс. 18, 8. Єр. 15, 16. [97] Втор. 17, 19. [99] Втор. 4, 6. [100] Прем. 8, 10. [103] Пс. 18, 11. [104] Пс. 118, 128. [105] 2 Пет. 1, 19. [106] Неєм. 10, 29. Іов. 27, 5. [108] Пс. 18, 15. [110] мене судів Твоїх. 109 В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого. 110 Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився. 111 Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого. 112 Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
113 Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
114 Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє. 116 Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.118 Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй. 117 Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх. 118 Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні - неправда. 119 Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої. 120 Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.121 Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх. 122 Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді. 123 Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї. 124 Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене. 126 Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої. 128 Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій. 127 Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння. 128 Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. 129 Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. 130 Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
Пс. 139, 6. [112] З Цар. 8, 58. [115] Пс. 6, 9; 100, 4. [116] Пс. 24, 2. [118] Рим. 8, 6-7. [120] Лк 12, 5. Діян. 5, 5. [124] Пс. 142, 2. [126] Еккл. 8, 11. [127] Пс. 18, 11. [128] Пс. 118, 104. [130] Пс. 18, 9. Мф 11, 25.
131 Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
Слава...
132 Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє. 990 Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня. 991 Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.992 Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх. 138 Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого. 137 Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої. 138 Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина. 139 Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої. 140 Розпалене й чисте слово Твоє, і я - раб Твій - полюбив Його. 141 Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув. 142 Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.143 Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої - утіха моя. 144 Правда свідчень Твоїх - вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити. 146 Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму. 148 Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої. 147 Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю. 148 Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх. 149 Почуй, Господи, голос мій
з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.160 Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали. 161 Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина. 162 Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти. 163 Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув. 164 Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене. 166 Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.168 Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм. 167 Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився. 168 Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого. 169 Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене. 180 Основа слів Твоїх - істина, і вічні всі суди правди Твоєї. 161 Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого. 182 Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство. 183 Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю. 184 Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї. 186 Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони. 188 Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.187 Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх. 188 Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи. 189 Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене. 170 Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене. 171 Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх. 172 Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої
- правда. 173 Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої. 174 Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя. 176 Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені. 176 Я блукаю, наче ягня
25. [154] Пс. 36, 6. [155] Пс. 108, 17. [157] Пс. З, 1-2. [158] Діян. 17, 16. [161] Іс. 66, 2. [162] Іс. 9, 3. [163] Пс. 100, 7. [165] Гал. 6,
16. 1 Ін 2, 10. [166] Бут. 49, 18. [168] Пс. 138,
3. [176] Іс. 53, 6. 1 Пет. 2, 25.
загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
Слава...
1 1 Q Пісня ступенів.
^ 1 До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене.2 Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого.
3 Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий? 4 Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує. 6 Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських. 0 Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру. 7 Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини.
1 'УГї Пісня ступенів.
AZ>\/ 1 Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя. 2 Поміч моя від Господа, що створив небо і землю. 3 Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій. 4 Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля. 6 Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй. 6 Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць.
7 Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь]. 8 Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки.
1 *у 1 Пісня ступенів. Давида.
■І Аг А і Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього. 2 Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме. 3 Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його. 4 Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє. 6 Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому.
Псалом 119. [1] Пс. 49, 15. [2] 1 Цар. 26,
19. [3] Як. З, 5. [4] Пс. 58, 8; 64. 4. Притч.
25, 18. [7] Рим. З, 17.
Псалом 120. [1] 2 Пар. 20, 12. [2] 2 Пар.
20, 17. Пс. 123, 8. [4] 3 Цар. 8, 52. [6] Прем.
18, 3. Іона 4, 8.
Псалом 121. [3] 2 Пар. 6, 6. Єр. 31, 4. [5]
З Цар. 7, 7. [6] Зах. 4, 7. Іс. 66, 10. [9] Рим. 15,2.
6 Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе.
7 І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх. 8 Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі. 9 Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі.
1 *у 'у Пісня ступенів.
A і д0 Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. 2 Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження.
4 Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.
1 'у *1 Пісня ступенів. Давида.
1 Якби не Господь був з нами,
— нехай скаже Ізраїль, якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, —3 вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас. 4 Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу. 6 Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою.в Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні.7 Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися. 8 Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю.
Слава...
1 'у А Пісня ступенів.
1 Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно. 2 Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки.3 Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні
Псалом 122. [1] Пс. 120, 1. [2] 2 Пар. 20,
12. [4] Пс. 87, 4. Євр. 11, 36.
Псалом 123. [3] Притч. 1, 12. [4] Пс. 143,
7. [7] Пс. 10, 2. Притч. 6, 5. [8] Пс. 120, 2. Неєм. 9, 6.
Псалом 124 [1] Притч. 16, 20; 28, 25. Іс. 33, 20. [3] Діян. 22, ЗО.
не цростяглн рук своїх до беззаконня.
4 Благодій, Господи, добрим і праведним серцем. 6 А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!
1 'У С Пісня ступенів.
LZtJ і коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон. 2 Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: “Велике сотворив Господь над ними”. 3 Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем. 993 Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь. 6 Ті, що сіють
зі сльозами, пожнуть з радістю. в Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.
І ^ (і Пісня ступенів. Соломона.
J. iU 1 Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. 2 Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон.
3 Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього - плід утроби.
4 Як стріли в руках сильного, так і сини молоді. 6 Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами.
1 'І'у Пісня ступенів.
1 Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його.
2 Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде.
3 Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї. 4 Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа. 6 Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого. 8 Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля!
1 О Q Пісня ступенів.
J.Z>0 і Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль, 2 багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене.
3 На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої, 4 але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників. 6 Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион. 8 Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її, 7 якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа. 8 А перехожі не скажуть: “Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім”.
Слава...
1 OQ Пісня ступенів.
1 3 глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.
2 Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого. 3 Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? 4 Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою.s Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа. 8 Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа. 7 Бо у Господі милість і велике у Нього визволення,
8 і Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його.
[6] Пс. 124, 5.
Псалом 128. [2] 2 Кор. 4, 8. [3] Іов. 4, 8. Іс. 51, 23. [4] Іс. 5, 8. [5] Пс. 6, 11. [6] Пс. 36,
2; 57, 10.
Псалом 129. [1] Пс. 68, 2. [2] Пс. 5, 2. [3]
Пс. 142, 2. [4] Дан. 9, 9. [6] Авв. 2, 3. [8] Іс.
43, 25; 44, 22.
1 *3 А Пісня ступенів. Давида.
і Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене. 2 Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї. 3 Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки.
1 “3 1 Пісня ступенів.
1 Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. 2 Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова:3 “Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою, 4 не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм;6 не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова”. 6 Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима.7 Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його.
8 Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. 9 Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють. 10 Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. 11 Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: “Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм.12 А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм”. 13 Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе. 14 “Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його. 15 Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. 16 Священиків його Я зодягну в спасіння, і правед-
Псалом 130. [1] 2 Цар. 6, 22. Притч. 16,
5. [2] Рим. 12, 16.
Псалом 131. [1] Неєм. 13, 14. [3] 2 Цар. 7,
2-3. З Цар. 8, 17. [4] Притч. 6, 4. [5] Діян. 7,
46. [6] 1 Цар. 7, 1. [7] Пс. 17, 7. [8] 2 Пар. 6, 41. [10] 2 Пар. 6, 42. [11] 2 Цар. 7, 12. З Цар.
8, 25. 2 Пар. 6, 16. Пс. 88, 5. Лк 1, 55. Діян.
2, ЗО. [13] 3 Цар. 9, 3. [14] 3 Цар. 8, 13. [15] Пс. 36, 19; 110, 5. [17] 1 Цар. 2, 10. Мал. З,
ні його будуть радіти радістю.17 Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму.
18 Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя”.
1 Пісня ступенів. Давида.
1 Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!2 Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його.3 Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.
1 Пісня ступенів.
J. J J і Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого].2 Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа.
3 Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю.
Слава...
1 ОД Алилуя. К
1 Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні, 2 що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. 3 Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре. 4 Господь обрав Собі Якова, - обрав Ізраїля у насліддя Собі.
6 Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами.6 Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях;
7 підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх. 8 Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин, 9 явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном
і над усіма рабами його, 10 уразив
1. Лк 1, 69. [18] Пс. 34, 26.
Псалом 132. [1] Сир. 25, 2. Мк 9, 5. [2] Вих. 29, 7. Лев. 8, 12. [3] Втор. З, 8. Пісн. 4, 8.
Псалом 133. [1] Пс. 112, 1; 134, 2. [3] Чис.
6, 24. Пс. 127, 5.
Псалом 134. [1] Пс. 112, 1. [3] Пс. 135, 1.
[4] Втор. 7, 6. 1 Пет. 2, 9. Тит. 2, 14. [6] Пс. 113, 11. Дан. 4, 32. [7] Єр. 10, 13; 14. 22. [8] Вих. 12, 29. Пс. 77, 51. [10] Чис. 21, 21 та ін.
багато народів і знищив могутніх царів:994 Сигона, царя Аморрейсько-го, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські; 995 і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм.996 Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід. 997 Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми. 998 Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських. 18 Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать, 999 мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх.
18 Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
19 Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа! 20 Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа. 21 Благословен Господь від Сио-на, що живе в Єрусалимі. Алилуя!
1 ОС [Алилуя.]
і Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
2 Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його. 3 Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його. 4 Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його. 6 Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його; 8 утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.7 Він створив великі світила, бо повіки милість Його; 8 сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його; 9 місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його; 10 покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його; 11 і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його; 12 рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його; 13 Він розділив море Червоне, бо повіки милість
Його; 14 і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його; 16 і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його; 18 Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його; 17 і покарав царів великих, бо повіки милість Його;
18 знищив царів сильних, бо повіки милість Його; 19 Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;20 і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його; 21 і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його; 22 в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;23 Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;24 і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;
26 Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його. 26 Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його. 1 [Давида.] (Пісня перед Бо-
гом про неволю прор. Єремії).
1 На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш. 2 На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. 3 Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: “Заспівайте нам пісень сионських”.
4 Як же нам співати пісню Господню на землі чужій? s Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.8 Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.7 Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: “Руйнуйте його до останку”. 8 Дочко Ва-вилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.9 Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
Слава...
16. [10] Вих. 12, 29. [11] Вих. 12, 41. [12] Вих. 13, 3. Втор. 4, 34. [13] Вих. 14, 21. [14] Вих. 14, 22. [15] Вих. 14, 28. [19] Чис. 21, 24, 33-35. [20] Нав. 12, 4. [25] Пс. 103, 27; 146, 9.
Псалом 136. [1] Єз. 1, 1. Іс. ЗО, 19. [5] Єр 51, 50. [7] Єр. 49, 7. Єз. 25, 12; 35, 5. [9] Іс. 13, 16.
1 37 Давида. (Аггея й Захарії).
1 Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх].
2 Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого. 3 В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу. 4 Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх.
6 Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня. 8 Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека.7 Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя. 8 Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх.
1 'ЗО Начальнику хору. Псалом
Давида. (Захарії).
1 Господи, Ти випробував мене і знаєш мене. 2 Ти знаєш, коли я сяду
і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої. 3 Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі. 4 Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш. s Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою. 6 Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його. 7 Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? 8 Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти. 9 Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря, 10 і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя трима
Псалом 137 [1] Пс. 9, 2. [2] Пс. 144, 1. [4] Пс. 67, 33. Іс. 6, 3. [6] Пс. 112, 6. [7] Пс. 36, 24.
Псалом 138. [1] Притч. 24, 12. Ін 21,17.
[2] 2 Цар. 7, 20. Єр. 12, 3. Втор. 31, 21. [3] Пс. 118, 168. [7] Прем. 1, 7. [8] Ам. 9, 2. [9] Пс. 54, 7. [11] Іов. 34, 22. Єр. 23, 24. Євр. 4,
13. [12] Як. 1, 17. [13] Іов. 10, 11. [14] Пс.
тиме мене.11 Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою. 12 Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло. 13 Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. 14 Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає. 16 Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. 16 Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було. 17 О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх! 18 Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою. 19 О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні! 20 Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.21 Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе? 22 Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони. 23 Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.24 Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.
1 ТП Псалом.1 Начальнику хору.
^ Псалом Давида.
2 Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів:
3 вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви,4 гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх.6 Збережи мене, Господи,
118, 71. Одкр. 15, 3. [15] Еккл. 11, 5. [16] Сир. 23, 29. Іов. 14, 5. Мал. З, 16. [18] Бут.
22, 17. [19] Пс. 5, 7. [21] Пс. 100, 3. [22] Рим.
12, 9. [23] Іов. 31, 6. Пс. 25, 2. [24] Пс. 26, 11; 85, 11; 142, 8.
Псалом 139. [4] Пс. 5, 10; 57, 5. Рим. З,
13. [5] 2 Цар. 22, 3.
від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого. ® Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму. 7 Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого! 8 Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви. 9 Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися. 10 Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх. 11 Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали.12 Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі. 13 Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.14 І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм.
Слава...
1 ДО Псалом Давида.
1 Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе. 2 Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня. 3 Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх. 4 Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої іріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.s Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.1000 І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.
7 Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.8 На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.9 Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні. 10 У сіть свою впадуть ірішники, а я з Тобою її перейду. ЇДІ Повчання Давида. Молит-ва його, коли він був у печері.
1 Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся. 2 Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу. 3 Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене. 4 Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою. 6 Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих. ® Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.7 Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.
1 Д'у Псалом Давида, [коли його переслідував син - Авессалом.]
1 Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй. 2 І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих. 3 Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих. 4 І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє. 6 Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся. ® До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна,
Псалом 141. [1] 1 Цар. 24, 4. [2] Пс. 101,
1. [3] Пс. 139, 6. Єр. 18, 22. [4] Притч. 29, 10.
[5] Пс. 15, 5; 26, 13; 90, 2. [7] Пс. 142, 11. Псалом 142. [1] Пс. 5, 2, 16, 1. [2] Іов. 9,
2-3; 15, 14; 25, 4. [3] 1 Цар. 23, 14. [5] Пс. 76, 6. [6] Пс. 27, 2.
перед Тобою. 1001 Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу. 1002 Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою. 1003 Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся, 10 навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди; 11 імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою 12 і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.
Слава...
ф. 1 Л"\ Псалом Давида. [Проти
З Голіафа.]
1 Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.2 Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він - щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.3 Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них? 4 Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає. 6 Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір - і з них піде дим. 6 Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.7 Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, - з руки синів чужих, 8 що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. 9 Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі, 10 бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого. 11 Визволи мене і спаси мене від руки синів
чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. 12 Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах. 13 Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших. 14 Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.16 Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь - Бог його.
1 Л.Л. Хвала Давида.
1 Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку. 2 Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
3 Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його. 4 3 роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою, 6 а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої.6 Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою. 7 Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися.
8 Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
9 Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його. 10 Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе. 11 Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою, 12 щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого. 13 Царство Твоє - Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Гос-
21, 31. 1 Мак. З, 19. [12] Єз. 24, 25. [13] Лк
12, 16. [14] Лк 14, 19. [15] Пс. 32, 12.
Псалом 144. [1] Пс. 46, 3. [3] Іов. 5, 9; 36,
26. [4] Втор. 4, 10; 6, 7. [8] Вих. 34, 6. Пс. 85,
15. [9] Сир. 18, 12. 2 Пет. З, 9. 1 Тим. 2, 4. [11] Пс. 46, 9. [13] Пс. 145, 10. Дан. 4, 32; 6, 26.
подь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.] 1004 Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали. 1005 Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій.16 Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми.1006 Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх. 1007 Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно. 1008 Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх.
20 Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить.
21 Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.
Слава...
1ДС [Алилуя. Аггея й Захарії.]
1 Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого. 2 Співатиму Богові моєму, поки й живу. 3 Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.4 Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його. 6 Блажен, кому Бог Якова - помічник його; у кого надія на Господа Бога свого, в що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік,7 творить суд покривдженим, дає поживу голодним. 8 Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників;
9 Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.10 Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя.
1 А [Алилуя.] (Аггея й Захарії.)
1 Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала. 2 Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере. 3 Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні.
4 Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає. 6 Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа. 6 Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі. 7 Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях. 8 Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям]. 9 Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його.10 Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає. 11 Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його.
1 АП [Алилуя.] (Аггея й Захарії.)
1 Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
2 Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.3 Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе. 4 Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його. 6 Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає. 6 Кидає ірад Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть? 7 Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води. 8 Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю. 9 Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.
Слава...
Іс. 60, 10. [3] Іс. 61, 1. [4] Іс. 40, 26. [5] Пс.
144, 3. Іс. 40, 28. [6] Пс. 145, 8. [8] Діян. 14, 17. [9] Іов. 38, 41. Пс. 103, 14. Мф 6, 26. [11] Діян. 10, 35.
Псалом 147. [3] Втор. 32, 14. [5] Сир. 43,
19. [7] Пс. 32, 9. [8] Діян. 13, 17. [9] Втор. 29, 29; 33, 4. Рим. 2, 3.
I ДО [Алилуя.]
1 Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх. 1009 Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його. 1010 Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло. 1011 Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес. s Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив - і сталося,] Він повелів - і створилося. 8 Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється.
7 Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні. 8 Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його; 9 хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси, 10 звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті,
II царі земні і всі народи, князі і всі судді, 12 юнаки й діви, старі з молодими - 13 нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі.
14 Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому. Алилуя.
1 ДО [Алилуя.]
1 Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його.2 Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму. 3 Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому, 4 бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння.6 Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх. ® Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогост-рі в руках їхніх,7 щоб учинити помс
Псалом 148. [1] Одкр. 5, 13. [2] Лк 2, 13. [4] Бут. 1, 7. Пс. 101, 1. [5] Бут. 1, 6-7. Пс. 135, 5. Єр. 10, 12; 51, 15. [8] Іов. 37, 10. [11] Пс. 48, 3. [13] Іс. 12, 4. [14] Пс. 131, 17. Псалом 149. [1] Пс. 32, 3. [2] Пс, 92, 1.
ту над нечестивими і кару над беззаконними; 8 зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх - кайданами залізними, 9 вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його. Алилуя.
1 СЛ [Алилуя.]
1 Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його. 2 Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його. 3 Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях. 4 Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах. s Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами. в Все, що дише, нехай хвалить Господа. Алилуя.
Слава...
1 СІ [Псалом Давида на поє-динок з Голіафом*
1 Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого. 2 Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир. 3 І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув. 4 Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого. 6 Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них. ® Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми.7 Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.]
1 Притчі Соломона, сина Дави-дового, царя Ізраїльського, 2 щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму; 3 засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти; 4 простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість; 6 послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради; 6 щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні.
КНИГА ПРИТЧ СОЛОМОНОВИХ
7 Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога
- початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння.
8 Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї, 9 тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї. 10 Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся; 11 якщо будуть говорити: “йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини,
12 живих проковтнемо їх, як пекло, і
— цілих, як тих, що сходять у могилу;
13 наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобиччю; 14 жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас”, — 16 сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх,
18 тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.
17 У очах усіх птахів даремно розставляються тенета, 18 а роблять засідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі. 19 Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.
Глава 1. [1] 3 Цар. 4, 32. [5] Сир. 10, 28.
[7] Іов. 28, 28. Пс. 110, ЗО. Еккл. 12, 13. Сир.
1, 15. [9] Притч. 4, 9. Сир. 6, 32. [10] Притч.
4, 14. [11] Єр. 5, 26. Мих. 7, 2. [12] Пс. 123, 3. [15] Пс. 1, 1. [16] Іс. 59, 7. Рим. З, 15. [18] Мф 26, 16. [20] Притч. 8, 1-2. Лк 11, 49. [21]
20 Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій,
21 у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою: 22 “доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання? 23 Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої. 24 Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає; 26 і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли. 28 За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах; 27 коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява. 28 Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене. 29 За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього, 30 не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої; 31 за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх. 32 Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх, 33 а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла”. 'у Сину мій! якщо ти приймеш слова мої і збережеш при собі заповіді мої, 2 так що вухо твоє зробиш уважним до мудрости і нахилиш серце твоє до роздумування;
3 якщо будеш закликати знання і звертатися до розуму; 4 якщо будеш шукати його, як срібла, і відшукувати його, як скарб, s то зрозумієш
Притч. 8, 3. [24] Іс. 65, 12; 66, 4. Єр. 7, 13.
[26] Втор. 28, 63. Єз. 21, 17. [28] Іс. 1, 15. Єр.
11, 11. [29] Притч. 1, 24. Діян. 13, 40. [31] Іс. З, 10. [33] Пс. 111, 7.
Глава 2. [2] Лк 8, 18. [4] Мф 13, 44-46.
страх Господній і знайдеш пізнання про Бога. ® Тому що Господь дає мудрість; з уст Його - знання і розум;
7 Він зберігає для праведних спасіння; Він — щит для тих, хто ходить непорочно; 8 Він охороняє путі правди й оберігає стежки святих Своїх.9 Тоді ти зрозумієш правду і правосуддя і прямоту, усякий добрий шлях.10 Коли мудрість увійде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй,11 тоді розсудливість буде оберігати тебе, розум буде охороняти тебе, 12 щоб спасти тебе від шляху злого, від людини, яка говорить неправду, 13 від тих, які залишають путі прямі, щоб ходити шляхами темряви;14 від тих, які радіють, чинячи зло, захоплюються злою розпустою,16 шляхи яких криві, і які блукають на стежках своїх; 16 щоб спасти тебе від дружини іншого, від чужої, яка промовляє солодкі слова свої, 17 яка залишила керівника юности своєї і забула завіт Бога свого. 18 Дім її веде до смерти, і шляхи її - до мерців; 19 ніхто з тих, що ввійшли до неї, не повертається і не вступає на путь життя.
20 Тому ходи шляхом добрих і тримайся стежок праведників, 21 бо праведні будуть жити на землі, і непорочні будуть перебувати на ній;
22 а беззаконні будуть знищені з землі, і віроломні викорінені з неї.
О Сину мій! повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай зберігає серце твоє; 2 бо довготи днів, літ життя і миру вони додадуть тобі.
3 Милість і істина нехай не залишають тебе: обв’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалі серця твого,
4 і знайдеш милість і благовоління в очах Бога і людей. 1012 Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. ® У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої. 1013 Не будь мудрецем в очах твоїх; бійся Господа і віддаляйся від зла: 8 це буде здоров’ям для тіла твого і споживою для кісток твоїх. 9 Шануй Господа від майна твого і від початків усіх прибутків твоїх,
10 і наповняться скарбниці твої до надлишку, і точила твої будуть переливатися новим вином.
11 Покарання Господнього, сину мій, не відкидай, і не тяготися викриванням Його; 12 бо кого любить Господь, того карає і благоволить до того, як батько до сина свого. 13 Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум, —
14 тому що надбання її краще за придбання срібла, і прибутку від неї більше, ніж від золота: 15 вона дорожче за дорогоцінне каміння; [ніяке зло не може противитися їй; вона добре відома всім, хто наближається до неї,] і ніщо з бажаного тобою не зрівняється з нею. 18 Довголіття — у правиці її, а в лівій (руці) у неї - багатство і слава; [з уст її виходить правда; закон і милість вона на язиці носить;] 17 путі її — путі приємні, і всі стежки її — мирні. 18 Вона — дре-во життя для тих, які здобувають її,
- і блаженні, які зберігають її!
19 Господь премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом;
20 Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою.
21 Сину мій! не випускай їх з очей твоїх; зберігай розсудливість і розважливість, 22 і вони будуть життям для душі твоєї і прикрасою для шиї твоєї.23 Тоді безпечно підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться. 24 Коли ляжеш спати, — не будеш боятися; і коли заснеш, - сон твій приємним буде. 26 Не убоїшся неспо-
[11] Іов. 5, 17. Євр. 12, 5. Одкр. З, 19. [14] Іов. 28, 15. Притч. 8, 11. [16] Притч. 4, 10; 9,
II. [18] Притч. 11, ЗО; 15, 4. [19] Пс. 32, 6. [23] Пс. 36, 24. [24] Пс. З, 6; 4, 9. [25] Пс.
III, 7.
діваного страху і пагуби від нечестивих, коли вона прийде; 26 тому що Господь буде упованням твоїм і збереже ногу твою від уловлення.
27 Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його. 1014 Не говори другові твоєму: “піди і прийди знову, і завтра я дам”, коли ти маєш при собі. [Тому що ти не знаєш, що принесе прийдешній день.] 1015 Не замишляй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою.1016 Не сварися з людиною без причини, коли вона не зробила зла тобі. 1017 Не змагайся з людиною, яка чинить насилля, і не обирай жодного зі шляхів її;
32 тому що мерзота перед Господом розпусний, а з праведними у Нього спілкування. 33 Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє.34 Якщо
з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать. 36 Мудрі успадковують славу, а нерозумні ганьбу.
Д Слухайте, діти, настановлен-^ ня батька, і пильнуйте, щоб навчитися розуму, 2 тому що я дав вам добре вчення. Не залишайте заповіді моєї. 3 Бо і я був син у батька мого, і єдиний у матері моєї, яка ніжно любила мене, 4 і він учив мене і говорив мені: нехай утримає серце твоє слова мої; зберігай заповіді мої,
і живи. s Здобувай мудрість, здобувай розум; не забувай цього і не відхиляйся від слів вуст моїх. в Не залишай її, і вона буде охороняти тебе; люби її, і вона буде оберігати тебе.
7 Головне - мудрість: здобувай мудрість, і всім майном твоїм здобувай розум. 8 Високо цінуй її, і вона піднесе тебе; вона прославить тебе, якщо ти приліпишся до неї;9 покладе на голову твою прекрасний вінок, доставить тобі чудовий вінець.
10 Слухай, сину мій, і прийми слова мої, - і примножаться тобі літа життя. 11 Я вказую тобі путь мудрос-ти, веду тебе стежками прямими.
12 Коли підеш, не буде утрудненим хід твій, і коли побіжиш, не спіткнешся. 13 Міцно тримайся наставляння, не залишай, зберігай його, тому що воно — життя твоє.14 Не вступай на стежку нечестивих і не ходи шляхом злих; 16 залиш його, не ходи ним, ухилися від нього і пройди мимо; 16 тому що вони не заснуть, якщо не зроблять зла; пропадає сон у них, якщо вони не доведуть кого до падіння; 17 бо вони їдять хліб беззаконня і п’ють вино крадіння.18 Путь праведних - як світило променисте, яке більше і більше світлішає до повного дня.19 Путь же беззаконних
— як темрява; вони не знають, об що спіткнуться.
20 Сину мій! до слів моїх дослухайся, і до промов моїх прихили вухо твоє; 21 нехай не відходять вони від очей твоїх; зберігай їх усередині серця твого: 22 тому що вони життя для того, хто знайшов їх, і здоров’я для всього тіла його. 23 Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що
з нього джерела життя.24 Відкинь від себе облудність уст, і лукавство язика віддали від себе. 26 Очі твої нехай прямо дивляться, і вії твої нехай будуть спрямовані прямо перед тобою.
28 Обміркуй стежку для ноги твоєї, і всі путі твої нехай будуть твердими.
27 Не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч; віддали ногу твою від зла, 28 [тому що шляхи праві спостерігає Господь, а ліві — зіпсовані. 29 Він же прямими зробить путі твої, і ходу твою у мирі влаштує.]
Пс. 35, 5. Мих. 2, 1. [17] Притч. 1, 13. [18] Пс. 96, 11. Мф 5, 16. [19] Втор. 28, 29. Іс. 59, 10. [22] Пс. 18, 8. [23] Мф 6, 1. Євр. 13, 9.
[25] Іов. 31, 1. Сир. 9, 7. [26] Євр. 12, 13. [27] Втор. 5, 32.
С Сину мій! дослухайся до муд-рости моєї, і прихили вухо твоє до розуму мого, 2 щоб дотриматися розсудливости, і щоб вуста твої зберегли знання. [Не слухай улесливої жінки;]3 тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її; 4 але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогост-рий;6 ноги її сходять до смерти, стопи її досягають пекла. 8 Якби ти захотів осягнути стежку життя її, то путі її непостійні, і ти не узнаєш їх.
7 Отже, діти, слухайте мене і не відступайте від слів уст моїх.8 Тримай далі від неї путь твою і не підходь близько до дверей дому її, 9 щоб здоров’я твого не віддати іншим і років твоїх мучителеві; 10 щоб не насичувалися силою твоєю чужі, і труди твої не були для чужого дому.11 І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, —
12 і скажеш: “навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання, 13 і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх: 14 ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!”
16 Пий воду з твоєї водойми і ту, яка тече з твого колодязя. 18 Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки вод - по площах;
17 нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужим з тобою. 18 Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї,19 улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно. 20 І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої?
21 Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її.
Глава 5. [1] Притч. 4, 20. [5] Притч. 7, 27. Мф 14, 6. [8] Притч. 7, 25. [9] Притч. 6, 33.
[10] Притч. 29, 3. Сир. 9, 6. [11] Лк 15, 14.
[15] Притч. 9, 17. [18] Еккл. 9, 9. [20] Сир. 9,
10. [21] Іов. 34, 24. Єр. 16, 17. [22] Пс. 7, 17.
22 Беззаконного уловлюють власні беззаконня його, і в кайданах гріха свого він утримується: 23 він помирає без наставляння, і від великого безумства свого губиться.
/Г Сину мій! якщо ти поручився ** за ближнього твого і дав руку твою за іншого, - 2 ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх.3 Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого; 4 не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм; s рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.
8 Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. 7 Нема у неї ні начальника, ні приставни-ка, ні володаря; 8 але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.]
9 Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? 10 Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш:11 і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]
12 Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами,
13 моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми;14 підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат. 15 Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита - без зцілення. 16 Ось шість, що ненави-
Іс. 5, 18. [23] Єз. 33, 11.
Глава 6. [1] Сир. 29, 18. [3] Сир. 29, 21.
[4] Пс. 131, 4. [5] Пс. 123, 7. [9] Притч. 26,
14. [10] Притч. 24, 33. [13] Притч. 10, 10.
[14] Притч. 17, 20. [15] Пс. 57, 9.
дить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його: 1018 очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну, 1019 серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства, 1020 лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.
20 Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї; 21 нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою. 22 Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою: 23 бо заповідь є світильник, і наставляння - світло, і розсудливі повчання - шлях до життя, 24 щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.26 Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми; 28 тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.
27 Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?
28 Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх? 29 Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини. 30 Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
31 але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого. 32 Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це: 33 побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться, 34 тому що ревнощі - лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,36 не прийме ніякого викупу і не задоволь-ниться, скільки б ти не примножував дари.
П Сину мій! зберігай слова мої ' і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, - і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.] 2 Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх.
3 Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого. 4 Скажи мудрості: “ти сестра моя!” і розум назви рідним твоїм, 6 щоб вони охороняли тебе від дружини іншого, від чужої, яка пом’якшує слова свої.
8 Ось, одного разу дивився я у вікна дому мого, крізь ґрати мої, 7 і побачив серед недосвідчених, помітив між молодими людьми нерозумного юнака,8 який переходив площу біля рогу її і йшов по дорозі до дому її,
9 у сутінках під вечір дня, у нічній темряві і в мороці. 10 І ось - назустріч йому жінка, в убранні блудниці,
з підступним серцем, 11 галаслива і невгамовна; ноги її не живуть у домі її: 12 то на вулиці, то на площах,
і біля кожного рогу чинить вона кови. 13 Вона схопила його, цілувала його, і з безсоромним обличчям говорила йому: 14 “мирна жертва у мене: сьогодні я звершила обітниці мої; 16 тому і вийшла назустріч тобі, щоб відшукати тебе, і - знайшла тебе; 16 килимами я вбрала постіль мою, різнобарвними тканинами єгипетськими; 17 спальню мою напах-тила смирною, алое і корицею; 18 зайди, будемо упиватися ніжностями до ранку, насолодимося любов’ю,
19 тому що чоловіка немає вдома: він вирушив у далеку дорогу; 1021 гаманець срібла взяв із собою; прийде додому до дня повномісяччя”.21 Численними ласкавими словами вона звабила його, м’якістю вуст своїх
оволоділа ним. 22 Негайно він пішов за нею, як віл йде на забій, [і як пес - на ланцюг,] і як олень - на постріл, 1022 доки стріла не простромить печінки його; як пташка кидається в тенета, і не знає, що вони
— на погибель її. 1023 Отже, діти, слухайте мене і дослухайтеся до слів моїх. 1024 Нехай не ухиляється серце твоє на путі її, не блукай по стежках її, 1025 тому що багатьох повалила вона пораненими, і багато сильних убиті нею: 1026 дім її - дорога у пекло, яка сходить у внутрішні оселі смерти.
О Чи не премудрість взиває? і чи не розум підносить голос свій?
2 Вона стає на підвищених місцях, при шляху, на роздоріжжях; 3 вона взиває біля воріт при вході в місто, біля входу в двері: 4 “до вас, люди, взиваю я, і до синів людських голос мій!6 Навчіться, нерозумні, розсудли-вости, і дурні — розуму. 8 Слухайте, тому що я буду говорити важливе, і слова вуст моїх - правда; 7 бо істину промовить язик мій, і нечестя — мерзота для вуст моїх;8 усі слова вуст моїх справедливі; немає у них підступу і лукавства;9 усі вони ясні для розумного і справедливі для тих, що здобули знання.10 Прийміть учення моє, а не срібло; краще знання, ніж добірне золото; 11 тому що мудрість краща за перли, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею. 12 Я, премудрість, живу з розумом і шукаю розсудливого знання. 13 Страх Господній -ненавидіти зло; гордість і зарозумілість і злу путь і підступні вуста я ненавиджу. 14 У мене рада і правда; я розум, у мене сила. 16 Мною царі царюють і володарі узаконюють правду; 18 мною керуються начальники і вельможі й усі судді землі. 17 Тих, хто любить мене, я люблю, і ті, що шукають мене, знайдуть мене; 18 багатство і слава у мене, скарб, що не гине, і правда; 19 плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, і користи від мене більше, ніж від добірного срібла. 20 Я ходжу шляхом правди, стежками правосуддя,
21 щоб доставити тим, хто любить мене, істотне благо, і скарбниці їхні я наповнюю. [Коли я звіщу те, що буває щодня, то не забуду перелічити те, що від віку.]
22 Господь мав мене початком путі Своєї, раніше творінь Своїх, споконвіку; 23 від віку я помазана, від початку, раніше буття землі.24 Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не було джерел, повних води. 26 Я народилася раніше, ніж підняті були гори, раніше пагорбів,
26 коли ще Він не створив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту. 27 Коли Він готував небеса, я була там. Коли Він проводив кругову лінію по лицю безодні, 28 коли утверджував угорі хмари, коли зміцнював джерела безодні, 1027 коли давав морю устав, щоб води не переступали меж його, коли покладав основи землі: 30 тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в усі часи, 31 радіючи на земному колі Його, і радість моя була
із синами людськими.
32 Отже, діти, послухайте мене; і блаженні ті, які зберігають путі мої!
33 Послухайте настанови і будьте мудрі, і не відступайте від них. 34 Блаженна людина, яка слухає мене, пильнуючи щодня біля воріт моїх і стоячи на сторожі біля дверей моїх!
21. Рим. 13, 1. [18] Притч. З, 16. [19] Іов. 28,
17. Прем. 7, 9. [22] Прем. 9, 9. Сир. 24, 10. Ін
1, 1. [25] Пс. 89, 3; 109, 3. [28] Іов. 26, 8; 36, 29. [29] Іов. 38, 10. [ЗО] Ін 5, 20. [31] Ін 1, 10.
[32] Пс. 118, 1-2. Лк 11, 28. [34] Сир. 14, 24. Мк 3, 20.
36 тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя, і одержить благодать від Господа; 36 а той, хто грішить проти мене, наносить шкоду душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть”.
9 Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його,
2 заколола жертву, розбавила вино своє і приготувала в себе трапезу;
3 послала слуг своїх проголосити з височин міських:4 “хто нерозумний, звернися сюди!” І бідним на розум вона сказала:s “йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; 6 залиште нерозумне, і живіть, і ходіть шляхом розуму”. 7 Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого — пляму собі. 8 Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе;
9 дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання. 10 Початок мудрости - страх Господній, і пізнання Святого - розум;11 тому що через мене примножаться дні твої, і додадуться тобі роки життя.12 [Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградинка і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.]
13 Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає, 14 сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста, 16 щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами:16 “хто
Глава 9. [1] 1 Тим. З, 15. Євр. З, 6. Одкр.
З, 12. [3] Лк 14, 16. [4] Мф 11, 25. 1 Кор. 1,
27. [5] Ін 6, 48. Іс. 55, 1. [6] Тит. 2, 12. [8] Притч. 15, 12. Мф 7, 6. [9] Притч. 27, 6. [10] Притч. 1, 7. [11] Притч. 10, 27. [17] Притч.
20, 17. Сир. 23, 23. [18] Притч. 7, 27.
нерозумний, звернися сюди!” і бідному розумом сказала вона: 17 “води вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний”. 18 І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.]
I /\ Притчі Соломона.
" Син мудрий радує батька, а син нерозумний - засмучення для його матері. 2 Не приносять користи скарби неправедні, правда ж рятує від смерти. 3 Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне. 4 Лінива рука робить бідним, а рука старанна збагачує. 6 Хто збирає влітку - син розумний, а хто спить під час жнив
— син безпутний. 8 Благословення — на голові праведника, вуста ж беззаконних загородить насильство.
7 Пам’ять праведника буде благословенна, а ім’я нечестивих мерзотним.
8 Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться.
9 Хто ходить у непорочності, той ходить безпечно; а хто спотворює путі свої, той буде покараний. 10 Хто мигає очима, той викликає досаду, а нерозумний устами спотикнеться.
II Вуста праведника - джерело життя, вуста ж беззаконних загородить насильство. 12 Ненависть збуджує розбрати, але любов покриває всі гріхи. 13 У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного — різка. 14 Мудрі зберігають знання, але вуста нерозумного — близька загибель. 15 Майно багатого - міцне місто його, біда для бід-
Глава 10. [1] Притч. 15, 20. [2] Притч. 11,
4. Іов. 20, 20. [3] Пс. 32, 19. Іс. 49, 26. [4] Притч. 21, 5. [7] Пс. 111, 6. Сир. 44, 13. Мф
26, 13. [8] Пс. 140, 5. Як. З, 17. [10] Притч.
6, 13. Сир. 27, 24. [12] 1 Пет. 4, 8. 1 Кор. З, 4.
[15] Притч. 18, 11.
них - убогість їх. 16 Труди праведного — до життя, успіх нечестивого
- до гріха. 1028 Хто зберігає настановлення, той на путі до життя; а той, хто відкидає викривання, — блукає. 18 Хто приховує ненависть, у того вуста неправдиві; і хто розголошує наклепи, той нерозумний. 1029 При багатослів’ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, - розумний. 1030 Добірне срібло — язик праведного, серце ж нечестивих - нікчемність.1031 Уста праведного пасуть багатьох, а нерозумні помирають від нестачі розуму. 22 Благословення Господнє -воно збагачує і печалі з собою не приносить. 23 Для нерозумного злочинне діяння ніби забава, а людині розумній властива мудрість. 24 Чого страшиться нечестивий, те й осягне його, а бажання праведників виконається. 26 Як проноситься вихор, так немає більше нечестивого; а праведник - на вічній основі. 26 Що оцет для зубів і дим для очей, те лінивий для тих, хто посилає його.
27 Страх Господній додає днів, літа ж нечестивих скоротяться.28 Очікування праведників — радість, а надія нечестивих загине. 29 Путь Господня — твердиня для непорочного і страх для тих, що чинять беззаконня. 30 Праведник повіки не завагається, нечестиві ж не будуть жити на землі. 31 Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться. 32 Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих - розбещене.
1 1 Невірні терези - мерзота пе-ред Господом, але правильна
вага угодна Йому.2 Прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними — мудрість. [Праведник, помираючи, залишає жаль; але несподівана і радісна буває погибель нечестивих.] 3 Непорочність прямодушних буде керувати ними, а лукавство підступних погубить їх. 4 Не допоможе багатство у день гніву, правда ж урятує від смерти. s Правда непорочного рівняє путь його, а нечестивий упаде від нечестя свого. ® Правда прямодушних спасе їх, а беззаконники будуть уловлені беззаконням своїм. 7 Зі смертю чоловіка нечестивого зникає надія, і чекання беззаконних гине. 8 Праведник спасається від біди, а замість нього потрапляє у неї нечестивий. 9 Устами лицемір губить ближнього свого, а праведники прозорливістю спасаються. 10 При благоденстві праведників веселиться місто, і при погибелі нечестивих буває торжество.
11 Благословенням праведних звеличується місто, а вустами нечестивих руйнується. 12 Бідний на розум висловлює презирство до ближнього свого; але розумна людина мовчить.
13 Хто ходить як пліткар, той відкриває таємницю; але вірна людина таїть справу. 14 При нестачі піклування падає народ, а при багатьох радниках благоденствує. 15 Зло заподіює собі той, хто дає запоруку за стороннього; а хто ненавидить запоруку, той безпечний.16 Доброзвичайна дружина здобуває славу [чоловіку, а дружина, що ненавидить правду, є верх нечестя. Лінивці бувають убогі], а працелюбні, здобувають багатство. 17 Чоловік милосердий благо-діє душі своїй, а жорстокосердий руйнує плоть свою. 1032 Нечестивий робить справу ненадійну, а тому, хто сіє правду, — нагорода певна.19 Праведність веде до життя, а той, хто прагне до зла, прагне смерти своєї. 20 Мерзота перед Господом — підступ-
5, 15. [8] Есф. 7, 9. Пс. 33, 20. [10] Притч. 28,
12. [11] Бут. 18, 32. Сир. 16, 5. [13] Притч.
20, 19. Сир. 27, 17. [14] Притч. 15, 22. Прем.
6, 26. [18] Гал. 6, 8. [20] Пс. 5, 7; 118, 1.
ні серцем; але благоугодні Йому непорочні в путі. 1033 Можна ручитися, що порочний не залишиться непокараним; сім’я ж праведних спасеться. 1034 Що золоте кільце в носі у свині, те жінка красива і - нерозсудлива.
23 Бажання праведних є одне добро, очікування нечестивих — гнів.1035 Хтось сипле щедро, і йому ще додається; а інший надміру ощадливий, і однак же убожіє. 26 Благодійна душа буде насичена, і хто напуває інших, той і сам напоєний буде. 26 Хто утримує в себе хліб, того кляне народ; а на голові того, хто продає, - благословення. 27 Хто прагне добра, той шукає благовоління; а хто шукає зла, до того воно і приходить. 28 Той, хто надіється на багатство своє, упаде; а праведники, як лист, будуть зеленіти. 29 Той, хто розладнує дім свій, отримає у наділ вітер, і нерозумний буде рабом мудрого серцем. 30 Плід праведника - древо життя; і мудрий привертає душі. 31 Так праведнику воздається на землі, тим більше нечестивому і грішному.
І Л Хто любить настанови, той любить знання; а хто ненавидить викриття, той невіглас. 2 Добрий здобуває благовоління від Господа; а людину підступну Він засудить.
3 Не утвердить себе людина беззаконням; корінь же праведників нерухомий. 4 Доброчесна дружина — вінець для чоловіка свого; а ганебна
— як гниль у кістках його.5 Помисли праведних — правда, а задуми нечестивих — підступність. 8 Промови нечестивих — засідка для пролиття крови, вуста ж праведних спасають їх. 7 Торкнеться нечестивих нещастя - і немає їх, а дім праведних стоїть. 8 Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде у презирстві. 9 Краще простий, але який працює на себе, ніж той, хто видає себе за знатного, але має потребу у хлібі.10 Праведний турбується і про життя худоби своєї, серце ж нечестивих жорстоке. 11 Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом за тими, що марно гають час, той недоумкуватий. [Хто знаходить задоволення у гаянні часу за вином, той у своєму домі залишить безславність.] 12 Нечестивий бажає уловити в сіті зла; але корінь праведних твердий.13 Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх; але праведник вийде з біди. [Той, хто дивиться лагідно, помилуваний буде, а той, хто зустрічається у воротах, заважає іншим.] 14 Від плоду вуст своїх людина насичується добром, і нагорода людині - за ділами рук її. 16 Шлях нерозумного прямий у його очах; але хто слухає поради, той мудрий.16 У нерозумного відразу ж виявиться гнів його, а розсудливий ховає образу. 17 Хто говорить те, що знає, той говорить правду; а у свідка неправдивого — омана.
18 Якийсь пустослів уражає наче мечем, а язик мудрих - лікує. 19 Вуста правдиві вічно перебувають, а неправдивий язик — тільки на мить.
20 Підступність - у серці зловмисників, радість — у миротворців. 21 Не станеться з праведником ніякого зла, нечестиві ж будуть сповнені злом. 22 Мерзота перед Господом — вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому.1036 Чоловік розсудливий приховує знання, а серце нерозумних висловлює глупоту. 24 Рука старанних буде панувати, а лінива буде під даниною. 26 Туга на серці людини придушує її, а добре слово звеселяє його. 28 Праведник
Втор. 22, 6; 25, 4. [11] Притч. 28, 19. Сир. 20, 28. [13] Притч. 18, 7. [14] Пс. 61, 13. [15] Притч. 10, 17. [16] Еккл. 7, 9. [17] Притч.
14, 5. [18] Пс. 58, 8; 63, 4. [22] Пс. 5, 7. [23] Притч. 13, 17.
указує ближньому своєму путь, а путь нечестивих вводить їх в оману.
27 Лінивий не смажить своєї дичини; а майно людини старанної дорогоцінне. 28 На путі правди — життя, і на стежці її немає смерти.
1 “3 Мудрий син слухає настано-ви батька, а буйний не слухає викриття. 2 Від плоду вуст своїх людина споживе добро, душа ж законопорушників - зло. 3 Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда. 4 Душа лінивого бажає, але марно; а душа старанних насититься.
6 Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе.8 Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника. 7 Хтось видає себе за багатого, а в нього нічого нема; інший видає себе за бідного, а в нього багатства багато. 8 Багатством своїм людина викуповує життя своє, а бідний і погрози не чує. 9 Світло праведних весело горить, світильник же нечестивих угасає. [Душі підступні блукають у гріхах, а праведники співчувають і милують.] 10 Від заро-зумілости виникає розбрат, а в тих, що радяться, — мудрість. 11 Багатство від суєтности виснажується, а той, хто збирає працею, примножує його.
12 Надія, яка довго не збувається, мучить серце, а бажання, що сповнилося, - як древо життя.13 Хто нехтує слово, той заподіює шкоду собі; а хто боїться заповіді, тому воздається. 14 [У сина лукавого нічого немає доброго, а в розумного раба справи благоуспішні, і путь його пряма.]
16 Навчання мудрого - джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
18 Добрий розум дає приємність, путь
Глава 13. [1] Притч. 15, 12. [2] Притч. 12,
14. [3] Притч. 18, 21. 1 Пет. З, 10. [4] Притч.
21, 25. [5] Пс. 118, 163. [7] Притч. 12, 9. [8] Притч. 10, 15. [9] Притч. 24, 20. Пс. 36, 21. [її] Притч. 28, 8. [13] Притч. 1, 24. Ос. 4, 6.
[15] Притч. 10, 11. [21] Сир. 6, 35; 37, 15.
же беззаконних жорстока.17 Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупст-во. 18 Поганий посол потрапляє в біду, а вірний посланник — спасіння. 19 Убогість і посоромлення тому, хто відкидає вчення; а хто дотримується настанов, буде в честі. 20 Бажання, яке сповнилося, - приємне для душі; але тяжко для глупих ухилятися від зла. 21 Той, хто спілкується з мудрими, стане мудрішим, а хто дружить з нерозумними, розбеститься. 22 Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром. 23 Добрий залишає спадщину й онукам, а багатство грішника зберігається для праведного. 24 Багато хліба буває і на ниві бідних; але дехто гине від безладдя. 26 Хто шкодує різки своєї, той ненавидить сина; а хто любить, той з дитинства карає його. 28 Праведник їсть до ситости, а утроба беззаконних терпить нестачу.
1 А Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками. 2 Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.3 У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.4 Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів. 6 Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.
8 Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке. 7 Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.8 Мудрість розумного
- знання путі своєї, глупство ж безрозсудних - омана.9 Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.10 Серце знає горе душі
[23] Іов. 27, 17. [25] Притч. 23, 13. Сир. ЗО, 1. [26] Іс. 65, 13. Сир. 37, 32.
Глава 14. [1] Притч. 12, 4; 24, 3. [2] Іов.
12, 24. [3] Як. З, 5. Притч. 12, 6. [5] Вих. 23,
1. Притч. 12, 17. [6] Сир. 1, ЗО. [8] Пс. 138,
24.
своєї, і в радість його не втрутиться чужий. 1037 Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне. 1038 Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти. 1039 І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.1040 Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра - від своїх. 1041 Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.1042 Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевне-ний. 1043 Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна. 1044 Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.
19 Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.
20 Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів. 21 Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний. 22 Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благо-мислячих.23 Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток. 24 Вінець мудрих - багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є. 26 Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди. 26 У страху перед Господом
— надія тверда, і синам Своїм Він притулок.27 Страх Господній - джерело життя, що віддаляє від сітей смерти. 28 У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві. 29 У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.30 Лагідне серце - життя для тіла, а заздрість -гниль для кісток. 31 Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному. 32 За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію. 33 Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.34 Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів. 36 Благовоління царя
- до раба розумного, а гнів його -проти того, хто ганьбить його.
1 С [Гнів губить і розумних.] Ла-
гідна відповідь відвертає гнів, а образливе слово збуджує лють.
2 Язик мудрих сповіщає добрі знання, а вуста нерозумних вивергають дурість. 3 На всякому місці очі Господні: вони бачать злих і добрих.
4 Лагідний язик - древо життя, але неприборканий — печаль духу. 6 Нерозумний нехтує наставляння батька свого; а хто прислуховується до викривань, той розважливий. [У багатстві правди велика сила, а нечестиві викоріняться з землі.] 6 У домі праведника - достаток скарбів, а у прибутку нечестивого — безладдя.
7 Вуста мудрих поширюють знання, а серце нерозумних не так. 8 Жертва нечестивих — мерзота перед Господом, а молитва праведних благоугод-на Йому. 9 Мерзота перед Господом
— путь нечестивого, а того, хто йде шляхом правди, Він любить. 10 Зле покарання - тому, хто ухиляється від путі, і той, хто ненавидить викриття, загине. 11 Пекло й Аваддон відкриті перед Господом, тим більше серця синів людських. 12 Не лю-
[32] Іов. 21, 17. Пс. 72, 18; 111, 8. [34] Притч.
II, 11. Прем. 5, 24. [35] Лк 7, 2. Рим. 13, 3. Глава 15. [1] 1 Цар. 25, 24, 35. Притч. 15,
28. [2] Притч. 12, 23. [3] Пс. 32, 14. Євр. 4,
13. [4] Притч. З, 18; 11, ЗО; 12, 18. [6] Пс.
III, 3. Іов. 20, 22. [8] Притч. 21, 27. Сир. 34,
19. Іс. 1, 11. Єр. 6, 20. Ам. 5, 21. [9] Пс. 5, 7.
[11] Іов. 26, 6. Пс. 7, 10.
бить розпусний тих, хто викриває його, і до мудрих не піде. 1045 Веселе серце робить лице веселим, а при сердечній печалі дух занепадає.1046 Серце розумного шукає знання, вуста ж дурних споживають глупство. 1047 Усі дні нещасного сумні; а в кого серце веселе, у того завжди бенкет. 16 Краще небагато зі страхом Господнім, ніж великий скарб, і при ньому тривога. 1048 Краще блюдо зелені, і при ньому любов, ніж відгодований бик, і при ньому ненависть. 1049 Запальна людина збуджує розбрат, а терпляча утишує незгоду. 1050 Шлях лінивого -як терновий пліт, а путь праведних
— гладенька. 20 Мудрий син радує батька, а нерозумна людина зневажає матір свою. 21 Глупота — радість для недоумкуватого, а людина розумна йде прямою дорогою. 22 Без ради розпочаті діла зруйнуються, а з великою кількістю радників вони відбудуться. 23 Радість людині у відповіді вуст її, і як добре слово вчасне! 24 Путь життя мудрого вгору, щоб ухилитися від пекла внизу.26 Дім гордовитих розорить Господь, а межу вдови укріпить. 26 Мерзота перед Господом
— думки злих, слова ж непорочних угодні Йому. 27 Корисливий розладнає дім свій, а той, хто ненавидить подарунки, буде жити. 28 Серце праведного обмірковує відповідь, а вуста нечестивих вивергають зло. [Приємні перед Господом путі праведних; через них і вороги стають друзями.]
29 Далекий Господь від нечестивих, а молитву праведників чує. 30 Світлий погляд радує серце, добра звістка зміцнює кістки. 31 Вухо, уважне до вчення життя, перебуває між мудрими. 32 Хто відкидає наставляння, той не дбає про свою душу; а хто слухає викривання, той набуває розуму.
33 Страх Господній навчає мудрости, і славі передує смирення.
І £1 Людині належать припу-щення серця, але від Господа відповідь язика. 2 Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі. 3 Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться. 4 Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди. 6 Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху - чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.]8 Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла. 7 Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею. 8 Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою. 9 Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її. 10 У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді. 11 Правильні терези і вагові чаші - від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі. 12 Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується црестіл.13 Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить.14 Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його. 1051 У світлому погляді царя - життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем.16 Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло. 17 Путь праведних — відхилення
Глава 16. [1] Єр. 10, 23. [3] Пс. 36, 5. 1 Пет. 5, 7. [4] Іов. 21, ЗО. Рим. 11, 36. [5] Притч. 8,
13. [6] Неєм. 5, 15. [7] Сир. 6, 17. 1 Пет. З,
13. [10] 3 Цар. З, 27. [11] Притч. 11, 1; 20,
10, 23. [12] Притч. 20, 28; 25, 5. [14] Есф. 7,
7. Притч. 20, 2. [16] Іов. 28, 15.
від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою. 1052 Погибелі передує гордість, і падінню - пихатість. 1053 Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими.1054 Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний. 1055 Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання.
22 Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота. 1056 Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його. 1057 Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток. 26 Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті. 26 Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його. 27 Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий.
28 Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів. 29 Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру; 30 прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він - піч злоби]. 31 Вінець слави - сивина, яка знаходиться на шляху правди. 32 Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста. 33 У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа.
1 П Краще шматок сухого хліба, ' із ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом. 2 Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину. 3 Плавильня - для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь. 4 Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомо-вець слухається язика пагубного.
6 Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде]. ® Вінець старих - сини синів, і слава дітей - батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного
— ні гроша.] 7 Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві. 8 Подарунок - дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх. 9 Хто прикриває провину, той шукає лю-бови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга. 10 На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.11 Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього. 12 Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
13 Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло. 14 Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
16 Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного - обоє мерзота перед Господом.18 До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
17 Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя. 18 Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого. 19 Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння. 20 Підступне серце не
[5] Притч. 14, 31. [6] Пс. 127, 6. 2 Тим. 1, 5. [9] Притч. 10, 12. Сир. 6, 5. [13] Втор. 32, 35.
1 Пет. З, 9. Рим. 12, 17, 19. 1 Сол. 5, 15. [15] Притч. 24, 24. Іс. 5, 23. [17] Притч. 18, 25. Сир. 12, 8-9. [18] Притч. 6, 1; 11, 15. [20] Притч. 6, 14.
знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.1058 Породив хто дурня, -собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє. 1059 Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки. 1060 Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя. 1061 Мудрість - перед лицем розумного, а очі дурня - на краю землі. 1062 Нерозумний син -досада батькові своєму і засмучення для матері своєї. 26 Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду. 1063 Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний. 28 І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої - розсудливим.
1 О Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного. 2 Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум.3 3 приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба. 4 Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости - струменевий потік.6 Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді.8 Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття. 7 Язик нерозумного
— загибель для нього, і вуста його — сітка для душі його. 8 [Лінивого долає страх, а душі женоподібні будуть голодувати.]9 Слова навушника - як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби. 10 Недбайливий у роботі своїй - брат марнотратцю. 11 Ім’я Господа - міцна вежа: втікає до неї праведник — і у безпеці. 12 Майно багатого — міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві. 13 Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі.
14 Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому.15 Дух людини переносить її немочі; а вражений дух - хто може підкріпити його? 18 Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання. 17 Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її.18 Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її. 19 Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними. 20 Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів замку. 21 Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується. 22 Смерть і життя - у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його.
23 Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю — божевільний і нечестивий.]24 3 благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо.
26 Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат.
І Q Краще бідний, який ходить -*■ у своїй непорочності, ніж [багатий] із неправдивими вустами, і притім нерозумний. 2 Недобре душі без знання, і хто поспішний ногами, той оступиться. 3 Глупота людини спотворює путь її, а серце її обурюється на Господа. 4 Багатство додає багато друзів, а бідного залишає і друг його.s Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується. 8 Багато хто запобігає перед знатними, і всякий ~ ДРУГ людині, яка дає подарунки.
7 Бідного ненавидять усі брати його,
[14] Сир. 11, 8. [17] Притч. 17, 8. Мф 2, 11. [21] Притч. 14, 14. Іс. З, 10. [22] Притч. 13,
3. Як. З, 8-10. [23] Притч. 19, 14. [24] Сир.
13, 4. [25] Притч. 17, 17.
Глава 19. [1] Притч. 28, 6. [2] Притч. 6,
18. [3] Сир. 15, 11. Як. 1, 13. [4] Притч. 14,
20. [5] Втор. 19, 19. Дан. 13, 51, 62.
тим більше друзі його віддаляються від нього: женеться за ними, щоб поговорити, але і цього немає. 8 Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто спостерігає розважливість, той знаходить благо.1064 Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, загине. 1065 Непристойна нерозумному пишність, тим більше рабові панування над князями. 1066 Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї — бути поблажливою до провин.
12 Гнів царя - як ревіння лева, а благовоління його - як роса на траву.
13 Нерозумний син — руйнування для батька свого, і сварлива дружина — стічна труба. 1067 Дім і майно - спадщина від батьків, а розумна дружина — від Господа. 16 Лінощі занурюють у сонливість, і недбайлива душа буде терпіти голод. 16 Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине. 17 Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його. 18 Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його.19 Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його. 20 Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим. 21 Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом. 22 Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива.
23 Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його. 24 Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого.26 Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння. 26 Хто розоряє батька і виганяє матір, - син соромітний і безчесний. 27 Перестань, сину мій, слухати напоумлення про відхилення від висловів розуму. 28 Лукавий свідок знущається із суду, і вуста беззаконних ковтають неправду. 29 Готові суди для кощунників, і побиття
— на тіло нерозумних.
ЛА Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний. 2 Гроза царя - ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе.
3 Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий. 4 Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого.6 Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх. ® Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить? 7 Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього! 8 Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле. 9 Хто може сказати: “я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?” 10 Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом. 11 Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його. 1068 Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь. 1069 Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб.14 “Погано, погано”, говорить покупець, а коли відійде, хвалиться. 1070 Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні.18 Візьми одяг
15, 16.
Глава 20. [1] Іс. 28, 7. Еф. 5, 18. [2] Притч. 19, 12. [5] Притч. 18, 4. [6] Мф 6, 2. Лк 18, 8.
[7] Втор. 7, 13. [9] 3 Цар. 8, 46. 2 Пар. 6, 36. Іов. 14, 4. Пс. 50, 7. Сир. 7, 5. 1 Ін 1, 8. [10] Притч. 11, 1. [12] Вих. 4, 11. Пс. 93, 9. [16] Притч. 27, 13.
його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу. 17 Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою. 18 Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну. 1071 Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся. 1072 Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви.
21 Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом.
22 Не говори: “я відплачу за зло”; залиш Господу, і Він збереже тебе.
23 Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро. 1073 Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій?26 Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати.
28 Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо. 27 Світильник Господній - дух людини, який випробовує всі глибини серця. 28 Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій.
29 Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих - сивина. 30 Рани від побиття - лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.
О І Серце царя — у руці Госпо-
да, як потоки вод: куди захоче, туди Він направляє його. 2 Усякий шлях людини прямий в очах її; але Господь зважує серця. 3 Дотримання правди і правосуддя більш угодне Господу, ніж жертва.4 Гордість очей і зарозумілість серця, які відзначають нечестивих, — гріх. 6 Думки старанного прагнуть достатку, а всякий поспішний терпить збиток.
8 Придбання скарбу неправдивим язиком - скороминучий подув тих, хто шукає смерти. 7 Насильство нечестивих упаде на них, тому що вони зреклися дотримуватися правди.
8 Мінливий шлях у людини розбещеної; а хто чистий, того дія пряма.
9 Краще жити в кутку на покрівлі, ніж зі сварливою дружиною у просторому домі. 10 Душа нечестивого бажає зла: не знайде милости в очах його і друг його. 11 Коли карається кощунник, простий робиться мудрим; і коли врозумляється мудрий, то він здобуває знання.12 Праведник спостерігає за домом нечестивого: як впадають нечестиві у нещастя.13 Хто затикає вухо своє від волання бідного, той і сам буде волати, — і не буде почутий. 14 Подарунок таємний гасить гнів, і дарунок у пазуху - сильну лють. 15 Дотримання правосуддя
— радість для праведника і страх для тих, хто чинить зло. 16 Людина, що збилася з путі розуму, оселиться в зібранні мерців. 17 Хто любить веселощі, зубожіє; а хто любить вино і жир, не розбагатіє. 18 Викупом буде за праведного нечестивий і за прямодушного — лукавий. 19 Краще жити у землі пустельній, ніж з дружиною сварливою і сердитою. 20 Жаданий скарб і жир - у домі мудрого; а нерозумна людина марнотратить їх.
21 Хто дотримується правди і милости, той знайде життя, правду і славу. 1074 Мудрий входить у місто сильних і знищує укріплення, на яке вони сподівалися. 1075 Хто зберігає вуста свої і язик свій, той зберігає від біди душу свою. 24 Зарозумілий злодій — кощунник ім’я йому — діє у запалі гордости. 26 Жадоба лінивця уб’є його, тому що руки його відмовляються працювати; 26 кожного дня
24. [11] Притч. 19, 25. [13] Притч. З, 27-28. [14] 1 Цар. 25, 18. [17] Притч. 23, 21. [19] Притч. 25, 24. Сир. 25, 21. [21] Притч. 19, 17. [22] Еккл. 9, 16. [26] Пс. 36, 26.
він сильно жадає, а праведник дає і не шкодує. 1076 Жертва нечестивих -мерзота, особливо коли з лукавством приносять її. 1077 Лжесвідок загине; а людина, яка говорить те, що знає, буде говорити завжди. 1078 Людина нечестива зухвала лицем своїм, а праведний тримає прямо путь свою. 1079 Немає мудрости, і немає розуму, і немає ради всупереч Господу. 1080 Коня готують на день битви, але перемога — від Господа.
0 Л Добре ім’я краще за велике
багатство, і добра слава краща за срібло і золото. 2 Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь. 3 Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються.
4 За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя. s Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них.
8 Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє. 7 Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця. 8 Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог,
1 нестачу діл її поповнить.]9 Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.]10 Прожени кощун-ника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка. 11 Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар - друг. 12 Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає.13 Лінивець говорить: “лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!” 14 Глибока прірва - вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди.
16 Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього. 16 Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє.
17 Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання; 18 тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх.19 Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай. 20 Чи не писав я тобі три
чі в порадах і наставляннях, 21 щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе?
22 Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт, 23 тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх.24 Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною, 26 щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою. 26 Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги:
27 якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе? 28 Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої. 29 Чи бачив ти людину моторну у своїй справі? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими.
'у 'У Коли сядеш споживати їжу
з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою, 2 і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний. 3 Не захоплюйся ласими стравами його; це — оманна їжа. 4 Не піклуйся про те, щоб нажити багатство; залиш такі думки твої.s Спрямуєш очі твої на нього, і - його вже
Втор. 24, 17. Іов. 31, 13. [23] Притч. 23, 11.
[24] Притч. 15, 18; 29, 22. [25] Притч. 12, 13. [26] Притч. 6, 1. [27] Притч. 20, 16. [28] Втор.
19, 14. Притч. 23, 10.
Глава 23. [1] Сир. 31, 13. [4] 1 Тим. 6, 6, 9.
немає; тому що воно зробить собі крила і, як орел, полетить до неба.
8 Не споживай їжі у людини заздрісної і не захоплюйся ласими стравами її;7 тому що, які думки у душі її, така й вона; “їж і пий”, говорить вона тобі, а серце її не з тобою.8 Шматок, який ти з’їв, виблюєш, і добрі слова твої ти витратиш даремно.9 У вуха нерозумного не говори, тому що він знехтує розумні слова твої. 10 Не пересувай межі давньої і на поля сиріт не заходь, 11 тому що Захисник їх сильний; Він вступиться у справу їх з тобою. 12 Прихили серце твоє до навчання і вуха твої - до розумних слів. 13 Не залишай юнака без покарання: якщо покараєш його різкою, він не помре; 14 ти покараєш його різкою і спасеш душу його від пекла.
15 Сину мій! якщо серце твоє буде мудре, то порадіє і моє серце;18 і нутрощі мої будуть радіти, коли вуста твої будуть говорити справедливе.
17 Нехай не заздрить серце твоє грішникам, але нехай перебуває воно в усі дні у страху Господньому;18 тому що є майбутнє, і надія твоя не втрачена. 19 Слухай, сину мій, і будь мудрий, і направляй серце твоє на пряму путь.20 Не будь між тими, хто упивається вином, між тими, хто пересичується м’ясом:21 тому що п’яниця і той, хто пересичується, зубожіють, і сонливість одягне в руб’я. 22 Слухайся батька твого: він породив тебе; і не зневажай матері твоєї, коли вона і постаріє. 23 Купи істину і не продавай мудрости і вчення і розуму.
24 Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього. 26 Нехай веселиться батько твій і нехай торжествує мати твоя, що народила тебе.
28 Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми, 27 тому що блудниця
- глибока прірва, і чужа дружина -вузький колодязь; 28 вона, як розбійник, сидить у засідці і множить між людьми законопорушників.29 У кого виття? у кого стогін? у кого сварки? у кого горе? у кого рани без причини? у кого баїряні очі? 30 У тих, які довго сидять за вином, які приходять шукати вина приправленого. 31 Не дивися на вино, як воно червоніє, як воно іскриться в чаші, як воно світиться рівно:32 згодом, як змій, воно вкусить, і вжалить, як аспид; 33 очі твої будуть дивитися на чужих дружин, і серце твоє заговорить про розпусне, 34 і ти будеш, як той, що спить серед моря, і як той, що спить на верхівці щогли. 36 [І скажеш:] “били мене, мені не було боляче; штовхали мене, я не відчував. Коли прокинуся, знову буду шукати того самого”. 'У А Не ревнуй злим людям і не " ' бажай бути з ними, 2 тому що про насильство помишляє серце їх, і про зле говорять вуста їхні. 3 Мудрістю влаштовується дім і розумом утверджується, 4 і з умінням наповнюється він усередині всяким дорогоцінним і прекрасним майном.
6 Людина мудра сильна, і людина розумна зміцнює силу свою. 1081 Тому обдумано веди війну твою, і успіх буде при багатьох нарадах.7 Для нерозумного занадто високою є мудрість; біля воріт не відкриє він уст своїх. 8 Хто замишляє зробити зло, того називають зловмисником. 9 Помисел глупоти — гріх, і кощунник — мерзота для людей.10 Якщо ти в день нещастя виявився слабким, то бідна сила твоя.11 Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених
Іс. 5, 11. [33] Еф. 5, 18. 1 Ін 2, 16. [35] Іс. 56, 12.
на убиття? 1082 Чи скажеш: “ось, ми не знали цього”? А Той, Хто випробовує серця, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її. 1083 їж, сину мій, мед, тому що він приємний, і стільник, який солодкий для гортані твоєї: 1084 таке і пізнання муд-рости для душі твоєї. Якщо ти знайшов Я, тобто майбутнє, і надія твоя не втрачена. 1085 Не замислюй зла, нечестивий, проти житла праведника, не спустошуй місця спокою його,
16 бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель. 17 Не радій, коли упаде ворог твій, і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться. 18 Інакше, побачить Господь, і неугодне буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій. 19 Не обурюйся на злодіїв і не заздри нечестивим,
20 тому що злий не має майбуття, — світильник нечестивих погасне.21 Бійся, сину мій, Господа і царя; із заколотниками не спілкуйся, 22 тому що несподівано прийде погибель від них, і біду від них обох хто передбачить? 23 Сказано також мудрими: мати упередженість на суді - недобре. 24 Хто говорить винному: “ти правий”, того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена;
26 а викривачів будуть любити, і на них прийде благословення.28 В уста цілує той, хто відповідає словами вірними. 27 Зверши справи твої поза домом, закінчи їх на полі твоєму, і потім облаштовуй і дім твій. 28 Не будь лжесвідком на ближнього твого: для чого тобі обманювати вустами твоїми? 29 Не говори: “як він вчинив зі мною, так і я зроблю з ним, воздам людині за ділами її”. 30 Проходив я мимо поля чоловіка лінивого і мимо виноірадника чоловіка бідного на розум:31 і ось, усе це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам’яна огорожа його зруйнувалася. 32 І подивився я, і взяв до серця свого, і подивився й отримав урок: 33 “трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш, - 34 і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій - як людина озброєна”.
'у С І це притчі Соломона, які зі-брали люди Єзекії, царя Юдейського. 2 Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів - досліджувати справу. 3 Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів
- недослідиме. 4 Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника со-суд:6 віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою.
8 Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай; 7 тому що краще, коли скажуть тобі: “йди сюди вище”, ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої.
8 Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе? 9 Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай, 10 щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпоряд-кованими.] 11 Золоті яблука у срібних прозорих посудинах - слово, сказане пристойно. 12 Золота серга і прикраса з чистого золота - мудрий викривач для уважного вуха. 13 Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі гос-
23. [29] Притч. 17, 13. [31] Притч. 15, 19.
[33] Притч. 6, 10. [34] Притч. 28, 19.
Глава 25. [2] Втор. 29, 29. Рим. 11, 33. [3] Притч. 20, 5. [5] Притч. 20, 8. [7] Лк 14, 9-
10. [9] Сир. 19, 10.
подаря свого відраду. 1086 Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає.
16 Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки.1087 Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його.
17 Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе.18 Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого. 19 Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди. 20 Що холодний день, для того, хто знімає
із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.]21 Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою: 22 тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі.23 Північний вітер приносить дощ, а таємна мова - незадоволені обличчя.
24 Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі. 26 Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни. 26 Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим.27 Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава. 28 Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм.
Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному. 2 Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслу-жене прокляття не збудеться. 3 Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних. 4 Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього;s не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх. 8 Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі. 7 Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, - і притча у вустах дурнів. 8 Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану. 9 Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів.
10 Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує. 11 Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою. 12 Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього. 13 Лінивець говорить: “лев на дорозі! лев на площах!” 14 Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй.1088 Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого. 16 Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано. 1089 Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку. 18 Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть, 19 так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: “я тільки пожартував”. 20 Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає. 21 Вугілля — для жару і дрова - для вогню, а людина сварлива - для розпалення сварки.22 Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.23 Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне. 24 Вустами своїми прикидані] 2 Пет. 2, 22. [12] Іс. 5, 21. Рим. 12, 16.
[13] Притч. 22, 13. [15] Притч. 19, 24. [16] Лк 19, 21. [21] Сир. 28, 11, 13. [22] Пс. 54,
22. [24] Діян. 16, 17.
ється ворог, а у серці своєму замишляє підступи. 1090 Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його. 1091 Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні. 1092 Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться.
28 Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння.
'1*7 Не хвалися завтрашнім днем,
" ' тому що не знаєш, що народить той день. 2 Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, - чужий, а не язик твій. 3 Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох. 4 Жорстокий гнів, не-приборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів? 6 Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.
8 Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника. 7 Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.
8 Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє. 9 Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю. 10 Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.
11 Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.
12 Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються. 13 Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу. 14 Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.15 Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина - рівні: 16 хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе. 17 Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого. 18 Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані. 19 Як у воді лице — до лиця, так серце людини - до людини. 20 Пекло й Аваддон - ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]21 Що плавильня — для срібла, горно - для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.] 22 Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його. 23 Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада; 24 тому що багатство не навіки, та й влада хіба
з роду в рід? 26 Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.28 Вівці — на одяг тобі, і козли - на купівлю поля. 271 достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.
'У О Нечестивий біжить, коли ні-хто не женеться за ним; а праведник сміливий, як лев.2 Коли країна відступить від закону, тоді багато в ній начальників; а при розумному і знаючому мужі вона довговічна.
3 Чоловік бідний і який гнобить слабких, те саме, що злива, яка змиває хліб. 4 Відступники від закону хвалять нечестивих, а ті, що зберігають закон, обурюються на них.s Злі люди не розуміють справедливости,
23, 15. [12] Притч. 22, 3. [13] Притч. 20, 16. [15] Сир. 25, 24. [17] Євр. 10, 24. [20] Сир. 14, 9.
[21] Притч. 17, 3. [22] Мк 3, 4. [24] 1 Тим. 6, 7.
Глава 28. [1] Лев. 26, 36. Втор. 28, 25. [2] Притч. 29, 8. [4] Іс. 5, 20. [5] Сир. 21, 7.
а ті, що шукають Господа, розуміють усе. ® Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж той, хто спотворює шляхи свої, хоч він і багатий.7 Той, хто зберігає закон, — син розумний, а той, хто спілкується
з марнотратцями, осоромлює батька свого. 8 Хто примножує майно своє ростом і лихвою, збере його для благодійника бідних.9 Хто відхиляє вухо своє від слухання закону, того і молитва — мерзота. 10 Хто спокушає праведних на путь зла, сам упаде в свою яму, а непорочні успадковують добро. 11 Чоловік багатий -мудрець в очах своїх, але розумний бідняк викриє його.12 Коли торжествують праведники, велика слава, але коли підіймаються нечестиві, люди ховаються. 13 Хто приховує свої злочини, той не буде мати успіху; а хто зізнається і залишає їх, той буде помилуваний.
14 Блаженна людина, яка завжди перебуває у благоговінні; а хто оз-лоблює серце своє, той потрапить у біду. 15 Як рикаючий лев і голодний ведмідь, так нечестивий володар над бідним народом.16 Нерозумний правитель багато робить утисків, а хто ненавидить користь, продовжить дні.
17 Чоловік, винний у пролитті людської крови, буде бігати до могили, щоб хто не схопив його. 18 Хто ходить непорочно, той буде неушко-дженим; а хто ходить кривими путями, упаде на одній з них. 19 Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом, а хто наслідує бездіяльних, той насититься убогістю.
20 Вірна людина багата благословеннями, а хто поспішає розбагатіти, той не залишиться непокараним.
21 Бути упередженим — недобре: така людина і за шматок хліба вчинить неправду. 22 Поспішає до багатства заздрісна людина, і не думає, що убогість осягне її. 23 Хто викриває людину, знайде потім більшу приязнь, ніж той, хто лестить язиком.
24 Хто обкрадає батька свого і матір свою і говорить: “це не гріх”, той — спільник грабіжникам. 26 Пихатий розпалює сварку, а хто уповає на Господа, буде благоденствувати. 26 Хто сподівається на себе, той нерозумний; а хто ходить в мудрості, той буде цілий. 27 Хто дає убогому, не зубожіє; а хто закриває очі свої від нього, на тому багато проклять. 28 Коли підносяться нечестиві, люди ховаються, а коли вони падають, примножуються праведники.
OQ Людина, яка, будучи викри-тою, озлоблює шию свою, раптово скрушиться, і не буде їй зцілення. 2 Коли примножуються праведники, веселиться народ, а коли панує нечестивий, народ стогне.
3 Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто знається з блудницями, той марнує майно.4 Цар правосуддям утверджує землю, а хто любить подарунки, розоряє її. 1093 Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його. 8 У гріху злої людини — тенета для неї, а праведник веселиться і радіє. 7 Праведник ретельно вникає у позов бідних, а нечестивий не розглядає справи.
8 Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втихомирюють заколот. 9 Розумна людина, маючи суд з людиною дурною, чи сердиться, чи сміється, -не має спокою.10 Кровожерливі люди ненавидять непорочного, а праведні піклуються про його життя.11 Нерозумний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його. 12 Якщо правитель слухає неправдиві слова, то
Притч. 13, 10. [27] Втор. 15, 7. 2 Кор. 9, 9.
Глава 29. [1] Притч. 28, 14. [2] Вих. 2, 23.
[3] Притч. 10, 1. Лк. 15, 13. [6] Пс. 9, 17. [7] Притч. 28, 5. [8] Притч. 11, 11. Еккл. 9, 18.
[11] Притч. 15, 1-2. [12] Сир. 10, 2.
і всі службовці у нього нечестиві.
13 Бідний і лихвар зустрічаються один
з одним; але світло очам того й іншого дає Господь. 1094 Якщо цар судить бідних за правдою, то престіл його назавжди утвердиться. 1095 Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері. 16 При примноженні нечестивих збільшується беззаконня; але праведники побачать падіння їх.1096 Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй.
18 Без одкровення з висоти народ неприборканий, а хто дотримується закону — блаженний. 1097 Словами не навчиться раб, тому що, хоча він розуміє їх, але не слухається. 1098 Чи бачив ти чоловіка необачного у словах своїх? на нерозумного більше надії, ніж на нього. 21 Якщо з дитинства виховувати раба у розкоші, то згодом він захоче бути сином.22 Чоловік гнівливий заводить сварку, і запальний багато грішить. 23 Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану. 24 Хто ділиться зі злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не оголошує про те. 26 Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці. 28 Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини - від Господа. 27 Мерзота для праведників — людина неправедна, і мерзота для нечестивого - хто йде прямим шляхом.
ТЛ Слова Агура, сина Іакеєво-го. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й У калу:2 справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене, 3 і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.
4 Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?
6 Усяке слово Бога чисте; Він -щит тим, хто уповає на Нього. 8 Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився не-прав домовцем.
7 Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру:8 суєту
і неправду віддали від мене, убогос-ти і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, 9 щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: “хто Господь?” і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно.10 Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним. 11 Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.
12 Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх.
13 Є рід - о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його! 14 Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми. 1099 У ненаситності дві дочки: “давай, давай!” Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: “достатньо!” 1100 Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: “досить!” 17 Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині!18 Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію: 19 путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і
Глава ЗО. [2] 1 Кор. 15, 9. Як. 1, 10. [4] Іов. 38, 4-5. [5] Пс. 11, 7. [6] Втор. 4, 2; 12,
32. [8] Євр. 13, 5. Мф 6, 11. 1 Тим. 6, 8. [9] Втор. 8, 12—14. [12] Іс. 65, 5. [13] Притч. 6,
17. [14] Пс. 54, 22. Притч. 12, 18. Єр. 9, 8. [17] Притч. 20, 20.
путі чоловіка до дівчини. 20 Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: “я нічого поганого не зробила”. 21 Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити: 22 раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб; 23 ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї.
24 Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих: 1101 мурахи
— народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою; 26 гірські миші
- народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі;1102 у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко;1103 павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах.1104 Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають:30 лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким; 31 кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого. 32 Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста; 33 тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку.
О 1 Слова Лемуїла царя. Настав--*■ ляння, які дала йому мати його: 2 що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх? 3 Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів. 4 Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям - сикеру, s щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених. ® Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею; 7 нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання. 8 Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт. 9 Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.
10 Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли; 11 упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку; 12 вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого. 13 Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками. 14 Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій. 16 Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм. 16 Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник. 17 Під-перезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої. 18 Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі. 19 Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено. 20 Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному. 21 Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.
22 Вона робить собі килими; висон і пурпур - одяг її. 23 Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі. 24 Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським. 26 Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє. 26 Вуста свої відкриває
з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її. 27 Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства. 28 Встають діти й ублажають її, - чоловік, і хвалить її: 29 “багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх”.
30 Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали. 31 Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!
23. [11] Притч. 14, 1. [12] Сир. 26, 2. [21] Еккл. 10, 18. [23] Сир. 40, 19. [25] 1 Пет. З,
4. [26] Тит. 2, 3. [ЗО] Притч. 11, 22. [31] Мк
14, 9.
КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА, або ПРОПОВІДНИКА
I Слова Екклезіаста, сина Да-видового, царя в Єрусалимі.
2 Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, - усе суєта! 3 Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? 4 Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки. 6 Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.6 Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої.7 Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти. 8 Усі речі - у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. 9 Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. 10 Буває щось, про що говорять: “дивись, ось це нове”; але це було вже у віках, які були раніше за нас.
II Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля.
12 Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі; 13 і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправ-лялися в ньому. 14 Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе
— суєта і томління духу!16 Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати. 18 Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над
Глава 1. [1] 3 Цар. 2, 12. Притч. 1, 1. [2] Еккл. 12, 8. 2 Кор. 4, 18. [3] Еккл. 2, 22. [7] Сир. 40, 11. [8] Притч. 27, 20. [16] 3 Цар. З,
12. [17] Еккл. 7, 25.
Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання. 17 І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це - томління духу;
18 тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.
'у Сказав я у серці моєму: “дай, ^ випробую я тебе веселощами, і насолодися добром”; але і це - суєта! 2 Про сміх сказав я: “дурість!”, а про веселощі: “що вони роблять?”
3 Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.
4 Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі вино-градники,5 влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева; 8 зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева; 7 придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; 8 зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських — різні музичні інструменти. 9 І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною. 10 Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в
усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх.11 І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе — суєта і томління духу, і немає від них корнети під сонцем!
12 І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено? 13 І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою:14 у мудрого очі його - в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх. 16 І сказав я у серці моєму: “і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?” І сказав я у серці моєму, що і це — суєта;
18 тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним. 1105 І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все
— суєта і томління духу! 18 І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене. 19 І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це — суєта! 20 І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем, 21 тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це — суєта і зло велике!22 Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем? 23 Тому що всі дні її -скорботи, і труди її - неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою.
І це - суєта!
24 Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це — від руки Божої;26 тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього? 28 Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це - суєта і томління духу! “З Усьому свій час, і час усякій речі під небом:2 час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене; 3 час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати; 4 час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати; s час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів;
8 час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати; 7 час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; 8 час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.
9 Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться? 10 Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому.11 Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця. 12 Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму. 13 І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це - дар Божий. 14 Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, - і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його. 16 Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, - і Бог воззове минуле.
16 Ще бачив я під сонцем: де мала
б бути правда, там кривда; де мало
б бути правосуддя, там беззаконня.
17 І сказав я у серці своєму: “праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там”.
18 Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини; 19 тому що доля синів людських і доля тварин - доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта! 20 Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох. 21 Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?
22 Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це
- доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?
Д І обернувся я і побачив усякі
* утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а уті-шителя у них немає; і в руках гнобителів їуттіу - сила, а утішителя у них немає.21 ублажив я мертвих, які давно померли, більше за живих, які живуть досі;3 а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем.
4 Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це
- суєта і томління духу! 5 Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою. в Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу.
7 І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем; 8 чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. “Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?” І це
- суєта і недобра справа!
9 Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх: 10 тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його. 11 Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися? 12 І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, утроє скручена, не скоро порветься.
13 Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради; 14 бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним.16 Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того.16 Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це — суєта і томління духу!
17 Спостерігай за ногою твоєю, коли йдеш у дім Божий, і будь готовий більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять.
С Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова твої нехай будуть скупі.2 Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів.
3 Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не
Бут. 2, 18. Суд. 7, 10. [13] Еккл. 2, 13. [14] Бут. 41, 40. [16] Еккл. 1, 14. [17] Діян. 7, 33. 1 Цар. 15, 22. Ос. 6, 6.
Глава 5. [1] Як. 1, 19. Притч. 10, 19. Мф
6, 7. Сир. 7, 14. [3] Втор. 23, 21.
благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай. 1106 Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати.1107 Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: “це - помилка!” Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх? 8 Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, — багато суєти; але ти бійся Бога.
7 Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому: тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий;8 зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну.9 Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це — суєта!
10 Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима?
11 Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути. 12 Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому. 13 І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина,
і нічого немає в руках у нього. 14 Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй. 16 І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер? 18 А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді.
17 Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля. 18 І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий.
19 Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його.
£. Є зло, яке бачив я під сонцем, ** і воно часто буває між людьми:
2 Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це
- суєта і тяжка недуга!3 Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і поіребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього,4 тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком. 6 Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому.6 А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце? 1108 Усі труди людини - для рота її, а душа її не насичується. 8 Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка — у бідняка, що вміє ходити перед живими? 9 Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це - також суєта і томління духу!
10 Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це - людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї. 11 Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще? 12 Бо хто знає, що добре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем?
П Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти - за день народження. 2 Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця. 3 Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим. 4 Серце мудрих - у домі плачу, а серце нерозумних - у домі веселощів. 6 Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних; 8 тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це - суєта!
7 Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце.
8 Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого.9 Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних. 10 Не говори: “чому це минулі дні були кращими за нинішні?”, тому що не від мудрости ти запитуєш про це. 11 Гарна мудрість
зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце: 12 тому що під сін-ню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто володіє нею.
13 Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим? 14 У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не могла сказати проти Нього.
16 Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму. 16 Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе?
17 Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у
Глава 7. [11] Притч. 22, 1. [2] Як. 4, 9. [3]
2 Кор. 7, 10. [5] Притч. 15, 31. [9] Притч. 14,
17. [12] Сир. 41, 29. [13] Еккл. 1, 15. [14] Іов.
2, 10. [16] Сир. 7, 5. Іс. 5, 21. Рим. 11, 20. [17] Іов. 15, 32. [19] Еккл. 9, 16. [20] 3 Цар.
8, 46. 2 Пар. 6, 36. Притч. 20, 9. Як. З, 2. 1 Ін свій час? 18 Добре, якщо ти будеш триматися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того. 19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті.
20 Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б; 21 тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе; 22 бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших.
23 Усе це випробував я мудрістю; я сказав: “буду я мудрим”; але мудрість далека від мене. 24 Далеко те, що було, і глибоке — глибоко: хто осягне його? 26 Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства, 28 і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона — сіть, і серце її — тенета, руки її — окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею.
27 Ось це знайшов я, сказав Екклезі-аст, випробовуючи одне за іншим.
28 Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? — Чоловіка одного з тися
чі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов. 29 Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів.
О Хто — як мудрий, і хто розу-° міє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється. 2 Я говорю: слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом. 3 Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити. 4 Де сло-
1, 8. Рим. 7, 14. [24] Рим. 11, 33. [25] Еккл. 1, 17. Ін 10, 8. [26] Притч. 5, 4; 22, 4-5. [28] Рим. 5, 15; 7, 4. [29] Бут. 1, 27; 3, 2.
Глава 8. [1] Притч. 17, 24. [2] Притч. 24,
21. [4] Дан. 4, 32.
во царя, там влада; і хто скаже йому: “що ти робиш?”
s Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав; 8 тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того, 7 що вона не знає, що буде; і як це буде - хто скаже їй?
8 Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого. 9 Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Буває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй. 10 Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у місті, де вони так чинили. І це - суєта!
11 Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло.
12 Хоч грішник сто разів чинить зло
і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його; 13 а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом. 14 Є і така суєта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це - суєта! 15 І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супроводжує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем.
18 Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, - 17 тоді я побачив усі діла
[5] Рим. 13, 3. [6] Еккл. З, 1. [7] Еккл. 6, 12.
[8] Іов. 14, 5. Пс. 38, 6. [10] Лев. 21, 4. Пс. 48, 18. [11] Пс. 70, 5-6. [13] Пс. 143, 4. [14]
1 Кор. 4, 13. 2 Кор. 6, 8. [15] Еккл. 2, 24; З,
12. Діян. 14, 17. 1 Кор. 10, 31. Флп 4, 11-12.
Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього.
9 На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні - у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею.
2 Усьому й усім — одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви. 3 Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і серце синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до померлих. 4 Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву.s Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю, 8 і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм більше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем.7 Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх. 8 Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй. 9 Насолоджуйся життям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєтного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це — доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти трудишся під сонцем. 10 Усе, що може рука твоя роби-
[16] Еккл. 1, 17.
Глава 9. [2] Діян. 7, 11; 27, 1, 20. [3] Еккл.
8, 11. [5] Іов. 14, 21. [8] Мф 6, 17; 25, 4. [9] Притч. 5, 18. 1 Пет. З, 7.
ти, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости.
11 І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим - перемога, не мудрим - хліб, і не розумним - багатство, і не майстерним — прихильність, але час і випадок для всіх них.12 Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них.
13 Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою: 14 місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи; 16 але в ньому знайшовся мудрий бідняк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину. le І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають. 17 Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуються краще, ніж крик володаря між нерозумними. 18 Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго.
І /\ Мертві мухи псують і роб-
* лять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю.2 Серце мудрого
- на праву сторону, а серце нерозумного - на ліву. 3 Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний. 4 Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини.
6 Є зло, яке бачив я під сонцем, це — ніби погрішність, яка йде від володаря: 6 невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько. 7 Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки. 8 Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій. 9 Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них. 10 Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити. 1109 Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний.
12 Слова з уст мудрого - благодать, а вуста нерозумного гублять його ж:
13 початок слів з уст його - глупота, а кінець промови з уст його — безумство. 14 Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього? 16 Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто. 16 Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано! 17 Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення! 18 Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім.19 Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло. 20 Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою.
1 1 Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його. 2 Давай частку семи і навіть восьми, тому що не зна-
Пс. 7, 16; 56, 7. Притч. 26, 27. Сир. 27, 28.
[14] Еккл. 8, 7. [16] Іс. З, 4. [20] Вих. 22, 28.
Глава 11. [1] Лк 6, 38; 12, 17, 33. [2] Лк
16, 9.
єш, яке лихо буде на землі. 3 Коли хмари будуть повні, то вони проллють на землю дощ; і якщо впаде дерево на південь або на північ, то воно там і залишиться, куди впаде.
4 Хто спостерігає вітер, тому не сіяти; і хто дивиться на хмари, тому не жати. s Як ти не знаєш шляхів вітру і того, як утворюються кістки в утробі вагітної, так не можеш знати діло Бога, Який творить усе. 8 Ранком сій насіння твоє, і ввечері не давай відпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або інше буде вдаліше, або те й інше однаково добре буде. 7 Солодке світло, і приємно для очей бачити сонце. 8 Якщо людина проживе і багато років, то нехай веселиться вона упродовж усіх їх, і нехай пам’ятає про дні темні, яких буде багато: усе, що буде, - суєта! 9 Веселись, юначе, у юності твоїй,
і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд. 10 І віддаляй печаль від серця твого, і відводь зле від тіла твого, тому що дитинство і юність — суєта.
1 І пам’ятай Творця твого в дні
^ юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: “немає мені задоволення в них!”2 доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем. 3 У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно; 4 і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу;6 і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; — 8 доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем.7 І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його. 8 Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе - суєта!
9 Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував,
і склав багато притч. 10 Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно. 1110 Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря.
12 А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг -кінця не буде, і багато читати - втомлює тіло.
13 Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини;
14 бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле.
КНИГА ПІСНІ ПІСЕНЬ СОЛОМОНА
тей твоїх ім’я твоє — як розлите миро; тому дівчата люблять тебе.
3 Приваблюй мене, ми побіжимо за
Ін 3, 8. [6] Рим. 12, 11. [8] Іов. 10, 21. [9]
2 Тим. 2, 22.
Глава 12. [2] Бут. 48, 10. [4] 2 Цар. 19, 35. [5]
4, 32. [13] 1 Тим. 1, 5. Втор. 6, 2. [14] 2 Кор. 5, 10. [а] 3 Цар 4, 32.
Глава 1. [1] Еф. 5, 32. Пісн. 4, 10. [2] Пс.
44, 8. [3] Пс. 44, 9.
тобою; - цар увів мене у палаци свої,
— будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!
4 Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові. s Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, - мого власного виноградинка я не стерегла.
в Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блу-качкою біля стад товаришів твоїх?
7 Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших. 8 Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя. 9 Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах; 10 золоті підвіски ми зробимо тобі
із срібними блискітками.11 Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої. 12 Мировий пучок — коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває.13 Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках ен-гедських.14 О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині. 15 О, ти прекрасний, коханий мій,
і люб’язний! і ложе у нас - зелень;
18 покрівлі домів наших — кедри, стелі наші кипариси.
'у Я нарцис саронський, лілея ■“ долин! 2 Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами. 3 Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
4 Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною - любов.
6 Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови. ® Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. 1111 Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
8 Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах.
9 Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати.10 Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди! 11 Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав;
12 квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій; 13 смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди! 14 Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне.16 Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.
16 Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями. 17 Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.
“5 На ложі моєму вночі шукала я того, кого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.
2 Встану ж я, піду містом, вулицями
і площами, і буду шукати того, кого
8, 3. [7] Пісн. З, 5; 8, 4. [8] Ін 10, 19. [13] Лк
21, ЗО. [14] Пісн. 1, 14; 6, 9; 8, 13. Мф 10, 16.
[15] Єз. 13, 4. Лк 13, 32. [16] Пісн. 6, 2; 7, 11.
[17] Пісн. 4, 6.
Глава 3. [1] Іс. 55, 6. [2] Пісн. 5, 6.
любить душа моя; шукала я його і не знайшла його. 1112 Зустріли мене вартові, які обходять місто: “чи не бачили ви того, кого любить душа моя?” 1113 Та ледь я відійшла від них, як знайшла того, кого любить душа моя, схопилася за нього, і не відпустила його, доки не привела його у дім матері моєї й у внутрішні кімнати матері моєї.
6 Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте любої, доки їй угодно. 8 Хто ця, яка піднімається від пустелі, ніби стовпи диму, яку окурюють мирою і фіміамом, усякими порошками мироварника?
7 Ось одр його - Соломона: шістдесят сильних навколо нього, із сильних Ізраїлевих. 8 Усі вони тримають мечі, досвідчені у битві; у кожного меч при стегні його заради страху нічного.9 Переносний одр зробив собі цар Соломон із дерев ливанських;
10 стовпці його зробив зі срібла, підлокітники його з золота, сідалище його з пурпурової тканини; зсередини він прикрашений з любов’ю дочками єрусалимськими.11 Підіть і подивіться, дочки сионські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його в день одруження його, у день, радісний для серця його.
А О, ти прекрасна, люба моя, ти ” прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє - як стадо кіз, які сходять із гори Гала-адської; 2 зуби твої — як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;3 як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми; 4 шия твоя — як стовп
Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому — усі щити сильних; 1114 два соски твої - як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями. в Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму.
7 Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі! 8 Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Ама-ни, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових!
9 Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй.10 О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена!
о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі! 11 Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану! 12 Замкнений сад — сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело:13 розсадники твої
— сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нарда-ми, 14 нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами; 16 садове джерело - колодязь живих вод і потоки з Ливану.16 Піднімися вітер з півночі і принесися
з півдня, повій на сад мій, - і поллються аромати його! — Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його.
С Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї
з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені!
Еф. 5, 27. [8] Іс. 49, 18; 61, 10. [10] Пісн. 1, 1.
[11] Мф 12, 34. 1 Пет. 2, 2. Іс. 52, 1. [12] Іс. 58, 11. [15] Ін 7, 38. [16] Лк 19, 5. Ін 16, 8. Діян. 2, 2.
Глава 5. [1] Пс. 35, 9. Іс. 25, 6.
2 Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: “відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої - нічною вологою”.3 Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх? 4 Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього. s Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка. в Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені. 7 Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни. 8 Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови. 9 “Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрас-ніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?” 10 Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших:
11 голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон;12 очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку; 13 щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече; 14 руки його - золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його - як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами; 16 гомілки його - мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри; 16 вуста його - солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські!
£1 “Куди пішов любий твій, най-прекрасніша з жінок? куди обернувся любий твій? ми пошукаємо його з тобою”. 1115 Мій любий пішов у сад свій, у квітники духмяні, щоб пасти у садах і збирати лілеї. 3 Я належу коханому моєму, а коханий мій
— мені; він пасе між лілеями.
4 Прекрасна ти, люба моя, як Фир-ца, люб’язна, як Єрусалим, грізна, як полки з прапорами.s Відведи очі твої від мене, тому що вони хвилюють мене. ® Волосся твоє - як стадо кіз, які сходять із Галаада; зуби твої
— як отара овець, що виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;7 як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми.8 Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без ліку,9 але єдина - вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона у матері своєї, відзначена у родитель-ки своєї. Побачили її дівчата, і — звеличили її, цариці і наложниці, і
— хвалили її.10 Хто ця, яка блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полки з прапорами? 11 Я зійшла у горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи розпустилася виноградна лоза, чи розцвіли гранатові яблука? 12 Не знаю, як душа моя тягла мене до колісниць знатних народу мого.
1 “Озирнись, озирнись, Сулами-' та! озирнись, озирнись, - і ми подивимося на тебе”. Що вам дивитися на Суламиту, як на хоровод ма-наїмський? 2 О, які прекрасні ноги
Єз. 16, 14. 2 Кор. 10, 4. Еф. 6, 10. [6] Пісн. 4,
2. [7] Пісн. 4, 3. [8] 2 Кор. 11, 2. [9] Пісн. 2,
14. 1 Кор. 6, 17. Еф. 4, 5; 5, 26. [10] Пісн. З, 6.
Глава 7. [1] Еф. 6, 11. [2] Флп 1, 27. Ін 1, 12.
твої у сандаліях, дочко знана! Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника;1116 живіт твій — кругла чаша, в якій не вичерпується духмяне вино; утроба твоя - ворох пшениці, обставлений лілеями; 1117 два соски твої — як двоє козенят, двійня сарн; 1118 шия твоя — як стовп зі слонової кості; очі твої -озерця есевонські, що біля воріт Бат-раббима; ніс твій — вежа ливансь-ка, повернена до Дамаска; в голова твоя на тобі, як Кармил, і волосся на голові твоїй, як пурпур; цар захоплений твоїми кучерями.1119 Яка ти прекрасна, як приваблива, люба, твоєю миловидістю! 1120 Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона. 9 Подумав я: заліз би я на пальму, схопився б за гілки її; і груди твої були б замість грон винограду, і запах від ніздрів твоїх, як від яблук; 10 уста твої — як відмінне вино. Воно тече прямо до друга мого, насолоджує вуста стомлених. 11 Я належу другу моєму, і до мене звернене бажання його.12 Прийди, любий мій, вийдемо у поле, побудем у селах; 13 зранку підемо у виноградники, подивимося, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука; там я виявлю пестощі мої тобі 14 Мандрагори вже пустили пахощі, й біля дверей наших усякі чудові плоди, нові і старі: це зберегла я для тебе, мій любий!
О О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала
б тебе, і мене не осуджували б. 2 Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх. 3 Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. 4 Заклинаю вас, дочки єрусалимські, - не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
6 Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя.6 Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне. 7 Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством.
8 Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї? 9 Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками.
10 Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти.
11 Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників.12 А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його.13 Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його.
14 Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних!
Глава 8. [2] Пісн. З, 4. [3] Пісн. 2, 6. [4] Пісн. З, 5. [5] 1 Пет. 5, 10. Мф 8, 25; 12, 49. Гал. 4, 19. Пісн. З, 6. [6] Єр. 22, 24. 2 Тим. 2,
12. [7] Рим. 8, 35, 39. [11] Еккл. 2, 4. Мф 21, 33. [12] Іс. 5, 1. [14] Пісн. 2, 9, 17.
1 Любіть справедливість, судді землі, право мисліть про Господа, і в простоті серця шукайте Його,
КНИГА ПРЕМУДРОСТИ СОЛОМОНА*
2 бо Його знаходять ті, що не спокушають Його, і являється (Вій) тим, що не зневірюються у Ньому. 3 Бо неправі розумування віддаляють від Бога, і випробування сили Його викриє безумних. 4 У лукаву душу не ввійде премудрість і не буде жити у тілі, поневоленому гріхом, 1121 бо святий Дух премудрости відійде від лукавства й ухилиться від нерозумних міркувань, і посоромиться неправди, що наближається. в Людинолюбний дух - премудрість, але не залишить непокараним того, хто богохульст-вує вустами, тому що Бог є свідок внутрішніх почуттів його й істинний глядач серця його, і слухач язика його.1122 Дух Господа наповнює всесвіт і, як Той, що все обіймає, знає всяке слово. 1123 Тому ніхто, хто говорить неправду, не приховається, і не омине його суд, який викриває. 1124 Тому що буде випробування помислів нечестивого, і слова його дійдуть до Господа для викриття беззаконь його; 1125 тому що вухо ревности чує все, і ремство не приховається. 1126 Отже, остерігайтеся марного ремства і бережіться лихослів’я язика, бо і таємне слово не пройде дарма, а вуста, що зводять наклеп, убивають душу. 1127 Не прискорюйте смерти хибами вашого життя і не залучайте до себе загибелі ділами рук ваших. 1128 Бог не створив смерти і не радіє загибелі живих, 14 бо Він створив усе для буття, і все у світі спасительне, і немає згубної отрути, немає і царства пекла на землі. 15 Праведність безсмертна, а неправда заподіює смерть: 16 нечестиві залучили її і руками і словами, вважали її другом і зачахли, й уклали союз із нею, бо вони гідні бути її жеребом.
О Ті, що неправо розумували, го-
" ворили самі в собі: “коротке і скорботне наше життя, і немає людині спасіння від смерти, і не знають, щоб хтось звільнив із пекла.
2 Випадково ми народжені, й опісля будемо, як ті, що не були: подих у ніздрях наших - дим, і слово - іскра у русі нашого серця 3 Коли вона згасне, тіло повернеться у прах, і дух розсіється, як рідке повітря;4 й ім’я наше забудеться з часом, і ніхто не згадає про діла наші; і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його. 6 Бо життя наше — проходження тіні, і немає нам повернення від смерти: бо покладена печать, і ніхто не повертається. 6 Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю;
7 переситимося дорогим вином і пахощами, і нехай не пройде повз нас весняне цвітіння життя; 8 увінчаємося квітами троянд перше, ніж вони зав’януть; 9 ніхто з нас не позбавляй себе участи у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наш жереб. 10 Будемо пригноблювати бідняка праведника, не пощадимо вдови і не посоромимо-
18, 4.
Глава 2. [1] Іов. 7, 1, 9. Пс. 89, 10. 1 Кор.
15, 32. [2] Еккл. З, 21. Як. 4, 14. [3] Еккл. З,
20. [4] Еккл. 2, 16. Як. 4, 14. [5] 1 Пар. 29,
15. [6] Іс. 56, 12. 1 Кор. 15, 32. [7] 1 Кор. 7,
31. [10] Як. 2, 6.
ся багаторічних сивин старця. 11 Сила наша нехай буде законом правди, бо безсилля виявляється марним. 12 Влаштуємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за іріхи нашого виховання;1129 оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа;
14 він перед нами - викриття помислів наших. 1130 Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні путі його: 16 він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога. 1131 Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його;1132 бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і визволить його від руки ворогів. 19 Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його;
20 засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування”.21 Так вони мудрували,
і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх, 22 і вони не пізнали таємниць Божих, не очікували воздаяння за святість і не вважали достойними нагороди душ непорочних. 23 Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого; 24 але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть, і зазнають її ті, що належать до наділу його.
“5 А душі праведних у руці Бо-жій, і мука не торкнеться їх.2 В очах нерозумних вони здавалися померлими, і відхід їх вважався погибеллю, 3 і відхід від нас — знищенням; але вони перебувають у світі.
4 Бо хоч вони в очах людей і караються, але надія їх повна безсмертя. 61 трохи покарані, вони будуть багато облагодіяні, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. в Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх як жертву вседосконалу.7 Під час воздаяння їм вони засяють як іскри, що біжать по стеблу.8 Будуть судити племена і володарювати над народами, а над ними буде Господь царювати повіки.
9 Ті, що надіються на Нього, пізнають істину, і вірні у любові пребува-тимуть у Нього; бо благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його.10 Нечестиві ж, як мудрували, так і понесуть покарання за те, що зневажили праведного і відступили від Господа. 11 Бо той, хто нехтує мудрістю і наставлянням, нещасливий, і надія їх суєтна, і труди марні, і діла їх непотребні.1133 Дружини їхні нерозумні, і діти їхні злі, проклятий рід їх. 13 Блаженна неплідна неосквернена, яка не пізнала беззаконного ложа; вона одержить плід при воздаянні святих душ.1134 Блаженний і євнух, який не зробив беззаконня рукою і не помислив лукавого проти Господа, бо дасться йому особлива благодать віри і найприємніший жереб у храмі Господньому. 16 Плід добрих трудів славний, і корінь мудрости непорушний. 18 Діти перелюбників будуть недовершені, і сім’я беззаконного ложа зникне. 17 Якщо і будуть вони довголітніми, але будуть вважатися за ніщо, і пізня старість їх буде без шани.18 А якщо скоро помруть, не будуть мати надії і втіхи у день суду; 19 бо жахливий кінець неправедного роду.
Іс. 57, 2. [4] Рим. 8, 24. [5] 2 Кор. 4, 17. Втор. 8, 2. [6] Сир. 2, 5. [7] Дан. 12, 3. Мф 13, 43.
[8] Мф 19, 28. 1 Кор. 6, 2. [9] Пс. 36, 40. [10] Пс. 33, 22. Дан. 12, 2. Ін 5, 29. [11] Одкр. З,
17. [12] Сир. 41, 8. [13] Іс. 54, 1. Лк 23, 29. Гал. 4, 27. [14] Іс. 56, 3. Мф 19, 12. Одкр. З,
12. [15] Єр. 17, 10. [16] Іов. 18, 19. Сир. 23, 34; 41, 10. [17] Пс. 72, 19. [19] Пс. 1, 4.
А Краще бездітність із чеснотою, бо пам’ять про неї безсмертна: вона визнається й у Бога й у людей.
2 Коли вона властива, її наслідують, а коли відійде, прагнуть до неї: й у вічності увінчана вона торжествує, як та, що одержала перемогу непорочними подвигами. 3 А плодюча безліч нечестивих не принесе корнети, і перелюбні паростки не дадуть коренів у глибину і не досягнуть непорушної основи; 4 і хоча на час позеленіють у гілках, але, не маючи твердости, похитнуться від вітру і поривом вітрів викоріняться;s неміцні гілки переламаються, і плід їх буде марний, нестиглий для їжі і ні до чого не придатний; в бо діти, які народяться від беззаконного співжиття, суть свідки розпусти проти батьків під час допиту їх. 7 А праведник, якщо і рано помре, буде у спокої, 8 бо не в довговічності чесна старість, і не кількістю років вимірюється: 9 мудрість є сивина для людей, і непорочне життя - вік старости. 10 Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед ірішників, преставлений; 11 забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність не спокусила душу його. 12 Бо вправа у нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті розбещує розум незлобливий. 13 Досягнувши досконалости за короткий час, він виконав довгі літа; 14 бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він (відхід) із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, 16 що благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його. 16 Праведник, помираючи, осудить живих нечестивих, і юність, що швидко досягла досконалости, — довголіт-
Глава 4. [1] Сир. 16, 4. Пс. 111, 6. [2] Іс.
28, 5. [3] Сир. 23, 34. [4] Пс. 36, 35. Мф 7,
26-27. [7] Іс. 57, 2. Лк 2, 29. Одкр. 14, 13.
[9] Притч. 16, 31. [10] Бут 5, 24. Сир. 44, 15. Євр. 11, 5. [11] 3 Цар. 14, 13. [12] Мф 18, 7. 1 Кор. 15, 33. [14] Іс. 57, 1. [15] 1 Пет. 5, 7.
ню старість неправедного; 17 бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь визначив про нього і для чого поставив його у безпеку; 18 вони побачать і знищать його, але Господь посміється з них;
19 і після цього будуть вони безчесним трупом і ганьбою між померлими повік, бо Він повалить їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони украй запустіють і будуть у скорботі, і пам’ять їх загине; 20 усвідомлюючи гріхи свої, вони постануть зі страхом, і беззаконня їхні засудять їх у лиці їх.
с Тоді праведник із великою смі-
ливістю стане перед лицем тих, які ображали його і зневажали подвиги його;2 вони ж, побачивши, зніяковіють великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його
3 і, розкаюючись і зітхаючи від стиснення духу, будуть говорити самі у собі: “це той самий, який був у нас колись посміховиськом і притчею наруги. 4 Безумні, ми вважали життя його божевіллям і смерть його безчесною! s Як же він прилічений до синів Божих, і жереб його — зі святими? в Отже, ми заблукали від путі істини, і світло правди не світило нам, і сонце не осявало нас.
7 Ми сповнилися ділами беззаконня і погибелі і ходили непрохідними пустелями, а путі Господнього не пізнали.8 Яку користь принесла нам зарозумілість, і що дало нам багатство з марнославством? 9 Усе це минуло як тінь і як поголоска швидкоплинна. 10 Як після проходження корабля, що йде по воді, яка хвилюється, неможливо знайти ні сліду, ні стежки дна його у хвилях;
11 або як від птаха, який пролітає по повітрю, ніякого не залишається
[18] Пс. 2, 4; 81, 5. [19] Іс. 66, 24. [20] Рим. 2,
16.
Глава 5. [1] Лк 21, 36. [3] Рим. 2, 9. Іов.
12, 4. [4] Діян. 26, 24. [5] Кол. 1, 12. [6] Ін 1,
5. [8] Притч. 11, 4. [9] Прем. 2, 5. [10] Притч.
ЗО, 19. [11] Іов. 9, 26.
знаку його путі, але легке повітря, по якому вдаряють крила і яке розсікається швидкістю руху, пройдене крилами, що рухаються, і після того не залишилося ніякого знаку проходження по ньому; 12 або як від стріли, пущеної у ціль, розділене повітря миттєво знову сходиться, так що не можна дізнатися, де пройшла вона; 13 так і ми народилися і померли, і не могли показати ніякого знаку чесноти, але виснажилися у беззаконні нашому”. 1135 Бо надія нечестивого зникає, як порох, який відносить вітер, і як тонкий іній, що разноситься бурею, і як дим, що розсіюється вітром, і проходить, як пам’ять про одноденного гостя.1136 А праведники живуть повік; нагорода їх
- у Господі, і піклування про них -у Вишнього. 16 Тому вони одержать царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він покриє їх правицею і захистить їх силою. 1137 Він візьме всезброю — ревність свою, і творіння озброїть для помсти ворогам; 1138 облачиться у броню - у правду, і покладе на Себе шолом -неупереджений суд; 1139 візьме непереможний щит — святість;20 суворий гнів Він вигострить, як меч, і світ ополчиться з Ним проти безумців.
21 Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль. 22 І, як із ка-менометного знаряддя, із люттю посиплеться град; обуриться проти них вода морська і ріки люто потоплять їх; 23 повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх. 24 Так беззаконня спустошить усю землю, і злодіяння зруйнують престоли сильних. /Г Отже, слухайте, царі, і розу-мійте, навчіться, судді країв землі! 2 Слухайте, володарі багатьох і ті, хто пишається перед народами!
3 Від Господа дана вам держава, і сила - від Вишнього, Який дослідить ваші діла і випробує наміри.
4 Бо ви, будучи служителями Його царства, не судили справедливо, не дотримувалися закону і не чинили за волею Божою. 6 Страшно і скоро Він явиться вам, - і суворий суд над начальниками, ® бо менший заслуговує помилування, а сильні сильно будуть покарані. 7 Господь усіх не убоїться лиця і не устрашиться величі, бо Він створив і малого і великого й однаково промишляє про усіх;
8 але на начальників чекає суворе випробування. 9 Отже, до вас, царі, слова мої, щоб ви навчилися премудрости і не падали. 10 Бо ті, що свято охороняють святе, освятяться, і ті, хто навчився тому, знайдуть виправдання. 11 Отже, зажадайте слів моїх, полюбіть і навчіться.12 Премудрість світла і нев’януча, і легко споглядається тими, хто любить її, і знаходиться тими, хто шукає її; 13 вона навіть випереджає бажаючих пізнати її. 14 3 раннього ранку той, хто шукає її, не стомиться, бо знайде її, що сидить біля дверей його. 16 Думати про неї уже є досконалістю розуму, і той, хто пильнує заради неї, швидко звільниться від турбот, 18 бо вона сама обходить і шукає достойних П, і прихильно являється їм на шляхах, і при всякій думці зустрічається з ними. 17 Початок її є щире бажання навчання, 18 а турбота про навчання - любов, любов же - збереження законів її, а збереження законів — запорука безсмертя, 19 а безсмертя наближає до Бога; 20 тому бажання премудрости підносить до царства. 21 Отже, володарі народів, якщо ви насолоджуєтеся престола-
Втор. 10, 17. 2 Пар. 19, 7. Іов. 34, 19. Сир. 35, 12. Діян. 10, 34. 1 Пет. 1, 17. Рим. 2, 11. Гал. 2, 6. Еф. 6, 9. Кол. З, 25. [12] Притч. 8, 17. Сир. 24, 23. [14] Притч. 1, 20. Рим. 10, 6-7. [16] Мф 4, 18;
10, 11. [17] Притч. 4, 7. [18] Ін 14, 15. [19] Як. 4, 8. [21] 2 Цар. 14, 11. З Цар. З, 9. Притч. 29, 14.
ми і скіпетрами, то вшануйте премудрість, щоб вам царювати повіки. 22 Що ж є премудрість, і як вона сталася, я сповіщу,1140 і не приховаю від вас таємниць, але досліджу від початку народження, 1141 і відкрию пізнання її, і не ухилюся від істини;
26 і не піду разом із тими, хто тане від заздрощів, бо такий не буде при-частником премудрости. 1142 Велика кількість мудрих — спасіння світу, і цар розумний — добробут народу.
27 Отже, учіться від слів моїх, і одержите користь.
П І я людина смертна, подібна ' до усіх, нащадок первозданного земнородного. 1143 І я в утробі матері утворився у плоть за десятимісячний час, згустившись у крові від сімені мужа й усолодження, з’єднаного зі сном, 3 і я, народившись, почав дихати загальним повітрям і впав на ту ж землю, перший голос виявив плачем однаково з усіма, 4 був виго-дуваний у пеленах і турботах; 6 бо жоден цар не мав іншого початку народження: 6 один для усіх вхід у життя й однаковий вихід. 7 Тому я молився, і був дарований мені розум; я взивав, і зійшов на мене дух премудрости. 8 Я віддав перевагу їй над скіпетрами і престолами і багатство вважав за ніщо у порівнянні з нею; 9 дорогоцінного каменя я не порівняв із нею, тому що перед нею все золото - нікчемний пісок, а срібло - бруд у порівнянні з нею.
10 Я полюбив її більше за здоров’я і красу й обрав її, віддаючи перевагу перед світлом, тому що світло її невгасиме. 11 А разом із нею прийшли до мене усі блага і незліченне багатство через руки її; 12 я радів усьому, тому що премудрість керувала ними, але я не знав, що вона — винуватиця їх. 13 Без хитрощів я навчився, і без заздрощів викладаю, не приховую багатства її, 14 бо вона є невичерпний скарб для людей; користуючись нею, вони входять у співдружність з Богом, через дари навчання. 16 Тільки дав би мені Бог говорити за розумінням і достойно мислити про дароване, тому що Він є керівник до мудрости і виправник мудрих.16 Бо у руці Його і ми і слова наші, і всяке розуміння і мистецтво творіння. 17 Сам Він дарував мені істинне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дії стихій,18 початок, кінець і середину часу, зміни поворотів і переміни часів, 19 коло років і положення зірок,20 природу тварин і властивості звірів, рух вітрів і думки людей, відмінності рослин і силу коренів. 21 Пізнав я усе, і таємне і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього.22 Вона є дух розумний, святий, єдино-родний, багаточастковий, тонкий, легкорухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний, 23 благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний, всевидючий і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи. 24 Бо премудрість рухливіша за всякий рух, і за чистотою своєю крізь усе проходить і проникає. 26 Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї. 28 Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його.
27 Вона — одна, але може все, і, перебуваючи у самій собі, усе оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків; 28 бо Бог нікого не любить, крім того, хто живе з премудрістю. 29 Вона прекрасніша за сонце і перевер-
3, 13. [14] Ін 15, 15. [16] 2 Кор. З, 5. [17] З Цар. 4, 29. [20] 3 Цар. 4, 33. [22] Іов. 12, 13. [23] Притч. 8, 12. 1 Кор. 2, 10. [24] Євр.
4, 12. [25] Євр. 1, 3. [27] 1 Кор. 12, 4, 11.
шує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище; 30 бо світло змінюється вночі, а премудрости не перемагає злоба.
О Вона швидко поширюється від ® одного кінця до іншого й усе влаштовує на користь. 2 Я полюбив її і знайшов від юности моєї, і побажав узяти її за наречену собі, і став любителем краси її.3 Вона піднімає своє благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її: 4 вона таїнниця розуму Божого і виборниця діл Його.6 Якщо багатство є жадане придбання у житті, то що багатше за премудрість, яка все робить? 8 Якщо ж розсудливість робить багато чого, то який художник краще за неї? 7 Якщо хто любить праведність, - плоди її є чесноти: вона навчає цнотливости і розважливости, справедливости і мужности, корисніше за які нічого немає для людей у житті.8 Якщо хто бажає великої досвідчености, мудрість знає давноминуле і вгадує майбутнє, знає тонкощі слів і відповіді на загадки, дізнається наперед знамення і чудеса і наслідки років і часів. 9 Тому я розсудив прийняти її у співжиття із собою, знаючи, що вона буде мені радницею на добре й утішенням у турботах і печалі.10 Через неї я буду мати славу у народі і честь перед старійшинами, будучи юнаком; 11 виявлюся проникливим на суді, і в очах сильних заслужу подив. 12 Коли я буду мовчати, вони будуть очікувати, і коли почну говорити, будуть слухати, і коли продовжу бесіду, покладуть руку на вуста свої. 13 Через неї я досягну безсмертя і залишу вічну пам’ять майбутнім після мене. 14 Я буду керувати народами, і племена підкоряться мені;16 убояться мене, коли почують про мене, страшні тирани; у народі
Глава 8. [2] Сир. 15, 2. [5] Прем. 7, 8-9. [8] З Цар. 10, 1. [9] Притч. 7, 4. [11] 3 Цар. З, 28. [12] Іов. 29, 21. [14] Притч. 8, 11. [18] Мк 4,
20. [19] Еккл. 12, 7. [21] Флп 2, 13. Як. 1, 17.
явлюся добрим і на війні мужнім. 18 Увійшовши у дім свій, я заспокоюся нею, бо у спілкуванні її немає суворости, ні у співжитті з нею скорботи, але веселощі і радість.17 Розмірковуючи про це сам у собі й думаючи у серці своєму, що у спорідненні з премудрістю - безсмертя,18 й у співдружності з нею — благе насолоджен-ня, і в трудах рук її — багатство, яке не зменшується, й у співбесіді з нею
— розум, і в спілкуванні слів її — добра слава, - я ходив і шукав як би мені взяти її собі. 19 Я був юнак обдарований і душу одержав добру;
20 притім, будучи добрим, я увійшов і в тіло чисте.21 Пізнавши ж, що інакше не можу ОВОЛОДІТИ нею, тільки якщо дарує Бог, — і що вже було справою розуму, щоб пізнати, чий цей дар, — я звернувся до Господа і молився Йому, і говорив від усього серця мого:
Q Боже отців і Господи милос-^ ти, що створив усе словом Твоїм 2 і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями
3 й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд!
4 Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх, 6 бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів. 8 Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо. 7 Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок; 8 Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку.
9 3 Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ,
Глава 9. [1] Ін 1, 3. [2] Бут. 1, 26. [4] 3 Цар.
З, 9. 2 Пар. 1, 10. [5] Пс. 115, 7. [7] 3 Цар. З, 6.
1 Пар. 28, 5. 2 Пар. 1, 9. [8] 2 Цар. 7, 13. З Цар. 8, 19. Вих. 25, 8-9. [9] Притч. 8, 22. Ін 1, 3.
і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми: 10 зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою; 1144 бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі;
12 і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого. 13 Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу? 14 Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові, 16 бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум.
16 Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах - хто досліджував? 17 Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа? 18 І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі, 19 і спаслись премудрістю.
І /\ Вона зберігала первоздан-ного отця світу, який створений був один, і спасала його від власного його падіння: 2 вона дала йому силу володіти усім. 3 А той, хто відступив від неї, неправедний у гніві своєму, загинув від братовбивчої люті. 4 Заради нього землю, що потопала, знову премудрість спасла, зберігши праведника за допомогою малого дерева. 6 Вона ж між народами, змішаними в однодумності зла, знайшла праведника і зберегла його бездоганним перед Богом, і зберегла мужнім у жалості до сина. в Вона під час погибелі нечестивих спасла праведного, який уникнув вогню, що зійшов на п’ять міст,7 від яких на свідчення нечестя залишилася земля, яка була пустою і диміла, та рослини, які не у свій час приносять плоди, і пам’ятником невірної душі — стоячий соляний стовп. 8 Бо вони, зневаживши премудрість, не тільки пошкодили собі тим, що не пізнали добра, але і залишили живу пам’ять про своє безумство, щоб не могли приховати того, у чому заблукали. 9 Премудрість же спасла від бід тих, хто служив їй. 10 Праведного, який утікав від братнього гніву, вона наставляла на праві путі, показала йому царство Боже і дарувала йому пізнання святих, допомагала йому у прикростях і дала велику нагороду за труди його. 11 Коли з користолюбства кривдили його, вона постала і збагатила його, 12 зберегла його від ворогів, і убезпечила від підступників проти нього, й у великій боротьбі принесла йому перемогу, щоб він знав, що благочестя сильніше за все. 13 Вона не залишила проданого праведника, але спасла його від гріха: 14 вона сходила з ним у рів і не залишала його у путах, і потім принесла йому скіпетр царства і владу над тими, які пригнічували його, показала неправдивими тих, хто звинувачував його, і дарувала йому вічну славу. 16 Вона звільнила святий народ і непорочне сім’я від народу, який пригнічував його,16 увійшла в душу служителя Господнього і про-тистала страшним царям чудесами і знаменнями. 17 Вона винагородила святих за труди їх, вела їх шляхом дивним; і вдень була їм покровом, а вночі - зоряним світлом. 18 Вона перевела їх через Червоне море і провела їх крізь велику воду, 19 а воро-
19, 26. [10] Бут. 28, 7. [11] Бут. 31, 7, 42. [12] Бут. 32, 28. 1 Тим. 4, 8. [13] Бут. 37, 28. [14] Бут. 39, 21; 40, 14. Пс. 104, 20. [15] Вих. 12,
37. [16] Вих. 4, 11. [17] Вих. 11, 2; 12, 35; 13, 21. [18] Вих. 14, 22.
іів їхніх потопила і вивергла їх із глибини безодні. 20 Отже, праведні заволоділи обладунком нечестивих і оспівали святе ім’я Твоє, Господи, і одностайно прославили переможну руку Твою; 21 бо премудрість відкрила вуста німих і зробила виразними язики немовлят.
1 1 Вона упорядкувала діла їх рукою святого пророка:2 вони пройшли безлюдною пустелею, і на непрохідних місцях поставили намети; 3 протистали ворогам і помсти-лися їм; 4 знемагали від спраги і воззвали до Тебе, і дана була їм вода
із розсіченої скелі й утамування спраги — із твердого каменя. 6 Бо чим покарані були вороги їх, в тим вони, знаходячись у труднощах, були об-лагодіяні: 7 замість джерела постійно плинної ріки, сморідною кров’ю збуреною, 8 на викриття їхнього ді-товбивчого повеління, Ти несподівано дав їм велику воду, 9 показавши тоді через спрагу, як Ти покарав їхніх супротивників. 10 Бо коли вони були випробовувані, зазнаючи, між іншим, милостивого напоумлення, тоді пізнали, як мучилися у гніві засуджені нечестиві; 11 тому що Ти випробовував їх, як батько, повчаючи, а тих, як гнівний цар, осуджуючи, мучив. 12 І відсутні і присутні однаково постраждали: 13 їх осягла подвійна скорбота і стогін від спогаду про минуле.14 Вони, коли почули, що через них покарання ті були обла-годіяні, пізнали Господа. 16 Кого вони раніше, як відкинутого, зреклися з наругою, Тому внаслідок подій дивувалися, перетерпівши неоднакову з праведними спрагу. 16 А за нерозумні помисли їх неправди, за якими вони, будучи в омані, служило] Вих. 12, 35; 15, 1. [21] Вих. 4, 11-12.
Глава 11. [2] Вих. 15, 22. [3] Вих. 17, 10.
[4] Вих. 17, 6. Пс. 77, 16; 104, 41. Іс. 48, 21. 1 Кор. 10, 4. [7] Вих. 7, 20. [8] Вих. 1, 15; 17,
6. [10] Втор. 8, 2. 1 Кор. 11, 32. [15] Вих. 5,
2. [16] Лев. 26, 14. [17] Прем. 12, 27. Рим. 1,
27. [18] Лев. 26, 22. Єр. 8, 17. [19] Чис. 21, 6.
ли безсловесним плазунам і огидним чудовиськам, Ти у покарання наслав на них безліч безсловесних тварин,
17 щоб вони пізнали, що, чим хто зірі-шає, тим і карається.18 Не неможливим було б для всемогутньої руки Твоєї, яка створила світ із безвид-ної речовини, наслати на них безліч ведмедів або лютих левів, 19 або невідомих новостворених лютих звірів, що або дихають вогненним подихом, або вивергають клуби диму, або кидають із очей жахливі іскри,
20 які не тільки ушкодженням могли знищити їх, але і жахливим виглядом погубити. 21 Та й без цього вони могли загинути від одного подуву, переслідувані правосуддям і розсіювані духом сили Твоєї; але Ти все влаштував мірою, числом і вагою. 22 Бо велика сила завжди властива Тобі, і хто протистане могутності сили Твоєї? 23 Весь світ перед Тобою, як коливання чашки терезів, або як крапля ранкової роси, що сходить на землю. 24 Ти усіх милуєш, тому що усе можеш, і покриваєш гріхи людей заради покаяння. 26 Ти любиш усе, що існує, і нічим не гребуєш, що створив, бо не створив би, якби щось ненавидів.26 І як могло б перебувати що-небудь, якби Ти не захотів? Або як збереглося б те, що не було покликане Тобою? 27 Але Ти все щадиш, тому що все Твоє, душолюбний Господи.
1 О Нетлінний Твій дух перебу-
" ває в усьому. 2 Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи. 3 Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї, 4 які
Прем. 12, 9. [21] Пс. 34, 5. Іс. 41, 16. Ос. 4, 19. [22] Рим. 9, 19. [24] Мих. 7, 18. Рим. 2, 4.
[25] Прем. 12, 13. [27] Прем. 12, 16. Єз. 18, 23 32.
’ Глава 12. [1] Прем. 1, 7. Пс. 138, 7. [2] Єр. 10, 24. [3] Втор. 9, 5. [4] Лев. 18, 3.
звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення, 1145 і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях, в і батьками, які убивали безпомічні душі,
- Ти зволив знищити їх руками батьків наших, 1146 щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих. 1147 Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх.1148 Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз;10 але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки.11 Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх.
12 Бо хто скаже: “що Ти зробив?” або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей? 13 Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив. 14 Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив. 16 Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання. 18 Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх. 17 Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість; 18 але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі. 19 Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах. 20 Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла,21 то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань! 22 Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування. 23 Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами, 24 бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими. 26 Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання.28 Але, не врозумившись викривальним посмі-янням, вони терпіли заслужений суд Божий.27 Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати; 28 тому і прийшов на них остаточний осуд.
1 О Дійсно суєтні за природою усі люди, у яких не було відання про Бога, які через видимі досконалості не могли пізнати Сущого і, дивлячись на діла, не пізнали Винуватця, 2 а шанували за богів, які правлять світом, або вогонь,
4. [21] Рим. 11, 24. [22] 1 Кор. 11, 32. [24] Рим. 1, 23. [27] Прем. 11, 17. [28] Вих. 8, 19.
Глава 13. [1] Рим. 1, 19. [2] Втор. 4, 19.
Діян. 7, 42.
або вітер, або повітря, що рухається, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила. 1149 Якщо, зачаровуючись їх красою, вони шанували їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх. 1150 А якщо дивувалися силі
і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх: s бо від величі краси створінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх. ® Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його: 7 тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне. 8 Але і вони не мають виправдання: 9 якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони одразу не знайшли Господа його? 10 Але більш жалюгідні ті, і надії їхні - на бездушних, які називають богами діла рук людських, золото і срібло, витвори мистецтва, зображення тварин, або негідний камінь, діло давньої руки. 11 Або якийсь деревороб, вирубавши придатне дерево, вправно зняв з нього усю кору і, обробивши красиво, зробив з нього посудину, корисну до вжитку у житті, 12 а обрізки від роботи вжив на приготування їжі й наситився; 13 один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, взявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини,14 або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверхню його, і зафарбував у ньому усякий недолік, 16 і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом. 16 Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно само собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги. 17 Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному,18 і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити, 19 про прибутки, про ремесло і про успіх рук
— зовсім не здатне робити руками, про силу просить найбезсиліше.
1 А Ще: хтось, збираючись плис-
ти і перепливати люті хвилі, кличе на допомогу дерево, що слабкіше за корабель, який його носить;
2 бо прагнення до надбань вигадало його, а художник вправно влаштував, 3 але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і путь у морі і безпечний шлях у хвилях; 4 показуючи, що Ти можеш від усього спасати, хоч би хто вирушав у море і без уміння. s Ти хочеш, щоб не марні були діла Твоєї премудрости; тому люди довіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні. 8 Бо і спочатку, коли знищувані були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, використавши корабель, залишила світу сім’я роду. 7 Благословенне дерево, через яке буває правда! 8 А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його, — за те, що зробив; а це тлінне назване богом. 9 Бо однаково ненависні Богу і нечестивець і нечестя його;
10 і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране. 11 Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю для ніг нерозумних.
Глава 14. [1] Іона 1, 5. [3] Вих. 14, 21.
[4] Іс. 43, 2. Іона 2, 3. [6] Бут. 6, 4; 7, 13. [7] 1 Пет. З, 20. [8] Пс. 134, 15. Вар. З, 18-19. [9] Пс. 5, 5-6. [11] Єр. 46, 25.
12 Бо вигадка ідолів - початок блуду, і винахід їх — розтління життя.
13 Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть. 14 Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець.
16 Батько, який мучиться гіркою скорботою щодо рано померлого сина, зробивши зображення його, як уже мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвоприношення.
16 Потім цього нечестивого звичаю, що з часом утвердився, дотримувалися, як закону, і за повелінням володарів статую шанували, як божество.17 Кого в лице люди не могли шанувати через віддаленість проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, ніби присутньому.
18 До посилення ж шанування і від незнавців заохочувала старанність художника, 19 бо він, бажаючи, можливо, догодити володарю, подбав, щоб мистецтвом зробити подобу якнай-красивішою; 20 а народ, захоплений красою оздоби, того, якого невдовзі перед тим шанували, як людину, визнав тепер божеством.21 І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, неповідомлене Ім’я прикладали до каменів і дерев. 22 Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі неуцтва, таке велике зло називають світом.23 Звершуючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв шалені бенкети,
24 вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один іншого або підступництвом убиває, або перелюбством кривдить. 26 Усіма ж без різниці володіють кров і убивство, розкрадання і підступництво, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна, 26 забуття подяки, осквернення душ, перетворення статей, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста. 27 Служіння ідолам, які недостойні найменування, є початок і причина, і кінець усякого зла, 28 бо вони або, забавляючись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або швидко порушують клятву. 29 Надіючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо клянуться. 30 Але за те й інше прийде на них осудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво клялися, підступно зневажаючи святе. 31 Бо не сила тих, якими вони клянуться, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.
1 С Але Ти, Бог наш, благий та істинний, довготерпеливий і управляєш усім милостиво. 2 Якщо ми і згрішаємо, ми - Твої, що визнаємо владу Твою; але ми не будемо грішити, знаючи, що ми визнані Твоїми.3 Знати Тебе є повна праведність, і визнавати владу Твою - корінь безсмертя. 4 Не зваблює нас лукавий людський винахід, ні марний труд художників - зображення, розмальовані різними фарбами,6 погляд на які збуджує у безумних похотіння і жагу до бездушного вигляду мертвого образа. 6 І ті, що роблять, і ті, хто має похіть, і хто шанує, є любителі зла, достойні таких надій.7 Гончар мне м’яку землю, старанно ліпить усякий сосуд на служіння нам; з однієї і тієї самої глини виробляє посуд, потрібний і для чистих діл і для нечистих — усе однаково; але яке для кожного з них вживання, суддя
Рим. 1, 24, 27. [28] Ос. 7, 5.
Глава 15. [1] Вих. 34, 6. Пс. 102, 8. [2] 1 Ін 2, 1-2. [3] Єр. 9, 24. Ін 17, 3. [6] Прем. 1,
16. [7] Рим. 9, 21.
— той самий гончар.1151 І суєтний трудівник з тієї самої глини ліпить суєтного бога, тоді як сам недавно народився із землі і скоро піде туди ж, звідки він узятий, і стягнеться з нього борг душі його. 1152 Але у нього турбота не про те, що він повинен багато трудитися, і не про те, що життя його коротке; але він змагається з художниками золотих і срібних виробів, і наслідує мідників, і ставить собі у славу те, що робить мерзоти.
10 Серце його — попіл, і надія його мізерніша за землю, і життя його нікчемніше за бруд; 1153 бо він не пізнав Того, Хто сотворив його і вдунув у нього живу душу і вдихнув у нього дух життя. 1154 Вони вважають життя наше забавою і житіє прибутковою торгівлею, тому що говорять, що слід же звідкілясь здобувати прибуток, хоч би і зі зла. 1155 Утім, такий більше за всіх знає, що він грішить, роблячи із земляної речовини тлінні сосуди і статуї. 14 Найбільше ж нерозумні з усіх і бідніші розумом за самих немовлят - вороги народу Твого, які пригноблюють його,
16 тому що вони вважають богами усіх ідолів язичницьких, у яких нема ні очей для зору, ні ніздрів для втягування повітря, ні вух для слухання, ні пальців рук для дотику, і ноги яких нездатні для ходіння. 16 Хоча людина зробила їх, і запозичений дух утворив їх, але ніякий чоловік не може створити бога, як він сам.
17 Будучи смертним, він робить нечестивими руками мертве, тому він довершеніший за божества свої, бо він жив, а ті — ніколи.18 Притім вони шанують тварин найогидніших, які за безглуздістю порівняно гірші за усіх. 19 Вони навіть некрасиві на вигляд, як інші тварини, щоб могли приваблювати до себе, але позбавлені і схвалення Божого і благословення Його.
І £ Тому вони достойно були по-
-*■ ^ карані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ. 2 Замість такого покарання Ти благоді-яв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення незвичайну їжу - перепелів, 3 щоб ті, мучимі голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовлялися і від необхідного позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу.4 Бо тих гнобителів повинна була осягнути невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні.6 І тоді, коли спостигла їх жахлива лютість звірів і вони знищувалися укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця. в Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого, 7 бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителем усіх. 8 І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти
- визволитель від усякого зла: 9 бо їх убивало жаління сарани і мух, і не знайшлося зцілення для душі їх, тому що вони були достойні мучення від цих. 1156 А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, тому що милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх. 11 Хоч вони і були уражувані для нагадування їм про слова Твої, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття того, не позбулися Твого благодіяння.
12 Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, всецілюще слово. 13 Ти маєш владу життя і смерти
Вих. 16, 13. Чис. 11, 31. [5] Чис. 21, 6. 1 Кор. 10, 9. [6] Ін 3, 14. [7] Чис. 21, 9. [8] Пс. З, 9. 2 Тим. 4, 8. [9] Вих. 8, 24. Пс. 104, 31. Одкр. 9, 3. [12] Пс. 106, 20. [13] Втор. 32, 39.
1 Цар. 2, 6. Тов. 13, 2.
і опускаєш до врат пекла і підносиш. 1157 Людина зі злоби своєї убиває, але не може повернути духу, який відійшов, і не може прикликати взяту душу. 1158 А Твоєї руки неможливо уникнути, 1159 бо нечестиві, які зреклися пізнавати Тебе, покарані силою Твоєю, будучи переслідувані незвичайними дощами, ірадами і невідворотними бурями і знищувані вогнем.1160 Але найдивнішим було те, що вогонь сильніше діяв у воді, яка усе гасить, бо самий світ є поборник за праведних. 18 Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, щоб вони, бачачи це, пізнали, що переслідуються судом Божим. 19 А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб знищити творіння землі неправедної. 20 Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного. 21 Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного. 22 А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і блищить у дощах, знищував плоди ворогів.23 Але той самий вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу.24 Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцю, спрямовується для покарання нечестивих і вщухає для благодіяння віруючим у Тебе.26 Тому і тоді воно (творіння), змінюючись в усьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує усіх, за бажанням нужденних, 28 щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе. 27 Бо те, що не пошкоджувалося вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, одразу ж розтавало, 28 щоб було відомо, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла. 29 Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна вода.
I П Великі і незбагненні суди
' Твої, тому ненавчені душі впали в оману. 2 Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу.3 Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами, 4 бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями.6 І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч. 8 Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого - примари, уявляли собі видиме ще гіршим. 7 Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню, 8 бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь. 9 І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти,
10 бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідува-не совістю, завжди придумує жахи.
II Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму. 12 Чим менше надії всередині, тим більше уяв-
Лк 4, 4. [29] Прем. 5, 14.
Глава 17. [1] Рим. 11, 33. [2] Вих. 10, 21.
[5] Вих. 10, 23. [7] Вих. 7, 22; 8, 18; 9, 11.
[10] Мк 12, 15. Лев. 26, 36. Втор. 28, 66. [11] Іов. 18, 11.
ллється невідомість причини, що породжує муки.13 І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном, 14 то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх. 16 Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков.18 Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі; 17 бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння; 18 чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення. 19 Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами;
20 а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву.
1 О А для святих Твоїх було най-® більше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали. 2 А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мсти-лися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх. 3 Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху - вог-несвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце. 4 Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону.
6 Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді. 8 Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими. 7 І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,8 бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав. 9 Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали. 10 3 супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.11 Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем: 12 усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю;
і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління. 13 І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий, 14 бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини, 15 зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн. 18 Воно несло гострий меч - незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.17 Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи; 18 і будучи уражуваним - один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав: 19 бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.1161 Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів, 1162 бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й уми-лостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій.
22 Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків. 1163 Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих. 24 На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його.
25 Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.
1 Q А над нечестивими до кінця ^' тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла,
2 що вони, дозволивши їм вирушити
і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними,3 бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого
3 благанням висилали, переслідували, як утікачів.4 Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук,6 і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть.6 Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими.7 З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря - безперешкодна путь, і з бурхливої безодні — зелена долина. 8 Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса.9 Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх, 10 бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб виверг-ла безліч жаб. 11 А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі, 12 бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу, 13 бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців. 14 І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих, 16 а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами.
18 Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері. 17 Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було.
18 Бо земні тварини перемінялися
15, 1. [10] Вих. 8, 3, 6. [11] Вих. 16, 13. Чис.
11, 31. Лк. 11, 11. [13] Вих. 1, 11. [15] Бут. 45, 17; 47, 6. Вих. 1, 14. [16] Бут. 19, 11. [18] Вих. 14, 22.
на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю. 19 Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити;
20 полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі. 21 Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.
КНИГА ПРЕМУДРОСТИ ІСУСА, СИНА СИРАХОВОГО1164
Передмова1165
Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість ДО ТОГО, що в деяких МІСЦЯХ ми,
1 Усяка премудрість — від Гос-пода і з Ним перебуває повік.
2 Пісок морів і краплі дощу і дні віч-ности хто обчислить? 3 Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить? 4 Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку. 6 Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді. 8 Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її? 7 Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь. 8 Він по-можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом.
родив її і бачив і виміряв її 9 і вилив її на всі діла Свої 10 і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його. 11 Страх Господній - слава і честь, і веселість і вінець радости. 12 Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття. 13 Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок,
і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній -дар від Господа і поставляє на стежках любови. 14 Любов до Господа -славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом. 16 Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утво-
[6] Прем. 9, 13. Іс. 40, 13. Рим. 11, 34. [7] Пс. 46, 3; 75, 8. [9] Як. 1, 17. [10] 1 Кор. 2, 14. [11] Єр. 9, 24. Притч. 4, 9. [12] Притч. 10, 27; 14, 27;
19, 23. [13] Іов. 42, 12. [15] Притч. 1, 7; 9, 10.
риться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться. 16 Повнота премудрости - боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх:
17 весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх - плодами своїми. 1166 Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир
і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його. 1167 Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею. 1168 Корінь премудрости - боятися Господа, а гілки її — довголіття.
21 Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися. 22 Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини. 23 Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю. 24 До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його.26 У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний. 26 Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі, 27 бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благо-угодження Йому — віра і лагідність. 28 Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем. 29 Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх.30 Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства.
'У Сину мій! якщо ти приступа-єш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси:
2 управ серце твоє і будь твердим, і не знічуйся під час відвідування;
3 приліпися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі наостанок.
4 Усе, що станеться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим,s бо золото випробовується у вогні, а люди, угодні Богу, у горнилі приниження. ® Віруй Йому, і Він захистить тебе; управ путі твої і надійся на Нього.
7 Ті, хто боїться Господа! очікуйте милости Його і не ухиляйтеся від Нього, щоб не упасти. 8 Хто боїться Господа! віруйте Йому, і не загине нагорода ваша.9 Ті, хто боїться Господа! сподівайтеся на благе, на радість вічну і милості. 10 Гляньте на давні роди і подивіться: хто вірив Господу — і був посоромлений? або хто перебував у страху Його - і був залишений? або хто волав до Нього, і Він знехтував його? 11 Бо Господь співстраждальний і милостивий і прощає гріхи, і спасає під час скорботи. 12 Горе серцям боязким і рукам ослабленим і грішникові, який ходить по двох стежках!13 Горе серцю розслабленому! бо воно не вірує, і за те не буде захищене. 14 Горе вам, що втратили терпіння! що ви будете робити, коли Господь відвідає? 16 Ті, хто боїться Господа, не будуть недовірливі до слів Його, і ті, що люблять Його, збережуть путі Його. 16 Ті, хто боїться Господа, будуть шукати благовоління Його, і ті, що люблять Його, наситяться законом. 1169 Ті, хто боїться Господа, підготують серця свої й смирять перед Ним душі свої, говорячи: 18 упадемо у руки Господа, а не у руки людей;
Глава 2. [1] Мф 4, 1. 1 Пет. 4, 12. 2 Тим. З, 12. [2] 2 Тим. 2, 3. [5] Притч. 17, 3. Прем. З, 6. [10] Пс. 36, 25. [12] 3 Цар. 18, 21. [15] Ін
14, 21. [18] 2 Цар. 24, 14.
бо яка велич Його, така і милість Його.
О Діти, послухайте мене, батька, J і чиніть так, щоб вам спастися,
2 бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами. 3 Хто шанує батька, той очиститься від гріхів’ 4 і хто поважає матір свою - як той, хто знаходить скарб. 6 Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий. 6 Хто поважає батька, буде довгоденствува-ти, і слухняний Господу заспокоїть матір свою. 7 Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його. 8 Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них, 9 бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту. 10 Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька.11 Слава людини — від чести батька п, і ганьба дітям — мати у неславі. 12 Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його.13 Хоча
б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї, 14 бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться.
15 У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої. 16 Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.
17 Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина. 18 Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа. 19 Багато високих і славних, але таємниці відкривають-
Глава 3. [3] Вих. 20, 12. Втор. 5, 16. Сир.
8, 12. Еф. 6, 2. [8] Сир. 7, 29. Мф 15, 4. Мк 7,
10. [9] Бут. 27, 27. Втор. 33, 1. [18] Флп 2, 3.
[19] Іс. 66, 2. Як. 4, 6. [21] Рим. 12, 3. [23]
Діян. 19, 14-15. [26] Єр. 6, 7. [28] Притч. 16, ся смиренним, 20 бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється. 21 Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй.22 Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано. 23 При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання; 24 тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх. 26 Хто любить небезпеку, той впаде у неї; 28 вперте серце напослідок потерпить зло: 27 вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів.
28 Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина у корінилася у ньому. 29 Серце розумного обміркує цритчу, й уважне вухо є бажання мудрого. 30 Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить іріхи. 31 Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору. А Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних; 2 не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості;3 не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному; 4 не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого;s не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе; 8 бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його. 7 У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову; 8 прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю; 9 рятуй
18. Дан. 5, 20. [29] Ін 8, 47. [ЗО] Пс. 40, 2. Дан. 4, 24. Мф 5, 7.
Глава 4. [1] Втор. 15, 4. Тов. 4, 7. Лк 11,
41. [2] Притч. З, 27. [3] Сир. 7, 11. [5] Мф 5,
42. Лк 6, ЗО. [7] Флп 4, 8. [9] Бут. 14, 14.
скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш; 1170 сиротам будь як батько і матері їх - замість чоловіка: 1171 і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя.
12 Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її:
13 хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости: 1172 хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його;16 ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь;
16 хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто црислуховується до неї, буде жити надійно; 17 хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею: 18 бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь
19 і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами; 20 але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його 21 і відкриє йому таємниці свої. 22 Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його.
23 Спостерігай час і бережи себе від зла — 24 і не посоромишся за душу твою: 26 є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать. 28 Не будь упереджений проти душі твоєї
1 не соромся на шкоду тобі. 27 Не утримуй слова, коли воно може до-помогги:28 бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика - знання. 29 Не супереч істині й соромся твого неуцтва. 30 Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки.31 Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного. 32 Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе. 33 Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх. 34 Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх.36 Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі, г Не покладайся на майно твоє і не говори: “вистачить на життя моє”. 2 Не йди за потягом душі твоєї і кріпости твоєї, щоб ходити у похотях серця твого, 3 і не говори: “хто владний у ділах моїх?”, бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою.4 Не говори: “я грішив, і що мені було?”, бо Господь довготерпеливий. 6 При думці про умилостив-лення не будь безстрашний, щоб додавати гріх до гріхів 8 і не говори: “милосердя Його велике, Він простить безліч гріхів моїх”; 7 бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його. 8 Не барися звернутися до Господа, і не відкладай із дня на день: 9 бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти. 10 Не покладайся на майно неправедне, бо воно не принесе тобі користи у день відвідування. 11 Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий — дво-язичний грішник. 1173 Будь твердий у твоєму переконанні, й одне нехай буде твоє слово. 1174 Будь швидкий до слухання, й обдумано давай відповідь. 14 Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя нехай буде на вустах твоїх.
16 У словах — слава і нечестя, і язик людини буває падінням її. 16 Не набудь слави обмовника, і не будь підступним язиком твоїм: 17 бо на злодії — сором, і на двоязичному — зле осудження.18 Не будь нерозумним ні у великому, ні у малому.
Глава 5. [1] Лк 12, 19. [3] Пс. 10, 4. [4]
Рим. 2, 4; 6, 1. [7] Втор. 32, 22. Пс. 2, 12. Єр.
15, 14. [8] Сир. 18, 22. [10] Іов. 20, 20. Притч.
11, 4. [11] Еф. 4, 14. [12] Іов. 20, 3. [13] Як.
1, 19. [15] Притч. 12, 13. [16] Лев. 19, 16. Пс.
14, 3-4. Притч. 16, 28.
£ І не ставай ворогом з друга, бо погане ім’я одержує у частку сором і ганьбу; так - і грішник двоязич-ний. 2 Не піднось себе у помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл: 3 листя твоє ти знищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево.4 Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів.
s Солодкі вуста примножать друзів, і добромовний язик примножить приязнь. 6 Тих, хто живе з тобою у мирі, нехай буде багато, а радником твоїм - один з тисячі.7 Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро довіряйся йому. 8 Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї;9 і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою. 10 Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї.
11 У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало буде поводитися з домашніми твоїми; 12 але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого. 13 Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми.14 Вірний друг
- міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб.16 Вірному другові немає ціни, і немає міри доброті його.
16 Вірний друг - лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його.17 Хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким стає і друг його.
18 Сину мій! від юности твоєї віддайся навчанню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість. 19 Приступай до неї як той, що оре і сіє, й очікуй добрих плодів її: 20 бо недовгий час потрудишся в обробленні її, і скоро будеш їсти плоди її. 21 Для невігласів вона дуже сувора, і нерозумний
Глава 6. [2] Рим. 12, 16. [5] 1 Кор. 13, 7.
[6] Рим. 12, 18. [7] Мих. 7, 5. Мф 10, 36. [8] Сир. 37, 4. [12] Притч. 19, 4. [14] Сир. 25, 12.
[18] 2 Тим. З, 15. [ЗО] Мф 11, 29. [35] Сир. 8, не залишиться з нею: 22 вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути П.23 Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається. 24 Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї.
26 Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її. 26 Підстав їй плече твоє, і носи її і не тяготися кайданами її. 27 Наблизься до неї всією душею твоєю, і всією силою твоєю дотримуйся шляхів її. 28 Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не залишай її;29 бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі. 30 Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її — славним одягом; 31 бо на ній прикраса золота, і пута її — гіацинтові нитки.
32 Як у одежу слави, ти облачишся в неї і покладеш її на себе як вінець радости. 33 Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний. 34 Якщо з любов’ю будеш слухати П, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий. 35 Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати всяку священну повість, і притчі розумні нехай не вислизають від тебе.38 Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його. 37 Розмірковуй над повеліннями Господа і завжди повчайся у заповідях Його: Він укріпить твоє серце, і бажання премудрости дасться тобі.
П Не роби зла, і тебе не осягне ' зло; 2 віддаляйся від неправди, і вона ухилиться від тебе.3 Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них.4 Не проси у Господа влади, й у царя — почесного місця. 6 Не виправдовуй себе перед Господом, і не МУДРУЙ перед царем. 6 Не домагайся стати суддею, щоб не виявитися тобі неспроможним сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь лиця сильного і не покласти тіні на правоту твою.7 Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом. 8 Не додавай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним. 9 Не говори: “Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богу Вишньому, Він прийме”. 10 Не будь слабкодухим у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню.11 Не насміхайся над людиною, яка знаходиться у тузі душевній її; бо е Той, Хто смиряє і підносить. 12 Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того самого проти друга. 13 Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага.14 Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова у проханні твоєму. 16 Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього.16 Не приєднуйся до безлічі грішників.
17 Глибоко смири душу твою.18 Пам’ятай, що гнів не забариться, 19 що покарання нечестивому — вогонь і черва. 20 Не міняй друга на скарб, і брата єдинокровного - на золото офирське.
21 Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її коштовніше за золото. 22 Не кривдь раба, який трудиться старанно, ні найманця, відданого тобі душею. 23 Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі.24 Є у тебе худоба? спостерігай за нею, і якщо вона корисна тобі, нехай залишається у
[5] Іов. 9, 2, 20. Пс. 142, 2. Притч. 20, 9. Еккл.
7, 16. Лк 18, 11. [9] Ос. 8, 13. Мих. 6, 7. [10] 1 Тим. 2, 8. Як. 1, 6. [11] 1 Цар. 2, 7. [14] Мф
6, 7. [15] Бут. З, 17, 19. [17] Як. 4, 10. [18] Іс. 66, 24. [19] Мк 9, 44. [20] Притч. 27, 10. [22] Лев. 19, 13. Втор. 24, 14. [24] Втор. 25, 4. [25] Сир. ЗО, 12. [26] Сир. 42, 9. [29] Тов. 4, 3. Сир.
тебе. 26 Є у тебе сини? навчай їх, і з юности нагинай шию їх. 26 Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх, і не показуй їм веселого лиця твого.
27 Видай дочку заміж, і зробиш велику справу, і подаруй її чоловіку розумному. 28 Є у тебе дружина до душі? не відганяй її. 29 Усім серцем шануй батька твого і не забувай породиль-них болістей матері твоєї. 30 Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі? 31 Усією душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його. 32 Усією силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його. 33 Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі: 34 початки, і за іріх, і пожертву пліч, і жертву освячення, і початки святих. 361 до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене. 36 Милість даяння нехай буде до всякого, хто живе, але і померлого не позбавляй милости. 37 Не віддаляйся від тих, що плачуть, і з тими, хто сумує, сумуй. 38 Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш улюбленим. 39 У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш.
О Не сварися з людиною силь-° ною, щоб коли-небудь не впасти в її руки. 2 Не заводь тяжби з людиною багатою, щоб вона не мала переваги над тобою; 3 бо золото багатьох погубило, і схиляло серця царів. 4 Не сперечайся з людиною, зухвалою на язик, і не підкладай дров у вогонь її. 6 Не жартуй з невігласом, щоб не піддалися нечестю твої предки. 6 Не докоряй людині, яка навертається від гріха: пам’ятай, що усі ми знаходимося під єпитиміями.
З, 8. [31] Втор. 12, 19. [33] Лев. 2, 3. 1 Тим. 5, 17. [34] Мф 10, 10. 1 Кор. 9, 14. [35] Пс. 40, 2. [36] Рим. 14, 18. Тов. 1, 21. [37] Як. 1, 27. Рим. 12, 15. [38] Мф 25, 36. [39] Плач. 1, 9.
Глава 8. [1] Сир. 13, 3. [2] Мф 5, 25. [3] Сир. 31, 6. [4] Як. З, 6. [6] Ін 8, 7. 2 Кор. 2, 7. Гал. 6, 1.
7 Не зневажай людини у старості її, бо і ми старіємо. 8 Не радій смерті людини, хоч би вона була найбільш ворожою тобі: пам’ятай, що усі ми помремо. 9 Не нехтуй повістю мудрих і вправляйся у притчах їх; 10 бо від них навчишся віданню і — як служити сильним. 11 Не віддаляйся від повісти старців, бо і вони навчилися від батьків своїх, 12 і ти навчишся від них розважливости і — яку у випадку потреби дати відповідь.
13 Не розпалюй вугілля грішника, щоб не згоріти від полум’я вогню його, 14 і не повставай проти нахаби, щоб він не засів засідкою у вустах твоїх. 16 Не давай у борг людині, яка сильніша за тебе; а якщо даси, то вважай, що ти втратив.16 Не заручайся понад силу твою; а якщо заручишся, піклуйся, як зобов’язаний заплатити. 17 Не судися із суддею, тому що його будуть судити за його пошаною. 18 3 відважним не вирушай у путь, щоб він не був тобі за тягар; бо він буде робити за своєю сваволею, і ти можеш загинути від його нерозсудливости. 19 Не заводь сварки із запальним і не йди з ним через пустелю; тому що кров -як ніщо в очах його, і де немає допомоги, він уразить тебе. 20 Не радься з дурним, бо він не може промовчати про справу. 21 При чужому не роби таємного, бо не знаєш, що він зробить. 22 Не відкривай усякій людині твого серця, щоб вона по-лихо-му не віддячила тобі.
Q Не будь ревнивий до дружини ^ серця твого, і не подавай їй поганого уроку проти тебе самого. 2 Не віддавай дружині душі твоєї, щоб вона не повстала проти влади твоєї. 3 Не виходь назустріч розпусній жінці, щоб як-небудь не потрапити у тенета її. 4 Не залишайся довго зі співачкою, щоб не зачаруватися тобі мистецтвом її. s Не задивляйся на дівчину, щоб не спокуситися привабливістю її. ® Не віддавай душі твоєї блудницям, щоб не погубити спадщини твоєї. 1175 Не дивися на всі боки на вулицях міста і не броди по порожніх місцях його.8 Відвертай око твоє від жінки благовидої і не задивляйся на чужу красу: 9 багато хто збився зі шляху через красу жіночу; від неї, як вогонь, загоряється любов. 10 Зовсім не сиди з жінкою заміжньою і не залишайся з нею на бенкеті за вином, 11 щоб не схилилася до неї душа твоя, і щоб ти не зламався духом на погибель. 12 Не залишай старого друга, бо новий не може зрівнятися з ним; 13 друг новий - те саме, що вино нове: коли воно зробиться старим, із задоволенням будеш пити його.
14 Не заздри славі грішника, бо не знаєш, який буде кінець його. 16 Не схвалюй того, що схвалюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться. 16 Тримай себе далі від чоловіка, який має владу умертвляти, і ти не будеш бентежитися страхом смерти; 17 а якщо зближуєшся з ним, не помилися, щоб він не позбавив тебе життя: 18 знай, що ти посеред сітей ідеш і по зубцях міських стін проходиш. 19 За силою твоєю узнавай ближніх і радься з мудрими. 20 Розмірковування твоє нехай буде з розумними, і всяка бесіда твоя — у законі Вишнього.21 Нехай вечеряють з тобою мужі праведні, і слава твоя нехай буде у страху Господньому.22 Вироби хваляться за рукою художника, а правитель народу вважається мудрим за словами його. 23 Бояться в місті зухвалого на язик, і ненавидять необачного у словах.
Бут. 6, 2. Іов. 31, 1. [6] Притч. 5, 8. Лк 5, 13.
[8] Мф 5, 28. [9] 2 Цар. 11, 2. З Цар. 11, 1.
[12] Притч. 27, 10. [13] Лк 5, 39. [14] Суд. 9,
3. 2 Цар. 15, 11. Пс. 36, 35. [23] 1 Цар. 22, 9. Притч. 16, 27.
1 А Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане. 2 Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому. 3 Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних об-лаштується місто. 4 У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній.s У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою. 8 Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом. 7 Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох. 8 Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство. 9 Чого гордиться земля і попіл?
10 І за життя вивергаються нутрощі його. 11 Тривалу хворобу лікар нехтує: 12 і ось, нині цар, а завтра помирає. 13 Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва.14 Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його; 16 бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти; 16 і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його. 17 Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх. 18 Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних. 19 Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі. 20 Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх. 21 Гордість не створена для людей, ні лють гніву - для народжених жінками.
Глава 10. [1] Притч. 20, 8. [2] 3 Цар. 12,
14. Притч. 29, 12. [3] 3 Цар. 12, 11. [4] Пс. 126, 1. Прем. 6, 4. [6] Лев. 19, 17. [7] 1 Пет.
5, 5. [8] Прем. 6, 1. Дан. 4, 14. Сир. 11, 5. [9] Іов. 13, 28. Сир. 40, 2. [13] Іов. 17, 14. Іс. 14,
11. [14] Бут. З, 5. [15] Есф. 5, 14. [16] 1 Пет.
5, 5. [17] 1 Цар. 2, 8. [19] Бут. 19, 24. [24]
22 Сім’я шановане яке? - Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа.23 Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді. 24 Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, - в очах Його. 25 Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх - страх Господній.26 Несправедливо - нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка іріш-ного. 27 Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа. 28 Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлю-вана ним, не буде нарікати. 29 Не МУДРУЙ багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку.
30 Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі. 31 Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством. 32 Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє? 33 Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство: 34 шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності?
1 1 Мудрість смиренного підне-се голову його і посадить його серед вельмож. 2 Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її. 3 Мала бджола між тими, що літають, але плід її
- найкращий із солодощів. 4 Не хвалися пишністю одягу і не величайся
1 Пет. 2, 17. [25] Єр. 9, 23-24. [26] Як. 2, 5-6. [27] Юдиф. 16, 19. [28] Притч. 17, 2. [ЗО] Притч. 12, 9; 28, 19. [31] Як. 1, 2. [33] Сир.
13, 28. [34] Еккл. 7, 12.
Глава 11. [1] Бут. 41, 40. Дан. 6, 3. [2] 1 Цар. 16, 7. [4] Діян. 12, 21. Лк 16, 19.
у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми.s Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець. 8 Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших.7 Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай. 8 Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай. 9 Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників.
10 Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш. 11 Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає. 12 Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю; 13 але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього. 14 Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство
— від Господа. 16 Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік.16 Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його,17 коли він скаже: “я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами”. 18 І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре. 19 Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй. 20 Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму:21 бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного. 22 Благословення Господа -нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його.
[5] 1 Цар. 16, 13. [6] Есф. 7, 9-10. [7] Втор.
13, 14. [8] Притч. 18, 14. [10] Лк 10, 41. [11] Притч. 21, 5. 1 Тим. 6, 9. [14] Іов. 1, 21. Єз. 28, 4. [17] Лк 12, 19-20. [18] Еккл. 9, 12. Єр.
17, 11. [19] Мф 10, 22. [21] 1 Цар. 2, 7. [24]
23 Не говори: “що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?”
24 Не говори: “достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?”
26 У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя. 28 Легко для Господа
- у день смерти воздати людині за ділами її. 27 Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її. 28 Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх.
29 Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного. 30 Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як ви-відувач, підглядає падіння; 31 перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму. 32 Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров. 33 Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік. 34 Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх. 1 'у Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння. 2 Роби добро благочестивому, й одержиш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього. 3 Немає добра для того, хто постійно займається злом і хто не подає милостині. 4 Давай благочестивому, і не допомагай грішникові.
6 Роби добро смиренному, і не давай нечестивому: замикай від нього хліб і не давай йому, щоб він через те не переміг тебе; 8 бо ти одержав би подвійне зло за все добро, яке зробив би йому; бо і Всевишній ненавидить грішників і нечестивим відплачує помстою. 7 Давай доброму, і не до-
Сир. 5, 1. Одкр. З, 17. [25] Сир. 18, 25. [26] Сир. 17, 19. [ЗО] Єр. 5, 27. [32] Сир. 28, 13.
Глава 12. [2] Притч. 19, 17. Мф 10, 41. [3] Притч. 17, 13. [4] Гал. 6, 10. [5] 2 Сол. З, 10.
[6] Втор. 32, 35.
помагай грішнику. 8 Друг не пізнається у щасті, і ворог не приховається у нещасті. 9 При щасті людини вороги його сумують, а у нещасті його і друг розійдеться з ним. 10 Не вір ворогові твоєму повік, бо, як іржавіє мідь, так і злоба його: 11 хоч би він смирився і ходив зігнувшись, будь уважний душею твоєю й остерігайся його, і будеш перед ним, як чисте дзеркало, і дізнаєшся, що він не до кінця очистився від іржі; 12 не став його поруч з собою, щоб він, скинувши тебе, не став на твоє місце; не саджай його праворуч себе, щоб він коли-небудь не став домагатися твого сідалища, і ти нарешті зрозумієш слова мої і зі скорботою згадаєш про наставляння мої.13 Хто пошкодує за ужаленим заклинателем змій і за всіма, хто наближається до диких звірів? Так і про того, хто зближується з грішником і приєднується до гріхів його: 14 до часу він залишиться з тобою, але якщо ти завагаєшся, він не встоїть.16 Устами своїми ворог усолодить тебе, але у серці своєму замишляє вкинути тебе в яму: очима своїми ворог буде плакати, а коли знайде випадок, не насититься кров’ю. 16 Якщо зустрінеться з тобою нещастя, ти знайдеш його там раніше за себе, 17 і він, начебто бажаючи допомогти, підставить тобі ногу: 18 буде кивати головою і плескати руками, багато чого буде шепотіти, і змінить лице своє. І О Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього. 2 Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе. 3 Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється. 4 Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує.6 Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе. в Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме.7 Має він у тобі потребу, - буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: “чи не потрібно тобі чого?”
8 Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе. 9 Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі
з тобою. 10 Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим 11 і не бути приниженим у твоїх веселощах. 12 Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе.13 Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе. 14 Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе. 16 Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут. 18 Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм.
17 Почувши це уві сні твоєму, не засинай. 18 У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє.
19 Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина - ближнього свого. 20 Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі. 21 Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим.22 Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним? 23 Ловитва у левів - дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні. 24 Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний.26 Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями. 1176 Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його.27 Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають. 28 Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар; 1177 заговорив бідний, і говорять: “це хто такий?” І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його.
30 Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого. 1178 Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе. 1179 Ознака серця у щасті - обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням.
1 А Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха.2 Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї. 3 Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій? 4 Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші.6 Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого. 8 Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її. 7 Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє. 8 Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами. 9 Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу.10 Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість.11 Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось. 12 Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі:13 перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому.14 Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе. 16 Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом? 16 Давай і приймай, і утішай душу твою, 17 бо у пеклі не можна знайти утіх.18 Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку
— визначення: “смертю помреш”.
19 Як зелені листки на густому дереві - одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови - один помирає, а інший народжується.
20 Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.
21 Блаженна людина, яка вправ-ляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому. 22 Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її.23 Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її. 24 Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її. 26 Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ.
28 Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її.
27 Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.
І Г Той, хто боїться Господа, бу-де робити так, і твердий у законі оволодіє нею. 2 І вона зустріне його, як мати, і прийме його до себе, як цнотлива дружина;3 наситить його
9, 27. [13] Тов. 4, 7. Сир. 4, 1. Лк 14, 13. [14] Лк 16, 19. [15] Лк 12, 20. [16] Лк 6, 38. [18] Іс. 40, 6. Як. 1, 11. 1 Пет. 1, 24. Бут. 2, 17.
[19] Еккл. 1, 4. [21] Втор. 6, 7. Пс. 1, 2. [24] Притч. 8, 34. [26] Еф. 6, 4.
Глава 15. [2] Іс. 66, 13. [3] Ін 4, 14. Еф. 5, 17.
хлібом розуму, і водою мудрости напоїть його. 4 Він утвердиться на ній і не завагається; приліпиться до неї і не посоромиться. 6 І вона піднесе його над ближніми його, і серед зібрання відкриє вуста його. в Веселощі і вінець радости і вічне ім’я успадкує він. 1180 Не осягнуть її люди нерозумні, і грішники не побачать її. 1181 Далека вона від гордости, і люди неправдиві не подумають про неї.
9 Неприємна похвала в устах грішника, бо не від Господа послана вона. 1182 Буде похвала сказана мудрістю, і Господь благопоспішить їй.
11 Не говори: “заради Господа я відступив”; бо, що Він ненавидить, того ти не повинен робити. 1183 Не говори: “Він увів мене в оману”, бо Він не має потреби у чоловікові іріш-ному. 13 Усяку мерзоту Господь ненавидить, і неприємна вона тим, хто боїться Його. 14 Він від початку створив людину і залишив її у руках волі її. 16 Якщо хочеш, дотримуватимешся заповідей і збережеш благоугодну вірність.16 Він запропонував тобі вогонь і воду: на що хочеш, простягнеш руку твою. 17 Перед людиною життя і смерть, і чого вона побажає, те і дасться їй. 18 Велика премудрість Господа, міцний Він могутністю і бачить усе. 19 Очі Його — на тих, що бояться Його, і Він знає всяке діло людини.20 Нікому не заповів Він чинити нечестиво і нікому не дав дозволу грішити.
1 /Г Не бажай багато негідних ді-
^u тей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього.2 Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість. 3 Краще один праведник, ніж тисяча грішників, 4 і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих, s бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє. ® Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє.
7 У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів. 8 Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками; 1184 не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість; 10 не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми, 1185 так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму.
І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним; 12 бо і милість і гнів -у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів. 13 Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її. 14 Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним. 16 Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми. 16 Не говори: “я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене? 17 У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні? 18 Ось, небо і небо небес - Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його.
19 Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає. 20 І цього не може зрозуміти серце; 21 а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована. 22 Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначен-
7. [9] Бут. 19, 11, 24. [10] Бут. 19, 24. [11] Вих. 12, 37. Чис. 14, 22; 26, 65. [12] 1 Цар. 2, 6. [14] Еккл. 8, 12. Прем. З, 9. [15] Мф 10,
42. [16] Іов. 22, 14. Сир. 23, 25. [18] 2 Пет. З,
10. [19] Пс. 17, 8. [21] Рим. 11, 33. [22] Іов. 12, 13.
ня”. 23 Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно.
24 Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої. 1186 Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне. 26 За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх.1187 Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій.
28 Жодне не гнітить близького йому,
29 і повіки не стануть вони проти слова Його.1188 І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами. 1189 Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться.
1 П Господь створив людину із
' землі, і знову повертає її у неї.
2 Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній. 3 За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм, 4 і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами. s Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування, в сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло. 7 Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх,8 нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його. 9 Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя; 10 вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої.
11 Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх. 12 І сказав Він їм: “остерігайтеся всякої неправди”; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього. 13 Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його. 14 Кожному народу поставив
Він вождя,16 а Ізраїль є наділом Господа. 16 Усі діла їх - як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх.
17 Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом.
18 Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока. 19 Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне. 20 Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні. 21 Навернися до Господа й облиш гріхи; 22 молися перед Ним і зменши твої спотикання. 23 Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту. 24 Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його? 26 Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення: 26 живий і здоровий звеличить Господа. 27 Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього!
28 Не може бути усього у людині,
29 тому що не безсмертний син людський. 30 Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров. 31 За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл.
1 О Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний. 2 Нікому не надав Він пояснювати діла Його.3 І хто може дослідити великі діла Його? 4 Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його?
6 Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа. ® Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування. 7 Що є людина і що користь її?
Втор. 4, 20. [16] Сир. 23, 27-28. [17] Пс. 89,
8. [18] Сир. 29, 15. [19] Мф 16, 27. [21] Єр. З,
12. [22] Пс. 33, 15. [24] Пс. 6, 6; 113, 25. Іс.
38, 18-19. [27] Пс. 102, 13. Еф. 2, 3, 7. [ЗО] Рим. 8, 7. 1 Кор. 2, 14. [31] Бут. З, 10; 18, 27.
Глава 18. [1] Бут. 1, 31. [6] Лк 17, 10.
що благо її і що зло її? 1190 Число днів людини - багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічнос-ти. 1191 Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою.1192 Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий,1193 і тому примножує милості Свої. 1194 Милість людини -до ближнього її, а милість Господа
— на всяку плоть. 1195 Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє. 14 Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його.
15 Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами.16 Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар. 17 Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше. 18 Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі. 19 Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе.
20 Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість.
21 Перше, ніж відчуєш слабкість, сми-ряйся, і під час гріхів покажи навернення. 22 Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти. 23 Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа. 24 Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє. 26 Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки. 28 Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом. 27 Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурбот-ности. 28 Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу. 29 Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі.
30 Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх.
31 Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх. 32 Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів. 33 Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці.
I Q Працівник, схильний до пи-’ яцтва, не стане багатим, і той,
хто ні у що ставить мале, мало-по-малу прийде у занепад.2 Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим; 3 гниль і черва успадкують його, і зухвала душа знищиться. 4 Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, ірішить проти душі своєї.s Відданий серцем задоволенням буде осуджений, а той, хто противиться похоті, увінчає життя своє. 8 Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло. 7 Ніколи не повторюй слова, і нічого ти не втратиш.8 Ні другові ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не іріх, не відкривай; 9 бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе.10 Вислухав ти слово, нехай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе.
II Дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, — від немовляти. 12 Що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного.13 Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то не-
28, 14. [28] Притч. 1, 5. [ЗО] Рим. 6, 12; 8, 13. [32] Лк 16, 19.
Глава 19. [1] Притч. 21, 17. [2] 3 Цар. 11,
1, 4. Ос. 4, 11. [4] Притч. 15, 14. Мф 11, 7.
[11] Сир. 27, 18.
хай надалі не робить. 1196 Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, те нехай не повторить того. 1197 Розпитай друга, бо часто буває наклеп. 1198 Не всякому слову вір. 1199 Хтось згрішає словом, але не від душі; і хто не згрішав язиком своїм? 18 Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього.
Усяка мудрість — страх Господній, і в усякій мудрості — виконання закону.19 І не є мудрість — знання лихого. І немає розуму, де рада грішників. 20 Є лукавство, і це мерзота; і є нерозумний, убогий мудрістю.21 Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням — і такий, що переступає закон. 22 Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб винести вирок. 23 Є лукавий, який ходить зігнувшись, сумуючи, але всередині він повен підступу. 24 Він поник лицем і прикидається глухим, але він випередить тебе там, де і не думаєш. 2S І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок. 28 За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний. 27 Одяг і вискалювання зубів і хода людини показують властивість її. 28 Буває викриття, але невчасне, і буває, що хтось мовчить - і він розсудливий. ОГї Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди. 2 Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння!
3 Бо він уникне вільного гріха. 4 Що
- побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою. 6 Хтось мовчить - і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість. 8 Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час.7 Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу.8 Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять. 9 Буває успіх людині на зло, а знахідка - на втрату.10 Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання. 11 Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову.
12 Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше.
13 Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними. 14 Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття. 15 Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям.
16 Нерозумний говорить: “немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик”. 17 Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього! 18 Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих. 19 Неприємна людина
— дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів. 20 Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно. 21 Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися. 22 Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного. 23 Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога.24 Злий порок у людині — неправда; у вустах
Притч. 10, 19; 17, 28. [9] Притч. 10, 2. [11] Притч. 16, 18. 1 Пет. 5, 5. [13] Сир. 18, 17. [15] Сир. 18, 15. [16] Пс. 40, 10. [20] Притч. 25, 11.
невігласів вона — завжди. 26 Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель. 26 Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею. 1200 Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам.1201 Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди.
29 Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття. 1202 Прихована мудрість і утаєний скарб - яка користь від обох? 1203 Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість.
О 1 Сину мій! якщо ти згрішив, " не примножуй більше гріхів і за попередні молися. 2 Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе.
3 Зуби його — зуби лев’ячі, які умертвляють душі людей.4 Усяке беззаконня як двогострий меч: рані від нього немає зцілення. s Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого.
8 Моління з уст убогого — тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається. 7 Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем.
8 Здалеку впізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається. 9 Хто будує дім свій на чужі гроші — те саме, що той, хто збирає каміння для своєї могили.
10 Збіговисько беззаконних - купа паклі, і кінець їх — полум’я вогняне. 11 Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його - безодня пекла. 12 Хто дотримується закону, той володіє своїми думками,
13 і здійснення страху Господнього — мудрість.14 Не навчиться той, хто не-здатен; 15 але є здатність, що множить гіркоту. 16 Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя.
17 Серце дурного подібне до розбитої посудини, і не утримає у собі ніякого знання. 18 Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе.19 Мова дурного - як тягар на шляху, в устах же розумного знаходять приємність. 20 Промов розумного будуть шукати у зібранні, і над словами його будуть розмірковувати у серці.
21 Як зруйнований дім, так мудрість дурному, і знання нерозумного - безглузді слова.22 Наставляння для безумних - кайдани на ногах, і як ланцюги на правій руці.23 Нерозумний, сміючись, підносить голос свій, а муж розсудливий ледь тихо усміхнеться.
24 Як золоте убрання - наставляння для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці. 26 Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей; 26 нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться поза;27 невігластво людини — підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю.28 Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на терезах. 1204 У вустах нерозумних -серце їх, вуста ж мудрих - у серці їх. 30 Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу.
31 Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити.
13, 13. [9] Притч. 28, 22. [10] Бут. 19, 24.
[11] Мф 7, 13. [12] Сир. 32, 25. [13] Сир. 1,
20. [15] Сир. 19, 22. [16] Притч. 18, 4. [18] Іов. 21, 14. Єз. 5, 6. Ос. 4, 6. [28] Еккл. 10,
12. [31] Сир. 5, 16; 28, 15.
0 *у До брудного каменя подіб-
ний лінивий: усякий освистить безславність його. 2 До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку.3 Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж нєвихована народжується на приниження.4 Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив.
6 Нахабна ганьбить батька і чоловіка,
1 в обох буде у презирстві. 8 Невчасна розповідь - те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу.7 Хто повчає нерозумного - те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну.
8 Хто розповідає що-небудь нерозумному - те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: “що?” 9 Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього. 10 Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного
- гірше за смерть. 11 Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим - усі дні життя його.
12 3 безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи; 13 бережися від нього, щоб не мати неприєм-ности і не забруднити себе зіткненням з ним; 14 ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його. 16 Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний? 16 Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду. 17 Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху. 18 Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витеса-
Глава 22. [3] Притч. 17, 21. [6] Сир. 19,
28. [9] Сир. 38, 16. [10] 1 Сол. 4, 15. [11] Бут. 50, 10. Чис. 19, 11. 2 Цар. 11, 27. [15] Сир. 21, 19. [16] Притч. 27, 3. [18] Єз. 13, 10. [20] ній стіні.19 Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру:20 так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху.
21 Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне.22 Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу. 23 Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби. 24 Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення. 26 Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга. 28 Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його; 27 залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині. 28 Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки. 29 Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його; 30 а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.
31 Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене! 'у О Господи, Отче і Владико жит-тя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них. 2 Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх; 3 щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій? 4 Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені во-зношення очей, і хтивість відверни від мене. 6 Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.
8 Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами.
7 Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них.8 Не привчай вуст твоїх до клятви 1205 і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого.
10 Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від іріха. 1206 Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому п бич.1207 Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить; 1208 і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями. 1209 Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова! 16 Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах.
16 Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова. 17 Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож, 18 щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого. 19 Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться. 20 Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів:
21 душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться;
22 людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь. 23 Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре. 24 Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: “хто бачить мене? 26 Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх”. 28 Страх його
— тільки очі людські, 27 і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце 28 і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні.29 Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення. 30 Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала.31 Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого: 32 бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, зірішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка. 33 Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження. 34 Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду.
35 Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться. 38 Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні. 37 Велика слава - йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним
— довголіття.
'у Л Премудрість прославить себе " ' і серед народу свого буде звеличена. 2 У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його буде прославляти себе:
3 “я вийшла з уст Всевишнього і, подібно до хмари, покрила землю;
4 я поставила скинію на висоті, і престіл мій - у стовпі хмарному;
6 я одна обійшла коло небесне і хо-
Лев. 20, 10. [32] Втор. 22, 22. Ін 8, 5. [33] Втор. 22, 22. Єз. 16, 40. [34] Прем. З, 16; 4, 3. [35] Чис. 5, 27. [36] Пс. 18, 11; 118, 72.
Глава 24. [1] Втор. 4, 6. 1 Кор. 1, 24. Як. З, 17. [3] Євр. 1, 3. [5] Прем. 1, 7; 12, 1.
дила у глибині безодні; в у хвилях моря і по всій землі й у всякому народі та племені мала я володіння: 7 між усіма ними я шукала заспокоєння, і у чиїй спадщині оселитися мені. 8 Тоді Творець усіх повелів мені, і Той, Хто породив мене, указав мені спокійне житло і сказав:
9 оселися в Якові і прийми спадщину в Ізраїлі.1210 Раніше віку від початку Він породив мене, і я не помру повіки. 1211 Я служила перед Ним у святій скинії і так утвердилася у Сионі. 1212 Він дав мені також спокій в улюбленому місті, і у Єрусалимі -влада моя. 1213 І вкорінилася я у прославленому народі, у спадкоємному наділі Господа. 1214 Я піднеслася, як кедр на Ливані і як кипарис на горах ермонських; 15 я піднеслася, як пальма в Енгадді і як рожеві кущі у Єрихоні; 16 я, як красива олива у долині і як платан, піднеслася.17 Як кориця й аспалаф, я виточила ароматний запах і, як відмінна смирна, поширила пахощі,18 як халвані, онікс і стакті і як пахощі ладану у скинії. 19 Я розпростерла свої віти, як теревинф, і віти мої - віти слави і благодаті.20 Я — як виноградна лоза, що виточує благодать, і квіти мої
— плід слави і багатства. 21 Приступіть до мене, хто бажає мене, і насичуйтеся плодами моїми;22 бо спогад про мене солодший за мед, і володіння мною приємніше за медовий стільник. 23 Ті, що споживають мене, ще будуть жадати, і ті, що п’ють мене, ще будуть відчувати жагу. 24 Хто слухає мене, не посоромиться, і хто трудиться зі мною, не зірішить.26 Усе це — книга завіту Бога Всевишнього, 26 закон, який заповів Мойсей як спадщину сонмам Якова. 27 Він насичує мудрістю, як Фисон і як Тигр у дні новин; 28 він наповнює розумом, як Євфрат і як Йордан у дні жнив;29 він розливає вчення, як світло і як Гион у час збирання винограду. 30 Перша людина не досягла повного пізнання її; не дослідить її також і остання; 31 бо думки її повніші за море, і наміри її глибші за велику безодню. 32 І я, як канал з ріки і як водопровід, вийшла у рай.
33 Я сказала: поллю мій сад і напою мої грядки. 34 І ось, канал мій зробився рікою, і ріка моя зробилася морем.36 І буду я сяяти вченням, як ранкове світло, і далеко виявлю його; 36 і буду я виливати вчення, як пророцтво, і залишу його у роди вічні”. 37 Бачите, що я трудився не для себе одного, але для усіх, хто шукає премудрости.
С Трьома я прикрасилася і ста-ла прекрасною перед Господом і людьми: 2 це - однодумність між братами і любов між ближніми, і дружина і чоловік, які у згоді живуть між собою. 3 І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх:4 гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого перелюбника, який слабшає розумом. 6 Чого не зібрав ти в юності, - як же можеш придбати у старості твоїй? в Як пристойно сиви-нам судити, і старцям - уміти давати пораду! 7 Як прекрасна мудрість старців і як личать людям поважним розсудливість і рада! 8 Вінець старців — багатобічна досвідченість, і хвала їх - страх Господній. 9 Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком: 10 це людина, яка радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів. 11 Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недо-стойному себе. 12 Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха
[35] Пс. 18, 9. Іс. 60, 1. [36] Авв. 2, 3.
Глава 25. [1] Пс. 132, 1. [3] Притч. ЗО, 21. [4] Дан. 13, 10. [5] Притч. 6, 6. [7] Притч. 16,
31. [10] Бут. З, 15; 45, 26. [11] Як. З, 2.
слухачів. 13 Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа. 14 Страх Господній усе перевершує, і хто має його, з ким може бути порівняний?
15 Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу,18 усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів; 17 немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога. 18 Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною. 19 Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя. 20 Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне. 21 Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; жереб грішника нехай упаде на неї.
22 Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка.23 Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини. 24 Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка. 26 Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна — зла дружина. 28 Опущені руки і розслаблені коліна — дружина, яка не щасливить свого чоловіка. 27 Від жінки початок іріха і через неї усі ми помираємо. 28 Не давай воді виходу, ні злій дружині — влади;29 якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї.
Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне. 2 Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром; 3 добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа; 4 з нею у багатого і бідного - серце задоволене й лице повсякчас веселе. 6 Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся:6 міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть,
— усе це жахливо. 7 Хвороба серця і печаль - дружина, ревнива до іншої дружини, 8 і бич язика її, до всіх прискіпливий. 9 Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її - той подібний до того, хто хапає скорпіона. 10 Велика досада -дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому.11 Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її. 12 Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою.13 Бережися безсоромного ока,
і не дивуйся, якщо воно зірішить проти тебе: 14 як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду, 16 так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак.18 Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість п зміцнить кістки його.
17 Лагідна дружина - дар Господа, і немає ціни благовихованій душі.
18 Благодать на благодать — дружина сором’язлива,19 і немає достойної міри для стриманої душі. 20 Що сонце, яке сходить на висотах Господніх, 21 те краса доброї дружини в оздобленні дому її; 22 що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці;23 що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах.
24 Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення: 26 якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі; 26 і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч. 27 Купець ледь може уникнути гріха, а корчмар не спасеться від гріха.
'уп Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі.
2 Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх.3 Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його. 4 При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її.
6 Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її. 6 Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові
- помисли серця людського. 7 Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей.8 Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави. 9 Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній.10 Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду.
11 Бесіда благочестивого - завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць. 12 Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих. 13 Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом.14 Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха. 16 Сварка гордовитих - кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху.18 Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі. 17 Люби друга і будь вірний йому; 18 а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним: 19 бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього;20 і як ти випустив би
3 рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його; 21 не женися за ним, бо він далеко пішов і втік,
Глава 27. [1] 1 Тим. 6, 9. [5] Притч. 27, 21. [6] Притч. 26, 24. [9] Сир. 13, 12. [11] Притч. 15, 4. Еф. 4, 29. [14] Сир. 23, 10. Іов.
4, 15. [16] Притч. 11, 13. Сир. 19, 10. [19] Сир. 6, 14. [21] Сир. 37, 2. [22] Сир. 22, 24.
як сарна з сіті. 22 Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення; 23 але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення. 24 Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того; 26 перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм,26 а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу; 27 багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його.
28 Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани.29 Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею. 30 Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього;31 посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його. 32 Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх. 33 Злість і гнів - теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком ірішним.
о Мстивий одержить помсту ^ О від Господа, Який не забуде ірі-хів його. 2 Прости ближньому твоєму образу, і тоді після молитви твоєї відпустяться гріхи твої. 3 Людина вигодовує гнів до людини, а у Господа просить прощення; 4 до подібного собі людина не має милосердя, і молиться про іріхи свої;s сам, будучи плоттю, почуває злість: хто очистить гріхи його? 8 Пам’ятай останнє і припини ворогувати; пам’ятай тління і смерть і дотримуйся заповідей; 7 пам’ятай заповіді і не тримай зла на ближнього; 8 пам’ятай завіт Всевишнього і з презирством стався до неуцтва. 9 Утримуйся від сварки - і ти зменшиш гріхи; 10 бо
[24] Притч. 10, 10. [28] Рим. 12, 19. [29] Притч. 26, 27.
Глава 28. [1] Втор. 32, 35. Рим. 12, 19. [2]
Мф 6, 14. [4] Мф 6, 15. [6] Сир. 7, 39. [7] Лев. 19, 18.
дратівлива людина розпалить сварку; людина грішна збентежить друзів і оселить розбрат між тими, що живуть у мирі. 1215 Яка речовина вогню, так він і запалає; 12 і яка сила людини, такий буде і гнів її, і мірою багатства посилиться лють її.13 Палка суперечка розпалює вогонь, а палка сварка проливає кров.14 Якщо подуєш на іскру, вона розгориться, а якщо плюнеш на неї, згасне: те й інше виходить з уст твоїх.
16 Навушник і двоязичний нехай будуть прокляті, бо вони погубили багатьох, які жили у тиші; 16 язик третій багатьох похитнув і виганяв їх від народу до народу,17 і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож; 18 язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх;19 хто слухає його, той не знайде спокою і не буде жити у тиші. 20 Удар бича робить рубці', а удар язика розтрощить кістки; 21 багато хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика; 22 щасливий, хто сховався від нього, хто не відчув люті його, хто не тягнув ярма його і не зв’язаний був путами його;23 бо ярмо його - ярмо залізне, і пута його -пута мідні, 24 смерть люта — смерть його, і саме пекло краще за нього.
26 Не оволодіє він благочестивими, і не згорять вони у полум’ї його; 28 ті, що залишають Господа, впадуть у нього; у них розпалиться він і не згасне: він буде посланий на них, як лев, і, як барс, буде знищувати їх. 27 Дивись, обгороди володіння твоє терням, 28 зв’яжи срібло твоє і золото,
29 і для слів твоїх зроби вагу і міру, і для вуст твоїх — двері і засув. 30 Бережися, щоб не спіткнутися ними і не впасти перед зловмисником.
9Q Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді. 2 Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому.
3 Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе. 4 Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому.6 Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос; ® а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час. 7 Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе
- і це поставить йому за знахідку;
8 а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому:
9 він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям.10 Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату.
11 Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися;
12 заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим.13 Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель; 14 використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото; 16 замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя: 16 краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога. 17 Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його. 18 Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе. 19 Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя. 20 Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська;
[4] Сир. 8, 15. [12] Втор. 15, 7. Іс. 58, 7. [13]
Як. 5, 3. [14] Втор. 26, 11. Мф 6, 20. [15] Тов.
4, 7. Сир. 17, 18. Дан. 4, 24. Лк 11, 41. Діян.
10, 4. [20] Притч. 11, 15.
21 мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами. 22 Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу.23 Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме. 24 Головна потреба для життя — вода і хліб, і одяг і дім, що прикриває наготу.26 Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети у чужих домах. 28 Будь задоволений малим, як і мно-гим.27 Лихе життя — блукати з дому у дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити;28 будеш подавати їжу і питво без подяки, та й зверх того ще почуєш гірке: 29 “піди сюди, прибулець, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене”; 30 “відійди, прибулець, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен”. 31 Важкий для людини з почуттям докір за притулок у домі й осудження за послугу.
ТА Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним.2 Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним. 3 Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього. 4 Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе; s за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився; 8 для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів - того, хто воздає подяку. 7 Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його. 8 Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим.
9 Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе.
10 Не смійся з ним, щоб не горювати
з ним і потім не скреготати зубами своїми.11 Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його. 12 Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі. 13 Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його.
14 Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом; 16 здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство; 18 немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну; 17 краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває. 18 Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі. 19 Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може: 20 так переслідуваний від Господа,21 дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає. 22 Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю; 23 веселощі серця - життя людини, і радість чоловіка —довголіття; 24 люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум, 26 бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає.
28 Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість. 27 Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою.
*5 1 Пильнування над багатством ~ виснажує тіло, і турбота про нього відганяє сон. 2 Пильна турбота не дає дрімати, і тяжка хвороба відбирає сон. 3 Потрудився багатий для примноження майна — й у спокої насичується своїми благами.4 Потрудився бідний при нестатках у житті — і у спокої залишається убогим.
6 Хто любить золото, не буде правий, і хто ганяється за тлінням, наповниться ним. 6 Багато хто заради золота зазнав падіння, і загибель його була перед лицем його;7 воно — дерево спотикання для тих, що приносять йому жертви, і всякий нерозумний буде вловлений ним.8 Щасливий багатій, який виявився бездоганним і який не ганявся за золотом. 9 Хто він? і ми прославимо його; бо він зробив чудо у народі своєму. 10 Хто був спокушуваний золотом - і залишився непорочним? Нехай буде це у похвалу йому. 11 Хто міг зірішити
— і не згрішав, зробити зло — і не зробив? 12 Міцним буде багатство його, і про милостині його буде звіщати зібрання.
13 Коли ти сядеш за багатий стіл, не розкривай на нього гортань твою
14 і не говори: “багато ж на ньому!” Пам’ятай, що заздре око — зла річ. 16 Що зі створеного заздрісніше за око? Тому воно плаче за всим, що бачить. 16 Куди воно подивиться, не простягай руки, і не зіштовхуйся з ним у блюді. 17 Суди про ближнього по собі і про всяку дію розмірковуй. 18 їж, як людина, що тобі запропоновано, і не пересичуйся, щоб не зненавиділи тебе; 19 припиняй їсти першим із ввічливости і не будь жадібним, щоб не стати спокусою; 20 і якщо ти сядеш посеред багатьох, то не простягай руки твоєї раніше них.
21 Малим задовольняється людина вихована, і тому вона не страждає задишкою на своїй постелі. 22 Здоровий сон буває при помірності шлунка: устав рано, і душа його з ним;
23 страждання на безсоння і холера і різь у животі бувають у людини ненаситної.24 Якщо ти обтяжив себе стравами, то встань з-за столу і від-
[5] Сир. 27, 1. 1 Тим. 6, 9. [6] Сир. 8, 3. [8] Лк
6, 24. Пс. 61, 11. 1 Тим. 6, 17-18. [13] Притч. 23, 1. [14] Притч. 23, 6. Сир. 14, 10. [18] Сир.
37, 33. [22] Еккл. 5, 11. [24] Сир. 32, 15. [27] Притч. 22, 9. [28] 1 Цар. 25, 10. [29] Юдиф.
починь. 26 Послухай мене, сину мій, і не знехтуй мною, і згодом ти зрозумієш слова мої. 26 В усіх справах твоїх будь обачний, і ніяка хвороба не трапиться з тобою. 27 Щедрого на хліби будуть благословляти вуста, і свідчення про доброту його — вірне;
28 проти скупого на хліб буде нарікати місто, і свідчення про скупість його - справедливе. 29 Проти вина не показуй себе хоробрим, тому що багатьох погубило вино. 30 Піч випробовує міцність леза загартуванням; так вино випробовує серця гордих - пияцтвом. 31 Вино корисне для життя людини, якщо будеш пити його помірно. 32 Що за життя без вина? воно створене на радість людям. 33 Відрада серцю й утіха душі вино, помірно вживане вчасно;34 прикрість для душі - вино, коли п’ють його багато, при роздратуванні і сварці. 36 Надмірне вживання вина збільшує лють нерозумного до спотикання, зменшуючи міцність його і заподіюючи рани. 36 На бенкеті за вином не дорікай ближньому і не принижуй його під час його веселощів; 37 не говори йому образливих слів і не обтяжуй його вимогами.
'1Г\ Якщо поставили тебе стар-шим на бенкеті, не підносся; будь між іншими як один з них: 2 подбай про них і потім сідай. І коли усю твою справу виконаєш, тоді займи твоє місце, 3 щоб порадіти на них і за добре розпорядження одержати вінок.4 Розмову веди ти, старший, - тому що це пристойно тобі,
— 6 з ґрунтовним знанням; і не забороняй музику. ® Коли слухають, не примножуй розмови і дочасно не мудруй.7 Що рубінова печатка у золотій прикрасі, те благозвучність музики на бенкеті за вином; 8 що смарагдова печатка у золотій оправі, те
12, 20. Іс. 5, 22. [31] Суд. 9, 13. Притч. 31, 4. [32] Пс. 103, 15.
Глава 32. [4] Іов. 12, 12—13. [6] Еккл. З, 7. Сир. 20, 7.
приємність пісень за смачним вином.
9 Говори, юначе, якщо потрібно тобі, ледь слова два, коли тебе запитають,
10 говори головне, багато у небагатьох словах. Будь, як знавець і, разом, як той, хто уміє мовчати. 11 Серед вельмож не рівняйся з ними і, коли говорить інший, ти багато не говори. 12 Грому передує блискавка, а сором’язливого випереджає прихильність. 13 Вставай вчасно і не будь останнім; поспішай додому і не зупиняйся. 14 Там забавляйся і роби, що тобі подобається; але не гріши гордим словом. 1216 І за це благословляй Того, Хто сотворив тебе і насичує тебе Своїми благами.
18 Хто боїться Господа, той прийме настановлення, і ті, що з раннього ранку звертаються до Нього, придбають благовоління Його.1217 Той, хто шукає закон, насититься ним, а лицемір спіткнеться через нього.
18 Ті, що бояться Господа, знайдуть суд і, як світло, запалять правосуддя. 19 Чоловік грішний ухиляється від викриття і знаходить вибачення, відповідно до бажання свого.
20 Чоловік розсудливий не зневажає міркування, а безрозсудний і гордий не здригається від страху і після того, як зробив що-небудь без розмірковування. 21 Без роздумів не роби нічого, і коли зробиш, не розкаюйся.
22 Не ходи шляхом, де руїни, щоб не спіткнутися об камінь; 23 не покладайся і на рівний шлях; остерігайся навіть дітей твоїх. 24 У всякій справі вір душі твоїй: і це є дотримання заповідей. 26 Віруючий закону уважний до заповідей, і хто уповає на Господа, не зазнає шкоди.
3 тим, хто боїться Господа, J J не станеться зла, але й у спокусі Він визволить його.2 Мудрий муж не зненавидить закон, а хто удавано тримається його — як корабель у бурю. 3 Розумна людина вірить закону, і закон для неї вірний, як відповідь урима. 4 Приготуй слово - і будеш вислуханий; збери настановлення — і відповідай. 6 Колесо у колісниці - серце нерозумного, і як крутиться вісь — думка його.8 Глузливий друг те саме, що запальний кінь, який під усяким сідоком ірже.
7 Чому один день кращий за інший, тоді як кожне денне світло у році виходить від сонця? 8 Вони розділені премудрістю Господа; Він розрізнив часи і свята:9 деякі з них Він підніс і освятив, а інші поклав у числі звичайних днів. 10 І всі люди з пороху, і Адам був створений із землі; 11 але за всевіданням Своїм Господь поклав різницю між ними і призначив їм різні путі: 12 одних з них благословив і підніс, інших освятив і наблизив до Себе, а ще інших прокляв і принизив і зрушив з місця їх. 13 Як глина у гончара у руці його, і всі долі її в його волі, так люди — у руці Творця їх, і Він воздає їм за судом Своїм. 14 Як навпроти зла - добро, і навпроти смерти -життя, так навпроти благочестивого
- грішник. Так дивись і на усі діла Всевишнього: їх по два, одне навпроти другого. 1218 І я останній ретельно потрудився, як той, що підбирав після збирачів виноград, 1219 і з благословення Господа устиг і наповнив точило, як збирач винограду. 17 Зрозумійте, що я трудився не для себе одного, але для всіх, хто шукає настановлення.
18 Послухайте мене, князі народу, і вслухайтеся, начальники зібрання:
19 ні синові, ні дружині, ні братові, ні другові не давай влади над тобою за життя твого; 20 і не віддавай іншому маєтку твого, щоб, розкаявшись, не благати за нього. 21 Доки ти живий і дихання у тобі, не замі-
9. [5] Сир. 21, 28. [7] Кол. 2, 16. [8] Бут. 2, 3.
[9] Лев. 23, 2. [10] Бут. 2, 7. [11] Еф. З, 10.
1 Кор. 12, 4-5. [13] Іс. 45, 9. Рим. 9, 20. [14] Сир. 42, 25. [17] Сир. 24, 37. [18] Прем. 6, 2.
нюй себе ніким;22 бо краще, щоб діти просили тебе, ніж тобі дивитися в руки синів твоїх. 23 У всіх справах твоїх будь головним, і не клади плями на честь твою.24 В кінці днів життя твого і при смерті передай спадщину. 1220 Корм, палка і ярмо — для осла; хліб, покарання і справа - для раба. 1221 Завантажуй раба роботою — і будеш мати спокій; послаб руки йому - і він буде шукати свободи.
27 Ярмо і ремінь зігнуть шию вола, а для лукавого раба - кайдани і рани;
28 використовуй його для праці, щоб він не залишався в неробстві, тому що бездіяльність навчила багато чого злого; 1222 пристав його до справи, як йому належить, і якщо він не буде коритися, наклади на нього важкі кайдани. 30 Але ні на кого не накладай зайвого і нічого не роби необдумано. 31 Якщо є в тебе раб, то нехай буде він як ти, бо ти придбав його кров’ю; 32 якщо є в тебе раб, то поводься з ним, як з братом, бо ти будеш мати потребу в ньому, як у душі твоїй; 33 якщо ти будеш кривдити його, і він встане й утече від тебе, то на якій дорозі ти будеш шукати його? "1Л Пусті й оманливі надії - у
людини безрозсудної, і сонні мрії окриляють дурних. 2 Як той, хто обіймає тінь або женеться за вітром, так той, що вірить сновидінням.3 Сновидіння цілком те саме, що подоба лиця проти лиця. 4 Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного? 6 Ворожба і прикмети і сновидіння — суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує.8 Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого. 7 Сновидіння ввели багатьох у оману, і ті, що надіялися на них, були піддані падінню. 8 Закон виконується без обману, і мудрість у вустах вірних звершується. 9 Чоловік учений знає багато, і багатодос-відчений висловить знання.10 Хто не мав досвіду, той мало знає; а хто подорожував, той примножив знання. 11 Багато чого я бачив у моєму подорожуванні, і я знаю більше, ніж скільки говорю. 12 Багато разів був я у небезпеці смерти, і рятувався за допомогою досвіду. 13 Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо надія їхня — на Того, Хто спасає їх.14 Той, хто боїться Господа, нічого не злякається і не убоїться, бо Він — надія його. 15 Блаженна душа того, хто боїться Господа! ким він тримається, і хто опора його? 18 Очі Господа
- на тих, що люблять Його. Він -могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння;17 Він підносить душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення.
18 Хто приносить жертву від неправедного наживання, того приношення глузливе, і дари беззаконних неблагоугодні;19 не благоволить Всевишній до приношень нечестивих і безліччю жертв не умилостивлюється щодо гріхів їхніх.20 Що той, хто заколює у жертву сина перед батьком його, те саме той, що приносить жертву з майна бідних.21 Хліб нужденних є життя бідних: хто віднімає його, той є кровожер.22 Убиває ближнього той, хто віднімає у нього їжу, і проливає кров той, хто позбавляє найманця плати. 23 Коли один будує, а інший руйнує, то що вони одержать для себе, крім стомлення? 24 Коли один молиться, а інший проклинає, чий голос почує Владика? 26 Коли хто обмивається від осквернення мертвим і знову доторкається до нього, яка користь від його обмивання? 28 Так людина, яка поститься за гріхи свої
4; 90, 2. [15] Пс. 127, 1. [16] Пс. 33, 16. [18] Притч. 21, 27. [19] Притч. 15, 8; 21, 27. [20] Іс. 66, 3. [21] Втор. 24, 15. Сир. 7, 22. [22] Лев.
19, 13. [25] Чис. 19, 11. [26] 2 Пет. 2, 22.
і знову йде і робить те саме: хто почує молитву П? і яку користь одержить вона від того, що смирялася?
0 г Хто дотримується закону,
той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння. 2 Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали. 3 Благоугоджен-ня Господу — відступ від зла, й уми-лостивлення Його — відхилення від неправди. 4 Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це - за заповіддю. 6 Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім; 8 жертва праведного мужа благоприємна,
1 пам’ять про неї незабутньою буде.
7 3 веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх; 8 при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину. 9 Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю, 10 бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро.
11 Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву, 12 бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця: 13 Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує;
14 Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє. 15 Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх?
18 Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар. 17 Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога, 18 і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення.
Глава 35. [1] 1 Цар. 15, 22. Притч. 21, 3. Єр. 7, 22. [2] Тов. 4, 8. Флп 4, 18. [3] Іс. 1, 11.
[4] Вих. 23, 15. Втор. 16, 16. [5] Бут. 4, 4. [7] Вих. 23, 19. [8] 2 Кор. 9, 7. [9] Тов. 4, 8. [12] Втор. 10, 17. [15] Вих. 22, 22. Втор. 27, 19.
19 І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних; 20 Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних, 21 доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей - за намірами їхніми, 22 доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю. 23 Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи.
0 /Г Помилуй нас, Владико, Боже
усіх, і споглянь, 2 і наведи на всі народи страх Твій. 3 Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою. 4 Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, -6 і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи. 8 Віднови знамення і сотвори нові чудеса; 7 прослав руку
1 правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів; 8 знищи супротивника і знищи ворога; 9 прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої. 10 Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель.
11 Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: “нікого немає, крім нас!” 12 Збери усі коліна Якова
і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку. 13 Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком.
14 Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого. 15 Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій. 18 Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого.17 Даруй нагороду тим, хто на-
[17] Як. 5, 16. [18] Вих. 2, 24. [19] 2 Пет. З, 9.
[21] Пс. 61, 13. Рим. 2, 6. 2 Сол. 1, 6.
Глава 36. [3] Єр. 10, 25. [4] 4 Цар. 19, 19.
[12] Вих. 4, 22.
діється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм. 18 Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, - 19 і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти
— Господь, Бог віків.
20 Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща: 21 як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце - слова неправдиві.
22 Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому.
23 Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща: 24 краса дружини веселить лице і бажаніше за усе для чоловіка;26 якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських. 28 Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого. 27 Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись: 28 бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто? 29 Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться. О'Т Усякий друг може сказати: ^ ' “і я подружився з ним”. Але буває друг тільки за іменем другом.
2 Чи не є це скорбота до смерти, коли приятель і друг перетворюється на ворога? 3 О, зла думка! звідкіля взялася ти, щоб покрити землю підступністю? 4 Приятель радіє, коли веселий друг, а під час скорботи його буде проти нього. s Приятель допомагає другові у трудах його заради утроби, а у випадку війни візьметься за щит. 8 Не забувай друга у душі твоїй і не забувай його у маєтку твоєму. 7 Усякий радник хвалить свою пораду, але хтось радить на свою користь; 8 від радника охороняй душу твою і наперед довідайся, що йому потрібно; бо, може бути, він буде радити для самого себе;9 може бути, він кине на тебе жереб і скаже тобі: “шлях твій добрий”; а сам стане навпроти тебе, щоб подивитися, що трапиться з тобою. 10 Не радься з недоброзичливцем твоїм і від заздрісників твоїх приховуй наміри.11 Не радься з жінкою про суперницю її і
з боязким - про війну, з продавцем
- про обмін, з покупцем - про продаж, із заздрим — про подяку,12 з немилосердним — про благодійність, з лінивим — про усяку справу, 13 з річним найманцем - про закінчення роботи, з лінивим рабом - про велику роботу:14 не покладайся на таких ні при якій нараді, 16 але звертайся завжди тільки до мужа благочестивого, про якого дізнаєшся, що він дотримується заповідей Господніх, 16 який своєю душею - до душі тобі й, у випадку падіння твого, буде сумувати разом з тобою. 17 Тримайся поради серця твого, бо немає нікого для тебе вірнішого за нього; 18 душа людини іноді більше скаже, ніж сім спостерігачів, які сидять на високому місці для спостереження. 19 Але при всьому цьому молися Всевишньому, щоб Він управив шлях твій в істині.
20 Початок усякої справи — розмірковування, а раніше за усяку дію -рада.21 Виявлення сердечної зміни -лице. Чотири стани виявляються на ньому: добро і зло, життя і смерть, а панує завжди язик. 22 Якась людина майстерна і багатьох вчить, а для своєї душі некорисна.23 Інший мудрує у промовах, а буває ненависний,
- такий залишиться без усякої споживи; 24 бо не дана йому від Господа благодать, і він позбавлений усякої мудрости. 26 Хтось мудрий для душі своєї, і плоди знання на вустах його правильні. 26 Мудрий муж повчає народ свій, і плоди знання його правильні. 27 Мудрий муж буде багатим на благословення, і всі, що бачать його, будуть називати його блаженним. 28 Життя людини визначається кількістю днів, а дні Ізраїля незліченні. 1223 Мудрий придбає довіру у свого народу, й ім’я його буде жити повік.
30 Сину мій! протягом життя випробовуй твою душу і спостерігай, що для неї шкідливо, і не давай їй того; 1224 бо не все корисно для усіх, і не усяка душа до всього схильна.
32 Не пересичуйся всякими солодощами і не кидайся на різні страви,
33 бо від переїдання буває хвороба, і пересичення доводить до холери;
34 від пересичення багато хто помер, а стриманий додасть собі життя.
0 О Шануй лікаря честю заради
потреби у ньому, бо Господь створив його,2 і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар.
3 Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. 4 Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх.6 Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? 8 Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його:7 ними він зціляє людину і знищує хворобу її.
8 Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. 9 Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу,
1 Він зцілить тебе. 10 Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. 11 Вознеси пахощі й із семи дала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; 12 і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен.13 У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; 14 бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. 16 Але хто ірішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря! 16 Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його;17 гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; 18 бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. 19 3 нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця.
20 Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. 21 Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш.
22 “Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні”. 23 3 упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його.
24 Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. 26 Як може зробитися мудрим той, хто править плугом
1 хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів?
26 Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць.27 Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; 28 серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості.
29 Так і ковач, який сидить біля ко-
[15] Втор. 28, 21. [16] 1 Сол. 4, 13. [17] Притч. 15, 13. [18] Притч. 17, 22. Сир. ЗО, 25. [21]
2 Цар. 12, 23. [23] 2 Цар. 12, 20.
вадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і
з жаром від печі бореться він;30 звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини;
31 серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості.
32 Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, 1225 який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: 1226 рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; 36 він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч. 36 Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умуд-рюється у своїй справі; 37 без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; 38 і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сіда-лищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; 39 але підтримують побут житейський, і молитва їх - про успіх мистецтва їх.
О Q Тільки той, хто присвячує свою душу розмірковуванню про закон Всевишнього, буде шукати мудрости усіх древніх і вправляти-ся у пророцтвах: 2 він буде зважати на сказання мужів іменитих і заглиблюватися у тонкі звороти притч;3 буде досліджувати таємний зміст висловлювань і займатися загадками притч. 4 Він буде проходити служіння серед вельмож і являтися перед правителем;s буде подорожувати по землі чужих народів, бо випробував добре і зле між людьми. в Серце своє він направить до того, щоб з раннього ранку звертатися до Господа, Який сотворив його, і буде молитися перед Всевишнім; відкриє у молитві вуста свої і буде молитися за іріхи свої.7 Якщо Господу великому вгодно буде, він сповниться духом розуму,8 буде виточувати слова мудрости своєї і у молитві прославляти Господа;9 благоуправить свою волю і розум і буде розмірковувати про таємниці Господа;10 він покаже мудрість свого навчання і буде хвалитися законом завіту Господнього.
11 Багато хто буде прославляти знання його, і він не буде забутий повік;
12 пам’ять про нього не загине, й ім’я його буде жити у роди родів.13 Народи будуть прославляти його мудрість, і суспільство буде звіщати хвалу його;
14 доки буде жити, він придбає більшу славу, ніж тисячі; а коли спо-чиє, збільшить її.
16 Ще подумавши, розповім, бо я повний, як місяць у повноті своїй.
16 Вислухайте мене, благочестиві діти, і ростіть, як троянда, що росте на полі біля потоку; 17 виточуйте пахощі, як ливан;18 цвітіть, як лілея, поширюйте пахощі і співайте пісню;
19 благословляйте Господа в усіх ділах; величайте ім’я Його і прославляйте Його хвалою Його, 20 піснями вуст і гуслями і, прославляючи, говоріть так: 21 усі діла Господа дуже доброчинні, і всяке повеління Його у свій час сповниться; 22 і не можна сказати: “що це? для чого це?”, бо усе у свій час відкриється. 23 За словом Його стала вода, як стіг, і за словами вуст Його з’явилися вмістилища вод. 24 У повеліннях Його — усе Його благовоління, і ніхто не може применшити спасительність їх. 26 Перед Ним діла всякої плоті, і неможливо сховатися від очей Його. 26 Він передбачає з віку у вік, і нічого немає дивного перед Ним. 27 Не можна сказати: “що це? для чого це?”, бо усе створено для свого вжитку.28 Бла-
11. [12] Притч. 10, 7. [13] 2 Тим. 2, 2. [17] Флп 4, 18. [21] Бут. 1, 31. [23] Вих. 14, 21. Нав. З, 16. [25] Пс. 138, 1. [26] Еккл. 1, 9.
[28] Пс. 64, 11.
гословення Його покриває, як ріка, і, як потоп, напуває сушу. 1227 Але і гніву Його зазнають народи, як колись Він перетворив води на солончаки. 1228 Путі Його для святих прямі, а для беззаконних вони — спотикання.1229 Від початку для добрих створене добре, як для грішників - зле.
32 Головні з усіх потреб для життя людини - вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, мед, молоко, виноградний сік, олія й одяг: 1230 усе це благочестивим служить на користь, а грішникам може обернутися на шкоду. 1231 Є вітри, які створені для помсти й у люті своїй посилюють удари свої, 36 під час устремління свого виливають силу і задовольняють лють Творця їх. 38 Вогонь і град, голод і смерть - усе це створено для помсти; 37 зуби звірів, і скорпіони, і змії, і меч, який мститься нечестивим загибеллю, — 38 зрадіють повелінню Його і готові будуть на землі, коли будуть потрібні, й у свій час не переступлять слова Його. 39 Тому я від самого початку вирішив, обміркував і залишив у писанні, 40 що усі діла Господа прекрасні, і Він дарує усе потрібне у свій час; 41 і не можна сказати: “це гірше за те”, бо усе у свій час визнане буде добрим.42 Отже, усім серцем і вустами оспівуйте і благословляйте ім’я Господа.
ДГ\ Багато трудів призначено ■кожній людині, і важке ярмо на синах Адама, з дня виходу з утроби матері їх до дня повернення до матері усіх.2 Думка про очікуване і день смерти породжує у них міркування і страх серця. 3 Від того, хто сидить на славному престолі і до поваленого на землі і у поросі, 4 від того, хто носить порфиру і вінець, і до одягненого у руб’я, — 6 у всякого досада і ревнощі, і знічення, і занепокоєння, і страх смерти, й обурення, і сварка, і під час заспокоєння на постелі нічний сон бентежить розум його.8 Мало, майже зовсім не має він спокою, і тому й уві сні він, як удень, насторожі: 7 будучи збентеженим серцевими своїми мріями, як той, що утік з поля битви, під час безпеки своєї він пробуджується і не може надивуватися, що нічого не було страшного. 8 Хоч це буває з усякою плоттю, від людини до худоби, але у грішників у сім разів більше за це.9 Смерть, убивство, сварка, меч, нещастя, голод, руйнація й удари, — 10 усе це — для беззаконних; і потоп був для них.11 Усе, що від землі, повертається у землю, і що з води, повертається у море. 12 Усякий подарунок і несправедливість будуть знищені, а вірність буде стояти повік. 13 Маєтки несправедливих, як потік, висохнуть і, як сильний грім при заливному дощі, прогримлять.
14 Хто відкриває руку, той буває веселий; а злочинці остаточно загинуть. 15 Нащадки нечестивих не примножать гілок, і нечисті корені — на стрімкій скелі: 18 осока біля усякої води і на березі ріки скошується раніше усякої іншої трави. 17 Доброчинність, як рай, повна благосло-вінь, і милостиня перебуває повік.
18 Життя задоволеного своєю долею і трудівника солодке; але перевершує обох той, хто знаходить скарб.
19 Діти і побудова міста увічнюють ім’я, але кращою за те й інше вважається бездоганна дружина.20 Вино
і музика веселять серце, але краще за те й інше — любов до мудрости.
21 Сопілка і гуслі роблять приємним спів, але краще за них - приємний язик. 22 Приємність і краса бажані
Прем. 6, 5. [5] Іов. 7, 13. [10] Бут. 7, 12. [11] Бут. З, 19. Еккл. 12, 7. Сир. 41, 13. [13] Іов.
6, 15. [14] Пс. 36, 20. [15] Прем. 4, 4. [18] Флп 4, 12. 1 Тим. 6, 6. [19] Притч. 31, 23.
[20] Пс. 103, 15.
для очей твоїх, але більше тієї й іншої — зелень посіву. 23 Друг і приятель сходяться часом, але дружина з чоловіком - завжди. 1232 Брати і покровителі — під час скорботи, але вірніше за тих та інших спасає милостиня. 1233 Золото і срібло утверджують стопи, але надійнішою за те й інше визнається добра порада. 26 Багатство і сила підносять серце, але вищий за те - страх Господній:1234 у страху Господньому немає недоліку, і немає потреби шукати при ньому допомоги; 28 страх Господній — як благословенний рай, і наділяє його усякою славою.
29 Сину мій! не живи життям убогим: краще померти, ніж просити милостиню. 30 Хто задивляється на чужий стіл, того життя - не життя: він принижує душу свою чужими стравами; 31 але людина розумна і вихована застереже себе від того.
32 У вустах безсоромного солодким здається прохання милостині, але в утробі його вогонь запалає.
А 1 О, смерте! який гіркий спо-
■ гад про тебе для людини, яка спокійно живе у своїх володіннях,
2 для людини, яка нічим не заклопотана і в усьому щаслива і ще у силах приймати їжу. 3 О, смерте! утішний твій вирок для людини, яка бідує і знемагає у силах, 4 для старого й об-тяженого турботами про все, для того, хто не має надії і втратив терпіння. 6 Не бійся смертного вироку: згадай про предків твоїх і нащадків. Це вирок від Господа над усякою плоттю. ® Отже, для чого ти відвертаєшся від того, що благоугодно Всевишньому? чи десять, чи сто, чи тисяча років, —7 у пеклі немає дослідження про час життя.8 Діти ірішни-ків бувають дітьми огидними і спілкуються з нечестивими. 9 Спадщина дітей ірішників загине, і разом з племенем їх буде поширюватися безслав’я. 10 Нечестивому батькові будуть докоряти діти, тому що через нього вони терплять безслав’я.11 Горе вам, люди нечестиві, які залишили закон Бога Всевишнього! 12 Коли ви народжуєтеся, то народжуєтеся на прокляття; і коли помираєте, то одержуєте в наділ свій прокляття. 13 Усе, що з землі, повернеться у землю: так нечестиві - від прокляття у погибель. 14 Плач людей буває про тіла їхні, але ірішників і ім’я недобре згладиться.16 Турбуйся про ім’я, тому що воно буде з тобою довше, ніж багато тисяч золота: 16 дням доброго життя є число, але добре ім’я перебуває повік.
17 Дотримуйтеся, діти, настановлення у мирі; а прихована мудрість і скарб невидимий — яка у них користь? 18 Краще людина, яка ховає свою дурість, ніж людина, яка ховає свою мудрість. 19 Отже, соромтеся того, про що я скажу, 20 бо не всякої соромливости добре дотримуватися і не все усіма схвалюється за істиною. 21 Соромтеся перед батьком і матір’ю блуду, перед начальником і володарем - брехні; 22 перед суддею і князем — злочину, перед зібранням і народом - беззаконня; 23 перед товаришем і другом - неправди, перед сусідами — крадіжки: 24 соромтеся цього і перед істиною Бога і завіту Його. Соромся і спирання ліктями на стіл, обману при позичці і віддачі; 26 соромся мовчання перед тими, що вітають, задивляння на розпусну жінку, відвертання лиця від родича, 26 відбирання наділу і дару, помислу на заміжню жінку, залицяння до своєї служниці,27 і не підходь до постелі її;28 перед друзями соромся слів докірливих, - і після того, як ти дав, не докоряй, -
29 повторення чуток і розголошення
Прем. З, 16. [13] Бут. З, 19. Сир. 40, 11. [15] Притч. 22, 1. [16] Еккл. 7, 1. [19] Сир. 4, 25.
[26] Вих. 20, 17. Іов. 31, 1. Мф 5, 28. [28] Сир. 18, 15; 20, 15. [29] Сир. 19, 24; 27, 18.
слів таємних. І будеш істинно сором’язливий і придбаєш прихильність усякої людини.
А'У Не соромся ось чого, і з лице-мірности не гріши:2 не соромся точного виконання закону Всевишнього і завіту, і суду, щоб учинити правосуддя нечестивому, 3 суперечки між товаришем і сторонніми і надання спадщини друзям, 4 точнос-ти у вазі і мірах, — чи багато, чи мало придбаєш, — 6 неупередженос-ти у купівлі і продажу і суворого виховання дітей, і - скривавити ребро злому рабові. ® При злій дружині добре мати печатку, і, де багато рук, там замикай. 7 Коли щось видаєш, видавай за рахунком і вагою і роби всяку видачу і приймання за записом. 8 Не соромся напоумляти нерозумного і дурного, і старого, який змагається з молодими: і будеш істинно благовихованим і заслужиш схвалення від усякої людини.
9 Дочка для батька — таємна постійна турбота, і піклування про неї відганяє сон: у юності її - як би не відцвіла, а у заміжжі - як би не стала гидкою; 10 у дівоцтві — як би не осквернилася і не зробилася вагітною у батьківському домі, у заміжжі
— щоб не порушила подружньої вір-ности й у співжитті з чоловіком не залишилася неплідною.11 Над безсоромною дочкою посиль нагляд, щоб вона не зробила тебе посміховиськом для ворогів, притчею у місті і докором у народі й не осоромила тебе перед громадою.12 Не дивися на красу людини і не сиди серед жінок:13 бо як з одягу виходить міль, так від жінки - лукавство жіноче. 14 Краще злий чоловік, ніж ласкава жінка, — жінка, яка соромить до ганьблення.
16 Згадаю тепер про діла Господа і розповім про те, що я бачив. За
Глава 42. [1]Втор. 1, 17. Як. 2,1. [2] Вих. 23,
6. Лев. 19, 15. Втор. 1, 16. [5] Сир. 33, 27, ЗО. [9] Сир. 7, 26. [11] Сир. 26, 12. [12] Іов. 31, 1. [13] Притч. 7, 27. [15] Рим. 1, 20. [18] Пс. 7, 10. Єр. 17, 10. Діян. 1, 24. [19] Пс. 138, 2. [21] Пс. 89, 3.
словом Господа явилися діла Його:
16 осяйне сонце дивиться на усе, і всі діла його повні слави Господньої.
17 І святим не надав Господь провіщати про усі чудеса Його, які утвердив Господь Вседержитель, щоб все-ленна стояла твердо на славу Його.
18 Він проникає у безодню і серце і бачить усі звивини їх; бо Господь знає усяке відання і прозирає знання віку, 19 звіщаючи минуле і майбутнє і відкриваючи сліди потаємного;20 не оминає Його ніяка думка і не утаїться від Нього жодне слово. 21 Він улаштував великі діла Своєї премудрости і перебуває раніше віку і повік;
22 Він не збільшився і не зменшився і не потребував ніякого радника.
23 Як жадані усі діла Його, хоча ми можемо бачити їх як тільки іскри!
24 Усі вони живуть і перебувають повік для усяких потреб і всі підко-рюються Йому. 26 Усі вони — удвічі, одне навпроти одного, і нічого не створив Він недосконалим: 26 одне підтримує благо іншого, - і хто насититься видінням слави Його?
Д о Велич висоти, твердь чисто-ти, вигляд неба у славному явленні! 2 Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього!3 У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть? 4 Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі. 6 Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою. в І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку: 7 від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти;8 місяць називається за ім’ям
[22] Рим. 11, 34. 1 Кор. 13, 9. [25] Сир. 33, 14.
Глава 43. [1] Пс. 18, 2. Рим. 1, 20. [2] Пс. 135, 8. [3] Пс. 18, 7. [5] Прем. 13, 3. [6] Пс. 135, 9. Рим. 1, 20.
його; він дивно зростає у своїй зміні; 9 це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній; 10 краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах! 11 За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй. 1235 Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму! 1236 Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її. 1237 Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його. 16 Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи.16 Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду;17 від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер.18 Голос ірому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор. 19 Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана; 20 красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце. 21 І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим. 22 Подме північний холодний вітер, - і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати;
23 покриває гори, і спалює пустелю,
і, як вогонь, обпалює траву. 24 Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки. 26 Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови. 28 Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими: 27 бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ. 28 Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його. 29 Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе. 30 Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої.31 Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його!32 Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим; 33 і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете. 34 Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є? 35 Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його. 36 Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість.
А А Тепер звеличимо славних му-
■ ■ жів і батьків нашого роду:2 багато славного Господь являв через них, велич Свою від віку; 3 це були володарі у царствах своїх і мужі, славетні силою; вони давали розумні поради, звіщали у пророцтвах; 4 вони були керівниками народу у нарадах і у книжному навчанні. 6 Мудрі слова були у повчанні їх; вони винайшли музичні лади і написали гімни; 8 люди багаті, обдаровані силою, вони мирно жили в оселях своїх.
7 Усі вони були шановані між племенами своїми і у дні свої були славою. 8 Є між ними такі, які залишили після себе ім’я для звіщення їх похвали, - і є такі, про яких не залишилося пам’яті, які зникли, ніби не існували, і зробилися, ніби не було їх, і діти їхні після них. 9 Але то були мужі милости, праведні справи яких не забуваються; 10 у сімені їх перебуває добра спадщина; нащадки їх - у завітах; 11 сім’я їх буде твердим, і діти їхні - заради них;12 сім’я їх перебуватиме до віку, і слава їх не знищиться; 13 тіла їхні поховані у мирі, й імена їхні живуть у роди; 14 народи будуть розповіда-
15. [31] Пс. 95, 4. [34] Пс. 105, 2. [35] 1 Кор.
13, 9. [36] Пс. 24, 14.
Глава 44. [11] Вих. 20, 6. [13] Притч. 10,
ти цро їх мудрість, а Церква буде звіщати їх хвалу.
15 Енох догодив Господу і був узятий на небо, - образ покаяння для усіх родів. 16 Ной виявився досконалим, праведним; під час гніву він був умилостивленням; 17 тому зробився залишком на землі, коли був потоп;
18 з ним укладений був вічний завіт, що ніяка плоть не знищиться більше потопом. 19 Авраам — великий батько безлічі народів, і не було подібного до нього у славі; 20 він зберіг закон Всевишнього і був у завіті з Ним,
21 і на своїй плоті утвердив завіт й у випробуванні виявився вірним;22 тому Господь з клятвою обіцяв йому, що у сімені його благословляться усі народи; 23 обіцяв примножити його як порох землі, і піднести сім’я його як зірки, і дати їм спадщину від моря до моря і від ріки до краю землі. 24 Й Ісааку заради Авраама, батька його, Він також підтвердив благословення усіх людей і завіт; 26 і воно ж спочило на голові Якова:26 Він ущедрив його Своїми благословеннями і дав йому у спадщину землю, і відокремив ділянки її і розділив між дванадцятьма колінами.
27 І вивів від нього мужа милости, який придбав любов у очах усякої плоті,
А г улюбленого Богом і людьми
■ J Мойсея, якого пам’ять благословенна. 2 Він зрівняв його у славі
зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам; 3 Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї. 4 За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей, 6 сподобив його чути голос Його, увів його у морок в і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля -постановам Його. 7 Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, —8 уклав
з ним вічний завіт і дав йому свя-щенство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави; 9 Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг:10 у спідній одяг, в подир та ефод; 11 і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його; 12 наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, ури-мом і тумимом, 13 червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих; 14 на кидарі його -золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей. 16 Раніше нього не було цього від віку: 18 хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи.
17 Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі. 18 Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм:19 йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його; 20 Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять уми-
11, 3.
Глава 45. [3] Вих. 11, 3. [5] Вих. 19, 19.
[6] Вих. 19, 5; 31, 18. [7] Вих. 4, 27. [9] Вих.
28, 2. [11] Вих. 28, 33-35. [14] Вих. 28, 36.
[18] Лев. 8, 12. [19] Чис. 18, 19. Втор. 11, 21.
лостивлення за народ свій; 21 Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його. 1238 Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві; 1239 Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву. 1240 Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого. 26 І примножив славу Аарона і дав йому спадщину - відділив їм початки плодів: 26 насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його; 27 але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його.28 Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля; 29 тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предсто-ятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки. 30 Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його. 31 Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх.
AjC Сильний був у битвах Ісус Навин і був спадкоємцем Мойсея у пророцтвах. 2 Відповідно до імені свого, він був великий у спасінні обраних Божих, коли мстився повсталим ворогам, щоб ввести Із-раїля у спадщину його.3 Як він прославився, коли підняв руки свої і простяг меч на міста! 4 Хто раніше нього так стояв? Бо він вів битви Господні. 6 Чи не його рукою зупинене було сонце, і один день був наче два? в Він воззвав до Всевишнього Владики, коли з усіх боків стисли його вороги, і великий Господь почув його: 7 каміння граду з могутньою силою кинув Він на ворожий народ і погубив супротивників на схилі гори, 8 щоб язичники пізнали всеозброєння його, що війна його була перед Господом, а він тільки йшов за Всемогутнім. 9 І у дні Мойсея він зробив благодіяння, він і Халев, син Ієфоннії, - тим, що вони протистояли ворогам, утримували народ від гріха й утихомирювали зле ремство. 10 І вони тільки двоє з шестисот тисяч, які подорожували, були врятовані, щоб ввести народ у спадщину — у землю, яка тече молоком і медом. 11 І дав Господь Халеву міць, яка збереглася у ньому до старости, зійти на висоту землі, і сім’я його одержало спадщину, 12 щоб бачили усі сини Ізраїлеві, що благо йти за Господом. 13 Також і судді, кожен за своїм ім’ям, серце яких не помилялося і які не відверталися від Господа, - нехай буде пам’ять їх у благословеннях! 14 Нехай процвітуть кості їх від місця свого, 15 й ім’я їх нехай перейде до синів їхніх у прославлянні їх! 16 Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, заснував царство і помазав царів народу своєму; 17 він судив народ за законом Господнім, і Господь споглядав на Якова; 18 за вірою своєю він був істинним пророком, і у словах його визнана вірність видіння.
19 Він воззвав до Всемогутнього Господа, коли звідусюди тіснили його вороги, і приніс у жертву молодого
8, 21; 10, 1. [5] Нав. 10, 12. [9] Чис. 14, 6-
7. [10] Чис. 26, 65. [11] Нав. 14, 11. [14] Сир. 49, 12. Іс. 66, 14. [16] 1 Цар. 10, 1. [17] 1 Цар. 7, 15. [18] 1 Цар. 10, 9. [19] 1 Цар. 7, 9.
агнця, — 1241 і Господь загримів з неба й у сильному шумі чутним зробив голос Свій, 1242 і знищив вождів тир-ських і всіх князів филистимських.
22 Ще раніше часу вічного упокоєн-ня свого він засвідчив перед Господом і помазаником Його: “майна, ні навіть взуття, я не брав ні від кого”, і ніхто не докорив йому. 1243 Він пророкував і після смерти своєї, і прорік цареві смерть його, й у пророцтві підняв із землі голос свій, що беззаконний народ знищиться.
ДП Після цього з’явився Нафан, * ' щоб пророкувати у дні Давида. 2 Як жир, відокремлений від мирної жертви, так Давид від синів Ізраїлевих. 3 Він грав з левами, як з козенятами, і з ведмедями, як з ягнятами. 4 В юності своїй чи не убив він велетня, чи не зняв ганьбу з народу, 6 коли підняв руку з пращним каменем і подолав гординю Голіа-фа? 0 Бо він воззвав до Господа Всевишнього, і Він дав силу правиці його - уразити людину, сильну на війні, і піднести ріг народу свого.
7 Так прославив народ його десятками тисяч і звеличив його у благословеннях Господа, як достойний вінець слави,8 бо він знищив навколишніх ворогів і смирив ворожих филистимлян, — навіть донині скру-шив ріг їх.9 Після кожного діла свого він приносив подяку Святому Всевишньому словом хвали;10 від усього серця він оспівував і любив Творця свого. 11 І поставив перед жертовником піснеспівців, щоб голосом їх усолоджувати піснеспіви. 12 Він надав святам велич і з точністю визначив часи, щоб вони хвалили святе ім’я Його і з раннього ранку оглашали святилище. 13 І Господь відпустив йому гріхи і навіки підніс ріг його і дарував йому завіт царствений і престіл слави в Ізраїлі.14 Після нього постав мудрий син його і заради батька жив щасливо. 16 Соломон царював у мирні дні, тому що Бог заспокоїв його з усіх боків, щоб він побудував дім в ім’я Його і приготував святилище навіки. 16 Який мудрий був ти в юності твоїй і, подібно до ріки, повний розуму! 17 Душа твоя покрила землю, і ти наповнив її загадковими притчами; 18 ім’я твоє пронеслося до віддалених островів, і тебе любили за мир твій; 19 за пісні і вислови, за притчі і пояснення тобі дивувалися країни. 20 В ім’я Господа Бога, найменованого Богом Ізраїля, 21 ти зібрав золото, як мідь, і примножив срібло, як свинець. 1244 Але ти схилив стегна твої до жінок і поневолився ними тілом твоїм; 23 ти поклав пляму на славу твою й осквернив сім’я твоє так, що навів гнів на дітей твоїх, — і вони гірко оплакували твоє безумство, — що влада розділилася надвоє, і від Єфрема пішло непокірливе царство. 1245 Але Господь не залишить Своєї милости і не зруйнує жодного із діл Своїх, не знищить нащадків обраного Свого і не вико-рінить сім’я того, хто полюбив Його.
2S І Він дав Якову залишок, і Давиду — корінь від нього.
26 І спочив Соломон з батьками своїми 27 і залишив після себе від сімені свого безумство народу,28 убогого розумом Ровоама, який відвернув від себе народ через свої наради, 29 й Ієровоама, сина Наватового, який увів у іріх Ізраїля і Єфрему указав шлях гріха. 30 І дуже примножилися гріхи їхні, так що вони вигнані були із землі своєї; 31 і замірялися вони на всяке зло, доки не прийшла на них помста.
13. [14] 3 Цар. 1, 35. [15] 3 Цар. 2, 12; 5, 4-5. [16] 3 Цар. 4, 29. [17] 3 Цар. 4, 32. [18]
З Цар. 10, 1. [21] 3 Цар. 10, 27. [22] 3 Цар.
11, 1. [23] 3 Цар. 12, 16. [26] 3 Цар. 11, 43.
[27] 3 Цар. 12, 13. [29] 3 Цар. 12, 28. [ЗО] Втор. 4, 26.
ДО І повстав Ілля пророк, як во-гонь, і слово його горіло, як світильник. 2 Він навів на них голод і ревністю своєю зменшив число їх;
3 словом Господнім він закрив небо і тричі зводив вогонь.4 Як прославився ти, Ілле, чудесами твоїми, і хто може зрівнятися з тобою у славі!6 Ти воскресив мертвого від смерти і з пекла словом Всевишнього; 6 ти зводив у загибель царів і знатних з ложа їх; 7 ти чув на Синаї викриття їх і на Хориві суди помсти; 8 ти помазав царів на воздаяння і пророків -у спадкоємці собі; 9 ти захоплений був вогненним вихором на колісниці
з вогненними конями; 10 ти призначений був на викриття у свої часи, щоб утихомирити гнів, раніше ніж перейде він у лють, — навернути серце батька до сина і відновити коліна Якова. 11 Блаженні ті, що бачили тебе і прикрашені любов’ю, - і ми життям поживемо. 12 Ілля схований був вихором, — і Єлисей сповнився духом його 13 й у дні свої не тремтів перед князем, і ніхто не пересилив його; 14 ніщо не здолало його, і після успіння його пророкувало тіло його. 161 за життя свого творив він чудеса, і після смерти дивні були діла його.
16 Попри все те, народ не покаявся, і не відступили від гріхів своїх, доки не були полонені із землі своєї
і розсіяні по всій землі. 171 залишилося дуже мало народу і князь із дому Давидового. 18 Деякі з них робили угодне Богу, а деякі примножували гріхи. 19 Єзекія зміцнив місто своє і провів усередину його воду, пробив залізом скелю й улаштував сховища для води. 20 У дні його зробив навалу Сеннахирим і послав до нього
Глава 48. [1] Єр. 5, 14. Ін. 5, 35. [3] 3 Цар.
17, 1. [4] 3 Цар. 18, 38. 4 Цар. 1, 10. [5] 3 Цар.
17, 22. [6] 3 Цар. 21, 19. 4 Цар. 5, 4. [7] 3 Цар.
21, 19. [8] 3 Цар. 19, 16. [9] 4 Цар. 2, 11. [10] Мал. 4, 6. [13] 4 Цар. 2, 11. [14] 4 Цар. 13,
21. [15] 4 Цар. 2, 14; 13, 21. [19] 4 Цар. 20,
20. [20] 4 Цар. 18, 13. 2 Пар. 32, 1. Іс. 36, 1.
Рабсака, який підняв руку свою на Сион і дуже величався у гордості своїй. 21 Тоді затремтіли серця і руки їх,
1 вони мучилися, як ті, що народжують; 22 і воззвали вони до Господа милосердного, простягнувши до Нього руки свої, 23 і Святий скоро почув їх з неба і визволив їх рукою Ісаї;
24 Він уразив військо ассиріян, і ангел Його знищив їх, 26 бо Єзекія робив угодне Господу і міцно тримався шляхів Давида, батька свого, як заповів пророк Ісая, великий і вірний у видіннях своїх. 26 У його дні сонце відступило назад, і він додав життя цареві. 27 Великим духом своїм він передбачив віддалене майбутнє і втішав тих, що тужили у Сионі; 28 до віку сповіщав він майбутнє і потаємне, раніше, ніж воно сповнилося. ЛСк Пам’ять Іосії — як сполука
фіміаму, приготована майстерністю мироварника:2 в усяких устах вона буде солодка, як мед, і як музика при частуванні вином.3 Він успішно діяв у наверненні народу і знищив мерзоти беззаконня; 4 він спрямував до Господа серце своє і у дні беззаконних утвердив благочестя. s Крім Давида, Єзекії та Іосії, усі тяжко згрішили, 6 бо залишили закон Всевишнього; царі юдейські припинилися, 7 бо передали ріг свій іншим і славу свою - чужому народові.
8 Обране місто святині спалене, і вулиці його спустошені, як пророкував Єремія, 9 якого вони ображали, хоча він ще в утробі був освячений на пророка, щоб викорінювати, вражати і погубляти, так само як будувати і насаджувати.
10 Єзекиїль бачив явлення слави, яку Бог показав йому на херувимській колісниці; 11 він нагадував про
[24] 4 Цар. 19, 35. Іс. 37, 36. 1 Мак. 7, 41.
2 Мак. 15, 22. [26] 4 Цар. 20, 9, 11. 2 Пар.
32, 24. Іс. 38, 8.
Глава 49. [1] 4 Цар. 22, 1-2. [3] 4 Цар. 23,
4. 2 Пар. 34, 4. [4] 4 Цар. 23, 25. [8] 4 Цар.
25, 9. [9] Єр. 1, 5, 10. [10] Єз. 1, 4. [11] Єз. 13,
13.
ворогів під образом дощу і сповіщав добре тим, хто виправляв путі свої.
12 І дванадцять пророків - нехай процвітуть кості їхні на місці своїм!
— утішали Якова і спасали їх вірною надією. 13 Як звеличимо Зоро-вавеля? І він - як перстень на правій руці;14 також Ісус, син Іоседека: вони у дні свої побудували дім і відновили святий храм Господу, призначений на вічну славу. 16 Велика пам’ять і Неємії, який відбудував нам зруйновані стіни, поставив ворота і запори і відновив зруйновані доми наші. 16 Не було на землі нікого зі створених, подібного до Еноха,
— бо він був узятий від землі, 17 і не народився такий муж, як Йосиф, глава братів, опора народу, - і кості його були вшановані. 18 Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище за все живе у творінні - Адам. г /\ Симон, син Онії, великий свя-
щеник, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм:
2 ним покладена основа подвійного узвишшя - зведення високої огорожі храму; 3 у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря;
4 щоб охоронити народ свій від біди, нін укріпив місто проти облоги.6 Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму! 8 Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями, 7 як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах,8 як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка Ливану в літні дні, 9 як вогонь з ладаном у кадильниці, 10 як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями, 11 як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар. 12 Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища.13 Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, — 14 довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки, 16 і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля. 16 У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю,17 він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров
і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю.
18 Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім. 19 Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому;
20 а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів, 21 і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, - і так закінчували вони службу Йому. 22 Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його;
23 народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього. 24 І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю: 26 нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку; 2в нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас! 27 Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ:28 це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах.29 Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого. 30 Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, - і хто покладе їх на серце, той стане мудрим; 31 а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє — путь його.
Молитва Ісуса,
сина Сирахового
С 1 Прославлю Тебе, Господи Ца-рю, і звеличу Тебе, Бога, Спасителя мого; прославляю ім’я Твоє,
2 бо Ти був мені покровителем і помічником 3 і визволив тіло моє від погибелі й від сіті наклепницького язика, від уст, що сплітають неправду; і проти повсталих на мене Ти був мені помічником 4 і визволив мене, з великої милости і заради імені Твого, від скреготу зубів, готових пожерти мене, 6 від руки тих, що шукали душі моєї, від багатьох скорбот, які я мав;в від задушливого з усіх боків вогню і з середовища полум’я, в якому я не згорів; 7 із глибини утроби пекла, від язика нечистого і слова неправдивого, від наклепу перед царем язика неправедного. 8 Душа моя близька була до смерти, 9 і життя моє було біля глибини пекла: 10 з усіх боків оточували мене, і не було того, хто допомагає; шукав я очима заступництва від людей, — і не було його.
11 І згадав я про Твою, Господи, милість і про діла Твої від віку, 12 що Ти визволяєш тих, хто надіється на Тебе, і спасаєш їх від руки ворогів.
13 І я підніс від землі моління моє і молився про спасіння від смерти:
14 воззвав я до Господа, Отця Господа мого, щоб Він не залишив мене у дні скорботи, коли не було допомоги від людей гордовитих.15 Буду хвалити ім’я Твоє безперестанно й оспівувати у славослів’ї, бо молитва моя була почута; 16 Ти спас мене від загибелі і визволив мене від злого часу.
17 За це я буду прославляти і хвалити Тебе і благословляти ім’я Господа.
18 Будучи ще юнаком, раніше ніж пішов я подорожувати, відкрито шукав я мудрости у молитві моїй: 19 перед храмом я молився про неї, і до кінця буду шукати її; ніби від кольору винограду, що зріє; 20 серце моє радіє за неї; нога моя йшла прямим шляхом, я стежив за нею від юности моєї. 21 Потроху нахиляв я вухо моє і приймав її, і знаходив у ній багато наставлянь для себе:22 мені був успіх у ній.23 Воздам славу Тому, Хто дає мені мудрість. 24 Я зважився йти за нею, ревнував про добро, і не посоромлюсь. 26 Душа моя подвизалася заради неї, і у ділах моїх я був точний;28 простягав руки мої до висоти й усвідомлював моє неуцтво. 27 Я спрямував до неї душу мою,
і серце моє віддав їй із самого початку - 28 і при чистоті досяг її; тому не буду залишений нею.29 І подвиглися нутрощі мої, щоб шукати її; тому я придбав добре надбання. 30 У нагороду мені Бог дав язик, і ним я буду хвалити Його. 31 Наблизьтеся до мене, ненавчені, й оселіться у домі навчання, 32 бо ви маєте потребу у цьому, і душі ваші сильно жадають.
33 Я відкриваю вуста мої і говорю: придбайте її собі без срібла; 34 нахиліть шию вашу під ярмо її, і нехай душа ваша приймає вчення; його можна знайти близько. 36 Бачите своїми очима: я трохи потрудився - і знайшов собі велике заспокоєння.
36 Придбайте вчення і за велику кількість срібла, — і ви придбаєте багато золота. 37 Нехай радіє душа ваша за милість Його, і не соромтеся хвалити Його; 38 робіть свою справу завчасно, і Він у свій час віддасть вашу нагороду.
1 Видіння Ісаї, сина Амосового,
КНИГА ПРОРОКА ІСАЇ
яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії - царів юдейських.
2 Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене. 3 Віл знає володаря свого,
і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє. 4 На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого, — повернулися назад. 6 У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло. ® Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм. 7 Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорожніло, як після руйнування чужинцями.8 І залишилася дочка Сиону, як намет у винограднику, як курінь на городі, як обложене місто.9 Якби Господь Саваоф не полишив нам невеликого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
10 Слухайте слово Господнє, кня
зі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський! 11 Для чого Мені безліч жертв ваших? -говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу. 12 Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто
Глава 1. [2] Втор. 32, 1. [3] Втор. 32, 6. [4]
Іс. ЗО, 9; 57, 3. Дан. 9, 5. [5] Єр. 2, ЗО; 4, 19. [6] Втор. 28, 35. [7] Втор. 28, 51-52. Іс. 5, 5. [9] Плач. З, 22. Рим. 9, 29. Бут. 19, 24. Єр. 23, 14. [11] Притч. 15, 8. Іс. 66, 3. Єр. 6, 20. Ам. 5, 21-22. [12] Єр. 7, 22. [13] Притч. 21, 27. [15] Притч. 1, 28. Єр. 14, 12. Єз. 8, 18.
вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? 13 Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня - і святкування! 14 Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх. 16 І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
18 Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; 17 навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.18 Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, - як вовну убілю. 19 Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; 20 якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять. 21 Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер - убивці.22 Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване водою; 23 князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.
24 Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!
26 І зверну на тебе руку Мою і, як у
Мих. З, 4. Іс. 59, 3. [16] Пс. 33, 15. 1 Пет. З,
11. [17] Пс. 81, 4. [18] Іс. 41, 1; 43, 25; 44, 22.
[19] Лев. 25, 18. [21] Мф 23, 34-35, 37. [22] Єр. 6, ЗО. Єз. 22, 18. [23] Ос. 9, 15. Вих. 22,
22. Єр. 5, 28. Зах. 7, 10. [24] Втор. 28, 63. [25] Іс. 1, 22. Мал. З, 2-3.
лузі, очищу з тебе домішки, і відокремлю від тебе все свинцеве; 26 і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: “місто правди, столиця вірна”. 27 Сион спасеться правосуддям, і сини його, які навернулися, правдою;28 усім же відступникам і грішникам — погибель,
і ті, що залишили Господа, знищаться. 29 Вони будуть посоромлені за діброви, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі; 30 бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води. 31 І сильний буде лахміттям, і діло його — іскрою; і будуть горіти разом, — і ніхто не погасить.
'У Слово, яке було у видінні до ■“ Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим. 2 І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи. 3 І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню, у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стежками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалима.
4 І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.
6 О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому. в Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого перейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні. 7 І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його; 8 і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх. 91 схилилася людина, і принизився муж,
— і Ти не простиш їх. 10 Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його. 11 Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день. 12 Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене, — і воно буде принижене, — 13 і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські,14 і на всі високі гори,
і на всі підвищені пагорби, 15 і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну,16 і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх. 17 І впаде велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день, 18 й ідоли зовсім зникнуть. 19 І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.
20 У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм, 21 щоб увійти в ущелини скель і у розпадини іір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю. 22 Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?
О Ось, Господь, Господь Саваоф, відніме у Єрусалима і в Іуди посох і тростину, всяке підкріплення хлібом і всяке підкріплення водою, 2 хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і прозорливця і старця,
3 п’ятдесятника і вельможу і радника, і мудрого художника і майстерного у слові. 4 І дам їм отроків у начальники, і діти будуть панувати
10. Іоїл. 2, 10. Мал. 4, 1. [14] Іс. 41, 15. Зах.
4, 7. [15] Іс. ЗО, 25. [17] Іс. 5, 15-16. [19] Ос.
10, 8. Лк 23, ЗО. Одкр. 6, 16. [20] Іс. 31, 7.
[22] 2 Пар. 35, 21. Іов. 27, 3.
Глава 3. [1] Єз. 4, 16; 5, 16. [3] 4 Цар. 24,
14. [4] Еккл. 10, 16.
над ними.1246 І у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен - ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею. в Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі батька свого, і скаже: у тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руїни під рукою твоєю. 1247 А він із клятвою скаже: не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу.1248 Так руйнувався Єрусалим, і упав Іуда, тому що язик їх і діла їх - проти Господа, образливі для очей слави Його. 1249 Вираз облич їх свідчить проти них, і про гріх свій вони розповідають відкрито, як со-домляни, не приховують: горе душі їх! бо самі на себе накликають зло.
10 Скажіть праведникові, що благо йому, бо він буде споживати плоди діл своїх; 11 а беззаконникові — горе, бо буде йому відплата за діла рук його.12 Гнобителі народу Мого — діти,
і жінки панують над ним. Народе Мій! вожді твої вводять тебе в оману
і путь стежок твоїх зіпсували.
13 Повстав Господь на суд - і стоїть, щоб судити народи. 14 Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах; 16 навіщо ви утискуєте народ Мій і гнітите бідних? говорить Господь, Господь Саваоф.
16 І сказав Господь: за те, що дочки Сиону гордовиті і ходять, піднявши шию і зваблюючи поглядами, і виступають величною ходою і гримлять ланцюжками на ногах, — 17 оголить Господь тім’я дочок Сиону і відкриє Господь сором їх; 18 у той день відніме Господь красиві ланцюжки на ногах і зірочки, і півмісяці,19 серги, і намиста, й опахала, запонки і зап’ястя, і пояси, і сосудці з парфумами, і привіски чарівні, 20 персні і кільця в носі, 21 верхній одяг і нижній, і хустки, і гаманці,22 світлі тонкі опанчі і пов’язки, і покривала. 23 І буде замість пахощів сморід, і замість пояса буде мотузка, і замість завитого волосся - проплішина, і замість широкої опанчі - вузьке веретище, замість краси — клеймо. 24 Чоловіки твої впадуть від меча, і хоробрі твої
— на війні. 12501 будуть зітхати і плакати ворота столиці, і буде вона сидіти на землі спустошена.
Д І вхопляться сім жінок за од-^ ного чоловіка у той день, і скажуть: “свій хліб будемо їсти і свій одяг будемо носити, тільки нехай будемо називатися твоїм ім’ям, -зніми з нас ганьбу”.
2 У той день паросток Господа з’явиться у красі і честі, і плід землі
— у величі і славі, для уцілілих сипів Ізраїля. 3 Тоді ті, що залишилися на Сионі й уціліли в Єрусалимі, будуть називатися святими, усі вписані у книгу для життя в Єрусалимі,
4 коли Господь омиє скверну дочок Сиону й очистить кров Єрусалима
із середовища його духом суду і духом вогню. 6 І створить Господь над усяким місцем гори Сиону і над зібраннями її хмару і дим під час дня
і блищання палючого вогню у час ночі; бо над усім шанованим буде покров. 8 І буде намет для осінення удень від спеки і для притулку і захисту від непогоди і дощу.
с Заспіваю Улюбленому моєму пісню Улюбленого мого про виноградник Його. В Улюбленого мого був виноградник на вершині плодючої гори, 2 і Він обніс його огорожею, й очистив його від каменів, і насадив у ньому добірні виноградні лози,
9. [3] Лк 10, 20. [4] Єз. 24, 6. Ін 16, 8. Еф. 5,
26. [5] Вих. 13, 21. Іс. 10, 32. 1 Кор. 10, 1. [6] Іс. 25, 4. Ос. 14, 8. Мф 7, 25.
Глава 5. [1] Єр. 2, 21. Мф 21, 33. Мк 12,
1. Лк 20, 9. [2] Єр. 8, 13.
і побудував вежу посередині його, і викопав у ньому точило, й очікував, що він принесе добрі грона, а він приніс дикі ягоди. 3 І нині, жителі Єрусалима і мужі Іуди, розсудіть Мене з виноградником Моїм. 4 Що ще належало б зробити для вино-градника Мого, чого Я не зробив йому? Чому, коли Я очікував, що він принесе добрі грона, він приніс дикі ягоди? 1251 Отже, Я скажу вам, що зроблю з виноградником Моїм: відніму в нього огорожу, і буде він спустошеним; зруйную стіни його, і буде потоптаним, ® і залишу його у запустінні: не будуть ні обрізувати, ні обкопувати його, — і заросте він терням і бур’яном, і повелю хмарам не проливати на нього дощ.1252 Виноградник Господа Саваофа є дім Ізраїлів, і мужі Іуди - улюблене насадження Його. І чекав Він правосуддя, але ось — кровопролиття; чекав правди,
і ось - волання.
8 Горе вам, хто приєднує дім до дому, хто приєднує поле до поля, так що іншим не залишається місця, начебто ви одні оселені на землі. 1253 У вуха мої сказав Господь Саваоф: численні доми ці будуть порожні, великі і красиві — без мешканців;
10 десять ділянок у винограднику дадуть один бат, і хомер посіяного зерна ледь принесе ефу. 11 Горе тим, які з раннього ранку шукають сике-ри і до пізнього вечора розгарячають себе вином; 12 і цитра і гуслі, тимпан і сопілка і вино на бенкетах їх; а на справи Господа вони не дивляться і про діяння рук Його не думають. 13 За те народ мій піде у полон непередбачено, і вельможі його будуть голодувати, і багатії його будуть знемагати від спраги. 14 За те пекло розширилося і безмірно розкрило пащу свою: і зійде туди слава їх і багатство їх, і шум їх і все, що веселить їх. 16 І принизиться людина, і смириться муж, і очі гордих поникнуть; 16 а Господь Саваоф звеличиться у суді, і Бог Святий виявить святість Свою у правді. 171 будуть пастися вівці за своєю волею, і чужі будуть живитися залишеними плідними пасовищами багатих.18 Горе тим, хто тягне на себе беззаконня мотузками суєти, і гріх - ніби ременями колісничними; 19 які говорять: “нехай Він поспішить і прискорить діло Своє, щоб ми бачили, і нехай наблизиться і прийде для виконання ради Святого Ізраїлевого, щоб ми пізнали!” 20 Горе тим, які зло називають добром, і добро - злом, пітьму вважають світлом, і світло — пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке
- гірким! 21 Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою!22 Горе тим, які сміливі пити вино і сильні готувати міцний напій, 23 які за подарунки виправдовують винного і правих позбавляють законного! 24 За те, як вогонь з’їдає солому, і полум’я знищує сіно, так зотліє корінь їх, і цвіт їх розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа Саваофа і знехтували слово Святого Ізраїлевого. 26 За те запалає гнів Господа на народ Його, і простягне Він руку Свою на нього й уразить його, так що здригнуться гори, і трупи їхні будуть як послід на вулицях. І при усьому цьому гнів Його не відвернеться, і рука Його ще буде простягнута. 26 І підніме прапор народам далеким, і дасть знак тому, хто живе на краю землі, - і ось, він легко і скоро прийде; 27 не буде у нього ні втомленого, ні знеможеного; жоден
7, 3. [19] Єр. 17, 15. Ам. 5, 18. 2 Пет. З, 4. [20] 4 Цар. 17, 9. Ам. 6, 12. [21] Притч. З, 7. Рим. 12, 16. [22] Притч. 31, 4. [23] Притч.
17, 15. [24] Іс. 9, 18. [25] Іс. 9, 12; 10, 6. [26] Лев. 26, 25. Іс. 13, 2.
не задрімає і не засне, і не зніметься пояс зі стегон його, і не розірветься ремінь на взутті його; 1254 стріли його загострені, і всі луки його натягнуті; копита коней його подібні до кременю, і колеса його — як вихор; 1255 ревіння його — як ревіння левиці; він рикає подібно до ским-нів, і зареве, і схопить здобич і віднесе, і ніхто не відніме. 1256 І зареве на нього у той день ніби ревіння розбурханого моря; і спогляне він на землю, і ось — пітьма, горе, і світло померкло у хмарах.
£1 У рік смерти царя Озії бачив ” я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм.
2 Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав.
3 І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його!4 І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. s І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами,
- і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа. в Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника,7 і торкнувся вуст моїх
і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.
8 І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене. 9 І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте
— і не зрозумієте, і очима будете дивитися — і не побачите.10 Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх.
11 І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє.12 І виселить Господь людей,
1 велике запустіння буде на цій землі. 13 І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сім’я буде коренем її.
П І було у дні Ахаза, сина Іоафа-' мового, сина Озії, царя Юдейського, Рецин, цар Сирійський, і Фа-кей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, пішли проти Єрусалима, щоб завоювати його, але не могли завоювати.
2 І було сповіщено дому Давидовому і сказано: сиріяни розташувалися у землі Єфремовій; і сколихнулося серце його і серце народу його, як колишуться від вітру дерева у лісі.
3 І сказав Господь Ісаї: вийди ти і син твій Шеар-Ясув назустріч Аха-зу, до кінця водопроводу верхнього ставка, на дорогу до поля білильного, 4 і скажи йому: спостерігай і будь спокійним; не страшися і нехай не сумує серце твоє від двох кінців цих димлячих головешок, від розпаленого гніву Рецина і сиріян і сина Ремаліїного. 6 Сирія, Єфрем і син Ремаліїн задумали проти тебе зло, говорячи: в підемо на Юдею й підбуримо її, і оволодіємо нею і поставимо у ній царем сина Тавеїлового.
7 Але Господь Бог так говорить: це не станеться і не збудеться;8 бо гла-
Дан. 10, 16. [8] 1 Тим. З, 1. [9] Єр. 5, 21. Мф
13, 14. Мк 4, 12. Лк 8, 10. Ін 12, 40. Діян. 28,
26. Рим. 11, 8. [11] 2 Пар. 33, 11. [13] Зах. 8, 12; 13, 8. Іс. 53, 10. Ос. 2, 23.
Глава 7. [1] 4 Цар. 16, 5. [2] Пс. 77, 9; 79,
3. [3] Іс. 36, 2. [7] Іс. 8, 10. [8] Іс. 8, 4.
ва Сирії - Дамаск, і глава Дамаска
— Рецин; а через шістдесят п’ять років Єфрем перестане бути народом; 1257 і глава Єфрема - Самарія, і глава Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не вірите, то тому, що ви не засвідчені. 1258 І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав: 1259 проси собі знамення у Господа Бога твого: проси або у глибині, або на висоті. 1260 І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа. 13 Тоді сказав Ісая: слухайте ж, доме Давидів! хіба мало для вас утруднювати людей, навіщо ви хочете утруднювати і Бога мого? 14 Отже, Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл.
15 Він буде годуватися молоком і медом, доки не буде розуміти відкидати зле й обирати добре; 16 бо перш ніж це немовля буде розуміти відкидати зле й обирати добре, земля та, якої ти страхаєшся, буде залишена обома царями її. 17 Але наведе Господь на тебе і на народ твій і на дім батька твого дні, які не приходили з часу відпадіння Єфрема від Іуди, наведе царя Ассирійського.
18 І буде у той день: дасть знак Господь мусі, яка при гирлі ріки Єгипетської, і бджолі, що у землі Ассирійській, — 19 і прилетять і всядуться усі вони по долинах опустілих і по розщелинах скель, і по всіх колючих чагарниках, і по всіх деревах.
20 У той день поголить Господь бритвою, найнятою по той бік ріки, царем Ассирійським, голову і волосся на ногах, і навіть відніме бороду.
21 І буде у той день: хто буде мати корову і двох овець,22 за достатком молока, яке вони дадуть, буде їсти масло; маслом і медом будуть годуватися усі, хто залишився у цій землі. 23 І буде у той день: на кожному місці, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібників, буде терня і колючий чагарник. 24 Зі стрілами і луками будуть ходити туди, бо уся земля буде терням і колючим чагарником. 26 І на жодну з гір, які розчищалися сапами, не підеш, боячись терня і колючого чагарника: туди будуть виганяти волів, і дрібна худоба буде топтати їх.
О І сказав мені Господь: візьми ° собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Ма-гер-шелал-хаш-баз*. 2 І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного, — 3 і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз, 1261 бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, мати моя, - багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським.
6 І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще: 1262 за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Ре-цином і сином Ремаліїним, 1263 наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі - царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх; 1264 і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься - дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле! 9 Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть!
10 Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог! 11 Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав: 1265 “Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться. 1266 Господа Саваофа — Його шануйте свято, і Він - страх ваш, і Він - тремтіння ваше! 1267 І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси для обох домів Ізраїля, петлею і сіткою для жителів Єрусалима. 12681 багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений. 16 Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при уче-никах Моїх”.
17 Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього.18 Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Саваофа, Який живе на горі Сионі.19 І коли скажуть вам: зверніться до викли-качів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, - тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих? 20 Звертайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла. 21 І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злости-витися, хулити царя свого і Бога свого. 221 глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завжди буде морок там, де тепер він загуснув.
Q Час, що минув, принизив зем-
^ лю Завулонову і землю Неффа-лимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку. 2 Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло
[12] Мф 10, 26. [13] 1 Пет. З, 15. [14] Іс. 28,
16. [15] Іс. 28, 13. [16] Іс. 29, 11; 54, 13. Ін 6, 45. [18] Євр. 2, 13. [19] Лев. 19, 31. Втор. 18, 11, 15. [20] Мф 13, 52. Діян. 28, 23. [21] Пс.
58, 16. [22] Іс. 5, ЗО.
велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє.3 Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі. 4 Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама.6 Бо усяке взуття воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню. в Бо Немовля народилося нам - Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*. 7 Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це.
8 Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля, 9 щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять: 10 цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сико-мори вирубані - замінимо їх кедрами. 11 І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть: 12 сиріян зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. 13 Але народ не навертається до
Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає. 1269 І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день:1270 старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст. 16 І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть. 1271 Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. 1272 Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму.19 Лють Господа Саваофа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого. 20 І будуть різати праворуч, і залишаться голодні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх: 21 Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
1 /\ Горе тим, які постановляють
несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення, 2 щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт. 3 І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше? 4 Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. 5 О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його - Моє обурення! ® Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях. 7 Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці -зруйнувати і знищити чимало народів. 8 Бо він скаже: “чи не всі царі князі мої? 9 Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск? 10 Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, - 11 то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?” 12 І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його. 13 Він говорить: “силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень; 14 і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув”.16 Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево! 18 За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню. 17 Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його - полум’ям, яке спа-
Єр. 7, 6. [3] Іс. 9, 12. [4] Іс. 9, 12. [5] Іс. 7, 20; 36, 1. [6] Іс. 5, 25; 9, 17. Зах. 10, 5. [7] Діян.
4, 28; 13, 27. [8] Іс. 8, 7. [9] Бут. 10, 10. Іс. 36, 19. Єр. 46, 2. [12] 4 Цар. 19, 35. Іс. 37, 36.
[13] Авв. 1, 16. [16] Іс. 5, 17. Ам. 4, 1.
лить і пожере терня його і бур’ян його в один день; 1273 і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий. 1274 І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.
20 І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізра-їлевого, щиросердо. 1275 Залишок навернеться, залишок Якова - до Бога сильного. 1276 Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено пов-ною правдою; 1277 бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі. 24 Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет.26 Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх. 26 І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет.
27 І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його —
із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру. 28 Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси. 29 Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Сау-лова розбіглася. 30 Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф! 31 Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати. 32 Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Си-ону, пагорбу Єрусалимському.33 Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю. 34 І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.
|| І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; 2 і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух відання і благочестя; 3 і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла. 4 Він буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною; і жезлом уст Своїх уразить землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого. 6 І буде опоясанням стегон Його правда, і опоясанням крижів Його — істина.8 Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. 7 І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому. 8 І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії.
9 Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море.
10 І буде у той день: до кореня Ієс-сеєвого, який стане, як знамено для народів, навернуться язичники, — і спокій його буде слава. 11 І буде у той день: Господь знову простягне руку Свою, щоб повернути Собі залишок народу Свого, який залишиться в Ассура, і в Єгипті, і в Патросі, й у Хуса, і в Елама, й у Сеннаарі, й
Глава 11. [1] Лк 3, 32. Діян. 13, 22. Рим. 15, 12. [2] Іс. 61, 1. [3] Іс. 2, 4. [4] Іов. 4, 9.
2 Сол. 2, 8. [5] Пс. 44, 5. [6] Іс. 65, 25. [8]
1 Кор. З, 1. Пс. 57, 5. [9] Ам. 5, 24. [10] Рим. 15, 12.
у Емафі, й на островах моря, 1278 І підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі.
13 І припиниться заздрість Єфрема, і ті, що ворогують проти Іуди, будуть знищені. Єфрем не буде заздрити Іуді, й Іуда не буде пригноблювати Єфрема. 1279 І полетять через плечі филистимлян на захід, пограбують усіх дітей Сходу; на Едома і Моава накладуть руку свою, і діти Аммона будуть підданими їм. 1280 І висушить Господь затоку моря Єгипетського, і простягне руку Свою на ріку в сильному вітрі Своєму, і розіб’є її на сім струмків, так що у сандаліях можуть переходити її. 16 Тоді для залишку народу Його, що залишиться в Ас-сура, буде велика дорога, як це було для Ізраїля, коли він виходив із землі Єгипетської.
1 'у І скажеш у той день: славлю Тебе, Господи; Ти гнівався на мене, але відвернув гнів Твій і утішив мене.2 Ось, Бог - спасіння моє: уповаю на Нього і не боюся; бо Господь — сила моя, і спів мій — Господь; і Він був мені на спасіння. 3 І у радості будете черпати воду із джерел спасіння, 4 і скажете у той день: славте Господа, закликайте ім’я Його; сповіщайте у народах діла Його; нагадуйте, що велике ім’я Його; 6 співайте Господу, бо Він створив велике, — нехай знають це по усій землі. 8 Веселися і радуйся, жителько Сио-ну, бо великий посеред тебе Святий Ізраїлів.
1 О Пророцтво про Вавилон, яке прорік Ісая, син Амосів.2 Підніміть знамено на відкритій горі, піднесіть голос; махніть їм рукою, щоб ішли у ворота володарів. 3 Я дав
повеління обраним Моїм і закликав для звершення гніву Мого сильних Моїх, які торжествують у величі Моїй. 4 Великий шум на горах, ніби від багатолюдного народу, бунтівний шум царств і народів, які зібралися разом: Господь Саваоф оглядає бойове військо. 6 Ідуть з далекої країни, від краю неба, Господь і знаряддя гніву Його, щоб скрушити усю землю. 8 Ридайте, бо день Господа близький, іде як руйнівна сила від Всемогутнього.7 Від того руки у всіх опустилися, і серце у кожної людини розтануло. 8 Жахнулися, судома і болі схопили їх; мучаться, як та, що народжує, зі здивуванням дивляться одне на одного, обличчя у них розгорілися. 9 Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею і знищити з неї грішників її.
10 Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце меркне при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм. 11 Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілости гордих, і принижу пихатість гнобителів; 12 зроблю те, що люди будуть дорожчі за чисте золото, і мужі — дорожчі за золото офирське. 1281 Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого у люті Господа Саваофа, у день палаючого гніву Його.
14 Тоді кожен, як переслідувана сарна і як покинуті вівці, повернеться до народу свого, і кожен побіжить у свою землю. 16 Але хто попадеться, буде проколотий, і кого схоплять, той упаде від меча. 16 І немовлята їхні будуть розбиті на очах їхніх; доми їхні будуть розграбовані і дружини їхні знечещені.1282 Ось, Я підні-
18, 3. Єр. 4, 6. [3] Єр. 22, 7. [6] Іоїл. 1, 15. [8] 4 Цар. 19, 3. Пс. 47, 7. Іс. 21, 3. [9] Іс. 22, 5.
[10] Іс. 24, 23. Єз. 32, 7. Іоїл. 2, 31; 3, 15. Мф 24, 29. Мк 13, 24. Лк 21, 25. [14] 3 Цар. 22,
17. Мк 6, 34. [16] Пс. 136, 9. Єр. 8, 10. [17] Єр. 51, 11. Дан. 5, 31.
му проти них мидян, які не цінують срібла і не мають пристрасти до золота. 18 Луки їхні уразять юнаків і не пощадять плоду утроби: око їх не зласкавиться над дітьми. 1283 І Вавилон, краса царств, гордість халдеїв, буде знищений Богом, як Содом і Гоморра, 1284 не заселиться ніколи, й у роди родів не буде жителів у ньому; не розкине аравитянин намету свого, і пастухи зі стадами не будуть відпочивати там. 1285 Але будуть жити у ньому звірі пустелі, і доми наповняться пугачами; і страуси оселяться, і кошлаті будуть скакати там. 1286 Шакали будуть вити у палацах їхніх, і гієни — у розважальних домах.
1 А Близький час його, і не за-* ■ баряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і приліпляться до дому Якова. 2 І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візьме у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми.
3 І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений,4 ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво! 6 Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик, в який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням. 7 Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости; 8 і кипариси радіють за тебе, і кедри ли-ванські, говорячи: “з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас”.9 Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх. 10 Усі вони будуть говорити тобі: і ти зробився безсилим, як ми!
і ти став подібним до нас!11 У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій. 12 Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи.13 А говорив у серці своєму: “зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горі у зібранні богів, на краю півночі; 14 зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього”. 16 Але скинутий у пекло, у глибини пекельні. 16 Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: “чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства,
17 всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?”. 18 Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй усипальниці; 19 а ти повалений поза гробницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп, 20 не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв.21 Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами. 22 І повстану на них, - говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, - говорить Господь. 1287 І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф. 24 3 клятвою
Єз. 32, 21. [11] Дан. 4, 29-31. Лк 1, 52. [12] Дан. 8, 10. [13] 1 Ін 2, 16. Єз. 40, 2. [15] Єз. 32, 23. [20] Іов. 18, 19. [21] Вих. 20, 5. [23]
Єр. 25, 12.
говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться, 1288 щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх. 26 Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи, 1289 бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її?
28 У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово: 1290 не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон. 30 Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій. 31 Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх. 32 Що ж скажуть вісники народу? - Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.
1 С Пророцтво про Моав. - Так!
уночі буде зруйнований Ар-Моав і знищений; так! уночі буде зруйнований Кир-Моав і знищений!
2 Він піднімається до Баїта і Дивона, піднімається на висоти, щоб плакати; Моав ридає над Нево і Медевою; у всіх них обстрижені голови, в усіх поголені бороди. 3 На вулицях його опоясуються веретищем; на покрівлях його і площах його усе ридає, потопає у сльозах. 4 І волає Есевон і Елеала; голос їх чується до самої Іааци; за ними і воїни Моава ридають; душа його збурена в ньому.s Ридає серце моє за Моавом; біжать з нього до Сигора, до третьої Егли; піднімаються на Лухит з плачем; по дорозі Хоронаїмській здіймають страшний крик; 6 тому що води Нимрима вичерпалися, луки засохли, трава вигоріла, не стало зелені.7 Тому вони залишки запасів і те, що збережено ними, переносять за ріку Аравійську. 8 Бо волання по усіх краях Моава, до Еглаїма плач його і до Беер-Елима плач його; 9 тому що води Димона наповнилися кров’ю, і Я наведу на Димон ще нове — левів на тих, що втекли з Моава, і на тих, що залишилися у країні.
І іГ Посилайте агнців володарю ” землі з Сели у пустелі на гору дочки Сиону; 2 бо до мандрівного птаха, викинутого з гнізда, будуть подібні дочки Моава біля бродів Ар-нонських. 3 “Збери раду, ухвали рішення; осіни нас серед полудня, як уночі, тінню твоєю, укрий вигнаних, не видай тих, що блукають. 4 Нехай поживуть у тебе мої вигнані моавитяни; будь їм покровом від грабіжника: бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, ті, що топчуть, зникнуть із землі. 6 Й утвердиться престіл милістю, і сяде на ньому в істині, у наметі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуддя”. ® “Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про пихатість його і зарозумілость і шаленість його: нещира мова його”. 7 Тому заридає Моав за Моавом, — усі будуть ридати; стогніть за твердинями Кир-харешета: вони зовсім зруйновані. 8 Поля есевонські зубожіли, також і виноградник севамський; володарі народів знищили кращі лози його, які досягали Іазера, розстилалися по пустелі; пагони їх розширювалися, переходили за море. 9 Тому і я буду плакати за лозою севамською плачем Іазера, буду обливати тебе сльо-
7, 18. [3] Іс. 22, 1. [5] Єр. 48, 34. [6] Чис. 32,
36. [8] Чис. 21, 15. 2 Цар. 8, 2. 4 Цар. 1, 1.
Глава 16. [5] Дан. 7, 14, 27. Мих. 4, 7. Лк
1, 32. [7] Єр. 48, 20. [8] Єр. 48, 32.
зами моїми, Есевон і Елеала; бо під час збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає більше гучної радости. 1291 Зникли з плодючої землі веселощі і радість, і у виноградниках не співають, не торжествують; виноградар не топче винограду у точилах: Я припинив радість.1292 Від того нутрощі мої стогнуть за Моавом, як гуслі, і серце моє - за Кирхаре-шетом.1293 Хоч і з’явиться Моав, і буде до втоми подвизатися на висотах, і прийде до святилища свого помолитися, але ніщо не допоможе.
13 Ось слово, яке прорік Господь про Моав здавна.1294 Нині ж так говорить Господь: через три роки, рахуючи роками найманства, велич Моава буде принижена з усією великою багатолюдністю, і залишок буде дуже малий і незначний.
1 Н Пророцтво про Дамаск. *■ ' — Ось, Дамаск виключається
з числа міст і буде купою руїн. 2 Міста ароерські будуть покинуті, — залишаться для стад, які будуть відпочивати там, і нікому буде лякати їх. 3 Не стане твердині Єфремової і царства Дамаскського зі всією Си-рією; з ними буде те саме, що зі славою синів Ізраїля, - говорить Господь Саваоф.
4 І буде у той день: умалиться слава Якова, і повне тіло його стане худим.6 Те саме буде, що після збору хліба женцем, коли рука його пожне колосся, і коли зберуть колосся у долині Рефаїмській. 6 І залишаться у нього, як буває при оббиванні маслин, дві-три ягоди на самій вершині, або чотири-п’ять на плодючих гілках, — говорить Господь, Бог Ізраїлів.7 У той день зверне людина погляд свій до Творця свого, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїлевого; 8 і не гляне на жертовники, на діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили пальці її, на ідолів Астарти і Ваала. 9 У той день укріплені міста будуть, як руїни у лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля, — і буде порожньо. 10 Бо ти забув Бога спасіння твого, і не згадував про скелю притулку твого; від того розвів розважальні сади і насадив живці від чужої лози.11 У день насадження твого ти піклувався, щоб воно росло і щоб посіяне тобою рано розцвіло; але у день збирання не купа жнива буде, але скорбота жорстока.
12 На жаль! шум народів багатьох! шумлять вони, як шумить море. Ревіння племен! вони ревуть, як ревуть сильні води. 1295 Ревуть народи, як ревуть сильні води; але Він пригрозив їм і вони далеко побігли, і були гнані, як порох по горах від вітру і як пил від вихору. 14 Вечір — і ось жах! і раніше ранку вже немає його. Така доля грабіжників наших, жереб руйнівників наших.
І о Горе землі, яка осіняє кри--Ю лами по той бік рік ефіопських, 2 і посилає послів по морю, у папірусних суднах по водах! Ідіть, швидкі посли, до народу міцного і бадьорого, до народу страшного від початку і донині, до народу рослого
і який усе топче, землю якого розрізають ріки. 3 Усі ви, що населяєте всесвіт і живете на землі! дивіться, коли знамено підніметься на горах, і, коли засурмить труба, слухайте!
4 Бо так Господь сказав мені: Я спокійно дивлюся з оселі Моєї, як світла теплота після дощу, як хмара роси під час жнивної спеки. 6 Бо раніше збирання виноіраду, коли він відцвіте, і грона почнуть дозрівати, Він обріже ножем гілки і відкине, і відрубає гілля.6 І залишать усе хи-
Пс. 1, 4. [14] 4 Цар. 19, 35.
Глава 18. [1] Іс. 20, 3. Єз. ЗО, 4. Наум. З,
9. [3] Іс. 5, 26. Єр. 4, 5-6; 6, 1. [4] Іс. 42, 14.
[6] Єз. 31, 13.
жим птахам на горах і звірам польовим; і птахи будуть проводити там літо, а всі звірі польові будуть зимувати там. 1296 У той час буде принесений дар Господу Саваофу від народу міцного і бадьорого, від народу страшного від початку і донині, від народу рослого, і який усе топче, землю якого розрізають ріки, - до місця імені Господа Саваофа, на гору Сион.
1 Q Пророцтво про Єгипет.
^ — Ось, Господь сидить на хмарі
легкій і гряде в Єгипет. І затремтять від лиця Його ідоли єгипетські, і серце Єгипту розтане у ньому.
2 Я озброю єгиптян проти єгиптян; і будуть битися брат проти брата і друг проти друга, місто з містом, царство
3 царством. 3 І дух Єгипту знеможе у ньому, і зруйную раду його, і вдадуться вони до ідолів і до чаклунів, і до тих, що викликають мертвих, і до ворожбитів.4 І віддам єгиптян до рук володаря жорстокого, і лютий цар буде панувати над ними, говорить Господь, Господь Саваоф.s І виснажаться води у морі і ріка вичерпається і висохне; в і збідніють ріки, і канали єгипетські обміліють і висохнуть; очерет і тростина зав’януть.
7 Поля біля ріки, по берегах ріки, і все, посіяне біля ріки, засохне, розвіється і зникне. 1297 І заплачуть рибалки, і заридають усі, хто кидає вудку в ріку, і ті, що ставлять сіті у воді, засмутяться,1298 і будуть збентежені ті, що обробляють льон, і ткачі білих полотен; 1299 і будуть роздерті сіті, й усі, які мають насадки для живої риби, впадуть духом. 1300 Так! збожеволіли князі цоанські; рада мудрих радників фараонових стала безглуздою. Як скажете ви фараонові: “я син мудреців, син царів древніх?”
12 Де вони? де твої мудреці? нехай вони тепер скажуть тобі; нехай довідаються, що Господь Саваоф визначив про Єгипет. 13 Збожеволіли князі цоанські; впали в оману князі мемфиські, і звів Єгипет з путі глав племен його.14 Господь послав у нього дух сп’яніння; і вони ввели Єгипет в оману в усіх ділах його, подібно до того, як п’яний бродить по блювотині своїй. 151 не буде в Єгипті такого діла, яке вміли б зробити голова і хвіст, пальма і тростина.18 У той день єгиптяни будуть подібні до жінок, і затремтять і убояться руху руки Господа Саваофа, яку Він підніме на них.17 Земля Іудина зробиться жахом для Єгипту; хто згадає про неї, той затремтить від визначення Господа Саваофа, яке Він ухвалив про нього. 18 У той день п’ять міст у землі Єгипетській будуть говорити мовою ханаанською і клястися Господом Саваофом; одне назветься містом сонця. 19 У той день жертовник Господу буде посередині землі Єгипетської, і пам’ятник Господу - біля меж її.20 І буде він знаменням і свідченням про Господа Саваофа у землі Єгипетській, тому що вони воззвуть до Господа з причини гнобителів, і Він пошле їм спасителя і заступника, і визволить їх.21 І Господь явить Себе в Єгипті; і єгиптяни у той день пізнають Господа і принесуть жертви і дари, і дадуть обітниці Господу, і виконають. 22 І уразить Господь Єгипет; уразить і зцілить; вони навернуться до Господа, і Він почує їх, і зцілить їх.23 У той день з Єгипту в Ассирію буде велика дорога, і буде приходити Ассур у Єгипет, і єгиптяни — в Ассирію; і єгиптяни разом з ассиріянами будуть служити Господу. 24 В той день Ізраїль буде третім з Єгиптом і Ассирією; благословення буде посеред землі, 25 яку благо-
Ос. 9, 6. [14] 3 Цар. 22, 21. [15] Іс. 9, 14. [18] Втор. 10, 20. Іс. 48, 1. Єр. 12, 16. [19] Іс. 18, 7. Бут. 28, 18. Вих. 24, 4. [20] Нав. 24, 27. [21] Пс. 50, 21. Мал. З, 3. 1 Пет. 2, 5. [23] Іс. 11, 16; 35, 8; 57, 14. Діян. 15, 17. [25] Ос. 2, 1.
словить Господь Саваоф, говорячи: благословенний народ Мій - єгиптяни, і діла рук Моїх -ассиріяни, і спадщина Моя - Ізраїль.
'УГХ У рік, коли Тартан прийшов до Азота, бувши посланим від Саргона, царя Ассирійського, і воював проти Азота, і взяв його, 2 у той самий час Господь сказав Ісаї, синові Амосовому, так: піди і зніми веретище зі стегон твоїх і скинь сандалії твої з ніг твоїх. Він так і зробив: ходив нагий і босий. 3 І сказав Господь: як раб Мій Ісая ходив нагий і босий три роки, на вказівку і знамення про Єгипет і Ефіопію, 4 так поведе цар Ассирійський полонених з Єгипту і переселенців з Ефіопії, молодих і старих, нагими і босими і з оголеними стегнами, для посоромлення Єгипту.6 Тоді жахнуться і засоромляться через Ефіопію, надію свою, і через Єгипет, яким хвалилися. 81 скажуть у той день жителі цієї країни: ось які ті, на яких ми надіялися і до яких зверталися по допомогу, щоб урятуватися від царя Ассирійського! і як урятувалися б ми? 'У 1 Пророцтво про пустелю при-морську. — Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної. 2 Грізне видіння показане мені: ірабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець. 3 Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу. 4 Серце моє тремтить; дрож б’є мене; відрадна ніч моя перетворилася на жах для мене. 6 Готують стіл, розстилають покривала, - їдять, п’ють. “Вставайте, князі, мажте щити!” 6 Бо так ска-
Глава 20. [1] 4 Цар. 18, 17. [2] 4 Цар. 1, 8. Зах. 13, 4. [6] 4 Цар. 17, 4.
Глава 21. [2] Іс. 22, 6. Єр. 49, 35. Діян. 2,
9. [3] Єр. 4, 19. Мих. 1, 8. Іс. 13, 8. [4] Іс. 15,
5. [5] Єр. 6, 4-5. [6] Пс. 120, 4. [8] Авв. 2, 1. [9] Єр. 51, 8. Одкр. 14, 8; 18, 2, 10. [10] Іс. 25, зав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить. 7 І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попарно; і вслухався він старанно, з великою увагою, —8 і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишався цілі ночі: 9 і ось, їдуть люди, вершники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті. 10 О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам.
11 Пророцтво про Думу. — Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі? 12 Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте.
13 Пророцтво про Аравію. — У лісі аравійському ночуйте, каравани де-данські! 14 Хто живе у землі Фемай-ській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать, 16 бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни.18 Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидаро-ва щезне, 17 і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.
О 'у Пророцтво про долину видін-ня. - Що з тобою, що ти весь зійшов на покрівлі? 2 Місто гамірливе, яке хвилюється, місто радісне! Уражені твої не мечем убиті і не у битві померли; 3 усі вожді твої бігли разом, але були зв’язані стрільцями; усі знайдені у тебе зв’язані разом, як би далеко не бігли. 4 Тому
10. Єр. 51, 33. Мих. 4, 13. [13] Єр. 25, 23.
[14] Бут. 25, 3, 15. [16] Іс. 16, 14. Єр. 49, 28.
[17] Іс. 22, 25; 25, 8.
Глава 22. [1] Іс. 15, 3. [2] Іс. 27, 10. [4] Єр. 4, 20.
говорю: залиште мене, я буду плакати гірко; не намагайтеся утішати мене у розоренні дочки народу мого.
6 Бо день сум’яття і потоптання і збентеження у долині видіння від Господа, Бога Саваофа. Ламають стіну, і крик піднімається у гори. e І Елам несе сагайдак; люди на колісницях і вершники, і Кир оголює щит.71 ось, кращі долини твої повні колісниць, і вершники вишикувалися навпроти воріт, 8 і знімають покров з Юдеї; і ти у той день звертаєш погляд на запас зброї у домі кедровому. 9 Але ви бачите, що багато проламів у стіні міста Давидового, і збираєте води у нижньому ставку;10 і відзначаєте доми у Єрусалимі, і руйнуєте доми, щоб зміцнити стіну;11 і влаштовуєте між двома стінами сховище для вод старого ставка. А на Того, Хто це робить, не дивитеся, і не дивитеся на Того, Хто здавна визначив це.12 І Господь, Господь Саваоф, закликає вас у цей день плакати і тужити, й обстригти волосся й опоясатися веретищем.
13 Але ось, веселощі і радість! Убивають волів, і ріжуть овець; їдять м’ясо, і п’ють вино: “будемо їсти і пити, бо завтра помремо!” 14 І відкрив мені у вуха Господь Саваоф: не буде прощено вам це нечестя, доки не помрете, сказав Господь, Господь Саваоф.
16 Так сказав Господь, Господь Саваоф: іди собі, піди до цього царедворця, до Севни, начальника палацу [і скажи йому]:10 що у тебе тут, і хто тут у тебе, що ти тут висікаєш собі гробницю? — Він висікає собі гробницю на підвищенні, вирубує у скелі житло собі. 17 Ось, Господь перекине тебе, як кидає сильна людина, і стисне тебе у клубок;18 згорнувши тебе у згорток, кине тебе, як меч, у землю простору; там ти помреш, і там чудові колісниці твої будуть ганьбою для дому господаря твого.19 І зіштовхну тебе з місця твого, і скину тебе із ступеня твого. 20 І буде у той день, прикличу раба Мого Елиаки-ма, сина Хелкиїного, 21 і вдягну його в одяг твій, і поясом твоїм підпережу його, і владу твою передам до рук його; і буде він батьком для жителів Єрусалима і для дому Іудиного.
22 І ключ дому Давидового покладу на рамена його; відчинить він, і ніхто не зачинить; зачинить він, і ніхто не відчинить. 23 І зміцню його як цвях у твердому місці; і буде він як сідалище слави для дома батька свого. 241 буде висіти на ньому вся слава дому батька його, дітей та онуків, усього домашнього начиння до останніх музичних інструментів.26 У той день,
- говорить Господь Саваоф, - похитнеться цвях, укріплений у твердому місці, і буде вибитий, і впаде, і розпадеться уся вага, яка на ньому: бо Господь говорить.
О О Пророцтво про Тир. — Ри-дайте, кораблі Фарсиса, бо він зруйнований; немає домів, і нема кому входити у доми. Так їм сповіщено із землі Киттийської.2 Замовкніть, мешканці острова, який наповнювали купці сидонські, що плавають по морю. 3 По великих водах привозили в нього насіння Сихора, жниво великої ріки, і був він торговищем народів.4 Посоромся, Сидоне; бо ось що говорить море, сила морська: “як би не мучилося я пологами і не народжувало, і не виховувало юнаків, не вирощувало дівчат”. 1301 Коли звістка дійде до єгиптян, здригнуться вони, почувши про Тир.6 Переселяйтеся у Фарсис, ридайте, мешканці острова! 7 Чи це ваше радісне місто, початок якого від днів древніх? Ноги його несуть його блукати у країні далекій.
8 Хто визначив це Тиру, який розда-
14. Одкр. З, 7. [23] 1 Езд. 9, 8. Зах. 10, 4. [25] Іс. 21, 17.
Глава 23. [1] Єр. 47, 4. Чис. 24, 24. [4] Єз.
28, 21. [8] Одкр. 18, 23.
вав вінці, якого купці були князями, торговці - знаменитостями землі?
9 Господь Саваоф визначив це, щоб посоромити гордовитість усякої слави, щоб принизити всі знаменитості землі. 10 Ходи по землі твоїй, дочко Фарсиса, як ріка: немає більше перепони. 11 Він простяг руку Свою на море, потряс царства; Господь дав повеління про Ханаана зруйнувати укріплення його 12 і сказав: ти не будеш більше радіти, осоромлена дівчино, дочко Сидона! Вставай, іди в Киттим, але і там не буде тобі спокою. 13 Ось земля халдеїв. Цього народу раніше не було; Ассур поклав йому початок з мешканців пустель. Вони ставлять вежі свої, руйнують палаци його, перетворюють його на руїни. 14 Ридайте, кораблі фарсись-кі! Бо твердиня ваша розорена.
16 І буде в той день, забудуть Тир на сімдесят років, мірою днів одного царя. Після закінчення ж сімдесяти років з Тиром буде те саме, що співають про блудницю:16 “візьми цитру, ходи по місту, забута блуднице! Грай складно, співай багато пісень, щоб згадали про тебе”. 17 І буде, після закінчення сімдесяти років, Господь відвідає Тир; і він знову почне одержувати прибуток свій і буде блу-додіяти з усіма царствами земними по всьому всесвіту. 18 Але торгівля його і прибуток його будуть присвячувані Господу; не будуть замкнені і покладені в комори, бо до тих, що живуть перед лицем Господа, буде переходити прибуток від торгівлі його, щоб вони їли до ситости і мали одяг міцний.
'У А Ось, Господь спустошує зем-лю і робить її неплідною: змінює вигляд її і розсіває тих, що живуть на ній. 2 І що буде з народом, те і зі священиком; що зі слугою, те і з господарем його; що зі служницею, те і з господинею її; що з тим, хто купує, те і з тим, що продає; що з позичальником, те і з позикодавцем; що з лихварем, те і з тим, що дає у ріст. 3 Земля спустошена вкрай і зовсім розграбована, бо Господь прорік слово це. 4 Ремствує, смутна земля; поник, смутний всесвіт; поникли ті, що підносилися над народом землі.6 І земля осквернена тими, що живуть на ній, бо вони переступили закони, змінили устав, порушили вічний завіт. 8 За те прокляття поїдає землю, і несуть покарання ті, що живуть на ній; за те спалені мешканці землі, і небагато залишилося людей. 7 Плаче сік грона; хворіє виноградна лоза; зітхають усі, що веселилися серцем.
8 Припинилися веселощі з тимпанами; замовк шум тих, хто веселиться; затихли звуки гуслів; 9 уже не п’ють вина з піснями; гірка сикера для тих, які п’ють її. 10 Зруйноване запустіле місто, всі доми замкнені, не можна ввійти. 11 Плачуть за вином на вулицях; затьмарилася усяка радість; вигнана усяка веселість землі. 12 У місті лишилося запустіння, і ворота розвалилися. 13 А посеред землі, між народами, буде те саме, що буває при оббиванні маслин, при оббиранні винограду, коли закінчене збирання.14 Вони піднесуть голос свій, торжествуючи у величі Господа, голосно будуть викликувати з моря. 16 Отже, славте Господа на сході, на островах морських -ім’я Господа, Бога Ізраїлевого.16 Від краю землі ми чуємо пісню: “Слава Праведному!” І сказав я: лихо мені, лихо мені! горе мені! лиходії зло-дійствують, і злодійствують лиходії як злочинники. 17 Жах і яма і петля для тебе, жителю землі! 18 Тоді той, хто побіжить від крику жаху, упаде в яму; і хто вийде з ями, потрапить у петлю; бо вікна з небесної висоти розкриються, і основи землі потрясуться. 1302 Земля розтрощується, земля розпадається, земля сильно трясеться; 1303 хитається земля, наче п’яний, і качається, як колиска, і беззаконня її тяжіє на ній; вона впаде, і вже не встане.
21 І буде у той день: відвідає Господь воїнство піднесене на висоті і царів земних на землі. 1304 І будуть зібрані разом, як в’язні, у рів, і будуть зачинені у в’язниці, і після багатьох днів будуть покарані.1305 І почервоніє місяць, і засоромиться сонце, коли Господь Саваоф воцариться на горі Сионі й у Єрусалимі, і перед старійшинами його буде слава.
'у С Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь. 2 Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене.3 Тому будуть прославляти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе,4 бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни.6 Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів. 8 І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин,
3 жиру кісток і найчистіших вин;
7 і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах.
8 Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь.
9 І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його! 10 Бо рука Господа спочиває на горі цій, і Моав буде подоланий на місці своєму, як топчеться солома у гною. 11 І хоч він простягне посеред нього руки свої, як плавець простягає їх для плавання, але Бог принизить гордість його разом з лукавством рук його. 12 І твердиню високих стін твоїх зруйнує, скине, повалить на землю, у порох.
ОіС У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу. 2 Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину. 3 Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він. 4 Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна: 6 Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.
8 Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих. 7 Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника. 8 І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша. 9 Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди. 10 Якщо нечестивий буде помилуваний, то не
Ос. 13, 14. Ін 3, 36. Євр. 2, 14. [10] Іс. 41, 15. Зах. 10, 5.
Глава 26. [1] Пс. 45, 2; 124, 1. Притч. 18, 11. [2] Пс. 117, 19. [3] Іс. 27, 5. [4] Втор. 32,
4. [5] Іс. 25, 12. [6] Іс. 28 , 3. [8] Пс. 43, 18.
[9] Пс. 76, 7. [10] Іс. 5, 12. Діян. 12, 19.
навчиться він правди, — буде лихо-дійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа. 1306 Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх. 12 Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас. 13 Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.14 Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.15 Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі. 18 Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління, коли покарання Твоє осягало його.
17 Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи. 18 Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали. 19 Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців. 20 Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів;21 бо ось, Господь виходить
з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.
0*7 У той день уразить Господь " ' мечем Своїм тяжким, і великим і міцним, левіафана, змія, що прямо біжить, і левіафана, змія, що вигинається, й уб’є чудовисько морське. 2 У той день оспівайте його — улюблений виноградник: 3 Я, Господь, охоронитель його, кожної миті напуваю його; вночі і вдень стережу його, щоб ніхто не увірвався в нього.
4 Гніву немає у Мене. Але якби хто протиставив Мені у ньому бур’ян і терня, Я війною піду проти нього, випалю його зовсім. 6 Хіба удасться до захисту Мого й укладе мир зі Мною? тоді нехай укладе мир зі Мною. ® У грядущі дні укоріниться Яків, дасть паросток і розцвіте Ізраїль; і наповниться плодами все-ленна. 7 Чи так Він уражав його, як уражав тих, що уражали його? Чи так убивав його, як убиті ті, що убивали його? 8 Мірою Ти карав його, коли відкидав його; викинув його сильним подувом Своїм, ніби у день східного вітру. 9 І через це загладиться беззаконня Якова; і плодом цього буде зняття іріха з нього, коли усі камені жертовників він перетворить на шматки вапна, і не будуть уже стояти діброви й ідоли сонця.
10 Бо укріплене місто спорожніє, оселі будуть покинуті й обезлюднені, як пустеля. Там буде пастися теля, і там воно буде спочивати і об’їдати гілки його.11 Коли гілки його засохнуть, їх обламають; жінки прийдуть і спалять їх. Оскільки це народ безрозсудний, то не пожаліє його Творець його, і не помилує його Творець його. 12 Але буде у той день: Господь потрясе усе від великої ріки до потоку Єгипетського, і ви, сини Ізраїля, будете зібрані один до одного; 13 і буде у той день: засурмить велика труба, і прийдуть заблудлі в Ассирійській землі і вигнані у землю Єгипетську і поклоняться Господу на горі святій у Єрусалимі.
'У О Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених ви-
Пс. 71, 16. Іс. 37, 31. [7] 2 Цар. 7, 14. 2 Кор. 4,
17. [8] Єр. 10, 24; ЗО, 11; 46, 28. [9] Зах. З, 4. Лев. 26, ЗО. [10] 4 Цар. 19, 25. Іс. 24, 10. [11] Іов. 24, 20. Єр. 5, 21. [13] Іс. 2, 2. Єз. 20, 40.
ном! 2 Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю. 3 Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян. 4 І з зів’ялою квіткою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її.
6 У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого, ® і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт. 7 Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються. 8 Бо усі столи наповнені гидкою блювотиною, немає чистого місця. - 9 А говорять: “кого хоче він учити відання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері? 10 Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи і там трохи”. 11 За те белькотливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу.
12 їм говорили: “ось — спокій, дайте спокій натрудженому, і ось - заспокоєння”. Але вони не хотіли слухати. 13 І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи, — так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потраплять у сітку і будуть уловлені.
Глава 28. [2] 4 Цар. 17, 3. [3] Дан. 7, 7. Мих. 7, 10. [4] Іс. 1, ЗО. [5] Притч. 4, 9. Іс.
62, 3. Єз. 16, 12. [7] Притч. 20, 1. Ос. 4, 11;
9, 7. [10] Іс. 42, 20. [11] 1 Кор. 14, 21. [12] Мф 11, 28-29. [13] Іс. 8, 15. [14] Діян. 13,
40. [15] Єр. 5, 12. Іс. 29, 15. [16] Пс. 117, 22.
14 Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі. 16 Тому що ви говорите: “ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе”.
16 Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться. 17 І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоплять місце приховування. 18 І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані. 19 Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах. 20 Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загорнутися у неї. 21 Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію.
22 Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими;
бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї землі. 23 Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою. 24 Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою? 26 Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорну-ху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним.
Іс. 8, 14. Мф 21, 42. Мк 12, 10. Лк 20, 17. Діян. 4, 11. 1 Пет. 2, 7. Рим. 9, 33. [18] Іс. 28,
15. Мф 7, 27. [19] Мф 6, 13. [21] 2 Цар. 5, 20.
1 Пар. 14, 11. Нав. 10, 12. [22] Іс. 10, 23. [23] Іс. 34, 1.
28 І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його. 27 Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин — палкою. 28 Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому молотильні колеса з конями їх, але не розтирають його.29 І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його!
OQ Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви.2 Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл. 3 Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую дроти тебе укріплення. 4 І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомов-ця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій.6 Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить. 8 Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усепо-жерливого вогню. 7 І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його.8 І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спрагла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Си-он.9 Чудуйтеся і дивуйтеся: вони ос-
[26] Прем. З, 5. Вар. З, 37. [27] Іс. 25, 10. [29] Іс. 55, 8. Єр. 32, 19.
Глава 29. [1] 2 Цар. 5, 9. [3] Єр. 6, 3. Єз.
17, 17. Лк 19, 43. [4] Лев. 19, 31. Іс. 8, 19.
[9] Пс. 34, 5. [6] Іс. ЗО, ЗО. [7] Іс. ЗО, ЗО. Пс. 72, 20. [10] Єр. 51, 39. Рим. 11, 8. [11] Іс. 8, ліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина, - хитаються, але не від сикери; 10 бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці. 11 І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: “прочитай її”; і той відповідає: “не можу, тому що вона запечатана”. 12 І передають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: “прочитай її”; і той відповідає: “я не вмію читати”.
13 І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських;14 то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане. 16 Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: “хто побачить нас? і хто пізнає нас?” 18 Яка нерозсудливість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: “не він зробив мене”? і чи скаже твір про художника свого: “він не розуміє”? 17 Ще трохи, дуже трохи, і Ливан чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вважати за ліс? 18 І у той день глухі почують слова книги, і прозріють із пітьми і мороку очі сліпих.19 І стражденні більше і більше будуть радіти у Господі, і бідні люди будуть торжествувати за Святого Ізраїля, 20 бо не буде більше кривдника, і хуль-ник зникне, і будуть знищені усі поборники неправди,21 які заплуту-
16. Єз. 20, 49. Дан. 12, 4. [12] 2 Кор. З, 14. [13] Мф 15, 8. Мк 7, 6. [14] Єр. 49, 7. Авд. 1,
8. 1 Кор. 1, 19. [15] Сир. 23, 24. [16] Іс. 45, 9. Єр. 18, 6. [17] Іс. 32, 15. [18] Мф 15, ЗО. Іс. 42,
18. Євр. 10, 7. [20] Одкр. 19, 17. Мих. 2, 1.
[21] Ам. 5, 10.
ють людину у словах, і тому, хто вимагає суду, біля воріт розставляють сіті, і відштовхують правого.1307 Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у соромі, і лице його більше не зблідне. 1308 Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шанувати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим. 1309 Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі навчаться послуху.
*ЇЛ Горе непокірливим синам,
- говорить Господь, - які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха: 2 не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту. 3 Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту
— нечестям; 4 тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса. s Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але - стид і сором. 6 Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм користи. 7 Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх — сидіти спокійно. 8 Тепер піди, накресли це на дошці у них, і впиши це у книгу, щоб залишилося на майбутній час, назавжди, навіки.9 Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього, 10 які провидцям говорять: “перестаньте провидіти”, і пророкам: “не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне;11 зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого”.
12 Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово це, а сподіваєтеся на обман і неправду, і спираєтеся на те: 13 то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що заірожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить. 14 І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми; 16 бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли 16 і говорили: “ні, ми на конях утечемо”, — за те і побіжите; “ми на швидких поскачемо”, — за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі. 17 Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі. 18 І тому Господь бариться, щоб помилувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього! 19 Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, - Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі. 20 І дасть вам Господь хліб у горі і воду в нужді; і вчителі твої уже
52. [10] Ам. 2, 12. [11] Іс. 1, 4. [12] Пс. 61,
11. Іс. 47, 10. [13] Іс. 29, 5. [14] Пс. 2, 9. [15] Плач. З, 26. [16] Ос. 14, 4. [17] Лев. 26, 36.
[18] Лк 1, 54. Рим. 2, 4. Притч. 16, 20. Єр.
17, 7. [19] Пс. 90, 15. Іс. 58, 9. [20] Пс. 79, 6.
не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх; 1310 і вуха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: “ось шлях, ідіть ним”, якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч. 1311 Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси. 1312 І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах.1313 І воли й осли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом. 1314 І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день великої поразки, коли упадуть вежі. 26 І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки.
27 Ось, ім’я Господа йде здаля, горить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення,
1 язик Його, як вогонь, що поїдає,
28 і подих Його, як потік, що розлився, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани. 29 А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої. 30 І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді. 31 Бо від гласу Господа здригнеться
Ассур, жезлом уражений.321 всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде проти нього війною спустошливою. 33 Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його.
0 1 Горе тим, які йдуть у Єгипет ^ по допомогу, сподіваються на коней і покладаються на колісниці, тому що їх багато, і на вершників, тому що вони дуже сильні, а на Святого Ізраїлевого не дивляться і до Господа не прибігають! 2 Але премудрий Він; і наведе біду, і не скасує слів Своїх; повстане проти дому нечестивих і проти допомоги тих, що чинять беззаконня. 3 І єгиптяни -люди, а не Бог; і коні їхні - плоть, а не дух. І простягне руку Свою Господь, і спіткнеться захисник, і упаде той, кого захищають, і усі разом загинуть. 4 Бо так сказав мені Господь: як лев, як скимен, який реве над своєю здобиччю, хоч би багато пастухів кричало на нього, від крику їхнього не здригнеться і безлічі їх не поступиться, — так Господь Саваоф зійде воювати за гору Сион
1 за пагорб його. 6 Як птахи — пташенят, так Господь Саваоф покриє Єрусалим, захистить і визволить, пощадить і спасе. 8 Наверніться до Того, від Якого вас стільки відпало, сини Ізраїля! 7 У той день відкине кожна людина своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, яких руки ваші зробили вам на гріх. 8 І Ассур упаде не від людського меча, і не людський меч уразить його, - він уникне меча, і юнаки його будуть податтю. 9 І від страху пробіжить
19, 20. Мф. 25, 41.
Глава 31. [1] Іс. ЗО, 1. Єр. 2, 36. Ос. 8, 13. [2] Ам. З, 6. Пс. 9, 21. [3] Єр. 17, 5. Єз. 28, 9-
10. Плач. 4, 17. [4] Одкр. 20, 8. [5] Втор. 32,
11. Мф 23, 37. [6] Єр. З, 14. [7] Іс. 2, 20. [8] Іс. 37, 36. [9] 1 Езд. 1, 3.
повз укріплення своє; і князі його будуть лякатися прапора, - говорить Господь, Якого вогонь на Сионі і горно в Єрусалимі.
'І'Л Ось, Цар буде царювати за правдою, і князі будуть правити за законом; 2 і кожен з них буде як захист від вітру і покрив від негоди, як джерела вод у степу, як тінь від високої скелі у землі спраглій. 3 І очі тих, що бачать, не будуть закриватися, і вуха тих, що чують, будуть слухати.4 І серце легковажних буде вміти міркувати; і недорікуваті будуть говорити ясно.6 Невігласа уже не будуть називати шановним, і про підступного не скажуть, що він чесний. 8 Бо невіглас говорить дурне, і серце його думає про беззаконне, щоб діяти лицемірно і промовляти хулу на Господа, душу голодного позбавляти хліба і віднімати питво у спраглих.7 У підступного і дії згубні: він задумує підступи, щоб згубити бідного словами неправди, хоч би бідний був і правий. 8 А чесний і думає про чесне і твердо стоїть у всьому, що чесне.
9 Жінки недбалі! встаньте, послухайте голосу мого; дочки безтурботні! прихиліть слух до моїх слів.10 Ще кілька днів понад рік, і жахнетеся, недбалі! бо не буде оббирання винограду, і час жнив не настане.11 Здригніться, безтурботні! жахніться, недбалі! скиньте одяг, оголіться й опояшіть стегна. 12 Будуть бити себе у груди за прекрасні поля, за плідну виноградну лозу. 13 На землі народу мого будуть рости терни і бур’ян, також і на усіх домах веселощів у радісному місті; 14 бо палаци будуть залишені; гамірливе місто буде покинуте; Офел і вежа назавжди будуть служити, замість печер, притулком ди-
Глава 32. [1] Єр. 23, 5; 33, 15. Іс. 11, 5. [2] Пс. 142, 6. [4] Лк 10, 21. [6] 1 Цар. 24, 14. [7] 1 Цар. 8, 3. Притч. 29, 4. Діян. 20, 35. [8] Лк 6, 45. [10] Лев. 26, 34. [13] Іс. 34, 13. Ос. 9, 6. [14] 2 Пар. 27, 3. [15] Іс. 29, 17. [16] Іс. 35, 1. [17] Рим. 5, 1. [18] Єр. 33, 16. Єз. 34, ких ослів і стад, що пасуться,16 доки не виллється на нас Дух звище, і пустеля не зробиться садом, а сад не будуть вважати лісом.16 Тоді суд установиться у цій пустелі, і правосуддя буде перебувати на плодоносному полі. 17 І справою правди буде мир, і плодом правосуддя - спокій і безпека навіки. 18 Тоді народ мій буде жити в оселях миру й у селищах безпечних, і у покоях блаженних. 19 І град буде падати на ліс, і місто спуститься у долину. 20 Блаженні ви, що сієте біля усіх вод і посилаєте туди вола й осла.
О О Горе тобі, спустошувач, який
не був спустошуваним, і грабіжник, якого не грабували! Коли закінчиш спустошування, будеш спустошений і ти; коли припиниш грабунки, розграбують і тебе. 2 Господи! помилуй нас; на Тебе уповаємо ми; будь нашою силою з раннього ранку і спасінням нашим у час тисняви. 3 Від грізного гласу Твого побіжать народи; коли повстанеш, розсіються племена, 4 і будуть збирати здобич вашу, як збирає гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана. 6 Високий Господь, Який живе у вишніх; Він наповнить Сион судом і правдою. e І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм. 7 Ось, сильні їхні кричать на вулицях; посли для миру іірко плачуть.8 Спорожніли дороги; не стало подорожніх; він порушив договір, зруйнував міста, — ні у що ставить людей.9 Земля нарікає, сохне; Ливан посоромлений, зів’янув; Сарон схожий став на пустелю, й оголені від листя свого Васан і Кармил.
10 Нині Я повстану, - говорить Господь, - нині піднімуся, нині під-
27. [20] Пс. 71, 16.
Глава 33. [1] Пс. 136, 8. Єр. ЗО, 16. Авд.
1, 10. [2] Пс. 16, 7. [3] Пс. 67, 2. Іс. 26, 11. [5] Іс. 9, 7; 11, 4. [6] 4 Цар. 18, 5. Єр. 10, 16. [7]
2 Пар. 36, 15. [8] Іс. 37, 2. [10] Пс. 101, 14. Іс. 33, 3.
несуся.1315 Ви вагітні сіном, розродіться соломою; дихання ваше - вогонь, який пожере вас. 12 І будуть народи, як розпалене вапно, як зрубане терня, будуть спалені у вогні.
13 Слухайте, далекі, що зроблю Я; і ви, ближні, пізнайте могутність Мою. 14 Злякалися ірішники на Си-оні; тремтіння оволоділо нечестивими: “хто з нас може жити при вогні, що пожирає? хто з нас може жити при вічному полум’ї?” 16 Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла; 16 той буде жити на висотах; притулок його - неприступні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне. 17 Очі твої побачать Царя у красі Його, побачать землю віддалену; 18 серце твоє буде тільки згадувати про жахи: “де той, хто робив перепис? де той, хто зважував даиииу? де той, хто оглядав вежі?” 19 Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою. 1316 Поглянь на Сион, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не викоріняться, і жоден шнур її не порветься. 1317 Там у нас великий Господь буде замість рік, замість широких каналів; туди не ввійде жодне веслове судно, і не пройде великий корабель. 1318 Бо Господь -суддя наш, Господь — законодавець наш, Господь — цар наш; Він спасе нас. 1319 Ослабли мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде великий розподіл здобичі, так що і кульгаві підуть на грабунок. 1320 І жоден з жителів не скаже: “я хворий”; народу, який живе там, будуть відпущені гріхи.
“5 Д Приступіть, народи, слухай-те і прислуховуйтеся, племена! нехай чує земля і усе, що наповнює її, вселенна і усе, що народжується у ній! 2 Бо гнів Господа на усі народи, і лють Його на усе воїнство їх. Він піддав їх закляттю, віддав їх на заколення. 3 І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх підніметься сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої. 4 І зотліє все небесне воїнство*; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист - зі смоков-ниці. 6 Бо упився меч Мій на небесах: ось, для суду сходить він на Едом і на народ, підданий Мною закляттю. ® Меч Господа наповниться кров’ю, утучниться від жиру, від крови агнців і козлів, від жиру з нирок баранів: бо жертва у Господа у Восорі і велике заколення в землі Едома.7 І буйволи впадуть з ними, і тельці разом з волами, й уп’ється земля їх кров’ю, і прах їх наповниться жиром.8 Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сион. 9 І перетворяться ріки його на смолу, і прах його - на сірку, і буде земля його розпаленою смолою: 10 не буде гаснути ні вдень, ні вночі; вічно буде підніматися дим її; буде від роду у рід залишатися спустілою; повіки віків ніхто не пройде по ній; 11 і заволодіють нею пелікан і їжак; і пугач і ворон оселяться у ній; і протягнуть по ній шнур руйнування і висок знищення. 12 Нікого не залишиться там зі знатних її, кого можна було б покликати на царство, і усі князі її будуть ніщо. 1321 І заростуть палаци її колючими рослинами, кропивою і реп’яхом - твердині її; і буде вона житлом шакалів, пристановищем страусів. 1322 І звірі пустелі будуть зустрічатися з дикими кішками, і лісовики будуть перегукуватися один
з одним; там буде відпочивати нічна примара і знаходити собі спокій.
15 Там угніздиться летючий змій, буде відкладати яйця і виводити дітей і збирати їх під тінь свою; там і шуліки будуть збиратися один до одного.18 Відшукайте у книзі Господній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його повеліли, і сам дух Його збере їх.17 І Сам Він кинув їм жереб, і Його рука розділила їм своєю мірою; повіки будуть вони володіти нею, з роду у рід будуть жити на ній.
О С Звеселиться пустеля і суха земля, і зрадіє країна ненасе-лена і розцвіте як нарцис; 2 чудово буде цвісти і радіти, буде торжествувати і тріумфувати; слава Ливану дасться їй, пишнота Кармила і Сарона; вони побачать славу Господа, велич Бога нашого. 3 Укріпіть ослаблені руки й утвердіть коліна тремтячі; 4 скажіть боязким душею: будьте тверді, не бійтеся; ось Бог ваш, прийде помста, воздаяння Боже; Він прийде і спасе вас. 6 Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються. 6 Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати; бо проб’ються води у пустелі, і у степу
— потоки. 7 І перетвориться примара вод на озеро, і спрагла земля -на джерела вод; у житло шакалів, де вони спочивають, буде місцем для тростини й очерету. 8 І буде там велика дорога, і путь по ній назветься шляхом святим: нечистий не буде ходити по ньому; але він буде для них одних; ті, що йдуть цим шляхом, навіть і недосвідчені, не заблукають.
9 Лева не буде там, і хижий звір не зійде на нього; його не знайдеться там, а будуть ходити відкуплені. 1323 І повернуться визволені Господом, прийдуть на Сион з радісними вигуками; і радість вічна буде над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі, а сум і зітхання відійдуть.
О/Г І було у чотирнадцятий рік царя Єзекії, пішов Сеннахи-рим, цар Ассирійський, проти усіх укріплених міст Юдеї і узяв їх. 21 послав цар Ассирійський з Лахиса в Єрусалим до царя Єзекії Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставу на дорозі до поля білильного. 3 І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач.41 сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти уповаєш? 6 Я думаю, що це одні пусті слова, а для війни потрібні рада і сила: отже, на кого ти уповаєш, що відійшов від мене? 6 Ось, ти думаєш спертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто зіпреться на неї, ввійде тому у руку і проколе її! Такий фараон, цар Єгипетський, для усіх, хто надіється на нього.7 А якщо скажеш мені: “на Господа, Бога нашого ми уповаємо”, то чи на того, якого висоти і жертовники відмінив Єзекія і сказав Іуді та Єрусалиму: “перед цим тільки жертовником поклоняйтеся”? 8 Отже, вступи у союз
з господарем моїм, царем Ассирійським; я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш дістати собі вершників на них? 9 І як ти хочеш примусити від-
19. Ін 1, 14. [3] Євр. 12, 12. [4] Лк 1, 70. Іс. 40,
1. [5] Мф 9, ЗО; 11, 5; 15, ЗО. Лк 7, 22. Ін 9, 6-
7. [6] Ін 5, 8-9; 7, 38. Діян. З, 8. Мф 9, 32-33; 21, 14. Іс. 41, 18. [8] Ін 14, 6. [9] 1 Пет. 5, 8.
ступити вождя, одного з найменших рабів господаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць і коней?
10 Та хіба я без волі Господньої пішов на землю цю, щоб розорити її? Господь сказав мені: піди на землю цю і розори її.
11 І сказав Елиаким і Севна та Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм по-ара-мейськи, бо ми розуміємо, а не говори з нами по-юдейськи, уголос при народі, який на стіні.12 І сказав Раб-сак: хіба тільки до господаря твого
і до тебе послав мене господар мій сказати слова ці? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.131 встав Рабсак, і виголосив гучним голосом по-юдейськи, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського! 14 Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас; 16 і нехай не подає вам Єзекія надію на Господа, говорячи: “спасе нас Господь; не буде місто це віддане у руки царя Ассирійського”. 16 Не слухайте Єзе-кію, бо так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя, 17 доки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля, у землю хліба і вина, в землю плодів і виноградників. 18 Отже, нехай не зваблює вас Єзекія, говорячи: “Господь спасе нас”. Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського? 19 Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма? Чи врятували вони Самарію від руки моєї? 20 Який з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже спасе Господь Єрусалим від руки моєї?
21 Але вони мовчали і не відповідали йому жодного слова, бо від царя даний був наказ: не відповідайте йому. 22 І прийшов Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієопису-вач, до Єзекії у розідраному одязі і переказали йому слова Рабсака.
О П Коли почув це цар Єзекія, те J ' роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній;
2 і послав Елиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового.3 І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення день цей, бо немовлята дійшли до отвору утроби материнської, а сили немає родити. 4 Можливо, почує Господь Бог твій слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, які перебувають ще у живих.
61 прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї. e І сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які чув ти, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського. 7 Ось, Я пошлю на нього дух, і він почує звістку, і повернеться у землю свою, і Я вражу його мечем у землі його.
8 І повернувся Рабсак і знайшов царя Ассирійського, що воював проти Ливни; бо він чув, що той відійшов від Лахиса. 9 І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. Почувши це, він послав послів до Єзекії, сказавши: 10 так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на
4 Цар. 18, 31. [18] 4 Цар. 18, 33. Іс. 10, 9; 37,
12. [19] Чис. 13, 22. 4 Цар. 17, 31. [21] 4 Цар.
18, 36.
Глава 37. [1] 4 Цар. 19, 1. [3] 4 Цар. 19, 3. Ос. 13, 13. [9] 4 Цар. 19, 9.
Якого ти уповаєш, думаючи: “не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського”. 11 Ось, ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, поклавши на них закляття; чи ти вцілієш? 12 Боги народів, яких розорили батьки мої, чи спасли їх, чи спасли Гозан і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі? 1324 Де цар Емафа і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
14 І узяв Єзекія лист із руки послів і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім; 1325 і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: 1326 Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств землі; Ти створив небо і землю. 17 Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Єеннахирима, який послав ганьбити Тебе, Бога живого.
18 Правда, о, Господи! царі ассирійські спустошили усі країни і землі їх 19 і покидали богів їх у вогонь; але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому і знищили їх.20 І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його; і дізнаються усі царства землі, що Ти, Господи, Бог один.
21 І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: про що ти молився Мені проти Єеннахирима, царя Ассирійського, — 22 ось слово, яке Господь прорік про нього: знехтує тебе, посміється з тебе дівствена дочка Сио-ну, похитає вслід тобі головою дочка Єрусалима. 23 Кого ти хулив і ганьбив? і на кого підняв голос і підніс так високо очі твої? на Святого Ізраїлевого. 24 Через рабів твоїх ти хулив Господа і сказав: “з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, відмінні кипариси його, і прийшов на саму вершину його, у гай саду його; 26 і відкопував я, і пив воду; й осушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські”. 26 Хіба не чув ти, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш міцні міста, перетворюючи їх на купи руїн? 27 І жителі їх зробилися слабкосилі, тремтять і залишаються в соромі; вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як проріст на покрівлях і обпалений хліб, перше ніж виколосився. 28 Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я знаю все, знаю і зухвалість твою проти Мене.
29 За твою зухвалість проти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє у ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою ти прийшов. 301 ось, тобі, Єзекіє, знамення: їжте у цей рік те, що виросло від упалого зерна, і на другий рік
— самородне; а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади, і їжте плоди їх. 31 І уцілілий у домі Іуди залишок пустить знову корінь унизу і принесе плід угорі, 32 бо з Єрусалима вийде залишок, і спасіння - від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це. 33 Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: “не увійде він у це місто і не кине туди стріли, і не приступить до нього зі щитом, і не насипле проти нього валу. 34 Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, а у місто це не ввійде, — говорить Господь. 36 Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого”. 36 І вийшов ангел Господній і вразив у стані ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч чоловік. І встали вранці, і ось, усі
[31] Єз. 12, 16. Ам. 2, 9. [32] 4 Цар. 19, 31. Іс.
9, 7. [33] 4 Цар. 19, 32. [35] 4 Цар. 20, 6. [36] 4 Цар. 19, 35. Сир. 48, 24. Іс. 10, 12. 1 Мак.
7, 41. 2 Мак. 8, 19; 15, 22. Пар. 32, 21.
тіла мертві. 371 відступив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії. 1327 І коли він поклонявся у домі Нисроха, бога свого, Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли у землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.
0 о У ті дні Єзекія занедужав J ° смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, бо ти помреш, не видужаєш. 2 Тоді Єзекія відвернувся лицем до стіни і молився Господу, говорячи: 3 “о, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем
1 робив угодне в очах Твоїх”. І заплакав Єзекія сильно.
4 І було слово Господнє до Ісаї, і сказано: s піди і скажи Єзекії: так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я додам до днів твоїх п’ятнадцять років, ® і від руки царя Ассирійського спасу тебе
і місто це і захищу місто це. 7 І ось тобі знамення від Господа, що Господь виконає слово, яке Він прорік. 8 Ось, я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по ступенях Ахазових. І повернулося сонце на десять ступенів по ступенях, по яких воно сходило.
9 Молитва Єзекії, царя Юдейського, коли він хворий був і видужав від хвороби: 10 “Я сказав у собі: у переполовення днів моїх повинен я іти у врата пекла; я позбавлений залишку років моїх.11 Я говорив: не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу більше людини між тими, що живуть у мирі; 12 оселя моя знімається з місця і несеться від мене, як курінь пастуший; я повинен відрізати подібно до ткача життя моє; Він відріже мене від основи; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. 13 Я чекав до ранку; подібно до лева, Він скрушав усі кістки мої; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. 14 Як журавель, як ластівка видавав я звуки, тужив як голуб; сумно дивилися очі мої до неба: Господи! тяжко мені; спаси мене. 16 Що скажу я? Він сказав мені, Він і зробив. Тихо буду проводити усі роки життя мого, пам’ятаючи гіркоту душі моєї. 16 Господи! так живуть, і в усьому цьому життя мого духу; Ти зцілиш мене, даруєш мені життя. 17 Ось, на благо мені була сильна гіркота, і Ти визволив душу мою від рову погибелі, кинув усі гріхи мої за хребет Свій.
18 Бо не пекло славить Тебе, не смерть вихваляє Тебе, не ті, що зійшли у могилу, уповають на істину Твою.
19 Живий, тільки живий прославить Тебе, як я нині: батько сповістить дітям істину Твою. 20 Господь спасе мене; і ми в усі дні життя нашого зі звуками струн моїх будемо співати пісні у домі Господньому”. 21 І сказав Ісая: нехай принесуть пласт смокв і обкладуть ним нарив; і він стане здоровим. 22 А Єзекія сказав: яке знамення, що я буду ходити у дім Господній?
Т Q У той час Меродах Валадан, син Валадана, цар Вавилонський, надіслав Єзекії лист і дари, бо чув, що він був хворий і одужав.
2 І зрадів посланим Єзекія, і показав їм дім скарбів своїх, срібло і золото, й аромати, і дорогоцінні масті, весь збройовий свій дім і усе, що знаходилося у скарбницях його; нічого не залишилося, чого не показав би їм Єзекія у домі своєму і в усьому володінні своєму.
18, 22. [18] Пс. 6, 6; 113, 25. Вар. 2, 17. [19] 4 Цар. 20, 18. [20] Пс. 26, 6. [22] Іс. 38, 8.
Глава 39. [1] 4 Цар. 20, 12. [2] 2 Пар. 32,
3 І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди? і звідки вони приходили до тебе? Єзекія сказав: з далекої землі приходили вони до мене, з Вавилона. 4 І сказав Ісая: що бачили вони у домі твоєму? Єзекія сказав: бачили все, що є у домі моєму; нічого не залишилося у скарбницях моїх, чого я не показав би їм. s І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господа Са-ваофа:1328 ось, прийдуть дні, і все, що є у домі твоєму і що зібрали батьки твої до цього дня, буде віднесене у Вавилон; нічого не залишиться, -говорить Господь. 1329 І візьмуть із синів твоїх, які народяться від тебе, яких ти народиш, — і вони будуть євнухами у палаці царя Вавилонського. 1330 І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік; тому що, - додав він, - мир і добробут будуть у дні мої.
Д(\ Утішайте, утішайте народ Мій, — говорить Бог ваш; 2 говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої.
3 Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому;
4 усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими; 6 і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вуста Господні вирекли це. 6 Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть — трава, і уся краса її - як цвіт польовий. 7 Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ — трава. 8 Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме вічно. 9 Зійди на високу гору, Єионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іудиним: ось Бог ваш!1331 Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед лицем Його. 1332 Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних.
12 Хто вичерпав води жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби? 13 Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його?
14 3 ким радиться Він, і хто напоумляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вказує Йому путь мудрости? 16 Ось народи — як крапля з відра, і вважаються як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він. 16 І Ливану недостатньо для жертовного вогню, і тварин на ньому — для всепалення. 17 Усі народи перед Ним як ніщо, — менше за нікчемність і порожнечу вважаються у Нього.18 Отже, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому? 19 Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки.20 А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо. 21 Хіба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі? 22 Він є Той, Який сидить над колом землі, і
1 Пет. 1, 25. [10] Ін 1, 27. Іс. 62, 11. [11] Єз.
34, 23. Ін 10, 11. [12] Іс. 48, 13. [13] Прем. 9,
13. Сир. 1, 6. Рим. 11, 34. 1 Кор. 2, 14, 16.
[15] Пс. 102, 14. Дан. 4, 32. Сир. 7, 31. [17] Пс. 38, 6. [18] Діян. 17, 29. [19] Іс. 44, 12. Прем. 13, 11; 15, 9. [22] Єр. 10, 12.
ті, що живуть на ній, — як сарана перед Нищ Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла. 1333 Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі.1334 Ледь вони посаджені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому. 1335 До кого ж ви уподібните Мене і з ким порівняєте? — говорить Святий. 1336 Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває. 1337 Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: “путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого”? 28 Хіба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий.
29 Він дає стомленому силу, і зне-моженому дарує міцність. 30 Стомлюються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають, 31 а ті, що надіються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть - і не втомляться, підуть - і не зморяться.
ЛІ Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: “станьмо разом на суд”. 2 Хто воздвиг від сходу мужа правди, закликав його йти за собою, віддав йому народи і підкорив царів? Він обернув їх мечем своїм на порох, луком своїм на солому, яку розносить вітром. 3 Він жене їх, іде спокійно дорогою, якою ніколи не ходив ногами своїми. 4 Хто зробив і звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я — Господь перший, і в останніх — Я той самий. 6 Побачили острови і жахнулися, краї землі затріпотіли. Вони зблизилися і зійшлися; ® кожен допомагає своєму товаришеві і говорить своєму братові: “кріпися!” 7 Коваль підбадьорює плавильника, той, який розгладжує листи молотом, — того, хто кує на ковадлі, говорячи про спайку: “гарна”; і зміцнює цвяхами, щоб було твердо. 8 А ти, Ізраїль, раб Мій, Яків, якого Я обрав, сім’я Авраама, друга Мого, — 9 ти, якого Я взяв від країв землі і покликав від кінців її, і сказав тобі: “ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе”: 10 не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї.
11 Ось, у соромі й посоромленні залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що сперечаються з тобою. 12 Будеш шукати їх, і не знайдеш їх, які ворогують проти тебе; ті, що борються з тобою, будуть як ніщо, зовсім ніщо; 13 бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: “не бійся, Я допомагаю тобі”. 14 Не бійся, черв’як Яків, малолюдний Ізраїль, — Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів. 16 Ось, Я зробив тебе гострим молотилом, новим, зубцюватим; ти будеш молотити і розтирати гори, і пагорби зробиш, як полову. 16 Ти будеш віяти їх, і вітер рознесе їх, і вихор розвіє їх; а ти зрадієш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим. 17 Бідні й убогі шукають води, і немає Я; язик їх сохне від спраги: Я, Господь, по-
13. [7] Єр. 10, 4. [8] Втор. 7, 8. Пс. 134, 4. Іс. 44, 1. Лк 1, 54. Як. 2, 23. [10] Бут. 15, 1. Іс. 43, 1. [11] Вих. 23, 22. Єр. ЗО, 16. Зах. 12, 3.
[13] Пс. 72, 23. [14] Лк 12, 32. [15] Мих. 4,
13. [16] Ос. 4, 19.
чую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх. 1338 Відкрию на горах ріки і серед долин джерела; пустелю зроблю озером і суху землю - джерелами води;
19 посаджу в пустелі кедр, ситим і мирту й оливу; насаджу в степу кипарис, явір і бук разом, 1339 щоб побачили і пізнали, і розглянули й зрозуміли, що рука Господня зробила це, і Святий Ізраїлів створив це.
21 Подайте справу вашу, - говорить Господь; наведіть ваші докази, говорить Цар Якова. 22 Нехай вони подадуть і скажуть нам, що відбудеться; нехай сповістять що-небудь раніше, ніж воно відбулося, і ми вникнемо розумом своїм і дізнаємось, як воно закінчилося, або нехай наперед сповістять нам про майбутнє. 23 Скажіть, що відбудеться у майбутньому, і ми будемо знати, що ви боги, або зробіть що-небудь, чи добре, чи лихе, щоб ми здивувалися і разом з вами побачили. 24 Але ви ніщо, і діло ваше ніщо; мерзота той, хто обирає вас. 26 Я воздвиг його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ім’я Моє і топтати владик, як бруд, і топтати, як гончар глину. 26 Хто звістив про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: “правда”? Але ніхто не сказав, ніхто не сповістив, ніхто не чув слів ваших. 27 Я перший сказав Си-ону: “ось воно!” і дав Єрусалиму благовісника. 28 Отже, Я дивився, і не було нікого, і між ними не знайшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони дали відповідь. 29 Ось, усі вони ніщо, нікчемні й діла їх; вітер і порожнеча ідоли їх.
А'у Ось, Отрок Мій, Якого Я три-маю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить народам суд; 2 не заволає і не підвищить голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях;3 тростини надламаної не переломить, і льону, що димить, не загасить; буде чинити суд за істиною; 4 не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на закон Його будуть уповати острови1340.
6 Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній. в Я, Господь, прикликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників, 7 щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі,
— з темниць. 8 Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам.9 Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я звіщу; перш ніж воно відбудеться, Я звіщу вам. 10 Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них.11 Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір. 12 Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай звістять на островах. 13 Господь вийде, як велетень, як муж битв пробудить ревність; закличе і підніме воїнський крик, і покаже Себе сильним проти ворогів Своїх.14 Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати усе; 16 спустошу гори і пагорби, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера;
16 і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві шляхи - прямими: ось що Я зроблю для них і не залишу їх.1341 Тоді повернуться назад і великим соромом покриються ті, що надіються на ідолів, які говорять бовванам: “ви наші боги”.
18 Слухайте, глухі, й дивіться, сліпі, щоб бачити.1342 Хто такий сліпий, як раб Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто такий сліпий, як закоханий, такий сліпий, як раб Господа? 1343 Ти бачив багато чого, але не помічав; вуха були відкриті, але не чув.1344 Господу вгодно було, заради правди Своєї, звеличити і прославити закон. 22 Але це народ розорений і пограбований; усі вони зв’язані у підземеллях і сховані у в’язницях; зробилися здобиччю, і немає визволителя; пограбовані, і ніхто не говорить: “віддай назад!” 23 Хто з вас прихилив до цього вухо, вник і вислухав це для майбутнього? 24 Хто зрадив Якова на руйнування й Ізраїля грабіжникам? чи не Господь, проти Якого ми грішили? Не хотіли вони ходити путями Його і не слухали закону Його. 261 Він вилив на них лють гніву Свого і лютість війни: вона оточила їх полум’ям з усіх боків, але вони не помічали; і горіла у них, але вони не зрозуміли цього серцем.
Д О Нині ж так говорить Господь,
■ Який створив тебе, Якове, і Який упорядкував тебе, Ізраїлю, не бійся, тому що Я відкупив тебе, назвав тебе на ім’я твоє; ти Мій. 2 Чи будеш переходити через води, Я з тобою, - чи через ріки, вони не потоплять тебе; чи підеш через вогонь, не обпалишся, і полум’я не обпече тебе. 3 Бо Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, Спаситель твій; у викуп за тебе віддав Єгипет, Ефіопію і Савею за тебе. 4 Оскільки ти дорогий в очах Моїх, коштовний, і Я полюбив тебе, то віддам інших людей за тебе, і народи за душу твою. 6 Не бійся, бо Я з тобою; від сходу приведу плем’я твоє і від заходу зберу тебе.6 Півночі скажу: “віддай”; і півдню: “не утримуй; веди синів Моїх здалеку і дочок Моїх від країв землі, 7 кожного, хто називається Моїм ім’ям, кого Я створив для слави Моєї, утворив і впорядкував. 8 Виведи народ сліпий, хоч у нього є очі,
і глухий, хоч у нього є вуха”. 9 Нехай усі народи зберуться разом, і з’єднаються племена. Хто між ними передбачив це? нехай звістять, що було від початку; нехай представлять свідків від себе і виправдаються, щоб можна було почути і сказати: “правда!” 10 А Мої свідки, говорить Господь, ви і раб Мій, якого Я обрав, щоб ви знали і вірили Мені, і розуміли, що це Я: раніше Мене не було Бога і після Мене не буде.
11 Я, Я Господь, і немає Спасителя, крім Мене. 12 Я передрік і спас і сповістив; а іншого немає у вас, і ви
- свідки Мої, говорить Господь, що Я Бог; 13 від початку днів Я Той самий, і ніхто не спасе від руки Моєї; Я зроблю, і хто скасує це?
14 Так говорить Господь, Відкупи-тель ваш, Святий Ізраїлів: заради вас Я послав у Вавилон і скрушив усі запори і халдеїв, які величалися кораблями. 16 Я Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля, Цар ваш.
16 Так говорить Господь, Який відкрив у море дорогу, у великих водах шлях, 17 Хто вивів колісниці і коней, військо і силу; усі лягли разом, не встали; потухли як світиль-ня, згасли. 1345 Але ви не згадуєте минулого і про давнє не помишляє-
8, 7. [7] Втор. 28, 10. Єр. 14, 8. Еф. 1, 12. [8] Іс. 42, 18. Лк 1, 79. [9] Іс. 42, 9. [10] Іс. 41, 4.
[11] Ос. 13, 4. [13] Іов. 9, 12. Іс. 14, 27. [15]
Іс. 33, 22; 49, 7. Ос. З, 5. [16] Вих. 14, 22. [18] Іс. 65, 17.
те. 1346 Ось, Я творю нове; нині ж воно явиться; невже ви і цього не хочете знати? Я прокладу дорогу в степу, ріки у пустелі. 1347 Польові звірі прославлять Мене, шакали і страуси, тому що Я у пустелях дам воду, ріки у сухому степу, щоб напувати обраний народ Мій. 1348 Цей народ Я утворив для Себе; він буде звіщати славу Мою. 1349 А ти, Якове, не волав до Мене; ти, Ізраїлю, не трудився для Мене. 1350 Ти не приносив Мені агнців твоїх у всепалення і жертвами твоїми не шанував Мене. Я не змушував тебе служити Мені хлібним приношенням і не обтяжував тебе фіміамом. 24 Ти не купував Мені запашної трави за срібло і жиром жертв твоїх не насичував Мене; але ти іріхами твоїми утруднював Мене, беззаконнями твоїми обтяжував Мене. 26 Я, Я Сам згладжую злочини твої заради Себе Самого і гріхів твоїх не пом’яну: 28 пригадай Мені; станемо судитися; говори ти, щоб виправдатися. 27 Праотець твій згрішив, і заступники твої відступили від Мене. 28 За те Я предстоятелей святилища позбавив священства і Якова віддав на закляття й Ізраїля на ганьбу.
А А А нині слухай, Якове, рабе
■ ■ Мій, і Ізраїлю, якого Я обрав.
2 Так говорить Господь, Який створив тебе й утворив тебе, Який допомагає тобі від утроби матері: не бійся, рабе Мій, Якове, й улюблений [Ізраїлю], якого Я обрав;3 бо Я виллю води на спрагле і потоки на висохле; виллю дух Мій на плем’я твоє і благословення Моє на нащадків твоїх. 4 І будуть рости між травою, як і ви при потоках вод.6 Один скаже: “я Господній”, інший назветься ім’ям Якова; а ще інший напише рукою своєю: “я Господній”, і прозветься ім’ям Ізраїля.
8 Так говорить Господь, Цар Ізраїля, і Відкупитель його, Господь Саваоф: Я перший і Я останній, і, крім Мене, немає Бога, 7 бо хто як Я? Нехай він розповість, сповістить і в порядку представить Мені усе з того часу, коли Я утворив народ древній, або нехай звістять про те, що настає, і про майбутнє. 8 Не бійтеся і не страшіться: чи не здавна Я звістив тобі і пророкував? І ви Мої свідки. Чи є Бог, крім Мене? немає іншої твердині, ніякої не знаю. 9 Ті, що роблять ідолів, усі нікчемні, і найжаданіші їхні не приносять ніякої користи, і вони самі собі свідки у тім. Вони не бачать і не розуміють, і тому будуть посоромлені.
10 Хто зробив бога і відлив ідола, який не приносить ніякої користи?
11 Усі, хто бере участь у цьому, будуть посоромлені, бо і художники самі з людей же; нехай усі вони зберуться і стануть; вони злякаються, й усі будуть посоромлені.12 Коваль робить
13 заліза сокиру і працює на вугіллі, молотами обробляє її і трудиться над нею сильною рукою своєю до того, що стає голодний і безсилий, не п’є води і знемагає. 13 Тесля [вибравши дерево], накреслює на ньому лінію, гострим знаряддям робить на ньому обрис, потім оброблює його різцем і округлює його, і витворює з нього образ людини, красивої на вигляд, щоб поставити його у домі.
14 Він рубає собі кедри, бере сосну і дуб, які вибере між деревами в лісі, саджає ясен, а дощ вирощує його. 161 це служить людині паливом, і частину з цього вживає вона на те, щоб їй було тепло, і розводить вогонь, і пече хліб. І з того самого робить бога, і поклоняється йому, робить ідола, і падає перед ним. 18 Частину дерева спалює у вогні, іншою частиною ва-
48, 12. Одкр. 1, 17; 22, 13. [7] Іс. 42, 9. 4 Цар.
19, 25. Діян. 17, 26. [8] Втор. 4, 35. Іс. 45, 5.
[10] Іс. 2, 8; 45, 16. [12] Іс. 40, 19; 41, 6-7.
[13] Прем. 13, 11. Єр. 10, 3.
рить м’ясо для їжі, смажить печеню і їсть досита, а також гріється і говорить: “добре, я зігрівся; відчув вогонь”. 1351 А з залишків від того робить бога, ідола свого, поклоняється йому, падає перед ним і молиться йому, і говорить: “спаси мене, бо ти бог мій”. 1352 Не знають і не розуміють вони: Він закрив очі їхні, щоб не бачили, і серця їхні, щоб не розуміли. 1353 І не візьме він цього до свого серця, і немає у нього стільки знання і глузду, щоб сказати: “половину його я спалив у вогні і на вугіллі його спік хліб, засмажив м’ясо і з’їв; а із залишку його чи не зроблю я мерзоту? чи буду поклонятися шматку дерева?” 1354 Він ганяється за пилом; обмануте серце ввело його в оману, і він не може звільнити душу свою і сказати: “чи не обман у правій руці моїй?” 1355 Пам’ятай це, Якове й Ізраїлю, бо ти раб Мій; Я утворив тебе: раб Мій ти, Ізраїль, не забувай Мене. 22 Згладжу беззаконня твої, як туман, і гріхи твої, як хмару; звернися до Мене, бо Я відкупив тебе. 23 Торжествуйте, небеса, бо Господь створив це. Викликуйте, глибини землі; шуміть з радости, гори, ліс і всі дерева у ньому; бо відкупив Господь Якова і прославиться в Ізраїлі.
24 Так говорить Господь, Який відкупив тебе й утворив тебе від утроби материнської: Я Господь, Який створив усе, один розпростер небеса і Своєю силою розстелив землю,
26 Який робить нікчемними знамення лжепророків і виявляє безумство чарівників, мудреців проганяє назад і знання їх робить дурістю,
28 Який утверджує слово раба Свого
і здійснює висловлювання Своїх посланців, Який говорить Єрусалиму: “ти будеш населений”, і містам Іудиним: “ви будете побудовані, й руїни його Я відновлю”, 27 Який безодні говорить: “висохни!” і ріки твої Я висушу,28 Який говорить про Кира: пастир Мій, і він виконає усю волю Мою і скаже Єрусалиму: “ти будеш побудований!” і храму: “ти будеш заснований!”
А С Так говорить Господь пома-
■ заникові Своєму Киру: Я тримаю тебе за праву руку, щоб підкорити тобі народи, і зніму пояси зі стегон царів, щоб відчинялися для тебе двері, й ворота не зачинялися;
2 Я піду перед тобою і гори вирівняю, мідні двері розтрощу і запори залізні зламаю; 3 і віддам тобі збережені у тайні скарби і приховані багатства, щоб ти пізнав, що Я Господь, який називає тебе на ім’я, Бог Ізраїлів.4 Заради Якова, раба Мого, й Ізраїля, обраного Мого, Я назвав тебе на ім’я, вшанував тебе, хоча ти не знав Мене. 6 Я Господь, і немає іншого; немає Бога, крім Мене; Я перепоясав тебе, хоча ти не знав Мене,6 щоб дізналися від сходу сонця і від заходу, що немає, крім Мене; Я Господь, і немає іншого. 7 Я утворюю світло і творю пітьму, роблю мир і роблю біди; Я, Господь, роблю усе це. 8 Кропіть, небеса, звище, і хмари нехай проливають правду; нехай розкриється земля і приносить спасіння, і нехай виростає разом правда. Я, Господь, творю це. 9 Горе тому, хто сперечається з Творцем своїм, черепок з черепків земних! Чи скаже глина гончару: “що ти робиш?” і твоя справа чи скаже про тебе: “у нього немає рук”? 10 Горе тому, хто говорить батькові: “навіщо ти породив мене на світ?”, а матері: “навіщо ти народила мене?”
11 Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: ви запитуєте
6, 28.
Глава 45. [1] 2 Пар. 36, 23. Іс. 44, 28. [5]
Іс. 44, 8. [7] Бут. 1, 3. Ам. З, 6. Мих. 1, 12. [8] Іс. 61, 11. Ос. 10, 12. [9] Іс. 29, 16. Єр. 18, 6. Рим. 9, 21.
Мене про майбутнє синів Моїх і хочете Мені вказувати у ділі рук Моїх?
12 Я створив землю і створив на ній людину; Я - Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я. 13 Я воздвиг його в правді й вирівняю усі путі його. Він побудує місто Моє і відпустить полонених Моїх, не за викуп і не за дари, -говорить Господь Саваоф.
14 Так говорить Господь: труди єгиптян і торгівля ефіоплян, і са-вейці, люди рослі, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, у кайданах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, говорячи: у тебе тільки Бог, і немає іншого Бога.16 Істинно Ти Бог потаємний, Бог Ізраїлів, Спаситель.10 Усі вони будуть посоромлені й осоромлені; разом з ними із соромом підуть і всі, що роблять ідолів. 17 Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним у Господі; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку. 18 Бо так говорить Господь, Який створив небеса, Він, Бог, Який утворив землю і створив її; Він утвердив її, не марно створив її; Він утворив її для проживання: Я Господь, і немає іншого. 19 Не таємно Я говорив, не у темному місці землі; не говорив Я племені Якова: “марно шукаєте Мене”. Я Господь, Який проголошує правду, Який відкриває істину.
20 Зберіться і прийдіть, наблизьтеся усі, уцілілі з народів. Невігласи ті, які носять дерев’яного свого ідола і моляться богу, який не спасає.21 Оголосіть і скажіть, порадившись між собою: хто звістив це з давніх часів, наперед сказав це? Чи не Я Господь? і немає іншого Бога, крім Мене, Бога праведного і спасительного немає, крім Мене.22 До Мене наверніться, і будете спасенні, усі кінці землі, бо я Бог, і немає іншого.23 Мною клянуся: з уст Моїх виходить правда, слово незмінне, що переді Мною схилиться усяке коліно, Мною буде клястися усякий язик.24 Тільки у Господа,
— будуть говорити про Мене, — правда і сила; до Нього прийдуть і посоромляться усі, що ворогували проти Нього. 26 Господом буде виправдане і прославлене усе плем’я Ізраїлеве. Д(і Упав Вил, звалився Нево;
ідоли їх — на худобі і в’ючних тваринах; ваша ноша зробилася тягарем для стомлених тварин. 2 Звалилися, упали разом; не могли захистити тих, які носили, і самі пішли у полон.
3 Послухайте мене, доме Яковів і весь залишок дому Ізраїлевого, прийняті Мною від утроби, носимі Мною від утроби материнської: 4 і до старости вашої Я той самий буду, і до сивини вашої Я ж буду носити вас; Я створив і буду носити, підтримувати й охороняти вас.s До кого уподібните Мене, і з ким порівняєте, і з ким звірите, щоб ми були подібні? в Висипають золото з гаманця і зважують срібло на терезах, і наймають срібляра, щоб він зробив з нього бога; кланяються йому і падають перед ним;7 піднімають його на плечі, несуть його і ставлять його на своє місце; він стоїть, з місця свого не рухається; кричать до нього, -він не відповідає, не спасає від лиха. 8 Згадайте це і покажіть себе мужами; прийміть це, відступники, до серця; 9 згадайте, що було раніше, від початку віку, бо Я Бог, і немає іншого Бога, і немає подібного до Мене. 10 Я звіщаю від початку, що буде у кінці, і від давніх часів те, що ще не сталося, говорю: Моя рада
16. [25] Єр. 4, 2; 23, 6. 2 Кор. 5, 21.
Глава 46. [1] Єр. 50, 2. [4] Пс. 70, 9, 18.
[5] Іс. 40, 18; 41, 7. [6] Суд. 17, 4. [7] Єр. 10,
5. Вар. 4, 7. [9] Втор. 32, 39. [10] Пс. 32, 11. Євр. 6, 17.
відбудеться, й усе, що Мені вгодно, Я зроблю. 1356 Я прикликав орла від сходу, з далекої країни, виконавця визначення Мого. Я сказав, і приведу це до виконання; накреслив наперед, і зроблю. 12 Послухайте Мене, жорстокі серцем, далекі від правди: 13 Я наблизив правду Мою, вона не далеко, і спасіння Моє не забариться; і дам Сиону спасіння, Ізраїлю славу Мою.
AJ"! Зійди і сядь на порох, дівчи-^ ' но, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною. 2 Візьми жорна і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки: 3 відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого. 4 Відкупитель ваш -Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів.6 Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств. ® Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє. 7 І ти говорила: “вічно буду господинею”, а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля. 8 Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: “я, - й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей”.9 Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; пов-ною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх. 10 Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: “ніхто не бачить мене”. Мудрість твоя і знання твоє - вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: “я, і ніхто, крім мене”. 11 І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш. 12 Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш.13 Ти стомлена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою. 14 Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб поірітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього. 16 Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе.
ДО Слухайте це, доме Якова, що називаєтеся ім’ям Ізраїля і походите від джерела Іудиного, клянетеся ім’ям Господа і сповідуєте Бога Ізраїлевого, хоча не за істиною і не за правдою. 2 Бо вони називають себе тими, хто походить від святого міста і спираються на Бога Ізраїлевого; Господь Саваоф — ім’я Йому. 3 Минуле Я задовго оголошував; з Моїх уст виходило воно, і Я звіщав це і раптово робив, і все збувалося. 4 Я знав, що ти впертий, і що у шиї твоїй жили залізні, і чоло твоє - мідне; s тому й оголошував тобі задовго до того, як це приходило, і пред’являв тобі, щоб ти не сказав: “ідол мій зробив це, й істукан мій і вирізьблений мій повелів цьому бути”. ® Ти чув, — подивися на
11. Іс. ЗО, 12. Єз. 28, 2. [14] Іс. 33, 11. Іов. 31,
12.
усе це! і невже ви не визнаєте цього? А нині Я звіщаю тобі нове і таємне, і ти не знав цього. 7 Воно відбулося нині, а не задовго і не за день, і ти не чув про те, щоб ти не сказав: “ось! я знав це”. 1357 Ти і не чув і не знав про це, і вухо твоє не було раніше відкрите; бо Я знав, що ти вчиниш віроломно, і від самої утроби материнської ти прозваний відступником. 1358 Заради імені Мого відкладав гнів Мій, і заради слави Моєї утримував Себе від знищення тебе.
10 Ось, Я розплавив тебе, але не як срібло; випробував тебе у горнилі страждання. 1359 Заради Себе, заради Себе Самого роблю це, - бо яке було б нарікання на ім’я Моє! слави Моєї не дам іншому.
12 Послухай Мене, Якове та Ізраїлю, покликаний Мій: Я той же, Я перший і Я останній. 1360 Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпростерла небеса; покличу їх, і вони постануть разом. 1361 Зберіться усі і слухайте: хто між ними передрік це? Господь полюбив його, і він виконає волю Його над Вавилоном
і виявить силу Його над халдеями.
16 Я, Я сказав, і прикликав його; Я привів його, і путь його буде благо-успішною. 16 Приступіть до Мене, слухайте це: Я і спочатку говорив не таємно; з того часу, як це відбувається, Я був там; і нині послав Мене Господь Бог і Дух Його.
17 Так говорить Господь, Відкупи-тель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, Який навчає тебе корисного, Який веде тебе тим шляхом, яким слід тобі йти. 18 О, якби ти дослухався до заповідей Моїх! тоді мир твій був би як ріка, і правда твоя — як хвилі морські. 19 І сім’я твоє було б як пісок, і те, що походить від стегон твоїх, - як піщинки: не згладилось би, не знищилось би ім’я його переді Мною. 20 Виходьте з Вавилона, біжіть від халдеїв, із гласом радости звіщайте і проповідуйте це, поширюйте цю звістку до меж землі; говоріть: “Господь відкупив раба Свого Якова”. 21 І не мають вони спраги у пустелях, через які Він веде їх: Він виточує їм воду
з каменя; розсікає скелю, і ллються води.22 Нечестивим же немає миру,
— говорить Господь.
A Q Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє;
2 і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене;
3 і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся. 4 А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого.s І нині говорить Господь, Який утворив Мене від утроби рабом Своїм, щоб навернути до Нього Якова і щоб Ізраїль зібрався до Нього; Я вшанований в очах Господа, і Бог Мій - сила Моя. ® І Він сказав: мало того, що Ти будеш рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення залишків Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглеся до країв землі. 7 Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїля, Святий Його, тому, кого зневажають усі, кого ганьбить народ, рабові володарів: царі побачать, і встануть; князі поклоняться заради Господа, Який вірний,
15; 104, 41. Прем. 11, 4. 1 Кор. 10, 4. [22] Іс.
57, 21.
Глава 49. [1] Іс. 45, 3-4. Єр. 1, 5. Мф 1, 21. [2] Євр. 4, 12. Одкр. 1, 16. Іс. 51, 16. [3] Мф 12, 18. Ін 17, 4. [6] Іс. 42, 6. Діян. 13, 47.
[7] Іс. 53, 3.
заради Святого Ізраїлевого, Який обрав Тебе.
8 Так говорить Господь: у час бла-гоприємний Я почув Тебе, й у день спасіння допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і зроблю Тебе завітом народу, щоб відновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщини спустошені, 9 сказати в’язням: “виходьте”, і тим, що у темряві: “покажіться”. Вони при дорогах будуть пасти, і по усіх пагорбах будуть пасовища їхні; 10 не будуть терпіти голоду і спраги, і не вразить їх спека і сонце; бо Той, Хто милує їх, буде вести їх і приведе їх до джерел вод.
11 І всі гори Мої зроблю шляхом, і дороги Мої будуть підняті. 12 Ось, одні прийдуть здалеку; і ось, одні від півночі і моря, а інші з землі Синим. 13 Радуйтеся, небеса, і веселися, земле, і викликуйте, гори, з радости; бо утішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх. 14 А Сион говорив: “залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!” 16 Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе.
16 Ось, Я накреслив тебе на долонях Моїх; стіни твої завжди переді Мною. 17 Сини твої поспішать до тебе, а розорителі і спустошувачі твої підуть від тебе. 18 Зведи очі твої
і подивися навколо, — усі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! говорить Господь, - усіма ними ти одягнешся, як убранням, і нарядишся ними, як наречена. 19 Бо руїни твої і пустелі твої, і розорена земля твоя будуть тепер занадто тісні для жителів, і ті, що поглинали тебе, віддаляться від тебе. 20 Діти, які будуть у тебе після втрати попередніх, будуть говорити вголос тобі: “тісне для мене місце; уступи мені, щоб я міг жити”. 21 І ти скажеш у серці твоєму: хто мені породив їх? я була бездітна і неплідна, відведена у полон і вилучена; хто ж виростив їх? ось, я залишалася самотньою; де ж вони були?
22 Так говорить Господь Бог: ось, Я підніму руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках і дочок твоїх на плечах. 23 І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; лицем до землі будуть кланятися тобі і лизати порох ніг твоїх, і пізнаєш, що Я Господь, що ті, які надіються на Мене, не посоромляться.24 Чи може бути відібрана у сильного здобич, і чи можуть бути відняті у переможця узяті в полон? 26 Так! так говорить Господь: і полонені сильним будуть відняті, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми і синів твоїх Я спасу; 28 і пригноблювачів твоїх нагодую власною їх плоттю, і вони будуть упоєні кров’ю своєю, як молодим вином; і всяка плоть пізнає, що Я Господь, Спаситель твій і Від-купитель твій, Сильний Яковів.
С А Так говорить Господь: де роз-відний лист вашої матері, з яким Я відпустив її? або якому з Моїх позикодавців Я продав вас? Ось, ви продані за гріхи ваші, і за злочини ваші відпущена мати ваша.
2 Чому, коли Я приходив, нікого не було, і коли Я кликав, ніхто не відповідав? Хіба рука Моя короткою стала для того, щоб визволяти, чи немає сили у Мені, щоб спасати? Ось, забороною Моєю Я висушую море, перетворюю ріки на пустелю; риби у них гниють від нестачі води і помирають від спраги. 3 Я одягаю небеса мороком, і веретище роблю
15, 17. [23] Іс. 60, 16. [24] Мф 12, 29. [25] Лк
11, 22. Іс. 49, 9. [26] Одкр. 16, 6. Єз. 7, 27; 21, 15.
Глава 50. [2] Чис. 11, 23. Іс. 59, 1; 65, 2. Наум. 1, 4. [3] Одкр. 6, 14.
покровом їх. 1362 Господь Бог дав Мені язик мудрих, щоб Я міг словом підкріплювати того, хто знемагає; щоранку Він пробуджує, пробуджує вухо Моє, щоб Я слухав, подібно до учнів. 1363 Господь Бог відкрив Мені вухо, і Я не заперечив, не відступив назад.6 Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання. 1364 І Господь Бог допомагає Мені: тому Я не соромлюся, тому Я тримаю лице Моє, як кремінь, і знаю, що не залишуся у соромі. 1365 Близько Той, Хто виправдовує Мене: хто хоче змагатися зі Мною? станьмо разом. Хто хоче судитися зі Мною? нехай підійде до Мене. 9 Ось, Господь Бог допомагає Мені: хто осудить Мене? Ось, усі вони, як одяг, постаріють; міль з’їсть їх.
10 Хто з вас боїться Господа, слухається гласу Раба Його? Хто ходить у мороці, без світла, нехай уповає на ім’я Господа і нехай утверджується у Бозі своєму. 11 Ось, усі ви, що запалюєте вогонь, озброєні запалювальними стрілами, — йдіть у полум’я вогню вашого і стріл, розжарених вами! Це буде вам від руки Моєї; у муках помрете.
С 1 Послухайте Мене ті, що праг-^ нуть до правди, що шукають Господа! Гляньте на скелю, з якої ви висічені, у глибину рову, з якого ви витягнуті. 2 Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, яка народила вас: бо Я прикликав його одного і благословив його, і розмножив його. 3 Так, Господь утішить Сион, утішить усі руїни його і зробить пустелі його, як рай, і степ його, як сад Господа; радість і веселість буде у ньому, славослів’я і піснеспі-ви. 4 Послухайте Мене, народе Мій, і плем’я Моє, прихиліть вухо до
Мене! бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю світлом для народів.
6 Правда Моя близька; спасіння Моє сходить і сила Моя буде судити народи; острови будуть уповати на Мене і сподіватися на силу Мою. в Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля постаріє, як одяг, і жителі її також вимруть; а Моє спасіння буде перебувати вічно, і правда Моя не перестане. 7 Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшіться. 8 Бо, як одяг, з’їсть їх міль і, як вовну, з’їсть їх черва; а правда Моя перебуватиме повік, і спасіння Моє — у роди родів.9 Повстань, повстань, одягнись міцністю, сила Господня! Повстань, як у дні древні, у роди давні! Чи не ти убила Раава, вразила крокодила? 10 Чи не ти висушила море, води великої безодні, перетворила глибини моря на дорогу, щоб пройшли відкуплені? 11 І повернуться визволені Господом і прийдуть на Сион зі співом, і радість вічна над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі: печаль і зітхання віддаляться.
12 Я, Я Сам - Утішитель ваш. Хто ти, що боїшся людини, яка помирає,
і сина людського, який те саме, що трава, 13 і забуваєш Господа, Творця свого, Який розпростер небеса і заснував землю; і безперестанно, кожного дня страшишся люті гнобителя, ніби він готовий був знищити? Але де лють гнобителя? 14 Скоро буде визволений полонений, і не помре в ямі і не буде мати потреби у хлібі. 16 Я Господь, Бог твій, Який збурює море, так що хвилі його ревуть: Господь Саваоф - ім’я Його.
16 І Я вкладу слова Мої у вуста твої, і
[7] Пс. 36, 31. [8] Іс. 51, 6. [9] Лк 1, 51. Вих.
14, 14. [10] Вих. 14, 21. [11] Пс. 125, 5. Іс.
66, 14. Ін 16, 22. [12] Мф 10, 28. Пс. 89, 6.
[13] Єр. 51, 15. [15] Іов. 26, 12. Іс. 54, 5. [16]
Іс. 49, 2.
тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса й утвердити землю і сказати Сиону: “ти Мій народ”.
17 Пробудися, пробудися, встань, Єрусалиме, ти, який з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп’яніння, осушив. 18 Нікому було вести його з усіх синів, породжених ним, і нікому було підтримати його за руку з усіх синів, яких він виростив. 19 Тебе спостигли дві біди, хто пошкодує про тебе? — спустошення і знищення, голод і меч: ким я втішу тебе? 20 Сини твої знемогли, лежать на розі усіх вулиць, як сарна в тенетах, сповнені гніву Господа, заборони Бога твого. 21 Отже, вислухай це, страдник і сп’янілий, але не від вина.22 Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, Який мститься за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп’яніння, дріжджі з чаші люті Моєї: ти не будеш уже пити їх,
23 і подам її у руки мучителям твоїм, які говорили тобі: “впади ниць, щоб нам пройти по тобі”; і ти хребет твій робив ніби землею й вулицею для тих, що проходили.
С Повстань, повстань, одягнись
у силу твою, Сионе! Одягнись в одяг величі твоєї, Єрусалиме, місто святе! бо вже не буде більше входити у тебе необрізаний і нечистий.
2 Струси із себе порох; встань, полонений Єрусалиме! зніми ланцюги із шиї твоєї, полонена дочко Сиону!3 бо так говорить Господь: за ніщо були ви продані, і без срібла будете викуплені; 4 бо так говорить Господь Бог: народ Мій ходив колись у Єгипет, щоб там пожити, й Ассур тіснив його ні за що. 6 І тепер що у Мене тут? говорить Господь; народ Мій узятий задарма, володарі їхні шаленіють,
- говорить Господь, - і постійно, кожного дня ім’я Моє неславиться. ® Тому народ Мій пізнає ім’я Моє; тому дізнається у той день, що Я той самий, Який сказав: “ось Я!”
7 Які прекрасні на горах ноги благовісника, що сповіщає мир, благовістить радість, проповідує спасіння, який говорить Сиону: “воцарився Бог твій!” 8 Голос вартових твоїх -вони піднесли голос і всі разом радіють, бо своїми очима бачать, що Господь повертається у Сион. 9 Торжествуйте, співайте разом, руїни Єрусалима, бо утішив Господь народ Свій, відкупив Єрусалим. 10 Оголив Господь святу правицю Свою перед очима всіх народів; і всі краї землі побачать спасіння Бога нашого.
11 Ідіть, ідіть, виходьте звідти; не доторкайтеся до нечистого; виходьте
із середовища його, очистіть себе ті, що носите сосуди Господні! 12 бо ви вийдете неквапливо, і не побіжите; тому що попереду вас піде Господь, і Бог Ізраїлів буде стражем позаду вас.13 Ось, раб Мій буде благоуспіш-ний, підніметься і піднесеться, і звеличиться. 14 Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе, — настільки був спотворений більше за будь-яку людину лик Його, і вигляд Його — більше за синів людських!16 Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і узнають те, чого не чули.
С О [Господи!] хто повірив чуто-му від нас, і кому відкрилася сила Господня? 2 Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. 3 Він був
15. Рим. 10, 15. [8] Єз. З, 17. [9] Іс. 40, 1. [10] Пс. 97, 2-3. [11] 2 Кор. 6, 17. Одкр. 18, 4. [12] Вих. 12, 33. [13] Зах. З, 8. Мф 12, 18. Флп 2, 9. [14] Іс. 8, 14. Лк 2, 34. [15] Рим. 15, 21.
Глава 53. [1] Іс. 42, 20. Ін 12, 38. Рим. 10,
16. [2] Лк 2, 46. [3] Мк 9, 12.
знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його. 1366 Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. 1367 Але Він укритий виразками був за іріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися.в Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього іріхи усіх нас. 1368 Він був мучимий, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. 1369 Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту. 1370 Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив іріха, і не було неправди у вустах Його.
10 Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилос-тивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благо-успішно буде виконуватися рукою Його.11 На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе. 12 Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі іріх багатьох і за злочинців зробився заступником.
СД Звеселись, неплідна, яка не народжує; викликни і виголоси, яка не мучилася пологами; тому що у залишеної набагато більше дітей, ніж у тієї, яка має чоловіка, — говорить Господь. 2 Розшир місце намету твого, розшир покрівлі осель твоїх; не соромся, пусти довше шнури твої і утверди кілки твої; 3 бо ти поширишся праворуч і ліворуч, і потомство твоє заволодіє народами і населить спустошені міста.4 Не бійся, бо не будеш посоромлена; не знічуйся, бо не будеш у нарузі: ти забудеш посоромлення юности твоєї і не будеш більше згадувати про безславність удівства твого. 6 Тому що твій Творець є чоловік твій; Господь Саваоф — ім’я Його; і Відкупитель твій
- Святий Ізраїлів: Богом усієї землі назветься Він. ® Бо як дружину, залишену і скорботну духом, закликає тебе Господь, і як дружину юности, яка була відкинута, — говорить Бог твій.7 На малий час Я залишив тебе, але з великою милістю прийму тебе. 8 У полум’ї гніву Я приховав від тебе лице Моє на час, але вічною милістю помилую тебе, — говорить Відкупитель твій, Господь. 9 Бо це для Мене, як води Ноя: як Я поклявся, що води Ноя не прийдуть більше на землю, так поклявся не гніватися на тебе і не дорікати тобі. 10 Гори зрушаться і пагорби захитаються, - а милість Моя не відступить від тебе, і завіт миру Мого не похитнеться, — говорить Господь, Який милує тебе.
11 Бідна, яку кидає буря, безутішна! Ось, Я покладу камені твої на рубіні і зроблю основу твою із сапфірів;
12 і зроблю вікна твої з рубінів і ворота твої - з перлин, і всю огорожу твою - із коштовних каменів.13 І всі сини твої будуть навчені Господом,
Глава 54. [1] Лк 23, 29. Гал. 4, 27. [3]
Бут. 9, 27. [4] Зах. 8, 15. [5] Лк 1, 31-32. [6] Іс. 62, 4. [7] Прем. З, 5. [8] Іс. 26, 20. [9] Бут.
9, 11. [10] Єр. 31, 31. Авв. З, 6. Єз. 34, 25.
[12] Одкр. 21, 12. [13] Єр. 31, 34. Ін 6, 45. Євр. 8, 11. Рим. 5, 1.
і великий мир буде у синів твоїх.
14 Ти утвердишся правдою, будеш далека від гноблення, бо тобі боятися немає чого, і від жаху, бо він не наблизиться до тебе. 16 Ось, будуть озброюватися проти тебе, але не від Мене; хто б не озброївся проти тебе, впаде. 16 Ось, Я створив коваля, який роздуває вугілля у вогні і робить знаряддя для своєї справи,
— і Я творю губителя для знищування. 1371 Жодне знаряддя, зроблене проти тебе, не буде успішним; і всякий язик, який буде змагатися з тобою на суді, - ти звинуватиш. Це є спадщина рабів Господа, виправдання їх від Мене, — говорить Господь.
С С Спраглі! йдіть усі до вод; на-віть і ви, у яких немає срібла, йдіть, купуйте і споживайте; йдіть, купуйте без срібла і без плати вино
1 молоко. 2 Для чого вам відважувати срібло за те, що не хліб, і надбане трудами своїми за те, що не насичує? Послухайте Мене уважно і споживайте благо, і душа ваша нехай насолодиться жиром. 3 Прихиліть вухо ваше і прийдіть до Мене: послухайте, і жива буде душа ваша,
— і дам вам завіт вічний, незмінні милості, обіцяні Давиду. 4 Ось, Я дав Його свідком для народів, вождем і наставником народам.6 Ось, ти прикличеш народ, якого ти не знав, і народи, які тебе не знали, поспішать до тебе заради Господа Бога твого і заради Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе.
6 Шукайте Господа, коли можна знайти Його; прикликайте Його, коли Він близько.7 Нехай залишить нечестивий путь свій і беззаконник
— думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилости-вий. 8 Мої думки - не ваші думки, ні ваші путі — путі Мої, говорить Господь.9 Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші.10 Як дощ і сніг сходить з неба і туди не повертається, але напуває землю і робить її здатною родити і вирощувати, щоб вона давала насіння тому, хто сіє, і хліб тому, хто їсть, - 11 так і слово Моє, яке виходить з уст Моїх,
— воно не повертається до Мене марним, але виконує те, що Мені угодно, і звершує те, для чого Я послав його. 12 Отже, ви вийдете з веселощами і будете випроваджені з миром; гори і пагорби будуть співати перед вами пісню, і всі дерева у полі рукоплескати вам. 13 Замість терня виросте кипарис; замість кропиви виросте мирт; і це буде на славу Господа, у знамення вічне, незламне. С/Г Так говорить Господь: збері-гайте суд і чиніть правду; бо близько спасіння Моє й одкровення правди Моєї.2 Блажен муж, який робить це, і син людський, який міцно тримається цього, який зберігає суботу від осквернення й оберігає руку свою, щоб не зробити ніякого зла.
3 Нехай не говорить син іноплемін-ника, який приєднався до Господа: “Господь зовсім відокремив мене від Свого народу”, і нехай не говорить євнух: “ось я сухе дерево”. 4 Бо Господь так говорить про євнухів: які зберігають Мої суботи й обирають угодне Мені, і міцно тримаються завіту Мого, - 6 тим дам Я у домі Моєму й у стінах Моїх місце й ім’я краще, ніж синам і дочкам; дам їм вічне ім’я, яке не знищиться.6 І синів іноплемінників, які приєдналися до Господа, щоб служити Йому і любити ім’я Господа, бути рабами Його, усіх, що зберігають суботу від осквернення її і твердо тримаються
32, 2. [11] 2 Тим. 2, 9. [13] Іс. 41, 19.
Глава 56. [1] Прем. 1, 1. [3] Втор. 23, 3. Еф. 2, 19. [4] Іс. 58, 13. [5] Ін 1, 12. 1 Ін 3, 2. Одкр. 2, 17. [6] Іс. 60, 10. Єз. 47, 22. Діян.
10, 35.
завіту Мого, 1372 Я приведу на святу гору Мою й обрадую їх у Моєму домі молитви; всепалення їхні й жертви їхні будуть благоприємні на жертовнику Моєму, бо дім Мій назветься домом молитви для усіх народів.
8 Господь Бог, Який збирає розсіяних ізраїльтян, говорить: до зібраних у нього Я буду ще збирати інших. 1373 Усі звірі польові, усі звірі лісові! йдіть їсти. 1374 Вартові їхні сліпі усі й невігласи: усі вони німі пси, що не можуть гавкати, що марять лежачи, що люблять спати. 1375 І це пси, жадібні душею, які не знають ситости; і це пастирі безглузді: усі дивляться на свою дорогу, кожен до останнього, на свою користь; 1376 приходьте, говорять, я дістану вина, і ми нап’ємося сикери; і завтра те саме буде, що сьогодні, та ще й більше. СН Праведник помирає, і ніхто
' не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла.2 Він відходить до миру; ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх.3 Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, сім’я перелюбника і блудниці! 4 3 кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, сім’я неправди, 6 розпалені похіттю до ідолів під кожним гіллястим деревом, ті, що заколюєте дітей біля струмків, між розщелинами скель?
8 У гладеньких каменях струмків доля твоя; вони, вони жереб твій; їм ти робиш узливання і приносиш жертви: чи можу Я бути задоволений цим? 7 На високій і видатній горі ти ставиш ложе твоє і туди піднімаєшся приносити жертву. 1377 За дверима також і за одвірками ставиш пам’яті твої; бо, відвернувшись від Мене, ти оголюєшся і сходиш; розширюєш постіль твою і домовляєшся з тими з них, з якими любиш лежати, видивляєшся місце. 9 Ти ходила також до царя із запашною мастю і примножила масті твої, і далеко посилала послів твоїх, і принижувалася до пекла. 10 Від довгого шляху твого стомлювалася, але не говорила: “надія загублена!”; усе ще знаходила жвавість у руці твоїй, і тому не відчувала ослаблення. 11 Кого ж ти злякалася й устрашилася, що зробилася невірною і Мене перестала пам’ятати і зберігати у твоєму серці? чи не від того, що Я мовчав, і притому довго, ти перестала боятися Мене?
12 Я покажу правду твою і діла твої,
- і вони будуть не на користь тобі.
13 Коли ти будеш волати, чи спасе тебе збіговисько твоє? - усіх їх віднесе вітер, розвіє подув; а той, хто надіється на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.
14 І сказав: піднімайте, піднімайте, рівняйте шлях, прибирайте перешкоду зі шляху народу Мого.16 Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, - Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених. 16 Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знеможе переді Мною дух і все, що дише, що Мною створене. 17 За іріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурювався; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця. 18 Я бачив шляхи його, і зцілю його, і буду водити його й утішати його і засмучених його. 19 Я виконаю слово: мир, мир
4, 7. [3] Мф 12, 39. [4] Рим. 9, 6. [5] 4 Цар.
16, 4. Єр. 2, 20. [7] Єз. 18, 6. [9] Ос. 12, 1. [11] Пс. 49, 21. Іс. 42, 14. [12] Іс. 64, 6. [13] Пс.
14, 1. Іс. 28, 16. [14] Іс. 62, 10. [15] Пс. 137,
6. Іс. 66, 2. [16] Пс. 102, 9. Соф. З, 9. Мих. 7, 18. [18] Втор. 32, 39. [19] Іс. 52, 7. Рим. 5, 1.
далекому і ближньому, — говорить Господь, - і зцілю його. 20 А нечестиві - як море схвильоване, яке не може заспокоїтися, і води якого викидають мул і бруд. 21 Немає миру нечестивим, — говорить Бог мій.
С О Волай голосно, не стримуй-® ся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова - на гріхи його. 2 Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога:3 “Чому ми постимося, а Ти не бачиш? сми-ряємо душі свої, а Ти не знаєш?” — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших. 4 Ось, ви пеститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті. 6 Чи такий той піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як тростину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господу? 8 Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо;7 розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. 8 Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе.9 Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: “ось Я!” Коли ти викинеш із середі] Іс. 48, 22.
Глава 58. [1] Єз. 33, 7. 2 Тим. 4, 2. [2] Іс.
1, 18. Єз. 33, 17. Мал. З, 7. [3] Мф 6, 16. Лк
5, 33; 18, 12. [4] Лк 6, 35. [5] Зах. 7, 5. [6] Єр.
21, 12. [7] Єз. 18, 7. Мф 25, 35. [8] Пс. 36, 6.
[9] Іс. 1, 19; 65, 24. [10] Іс. 42, 16. [11] Єр. 31, довища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе, 10 і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень; 11 і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають.
12 І забудуються нащадками твоїми пустелі вікові: ти відновиш основи багатьох поколінь, і будуть називати тебе тим, хто відбудовує руїни, відновителем шляхів для населення. 13 Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш називати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми справами, догоджати твоїм примхам і марнословити,
— 14 то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: вуста Господні вирекли це.
CQ Ось, рука Господа не скоро-тилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути.2 Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути.3 Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші - беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду.4 Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло
і породжують злодійство;s висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння;
12. Ін 4, 10. [12] Іс. 61, 4. [13] Іс. 56, 4. Єр.
17, 24. [14] Втор. 32, 13.
Глава 59. [1] Чис. 11, 23. Іс. 50, 2. [2]
Плач. З, 44. [3] Іс. 1, 15. [4] Пс. 7, 15. Єр. 7,
8. Іов. 15, 35. [5] Мф 12, 34.
хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, - виповзе єхидна. 6 Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх. 1378 Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні
- думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх. 1379 Путі миру вони не знають, і немає суду на стежках їхніх; путі їхні викривлені, і ніхто, який іде ними, не знає миру.
9 Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, - осяяння, і ходимо у мороці. 1380 Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими
- як мертві.1381 Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас. 12 Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо. 13 Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова. 14 І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотикнулася на площі, і чесність не може увійти. 16 І не стало істини, і той, хто віддаляється від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду. 16 І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його. 171 Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голову Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе ревністю, як плащем. 18 Мірою відплати, за цією мірою Він воздасть супротивникам Своїм - люттю, ворогам Своїм -помстою, островам віддасть належне. 19 І будуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сонця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його. 20 І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, - говорить Господь. 21 І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, - говорить Господь, відтепер і до віку. /ТА Восстань, світися, [Єрусали-ме], бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою.
2 Бо ось, темрява покриє землю, і морок - народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. 3 І прийдуть народи до світла твого, і царі — до сяйва, яке сходить над тобою. 4 Зведи очі твої і подивися навколо: усі вони збираються, йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і дочок твоїх на руках несуть. 6 Тоді побачиш, і зрадієш, і затремтить і розшириться серце твоє, тому що багатство моря повернеться до тебе, надбання народів прийде до тебе. 6 Безліч верблюдів покриє тебе — дромадери з Мадіама й Ефи; усі вони із Сави прийдуть, принесуть золото і ладан і звістять славу Господа. 7 Усі вівці кидарські будуть зібрані до тебе; барани неваї-офські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій жертвою благоугодною, і Я прославлю дім слави Моєї. 8 Хто це летить, як хмари, і як голуби, -до голубників своїх? 1382 Так, на Мене чекають острови, і попереду них — кораблі фарсиські, щоб перевезти
11, 26. [21] Єз. 36, 27.
Глава 60. [1] Іс. 52, 1. Лк 1, 78. Ін 1, 9. [2] Еф. 4, 18. [3] Лк 2, 32. [4] Одкр. 21, 24. Іс.
49, 22; 66, 12. [5] Діян. 11, 18. [6] Пс. 71, 10. [7] Іс. 11, 14; 42, 11. Мал. 1, 11.
синів твоїх здалеку і з ними срібло їх і золото їх, в ім’я Господа Бога твого і Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе. 1383 Тоді сини іноземців будуть будувати стіни твої, і царі їхні — служити тобі; бо у гніві Моєму Я вражав тебе, але у благоволінні Моєму буду милостивим до тебе. 1384 І будуть завжди відкриті врата твої, не будуть зачинятися ні вдень ні вночі, щоб принесено було до тебе надбання народів і приведені були царі їх.
12 Бо народ і царства, які не захочуть служити тобі, - загинуть, і такі народи зовсім знищаться. 1385 Слава Ливану прийде до тебе, кипарис і певг і разом кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, і Я прославлю підніжжя ніг Моїх.1386 І прийдуть до тебе
з покірністю сини гнобителів твоїх, і впадуть до стоп ніг твоїх усі, що зневажали тебе, і назвуть тебе містом Господа, Сионом Святого Ізраїлевого. 16 Замість того, що ти був залишений і ненавидимий, так що ніхто не проходив через тебе, Я зроблю тебе величчю навіки, радістю у роди родів. 18 Ти будеш насичуватися молоком народів, і груди царські ссати будеш, і пізнаєш, що Я Господь -Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів. 17 Замість міді буду доставляти тобі золото, і замість заліза срібло, і замість дерева мідь, і замість каменів залізо; і поставлю правителем твоїм мир і наглядачами твоїми - правду. 18 Не чутно буде більше насильства в землі твоїй, спустошення і руйнування - у краях твоїх; і будеш називати стіни твої спасінням і ворота твої - славою.
19 Не буде уже сонце служити тобі світлом денним, і сяйво місяця - світити тобі; але Господь буде тобі вічним світлом, і Бог твій — славою твоєю. 20 Не зайде уже сонце твоє, і
[10] Пс. 29, 6. [11] Одкр. 21, 25. [12] Єр. 12,
17. Зах. 14, 17. [13] Іс. 35, 1. [15] Іс. 35, 10. [16] Іс. 49, 23. [17] Іс. 54, 11. [19] Одкр. 22, 5.
[20] Іс. 42, 7. [21] Іс. 52, 1; 61, 3. Одкр. 21,
27. [22] Бут. 15, 5.
місяць твій не сховається, бо Господь буде для тебе вічним світлом, і закінчаться дні сумування твого.
21 І народ твій весь буде праведний, навіки успадкує землю, — паросток насадження Мого, справу рук Моїх, для прославляння Мого. 22 Від малого вийде тисяча, і від найслабшо-го - сильний народ. Я, Господь, прискорю звершити це у свій час.
/Г 1 Дух Господа Бога на Мені, бо
** Господь помазав Мене благовістити убогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, проповідувати полоненим визволення і в’язням відкриття в’язниці,* 2 проповідувати літо Господнє благоцриємне і день помсти Бога нашого, утішити усіх засмучених,3 сповістити тим, що тужать на Сионі, що їм замість попелу дасться прикраса, замість плачу
- єлей радости, замість сумного духу
— славний одяг, і назвуть їх сильними правдою, насадженням Господа на славу Його.4 І забудують пустелі вікові, відбудують древні руїни і відновлять міста зруйновані, які залишалися в запустінні з давніх родів. 6 І прийдуть іноземці і будуть пасти стада ваші; і сини чужоземців будуть вашими хліборобами і вашими виноградарями. 6 А ви будете називатися священиками Господа, служителями Бога нашого будуть іменувати вас; будете користуватися надбанням народів і славитися славою їх. 7 За посоромлення вам буде удвічі; за ганьбу вони будуть радіти своїй частці, тому що у землі своїй удвічі одержать; веселість вічна буде у них. 8 Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством і воздам нагороду їм за істиною, і завіт вічний укладу з ними;1387 і буде відомо між народами сім’я їх, і потомство їх - серед племен; усі, що бачать їх, пізнають, що вони сім’я, благословенне Господом.1388 Радістю буду радуватися у Господі, звеселиться душа моя у Бозі моєму: бо Він одягнув мене у ризи спасіння, одежею правди одяг мене, як на нареченого, поклав вінець і, як наречену, прикрасив убранням. 1389 Бо, як земля родить рослини свої, і як сад вирощує посіяне в ньому, так Господь Бог виявить правду і славу перед усіма народами.
Не вмовкну заради Сиону, і заради Єрусалима не заспокоюся, доки не зійде, як світло, правда його, і спасіння його — як запалений світильник.21 побачать народи правду твою і всі царі - славу твою, і назвуть тебе новим ім’ям, яке наречуть уста Господа. 3 І будеш вінцем слави у руці Господа і царською діадемою на долоні Бога твого. 4 Не будуть уже називати тебе “залишеним”, і землю твою не будуть більше називати “пустелею”, але будуть називати тебе: “Моє благовоління до нього”, а землю твою — “заміжньою”, бо Господь благоволить до тебе, і земля твоя поєднається. 6 Як юнак поєднується з дівою, так поєднаються
з тобою сини твої; і як наречений радіє за наречену, так буде радіти за тебе Бог твій.6 На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив вартових, які не будуть умовкати ні вдень, ні вночі. О, ви, що нагадуєте про Господа! не умовкайте, - 7 не умовкайте перед Ним, доки Він не відновить і доки не зробить Єрусалим славою на землі.
8 Господь поклявся правицею Своєю і міцними м’язами Своїми: не дам зерна твого більше в їжу ворогам твоїм, і сини чужих не будуть пити вина твого, над яким ти трудився;
9 але ті, що збирають його, будуть їсти його і славити Господа, і ті, що оббирають виноград, будуть пити вино його у дворах святилища Мого.
10 Проходьте, проходьте у ворота, готуйте шлях народу! Рівняйте, рівняйте дорогу, прибирайте камені, підніміть знамено для народів!
11 Ось, Господь повідомляє до краю землі: скажіть дочці Сиону: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед Ним. 1390 І назвуть їх народом святим, відкупленим Господом, а тебе назвуть знайденим містом, незалишеним.
/Г О Хто це йде від Едома, у черв-лених ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? “Я -Який проголошує правду, сильний, щоб спасати”. 2 Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі? 3 “Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бризкала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє; 4 бо день помсти -у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав. 6 Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене: в і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх”. 7 Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх.
8 Він сказав: “дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправ-
65, 21. Ам. 9, 13. [9] Іс. 41, 16. [10] Іс. 57, 14.
[11] Зах. 9, 9. Мф 21, 5. Ін 12, 15. Іс. 40, 10.
[12] Дан. 7, 27. Іс. 51, 11; 62, 4.
Глава 63. [1] Іс. 34, 6. [2] Одкр. 19, 13. [3] Іс. 43, 25. Плач. 1, 15. Ін 13, 33. [4] Іс. 34, 8;
61, 2. [5] Пс. 97, 1. Іс. 59, 16. [6] Іс. 49, 26.
ди”, і Він був для них Спасителем.
9 У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх;
з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні.10 Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них. 11 Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого,12 Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я,
13 Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися? 14 Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я.16 Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані. 16 Тільки Ти - Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: “Відкупитель наш”.17 Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї. 18 Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє.
19 Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не іменувалося ім’я Твоє.
ІІЛ О, якби Ти розірвав небеса і ^ ' зійшов! гори розтанули б від лиця Твого, 2 як від вогню, який розплавляє, як від того, хто кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє зробити відомим ворогам Твоїм; від лиця Твого здригнулися б народи. 3 Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив, - гори танули від лиця Твого.4 Бо від віку не чули, не слухали вухом, і ніяке око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що надіються на нього. s Ти милостиво зустрічав того, хто радіє і чинить правду, хто поминає Тебе на путях Твоїх. Але ось, Ти прогнівався, тому що ми здавна грішили; і як же ми будемо спасені? 6 Усі ми зробилися - як нечистий, і вся праведність наша - як забруднений одяг; і всі ми зблякли, як лист, і беззаконня наші, як вітер, несуть нас. 7 І немає того, хто прикликає ім’я Твоє, хто поклав би міцно триматися за Тебе; тому Ти сховав від нас лице Твоє і залишив нас гинути від беззаконь наших.
8 Але нині, Господи, Ти — Отець наш; ми — глина, а Ти — утворитель наш, і всі ми — діло руки Твоєї. 1391 Не гнівайся, Господи, без міри, і не вічно пам’ятай беззаконня. Споглянь же: ми усі народ Твій. 10 Міста святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сион; Єрусалим спустошений.
11 Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші розграбовані. 12 Після цього чи будеш ще стримуватися, Господи, чи будеш мовчати і карати нас без міри?
/Г С Я відкрився тим, що не запи-тували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене. “Ось Я! ось Я!” - говорив Я народу, який не іменувався ім’ям Моїм. 2 Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим, за своїми помислами, -
Глава 64. [1] Лк 10, 24. Одкр. 22, 20. Пс. 96, 5. [2] Пс. 82, 19. [3] Суд. 5, 5. [4] 1 Кор. 2,
9. [5] Пс. ЗО, 20. [6] Пс. 89, 6. [8] Іс. 63, 16.
[9] Пс. 78, 8. [10] Пс. 78, 1. [12] Іс. 62, 1.
Глава 65. [1] Іс. 66, 19. Рим. 9, 24; 10, 20. Еф. 2, 12-13. [2] Притч. 1, 24. Іс. 50, 2.
3 до народу, який постійно ображає Мене у лице, приносить жертви у дібровах і спалює фіміам на черепках,
4 сидить у гробах і ночує у печерах; їсть свиняче м’ясо, і мерзенне вариво у посудинах у нього; 6 який говорить: “зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе”. Вони -дим для нюху Мого, вогонь, що горить кожного дня. 6 Ось що написано перед лицем Моїм: не змовчу, але воздам, воздам у надра їх 7 беззаконня ваші, — говорить Господь, — і разом беззаконня батьків ваших, які курили фіміам на горах, і на пагорбах ганьбили Мене; і відміряю у надра їх попередні діяння їх.
8 Так говорить Господь: коли у виноградному гроні знаходиться сік, тоді говорять: “не пошкодь його, тому що у ньому благословення”; те саме зроблю Я і заради рабів Моїх, щоб не усіх погубити. 9 І виведу від Якова сім’я, і від Іуди спадкоємця гір Моїх, і успадкують це обрані Мої, і раби Мої будуть жити там.10 І буде Сарон пасовищем для овець і долина Ахор - місцем спочинку для волів народу Мого, який знайшов Мене. 1392 А вас, які залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Гада і розчиняєте повну чашу для Мени,* - 12 вас прирікаю Я до меча, і всі ви схилитеся на заколення: тому що Я кликав, і ви не відповідали; говорив, і ви не слухали, але робили лихе в очах Моїх і обирали те, що було неугодно Мені. 13 Тому так говорить Господь Бог: ось, раби Мої будуть їсти, а ви будете голодувати; раби Мої будуть пити, а ви будете знемагати від спраги; 14 раби Мої будуть веселитися, а ви будете у соромі; раби Мої будуть співати від сердечної радости, а ви будете кричати від сердечної скорботи і ридати від скру-шення духу. 16 І залишите ім’я ваше обраним Моїм для прокляття; і вб’є тебе Господь Бог, а рабів Своїх назве іншим ім’ям, 16 яким хто буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом істини; і хто буде клястися на землі, буде клястися Богом істини, — тому що колишні скорботи будуть забуті і приховані від очей Моїх. 17 Бо ось, Я творю нове небо і нову землю, і попередні уже не будуть згадувані і не прийдуть на серце. 18 А ви будете веселитися і радіти повіки за те, що Я творю: бо ось, Я творю Єрусалим веселістю і народ його радістю.19 І буду радуватися за Єрусалим і веселитися за народ Мій; і не почуєте у ньому більше голосу плачу і голосу волання. 20 Там не буде більше малолітнього і старця, який не досягнув би повноти днів своїх; бо столітній буде помирати юнаком, але столітній грішник буде проклятим. 21 І буду будувати доми і жити у них, і насаджувати виноградники і їсти плоди їх.
22 Не будуть будувати, щоб інший жив, не будуть насаджувати, щоб інший їв; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, й обрані Мої довго будуть користуватися плодами рук своїх. 23 Не будуть трудитися марно і народжувати дітей на горе; бо будуть сіменем, благословенним від Господа, і нащадки їх з ними. 24 І буде, перше ніж вони будуть взивати, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я уже почую. 26 Вовк і ягня будуть пастися разом, і лев, як віл, буде їсти солому, а для змія порох буде їжею:
2 Пет. З, 13. Одкр. 21, 1. Іс. 43, 18; 66, 22. [18] Єр. 31, 13. [19] Іс. 61, 3; 62, 5. Одкр. 21, 4. [20] Зах. 8, 4. [21] Іс. 62, 8. [22] Пс. 1, 3; 91, 13. [23] Іс. 61, 9. Євр. 6, 10.
[24] Пс. 33, 16. Іс. 58, 9. [25] Іс. 11, 6.
вони не будуть чинити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, - говорить Господь.
Так говорить Господь: небо W — престіл Мій, а земля — підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого? 2 Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, - говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм.3 [Беззаконник же,] який заколює вола — те саме, що той, хто вбиває людину; хто приносить агнця у жертву - те саме, що хто задушив пса; хто приносить семидал — те саме, що той, хто приносить свинячу кров; хто курить фіміам [у пам’ять] — те саме, що той, хто молиться ідолу; і як вони обрали власні свої шляхи, і душа їх знаходить задоволення у мерзотах їхніх, — 4 так і Я вживу їх спокусу і наведу на них жахливе для них: тому що Я кликав, і ніхто не відповідав, говорив, і вони не слухали, а робили лихе в очах Моїх і обирали те, що неугодно Мені.
s Вислухайте слово Господа ви, що тремтите перед словом Його: ваші брати, які ненавидять вас і виганяють вас за ім’я Моє, говорять: “нехай явить Себе у славі Господь, і ми подивимося на радість вашу”. Але вони будуть посоромлені. 8 Ось, шум з міста, голос із храму, голос Господа, Який відомщає ворогам Своїм. 7 Ще не мучилася пологами, а народила; раніше ніж настали болі її, розрішилася сином.8 Хто чув таке? хто бачив подібне до цього? чи виникала країна в один день? чи народжувався народ в один раз, як Сион, ледь почав пологами мучитися, породив синів своїх? 9 Чи доведу Я до пологів, і не дам народити? — гово-
Глава 66. [1] Діян. 7, 49. [2] Іс. 57, 15. [3]
Іс. 1, 11. Мф 5, 24. Втор. 14, 8. [4] Притч. 1,
24. Іс. 65, 12. Єр. 7, 13. [6] Одкр. 18, 6. [8] Іс. 54, 1; 60, 4. [9] Єр. З, 19. [10] Іс. 61, 2-3. Лк
6, 21. [11] Іс. 60, 16. [12] Іс. 60, 4. [14] Іс. 35, рить Господь. Або, даючи силу народити, чи закрию утробу? - говорить Бог твій. 10 Звеселіться з Єрусалимом і радійте за нього усі, хто любить його! радійте з ним радістю усі, хто сумував за нього, 11 щоб вам годуватися і насичуватися від сосків утішення його, упиватися і насолоджуватися перенасиченням слави його. 12 Бо так говорить Господь: ось, Я направляю до нього мир як ріку, і багатство народів — як потік, що розливається для насолоди вашої; на руках будуть носити вас і на колінах пестити.13 Як утішає когось мати його, так утішу Я вас, і ви будете втішені в Єрусалимі. 14 І побачите це, і зрадіє серце ваше, і кістки ваші розцвітуть, як молода зелень, і відкриється рука Господа рабам Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається. 16 Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його — як вихор, щоб вилити гнів Свій з люттю і покарання Своє з палаючим вогнем.18 Бо Господь з вогнем і мечем Своїм зробить суд над усякою плоттю, і багато буде вражених Господом. 17 Ті, які освячують і очищають себе у дібровах, один за одним, їдять свиняче м’ясо і мерзоти і мишей, - усі загинуть, -говорить Господь. 18 Бо Я знаю діяння їх і думки їх; і ось, прийду зібрати всі народи і язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою. 19 І покладу на них знамення, і пошлю зі спасенних від них до народів: у Фарсис, до Пула і Луда, до тих, що натягують лук, до Тубала і Явана, на далекі острови, які не чули про Мене і не бачили слави Моєї: і вони сповістять народам славу Мою20 і представлять усіх братів ваших від усіх народів у дар Господу на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, на святу
10; 51, 11. Ін 16, 22. [15] Пс. 49, 3. 2 Сол. 1,
8. [16] Єр. 25, 33. Одкр. 19, 21. [17] Іс. 65, 4.
[18] Одкр. 7, 9. [19] Вих. 19, 5. Іс. 65, 1.
[20] Іс. 49, 22; 60, 7. Рим. 15, 16.
гору Мою, в Єрусалим, — говорить Господь, - подібно до того, як сини Ізраїлеві приносять дар у дім Господа у чистому сосуді. 1393 3 них буду брати також у священики і левити,
— говорить Господь. 1394 Бо, як нове небо і нова земля, які Я створю, завжди будуть перед лицем Моїм, - говорить Господь, - так буде і сім’я ваше й ім’я ваше.1395 Тоді з місяця у місяць і з суботи у суботу буде приходити усяка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь. 24 І будуть виходити і побачать трупи людей, які відступили від Мене: бо черва їх не помре, і вогонь їх не згасне; і будуть вони мерзотою для усякої плоті.
КНИГА ПРОРОКА ЄРЕМІЇ
1 Слова Єремії, сина Хелкіїно-го, зі священиків у Анафофі, у землі Веніаміновій, 2 до якого було слово Господнє у дні Іосії, сина Амо-нового, царя Юдейського, у тринадцятий рік царювання його, 3 і також у дні Іоакима, сина Іосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Іосіїного, царя Юдейського, до переселення Єрусалима у п’ятому місяці.
4 І було до мене слово Господнє:
6 перше ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перше ніж ти вийшов
з утроби, Я освятив тебе: пророком для народів поставив тебе.8 А я сказав: о, Господи Боже! я не вмію говорити, бо я ще молодий.7 Але Господь сказав мені: не говори: “я молодий”; бо до всіх, до кого пошлю тебе, підеш, і все, що повелю тобі, скажеш.
8 Не бійся їх; бо Я з тобою, щоб спасати тебе, сказав Господь.9 І простяг Господь руку Свою, і торкнувся вуст моїх, і сказав мені Господь: ось, Я вклав слова Мої у вуста твої. 10 Дивися, Я поставив тебе у цей день над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати, творити і насаджувати.
11 І було слово Господнє до мене: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: бачу
жезл мигдалевого дерева. 12 Господь сказав мені: ти правильно бачиш; Я пильную над словом Моїм, щоб воно скоро сповнилося.
13 І було слово Господнє до мене іншого разу: що бачиш ти? Я сказав: бачу киплячий казан, який під-дувається вітром, і лице його з боку півночі. 14 І сказав мені Господь: від півночі відкриється біда на усіх жителів цієї землі. 16 Бо ось, Я прикличу усі племена царств північних, — говорить Господь, - і прийдуть вони, і поставлять кожен престіл свій біля входу у ворота Єрусалима, і навколо усіх стін його, і у всіх містах юдейських. 16 І вчиню над ними суди Мої за усі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і курили фіміам чужоземним богам і поклонялися ділам рук своїх.17 А ти опоя-ши стегна твої, і встань, і скажи їм усе, що Я повелю тобі; не будь слабкодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе в очах їхніх. 18 І ось, Я поставив тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом і мідною стіною на усій цій землі, проти царів Іуди, проти князів його, проти священиків його і проти народу землі цієї.
19 Вони будуть воювати проти тебе, але не переможуть тебе; тому що Я
11, 6. [9] Іс. 6, 7. Єр. 5, 14. [10] Сир. 49, 9. Єр. 18, 7. [12] Дан. 9, 14. 2 Пет. 2, 3. [14] Єр.
4, 6; 10, 22; 13, 20. [15] Єр. 5, 15. [17] Лк 12,
35. 1 Пет. 1, 13. [18] Єр. 15, 20. Єз. З, 8.
з тобою, - говорить Господь, - щоб спасати тебе.
Q І було слово Господнє до мене: ^ 2 йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну. 3 Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, - говорить Господь.
4 Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого! 6 Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились,6 і не сказали: “де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?” 7 І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою. 8 Священики не говорили: “де Господь?”, і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають.9 Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, - і з синами синів ваших буду судитися.10 Бо підіть на острови хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було там що-небудь подібне до цього? 11 чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає.12 Подивуйтеся цьому, небеса, і здриг-
Глава 2. [2] Єз. 16, 8. Ос. 9, 10. [3] Вих. 19,
6. Пс. 113, 2. [б] Мих. 6, 3-4. [6] Втор. 8, 15. [7] Втор. 8, 1. Лев. 25, 23. [8] Рим. 2, 20-21. [10] Єр. 18, 13. [11] Рим. 1, 23. [13] Пс. 35, 10. Рим. 1, 25. 2 Пет. 2, 17. [15] Пс. 53, 5. Іс. 5, ніться, і жахніться, - говорить Господь. 13 Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води. 14 Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю? 16 Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів. le І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє. 17 Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі? 18 І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її? 19 Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф. 20 Бо здавна Я скрутив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: “не буду служити ідолам”, а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв.21 Я насадив тебе як благородну лозу, -найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози? 22 Тому, хоч би ти умився милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною,
- говорить Господь Бог. 23 Як можеш ти сказати: “я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?” Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? 24 Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони
29. Єр. 4, 7. [16] Іс. 19, 13; ЗО, 4. [17] Втор.
29, 25. З Цар. 9, 8-9. [18] Іс. ЗО, 2. Ос. 5, 13.
[19] Іс. З, 9. Ос. 5, 5. [20] Пс. 2, 3. Іс. 57, 5. Єр. З, 6. [21] Вих. 15, 17. Іс. 5, 1-2. Мф 21, 33. Мк 12, 1. [22] Іов. 9, ЗО. [23] Єр. 7, 32; 32, 35.
знайдуть її. 26 Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй -знемагати від спраги. Але ти сказав: “не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними”.
26 Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, -
27 говорячи дереву: “ти мій батько”, і каменю: “ти народив мене”; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: “встань і спаси нас!” 28 Де ж боги твої, яких ти зробив собі? - нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо.
29 Для чого вам змагатися зі Мною?
- усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, - говорить Господь.
30 Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись]. 31 О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: “ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе”? 32 Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням. 33 Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої. 34 Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це, 36 говориш: “оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвернеться від мене”. Ось, Я буду судитися з тобою за те, що говориш: “я не згрішила”.30 Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією; 37 і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.
О Говорять: “якщо чоловік від-J пустить дружину свою, і вона відійде від нього і зробиться дружиною іншого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не осквернилася б цим країна та?” А ти з багатьма коханцями блудодіяла, - і однак же повернися до Мене, - говорить Господь. 2 Зведи очі твої на висоти і подивися, де не блудодіяли
з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як аравитянин у пустелі, й осквернила землю блудом твоїм і лукавством твоїм. 3 За те були утримані дощі, і не було дощу пізнього; але у тебе було чоло блудниці, ти відкинула сором. 4 Чи не будеш ти відтепер волати до Мене: “Отче мій! Ти був путівником юности моєї!s Невже завжди буде Він у гніві? і невже вічно буде утримувати його у Собі?” Ось, що говориш ти, а робиш зло і досягаєш успіхів у ньому.
® Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла.
7 І після того, як вона усе це робила, Я говорив: “повернися до Мене”; але вона не повернулася; і бачила це віроломна сестра її Юдея. 8 І Я бачив, що, коли за усі перелюбні дії відступниці, дочки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідний лист, віроломна сестра її Юдея не убоялась, а пішла і сама блудодіяла. 9 І неприхованим блудодійством вона осквернила землю, і перелюбствувала з
Єр. 2, 18. [37] 2 Цар. 13, 19. Єр. 32, 5.
Глава 3. [1] Втор. 24, 4. [2] Єз. 16, 24. [4]
Мф 6, 9. Єз. 16, 43. [6] Єр. 2, 20. [7] Єз. 16, 46; 23, 2. [8] Єз. 23, 11. [9] Єр. 2, 27.
каменем і деревом. 10 Але при усьому цьому віроломна сестра її Юдея не навернулася до Мене усім серцем своїм, а тільки удавано, - говорить Господь.1396 І сказав мені Господь: відступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея.
12 Йди і проголоси слова ці на північ, і скажи: навернися, відступнице, дочко Ізраїлева, - говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, — говорить Господь, — не вічно буду обурюватися.
13 Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа Бога твого і блудодіяла з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали, — говорить Господь.14 Поверніться, діти-відступники, — говорить Господь, - тому що Я поєднався з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє із племені, і приведу вас на Сион. 16 І дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсудливістю.le І буде, коли ви розмножитеся і зробитеся багатоплідними на землі, у ті дні, -говорить Господь, - не будуть говорити більше: “ковчег завіту Господнього”; він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде.
17 У той час назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити за впертістю злого серця свого.18 У ті дні прийде дім Іудин до дому Ізраїлевого, і підуть разом із землі північної у землю, яку Я дав у спадщину батькам вашим. 19 І говорив Я: як поставлю тебе у число дітей і дам тобі жадану землю, найпрекраснішу спадщину багатьох народів? І сказав: ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене. 20 Але воістину, як дружина віроломно зраджує друга свого, так віроломно вчинили
зі Мною ви, дім Ізраїлів, - говорить Господь. 21 Голос чутно на висотах, жалібний плач синів Ізраїля за те, що вони спотворили шлях свій, забули Господа Бога свого. 22 Поверніться, бунтівливі діти: Я зцілю вашу непокору. - Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти - Господь Бог наш. 23 Воістину, марно надіялися ми на пагорби і на безліч гір; воістину, у Господі Бозі нашому спасіння Ізраїлеве! 24 Від юности нашої ця мерзота пожирала труди батьків наших, овець їхніх і волів їхніх, синів їхніх і дочок їхніх. 26 Ми лежимо у соромі своєму, і сором наш покриває нас, тому що ми грішили перед Господом Богом нашим, - ми і батьки наші, від юности нашої і до цього дня, і не слухалися голосу Господа Бога нашого.
А Якщо хочеш навернутися, Із-раїлю, — говорить Господь, — до Мене навернися; і якщо видалиш мерзоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати.21 будеш клястися: “живий Господь!” в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися. 3 Бо так говорить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням.4 Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла.
6 Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: “зберіться, і підемо в укріплені міста”. 6 Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику
[25] Єр. 14, 7.
Глава 4. [2] Втор. 6, 13; 10, 20. Іс. 45, 25.
[3] Ос. 10, 12. [4] Втор. 10, 16. Єр. 21, 12. [5] Єр. 8, 14. [6] Єр. 1, 14.
загибель.1397 Виходить лев зі своїх ха-щів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб землю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів.1398 Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.
9 І буде у той день, - говорить Господь, — завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки. 1399 І сказав я:
0, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: “мир буде у вас”; а тим часом меч доходить до душі? 1400 У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки народу Мого, не для віяння і не для очищення; 12 і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними. 13 Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його - як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені. 14 Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки? 16 Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфре-мової: 18 оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї.
17 Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене, - говорить Господь.18 Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого.19 Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви. 20 Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво - намети мої.21 Чи довго бачити мені знамено, слухати звук труби? 22 Це від того, що народ Мій нерозумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють. 23 Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня,
— на небеса, і немає від них світла.
24 Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби коливаються.26 Дивлюсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися. 26 Дивлюсь, і ось, Кармил - пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його.27 Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена, але остаточного знищення не зроблю. 28 Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того. 29 Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі ліси і вилізуть на скелі; всі міста будуть залишені, і не буде у них жодного жителя.30 А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї. 31 Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос дочки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: “о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями”.
С Походіть по вулицях Єрусали-ма, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим. 2 Хоч
ЗО. [25] Єр. 9, 10; 50, 3. [26] Єр. 2, 7. [27] Єз.
12, 20; 14, 22. Єр. 5, 10. [28] Єр. 18, 8. [29] Єр. 4, 25. [31] Плач. 1, 20. Єр. 6, 24; 13, 21.
Глава 5. [1] Бут. 18, 24. Пс. 13, 2. Єр. 6, 6.
і говорять вони: “живий Господь!”, але клянуться неправдиво. 1401 О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчувають болю; Ти знищуєш їх, а вони не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися.
4 І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого; 1402 піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Господню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани. 6 За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто вийде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні. 1403 Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць. 8 Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого.9 Невже Я не покараю за це?
- говорить Господь; і чи не помстить-ся душа Моя такому народові, як цей? 10 Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зубці їх, тому що вони не Господні;11 бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, — говорить Господь:12 вони сказали неправду на Господа і сказали: “немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду.13 І пророки стануть вітром, і слова [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде”.
14 Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ — дровами, і цей вогонь пожере їх.
15 Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, - говорить Господь, - народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.
18 Сагайдак його — як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі. 17 І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся. 18 Але й у ті дні, -говорить Господь, - не знищу вас до кінця. 19 І якщо ви скажете: “за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?”, то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.
20 Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи: 21 вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує: 22 чи Мене ви не боїтеся, - говорить Господь, - чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть. 23 А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли; 24 і не сказали у серці своєму: “убоїмся Господа Бога нашого, Який дає нам дощ ранній і пізній у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив”.26 Беззаконня ваші відвернули це, і іріхи ваші віддалили від вас це добре. 28 Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей. 27 Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні
1, 15. [17] Лев. 26, 17. [18] Єр. 4, 27. [19] Єр.
13, 22; 16, 10. Втор. 28, 36. [21] Іс. 6, 9. Мф
13, 14. Мк 4, 12. Лк 8, 10. Ін 12, 40. Діян. 28,
26. Рим. 11, 8. [22] Іов. 38, 8. [23] Втор. 31,
27. [24] Втор. 11, 14. [26] Притч. 1, 11.
обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли, 1404 зробилися повні, жирні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають суду. 1405 Невже Я не покараю за це? -говорить Господь; і чи не помстить-ся душа Моя такому народові, як цей? 1406 Дивне і жахливе відбувається на цій землі: 1407 пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?
С. Біжіть, діти Веніамінові, із се-редовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель. 2 Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.
3 Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку. 4 Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні,5 Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її! ® Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення. 7 Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди образи і рани. 8 Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною.
9 Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.10 До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм.
11 Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік
з дружиною, літній з тим, хто віджив літа.12 І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь.
13 Бо від малого до великого, кожен
з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно; 14 лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: “мир! мир!”, а миру немає. 16 Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені,
— говорить Господь.
18 Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: “не підемо”.171 поставив Я вартових над вами, сказавши', “слухайте звук труби”. Але вони сказали: “не будемо слухати”. 18 Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде.
19 Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули.20 Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені.21 Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуть-
7, 20. [12] Втор. 28, ЗО. [13] Іс. 56, 11. Єр. 8,
10. [14] Єр. 8, 11; 23, 17. [15] Єр. 18, 11. [16] Єр. 18, 15. Мф 11, 29. [17] Іс. 62, 6. [19] Чис.
14, 35. Іс. 1, 2. [20] Іс. 1, 11. Ам. 5, 21. Мих.
6, 7.
ся об них батьки і діти разом, сусід і ДРУГ його, і загинуть.
22 Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі; 23 тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сио-ну. 24 Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах. 26 Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків. 26 Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник. 27 Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх. 28 Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі.29 Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися;
30 відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.
П Слово, яке було до Єремії від ' Господа: 2 стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє, усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу. 3 Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші,
і Я залишу вас жити на цьому місці. 4 Не надійтеся на оманливі слова: “тут храм Господній, храм Господній, храм Господній”.6 Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правильно чинити суд між людиною і суперником її, в не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, — 7 то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів. 8 Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи. 9 Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте,
і клянетеся у неправді і кадите Ваалу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте, 10 і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: “ми спасені”, щоб надалі чинити усі ці мерзоти. 11 Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це, -говорить Господь. 12 Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за нечестя народу Мого Ізраїля. 13 І нині, тому що ви робите усі ці діла, - говорить Господь, - і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали, —
14 то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом. 16 І відкину вас від лиця Мого, як відкинув усіх братів ваших, усе сім’я Єфремове. 16 Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе.
17 Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима? 18 Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим
[10] Іс. 1, 12. [11] Іс. 56, 7. Мф 21, 13. Мк
11, 17. Лк 19, 46. [12] Нав. 18, 1. [13] Єр.
11, 7-8; 35, 14. Притч. 1, 24. Іс. 65, 12; 66,
4. [14] 1 Цар. 4, 12. Пс. 77, 60. Єр. 26, 6. [15] 4 Цар. 17, 18. [16] Вих. 32, 10. Єр. 11, 14.
[18] Єр. 44, 17, 19.
богам, щоб засмучувати Мене.19 Але чи Мене засмучують вони? - говорить Господь; чи не себе самих на сором собі? 1408 Тому так говорить Господь Бог: ось, проливається гнів Мій
і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.
21 Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо;
22 бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву; 1409 але таку заповідь дав їм: “слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре”. 1410 Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем. 26 3 того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх - пророків, посилав усякий день з раннього ранку;28 але вони не слухалися Мене
і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх. 271 коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді.
28 Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх.29 Обстрижи волосся твоє і кинь,
і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликав гнів Його. 30 Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, — говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я
Моє, щоб осквернити його; 31 і влаштували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило. 32 За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть більше називати місце це Тофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в То-феті будуть ховати за нестачею місця. 33 І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх. 34 І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.
О У той час, - говорить Господь, ® - викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх;
2 і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі. 1411 І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф. 1412 І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються? 6 Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися. 8 Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: “що я зробив?”; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій. 71 лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього. 1413 Як ви говорите: “ми мудрі, і закон Господній у нас”? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду. 1414 Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкинули слово Господнє; у чому ж мудрість їхня? 1415 За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні - іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво. 1416 І лікують рану дочки народу Мого легковажно, говорячи: “мир, мир!”, а миру немає. 1417 Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, -говорить Господь. 13 До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них.
14 “Чого ми сидимо? збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом”. 16 Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи. 16 Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому. 17 Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких немає заговорювання, і вони будуть уражати вас, - говорить Господь.
18 Коли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені. 19 Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? - Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними? 20 Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені.
21 Проскрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене. 22 Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?
9 0, хто дасть голові моїй воду
й очам моїм - джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого. 2 О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних.
3 Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають, — говорить Господь. 4 Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жодному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи.6 Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми. 8 Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене, - говорить Господь.
7 Тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого? 8 Язик їх - убивча
Глава 9. [1] Іс. 22, 4. Єр. 14, 17. [2] Єр. 7,
9. [3] Пс. 63, 4. Єз. 22, 29. Мк 12, 14. [4] Мих. 7, 5. Мф 10, 36. [5] Пс. 63, 4. [6] Ос. 4, 1. [7] Іс. 1, 25; 48, 10. [8] Пс. 27, 3; 54, 22. Притч. ЗО, 14.
стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи. 1418 Невже Я не покараю їх за це? — говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? 1419 Про гори здійму плач і крик, і про степові пасовища - ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить,
і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби — усі розсіялися, пішли. 1420 І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів.
12 Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні — пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею?
13 І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним; 14 а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні. 15 Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю; 16 і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх.17 Так говорить Господь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли. 18 Нехай вони поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода. 19 Бо голос плачу чутно з Сиону: “як ми поіра-бовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші”. 20 Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст
Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну - жалібних пісень. 21 Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах.
22 Скажи: так говорить Господь: і будуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх.
23 Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм.24 Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я - Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — говорить Господь.26 Ось, приходять дні,
- говорить Господь, - коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних: 26 Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи не-обрізані, а увесь дім Ізраїлів з необ-різаним серцем.
1 /\ Слухайте слово, яке Господь
говорить вам, доме Ізраїлів.
2 Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться. 3 Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири, 4 покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося. 6 Вони - як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах. 6 Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю. 7 Хто не убоїться Тебе, Царю
1 Кор. 1, 31. [24] Ін 17, 3. Єр. 22, 16. [26] Діян. 7, 51. Рим. 2, 28.
Глава 10. [2] Втор. 18, 9. [3] Іс. 44, 13. [4]
Прем. 13, 10. Іс. 40, 19. [5] Пс. 113, 12-13. Іс. 46, 7. [6] Пс. 85, 8. [7] Одкр. 15, 4.
народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе.1421 Усі до одного вони безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево.1422 Розбите на листи срібло привезене з Фарсиса, золото - з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них - гіацинт і пурпур: усе це - справа людей майстерних. 1423 А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Його. 1424 Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі і з-під небес.12 Він створив землю силою Своєю, утвердив вселен-ну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. 13 За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх. 14 Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу. 16 Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть. 16 Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф. 17 Забирай
із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі; 18 бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх. 19 Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: “справді, це моя скорбота, і я буду нести її; 20 намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити килими мої, 21 бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне”.22 Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів. 23 Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм. 24 Карай мене, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене. 26 Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.
1 1 Слово, яке було до Єремії від
Господа: 2 слухайте слова завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима; 3 і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього, 4 який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із землі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: “слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам, — і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом,6 щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим, дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині”. І відповів я, сказавши: амінь, Господи!e І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у містах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова завіту цього
і виконуйте їх.7 Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ранку, говорячи: “слухайтеся гласу Мого”. 8 Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили ко-
20, 24. [24] Пс. 6, 2; 37, 2. [25] Пс. 78, 6. Сир. 36 2—3.
’ Глава 11. [3] Втор. 27, 26. Гал. З, 10. [4] Втор. 4, 20. Єр. 7, 23. [5] Втор. 7, 12. [7] Єр.
7, 13. [8] Єр. 7, 24.
жен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.
9 І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима: 10 вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх.
11 Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх. 1425 Тоді міста Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої.1426 Бо скільки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу. 1427 Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй.
16 Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш.1428 Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрутилися гілки її. 1429 Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу. 18 Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх.
19 А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: “покладемо отруйне дерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його більше не згадувалося”.20 Але, Господи Са-ваофе, Судде праведний, Який випробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. 21 Тому так говорить Господь про мужів Ана-фофа, які шукають душі твоєї і говорять: “не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших”;
22 тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхні помруть від голоду.23 І залишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх.
1 О Праведний будеш Ти, Госпо-ди, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують? 2 Ти насадив їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близький, але далекий від серця їх. 3 А мене, Господи, Ти знаєш, бачиш мене
і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття. 4 Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях — сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: “Він не побачить, що з нами буде”.
6 Якщо ти з пішими біг, і вони втомили тебе, як же тобі змагатися з кіньми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у по-
53, 7. Єр. 18, 23. [20] 1 Цар. 16, 7. 1 Пар. 28,
9. Пс. 7, 10; 25, 2. Єр. 17, 10; 20, 12. Одкр. 2,
23. [22] Єр. 18, 21.
Глава 12. [1] Іов. 21, 7. Пс. 72, 3. Авв. 1,
13. [3] Пс. 16, 3. [4] Єр. 4, 25; 14, 6; 23, 10.
вінь Йордану? 1430 Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре. 1431 Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його. 1432 Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його. 1433 Наділ Мій став у Мене, як різнобарвний птах, на якого
з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його. 10 Багато пастухів зіпсували Мій виноградник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом; 11 зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця. 12 На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усе від одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті. 13 Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа. 14 Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх. 16 Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його.161 якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: “живий Господь!”, як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого. 17 Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ, - говорить Господь.
1 *3 Так сказав мені Господь: пі-ди, купи собі лляний пояс і поклади його на стегна твої, але у воду не клади його. 2 І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стегна мої.3 І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано: 4 візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі. 6 Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь. в Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там.71 я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.
8 І було до мене слово Господнє:
9 так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима. 10 Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний. 11 Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, - щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися. 12 Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: “хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?” 13 А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима,
14 і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, - говорить Гос-
20. Єр. 4, 2. [17] Іс. 60, 12.
Глава 13. [1] Діян. 21, 11. [9] 4 Цар. 24, 2. [10] Єр. 11, 8; 22, 21. Вар. 1, 22. [11] Втор. 26, 19. [14] Єр. 16, 5.
подь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх. 1434 Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить. 1435 Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти
і зробить темрявою. 1436 Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон. 1437 Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої. 1438 Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь.20 Підніміть очі ваші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє? 21 Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує? 22 І якщо скажеш у серці твоєму: “за що осягло мене це?” — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої. 23 Чи може ефіопля-нин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле? 24 Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним. 26 Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, - говорить Господь, - тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду. 20 За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій. 27 Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?
1 А Слово Господа, яке було до
Єремії з нагоди бездощів’я.
2 Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі. 3 Вельможі посилають слуг своїх по воду; вони приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і зні-чені, вони покривають свої голови.
4 Оскільки ґрунт розтріскався від того, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови. s Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави. e І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.
7 Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою. 8 Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти
- як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати?
9 Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас. 10 Так говорить Господь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.
11 І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому.
12 Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх. 13 Тоді сказав я:
2 Цар. 13, ЗО. [4] Іоїл. 1, 11. [6] Єр. 12, 4. [7]
Єр. З, 25. [8] Єр. 17, 13; 50, 7. [9] Пс. 43, 24. Вих. 25, 10, 22. [11] Єр. 11, 14. [12] Притч. 1,
28. Іс. 1, 15; 58, 3. [13] Єр. 5, 12; 6, 13; 8, 10.
Господи Боже! ось, пророки говорять їм: “не побачите меча, і голоду не буде у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці”.1439 І сказав мені Господь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого. 1440 Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: “меча і голоду не буде на цій землі”: мечем і голодом будуть знищені ці пророки, 1441 і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, - вони і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.
17 І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом. 18 Виходжу я на поле, - і ось, убиті мечем; входжу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо.
19 Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи. 20 Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою. 21 Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами. 22 Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.
1C І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть. 2 Якщо ж скажуть тобі: “куди нам іти?”, то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, - на голод; і хто у полон, - у полон.3 І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати; 4 і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі. s Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут? ® Ти залишив Мене, - говорить Господь, - відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати. 7 Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю народ Мій; але вони не повертаються
зі шляхів своїх.8 Удів їх у Мене більше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах. 9 Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь. 10 “Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене”.
11 Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час
Глава 15. [1] Вих. 32, 11. 1 Цар. 7, 9. [2] Єр. 43, 11. Зах. 11, 9. [3] Єр. 22, 19. [4] Втор.
28, 25. Єр. 24, 9; 29, 18. 4 Цар. 21, 11. [9] Ам.
8, 9. [10] Єр. 20, 14.
скорботи.12 Чи може залізо скрутити залізо північне і мідь? 1442 Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі іріхи твої, у всіх межах твоїх; 1443 і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, - буде палати на вас.
15 О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.
16 Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе. 1444 Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням.18 За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою? 19 На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них. 20 І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратува-ти проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволяти тебе, — говорить Господь. 21 І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.
1 С. І було до мене слово Господ-
не: 2 не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому. 3 Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі: 4 тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні поховані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. s Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь,
— мир Мій і милість і жаль. 8 І помруть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них.7 І не будуть переломлювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх. 8 Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити; 9 бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої. 10 Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: “за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш іріх, яким зірі-шили ми перед Господом Богом нашим?” — 11 тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, - говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали. 12 А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене.
13 За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до
2; 25, 33. [5] Єр. 13, 14. [6] Лев. 19, 27-28. [7] Втор. 26, 14. [8] Єз. 24, 22. [9] Іс. 24, 8. Єр. 7, 34. Єз. 26, 13. [10] Єр. 5, 19. [11] Іс. 65, 7. Єр.
З, 25. Єз. 21, 7. [12] Єр. 7, 26. [13] Втор. 4, 27-28.
вас милосердя. 1445 Тому ось, приходять дні, - говорить Господь, - коли не будуть уже говорити: “живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих
із землі Єгипетської”;1446 але: “живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх”: бо поверну їх у землю їхню, яку Я дав батькам їхнім.
16 Ось, Я пошлю багато рибалок, -говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель. 1447 Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх. 1448 І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє. 1449 Господи, сила моя і кріп-кість моя і притулок мій у день скорботи! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: “тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи”.1450 Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги?
21 Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє - Господь.
І П Гріх Іуди написаний заліз-ним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх. 2 Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах. 3 Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої — за гріхи в усіх межах твоїх. 4 І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.
6 Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа. ® Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній.
7 Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої — Господь. 8 Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід.
9 Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?
10 Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його.11 Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму. 12 Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого. 13 Ти, Господи, надія Ізраїле-ва; усі, що залишають Тебе, осоромляться. “Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої”.14 Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя. 1451 Ось, вони говорять мені: “де слово Господнє? нехай воно прийде!” 16 Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав
2, 12. Притч. 16, 20. Іс. ЗО, 18. [8] Пс. 1, 3.
[9] Пс. 63, 7. [10] 1 Цар. 16, 7. 1 Пар. 28, 9. Пс. 7, 10. Притч. 17, 3. Єр. 11, 20; 20, 12. Одкр. 2, 23. [12] Єр. 14, 21. [13] Єр. 2, 13; 14,
8. Ін 4, 14; 8, 6. [15] Іс. 5, 19. [16] Іов. 32, 21.
1 Кор. 4, 3.
дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм. 1452 Не будь страшним для мене, Ти - надія моя у день біди.
18 Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день бідування і скру-ши їх подвійним знищенням.
19 Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських, 1453 і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами.1454 Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими, 22 і не виносьте тягарів з домів ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів батькам вашим,23 які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення. 24 І якщо ви послухаєте Мене у тому, — говорить Господь, — щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жодною працею, 26 то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно. 26 І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жертви у дім Господній. 27 А якщо не послухаєте
Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне.
1 О Слово, яке було до Єремії від ® Господа: 2 встань і зійди у дім гончара, і там Я сповіщу тобі слова Мої.3 І зійшов я у дім гончара, і ось, він виконував свою работу на кружалі. 4 І посудина, яку гончар виробляв із глини, розвалилася у руці його; і він знову зробив з неї іншу посудину, яку гончар здумав зробити. s І було слово Господнє до мене: в чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, подібно до гончара цього?
— говорить Господь. Ось, що глина в руці гончара, те ви у Моїй руці; доме Ізраїлів. 7 Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викорі-ню, знищу і погублю його;8 але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити йому. 9 А іноді скажу про який-не-будь народ і царство, що впорядкую і утверджу його; 10 але якщо він буде робити лихе перед очима Моїми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добро, яким хотів обла-годіяти його. 11 Отже, скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: так говорить Господь: ось, Я готую вам зло і замишляю проти вас; отже, наверніться кожен від злого шляху свого
і виправте путі ваші і вчинки ваші.
12 Але вони говорять: “не надійся; ми будемо жити за своїми помислами і будемо чинити кожен за впертістю злого свого серця”. 13 Тому так говорить Господь: запитайте між народами, чи чув хто подібне до цього? украй мерзотні діла вчинила діва Ізраїлева. 14 Чи залишає сніг ливан-
Глава 18. [6] Прем. 15, 7. Іс. 45, 9. Рим.
9, 20. [7] Єр. 1, 10. [8] Єз. 18, 21. [11] Єр. 7,
3; 25, 5; 35, 15. Ін 3, 8. [12] Єр. 2, 25. [13] Єр. 2, 10.
ський скелю гори? і чи висихають холодні води, що течуть з інших місць?
16 А народ Мій залишив Мене; вони кадять суєтним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили шляхи давні, щоб ходити по стежках шляху непро-кладеного, 10 щоб зробити землю свою жахом, постійним посміховиськом, так що кожен, хто проходить нею, здивується і похитає головою своєю. 1455 Як східним вітром розвію їх перед лицем ворога; спиною, а не лицем повернуся до них у день біди їх.1456 А вони сказали: “прийдіть, учинимо задум проти Єремії; тому що не зник же закон у священика і рада у мудрого, і слово у пророка; прийдіть, уразимо його язиком і не будемо слухати слів його”.1457 Вислухай мене, Господи, і почуй голос моїх супротивників. 20 Чи слід відплачувати злом за добро? а вони риють яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, щоб говорити за них добре, щоб відвернути від них гнів Твій. 21 Отже, віддай синів їх голоду і піддай їх мечу; нехай будуть дружини їхні бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні умертвлені мечем на війні. 22 Нехай буде чутно волання з домів їхніх, коли приведеш на них полки раптово; бо вони риють яму, щоб упіймати мене, і таємно розставили сіті для ніг моїх.23 Але Ти, Господи, знаєш усі задуми їхні проти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їх і гріха їх не загладь перед лицем Твоїм; нехай будуть вони поваленими перед Тобою; вчини з ними під час гніву Твого.
1 Q Так сказав Господь: піди і
купи глиняний глечик у гон-чара; і візьми з собою найстарших з народу і зі старійшин священичих,
2 і вийди у долину синів Енномових, що біля воріт Харшиф, і виголоси там слова, які скажу тобі,3 і скажи: слухайте слово Господнє, царі юдейські і жителі Єрусалима! так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу біду на місце це, — про яке хто почує, у того задзвенить у вухах, 4 за те, що вони залишили Мене і чужим зробили місце це і кадять на ньому іншим богам, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; наповнили місце це кров’ю невинних 6 і влаштували висоти Ваалу, щоб спалювати синів своїх вогнем у всепалення Ваалу, чого Я не повелівав і не говорив, і що на думку не спадало Мені; 8 за те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли місце це не буде більше називатися Тофетом або долиною синів Енномових, але долиною вбивства. 7 І знищу раду Іуди та Єрусалима на місці цьому й уб’ю їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають душі їхні, і віддам трупи їхні в їжу птахам небесним і звірам земним. 8 І зроблю місто це жахом і посміянням; кожен, хто пройде через нього, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. 9 І нагодую їх плоттю синів їхніх і плоттю дочок їхніх; і буде кожен їсти плоть свого ближнього, знаходячись в облозі і тісноті, коли стиснуть їх вороги їхні й ті, що шукають душі їхні. 10 І розбий глечик перед очима тих мужів, які прийдуть з тобою, 11 і скажи їм: так говорить Господь Саваоф: так знищу Я народ цей і місто це, як розбита посудина гончара, яка уже не може бути відновлена, і будуть ховати їх у Тофеті, через нестачу місця для поховання. 12 Так зроблю з місцем цим, — говорить Господь, — і з жителями його; і місто це зроблю
Глава 19. [2] Єр. 7, 31. [3] 1 Цар. З, 11. [4]
Єр. 2, 13; 15, 6. [5] Єр. 7, 18; 16, 18. 4 Цар.
16, 3. [6] Єр. 7, 32. [7] Єр. 7, 33. [8] Єр. 18, 16; 50, 13. [9] Втор. 28, 53. Плач. 4, 10. [11] Єр. 7, 32.
подібним до Тофета. 13 І доми Єрусалима і доми царів юдейських будуть, як місце Тофет, нечистими, тому що на покрівлях усіх домів кадять усьому воїнству небесному і роблять узливання богам чужим.
14 І прийшов Єремія з Тофета, куди Господь посилав його пророкувати, і став у дворі дому Господнього і сказав усьому народові:16 так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на місто це і на усі міста його усі ті біди, які прорік на нього, тому що вони жорстокосерді і не слухають слів Моїх.
'У А Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці, 2 то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому. 3 Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не “Пасхор”1458 нарік Господь ім’я тобі, але “Магор Миссавив”1459. 4 Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього ІУДУ віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем.61 віддам усе багатство цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон. ® І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво. 7 Ти вів мене, Господи, — і я захоплений; Ти сильніший за мене - і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене.8 Бо лиш тільки почну говорити я, — кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посмі-яння.9 І подумав я: “не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його”; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг.10 Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; “заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос”. Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: “можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому”. 11 Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, тому що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться.
12 Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
13 Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв. — 14 Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний! 16 Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: “у тебе народився син”, і тим дуже порадувала його.18 І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання 17 за те, що вона не убила мене у самій утробі — так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною. 18 Для чого вийшов я з
Єр. 15, 13. [7] Єр. 1, 5, 8; 6, 10. [9] Іов. 32, 18. Лк 24, 32. 1 Кор. 9, 16-17. [11] Єр. 17, 18;
23, 40. [12] Єр. 11, 20. [14] Іов. З, 3. [16] Бут. 19, 24-25. [18] Іов. З, 11.
утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?
0 1 Слово, яке було до Єремії від " Господа, коли цар Седекія послав до нього Пасхора, сина Молхі-їного, і Софонію, сина Маасеї священика, сказати йому. 2 “запитай про нас Господа, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, воює проти нас; можливо, Господь сотворить з нами що-небудь таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив від нас”.
3 І сказав їм Єремія: так скажіть Седекії: 4 так говорить Господь, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну назад військове знаряддя, яке у руках ваших, яким ви воюєте з царем Вавилонським і з халдеями, які беруть вас в облогу поза стіною, і зберу їх посеред міста цього; 6 і Сам буду воювати проти вас рукою простягнутою і правицею кріпкою, у гніві й у люті й у великому обуренні; 8 і вражу тих, що живуть у цьому місті, — і людей
1 худобу; від великої моровиці помруть вони. 7 А після того, - говорить Господь, - Седекію, царя Юдейського, слуг його і народ, і тих, що залишилися у місті цьому після моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душі їхні; і він уразить їх вістрям меча і не пощадить їх, і не пожаліє і не помилує.
8 І народу цьому скажи: так говорить Господь: ось, Я пропоную вам путь життя і путь смерти:9 хто залишиться у цьому місті, той помре від меча і голоду і моровиці; а хто вийде і віддасться халдеям, які обложили вас, той буде живий, і душа його буде йому замість здобичі; 10 бо Я повернув лице Моє проти міста цього, — говорить Господь, — на зло, а не на добро; воно буде віддане у руки царя
Глава 21. [1] 1 Пар. 24, 9. [5] Вих. 6, 6. Втор. 5, 15. Єр. 32, 21. [7] Єр. 20, 4; 34, 2. Вих. 4, 19. [8] Сир. 15, 17. [9] Єр. 38, 2; 45, 5.
[10] Лев. 17, 10. Єр. 32, 29; 34, 2. [12] Єр. 4, 4; 22, 3. [13] Єр. 49, 4. Єз. 11, 15. [14] Єр. 17,
Вавилонського, і той спалить його вогнем.
11 І дому царя Юдейського скажи: слухайте слово Господнє:12 доме Давидів! так говорить Господь: з раннього ранку чиніть суд і рятуйте того, кого скривдять, від руки кривдника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не розгорілася через злі діла ваші до того, що ніхто не погасить. 13 Ось, Я — проти тебе, жителько долини, скеле рівнини, — говорить Господь, — проти вас, які говорите: “хто виступить проти нас і хто ввійде у житла наші?” 14 Але Я відвідаю вас за плодами діл ваших, - говорить Господь, — і запалю вогонь у лісі вашому, і пожере усе навколо нього.
0 Q Так сказав Господь: зійди у
дім царя Юдейського і промов слово це 2 і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами. 3 Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому. 4 Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на колісниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній.6 А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся, — говорить Господь, - що дім цей зробиться порожнім. 8 Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними 7 і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої
1 кинуть у вогонь. 8 І багато народів
27; 22, 7.
Глава 22. [3] Єр. 21, 12. Вих. 22, 21. [4]
Єр. 17, 25. [5] Мф 23, 38. [7] Єр. 21, 14. Іс.
13, 3; 37, 24. [8] Втор. 29, 24. З Цар. 9, 8-9.
будуть проходити через місто це і говорити одне одному: “за що Господь так учинив з цим великим містом?” 9 І скажуть у відповідь: “за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм”. 10 Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.1460 Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди, 12 але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї. 13 Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його, 14 хто говорить: “побудую собі дім великий і світлиці просторі”, — і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою.15 Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре.18 Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене? — говорить Господь.
17 Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство. 18 Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: “горе, брат мій!” і: “горе, сестра!” Не будуть оплакувати його: “горе, государ!” і: “горе, його велич!” 19 Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима. 20 Зійди на Ливан і кричи, і на
Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої.
21 Я говорив тобі під час благоденства твого; але ти сказав: “не послухаю”. Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого. 22 Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у полон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої.
23 Ти, що живеш на Ливані, гніздишся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах! 24 Живу Я,
- сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе 26 і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навухо-доносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв, 28 і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете; 27 а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться. 28 “Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він — сосуд непотребний? за що вони викинуті — він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?” 29 О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє. 30 Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.
О О Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї!
— говорить Господь. 2 Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я пока-
22, 14. Сир. 48, 21. [24] 4 Цар. 24, 6. Пісн. 8,
6. Агг. 2, 23. [26] 4 Цар. 24, 12. [27] Єр. 44,
14. [28] Ос. 8, 8. 4 Цар. 24, 15.
Глава 23. [1] Єз. 34, 3.
раю вас за злі діяння ваші, — говорить Господь.1461 І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися. 1462 І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, - говорить Господь.
s Ось, настають дні, - говорить Господь, — і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. ® У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: “Господь виправдання наше!” 1463 Тому, ось настають дні, — говорить Господь, — коли вже не будуть говорити: “живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської”, 1464 але: “живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і
з усіх земель, куди Я вигнав їх”, і будуть жити на землі своїй.
9 Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я — як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його, 10 тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і прагнення їх - зло, і сила їх - неправда,
11 бо і пророк і священик — лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх, - говорить Господь.12 За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх, - говорить Господь. 13 І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ
Мій, Ізраїля. 14 Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною — як Содом, і жителі його — як Гоморра. 16 Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю.16 Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх.17 Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: “Господь сказав: мир буде у вас”. І всякому, хто чинить за впертістю свого серця, говорять: “не прийде на вас лихо”.
18 Бо хто стояв у раді Господа і бачив і чув слово Його? Хто прислухо-вувався до слова Його і почув? 19 Ось, іде буря Господня з люттю, буря грізна, і впаде на голову нечестивих.
20 Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це. 21 Я не посилав пророків цих, а вони самі побігли; Я не говорив їм, а вони пророкували. 22 Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх.23 Хіба Я — Бог тільки поблизу, — говорить Господь, - а не Бог і віддалік? 24 Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її? — говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю? - говорить Господь. 26 Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: “мені снилося, мені сни-
15. Єз. 13, 22. [15] Єр. 9, 15. [16] Єр. 27, 9. [17] Єр. 6, 14. Єз. 13, 10. Зах. 10, 2. [18] Іов.
15, 8. Іс. 40, 13. [19] Єр. ЗО, 23. [20] Єр. ЗО,
24. [21] Єр. 14, 14; 27, 15; 29, 9. [22] Іс. 55, 11. [24] Іов. 34, 21. Пс. 138, 7-9. Сир. 23, 27. Ам. 9, 2. [25] Єр. 5, 31; 14, 14.
лося”. 20 Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця? 1465 Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала? 1466 Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном? - говорить Господь. 1467 Слово Моє чи не подібне до вогню, — говорить Господь, - і чи не подібне до молота, який розбиває скелю?
30 Тому, ось Я — на пророків, — говорить Господь, - які крадуть слова Мої один в одного. 31 Ось, Я — на пророків, - говорить Господь, - які діють своїм язиком, а говорять: “Він сказав”. 32 Ось, Я — на пророків неправдивих снів, - говорить Господь,
— які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому, - говорить Господь. 33 Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: “який тягар від Господа?”, то скажи їм: “який тягар? Я покину вас,
— говорить Господь”. 34 Якщо пророк, або священик, або народ скаже: “тягар від Господа”, Я покараю ту людину і дім її. 36 Так говоріть одне одному і брат братові: “що відповів Господь?” або: “що сказав Господь?” 38 А цього слова: “тягар від Господа”, надалі не вживайте: бо тягарем буде такій людині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого. 37 Так говори пророку: “що відповів тобі Господь?” або: “що сказав Господь?” 38 А якщо ви ще будете говорити: “тягар від Господа”, то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: “тягар від Господа”, тоді як Я послав сказати вам: “не говоріть: тягар від Господа”, - 39 за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого
40 і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться.
'У А Господь показав мені: і ось, ^ ' два кошики зі смоквами поставлені перед храмом Господнім, після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, вивів з Єрусалима полоненими Ієхонію, сина Іоакимового, царя Юдейського, і князів юдейських з теслями і ковалями і привів їх у Вавилон:2 один кошик був зі смоквами дуже добрими, якими бувають смокви ранні, а другий кошик - зі смоквами дуже поганими, які за непридатністю їх не можна їсти.31 сказав мені Господь: що бачиш ти, Єре-міє? Я сказав: смокви, смокви добрі
- дуже добрі, а погані - дуже погані, так що їх не можна їсти, тому що вони дуже недобрі.
4 І було до мене слово Господнє:
6 так говорить Господь, Бог Ізраїлів: подібно до цих смокв добрих Я визнаю добрими переселенців юдейських, яких Я послав з цього місця у землю Халдейську; 8 і зверну на них
041 Мої на благо їм і поверну їх у землю цю, і влаштую їх, а не розорю, і насажду їх, а не викоріню; 7 і дам їм серце, щоб знати Мене, що Я Господь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм. 8 А про погані смокви, яких і їсти не можна за непридатністю їх, так говорить Господь: таким Я зроблю Седекію, царя Юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, які залишаються у землі цій і живуть у землі Єгипетській; 9 і віддам їх на
Глава 24. [1] 4 Цар. 24, 12, 14. [6] Єр. 42, 10. [7] Втор. ЗО, 6. Єр. ЗО, 22; 32, 39. Єз. 11, 19. Євр. 8, 10. [8] Єр. 29, 17. [9] Втор. 28, 25. Пс. 43, 14. Єр. 15, 4.
озлоблення і на злостраждання в усіх царствах земних, на наругу, на притчу, на посміяння і прокляття в усіх місцях, куди Я вижену їх.14681 пошлю на них меч, голод і моровицю, доки не знищу їх із землі, яку Я дав їм і батькам їхнім.
0 С Слово, яке було до Єремії про
весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, — це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського, — 2 і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав:
3 від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам, - і ви не слухали. 4 Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав, — і ви не слухали
1 не прихиляли вуха свого, щоб слухати. 6 Вам говорили: “наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік; 8 і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла”.7 Але ви не слухали Мене, - говорить Господь, — прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі.8 Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх, 9 ось, Я пошлю і візьму всі племена північні,
— говорить Господь, — і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю цю і на жителів її і на усі навколишні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням. 10 І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника. 1469 І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років.14701 буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ, - говорить Господь, - за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею. 1471 І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи. 1472 Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх. 16 Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе. 16 І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них.
17 І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких послав мене Господь: 18 Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині, 19 фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його,20 і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аска-лон, і Газу, й Екрон, і залишки Азо-та, 21 Едома, і Моава, і синів Аммо-нових, 22 і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем, 23 Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях, 24 і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі, 26 усіх царів Зимврії,
1 всіх царів Елама, і всіх царів Мідії, 28 і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі цар-
2 Пар. 36, 21-22. 1 Езд. 1, 1. Єр. 29, 10. Дан.
9, 2. [14] Єр. 27, 7. [15] Одкр. 16, 19. [16] Наум. З, 11. [18] Іс. 51, 21. Єр. 29, 22; 42, 18. [19] Єр. 46, 2. [21] Єр. 48, 1. [23] Лев. 19, 27. Єр. 9, 26. [25] Єр. 49, 34. [26] Єр. 51, 41.
ства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них. 14731 скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас.
28 Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пити, то скажи їм: так говорить Господь Саваоф: ви неодмінно будете пити.1474 Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі, — говорить Господь Саваоф. 1475 Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі. 31 Шум дійде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу, - говорить Господь.
32 Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі. 33 І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі. 34 Ридайте, пастирі, і стогніть, і посипайте себе порохом, вожді стада; бо виповнилися дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий сосуд. 361 не буде притулку пастирям і спасіння вождям стада.38 Чутно волання пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх. 37 Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього. 38 Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його.
'у /Г На початку царювання Іоаки-
ма, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа: 2 так говорить Господь: стань надворі дому Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які повелю тобі сказати їм; не відніми ні слова. 3 Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні.
4 І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам, s щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте, — 8 то з домом цим Я зроблю те саме, що з Сило-мом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі.
7 Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому. 8 І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: “ти повинен померти; 9 навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишиться без жителів?” І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому. 10 Коли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота дому Господнього. 11 Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: “смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами”. 121 сказав Єремія усім князям і всьому народові:
Глава 26. [2] Втор. 4, 2. Притч. ЗО, 6. [3] Єр. 18, 8. Іоїл. 2, 13. [5] Єр. 7, 13. [6] Єр. 7,
14. [9] Єр. 7, 12. [10] Єр. 36, 10. [11] Плач. 4,
13.
“Господь послав мене пророкувати проти дому цього і проти міста цього усі ті слова, які ви чули; 1476 отже, ви-правте путі ваші і діяння ваші і послухайтеся гласу Господа Бога вашого, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас; 1477 а щодо мене, ось — я у ваших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим; 1478 тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші”.16 Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: “цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він говорив нам ім’ям Господа Бога нашого”. 171 зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам:18 “Михей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейського, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде виораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього — лісистим пагорбом. 19 Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим? 20 Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима, - і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія. 21 Коли почув слова його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет. 22 Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним. 23 І вивели Урію з Єгипту і привели його до царя Іоакима, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні гробниці. 24 Але рука Ахикама, сина Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство”.
*7 На початку царювання Іоаки-" ма1479, сина Іосії, царя Юдейського, було слово це до Єремії від Господа: 2 так сказав мені Господь: зроби собі пута і ярмо і поклади їх собі на шию; 3 і пошли такі самі до царя Ідумейського, і до царя Моавитсь-кого, і до царя синів Аммонових, і до царя Тира, і до царя Сидона, через послів, які прийшли в Єрусалим до Седекії, царя Юдейського; 4 і накажи їм сказати государям їх: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: так скажіть государям вашим:
6 Я створив землю, людину і тварин, які на лиці землі, великою могутністю Моєю і простягнутою правицею Моєю, і віддав її, кому Мені благо-угодно було.61 нині Я віддаю yd землі ці у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і навіть звірів польових віддаю йому на служіння. 7 І всі народи будуть служити йому і синові його і синові сина його, доки не прийде час і його землі і йому самому; і будуть служити йому багато народів і царі великі. 8 І якщо який народ і царство не захоче служити йому, Навуходоно-сору, царю Вавилонському, і не схилить шиї своєї під ярмо царя Вавилонського, - цей народ Я покараю мечем, голодом і моровицею, - говорить Господь, — доки не знищу їх рукою його. 9 І ви не слухайте своїх пророків і своїх віщунів, і своїх сновидців, і своїх чаклунів, і своїх волхвів, які говорять вам: “не будете служити цареві Вавилонському”. 10 Бо
вони пророкують вам неправду, щоб виселити вас із землі вашої, і щоб Я вигнав вас і ви загинули. 11 Народ же, який схилить шию свою під ярмо царя Вавилонського і стане служити йому, Я залишу на землі своїй, -говорить Господь, - і він буде обробляти її і жити на ній. 12 І Седекії, царю Юдейському, я говорив усі ці слова і сказав: схиліть шию свою під ярмо царя Вавилонського і служіть йому і народу його, і будете живі.
13 Навіщо помирати тобі і народу твоєму від меча, голоду і моровиці, як прорік Господь про той народ, який не буде служити цареві Вавилонському? 14 І не слухайте слів пророків, які говорять вам: “не будете служити цареві Вавилонському”; бо вони пророкують вам неправду.16 Я не посилав їх, — говорить Господь; і вони неправдиво пророкують ім’ям Моїм, щоб Я вигнав вас і щоб ви загинули, — ви і пророки ваші, які пророкують вам. 16 І священикам і всьому народові цьому я говорив: так говорить Господь: не слухайте слів пророків ваших, які пророкують вам і говорять: “ось, скоро повернуті будуть із Вавилона сосуди дому Господнього”; бо вони пророкують вам неправду. 17 Не слухайте їх, служіть цареві Вавилонському і живіть; навіщо доводити місто це до спустошення? 18 А якщо вони пророки, і якщо у них є слово Господнє, то нехай благають Господа Саваофа, щоб сосуди, які залишаються у домі Господньому й у домі царя Юдейського і у Єрусалимі, не перейшли у Вавилон. 19 Бо так говорить Господь Саваоф про стовпи і про мідне море і про підніжжя і про інші речі, які залишилися у цьому місті, 20 яких Навуходоносор, цар Вавилонський, не взяв, коли Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, й усіх знатних юдеїв і єрусалимлян вивів з Єрусалима у Вавилон,21 бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про сосуди, які залишилися в домі Господньому й у домі царя Юдейського
1 в Єрусалимі: 22 вони будуть віднесені у Вавилон і там залишаться до того дня, коли Я відвідаю їх, — говорить Господь, — і виведу їх і поверну їх на місце це.
ОО У той самий рік, на початку царювання Седекії, царя Юдейського, у четвертий рік, у п’ятий місяць, Ананія, син Азура, пророк із Гаваона, говорив мені у домі Господньому перед очима священиків і всього народу і сказав: 2 так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: знищу ярмо царя Вавилонського; 3 через два роки Я поверну на місце це усі сосуди дому Господнього, які Навуходоносор, цар Вавилонський, узяв з цього місця і переніс їх у Вавилон; 4 й Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, і всіх полонених юдеїв, які прийшли у Вавилон, Я поверну на місце це, - говорить Господь; бо знищу ярмо царя Вавилонського. 6 І сказав Єремія пророк пророку Ананії перед очима священиків і перед очима усіх людей, які стояли у домі Господньому, — 8 і сказав Єремія пророк: нехай буде так, нехай сотворить це Господь! нехай виконає Господь слова твої, які ти промовив про повернення з Вавилона сосудів дому Господнього і всіх полонених на місце це! 7 Тільки вислухай слово це, яке я скажу вголос тобі і вголос усьому народу:8 пророки, які здавна були раніше мене і раніше тебе, пророкували багатьом землям і великим царствам війну і біду і моровицю. 9 Якщо який пророк пророкував мир, то тоді тільки він визнаний був за пророка, якого істинно послав Господь, коли збу-
2 Пар. 36, 18, 22.
Глава 28. [1] Нав. 21, 17. [2] Єр. 27, 12.
[3] Єр. 27, 16. [9] Втор. 18, 22.
валося слово того пророка. 10 Тоді пророк Ананія узяв ярмо з шиї Єре-мії пророка і розбив його. 11 І сказав Ананія перед очима всього народу ці слова: так говорить Господь: так знищу ярмо Навуходоносора, царя Вавилонського, через два роки, знявши його з шиї усіх народів. І пішов Єремія своєю дорогою.
12 І було слово Господнє до Єремії після того, як пророк Ананія розбив ярмо з шиї пророка Єремії:13 йди і скажи Ананії: так говорить Господь: ти скрушив ярмо дерев’яне, і зробиш замість нього ярмо залізне.
14 Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: залізне ярмо покладу на шию усіх цих народів, щоб вони працювали на Навуходоносора, царя Вавилонського, і вони будуть служити йому, і навіть звірів польових Я віддав йому. 16 І сказав пророк Єремія пророку Ананії: послухай, Ана-ніє, Господь тебе не посилав, і ти подаєш надію цьому народу неправдиво. 16 Тому так говорить Господь: ось, Я скину тебе з лиця землі; у цьому ж році ти помреш, тому що ти говорив усупереч Господу.17 І помер пророк Ананія у тому самому році, у сьомому місяці.
OQ І ось слова листа, який про-^ рок Єремія послав з Єрусалима до залишку старійшин серед переселенців і до священиків, і до пророків, і до усього народу, яких Навуходо-носор вивів з Єрусалима у Вавилон,
- 2 після того, як вийшли з Єрусалима цар Ієхонія і цариця і євнухи, князі Юдеї і Єрусалима, і теслі і ковалі, — 3 через Елеасу, сина Сафа-нового, і Гемарію, сина Хелкіїного, яких Седекія, цар Юдейський, посилав у Вавилон до Навуходоносора, царя Вавилонського: 4 так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, усім полоненим, яких Я переселив з Єрусалима у Вавилон:6 будуйте доми і живіть у них, і розводьте сади і їжте плоди їх; ® беріть дружин і народжуйте синів і дочок; і синам своїм беріть дружин і дочок своїх віддавайте заміж, щоб вони народжували синів і дочок, і розмножуйтеся там, а не зменшуйтеся;7 і турбуйтеся про добробут міста, в яке Я переселив вас, і моліться за нього Господу; бо при добробуті його і вам буде мир. 8 Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: нехай не зваблюють вас пророки ваші, які серед вас, і ворожбити ваші; і не слухайте снів ваших, які вам сняться; 9 неправдиво пророкують вони вам ім’ям Моїм; Я не посилав їх, - говорить Господь.10 Бо так говорить Господь: коли виповниться вам у Вавилоні сімдесят років, тоді Я відвідаю вас і виконаю добре слово Моє про вас, щоб повернути вас на місце це. 11 Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, говорить Господь, — наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію. 12 І взиватимете до Мене, і підете і помолитеся Мені, і Я почую вас; 13 і будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим. 14 І буду я знайдений вами, — говорить Господь, — і поверну вас з полону і зберу вас із усіх народів і з усіх місць, куди Я вигнав вас, - говорить Господь, - і поверну вас у те місце, звідки переселив вас. 16 Ви говорите: “Господь послав нам пророків і у Вавилоні”.
16 Так говорить Господь про царя, що сидить на престолі Давидовому, і про весь народ, який живе у місті цьому, про братів ваших, які не відведені з вами у полон, - 17 так говорить про них Господь Саваоф: ось, Я пошлю на них меч, голод і моровицю, і зроблю їх такими, як негідні смокви, які не можна їсти через непридатність їх; 18 і буду переслідувати їх мечем, голодом і моровицею, і віддам їх на озлоблення усім царствам землі, на прокляття і жах, на посміяння і наругу між усіма народами, куди Я вижену їх,19 за те, що вони не слухали слів Моїх, -говорить Господь, — з якими Я посилав до них рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, але вони не слухали, - говорить Господь.
20 А ви, усі переселенці, яких Я послав з Єрусалима у Вавилон, слухайте слово Господнє: 21 так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колії, і про Седекію, сина Маасеї, які пророкують вам ім’ям Моїм неправду: ось, Я віддам їх до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він умертвить їх перед вашими очима. 22 І прийнято буде від них усіма переселенцями юдейськими, які у Вавилоні, проклинати так: “нехай зробить тобі Господь те саме, що Седекії та Ахаву”, яких цар Вавилонський засмажив на вогні 23 за те, що вони робили мерзоти в Ізраїлі: перелюбствували з дружинами ближніх своїх і ім’ям Моїм говорили неправду, чого Я не повелівав їм; Я знаю це, і Я свідок,
— говорить Господь. 24 І Шемаії не-хеламитянину скажи: 26 так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ти посилав листи від імені свого до усього народу, який у Єрусалимі, і до священика Софонії, сина Маасеї, і до усіх священиків, і писав:
26 “Господь поставив тебе священиком замість священика Іодая, щоб ти був між охоронцями у домі Господньому за всякою людиною, яка шаленіє і пророкує, і щоб ти саджав такого у в’язницю й у колоду: 27 чому ж ти не заборониш Єремії анафоф-ському пророкувати у вас? 28 Бо він і до нас у Вавилон надіслав сказати: полон буде тривалим: будуйте доми і живіть у них; розводьте сади і їжте плоди їх”. 29 Коли Софонія священик прочитав цей лист уголос пророку Єремії, 30 тоді було слово Господнє до Єремії:31 пошли до усіх переселенців сказати: так говорить Господь про Шемаію нехеламитяни-на: за те, що Шемаія у вас пророкує, а Я не посилав його, і обнадіює вас неправдиво, - 32 за те, так говорить Господь: ось, Я покараю Шемаію нехеламитянина і плем’я його; не буде від нього людини, яка живе серед народу цього, і не побачить він того добра, яке Я зроблю народу Моєму, — говорить Господь; бо він говорив усупереч Господу.
О /\ Слово, яке було до Єремії від Господа: 2 так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу. 3 Бо ось, настають дні, - говорить Господь, — коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду, — говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею. 4 І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду.s Так сказав Господь: голос сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру.
8 Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді? 7 О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це — тяжкий час для Якова, але він буде спасений від нього. 8 І буде у той день,
— говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям, 9 але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм. 10 І ти, рабе Мій Якове, не бійся, - говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе
з далекої країни і плем’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його, 1480 бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе.12 Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока; 13 ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе;14 усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися. 15 Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися.1в Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування. 17 Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх, - говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: “ось Сион, про який ніхто не запитує”;
18 так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше. 19 І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені. 20 І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його. 21 І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Мене;
бо хто відважиться сам собою наблизитися до Мене? - говорить Господь.
22 І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом. 23 Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор грізний; він упаде на голову нечестивих. 24 Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це.
“5 І У той час, — говорить Гос-подь, - Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Моїм народом. 2 Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокоїти Ізраїля. 3 Здаля явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління. 4 Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться;6 знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними. в Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: “вставайте,
1 зійдемо на Сион до Господа Бога нашого”. 7 Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: “спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!” 8 Ось, Я приведу їх із країни північної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, - великий сонм повернеться сюди.9 Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; поведу їх біля потоків вод дорогою рівною, на якій не спіткнуться; бо Я - отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій.
[24] Єр. 23, 20.
Глава 31. [1] Єр. 24, 7. [3] Лк 1, 54. Ін 6, 44; 13, 1. [4] Пс. 121, 3. Єр. 33, 7. [5] Іс. 65,
21. [6] Іс. 2, 3. [7] Іс. 2, 2. [8] Втор. ЗО, 3. [9]
2 Кор. 6, 18. Вих. 4, 22.
10 Слухайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: “Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє”; 11 бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього. 121 прийдуть вони, і будуть торжествувати на висотах Сиону; і зберуться до благосердя Господа, до пшениці і вина і єлею, до агнців і волів; і душа їх буде як напоєний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати. 13 Тоді дівчина буде веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх.
14 І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, - говорить Господь.
15 Так говорить Господь: голос чутно у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає.18 Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій,
- говорить Господь, - і повернуться вони із землі ворожої.171 є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, - і повернуться сини твої у наділи свої. 18 Чую Єфрема, який плаче: “Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій.19 Коли я був навернений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї”. 20 Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь. 21 Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої. 22 Чи довго тобі блукати, відпала дочко? Бо Господь сотворить на землі щось нове: жона спасе чоловіка.
23 Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на землі Іуди й у містах його це слово: “нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!” 24 Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами. 26 Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну. 28 При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені. 27 Ось, настають дні, - говорить Господь, -коли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби.
28 І як Я спостерігав за ними, викорінюючи і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, - говорить Господь.
29 У ті дні вже не будуть говорити: “батьки їли кислий виноірад, а у дітей на зубах оскома”, 30 але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде.
31 Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт,
32 не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь.
33 Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напи-
19. 2 Кор. 5, 17. Одкр. 21, 5. [23] Лк 1, 54. Єр. 29, 14; ЗО, 3; 32, 44. [25] Іс. 40, 29. Мф
11, 28. Євр. 12, 12. [28] Єр. 24, 6; 32, 42; 45,
4. [29] Єз. 18, 2-3. [31] Євр. 8, 8. [33] Євр. 8,
10. Єр. 24, 7.
шу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. 1481 І вже не будуть учити один одного, брат брата,
1 говорити: “пізнайте Господа”, бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше. 36 Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому.1482 Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, - говорить Господь, - то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди. 1483 Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, - говорить Господь. 1484 Ось, настають дні,
— говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріжних, 39 і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф. 40 І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки.
О ^ Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносо-ра. 2 Тоді військо царя Вавилонського облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторожі, який був при домі царя Юдейського. 3 Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: “навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він візьме його; 4 і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його; 6 і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його, - говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?”
e І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє: 7 ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до тебе сказати: “купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його”. 8 Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторожі і сказав мені: “купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніа-міновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі”. Тоді я дізнався, що це було слово Господнє. 9 І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників; 10 і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах. 11 І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий; 12 і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядька мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторожі;
13 і заповів Варуху в присутності їх:
14 так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів. 15 Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники будуть
Глава 32. [2] Єр. 33, 1. [3] Єр. 21, 7; 27 6.
[4] Єр. 34, 3. [5] Єз. 17, 12. Єр. 52, 11. Іс. 24, 19. [7] Мф 27, 9. Лев. 25, 25. [8] Єр. 1, 1. [12] Єр. 36, 4. [15] Єр. 32, 44.
знову купуватися у землі цій. 18 І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу:
17 “о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічого немає неможливого; 18 Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, сильний, Якому ім’я Господь Саваоф!
19 Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його, 20 Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєш до цього дня і в Ізраїлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день, 21 і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху,22 і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом. 23 Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди. 24 Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це. 26 А Ти, Господи Боже, сказав мені: “купи собі поле за срібло і запроси свідків”, тоді як місто віддається у руки халдеїв”.
28 І було слово Господнє до Єремії: 27 ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене? 28 Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його,29 і ввійдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене. 30 Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх, — говорить Господь. 31 І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого 32 за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима.33 Вони повернулися до Мене спиною, а не лицем; і коли Я навчав їх, з раннього ранку навчав, вони не хотіли прийняти настановлення,34 і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його. 35 Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду. 36 І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: “воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею”,
- 37 ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй
і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя. 38 Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом.39 І дам їм одне серце й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і
[ЗО] Бут. 8, 21. [33] Єр. 2, 27; 18, 17. [34] Втор. 12, 11. 4 Цар. 21, 4. 2 Пар. 33, 4-5. [35] Лев. 18, 21. 4 Цар. 21, 6. [37] Втор. ЗО, 3. Єр.
12, 14-15. [38] Єр. 24, 7. [39] Єз. 11, 19; 36,
26.
блага дітей своїх після них. 1485 І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодія-ти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене.
41 І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї. 1486 Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них. 1487 І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви говорите: “це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям”; 1488 будуть купувати поля за срібло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків — у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх, -говорить Господь.
О О І було слово Господнє до Єре-мії вдруге, коли він ще утримувався у дворі сторожі:2 Так говорить Господь, Який створив [землю], Господь, Який упорядкував і утвердив її, - Господь ім’я Йому: 3 взивай до Мене - і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш. 4 Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про доми міста цього і про доми царів юдейських, які руйнуються для завалів і для битви 6 тими, які прийшли воювати з халдеями, щоб наповнити доми трупами людей, яких Я уражу у гніві Моєму й у люті Моїй, і за всі беззаконня яких Я сховав лице Моє від міста цього. ® Ось, Я прикладу йому пластир і цілющі засоби, і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру й істини, 7 і поверну полон Іуди і полон Ізраїля і влаштую їх, як спочатку, 8 і очищу їх від усього нечестя їхнього, яким вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною і відпали від Мене. 9 І буде для мене Єрусалим радісним ім’ям, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про усі блага, які Я зроблю йому, і здивуються і затремтять від усіх благодіянь і всього благоденства, яке Я доставлю йому.
10 Так говорить Господь: на цьому місці, про яке ви говорите: “воно порожнє, без людей і без худоби”, — у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, які порожні, без людей, без жителів, без худоби,11 знову буде чутно голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, голос тих, що говорять: “славте Господа Саваофа, бо благий Господь, бо повік милість Його”, і голос тих, що приносять жертву подяки в домі Господньому; бо Я поверну полонених цієї землі в попередній стан, — говорить Господь.12 Так говорить Господь Саваоф: на цьому місці, яке порожнє, без людей, без худоби, й у всіх містах його знову будуть оселі пастухів, які будуть пасти стада. 13 У містах нагірних, у містах низинних і в містах південних, і в землі Веніаміновій, і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди знову будуть проходити стада під рукою того, який рахує, -говорить Господь. 14 Ось, настануть дні, — говорить Господь, — коли Я виконаю те добре слово, яке вирік про дім Ізраїлів і про дім Іудин. 16 У ті дні й у той час вирощу Давиду Паросток праведний, і буде чинити суд і правду на землі.16 У ті дні Іуда буде спасенний і Єрусалим буде жити безпечно, і наречуть ім’я Йому: “Господь виправдання наше!” 17 Бо так говорить Господь: не припиниться у Давида муж, який сидить на
ЗО, 17. [7] Єр. 29, 14; ЗО, 3; 31, 4. [8] Єр. 31,
34. [9] Втор. 26, 19. [10] Єр. 32, 43. [11] Пс. 135, 1. [14] Єр. 23, 5. [15] Іс. 11, 1. Єр. 23, 5.
[16] Втор. 33, 28. Єр. 23, 6. [17] Іс. 11, 1. Лк 1, 32.
престолі дому Ізраїлевого, 1489 й у свя-щеників-левитів не буде нестачі у мужі перед лицем Моїм, який в усі дні возносить всепалення і спалює приношення і звершує жертви.
19 І було слово Господнє до Єремії: 1490 так говорить Господь: якщо можете зруйнувати завіт Мій про день і завіт Мій про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час,1491 то може бути зруйнований і завіт Мій з рабом Моїм Давидом, так що не буде у нього сина, який царює на престолі його, і також з левитами-свя-щениками, служителями Моїми.1492 Як незліченне небесне воїнство і невимірний пісок морський, так розмножу плем’я Давида, раба Мого, і левитів, які служать Мені.231 було слово Господнє до Єремії: 24 чи не бачиш, що народ цей говорить: “ті два племені, які обрав Господь, Він відкинув?” і через це вони зневажають народ Мій, ніби він уже не був народом у очах їх. 26 Так говорить Господь: якщо завіту Мого про день і ніч і уставів неба і землі Я не утвердив, 26 то і плем’я Якова і Давида, раба Мого, відкину, щоб не брати більше владик з його племені для племені Авраама, Іса-ака та Якова; бо поверну їх із полону і помилую їх.
“5 А Слово, яке було до Єремії від
■ Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилонський, і все військо його
1 всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його:
2 так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і скажи Седекії, царю Юдейському, і скажи йому: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він спалить його вогнем; 3 і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий у руки його, і очі твої побачать очі царя Вавилонського, і вуста його будуть говорити до твоїх вуст, і підеш у Вавилон.4 Утім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! так говорить Господь про тебе: ти не помреш від меча;6 ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були раніше тебе, спалювали при похованні пахощі, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: “горе, государю!”, бо Я вирік це слово, — говорить Господь. в Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, царю Юдейському, в Єрусалимі.7 Тим часом військо царя Вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахиса й Азеки; бо з міст юдейських тільки ці залишалися, як міста укріплені. 8 Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу, 9 щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого. 10 І послухалися усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах, — і послухалися і відпустили; 11 але після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.
12 І було слово Господнє до Єремії від Господа: 13 так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства, і сказав: 14 “наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він
Єр. 32, 4. Єз. 17, 16. [5] Єр. 22, 18. [7] Мих.
1, 13. [9] Вих. 21, 2. Лев. 25, 39. Втор. 15, 12.
[13] Вих. 21, 2. Втор. 15, 12. [14] Єр. 7, 24; 25, 4; 35, 15.
працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю”; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого.15 Ви нині навернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, над яким наречене ім’я Моє; 16 але потім роздумали і знеславили ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями.17 Тому так говорить Господь: ви не послухалися Мене у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я, — говорить Господь, — проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду, і віддам вас на озлоблення в усі царства землі;
18 і віддам тих, що переступили завіт Мій і не устояли у словах завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розсікши тельця надвоє і пройшовши між розсіченими частинами його,
19 князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків і увесь народ землі, який проходив між розсіченими частинами тельця,
- 20 віддам їх до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душі' їх, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. 21 І Седе-кію, царя Юдейського, і князів його віддам до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душі їх, і до рук війська царя Вавилонського, яке відступило від вас. 22 Ось, Я дам повеління, — говорить Господь, — і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю пустелею безлюдною.
О С Слово, яке було до Єремії від Господа у дні Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: 2 йди у дім
Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх у дім Господній, в одну з кімнат, і дай їм пити вина. 3 Я взяв Іаза-нію, сина Єремії, сина Авацинії, і братів його, і всіх синів його і весь дім Рехавитів, 4 і привів їх у дім Господній, в кімнату синів Анана, сина Годолії, людини Божої, яка поряд з кімнатою князів, над кімнатою Ма-асеї, сина Селлумового, стража біля входу; 6 і поставив перед синами дому Рехавитів повні чаші вина і склянки і сказав їм: пийте вино. в Але вони сказали: ми вина не п’ємо; тому що Іонадав, син Рехава, батько наш, дав нам заповідь, сказавши: “не пийте вина ні ви, ні діти ваші, повіки;
7 і домів не будуйте, і насіння не сійте, і виноградників не розводьте, і не майте їх, але живіть у наметах в усі дні життя вашого, щоб вам довгий час прожити на тій землі, де ви подорожніми”. 8 І ми послухалися голосу Іонадава, сина Рехавового, батька нашого, в усьому, що він заповів нам, щоб не пити вина в усі дні наші, - ми і дружини наші, і сини наші і дочки наші, - 9 і щоб не будувати домів для проживання нашого; і в нас немає ні виноградників, ні полів, ні посіву; 10 а живемо в наметах і в усьому слухаємося і робимо все, що заповів нам Іонадав, батько наш. 11 Коли ж Навуходоносор, цар Вавилонський, прийшов у землю цю, ми сказали: “вийдемо, підемо в Єрусалим від війська халдеїв і від війська арамеїв”, і ось, ми живемо в Єрусалимі.
12 І було слово Господнє до Єремії: 13 так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: іди і скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: невже ви не візьмете з цього настановлення для себе, щоб слухатися слів Моїх? — говорить Господь. 14 Слова Іонадава, сина Рехавового, який заповів синам своїм не пити вина, виконуються, і вони не п’ють до цього дня, тому що слухаються заповіту батька свого; а Я безперестанно говорив вам, говорив з раннього ранку, і ви не послухалися Мене.16 Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, і говорив: “наверніться кожен від злого шляху свого і виправте поведінку вашу, і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм; і будете жити на цій землі, яку Я дав вам і батькам вашим”; але ви не прихилили вуха свого і не послухалися Мене. 16 Оскільки сини Іонадава, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, яку він заповів їм, а народ цей не слухає Мене, 17 тому так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на юдеїв і на усіх жителів Єрусалима усе те зло, яке Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не слухалися, кликав їх, а вони не відповідали.18 А дому Рехавитів сказав Єремія: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ви послухалися заповіту Іонадава, батька вашого, і зберігаєте усі заповіді його і в усьому чините, як він заповів вам, - 19 за те, так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: не відніметься в Іонадава, сина Рехавового, муж, який стоїть перед лицем Моїм в усі дні.
О £1 У четвертий рік Іоакима, си-
на Іосії, царя Юдейського, було таке слово до Єремії від Господа: 2 візьми собі книжковий сувій і напиши у ньому усі слова, які Я говорив тобі про Ізраїля і про Іуду і про усі народи з того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Іосії до цього дня;3 можливо, дім Іудин почує про усі біди, які Я думаю зробити їм, щоб вони навернулися кожен від злого шляху свого, щоб Я простив неправду їх і гріх їх. 4 І покликав Єремія Варуха, сина Нирії, і написав Варух у книжковий сувій з уст Єремії всі слова Господа, які Він говорив йому. 6 І наказав Єремія Варуху і сказав: я ув’язнений і не можу йти у дім Господній; 6 отже, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з уст моїх слова Господні вголос народу у домі Господньому у день посту, також і вголос усім юдеям, які прийшли із міст своїх, прочитай їх; 7 можливо, вони піднесуть смиренне моління перед лице Господа і навернуться кожен від злого шляху свого; бо великий гнів і обурення, яке оголосив Господь на народ цей. 8 Варух, син Нирії, зробив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані у сувої, прочитати у домі Господньому.
9 У п’ятий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, у дев’ятому місяці оголосили піст перед лицем Господа усьому народу в Єрусалимі і всьому народу, який прийшов до Єрусалима з міст юдейських. 101 прочитав Варух написані у сувої слова Єремії у домі Господньому, в кімнаті Гема-рії, сина Сафанового, писаря, на верхньому дворі, біля входу у нові ворота дому Господнього, вголос усьому народу. 11 Михей, син Гемарії, сина Сафанового, чув усі слова Господні, написані у сувої, 12 і зійшов у дім царя, у кімнату царського писаря, і ось, там сиділи усі князі: Елисам, царський писар, і Делаія, син Семаії, й Елнафан, син Ахбора, і Гемарія, син Сафана, і Седекія, син Ананії, і всі князі; 13 і переказав їм Михей усі слова, які він чув, коли Варух читав сувій уголос народу. 14 Тоді всі князі послали до Варуха Ієгудія, сина Нафанії, сина Селемії, сина Хусії, сказати йому: сувій, який ти читав уголос народу, візьми у руку твою і прийди. І взяв Варух, син Ни-рії, сувій у руку свою і прийшов до них. 15 Вони сказали йому: сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Ва-рух уголос їм. 18 Коли вони вислухали усі слова, то з жахом подивилися один на одного і сказали Варуху: ми неодмінно перекажемо усі ці слова царю.171 запитали Варуха: скажи ж нам, як ти написав усі слова ці з уст його? 181 сказав їм Варух: він промовляв мені вустами своїми усі ці слова, а я чорнилом писав їх у цей сувій. 19 Тоді сказали князі Варуху: піди, сховайся, ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви. 201 пішли вони до царя у палац, а сувій залишили у кімнаті Елисама, царського писаря, і переказали вголос царю всі слова ці. 21 Цар послав Ієгудія принести сувій, і він узяв його з кімнати Елисама, царського писаря; і читав його Ієгудій уголос царю і уголос усім князям, які стояли поруч царя. 22 Цар у той час, у дев’ятому місяці, сидів у зимовому домі, і перед ним горіла жаровня.23 Коли Ієгудій прочитував три або чотири стовпці, цар відрізував їх писарським ножичком і кидав на вогонь у жаровню, доки не знищений був весь сувій у вогні, який був у жаровні. 24 І не убоялись, і не роздерли одяг свій ні цар, ні всі слуги його, які чули усі слова ці. 26 Хоч Елнафан і Делаія і Гемарія умовляли царя не спалювати сувій, але він не послухав їх. 28 І наказав цар Ієрамеїлу, синові царя, і Сераії, синові Азриїловому, і Селемії, синові Авдиїловому, взяти Варуха писаря і Єремію пророка; але Господь сховав їх.
27 І було слово Господнє до Єремії, після того як цар спалив сувій і слова, які Варух написав з уст Єремії, і сказано йому: 28 візьми собі знову інший сувій і напиши у ньому всі попередні слова, які були у першому сувої, які спалив Іоаким, цар Юдейський; 29 а царю Юдейському Іоакиму скажи: так говорить Господь: ти спалив сувій цей, сказавши: “навіщо ти написав у ньому: неодмінно прийде цар Вавилонський і розорить землю цю, і знищить на ній людей і худобу?” 30 за це, так говорить Господь про Іоакима, царя Юдейського: не буде від нього того, хто сидить на престолі Давидовому, і труп його буде кинутий на спеку денну і на холод нічний; 31 і відвідаю його і плем’я його і слуг його за неправду їх, і наведу на них і на жителів Єрусалима і на мужів Іуди усе зло, яке Я вирік на них, а вони не слухали. 32 І взяв Єремія інший сувій і віддав його Варуху писарю, синові Нирії, і він написав у ньому
з уст Єремії усі слова того сувою, який спалив Іоаким, цар Юдейський, на вогні; і ще додано до них багато подібних до тих слів.
Т*7 Замість Ієхонії, сина Іоаки-ма, царював Седекія, син Іосії, якого Навуходоносор, цар Вавилонський, поставив царем у землі Юдейській. 2 Ні він, ні слуги його, ні народ країни не слухали слів Господа, які говорив Він через Єремію пророка. 3 Цар Седекія послав Ієгуха-ла, сина Селемії, і Софонію, сина Маасеї, священика, до Єремії пророка сказати: помолися за нас Господу Богу нашому. 4 Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не ув’язнили його у дім в’язничний.6 Тим часом військо фараонове виступило з Єгипту, і халдеї, які облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили від Єрусалима. 6 І було слово Господнє до Єремії пророка: 7 так говорить Господь, Бог Ізраїлів: так скажіть цареві Юдейському, який послав вас до Мене запитати Мене: ось, військо фараонове, яке йшло до вас на допомогу, повернеться у землю свою, у Єгипет; 8 а халдеї знову прийдуть і будуть воювати проти міста цього, і візьмуть його і спалять його вогнем. 9 Так говорить Господь: не обманюйте себе, говорячи: “неодмінно відійдуть від нас халдеї”, бо вони не відійдуть; 10 якби ви навіть розбили усе військо халдеїв, які воюють проти вас, і залишилися б у них тільки поранені, то і ті встали б, кожен з намету свого, і спалили б місто це вогнем.
11 У той час, як військо халдейське відступило від Єрусалима, з причини війська фараонового, 12 Єремія пішов з Єрусалима, щоб іти у землю Веніамінову, ховаючись там серед народу. 13 Але коли він був біля воріт Веніамінових, начальник сторожі, який був там, на ім’я Іреія, син Селемії, сина Ананієвого, затримав Єремію пророка, сказавши: ти хочеш перебігти до халдеїв? 14 Єремія сказав: це неправда; я не хочу перебігти до халдеїв. Але він не послухав його, і взяв Іреія Єремію і привів його до князів. 16 Князі озлобилися на Єремію і били його, і замкнули його у в’язницю, у дім Іонафана писаря, тому що зробили його в’язницею. 16 Коли Єремія увійшов у в’язницю і підвал, і пробув там Єремія багато днів, — 17 цар Седекія послав і взяв його. І запитував його цар у домі своєму таємно і сказав: чи немає слова від Господа? Єремія сказав: є; і сказав: ти будеш відданий до рук царя Вавилонського. 18 І сказав Єремія царю Седекії: чим я згрішив перед тобою і перед слугами твоїми, і перед народом цим, що ви посадили мене у в’язницю? 19 і де ваші пророки, які пророкували вам, говорячи: “цар Вавилонський не піде проти вас і проти землі цієї”? 20 І нині послухай, господарю мій царю, нехай упаде прохання моє перед лицем твоїм; не повертай мене у дім Іонафана писаря, щоб мені не померти там. 21 І дав повеління цар Седекія, щоб ув’язнили Єремію у дворі сторожі і давали йому по шматку хліба на день з вулиці хлібопекарів, доки не закінчився весь хліб у місті; і так залишався Єремія у дворі сторожі.
0 О І почули Сафатія, син Мат-
фана, і Годолія, син Пасхора,
1 Юхал, син Селемії, і Пасхор, син Малхії, слова, які Єремія промовив до всього народу, говорячи: 2 так говорить Господь: хто залишиться у цьому місті, помре від меча, голоду
1 моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться живий. 3 Так говорить Господь: неодмінно віддане буде місто це в руки війська царя Вавилонського, і він візьме його. 4 Тоді князі сказали цареві: нехай буде цей чоловік відданий на смерть, тому що він ослаблює руки воїнів, які залишаються у цьому місті, і руки усього народу, говорячи до них такі слова; бо цей чоловік не благоденства бажає народу цьому, а біди. 6 І сказав цар Седекія: ось, він у ваших руках, тому що цар нічого не може зробити всупереч вам. 6 Тоді взяли Єремію і кинули його в яму Малхії, сина царя, що була у дворі сторожі, й опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а тільки багно, і занурився Єремія у багно. 7 І почув Ав-демелех ефіоплянин, один з євнухів, який знаходився у царському домі, що Єремію посадили в яму; а цар сидів тоді біля воріт Веніамінових. 8 І вийшов Авдемелех з дому царського і сказав цареві: 9 господарю мій царю! зле зробили ці люди, так учинивши з Єремією пророком, якого кинули в яму; він помре там від го-
2 Пар. 36, 12. Єр. 34, 2. [4] Лк 23, 2. Ам. 7,
10. [7] Єр. 39, 16.
лоду, тому що немає більше хліба у місті. 10 Цар дав наказ Авдемелеху ефіоплянину, сказавши: візьми із собою звідси тридцять чоловік і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер. 11 Авдемелех узяв людей із собою і ввійшов у дім царський під комору, і взяв звідти старих негодящих ганчірок і старих негодящих клаптів і опустив їх на мотузках у яму до Єремії. 12 І сказав Авдемелех ефіоплянин Єремії: підклади ці старі кинуті ганчірки і клапті під пахви рук твоїх, під мотузки. І зробив так Єремія. 13 І потягли Єремію на мотузках і витягли його з ями; і залишався Єремія у дворі сторожі.
14 Тоді цар Седекія послав і покликав Єремію пророка до себе, при третьому вході у дім Господній, і сказав цар Єремії: я у тебе запитаю щось; не приховай від мене нічого. 16 І сказав Єремія Седекії: якщо я відкрию тобі, чи не віддаси ти мене на смерть? і якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене. 16 І клявся цар Седекія Єремії таємно, говорячи: живий Господь, Який створив нам душу цю, не віддам тебе на смерть і не віддам до рук цих людей, які шукають душі твоєї.17 Тоді Єремія сказав Седекії: так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ти вийдеш до князів царя Вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий, і дім твій; 18 а якщо не вийдеш до князів царя Вавилонського, то це місто буде віддане до рук халдеїв, і вони спалять його вогнем, і ти не уникнеш рук їхніх. 19 І сказав цар Седекія Єремії: я боюся юдеїв, які перейшли до халдеїв, щоб халдеї не віддали мене у руки їх, і щоб ті не наглумилися з мене. 201 сказав Єремія: не віддадуть; послухай гласу Господа у тім, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і жива буде душа твоя. 21 А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь:22 ось, усі дружини, які залишилися у домі царя Юдейського, відведені будуть до князів царя Вавилонського, і скажуть вони: “тебе звабили і перемогли друзі твої; ноги твої занурилися у багно, і вони віддалилися від тебе”.23 І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш рук їхніх; але будеш узятий рукою царя Вавилонського, і зробиш те, що місто це буде спалене вогнем.24 І сказав Седекія Єремії: ніхто не повинен знати цих слів, і тоді ти не помреш;
26 і якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: “скажи нам, що говорив ти царю, не приховай від нас, і ми не віддамо тебе на смерть, - і також що говорив тобі цар”, 26 то скажи їм: “я склав перед лицем царя прохання моє, щоб не повертати мене у дім Іонафана, щоб не померти там”. 27 І прийшли усі князі до Єремії і запитували його, і він сказав їм згідно з усіма словами, які цар повелів сказати, і вони мовчки залишили його, тому що не довідалися про те, що було сказано цареві. 28 І залишався Єремія у дворі сторожі до того дня, в який був узятий Єрусалим. І Єрусалим був узятий.
О Q У дев’ятий рік Седекії, царя ^ Юдейського, у десятий місяць, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, і обложили його. 2 А в одинадцятий рік Седекії, у четвертий місяць, у дев’ятий день місяця місто було взяте. 3 І ввійшли у нього всі князі царя Вавилонського, і розташувалися в середніх воротах, Нергал-Шарецер, Самгар-Нево, Сар-сехим, начальник євнухів, Нергал-Шарецер, начальник магів, і всі інші князі царя Вавилонського. 4 Коли
Седекія, цар Юдейський, і всі військові люди побачили їх, - побігли, і вночі вийшли з міста через царський сад у ворота між двома стінами і пішли по дорозі рівнини.6 Але військо халдейське погналося за ними; і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських; і взяли його і відвели до Навуходоносора, царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив суд над ним. ® І заколов цар Вавилонський синів Седекії в Ривлі перед його очима, й усіх вельмож юдейських заколов цар Вавилонський; 7 а Седекії виколов очі і закував його у кайдани, щоб відвести його у Вавилон. 8 Дім царя і доми народу спалили халдеї вогнем, і стіни Єрусалима зруйнували.9 А залишок народу, який залишався в місті, і перебіжчиків, які перейшли до нього, й інший народ, який залишився, Навузардан, начальник охоронців, переселив у Вавилон. 10 Бідних же з народу, які нічого не мали, Навузардан, начальник охоронців, залишив у Юдейській землі і дав їм тоді ж виноградники і поля.11 А про Єремію Навуходоносор, цар Вавилонський, дав таке повеління Навузар-дану, начальникові охоронців:12 візьми його і май його на увазі, і не роби йому нічого поганого, але чини з ним так, як він скаже тобі. 13 І послав Навузардан, начальник охоронців, і Навузазван, начальник євнухів, і Нергал-Шарецер, начальник магів, і всі князі царя Вавилонського 14 послали і взяли Єремію з двору сторожі, і доручили його Годолії, синові Ахикама, сина Сафанового, відвести його додому. І він залишився жити серед народу.
16 До Єремії, коли він ще утримувався у дворі в’язничному, було слово Господнє: 16 йди, скажи Авде-мелеху ефіоплянину: так говорить
Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я виконаю слова Мої про місто це на зло, а не на добро йому, і вони збудуться у той день перед очима твоїми; 17 але тебе Я визволю у той день,
- говорить Господь, - і не будеш відданий до рук людей, яких ти боїшся. 18 Я визволю тебе, і ти не впадеш від меча, і душа твоя залишиться у тобі замість здобичі, тому що ти на Мене поклав уповання, - сказав Господь. Лґ\ Слово, яке було до Єремії від Господа, після того як Навузардан, начальник охоронців, відпустив його з Рами, де він узяв його скутого ланцюгами серед інших полонених єрусалимлян і юдеїв, яких переселяли у Вавилон. 2 Начальник охоронців узяв Єремію і сказав йому: Господь Бог твій прорік цю біду на місце це, 3 і навів його Господь і зробив те, що сказав; тому що ви згрішили перед Господом і не слухалися гла-су Його, за те й спіткало вас це.
4 Отже, ось, я звільняю тебе сьогодні від ланцюгів, які на руках твоїх: якщо тобі угодно йти зі мною у Вавилон, іди, і я буду мати піклування про тебе; а якщо неугодно тобі йти зі мною у Вавилон, залишайся. Ось, уся земля перед тобою; куди то
бі завгодно, і куди подобається йти, туди і йди.6 Коли він ще не відійшов, сказав Навузардан: піди до Годолії, сина Ахикама, сина Сафанового, якого цар Вавилонський поставив начальником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу; або йди, куди подобається тобі йти. І дав йому начальник охоронців продовольство і подарунок і відпустив його. 6 І прийшов Єремія до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і жив з ним серед народу, який залишався у країні. 7 Коли усі воєначальники, які були у полі, вони і люди їхні, почули, що цар Вавилонський поставив Годолію, сина Ахи-кама, начальником над країною і доручив йому чоловіків і жінок, і дітей, і тих із бідних країни, які не були переселені у Вавилон; 8 тоді прийшли до Годолії у Массифу й Іс-маїл, син Нафанії, й Іоанан та Іонафан, сини Карел, і Сераія, син Фа-насмефа, і сини Офи із Нетофафи, й Іезонія, син Махафи, вони і дружини їхні. 9 Годолія, син Ахикама, сина Сафанового, клявся їм і людям їхнім, говорячи: не бійтеся служити халдеям, залишайтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде вам добре;10 а я залишуся у Массифі, щоб заступатися перед лицем халдеїв, які будуть приходити до нас; ви ж збирайте вино і літні плоди, й олію і забирайте у посудини ваші, і живіть у містах ваших, які зайняли.
11 Також усі юдеї, які знаходилися у землі Моавитській і між синами Аммона і в Ідумеї, і у всіх країнах, почули, що цар Вавилонський залишив частину юдеїв і поставив над ними Годолію, сина Ахикама, сина Сафанового; 12 і повернулися усі ці юдеї з усіх місць, куди були вигнані,
і прийшли у землю Юдейську до Годолії в Массифу, і зібрали вина і літніх плодів дуже багато. 13 Тим часом Іоанан, син Карея, і всі військові начальники, які були у полі, прийшли до Годолії в Массифу 14 і сказали йому: чи знаєш ти, що Вааліс, цар синів Аммонових, надіслав Іс-маїла, сина Нафанії, щоб убити тебе? Але Годолія, син Ахикама, не повірив ім.15 Тоді Іоанан, син Карея, сказав Годолії таємно у Массифі: дозволь мені, я піду й уб’ю Ісмаїла, сина Нафанії, і ніхто не довідається; навіщо допускати, щоб він убив тебе, і щоб усі юдеї, ті, які зібралися до тебе, розсіялися, і щоб загинув залишок Іуди? 18 Але Годолія, син Ахикама, сказав Іоанану, синові Карея: не роби цього, тому що ти неправду говориш про Ісмаїла.
Д1 І було у сьомий місяць, Ісма-“ їл, син Нафанії, сина Елисама
3 племені царського, і вельможі царя і десять чоловік з ним прийшли до Годолії, сина Ахикама, у Массифу,
1 там вони їли разом хліб у Массифі.
2 І встав Ісмаїл, син Нафанії, і десять чоловік, які були з ним, й уразили Годолію, сина Ахикама, сина Сафанового, мечем і умертвили того, якого цар Вавилонський поставив начальником над країною.3 Також убив Ісмаїл і всіх юдеїв, які були з ним, із Годолією, у Массифі, і халдеїв, які знаходилися там, людей військових.
4 На другий день після убивства Годолії, коли ніхто не знав про це,
6 прийшли із Сихема, Силома і Самарії вісімдесят чоловік з поголеними бородами й у розідраному одязі, і, зранивши себе, з дарами і Ливаном у руках для приношення їх у дім Господній. в Ісмаїл, син Нафанії, вийшов з Массифи назустріч їм, ідучи і плачучи, і, зустрівшись з ними, сказав їм: ідіть до Годолії, сина Ахикама. 7 І як тільки вони увійшли всередину міста, Ісмаїл, син Нафанії, убив їх і кинув у рів, він і люди, які були з ним. 8 Але знайшлися між ними десять чоловік, які сказали Ісмаїлу: не умертвляй нас, бо у нас є в полі сховані комори з пшеницею і ячменем, і олією і медом. І він стримався і не умертвив їх з іншими братами їхніми. 9 Рів же, куди кинув Ісмаїл усі трупи людей, яких він убив через Годолію, був той самий, який зробив цар Аса, боячись Вааси, царя Ізраїльського; його наповнив Ісмаїл, син Нафанії, убитими. 10 І захопив Ісмаїл весь залишок народу, який був у Массифі, дочок царя і весь народ, що залишався у Массифі, який Навузардан, начальник охоронців, доручив Годолії, синові Ахикама, і захопив їх Ісмаїл, син Нафанії, і вирушив до синів Ам-монових. 11 Але коли Іоанан, син Карел, і всі воєначальники, що були з ним, почули про усі злодіяння, які звершив Ісмаїл, син Нафанії, 12 узяли всіх людей і пішли воювати з Ісмаїлом, сином Нафанії, і наздогнали його біля великих вод, у Га-ваоні. 13 І коли весь народ, який був у Ісмаїла, побачив Іоанана, сина Карел, і всіх воєначальників, що були з ним, зрадів; 14 і відвернувся весь народ, який Ісмаїл повів у полон з Массифи, і повернувся і пішов до Іоанана, сина Карея; 15 а Ісмаїл, син Нафанії, утік від Іоанана з вісьмома людьми і пішов до синів Аммо-нових. 10 Тоді Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, узяли з Массифи весь народ, який залишився, який він визволив від Ісмаїла, сина Нафанії, після того як той убив Годолію, сина Ахикама, чоловіків, військових людей, і дружин, і дітей, і євнухів, яких він вивів з Гаваона; 1493 і пішли, і зупинилися у селищі Химам, поблизу Вифлеєма, щоб відійти в Єгипет
18 від халдеїв, бо вони боялися їх, тому що Ісмаїл, син Нафанії, убив Годолію, сина Ахикама, якого цар Вавилонський поставив начальником над країною.
А'у І приступили усі воєначаль-ники, й Іоанан, син Карея, й Ієзанія, син Гошаії, і весь народ від малого до великого, 2 і сказали Єремії пророку: нехай упаде перед лицем твоїм прохання наше, помолись за нас Господу Богу твоєму за весь цей залишок, бо з великого залишилося нас мало, як очі твої бачать нас,
3 щоб Господь, Бог твій, указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити. 4 І сказав їм Єремія пророк: чую, помолюся Господу Богу вашому за словами вашими, і все, що відповість вам Господь, оголошу вам, не приховаю від вас жодного слова.
6 Вони сказали Єремії: Господь нехай буде між нами свідком вірним та істинним у тім, що ми точно виконаємо усе те, з чим пошле тебе до нас Господь Бог Твій: в чи добре, чи погане те буде, але гласу Господа Бога нашого, до Якого посилаємо тебе, послухаємося, щоб нам було добре, коли будемо слухняні гласу Господа Бога нашого.
7 Коли минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії. 8 Він покликав до себе Іоанана, сина Карея, й усіх воєначальників, що були
з ним, і весь народ, від малого і до великого,9 і сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Якого ви посилали мене, щоб скласти перед Ним моління ваше:10 якщо залишитеся на землі цій, то Я влаштую вас і не розорю, насаджу вас і не вико-ріню, бо Я шкодую про ту біду, яку зробив вам. 11 Не бійтеся царя Вавилонського, якого ви боїтеся; не бійтеся його, - говорить Господь, -бо Я з вами, щоб спасати вас і визволяти вас від руки його. 12 І виявлю до вас милість, і він змилостивиться до вас і поверне вас у землю вашу. 13 Якщо ж ви скажете: “не хочемо жити у цій землі”, і не послухаєтеся гласу Господа Бога вашого, говорячи: 14 “ні, ми підемо у землю Єгипетську, де війни не побачимо і трубного голосу не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити”; 16 то вислухайте нині слово Господнє, ви, залишок Іуди: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ви рішуче повернете лиця ваші, щоб іти в Єгипет, і підете, щоб жити там, 16 то меч, якого ви боїтеся, наздожене вас там, у землі Єгипетській, і голод, якого ви страхаєтеся, буде завжди йти за вами там, у Єгипті, і там помрете.
17 І всі, які повернуть лице своє, щоб іти в Єгипет і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жоден з них не залишиться і не уникне тієї біди, яку Я наведу на них. 18 Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: як вилився гнів Мій і лють Моя на жителів Єрусалима, так виллється лють Моя на вас, коли ввійдете в Єгипет, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою і ганьбою, і не побачите більше місця цього.19 До вас, залишок Іуди, вирік Господь: “не ходіть у Єгипет”; твердо знайте, що я нині застерігав вас, 20 бо ви згрішили проти себе самих: ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: “помолися за нас Господу Богу нашому й усе, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, і ми зробимо”. 21 Я оголосив вам нині; але ви не послухали гласу Господа Бога нашого і всього того, з чим Він послав мене до вас. 22 Отже, знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці у тім місці, куди хочете йти, щоб жити там.
А О Коли Єремія передав усьому ''З народові всі слова Господа Бога їхнього, усі ті слова, з якими Господь, Бог їх, послав його до них,2 тоді сказав Азарія, син Осаії, й Іоанан, син Карея, і всі зухвалі люди сказали Єремії: неправду ти говориш, не посилав тебе Господь Бог наш сказати: “не ходіть у Єгипет, щоб жити там”; 3 а Варух, син Нирії, збурює тебе проти нас, щоб віддати нас до рук халдеїв, щоб вони умертвили нас або відвели нас полоненими у Вавилон. 4 І не послухав Іоанан, син Карея, і всі воєначальники і весь народ гласу Господа, щоб залишитися у землі Юдейській. s І взяв Іоанан, син Карея, і всі воєначальники увесь залишок юдеїв, які повернулися з усіх народів, куди вони були вигнані, щоб жити у землі Юдейській,6 чоловіків і дружин, і дітей, і дочок царя, і всіх тих, яких Навузардан, начальник охоронців, залишив з Годолією, сином Ахикама, сина Сафанового, і Єремію пророка, і Варуха, сина Нирії; 7 і пішли у землю Єгипетську, бо не послухали гласу Господнього, і дійшли до Тафниса.
8 І було слово Господнє до Єремії у Тафнисі: 9 візьми в руки свої великі камені і сховай їх у зім’ятій глині біля входу у дім фараона у Тафнисі, перед очима юдеїв, 10 і скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я пошлю і візьму Навуходо-носора, царя Вавилонського, раба Мого, і поставлю престіл його на цих каменях, схованих Мною, і розкине він над ним чудовий намет свій
11 і прийде, й уразить землю Єгипетську: хто приречений на смерть, той відданий буде смерті; і хто у полон, піде в полон; і хто під меч, під меч.
12 І запалю вогонь у капищах богів єгиптян; і він спалить ті, а їх полонить, і одягнеться у землю Єгипетську, як пастух одягає на себе одяг свій, і вийде звідти спокійно, 13 і знищить статуї у Бефсамисі, що у землі Єгипетській, і капища богів єгипетських спалить вогнем.
А А Слово, яке було до Єремії про
■ ■ усіх юдеїв, що живуть у землі Єгипетській, які оселилися у Маг-долі й Тафнисі, й у Нофі, й у землі Пафрос: 2 так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви бачили усю біду, яку Я навів на Єрусалим і на весь рід юдейський; ось, вони тепер порожні, і ніхто не живе у них, 3 за нечестя їх, яке вони робили, прогнів-ляючи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші. 4 Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб
Єр. 15, 2. [12] Єз. ЗО, 13. Чис. 33, 4. Єр. 46, 25.
сказати: “не робіть це мерзенне діло, яке Я ненавиджу”. s Але вони не слухали і не прихилили вуха свого, щоб навернутися від свого нечестя, не кадити іншим богам. 8 І вилилися лють Моя і гнів Мій і розгорілися у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима; і вони зробилися руїнами і пустелею, як бачите нині.71 нині так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: навіщо ви робите це велике зло душам вашим, знищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят із середовища Юдеї, щоб не залишити у себе залишку, 8 прогнівляючи Мене творінням рук своїх, кадінням іншим богам у землі Єгипетській, куди ви прийшли жити, щоб погубити себе і зробитися прокляттям і ганьбою у всіх народів землі? 9 Хіба ви забули нечестя батьків ваших і нечестя царів юдейських, ваше власне нечестя і нечестя дружин ваших, яке вони робили у землі Юдейській і на вулицях Єрусалима? 10 Не смирилися вони і до цього дня, і не бояться і не роблять за законом Моїм і за уставами Моїми, які Я дав вам і батькам вашим.11 Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну проти вас лице Моє на загибель і на знищення усієї Юдеї 12 і візьму юдеїв, які залишилися, які повернули лице своє, щоб іти у землю Єгипетську і жити там, і всі вони будуть знищені, впадуть у землі Єгипетській; мечем і голодом будуть знищені; від малого і до великого помруть від меча і голоду, і будуть прокляттям і жахом, наругою і ганьбою.
13 Відвідаю тих, що живуть у землі Єгипетській, як Я відвідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею, 14 і ніхто не уникне і не вціліє із залишку юдеїв, які прийшли у землю Єгипетську, щоб пожити там і потім повернутися у землю Юдейську, куди вони всією душею бажають повернутися, щоб жити там; ніхто не повернеться, крім тих, які втечуть звідти.
16 І відповідали Єремії усі чоловіки, які знали, що дружини їхні кадять іншим богам, і всі дружини, які стояли там у великій кількості, і весь народ, який жив у землі Єгипетській, у Пафосі, і сказали: 16 слово, яке ти говорив нам ім’ям Господа, ми не слухаємо від тебе; 17 але неодмінно будемо робити усе те, що вийшло з вуст наших, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання, як ми робили, ми і батьки наші, царі наші і князі наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, тому що тоді ми були ситі і щасливі і лиха не бачили. 18 А з того часу, як перестали ми кадити богині неба і виливати їй узливання, терпимо в усьому нестаток і гинемо від меча і голоду.
19 І коли ми кадили богині неба і виливали їй узливання, то хіба без відома чоловіків наших робили ми їй пиріжки з зображенням її і виливали їй узливання? 20 Тоді сказав Єремія всьому народові, чоловікам і дружинам, і всьому народові, який так відповідав йому: 21 чи не це кадіння, яке звершували ви у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, ви і батьки ваші, царі ваші і князі ваші, і народ країни, згадав Господь? І чи не воно зійшло Йому на серце?
22 Господь не міг більше терпіти злих діл ваших і мерзот, які ви робили; тому і зробилася земля ваша пустелею і жахом, і прокляттям, без жителів, як бачите нині.23 Оскільки ви, звершуючи те куріння, грішили перед Господом і не слухали гласу Господа, і не чинили за законом Його і за встановленнями Його, і за веліннями Його, то й осягла вас ця біда, як бачите нині. 24 І сказав Єремія усьому народові і всім жінкам: слухайте слово Господнє, всі юдеї, які у землі Єгипетській:1494 так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви і дружини ваші, що вустами своїми говорили, те і руками своїми робили; ви говорите: “станемо виконувати обітниці наші, які ми обіцяли, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання”, — твердо тримайтеся обітниць ваших і у точності виконуйте обітниці ваші. 1495 За те вислухайте слово Господнє, всі юдеї, які живуть у землі Єгипетській: ось, Я поклявся великим ім’ям Моїм, -говорить Господь, - що не буде вже на усій землі Єгипетській вимовлятися ім’я Моє вустами будь-якого юдея, який говорить: “живий Господь Бог!” 1496 Ось, Я буду спостерігати над вами на погибель, а не на добро; й усі юдеї, які у землі Єгипетській, будуть гинути від меча і голоду, доки зовсім не знищаться. 28 Тільки невелика кількість тих, що уникли меча, повернеться із землі Єгипетської у землю Юдейську, і дізнаються всі юдеї, які залишилися, що прийшли в землю Єгипетську, щоб пожити там, чиє слово збудеться: Моє чи їх. 1497 І ось вам знамення,
- говорить Господь, - що Я відвідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що збудуться слова Мої про вас на погибель вам. 30 Так говорить Господь: ось, Я віддам фараона Ваф-рія, царя Єгипетського, до рук ворогів його і до рук тих, що шукають душі його, як віддав Седекію, царя Юдейського, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, ворога його і який шукав душі його.
Л с Слово, яке пророк Єремія
■ сказав Варуху, синові Нирії, коли він написав слова ці з уст Єремії у книгу, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського:2 так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Варух: 3 ти говориш: “горе мені! тому що Господь приклав скорботу до хвороби моєї; я знеміг від зітхань моїх, і не знаходжу спокою”. 4 Так скажи йому: так говорить Господь: ось, що Я побудував, зруйную, і що насадив, викоріню, - усю цю землю.
6 А ти просиш собі великого: не проси; бо ось, Я наведу біду на всяку плоть, - говорить Господь, - а тобі замість здобичі залишу душу твою в усіх місцях, куди тільки підеш.
Л (і Слово Господнє, яке було до Єремії пророка про народи язичницькі: 2 про Єгипет, про військо фараона Нехао, царя Єгипетського, яке було біля ріки Євфрату в Кар-хемисі, і яке уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського. 3 Готуйте щити і списи, і вступайте у бій; 4 сідлайте коней і сідайте, вершники, і станьте у шоломах; гостріть списи, вдягайтеся у броню.
6 Чому ж, бачу Я, вони злякалися і повернули назад? і сильні їх уражені, і біжать не оглядаючись; звідусюди жах, — говорить Господь. 8 Не втече прудконогий, і не спасеться сильний; на півночі, біля ріки Євфрату, вони спіткнуться і впадуть.7 Хто це піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його? 8 Єгипет піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його, і говорить: “піднімуся і покрию землю, погублю місто і жителів його”. 9 Сідайте на коней, і мчіть, колісниці, і виступайте, сильні ефіопляни і лівіяни, озброєні щитом, і лідяни, які тримають луки і натягують їх;10 бо день цей у Господа Бога Саваофа є день помсти, щоб помститися ворогам Його; і меч буде пожирати, і насититься й уп’ється кров’ю їх; бо це Господу Богу Саваофу буде жертво-
приношення у землі північній, біля ріки Євфрату.1498 Піди у Галаад і візьми бальзаму, діво, дочко Єгипту; даремно ти будеш примножувати лікування, немає для тебе зцілення.
12 Почули народи про посоромлення твоє, і волання твоє наповнило землю; бо сильний зіштовхнувся із сильним, і обоє разом упали.
13 Слово, яке сказав Господь пророку Єремії про нашестя Навуходо-носора, царя Вавилонського, щоб уразити землю Єгипетську:14 сповістіть у Єгипті і дайте знати у Магдолі,
і дайте знати у Нофі і Тафнисі; скажіть: “ставай і готуйся, бо меч пожирає околиці твої”. 16 Чому сильний твій повалений? - Не встояв, тому що Господь погнав його. 18 Він примножив тих, що падають, навіть падали одне на одного і говорили: “вставай і повернемося до народу нашого у рідну нашу землю від згубного меча”. 17 А там кричать: “фараон, цар Єгипту, знітився; він пропустив домовлений час”. 18 Живу Я, говорить Цар, Якого ім’я Господь Саваоф: як Фавор серед гір і як Кармил біля моря, так напевне прийде він. 19 Готуй собі потрібне для переселення, дочко — жителько Єгипту, бо Ноф буде спустошений, зруйнований, залишиться без жителя.
20 Єгипет — прекрасна телиця; але загибель від півночі йде, йде.21 І найманці його серед нього, як вгодовані тельці, - і самі повернулися назад, побігли всі, не устояли, тому що прийшов на них день загибелі їх, час відвідування їх.22 Голос його несеться, як зміїний; вони йдуть з військом, прийдуть на нього із сокирами, як дроворуби;23 вирубають ліс його, - говорить Господь, - бо вони незліченні; їх більше, ніж сарани, і немає ліку їм. 24 Осоромлена дочка Єгипту, віддана до рук народу північного.26 Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, говорить: ось, Я відвідаю Аммона, який у Но, і фараона і Єгипет,
1 богів його і царів його, фараона і тих, що надіються на нього;28 і віддам їх до рук тих, що шукають душі їхньої, і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук рабів його; але після того буде він населений, як у минулі дні, — говорить Господь. 27 Ти ж не бійся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю: бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і сім’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків, і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде устрашати його.28 Не бійся, рабе Мій Якове,
- говорить Господь: бо Я з тобою; Я знищу всі народи, до яких Я вигнав тебе, а тебе не знищу, а тільки покараю тебе за мірою; непокараним же не залишу тебе.
А П Слово Господа, яке було до ~ пророка Єремії про филистимлян, перше ніж фараон уразив Газу.
2 Так говорить Господь: ось, піднімаються води з півночі і зробляться потоком, який наводнює, і потоплять землю й усе, що наповнює її, місто і тих, що живуть у ньому; тоді заволають люди, і заридають усі мешканці країни. 3 Від гучного тупоту копит сильних коней його, від стукоту колісниць його, від звуку коліс його, батьки не оглянуться на дітей своїх, тому що руки у них опустяться
4 від того дня, який прийде знищити усіх филистимлян, відняти у Тира і Сидона усіх інших помічників, бо Господь розорить филистимлян, залишок острова Кафтора. 6 Опліши-віла Газа, гине Аскалон, залишок долини їх. 6 Доки будеш сікти, о, меч Господній! доки ти не заспокоїшся? повернися у піхви твої, перестань і заспокойся. 7 Але як тобі заспокоїтися, коли Господь дав повеління
проти Аскалона і проти берега морського? туди Він спрямував його. ДО Про Моав так говорить Гос-
■ О подь Саваоф, Бог Ізраїлів: горе Нево! він спустошений; Кариафаїм посоромлений і взятий; Мизгав посоромлений і знищений. 2 Немає вже слави Моава; у Есевоні задумують проти нього зло: “підемо, знищимо його із числа народів”. І ти, Мадме-но, загинеш; меч іде слідом за тобою. 3 Чутно волання від Оронаїма, спустошення і руйнування велике.
4 Знищений Моав; волання підняли діти його.6 На підйомі у Лухит плач за плачем здіймається; і на спуску з Оронаїма ворог чує волання про руйнування. ® Біжіть, рятуйте життя своє, і будьте подібні до оголеного дерева у пустелі. 7 Оскільки ти сподівався на діла твої і на скарби твої, тому і ти будеш узятий, і Хамос піде у полон разом зі своїми священиками і своїми князями. 8 І прийде спустошувач на всяке місто, і місто не уціліє; і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь. 9 Дайте крила Моаву, щоб він міг полетіти; міста його будуть пустелею, тому що не буде кому жити у них.10 Проклятий, хто діло Господнє робить недбало, і проклятий, хто утримує меч Його від крови! 11 Моав від юности своєї був у спокої, сидів на дріжджах своїх і не переливали його із посудини у посудину, і у полон не ходив; тому залишався у ньому смак його, і запах його не змінювався. 12 Тому ось, приходять дні, - говорить Господь, — коли Я пошлю до нього пе-реливачів, які переллють його і спорожнять посудини його, і розіб’ють глечики його.13 І посоромлений буде Моав заради Хамоса, як дім Ізраїлів посоромлений був заради Вефиля, надії своєї. 14 Чому ви говорите: “ми люди хоробрі і міцні для війни”?
16 Спустошений Моав, і міста його горять, і добірні юнаки його пішли на заколення, - говорить Цар, -Господь Саваоф ім’я Його. 16 Близька загибель Моава, і сильно поспішає біда його.17 Пошкодуйте за ним, усі сусіди його й усі, хто знає ім’я його, скажіть: “як знищений жезл сили, посох слави!” 18 Зійди з висоти величі і сиди у спразі, дочко -жителько Дивона, бо спустошувач Моава прийде до тебе і знищить укріплення твої. 19 Стань при дорозі і дивися, жителько Ароера, запитуй того, хто біжить і спасається: “що трапилося?” 20 Посоромлений Моав, бо знищений; ридайте і волайте, оголосіть в Арноні, що спустошено Моав. 21 І суд прийшов на рівнини, на Халон і на Іаацу, і на Мофаф,22 і на Дивон і на Нево, і на Бет-Дивла-фаїм, 23 і на Кариафаїм і на Бет-Га-мул, і на Бет-Маон, 24 і на Кериоф і на Восор, і на всі міста землі Моа-витської, далекі і близькі. 26 Відсічений ріг Моава, і правиця його знищена, - говорить Господь. 26 Напоїть його п’яним, бо він піднісся проти Господа; і нехай Моав валяється у блювотині своїй, і сам буде посмі-янням. 27 Чи не був осміяним у тебе Ізраїль? хіба він між злодіями був упійманий, що ти, бувало, лиш тільки заговориш про нього, хитаєш головою? 28 Залиште міста і живіть на скелях, жителі Моава, і будьте як голуби, які роблять гнізда при вході у печеру. 29 Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про його зарозумілість і його гордовитість, і чванливість його і звеличування серця його. 30 Знаю Я зухвалість його,
- говорить Господь, - але це ненадійно; порожні слова його: не так зроблять. 31 Тому буду ридати про Моав і волати за весь Моав; будуть зітхати за мужів Кирхареса. 32 Буду плакати за тебе, винограднику Се-вамський, плачем Іазера; паростки твої простягалися за море, досягали озера Іазера; спустошувач напав на літні плоди твої і на дозрілий виноград. 1499 Радість і веселощі відняті від Кармила і від землі Моава. Я покладу кінець вину в точилах; не будуть більше топтати у них з піснями; крик битви буде, а не крик радости. 1500 Від волання Есевона до Елеали і до Іааци вони піднімуть голос свій від Сигора до Оронаїма, до третьої Егли, бо і води Нимрима висохнуть. 1501 Знищу в Моаві, - говорить Господь, - тих, що приносять жертви на висотах і кадять богам його. 38 Тому серце моє стогне за Моав, як сопілка; за жителів Кир-хареса стогне серце моє, як сопілка, бо багатства, ними набуті, загинули: 1502 у кожного голова гола й у кожного борода зменшена; у всіх на руках подряпини і на стегнах веретище. 38 На усіх покрівлях Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я знищив Моав, як непотрібну посудину, — говорить Господь.39 “Який знищений він!” - будуть говорити ридаючи; “як Моав покрився соромом, повернувши тил!”. І буде Моав осміяним і жахом для усіх навколишніх його, 40 бо так говорить Господь: ось, як орел, налетить він і розкриє крила свої над Моавом.41 Міста будуть узяті, й укріплення завойовані, й серце хоробрих моавитян буде у той день, як серце жінки, яка мучиться пологами. 42 І знищений буде Моав із числа народів, тому що він повстав проти Господа. 43 Жах і яма і петля - для тебе, жителю Моава, — сказав Господь.44 Хто втече від жаху, впаде в яму; а хто вийде з ями, потрапить у зашморг, бо Я наведу на нього, на Моава, час відвідання їх, — говорить Господь. 46 Під тінню Есевона зупинилися ті, що біжать, знесилівши; але вогонь вийшов з Есевона і полум’я із середовища Сигона, і пожере бік Моава і тім’я синів непокірних. 48 Горе тобі, Моаве! загинув народ Хамоса, бо сини твої взяті у полон, і дочки твої - у полон. 47 Але в останні дні поверну полон Моава, - говорить Господь. До цього суд на Моаві.
ЛСк Про синів Аммонових так го-
ворить Господь: хіба немає синів у Ізраїлю? хіба немає у нього спадкоємця? Чому ж Малхом заволодів Гадом, і народ його живе у містах його?2 Тому ось, настають дні,
— говорить Господь, — коли у Равві синів Аммонових чутно буде крик битви, і зробиться вона купою руїн, і міста її будуть спалені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, які володіли ним, — говорить Господь. 3 Ридай, Есевоне, бо спустошено Гай; кричіть, дочки Равви, опояшіться веретищем, плачте і блукайте по городах, бо Малхом піде у полон разом зі священиками і князями своїми. 4 Чого хвалишся долинами? Потече долина твоя кров’ю, віроломна дочко, що сподіваєшся на скарби свої, що говориш: “хто прийде до мене?” s Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, - говорить Господь Бог Саваоф; розбіжитеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що розбіглися. 8 Але після того Я поверну полон синів Аммонових, — говорить Господь.
7 Про Едом так говорить Господь Саваоф: хіба немає більше мудрости у Фемані? хіба не стало ради у розумних? хіба збідніла мудрість їх?
8 Біжіть, повернувши тил, ховайтеся у печерах, жителі Дедана, бо загибель Ісава Я наведу на нього, - час відвідування Мого. 9 Якби збирачі
29. [47] Єр. 49, 39.
Глава 49. [1] Єз. 25, 2-3. [2] Ам. 1, 14. [3]
Нав. 8, 2. [4] Єр. 21, 13. [6] Єр 33, 7. [7] Єз. 25, 12. Іс. 29, 14. Авд. 1, 8. [8] Єр. 49, ЗО; 50,
31. [9] Авд. 1, 5.
винограду прийшли до тебе, то, напевне, залишили б кілька незібраних ягід. І якби злодії прийшли уночі, то вони украли б, скільки їм потрібно. 10 А Я догола обберу Ісава, відкрию потаємні місця його, і сховатися він не може. Знищене буде плем’я його, і брати його і сусіди його; і не буде його. 11 Залиш сиріт твоїх, Я підтримаю життя їх, і удови твої нехай надіються на Мене.
12 Бо так говорить Господь: ось і ті, яким не призначено було пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але неодмінно будеш пити чашу.1503 Бо Мною клянуся, - говорить Господь, - що жахом, посміянням, пустелею і прокляттям буде Восор, і всі міста його зробляться вічними пустелями. 1504 Я чув поголос від Господа, і посол посланий до народів сказати: зберіться і йдіть проти нього, і піднімайтеся на війну.
15 Бо ось, Я зроблю тебе малим між народами, знехтуваним між людьми.
10 Грізне становище твоє і гордовитість серця твого звабили тебе, що живеш у розщілинах скель і займаєш вершини пагорбів. Але, хоч би ти, як орел, високо звив гніздо твоє, і звідти скину тебе, - говорить Господь. 17 І буде Едом жахом; усякий, хто проходить мимо, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. 18 Як знищені Содом і Го-морра і сусідні міста їх, - говорить Господь, — так і там жодна людина не буде жити, і син людський не зупиниться у ньому. 19 Ось, виходить він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з Ідумеї, і хто обраний, того поставлю над нею. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме відповіді від Мене? і який пастир протистане Мені? 20 Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він поставив про Едом, і наміри Його, які Він має щодо жителів Фемана: істинно, найменші зі стад поведуть їх і спустошать житла їх.21 Від шуму падіння їх потрясеться земля, і відгомін крику їх чутно буде біля Червоного моря. 22 Ось, як орел підніметься він, і полетить, і розпустить крила свої над Восором; і серце хоробрих ідумеян буде у той день, як серце жінки під час пологів.
23 Про Дамаск. - Посоромлені Емаф і Арпад, бо, почувши скорботну звістку, вони впали у відчай; тривога на морі, заспокоїтися не можуть. 24 Злякався Дамаск і кинувся навтіки; страх оволодів ним; біль і муки схопили його, як жінку під час пологів. 26 Як не вціліло місто слави, місто радости моєї? 28 Отже, впадуть юнаки його на вулицях його, і всі воїни загинуть у той день, - говорить Господь Саваоф. 27 І запалю вогонь на стінах Дамаска, і знищить палаци Венадада.
28 Про Кидар і про царства Асор-ські, які уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, так говорить Господь: вставайте, виступайте проти Кидара, і спустошуйте синів сходу!29 Намети їхні і овець їхніх візьмуть собі, і покрови їхні і все начиння їхнє, і верблюдів їхніх візьмуть, і будуть кричати їм: “жах звідусюди!” 30 Біжіть, ідіть скоріше, сховайтеся у прірві, жителі Асора, - говорить Господь, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, виніс рішення про вас і склав проти вас задум.31 Вставайте, виступайте проти народу мирного, який живе безтурботно, — говорить Господь: ні дверей, ні запорів немає у нього, живуть поодинці. 32 Верблюди їхні и?ддятгі будуть у здобич, і безліч стад їхніх — на розкрадання; і розсію їх по усіх вітрах, цих, що стри-
Іов. 41, 1. [21] Єр. 50, 46. [22] Єр. 48, 40. [23] Іс. 17, 1; 36, 19. Ам. 1, 3. [24] Єр. 4, 31. [26] Єр. 50, ЗО. [27] Ам. 1, 4. [28] Єр. 2, 10. Іс. 21,
16. [32] Єз. 5, 10.
жуть волосся на скронях, і з усіх боків їх наведу на них загибель, — говорить Господь. 33 І буде Асор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде жити там, і син людський не буде зупинятися у ньому.
34 Слово Господа, яке було до Єремії пророка проти Елама, на початку царювання Седекії, царя Юдейського: 1505 так говорить Господь Саваоф: ось, Я скрушу лук Елама, головну силу їх. 38 І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох країв неба і розвію їх по усіх цих вітрах, і не буде народу, до якого не прийшли б вигнані еламити. 1506 Й уражу еламитян страхом перед ворогами їх і перед тими, що шукають душі' їх; і наведу на них біду, гнів Мій, — говорить Господь, - і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. 38 І поставлю престіл Мій у Еламі, і знищу там царя і князів, - говорить Господь. 39 Але в останні дні поверну полон Елама, — говорить Господь.
С А Слово, що вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка: 2 сповістіть і розголосіть між народами, і підніміть знамено, оголосіть, не приховуйте, говоріть: “Вавилон узятий, Вил посоромлений, Меродах знищений, істукани його посоромлені, ідоли його знищені”. 3 Бо від півночі піднявся проти нього народ, який зробить землю його пустелею, і ніхто не буде жити там, від людини до худоби, усі рушать і підуть. 4 У ті дні й у той час, — говорить Господь, — прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Іудині разом, будуть ходити і плакати, і будуть шукати Господа Бога свого. 6 Будуть запитувати про путь до Сиону, і, звертаючи до нього лиця, будуть говорити: “йдіть і приєднайтеся до Господа союзом вічним, який не забудеться”. 6 Народ Мій був, як загиблі вівці; пастирі їхні звабили їх з путі, розігнали їх по горах; блукали вони з гори на пагорб, забули постіль свою.7 Усі, які знаходили їх, пожирали їх, і пригноблювачі їх говорили: “ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед оселею правди і перед Господом, надією батьків їхніх”. 8 Біжіть із середовища Вавилона, і йдіть з Халдейської землі, і будьте, як козли попереду отари овець. 9 Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон збіговисько великих народів від землі північної, і розташуються проти нього, і він буде взятий; стріли у них, як у майстерного воїна, не повертаються марно.
10 І Халдея зробиться здобиччю їх; і спустошувачі її наситяться, — говорить Господь. 11 Бо ви веселилися, ви торжествували, розкрадачі спадщини Моєї; стрибали з радости, як телиця на траві, й іржали, як бойові коні. 12 У великому соромі буде мати ваша, почервоніє та, яка народила вас; ось майбуття тих народів
— пустеля, суха земля і степ. 13 Від гніву Господа вона зробиться безлюдною, і вся вона буде порожня; усякий, хто буде проходити через Вавилон, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його.14 Вишикуйтеся у бойовий порядок навколо Вавилона; усі, що натягують лук, стріляйте у нього, не шкодуйте стріл, бо він згрішив проти Господа. 16 Здійміть крик проти нього з усіх боків; він подав руку свою; упали твердині його, зруйнувалися стіни його, бо це - відомста Господа; помщайтеся йому; як він чинив, так і чиніть з ним. 16 Знищіть у Вавилоні і того, хто сіє і діє серпом під час жнив; від страху згубного меча нехай кожен повернеться до народу свого, і кожен нехай біжить у землю свою. 17 Ізраїль - розсіяне стадо; леви розігнали
його; раніше об’їдав його цар Ассирійський, а цей останній, Навуходо-носор, цар Вавилонський, і кістки його розтрощив.1507 Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я відвідаю царя Вавилонського і землю його, як відвідав царя Ассирійського. 1508 І поверну Ізраїля на пасовище його, і буде він пастися на Кармилі і Васані, і душа його насититься на горі Єфремовій і у Галаад і. 1509 У ті дні й у той час, — говорить Господь, — будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Іуди, і не знайдеться їх; бо прощу тих, яких залишу у живих.1510 Іди на неї, на землю обурливу, і покарай жителів її; спустошуй і знищуй усе за ними, — говорить Господь, — і зроби усе, що Я повелів тобі. 1511 Шум битви на землі і велике руйнування!23 Який розбитий і розтрощений молот усієї землі! Як Вавилон зробився жахом між народами! 24 Я розставив сіті для тебе, і ти пійманий, Вавилоне, не передбачаючи того; ти знайдений і схоплений, тому що повстав проти Господа.26 Господь відкрив сховище Своє і взяв з нього сосуди гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваофа є діло у землі Халдейській. 28 Ідіть на неї з усіх країв, відчиняйте житниці її, топчіть її як снопи, зовсім знищіть її, щоб нічого від неї не залишилося. 27 Убивайте усіх волів її, нехай ідуть на заколення; горе їм! бо прийшов день їх, час відвідання їх. 28 Чутний голос тих, що біжать і спасаються із землі Вавилонської, щоб сповістити на Сионі про помсту Господа Бога нашого, про помсту за храм Його. 29 Скличте проти Вавилона стрільців; усі, що натягують лук, розташуйтеся станом довкола нього, щоб ніхто не врятувався із нього; воздайте йому за ділами його;
як він зробив, так робіть і з ним, бо він піднісся проти Господа, проти Святого Ізраїлевого.30 За те упадуть юнаки його на вулицях його, й усі воїни його знищені будуть у той день,
— говорить Господь. 31 Ось, Я — на тебе, гордине, — говорить Господь Бог Саваоф: бо прийшов день твій, час відвідання твого. 32 І спіткнеться гординя, й упаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, і пожере усе довкола його.
33 Так говорить Господь Саваоф: пригноблені сини Ізраїля, як і сини Іуди, і всі, хто полонив їх, міцно тримають їх і не хочуть відпустити їх. 34 Але Відкупитель їх сильний, Господь Саваоф ім’я Його; Він розгляне діло їх, щоб заспокоїти землю і привести у тремтіння жителів Вавилона. 36 Меч на халдеїв, - говорить Господь, і на жителів Вавилона, і на князів його, і на мудрих його; 38 меч на знахарів, і вони збожеволіють; меч на воїнів його, і вони устрашаться; 37 меч на коней його і на колісниці його і на усі різноплемінні народи серед нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть розкрадені; 38 засуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля ідолів, і вони збожеволіють від ідольських страховиськ. 39 І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде населена повіки і безлюдна у роди родів. 40 Як знищені Богом Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, - так і тут жодна людина не буде жити, і син людський не буде зупинятися. 41 Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і багато царів піднімаються від країв землі; 42 тримають у руках лук і спис; вони жорстокі й немилосердні; голос їх гучний, як море; несуться на
Єр. 49, 26. [31] Єр. 46, 10. Одкр. 18, 8. [32] Єр. 11, 16. [37] Єр. 51, ЗО. [39] Іс. 13, 21. Одкр. 18, 2. [40] Бут. 19, 25. Єр. 49, 18. [41] Єр. 6, 22. Мих. 5, 5.
конях, вишикувалися як одна людина, щоб битися з тобою, дочко Ва-вилона. 1512 Почув цар Вавилонський звістку про них, і руки у нього опустилися; скорбота огорнула його, муки, як жінку під час пологів.1513 Ось, піднімається він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з нього, і, хто обраний, тому доручу його. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пастир протистане Мені? 1514 Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він ухвалив про Вавилон, і наміри Його, які Він має щодо землі Халдейської: істинно, найменші зі стад поведуть їх; істинно, він спустошить житла їхні з ними.48 Від шуму взяття Вавилона затремтить земля, і волання буде чутне між народами, с І Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх. 2 І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків. 3 Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його. 4 Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її. s Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим.6 Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату.
7 Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували. 8 Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться. 9 Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар. 10 Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого.
11 Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідій-ських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його. 12 Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона. 13 О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй.14 Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе. 16 Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.18 За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.
17 Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо іс-тукан його є неправда, і немає у ньому духу.18 Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть. 19 Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф. 20 Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства; 21 тобою уражав коня і
Іс. 21, 9. Одкр. 14, 8; 18, 2, 10. [9] Одкр. 16, 19; 18, 5. [10] Мих. 7, 9. [11] Єр. 46, 4; 50, 28. Іс. 13, 17. [13] Одкр. 17, 2. [14] Ам. 6, 8. [15] Бут. 1, 6. Єр. 10, 12. [16] Пс. 134, 7. [17] Єр.
10, 14. Іс. 44, 9. [19] Єр. 10, 16. [20] Єр. 50, 23.
вершника його і тобою уражав колісницю і візника її;22 тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину; 23 і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів. 24 І воздам Вави-лону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь.26 Ось, Я
— на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, - говорить Господь, - і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою.28 І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням,
— говорить Господь. 27 Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Ара-ратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану. 28 Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градо-правителів її, і усю землю, підвладну їй. 29 Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів.
30 Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті. 31 Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців, 32 і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом. 33 Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її. 34 Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене.35 Образа моя і плоть моя - на Вавилоні,
— скаже мешканка Сиону, і кров моя
— на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим. 36 Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й по-мщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його. 37 І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів. 38 Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі. 39 Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь. 40 Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами. 41 Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами! 42 Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його. 43 Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський. 44 І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть.46 Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа. 46 Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря. 47 Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього.48 І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, - говорить Господь. 49 Як Вавилон пова-лював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни. 60 Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше. 61 Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього. 62 За те ось, приходять дні, - говорить Господь, -коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.
63 Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.64 Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування -від землі Халдейської, 66 бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх. 68 Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату. 571 напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градопра-вителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, - говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його. 68 Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.
69 Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Ма-асеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий. 80 Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон.81 І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова, 82 і скажи: “Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею”. 83 І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату, 84 і скажи: “так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть”. Досі слова Єремії.
С 'у Седекія був двадцяти одно-го року, коли почав царювати, і царював у Єрусалимі одинадцять років; ім’я матері його — Ха-муталь, дочка Єремії з Ливни. 2 І він робив лихе в очах Господа, усе те, що робив Іоаким; 3 тому гнів Господа був над Єрусалимом та Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого; і Седекія відійшов від царя Вавилонського.4 І було, у дев’ятий рік його царювання, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов На-вуходоносор, цар Вавилонський, сам і все військо його, до Єрусалима, і обложили його, і збудували навколо нього насип. s І знаходилося місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії. 8 У четвертому місяці, у дев’ятий день місяця, голод у місті посилився, і не було хліба у народу землі. 7 Зроблений був пролам у місто, і побігли усі військові, і вийшли з міста вночі воротами, що знаходяться між двома стінами, біля царського саду, і пішли дорогою степу; халдеї ж були навколо міста.
8 Військо халдейське погналося за царем, і наздогнали Седекію на рівни-
Глава 52. [1] 4 Цар. 24, 18. 2 Пар. 36, 11. [3] 4 Цар. 24, 20. [4] 4 Цар. 25, 1. Єр. 39, 1.
[6] 4 Цар. 25, 3. [8] 4 Цар. 25, 5. Плач. 4, 19-20.
нах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього. 1515 І взяли царя, і привели його до царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив над ним суд. 1516 І заколов цар Вавилонський синів Седекії перед очима його, і всіх князів юдейських заколов у Ривлі.1517 А Седекії виколов очі і повелів закувати його мідними ланцюгами; і відвів його цар Вавилонський у Вавилон і посадив його у дім сторожі до дня смерти його.
12 У п’ятий місяць, у десятий день місяця, - це був дев’ятнадцятий рік царя Навуходоносора, царя Вавилонського, — прийшов Навузардан, начальник охоронців, який стояв перед царем Вавилонським, у Єрусалим 13 і спалив дім Господній, і дім царя, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спалив вогнем. 14 І все військо халдейське, яке було з начальником охоронців, зруйнувало усі стіни навколо Єрусалима. 16 Бідних з народу та інший народ, який залишався у місті, і перебіжчиків, які перейшли до царя Вавилонського, і взагалі залишок простого народу Навузардан, начальник охоронців, виселив. 18 Тільки трохи з бідного народу землі Навузардан, начальник охоронців, залишив для виноградників і землеробства.17 І стовпи мідні, які були у домі Господньому, і підстави, і мідне море, що в домі Господньому, зламали халдеї й віднесли усю мідь їх у Вавилон. 18 І тази, і лопатки, і ножі, і чаші, і ложки, і всі мідні сосуди, які вживалися при богослужінні, взяли; 19 і блюда, і щипці, і чаші, і казани, і лампади, і фіміамники, і кружки, що було золоте - золоте, і що було срібне -срібне, узяв начальник охоронців;
20 також два стовпи, одне море і дванадцять мідних волів, що служили підставами, які цар Соломон зробив у домі Господньому, — міді в усіх цих речах неможливо було зважити.
21 Стовпи ці були кожен стовп у вісімнадцять ліктів висоти, і шнурок у дванадцять ліктів обіймав його, а товщина стінок його, всередині порожнього, у чотири пальці. 22 І вінець на ньому мідний, а висота вінця п’ять ліктів; і сітка і гранатові яблука навколо були усі мідні; те саме і на іншому стовпі з гранатовими яблуками.23 Гранатових яблук було по усіх боках дев’яносто шість; усіх яблук навколо сітки сто. 24 Начальник охоронців узяв також Се-раію первосвященика і Цефанію, другого священика, і трьох сторожів порогу. 26 І з міста узяв одного євнуха, який був начальником над військовими людьми, і сім чоловік, які стояли перед лицем царя, які знаходилися у місті, і головного писаря у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік
з народу країни, знайдених у місті.
26 І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського у Ривлу. 27 І уразив їх цар Вавилонський і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф; і виселений був Іуда із землі своєї.28 Ось народ, який виселив Навуходоносор: у сьомий рік три тисячі двадцять три юдеї;
29 у вісімнадцятий рік Навуходоносора з Єрусалима виселено вісімсот тридцять дві душі;30 у двадцять третій рік Навуходоносора Навузардан, начальник охоронців, виселив юдеїв сімсот сорок п’ять душ: усього чотири тисячі шістсот душ.
31 У тридцять сьомий рік після переселення Іоакима*, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять п’ятий день місяця, Евильмеро-дах, цар Вавилонський, у перший рік царювання свого, підніс Іоакима, царя Юдейського, і вивів його із в’язничного дому. 32 І розмовляв з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні; 33 і перемінив в’язничний одяг його, і він завжди у нього обідав у всі дні життя свого. 34 Й утримання його, утримання постійне, видавалося йому від царя з дня у день до дня смерти його, у всі дні життя його.
КНИГА ПЛАЧ ЄРЕМІЇ
1 Як самотньо сидить місто, ко-лись багатолюдне! воно стало, як удова; великий між народами, князь над областями зробився данником. 1518 Гірко плаче він уночі, і сльози його на щоках його. Немає у нього утішника з усіх, що любили його; усі друзі його зрадили його, зробилися ворогами його. 1519 Іуда переселився з причини біди і тяжкого рабства, оселився серед язичників, і не знайшов спокою; усі, хто переслідував його, наздогнали його у тісних місцях. 1520 Путі Сиону ремствують, тому що немає паломників на свято; усі ворота його запустіли; священики його зітхають, дівчата його сумні, гірко і йому самому.6 Вороги його стали на чолі, вороги його благоденствують, тому що Господь наслав на нього горе за безліч беззаконь його; діти його пішли у полон попереду ворога.8 І відійшла від дочки Сиону вся її пишність; князі її — як олені, що не знаходять пасовища; знесилені вони пішли попереду погонича. 7 Згадав Єрусалим, у дні бідування свого і страждань своїх, про всі коштовності свої, які були у нього у минулі дні, тоді як народ його впав від руки ворога, і ніхто не допомагає йому; вороги дивляться на нього і глузують з його субот. 8 Тяжко згрішив Єрусалим, за те і зробився огидним; усі, хто прославляв його, дивляться на нього з презирством,
Глава 1. [1] Плач. 5, 8. [2] Єр. 13, 17. [3]
Єр. 13, 19; 14, 2. [4] Єр. 14, 2. Плач. 5, 11. [5] Втор. 28, 44. [6] Єр. 13, 20. [8] Єр. 13, 22; ЗО,
14. [9] Втор. 32, 29. Лк 19, 42. [10] Втор. 23, тому що побачили наготу його; і сам він зітхає і відвертається назад.9 На подолі у нього була нечистота, але він не думав про майбутнє своє, і тому надзвичайно принизився, і немає в нього утішителя. “Зглянься, Господи, на біду мою, бо ворог звеличився!” 10 Ворог простяг руку свою на все, найдорогоцінніше для нього; він бачить, як язичники входять у святилище його, про яке Ти заповів, щоб вони не вступали у зібрання Твоє. 11 Весь народ його зітхає, шукаючи хліба, віддає коштовності свої за їжу, щоб підкріпити душу. “Зглянься, Господи, і подивися, як я принижений!” 12 Нехай не буде цього з вами, усі, хто проходить цим шляхом! погляньте і подивіться, чи є хвороба, як моя хвороба, яка осягла мене, яку наслав на мене Господь у день великого гніву Свого? 13 3 висоти послав Він вогонь у кістки мої, і він оволодів ними; розкинув сіті для ніг моїх, перекинув мене, зробив мене бідним і сумуючим кожного дня. 14 Ярмо беззаконь моїх зв’язано у руці Його; вони сплетені і піднялися на шию мою; Він послабив сили мої. Господь віддав мене до рук, з яких не можу піднятися. 16 Усіх сильних моїх Господь повалив серед мене, скликав проти мене зібрання, щоб знищити юнаків моїх; як у точилі, потоптав Господь діву, дочку Іуди.18 Про це плачу я; око моє,
3. [11] Пс. 36, 25. [12] Іов. 19, 21. Дан. 9, 12. Лк 22, 44. Іс. 1, 6. [13] Єз. 12, 13. Ос. 7, 12.
[14] Пс. 37, 5. [15] Іс. З, 1. [16] Плач. 1, 2; 2,
18.
око моє виливає води, бо далеко від мене утішитель, який оживив би душу мою; діти мої розорені, тому що ворог переміг. 1521 Сион простягає руки свої, але утішителя нема йому. Господь дав повеління про Якова ворогам його оточити його; Єрусалим зробився мерзотою серед них.1522 Праведний Господь, бо я непокірливим був слову Його. Послухайте, усі народи, і подивіться на хворість мою: діви мої та юнаки мої пішли у полон. 1523 Кличу друзів моїх, але вони обманули мене; священики мої і старці мої гинуть у місті, шукаючи їжі собі, щоб підкріпити душу свою.
20 Зглянься, Господи, бо мені прикро, хвилюються у мені нутрощі, серце моє перевернулося у мені за те, що я вперто противився Тобі; ззовні зробив бездітним мене меч, а доми -як смерть.1524 Почули, що я стогну, а утішителя у мене немає; почули всі вороги мої про біду мою і зраділи, що Ти зробив це: о, якби Ти повелів настати дню, прореченому Тобою, і вони стали б подібними до мене! 22 Нехай постане перед лице Твоє вся злоба їх; і вчини з ними так само, як Ти вчинив зі мною за всі іріхи мої, бо тяжкі стогони мої, і серце моє знемагає.
О Як потьмарив Господь у гніві " Своєму дочку Сиону! з небес повалив на землю красу Ізраїля і не згадав про підніжжя ніг Своїх у день гніву Свого.2 Погубив Господь yd оселі Якова, не пощадив, зруйнував у люті Своїй укріплення дочки Іудиної, повалив на землю, відкинув царство і князів його, як нечистих:
3 у запалі гніву зломив усі роги Ізраїлеві, відвів правицю Свою від ворога і запалав у Якові, як палючий вогонь, що пожирає усе навколо;
4 натягнув лук Свій, як неприятель, спрямував правицю Свою, як ворог, і убив усе, жадане для очей; на скинію дочки Сиону вилив лють Свою, як вогонь. s Господь став як супротивник, знищив Ізраїля, зруйнував усі палаци його, зруйнував укріплення його і розповсюдив у дочки Іудиної нарікання і плач. ® І зняв огорожу Свою, як у саду; розорив Своє місце зібрань, змусив Господь забути свята і суботи на Сионі; і в обуренні гніву Свого відкинув царя і священика. 7 Відкинув Господь жертовник Свій, відвернув серце Своє від святилища Свого, віддав до рук ворогів стіни палаців його; у домі Господньому вони шуміли, як у святковий день. 8 Господь визначив зруйнувати стіну дочки Сиону, простягнув вірьовку, не відхилив руки Своєї від руйнування; знищив зовнішні укріплення, і стіни разом зруйновані.9 Ворота її вросли у землю; Він зруйнував і розтрощив засуви їх; цар її і князі її — серед язичників; не стало закону, і пророки її не сподобляють-ся видінь від Господа. 10 Сидять на землі безмовно старці дочки Сионо-вої, посипали попелом свої голови, оперезались веретищем; опустили до землі голови свої діви єрусалимські. 11 Виснажилися від сліз очі мої, хвилюються у мені нутрощі мої, виливається на землю печінка моя від загибелі дочки народу мого, коли діти і немовлята умирають від голоду посеред міських вулиць. 12 Матерям своїм говорять вони: “де хліб
і вино?”, помираючи, подібно до поранених, на вулицях міських, виливаючи душі свої у лоно матерів своїх. 13 Що мені сказати тобі, з чим порівняти тебе, дочко Єрусалима? до чого уподібнити тебе, щоб утішити тебе, діво, дочко Сиону? бо рана твоя велика, як море; хто може зцілити
[2] Єр. 5, 17. Іс. 47, 6. [3] Єр. 48, 25. [4] Пс. 7,
13. Плач. З, 12. [6] Пс. 79, 13. Іс. 5, 5. [7] Єр.
2, 15; 7, 14. [8] 4 Цар. 21, 13. Іс. 34, 11. [9] Пс. 73, 9. [10] Плач. 1, 19. [11] Плач. 1, 16. Втор.
32, 25. Єр. 44, 7. [12] Єз. 4, 17. [13] Єр. 15, 18.
тебе? 1525 Пророки твої віщували тобі пусте і неправдиве і не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути твій полон, і сповіщали тобі одкровення неправдиві, які і привели тебе до вигнання. 1526 Руками сплескують про тебе всі, хто проходить шляхом, свистять і хитають головою своєю про дочку Єрусалима, говорячи: “чи це місто, яке називали досконалістю краси, радістю всієї землі?” 16 Розкрили на тебе пастку свою всі вороги твої, свистять і скрегочуть зубами, говорять: “поглинули ми його, тільки цього дня і чекали ми, дочекалися, побачили!” 1527 Звершив Господь, що визначив, виконав слово Своє, сказане у давні дні, розорив без пощади і дав ворогові порадіти над тобою, підніс ріг ворогів твоїх.
18 Серце їх волає до Господа: стіно дочки Сиону! лий струмком сльози день і ніч, не давай собі спокою, не спускай зіниць очей твоїх. 1528 Вставай, волай уночі, на початку кожної сторожі; виливай, як воду, серце твоє перед лицем Господа; простягай до Нього руки твої за душу дітей твоїх, які гинуть від голоду на перехрестях усіх вулиць. 1529 “Споглянь, Господи, і подивися: кому Ти зробив так, щоб жінки їли плід свій, немовлят, вигодуваних ними? щоб убивали у святилищі Господньому священика і пророка? 21 Діти і старці лежать на землі по вулицях; діви мої та юнаки мої впали від меча; Ти убивав їх у день гніву Твого, знищував без милосердя. 22 Ти скликав звідусіль, як на свято, жахи мої, і в день гніву Господнього ніхто не врятувався, ніхто не уцілів; тих, які були мною вигодувані й вирощені, ворог мій знищив”.
О Я чоловік, який зазнав горя від жезла гніву Його. 2 Він повів мене і ввів у темряву, а не у світло.
3 Так, Він повернув на мене і весь день повертає руку Свою;4 виснажив плоть мою і шкіру мою, розтрощив кістки мої; s огородив мене і обклав гіркотою і тяготою; 8 посадив мене у темне місце, як давно померлих;
7 оточив мене стіною, щоб я не вийшов, обтяжив кайдани мої,8 і коли я волав і взивав, затримував молитву мою; 9 камінням перегородив дороги мої, виправив стежки мої.10 Він став для мене, ніби ведмідь у засідці, ніби лев у потаємному місці;11 викривив путі мої і розтерзав мене, перетворив мене на ніщо;12 натягнув лук Свій і поставив мене ніби ціллю для стріл; 13 послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.14 Я став посміховищем для всього народу мого, вседенною піснею їх. 1530 Він переситив мене гіркотою, напоїв мене полином. 16 Розтрощив камінням зуби мої, покрив мене попелом. 17 І відійшов мир від душі моєї; я забув про благоденство, 1531 і сказав я: загинула сила моя і надія моя на Господа.
19 Помисли про моє страждання і біду мою, про полин і жовч. 20 Твердо пам’ятає це душа моя і падає у мені. 21 Ось що я відповідаю серцю моєму і тому уповаю: 22 з милости Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося. 23 Воно оновлюється кожного ранку; велика вірність Твоя! 24 Господь частина моя,
— говорить душа моя, — отже, буду надіятися на Нього. 26 Благий Господь до тих, хто надіється на Нього, до душі, яка шукає Його. 26 Благо тому, хто терпляче очікує спасіння від Господа. 27 Благо людині, коли
Іов. 19, 8. [9] Ос. 2, 6. [10] Ос. 5, 14; 13, 7-8. [12] Іов. 16, 12. [14] Іов. ЗО, 9. [15] Іов. 9, 18.
[16] Притч. 20, 17. [18] Єр. 17, 13. [20] Мк
15, 23. [22] Неєм. 9, 31. Пс. 85, 13. Ін 3, 16. [23] Пс. 137, 8. [24] Пс. 15, 5. Єр. 10, 16. [25] Пс. 33, 9. Авв. 2, 3. [27] Пс. 118, 71.
вона несе тягар у юності своїй; 1532 сидить усамітнено і мовчить, бо Він наклав його на неї; 1533 вважає вуста свої за порох, думаючи: “можливо, є ще надія”;1534 підставляє щоку свою тому, хто б’є його, пересичується ганьбою,1535 бо не навік залишає Господь. 1536 Але послав горе, і помилує
з великої благости Своєї. 33 Бо Він не з волі серця Свого карає і засмучує синів людських.34 Але, коли топчуть ногами своїми всіх в’язнів землі, 36 коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього, 36 коли пригноблюють людину в ділі її: хіба не бачить Господь? 37 Хто це говорить: “і те буває, чому Господь не повелів бути”? 38 Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя? 39 Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої. 40 Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа. 41 Піднесімо серце наше і руки до Бога, сущого на небесах: 42 ми відпали й були вперті; Ти не пощадив. 43 Ти покрив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив; 44 Ти закрив Себе хмарою, щоб не доходила молитва наша; 46 сміттям і мерзотою Ти зробив нас серед народів. 46 Розкрили на нас пастку свою всі вороги наші. 47 Жах і яма, спустошення і руйнування — доля наша. 48 Потоки вод виливає око моє через загибель дочки народу мого. 49 Око моє виливається і не перестає, бо немає полегшення, 50 доки не зглянеться і не побачить Господь з небес.51 Око моє засмучує душу мою заради всіх дочок мого міста. 62 Всіляко намагалися вловити мене, як пташку, вороги мої, без усякої причини; 63 скинули життя моє в яму і закидали мене камінням.64 Води піднялися до голови моєї; я сказав: “загинув я”. 66 Я закликав ім’я Твоє, Господи, з ями глибокої. 66 Ти чув голос мій; не закрий вуха Твого від зітхання мого, від волання мого. 67 Ти наближався, коли я взивав до Тебе, і говорив: “не бійся”. 68 Ти захищав, Господи, діло душі моєї; відкупляв життя моє.69 Ти бачиш, Господи, образу мою; розсуди діло моє. 60 Ти бачиш усю мстивість їх, усі задуми їх проти мене.81 Ти чуєш, Господи, наругу їх, усі задуми їх проти мене, 82 слова тих, хто повстає на мене і їхні хитрощі проти мене кожного дня. 83 Поглянь, чи сидять вони, чи встають, я для них - пісня. 84 Воздай їм, Господи, за ділами рук їх; 86 пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них; 88 переслідуй їх, Господи, гнівом, і знищ їх з піднебесної.
д Як потемніло золото, змінило-* ся золото найкраще! камені святилища розкидані по всіх перехрестях. 2 Сини Сиону дорогоцінні, рівноцінні найчистішому золоту, як вони зрівняні з глиняним посудом, виробом рук гончаря! 3 І чудовиська подають соски і годують своїх дитяток, а дочка народу мого стала жорстокою подібно до страусів у пустелі.
4 Язик немовляти прилипає до гортані його від спраги; діти просять хліба, і ніхто не дає їм. 6 Ті, що їли солодке, гинуть на вулицях; виховані на багряниці тиснуться до гною.
8 Покарання нечестя дочки народу мого перевищує страту за гріхи Со-дома: той загинув миттєво, і руки людські не торкалися його. 7 Князі її були у ній чистіші за сніг, біліші за молоко; вони були тілом кращі за корал, вигляд їх був, як сапфір;
8 а тепер темніші за все чорне лиця їхні; не впізнають їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їх-
15. [51] Плач. 1, 16. [52] Єр. 12, 9. [53] Єр. 37,
15. [55] Пс. 129, 1. [64] Пс. 27, 4. [66] Пс. 78, 6.
Глава 4. [1] Іс. 1, 22. [2] Єр. 18, 4. [4]
Плач. 2, 11. [5] Одкр. 6, 5-6. [6] Бут. 18, 20;
19, 4. [8] Лев. 26, 16. Єз. 37, 11. Плач. З, 4.
ніх, стала суха, як дерево.9 Умертвлені мечем щасливіші за померлих від голоду, тому що ці тануть, уражені від нестачі плодів польових.
10 Руки м’якосердих жінок варили дітей своїх, щоб вони були для них їжею у час загибелі дочки народу мого. 1537 Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і запалив на Сионі вогонь, який пожер основи його. 1538 Не вірили царі землі і всі, що живуть у все денній, щоб ворог і супротивник увійшов у врата Єрусалима. 1539 Усе це - за іріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, які серед нього проливали кров праведників;1540 бродили, як сліпі, вулицями, осквернилися кров’ю, так що неможливо було доторкнутися до одягу їх. 15 “Цурайтеся! нечистий!” кричали їм; “цурайтеся, цурайтеся, не доторкайтеся”; і вони йшли засмучені; а між народом говорили: “їх більше не буде! 18 лице Господнє розсіє їх; Він уже не спогляне на них”, тому що вони лиця священиків не поважають, старців не милують. 17 Наші очі стомлені у даремному чеканні допомоги; зі сторожової вежі нашої ми очікували народ, який не міг урятувати нас.
18 А вони підстерігали кроки наші, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші сповнилися; прийшов кінець наш. 19 Ті, що переслідували нас, були швидші за орлів небесних; ганялися за нами по горах, ставили засідку для нас у пустелі. 20 Дихання життя нашого, помазаник Господній пійманий у ями їх, той, про якого ми говорили: “під тінню його будемо жити серед народів”. 21 Радуйся і веселися, дочко Едома, жителько землі Уц! І до тебе дійде чаша; нап’єшся доп’яна й оголишся.
22 Дочко Сиону! покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він не буде більш виганяти тебе; але твоє беззаконня, дочко Едома, Він відвідає і виявить гріхи твої.
С Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу.2 Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші - до іноплемінників; 3 ми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови. 4 Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші.
6 Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку.6 Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом. 7 Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні.8 Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх. 9 3 небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі.1541 Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду.
11 Дружин безчестять на Сионі, дівиць
- у містах юдейських. 12 Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються. 13 Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров. 14 Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають. 16 Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання. 18 Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили!17 Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші.18 Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній. 19 Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій - у рід і рід. 20 Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час? 21 Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину.
22 Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно?
4, 16. [7] Вих. 20, 5. Єр. 31, 29. Єз. 8, 2. [8] Втор. 28, 48. [10] Єз. 22, 22. [11] Втор. 28, ЗО.
[12] Плач. 4, 16. [15] Ос. 2, 11. [16] Єр. 13,
18. [17] Єр. 13, 16. [19] Пс. 9, 8. [20] Пс. 12,
2. [21] Єр. 31, 18.
ПОСЛАННЯ ЄРЕМІЇ1542
Список послання, яке послав Єремія до полонених, яких відводив у Вавилон цар Вавилонський, щоб звістити їм, що повелено було йому Богом.
2 За гріхи, якими ви згрішили перед Богом, будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, царем Вавилонським. 3 Увійшовши у Вавилон, ви пробудете там багато років і тривалий час, навіть до семи родів; після ж цього Я виведу вас звідти з миром. 4 Тепер ви побачите у Вавилоні богів срібних і золотих і дерев’яних, які носяться на плечах, які вселяють страх язичникам.6 Стережіться ж, щоб і вам не зробитися подібними до іноплемінників, і щоб страх перед ними не оволодів і вами. Бачачи натовп попереду і позаду них, який поклоняється їм, скажіть у думці: “Тобі повинно поклонятися, Владико!”6 Бо ангел Мій з вами, і він захисник душ ваших.7 Язик їхтгій виструганий художником, і самі вони оправлені у золото і срібло; але вони облудні, і не можуть говорити.8 І ніби для дівчини, яка любить прикраси, беруть вони золото, і готують вінці на голови богів своїх. 9 Буває також, що жерці викрадають у богів своїх золото і срібло і вживають його для себе самих;10 виділяють з того і блудницям під їх покровом; прикрашають богів золотими і срібними і дерев’яними одежами, як людей. 11 Але вони не спасаються від іржі й молі, хоч убрані у пурпуровий одяг.12 Обтирають лице їх від пилу в капищі, якого на них дуже багато. 13 Має і скіпетр, як людина — суддя країни, але він не може умертвити винного перед ним. 14 Має меч у правій руці і сокиру, а себе самого від війська і розбійників не може захистити: звідси пізнається, що вони не боги; отже, не бійтеся їх. 16 Бо, як розбитий со-суд стає некорисним для людини, так і боги їхні. 16 Після того, як вони поставлені у капищах, очі їхні повні пороху від ніг тих, що входять.171 як у того, хто наніс образу царю, зачиняються входи у житло, коли він відводиться на смерть, так капища їх охороняють жерці їх дверима і замками і засувами, щоб вони не були пограбовані розбійниками; 18 запалюють для них світильники, і більше, ніж для себе самих, а вони жодного з них не можуть бачити.19 Вони, як колода у домі; серця їх, говорять, точать черв’яки земляні, і з’їдають їх самих і одяг їх, — а вони не відчувають. 20 Лиця їх чорні від куріння у капищах. 21 На тіло їх і на голови їх налітають кажани і ластівки й інші птахи, лазять також по них і кішки. 22 3 цього зрозумієте, що це не боги; отже, не бійтеся їх.
23 Якщо хтось не очистить від іржі золото, яким вони обкладені для краси, то вони не будуть блищати; і коли відливали їх, вони не відчували. 24 За велику ціну вони куплені, а духу немає у них. 26 Безногі, вони носяться на плечах, показуючи через те свою нікчемність людям; по-соромлюються ж і ті, що служать їм; 28 тому що, у випадку падіння їх на землю, самі собою вони не можуть встати; також, якби хто поставив їх прямо, не можуть самі собою рухатися і, якби хто нахилив їх, не можуть випрямитися; але як перед мертвими кладуть перед ними дари.
27 Жертви їх жерці продають і зловживають ними; також і дружини їхні частину з них солять, і нічого
не виділяють ні убогому, ні хворому. 28 До жертв їх доторкаються жінки нечисті й ті, що народжують. Отже, пізнавши з цього, що вони не боги, не бійтеся їх.29 Як же назвати їх богами? жінки приносять жертви цим срібним і золотим і дерев’яним богам.30 І в капищах їх сидять жерці у розідраному одязі, з поголеними головами і бородами і з непокритими головами: 31 ревуть вони з криком перед своїми богами, як деякі на поминках за померлими.
32 Дещо з одягу їх жерці беруть собі й одягають у нього своїх дружин і дітей.33 Якщо терплять від кого-не-будь лихе або добре, не можуть воз-дати; не можуть поставити царя, ні скинути його. 34 Рівно ж ні багатства, ні навіть дрібної мідної монети вони не можуть дати. Якщо хто, давши їм обітницю, не виконав би її, не стягнуть. 36 Від смерти людини не визволять, ні слабшого у сильного не віднімуть; 30 людині сліпій не повернуть зір; людині у нестатках не допоможуть; 37 удові не виявлять співчуття, і сироті не зроблять добра. 38 До каміння з гір подібні ці боги дерев’яні й оправлені у золото і срібло, — і ті, що служать їм, осоромляться. 39 Як же можна подумати або сказати, що вони боги? 40 До того ж самі халдеї поводяться з ними нешанобливо: вони, коли побачать німого, що не може говорити, приносять його до Ваала і вимагають, щоб він говорив, ніби він може відчувати. 41 І не можуть вони, помітивши це, залишити їх, тому що не мають сенсу.42 Жінки, обв’язавшись очеретяним поясом, сидять на вулицях, спалюючи куріння з оливкових зерен. 43 І коли яка-небудь з них, захоплена перехожим, переспить з ним, - дорікає своїй подрузі, що та не удостоєна того самого, що вона, і що перев’язь її не розірвана. 44 Усе, що звершується у них, неправдиве.
Тому як можна думати або говорити, що вони боги? 45 Створені вони художниками і плавильниками золота; нічим іншим вони не стають, як тим, чим бажали їх зробити художники. 46 І ті, які виготовляють їх, не бувають довговічні; 47 як же зроблені ними можуть бути богами? Вони залишили після себе неправду і сором своїм нащадкам. 48 Коли приходять на них війна і нещастя, жерці радяться між собою, де б їм сховатися з ними. 49 Як же не зрозуміти, що то не боги, які самих себе не рятують ні від воєн, ні від бід? 50 Оскільки вони дерев’яні й оправлені у золото і срібло, то можна пізнати, що вони неправда; усім народам і царям стане очевидно, що це не боги, а діла рук людських, і в них немає ніякої дії божественної. 61 Кому ж після цього не зрозуміло, що вони не боги? 62 Царя країні вони не поставлять, дощу людям не дадуть;53 суду не розсудять, скривдженого не захистять, будучи безсилими, 64 як ворони, які знаходяться між небом і землею. Бо й у тому випадку, коли піддалося б пожежі капище богів дерев’яних або оправлених у золото і срібло, жерці їх утечуть і врятуються, — а вони самі, як колоди всередині, згорять. 66 Ні царю, ні ворогам вони не можуть протистояти. Як же можна прийняти або подумати, що вони боги? 68 Ні від злодіїв, ні від грабіжників не можуть охоронити самих себе ці боги, дерев’яні й оправлені у срібло і золото: 67 перевершуючи їх силою, вони знімають золото і срібло й одяг, який на них, і йдуть зі здобиччю, а ці собі самим не в силах допомоїти. 68 Тому краще цар, який виявляє мужність, або корисний у домі сосуд, який використовує господар, ніж облудні боги; або краще двері в домі, що охороняють у ньому майно, ніж облудні боги, або краще дерев’яний стовп у царському палаці, ніж облудні боги.69 Сонце і місяць і зірки, будучи світлими і посланими заради потреби, бла-гослухняні. 60 Також і блискавка кожного разу, коли з’являється, ясно видима; також вітер у всякій країні віє.61 І хмари, коли повелить їм Бог пройти над усією вселенною, виконують повеління. 62 Також вогонь, що з неба посилається для знищення гір і лісів, робить те, що призначено; а ці не подібні до них ні виглядом, ні силами. 63 Чому ж можна подумати або сказати, що вони боги, коли вони неспроможні ні суду розсудити, ні добро чинити людям?
64 Отже, знаючи, що вони не боги, не бійтеся їх. 86 Царів вони ні проклянуть, ні благословлять; 88 знамень не покажуть на небі і перед народами; не освітять, як сонце, і не осяють, як місяць.67 Звірі кращі за них: вони, тікаючи під покров, можуть допомогти собі. 88 Отже, ні з чого не видно нам, що вони боги; тому не бійтеся їх. 89 Як опудало на городі нічого не збереже, так і їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги. 70 Так само їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги, подібні до тернового куща у саду, на якому сідають усілякі птахи; також і до трупа, кинутого у темряві.71 3 пурпуру та червлениці, які зотлівають на них, ви можете зрозуміти, що вони не боги; та й самі вони будуть нарешті з’їдені і будуть ганьбою у країні.
72 Отже, краще людина праведна, яка не має ідолів, тому що вона — далеко від ганьби.
КНИГА ПРОРОКА ВАРУХА1543
1 Слова книги, які написав Ва-рух, син Нирії, сина Маасея, сина Седекії, сина Асадія, сина Хелкії, у Вавилоні, 2 у п’ятий рік, у сьомий день місяця, у той час, коли халдеї взяли Єрусалим і спалили його вогнем. 3 І прочитав Варух слова цієї книги вголос Ієхонії, сину Іоакимо-вому, царю Юдейському, і вголос усьому народу, який прийшов на слухання книги, 4 і вголос вельможам і синам царським, і вголос старійшинам, і вголос усьому народу, від малого до великого, усім, що жили у Вавилоні біля ріки Суд.61 вони плакали, і пестились, і молилися Господу, 8 і зібрали срібла, скільки було під силу кожному, 7 і послали в Єрусалим до Іоакима, сина Хелкії, сина Саломо-вого, до первосвященика, і до священиків і до всього народу, який знаходився з ним у Єрусалимі, 8 коли Варух прийняв узяті з храму сосуди дому Господнього для повернення їх у землю Юдейську, в десятий день місяця Сиуала, сосуди срібні, які зробив Седекія, син Іосії, цар Юдейський,9 після того, як Навухо-доносор, цар Вавилонський, переселив з Єрусалима Ієхонію і князів, і в’язнів і вельмож, і народ землі, і привів його у Вавилон.
10 І говорили вони: ось, ми посилаємо вам срібло, і купіть на це срібло всепалення і жертву за гріх і ладан, і приготуйте дар, і піднесіть на жертовник Господа Бога нашого,
11 і моліться за життя Навуходоносора, царя Вавилонського, і за життя Валтасара, сина його, щоб дні їхні були, як дні неба, на землі.12 І дасть нам Господь силу і просвітить очі наші, і ми будемо жити під покровом Навуходоносора, царя Вавилонського, і під покровом Валтасара, сина його, і будемо служити їм багато днів, і знайдемо милість у них. 13 Моліться і за нас Господу Богу нашому, тому що ми згрішили перед Господом, Богом нашим, і не відвернулася від нас лють Господа і гнів Його до цього дня;14 і прочитайте цю книгу, яку ми посилаємо вам, щоб обнародувати у домі Господньому в день святковий і в дні урочисті;1544 і скажіть: у Господа Бога нашого — правда, а у нас — сором на обличчях, як сьогодні, у всякого юдея й у тих, що живуть у Єрусалимі, 1545 і у царів наших, і в князів наших, і у священиків наших, і у пророків наших, і у батьків наших,1546 від того, що ми зірішили перед Господом, 1547 і не скорялися Йому, і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб ходити у повеліннях Господа, які Він дав перед лицем нашим.19 3 того дня, в який Господь вивів батьків наших
із землі Єгипетської, і до цього дня ми були непокірливі перед Господом Богом нашим і не зважали на те, що не слухали гласу Його.20 Тому й осягли нас біди і клятва, - як сьогодні, -яку визначив Господь перед рабом Своїм Мойсеєм у той день, в який вивів батьків наших із землі Єгипетської, щоб дати нам землю, що тече молоком і медом. 21 І не слухали ми гласу Господа Бога нашого в усіх словах пророків, яких Він посилав до нас, 22 і ходили кожен за думками злого серця свого, і служили іншим богам, звершуючі злі справи перед очима Господа Бога нашого.
О І виконав Господь слово Своє,
^ яке Він вирік проти нас і про
ти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея, 2 що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеевому, 3 що ми будемо їсти — один плоть сина свого, а інший - плоть дочки своєї. 4 І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь.6 І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його. 6 У Господа Бога нашого — правда, а в нас і батьків наших - сором на лицях, як сьогодні.7 Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас. 8 Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його. 9 І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам.
10 Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим.111 нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні: 12 згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш!
13 Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас. 14 Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас, 16 щоб уся земля пізнала, що Ти — Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його.
16 Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй.17 Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з
26, 14. [11] Дан. 9, 15. [12] Дан. 9, 5. [13] Дан. 9, 16. [16] Втор. 26, 15. Іс. 63, 15. [17] Пс. 6, 6; 113, 25. Сир. 17, 24. Іс. 38, 18. Дан. 9, 18.
нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу; 1548 але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи. 1549 Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш; 1550 бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків. 1551 Так сказав Господь: “схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим;
22 а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському, 23 Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радос-ти, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів”. 24 Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших
із місця свого. 261 ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання. 26 Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного. 27 І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого,28 як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи: 29 “якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх. 30 Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони — народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого, 31 і пізнають, що Я — Господь Бог їх. І Я дам їм серце — і зрозуміють, і вуха — і почують. 32 І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє, 33 і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом. 34 І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Іса-аку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться. 36 Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм”.
О Господи Вседержителю, Боже J Ізраїля! пригнічена душа і сумний дух взиває до Тебе: 2 почуй, Господи, і помилуй, бо Ти Бог милосердий: помилуй, бо ми згрішили перед Тобою; 3 Ти — вічно перебуваєш, а ми
- вічно гинемо. 4 Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! почуй молитву померлого Ізраїля і синів їх, що згрішили перед Тобою, які не послухали гласу Господа Бога свого, за те й осягли нас біди. 6 Не поминай неправд батьків наших, але пом’яни руку Твою й ім’я Твоє у цей час, 6 бо Ти - Господь Бог наш, і ми прославимо Тебе, Господи. 7 Ти для того вселив страх Твій у серце наше, щоб ми призивали ім’я Твоє; і ми будемо прославляти Тебе у переселенні нашому, бо ми відкинули від серця нашого всяку неправду батьків наших, які згрішили перед Тобою. 8 Ось, ми тепер у переселенні нашому, куди Ти розсіяв нас для ганьби й прокляття і відплати за всі неправди батьків наших, які відступили від Господа Бога нашого.
9 Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, дослухайтеся, щоб зрозуміти мудрість. 10 Що це значить, Ізраїлю, що ти перебуваєш у землі ворогів? Постарів ти у чужій землі, осквернився разом з мертвими, 11 залічений до тих, хто знаходиться в пеклі, 1552 залишив джерело премудрости.1553 Якби ти ходив путями Божими, то жив би у мирі повіки. 1554 Пізнай, де знаходиться мудрість, де сила, де знання, щоб разом з тим дізнатися, де знаходиться довголіття і життя, де знаходиться світло очей і мир. 1555 Хто знайшов місце її, і хто зійшов у скарбниці її? 1556 Де князі народів і володарі звірів земних, які забавлялися птахами небесними, 17 і збирали срібло і золото, на які сподіваються люди,
і надбанням яких немає кінця? 18 Де ті, які займалися срібними виробами, і виробам яких немає числа?
19 Вони зникли і зійшли у пекло, і замість них постали інші.20 Пізніші бачили світло і жили на землі, але шляхів мудрости не пізнали; 21 не зрозуміли стежок її, і не досягли її сини їхні: вони були далеко від путі її. 22 Не було чутно про неї у Хана-ані, і не було видно її у Фемані.
23 Сини Агарі шукали земного знання, рівно і купці Мерри і Фемана, і байкослови і дослідники знання; але путі премудрости не пізнали і не помітили стежок її.24 О, Ізраїлю! який великий дім Божий, і яке просторе місце володіння його!26 Великий він
і не має кінця, високий і невимірний. 26 Там були від початку славні велетні, дуже великі, хоробрі на війні. 27 Але не їх обрав Бог, і не їм відкрив путі премудрости;28 і вони загинули від того, що не мали мудрости, загинули від нерозуму свого. 29 Хто зійшов на небо, і взяв її, і зніс із хмар? 30 Хто перейшов моря і знайшов її, і хто принесе її, кращу за чисте золото? 31 Немає нікого, хто знає путь її, ні того, хто помишляє про стежки її. 32 Але Той, Хто знає все, знає її; Він відкрив її Своїм розумом, Той, Який створив землю на вічні часи і наповнив її чотириногими тваринами, 33 Який посилає світло, і воно йде, прикликав його, і воно послухалося Його з трепетом; 34 і зірки засяяли на сторожі своїй, і звеселилися. 36 Він покликав їх, і вони сказали: “ось ми”, і засяяли радістю перед Творцем своїм. 36 Цей є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним.37 Він знайшов усі путі премудрости і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю. 38 Після того Він явився на землі і знаходився між людьми.
А Ось книга заповідей Божих і
■ закон, який перебуває повік. Усі, хто дотримуються її, будуть жити, а ті, що залишають її, помруть. 2 Звернися, Якове, і візьми її, ходи при сяйві світла її.3 Не віддавай іншому слави твоєї, і корисного для тебе -чужому народові.4 Щасливі ми, Ізраїлю, що ми знаємо, що благоугодно Богу. 6 Дерзай, народе мій, пам’ятник Ізраїлю!6 Ви віддані язичникам не на загибель, але за те, що ви прогнівали Бога, ви віддані ворогам;7 бо роздратували Того, Хто сотворив вас, приносячи жертви бісам, а не Богу.
8 Ви забули вічного Бога, Який годує вас, а також засмутили і Єрусалим, який виховав вас, 9 бо він бачив гнів, який прийшов на вас від Бога, і говорив: “слухайте, співмешканці Сиону, Бог навів на мене велику скорботу, 10 бо я бачив полонення синів моїх і дочок, яке навів на них Вічний. 11 Я годував їх з радістю, а відпустив із плачем і гіркотою. 12 Ніхто не радуйся за мене,
11. [37] Іс. 28, 26. [38] Прем. 2, 15. Ін 1, 10,
14. 1 Тим. 1, 15.
Глава 4. [1] Єз. 20, 11. [4] Втор. 4, 8. Пс. 147, 8. [7] Втор. 32, 17. [12] Мих. 7, 8.
який є вдівцем і залишений багатьма; я спорожнів за гріхи дітей моїх, бо вони ухилилися від закону Божого; 13 не пізнали уставів Його, не ходили путями заповідей Бога, і не вступили на стежки навчання у правді Його. 14 Прийдіть, співмешканці Сиону, і згадаєте полон синів моїх і дочок, який навів на них Вічний.
15 Бо Він навів на них народ здалеку, народ нахабний та іншомовний, бо не посоромилися старця, і не зглянулися на дитину, 16 і забрали у вдови синів улюблених і залишили самотню без дочок.17 Я ж чим можу допомогти вам? 18 Хто навів на вас ці біди, Той і визволить вас від руки ворогів ваших. 19 Ідіть, діти, йдіть, бо я залишився порожнім. 20 Я зняв із себе одяг світлий й одягся у веретище моління мого; буду волати до Вічного у дні мої.21 Дерзайте, діти, взивайте до Бога, і Він визволить вас від насильства, від руки ворогів.22 Бо від Вічного я очікував спасіння вашого, і мені прийшла від Святого радість про милість, що скоро прийде до вас від Вічного, Спасителя нашого. 23 Я відпускав вас із сумом і гіркотою, але Бог поверне мені вас з радістю і веселощами навіки. 24 Тому що, як нині співмешканці Сиону бачили полон ваш, так побачать швидке спасіння ваше від Бога, Який прийде до вас з великою славою і величчю Вічного. 26 Діти! потерпіть гнів, який прийшов на вас від Бога: переслідував тебе ворог, але ти незабаром побачиш загибель його, і наступиш йому на шию. 26 Виховані у мене у розкошах пішли жорсткими шляхами, схоплені як стадо, розкрадене ворогами. 27 Дерзайте, діти,
і взивайте до Бога, бо про вас згадає Той, Хто навів на вас це. 28 Яка була рішучість ваша, щоб віддалитися від Бога, збільшіть її у десять разів, щоб навернутися і шукати Його,29 бо Той,
Хто навів на вас ці біди, подасть вам вічні веселощі зі спасінням”. 30 Дерзай, Єрусалиме! Той, Хто дарував тобі ім’я, утішить тебе. 31 Нещасні ті, які ображали тебе і раділи твоєму падінню. 32 Нещасні міста, яким служили діти твої, нещасна земля, яка прийняла синів твоїх, 33 бо як вона раділа твоєму падінню і веселилася через твою поразку, так буде у скорботі через своє спустошення.
34 Я відніму у неї радість за численність ІЗ' народу, і хвастощі її будуть на сум; 36 бо прийде на неї вогонь від Вічного на довгі дні, і дуже тривалий час вона буде населена бісами. 38 Оглянься, Єрусалиме, на схід,
1 подивися на радість, яка прийде до тебе від Бога. 37 Ось, ідуть сини твої, яких ти відпустив, ідуть зібрані від сходу до заходу словом Святого, радіючи славі Божій.
С Єрусалиме! зніми із себе одяг плачу й озлоблення твого й одягнися у красу слави від Бога повіки.
2 Одягнися в одяг правди від Бога, поклади на голову твою вінець слави Вічного,3 бо Бог покаже всій піднебесній славу твою. 4 Навік наречеться від Бога ім’я тобі: “мир правди
і слава благочестя”. 6 Встань, Єрусалиме, і стань на висоті, і звернися на схід, і подивися на дітей твоїх, зібраних від заходу сонця до сходу словом Святого, які радіють про Боже пам’ятання про них. 8 Вони вийшли від тебе піші, їх вели вороги, а приведе до тебе їх Бог, вознесених зі славою, як царських синів;
7 бо Бог визначив, щоб усяка висока гора і вічні пагорби понизилися, а долини наповнилися, для зрівняння землі, щоб Ізраїль ішов твердо,
зі славою Божою, 8 а ліси і всяке запашне дерево осіняли Ізраїля за велінням Божим. 9 Бог буде з радістю передувати Ізраїлю світлом слави Своєї, з милістю і правдою Своєю.
1 І було у тридцятий рік, у чет-вертий місяць, у п’ятий день місяця, коли я знаходився серед переселенців біля річки Ховарі, розвередися небеса, і я бачив видіння Боже.
КНИГА ПРОРОКА ЄЗЕКИЇЛЯ
2 У п’ятий день місяця (це був п’ятий рік від полонення царя Іоакима), 3 було слово Господнє до Єзеки-їля, сина Вузія, священика, у землі Халдейській, біля річки Ховарі; і була на ньому там рука Господня.
4 І я бачив, і ось, бурхливий вітер ішов від півночі, велика хмара і вогонь, що клубочився, і сяйво навколо нього,6 а із середини його ніби світло полум’я із середини вогню; і
3 середини його видно було подобу чотирьох тварин, - і такий був вигляд їх: вигляд їх був, як у людини;
8 і в кожної чотири лиця, і в кожної
з них чотири крила; 7 а ноги їх — ноги прямі, і ступні ніг їх - як ступня ноги у тельця, і блищали, як блискуча мідь, (і крила їх легкі). 8 І руки людські були під крилами їх, на чотирьох боках їх;9 і лиця у них і крила у них — у всіх чотирьох; крила їх торкалися одне одного; під час ходи своєї вони не поверталися, а йшли кожне в напрямку лиця свого.10 Подоба лиць їх — лице людини й лице лева з правого боку у всіх їх чотирьох; а з лівого боку лице тельця у всіх чотирьох і лице орла у всіх чотирьох. 11 І лиця їх і крила їх зверху були розділені, але у кожного два крила торкалися одне одного, а два покривали тіла їх. 12 І йшли вони, кожне у той бік, який перед лицем його; куди дух хотів іти, туди і йшли; під час ходи своєї не поверталися.
13 І вигляд цих тварин був як вигляд палаючих вуглин, як вигляд лампад; вогонь ходив між тваринами, і сяйво від вогню і блискавка виходила з вогню. 14 І тварини швидко рухалися туди і сюди, як блискає блискавка. 15 І я дивився на тварин, і ось, на землі біля цих тварин по одному колесу перед чотирма лицями їх.
18 Вигляд коліс і побудова їх — як вигляд топаза, і подоба у всіх чотирьох одна; і за виглядом їх і за побудовою їх здавалося, ніби колесо знаходилося у колесі. 17 Коли вони йшли, йшли на чотири свої боки; під час ходи не поверталися. 18 А ободи їх — високі і страшні були вони; ободи їх у всіх чотирьох навколо повні були очей. 19 І коли йшли тварини, йшли і колеса поряд з ними; а коли тварини піднімалися від землі, тоді піднімалися і колеса. 20 Куди дух хотів іти, туди йшли і вони; куди б не пішов дух, і колеса піднімалися нарівні з ними, бо дух тварин був у колесах. 21 Коли йшли ті, йшли і вони; і коли ті стояли, стояли і вони;
і коли ті піднімалися від землі, тоді нарівні з ними піднімалися і колеса, тому що дух тварин був у колесах. 22 Над головами тварин була подоба склепіння, як вигляд дивного кристала, простертого згори над головами їх. 23 А під склепінням простягалися крила їх прямо одне до іншого, й у кожного було два крила, які покривали їх, у кожного два крила покривали тіла їх. 24 І коли вони йшли, я чув шум крил їх, ніби шум великих вод, ніби глас Всемогутнього, сильний шум, ніби шум у військовому стані; а коли вони зупинялися, опускали крила свої. 26 І голос був зі склепіння, яке над головами їх; коли вони зупинялися, тоді опускали крила свої. 28 А над склепінням, яке над головами їх, була подоба престолу на вигляд ніби із каменя сапфіра; а над подобою престолу була ніби подоба людини вгорі на ньому. 15571 бачив я ніби палаючий метал, ніби вигляд вогню всередині нього навколо; від вигляду стегон його і вище і від вигляду стегон його і нижче я бачив ніби якийсь вогонь, і сяйво було навколо нього.
28 В якому вигляді буває веселка на хмарах під час дощу, такий вигляд мало це сяйво навколо.
0 Таке було видіння подоби сла-" ви Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я буду говорити з тобою.2 І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені.31 Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня. 4 І ці сини
з огрубілим лицем і з жорстоким серцем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: “так говорить Господь Бог!” 6 Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них.8 А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім; 7 і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті.8 Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої
1 з’їж, що Я дам тобі. 9 І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій. 10 І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: “плач, і стогін, і горе”.
0 І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей
сувій, і йди, говори дому Ізраїлево-му. 2 Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій; 3 і сказав мені: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і було у вустах моїх солодко, як мед.
4 І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами; s бо не до народу зі словами нерозбірливими і
з незрозумілою мовою ти посилаєшся, але до дому Ізраїлевого, в не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе; 7 а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем. 8 Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба. 9 Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім. 10 І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм
1 вислухай вухами твоїми; 11 встань
і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: “так говорить Господь Бог!” чи будуть вони слухати, чи не будуть.
12 І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: “благословенна слава Господа від місця свого!” 13 і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому.14 І дух підняв мене, і взяв ме-
[9] Єр. 1, 9. Одкр. 5, 1.
Глава 3. [1] Одкр. 10, 9. [3] Одкр. 10, 10.
[5] Іс. 33, 19. [7] Іс. 48, 4. [8] Єр. 1, 18. [9] Єр.
1, 8. [11] Єз. 2, 5. [12] Єз. 8, 3.
не. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені. 161 прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні.
16 Після семи ж днів було до мене слово Господнє: 17 сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене. 18 Коли Я скажу беззаконникові: “смертю помреш!”, а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх.19 Але якщо ти на-поумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою. 20 І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх.
21 Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим,
і ти спас душу твою.
22 І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою. 23 І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі; й упав я на лице своє.24 І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму.
26 І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них.
28 І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім.
27 А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: “так говорить Господь Бог!” хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім.
А І ти, сину людський, візьми со-“ бі цеглу і поклади її перед собою, і накресли на ній місто Єрусалим; 2 і влаштуй облогу проти нього,
і зроби укріплення проти нього, і насип вал навколо нього, і розташуй стан навпроти нього, і розстав навколо проти нього стінопробивні машини; 3 і візьми собі залізну дошку, і постав її ніби залізну стіну між тобою і містом, і зверни на нього лице твоє, і воно буде в облозі, і ти облягай його. Це буде знаменням дому Ізраїлевому. 4 Ти ж лягай на лівий бік твій і поклади на нього беззаконня дому Ізраїлевого: за числом днів, у які будеш лежати на ньому, ти будеш нести беззаконня їх. 6 І Я визначив тобі роки беззаконня їх числом днів: триста дев’яносто днів ти будеш нести беззаконня дому Ізраїлевого. 6 І коли виконаєш це, то вдруге лягай уже на правий бік, і сорок днів неси на собі беззаконня дому Іудиного, день за рік, день за рік Я визначив тобі.71 поверни лице твоє й оголену праву руку твою на облогу Єрусалима, і пророкуй проти нього. 8 Ось, Я поклав на тебе кайдани, і ти не повернешся з одного боку на другий, доки не виконаєш днів облоги твоєї. 9 Візьми собі пшениці і ячменю, і бобів, і сочевиці, і пшона, і полби, і всип їх в одну посудину, і зроби собі з них хліби, за числом днів, у які ти будеш лежати на боці твоєму; триста дев’яносто днів ти будеш їсти їх. 10 І їжу твою, якою будеш годуватися, їж вагою по двадцять сиклів на день; від часу до часу їж це. 1558 І воду пий мірою, по шостій частині гина пий; від часу до часу пий так. 12 І їж, як ячмінні коржі, і печи їх на очах їх на людському калі. 1559 І сказав Господь: так сини Ізраїлеві будуть їсти нечистий хліб свій серед тих народів, до яких Я вижену їх.1560 Тоді сказав я: о, Господи Боже! душа моя ніколи не осквернялася, і мертвечини і роздертого звіром я не їв від юности моєї донині; і ніяке нечисте м’ясо не входило у вуста мої.15611 сказав Він мені: ось, Я дозволяю тобі, замість людського калу, коров’ячий кізяк, і на ньому готуй хліб твій. 16 І сказав мені: сину людський! ось, Я розтрощу у Єрусалимі опору хлібну,
і будуть їсти хліб за вагою і в печалі, і воду будуть пити мірою й у смутку, 1562 тому що у них буде нестача у хлібі й воді; і вони з жахом будуть дивитися один на одного, і зачахнуть у беззаконні своєму.
С А ти, сину людський, візьми собі гострий ніж, бритву цирульників візьми собі, і води нею по голові твоїй і по бороді твоїй, і візьми собі терези, і розділи волосся на частини. 2 Третину спали вогнем посередині міста, коли сповняться дні облоги; третину візьми і порубай ножем на околицях його; і третину розвій по вітру; а Я оголю меч слідом за ними. 3 І візьми з цього невелику кількість, і зав’яжи їх у себе у поли. 4 Але й із цього ще візьми, і кинь у вогонь, і спали це у вогні. Звідти вийде вогонь на весь дім Ізраїлів.
6 Так говорить Господь Бог: це Єрусалим! Я поставив його серед народів, і навколо нього — землі. 8 А він учинив проти постанов Моїх нечес-тивіше за язичників, і проти уставів Моїх - гірше, ніж землі навколо нього; бо вони відкинули постанови Мої і за уставами Моїми не чинять.
7 Тому так говорить Господь Бог: за те, що ви примножили беззаконня ваші більше, ніж язичники, які навколо вас, за уставами Моїми не чините і постанов Моїх не виконуєте, і навіть не чините і за постановами язичників, які навколо вас, —
8 тому так говорить Господь Бог: ось
і Я проти тебе, Я Сам, і вчиню проти тебе суд, перед очима язичників.
9 І зроблю над тобою те, чого Я ніколи не робив і до чого подібного надалі не буду робити, за всі твої мерзоти. 10 За те батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх; і вчиню над тобою суд,
і весь залишок твій розвію по усіх вітрах. 11 Тому, — живу Я, — говорить Господь Бог, — за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзота-ми твоїми і всіма гидотами твоїми, Я принижу тебе, і не пошкодує око Моє, і Я не помилую тебе. 12 Третина у тебе помре від моровиці і загине від голоду серед тебе; третина впаде від меча на околицях твоїх; а третину розвію по усіх вітрах, і оголю меч слідом за ними. 13 І звершиться гнів Мій, і вгамую лють Мою над ними, і задовольнюся; і пізнають, що Я, Господь, говорив у ревності Моїй, коли звершиться над ними лють Моя. 14 І зроблю тебе пустелею і наругою серед народів, які навколо тебе, перед очима кожного, хто проходить. 1563 І будеш по-сміянням і наругою, прикладом і жахом у народів, які навколо тебе, коли Я вчиню над тобою суд у гніві й люті, і у лютих карах; - Я, Гос-
14. Єз. 5, 14. [10] Втор. 28, 53. 4 Цар. 6, 29. Плач 4, 10. [11] Єз. 7, 4. [12] Єз. 12, 14. [13] Єз. 7, 8. [14] Плач 2, 15; 5, 1. [15] Втор. 28,
37. Єз. 14, 8.
подь, прорік це; — 1564 і коли пошлю на них люті стріли голоду, які будуть губити, коли пошлю їх на загибель вашу, і посилю голод між вами, і знищу хлібну опору у вас,
17 і пошлю на вас голод і лютих звірів, і будете ви бездітними; і виразка і кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе; Я, Господь, вирік це.
/Г І було до мене слово Господнє: ** 2 сину людський! поверни лице
твоє до гір Ізраїлевих і проречи на них, 3 і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам і пагорбам, долинам і лощинам: ось, Я наведу на вас меч, і зруйную висоти ваші; 4 і жертовники ваші будуть спустошені, стовпи ваші на честь сонця будуть розбиті, і повалю убитих ваших перед ідолами вашими; 6 і покладу трупи синів Ізраїлевих перед ідолами їхніми, і розсиплю кістки ваші навколо жертовників ваших. 8 У всіх місцях вашого мешкання міста будуть спустошені й висоти зруйновані, для того, щоб спустошені і зруйновані були жертовники ваші, щоб розтрощені і знищені були ідоли ваші, й розбиті сонячні стовпи ваші, і згладилися витвори ваші. 7 Й будуть падати серед вас убиті, і пізнаєте, що Я Господь. 8 Але Я збережу залишок, так що будуть у вас серед народів такі, які вціліли від меча, коли ви будете розсіяні по землях.
9 І згадають про Мене вцілілі ваші серед народів, куди будуть відведені у полон, коли Я скрушу блудне серце їх, що відпало від Мене, і очі їхні, що блудили вслід ідолам; і вони до самих себе відчують огиду за те зло, яке вони робили в усіх мерзотах своїх; 10 і пізнають, що Я Господь; не даремно говорив Я, що наведу на них таку біду. 11 Так говорить Гос-
подь Бог: сплесни руками твоїми і тупни ногою твоєю, і скажи: горе за всі мерзенні злодіяння дому Ізраїлевого! упадуть вони від меча, голоду і моровиці. 12 Хто далеко, той помре від моровиці; а хто близько, той упаде від меча; а хто залишився й уцілів, помре від голоду; так звершу над ними гнів Мій. 13 І пізнаєте, що Я Господь, коли уражені будуть лежати між ідолами своїми навколо жертовників їх, на всякому високому пагорбі, на всіх вершинах гір і під усяким зеленим деревом, і під усяким гіллястим дубом, на тому місці, де вони приносили запашні куріння всім ідолам своїм. 14 І простягну на них руку Мою, і зроблю землю пустелею і степом, від пустелі Дивлаф, у всіх місцях проживання їх, і пізнають, що Я Господь. п І було до мене слово Господнє: ' 2 і ти, сину людський, [скажи]:
так говорить Господь Бог; землі Із-раїлевій кінець, — кінець прийшов на чотири краї землі. 3 Ось кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої.4 І не пощадить тебе око Моє, і не помилую, і воздам тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і пізнаєте, що Я Господь. 6 Так говорить Господь Бог: біда єдина, ось, іде біда.6 Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе; ось дійшла,
7 дійшла напасть до тебе, жителю землі! надходить час, наближається день сум’яття, а не веселих вигуків на горах.8 Ось, незабаром виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої. 9 І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми воздам тобі, і мерзоти твої з
21. [13] 3 Цар. 14, 23. 4 Цар. 16, 4. Єр. 2, 20. [14] Єр. 6, 8.
Глава 7. [2] Плач. 4, 18. [4] Єз. 5, 11, 22,
31. [8] Єз. 22, 31. [9] Єз. 8, 18.
тобою будуть; і пізнаєте, що Я Господь каратель. 1565 Ось день! ось прийшла, настала напасть! жезл виріс, гордість розрослася. 1566 Постає сила на жезл нечестя; нічого не залишиться від них, і від багатства їх, і від шуму їх, і від пишноти їх.1567 Прийшов час, настав день: хто купив, не радій, і хто продав, не плач; бо гнів над усією безліччю їх; 1568 Бо хто продав, не повернеться до проданого, хоч би і залишилися вони у живих; бо пророче видіння про всю безліч їх не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не укріпить свого життя. 1569 Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх.16 Поза домом меч, а у домі моровиця і голод. Хто у полі, той помре від меча; а хто у місті, того пожеруть голод і моровиця. 16 А вцілілі з них утечуть і будуть на горах, як голуби долин; усі вони будуть стогнати, кожен за своє беззаконня.17 У всіх руки опустяться, й у всіх коліна затремтять, як вода. 18 Тоді вони опережуться веретищем, і обійме їх трепет і у всіх на лицях буде сором, і у всіх на головах пліш. 19 Срібло своє вони викинуть на вулиці, і золото у них буде у зневазі. Срібло їх і золото їх не у змозі буде врятувати їх у день гніву Господа. Вони не наситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; бо воно було приводом до беззаконня їх. 20 І у червоних убраннях своїх вони перетворювали його на гордість, і робили з нього зображення мерзотних своїх ідолів; за те і зроблю його нечистим для них; 21 і віддам його у руки чужих у здобич і беззаконникам землі на розкрадання, і вони осквернять його. 22 І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє; і прийдуть туди ірабіжники, і осквернять його.23 Зроби ланцюг, бо земля ця наповнена кривавими злодіяннями, і місто повне насильства. 24 Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні. 25 Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть. 26 Біда піде за бідою і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика і поради у старців. 27 Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь.
0 І було у шостому році, у шос-® тому місяці, у п’ятий день місяця, сидів я у домі моєму, і старійшини юдейські сиділи перед лицем моїм, і зійшла на мене там рука Господа Бога.2 І побачив я: і ось подоба [мужа], ніби вогненна, і від стегон його і нижче - вогонь, і від стегон його і вище - ніби сяйво, ніби світло полум’я. 3 І простяг Він ніби руку,
1 взяв мене за волосся голови моєї, і підняв мене дух між землею і небом, і приніс мене у видіннях Божих у Єрусалим до входу внутрішніх воріт, обернених на північ, де був поставлений ідол ревнощів, що збуджує ревнощі. 4 І ось, там була слава Бога Ізраїлевого, подібна до тієї, яку я бачив на полі. 6 І сказав мені: сину людський! підніми очі твої до півночі. І я звів очі мої до півночі, і ось, з північного боку біля воріт жертовника - той ідол ревнощів біля входу.8 І сказав Він мені: сину людський! чи бачиш ти, що вони роблять? великі мерзоти, які робить дім Ізраїлів тут, щоб Я відійшов від святилища Мого? але повернися, і ти
59. Іс. 29, 14. Єр. 29, 17.
Глава 8. [1] Єз. 14, 1. [2] Єз. 1, 27. [3]
Дан. 5, 5. [4] Єз. З, 23. [5] Єр. 7, ЗО. 4 Цар.
21, 7.
побачиш ще більші мерзоти.7 І привів мене до входу у двір, і я глянув, і ось у стіні щілина.81 сказав мені: сину людський! прокопай стіну; і я прокопав стіну, і ось якісь двері.91 сказав мені: ввійди і подивися на огидні мерзоти, які вони роблять тут.10 І ввійшов я, і бачу, і ось усякі зображення плазунів і нечистих тварин і всякі ідоли дому Ізраїлевого, написані по стінах навколо.11 І сімдесят чоловіків зі старійшин дому Ізраїлевого стоять перед ними, й Ієзанія, син Сафанів, серед них; і у кожного в руці своє кадило, і густа хмара куріння підноситься догори.12 І сказав мені: чи бачиш, сину людський, що роблять старійшини дому Ізраїлевого у темряві, кожен у розписаній своїй кімнаті? бо говорять: “не бачить нас Господь, залишив Господь землю цю”. 13 І сказав мені: повернися, і побачиш ще більші мерзоти, які вони роблять. 14 І привів мене до входу у ворота дому Господнього, які на північ, і ось, там сидять жінки, які плачуть за Фаммугою, 16 і сказав мені: чи бачиш, сину людський? повернися, і ще побачиш більші мерзоти. 16 І ввів мене у внутрішній двір дому Господнього, і ось біля дверей храму Господнього, між притвором і жертовником, близько двадцяти п’яти чоловіків стоять спинами своїми до храму Господнього, а обличчями своїми на схід, і кланяються на схід сонця. 17 І сказав мені: чи бачиш, сину людський? чи мало дому Іудиному, щоб робити такі мерзоти, які вони роблять тут? але вони ще землю наповнили нечестям, і подвійно прогнівляють Мене; і ось, вони віття підносять до носів своїх.
18 За те і Я буду діяти з люттю; не пошкодує око Моє, і не помилую; і хоч би вони волали у вуха Мої гучним голосом, не почую їх.
[10] Рим. 1, 23. Лев. 26, ЗО. Втор. 27, 15. [11] Втор. 10, 8. Єр. 23, 11. [12] Єз. 9, 9. [16] Єз.
11, 1. Втор. 17, 3. [18] Єз. 5, 11. Іс. 1, 15. Єр. 11, 11.
Q І виголосив у вуха мої вели-^ ким гласом, говорячи: нехай наблизяться карателі міста, кожен зі своїм згубним знаряддям у руці своїй.
2 І ось, шість чоловік ідуть від верхніх воріт, звернених на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і між ними один, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі його приладдя писаря. І прийшли і стали біля мідного жертовника. 3 І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на якому була, до порогу дому. І прикликав Він чоловіка, одягненого у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря. 4 І сказав йому Господь: пройди посередині міста, посередині Єрусалима, і на чолах людей скорботних, що зітхають за всіма мерзотами, що звершуються серед нього, зроби знак.6 А тим сказав так, що я чув: ідіть за ним по місту й уражайте; нехай не шкодує око ваше, і не щадіть; в старого, юнака і дівчину, і немовля і жінок бийте до смерти, але не чіпайте жодної людини, на якій знак, і почніть від святилища Мого. І почали вони з тих старійшин, які були перед домом. 7 І сказав їм: оскверніть дім, і наповніть двори убитими, і вийдіть. І вийшли,
і почали убивати у місті.81 коли вони їх убили, а я залишився, тоді я упав на лице своє і заволав, і сказав:
о, Господи Боже! невже Ти погубиш весь залишок Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим? 9 І сказав Він мені: нечестя дому Ізраїлевого й Іудиного велике, дуже велике; і земля ця повна крови, і місто сповнене неправди; бо вони говорять: “залишив Господь землю цю, і не бачить Господь”. 10 За те і Моє око не пощадить, і не помилую; оберну поведінку їх на їх голову. 11 І ось чоловік, одягнений у лляний одяг, у якого при поясі приладдя писаря, дав від-
Глава 9. [2] Єз. 10, 2. [3] Єз. 1, 4; 10, 4. [4]
Одкр. 7, 3. [5] Вих. 32, 27. [6] Плач 5, 14. Єр. 25, 29. 1 Пет. 4, 17. [8] Єз. 11, 13. [9] Єз. 8,
12. [10] Єз. 5, 11; 11, 21. [11] Єз. 9, 2.
повідь і сказав: я зробив, як Ти повелів мені.
1 А І бачив я, і ось на склепінні,
що над главами херувимів, ніби камінь сапфір, ніби щось, схоже на престіл, видиме було над ними.
2 І говорив Він чоловікові, одягненому у лляний одяг, і сказав: увійди між колесами під херувимів і візьми повні пригорщі палаючого вугілля між херувимами, і кинь на місто; і він увійшов на моїх очах. 3 Херувими ж стояли праворуч від дому, коли ввійшов той чоловік, і хмара наповнювала внутрішній двір. 4 І піднялася слава Господня з херувима до порогу дому, і дім наповнився хмарою, і двір наповнився сяйвом слави Господа. s І шум від крил херувимів чутно було навіть на зовнішньому дворі, ніби глас Бога Всемогутнього, коли Він говорить. 6 І коли Він дав повеління чоловікові, одягненому у лляний одяг, сказавши: “візьми вогню між колесами, між херувимами”, і коли він увійшов і став біля колеса, - 7 тоді із середовища херувимів один херувим простягнув руку свою до вогню, який між херувимами, і взяв і дав у пригорщі одягненому у лляний одяг. Він узяв і вийшов. 8 І видно було у херувимів подобу рук людських під крилами їх. 9 І бачив я: і ось чотири колеса біля херувимів, по одному колесу біля кожного херувима, і колеса на вигляд ніби з каменю топаза. 10 І на вигляд усі чотири подібні, начебто колесо знаходилося у колесі.11 Коли йшли вони, то йшли на чотири свої боки; під час ходи своєї не поверталися, але до того місця, куди повернена була голова, і вони туди йшли; під час ходи своєї не поверталися.
12 І все тіло їх, і спина їх, і руки їх, і крила їх, і колеса навколо були повні очей, усі чотири колеса їх. 13 До коліс цих, як я чув, було сказано: “гал-гал”1570. 14 І у кожної з тварин чотири лиця: перше лице - лице херувимо-ве, друге лице — лице людське, третє лице левове і четверте лице орлине. 15 Херувими піднялися. Це були ті самі тварини, яких я бачив біля ріки Ховарі. 10 І коли йшли херувими, тоді йшли поряд з ними і колеса; і коли херувими піднімали крила свої, щоб піднятися від землі, і колеса не відокремлювалися, а були при них.17 Коли ті стояли, стояли і вони; коли ті піднімалися, піднімалися і вони; бо у них був дух тварин. 18 І відійшла слава Господня від порогу дому і стала над херувимами. 19 І підняли херувими крила свої, і піднялися на очах моїх від землі; коли вони відходили, то і колеса поряд з ними; і стали біля входу у східні врата дому Господнього, і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. 20 Це були ті самі тварини, яких бачив я біля підніжжя Бога Ізраїлевого біля ріки Ховарі. І я пізнав, що це херувими. 21 У кожного по чотири лиця, й у кожного по чотири крила, і під крилами їх подоба рук людських. 22 А подоба лиць їх те саме, які лиця бачив я біля ріки Ховарі, — і вигляд їх, і самі вони. Кожен ішов прямо у той бік, який був перед лицем його.
11 І підняв мене дух, і привів мене до східних воріт дому Господнього, які повернені на схід. І ось, біля входу у ворота двадцять п’ять чоловік; і між ними я бачив Іаза-нію, сина Азурового, і Фалтію, сина Ванеєвого, князів народу.2 І Він сказав мені: сину людський! ось люди, у яких на думці беззаконня і які дають злу пораду у місті цьому, 3 говорячи: “ще не близько; будемо будувати доми; воно* казан, а ми м’ясо”. 4 Тому проречи на них пророцтво, пророкуй, сину людський. s І зійшов на мене Дух Господній і сказав мені: скажи, так говорить Господь: що говорите ви, доме Ізраїлів, і що на думку вам приходить, це Я знаю. ® Багато вбитих ваших ви поклали у цьому місті і вулиці його наповнили трупами.1571 Тому так говорить Господь Бог: убиті ваші, яких ви поклали серед нього, є м’ясо, а воно — казан; але вас Я виведу з нього. 1572 Ви боїтеся меча, і Я наведу на вас меч, — говорить Господь Бог. 1573 І виведу вас
з нього, і віддам вас у руки чужих, і вчиню над вами суд. 1574 Від меча впадете; на межах Ізраїлевих будуть судити вас, і пізнаєте, що Я Господь.
11 Воно не буде для вас казаном, і ви не будете м’ясом у ньому; на межах Ізраїлевих буду судити вас.121 пізнаєте, що Я Господь; бо за заповідями Моїми ви не ходили й уставів Моїх не виконували, а жили за уставами народів, які оточують вас. 13 І було, коли я пророкував, Фалтія, син Ва-неїв, помер. І упав я на лице, і заволав гучним голосом, і сказав: о, Господи Боже! невже Ти хочеш до кінця знищити залишок Ізраїлю?
14 І було до мене слово Господнє:
16 сину людський! твоїм братам, твоїм братам, твоїм єдинокровним і всьому дому Ізраїлевому, усім їм говорять ті, що живуть у Єрусалимі: “живіть далеко від Господа; нам у володіння віддана ця земля”. 16 На це скажи: так говорить Господь Бог: хоч Я і віддалив їх до народів і хоч розсіяв їх по землях, але Я буду для них якимось святилищем у тих землях, куди пішли вони. 17 Потім скажи: так говорить Господь Бог: Я зберу вас із народів, і поверну вас із земель, в яких ви розсіяні; і дам вам землю Ізраїлеву. 18 І прийдуть туди, і викинуть з неї всі мерзоти її і всі гидоти її. 19 І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське, 20 щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом. 21 А чиє серце захопиться мерзотами їх і гидотами їх, поведінку тих оберну на їхню голову, - говорить Господь Бог. 22 Тоді херувими підняли крила свої, і колеса поряд з ними; і слава Бога Ізраїлевого вгорі над ними. 23 І піднялася слава Господа із середовища міста і зупинилася над горою, яка на схід від міста.
24 І дух підняв мене і переніс мене у Халдею, до переселенців, у видінні, Духом Божим. І відійшло від мене видіння, яке я бачив. 26 І я переказав переселенцям усі слова Господа, які Він відкрив мені.
1 'У І було до мене слово Господ-^ не:2 сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони - бунтівний дім. 3 Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний; 4 і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення. 1575 Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього. 8 Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не
39. Єз. 18, 31; 36, 26. [20] Єз. 36, 28. [21] Єз.
9, 10. [23] Єз. 10, 18. [24] Єз. 8, 3.
Глава 12. [2] Єр. 5, 21. [3] Єр. 26, 3; 36, 3.
[6] Єз. 24, 24.
бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому.71 зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми.8 І було до мене слово Господнє зранку: 9 сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: “що ти робиш?” 10 Скажи їм: так говорить Господь Бог: це
— провіщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там.
11 Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони. 12 І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити ного через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї.
13 І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там помре. 14 А всіх, які навколо нього, спо-борників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч. 161 пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях. 16 Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь.
17 І було до мене слово Господнє:
18 сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом.191 скажи народу землі: так говорить Господь Бог про жителів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлені Єр. 23, 33. [12] Єр. 52, 7. Ам. 4, 3. [13] Єз. 17, 20; 32, 3. 4 Цар. 25, 7. [14] Єз. 5, 12. [15] Єз. 22, 15. [16] Іс. 4, 3. Зах. 13, 8. [18] Єз. 4,
16. Ос. 9, 4. Пс. 126, 2. [19] Єз. 4, 16. [20] Єр.
4, 27; 9, 11. Мих. 6, 13. [22] Авв. 2, 3. 2 Пет.
на всього достатку свого за неправди всіх, що живуть на ній. 20 І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь. 21 І було до мене слово Господнє: 22 сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: “багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне”? 23 Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого. 24 Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім. 26 Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, - говорить Господь Бог. 26 І було до мене слово Господнє: 27 сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: “пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи”. 28 Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне
зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, - говорить Господь Бог.
1 “5 І було до мене слово Господ-не: 2 сину людський! проречи пророцтво на пророків Ізраїлевих, які пророкують, і скажи пророкам від власного серця: слухайте слово Господнє!3 Так говорить Господь Бог: горе безумним пророкам, які водяться своїм духом і нічого не бачили! 4 Пророки твої, Ізраїлю, як лисиці у руїнах. 6 У проломи ви не входите і не обгороджуєте стіною дому Ізраїлевого, щоб твердо стояти у битві у день Господа. 8 Вони бачать пусте і передвіщають неправду, говорячи: “Господь сказав”; а Господь не no-
3, 4. Єр. 17, 15. [23] Ос. 1, 4. [24] Чис. 23, 19. 1 Цар. З, 19. Іс. 34, 16. [27] Єз. 11, 3.
Глава 13. [2] Єр. 23, 1. Плач. 2, 14. 2 Кор.
2, 17. [3] Єз. 14, 9. [4] Пісн. 2, 15. [5] Єз. 22, ЗО. [6] Єр. 5, 31.
силав їх; і дають надію, що слово збудеться. 1576 Чи не пусте видіння бачили ви? і чи не облудне пророкування прорікаєте, говорячи: “Господь сказав”, а Я не говорив? 1577 Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви говорите пусте і бачите у видіннях неправду, за те ось Я - проти вас, говорить Господь Бог.15781 буде рука Моя проти цих пророків, які бачать пусте і передвіщають неправду; у раді народу Мого вони не будуть, і до списку дому Ізраїлевого не впишуться, і в землю Ізраїлеву не ввійдуть; і пізнаєте, що Я Господь Бог.
10 За те, що вони вводять народ Мій в оману, говорячи: “мир”, тоді як немає миру; і коли він будує стіну, вони обмазують її брудом, 11 скажи тим, хто обмазує стіну багном, що вона впаде. Піде злива, і ви, кам’яні градини, впадете, і бурхливий вітер розірве її. 12 І ось, упаде стіна; тоді чи не скажуть вам: “де та обмазка, якою ви обмазували?” 13 Тому так говорить Господь Бог: Я пущу бурхливий вітер у гніві Моєму, і піде злива у люті Моїй, і камені граду в обуренні Моєму, для знищення. 14 І зруйную стіну, яку ви обмазували багном, і повалю її на землю, і відкриється основа її, і впаде, і ви разом з нею загинете; і пізнаєте, що Я Господь.
16 І виснажу лють Мою на стіні і на тих, хто обмазує її багном, і скажу вам: немає стіни, і немає тих, які обмазували її,16 пророків Ізраїлевих, які пророкували Єрусалиму і звіщали йому видіння миру, тоді як немає миру, - говорить Господь Бог.
17 Ти ж, сину людський, оберни лице твоє до дочок народу твого, які пророкують від власного свого серця, і виречи на них пророцтво,18 і скажи: так говорить Господь Бог: горе тим, що зшивають чаклунські мішечки під пахви і роблять покривала для голови усякого зросту, щоб уловлювати душі! Невже, уловлюючи душі народу Мого, ви спасете ваші душі?
19 І неславите Мене перед народом Моїм за жмені ячменю і за шматки хліба, умертвлюючи душі, які не повинні померти, і залишаючи життя душам, які не повинні жити, обманюючи народ, який слухає неправду. 20 Тому так говорить Господь Бог: ось, Я - на ваші чаклунські мішечки, якими ви там уловлюєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з-під м’язів ваших, і випущу на волю душі, які ви уловлюєте, щоб прилітали до вас.21 І роздеру покривала ваші, і визволю народ Мій від рук ваших, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і пізнаєте, що Я Господь. 22 За те, що ви неправдою засмучуєте серце праведника, яке Я не хотів засмучувати, і підтримуєте руки беззаконника, щоб він не навернувся від порочної путі своєї і не зберіг життя свого, - 23 за це вже не будете мати пустих видінь і надалі не будете угадувати; і Я визволю народ Мій від рук ваших, і пізнаєте, що Я Господь.
ІД І прийшли до мене кілька
' людей зі старійшин Ізраїлевих і сіли перед лицем моїм. 2 І було до мене слово Господнє: 3 сину людський! Ці люди впустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу нечестя свого перед лицем своїм: чи можу Я відповідати їм? 4 Тому говори з ними і скажи їм: так говорить Господь Бог: якщо хто з дому Ізраїлевого впустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, — то Я, Господь, чи можу, при безлічі ідолів його, дати йому відповідь? 6 Нехай дім Ізраїлів зрозуміє в серці своєму, що усі вони через своїх ідолів зробилися чужи-
ми для Мене. 8 Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: наверніться і відверніться від ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть лице ваше. 7 Бо якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть у Ізраїля, відійде від Мене і допустить ідолів своїх у серце своє, і поставить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка запитати Мене через нього, -то Я, Господь, чи дам йому відповідь від Себе? 8 Я поверну лице Моє проти тієї людини і скрушу її на знамення і притчу, і знищу її з народу Мого, і пізнаєте, що Я Господь. 9 А якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка, то Я простягну на нього руку Мою і знищу його з народу Мого, Ізраїля.10 І понесуть провину беззаконня свого: яка провина того, хто запитує, така буде провина і пророка, 11 щоб надалі дім Ізраїлів не ухилявся від Мене і щоб більше не оскверняли себе всякими беззаконнями своїми, але щоб були Моїм народом, і Я був їхнім Богом,
— говорить Господь Бог. 12 І було до мене слово Господнє: 13 сину людський! якби яка земля згрішила переді Мною, віроломно відступивши від Мене, і Я простяг на неї руку Мою, і знищив у ній хлібну опору, і послав на неї голод, і став губити на ній людей і худобу; 14 і якби знайшлися у ній ці три мужі: Ной, Да-ниїл та Іов, - то вони праведністю своєю спасли б тільки свої душі, -говорить Господь Бог. 16 Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, які осиротили б її, і вона через звірів зробилася б пустелею непрохідною: 18 то ці три мужі серед неї,
— живу Я, — говорить Господь Бог,
— не спасли б ні синів, ні дочок, а вони, тільки вони спаслися б, земля ж зробилася б пустелею.17 Або, якби Я навів на ту землю меч і сказав: “меч, пройди по землі!”, і став знищувати на ній людей і худобу, 18 то ці три мужі серед неї, — живу Я, говорить Господь Бог, - не спасли б ні синів, ні дочок, а вони тільки спаслися б. 19 Або, якби Я послав на ту землю моровицю і вилив на неї лють Мою у кровопролитті, щоб знищити на ній людей і худобу:20 то Ной, Да-ниїл та Іов серед неї, — живу Я, — говорить Господь Бог, — не спасли б ні синів, ні дочок; праведністю своєю вони спасли б тільки свої душі.
21 Бо так говорить Господь Бог: якщо і чотири тяжкі кари Мої: меч, і голод, і лютих звірів, і моровицю пошлю на Єрусалим, щоб знищити у ньому людей і худобу, 22 і тоді залишиться в ньому залишок, сини і дочки, які будуть виведені звідти; ось, вони вийдуть до вас, і ви побачите поведінку їхню і діла їхні, і утішитеся у тій біді, яку Я навів на Єрусалим, у всьому, що Я навів на нього. 23 Вони утішать вас, коли ви побачите поведінку їхню й діла їхні; і пізнаєте, що Я недарма зробив усе те, що зробив у ньому, - говорить Господь Бог.
1 г І було до мене слово Господ--*■ нє: 2 сину людський! яку перевагу має дерево виноградної лози перед усяким іншим деревом і віття виноградної лози — між деревами у лісі? 3 Чи беруть від нього шматок на який-небудь виріб? Чи беруть від нього хоч на цвях, щоб вішати на ньому яку-небудь річ? 4 Ось, воно віддається вогню на спалення; обидва кінці його вогонь поїв, і обгоріла середина його: чи годиться воно на який-небудь виріб? 6 І тоді, коли воно було цілим, не годилося ні на який виріб; тим більше, коли вогонь поїв його, і воно обгоріло, чи годиться воно на який-небудь виріб? в Тому так говорить Господь Бог: як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав вогню на спалення, так віддам йому і жителів Єрусалима. 7 І поверну лице Моє проти них; з одного вогню вийдуть, і інший вогонь пожере їх, — і пізнають, що Я Господь, коли оберну проти них лице Моє. 8 І зроблю цю землю пустелею за те, що вони віроломно чинили, — говорить Господь Бог.
1 /Г І було до мене слово Господ-^ нє: 2 сину людський! вислови Єрусалиму мерзоти його 3 і скажи: так говорить Господь Бог дочці Єрусалима: твій корінь і твоя батьківщина у землі Ханаанській; батько твій аморрей, і мати твоя хеттеянка;
4 при народженні твоєму, у день, коли ти народилася, пуповину твою не відрізали, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була осолена, і пеленами не повита. 6 Нічиє око не зглянеться на тебе, щоб з милости до тебе зробити тобі що-не-будь з цього; але ти викинута була на поле, з презирства до життя твого, у день народження твого.8 І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, покинуту на потоптання в кровях твоїх, і сказав тобі: “у кровях твоїх живи!” Так, Я сказав тобі: “у кровях твоїх живи!” 7 Примножив тебе, як польові рослини; ти виросла і стала великою, і досягла чудової краси: піднялися груди, і волосся у тебе виросло; але ти була нага і непокрита. 8 І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, і ось, це був час твій, час любови; і простер Я крила риз Моїх на тебе, і покрив наготу твою; і поклявся тобі і вступив у союз з тобою, — говорить Господь Бог, — і ти стала Моєю. 9 Обмив Я тебе водою і змив з тебе кров твою і помазав тебе єлеєм.10 І надів на тебе візерунчасте плаття, і взув тебе в сап’янові сандалії, й оперезав тебе висоном, і покрив тебе шовковим покривалом.
11 І убрав тебе в убрання, і поклав на руки твої зап’ястя і на шию твою намисто. 12 І дав тобі кільце на твій ніс і серги на вуха твої і на голову твою прекрасний вінець. 13 Так прикрашалася ти золотом і сріблом, і одяг твій був висон і шовк і візерунчасті тканини; годувалася ти хлібом
13 кращого пшеничного борошна, медом і єлеєм, і була надзвичайно красива, і досягла царственої величі.
14 І пронеслася між народами слава твоя заради краси твоєї, тому що вона була цілком досконала при тому чудовому убранні, яке Я поклав на тебе, - говорить Господь Бог. 15 Але ти понадіялася на красу твою, і, користуючись славою твоєю, стала блудити і поширювала блудодійство твоє на кожного, хто проходив мимо, віддаючись йому. 18 І взяла з одягу твого, і зробила собі різнобарвні висоти, і блудодіяла на них, як ніколи не трапиться і не буде. 17 І взяла ошатні твої речі з Мого золота і з Мого срібла, яке Я дав тобі, і зробила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними. 181 взяла візерунчасті плаття твої, і одягла їх ними, і ставила перед ними єлей Мій і фіміам Мій, 19 і хліб Мій, який Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, якими Я годував тебе, ти ставила перед ними як приємні пахощі; і це було, - говорить Господь Бог. 20 І взяла синів твоїх і дочок твоїх, яких ти народила Мені, і приносила у жертву на споживання їм. Чи мало було для тебе блудодіяти? 21 Але ти і синів Моїх заколювала і віддавала їм, проводячи їх через вогонь.221 при усіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх ти не згадала про дні юности твоєї, коли ти була нага і непокрита і покинута у крові твоїй на потоптання. 23 І після всіх злодіянь твоїх,
- горе, горе тобі! - говорить Господь Бог, - 1579 ти побудувала собі блуди-лища і наробила собі підвищень на всякій площі; 1580 біля початку всякої дороги влаштувала собі узвишшя, ганьбила красу твою і розкидала ноги твої для всякого перехожого, і примножила блудодіяння твої. 28 Блудила із синами Єгипту, сусідами твоїми, людьми великорослими, і примножувала блудодіяння твої, прогнівля-ючи Мене.1581 І ось, Я простяг на тебе руку Мою, і зменшив призначене тобі, і віддав тебе на сваволю дочкам филистимським, які ненавидять тебе, які посоромилися соромітної поведінки твоєї.28 І блудила ти із синами Ассура і не наситилася; блудила з ними, але тим не задовольнилася; 29 і примножила блудодіяння твої у землі Ханаанській до Халдеї, але і тим не задовольнилась. 30 Яким стомленим повинно бути серце твоє,
— говорить Господь Бог, — коли ти все це робила, як неприборкана блудниця! 31 Коли ти будувала собі блуди-лища біля початку всякої дороги і робила собі узвишшя на всякій площі, ти була не як блудниця, тому що відкидала подарунки, 32 але як перелюбна дружина, яка приймає замість свого чоловіка чужих. 33 Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала подарунки всім коханцям твоїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе блудити з тобою.34 У тебе у блудоді-яннях твоїх було супротивне тому, що буває у жінок: не за тобою ганялися, але ти давала подарунки, а тобі не давали подарунків; і тому ти чинила на противагу іншим. 36 Тому вислухай, блуднице, слово Господнє! 38 Так говорить Господь Бог: за те, що ти так розсипала гроші твої, і у блудодіяннях твоїх розкрита була нагота твоя перед коханцями твоїми і перед усіма мерзенними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, яких ти віддавала їм, — 37 за те ось, Я зберу всіх коханців твоїх, якими ти насолоджувалась і яких ти кохала, з усіма тими, яких ненавиділа, і зберу їх звідусіль проти тебе, і розкрию перед ними наготу твою, і побачать увесь сором твій. 38 Я буду судити тебе судом перелюбниць і тих, хто проливає кров, - і віддам тебе кривавій люті і ревнощам;39 віддам тебе у руки їх і вони зруйнують блудили-ща твої, і розкидають узвишшя твої, і зірвуть з тебе одяг твій, і візьмуть убрання твоє, і залишать тебе на-гою і непокритою. 40 І скличуть на тебе зібрання, і поб’ють тебе камінням, і розрубають тебе мечами своїми. 41 Спалять доми твої вогнем і вчинять над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу кінець блуду твоєму, і не будеш уже давати подарунків. 42 І вгамую на тобі гнів Мій, і відступить від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися. 43 За те, що ти не згадала про дні юности твоєї і всім цим гнівала Мене, ось, і Я поведінку твою оберну на твою голову, - говорить Господь Бог, - щоб ти не віддавалася більш розпусті після всіх твоїх мер-зот.44 Ось, усякий, хто говорить притчами, може сказати про тебе: “яка мати, така і дочка”. 46 Ти дочка у матір твою, яка покинула чоловіка свого і дітей своїх, — і ти сестра у сестер твоїх, які покинули чоловіків своїх і дітей своїх. Мати ваша хетте-янка, і батько ваш аморрей. 48 Більша ж сестра твоя — Самарія, що з дочками своїми живе наліво від тебе; а менша сестра твоя, що живе від тебе направо, є Содома з дочками її.
47 Але ти і не їхніми путями ходила
і не за їхніми мерзотами чинила; цього було мало: ти чинила розпусні-ше за них на всіх путях твоїх. 1582 Живу Я, - говорить Господь Бог; Содо-ма, сестра твоя, не робила того сама і її дочки, що робила ти і дочки твої.
49 Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордості, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала.
50 І загордилися вони, і робили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх. 1583 І Самарія половини гріхів твоїх не нагрішила; ти перевершила їх мерзотами твоїми, і через твої мерзоти, які робила ти, сестри твої виявилися правішими за тебе. 62 Неси ж посоромлення твоє і ти, яка осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе більше за них, вони правіші за тебе. Червоній же від сорому і ти, і неси посоромлення твоє, так виправдавши сестер твоїх. 63 Але Я поверну полон їх, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і між ними полон полонених твоїх, 64 щоб ти несла посоромлення твоє і соромилась усього того, що робила, слугуючи для них утішен-ням. 66 І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться у попередній стан свій; і Самарія і дочки її повернуться у попередній стан свій, і ти і дочки твої повернетеся у попередній стан ваш.68 Про сестру твою Содому і спомину не було у вустах твоїх у дні гордині твоєї, 67 доки ще не відкрито було нечестя твоє, як у час посоромлення від дочок Сирії і всіх, хто оточував її, від дочок Филистими, які дивилися на тебе з презирством
з усіх боків. 68 За розпусту твою і за мерзоти твої терпиш ти, - говорить Господь. 69 Бо так говорить Господь Бог: Я вчиню з тобою, як учинила ти, знехтувавши клятву порушенням союзу. 80 Але Я згадаю союз Мій з тобою у дні юности твоєї, і відновлю з тобою вічний союз. 61 І ти згадаєш про путі твої, і буде соромно тобі, коли станеш приймати до себе сестер твоїх, більших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу. 82 Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я Господь, 83 для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі не можна було тобі і рота відкрити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти робила, — говорить Господь Бог.
1 П І було до мене слово Господ-' нє: 2 сину людський! запропонуй загадку і скажи притчу до дому Ізраїлевого. 3 Скажи: так говорить Господь Бог: великий орел з великими крилами, з довгими перами, пухнастий, строкатий, прилетів у Ливан і зняв з кедра верхівку, 4 зірвав верхній з молодих паростків його і приніс його у землю Ханаанську, у місті торговців поклав його;6 і взяв від насіння цієї землі, і посадив на землі насіння, помістив біля великих вод, як садять вербу. 8 І воно виросло, і зробилося виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, віття якої хилилося до неї, і коріння її було під нею ж, і стало виноградною лозою, і дало паростки, і пустило віття. 7 І ще був орел з великими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягла до нього віття своє, щоб він поливав її
з борозен розсадника свого. 8 Вона була посаджена на доброму полі, біля великих вод, так що могла пускати віття і приносити плід, зробитися лозою чудовою.9 Скажи: так говорить Господь Бог: чи буде у неї успіх? Чи не вирвуть коренів її, і чи не обірвуть плодів її, так що вона
засохне? усе молоде віття, яке виросло від неї, засохне. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коренів П.1584 І ось, хоч вона посаджена, але чи буде успіх? Чи не засохне вона, як тільки торкнеться її східний вітер? засохне на грядках, де виросла. 1585 І було до мене слово Господнє: 1586 скажи бунтівному дому: хіба не знаєте, що це означає? — Скажи: ось, прийшов цар Вавилонський у Єрусалим, і взяв царя його і князів його, і привів їх до себе у Вавилон.15871 взяв іншого з царського роду, й уклав з ним союз, і зобов’язав його клятвою, і взяв сильних землі тієї із собою, 1588 щоб царство було покірне, щоб не могло піднятися, щоб збережений був союз і стояв твердо. 16 Але той відійшов від нього, пославши послів своїх у Єгипет, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи вціліє той, хто це робить? Він порушив союз і чи уціліє? 18 Живу Я, — говорить Господь Бог: у місці перебування царя, який поставив його царем, і якому дану клятву він знехтував, і порушив союз свій з ним, він помре у нього у Вавилоні. 17 3 великою силою і з численним народом фараон нічого не зробить для нього у цій війні, коли буде насипаний вал і будуть побудовані облогові вежі на загибель багатьох душ.18 Він знехтував клятву, щоб порушити союз, і ось, дав руку свою і зробив усе це; він не вціліє. 19 Тому так говорить Господь Бог: живу Я! клятву Мою, яку він знехтував, і союз Мій, який він порушив, Я поверну на його голову. 20 І закину на нього сіть Мою, і впійманий буде у тенета Мої; і приведу його у Вавилон, і там буду судитися з ним за віроломство його проти Мене. 21 А всі утікачі його з усіх полків його упадуть від меча, а ті, що залишилися, розвіяні будуть по всіх вітрах; і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це. 22 Так говорить Господь Бог: і візьму Я з вершини високого кедра, і посаджу; з верхніх паростків його відірву ніжну парость і посаджу на високій і величній горі. 23 На високій горі Ізраїлевій посаджу її, і пустить віття, і принесе плід, і зробиться величним кедром, і будуть жити під ним усякі птахи, усякі пернаті будуть жити у тіні гілок його. 24 І пізнають усі дерева польові, що Я, Господь, високе дерево понижую, низьке дерево підвищую, дерево, яке зеленіє, висушую, а сухе дерево роблю квітучим: Я, Господь, сказав, і зроблю.
І О І було до мене слово Господ-® нє: 2 навіщо ви вживаєте у землі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: “батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома”? 3 Живу Я!
— говорить Господь Бог, — не будуть надалі говорити прислів’я це в Ізраїлі. 4 Бо ось, усі душі - Мої: як душа батька, так і душа сина — Мої: душа, яка згрішає, та помре.s Якщо хто праведний і чинить суд і правду, 8 на горах жертовного не їсть і до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє і до своєї дружини під час очищення нечистот її не наближається, 7 нікого не пригноблює, боржникові повертає заставу його, крадіжки не робить, хліб свій дає голодному і нагого покриває одежею, 8 у ріст не віддає і лихви не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною чинить правильний, 9 живе за заповідями Моїми і дотримується постанов Моїх щиро: то він праведник, він неодмінно буде живий, — говорить Господь
Єз. 31, 3. [23] Дан. 4, 9. [24] Єз. 36, 36; 37, 14.
Глава 18. [2] Єр. 31, 29. [4] Втор. 24, 16. Рим. 2, 9. [6] Лев. 18, 20. [7] Вих. 22, 26-27. Лев. 19, 13. Втор. 15, 7. Іс. 58, 7. Мф 25, 35.
[8] Вих. 22, 25.
Бог. 10 Але якщо у нього народився син розбійник, який проливає кров, і робить що-небудь із усього того,
11 чого він сам не робив зовсім, і на горах їсть жертовне, і дружину ближнього свого оскверняє, 12 бідного й убогого утискує, насильно віднімає, заставу не повертає, і до ідолів звертає очі свої, чинить мерзоти,1589 у ріст дає, і бере лихву; то чи буде він живий? Ні, він не буде живий. Хто робить усі такі мерзоти, той неодмінно помре, кров його буде на ньому.
14 Але якщо у кого народився син, який, бачачи всі іріхи батька свого, які він робить, бачить і не робить подібного їм:1590 на горах жертовного не їсть, до ідолів дому Ізраїлевого не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє, 16 і людини не пригноблює, застави не бере, і насильно не віднімає, хліб свій дає голодному, і нагого покриває одягом, 17 від ображання бідного утримує руку свою, росту і лихви не бере, виконує Мої повеління і чинить за заповідями Моїми, — то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий.18 А батько його, оскільки він жорстоко пригноблював, грабував брата і недобре робив серед народу свого, ось, він помре за своє беззаконня. 19 Ви говорите: “чому ж син не несе провини батька свого?” Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий. 20 Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається. 21 І беззаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре.
22 Усі злочини його, які робив він, не пригадаються йому: у правді своїй, яку буде робити, він живий буде.
23 Хіба Я хочу смерти беззаконника?
- говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий? 24 І праведник, якщо відступить від правди своєї і буде жити неправедно, буде робити всі ті мерзоти, які робить беззаконник, чи буде він живий? усі добрі діла його, які він робив, не пригадаються; за беззаконня своє, яке робить, і за гріхи свої, у яких ірішний, він помре.
26 Але ви говорите: “неправий путь Господа!” Послухайте, доме Ізраїлів! Чи Мій путь неправий? чи не ваші путі неправі? 26 Якщо праведник відступає від правди своєї і робить беззаконня і за те помирає, то він помирає за беззаконня своє, яке зробив.
27 І беззаконник, якщо навертається від беззаконня свого, яке робив, і творить суд і правду, — до життя поверне душу свою. 28 Бо він побачив і навернувся від усіх злочинів своїх, які робив; він буде живий, не помре.
29 А дім Ізраїлів говорить: “неправий путь Господа!” чи Мої путі неправі, доме Ізраїлів? чи не ваші путі неправі? 30 Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, - говорить Господь Бог; покайтеся і наверніться від усіх злочинів ваших, щоб нечестя не було вам спотиканням. 31 Відкиньте від себе всі гріхи ваші, якими згрішили ви, і сотворіть собі нове серце і новий дух; і навіщо вам помирати, доме Ізраїлів? 32 Бо Я не хочу смерти помираючого, - говорить Господь Бог; але наверніться, і живіть!
1 Q А ти здійми плач за князя-ми Ізраїля 2 і скажи: що за левиця мати твоя? розташувалася
20. [28] 3 Цар. 12, 16. [ЗО] Мф 3, 2. [31] Єр.
32, 39. Єз. 11, 19. [32] 2 Цар. 14, 14. Прем. 1,
13. Єз. 33, 11.
Глава 19. [2] Наум. 2, 11. Соф. З, 3.
серед левів, між молодими левами зрощувала левенят своїх. 1591 І вигодувала одного із левенят своїх; він зробився молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей. 1592 І почули про нього народи; він упійманий був у яму їхню, і в ланцюгах відвели його у землю Єгипетську. 1593 І коли, почекавши, побачила вона, що надія її пропала, тоді взяла іншого із левенят своїх і зробила його молодим левом.8 І, зробившись молодим левом, він став ходити між левами і навчився ловити здобич, їв людей
7 і оскверняв удів їхніх і міста їхні спустошував; і опустіла земля і всі селища її від рикання його. 8 Тоді повстали на нього народи з навколишніх областей і розкинули на нього сіть свою; він упійманий був у яму їхню. 9 І посадили його у клітку на ланцюзі і відвели його до царя Вавилонського; відвели його у фортецю, щоб не чутний уже був голос його на горах Ізраїлевих.10 Твоя мати була, як виноградна лоза, посаджена біля води; плодюча і гілляста була вона від достатку води.11 І були у неї гілки міцні для скіпетрів володарів, і високо піднявся стовбур її між густими гілками; і виділялася вона висотою своєю з безліччю гілок своїх. 12 Але у гніві вирвана, кинута на землю, і східний вітер висушив плід її; відрізані і засохли міцні гілки її, вогонь пожер їх.13 А тепер вона пересаджена у пустелю, у землю суху і спраглу. 1594 І вийшов вогонь із стовбура гілок її, пожер плоди її і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра володаря. Це жалібна пісня, і залишиться для плачу.
У сьомому році, у п’ятому місяці, у десятий день місяця, прийшли мужі зі старійшин Ізраїлевих запитати Господа і сіли перед лицем моїм.2 І було до мене слово Господнє: 3 сину людський! говори
зі старійшинами Ізраїлевими і скажи їм: так говорить Господь Бог: ви прийшли запитати Мене? Живу Я, не дам вам відповіді, — говорить Господь Бог. 4 Чи хочеш судитися з ними, чи хочеш судитися, сину людський? вислови їм мерзоти батьків їхніх s і скажи їм: так говорить Господь Бог: у той день, коли Я обрав Ізраїля і, піднявши руку Мою, поклявся племені дому Якова, і відкрив Себе їм у землі Єгипетській, і, піднявши руку, сказав їм: “Я Господь Бог ваш!” - ® у той день, піднявши руку Мою, Я поклявся їм вивести їх із землі Єгипетської у землю, яку Я приглянув для них, яка тече молоком і медом, красу всіх земель, 1595 і сказав їм: відкиньте кожен мерзоти від очей ваших і не оскверняйте себе ідолами єгипетськими: Я Господь Бог ваш.8 Але вони збурилися проти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзот від очей своїх і не залишив ідолів єгипетських. І Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі Єгипетської.
9 Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, серед яких знаходилися вони і перед очима яких Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із землі Єгипетської. 10 І Я вивів їх із землі Єгипетської і привів їх у пустелю, 11 і дав їм заповіді Мої, й оголосив їм Мої постанови, виконуючи які людина була б живою через них; 12 дав їм також суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і ними, щоб знали, що Я Господь, Який освячує їх.13 Але дім Ізраїлів збурився проти Мене у пустелі: за заповідями Моїми не чинили і відкинули постанови Мої,
23, 24; 34, 13. [9] Чис. 14, 16. Іс. 52, 5. [10] Вих. 16, 1. [11] Лев. 18, 5. Неєм. 9, 29. Рим.
10, 5. Гал. З, 12. [12] Вих. 20, 8; 31, 13. Втор. 5, 12. [13] Вих. 16, 28-29.
виконуючи які людина живою була
б через них, і суботи Мої порушували, і Я сказав: виллю на них лють Мою у пустелі, щоб знищити їх.
14 Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, на очах яких Я вивів їх.16 Навіть Я, піднявши руку Мою проти них у пустелі, поклявся, що не введу їх у землю, яку Я призначив, — яка тече молоком і медом, красу всіх земель, — 18 за те, що вони відкинули постанови Мої, і не ходили за заповідями Моїми, і порушували суботи Мої; бо серце їхнє прагнуло до ідолів їхніх.17 Але око Моє пошкодувало погубити їх; і Я не знищив їх у пустелі. 18 І говорив Я синам їхнім у пустелі: не ходіть за правилами батьків ваших, і не дотримуйтесь настанов їхніх, і не оскверняйте себе ідолами їхніми. 19 Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і виконуйте їх. 20 І святіть суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш. 21 Але і сини збурилися проти Мене: за заповідями Моїми не чинили й уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що людина була б жива, порушували суботи Мої, - і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу над ними лють Мою у пустелі; 22 але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх. 23 Також, піднявши руку Мою у пустелі, Я поклявся розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по землі 24 за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, й очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх.261 попустив їм настанови недобрі й постанови, від яких вони не могли бути живі, 26 і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь усякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь. 27 Тому говори дому Ізраїлевому, сину людський, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось чим ще хулили Мене батьки ваші, віроломно вчиняючи проти Мене: 28 Я привів їх у землю, яку з клятвою обіцяв дати їм, піднявши руку Мою, - а вони, виглядівши собі усякий високий пагорб і всяке гіллясте дерево, стали заколювати там жертви свої, і ставили там образливі для Мене приношення свої і запашні куріння свої, й узливали там узливання свої. 29 І Я говорив їм: що це за висота, куди ходите ви? тому ім’ям Бама називається вона і до цього дня. 30 Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: чи не оскверняєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блу-додієте услід мерзотам їхнім? 31 При-носячи дари ваші і проводячи синів ваших через вогонь, ви оскверняєте себе всіма ідолами вашими до цього дня, і хочете запитувати Мене, доме Ізраїлів? живу Я, — говорить Господь Бог, - не дам вам відповіді.
32 І що приходить вам на думку, зовсім не збудеться. Ви говорите: “будемо, як язичники, як племена іноземні, служити дереву і каменю”.
33 Живу Я, - говорить Господь Бог: рукою міцною і силою великою і виливом гніву буду панувати над вами. 34 І виведу вас із народів і з країн, по яких ви розсіяні, і зберу вас рукою міцною і силою великою і виливом гніву. 36 І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися із вами лицем до лиця. 38 Як Я судився з батьками вашими у пустелі землі Єгипетської, так буду су-
дитися з вами, - говорить Господь Бог. 1596 І проведу вас під жезлом і введу вас в узи завіту. 1597 І виділю з вас заколотників і непокірливих Мені. Із землі перебування їх виведу їх, але у землю Ізраїлеву вони не ввійдуть, і пізнаєте, що Я Господь. 39 А ви, доме Ізраїлів, - так говорить Господь Бог, — йдіть кожен до своїх ідолів і служіть їм, якщо Мене не слухаєте, але не оскверняйте більше святого імені Мого дарами вашими й ідолами вашими,1598 тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, - говорить Господь Бог,
- там буде служити Мені весь дім Ізраїлів, — весь, скільки є його на землі; там Я з благоволінням прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших і начатків ваших з усіма святинями вашими. 41 Прийму вас, як запашне куріння, коли виведу вас
із народів і зберу вас із країн, по яких ви розсіяні, і буду святитися у вас перед очима народів. 42 І пізнаєте, що Я Господь, коли введу вас у землю Ізраїлеву, — у землю, яку Я клявся дати батькам вашим, піднявши руку Мою. 43 І згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили, 44 І пізнаєте, що Я Господь, коли буду чинити з вами заради імені Мого, не за злими вашими шляхами і вашими ділами розпусними, доме Ізраїлів, - говорить Господь Бог.
46 І було до мене слово Господнє: 46 сину людський! поверни лице твоє на шлях до полудня, і промов слово на полудень, і проречи пророцтво на ліс південного поля. 47 І скажи південному лісу: слухай слово Господа; так говорить Господь Бог: ось, Я запалю у тобі вогонь, і він пожере у тобі всяке дерево зелене і всяке дерево сухе; не згасне палаюче полум’я, і все буде спалено ним від півдня до півночі. 48 І побачить усяка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не згасне. 49 І сказав я: о, Господи Боже! вони говорять про мене: “чи не говорить він притчі?”
ОІ І було до мене слово Господ-" нє: 2 сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву, 3 і скажи землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого. 4 А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі.s І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться. в Ти ж, сину людський, стогни, скрушу-ючи стегна твої, і у горі стогни перед очима їхніми. 7 І коли скажуть тобі: “чого ти стогнеш?”, скажи: “від чутки, що йде”, — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог.
8 І було до мене слово Господнє:
9 сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений; 10 нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи радіти нам, що жезл сина Мого зневажає всяке дерево? 11 Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці. 12 Стогни і ридай, сину людський, бо він -на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по
28, 18. [48] Єр. 7, 20. [49] Єз. 17, 2.
Глава 21. [2] Єз. 20, 46. [3] Єз. 20, 47. [7]
Єз. 7, 17. [9] Єз. 33, 27. Єр. 47, 6. [12] Єз. 6, 11.
стегнах.13 Бо він уже випробуваний.
І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, - говорить Господь Бог.
14 Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого, який проникає в нутрощі осель їх.
16 Щоб розтанули серця і щоб полеглих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення. 1в Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє. 17 І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав. 18 І було до мене слово Господнє: 19 і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського,
— обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накрес-ли на початку доріг до міст. 20 Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим;21 тому що цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку. 22 У правій руці у нього жереб: “у Єрусалим”, де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі. 23 Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскільки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його. 24 Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками.261 ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець! 26 Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться. 27 Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Кому належить він, і Я дам Йому.
28 І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискавка, 29 щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець. 30 Чи повернути його у піхви його? - на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе: 31 і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві.
32 Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це.
'У 'У І було до мене слово Господ-
нє:2 і ти, сину людський, чи хочеш судити, судити місто крови? вислови йому всі мерзоти його. 3 І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе! 4 Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям. 1599 Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством. в Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров. 7 У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе.8 Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш. 9 Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, посеред тебе роблять мерзоти.10 Наготу батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе. 11 Хтось робить мерзоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку батька свого.12 Хабарі беруть у тебе, щоб проливати кров; ти береш ріст і лихву і насильством вимагаєш користь у ближнього твого, а Мене забуло, — говорить Господь Бог.13 І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе. 14 Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю. 16 І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзо-там твоїм посеред тебе. 16 І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь.
17 І було до мене слово Господнє:
18 сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони — олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла.
19 Тому так говорить Господь Бог: оскільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим.
20 Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас. 21 Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього. 22 Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви серед нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас.
23 І було до мене слово Господнє:
24 сину людський! скажи йому: ти -земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву! 26 Змова пророків її серед неї — як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кількість удів. 26 Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них. 27 Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь. 28 А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: “так говорить Господь Бог”, тоді як не говорив Господь. 29 А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця пригноблюють несправедливо.30 Шукав Я у них людину, яка поставила
б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов.31 Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог.
О “З І було до мене слово Господ-не: 2 сину людський! були дві жінки, дочки однієї матері, 3 і блудили вони в Єгипті, блудили у своїй
Соф. З, 3. Мф 23, 14. [26] Мих. З, 11. Соф. З,
4. Єз. 44, 23. [27] Мих. З, 10. Соф. З, 3. [28] Єз. 13, 6. [29] Єр. З, 5. Єр. 9, 3. Вих. 22, 21. [ЗО] Єз. 13, 5. [31] Єз. 7, 4, 8.
Глава 23. [2] Єр. З, 7-8. [3] Пс. 72, 27. Ос.
1, 2. Наум. З, 4. Єз. 16, 26.
молодості; там зім’яті груди їхні, і там розбестили дівочі соски їхні.
4 Імена їх: старшої - Огола, а сестри її — Оголива. І були вони Моїми, і народжували синів і дочок; й іменувалися - Огола Самарією, а Оголива Єрусалимом. 6 І стала Огола блудити від Мене і приліплялася до своїх коханців, до ассиріян, до сусідів своїх, ® до тих, що вдягалися у тканини яхонтового кольору, до об-ластеначальників і градоправителів, до всіх красивих юнаків, вершників, що їздять на конях; 7 і розсипала блудодіяння свої з усіма добірними
із синів Ассура, і осквернила себе всіма ідолами тих, до кого б не приліплялася: 8 не переставала блудити і з єгиптянами, тому що вони з нею спали у молодості її і розбещували дівочі соски її, і виливали на неї похіть свою. 9 За те Я і віддав її до рук коханців її, до рук синів Ассура, до яких вона приліплялася.
10 Вони відкрили наготу її, взяли синів її і дочок її, а її вбили мечем. І вона зробилася ганьбою між жінками, коли звершили над нею страту.
11 Сестра її, Оголива, бачила це, і була ще розбещенішою у коханні своєму, і блуд її перевершив блуд сестри її. 12 Вона приліпилася до синів Ассурових, до областеначаль-ників і градоправителів, сусідів її, пишно одягнених, до вершників, що їздять на конях, до всіх добірних юнаків.13 ІЯ бачив, що вона осквернила себе, і що в обох їх одна дорога. 14 Але ця ще примножила блудодіяння свої, тому що, побачивши вирізаних на стіні чоловіків, фарбами намальовані зображення халдеїв, 16 підперезаних по стегнах своїх поясом, з розкішними на голові їх пов’язками, що мають вигляд воєначальників, схожих на синів Вавилона, батьківщина яких земля Халдейська, 10 вона закохалася у них з одного погляду очей своїх і послала до них у Халдею послів. 17 І прийшли до неї сини Вавилона на любовне ложе, й осквернили її блудодійством своїм, і вона осквернила себе ними; і відвернулася від них душа її. 18 Коли ж вона явно віддалася блудоді-янням своїм і відкрила наготу свою, тоді і від неї відвернулася душа Моя, як відвернулася душа Моя від сестри її. 19 І вона множила блудодіяння свої, згадуючи дні молодости своєї, коли блудила у землі Єгипетській;
20 і приліпилася до коханців своїх, у яких плоть — плоть осляча, і похіть, як у жеребців. 21 Так ти згадала розпусту молодости твоєї, коли єгиптяни стискали соски твої заради дівочих грудей твоїх. 22 Тому, Оголиво, так говорить Господь Бог: ось, Я підбурю проти тебе коханців твоїх, від яких відвернулася душа твоя, і приведу їх проти тебе з усіх боків: 23 синів Вавилона і всіх халдеїв, з Пехода, із Шоа і Коа, і з ними всіх синів Ассура, красивих юнаків, областеначальників і градоправителів, сановних та іменитих, усіх майстерних наїзників. 24 І прийдуть на тебе зі зброєю, з конями і колісницями і з безліччю народу, й обступлять тебе навколо у латах, зі щитами й у шоломах, і віддам їм тебе на суд, і будуть судити тебе своїм судом. 26 І оберну ревність Мою проти тебе, і вчинять з тобою люто: відріжуть у тебе ніс і вуха, а інше твоє від меча упаде; візьмуть синів твоїх
і дочок твоїх, а інше твоє вогнем буде пожерте;28 і знімуть з тебе одяг твій, візьмуть убрання твоє. 27 І покладу кінець розпусті твоїй і блуду твоєму, принесеному із землі Єгипетської, і не будеш звертати на них очей твоїх, і про Єгипет уже не згадаєш.
28 Бо так говорить Господь Бог: ось,
Я віддаю тебе до рук тих, кого ти зненавиділа, до рук тих, від кого відвернулася душа твоя. 1600 І вчинять з тобою жорстоко, і візьмуть у тебе все, набуте працею, і залишать тебе нагою і непокритою, і відкрита буде соромітна нагота твоя, і розпуста твоя, і блудодійство твоє. 1601 Це буде зроблено з тобою за блудодійство твоє з народами, ідолами яких ти осквернила себе. 1602 Ти ходила дорогою сестри твоєї; за те і дам у руку тобі чашу її.1603 Так говорить Господь Бог: ти будеш пити чашу сестри твоєї, глибоку і широку, і будеш піддана осміянню і ганьбі, за величезної місткости її. 33 Сп’янінням і гіркотою будеш сповнена: чаша жаху і спустошення — чаша сестри твоєї, Самарії! 34 І вип’єш її, і осушиш, і черепки її оближеш, і груди твої пошматуєш: бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. 36 Тому так говорить Господь Бог: оскільки ти забула Мене і відвернулася від Мене, то і терпи за беззаконня твоє і за блудодійство твоє. 30 І сказав мені Господь: сину людський! чи хочеш судити Оголу й Оголиву? вислови їм мерзоти їх; 37 бо вони перелюбствували, і кров на руках їх, і з ідолами своїми перелюбствували, і синів своїх, яких народили Мені, через вогонь проводили в їжу їм. 38 Ще ось що вони робили Мені: оскверняли святилище Моє у той самий день, і порушували суботи Мої;39 тому що, коли вони заколювали дітей своїх для ідолів своїх, у той самий день приходили у святилище Моє, щоб оскверняти його: ось як чинили вони у домі Моєму! 40 Крім цього, посилали за людьми, які приходили здалеку; до них відправляли послів, і ось, вони приходили, і ти для них умивалася, підмальовувала очі твої і прикрашалася убраннями, 41 і сідали на чудове ложе, перед яким приготований був стіл і на якому пропонувала ти запашні куріння Мої і єлей Мій. 42 І лунав голос народу, який радів у неї, і до людей з натовпу народного вводилися п’яниці з пустелі; і вони покладали на руки їхні зап’ястя і на голови їхні красиві вінки. 43 Тоді сказав Я про підтоптану в перелюбстві: тепер закінчаться блудодіяння її разом з нею. 44 Але приходили до неї, як приходять до жінки блудниці, так приходили до Оголи й Оголиви, до розпусних жінок. 46 Але мужі праведні будуть судити їх; вони будуть судити їх судом перелюбниць і судом тих, що проливають кров, тому що вони перелюбниці, й у них кров на руках. 46 Бо так сказав Господь Бог: скликати на них зібрання і віддати їх на озлоблення і грабунок. 47 І зібрання поб’є їх камінням, і порубає їх мечами своїми, й уб’є синів їх і дочок їх, і доми їх спалить вогнем.
48 Так покладу кінець розпусті на цій землі, й усі жінки приймуть урок, і не будуть робити соромітних діл подібно до вас; 49 і покладуть на вас вашу розпусту, і понесете покарання за іріхи з ідолами вашими, і пізнаєте, що Я Господь Бог.
'У А І було до мене слово Господ-не у дев’ятому році, у десятому місяці, у десятий день місяця:
2 сину людський! запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня: у цей самий день цар Вавилонський підступить до Єрусалима. 3 І промов на бунтівний дім притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: постав казан, постав і налий у нього води;
4 склади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна і плечі, і наповни добірними кістками; 6 добірних овець візьми, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися у ньому. 8 Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом.1604 Бо кров його посеред нього; він залишив її на голій скелі; не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом. 1605 Щоб збудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася. 1606 Тому так говорить Господь Бог: горе місту крови! і Я розкладу велике багаття. 1607 Додай дров, розведи вогонь, вивари м’ясо; нехай усе загусне, і кістки перегорять.1608 І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розгорівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник.12 Праця буде важкою; але великий накип його не зійде з нього; й у вогні залишиться на ньому накип його. 13 У нечистоті твоїй така мерзота, що, скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти твоєї ти і надалі не очистишся, доки люті Моєї Я не вгамую на тобі. 14 Я Господь, Я говорю: це прийде і Я зроблю; не скасую і не пощаджу, і не помилую. За путями твоїми і за ділами твоїми будуть судити тебе, - говорить Господь Бог.
16 І було до мене слово Господнє:
16 сину людський! ось, Я візьму в тебе виразкою утіху очей твоїх; але ти не ремствуй і не плач, і сльози нехай не виступають у тебе;17 зітхай у безмовності, плачу за померлим не звершуй; але обв’язуй себе пов’язкою і взувай ноги твої у взуття твоє, і бороди не закривай, і хліба від чужих не їж.18 І після того, як говорив я зранку слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як наказано було мені. 19 І сказав мені народ: чи не скажеш нам, яке для нас значення у тому, що ти робиш? 20 І сказав я їм: до мене було слово Господнє:
21 скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: ось, Я віддам на наругу святилище Моє, опору сили вашої, утіху очей ваших і розраду душі вашої, а сини ваші і дочки ваші, яких ви залишили, упадуть від меча. 22 І ви будете робити те саме, що робив я; бороди не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти; 23 і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших; не будете ремствувати і плакати, але будете танути від гріхів ваших і зітхати одне перед одним.
24 І буде для вас Єзекиїль знаменням: усе, що він робив, і ви будете робити; і коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог. 26 А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візьму у них прикрасу слави їх, утіху очей їх і розраду душі їх, синів їх і дочок їх, - 26 у той день прийде до тебе той, хто спасся звідти, щоб подати звістку у вуха твої. 27 У той день цри цьому, який спасся, відкриються вуста твої, і ти будеш говорити, і не залишишся вже безмовним, і будеш знаменням для них, і пізнають, що Я Господь.
ЛС І було до мене слово Господ-нє: 2 сину людський! поверни лице твоє до синів Аммонових і проречи на них пророцтво, 3 і скажи синам Аммоновим: слухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог: за те, що ти про святилище Моє говориш: “а! а!”, тому що воно зганьблене, — і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Іудин, тому що вони пішли у полон, — 4 за те ось, Я віддам тебе у спадщину синам сходу, і побудують у тебе ко-
12. [26] Єз. 33, 21. [27] Єз. 15, 7; 24, 24; 29,
21. Ам. 5, 13.
Глава 25. [2] Єр. 49, 1. [3] Пс. 34, 21. Єз.
26, 2; 36, 2.
шари свої, і поставлять у тебе намети свої, і будуть їсти плоди твої і пити молоко твоє. 1609 Я зроблю Равву стійлом для верблюдів, і синів Аммонових — пастухами овець, і пізнаєте, що Я Господь. ® Бо так говорить Господь Бог: за те, що ти плескав у долоні й тупав ногою, і з усім презирством до землі Ізраїлевої душевно радів, — 1610 за те ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на розкрадання народам, і знищу тебе з числа народів, і згладжу тебе з числа земель; скрушу тебе, і пізнаєш, що Я Господь.1611 Так говорить Господь Бог: за те, що Моав і Сеїр говорять: “ось і дім Іудин, як усі народи!”, 9 за те ось, Я, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси землі, від Беф-Ієшимофа, Ваалмео-на і Киріафаїма, відкрию бік Моава
10 для синів сходу і віддам його у спадщину їм, разом із синами Аммоно-вими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів. 11 І над Моавом учиню суд, і пізнають, що Я Господь. 12 Так говорить Господь Бог: за те, що Едом жорстоко мстив-ся дому Іудиному і тяжко згрішив, звершуючи над ним помсту, 13 за те, так говорить Господь Бог: простягну руку Мою на Едома і знищу у нього людей і худобу, і зроблю його пустелею; від Фемана до Дедана усі впадуть від меча.14 І звершу помсту Мою над Едомом рукою народу Мого, Ізраїля; і вони будуть діяти в Ідумеї за Моїм гнівом і Моїм обуренням, і пізнають помсту Мою, — говорить Господь Бог.16 Так говорить Господь Бог: за те, що филистимляни вчинили мстиво і мстилися з презирством у душі, на загибель, з вічної ворожос-ти,16 за те, так говорить Господь Бог: ось, Я простягну руку Мою на филистимлян, і знищу критян, і знищу залишок їх на березі моря; 17 і звершу над ними велику помсту покараннями лютими; і пізнають, що Я Господь, коли звершу над ними Мою помсту.
'І/Г В одинадцятому році, у пер-ший день першого місяця, було до мене слово Господнє: 2 сину людський! за те, що Тир говорить про Єрусалим: “а! а! він розбитий — врата народів; він звертається до мене; наповнюся; він спустошений”, -3 за те, так говорить Господь Бог: ось, Я - на тебе, Тире, і підніму на тебе багато народів, як море піднімає хвилі свої. 4 І розіб’ють стіни Тира і зруйнують вежі його; і вимету з нього порох його і зроблю його голою скелею. 6 Місцем для розстеляння тенет буде він серед моря; бо Я сказав це, - говорить Господь Бог: і буде він на розкрадання народам.
8 А дочки його, які на землі, будуть убиті мечем, і пізнають, що Я Господь. 7 Бо так говорить Господь Бог: ось, Я приведу проти Тира від півночі Навуходоносора, царя Вавилонського, царя царів, з кіньми і з колісницями, і з вершниками, і з військом, і з численним народом. 8 Дочок твоїх на землі він поб’є мечем і збудує проти тебе облогові вежі, і насипле проти тебе вал, і поставить проти тебе щити; 9 і до стін твоїх присуне стінопробивні машини і вежі твої зруйнує сокирами своїми.10 Від безлічі коней його покриє тебе пил, від шуму вершників і коліс і колісниць потрясуться стіни твої, коли він буде входити у ворота твої, як входять у розбите місто. 11 Копитами коней своїх він витопче усі вулиці твої, народ твій поб’є мечем і пам’ятники могутности твоєї повалить на землю. 12 І розграбують багатство твоє, і розкрадуть товари твої, і зруйнують стіни твої, і розіб’ють красиві доми твої, і камені твої і дерева твої, і землю твою кинуть у воду.1612 І припиню шум пісень твоїх, і звук цитр твоїх уже не буде чутний.16131 зроблю тебе голою скелею, будеш місцем для розстеляння тенет; не будеш знову побудований: бо Я, Господь, сказав це, — говорить Господь Бог. 1614 Так говорить Господь Бог Тиру: від шуму падіння твого, від стогону поранених, коли відбудеться серед тебе побиття, чи не здригнуться острови?
18 І зійдуть усі князі моря з престолів своїх, і складуть із себе мантії свої, і знімуть із себе візерунчастий одяг свій, одягнуться у трепет, сядуть на землю, і щохвилини будуть здригатись і дивуватися щодо тебе. 17 І здіймуть плач по тобі і скажуть тобі: як загинуло ти, населене мореплавцями, місто знамените, яке було сильним на морі, саме і жителі його, які наводили страх на всіх мешканців його!18 Нині, у день падіння твого, здригнулися острови; острови на морі приведені у сум’яття загибеллю твоєю.19 Бо так говорить Господь Бог: коли Я зроблю тебе містом спустілим, подібним до міст ненаселених, коли підніму на тебе безодню, і покриють тебе великі води; 20 тоді зведу тебе з тими, що відходять у могилу до народу, який жив давно, і розміщу тебе у пеклі землі, у пустелях вічних, з тими, що зійшли у могилу, щоб ти не було більше населене; і явлю Я славу на землі живих. 21 Жахом зроблю тебе, і не буде тебе, і будуть шукати тебе, але вже не знайдуть тебе повіки, - говорить Господь Бог.
'уп І було до мене слово Господ-■“ ' нє: 2 і ти, сину людський, здійми плач за Тиром 3 і скажи Тиру, що оселився на виступах біля моря, що торгує з народами на багатьох островах: так говорить Господь Бог:
Тире! ти говориш: “я досконалість краси!” 4 Межі твої у серці морів; будівельники твої довершили красу твою:6 із сенирських кипарисів зробили всі помости твої; брали з Ливану кедр, щоб зробити на тобі щогли;8 з дубів васанських робили весла твої; лави твої робили з букового дерева, з оправою зі слонової кістки з островів Киттимських;7 візерунчасті полотна з Єгипту використовувалися на вітрила твої і служили прапором; блакитного і пурпурового кольору тканини з островів Ели-си були покривалом твоїм.8 Жителі Сидона й Арвада були у тебе веслярами; свої знавці були у тебе, Тире; вони були у тебе керманичами.
9 Старші з Гевала і знавці його були у тебе, щоб зашпаровувати пробоїни твої. Усякі морські кораблі і корабельники їх знаходилися у тебе для ведення торгівлі твоєї. 10 Перс і лідіянин і лівієць знаходилися у війську твоєму і були у тебе ратниками, вішали на тебе щит і шолом; вони надавали тобі велич. 11 Сини Арвада з власним твоїм військом стояли навколо на стінах твоїх, і гама-дими були на вежах твоїх; навколо по стінах твоїх вони вішали сагайдаки свої; вони довершували красу твою. 12 Фарсис, торговець твій, за безліччю всякого багатства, платив за товари твої сріблом, залізом, свинцем і оловом. 13 Іаван, Фувал і Ме-шех торгували з тобою, вимінюючи товари твої на душі людські і мідний посуд. 14 Із дому Фогарма за товари твої доставляли тобі коней і стройових коней і ослів. 16 Сини Де-дана торгували з тобою; багато островів робили з тобою обмін, на сплату тобі доставляли слонову кістку і чорне дерево. 18 Через велике торговельне виробництво твоє торгували
Бут. 10, 4, 15. Чис. 24, 24. [7] Бут. 10, 4. [8] Бут. 10, 15, 18. [9] 3 Цар. 5, 18. Пс. 82, 8.
[10] Бут. 10, 13. 1 Цар. 31, 9. Єр. 46, 9. [13] Бут. 10, 2. [15] Єр. 25, 23.
з тобою арамеяни; за товари твої вони платили карбункулами, тканинами пурпуровими, візерунчастими, і висонами, і коралами, і рубінами.
17 Юдея і земля Ізраїлева торгували з тобою; за товар твій платили пшеницею миннифською і солодощами,
і медом, і оливою, і бальзамом.18 Дамаск, через велике торгове виробництво твоє, через достаток усякого багатства, торгував з тобою вином хелбонським і білою вовною. 19 Дан та Іаван з У зал а платили тобі за товари твої виробленим залізом; ка-сія і запашна тростина йшли на обмін тобі. 20 Дедан торгував з тобою дорогоцінними попонами для верхової їзди. 21 Аравія і всі князі кидар-ські робили обмін з тобою: ягнят і баранів і козлів обмінювали тобі.
22 Купці із Сави і Раєми торгували з тобою всякими найкращими пахощами і всяким дорогим камінням, і золотом платили за товари твої.
23 Харан і Хане й Еден, купці са-вейські, Ассур і Хилмад торгували
з тобою. 24 Вони торгували з тобою дорогоцінними одежами, шовковими і візерунчастими тканинами, які вони привозили на твої ринки у дорогих ящиках, зроблених з кедра і добре упакованих. 26 Фарсиські кораблі були твоїми караванами у твоїй торгівлі, і ти зробився багатим і дуже славним на морях. 26 Веслярі твої завели тебе у великі води; східний вітер розбив тебе серед морів.
27 Багатство твоє і товари твої, усі склади твої, корабельники твої і керманичі твої, які зашпаровували пробоїни твої і розпоряджалися торгівлею твоєю, і всі ратники твої, які у тебе були, і вся безліч народу твого, у день падіння твого упаде у серце морів. 28 Від крику керманичів твоїх здригнуться околиці. 29 І з кораблів своїх зійдуть усі веслярі, корабельники, усі керманичі моря, і стануть на землю; 30 і заридають за тобою гучним голосом, і гірко застогнуть, посипавши попелом голови свої і валяючись у поросі; 31 і обстрижуть за тобою волосся догола, й опережуться веретищами, і заплачуть за тобою від душевної скорботи гірким плачем;32 і у смутку своєму піднімуть жалібну пісню про тебе, і так заридають за тобою: “хто як Тир, так зруйнований посередині моря!
33 Коли приходили з морів товари твої, ти насичував багато народів; безліччю багатства твого і торгівлею твоєю збагачував царів землі.34 А коли ти розбитий морями у безодні вод, товари твої і все, що юрмилося у тобі, упало. 36 Усі мешканці островів жахнулися за тебе, і царі їх здригнулися, змінилися у лицях. 38 Торговці інших народів свиснули про тебе; ти зробився жахом, - і не буде тебе повіки”.
'У О І було до мене слово Господ-нє: 2 сину людський! скажи начальнику у Тирі: так говорить Господь Бог: за те, що піднеслося серце твоє і ти говориш: “я бог, сиджу на сідалищі Божому, у серці морів”, і будучи людиною, а не Богом, ставиш розум твій нарівні з розумом Божим,
— 3 ось, ти премудріший за Даниїла, немає таємниці, прихованої від тебе;
4 твоєю мудрістю і твоїм розумом ти придбав собі багатство й у скарбниці твої зібрав золото і срібло; 6 великою мудрістю твоєю, за допомогою торгівлі твоєї, ти примножив багатство твоє, і розум твій загордився багатством твоїм, — 8 за те так говорить Господь Бог: оскільки ти розум твій ставиш нарівні з розумом Божим, 7 ось, Я наведу на тебе іноземців, найлютіших з народів, і вони оголять мечі свої проти краси твоєї мудрости і затьмарять блиск твій; 1615 зведуть тебе у могилу, і помреш у серці морів смертю вбитих.
9 Чи скажеш тоді перед твоїм убивцею: “я бог”, тоді як у руці того, хто уражає тебе, ти будеш людина, а не бог? 1616 Ти помреш від руки іноземців смертю необрізаних; бо Я сказав це,
- говорить Господь Бог. 1617 І було до мене слово Господнє: 12 сину людський! плач за царем Тирським і скажи йому: так говорить Господь Бог: ти печатка досконалости, повнота мудрости і вінець краси. 13 Ти знаходився в Едемі, у саду Божому; твій одяг був прикрашений усяким коштовним камінням; рубін, топаз і алмаз, хризоліт, онікс, яспис, сапфір, карбункул і смарагд і золото, все, майстерно посаджене у тебе у гніздах і нанизане на тебе, приготоване було в день створення твого. 14 Ти був помазаним херувимом, щоб осіняти, і Я поставив тебе на те; ти був на святій горі Божій, ходив серед вогнистих каменів.15 Ти довершеним був на путях твоїх від дня створення твого, доки не знайшлося в тобі беззаконня. 16 Від великого обсягу торгівлі твоєї внутрішнє твоє наповнилося неправдою, і ти зірішив; і Я скинув тебе, як нечистого, з гори Божої, вигнав тебе херувим, який осіняє, із середовища вогнистих каменів. 17 Від краси твоєї загордилося серце твоє, через марнославство твоє ти погубив мудрість твою; за те Я повалю тебе на землю, перед царями віддам тебе на ганьбу. 18 Безліччю беззаконь твоїх у неправедній торгівлі твоїй ти осквернив святилища твої; і Я виведу із середовища твого вогонь, який і пожере тебе: і Я перетворю тебе на попіл на землі перед очима всіх, що бачать тебе.
19 Усі, що знали тебе серед народів, здивуються щодо тебе; ти зробишся жахом, і не буде тебе повіки.
20 І було до мене слово Господнє:
21 сину людський! поверни лице твоє до Сидона і виречи на нього пророцтво, 22 і скажи: ось, Я - на тебе, Сидоне, і прославлюся серед тебе, і пізнають, що Я Господь, коли вчиню суд над ним і явлю у ньому святість Мою; 23 і пошлю на нього моровицю і кровопролиття на вулиці його, і впадуть посеред нього убиті мечем, який пожирає його звідусюди; і пізнають, що Я Господь.24 І не буде він надалі для дому Ізраїлевого колючим терням і бур’яном, який завдає болю, який більше за всіх сусідів бажає йому зла, і пізнають, що Я Господь Бог. 26 Так говорить Господь Бог: коли Я зберу дім Ізраїлів з народів, між якими вони розсіяні, і явлю на них святість Мою перед очима племен, і вони будуть жити на землі своїй, яку Я дав рабу Моєму Якову: 26 тоді вони будуть жити на ній безпечно, і побудують доми, і насадять виноградники, і будуть жити у безпеці, тому що Я вчиню суд над усіма, злозичливця-ми навколо них, і пізнають, що Я Господь Бог їх.
OQ У десятому році, у десятому ^ місяці, у дванадцятий день місяця, було до мене слово Господнє:
2 сину людський! оберни лице твоє до фараона, царя Єгипетського, і виречи пророцтво на нього і на весь Єгипет. 3 Говори і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я - на тебе, фараоне, царю Єгипетський, великий крокодиле, що, лежачи серед рік своїх, говориш: “моя ріка, і я створив її для себе”. 4 Але Я вкладу гак у щелепи твої і до луски твоєї приліплю риб з рік твоїх, і витягну тебе
3 рік твоїх з усією рибою рік твоїх, що прилипла до луски твоєї;6 і кину тебе у пустелі, тебе і всю рибу з рік твоїх, ти впадеш на відкрите поле,
33, 55. [25] Лев. 11, 44.
Глава 29. [2] Іс. 19, 1. Єр. 46, 2. [3] Пс.
73, 13. Іс. 27, 1. [4] Пс. 31, 9. Іс. 37, 29. Єз.
38, 4. [5] Єр. 7, 33; 16, 4. Єз. 32, 4.
не приберуть і не підберуть тебе; віддам тебе на поживу звірам земним і птахам небесним. 1618 І пізнають усі мешканці Єгипту, що Я Господь; тому що вони дому Ізраїлевому були підпорою з тростини. 1619 Коли вони вхопилися за тебе рукою, ти розщепився і поколов їм усе плече; і коли вони сперлися на тебе, ти зламався і поранив усі стегна їм. 1620 Тому так говорить Господь Бог: ось, Я наведу на тебе меч, і знищу у тебе людей і худобу. 1621 І зробиться земля Єгипетська пустелею і степом; і пізнають, що Я Господь. Оскільки він говорить: “моя ріка, і я створив її”; 10 то ось, Я — на ріки твої, і зроблю землю Єгипетську пустелею з пустель від Мигдола до Сиєни, до самої межі Ефіопії. 11 Не буде проходити по ній нога людська, і нога худоби не буде проходити по ній, і не будуть жити на ній сорок років. 12 І зроблю землю Єгипетську пустелею серед земель спустошених; і міста її серед опустілих міст будуть порожніми сорок років, і розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. 13 Бо так говорить Господь Бог: після закінчення сорока років Я зберу єгиптян з народів, між якими вони будуть розсіяні;14 і поверну полон Єгипту, і назад приведу їх у землю Пафрос, у землю походження їх, і там вони будуть царством слабким.16 Воно буде слабкішим за інші царства, і не буде більш підноситися над народами; Я принижу їх, щоб вони не панували над народами. 16 І не будуть надалі дому Ізраїлевому опорою, що нагадує беззаконня їх, коли вони зверталися до нього; і пізнають, що Я Господь Бог.
17 У двадцять сьомому році, у першому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє:
18 сину людський! Навуходоносор, цар Вавилонський, стомив своє військо великими роботами біля Тира; усі голови оплішивіли й усі плечі стерті; а ні йому, ні війську його немає винагороди від Тира за роботи, які він зробив проти нього. 19 Тому так говорить Господь Бог: ось, Я На-вуходоносору, царю Вавилонському, даю землю Єгипетську, щоб він обібрав багатство її і вчинив грабунок у ній, і пограбував награбоване нею, і це буде винагородою війську його.
20 У нагороду за справу, яку він зробив у ньому, Я віддаю йому землю Єгипетську, тому що вони робили це для Мене, - сказав Господь Бог.
21 У той день піднесу ріг дому Ізраїлевому, і тобі відкрию вуста серед них, і пізнають, що Я Господь.
О А І було до мене слово Господ-нє: 2 сину людський! проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: ридайте! о, злощасний день! 3 Бо близько день, так! близький день Господа, день похмурий; час народів настає. 4 І піде меч на Єгипет, і жах пошириться в Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати уражені, коли візьмуть багатство його, й основи його будуть зруйновані; 6 Ефіопія і Лівія, і Лідія, і весь змішаний народ, і Хуб, і сини землі завіту разом з ними впадуть від меча. в Так говорить Господь: впадуть основи Єгипту, і впаде гординя могутности його; від Мигдола до Сиєни будуть падати у ньому від меча, - сказав Господь Бог.71 спустіє він серед спустошених земель, і міста його будуть серед спустошених міст.81 пізнають, що Я Господь, коли пошлю вогонь на Єгипет, і всі підпори його будуть розтрощені. 9 У той день підуть від Мене вісники на кораблях, щоб устрашити безтурботних ефіоплян, і пошириться у них жах, як у день Єгипту; тому що ось, він іде. 10 Так
[21] Єз. 24, 27.
Глава ЗО. [3] Іоїл. 2, 2. Соф. 1, 14. [4] Іс.
20, 3. [6] Єз. 29, 10. [8] Єз. 29, 16. [9] Вих. 12,
29.
говорить Господь Бог: покладу кінець багатолюдності Єгипту рукою Навуходоносора, царя Вавилонського. 11 Він і з ним народ його, найлютіший з народів, приведені будуть на погибель цієї землі, і виймуть мечі свої на Єгипет, і наповнять землю ураженими. 12 І ріки зроблю сушею і віддам землю у руки злим, і рукою іноземців спустошу землю і все, що наповнює її. Я, Господь, сказав це.
13 Так говорить Господь Бог: знищу ідолів і знищу лжебогів у Мемфисі, і з землі Єгипетської не буде уже володаря, і наведу страх на землю Єгипетську. 14 І спустошу Пафрос і пошлю вогонь на Цоан, і вчиню суд над Но.15 І виллю лють Мою на Син, фортецю Єгипту, і знищу багатолюдність у Но.18 І пошлю вогонь на Єгипет; затремтить Син, і Но впаде, і на Мемфис нападуть вороги серед дня.
17 Молоді люди Она і Бубаста впадуть від меча, а інші підуть у полон.
18 І в Тафнисі померкне день, коли Я скрушу там ярмо Єгипту, і припиниться у ньому горда могутність його. Хмара закриє його, і дочки його підуть у полон. 19 Так учиню Я суд над Єгиптом, і пізнають, що Я Господь.
20 В одинадцятому році, у першому місяці, у сьомий день місяця, було до мене слово Господнє:21 сину людський! Я вже скрушив м’язи фараону, царю Єгипетському; і ось, вони ще не обв’язані для лікування їх і не оповиті лікувальними перев’язками, від яких вони одержали б силу тримати меч. 22 Тому так говорить Господь Бог: ось, Я — на фараона, царя Єгипетського, і скрушу м’язи його, здорові і переламані, так що меч випаде з руки його. 23 І розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях. 24 А м’язи царя Вавилонського зроблю міцними і дам йому меч Мій у руку, м’язи ж фараона скрушу, і він зранений буде сильно стогнати перед ним. 26 Зміцню м’язи царя Вавилонського, а м’язи у фараона опустяться; і пізнають, що Я Господь, коли меч Мій дам у руки царя Вавилонського, і він простягне його на землю Єгипетську. 281 розсію єгиптян серед народів, і розвію їх по землях, і пізнають, що Я Господь.
“5 1 В одинадцятому році, у тре-** тьому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: 2 сину людський! скажи фараонові, царю Єгипетському, і народу його: з ким ти зрівнюєш себе у величі твоїй? 3 Ось, Ассур був кедр на Ливані, з красивими гілками і тінистим листям, і високий на зріст; вершина його знаходилася серед товстих сучків. 4 Води вирощували його, безодня піднімала його, ріки її оточували розплідник його, і вона протоки свої посилала до усіх дерев польових.
6 Від того висота його перевищила усі дерева польові, і сучків на ньому було багато, і гілки його примножувалися, і сучки його ставали довгими від багатства вод, коли він розростався. 6 На сучках його вили гнізда всякі птахи небесні, під гілками його виводили дітей усякі звірі польові, і під тінню його жили всякі численні народи. 7 Він красувався висотою зросту свого, довжиною гілок своїх, бо корінь його був біля великих вод. 8 Кедри в саду Божому не затемнювали його; кипариси не рівнялися сучкам його, і каштани не були розміром як гілки його, жодне дерево у саду Божому не рівнялося з ним красою своєю. 9 Я прикрасив його безліччю гілок його, так що всі дерева едемські у саду Божому заздрили йому. 10 Тому так сказав Господь Бог: за те, що ти став високий на зріст і вершину свою виставив серед товстих сучків, і серце його загордилося величчю його,
- 1622 за те Я віддав його у руки володареві народів; він учинив з ним, як потрібно; за беззаконня його Я відкинув його. 12 І зрубали його чужоземці, найлютіші з народів, і повалили його на гори; і на всі долини упали гілки його; і сучки його скрутилися на всіх лощинах землі, і з-під тіні його відійшли всі народи землі, і залишили його.13 На уламках його розмістилися всякі птахи небесні, і в сучках були всякі польові звірі.14 Це для того, щоб ніякі дерева біля вод не величалися високим зростом своїм і не піднімали вершини свої із середини товстих сучків, і щоб не при-ліплялися до них через висоту їх дерева, що п’ють воду; бо усі вони будуть віддані на смерть, у пекельну країну разом із синами людськими, які відійшли у могилу. 16 Так говорить Господь Бог: у той день, коли він зійшов у могилу, Я засумував за ним, зачинив заради нього безодню і зупинив ріки її, і затримав великі води і потьмарив по ньому Ливан, і всі дерева польові були у тузі по ньому.16 Шумом падіння його Я привів у трепет народи, коли звів його у пекло, до тих, що відійшли у могилу, і зраділи у пекельній країні усі дерева Едема, відмінні й найкращі ливанські, усі, що п’ють воду;17 бо і вони з ним відійшли у пекло, до уражених мечем, і союзники його, які жили під тінню його, серед народів. 18 Отже, якому з дерев едем-ських дорівнював ти у славі і величі? Але тепер нарівні з деревами едемськими ти будеш зведений у пекло, будеш лежати серед необрі-заних, з ураженими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, - говорить Господь Бог.
“ІО У дванадцятому році, у два-надцятому місяці, у перший день місяця, було до мене слово Господнє: 2 сину людський! здійми плач за фараоном, царем Єгипетським, і скажи йому: ти як молодий лев між народами і як чудовисько у морях, кидаєшся у ріках твоїх, і каламутиш ногами твоїми води, і зневажаєш потоки їх. 3 Так говорить Господь Бог: Я закину на тебе сітку Мою у зібранні багатьох народів, і вони витягнуть тебе Моєю сіттю. 4 І викину тебе на землю, на відкритому полі кину тебе, і будуть сідати на тебе всякі небесні птахи, і будуть насичуватися тобою звірі всієї землі. 61 розкидаю м’ясо твоє по горах, і долини наповню твоїми трупами. 6 І землю плавання твого напою кров’ю твоєю до самих гір; і рівчаки будуть наповнені тобою. 71 коли ти згаснеш, закрию небеса і зірки їх потьмарю, сонце закрию хмарою, і місяць не буде світити світлом своїм. 8 Усі світила, що світяться на небі, затьмарю над тобою і на землю твою наведу пітьму, - говорить Господь Бог. 9 Приведу у збентеження серце багатьох народів, коли розголошу про падіння твоє між народами, по землях, яких ти не знав.10 І наведу тобою жах на багато народів, і царі їх здригнуться за тебе у страху, коли мечем Моїм потрясу перед лицем їх, і щохвилинно будуть тремтіти кожен за душу свою у день падіння твого. 11 Бо так говорить Господь Бог: меч царя Вавилонського прийде на тебе. 12 Від мечів сильних упаде народ твій; усі вони - найлютіші з народів, і знищать гордість Єгипту, і загине вся безліч його. 13 І знищу всю худобу його біля великих вод, і надалі не буде каламутити їх нога людська, і копита худоби не будуть каламути-
3. [3] Єз. 12, 13; 17, 20. [4] Єз. 29, 5. [7] Іс.
13, 10. Іоїл. 2, 31; 3, 15. Мф 24, 29. Мк 13,
24. [9] Вих. 15, 14. [12] Єз. 28, 7. [13] Єз. 29,
11.
ти їх. 14 Тоді дам спокій водам їх, і зроблю, що ріки їх потечуть, як олія,
- говорить Господь Бог.16 Коли зроблю землю Єгипетську пустелею, і коли позбудеться земля усього, що наповнює її; коли уражу всіх, хто живе на ній, тоді пізнають, що Я Господь. 16 Ось жалібна пісня, яку будуть співати; дочки народів будуть співати її; про Єгипет і про всю безліч його будуть співати її, - говорить Господь Бог.
17 У дванадцятому році, у п’ятнадцятий день того самого місяця, було до мене слово Господнє: 18 сину людський! оплач народ єгипетський, і скинь його, його і дочок знаменитих народів у пекло, з тими, хто відходить у могилу. 19 Кого ти перевершуєш? зійди, і лежи з необрізаними.
20 Ті впадуть серед убитих мечем, і він відданий мечу; тягніть його і всю безліч його. 21 Серед пекла будуть говорити про нього і про союзників його перші з героїв; вони впали і лежать там між необрізаними, убиті мечем. 22 Там Ассур і все полчище його, навколо нього гроби їхні, всі уражені, полеглі від меча.23 Гроби його поставлені у самій глибині пекла, і полчище його навколо гробниці його, всі уражені, полеглі від меча, ті, які поширювали жах на землі живих. 24 Там Елам із усією безліччю своєю навколо гробниці його, усі вони уражені, полеглі від меча, які необрізаними зійшли у пекло, які поширювали собою жах на землі живих і несуть ганьбу свою
з тими, що відійшли у могилу. 26 Серед уражених дали ложе йому з усією безліччю його; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем; і оскільки вони поширювали жах на землі живих, то і несуть на собі ганьбу нарівні з тими, що відійшли у могилу і покладені серед уражених. 28 Там Мешех і Фувал з усією безліччю своєю; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем, тому що вони поширювали жах на землі живих. 27 Чи не повинні і вони лежати з полеглими героями необрізаними, які з військовою зброєю своєю зійшли у пекло і мечі свої поклали собі під голови, і залишилося беззаконня їхнє на кістках їхніх, тому що вони, як сильні, були жахом на землі живих.
28 І ти будеш скрушений серед не-обрізаних і лежатимеш з ураженими мечем. 29 Там Едом і царі його і всі князі його, які при всій своїй хоробрості покладені серед уражених мечем; вони лежать з необрізаними і тими, що зійшли у могилу.
30 Там володарі півночі, всі вони і всі сидоняни, які зійшли туди з ураженими, бувши посоромленими у могутності своїй, що наводила жах, і лежать вони з необрізаними, ураженими мечем, і несуть ганьбу свою
3 тими, що відійшли у могилу.31 Побачить їх фараон і утішиться за всю безліч свою, вражену мечем, фараон і все військо його, — говорить Господь Бог. 32 Бо Я поширю страх Мій на землі живих, і покладений буде фараон і вся безліч його серед не-обрізаних з ураженими мечем, — говорить Господь Бог.
О о І було до мене слово Господ-нє: 2 сину людський! виречи слово до синів народу твого і скажи їм: якщо Я на яку-небудь землю наведу меч, і народ тієї землі візьме із середовища свого людину і поставить її у себе стражем; 3 і вона, побачивши меч, який іде на землю, засурмить у трубу і застереже народ;
4 і якщо хто буде слухати голос труби, але не остереже себе, — то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.s Голос труби він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той спас життя своє. ® Якщо ж страж бачив меч, який іде, і не засурмив у трубу, і народ не був застережений,
— то, коли прийде меч і візьме у когось із них життя, цей схоплений буде за іріх свій, але кров його стягну від руки стража.16231 тебе, сину людський, Я поставив стражем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і напоумляти їх від Мене. 1624 Коли Я скажу беззаконникові: “беззаконнику! ти смертю помреш”, а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його,
— то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї. 1625 Якщо ж ти застерігав беззаконника від путі його, щоб він навернувся від нього, але він від путі свого не навернувся, - то він помирає за гріх свій, а ти спас душу твою.1626 І ти, сину людський, скажи дому Ізраїлевому: ви говорите так: “злочини наші і гріхи наші на нас, і ми танемо у них: як же можемо ми жити?” 1627 Скажи їм: живу Я, - говорить Господь Бог: не хочу смерти грішника, але щоб ірішник навернувся від путі свого і живий був. Наверніться, наверніться від злих путів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів? 12 І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не спасе у день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не упаде у день навернення від беззаконня свого, так само як і праведник у день гріха свого не може залишитися у живих за свою праведність. 13 Коли Я скажу праведнику, що він буде живий, а він понадіється на свою праведність і зробить неправду, - то всі праведні діла його не пом’януться, і він помре від неправди своєї, яку вчинив. 14 А коли скажу беззаконникові: “ти смертю помреш”, і він навернеться від іріхів своїх і буде творити суд і правду, 15 якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене заплатить, буде ходити за законами життя, не роблячи нічого поганого, - то він буде живий, не помре. 16 Жоден із гріхів його, які він учинив, не пом’янеться йому; він став творити суд і правду, він буде живий. 17 А сини народу твого говорять: “неправий путь Господа”, тоді як їх путь неправий. 18 Коли праведник відступив від праведности своєї і почав чинити беззаконня, - то він помре за те. 19 І коли беззаконник навернувся від беззаконня свого і став творити суд і правду, він буде за те живий. 20 А ви говорите: “неправий путь Господа!” Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за путями його.
21 У дванадцятому році нашого переселення, у десятому місяці, у п’ятий день місяця, прийшов до мене один із тих, хто врятувався з Єрусалима, і сказав: “зруйновано місто!”
22 Але ще до приходу цього, який урятувався, ввечері була на мені рука Господа, і Він відкрив мені вуста, перше ніж той прийшов до мене зранку. І відкрилися вуста мої, і я вже не був безмовний. 23 І було до мене слово Господнє: 24 сину людський! ті, що живуть на опустілих місцях у землі Ізраїлевій, говорять: “Авраам був один, і одержав у володіння землю цю, а нас багато; отже, нам дана земля ця у володіння”. 26 Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші до ідолів ваших, і проливаєте кров; і хочете володіти землею? 26 Ви спираєтеся на меч ваш, робите мерзоти, оскверняєте один дружину іншо-
Пс. 61, 13. Притч. 24, 12. Єр. 39, 19. Єз. 18,
ЗО. Мф 16, 27. Рим. 2, 6. [21] 4 Цар. 25, 4.
[22] Єз. 24, 27. [24] Рим. 4, 13. Іс. 51, 2. [25] Втор. 12, 23. [26] Єз. 22, 11.
го, і хочете володіти землею? 1628 Ось що скажи їм: так говорить Господь Бог: живу Я! ті, які на місцях розорених, упадуть від меча; а хто у полі, того віддам звірам на поживу; а які в укріпленнях і печерах, ті помруть від моровиці. 1629 І зроблю землю пустелею з пустель, і горда могутність її припиниться, і гори Ізраїлеві спорожніють, так що не буде перехожих. 1630 І пізнають, що Я Господь, коли зроблю землю пустелею з пустель за всі мерзоти їх, які вони робили. 1631 А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін і у дверях домів і говорять один одному, брат братові: “підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа”. 31 І вони приходять до тебе, як на народне зборище, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх; бо вони в устах своїх роблять з цього забаву, серце їхнє захоплюється користю їх.32 І ось, ти для них - як забавний співак із приємним голосом і який добре грає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.
33 Але коли збудеться, — ось, вже і збувається, - тоді пізнають, що серед них був пророк.
І було до мене слово Господ-
■ не: 2 сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі? 3 Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець заколювали, а стада не пасли. 4 Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю.61 розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому. 8 Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх.
7 Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє.8 Живу Я! - говорить Господь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, - 9 за те, пастирі, вислухайте слово Господнє. 10 Так говорить Господь Бог: ось, Я — на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх.
11 Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх. 12 Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий. 13 І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї.
14 Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пастися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих. 15 Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, — говорить Господь Бог. 16 Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою.17 Вас же, вівці Мої,
— так говорить Господь Бог, — ось,
18; 33, 8. [11] Зах. 13, 7. Ін 10, 12. [12] Єр.
23, 4. Лк 15, 4. [13] Соф. З, 13. Пс. 64, 14.
[14] Пс. 22, 2. [16] Мф 10, 6; 15, 24. Лк 15, 4.
[17] Мф 25, 32.
Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом. 18 Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими, 19 так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?
20 Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою. 21 Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, - 22 то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею.1632 І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем. 1633 І Я, Господь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це.16341 укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах. 20 Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення. 27 І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх. 28 Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх.29 І вирощу у них насадження славне, і не будуть уже гинути від голоду на землі і терпіти посоромлення від народів.
30 І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, — говорить Господь Бог, 31 і що ви - вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви - люди, а Я Бог ваш, - говорить Господь Бог.
0 ^ І було до мене слово Господ-
нє: 2 сину людський! поверни лице твоє до гори Сеїр і проречи на неї пророцтво 3 і скажи їй: так говорить Господь Бог: ось, Я - на тебе, горо Сеїр! і простягну на тебе руку Мою і зроблю тебе порожньою і безлюдною. 4 Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спустієш і пізнаєш, що Я Господь. s Оскільки у тебе вічна ворожнеча, і ти віддавала синів Ізраїлевих до рук меча під час нещастя їх, під час остаточної загибелі: 8 за це — живу Я! — говорить Господь Бог, — зроблю тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе; оскільки ти не ненавиділа крови, то кров і буде переслідувати тебе. 7 І зроблю гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і знищу на ній того, хто приходить, і того, хто повертається. 8 І наповню висоти її вбитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх рівчаках твоїх будуть падати убиті мечем. 9 Зроблю тебе пустелею вічною,
1 в містах твоїх не будуть жити, і пізнають, що Я Господь.10 Оскільки ти говорила: ці два народи і ці дві землі будуть мої, і ми заволодіємо ними, хоч і Господь був там”: 11 за те, — живу Я! — говорить Господь Бог,
- зроблю з тобою за мірою ненавис-ти твоєї і заздрости твоєї, яку ти виявила з ненависти твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе.
12 І пізнаєш, що Я, Господь, чув усі знущання твої, які ти промовляла на гори Ізраїлеві, говорячи: “спустіли! нам віддані на поживу!” 13 Ви величалися переді Мною язиком вашим і множили промови ваші проти Мене; Я чув це. 14 Так гово-
Глава 35. [2] Єз. 25, 8. Авд. 1, 10. [3] Іс.
31, 3. [4] Єз. 7, 27. [5] Ам. 1, 11. Єз. 21, 29.
[9] Мал. 1, 4-5. [10] Пс. 82, 13. [11] Єз. 7, 27.
[12] Авд. 1, 12.
рить Господь Бог: коли вся земля буде радіти, Я зроблю тебе пустелею.
15 Як ти раділа тому, що наділ дому Ізраїлевого спустів, так зроблю Я і з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і вся Ідумея разом, і пізнають, що Я Господь.
О іГ І ти, сину людський, виречи пророцтво на гори Ізраїлеві і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господнє. 2 Так говорить Господь Бог: оскільки ворог говорить про вас: “а! а! і вічні висоти дісталися нам у наділ”, 3 то проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: за те, саме за те, що спустошують вас і поглинають вас з усіх боків, щоб ви стали надбанням інших народів і піддалися лихослів’ю і пересудам людей, - 4 за це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог горам і пагорбам, лощинам і долинам, і спустілим руїнам, і залишеним містам, які зробилися здобиччю і посміянням іншим навколишнім народам;6 за це так говорить Господь Бог: у вогні ревности Моєї Я вирік слово на інші народи і на всю Ідумею, які призначили землю Мою у володіння собі, з сердечною радістю і з презирством у душі прирікаючи її на здобич собі. в Тому проречи пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, лощинам і долинам: так говорить Господь Бог: ось, Я прорік це у ревності Моїй і у люті Моїй, тому що ви несете на собі посміяння від народів.7 Тому так говорить Господь Бог: Я підняв руку Мою з клятвою, що народи, які навколо вас, самі понесуть сором свій. 8 А ви, гори Ізраїлеві, розпустіть гілля ваше і будете приносити плоди ваші народу Моєму Ізраїлю; бо вони скоро прийдуть.
9 Бо ось, Я до вас повернуся, і ви будете оброблені і засіяні. 10 І оселю
[15] Авд. 1, 15.
Глава 36. [1] Єз. 6, 2. [2] Єз. 25, 3; 26, 2. Авд. 1, 12. [6] Єз. 39, 25-26. Іоїл. 2, 18. [8] Єр. 31, 4-5. [9] Зах. 8, 12; 10, 8. [11] Втор.
на вас безліч людей, весь дім Ізраїлів, весь, і заселені будуть міста і забудовані руїни. 11 І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися і розмножуватися, і заселю вас, як було у минулі часи ваші, і буду благодіяти вам більше, ніж за старих часів ваших, і пізнаєте, що Я Господь. 12 І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, землеї і ти будеш спадщиною їх і не будеш більше робити їх бездітними.13 Так говорить Господь Бог: за те, що говорять про вас: “ти - земля, що поїдає людей і робить народ твій бездітним”:
14 за те вже не будеш поїдати людей і народу твого не будеш надалі робити бездітним, — говорить Господь Бог. 15 І не будеш більше чути посміяння від народів, і наруги від племен не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш робити бездітним, — говорить Господь Бог.
16 І було до мене слово Господнє:
17 сину людський! коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він оскверню-вав її поведінкою своєю і ділами своїми; путь їх перед лицем Моїм був як нечистота жінки під час очищення її. 18 І Я вилив на них гнів Мій за кров, яку вони проливали на цій землі, і за те, що вони осквер-нювали її ідолами своїми. 19 І Я розсіяв їх серед народів, і вони розвіяні по землях; Я судив їх за путями їх і за ділами їх. 20 І прийшли вони до народів, куди пішли, і знеславили святе ім’я Моє, тому що про них говорять: “вони - народ Господа, і вийшли з землі Його”. 21 І пожалів Я святе ім’я Моє, яке знеславив дім Ізраїлів серед народів, куди прийшов.
22 Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: не для вас Я зроблю це, доме Ізраїлів, а заради святого імені Мого, яке ви знесла-
30, З, 5. [13] Лев. 26, 38. [15] Іс. 25, 8. [17] Іс.
64, 6. [19] Єз. 20, 23; 22, 15. [20] Іс. 52, 5. Рим
2, 24. [21] Чис. 14, 15-16. [22] Втор. 9, 6. Єз. 36, 32.
вили серед народів, куди прийшли.
23 І освячу велике ім’я Моє, знеславлене серед народів, серед яких ви знеславили його, і пізнають народи, що Я Господь, — говорить Господь Бог, — коли явлю на вас святість Мою перед очима їх. 1635 І візьму вас з народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас у землю вашу. 16361 окроплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. 26 І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце плотське. 1637 Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати. 28 І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим, і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом. 29 І звільню вас від усіх нечистот ваших, і призву хліб, і примножу його, і не дам вам терпіти голоду.
30 І примножу плоди на деревах і плоди полів, щоб надалі не терпіти вам ганьби від народів через голод.
31 Тоді згадаєте про злі путі ваші і недобрі діла ваші і відчуєте відразу до самих себе за беззаконня ваші і за мерзоти ваші. 32 Не заради вас Я зроблю це, — говорить Господь Бог,
- нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїлів. 33 Так говорить Господь Бог: у той день, коли очищу вас від усіх беззаконь ваших і населю міста, і забудовані будуть руїни, 34 і спустошена земля буде оброблена, бувши пустелею в очах усякого, хто проходить мимо,36 тоді скажуть: “ця опустіла земля зробилася, як сад Едем-ський; і ці розвалені й опустілі і розорені міста укріплені і населені”.
36 І пізнають народи, які залишаться навколо вас, що Я, Господь, знову створюю зруйноване, засаджую спустіле. Я, Господь, сказав - і зробив. 37 Так говорить Господь Бог: ось, ще й у тім явлю милість Мою дому Ізраїлевому, примножу їх людьми як стадо. 38 Як багато буває жертовних овець у Єрусалимі під час свят його, так повні будуть людьми опустілі міста, і пізнають, що Я Господь.
О'т Була на мені рука Господа,
' і Господь вивів мене духом і поставив мене серед поля, і воно було повне кісток, 2 і обвів мене навколо біля них, і ось дуже багато їх на поверхні поля, і ось вони дуже сухі. 3 І сказав мені: сину людський! чи оживуть кістки ці? Я сказав: Господи Боже! Ти знаєш це. 4 І сказав мені: проречи пророцтво на кістки ці і скажи їм: “кістки сухі! слухайте слово Господнє!” 6 Так говорить Господь Бог кісткам цим: ось, Я введу дух у вас, і оживете. 8 І обкладу вас жилами, і вирощу на вас плоть, і покрию вас шкірою, і введу у вас дух, і оживете, і пізнаєте, що Я Господь. 7 Я вирік пророцтво, як повелено було мені; і коли я пророкував, зчинився шум, і ось рух, і стали зближатися кістки, кістка з кісткою своєю. 8 І бачив я: і ось, жили були на них, і плоть виросла, і шкіра покрила їх зверху, а духу не було у них. 9 Тоді сказав Він мені: проречи пророцтво духу, проречи пророцтво, сину людський, і скажи духу: так говорить Господь Бог: від чотирьох вітрів прийди, душе, і дихни на цих убитих, і вони оживуть. 10 І я вирік пророцтво, як Він повелів мені, і ввійшов у них дух, і вони ожили, і стали на ноги свої — дуже, дуже велике полчище. 11 І сказав Він мені: сину людський! кістки ці — весь дім Ізраїлів. Ось, вони говорять: “зсохли кістки наші, і загинула надія наша,
22. [35] Іс. 51, 3. [36] Єз. 17, 24. [38] Мих. 2,
12.
ми відірвані від кореня”. 12 Тому виречи пророцтво і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, з гробів ваших і введу вас у землю Ізраїлеву. 13 І пізнаєте, що Я Господь, коли відкрию гроби ваші і виведу вас, народ Мій, із гробів ваших, 1638 і вкладу у вас дух Мій, і оживете, і поміщу вас на землі вашій, і пізнаєте, що Я, Господь, сказав це
— і зробив, — говорить Господь.
16 І було до мене слово Господнє:
16 ти ж, сину людський, візьми собі один жезл і напиши на ньому: “Іуді й синам Ізраїлевим, союзним з ним”; і ще візьми жезл і напиши на ньому: “Йосифу”: це жезл Єфрема і всього дому Ізраїлевого, союзного з ним.
17 І склади їх у себе один з одним в один жезл, щоб вони у руці твоїй були одне.18 І коли запитають у тебе сини народу твого: “чи не поясниш нам, що це у тебе?”, 19 тоді скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму жезл Йосифів, який у руці Єфрема і союзних з ним колін Ізраїлевих, і прикладу їх до нього, до жезла Іуди, і зроблю їх одним жезлом, і будуть одне у руці Моїй.20 Коли ж обидва жезли, на яких ти напишеш, будуть у руці твоїй перед очима їх, 21 то скажи їм: так говорить Господь Бог: ось, Я візьму синів Ізраїлевих із середовища народів, між якими вони знаходяться, і зберу їх звідусюди і приведу їх у землю їхню. 22 На цій землі, на горах Ізраїля Я зроблю їх одним народом, і один Цар буде царем у всіх них, і не будуть більше двома народами, і вже не будуть надалі розділятися на два царства. 23 І не будуть вже осквернювати себе ідолами своїми і мерзотами своїми і всякими пороками своїми, і звільню їх з усіх місць проживання їх, де вони грішили, і очищу їх, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом. 24 А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходити за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх.
26 І будуть жити на землі, яку Я дав рабу Моєму Якову, на якій жили батьки їхні; там будуть жити вони і діти їхні, і діти дітей їхніх повіки; і раб Мій Давид буде князем у них вічно.28 І укладу з ними завіт миру, завіт вічний буде з ними. І влаштую їх, і розмножу їх, і поставлю серед них святилище Моє навіки. 27 І буде у них оселя Моя, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. 28 І пізнають народи, що Я Господь, Який освячує Ізраїля, коли святилище Моє буде серед них повіки.
ІО І було до мене слово Господ-нє: 2 сину людський! поверни лице твоє до Гога у землі Магог, князя Роша, Мешеха і Фувала, і проречи на нього пророцтво3 і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я - на тебе, Гог, князю Роша, Мешеха і Фувала! 4 І поверну тебе, і вкладу вудила у щелепи твої, і виведу тебе і все військо твоє, коней і вершників, усіх у повному озброєнні, велике полчище, у бронях і з щитами, усіх озброєних мечами,6 персів, ефі-оплян і лівійців з ними, всіх із щитами й у шоломах, 6 Гомера з усіма загонами його, дім Фогарма, від меж півночі, з усіма загонами його, багато народів з тобою. 7 Готуйся та знаряджайся, ти і всі полчища твої, що зібралися до тебе, і будь їм вождем. 8 Після багатьох днів ти знадобишся; в останні роки ти прийдеш у землю, врятовану від меча, зібрану
3 багатьох народів, на гори Ізраїлеві, які були у постійному запустін-
Лев. 26, 11-12. 2 Кор. 6, 16. Єз. 11, 20.
Глава 38. [2] Одкр. 20, 7. [3] Єз. 39, 1. [4]
4 Цар. 19, 28. Єз. 29, 4. [6] Бут. 10, 2-3. [8] Іс. 24, 22.
ні, але тепер жителі її будуть повернуті з народів, і всі вони будуть жити безпечно. 9 І піднімешся, як буря, підеш, як хмара, щоб покрити землю, ти і всі полчища твої і багато народів з тобою. 10 Так говорить Господь Бог: у той день прийдуть тобі на серце думки, і ти задумаєш злий намір 11 і скажеш: “піднімуся я на землю необгороджену, піду на безтурботних, які живуть недбало, - усі вони живуть без стін, і немає у них ні запорів, ні дверей, — 12 щоб учинити грабіж і набрати здобичі, накласти руку на знову заселені руїни і на народ, зібраний з народів, що займається господарством і торгівлею, який живе на вершині землі”. 13 Сава і Дедан і купці фарсиські з усіма молодими левами їх скажуть тобі: “ти прийшов, щоб учинити грабіж, зібрав полчище твоє, щоб набрати здобичі, взяти срібло і золото, відібрати худобу і майно, захопити велику здобич?” 14 Тому проречи пророцтво, сину людський, і скажи Гогу: так говорить Господь Бог: чи не так? у той день, коли народ Мій Ізраїль буде жити безпечно, ти пізнаєш це;
15 і підеш з місця твого, від меж півночі, ти і багато народів з тобою, всі, що сидять на конях, зборище велике і військо численне. 16 І піднімешся на народ Мій, на Ізраїля, як хмара, щоб покрити землю: це буде в останні дні, і Я приведу тебе на землю Мою, щоб народи пізнали Мене, коли Я над тобою, Гог, явлю святість Мою перед очима їх. 17 Так говорить Господь Бог: чи не ти той самий, про якого Я говорив у давні дні через рабів Моїх, пророків Ізраїлевих, які пророкували у ті часи, що Я приведу тебе на них? 18 І буде у той день, коли Гог прийде на землю Ізраїлеву, - говорить Господь Бог, - гнів Мій запалає у люті Моїй.
19 І в ревності Моїй, у вогні обурення Мого Я сказав: істинно у той день відбудеться велике потрясіння на землі Ізраїлевій. 20 І затремтять від імені Мого риби морські і птахи небесні, і звірі польові і всі плазуни, що повзають по землі, і всі люди, які на лиці землі, й обрушаться гори, і впадуть скелі, і всі стіни впадуть на землю. 21 І по всіх горах Моїх закличу меч проти нього, - говорить Господь Бог; меч кожної людини буде проти брата її.22 І буду судитися з ним моровицею і кровопролиттям, і проллю на нього і на полки його і на багато народів, які з ним, всепотопляючий дощ і кам’яний град, вогонь і сірку; 23 і покажу Мою велич і святість Мою, і явлю Себе перед очима багатьох народів, і пізнають, що Я Господь.
“5 Q Ти ж, сину людський, проре-чи пророцтво на Гога і скажи: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, Гог, князь Роша, Мешеха і Фувала! 2 І поверну тебе, і поведу тебе, і виведу тебе від країв півночі, і приведу тебе на гори Ізраїлеві. 3 І виб’ю лук твій з лівої руки твоєї, і викину стріли твої з правої руки твоєї. 4 Упадеш ти на горах Ізраїлевих, ти й усі полки твої, і народи, які з тобою; віддам тебе на поживу всякого роду хижим птахам і звірам польовим.s На відкритому полі впадеш; бо Я сказав це, — говорить Господь Бог. 8 І пошлю вогонь на землю Магог і на жителів островів, які живуть безтурботно, і пізнають, що Я Господь. 7 І явлю святе ім’я Моє серед народу Мого, Ізраїля, і не дам надалі неславити святе ім’я Моє, і пізнають народи, що Я Господь, Святий в Ізраїлі. 8 Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог, — це той день, про який Я сказав.9 Тоді жителі міст Ізраїлевих вийдуть, і розпалять вогонь, і будуть спалювати зброю, щити і лати, луки і стріли, і булави і списи; сім років буду палити їх. 10 І не будуть носити дров з поля, ні рубати у лісах, але будуть палити тільки зброю; і пограбують грабіжників своїх, і обберуть обби-рачів своїх, — говорить Господь Бог.
11 І буде у той день: дам Гогу місце для могили в Ізраїлі, долину перехожих на схід від моря, і вона буде затримувати перехожих; і поховають там Гога й усі полчища його, і будуть називати її долиною полчища Гогового. 12 І дім Ізраїлів сім місяців буде ховати їх, щоб очистити землю. 13 І весь народ землі буде ховати їх, і знаменитим буде у них день, в який Я прославлю Себе, -говорить Господь Бог.14 І призначать людей, які постійно обходили б землю і за допомогою перехожих ховали б тих, що залишилися на поверхні землі, для очищення її; після семи місяців вони почнуть робити пошуки; 16 і коли хто з тих, що обходять землю, побачить кістку людську, то поставить біля неї знак, доки погребачі не поховають її у долині полчища Гогового.16 І буде ім’я місту: Гамона [полчище]. І так очистять вони землю.17 Ти ж, сину людський,
— так говорить Господь Бог, — скажи всякого роду птахам і всім звірам польовим: збирайтеся і йдіть, з усіх боків сходьтеся до жертви Моєї, яку Я заколю для вас, до великої жертви на горах Ізраїлевих; і будете їсти м’ясо і пити кров. 18 М’ясо чоловіків сильних будете їсти, і будете пити кров князів землі, баранів, ягнят, козлів і тельців, усіх відгодованих на Васані; 19 і будете їсти жир до ситости і пити кров до сп’яніння від жертви Моєї, яку Я заколю для вас.20 І насититеся за столом Моїм конями і вершниками, чоловіками сильними й усякими людьми військовими, - говорить Господь Бог. 21 І явлю славу Мою між народами, і всі народи побачать суд Мій, який Я звершу, і руку Мою, яку Я накладу на них. 22 І буде знати дім Ізраїлів, що Я Господь Бог їхній, від цього дня і далі. 23 І дізнаються народи, що дім Ізраїлів був переселений за неправду свою; за те, що вони чинили віроломно переді Мною, Я приховав від них лице Моє і віддав їх до рук ворогів їхніх, і всі вони впали від меча.24 За нечистоти їхні і за їхнє беззаконня Я зробив це з ними, і приховав від них лице Моє.
26 Тому так говорить Господь Бог: нині поверну полон Якова, і помилую весь дім Ізраїля, і возревную за святе ім’я Моє. 28 І відчують вони нечестя своє і всі беззаконня свої, які чинили переді Мною, коли будуть жити на землі своїй безпечно, і ніхто не буде страшити їх, 27 коли Я поверну їх від народів, і зберу їх із земель ворогів їхніх, і явлю у них святість Мою перед очима багатьох народів.28 І пізнають, що Я Господь Бог їхній, коли, розсіявши їх між народами, знову зберу їх у землю їхню і не залишу вже там жодного з них; 29 і не буду вже ховати від них лиця Мого, тому що Я виллю дух Мій на дім Ізраїлів, - говорить Господь Бог.
ДГ\ У двадцять п’ятому році піс-ля переселення нашого, на початку року, у десятий день місяця, у чотирнадцятому році після зруйнування міста, у той самий день була на мені рука Господа, і Він повів мене туди.2 У видіннях Божих привів Він мене у землю Ізраїлеву і поставив мене на дуже високій горі, і на ній, з південного боку, були ніби міські доми; 3 і привів мене туди. І ось муж, якого вигляд ніби вигляд блис
кучої міді, і лляний шнур у руці його і тростина для вимірювання, і стояв він біля воріт. 4 І сказав мені цей муж: “сину людський! дивись очима твоїми і слухай вухами твоїми, і прихили серце твоє до всього, що я буду показувати тобі, тому що ти для того і приведений сюди, щоб я показав тобі це; все, що побачиш, сповісти дому Ізраїлевому”.s І ось, поза храмом стіна з усіх боків його, і у руці того мужа тростина для вимірювання у шість ліктів, рахуючи кожен лікоть у лікоть з долонею; і наміряв він у цьому домі одну тростину товщини й одну тростину висоти. в Потім пішов до воріт, обернених лицем на схід, і зійшов по східцях їх, і знайшов міри в одному порозі воріт одну тростину ширини і в другому порозі одну тростину ширини. 71 в кожній бічній кімнаті одна тростина довжини й одна тростина ширини, а між кімнатами п’ять ліктів, і у порозі воріт у притворі воріт всередині одна ж тростина. 8 І зміряв він у притворі воріт усередині одну тростину, 9 а в притворі біля воріт наміряв вісім ліктів і два лікті у стовпах. Цей притвор біля воріт з боку храму.10 Бічних кімнат біля східних воріт три — з одного боку і три — з іншого; одна міра у всіх трьох і одна міра у стовпах з того й іншого боку.
11 Ширини в отворі воріт він наміряв десять ліктів, а довжини воріт тринадцять ліктів. 12 А перед кімнатами виступ в один лікоть, і в один же лікоть з іншого боку виступ; ці кімнати з одного боку мали шість ліктів і шість же ліктів з іншого боку. 13 Потім наміряв він у воротах від даху однієї кімнати до даху іншої двадцять п’ять ліктів ширини; двері були навпроти дверей. 14 А у стовпах він налічив шістдесят ліктів, у кожнім стовпі біля двору і біля воріт, 16 і від передньої сторони входу у ворота до передньої сторони внутрішніх воріт п’ятдесят ліктів.18 Ґратчасті вікна були й у бокових кімнатах і у стовпах їх, усередину воріт навколо, також і у притворах вікна були навколо на внутрішній бік, і на стовпах - пальми. 17 І привів він мене на зовнішній двір, і ось там кімнати, і кам’яний поміст навколо двору був зроблений; тридцять кімнат на тому помості. 18 І поміст цей був з боків воріт, відповідно до довжини воріт; цей поміст був нижче.
19 І наміряв він у ширину від нижніх воріт до зовнішнього краю внутрішнього двору сто ліктів, на схід і на північ.20 Він виміряв також довжину і ширину воріт зовнішнього двору, повернених лицем на північ,
21 і бокові кімнати при них, три з одного боку і три з іншого; і стовпи їх, і виступи їх були такої самої міри, як у попередніх воріт: довжина їх п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів. 22 І вікна їх, і виступи їх, і пальми їх — тієї ж міри, як у воріт, обернених лицем на схід; і входять до них сімома сходинками, і перед ними виступи.23 І у внутрішній двір є ворота навпроти воріт північних і східних; і наміряв він від воріт до воріт сто ліктів. 24 І повів мене на південь, і ось там ворота південні; і наміряв він у стовпах і виступах таку саму міру. 26 І вікна у них і у переддвер’ях їх такі самі, як ті вікна: довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів.28 Підйом до них - у сім сходинок, і перед-двер’я перед ними; і пальмові прикраси — одна з того боку й одна з іншого на стовпах їх. 27 І у внутрішній двір були південні ворота; і наміряв він від воріт до воріт південних сто ліктів. 28 І привів він мене через південні ворота у внутрішній двір; і наміряв у південних воротах ту саму міру. 29 І бічні кімнати їх, і стовпи їх, і притвори їх — тієї самої міри, і вікна у них у притворах їх були навколо; усього в довжину п’ятдесят ліктів, а у ширину двадцять п’ять ліктів.30 Притвори були навколо довжиною у двадцять п’ять ліктів, а шириною у п’ять ліктів. 31 І притвори були у них на зовнішній двір,
і пальми були на стовпах їх; підйом до них - у вісім сходинок. 32 І повів мене східними воротами на внутрішній двір; і наміряв у цих воротах ту саму міру. 331 бічні кімнати їх, і стовпи їх, і притвори їх були тієї самої міри; і вікна у них і притворах їх були навколо; довжина п’ятдесят ліктів, а ширина двадцять п’ять ліктів. 34 Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їх з того й іншого боку; підйом до них
- у вісім сходинок. 35 Потім привів мене до північних воріт, і наміряв у них ту саму міру. 38 Бічні кімнати при них, стовпи їх і притвори їх, і вікна у них були навколо; усього у довжину п’ятдесят ліктів, і у ширину двадцять п’ять ліктів.37 Притвори у них були на зовнішній двір, і пальми на стовпах їх з того й іншого боку; підйом до них - у вісім сходинок. 38 Була також кімната, з входом до неї, біля стовпів воріт: там обмивають жертви всепалення. 39 А у притворі біля воріт два столи з одного боку і два з іншого боку, щоб заколювати на них жертви всепалення і жертви за гріх і жертви за злочин. 40 І біля зовнішнього боку біля входу в отвір північних воріт були два столи, і з іншого боку, поряд з притвором біля воріт, два столи. 41 Чотири столи з одного боку і чотири столи з іншого боку, з боків воріт: усього вісім столів, на яких заколюють жертви. 42 І чотири столи для приготування всепалення були з тесаних каменів, довжиною у півтора ліктя, і шириною у півтоні 1 Пар. 23, 5. [46] Євр. 13, 10. [47] Єз. 43,
13. Вих. 40, 5.
ра ліктя, а висотою в один лікоть; на них кладуть знаряддя для заколення жертви всепалення та інших жертв. 43 І гаки в одну долоню прироблені були до стін будівлі навколо, а на столах клали жертовне м’ясо. 44 Ззовні внутрішніх воріт були кімнати для співців; на внутрішньому дворі, збоку північних воріт, одна обернена лицем на південь, а інша, збоку південних воріт, повернена лицем на північ. 461 сказав він мені: “ця кімната, яка лицем до півдня, для священиків, що пильнують на сторожі храму; 46 а кімната, яка лицем на північ, для священиків, що пильнують на сторожі жертовника: це сини Садока, які одні із синів Левія наближаються до Господа, щоб служити Йому”. 47 І наміряв він у дворі сто ліктів довжини і сто ліктів ширини: він був чотирикутний; а перед храмом стояв жертовник.48 І привів він мене до притвору храму, і наміряв у стовпах притвору п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого; а біля воріт три лікті ширини з одного боку і три лікті з іншого.
49 Довжина притвору — двадцять ліктів, а ширина — одинадцять ліктів, і сходять до нього по десяти сходинках; і були підпори у стовпів, одна з одного боку, а друга з іншого.
А 1 Потім увів мене до храму і наміряв у стовпах шість ліктів ширини з одного боку і шість ліктів ширини з іншого боку, на ширину скинії. 2 У дверях десять ліктів ширини, і з боків дверей п’ять ліктів з одного боку і п’ять ліктів з іншого боку; і наміряв довжини у храмі сорок ліктів, а ширини двадцять ліктів. 3 І пішов усередину, і наміряв у стовпах біля дверей два лікті й біля дверей шість ліктів, а ширина дверей — сім ліктів. 4 І відміряв у ньому двадцять ліктів у довжину і двадцять ліктів у ширину храму, і
сказав мені: “це — Святе Святих”.
6 І наміряв у стіні храму шість ліктів, а ширини у бічних кімнатах, навколо храму, по чотирі лікті.6 Бічних кімнат було тридцять три, кімната біля кімнати; вони заходять у стіну, яка біля храму для кімнат навколо, так що вони пов’язані з нею, але стіни самого храму не торкаються. 7 І він більше і більше розширювався навколо вгору бічними кімнатами, тому що окружність храму піднімалася вище і вище навколо храму, і тому храм мав велику ширину вгорі, і з нижнього поверху піднімалися у верхній через середній. 8 І я бачив верх дому на усю окружність; бічні кімнати в основі мали там міри цілу тростину, шість повних ліктів. 9 Ширина стіни бічних кімнат, що виходять назовні, п’ять ліктів, і відкритий простір е біля бічних кімнат храму. 10 І між кімнатами відстань двадцять ліктів навколо всього храму. 11 Двері бічних кімнат ведуть на відкритий простір, одні двері - на північний бік, а інші двері - на південний бік; а ширина цього відкритого простору — п’ять ліктів навколо. 12 Будинок перед площею на західному боці
— шириною у сімдесят ліктів; стіна ж цього будинку — п’ять ліктів ширини навколо, а довжина її - дев’яносто ліктів.13 І наміряв він у храмі сто ліктів довжини, і у площі й у прибудові, й у стінах його також сто ліктів довжини.14 І ширина храму з лицьового боку і площі на схід сто ж ліктів. 16 І у довжині будівлі перед площею на задньому боці її з бічними кімнатами її по той та інший бік він наміряв сто ліктів, з внутрішньою частиною храму і притворами двору.18 Дверні бруси і ґратчасті вікна, і бічні кімнати навколо, в усіх трьох ярусах, навпроти порогів обшиті деревом і від підлоги до вікна; вікна були зачинені.17 Від верху дверей як всередині храму, так і зовні, й по всій стіні навколо, всередині і зовні, були різьблені зображення, 18 зроблені були херувими і пальми: пальма між двома херувимами, й у кожного херувима два лиця. 19 3 одного боку до пальми повернене лице людське, а з іншого боку до пальми - лице лев’яче; так зроблено в усьому храмі навколо. 20 Від підлоги до верху дверей зроблені були херувими і пальми, також і по стіні храму. 21 В храмі були чотирикутні одвірки, і святилище мало такий саме вигляд, як я бачив. 22 Жертовник був дерев’яний у три лікті висоти й у два лікті довжини; і кути його, і підніжжя його, і стінки його
- з дерева. І сказав він мені: “це трапеза, яка перед Господом”. 23 У храмі й у святилищі по двоє дверей,
24 і двері ці із двох дощок, обидві дошки рухомі, дві в одних дверях і дві дошки в інших; 26 і зроблені на них, на дверях храму, херувими і пальми такі самі, які зроблені по стінах; а перед притвором іззовні був дерев’яний поміст. 28 І ґратчасті вікна з пальмами, по той та інший бік, були з боків притвору й у бічних кімнатах храму і на дерев’яній обшивці.
Д'У І вивів мене до зовнішнього двору північною дорогою, і привів мене до кімнат, що навпроти площі й навпроти будівлі на півночі,
2 до того місця, що біля північних дверей має у довжину сто ліктів, а у ширину п’ятдесят ліктів.3 Навпроти двадцяти ліктів внутрішнього двору і навпроти помосту, який на зовнішньому дворі, були галерея навпроти галереї у три яруси.4 А перед кімнатами хід у десять ліктів ширини, а всередину в один лікоть; двері їх лицем на північ.6 Верхні кімнати вужчі, тому що галереї віднімають у них трохи порівняно з нижніми і середніми кімнатами цієї будівлі. ® Вони у три яруси, і таких стовпів, які на дворах, немає у них; тому вони і зроблені вужчими порівняно
з нижніми і середніми кімнатами, починаючи від підлоги. 7 А зовнішня стіна навпроти цих кімнат від зовнішнього двору, що складає лицевий бік кімнат, має довжину п’ятдесят ліктів; 8 тому що і кімнати на зовнішньому дворі займають довжини тільки п’ятдесят ліктів, і ось перед храмом сто ліктів. 9 А знизу хід до цих кімнат зі східного боку, коли підходять до них із зовнішнього двору. 10 У ширину стіни двору на схід перед площею і перед будівлею були кімнати. 11 І хід перед ними такий самий, як і у тих кімнат, які обернені на північ, така сама довжина, як і у тих, і така сама ширина, і всі виходи їх, і будова їх, і двері їх такі самі, як і у тих. 12 Такі самі двері, як і у кімнатах, які на південь, і для входу у них двері біля самої дороги, яка йшла прямо уздовж стіни на схід. 13 І сказав він мені: “кімнати на північ і кімнати на південь, які перед площею, є кімнати священні, в яких священики, що наближаються до Господа, з’їдають найсвященніші жертви; там само вони кладуть найсвященніші жертви, і хлібні приношення, і жертву за гріх, і жертву за злочин, бо це місце святе. 14 Коли увійдуть туди священики, то вони не повинні виходити з цього святого місця на зовнішній двір, доки не залишать там одягу свого, в якому служили, бо вони священні; вони повинні одягнути на себе інший одяг і тоді виходити до народу”. 16 Коли скінчив він вимірювання внутрішнього храму, то вивів мене воротами, оберненими лицем на схід, і став вимірювати його навколо.16 Він виміряв східний бік вимірювальною тростиною і наміряв вимірювальною тростиною всього п’ятсот тростин;
17 на північному боці тією самою вимірювальною тростиною наміряв усього п’ятсот тростин; 18 на південній стороні наміряв вимірювальною тростиною також п’ятсот тростин.
19 Повернувши до західного боку, наміряв вимірювальною тростиною п’ятсот тростин. 20 Із усіх чотирьох боків він обміряв його; навколо нього була стіна довжиною у п’ятсот тростин і у п’ятсот тростин шириною, щоб відокремити святе місце від несвятого.
А*у І привів мене до воріт, до тих
■ воріт, що повернені лицем на схід. 2 І ось, слава Бога Ізраїлевого йшла від сходу, і глас Його - як шум вод великих, і земля освітилася від слави Його. 3 Це видіння було таке саме, яке я бачив раніше, точно таке, яке я бачив, коли приходив звістити загибель місту, і видіння, подібні до видінь, які бачив я біля ріки Хо-вари. І я впав на лице моє. 4 І слава Господа увійшла у храм шляхом воріт, обернених лицем до сходу.
6 І підняв мене дух, і увів мене у внутрішній двір, і ось, слава Господа наповнила весь храм. 6 І я чув когось, хто говорив до мене з храму, а той муж стояв біля мене, 7 і сказав мені: сину людський! це місце престолу Мого і місце стопам ніг Моїх, де Я буду жити серед синів Ізраїлевих повіки; і дім Ізраїлів не буде більше оскверняти святого імені Мого, ні вони, ні царі їхні, блудінням своїм і трупами царів своїх на висотах їх.8 Вони ставили поріг свій біля порогу Мого і одвірки дверей своїх біля Моїх одвірків, так що одна стіна була між Мною і ними, й оскверняли святе ім’я Моє мерзотами своїми, які робили, і за те Я погубив їх у гніві Моєму.9 А тепер вони відкинуть від Мене блудодіяння своє і трупи царів своїх, і Я буду жити серед них повіки. 10 Ти, сину людський, сповісти дому Ізраїлевому про храм цей, щоб вони посоромилися беззаконь своїх і щоб зняли з нього міру. 11 І якщо вони будуть соромитися всього того, що робили, то покажи їм вигляд храму і розташування його, і виходи його, і входи його, і всі обриси його, і всі устави його, і всі образи його, і всі закони його, і напиши на очах їхніх, щоб вони зберігали всі обриси його і всі устави його і жили за ними. 12 Ось закон храму: на вершині гори весь простір його навколо — Святе Святих; ось закон храму!13 І ось розміри жертовника у ліктях, рахуючи лікоть за лікоть з долонею: основа у лікоть, ширина також у лікоть, і пояс по всіх краях його в одну п’ядь; і ось задній бік жертовника. 14 Від основи, що у землі, до нижнього виступу два лікті, а шириною він в один лікоть; від малого виступу до великого виступу чотири лікті, а ширина його - в один лікоть.16 Сам жертовник висотою у чотири лікті; і з жертовника піднімаються вгору чотири роги.
16 Жертовник має дванадцять ліктів довжини і дванадцять ширини; він чотирикутний на усі свої чотири боки. 17 А в майданчику чотирнадцять ліктів довжини і чотирнадцять ширини на всі чотири боки його, і навколо нього пояс у півліктя, а основа його у лікоть навколо, сходи ж до нього зі сходу. 18 І сказав він мені: сину людський! так говорить Господь Бог: ось устави жертовника до того дня, коли він буде зроблений для приношення на ньому всепалень і для кроплення на нього кров’ю.
19 Священикам від коліна Левіїного, які з племені Садока, що наближаються до Мене, щоб служити Мені,
— говорить Господь Бог, — дай тельця зі стада волів, у жертву за гріх.
20 І візьми крови його, і покропи на чотири роги його, і на чотирі кути майданчика, і на пояс навколо, і так очисти його й освяти його. 21 І візьми тельця, у жертву за гріх, і спали його на призначеному місці дому поза святилищем. 22 А на другий день у жертву за гріх принеси з козячого стада козла без пороку, і нехай очистять жертовник так само, як очищали тельцем. 23 Коли ж закінчиш очищення, приведи зі стада волів тельця без вад і з отари овець барана без вад; 24 і принеси їх перед лице Господа; і священики кинуть на них соли, і принесуть їх у всепалення Господу. 26 Сім днів принось у жертву за гріх по козлу в день; також нехай приносять у жертву по тельцю зі стада волів і по барану з отари овець без вад. 26 Сім днів вони повинні очищати жертовник і освячувати його і наповнювати руки свої.
27 Після закінчення ж цих днів, у восьмий день і далі, священики будуть підносити на жертовнику ваші всепалення і подячні жертви; і Я буду милостивий до вас, - говорить Господь Бог.
А А І привів він мене назад до зовнішніх воріт святилища, повернених лицем на схід, і вони були зачинені.2 І сказав мені Господь: ворота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ними, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені. 3 Що ж до князя, він, як князь, сяде у них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих воріт, і тим самим шляхом вийде. 4 Потім привів мене шляхом воріт північних перед лице храму, і я бачив, і ось, слава Господа наповнювала дім Господа, й упав я на лице моє. s І сказав мені
Господь: сину людський! прикладай серце твоє до всього, і дивися очима твоїми, і слухай вухами твоїми все, що Я говорю тобі про всі постанови дому Господа і всі закони його; і прихили серце твоє до входу у храм і до всіх виходів зі святилища.1639 І скажи бунтівному дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: досить вам, доме Ізраїлів, робити всі мерзоти ваші,
7 вводити синів чужої, необрізаних серцем і необрізаних плоттю, щоб вони були в Моєму святилищі й оскверняли храм Мій, підносити хліб Мій, жир і кров, і руйнувати завіт Мій усякими мерзотами вашими.
8 Ви не виконували варти біля святинь Моїх, а ставили замість себе їх для сторожі у Моєму святилищі.1640 Так говорить Господь Бог: ніякий син чужої, необрізаний серцем і необріза-ний плоттю, не повинен входити у святилище Моє, навіть і той син чужої, який живе серед синів Ізраїля.
10 Рівно ж і левити, які відійшли від Мене під час відступництва Ізраїля, які, залишивши Мене, блукали вслід ідолам своїм, понесуть покарання за провину свою.11 Вони будуть служити біля святилища Мого, як вартові біля воріт храму і прислужники у храмі; вони будуть заколювати для народу всепалення й інші жертви, і будуть стояти перед ними для служіння їм. 12 За те, що вони служили їм перед ідолами їхніми і були для дому Ізраїлевого спокусою до нечестя, Я підняв на них руку Мою, — говорить Господь Бог, - і вони понесуть покарання за провину свою; 13 вони не будуть наближатися до Мене, щоб священнодіяти переді Мною і приступати до усіх святинь Моїх, до Святого Святих, але будуть нести на собі неславу свою і мерзоти свої, які чинили.14 Зроблю їх вартовими храму для всіх служб його і для всього, що звершується у ньому.
15 А священики з коліна Левіїного, сини Садока, які, під час відступу синів Ізраїлевих від Мене, постійно стояли на сторожі святилища Мого, ті будуть наближатися до Мене, щоб служити Мені, і будуть стояти перед лицем Моїм, щоб приносити Мені жир і кров, - говорить Господь Бог.
16 Вони будуть входити у святилище Моє і наближатися до трапези Моєї, щоб служити Мені і нести варту Мою.
17 Коли прийдуть до воріт внутрішнього двору, тоді одягнуться в одежі лляні, а вовняне не повинне бути на них під час служіння їхнього біля воріт внутрішнього двору й усередині храму. 18 Завивала на головах їхніх повинні бути також лляні; і спідній одяг на стегнах їхніх повинен бути також лляним; у поту вони не повинні підперізуватися. 19 А коли потрібно буде вийти на зовнішній двір, на зовнішній двір до народу, тоді вони повинні будуть зняти одяг свій, в якому вони служили, і залишити його у священних кімнатах, і одягтися в інший одяг, щоб священним одягом своїм не доторкатися до народу. 20 І голови свої вони не повинні голити, і не повинні відпускати волосся, а нехай неодмінно стрижуть голови свої. 21 І вина не повинен пити жоден священик, коли йде у внутрішній двір.22 Ні вдови, ні розведеної з чоловіком вони не повинні брати собі у дружини, а тільки можуть брати собі дівчат із племені дому Ізраїлевого і вдову, що залишилася вдовою від священика.
23 Вони повинні навчати народ Мій відрізняти священне від несвящен-ного і пояснювати їм, що нечисте і що чисте. 24 При спірних справах вони повинні бути присутніми у суді,
і за уставом Моїм судити їх, і зберігати закони Мої і постанови Мої про всі свята Мої, і свято зберігати суботи Мої. 26 До мертвої людини ніхто з них не повинен підходити, щоб не зробитися нечистим; тільки заради батька і матері, заради сина і дочки, брата і сестри, яка не була заміжньою, можна їм зробити себе нечистими.26 Після очищення ж такого, ще сім днів слід відрахувати йому. 27 І в той день, коли йому потрібно буде приступати до святині у внутрішньому дворі, щоб служити при святині, він повинен принести жертву за гріх, — говорить Господь Бог. 28 А щодо наділу їхнього, то Я їхній наділ. І володіння не давайте їм у Ізраїлі: Я їхнє володіння.29 Вони будуть їсти від хлібного приношення, від жертви за гріх і жертви за злочин; і все закляте у Ізраїлі їм же належить.30 І початки з усіх плодів ваших і всякого роду приношення, з чого б не складалися приношення ваші, належать священикам; і початки меленого вами віддавайте священикові, щоб над домом твоїм спочивало благословення. 31 Ніякої мертвечини і нічого, роздертого звіром, ні з птахів, ні з худоби, не повинні їсти священики.
А Г Коли будете за жеребом ді-
■ лити землю на наділи, тоді відокремте священну ділянку Господу у двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини; нехай буде святе це місце в усьому обсязі своєму, навколо. 2 Від нього до святилища відійде чотирикутник по п’ятсот тростин навколо, і навколо нього площа у п’ятдесят ліктів.
3 3 цієї міри відміряй двадцять п’ять тисяч тростин у довжину і десять тисяч у ширину, де буде знаходитися святилище, Святе Святих. 4 Ця священна частина землі буде належати священикам, служителям святилища, які приступають до служіння Господу: це буде для них місцем для домів і святинею для святилища.
6 Двадцять п’ять тисяч тростин довжини і десять тисяч ширини будуть належати левитам, служителям храму, як їхнє володіння для проживання їх. 8 І у володіння місту дайте п’ять тисяч ширини і двадцять п’ять тисяч довжини, навпроти священного місця, відділеного Господу; це має належати всьому дому Ізраїлевому.
7 І князеві дайте частку по той та інший бік, як біля священного місця, визначеного Господу, так і біля міського володіння, до заходу із західного боку і до сходу зі східного боку, довжиною нарівні з одним з тих наділів від західної межі до східної. 8 Це його земля, його володіння в Ізраїлі, щоб князі Мої надалі не тіснили народу Мого і щоб надали землю дому Ізраїлевому за колінами його. 9 Так говорить Господь Бог: досить вам, князі Ізраїлеві! відкладіть образи і гноблення і чиніть суд і правду, перестаньте витісняти народ Мій із володіння його, — говорить Господь Бог. 10 Нехай будуть у вас правильні терези і правильна ефа і правильний бат. 11 Ефа і бат повинні бути однакової міри, так щоб бат вміщав у собі десяту частину хо-мера й ефа десяту частину хомера; міра їх повинна визначатися за хо-мером.12 У сиклі двадцять гер; а двадцять сиклів, двадцять п’ять сиклів і п’ятнадцять сиклів будуть складати у вас мину.13 Ось данина, яку ви повинні давати князеві: шосту частину ефи від хомера пшениці і шосту частину ефи від хомера ячменю;14 постанова про єлей: від кора єлею десяту частину бата; десять батів складуть хомер, тому що у хомері десять батів; 15 одну вівцю від отари у двісті овець із багатого пасовища Ізраїля: усе це для хлібного приношення і всепалення, і подячної жертви, на очищення їх, - говорить Господь Бог. 18 Увесь народ землі зобов’язується робити це приношення князеві в Ізраїлі. 17 А на обов’язку князя будуть лежати всепалення і хлібне приношення, й узливання у свята й у новомісяччя, й у суботи, в усі торжества дому Ізраїлевого; він повинен буде приносити жертву за гріх і хлібне приношення, і всепалення, і жертву подячну для очищення дому Ізраїлевого. 18 Так говорить Господь Бог: у першому місяці, у перший день місяця, візьми зі стада волів тельця без вад, і очисти святилище. 19 Священик нехай візьме крови від цієї жертви за гріх і покропить нею на одвірки храму і на чотири кути майданчика біля жертовника і на одвірки воріт внутрішнього двору. 20 Те саме зроби й у сьомий день місяця за тих, хто грішить навмисно і за простотою, і так очищайте храм.21 У першому місяці, у чотирнадцятий день місяця, повинна бути у вас Пасха, свято семиденне, коли слід їсти опрісноки. 22 У цей день князь за себе і за весь народ землі принесе тельця у жертву за гріх.23 І в ці сім днів свята він повинен приносити у всепалення Господу щодня по сім тельців і по сім баранів без вад, і у жертву за гріх щодня по козлу з козячого стада. 24 Хлібного приношення він повинен приносити по ефі на тельця і по ефі на барана і по гину єлею на ефу. 26 В сьомому місяці, у п’ятнадцятий день місяця, у свято, протягом семи днів він повинен приносити те саме: таку саму жертву за гріх, таке саме всепалення, і стільки ж хлібного приношення і стільки ж єлею.
A Так говорить Господь Бог:
ворота внутрішнього двору, повернені лицем на схід, повинні бути замкнені протягом шести робочих днів, а у суботній день вони повинні бути відчинені й у день новомісяччя повинні бути відчинені. 2 Князь піде через зовнішній притвор воріт і стане біля одвірка цих воріт; і священики звершать його всепалення і його подячну жертву; і він біля порога воріт вклониться Господу, і вийде, а ворота залишаються незамк-неними до вечора. 3 І народ землі буде поклонятися перед Господом, при вході у ворота, у суботи і новомісяччя. 4 Всепалення, яке князь принесе Господу в суботній день, повинно бути із шести агнців без вад та із барана без вад;6 хлібного приношення ефа на барана, а на агнців хлібного приношення, скільки рука його подасть, а єлею гин на ефу. 6 В день новомісяччя будуть принесені ним зі стада волів телець без вад, також шість агнців і баран без вад. 7 Хлібного приношення він принесе ефу на тельця та ефу на барана, а на агнців, скільки рука його подасть, і єлею гин на ефу. 8 І коли буде приходити князь, то повинен входити через притвор воріт і тим самим шляхом виходити. 9 А коли народ землі буде приходити перед лице Господа у свята, то той, хто входить північними воротами для поклоніння, повинен виходити воротами південними, а той, хто входить південними воротами, повинен виходити воротами північними; він не повинен виходити тими самими воротами, якими увійшов, а повинен виходити протилежними.101 князь повинен знаходитися серед них; коли вони входять, входить і він; і коли вони виходять, виходить і він. 11 І у свята і в урочисті дні хлібного приношення від нього повинно бути по ефі на тельця і по ефі на барана, а на агнців, скільки подасть рука його, і єлею по гину на ефу. 12 А якщо князь, з рев-ности своєї, захоче принести всепалення або подячну жертву Господу, то повинні відчинити йому ворота, повернені на схід, і він звершить своє всепалення і свою подячну жертву так само, як звершив у суботній день, і після цього він вийде, і після виходу його ворота замкнуться.13 Щодня принось Господу у всепалення однолітнього агнця без вад; щоранку принось його. 14 А хлібного приношення додавай до нього щоранку шосту частину ефи і єлею третю частину гина, щоб розчинити борошно; така вічна постанова про хлібне приношення Господу, назавжди. 16 Нехай приносять у всепалення агнця і хлібне приношення і єлей щоранку постійно. 18 Так говорить Господь Бог: якщо князь дає кому із синів своїх подарунок, то це має піти у спадщину і його синам; це володіння їхнє має бути спадкоємним.17 Якщо ж він дасть зі спадщини своєї кому-небудь із рабів своїх подарунок, те це буде належати йому тільки до року звільнення, і тоді повернеться до князя. Тільки до синів його має переходити спадщина його. 18 Але князь не може брати зі спадкоємної ділянки народу, витісняючи їх із володіння їхнього; тільки зі свого володіння він може наділяти дітям своїм, щоб ніхто з народу Мого не був вигнаний зі свого володіння.191 привів він мене тим ходом, який збоку воріт, до священних кімнат для священиків, повернених на північ, і ось там одне місце на краю на захід.
20 І сказав мені: “це — місце, де священики повинні варити жертву за злочин і жертву за іріх, де повинні пекти хлібне приношення, не вино-сячи його на зовнішній двір, для освячення народу”. 21 І вивів мене на зовнішній двір, і провів мене по чотирьох кутах двору, і ось, у кожнім куті двору ще двір. 22 У всіх чотирьох кутах двору були покриті двори у сорок ліктів довжини і тридцять ширини, однієї міри в усіх чотирьох кутах. 23 І навколо усіх їх чотирьох - стіни, а біля стін зроблені вогнища навколо. 24 І сказав мені: “ось куховарні, у яких служителі храму варять жертви народні”. A'J Потім привів він мене назад ’ ’ до дверей храму, і ось, з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід, і вода текла з-під правого боку храму, з південного боку жертовника. 2 І вивів мене північними воротами, і зовнішнім шляхом обвів мене до зовнішніх воріт, шляхом, поверненим на схід; і ось, вода тече праворуч. 3 Коли той муж пішов на схід, то в руці тримав шнур, і відміряв тисячу ліктів, і повів мене по воді; води було по щиколотку. 4 І ще відміряв тисячу, і повів мене по воді; води було по коліно. І ще відміряв тисячу, і повів мене; води було по пояс.s І ще відміряв тисячу, і вже тут був такий потік, через який я не міг іти, тому що вода була така висока, що треба було пливти, а переходити не можна було цей потік.
8 І сказав мені: “бачив, сину людський?” і повів мене назад до берега цього потоку.7 І коли я прийшов назад, і ось, на берегах потоку багато було дерев по той та інший бік.
8 І сказав мені: ця вода тече на східну сторону землі, зійде на рівнину і ввійде у море; і води його зробляться здоровими. 9 І всяка жива істота, яка плазує там, де ввійдуть два струмені, буде живою; і риби буде дуже багато, тому що ввійде туди ця вода, і води у морі зробляться здоровими,
і, куди ввійде цей потік, усе буде живе там. 10 І будуть стояти біля його рибалки від Ен-Гадді до Еглаїма, будуть закидати сіті. Риба буде у своєму вигляді і, як у великому морі, риби буде дуже багато. 11 Болота його і калюжі його, які не стануть здоровими, будуть залишені для соли. 12 Біля потоку по берегах його, з того й іншого боку, будуть рости всякі дерева, які приносять їжу: листя їх не будуть в’янути, і плоди на них не будуть виснажуватися; кожен місяць будуть визрівати нові, тому що вода для них тече зі святилища; плоди їх будуть уживані в їжу, а листя на лікування.
13 Так говорить Господь Бог: ось розподіл, за яким ви повинні розділити землю у спадщину дванадцятьом колінам Ізраїлевим: Йосифові два наділи. 14 І успадковуйте її, як один, так і другий; оскільки Я, піднявши руку Мою, клявся віддати її батькам вашим, то і буде земля ця спадщиною вашою.161 ось межа землі: на північному краю, починаючи від великого моря, через Хетлон, по дорозі у Цедад, 10 Емаф, Берот, Сив-раїм, що знаходиться між Дамаською й Емафською областями Гацар-Тихон, який на кордоні Аврана. 17 І буде кордон від моря до Гацар-Енон, кордон з Дамаском, і далі на півночі область Емаф; і ось північний край.
18 Межу східного краю ведіть між Авраном і Дамаском, між Галаадом і землею Ізраїльською, по Йордану, від північного краю до східного моря; це східний край. 19 А південний край з полуденної сторони від Тамари до вод сперечання при Кадисі, і за течією потоку до великого моря; це полуденний край на півдні. 20 Західна ж межа — велике море, від південного кордону до місця навпроти Емафа; це західний край. 21 І розділіть собі землю цю на наділи за колінами Ізраїлевими. 22 І розділіть її за жеребом у спадщину собі й іноземцям, які живуть у вас, які народили у вас дітей; і вони серед синів Ізраїлевих повинні вважатися нарівні з природними жителями, і вони з вами ввійдуть у частку серед колін Ізраїлевих. 23 У якому коліні живе іноземець, у тому і дайте йому спадщину його, - говорить Господь Бог. AQ Ось імена колін. На північ-ному краю по дорозі від Хет лона, що веде в Емаф, Гацар-Енон, від північного кордону Дамаска по шляху до Емафа: все це від сходу до моря один наділ Дану. 2 Поряд з межею Дана, від східного краю до західного, це один наділ Асиру. 3 Поряд з межею Асира, від східного краю до західного, це один наділ Неффали-му. 4 Поряд з межею Неффалима, від східного краю до західного, це один наділ Манассії.6 Поряд з межею Манассії, від східного краю до західного, це один наділ Єфрему. ® Поряд з межею Єфрема, від східного краю до західного, це один наділ Рувиму.
7 Поряд з межею Рувима, від східного краю до західного, це один наділ Іуді. 8 А поряд з межею Іуди, від східного краю до західного, священна ділянка, шириною у двадцять п’ять тисяч тростин, а довжиною нарівні з іншими наділами, від східного краю до західного; серед нього буде святилище. 9 Ділянка, яку ви присвятите Господу, довжиною буде у двадцять п’ять тисяч, а шириною у десять тисяч тростин. 10 І ця священна ділянка повинна належати священикам, на північ двадцять п’ять тисяч і до моря у ширину десять тисяч, і на схід у ширину десять тисяч, а на південь у довжину двадцять п’ять тисяч тростин, і серед неї буде святилище Господнє.
11 Це присвятите священикам із синів Садока, які стояли на варті Моїй, які під час відступництва синів Ізраїлевих не відступили від Мене, як відступили інші левити. 12 їм буде належати ця частина землі зі священної ділянки, святиня зі святинь, біля межі левитів. 13 І левити одержать також біля межі священичої двадцять п’ять тисяч у довжину і десять тисяч тростин у ширину; уся довжина двадцять п’ять тисяч, а ширина десять тисяч тростин. 14 І з цієї частини вони не можуть ні продати, ні проміняти; і початки землі не можуть переходити до інших, тому що це святиня Господня.16 А решту п’ять тисяч у ширину з двадцятьма п’ятьма тисячами у довжину призначаються для міста на загальне використання, на заселення і на передмістя; місто буде у середині.
16 І ось розміри його: північна сторона чотири тисячі п’ятсот і південна сторона чотири тисячі п’ятсот, східна сторона чотири тисячі п’ятсот і західна сторона чотири тисячі п’ятсот тростин. 17 А передмістя міста до півночі двісті п’ятдесят, і до сходу двісті п’ятдесят, і до півдня двісті п’ятдесят, і до заходу двісті п’ятдесят тростин. 18 А що залишається з довжини навпроти священної ділянки, десять тисяч на схід і десять тисяч на захід, навпроти священної ділянки, плоди з цієї землі повинні бути для споживи тих, що працюють у місті.19 Працювати ж у місті можуть працівники з усіх колін Ізраїлевих. 20 Усю відділену ділянку у двадцять п’ять тисяч довжини й у двадцять п’ять тисяч ширини, чотирикутну, виділіть у священний наділ, із включенням володінь міста; 21 а решту князеві. Як з боку священної ділянки, так і з боку володінь міста, навпроти двадцяти п’яти тисяч тростин до східної межі ділянки, і на захід навпроти двадцяти п’яти тисяч біля західної межі спів-мірно з цими наділами, наділ князю, так що священна ділянка і святилище будуть всередині нього. 22 І те, що від володінь левитських і від володінь міста залишається у проміжку, належить також князю; проміжок між межою Іуди і між межою Веніаміна буде належати князю.
23 Решту ж від колін, від східного краю до західного — один наділ Ве-ніаміну. 24 Поряд межі Веніаміна, від східного краю до західного - один наділ Симеону. 26 Поряд межі Симеона, від східного краю до західного -один наділ Іссахару. 28 Поряд межі Іссахара, від східного краю до західного — один наділ Завулону. 27 Поряд межі Завулона, від східного краю до західного - один наділ Гаду. 28 А поряд межі Гада на південній стороні йде південна межа від Тамари до вод сперечання при Кадисі, уздовж потоку до великого моря. 29 Ось земля, яку ви за жеребом розділите колінам Ізраїлевим, і ось ділянки їх, -говорить Господь Бог.30 І ось виходи міста: з північної сторони міри чотири тисячі п’ятсот;31 і ворота міста називаються іменами колін Ізраїлевих; на півночі троє воріт: ворота Рувимові одні, ворота Іудині одні, ворота Левіїні одні. 32 І зі східної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Йосифа одні, ворота Веніаміна одні, ворота Данові одні; 33 і з південної сторони міри чотири тисячі п’ятсот, і троє воріт: ворота Симеонові одні, ворота Ісса-харові одні, ворота Завулонові одні.
34 3 морської сторони міри чотири тисячі п’ятсот, воріт тут троє ж: ворота Гадові одні, ворота Асирові одні, ворота Неффалимові одні. 36 Усього навколо вісімнадцять тисяч. А ім’я місту з того дня буде: “Господь там”.
У третій рік царювання Іоаки-ма, царя Юдейського, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до Єрусалима й обложив його. 2 І віддав Господь у руки його Іоакима, царя Юдейського, і частину сосудів дому Божого, і він відправив їх у землю Сеннаар, у дім бога свого, і вніс ці сосуди у скарбницю бога свого.
КНИГА ПРОРОКА ДАНИЇЛА
3 І сказав цар Асфеназу, начальникові євнухів своїх, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і князівського, привів 4 отроків, у яких немає ніякого тілесного недоліку, красивих на вигляд, і здібних для всякої науки, і таких, що розуміють науки,
1 здатних і гідних служити у чертогах царських, і щоб навчив їх книг і мови халдейської. 6 І призначив їм цар щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і повелів виховувати їх три роки, після закінчення яких вони повинні були стати перед царем. в Між ними були із синів Іудиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.
7 І перейменував їх начальник євнухів — Даниїла Валтасаром, Ананію Седрахом, Мисаїла Мисахом і Азарію Авденаго. 8 Даниїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами зі столу царського і вином, яке п’є цар, і тому просив начальника євнухів цро те, щоб не осквернятися йому.
9 Бог дарував Даниїлові милість і прихильність начальника євнухів;
10 і начальник євнухів сказав Даниїлові: боюся я господаря мого, царя, який сам призначив вам їжу і питво; якщо він побачить обличчя ваші худішими, ніж у отроків, однолітків ваших, то ви зробите голову мою винною перед царем. 11 Тоді сказав Даниїл Амелсару, якого начальник
Глава 1. [1] 4 Цар. 24, 10. 2 Пар. 36, 5. [2]
2 Пар. 36, 6-7. [3] 4 Цар. 20, 18. Іс. 39, 7. [4] Іс. 39, 7. [5] 4 Цар. 25, ЗО. [7] Дан. 5, 12. [8] Лев. 11,4. Тов. 1, 11. Юдиф. 12, 2. [9] Притч.
євнухів приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії: 12 зроби дослід над рабами твоїми протягом десяти днів; нехай дають нам у їжу овочі і воду для пиття; 13 і потім нехай з’являться перед тобою обличчя наші й обличчя тих отроків, які годуються царською їжею, і потім зроби з рабами твоїми, як побачиш.14 Він послухався їх у цьому і випробовував їх десять днів. 15 Після закінчення ж десяти днів обличчя їх виявилися красивішими, і тілом вони були повніші за усіх тих отроків, які харчувалися царськими стравами. 16 Тоді Амелсар брав їхню страву і вино для пиття і давав їм овочі. 17 І дарував Бог чотирьом цим отрокам знання і розуміння всякої книги і мудрости, а Даниїлові ще дарував розуміти і всілякі видіння і сни. 18 Після закінчення тих днів, коли цар наказав представити їх, начальник євнухів представив їх Навуходоносору.19 І цар говорив з ними, і з усіх отроків не знайшлося подібних до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії, і стали вони служити перед царем. 201 в усякій справі мудрого розуміння, про що не запитував їх цар, він знаходив їх у десять разів вище за всіх тайновід-ців і волхвів, які були в усьому царстві його. 21 І був там Даниїл до першого року царя Кира.
'у У другий рік царювання На-^ вуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього. 2 І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем.
3 І сказав їм цар: сон снився мені, і
тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон.4 І сказали халдеї цареві по-арамейськи: царю! повіки живи! скажи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його. 6 Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шматки будете порубані, і доми ваші обернуться на руїни. в Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його. 7 Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення. 8 Відповів цар і сказав: точно знаю, що ви хочете виграти час, тому що бачите, що слово відступило від мене. 9 Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один намір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я дізнаюся, що ви можете пояснити мені і значення його. 10 Халдеї відповіли царю і сказали: немає на землі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, великий і могутній, не вимагав подібного ні від якого тайновідця, ворожбита і халдея. 11 Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю.12 Розлютився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.
13 Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх.
14 Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських; 16 і запитав Ариоха, сильного при царі: “чому таке грізне повеління від царя?” Тоді Ариох розповів усю справі Дан. З, 9; 5, 10; 6, 6. [6] Дан. 5, 7. [10] Бут
41, 8. [18] Пс. 144, 19. [19] Іоїл. 2, 28. [20] Пс. 112, 2. [21] 1 Цар. 2, 7-8. Притч. 8, 14.
ву Даниїлові. 16 І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він представить цареві тлумачення сну.
17 Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Аза-рії, товаришам своїм, 18 щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими. 19 І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного.20 І сказав Даниїл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього мудрість і сила; 21 він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним; 22 Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло живе з Ним.23 Славлю і величаю Тебе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив мені те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя. 24 Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, якому цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну.26 Тоді Ариох негайно привів Даниїла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну. 26 Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і значення його?
27 Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити. 28 Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі:
29 ти, царю, на ложі твоєму думав
про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде. 30 А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого. 31 Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його. 32 У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його - зі срібла, черево його і стегна його мідні, 33 гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні. 34 Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх. 36 Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і наповнив усю землю. 36 Ось сон! Скажемо перед царем і значення його.
37 Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу, 38 і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти - це золота голова! 39 Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею. 40 А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати. 41 А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною. 42 І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке. 43 А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються через сім’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною. 44 І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно, 46 оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його! 46 Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння. 471 сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю! 48 Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма мудрецями вавилонськими. 49 Але Дани-їл просив царя, і він поставив Сед-раха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.
О Цар Навуходоносор зробив зо-** лотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в області Вавилонській.21 послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, верховних суддів, казнохра-нителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних правителів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив цар Наву-ходоносор. 3 І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навухо-доносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоно-сор.4 Тоді глашатай голосно викликнув: оголошується вам, народи, племена і мови: 6 у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор. 0 А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем.7 Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.
8 У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв.
9 Вони сказали цареві Навуходоно-сору: царю, повіки живи! 10 Ти, царю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу; 11 а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем. 12 Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюють-ся повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються. 13 Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Ми-саха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя. 14 Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся? 16 Віднині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї? 16 І відповіли Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це.
17 Бог наш, Якому ми служимо, сильний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити. 18 Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося.19 Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її, 20 і найсильні-шим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго і кинути їх у піч, розжарену вогнем. 21 Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем. 22 І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго. 23 А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [24 16411 ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа. 25 І, вставши, Аварія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:
20 “Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки.27 Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні.
28 Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за іріхи наші.29 Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. 30 Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було.31 І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом. 32 І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі. 33 І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе.
34 Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого. 35 Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого, 36 яким Ти говорив, що примножиш сім’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі моря. 37 Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за іріхи наші, 38 і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою. 39 Але
зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті.40 Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе. 41 І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого. 42 Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї
43 і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи,
44 і нехай посоромляться всі, що роблять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їх нехай скрутиться, 46 і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній”.
46 А тим часом слуги царя, які вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, паклею і хмизом, 47 і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів 48 і виривалося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі.49 Але ангел Господній зійшов у піч разом з Аза-рією і тими, що були з ним,60 і викинув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх.51 Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:
62 “Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, і хвальний і пре-прославлений повіки, і благословенне ім’я слави Твоєї, святе і пре-хвальне, що підноситься повіки. 63 Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преславний повіки. 64 Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрос-лавлений повіки.66 Благословенний Ти на престолі слави царства Твого, і прехвальний і препрославлений повіки. 68 Благословенний Ти на тверді небесній, і прехвальний і препрославлений повіки.57 Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.68 Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 69 Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 60 Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки. в1 Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 02 Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 63 Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 84 Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 05 Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.00 Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
07 Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.08 Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.09 Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 70 Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 71 Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 72 Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.73 Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 74 Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки.75 Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.70 Благословляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки. 77 Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 78 Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 79 Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте
Його повіки. 80 Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 81 Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 82 Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 83 Благословляй, Ізраїлю, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки.84 Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
86 Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 80 Благословляйте, духи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
87 Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. 88 Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаї-ле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із середовища вогню визволив нас. 89 Славте Господа, бо Він благий, бо повік милість Його. 90 Благословляйте усі, хто шанує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його”.]
91 Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і поспішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, царю! 92 На це він сказав: ось, я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого.93 Тоді підійшов Навуходоносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Мисаху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню. 94 І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і рад-
ники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них. 96 Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого!90 І від мене дається повеління, щоб з усякого народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шматки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати. 97 Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].
98 Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться! 99 Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам. 100 Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його — царство вічне, і володіння Його — у роди і роди.
Д Я, Навуходоносор, спокійний
” був у домі моєму і благоденст
вував у чертогах моїх.2 Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене. 3 І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну.
4 Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його.5 Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Вал-тасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон. 0 Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ніяка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його. 7 Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе. 8 Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі. 9 Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася усяка плоть. 10 І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий.11 Викликнувши голосно, Він сказав: “зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його; 12 але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній. 13 Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і пройдуть над ним сім часів. 14 Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевишній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє над ним приниженого між людьми”.
15 Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі.
18 Тоді Даниїл, якому ім’я Валта-сар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Вал-тасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його! 17 Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі, 18 на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні, 19 це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя - до країв землі. 20 А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: “зрубайте дерево і знищіть його, тільки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів”, — 21 то ось значення цього, царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя:
22 тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче. 23 А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну. 24 Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої правдою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій. 26 Усе це збулося над царем Навуходоносором.
26 Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Вавилоні, 27 цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутнос-ти й на славу моєї величі!28 Ще слова ці були у вустах царя, як був з неба голос: “тобі говорять, царю Навухо-доносоре: царство відійшло від тебе!
29 І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!” 30 Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волосся у нього виросло як у лева, і нігті у нього — як у птаха. 31 Після закінчення ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене; і благословив я Всевишнього, звеличив і прославив Вічного, Якого володарювання — володарювання вічне, і Якого царство - у роди
і роди. 32 І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого, хто міг би протистояти руці Його і сказати Йому: “що Ти зробив?” 33 У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася. 34 Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо.
С Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино.
2 Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його.
3 Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його. 4 Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних.6 У ту саму годину вийшли пальці руки людської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала.в Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне.7 Сильно закричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві. 8 І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його. 9 Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися.
10 Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бенкету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого!
11 Є в царстві твоєму муж, в якому дух святого Бога; у дні батька твого виявлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, — сам батько твій, цар, 12 тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний пояснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення. 13 Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї?
14 Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі. 15 Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього.
18 А про тебе я чув, що ти можеш пояснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві. 17 Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому.
18 Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору царство, велич, честь і славу. 19 Перед величчю, яку Він дав йому, всі народи, племена і мови тремтіли і страшилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хотів, підносив, і кого хотів, принижував. 20 Але коли серце його загордилося і дух його озлобився до зух-валости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї, 21 і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося до звіриного, і жив він з дикими ослами; годували його травою, як вола, і тіло його зрошувалося небесною росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевишній Бог і поставляє над ним, кого хоче. 22 І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це,
23 але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розуміють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не прославив. 24 За це і послана від Нього кисть руки, і накреслено це писання. 261 ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин. 26 Ось і значення слів: мене — обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому; 27 текел — ти зважений на терезах і знайдений дуже легким; 28 перес - розділене царство твоє і дане мидянам і персам.
29 Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві.30 У ту ж саму ніч Валтасар, цар Халдейський, був убитий,
31 і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років.
/Г Угодно було Дарієві постави-ти над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству, 2 а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження. 3 Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством. 4 Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрі-шення або провини не виявлялося у ньому. 6 І ці люди сказали: не знайти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його.6 Тоді ці князі і сатрапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи! 7 Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів. 8 Отже, затвердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений. 9 Цар Дарій підписав указ і це повеління. 10 Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі на день схиляв коліна, і молився своєму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того. 11 Тоді ці люди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм,12 потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни. 13 Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але триглава 6. [3] Сир. 11, 1. [4] 1 Кор. 4, 2. Тит. 2, 8. [5] Мк 14, 55. Діян. 4, 14. [8] Есф.
1, 19; 8, 8. [10] 3 Цар. 8, 48. Пс. 54, 18.
чі у день молиться своїми молитвами. 14 Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму врятувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено намагався визволити його. 15 Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені. 16 Тоді цар повелів, і привели Даниїла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе! 16421 принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла. 1643 Потім цар пішов у свій палац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього. 1644 Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого, 1645 і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів? 21 Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи! 22 Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину.23 Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого. 24 І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні.
25 Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: “Мир вам нехай примножиться! 26 Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне. 27 Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів”. 28 І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського. п У перший рік Валтасара, ца-' ря Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи.2 Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чотири вітри небесних боролися на великому морі, 3 і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на одного. 4 Перший — як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вирвані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на ноги, як людина, і серце людське дане йому.6 І ось ще звір, другий, схожий на ведмедя, стояв з одного боку, і три ікла у роті у нього, між зубами його; йому сказано так: “встань, їж м’яса багато!” 6 Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому. 7 Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього.8 Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг,
22. Іс. 63, 9. [28] Дан. 1, 21.
Глава 7. [4] Притч. ЗО, ЗО. Єр. 48, 40. Єз.
17, 3. [7] Дан. 7, 19. Іс. 28, 3. Одкр. 13, 1. [8] Дан. 8, 9. Одкр. 13, 5.
і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі людські, і вуста, які говорять зарозуміло. 9 Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його - як чиста хвиля; престіл Його - як полум’я вогню, колеса Його - палаючий вогонь.
10 Вогненна ріка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги.
11 Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спалення вогню. 12 Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на термін.13 Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями і підведений був до Нього.14 І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його - володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується. 16 Затремтів дух мій у мені, Дяттргї.ггі, у тілі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене.16 Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити
зі мною, і пояснив мені зміст сказаного: 17 “ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі. 18 Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків”. 19 Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кіітями мідни
[9] Одкр. 4, 2. Дан. 7, 22. Іс. 6, 1. [10] Одкр.
5, 11; 20, 12. [11] Одкр. 13, 5; 19, 20; 20, 10.
[12] Дан. 2, 21. [13] Мф 24, ЗО. Ін З, 13. Одкр.
I, 13. [14] Дан. 2, 44; 4, 31. Мих. 4, 7. Лк 1,
33. [16] Дан. 5, 7. [18] Дан. 7, 27. Одкр. 7, 12;
ми, пожирав і розтрощував, а залишки топтав ногами,20 і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші. 21 Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і переборював їх,22 доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством оволоділи святі. 23 Про це він сказав: звір четвертий - четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топтати і скрушати її. 24 А десять рогів означають, що з цього царства постануть десять царів, і після них постане інший, відмінний від попередніх, і принизить трьох царів, 25 і проти Всевишнього буде говорити слова і пригнічувати святих Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу.
26 Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищувати до кінця. 27 Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство - царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому. 28 Тут кінець слова. Мене, Да-ниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.
0 У третій рік царювання Вал-° тасара царя явилося мені, Даниїлові, видіння після того, яке явилося мені раніше.2 І бачив я у видінні,
1 коли бачив, я був у Сузах, престольному місті в області Еламській, і бачив я у видінні, - ніби я був біля ріки Улая. 3 Звів я очі мої і побачив:
[21] Одкр. 11, 7. [22] Дан. 7, 9. Мф 25, 24. Діян. З, 20. [24] Одкр. 12, 3; 17, 12. [25] Дан.
11, 36. Одкр. 12, 14. [26] 1 Кор. 15, 24. [27] Лк 1, 33.
Глава 8. [1] Дан. 7, 1. [2] Есф. 1, 2.
II, 15. [19] Дан. 7, 7. [20] Одкр. 17, 12, 16.
ось, один баран стоїть біля ріки; у нього два роги, і роги високі, але один вищий за другий, і вищий піднявся опісля. 1646 Бачив я, як цей баран буцався на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устояти проти нього, і ніхто не міг урятуватися від нього; він робив, що хотів, і величався.1647 Я уважно дивився на це,
і ось, із заходу йшов козел по лицю всієї землі, не торкаючись землі; у цього козла було видно ріг між його очима. 6 Він пішов на того барана, який має роги, якого я бачив, який стояв біля ріки, і кинувся на нього у сильній люті своїй. 7 І я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й уразив барана, і зломив у нього обидва роги; і не вистачило сили у барана устояти проти нього, і він повалив його на землю і розтоптав його, і не було нікого, хто міг би спасти барана від нього.8 Тоді козел надзвичайно звеличився; але коли він набрав сили, то зломився великий ріг, і на місце його вийшло чотири, повернені на чотири вітри небесних. 9 Від одного
з них вийшов невеликий ріг, який надзвичайно розрісся до півдня і до сходу і до прекрасної країни,10 і піднісся до воїнства небесного, і скинув на землю частину цього воїнства
і зірок, і потоптав їх, 11 і навіть піднісся на Вождя воїнства цього, і віднята була у Нього щоденна жертва,
і зганьблене було місце святині Його.
12 І воїнство віддане разом із щоденною жертвою за нечестя, і він, скидаючи істину на землю, діяв і мав успіх. 13 І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, хто запитував: “на скільки часу поширюється це видіння про щоденну жертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і воїнство будуть потоптані?” 14 І сказав мені: “на дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святилище очиститься”.161 було: коли я, Даниїл, побачив це видіння
і шукав значення його, ось, стала переді мною начебто подоба чоловіка.
16 І почув я від середини Улая голос людський, який воззвав і сказав: “Гавриїле! поясни йому це видіння!”
17 І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнувся й упав на лице моє; і сказав він мені: “знай, сину людський, що видіння стосується кінця часу!” 181 коли він говорив зі мною, я без тями лежав лицем моїм на землі; але він доторкнувся до мене і поставив мене на місце моє, 19 і сказав: “ось, я відкриваю тобі, що буде в останні дні гніву; бо це стосується кінця визначеного часу. 20 Баран, якого ти бачив
із двома рогами, це царі мідійський
і перський. 21 А козел кошлатий — цар Греції, а великий ріг, який між очима його, це перший її цар; 22 він зломився, і замість нього вийшли інші чотири: це — чотири царства постануть з цього народу, але не з його силою. 23 Під кінець же царства їх, коли відступники довершать міру беззаконь своїх, постане цар нахабний і майстерний у підступництві;
24 і зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде чинити дивні спустошення і встигати і діяти і губити сильних і народ святих, 26 і при розумі його і підступництво буде мати успіх у руці його, і серцем своїм він піднесе, і серед світу погубить багатьох, і проти Владики владик повстане, але буде скрушений - не рукою. 20 Видіння ж про вечір і ранок, про які сказано, істинне; але ти приховай це видіння, тому що воно стосується віддалених часів”.
27 І я, Даниїл, занеміг, і хворів кілька днів; потім устав і почав займатися царськими справами; я зди-
Одкр. 1, 17. [19] 1 Кор. 15, 52. [20] Дан. 8, 3. [22] Дан. 8, 8; 11, 4. [23] Дан. 8, 12. Втор.
28, 50. [24] Дан. 8, 10. 1 Мак. 1, 19, 23. [25]
1 Мак. 1, 31. [26] Дан. 12, 9. Одкр. 22, 10.
вований був видінням цим і не розумів його.
Q У перший рік Дарія, сина Ас-^ суїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським, 2 у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима. 3 І повернув я лице моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у посту і веретищі і попелі.4 І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: “Молю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої! 6 Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх; 0 і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому народу країни.
7 У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе. 8 Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою. 9 А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього 10 і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків. 11 І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея,
Глава 9. [1] Агг. 1, 1. Дан. 5, 31. [2] 1 Езд.
1, 1. 2 Пар. 36, 22. Єр. 25, 12; 29, 10. [4] Вих.
20, 6. Втор. 7, 9. Неєм. 1, 5; 9, 32. [5] Пс. 105, 6. Вар. 1, 17; 2, 12. [6] Єр. 44, 16. [7] Пс. 144, 17. Єр. 9, 24. Вар. 1, 15. [8] Неєм. 9, 34.
раба Божого: бо ми згрішили перед Ним. 12 І Він виконав слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навівши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом. 13 Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Господа Бога нашого, щоб нам навернутися від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою.14 Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його. 161 нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво. 16 Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас. 17 І нині почуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи.
18 Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя. 19 Господи! почуй; Господи! прости; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму”. 20 І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору
Єр. 2, 26; 3, 25. [9] Пс. 129, 4. Лк 1, 72. [10]
2 Пар. 36, 15. Соф. З, 2. [11] Втор. 28, 15. Плач. 2, 17. Вар. 1, 20. Мал. 2, 2. [12] Вар. 2,
I. [14] Пс. 144, 17. [15] Вих. 12, 41. Вар. 2,
II. [16] Вар. 2, 13. [18] Вар. 2, 17.
Бога мого;1648 коли я ще продовжував молитву, муж Гавриїл, якого я бачив раніше у видінні, швидко прилетівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви 1649 і напоумляв мене, говорив зі мною і сказав: “Да-ниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.1650 На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння. 1651 Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих. 26 Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи. 26 І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення.27 Й утвердить завіт для багатьох одна седмина, а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі святилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача”.
1 П У третій рік Кира, царя Пер-" ського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валта-сара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і зрозумів це видіння. 2 У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів. 3 Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів.4 А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру, 6 і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані золотом з Уфаза. ® Тіло його - як топаз, лице його - як вигляд блискавки; очі його
- як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей. 7 І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися. 8 І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости. 9 І почув я голос слів його; і як тільки почув голос слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі.
10 Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх. 11 І сказав він мені: “Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині”. Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом. 12 Але він сказав мені: “не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце твоє, щоб досягти розуміння і сми-рити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би за словами твоїми.13 Але князь царства Перського стояв проти мене двадцять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.14 А тепер я прийшов звістити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння сто-
Бут. 2, 14. [5] Дан. 12, 6. Одкр. 1, 13. [6] Одкр. 1, 14-15. Єз. 1, 24. [8] Іов. 4, 14. Дан. 7, 28. [9] Дан. 8, 18. [10] Одкр. 1, 17. [11] Дан. 9, 23. [12] Дан. 9, 23. Чис. 29, 7; ЗО, 14.
[13] Дан. 12, 1. Іуд. 1, 9. Одкр. 12, 7.
сується до віддалених днів”. 16 Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів. 16 Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст моїх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: “господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили. 17 І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені”.18 Тоді знову доторкнулася до мене та людська подоба й укріпила мене 19 і сказала: “не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся, мужайся!” І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: “говори, господарю мій; бо ти укріпив мене”.201 він сказав: “чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції. 21 Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.
1 1 Отже, я з першого року Да-рія мидянина став йому підпорою і підкріпленням. 2 Тепер звіщу тобі істину: ось, ще три царі постануть у Персії; потім четвертий перевершить усіх великим багатством, і коли підсилиться багатством своїм, то підніме всіх проти царства Грецького.3 І постане цар могутній, який буде володарювати з великою владою, і буде діяти за своєю волею.
4 Але коли він постане, царство його зруйнується і розділиться за чотирма вітрами небесними, і не до його нащадків перейде, і не з тією владою, з якою він володарював; бо роздрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих. 6 І підсилиться південний цар і один з князів його пересидить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його. ® Але через кілька років вони зблизяться, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб установити правильні стосунки між ними; але вона не втримає сили у руках своїх, не устоїть і рід її, але віддані будуть як вона, так і ті, що супроводжували її, і народжений нею, і ті, що допомагали їй у ті часи. 7 Але постане паросток від кореня її, прийде до війська і ввійде в укріплення царя північного, і буде діяти у них, і підсилиться. 8 Навіть і богів їх, ідолів їх з дорогоцінними сосудами їх, срібними і золотими, відвезе у полон у Єгипет і на кілька років буде стояти вище за царя північного.9 Хоч цей і зробить нашестя на царство південного царя, але повернеться у свою землю. 10 Потім озброяться сини його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, наводнить і пройде, і потім, повернувшись, буде битися з ним до укріплень його.
11 І роздратується південний цар, і виступить, воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і віддане буде військо до рук його. 12 І підбадьориться військо, і серце царя піднесеться; він подолає багато тисяч, але від цього не буде сильнішим. 13 Бо цар північний повернеться і виставить військо більше першого, і через кілька років швидко прийде з величезним військом і великим багатством.14 У ті часи багато хто повстане проти південного царя, і непокірні з синів твого народу піднімуться, щоб сповнилося видіння, і впадуть.161 прийде цар північний, збудує вал і оволодіє укріпленим містом, і не устоять сили півдня, ні добірне військо його; не вистачить сили протистояти. 10 І хто вийде до нього, буде діяти з волі його, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній
землі поставить стан свій, і вона постраждає від руки його. 1652 І наміриться увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і зробить це; і дочку дружин віддасть йому, на загибель її, але цей задум не відбудеться, і йому не буде користи з того. 1653 Потім оберне лице своє до островів й оволодіє багатьма; але якийсь вождь припинить нанесену ним ганьбу і навіть свою ганьбу оберне на нього. 1654 Потім він оберне лице своє на укріплення своєї землі; але спіткнеться, упаде і не стане його.
20 На місце його постане хтось, який пошле збирача податей, пройти по царству слави; але й він після небагатьох днів загине, і не від збурення і не у битві. 21 І постане на місце його знехтуваний, і не віддадуть йому царських почестей, але він прийде без шуму і лестощами оволодіє царством. 22 І полчища, які все потоп-люють, будуть потоплені і розтрощені ним, навіть і сам вождь завіту. 23 Бо після того, як він вступить у союз з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і візьме гору з малим народом. 24 Він увійде у мирні і родючі країни, і зробить те, чого не робили батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде марнотратити на своїх і на укріплення буде мати задуми свої, але тільки до часу.25 Потім пробудить сили свої і дух свій з численним військом проти царя південного, і південний цар виступить на війну з великим і ще більш сильним військом, але не устоїть, тому що буде проти нього підступництво.
26 Навіть учасники трапези його погублять його, і військо його розіллється, і впаде багато убитих.27 У обох царів цих на серці буде підступництво, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець ще відкладений до часу.28 І вирушить він у землю свою з великим багатством і ворожим наміром проти святого завіту, і він виконає його, і повернеться у свою землю. 29 У призначений час знову піде він на південь; але останній похід не такий буде, як попередній,30 бо в один час з ним прийдуть кораблі киттимські; і він упаде духом, і повернеться, й озлобиться на святий завіт, і виконає свій намір, і знову домовиться з відступниками від святого завіту.31 І поставлена буде ним частина війська, яка осквернить святилище могутности, і припинить щоденну жертву, і поставить мерзоту запустіння.32 Тих, хто чинить нечестиво проти завіту, він залучить до себе лестощами; але люди, які шанують свого Бога, підсиляться і будуть діяти. 33 І розумні з народу напоумлять багатьох, хоч будуть деякий час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку; 34 й у час страждання свого будуть мати деяку допомогу, і багато хто приєднається до нас, але нещиро. 36 Постраждають деякі і з розумних для випробування їх, очищення і для убілення до останнього часу; тому що є ще час до терміну. 36 І буде чинити цар той зі своєї сваволі, і піднесеться і возвеличиться вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хуль-не і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться. 37 І про богів батьків своїх він не помислить, і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе вище за усіх. 38 Але богу укріплень на місці його він буде віддавати шану, і цього бога, якого не знали батьки його, він буде ушановувати золотом і сріблом, і коштовними каменями, і різними дорогоціннос-
тями, 39 і збудує міцне укріплення з чужим богом: які визнають його, тим збільшить почесті й дасть владу над багатьма, і землю роздасть у нагороду. 40 Під кінець же часу буде воювати з ним цар південний, і цар північний кинеться як буря на нього з колісницями, вершниками і численними кораблями, і нападе на області, наводнить їх, і пройде через них.
41 І увійде він у найпрекраснішу із земель, і багато областей постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика частина синів Аммонових.42 І простягне руку свою на різні країни; не врятується і земля Єгипетська. 43 І заволодіє він скарбами золота і срібла і різними коштовностями Єгипту; лівійці й ефіопляни підуть за ним.44 Але чутки зі сходу і півночі стривожать його, і вийде він у великій люті, щоб знищувати і губити багатьох,46 і розкине він царські намети свої між морем і горою преславного святилища; але прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.
1 О І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі. 2 І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення. 3 І розумні будуть сяяти, як світила на тверді, і ті, що навернули багатьох до правди, - як зірки, повіки, назавжди.4 А ти, Да-ниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання”.6 Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому
Глава 12. [1] Дан. 10, 13. Одкр. 12, 7. Мф
24, 21. [2] Мф 25, 46. Ін 5, 29. [3] Прем. З, 7. Мф 13, 43. [4] Дан. 12, 9. Одкр. 22, 10. [5] Одкр. 10, 5. [6] Дан. 10, 5. [7] Одкр. 10, 5—6.
березі ріки. 6 І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: “коли буде кінець цих дивних подій?” 1655 І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться. 1656 Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: “господарю мій! що ж після цього буде?” 1657 І відповів він: “іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу. 1658 Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють.
11 3 часу припинення щоденної жертви і поставлення мерзоти запустіння мине тисяча двісті дев’яносто днів.
12 Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів.
13 А ти йди до твого кінця й упокоїшся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів”.
І У Вавилоні жив чоловік, на
ім’я Іоаким.21 взяв він дружину, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку.3 Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеевого.4 Іоаким був дуже багатий, і був у нього сад поблизу дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх. 6 І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня вийшло з Вавилона від старійшин-суд-дів, які здавалися такими, що керують народом.в Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них приходили
всі, хто мав спірні справи. 7 Коли народ ішов близько полудня, Сусан-на входила у сад свого чоловіка для прогулянки. 8 І бачили її обидва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї, 9 і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди. 10 Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкривали один одному болю свого, 11 тому що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її. 12 І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному:
13 “ходімо додому, тому що час обіду”, — і, вийшовши, розходилися один від одного,14 і, повернувшись, приходили на те саме місце, і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну.161 було, коли вони вичікували зручного дня, Су-санна ввійшла, як вчора і третього дня, із двома тільки служницями і захотіла митися у саду, тому що було спекотно.101 не було там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її. 17 І сказала вона служницям: принесіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися. 18 Вони так і зробили, як вона сказала: замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони сховалися.
19 І ось, коли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали: 20 Ось, двері саду замкнені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами. 21 Якщо ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх.
22 Тоді застогнала Сусанна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших.23 Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом. 241 закричала Сусанна гучним голосом; закричали також і обидва старійшини проти неї, 26 і один побіг і відчинив двері саду. 26 Коли ж ті, що знаходилися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб бачити, що трапилося
з нею.27 І коли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили.
28 І було на другий день, коли зібрався народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, сповнені беззаконного заміру проти Сусан-ни, щоб віддати її на смерть. 29 І сказали вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали. 30 І прийшла вона, і батьки її, і діти її, і всі родичі її. 31 Сусанна була дуже ніжна і красива лицем, 32 і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її. 33 Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали. 34 А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її. 36 Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа. 36 І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць; 37 і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею. 38 Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них, 39 і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був сильніший за нас і, відчинивши двері, вискочив. 40 Але цю ми схопили і допитували: хто був цей юнак? але вона не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо. 41 І повірило їм зібрання, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.
42 Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що відаєш таємне і знаєш усе раніше буття його!43 Ти знаєш, що вони неправдиво свідчили проти мене, і ось, я помираю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене.44 І почув Господь голос її. 45 І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл, 48 і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її! 47 Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав?
48 Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля?
49 Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили. 50 І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство. 61 І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одного подалі, і я допитаю їх. 62 Коли ж вони відокремлені були один від одного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись,63 чинячи суди неправедні, засуджуючи невинних і виправдовуючи винних, тоді як Господь говорить: “невинного і правого не умертвляй”.64 Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим. 66 Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ангел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл.68 Видаливши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Ханаана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє. 67 Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого. 58 Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом. 69 Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас. 80 Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього, 61 і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили; 82 і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеевим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна. 83 Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла. 641 Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.
1 Д Цар Астиаг приклався до
■ батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його. 2 І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його. 3 Був у вавило-нян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір. 4 Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму.
І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу? 6 Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю. 8 Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня? 7 Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обма-
нюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив.8 Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете. 9 Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм.10 Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей.
11 І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм. 12 І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас. 13 Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це. 14 Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли.16 Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили. 16 На другий день цар встав рано і Даниїл з ним, 17 і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю. 18 І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі! 19 Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди. 20 Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.21 І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі.
22 Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.
[36] Єз. 8, з.
23 Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його. 241 сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і цро цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому. 26 Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий. 20 Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі. 27 Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині!28 Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя,
і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців, 29 і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Дани-їла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій. 30 І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла, 31 вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів. 32 У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.
33 Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям. 34 Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий.36 Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю. 38 Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого. 37 І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі.
38 Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе. 39 І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.
40 У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів.41 І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе!42 І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублен-ня кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.
КНИГА ПРОРОКА ОСІЇ
Слово Господнє, яке було Осії, сина Беериїного, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії, царів юдейських, і в дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського.
2 Початок слова Господнього до Осії. І сказав Господь Осії: йди, візьми собі дружину блудницю і дітей блуду; бо сильно блудодіє земля ця, відступивши від Господа.3 І пішов він і взяв Гомерь, дочку Дивлаїма; і вона зачала і народила йому сина.4 І Господь сказав йому: наречи йому ім’я Ізреель, тому що ще трохи мине, і Я стягну кров Ізрееля з дому Іиуєвого, і покладу кінець царству дому Ізраїлевого, 6 і буде у той день, Я знищу лук Ізраїлів у долині Ізреель. e І зачала ще, і народила дочку, і Він сказав йому: наречи їй ім’я Лорухама*; бо Я вже не буду більше милувати дім Ізраїлів, щоб прощати їм.7 А дім Іудин помилую і спасу їх у Господі Бозі їх, спасу їх не луком, не мечем, не війною, не конями і вершниками. 8 І, вигодувавши ірудьми Непо-милувану, вона зачала, і народила сина. 9 І сказав Він: наречи йому ім’я Лоаммі**, тому що ви не Мій народ, і Я не буду вашим [Богом]. 10 Але буде число синів Ізраїлевих, як пісок морський, якого не можна ні виміряти, ні обчислити; і там, де говорили їм: “ви не Мій народ”, будуть говорити їм: “ви сини Бога живого”.
11 І зберуться сини Іудині й сини Ізраїлеві разом, і поставлять собі одну главу, і вийдуть із землі переселев-нщ бо великий день Ізрееля!
О Говоріть братам вашим: “Мій " народ”, і сестрам вашим: “Помилувана”. 2 Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її; нехай вона відкине блуд від лиця свого і перелюбство від грудей своїх,3 щоб Я не роздяг її донага і не виставив її, як у день народження її, не зробив її пустелею, не обернув її на землю суху і не уморив її спрагою. 4 І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду. 6 Бо блудодіяла мати їхня й осоромила себе та, яка зачала їх; бо говорила: “піду за коханцями моїми, які дають мені хліб і воду, вовну і льон, єлей і напої”. 6 За те ось, Я перегороджу шлях її тернами й обнесу її огорожею, і вона не знайде стежок своїх, 7 і поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх, і буде шукати їх, але не знайде, і скаже: “піду я, і повернуся до першого чоловіка мого; бо тоді краще було мені, ніж тепер”. 8 А не знала
Глава 2. [1] Іс. 19, 25; 54, 8. [2] Єз. 16, 15;
23, 5. [3] Єз. 16, 4. Ос. 5, 9. Ам. 8, 13. [4] Ос.
5, 7. [5] Єз. 16, 44. Єр. 44, 17. [6] Плач. З, 9.
[7] Втор. 31, 17. Ос. 14, 3. [8] Єз. 16, 16; 28,
14. Ос. 8, 4.
вона, що Я, Я давав їй хліб і вино та єлей і примножив у неї срібло і золото, із якого зробили ідола Ваала. 9 За те Я візьму назад хліб Мій у його час і вино Моє у його пору і відберу вовну і льон Мій, чим покривається нагота її. 10 І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не візьме її з руки Моєї.
11 І припиню у неї всякі веселощі, свята її і новомісяччя П, і суботи її, і всі торжества її. 12 І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про які вона говорить: “це у мене подарунки, які надарували мені коханці мої”; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі поїдять їх. 13 І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм і, прикрасивши себе сережками і намистами, ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — говорить Господь. 14 Тому ось, і Я захоплю її, приведу її в пустелю, і буду говорити до серця її. 16 І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, у переддень надії; і вона буде співати там, як у дні юности своєї і як у день виходу свого із землі Єгипетської. 18 І буде у той день, — говорить Господь, - ти будеш кликати Мене: “чоловіче мій”, і не будеш більше кликати Мене: “Ваале*”. 17 І відкину імена Ваалів від уст її, і не будуть більше згадувані імена їх.18 І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці. 19 І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді. 201 заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа. 21 І буде у той день, Я почую, - говорить Господь, - почую небо, і воно почує землю, 22 і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель. 23 І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: “ти Мій народ”, а він скаже: “Ти мій Бог!”
О І сказав мені Господь: іди ще, і полюби жінку, яку любить чоловік, але яка перелюбствує, подібно до того, як любить Господь синів Ізраїлевих, а вони звертаються до інших богів і люблять виноградні коржі їх. 1659 І придбав я її собі за п’ятнадцять срібників і за хомер ячменю і півхомера ячменю 1660 і сказав їй: багато днів залишайся у мене; не блуди, і не будь з іншим; так само і я буду для тебе. 1661 Бо довгий час сини Ізраїлеві будуть залишатися без царя і без князя і без жертви, без жертовника, без ефода і терафима.5 Після того навернуться сини Ізраїлеві і знайдуть Господа Бога свого і Давида, царя свого, і будуть благоговіти перед Господом і благістю Його в останні дні.
Д Слухайте слово Господнє, си-“ ни Ізраїлеві; бо суд у Господа з жителями цієї землі, тому що немає ні істини, ні милосердя, ні Богопіз-нання на землі. 2 Клятва й обман, убивство і крадійство, і перелюбство вкрай поширилися, і кровопролиття йде за кровопролиттям. 3 За те заплаче земля ця, і знеможуть усі, хто живе на ній, зі звірами польовими і птахами небесними, навіть і риби морські загинуть. 4 Але ніхто не сперечайся, ніхто не викривай іншого; і твій народ - як ті, що сперечаються зі священиком.5 І ти впадеш удень, і пророк упаде з тобою
3. [22] Іоїл. З, 18. Ам. 9, 14. [23] Ос. 1, 10.
Глава 3. [1] Ос. 1, 2. Єр. З, 1. [3] Єр. З, 20.
[4] Ос. 9, 4. Вих. 28, 17, ЗО. [5] Мих. 7, 17.
Глава 4. [1] Мих. 6, 2. Іс. 59, 14. Єр. 7,
28. [3] Єр. 4, 25; 14, 4. Соф. 1, 3. [4] Іс. ЗО,
10. Ам. 5, 10. Єр. 15, 10.
вночі, і знищу матір твою. ® Знищений буде народ Мій за нестачу відання: оскільки ти відкинув відання, то і Я відкину тебе від священнодійства переді Мною; і як ти забув закон Бога твого, так і Я забуду дітей твоїх. 7 Чим більше вони примножуються, тим більше грішать проти Мене; славу їхню перетворю на безславність. 8 Гріхами народу Мого годуються вони, і до беззаконня його прагне душа їх. 9 І що буде з народом, те і зі священиком; і покараю його за шляхами його, і воздам йому за ділами його. 10 Будуть їсти, і не наситяться; будуть блудити, і не розмножаться; бо залишили служіння Господу. 11 Блуд, вино і напої заволоділи серцем їх. 12 Народ Мій запитує своє дерево і жезл його дає йому відповідь; бо дух блуду ввів їх в оману, і, блудодіючи, вони відступили від Бога свого. 13 На вершинах гір вони приносять жертви і на пагорбах звершують кадіння під дубом і тополею і теревинфом, тому що гарна від них тінь; тому любодіють дочки ваші і перелюбствують невістки ваші. 14 Я залишу карати дочок ваших, коли вони блудодіють, і невісток ваших, коли вони перелюбствують, тому що ви самі на боці блудниць
і з любодійцями приносите жертви, а темний народ гине. 16 Якщо ти, Ізраїлю, блудодієш, те нехай не грішив би Іуда; і не ходіть у Галгал, і не піднімайтеся в Беф-Авен, і не кляніться: “живий Господь!” 16 Бо, як уперта телиця, впертим став Ізраїль; тому чи буде тепер Господь пасти їх, як агнців на великому пасовищі? 17 Прив’язався до ідолів Єфрем; залиш його!18 Гидке пияцтво їх, цілком віддалися блудодіянню; князі їхні люблять ганебне.19 Охопить їх вітер своїми крилами, і посоромляться вони жертв своїх.
С Слухайте це, священики, і до-слухайтеся, доме Ізраїлів, і прихиліть вухо, доме царя; бо вам буде суд, тому що ви були пасткою у Массифі і сіттю, раскинутою на Фаворі.
2 Глибоко загрузли вони у розпусті; але Я покараю всіх їх. 3 Єфрема Я знаю, й Ізраїль не утаєний від Мене; бо ти блудодієш, Єфреме, й Ізраїль осквернився. 4 Діла їх не допускають їх навернутися до Бога свого, бо дух блуду всередині них, і Господа вони не пізнали. 5 І гордість Ізраїля принижена в очах їх; і Ізраїль і Єфрем упадуть від нечестя свого; впаде й Іуда з ними.1662 3 вівцями своїми і волами своїми підуть шукати Господа і не знайдуть Його: Він відійшов від них. 7 Господу вони зрадили, тому що народили чужих дітей; нині новий місяць поїсть їх з їхнім майном.
8 Засурміть рогом у Гиві, трубою у Рамі; виголошуйте у Беф-Авені: “за тобою, Веніаміне!” 9 Єфрем зробиться пустелею у день покарання; між колінами Ізраїлевими Я звістив це.
10 Вожді Іудині стали подібні до тих, хто пересуває межі: виллю на них гнів Мій, як воду.11 Пригнічений Єфрем, уражений судом; бо захотів ходити услід за суєтними. 12 І буду як міль для Єфрема і як черва для дому Іудиного. 13 І побачив Єфрем хворобу свою, й Іуда - свою рану, і пішов Єфрем до Ассура, і послав до царя Іарева; але він не може зцілити вас, і не вилікує вас від рани. 14 Бо Я як лев для Єфрема і як скимен для дому Іудиного; Я, Я розтерзаю, і піду; віднесу, і ніхто не спасе.15 Піду, повернуся у Моє місце, доки вони не визнають себе винними і не знайдуть лиця Мого.
Глава 5. [1] Іс. 1, 10. Ос. 9, 8. [3] Єз. 16,
35. [4] Лк 20, 12. Ос. 4, 12. [5] Ос. 7, 10. [6] Ос. 6, 1. [7] Ос. 2, 4. [8] Ос. 4, 15. [10] Втор. 19, 14; 27, 17. [13] Єр. 2, 18. Ос. 10, 6. [14]
Плач. З, 10. Ос. 13, 7. Мих. 5, 8.
іГ У скорботі своїй вони з ран-нього ранку будуть шукати Мене і говорити: “ходімо і повернемося до Господа! бо Він уразив — і Він зцілить нас, поразив — і перев’яже наші рани; 2 оживить нас через два дні, на третій день підніме нас, і ми будемо жити перед лицем Його.3 Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря - явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю”. 4 Що зроблю тобі, Єфреме? що зроблю тобі, Іудо? благочестя ваше, як ранковий туман і як роса, яка швидко зникає. 6 Тому Я уражав через пророків і бив їх словами вуст Моїх, і суд Мій, як світло, що сходить.6 Бо Я милости хочу, а не жертви, і Бо-говідання більше, ніж всепалення.
7 Вони ж, подібно до Адама, порушили завіт і там зрадили Мене. 8 Галаад - місто нечестивців, заплямоване кров’ю. 9 Як розбійники підстерігають людину, так збіговисько священиків убиває на шляху в Сихем і робить мерзоти. 10 У домі Ізраїля Я бачу жахливе; там блудодіяння в Єфрема, осквернився Ізраїль. 11 І тобі, Іудо, призначені жнива, коли Я поверну полон народу Мого.
*7 Коли Я лікував Ізраїля, від-' крилася неправда Єфрема і злодійство Самарії: бо вони чинять неправдиво; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях. 2 Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм. 3 Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів.4 Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли
Глава 6. [1] Втор. 4, 29. Єр. 50, 5. [2] Втор. 32, 39. Єз. 36, 36. [3] Ін 11, 6. 1 Кор. 15, 4. Еф.
2, 6. [4] Ос. 11, 8. Мих. 5, 7. [5] Іс. 11, 4. Пс.
36, 6. [6] 1 Цар. 15, 22. Сир. 4, 15. Мф 9, 13;
12, 7. [8] Ос. 12 , 11. [9] Діян. 4, 1. Нав. 20, 7.
[10] Єр. 5, ЗО. [11] Втор. ЗО, 3. Єр. 29, 14.
Глава 7. [1] Єр. 17, 14; 51, 9. Ос. 12, 1. [2]
замісить тісто і воно вкисне.6 “День нашого царя!” - говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників.
0 Бо вони підступництвом своїм роблять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь.
7 Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене. 8 Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб. 9 Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає.10 І гордість Ізраїля принижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бога свого і не знайшли Його. 11 І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію. 12 Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє. 13 Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Мене. 14 І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються. 16 Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене.16 Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській.
О Трубу до вуст твоїх! Як орел ° налетить на дім Господній за те, що вони порушили завіт Мій і переступили закон Мій! 2 До Мене будуть волати: “Боже мій! ми пізна-
Іов. 24, 15. Рим. 1, 32. [5] Вих. 32, 5. Мф 14,
6. [7] Пс. 13, 3. [8] 4 Цар. 17, 8. Пс. 105, 35.
[9] Єз. 7, 21. [10] Ос. 5, 5. [11] 4 Цар. 16, 7. Ос. 5, 13; 8, 9. [12] 4 Цар. 17, 4. [13] Пс. 72,
27. [14] Іс. 29, 13. [15] Іс. 42, 20.
Глава 8. [1] Іс. 58, 1. Втор. 28, 49. Єр. 48,
ли Тебе, ми — Ізраїль”. 1663 Відкинув Ізраїль добре; ворог буде переслідувати його. 1664 Поставляли царів самі, без Мене; ставили князів, але без Мого відома; зі срібла свого і золота свого зробили для себе ідолів: звідти загибель. 1665 Залишив тебе телець твій, Самаріє! запалав гнів Мій на них; доки не можуть вони очиститися? 6 Бо і він - діло Ізраїля: художник зробив його, і тому він не бог; на шматки перетвориться телець самарійський!1666 Оскільки вони сіяли вітер, то і пожнуть бурю: хліба на корені не буде у нього; зерно не дасть борошна; а якщо і дасть, то чужі проковтнуть його. 1667 Поглинений Ізраїль; тепер вони будуть серед народів, як негідний сосуд. 1668 Вони пішли до Ассура, як дикий осел, який самотньо блукає; Єфрем купував подарунками прихильність до себе. 10 Хоч вони і посилали дари до народів, але скоро Я зберу їх, і вони почнуть страждати від тягаря царя князів; 11 бо багато жертовників набудував Єфрем для гріха, - на іріх послужили йому ці жертовники!
12 Написав Я йому важливі закони Мої, але вони вважаються ним ніби за чужі. 13 У жертвоприношеннях Мені вони приносять м’ясо і їдять його; Господу неугодні вони; нині Він згадає нечестя їх і покарає їх за гріхи їхні: вони повернуться в Єгипет.
14 Забув Ізраїль Творця свого й улаштував капища, й Іуда набудував багато укріплених міст; але Я пошлю вогонь на міста його, і пожере палаци його.
9 Не радій, Ізраїлю, до захоплення, як ітттпі народи, бо ти блу-додієш, віддалившись від Бога твого: любиш блудодійні дари на всіх токах.2 Тік і точило не будуть годувати їх, і надія на виноградний сік обмане їх. 3 Не будуть вони жити на землі Господній: Єфрем повернеться в Єгипет, і в Ассирії будуть їсти нечисте. 4 Не будуть узливати Господу вина, і неугодні Йому будуть жертви їхні; вони будуть для них, як хліб похоронний: усі, хто буде їсти його, оскверняться, бо хліб їх -для душі їх, а у дім Господній він не увійде. 6 Що будете робити у день торжества й у день свята Господнього? ® Бо ось, вони підуть з причини спустошення; Єгипет збере їх, Мем-фис поховає їх; дорогоцінностями їх зі срібла заволодіє кропива, колюче терня буде у наметах їхніх. 7 Прийшли дні відвідин, прийшли дні воздаяння; нехай дізнається Ізраїль, що нерозумний віщун, безумний той, хто видає себе за натхненного, з причини безлічі беззаконь твоїх і великої ворожости. 8 Єфрем — страж біля Бога мого; пророк — сітка птахолова на всіх шляхах його; спокуса у домі Бога його. 9 Глибоко впали вони, розбестилися, як у дні Гиви; Він згадає нечестя їх, покарає їх за іріхи їхні. 10 Як виноград у пустелі, Я знайшов Ізраїля; як першу ягоду на смоковниці, у перший час її, побачив Я батьків ваших, — але вони пішли до Ваал-Фегора і віддалися соромітному, і самі стали мерзенними, як ті, яких полюбили. 11 У єфремлян, як птах, відлетить слава [чадо-родіння]: ні народження, ні вагітнос-ти, ні зачаття [не буде]. 12 А хоч би вони і виховали дітей своїх, відніму їх; бо горе їм, коли відійду від них! 13 Єфрем, як Я бачив його до Тира, насаджений на прекрасній місцевості; однак Єфрем виведе дітей своїх
[2] Іоїл. 1, 12. [3] Втор. 28, 68. 4 Цар. 25, 26. Єр. 43, 6. [4] Ос. З, 4. Втор. 26, 14. [6] Єр. 43,
7. Іс. 19, 13; 32, 13. [7] Іс. 34, 8. [8] Єз. З, 17. Єр. 5, 31. Ос. 5, 1. [9] Суд. 19, 22; 20, 13. Ос.
10, 9. [10] Чис. 25, 3. [11] Іс. 16, 2. [12] Втор.
28, 41.
до вбивці. 1669 Дай їм, Господи: що Ти даси їм? дай їм утробу, яка не народжує, і сухі соски. 1670 Усе зло їх у Галгалі: там Я зненавидів їх за злі справи їхні; вижену їх із дому Мого, не буду більше любити їх; усі князі їхні
— відступники. 10 Уражений Єфрем; висох корінь їх, - не будуть приносити вони плоду, а якщо і будуть народжувати, Я умертвлю жаданий плід утроби їх.1671 Відкине їх Бог мій, тому що вони не послухалися Його, і будуть блукати між народами.
1 А Ізраїль — гіллястий виноград,
^ w примножує для себе плід: чим більше у нього плодів, тим більше множить жертовники; чим краща земля у нього, тим більше прикрашають вони ідолів. 2 Розділилося серце їх, за те вони і будуть покарані: Він зруйнує жертовники їхні, знищить ідолів їхніх. 3 Тепер вони говорять: “немає у нас царя, бо ми не убоялися Господа; а цар, — що він нам зробить?” 4 Говорять слова пусті, клянуться неправдиво, укладають союзи; за те з’явиться суд над ними, як отруйна трава на борознах поля. 6 За тельця Беф-Авена затремтять жителі Самарії; заплаче за ним народ його, і жерці його, які раділи за нього» будуть плакати за славою його, тому що вона відійде від нього.01 сам він буде віднесений в Ассирію, у дар царю Іареву; осоромлений буде Єфрем, і осоромиться Ізраїль від задуму свого. 7 Зникне у Самарії цар її, як піна на поверхні води.8 І знищені будуть висоти Авена, гріх Ізраїля; терня і бур’яни виростуть на жертовниках їхніх, і скажуть вони горам: “покрийте нас”, і пагорбам: “упадіть на нас”.9 Більше, ніж у дні Гиви, грішив ти, Ізраїлю; там вони встояли; війна у Гаваоні проти синів нечестя не торкнулася їх. 10 За бажанням Моїм покараю їх, і зберуться проти них народи, і вони будуть зв’язані за подвійний злочин їх. 11 Єфрем — навчена телиця, що звикла до молотьби, і Я Сам накладу ярмо на жирну шию його; на Єфремі будуть верхи їздити, Іуда буде орати, Яків буде боронити.12 Сійте собі у цравду, і пожнете милість; розорюйте у себе новину, бо час знайти Господа, щоб Він, коли прийде, дощем пролив на вас правду. 13 Ви обробляли нечестя, пожинаєте беззаконня, їсте плід неправди, тому що ти надіявся на путь твій, на безліч ратників твоїх.141 станеться сум’яття у народі твоєму, і всі твердині твої будуть зруйновані, як Салман зруйнував Бет-Арбел у день брані: мати була вбита з дітьми.1672 Ось що заподіє вам Вефиль за крайнє нечестя ваше.
1 1 На зорі загине цар Ізраїлів!
Коли Ізраїль був юний, Я любив його і з Єгипту викликав сина Мого. 2 Кликали їх, а вони йшли геть від лиця їх: приносили жертву Ва-алам і кадили ідолам. 3 Я Сам привчав Єфрема ходити, носив його на руках Своїх, а вони не усвідомлювали, що Я лікував їх. 4 Путами людськими тягнув Я їх, путами любови, і був для них ніби той, хто піднімає ярмо з щелеп їхніх, і ласкаво підкладав їжу їм. 6 Не повернеться він у Єгипет, але Ассур — він буде царем його, тому що вони не захотіли навернутися до Мене. 0 І впаде меч на міста його, і знищить засуви його, і пожере їх за наміри їхні. 7 Народ Мій заскнів у відпадінні від Мене, і хоч закликають його до горнього, він не підноситься єдинодушно. 8 Що зроблю з тобою, Єфреме? як віддам тебе, Ізраїлю? Чи вчиню з тобою, як з Адамою, чи зроблю тобі, що Се-воїму? Повернулося у Мені серце Моє, запалала вся жалість Моя!9 Не зроблю за люттю гніву Мого, не зни-
18. [12] Єр. 4, 3. [13] Єр. 4, 3. [14] Суд. 8, 12.
Глава 11. [1] Мф 2, 15. [3] Вих. 13, 21. Втор. 1, 30-31; 32, 11. [8] Бут. 19, 24. [9] Єр. 31, 20. Лк 19, 41. Плач. З, 31.
щу Єфрема, бо Я Бог, а не людина; серед тебе Святий; Я не ввійду в місто. 1673 Слідом за Господом підуть вони; як лев, Він дасть голос Свій, дасть голос Свій, і попрямують до Нього сини з заходу, 1674 попрямують
з Єгипту, як птахи, й із землі Ассирійської, як голуби, і вселю їх у доми їхні, — говорить Господь. 1675 Оточив Мене Єфрем неправдою, і дім Ізраїлів - лукавством; Іуда тримався ще Бога і вірний був зі святими.
I 'у Єфрем пасе вітер і ганяеть-
ся за східним вітром, щодня примножує неправду і руйнування; укладають вони союз з Ассуром, і в Єгипет відвозиться єлей. 2 Але і з Іудою у Господа суд і Він відвідає Якова за шляхами його, воздасть йому за ділами його.3 Ще в утробі матері зупиняв він брата свого, а змужнівши, боровся з Богом. 4 Він боровся з ангелом - і переміг; плакав і благав Його; у Вефилі Він знайшов нас і там говорив з нами. 6 А Господь є Бог Саваоф; Сущий [Ієгова] - ім’я Його. ® Навернися і ти до Бога твого; пильнуй милість і суд і уповай на Бога твого завжди.7 Хананеянин із невірними терезами у руці любить кривдити; 8 і Єфрем говорить: “однак я розбагатів; зібрав собі майна, хоч у всіх моїх трудах не знайдуть нічого незаконного, що було б гріхом”. 9 А Я, Господь Бог твій від самої землі Єгипетської, знову оселю тебе у кущах, як у дні свята. 10 Я говорив до пророків, і примножував видіння, і через пророків уживав притчі.
II Якщо Галаад зробився Авеном, то вони стали суєтні, у Галгалах заколювали у жертву тельців, і жертовники їхні стояли, як купа каміння на межах поля.12 Утік Яків на поля сирійські, і служив Ізраїль за дружину, і за дружину стеріг овець. 1676 Через пророка вивів Господь Ізраїля з Єгипту, і через пророка Він охороняв його. 14 Сильно роздратував Єфрем Господа і за те кров його залишить на ньому, і ганьбу його оберне Господь на нього.
1 О Коли Єфрем говорив, усі трем-
тіли. Він був високим в Ізраїлі; але став винним через Ваала, і загинув.2 І нині додали вони до гріха: зробили для себе відлитих ідолів зі срібла свого, за розумінням своїм, - повністю робота художників, — і говорять вони людям, які приносять жертву: “цілуйте тельців!” 3 За те вони будуть як ранковий туман, як роса, що скоро зникає, як полова, що звівається із току, і як дим із труби. 4 Але Я — Господь Бог твій від землі Єгипетської, - і ти не повинен знати іншого бога, крім Мене, і немає спасителя, крім Мене.
6 Я визнав тебе у пустелі, у землі спраглій. 6 Маючи пасовища, вони були ситі; а коли насичувалися, то підносилося серце їх, і тому вони забували Мене. 7 І Я буду для них як лев, як скимен буду підстерігати при дорозі. 8 Буду нападати на них, як позбавлена дітей ведмедиця, і роздирати вмістилище серця їх, і поїдати їх там, як левиця; польові звірі будуть терзати їх. 9 Погубив ти себе, Ізраїлю, бо тільки у Мені опора твоя. 10 Де цар твій тепер? Нехай він спасе тебе у всіх містах твоїх! Де судді твої, про яких говорив ти: “дай нам царя і начальників”? 11 І Я дав тобі царя у гніві Моєму, і відібрав у обуренні Моєму. 12 Зв’язано у вузол беззаконня Єфрема, збережений його гріх.13 Муки тієї, яка народжує, осяг-
9, 7. [2] 4 Цар. 17, 17. 2 Пар. 28, 3. [3] Іов.
21, 18. Пс. 1, 4. [4] Вих. 20, 2. Втор. 5, 6. Ос.
12, 9. Пс. З, 9. [5] Втор. 8, 15. [6] Втор. 8, 11-14; 31, 20. [7] Плач. З, 10. Ос. 5, 14. [9] Іс. З, 9. Єр. 2, 11. [10] 1 Цар. 8, 5. [11] Іов. 34, ЗО. Діян. 13, 21. [12] Іов. 14, 17. Єр. 17, 1. [13] Бут. 35, 18.
нуть його; він - син нерозумний, інакше не стояв би довго у становищі дітей, які народжуються. 1677 Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерти визволю їх. Смерте! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? Розкаяння у тому не буде у Мене. 1678 Хоч Єфрем плідливий між братами, але прийде східний вітер, підніметься вітер Господній із пустелі, і висохне джерело його, і вичерпається джерело його; він спустошить скарбницю всіх дорогоцінних сосудів.
І л Спустошена буде Самарія, А ■ тому що повстала проти Бога свого; від меча впадуть вони; немовлята їхні будуть розбиті, і вагітні їхні будуть розсічені. 2 Навернися, Ізраїлю, до Господа Бога твого; бо ти упав від нечестя твого. 3 Візьміть із собою молитовні слова і зверніться до Господа; говоріть Йому: “відніми всяке беззаконня і прийми на благо, і ми принесемо жертву вуст наших.
4 Ассур не буде вже спасати нас; не будемо сідати на коня і не будемо більше говорити виробові рук наших: боги наші; тому що у Тебе милосердя для сиріт”. 6 Вилікую відпадіння їх, полюблю їх з благовоління; бо гнів Мій відвернувся від них. в Я буду росою для Ізраїля; він розцвіте, як лілея, і пустить корені свої, як Ливан. 7 Розростуться гілки його, і буде краса його, як маслини, і пахощі від нього, як від Ливану. 8 Повернуться ті, що сиділи під тінню його, будуть мати вдосталь хліба, і розцвітуть, як виноградна лоза, славні будуть, як вино ливанське.9 “Що мені ще за діло до ідолів?” — скаже Єфрем. — Я почую його і спогляну на нього; Я буду як зелений кипарис; від Мене будуть тобі плоди. 10 Хто мудрий, щоб розуміти це? хто розумний, щоб пізнати це? Бо праві путі Господні, і праведники ходять по них, а беззаконні впадуть на них.
КНИГА ПРОРОКА ЮЇЛЯ
1 Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла. 2 Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших? 3 Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду: 4 те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки. 5 Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших! 6 Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього - як у левиці. 7 Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоков-ницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її.
8 Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї! 9 Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні. 10 Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина. 11 Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі, 12 засохла виноградна лоза і смоковниця зав’я-
9, 12. Пс. 17, 31.
Глава 1. [3] Вих. 10, 2. Пс. 77, 4. [4] Іоїл.
2, 25. [6] Іоїл. 2, 4-5. [7] Дан. 4, 11. [9] Лев.
2, 1. Вих. 29, 40. [10] Іс. 24, 3. Єр. 14, 2. [11] Єр. 14, 4. [12] Ос. 2, 12. Іс. 16, 10. Єр. 48, 33.
ла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли.
13 Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання. 1679 Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа.1680 О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він.
16 Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість? 1681 Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба. 1682 Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець. 19 До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі. 20 Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі.
'у Сурміть трубою на Сионі і бий-■“ те тривогу на святій горі Моїй; нехай тремтять усі жителі землі, бо настає день Господній, бо він близько — 2 день темряви і мороку, день хмарний і туманний: як ранкова зоря поширюється по горах народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів. 3 Перед ним пожирає вогонь, а за ним палить полум’я; перед ним земля, як сад Едемський, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього.
4 Вигляд його як вигляд коней, і скачуть вони, як вершники; 6 скачуть по вершинах іір ніби зі стуком колісниць, ніби з тріском вогненного полум’я, яке пожирає солому, як сильний народ, вишикуваний до битви. в Побачивши його, затремтять народи, у всіх лиця збліднуть.7 Як борці біжать вони і як хоробрі воїни залазять на стіну, і кожен іде своєю дорогою, і не збивається зі шляхів своїх. 8 Не давлять одне одного, кожен іде своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкоджени-ми.9 Бігають по місту, піднімаються на стіни, залазять на доми, входять у вікна, як злодії. 10 Перед ними потрясеться земля, похитнеться небо; сонце і місяць потьмаряться, і зірки втратять своє світло. 11 І Господь дасть глас Свій перед воїнством Своїм, бо дуже численне полчище Його і могутній виконавець слова Його; бо великий день Господній і дуже страшний, і хто витримає його? 12 Але і нині ще говорить Господь: наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і риданні.13 Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує цро біди.
14 Хто знає, чи не змилостивиться Він, і чи не залишить благословення, хлібного приношення й узливання Господу Богу вашому? 16 Засурміть трубою на Сионі, призначте піст і оголосіть урочисте зібрання. 16 Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть отроків і немовлят; нехай вийде наречений з палацу свого і наречена зі своєї світлиці.17 Між притвором і жертовником нехай плачуть священики, служителі Господні, і говорять: “пощади, Господи, народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не знущалися з нього народи; для чого будуть говорити між наро-
13, 10. Єз. 32, 7. Мф 24, 29. Мк 13, 24. Лк 21,
25. [11] Єр. ЗО, 7. Ам. 5, 18. Соф. 1, 15. [12] Єр. 4, 1. [13] Вих. 34, 6. Пс. 85, 5. Іона 4, 2.
[14] Іов. З, 9. [15] Іоїл. 1, 14. [16] Вих. 19, 10. Іоїл. З, 9. [17] Пс. 41, 11. Мих. 7, 10.
дами: де Бог їхній?” 18 І тоді возрев-нує Господь за землю Свою, і пощадить народ Свій. 1683 І відповість Господь, і скаже народу Своєму: ось, Я пошлю вам хліб і вино і єлей, і будете насичуватися ними, і більше не віддам вас на наругу народам.16841 того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє - у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. 1685 Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це.1686 Не бійтеся, тварини, бо пасовища пустелі виростять траву, дерево принесе плід свій, смоковниця і виноградна лоза покажуть свою силу.23 І ви, діти Сиону, радійте і веселіться у Господі Бозі вашому; бо Він дасть вам дощ за мірою і буде посилати вам дощ, дощ ранній і пізній, як раніше. 241 наповняться токи хлібом, і переповняться підточилля виноградним соком і єлеєм.261 воздам вам за ті роки, коли пожирали сарана, черва, жуки і гусінь велике військо Моє, яке послав Я на вас. 26 І до си-тости будете їсти і насичуватися і славити ім’я Господа Бога вашого, Який дивне вчинив з вами, і не осоромиться народ Мій повіки. 27 І пізнаєте, що Я посеред Ізраїля, і Я -Господь Бог ваш, і немає іншого, і Мій народ не осоромиться повіки.
281 буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ияттгі будуть бачити видіння. 29 І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого.301 покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму. 31 Сонце перетвориться на темряву і місяць — на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний. 32 І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння, як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь.
“5 Бо ось, у ті дні й у той самий час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима, 2 Я зберу всі народи, і приведу їх у долину Іосафата, і там учиню над ними суд за народ Мій і за спадщину Мою, Ізраїля, який вони розсіяли між народами, і землю Мою розділили. 3 І щодо народу Мого вони кидали жереб, і віддавали отрока за блудницю, і продавали отроковицю за вино, і пили. 4 І що ви Мені, Тире і Сидоне і всі округи филистимські? Чи хочете воздати Мені помсту? чи хочете воздати Мені? Легко і скоро Я поверну помсту вашу на голови ваші, 6 тому що ви взяли срібло Моє і золото Моє, і найкращі коштовності Мої внесли у капища ваші, 6 і синів Іуди і синів Єрусалима продавали синам еллінів, щоб віддалити їх від меж їхніх. 7 Ось, Я підніму їх з того місця, куди ви продали їх, і поверну винагороду вашу на голову вашу. 8 І віддам синів ваших і дочок ваших у руки синів Іуди, і вони продадуть їх савеям, народу віддаленому; так Господь сказав.
9 Проголосіть про це між народами, приготуйтеся до війни, збудіть хоробрих; нехай виступлять, піднімуться всі ратоборці. 10 Перекуйте орала ваші на мечі і серпи ваші на списи; слабкий нехай говорить: “я сильний”.11 Поспішайте і сходьтесь, усі народи навколишні, і зберіться; туди, Господи, веди Твоїх героїв.
12 Нехай встануть народи і спустяться у долину Іосафата; бо там Я вос-сяду, щоб судити всі народи звідусюди. 13 Пустіть у діло серпи, бо жниво дозріло; йдіть, спустіться, бо точило
повне і підточилля переливаються, тому що злість їхня велика.14 Натовпи, натовпи у долині суду! бо близько день Господній до долини суду!
16 Сонце і місяць потьмаряться і зірки втратять блиск свій. le І прогримить Господь із Сиону, і дасть глас Свій з Єрусалима; здригнуться небо і земля; але Господь буде захистом для народу Свого й обороною для синів Ізраїлевих.1687 Тоді пізнаєте, що Я Господь Бог ваш, Який живе на Сионі, на святій горі Моїй; і буде Єрусалим святинею, і не будуть вже іно-племінники проходити через нього. 18 І буде у той день: гори будуть капати вином і пагорби потечуть молоком, і всі русла юдейські наповняться водою, а з дому Господнього вийде джерело, і буде напоювати долину Ситтим. 1688 Єгипет зробиться пустелею й Едом буде безлюдним степом
- за те, що вони пригноблювали синів Іудиних і проливали невинну кров у землі їхній. 1689 А Іуда буде жити вічно і Єрусалим — у роди родів. 21 Я змию кров їхню, яку ще не змив, і Господь буде жити на Сионі.
КНИГА ПРОРОКА АМОСА
Слова Амоса, одного з пасту-хів фекойських, які він чув у видінні про Ізраїль у дні Озії, царя Юдейського, й у дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського, за два роки перед землетрусом.
21 сказав він: Господь прогримить із Сиону і дасть глас Свій з Єрусалима, і заплачуть хатини пастухів, і засохне вершина Кармила. 3 Так говорить Господь: за три злочини Дамаска і за чотири не пощаджу його, тому що вони молотили Галаад залізними молотилами.41 пошлю вогонь на дім Азаїла, і пожере він палаци Ве-надада. 6 І розіб’ю засуви Дамаска, і знищу жителів долини Авен і того, хто тримає скіпетр, — з дому Еденово-го, і піде народ арамейський у полон у Кир, - говорить Господь. ® Так говорить Господь: за три злочини Гази і за чотири не пощаджу її, тому що вони вивели всіх у полон, щоб віддати їх Едому. 7 І пошлю вогонь на стіни Гази, - і пожере палаци її.
8 І знищу жителів Азота і того, хто тримає скіпетр, в Аскалоні, і поверну руку Мою на Екрон, і загине залишок филистимлян, — говорить Господь Бог. 9 Так говорить Господь: за три злочини Тира і за чотири не пощаджу його, тому що вони передали всіх полонених Едому і не згадали братерського союзу.10 Пошлю вогонь на стіни Тира, і пожере палаци його.
11 Так говорить Господь: за три злочини Едома і за чотири не пощаджу його, тому що він переслідував брата свого мечем, придушив почуття родинне, лютував постійно у гніві своєму і завжди зберігав лють свою.
12 І пошлю вогонь на Феман, і пожере палаци Восора. 13 Так говорить Господь: за три злочини синів Аммо-нових і за чотири не пощаджу їх, тому що вони розсікали вагітних у Галааді, щоб розширити межі свої.14 І запалю вогонь на стінах Равви, і пожере палаци її, серед крику в день брані,
з вихором у день бурі. 16901 піде цар їхній у полон, він і князі його разом
з ним, - говорить Господь.
31. 4 Цар. 13, 7. Іс. 41, 15. [4] Єр. 49, 27. [5] Єр. 49, 24, 26. 4 Цар. 16, 9. [6] 2 Пар. 21, 17. [8] 2 Пар. 26, 6. [9] Єз. 27, 3. [10] Іс. 23, 1. Єр. 47, 4. Єз. 26, 3. [11] Авд. 1, 10. [13] Бут. 19, 38. Єр. 49, 1. [14] Єр. 49, 2. [15] Єр. 49, 3.
0 Так говорить Господь: за три злочини Моава і за чотири не
пощаджу його, тому що він перепалив кістки царя Едомського на вапно. 2 І пошлю вогонь на Моава, і пожере палаци Кериофа, і загине Моав серед розгрому із шумом, при звуці труби. 3 Знищу суддю із середовища його й умертвлю всіх князів його разом з ним, - говорить Господь.
4 Так говорить Господь: за три злочини Іуди і за чотири не пощаджу його, тому що відкинули закон Господній
1 постанов Його не зберегли, й ідоли їхні, слідом яких ходили батьки їхні, звабили їх з путі. 5 І пошлю вогонь на Іуду, і пожере палаци Єрусалима. в Так говорить Господь: за три злочини Ізраїля і за чотири не пощаджу його, тому що продають правого за срібло і бідного - за пару сандаліїв.7 Жадають, щоб порох земний був на голові бідних, і путь лагідних перекручують; навіть батько і син ходять до однієї жінки, щоб знеславити святе ім’я Моє. 8 На одежах, узятих у заставу, лежать біля всякого жертовника, і вино, стягнене зі звинувачених, п’ють у домі богів своїх. 9 А Я знищив перед лицем їх Аморрея, якого висота була як висота кедра і який був міцний як дуб; Я знищив плід його вгорі і корені його внизу. 10 Вас же Я вивів із землі Єгипетської і водив вас у пустелі сорок років, щоб вам успадкувати землю Аморрейську. 11 Із синів ваших Я обирав у пророки і з юнаків ваших - у назореї; чи не так це, сини Ізраїля? - говорить Господь.
12 А ви назореїв напували вином і пророкам наказували, говорячи: “не пророкуйте”.13 Ось, Я придавлю вас, як давить колісниця, навантажена снопами, — 14 і в моторного не стане сили бігти, і міцний не втримає міці
Глава 2. [1] Бут. 19, 37. Єр. 48, 1. 4 Цар.
З, 27. [6] Втор. 27, 19. Ам. 8, 6. [7] Іс. З, 16. Рим. 2, 24. [9] Чис. 21, 24. Втор. 2, 31. Нав. 9, 10; 24, 8. Пс. 134, 11. [11] Вих. 12, 51. Ам.
З, 1. [12] Іс. ЗО, 10. Ам. 7, 12-13. [14] Еккл.
своєї, і хоробрий не врятує свого життя, 16 ні стрілець з лука не встоїть, ні скороход не втече, ні той, що сидить на коні, не врятує свого життя. le І найвідважніший з хоробрих втече нагим у той день, — говорить Господь.
0 Слухайте слово це, яке Гос-подь вирік на вас, сини Ізраїлеві, на все плем’я, яке вивів Я з землі Єгипетської, говорячи: 2 тільки вас визнав Я з усіх племен землі, тому і стягну з вас за всі беззаконня ваші.
3 Чи підуть двоє разом, не змовившись між собою? 4 Чи реве лев у лісі, коли немає перед ним здобичі? чи подає свій голос левеня з лігва свого, коли воно нічого не впіймало?
6 Чи потрапить птах у петлю на землі, коли сильця немає для нього? Чи підніметься з землі петля, коли нічого не потрапило у неї? 6 Чи сурмить у місті труба, — і народ не злякався б? Чи буває у місті біда, яку не Господь попустив би? 7 Бо Господь Бог нічого не робить, не відкривши Своєї таємниці рабам Своїм, пророкам. 8 Лев почав рикати, - хто не здригнеться? Господь Бог сказав, — хто не буде пророкувати? 9 Проголосіть на покрівлях у Азоті і на покрівлях у землі Єгипетській і скажіть: зберіться на горах Самарії і подивіться на велике нечестя у ній і на утиски серед неї.10 Вони не вміють чинити справедливо, — говорить Господь: насильством і грабіжництвом збирають скарби у палаци свої. 11 Тому так говорить Господь Бог: ось ворог,
1 притім навколо всієї землі! він знищить могутність твою, і пограбовані будуть палаци твої. 12 Так говорить Господь: як іноді пастух вириває з пащі левиної дві гомілки або частину вуха, так врятовані будуть сини Ізраїлеві, які сидять у Самарії в кут-
9, 11. Ам. 9, 1.
Глава 3. [1] Ам. 2, 10. [2] Вих. 19, 5. Втор.
4, 33-34; 14, 2. [6] Плач. З, 38. [7] Бут. 18,
17. Ос. 12, 10. Діян. 11, 28. [11] Лк 19, 43.
ку постелі й у Дамаску на ложі. 13 Слухайте і засвідчіть дому Якова,
- говорить Господь Бог, Бог Саваоф. 1691 Бо у той день, коли Я стягну з Ізраїля за злочини його, стягну і за жертовники у Вефилі, і відсічені будуть роги вівтаря, і впадуть на землю. 1692 Й уражу дім зимовий разом з домом літнім, і зникнуть доми з прикрасами зі слонової кістки, і не стане багатьох домів, — говорить Господь. А Слухайте слово це, телиці ва-^ санські, які на горі Самарійській, ви, що утискуєте бідних, гнобите убогих, говорите господарям своїм: “подавай, і ми будемо пити!” 2 Клявся Господь Бог святістю Своєю, що ось, прийдуть на вас дні, коли потягнуть вас гаками і решту ваших вудками. 3 І крізь пролами стін вийдете, кожна, як трапиться, і покинете все оздоблення палаців, - говорить Господь.4 Ідіть у Вефиль — і грішіть, у Галгал — і примножуйте злочини; приносьте жертви ваші кожного ранку, десятини ваші хоч через кожні три дні. 5 Приносьте у жертву подяки квасне, проголошуйте про добровільні приношення ваші і розголошуйте про них, бо це ви любите, сини Ізраїлеві, - говорить Господь Бог. 8 За те і дав Я вам голі зуби в усіх містах ваших і нестачу хліба в усіх селищах ваших; але ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. 7 І утримував від вас дощ за три місяці до жнив; проливав дощ на одне місто, а на інше місто не проливав дощу; одна ділянка напоєна була дощем, а інша, не окроплена дощем, засихала. 8 І сходилися два-три міста в одне місто, щоб напитися води, і не могли досхочу напитися; але і тоді ви не навернулися до Мене, - говорить Господь. 9 Я уражав вас іржею і бляклістю хліба;
безліч садів ваших і виноградників ваших, і смоковниць ваших, і маслин ваших пожирала гусінь, - і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. 10 Посилав Я на вас моровицю, подібну до єгипетської, вбивав мечем юнаків ваших, відводячи коней у полон, так що сморід від станів ваших піднімався у ніздрі ваші; і, попри все те, ви не навернулися до Мене, — говорить Господь. 11 Робив Я серед вас руйнування, як зруйнував Бог Содом і Гоморру, і ви були вихоплені, як головешка з вогню, - і, попри все те, ви не навернулися до Мене,
— говорить Господь. 12 Тому так учиню Я з тобою, Ізраїлю; і коли Я так учиню з тобою, то приготуйся до зустрічі Бога твого, Ізраїлю,13 бо ось Він, Який утворює гори, і творить вітер, і оголошує людині наміри її, ранкове світло перетворює на морок, і йде вище землі; Господь Бог Саваоф — ім’я Йому.
с Слухайте це слово, у якому я здійму плач за вами, доме Ізраїлів. 2 Упала, не встає більше діва Ізраїлева! повалена на землі своїй, і нема кому підняти її. 3 Бо так говорить Господь Бог: місто, яке виступало з тисячею, залишиться тільки з сотнею, і хто виступав із сотнею, залишиться з десятком у домі Ізраїля. 4 Бо так говорить Господь дому Ізраїлевому: знайдіть Мене, і будете живі. 6 Не шукайте Вефиля і не ходіть у Галгал, і у Вирсавію не подорожуйте, бо Галгал весь піде у полон і Вефиль перетвориться на ніщо. в Знайдіть Господа, і будете живі, щоб Він не ринув на дім Йосифів як вогонь, який пожере його, і нікому буде погасити його у Вефилі. 7 О, ви, що суд перетворюєте на отруту і правду кидаєте на землю! 8 Хто створив се-
Вих. 9, 3; 12, 29. [11] Бут. 19, 24. Ос. 11, 8.
[12] Лк 15, 18.
Глава 5. [4] Пс. 33, 11. [5] Ам. 4, 4. [6] Іс.
55, 6. Єр. 17, 27. [8] Ам. 9, 6.
мизір’я й Оріон, і перетворює смертну тінь на ясний ранок, а день робить темним, як ніч, закликає води морські і розливає їх по лицю землі? -Господь ім’я Йому!9 Він зміцнює спустошувача проти сильного, і спустошувач входить в укріплення.1693 А вони ненавидять того, хто викриває біля воріт, і гребують тим, хто говорить правду. 1694 Отже, за те, що ви зневажаєте бідного і берете від нього подарунки хлібом, ви побудуєте доми із тесаного каменю, але жити не будете у них; розведете прекрасні виноградники, а вино з них не будете пити. 1695 Бо Я знаю, які численні злочини ваші і які тяжкі гріхи ваші: ви вороги правого, берете хабарі й перекручуєте у суді справи бідних.
13 Тому розумний мовчить у цей час,
бо цей час злий. 1696 Шукайте добра, а не зла, щоб вам залишитися у живих, — і тоді Господь Бог Саваоф буде з вами, як ви говорите. 16 Зне-навидьте зло і полюбіть добро, і відновіть біля воріт правосуддя; можливо, Господь Бог Саваоф помилує залишок Йосифів. 16 Тому так говорить Господь Бог Саваоф, Вседержитель: на всіх вулицях буде плач, і на всіх дорогах будуть викликувати: “горе, горе!”, і покличуть хлібороба тужити і майстерних у жалібних піснях — плакати, 17 й у всіх виноградниках буде плач, бо Я пройду серед тебе, - говорить Господь. 18 Горе тим, що бажають дня Господнього! для чого вам цей день Господній? він темрява, а не світло,19 те саме, що якби хто втік від лева, і трапився б йому назустріч ведмідь, або якби прийшов додому й обперся рукою об стіну, і змія вжалила б його. 20 Хіба день Господній не морок, а світло? він темрява, і немає у ньому сяйва.21 Ненавиджу, відкидаю свята ваші і не сприймаю пахощів від жертв під час урочистих зібрань ваших. 22 Якщо піднесете Мені всепалення і хлібне приношення, Я не прийму їх і не спогляну на подячну жертву із повнотілих тельців ваших.
23 Віддали від Мене шум пісень твоїх, бо звуків гуслів твоїх Я не буду слухати. 24 Нехай, як вода, тече суд, і правда — як сильний потік! 26 Чи приносили ви Мені жертви і хлібні дари у пустелі протягом сорока років, доме Ізраїлів? 26 Ви носили скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, які ви зробили для себе. 27 За те Я переселю вас за Дамаск, — говорить Господь; Бог Саваоф — ім’я Йому!
11 Горе безтурботним на Сионі й іменитим провідного народу, що надіються на гору Самарійську, до яких приходить дім Ізраїля! 2 Пройдіть у Капне і подивіться, звідти перейдіть в Емаф великий і спустіться у Геф филистимський: чи не кращі вони за ці царства? чи не ширші межі їхні за межі ваші? 3 Ви, які день біди вважаєте далеким і наближаєте торжество насильства, — 4 ви, які лежите на ложах зі слонової кістки і ніжитеся на постелях ваших, їсте кращих баранів стада і тельців з рясного пасовища, 6 співаєте під звуки гуслів, думаючи, що володієте музичним інструментом, як Давид, 6 п’єте з чаш вино, намащуєтеся найкращими мастями, і не уболіваєте за біду Йосифа! 7 За те нині підуть вони у полон на чолі полонених, і скінчиться радість зніжених. 8 Клянеться Господь Бог Самим Собою, і так говорить Господь Бог Саваоф: гребую зарозумілістю Якова і ненавиджу чертоги його, і віддам місто і все, що напов-
13. [23] Мф 15, 8. [24] Іс. 11, 9; 56, 1. [25] Діян. 7, 42. [26] Діян. 7, 43.
Глава 6. [1] Єр. 5, 17. [2] Бут. 10, 10. [4]
Ам. З, 15. Гал. 6, 8. [6] Бут. 40, 23. [8] Єр. 51,
14.
нює його. 9 І буде: якщо в якому домі залишиться десять чоловік, то помруть і вони, 10 і візьме їх родич їхній або спалювач, щоб винести кістки їхні з дому, і скаже тому, хто знаходиться у домі: чи є ще у тебе хтось? Той відповість: немає нікого.
І скаже цей: мовчи! бо не можна згадувати імені Господнього. 11 Бо ось, Господь дасть повеління й уразить великі доми розпадинами, а малі доми — тріщинами.12 Чи бігають коні по скелі? чи можна розорювати її волами? Ви тим часом суд перетворюєте на отруту і плід правди на гіркоту; 13 ви, що захоплюєтеся нікчемними речами і говорите: “чи не своєю силою ми придбали собі могутність?”
14 Ось Я, - говорить Господь Бог Саваоф, — підніму народ проти вас, доме Ізраїлів, і будуть тіснити вас від входу в Емаф до потоку в пустелі.
7 Таке видіння відкрив мені Гос-' подь Бог: ось, Він створив сарану на початку виростання пізньої трави, і це була трава після царської косовиці. 2 І було, коли вона закінчила їсти траву на землі, я сказав: Господи Боже! пощади; як устоїть Яків? він дуже малий. 3 І пошкодував Господь про те; “не буде цього”,
— сказав Господь.
4 Таке відіння відкрив мені Господь Бог: ось, Господь Бог зробив для суду вогонь, - і він пожер велику безодню, пожер і частину землі.61 сказав я: Господи Боже! зупини; як устоїть Яків? він дуже малий.6 І пошкодував Господь про те; “і цього не буде”, — сказав Господь Бог.
7 Таке видіння відкрив Він мені: ось, Господь стояв на прямовисній стіні, і в руці у Нього свинцевий висок. 81 сказав мені Господь: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: висок. І Господь сказав: ось, покладу висок серед народу Мого, Ізраїля; не буду більше прощати йому. 9 І спустошені будуть жертовні висоти Ісаакові, і зруйновані будуть святилища Ізраїлеві, і постану з мечем проти дому Ієровоамового.
10 І послав Амасія, священик ве-фильський, до Ієровоама, царя Ізраїльського, сказати: Амос чинить збурення проти тебе серед дому Ізраїлевого; земля не може терпіти усіх слів його. 11 Бо так говорить Амос: “від меча помре Ієровоам, а Ізраїль неодмінно відведений буде в полон із землі своєї”.12 І сказав Амасія Амосу: провидцю! піди й відійди у землю Іудину; там їж хліб, і там пророкуй, 13 а у Вефилі більше не пророкуй, бо він святиня царя і дім царський. 14 І відповів Амос і сказав Амасії: я не пророк і не син пророка; я був пастухом і збирав сико-мори. 15 Але Господь узяв мене від овець і сказав мені Господь: “іди, пророкуй до народу Мого, Ізраїля”.
18 Тепер вислухай слово Господнє. Ти говориш: “не пророкуй на Ізраїля і не промовляй слів на дім Ісааків”.
17 За це, ось що говорить Господь: дружина твоя буде збезчещена у місті, сини і дочки твої впадуть від меча, земля твоя буде розділена ме-жевим шнуром, а ти помреш у землі нечистій, і Ізраїль неодмінно виведений буде із землі своєї.
О Таке відіння відкрив мені Гос ° подь Бог: ось кошик зі стиглими плодами.21 сказав Він: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: кошик зі стиглими плодами. Тоді Господь сказав мені: прийшов кінець народу Моєму, Ізраїлю: не буду більше прощати йому. 3 Пісні чертога у той день обернуться на ридання, - говорить Господь Бог; багато буде трупів, на всякому місці будуть кидати їх мовчки.
4 Вислухайте це ви, що жадаєте поглинути бідних і погубити убогих, -
6 ви, які говорите: “колись мине місяць у повні, щоб нам продавати хліб, і субота, щоб відчинити житниці, зменшити міру, збільшити ціну сик-ля й обманювати неточними терезами, ® щоб купувати незаможних за срібло і бідних за пару взуття, а висівки з хліба продавати”. 7 Клявся Господь славою Якова: воістину повіки не забуду жодного з діл їхніх!
8 Чи не захитається від цього земля, і чи не заплаче кожен, хто живе на ній? Захвилюється вся вона, як ріка, і буде підніматися й опускатися, як ріка Єгипетська.9 І буде у той день,
— говорить Господь Бог: зроблю захід сонця опівдні і затьмарю землю серед світлого дня. 10 І оберну свята ваші на тужіння й усі пісні ваші на плач, і покладу на всі стегна веретище і плішину на всяку голову; і вчиню у країні плач, як за єдиним сином, і кінець її буде - як гіркий день.
11 Ось настають дні, — говорить Господь Бог, — коли Я пошлю на землю голод, - не голод хліба, не спрагу води, але спрагу слухання слів Господніх. 12 І будуть ходити від моря до моря і блукати від півночі до сходу, шукаючи слова Господнього, і не знайдуть його. 13 У той день будуть сохнути від спраги красиві діви і юнаки, 14 які клянуться іріхом самарійським і говорять: “живий бог твій, Дан! і жива путь у Вирсавію!”
— Вони впадуть і вже не встануть.
9 Бачив я Господа, Який стояв над жертовником, і Він сказав: удар у притолоку над воротами, щоб затряслися косяки, і обруш їх на голови всіх їх, решту ж із них Я уражу мечем: не втече з них ніхто, хто біжить, і не спасеться з них ніхто, хто бажає спастися. 2 Хоч би вони зарилися у пекло, і звідти рука Моя візьме їх; хоч би зійшли на небо, і звідти скину їх. 3 І хоч би вони сховалися на вершині Кармила, і там відшукаю і візьму їх; хоч би сховалися від очей Моїх на дні моря, і там накажу морському змієві уразити їх. 4 І якщо підуть у полон попереду ворогів своїх, то повелю мечу і там убити їх. Зверну на них очі Мої на біду їм, а не на благо. 1697 Бо Господь Бог Саваоф торкнеться землі, — і вона розтане, і заплачуть усі, що живуть на ній; і підніметься вся вона, як ріка, й опуститься як ріка Єгипетська. 0 Він улаштував горні чертоги Свої на небесах і склепіння Своє утвердив на землі, прикликає води морські, і виливає їх по лицю землі; Господь ім’я Йому.7 Чи не такі, як сини ефіоплян, і ви для Мене, сини Ізраїлеві? - Говорить Господь. Чи не Я вивів Ізраїля з землі Єгипетської і филистимлян — з Каф-тора, й арамлян — з Кира? 8 Ось, очі Господа Бога - на грішне царство, і Я знищу його з лиця землі; але дім Якова не зовсім знищу, — говорить Господь. 9 Бо ось, Я накажу і розсиплю дім Ізраїлів по всіх народах, як розсипають зерна у решеті, і жодне не впаде на землю.
10 Від меча помруть усі грішники з народу Мого, які говорять: “не осягне нас і не прийде до нас ця біда!”
11 У той день Я відновлю скинію Давидову занепалу, закрию тріщини у ній і зруйноване відновлю, і влаштую її, як у дні давні, 12 щоб вони оволоділи залишком Едома й усіма народами, між якими сповіститься ім’я Моє, - говорить Господь, Який творить усе це. 13 Ось, настають дні,
— говорить Господь, — коли орач за-
[4] Єр. 44, 11. [5] Пс. 96, 5. Наум. 1, 5. [6] Ам. 5, 8. [7] Єр. 13, 23; 47, 4. [8] Притч. 15,
3. Пс. 65, 7. Єр. 5, 18, 29. [9] Діян. 15, 16.
[11] Мих. 4, 7. Діян. 15, 16. [12] Чис. 24, 18. Діян. 15, 17. [13] Іоїл. З, 18.
стане ще женця, а той, хто топче виноград, - сівача; і гори будуть виточувати виноградний сік, і всі пагорби потечуть. 1698 І поверну з полону народ Мій, Ізраїля, і забудують опустілі міста й оселяться у них, насадять виноградники і будуть пити вино з них, розведуть сади і будуть їсти плоди з них. 1699 І оселю їх на землі їхній, і вони не будуть більше вигнанцями з землі своєї, яку Я дав їм,
— говорить Господь Бог твій.
КНИГА ПРОРОКА АВДІЯ
Видіння Лвдія. Так говорить Господь Бог про Едома: звістку почули ми від Господа, і посол посланий оголосити народам: “вставайте, і виступимо проти нього війною!” 2 Ось, Я зробив тебе малим між народами, і ти у великій ганьбі. 3 Гордість серця твого звабила тебе; ти живеш у розщелинах скель, на підвищеному місці, і говориш у серці твоєму: “хто скине мене на землю?” 4 Але хоч би ти, як орел, піднявся високо і серед зірок улаштував гніздо твоє, то і звідти Я скину тебе,
- говорить Господь. 6 Чи не злодії приходили до тебе? чи не нічні грабіжники, що ти так розорений? Але вони украли б стільки, скільки потрібно їм. Якби проникли до тебе оббирачі винограду, то і вони хіба не залишили б кілька ягід? 6 Як обібрано все у Ісава й обшукані тайники його! 7 До кордону випровадять тебе всі союзники твої, обдурять тебе, здолають тебе ті, що живуть з тобою у мирі, ті, що їдять хліб твій, завдадуть тобі удару. Немає у ньому сенсу! 8 Чи не у той день буде це, -говорить Господь, - коли Я знищу мудрих в Едомі і розсудливих на горі Ісава? 9 Уражені будуть страхом хоробрі твої, Фемане, щоб усі на горі Ісава знищені були вбивством. 10 За утиск брата твого, Якова, покриє тебе сором і ти знищений будеш назавжди. 11 У той день, коли ти стояв навпроти, у той день, коли чужі вели військо його у полон й іноплемін-ники ввійшли у ворота його і кидали жереб щодо Єрусалима, ти був як один з них. 12 Не варто було б то
бі зловтішно дивитися на день брата твого, на день відчуження його; не варто було б радіти за синів Іуди у день загибелі їхньої і розкривати рот у день біди. 13 Не варто було б тобі входити у ворота народу Мого в день нещастя його і навіть дивитися на недолю його у день загибелі його, ні торкатися майна його в день біди його,14 ні стояти на перехрестях для убивання тих, що біжать із нього, ні видавати уцілілих з нього у день біди. 1700 Бо близький день Господній на всі народи: як ти чинив, так учинено буде і з тобою; воздаяння твоє повернеться на голову твою. 16 Бо, як ви пили на святій горі Моїй, так усі народи завжди будуть пити, будуть пити, проковтнуть і будуть, ніби їх не було. 1701 А на горі Сионі буде спасіння і буде вона святинею; і дім Якова одержить у володіння спадщину свою. 18 І дім Якова буде вогнем, і дім Йосифа - полум’ям, а дім Ісавів — соломою: запалять його, і знищать його, і нікого не залишиться з дому Ісава: бо Господь сказав це. 19 І заволодіють ті, які на півдні, горою Ісава, а які у долині, — филистимлянами; і заволодіють полем Єфрема і полем Самарії, а Веніамін за-
Іс. 29, 14. Єр. 49, 7. 1 Кор. 1, 19. [9] Єр. 49, 7. [10] Бут. 27, 41. Єз. 35, 2. Ам. 1, 11. [12] Мих. 4, 11. [14] Єз. 21, 21. [15] Єз. 35, 15.
[17] Іс. 14, 2.
володіє Галаадом. 1702 І переселені з війська синів Ізраїлевих заволодіють землею Ханаанською до Сарепти, а переселені з Єрусалима, які знаходяться у Сефараді, одержать у володіння міста південні. 1703 І прийдуть спасителі на гору Сион, щоб судити гору Ісава, і буде царство Господа.
КНИГА ПРОРОКА ІОНИ
І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного: 2 встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене. 3 І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа.4 Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися. 61 злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу
з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув.61 прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо. 71 сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону. 8 Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу?
9 І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу. 10 І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм. 11 І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися. 12 Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря. 13 Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них. 14 Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі! 16 І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй. le І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці.
'У І повелів Господь великому ки-^ ту поглинути Іону; і був Іона в утробі цього кита три дні і три ночі.
2 І помолився Іона Господу Богу своєму з утроби кита 3 і сказав: до Господа воззвав я у скорботі моїй, і Він почув мене; з утроби пекла я волав, і Ти почув голос мій.4 Ти ввергнув мене у глибину, у серце моря, і потоки оточили мене, усі води Твої і хвилі Твої проходили наді мною.6 І я сказав: відкинутий я від очей Твоїх, однак я знову побачу святий храм Твій. ® Охопили мене води до душі моєї, безодня обійняла мене; морською травою оповита була голова моя.
Бут. 1, 9. [15] Мф 12, 40; 14, 32.
Глава 2. [1] Мф 12, 40; 16, 4. Лк 11, 29. 1 Кор. 15, 4. [3] Пс. 119, 1. [4] Пс. 41, 8. [5] Іс. 38, 11. [6] Пс. 68, 2-3.
7 До основ гір я зійшов, земля своїми запорами навік закрила мене; але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла. 1704 Коли знемогла у мені душа моя, я згадав про Господа, і молитва моя дійшла до Тебе, до храму святого Твого.1705 Ті, що шанують суєтних і облудних богів, залишили Милосердого свого, 1706 а я гласом хвали принесу Тобі жертву; що обіцяв, виконаю: у Господа спасіння! 1707 І сказав Господь киту, і він вивергнув Іону на сушу.
“З І було слово Господнє до Іони J вдруге: 2 встань, йди в Ниневію, місто велике, і проповідуй у ній, що Я повелів тобі.3 І встав Іона і пішов у Ниневію, за словом Господнім; Ни-невія ж була містом великим у Бога, на три дні ходи.4 І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти в один день, і проповідував, говорячи: ще сорок днів, і Ниневія буде зруйнована!6 І повірили ниневитяни Богу, й оголосили пост, і вдяглися у веретища, від великого з них до малого. 6 Це слово дійшло до царя Ниневії, і він устав із престолу свого, і зняв із себе царське облачення своє, й одягся у веретище, і сів на попелі,7 і повелів проголосити і сказати у Ниневії від імені царя і вельмож його: “щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили,
8 і щоб покриті були веретищем люди і худоба і сильно волали до Бога, і щоб кожен навернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх. 9 Хто знає, можливо, ще Бог змилосердиться і відверне від нас розпалений гнів Свій, і ми не загинемо”.
10 І побачив Бог діла їхні, що вони навернулися від злого путі свого, і пожалів Бог щодо біди, про яку сказав, що наведе на них, і не навів.
Д Іона сильно засмутився цим і ” був роздратований. 2 І молився він Господу і сказав: о, Господи! чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я і побіг у Фарсис, бо знав, що Ти Бог благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш щодо нещастя. 31 нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, ніж жити.
4 І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно? 6 І вийшов Іона
з міста, і сів на східній стороні міста, і зробив собі там кущу, і сів під нею у тіні, щоб побачити, що буде з містом. ® І виростив Господь Бог рослину, і вона піднялася над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його засмучення його; Іона дуже зрадів цій рослині.71 влаштував Бог так, що на другий день з появою зорі черва підточила рослину, і вона засохла.8 Коли ж зійшло сонце, навів Бог пекучий східний вітер, і сонце стало палити голову Іони, так що він знеміг і просив собі смерти, і сказав: краще мені померти, ніж жити. 9 І сказав Бог Іоні: невже так сильно засмутився ти через рослину? Він сказав: дуже засмутився, навіть до смерти. 10 Тоді сказав Господь: ти шкодуєш за рослиною, над якою ти не трудився і якої не вирощував, яка в одну ніч виросла
і в одну ж ніч і пропала: 11 чи Мені не пожаліти Ниневії, міста великого, у якому понад сто двадцять тисяч чоловік, які не вміють відрізнити правої руки від лівої, і безліч худоби?
Глава 4. [2] Вих. 34, 6. Пс 85, 5. Іоїл. 2,
13. Наум. 1, 3. [3] 3 Цар. 19, 4. Іов. З, 20. [8] Як. 1, 11. Пс 120, 6. Одкр. 16, 8. [11] Бут. 18,
26. Єз. 18, 23. Євр. 5, 13.
Слово Господнє, яке було до Михея морасфитина у дні Іоафа-ма, Ахаза і Єзекії, царів юдейських, і яке відкрито йому про Самарію та Єрусалим.
КНИГА ПРОРОКА МИХЕЯ
2 Слухайте, всі народи, слухай, земле, і все, що наповнює її! Нехай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь зі святого храму Свого!3 Бо ось, Господь виходить з місця Свого, зійде і наступить на висоти землі, —
4 і гори розтануть під Ним, долини розпадуться, як віск від вогню, як води, що ллються з кручі.6 Усе це — за нечестя Якова, за іріх дому Ізраїлевого. Від кого нечестя Якова? чи не від Самарії? Хто влаштував висоти в Юдеї? чи не Єрусалим? 8 За те зроблю Самарію купою руїн у полі, місцем для розведення винограду; скину у долину каміння її й оголю основи її. 7 Усі ідоли її будуть розбиті і всі любодійні дари її спалені будуть вогнем, і всіх ідолів її віддам на руйнування, бо з любодій-них дарів вона влаштовувала їх, на любодійні дари вони і будуть обернені. 8 Про це буду я плакати і ридати, буду ходити, як пограбований і оголений, вити, як шакали, і плакати, як страуси, 9 тому що болісна поразка її, дійшла до Іуди, досягла навіть воріт народу мого, Єрусалима. 10 Не оголошуйте про це у Гефі, не плачте там голосно; але у селищі Офра покрий себе попелом. 11 Переселяйтеся, жительки Шафира, соромітно оголені; не втече і та, що живе у Цаані; плач у селищі Ецель не дасть вам зупинитися у ньому.12 Горює по своєму добру жителька Ма-рофи, бо зійшла біда від Господа до воріт Єрусалима. 13 Запрягай у ко-
Глава 1. [1] Єр. 26, 18. [2] Втор. 32, 1. Іс.
1, 2. [3] Іс. 26, 21. [4] Пс. 96, 5. [5] Єз. 20, 29. [7] Єз. 16, 31, 39. Ос. 2, 12. [8] Іов. ЗО, 29.
[10] 2 Цар. 1, 20. Єр. 6, 26. [12] Іс. 45, 7. Ам.
З, 6. [13] 4 Цар. 14, 19. 2 Пар. 32, 9. Іс. 36, 2.
лісницю швидких, жителько Лахиса; ти — початок гріха дочки Сионової, бо у тебе з’явилися злочини Ізраїля. 14 Тому ти посилати будеш дари у Морешеф-Геф; але селища Ахзи-ва будуть оманою для царів Ізраїлевих. 15 Ще спадкоємця приведу до тебе, жителько Мореша; він пройде до Одоллама, слави Ізраїля. 1в Зніми із себе волосся, обстрижися, у скорботі за ніжно улюбленими синами твоїми; розшир через них плішину, як в орла, що линяє, бо вони переселені будуть від тебе.
'у Горе тим, що задумують без-■“ законня і на постелях своїх придумують злодіяння, які роблять ранком на світанку, тому що є в руках їхніх сила! 2 Побажають полів і беруть їх силою, домів, - і віднімають їх; оббирають людину і її дім, чоловіка і його спадщину. 3 Тому так говорить Господь: ось, Я думаю навести на цей рід таку біду, якої ви не скинете з шиї вашої, і не будете ходити випроставшись; бо цей час злий. 4 У той день скажуть про вас притчу і будуть плакати гірким плачем і говорити: “ми зовсім зруйновані! наділ народу мого відданий іншим; як повернеться до мене! поля наші вже розділені іноплемінникам”.
6 Тому не буде у тебе нікого, хто кинув би жереб для виміру в зібранні перед Господом.8 Не пророкуйте, пророки; не пророкуйте їм, щоб не осягло вас нечестя. 7 О, той, що називається домом Якова! хіба умалився Дух Господній? чи такі дії Його? чи не благодійні слова Мої для того, хто чинить справедливо? 8 Народ же, який був колись Моїм, повстав як ворог, і ви віднімаєте як верхній, так
[15] Нав. 15, 35. [16] Іс. 22, 12.
Глава 2. [1] Іс. 29, 20. Пс. 35, 5. Мф 27, 1. [2] Іс. 5, 8. [3] Єр. 18, 11. Ам. 5, 13. [4] 3 Цар.
9, 7. [5] Втор. 32, 9. [7] Пс. 118, 72.
і спідній одяг у тих, хто проходить мирно, хто відвертається від війни.
9 Дружин народу Мого ви виганяєте з приємних домів їхніх; у дітей їхніх ви назавжди віднімаєте прикрасу Мою. 10 Встаньте і йдіть, бо країна ця не є місце спокою; за нечистоту вона буде розорена і притім жорстоким розоренням.11 Якби який-не-будь вітрогон видумав неправду і сказав: “я буду проповідувати тобі про вино і сикер”, то він і був би бажаним проповідником для цього народу. 12 Неодмінно зберу всього тебе, Якове, неодмінно з’єднаю залишки Ізраїля, об’єднаю їх воєдино, як овець у Восорі, як отару в овечому загоні: зашумлять вони від багатолюдства. 13 Перед ними піде стіноруйнівник; вони зруйнують перешкоди, увійдуть через ворота і вийдуть ними; і цар їхній піде перед ними, а на чолі їх Господь.
О І сказав я: слухайте, глави Яко-ва і князі дому Ізраїлевого: чи не вам слід знати правду? 2 А ви ненавидите добре і любите зле; здираєте з них шкіру їхню і плоть з кісток їхніх,3 їсте плоть народу Мого і здираєте з них шкіру їхню, а кістки їхні ламаєте і розтрощуєте ніби у горщик, і плоть - ніби у казан. 4 І будуть вони волати до Господа, але Він не почує їх і сховає лице Своє від них на той час, коли вони злодійст-вують. 5 Так говорить Господь на пророків, які вводять в оману народ Мій, які гризуть зубами своїми — і проповідують мир, а хто нічого не кладе їм у рот, проти того оголошують війну. 6 Тому ніч буде вам замість видіння, і пітьма — замість пророкувань; зайде сонце над пророками і потьмариться день над ними. 7 І посоромляться прозорлив-
110] Єз. 11, 7. Лев. 18, 24. [11] Єз. 13, 3. [12] Ос. 11, 1. Єз. 36, 37-38. Ін 10, 16. [13] Єз. 37, 22. Лк 24, 26. Євр. 2, 10.
Глава 3. [1] Втор. 17, 18. [2] Єз. 22, 25. [4] Пс. 65, 18. Іс. 1, 15. Єр. 11, 11. [5] Мф 7, 15. Єр. 6, 14. Єз. 13, 10. [6] Ам. 8, 9. [7] 1 Цар. 9, ці, й осоромлені будуть ворожбити,
і закриють уста свої всі вони, тому що не буде відповіді від Бога. 8 А я сповнений сили Духа Господнього, правоти і твердости, щоб висловити Якову злочин його й Ізраїлю гріх його. 9 Слухайте ж це, глави дому Яковового і князі дому Ізраїлевого, що гребують правосуддям і викривляють усе пряме, 10 будують Сион кров’ю і Єрусалим — неправдою!
11 Глави його судять за подарунки і священики його навчають за плату,
і пророки його передвіщають за гроші, а тим часом спираються на Господа, говорячи: “чи не серед нас Господь? не спіткає нас біда!” 12 Тому через вас Сион буде розораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього буде лісистим пагорбом.
А І буде в останні дні: гора дому ^ Господнього поставлена буде на чолі гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї народи. 2 І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню й у дім Бога Якова, і Він навчить нас шляхів Своїх, і будемо ходити стежками Його, бо від Сиону вийде закон і слово Господнє — з Єрусалима. 3 І буде Він судити багато народів, і викриє багато племен у далеких країнах; і перекують вони мечі свої на орала і списи свої - на серпи; не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.4 Але кожен буде сидіти під своєю виноградною лозою і під своєю смоков-ницею, і ніхто не буде лякати їх, бо вуста Господа Саваофа вирекли це.
6 Бо всі народи ходять, кожний в ім’я свого бога; а ми будемо ходити в ім’я Господа Бога нашого повік. в У той день, — говорить Господь, — зберу
9. [8] Єз. З, 8. [9] Іс. 5, 20. [10] Єр. 22, 13.
[11] Єр. 22, 26-28. [12] Єр. 26, 18.
Глава 4. [1] Іс. 2, 2. [2] Іс. 2, 3. [3] Пс. 2, 6. Ін 16, 8. Іс. 2, 4. [4] 3 Цар. 4, 25. Іс. 32, 18. Лев. 26, 6. [5] Зах. 14, 9. [6] Втор. ЗО, 3-4.
кульгавих і з’єднаю розігнане і тих, на кого Я навів біду.1708 І зроблю кульгаве залишком і далеко розсіяне сильним народом, і Господь буде царювати над ними на горі Сионі відтепер і довіку. 1709 А ти, вежо стада, пагорбе дочки Сиону! до тебе прийде і повернеться колишнє владарювання, царство - до дочок Єрусалима.
9 Для чого ж ти нині так голосно волаєш? Хіба немає у тебе царя? Чи не стало у тебе радника, що тебе схопили муки, як ту, що народжує? 1710 Страждай і мучся болями, дочко Сиону, як та, що народжує, бо нині ти вийдеш з міста і будеш жити у полі, і дійдеш до Вавилона: там будеш спасена, там визволить тебе Господь від руки ворогів твоїх. 1711 А тепер зібралися проти тебе багато народів і говорять: “нехай буде вона осквернена, і нехай надивиться око наше на Сион!” 12 Але вони не знають думок Господніх і не розуміють ради Його, що Він зібрав їх як снопи на току.
13 Встань і молоти, дочко Сиону, бо Я зроблю ріг твій залізним і копита твої зроблю мідними, і знищиш багато народів, і присвятиш Господу здобутки їх і багатства їх Владиці всієї землі.
^ Тепер ополчись, дочко пол-чищ; облягли нас облогою, тростиною будуть бити по щоках суддю Ізраїлевого.
2 І ти, Вифлеєме-Ефрафо, чи малий ти між тисячами Іудиними? з тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних. 3 Тому Він залишить їх до часу, доки не народить та, що має народити; тоді повернуться до синів Ізраїля і ті брати їхні, які залишилися. 4 І стане Він, і буде пасти у силі Господній, у величі імені Господа
Бога Свого, і вони будуть жити безпечно, бо тоді Він буде великим до країв землі. 5 І буде Він мир. Коли Ассур прийде у нашу землю і вступить у наші палаци, ми виставимо проти нього сім пастирів і вісім князів. 8 І будуть вони пасти землю Ассура мечем і землю Немврода у самих воротах її, і Він-то визволить від Ассура, коли той прийде у землю нашу і коли вступить у межі наші.71 буде залишок Якова серед багатьох народів, як роса від Господа, як злива на траві, і він не буде залежати від людини і покладатися на синів Адамових. 8 І буде залишок Якова між народами, серед багатьох племен, як лев серед звірів лісових, як скимен серед отари овець, який, коли виступить, то долає і терзає, і ніхто не врятує від нього. 1712 Підніметься рука твоя над ворогами твоїми, і всі вороги твої будуть знищені. 10 І буде у той день, — говорить Господь: знищу коней твоїх із середовища твого
1 знищу колісниці твої, 11 знищу міста у землі твоїй і зруйную всі укріплення твої, 12 вивергну чародійство
з руки твоєї, і тих, хто ворожить по хмарах, не буде у тебе; 13 знищу ідолів твоїх і кумирів із середовища твого, і не будеш більше поклонятися виробам рук твоїх. 14 Викоріню із середовища твого священні діброви твої і розорю міста твої. 15 І звершу у гніві й обуренні помсту над народами, які будуть неслухняні.
Слухайте, що говорить Гос-** подь: встань, судися перед горами, і пагорби нехай чують голос твій!
2 Слухайте, гори, суд Господній, і ви, тверді основи землі: бо у Господа суд
3 народом Своїм, і з Ізраїлем Він змагається. 3 Народе Мій! що зробив Я тобі і чим обтяжував тебе? відповідай Мені. 4 Я вивів тебе з землі Єги-
Єр. 50, 41. [7] Пс. 104, 12-13. [13] Іс. 2, 20. Зах. 13, 2. [14] Втор. 16, 21. [15] 2 Сол. 1, 8.
Глава 6. [2] Іс. 1, 2. Єр. 2, 4. [3] Єр. 2, 5.
[4] Вих. 12, 41, 51; 14, ЗО.
петської і визволив тебе з дому рабства, і послав перед тобою Мойсея, Аарона і Маріам. 1713 Народе Мій! згадай, що задумував Валак, цар Моа-витський, і що відповів йому Валаам, син Веорів, і що відбувалося від Ситтима до Галгал, щоб пізнати тобі праведні дії Господні.
6 “3 чим постати мені перед Господом, схилитися перед Богом небесним? Чи постати перед Ним із всепаленнями, з тельцями однолітніми? 1714 Але чи можна догодити Господу тисячами баранів або невичерпними потоками єлею? Хіба дам Йому первістка мого за злочин мій і плід утроби моєї — за гріх душі моєї?”
8 О, людино! сказано тобі, що — добро і чого жадає від тебе Господь: діяти справедливо, любити діла милосердя і смиренномудро ходити перед Богом твоїм. 1715 Глас Господа взиває до міста, і мудрість благоговіє перед ім’ям Твоїм: слухайте жезл і Того, Хто поставив його. 10 Чи не знаходяться і тепер у домі нечестивого скарби нечестя і зменшена міра, огидна? 11 Чи можу я бути чистим з терезами неточними і з обманними гирями у торбі? 12 Оскільки багатії його сповнені неправди, і жителі його говорять неправду, і язик їх є обман у вустах їхніх, 13 то і Я незцілимо уражу тебе спустошенням за гріхи твої. 14 Ти будеш їсти, і не будеш ситим; порожнеча буде всередині тебе; будеш зберігати, але не вбережеш, а що збережеш, те віддам мечу. 16 Будеш сіяти, а жати не будеш; будеш чавити оливки, і не будеш намащуватися єлеєм; вичавиш виноградний сік, а вина пити не будеш. 16 Збереглися у вас звичаї Амврія і всі діла дому Ахавового, і ви чините за порадами їх; і віддам Я тебе на спустошення і жителів твоїх на посміяння, і ви понесете наругу народу Мого.
П Горе мені! бо зі мною тепер
- як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя. 2 Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть. 3 Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків,
і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу. 4 Кращий
з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття. 1716 Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх. 1717 Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині - домашні її. 7 А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене.8 Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене. 9 Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його.101 побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: “де Господь Бог твій?” Надивляться на неї
очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях. 11 У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення. 12 У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки Євф-
16, 19-20, ЗО.
Глава 7. [2] Іс. 57, 1. [3] Іс. 1, 15, 23. [5] Сир. 6, 7. [6] Мф 10, 21, 35-36. [8] Пс. 26, 1.
[10] Пс. 78, 10. Іоїл. 2, 17. [11] Ам. 9, 11. [12] Іс. 19, 23.
рату, і від моря до моря, і від гори до гори. 13 А земля та буде пустелею за провину жителів її, за плоди діянь їх. 1718 Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кар-мила; нехай пасуться вони на Васа-ні і Галааді, як у дні давні! 1719 Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла. 1720 Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими; 1721 будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони
з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе.
18 Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати.
19 Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші.20 Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших.
КНИГА ПРОРОКА НАУМА
Пророцтво про Ниневію; кни-га видінь Наума елкосеянина.
2 Господь є Бог ревнитель і месник; месник Господь і страшний у гніві: помщається Господь ворогам Своїм і не пощадить супротивників Своїх. 3 Господь довготерпеливий і великий могутністю, і не залишає без покарання; у вихорі й у бурі хода Господа, хмара - пил від ніг Його.
4 Заборонить Він морю, і воно висихає, і всі ріки вичерпуються; в’яне Васан і Кармил, і блякне цвіт на Ливані.6 Гори трясуться перед Ним,
і пагорби тануть, і земля коливається перед лицем Його, і вселенна і всі, що живуть у ній.6 Перед обуренням Його хто встоїть? І хто стерпить полум’я гніву Його? Гнів Його розливається як вогонь; скелі розпадаються перед Ним.7 Благий Господь, притулок у день скорботи, і знає тих, що надіються на Нього. 8 Але повінню, що все потоплює, зруйнує дощенту Ниневію, і ворогів Його покриє морок. 9 Що замишляєте ви проти Господа? Він звершить знищення, і біда вже не повториться,10 бо ті, що сплелися між собою, як терня, і напилися, як п’яниці, вони пожерті будуть зовсім, як суха солома. 11 3 тебе вийшов той, хто задумав лихе проти Господа, хто склав раду нечестиву.
12 Так говорить Господь: хоч вони безпечні і численні, але вони будуть посічені і зникнуть; а тебе, хоч Я обтяжував, більше не буду обтяжувати. 13 І нині Я розіб’ю ярмо його, яке лежить на тобі, і пута твої розірву.
14 А про тебе, Ассуре, Господь визначив: не буде більше сімені з твоїм ім’ям; з дому бога твого знищу ідолів і кумирів; приготую тобі у ньому могилу, тому що ти будеш у ганьбі.
15 Ось, на горах - стопи благовісника, який сповіщає мир: святкуй, Юдеє, свята твої, виконуй обітниці твої, бо не буде більше проходити тобою нечестивий: він зовсім знищений.
Q Піднімається на тебе руйнів-" ник: охороняй твердині, стережи дорогу, зміцни стегна, збирайся
Глава 1. [2] Вих. 20, 5. Нав. 24, 19. [3]
Пс. 85, 5. Іов. 5, 18-19. [4] Іс. 50, 2. [5] Вих. 19, 18. Втор. 32, 22. Пс. 96, 5. [6] Одкр. 6, 17. Бут. 19, 24. Втор. 32, 22. [7] Пс. 1, 6. 2 Тим.
2, 19. [10] Іс. 9, 18. [13] Єр. 27, 2. [14] 4 Цар. 19, 37. [15] Іс. 52, 7. Рим. 10, 15.
із силами. 2 Бо відновить Господь велич Якова, як велич Ізраїля, тому що спустошили їх спустошувачі і виноградне гілля їх знищили. 3 Щит героїв його красний; воїни його в одежах баїряних; вогнем блищать колісниці у день приготування до бою, і ліс списів хвилюється.4 По вулицях мчать колісниці, гримлять на площах; блиск від них, як від вогню; блищать, як блискавка.5 Він викликає хоробрих своїх, але вони спотикаються на ходу своєму; поспішають на стіни міста, але облога вже влаштована. ® Річкові ворота відчиняються, і палац руйнується. 7 Вирішено: вона буде оголена і відведена у полон, і рабині її будуть стогнати як голуби, б’ючи себе у груди. 8 Нине-вія з часу існування свого була як ставок, повний води, а вони біжать. “Стійте, стійте!” Але ніхто не оглядається. 9 Розкрадайте срібло, розкрадайте золото! немає кінця запасам усякого дорогоцінного начиння.
10 Розграбована, спустошена і розорена вона, - і тане серце, коліна трясуться; у всіх у стегнах сильний біль,
1 лиця у всіх потемніли. 11 Де тепер лігво левів і те пасовище для левенят, по якому ходили лев, левиця і левеня, і ніхто не лякав їх, — 12 лев, який викрадає для насичення левенят своїх, і який задушує для левиць своїх, і який наповнює здобиччю печери свої і лігва свої викраденим?
13 Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І спалю у диму колісниці твої, і меч пожере левенят твоїх, і знищу з землі здобич твою, і не буде більше чутний голос послів твоїх.
о Горе місту крови! все воно пов-не обману і вбивства; не припиняється у ньому грабіжництво.
2 Чутні ляскіт бича і стукіт коліс, що крутяться, іржання коня і гуркіт колісниці, що скаче. 3 Мчить кіннота, виблискує меч і блищать списи; убитих безліч і купи трупів: немає кінця трупам, спотикаються об трупи їх. 4 Це — за численні блудодіяння розпусниці приємної зовнішности, майстерної у чародійстві, яка блудо-діяннями своїми продає народи і чаклуваннями своїми — племена. 6 Ось, Я - на тебе! - говорить Господь Саваоф. І підніму на лице твоє краї одягу твого і покажу народам наготу твою і царствам сором твій. e І закидаю тебе мерзотами, зроблю тебе ганебною і виставлю тебе на позорище. 7 І буде те, що всякий, побачивши тебе, побіжить від тебе і скаже: “розорена Ниневія! Хто пошкодує за нею? де знайду я утішителів для тебе?” 8 Хіба ти краще за Но-Аммо-на, що знаходиться між ріками, оточений водою, валом якого було море,
і море служило стіною його? 9 Ефіопія і Єгипет з незлічимою безліччю інших служили йому підкріпленням; копти і лівійці приходили на допомогу тобі. 10 Але і він переселений, пішов у полон; навіть і немовлята його розбиті на перехрестях усіх вулиць, а щодо знатних його кидали жереб, і всі вельможі його закуті ланцюгами. 11 Так і ти — сп’янієш і сховаєшся; так і ти будеш шукати захисту від ворога. 12 Усі укріплення твої подібні до смоковниці зі стиглими плодами: якщо труснути їх, то вони впадуть прямо у рот того, хто бажає їсти. 13 Ось, і народ твій, як жінки у тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться ворота землі твоєї, вогонь пожере запори твої. 14 Начерпай води на час облоги; зміцнюй укріплення твої; піди у багно, топчи глину, полагоди піч для випалювання цеглин. 16 Там пожере тебе вогонь, посіче тебе меч, поїсть тебе, як гусінь, хоч би ти розмножилася, як гусінь, розмножилася, як сарана.
16 Купців у тебе стало більше, ніж зірок на небі; але ця сарана розсіється і полетить. 17 Князі твої - як сарана, і воєначальники твої — як рої мошок, які під час холоду гніздяться у щілинах стін, і коли зійде сонце, то розлітаються, і не узнаєш місця, де вони були. 18 Сплять пастирі твої, царю Ассирійський, спочивають вельможі твої; народ твій розсіявся по горах, і немає кому зібрати його. 19 Немає лікування для рани твоєї, болюча виразка твоя. Усі, хто почув звістку про тебе, будуть плескати у долоні за тебе, бо на кого не простягалася безупинно злість твоя?
КНИГА ПРОРОКА АВВАКУМ А
Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум.
2 Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш? 3 Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат.
4 Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений.6 Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали. ® Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому. 7 Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його.8 Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич. 9 Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок. 10 І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої
Глава 1. [2] Пс. 12, 2. [3] Єз. 22, 29. [4] Іов. 21, 7. Єр. 12, 1. [5] Діян. 13, 41. [6] Єр.
50, 41-42. [8] Єр. 4, 13; 5, 6. [11] 2 Пар. 28,
23. [12] Пс. 37, 2. Єр. 10, 24; 46, 28. [13] Мф фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її. 11 Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його - бог його. 12 Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його. 13 Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього, 14 і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря? 16 Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує.18 За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його. 17 Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади?
Q На варту мою став я і, стоячи
■“ на вежі, спостерігав, щоб дізнатися, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на скаргу мою? 2 І відповів мені Господь і сказав: запиши видіння і накресли ясно на скрижалях, щоб той, хто читає, легко міг прочитати, 3 бо видіння стосується ще визначеного часу і говорить про кінець і не обмане; і хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться, не відміниться. 1722 Ось, душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.
6 Гордовита людина, як вино, що бродить, не заспокоюється, так що розширює душу свою, як пекло, і, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена. в Але чи не всі вони будуть говорити про нього притчу і глузливу пісню: “горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, - чи надовго? - й обтяжує себе заставами!” 1723 Чи не постануть раптово ті, які будуть мучити тебе, і чи не піднімуться проти тебе грабіжники, і ти дістанешся їм на розкрадання?
8 Оскільки ти пограбував багато народів, то й тебе пограбують усі інші народи за пролиття крови людської, за розорення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
9 Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого, щоб влаштувати гніздо своє на висоті і тим убезпечити себе від руки нещастя! 1724 Безславність вигадав ти для твого дому, знищуючи багато народів, і згрішив проти душі твоєї. 11 Камені зі стін заволають і поперечини з дерева будуть відповідати їм: 12 “горе тому, хто будує місто на крові і споруджує укріплення неправдою!” 13 Ось, чи не від Господа Саваофа це, що народи трудяться для вогню і племена мучать себе марно? 14 Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море.16 Горе тобі, що подаєш ближньому своєму питво з домішкою злости своєї і робиш його п’яним, щоб бачити сором його! 18 Ти переситився соромом замість слави; пий же і ти і показуй сором, - повернеться і до тебе чаша правиці Господньої і посоромлення на славу твою. 17 Бо злодійство твоє на Ливані звалиться на тебе за знищення зляканих тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста й усіх, що живуть у ньому. 18 Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, хоча скульптор, роблячи німих кумирів, покладається на свій витвір? 19 Горе тому, хто говорить дереву: “встань!” і безсловесному каменю: “пробудися!” Чи навчить він чого-небудь? Ось, він обкладений золотом і сріблом, але дихання у ньому немає. 20 А Господь — у святому храмі Своєму: нехай мовчить вся земля перед лицем Його!
0 Молитва Аввакума пророка, для співу.2 Господи! почув я слух
Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість. 3 Бог від Фемана гряде і Святий - від гори Фаран. Покрила небеса велич Його,
1 славою Його наповнилася земля.
4 Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили! 1725 Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його - пекучий вітер. 6 Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні.7 Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської.
8 Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки - обурення Твоє, чи на море - лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні? 1726 Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю.
113, 12. [20] Пс. 10, 4.
Глава 3. [3] Втор. 33, 2. [4] Вих. 24, 17.
[5] Вих. 9, 3. [6] Нав. 10, 13. Пс. 17, 8. Іс. 54,
10. [7] Чис. 31, 7. Суд 7, 21. [8] Вих. 14, 25-26; 15, 3-4. [9] Нав. З, 16.
10 Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої;11 сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх. 12 У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи.
13 Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху. 1727 Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно.16 Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод. 16 Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його.
17 Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноірадних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, -
18 але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє. 19 Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.]
КНИГА ПРОРОКА СОФОНІЇ
Слово Господнє, яке було до Со-фонії, сина Хусія, сина Годолії, сина Аморії, сина Єзекії, у дні Іосії, сина Амонового, царя Юдейського.
2 Усе знищу з лиця землі, — говорить Господь: 3 знищу людей і худобу, знищу птахів небесних і риб морських, і спокуси разом з нечестивими; знищу людей з лиця землі,
— говорить Господь. 4 І простягну руку Мою на юдеїв і на всіх жителів Єрусалима: знищу з місця цього залишки Ваала, ім’я жерців зі священиками, 6 і тих, які на покрівлях поклоняються воїнству небесному, і тих, що поклоняються, які клянуться Господом і клянуться царем своїм, 6 і тих, які відступили від Господа, не шукали Господа і не запитували про Нього. 7 Замовкни перед лицем Господа Бога! бо близько день Господній: уже приготував Господь жертовне заколення, призначив, кого покликати. 8 І буде у день жертви Господньої: Я відвідаю князів і синів царя і всіх, що одягаються в одяг іноплемінників;9 відвідаю у той день усіх, які перестрибують через поріг, які дім Господа свого наповнюють насильством і обманом. 10 І буде у той день, — говорить Господь, — крик біля воріт рибних і ридання біля інших воріт і велике руйнування на пагорбах. 11 Ридайте, жителі нижньої частини міста, бо зникне весь торговельний народ і знищені будуть обтяжені сріблом.12 І буде у той час: Я зі світильником огляну Єрусалим і покараю тих, які сидять на дріжджах своїх і говорять у серці своєму: “не творить Господь ні добра, ні зла”. 13 І перетворяться багатства їхні на здобич і доми їхні — на запустіння; вони побудують доми, а жити у них не будуть, насадять виноградники, а вина з них не будуть пити.
3. [4] Єр. 49, 3. Ос. 10, 5. [5] Єр. 44, 17. Ос. 4,
15. [7] Пс. 36, 7. Єр. 46, 10. Іс. 34, 6. [8] 4 Цар.
25, 7. 1 Пет. З, 3. [12] Єр. 48, 11. Єз. 11, 3.
[13] Втор. 28, ЗО. Ам. 5, 11. Мих. 6, 15.
14 Близький великий день Господа, близький, і дуже поспішає: уже чутний голос дня Господнього; гірко заволає тоді й найхоробріший!
16 День гніву — день цей, день скорботи і тісноти, день спустошення і руйнування, день пітьми і мороку, день хмари й імли, 16 день труби і військового крику проти укріплених міст і високих веж.17 І Я стисну людей, і вони будуть ходити, як сліпі, тому що вони згрішили проти Господа, і розметана буде кров їхня, як порох, і плоть їхня - як послід.18 Ні срібло їхнє, ні золото їхнє не може врятувати їх у день гніву Господа, і вогнем ревности Його пожерта буде вся ця земля, бо знищення, і притім раптове, звершить Він над усіма жителями землі.
'У Досліджуйте себе уважно, до-" сліджуйте, народе неприборканий, 2 доки не прийшло визначення
— день пролетить, як полова, — доки не прийшов на вас полум’яний гнів Господній, доки не настав для вас день люті Господньої.3 Шукайте Господа, всі смиренні землі, які виконують закони Його; шукайте правду, шукайте смиренномудрість; можливо, ви сховаєтеся у день гніву Господнього. 4 Бо Газа буде покинута й Аска-лон спорожніє, Азот буде вигнаний серед дня й Екрон викоріниться.
5 Горе жителям приморської країни, народу критському! Слово Господнє на вас, хананеї, земле Филистимська! Я знищу тебе, і не буде у тебе жителів, — 8 і буде приморська країна пастушою вівчарнею і загоном для худоби. 7 І дістанеться цей край залишкам дому Іудиного, і будуть пасти там, і в домах Аскалона будуть увечері відпочивати, бо Господь Бог їхній відвідає їх і поверне полон їх. 8 Чув Я ганьбу Моава й образи синів Аммонових, як вони знущалися з Мого народу і величалися у наділах його. 9 Тому, живу Я!
- говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: Моав буде, як Содом, і сини Аммона будуть, як Гоморра, надбанням кропиви, соляним рівчаком, пустелею навіки; залишок народу Мого візьме їх у здобич, і вцілілі з людей Моїх одержать їх у спадщину. 10 Це їм за зарозумілість їх, за те, що вони знущалися і величалися над народом Господа Саваофа. 11 Страшний буде для них Господь, бо знищить усіх богів землі, і Йому будуть поклонятися, кожен зі свого місця, всі острови народів. 12 І ви, ефіопляни, побиті будете мечем Моїм. 13 І простягне Він руку Свою на північ, і знищить Ассура, й оберне Ниневію на руїни, на місце сухе, як пустеля,
14 і спочивати будуть серед неї стада і всякого роду тварини; пелікан і їжак будуть ночувати у різьблених прикрасах її; голос їх буде лунати у вікнах, руйнування виявиться на дверних стовпах, бо не стане на них кедрової обшивки. 15 Ось чим буде місто, яке торжествує, живе безтурботно, яке говорить у серці своєму: “я, і немає іншого, крім мене”. Як воно стало руїною, лігвом для звірів! Усякий, проходячи повз нього, посвистить і махне рукою.
“5 Горе місту нечистому й осквер-неному, пригноблювачу!2 Не слухає голосу, не приймає настановлення, на Господа не уповає, до Бога свого не наближається. 3 Князі його посеред нього - леви, що рикають, судді його - вечірні вовки, які не залишають до ранку жодної кістки.
4 Пророки його - люди легковажні, віроломні; священики його осквер-нюють святиню, зневажають закон.
6 Господь праведний посеред нього,
14, 5-6. Ін 4, 21. [12] Іс. 18, 1. [13] Наум. 1, 14;
2, 2; 3, 15. [14] Іс. 13, 21; 34, 11. [15] Іс. 47, 8.
Глава 3. [3] Єз. 22, 27. Мих. З, 10. [4]
Єр. 23, 11. Ос. 9, 7. Єз. 22, 26. [5] Мал. 2, 6.
2 Пар. 36, 15. Дан. 9, 20—21.
не робить неправди, щоранку являє суд Свій незмінно; але беззаконник не знає сорому. 6 Я знищив народи, зруйнував твердині їх; порожніми зробив вулиці їх, так що ніхто вже не ходить по них; зруйновані міста їх: немає жодної людини, немає жителів. 1728 Я говорив: “бійся тільки Мене, приймай настановлення!” і не буде знищене житло його, і не спіткає його зло, яке Я визначив йому; а вони старанно намагалися псувати всі свої дії.
8 Отже, чекайте на Мене, - говорить Господь, - до того дня, коли Я повстану для спустошення, бо Мною визначено зібрати народи, скликати царства, щоб вилити на них обурення Моє, всю лють гніву Мого; бо вогнем ревности Моєї пожерта буде вся земля. 1729 Тоді знову Я дам народам уста чисті, щоб усі закликали ім’я Господа і служили Йому однодушно. 1730 Із зарічних країн Ефіопії поклонники Мої, діти розсіяних Моїх, принесуть Мені дари.1731 У той день ти не будеш осоромлювати себе всякими вчинками твоїми, якими ти грішив проти Мене, бо тоді Я видалю із середовища твого тих, що мар-нославляться твоєю знатністю, і не будеш більше звеличуватися на святій горі Моїй. 12 Але залишу серед тебе народ смиренний і простий, і вони будуть уповати на ім’я Господнє. 13 Залишки Ізраїля не будуть чинити неправди, не стануть говорити лжу, і не знайдеться у вустах їх язика підступного, бо самі будуть пастися і спочивати, і ніхто не потривожить їх.14 Веселися, дочко Сиону! торжествуй, Ізраїлю! веселися і радуйся від усього серця, дочко Єрусалима! 15 Скасував Господь вирок над тобою, прогнав ворога твого! Господь, цар Ізраїлів, посеред тебе: вже більше не побачиш зла. 16 У той день скажуть Єрусалиму: “не бійся”, і Сиону: “нехай не слабнуть руки твої!”
17 Господь Бог твій посеред тебе, Він сильний спасти тебе; звеселиться за тебе радістю, буде милостивий з любови Своєї, буде торжествувати за тебе з радістю. 18 Тих, що сумують за урочистими святами, Я зберу: твої вони, на них тяжіє ганьба.
19 Ось, Я стисну всіх гнобителів твоїх у той час і спасу кульгаве, і зберу розсіяне, і приведу їх у пошану й іменитість на всій цій землі ганьби їх. 20 У той час приведу вас і тоді ж зберу вас, бо зроблю вас іменитими і почесними між усіма народами землі, коли поверну полон ваш перед очима вашими, — говорить Господь.
КНИГА ПРОРОКА АГГЕЯ
У другий рік царя Дарія, у шос-тий місяць, у перший день місяця, було слово Господнє через Аг-гея пророка до Зоровавеля, сина Са-лафиїлового, правителя Юдеї, і до Ісуса, сина Іоседекового, великого ієрея: 2 так сказав Господь Саваоф: народ цей говорить: “не прийшов ще
час, не час будувати дім Господній”.
3 І було слово Господнє через Аг-гея пророка:4 а вам самим час жити у домах ваших прикрашених, тоді як дім цей у запустінні? 6 Тому нині так говорить Господь Саваоф: наверніть серце ваше на путі ваші. в Ви сієте багато, а збираєте мало; їсте,
9, 9. [15] Іс. 40, 2. Одкр. 19, 16. [16] Іс. 12, 2. Зах. 8, 13. [17] Іс. 25, 4. Єз. 11, 16. [19] Мих.
4, 7. [20] Єр. 29, 14. Єз. 34, 12. Соф. 2, 7. Глава 1. [1] 1 Езд. 5, 1-2. [2] Мф 8, 21. [6]
Втор. 28, 38. Єр. 12, 13. Мих. 6, 15. Зах. 8, 10.
але не у ситість; п’єте, але не напиваєтеся; одягаєтеся, а не зігріваєтеся; той, хто заробляє платню, заробляє для дірявого гаманця. 7 Так говорить Господь Саваоф: наверніть серце ваше на путі ваші. 1732 Зійдіть на гору і носіть дерева, і будуйте храм; і Я буду благоволити до нього, і прославлюся, — говорить Господь.
9 Очікуєте багато чого, а виходить мало; і що принесете додому, те Я розвію. — За що? говорить Господь Саваоф: за Мій дім, який у запустінні, тоді як ви біжите, кожен до свого дому. 1733 Тому-то небо закрилося і не дає вам роси, і земля не дає своїх плодів.17341Я закликав засуху на землю, на гори, на хліб, на виноградний сік, на єлей і на все, що родить земля, і на людину, і на худобу, і на всяку ручну працю. 12 І послухалися Зоровавель, син Салафиїлів, і Ісус, син Іоседеків, і весь інший народ гласу Господа Бога свого і слів Аггея пророка, як посланого Господом Богом їхнім, і народ убоявся Господа.
13 Тоді Аггей, вісник Господній, посланий від Господа, сказав до народу: Я з вами! - говорить Господь.
14 І збудив Господь дух Зоровавеля, сина Салафиїлового, правителя Юдеї, і дух Ісуса, сина Іоседекового, великого ієрея, і дух усього залишку народу, і вони прийшли, і стали виконувати роботи у домі Господа Саваофа, Бога свого,16 у двадцять четвертий день шостого місяця, у другий рік царя Дарія.
О У сьомий місяць, у двадцять " перший день місяця, було слово Господнє через Аггея пророка:2 скажи тепер Зоровавелю, синові Сала-фиїловому, правителю Юдеї, й Ісу-су, синові Іоседековому, великому ієрею, і залишку народу: 3 хто залишився між вами, який бачив цей дім у колишній його славі, і яким бачите ви його тепер? Чи не є він в очах ваших ніби ніщо? 4 Але підбадьорься нині, Зоровавелю, - говорить Господь, — підбадьорься, Ісусе, сину Іосе-деків, великий ієрею! підбадьорься, весь народе землі, — говорить Господь,
- і виконуйте роботи, бо Я з вами, -говорить Господь Саваоф.6 Завіт Мій, який Я уклав з вами при виході вашому з Єгипту, і дух Мій перебуває серед вас: не бійтеся! 8 Бо так говорить Господь Саваоф: ще раз, і це буде скоро, Я потрясу небо і землю, море і сушу, 7 і потрясу всі народи, і прийде Бажаний усіма народами, і наповню дім цей славою, — говорить Господь Саваоф. 8 Моє срібло і Моє золото, — говорить Господь Саваоф.
9 Слава цього останнього храму буде більшою, ніж першого, — говорить Господь Саваоф; і на місці цім Я дам мир, - говорить Господь Саваоф.
10 У двадцять четвертий день дев’ятого місяця, у другий рік Дарія, було слово Господнє через Аггея пророка: 11 так говорить Господь Саваоф: запитай священиків про закон і скажи: 12 якби хто ніс освячене м’ясо у полі' одягу свого і полою своєю торкнувся хліба, або чого-небудь вареного, або вина, або єлею, або якої-небудь їжі: чи зробиться це священним? І відповіли священики і сказали: ні.13 Потім сказав Аггей: а якщо доторкнеться до всього цього хто-не-будь, хто осквернився від дотику до мерця: чи стане це нечистим? І відповіли священики і сказали: буде нечистим. 14 Тоді відповів Аггей і сказав: такий цей народ, таке це плем’я переді Мною, - говорить Господь, — і такі всі діла рук їхніх! І що вони приносять там, усе нечисте.
15 Тепер наверніть серце ваше на час від цього дня і назад, коли ще не був покладений камінь на камінь у храмі Господньому.10 Приходили, бувало, до копиці, що могла приносити двадцять мір, і виявлялося тільки десять; приходили до підточилля, щоб начерпати п’ятдесят мір з підточилля, а виявлялося тільки двадцять. 1735 Уражав Я вас іржою і бляклістю хліба і градом усі труди рук ваших; але ви не наверталися до Мене, - говорить Господь. 1736 Наверніть же серце ваше на час від цього дня і назад, від двадцять четвертого дня дев’ятого місяця, від того дня, коли заснований був храм Господній; наверніть серце ваше: 1737 чи е ще у житницях насіння? Досі ні виноірад-на лоза, ні смоковниця, ні гранатове дерево, ні маслина не давали плоду; а від цього дня Я благословлю їх.
20 І було слово Господнє до Аггея вдруге у двадцять четвертий день місяця, і сказано: 21 скажи Зорова-велю, правителеві Юдеї: потрясу Я небо і землю; 22 і скину престоли царств, і знищу силу царств язичницьких, перекину колісниці й тих, що сидять на них, і скинуті будуть коні і вершники їх, один мечем іншого. 23 У той день, — говорить Господь Саваоф, — Я візьму тебе, Зоро-вавелю, сину Салафиїлів, рабе Мій,
- говорить Господь, - і буду тримати тебе як печатку, бо Я обрав тебе,
— говорить Господь Саваоф.
КНИГА ПРОРОКА ЗАХАРІЇ
1 У восьмому місяці, у другий рік Дарія, було слово Господнє до Захарії, сина Варахиїного, сина Аддового, пророка: 2 прогнівався Господь на батьків ваших великим гнівом, 3 і ти скажи їм: так говорить Господь Саваоф: наверніться до Мене,
— говорить Господь Саваоф, — і Я навернуся до вас, — говорить Господь Саваоф.4 Не будьте такими, як батьки ваші, до яких взивали раніше колишні пророки, говорячи: “так говорить Господь Саваоф: наверніться від злих шляхів ваших і від злих діл ваших”; але вони не слухалися і не дослухалися до Мене, — говорить Господь.6 Батьки ияттті - де вони? та й пророки, чи будуть вони вічно жити? 6 Але слова Мої і визначення Мої, які заповів Я рабам Моїм, пророкам, хіба не осягли батьків ваших? і вони наверталися і говорили: “як визначив Господь Саваоф вчинити з нами за нашими шляхами і за нашими ділами, так і вчинив з нами”.
7 У двадцять четвертий день одинадцятого місяця, — це місяць Ше-ват, — у другий рік Дарія, було слово Господнє до Захарії, сина Варахиїного, сина Аддового, пророка: 8 бачив я вночі: ось, муж на рудому коні стоїть між миртами, які у заглибленні, а позаду нього коні руді, рябі і білі, — 9 і сказав я: хто вони, господарю мій? І сказав мені ангел, який говорив зі мною: я покажу тобі, хто вони.
10 І відповів муж, який стояв між миртами, і сказав: це ті, яких Господь послав обійти землю. 11 І вони відповіли ангелу Господньому, який стояв між миртами, і сказали: обійшли ми землю, і ось, уся земля населена і спокійна. 12 І відповів ангел Господній і сказав: Господи Вседержителю! Доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом і над містами Іуди, на які Ти гніваєшся ось уже сімдесят років? 13 Тоді у відповідь ангелу, який говорив зі мною, прорік Господь слова благі, слова утіш-
Іс. 31, 6; 45, 22. Єр. З, 12. Єз. 18, ЗО; 33, 11. Ос.
14, 2. Іоїл. 2, 12. Мал. З, 7. [4] 2 Пар. 36, 16. Зах. 7, 11. [5] 1 Кор. 10, 5. [8] Одкр. 19, 11. Зах. 6, 2-3. [9] Зах. 4, 1. [12] Єр. 25, 11-12.
ливі. 1738 І сказав мені ангел, який говорив зі мною: виголоси і скажи: так говорить Господь Саваоф: воз-ревнував Я за Єрусалим і за Сион ревністю великою; 1739 і великим обуренням обурююся на народи, які живуть у спокої; бо, коли Я мало прогнівався, вони посилили зло.
16 Тому так говорить Господь: Я повертаюся до Єрусалима з милосердям; у ньому спорудиться дім Мій,
— говорить Господь Саваоф, — і землемірний шнур простягнеться по Єрусалима. 1740 Ще проголоси і скажи: так говорить Господь Саваоф: знову переповняться міста Мої добром, і утішить Господь Сион, і знову обере Єрусалим. 1741 І звів я очі мої і побачив: ось чотири роги. 1742 І сказав я ангелу, який говорив зі мною: що це? І він відповів мені: це роги, які розкидали Іуду, Ізраїля і Єрусалим. 20 Потім показав мені Господь чотирьох робітників. 211 сказав я: що вони йдуть робити? Він сказав мені так: ці роги розкидали Іуду, так що ніхто не може підняти голови своєї; а ці прийшли настрашити їх, збити роги народів, які підняли ріг свій проти землі Іуди, щоб розсіяти її.
Q І знову я підняв очі мої і поба-^ чив: ось муж, у якого в руці землемірний шнур. 2 Я запитав: куди ти йдеш? і він сказав мені: вимірювати Єрусалим, щоб бачити, яка ширина його і яка довжина його. 3 І ось ангел, який говорив зі мною, виходить, а інший ангел іде назустріч йому,
4 і сказав він цьому: йди скоріше, скажи цьому юнаку: Єрусалим заселить околиці з причини безлічі людей і худоби у ньому. 6 І Я буду для нього, - говорить Господь, - вогненною стіною навколо нього і прославлюся посеред нього. 8 Гей, гей! біжіть з північної країни, — говорить Господь: бо по чотирьох вітрах небесних Я розсіяв вас, - говорить Господь. 7 Спасайся, Сионе, що живеш у дочки Вавилона.8 Бо так говорить Господь Саваоф: для слави Він послав Мене до народів, які грабували вас, бо той, хто торкається вас, торкається зіниці ока Його.91 ось, Я підніму руку Мою на них, і вони зробляться здобиччю рабів своїх, і тоді дізнаєтеся, що Господь Саваоф послав Мене. 10 Радій і веселися, дочко Сиону! Бо ось, Я прийду й оселюся серед тебе, - говорить Господь.
11 І навернуться до Господа багато народів у той день, і будуть Моїм народом; і Я оселюся посеред тебе, і узнаєш, що Господь Саваоф послав Мене до тебе. 12 Тоді Господь візьме у володіння Іуду, Свій наділ на святій землі, і знову обере Єрусалим. 13 Нехай мовчить усяка плоть перед лицем Господа! Бо Він піднімається від святої оселі Своєї,
о І показав він мені Ісуса, вели-кого ієрея, який стоїть перед ангелом Господнім, і сатану, який стоїть праворуч нього, щоб протидіяти йому. 2 І сказав Господь сатані: Господь нехай заборонить тобі, сатано, нехай заборонить тобі Господь, Який обрав Єрусалим! чи не головешка він, викинута з вогню? 3 Ісус же одягнений був у заплямований одяг і стояв перед ангелом, 4 який відповів і сказав тим, що стояли перед ним, так: зніміть з нього заплямований одяг. А йому самому сказав: дивися, Я зняв з тебе провину твою й одягаю тебе в одяг урочистий.51 сказав: покладіть на голову його чистий кидар. І поклали чистий кидар на голову його й одягли його в одяг; ангел же Господній стояв.6 І засвід-
10. Соф. 2, 11. [12] Зах. 1, 17; 3, 2. [13] Авв.
2, 20. Соф. 1, 7.
Глава 3. [1] 1 Езд. 2, 2. Агг. 1, 1. Одкр.
12, 10. [2] Зах. 1, 17; 2, 12. Іуд. 1, 9. [4] Іс.
27, 9.
чив ангел Господній і сказав Ісусові:
7 так говорить Господь Саваоф: якщо ти будеш ходити Моїми путями і якщо будеш на сторожі Моїй, то будеш судити дім Мій і наглядати за дворами Моїми. Я дам тобі ходити між цими, які стоять тут. 8 Вислухай же, Ісусе, ієрею великий, ти і співбрати твої, які сидять перед тобою, мужі поважні: ось, Я приводжу раба Мого, ПАРОСТОК. 9 Бо ось той камінь, що Я покладаю перед Ісу-сом; на цьому одному камені сім очей; ось, Я виріжу на ньому накреслення його, - говорить Господь Саваоф, - і згладжу гріх землі цієї в один день. 10 У той день, — говорить Господь Саваоф, — будете одне одного запрошувати під виноград і під смоковницю.
Д І повернувся той ангел, який
■ говорив зі мною, і пробудив мене, як пробуджують людину від сну її. 2 І сказав він мені: що ти бачиш? І відповів я: бачу, ось світильник весь із золота, і чашечка для єлею наверху його, і сім лампад на ньому, і по сім трубочок у лампад, які наверху його; 3 і дві маслини на ньому, одна з правого боку чашечки, друга з лівого боку її.4 І відповів я і сказав ангелу, який говорив зі мною: що це, господарю мій? 6 І ангел, який говорив зі мною, відповів і сказав мені: ти не знаєш, що це? І сказав я: не знаю, господарю мій. в Тоді відповів він і сказав мені так: це слово Господа до Зоровавеля, яке означає: не воїнством і не силою, але Духом Моїм, - говорить Господь Саваоф.
7 Хто ти, велика гора, перед Зорова-велем? ти - рівнина, і винесе він наріжний камінь при гучних вигуках: “благодать, благодать на ньому!” 8 І було до мене слово Господнє:
9 руки Зоровавеля поклали основу дому цьому; його руки і закінчать його, і дізнаєшся, що Господь Саваоф послав Мене до вас. 10 Бо хто може вважати день цей маловажливим, коли радісно дивляться на будівельний висок у руках Зоровавеля ті сім,— це очі Господа, які обіймають поглядом усю землю? 11 Тоді відповів я і сказав йому: що означають ті дві маслини з правого боку світильника і з лівого боку його? 12 Удруге став я говорити і сказав йому: що значать дві маслинові гілки, які через дві золоті трубочки виливають із себе золото? 13 І сказав він мені: ти не знаєш, що це? Я відповів: не знаю, господарю мій.14 І сказав він: це два помазані єлеєм, які стоять перед Господом усієї землі.
с І знову звів я очі мої і поба-чив: ось летить сувій. 2 І сказав він мені: що бачиш ти? Я відповів: бачу сувій, який летить; довжина його двадцять ліктів, а ширина його десять ліктів. 3 Він сказав мені: це прокляття, що виходить на лице всієї землі; бо всякий, хто краде, буде знищений, як написано на одному боці, і всякий, хто клянеться неправдиво, знищений буде, як написано на другому боці. 4 Я навів його, - говорить Господь Саваоф, -і воно ввійде у дім злодія й у дім того, хто клянеться Моїм ім’ям неправдиво, і перебуватиме у домі його, і знищить його, і дерева його, і камені його. 6 І вийшов ангел, який говорив зі мною, і сказав мені: зведи ще очі твої і подивися, що це виходить? в Коли ж я сказав: що це? Він відповів: це виходить ефа, і сказав: це образ їх по всій землі.17431 ось, шматок свинцю піднявся, і там сиділа одна жінка посеред ефи. 8 І сказав він: ця жінка — саме нечестя, і кинув її всередину ефи, а на отвір її
1 Езд. 5, 2. Іс. 49, 11. Мк 11, 9. [9] 1 Езд. 5, 2. Агг. 2, 19. [10] Зах. 1, 16. Одкр. 5, 6. 1 Езд. 5,
5. [11] Одкр. 11, 4. [14] Одкр. 11, 4. Зах. 6, 5. Дан. 7, 10.
Глава 5. [6] Ам. 8, 5. Мих. 6, 11.
кинув свинцевий шматок. 9 І підвів я очі мої і побачив: ось, з’явилися дві жінки, і вітер був у крилах їхніх, і крила у них як крила лелеки; і підняли вони ефу і понесли її між землею і небом.101 сказав я ангелу, який говорив зі мною: куди несуть вони цю ефу? 1744 Тоді сказав він мені: щоб спорудити для неї дім у землі Сенна-ар, і коли буде все приготоване, то вона поставиться там на своїй основі. 4Г І знову звів я очі мої і бачу: ** ось, чотири колісниці виходять з ущелини між двома горами; і гори ті були гори мідні. 2 У першій колісниці коні руді, а в другій колісниці коні вороні;3 у третій колісниці коні білі, а в четвертій колісниці коні рябі, сильні. 4 І, почавши розмову, я сказав ангелу, який говорив зі мною: що це, господарю мій? 6 І відповів ангел і сказав мені: це виходять чотири духи небесних, які стоять перед Господом усієї землі. 0 Вороні коні там виходять до країни північної і білі йдуть за ними, а рябі йдуть до країни полуденної. 7 І сильні вийшли і намагалися йти, щоб пройти землю; і він сказав: ідіть, пройдіть землю, — і вони пройшли землю.
8 Тоді покликав він мене і сказав мені так: дивися, ті, що вийшли у землю північну, заспокоїли дух Мій на землі північній. 9 І було слово Господнє до мене: 10 візьми у тих, що прийшли з полону, у Хелдая, у Товії та у Ієдая, і піди у той самий день, піди у дім Іосії, сина Софонієвого, куди вони прийшли з Вавилона, 11 візьми у них срібло і золото і зроби вінці, і поклади на голову Ісуса, сина Іоседекового, ієрея великого,12 і скажи йому: так говорить Господь Саваоф: ось Муж, — ім’я Йому ПАРОСТОК, Він виросте зі Свого кореня і створить храм Господній.13 Він створить храм Господній і прийме славу, і возсяде, і буде володарювати на престолі Своєму; буде і священиком на престолі Своєму, і рада миру буде між тим і другим. 14 А вінці ті будуть Хелему і Товії, Ієдаю і Хену, синові Софонієвому, на пам’ять у храмі Господньому.161 здалеку прийдуть, і візьмуть участь у побудові храму Господнього, і ви дізнаєтеся, що Господь Саваоф послав мене до вас, і це буде, якщо ви щиро будете слухатися голосу Господа Бога вашого. П У четвертий рік царя Дарія ' було слово Господнє до Захарії, у четвертий день дев’ятого місяця, Хаслева, 2 коли Вефиль послав Са-рецера і Регем-Мелеха і супутників його помолитися перед лицем Господа 3 і запитати у священиків, які у домі Господа Саваофа, й у пророків, говорячи: “чи плакати мені у п’ятий місяць і поститися, як я робив це вже багато років?” 4 І було до мене слово Господа Саваофа: 6 скажи всьому народу землі цієї і священикам так: коли ви постились і плакали у п’ятому і сьомому місяці, притому вже сімдесят років, чи для Мене ви постилися? чи для Мене? ® І коли ви їсте і коли п’єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п’єте? 7 Чи не ті самі слова проголошував Господь через попередніх пророків, коли ще Єрусалим був населений і спокійний, і міста навколо нього, південна країна і низина, були населені? 8 І було слово Господнє до Захарії: 9 так говорив тоді Господь Саваоф: чиніть суд справедливий і виявляйте милість і співстраждан-ня кожен братові своєму; 10 вдови і сироти, прибульця і бідного не пригноблюйте і зла одне проти одного не замишляйте у серці вашому.11 Але вони не хотіли слухати, відвернули-
Глава 7. [3] 4 Цар. 25, 8. Зах. 8, 19. [5] Іс.
58, 5. Зах. 8, 19. [9] Зах. 8, 16. [10] Вих. 22,
22. Лев. 19, 33. Іс. 1, 23. Єр. 5, 28. Зах. 8, 19.
[11] Іс. 42, 20. Зах. 1, 4. Євр. З, 8.
ся від Мене, і вуха свої обтяжили, щоб не чути. 1745 І серце своє окам’я-нили, щоб не чути закону і слів, які посилав Господь Саваоф Духом Своїм через попередніх пророків; за те й прийшов на них великий гнів Господа Саваофа. 1746 І було: як Він взивав, а вони не слухали, так і вони взивали, а Я не слухав, - говорить Господь Саваоф. 1747 І Я розвіяв їх серед усіх народів, яких вони не знали, і земля ця спорожніла після них, так що ніхто не ходив по ній ні взад, ні вперед, і вони зробили жадану країну пустелею.
0 І було слово Господа Саваофа:
° 2 так говорить Господь Саваоф:
возревнував Я щодо Сиону ревністю великою, і з великим гнівом возревнував Я щодо нього. 3 Так говорить Господь: повернуся Я до Сиону
1 буду жити у Єрусалимі, і буде називатися Єрусалим містом істини, і гора Господа Саваофа - горою святині. 4 Так говорить Господь Саваоф: знову старці і стариці будуть сидіти на вулицях у Єрусалимі, кожен з посохом у руці, від безлічі днів.
6 І вулиці міста цього наповняться отроками й отроковицями, які грають на вулицях його. ® Так говорить Господь Саваоф: якщо це в очах народу, який залишився, здасться дивним у дні ці, то невже воно дивне й у Моїх очах? — говорить Господь Саваоф. 7 Так говорить Господь Саваоф: ось, Я спасу народ Мій із країни сходу і з країни заходження сонця;
8 і приведу їх, і будуть вони жити у Єрусалимі, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом, в істині і цравді.
9 Так говорить Господь Саваоф: укріпіть руки ваші ви, що слухаєте нині слова ці з уст пророків, які були при заснуванні дому Господа Сава-офа, для побудови храму. 10 Бо раніше тих днів не було відплати для людини, ні відплати за працю тварин; ні тому, хто відходить, ні тому, хто приходить, не було спокою від ворога; і попускав Я всяку людину ворогувати проти іншої. 11 А нині для залишку цього народу Я не такий, як у попередні дні, - говорить Господь Саваоф. 12 Бо посів буде у мирі; виноградна лоза дасть плід свій, і земля дасть здобутки свої, і небеса будуть давати росу свою, і все це Я віддам у володіння цьому народу, який залишився. 13 І буде: як ви, доме Іудин і доме Ізраїлів, були прокляттям у народів, нехай Я спасу вас, і ви будете благословенням; не бійтеся; нехай зміцніють руки ваші! 14 Бо так говорить Господь Саваоф: як Я визначив покарати вас, коли батьки ваші прогнівали Мене,
— говорить Господь Саваоф, — і не відмінив, 1748 так знову Я визначив у ці дні зробити добре Єрусалиму і дому Іудиному; не бійтеся!10 Ось діла, які ви повинні робити: говоріть істину одне одному; за істиною і миролюбно судіть біля воріт ваших.
17 Ніхто з вас нехай не думає у серці своєму зла проти ближнього свого, і неправдивої клятви не любіть, бо все це Я ненавиджу, - говорить Господь.
18 І було до мене слово Господа Саваофа: 19 так говорить Господь Саваоф: піст четвертого місяця і піст п’ятого, і піст сьомого, і піст десятого зробиться для дому Іудиного радістю і веселим торжеством; тільки любіть істину і мир. 20 Так говорить Господь Саваоф: ще будуть приходити народи і жителі багатьох міст; 21 і підуть жителі одного міста до жителів іншого і скажуть: ходімо молитися перед лицем Господа і знайдемо Гос-
21, 7. [9] 1 Езд. 5, 2. Іс. 35, 5. [10] Агг. 1, 6.
[12] Іс. 55, 13. Ам. 9, 13. Лев. 26, 4. [13] Агг.
2, 20. [15] Ос. 6, 4. Іс. 54, 4. [16] Зах. 7, 9. Еф.
4, 25. [17] Зах. 7, 10. [19] Зах. 7, 5. [21] Іс. 2,
3. Мих. 4, 2.
пода Саваофа; і кожен скаже: піду і я. 1749 І буде приходити багато племен і сильних народів, щоб знайти Господа Саваофа в Єрусалимі і помолитися лицю Господа. 1750 Так говорить Господь Саваоф: буде у ті дні, візьмуться десять чоловік із усіх різномовних народів, візьмуться за полу юдея і будуть говорити: ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог.
Q Пророче слово Господа на зем-
' лю Хадрах, і на Дамаску воно зупиниться, — бо око Господа на всіх людей, як і на всі коліна Ізраїлеві,
- 2 і на Емаф, суміжний з ним, на Тир і Сидон, бо він дуже умудрився. 3 І збудував собі Тир фортецю, накопичив срібла, як пилу, і золота, як вуличного бруду. 4 Ось, Господь зробить його бідним і уразить силу його у морі, і сам він буде знищений вогнем. 6 Побачить це Аскалон і жахнеться, і Газа, і затремтить сильно, й Екрон; бо осоромиться надія його: не стане царя у Газі, й Аскалон буде безлюдним.6 Чуже плем’я буде жити в Азоті, і Я знищу зарозумілість филистимлян. 7 Вивергну кров з уст його і мерзоти його з зубів його, і він дістанеться Богу нашому, і буде як ти-сячоначальник в Іуді, й Екрон буде, як Ієвусей. 8 І Я розташую стан біля дому Мого проти війська, проти тих, що проходять уперед і назад, і не буде більше проходити гнобитель, бо нині Моїми очима Я буду дивитися на це.
9 Радій від радости, дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної. 10 Тоді знищу колісниці у Єфрема і коней у Єрусалимі, і знищений буде військовий лук; і Він сповістить мир народам, і володарювання Його буде від моря до моря і від ріки до країв землі.11 А що стосується тебе, заради крови завіту твого Я звільню в’язнів твоїх із рову, в якому немає води. 12 Повертайтеся на твердиню ви, полонені, що маєте надію! Що тепер звіщаю, воздам тобі подвійно. 13 Бо, як лук, Я натягну Собі Іуду і наповню лук Єфремом, і підніму синів твоїх, Сионе, проти синів твоїх, Іоніє, і зроблю тебе мечем ратоборця. 14 І явиться над ними Господь, і, як блискавка, вилетить стріла Його, і прогримить Господь Бог трубою, і йтиме у бурях полуденних. 15 Господь Саваоф буде захищати їх, і вони будуть знищувати і топтати камені для пращ, і будуть пити і шуміти ніби від вина, і наповняться як жертовні чаші, як кути жертовника. 16 І спасе їх Господь Бог їхній у той день, як овець, народ Свій; бо, подібно до каменів у вінці, вони засяють на землі Його.
17 О, як велика благість його і яка краса його! Хліб одушевить язик юнаків і вино - отроковиць!
І /\ Просіть у Господа дощу в час
-*■" благопотрібний; Господь блисне блискавкою і дасть вам рясний дощ, кожному злаки на полі.2 Бо те-рафими говорять пусте, і віщуни бачать неправдиве і розповідають сни облудні; вони утішають пустим; тому вони бродять як вівці, бідують, тому що немає пастиря. 3 На пастирів запалав гнів Мій, і козлів Я покараю; бо відвідає Господь Саваоф стадо Своє, дім Іудин, і поставить їх, як славного коня Свого, на битву.4 Від нього буде наріжний камінь, від нього - цвях, від нього - лук для битви, від нього вийдуть усі народопра-вителі. 6 І вони будуть, як герої, які топчуть ворогів на війні, як вулич-
12, 15. [10] Пс. 71, 8. [11] Єр. 31, 33. Євр. 2,
14. [13] Пс. 44, 6. Євр. 4, 12. [14] Пс. 44, 6. Іс. 27, 13; 60, 2. [15] 1 Кор. 10, 4. [16] Єз. 34,
12. Ін 10, 11. Еф. 2, 20.
Глава 10. [1] Єр. 14, 22. [2] Іс. 8, 19. Єр.
10, 8. Мф 9, 36. [5] Іс. 25, 10.
ний бруд, і боротися, тому що Господь з ними, і посоромлять вершників на конях.1751 І укріплю дім Іудин, і спасу дім Йосифів, і поверну їх, тому що Я змилосердився над ними, і вони будуть, ніби Я не залишав їх: бо Я Господь Бог їхній, і почую їх.
7 Як герой буде Єфрем; звеселиться серце їх, як від вина; і побачать це сини їхні і зрадіють; у захваті буде серце їх у Господі. 1752 Я дам їм знак і зберу їх, тому що Я спас їх; вони будуть так само численні, як колись;
9 і розселю їх між народами, й у далеких країнах вони будуть згадувати про Мене і будуть жити з дітьми своїми, і повернуться; 1753 і поверну їх
із землі Єгипетської, і з Ассирії зберу їх, і приведу їх у землю Галаадську і на Ливан, і не вистачить місця для них. 11 І пройде біда по морю, й уразить хвилі морські, і вичерпаються усі глибини ріки, і смириться гордість Ассура, і скіпетр відніметься у Єгипту. 12 Укріплю їх у Господі, і вони будуть ходити в ім’я Його, — говорить Господь.
І І Відчиняй, Ливане, ворота
* * твої, і нехай пожере вогонь кедри твої. 2 Ридай, кипарисе, бо упав кедр, бо і величні спустошені; ридайте, дуби васанські, бо повалився непрохідний ліс.3 Чутний голос ридання пастухів, тому що спустошено привілля їх; чутне рикання молодих левів, тому що спустошена краса Йордану. 4 Так говорить Господь Бог мій: паси овець, приречених на заколення, 6 яких покупці убивають безкарно, а ті, що продали, говорять: “благословенний Господь; я розбагатів!” і пастухи їх не шкодують за ними. 0 Бо Я не буду більше милувати жителів землі цієї,
— говорить Господь; і ось, Я віддам людей, кожного у руки ближнього його і в руки царя його, і вони будуть уражати землю, і Я не визволю від рук їхніх.17541 буду пасти овець, приречених на заколення, овець воістину бідних. І візьму Собі два жезли, і назву один - благоволінням, другий — путами, і ними буду пасти овець. 8 І знищу трьох з пастирів у один місяць; і відвернеться душа Моя від них, як і їх душа відвертається від Мене. 1755 Тоді скажу: не буду пасти вас; та, що помирає, - нехай помирає, і та, що гине, — нехай гине, а ті, що залишаються, нехай їдять плоть одна одної.10 І візьму жезл Мій
— благовоління і переломлю його, щоб знищити завіт, який уклав Я з усіма народами. 11 І він знищений буде у той день, і тоді дізнаються бідні вівці, які очікують Мене, що це слово Господа.12 І скажу їм: якщо угодно вам, то дайте Мені платню Мою; якщо ж ні, - не давайте; і вони відважать на сплату Мені тридцять срібників. 13 І сказав мені Господь: кинь їх у церковну скарбницю, -висока ціна, в яку вони оцінили Мене! І взяв Я тридцять срібників і кинув їх у дім Господній для гонча-ра.141 переломив Я другий жезл Мій
— “пута”, щоб розірвати братерство між Іудою й Ізраїлем. 15 І Господь сказав мені: ще візьми собі знаряддя одного із нерозумних пастухів. 16 Бо ось, Я поставлю на цій землі пастуха, який про загиблих не турбується і загублених не буде шукати і хворих не буде лікувати, здорових не буде годувати, а м’ясо повнотілих буде їсти і копита їх відірве. 17 Горе негідному пастухові, який залишає стадо! меч на руку його і на праве око його! рука його зовсім засохне,
і праве око його зовсім осліпне.
З, 3. [6] Єр. 13, 14. Єз. 5, 11. [8] Єр. 18, 18. [9] Єр. 15, 2. [12] Мф 26, 15. [13] Мф 27, 5, 9-10.
[14] Зах. 11, 7. [16] Іс. 66, 11. Єз. 34, 3. Ін 10,
12. [17] Єр. 23, 1. Єз. 34, 3. Ін 10, 12.
1 О Пророче слово Господа про
Ізраїль. Господь, Який розпростер небо, заснував землю й утворив дух людини всередині її, говорить:
2 ось, Я зроблю Єрусалим чашею не-самовитости для всіх навколишніх народів, і також для Іуди під час облоги Єрусалима. 3 І буде у той день, зроблю Єрусалим тяжким каменем для всіх племен; усі, що будуть піднімати його, надірвуть себе, а зберуться проти нього всі народи землі.4 У той день, — говорить Господь, — Я уражу всякого коня сказом і вершника його божевіллям, а на дім Іудин відкрию очі Мої; всякого ж коня у народів уражу сліпотою. 6 І скажуть князі Іудині у серцях своїх: сила моя
— жителі Єрусалима в Господі Сава-офі, Бозі їхньому.® У той день Я зроблю князів Іудиних, як жаровню з вогнем між дровами і як палаючий світильник серед снопів, і вони знищать усі навколишні народи, праворуч і ліворуч, і знову населений буде Єрусалим на своєму місці, у Єрусалимі. 71 спасе Господь спочатку намети Іуди, щоб велич дому Давидового і велич жителів Єрусалима не підносилася над Іудою.8 У той день захищати буде Господь жителів Єрусалима, і найслабший між ними у той день буде, як Давид, а дім Давида буде, як Бог, як ангел Господній перед ними.9 І буде у той день, Я знищу всі народи, які нападають на Єрусалим. 10 А на дім Давида і на жителів Єрусалима виллю дух благодаті і розчулення, і вони будуть дивитися на Нього, Якого прокололи, і будуть ридати за Ним, як ридають за єди-нородним сином, і уболівати, як уболівають за первістком. 11 У той день здійметься великий плач у Єрусалимі, як плач Гададриммона у долині Мегиддонській. 12 І буде ридати зем-
Глава 12. [1] Пс. 101, 26; 103, 2. Іс. 42, 5.
[2] Іс. 51, 17, 22. [3] Мф 10, 22. Лк 20, 18. [4] Втор. 11, 12. З Цар. 8, 29. Пс. 33, 16. [7] Ам.
9, 11. [8] Іс. 40, 31. Лк 1, 69. 2 Кор. 5, 20.
[10] Іоїл. 2, 28. Діян. 2, 18. Ін 19, 37. Ам. 8, ля, кожне плем’я окремо: плем’я дому Давидового окремо, і дружини їхні окремо; плем’я дому Нафаново-го окремо, і дружини їхні окремо;
13 плем’я дому Левіїного окремо, і дружини їхні окремо; плем’я Симео-нове окремо, і дружини їхні окремо.
14 Усі інші племена - кожне плем’я окремо, і дружини їхні окремо.
1 О У той день відкриється дже-рело дому Давидового і жителям Єрусалима для омивання гріха і нечистоти. 2 І буде у той день, — говорить Господь Саваоф, - Я знищу імена ідолів з цієї землі, і вони не будуть більше згадуватися, так само як лжепророків і нечистого духа вижену з землі. 3 Тоді, якщо хто буде пророкувати, то батько його і мати його, які народили його, скажуть йому: тобі не слід жити, бо ти неправду говориш в ім’я Господа; й уразять його батько його і мати його, які народили його, коли він буде прорі-кати. 4 І буде у той день, посоромляться такі віщуни, кожен видіння свого, коли будуть прорікати, і не будуть одягати на себе волосяниці, щоб обманювати. 6 І кожен скаже: я не пророк, я хлібороб, тому що хтось зробив мене рабом від дитинства мого.
8 Йому скажуть: від чого ж на руках у тебе рубці? І він відповість: від того, що мене били у домі тих, що люблять мене.7 О, меч! піднімися на пастиря Мого і на ближнього Мого,
— говорить Господь Саваоф: урази пастиря, і розсіються вівці! І Я простягну руку Мою на малих. 8 І буде на всій землі, - говорить Господь, -дві частини на ній будуть знищені, вимруть, а третя залишиться на ній.
9 І введу цю третю частину у вогонь, і розплавлю їх, як плавлять срібло, й очищу їх, як очищають золото: вони будуть закликати ім’я Моє, і Я
10. [11] 2 Пар. 35, 22. [13] Лк З, 31.
Глава 13. [2] Єз. ЗО, 13. [3] Втор. 13, 15;
18, 20. Мф 10, 37. [4] Мих. З, 6-7. [7] Мф 26, 31. Мк 14, 27. [8] Лк 8, 5. [9] Іс. 10, 20. Єз.
22, 22. 1 Кор. З, 15.
почую їх і скажу: “це Мій народ”, і вони скажуть: “Господь — Бог мій!” 1 А Ось настає день Господній, і розділять награбоване у тебе серед тебе. 2 І зберу всі народи на війну проти Єрусалима, і візьмуть місто, і розграбовані будуть доми, і збезчещені будуть дружини, і половина міста піде у полон; але решта народу не буде знищена в місті. 3 Тоді виступить Господь і ополчить-ся проти цих народів, як ополчився у день брані. 4 І стануть ноги Його у той день на горі Елеонській, яка перед лицем Єрусалима на сході; і роздвоїться гора Елеонська від сходу до заходу дуже великою долиною, і половина гори відійде до півночі, а половина її — до півдня.61 ви побіжите у долину гір Моїх, бо долина гір буде простягатися до Асила; і ви побіжите, як бігли від землетрусу в дні Озії, царя Юдейського; і прийде Господь Бог мій і всі святі з Ним.61 буде у той день: не стане світла, світила віддаляться.7 День цей буде єдиний, відомий тільки Господу: ні день, ні ніч; лише у вечірній час з’явиться світло. 8 І буде у той день, живі води потечуть з Єрусалима, половина їх до моря східного і половина їх до моря західного: влітку й узимку так буде. 9 І Господь буде Царем над усією землею; у той день буде Господь єдиний, і ім’я Його єдине. 10 Уся ця земля буде, як рівнина, від Гаваона до Реммона, на південь від Єрусалима, який високо буде стояти на своєму місці і населиться від воріт Веніамінових до місця перших воріт, до кутових воріт, і від вежі Ана-меїла до царських точил. 11 І будуть жити у ньому, і прокляття не буде більше, але буде стояти Єрусалим
Глава 14. [2] Зах. 12, 3. Іс. 13, 16. [4] Діян.
1, 12. [5] 2 Пар. 26, 1. Ам. 1, 1. [6] Мф 24, 29. [7] Одкр. 21, 23, 25; 22, 5. Іс. 60, 20. [8] Єз. 47, 1. Іоїл. З, 18. Одкр. 2, 1. [9] Іс. 52, 7. Єр.
23, 5. 1 Кор. 8, 6. [10] Зах. 8, 21-22. Неєм. З,
6, 23. Єр. 31, 38. [11] Іс. 33, 20. Рим. 8, 15.
безпечно. 12 І ось яке буде ураження, яким уразить Господь усі народи, які воювали проти Єрусалима: у кожного зачахне тіло його, коли він ще стоїть на своїх ногах, і очі у нього розтануть в ямках своїх, і язик його засохне у роті його. 13 І буде у той день, станеться між ними велике сум’яття від Господа, так що один схопить руку іншого, і підніметься рука його на ближнього його. 14 Але і сам Іуда буде воювати проти Єрусалима, і зібране буде багатство всіх навколишніх народів: золото, срібло й одяг у великій кількості.16 Буде таке саме ураження і коней, і мулів,
і верблюдів, і ослів, і всякої худоби, яка буде у станах у них. 18 Потім усі інші з усіх народів, які приходили проти Єрусалима, будуть приходити з року в рік для поклоніння Царю, Господу Саваофу, і для святкування свята кущів. 171 буде: якщо якесь із племен земних не піде в Єрусалим для поклоніння Царю, Господу Саваофу, то не буде дощу в них.18 І якщо плем’я Єгипетське не підніметься в путь і не прийде [сюди], то й у нього не буде дощу і спіткає його ураження, яким уразить Господь народи, що не приходять святкувати свято кущів. 19 Ось що буде за гріх Єгипту і за гріх усіх народів, які не прийдуть святкувати свято кущів! 20 У той час навіть на кінських уборах буде написано: “Святиня Господу”, і казани у домі Господньому будуть, як жертовні чаші перед вівтарем. 21 І всі казани в Єрусалимі та Юдеї будуть святинею Господа Саваофа, і будуть приходити всі, хто приносить жертву, і брати їх і варити у них, і не буде більше жодного хананея у домі Господа Саваофа в той день.
Одкр. 22, 3. [12] Іс. 66, 24. [13] Іс. З, 6. [15] Зах. 14, 12. [16] Єз. 20, 40. Соф. 2, 11. Зах. 8,
22. [17] Іс. 5, 6; 60, 12. Одкр. 11, 6. [18] Іс. 5,
6. [20] 3 Цар. 7, 38. [21] Іс. 35, 8. Іоїл. З, 17. Одкр. 21, 27; 22, 15.
Пророче слово Господа до Із-раїля через Малахію.
КНИГА ПРОРОКА МАЛАХІЇ
2 Я полюбив вас, говорить Господь. А ви говорите: “у чому явив Ти любов до нас?” - Чи не брат Ісав Якову? — говорить Господь; і однак же Я полюбив Якова, 3 а Ісава зненавидів і віддав гори його на спустошення, і володіння його — шакалам пустелі.4 Якщо Едом скаже: “ми розорені, але ми відновимо зруйноване”, то Господь Саваоф говорить: вони побудують, а Я зруйную, і назвуть їх областю нечестивою, народом, на який Господь прогнівався назавжди.6 І побачать це очі ваші, і ви скажете: “звеличився Господь над межами Ізраїля!” 0 Син шанує батька і раб - господаря свого; якщо Я батько, те де повага до Мене? і якщо Я Господь, то де благоговіння переді Мною? - говорить Господь Саваоф вам, священики, що знеславлюєте ім’я Моє. Ви говорите: “чим ми знеславлюємо ім’я Твоє?” 7 Ви приносите на жертовник Мій нечистий хліб, а говорите: “чим ми знеславлюємо Тебе?” — Тим, що говорите: “трапеза Господня не варта поваги”.
8 І коли приносите у жертву сліпе, чи не погано це? або коли приносите кульгаве і хворе, чи не погано це? Піднеси це твоєму князеві; чи буде він задоволений тобою і чи прихильно прийме тебе? — говорить Господь Саваоф. 9 Отже, моліться Богу, щоб помилував нас; а коли таке виходить з рук ваших, то чи може Він милостиво приймати вас? — говорить Господь Саваоф. 10 Краще хто-небудь з вас замкнув би двері, щоб дарма не тримали вогню на жертовнику Моєму. Немає Мого благово-
Глава 1. [2] Рим 9, 13. [3] Іс. 13, 22. Єр. 9,
11. Єз. 35, 9. [4] Іс. 9, 10. Єр. 45, 4. 1 Мак. 5,
3. [6] Вих. 20, 12. Мф 15, 4. [7] Іс. 58, 2. [8]
Вих. 12, 5; 29, 38. Лев. 22, 20. Втор. 15, 21.
[9] 2 Пар. 19, 7. [10] Іс. 1, 11. Єр. 6, 20. Ам.
ління до вас, — говорить Господь Саваоф, — і приношення з рук ваших неблагоугодно Мені. 11 Бо від сходу сонця до заходу велике буде ім’я Моє між народами, і на всякому місці будуть приносити фіміам імені Моєму, чисту жертву; великим буде ім’я Моє між народами, - говорить Господь Саваоф.12 А ви хулите його тим, що говорите: “трапеза Господня не варта поваги, і здобуток від неї — їжа жалюгідна”. 13 Притому говорите: “ось скільки праці!” і нехтуєте нею, — говорить Господь Саваоф, — і приносите украдене, кульгаве і хворе, і такої ж властивости приносите хлібний дар: чи можу з благоволінням приймати це з рук ваших? — говорить Господь. 14 Проклятий неправдивий, у якого у стаді є незіпсо-ваний самець, і він дав обітницю, а приносить у жертву Господу пошкоджене: тому що Я Цар великий, і ім’я Моє страшне серед народів.
О Отже, для вас, священики, ця " заповідь: 2 якщо ви не послухаєтеся і якщо не приймете до серця, щоб воздавати славу імені Моєму, — говорить Господь Саваоф, - то Я пошлю на вас прокляття і прокляну ваші благословення, і вже проклинаю, тому що ви не хочете прикласти до того серця. 3 Ось, Я відніму у вас плече, і нечистоти розкидаю на обличчя ваші, нечистоти святкових жертв ваших, і викинуть вас разом з ними. 4 І ви узнаєте, що Я дав цю заповідь для збереження завіту Мого
з Левієм, — говорить Господь Саваоф. 6 Завіт Мій з ним був завіт життя і миру, і Я дав його йому для страху, і він боявся Мене і благоговів перед ім’ям Моїм.0 Закон істини був
5, 21-22. [11] Пс. 112, 3. [14] Пс. 46, 3.
Глава 2. [2] Лев. 26, 14, 16. Втор. 28, 15. [3] Ос. 2, 11. Ам. 5, 22-23. [4] Чис. 1, 49. [5] Чис. 25, 12. Іс. 66, 2. [6] Соф. З, 5. Мф 5, 18. Дан. 12, 3.
на вустах його, і неправди не було на язиці його; у мирі і правді він ходив зі Мною і багатьох відвернув від гріха. 1756 Бо вуста священика повинні зберігати відання, і закону шукають з уст його, тому що він вісник Господа Саваофа. 1757 Але ви ухилилися з путі цього, для багатьох послужили спокусою у законі, зруйнували завіт Левія, — говорить Господь Саваоф. 1758 За те і Я зроблю вас зневаженими і приниженими перед усім народом, оскільки ви не дотримуєтеся шляхів Моїх, лицедієте у ділах закону. 1759 Чи не один у всіх нас Отець? Чи не один Бог створив нас? Чому ж ми віроломно чинимо одне проти одного, порушуючи тим завіт батьків наших? 11 Віроломно чинить Іуда, і мерзота звершується в Ізраїлі і в Єрусалимі; бо принизив Іуда святиню Господню, яку любив, одружився з дочкою чужого бога. 12 У того, хто робить це, знищить Господь із наметів Якова того, який пильнує на варті і який відповідає, і який приносить жертву Господу Саваофу. 13 І ось ще що ви робите: ви примушуєте обливати сльозами жертовник Господа з риданням і воланням, так що Він уже не споглядає більше на приношення і не приймає очищувальної жертви з рук ваших. 14 Ви скажете: “за що?” За те, що Господь був свідком між тобою і дружиною юности твоєї, проти якої ти чинив віроломно, тим часом як вона подруга твоя і законна дружина твоя. 16 Але чи не зробив того самого один, і в ньому перебував чудовий дух? що ж зробив цей один? він бажав одержати від Бога потомство. Отже, бережіть дух ваш, і ніхто не чини віроломно проти дружини юности своєї.
16 Якщо ти ненавидиш її, відпусти,
— говорить Господь Бог Ізраїлів; образа покриє одяг його, — говорить
Господь Саваоф; тому пильнуйте за духом вашим і не чиніть віроломно.
17 Ви прогнівляєте Господа словами вашими і говорите: “чим прогнівляє-мо ми Його?” Тим, що говорите: “всякий, хто робить зло, хороший перед очима Господа, і до таких Він благоволить”, або: “де Бог правосуддя?” *3 Ось, Я посилаю ангела Мого, і він приготує путь переді Мною, і несподівано прийде у храм Свій Господь, Якого ви шукаєте, і ангел завіту, Якого ви бажаєте; ось, Він іде,
— говорить Господь Саваоф. 2 І хто витримає день пришестя Його, і хто встоїть, коли Він явиться? Бо Він -як вогонь, що розплавляє, і як луг, що очищає, 3 і сяде переплавляти й очищати срібло, і очистить синів Левія і переплавить їх, як золото і як срібло, щоб приносили жертву Господу в правді. 4 Тоді благоприємною буде Господу жертва Іуди та Єрусалима, як у дні давні і як у літа минулі. 61 прийду до вас для суду і буду швидким викривачем чаклунів і перелюбників і тих, які клянуться неправдиво й утримують плату у найманця, пригноблюють удову і сироту, і відштовхують прибульця, і Мене не бояться, — говорить Господь Саваоф. 6 Бо Я - Господь, Я не змінююся; тому ви, сини Якова, не знищилися.
7 3 днів батьків ваших ви відступили від уставів Моїх і не дотримуєтесь їх; наверніться до Мене, і Я навернуся до вас, - говорить Господь Саваоф. Ви скажете: “як нам навернутися?” 8 Чи можна людині обкрадати Бога? А ви обкрадаєте Мене. Скажете: “чим обкрадаємо ми Тебе?” Десятиною і приношеннями.
9 Прокляттям ви прокляті, тому що ви - весь народ - обкрадаєте Мене.
10 Принесіть усі десятини у дім сховища, щоб у домі Моєму була їжа, і хоча б у цьому випробуйте Мене, —
1. Вих. 21, 10. [17] Мал. З, 14.
Глава 3. [1] Мф 11, 10. Мк 1, 2. Лк 7, 27.
[3] Пс. 65, 10. Іс. 1, 25. Єз. 22, 22. [6] Чис.
23, 19. [7] Зах. 1, 3. [10] 4 Цар. 7, 2.
говорить Господь Саваоф: чи не відкрию Я для вас отворів небесних і чи не виллю на вас повне благословення? 11 Я для вас забороню тим, що пожирають, знищувати у вас плоди земні, і виноградна лоза на полі у вас не залишиться без плодів своїх,
- говорить Господь Саваоф. 12 І блаженними називати будуть вас усі народи, тому що ви будете землею жаданою, — говорить Господь Саваоф 13 Зухвалі переді Мною слова ваші,
— говорить Господь. Ви скажете: “що ми говоримо проти Тебе?” 14 Ви говорите: “марне служіння Богу, і яка користь, що ми дотримувалися постанов Його і ходили у сумному одязі перед лицем Господа Саваофа? 16 І нині ми вважаємо гордовитих щасливими: краще влаштовують себе ті, що чинять беззаконня, і хоч спокушають Бога, але залишаються цілими”. 18 Але ті, що бояться Бога, говорять одне одному: “слухає Господь і чує це, і перед лицем Його пишеться пам’ятна книга про тих, що бояться Господа і шанують ім’я Його”. 17 І вони будуть Моїми, - говорить Господь Саваоф, — власністю Моєю у той день, який Я сотворю, і буду милувати їх, як милує людина сина свого, який служить їй.181 тоді знову побачите різницю між праведником і нечестивим, між служителем Бога і тим, хто не служить Йому.
А Бо ось, прийде день, що палає,
* як піч; тоді всі гордовиті і ті, що живуть нечестиво, будуть, як солома, і попалить їх ірядущий день, -говорить Господь Саваоф, — так що не залишить у них ні кореня, ні гілок. 2 А для вас, що благоговієте перед ім’ям Моїм, зійде Сонце правди і зцілення у променях Його, і ви вийдете і заграєте, як тельці вгодовані; 3 і будете топтати нечестивих,
бо вони будуть порохом під стопами ніг ваших у той день, який Я сотворю, - говорить Господь Саваоф.4 Пам’ятайте закон Мойсея, раба Мого, який Я заповів йому на Хориві для всього Ізраїля, так само як і правила й устави. 6 Ось, Я пошлю до вас Іллю пророка перед настанням дня Господнього, великого і страшного. ® І він наверне серця батьків до дітей і серця дітей до батьків їхніх, щоб Я, прийшовши, не вразив землю прокляттям.
ПЕРША КНИГА МАККАВЕЙСЬКА1760
1 Після того, як Олександр, син А Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою, — 2 він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими місцями, й убивав царів землі. 3 І пройшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загорду-вало серце його. 4 Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і вони зробилися його данниками.6 Після того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає, ® покликав знатних слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого.
7 Олександр царював дванадцять років і помер. 8 І володарювали слуги його кожен у своєму місці. 9 І піс-
ля смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі. 10 І вийшов від них корінь гріха — Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського.
11 У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з народами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід. 12 І добрим здалося це слово в очах їхніх.13 Деякі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі. 14 Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким
15 і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло.
16 Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами,17 й увійшов він у Єгипет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями; 18 і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених. 19 І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської.
20 Після поразки Єгипту Антиох повернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням;
21 увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, снітильник і всі сосуди його, 22 і трапезу пред-кладення, й узливальниці, і чаші, і кадильниці золоті, і завісу, і вінці, і золоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав. 23 Узяв і срібло, і золото, і дорогоцінні сосуди, і взяв сховані скарби, які відшукав. 241, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю. 26 Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його.
20 Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча. 27 Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі.28 Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором.
29 Після двох років послав цар начальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом; 30 підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського; 31 взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо; 32 і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою. 33 Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею. 34 І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній; 36 запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю. 38 І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля. 37 Вони проливали невинну кров навколо святилища й оскверняли святилище. 38 Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його.
39 Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його - на ганьбу, честь його — на приниження.40 Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум.
41 Цар Антиох написав усьому царству своєму, щоб усі були одним народом,42 і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя. 43 І багато хто з Ізраїля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу. 44 Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі, 46 і щоб не допускалися всепалення і жертвоприношення, й узливання у святилищі, щоб учинили наругу над суботами і святами, 46 і оскверняли святилище і святих, 47 щоб будували жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худобу нечисту,48 і залишали синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою, 49 для того, щоб забули закон і змінили всі постанови. 60 А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть. 61 Згідно з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному місті.62 І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон, — і вчинили зло у землі; 53 і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його.
54 У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники, 65 і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння, 56 і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні; 67 у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть. 68 Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста. 69 І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем, 60 вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх, 61 а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали. 62 Але багато (людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого, 63 і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом, — і помирали.641 був дуже великий гнів над Ізраїлем.
0 У ті дні повстав Маттафія, син " Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині.2 У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом,
3 Симон, прозваний Фассі,4 Іуда, прозваний Маккавеєм,6 Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом.6 Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі,
7 він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста
1 залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище - до рук чужих? 8 Храм його зробився, як муж безславний, 9 дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога. 10 Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його? 11 Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом.12 І ось святині ттяттгі, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх.
13 Для чого нам ще жити? 14 І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали. 16 І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви.
16 І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли. 171 відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах.18 Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами.
19 І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його, 20 то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших. 21 Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови!
22 Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч.23 Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині.24 Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника. 26 І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник. 26 І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс
із Замврієм, сином Салома. 271 викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною!28 І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті.
29 Тоді багато (людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там,30 самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні. 31 І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю. 32 І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній, 33 і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими. 34 Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього. 36 Тоді поспішили почати битву проти них.30 Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх, 37 і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас.
38 Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ.
39 Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними;
40 і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі. 41 І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах. 42 Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону.
43 І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них.44 Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників. 46 І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники,46 і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських, 47 і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх. 48 Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові.
49 Наблизилися дні смерти Мат-тафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті.
60 Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших. 61 Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої,
і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я. 62 Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність. 63 Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту. 64 Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства.66 Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем. 60 Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю. 57 Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки. 68 Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо. 59 Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я. 60 Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів. 61 Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть. 82 Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву. 63 Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув.
64 Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь. 06 Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька. 66 А Іуда Мак-кавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами.
07 Отже, зберіть до себе всіх вико-
[52] Бут. 15, 6; 22, 9. Рим. 4, 22. Гал. З, 6.
[53] Бут. 41, 10. Діян. 7, 10. [54] Чис. 25, 7-
8, 12-13. Сир. 45, 28. [55] Чис. 14, 6. Нав. 1, навців закону і метіться за образи народу вашого; 68 віддайте воздаян-ня язичникам і будьте уважні до повелінь закону. 09 І благословив їх
1 відійшов до батьків своїх.70 Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем.
0 І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.
2 І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.
3 Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем; 4 він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич; 6 він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював. e І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і бла-гоуспішним було спасіння рукою його. 7 Він засмутив багатьох царів,
1 звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні; 8 пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля, 9 і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.
10 Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.11 Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли. 12 І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполло-нія і воював ним в усі дні.
13 І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають
з ним на війну, 14 і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське. 15 І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля. 16 Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,
17 які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.18 Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма; 19 бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила. 20 Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас; 21 а ми боремося за душі наші і закони наші. 22 Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх. 23 Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.24 І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.
26 І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників. 26 Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.
27 Коли ж почув ці слова цар Анти-ох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення; 28 і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність. 29 Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.
30 І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.
31 Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла. 32 А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив
з роду царського, 33 також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення; 34 і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима, 36 щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,36 і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню. 37 Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Ан-тиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни. 38 Лісій обрав Птоломея, сина Дори-менового, і Никанора і Горіія, мужів сильних із друзів царя, 39 і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.
40 Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума. 41 Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землі іноплемінних.
42 Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.43 І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ ram і за святиню.
44 І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю. 46 Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри. 46 Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі. 471 постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,48 розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,
49 і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,
50 і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?
61 Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.521 ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.53 Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам? 64 І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.
55 Після цього Іуда поставив вождів для народу - тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальни-ків і десятиначальників.60 І сказали тим, які будували доми, заручилися
з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.57 Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Ем-маума.68 І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу. 69 Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині. 00 А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!
Д І взяв Горгій п’ять тисяч му-“ жів і тисячу добірних вершників, і рушило ополчення вночі,2 щоб напасти на ополчення юдеїв і уразити їх раптово, а ті, що жили у фортеці, служили йому провідниками.
3 І почув Іуда і виступив сам і хоробрі мужи, щоб уразити військо царя в Еммаумі, 4 доки сили ворожі були ще на відстані від стану.61 прийшов Горгій у стан Іуди вночі, і нікого не знайшов, і шукав їх по горах, бо говорив: вони біжать від нас. 6 Але удосвіта Іуда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів, та вони не мали ні щитів, ні мечів, як того бажали. 7 Коли побачили вони міцне й озброєне ополчення язичників і кінноту, яка оточувала його, навчених для війни,8 Іуда сказав мужам, що були з ним: не бійтеся кількости їх і не страшіться нападу їх. 9 Згадайте, як спасені були батьки наші у Червоному морі, коли фараон переслідував їх з військом. 10 І нині заволаємо до неба; можливо, Він змилосердиться над нами, згадавши завіт з батьками нашими, і знищить нині це ополчення перед лицем нашим; 11 і всі язичники пізнають, що є Визволитель і Спаситель Ізраїля.
12 Іноплемінники, звівши очі свої, побачили, що йдуть проти них, 13 і вийшли зі стану на битву, а ті, що були
з Іудою, засурмили, 14 і зійшлися, і розбиті були язичники, і побігли на рівнину,16 а всі інші впали від меча;
і переслідували їх до Газера і до рівнин Ідумеї, Азота й Іамнії, і впало з них до трьох тисяч мужів.16 І повернувся Іуда і військо його від переслідування їх 17 і сказав народу: не кидайтеся на здобич, бо війна ще чекає на нас; 18 Горгій і військо його на горі поблизу від нас; станьте тепер проти ворогів наших і бийтеся
з ними, а після сміливо візьмете здо-
бич. 19 Коли ще говорив це Іуда, показався якийсь натовп, який виступав з гори. 20 І побачив він, що їх змусили втікати, і палять табір; бо дим, який піднімався, показував, що відбулося.21 Коли вони побачили це, дуже злякалися; побачивши ж і військо Іуди на рівнині, готове до битви,
22 всі побігли у землю іноплемінни-ків. 23 Тоді Іуда повернув на здобич стану, і захопив багато золота і срібла, гіацинтових і багряних одеж, і велике багатство.241, повертаючись, оспівували і благословляли Господа небесного, бо Він благий і повіки милість Його. 25 І було у той день велике спасіння Ізраїлю. 20 Уцілілі ж іноплемінники прийшли до Лісія
і сповістили про все, що трапилося.
27 Він, почувши, засумував і засмутився, що не те трапилося з Ізраїлем, чого він хотів, і не те вийшло, що повелів йому цар. 28 І на наступний рік Лісій зібрав шістдесят тисяч добірних мужів і п’ять тисяч вершників, щоб перемогти їх. 29 І прийшли вони в Ідумею і розташувалися станом у Вефсурах; а Іуда зустрів їх
з десятьма тисячами мужів. 30 Побачивши сильне ополчення, він молився і говорив: благословенний Ти, Спасителю Ізраїля, що скрушив напад сильного рукою раба Твого Давида і віддав полк іноплемінників у руки Іонафана, сина Саулового, і зброєносця його.31 Віддай військо це у руки народу Твого - Ізраїля, і нехай будуть вони посоромлені у силі
і кінноті їх; 32 наведи на них страх і знищи зухвалість сили їх; нехай будуть вони приголомшені поразкою своєю; 33 подолай їх мечем тих, що люблять Тебе, і нехай прославлять Тебе у піснях усі, хто знає ім’я Твоє.
34 І билися вони, й упало з війська Лісія до п’яти тисяч мужів, упали перед ними. 36 Лісій, побачивши втечу війська свого і хоробрість воїнів
Іуди, і що вони готові або жити, або померти відважно, вирушив до Анти-охії, набрав чужоземців і, збільшивши попереднє військо, думав знову йти в Юдею.
30 Іуда ж і брати його сказали: ось, вороги наші знищені, зійдімо, щоб очистити й оновити святилище.
37 І зібралося все ополчення і зійшли на гору Сион. 38 І побачили, що святилище спустошене, жертовник осквернений, ворота спалені, і в притворах, як у лісі або на якій-небудь горі, повиростали рослини, і сховища зруйновані, 39 і роздерли вони одяг свій, плакали гірким плачем і сипали попіл на свої голови, 40 і падали лицем на землю і сурмили вістовими трубами, і волали до неба.
41 Тоді відрядив Іуда мужів воювати проти тих, що знаходились у фортеці, доки він очистить святилище.
42 І обрав священиків безвадних, ревнителів закону. 43 Вони очистили святилище й осквернені камені винесли у нечисте місце. 44 Потім вони розмірковували над оскверненим жертовником всепалення, як учинити з ним.
45 І прийшла їм добра думка зруйнувати його, щоб він коли-небудь не послужив їм на ганьбу, оскільки язичники осквернили його; і зруйнували вони жертовник,46 і камені склали на горі храму у пристойному місці, поки прийде пророк і дасть відповідь про них. 47 Узяли камені цілі, за законом, і побудували новий жертовник, як і раніше; 48 потім побудували святині і внутрішні частини храму й освятили притвори; 49 влаштували нове священне начиння і внесли у храм свічник і вівтар всепалень і фіміам і трапезу; 60 і закурили на вівтарі фіміам і запалили світильники на свічнику, й освітили храм;
61 і поклали на трапезу хліби, і розвісили завіси, і закінчили всі діла, які почали.
62 У двадцять п’ятий день дев’ятого місяця - це місяць Хаслев -сто сорок восьмого року, встали дуже рано63 і принесли жертву за законом на новозбудованому жертовнику все-палень. 64 У той час, у той самий день, в який язичники осквернили жертовник, оновлений він з піснями, з цитрами, гуслями і кимвалами.
65 І весь народ падав на лице своє, і молилися і возносили подяки до неба Благопоспішнику своєму. 60 Так звершували відновлення жертовника вісім днів з веселощами, принося-чи всепалення і підносячи жертву спасіння і хвали. 57 І прикрасили передню сторону храму золотими вінцями і щитами і відновили ворота і сховища, і зробили для них двері. 68 І була дуже велика радість у народі, і відвернули ганьбу язичників. 69 І встановили Іуда і брати його
і все зібрання Ізраїля, щоб дні відновлення жертовника святкувалися
з веселощами і радістю у свій час, щороку вісім днів, від двадцятого дня місяця Хаслева. 60 У той же час оббудували гору Сион навколо високими стінами і міцними вежами, щоб язичники, прийшовши коли-небудь, не потоптали їх, як зробили це раніше. 61 І розташував там Іуда військо стерегти гору, і зміцнили для охорони її Вефсуру, щоб народ мав укріплення проти Ідумеї. f Коли навколишні народи по-чули, що побудовано жертовник
і відновлено святилище, як раніше, дуже обурилися; 2 і наважилися знищити рід Якова, який жив серед них,
і почали убивати і знищувати людей у цьому народі. 3 Тоді Іуда опол-чився проти синів Ісава в Ідумеї, в Акравимі, оскільки вони тримали в облозі Ізраїля, й уразив їх великим ураженням, і упокорив їх, і взяв здобич їх.4 Згадав він і про злобу синів Веана, які були для народу сіткою і спотиканням, влаштовуючи йому засідки на дорогах.6 Хоч вони замкнулися від нього у вежах, але він опол-чився проти них, піддав їх закляттю і спалив вогнем вежі їхні з усіма, хто був у них. в Потім він перейшов до синів Аммона і зустрів сильне військо і численний народ і Тимофія, провідника їхнього. 7 Він мав з ними багато битв, і вони були розбиті перед лицем його; він уразив їх; 8 узяв Іазер і селища його і повернувся в Юдею.9 Тоді зібралися язичники, які жили у Галааді, проти ізраїльтян, що знаходилися в краях їхніх, щоб знищити їх; але вони втекли у фортецю Дафему. 10 І послали листи до Іуди і братів його і сказали: зібралися проти нас навколишні язичники, щоб знищити нас, 11 і готуються йти і зробити напад на фортецю, в яку ми втекли, і Тимофій на чолі війська їхнього.12 Отже, прийди і визволи нас від руки їх, тому що багато з нас загинули; 13 і всі брати наші, які були у межах Това, віддані на смерть, а дружин їхніх і дітей їхніх і майно взяли у полон, і погубили там близько тисячі мужів.
14 Ще читалися ці листи, як ось, прийшли інші вісники з Галилеї у розідраному одязі з таким повідомленням:
15 зібралися проти нас із Птолемаї-ди і з Тира і Сидона, і з усієї Галилеї язичницької, щоб погубити нас.
10 Коли почули ці слова Іуда і народ, то зібралися великі збори для наради, що зробити для цих братів, які знаходяться у біді і яким загрожує війна від тих язичників? 17 Тоді Іуда сказав Симону, братові своєму: вибери собі мужів і йди і захисти братів твоїх, які знаходяться у Галилеї; а я та Іонафан, брат мій, підемо у Галаад. 18 І залишив він Йосифа, сина Захарії, та Азарію начальниками над народом із залишком війська в Юдеї для охорони. 19 І дав їм повеління, сказавши: управляйте народом цим, але не починайте війни проти язичників до нашого повернення. 20 Симону виділені для походу у Галилею три тисячі мужів, Іуді ж
- у Галаад вісім тисяч мужів.21 І вирушив Симон у Галилею і провів багато битв з язичниками, і розбив язичників. 22 Він переслідував їх до воріт Птолемаїди, і впало з язичників до трьох тисяч чоловіків, і він узяв здобич їхню. 23 Також узяв він
із собою [юдеїв], які знаходилися у Галилеї й Арваттах, з дружинами і дітьми і з усім майном їхнім, і привів у Юдею з великою радістю. 24 А Іуда Маккавей та Іонафан, брат його, перейшли Йордан і звершили триденну путь у пустелі. 26 їх зустріли на-вуфеї і прийняли мирно, і розповіли їм усе, що сталося з братами їхніми у Галааді, 26 і що багато з них замкнені у Васарі й Восорі, в Алемах, Хасфорі, Македі і Карнаїні - усі ці міста укріплені і великі — 27 і в інших містах Галаада знаходяться в облозі, і що завтра призначено напасти на ці укріплення і взяти їх
і погубити всіх їх в один день.28 Тому Іуда зі своїм військом несподівано направив шлях свій у пустелю до Восора і взяв це місто, і вибив усю чоловічу стать вістрям меча, і взяв усю здобич їхню, і спалив його вогнем; 29 а звідти вирушив уночі і йшов до укріплення. 30 Коли наставав ранок, і звели очі, і ось, народ численний, якому числа не було, піднімають драбини і машини, щоб узяти укріплення, і облягають тих, що у ньому. 31 Побачив Іуда, що почалася битва і волання міста піднімалося до неба трубами і гучним криком, 32 і сказав воїнам: бийтеся тепер за братів ваших. 33 Він обійшов ворогів з тилу з трьома загонами, і засурмили трубами і викликнули з молитвою; 34 і дізналося військо Тимофія, що це — Маккавей, і побігли від лиця його, і він уразив їх великою поразкою, і впало їх у цей день до восьми тисяч чоловіків. 36 Тоді повернув він у Масфу й обложив і взяв її, вибив усю чоловічу стать у ній, узяв здобич її і спалив її вогнем; 36 вирушивши звідти, він узяв Хасфон, Макед, Восор та інші міста галаадські.
37 Після цих подій Тимофій зібрав інше військо і розташувався станом перед Рафоном по той бік потоку.
38 І послав Іуда оглянути військо, й оголосили йому і сказали: зібралися до них усі навколишні язичники — сила численна, 39 і вони найняли на допомогу собі аравитян і розташувалися станом за потоком, будучи готові йти проти тебе війною. І пішов Іуда назустріч їм. 40 Тоді Тимофій сказав своїм воєначальникам, коли Іуда і військо його наближалися до потоку води: якщо він перейде до нас раніше, то ми не в силах будемо устояти проти нього, бо він переможе нас.41 Якщо ж він убоїться і розташується станом по той бік потоку, то ми перейдемо до нього і переможемо його. 42 Як тільки підійшов Іуда до потоку води, то поставив при потоці народних писарів і наказав їм, сказавши: не залишайте жодної людини у стані, але нехай усі йдуть на битву. 43 І переправився до них перший і весь народ за ним. І знищені були перед лицем його всі язичники, і кинули зброю свою, і втекли у капище, яке було у Карнаїні. 44 Тоді взяли вони це місто і спалили вогнем капище з усіма, що знаходилися у ньому; і переможений був Карнаїн, і не міг більше протистояти Іуді. 461 зібрав Іуда всіх ізраїльтян, що знаходилися у Галааді, від малого до великого, і дружин їхніх, і дітей їхніх, і майно, дуже велике ополчення, щоб іти у землю Юдейську. 46 І дійшли вони до Еф-рона. Це було велике місто, дуже укріплене, на шляху; неможливо було ухилитися від нього ні праворуч, ні ліворуч; потрібно було пройти через нього, 47 а жителі замкнулися у ньому і ворота завалили каменями. 48 Іуда послав до них з мирною пропозицією: ми пройдемо через землю вашу, щоб іти нам у землю нашу,
і ніхто не скривдить вас, тільки ногами нашими пройдемо. Але вони не захотіли відчинити йому. 49 Тоді Іуда наказав оголосити в ополченні, щоб кожен озброївся на своєму місці; 60 і озброїлися воїни й облягали місто весь той день і всю ніч, і здалося місто у руки його.61 І вибив він усю чоловічу стать вістрям меча
і до основ зруйнував місто, й узяв здобич його, і пройшов через місто по вбитих. 62 І переправилися через Йордан на велику рівнину навпроти Вефсана. 63 І збирав Іуда тих, що залишилися, і підбадьорював народ упродовж усього шляху, доки не прийшли у землю Юдейську. 64 І зійшли на гору Сион з веселощами і радістю і принесли всепалення, тому що ніхто не упав з них до самого повернення у мирі.
55 У ті дні, коли Іуда та Іонафан знаходилися у Галааді, а Симон, брат його, — у Галилеї перед Птоле-маїдою, 30 почули Йосиф, син Захарії, та Азарій, воєначальники, про славні воїнські подвиги, звершені ними,67 і сказали: зробимо і ми собі ім’я; підемо воювати з язичниками, які оточують нас. 68 Так оголосили вони війську, яке було при них, і пішли на Іамнію.59 І вийшов Горгій
з міста і воїни його назустріч їм на битву. 60 І, кинувшись навтіки, Йосиф та Азарія були переслідувані до меж Юдеї; і впало у цей день з народу ізраїльського до двох тисяч чоловіків. 61 І було велике сум’яття у народі ізраїльському, тому що не послухалися Іуди і братів його, мріючи показати хоробрість, 02 тоді як вони не були від сімені тих мужів, руці яких надано спасіння Ізраїля.
83 Але муж Іуда і брати його дуже прославилися перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, де тільки чути було ім’я їх, - 64 і збиралися до них ті, що прийшли привітати.
86 Після того вийшли Іуда і брати його і воювали проти синів Ісава у землі, яка лежить на південь, і уразив Хеврон і селища його, і зруйнував укріплення його, і спалив вежі його навколо нього, 08 і піднявся, щоб іти у землю іноплемінників, і пройшов Самарію. 07 У той час упали у битві священики, які бажали прославитися хоробрістю і безрозсудно вийшли на війну. 68 І повернув Іуда на Азот, землю іноплемінників, зруйнував жертовники їхні, спалив вогнем різьблені зображення богів їхніх, узяв здобич міст і повернувся у землю Юдейську.
/Г Тим часом цар Антиох, прохо-** дячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом, 2 і в ньому - храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами. 3 І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста. 4 Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон. 5 Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають, 8 що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися
і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ, 7 і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його. 8 Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав. 9 І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає. 10 І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму. 11 І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму. 12 Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно.
13 Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, - і ось, я гину від великого суму у чужій землі. 14 І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм;16 і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання. 16 І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році.
17 Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора. 18 Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою; 19 тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх. 20 Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини. 21 Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян; 22 і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших? 23 Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його; 24 а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують,
26 і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи ттяттгі. 261 ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили. 27 Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх.
28 Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти; 29 прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані, 30 так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни. 31 І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо.
32 Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Веф-сахарі навпроти стану царського.
33 Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами. 34 Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви, 35 і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона.36 Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього. 37 Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його. 38 Інших же вершників розставили тут і там - на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях. 39 Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники. 40 Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко. 41 І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне. 42 І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів. 43 Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, - 44 і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я; 46 і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік; 46 і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там. 47 Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них. 48 Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион. 49 І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі. 60 Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стереїти її. 61 Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння. 62 Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів;63 продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів; 64 і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце.
65 Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання, бв повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства. 57 Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, - міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство.68 Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім, 69 і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це.601 угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли; в1 і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення.
62 І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги. 03 Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто.
'Т У сто п’ятдесят першому році ' вийшов з Рима Димитрій, син Селевка, і з небагатьма людьми ввійшов в одне приморське місто і там став царем. 2 Коли ж він входив у царський дім батьків своїх, військо схопило Антиоха і Лісія, щоб привести їх до нього. 3 Це стало відомо йому, і він сказав: не показуйте мені облич їхніх. 4 Тоді воїни вбили їх, і сів Димитрій на престолі царства свого.5 І прийшли до нього всі мужі беззаконні і нечестиві з ізраїльтян, і Алким був на чолі їх, домагаючись священства; 0 і звинувачували вони перед царем народ, говорячи: погубив Іуда і брати його друзів твоїх, і нас вигнали з землі нашої. 7 Отже, пошли тепер мужа, якому ти довіряєш; нехай він піде і побачить усе руйнування, яке вони заподіяли нам і країні царя, і нехай покарає їх і всіх, хто допомагає їм. 8 Цар обрав Вак-хида з друзів царських, який керував по той бік ріки, був великий у царстві і вірний цареві, 9 і послав його і нечестивого Алкима, надавши йому священство, і повелів йому вчинити помсту синам Ізраїля.10 Вони вирушили і прийшли у землю Юдейську з великим військом; і він послав до Іуди і братів його послів з мирною, але підступною пропозицією. 11 Але вони не повірили словам їхнім, тому що бачили, що вони прийшли з великим військом. 12 До Алкима ж і Вакхида зійшлося зібрання книжників шукати справедливости.
13 Перші з синів Ізраїлевих були аси-деї; вони шукали у них миру, 14 бо говорили: священик від племені Аарона прийшов разом з військом і не скривдить нас. 15 І він говорив з ними мирно і клявся їм, і сказав: ми не зробимо зла вам і друзям вашим. le І вони повірили йому, а він, захопивши з них шістдесят чоловіків, умертвив їх в один день, як сказано у Писанні:17 “тіла святих Твоїх і кров їх пролили навколо Єрусалима, і нікому було поховати їх”.181 напав від них страх і жах на весь народ, і говорили: немає у них істини і правди,
бо вони порушили постанову і клятву, якою клялися.19 Тоді Вакхид відступив від Єрусалима і розташувався станом при Визефі, і, пославши, упіймав багатьох мужів, які втікали від нього, і декого з народу, заколов і кинув їх у глибокий колодязь.
20 Потім, доручивши країну Алки-му і залишивши з ним військо на допомогу йому, Вакхид вирушив до царя. 21 Алким же домагався перво-священства. 22 І зібралися до нього всі, хто підбурював народ свій, і оволоділи землею Юдейською і зробили велику поразку в Ізраїлі. 23 І побачив Іуда все зло, яке заподіяв Алким зі своїми спільниками синам Ізраїлевим, — більше, ніж язичники; 24 і, обійшовши всі межі Юдеї, вчинив помсту відступникам, - і вони перестали входити у цю країну. 26 Коли ж Алким побачив, що Іуда і ті, що знаходилися з ним, підсилилися, і зрозумів, що не може протистояти їм, повернувся до царя і жорстоко звинувачував їх. 26 Тоді цар послав Никанора, одного зі славних вождів своїх, ненависника і ворога Ізраїля, і наказав йому знищити цей народ. 27 Никанор, прийшовши в Єрусалим з великим військом, послав до Іуди і братів його підступно зі словами мирними: 28 нехай не буде війни між мною і вами; я ввійду з небагатьма людьми, щоб бачити лиця ваші у мирі. 29 І прийшов він до Іуди, і вітали вони один одного мирно; а тим часом воїни були готові схопити Іуду. 30 Іуді стало відомо, що він прийшов до нього з підступом, тому він убоявся його і не хотів більше бачити лиця його.31 Коли Никанор довідався, що намір його відкрився, виступив проти Іуди на битву біля Хафарсалами. 32 І впало з тих, що були з Никанором, близько п’яти тисяч мужів, а інші втекли у місто Давидове. 33 Після того Никанор зійшов на гору Сион; і вийшли зі святилища деякі зі священиків і старійшин народу, щоб мирно вітати його і показати йому всепалення, що приноситься за царя. 34 Але він осміяв їх, наглумився з них й осквернив
їх, і говорив зарозуміло,36 і, поклявшися, з гнівом сказав: якщо не відданий буде нині Іуда і військо його в мої руки, то, коли повернуся благополучно, спалю дім цей. І пішов
з великим гнівом. 36 А священики ввійшли і стали перед лицем жертовника і храму, заплакали і сказали:
37 Ти, Господи, обрав дім цей, щоб на ньому нарікалось ім’я Твоє, і щоб він був домом молитви і моління для народу Твого. 38 Зроби помсту чоловікові цьому і війську його, і нехай упадуть вони від меча; згадай зло-хуління їхні і не дай їм залишатися надалі. 39 І вийшов Никанор з Єрусалима і розташувався станом біля Вефорона, і пристало до нього тут військо сирійське. 40 А Іуда з трьома тисячами мужів розташувався станом біля Адаси; і помолився Іуда, і сказав: 41 Господи! коли послані царя Ассирійського вимовляли злоху-ління, то прийшов ангел Твій і уразив з них сто вісімдесят п’ять тисяч.
42 Так знищи нині перед нами це полчище, нехай пізнають інші, що вони промовляли хулу на святині Твої, і суди їх за злобою їхньою. 43 І вступили війська у битву в тринадцятий день місяця Адара, і розбите було військо Никанора, і він першим упав у битві. 44 Коли ж воїни його побачили, що Никанор упав, то, покидавши зброю свою, кинулися навтіки.
45 І переслідували їх ізраїльтяни цілий день, від Адаса до самої Газири,
і сурмили вслід їм вістовими трубами. 461 виходили з усіх навколишніх селищ юдейських і оточували їх, — і вони, обертаючись до тих, що переслідували їх, усі упали від меча, і жодного не залишилося з них.
47 І взяли юдеї здобич їхню і награбоване ними, і відрубали голову Никанора і праву руку його, яку він простягав гордовито, і принесли і повісили перед Єрусалимом. 48 Народ дуже радів і провів той день, як день великих веселощів; 49 і встановили щорічно святкувати цей день тринадцятого числа Адара. 50 І заспокоїлася земля Юдейська на якийсь час.
О Іуда почув про славу римлян,
0 що ВОНИ могутні і сильні і прихильно приймають усіх, хто звертається до них, і хто б не приходив до них, з усіма укладали вони дружбу.
2 А що вони могутні і сильні, — розповідали йому про війни їхні, про мужні подвиги, які вони показали над галатами, як вони підкорили їх
1 зробили данниками;3 також про те, що зробили вони у країні Іспанській, щоб оволодіти срібними і золотими рудниками, які знаходяться там,
4 і своєю розсудливістю і твердістю оволоділи всім краєм, хоч той край дуже далеко відлежав від них, також і про царів, які виступали проти них від кінців землі, і вони знищили їх і уразили великою поразкою, а інші платять їм щорічно данину;
6 вони також розбили на війні і підкорили собі Филипа і Персея, царя Китійського, й інших, що повстали проти них,в і Антиоха, великого царя Азії, який вийшов проти них на війну зі ста двадцятьма слонами, і з кіннотою, і колісницями, і дуже численним військом і був розбитий ними; 7 вони взяли його живого і змусили платити їм велику данину, — як його, так і наступних після нього царів, - дати заручників і допустити розділ, 8 а країну Індійську і Мідію, і Лідію й інші з кращих областей його, узявши від нього, віддали цареві Євменію; 9 і про те, як елліни намірилися прийти і знищити їх, 10 але цей намір зробився їм відомим, і вони послали проти них одного воєначальника і воювали проти них, - і багато з них упало уражених, і взяли у полон дружин їхніх і дітей їхніх і пограбували їх, і оволоділи їхньою землею, і зруйнували фортеці їхні, і поневолили їх до цього дня;11 й інші царства й острови, які будь-коли повставали проти них, вони руйнували і поневолювали. 12 А з друзями своїми і з тими, що довіряли їм, вони зберігали дружбу; й оволоділи царствами ближніми і дальніми, і всі, які чули ім’я їхнє, боялися їх.13 Якщо захочуть кому допомоїти і кого поставлять царем, ті царюють, і кого хочуть, змінюють, і вони дуже піднеслися; 14 але, попри все те, ніхто з них не покладав на себе вінця і не одягався у пор-фиру, щоб величатися нею. 16 Вони склали у себе раду, і постійно щодня триста двадцять чоловік радяться в усьому, що стосується народу і благоустрою його; 16 і кожного року одній людині довіряють вони начальство над собою і володарювання над усією землею їхньою, і всі слухають одного, і не буває ні заздрос-ти, ні ревнощів між ними.
17 Тоді обрав Іуда Евполема, сина Іоанового, сина Аккосового, й Іасо-на, сина Єлеазарового, і послав їх у Рим, щоб укласти з ними дружбу і союз,18 і щоб вони зняли з них ярмо,
бо вони бачать, що Еллінське царство хоче поневолити Ізраїля.19 Отже, вони вирушили у Рим, хоч шлях був дуже довгий, і ввійшли у зібрання ради і, приступивши, сказали:20 Іуда Маккавей і брати його і весь народ юдейський послали нас до вас, щоб укласти з вами союз і мир, і щоб ви вписали нас у число соратників і друзів ваших. 21 І угодне було це слово перед ними. 22 І ось список того послання, яке написали вони у відповідь на мідних дошках і послали в Єрусалим, щоб воно служило для них там пам’ятником миру і союзу:
23 “благо нехай буде римлянам і народу юдейському на морі й на суші на віки, і меч і ворог нехай будуть далеко від них! 24 Якщо ж настане війна раніше у римлян або у всіх союзників їхніх у всьому володінні їхньому, 26 то народ юдейський повинен зробити їм усім серцем допомогу у війні, як вимагатиме того час; 20 і тим, що воюють, вони не будуть ні давати, ні постачати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів, бо так угодно римлянам; вони повинні виконувати обов’язок свій, нічого не одержуючи. 27 Точно так само, якщо раніше трапиться війна у народу юдейського, римляни від душі будуть допомагати їм у війні, як вимагатиме того час, 28 і тим, що допомагають у війні, не будуть давати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів: так угодно Риму; вони повинні виконувати свої обов’язки — і без обману”. 29 На таких умовах уклали римляни союз з народом юдейським.
30 Якщо ж після цих умов ті й другі захочуть що-небудь додати або зменшити, нехай зроблять це за їх загальним бажанням, і те, що вони додадуть або зменшать, буде мати силу.
31 А про те зло, яке робить юдеям цар Димитрій, ми написали йому так: “для чого ти наклав тяжке твоє ярмо на друзів наших і союзників — юдеїв? 32 Якщо вони ще звернуться до нас зі скаргою на тебе, то ми виявимо до них справедливість і будемо воювати проти тебе на морі і на суші”.
Q Коли Димитрій почув, що Ни-^ канор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними. 2 І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей. 3 У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима, 4 але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти. 6 А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним. ® Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів.
7 Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх. 8 Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними.9 Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало. 10 Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього
зі мною, щоб бііти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу. 11 І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни.12 Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами. 13 Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора. 14 Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, — 16 і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту. 16 Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу. 171 битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку, 18 впав і Іуда, а інші кинулися навтіки.19 І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині. 20 Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили: 21 як упав сильний, який спасав Ізраїля? 22 Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато.
23 Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди. 24 У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них. 26 І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни.20 Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них. 27 І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка.28 Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану: 29 відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу. 30 Отже, тепер ми тебе обрали — бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу. 31 І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого. 32 І дізнався про те Вакхид і шукав убити його. 33 Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар. 34 Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан. 36 А Іонафан відправив брата свого - проводиря народу - і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій.
36 Але вийшли з Мидави сини Іамв-рі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли. 37 Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з На-давафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських. 38 Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори. 39 Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю. 40 Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них
із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню.411 обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх — на плач.42 Так помс-тилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану. 43 І почув про це Вак-хид — і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом. 44 Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині - не те, що вчора і третього дня. 46 Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися. 46 Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших. 47 І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад. 48 І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану. 49 Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів. 50 І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Ве-форон, і Вефиль і Фамнафу у Фара-фоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами, 61 і поставив у них сторожу, щоб вороже діяти проти Ізраїля.52 Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами, 63 і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою.
64 У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування. 56 Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій. бв І помер Алким у той же час у тяжких муках. 67 Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої.68 Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч. 69 Пішли і запропонували йому таку пораду. 60 Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм.01 І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх. 62 Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто. 63 Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї, 64 прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини. 65 Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю,вв й уразив Одоа-аррина і братів його і синів Фасиро-на у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою.07 Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини,68 і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними. 69 Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою. 70 Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених.71 Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого 72 і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні.731 вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля.
1Л У сто шістдесятому році ви-ступив Олександр, син Антиоха Єпифана, й оволодів Птолемаї-дою: і прийняли його, і він став царювати там. 2 Коли почув про це цар Димитрій, зібрав дуже численне військо і вирушив проти нього на війну. 3 І послав Димитрій лист Іонафану з мирною пропозицією, ніби бажаючи звеличити його, 4 бо говорив: попередимо укласти з ним мир, перш ніж він укладе з Олександром проти нас:5 тоді він пригадає все зло, яке ми зробили проти нього і братів його і народу його. e І він дав йому владу набирати військо і готувати зброю, щоб бути союзником його, і повелів віддати йому заручників, які знаходилися у фортеці. 7 Іонафан прийшов у Єрусалим і прочитав листи вголос усьому народу і тим, що були у фортеці; 8 і убоялись усі великим страхом, почувши, що цар дав йому владу набирати військо; 9 а ті, що були у фортеці, видали Іонафану заручників, і він повернув їх батькам їхнім. 10 І жив Іонафан у Єрусалимі; і почав будувати і відновлювати місто,11 і сказав виконавцям робіт, щоб вони будували стіни і навколо гори Сион для міцности з чотирикутних каменів, — і робили так. 12 Тоді іноплемінники, які були у фортецях, побудованих Вакхидом, утекли:13 кожен залишив своє місце і пішов у свою землю. 14 Тільки у Вефсурі залишилися деякі з тих, які залишили закон і заповіді, бо це місце служило для них притулком. 16 І почув цар Олександр про ті обіцянки, які Димитрій послав Іонафану, і розповіли йому про битви і хоробрі подвиги, які звершили Іонафан і брати його, і про труднощі, які перенесли вони. 16 Тоді він сказав: чи знайдемо ми ще такого чоловіка, як цей? Зробимо ж його нашим другом і союзником. 17 І написав і послав йому лист у таких словах: 18 “Цар Олександр братові Іонафану - радуватися. 19 Почули ми про тебе, що ти — муж, міцний силою і гідний бути нашим другом.20 Отже, ми поставляємо тебе нині первосвящеником народу твого; і ти будеш називатися другом царя (він послав йому пор-фиру і золотий вінець), і будеш тримати нашу сторону і зберігати дружбу з нами”. 21 І вдягнувся Іонафан у священний одяг у сьомому місяці сто шістдесятого року у свято кущів, і зібрав військо і заготував безліч зброї. 22 І почув про це Димитрій і засмутився, і сказав:23 що це ми зробили, що Олександр випередив нас укласти дружбу з юдеями для підкріплення себе? 24 Напишу і я їм слова вітання, похвали і обіцянок, щоб були вони на допомогу мені. 261 послав їм лист у таких словах: “Цар Димитрій народу юдейському — радуватися. 26 Чули ми і раділи, що ви зберігаєте договори наші, перебуваєте у дружбі з нами і не схиляєтеся до ворогів наших. 27 Продовжуйте і нині зберігати вірність нам, — і ми віддамо вам добром за те, що ви робите для нас: 28 зробимо вам багато поступок і дамо вам дари. 29 Нині ж дозволяю вам і звільняю всіх юдеїв від податей і мита з соли і з вінців;
30 і за третю частину насіння і половинну частину плодів з дерев, які належать мені, віднині і надалі я відміняю брати з землі Юдейської і з трьох областей, приєднаних до неї від Самарії і Галилеї, від нинішнього дня і на вічні часи. 31 І Єрусалим нехай буде священним і вільним, і краї його, десятини і прибутки його.
32 Надаю і владу над фортецею Єрусалимською і надаю право первосвященикові поставити у ній людей, яких він сам обере, для охорони її;
33 і всяку людину з юдеїв, узяту в полон із землі Юдейської, в усьому царстві моєму відпускаю на волю задарма: нехай усі будуть вільні від повинностей за себе і за худобу свою.
34 Усі свята і суботи і новомісяччя, і дні встановлені — три дні перед святом і три дні після свята, — усі ці дні нехай будуть днями пільги і волі всім юдеям, які знаходяться у моєму царстві. 35 Ніхто не буде мати права пригноблювати й обтяжувати кого-небудь з них ні в якій справі. 38 І нехай з юдеїв записуються у царські війська до тридцяти тисяч чоловік, — і їм буде даватися платня нарівні з усіма військами царськими. 37 І з них нехай поставляються начальниками над великими фортецями царськими, з них же нехай поставляються і над справами царства, що вимагають вірности, і їх приставники і начальники нехай будуть з них же, і нехай вони живуть за своїми законами, як повелів цар у землі Юдейській. 38 І три області, приєднані до Юдеї від країни Самарійської, нехай залишаться приєднаними до Юдеї, щоб вважатися і бути їм однією і не підлягати іншій владі, крім влади первосвященика. 39 Птолемаїду з округом її я віддаю у дар святилищу в Єрусалимі на витрати, потрібні для святилища;40 я ж даю щорічно п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з царських зборів з належних місць. 41 І все інше, чого не віддали ті, що завідують зборами, як у попередні роки, віднині будуть віддавати на роботи храму. 42 Понад те п’ять тисяч сиклів срібла, які брали від прибутків святилища з щорічного збору, і ті уступаються, як такі, що належать священикам, які служать. 43 І всі, які втечуть у храм Єрусалимський і в усі межі його з причини повинностей царських і всіх інших, нехай будуть вільні з усім, що належить їм у царстві моєму. 441 на спорудження й оновлення святилища кошти будуть видаватися зі зборів царських. 461 на побудову стін Єрусалима й укріплення їх навколо
- кошти будуть видаватися з прибутків царських, а також - на побудову стін у Юдеї”. 46 Іонафан і народ, вислухавши ці слова, не повірили їм і не прийняли їх, бо згадали про ті великі біди, які наніс Димитрій ізраїльтянам, жорстоко пригнобивши їх, 47 і віддали перевагу союзу з Олександром, бо він перший зробив їм мирні пропозиції, — і допомагали йому у війнах в усі дні.
48 Цар Олександр зібрав велике військо й ополчився проти Димит-рія. 49 І вступили два царі у битву, і військо Димитрія кинулося навтіки; Олександр переслідував його, і переміг, 50 і дуже наполегливо продовжував битву до самого заходження сонця, — і впав Димитрій у цей день.
61 Після того Олександр відправив послів до Птоломея, царя Єгипетського, з такими словами: 52 “я повернувся у землю царства мого і сів на престолі батьків моїх, прийняв верховну владу, розбив Димитрія і став володарем країни нашої. 63 Я вступив з ним у битву, і він розбитий нами і військо його, і сіли ми на престолі царства його.64 Отже, укладімо тепер дружбу між нами, і ти дай мені дочку твою за дружину, і буду я тобі зятем і дам тобі і їй дари, гідні тебе”. 66 І відповідав цар Пто-ломей так: “щасливий день, в який ти повернувся у землю батьків твоїх і сів на престолі царства їх.66 Нині я виконаю для тебе те, про що ти писав, тільки ти вийди до мене у
Птолемаїду, щоб нам бачити один одного, і я поріднюся з тобою, як ти сказав”. 57 І вирушив Птоломей з Єгипту сам і Клеопатра, дочка його, і прибули у Птолемаїду в сто шістдесят другому році.68 Цар Олександр зустрів його, і він видав за нього Клеопатру, дочку свою, і влаштував шлюб її у Птолемаїді, як личить царям, з великою пишнотою. 69 Писав також цар Олександр Іонафану, щоб він вийшов до нього назустріч. 80 І вирушив Іонафан у Птолемаїду з пишністю, - і відрекомендувався обом царям і обдарував їх і наближених до них сріблом і золотом і багатьма дарами, і придбав благовоління їх. в1 І зібралися проти нього мужі зловредні із середовища Ізраїля, мужі беззаконні, щоб обмовити його; але цар не послухав їх. 62 І повелів цар зняти з Іонафана одяг його і одягти його у порфиру, — і зробили так. 63 І посадив його цар із собою і сказав своїм правителям: вийдіть з ним на середину міста і проголосіть, щоб ніхто не смів обмовляти його ні в якій справі і (щоб) ніхто не турбував його ніякою справою. 64 Коли обмовники побачили славу його, як він був проголошуваний і як убраний у порфиру, всі розбіглися. 86 Так прославив його цар і вписав його у число перших друзів, і призначив його воєначальником і обласним правителем. ee І повернувся Іонафан у Єрусалим з миром і радістю.
07 Але у сто шістдесят п’ятому році прийшов із Криту Димитрій, син Ди-митрія, у землю батьків своїх. 68 Почувши про це, цар Олександр дуже засмутився і повернувся в Антиохію. 69 І поставив Димитрій воєначальником Аполлонія, правителя Келе-Си-рії,- і він зібрав велике військо і розташувався станом біля Іамнії і послав до первосвященика Іонафана сказати: 70 ти тільки один підносишся над нами, я ж був підданий осміянню і посоромленню через тебе. Навіщо ти протистоїш нам у горах?
71 Якщо ти надієшся на твої військові сили, то зійди до нас на рівнину, і там ми поміряємося, бо зі мною військо міст. 72 Запитай і дізнайся, хто я та інші, що допомагають нам, і скажуть тобі: неможливо вам устояти перед лицем нашим, бо двічі втікали батьки твої у землі своїй.
73 І нині ти не можеш устояти проти такої кінноти і такого війська на рівнині, де немає ні каменів, ні ущелин, ні місця для захисту. 74 Коли Іонафан вислухав ці слова Аполлонія, то подвигся духом і, обравши десять тисяч мужів, вийшов з Єрусалима, і брат його Симон зійшовся з ним на допомогу йому. 76 І розташувався станом біля Іоппії; але не впустили його у місто, тому що в Іоппії була сторожа Аполлонія, і вони почали воювати проти неї.76 Тоді налякані жителі відчинили йому місто, й Іонафан оволодів Іоппією. 77 Почувши про це, Аполлоній узяв три тисячі кінноти і велике військо і пішов до Азота, ніби роблячи перехід, а тим часом пішов на рівнину, тому що мав безліч кінноти і надіявся на неї. 78 Іонафан же переслідував його до Азоту, і вступили війська у битву. 79 Тим часом Аполлоній залишив тисячу вершників у потайному місці позаду них; 80 але Іонафан довідався, що є засідка позаду нього. І обступили військо його і кидали у народ стріли з ранку до вечора, 81 народ же стояв, як наказав Іонафан; нарешті вершники стомилися. 82 Тоді Симон підвів військо своє і напав на загін, бо вершники знемогли, — і були розбиті ним і кинулися навтіки. 83 І розсіялися вершники по рівнині й утекли в Азот, і увійшли у Бетдагон, капище їхнє, щоб урятуватися. 84 Але Іонафан спалив Азот і навколишні міста і взяв здобич їх, і капище Дагона з тими, що втекли у нього, спалив вогнем. 85 І було полеглих від меча зі спаленими до восьми тисяч мужів. 86 Вирушивши звідти, Іонафан розташувався станом навпроти Аскалона; але жителі міста вийшли до нього назустріч з великою почестю. 871 повернувся Іонафан з усіма, що були з ним, у Єрусалим, маючи при собі багато здобичі. 88 Коли цар Олександр почув про ці події, то знову вшанував Іонафана 89 і послав йому золоту пряжку, яка за звичаєм давалася царським родичам, і подарував йому Аккарон і всю область його у спадкоємне володіння.
1 1 Тим часом цар Єгипетський, ^ зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства. 2 Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його. 3 Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторожі у кожному місті. 4 Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його, 6 і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав. ® Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там. 7 І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим.8 Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра. 9 І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого.10 Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене.11 Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його.
12 І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними. 13 І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці - Азії та Єгипту.14 Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього. 16 Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати. 16 І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся. 17 Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею. 18 Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець. 19 І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році.
20 У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин. 21 Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю. 22 Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаї-ду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним.23 Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці.24 Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його. 25 І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його,26 але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми,
27 й утвердив за ним первосвященст-во й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх.281 просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів.29 Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту: 30 “Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися.31 Список листа, який ми писали про вас Лас-фену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали. 32 Цар Димитрій Ласфену батькові - радуватися.
33 Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас. 34 Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев, 35 і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм. 36 І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди. 37 Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці”.
38 І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив yd війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його. 39 Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра; 40 і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів.
41 І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля. 42 Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час.43 Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої. 44 І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх.46 Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя.46 Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його. 47 Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч,48 і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя. 49 І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи:50 прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто. 61 І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю. 62 І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним. 63 Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його.64 Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець.661 зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений.56 І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією.57 І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських. 58 І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку,69 а Симо-на, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту. 60 І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю. 81 Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх. 62 І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска.
63 І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни. 64 Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні. 65 І розташував Симон стан свій при Веф-сурі, й облягав його багато днів, і замкнув його. ee І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторожу. 87 А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор. 68 І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку. 69 І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки, 70 і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авес-саломового, й Іуди, сина Халфієво-го, начальників військових загонів. 71 І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився. 72 Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли.
73 Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися.
74 У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим.
1 'у Іонафан, бачачи, що час ^ " сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами,2 і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме.3 І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: “Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше”. 4 І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром.6 Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям: 6 “первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям - радуватися. 7 Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви — брати наші, як свідчить список. 8 І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу. 9 Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших, 10 але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас. 11 Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів. 12 Ми радіємо за вашу славу;
13 нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі.14 Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах, 15 бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені. 16 Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохо-вого, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз.17 Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства.
18 І ви добре зробите, відповівши нам на них”.
19 Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]: 20 “Цар Спартанський Онії первосвященикові - радуватися. 21 Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони - брати і від роду Авраамового.22 Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш.23 Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше - наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те”.
24 І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього, 26 і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його.
26 І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч. 27 Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів. 28 І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли.29 Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні.
30 І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу.31 Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заве-деями, уразив їх і взяв здобич їхню.
32 Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні.
33 І Симон вийшов, і пройшов до Ас-калона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею,
34 бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія,
- і поставив там сторожу, щоб охороняти її. 36 І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї,36 підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу. 37 Коли зібралися облаш-тувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу. 38 А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори.
39 Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха, 40 але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан.
41 І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан. 42 Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки.
43 І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому. 44 Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна? 46 Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут. 48 І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську; 47 із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним.48 Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем. 49 Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном. 50 Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися.61 І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад. 62 А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем.63 Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх.
1 О Почув Симон, що Трифон зі-брав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її. 2 І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ. 3 І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли. 4 Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один. 6 І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх. 8 Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь. 7 І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова; 8 і відповіли гучним голосом, і сказали: ти - наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого.
9 Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо. 10 Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його. 11 Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там.
12 Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою. 13 Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини. 14 Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати:16 за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його.16 Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, - і ми відпустимо його.17 Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненавис-ти народу, 18 який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув. 19 Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана. 20 Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов. 21 Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифо-на послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси. 22 І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад. 23 Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там. 24 І повернувся Трифон і пішов у землю свою. 25 Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх.
20 І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів. 27 І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благо-видости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони, 28 і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам; 29 зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю - вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю. 30 Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня.
31 Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Ан-тиохом і убив його, 32 і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі. 33 А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси. 34 Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі.361 послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист:
38 “Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися. 37 Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину.
38 І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам.
39 Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися. 40 І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир”.
41 У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля; 42 і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: “першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв”.
43 У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею.
44 А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття. 46 І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування, 4в і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з ми-лости твоєї. 471 змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’я-ми і благословеннями. 48 І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло. 49 Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто
з них загинув від голоду.50 Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння,
61 і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля.62 І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним. 53 І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі.
І Д У сто сімдесят другому році ^ ' цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона. 2 Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого. 3 Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці.
4 І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні.6 І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським, 6 і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною. 7 Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому. 8 Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях - плід свій.
9 Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг. 10 Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі. 11 Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю.
12 І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх. 13 І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні.
14 Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія, 16 прикрасив святилище і примножив священне начиння.
16 Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися. 17 Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній, 18 то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном.
19 Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням. 20 Ось список з листів, присланих спартанцями: “Спартанські начальники і місто - Симо-ну первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим - радуватися.
21 Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх 22 і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Анти-патр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу.23 Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона”.
24 Після того Симон послав Нуми-нія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз. 25 Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його? 26 Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу. 27 І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: “У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, — це був третій рік за первосвященика Симона, - 28 у Са-рамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам:
29 оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Мат-тафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протиста-ли ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій. 30 Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого.
31 Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє, 32 тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню. 33 Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там сторожу з юдеїв.34 Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх. 36 І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій. 30 У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині.
37 Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима. 38 Тому і цар Димитрій затвердив за ним перво-священство, 39 і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою.40 Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона, 41 що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний,
42 щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями, 43 щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси. 44 І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку. 45 А хто зробить що-не-будь проти цього, або відмінить щось
із цього, буде винен”. 48 І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими. 47 Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма. 48 І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці, 49 а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його.
1 с І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу.2 Вони були такого змісту: “Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському - радуватися. 3 Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі; 4 і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві. 6 Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі; в дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй. 7 Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе. 8 І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі. 9 Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі”.
10 У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Три-фоном, було небагато.11 І переслідував його цар Антиох, і він утік у До-ру, яка біля моря; 12 бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська.13 І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти
14 й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти.
15 Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке: 18 “Левкій, консул Римський, царю Птоломею — радуватися. 17 Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз,18 і принесли золотий щит у тисячу мин. 19 Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них. 20 Ми розсудили прийняти від них щит. 21 Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім”. 22 Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріа-рафі й Арсаку, 23 і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Горти-ну, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію.
24 Список з цих листів написали Симону первосвященику.
26 Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Три-фона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти. 26 І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів; 27 але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього. 28 І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: “Ви володієте Іоппією і Газарою
і фортецею Єрусалимською — містами царства мого; 29 ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму. 30 Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими. 31 Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами”. 32 І прийшов Афи-новій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя. 33 Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі. 34 Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших.35 Що стосується Іоп-пії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Лфиновій нічого не відповів; 36 але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався. 37 Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду.38 Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська39 і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Три-фоном. 40 І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати; 41 і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар.
\(і І повернувся Іоан із Газари і розповів Симону, батькові своєму, про те, що робив Кендевей.
2 Тоді Симон покликав двох старших синів своїх, Іуду й Іоана, і сказав їм: я і брати мої і дім батька мого воювали проти ворогів Ізраїля від юности до сьогодні і багато разів успішно рятували руками нашими Ізраїля. 3 Але ось, я постарів, а ви з милости Божої перебуваєте у літах зрілих: заступіть місце моє і брата мого, йдіть і воюйте за народ наш, і нехай буде з вами допомога небесна. 4 І обрав із країни двадцять тисяч воїнів і вершників, і пішли вони проти Кендевея, і ночували у Моди-ні. 5 Вставши ж уранці, вийшли на рівнину, і ось численне військо назустріч їм, піші і кінні, і між ними був потік.e І рушив проти них сам і народ його, і бачачи, що народ боїться переходити потік, він перейшов перший, і побачили це воїни, і перейшли за ним. 7 І розділив він народ, поставивши кінних серед піших; кіннота ж ворогів була дуже численна. 8 І засурмили священними трубами; і Кендевей кинувся навтіки і військо його, й упало у них багато поранених, інші ж утекли у фортецю.9 Тоді був поранений Іуда, брат Іоана; але Іоан переслідував їх, доки не прийшов у Кедрон, який він побудував. 10 І втекли вони у вежі, що знаходилися в області Азота, але він спалив його вогнем, і загинуло їх до двох тисяч мужів; і повернувся він з миром у землю Юдейську.
11 Птоломей же, син Авува, був поставлений воєначальником на рівнині Єрихонській, і мав багато срібла і золота; 12 бо він був зятем первосвященика. 13 І загордилося серце його, і захотів він оволодіти країною, і чинив підступні задуми проти Симона і синів його, щоб погубити їх.
14 Тим часом Симон, відвідуючи міста країни і піклуючись про потреби їх, прийшов у Єрихон, сам і Маттафія й Іуда, сини його, у сто сімдесят сьомому році в одинадцятому місяці,
- це місяць Сават. 15 І з підступністю прийняв їх гостинно син Авувів у невеликій фортеці, називаній Док, ним побудованій, і зробив для них великий бенкет, і сховав там людей. 16 І коли сп’яніли Симон і сини його, тоді встав Птоломей і ті, що були при ньому, взяли зброю свою і ввійшли до Симона під час бенкету, й убили його і двох синів його і деяких зі служителів його.17 Так учинив він велике віроломство і відплатив за добро злом. 18 Птоломей написав про це і послав до царя, щоб послав йому військо на допомогу, і він віддасть йому країну їх і міста. 19 І деяких послав у Газару убити Іоана, а тисячоначальникам послав листи, щоб вони прийшли до нього, і він дасть їм срібла і золота і подарунки; 20 а інших послав заволодіти Єрусалимом і горою храму. 21 Але хтось, прибігши до Іоана у Газару, сповістив йому, що батько його і брати умертвлені і що Птоломей послав убити і його.22 Почувши про це, Іоан дуже засмутився і, схопивши чоловіків, які прийшли погубити його, убив їх, бо довідався, що вони шукали погубити його.
23 Інші ж діла Іоана і віини його і мужні подвиги його, славно звершені, і спорудження стін, ним побудованих, та інші діяння його, 24 ось, вони описані у книзі днів первосвященст-ва його, з того часу, як став він первосвящеником після батька свого.
ДРУГА КНИГА МАККАВЕЙСЬКА
Братам юдеям у Єгипті - ра-дуватися; брати юдеї у Єрусалимі й у всій країні юдейській бажають щасливого миру. 2 Нехай благо-діє вам Бог і нехай пом’яне завіт Свій з вірними рабами Своїми: Авраамом, Ісааком і Яковом!3 Нехай дасть усім вам серце, щоб шанувати Його і виконувати волю Його всім серцем і всією душею!4 Нехай відкриє серце ваше для закону Його і велінь і дарує мир! 6 Нехай почують моління ваші і нехай буде милостивий до вас, і нехай не залишить вас під час біди! в Так нині тут ми молимося за вас.
7 У царювання Димитрія, у сто шістдесят дев’ятому році, ми, юдеї, писали до вас у скорботі і стражданнях, які спіткали нас у ті роки, як відійшов Іасон і співумисники його від святої землі і царства. 8 Вони спалили ворота і пролили невинну кров. Тоді ми молилися Господу і були почуті, і приносили жертву і семи-дал, і запалювали світильники, і покладали хліби. 9 І нині звершуйте свято кущів у місяці Хаслеві.
10 У сто вісімдесят восьмому році, живучи в Єрусалимі й у Юдеї, і старійшини й Іуда - Аристовулу, учителеві царя Птоломея, який походить з роду помазаних священиків, і юдеям, які перебувають у Єгипті, - радуватися і бути здоровими. 11 Визволені Богом від великих небезпек, ми урочисто дякуємо Йому, ніби ми є ті, що боролися проти царя,12 оскільки Він вигнав тих, що ополчилися на святий град. 13 Бо коли цар пішов у Персію і з ним військо, яке здавалося непереможним, вони уражені були у храмі Нанеї через обман, ужитий жерцями Нанеї. 14 Саме, коли Антиох, ніби маючи намір з’єднатися з нею, прийшов на те місце, а друзі, які були з ним, прийшли взяти гроші, як посаг, 16 і жерці Нанеї запропонували їх, і Антиох з небагатьма увійшов усередину храму, -тоді вони зачинили храм, як тільки ввійшов Антиох, 16 і, відкривши потайний отвір у склепінні, стали кидати каміння, й уразили проводиря і тих, що були з ним, і, розсікши на частини і відрубавши голови, викинули їх до тих, що знаходилися зовні. 17 В усьому благословенний Бог наш, Який віддав нечестивців.18 Отже, маючи намір у двадцять п’ятий день Хаслева святкувати очищення храму, ми знайшли за потрібне сповістити вас, щоб і ви звершили свято кущів і вогню, подібно до того, як Неємія, побудувавши храм і жертовник, приніс жертву. 19 Бо коли батьки наші відведені були у Персію, тоді благочестиві священики, узявши вогонь з жертовника таємно, сховали його у глибині колодязя, який мав безводне дно, і в ньому безпечно зберегли його, оскільки нікому не відоме було це місце.
20 Після ж багатьох років, коли угодно було Богу, Неємія, присланий
від Перського царя, послав за цим вогнем нащадків тих священиків, які сховали його. Коли ж оголосили нам, що не знайшли вогню, а тільки густу воду,21 тоді він наказав їм, почерпнувши, принести її; і коли потім приготовані були жертви, Не-ємія наказав священикам окропити цією водою дрова і покладене на них. 22 Коли ж це було зроблено, і настав час, коли засяяло солнце, раніше закрите хмарами, тоді запалився великий вогонь, так що всі здивувалися.23 Священики ж, доки горіла жертва, звершували молитву, священики і всі; Іонафан починав, а інші приспівували, як і Неємія.
24 Молитва ж була така: “Господи, Господи Боже, Творче усіх, страшний і сильний, і праведний і милостивий, єдиний Цар і благодійник,
25 єдиний податель усього, єдиний праведний і всемогутній і вічний, Який визволяє Ізраїля від усякого зла, Який обрав батьків і освятив їх! 26 Прийми жертву цю за весь народ Твій - Ізраїля, і збережи цей наділ Твій, і освяти його; 27 збери розсіяння наше, визволи поневолених язичниками, зглянься на принижених і знехтуваних, і нехай пізнають язичники, що Ти Бог наш; 28 покарай гнобителів і тих, що кривдять нас з гордовитістю,29 насади народ Твій на святому місці Твоєму, як сказав Мойсей”. 30 Священики співали при цьому урочисті пісні.
31 Коли ж жертва була спалена, Неємія наказав водою, що залишилася, полити великі камені.32 Як тільки це було зроблено, спалахнуло полум’я, але від світла, що засяяло від жертовника, воно зникло.33 Коли ця подія стала відомою, і донесено було цареві персів, що у тім місці, де переселені священики сховали вогонь, виявилася вода, якою Неє-мія і ті, що були з ним, освятили жертви; 34 цар, після дослідження справи, відгородив це місце, як священне. 361 тим, до кого цар благоволив, він роздавав багато дарів, які сам одержував. 36 Ті, що були з Неє-мією, прозвали це місце Нефтар, що означає: “очищення”; багатьма ж називається воно Нефтай.
'у У записах пророка Єремії зна-
" ходиться, що він наказав тим, що переселяються, узяти від вогню, як показано, 2 і як заповів пророк, давши тим, що переселялися, закон, щоб вони не забували повелінь Господніх і не помилялися думками своїми, дивлячись на золоті і срібні кумири і на прикрасу їх. 3 Говорячи й інше, подібне до цього, він застерігав їх не викидати закону із серця свого. 4 Було також у писанні, що цей пророк, за Божественним одкровенням, яке було йому, повелів скинії і ковчегу йти слідом за ним, коли він сходив на гору, з якої Мойсей, зійшовши, бачив насліддя Боже. 6 Прийшовши туди, Єремія знайшов житло у печері і вніс туди скинію і ковчег і жертовник кадильний, і загородив вхід. ® Коли потім прийшли деякі з тих, що супроводжували, щоб помітити вхід, то не могли знайти його.7 Коли ж Єремія довідався про це, то, дорікаючи їм, сказав, що це місце залишиться невідомим, доки Бог, змилосердившись, не збере сонм народу.8 І тоді Господь покаже його, і явиться слава Господня і хмара, як явилася при Мойсеєві, як і Соломон просив, щоб особливо святилося місце.9 Було сказано і те, як він, сповнений премудрости, приніс жертву оновлення і звершення храму. 10 Як Мойсей молився Господу, і зійшов вогонь з неба, і спожив жертву, так і Соломон молився, і вогонь, що зійшов, знищив жертви всепалення.
11 І сказав Мойсей: оскільки жертва за гріх не вжита в їжу, то спожита вогнем. 12 Точно так і Соломон торжествував вісім днів.
13 Оповідається також у записах і пам’ятних книгах Неємії, як він, складаючи бібліотеку, зібрав сказання про царів і пророків і про Давида і листи царів про священні приношення. 14 Подібним чином і Іуда загублене, з нагоди війни, що була у нас, усе зібрав, і воно є у нас.16 Отже, якщо ви маєте у тім потребу, пришліть людей, які вам доставлять.
16 Маючи намір святкувати очищення, ми писали вам про це; добре зробите і ви, якщо будете святкувати ці дні. 17 Бог же, Який зберіг весь народ Свій і повернув усім спадщину і царство і священство і святилище,
18 як обіцяв у законі, - уповаємо на Бога, - Він скоро помилує нас і збере від піднебесної у місце святе.19 Бо Він визволив нас від великих бід і очистив місце. 20 Про діла ж Іуди Маккавея і братів його і про очищення великого храму й оновлення жертовника, 21 також про війни проти Антиоха Єпифана і проти сина його Евпатора,22 і про явлення, які були з неба тим, що подвизалися за юдеїв настільки ревно, що, будучи дуже нечисленними, очищали всю країну і переслідували численні натовпи ворогів, 23 і відтворили славний у всій вселенній храм, і звільнили місто, і відновили закони, що хилилися до руйнування, коли Господь з великою милістю змилосердився над ними;
24 про все це, викладене Іасоном Ки-ринейським у п’яти книгах, ми спробуємо коротко написати в одній книзі. 26 Бо, маючи на увазі безліч чисел і труднощі, які мають місце через велике багатство змісту, для тих, хто бажає зайнятися історичними оповідями, 26 ми потурбувалися дати душевне повчання тим, які бажають читати, полегшення тим, які намагаються утримати в пам’яті, і всім, кому доведеться читати, користь;
27 хоч для нас, які прийняли на себе труд скорочення, це нелегка справа, яка вимагає напруги і пильнос-ти, 28 як нелегко буває тому, хто готує бенкет і бажає користи іншим. Але, маючи на увазі подяку багатьох, ми охоче приймаємо на себе цей труд, 29 даючи точний виклад подробиць історику і намагаючись іти за прикладами скороченого викладу. 30 Бо як будівнику нового дому належить піклуватися про всю будівлю, а тому, хто повинен зайнятися різьбленням і живописом, слід вишукувати тільки потрібне для прикраси, так ми думаємо і про себе.
31 Заглиблюватися і говорити про все і досліджувати кожну подробицю -властиво початковому описувачеві історії.32 Тому ж, хто робить скорочення, має бути надано переслідувати тільки стислість мови й уникати докладних досліджень. 33 Отже, у зв’язку зі сказаним, почнемо тепер оповідання: бо нерозумно збільшувати передмову до історії, а саму історію скорочувати.
0 Коли у святому місті жили ще у повному мирі, і ретельно дотримувалися законів, за благочестям
1 відразою до зла первосвященика Онії, 2 бувало, і самі царі шанували це місце, і прославляли святилище багатими дарами,3 так що і Селевк, цар Азії, давав зі своїх прибутків на всі витрати, потрібні для жертовного служіння. 4 Але якийсь Симон з коліна Веніамінового, поставлений піклувальником храму, ввійшов у суперечку з первосвящеником про порушення законів у місті.61 оскільки він не міг перемогти Онію, то пішов до Аполлонія, сина Фрасея, який у той час був воєначальником Келе-Сирії і Фінікії, 6 й оголосив йому, що єрусалимська скарбниця наповнена незліченними багатствами, так само як незліченна кількість грошей зібрана, і немає у них потреби для приношення жертв, але все це може бути обернене під владу царя. 7 Аполлоній же, побачившись з царем, повідомив йому про зазначені багатства, а він, призначивши Іліодора, поставленого над державними справами, послав його і дав наказ вивезти згадані скарби. 8 Іліо-дор негайно вирушив у дорогу, під приводом огляду міст Келе-Сирії і Фінікії, а насправді для того, щоб виконати волю царя. 9 Прибувши ж у Єрусалим і будучи дружньо прийнятим первосвящеником міста, він сповістив йому про отриману вказівку й оголосив, задля чого прийшов, притім запитував: чи дійсно все це так?
10 Хоча первосвященик показав, що це є довірене на збереження майно вдів і сиріт,11 і частково Гиркана, сина Товії, мужа дуже знаменитого, а не так, як обмовляв нечестивий Симон, і що всього чотириста талантів срібла і двісті золота; 12 кривдити ж тих, які поклалися на святість місця, на повагу і недоторканність храму, шанованого в усій вселенній, ніяк не слід. 13 Але Іліодор, маючи царський наказ, рішуче говорив, що це має бути взяте у царську скарбницю.
14 Призначивши день, він увійшов, щоб зробити огляд цього, і відбулося чимале хвилювання в усьому місті. 16 Священики у священних обла-ченнях, упавши перед жертовником, взивали до неба, щоб Той, Який дав закон про майно, яке довіряється святилищу, у цілості зберіг його тим, що довірили.16 Хто дивився на лице первосвященика, відчував душевне потрясіння; бо погляд його і колір обличчя, який змінився, виявляв його душевне знічення. 17 Його охопив жах і тремтіння тіла, з чого явна була для тих, хто дивився, скорбота його серця. 18 Деякі родинами вибігали з домів на всенародне моління, бо випадало священному місцю зазнати наруги; 19 жінки, оперезавши груди веретищами, натовпами ходили по вулицях; усамітнені діви деякі бігли до воріт, інші - на стіни, а деякі дивилися з вікон, 20 усі ж, простягаючи до неба руки, молилися. 21 Зворушливо було, як народ натовпами кидався ниць, а сильно знічений первосвященик стояв у очікуванні. 22 Вони благали Вседержителя Бога зберегти довірене у цілості тим, що довірили. 23 А Іліодор виконував те, що було припущенням. 24 Коли ж він із озброєними людьми увійшов уже в скарбницю, Господь батьків і Владика усякої влади явив велике знамення: всі, хто насмілився увійти з ним, будучи ураженими страхом сили Божої, прийшли у знемогу і жах, 26 бо явився їм кінь зі страшним вершником, покритий прекрасним покровом: швидко несучись, він уразив Іліодора передніми копитами, а той, хто сидів на ньому, здавалося, мав золоте всеозброєння. 26 Явилися йому і ще інші два юнаки, квітучі силою, прекрасні на вигляд, благоліпно одягнені, які, ставши з того й іншого боку, безупинно бичували його, заподіюючи йому багато ран.27 Коли він раптово упав на землю й обійнятий був великою темрявою, тоді підняли його і поклали на ноші. 28 Того, хто з великим почтом і охоронцями тільки-но увійшов у зазначену скарбницю, винесли як безпомічного, ясно пізнавши всемогутність Божу.29 Божественною силою він був повалений безмовним і позбавленим усякої надії і порятунку. 30 Вони ж благословляли Господа, Який прославив Свою оселю; і храм, який незадовго перед тим був наповнений страхом і смутком, явленням Господа Вседержителя наповнився радістю і веселощами. 31 Невдовзі деякі з близьких Іліодора, прийшовши, благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, хто лежав уже конаючи.32 Первосвященик, побоюючись, щоб цар не подумав, що юде-ями зроблено яке-небудь зловмиш-лення проти Іліодора, приніс жертву за його порятунок. 33 Коли ж первосвященик приносив умилостивитель-ну жертву, ті самі юнаки знову явилися Іліодору, прикрашені тим самим одягом, і, ставши, сказали йому: віддай велику подяку первосвященику Онії, бо заради нього Господь дарував тобі життя; 34 ти ж, покараний від Нього, сповіщай усім велику силу Бога. І, сказавши це, вони стали невидимі. 35 Іліодор же, принісши жертву Господу і давши багато обітниць Тому, Хто зберіг йому життя, і подякувавши Онії, повернувся з воїнами до царя, 36 і перед усіма свідчив про діла великого Бога, які він бачив своїми очима. 37 Коли ж цар запитав Іліодора, хто був би здатний, щоб ще раз послати в Єрусалим, він відповів: 38 якщо ти маєш якого-небудь ворога і супротивника твого правління, то пошли його туди, і зустрінеш його покараним, якщо тільки залишиться він у живих, бо на місці цьому істинно перебуває сила Божа:
39 Він Сам, Який перебуває на небі, є стражем і заступником того місця, і тих, що приходять зі злим наміром, уражає й умертвляє. 40 Ось що сталося з Іліодором, і так урятована скарбниця храму.
А А вищезгадуваний Симон, зро-“ бившись зрадником скарбів і батьківщини, зводив наклепи на Онію, ніби він сам заохочував Іліодора і був винуватцем зла. 2 Благодійника міста, піклувальника за єдиноплемінників і ревнителя законів, він насмілився називати супротивником правителя. 3 Коли ж ворожнеча дійшла до того, що через одного з довірених людей Симона стали звершуватися вбивства: 4 тоді Онія, бачачи, що боротьба небезпечна, що Аполлоній, як воєначальник Келе-Сирії і Фінікії, шаленіє, збільшуючи злобу Симона,6 вирушив до царя, не як обвинувач співгромадян, але маючи на увазі користь кожного й усього народу, в бо він бачив, що без царського захисту неможливо мирно влаштувати справи, і Симон не залишить свого безумства. 7 Але коли помер Селевк, і одержав царство Антиох, прозваний Єпифаном, тоді домагався священноначалля Іасон, брат Онії, 8 пообіцявши царю при побаченні триста шістдесят талантів срібла і з деяких прибутків вісімдесят талантів. 9 Понад те обіцяв і ще підписати сто п’ятдесят талантів, якщо надано йому буде владою його влаштувати училище для тілесних вправ юнаків і писати єрусалим-лян антиохійцями. 10 Коли цар дав згоду, і він одержав владу, негайно почав схиляти одноплемінників своїх до еллінських звичаїв.11 Він відкинув людинолюбно надані юдеям царські пільги за клопотанням Іоана, батька Евполемового, який посилав посольство до римлян про дружбу і союз; порушуючи законні установи, він вводив супротивні закону звичаї.
12 Навмисно під самою фортецею побудував він училище для тілесних вправ юнаків і, залучивши кращих з юнаків, підводив їх під соромітну покришку. 13 Так з’явилася схильність до еллінізму і зближення з іно-племінництвом унаслідок непомірного нечестя Іасона, цього безбожника, а не первосвященика, 14 так що священики перестали бути ревними до служіння жертовнику і, нехтуючи храм і будучи недбалими до жертв, поспішали брати участь у противних закону іграх палестри за закликом кинутого диска.16 Ні у що ставили вони вітчизняну пошану; тільки еллінські почесті визнавали найкращими. 16 За це спіткало їх тяжке відвідування, і ті самі, з якими вони змагалися у способі життя і хотіли в усьому уподібнитися, стали їхніми ворогами і мучителями; 17 бо нечестиво чинити проти Божественних законів неможливо безкарно, як показує час, що настає після того.18 Коли святкувалися у Тирі п’ятирічні ігри, і цар був присутній там, 19 тоді нечестивий Іасон послав туди глядачами антиохійців з Єрусалима, щоб доставити триста драхм срібла на жертву Геркулесу; але самі ті, що принесли, просили не вживати їх на жертву, вважаючи це непристойним, а призначити на інттгі витрати:20 отже, ним послані ці гроші у жертву Геркулесу від імені того, хто посилав, а тими, що принесли, вони обернені на влаштування іребних суден.21 Коли потім Аполлоній, син Менесфея, був посланий у Єгипет з нагоди сходження на престіл царя Птоломея Филометора, Антиох запідозрив його у ворожості до себе і почав намагатися убезпечити себе проти нього; тому, вирушивши в Іоппію, він прийшов до Єрусалима. 22 Чудово прийнятий Іасоном і містом, він увійшов при світильниках і вигуках, і звідти вирушив з військом у Фінікію. 23 Після трьох років Іасон послав Мене-лая, брата вищезгаданого Симона, щоб він доставив цареві іроші і зробив представлення деяких потрібних справ. 24 Він же, представившись цареві і підлестивши його владі, захопив собі священноначалля, надбавивши триста талантів срібла проти Іасона. 26 Одержавши від царя накази, він повернувся, не принісши з собою нічого гідного первосвя-щенства, а тільки гнів жорстокого тирана і лють дикого звіра. 26 Так Іасон, який обманув свого брата, сам був обманутий іншим і, як вигнанець, відійшов у країну Аммонитсь-ку. 27 Менелай же одержав владу, але ніскільки не турбувався про обіцяні цареві гроші, хоч Сострат, начальник міської фортеці, і робив вимоги, 28 бо на ньому лежав збір данин; з цієї причини обоє вони були викликані царем. 29 Менелай залишив спадкоємцем первосвященства брата свого Лисимаха, а Сострат - Кра-тита, начальника кіпрян.
30 У той час, як це відбувалося, збунтувалися тарсяни і маллоти за те, що вони віддані були у дар Ан-тиохиді, наложниці царській. 31 Тому цар поспішно вирушив, щоб дати лад справам, залишивши замість себе Андроника, одного з почесних сановників. 32 Тоді Менелай, думаючи скористатися сприятливою нагодою, викрав із храму деякі золоті сосуди і подарував Андронику, а інші продав у Тирі й навколишніх містах. 33 Достовірно дізнавшись про те, Онія викрив його і відійшов у безпечне місце - Дафну, що лежить біля Антиохії. 34 Тому Менелай, заставши наодинці Андроника, просив його убити Онію; і він, прийшовши до Онії і підступно запевнивши його, давши руку з клятвою, хоч і був у підозрі, переконав його вийти зі сховища і негайно убив, не посоромившись правди. 36 Цим роздратовані були не тільки юдеї, але і багато хто з інших народів, і обурювалися на беззаконне убивство цього мужа.
36 Коли ж цар повернувся з країн Киликії, то юдеї, які були у місті, (разом) з обуреними еллінами донесли йому, що Онію вбили безвинно.
37 Антиох, душевно засмучений і розчулений співчуттям, оплакував чесноти і велике благочестя померлого, 38 й у гніві на Андроника, негайно знявши з нього порфиру і роздерши одяг, наказав водити його по всьому місту і на тому самому місці, де він злочинно погубив Онію, стратити вбивцю; чим Господь і воздав йому заслужену кару.
39 Коли ж у місті було вчинено багато святотатств Лисимахом, зі зволення Менелая, і рознеслася про те чутка, то народ повстав на Лисимаха, бо викрадено було багато золотих сосудів. 40 Коли повстав народ, сповнений гніву, то Лисимах озброїв до трьох тисяч чоловік і почав беззаконне насильство під проводом одного тирана, старого літами і не менш застарілого у безумстві. 41 Побачивши таке насильство Лисимаха, одні схопили каміння, інші - товсті кілки, а деякі, хапаючи з землі пилюку, кидали всі разом на людей Лисимаха,42 і таким чином багатьох з них поранили, інших уразили, і всіх змусили тікати, а самого святотатця умертвили біля скарбниці.
43 Щодо цього відбувся суд над Ме-нелаєм. 44 Коли цар прибув у Тир, то послані від зібрання старійшин три мужі представили йому скаргу.
46 Менелай, уже взятий, обіцяв Пто-ломею, синові Дорименовому, великі гроші, якщо він ублагає за нього царя. 46 І Птоломей, відкликавши царя у притвор під приводом відпочинку, перекрутив справу. 47 Мене-лая, винуватця всього зла, звільнив від звинувачень, а нещасних, які, якби і перед скіфами говорили, були б відпущені незасудженими, засудив на смерть.48 Так швидко понесли несправедливу страту ті, що говорили на захист міста, народу і священних сосудів. 49 Тиряни, обурюючись на те, щедро доставили потрібне для поховання їх. 50 А Менелай, завдяки користолюбству начальників, утримав за собою владу і, зростаючи у злобі, зробився жорстоким ворогом громадян.
С Близько цього часу Антиох по-^ чав другий похід у Єгипет.2 Сталося, що над усім містом майже протягом сорока днів являлися у повітрі вершники, які носилися у золотих одежах і на зразок воїнів (були) озброєні списами,3 і стрункі загони кінноти, і напади і відступи з обох боків, обертання щитів, безліч списів і змахи мечів, кидання стріл і блиск золотого обладунку й усякого роду озброєння. 4 Чому всі молилися, щоб це явлення було до блага.
6 Коли потім рознеслася неправдива чутка, начебто Антиох помер, Іасон, зібравши не менше тисячі мужів, зробив раптовий напад на місто, коли вони зійшли на стіну і врешті місто було взяте, Менелай утік у фортецю. в А Іасон нещадно чинив кровопролиття між своїми співгромадянами, не думаючи про те, що успіх проти одноплемінників є найбільше нещастя, і уявляючи одержати трофеї ніби від ворогів, а не одноплемінних. 7 Утім, він не досяг начальства, а кінцем його зловмис-ництва було те, що він з ганьбою, як утікач, знову пішов у країну Аммо-нитську.8 Кінцем його злісного життя було те, що, звинувачений перед Аретою, володарем Аравійським, він бігав з міста у місто, всіма переслідуваний і ненавидимий, як відступник від законів, і зневажений, як ворог батьківщини і співгромадян, був вигнаний у Єгипет.9 Той, який багатьох вигнав з батьківщини, сам загинув на чужій стороні, прийшовши до ла-кедемонян і сподіваючись, через родинне походження, знайти у них притулок.10 Залишивши багатьох без поховання, він сам залишився не-оплаканим, і не удостоєний ні поховання, ні батьківського гробу.
11 Коли все, що відбулося, дійшло до слуху царя, він подумав, що Юдея відходить від нього, піднявся з Єгипту, розлютившись у душі, і взяв місто озброєною рукою. 12 Він наказав воїнам нещадно бити усіх, хто трапиться, й умертвляти, хто стане ховатися у домах. 13 Так звершилося побиття юних і старих, умертв-лення чоловіків, дружин і дітей, заколення дів і немовлят. 14 Протягом трьох днів загинуло вісімдесят тисяч: сорок тисяч упало від руки вбивць, і не менше убитих було продано. 16 Але, не задовольнившись цим, він насмілився ввійти у най-святіший на всій землі храм, маючи провідником Менелая, цього зрадника законів і батьківщини.16 Сквер-ними руками приймаючи священні сосуди й інші речі, пожертвувані іншими царями на звеличення і славу і честь святого місця, грабуючи нечестивими руками, роздавав.171 звеличився Антиох у своїх думках, не розуміючи, що Господь на короткий час прогнівався за гріхи тих, що жили у місті, чому і залишилося без захисту це місце. 18 Якби вони не були обійняті багатьма гріхами, тоді подібно до Іліодора, посланого царем Селевком оглянути скарбницю, і він, лиш тільки увірвався б, негайно був би покараний і залишив би свою зухвалість. 19 Але Господь обрав не для місця народ, а для народу це місце. 20 Тому і саме місце, ставши причетним до колишніх народних нещасть, прилучилося потім до благодіянь Господа і, бувши залишеним Всемогутнім у гніві, знову, з милосердя верховного Владики, постало в усій славі.
21 Отже, Антиох, викравши з храму тисячу вісімсот талантів, поспішно відійшов до Антиохії, у гордовитості серця знаходячи можливим зробити землю судноплавною і море сухопутним. 22 Тим часом він залишив приставників, щоб гнітити народ, у Єрусалимі - Филипа, родом фригійця, норовом же людину ще більш жорстоку, ніж той, що поставив його, 23 а в Гаризині — Андрони-ка, і зверх того Менелая, який перевершив інших злобою до жителів і мав вороже ставлення до громадян юдейських. 24 Він послав винуватця нечестя, Аполлонія, з двадцятьма двома тисячами війська, повелівши всіх дорослих побити, а жінок і дітей продавати. 26 Він же, прийшовши у Єрусалим і удавано зберігаючи мир, зволікав до святого дня суботи і, застигнувши юдеїв під час спокою, повелів своїм людям озброїтися.
26 Усіх, що вийшли на це видовище, він умертвив і, ввірвавшись з військом у місто, побив безліч народу.
27 А Іуда Маккавей, десятий у роді своєму, відійшов у пустелю і жив зі своїми прихильниками у горах за подобою звірів, годуючись травами, щоб не стати причетним до осквернення.
/С Через якийсь час цар послав одного старця, афінянина, примушувати юдеїв відступати від законів батьківських і не жити за законами Божими, 2 а також осквернити храм Єрусалимський і найменувати його храмом Юпітера Олімпійського, а храм у Гаризині, оскільки мешканці того місця прибульці, храмом Юпітера странноприїмного. 3 Важким і нестерпним було для народу нещастя, що настало. 4 Храм наповнився любодійством і нечестям від язичників, які, спілкуючись з блудницями, змішувалися з жінками у самих священних притворах і вносили всередину речі недозволені. 6 І жертовник наповнився непотребними, забороненими законом речами. в Не можна було ні зберігати суботи, ні дотримуватися батьківських свят, ні навіть називатися юдеєм.7 3 тяжким примусом водили їх щомісяця у день народження царя на ідольські жертви, а на свято Діониса примушували юдеїв у плющових вінках іти в урочистому ході на честь Діониса.
8 Таке повеління вийшло і сусіднім еллінським містам, за наущенням Птоломея, щоб вони так само діяли проти юдеїв і змушували їх приносити ідольські жертви, 9 а тих, що не погоджувалися переходити до еллінських звичаїв, убивали. Тоді-то можна було бачити справжню біду.
10 Дві жінки звинувачені були у тім, що обрізали своїх дітей; і за це, привісивши до сосків їхніх немовлят і перед народом провівши по місту, скинули їх зі стіни. 11 Інші бігли у ближні печери, щоб потай святкувати сьомий день, але, будучи виданими Филипу, були спалені, бо вони неправедним вважали захищатися з поваги до святости дня.
12 Тих, кому випаде читати цю книгу, прошу не страшитися напастей і зрозуміти, що ці страждання служать не на погублення, а на напоумлення роду нашого. 13 Бо те саме, що нечестивцям не дається багато часу, але швидко піддаються вони карам, є знамення великого благодіяння. 14 Бо не так, як до інших народів, продовжує Господь довготерпіння, щоб карати їх, коли вони досягнуть повноти гріхів, не так судив Він про нас, 15 щоб покарати нас після, коли вже досягнемо краю гріхів. 16 Він ніколи не відбирає у нас Своєї милости і, караючи нещастями, не залишає Свого народу.17 Втім, нехай буде це сказано на пам’ять нам: після цих небагатьох слів повернемося до оповіді.
18 Був такий собі Єлеазар, з перших книжників, муж, який уже досяг старости, але дуже красивої зовнішнос-ти: його примушували, розкриваючи йому рот, їсти свиняче м’ясо. 19 Віддаючи перевагу славній смерті перед зганьбленим життям, він добровільно пішов на муки, і плював, 20 як належало тим, хто вирішив устояти проти того, чого з любови до життя не дозволено споживати.21 Тоді приставлені до беззаконного жертвоприношення, які знали цього мужа з давнього часу, відкликавши його, наодинці переконували його принести ним самим приготоване м’ясо, яке він міг би споживати, і прикинутися, начебто їсть призначене від царя жертовне м’ясо,22 щоб через це уникнути смерти і за давньою з ними дружбою скористатися їхнім людинолюбством. 23 Але він, утвердившись у добрій думці, гідній його віку і поважної старости і досягнутої ним славної сивини, і благочестивого з дитинства виховання, а найбільше
— святого і Богом даного законоположення, згідно з цим відповів, і сказав: негайно віддати на смерть; 24 бо негідно у нашому віці лицемірити, щоб багато хто з юних, дізнавшись, що дев’яностолітній Єлеазар перейшов у язичництво, 26 і самі внаслідок мого лицемірства, заради короткого і нікчемного життя, не впали через мене в оману, і через те я поклав би нечестя і пляму на мою старість. 20 Якщо у даний час я і позбудуся мук від людей, але не уникну правиці Всемогутнього ні в цьому житті, ні після смерти. 27 Тому, мужньо розлучаючись тепер з життям, сам я буду гідним старости,28 а юним залишу добрий приклад — охоче і мужньо приймати смерть за шановані і святі закони. Сказавши це, він одразу ж пішов на муки.29 Тоді й ті, які вели його, незадовго перед цим виявлену до нього доброзичливість змінили на ненависть через вищесказані слова, бо вони вважали їх божевіллям. 30 Готуючись уже померти під ударами, він, застогнавши, промовив: Господу, Який має досконале відання, відомо, що я, маючи можливість уникнути смерти, приймаю через бичування тіла жорстокі страждання, а душею охоче терплю їх зі страху перед Ним.31 І так помер він, залишивши у смерті своїй не тільки юнакам, але і дуже багатьом з народу зразок доблести і пам’ятник доб-рочесности.
7 Трапилося також, що були ' схоплені сім братів з матір’ю, яких примушував цар їсти недозволе свиняче м’ясо, їх били бичами і жилами. 2 Один з них, взявши на себе відповідь, сказав: про що ти хочеш запитувати, або про що дізнатися від нас? ми готові краще померти, ніж переступити отецькі закони. 3 Тоді цар, озлобившись, наказав розпалити сковороди і казани. 4 Коли вони були розпалені, негайно наказав тому, який узяв на себе відповідь, відрізати язик і, здерши шкіру з нього, відітнути члени тіла, на виду інших братів і матері. 6 Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого, повелів віднести до багаття і палити на сковороді; коли ж від сковороди поширилися сильні випари, вони разом з матір’ю умовляли одне одного мужньо перетерпіти смерть, говорячи: ® Господь Бог бачить і за істиною змилосердиться над нами, як Мойсей звістив у своїй пісні перед лицем народу: “і над рабами Своїми змилосердиться”. 7 Коли помер перший, вивели на наругу другого і, здерши з голови шкіру з волоссям, запитували, чи буде він їсти, перше ніж будуть мучити по частинах його тіло? 8 Він же, відповідаючи вітчизняною мовою, сказав: ні. Тому і він прийняв муки таким же чином, як перший. 9 Будучи ж при останньому подиху, сказав: ти, мучителю, позбавляєш нас теперішнього життя, але Цар миру воскресить нас, які померли за Його закони, для життя вічного. 10 Після того третій підданий був нарузі, і на вимогу дати язик -негайно виставив його, безстрашно простягнувши і руки, 11 і мужньо сказав: від неба я одержав їх і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову одержати їх.
12 Сам цар і ті, що були з ним, здивовані були такою мужністю отрока, як він ні у що ставив страждання. 13 Коли помер і цей, у такий самий спосіб шматували і мучили четвертого. 14 Будучи близьким до смерти, він так говорив: тому, хто помирає від людей, бажано покладати надію на Бога, що Він знову оживить; для тебе ж не буде воскресіння до життя. 15 Потім привели і почали мучити п’ятого. 16 Він, дивлячись на царя, сказав: маючи владу над людьми, ти, сам підданий тлінню, робиш, що хочеш; але не думай, щоб рід наш залишений був Богом.
17 Зачекай, і ти побачиш велику силу Його, як Він покарає тебе і сім’я твоє. 18 Після цього привели шостого, який, готуючись до смерти, сказав: не обманюй себе даремно, бо ми терпимо це за себе, згрішивши перед Богом нашим, від того і сталося гідне подиву. 19 Але не думай залишитися безкарним ти, що набрався сміливости протистояти Богу.20 Найбільше ж достойна здивування і славної пам’яті мати, яка, бачачи, як сім її синів умертвлені протягом одного дня, благодушно переносила це у надії на Господа.21 Сповнена доблесних почуттів і укріплюючи жіноче міркування чоловічим духом, вона заохочувала кожного з них вітчизняною мовою і говорила їм:22 я не знаю, як ви з’явилися в утробі моїй; не я дала вам дихання і життя; не мною утворився склад кожного. 23 Отже, Творець світу, Який утворив природу людини й упорядкував походження усіх, знову дасть вам дихання і життя з милістю, оскільки ви тепер не щадите самих себе за Його закони. 24 Антиох же, думаючи, що його зневажають, і приймаючи ці слова за наругу над собою, переконував наймолодшого, який ще залишався, не тільки словами, але і клятвеними запевненнями, що і збагатить і ощасливить його, якщо він відступить від отецьких законів, що буде мати його за друга і довірить йому почесні посади. 26 Але оскільки юнак ніскільки не слухав, то цар, покликавши матір, переконував її порадити синові зберегти себе. 26 Після багатьох його умовлянь, вона погодилася умовляти сина.27 Нахилившись же до нього
і насміхаючись з жорстокого мучителя, вона так говорила вітчизняною мовою: сину! май милість до мене, яка дев’ять місяців носила тебе в утробі, три роки годувала тебе молоком, вигодувала і виростила і виховала тебе. 28 Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і, бачачи все, що на них, пізнай, що все створив Бог з нічого і що так з’явився і рід людський. 29 Не страшися цього вбивці, але будь достойним братів твоїх і прийми смерть, щоб я з милос-ти Божої знову придбала тебе з братами твоїми.
30 Коли вона ще продовжувала говорити, юнак сказав: чого ви очікуєте? Я не слухаю повеління царя, а підкорююся повелінню закону, який був даний батькам нашим через Мойсея. 31 Ти ж, винахіднику всього зла для євреїв, не уникнеш рук Божих. 32 Ми страждаємо за свої гріхи. 33 Якщо для напоумлення і покарання нашого живий Господь і прогнівався на нас на деякий час, то Він знову змилостивиться над рабами Своїми; 34 ти ж, нечестивий і най-злочинніший з усіх людей, не підносься марно, величаючись облудними надіями, що ти піднімеш руку на рабів Його, 35 бо ти ще не уник суду всемогутнього і всевидючого Бога.
36 Брати ттяттгі, перетерпівши нині короткі муки, за завітом Божим одержали життя вічне, а ти за судом Божим понесеш праведне покарання за гордовитість. 37 Я ж, як і брати мої, віддаю і душу і тіло за отецькі закони, закликаючи Бога, щоб Він скоро змилосердився над народом, і щоб ти з муками і карами сповідав, що Він єдиний є Бог, 38 і щоб на мені і на братах моїх закінчився гнів Всемогутнього, який праведно спостиг весь рід наш. 39 Тоді розгніваний цар учинив з ним ще жорстокіше, ніж з іншими, обурюючись за насміяння. 40 Так
1 цей скінчив життя чистим, цілком поклавшись на Господа. 41 Після синів померла і мати.
42 Про жертви ідольські і про незвичайні муки сказано достатньо.
О Тим часом Іуда Маккавей і ті,
0 що були з ним, таємно входячи у селища, скликали родичів і, приймаючи тих, що залишилися в юдействі, зібрали до шести тисяч мужів.
2 Вони взивали до Господа, щоб Він зглянувся на народ, який усі топчуть,
1 пожалів храм, осквернений людьми нечестивими; 3 щоб помилував розорене місто, близьке до того, щоб зрівнятися з землею, і почув кров, яка волає до Нього; 4 щоб згадав про беззаконне погублення безвинних немовлят і про колишні хуління Його імені, й обурився на злих.6 Оточивши себе багатьма, Маккавей зробився непереможним для язичників, коли гнів Господа перетворився на милість. ® Раптово нападаючи на міста і селища, він спалював їх, і, займаючи зручні місця, немало переміг ворогів, змушуючи їх утікати; 7 переважно він обирав собі на допомогу для таких справ ночі, і чутка про його мужність розносилася всюди.
8 Филип, бачачи, що цей муж помалу входить у силу, а частіше буває щасливий у ділах, писав до Птоломея, воєначальника Келе-Сирії і Фінікії, щоб він допоміг ділам царя.
9 Він же, негайно обравши Никанора, сина Патроклового, одного з перших своїх друзів, послав його, підпорядкувавши йому не менше двадцяти тисяч чоловік з різних народів, знищити весь рід юдеїв; приєднав до нього і Горгія воєначальника, досвідченого у справах військових. 10 Никанор ухвалив: данину у дві тисячі талантів, яку цар винен був римлянам, поповнити від полонення юдеїв. 11 Тому негайно послав у приморські міста, запрошуючи їх купувати у раби юдеїв і обіцяючи доставляти по дев’яносто полонених за один талант; але не очікував він тієї помсти, яка готова була прийти на нього від Всемогутнього.12 Іуді ж дано було знати про прихід Никанора, і коли він передав тим, що були з ним, про прибуття війська, 13 тоді боязкі й ті, що не вірили у воздаяння Боже, розбіглися, залишивши місця свої.14 Інші ж продавали все, що залишилося у них, і благали Господа визволити їх, проданих нечестивим Никанором раніше битви, 16 якщо не для них, то заради завітів з батьками їхніми і наречення на них святого і славного імені Його.
16 Тоді Маккавей зібрав тих, що були з ним, числом шість тисяч мужів, і умовляв їх не страшитися ворогів і не боятися великої кількости язичників, що неправедно йдуть на них, але мужньо битися, 17 маючи перед очима неправедно нанесену ними образу святому місцю і розорення зганьбленого міста і порушення праотецьких настанов. 18 Бо, -говорив він, - вони надіються на зброю і відважність, а ми надіємося на всемогутнього Бога, Який одним помахом може подолати і тих, що йдуть на нас, і весь світ.19 Він розповів їм і про те заступництво, яке одержували їхні предки, і як при Сеннахиримі погублені сто вісімдесят п’ять тисяч мужів, 20 і про битву, що була у Вавилоні проти гала-тів, як вони прийшли на битву в кількості лише восьми тисяч з чотирма тисячами македонян, і коли македоняни змішалися, то ці вісім тисяч погубили сто двадцять тисяч завдяки допомозі, яка була їм з неба, й одержали велику здобич. 21 Такими розповідями зробивши їх безстрашними і готовими померти за закони і батьківщину, він розділив військо на чотири загони, 22 призначивши вождями кожного загону братів своїх: Симона, Йосифа та Іонафана, і підпорядкувавши кожному по тисячі п’ятсот чоловік. 23 Потім наказав Єлеазару читати священну книгу, і, обнадіявши Божою допомогою, сам прийняв провід над передовим загоном і вступив у битву з Никанором.24 Оскільки помічником їх був Усемогутній, то вони побили ворогів понад дев’ять тисяч, і ще більшу частину Никанорового війська залишили пораненими і покаліченими, і всіх змусили втікати.
25 Узяли і гроші у тих, що прийшли купувати їх; переслідували їх на значну відстань, і повернулися, будучи зупинені часом. 26 Бо це був день перед суботою; з цієї причини вони і не продовжували гнатися за ними. 27 Зібравши ж за ними зброю і знявши обладунок з ворогів, вони святкували суботу, щиро дякуючи і прославляючи Господа, Який спас їх у той день і Який почав являти їм Своє милосердя. 28 Після суботи, виділивши зі здобичі калікам, удовам і сиротам, інше розділили між собою і дітьми своїми. 29 Закінчивши це, вони встановили громадську молитву, і благали милосердого Господа остаточно примиритися з рабами Своїми. 30 І тоді, як Тимофій і Вакхид напали на них спільно, вони побили понад двадцять тисяч і легко оволоділи високими фортецями; вони розділили дуже багато здобичі рівними частинами між собою й каліками і сиротами і вдовами, ще ж і старійшинами. 31 Зібравши після них зброю, ретельно склали все у зручних місцях, іншу ж здобич принесли у Єрусалим. 32 Убили і вождя військ Тимофієвих, людину дуже нечестиву, яка заподіяла багато зла юдеям.
33 Потім, торжествуючи перемогу на батьківщині, вони спалили Каллис-фена і деяких інших, які спалили священні ворота й утекли в один дім, так що ці за своє нечестя понесли гідну відплату.34 А найзлочинніший Никанор, який привів тисячу купців для купівлі юдеїв, 36 за допомогою Божою посоромлений був тими, яких вважав за ніщо, і, скинувши розкішний одяг, під виглядом біг-лого раба через внутрішні землі прийшов один в Антиохію, вкрай засмучений поразкою війська. 36 Той, який взявся доставити римлянам данину від полонених у Єрусалимі, оголосив, що юдеї мають захисником Бога, і таким чином залишаються неушкод-женими, тому що підкорюються установленим від Бога законам.
Q Близько того ж часу Антиох безславно повертався з меж Персії. 2 Бо він увійшов у так званий Пер-сеполь і мав намір пограбувати храм
і оволодіти містом. Тому збігся народ, і взялися за зброю, й Антиох, змушений жителями втікати, повинен був із соромом повернутися назад. 3 Коли знаходився він біля Ек-батани, донесли йому про те, що трапилося з Никанором і з Тимофієм. 4 Запалавши гнівом, він думав зігнати на юдеях зло на тих, що змусили його втікати; тому наказав погоничеві колісниці безперестанно гнати і прискорювати подорож, тоді як небесний суд уже йшов слідом за ним. Бо він сказав із зарозумілістю: кладовищем для юдеїв зроблю Єрусалим, коли прийду туди. 5 Але все-видючий Господь, Бог Ізраїлів, уразив його незцілимим і невидимим ударом: як тільки скінчив він ці слова, схопили його нестерпний біль живота і жорстокі внутрішні муки, ® і цілком праведно; бо він багатьма і надзвичайними муками терзав утроби інших.7 Але він ніскільки не залишав своєї гордости, і ще більше сповнювався зарозумілости, дихаючи вогнем люті на юдеїв і наказуючи прискорювати подорож. Тоді сталося, що він упав з колісниці, яка неслася швидко, і тяжким падінням пошкодив усі члени тіла. 8 І той, який тільки що думав з гордости, більш ніж людської, повелівати хвилями моря і думав на терезах зважити висоти гір, повалений був на землю, і несений був на ношах, показуючи всім явну силу Божу,9 так що з тіла нечестивця у безлічі виповзала черва, і ще у живого випадали частини тіла від хвороб і страждань; запах же смороду від нього нестерпний був у цілому війську. 10 І того, який незадовго перед тим мріяв торкатися зірок небесних, ніхто не міг носити через нестерпний сморід.
11 Тепер-то, будучи розтрощеним, почав він залишати свою велику гордовитість і приходити до пізнання, коли за покаранням Божим страждання його посилювалися з кожною хвилиною. 12 Сам не в силах зносити свого смороду, він так говорив: праведно підкорятися Богу, і смертному не слід думати гордовито бути рівним Богу. 13 Нечестивець молив Господа, Який вже не милував його, і говорив: 14 “Святе місто, яке поспішав я зрівняти з землею і зробити кладовищем, оголошую вільним;
16 юдеїв, яких вирішив не дозволяти ховати, а викидати разом з дітьми їхніми хижим птахам і звірам, зроблю всіх рівними афінянам;16 святий храм, який колись пограбував, прикрашу найкращими дарами, священні сосуди поверну всі, і ще у більшій кількості, і необхідні для жертов витрати буду робити з моїх прибутків; 17 понад те сам зроблюсь юдеєм, і, проходячи по всякому населеному місцю, буду звіщати силу Божу”.
18 Але коли болі ніскільки не зменшувалися, бо прийшов уже на нього праведний суд Божий, він, упавши у відчай, написав до юдеїв лист, який мав значення благання, такого змісту: 19 “Цар і воєначальник Антиох добрим юдеям-громадянам — багато радуватися, і бути здоровими і благоденствувати. 20 Якщо ви здорові з дітьми вашими, і справи ияттті йдуть за вашим бажанням, то я воздаю Богу найбільшу подяку, покладаючи надію на небо.21 Я ж лежу у хворобі і з любов’ю згадую про вашу шанобливість і прихильність до мене. Повертаючись з меж Персії і зазнавши тяжкої хвороби, я за потрібне вважаю подбати про загальну безпеку всіх. 22 Хоч я не впадаю у відчай і маю повну надію звільнитися від хвороби, 23 але, знаючи, що і батько мій, коли воював у верхніх країнах, оголосив наступника, 24 щоб, коли станеться що-небудь несподіване, або оголошена буде якась незгода, жителі країни знали, кому надане правління, і не бентежилися; 25 понад те зауважуючи, що навколишні володарі і сусідні з нашою державою спостерігають час і вичікують, який буде кінець, я призначив царем сина мого Антиоха, якого я вже часто під час походів у верхні сатрапії дуже багатьом з вас доручав і представляв; і йому я написав особисто. 26 Отже, переконую вас і прошу, щоб ви, пам’ятаючи мої благодіяння взагалі і зокрема, зберегли вашу теперішню прихильність до мене і до сина мого. 27 Бо я впевнений, що він, ідучи за моїм бажанням, буде поводитися з вами милостиво і людинолюбно”.
28 Так цей людиновбивця і богохульник, перетерпівши тяжкі страждання, які заподіював іншим, скінчив життя на чужій стороні у горах найжалюгіднішою смертю. 29 Тіло його привіз Филип, співвихованець його, який, боячись сина Антиохо-вого, відійшов до Птоломея Фило-патора в Єгипет.
1 /\ Маккавей же і ті, що були ^" з ним, під проводом Господа, знову зайняли храм і місто, 2 а побудовані іноплемінниками на площі жертовники і капища зруйнували. 3 Очистивши храм, вони спорудили інший жертовник; розпаливши камені і взявши з них вогонь, принесли жертву після дворічної перерви, зробили кадильницю і свічники і предкладення хлібів. 4 Влаштувавши все це, вони молили Господа, падаючи ниць, щоб їм не зазнавати більше таких бід; якщо ж коли і згрішать, те нехай покарає Він їх милостиво, не віддаючи богохульним і жорстоким язичникам.6 У той самий день, в який осквернений був храм іноплемінниками, звершилося й очищення храму, у двадцять п’ятий день того самого місяця Хаслева.0 І провели вони у веселощах вісім днів за подобою свята кущів, згадуючи, як незадовго перед тим часом вони проводили свято кущів, подібно до звірів, у горах і печерах. 7 Тому вони з жезлами, оповитими плющем, і з квітучими гілками і пальмами підносили хвальні пісні Тому, Який благопоспішив очистити місце Своє.
8 І загальним рішенням і вироком визначили — всьому юдейському народу святкувати ці дні щорічно. 9 Така була кончина Антиоха, прозваного Єпифаном.
10 Тепер викладемо, що відбувалося за Антиоха Евпатора, сина того нечестивця, обмежуючись лихами воєн. 11 Прийнявши царство, він доручив управління якомусь Лісію, головному воєначальнику Келе-Си-рії і Фінікії.12 Бо Птоломей, на прізвисько Макрон, вважав за краще дотримуватися справедливости щодо юдеїв, після несправедливостей, які були стосовно них, і намагався справи з ними закінчувати мирно.13 Тому на нього звели наклеп улюбленці перед Евпатором, і, всюди чуючи назву зрадника за те, що він залишив довірений йому від Филометора Кіпр і перейшов до Антиоха Єпифана, він, не маючи почесної влади, від суму отруїв себе, і так скінчив життя своє.
14 Горгій же, ставши у тих місцях воєначальником, утримував наймані війська і безупинно підтримував війну проти юдеїв. 16 Разом з ним і ідумеї, які володіли зручними укріпленнями, тривожили юдеїв, і, приймаючи до себе вигнаних з Єрусалима, починали війни.16 Ті ж, що були з Маккавеєм, звершуючи моління і благаючи Бога бути помічником їм у війні, кинулися на укріплення іду-меїв. 17 І, зробивши на них сильний напад, вони оволоділи цими місцями, помстилися всім, хто бився на стінах, умертвляли всіх, хто траплявся назустріч, і побили не менше двадцяти тисяч. 18 Не менше дев’яти тисяч утекли у дві дуже міцні вежі, зебезпечені всім проти облоги. 19 Залишивши Симона і Йосифа і ще Закхея з достатньою кількістю людей для облоги їх, Маккавей сам вирушив у такі місця, де він більше потрібен був.20 А ті, що були із Симо-ном, будучи сріблолюбними, дали деяким з тих, що знаходилися у вежах, підкупити себе грішми; одержавши сімдесят тисяч драхм, дозволили деяким утекти.21 Коли донесено було Маккавею про те, що сталося, він, зібравши народних вождів, докоряв їм, що вони за срібло продали братів, відпустивши ворогів їхніх.22 Цих людей, які зробилися зрадниками, він віддав на смерть, і негайно оволодів двома вежами. 23 Маючи постійно успіх у зброї, яка була у руках його, він знищив у цих двох укріпленнях понад двадцять тисяч чоловік.
24 Тимофій же, раніше переможений юдеями, зібрав дуже численне військо з чужоземців, зібрав чимало і вершників, що були в Азії, і з’явився в Юдею з наміром завоювати її.
25 При його наближенні ті, що були з Маккавеєм, звернулися у молитві до Бога, посипавши землею голови й оперезавши стегна веретищами.
26 Припадаючи до підніжжя жертовника, вони благали Його, щоб Він був милостивим до них, був ворогом ворогам їхнім і супротивником супротивникам, як говорить закон.
27 Звершивши молитву, вони взяли зброю і далеко відійшли від міста; наблизившись же до ворогів, зупинилися. 28 Коли зійшло сонце, ті й інші вступили у битву - одні, в доблесті своїй, маючи запорукою успіху і перемоги пристановище у Господі, інші, — поставивши проводирем битви лють. 29 Коли відбулася завзята битва, то супротивникам явилися з неба п’ять величних мужів на конях із золотими вуздами, і двоє з них були на чолі юдеїв:30 вони взяли Маккавея у середину до себе і, покриваючи своїм озброєнням, зберігали його неушкодженим, на супротивників же кидали стріли і блискавки, так що вони, змішавшись від осліплення і сповнені страху, самі себе уражали.31 Побито було двадцять тисяч п’ятсот піших і шістсот кінних. 32 Сам Тимофій утік у фортецю, називану Газара, дуже міцну, яка знаходилася під начальством Херея. 33 Ті, що були з Маккавеєм, весело облягали цю фортецю протягом чотирьох днів.34 А ті, що знаходилися у фортеці, впевнені у неприступності цього місця, надмірно лихословили і промовляли хульні слова. 36 На світанку п’ятого дня двадцять юнаків з тих, що були з Маккавеєм, запалившись гнівом від такого лихослів’я, хоробро кинулися на стіну і зі звірячою люттю уражали кожного, хто траплявся. 36 Інші також кинулися під час сум’яття на тих, що знаходилися всередині, підпалювали вежі, і, розпаливши багаття, спалювали хульників живими; інші розбивали ворота, і, впустивши у них решту війська, оволоділи містом;37 Тимофія ж, який сховався у рові, убили, так само як і брата його Херея, й Аполлофана. 38 Звершивши це, вони з піснями і славо-слів’ями подякували Господу, Який так багато благодіяв Ізраїлю і дарував їм перемогу.
І І Коли минуло дуже небагато -*■ -*■ часу, Лісій, опікун і родич царя, намісник царський, з великим засмученням переносячи те, що сталося, 2 зібрав до вісімдесяти тисяч піхоти і всю кінноту, і вирушив проти юдеїв з наміром зробити місто їхнє місцем проживання еллінів, 3 храм обкласти податком, подібно до інших язичницьких капищ, а свя-щенноначалля зробити щорічно продажним. 4 Ніскільки не подумав він про силу Божу, понадіявшись на десятки тисяч піхоти, на тисячі кінноти і на вісімдесят слонів. 6 Вступивши в Юдею і наблизившись до Вефсури, місця укріпленого, віддаленого від Єрусалима стадій на п’ять, він обложив його. в Коли Маккавей і ті, що були з ним, довідалися, що він облягає твердині, то з плачем і сльозами разом з народом благали Господа, щоб Він послав доброго ангела на спасіння Ізраїля. 7 Макка-вей же, сам перший узявши зброю, переконував інших разом з ним, піддаючи себе небезпекам, допомогти братам; і вони негайно охоче вирушили з ним у похід.8 Коли вони були поблизу Єрусалима, негайно явився проводирем їх вершник у білому одязі, який потрясав золотою зброєю.
9 Усі вони разом подякували милосердному Богу, й укріпилися духом, готові знищити не тільки людей, але і лютих звірів і навіть залізні стіни.
10 Так прийшли вони, під покровом небесного споборника, з милости до них Господа. 11 Як леви, кинулися вони на ворогів, і уразили їх одинадцять тисяч піших і тисячу шістсот кінних, а всіх інших змусили тікати. 12 Багато хто з них, будучи пораненими, рятувалися роздягненими, і сам Лісій урятувався ганебною втечею. 13 Будучи ж досить розумним і розмірковуючи сам із собою над поразкою, яка трапилася з ним, він зрозумів, що євреї непереможні, тому що всемогутній Бог допомагає їм; тому, пославши до них, 14 запевняв, що він погоджується на всі законні вимоги і переконає царя бути їхнім другом. 16 Маккавей, піклую-чись про користь, погодився на все, що пропонував Лісій; бо цар схвалив усе, що запропонував Маккавей Лісію у листі щодо юдеїв.16 Лист же, написаний Лісієм до юдеїв, був такого змісту: “Лісій народу юдейському — радуватися.17 Іоан і Авессалом, вами послані, передавши підписану відповідь, клопотали про те, що було зазначено у ньому. 18 Отже, про що потрібно було донести царю, я пояснив, і, що можна було прийняти, на те він погодився. 19 Тому, якщо ви будете зберігати добру прихильність до правління, то і на майбутній час я потурбуюсь допомагати вам для блага. 20 Про подробиці ж я доручив як вашим, так і моїм посланим переговорити з вами. 21 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, місяця Діоскоринфія, двадцять четвертого дня”. 22 Лист же царя був такого змісту: “Цар Антиох брату Лісію — радуватися. 23 3 того часу, як батько мій відійшов до богів, наше бажання те, щоб піддані царства залишалися безтурботними у відправленні справ своїх. 24 Коли ж ми почули, що юдеї не погоджуються на почате батьком моїм нововведення еллінських звичаїв, а віддають перевагу власним установленням, і тому просять, щоб дозволено було їм дотримуватися своїх законів; 26 то, бажаючи, щоб і цей народ не був потурбованим, визначаємо, щоб храм їхній був відновлений і щоб жили вони за звичаєм своїх предків. 26 Отже, ти добре зробиш, якщо пошлеш до них і укладеш мир з ними, щоб вони, знаючи наші наміри, були благодушні і весело продовжували займатися ділами своїми”.27 До народу ж лист царя був такий: “Цар Антиох старійшинам юдейським та іншим юдеям — радуватися.28 Якщо ви здорові, то цього ми і бажаємо: ми також здорові.29 Менелай оголосив нам, що ви бажаєте сходити до ваших, які у нас. 30 Отже, тим, які будуть приходити до тридцятого дня місяця Ксанфика, готова правиця на запевнення їхньої безпеки: 31 юдеї можуть споживати свою їжу і зберігати свої закони, як і раніше, і ніхто з них ніяким чином не буде потурбований за колишні опущення. 32 Я послав до вас Менелая, щоб він заспокоїв вас.
33 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика”. 34 Надіслали до них лист і римляни такого змісту: “Квинт Меммій
і Тит Манлій, старійшини римські, юдейському народу - радуватися.
36 Що уступив вам Лісій, родич царя, те і ми підтверджуємо. 36 А що визнав він за потрібне доповісти цареві, про те, розсудивши негайно, пошліть кого-небудь, щоб ми могли зробити, що для вас потрібно, бо ми вирушаємо в Антиохію. 37 Тому поспішіть, і пошліть кого-небудь, щоб і ми могли знати, якої ви думки.38 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика”.
1 'у Після закінчення цих дого-^ ^ ворів Лісій вирушив до царя, а юдеї зайнялися землеробством.
2 Але з місцевих воєначальників Тимофій і Аполлоній, син Генея, так само як Ієронім і Димофон, і зверх того Никанор, начальник Кіпру, не давали їм жити у спокої і безпеці.
3 Іоппійці ж зробили таке безбожне діло: вони запросили юдеїв, які жили з ними, з їхніми дружинами і дітьми сісти у приготовані ними човни, ніби не маючи проти них ніякого зла. 4 Коли ж вони погодилися, бо бажали зберегти мир і не мали ніякої підозри, тоді, за загальним вироком міста, іоппійці, відпливши, потопили їх, не менше двохсот чоловік. 5 Коли Іуда довідався про таку жорстокість, звершену над одноплемінниками, оголосив про те тим, що були з ним, в і, закликавши праведного Суддю Бога, пішов проти мерзенних убивць братів його, запалив уночі пристань, і спалив човни, а тих, що збіглися туди, умертвив.7 А оскільки це місце було замкнене, то він відійшов, з наміром знову прийти і знищити всю громаду іоппійців.
8 Довідавшись же, що і жителі Іам-нії хочуть так само вчинити з юдея-ми, які там живуть,9 він напав уночі і на іамнитян і запалив пристань з кораблями, так що полум’я видне було в Єрусалимі за двісті сорок стадій.
10 Коли ж вони відійшли звідти на дев’ять стадій, вирушаючи проти Тимофія, то напали на них араби, не менше п’яти тисяч і п’ятисот вершників. 11 Битва була жорстока, і коли ті, що були з Іудою, за допомогою Божою здобули перемогу, то араби, які потерпіли поразку нома-ди, просили Іуду про мир, обіцяючи доставляти їм худобу і в іншому бути корисними їм.12 Іуда ж, розуміючи, що вони дійсно багато у чому можуть бути корисні, погодився укласти з ними мир; уклавши ж мир, вони відійшли у свої намети. 13 Ще напав він на одне місто з міцним мостом, оточене стінами і населене різними народами, на імення Каспин.14 Жителі, сподіваючись на міцність стін і запас продовольства, поводилися дуже зухвало, лихословлячи на тих, що були з Іудою, промовляючи хулу на Бога і непристойні слова. 15 Але ті, що були з Іудою, закликавши на допомогу великого Владику миру, Який без стінопробивних машин і знарядь зруйнував Єрихон у часи Ісуса, по-звірячому кинулися на стіну. 16 За допомогою Божою вони взяли місто, і вчинили незліченні убивства, так що прилегле озеро, яке мало дві стадії у ширину, здавалося наповненим кров’ю.
17 Відійшовши звідти на сімсот п’ятдесят стадій, вони прийшли у Харак до юдеїв, називаних тувиїна-ми; 18 але не застали там Тимофія, який, нічого не зробивши, відійшов з цієї країни, залишивши, втім, у одному місці дуже міцну варту.19 Тому Досифей і Сосипатр, з вождів, які були з Маккавеєм, вирушили і побили залишених Тимофієм у фортеці людей, понад десять тисяч.20 Тоді Маккавей, розділивши своє військо на загони, поставив їх над цими загонами і кинувся на Тимофія, який мав при собі сто двадцять тисяч піших і тисячу п’ятсот кінних.21 Коли довідався Тимофій про наближення Іуди, то відіслав дружин і дітей і решту обозу у так званий Карніон; бо ця фортеця була незручна для облоги і недоступна через тісноту всієї місцевості. 22 Коли ж показався перший загін Іуди, страх напав на ворогів, і жах охопив їх від явлення Всевидючого: вони кинулися навтіки, пориваючись один туди, інший сюди, так що більшою частиною уражувані були своїми, проколювані вістрям своїх мечів. 23 Іуда наполегливо продовжував переслідувати, убивав беззаконних, і знищив до тридцяти тисяч чоловік. 24 Сам Тимофій потрапив до рук тих, що були з Досифеєм і Сосипатром, і з великим хитруванням благав відпустити його живим, бо у нього знаходилися багатьох [юдеїв] батьки, а деяких брати, і вони не будуть пощаджені, якщо він помре. 25 Коли він багатьма словами запевнив у своїй обіцянці, що поверне їх неушкодженими, вони відпустили його, заради спасіння братів.
26 Потім Іуда пішов проти Кар-ниона й Атаргатиона, і вибив двадцять п’ять тисяч чоловік. 27 Після перемоги над ними й ураження, Іуда вирушив проти укріпленого міста Ефрона, в якому мав перебування Лісій і безліч різноплемінних: сильні юнаки, які стояли перед стінами, воювали завзято; там же знаходилися великі запаси знарядь і стріл.
28 Але вони, закликавши на допомогу Всесильного, Який Своєю могутньою силою зищує ворогів, оволоділи цим містом і побили тих, що були у ньому, до двадцяти п’яти тисяч.
29 Піднявшись звідти, вони попрямували на місто скіфів, що знаходиться від Єрусалима на відстані шістсот стадій. 30 Але оскільки юдеї, які жили там, свідчили про прихильність, яку мають до них скіфські жителі, і про лагідне поводження з ними у часи бід: 31 то, подякувавши їм і попросивши і на майбутній час бути прихильними до роду їхнього, вони вирушили у Єрусалим, тому що наближалося свято седмиць.
32 Після свята, називаного П’ят-десятницею, пішли вони проти Гор-гія, воєначальника Ідумеї.33 Виступив же Іуда з трьома тисячами піших і чотирмастами кінних.34 Коли вони вступили у битву, сталося, що деякі юдеї впали.36 Досифей же, один з тих, що були під начальством Ва-кинора, вершник, муж сильний, упіймав Горіія і, схопивши його за плащ, волік його сильно, щоб узяти проклятого у полон живим; але один з вершників фракійських наскочив на нього і відсік йому плече, і Горгій утік у Марису.30 Коли ж ті, що були з Ездрином, довго б’ючись, знемогли, Іуда закликав на допомогу Господа, нехай буде Він началовождем у битві. 37 Почавши вітчизняною мовою піснеспіви гучним голосом, він викликнув і, несподівано кинувшись на тих, що були з Горгієм, повернув їх на втечу.
38 Потім Іуда, взявши з собою військо, вирушив у місто Одоллам, і оскільки наставав сьомий день, то вони очистилися за звичаєм і святкували суботу.39 На другий день ті, що були з Іудою, пішли, як вимагав обов’язок, перенести тіла полеглих і покласти їх разом з родичами у батьківських гробницях. 40 І знайшли вони в кожного з померлих під хітонами присвячені іамнійським ідолам речі, що закон забороняв юдеям: і стало всім явно, з якої причини вони впали. 41 Отже, всі прославили праведного Суддю Господа, який відкриває потаємне, 42 і звернулися до молитви, благаючи, нехай буде зовсім згладжений учинений іріх; а доблесний Іуда напучував народ оберігати себе від гріхів, бачачи своїми очима, що трапилося з вини загиблих.43 Зробивши ж збір за числом мужів до двох тисяч драхм срібла, він послав у Єрусалим, щоб принести жертву за іріх, і вчинив дуже добре і бла-гочесно, думаючи про воскресіння;
44 бо, якби він не надіявся, що полеглі у битві воскреснуть, то зайве і марно було б молитися за мертвих.
45 Але він помишляв, що тим, які померли у благочесті, уготована велика нагорода, - яка свята і благочестива думкаї — Тому приніс за померлих умилостивительну жертву, щоб розрішилися від гріха.
1 О У сто сорок дев’ятому році дійшла чутка до тих, що були з Іудою, що Антиох Евпатор іде на Юдею з безліччю війська 2 і з ним Лісій, опікун і державний правитель, і в кожного еллінське військо, сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста кінних, двадцять два слони і триста колісниць з косами.3 Приєднався до них Менелай, з великим облудством спонукуючи Антиоха, не заради спасіння батьківщини, але в надії одержати начальство. 4 Але Цар царів викликав гнів Антиоха на злочинця, і коли Лісій пояснив, що Менелай був винуватцем усіх зол, то він наказав відвести його у Берію і за тамошнім звичаєм умертвити.
6 У тому місці знаходиться вежа у п’ятдесят ліктів, наповнена попелом; у ній було знаряддя, що оберталося навколо і спускалося у попіл. ® Туди завжди скидають на загибель винного у святотатстві або того, хто перейшов міру інших зол. 7 Такою от смертю довелося померти нечестивому Менелаю і не мати поховання у землі, — і дуже справедливо.
8 Бо якщо він учинив багато гріхів проти вівтаря Господнього, якого вогонь і попіл були святі, то й одержав смерть у попелі.
9 Тим часом цар, який озлобився у своїх задумах, продовжував похід, маючи намір заподіяти юдеям біди гірші за ті, які були за батька його.
10 Коли довідався про це Іуда, то повелів народу день і ніч закликати Господа, щоб Він і нині, як і колись, явив їм Свою допомогу у небезпеці позбутися закону і батьківщини і святого храму, 11 і щоб народ, який тільки-но трохи заспокоївся, не віддав у поневолення злохульним язичникам. 12 Усі одностайно виконали це, і впродовж трьох днів із плачем і постом і колінопреклонінням безперестанно молилися милосердному Господу; тоді Іуда, підбадьоривши їх, наказав їм бути у готовності. 13 Залишившись же наодинці зі старійшинами, тримав раду, маючи намір раніше, ніж царське військо ввійде в Юдею і оволодіє містом, вийти і вирішити діло за допомогою Господа. 14 Віддавши піклування про себе Творцю світу, він переконував тих, що були з ним, боротися мужньо до смерти, за закони, за храм, місто, батьківщину і права громадянські, і розташував військо біля Модина. 16 Давши тим, що були з ним, умовний знак “Божа перемога”, він з обраними сильними юнаками вночі накинувся на царський намет, убив у війську до чотирьох тисяч чоловік і, крім того, найбільшого слона з людьми, які знаходилися на ньому.
16 Нарешті, наповнивши військо страхом і сум’яттям, вони благополучно відійшли.17 Відбулося це вже на світанку дня, заступництвом Господа.
18 Цар же, на досвіді пізнавши відважність юдеїв, намагався оволодіти місцями за допомогою хитрости.
19 І приступив він до Вефсури, міцної фортеці юдейської, але був змушений утікати, і потерпів поразку і втрату; 20 Іуда ж надсилав тим, що були у фортеці, все потрібне. 21 Такий собі Родок з війська юдейського повідомив ворога про цю таємницю, але був знайдений, схоплений і ув’язнений. 22 Удруге цар почав переговори з жителями Вефсури; дав їм і від них одержав мир, відійшов і повернув проти тих, що були з Іудою, але був переможений. 23 Довідавшись же, що Филип, залишений в Антиохії правителем, відійшов, він збентежився: став умовляти юдеїв, упокорився і клявся виконати всі справедливі вимоги, потім примирився з ними і приніс жертву, вшанував храм і виявив милості місту, 24 прийняв Маккавея і поставив його воєначальником від Птолемаїди до самого Геррина. 25 Потім пішов він у Птолемаїду: птолемаїдяни невдо-волені були договором, обурювалися на умови і хотіли скасувати їх.
28 Увійшов на судилище Лісій, захищався за можливістю, умовив їх, заспокоїв, зробив прихильними і вирушив до Антиохії. Так закінчилася навала і повернення царя.
1 А Через три роки дійшла чут-' ка до Іуди і тих, що були з ним, що Димитрій, син Селевка, приплив до пристані Трипільської з сильним сухопутним і морським військом2 і, оволодівши країною, умертвив Антиоха й опікуна його Лісія.
3 Алким же якийсь, що був раніше первосвящеником, але добровільно осквернився у смутні часи, подумавши, що ніяким чином немає йому спасіння і немає доступу до священного жертовника, 4 у сто п’ятдесят першому році прийшов до царя Ди-митрія і приніс йому золотий вінець і пальму і зверх того оливкові гілки, які вважалися приналежностями храму, — і в цей день Алким нічого не зробив. 5 Улучивши ж час, сприятливий для його безумного задуму, коли він покликаний був Димитрі-єм у зібрання ради і коли його запитали, в якому стані і настрої перебувають юдеї, він сказав на це: в так звані з юдеїв асидеї, вождем яких Іуда Маккавей, підтримують війну і чинять заколоти, не даючи царству досяіти добробуту.7 Тому я, позбавлений честі предків моїх, тобто священноначалля, прийшов тепер сюди,8 по-перше, щиро вболівати за те, що належить цареві, по-друге, маючи на увазі своїх співгромадян; бо від нерозсудливости названих людей немало бідує весь рід наш.
9 Ти ж, царю, довідавшись про все це, потурбуйся про країну і про пригноблений рід наш, за доступним для всіх людинолюбством твоїм: 10 доки залишається Іуда, не може бути спокою. 11 Коли це було сказано ним, інші радники, що мали ворожнечу до Іуди, ще більш підбурили Димит-рія. 12 Він негайно покликав Никанора, який завідував слонами, і, призначивши його воєначальником у Юдею, послав його, 13 давши наказ, щоб Іуду умертвити, спільників його розсіяти, Алкима ж поставити первосвящеником великого храму.14 Тоді язичники, які втекли з Юдеї від Іуди, натовпами сходилися до Никанора у надії, що нещастя і біди юдеїв зробляться для них благоденством. 15 Юдеї ж, почувши про похід Никанора і приєднання до нього язичників, посипали голови землею, і молилися Тому, Хто до віку встановив народ Свій і завжди видимо захищав наділ Свій. 16 За повелінням вождя свого вони поспіхом піднялися звідти і зійшлися з ними біля селища Дессау. 17 Симон, брат Іуди, вступив у битву з Никанором, але незабаром, при раптовому наступі супротивників потерпів невелику поразку. 18 Втім, Никанор, чувши, яку хоробрість мали ті, що знаходилися з Іудою і яку відважність у битвах за батьківщину, побоявся вирішити справу кровопролиттям; 19 тому послав Посидонія, Феод ота і Маттафію
- укласти з юдеями мир. 20 Після довгого розмірковування про це, і коли вождь сповістив про те народ, склалася одностайна думка, і вони погодилися на переговори 21 і призначили день, у який би зійтися їм разом наодинці, і коли він настав, поставили для кожного особливі сі-далища. 22 Іуда ж поставив у зручних місцях озброєних людей напоготові, щоб від ворогів раптово не пішло якого-небудь лиходійства, — і мали вони мирну нараду. 23 Никанор пробув у Єрусалимі деякий час, і не зробив нічого недоречного, і відпустив зібраний народ. 24 Він постійно мав Іуду з собою і душевно прихилився до цього мужа; 26 переконав його одружитися, щоб народжувати дітей. Іуда одружився, заспокоївся і насолоджувався життям. 26 Алким же, бачачи взаємну їх один до одного прихильність і союз, який склався між ними, зібрався з духом, прийшов до Димитрія і сказав, що Никанор має ворожі для царства наміри, бо призначив Іуду, зловмисника проти царства, своїм спадкоємцем.27 Цар, розгніваний і роздратований цими наклепами лиходія, написав до Ни-канора, заявляючи, що йому тяжко переносити такий договір, і наказував негайно ж прислати Маккавея в Антиохію у кайданах. 28 Коли довідався про це Никанор, то знітився, і засмучений був тим, що повинен був відкинути встановлений союз з людиною, яка не зробила нічого несправедливого. 29 Але оскільки не можна було противитися цареві, то він вичікував благоприємної нагоди виконати це хитрістю.
30 Маккавей же, помітивши, що Никанор почав поводитися з ним суворіше і при звичайних зустрічах став грубішим, і зробивши висновок, що не від добра виходить ця суворість, і зібравши чималу кількість з тих, що знаходилися цри ньому, сховався від Никанора. 31 Коли останній довідався, що Іуда майстерно випередив його хитрістю, то прийшов у великий і святий храм, коли священики приносили встановлені жертви, і наказав, щоб вони видали того мужа. 32 Коли ж вони з клятвою говорили, що не знають, де знаходиться той, кого він шукає, 33 то він, простягнувши правицю на храм, поклявся, сказавши: якщо ви не видасте мені Іуду зв’язаним, то я цей храм Божий зрівняю з землею, розкопаю жертовник, і збудую тут славний храм Діонису. 34 Сказавши це, він відійшов. Священики ж, здіймаючи руки до неба, благали постійного Захисника народу нашого і говорили: 36 Ти, Господи, не маючи ні в чому нестатку, благоволив храму цьому бути місцем Твого перебування між нами. 36 І нині, Святий Господь усякої святині, збережи навіки не-оскверненим цей недавно очищений дім і закрий уста неправедні.
37 Никанору ж указали на якогось Разиса з єрусалимських старійшин, як на друга громадян, який мав дуже добру славу і за свою доброзичливість був прозваним батьком юдеїв.
38 Він у попередні смутні часи стояв на боці юдейства і з усією старанністю віддавав за юдейство і тіло і душу. 39 Никанор, бажаючи показати, яку він має ненависть проти юдеїв, послав понад п’ятсот воїнів, щоб схопити його, 40 бо думав, що, взявши його, заподіє їм нещастя. 41 Коли ж натовп хотів оволодіти вежею й уривався у ворота двору, і вже наказано було принести вогню, щоб запалити ворота, тоді він, у неминучій небезпеці бути захопленим, простромив себе мечем, 42 бажаючи краще доблесно вмерти, ніж потрапити до рук беззаконників і негідно знечес-тити своє благородство. 43 Але оскільки удар виявився від поспіху неточним, а натовп уже вривався у двері, то він, відважно вбігши на стіну, мужньо кинувся з неї на натовп народу. 44 Коли ж ті, що стояли, поспіхом розступилися, і залишився порожній простір, то він упав у середину на живіт.46 Дихаючи ще і згораючи обуренням, незважаючи на кров, що лилася струмком, і тяжкі рани, встав і, пробігши крізь натовп народу, зупинився на одній крутій скелі. 48 Зовсім уже стікаючи кров’ю, він вирвав із себе нутрощі й, узявши їх обома руками, кинув у натовп і, благаючи Господа життя і духу знову дати йому життя і дихання, скінчив таким способом життя.
1 С Коли довідався Никанор, що ті, які були з Іудою, знаходяться у країні Самарійській, то думав
зовсім безкарно напасти на них у день спокою. 2 Коли ж юдеї, які невільно супроводжували його, говорили: “не губи їх так жорстоко і нелюдяно, воздай честь дню, освяченому Всевидючим”; 3 тоді цей нечестивець запитав: “невже є Владика на небі, Який повелів святкувати день суботній?” 4 І коли вони відповіли: “є живий Господь, Владика небесний, Який повелів шанувати сьомий день”, 6 то він сказав: “а я — господар на землі, який повеліває взяти зброю і виконати царську службу”. Втім, він не встиг звершити свого наміру. 6 Звеличуючись з великою гордістю, Никанор думав здобути загальну перемогу над тими, що були з Іудою.
7 Маккавей же не переставав надіятися з повною упевненістю, що одержить заступництво від Господа.8 Він переконував тих, що були з ним, не страшитися навали язичників, але, згадуючи приклади небесної допомоги, які були раніше, і нині очікувати собі перемоги і допомоги від Вседержителя. 9 Втішаючи їх обітницями закону і пророків, нагадуючи їм подвиги, звершені ними самими, він надихнув їх мужністю.10 Збуджуючи дух їхній, він переконував їх, указуючи притому на віроломність язичників і порушення ними клятв.
11 Озброїв же він кожного не стільки міцними щитами і списами, скільки переконливими добрими промовами, і притім усіх обрадував розповіддю про гідне ймовірности сновидіння.
12 Видіння ж його було таке: він бачив Онію, який був первосвящеником, мужа чесного і доброго, поважного на вигляд, лагідного норовом, приємного у словах, який з дитинства ревно засвоїв усе, що стосувалося чеснот, - бачив, що він, простягаючи руки, молиться за весь народ юдейський. 13 Потім явився інший муж, прикрашений сивинами і славою, оточений дивною і надзвичайною величчю. 14 І сказав Онія: це братолюбець, який багато молиться за народ і святе місто, Єремія, пророк Божий. 16 Тоді Єремія, простягти праву руку, дав Іуді золотий меч і, подаючи його, сказав:16 візьми цей святий меч, дар від Бога, яким ти знищиш ворогів.
17 Утішені настільки добрими словами Іуди, які могли пробуджувати до мужности і зміцнювати серця юних, юдеї наважилися не розташовуватися станом, а відважно напасти і, з повною мужністю вступивши у битву, вирішити діло, бо місто і святиня і храм перебували у небезпеці. 18 Боротьба за дружин і дітей, братів і рідних здавалася їм ділом менш важливим; найбільше і переважне побоювання було за святий храм. 19 Для тих, які залишилися у місті, також чимало було занепокоєння, бо вони тривожилися за битву, яка мала бути у полі.
20 Отже, коли всі очікували, що настає вирішення діла, коли вороги вже з’єдналися і військо було поставлене у стрій, слони розміщені у належних місцях і кіннота розташована по боках, —21 Маккавей, бачачи наступ численного війська, строкатість приготованої зброї і лютість звірів, здійняв руки до неба і закликав Господа, Який творить чудеса і все бачить, знаючи, що не зброєю здобувається перемога, але Сам Він, як Йому вгодно, дарує перемогу достойним. 22 У молитві своїй він так говорив: Ти, Господи, за часів Єзекії, царя Юдейського, послав ангела, — і він уразив із полку Сеннахи-римового сто вісімдесят п’ять тисяч.
23 І нині, Господи небес, пошли доброго ангела перед нами на страх і трепет ворогам. 24 Силою правиці Твоєї нехай будуть уражені ті, що прийшли з хулою на святий народ Твій. Цим він скінчив. 26 Ті, що були з Никанором, ішли зі звуком труб і криками, 28 а ті, що знаходилися з Іудою, з призиванням і молитвами вступили у битву з ворогами.27 Руками воюючи, а серцями молячися Богу, вони побили не менше тридцяти п’яти тисяч, дуже обрадувані видимою допомогою Божою.28 Закінчивши діло і радісно повертаючись, вони дізналися, що Никанор упав у своєму всеозброєнні. 29 Коли крик і шум затихли, вони звеличили Господа вітчизняною мовою.30 Тоді Іуда, первоподвижник за співгромадян і тілом і душею, який кращі літа свої віддав для одноплемінників, дав наказ, щоб відтяли голову Никанора і руку з плечем і несли в Єрусалим.
31 Прийшовши туди, він скликав одноплемінників і поставив перед жертовником священиків, покликав і тих, які знаходилися у фортеці, 32 і, показавши голову мерзенного Никанора і руку злохульника, яку він простягав на святий дім Вседержителя і звеличувався, 33 наказав вирізати язик у нечестивого Никанора і, роздрібнивши його, розкидати птахам, руку ж безумця повісити навпроти храму. 34 Тоді всі, звертаючись до неба, прославляли Господа, Який явив допомогу, і говорили: благословенний Той, Хто зберіг неосквер-неним місце Своє! 36 Голову ж Никанора повісив він на фортеці як видиме для всіх і ясне знамення допомоги Господньої.36 І всі загальним присудом визначили: ніколи не залишати без торжества день цей, шанувати як свято тринадцятий день дванадцятого місяця, називаного сирською мовою Адаром, за день до дня Мардохеєвого.
37 Так скінчилася справа з Ника-нором; і оскільки з того часу місто залишилося у владі євреїв, то я і закінчу тут моє слово. 38 Якщо я виклав його добре і задовільно, то я цього і бажав; якщо ж слабко і посередньо, то я зробив те, що було під силу мені. 39 Неприємно пити окремо вино і негайно ж окремо воду, тоді як вино, змішане з водою, солодке і приносить задоволення; так і складений твір приємно займає слух читача при співмірності. Тут нехай буде кінець.
ТРЕТЯ КНИГА МАККАВЕЙСЬКА
Филопатор, довідавшись від прибулих до нього, що Антиох відняв місцевості, що були в його володінні, віддав наказ усім військам своїм, пішим і кінним, і, взявши із собою сестру свою Арсиною, вирушив у країну Рафію, де розташовані були станом війська Антиоха.2 Тоді такий собі Феодот наважився виконати свій задум, узяв із собою кращих з довірених йому Птоломеєм озброєних людей, і вночі проник у намет Птоломея, щоб наодинці убити його і тим запобігти війні. 3 Але його обманув Досифей, син Дрими-ла, родом юдей, який згодом зрадив закон і відступив від батьківської віри: він помістив у наметі одного незначного чоловіка, якому і довелося прийняти призначену Птоломею смерть. 4 Коли ж відбулася завзята битва, і діло Антиоха перемагало, то Арсиноя, розпустивши волосся, з плачем і сльозами ходила по військах, старанно переконуючи, щоб хоробріше воювали за себе, за дітей і дружин, і обіцяючи, якщо переможуть, дати кожному по дві мини золота. 5 Отже, сталося, що супротивники уражені були у рукопашній битві, і багато хто був узятий у полон. 8 До-сягши своєї мети, Филопатор вирішив пройти по ближніх містах, щоб підбадьорити їх.7 Виконавши це і забезпечивши капища дарами, він надихнув мужністю підвладних йому.
8 Коли потім юдеї відправили до нього від ради і старійшин послів поздоровити його, піднести дари і виявити радість за те, що трапилося, то він побажав якомога швидше прийти до них. 9 Прибувши ж у Єрусалим, він приніс жертву великому Богу, воздав подяку, й інше виконав, що личить священному місцю; 10 і коли увійшов туди, то зачудований був величчю і красою і, дивуючись благоустрою храму, побажав увійти у святилище.11 Йому сказали, що не слід цього робити, бо нікому і зі свого народу не дозволено входити туди, і навіть священикам, але тільки одному начальнику над усіма первосвященику, і притім один раз на рік: але він ніяк не хотів слухати. 12 Прочитали йому закон, але і тоді не залишив він свого наміру, говорячи, що він повинен увійти: нехай вони будуть позбавлені цієї чести, але не я. І запитував, чому, коли він входив у храм, ніхто з присутніх не заборонив йому? 13 І коли хтось необачно сказав, що це зле було зроблено, він відповів: але коли це вже зроблено, з якої б то не було причини, то чи не слід йому в усякому разі ввійти, хочуть вони того, чи не хочуть. 14 Тоді священики у священних одежах упали ниць і молилися великому Богу, щоб Він допоміг їм у теперішній крайності й стримав прагнення того, хто насильно вторгається; храм наповнився криком і сльозами, а ті, що залишалися у місті, збіглися у зні-ченні, думаючи, що трапилося щось надзвичайне.151 замкнені у своїх покоях діви вибігали з матерями і, посипаючи попелом і порохом голови, наповнювали вулиці риданнями і стогонами.16 Інші ж у всьому вбранні, залишивши приготований для зустрі
чі шлюбний палац і належний сором, безладно бігали по місту. 17 А матері і годувальниці, залишаючи і тут і там новонароджених немовлят, одні в домах, інші — на вулицях, нестримно збігалися у всесвятійший храм.
18 Така різноманітна була молитва тих, що зібралися з нагоди святотатського замаху. 19 Разом з тим деякі з громадян набралися сміливости не допускати того, хто домагався вторгнутися і виконати свій намір. Вони закликали, що потрібно взятися за зброю і мужньо померти за закон отецький, і вчинили у храмі велике сум’яття:20 насилу бувши утриманими старійшинами і священиками, вони залишилися у тому ж молитовному стані. 21 Народ, як і раніше, продовжував молитися. Навіть старійшини, які були з царем, багаторазово намагалися відволікти гордовитий його розум від початого наміру. 22 Але, сповнений зухвалости і все зневажаючи, він уже робив крок вперед, щоб зовсім виконати сказане раніше. 23 Бачачи це, і ті, що були з ним, почали взивати разом з нашими до Вседержителя, щоб Він допоміг у теперішній ситуації і не попустив такого беззаконного і пихатого вчинку. 24 Від сукупного, напруженого і тяжкого народного волання зчинився невимовний гомін. 26 Здавалося, що не тільки люди, але і самі стіни і всі основи волали, ніби помираючи вже за осквернення священного місця.
'у А первосвященик Симон, схи-" ливши коліна перед святилищем і благоговійно простягнувши руки, творив молитву: 2“Господи, Господи, Царю небес і Владико всякого створіння, Святий у святих, Єдино-володарю, Вседержителю! Зглянься на нас, пригноблюваних від безбожника і нечестивця, пихатого зухвалістю і силою. 3 Бо Ти все створив і всім управляєш, праведний Владико: Ти судиш тих, які роблять будь-що із зухвалістю і звеличуванням себе. 4 Ти колись погубив тих, що чинили беззаконня, між якими були
велетні, що сподівалися на силу і зухвалість, і навів на них безмірну воду.5 Ти спалив вогнем і сіркою со-домлян, які поводилися пихато, явно роблячи зло, і поставив їх у приклад нащадкам. в Ти зухвалого фараона, що поневолив Твій святий народ, Ізраїля, відвідав різними і багатьма карами, явив Твою владу і показав Твою велику силу. 7 І коли він погнався за ним, Ти потопив його з колісницями і безліччю народу в глибині моря, а тих, які надіялися на Тебе, Владику всякого створіння, Ти провів неушкодженими, і вони, побачивши діла руки Твоєї, величали Тебе, Вседержителя.8 Ти, Царю, Який створив безмежну і незміриму землю, обрав це місто, й освятив це місце на славу Тобі, що ні в чому не маєш нестатку, і прославив його Твоїм величним явленням, обертаючи його на славу Твого великого і достойного поклоніння імені. 9 3 лю-бови до дому Ізраїлевого Ти обіцяв, що, коли спіткає нас нещастя й обійме пригнічення, і ми, прийшовши на місце це, помолимося, Ти почуєш молитву нашу. 101 Ти вірний та істинний, і багато разів, коли батьки наші піддавалися бідам, Ти допомагав їм у їхній скорботі і визволяв їх від великих небезпек.11 Ось і ми, Святий Царю, за мноіі і великі гріхи наші бідуємо, віддані ворогам нашим
і знемогли від скорбот. 12 У такому падінні нашому, цей зухвалий нечестивець має намір образити це святе місце, присвячене на землі славному імені Твоєму.13 Бо хоч оселя Твоя, небо небес, недосяжна для людей, але Ти, благозволивши явити славу Твою народу Твоєму, Ізраїлю, освятив місце це. 14 Не мстися нам за нечистоту їхню, і не покарай нас за осквернення, щоб не марнославили-ся беззаконники у думках своїх і не торжествували у звеличуванні язика свого, говорячи: ми потоптали дім святині, як потоптуються доми скверни.
15 Залиши гріхи наші, відпусти неправди наші і яви милість Твою у годину цю; скоро нехай випередять нас щедроти Твої; дай хвалу вустам тих, що упали духом і скрушені серцем; даруй нам мир”. 16 Тоді все-видючий Бог і над усіма Святий у святих, почувши молитву смирення, уразив того, хто надимався насильством і зухвалістю, потрясаючи його туди і сюди, як очерет вітром, так що він, лежачи нерухомим на помості і будучи розслабленим членами, не міг подати навіть голосу, покараний праведним судом. 17 Тоді його друзі й охоронці, бачачи несподівану і тяжку страту, що спіткала його, і побоюючись, щоб він не позбувся життя, поспіхом винесли його, будучи самі уражені надзвичайним страхом.18 Через якийсь час, прийшовши до тями після пережитого покарання, він ніскільки не прийшов до розкаяння, і відійшов з жорстокими погрозами.
19 Повернувшись до Єгипту і примножуючи діла своєї злоби, він разом зі згаданими учасниками у бенкетах і друзями, які забули всяку справедливість, не тільки пересичувався незліченними соромітними ділами, але дійшов до такої зухвалос-ти, що виголошував там прокляття на юдеїв, і багато друзів його, дивлячись на приклад царя, і самі йшли слідом за його бажаннями.20 Врешті він зважився привселюдно піддати ганьбі народ юдейський, і поставив на вежі свого палацу стовп, зробивши на ньому напис: “Хто не приносить жертв, тому не входити у свої священні місця; юдеїв же усіх внести в перепис простого народу і зарахувати до рабського стану, а хто буде противитися, тих брати силою і позбавляти життя; 21 внесених же у перепис відзначати, випалюючи їм на тілі знак Діониса - листок плюща, після чого відпускати їх у призначений їм стан з обмеженими правами”.
22 Але щоб не зробитися ненависним для усіх, він додав у написі, що коли хто з них побажає жити за обрядами язичницькими, тим давати рівні права з олександрійськими громадянами. 23 Тому деякі, заради права цивільного знехтувавши вітчизняне благочестя, поспіхом передалися, ніби вони могли від майбутнього спілкування з царем прилучитися до великої слави. 24 Але більша частина зміцнилася мужністю духу і не відпала від благочестя; вони віддавали гроші за життя своє, і безбоязно намагалися позбавитися запису, маючи добру надію одержати допомогу,
1 від тих, що відпали, відверталися, вважаючи їх ворогами свого народу й уникаючи будь-якого спілкування
з ними і дружнього поводження.
о Довідавшись про те, нечести-вець дійшов такого шаленства, що не тільки озлобився проти юдеїв, які жили в Олександрії, але виявив жорстоку ворожість і проти тих, що жили у цілій країні, наказавши негайно зібрати всіх разом і віддати на найганебнішу смерть.
2 Коли готувалася ця справа, людьми, однодумними лиходійству, була розповсюджена зла чутка проти народу юдейського з приводу такого розпорядження, ніби вони ухиляються від виконання законних обов’язків. 3 Тим часом юдеї зберігали добру прихильність і незмінну вірність до царів; але вони шанували Бога, жили за Його законом і тому в деяких випадках допускали від-ступлення і відмови: з цієї причини вони і здавалися деяким ворожими; у всіх же інших людей добрим виконанням усього справедливого вони здобували благовоління. 4 Незважаючи на те, відомий добрий спосіб життя цього народу іноплемінники вважали за ніщо. Вони помічали тільки розбіжності у богошанувані та їжі і говорили, що ці люди не допускають спілкування у трапезі ні з царем, ні з вельможами, що вони заздрісники і великі супротивники держави, і таким чином розголошували про них навмисну хулу.6 Елліни, які жили у місті і не зазнали від них ніякої образи, бачачи несподіване обурення проти цих людей і раптове їхнє скупчення, хоч не могли допомогти їм, — тому що царське було розпорядження, — однак утішали їх, обурювалися, і сподівалися, що діло переміниться: ® бо не можна було нехтувати такою великою кількістю народу, ні в чому невинного. 7 Утім, деякі сусіди і друзі й ті, що торгували з ними, таємно приймаючи деяких з них, обіцяли допомагати їм і робити все можливе для їх захисту. 8 А він, звеличуючись тимчасовим благополуччям і не по-мишляючи про владу величного Бога, думав незмінно залишитися з тим же наміром і написав проти них такий лист: 9 “Цар Птоломей Филопатор жителям Єгипту і місцевим воєначальникам і воїнам - радуватися і бути здоровими. Я ж сам здоровий і справи наші благоуспішні.
10 Після походу, початого нами в Азію, який, як ви самі знаєте, несподіваною допомогою богів і нашою силою згідно з нашим наміром до-сяг щасливого закінчення, ми думали упорядкувати народи, які живуть у Келе-Сирії і Фінікії, не силою зброї, але поблажливістю і великим людинолюбством, охоче благодіючи їм. 11 Даючи по містах багаті внески у храми, ми прийшли і в Єрусалим, маючи намір вшанувати святилище цих негідних людей, які ніколи не залишають свого безумства. 12 Вони ж, прийнявши наше прибуття — на словах охоче, а на ділі підступно, коли ми бажали ввійти у храм і вшанувати його належними і найкращими дарунками, пихаті своєю давньою гордістю, заборонили нам вхід, не потерпівши від нас насильства з людинолюбства, яке ми маємо до всіх людей. 13 Явно виявивши свою ворожість до нас, вони одні тільки з усіх народів завзято противляться царям і своїм благодійникам і не хочуть виконувати нічого справедливого.14 Ми ж, зглянувшись на їхнє безумство, і тоді, коли поверталися з перемогою,
і в самому Єгипті, приймаючи людинолюбно всі народи, поводилися, як належало.16 Між іншим, оголошуючи усім про нашу непам’ятозлоб-ність до їхніх одноплемінників, ми вирішили ввести зміни: оскільки вони служили нам на війні і займалися дуже багатьма справами, здавна з простоти наданими їм, то ми хотіли навіть надати їм права олександрійського громадянства і зробити учасниками споконвічного жрецтва. 16 Вони ж, сприйнявши це як супротивне для себе і, за властивим їм злим норовом відкидаючи добре і схиляючись завжди до злого, не тільки знехтували неоціненне право громадянства, але й гласно і негласно гребують тими деякими з них, які щиро налаштовані до нас, постійно сподіваючись, що ми внаслідок безладного способу життя їхнього скоро скасуємо наші установлення.17 Тому ми, достатньо переконавшись дослідами, що вони за всякої нагоди виявляють неприязні проти нас задуми, і, передбачаючи, що коли-небудь, за несподівано виниклого проти нас збурювання, ми будемо мати за собою в особі цих нечестивців — зрадників і жорстоких ворогів,18 повеліваємо, як тільки буде отриманий цей лист, негайно згаданих нами людей
з їхніми дружинами і дітьми, з на-силлями і катуваннями закувавши у залізні кайдани, звідусіль вислати до нас на смертну страту, нещадну і ганебну, гідну таких зловмисників.
19 Якщо вони одного разу будуть покарані, то ми сподіваємося, що у майбутньому наші державні справи набудуть довершеного благоустрою
1 найкращого порядку. 20 Якщо ж хто сховає когось з юдеїв, від старого до дитини, не виключаючи немовлят, має бути знищеним з усім його домом найжорстокішим чином.21 А хто викриє кого-небудь, той одержить маєток винного і ще дві тисячі драхм
із царської скарбниці, одержить волю і буде вшанований. 22 Усяке місце, де буде впійманий юдей, який ховається, має бути спустошене і випалене, так щоб нікому зі смертних ні на що не було придатне на вічні часи”. Такий був зміст листа.
А Скрізь, куди приходило це по-
■ веління, у язичників відбувалися народні бенкети з радісними вигуками, нібито закореніла здавна у душі ворожнеча тепер виявилася сміливо.
2 А в юдеїв почалися безутішна скорбота, гіркий плач і ридання; бо обпалювали серце стогони, що долинали
3 усіх боків від тих, які оплакували несподівану, раптово визначену їм загибель. 3 Яка область або місто, чи яке населене місце, чи які дороги не наповнювалися їхнім плачем і воланням? 4 Жорстоко і без усякого жалю влада виселяла їх усіх разом з кожного міста, так що, бачачи цю незвичайну кару, і деякі з ворогів, дивлячись на загальне страждання і думаючи про невідому мінливість життя, оплакували найзлополучні-ше їхнє вигнання. 6 Гнали натовпами старих, вкритих сивинами, згорблених від старечої слабкости у ногах,
і за вимогою насильницького вигнання безсоромно примушували їх до найшвидшого руху. ® Дівчата, які тільки-но з’єдналися подружнім союзом і ввійшли у шлюбний чертог, замість радости почали плакати, посипали попелом запашне від мастей волосся, були ведені непокритими, і замість шлюбних пісень здіймали загальне волання, будучи мучимими катуваннями іноплемінних. У кайданах їх відкрито з насильством тяг-ли, щоб кинути у корабель. 7 А їхні чоловіки, замість вінків перев’язані по шиях мотузками, у квітучому юнацькому віці, замість бенкету і насолоди молодости, проводили останні дні шлюбу у плачу, бо під ногами в себе бачили відкрите пекло.8 їх везли за подобою звірів у ярмі залізних кайданів; одні прикуті були за шиї до корабельних лав, інші міцними ланцюгами прив’язані були за ноги. Крім того, накриті щільним помостом, вони відокремлені були від світла, так що з усіх боків їх оточувала темрява, весь час плавання їх утримували подібно до зловмисників.
9 Коли ж їх привезли на місце, називане Схедія, і плавання було скінчене, як призначено було царем, тоді він наказав поставити їх перед містом на кінській арені, яка мала велику окружність і дуже зручною була для відкритої наруги на виду у всіх, хто йшов у місто і назад, вирушав усередину країни, так щоб вони ні з військом не мали спілкування, ні взагалі не були удостоєні будь-якого даху. 10 Коли це було виконано і цар почув, що одноплемінники їхні часто виходять таємно з міста оплакувати ганебну біду братів, то дуже розгнівався, і наказав і з цими вчинити точно так само, як і з тими, щоб вони ніяк не менше отримали покарання.
11 Він наказав переписати весь народ за іменами, не для тяжкого рабського служіння, незадовго перед цим звіщеного, а для того, щоб, змучивши їх оголошеними стратами, остаточно погубити в один день. 12 І хоч цей перепис звершувався з крайнім поспіхом і ревним старанням від сходу до заходження сонця, але зовсім закінчити його не могли протягом сорока днів. 13 Цар же, надмірно і безперестанно віддаючись насолодам, перед усіма ідолами влаштовував бенкети, і розумом, який далеко ухилився від істини, і нечистими вустами славословив тих, які глухі і не можуть говорити або надати допомогу, а на найвеличнішого Бога вимовляв непристойне.
14 Після сказаного проміжку часу писарі донесли цареві, що вони не в змозі зробити перепис юдеїв, з причини незліченної їхньої безлічі; притому ще більша кількість їх знаходиться в областях; одні залишаються у домах, інші розсіяні по різних місцях, так що зробити це неможливо навіть усім властям у Єгипті.16 Коли ж цар ще суворіше погрожував їм, припускаючи, що вони підкуплені дарами і підступно уникали покарання, тоді довелося реально переконати його у тім. Вони довели, що бракує у них і хартій, і необхідних для того письмових тростин. 10 Це була дія непереможного небесного Промислу, який допомагав юдеям. С Тоді цар, сповнений сильного гніву і незмінний у своїй ненависті, покликав Ермона, який завідував слонами, і наказав наступного дня всіх слонів, числом п’ятсот, нагодувати ладаном у якомога більшій кількості й удосталь напоїти цільним вином, і, коли вони розлютуються від даного їм достатньо питва, вивести їх на юдеїв, приречених зустріти смерть.
2 Давши такий наказ, він вирушив на бенкет, запросивши особливо тих
зі своїх друзів і воїнів, які ворогували проти юдеїв; а Ермон, який начальствував над слонами, у точності виконав його повеління.3 Призначені для цього служителі пішли увечері в’язати руки нещасним й інші вживали проти них застережні заходи, думаючи, що через ніч весь народ буде остаточно знищений. 4 Юдеї ж, які здавалися язичникам позбавленими всякого захисту, бо звідусюди вони були стиснені тяжкими путами, прикликали всемогутнього Господа, Який володарює над усякою владою, свого милосердого Бога і Отця, прикликали всі безперестанним воланням
зі сльозами, благаючи відвернути від них нечестивий намір і спасти їх від приготованої їм смерти Своїм славним явленням.
6 Старанне моління їхнє зійшло на небо. Ермон, напоївши неприборканих слонів, після споживання ними у великій кількості вина і ладану, вранці з’явився у палац донести про це царю. 6 Але Бог послав цареві міцний сон, цей добрий дар, що від віку посилається Ним і вночі і вдень усім, кому Він хоче.7 Божим провидінням занурений у приємний і глибокий сон, він забув про свій беззаконний намір і зовсім обманувся у своєму неодмінному рішенні. 8 Юдеї ж, позбавившись призначеної години, прославляли святого Бога свого і знову благали Благопримирителя показати гордим язичникам силу всемогутньої правиці Своєї. 9 Коли минула вже половина десятої години, служитель, якому доручені були запрошення, бачачи, що запрошені вже зібралися, увійшов до царя будити його. Насилу розбудивши його, він оголосив, що час бенкету минає, і дав звіт у своєму дорученні. Повіривши йому і вирушивши пити, цар наказав тим, що прийшли на бенкет, возлягти прямо навпроти себе.
10 Коли це було виконано, він заохочував тих, що зібралися на бенкет, проводити теперішню частину бенкету в цілковитих веселощах. 11 Під час тривалої бесіди, цар, покликавши Ермона, суворо і грізно запитував, з якої причини юдеї допущені пережити нинішній день? 12 Той заявив, що ще вночі виконав доручене йому, і друзі царя підтвердили це. Тоді цар, у жорстокості лютий більше, ніж Фаларис, сказав, що вони повинні бути вдячні сьогоднішньому сну: 13 “А ти неодмінно на завтрашній день так само приготуй слонів на знищення беззаконних юдеїв”. 14 Коли цар сказав це, всі присутні з задоволенням і радістю виявили йому своє схвалення, і розійшлися кожен у свій дім. Час ночі вжитий був не стільки на сон, скільки на винаходження усяких наруг над уявними злочинцями. 16 Рано-вранці, лиш тільки заспівав півень, Ермон вивів звірів, і став дратувати на широкому дворі. У місті юрби народу зібралися на жалісне видовище, з нетерпінням очікуючи світанку. 16 Юдеї безперестанно, томлячись духом, творили молитву з многими сльозами і плачевними піснями, і, простягаючи руки до неба, благали найвеличнішого Бога знову послати їм швидку допомогу. 17 Не поширилися ще промені сонця, і цар ще приймав своїх друзів, як постав перед ним Ермон і запрошував на вихід, доповідаючи, що все готове, чого бажав цар. 18 Вислухавши це і здивувавшись пропозиції незвичайного виходу, він зовсім про все забув, і запитував: що це за справа, яку він
з таким поспіхом виконав? Було ж це дією Володаря над усім Бога, Який навів на розум його забуття про все, що він сам раніше придумав. 19 Ермон і всі друзі пояснювали, говорячи: царю! звірі і війська приготовані за твоїм настійним велінням. 20 Він же сповнився сильного гніву за такі слова, - бо промислом Божим зруйновані були всі його замисли, — і, блискаючи очима, сказав з погрозою: 21 якби у тебе були батьки, або діти, то вони послужили б багатою їжею для диких звірів, замість безневинних юдеїв, які мені і предкам моїм зберігали незмінну і довершену вірність. Якби не прихильність моя до тебе за вихованням і не заслуги твої, то ти замість них був би позбавлений життя. 22 Так зустрів Ермон несподівану і страшну погрозу, і змінився в погляді й лиці, а кожен із друзів вийшов з невдоволенням, і всіх тих, що зібралися, відпустили кожного на свою справу.
23 Коли юдеї почули про таку прихильність царя, то прославили Бога і Царя царів за допомогу, отриману від Нього.
24 Після таких рішень, цар знову влаштував бенкет, і запрошував віддатися веселощам. Покликавши ж Ермона, грізно сказав: скільки разів я повинен наказувати тобі, негідний, про одне й те саме? Озброй знову слонів на ранок для знищення юдеїв. 25 Тоді родичі, що возлежали разом з ним, дивуючись непостійним його думкам, сказали: чи довго, царю, ти будеш спокушати нас як нерозумних, утретє повеліваючи знищити їх, і знову, коли дійде до справи, відміняєш і скасовуєш свої повеління? 26 Від цього і місто від очікування перебуває у тривозі, наповнюється юрбами народу і часто піддається небезпеці розграбування. 27 Після цього цар, зовсім, як Фаларис, сповнившись безрозсудства і вважаючи за ніщо душевні зміни, які відбувалися у ньому на користь юдеїв, 28 підтвердив найнечестивішою клятвою, і визначив негайно послати їх у пекло, покалічених ногами і ступнями звірів, потім почати похід на Юдею, незабаром спустошити її вогнем і мечем, і недоступний нам, - говорив він, — храм їхній спалити вогнем і зробити його назавжди порожнім для всіх, хто бажає приносити там жертви. 29 Тоді друзі і родичі, дуже зраділі, розійшлися з довірою
і розташували у місті в найзручніших місцях війська для варти.30 А начальник над слонами, привівши звірів, можна сказати, у скажений стан запашним питтям вина, приправленого ладаном, озброїв їх страшними знаряддями, і рано-вранці, коли вже незліченні юрби прямували з міста на кінську арену, прийшов він у палац і нагадав цареві про те, що належало виконати. 31 Цар же, сповнений сильного гніву, з нечестивим задумом, вийшов цілим походом зі звірами, бажаючи з жорстокости серця бачити власними очима жалюгідну і тяжку загибель згаданих людей. 32 Коли юдеї побачили пил, що піднімався від слонів, які виходили з воріт, і від озброєного війська, яке йшло слідом за ними, і також від безлічі народу, і почули виклики, що сильно лунали, то подумали, що настала остання хвилина їхнього життя і кінець їхнього найнещас-нішого чекання.33 Здійнявши плач і волання, вони цілували одне одного, обіймалися з рідними, кидаючись на шиї — батьки синам, а матері дочкам,
34 деякі ж тримали біля грудей новонароджених немовлят, що ссали останнє молоко.35 Знаючи ж однак заступлення з неба, що раніше були їм, вони одностайно впали ниць, відірвавши від грудей немовлят, 30 і голосно волали до Володаря над усякою владою, благаючи Його помилувати їх і явити допомогу їм, які стоять уже біля врат пекла.
Тим часом якийсь Єлеазар, ^ шанований муж, зі священиків країни, який уже досяг старечого віку і прикрашений у житті своєму всякими чеснотами, запросив старців, які стояли навколо нього, прикликати святого Бога і молився так:
2 “Царю всесильний, найвищий, Боже Вседержителю, що милостиво управляєш усім створінням! споглянь, Отче, на сім’я Авраама, на дітей освяченого Якова, на народ святого наділу Твого, який подорожував у землі чужій і неправедно знищується.
3 Ти фараона, колишнього володаря Єгипту, який мав безліч колісниць, звеличувався беззаконною зухвалістю і зарозумілими промовами, погубив з гордим його військом, потопивши у морі, а роду ізраїльському явив світло милости. 4 Ти жорстокого царя Ассирійського Сеннахирима, який марнославився незліченними військами, підкорив мечем усю землю і повстав на святе місто Твоє, який у гордості й зухвалості говорив хулу, скинув, явно показавши багатьом народам Твою силу. 6 Ти трьох отроків у Вавилоні, які добровільно віддали життя своє вогню, щоб не служити суєтним ідолам, зберіг неушкодженими до волосини, зросивши розпалену піч, а полум’я повернув на всіх ворогів. в Ти Даниїла, наклепами заздрости ввергнутого у рів на розшматування левам, вивів на світло неушкодженим; Ти, Отче, й Іону, коли він безнадійно томився у череві кита, що живе в глибині моря, неушкодженим показав усім його присним. 7 І нині, Ти, що пом-щаєш за образи, многомилостивий, захиснику всіх, явися скоро сущим від роду Ізраїлевого, які терплять образи від мерзенних беззаконних язичників. 8 Якщо ж життя наше у переселенні наповнилося нечестям, то, визволивши нас від руки ворогів, погуби нас, Господи, якою Тобі благоугодно, смертю, 9 нехай не славословлять марновіри суєтних ідолів за загибель улюблених Твоїх, говорячи: не визволив їх Бог їхній.
10 Ти ж, Вічний, що маєш усю силу і всяку владу, споглянь нині: 11 помилуй нас, через безумне насильство беззаконних, яких позбавляють життя подібно до зловмисників.12 Нехай устрашаться тепер язичники непереможної могутности Твоєї, Преславний, що володієш силою спасти рід Якова. 13 Благає Тебе вся безліч немовлят і батьки їхні зі сльозами: нехай буде явно всім язичникам, що
з нами Ти, Господи, і не відвернув лиця Твого від нас; 14 вчини так, як сказав Ти, Господи, що й у землі ворогів їхніх Ти не знехтуєш їх”.
16 Тільки-но Єлеазар закінчив молитву, як цар зі звірами і з усім страшним військом прийшов на арену. 16 Коли побачили його юдеї, здійняли гучне волання до неба, так що і прилеглі долини сповнилися луною, і збудили нестримне співстраждан-ня в усьому війську. 17 Тоді велико-славний Вседержитель і істинний Бог, явивши святе лице Своє, відкрив небесні врата, з яких зійшли два славних і страшних ангели, видимі усім, крім юдеїв. 18 Вони стали навпроти війська, і сповнили ворогів сум’яттям і страхом і зв’язали непорушними путами; також і тіло царя охопив трепет, і роздратовану зухвалість його охопило забуття.
19 Тоді слони обернулися на озброєні війська, що супроводжували їх, топтали їх і погубляли. 20 Гнів царя перетворився на жалість і сльози про те, що перед тим він намагався виконати. 21 Бо, коли почув він крик юдеїв і побачив їх усіх, що схилилися на загибель, то, заплакавши, з гнівом погрожував друзям своїм і говорив: 22 ви зловживаєте владою, і перевершили за жорстокістю тиранів, і мене самого, вашого благодійника, намагаєтеся позбавити влади і життя, замишляючи таємно некорисне для царства. 23 Тих, які так вірно охороняли укріплення нашої країни, хто безумно зібрав сюди, виселивши кожного з дому? 24 Тих, які здавна перевершували всі народи відданістю нам у всьому і часто терпіли найтяжчі гноблення від людей, хто піддав настільки незаслуженій ганьбі? 25 Розв’яжіть, розв’яжіть неправедні пута, відпустіть їх з миром у свої доми, випросивши прощення у тім, що раніше зроблено; звільніть синів небесного Вседержителя, живого Бога, Який від часів наших предків донині подавав безперервне благоденство і славу нашому царству.
20 Ось що сказав цар. У ту ж хвилину звільнені юдеї, врятувавшись від смерти, прославляли свого святого Спасителя Бога.
27 Після того цар, повернувшись у місто і покликавши завідувача витратами, наказав упродовж семи днів давати юдеям вино та інше потрібне для бенкету, вирішивши, щоб вони на тому ж місці, на якому очікували своєї загибелі, у повних веселощах святкували своє спасіння.
28 Тоді вони, які були перед тим у нарузі і знаходилися біля пекла або краще сходили у пекло, замість гіркої і жалюгідної смерти влаштували бенкет спасіння і сповнені радос-ти розділили для возлежання місце, приготоване їм на погибель і могилу.
29 Облишивши найжаліснішу пісню плачу, вони почали пісню батьків, прославляючи Спасителя Ізраїлевого і Чудотворця Бога, і відкинувши все засмучення і ридання, склали хори на знамення мирних веселощів.
30 Також і цар, скликавши з цієї нагоди багатолюдний бенкет, виявляв свою вдячність небу за славне, урочисто дароване їм спасіння. 31 Ті ж, що прирікали їх на загибель і на їжу хижим птахам і з радістю робили їм перепис, тепер, охоплені соромом, застогнали, і зухвалість, що дихала вогнем, згасла з ганьбою. 32 А юдеї, як сказали ми, склавши згаданий хор, відправляли свято з радісними славослів’ями і псалмоспівами.33 Вони зробили навіть громадську постанову, щоб у всякому поселенні їхньому в роди і роди радісно святкувати зазначені дні, не для пиття і пересичення, але в пам’ять спасіння, що було їм від Бога. 34 Потім вони стали перед царем і просили відпустити їх у доми. 35 Перепис їх проходив
з двадцять п’ятого дня місяця Па-хона до четвертого дня місяця Епи-фа, протягом сорока днів; знищення їх призначалося від п’ятого дня місяця Епифа до сьомого, протягом трьох днів, у які славним чином явив Свою милість Владика всіх і спас їх усіх неушкоджено і цілком.36 Святкували вони, забезпечені усім від царя, до чотирнадцятого дня, в який вони і представили прохання про відпущення їх.37 Цар, призволивши їм, великодушно написав на їхню користь, за своїм підписом, таке послання до міських начальників:
П “Цар Птоломей Филопатор начальникам єгипетським і всім поставленим на посади - радуватися і бути здоровими. Здорові і ми і діти наші, бо великий Бог благодіє нам у справах за нашим бажанням. 2 Деякі з друзів наших за зловмисництвом своїм часто представляли нам і переконували нас зібрати всіх юдеїв, які знаходяться у царстві, і замучити надзвичайними стратами, як зрадників, 3 додаючи, що доки не буде цього зроблено, справи нашого царства ніколи не будуть благовпорядко-иятгі через ненависть, яку вони мають до всіх народів. 4 Вони-то привели їх у кайданах насильно, як невільників, або краще, як наклепників, і без усякого розгляду і дослідження намагалися погубити їх, винаходячи жорстокості, лютіші навіть за скіфські звичаї.5 Ми суворо заборонили це і з благовоління, яке маємо до всіх людей, негайно дарували їм життя; а коли довідалися, що небесний Бог є вірний покров юдеїв і завжди захищає їх, як батько синів, ще ж взявши до уваги відому їхню доброзичливість до нас і до предків наших, ми справедливо звільнили їх від усякого звинувачення у чому б то не було, ® і наказали всім і кожному повернутися у свої доми, так щоб ніде ніхто ні в чому не ображав їх і не докоряв у тім, що відбулося без їхньої провини. 7 Знайте, що коли ми почнемо проти них що-небудь лихе або взагалі образимо їх, то будемо мати проти себе не людину, але володаря над усякою владою всевишнього Бога месником за діла наші в усьому і завжди неминуче. Будьте здорові”.
8 Одержавши це послання, юдеї не поспішали негайно вирушити, але просили царя, щоб ті з роду юдейського, які самовільно залишили святого Бога і закон Божий, одержали через них належне покарання, 9 додаючи, що ті, які переступили заради черева постанови Божественні, ніколи не будуть мати доброї при-хильности і до правління царя.10 Цар визнав, що вони говорять правду, схвалив їх, і дав їм повноваження на все, щоб вони тих, що переступили закон Божий, знищили в усякому місці царства його безперешкодно, без особливого дозволу або нагляду царя. 11 Тоді, подякувавши йому, як належало, священики і вся безліч народу заспівали “алилуя” і з радістю вирушили. 12 Усякого одноплемінника з тих, що осквернилися, якого зустрічали на шляху, вони карали й убивали у приклад іншим.
13 У цей день вони умертвили понад триста мужів, і торжествували з веселощами, умертвляючи нечистих.
14 Самі ж, бувши з Богом до смерти й одержавши повну радість спасіння, піднялися з міста, увінчані всякими запашними квітами, з веселощами і вигуками, хвалами і благозвучними піснями, дякуючи Богу батьків, вічному Спасителю Ізраїля.
16 Прийшовши до Птолемаїди, названої за властивістю місця Родо-фором [трояндоносною], в якій за загальною їхньою домовленістю очікували їх кораблі сім днів, 16 вони влаштували там бенкет спасіння, бо цар щедро забезпечив їх усім, що потрібно було кожному до прибуття у свій дім. 17 Оскільки вони добулися сюди у мирі, із пристойними подяками, то і тут також установили весело святкувати ці дні під час перебування свого. 18 Освятивши ці дні й затвердивши свою обітницю поставленням стовпа на місці бенкету, вони вирушили далі суходолом і морем і рікою, кожен у своє житло, не-ушкоджені, вільні, у повній радості, маючи охороною царське повеління. Тоді-то придбали вони більшу, ніж раніше, силу і славу і зробилися страшними для ворогів, ні від кого ніскільки не пригноблювані у своєму володінні, 19 й усі одержали своє за описом, так що, хто мав що-небудь у себе, з величезним страхом віддавали їм, бо найбільші благодіяння явив їм найвеличніший Бог на спасіння їх. 20 Благословенний Спа-ситель Ізраїля на вічні часи! Амінь.
ТРЕТЯ КНИГА ЕЗДРИ1761
Друга книга Ездри пророка, сина Сераії, сина Азарії, сина Хелкії, сина Шаллума, сина Садока, сина Ахитува, 2 сина Ахії, сина Финеєса, сина Ілія, сина Амарії, сина Асиєла, сина Мерайофа, сина Арна, сина Уззія, сина Ворифа, сина Авишуя, сина Финеєса, сина Єлеазара, 3 сина Аарона від коліна Леві-їного, який був полоненим у країні
Мідійській, у царювання Артаксеркса, царя Перського.
4 Було слово Господнє до мене:
6 йди і звісти народу Моєму злі діла їхні і синам їхнім — беззаконня, які вони звершили проти Мене, щоб вони сповістили синам синів своїх; в бо гріхи батьків їхніх зросли у них; забувши Мене, вони приносили жертви богам чужим.7 Чи не Я вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства? а вони прогнівили Мене і поради Мої знехтували. 8 Ти обстрижи волосся голови твоєї, і кинь на них усе зле, бо вони не слухалися закону Мого
- народ неприборканий! 9 Доки Я буду терпіти їх, яким зробив стільки благодіянь? 10 Заради них Я ба-
гатьох царів скинув; уразив фараона з рабами його і з усім військом його; 11 усіх язичників від лиця їх погубив, і на сході народ двох областей, Тира і Сидона, розсіяв і всіх ворогів їхніх знищив. 12 Ти ж так скажи їм: так говорить Господь:
13 саме Я провів вас через море і по дну його проклав вам обгороджену вулицю, дав вам вождя Мойсея й Аарона священика, 14 дав вам світло у стовпі вогненному, і багато чудес створив серед вас; а ви Мене забули, - говорить Господь.
15 Так говорить Господь Вседержитель: перепели були вам у знамення. Я дав вам стани для захисту, але ви і там нарікали 16 і не раділи в ім’я Моє погибелі ворогів ваших, але навіть донині ще нарікаєте.17 Де ті благодіяння, які Я зробив вам? Чи не у пустелі, коли ви, зголоднівши, волали до Мене, 18 говорячи: “навіщо Ти привів нас у цю пустелю? уморити нас? краще нам було служити єгиптянам, ніж померти у цій пустелі”?
19 Я зглянувся на стогони ваші, і дав вам манну в їжу: ви їли хліб ангельський. 20 Коли ви відчували спрагу, чи не розсік Я камінь, і потекли води до ситости? від спеки покривав вас листями дерев.21 Розділив вам землі родючі; хананеїв, ферезеїв і филистимлян вигнав від лиця вашого. Що ще зроблю вам? - говорить Господь. 22 Так говорить Господь Вседержитель: коли ви були у пустелі, на річці Мерри, і ті, що відчували спрагу, хулили ім’я Моє,23 не вогонь послав Я на вас за богохульства, але вклав дерево у воду і ріку зробив солодкою.
24 Що зроблю тобі, Якове? Не хотів ти коритися, Іудо. Переселюся до інших народів і дам їм ім’я Моє, щоб дотримувалися законів Моїх. 26 Оскільки ви Мене залишили, то і Я залишу вас; тих, що прохають у Мене милости, не помилую. 20 Коли будете закликати Мене, Я не почую вас, бо ви осквернили руки ваші кров’ю, і ноги ваші швидкі на здійснення людиновбивства. 27 Ви ніби не Мене залишили, а вас самих, - говорить Господь. 28 Так говорить Господь Вседержитель: чи не Я благав вас, як батько синів і як мати дочок і як годувальниця годованців своїх, 29 щоб ви були Мені народом і Я вам Богом, щоб ви були Мені синами і Я вам Отцем? 30 Я зібрав вас, як курка пташенят своїх під крила свої. Що нині зроблю вам? Відкину вас від лиця Мого. 31 Коли принесете Мені приношення, відверну лице Моє від вас; бо ваші дні святкові і новомісяччя й обрізання Я відкинув. 32 Я послав до вас рабів Моїх, пророків; ви, схопивши їх, умертвили і розтерзали тіла їхні. Кров їхню Я стягну, - говорить Господь.
33 Так говорить Господь Вседержитель: дім ваш порожній. Розвію вас, як вітер полову, 34 і сини не будуть мати потомства, бо заповідь Мою знехтували і робили те, що є злом переді Мною. 36 Віддам доми ваші людям грядущим, які, не чувши Мене, увірують, які, хоч Я не показував їм знамень, виконають те, що Я заповів, 30 не бачивши пророків, згадають про свої беззаконня. 37 Заповідаю благодать людям ірядущим, діти яких, не бачивши Мене очима плотськими, але духом віруючи тому, що Я сказав, торжествують з веселощами. 38 Отже, тепер дивися, брате, яка слава, — дивися на людей, що грядуть зі сходу, 39 яким Я дам у вожді Авраама, Ісаака та Якова, й Осію, і Амоса, і Михея, й Іої-ля, й Авдія, й Іону, 40 і Наума, й Аввакума, Софонію, Аггея, Захарію і Малахію, який наречений і ангелом Господнім.
0 Так говорить Господь: Я вивів народ цей з рабства, дав їм повеління через рабів Моїх, пророків, яких вони не захотіли слухати, але відкинули Мої поради. 2 Мати, яка народила їх, говорить їм: “ідіть, діти; бо я вдова і залишена. 3 Я виховала вас з радістю, і відпустила з плачем
1 гіркотою, бо ви згрішили перед Господом Богом вашим, і зробили зле перед Ним. 4 Нині ж що зроблю для вас? Я вдова і залишена: йдіть, діти, і просіть у Господа милости”.
6 Тебе, Отче, прикликаю за свідка на матір синів, які не захотіли зберігати завіту мого. 6 Віддай їх на посоромлення і матір їхню — на розкрадання, щоб не було роду їхнього.
7 Нехай розсіються імена їхні по народах і згладяться на землі, бо вони знехтували завіт мій.8 Горе тобі, Ас-суре, що ховаєш у себе нечестивих! Роде лукавий! згадай, що Я зробив Содому і Гоморрі.9 Земля їх лежить у смоляних брилах і пагорбах попелу. Так учиню Я з тими, які Мене не слухалися, - говорить Господь Вседержитель. 10 Так говорить Господь до Ездри: звісти народу Моєму, що Я дам їм царство Єрусалимське, яке обіцяв Ізраїлю, 11 і прийму славу від них і дам їм оселі вічні, які приготував для них. 12 Дерево життя буде для них мастю запашною; не будуть зморювані працею і не знеможуть. 13 Ідіть і одержіть; просіть собі днів малих, щоб вони не забарилися. Уже готове для вас царство: пильнуйте.14 Свідчіть, небо
і земля, бо Я стер зле і створив добре. Живу Я! — говорить Господь.
16 Мати! обійми синів твоїх, виховуй їх з радістю; як голубка, зміцнюй ноги їхні, бо Я обрав тебе, - говорить Господь. 16 І воскрешу мертвих на місцях їхніх і з гробів виведу їх, бо Я пізнав ім’я Моє в Ізраїлі. 17 Не бійся, мати синів, бо Я обрав тебе,
— говорить Господь. 18 Я пошлю на допомогу тобі рабів Моїх Ісаю та Єремію, за порадою яких Я освятив і приготував тобі дванадцять дерев, обтя-жених різними плодами,19 і стільки ж джерел, які течуть молоком і медом, і сім гір найбільших, які вирощують троянду і лілею, через які сповню радістю синів твоїх. 20 Виправдай удову, дай суд бідному, допоможи убогому, захисти сироту, одягни нагого, 21 про розслабленого
і немічного потурбуйся, з кульгавого не смійся, безрукого захисти, і сліпого приведи до бачення світла Мого, 22 старця і юнака у стінах твоїх збережи, 23 мертвих, де знайдеш, засвідчивши, віддай гробу, і Я дам тобі перше місце у Моєму воскресінні.
24 Відпочивай і упокоюйся, народе Мій, бо прийде спокій твій. 25 Годуй синів твоїх, добра годувальнице, зміцнюй ноги їхні.26 3 рабів, яких Я дав тобі, ніхто нехай не загине, бо Я стягну їх від тебе. 27 Не слабшай. Коли прийде день печалі і тісноти, інші будуть плакати і журитися, а ти будеш весела і в достатку. 28 Язичники будуть заздрити тобі, але нічого проти тебе зробити не зможуть, — говорить Господь. 29 Руки Мої покриють тебе, щоб сини твої не бачили геєни. 30 Утішайся, мати, з синами твоїми, бо Я спасу тебе.31 Пам’ятай про синів твоїх, що спочивають. Я виведу їх з країв землі й учиню їм милість, бо Я милостивий, — говорить Господь Вседержитель. 32 Обійми дітей твоїх, доки Я прийду і зроблю їм милість; бо джерела Мої повні і благодать Моя не зменшиться.
33 Я, Ездра, одержав на горі Орив повеління від Господа йти до Ізраїля. Коли я прийшов до них, вони відкинули мене і знехтували заповідь Господню. 34 Тому вам говорю, язичники, що можете чути і розуміти: чекайте на Пастиря вашого, Він дасть вам мир вічний, бо близько Той, Який прийде на скінчення віку.
36 Будьте готові до воздаяння царства, бо світло невечірнє засяє вам на вічні часи.36 Уникайте тіні віку цього; прийміть солодкість слави вашої. Я відкрито свідчу про Спасителя мого. 37 Ввірений дар прийміть, і насолоджуйтеся, дякуючи Тому, Хто прикликав вас у небесне царство.
38 Встаньте і стійте, і дивіться, яка кількість знаменованих на вечері Господній, 39 які, переселившись від тіні віку цього, одержали від Господа світлий одяг. 40 Прийми число твоє, Сионе, і прийми твоїх, одягнених у біле вбрання, які виконали закон Господній. 41 Число бажаних синів твоїх повне. Проси державу Господа, щоб освятився народ твій, покликаний від початку.
42 Я, Ездра, бачив на горі Сионсь-кій сонм великий, якого не міг перелічити, і всі вони піснями прославляли Господа. 43 Посеред них був юнак величний, що перевершував усіх їх, і покладав вінці на голову кожного з них і тим ще більше підносився; я вражений був здивуванням. 44 Тоді я запитав ангела: хто ці, господарю мій? 46 Він у відповідь мені сказав: це ті, які склали смертний одяг і одяглися у безсмертний і сповідали ім’я Боже; вони тепер увінчуються і приймають переможні пальми. 46 Я запитав: а хто цей юнак, який покладає на них вінці і вручає їм пальми? 47 Він відповів мені: Сам Син Божий, Якого вони прославляли у віці цьому. І я почав славити їх, які мужньо стояли за ім’я Господнє. 48 Тоді ангел сказав мені: йди і звісти народу моєму, які бачив ти дивні діла Господа Бога,
о У тридцятому році після розо-рення міста був я у Вави лоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє,
2 бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні.
3 І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього, 4 і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху, 5 і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим перед Тобою, ® і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди; 7 Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, народи і паростки їх, яким немає числа. 8 Кожен народ став ходити за своїм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої. 9 3 часом Ти навів потоп на жителів землі і знищив їх, 10 і сповнилося на кожному з них, - як на Ада-мі смерть, так на цих потоп.11 Одного
з них Ти залишив — Ноя з родиною його, і від нього пішли всі праведні.
12 Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, більше ніж попередні, 13 коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам, 14 і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою, 16 і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава; 16 Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно. 17 Коли Ти вивів з Єгипту сім’я його і привів до гори Синайсь-кої, 18 тоді прихилив небеса, впорядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття. 19 І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля, 20 але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід. 21 Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь,
і був переможений; так і всі, що від нього пішли. 22 Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла,
і відступило добре, і залишилося лихе. 23 Минули часи і закінчилися літа, — і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид; 24 повелів йому побудувати місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви.26 Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто,28 в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було серце лукаве.271 Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх. 28 Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом? 29 Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників, - і знемогло серце моє, 30 бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення. 31 Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион?
32 Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків? 33 Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої. 34 Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не знайдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля. 35 Коли не ірішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої? 30 Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш.
А Тоді відповів мені посланий
■ до мене ангел, якому ім’я Уриїл,
2 і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього. 3 Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі. 4 Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве.5 Тоді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув. в Яка людина, — відповів я,
- може зробити те, чого ти вимагаєш від мене? 7 А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скільки жил над твердю, або які межі у раю, 8 ти, можливо, сказав би мені: “у безодню я не сходив, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався”. 9 Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені.
10 І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати; 11 як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх? 12 На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому. 13 Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду. 14 Вони говорили: “прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси”. 16 Подібним чином і хвилі морські мали нараду: “прийдіть”, — говорили вони,
- “піднімемося і завоюємо ліси польові, щоб і там придбати для себе інше місце”. 16 Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його.17 Подібним чином скінчився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм. 18 Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати? 19 Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі. 20 Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого? 21 Бо як земля дана лісу, а море хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес.22 І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасться мені сенс розуміння. 23 Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемнос-ти, і писаних постанов ніде немає?
24 Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жаху, і ми зробилися недостойними милосердя. 25 Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував. 26 Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення, 27 і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами.
28 А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його.29 Тому, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується, - не прийде місце, на якому посіяне добро. 30 Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба! 31 Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечестя! 32 Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік! 33 Як же і коли це буде? - запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі? 34 Не поспішай підніматися, — відповів він,
— вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто далеко заходиш.35 Чи не про те саме запитували душі праведних у затворах своїх, говорячи: “доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?” 38 На це відповів мені Ієремиїл архангел: “коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей,
37 і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра”. 38 Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям.
39 І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі. 40 На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, після виповнення дев’ятимісячного терміну, утроба її утримати у собі плід? 41 Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подібні до утроби й оселі душ у пеклі. 42 Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм.43 Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити. 44 Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми, — відповів я, - і якщо це можливо і я здатний до того, 46 покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде? 40 Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю. 47 Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою. 48 І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишився дим. 49 Після цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою,
і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрімкість дощу припинилася, залишилися краплі.50 Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим. 51 Тоді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні? 52 На це відповів він, і сказав: про знамення, про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю.
с Про знамення: ось, настануть дні, в які багато хто з тих, що живуть на землі, які володіють віданням, будуть захоплені, і шлях істини сховається, і вселення збідніє вірою, 2 і примножиться неправда, яку тепер ти бачиш і про яку здавна чув. 3 І буде, що країна, яку ти тепер бачиш панівною, піддасться спустошенню. 4 А якщо Всевишній дасть тобі дожити, то побачиш, що після третьої труби раптово засяє серед ночі сонце і місяць тричі на день; 6 і з дерева буде капати кров, камінь подасть голос свій, і народи похитнуться. ® Тоді буде царювати той, якого ті, що живуть на землі, не очікують, і птахи перелетять на інші місця.7 Море Содомське вивергне риб, буде подавати вночі голос, невідомий для багатьох; однак же усі почують голос його. 8 Буде сум’яття у багатьох місцях, часто буде посилатися з неба вогонь; дикі звірі перемінять місця свої, і нечисті жінки будуть народжувати чудовиськ.
9 Солодкі води зробляться солоними,
і всі друзі повстануть одне проти одного; тоді сховається розум, і розуміння відійде у своє сховище.10 Багато хто буде шукати його, але не знайде, і збільшиться на землі неправда і нестриманість. 11 Одна область буде запитувати іншу сусідню: “чи не проходила по тобі правда, яка робить праведним?” І та скаже: “ні”.
12 Люди у той час будуть сподіватися, і не досягнуть бажаного, будуть трудитися, і не управляться путі їхні.
13 Про ці знамення мені дозволено сказати тобі, і якщо знову помолишся і поплачеш, як тепер, і попостишся сім днів, то почуєш ще більше за те. 14 І я отямився, і тіло моє сильно тремтіло, і душа моя знемогла, ніби зникала.16 Але ангел, який прийшов до мене, підтримав мене й укріпив мене, і поставив на ноги. 18 І було, у другу ніч прийшов до мене Салафи-їл, вождь народу, і запитав мене: де ти був, і від чого лице твоє таке сумне? 17 Хіба не знаєш, що тобі довірений Ізраїль у країні переселення його? 18 Отже, встань і споживи хліба, і не залишай нас, як пастир свого стада, у руках лукавих вовків.19 Тоді сказав я йому: відійди від мене, і не наближайся до мене. І він, почувши це, відійшов від мене. 20 А я сім днів постився, стогнучи і плачучи, як повелів мені ангел Уриїл.21 І після семи днів помисли серця мого знову були для мене вкрай обтяжливими; 22 але душа моя отримала дух розуміння, і я знову почав говорити перед Всевишнім 23 і сказав: о, Владико Господи! Ти з усіх лісів на землі і з усіх дерев на ній обрав тільки одну виноградну лозу; 24 Ти з усього кола земного обрав Собі одну печеру, і з усіх квітів у вселенній Ти обрав Собі одну лілею; 26 Ти з усіх безодень морських наповнив для Себе одне джерело, а з усіх побудованих міст освятив для Себе один Сион.
20 3 усіх створених птахів Ти найменував для Себе одну голубицю, і з усіх створених тварин Ти обрав Собі одну вівцю; 27 із усіх численних народів Ти придбав Собі один народ, і полюбив його, дав йому закон довершений.28 Але нині, Господи, чому ж Ти віддав одного багатьом, і на одному корені Ти насадив інші паростки і розсіяв Твій єдиний народ між багатьма народами? 29 І потоптали його супротивники, які обітницям Твоїм і завітам Твоїм не вірували.
30 І якщо вже Ти сильно зненавидів народ Твій, те нехай би він Твоїми руками карався.
31 Коли я промовляв слова ці, посланий був до мене ангел, який приходив до мене раніше уночі, 32 і сказав мені: послухай мене, і я навчу тебе; слухай мене, і я скажу тобі ще більше. 33 Говори, сказав я, господарю мій. І він сказав мені: ти занадто далеко зайшов допитливістю розуму твого про Ізраїль; невже ти більше любиш його, ніж Той, Який створив його? 34 Ні, господарю мій, відповів я, але говорив від великої скорботи. Нутрощі мої мучать мене весь час, коли я намагаюся осягнути шлях Всевишнього і зрозуміти хоч частину суду Його. 36 Він відповів: не можеш. Чому ж, господарю мій? - запитав я. Краще б я не народився, й утроба материнська зробилася для мене гробом, ніж бачити гноблення Якова і виснаження роду Ізраїльського. 361 він сказав мені: обчисли мені те, що ще не прийшло, і збери мені розсіяні краплі, й оживи засохлі квіти; 37 відкрий закриті сховища і виведи мені закриті у них вітри, і покажи мені образ голосу: і тоді я покажу тобі те, що ти намагаєшся бачити.
38 Владико Господи! - відповів я, -хто може знати це, хіба тільки той, хто не живе з людьми? 39 А я безумний, і як можу говорити про те, про що Ти запитав мене? 40 Тоді Він сказав мені: як ти не можеш зробити нічого зі сказаного, так не можеш пізнати провидіння Мого, ні межі лю-бови, яку обіцяв Я народу. — 41 Але ось, Господи, Ти близький до тих, які наближаються до кінця, і що будуть робити ті, які раніше мене були, або ми, або які після нас будуть? 42 Він сказав мені: до вінця уподібню я суд Мій; як немає запізнення останніх, так і прискорення перших.43 Відповів я і сказав: чи не міг би Ти з’єднати в єдине як тих, які створені були раніше, так і тих, які існують і які будуть, щоб скоріше оголосити їм суд Твій? 44 Він відповів мені: не може прискорити творіння Творця свого, ні вік цей не може вмістити у собі всіх разом, які повинні бути створені. 46 І сказав я: як же Ти сказав рабу Твоєму, що Ти дав життя створеному творінню вкупі, і однак творіння витримало це; тому могли б понести і ті, що нині існують, вкупі. 46 Він сказав мені: запитай жінку, і скажи їй: “якщо ти народжуєш десять, то чому народжуєш за часом?”, і проси її, щоб вона народила десять разом.47 Я ж сказав Йому: неможливо це, але має бути за часом. 48 Тоді Він сказав мені: і Я дав надрам землі здатність посіяне на ній вирощувати за часом. 49 Як немовля не може робити того, що властиво старцям, так Я упорядкував створений Мною вік. 60 Тоді я запитав Його і сказав: коли Ти відкрив мені путь, то дозволь мені сказати Тобі: мати наша, про яку Ти говорив мені, чи молода ще, чи наближається до старости? 61 Запитай про це ту, яка народжує, і вона скаже тобі. 62 Скажи їй: “чому народжені тобою нині не подібні до тих, які народжені були колись, але менші за них на зріст?” 63 І вона скаже тобі: “одні народжені мною у міцності молодої сили, а інші народжені на старість, коли утроба почала втрачати свою силу”.64 Розміркуй же ти: ви тепер менші за станом, ніж ті, які були перед вами;55 і ті, які після вас народяться, будуть ще менші за вас, тому що творіння уже постаріло,
і сила юнака уже минула. 68 І сказав я: якщо я придбав благовоління перед очима Твоїми, покажи рабові Твоєму, через кого Ти відвідуєш творіння Твоє?
/С І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри; 2 раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю; 3 раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів; 4 раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі;5 раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб: в тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого. 7 Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього?
8 Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту Ісава.9 Кінець цього віку - Ісав, а початок наступного — Яків. 10 Рука людини - початок її, а кінець - п’ята її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене.
11 Я ж у відповідь сказав Йому: о, Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, 12 молю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі. 13 Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму,
14 і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається.
15 Тому, коли буде говорити, ти не жахайся; бо про кінець буде слово, і основи землі маються на увазі. 16 А оскільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися.
171 було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих,18 і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі,19 коли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону. 20 А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тверди, й усі разом побачать;
21 і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немовлят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться;
22 засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми; 23 потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться. 24 І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля
з тими, що живуть на ній, і жили джерел зупиняться і три години не будуть текти. 26 Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку. 28 І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше. 27 Бо зло знищиться, і зникне лукавство; 28 процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду.29 Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв.
30 І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі.31 Отже, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе. 32 Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї.33 Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся; 34 не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні.
36 Після цього я знову зі сльозами молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені. 36 У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім,
37 бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася. 38 І сказав я: Господи! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: “нехай буде небо і земля”, і слово Твоє було звершеним ділом. 39 Тоді носився Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було. 40 Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє. 41 У другий день створив Ти дух тверди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу. 42 У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили перед Тобою для засівання й оброблення. 43 Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом; 44 раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно запашним: усе це звершено було у третій день. 46 У четвертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок, 46 і повелів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною. 47 У п’ятий день Ти сказав сьомій частині, в якій була зібрана вода, щоб вона породила тварин, тих, що літають, і риб, що і сталося.48 Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої. 49 Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном.50 І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом. 51 Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір. 62 Левіафану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш. 53 У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів;
64 а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав. 66 Усе це сказав я перед Тобою, Господи, тому що для нас створив Ти вік цей. бв Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини. 67 І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас. 68 Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх.69 Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком?
І доки це?
П Коли я закінчив говорити ці ' слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі, 2 і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова, які я прийшов говорити тобі. 3 Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним;4 але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік. 5 Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти? 0 Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами; 7 але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода.
8 Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини. 9 Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху? 10 Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля.11 Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено.12 І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці. 13 А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя. 14 Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване. 16 Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний? 16 Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому? 17 Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть.18 Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого. 19 І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього. 20 Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий. 21 Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані.22 А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний. 23 Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його, 24 знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його. 26 І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне. 26 Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, - приховувана нині землею. 27 І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої. 28 Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років. 29 А після цих років помре Син Мій Хрис-тос і всі люди, які мають дихання.
30 І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого.
31 Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений.32 І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі. 33 Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння. 34 Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться. 36 Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда.
36 Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей - за батьків, які згрішили у пустелі; 37 Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана;
38 Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон - за тих, які прийшли на освячення;39 Ілля - за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив; 40 Єзекія — за народ у дні Єеннахирима, і багато хто — за багатьох. 41 Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині? 42 Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних. 43 День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління, 44 припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина. 46 Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг. 46 Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив.47 Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання? 48 О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося. 49 Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла? 60 Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними. 61 Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле; 62 уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими.53 Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним
і в якому спокій і зцілення;64 але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних. 66 Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця -чорніші за пітьму. 56 Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати. 67 Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина, 58 щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю.69 Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: “обери собі життя, щоб жити”. 60 Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них, 81 що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння.62 Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ, 83 і милує тих, які проводять життя у законі Його. 84 Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння.65 Він щедрий, бо готовий давати за потребою, 66 і мно-гомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити.07 Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому. 88 Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей. 69 Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів, 70 можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто.
О Він відповів мені і сказав: цей ® вік Всевишній створив для багатьох, а майбутній для небагатьох.
2 Скажу тобі, Ездро, подобу. Як коли запитаєш землю, вона скаже тобі, що дає дуже багато речовини, з якої робляться глиняні речі, а не багато пороху, з якого буває золото, так і діла нинішнього віку. 3 Багато хто створений, але небагато спасеться.
4 Я відповів і сказав: душе! пожери сенс і поглинь мудрість. 5 Бо ти обіцяла слухати, і побажала пророкувати, а тобі дано час тільки, щоб жити. 0 О, Господи! невже Ти не дозволиш рабу Твоєму, щоб ми молилися перед Тобою про дарування серцю нашому сімені й розуму обробляти, щоб народився плід, яким міг би жити всякий розтлінний, хто буде носити ім’я людини? 7 Ти єдиний, і ми єдине творіння рук Твоїх, як сказав Ти. 8 І як же нині в утробі материнській утворюється тіло, і Ти даєш члени, як зберігається Твоє творіння у вогні й воді, і як дев’ять місяців терпить у собі Твоє ж створіння Твою твар, яка у ньому створена? 9 І те, що зберігає, і те, що зберігається, і те й інше зберігаються, й утроба матері у свій час віддає те збережене, що у ній виросло.10 Ти повелів із самих членів, тобто із сосків, давати молоко, плід сосків,11 нехай годується створене до деякого часу, а після передаси його Твоєму милосердю. 12 Ти виховав його Твоєю правдою, навчив його Твого закону, настановив його Твоїм розумом, 13 і умертвиш його, як Твоє творіння, і знову оживиш, як Твоє діло.14 Якщо Ти погубиш створене з таким піклуванням, то повелінню Твоєму легко влаштувати, щоб і зберігалося те, що було створено. 15 І нині, Господи, я скажу: про всяку людину Ти більше знаєш; але скажу про народ Твій, за який уболіваю, 16 про спадщину Твою, за яку проливаю сльози, про Ізраїля, за якого болію серцем, про Якова, про якого тужу. 17 Почну молитися перед Тобою за себе і за них, бо бачу гріхопадіння нас, які живуть на землі. 18 Але я чув, що скоро прийде Суддя. 19 Тому почуй мій голос, прислухайся до слів моїх, і я буду говорити перед Тобою. [Початок слів Ездри, перш ніж він був узятий.]20 Я сказав: Господи, що живеш вічно, Якого очі звернені на піднесене і небесне,21 Якого престіл неоціненний і слава незбагненна, Якому з трепетом предстоять воїнства ангелів, що служать у вітрі і вогні, Якого слово істинне і глаголи непорушні, 22 повеління сильне і правління страшне, Якого погляд висушує безодні, гнів розплавляє гори й істина перебуває повік!23 Почуй молитву раба Твого, і послухай моління створіння Твого. 24 Доки живу, буду говорити, і доки розумію, буду відповідати. Не дивися на гріхи народу Твого, але на тих, які Тобі в істині служать; 26 не звертай уваги на нечестиві діла язичників, але на тих, які завіти Твої зберегли серед бід;26 не помишляй про тих, які перед Тобою неправдиво чинили, але пом’яни тих, які, з волі Твоєї, пізнали страх; 27 не погубляй тих, які жили, як тварини, але споглянь на тих, які ясно навчали закону Твого;
28 не прогнівайся на тих, які визнані гіршими за звірів; 29 але полюби тих, які завжди надіються на правду Твою і славу.30 Бо ми і батьки наші на такі хвороби страждаємо;31 а Ти, заради нас — грішних, назвешся милосердим. 32 Якщо Ти побажаєш помилувати нас, то назвешся милосердим, тому що ми не маємо діл правди. 33 Праведники ж, у яких багато діл придбано, за власні діла одержать винагороду. 34 Що є людина, щоб Ти гнівався на неї, і рід розтлінний, щоб Ти стільки засмучувався ним? 35 Воістину, немає нікого з народжених, хто не вчинив би нечестиво, і з тих, які сповідують Тебе, немає нікого, хто не згрішив би. 30 У тім-то і звіститься правда Твоя і благість Твоя, Господи, коли помилуєш тих, які не мають сутности добрих діл. 37 Він відповів мені і сказав: справедливо ти сказав дещо, і за словами твоїми так і буде. 38 Бо істинно не помишляю Я про діла тих створінь, які згрішили, раніше смерти, раніше суду, раніше загибелі;
39 але насолоджуюся подвигами праведних, і згадую, як вони подорожували, як спасалися і намагалися заслужити нагороду. 40 Як сказав Я, так і є. 41 Як хлібороб сіє на землі багато насіння і садить багато рослин, але не все посіяне збережеться з часом, і не все посаджене укорі-ниться, так і ті, які посіяні у віці цьому, не усі спасуться. 42 Я відповів і сказав: якщо я знайшов благодать, то буду говорити. 43 Як насіння хлібороба, якщо не зійде, або не прийме вчасно дощу Твого, або пошкодиться від надміру дощів, гине: 44 так і людина, створена руками Твоїми, — і Ти називаєшся її перво-образом, тому що Ти подібний до неї, для якої створив усе і яку Ти уподібнив до насіння хлібороба. 46 Не гнівайся на нас, але пощади народ Твій і помилуй спадщину Твою, — а Ти милосердий до створіння Твого.46 Він відповів мені і сказав: теперішнє теперішнім і майбутнє майбутнім.
47 Багато чого не вистачає тобі, щоб ти міг полюбити створіння Моє більше за Мене, хоч Я часто наближався до тебе самого, а до неправедних ніколи. 48 Але й у тім дивний ти перед Всевишнім, 49 що смирив себе, як пристойно тобі, і не судив про себе так, щоб багато славитися між праведними. 60 Многі і гіркі біди спіткають тих, які населяють вік, останнім часом, тому що вони ходили у великій гордині. 61 А ти дбай про себе, і подібним до тебе шукай слави; 62 бо вам відкритий рай, насаджене дерево життя, призначений майбутній час, готовий достаток, побудоване місто, приготований спокій, довершена блаїість і довершена премудрість. 53 Корінь зла запечатаний від вас, неміч і тління сховані від вас, і розтління біжить у пекло в забуття.64 Минули хвороби, і наприкінці показався скарб безсмертя.
65 Не намагайся більше дізнатися про безліч загиблих.66 Бо вони, одержавши свободу, знехтували Всевишнього, зневажили закон Його і залишили путі Його, 67 а ще і праведних Його потоптали, 68 і говорили у серці своєму: “немає Бога”, хоч і знали, що вони смертні. 69 Як на вас очікує те, про що сказано раніше, так і їх — спрага і муки, які приготовані. Бог не хотів погубити людину, 60 але самі створені знеславили ім’я Того, Хто створив їх, і були невдячними до Того, Хто наперед уготував їм життя. 61 Тому суд Мій нині наближається, — 82 про що Я не всім відкрив, а тільки тобі і небагатьом, до тебе подібним. Я відповів і сказав: 63 ось нині, Господи, Ти показав мені безліч знамень, які Ти почнеш творити при кончині, але не показав, у який час.
Q Він відповів мені і сказав: ви-' мірюючи, вимірюй час у собі самому, і коли побачиш, що пройшла деяка частина знамень, раніше вказаних, 2 тоді зрозумієш, що це і є той час, в який почне Всевишній відвідувати вік, Ним створений. 3 Коли виявиться у віці коливання місць, сум’яття народів,4 тоді зрозумієш, що про це говорив Всевишній від днів, що були раніше за тебе, від початку.
6 Як усе, створене у віці, має початок, так само і кінець, і закінчення буває явно: в так і часи Всевишнього мають початки, які відкриваються чудесами і силами, і закінчення, які виявляються діями і знаменнями. 7 Усякий, хто спасеться і зможе ділами своїми і вірою, якою віруєте, уникнути раніше провіщених бід,
8 залишиться, і побачить спасіння Моє на землі Моїй і в межах Моїх, які Я освятив Собі від віку. 9 Тоді пошкодують ті, що відступили нині від шляхів Моїх, і ті, що відкинули їх із презирством, будуть перебувати у муках. 10 Ті, які не пізнали Мене, одержуючи за життя благодіяння, 11 і погребували законом Моїм, не зрозуміли його, але знехтували, коли ще мали свободу і коли ще відкрито було їм місце для покаяння,
12 ті пізнають Мене після смерти у муках. 13 Ти не цікався більше, як нечестиві будуть мучитися, але досліджуй, як спасуться праведні, яким належить вік і заради яких вік, і коли. 14 Я відповів і сказав:16 я раніше говорив, і тепер говорю, і потім буду говорити, що більше тих, які загинуть, ніж тих, які спасуться, як хвиля більша за краплю.16 Він відповів мені і сказав: 17 яка нива, таке і насіння; які квіти, такі і кольори; який діяч, таке і діло; який хлібороб, такий і обробіток; бо то був час віку. 18 Коли Я уготовляв вік, перше ніж він був, для перебування тих, які живуть нині у ньому, ніхто Мені не суперечив. 19 А нині, коли вік цей був створений, норови створених пошкодилися при жнивах, які не зменшуються, при недослідимо-му законі. 20 І розглянув Я вік, і ось, виявилася небезпека від задумів, які з’явилися у ньому. 21 Я побачив і пощадив його, і зберіг для Себе одну ягоду з виноградного грона й одне насадження з безлічі. 22 Нехай загине безліч, що дарма народилася, і збережеться ягода Моя і насадження Моє, яке Я виростив з великим трудом. 23 А ти, коли після семи днів інших, не постячись, однак, у них,
24 вийдеш на квітуче поле, де немає побудованого дому, і станеш годуватися тільки від польових квітів і не споживати м’яса, ні пити вина, а тільки квіти, 26 молися до Всевишнього безперестанно, і Я прийду і буду говорити з тобою. 26 І пішов я, як Він сказав мені, на поле, яке називається Ардаф, і сів там у квітах і споживав від польових трав, і була мені їжа від них насиченням.27 Після семи днів лежав я на траві, і серце моє знову бентежилось, як раніше. 28 І відкрилися вуста мої, і я почав говорити перед Всевишнім і сказав: 29 о, Господи! являючи Себе нам, Ти явився батькам нашим у пустелі непрохідній і неплідній, коли вони вийшли з Єгипту, 30 і сказав: “слухай Мене, Ізраїлю, і дослухайся до слів Моїх, сім’я Якова. 31 Ось, Я сію у вас закон Мій, і принесе у вас плід, і ви будете славитися у ньому вічно”. 32 Але батьки наші, прийнявши закон, не виконали його і постанов Твоїх не зберегли, і хоча плід закону Твого не загинув і не міг загинути, тому що був Твій,33 але ті, що прийняли закон, загинули, не зберігши того, що у ньому було посіяно. 34 Зазвичай буває, що коли земля прийняла насіння, або море корабель, або яка-небудь посудина їжу або питво, і якщо буде пошкоджене те, у чому посіяно, або те, у чому вміщено, 36 у такому випадку гине разом і саме посіяне, або вміщене, або прийняте, і прийнятого вже не залишається перед нами. Але з нами не так. 36 Ми, що прийняли закон, згрішивши, загинули, так само і серце наше, яке прийняло його;
37 Але закон не загинув, і залишається у своїй силі.38 Коли я говорив це у серці моєму, я споглянув очима моїми, і побачив з правого боку жінку; і ось, вона плакала і ридала великим воланням, і сильно уболівала душею; одяг її був розідраний, а на голові її попіл. 39 Тоді залишив я розмірковування, якими був зайнятий, і, звернувшись до неї, сказав їй: 40 про що плачеш ти, і чого так уболіваєш душею? 41 Вона сказала: залиш мене, господарю мій, нехай плачу за себе і подвою скорботу, бо я дуже засмучена душею і дуже принижена. 42 Я запитав її: що потерпіла ти? скажи мені. І вона відповіла мені: 43 я була неплідна, раба твоя, і не народжувала, маючи чоловіка, тридцять років.44 Кожної години, кожного дня у ці тридцять років я молила Всевишнього безперестанно, 46 і почув мене Бог, рабу твою, після тридцяти років, побачив смирення моє, дослухався до скорботи моєї і дав мені сина, і я дуже зраділа йому, і чоловік мій, і всі співгромадяни мої, і ми багато прославляли Всевишнього. 46 Я вигодувала його з великим трудом, 47 і коли він виріс і пішов узяти собі дружину, я влаштувала день бенкету.
І А Але коли син мій увійшов у -L шлюбний чертог свій, він упав, і помер.2 І перекинули всі ми світильники, і всі співгромадяни мої піднялися утішати мене, і я спочила до ночі другого дня. 3 Коли ж усі перестали утішати мене, щоб залишити мене у спокої, я, уставши вночі, побігла і прийшла, як бачиш, на це поле. 4 І думаю вже не повертатися у місто, але залишатися тут, не їсти, не пити, але безперестанно плакати і поститися, доки не помру. 6 Залишивши розмірковування, якими займався, я з гнівом відповів їй і сказав: в о, найбезумніша з усіх жон! чи не бачиш скорботи нашої і що сталося з нами - 7 що Сион, мати наша, засмучується безмірно, вкрай принижена, і плаче гірко? 8 І тепер, коли всі ми уболіваємо і засмучуємося, тому що всі засмучені, чи будеш ти засмучуватися через одного сина твого? 9 Запитай землю, і вона скаже тобі, що їй-то слід оплакувати падіння такої безлічі, що народжується на ній; 10 бо всі народжені
з неї від початку й інші, які мають народитися, ледь не усі гинуть, і така безліч їх віддається на знищення.
11 Отже, хто повинен більше засмучуватися, як не та, яка втратила таку безліч, а не ти, що уболіваєш за одного? 12 Якщо ти скажеш мені: “плач мій не подібний до плачу землі, бо я втратила плід утроби моєї, який я носила із сумом і народила у болістях; 13 а земля - за властивістю землі; на ній теперішня безліч як відходить, так і приходить”: 14 і я скажу тобі, що як ти з трудом народила, так і земля дає плід свій людині, яка від початку обробляє її.
16 Тому утримайся тепер від скорботи твоєї і мужньо перенось втрату, що трапилася у тебе. 18 Бо якщо ти визнаєш праведним визначення Боже, то у свій час одержиш сина, і між дружинами будеш прославлена.
17 Отже, повернися у місто до чоловіка твого. 18 Але вона сказала: не зроблю так, не повернуся в місто, але тут помру. 19 Продовжуючи говорити з нею, я сказав: 20 не роби цього, але послухай пораду мою. Бо скільки бід Сиону? Утішся заради скорботи Єрусалима. 21 Бо ти бачиш, що святилище наше спустошене, вівтар наш скинутий, храм наш зруйнований, 22 псалтир наш принижений, пісні замовкли, радість наша зникла, світло світильника нашого погасло, ковчег завіту нашого розкрадений, Святе наше осквернене, й ім’я, наречене на нас, ледь не зганьблене, діти наші потерпіли знеславлення, священики наші побиті, левити няттгі відведені у полон, дівчата ттяттгі осквернені, дружини наші потерпіли насильство, праведники наші захоплені, отроки наші загинули, юнаки наші у рабстві, сильні наші знемогли; 23 і що з усього найтяжче, знамено Сиону позбавлене слави своєї, бо віддане у руки ненависників наших. 24 Тому залиш великий сум твій, і відклади безліч скорбот, щоб помилував тебе Кріпкий, і Всевишній дарував тобі заспокоєння і полегшення трудів. 26 При цих словах моїх до неї, несподівано засяяло лице і погляд її, і ось, вигляд зробився блискучим, так що я, переляканий нею, думав, що б це було. 20 І ось, вона несподівано випустила настільки голосний і настільки страшний звук голосу, що від цього звуку жінки захиталася земля. 271 я бачив, і ось, жінка більше не являлася мені, але створювалося місто, і місце його позначалося на великих основах, і я переляканий голосно викликнув і сказав: 28 де ангел Уриїл, який спочатку приходив до мене? бо він привів мене до такої несамовитости розуму, в якому мета мого прагнення зникла, і молитва моя обернулася на ганьбу. 29 Коли я говорив це, він прийшов до мене; 30 і побачив мене, і ось, я лежав, як мертвий і в непритомному стані; він узяв мене за праву руку, укріпив мене і, поставивши на ноги, сказав мені: 31 що з тобою? від чого збентежені розум твій і почуття серця твого? від чого бентежишся? 32 Від того, - відповів я йому,
— що ти залишив мене, і я, чинячи за словами твоїми, вийшов на поле, і ось побачив і ще бачу те, про що не можу розповісти. 33 А він сказав мені: стій мужньо, і я поясню тобі. 34 Говори мені, господарю мій, — сказав я, - тільки не залишай мене, щоб я не помер марно; 36 бо я бачив, чого не знав, і чув, чого не знаю. 36 Чи почуття моє обманює мене, чи душа моя марить уві сні? 37 Тому прошу тебе пояснити мені, рабові твоєму, цю несамовитість розуму мого. Відповідаючи мені, сказав він:38 слухай мене, і я навчу тебе, і поясню тобі те, що налякало тебе: бо Всевишній відкриє тобі багато таємниць. 39 Він бачить правий шлях твій, що ти безперестанно уболіваєш за народ твій і сильно засмучуєшся за Сион. 40 Таке значення видіння, яке перед цим явилося тобі: 41 жона, яку ти бачив, що вона плаче, і намагався утішати,
42 яка потім стала невидимою, але явилося тобі місто, що будується,
43 і яка тобі розповіла про смерть сина свого, ось що означає: 44 жона, яку ти бачив, це Сион. А що сказала тобі та, яку ти бачив, як місто, яке тільки будується,46 що вона тридцять років була неплідна, цим указується на те, що впродовж тридцяти років у Сионі ще не приносилася жертва. 46 Після закінчення тридцяти років неплідна народила сина: це було тоді, коли Соломон збудував місто і приніс жертви. 47 А що вона сказала тобі, що з трудом виховала його, це було перебування у Єрусалимі. 48 А що син її, як вона сказала тобі, входячи у чертог свій, упав і помер, це було падіння Єрусалима. 49 І ось, ти бачив подобу її, і як вона уболівала за сина, намагався утішати її у тім, що трапилося: то належало відкрити тобі про це. 50 Нині ж Всевишній, бачачи, що ти страждаєш душею і всім серцем уболіваєш за нього, показав тобі світлість слави його і красу його.61 Для цього-то я повелів тобі жити у полі, де немає дому. 62 Я знав, що Всевишній покаже тобі це; 63 для того і повелів, щоб ти прийшов на поле, де не покладено основи дому. 64 Бо не могла справа людського творіння існувати там, де почало показуватися місто Всевишнього.56 Отже, не бійся, і нехай не страшиться серце твоє, але ввійди і подивися на світлість і красу творіння, скільки можуть бачити очі твої.60 Після того почуєш, скільки можуть чути вуха твої. 67 Ти блаженніший за багатьох і покликаний до Всевишнього, як небагато хто. 68 На завтрашню ніч залишайся тут,69 і Всевишній покаже тобі видіння найвеличніших діл, які Він створить для жителів землі в останні дні. 60 І спав я в ту ніч і у наступну, як він повелів мені.
11 І бачив я сон, і ось, підняв-ся з моря орел, у якого було дванадцять крил пернатих і три голови. 2 І бачив я: ось, він розпростирав крила свої над усією землею, й усі вітри небесні дули на нього і збиралися хмари. 3 І бачив я, що з пір’я його виходили інші малі пера і з тих виходили ще менші і короткі.
4 Голови його спочивали, і середня голова була більша за інші голови, але також спочивала з ними. 5 І бачив я: ось орел літав на крилах своїх і царював над землею і над усіма жителями її. e І бачив я, що все піднебесне було покірне йому, і ніхто не чинив спротиву йому, жодна з тварин, що існують на землі.7 І ось, орел став на пазурі свої і випустив голос до пір’я свого і сказав: 8 не пильнуйте всі разом; спіть кожне на своєму місці, і пильнуйте по черзі,
9 а голови нехай зберігаються на останній час.10 Бачив я, що голос його виходив не з голів його, але зсередини тіла його.11 Я порахував малі пера його; їх було вісім. 12 І ось, із правого боку піднялося одне перо і зацарювало над усією землею, 13 і коли зацарювало, прийшов кінець його, і не видно стало місця його; потім піднялося інше перо і царювало; це володарювало довгий час. 14 Коли воно царювало і наблизився кінець його, щоб воно так само зникло, як і перше, 16 і ось, чутно було голос, що говорить йому: 10 слухай ти, яке стільки часу володіло землею! ось що я сповіщаю тобі, перш ніж почнеш зникати: 17 ніхто після тебе не буде володарювати стільки часу, як ти, і навіть половини того. 18 І піднялося третє перо і володарювало, як і попередні, але зникло і воно.
19 Так було і з усіма іншими: вони володарювали і потім зникали назавжди. 20 Я бачив, що за часом із правого боку піднімалися наступні пера, щоб і їм мати начальство, і деякі з них начальствували, але негайно зникали;21 деякі ж з них піднімалися, але не одержували начальства.
22 Після цього не являлися більше дванадцять пер, ні два малих пера;
23 і не залишилося у тілі орла нічого, крім двох голів, які спочивали, і шести малих пер. 24 Я бачив, і ось, із шести малих пер відокремилися два і залишилися під головою, яка була з правого боку, а чотири залишалися на своєму місці.26 Потім підкрильні пера намагалися піднятися і начальствувати; 26 і ось, одне піднялося, але негайно зникло; 27 а наступні зникали ще швидше, ніж попередні. 28 І бачив я: ось, два пера, які залишилися, намагалися також царювати. 29 Коли вони намагалися, одна з голів, що спочивали, яка була середньою, пробудилася, і вона була більшою за інші дві голови. 30 І бачив я, що дві інші голови з’єдналися з нею. 31 І ця голова, повернувшись з тими, які були з’єднані з нею, пожерла два підкрильних пера, які намагалися царювати. 32 Ця голова настрашила всю землю і володарювала над жителями землі з великим гнобленням, і утримувала владу на земній кулі більше всіх крил, які були. 33 Після того я бачив, що і середня голова несподівано зникла, як і крила; 34 залишалися дві голови, які подібним чином царювали на землі і над її жителями. 36 І ось, голова з правого боку пожерла ту, яка була з лівого. 38 І чув я голос, який говорить мені: дивися перед собою, і розмірковуй про те, що бачиш. 371 бачив я: ось, ніби лев, який вибіг з лісу і рикає, випустив людський голос до орла і сказав: 38 слухай, що я буду говорити тобі і що скаже тобі Всевишній: 39 чи не ти той, що залишився з числа чотирьох тварин, яких Я поставив царювати у віці Моєму, щоб через них прийшов кінець часів тих? 40 І четверта з них прийшла, перемогла всіх тварин, які були раніше, і тримала вік у великому трепеті і всю вселенну у лютому гнобленні, і з найтяжчим утиском підвладних, і дуже довгий час жила на землі з підступництвом. 41 Ти судив землю не за правдою;42 ти утискував лагідних, кривдив миролюбних, любив неправдомовців, розоряв житла тих, які приносили користь, і руйнував стіни тих, які не робили тобі шкоди. 43 І зійшла до Всевишнього образа твоя, і гординя твоя — до Кріп-кого. 44 І споглянув Всевишній на часи гордині, і ось, вони закінчилися, і виповнилася міра злодійств її. 46 Тому зникни ти, орле, зі страшними крилами твоїми, з мерзотними перами твоїми, зі злими головами твоїми, з жорстокими пазурами твоїми і з усім негідним тілом твоїм,48 щоб відпочила вся земля і звільнилася від твого насильства, і надіялася на суд і милосердя свого Творця.
І 'у Коли лев говорив до орла ці " слова, я побачив, 2 що не з’являлася більше голова, яка залишалася разом з чотирма крилами, які перейшли до неї і піднімалися, щоб царювати, але царство яких було слабке і повне збурювань. 3 І я бачив, і ось вони зникли, і все тіло орла згорало, і жахнулася земля, і я від тривоги, несамовитости розуму і від великого страху прокинувся і сказав духу моєму: 4 ось, ти заподіяв мені це тим, що випробовуєш путі Всевишнього.6 Ось, я ще тремчу серцем і дуже знеміг духом моїм, і немає у мені ніскільки сили від великого страху, яким я уражений у цю ніч. ® Отже, нині я помолюся Всевишньому, щоб Він укріпив мене до кінця.71 сказав я: Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, якщо Ти знайшов мене праведним перед багатьма, і якщо молитва моя справді зійшла перед лице Твоє, 8 укріпи мене і покажи мені, рабові Твоєму, значення цього страшного видіння, щоб цілком заспокоїти душу мою: 9 бо Ти судив мене гідним, щоб показати мені останні часи. І Він сказав мені: 10 таке значення видіння цього:11 орел, якого ти бачив, що піднімався від моря, є царство, показане у видінні Даниїлові, братові твоєму; 12 але йому не було пояснено те, що нині Я пояснюю тобі. 13 Ось, приходять дні, коли постане на землі царство більш страшне, ніж усі царства, які були раніше нього. 14 У ньому будуть царювати, один після одного, дванадцять царів. 16 Другий з них почне царювати, і утримає владу більш тривалий час, ніж і нті дванадцять.16 Таке значення дванадцяти крил, бачених тобою. 17 А що ти чув голос, який говорив, що виходив не від голів орла, але зсередини тіла його, 18 це означає, що після часу того царства відбудуться чималі чвари, і царство буде піддане небезпеці падіння; але воно не впаде тоді і відновиться у первісному стані своєму. 19 А що ти бачив вісім малих підкрильних пер, з’єднаних із крилами, це означає,
20 що постануть у царстві вісім царів, часи яких будуть легкі і роки швидкоплинні, і два з них загинуть.
21 Коли буде наближатися середній час, чотири збережуться до того часу, коли буде близький кінець його; а два збережуться до кінця. 22 А що ти бачив три голови, які спочивають, це означає, 23 що в останні дні царства Всевишній воздвигне три царства і підкорить їм багато інших, і вони будуть володарювати над землею і жителями її 24 з більшим утиском, ніж усі, що були раніше; тому вони і названі головами орла, 25 бо саме вони довершать беззаконня його і покладуть кінець йому. 26 А що ти бачив, що велика голова не з’являлася більше, це означає, що один з царів помре на постелі своїй, втім, з муками,27 а двох інших пожере меч;
28 меч одного пожере того, який з ним, але і він з часом помре від меча.
29 А що ти бачив, два підкрильних пера перейшли на голову, яка знаходиться з правого боку, 30 це ті, яких Всевишній зберіг до кінця царства, тобто царство убоге і сповнене занепокоєнь. 31 Лев, якого ти бачив, як він піднявся з лісу і рикав, який говорив до орла й викривав його у неправдах його всіма словами його, які ти чув, 32 це - Помазаник, збережений Всевишнім до кінця проти них і нечестя їх, Який викриє їх і представить перед ними утиски їх. 33 Він поставить їх на суд живих і, викривши їх, покарає їх. 34 Він з милосердя визволить залишок народу Мого, тих, які збереглися у межах Моїх, і обрадує їх, доки не прийде кінець, день суду, про який Я сказав тобі на початку. 36 Такий сон, бачений тобою, і таке значення його. 36 Ти один був достойний знати цю таємницю Всевишнього. 37 Усе це, бачене тобою, напиши у книзі і поклади у потаємному місці; 38 і навчи цього мудрих з народу твого, яких серця визнаєш здатними прийняти і зберігати ці таємниці. 39 А ти пробудь тут ще сім днів, щоб тобі показано було, що Всевишньому вгодно буде показати тобі. І відійшов від мене.
40 Коли після закінчення семи днів весь народ почув, що я не повернувся у місто, зібралися всі від малого до великого і, прийшовши до мене, говорили мені: 41 чим згрішили ми проти тебе? І чим скривдили тебе, що ти, залишивши нас, сидиш на цьому місці? 42 Ти один із усього народу залишився нам, як гроно від винограду, як світильник у темному місці і як пристань і корабель, урятований від бурі. 43 Невже мало бід, що сталися з нами? 44 Якщо ти залишиш нас, то краще було б для нас згоріти, коли горів Сион.46 Бо ми не кращі за тих, які померли там. І плакали вони з голосним воланням. Відповідаючи їм, я сказав: 46 надійся, Ізраїлю, і не тужи, доме Якова; 47 бо пам’ятає про вас Всевишній, і Кріпкий не забув вас у напасті. 48 І я не залишив вас і не пішов від вас, але прийшов на це місце, щоб помолитися за розорений Сион і просити милосердя приниженій святині вашій. 49 Тепер ідіть кожен у дім свій, і я прийду до вас після цих днів. 50 І пішов народ, як я сказав йому, у місто, 61 а я залишався у полі протягом семи днів, як повелено мені, і годувався у ті дні тільки квітами польовими, і трава була мені їжею.
1 О І було після семи днів, я ба-^ чив уночі сон: 2 ось, піднявся вітер з моря, щоб збурити всі хвилі його. 3 Я дивився, і ось, вийшов кріпкий муж з воїнством небесним, і куди б він не повертав лице своє, щоб глянути, все тремтіло, що видні-лося під ним; 4 і куди б не виходив голос з уст його, загорялися всі, які чули голос його, подібно до того, як тане віск, коли відчує вогонь.61 після цього бачив я: ось, зібралася безліч людей, яким не було числа, від чотирьох вітрів небесних, щоб перебороти цього мужа, який піднявся з моря.® Бачив я, і ось, він виліпив собі велику гору і злетів на неї. 7 Я намагався побачити ту країну або місце, звідки виліплена була ця гора, але не міг. 8 Після цього бачив я, що всі, які зібралися перемогти його, дуже злякалися й, однак же, насмілилися воювати. 9 Він же, коли побачив поривання безлічі, яка йшла, не підняв руки своєї, ні списа не тримав, і ніякої зброї військової;
10 але тільки, як я бачив, він випускав з уст своїх ніби подув вогню і з губ своїх — ніби подих полум’я і з язика свого пускав іскри і бурі, і все це змішалося разом: і подув вогню і подих полум’я і сильна буря.111 стрімко напав він на цю безліч, яка приготувалася воювати, і спалив усіх, так що нічого не видно було з незліченної безлічі, крім пороху, і тільки був запах від диму; побачив я це, і настрашився. 12 Після цього я бачив того мужа, що сходив з гори і закликав до себе іншу безліч, мирну. 13 І багато хто приступав до нього, деякі з лицями веселими, а деякі із сумними, деякі були зв’язані, деяких приносили, - і я знеміг від великого страху, прокинувся і сказав:14 Ти від початку показав рабові Твоєму чудеса ці і судив мене достойним, щоб прийняти молитву мою; 16 покажи ж мені і значення сну цього,
16 тому що, як я розумію розумом моїм, горе тим, які залишені будуть до тих днів, а ще більше горе тим, які не залишені. 17 Бо ті, які не залишені, були сумні. 18 Тепер я розумію, що те, що відкладено на останні дні, зустріне їх, але і тих, які залишені. 19 Тому вони прийшли у великі небезпеки і великі утруднення, як показують ці сни. 20 Але легше тому, хто знаходиться у небезпеці, перетерпіти це, ніж перейти, подібно до хмари, із світу цього і не бачити того, що буде в останні часи. Він відповів мені і сказав:21 І значення видіння Я скажу тобі, і про що ти говорив, відкрию тобі. 22 Оскільки ти говорив про тих, які залишені, то ось пояснення: 23 хто витримає небезпеку у той час, той зберіг себе, а ті, які впадуть у небезпеку, це ті, які мають діла і віру у Всемогутнього. 24 Отже, знай, що ті, які залишені, блаженніші за померлих. 26 Ось пояснення видіння: оскільки ти бачив мужа, який виходив із середини моря,2в це той, якого Всевишній зберігає багато часів, який самим собою визволить творіння Своє й управить тих, які залишені. 27 А що ти бачив ніби вітер, вогонь і бурю, які виходили із уст його, 28 і що він не тримав ні списа і ніякої військової зброї, але спрямування його уразило безліч, яка прийшла, щоб перемогти його, то ось пояснення:29 ось, настають дні, коли Всевишній почне спасати тих, які на землі, 30 і приведе у здивування тих, що живуть на землі.31 І будуть починати війни одні проти одних, місто проти міста, одне місце проти іншого, народ проти народу, царство проти царства. 32 Коли це буде і з’являться знамення, які Я показав тобі раніше, тоді відкриється Син Мій, Якого ти бачив, як мужа, який сходить.33 І коли всі народи почують голос Його, кожен облишить війну у своїй власній країні, яку вони мають між собою. 34 І збереться в одне зібрання безліч незліченна, ніби бажаючи йти і перемогти Його. 35 Він же стане на верху гори Сион.30 І Сион прийде і покажеться усім приготований і влаштований, як ти бачив гору, виліплену без рук. 37 Син же Мій викриє нечестя, винайдені цими народами, які своїми злими помислами наблизили бурю і муки, якими вони почнуть мучитися,38 і які подібні до вогню; і Він знищить їх без великих зусиль законом, який подібний до вогню. 39 А що ти бачив, що Він збирав до себе іншу, мирну громаду:40 це десять колін, які відведені були полоненими з землі своєї у дні царя Осії, якого відвів у полон Салманас-сар, цар Ассирійський, і перевів їх за ріку, і переведені були у землю іншу. 41 Вони ж поклали у раді своїй, щоб залишити безліч язичників і вирушити у далеку країну, де ніколи не жив рід людський, 42 щоб там дотримуватися законів своїх, яких вони не дотримувалися у країні своїй. 43 Тісними входами підійшли вони до ріки Євфрату;44 бо Всевишній створив тоді для них чудеса і зупинив жили ріки, доки вони проходили; 46 бо через цю країну йшли вони довго, півтора року; ця країна називається Арсареф. 46 Там жили вони до останнього часу. І нині, коли вони почнуть приходити, 47 Всевишній знову зупинить жили ріки, щоб вони могли пройти; тому ти бачив безліч мирну. 48 Але ті, які залишені від народу твого, це ті, які знаходяться всередині меж Моїх. 49 Бо, коли Він почне знищувати безліч народів, які зібралися разом, Він захистить народ Свій, який залишиться. 60 І тоді покаже їм безліч чудес. 51 Я сказав: Владико Господи! Поясни мені це, для чого бачив я мужа, який виходив із середини моря? 62 І Він сказав мені: як не можеш ти дослідити і пізнати того, що у глибині моря, так ніхто не може на землі бачити Сина Мого, ні тих, які з Ним, хіба тільки під час дня Його. 53 Ось тлумачення сну, який ти бачив і яким ти один тут просвічений.64 Ти залишив діла твої і вправлявся у законі Моєму, і знайшов його, 66 бо життя твоє ти влаштував у мудрості і розсудливість назвав твоєю матір’ю. 66 Тому Я показав тобі винагороди у Всевишнього: після трьох днів Я покажу тобі інше і відкрию тобі важливе і дивне. 57 Тоді я пішов і вийшов у поле, багато славлячи і дякуючи Всевишньому за чудеса, які Він звершував часами, 68 і що Він управляє теперішнім і тим, що відбудеться в часі, — і там я сидів три дні.
1 Д І було після трьох днів, я си-дів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро! 2 Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої. 3 Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті; 4 і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів, 6 і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши: ® “Ці слова оголоси, а інші приховай”. 7 І нині тобі говорю: 8 знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму; 9 бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися
із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи. 10 Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости,11 оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули, 12 і залишається те, що після половини десятої частини.13 Отже, тпттгі влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління,14 і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих.16 Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині. 16 Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть. 17 Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив.18 Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи; 19 я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться? 20 Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому,
— без світла; 21 тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити. 22 Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити.23 І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів. 24 Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко.
25 І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати. 20 І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати.27 Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав: 28 слухай, Ізраїлю, слова ці: 29 батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти, 30 і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили. 31 І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам. 32 І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам. 33 І нині ви тут і брати ваші між вами. 34 Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість. 36 Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих. 30 Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів. 37 І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там.
38 І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе.
39 Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню. 40 І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю; 41 вуста мої були відкриті і більше не закривалися. 42 Всевишній дарував розум п’ятьом мужам,
і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали. 43 Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі.44 Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги. 46 І коли виповнилося сорок днів, 46 Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні, 47 але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу; 48 бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив.
1 С Говори, щоб чув народ Мій ^J слова пророцтва, які вкладу Я у вуста твої, — говорить Господь;
2 і зроби, щоб вони написані були на хартії, тому що вони вірні й істинні. 3 Не бійся, що будуть замишляти проти тебе, і нехай не бентежить тебе невір’я тих, які будуть говорити проти тебе,4 бо всякий невіруючий у невір’ї своєму помре. 6 Ось, Я наведу, — говорить Господь,
- на коло земне біди: меч і голод, і смерть і пагубу ® за те, що нечестя людей осквернило всю землю, і па-губні діла їхні переповнилися.7 Тому говорить Господь: 8 Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду терпіти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно. 9 Пом-щуся їм, — говорить Господь, — і візьму від них до Себе всяку кров невинну. 10 Ось, народ Мій ведеться, як стадо на заколення; не потерплю більше, щоб він жив у Єгипті, 11 але виведу його рукою сильною і правицею високою, й уражу Єгипет карою, як колись, і погублю всю землю його. 12 Заплаче Єгипет і основи його, уражені стратою і помстою, яку наведе на нього Бог. 13 Заплачуть хлібороби, які обробляють землю, бо занепаде у них насіння від іржі й від граду і від страшної зірки. 14 Горе віку і тим, які живуть у ньому, 16 бо наблизився меч і знищення їх, і постане народ на народ для війни, і мечі у руках їх. 16 Люди зробляться непостійними і, одні одних долаючи, будуть недбалими до царя свого, і начальники - до ходу справ своїх у межах своєї влади.
17 Побажає людина йти у місто, і не зможе, 18 бо, через їхню гордість, міста обуряться, доми будуть розорені, на людей нападе страх.19 Не зглянеться людина на ближнього свого, віддаючи доми їх на розорення зброєю, розкрадаючи майно їх з причини голоду і багатьох бід. 20 Ось, Я скликаю, — говорить Бог, — усіх царів землі, від сходу і півдня, від півночі і Ливану, щоб благоговіли переді Мною і навернулися до себе самих, і щоб воздати їм, що вони робили тим. 21 Як чинять вони навіть дотепер з обраними Моїми, так учиню з ними і воздам у надро їх, -говорить Господь Бог. 22 Не пощадить правиця Моя грішників, і меч не перестане уражати тих, що проливають на землю невинну кров.
23 Зійшов вогонь від гніву Його і знищив основи землі і грішників, як запалену солому. 24 Горе грішникам і тим, що не дотримуються заповідей Моїх! — говорить Господь. 25 Не пощаджу їх. Відійдіть, сини відступників, не оскверняйте святині Моєї.
26 Господь знає всіх, які грішать проти Нього; тому віддав їх на смерть і на вбиття. 27 На коло земне прийшли вже біди, і ви перебуватимете у них. Бог не визволить вас, тому що ви згрішили проти Нього. 28 Ось, видіння грізне, і лице його від сходу.
29 Виступлять породження драконів аравійських на багатьох колісницях і зі швидкістю вітру понесуться по землі, так що наведуть страх і трепет на всіх, які почують про них.
30 Вийдуть, як вепри з лісу, кармо-няни, які шаленіють у люті, і прийдуть у великій силі, вступлять у боротьбу з ними і спустошать частину землі Ассирійської. 31 Потім дракони, які пам’ятають походження своє, візьмуть гору і, володіючи великою силою, повернуться переслідувати тих. 32 Ті збентежаться, замовкнуть перед силою їх і повернуть ноги свої на втечу. 33 Але той, що знаходиться у засідці з боку ас-сиріян, оточить їх і умертвить одного з них; у війську їх виникнуть страх і трепет і ремство на царів їх. 34 Ось, хмари від сходу і від півночі до півдня, і вигляд їх дуже грізний, сповнений лютости і бурі. 36 Вони зіштовхнуться між собою, і скинуть багато зірок на землю і зірку їх; і буде кров від меча до черева, 36 і послід людський — до сідла верблюда; страх і трепет великий буде на землі. 37 Жахнуться всі, які побачать цю лютість, і затремтять. 38 Після того багато разів будуть підніматися бурі від півдня і півночі і частково від заходу, 39 і вітри сильні здіймуться від сходу і відкриють його і хмару, яку Я послав у гніві; а зірка, призначена для страху при східному і західному вітрі, пошкодиться.40 І піднімуться хмари, великі і сильні, повні лютости, і зірка, щоб настрашити всю землю і жителів її; і проллють на всяке місце, високе і піднесене, страшну зірку, 41 вогонь і град, мечі, що літають, і багато вод, щоб наповнити всі поля і всі джерела безліччю вод.42 І затоплять місто, і стіни, і гори, і пагорби, і дерева у лісах, і траву на луках, і хлібні рослини їх;
43 і пройдуть, не спиняючись, до Вавилона і знищать його; 44 зберуться до нього й оточать його; проллють зірку і лють на нього. І підніметься пил і дим до самого неба, і всі навкруги будуть оплакувати його, 46 а ті, які залишаться підвладними йому, будуть служити тим, що навели страх.
46 І ти, Асіє, співучаснице у надії Вавилона й у славі його: 47 горе тобі, бідна, за те, що уподібнювалася йому і прикрашала дочок твоїх у блудо-діянні, щоб вони подобалися і славилися у коханців твоїх, які бажали завжди блудодіяти з тобою. 48 Ти наслідувала ненависного в усіх ділах і заходах його. 49 За те, — говорить Бог, - пошлю на тебе біди: удівство, убогість, і голод, і меч, і моровицю, щоб спустошити доми твої насильством і смертю. 60 І слава могутности твоєї засохне, як квітка, коли настане спека, послана на тебе. 51 Ти знеможеш, як убога, побита і поранена жінками, щоб люди знатні і коханці не могли приймати тебе.62 Чи став би Я так ненавидіти тебе, — говорить Господь, - 63 якби ти не убивала обраних Моїх повсякчас, піднімаючи руки на поразку їх і глумлячись зі смерти їх, коли ти була у сп’янінні? 64 Прикрашай твоє лице.55 Мзда блу-додіяння твого у надрі твоєму; за те й одержиш ти винагороду. 66 Як чинила ти з обраними Моїми, - говорить Господь, — так з тобою вчинить Бог, і піддасть тебе бідам.57 Діти твої загинуть від голоду, ти впадеш від меча, міста твої будуть зруйновані, і всі твої впадуть у полі від меча. 68 А які на горах, ті загинуть від голоду, і будуть їсти плоть свою через нестачу хліба і пити кров через нестачу води. 59 У нещасті підеш по морях, — і там зустрінеш біди.00 Під час переходів твоїх вони кинуться на спустошене місто, і знищать частину землі твоєї, і частину слави твоєї знищать. 61 Розорена, ти послужиш для них соломою, а вони для тебе будуть вогнем;02 і знищать тебе, і міста твої, землю твою, гори твої, усі ліси твої і дерева родючі спалять вогнем. 03 Синів твоїх поведуть у полон, майно твоє захоплять у здобич, і славу твою знищать.
1 С. Горе тобі, Вавилоне й Асіє,
-І" горе тобі, Єгипте і Сиріє! 2 Підпережіться веретищем і волосяницями, оплакуйте синів ваших, і уболівайте, бо наблизилася иятя погибель. 3 Посланий на вас меч, - і хто відхилить його? 4 Посланий на вас вогонь, - і хто погасить його? 5 Послані на вас біди, - і хто відверне їх?
8 Чи прожене хто голодного лева у лісі, або чи погасить миттєво вогонь у соломі, коли він почне розгорятися? 7 Чи відіб’є хто стрілу, пущену стрільцем сильним? 8 Господь сильний посилає біди, — і хто відверне їх? 9 Зійшов вогонь від гніву Його,
- і хто погасить його? 10 Він блисне блискавкою, — і хто не убоїться? Прогримить, - і хто не жахнеться?
11 Господь спогляне грізно, - і хто не знищиться до основи від лиця Його? 12 Здригнулася земля і основи її; море хвилюється з дна, і хвилі його збурюються і риби його від лиця Господа і від величі сили Його. 13 Бо сильна Його правиця, яка натягає лук, гострі Його стріли, які пускаються Ним, не ослабнуть, коли будуть посилатися до країв землі.
14 Ось, посилаються біди, і не повернуться, доки не прийдуть на землю.
15 Розгоряється вогонь, і не погасне, доки не попалить основи землі.1в Як стріла, пущена сильним стрільцем, не повертається, так не повернуться біди, які будуть послані на землю. 17 Горе мені, горе мені! Хто визволить мене у ті дні? 18 Почнуться хвороби, — і багато хто застогне; почнеться голод, - і багато хто буде гинути; почнуться війни, - і начальниками оволодіє страх; почнуться біди, - і всі затремтять. 19 Що мені робити тоді, коли прийдуть біди?
20 Ось, голод і моровиця, і скорбота і тіснота послані як бичі для виправлення: 21 але при всьому цьому люди не навернуться від беззаконь своїх і про бичі не завжди будуть пам’ятати. 22 Ось, на землі буде дешевизна в усьому, і подумають, що настав мир; але саме тоді й спіткають землю біди - меч, голод і велике сум’яття. 23 Від голоду загинуть дуже багато жителів землі, а інші, які перенесуть голод, упадуть від меча.
24 І трупи, як гній, будуть викидати, і нікому буде оплакувати їх, бо земля спорожніє, і міста її будуть зруйновані. 26 Не залишиться нікого, хто обробляв би землю і сіяв на ній. 20 Дерева дадуть плоди, і хто буде збирати їх? 27 Виноград дозріє, і хто буде топтати його? Бо всюди буде велике запустіння. 28 Важко буде людині побачити людину, або почути голос її, 29 бо з жителів міста залишиться не більше десяти, і з поселенців — чоловіка два, які сховаються у густих дібровах і розщелинах скель. 30 Як у оливковому саду залишаються іноді на деревах три або чотири маслини, 31 або у винограднику обібраному не догледять кілька грон ті, які уважно оббирають виноград: 32 так у ті дні залишаться троє або четверо під час обшуку домів їхніх з мечем. 33 Земля залишиться у запустінні, поля її заглухнуть, дороги її і всі стежини її заростуть терням, бо нікому буде ходити по них. 34 Плакати будуть дівчата, не маючи наречених; плакати будуть дружини, не маючи чоловіків; плакати будуть дочки їхні, не маючи допомоги. 36 Наречених їхніх уб’ють на війні, і чоловіки їхні загинуть від голоду. 36 Слухайте це, і напоумляйтесь, раби Господні! 37 Це — слово Господа: слухайте його, і не вірте богам, про яких говорить Господь.38 Ось, наближаються біди, і не забаряться.39 Як у вагітної жінки, коли у дев’ятий місяць настане їй час народити сина, години за дві або за три до народження, болі охоплюють утробу її і, при виході немовляти з утроби, не забаряться на жодну хвилину: 40 так не забаряться прийти на землю біди, і люди у той час будуть стогнати; болі охоплять їх. 41 Слухай слово, народе мій: готуйтеся на битву, і серед бід будьте як пришельці землі. 42 Хто продає, нехай буде, як той, що збирається на втечу, і хто купує - як той, що готується на загибель;43 хто торгує — як той, що не очікує ніякого прибутку, і хто будує дім - як той, що не сподівається жити у ньому.
44 Сівач нехай думає, що не пожне, і виноградар — що не збере винограду; 46 ті, що вступають у шлюб, - що не будуть народжувати дітей, і ті, що не вступають, — як удівці.40 Тому всі трудящі без користи трудяться,
47 бо плодами трудів їхніх скористаються чужоземці, і майно їхнє розкрадуть, доми їхні зруйнують, синів їхніх поневолять, бо у полоні і в голоді вони народжують дітей своїх.
48 Хто займається хижацтвом, тих, чим довше прикрашають вони міста і доми свої, володіння і лиця свої,
49 тим більше зненавиджу за іріхи їхні, - говорить Господь.60 Як блудниця ненавидить жінку чесну і дуже побожну, 61 так правда зненавидить неправду, що прикрашає себе, і звинуватить її у лице, коли прийде Той, Хто буде захищати того, хто переслідує всякий гріх на землі. 62 Тому не наслідуйте неправду і діла її,63 бо ще трохи, і неправда буде вилучена з землі, а правда зацарює над вами. 64 Нехай не говорить ірішник, що він не згрішив, бо розпалене вугілля запалає на голові того, хто говорить: я не згрішив перед Господом Богом і славою Його. 66 Господь знає всі діла людей і починання їхні, і помисли їхні і серця їхні. 56 Він сказав: “нехай буде земля”, — і земля з’явилася; “нехай буде небо”, — і було. 57 Словом Його створені зірки, і Він знає число зірок. 68 Він споглядає безодні й потаємне у них, виміряв море і що у ньому.69 Словом Своїм Він утворив море серед вод і землю повісив на водах. 60 Він розпростер небо, як намет, на водах заснував його. 81 Він вмістив у пустелі джерела вод і озера на вершинах гір, для зведення рік з високих скель, щоб напоювати землю. 02 Він створив людину і поклав серце її всередині тіла, і вклав у неї дух, життя і розум 63 і дихання Бога всемогутнього, Який створив усе і споглядає все потаємне у потаємних землі. 04 Він знає намір ваш і що думаєте ви у серцях ваших, коли грішите і хочете сховати іріхи ваші. 65 Тому Господь зовсім ясно бачить усі діла ваші, і викриє усіх вас; 00 і ви будете посоромлені, коли іріхи ваші відкриються перед людьми, і беззаконня стануть звинувачувати у той день. 07 Що ви зробите і як сховаєте гріхи ваші перед Богом і ангелами Його? 68 Ось, Бог - Суддя; бійтеся Його; залиште гріхи ваші і назавжди перестаньте чинити беззаконня, і Бог виведе вас і визволить від усякої скорботи.69 Бо ось, запалюється на вас лють численного полчища, і схоплять деяких з вас і умертвлять для принесення в жертву ідолам.70 Хто буде єдинодум-ним з ними, тих піддадуть вони по-сміянню, ганьбі і потоптанню. 71 Бо по всіх місцях і у сусідніх містах багато хто повстане проти тих, які бояться Господа. 72 Будуть, як несамовиті, без пощади розкрадати і спустошувати все у тих, які бояться Господа. 73 Спустошать і розкрадуть майно їх, і з домів їхніх виженуть їх. 74 Тоді настане випробування обраним Моїм, як золото випробовується вогнем.76 Слухайте, улюблені Мої,
- говорить Господь: ось перед вами дні скорботи, і від них Я визволю вас. 70 Не бійтеся і не сумнівайтеся, бо вождь ваш - Бог. 77 Якщо будете виконувати заповіді і повеління Мої,
— говорить Господь Бог, — то гріхи ваші не будуть тягарем, що придушує вас, і беззаконня ваші не переможуть вас. 78 Горе тим, які зв’язані гріхами своїми і покриті беззаконнями своїми! Це — поле, яке заросло чагарником і через яке путь покритий терням, так що людина проходити не може: воно залишається і віддається вогню на знищення.
ВЕРЕСЕНЬ
I. Преподобного Симеона Стовпника і новий церковний рік
1-а паремія: Ісая 61, 1—9.
2-а паремія: Левит 26, 3—12, 14—17,
19-20, 22, 33, 40-41.
3-я паремія: Премудр. Соломона 4,
7-15.
5. Св. пророка Захарії і св. праведної Єлизавети
1-а паремія: Бут. 18, 1—14.
2-а паремія: Суддів 13, 2—20.
3-я паремія: 1 Царств 1, 9—20.
7. Св. Іоана, архиєпископа Новгородського
Паремії святителю.
8. Різдво Пресвятої Богородиці
Паремії Богородиці.
9. Преподобного Йосифа Волоцького
Паремії преподобному. У той самий день:
Знайдення і перенесення мощей св. Феодосія, архиєпископа Чернігівського
Паремії святителям.
II. Перенесення мощей преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців
Паремії преподобним.
Календарні дати вказані за старим стилем, як і в богослужбових книгах. Цифри жирним шрифтом означають глави біблійних книг; цифри світлим шрифтом — стихи. “Паремії святителю”, “паремії Богородиці”, “паремії преподобному” тощо вказані у кінці, у розділі “Паремії загальні на свята і святим” (с. 1066).
13. Оновлення храму Воскресіння Христового
1-а паремія: 3 Царств 8, 22—23,
27-30.
2-а паремія: Притч. З, 19—34.
3-я паремія: Притч. 9, 1—11.
14. Воздвиження Хреста Господнього
1-а паремія: Вихід 15, 22—27; 16, 1.
2-а паремія: Притч. З, 11—18.
3-я паремія: Ісая 60, 11—16.
19. Смерть св. благовірного князя Федора і чад його
Паремії преподобному.
20. Святих мучеників князя Михаїла і боярина його Федора,
Чернігівських
Паремії мученику.
21. Св. Димитрія, митрополита Ростовського
Паремії святителю.
25. Преставлення преподобного Сергія Радонезького
1-а паремія: Притч. 10, 7, 6; З, 13—
16; 8, 6, 34-35, 4, 12,
14, 17, 5-9; 1, 23; 15, 4.
2-а паремія: Притч. 10, 31—32; 11,
1-2, 4, 3, 5-12.
3-я паремія: Премудр. Соломона З,
1-9.
27. Преподобного Саватія Соловецького
Паремії преподобному.
28. Преподобного Харитона сповідника
Паремії преподобному.
ЗО. Преподобного Григорія, чудотворця Вологодського
Паремії преподобному.
ЖОВТЕНЬ
I. Покрова Пресвятої Богородиці
Паремії Богородиці. У той самий день:
Преподобного Сави Вишерського
Паремії преподобному.
4. Знайдення мощей Гурія, першого архиєпископа Казанського, і Варсонофія, єпископа Тверського
Паремії святителю.
5. Свв Петра, Олексія, Іони, Київських, Филипа та Єрмогена, Московських
Паремії святителю.
II. Спогад VII Вселенського Собору
Паремії свв отцям.
13. Іверської ікони Пресв. Богородиці
1-а паремія: Бут. 28, 10—17.
2-а паремія: Вихід 3, 1—5.
3-я паремія: Вихід 13, 18—22.
14. Преподобної Параскеви
Паремії преподобній
19. Преподобного Іоана Рильського
Паремії преподобному.
21. Перенесення мощей св. Іларіона, єпископа Меглинського
Паремії святителю.
22. Казанської ікони Пресв. Богородиці
Паремії Богородиці.
23. Преподобного Якова Боровицького
Паремії преподобному.
24. Ікони Божої Матері
“Всіх скорботних радість”
Паремії Богородиці.
26. Св. великомученика Димитрія
1-а паремія: Ісая 63, 15—19; 64, 1—5,
8-9.
2-а паремія: Єрем. 2, 2—12.
3-я паремія: Премудр. Соломона 4,
7-15.
28. Св. Арсенія, єпископа Сербського
Паремії святителю. У той самий день:
Св. мучениці Параскеви
Паремії мученицям. У той самий день:
Преставлення преподобного Іова, ігумена Почаївського
Паремії преподобному.
29. Преставлення преподобного Аврамія, Ростовського чудотворця
Паремії преподобному.
ЛИСТОПАД
5. Преставлення св. Іони, архиєпископа Новгородського
Паремії святителю.
6. Преподобного Варлаама Хутинського
Паремії преподобному.
8. Собор Архистратига Михаїла
Паремії свв безплотним Силам.
11. Св. блаженного Максима юродивого
Паремії юродивому.
13. Св. Іоана Золотоустого
Паремії святителю.
17. Преподобного Никона чудотворця
Паремії преподобному
19. Преподобних Варлаама та Іоасафа
Паремії преподобному.
21. Введення в храм Пресвятої Богородиці
1-а паремія: Вихід 40, 1—5, 9—10,
16, 34-35.
2-а паремія: 3 Царств 7, 51; 8, 1,
3-7, 9-11.
3-я паремія: Єзек. 43, 27; 44, 1—4.
22. Св. благовірного князя Михайла Тверського
Паремії мученику.
23. Преставлення св. благовірного великого князя Олександра Невського
Паремії преподобному. У той самий день:
Св. Митрофана, єпископа Воронезького
Паремії святителю.
24. Св. мученика Меркурія Смоленського
Паремії мученику.
26. Освячення храму св. великомученика Георгія (у Києві)
Паремії мученику. У той самий день:
Св. Інокентія, єпископа Іркутського
1-а паремія: Ісая 35, 1—10.
2-а паремія: Премудр. Соломона З,
1-9.
3-я паремія: Премудр. Соломона 4,
7-15.
27. Знамення Пресвятої Богородиці, яке було в Новгороді
Паремії Богородиці. У той самий день:
Св. Якова, єпископа Ростовського
Паремії святителю.
ГРУДЕНЬ
3. Преставлення преподобного Сави Звенигородського
Паремії преподобному.
5. Преподобного Сави Освяченого
Паремії преподобному.
6. Св. Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця
Паремії святителям.
7. Преподобних Антонія Сийського і Нила Столобенського
Паремії преподобному.
13. Свв мучеників Свстратія,
Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста
Паремії мученикам.
15. Св. Стефана, архиєпископа Сурозького
Паремії святителям.
Тиждень перед Різдвом Христовим
- святих отців
(Неділя між 18 і 24 грудня) Паремії свв отцям.
21. Преставлення митр. Петра, святителя Київського
1-а паремія: Притч. 10, 7, 6; З, 13—
16; 8, 6, 34-35, 4, 12,
14, 17, 5-9; 1, 23; 15,
4.
2-а паремія: Премудр. Соломона 4,
7, 16-17, 19-20; 5, 1-7.
3-я паремія: Притч. 10, 31—32; 11,
2; 10, 2; 11, 7, 19; 13, 2, 9; 15, 2; 14, 33; 22,
12. Премудр. Соломона 6, 12—16; 7, 30; 8,
2-4, 7-9, 17-18, 21; 9,
1-5, 10-11, 14.
24. Навечір’я Різдва Христового
На часах:
На першому часі: Мих. 5, 2—4.
На третьому часі: Єрем. (Варух З, 36-38; 4, 1-4). На шостому часі: Ісая 7, 10—16; 8,
1-4, 8-10.
На дев’ятому часі: Ісая 9, 6—7.
25. Різдво Христове
На вечірні:
1-а паремія: Бут. 1, 1—13.
2-а паремія: Чис. 24, 2—3, 5—9, 17—8.
3-я паремія: Мих. 4, 6—7; 5, 2—4.
4-а паремія: Ісая 11, 1—10.
5-а паремія: Єрем. (Варух 3, 36—
38; 4, 1-4).
6-а паремія: Дан. 2, 31—36, 44—45.
7-а паремія: Ісая 9, 6—7.
8-а паремія: Ісая 7, 10—16; 8, 1—4,
8-10.
На молебному співанні:
Ісая 14, 13-17, 24-27.
СІЧЕНЬ
1. Обрізання Господнє. Св. Василія Великого
1-а паремія: Бут. 17, 1—2, 4—8, З,
9-12, 14.
2-а паремія: Притч. 8, 22—30.
3-я паремія: Притч. 10, 31—32; 11,
1-2, 4, 3, 5-12.
2. Преставлення преподобного Серафима Саровського
Паремії преподобному.
5. Навечір’я Богоявлення
На першому часі: Ісая 35, 1—10.
На третьому часі: Ісая 1, 16—20.
На шостому часі: Ісая 12, 3—6.
На дев’ятому часі: Ісая 49, 8—15.
6. Святе Богоявлення
На вечірні:
1-а паремія: Бут. 1, 1—13.
2-а паремія: Вихід 14, 15—18, 21—
23, 27-29.
3-я паремія: Вихід 15, 22—27; 16, 1.
4-а паремія: Іс. Нав. З, 7—8, 15—17.
5-а паремія: 4 Царств 2, 6—14.
6-а паремія: 4 Царств 5, 9—14.
7-а паремія: Ісая 1, 16—20.
8-а паремія: Бут. 32, 1—10.
9-а паремія: Вихід 2, 5—10.
10-а паремія: Суд. 6, 36—40.
11-а паремія: 3 Царств 18, 30—39.
12-а паремія: 4 Царств 2, 19—22.
13-а паремія: Ісая 49, 8—15.
На водоосвяченні:
1-а паремія: Ісая 35, 1—10.
2-а паремія: Ісая 55, 1—13.
3-я паремія: Ісая 12, 3—6.
9. Св. Филипа, митрополита Московського
Паремії ті самі, що і 21 грудня.
10. Преподобного Павла Комельського
Паремії преподобному.
11. Преподобного Феодосія, спільного чернечого життя начальника
Паремії преподобному.
12. Св. Сави, архиєпископа Сербського
Паремії ті самі, що і 21 грудня.
17. Преподобного Антонія Великого
Паремії преподобному.
20. Преподобного Євфимія Великого
Паремії преподобному.
25. Св. Григорія Богослова
1-а паремія: Притч. 10, 7, 6; З, 13—
16; 8, 6, 34-35, 4, 12,
14, 17, 5-9; 1, 23; 15, 4.
2-а паремія: Притч. 10, 31—32; 11,
2; 10, 2; 11, 7, 19; 13,
2, 9; 15, 2; 14, 33; 22,
12. Премудр. Соломона 6, 12—16; 7, 30; 8,
2-4, 7-9, 17-18, 21; 9,
1-5, 10-11, 14.
3-я паремія: Премудр. Соломона 4,
7-15.
27. Перенесення мощей св. Іоана Золотоустого
Паремії святителю.
28. Преподобного Феодосія Тотемського
Паремії преподобному.
30. Свв Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого
1-а паремія: Второзак. 1, 8—11, 15—17.
2-а паремія: Второзак. 10, 14—21.
3-я паремія: Премудр. Соломона З,
1-9.
31. Св. Микити, єпископа Новгородського
Паремії ті самі, що і 21 грудня.
ЛЮТИЙ
2. Стрітення Господнє
1-а паремія: Вихід 12, 51; 13, 1—3,
10-12, 14-16; 22, 29. Левит 12, 1—4, 6, 8. Чис. 8, 15-17.
2-а паремія: Ісая 6, 1—12.
3-я паремія: Ісая 19, 1, 3—5, 12, 16,
19-21.
4. Преподобного Кирила Новоєзерського
Паремії преподобному. У той самий день:
Св. благовірного великого князя Георгія
Паремії мученику.
5. Преставлення святителя Феодосія Чернігівського
Паремії святителям.
11. Преподобного Димитрія Прилуцького
Паремії преподобному. У той самий день:
Преставлення благовірного князя Всеволода
Паремії ті самі, що і святителям.
12. Митр. Олексія, святителя Київського
Паремії святителю. У той самий день:
Іверської ікони Пресв. Богородиці
Паремії ті самі, що і 13 жовтня.
24. Перше і друге знайдення глави Іоана Предтечі
Паремії Предтечі.
БЕРЕЗЕНЬ
2. Преставлення Арсенія, єпископа Тверського
Паремії святителям.
9. Свв 40 мучеників у Севастії
Паремії мученикам.
11. Преставлення св. Євфимія, єпископа Новгородського
Паремії святителям.
17. Преставлення преподобного Макарія Колязинського
Паремії преподобному.
25. Благовіщення Пресвятої Богородиці
На вечірні:
Паремії Богородиці.
На літургії:
1-а паремія: Вихід 3, 1—8.
2-а паремія: Притч. 8, 22—30.
КВІТЕНЬ
1. Преподобного Євфимія Суздальського
Паремії преподобному.
17. Преставлення преподобного Зосими Соловецького
Паремії преподобному.
23. Св. великомученика Георгія Побідоносця (Юрія Переможця)
Паремії мученику.
25. Св. апостола і євангеліста Марка
1-а паремія: Соборн. посл. ап. Яко
ва 1, 1—12.
2-а паремія: Соборн. посл. ап. Яко
ва 1, 13-27.
3-я паремія: Соборн. посл. ап. Яко
ва 2, 1—13.
26. Св. Стефана, єпископа Пермського
Паремії святителю.
ТРАВЕНЬ
1. Преподобного Пафнутія Боровського
Паремії преподобному.
3. Преставлення Феодосія Печерського
Паремії преподобному.
9. Перенесення мощей св. Миколая Чудотворця
Паремії святителю.
11. Свв рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів слов’янських
Паремії святителям.
14. Преподобного Ісидора юродивого, Ростовського чудотворця
Паремії преподобному.
15. Св. Ісаї, єпископа Ростовського
Паремії святителям. У той самий день:
Убивство св. Димитрія царевича
Паремії мученику.
16. Преподобного Єфрема Перекомського
Паремії преподобному.
19. Преподобного Корнилія, Комельського чудотворця
Паремії преподобному.
20. Знайдення мощей митр. Олексія, святителя Київського
Паремії святителям.
21. Свв рівноапостольних царів Костянтина й Олени
1-а паремія: 3 Царств 8, 22—23,
27-30.
2-а паремія: Ісая 61, 10—11; 62, 1—5.
3-я паремія: Ісая 60, 1—16. У той
самий день:
Стрітення Володимирської ікони Пресв. Богородиці
Паремії Богородиці.
23. Знайдення мощей св. Леонтія, єпископа Ростовського
Паремії святителям.
24. Св. Микити Стовпника
1-а паремія: Ісая 43, 9—14.
2-а паремія: Ісая 62, 6—12.
3-я паремія: Премудр. Соломона 5,
15-24; 6, 1-3.
25. Третє знайдення глави Іоана Предтечі
Паремії загальні Предтечі.
28. Св. Ігнатія, єпископа Ростовського
Паремії святителям.
29. Св. блаженного Іоана юродивого
Паремії юродивому.
ЧЕРВЕНЬ
1. Преподобного Діонисія, Глушицького чудотворця
Паремії преподобному.
2. Св. великомученика Іоана Нового
Паремії мученику.
9. Преподобного Кирила Білоєзерського
Паремії преподобному.
15. Св. Іони, митрополита Московського
Паремії святителю.
16. Преп. Тихона Калузького
Паремії преподобному.
23. Стрітення Володимирської ікони Пресв. Богородиці
Паремії Богородиці.
24. Різдво св. Іоана Предтечі
1-а паремія: Бут. 17, 15—17, 19; 18,
11-14; 21, 1-2, 4-8.
2-а паремія: Суд. 13, 2—8, 13—14,
17-18, 21.
3-я паремія: Ісая 40, 1—3, 9; 41,
17-18; 45, 8; 48, 20-21; 54, 1.
25. Свв чудотворців Муромських: князя Петра і княгині Февронії
Паремії преподобним.
26. Явлення Тихвинської ікони Пресв. Богородиці
Паремії Богородиці.
28. Преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців
Паремії преподобним.
ЛИПЕНЬ
3. Перенесення мощей св. Филипа, митрополита Московського
Паремії ті самі, що і 21 грудня.
5. Преподобного Афанасія Афонського
Паремії преподобному. У той самий день:
Знайдення мощей преподобного Сергія Радонезького
Паремії ті самі, що і 25 вересня.
8. Св. великомученика Прокопія
Паремії мученику. У той самий день:
Св. Прокопія Устюзького, Христа ради юродивого
Паремії ті самі, що і преподобному. У той самий день:
Явлення Казанської ікони Пресв. Богородиці
Паремії Богородиці.
10. Покладення ризи Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
Паремії ті самі, що і 14 вересня. У той самий день:
Преподобного Антонія Печерського
Паремії преподобному.
15. Успіння св. благовірного рівноапостольного великого князя Володимира
Паремії ті самі, що і 21 травня.
16. Пам’ять святих отців шести Вселенських Соборів
Паремії свв отцям.
19. Відкриття мощей преподобного Серафима Саровського
Паремії преподобному.
20. Св. пророка Іллі
1-а паремія: 3 Царств 17, 1—23.
2-а паремія: 3 Царств 18, 1, 17—41,
44, 42, 45-46; 19, 1-16.
3-я паремія: 3 Царств 19, 19—21. 4
Царств 2, 1, 6—14.
23. Почаївської ікони Пресв. Богородиці
1-а паремія: Бут. 28, 10—17.
2-а паремія: Вихід 3, 1—8.
3-я паремія: Єзек. 43, 27; 44, 1—4.
24. Свв мучеників князів Бориса і Гліба
Паремії мученику.
25. Преп. Макарія Унженського
Паремії преподобному.
28. Явлення Смоленської ікони Пресв. Богородиці
Паремії Богородиці.
ЗО. Св. Іоана воїна
Паремії мученику.
СЕРПЕНЬ
1. На службу в храмі Всемилостивого Спаса
1-а паремія: Притч. З, 11—18.
2-а паремія: Ісая 60, 11—16.
3-я паремія: Притч. 9, 1—11.
2. Преставлення св. Василія Блаженного
Паремії юродивому.
3. Преп. Антонія Римлянина
Паремії преподобному.
6. Преображення Господнє
1-а паремія: Вихід 24, 12—18.
2-а паремія: Вихід 33, 11—23; 34,
4-6, 8.
3-я паремія: 3 Царств 19, 3—9, 11—
13, 15-16.
13. Св. Тихона, єпископа Воронезького
Паремії святителям.
15. Успіння Пресвятої Богородиці
Паремії Богородиці.
16. Перенесення нерукотворного образа Господа нашого Ісуса Христа
1-а паремія: Второзак. 4, 1, 6—7,
9-15.
2-а паремія: Второзак. 5, 1—7, 9—
10, 23-26, 28; 6, 1-5,
13, 18.
3-я паремія: 3 Царств 8, 22—23,
27-30.
21. Преподобного Аврамія Смоленського
Паремії преподобному.
24. Перенесення мощей митр. Петра, святителя Московського
Паремії ті самі, що і 21 грудня.
26. Стрітення Володимирської (Вишго-родської) ікони Пресв. Богородиці
Паремії Богородиці.
28. Знайдення мощей преподобного Іова, ігумена Почаївського
Паремії преподобному.
29. Усікновення глави Іоана Предтечі
Паремії Предтечі.
30. Перенесення мощей
св. благовірного великого князя Олександра Невського
1-а паремія: Ісая 66, 10—14.
2-а паремія: Ісая 61, 10—11; 62, 1—5.
3-я паремія: Ісая 60, 1—16.
У той самий день:
Преставлення св. Олександра Свирського
Паремії преподобному.
СТАРОЗАВІТНІ ЧИТАННЯ СИРНОЇ СЕДМИЦІ І СВЯТОГО ВЕЛИКОГО ПОСТУ
Сирна седмиця
Середа, на шостому часі: Іоїль 2, 12—
26.
На вечірні: Іоїль 3, 12—21. П’ятниця, на шостому часі: Захарія
8, 7-17.
На вечірні: Захарія 8, 19—23.
Перша седмиця
Понеділок, на шостому часі: Ісая 1,
1-20.
На вечірні: Бут. 1, 1—13. Притч. 1, 1-20.
Вівторок, на шостому часі: Ісая 1,
19-31; 2, 1-3.
На вечірні: Бут. 1, 14—23. Притч.
I, 20-33.
Середа, на шостому часі: Ісая 2, З—
II.
На вечірні: Бут. 1, 24—31; 2, 1—3. Притч. 2, 1-22.
Четвер, на шостому часі: Ісая 2, 11—
21.
На вечірні: Бут. 2, 4—19. Притч.
З, 1-18.
П’ятниця, на шостому часі: Ісая З,
1-14.
На вечірні: Бут. 2, 20—25; З, 1—
20. Притч. З, 19—34.
Друга седмиця
Понеділок, на шостому часі: Ісая 4,
2-6; 5, 1-7.
На вечірні: Бут. З, 21—24; 4, 1—7. Притч. З, 34—35; 4, 1—22. Вівторок, на шостому часі: Ісая 5,
7-16.
На вечірні: Бут. 4, 8—15. Притч.
5, 1-15.
Середа, на шостому часі: Ісая 5, 16—
25.
На вечірні: Бут. 4, 16—26. Притч.
5, 15-23; 6, 1-3.
Четвер, на шостому часі: Ісая 6, 1— 12.
На вечірні: Бут. 5, 1—24. Притч.
6, 3-20.
П’ятниця, на шостому часі: Ісая 7,
1-14.
На вечірні: Бут. 5, 32; 6, 1—8. Притч. 6, 20—35; 7, 1.
Третя седмиця
Понеділок, на шостому часі: Ісая 8, 13-22; 9, 1-7.
На вечірні: Бут. 6, 9—22. Притч. 8, 1-21.
Вівторок, на шостому часі: Ісая 9,
9-21; 10, 1-4.
На вечірні: Бут. 7, 1—5. Притч.
8, 32-36; 9, 1-11.
Середа, на шостому часі: Ісая 10, 12—
20.
На вечірні: Бут. 7, 6—9. Притч.
9, 12-18.
Четвер, на шостому часі: Ісая 11, 10— 16; 12, 1-2.
На вечірні: Бут. 7, 11—24; 8, 1—3. Притч. 10, 1-22.
П’ятниця, на шостому часі: Ісая 13,
2-13.
На вечірні: Бут. 8, 4—21. Притч.
10, 31-32; 11, 1-12.
Четверта седмиця
Понеділок, на шостому часі: Ісая 14, 24-32.
На вечірні: Бут. 8, 21—22; 9, 1—7. Притч. 11, 19—31; 12, 1—6. Вівторок, на шостому часі: Ісая 25,
I-9.
На вечірні: Бут. 9, 8—17. Притч.
12, 8-22.
Середа, на шостому часі: Ісая 26, 21;
27, 1-9.
На вечірні: Бут. 9, 18—29; 10, 1. Притч. 12, 23—28; 13, 1—9. Четвер, на шостому часі: Ісая 28, 14—
22.
На вечірні: Бут. 10, 32; 11, 1—9. Притч. 13, 20-26; 14, 1-6. П’ятниця, на шостому часі: Ісая 29, 13-23.
На вечірні: Бут. 12, 1—7. Притч.
14,15-26.
П’ята седмиця
Понеділок, на шостому часі: Ісая 37, 33-38; 38, 1-6.
На вечірні: Бут. 13, 12—18. Притч.
14, 27-35; 15, 1-4.
Вівторок, на шостому часі: Ісая 40,
18-31.
На вечірні: Бут. 15, 1—15. Притч.
15, 7-19.
Середа, на шостому часі: Ісая 41, 4—14. На вечірні: Бут. 17, 1—9. Притч. 15,
20-33; 16, 1-9.
Четвер, на шостому часі: Ісая 42, 5—
16,
На вечірні: Бут. 18, 20—33. Притч.
16, 17-33; 17, 1-17.
П’ятниця, на шостому часі: Ісая 45,
II-17.
На вечірні: Бут. 22, 1—18. Притч.
17, 17-28; 18, 1-5.
Шоста седмиця
Понеділок, на шостому часі: Ісая 48,
17-22; 49, 1-4.
На вечірні: Бут. 27, 1—41. Притч. 19, 16-25.
Вівторок, на шостому часі: Ісая 49,
6-10.
На вечірні: Бут. 31, 3—16. Притч.
21, 3-21.
Середа, на шостому часі: Ісая 58, 1— 11.
На вечірні: Бут. 43, 26—31; 45,
1-16. Притч. 21, 23-31; 22, 1-4. Четвер, на шостому часі: Ісая 65, 8—16. На вечірні: Бут. 46, 1—7. Притч.
33, 15-35; 24, 1-5.
П’ятниця, на шостому часі: Ісая 66,
10-24.
На вечірні: Бут. 49, 33; 50, 1—26. Притч. 31, 8—32.
Субота, на великій вечірні (на всеніч-ній): Бут. 49, 1—2, 8—12. Софонія
З, 14—19. Захарія 9, 9—15.
Страсна седмиця (7-я)
Понеділок, на шостому часі: Сзек. 1, 1-20.
На вечірні: Вихід 1, 1—20. Іов 1,
1-12.
Вівторок, на шостому часі: Сзек. 1,
21-28; 2, 1.
На вечірні: Вихід 2, 5—10. Іов 1,
13-22.
Середа, на шостому часі: Сзек. З, З— 10; 3, 1-3.
На вечірні: Вихід 2, 11—22. Іов 2,
1-10.
Четвер, на першому часі: Срем. 11,
18-23; 13, 1-5, 9-11, 14-15.
На вечірні: Вихід 19, 10—19. Іов 38, 1-25; 42, 1-5. Ісая 50, 4-13.
П’ятниця, на першому часі: Захарія
11, 10-13.
на третьому часі: Ісая 50, 4—11. на шостому часі: Ісая 52, 13—15; 53, 1-12; 54, 1.
на дев’ятому часі: Срем. 11, 18— 23; 12, 1-5, 9-11, 14-15.
На вечірні: Вихід 33, 11—23. Іов
42, 12-17. Ісая 52, 13-15; 53, 1-12; 54, 1.
Субота велика — на ранній, після великого славослів’я: Єзек. 37, 1-14.
На вечірні:
1-а паремія: Бут. 1, 1—3.
2-а паремія: Ісая 60, 1—16.
3-я паремія: Вихід 12, 1—11.
4-а паремія: Іона 1, 1—16; 2, 1—
11; З, 1-10; 4, 1-11.
5-а паремія: Іс. Нав. 5, 10—15.
6-а паремія: Вихід 13, 20—22; 14,
1-32; (15, 1-19).
7-а паремія: Софонія 3, 8—15.
8-а паремія: 3 Царств 17, 18—23.
9-а паремія: Ісая 61, 10—11; 63,
1-5.
10-а паремія: Бут. 22, 1—18.
11-а паремія: Ісая 61, 1—9.
12-а паремія: 4 Царств 4, 8—37.
13-а паремія: Ісая 63, 11—19; 54,
1-5.
14-а паремія: Єрем. 31, 31—34.
15-а паремія: Дан. З, 1—56, (57—88).
СТАРОЗАВІТНІ ЧИТАННЯ СВЯТОЇ П’ЯТДЕСЯТНИЦІ
Седмиця 4-а після Великодня
Переполовення (середа)
1-а паремія: Мих. 4, 2—3, 5; 6, 2—5,
8; 5, 4.
2-а паремія: Ісая 55, 1; 12, 3—4; 55,
2-3, 6-13.
3-я паремія: Притч. 9, 1—11.
Седмиця 6-а
Вознесіння Господнє (четвер)
1-а паремія: Ісая 2, 2—3.
2-а паремія: Ісая 62, 10—12; 63, 1—
З, 7-9.
3-я паремія: Захарія 14, 4, 8—11.
Седмиця 7-а
Святих 318 отців у Никеї Паремії святим отцям
Седмиця П’ятдесятниці
1-а паремія: Чис. 11, 16—17, 24—29.
2-а паремія: Іоїль 2, 23—32.
3-я паремія: Єзек. 36, 24—28.
Седмиця Всіх Святих
1-а паремія: Ісая 43, 9—14.
2-а паремія: Премудр. Соломона З,
1-9.
3-я паремія: Премудр. Соломона 5,
15-24; 6, 1-3.
ПАРЕМІЇ ЗАГАЛЬНІ НА СВЯТА
І СВЯТИМ
На свята Господні
1-а паремія: Вихід 24, 12—18.
2-а паремія: Второзак. 4, 1, 6—7,
9-15.
3-я паремія: Второзак. 5, 1—7, 9—
10, 23-26, 28; 6, 1-5,
13, 18.
Пресвятій Богородиці
1-а паремія: Бут. 28, 10—17.
2-а паремія: Єзек. 43, 27; 44, 1—4.
3-я паремія: Притч. 9, 1—11.
Чесному і животворчому Хресту
1-а паремія: Вихід 15, 22—27; 16,
1.
2-а паремія: Притч. З, 11—18.
3-я паремія: Ісая 60, 11—16.
Святим безплотним Силам
1-а паремія: Іс. Нав. 5, 13—15.
2-а паремія: Суд. 6, 2, 7, 11—24.
3-я паремія: Ісая 14, 7—20.
Св. Іоану Предтечі
1-а паремія: Ісая 40, 1—3, 9; 41,
17-18; 45, 8; 48, 20-21; 54, 1.
2-а паремія: Малах. З, 1. Єв. Марка
1, 2. Малахія 3, 1—3,
5-7, 12, 18, 17; 4, 4-6.
3-я паремія: Премудр. Соломона 4,
7, 16-17, 19-20; 5, 1-7.
Пророку
1-а паремія: Премудр. Соломона З,
1-9.
2-а паремія: Премудр. Соломона 5,
15-24; 6, 1-3.
3-я паремія: Премудр. Соломона 4,
7, 16-17, 19-20; 5, 1-7.
Апостолу
1-а паремія: 1 Ін 3, 21—24; 4, 1—9.
2-а паремія: 1 Ін 4, 11—16.
3-я паремія: 1 Ін 4, 20—21; 5, 1—5.
Апостолам
1-а паремія: 1 Пет. 1, 3—9.
2-а паремія: 1 Пет. 1, 13—19.
3-я паремія: 1 Пет. 2, 11—24.
Святим отцям
1-а паремія: Бут. 14, 14—20.
2-а паремія: Второзак. 1, 8-11, 15—17.
3-я паремія: Второзак. 10, 14—21.
Святителю
1-а паремія: Притч. 10, 7, 6; З, 13—
16; 8, 6, 34-35, 4, 12,
14, 17, 5-9; 1, 23; 15, 4.
2-а паремія: Притч. 10, 31—32; 11,
2; 10, 2; 11, 7, 19; 13,
2, 9; 15, 2; 14, 33; 22,
12. Премудр. Соломона 6, 12—16; 7, 30; 8,
2-4, 7-9, 17-18, 21; 9,
1-5, 10-11, 14.
3-я паремія: Притч. 29, 2. Премудр.
Соломона 4, 1, 14; 6,
11, 17-18, 21-23; 7, 15-16, 21-22, 26-27, 29; 10, 9-10, 12; 7, 30;
2, 1, 10-17, 19-22; 15, 1; 16, 13. Притч. З, 34.
Святителям
1-а паремія: Притч. 10, 7, 6; З, 13—
16; 8, 6, 34-35, 4, 12,
14, 17, 5-9; 1, 23; 15, 4.
2-а паремія: Притч. 10, 31—32; 11,
1-2, 4, 3, 5-12.
3-я паремія: Премудр. Соломона 4,
7-15.
Мученику
1-а паремія: Ісая 43, 9—14.
2-а паремія: Премудр. Соломона З,
1-9.
3-я паремія: Премудр. Соломона 4,
7-15.
Мученикам, священномученику, священномученикам, безсрібникам, мучениці, мученицям, преподобним жонам, преподобномучениці, преподобномученицям
1-а паремія: Ісая 43, 9—14.
2-а паремія: Премудр. Соломона З,
1-9.
3-я паремія: Премудр. Соломона 5,
15-24; 6, 1-3.
Преподобному, преподобним, преподобномученику, преподобномученикам, сповіднику, Христа ради юродивому, преподобній жоні
1-а паремія: Премудр. Соломона З,
1-9.
2-а паремія: Премудр. Соломона 5,
15-24; 6, 1-3.
3-я паремія: Премудр. Соломона 4,
7-15.
ПАРЕМІЇ НА РІЗНІ ВИПАДКИ
На відновлення храму
1-а паремія: 3 Царств 8, 22—23,
27-30.
2-а паремія: Притч. З, 19—34.
3-я паремія: Притч. 9, 1—11.
На благословення дзвона
Чис. 10, 1-10.
Нумерація деяких псалмів у західних виданнях Біблії, у тому числі у виданнях Біблійних товариств, відрізняється від нумерації в даній Біблії, що треба пам’ятати при користуванні іноземною літературою. Ця різниця пояснюється тим, що слов’янська, російська та українська Біблії в нумерації псалмів наслідують грецьку Біблію - так звану Септуагинту (LXX), тобто переклад сімдесяти тлумачів, зроблений з єврейської мови на грецьку в III—II століттях до Різдва Христового. Західні ж видання дотримують тієї нумерації псалмів, що існує в єврейській, так званій масоретській (М) Біблії. Співвідношення нумерацій дане в таблиці, де лівий стовпчик (LXX) показує нумерацію псалмів у грецькій, слов’янській, російській та українській Бібліях, а права (М) - у єврейській Біблії та у перекладах з неї.
LXX | м | LXX | м | ||
1 | _ | 1 | 112 | _ | 113 |
2 | - | 2 | 113 | Г П4і-в | |
3 | — | 3 | . И51 18 | ||
4 | — | 4 | 114, Q | ||
5 | - | 5 | 1—9llS^o J | — | П6Ц9 |
6 | — | 6 | 116 | — | 117 |
7 | - | 7 | 117 | 118 та ін. | |
8 | _ | 8 | |||
9 | Г 91-21 | 144 | - | 145 | |
1-39 | . Щ-г* | 145 | — | 146 | |
10 | — | 11 | 146, „ | ||
11 | - | 12 | 1471-9 | 1471 1-20 | |
12 | — | 13 та ін. | 148 | — | 148 |
149 | - | 149 | |||
110 | 111 | 150 | - | 150 | |
111 | 112 | 151 | — | — |
Книги Царств у масоретській Біблії (М) і в перекладах з неї названі інакше, ніж у Септуагинті (LXX), Вульгаті (латинській Біблії), слов’янській, російській та українській Біблях:
LXX М | LXX М |
1 Царств - 1 Самуїла2 Царств — 2 Самуїла | 3 Царств - 1 Царів4 Царств — 2 Царів |
У деяких виданнях Біблії Книгу Неємії називають Другою книгою Езд-ри, Другу Ездри - Третьою Ездри, а Третю Ездри - Четвертою книгою Ездри.
Християнська Біблія складається з двох частин: Старого Завіту і Нового Завіту. Книги Старого Завіту писалися протягом більш як тисячі літ до Різдва Христового давньоєврейською мовою, книги Нового Завіту написані грецькою мовою в І столітті після Різдва Христового.
У Старому Завіті є книги канонічні і неканонічні. Основна різниця між ними в тому, що книги канонічні більш давні, написані в XV-V століттях до Різдва Христового, а книги неканонічні, тобто які не ввійшли до канону, до зібрання священних книг, написані пізніше, у IV—І століттях до Різдва Христового. Старозавітний канон створювався поступово. Першим збирачем священних книг воєдино вважають Ездру (V ст. до P. X.). У III ст. до P. X. — І ст. після P. X. старозавітний канон набув того вигляду, який існує в сучасній єврейській, так званій масоретській, Біблії (вона містить лише Старий Завіт; масорети, хранителі передання, закінчили роботу над нею у VIII ст. після P. X.). У ній 39 книг, які розділені на три відділи: закон, пророки і писання (цими словами в давнину називали Старий Завіт, - див. Мф 7, 12; Лк 24, 44). Закон (по-єврейськи тора) містить П’ятикнижжя Мойсея: Буття, Вихід, Левит, Числа і Второзаконня. Пророки (небийм) поділяються на перших, або старших, до яких належать книги Ісуса Навина, Суддів, дві книги Самуїла (у нашій Біблії це 1 і 2 Царств) і дві книги Царів (наші 3 і 4 Царств; у християнській Церкві книги старших пророків, а також Руфі, Есфирі, Ездри, Неємії і Паралипоменон заведено вважати історичними книгами), і на останніх, або молодших, які у свою чергу поділяються на великих пророків і малих. Книги трьох великих пророків: Ісаї, Єремії, Єзекиїля; дванадцяти малих: Осії, Іоїля, Амоса, Авдія, Іони, Михея, Наума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії і Малахії. Писання (кетубйм) складають: Псалми, Притчі, Іов, Пісня Пісень, Руф, Плач Єремії, Екклезіаст, Есфир, Даниїл, Ездра, Неємія і Літописи (= 1 і 2 Паралипоменон).
Після повернення євреїв з полону вавилонського, тобто після V ст. до Різдва Христового, було складено і написано ще кілька книг єврейською і грецькою мовами. У канон єврейських священних книг їх уже не включили, але вони увійшли, як корисні і повчальні, у Септуагинту, тобто грецький переклад Біблії.
Цей переклад був зроблений у III—II століттях до P. X. для олександрійських євреїв-елліністів і юдеїв розсіяння, тобто які жили поза Палестиною, які вже забували рідну мову і говорили по-грецьки (див. передмову до Книги Ісуса сина Сирахового). Давнє передання говорить про 70-х (або 72-х) тлумачах, тобто перекладачах, які переклали священні книги з єврейської мови на грецьку, тому і переклад цей називається “перекладом сімдесятьох”, або по-грецьки “Септуагинта”. Він у деяких деталях відрізняється від масоретського тексту, оскільки масорети і перекладачі на грецьку користувалися різними списками (рукописами) стародавнього тексту.
Біблійні книги латинською мовою були відомі вже наприкінці II ст. після P. X. Блаж. Ієронім переклав їх заново наприкінці IV - початку V ст., і
ПРО КНИГИ КАНОНІЧНІ ТА НЕКАНОНІЧНІ
цей переклад, відомий під назвою “Вульгата”, одержав широке поширення в католицькій Церкві.
1070
Переклад священних книг слов’янською мовою початий був святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм у IX ст. Сучасна слов’янська Біблія являє собою передрук Єлизаветинського видання 1751—1756 pp., у якому текст Старого Завіту був вивірений за грецькою Біблією.
На російську мову Біблія перекладена в середині XIX століття. Канонічні книги перекладалися з єврейського масоретського тексту з доповненнями
і варіантами з Септуагинти, а неканонічні - з грецької мови, за винятком Третьої книги Ездри, перекладеної з латинської, оскільки цієї книги нема ні в єврейській, ні у грецькій Бібліях. Православні Біблії, як слов’янська, так і російська та українська, містять усі 39 канонічних ill неканонічних книг Старого Завіту.
Рахунокмісяців | Назви місяців | Відповідає | |
у священному році | у цивільному році | СТАРОДАВНІ й АССИРО-ВАВИЛОНСЬКІ, кількість днів у місяці й особливі дні | МІСЯЦЯМсучасногокалендаря |
І | 7 | АВИВ, НИСАН. 30 днів14. Пасха (Вих. гл. 12; Лев. 23, 5; Чис. 28, 16). 16. Принесення першого снопа жнив ячменю (Лев. 23, 10-14). | березень—квітень |
II | 8 | ЗИФ, ІЯР. 29 днів14. Друга Пасха — для тих, хто не міг зробити першу (Чис. 9, 10—12). | квітень-травень |
III | 9 | СИВАН. ЗО днів6. П’ятдесятниця (Лев. 23,16) або свято седмиць (Втор. 16, 9—10). Принесення початків жнив пшениці (Лев. 23, 15—21) і початків усіх плодів землі (Чис. 28, 26; Втор. 26, 2, 10). | травень-червень |
IV | 10 | ФАММУЗ. 29 днів17. Піст. Взяття Єрусалима (Зах. 8, 19). | червень-липень |
V | 11 | АВ. ЗО днів9. Піст. Зруйнування храму єрусалимського (Зах. 8, 19). | липень—серпень |
VI | 12 | ЕЛУЛ. 29 днів | серпень-вересень |
VII | 1 | АФАНИМ, ТИШРІ. ЗО днів 1. Свято труб (Чис. 29, 1). Новий рік.10. День очищення (Лев. 16, 29; 25, 9).15-22. Свято кущів (Лев. 23, 34-36; Чис. 29, 12-35). | вересень—жовтень |
VIII | 2 | БУЛ, МАРХЕШВАН. 29 днів | жовтень—листопад |
IX | 3 | КИСЛЕВ. ЗО днів25. Свято оновлення (1 Мак. 4, 52-59. Ін 10, 22). | листопад—грудень |
X | 4 | ТЕБЕФ. 29 днів | грудень-січень |
XI | 5 | ШЕВАТ. 30 днів | січень-лютий |
XII | 6 | АДАР. 29 днів11. Піст Есфирі (Есф. 4, 16).14-15. Свято Пурим (Есф. 9, 17-32). | лютий—березень |
БІБЛІЙНИЙ КАЛЕНДАР
У Біблії священний рік з часу виходу з Єгипту починається з весни, з місяця авив, що означає місяць стиглого колосся (Вих. 13, 4; 12, 2). Це був місяць весняного рівнодення і час дозрівання ячменю (Лев. 23, 10—14). Пізніше він став називатися нисаном. У 14-й день цього місяця, що припадає на повню, святкували Пасху (Вих. гл. 12). Інші місяці назв не мали, про них говорили: другий місяць, десятий місяць тощо. Лише в розповіді про будівництво храму Соломона за участю фінікійців три місяці названі особливо: зиф (місяць цвітіння) - 3 Цар. 6, 1, афаним (місяць бурхливих вітрів) - 3 Цар. 8, 2, і бул (місяць виростання) - 3 Цар. 6, 38; це фінікійські назви. Після полону вавилонського з’явилися ассиро-вавилонські назви місяців: нисан (Неєм. 2, 1), іяр, сиван (Есф. 8, 9), фаммуз або таммуз, ав, елул (Неєм. 6, 15), тишрі, мархешван, кислев або хаслев (Неєм. 1, 1; Зах. 7, 1), тебеф (Есф. 2, 16), шеват (Зах. 1, 7) і адар (Есф. З, 7). Ті з них, які не зустрічаються в Біблії, відомі за творами Йосифа Флавія (І століття після P. X.) та за іншими стародавніми джерелами.
1072
Цивільний рік починався і закінчувався восени (порівн. Вих. 23, 16; 34, 22), після збирання врожаю (у місяці тишрі). У Біблії зустрічається рахунок місяців і за священним, і за цивільним роком.
Початок місяця визначався за появою видимого серпа нового місяця; цей день, новомісяччя, був святковим (Чис. 10, 10; 28, 11). Від одного місяця у повні до іншого минає 29,5 доби, тому місяці мали тривалість у
29 і 30 днів поперемінно. 12 місячних місяців складають рік у 354 дні, що на 11 днів менше за сонячний рік. За три роки різниця між місячним і сонячним роком складе цілий місяць, тому приблизно раз на три роки додавався 13-й місяць і виходив рік тривалістю в 384 дні. Це робилося для того, щоб авив залишався весняним місяцем.
У наведеній таблиці зазначені назви місяців у священному і цивільному році (тобто перший місяць, другий і далі), а також давні (ханаанські та фінікійські) і які з’явилися після полону (ассиро-вавилонські) назви у тому вигляді, в якому вони наведені в даній Біблії. Позначено кількість днів у місяці, перелічені біблійні свята і пости і показано приблизну відповідність біблійних місяців сучасним.
Дні тижня, крім суботи (шабат), особливих найменувань не мали, якщо не рахувати грецької назви дня перед суботою - параскевй, що означає “приготування” (до дня спокою — суботи), яка існувала в елліністичну епоху. Тиждень завершувався суботою, тому “день перший” (після суботи, див. Мф 28, 1) відповідає нашій неділі, “день другий” — понеділку тощо.
День (у значенні доби) починався з заходу сонця, тобто з пізнього вечора. У давнину як ніч, так і день поділялися на три частини: ніч — на першу, другу і третю сторожі (Суд. 7, 19), а день — на ранок, полудень і вечір (Пс. 54, 18). Пізніше, з часів римського панування, ніч ділилася на чотири сторожі (Лк 12, 38; Мф 14, 25), і ввійшло у вжиток поняття “година” - дванадцята частина дня або ночі (Мф 20, 1-8; Діян. 23, 23).
БІБЛІЯ
Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 36
Віддруковано на AT “Книга” 04655, МСП, Київ-53, вул. Артема, 25
Зам. N°____
Формат 70x100/16, тираж 10 000 прим.
НОВИЙ ЗАВІТ
Скороч. | Кількість | Стор. | |
визнач. | глав у книзі | ||
Господа Ісуса Христа | |||
святе Євангеліє: | |||
Від Матфея святе благовістування..... | .(Мф) | 28 | 1081-1120 |
Від Марка святе благовістування........ | .(Мк) | 16 | 1121-1145 |
Від Луки святе благовістування.......... | (Лк) | 24 | 1146-1187 |
Від Іоана святе благовістування......... | .(Ін) | 21 | 1188-1218 |
Діяння святих апостолів.................... | (Діян.) | 28 | 1219-1259 |
Соборні послання святих апостолів: | |||
Послання Якова................................ | (Як.) | 5 | 1260-1264 |
Перше послання Петра...................... | (1 Пет.) | 5 | 1264-1269 |
Друге послання Петра........................ | (2 Пет.) | 3 | 1269-1272 |
Перше послання Іоана......................... | (1 Ін) | 5 | 1272-1276 |
Друге послання Іоана......................... | (2 Ін) | 1 | 1276-1277 |
Третє послання Іоана......................... | (3 Ін) | 1 | 1277-1277 |
Послання Іуди.................................. | (іуд-) | 1 | 1278-1279 |
Послання святого апостола Павла: | |||
Послання до римлян......................... | (Рим.) | 16 | 1279-1295 |
Перше послання до коринф’ян............. | .(1 Кор.) | 16 | 1295-1311 |
Друге послання до коринф’ян.............. | .(2 Кор.) | 13 | 1311-1321 |
Послання до галатів.......................... | (Гал.) | 6 | 1321-1326 |
Послання до ефесян.......................... | (Еф.) | 6 | 1327-1332 |
Послання до филип’ян...................... | (Флп) | 4 | 1332-1336 |
Послання до колосян......................... | (Кол.) | 4 | 1336-1339 |
Перше послання до солунян | |||
(фессалонікійців)............................. | (1 Сол.) | 5 | 1340-1343 |
Друге послання до солунян | |||
(фессалонікійців)............................. | (2 Сол.) | 3 | 1343-1345 |
Перше послання до Тимофія................ | (1 Тим.) | 6 | 1345-1349 |
Друге послання до Тимофія................. | (2 Тим.) | 4 | 1349-1352 |
Послання до Тита............................. | (Тит.) | 3 | 1352-1354 |
Послання до Филимона..................... | (Флм) | 1 | 1354-1355 |
Послання до єщіеїв........................... | (Євр.) | 13 | 1355-1367 |
Одкровення святого Іоана Богослова | (Одкр.; | ||
(Апокаліпсис)................................. | Апок.) | 22 | 1368-1387 |
Додатки: Покажчик євангельських
1388-1397
1398-1407
1408
1409-1415
і апостольських читань церковних Послідовність євангельських подій за чотирма євангелістами Грошові одиниці в Новому Завіті Карти-схеми
ВІД МАТФЕЯ
1 Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авра-амового.
2 Авраам породив Ісаака; Іса-ак породив Якова; Яків породив ІУДУ та братів його; 3Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама; 4 Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмо-на; 5 Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овид а від Руфи; Овид породив Єссея; 6Єс-сей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої; 7 Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу; 8 Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію; 9 Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Сзекію; 10 Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію;
Примітка. Курсивом набрані слова, які були внесені в український переклад для розуміння мови. Цифри на полях позначають богослужбові зачала.
Глава 1. [1] Лк 3, 23. [2] Бут. 21, 2; 25, 26; 29, 35. [3] Бут. 38, ЗО; 46, 12. Руф. 4, 18. 1 Пар. 2, 5. [5] Руф. 4, 21.
1 Пар. 2, 11. [6] 1 Цар. 17, 12. 2 Цар. 12, 24. [7] 3 Цар. 11, 43; 14, 31; 15, 8. 1 Пар.
11 Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Схонію та братів його до переселення вавилонського. 12 По переселенні ж вавилонському Схонія породив Салафиїла; Сала-фиїл породив Зоровавеля; 13 Зоро-вавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора; 14Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда; 15 Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Мат-фана; Матфан породив Якова;
16 Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом. 17 Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.
18 Різдво Ісуса Христа було так: * по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого. 19 Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай
З, 10. [10] 4 Цар. 20, 21. 1 Пар. З, 13. [11] 4 Цар. 23, 34; 24, 6. 1 Пар. З, 16.
2 Пар. 36, 4. [12] 1 Пар. З, 17. 2 Пар. 37,
8. 1 Езд. З, 2; 5, 2. [18] Лк 1, 27.
відпустити Її. 20 Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою,
бо зачате в Ній є від Духа Святого.
21 Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.22 Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: 23 ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог. 24 Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою. 251 не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.
З О Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви1762 зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: 2 де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.3 Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.41, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? 5 Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: 6 і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. 7 Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки 8 і пославши їх до Вифлеєма, сказав:
* Мудреці
підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. 9 Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. 10 Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. 111, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*. 121, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.
13 Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. 14 Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет
15 і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
16 Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, - від двох років і менше - за часом, про який вивідав у волхвів. 17 Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: 18 голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике;
Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.
19 Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті20 і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. 21 Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. 1763 Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейсь-ку. 17641, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.
*3 У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, 1765 і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. 3 Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопію-щого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. 4 Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий.5 Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська;
61 хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. 7 А побачивши багато фарисеїв і саддуке-їв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? 8 Створіть же плід,
достойний покаяння. 91 не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: 10 бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.
11Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостой-ний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; 12 Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.
13 Тоді приходить Ісус з Гали- ( леї на Йордан до Іоана хреститися від нього. 14 Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? 15 Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. 161, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, - і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.
171 ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.
Д Тоді Ісус виведений був Ду- "і хом у пустелю, щоб спокушав Його диявол. 21 постився сорок яттія і сорок ночей, наостанку зголоднів. 31, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син
Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало. 4 Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих. 5 Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму, 6 та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. 7 Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого. 8 Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню, 9 та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені. 10 Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. “Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.
З 12 Коли ж почув Ісус, що Іоан
відданий ігід варту, пішов до Га-лилеї. 131, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернау-мі приморському, в краях Заву-лонових і Неффалимових, 14 щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить: 15 земле Завулоно-ва і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників. 16 Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм. 17 Відтоді почав Ісус цропо-
Глава 4. [4] Втор. 8, 3. Лк 4, 4. [6] Пс. 90, 11-12. Лк 4, 10. [7] Втор. 6, 16. Лк 4, 12. [10] Втор. 6, 13; 10, 20. Лк 4,
8. [12] Мк 1, 14. Лк 4, 14. Ін 4, 43. [16]
відувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.
18 Проходячи ж біля моря Га-лилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. 19 Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.201 вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. 211, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеве-деєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.22 Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.
231 ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.241 розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених - і Він зціляв їх.
251 йшло за Ним багато народу з 1 Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.
€ Побачивши народ, Він зійшов
на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його.21, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
3 Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
4 Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
5 Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
Іс. 9, 1-2. [17] Мк 1, 15. [18] Мк 1, 16. [24] Мк 6, 55. [25] Лк 6, 17.
Глава 5. [3] Лк 6, 20. [4] Іс. 61, 2-3. Лк 6, 21. [5] Пс. 36, 11.
6 Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
7 Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
8 Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10 Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
11 Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи - Мене ради. 1766 Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.
13 Ви - сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
1 14 Ви - світло світу. Не може
сховатися місто, яке стоїть на верху гори. 151 не запалюють світильник, щоб поставити його ттід посудину, але на свічник, - і світить всім у домі. 16 Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
17 Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. 18 Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде
із закону, поки не здійсниться все. 19 Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той най-
меншим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. 20 Кажу бо вам, якщо 1 праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.
21 Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. 22 Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: “рака”1767, підлягає синедріону1768; а хто скаже: “потвора”, підлягає геєні вогненній. 23 Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, 24 залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. 25 Мирися
з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули
б тебе у в’язницю. 26 Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант1769.
27 Ви чули, що було сказано 1 древнім: не чини перелюбу. 28 А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
29 Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб за-
гинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. 301 коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
31 Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
32 А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через Ті любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
4 1770 Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої.1771 А Я кажу вам - не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим;1772 ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.361 головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити.
37 Нехай буде слово ваше: так -так; ні - ні, а що зверх цього, те від лукавого.
38 Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб.39 А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. 401 тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. 411 хто примусить тебе іти
з ним одне поприще, іди з ним
5 два. 42 Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.
43 Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. 44 А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, 45 щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. 46 Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? 471 коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?
48 Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.
£ Стережіться, не творіть ми- 1 лостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. 2 Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.3 У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
4 щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
51, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. 6 Ти ж, коли
1 Кор. 6, 7. 1 Сол. 5, 15. [42] Втор. 15, 7. Лк
6, 34. [43] Лев. 19, 18. Мф 22, 39. Мк 12,
31. Як. 2, 8. Рим. 13, 9. [44] Лк 6, 27; 23,
34. Діян. 7, 60. 1 Кор. 4, 12. [45] Лк 6, 35.
Глава 6. [2] Рим. 12, 8.
молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. 7 А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. 8 Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. 9 Моліться ж так:
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; ^нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. 11 Хліб наш насущний дай нам сьогодні; 121 прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; 131 не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
Г 14 Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний.
15 А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
16 Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. 17 Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, 18 щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, - Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
19 Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.20 Зби
райте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, 21 бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
22 Світильником тіла є око. 1 Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим;
23 коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?
24 Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні1773. 25 Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло - за одяг? 26 Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? 27 Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? 281 про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;29 кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
30 якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! 31 Тож не турбуйтеся і не 1 кажіть: що нам їсти? чи що пити?
або: у що одягтися? 32 Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому.1774 Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. 1775 Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.
!0 П Не судіть, щоб і вас не судили; 2 бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.31 чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? 4 Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? 5 Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
6 Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.
7 Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;8 бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. 9 Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? 101 коли попросить риби, подала б йому змію? 11 Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.
12 Отже, все, чого бажаєте, щоб і вам робили люди, так і ви робіть їм, - бо в цьому є Закон і Пророки.
13 Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. 14 А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.
15 Остерігайтеся лжепророків, і які приходять до вас в одежі овечій, а всередині - вовки хижі.
16 По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? 17 Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. 18 Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. 19 Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.
20 Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. 21 Не кожен, хто говорить і Мені: Господи! Господи! - увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
22 Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? 231 тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.
24 Отже, всякого, хто слухає ці і слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;251 пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований
Тов. 4, 15. Лк 6, 31. [13] Лк 13, 24. [15] Єр. 23, 16. Мф 24, 4. 1 Ін 4, 1. [18] Лк 6,
43. [19] Мф 3, 10. Ін 15, 6. [21] Лк 6, 46.
Ін 6, 40. Як. 1, 22. Рим. 2, 13. [23] Пс. 6,
9. Лк 13, 25, 27. [24] Лк 6, 47-48.
на камені.26 А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;271 пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.
281 коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,
29 бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.
0 Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато
народу. 21 ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. 3 Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. 41 говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
5 5 А як увійшов Ісус до Капер-
наума, підійшов до Нього сотник
1 благав Його: 6 Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. 71 говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. 8 Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. 9 Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.10 Почувши це,
Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. 11 Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і воз-ляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12 А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.131 сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
14 Прийшовши до Петрової гос- 2 поди, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,15 і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
16 Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,17 щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
18 А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. 19 Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. 201 каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. 21 Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. 22 Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
231 як увійшов Він у човен, за 2 Ним пішли ученики Його. 241 ось
піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
25 Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. 261 говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.27 Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
18 17761 коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. 291 ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. 30 А віддалік паслося велике стадо свиней. 311 біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. 321 Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. 33 Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. 341 ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
19 ^ Тоді Він, увійшовши в човен,
переплив назад і прибув до Свого міста. 21 ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! 3При цьому деякі з книжників говорили собі: Він бо-гохульствує. 4 Ісус же, бачачи
помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? 5 Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? 6 Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. 71 той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. 8 Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
9 Проходячи звідти, Ісус поба- ї чив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. 101 коли Ісус возле-жав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його. 11 Побачивши те, фарисеї сказали учени-кам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
12 Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, 13 підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до пок&яння*
14 Тоді приступають до Нього ї ученики Іоанові і кажуть: чому ми
і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? 151 сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з тптмтт жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
16 Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка
буде ще гірша. 17 Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
2 1777 Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива. 17781, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
201 ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, 1779 бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
23 Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.241 сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.25 Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.261 рознеслася чутка про це по всій землі тій.
3 27 Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! 28 Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! 29 Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай
буде вам. 301 відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.31 Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
32 Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. 331 коли біса було вигнано, тгітугитт почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. 34 Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
351 ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях. 36 Бачачи без- З ліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.37 Тоді говорить до учени-ків Своїх: жнива багато, а женців замало. 38 Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
1 Q Прикликавши дванадцять
учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. 2 Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, 3 Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, 4 Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
5 Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто
6, 34. [37] Лк 10, 2. Ін 4, 35. [38]
2 Сол. З, 1.
Глава 10. [1] Мк 3, 14. Лк 9, 1.
самарянське не входьте; 1780 а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; 1781 ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; 1782 хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма
15 давайте. 9 Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, 10 ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. 11В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; 12 а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. 131 якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. 14 А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. 15 Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж
16 місту тому. 16 Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. 17 Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, 18 і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам.
19 Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, 20 бо не ви будете говорити,
[6] Мф 15, 24. [7] Лк 9, 2. [9] Мк 6, 8. Лк
9, 3. [10] Лк 10, 7. 1 Тим. 5, 18. [12] Лк
10, 5. [14] Мк 6, 11. Лк 9, 5. Діян. 13, 51. [16] Лк 10, 3. Рим. 16, 19. 2 Кор. 1,
12. [19] Мк 13, 11. Лк 12, 11. [24] Лк 6,
а Дух Отця вашого говоритиме у вас. 21 Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх;
22 і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.23 Коли ж ї гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
24 Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. 25 Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзе-вулом, то чи не тим більше - домашніх його? 26 Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим.27 Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.281 не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. 29 Чи не дві малі пташки продаються за один аса-рій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
30 у вас же і волосся на голові все ї полічено; 31 не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок.32 Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю
і Я перед Отцем Моїм Небесним.
33 А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед От-
цем Моїм Небесним.1783 Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.1784 Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. 17851 вороги людини -
9 домашні її. 1786 Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недос-тойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недос-тойний Мене;38 і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той не достойний Мене.39 Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. 40 Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; 41 хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. 421 хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я уче-ника, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
11 І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в
З містах їхніх. 2Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх 3 запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? 41 сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите:
5 сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; 6 і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
7 Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? 8 На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. 9 На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. 10 Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.11 Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
12 Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, 13 бо всі пророки і закон провіщали до Іоана.
141 коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. 15 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!16 Ко- 4 му ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, 17 кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. 18 Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. 19 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
20 Тоді почав Ісус докоряти міс- 4 там, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не
Глава 11. [2] Лк 7, 18-19. [3] Втор.
18, 15. [5] Іс. 29, 18; 35, 5. [10] Мал. З,
1. Мк 1, 2. Лк 7, 27. [12] Лк 16, 16. [14] Мал. 4, 5. [16] Лк 7, 31. [19] Лк 7, 34-35.
покаялися. 1787 Горе тобі, Хорази-не! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. 1788 Але кажу вам: Тиру й Сидо-ну відрадніше буде в день судний, ніж вам. 17891 ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався
б він до сьогоднішнього дня.1790 Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. 25 Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. 26 Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
3 27 Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити.28 Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; 29 візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
30 бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.
4 И У той час проходив Ісус у
суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
2 Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. 3 Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? 4 Як він увійшов у храм Бо-
жий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? 5 Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? 6 Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. 7 Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. 8 Бо Син Людський є господарем і суботи.
91 відійшовши звідти, прийшов А Він до їхньої синагоги.101 ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. 11 Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
12 Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. 13 Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здо-ровою, як і друга.
14 Фарисеї ж, вийшовши, ради- < лися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. 151 пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
161 заборонив, щоб не являли Його.17 Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
18 це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. 19 Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;20 тростини надломленої не переломить,
і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;21 і на ім’я Його уповатимуть народи.
22 Тоді привели до Нього біснуватого - сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.231 дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
24 Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. 25 Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. 261 якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? 271 якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. 28 Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
29 Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
Г 30 Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.31 Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. 321 коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.33 Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо
[21] Іс. 42, 1-4. [22] Лк 11, 14. [24] Мф
9, 34. Мк 3, 22. Лк 11, 15. [25] Мк 3, 24. Лк 11, 17. [31] Мк 3, 28. Лк 12, 10. 1 Ін
5, 16. [34] Лк 6, 45. [37] Лк 19, 22. [38]
дерево пізнається з плоду. 34 Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.35 Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. 36 Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: 37 бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
38 Тоді деякі з книжників і фа- 4 рисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. 1791 Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. 1792 Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. 1793 Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. 1794 Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. 1795 Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. 44 Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
45 Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і
вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
:9 1796 Коли ж Він ще промовляв до
народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. 17971 хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. 1798 Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? 17991, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
50 бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
1 О Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
21 зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.31 говорив їм прит-
>0 чами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; 41 коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
5 Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6 Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. 7 Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; 8 інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. 9 Хто має вуха слухати, нехай слухає!
її 101, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?11 Він сказав їм у відповідь: то-
му, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
12 Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. 13 Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; 14 і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте - і не зрозумієте, і очима дивитись будете - і не побачите. 15 Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
16 Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. 17 Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили,
і чути те, що ви чуєте, і не чули.
18 Ви ж вислухайте значення прит
чі про сівача. 19 До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його - це те, що посіяне при дорозі.20 А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, 21 але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. 22 А посіяне між терням -це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. 23 Посіяне ж в добру землю - це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід,
і творить - один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
2 24 Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; 25 коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. 26 Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. 27 Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? 28 Він же сказав їм: люди-на-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? 29 Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.30 Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
3 31 Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. 32 Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
33 Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
34 Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не
говорив їм, 35 щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.
36 Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до 5 Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. 37 Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; 38 поле -це світ; добре насіння - це сини Царства, а кукіль - сини лукавого; 39 ворог, що його посіяв, є диявол; жнива - це кінець світу, а женці - ангели.40 Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:
41 пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, 42 і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.
43 Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
44 Ще Царство Небесне подібне 5 до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав,
і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, 46 і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.
47 Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; 48 коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
49 Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, 50 і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. 511 каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!52 Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить
із свого скарбу нове й старе.
іб 531, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. 541, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? 55 Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда?561 сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? 571 спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. 581 не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.
7 ІД У той час почув Ірод чет-вертовладник чутку про Ісу-са2 і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес
із мертвих, і тому чудеса діються ним. 3 Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, 4 тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.51 хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
6 Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, 7 тому він поклявся дати їй,
чого б вона не попросила. 8 Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.91 засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. 101 послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
111 принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.12 Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
131, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. 141, ви- £ йшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.15 Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. 16 Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.17 Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. 18 Він сказав: принесіть їх Мені сюди. 191 звелів народові во-злягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики - народові. 201 їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;21 а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
221 зараз же звелів Ісус учени- і кам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. 231, відпустивши народ, Він зійшов на гору
помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. 24 А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. 25 У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.261 ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.27 Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. 28 Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. 29 Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.30 Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! 31 Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? 321, як увійшли вони в човен, вітер стих. 33 Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
34 Переправившись, вони при-3 були в землю Генісаретську.1800 Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, 36 і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
1 £ Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:2 чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.3 Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте запо-
відь Божу, заради передання вашого? 4 Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. 5 А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, 6 той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. 7 Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: 8 наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; 9 але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.101, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!11 Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.12 Тоді ученики Його, при- 6 ступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? 13 Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викорі-ниться. 14 Облиште їх: вони - сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
15 Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.16 Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? 17 Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? 18 А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,19 бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любоді-яння, злодійство, лжесвідчення,
хула. 20 Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти -не оскверняє людину.
12 211, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. 221 ось нсінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. 23 Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. 24 Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25 А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. 26 Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.27 Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.28 Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
13 29 Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.301 приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. 311 народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
14 32 Ісус же, покликавши учени-ків Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. 33 Говорі] Мк 7, 24. [24] Іс. 58, 6. Єр. 50, 6. Єз. 34,
5-6. Мф 10, 6. [ЗО] Іс. 35, 5-6. [32] Мк 8, 1.
Глава 16. [1] Мф 12, 38. Мк 8, 11.
рять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? 34 Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. 35 Тоді звелів народові воз-лягти на землю. 361, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики - народові. 371 їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, 38 а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
391, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магда-линські.
І приступили до Нього фа- ( рисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. 2 Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
3 А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. 4 Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
5 Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. 6 Ісус сказав їм: пильнуйте і ( стережіться закваски фарисейської та саддукейської.7 Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. 8 Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? 9 Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви
зібрали? 10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? 11 Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? 12 Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
7 13 Коли Ісус прийшов у землі
Кесарії Филипової, то спитав уче-ників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? 14 Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі - за Іллю, інші -за Єремію або за одного з пророків. 15 Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? 16 Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.17 Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров1801 відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; 18 і Я кажу тобі: ти Петро1802, тобто “камінь”, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. 191 дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на
З небесах. 20 Тоді Ісус наказав уче-никам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
213 того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин
і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 221, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
23 Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. 1803 Тоді Ісус 6 сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. 1804 Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. 1805 Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? 1806 Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. 28 Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.
1 П Коли минуло шість днів, 7 Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,2 і преобразив-ся перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. 3Іось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. 4 При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві
один, і один Іллі. 5 Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. 61, почувши, ученики впали тптттт. і дуже полякались. 7 Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. 8 Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. 91 коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський
1 не воскресне з мертвих. 101 спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? 11 Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; 12 але кажу вам, що Ілля вже прийшов,
і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.
13 Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя.
'2 14 Коли вони прийшли до наро
ду, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
15 сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.16 Я приводив його до учени-ків Твоїх, та вони не змогли зцілити його. 17 Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. 181 заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. 19 Тоді ученики, приступивши до Ісуса на са-
моті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? 20 Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. 21 Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
22 Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,
23 і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмути-лися.
24 Коли ж вони прийшли до Ч Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм1807 і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
25 Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? 26 Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;27 але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
1 О У той час ученики присту- 1
пили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2 Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них 3 і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне. 4 Отже,
хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
51 хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
6 а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.7 Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. 8 Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
9 Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
5 10 Стережіться, щоб ви не знева
жили жодного з ттггх малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. 11 Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. 12 Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала? 18081 якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали. 1809 Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15 Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між
[6] Мк 9, 42. Лк 17, 1. [7] 1 Кор. 11, 19. [8] Мк 9, 43. [9] Втор. 13, 6-8. Мф 5, 29.
[10] Бут. 19, 16. Пс. 33, 8. Євр. 1, 14.
[11] Мф 10, 6. Лк 9, 56. [12] Лк 15, 4.
тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. 1810 Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. 1811 Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. 1812 Істинно 7 кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. 19 Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; 20 бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
21 Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? 22 Ісус говорить йому: не кажу тобі - до семи, але до сімдесяти разів по сім.
23 Тому Царство Небесне подіб- 7 не до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;24 коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*; 25 а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
26 Тоді раб той упав і, кланяючись
йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. 27 Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. 28 Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динарїїв1813, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. 29 Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
30 Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. 31 Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32 Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33 Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? 341, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. 35 Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.
1 Q Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. 2 За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
8 31 приступили до Нього фари
сеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?4 Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той,
Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? 51 сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. 6 Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.7 Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? 8 Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. 9 Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. 10 Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. 11 Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. 12 Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. 14 Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. 151, поклавши на них руки, пішов звідти.
161 ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати
життя вічне? 17 Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
18 Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
19 шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
20 Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? 21 Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. 22 Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. 23 Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.241 ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. 25 Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? 26 Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.
27 Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? 28 Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. 291 всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або
матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. 301 багато хто з перших будуть останніми, а останні - пер-
ІПИМИ.
ОП Царство Небесне подібне 8 до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
21, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.3 А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. 41 сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
5 А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. 6 Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? 7 Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. 8 Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх
і до перших. 91 ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.10 Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. 111, одержавши, стали дорікати господареві 12 і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
13 Він же сказав у відповідь одного] Мк 10, 31. Лк 13, ЗО.
Глава 20. [1] Мф 21, 33.
му з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? 14 Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. 15 Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? 1814 Так будуть останні першими, і перші - останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
її 1815 Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв
дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: 1816 ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;1817 і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
20 Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.21 Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
22 Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. 231 говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч
- не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. 24 Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. 25 Ісус же,
підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
26 Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. 271 хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. 28 Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
291 коли виходили вони з Єри- £ хона, за Ним ішло багато народу.
301 ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
31 Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Дятш/гівІ32 Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? 33 Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. 34 Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
ТІ І коли наблизились до Єру- І
салима і прийшли у Виффа-гію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників 2 і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. 31 якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. 4 Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:5 скажіть доч-
11, 51. Флп 2, 7-8. [29] Мк 10, 46. Лк
18, 35. [ЗО] Мф 9, 27.
Глава 21. [1] Мк 11, 1. Лк 19, 29. [5]
Іс. 62, 11. Зах. 9, 9. Ін 12, 15.
ці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. 6 Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: 1818 привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. 1819 Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. 1820 Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!18211 коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? 1822 Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Наза-рета галилейського.
121 увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. 131 сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. 141 приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.15 А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились16 і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? 171, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифа-нію і пробув там ніч. і 18 Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.19 Побачивши бі-
ля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковни-ця відразу всохла. 20 Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це - відразу ж всохла смо-ковниця? 21 Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі ттій скажете: піднімись і кинься в море, буде;22 і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
231 коли Він прийшов у храм і 8 навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? 24 Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
25 Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26 А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. 271 відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він:
і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28 А як вам здається? В одного 8 чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.29 Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом,
[19] Мк 11, 13. [21] Мф 17, 20. Лк 17, 6. Як. 1, 6. [22] Мф 7, 7. Мк 11, 24. Ін 14,
13. [23] Мф 7, 29. Мк 11, 28. Лк 20, 1-2.
[26] Мф 14, 5. Мк 6, 20.
розкаявшись, пішов.301, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, - та не пішов. 1823 Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.1824 Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою пра-ведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
>7 1825 Вислухайте іншу притчу. Був
якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому вино-стік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
34 Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. 1826 Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. 36 Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і
з ними зробили так само. 37 Наос-танок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. 38 Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.391, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. 40 Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? 41 Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть ін-
шим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
42 Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.43 Тому кажу вам, що від- ї береться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. 441 той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. 451, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
461 шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
Ісус, продовжуючи гово- ї рити їм притчами, сказав:
2 Царство Небесне подібне до чо-ловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.31 послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
4 Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. 5 Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
6 Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. 7 Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. 8 Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.9 Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте
20, 17. Діян. 4, 11. [44] Іс. 8, 14. Дан. 2, 44-45. 1 Пет. 2, 7. Рим. 9, 32.
Глава 22. [2] Притч. 9, 1-2. Лк 14, 16. Одкр. 19, 7. [7] Лк 19, 27.
на весілля. 101 раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
11 Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. 121 каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. 13 Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. 1827 Бо багато покликаних, та мало обраних.
З 1828 Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. 18291 посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
17 Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? 1830 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
19 Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.201 говорить їм: чиє це зображення і напис? 21 Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже - Богові. 22 Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
І 23 В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: 24 Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей,
то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. 25 Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. 26 Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. 27 А після всіх померла і жінка. 28 Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. 29 Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.30 Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. 31А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
32 Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. 331, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34 А фарисеї, почувши, що Він 9 посоромив саддукеїв, зібралися разом. 351 один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: 36 Учителю, яка заповідь найбільша в законі? 37 Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
38 Це є перша і найбільша заповідь. 39 Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. 40 На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
41 Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: 42 що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. 43 Говорить їм: то
як же Давид, у Дусі Божому, зве
37. [35] Мк 12, 28. Лк 10, 25. [37] Втор.
6, 5. Мих. 6, 8. Мк 12, ЗО. Лк 10, 27. [39] Лев. 19, 18. Мф 5, 43. Мк 12, 31. [42] Мк
12, 35. Лк 20, 41.
Його Господом, кажучи:44 сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. 45 Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? 461 ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
3^0 Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх, 2 кажучи: на Мойсеевому сидінні сіли книжники та фарисеї.3 Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.4 Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх.5 Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї. 6 Також люблять воз-лежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах;7 і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!1831 Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель - Христос; усі ж ви — браття. 18321 отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. 18331 не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник - Христос.
11 Більший же з вас нехай буде вам слугою. 1834 Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.
* Пов’язки на чолі і на руках зі словами із закону.
[44] Пс. 109, 1. Лк 20, 42.
Глава 23. [4] Лк 11, 46. Діян. 15, 10. [5] Чис. 15, 38. Втор. 22, 12. [6] Мк 12, 39. Лк 11, 43; 20, 46. [8] Як 3, 1. 1 Кор. З, 4.
13 Горе вам, книжники і фари- ї сеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. 14 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. 15 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. 16 Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.
17 Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? 181 ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний. 19 Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? 20 Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
211 хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому. 221 хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. 23 Горе вам, £ книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.24 Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!25 Горе вам, книж-
ники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.26 Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
27 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. 1835 Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
5 1836 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, 1837 і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. 31 Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. 321 ви доповнюєте міру зла батьків ваших. 33 Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? 34 Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а іттттттгх будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.35 Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Вара-хії, якого вбили між храмом і жертовником. 36 Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. 37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як
птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! 38 Ось лишається вам дім ваш пустий.39 Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благосло-вен, Хто йде в ім’я Господнє!
ОД І, вийшовши, Ісус пішов від 9 храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.2 Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
3 Коли ж сидів Він на горі Еле- 9 онській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
4 Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
5 бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: “я Христос”, і багатьох спокусять. 6 Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. 7 Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; 8 усе ж це — лиш початок хвороб. 9 Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. 101 тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;11 і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять;
12 і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. 13 Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. 141 буде проповідане це 9
Глава 24. [1] Мк 13, 1. Лк 21, 5. [2]
Мк 13, 2. Лк 19, 44; 21, 6. [4] Мк 13,
5. Лк 21, 8. Еф. 5, 62. Сол. 2, 3. [9] Мф
10, 17. Мк 13, 9. Лк 21, 12. Ін 15, 20.
Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!1838 Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, - хто читає, нехай розуміє, - 1839 тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. 171 хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; 1840 і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій.
19 Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!20 Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу,21 бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. 221 якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. 23 Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.24 Бо встануть лжехрис-ти і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. 25 Ось Я наперед сказав вам.26 Отже, коли скажуть вам: “ось Він у пустелі”, - не виходьте; “ось Він у потаємних кімнатах”, - не йміть
ЗО віри. 27 Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.28 Бо де буде труп, там зберуться орли. 291 враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. 301 тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена
земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.311 пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. 32 Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. 33 Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
34 Істинно кажу вам: не перейде 1 рід цей, як усе це буде. 35 Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. 36 Про день же той і 1 годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один.
37 Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського;
38 бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,39 і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, - так буде і в пришестя Сина Людського. 40 Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; 41 дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. 42 Отже, пильнуйте, бо 1 не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. 43 Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.44 Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський.
45 Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу
Сол. 4, 16. [34] Мк 13, 30-31. [35] Іс. 51,
6. 2 Пет. З, 10. [37] Бут. 7, 7. Лк 17, 26.
1 Пет. З, 20. [42] Мф 25, 13. Мк 13, 33.
[43] Лк 12, 39. 1 Сол. 5, 2. Одкр. 16, 15. [45] Лк 12, 42. 1 Кор. 4, 2.
вчасно? 46 Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. 47 Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. 48 Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
49 і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, -50 то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає.511 розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.
і4 Т ^ Тоді уподібниться Царст-во Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.2 П’ять з них були мудрі, а п’ять - нерозумні. 3 Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. 4 Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. 5 А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. 6 Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. 7 Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
8 Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. 9 А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. 10 Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ттрпуг на весілля, і двері зачинилися. 11 Пізніше прийшли й іттттті діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. 12 Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу
вам: не знаю вас. 13 Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
14 Так само один чоловік, відхо- 1( дячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: 15 одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
16 Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув іттттті п’ять талантів. 17 Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
18 А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. 19 Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.20 Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. 21 Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. 22 Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. 23 Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.24 Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; 25 і, побояв-
шись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. 26 Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; 27 тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. 28 Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. 1841 Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.1842 А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, 1843 і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. 18441 поставить овець праворуч Себе, а козлів -ліворуч.34 Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.35 Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; 36 був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
37 Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! 38 Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім,
і прийняли? Або нагим, і зодягли? 39 Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? 401 Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з тттгх братів Моїх менших, Мені зробили.41 Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. 42 Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; 43 був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. 44 Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? 45 Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. 461 підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
'У £ Коли Ісус скінчив усі ці 1 слова, то сказав ученикам Своїм: 2 ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
3 Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, 4 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. 5 Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
6 Коли ж Ісус був у Вифанії, в 1 домі Симона прокаженого, 7 піді-
13, 27. [46] Дан. 12, 2. Ін 5, 29.
Глава 26. [2] Мк 14, 1. Лк 22, 1. Ін 13, 1. [3] Пс. 2, 2. Ін 11, 47. [4] Пс. 40, 8.
[6] Мк 14, 3. Ін 11, 2; 12, 3.
йшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. 8 Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
9 Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. 10 Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. 1845 Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12 Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
13 Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. 14 Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників 15 і сказав: що хочете дати мені, - і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. 161 відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17 Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
18 Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. 19 Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
20 Коли ж настав вечір, Він во-зліг з дванадцятьма учениками. 211 коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. 22 Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? 23 Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.24 Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. 25 При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
261 коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. 271, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, 28 бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.29 Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
301, проспівавши, пішли на гору Елеонську.31 Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
32 По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. 33 Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.34 Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. 35 Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
22. Лк 22, 19. 1 Кор. 11, 24. [28] Мф 20,
28. [31] Зах. 13, 7. Мк 14, 27. Ін 16, 32.
[32] Мф 28, 16. Мк 14, 28. [34] Мк 14, ЗО. Лк 22, 34. Ін 13, 38.
36 Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефси-манією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. 18461, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. 1847 Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.18481, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. 401 приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? 41 Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. 42 Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. 431, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. 441, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.45 Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46 Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
471, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
48 Зрадник же Його подав їм знак,
сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. 491, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
50 Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. 511 ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. 52 Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; 53 чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? 54 Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? 55 Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я
з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. 56 Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
57 А воїни, які взяли Ісуса, по- 1 вели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. 58 Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів
із слугами, щоб бачити кінець.
59 Первосвященики і старійшини, і весь синедріон1849 шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, 60 і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не
знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки 1850 і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. 621, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? 1851 Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? 1852 Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
65 Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! 66 Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. 67 Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках 68 і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69 Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Гали-лейським.70 Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.71 Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.721 він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. 73 Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. 74 Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка.
І раптом заспівав півень. 751 зга-
дав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
'VI Коли ж настав ранок, усі 11 первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. 21, зв’язавши Його, відвели і видали Його Пон-тію Пилату, правителю.
3Тоді Іуда, що зрадив Його, 11 побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, 4 кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.51, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. 6 Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
71, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. 8 Тому і зветься земля та “землею крови” до цього дня. 9 Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, 10 і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
11 Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. 121 коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
13 Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? 141 не відповідав йому ні на
Мк 14, 72.
Глава 27. [1] Пс. 2, 2. [2] Мк 15, 1. Лк
23, 1. [5] Діян. 1, 18. [8] Діян. 1, 19. [9]
Єр. 32, 9. Зах. 11, 12. [11] Мк 15, 2. Лк 23,
3. Ін 18, 37. 1 Тим. 6, 13. [12] Мф 26, 63.
жодне слово, так що правитель вельми дивувався. 15 На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. 16 Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
17 Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам - Варавву чи Ісу-са, названого Христом? 18 Бо знав, що видали Його через заздрощі.
19 Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. 20 Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. 21 Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. 22 Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. 23 Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. 24 Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.25 Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. 26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
L2 27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до Преторії1853, зібрали на Нього багато воїнів28 і, роздягнув-
ши Його, наділи на Нього багряницю; 29 і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!301 плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдяг-ли Його в одяг Його й повели на розп’яття. 32 Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейсь-кого на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. 331 коли 1 прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, 34 дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. 35 Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; 361, сидячи, стерегли Його там.371 поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
38 Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. 39 Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми 40 і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. 41 Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: 42 інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; 43 уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний
Йому. Бо Він казав: Я - Син Божий. 44 Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
45 3 шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. 46 А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: І лі, І лі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? 47 Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. 481 зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. 49 А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. 50 Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.511 ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;52 і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли 53 і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. 54 Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. 55 Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; 56 між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57 Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Арима-феї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. 58 Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
591, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею 60 і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. 61 Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
62 Наступного ранку, що після 11 п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата 63 і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. 64 То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. 65 Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. 66 Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
TQ Після ж суботнього вечора, 11 на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.
21 ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому.3 Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. 4 Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;
5 Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
6 Його нема тут - Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на
місце, де лежав Господь.18541 підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам. 18551, вийшовши поспішно з гробу, вони
зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.
9 Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому. 10 Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене. 11 Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося. 121 вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам 13 і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. 141 якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо. 15 Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня.
16 А одинадцять учеників пішли 1 в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус. 171, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались. 181, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі. 19 Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,20 навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.
1 Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.2 Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. 3 Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
4 Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів. 51 виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимля-ни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. 6 Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди* та дикий мед.71 проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостой-ний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його. 8 Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.
91 сталось у ті дні, прийшов Ісус
із Пазарета галилейського і хрес-
тився від Іоана в Йордані. 101 коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього. 18561 голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.
12 Негайно після того Дух веде Його в пустелю.18571 пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушува-ний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому.
14 Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого 1858 і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.
16 Проходячи ж біля моря Га- і лилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками.171 сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей. 181 вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним. 191, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його,
12, 13. [9] Мф З, 13. Лк 3, 21. [10] Мф З,
16. Лк 3, 21. Ін 1, 32. [12] Мф 4, 1. Лк 4,
1. [14] Мф 4, 12. Лк 4, 14. Ін 4, 43. [15] Мф 4, 17. [16] Мф 4, 18.
які також були у човні, лагодили сіті; 20 і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним.
211 приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав. 221 дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книж-і ники. 231 був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав: 24 облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, - Святий Божий. 251 заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього.261 стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього. 271 вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його? 281 враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Гали лейській.
5 29 Вийшовши невдовзі з синаго
ги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном.
30 Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.311, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм.32 Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих. 331 все місто зібралося біля дверей. 341 Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволі] Мф 4, 13. Лк 4, 31. [22] Мф 7, 28. Лк 4, 32. [23] Лк 4, 33. [24] Дан. 9, 24. Мф 8, 29. Як. 2, 19. [29] Мф 8, 14. Лк 4,
38. [32] Мф 8, 16. Лк 4, 40. [34] Мк З,
12. Лк 4, 41. Діян. 16, 17; 19, 15. [38] Лк
ляв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.
35 А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився. 361 поспішили за Ним Симон і ті, що були з Ним,37 і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають. 38 Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов. 391 Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів.
40 Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити. 41 Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.421 як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим.431, заборонивши йому, негайно відіслав його. 441 сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, - на свідчення їм. 45 А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.
О Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі.2 Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово.31 прийшли
4, 43. [40] Мф 8, 2. Лк 5, 12. [44] Лев.
13, 2. Мф 8, 4. Лк 5, 14.
Глава 2. [1] Мф 9, 1. [3] Мф 9, 2. Лк
5, 18.
до Нього з розслабленим, якого несли четверо. 41, не маючи мож-ливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. 1859 Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. 1860 Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: 1861 чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? 1862 Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? 9 Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? 10 Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - говорить розслабленому:
11 тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. 12 Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.
131 вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх. 14 Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.
І той, вставши, пішов за Ним. 151 коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним. 16 Книжники й фарисеї,
побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками? 17 Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі;
Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
18 Учні Іоанові та фарисейські і постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять? 191 сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити.20 Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні. 211 ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде.
221 ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові.
231 довелося Йому в суботу про- 1 ходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски. 241 фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити.25 Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним? 26 Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним? 271 сказав їм: субота для
людини, а не людина для суботи;
28 тому Син Людський є господар і суботи.
*2 І знов увійшов до синагоги.
І там був чоловік, який мав усохлу руку. 21 стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. 3 Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. 4 А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити - душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. 51, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стана рука його здорова, як друга.
1 6 Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його.7 Але Ісус
з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї,8 з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості. 91 сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього. 10 Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його. 111 духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий. 12 Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим.
2 13 Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. 141 обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, 15 і щоб
Глава 3. [1] Мф 12, 9. Лк 6, 6. [6] Ін 10, 39. [7] Мф 4, 25. [11] Мф 16, 16. [14] Мф 10, 1. Лк 9, 1. [16] Мф 16, 18. [21] Ін
10, 20. [22] Мф 9, 34. Лк 11, 15. [24] Мф
вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. 161 поставив Симона, давши йому ім’я Петро,
17 Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Во-анергес, тобто “сини громові”,
18 Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта19 та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його.
20 Приходять у дім; і знову зби- 1 рається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. 211, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. 22 А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. 231, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? 24 Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те.251 якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. 261 якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його. 27 Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. 28 Істинно кажу 1 вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили;29 хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. 30 Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух.
31 Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Ньо-
го покликати Його. 32 Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе.331 відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? 341, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої;35 бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя.
5 Д І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. 21 багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:3 слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
4 і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.5 Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. 6 Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.7 Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. 8 А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. 91 сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слу-
3 хає! 10 Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. 111 сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, 12 так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились
Глава 4. [1] Мф 13, 1. Лк 8, 4. [11]
Мф 11, 25; 16, 17. 1 Кор. 2, 10. [12] Іс. 6, 9-10. Мф 13, 14. Лк 8, 10. Ін 12, 40. [14] Мф 13, 18. Лк 8, 11. [16] Іс. 42, 20. Єз.
їм гріхи. 131 говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі? 14 Сівач слово сіє. 15 Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх. 16 Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
17 але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються. 18 Посіяне між терням означає тих, що слухають слово, 19 але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.20 А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
211 сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику? 22 Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б. 23 Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!241 сказав їм: 1 дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. 25 Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
261 сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; 27 і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння
33, 31. Ін 5, 35. [19] Лк 12, 15. 1 Тим. 6,
9. [21] Мф 5, 15. Лк 8, 16. [22] Мф 10,
26. Лк 8, 17; 12, 2. [24] Мф 7, 2. Лк 6, 38.
[25] Мф 13, 12; 25, 29. Лк 8, 18; 19, 26.
сходить і росте, а як - не знає він. 28 Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. 29 Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
301 сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? 31 Воно - мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. 32 А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.331 такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.34 Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
8 351 сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.361, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни. 371 знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.38 А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? 391, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. 401 сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? 411 страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?
9 С І прийшли на другий берег
моря, в країну Гадаринську.
21 коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого] Мф 13, 31. Лк 13, 18. [33] Мф 13, 34. [35] Мф 8, 23. Лк 8, 22. [39] Іов. 26,
го; 3 він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, 4 бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. 5 Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння.
6 Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. 71, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!8 Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. 91 спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. 101 благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. 11 Паслось же там біля гори велике стадо свиней. 121 благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. 13 Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. 14 Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.15 Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить - і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16 Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. 171 почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх.181 коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.19 Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до сво-
їх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. 201 пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.
З 21 Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.221 ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаі'р і, побачивши Його, падає до ніг Його 23 і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася
І жива.24 Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25 Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,26 багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, - 27 почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,28 бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю. 291 зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги. 301 негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї? 31 Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене? 32 Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це. 33 Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.34 Він же сказав їй: дочко,
віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35 Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя? 36 Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.371 не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. 381 прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.391, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить. 401 глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина. 411, взявши дівчину за руку, каже їй: “таліфа, кумі”, що значить: дівчино, тобі кажу, встань. 42 В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого. 431 Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.
І вийшов звідти Він, і при- 2 йшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.2 Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його? 3 Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього. 4 Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки
на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.51 не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки. 61 дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
13 71 покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. 81 заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9 щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі. 101 сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця. 111 коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому. 12 Вони пішли і проповідували, щоб покаялися; 13 виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14 14 Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель вос-крес з мертвих, і тому чудеса діються ним. 15 Одні говорили, що це Ілля, а іттттті говорили, що то пророк або один з пророків. 16 Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих. 17 Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився. 18 Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого. 19Іродіада ж, гніва-
ючись на нього, бажала вбити його, та не могла. 20 Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його. 211 настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських; 22 і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що воз-лежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі. 231 клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.24 Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя. 25 Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.26 Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. 271 негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його. 28 Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй. 29 Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
301 зібрались апостоли до Ісуса і і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили. 31 Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, - бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
321 вирушили в безлюдне місце в
човні одні. 331 побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди ттіттті з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.34 Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.351 вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут безлюдне, а час уже пізній, - 36 відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти. 37 Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динарїїв на двісті і дати їм їсти?
38 Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини. 39 Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві. 401 посідали рядами, по сто і по п’ятдесят. 41 Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх. 421 всі їли, і наситились. 431 набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків. 44 Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
З 451 зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ. 461, відпустивши їх, пішов на гору помолитись. 47 Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі. 481 побачив, як вони зне-
магали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
49 Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.50 Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
511 увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися, 52 бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
531, переправившись, прибули в землю Генісаретську і причалили до берега. 54 Коли вони вийш- 2 ли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,55 оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.561 куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.
П Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,21, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. 3 Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись пере-дань предків. 41 після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. 5 Потім 2 питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять
за переданням предків, а їдять хліб немитими руками? 6 Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. 7 Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. 8 Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передан-ня людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. 91 сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання? 10 Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.11А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: “корван”, тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене, 12 то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї. 13 Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подіб-
19 ного.141, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: 15 нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить
з неї, - те й оскверняє людину.
16 Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! 171 коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу. 18 Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? 19 Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка
їжа. 20 Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину. 21 Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, 22 злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, - 23 все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
241 підвівшись, пішов ЗВІДТИ у і краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.
25 Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;
26 а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27 Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.28 Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси ттід столом їдять крихти від дітей. 291 сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.301, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
31 Вийшовши з країв Тирських ї
і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя. 321 привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку. 33 Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика. 341, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: “єффафа”, тобто відкрийся.351 відразу відкрився у нього слух, і
розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.361 наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували. 371 надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, - глухим дає чути, і німим - говорити.
2 0 У ті дні, коли зібралося
дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм: 2 жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти.
3 Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека.
4 Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі? 51 запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім. 6 Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
7 Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її. 81 їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків. 9 А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
101, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї
3 Далмануфанські.11 Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. 121 Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. 131, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік.14 При цьому ученики Його
забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. 15 А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. 161, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. 17 Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? 18 Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? 19 Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять.20 А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім.211 сказав їм: як же не розумієте?
22 Приходить до Вифсаїди; і при- З водять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього.
23 Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що.
24 Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять.
25 Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно.
261 послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.
271 пішов Ісус з учениками Сво- З їми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди?
28 Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж - за Іллю, а деякі
- за одного з пророків.29 Він гово-
рить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відпо-'6 відь: Ти є Христос. 301 заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього. 18631 почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне. 321 говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому. 1864 Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське. 341, покликавши народ з ученика-;7 ми Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде.
35 Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.36 Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?
37 Або що дасть людина взамін за душу свою? 38 Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.
Q І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що цри-'8 йшло в силі. 21 через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і цреобразився перед ними.
3 Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білиль-ник не може вибілити на землі.
41 явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом.5 При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. 6 Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
71 з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!81 тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. 9 Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.101 вони три- і мали в собі це слово, допитуючись: що то означає, - воскреснути з мертвих. 111 спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? 12 Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. 13 Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.
14 Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.151 відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. 16 Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? 17 Один з натовпу ска- 4 зав у відповідь: Учителю, я при-
Глава 9. [1] Мф 16, 28. Лк 9, 27. [2] Мф 17, 1. [11] Мф 17, 10. [12] Пс. 21, 7.
Іс. 53, 3. Дан. 7, 13; 9, 26. [13] Мал. 4, 5. Мф 17, 12. [17] Мф 17, 14. Лк 9, 38.
вів до Тебе мого сина, що має духа німого. 18 Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. 19 Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. 201 привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. 21 Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; 22 багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. 23 Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.241 тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. 25 Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе ттімттй і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього.261, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. 27 Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав.
28 Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? 291 сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30 Вийшовши звідти, проходили через Гали лею, і Він не хотів, щоб
хто довідався. 31 Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. 32 Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33 Прийшли до Капернаума; і 4 коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? 34 Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. 351, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою.361, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: 37 хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
38 Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами.
39 Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. 40 Бо хто не проти вас, той за вас. 411 хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. 42 А хто 4 спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. 431 якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь не-
вгасимий, 1865 де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 18661 якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, 1867 де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 18681 якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, 1869 де черв ї-хттій не вмирає і вогонь не вгасає. 1870 Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. 50 Сіль - добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.
1 Q Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, :3 Він знову навчав їх. 2 Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? 3Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? 4 Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист
і розлучатись. 5 Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. 6 На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. 7 Ось чому залишить чоловік батька свого і матір 8 і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть.
9 Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. 10 У домі
ученики Його знову запитали Його про те саме. 11 Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю А та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. 121 якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.
13 Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. 14 Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. 15 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. 161, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.
17 Коли виходив Він у дорогу, А підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? 18 Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. ^Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір.20 Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї.
21 Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.22 Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скор-
[14] Мф 18, 4. 1 Пет. 2, 2. 1 Кор. 14, 20.
[15] Мф 11, 25. [16] Мф 19, 15. [17] Мф
19, 16. Лк 18, 18. [19] Вих. 20, 12-17. Втор. 5, 17. Мф 5, 21. Лк 18, 20. [21] Мф
6, 19.
ботою, бо мав велике багатство. 231, поглянувши довкола, Ісус ска-5 зав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже.24 Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!
25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. 26 Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись? 27 Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові.
281 почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою. 29 Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія 30 і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, - домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці
- життя вічне. 311 багато хто з перших будуть останніми, а останні - першими.
32 Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йду-
7 чи за Ним слідом, боялися. 33 Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і
видадуть Його язичникам;34 і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.
35 Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.36 Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? 37 Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. 38 Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? 39 Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся;
40 але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене - не від Мене залежить, а кому уготовано. 411, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. 42 Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. 43 Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. 441 хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. 45 Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.
46 Приходять до Єрихона. І коли 4 Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
47 Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісу-се, Сину Давидів! Помилуй мене. 481 примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! 49 Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. 50 Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісу-са.51 Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. 52 Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.
9 11 Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Ви-фанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх
2 і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть.31 якщо хто скаже вам: що це ви робите, -відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди. 4 Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його. 51 деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля? 6 Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх.71 привели осля до Ісу-са; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього. 8 Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а іттттті різали гілки з дерев і встилали ними дорогу. 91 ті, які пішли попереду
Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Бла-гословен, Хто гряде в ім’я Господнє! 10 Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
111 ввійшов Ісус в Єрусалим і в і храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифа-нії з дванадцятьма.
12 На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів.131, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв.
141 сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть.
І чули те ученики Його.15 Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав.
161 не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ. 171 вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників. 18 Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню. 19 Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.
20 Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня. 211, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоков-ниця, яку Ти прокляв, усохла.
22 Ісус, відповідаючи, говорить їм:
23 майте віру Божу, бо істинно і кажу вам, якщо хто скаже горі
цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, - буде йому, що тільки скаже.1871 Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, - і буде вам. 18721 коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. 1873 Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших.
2 1874 Прийшли знову до Єрусали
ма. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини28 і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити? 29 Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю.
30 Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені. 31 Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
32 А сказати, що від людей, - боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк. 331 сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
ї І почав говорити їм прит
чами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав. 21 послав у свій час
до виноградарів слугу - одержати від виноградарів плоди з виноградника. 3Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим.
4 Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям.51 знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших - одних били, інших вбивали. 6 Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого. 7 Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша. 81, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника. 9 Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
10 Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем. 11 Це від Господа, і дивним є в очах наших. 121 шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
131 посилають до Нього декого 5 з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові. 14 Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати? 15 Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого споку-
5, 1. Мф 21, 33. [3] Мф 5, 12; 23, 34. [7] Мф 26, 3-4. [8] Євр. 13, 12. [10] Мф 21,
42. [11] Пс. 117, 22-23. [13] Мф 22, 15.
Лк 20, 20.
шаєте Мене? Принесіть Мені ди-нарій, щоб Я побачив його.16 Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря. 1875 Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
,g is Потім прийшли до Нього сад-дукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи: 1876 Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму. 1877 Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей.
21 Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само. 22 Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка. 23 Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку. 24 Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої? 25 Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.26 А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? 27 Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
'6 281 приступив один з книжни
ків, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус від-
повів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей? 29 Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний. 301 полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, - ось перша заповідь! 311 друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає.
32 Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього; 33 і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви.34 Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
35 Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів? 36 Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Гос-подеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх -підніжжям ніг Твоїх.37 Отже, сам Давид називає Його Господом -як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.
381 говорив їм у вченні Своїм: сте- £ режіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях, 39 сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, - 40 ції, котрі
Як. 2, 8. Рим. 13, 9. Гал. 5, 14. [35] Мф
22, 41. Лк 20, 41. [36] Пс. 109, 1. [39] Мф 23, 6. Лк 11, 43. [40] Єз. 22, 25. Лк
20, 47.
поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
411 сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато. 42 Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант. 43 Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, 44 бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій, і 13 І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі! 2 Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені.31 коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті: 4 скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися?
5 Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас, 6 бо багато хто прийде ттід іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять.
7 Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, - але це ще не кінець. 8 Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це - по-
9 чаток хвороб. 9 Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на су-
дища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними. 101 всім народам раніш повинно бути пропові-дане Євангеліє.11 Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий.12 Видасть же брат брата на смерть, і батько - дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх. 131 ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться. 14 Коли ж побачите мерзо- 6 ту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; 15 а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; 16 і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій.
17 Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!18 Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. 19 Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. 201 коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. 21 Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, - не йміть віри.22 Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. 23 Ви ж бережіться. Ось, Я
11 наперед сказав вам усе. 24 Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, 25 і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться.261 тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою. 271 тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. 28 Від смоков-ниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
29 Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях. 30 Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
'2 31 Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. 32 Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець. 33 Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей.
34 Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати,35 так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці.36 Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали.37 А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте.
1 А Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків.
І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.2 Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
31 коли Він був у Вифанії, в до- ( мі Симона прокаженого, і возле-жав, - прийшла жінка з алава-стровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову. 4 Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира? 5 Бо можна було б його продати більш як за триста динарїїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6 Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.7 Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте. 8 Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння. 9 Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
101 пішов Іуда Іскаріотський, t один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
11 Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
12 У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. 131 посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14 і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже - де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? 151 він покаже вам велику,
прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. 161 пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
17 Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. 18781 коли вони во-злежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть
зі Мною, зрадить Мене.1879 Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я? 1880 Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
21 Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
221 коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.231, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі. 241 сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається. 25 Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
261, проспівавши, пішли на гору Елеонську.271 сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.28 По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.29 Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я. 301 говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, ра-
ніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.31 Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32 Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав уче-никам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.331 взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати. 341 сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте. 351, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.361 говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти. 37 Повертається і знаходить їх сплячими,
і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години? 38 Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
391 знову відійшов і молився, промовивши те саме слово. 401, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
411 прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників. 42 Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
431 зараз же, як Він ще говорив, 6 прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
34. Ін 13, 38. [32] Мф 26, 36. Лк 22, 39.
[36] Мф 26, 39. Флп 2, 8. Євр. 5, 7-8. [38] Лк 22, 40. [43] Мф 26, 47. Лк 22, 47.
Ін 18, 3.
44 Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно. 451, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його. 46 А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.47 Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо. 48 Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти. 1881 Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання. 1882 Тоді, залишивши Його, всі повтікали.1883 Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. 52 Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
531 привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини. 54 Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню. 55 Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили. 56 Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились. 571 деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили: 58 ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний. 59 Але й таке свідчення їхнє не сходилось. 60 Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? 61 Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного? 62 Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.63 Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки? 64 Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.651 деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66 Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика 67 і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином. 68 Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень. 69 Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них. 70 Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилея-нин, і мова твоя схожа. 71 Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите. 72 Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж дві
чі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.
З К Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
2 Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. 31 первосвященики звинувачували Його багато в чому. 4 Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? 5 Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. 6 На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. 7 Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. 81 народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. 9 Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10 Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
11 Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. 12 Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
13 Вони знову закричали: розіпни Його.14 Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! 15 Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісу-са, бивши, віддав на розп’яття.
7 16 Воїни відвели Його всереди
ну двору, тобто в Преторію, і зі-
Глава 15. [1] Мф 27, 2. Лк 22, 66. [2]
Мф 27, 11. Лк 23, 3. Ін 18, 33. 1 Тим. 6,
13. [11] Мф 27, 20. Лк 23, 18. Ін 18, 40, Діян. З, 14. [15] Мф 27, 26. Ін 19, 1. [21] Мф 27, 32. Лк 23, 26. [22] Мф 27, 33. Лк
брали весь полк, 17іодягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18 і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! 191 били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
20 Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одяг-ли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіл’яти.211 примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.221 привели Його 6 на місце Голгофу, що означає Лобне місце.231 давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. 24 Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. 25 Була третя година, і розіп’яли Його. 261 був напис провини Його: Цар Юдейський. 27 3 Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.281 збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.29 Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!30 Спаси Себе Самого і зійди з хреста.31 Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! 32 Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
23, 33. Ін 19, 17. Євр. 13, 12. [23] Пс. 68,
22. [24] Пс. 21, 19. Ін 19, 24. [26] Мф 27,
37. [28] Іс. 53, 12. [29] Пс. 68, 21. Мф 26,
61; 27, 40. Мк 14, 58. Лк 22, 37. Ін 2, 19.
33 О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. 1884 О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савах-фані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? 1885 Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. 1886 А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37 Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. 381 завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. 39 Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. 40 Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, 41 які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
421 настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед субо-19 тою]. 43 Прийшов Йосиф із Ари-мафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. 44 Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. 451, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. 46 Він, купивши плащаницю і
знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. 47 Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.
1 ^ Як минула субота, Марія 'і Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса.21 дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце.
31 говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу? 41, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий.51, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися. 6 А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Наза-рянина, розп’ятого. Він воскрес -Його нема тут. Ось місце, де поклали Його. 7 Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам.
81, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах.
І нікому нічого не сказали, бо боя-лися.
9 Ісус же, воскреснувши вранці "і в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магда-лині, з якої вигнав сім бісів.
10 Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали. 11 Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, -не повірили.
12 Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли
вони йшли до села. 131 ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили.
14 Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возле-жали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим. 18871 сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. 1888 Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений.
17 Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами,18 братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові.
19 Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога.20 Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь.
1 Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, 2 як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, 3то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високо достойний Феофиле, 1889 щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5 У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. 1890 Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. 1891 У ттттх не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. 8 Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, 9 за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, 10 а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. 11 Тоді з’явився йому ангел
Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. ^Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. 13 Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; 14 і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, 15 бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. 161 багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.171 йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. 181 сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. 19 Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. 201 ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до
5, 35. [17] Іс. 40, 3. Мал. 4, 6. Мк 1, 3; 9, 12. Ін 1, 23.
того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
22 Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. 23 А коли закінчилися дні служіння його, повернув-1 ся до свого дому.24 Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25 так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
26 Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у га-лилейське місто, яке називається Назарет,1892 до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви - Марія.1893 Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
29 Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. 18941 сказав їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. 311 ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. 32 Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. 331 царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. 34 Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? 35 Ангел сказав їй у відповідь: Дух Свя-
тий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. 36 Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, 37 бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. 38 Тоді Марія сказала: Я - раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
39 Уставши ж, Марія у дні ці 4 поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, 40 і увійшла в дім За-харїї, і привітала Єлисавету. 41 Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. 421 вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! 431 звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? 44 Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45 Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане їй від Господа. 461 сказала Марія: величає душа Моя Господа, 47 і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, 48 бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо відтттті ублажатимуть Мене всі роди. 49 Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
501 милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. 51 Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
52 скинув сильних з престолів і підніс смиренних; 53 голодних спов-
[35] Дан. 9, 24. [46] Іс. 61, 10. Авв. З, 18.
[50] Пс. 102, 17. [51] Пс. 32, 10; 76, 15.
Іс. 52, 10. [52] Іов. 5, 11. Іс. 66, 2. [53]
1 Цар. 2, 5. Пс. 33, 11. Мф 5, 6.
нив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.54 Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом'янувши милість, 55 як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. 56 Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57 Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.581 почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. 591 восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його -Захарією. 60 На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. 611 сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. 621 питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.63 Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. 641 відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. 651 був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. 66 Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. 671 Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: 68 благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.691 підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, 70 як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,71 що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненави-
[54] Пс. 97, 3. Іс. 41, 8. [55] Бут. 17, 19;
22, 18. Пс. 131, 11. [68] Мф 1, 21. [69] Пс. 131, 17. Єз. 29, 21. [70] Пс. 71, 4. Єр.
23, 6; ЗО, 8-10. [72] Бут. 22, 16; 26, 3. Лев. 26, 42. Єр. 31, 33. [73] Євр. 6, 13.
дить нас;72 сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій -1895 дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, 1896 щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,1897 безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. 761 ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. 1898 Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, 1899 з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,79 просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80 Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
0 У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. 2 Цей перепис був перший за правління Квири-нія Сирією.31 всі йшли записатися, кожен до свого міста. 4 Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
5 записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
6 Коли ж вони були там, надійшов час родити їй; 71 народила Сина Свого Первістка, і сповила Його,
1 поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8 У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори
отару свою. 9 Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. 101 сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. 11 Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. 121 ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. 131 раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: 1900 слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! 151 коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь. 19011, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах. 1902 Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це. 19031 всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи. 19 А Марія зберігала всі слова ці, складаю-> чи в серці Своїм.20 Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
21А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.
221 коли настали дні очищення за законом Мойсеевим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, 23 як написано в законі Господньому, щоб
усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. 241 щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. 25 Був тоді в Єрусалимі і чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.26 Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. 271 був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, 28 він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
29 нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, 30 бо бачили очі мої спасіння Твоє, 31 яке Ти приготував перед лицем усіх народів, 32 світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
33 Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. 341 благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, - 35 і Тобі Самій душу пройме меч, - щоб відкрилися помисли багатьох сердець. 36 Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїло-ва, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; 37 вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. 38 Прийшовши тієї
1 Цар. 2, 1. Пс. 97, 3. Іс. 52, 10. [32] Іс.
9, 2; 42, 6; 60, 3. Діян. 13, 47. [34] Іс. 8,
14. Мф 21, 44. 1 Пет. 2, 7. Рим. 9, 32.
[35] Ін 19, 25. [37] 1 Тим. 5, 5.
години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.
391 коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.
40 Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому. 41 Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. 421 коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято.43 Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його. 44 Думали, що Він іде
з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих. 451, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його. 46 Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував; 47 усі, хто слухав Його, дивувалися розуму
і відповідям Його. 481, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе. 49 Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму? 50 Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.511 Він пішов з ними, і прийшов у Наза-рет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. 52 Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.
[40] Лк 2, 52. [41] Вих. 23, 17; 34, 23. [47] Мф 7, 28. Мк 1, 22. Лк 4, 32. Ін 7, 15. [49] Мал. З, 1. [50] Лк 9, 45. [52] Лк 2, 40.
Глава 3. [3] Мф 3, 1. Мк 1, 4. [4] Мф *2 У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Тра-хонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї,
2 за первосвящеників Анни і Кая-фи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі. 31 він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, 4 як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому.
5 Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги - рівними. 61 побачить всяка плоть спасіння Боже. 7Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? 8 Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові. 9 Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь. 101 запитували його люди, кажучи: що ж нам робити? 11 Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само. 12 Прийшли і митарі хреститися від нього
З, 3. Мк 1, 3. Ін 1, 23. [6] Іс. 40, 3-5. [7] Мф 3, 7. [8] Мф 3, 9; 8, 11. Ін 8, 39. [9] Мф 3, 10; 7, 19. Ін 15, 6. [11] Як. 2, 15. 1 Ін 3, 17. 2 Кор. 8, 14. [12] Мф 21, 32.
і сказали йому: учителю, що нам робити? 13 Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам.14 Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою. 15 Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він,
- 1904 Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я не достойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. 1905 Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим. 19061 багато іншого, втішаючи, благовістив Він людям.
З 1907 Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого,1908 додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у
В ЯЗНИЦ1.
211 сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, 22 і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!
1 23 Ісус, починаючи Своє служін
ня, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв,24 Мат-фатів, Левїїв, Мелхїїв, Іаннаїв, Йосифів, 25 Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв,26 Маа-
фів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин,27 Іоананів, Рисаїв, Зорова-велів, Салафіїлів, Нирїїв, 28Мел-хіїв, Аддїїв, Косамів, Елмодамів, Ірів, 29Іосіїв, Слиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв, 30 Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Слиакимів,
31 Мелеаі'в, Маїнанів, Маттафаі'в, Нафанів, Давидів, 32Сссеїв, Ови-дів, Воозів, Салмонів, Наасонів,
33 Аминадавів, Арамів, Ссромів, Фаресів, Іудин,34 Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів,35 Се-рухів, Рагавів, Фалеків, Сверів, Салинів,36 Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів, 37Мафуса-лів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів,38 Сносів, Сифів, Адамів, Божий.
А Ісус же, сповнений Духа Свя- 1 того, повернувся від Йордану
1 поведений був Духом у пустелю.
2 Там сорок днів він був спокушу-ваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів.31 сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
4 Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим.
51, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить. 61 сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її. 7 Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє. 8 Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано;
Бут. 5, 28-29; 6, 10; 11, 10. [37] Бут. 5,
12. [38] Бут. 5, 3.
Глава 4. [1] Мф 4, 1. Мк 1, 12. [4] Втор.
8, 3. Мф 4, 4. [8] Втор. 10, 20, Мф 4, 10.
написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. 91 повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз. 1909 Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе; 1910 і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся
об камінь ногою Твоєю.1911 Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого. 19121, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.
141 повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. 15 Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.
3 161 прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати. 17 Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: 18 Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю, 19 проповідувати літо Господнє сприятливе. 201, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього.211 Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули.
4 221 всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син? 23 Він сказав їм:
напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.241 сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй. 25 По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі, 26 і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови.271 багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць.281 сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це.
291, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його. 30 Він же, пройшовши серед них, відійшов.
311 прийшов у Капернаум, місто 1 галилейське, і навчав їх по суботах. 321 дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу. 33 Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом: 34 облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий. 35 Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому.361 усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони вихо-
5 дять? 371 розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
38 Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї. 39 Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм. 40 Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покла-даючи на кожного з них руки, зціляв їх. 41 Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
42 А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них. 43 Він же сказав їм: і ітттттттм містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий. 441 проповідував у синагогах галилей-ських.
7 £ Одного разу, коли народ тис-
нувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,2 і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. 3 Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. 4 Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.5 Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але
за словом Твоїм закину сіть. 6 Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.71 дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
8 Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! 9 Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; 10 також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей.111, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
12 Коли Ісус був в одному місті, 1 прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.13 Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього. 141 Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм. 15 Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. 16 Він же відходив у безлюдні місця і молився.
17 Одного дня, коли Він навчав, 1 і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, - 18 і ось люди принесли на постелі чоловіка,
який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним;19 і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом. 201 Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої.
21 Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога?
22 Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? 23 Що легше - сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи? 24 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, - сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій. 251 він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога.261 жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.
10 271 після цього вийшов Ісус і по
бачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. 281 той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним. 291 влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які воз-лежали з ними. 30 Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками? 31 Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря,
а недужі. 32 Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників. 33 Вони ж сказали і Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють? 34 Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених? 35 Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні.
36 Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового.371 ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть. 38 А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге. 391 ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.
^ Сталося, що у суботу, першу і після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.2 Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? 3 Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?4 Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення1913, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. 51 сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи.
6 Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати.
Там був чоловік, у якого права рука була суха. 7 Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. 8 Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. 9 Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу - добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали.101, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. 11 Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом.
12 У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. 1914 Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з ттттх дванадцятьох, яких назвав апостолами: 1915 Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Фи-липа та Варфоломія,1916 Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та 1917 Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником.
171 зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидон-ських, 18 що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. 191 весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила
і зціляла всіх. 201 Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив:
Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.
21 Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся.
Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.
22 Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. 23 Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.
24 Але горе вам, багаті, бо ви 2 вже одержали свою втіху. 25 Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати!26 Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.
27 Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;
28 благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. 30 Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. 311 як хочете, щоб робили вам 2 люди, так і ви робіть їм. 321 коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
331 якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те
14, 13. Іс. 65, 13. [26] Іс. ЗО, 10. Ін 7, 7.
[27] Вих. 23, 4. Притч. 25, 21. Мф 5, 44. [29] Мф 5, 39. Рим. 12, 17. 1 Кор. 6, 7.
[31] Тов. 4, 15. Мф 7, 12.
дяка? Бо і грішники те саме роблять. 341 коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. 1918 Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих.
36 Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
37 Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; 1919 давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам.1920 Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? 40 Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. 41 Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? 42 Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. 43 Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий.
44 Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. 45 Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.
46 Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! - а не робите того, що Я кажу? 47 Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, - скажу вам, до кого подібний. 48 Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити,
бо він був збудований на камені.
49 А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
П Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума.2 У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. 3 Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. 41 вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, 5 бо любить народ наш і збудував нам синагогу.6 Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому:
18. [43] Мф 7, 18; 12, 33. [44] Мф 7, 16.
[45] Мф 12, 34-35. [46] Мал. 1, 6. Мф 7,
21. Як. 1, 22. Рим. 2, 13. [48] Мф 7, 24.
Глава 7. [1] Мф 8, 5.
Господи, не трудися, бо я недос-тойний, щоб Ти під дах мій увійшов. 7 Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. 8 Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. 9 Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.10 Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим.
З 11 Після цього Ісус пішов до міс
та, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. 12 Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло
з нею з міста.13 Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. 141, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань!151 мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.19211 всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог
І відвідав народ Свій. 1922 Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю.
181 сповістили про все те Іоана учні його. 1923 Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісу-са спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
20 Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати - чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? 21А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.221 сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять.
231 блаженний той, хто не спокуситься через Мене!
24 А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? 25 На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах.
26 На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.27 Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. 28 Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. 291 всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим.
30 Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. 31 Тоді Господь З сказав: кому уподібню людей роду
цього і до кого вони подібні? 32 Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.33 Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. 34 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. 351 виправдалася премудрість всіма дітьми своїми1924.
ІЗ 36 Один з фарисеїв просив Його,
щоб спожив з ттттм їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. 371 ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром
38 і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. 39 Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.40 Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. 41 Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. 42 Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? 43 У відповідь Симон сказав: думаю, що той, яко-
му більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. 441, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. 45 Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.46 Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. 47 Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. 48 їй же сказав: прощаються тобі гріхи. 49 Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? 50 Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром.
0 Після цього проходив ВІН і по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже,
1 з Ним дванадцять. 21 деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магда-линою, з якої вийшло сім бісів,
3 та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.
4 Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу: 5 вийшов сівач сіяти і зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його.
6 А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7 А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його.
8 Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! 9 Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця? 1925 Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим - у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.
11 Ось що означає притча ця. Зерно - це слово Боже. 1926 А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. 1927 А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. 1928 А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. 15 А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має З вуха слухати, нехай слухає. 16 Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. 17 Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. 18 Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того
відбереться і те, що він думає мати.
19 Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.201 сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе. 21 Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої - це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22 Одного дня увійшов Він у 40- з вен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили. 23 Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
241, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша. 25 Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?
261 припливли в землю Гада- З ринську, що навпроти Галилеї.
27 Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах. 28 Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене! 29 Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка,
26. Лк 12, 2. [18] Мф 13, 12; 25, 29. Мк
4, 25. [19] Мф 12, 46. Мк З, 31. [22] Мф
8, 23. Мк 4, 35. [25] Іов. 26, 12. Пс. 88,
10. [26] Мф 8, 28. Мк 5, 1.
тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю. 30 Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього.311 вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. 32 Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм.33 Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. 34 Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. 351 вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися.36 А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. 371 весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся.38 Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши:39 повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.
19 40 Коли ж Ісус повернувся, на
род прийняв Його, бо всі чекали на Нього. 411 ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім; 42 бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов,
народ тиснув Його.431 жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися.441, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась. 451 сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, - а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене? 46 Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. 47 Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. 48 Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром! 49 Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя. 50 Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде. 51 Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини. 52 Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. 531 глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла. 54 Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. 551 повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. 561 здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що ста-
ЛОСЯ*
З Q Скликавши дванадцятьох, ^ Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг.
21 послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.31 сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.
41 в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. 5 А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. 6 Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.
І 7 Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; 8 інші ж - що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. 91 сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.
10 Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.
11 Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зціленій ня. 12 День же почав схилятись. І
приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. 13 А Він сказав їм: ви дайте
Глава 9. [1] Мф 10, 1. Мк З, 13; 6, 7. [5] Мф 10, 14. Мк 6, 11. Діян. 13, 51. [7] Мф 14, 1. Мк 6, 14. [9] Лк 23, 8. [10] Мф
14, 13. Мк 6, 32. [13] Мф 14, 17. Мк 6,
38. Ін 6, 9. [18] Мф 16, 13. Мк 8, 27. [20]
їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? 14 Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.
151 зробили так, і розсадили всіх.
16 Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові.
171 всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків.
181 сталося, коли Він молився 4 у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? 19 Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.20 Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.21 Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це, 22 сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23 До всіх же сказав: якщо хто 4 хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. 24 Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.25 Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? 26 Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син
Ін 6, 69. [22] Мф 17, 22. [23] Мф 10, 38;
16, 24. Мк 8, 34. Лк 14, 27. [25] Мф 16,
26. Мк 8, 36. [26] Мф 20, 33. Мк 8, 38.
Лк 12, 9. 2 Тим. 2, 12.
Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.27 Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.
5 1929 Після цих слів, днів через
вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. 19301 коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.19311 ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: 1932 з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.32 Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. 33 Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, - не знаючи сам, що говорить. 34 Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару.351 був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! 361 коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.
:6 37 Наступного дня, як зійшли
вони з гори, зустріло Його багато народу. 38 Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: 39 його хапає дух, і він зненацька скрикує, і
трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. 40 Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. 41 Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. 42 Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
431 всі дивувались величі Божій.
Коли всі ще дивувались усьо- < му, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: 44 вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45 Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись. 46 Спало ж їм на думку - хто
б з них був більший? 47 Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48 і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий. 49 При цьому Іоан сказав: < Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. 50 Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.
511 було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. 521 послав вісників перед ли-
цем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. 1933 Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима.1934 Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? 1935 Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; 1936 бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
9 1937 Сталось, що коли вони були
в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. 58 Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні
- гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити.59 А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. 60 Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. 611 ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. 62 Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого.
З 1П Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.21 сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.3 Ідіть!
Я посилаю вас, як ягнят між вовків. 4 Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.5 В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому.
61 якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.7 В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. 81 в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. 91 зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.10 Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: 11 і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
12 Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. 13 Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаі'до, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
14 Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. 151 ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.16 Хто слухає вас, 5 той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
17 Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
18 Він же сказав їм: Я бачив сата-
Мф 10, 10. 1 Тим. 5, 18. [11] Мф 10, 14. Діян. 13, 51. [12] Мф 11, 24. [13] Іс. 23,
I. Єз. З, 6; 26, 2. Мф 11, 21. [16] Чис. 16,
II. Мф 10, 40. Лк 9, 48. Ін 13, 20.
ну, що, як блискавка, впав з неба.
19 Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. 20 Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. 21У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке
>2 було Твоє благовоління.221, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.231, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! 24 Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.
'З 251 ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? 26 Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? 27 Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого
- як самого себе. 28 Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби - і будеш жити. 29 Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? 30 На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єри-
хона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. 31 Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. 32 Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33 Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34 і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; 35 а на другий день, відходячи, вийняв два динарїї, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. 36 Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
37 Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
38 Коли вони йшли, прийшов і Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.39 У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісу-са і слухала слово Його. 40 Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. 41 Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. 42 А по-
трібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
5 J J І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх.2 Він сказав їм: коли молитесь, говоріть:
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. 3Хліб наш насущний дай нам сьогодні; 4 і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
51 сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, 6 бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому.
7 А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. 8 Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі
з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скіль-
3 ки той просить. 9Ія скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, 10 бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. 11 Який
з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби,
Глава 11. [2] Мф 6, 9. [3] Притч. ЗО, 8. [4] 1 Пет. 5, 8. 2 Пет. 2, 9. 1 Кор. 10, 13.
[9] Мф 7, 7; 21, 22. Мк 11, 24. Ін 14, 13. Як. 1, 6. [11] Мф 7, 9. [13] Євр. 12, 9.
подасть йому змію замість риби?
12 Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? 13 Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
14 Одного разу вигнав Він біса, 5 який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався. 15 Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського.16 А іттттті, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба. 17 Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде. 18 Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів. 19 Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20 Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже. 21 Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
22 коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть.
23 Хто не зі Мною, той проти Мене; 5
і хто не збирає зі Мною, той розкидає. 24 Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у
[14] Мф 9, 32; 12, 22. [15] Мф 9, 34; 12,
24. Мк 3, 22. [16] 1 Кор. 1, 22. [17] Мф
12, 25. Мк 3, 24. [20] Вих. 8, 19. Дан. 2,
44. [24] Мф 12, 43.
дім свій, звідки вийшов;25 і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. 1938 Тоді йде і бере
з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, - і буває для людини тієї останнє гіршим за перше.1939 Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!1940 А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
>9 1941 Коли ж багато народу стало
збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.30 Бо як Іона був знаменням ниневитя-нам, так буде і Син Людський родові цьому. 31 Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона. 32 Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони.
33 Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи тті я посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачи-
'О ли світло. 34 Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним.35 Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. 36 Якщо ж тіло
твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.
37 Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. 38 Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. 39 Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства.
40 Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? 41 Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.42 Але горе вам, фари- < сеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. 43 Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. 44 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви - як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. 45 На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш.
46 Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них. 47 Горе вам, що < будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: 48 цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. 49 Тому і пре-
Мф 23, 25. [41] Іс. 58, 7. Дан. 4, 24. [42] Мф 23, 23. [43] Мф 23, 6-7. Мк 12, 38-39. Лк 20, 46. [46] Мф 23, 4. Діян. 15, 10. [49] 2 Пар. 36, 15. Неєм. 9, 26. Мф 23, 34.
мудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть.
50 Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, 51 від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього.52 Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили.
53 Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, 54 підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.
1 'у Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, З яка є лицемірство.2 Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися. 3 Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях. 4 Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть,
5 але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся. 6 Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом.7 А у вас і волос-
[511 Бут. 4, 8. 2 Пар. 24, 21. Мф 23, 35. [52] Мф 23, 13.
Глава 12. [1] Мф 16, 6. Мк 8, 15. [2] Мф 10, 26. Мк 4, 22. Лк 8, 17. [4] Іс. 8, 12; 51, 7. Єр. 1, 8. Мф 10, 28. [6] Мф 10, 29. [7] Лк 21, 18. [8] Мф 10, 32. [9] Мк 8,
ся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів. 8 Кажу ж вам: кож- 6 ного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими; 9 а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими. 101 кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься. 11 Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити, 12 бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.
13 Хтось з народу сказав Йому: 6 Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною!14 Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас? 15 При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку. 161 сказав їм притчу: в 6 одного багатого чоловіка добре вродила нива.171 міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. 181 сказав: ось що зроблю - зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє.191 скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. 20 Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?
38. Лк 9, 26. 2 Тим. 2, 12. [10] Мф 12,
31. Мк 3, 28. 1 Ін 5, 16. [11] Мф 10, 19. Мк 13, 11. [15] Мк 4, 19. 1 Тим. 6, 9. [19] Сир. 11, 17. 1 Кор. 15, 32. [20] Іов. 20,
22. Пс. 38, 7. Єр. 17, 11.
21 Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
22 Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, - не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, - у що вдягнетеся.
23 Душа більша за їжу, і тіло - за одяг.24 Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів! 25 Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? 26 Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше? 27 Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них. 28 Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри! 29 Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, 30 бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте. 31 Краще шукайте Царства Божо-
>7 го, а те все додасться вам. 32 Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство.
33 Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить. 34 Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35 Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені. 361 ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря
свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому. 37 Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм.381 якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.39 Знайте, що, коли
б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. 40 Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський. 41 Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім? 42 Господь же ( сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба? 43 Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так.44 Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його.
45 Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, -
46 то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними. 47 Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий. 48 А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від < усякого, кому дано багато, багато
й вимагається, і кому багато до-
вірено, з того більше й спитають.
49 Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав! 50 Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться!51 Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення. 52 Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох. 53 Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю. 54 Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так.551 коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває. 56 Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте? 57 Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе? 58 Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці. 59 Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша.
) 1 1 У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми.2 У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці гали-леяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали? 3 Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. 4 Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і поби-
ла їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі?5 Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. 61 сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоков-ницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов. 71 сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на ттій смоков-ниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає? 8 Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм.
9 Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.
10 В одній із синагог Він навчав 7 у суботу.11 Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись. 12 Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги. 131 поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога.
14 При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній. 15 Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати?
16 А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній? 171 коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його.
18 Він же сказав: до чого подібне 7 Царство Боже, і до чого уподібню
його? 19 Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його.
20 Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже? 1942 Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.
221 проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.
23 Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм:24 намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть. 25 Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви. 26 Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав.
27 А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.
28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе - вигнаними геть. 291 прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому. 301 ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.
31У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити. 321 сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу. 33 А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. 34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли! 35 Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!
1 А Довелось Йому в суботу вві-йти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним. 21 ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу.3 Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу? 4 Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив. 5 При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній? 61 не змогли відповісти Йому на це.
7 Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу: 8 коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе, 9 і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився
49, 6; 60, 3. Мал. 1, 11. [ЗО] Мф 19, ЗО. Мк 10, 31. Діян. 10, 45; 28, 28. [34] Мф
23, 37.
Глава 14. [8] Притч. 25, 6.
цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.10 Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. 11 Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто
5 принижує себе, піднесеться.12 Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати. 13 Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,14 і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних. 15 Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божо-3 му! 16 Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. 171 коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.181 почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.19 Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. 20 Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти. 211, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше
на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.221 сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце. 23 Господар сказав рабові: ттіди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
24 Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.
25 3 Ним ішло багато народу, і, 7 обернувшись, Він сказав їм:26 коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником. 271 хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником. 28 Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
29 Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30 кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
31 Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами? 32 Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.33 Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
34 Сіль - добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
35 Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
8 К Всі митарі і грішники на-ближалися до Нього, щоб послухати Його. 21 нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.3 Але Він розповів їм таку притчу:4 який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її? 51, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.61, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену. 7 Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. 8 Або яка жінка, маючи десять драхм1943, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде, 9 а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму. 10 Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
’9 11 Ще сказав: один чоловік мав
двох синів. 121 сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. 13 Через кілька дттіи молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. 14 Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. 151 пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той
послав його на свої поля пасти свиней. 161 він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. 17 Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
18 встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою 19 і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.20 Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.21 Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. 22 А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23 і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! 24 Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. 25 А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;26 і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? 27 Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28 Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. 29 Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30 Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.31 Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє - твоє. 32 Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.
З 1 /С Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно.21, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управите-льство твоє, бо ти не можеш більше управляти. 3Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся. 4 Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми.51, покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму? 6 Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.7 Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят. 81 похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм. 91Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими,
1 прийняли вас у вічні обителі.10 Вірний у малому і у великому вірний;
а неправедний у малому, неправедний і у великому.11 Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне? 121 якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть? ^Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні1944.
14 Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.15 Він сказав їм: ви показу- 8 єте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом. 16 Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен
із зусиллям входить у нього.17 Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине.
18 Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.
19 Один чоловік був багатий, одя- 8 гався в порфиру і висон1945 і щодня розкішно бенкетував. 20 Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах 21 і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.22 Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.231 в пеклі, будучи
в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. 241, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.1946 Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар -тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш.19471, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять. 1948 Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. 1949 Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. 29 Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. 30 Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. 31 Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.
1 П Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять.2 Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив од->4 ного з малих цих. 3 Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому; 4 і коли
сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, - прости йому.
51 сказали апостоли Господу: додай нам віри. 6 Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас. 7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу? 8 Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам? 9 Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю. 10 Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити.
11 Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю.
121 коли входив Він в одне село, { зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік. 131 вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас. 14 Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам.
І коли вони йшли, очистилися.
15 Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога,16 і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин.
17 Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? 18 Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник
цей? 191 сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.
З 20 А як фарисеї запитали Його:
коли прийде Царство Боже? - відповів їм: не прийде Царство Боже помітно,21 і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є. 22 Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите. 231 скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся, 24 бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій. 1950 Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим ро-
Г дом цим.19511 як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського:1952 їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх.28 Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували;
29 а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх;
30 так буде і в той день, коли Син Людський явиться. 31У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад. 32 Згадайте жінку Лотову. 33 Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її.
34 Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться.35 Дві будуть
молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться. 36 Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться. 37 На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.
1 Q Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,2 ка- 8 жучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. 3 В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. 4 Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,5 але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. 61 сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? 7 Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? 8 Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9 Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. 10 Два чоловіки прийшли 8 до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. 11 Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як іттттті люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. 12 Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13 А митар, стоячи віддалік, не смів
[35] Мф 24, 41. [37] Мф 24, 28.
Глава 18. [1] Рим. 12, 12. Еф. 6, 18.
1 Сол. 5, 17. [7] Пс. 9, 19. Лк 11, 9. Одкр.
6, 10. [9] Лк 16, 15. [11] Іс. 58, 3. Одкр.
З, 17.
навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! 1953 Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
Ю 1954 Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
16 Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. 1955 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
1 19561 запитав Його один з нача
льників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? 19 Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.20 Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лже-свідчи, шануй батька твого і матір твою. 21 Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. 22 Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. 23 Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! 25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого. 26 Ті, що чули, сказали: то хто
ж може спастися? 27 Він же сказав: неможливе для людей - можливе для Бога.
28 Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. 29 Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого 30 і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому - життя вічне.
31 Взявши ж дванадцятьох уче- і ників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, 32 бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. 331 будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. 34 Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35 Коли ж наближався Він до і Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. 36 Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?37 Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. 38 Тоді він закричав: Ісу-се, Сину Давидів, помилуй мене!
391 ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! 40 Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: 41 чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб
6, 18-19. [24] Притч. 11, 28. Мф 19, 23. Мк 10, 23. 1 Тим. 6, 9-10. [28] Мф 19,
27. Мк 10, 28. [31] Пс. 21, 7. Мф 20, 18. Мк 10, 33. [32] Іс. 53, 7. [35] Мф 20, 29. Мк 10, 46.
мені прозріти!42 Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. 431 він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові. і 1 Q Потім Ісус увійшов до Єри-^ хона і проходив через нього. 21 ось один муж на ім’я Зак-хей, він був старший над митарями і чоловік був багатий, 3 бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст. 41, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.5 Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. 61 він поспішно зліз і прийняв Його з радістю. 71 всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка. 8 Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо. 9 Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. 10 Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11 Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.12 Отже, ска-
5 зав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися. 13 Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин1957 і
сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь. 14 Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами. 151 коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав. 16 Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.171 сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами. 18 Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.19 Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами. 20 Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,21 бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22 Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. 23 Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком? 241 сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин. 251 сказали йому: господарю, у нього є десять мин. 26 Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27 А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною. 28 Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
їв 19581 коли наблизився до Виффа-гїї та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх 1959 і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть. 1960А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? - скажіть йому так: Господь його потребує.
32 Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм. 1961 Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля? 34 Вони відповіли: Господь його потребує.351 привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса. 361 коли Він їхав, стелили одяг '7 свій на дорозі. 37 А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, 38 кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх! 391 деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм. 40 Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить. 411 коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним 42 і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано тттттті від очей твоїх. 43 Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звіду-
сіль. 441 зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
451 ввійшовши у храм, почав ви- 1 ганяти тих, що в ньому продавали і купували, 46 кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників. 471 навчав щодня в храмі.
А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48 і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.
ТП І сталося в один з тих днів, 1
коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами. 21 запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3 Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені
- 4 хрещення Іоанове було з небес чи від людей? 5 Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
6 А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк. 71 відповіли: не знаємо, звідки. 8 Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
91 почав Він розповідати людям 1 таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час. 101 у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони
[46] Іс. 56, 7. Єр. 7, 11. З Цар. 8, 29.
Глава 20. [1] Мф 21, 23. Мк 11, 27.
[6] Мф 14, 5. [9] Іс. 5, 1. Єр. 2, 21. Мф
21, 33. Мк 12, 1.
дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. 11 Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим. 121 ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали. 13 Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться. 1962 А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою.19631, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника? 1964 Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так!1965 А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? 18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він И упаде, того роздавить. 191 шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.201, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя. 211 вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу
наставляєш; 22 чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?
23 Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте? 24 Покажіть Мені динарій
- чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
25 Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже - Богові. 261 не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27 Тоді прийшли деякі з садду- 1C кеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його: 28 Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить по-томство братові своєму. 29 Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним; 30 узяв ту жінку другий, і той помер бездітним; 31 узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли.32 Після всіх померла і жінка.33 Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою?
Бо семеро мали її за дружину.
34 Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж; 35 а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.361 вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння. 37 А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.38 Бог же не є Бог мертвих,
а живих. Бо в Нього всі живі.39 На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав. 19661 більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:
41 як це кажуть, що Христос є сином Давидовим, 1967 А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, 1968 доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх? 1969 Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
33 19701 коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм: 46 стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,47 які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.
О 1 Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю. 2 Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти,3 і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала; 4 бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала.
34 51 коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав:6 надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується. 71 запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке зна-
мення, коли це має статися? 8 Він 1 сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними. 9 Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець. 10 Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство. 11 Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть.12 А пе- 1 ред усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє. 131 буде це вам на свідчення.
14 Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати, 15 бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші. 161 видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
17 і зненавидять вас усі за ім’я Моє.
18 Але й волосина з голови вашої не пропаде. 19 Терпінням вашим спасайте душі ваші.20 Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його. 21 Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті - нехай виходять з нього, а хто в околицях - нехай не входять до нього, 22 бо це дні помсти, щоб справдилося все написане. 23 Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде
4, 1. Еф. 5, 6. 2 Сол. 2, 3. [10] Іс. 19, 2. [12] Мф 10, 17; 24, 9. Мк 13, 9. Ін 15, 20. [14] Лк 12, 11. [15] Вих. 4, 12. Діян. 6,
10. [16] Мих. 7, 6. [19] Мф 10, 22. [20] Дан. 9, 27. Мф 24, 15. Мк 13, 14. [22] Зах. 14, 1.
велика біда на землі і гнів на народ цей. 241 поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників. 19711 будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення.1972 Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються. 19731 тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою.
•7 1974 Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.19751 сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева: 1976 коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо.31 Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.32 Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
33 Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. 34 Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано, 35 бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі.
36 Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським.
18 37 У день Він навчав у храмі; а
на ніч виходив і перебував на горі,
що зветься Елеонською. 381 всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його.
0 О Наближалося свято опріс
ноків, що зветься Пасхою.
21 шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу. 3 Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох, 4 і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм. 5 Вони зраділи і згодилися дати йому срібників. 61 він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
7 Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. 81 послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску. 9 Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували? 10 Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде. 111 скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми? 121 він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.13 Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
141 коли настав час, Він возліг,
1 дванадцять апостолів з Ним,
15 і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань. 16 Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві
24, 42; 25, 13. Мк 13, 33. [37] Ін 8, 2.
Глава 22. [1] Мф 26, 2. Мк 14, 1-2. [3] Мф 26, 14. [7] Втор. 16, 1. Мф 26, 17. Мк 14, 12. [14] Мф 26, 20. Мк 14, 18. Ін
13, 12. [16] Діян. 10, 41.
Божому. 171, взявши чашу й воз-давши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою. 18 Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже. 19771, взявши хліб і воз-давши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене. 1978 Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша - Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається. 19791 ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі. 1980 Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає. 19811 вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.24 Сталася ж між ними і суперечка - хто з них має вважатися за більшого. 25 Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться. 26 Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга. 27 Бо хто більший: чи той, хто возле-жить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга. 28 Але ви були
зі Мною в напастях Моїх, 29 і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, 30 щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31 Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю, 32 але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. 33 Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.34 Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене. 351 сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому. 36 Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.37 Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця. 38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
391, вийшовши, пішов, за звича- 1 єм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його. 40 Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу. 41А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився, 42 говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде! 43 Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його. 441, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю. 45 Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку, 46 і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
Мф 26, 34. Мк 14, ЗО. Ін 13, 38. [35] Мф
10, 9-10. Мк 6, 8. Лк 9, 3; 10, 4. [37] Іс. 53, 12. Мк 15, 28. [39] Мф 26, 36. Мк 14,
32. Ін 18, 1. [40] Мф 26, 41. Мк 14, 38.
47 Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48 Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?! 1982 Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем? 19831 один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.1984 Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.52 Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, - первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене! 53 Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54 Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік. 55 Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними. 56 Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним. 57 Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!58 Невдов
зі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!59 Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
60 Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. 611, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. 621, вийшовши геть, плакав гірко.
63 Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
641, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив? 651 багато іншої хули говорили на Нього.
66 А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон 67 і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите. 68 Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите. 69 Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.701 сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.71 Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
О О І піднялася вся громада 11 їхня, і повели Його до Пила-та.21 почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.3 Пи-лат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш. 4 Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в
7, 13. Мф 26, 64. Мк 14, 62. Ін 6, 62.
Глава 23. [1] Мф 27, 2. Мк 15, 1. Ін
18, 28. [2] Мф 22, 21. [3] Мф 27, 11. Мк
15, 2. Ін 18, 33. 1 Тим. 6, 13. Одкр. 1, 5.
Чоловікові Цьому. 5 Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.6 Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин? 71, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі. 8 Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-не-будь знамення. 91 ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.10 Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11 Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата. 121 стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою. 13 Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,14 сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. 15 Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16 Отже, покаравши Його, відпущу.
17 А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18 Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Ва-равву! 19 А той за якийсь вчинені Лк 9, 9. [11] Іс. 53, 3. [14] Мф 27, 23. Мк 15, 14. Ін 18, 38; 19, 4. [18] Мф 27, 20. Мк 15, 11. Ін 18, 40. Діян. З, 14. [ЗО] Іс. 2, 19. Ос. 10, 8. Одкр. 6, 15; 9, 6. [33]
ний у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці. 20 Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.21 Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!22 Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу. 23 Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхтті
і первосвящеників.241 Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім. 251 відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню
ВОЛЮ.
261 коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринея-нина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
271 йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.28 Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29 Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! 30 Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! 31 Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32 Вели і двох злочинців з Ним, 1 щоб убити. 331 коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. 34 Ісус же говорив: Отче,
прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. 351 стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом
з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
36 Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37 і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.381 був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: “Цей є Цар Юдейський”. 39 Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. 40 Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? 411 ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. 421 сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! 431 сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44 Було ж близько шостої години1985, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. 451 сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині. 46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
47 Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний. 481 весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. 49 Всі ж, хто знав Його,
1 жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50 І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,51 який не брав участи у раді і справі їхній,
3 Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого, 52 прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.531, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений. 54 День той був п’ятниця, і надходила субота. 55 Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісу-сом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. 56 Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
24 Першого ж дня після су- 11 боти, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ттттмтт деякі інші.
2 Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.31, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. 5 Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
6 Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, 7 кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників,
* Член синедріону.
і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути. 8 І згадали слова Його.91, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших. 10 То були Маг-далина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.111 здалися їм слова їхні неправдивими, і
ІЗ вони не повірили їм. 12 Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
13 Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Ем-маус. 141 розмовляли між собою про всі ці події. 151 коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.16 Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
17 Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені? 1986 Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому ттттмтт днями? 19871 сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми. 1988 Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його. 1989 Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж
сьогодні вже третій день, як усе це сталося. 1990 Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу, 23 і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий. 241 пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили. 25 Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! 26 Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою? 271, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.281 наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29 А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними. 301 коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм. 31У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них. 321 вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання? 331, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34 які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові. 351 вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
4 36 Коли вони про це говорили,
Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам. 37 Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа. 38 Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? 39 Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. 401, сказавши це, показав їм руки і ноги. 41 Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? 42 Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. 431, взявши, їв перед ними. 441 сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеевому і у пророків та в псалмах. 45 Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання. 461 сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, 47 і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. 48 Ви ж є свідками цього. 491 ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
501 вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх. 511 коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.52 Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.531 перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.
І 1 Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. 2 Воно було споконвіку в Бога. 3 Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося. 4 У Ньому було життя, і життя було світлом людям.51 світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.
ВІД ІОАНА
6 Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан. 7 Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.8 Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.
9 Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ.10 У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав.
11 До своїх прийшов, і свої Його не прийняли. 12 А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,
13 які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.
141 Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благода-
Глава 1. [1] Притч. 8, 22. 1 Ін 1, 1-2. [3] Бут. 1, 3. Пс. 32, 6. [5] Ін 3, 19. [6] Мф 3, 1. [9] Іс. 60, 1. [11] Мф 15, 24. [12] Рим. 8, 15. Гал. З, 26. [13] Ін 3, 5. [14] Мф 1, 16; 17, 2. Ін 17, 24. 2 Кор. З, 9.
ті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Сдинородного від Отця. 15 Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був. 161 від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать, 17 бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися. 18 Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинород-ний Син, Який у лоні Отця, Він явив.
191 ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є? 20 Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я - не Христос.211 запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні. 22 Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе? 23 Він сказав: я глас вопію-щого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк.
Євр. 2, 11. [15] Мф 3, 11. [16] Еф. 1, 6. Кол. 1, 19. [17] Вих. 20, 1. Рим. З, 24.
[18] Вих. 33, 20. 1 Ін 4, 12. 1 Тим. 6, 16.
[19] Ін 5, 33. [20] Ін 3, 28. Діян. 13, 25.
[23] Іс. 40, 3. Мф 3, 3. Мк 1, 3. Лк 3, 4.
24 А посланці були від фарисеїв. 251 вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк?
26 Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте; 27 Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його. 28 Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.
29 Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу.1991 Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене.1992Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві. 19931 свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.33 Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.341 я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
35 Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів.361, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий.37 Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом. 38 Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш? 39 Говорить їм: підіть і поба-
чите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години. 40 Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра. 41 Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос. 421 привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти - Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].
43 Наступного дня Ісус захотів £ йти до Галилеї; і знаходить Фи-липа, і каже йому: йди за Мною.
44 Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
45 Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета. 46 Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: тті лтг і подивись. 47 Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства. 48 Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоков-ницею. 49 Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти - Син Божий, Ти -Цар Ізраїлів.50 Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковни-цею, ти віруєш; більше цього побачиш. 511 говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині поба-
чите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.
5 О На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там. 2 Був також запрошений на весілля Ісус з учени-ками Його. 3Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають. 4 Ісус говорить їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій. 5 Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть. 6 Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри.7 Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху. 81 говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли. 9 Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха 10 і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі. 11 Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увіру-
7 вали в Нього ученики Його.12 Після цього прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його; і пробули там небагато днів. 13 Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима. 141 знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники гро-
Глава 2. [13] Втор. 16, 1. [14] Мф 21,
12. Мк 11, 15. Лк 19, 45. [17] Пс. 68, 10.
[19] Мф 26, 61; 27, 40. Мк 14, 58; 15, 29.
[22] Пс. 15, 8. Іс. 55, 3. Мф 17, 23. Діян.
шей. 151, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав. 161 сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі. 17 При цьому ученики Його згадали, що написано: ревність до дому Твого з’їдає Мене. 18 На це юдеї сказали Йому: яке знамення покажеш нам, що маєш владу так чинити?
19 Ісус сказав їм у відповідь: зруйнуйте храм цей, і Я за три дні поставлю його. 20 На це сказали юдеї: сорок шість років будувався храм цей, а Ти за три дні поставиш його? 21 Він же говорив про храм тіла Свого.22 Коли ж Він воскрес з мертвих, то згадали ученики Його, що Він казав їм це, і повірили Писанню і слову, яке сказав Ісус.231 коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто увірував в ім’я Його, побачивши чудеса, які Він творив. 24 Але Сам Ісус не ввіряв Себе їм, бо знав усіх; 25 і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині.
'З Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський.2 Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним.3 Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого. 4 Никодим
2, 25; 13, 34. [24] Мф 9, 4. Мк 2, 8. [25] Пс. 7, 10. Єр. 11, 20. Ін 6, 64.
Глава 3. [1] Ін 7, 50; 19, 39. [3] Як. 1, 18.
1 Пет. 1, 23. 2 Кор. 5,17. Гал. 6,15. Тит. З, 5.
говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися? 5 Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. 1994 Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.1995 Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище. 1996 Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа. 1997 Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути? 10 Ісус відповів йому і сказав: ти - учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш? 11 Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте. 12 Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам
1 про небесне? 13 Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах. 141 як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському, 15 щоб кожен, хто вірує в Нього, не заги-3 нув, але мав життя вічне.16 Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Сдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. 17 Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього.18 Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує,
вже осуджений, бо не увірував в ім’я Сдинородного Сина Божого.
19 Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; 20 бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі.
21А хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі.
22 Після цього прийшов Ісус з 1 учениками Своїми в Юдейську землю, і там жив з ними і хрестив. 23 Іоан же хрестив в Еноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди, і хрестилися, 24 бо Іоан ще не був посаджений до в’язниці. 25 Тоді виникла суперечка учнів Іоанових
з юдеями про очищення. 261 прийшли до Іоана і сказали йому: учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього. 27 Іоан сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба.28 Ви самі мені свідчите про те, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним.29 Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася.30 Йому належить рости, а мені умалятися. 31 Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі - земний є і поземному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є. 321 що Він бачив
і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає. 1998 Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний. 1999 Бо Той, Кого послав Бог, говорить слова Божі; бо без міри дає Бог Духа.
35 Отець любить Сина і все дав у руки Йому. 2000 Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому.
Д Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, - 2 хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, - 3 то залишив Юдею і знову пішов до Га-лилєї.
4 Належало ж Йому проходити
2 через Самарію. 5 Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу.
6 Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години. 7 Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися. 8 Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі.
9 Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами.
10 Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, -то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої.11 Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу?
12 Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його? 13 Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. 14 А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.15 Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати. 16 Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди. 17 Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, 18 бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. 19 Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк. 20 Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.21 Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі.
22 Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23 Але прийде час, і тпттті вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. 24 Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.
25 Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос;
53. [10] Іс. 12, 3; 44, 3. Зах. 14, 8. [20] Втор. 12, 6; 16, 6. З Цар. 9, 3. [22] Бут. 12, 3. 4 Цар. 17, 29. Іс. 2, 3. Рим. 9, 5.
[24] 2 Кор. З, 17. Флп З, 3.
коли Він прийде, сповістить нам усе. 26 Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою. 27 В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш
з нею? 28 Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям:29 ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? 30 Вони вийшли з міста і пішли до Нього. 31 Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж.
32 Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте. 33 Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти? 34 Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його. 35 Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив.36 Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. 37 Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне.38 Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: іттттті працювали, а ви ввійшли в їхню працю. 391 багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. 401 тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. 411 ще більше увірувало в Нього за Його словом. 42 А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо,
що Він істинно Спаситель світу, Христос.
43 Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї,
44 бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести.
45 Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято. 46 Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейсь-кої, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у 1 якого син був хворий. 47 Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті. 48 Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес. 49 Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій.50 Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.
51 Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий. 52 Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка.
53 Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його.54 Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.
С Після цього було юдейське 1 свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. 2 В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єв-рейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів.3 У них
лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4 бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.5 Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.6 Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? 7 Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, ітттттий вже поперед мене входить. 8 Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. 91 він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. 10 Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою.
11 Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. 12 Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? 13 А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. 14 Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого.15 Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. 161 почали юдеї переслідувати Ісу-са, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
5 17 Ісус же говорив їм: Отець Мій
донині робить, і Я роблю. 18 Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки по-
рушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. 19 На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син.20 Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. 21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. 22 Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.24 Істин- 1 но, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя.25 Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26 Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.271 дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. 28 Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; 29 і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, - у воскресіння суду. 30 Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і су- 1 джу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.31 Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.32 Є інший, який свідчить
про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене. 2001 Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину. 2002 А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.2003 Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його. 2004 Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. 371 Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили; 38 і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав. 39 Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. 40 Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. 41 Не приймаю слави від людей, 42 але знаю вас: ви не маєте в собі лю-бови до Бога. 43 Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете. 44 Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте? 45 Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, - Мойсей, на якого ви уповаєте. 46 Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене. 47 Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
/С Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Га-лилеї.2 За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими. 3 Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми. 4 Наближалася ж Пасха, юдейське свято.5 Ісус, звівши очі 1 і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? 6 Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити. 7 Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав. 8 Один з учеників Його, Андрій, брат Си-мона-Петра, говорить Йому: 9 тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч? 10 Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч.
11 Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів. 121 коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало. 131 зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли. 14 Тоді люди, побачив- 1 ши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ. 15 Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16 Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря.171, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них.
18 Дув сильний вітер, і море хвилювалося. 19 Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти2005, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.20 Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся.21 Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.
22 Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його. 23 Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім.24 Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. 251, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди? 26 Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб
10 і наситились.27 Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог. 28 Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі? 29 Ісус сказав їм у від-
повідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав.
30 На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш? 31 Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти. 32 Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.33 Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові. 34 На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей.35 Ісус сказав їм: Я є хліб жит- і тя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.36 Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте. 37 Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть.38 Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. 39 Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
40 Воля Того, Хто послав Мене, є і та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
41 Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес. 421 говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
43 Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою. 44 Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець,
Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день. 2006 У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. 2007 Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця. 2008 Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне. 2009 Я є З хліб життя. 49 Батьки ваші їли манну в пустелі - й померли.50 Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре.51Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.52 Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти? 53 Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. 54 Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.55 Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним і питтям. 56 Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває,
1 Я в ньому.57 Як послав Мене Живий Отець, - і Я живу Отцем, -так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене. 58 Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік. 59 Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі. 60 Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили:
жорстоке це слово! Хто може це слухати? 61 Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас? 62 А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возносить-ся туди, де був раніш? 63 Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає. 64 Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його. 651 сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого. 66 Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили. 67 Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
68 Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, 69 і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого. 70 Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол.71 Це говорив Він про Іуду Симонового Іс-каріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.
П Після цього Ісус ходив Га- 2 лилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його.
2 Наближалося свято юдейське
- ставлення кущів. 3Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш. 4 Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові. 5 Бо і брати Його не
вірували в Нього. 6 На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, час же вам завжди готовий.7 Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі. 8 Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав. 9 Сказавши це їм, залишився в Галилеї.
10 Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно. 11 Юдеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він? 121 багато було розмов про Нього в народі. Одні говорили, що Він добрий, інші казали, що ні, Він зваблює народ. 13 Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо
6 боялись юдеїв.14 У переполовення свята Ісус увійшов у храм і навчав. 151 дивувалися юдеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись? 16 Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення - не Моє, а Того, Хто послав Мене; 17 хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу. 18 Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди немає в Ньому.19 Чи не дав вам Мойсей закон? І ніхто з вас не виконує закону. Чого ж шукаєте, як вбити Мене? 20 Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? Хто хоче Тебе вбити? 21 Ісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтеся. 22 Мойсей дав вам обрізання [хоч воно не від Мойсея, а від отців], і в суботу ви обрізуєте чоловіка. 23 Якщо в суботу приймає чоловік обрізання,
щоб не порушити закону Мойсеевого, - то чому на Мене ремствуєте за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу? 24 Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим. 25 Тут деякі з єрусалимлян говорили: чи не Той це, Якого хочуть убити? 26 Ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому; чи не переконалися начальники, що Він справді Христос? 27 Але ж ми знаємо, звідки Він; Христос же, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він. 28 Тоді Ісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і Мене знаєте, і знаєте звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте. 29 Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене.301 хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його. 31 Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже створить більші чудеса, ніж Цей створив? 32 Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї та первосвященики слуг схопити Його.
33 Ісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав. 34 Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти.35 При цьому юдеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти в еллінське розсіяння і вчити еллінів? 36 Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не зможете прийти?
Г 2010 В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. 2011 Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. 2012 Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на ттттх Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений. 2013 Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк. 41 Тттттті говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галилеї Христос прийде? 42 Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид? 43 Отже, виникла в народі через Нього незгода. 44 Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук. 451 слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його? 46 Слуги відповіли: ніколи не говорила людина так, як Цей Чоловік. 47 Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися?
48 Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв?
49 Але цей народ, що не знає закону, проклятий він. 50 Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм: 51 хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить? 52 На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить. 531 кожний пішов до свого дому.
0 Ісус же пішов на гору Еле-онську. 2 А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.3 Приво- 2 дять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому: 4 Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі;
5 а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш? 6 Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
7 Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь. 81 знов, нахилившись додолу, писав на землі. 9 Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх;
1 залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині. 10 Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив? 11 Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши.
12 Ісус знову говорив до народу, 2 кажучи: Я - Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя. 13 Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.14 Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє прав-
Лк 2, 4. [43] Ін 9, 16. [50] Ін 3, 1. [51] Втор. 1, 17; 17, 8.
Глава 8. [5] Лев. 20, 10. Втор. 22, 22.
[12] Ін 1, 5; 9, 5. 1 Ін 1, 5.
диве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. 15 Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого. 16 А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав. 17 У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве.18 Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав. 19 Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. 20 Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.
>0 21 Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти. 22 Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти? 23 Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу. 24 Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших. 25 Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам.
26 Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові. 27 Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. 28 Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю.
29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.
30 Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього. 31 Тоді Ісус ска- ї зав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками;32 і пізнаєте істину,
і істина визволить вас. 33 Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?
34 Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. 35 Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. 36 Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними. 37 Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас. 38 Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого. 39 Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили
б діла Авраамові. 40 Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив.41 Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любо-дійства народжені; маємо одного Отця - Бога.42 Ісус сказав їм: якби ї Бог був Отець ваш, то ви любили
б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.
43 Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого. 44 Ваш батько є диявол; і ви
хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. 45 А коли Я істину говорю, то не вірите Мені. 46 Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені? 47 Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога. 48 На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі? 49 Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. 50 А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і З судить. 51 Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік. 52 Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік.53 Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? 54 Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш. 551 ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю. 56 Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів. 57 На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама? 58 Ісус
сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є.
59 Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі.
Q І, проходячи, побачив чоло- З віка, сліпого від народження.
2 Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, - він чи батьки його, що сліпим народився? 3 Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі. 4 Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе.5 Доки Я в світі, Я Світло для світу. 6 Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому. 71 сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим. 8 Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив? 9 Одні говорили, що це той; іттттті ж - що схожий на нього. Він же сказав: це я. 10 Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі? 11 Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. 12 Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю.13 Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв. 14 А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі. 15 Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав
їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу.16 Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Тттттті говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка.17 Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк. 18 Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів,19 і запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить? 20 Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він - це син наш і що він сліпим народився, 21 а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже. 22 Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги. 23 Тому-то батьки його сказали: він уже дорослий, самого запитайте. 24 Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той - грішник. 25 Він сказав їм у відповідь: чи Він - грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу. 26 Знову запитали його: що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі? 27 Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учениками? 28 Вони ж докорили йому і сказали: ти Його ученик, ми ж Мойсеєві учні.29 Ми
знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він.30 Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. 31 Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає.32 Споконвіку не чува-но, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження.33 Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити. 34 Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і чи ти нас учиш? І вигнали його геть.35 Ісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого?
36 Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього? 37 Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою.38 Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому.
391 сказав Ісус: на суд Я при- ї йшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими. 40 Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі? 41 Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас.
1 Q Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.2 А хто входить у двері, той пастир овець. 3 Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх. 41 коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. 5 За чужим же не
йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу. 6 Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
7 Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям. 8 Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
5 9 Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали. 11Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець. 12 А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець.
13 А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець. 14 Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої. 15 Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець. 16 Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне
7 стадо і один Пастир. 17 Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її.
18 Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого. 19 Через ці слова знову виникла суперечка між юде-ями. 20 Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слу-
Глава 10. [8] Єр. 23, 1; 50, 6. Єз. 34,
2. [9] Пс. 22, 2. [11] Пс. 22, 1. Іс. 40, 11. Єз. 34, 13; 37, 24. 1 Пет. 2, 25; 5, 4. [14] Єз. 34, 11. 2 Тим. 2, 19. [16] Єз. 37, 22.
[17] Іс. 53, 11. [18] Ін 2, 19; 14, 31. [20]
хаєте Його? 21 Тттттті говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?
22 Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима. 23 Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім. 24 Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо. 25 Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. 26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам. 27 Вівці Мої голосу Мого слу- З хаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. 281Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї. 29 Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого. 30 Я і Отець
- єдине. 31 Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його.32 Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з ттттх хочете побити Мене камінням? 33 Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом.34 Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги?
35 Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, - 36 чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохуль-ствує, бо сказав: Я Син Божий?
Мк 3, 21. Ін 7, 20. [22] 1 Мк 4, 59. [25] Ін
5, 36. [26] Ін 8, 19. 1 Ін 4, 6. [29] Втор.
33, 3. [31] Ін 5, 18. [34] Пс. 81, 6. [36] Ін
6, 27.
37 Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені;2014 а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому. 2015 Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх. 401 пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там. 20161 багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою. 421 багато хто там увірував у Нього.
19 1 1 Був один недужий - Лазар з Вифанїї, села Марії та її сестри Марфи. 2 Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм. 3 Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає. 4 Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий. 5 Ісус же любив Марфу і сестру ї"ї та Лазаря. 6 Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився. 7 Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї.
8 Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди? 9 Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;10 а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним.
11 Сказавши це, говорить їм потім:
Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його. 12 Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.13 Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер; 15 і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього. 16 Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним. 17 Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі. 18 Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять. 191 багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім. 20 Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома. 21 Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. 22 Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог. 23 Ісус говорить їй: воскресне брат твій.
24 Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день. 25 Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе.261 кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27 Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ.
28 Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. 29 Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Ньо-
го.30 Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа. 31 Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу - плакати там.32 Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. 33 Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився.341 сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись.
35 Заплакав Ісус. 36 Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його.
37 А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
38 Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39 Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі. 40 Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу? 41 Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене. 42 Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене. 43 Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть. 441 вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його об-
в’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде. 45 Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.
47 Тоді первосвященики й фа- 4 рисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить. 48 Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом.
49 Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте, 50 і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув. 51 Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, -
52 і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино. 53 3 того дня змовились убити Його. 541 тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми.
55 Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися. 56 Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято? 57 А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його.
110 Ісус же за шість дттів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. 2 Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. 3 Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира.4 Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іс-каріот, який хотів видати Його, сказав: 5 а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим? 6 Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали. 7 Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого. 8 Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди. 9 Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих.10 Первосвященики ж змовились убити і Лазаря,
11 бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.
12 На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим, 13 взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Бла-гословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! 14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: 15 не бійся, дочко Сион-ська! Ось Цар твій гряде, сидячи
Глава 12. [1] Мф 26, 6. Мк 14, 3. Ін
11, 2. [2] Лк 10, 40. [6] Ін 13, 29. [8] Втор. 15, 11. [13] Мф 21, 8. Мк 11, 8. Лк
19, 36. [15] Зах. 9, 9. Іс. 62, 11. Мф 21,
на молодому ослі. 16 Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому. 17 Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих. 18 Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо. 19 Фарисеї < ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.
20 Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами.21 Вони підійшли до Фи-липа, що був з Вифсаїди галилей-ської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса.22 Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові. 23 Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24 Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів. 25 Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.26 Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27 Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов - на цю годину.
28 Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю. 29 Народ, який
стояв і чув те, говорив: це грім. А іттттті казали: ангел говорив Йому.
30 Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.2017 Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть. 321 коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.2018 Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре. 2019 Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський? 2020 Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не
З знає, куди йде.36 Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник.37 Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього,
38 щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня?
39 Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая: 40 засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх. 41 Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього. 42 Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги. 43 Бо полюбили бі-
льше людську славу, ніж славу Божу. 44 Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене. 451 хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене. 46 Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
471 коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ. 48 Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день. 49 Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. 501Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.
1 ^ Перед святом Пасхи Ісус, 4 знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.21 під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,3 Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
4 встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався. 5 Потім налив води в зшивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. 6 Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі
26. Рим. 11, 8. [43] Ін 5, 44. [46] Ін 3, 19.
[47] Ін 3, 17. [48] Мк 16, 16. [49] Ін 14, 10.
Глава 13. [1] Мф 26, 2. Мк 14, 1. [3] Мф 11, 27; 28, 18. [4] Лк 17, 8; 22, 27.
умивати мої ноги? 7 Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім. 8 Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. 9Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову. 2021 Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. 2022 Бо знав Він зрадника Свого, тому і :5 сказав, що не всі вони чисті. 2023 Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? 2024 Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є.14 Отже, якщо Я, Господь і Учитель, зшив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
15 Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
16 Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. 17 Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.18 Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою.
19 Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я. 20 Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене. 21 Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно
кажу вам, що один з вас видасть Мене. 22 Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить. 23 Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому.
24 Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить.25 Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це? 26 Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоно-вому Іскаріоту. 271 з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше. 28 Але ніхто з тих, що возле-жали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому. 29 Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим.
30 Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч.
31 Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Люд- 4 ський, і Бог прославився в Ньому. 32 Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
33 Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, - куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер. 34 Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. 35 3 того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою. 36 Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти
йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.
37 Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе.
38 Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.
7 \Д Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте. 2 В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам. 31 коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я. 4 А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте. 5Фома сказав Йому: Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?
6 Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
7 Коли б ви знали Мене, то знали
б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його. 8 Филип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить. 9 Ісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?
10 Хіба ти не віриш, що Я в Отці і З Отець у Мені? Слова, які Я кажу,
не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.
11 Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені. Якщо ж ні, то вірте Мені за самими ділами. 12 Істинно, іс-
тинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить; тому що Я до Отця Мого іду.131 коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині. 141 коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю. 15 Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей. 161Я ублагаю Отця, й іншого У тішите ля дасть вам, щоб був з вами повік, 17 Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде. 18 Не залишу вас сиротами; прийду до вас.19 Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити. 20 Того дня дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас. 21 Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам. 22 Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи, що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові? 23 Ісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє збереже; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до Нього і оселю сотворимо у Нього. 24 А хто не любить Мене, слів Моїх не береже; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене. 25 Це сказав Я вам, перебуваючи з вами. 26 Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам
16, 23. Як. 1, 6. [17] Ін 16, 13. 1 Кор. 2,
14. [19] Ін 11, 25. 1 Сол. 4, 14. [23] Зах.
2, 10. 1 Кор. З, 16. Одкр. З, 20. [24] Ін 12, 49. [26] Ін 15, 26.
усе, що Я говорив вам. 2025 Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не
9 так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається. 2026 Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.20271 ось Я сказав вам про те, перш ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться. 2028 Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені він не має нічого. 2029 Та щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю. Вставайте, підемо звідси.
>0 1^ Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій - виноградар. 2 Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду. 3 Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам. 4 Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені. 5 Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого. 6 Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.
7 Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам.
8 Тим прославиться Отець Мій,
якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учениками. 9 Як по- £ любив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любові.10 Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові. 11 Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала, і радість ваша буде повна.12 Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.
13 Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх. 14 Ви - друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.
15 Не називаю вас більше рабами,
бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого. 16 Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам. 17 Це за- £ повідаю вам, щоб ви любили один одного. 18 Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів. 19 Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ. 20 Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого.
21 Та все те чинитимуть вам за ім’я
16, 23. 1 Ін 3, 22. [12] Ін 13, 34. 1 Ін З, 11; 4, 21. Еф. 5, 2. 1 Сол. 4, 9. [15] Еф. 1,
9; 3, 5. [16] Мк 16, 15. [18] 1 Ін З, 13.
[20] Мф 10, 24; 24, 9. Мк 13, 9. Лк 21,
12. Ін 13, 16. [21] Ін 16, 3.
Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене. 22 Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали
б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій. 23 Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого. 24 Коли б Я не творив серед НИХ ДІЛ, ЯКИХ НІХТО ІТТТПТТЙ не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого. 2030 Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно. 2031 Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене.2032 Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.
1 /£ Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися. 2 Виженуть З вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові. 3 Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене. 4 Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами. 5 А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш? 6 Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші.7 Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас, 8 і коли Він прийде, викриє світ за гріх,
і за правду, і за суд. 9 За гріх -тому, що не вірують в Мене. 10 За
правду - тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене.
11А за суд, бо князя світу цього осуджено. 12 Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. 13 Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам.
14 Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. 15 Усе, 5 що має Отець, — Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам. 16 Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця.
17 Тут деякі з учеників Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця?
18 Отже, вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже. 19 Ісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене? 20 Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде. 21 Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ. 22 Так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас. 231 в
Ін 12, 31; 14, ЗО. Кол. 2, 15. [13] Мф 10,
19. [15] Ін 17, 10. [22] Лк 24, 41, 52. Ін
20, 20. 1 Пет. 1, 8. [23] Мф 7, 7. Мк 11,
24. Лк 11, 9. Ін 14, 13; 15, 7. Як. 1, 6.
той день ви не спитаєте Мене ні
іб про що. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам. 24 Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною. 25 Це Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а відкрито сповіщу вам про Отця. 26 В той день будете просити в ім’я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас: 27 бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога.
28 Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця.29 Ученики Його сказали Йому: ось тепер Ти говориш просто, і притчі не кажеш ніякої.
30 Тепер бачимо, що Ти все знаєш
1 не потребуєш, щоб хто питав Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов. 31 Ісус відповів їм: тепер віруєте? 32 Ось настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний до свого і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець
31 Мною. 33 Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.
6 1 7 Після цих слів Ісус звів очі
Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе;
2 як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне.
3 Це ж є життя вічне, щоб пізнане] Рим. 8, 34. [27] Ін 17, 25. [32] Мф 26, 31. Мк 14, 27. [33] 1 Ін 4, 4; 5, 4. 1 Кор. 15, 57.
Глава 17. [1] Ін 12, 23. [2] Дан. 7, 14. Мф 28, 18. Євр. 2, 5-8. [3] Ін 6, 29. 1 Ін
ли Тебе, Єдиного Істинного Бога,
і Того, Кого Ти послав, Ісуса Хри-ста. 4 Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати. 51 нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого -славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу.6 Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
7 Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. 8 Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене. 9 Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої. 101 все Моє -Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них. 11Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.12 Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання. 13 Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
14 Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу. 15 Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла. 16 Вони не від світу, як і Я не від світу. 17 Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина. 18 Як Ти послав Мене у £
З, 23. [5] Одкр. 5, 12. [6] Ін 18, 9. [8] Ін
16, 27. [10] Ін 16, 15. [11] Ін 10, ЗО. Еф. 4,
3. [12] Пс. 108, 17, 8. Ін 18, 9. [14] Ін 8,
23. [17] Пс. 118, 142. Ін 14, 6. [18] Іс. 61, 1.
світ, так і Я послав їх у світ. 20331 за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. 2034 Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім.
21 Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, - щоб увірував світ, що Ти послав Мене. 221 славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине; 23 Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.24 Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були
зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу. 25 Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене. 261Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в ттттх була, і Я в них.
3 10 Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його.
2 Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми. 3 Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю. 4 Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте? 5 Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його. 61 коли
сказав їм: це Я, - вони відступили назад і впали на землю. 7 Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея. 8 Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть. 9 Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
10 Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх. 11 Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець? 12 Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його.
131 відвели Його спершу до Ан-ни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року.
14 Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
15 Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та ітттттий ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика. 16 А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра. 171 ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
18 Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
19 Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його. 20 Ісус відповів йому: Я
говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого. 21 Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив. 22 Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові? 23 Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене? 2035 Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи.
25 А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні. 2036 Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду? 2037 Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
>9 28 Від Каяфи повели Ісуса до
Преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у Преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску. 29 Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього? 30 Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі. 31 Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, -
32 щоб справдилося слово Ісусо-ве, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти.
33 Тоді Пилат знову ввійшов у Преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський?
34 Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене? 35 Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив? 36 Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси. 37 Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого.
38 Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому. 39 Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
40 Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.
1 О Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його. 21 воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю, 3 і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках. 4 Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини.5 Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це
[39] Мф 27, 15. Мк 15, 6. Лк 23, 17. [40] Діян. З, 14.
Глава 19. [1] Мф 27, 26. Мк 15, 15.
[4] Ін 18, 38. Діян. З, 13.
Чоловік! 6 Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закри-3 чали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. 7 Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. 8 Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. 91 знов увійшов у Преторію і сказав Ісу-сові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. 10 Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? 11 Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.12 3 того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві. 13 Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфо-стротон*, а по-єврейськи - гавва-фа. 14 Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години.
І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш!2038 Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
161 тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і пове-
ли. 20391, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; 2040 там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. 2041 Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. 20 Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами. 21 Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський.
22 Пилат відповів: що я написав те написав. 23 Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори. 24 Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, - щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили.
25 Біля хреста Ісуса стояли Ма- 6 ти Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. 26 Ісус, побачивши Матір і уче-ника, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це - син Твій. 27 Потім каже уче-никові: це - Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
28 Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
29 Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його. 30 Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
31А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. 2042 Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним.2043 А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. 2044 Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. 351 той, що бачив, засвідчив, - і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили. 36 Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього.37 Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи.
>2 38 Після цього Йосиф з Арима-
феї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса.39 Прийшов також і Ни-кодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів.
40 Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв.
41 На тому місці, де Його розіп’яли,
був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений. 42 Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько.
ТЛ У перший же день після ( суботи Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. 2 Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його. 3 Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу. 4 Вони бігли обидва разом; але ітттттий ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший. 51, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов. 6 Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали; 7 а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці. 8 Тоді ввійшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував. 9 Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.10 Тоді ученики знову повернулися до себе.
11 Марія стояла зовні біля гро- * бу і плакала; і, коли плакала, нахилилася до гробу,12 і бачить двох ангелів у білому, що сиділи - один в головах, а другий в ногах, де лежало тіло Ісусове. 131 вони кажуть їй: жоно, чого плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його.14 Сказавши
Глава 20. [1] Мф 28, 1. Мк 16, 1. Лк 24, 1. [6] Лк 24, 12. [9] Пс. 15, 10. Іс. 53,
11. Іона 2, 1. [11] Мф 28, 1. Мк 16, 5. [14] Мф 28, 9. Мк 16, 9.
це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус. 15 Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його.
16 Ісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Равву-ні! Що означає: Учителю! 2045 Ісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого. 2046 Марія Магдалина прийшла і сповістила ученикам, що бачила Господа і що Він це сказав їй.
5 2047 Того ж першого дня після
суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам!2048 Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа. 21 Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас.
22 Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого.
23 Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться. 24 Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус. 25 Тттттті ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від
цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.
26 Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! 27 Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним.28 Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! 29 Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували.
30 Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі. 31 Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його.
О 1 Після того знову явився 6 Ісус ученикам Своїм по воскресінні з мертвих біля моря Ти-веріадського. Явився ж так:2 були разом Симон-Петро, і Фома, званий Близнюком, і Нафанаїл з Кани галилейської, і сини Зеведеє-ві, і двоє інших з учеників Його.
3 Симон-Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою! Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого. 4 А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; але ученики не впізнали, що це Ісус.5 Ісус говорить їм: діти, чи є у вас яка їжа? Вони відповіли: ні. 6 Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти
через велику кількість риби.7 Тоді ученик, якого любив Ісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, оперезався одягом, бо він був нагий, і кинувся в море.8 А інші ученики припливли човном, бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот, і тягли сіть з рибою. 9 А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і рибу, що на ньому лежала, і хліб.
10 Ісус говорить їм: принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали.11 Си-мон-Петро пішов і витяг на землю сіть, повну великих рибин — сто п’ятдесят три; і від такої кіль-кости риби не прорвалася сіть.
12 Ісус говорить їм: ідіть обідайте. Ніхто ж з учеників не посмів запитати Його: хто Ти? Бо знали, що це Господь. 13 Ісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу. 14 Це вже втретє явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.
>7 15 Коли ж вони обідали, Ісус ка
же Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси ягнят Моїх. 16 Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. 17 Говорить йому втретє:
Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої.18 Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й ітттттий підпереже тебе і поведе, куди не хочеш. 19 Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.20 Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним ученик, якого любив Ісус і який на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи, хто видасть Тебе?
21 Побачивши його, Петро говорить Ісусові: Господи, а він що?
22 Ісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною. 231 рознеслося це слово поміж браттями, що ученик той не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? 24 Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його. 25 Багато й іншого сотворив Ісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.
1 Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Ісус творив і чого вчив від початку2 до того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апостолам, яких Він обрав Зі перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.
41, зібравши їх, Він звелів їм: “Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,5 бо Іоан хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим”. 6 Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: “Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?” 7 Він же сказав їм: “Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, 8 але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі”. 9 Сказавши це, Він вознісся перед їх-
Глава 1. [1] Лк 1, 3. [2] Мк 16, 15. Ін
20, 21. [3] Мф 28, 7. Мк 16, 14. [4] Лк
24, 49. Ін 14, 26. [5] Мф 3, 11. Мк 1, 8. [6] Дан. 7, 18, 27. Ам. 9, 11. [8] Лк 24,
німи очима, і хмара взяла Його з очей їхніх. 101 коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ттттмтт стали два мужі в білому одязі 11 і сказали: “Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо”.
12 Тоді вони повернулися до і Єрусалима з гори, що зветься Еле-он і знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі.
131, прийшовши, увійшли до світлиці, де й перебували: Петро та Яків, Іоан та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зилот, і Іуда, Яковів. 14 Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його.
15 У ті дні Петро, ставши посеред учеників, 16 сказав [зібралося ж близько ста двадцяти чоловік]: “Мужі-браття! Належало статися тому, що у Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про
49. Діян. 2, 32. [9] Мк 16, 19. Лк 24, 51.
[11] Дан. 7, 13. Мф 25, 31; 26, 64. 1 Сол.
1, 10. Одкр. 1, 7. [13] Мф 10, 2. [16] Пс.
40, 10. Ін 13, 18; 18, 3.
Іуду, колишнього вождя тих, що взяли Ісуса; 17 він був зарахований до нас і одержав жереб служіння цього; 18 але придбав землю неправедною мздою і, коли звалився додолу, розпалося черево його і випали всі нутрощі його;
19 і це стало відомо всім жителям Єрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою “Акелдама”, тобто “Земля крови”. 20 У книзі ж Псалмів написано: “Нехай опустіє двір його, і нехай не буде пожильця у ньому; і гідність його нехай прийме інший”. 21 Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив із нами Господь Ісус,22 починаючи від хрещення Іоанового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його”. 231 поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, та Мат-фея. 241, помолившись, сказали: “Ти, Господи, Серцезнавче всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти обрав 25 прийняти жереб цього служіння і апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти у своє місце”. 261 кинули про ттттх жереб, і впав жереб на Матфея, і зарахували його до одинадцятьох апостолів.
З О Коли настав день П’ятдесятниці, усі вони були однодушно вкупі.21 раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували. 31 з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них. 41 сповнилися всі Духа Святого, і поча
ли говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5 У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами. 6 Коли зчинився цей шум, зібрався народ і схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою. 71 всі були вражені і дивувалися, кажучи один до одного: “Чи не всі ці, які говорять, галілеяни? 8 Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися. 9 Парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадокїї, Понту та Асії, 10 Фригії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і захожі з Риму, юдеї та прозеліти2049,11 критяни й аравитя-ни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?” 121 дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: “Що це значить?” 13 А інші, глузуючи, говорили: “Вони напилися вина”.
14 Петро ж, ставши з одинадцятьма, ттідштщрт голос свій і промовив до них: “Мужі юдейські і всі жителі Єрусалима! Нехай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої: 15 вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16 але це те, що провіщав пророк Іоїль: 17 “І буде в останні дні, говорить Господь, - виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть. 181 на рабів Моїх і на
рабинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати. 191 покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.20 Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.20501 буде: усякий, хто прикличе ім’я
1 Господнє, спасеться”.2051 Мужі ізраїльські! Вислухайте слова ці: Ісуса Назорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог створив через Нього серед вас, як і самі знаєте,
23 Його [Ісуса] визначеного радою і передбаченням Божим виданого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили; 2052 але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його.25 Бо Давид говорить про Нього: “Я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся. 26 Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні, 27 бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.28 Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм”.29 Мужі-браття, нехай буде дозволено з дерзновенням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і був похований, і гріб його у нас до цього дня. 30 Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду стегон його воздвигнути Христа у плоті й посадити на престолі
його,31 він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклі, і плоть Його не побачить тління.
32 Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки. 33 Отже, Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте. 34 Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: “Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,35 доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх”.36 Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли”.
37 Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: “Що нам робити, мужі-браття?” 38 Петро ж ска- t зав їм: “Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа, 39 бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш. 401 іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: “Спасайтеся від роду цього лукавого”. 41 Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42 Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні та переломленні хліба, і в молитвах.
43 Був же у кожній душі страх; і багато чудес і знамень сталося через апостолів у Єрусалимі. 44 Усі ж віруючі були разом і мали все
69. [31] Пс. 15, 10. Діян. 13, 37. [32] Ін 15,
27. Діян. З, 15. [33] Ін 14, 16. [34] Мф
22, 44. [35] Пс. 109, 1. [36] Мф 28, 18.
[39] Єр. 31, 34. Діян. З, 25. [44] Діян. 4, 32.
спільне. 451 продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного. 20531 щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця, 2054 хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався.
Г О Петро та Іоан о дев’ятій годині йшли разом до храму на молитву. 21 був там чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого приносили й клали щодня перед дверима храму, що називалися Красними, просити милостині в тих, хто входив до храму. 3 Він, побачивши Петра та Іоана, що мали ввійти до храму, просив у них милостині. 4 Петро з Іоаном, пильно вглянувшись у нього, сказали: “Глянь на нас”.51 він пильно дивився на них, сподіваючись що-небудь одержати від них.6 Але Петро сказав: “Срібла й золота у мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назорея встань і ходи”. 71, взявши його за праву руку, підвів; і одразу зміцніли його ступні й коліна, 8 і, скочивши, він устав і почав ходити, і ввійшов із ними до храму; і ходив та скакав, хвалячи Бога. 91 весь народ бачив, що він ходить і хвалить Бога;10 і пізнали його, що це був той, який сидів біля Красних дверей храму ради милостині; і сповнилися жаху й подиву з того, що сталося з ним.
11 Оскільки зцілений кривий не відходив від Петра та Іоана, то весь народ, дивуючись, збігся до них у притвор, що називається Соломоновим. 12 Побачивши це, Петро сказав народові: “Мужі ізраїльські! Чого дивуєтесь цьому, або чого на нас так дивитесь; ніби ми своєю силою чи побожністю зробили те, що він ходить? 13 Бог Авраама та Ісаака і Якова, Бог отців наших, прославив Сина Свого Ісу-са, Якого ви зрадили та від Якого ви відреклися перед Пил атом, коли він хотів звільнити Його.
14 Але ви від Святого і Праведного відреклись і просили дарувати вам чоловіка-вбивщо,15 а Начальника життя вбили. Його Бог воскресив із мертвих, чого ми свідки. 161, ради віри в ім’я Його, ім’я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, яка від Нього, дарувала йому це зцілення перед усіма вами.17 А втім, я знаю, браття, що ви, як і князі ваші, зробили це через невідання. 18 Бог же, як провістив устами всіх Своїх пророків постраждати Христу, так і зробив. 19 Отже, покайтеся і наверніться, щоб очистилися гріхи ваші,20 щоб настали часи втіхи від лиця Господа, і нехай пошле Він провіщеного вам Ісуса Христа, 21 Якого небо повинно було прийняти до часів здійснення всього, про що говорив Бог устами всіх святих Своїх пророків від віку.22 Мойсей сказав отцям: “Господь Бог ваш дасть вам із братів ваших Пророка, як мене; слухай-
Діян. 2, 24, 32; 5, 32; 13, ЗО; 17, 31. [17] Лк 23, 34. Ін 16, 3. Діян. 13, 27. [18] Лк
24, 27. Діян. 26, 22. [20] Іс. 49, 10. [21] Ос. 2, 23; 3, 5. Ін 10, 16. [22] Мф 17, 5. Діян. 7, 37.
те Його в усьому, що говоритиме вам;2055 і станеться, що всяка душа, яка не послухає Пророка того, винищиться з народу”.20561 всі пророки, від Самуїла і після нього, скільки їх не говорило, також провістили ці дні. 2057 Ви сини пророків і завіту, що його заповідав Бог отцям вашим, кажучи Авра-амові: “І в потомстві твоїм благословляться всі племена земні”.
26 Бог, воскресивши Сина Свого Ісуса, до вас перших послав Його благословити вас, відвертаючи кожного від злих діл ваших”.
А Коли вони говорили до наро-ду, до них приступили священики й начальники охорони храму і саддукеї, 2 гніваючись на те, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння з мертвих; 3 і наклали на них руки, і віддали їх під варту до ранку; бо вже був вечір. 4 Багато з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п’яти тисяч.
5 На другий день зібралися в Єрусалим начальники їхні, і старійшини та книжники, 6 і первосвященик Анна, і Каяфа, і Іоан,
і Олександр та інші з роду перво-священицького; 7 поставивши їх посередині, питали: “Якою силою або яким іменем ви зробили це?”
8 Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: “Начальники народу і старійшини ізраїльські!
9 Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,
10 то нехай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що
іменем Ісуса Христа Назорея, Якого ви розп’яли і Якого Бог воскресив із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий.
11 Він є камінь, занедбаний вами, будівничими, Який став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння, 12 бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам”.
13 Побачивши сміливість Петра 1 та Іоана й примітивши, що вони люди некнижні й прості, [вони] дивувались, а разом з тим упізнавали їх, що вони були з Ісусом;
14 а побачивши зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти.151, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою, 16 кажучи: “Що нам робити з цими людьми? Бо всім, хто живе в Єрусалимі, відомо, що через них сталося явне чудо, і ми не можемо відкинути цього; 17 але, щоб це не розголошувалось більше в народі, погрозою заборонімо їм, щоб не говорили про це ім’я нікому з людей”.
181, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім’я Ісуса. 19 Але Петро та Іоан сказали їм у відповідь: “Судіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога? 20 Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули”.21 Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося. 22 Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.
12, 12. [11] Пс. 117, 22. Іс. 28, 16. Мф 21, 42. Мк 12, 10. Лк 20, 17.1 Пет. 2, 6. Рим. 9, 33.
[12] Діян. 10, 43. Кол. 1, 14, 20. 1 Сол. 5, 9.
1 Тим. 2, 5-6. [18] Діян. 5, 40. [19] Діян. 5, 29.
2 23 Коли їх відпустили, вони при
йшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященики й старійшини. 24 Вони ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: “Владико Боже, Що створив небо, й землю, і море та все, що є в них! 25 Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: “Чого заметушились народи і люди задумують марне? 26 Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його”. 27 Бо справді зібрались у місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з язичниками та народом ізраїльським, 28 щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя. 291 нині, Господи, споглянь на погрози їхні і дай рабам Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє,30 коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Ісуса”.311 після молитви їхньої захиталося місце, де вони зібрались, і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновенням.
32 У людей, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все у них було спільне.
33 Апостоли ж із великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них. 34 Не було між ними жодного вбогого; бо всі, хто володів землею або домами, продавали їх, приносили гроші за
продане 35 і клали до ніг апостолів; і давалося кожному, хто чого потребував. 36 Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою, що значить “син утіхи”, левит, родом кіирянин,37 у якого була своя земля, приніс гроші й поклав до ніг апостолів.
С Один же чоловік, на ім’я 1 Ананія, з жінкою своєю Сап-фирою, продав маєток, 2 і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів. 3 А Петро сказав: “Ана-ніє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ттітттт за землю? 4 Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові”.
5 Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це. 6 Уставши, юнаки взяли його, винесли і поховали. 7 Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що трапилося. 8 Петро ж спитав її: “Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?” Вона відповіла: “Так, за стільки”. 9 А Петро сказав їй: “Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось біля дверей ноги тих, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть”. 10 Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її. 111 великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це.
і 12 Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому. 13 Із сторонніх же ніхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх.14 А віруючих усе більше й більше приєднувалося до Господа, багато чоловіків та жінок,
15 так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них.16 До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
17 А первосвященик і з ним усі, які належали до єресі саддукей-ської, сповнилися заздрощів,18 наклали руки свої на апостолів і кинули їх до загальної в’язниці.
19 Ангел же Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав:20 “Ідіть і, ставши у храмі, говоріть до народу всі ці слова
5 життя”. 21 Вони, вислухавши, увійшли вранці до храму і навчали. А первосвященик і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до в’язниці привести апостолів. 22 Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, доповіли,23 кажучи: “В’язницю ми знайшли замкненою з усією пильністю і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, ми не знайшли у ній нікого”.24 Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та [інші] первосвященики не могли зрозуміти, що б це означало.25 Але один якийсь прийшов і доніс їм, кажучи: “Ось мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ”. 26 Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням. 27 Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященик, кажучи: 28 “Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того”. 29 Петро ж і апостоли сказали у відповідь: “Богові треба коритися більше, ніж людям. 30 Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.31 Бог Своєю десницею возніс Його як Начальника
і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
32 Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому”.
33 Вони ж, почувши це, розлютилися й радились, як убити їх.
34 Підвівшись у синедріоні, один фарисей на ім’я Гамалїїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолів на короткий час, 35 а їм сказав: “Мужі ізраїльські! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити
з ними.36 Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли.
37 Після нього під час перепису
з’явився Іуда галилеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались. 20581 нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується; 2059 а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями”. 2060 Вони послухались його; і, покликавши апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Ісуса, відпустили їх.
41 Вони ж [апостоли] пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Ісуса сподобилися зазнати безчестя. 421 повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовістити про Ісуса Христа.
6 С. У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів2061 на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх удовиць у повсякденному служінні їм. 2 Тоді дванадцять апостолів, скликавши багато учнів, сказали: “Не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи.
3 Отже, браття, оберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрости; їх поставимо на цю службу, 4 а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слову”. 51 угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і обрали Стефана, мужа, сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і
Тимона, і Пармена, і Миколая антиохійця, наверненого з язичників; 6 їх поставили перед апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки.
71 ширилося слово Боже, і вельми збільшувалося число учеників у Єрусалимі; і дуже багато священиків скорилося вірі.
8 А Стефан, сповнений віри і сили, творив великі чудеса і знамення в народі. 9 Дехто з так званої синагоги лібертинців і кири-нейців і олександрійців та деякі
з Киликії й Асії сперечалися зі Стефаном; 10 та не могли протистояти мудрості і Духові, Яким він говорив. 11 Тоді вони навчили декого сказати: “Ми чули, як він говорив хулу на Мойсея і на Бога”. 121 підбурили народ і старійшин, і книжників, і, напавши, схопили його і привели у синедріон. 13 І поставили лжесвідків, які говорили: “Цей чоловік не перестає говорити хулу на це святе місце і на закон. 14 Бо ми чули, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує це місце
1 змінить звичаї, передані нам Мойсеєм”.151 всі, хто сидів у синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице ангела.
П Тоді запитав первосвященик: “Чи справді воно так?”
2 Він же промовив: “Мужі-браття і отці! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його у Харран,3 і сказав йому: “Вийди
3 землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобі”. 4 Тоді він
вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані; а звідтіля, після смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.51 не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому
і після нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дітей. 20621 сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста. 2063 “Але Я, — сказав Бог, - судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці”. 20641 дав йому завіт обрізання. І коли він породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, Яків же — дванадцять патріархів.
9 Патріархи, із заздрости, продали Йосифа в Єгипет;2065 але Бог був
із ним, і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм. 111 прийшов голод на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і велика скорбота, і отці наші не знаходили їжі.12 Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз. 13 А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.141, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять. 15 Яків прибув до Єгипту, і помер сам, і отці наші; 16 і перенесені були у Сихем, і покладені у гробі, який купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихе-мового. 17 А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті, 18 до того часу, як став ітттттий цар, який не знав Йосифа.19 Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не лишалися живими. 20 У цей час народився Мойсей і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.21А коли він був покинутий, взяла його фараонова дочка і виховала його у себе як сина. 221 навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости, і був сильний у словах та ділах.23 Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих.241, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина. 25 Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли. 26 Наступного дня, коли дехто
з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: “Мужі, ви — брати; навіщо кривдите один одного?” 27 А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: “Хто тебе настановив начальником і суддею над нами?
28 Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?” 291 втік
[16] Бут. 23, 16; 50, 13. Нав. 24, 32. [17] Вих. 1, 7. Пс. 104, 24. [20] Вих. 2, 2. Євр. 11, 23. [21] Вих. 2, 5, 10. [24] Вих.
2, 12. [26] Вих. 2, 13.
Мойсей від цих слів і став цри-шельцем у землі Мадіамській, де народилося від нього двоє синів.
30 А як минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Синай ангел Господній у полум’ї вогню тернового куща. 2066 Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господній: 2067 “Я Бог отців твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова”. Мойсей, затремтівши, не смів дивитись. 331 сказав йому Господь: “Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.2068 Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет”.35 Цього Мойсея, якого вони відцуралися, сказавши: “Хто тебе настановив начальником і суддею?” - цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.36 Цей вивів їх, створивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустелі протягом сорока років. 37 Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: “Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших; як мене, Його слухайте”.38 Це той, що був у пустелі в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з отцями нашими і який прийняв живі слова, щоб передати нам, 39 якому отці наші не хотіли коритися, а відмовилися від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту, 40 сказавши Ааронові: “Зроби нам богів, які б ішли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської”. 411 в ті дні зробили тельця і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витворами рук своїх.42 Бог відвернувся
і попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: “Доме Ізраїлів, хіба ви Мені приносили заколене та жертви протягом сорока років у пустелі? 43 Ви прийняли скинію Мо-лохову і зірку бога вашого Рем-фана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон”. 44 У отців наших була в пустелі скинія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним. 45 Отці наші з Ісусом, узявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида, 46 який знайшов ласку перед Богом і благав знайти оселю для Бога Якова. 47 Соломон же збудував Йому храм. 48 Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк: 49 “Небо
- престіл Мій, і земля — підніжжя ніг Моїх. Який храм збудуєте Мені, - говорить Господь, - або яке місце для спокою Мого? 50 Чи не Моя рука створила все це?” 51 Жорстокосердні! Люди з необ-різаним серцем та вухами, ви завжди противитеся Духові Святому, як отці ваші, так і ви. 52 Кого ж з пророків не гнали отці ваші? Вони
40. Євр. 8, 5. [45] Нав. З, 14. [46] 2 Цар. 7, 2. Пс. 131, 5. [47] 3 Цар. 6, 1. [48] З Цар. 8, 27. Діян. 17, 24. [50] Іс. 66, 1-
2. [51] Втор. 9, 13. Єр. 6, 10. Єз. 44, 9.
[52] Мф 23, 34. 1 Сол. 2, 15.
повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нині стали ви, - 2069 ви, які прийняли закон при служінні ангелів і не зберегли”.
54 Слухаючи це, вони розлютилися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.2070 А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,2071 і сказав: “Ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога”. 57 Вони ж, закричавши гучним голосом, позатуляли вуха свої і одностайно кинулися на нього, 58 і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака на ім’я Савл. 591 побили камінням Стефана, який молився і говорив: “Господи Ісусе, прийми дух мій”. 601, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: “Господи, не вважай їм це за гріх!” І, сказавши це, упокоївся.
0 Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гоніння на церкву в Єрусалимі;
1 всі, крім апостолів, розсіялися по різних місцях Юдеї та Самарії.
2 Стефана ж поховали люди побожні і вчинили великий плач по ньому. 3 А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до в’язниці.
4 Ті ж, що розсіялися, ходили і З благовістили слово.5 Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа. 6 Народ однодушно слухав те, що говорив
Филип; чув і бачив чудеса, які він творив. 7 Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося. 81 була велика радість у тому місті.
9 Перебував же в місті один чоловік на ім’я Симон, який раніш волхвував і дивував самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. 10 Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: “Цей є велика сила Божа”. 11А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням. 12 Коли ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки. 13 Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
14 Коли почули апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоана, 15 котрі, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.16 Бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки були вони охрещені в ім’я Господа Ісуса.17 Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого. 18 Симон же, поба- 1 чивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші, 19 кажучи: “Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого”.20 Але Петро сказав йому: “Нехай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти
Глава 8. [1] Діян. 11, 19. [3] Діян. 9,
1; 22, 4; 26, 10. 1 Кор. 15, 9. Гал. 1, 13.
[7] Мк 16, 17. [12] Діян. 6, 5. [17] Діян.
6, 6. [20] Мф 10, 8.
помислив дістати дар Божий за гроші. 21 Нема для тебе в цьому ні частки, ні уділу; бо серце твоє неправдиве перед Богом.22 Отже, покайся у цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого; 23 бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди”. 24 Симон же сказав у відповідь: “Помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами”. 25 Вони ж, засвідчивши та цроповідавши слово Господнє, поверталися до Єрусалима і в багатьох самарійських селах проповідували Євангеліє.
Ю ге Д филипові ангел Господній сказав: “Устань та йди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна”. 27 Він устав і пішов. І ось чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, хранитель усіх її скарбів, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння,28 повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю. 29 Дух сказав Филипові: “Підійди і пристань до цієї колісниці”. 30Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: “Чи розумієш, що читаєш?” 31 Він сказав: “Як можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?” І попросив Филипа піднятися і сісти з ним.32 А місце з Писання, яке він читав, було таке: “Як вівцю на заклання, ведено Його, і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх. 33 У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто розповість? Бо береться із землі життя
Його”. 341 казав євнух Филипові: “Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось іншого?” 35 Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовістив йому про Ісуса.36 Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: “Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?” 37 Филип же сказав йому: “Якщо віруєш від усього серця, то можна”. Він сказав у відповідь: “Вірую, що Ісус Христос є Син Божий”.381 наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив [він] його. 39 Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою своєю, радіючи. 40 Филип же і опинився в Азоті і, проходячи, благовістив усім містам, аж поки прийшов до Кесарїї.
Q А Савл, ще дихаючи погро-зами та вбивством на учеників Господа, прийшов до первосвященика 2 і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послідовників цього вчення, чоловіків та жінок, зв’язавши, приводити до Єрусалима.
3 Коли ж він ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба. 4 Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: “Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?” 5 Він сказав: “Хто Ти, Господи?” Господь же каже: “Я - Ісус, Якого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна”. 6 Він із трепетом і жахом сказав: “Господи, що пове-
лиш мені робити?” І Господь сказав йому: “Встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити”. 7 Люди ж, які йшли за ним, стояли здивовані, бо чули голос, а нікого не бачили. 8 Савл підвівся із землі і відкритими очима своїми нікого не бачив. І повели його, взявши за руку, і привели в Дамаск. 91 три дні він не бачив, і не їв, і не пив.
10 У Дамаску був один ученик на ім’я Ананія; і Господь у видінні сказав йому: “Ананіє!” Він сказав: “Я, Господи!” 11 Господь же сказав йому: “Встань і піди на вулицю, що зветься Прямою, і спитай в Юдиному домі тарсяни-на на ім’я Савл; він зараз молиться, 12 і бачив у видінні мужа, на ім’я Ананія, який прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів”. 13 Ананія відповів: “Господи, я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла заподіяв він святим Твоїм у Єрусалимі; 14 і тут має від первосвящеників владу зв’язати всіх, хто призиває ім’я Твоє”.15 Господь же сказав йому: “Іди, бо він є Мій обраний сосуд, щоб пронести ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїлевими.161Я покажу йому, скільки він має постраждати за ім’я Моє”. 17 Ананія пішов і увійшов у дім і, поклавши на нього руки, сказав: “Брате Савле, Господь Ісус, Який з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і сповнився Святого Духа”.181 вмить немовби луска відпала з очей його, і враз він прозрів; і, вставши, охрестився 19 і, прийнявши їжу, укріпився.
І Савл кілька днів пробув з уче- 2 никами у Дамаску. 201 відразу став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий.
211 всі, хто чув, дивувалися і говорили: “Хіба це не той самий, який гнав у Єрусалимі тих, які призивали ім’я це? Та й сюди чи для того прийшов, щоб зв’язувати їх і приводити до первосвящеників?” 22 А Савл усе більше і більше зміцнювався і бунтував юдеїв, які жили в Дамаску, доводячи, що Той є Христос.
23 Коли ж минуло багато часу, юдеї змовились убити його. 24 Але Савл довідався про їхній намір. Вони ж день і ніч вартували біля воріт, щоб убити його.25 Та ученики, узявши його, вночі спустили в корзині по стіні.26 Савл прибув до Єрусалима і намагався приєднатися до учеників; але всі боялися його, не вірячи, що він ученик.
27 Варнава ж узяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він дорогою побачив Господа, і що говорив йому Господь, і як він у Дамаску сміливо проповідував в ім’я Ісусове.281 перебував він з ними в Єрусалимі, входив і виходив, і сміливо проповідував в ім’я Господа Ісуса.29 Говорив також і сперечався з елліністами; а вони намірялися вбити його.30 Брати, довідавшись про це, відправили його до Кесарїї і перепровадили до Тарса.
31 Церкви ж по всій Юдеї, Гали-леї та Самарії мали спокій, навчаючись та перебуваючи в страху Господньому; і, втішенням Святого Духа, примножувались.
32 Трапилося, що Петро, коли 2 обходив усіх, прийшов і до святих,
які жили в Лідді. 33 Там знайшов він одного чоловіка на ім’я Еней, який уже вісім років лежав на постелі і був розслаблений.34 Петро сказав йому: “Енею! Зціляє тебе Ісус Христос; встань з постелі твоєї”.
1 він зараз же встав. 351 бачили його всі жителі в Лідді і Сароні, які навернулися до Господа.
36 У Іоппії ж була одна учениця на ім’я Тавифа, що значить “сарна”; вона була сповнена добрих діл і творила багато милостині. 37 Сталося ж у ті дні, що вона занедужала й померла. Її обмили і поклали у світлиці. 38Лідда ж була поблизу Іоппії, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловік просити, щоб він не забарився прийти до них.39 Петро, вставши, пішов з ними; і коли він прийшов, завели його у світлицю, і всі вдови із слізьми стали перед ним і показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними.40 Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, сказав: “Танифо, встань”. І вона відкрила свої очі і, побачивши Петра, сіла. 41 Він подав їй руку, тті/гаіи її і, покликавши святих і вдовиць, поставив її перед ними живою.42 Це стало відомим по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа. 431 чимало дттів пробув він у Іоппії в якогось Симона, кожум’яки.
14 1 Q У Кесарії був один чоловік, на ім’я Корнилій, сотник з полку, званого Італійським,
2 побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові.3 Близько дев’ятої годи-
ни дня, у видінні, він ясно бачив ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: “Корнилію!”
4 Він же глянув на нього і, злякавшись, сказав: “Що, Господи?” Ангел відповів йому: “Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом. 5 Отже, пошли людей до Іоппії і поклич Симона, званого Петром. 6 Він гостює в одного кожум’яки Симона, дім якого біля моря; він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім”.
7 Коли ангел, який говорив із Кор-нилієм, відійшов, то він, покликавши двох із своїх слуг і побожного воїна з тих, які були при ньому, 8 і, розповівши їм усе, послав їх у Іоппію.
9 Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися, 10 і відчув він голод, і захотів їсти. Поки ж готували, найшов на нього жах,
11 і бачить розкрите небо і якийсь сосуд, ніби велике полотно, прив’язане за чотири кінці, що спускається на землю і сходить до нього;12 у ньому знаходились усякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні. 131 був голос до нього: “Встань, Петре, заколи та їж”. 14 Петро ж сказав: “Ні, Господи, я ніколи не їв нічого поганого або нечистого”. 15 Тоді вдруге був голос до нього: “Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим”. 16 Сталося це тричі; і сосуд знову піднявся на небо. 17 Коли ж Петро в собі дивувався, що б то означало видіння, яке він бачив,
- ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, зупинилися біля воріт; 18 і, крикнувши, спитали: “Чи тут гостює Симон, званий Петром?” 19 Тим часом як Петро розмірковував про видіння, Дух сказав йому: “Ось, три чоловіки шукають тебе;2072 встань, зійди та йди з ними, нітрохи не
5 вагаючись; бо Я послав їх”.2073 Петро, зійшовши до людей, присланих до нього Корнилієм, сказав: “Я — той, кого ви шукаєте; у якій справі ви прийшли?” 2074 Вони ж сказали: “Корнилій-сотник, муж праведний і богобоязний, про якого добре говорить увесь народ юдейський, одержав повеління через святого ангела покликати тебе до дому свого і послухати слова твого”.2075 Тоді Петро, запросивши їх, пригостив. А наступного дня, уставши, пішов з ними, і дехто з братії іоппійської пішли з ним.
24 Наступого дня прийшли вони до Кесарії. Корнилій же очікував їх, скликавши своїх родичів та близьких друзів. 25 Коли входив Петро, Корнилій його зустрів і поклонився, припавши до його ніг.
26 Петро ж підвів його, кажучи: “Встань, я теж людина”. 271, розмовляючи з ним, увійшов у дім і знайшов багатьох, що зібралися. 281 сказав їм: “Ви знаєте, що юде-єві заборонено знатися або зближатися з іноплемінником; але Бог відкрив мені, щоб я жодного чоловіка не вважав негідним або нечистим. 29 Тому я, коли мене покликали, прийшов, не вагаючись. Отже, питаю: для чого ви покликали мене?” 30 Корнилій сказав:
“Четвертого дня я постився аж до цієї години і о дев’ятій годині молився у своєму домі, і ось став переді мною муж у світлій одежі
31 і каже: “Корнилію! Почута молитва твоя, і милостині твої згадалися перед Богом. 32 Отже, пошли в Іоппію та поклич Симона, званого Петром; він гостює в домі кожум’яки Симона, що біля моря; він прийде і скаже тобі”. 33 Зразу ж послав я до тебе, і ти добре зробив, що прийшов. Тепер ми всі стоїмо перед Богом, щоб вислухати все, що повелів тобі Бог”.
34 Петро відкрив уста і сказав: 2 “Істинно пізнаю, що Бог не дивиться на особу, 35 але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому.
36 Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Ісу-са Христа; Цей є Господь усіх.
37 Ви знаєте про те, що сталося по всій Юдеї, починаючи від Галилеї, після хрещення, що проповідував Іоан:38 як Бог Духом Святим і силою помазав Ісуса з Наза-рета, і Він ходив, творив добро і зціляв усіх, поневолених дияволом, тому що Бог був з Ним. 391 ми свідки всього, що зробив Він на землі юдейській і в Єрусалимі, і що врешті Його вбили, повісивши на дереві. 40 Його Бог воскресив на третій день, і дав Йому являтися 41 не всьому народові, а свідкам, Богом наперед обраним, нам, які їли й пили з Ним після воскресіння Його з мертвих. 421 Він повелів нам проповідувати людям і свідчити, що Він є при-
11. Еф. 6, 9. [36] Еф. 2, 17. Флп 2, 11.
[37] Лк 4, 14. [38] Пс. 44, 8. Лк 4, 18. [39] Діян. 5, 32; 13, 31. [40] Діян. 2, 24. [41] Мф 28, 7. Лк 24, ЗО. Діян. 13, 31.
значений від Бога Суддя живих і мертвих. 2076 Про Нього всі пророки свідчать, що всякий, хто вірує в Нього, одержить відпущення гріхів іменем Його”.
17 2077 Коли Петро ще продовжував
цю промову, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово. 20781 віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зійшов і на язичників, 46 бо чули, що вони говорять [різними] мовами і величають Бога. Тоді Петро сказав: 47 “Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як і ми, одержали Святого Духа?” 481 звелів їм хреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони просили його пробути в них кілька днів.
1 1 Почули апостоли та браття, які були в Юдеї, що і язичники прийняли слово Боже. 21 коли Петро прийшов до Єрусалима, обрізані дорікали йому, Зка-жучи: “Ти ходив до людей необрізаних і їв з ними”. 4 Петро ж почав переказувати їм по порядку, говорячи: 5 “У місті Іоппїї я молився, і в жахові бачив видіння: сходив якийсь сосуд, ніби велике полотно, яке чотирма кінцями спускалося з неба, і опустилось до мене. 6 Я подивився на нього і, розглядаючи, побачив чотириногих земних, звірів, плазунів і птахів небесних.71 почув я голос, який промовляв до мене: “Встань, Петре, заколи та їж”. 8 Я ж сказав: “Ні, Господи, ніщо погане або нечисте ніколи не входило в мої уста”. 91 відповів мені вдруге го-
лос з неба: “Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим”. 10 Це сталося тричі, і знову піднялося все на небо. 111 ось у ту саму мить три чоловіки, послані з Кесарії до мене, стали перед домом, де я був.
12 Дух сказав мені йти з ними, аніскільки не вагаючись. Пішли зі мною й ці шість братів, і ми прийшли в дім того чоловіка. 13 Він розповів нам, як він бачив у своєму домі ангела святого, який став і сказав йому: “Пошли до Іоппії людей і поклич Симона, званого Петром; 14 він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь дім твій”. 15 Коли ж почав я говорити, зійшов на них Дух Святий, як і на нас спочатку. 16 Згадав я тоді слово Господа, як Він сказав: “Іоан хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим”. 17 Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я, щоб міг заборонити Богові?” 18 Вислухавши це, вони заспокоїлись і прославили Бога, кажучи: “Видно, і язичникам дав Бог покаяння на життя”.
19 Тим часом розсіяні через го- і ніння, що сталося після Стефана, пройшли до Фінікії та Кіпру і Антиохії, нікому не проповідуючи слово, крім юдеїв.20 Були ж деякі з них кіпряни і киринейці, які, прийшовши до Антиохії, говорили до еллінів, благовістячи Господа Ісуса. 211 рука Господня була з ними, і велике число, увірувавши, навернулося до Господа. 22 Дійшла чутка про це до церкви Єрусалимської, і доручили Варнаві
10, 20; 15, 7. [15] Діян. 2, 2. [16] Мф З,
11. Мк 1, 8. Діян. 1, 5; 19, 4. [19] Діян.
8, 1. [21] Діян. 5, 14.
йти до Антиохїї.23 Він прийшов і, побачивши благодать Божу, зрадів і умовляв усіх триматися Господа щирим серцем; 24 бо він був чоловік добрий і сповнений Духа Святого і віри. І приєдналося чимало народу до Господа. 25 Потім Варнава пішов у Tape шукати Савла і, знайшовши його, привів до Антиохії.26 Цілий рік збиралися вони в церкві і вчили багато народу; і ученики в Антиохії вперше почали зватися християнами.
27 У ті дні прийшли з Єрусалима до Антиохії пророки. 281 один
з них, на ім’я Агав, уставши, провістив Духом, що по всьому світу буде великий голод, що й сталося за кесаря Клавдія. 29 Тоді ученики ухвалили, щоб кожний, хто що мав, послав допомогу браттям, які живуть у Юдеї, 30 що й зробили, пославши зібране до пресвітерів через Варнаву і Савла.
9 ТІ У той час цар Ірод підняв руки на декого з церкви, щоб заподіяти їм зло, 2 і мечем убив Якова, брата Іоанового. 3 А побачивши, що це подобається юдеям, після того взяв і Петра, - тоді були дні опрісноків, — 4 і, схопивши його, посадив у в’язницю; і наказав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу. 5 Отже, Петра стерегли у в’язниці, а тим часом церква ревно молилася за нього Богові.
6 Коли ж Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа біля дверей стерегла в’язницю. 71 ось постав ан-
гел Господній, і світло осяяло в’язницю, і, штовхнувши в бік Петра, він розбудив його і сказав: “Встань швидше”. І впали ланцюги з його рук. 81 сказав йому ангел: “Підпережись і взуйся”. Він зробив так. Потім говорить йому: “Вдягни одяг твій та йди за мною”. 9 Петро вийшов і попрямував за ним, не знаючи, що роблене ангелом було в дійсності, а думав, що бачить видіння. 10 Пройшовши першу і другу сторожу, вони прийшли до залізної брами, що вела до міста, яка сама собою відчинилася їм: вони вийшли і пройшли одну вулицю, і раптом ангела не стало з ним. 11 Тоді Петро, опам’ятавшись, сказав: “Тепер я бачу воістину, що Господь послав ангела Свого і звільнив мене від руки Іродової та від усього, чого чекав народ юдейський”. 121, роздивив- З їлись, прийшов до дому Марії, матері Іоана, званого Марком, де багато людей зібралися і молилися.
13 Коли ж Петро постукав біля воріт, то вийшла послухати служниця на ім’я Рода 14 і, впізнавши голос Петра, з радости не відчинила воріт, а, вбігши, сказала, що Петро стоїть біля воріт. 15 А ті казали їй: “Чи при своєму ти розумі?” Але вона твердила, що так і є. Вони ж говорили: “Це ангел його”. 16 А Петро і далі стукав. Коли ж відчинили, то побачили його і вжахнулися. 17 Він же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з в’язниці, і сказав: “Сповістіть про це Якова і братію”. Потім, вийшовши, пішов у інше місце.
18 Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога: що сталося з Петром. 19 Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, судив сторожів і звелів стратити їх. Потім він відбув з Юдеї до Кесарїї і там залишався.
20 Ірод був розгніваний на ти-рян і сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, постель-ника царського, просили миру, бо їхня країна живилася від його царства.2079 Призначеного дня Ірод, одягнувшись у царський одяг, сів на підвищенні і говорив до них; 22 а народ вигукував: “Це голос Бога, а не людини”. 2080 Та раптом ангел Господній уразив його за те, що він не віддав слави Богові; і, з’їдений червою, помер.
24 Слово ж Боже росло і поши-'1 рювалось.25 А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Єрусалима до Антиохії, взявши з собою Іоана, прозваного Марком.
1 'З В Антиохійській церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Нігер, і Луцій киринеянин, і Мана-їл, вихований з Іродом четверто-владником, і Савл. 2 Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: “Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх”.3 Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх.
4 Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідтіль відпливли до Кіпру; 5 і, бувши в Саламіні, проповідували слово
Боже в юдейських синагогах; мали ж вони й Іоана для служіння.
6 Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, юдеянина на ім’я Варі-ісус, 7 який був із проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже. 8 А Еліма-волхв [бо те означає ім’я його] противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри. 9 Але Савл, він же й Павло, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього, 10 сказав: “О, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину дияволів, ворог усякої правди! Чи перестанеш ти збивати з прямих путей Господніх? 111 тттттті ось рука Господня на тобі: ти будеш сліпий
1 не побачиш сонця до часу”. І раптом обійняла його темрява й пітьма, і він ходив навпомацки, шукаючи поводиря.12 Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись ученню Господньому.
13 Відпливши з Пафа, Павло та £ ті, що були з ним, прибули до Пер-гїї, у Памфілїї. А Іоан, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима. 14 Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антиохії пі-сидійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли.15 Після читання Закону і Пророків начальники синагоги послали сказати їм: “Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть”.
16 Павло, підвівшись, дав знак рукою і сказав: “Мужі ізраїльтяни
Діян. 6, 6. [5] Діян. 12, 25. [8] Діян. 8, 9.
2 Тим. З, 8. [10] Мф 13, 38. Ін 8, 44. 1 Ін
З, 8. [13] Діян. 15, 38.
і ті, що бояться Бога, вислухайте! 2081 Бог народу цього обрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування у землі єгипетській, і силою великою вивів їх із неї, 2082 і близько сорока років годував їх у пустелі. 20831, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю. 20841 після цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла. 2085 Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кі-сового, мужа з коліна Веніамі-нового. Так минуло років сорок. 22 Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: “Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здійснить усі бажання Мої”. 2086 3 його роду Бог за обітницею підніс Ісуса - Спасителя Ізраїлеві. 24 Перед самим пришестям Його Іоан проповідував хрещення всьому народові ізраїльські кому. 25 Закінчуючи ж путь свою, Іоан говорив: “За кого ви мене вважаєте? Я не Той; але ось іде за мною, у Якого я недостойний розв’язати взуття на ногах.26 Мужі-браття, сини роду Авраамового і всі між вами, хто боїться Бога! Вам послано слово спасіння цього. 27 Бо жителі Єрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи, 28 і, не знайшовши в Ньому ніякої провини, вартої смерти,
просили Пилата вбити Його.29 Коли ж сповнилось усе, написане про Нього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу. 30 А Бог воскресив Його з мертвих. 31 Він багато днів являвся тим, які вийшли з Ним із Галилеї до Єрусалима і які нині є свідками Його перед народом. 321 ми благовістимо вам, що обітницю, дану батькам, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Ісуса, 33 як і в другому псалмі написано: “Ти Син Мій: Я нині родив Тебе”. 34 А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не обернеться в тління, про це сказав так: “Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно”.
35 Тому й в іншому місці говорить: “Не даси Святому Твоєму побачити тління”.36 Давид, послуживши у свій час Божій волі, упокоївся, і приєднався до своїх отців, і побачив тління; 37 а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління. 38 Отже, нехай буде відомо вам, мужі-браття, що заради Нього вам сповіщається відпущення гріхів; 39 і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеевим, виправдовується ТТттм всякий віруючий. 40 Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків: 41 “Дивіться, недбайливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам”.
42 Як вони виходили з юдейської синагоги, язичники просили
[ЗО] Мф 28, 6. Мк 16, 6. [31] Ін 20, 19. [32] Бут. 22, 18. 2 Цар. 7, 12. Іс. 4, 2. Дан. 9, 24. [33] Пс. 2, 7. Євр. 1, 5. [34] Іс. 55, 3. [35] Пс. 15, 10. Діян. 2, 31. [36]
З Цар. 2, 10. Діян. 2, 29. [37] Діян. 2, 31.
[38] Іс. 53, 12. Єр. 31, 34. Лк 24, 47. [39] Рим. З, 20. [41] Авв. 1, 5.
їх говорити про те саме й у наступну суботу. 2087 Коли ж присутні розходились, то багато юдеїв і шанувальників Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, умовляли їх перебувати у благодаті Божій.
44 Наступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже. 2088 Але юдеї, побачивши народ, сповнилися заздрощів і, сперечаючись та лихословлячи, суперечили тому, що говорив Павло. 2089 Тоді Павло та Варнава з дерз-новенням сказали: “Вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите не-достойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників. 47 Бо так заповів нам Господь: “Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землі”. 48 Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя. 491 слово Господнє поширилося по всій країні.50 Але юдеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей, і вчинили гоніння на Павла та Варнаву, і вигнали їх за свої межі. 51 Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії.52 А ученики сповнювались радости й Духа Святого.
14 В Іконії вони увійшли разом у юдейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато юдеїв і еллінів. 2 А невіруючі
юдеї розпалили і розлютили проти братії серця язичників. 3 Проте вони пробули тут досить часу, сміливо проповідуючи Господа, Який на свідчення слова благодаті Своєї творив їх руками знамення і чудеса. 4 Тим часом народ у місті розділився: одні були на боці юдеїв, а іттттті — на боці апостолів. 5 Коли ж язичники та юдеї зі своїми начальниками кинулися на них, щоб осоромити і побити їх камінням, 6 вони, дові- с давшись про це, відійшли в ліка-онські міста Лістру та Дервію і околиці їх 7 і там благовістили.
8 У Лістрі сидів один чоловік, слабий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив.
9 Він слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення, 10 сказав гучним голосом: “Тобі говорю в ім’я Господа Ісуса Христа: стань прямо на ноги твої”. І він відразу скочив і почав ходити. 11 Народ же, побачивши, що зробив Павло, підніс голос свій, говорячи по-ліка-онськи: “Боги в образі людському зійшли до нас”. 121 назвали Варнаву Зевсом, а Павла - Єрмієм, бо він передував у слові.13 А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом із народом принести жертву.
14 Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ і гучно говорили: 15 “Мужі! Що це ви робите? І ми такі самі люди, як і ви, і бла-
Глава 14. [3] Мк 16, 20. [6] Мф 10,
23. [10] Іс. 35, 6. [15] Бут. 1, 1. Пс. 145,
6. Сир. 18, 1. Ам. 2, 4. Діян. 10, 26. Одкр.
14, 7.
говістимо важ, щоб ви навернулися від цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них;16 Який у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами, 17 хоч і не переставав свідчити про Себе благодіянням, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця наші”. 181, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому.19 Тим часом як вони, залишившись там, учили, з Антиохії та Іконїї прийшли деякі юдеї і, коли апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: “Вони не говорять нічого істинного, а все обманюють”. І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим.20 Коли ж ученики зібрались біля нього, він устав і пішов до міста.
21А другого дня пішов із Варна-вою до Дервії. Проповідавши Євангеліє цьому місту і навчивши багатьох, вони повернулися до Ліст-ри, Іконїї та Антиохії, 22 зміцнюючи душі учеників, благаючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже. 23 Ру-коположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Гос-подеві, в Якого [ті] увірували. 241, перейшовши Пісидію, прийшли до Памфилії,25 і, проповідавши слово Господнє в Пергїї, прийшли до Атталїї; 26 а звідтіль відпливли
до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.
27 Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам.281 перебували там з учениками чимало часу.
1 ^ Деякі, прийшовши з Юдеї, учили братів: “Якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеевим, не можете спастися”.2 Коли ж виникла незгода і чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло і Варнава і дехто інший з них пішли в ттій справі до апостолів і пресвітерів у Єрусалим.3 Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і творили велику радість усім браттям. 4 Прийшовши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами і пресвітерами і сповістили про все, що Бог учинив з ними і як відкрив двері віри язичникам.5 Тоді вста- З ли деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв.
6 Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.
7 Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: “Мужі-браття! Ви знаєте, що Бог із перших яттів обрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували; 8 і Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам;
9 і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши
серця їхні. 10 Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учеників ярмо, яке ні батьки наші, ні ми не могли понести?
11 Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, як і вони”. 12 Тоді замовкли всі, що зібралися, і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, створені Богом через тттгх серед язичників.13 Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: “Мужі-браття! Послухайте мене. 14 Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє. 151 з цим згідні слова пророків, як написано:
16 “Потім повернуся і відбудую скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю і виправлю її,17 щоб шукали Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє”, - говорить Господь, Який творить усе це. 18 Відомі Богові споконвіку всі діла його.19 Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, які навертаються до Бога, 20 а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі.21 Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його, і читається в синагогах кожної суботи”.
22 Тоді апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, обравши з свого середовища мужів, послати їх до Антиохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями,
23 написавши і вручивши їм таке: “Апостоли, і пресвітери і браття
- браттям з язичників, які знаходяться в Антиохії, Сирії та Киликії: радійте.24 Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, стурбували вас своїми словами і похитнули ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і дотримувати закон, чого ми їм не доручали, 25 то ми, зібравшись, однодушно розсудили: обрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом, 26 чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 27 Отже, ми послали Юду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами. 28 Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного: 29 утримуватися від ідо-ложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові!”
30 Отже, посланці прийшли до Антиохії і, зібравши людей, вручили послання. 31 Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню.
32 Іуда і Сила, будучи самі пророками, щедрими словами наставляли братію і утвердили її.33 Пробувши там якийсь час, вони з миром були відпущені браттями до апостолів. 34 Але Силі захотілося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима). 35 Павло ж і Вар- ї нава жили в Антиохії, навчаючи і благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє.
36 Через деякий час Павло сказав Варнаві: “Ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть”.37 Варнава ж захотів узяти з собою Іоана, званого Марком,38 але Павло вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфилїї і не пішов з ттттмтт на діло, на яке вони були послані. 39 Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру; 40 а Павло, обравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій, 41 і проходив через Сирію і Киликію, утверджуючи церкви.
1 С. Дійшов він до Дервії і Jlic-три. І ось був там один ученик на ім’я Тимофій, у якого мати була юдеянка, що увірувала, а батько - еллін, 2 і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії. 3 Павло захотів узяти його з собою; і взявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін. 4 Проходячи ж по містах, вони передавали вірним дотримуватися постанов, схвалених апостолами і пресвітерами в Єрусалимі.51 церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.
6 Коли ж вони пройшли Фригїю та Галатійську країну, заборонив їм Святий Дух проповідувати слово в Асії. 7 Дійшовши до Місії, вони поривалися йти у Вифинію; але Дух не допустив їх. 8 Перейшовши ж Місію, вони зійшли в Троа-
ду. 91 було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: “Прийди до Македонії і допоможи нам”. 10 Після цього видіння зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.
11 Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракїї, а другого дня до Неаполя, 12 звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. У тому місті ми пробули кілька днів.
13 А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, сівши, розмовляли з жінками, які посходи-лись. 141 слухала одна жінка на ймення Лідія, з міста Фіатір, що торгувала багряницею, яка шанувала Бога; і Господь відкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павло. 15 Коли ж вона та її домашні охрестились, то благала нас, кажучи: “Якщо ви визнали мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім і живіть у мене”; і переконала нас.
16 Сталося ж, як ішли ми на З молитву, зустріла нас одна служниця, яка мала духа віщування і яка віщуванням давала великий прибуток своїм господарям.17 Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: “Ці чоловіки - раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння”. 18 Це вона робила багато днів. Павло, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: “Повеліваю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї”. І дух вийшов відразу.19 Господарі ж її, побачив-
пш, що втратили надію на їхній прибуток, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників. 201, привівши їх до воєвод, сказали: “Ці люди, будучи юдеями, збурюють наше місто 21 і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати”. 22 Народ також піднявся на них, а воєводи, зірвавши з них одяг, звеліли бити їх палицями 23 і, нанісши їм багато ударів, вкинули у в’язницю, наказавши в’язничному сторожеві пильно стерегти їх. 24 Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню в’язницю і ноги їхні забив у колоду.
25 Близько опівночі Павло і Сила, молячись, прославляли Бога; в’язні ж слухали їх. 26 Раптом стався великий землетрус, так що захиталася основа в’язниці; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли. 27 В’язничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері в’язниці відчинені, вихопив меч і хотів накласти на себе руки, думаючи, що в’язні втекли.
28 Але Павло вигукнув голосно: “Не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут”.29 Він же, зажадавши світла, вбіг до в’язниці; і припав у тремтінні до Павла і Сили,30 і, вивівши їх геть, сказав: “Господарі мої, що мені робити, щоб спастися?” 31 Вони ж сказали: “Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій”. 321 проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його. 331, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив їхні рани і негайно охрестився сам і всі домашні його.341, привівши їх у свій
дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35 Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: “Відпусти людей тих”.36 В’язничний сторож сказав про це Павлові: “Воєводи прислали, щоб відпустити вас; отже, вийдіть тепер і йдіть з миром”. 37 Але Павло відказав їм: “Нас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули у в’язницю, а тепер тайкома випускають? Ні, нехай прийдуть і самі виведуть нас”.
38 Міські служителі сказали ці слова воєводам, і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.
391, прийшовши, вибачились перед ними, і, вивівши, просили йти собі з міста.40 Вони ж, вийшовши з в’язниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.
1 П Пройшовши через Амфі- £ поль і Аполлонію, (вони) прийшли до Фессалоніки, де була юдейська синагога. 2 Павло, за своїм звичаєм, пішов до них і три суботи говорив з тпттитг з Писання,3 відкриваючи та доводячи їм, що “Христу належало постраждати і воскреснути з мертвих, і що цей Христос є Ісус, Якого я проповідую вам”.41 деякі з тлгу увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що визнають Бога, дуже багато, так і зі знатних жінок чимало.5 Але юдеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібралися натовпом і збурювали місто і, приступивши до дому Ясонового, намагалися
вивести їх до народу. 6 Не знайшовши ж їх, потягли Ясона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли сюди, 7 а Ясон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем - Ісуса. 81 стривожили народ та міських начальників, що слухали їх. 9 Але ті, одержавши від Ясона та інших запоруку, відпустили їх.
10 Негайно вночі браття відправили Павла та Силу до Верїї, прибувши до якої, вони пішли до синагоги юдейської. 11 Тутешні були добродушніші, ніж жителі Фесса-лоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так.121 багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок і чоловіків чимало. 13 Але коли фессалонікій-ські юдеї довідалися, що і у Верїї проповідано Павлом слово Боже, то прийшли і туди, збуджуючи та підбурюючи народ. 14 Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій зосталися там. 15 Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відбули.
З 16 Чекаючи їх в Афінах, Павло збурився духом, бачачи це місто, повне ідолів. 17 Тож він говорив у синагозі з юдеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані. 18 Деякі з епікурейських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: “Що хоче сказати цей марнослівець?” А іттттті: “Здається, він проповідує про чужі божества”, бо він благовістив їм про Ісуса і воскресіння. 191, взявши його, привели до ареопагу і говорили: “Чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш? 20 Бо щось дивовижне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?” 21 Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.
22 Павло, ставши серед ареопагу, сказав: “Афіняни! З усього бачу я, що ви начебто особливо побожні. 23 Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: “Незнаному Богові”. Саме Цього, Якого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам.24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе 25 і не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь мав би потребу, Сам даючи усьому життя і дихання, і все.
26 Від однієї крови створив увесь рід людський для проживання по всій землі, наперед визначивши часи і межі їх перебування,27 щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас: 28 бо ми Ним живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших віршотворців говорили: “Ми Його і рід”.
29 Отже, будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество
подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський.
30 Залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися; 31 бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ, через наперед настановленого Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих”. 32 Почувши про воскресіння мертвих, одні глузували, а інші говорили: “Про це послухаємо тебе іншим часом”.331 Павло вийшов з-поміж них. 34 Деякі мужі, приєднавшись до нього, увірували; між ними був Діонисій Ареопагіт і жінка на ім’я Дамар та інші з ними.
1 О Після цього Павло, зали
шивши Афіни, прийшов до Коринфа; 2 і, знайшовши одного юдея, на ім’я Акила, родом із Понту, який недавно прийшов з Італії, і Прискіллу, жінку його, -бо Клавдій звелів усім юдеям покинути Рим, - прийшов до них;
3 і, за однорідністю ремесла, залишився у них і працював; бо їхнім ремеслом було робити намети.
4 Кожної суботи він говорив у синагозі і переконував юдеїв та еллінів.
5 А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павло, ідучи за велінням Духа, свідчив юдеям, що Ісус є Христос.6 Але оскільки вони противились і злословили, то він, обтрусивши одяг свій, сказав до них: “Кров ваша на головах ваших; я - чистий, віднині йду
[ЗО] Рим. 13, 12. Еф. 1, 9; 3, 5. Кол. 1, 26. [31] Діян. 2, 24; 3, 15; 4, 10; 13, ЗО. Рим. 6, 4; 14, 9.
Глава 18. [2] Рим. 16, 3. 2 Тим. 4, 19. [3] Діян. 20, 34. 1 Кор. 4, 12. 1 Сол. 2, 9.
2 Сол. З, 8. [5] Діян. 17, 14. [6] Єз. З, до язичників”. 71 пішов звідти, і прийшов до одного на ім’я Юст, який шанував Бога; дім його був біля синагоги. 8 А Крисп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм, і багато з коринф’ян, слухаючи, увірували
і охрестилися. 9 У видінні вночі Господь сказав Павлові: “Не бійся, але говори і не замовкай, 10 бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато є людей у цьому місті”. 111 він залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого.
12 Коли Галліон був проконсулом в Ахаї, юдеї однодушно напали на Павла і привели його на судилище,13 говорячи, що він навчає людей шанувати Бога не за законом. 14 Коли ж Павло хотів відкрити уста, Галліон сказав юдеям: “Юдеї! Якби була будь-яка несправедливість або ж злий умисел, тоді б я мав причину вислухати вас, 15 а коли йде суперечка про вчення та про імена і про закон ваш, то розберіться самі; я не хочу бути суддею в цьому”. 161 прогнав їх від судилища. 17 А всі елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, били його перед судилищем; Галліон же анітрохи не турбувався про це.
18 Павло, пробувши ще чимало днів, попрощався з браттями і відплив до Сирії (і з ним Акила і Прискілла), обстригти голову в Кенхреях, за обітницею.19 Прибувши до Ефеса, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і говорив
19.Мф 10, 14. Діян. 13, 46, 51; 20, 26.
[8] 1 Кор. 1, 14. [9] Іс. 62, 1. Діян. 23,
11. [10] Єр. 1, 19. Мф 28, 20. [15] Діян. 23, 29. [17] 1 Кор. 1, 1. [18] Чис. 6, 18. Діян. 21, 24.
з юдеями.20 Коли ж вони просили його побути у них довше, він не згодився,2090 а попрощався з ними, сказавши: “Мені неодмінно треба провести в Єрусалимі свято, що наближається; до вас же повернуся знов, якщо це буде угодно Богові”. І відплив з Ефеса; Акила і Прискілла залишилися в Ефесі.
1 2091 Побувавши в Кесарії, (він) прийшов до Єрусалима, привітав церкву і пішов до Антиохії. 2092 Пробувши там деякий час, вийшов і проходив по черзі країну Галатій-ську та Фригію, утверджуючи всіх учеників.
24 Якийсь юдей, на ім’я Апол-лос, родом з Олександрії, чоловік красномовний та досвідчений у Писаннях, прийшов до Ефеса.
25 Він був наставлений на шлях Господній і, пломеніючи духом, говорив та вчив про Господа правдиво, знаючи тільки про хрещення Іоанове. 26 Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Акила і Прискілла прийняли його і досконаліше пояснили йому шлях Господній. 27 А коли він вирішив іти до Ахаї, браття написали ученикам, щоб прийняли його; і він, прибувши туди, багато сприяв благодаттю тим, хто увірував,28 бо він дуже викривав юдеїв привселюдно, доводячи з Писання, що Ісус є Христос.
2 1 Q Під час перебування Апол-
лоса в Коринфі, Павло, пройшовши верхні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши там деяких учеників,2 сказав їм: “Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?”
Вони ж сказали йому: “Ми навіть і не чули, чи є Дух Святий”. 3 Він сказав їм: “У що ж ви хрестились?” Вони відповідали: “В Іоанове хрещення”. 4 Павло сказав: “Іоан хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували у Грядущого за ним, тобто у Христа Ісу-са”. 5 Почувши це, вони хрестилися в ім’я Господа Ісуса, 6 і, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати. 7 Усіх же їх було чоловік близько дванадцяти.
8 Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, навчаючи та переконуючи про Царство Боже. 9 Але оскільки деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учеників і щоденно проповідував в училищі якогось Тирана. 10 Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асїї слухали проповідь про Господа Ісуса: як юдеї, так і елліни.
11 Бог же творив немало чудес руками Павла, 12 так що на хворих клали хустки і пояси з його тіла, і вони зцілялися від хвороби, і злі духи виходили з них.
13 Навіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів почали призивати ім’я Господа Ісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: “Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павло проповідує”. 14 Це робили якісь семеро синів юдейського первосвященика Скеви. 15 Але злий дух сказав у відповідь: “Ісуса
знадо, і Павло мені відомий, а ви хто такі?” 161 кинувся на них чоловік, у якому перебував злий дух, і, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того. 17 Це стало відоме всім юдеям і еллінам, що проживали в Ефесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім’я Господа Ісуса. 18 Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої.
19 А досить багато з тих, що займалися чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм. 20 3 такою силою зростало і міцніло слово Господнє.
21 Коли ж це скінчилося, Павло задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: “Коли буду там, то я маю побачити і Рим”.221, пославши в Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія та Ерас-та, сам залишився на деякий час в Асїї.
23 Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої,24 бо один срібляник, на ім’я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав митцям чималий заробіток, 25 зібравши їх та інших ремісників, сказав: “Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить наш добробут;26 проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Асїї цей Павло своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.27 Але це нам загрожує тим, що не тільки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт”. 28 Вислухавши це, вони розлютилися і почали кричати, говорячи: “Велика Артеміда Ефеська!” 29 У всьому місті зчинився заколот. Схопивши македонян Гая і Аристар-ха, супутників Павлових, вони однодушно кинулися на видовище. 30 Коли ж Павло хотів увійти в народ, ученики не допустили його. 31 Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищі.
32 А тим часом одні кричали одне, а іттттті - друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися. 33 За пропозицією юдеїв, з народу був обраний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.
34 Довідавшись, що він юдей, усі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: “Велика Артеміда Ефеська!” 35 Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: “Мужі ефеські! Який чоловік не знає, що місто Ефес -служитель великої богині Артеміди і Діопета? 36 Якщо ж у цьому немає суперечок, то треба нам бути спокійними і нічого не робити необачно. 37 А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині нашої не ганили. 38 Якщо ж Димитрій та іттттті з ним митці мають скаргу на когось, то є суди і є проконсули і
нехай скаржаться один на одного. 39 А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законному зібранні; 40 бо ми перебуваємо в небезпеці; за те, що сталося нині, нас звинуватять у заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми змогли б виправдати таке зборище”. Сказавши це, він розпустив зібрання.
Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.2 Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади. 3Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію. 4 Його супроводили до Асїї Сосипатр Піррів з Верїї, та з солунян - Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим.5 Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді. 6 А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.
З 7 Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі. 8 У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників. 9 Під час тривалої Павло-вої бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з тре-
тього поверху, і підняли його мертвим. 10 Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: “Заспокойтесь, бо душа його в ньому”. 11 Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду - аж до світанку, і потім вийшов. 12 Юнака ж привели живого, і немало втішилися.
13 Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки.
14 Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини. 151, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит,16 бо Павлові спало на 4 думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асїї: він поспішав, щоб, якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі.
17 3 Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви, 18 і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: “Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,19 служив Господеві з усякою смиренномудрістю і з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через підступи юдеїв;
20 що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого не навчав би вас прилюдно і по домах, 21 проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. 221 ось нині я, за велінням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустріне
мене;2093 тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене. 24 Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої.20941 нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже. 2095 Тому свідчу вам у тптттітттттій день, що чистий я від крови усіх, 27 бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.2096 Отже, пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Кров’ю Своєю.
29 Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада; 30 та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою.31А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас. 321 нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, Який зможе навчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими. 33 Ні срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав;34 самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки мої. 35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам
сказав: “Блаженніше давати, ніж приймати”. 36 Сказавши це, він став на коліна і з усіма ними помолився. 37 Тоді великий плач був у всіх, і, припадаючи на шию Павлові, цілували його,38 сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.
О 1 Коли ж ми, розлучившись
із ними, відпливли, одразу прийшли до Косу, другого дня -в Родос, а звідти до Патари, 2 і, знайшовши корабель, що прямував до Фінікії, зійшли на нього і відпливли.3 Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли до Сирії і причалили в Тирі, бо тут треба було розвантажити корабель. 41, знайшовши учеників, пробули там сім днів. Вони, з натхнення Духа, говорили Павлові, щоб він не йшов до Єрусалима.5 Перебувши ці дні, ми вийшли і пішли, і нас усі проводжали з жінками і дітьми аж за місто; а на березі, ставши на коліна, помолились. 61, попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися додому.
7 Ми ж, завершивши плавання, з Тиру прибули до Птолемаїди, де, привітавши братію, пробули в тттгх один день. 8 А другого дня вранці < Павло і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарії і, увійшовши в дім Филипа-бла-говісника, одного з семи дияконів, залишились у нього. 9 У нього було
13, 17. [32] Еф. 1, 18. [33] 1 Цар. 12, 3. [34] Діян. 18, 3. 1 Кор. 4, 12. 1 Сол. 2, 9.
2 Сол. З, 8. [35] Лк 6, 38; 18, 22.
Глава 21. [4] Діян. 20, 23. [5] Діян.
20, 36. [8] Діян. 6, 5. [9] Діян. 2, 17-18.
чотири дочки дівиці, які пророкували. 10 Тим часом як ми перебували там багато днів, прийшов з Юдеї якийсь пророк на ім’я Агав,
11 і, увійшовши до нас, він узяв Павлів пояс і, зв’язавши свої руки й ноги, сказав: “Так говорить Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв’яжуть юдеї в Єрусалимі і видадуть у руки язичників”. 12 Коли ж ми почули це, то і місцеві, і ми просили, щоб він не ходив до Єрусалима. 13 Але Павло у відповідь сказав: “Що ви робите? Чого плачете і засмучуєте серце моє? Я не тільки хочу бути в’язнем, а готовий померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса”.
14 Коли ж ми не змогли умовити його, то заспокоїлись, сказавши: “Нехай буде воля Господня!”
15 По цих днях, приготувавшись, ми пішли до Єрусалима.16 З нами йшли і деякі ученики з Ке-сарїї, проводжаючи нас до одного Мнасона кіпрянина, давнього уче-ника, в якого можна було б нам жити.
17 Коли прибули ми до Єрусалима, браття привітно прийняли нас. 18 Другого дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери. 19 Привітавши їх, Павло розповідав докладно, що створив Бог у язичників через його служіння.20 Вони ж, вислухавши, прославили Бога і сказали йому: “Бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв [які] увірувало, і всі вони - ревнителі закону.21 Вони ж наслухались про тебе, що ти всіх юдеїв, які живуть між язичниками, навчаєш відступництва від Мойсея,
говорячи, щоб вони не обрізували дітей своїх і не дотримувалися звичаїв батьківських.22 Отже, що ж? Напевне, зійдеться народ; бо почують, що ти прийшов. 23 Зроби ж те, що скажемо тобі. Є в нас чотири чоловіки, які взяли на себе обітницю. 24 Взявши їх, очисться з ними і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб обстригли собі голови, і пізнають усі, що почуте ними про тебе несправедливе, але що й сам ти продовжуєш дотримуватись закону.25 А про язичників, які увірували, ми писали, щоб вони нічого такого не дотримувалися, а лише охороняли себе від ідоложертовного, від крови, від удавленини та блуду”.
26 Тоді Павло, узявши тих мужів і 4 очистившись із ними, наступного дня увійшов у храм і оголосив закінчення днів очищення, коли мала бути принесена за кожного з них жертва.
27 Коли ж сім яттів закінчувалися, тоді асійські юдеї, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,28 викликуючи: “Мужі ізраїльські, допоможіть: цей чоловік скрізь навчає всіх проти народу і закону і місця цього; до того ж і еллінів увів у храм і осквернив це святе місце”. 29 Бо перед цим вони бачили з ним у місті Трофима ефеся-тттгття і думали, що Павло увів його до храму. 30 Усе місто заворушилося, і народ збігся; і, схопивши Павла, потягли його геть з храму, і негайно було зачинено двері.
31 Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького полку дійшла звістка,
що увесь Єрусалим збунтувався.
32 Він, негайно взявши воїнів і сотників, рушив на них; вони ж, побачивши тисяцького та воїнів, перестали бити Павла. 33 Тоді тисяцький, наблизившись, узяв його і звелів закути двома ланцюгами, і допитувався, хто він та що вчинив. 34 У народі одні кричали одне, а інші - друге; він же, не змігши через сум’яття довідатись про щось певне, звелів вести його до фортеці. 35 Коли ж він був на сходах, воїнам довелося нести його через натовп людський,36 бо багато людей йшли слідом і кричали: “Смерть йому!”
37 Входячи до фортеці, Павло сказав тисяцькому: “Чи можна мені щось тобі сказати?” А той відповів: “Ти знаєш по-грецьки? 38 Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заворушення і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?” 39 Павло ж сказав: “Я — юдеянин, тарсянин, громадянин досить відомого киликій-ського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу”.40 Коли ж той дозволив, Павло, стоячи на сходах, подав знак рукою людям;
і коли постало глибоке мовчання, почав говорити єврейською мовою так:
О О “Мужі, браття і отці! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами”. 2 Почувши ж, що він заговорив з тптмтт єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав:3 “Я - юдеянин, народився у Тарсі киликійському, вихований у цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений у батьківському законі, ревнитель у Возі, як і всі ви нині. 4 Я гнав послідовників цього вчення навіть до смерті, зв’язуючи і віддаючи до в’язниці і чоловіків, і жінок,
5 як засвідчать про мене первосвященик і всі старійшини, від котрих, узявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалима на катування. 61 коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба. 7 Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: “Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?” 8 Я відповів: “Хто Ти, Господи?” Він сказав мені: “Я Ісус Назорей, Якого ти гониш”. 9 Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули. 10 Тоді я сказав: “Господи! Що мені робити?” Господь же сказав мені: “Устань та йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити”. 11А оскільки я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска. 12 Один Ананія, чоловік благочестивий за законом, про що свідчать усі юдеї, що живуть у Дамаску, 13 прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: “Савле, брате! Прозри”. І я негайно побачив його. 14 Він же сказав мені: “Бог отців наших наперед обрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його,15 бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми у тому, що бачив і чув. 16 Отже, чого
ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса”. 17 Коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, не тямлячи себе, 2097 я побачив Його, і Він сказав мені: “Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене”. 2098 Я сказав: “Господи, їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув’язнював у темниці і бив у синагогах, 2099 і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його”. 21001 Він сказав мені: “Йди; Я пошлю тебе далеко до язичників”.
22 До цього слова слухали його; а потім підняли крик, гукаючи: “Знищ із землі такого! Бо йому не слід жити”.23 Поки вони кричали, кидали одяг і порох у повітря,
24 тисяцький звелів увести його в фортецю, наказав бичувати його, щоб довідатися: з якої причини так кричали проти нього. 25 Але коли розтягли його ремінням, Павло сказав сотникові, що стояв: “Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?” 26 Почувши ж це, сотник пішов і доповів тисяцькому, говорячи: “Дивись, що ти хочеш робити! Цей чоловік - римський громадянин”. 27 Тоді тисяцький, підійшовши до нього, сказав: “Скажи мені, ти римський громадянин?” Він сказав: “Так”. 28 Тисяцький на те відповів: “Я за великі гроші придбав це громадянство”. Павло ж сказав: “А я і народився
в ньому”. 29 Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його, а тисяцький, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його.
30 Другого дня, бажаючи достовірно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященикам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними.
^ 'З Павло, звівши погляд на 4 синедріон, сказав: “Мужі-браття! Я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня”.
2 Первосвященик же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах.3 Тоді Павло сказав йому: “Бог буде бити тебе, стіно поваплена! Ти сидиш, щоб судити мене за законом, і, супроти закону, велиш бити мене”. 4 А ті, що стояли перед ним, сказали: “Первосвященика Божого ганьбиш?” 5 Павло сказав: “Я не знав, браття, що він первосвященик; бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов”. 6 Павло, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: “Мужі-браття!
Я фарисей, син фарисея; за надію на воскресіння мертвих мене судять”. 7 Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і сад-дукеями, і збори розділилися. 8 Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, й інше. 9 Зчинився великий галас, і книжники фарисейської частини, піднявшись,
2 Кор. 1, 12; 4, 2. Євр. 13, 18. [3] Лев. 19,
35. Втор. 17, 10. Мф 23, 27. [5] Вих. 22,
28. [6] Діян. 24, 21. Флп 3, 5. [8] Мф 22,
23. Мк 12, 18. Лк 20, 27. [9] Діян. 25, 25.
сперечалися між собою, кажучи: “Нічого лихого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи ангел говорив йому, не противмося Богові”. 10 Та як розлад збільшився, тисяцький, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти, взяти його з-поміж них і відвести у фортецю.
11 Наступної ночі Господь, з’явившись йому, сказав: “Дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі”. 12 Коли настав день, деякі юдеї, порадившись, поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють Павла. 13 Було їх понад сорок, що поклялися.14 Вони, прийшовши до первосвящеників і старійшин, сказали: “Ми клятвою заприсяглися нічого не їсти, поки не уб’ємо Павла. 15 Отже, нині ви з синедріоном скажіть тисяцькому, щоб завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його”. 16 Почувши про цей замір, син Павлової сестри прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла.17 Павло ж покликав одного з сотників і сказав: “Відведи цього юнака до тисяцького, бо він має дещо сказати йому”. 18 Той, взявши його, привів до тисяцького і сказав: “В’язень Павло покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобі”. 19 Тисяцький, взявши його за руку і відійшовши з ним, спитав на самоті: “Що таке маєш звістити мені?” 20 Він відповів, що юдеї змовилися просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, так ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього. 21 Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік
з них, які поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження. 22 Тоді тисяцький відпустив юнака, сказавши: “Нікому не кажи, що ти повідомив про це мене”.
231, покликавши двох сотників, сказав: “Приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб із третьої години ночі ішли до Кесарїї.
24 Приготуйте також ослів, щоб, посадовивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса”.
25 Написав і листа такого змісту:
26 “Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу - вітання.
27 Цього мужа юдеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин.
28 Потім, бажаючи з’ясувати, в чому його звинувачують, привів його в їхній синедріон 29 і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої немає провини, вартої смерти чи кайданів. 30 А почувши, що юдеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно надіслав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Здоровий будь”.
31 Отже, воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди.32 А другого дня, залишивши кінних іти з ним, повернулися до фортеці.
33 А ті, прийшовши до Кесарїї і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла.
34 Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що із Киликії, сказав:
35 “Я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачі”. І звелів йому бути під вартою в Іродовій Преторії.
0 Д Через п’ять днів прийшли
первосвященик Ананія зі старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржилися правителеві на Павла. 2 Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:3 “Завжди
1 повсюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов’язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу. 4 Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю. 5 Знайшовши цього чоловіка губителем суспільства, підбурювачем заколоту між юдеями, що живуть по всьому світі, і представником Назорейської єресі, 6 який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом. 7 Але тисяцький Лісій, прийшовши з великою силою, взяв його з рук наших і послав до тебе, 8 звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його”. 91 юдеї підтвердили, сказавши, що це так.
10 Павло ж, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: “Знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.
11 Ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів минуло, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння. 12 Ні в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає розбрат у народі, 13 і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене. 14 Але признаюся тобі в тому, що, згідно вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх і вірую всьому, що написано в Законі і Пророках,15 маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведників і грішників, чого і самі вони сподіваються. 16 Тому і сам дбаю я завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми.
17 По багатьох роках я прийшов, шоб доставити моєму народові милостиню і приношення. 18 При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом. 19 Це були деякі асійські юдеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене. 20 Або самі ті нехай скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном, 21 хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи поміж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині приймаю суд від вас”.
22 Вислухавши це, Фелікс відклав їхню справу і сказав: “Розгляну вашу справу, коли прийде тисяцький Лісій і я докладніше довідаюсь цро це вчення”.23 А Павла наказав сотникові стерегти, але не утискувати його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.
24 Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, юдеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Ісуса. 251 коли він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: “Тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе”. 26 До того ж він сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.27 Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.
0 £ Фест, прибувши в область,
через три дні вирушив із Ке-сарії до Єрусалима. 2 Тоді первосвященик і знатніші з юдеїв прийшли до нього зі скаргою на Павла і переконували його,3 прохаючи, щоб він зробив милість і викликав його до Єрусалима, маючи задум убити його по дорозі.
4 Але Фест відповів, що Павло утримується в Кесарії під вартою
1 що він сам скоро вирушить туди.
5 “Отже, - сказав він, - ті з вас, які можуть, нехай підуть зі мною, і якщо за цим чоловіком щось є, нехай звинувачують його”.
6 Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, повернувся до Кесарії і на другий день, сівши на судищі, звелів привести Павла. 7 Коли він з’явився, стали довкола юдеї, що прийшли з Єрусалима, зводячи на Павла багато
тяжких провин, яких не могли довести. 8 Він же на своє виправдання сказав: “Я не зробив ніякого злочину ні проти закону юдейського, ні проти храму, ні проти кесаря”. 9 Фест, бажаючи догодити юдеям, у відповідь сказав Павлові: “Чи хочеш іти в Єрусалим, щоб я там судив тебе за це?” 10 Павло сказав: “Я стою перед судом кесаревим, де і належить мені судимому бути. Юдеїв я нічим не кривдив, як і ти добре знаєш.
11 Якщо я неправий і що-небудь зробив, варте смерти, то не відмовляюся померти; а якщо нічого того немає, в чому ці звинувачують мене, то ніхто не може видати мене їм. Вимагаю суду кесаревого”. 12 Тоді Фест, поговоривши з радниками, відповів: “Ти вимагав кесаревого суду, до кесаря і підеш”.
13 Через декілька днів цар Аг- < риппа і Вереніка прибули до Кесарії поздоровити Феста. 141 як вони пробули там багато днів, то Фест розповів цареві про Павла, кажучи: “Є тут якийсь чоловік, в’язень, залишений Феліксом у кайданах,15 на якого, під час мого перебування в Єрусалимі, з’явилися із скаргою первосвященики і старійшини юдейські, вимагаючи суду над ним. 16 Я відповів їм, що у римлян немає звичаю видавати на смерть будь-якого чоловіка, перше ніж звинувачуваний не матиме перед собою обвинувачів і не дістане право захищатися проти звинувачення. 17 Коли ж вони тут зійшлися, то, без усякого зволікання, на другий же день, я сів на судищі і звелів привести
того чоловіка.18 Обступивши його, обвинувачі не подали жодного із звинувачень, які я припускав;
19 але вони мали з тптм деякі суперечки про богошанування їхнє і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло стверджував, що Він живий. 2101 Вагаючись у вирішенні цього питання, я сказав: чи хоче він іти до Єрусалима і там стати перед судом за це? 2102 Та коли Павло зажадав, щоб його залишили на розгляд Августа, то я звелів тримати його під вартою до того часу, поки пошлю його до кесаря”.
22 Агриппа ж сказав Фестові: “Хотів би і я послухати цього чоловіка”. Той відповів: “Завтра ж почуєш його”.
23 Другого дня, коли Агриппа і Вереніка прийшли з великою пихою і увійшли у судову палату з тисяцькими та найзнатнішими громадянами міста, за наказом Феста був приведений Павло. 241 сказав Фест: “Царю Агриппо і всі присутні з нами мужі! Ви бачите того, проти якого багато юдеїв приступили до мене в Єрусалимі і тут і кричали, що йому не належить більше жити. 25 Але я зрозумів, що він не вчинив нічого, вартого смерти; і як він сам вимагав суду в Августа, то я вирішив послати його до нього.
26 Я не маю нічого певного написати про нього його величності; а тому і привів його до вас, і зокрема перед тебе, царю Агриппо, щоб після розгляду було мені що написати. 27 Бо мені здається нерозважливим посилати в’язня і не визначити звинувачень на нього”.
'У (і Агриппа сказав Павлові: 4 “Дозволяється тобі говорити за себе”. Тоді Павло, простягнувши руку, почав говорити на свій захист.2 “Царю Агриппо! Я почуваю себе щасливим, що сьогодні можу захищатися перед тобою в усьому, в чому звинувачують мене юдеї, Зтим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї і суперечності. Тому прошу тебе вислухати мене великодушно. 4 Життя моє від юности моєї, яке спочатку проводив я серед народу мого в Єрусалимі, знають усі юдеї;5 вони здавна знають про мене, якщо захочуть свідчити, що я жив, як фарисей, за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням. 61 нині я стою перед судом за надію на обітницю, дану Богом нашим отцям,
7 здійснення якої сподіваються побачити наші дванадцять колін, що старанно служать Богові день і ніч. За цю-то надію, царю Агриппо, звинувачують мене юдеї. 8 Що ж? Невже ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?
9 Щоправда, і я думав, що мені належить багато діяти проти імені Ісуса Назорея.10 Це я і робив у Єрусалимі: одержавши владу від первосвящеників, я багатьох святих ув’язнював, і коли вбивали їх, я подавав на те голос; 11 і по всіх синагогах я багаторазово мучив їх, і примушував ганити Ісуса, і, з надмірною лютістю до них, переслідував їх навіть у чужих містах.
12 Для цього йдучи до Дамаска з владою і дорученням від первосвящеників, 13 серед дня на дорозі
Пс. 131, 11. Іс. 4, 2; 7, 14. Єр. 23, 5; 33,
15. Єз. 34, 23; 37, 24. Дан. 9, 24. Мих. 5,
2. [10] Діян. 8, 3; 9, 1; 22, 4. 1 Кор. 15, 9. Гал. 1, 13. 1 Тим. 1, 13. [13] Діян. 22, 6.
я, царю, побачив з неба світло, ясніше від сонячного сяйва, що осяяло мене та тих, котрі йшли
зі мною. 14 Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: “Савле, Савле, що ти гониш Мене? Важко тобі йти проти рожна”.15 Я сказав: “Хто Ти, Господи?” Він сказав: “Я - Ісус, Якого ти гониш.
16 Але встань і стань на ноги твої; бо для того Я і з’явився тобі, щоб зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив і що Я відкриваю тобі, 17 визволяючи тебе від народу юдейського і від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе
18 розкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла і з-під влади сатани до Бога, щоб вірою в Мене одержали прощення гріхів і долю з освяченими”.
19 Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
20 а спершу жителям Дамаска і Єрусалима, потім усій землі юдейській і язичникам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, чинячи діла, достойні покаяння. 2103 За це юдеї схопили мене у храмі і хотіли розтерзати.
22 Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому і великому, нічого не кажучи, крім того, про що пророки і Мойсей говорили, що це буде,
23 а саме, що Христос мав постраждати і, воскреснувши першим із мертвих, цроповідати світло юдейському народові і язичникам”.
24 Коли він так захищався, Фест гучним голосом сказав: “Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість доводить тебе до божевілля”.25 “Ні, високоповажний Фесте, - сказав він, - я не безумствую, але кажу слова істини і здорового глузду.
26 Бо знає про це цар, перед яким і кажу сміливо. Я не вірю, що від нього було щось з цього приховано: бо це не в кутку відбувалося.
27 Чи віриш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віриш”.28 Агрип-па сказав Павлові: “Ти майже переконуєш мене стати християнином”. 29 Павло сказав: “Благав би я Бога, щоб мало чи багато, не тільки ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, зробились такими, як я, окрім цих кайданів”. 301 коли він це сказав, цар і правитель, Вереніка і всі, що сиділи з ними, встали. 311, відійшовши вбік, говорили між собою, що цей чоловік нічого, вартого смерті чи кайданів, не робить.321 сказав Агриппа Фестові: “Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав кесаревого суду”. Тому і вирішив правитель відіслати його до кесаря.
Коли вирішено було від- і пливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій. 2 Ми піднялися на адрамітський корабель, що мав пливти поблизу асійських місць, вирушили. З нами перебував Арис-тарх, македонянин із Фессало-ніки. 3 Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися
10. Лк 24, 27. [24] 1 Кор. 1, 23; 2, 14.
[26] Ін 18, 20. [29] Діян. 24, 27.
Глава 27. [2] Діян. 20, 4. 2 Кор. 11, 23. Кол. 4, 10. [3] Діян. 24, 23.
їхньою допомогою. 4 Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер, 5 і, перепливши море проти Киликії та Памфілїї, прибули до Мир Лікій-ських. 6 Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
7 Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Сал-моні. 8 Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея. 9 А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив,10 кажучи їм: “Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя”.
11 Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла. 12 А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти пів-денно-західного і північно-захід-ного вітру, і там перезимувати. 13 Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту. 14 Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься “евроклідон”.
15 Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.161, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен. 17 Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.
18 Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж, 19 а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя. 20 Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування. 21 Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: “О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди. 22 Тепер же благаю вас, підба-дьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.23 Бо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі 24 і сказав: “Не бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою”.25 Тому підбадьорте-ся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.26 Нам належить бути викинутими на який-небудь острів”.
27 Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,28 і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів. 29 Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня. 30 Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа,31 Павло сказав сотникові і воїнам: “Якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися”.32 Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав.33 Коли почало світати, Павло умовляв усіх приймати їжу, кажучи: “Сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не споживаючи.
34 Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не впаде й волосина з голови”.35 Промовивши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.36 Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу.37 Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.38 Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море. 39 Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати кораблем.401, піднявши якорі, попливли по морю і, розв’язавши стерно та піднявши мале вітрило за вітром, тримали до берега. 41 Наскочили на косу, і корабель сів на мілину. Ніс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль. 42 Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік. 43 Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю, 44 іншим же - кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі врятувалися на землю.
'У О Урятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів зветься Me літ.2 Іноплемінники виявили до нас велике милосердя: вони розклали вогнище і прийняли всіх нас, бо йшов дощ і було зимно. 3 Коли ж Павло набрав багато хмизу і поклав на вогонь, [тоді] єхидна., вилізши з жару, повисла у нього на руці. 4 Іноплемінники, побачивши змію, звислу в нього на руці, говорили один одному: “Певне, цей чоловік -убивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити”. 5 Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди.
6 Вони ж чекали, що в нього буде запалення або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думку і говорили, що він Бог.
7 Біля того місця були маєтки начальника острова на ім’я Поп-лій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав. 8 Батько Поплія лежав одержимий гарячкою і болем у животі. Павло увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його. 9 Після цієї події інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися, 10 і віддавали нам велику шану, а при від’їзді наділили нас усім потрібним.
11 Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався “Діоскури” і зимував на цьому острові;12 і, припливши до Сиракуз, пробули там три дні. 13 Звідти відпливши, прибули в Ригію; а коли через день повіяв південний вітер, прибули на другий день у Путеоли,14 де знайшли братів і були запрошені пробути в них днів сім, а потім пішли у Рим.15 Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох гостиниць. Побачивши їх, Павло дякував Богові і пожвавішав.16 Коли ж ми прийшли до Рима, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові повелів жити окремо - з воїном, що стеріг його.
17 Через три дні Павло скликав найзнатніших з юдеїв і, коли вони зійшлися, говорив до них: “Мужі-браття! Не зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалима переданий до рук римлян.2104 Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що немає на мені ніякої провини, вартої смерти; 2105 але тому, що юдеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ.20 3 цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкутий я цими кайданами”. 21 Вони ж сказали йому: “Ми ані листів не одержували про тебе з Юдеї, ятті з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось лихого. 22 А втім, хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються”.231, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він з ранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Ісуса
із Закону Мойсеевого і Пророків. 24 Одні з них вірили його словам, а інші не вірили. 25 Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павло сказав такі слова: “Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю: 26 “Піди до цього народу і скажи: “Слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитися будете і не побачите”.
27 Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима,
і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх”.28 Отже, нехай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують”.
29 Коли він сказав це, юдеї пішли, довго сперечаючись між собою.
301 жив Павло цілих два роки на своєму утриманні і приймав усіх, хто приходив до нього,31 проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усякою відвагою безборонно.
СОБОРНЕ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ЯКОВА
1 Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, - радуйтеся.
2 3 великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам, 3 знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння; 4 терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку. 5 Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, - і дасться йому.
6 Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає
і розвіває. 7 Нехай не думає така людина одержати що-небудь від Господа. 8 Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх.
9 Нехай хвалиться брат смиренний своєю висотою, 10 а багатий
- смиренням своїм, бо він перейде, як цвіт трав’яний. 11 Сходить сонце, настає спека, і спекою ви-
Глава 1. [2] Діян. 5, 41. 1 Кор. 10, 13. [3] 1 Пет. 1, 7. Рим 5, 3. [5] 3 Цар. З, 12. Притч. 2, 6. Дан. 2, 21. [6] Мф 7, 7. Мк
11, 24. Лк 11, 9. Ін 14, 13; 16, 23. [10] Іов. 14, 2. Пс. 89, 6; 102, 15. Сир. 14, 18. Іс. 40, 6. 1 Пет. 1, 24. [12] Іов. 5, 17.
сушує траву; цвіт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах.
12 Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його. 13 У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, 14 але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю;
15 похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
16 Не обманюйтесь, браття мої улюблені. 17 Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни.
18 Захотівши, Він породив нас словом істини, щоб нам бути якимсь початком Його створінь.
19 Отож, браття мої улюблені, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів, 20 бо гнів
Притч. З, 11. 2 Тим 4, 8. Євр. 12, 5. [13] Лк 11, 4. [15] Рим. 6, 21, 23. [17] Чис.
23, 19. Іс 6, 10. Мал. З, 6. Ін 3, 27. [18] Ін 1, 13. 1 Пет. 1, 23. Євр. 12, 23. [19] Притч. 17, 27. Еккл. 5, 1; 7, 9. Сир. 5, 13.
людини не творить правди Божої.
21 Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі.22 Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють. 23 Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: 24 вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона.25 Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності. 26 Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста.27 Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неосквер-неним від світу.
2 2 Браття мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи. 2 Бо, якщо у зібрання ваше ввійде людина із золотим перснем, у багатому одязі, увійде ж і бідний у драному одязі,3 і ви, дивлячись на одягненого у багатий одяг, скажете йому: “Тобі добре сісти тут”, а бідному скажете: “Ти стань там або сідай тут, біля моїх ніг”, - 4 то чи не поділилися ви в собі і чи не стаєте судцями з недобрими думками?
5 Послухайте, браття мої улюблені] Рим. 1, 16. Еф. 4, 22. [22] Мф 7, 21. Лк 11, 28. Рим. 2, 13. [25] Ін 13, 17. 2 Кор. З, 18. [26] Пс. 33, 14; 38, 2. 1 Пет.
З, 10. [27] Іс 1, 16-17. Як. 2, 17.
Глава 2. [1] Лев. 19, 15. [5] Вих. 20,
ні: хіба не бідних обрав Бог бути багатими вірою і спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, що люблять Його? 6 А ви зневажили бідного. Хіба не багаті утискують вас і хіба не вони тягнуть вас на суди? 7 Хіба не вони зневажають те добре ім’я, яким ви називаєтесь? 8 Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього твого, як самого себе, - добре робите. 9 А коли робите, дивлячись на особу, то гріх чините, і перед законом виявляєтеся злочинцями. 10 Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому. 11 Бо Той же, Хто сказав: “Не перелюбствуй”, сказав і: “Не убий”; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом. 12 Так говоріть і так робіть, як такі, що мають бути суджені за законом свободи.13 Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милість же підноситься над судом.
14 Яка користь, браття мої, коли 5 хто говорить, що він має віру, а діл не має? Чи може ця віра спасти його? 15 Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку, 16 а хто-небудь з вас скаже їм: “Йдіть із миром, грійтесь і їжте,”
- але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь? 17 Так само й віра - коли не має діл, сама по собі мертва. 18 Але скаже хто-не-будь: “Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх,
6. Мф 5, 3. [8] Лев. 19, 18. Мф 5, 43. [9] Лев. 19, 15. [10] Мф 5, 19. [11] Вих. 20,
13. Мф 19, 18. [13] Притч. 21, 13. Мф 6,
15. [14] Мф 7, 26. [15] Лк 3, 11. 1 Ін 3, 17.
а я покажу тобі віру мою в ділах моїх”. 2106 Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять. 2107 Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що віра без діл мертва? 2108 Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака? 2109 Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености?
23 І справдилося слово Писання: “Вірував Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність, і його назвали другом Божим”.
24 Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою? 25 Так само і блудниця Раа-ва хіба не ділами виправдалася, прийнявши підглядачів і вивівши їх іншою дорогою? 26 Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва.
'4 О Браття мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми підпадемо під більший осуд, 2 бо всі ми багато ірішимо. Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло. 3 Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім тілом їхнім. 4 Ось і кораблі, хоч які вони великі і як не носяться сильними вітрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич; 5 так само і язик - невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь, а як багато речей спалює!6 І язик — вогонь, прикраса неправди; язик по-
ставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни. 7 Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборкане людським єством,
8 а язика приборкати ніхто з людей не може: це - невтримне зло; він повний отрути смертоносної.
9 Ним благословляємо Бога і Отця, і ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою. 10 З тих самих уст виходить благословення і прокляття: не повинно, браття мої, щоб це так було. 11 Хі- і ба з одного джерела тече солодка
і гірка вода? 12 Не може, браття мої, смоковниця родити маслини або виноірадна лоза - смокви. Також і з одного джерела не може виливатися солона і солодка вода.
13 Хто мудрий і розумний між вами? Доведи це на ділі добрим поводженням з мудрою лагідністю. 14 Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не говоріть неправди проти істини. 15 Це не та мудрість, яка сходить зверху, але земна, душевна, бісівська,
16 бо де заздрість і сварливість, там безладдя і все лихе. 17 А мудрість, яка сходить зверху, по-пер-ше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя і плодів благих, неупереджена і нелицемірна. 18 Плід же правди сіється у світі тими, які зберігають мир.
Сир. 14, 1; 19, 17. [6] Притч. 16, 27. Мф
15, 18. [8] Пс. 139, 3. [9] Бут. 1, 27. [12] Лк 6, 44. [13] Мф 5, 16. 2 Тим. 2, 24. [16]
1 Кор. З, 3. [17] Мф 5, 78. 2 Кор. 6, 6. Гал. 5, 22. 1 Тим. 1, 5. [18] Іс. 32, 17.
А Звідкіль у вас ворожнеча і чвари? Чи не звідси, від пристрастей ваших, що воюють у членах ваших? 2 Жадаєте і не маєте; вбиваєте і заздрите, і не можете досягти? Сваритесь і ворогуєте -
і не маєте, бо не просите,3 просите - і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших. 4 Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте, Що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові. 5 Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: “Ревнощів жадає дух, який вселився в нас”? 6 Але тим більшу дає благодать; тому й сказано: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать”.
З 7 Отже, покоріться Богові; противтеся дияволові, і він утече від вас. 8 Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні. 9 Страждайте, плачте і ридайте; сміх ваш нехай обернеться на плач і радість - на печаль.
10 Смиріться перед Господом, і піднесе вас.
11 Не злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон і судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а судця.12 Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити; а ти хто, що судиш ближнього?
13 Тепер послухайте ви, що говорите: “Сьогодні або завтра підемо
Глава 4. [1] Рим. 7, 23. Гал. 5, 17. [3] Притч. 1, 28. Іс. 1, 15. 1 Ін 3, 22. [4] Ін
15, 19. Рим. 8, 7. [5] Бут. 6, 5; 8, 21. Гал. 5, 17. [6] Притч. З, 34. Лк 14, 11. 1 Пет. 5, 5, [8] 2 Пар. 15, 2. Іс. 1, 15-16. [9] Мф
5, 4. [10] 1 Пет. 5, 6. [11] Мф 7, 1. [12]
до такого-то міста, і проживемо там один рік, і будемо торгувати й одержувати прибуток”;14 ви, які не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає. 15 Замість того, щоб вам говорити: “Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше”, - 16 ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло. 17 Отже, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх.
€ Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас.
2 Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. 3 Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собі скарб на останні дні. 4 Ось плата, яку ви утримали у робітників, що працювали на ваших полях, голосить; і голосіння женців дійшли до вух Господа Саваофа.
5 Ви розкошували на землі та зазнали насолоди; наситили серця ваші, ніби на день заколення. 6 Ви засудили, убили Праведника; Він не противився вам.
7 Отже, браття, будьте довготерпеливі до пришестя Господа. Ось хлібороб чекає доброго плоду від землі і довго терпить задля нього, поки прийме дощ ранній і пізній.
8 Терпіть же довго і ви, зміцніть серця ваші, бо пришестя Господа наближається. 9 Не нарікайте, браття, один на одного, щоб і ви
Рим. 14, 4. [13] Лк 12, 18. [14] Іов. 7, 7. Притч. 27, 1. [15] Діян. 18, 21. 1 Кор. 4, 19; 16, 7. [17] Лк 12, 47.
Глава 5. [1] Лк 6, 24. 1 Тим. 6, 9, 17, 19. [3] Мф 6, 19. [4] Втор. 24, 14. [5] Іов 21, 13. Лк 6, 25. [8] Лк 21, 9. Євр. 10, 36.
не були осуджені: ось Суддя пе-
7 ред дверима стоїть. 10 Візьміть за приклад, браття мої, тяжкі страждання і довготерпіння пророків, які говорили ім’ям Господнім.
11 Ось ми ублажаємо тих, які терпіли. Ви чули про терпіння Іова і бачили кінець його від Господа; бо Господь вельми милостивий і щедрий.
12 Перш за все, браття мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні іншою якою клятвою, а нехай буде у вас: “так, так”; і “ні, ні”, щоб вам не зазнати осуду.
13 Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай співає псалми. 14 Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, по
мазавши його оливою в ім’я Господнє. 15 І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому.
16 Отже, признавайтесь один одному в провинах і моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного. 17 Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, і не було дощу на землі три роки і шість місяців.
18 І знову помолився, і небо дало дощ, і земля зростила плід свій.
19 Браття! Якщо хтось із вас відхилиться від істини і хтось наверне його, 20 нехай той знає, що хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерти і покриє безліч гріхів.
ПЕРШЕ СОБОРНЕ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА
8 1 Петро, апостол Ісуса Христа, пришельцям, розсіяним у Понті, Галатїї, Каппадокїї, Асїї й Вифинії,2 обраним, за передбаченням Бога Отця і освяченням Духа, на послушання і окроплення Кров’ю Ісуса Христа: благодать вам і мир нехай примножаться.
3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який
з великої Своєї милости відродив нас воскресінням Ісуса Христа з мертвих для живого уповання,
[10] Мф 5, 12. [11] Іов. 1, 21. [12] Мф 5,
34, 37. [13] Еф. 5, 19; 6, 18. [14] Мк 6,
13. [15] Мф 9, 2. [16] Пс. 144, 19. [17]
З Цар. 17, 1. Лк 4, 25. [18] 3 Цар. 18, 42, 45. [19] Лев. 19, 17. Мф 18, 15. Лк 17, 3.
4 для спадщини нетлінної, чистої, нев’янучої, яка зберігається на небесах для вас,5 яких сила Божа через віру охороняє для спасіння, що готове відкритися в останній час. 6 Цьому радійте, посумувавши тепер трохи, якщо треба, від різних спокус,7 щоб випробувана віра ваша виявилася коштовнішою за золото, що гине, хоч і очищається вогнем, на похвалу і честь і славу під час об’явлення Ісуса Христа, 8 Якого, не бачивши,
Глава 1. [1] 1 Пет. 2, 9. [2] Еф. 1, 4, 7. Євр. 12, 24. [3] Рим. 6, 4. Еф. 1, 3. [4]
2 Тим. 4, 8. [5] Ін 10, 28. [6] Мф 5, 12.
2 Кор. 4, 17. [7] Іов. 23, 10. Притч. 17, 3. Зах. 13, 9. [8] Ін 20, 29. 1 Кор. 5, 7.
любите, і в Якого віруєте, хоч донині не бачили, і радієте радістю невимовною і преславною, 2110 досягаючи, нарешті, вірою вашою спасіння душ. 2111 Цього-то спасіння стосувалися шукання і дослідження пророків, які провіщали про визначену вам благодать, 2112 досліджуючи, на котрий чи на який час указував сущий в них Дух Христа, провіщаючи спочатку Христові страждання і наступну за ними славу. 2113 їм же було відкрито, що не їм самим, а нам служило те, що нині проповідане вам Духом Святим через благовісників, посланих із неба, у що бажають проникнути ангели.
13 Тому, улюблені, підперезавши стегна розуму вашого, пильнуючи, майте досконалу надію на благодать, що подається вам у явленні Ісуса Христа.2114 Як слухняні діти, не потурайте похотям, що були в час вашого невідання,2115 але, за прикладом Святого, Який покликав вас, і самі будьте святі в усіх вчинках.16 Бо написано: “Будьте святі - Я бо святий”.171 якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зі страхом про-водьте час мандрування вашого,
18 знаючи, що не тлінним сріблом або золотом визволені ви від суєтного життя, переданого вам від батьків,19 а дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця,20 призначеного ще раніше створення світу, але явленого ос-тяттттім часом для вас,21 що увірували через Нього в Бога, Який воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ви мали віру і уповання на Бога.
22 Послухом істині через Духа, очистивши душі ваші для нелицемірного братолюбства, постійно любіть один одного від чистого серця, 23 як відроджені не від тлінного насіння, а від нетлінного, від Слова Бога Живого, Який перебуває повік. 24 Бо всяка плоть як трава, і всяка слава людська як цвіт на траві; як засохне трава, і цвіт її од паде;25 Слово ж Господнє перебуває повік; а це є те Слово, яке проповідане вам.
0 Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я, 2 як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння; 3 бо ви пізнали, що благий Господь. 4 Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного, 5 і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. 6 Бо сказано в Писанні: “Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Нього не осоромиться”.7 Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який
1 Пет. 2, 17. [23] Як. 1, 18. [25] Іс. 40, 6-8.
Глава 2. [1] Кол. З, 8. Євр. 12, 1. [2] Мф 18, 3. Мк 10, 14. [3] Пс. 33, 9. [4] Мф
16, 18; 21, 42. [5] Мал. 1, 11. Одкр. 1, 6.
[6] Іс. 28, 16. Рим. 9, 33. [7] Пс. 117, 22. Іс. 8, 14. Мф 21, 42.
став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси,
8 об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були. 2116 А ви - рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло; 2117 колись не народ, а тпттті народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані. 2118 Улюблені! Прошу вас, як пришельців і подорожніх, сторонитися тілесних похотей, які повстають проти душі,
12 і провадити доброчесне життя ваше між язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання.2119 Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи цареві, як верховній владі,2120 чи правителям, як від Нього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, - 15 бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, - 16 як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.
17 Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.
18 Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим,19 бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо. 20 Бо яка
похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, ви терпите, це угодно Богові.21 Бо ви до цього покликані: тому що і £ Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його. 22 Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його. 23 Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному.24 Він гріхи ттяттті Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися. 25 Бо ви були, як вівці за-блукалі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших.
“З Також і ви, жінки, будьте покірні своїм чоловікам, щоб деякі з них, які хоч і не підкоряються слову, життям своїх жінок без слова приєднувались, 2 коли побачать ваше чисте, богобоязне життя. 3 Нехай буде прикрасою вашою не зовнішнє - заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі, 4 а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом. 5 Так колись і святі жінки, покладаючи надію на Бога, прикрашали себе, підкоряючись своїм чоловікам.
6 Так Сарра підкорялась Авраа-мові, називаючи його господарем. Ви - діти її, якщо робите добро і не лякаєтесь ніякого страху.
24. Флп 2, 5. [22] Іс. 53, 9. 1 Ін 3, 5. [23]
Іс. 50, 6; 53, 7. [24] Мф 8, 17. Рим. 6, 2. [25] Іс. 53, 4-6. Єз. 34, 5, 23. Ін 10, 11.
Глава 3. [1] Еф. 5, 22. Кол. З, 18. [3]
1 Тим. 2, 9. [4] Пс. 44, 14. Рим. 7, 22.
2 Кор. 4, 16. [6] Бут. 18, 12.
7 Також і ви, чоловіки, поводьтеся розсудливо з жінками, як немічному сосуду, віддаючи їм честь, як співспадкоємницям благодатного життя, щоб не було вам перешкод у молитвах.
8 І нарешті, будьте всі однодумні, милостиві, братолюбні, милосердні, дружелюбні, смиренномуд-рі; 9 не платіть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликані, щоб успадку-
3 вати благословення.10 Бо, хто хоче любити життя і бачити добрі дні, той нехай стримує язик свій від зла і вуста свої від лукавих слів;
11 ухиляйся від зла і твори добро; шукай миру і прагни його, 12 бо очі Господні звернені до праведних, і вуха Його - до молитви їхньої, а лице Господнє проти тих, хто чинить зло, щоб їх винищити
із землі. 13 І хто заподіє вам зло, якщо ви будете ревнителями доброго? 14 Але коли ви і страждаєте за правду, ви блаженні; а страху їхнього не бійтеся і не тривожтеся.
15 Господа Бога святіть у серцях ваших; завжди будьте готові всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь
із лагідністю і благоговінням.
16 Майте добру совість, щоб тим самим, за що лихословлять на вас, як злочинців, були осоромлені ті, які ганьблять ваше добре життя в Христі.17 Бо коли на те воля Божа, то краще постраждати за добрі діла, ніж за злі;18 тому що і Христос, щоб привести нас до Бога,
один раз постраждав за гріхи наші, Праведник за неправедних, бувши умертвлений тілом, але оживши Духом, 19 Яким Він і тим духам, що перебували у темниці, зійшовши, цроповідав,20 які колись противилися Божому довготерпінню, що очікувало їх за днів Ноя, коли будувався ковчег, у якому небагато, тобто вісім душ, спаслося від води. 21 Так і нас нині, подібно до цього образу, хрещення, не обмивання тілесної нечистоти, а обіцяння Богові доброї совісти, спасає воскресінням Ісуса Христа, 22 Який, зійшовши на небо, перебуває праворуч Бога і Якому скорились ангели, і влади, і сили.
Д Отже, як Христос постраж- 6 дав за нас тілом, так і ви озбройтеся тією самою думкою; бо хто страждає тілом, перестає грішити, 2 щоб останній час життя в тілі жити вже не за людськими похотями, а за волею Божою.3 Бо досить, що ви в минулому житті виконували волю язичників, перебуваючи в розпусті, похотях, мужолозтві, скотолозтві, помислах, пияцтві, безчинному бенкетуванні, хабарництві й богомерзенних ідолослужіннях; 4 тому вони й дивуються, що ви не берете участи З НИМИ В ТТІЙ розпусті, і лихословлять на вас. 5 Вони дадуть відповідь Тому, Хто має судити живих
і мертвих. 6 Бо на це і мертвим благовістилося, щоб вони, як люди, прийнявши суд людською плоттю, по-Божому жили духом.
7 А втім, близький усьому кінець.
Бут. 7, 7. Мф 24, 37. Лк 17, 26. [21] Рим
6, 4. Еф. 5, 26. [22] Мф 28, 18. Еф. 1, 20.
Глава 4. [1] 1 Пет. 2, 21. [2] 2 Кор. 5,
15. Гал. 2, 20. [3] Еф. 4, 17. [4] 1 Пет. 2,
12. [5] 2 Тим. 4, 1. [7] Лк 21, 34. Як. 5, 8.
Отже, будьте розсудливі і пильнуйте в молитвах. 2121 Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів.
9 Будьте гостинні один до одного без нарікань. 2122 Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої.
11 Чи говорить хто, говори як слова Божі; чи хто служить, служи по силі, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог Ісусом Хрис-том. Йому ж слава і влада на віки віків. Амінь.
2 2123 Улюблені! Вогняної спокуси,
що посилається вам для випробування, не цурайтеся, ніби пригоди для вас чужої,2124 оскільки ви берете участь у стражданнях Христових, радійте, щоб і в з’явлення слави Його ви зраділи і звеселились. 2125 Якщо лихословлять вас за ім’я Христове, то ви блаженні, бо Дух слави і Дух Божий спочиває на вас. Тими Він ганьбиться, а вами прославляється.
15 Тільки б не постраждав хто з вас, як убивця, чи злодій, чи злочинець, або як той, хто зазіхає на чуже;16 а коли як християнин, то не соромся, а прославляй Бога за таку долю. 17 Бо час розпочатися судові з дому Божого; а якщо перше почнеться з нас, то який кінець тих, хто противиться Євангелію Божому? 18 І якщо праведник ледве спасається, то нечестивий і грішний де з’явиться? 19 Тому і ті, що страждають з волі Бо-
жої, нехай віддадуть Йому, як вірному Творцеві, душі свої, роблячи добро.
€ Пастирів ваших благаю я, співпастир, і свідок страждань Христових, і співучасник слави, що має відкритися:2 пасіть Боже стадо, яке у вас, доглядаючи його не примусово, а охоче і Боговгод-но не для ганебної користи, а щиро;3 і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові; 4 і коли з’явиться Пасти-реначальник, ви одержите нев’янучий вінець слави.5 Також і молодші, будьте покірні пастирям; а всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.
6 Отже, смиріться під міцною ( рукою Божою, щоб підніс вас свого часу.7 Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас. 8 Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти. 2126 Станьте проти нього міцною вірою, знаючи, що такі самі страждання трапляються і з вашими браттями у світі.
10 Бог же всякої благодаті, Який покликав нас до вічної слави Своєї у Христі Ісусі, Сам при короткочасному стражданні вашому нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай зміцнить і нехай зробить непохитними. 2127 Йому слава й держава на віки віків. Амінь.
Діян. 20, 28. [3] Мк 10, 44. [4] 1 Пет. 2, 25. 1 Кор. 9, 25. [5] Як. 4, 6. Еф. 5, 21. Флп 2, 3. [6] Як. 4, 10. [7] Пс 54, 23. Прем. 12, 13. Мф 6, 32. Лк 12, ЗО. [8] Іов. 1, 7; 2, 2. Лк 22, 31. [9] Діян. 14, 22.
[10] 2 Кор. 4, 17.
12 Це коротко написав я вам через Силу ана, вірного, як гадаю, вашого брата, щоб упевнити вас, утішаючи і засвідчуючи, що це істинна благодать Божа, в якій ви перебуваєте.
13 Вітає вас обрана, як і ви, церква у Вавилоні і Марк, син мій.
14 Вітайте один одного цілуванням любови. Мир вам усім у Христі Ісусі. Амінь.
ДРУГЕ СОБОРНЕ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА
і 1 Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа, тим, хто прийняв з нами однаково дорогоцінну віру в правді Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа: 2 благодать і мир вам нехай помножиться в пізнанні Бога і Христа Ісуса, Господа нашого.
3 Тому що від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя, через пізнання Того, Хто покликав нас славою та чеснотою, 4 якими даровані нам великі й дорогоцінні обітниці, щоб ви через них стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління похіттю:5 ви ж, докладаючи до цього всю старанність, покажіть у вашій вірі чесноту, в чесноті розсудливість, 6 в розсудливості стриманість, у стриманості терпіння, у терпінні благочестя,7 в благочесті братолюбство, у братолюбстві любов. 8 Якщо це у вас є і примножується, то ви не залишитесь без успіху і плоду в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа. 9 А в кого цього немає,
той сліпий, закрив очі, забув про очищення давніх гріхів своїх.10 То- 6 му, браття, усе більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так діючи, ви ніколи не спіткнетесь,11 бо так відкриється для вас вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.
12 Заради того я ніколи не перестану нагадувати вам про це, хоч і ви знаєте і утверджені у справжній істині. 13 Справедливим же вважаю, доки перебуваю в цьому тілі, спонукати вас нагадуванням,
14 знаючи, що я незабаром повинен покинути оселю мою, як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені. 15 Буду ж старатися, щоб ви
і по відході моїм пам’ятали це.
16 Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі. 17 Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли від величної слави дійшов до Нього такий голос: “Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє бла-
говоління”. 18 І цей голос, що зійшов з небес, ми чули, перебуваючи з Ним на горі святій.19 До того ж маємо найдостовірніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до світильника, що сяє у темному місці, доки не почне розвиднятися день
1 не засяє зірниця у серцях ва-
6 ших. 20 Знайте насамперед те, що
ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення. 21 Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим.
2 Були і лжепророки серед людей, як і у вас будуть лже-
вчителі, які внесуть згубні єресі і, відрікшись від Владики, Який відкупив їх, накличуть на себе скору погибель.21 багато наслідують їхню розпусту, і через них дорога істини буде в ганьбі. 3 І через користолюбство будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий, і загибель їхня не дрімає. 4 Бо якщо Бог не помилував ангелів, які згрішили, а, зв’язавши путами пекельної темряви, віддав зберігати їх на суд для покарання; 5 і якщо не пощадив першого світу, а у восьми душах зберіг родину Поя, проповідника правди, коли навів потоп на світ нечестивих; 6 і якщо міста Содом та Го-морру, засудивши на знищення, спопелив, показавши приклад майбутнім нечестивцям, 7 а праведного Лота, змученого людьми шаленої розпусти, визволив, - 8 бо
цей праведник, живучи серед них, бачив і чув беззаконні діла їхні і тим щодня мучив свою праведну душу, - 9 то, звичайно, знає Гос- ( подь, як визволяти благочестивих від спокуси, а беззаконників тримати на день суду, для покарання, 10 а найпаче тих, що йдуть услід за гидкою похіттю плотською, зневажають начальства, зухвалі, самодогідливі, не бояться злословити вищих, 11 тоді як і ангели, перевершуючи їх міццю і силою, не промовляють на них перед Господом докірливого суду.
12 Вони, як безмовні тварини, що за своєю природою призначені на виловлення та знищення, лихословлячи те, чого не розуміють, у розтлінні своєму знищаться,13 вони одержать відплату за беззаконня; бо вони вважають насолодою повсякденну розкіш; сквернителі та соромітники, вони насолоджуються своєю оманою, бенкетуючи з вами;14 очі у них сповнені блудодіяння і безперестанного гріха, вони зваблюють душі неутвер-джені; серце їхнє привчене до користолюбства, це — сини прокляття. 15 Залишивши прямий шлях, вони заблукали, йдучи слідом за Валаамом, сином Восоровим, який полюбив мзду неправедну, 16 але був викритий у своєму беззаконні: безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, спинила безумство пророка. 17 Це безводні джерела, імла та хмари, що їх жене вітер; для них приготований морок вічної темряви. 18 Бо, ви-
9. [8] Єз. 9, 4. [9] Пс. 90, 15. 1 Кор. 10,
13. [10] Іуд. 1, 8. [11] Іуд. 1, 9. [13] Рим.
16, 18. Флп 3, 19. [14] 1 Тим. 6, 10. [15] Іуд. 1, 11. [16] Чис. 22, 23-24. [17] Іуд.
1, 12.
словлюючи надуте пустослів’я, вони ловлять у плотські похоті і розпусту усіх, які ледве відстали від тих, що живуть в омані. 2128 Обіцяють їм волю, будучи самі рабами тління; бо хто ким буває переможений, той тому і раб.2129 Бо якщо, позбавившись скверни світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, вони знов заплутуються в ній і перемагаються нею, то останнє буває для них гірше за перше. 2130 Краще було б їм не пізнати дороги правди, ніж, пізнавши її, повернутися назад від переданої їм святої заповіді.2131 Але з ними трапляється за правдивим прислів’ям: “пес повертається до своєї блювотини” і “помита свиня йде валятися в багно”.
З О Це вже друге послання пишу вам, улюблені; в них нагадуванням збуджую ваше чисте розуміння, 2 щоб ви пам’ятали слова, раніше сказані святими пророками, і заповідь Господа і Спасителя, передану апостолами вашими.3 Насамперед знайте, що в останні дні прийдуть зухвалі ху-лителі, які чинитимуть за своїми похотями 4 і казатимуть: “Де обітниця пришестя Його? Бо з того часу, як почали вмирати батьки, від початку творіння, все залишається так само”.5 Ті, котрі так думають, не знають, що небеса були споконвіку, і земля створена була Словом Божим з води і водою;
6 тому і тодішній світ загинув, затоплений водою.7 А тпттті ттттті небеса і земля, які утримуються тим же
словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі нечестивих людей.
8 Єдине ж не повинно бути приховане від вас, улюблені, що у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день.
9 Не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння. 10 Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять.
11 Якщо так усе це зруйнується, то якими слід бути у святому житті і благочесті вам, 12 що чекають і бажають пришестя дня Божого, коли розпалені небеса зруйнуються і розпалені стихії розтопляться? 13 А втім, за Його обітницею, ми чекаємо нового неба і нової землі, на яких живе правда.
14 Отже, улюблені, чекаючи цього, постарайтесь стати перед Ним неоскверненими і непорочними в мирі; 15 і довготерпіння Господа нашого вважайте спасінням, як і улюблений брат наш Павло, за даною йому премудрістю, написав вам, 16 як він говорить про все це і в усіх своїх посланнях, у яких є дещо малозрозуміле, так що неуки і нестійкі перекручують, як і іттттті Писання, на свою власну погибель. 17 Отже, ви, улюблені, будучи попередженими про це, бережіться, щоб не спокуситися вам
101, 27. Іс. 51, 6. Мф 13, 40. [8] Пс. 89,
5. [9] Єз. 18, 32; 33, 11. 1 Тим. 2, 4. [10] Мф 24, 35, 43. 1 Сол. 5, 2. [12] Пс. 49, 3. 3. Мих. 1, 4. [13] Іс. 65, 17; 66, 22. Рим. 8, 19. Одкр. 21, 1. [14] 1 Кор. 1, 8. [15] Рим. 2, 4. [16] 1 Кор. 15, 24. 1 Сол. 4, 15.
оманою беззаконників і не відпасти від свого утвердження, 2132 але зростайте в благодаті і пізнанні
Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і нині і в день вічний. Амінь.
8 1 Про те, що було від початку,
що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки ттяттгі, про Слово життя, — 2 бо життя явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам це вічне життя, яке було в Отця і явилось нам, - 3 про те, що ми бачили і чули, звіщаємо вам, щоб і ви мали єднання з нами: а наше єднання — з Отцем і Сином Його, Ісусом Христом. 4 І це пишемо вам, щоб радість ваша була повна.
5 І ось благовістя, яке ми чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви. 6 Коли ж ми кажемо, що маємо єднання з Ним, а ходимо в темряві, то ми неправду говоримо і не творимо істини; 7 коли ж ходимо в світлі, подібно до того, як Він у світлі, то маємо єднання один з одним, і Кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас від уся-
9 кого гріха. 8 Якщо кажемо, що не маємо гріха, — обманюємо самих себе, і правди немає в нас. 9 Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди. 10 Коли ка-
жемо, що ми не згрішили, то представляємо Його неправдомовним і слова Його немає в нас.
П Діти мої! Це пишу вам, щоб ви не ірішили, а коли б хто зірішив, то ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. 2 Він є очищення від ірі-хів наших, і не тільки від наших, але і від гріхів усього світу.
3 А що ми пізнали Його, розуміємо з того, що дотримуємось Його заповідей. 4 Хто говорить: “Я пізнав Його”, але заповідей Його не виконує, той неправдомовець і немає в ньому правди; 5 а хто дотримує слово Його, в тому істинно любов Божа здійснилася; з цього пізнаємо, що ми в Ньому. 6 Хто говорить, що перебуває в Ньому, той повинен робити так, як Він робив.
7 Улюблені! Пишу вам не нову заповідь, а заповідь давню, яку ви мали від початку. Давня заповідь
- це слово, яке ви чули від початку. 8 Але при тому і нову заповідь пишу вам, що є справді і в Ньому,
і у вас, тому що темрява минає і правдиве світло вже світить.9 Хто говорить, що він у світлі, а ненави-
[9] 2 Цар. 12, 13. Пс. 31, 5. Притч. 28, 13.
Глава 2. [1] Рим. 8, 34. 1 Тим. 2, 5.
[2] Діян. 5, ЗІ. 1 Ін 1, 9; 4, 10. Євр. 2, 10.
[6] Ін 13, 15. [7] Ін 13, 34. [8] Ін 1, 9. Рим. 13, 12. [9] 1 Кор. 13, 2.
дить брата свого, той ще в темряві. 10 Хто любить брата свого, той перебуває у світлі, і немає в ньому спокуси. 2133 А хто ненавидить брата свого, той перебуває в темряві, і в темряві ходить, і не знає, куди йде, бо темрява засліпила очі йому.
12 Пишу вам, діти, бо прощаються вам гріхи імені Його ради.
13 Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Сущого від початку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. Пишу вам, юнаки, бо ви пізнали Отця.14 Я написав вам, батьки, бо ви пізнали Безпочатково-го. Я написав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже перебуває у вас, і ви перемогли лукавого.15 Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. 16 Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. 17 І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік.
1 18 Діти! Остання це година! І як
ви чули, що прийде антихрист - і тепер з’явилося багато антихристів, - з цього ми і пізнаємо, що остання година настала. 19 Вони вийшли від нас, але не були наші: бо якби вони були наші, то залишилися б з нами; але вони вийшли, і через те виявилося, що не всі наші. 20 Ви ж маєте помазання від Святого і знаєте все. 21 Я написав вам не тому, що ви не знаєте істини, але тому, що ви знаєте її і що всяка неправда не від істини.22 Хто неправдомовець,
як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що зрікається Отця і Сина. 23 Кожен, хто зрікається Сина, не має і Отця, а хто сповідує Сина, має і Отця.
24 Отже, що ви чули від початку, те нехай і перебуває у вас; якщо перебуватиме у вас те, що ви чули від початку, то і ви перебуватимете в Сині і в Отці. 25 Обітниця ж, яку Він дав нам, є життя вічне.
26 Це я написав вам про тих, що вводять вас в оману.27 А втім, помазання, яке ви одержали від Нього, у вас перебуває, і ви не маєте потреби, щоб хто вчив вас; а що саме це помазання вчить вас усьому, і воно істинне і нехибне, то чого воно навчило вас, у тому перебувайте.
28 Отже, діти, перебувайте в Ньому, щоб, коли Він явиться, мали ми дерзновення і не осоромилися перед Ним у пришестя Його. 29 Коли ви знаєте, що Він праведник, то зрозумійте і те, що кожен, хто творить правду, від Нього народився.
*3 Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими. Світ тому не знає нас, що не пізнав Його.
2 Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що, коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є. 3 І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, бо Він чистий. 4 Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх є беззаконня. 51 ви знаєте, що Він явився
19. [27] Ін 14, 26. 1 Ін 2, 20.
Глава 3. [1] Ін 1, 12. [2] Мф 5, 8. 1 Кор. 13, 12. [3] 2 Кор. 7, 1. [4] 1 Ін 5,
17. [5] Іс. 53, 4, 9. 1 Пет. 2, 22.
для того, щоб узяти гріхи наші, і що в Ньому немає гріха. 6 Кожний, хто перебуває в Ньому, не грішить; усякий, хто ірішить, не бачив Його і не пізнав Його.
7 Діти! Нехай ніхто не вводить вас в оману. Хто творить правду, той праведний, як і Він праведний. 2134 Хто чинить іріх, той від диявола, бо спочатку диявол зірішив. Заради цього і явився Син Божий, щоб зруйнувати діла диявола. 2135 Кожний, народжений від Бога, не чинить іріха, тому що сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога.2136 Діти Божі і діти дияво-
2 ла пізнаються так: усякий, хто не творить правди, не є від Бога, як
і той, хто не любить брата свого.
11 Бо таке є благовістування, яке ви чули від початку, щоб ми любили один одного, 2137 не так, як Каїн, який був від лукавого і вбив брата свого. А за що вбив його? За те, що діла його були злі, а діла брата його - праведні. 13 Не дивуйтеся, браття мої, якщо світ ненавидить вас. 14 Ми знаємо, що ми перейшли зі смерти в життя, бо любимо братів; той, хто не любить брата, перебуває в смерті.
15 Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного, що в ньому перебувало б.16 Любов пізнали ми
з того, що Він поклав за нас душу Свою: і ми повинні класти душі свої за братів.17 А хто має достатки на світі, але, коли бачить брата
свого в нужді, зачиняє від нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа?
18 Діти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою. 191 ось із цього пізнаємо, що ми від істини, і впокорюємо перед Ним серця ттяттгі; 20 бо якщо серце наше засуджує нас, то тим більше Бог, бо Бог більший від нашого серця і знає все. 21 Улюб- 'і лені! Якщо наше серце не засуджує нас, то ми маємо дерзновення до Бога 22 і, чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо дотримуємося заповідей Його і робимо угодне для Нього. 23 А заповідь Його та, щоб ми вірували в ім’я Сина Його Ісуса Христа і любили один одного, як Він заповів нам.
24 І хто зберігає заповіді Його, той перебуває в Ньому, і Він у тому.
А що Він перебуває в нас, пізнаємо від Духа, який Він дав нам.
А Улюблені! Не всякому духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з’явилось у світі.
2 Духа Божого і духа омани пізнавайте так: усякий дух, що сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті, є від Бога; 3 а всякий дух, що не сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті, не є від Бога, але це дух антихриста, про якого ви чули, що він прийде і тепер уже є в світі.
4 Діти! Ви від Бога і перемогли їх; бо Той, Хто у вас, більший за того, хто у світі. 5 Вони від світу, тому і говорять, як у світі, і світ
18, 37. [21] 1 Ін 2, 28. Євр. 10, 22. [22] Мф 21, 22. Ін 15, 7. 1 Ін 5, 14. [23] Ін 6, 29; 13, 34; 17, 3. [24] Ін 14, 23.
Глава 4. Мф 7, 15. Одкр. 2, 2. [3] 1 Ін
2, 22. 1 Кор. 12, 3. [4] 2 Пар. 32, 7. [б] Ін
15, 19.
слухає їх. 2138 Ми від Бога; той, хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, той не слухає нас. З цього пізнаємо духа істини і духа омани.
7 Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. 2139 Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов. 2140 Любов Божа до нас відкрилась у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми жили через Нього. 2141 У тому любов, що не ми полюбили Бога, а Він полюбив нас і послав Сина Свого на очищення від гріхів наших.
11 Улюблені! Якщо так полюбив нас Бог, то і ми повинні любити один одного. 12 Бога ніхто ніколи не бачив. Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і довершена Його любов є в нас.13 Що ми перебуваємо в Ньому і Він у нас, пізнаємо з того, що Він дав нам від Духа Свого.141 ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу. 15 Хто сповідує, що Ісус є Син Божий, в тому перебуває Бог і він у Бозі.
16 І ми пізнали любов, що має до нас Бог, і увірували в неї. Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває в Бозі і Бог у ньому.
17 Любов досягає в нас такої до-вершености, що ми маємо дерз-новення в день судний, бо робимо в цьому світі, як Він. 18 У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довер-
шений у любові. 19 Будемо любити Його, бо Він раніше полюбив нас.20 Хто каже: “Я люблю Бога”, 7 а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить? 21 І ми маємо від Нього таку заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого.
С Всякий, хто вірує, що Ісус є Христос, від Бога народжений, і кожен, Хто любить Того, Хто народив, любить і Того, Хто народився від Нього.2 Що ми любимо дітей Божих, пізнаємо з того, коли любимо Бога і дотримуємося заповідей Його. 3 Бо це є любов до Бога, щоб ми дотримувалися заповідей Його; і заповіді Його не тяжкі. 4 Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, - віра наша. 5 Хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус є Син Божий? 6 Цей є Ісус Христос, Який прийшов водою і кров’ю і Духом, не водою тільки, але водою і кров’ю, і Дух свідчить про Нього, бо Дух є істина. 2142 Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і Ці троє - єдине. 8 І троє свідчать на землі: дух, вода і кров; і ці троє — про єдине. 9 Якщо ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже - більше, бо це є свідчення Боже, яким Бог свідчив про Сина Свого. 10 Хто вірує в Сина Божого, має свідчення в собі самому; хто не вірує Богові, той робить Його неправдомовцем, бо
17. [21] Мф 22, 37, 39. Ін 13, 34. 1 Ін 3, 11.
Глава 5. [1] Ін 4, 15. [3] Мф 11, ЗО. [4]
Ін 16, 33. 1 Кор. 15, 57. [5] 1 Ін 4, 4. [6]
Ін 19, 34. [7] Мф 3, 16—17; 28, 19. [8] Ін
1, 33. [9] Мф 3, 17. Ін 8, 18. [10] Ін 3, 33.
не вірує в свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого. 11 Свідчення це полягає в тому, що Бог дарував нам життя вічне, і це життя в Сині Його. 12 Хто має Сина Божого, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.
13 Це написав я вам, що віруєте в ім’я Сина Божого, щоб ви знали, що ви, віруючи в Сина Божого, маєте життя вічне. 14 І ось яке дерзновення ми маємо до Нього, що, коли просимо чого згідно волі Його, Він слухає нас.15 А коли ми знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не просили, — знаємо й те, що, чого просимо, одержуємо від Нього. 16 Коли хто бачить свого брата, який грішить гріхом не на смерть, то нехай молиться, і Бог дасть йому життя, тобто тому, хто грішить гріхом не на смерть. Є гріх на смерть: не про цей кажу, щоб він молився.
17 Всяка неправда є іріх; але є гріх не на смерть.
18 Ми знаємо, що всякий, народжений від Бога, не грішить, але народжений від Бога береже себе, і лукавий не торкається його.
19 Ми знаємо, що ми від Бога і що весь світ лежить у злі. 20 Знаємо також, що Син Божий прийшов і дав нам світло і розум, щоб ми пізнали Бога істинного і щоб були в істинному Сині Його Ісусі Христі. Цей є істинний Бог і життя вічне.
21 Діти! Бережіть себе від ідолів. Амінь.
’5 1 Старець - обраній господині і дітям її, яких я дійсно люблю, і не тільки я, а й усі, що пізнали істину, 2 заради істини, що перебуває в нас і буде з нами повік. 3 Нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця
і від Господа Ісуса Христа, Сина Отчого, в істині й любові.
4 Я дуже зрадів, що знайшов між твоїми дітьми таких, що ходять в істині, як ми прийняли заповідь від Отця.51 нині благаю тебе, господине, не як нову заповідь пишу тобі, а як ту, що ми
маємо від початку, щоб ми любили один одного.6 Любов же полягає в тому, щоб ми жили за Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку, та щоб жили згідно з нею.7 Бо багато з тих, хто вводить в оману, увійшло в світ; вони не сповідують Ісуса Христа, Який прийшов у плоті: така людина є спокусник і антихрист.
8 Пильнуйте себе, щоб нам не загубити того, над чим ми трудились, але щоб одержати повну нагороду. 9 Кожен, хто переступає вчення Христове і не перебуває в
Ньому, не має Бога; хто перебуває в ученні Христовому, має і Отця і Сина. 10 Хто приходить до вас і не приносить цього вчення, того не приймайте в дім і не вітайте його. 11 Бо той, хто його вітає, бере участь у злих ділах його.
12 Багато чого маю написати вам, але не хочу на папері чорнилами, а маю надію прийти до вас і говорити устами до уст, щоб радість ваша була повна. 13 Вітають тебе діти сестри твоєї обраної. Амінь.
З 1 Старець - улюбленому Гаєві,
якого я дійсно люблю.
2 Улюблений! Молюся, щоб ти був здоровий і досяг успіхів у всьому, як досягає душа твоя.3 Бо я дуже зрадів, коли прийшли браття і засвідчили про твою вірність істині. 4 Для мене немає більшої радости, як чути, що мої діти ходять в істині.
5 Улюблений! Ти вірно чиниш у тому, що робиш для братів і для подорожніх. 6 Вони засвідчили перед церквою про твою любов. Ти добре зробиш, коли випровадиш їх, як належить перед Богом,7 бо вони заради імені Його пішли, не взявши нічого від язичників. 8 Отже, ми повинні приймати таких, щоб стати співпрацівниками істини.
9 Я писав до церкви; але Діот-реф, що любить бути першим у
них, не приймає нас.10 Тому, коли прийду, то нагадаю про діла, які він чинить, обмовляючи нас лихими словами, і, не задовольняючись тим, сам не приймає братів і забороняє бажаючим та виганяє
з церкви. 11 Улюблений! Не будь подібним до лихого, але до доброго: хто робить добро, той від Бога; а хто чинить зло, той не бачив Бога. 12 Про Димитрія засвідчено всіма і самою істиною, свідчимо також і ми, і ви знаєте, що свідчення наше правдиве.
13 Багато чого мав я написати; але не хочу писати до тебе чорнилами і тростиною, 14 а сподіваюся незабаром побачити тебе і поговорити устами до уст. 15 Мир тобі. Вітають тебе друзі; вітай друзів поіменно. Амінь.
СОБОРНЕ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ІУДИ
'7 1 Іуда, раб Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, що освячені Богом Отцем і збережені Ісусом Христом: 2 милість вам, і мир, і любов нехай примножаться.
3 Улюблені! Маючи старання писати вам про загальне спасіння, я визнав за потрібне написати вам, благаючи боротися за віру, раз передану святим. 4 Бо укралися деякі люди, що здавна призначені на цей осуд, нечестиві, які благодать Бога нашого обертають на привід до розпусти і відкидають єдиного Владику Бога і Господа нашого Ісуса Христа.
5 Я хочу нагадати вам, котрі вже знають про це, що Господь, визволивши народ із землі Єгипетської, потім вигубив тих, що не вірували,6 і ангелів, які не зберегли своєї гідности, але залишили своє житло, Він зберігає у вічних кайданах, під темрявою на суд великого дня. 7 Як Содом і Гоморра та навколишні міста, які подібно до них блудодіяли і ходили за іншою плоттю, зазнавши кари вогню вічного, поставлені як приклад, — 8 так само буде і з цими мрійниками, що оскверняють плоть, зневажають начальство і лихословлять високі власті.
9 Михаїл же архангел, коли говорив із дияволом, сперечаючись про Мойсееве тіло, не наважився
Глава 1. [1] Лк 6, 16. Ін 14, 22; 17,
11. [3] Флп 1, 27. [4] Мк 16, 16. Ін 3, 18. [5] Вих. 12, 37; 14, 13. Чис. 14, 29. [6] Іов. 4, 18. Ін 8, 44. 2 Пет. 2, 4. [7] Бут.
19, 24. Лк 17, 29. 2 Пет. 2, 6. [9] Втор.
34, 6. Зах. З, 2. [10] 2 Пет. 2, 12. [11]
винести зневажливого суду, але сказав: “Нехай заборонить тобі Господь”. 10 А ці лихословлять те, чого не знають; а що, як безсловесні тварини, із природи знають, тим розтлівають себе. 11 Горе їм, 'і бо йдуть дорогою Каїна і спокушаються мздою, як Валаам, і в упертості гинуть, як Корей.12 Такі бувають спокусою на ваших вечерях любови; бенкетуючи з вами, без страху відгодовують себе. Це безводні хмари, що носить вітер; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені;13 люті морські хвилі, що піняться соромом своїм; зірки блукаючі, яким зберігається морок темряви навіки.
14 Про них пророкував і Єнох, сьомий від Адама, кажучи: “Ось іде Господь із тисячами святих ангелів Своїх - 15 учинити суд над усіма і викрити між ними нечестивих у всіх ділах, які чинило їхнє безчестя, і в усіх жорстоких словах, що говорили на Нього нечестиві грішники”.16 Це ті, що ремствують, нічим не задоволені і чинять за своїми похотями нечестиво і беззаконно, уста ж їхні гордовито промовляють; вони улещують особи задля користи. 17 Але ви, улюблені, пам’ятайте проречене апостолами Господа нашого Ісуса Христа. 18 Вони говорили вам, що в останній час з’являться
Бут. 4, 8. Чис. 22, 16-19; 16, 31. 2 Пет.
2, 15. [12] Притч. 25, 14. 2 Пет. 2, 17.
[14] Дан. 7, 10. Мф 25, 31. Одкр. 1, 7.
[15] Мф 12, 36. [16] Пс. 16, 10. 1 Тим. 6, 5.
[18] 2 Пет. З, 3. 1 Тим. 4, 1.
ганьбителі, що діють за своїми нечестивими похотями. 2143 Це люди, котрі відділяють себе від єдности віри, душевні, що не мають духа.
20 А ви, улюблені, навчаючись найсвятішої віри вашої, молячись Духом Святим, 2144 бережіть себе в любові Божій, чекаючи милости від Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. 2145 І до одних будьте милостиві, з розсудом,2146 а інших страхом спасайте, вихоплюючи з вогню; викривайте ж зі страхом, ненавидячи навіть одяг, що осквернений плоттю.
24 Тому ж, Хто може зберегти вас без гріха і без скверни і поставити перед славою Своєю непорочними в радості, 25 Єдиному Премудрому Богові, Спасителю нашому через Ісуса Христа Господа нашого, слава і велич, сила і влада перед усіма віками, і нині, і на всі віки. Амінь.
ПОСЛАННЯ ДО РИМЛЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
9 1 Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, обраний для благовістя Божого, 2 яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у Писаннях святих,3 про Сина Свого, котрий народився від сімені Давидового по плоті 4 і відкрився Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння з мертвих, - про Ісуса Христа Господа нашого,5 через Якого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім’я Його підкоряти вірі всі народи, 6 серед яких знаходитесь і ви, покликані Ісусом Христом, -
7 усім, що перебувають у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
8 Перш за все дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас,
що віра ваша звіщається по всьому світові. 9 Свідок мені Бог, Якому служу духом моїм у благовіс-туванні Сина Його, - що безперестанно згадую про вас, 10 завжди благаючи в молитвах моїх, щоб воля Божа посприяла коли-небудь прийти мені до вас, 11 бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження,12 тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.13 Не хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас, та досі зустрічав перешкоди, щоб мати який-небудь плід і у вас, як і в інших народів. 14 Я заборгував еллінам
1 варварам, мудрецям і неукам.
15 Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, що знаходитесь у Римі. 16 Бо я не соромлюсь благо-
22. 2 Кор. 10, 5. [7] 1 Кор. 1, 2. Еф. 1, 1.
[9] Ін 4, 23. Діян. 24, 14. [11] Рим. 15,
29. 1 Сол. З, 10. [14] Діян. 9, 15. 1 Кор. 9, 16. [16] Мк 8, 38. 1 Кор. 1, 24; 15, 2.
2 Тим. 1, 8.
вістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, спочатку юдею, потім
і еллінові. 2147 У ньому відкривається правда Божа з віри у віру, як написано: “Праведний вірою живий буде”.
>0 2148 Бо відкривається гнів Божий
з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою. 2149 Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм. 2150 Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.2151 А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце; 22 називаючи себе мудрими, збожеволіли 23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів, -
24 тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх у нечистоту, щоб вони самі сквернили свої тіла.
25 Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Який благословенний повіки, амінь. 26 За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне; 27 так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одер-
жуючи в собі самих належну відплату за свій блуд. 28 А що вони і не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові - чинити неподобства, 29 так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрости, вбивства, чвар, лестощів, лихих звичаїв,30 обмовники, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, непокірні батькам, 31 безрозсудні, непримиренні, нелюбовні, клятвопорушні, немилостиві. 32 Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють.
2 Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти, що судиш. 2 А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке. 3 Невже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке, і роблячи те саме, ти втечеш від суду Божого? 4 Або зневажаєш багатство Його милосердя, лагідности і довготерпіння, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння? 5 Але, через жорстокість твою
1 нерозкаяність серця, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і об’явлення праведного суду від Бога,
6 Який воздасть кожному за вчинками його: 7 тим, які терпінням у доброму ділі шукають слави, чес-
Глава 2. [1] 2 Цар. 12, 5. Мф 7, 1. Лк
6, 37. 1 Кор. 4, 5. [4] Іс. ЗО, 18. Єр. З, 12.
2 Пет. З, 15. [5] Як. 5, 3. [6] Притч. 24,
12. Мф 16, 27. [7] Мф 25, 46.
ти й нетління, - життя вічне; 8 а тим, що впираються і не підкоряються істині, але віддаються неправді, - лютість і гнів. 9 Скорбота і утиск на всяку душу людини, яка чинить зло, спершу юдея, потім і елліна! 10 Слава ж і честь і мир усякому, хто робить добро, спершу юдею, потім і елліну!
11 Бо Бог не дивиться на особу.
12 Ті, які, не маючи закону, згрішили, поза законом і загинуть; а ті, які у законі згрішили, за законом будуть засуджені,13 бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону виправдані
2 будуть,14 бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон:15 вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну, 16 у той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Ісуса Христа.
17 Ось ти звешся юдеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом, 18 і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись
із закону,19 і певний у собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві, 20 наставник нерозумних, учитель дітей, той, що має в законі взірець знання і правди:
21 як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе? 22 Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи: не перелюбствуй, перелюбстві Єр. 23, 19. Євр. 10, 27. [11] Втор.10,
17. 2 Пар. 19, 7. [12] Лк 12, 47. [13] Мф
7, 21. Як. 1, 22. [16] Еккл. 12, 14. Мф
25, 31. Ін 5, 22. Діян. 10, 42. 1 Кор. 4, 5.
[17] Мих. З, 11. [19] Іс. 42, 19. Мф 15,
14. [21] Пс. 49, 16, 21. [24] Іс. 52, 5. Єз. 36, 20. [25] Лев. 26, 41. Єр. 4, 4. 1 Кор.
вуєш, гидуючи ідолами, святотат-ствуєш? 23 Хвалишся законом, а, порушуючи закон, Бога безчестиш? 24 Бо, як написано, “через вас ім’я Боже ганьблять язичники”. 25 Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням. 26 Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не зарахується йому за обрізання? 27 І необрізаний із природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням? 28 Бо не той 8 юдей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілі;
29 але той юдей, хто в душі такий,
і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, але від Бога.
*3 Отже, яка перевага бути юдеєм, або яка користь від обрізання? 2 Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм довірено Слово Боже. 3 Бо що ж, коли деякі й не вірували? Невіра їхня чи знищить вірність Божу? 4 Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: “Ти праведний у словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму”.
5 Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? Чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? [Кажу це за людським міркуванням.] 6 Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ? 7 Бо коли вірність Божа під-
7, 19. Гал. 6, 15. [26] Діян. 10, 35. [27] Мф 12, 41. [28] Рим. 9, 6, 8. [29] Втор.
ЗО, 6. Рим. 4, 12. Кол. 2, 11.
Глава 3. [2] Втор. 4, 8. Пс.147, 8. Рим.
9, 4. [3] Чис. 23, 19. 2 Тим. 2, 13. [4] Пс.
50, 6; 115, 2. Ін 3, 33. [6] Бут. 18, 25. Іов. 8, 3.
носиться моєю неправдою на славу Йому, за що ж мене ще й судити, як грішника? 2152 І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких.
9 То що ж, чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як юдеї, так і елліни, всі під гріхом. 2153 Як написано: “Немає праведного ні одного;2154 немає, хто розумів би; немає, хто шукав би Бога; 2155 всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного”;2156 “гортань їхня - відкритий гріб; язиками своїми обманюють; отрута аспидів на губах їхніх”. 14 “Уста їхні повні лихослів’я і гіркоти”;
15 “ноги їхні швидкі на пролиття крови; 16 руїни і пагуба на дорогах їхніх;17 вони не знають шляху миру”. 18 “Немає страху Божого перед їхніми очима”.
19 Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом, 20 тому що ділами закону не виправдається перед Ним ніяка плоть; бо законом пізнається гріх. 21 Тепер же, незалежно від закону, з’явилася правда Божа, про яку свідчать Закон і Пророки, 22 правда Божа через віру в Ісуса Христа у всіх і на всіх, хто вірує, бо нема різниці,
23 тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої, 24 виправдовуються даром, благодаттю Його, через відкуплення у Христі Ісусі,
25 Якого Бог призначив як жертву очищення Його Кров’ю через віру; для свідчення правди Своєї в прощенні гріхів, вчинених раніше, 26 за час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним
1 виправдовував того, хто вірує в Ісуса. 27 Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.
28 Бо ми визнаємо, що людина ї виправдовується вірою, незалежно від діл закону. 29 Невже ж Бог
- тільки юдеїв, а і не язичників? Звичайно, і язичників; 30 бо є лише один Бог, котрий виправдовує обрізаних за вірою і необрізаних через віру.31 Чи ми знищуємо закон вірою? Зовсім ні; але закон стверджуємо.
А Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?
2 Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не у Бога.
3 Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому в праведність.4 Нагорода £ тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком. 5 А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність.
6 Так само і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог зараховує праведність незалежно від діл: 7 “Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені. 8 Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха”. 2157 Бла-
3, 28. [23] Рим. З, 10; 5, 12. [24] Іс. 55, 1. Рим. 8, 32. [25] Діян. 13, 38. 2 Кор. 5, 19.
[29] Бут. 17, 5. [ЗО] Рим. 4,11. [31] Гал. З, 24.
Глава 4. [2] Еф. 2, 8. [3] Бут. 15, 6. Як. 2, 23. Гал. З, 6. [4] Рим. 11, 6. [8] Пс. 31, 1-2.
женство це належить до обрізання чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра зарахована в праведність. 10 Коли зарахована? Після обрізання чи до обрізання? Не після обрізання, а до обрізання. 2158 І знак обрізання він одержав як печать цраведнос-ти через віру, яку мав під час необрізання, щоб стати отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм була зарахована праведність, 12 і отцем обрізаних, що не тільки прийняли обрізання, але і ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав ще в необрі-
7 зання.13 Бо не законом була дарована Авраамові, чи нащадкам його, обітниця - бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
14 Коли спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча; 15 бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину.16 Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, який є отцем усім нам,17 як написано: “Я настановив тебе отцем багатьох народів”- перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче як існуюче.
18 Він, всупереч надії, увірував, що стане отцем багатьох народів, за сказаним: “Таке численне буде сім’я твоє”. 19 І не знеміг у вірі, і не вважав свого тіла, майже сторічного, за вже змертвіле, і утроби Сариної за омертвілу; 20 не за-
сумнівався в обітниці Божій невірою, але зміцнився у вірі, віддавши славу Богові, 21 і був цілком упевнений, що Він має силу і виконати обіцяне. 22 Тому і зараховано йому у праведність. 23 Та не про нього одного написано, що зараховано йому, 24 але й стосовно нас; буде зараховано і нам, віруючим у Того, Хто воскресив
із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого, 25 Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
С Отже, виправдавшись вірою, 8 ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,2 через Якого вірою і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією слави Божої.
3 І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, 4 від терпіння - досвідченість, від досвідче-ности - надія, 5 а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам. 6 Бо Христос, коли ми ще були немічні, в призначений час помер за нечестивих.7 Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і зважиться померти.
8 Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9 Тож, тим більше нині, будучи виправдані Його Кров’ю, спасемося Ним від гніву. 10 Бо коли, був- 8 ши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим
Глава 5. [1] Лк 2, 14. Єф. 2, 16. Кол. 1,
20. [2] Ін 14, 6. Еф. 2, 18. Євр. 10, 19. [3] Як. 1, 2. 2 Кор. 12, 10. [5] Пс.21, 6. Рим.
8, 16. 2 Кор. 1, 22. [6] 1 Пет. З, 18. Євр. 9,
15. [8] Ін 15, 13. 1 Ін 3, 16. [9] Рим. З, 25.
1 Сол. 1, 10. [10] 2 Кор. 5, 18. Кол. 1, 22.
більше, примирившись, спасемося життям Його.11 І не тільки це, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми одержали нині примирення.
12 Тому, як через одного чоловіка іріх увійшов у світ, і з гріхом
- смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили.2159 Бо і до закону іріх був у світі: але іріх не зараховується, коли нема закону.2160 Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили, подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього. 2161 Та не так із злочином, як з даром благодаті. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерти, то тим більше благодать Божа і дар через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. 2162 І дар не такий, як суд за одного, що згрішив; бо суд за один злочин - на осуд, а дар благодаті
- на виправдання від багатьох '0 злочинів. 2163 Бо коли злочином одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар пра-ведности, пануватимуть в житті через єдиного Ісуса Христа. 18 Тому як через злочин одного - всім людям осудження, так виправданням одного - всім людям виправдання життя. 19 Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
20 Закон же прийшов, щоб збіль-
шилось злочинів. А коли примножився гріх, стало більше благодаті, 21 щоб, як гріх панував до смерти, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.
£ Що ж скажемо? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножилася благодать? Зовсім ні.2 Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому? 3 Невже не знаєте, що ї всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися?
4 Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали.5 Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння,6 знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий
з Ним, щоб знищене було тіло ірі-ховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;7 бо померлий звільнився від гріха. 8 Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним, 9 знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Ним не володіє. 10 Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога. 11 Так і £ ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Хрис-ті Ісусі, Господі нашому.
12 Тож нехай не панує іріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;13 і не віддавайте членів ваших гріхові
[3] Гал. З, 27. [4] Кол. 2, 12. Гал. 6, 15. Еф. 4, 23. [5] Рим. 8, 11. 1 Кор. 6, 14. [6] Гал. 5, 24. [7] 1 Пет. 4, 1. [8] Кол. З, 5, 9-10. 2 Тим. 2, 11. [9] 1 Кор. 15, 54. Євр.
9, 28. [10] Лк 20, 38. [11] Гал. 2, 19. [13] Рим. 12, 1. Гал. 2, 20.
як знаряддя неправди, але представте себе Богові як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші -Богові як знаряддя праведности.
14 Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не ттід законом, а під благодаттю.
15 Що ж? Чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні. 2164 Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи то раби гріха — на смерть, чи то послуху - на праведність? 2165 Дякувати Богові, що ви, бувши раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому родові вчення, якому
З віддали себе. 18 Звільнившись же від гріха, ви стали рабами цравед-ности. 19 Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так нині представте члени ваші в раби праведності на освячення.20 Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від пра-ведности. 21 Які ж плоди ви мали тоді? Такі, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній - смерть.
22 А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець
- життя вічне. 23 Бо відплата за гріх - смерть, а дар Божий - життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому.
1 у Хіба ви не знаєте, браття [бо кажу тим, що знають закон], що закон має владу над людиною, доки вона живе.2 Заміжня жінка
зв’язана законом із живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
3 Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка. 4 Так і ви, браття мої, померли для закону через тіло Христове, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. 5 Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти; 6 але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
7 Що ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не пізнав гріх інакше, як через закон. Бо я не знав би і жадання, якби закон не говорив: “Не пожадай”. 8 Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання: бо без закону гріх мертвий. 9 Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, 10 а я помер; отак заповідь, що мала бути для життя, послужила мені на смерть,
11 тому що гріх, узявши привід від заповіді, звабив мене і нею умертвив. 12 Тому закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.13 Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні. Але гріх виявив себе гріхом тому,
Рим. 6, 14; 8, 2. 2 Кор. 11, 2. Гал. 5, 22.
[5] Як. 1, 15. [6] Рим. 6, 2. [7] Вих. 20, 17.
[8] Рим. 4, 15. [10] Лев. 18, 5. Єз. 20, 11.
[11] Євр. З, 13. [12] Пс. 18, 8. 1 Тим. 1, 8.
що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вельми '5 грішним завдяки заповіді. 2166 Бо ми знаємо, що закон духовний, а я плотський, проданий гріху.2167 Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. 2168 Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь
із законом, що він добрий, 2169 а тому не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені.2170 Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу. 19 Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. 20 Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені. 21 Тож я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, лежить у мені зло. 22 Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому; 23 але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх. 24 Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти? 25 Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого. Отже, той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом - законові гріха.
О Отже, немає тпттті ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за ду-
6 хом. 2 Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти. 3 А як за-
кон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті, 4 щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом. 5 Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом, - про духовне. 6 Помисли плотські є смерть, а помисли духовні - життя і мир,
7 тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, та й не можуть. 8 Тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть. 9 Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його. 10 А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности. 11 Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас.
12 Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
13 бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете.
14 Бо всі, кого Дух Божий во- і дить, є Божі сини. 15 Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: “Авва, Отче!” 16 Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми — діти Божі.
17 А якщо діти, то і спадкоємці,
1 Кор. 2, 14. [6] Рим. 6, 21. [7] Як. 4, 4.
[8] Євр. 11, 6. [9] 1 Кор.З, 16. [11] Рим.
6, 4. [12] Рим. 6, 7. [13] Гал. 5, 19. [14]
Гал. 5, 18. [15] 1 Ін 4, 18. 1 Кор. 2, 12. Євр. 2, 15. [16] Еф. 4, ЗО. [17] Гал. 4, 7.
спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Ним страждаємо, щоб з Ним і прославитися.
18 Бо гадаю, що ттиттіттттті тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас. 19 Бо створіння з надією чекає з’явлення синів Божих, 20 тому що створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії,
21 що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на сво-
3 боду слави дітей Божих.22 Бо знаємо, що всі істоти разом стогнуть і мучаться донині; 23 і не тільки вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуп-лення тіла нашого. 24 Бо ми спаслися в надії. Надія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
25 Але, коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні.
26 Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися, як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. 27 А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої.
9 28 До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра. 29 Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма брат-тями.30 А кого Він наперед визна-
[18] 1 Пет. 4, 13. [19] 2 Пет. З, 13. [23]
Лк 21, 28. 1 Ін. З, 2. 2 Кор. 5, 4. Еф. 4,
ЗО. [24] Євр. 11, 1. [27] 1 Цар. 16, 7. Ін.
14, 17. [28] Еф. 1, 4. [29] 2 Кор. З, 18. Кол. 1, 18. [ЗО] Рим. 5, 9; 9, 24. [31] Пс. 55, 12. [32] Ін. З, 16. [33] Іс. 50, 9. Одкр.
чив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.31 Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас? 32 Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує і нам всього? 33 Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. 34 Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й вос-крес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас. 35 Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано: 36 “За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець, приречених на заколення”. 37 Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
38 Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
39 ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому.
Q Істину кажу у Христі, не об- 1( манюю, совість моя свідчить мені Духом Святим, 2 що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму: 3 я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті, 4 тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння,
1 обітниці; 5 їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік,
12, 10. [34] 1 Ін 2, 1. [35] 1 Ін 2, 28.
2 Кор. 12, 10. [36] Пс. 43, 23. [37] 1 Ін 5, 5.
1 Кор. 15, 57. Одкр. 12, 11. [38] Еф. 6, 12.
Глава 9. [3] Вих. 32, 32. [4] Вих. 4,
22; 20, 1. 1 Цар. 4, 21. [5] Мф 1, 1. Лк 3, 23.
31 амінь. 2171 Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля; 2172 і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: “В Ісаакові наречеться тобі потомство”.2173 Тобто не діти тілесні є діти Божі; а діти обітниці визнаються за потомство. 2174 Слово ж обітниці таке: “У цей час прийду,
і буде у Сари син”. 2175 І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого.
11 Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні 12 не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: “Більший служитиме меншому”, 13 як
і написано: “Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів”.
14 Що ж скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні.15 Бо Він говорить Мойсеєві: “Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію”. 16 Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує. 17 Бо Писання говорить фараонові: “На те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій зем-
32 лі”. 18 Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
19 Ти скажеш мені: “За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?” 20 А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: “Навіщо ти мене так зробив?”
21 Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
22 Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою,
з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі,
23 щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави,24 над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників? 25 Як
і в Осії Він говорить: “Не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену - улюбленою”. 26 І на тому місці, де сказано їм: “Ви - не Мій народ”, там вони названі будуть синами Бога Живого. 27 Ісая ж провіщає про Ізраїль: “Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться; 28 бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землі”.
29 І, як провістив Ісая: “Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри”.
30 Що ж скажемо? Язичники, які не шукали цраведности, одержали праведність, праведність від віри.31 А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону правед-ности не досягнув. 32 Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, 33 як написано: “Ось кладу в Сионі камінь спотикання
1 камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться”.
2 Тим. 2, 20. [22] Рим. 2, 4. [23] Рим. 8, 28.
[24] Рим. З, 29. [25] Ос. 2, 23. 1 Пет. 2,
10. [26] Ос. 1, 10. [28] Іс. 10, 22-23. [29] Іс. 1, 9. Бут. 19, 24. [ЗО] Рим. 10, 20. [31] Рим. 11, 7. [33] Іс. 8, 14; 28, 16. Пс. 117, 22. Мф 21, 44. Мк 12, 10. Лк 2, 34; 20, 17.
13 1 П Браття, бажання мого сер-
ця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння. 2 Бо свідчу їм, що мають ревність Божу, та не за розумом. 3 Бо, не розуміючи пра-ведности Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорилися праведності Божій,
4 бо кінець закону - Христос, на праведність кожного, хто вірує.
5 Мойсей пише про праведність від закону: “Людина, виконавши його, буде жити ним”. 6 А праведність від віри так говорить: “Не кажи в серці твоєму: хто зійде на небо?” Тобто Христа звести.7 Або: “Хто зійде в безодню?” Тобто Христа з мертвих підняти. 8 Але що говорить Писання? “Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм”, тобто слово віри, яке проповідуємо. 9 Бо якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,10 бо серцем вірують для праведности, а устами спові-
14 дують для спасіння. 11 Бо Писання говорить: “Усякий, хто вірує в Нього, не осоромиться”.12 Тут нема різниці між юдеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто прикликає Його. 13 Бо “всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться”.
14 Але як покликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповідника? 151 як проповідувати, коли не будуть послані? Бо написано: “Які прекрасні ноги
Глава 10. [3] Флп 3, 9. [4] Гал. З, 24. [5] Лев. 18, 5. Єз. 20, 11, Гал. З, 12. [6] Втор. ЗО, 12. [8] Втор. ЗО, 14. [9] Мф 10,
32. [11] Іс. 28, 16. [12] Діян. 10, 34. Рим.
З, 29. [13] Іоїл. 2, 32. Діян. 2, 21. [15] Іс. 52, 7. Наум. 1, 15. [16] Іс. 53, 1. Ін 12,
тих, хто благовістить мир, хто благовістить добро!” 16 Але не всі послухались благовістування. Бо Ісая говорить: “Господи, хто повірив тому, що почув від нас?”
17 Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого.18 Але питаю: “Хіба вони не чули?” Навпаки, “по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту їхні слова”. 19 Ще питаю: “Хіба Ізраїль не знав?” Але перший Мойсей говорить: “Я викличу у вас ревнощі не народом, розгніваю вас народом нерозумним”. 20 А Ісая сміливо каже: “Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не питали про Мене”.
21 Про Ізраїля ж каже: “Цілий день Я простягав Мої руки до народу непокірливого і впертого”.
1 1 Отже, питаю: “Невже Бог відкинув народ Свій?” Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин із потомства Авраамового, з коліна Веніамінового. 2 Не відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить 1C Писання про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: 3 “Господи! Пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і душі моєї шукають”. 4 Що ж говорить йому Божа відповідь? “Я залишив Собі сім тисяч чоловік, які не схилили коліна перед Ваалом”.5 Так і тепер, після обрання благодаті, зберігся останок. 6 Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю.
38. [18] Пс. 18, 5. Мф 24, 14; 28, 19. [19] Втор. 32, 21. Рим. 11, 11. [20] Іс. 65, 1.
[21] Іс. 65, 2.
Глава 11. [1] 1 Цар. 12, 22. 2 Кор. 11,
22. Флп 3, 5. [3] 3 Цар. 19, 14. [4] 3 Цар.
19, 18. [6] Втор. 9, 4. Рим. 4, 5. Гал. 5, 4.
А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.
7 Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; обрані ж одержали, а іттттті озлобилися, 2176 як написано: “Бог дав їм духа нечутливости, очі, якими не бачать, вуха, якими не чують, аж до цього дня”.
9 І Давид говорить: “Хай буде трапеза їхньою сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм; 0 нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній нехай назавжди зігнеться”.
11 Отже, питаю: “Невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти?” Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в тлгу ревнощі.2177 Якщо ж падіння їхнє - багатство світові і занепад їхній - багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.
36 13 Вам кажу, язичникам. Як
апостол язичників, я прославляю служіння моє.14 Чи не збуджу ревнощів у моїх рідних по плоті і чи не спасу декого з них? 15 Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих? 16 Якщо початок святий, то й ціле; і коли корінь святий, то й гілля. 17 Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливою, прищепився на їхнє місце і став причас-ником кореня та соку оливи, 18 то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь підтримуєш, а корінь тебе.
19 Скажеш: “Гілки відломилися, щоб мені прищепитися”. 20 Добре.
Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не величайся, але бійся.21 Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе. 22 Отже, бачиш і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше й ти будеш відсічений. 23 Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знову прищепити їх. 24 Бо коли ти, відсічений від дикої за природою оливи, прищепився до доброї оливи, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї оливи.
25 Бо я не хочу, щоб ви, браття, 1 не знали цієї таємниці, - щоб ви не думали про себе, - що засліплення Ізраїля сталося частково, доки не ввійде повна кількість язичників; 26 таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: “Прийде від Сиону визволитель і відверне нечестя від Якова. 27 Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхні”. 28 Щодо бла-говістя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання - улюбленці Божі заради отців. 29 Бо дари і покликання Божі непорушні. 30 Як і ви колись противилися Богові, а нині помилувані через непокору їхню,
31 так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.32 Бо всіх Бог тримав у непокорі, щоб усіх помилувати.
33 О, глибино багатства, і премудрости, і розуму Божого! Які не-
12, 16. [22] Ін 15, 2. [25] Лк 21, 24. [27] Іс. 27, 9; 59, 20-21. Єр. 31, 31-33. Євр.
8, 10. [29] Чис. 23, 19. [ЗО] Тит. З, 5. [32] Рим. З, 9. Гал. З, 22. [33] Іов. 9, 10; 36, 23.
збагненні суди Його і недослідимі путі Його! 34 Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? 35 Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати?
36 Бо все від Нього, Ним і для Нього, Йому слава повіки, амінь.
•8 1 'у Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого, 2 і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена.
3 За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог приділив кожному.
>9 4 Бо, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени виконують однакові дії, 5 так багато нас становимо одне тіло у Христі, а окремо один одному є члени.
0 6 І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, якщо маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри;7 якщо маєш служіння, перебувай у служінні; якщо учитель, - у навчанні; 8 якщо утіши-тель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто мило-сердствує, милосердствуй зі щирістю. 9 Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра;10 будьте братолюбні Іс. 40, 13. Прем. 9, 13. Єр. 23, 18. 1 Кор. 2, 16. [35] Іов. 35, 7.
Глава 12. [1] 1 Кор. З, 17. [2] Еф. 1, 18;
5, 10, 17. [3] Еф. 4, 7. [4] 1 Кор. 12, 12. [6] Мф 25, 15. 1 Пет. 4, 10. 1 Кор. 12, 4. [8] Мф 6, 2. [9] Пс. 96, 10. Ам. 5, 15. [10] 1 Пет. 2, 17. Еф. 4, 2. [12] Лк 18, 1. [13]
ні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю; 11 у старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть; 12 утішайтесь надією; в скорботах будьте терплячі; в молитві постійні; 13 у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх.14 Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте. 15 Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.16 Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілі; 17 нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми. 18 Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми. 19 Не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому.
Бо написано: “Мені відомщення,
Я віддам”, - говорить Господь.
20 Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. 21 Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром.
1 О Усяка душа нехай підко- 11 ряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. 2 Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд.3 Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих.
1 Кор. 16, 1. Євр. 13, 2. [14] Мф 5, 44. [15]
1 Кор. 12, 26. [16] Притч. З, 7. Іс. 5, 21. Ін 17, 11. [17] Притч. 20, 22. 2 Кор. 8, 21.
[18] Євр. 12, 14. [19] Втор. 32, 35. Мф 5, 39.
Лк 6, 28. 1 Кор. 6, 7. [20] Притч. 25, 21-22.
Глава 13. [1] Прем. 6, 3. Дан. 2, 21.
1 Пет. 2, 13. Тит. З, 1. [3] 1 Пет. 2, 14; З, 13.
Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. 4 Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він - Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло.51 тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти. 6 Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті. 2178 Отже, віддавайте всім належне: кому податок - податок; кому данину - данину; кому страх
- страх; кому честь - честь.
8 Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови; бо хто любить іншого, той виконав закон.2179 Бо заповіді: “Не перелюбствуй”, “Не убивай”, “Не кради”, “Не лжесвідчи”, “Не пожадай чужого” й усі інші містяться у цьому слові: “Люби ближнього твого, як самого себе”. 2180 Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону.
11 Так чиніть, знаючи час, що L2 вже пора нам від сну встати. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували.2181 Ніч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла. 2182 Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах і пияцтві, не в перелюбстві й розпусті, не в сварках і заздрощах; 14 а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа і піклування про плоть не обертайте на похоті.
1 А Немічного у вірі приймайте
без суперечок про погляди.
2 Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі. 3 Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.
4 Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його. 5 Один відрізняє день від дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму. 6 Хто 1 розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові;
і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові. 7 Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не вмирає для себе;2183 а чи живемо - для Господа живемо; чи вмираємо - для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, - завжди ми Господні. 9 Бо Христос для того й 1 помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими. 10 А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим. 2184 Бо написано: “Живу Я, - говорить Господь, - переді Мною схилиться усяке коліно, і всякий язик буде сповідувати Бога”.12 Отже, кожен
3 нас дасть за себе відповідь Богові.
13 Не будемо ж більш судити один одного, а краще думайте про те,
Глава 14. [1] Рим. 15, 1. 1 Кор. 8, 12. [2] 1 Кор. 10, 25. [4] Як. 4, 12. [6] 1 Кор. 10, 31. 1 Тим. 4, 4. [7] 1 Пет. 4, 2. 2 Кор.
5, 15. 1 Сол. 5, 10. [9] Мф 28, 18. Діян.
10, 42. [10] Мф 7, 1-2. 2 Кор. 5, 10. [11] Іс. 45, 23. Мф 26, 64. Флп 2, 10. [12] Мф
12, 36. [13] Мф 18, 7.
щоб не давати братові приводу до спотикання або спокуси.2185 Я знаю і певний в Господі Ісусі, що нема нічого, що було б нечисте само по собі; тільки для того, хто визнає що-небудь нечистим, є воно нечисте. 2186 Коли ж через їжу засмучується брат твій, то ти вже не з любови дієш. Не губи твоєю їжею того, за кого Христос помер.2187 Нехай не ганьбиться ваше добре.
17 Бо Царство Боже - не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові.2188 Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей.
5 2189 Отже, будемо шукати те, що служить мирові і взаємному повчанню. 20 Заради їжі не руйнуй діла Божого. Усе чисте, але лихо чоловікові, котрий їсть для спокуси.
21 Краще не їсти м’яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушається, або знемагає.22 Ти маєш віру? Май її сам у собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе в тому, що вибирає.23 А хто вагається, то, коли їсть, осуджується, бо не з віри, а все, що не з віри, гріх. 24 Тому ж, Хто може вас утвердити за моїм благовістям і проповіддю Ісуса Христа, за одкровенням тайни, про яку від вічних часів було замовчано, 25 але яка нині явлена і через пророчі писання, за велінням вічного Бога, сповіщена усім народам для підкорення їх вірі,26 Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки. Амінь.
1 £ Ми, сильні, повинні терпі- 11 ти немочі безсилих, а не собі догоджати.2 Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання. 3 Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: “Лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене”. 4 А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втішанням з Писання зберігали надію.5 Бог же терпіння і втішення нехай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Ісуса, 6 щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа. 7 Тому приймайте один 11 одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої.
8 Говорю ж, що Ісус Христос став служителем для обрізаних -заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям, 9 а для язичників - з милости, щоб славили Бога, як написано: “За те буду славити Тебе, Господи, між язичниками і буду співати імені Твоєму”.
10 І ще сказано: “Звеселіться, язичники, з народом Його”. 11 І ще: “Хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи”.
12 Ісая також говорить: “Буде корінь Ієсеїв, що постане володіти народами; на Нього язичники надіятися будуть”.13 Нехай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією.
141 сам я певний за вас, браття мої, що і ви повні доброти і вся-
4, 23-24. [5] 1 Кор. 1, 10. Флп 2, 2. [7] Ін
17, 24. [8] Діян. З, 25. Рим. З, ЗО. [9] Пс.
17, 50. 2 Цар. 22, 50. [10] Втор. 32, 43.
[11] Пс. 116, 1. [12] Іс. 11, 10. Одкр. 5, 5. [13] Рим. 12, 12; 14, 17.
кого пізнання і можете настановляти один одного; 15 але писав вам, браття, з деякою сміливістю, почасти ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю 2190 бути служителем Ісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була бла-
18 гоприємна Богові.2191 Отже, я можу похвалитися в Христі Ісусі в тому, що стосується Бога, 2192 бо не смію сказати що-небудь таке, чого не створив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом, 2193 силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Єрусалима до Іллірика.
20 Притому я намагався проповідувати не там, де вже було відоме ім’я Христове, щоб не будувати на чужій основі,21 але як написано: “Кому не звіщалося про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються”. 22 Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас.23 Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, але з давніх літ маючи бажання прийти до вас,
24 як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо маю надію, що, проходячи, побачусь із вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б почасти, спілкуванням з вами.
25 А тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим, 26 бо Македонія і Ахайя стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Єрусалимі. 27 Ста-
раються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному. 28 Виконавши це і вручивши їм цей плід, я вирушу через ваші місця до Іспанії29 і певний, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословенням благовістя Христового.
30 Тим часом благаю вас, брат- 1 тя, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, допомагати мені в молитвах за мене до Бога,
31 щоб позбутися мені невіруючих у Юдеї і щоб служіння моє для Єрусалима було приємне святим,
32 щоб мені з радістю прийти до вас з волі Божої і заспокоїтися з вами. 33 Нехай же Бог миру буде з усіма вами. Амінь.
1 ^ Вручаю вам Фиву, сестру 1 нашу, дияконису церкви Кенх-рейської. 2 Прийміть її для Господа, як личить святим, і допоможіть їй, у чому вона матиме потребу у вас, бо і вона була помічницею багатьом і мені самому.
3 Вітайте Прискіллу та Акилу, співпрацівників моїх у Христі Ісусі 4 [котрі голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усі церкви з язичників], і домашню їхню церкву.
5 Вітайте улюбленого мого Епене-та, який є первісток Ахайї для Христа. 6 Вітайте Маріам, яка побагато потрудилася для нас.
7 Вітайте Андроника і Юнію, моїх родичів і в’язнів зі мною, які прославилися між апостолами і ще раніше за мене увірували в Хрис-
8, 4. [27] 1 Кор. 9, 11. [29] Рим. 1, 11.
[ЗО] 2 Кор. 1, 11. [31] Діян. 20, 23. [32] Рим. 1, 10. [33] Рим. 16, 20. 1 Кор. 14, 33.
Глава 16. [3] Діян. 18, 2. [4] Мф 18, 20.
та. 8 Вітайте Амплія, улюбленого мого в Господі. 9 Вітайте Урба-на, співпрацівника нашого у Христі, і Стахія, улюбленого мого.
10 Вітайте Апеллія, випробуваного у Христі. Вітайте вірних з дому Аристовула. 11 Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте з домашніх Наркисса тих, які в Господі. 12 Вітайте Трифену і Трифосу, які трудяться в Господі. Вітайте улюблену Перейду, яка багато потрудилася у Господі. 13 Вітайте Руфа, обраного в Господі, і матір його і мою. 14 Вітайте Асинкрита, Фле-гонта, Єрму, Патрова, Єрміна та інших з ттттмтт братів. 15 Вітайте Філолога та Юлію, Нирея і сестру його, й Олімпана, і всіх із ними братів. 2194 Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі церкви Христові.
II 2195 Благаю вас, браття, остерігайтесь тих, що чинять розбрат
та спокуси всупереч вченню, якого ви навчилися, і ухиляйтесь від них; 2196 бо такі люди служать не Господеві нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних. 2197 Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас: тільки бажаю, щоб ви були мудрі у доброму і прості у злому. 2198 Бог же миру знищить незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами! Амінь.
21 Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Лукій, Ясон і Соси-патр, родичі мої. 22 Вітаю вас у Господі і я, Тертій, який написав це послання.23 Вітає вас Гай, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Ераст, міський скарбник, і брат Кварт.
24 Благодать Господа Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.
ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ ДО КОРИНФ’ЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
12 1 Павло, волею Божою покли
каний апостол Ісуса Христа,
і Сосфен, брат2 церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у
13 них і у нас: 3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
4 Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі, 5 бо в Ньому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, —
6 тому що свідчення Христове утвердилося у вас, - 7 так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, 8 Який і утвер-
Глава 1. [1] Діян. 18, 17. Рим. 1, 1.
[2] Ін 17, 19. Діян. 15, 9. 1 Сол. 4, 7.
2 Тим. 2, 19. [3] 1 Пет. 1, 2. [4] 2 Сол. 1, З,
[5] Кол. 1, 9. [6] 1 Кор. 2, 2. [7] 1 Кор. 12,
11. Флп 3, 20. Тит. 2, 13. [8] 1 Сол. З, 13.
дить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Ісуса Христа. 2199 Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим.
24 2200 Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці. 2201 Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки. 2202 Я кажу про те, що у вас говорять: я - Павлів; я - Апол-лосів; я - Кифин; а я - Христів.
13 Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися? 2203 Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая,2204 щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я. 16 Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю.
17 Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати
25 хреста Христового.18 Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, - сила Божа.
19 Бо написано: “Погублю мудрість мудреців і розум розумних відкину”. 20 Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство? 21 Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то угодно було Богові безумством проповіді спасти
віруючих.22 Бо й юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрости; 23 а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство, 24 для самих же покликаних, юдеїв і еллінів, - Христа, Божу силу і Божу премудрість;25 бо й безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського.
26 Погляньте, браття, хто ви, покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; 27 але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне;
28 і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, -29 щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом.
30 Від Нього і ви в Христі Ісусі, Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням,31 щоб було як написано: “Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом”.
О І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю, 2 бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа, і то розп’ятого, 3 ібувяувасу немочі, і в страху, і у великому трепеті. 4 І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили,5 щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій.
2, 3. [26] Ін 7, 48. Як. 2, 5. [27] 2 Кор.
10, 5. [29] Рим. З, 27. Еф. 2, 9. [ЗО] Єр.
23, 5. Ін 17, 19. 1 Пет. 1, 18. Кол. 2, 3. [31] Єр. 9, 24. 2 Кор. 10, 17.
Глава 2. [1] 1 Кор. 1, 17. [2] 1 Кор. 1, 23; 15, 3. Флп 3, 8. [3] Діян. 18, 1. [4]
2 Пет. 1, 16. [5] 2 Кор. 6, 7.
6 6 Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминучих;7 а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої, 8 якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розіп’яли
б Господа слави. 9 Але, як напи-
7 сано: “Не бачило око, і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його”. 10 Нам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, і глибини Божі.11 Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого. 12 Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога, 13 що і сповіщаємо вам вивченими словами не від людської мудрости, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. 14 Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно.
15 Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити.
16 Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів.
“З І я, браття, не міг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христі. 2 Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не мог-
[6] Як. З, 15. [7] Рим. 14, 24. Еф. З, 9. [8] Мф 11, 25. Діян. 13, 27. 2 Кор. З, 14. [9] Іс. 64, 4. [10] Мф 13, 11. Мк 4, 11. Ін 14,
26. [11] Рим. 11, 33. [12] Рим. 8, 15. [13]
1 Кор. 1, 17. [14] Рим. 8, 5. [15] Притч. 28, 5. [16] Прем. 9, 13. Іс. 40, 13. Рим. 11, 34.
ли її їсти, та й зараз ще не можете,3 бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? І чи не за людським звичаєм живете? 4 Бо коли хтось говорить: “Я — Павлів”, а інший: “Я - Аполлосів”, то хіба не плотські ви? 5 Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, і, до того ж, як кожному дав Господь. 6 Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог;7 а тому і хто насаджує, і хто поливає є ніщо, а все Бог, Який вирощує.
8 Хто ж насаджує і поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею. 9 Бо ми спів- 1 працівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля.
10 Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий архітектор, поклав основу, а інший будує на ній; але нехай кожний пильнує, як він будує. 11 Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос.12 Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, — 13 діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно є. 14 У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. 15 А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь.
16 Хіба ж не знаєте, що ви -храм Божий і Дух Божий живе у вас? 17 Якщо хто зруйнує храм
Глава 3. [1] Еф. 4, 14. [2] 1 Пет. 2, 2.
[4] 1 Кор. 1, 12. [5] Рим. 12, 6. [6] Мк 16, 20. Діян. 19, 1. [9] Іс. 5, 1; 61, 3. [11] Іс. 28, 16. Еф. 2, 22. [13] Іс. 48, 10. 1 Пет. 1,
7. [16] Ін 14, 23. Рим. 8, 9. 1 Кор. 6, 19.
2 Кор. 6, 16. Гал. 4, 6. Євр. З, 6.
Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм - ви.
29 2205 Ніхто хай не обманює само
го себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у світі цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим. 2206 Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: “Він ловить мудрих у хитрощах їхніх”.
20 І ще: “Господь знає міркування мудреців, що вони марні”.2207 Отже, ніхто хай не хвалиться людьми, бо все - ваше: 2208 чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє - все ваше; 23 ви ж -Христові, а Христос - Божий.
ІО А Отже, кожен повинен розу-міти нас як служителів Христових і будівничих таі'н Божих.
2 Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним.3 Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять іттттті люди; я і сам не суджу про себе. 4 Бо хоч я
і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь. 5 Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога.
6 Це, браття, я прикликав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати більше того, що написано, та не величалися один перед одним.
7 Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не
одержав? 8 Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас; коли б то ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати!9 Бо я думаю, що нам, 1 посланцям останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові, ангелам і людям.10 Ми безумні Христа ради, а ви мудрі у Христі; ми немічні, а ви міцні; ви у славі, а ми в безчесті.11 Навіть донині терпимо голод, і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось, 12 і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; 13 ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині.
14 Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених,15 бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовістям.
16 Тому благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу.17 Для цьо- 1 го я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь і в усякій церкві.18 Бо через те, що я не йду до вас, деякі у вас загордилися; 19 але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Госпо-деві, і пізнаю не слова тих, що загордилися, а силу,2209 бо Царство Боже не в слові, а в силі.21 Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю і духом лагідности?
Пс. 43, 23. Рим. 8, 36. 2 Кор. 4, 11. [12] Мф 5, 44. Лк 23, 34. Діян. 7, 60; 20, 34.
1 Сол. 2, 9. 2 Сол. З, 8. [15] Гал. 4, 19. Флм 1, 10. [19] Діян. 18, 21. Як. 4, 15.
[20] 1 Кор. 2, 4. [21] 2 Кор. 13, 10.
С Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодіяння, і то таке блудодіяння, якого немає навіть і у язичників, що хтось за жінку має жінку батька свого.
2 А ви загордилися, замість того, щоб плакати, і того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого. 3 Та я, будучи відсутній тілом, але присутній духом, уже вирішив, ніби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке діло, 4 у зібранні вашому, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, разом з моїм духом, силою Господа нашого Ісу-са Христа, 5 віддати сатані на виснаження плоті, щоб дух спасся в день Господа нашого Ісуса Хрис-
>3 та. 6 Нічим вам хвалитися. Хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто? 7 Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом, бо ви - безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. 8 Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини.
>4 9 Я писав вам у посланні — не
знатися з блудниками; 10 проте не взагалі з блудниками світу цього
- або лихварями, або хижаками, або ідолослужителями, бо інакше ви мусили б вийти із світу цього.
11 Нині ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або ідолослужите-лем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навіть і
>5 не їсти разом.12 Бо що мені судити
Глава 5. [1] Лев. 18, 8. [3] Кол. 2, 5. [5] Пс. 108, 6. 1 Тим. 1, 20. [6] 1 Кор. 15,
33. Гал. 5, 9. 2 Тим. 2, 17. [7] Іс. 53, 7.
[11] Мф 18, 17. Рим. 16, 17. 2 Сол. З, 14.
і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите? 13 А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть розпутного від вас самих.
Як сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися у неправедних, а не у святих? 2 Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити незначні справи? 3 Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські? 4 А ви, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, які в церкві нічого не значать. 5 На сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми?
6 Але брат із братом судиться, та ще й перед невірними. 7 І те вже зовсім сором для вас, що ви судитеся між собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпіти нестат-ки? 8 Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів. 9 Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакїї, ні мужоложці, 10 ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки - Царства Божого не успадкують.11 І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого.
12 Усе мені дозволено, та не все корисне; все мені дозволено, та
Глава 6. [2] Прем. З, 8. Мф 19, 28. Одкр.
20, 4. [7] Мф 5, 40. Лк 6, 29. Рим. 12, 19.
1 Сол. 5, 15. [9] Гал. 5, 21. Еф. 5, 5. [11] Еф.
2, 2. Тит. З, 3. [12] Сир. 37, 31.1 Кор. 10, 23.
ніщо не повинне володіти мною.
13 їжа для черева, і черево для їжі; але Бог знищить і те і друге. Тіло ж не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла. 14 Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю. 15 Хіба не знаєте, що тіла ваші є члени Христові? Отож, узявши члени Христові, чи зроблю їх членами блудниці? Зовсім ні! 16 Хіба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? Бо сказано: “Обидва будуть одна плоть”. 17 А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом. 18 Уникайте блу-додіяння: всякий іріх, що його чинить людина, є поза тілом, а блудник проти власного тіла ірішить.
19 Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе у вас і Якого ви маєте від Бога, і ви не свої? 20 Бо ви куплені дорогою
36 ціною. Отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі.
7 А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки.2 Але ж, щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка.3 Нехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові.4 Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка. 5 Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не споку-
шав вас сатана нестриманістю вашою. 6 А втім, це кажу вам як дозвіл, а не як повеління.7 Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший - інше.
8 Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. 9 Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися.
10 А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, - 11 якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, -і чоловікові не залишати своєї жінки. 12 Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жін- 1 ку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; 2210 і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його.
14 Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі. 15 Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язані; до миру покликав нас Господь. 16 Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки? 17 Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах.18 Чи покликаний хто обрізаним, не ховай-
Глава 7. [3] 1 Пет. З, 7. [5] Іоїл. 2, 16.
[7] Мф 19, 12. [9] 1 Тим. 5, 14. [10] Втор. 24, 1. Мф 5, 32; 19, 6. Мк 10, 11. Лк 16,
18. [15] Рим. 12, 18. 1 Кор. 14, 33. [17] Діян. 15, 28. Еф. 4, 1. [18] 1 Мак. 1, 15.
ся; чи покликаний хто необрі-заним, не обрізуйся. 2211 Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все в дотриманні заповідей Божих.
20 Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний.2212 Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим.
22 Бо раб, покликаний у Господі, є вільний у Господі; так само і покликаний вільним є рабом Христовим. 23 Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами лю-■8 дей. 24 У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом.
25 Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього; а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому;26 отже, з огляду на нинішні утиски, вважаю за краще, що добре людині залишатися так. 27 Чи з’єднався ти з жінкою? Не шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Не шукай жінки. 28 А втім, якщо і оженишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі матимуть муку тілесну; а мені вас шкода.
29 Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, нехай будуть так, ніби не мають їх; 30 хто плаче, наче не плаче; хто радіє, наче не радіє; і хто купує, наче не набуває; 31 і хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього.32 А я хочу, щоб ви були без турбот. Неодружений турбується про Господнє, як догодити Госпо-
деві; 33 а одружений турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між заміжньою і дівицею: 34 незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господеві, щоб бути святою і тілом і духом; а заміжня піклується про мирське, як догодити чоловікові.35 Ка- 1* жу це вам на вашу ж користь: не
з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно, безустанно і ревно служили Господеві. 36 Коли ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягнувши зрілого віку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрішить; нехай такі виходять заміж. 37 А хто непохитно твердий у серці своїм і не має не-обхідности, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберегти дівчину свою, той добре робить. 38 Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а хто не видає, робить краще. 39 Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помер її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі. 40 Але вона блаженніша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що і я маю Духа Божого.
0 Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо
знання; але знання надимає, а любов будує. 2 Хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати.3 Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього. 4 Отже, про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо і що немає іншого
1 Пет. 1, 24. 1 Ін 2, 17. [39] Рим. 7, 2.
Глава 8. [1] 1 Кор. 13, 4. [2] 1 Кор.
13, 12. [3] 2 Тим. 2, 19. [4] Втор. 4, 39.
1 Тим. 2, 5.
Бога, крім Єдиного. 2213 Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, - так як є багато богів і господарів багато, - 2214 але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Нього, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього. 2215 Та не в усіх таке знання: деякі й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложер-товне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічною, оск-
40 верняється.2216 їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо. 2217 Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних. 10 Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне? 11 І від твого знання загине немічний брат, за якого помер Христос. 12 А грішачи таким чином проти братів і вражаючи немічну совість їхню, ви грішите проти Христа. 13 Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повік, щоб не спокусити брата мого.
Q Чи не апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі? 2 Якщо для інших я не апостол, то для вас
11 апостол; бо печать мого апосто-льства - ви у Господі. 3 Ось мій захист проти тих, що осуджують мене. 4 Хіба ми не маємо влади їсти і пити? 5 Хіба не маємо вла-
ди мати супутницею сестру - жінку, як і іттттті апостоли, і брати Господні, і Кифа? 6 Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? 7 Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада? 8 Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон? 9 Бо в Мойсеевім законі написано: “Не зав’язуй рота волові, що молотить”. Чи про волів турбується Бог? 10 Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає. 11 Якщо ми посіяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне? 12 Якщо іттттті мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому. 13 Хіба не знаєте, що 1 священнослужителі живляться від святилища? Що ті, які служать жертовнику, мають частку від жертовника? 14 Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовісту-вання. 15 Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою. 16 Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмін-
4, 15; 15, 8. [2] 2 Кор. З, 2. [4] Лк 10, 7.
2 Сол. З, 9. [9] Втор. 25, 4. 1 Тим. 5, 18.
[11] Рим. 15, 27. [12] Діян. 20, 33. 2 Кор.
11, 8. 1 Сол. 2, 9. [13] Втор. 18, 8. [14] Мф 10, 10. [16] Діян. 9, 6; 13, 2.
ний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую!17 Бо коли роблю це добровільно, то матиму нагороду; а коли недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння. 18 За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовістую про Христа безвідплатно, не користуючись моєю владою в благовісту-:3 ванні. 2218 Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати: 2219 для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для під законних був як під-законний, щоб придбати підза-конних; 2220 для тих, що не мають закону, - був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має закону перед Богом, але під-законним Христу], щоб придбати тих, які не мають закону;
22 для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких. 2221 Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його. 2222 Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти.25 Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми - нетлінного. 26 І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря;
27 але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недос-тойним.
1 Л Не хочу, браття, щоб ви не знали, що отці ттяттгі всі були під хмарою і всі пройшли крізь море; 2 і всі хрестилися у Мойсея в хмарі і в морі; 3 і всі споживали ту саму духовну їжу;
4 і всі пили те саме духовне питво, бо пили від духовного іряду-щого каменя; камінь же був Христос. 5 Та не до багатьох із них 14 благоволив Бог, тому вони загинули в пустелі. 6 А це було за приклад для нас, щоб ми не були похітливі до лихого, як були похітливі вони. 7 Не будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: “Люди сіли їсти й пити і встали, щоб грати”.
8 Не станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі. 9 Не будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій.10 Не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від всегубителя. 11 Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків. 12 Тому, 1< хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти. 13 Вас спіткала спокуса ніяка інша, тільки людська; і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести.
14 Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння. 15 Я кажу вам як розсудливим: самі розсудіть те,
65. [6] Чис. 11, 4. [7] Вих. 32, 6. Пс. 105,
19. [8] Чис. 25, 1, 9. [9] Чис. 21, 6. Пс. 105, 14. [10] Чис. 14, 37. [11] Рим. 15, 4.
[12] Рим. 11, 20. [13] 2 Пет. 2, 9. Євр. 12,
4. [15] 1 Кор. 1, 5.
про що говорю. 2223 Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового? 2224 Один хліб, і нас багато
- одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба. 2225 Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника? 19 Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська що-небудь значить? 2226 Ні, але що язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами.21 Не можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської.22 Чи посміємо ми гнівити Господа? Хіба ми сильніші за Нього?
16 23 Усе мені дозволено, та не все
на користь; усе мені дозволено, та не все повчає. 24 Нехай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього. 25 Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісти; 26 бо “Господня земля і те, що наповнює її”. 27 Якщо хтось із невірних запросить вас і ви захочете піти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совісти.
47 28 Але якщо хтось вам скаже: це ідоложертовне, - то не їжте заради того, хто сказав вам, і заради совісти. Бо Господня земля і те, що наповнює її. 29 А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою
совістю? 30 Якщо я із вдячністю вживаю їжу, то навіщо мене зневажати за те, за що я дякую?
31 Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу. 32 Не давайте спокуси ні юдеям, ні еллінам, ні Церкві Божій, 33 тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися.
1 1 Будьте моїми послідовниками, як і я Христа. 2 Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам. 3 Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловікові голова Христос; голова жінці - чоловік, а голова Христу
- Бог.4 Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову.
51 кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена.
6 Бо коли жінка не покривається, то нехай і стрижеться; а коли жінці сором бути остриженій чи поголеній, нехай покривається. 7 Отже, чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка.
8 Бо не чоловік від жінки, а жінка 1 від чоловіка; 9 і не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка. 10 Тому жінка і повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради ангелів.11 А втім, ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі.12 Бо як жінка
[31] Кол. З, 17. [33] Рим. 15, 2.
Глава 11. [1] 1 Кор. 4, 16. Флп 3, 17.
[2] 1 Кор. 15, 1. [3] Бут. З, 16. Ін 14, 28. Еф. 5, 23. [7] Бут. 1, 26. Кол. З, 10. [8] Бут. 2, 21.
від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж — від Бога. 13 Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою? 14 Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього безчестя,
15 але коли жінка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замість покривала.16 Коли б хтось захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ані церкви Божі.
17 Але, пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше. 18 Бо, по-перше, чую, що, коли ви сходитеся до церкви, між вами бувають розділення, чому почасти і вірю.
19 Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявилися серед вас досвідчені.20 Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої; 21 бо кожний спішить раніше від іттттттгх з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а інший упивається. 22 Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Не похвалю.
:9 23 Бо я від Господа прийняв те, що
і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб 24 і, віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене. 25 Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на
спомин про Мене. 26 Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде.
27 Тому-то, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостой-но, винний буде супроти Тіла і Крови Господньої. 28 Нехай же випробовує себе людина, і так нехай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї.29 Бо хто їсть і п’є недос-тойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє. 30 Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає.
31 Бо коли б ми судили самі себе, 1£ то не були б судимі.32 Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом.
33 Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного. 34 А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду.
1 у Не хочу, браття, щоб ви
не знали і про дари духовні.
2 Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до ідолів безмовних, ніби вас вели. 3 Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого. 4 Дари різні, а Дух один і той же; 5 і служіння різні, а Господь один і той же; 6 і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх.7 Але кож- 1£ ному дається виявлення Духа на користь. 8 Одному дається Духом слово мудрости, іншому — слово знання, тим же Духом; 9 іншому
- віра, тим же Духом; іншому дари зцілення, тим же Духом;
10 іншому - творення чудес, іншому — пророцтво, іншому - розпізнавання духів, іншому - різні мови, іншому — тлумачення мов.
11 Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно,
52 як Йому завгодно. 12 Бо, як тіло одне, але має багато членів, усі члени одного тіла, хоч їх багато, утворюють одне тіло, - так і Христос. 13 Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи елліни, раби чи вільні, і всі єдиним Духом напоєні. 14 Бо тіло не з одного члена, а з багатьох.15 Якщо нога скаже: “Я не належу до тіла, бо я не рука”, то невже через це вона не належить до тіла?
16 І якщо вухо скаже: “Я не належу до тіла, бо я не око”, то невже через це воно не належить до тіла? 17 Якщо все тіло - око, то де слух? Якщо все - слух, то де нюх?
18 Та Бог розмістив члени, кожний
з них, у тілі, як було Йому завгодно. 19 А коли б усі були один член, то де було б тіло? 20 Тепер же членів багато, а тіло одне.21 Не може око сказати руці: “Ти мені не потрібна”; або так само голова ногам: “Ви мені не потрібні”.22 Навпаки, ті члени тіла, що здаються слабкішими, значно потрібніші,
23 і які нам здаються в тілі непо-чесними, про тих більше піклуємось; 24 і непочесні наші члени благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають у тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про менш довершене більше піклувалися,25 щоб не бу-
ло розділення в тілі, але щоб усі члени однаково дбали один про одного.26 Тому, чи страждає один член, з тптм страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени. 27 І ви — тіло 1 Христове, а нарізно - члени.
28 І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-дру-ге, пророками, по-третє, вчителями; далі, ітттттргм дав сили чудотво-рення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови.
29 Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці? 30 Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять різними мовами? Чи всі тлумачі? 31 Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях іще кращий.
1 О Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я - мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. 2 Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, - то я ніщо.3 І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи.
4 Любов довготерпить, милосерд- 1 ствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається,
5 не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла,
6 не радіє з неправди, а радіє істині; 7 усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. 8 Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне. 9 Бо
Глава 13. [2] Мф 7, 22. [3] Мф 6, 1.
[4] Притч. 10, 12. 1 Пет. 4, 8. Флп 2, 3.
[5] Рим. 15, 1. [7] Гал. 6, 2. [9] 2 Кор. 5, 7.
ми частинно знаємо і частинно пророкуємо; 10 коли ж настане досконале, тоді частинне припиниться.
11 Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче.12 Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний. 13 Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов.
1 А Досягайте любови; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати.2 Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Богові; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом; 3 а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння і на втішення. 4 Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву.5 Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб '5 церква розбудовувалася. 6 Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням? 7 І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають різних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях? 8 І коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою?
9 Так і ви, якщо промовляєте язи-
ком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.10 Скільки, наприклад, різних слів у світі, а жодного з них немає без значення. 11 Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземець; і той, хто говорить, іноземець для мене.
12 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви. 13 А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення. 14 Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч і дух мій молиться, але розум мій лишається безплідним. 15 Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом.16 Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже “амінь” на твою подяку, якщо вона не розуміє, що ти говориш? 17 Ти добре дякуєш, та інший не повчається.
18 Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами; 19 але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб і інших наставити, ніж тисячі слів незнайомок? мовою.
20 Браття! Не будьте дітьми ро- 1£ зумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні.21 У законі написано: “Іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; та й тоді не послухають Мене, - говорить Господь”.
22 Отже, мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих. 23 Коли вся церква зійдеться разом, і всі почнуть гово-
рити незнайомими мовами, і увійдуть до вас недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь? 24 Та коли всі пророкують і ввійде хтось невіруючий або недосвідчений, то його всі викривають і всі осуджують.2227 І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: “Воістину з вами Бог”.
5 7 2228 Так що ж, браття? Коли ви
сходитесь і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, - все це нехай буде на повчання.2229 Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть двоє, найбільше троє, і то по одному, а один нехай тлумачить. 2230 Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові. 2231 І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розмірковують. 30 Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить.31 Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися. 321 духи пророчі покірні пророкам,33 тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих. 34 Жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як і закон говорить. 35 Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві. 36 Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
37 Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні. 38 А хто не розуміє, нехай не розуміє. 39 Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами; 40 тільки все повинно бути благопристойно і статечно.
15 Звіщаю вам, браття, бла- 1
говістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися,2 яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.
3 Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, 4 і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,5 і що явився Кифі, потім одинадцятьом;6 потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли; 7 потім явився Якову, також усім апостолам; 8 а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.9 Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. 10 Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною.
11 Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
12 Коли ж про Христа пропо- 1 відується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас гово-
13, 7. [4] Пс. 15, 10. Іс. 53, 11. Ос. 6, 2-3. Іона 2, 1. [5] Мф 28, 17. Мк 16, 14. Лк
24, 34. [8] Діян. 9, 3. [9] Діян. 8, 3. Еф.
З, 8. 1 Тим. 1, 13. [10] Мф 10, 20. Мк 16,
20. Еф. З, 7. [12] Діян. 17, 18. 2 Тим. 2, 18.
рять, що нема воскресіння мертвих? 2232 Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
14 А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. 2233 Крім цього, ми були
б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають; 2234 бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
17 А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших. 18 Тому і ті, що вмерли у Христі, загинули, 19 і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх
іО людей. 20 Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. 21 Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. 22 Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, 23 кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.24 А потому кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,25 бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої.26 Останній же ворог знищиться — смерть,27 бо все впокорив тті я ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все.
28 Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог
був у всьому все.29 Бо що роблять 1( ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих? 30 Навіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки? 31 Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому. 32 Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!
33 Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї.34 Протверезіться, як належить, і не ірі-шіть; бо, на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.
35 Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть? 36 Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре.
37 І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше;
38 але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.39 Не ВСЯ- 1C ка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів. 40 Є тіла небесні і є тіла земні; та інша слава небесних, інша земних. 41 Ттттття слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться
у славі. 42 Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні; 43 сіється у безчесті, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі; 44 сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є
2, 34. Євр. 1, 13. [26] Одкр. 20, 14. [27] Пс. 8, 7. Євр. 2, 8. [28] 1 Кор. 11, 3. [ЗО]
2 Кор. 11, 26. [31] Рим. 8, 36. [32] Прем. 2, 6.
Іс. 22, 13. Лк 12, 19. [34] Рим. 13, 11. [36]
Ін 12, 24. [42] Дан. 12, 3. [44] Мф 22, ЗО.
тіло духовне. 2235 Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий. 2236 Але не духовне перше,
53 а душевне, потім духовне. 2237 Перший чоловік - із землі, земний; другий чоловік - Господь з неба.
48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. 491 як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.
50 Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.51 Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось;52 раптом, в одну мить, при останній сурмі; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.53 Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.54 Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: “Поглинута смерть перемогою”.55 Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? 56 Жало ж смерти - гріх; а сила гріха - закон.57 Дяка Богові, Який дав нам перемогу через
54 Господа нашого Ісуса Христа.58 Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.
1 /С Щодо милостині для свя-тих, то робіть так, як я установив у церквах галатійських.2 У перший день тижня кожен із вас
нехай відкладає в себе і зберігає, скільки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду. 3 Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих пошлю з листами віднести милостиню в Єрусалим.4 Якщо ж буде при- 1 стойно і мені піти, то вони підуть
зі мною.
5 Я прийду до вас, коли пройду Македонію; бо я йду через Македонію. 6 У вас же, можливо, я поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди піду.7 Бо не хочу тепер бачитися із вами мимохідь, а сподіваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь.8 В Ефесі ж я пробуду до П’ятдесятниці, 9 бо для мене відчинилися великі й широкі двері, і супротивників багато.
10 Якщо прийде до вас Тимофій, глядіть, щоб він був у вас у безпеці; бо він робить діло Господнє, як і я. 11 Тому нехай ніхто не зневажає його, але проведіть його з миром, щоб він прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями.
12 Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб він із браттями прийшов до вас; та він ніяк не хотів іти тепер, а прийде при нагоді.
13 Пильнуйте, стійте у вірі, бу- 1 дьте мужні і тверді. 14 Усе у вас нехай буде з любов’ю.
15 Благаю вас, браття [ви знаєте сім’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї і що вони присвятили себе на служіння святим],
16 будьте і ви шанобливі до таких
і до всякого, хто допомагає і тру-
[57] 1 Ін 5, 4-5. [58] Кол. 1, 23.
Глава 16. [1] Рим. 12, 13. [3] 2 Кор.
8, 19. [7] Як. 4, 15. 1 Кор. 4, 19. [13] Мф
24, 42. 1 Пет. 5, 8. Одкр. З, 11, 20. [15]
1 Кор. 1, 16.
диться. 17 Я радий приходу Стефана, Фортуната і Ахаїка; вони заповнили відсутність вашу,18 бо вони заспокоїли мій і ваш дух. Шануйте таких.
19 Вітають вас Церкви Асійські; щиро вітають вас у Господі Акила і Прискілла разом із домашньою їхньою церквою. 20 Вітають вас усі браття. Вітайте один одного святим цілуванням.
21 Моє, Павлове, вітання власного рукою. 22 Хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклятий, маран-афа2238. 23 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами, 24 і любов моя з усіма вами в Христі Ісусі. Амінь.
ДРУГЕ ПОСЛАННЯ ДО КОРИНФ’ЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
'7 1 Павло, з волі Божої апос-тол Ісуса Христа, і Тимофій брат, церкві Божій, що в Коринфі, з усіма святими по всій Ахайї:
2 благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи, 4 Який втішає у всякій скорботі нашій, щоб і ми могли втішати тих, хто перебуває у всякій скорботі, тією втіхою, якою Бог утішає нас самих.
5 Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу. 6 Чи терпимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втіхи і спасіння, що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які й ми терпимо. 71 надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні.
8 8 Бо не хочемо ми, браття, щоб
вам було невідомо про скорботу
нашу, що трапилася з нами в Асії, де було нам тяжко надміру і над силу, так що не сподівалися залишитися живими, 9 але самі в собі мали вирок до смерти для того, щоб надіятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих, 10 Який і врятував нас від такої близької смерти, і визволяє, і на Якого надіємось, що і ще визволить, 11 при сприянні й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас.
12 Бо похвала ця наша — є свід- 1C ченням совісти нашої, що ми в простоті і боговгодній щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою, жили на світі, особливо ж у вас. 13 І ми пишемо вам не інше, як те, що ви читаєте або розумієте і що, сподіваюсь, до кінця зрозумієте. 14 Бо ви частково і зрозуміли вже, що ми будемо
вашою похвалою, а рівно й ви нашою, в день Господа нашого Ісуса Христа. 151 з цією певністю я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви вдруге одержали благодать,16 і через вас пройти до Македонії, з Македонії знову прийти до вас, а ви провели б мене до Юдеї. 17 Маючи такий намір, хіба легковажно я вчинив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене і “так, так”, і “ні, ні”? 18 Вірний Бог, що наше слово до вас не було і “так”, і “ні”.19 Бо Син Божий, Ісус Христос, проповіданий у вас нами, мною та Силуаном і Тимофієм, не був “так” і “ні”; але в Ньому Самому було “так”, - 20 бо всі обітниці в Ньому “так”, і в Ньому “амінь” - Богові на славу, ГО через нас.21 А Той, Хто утверджує нас із вами у Христі і Який помазав нас, є Бог, 22 Він і поклав печать на нас, і дав запоруку Духа в серця наші.
23 Бога кличу в свідки на душу мою, що, жаліючи вас, я досі не приходив до Коринфа,24 не тому, ніби ми беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви тверді.
О Отже, я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку.2 Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною? 3 Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо за 71 всіх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас. 4 Від великої скорботи і туги серця я писав
[15] 1 Кор. 4, 19. [17] Мф 5, 37. [20] Чис.
23, 19. [21] 1 Ін 2, 20. [22] Рим. 8, 15.
2 Кор. 5, 5. Одкр. 2, 17.
Глава 2. [3] 2 Кор. 1, 14. [4] 1 Кор. 5,
1. [6] 1 Кор. 5, 5. [11] Лк 22, 31. 1 Пет.
вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали мою надмірну любов до вас. 5 Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, -щоб не сказати багато, - і всіх вас.
6 Для такого досить цього покарання від багатьох,7 тож вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль. 8 І тому прошу вас: виявіть до нього любов. 9 Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні. 10 Ако-го ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового, 11 щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри.
12 Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері, 13 я не мав спокою духові моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшись із ними, я пішов до Македонії. 14 Але дяка Богові, 1 Який завжди дає нам торжествувати у Христі і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці. 15 Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються, і в тих, що гинуть.16 Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворчий на життя. І хто здатний до цього?
17 Бо ми не спотворюємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі.
*3 Невже нам знову знайомитися з вами! Невже потрібні для нас, як для деяких, схвальні
5, 8. [15] 1 Кор. 1, 18. 2 Кор. 4, 3. [16] Лк 2, 34. 2 Кор. З, 5. [17] 2 Кор. 1, 12; 4,
2; 11, 15. 1 Тим. 6, 5. Тит. 1, 11.
Глава 3. [1] 2 Кор. 1, 12.
послання до вас або від вас? 2239 Ви -наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди; 2240 ви показуєте собою, що ви - послання Христове, через служіння наше, написане не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на кам’яних скрижалях, але на плотських скрижалях серця.
’З 2241 Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа. 2242 Не тому, що ми самі здатні були помислити щось від себе, ніби від себе, але здібність наша від Бога. 2243 Він дав нам здібність бути служителями Нового Завіту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить. 2244 Якщо ж служіння смерти, накреслене буквами на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитися на обличчя Мойсееве внаслідок минущої слави обличчя його, -
8 то чи не значно славнішим має бути служіння духа? 9 Бо коли служіння осуду - славне, то тим більше рясніє славою служіння виправдання. 10 Та прославлене навіть не є славним із цього боку, з причини слави наступного, яка переважає. 11 Бо, якщо славне те, що минає, тим славніше те, що
’4 триває. 12 Маючи таку надію, ми діємо з великим дерзновенням,
13 а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець того, що минає.14 Та їхній розум засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається не-знятим при читанні Старого За-
повіту, бо воно знімається Христом. 15 Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому, 16 але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.17 Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода.
18 А ми всі, відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа.
Д Тому, маючи з милости Бо- 1" жої таке служіння, ми не сумуємо, 2 але, відкинувши приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом. 3 Якщо ж і закрите благовістування наше, то закрите для тих, що гинуть. 4 Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого.5 Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, а ми - раби ваші заради Ісуса,
6 тому що Бог, Який звелів, щоб V»
із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.
7 Але скарб цей ми носимо в глиняних сосуд ах, щоб велич сили була Божою, а не нашою. 8 Нас звідусіль тиснуть, але ми не стиснені; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії; 9 нас гонять, але ми не покинуті; по-
Глава 4. [2] Діян. 23, 9. 2 Кор. 2, 17.
[3] 1 Кор. 1, 18. [4] Ін 14, 9. Кол. 1, 15. Євр. 1, 3. [5] 1 Кор. 2, 2; 3, 5. [6] Бут. 1,
3. 1 Пет. 2, 9. [7] 1 Кор. 2, 5. 2 Кор. З, 5.
[9] Пс. 36, 24.
валені, але не погублені. 2245 Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому.2246 Бо ми живі безперестанно віддаємося на смерть заради Ісуса, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій, 2247 тому-то смерть діє
77 в нас, а життя у вас. 2248 Але, маючи той же дух віри, як написано: “Я вірував і тому говорив”, - і ми віруємо, тому й говоримо, 2249 знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса
і нас і поставить перед Собою з вами. 2250 Бо все для вас, щоб благодать, примножившись, тим більшу викликала в багатьох вдячність на славу Божу. 16 Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється. 17 Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу, 18 коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме
- дочасне, а невидиме — вічне.
Г8 ^ Бо знаємо, що, коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний. 2 Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло;3 тільки б нам і вдягненим не виявитися нагими.4 Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо тті я тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.
5 На це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.6 Отже, ми
завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, -7 бо ми ходимо вірою, а не видінням, -
8 сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа. 9 І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;10 бо всім 1 нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим, що він робив, живучи в тілі, добре або лихе.
11 Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкриті; маю надію, що відкриті і иятттій совісті.12 Не знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.
13 Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас. 14 Бо любов Христова обіймає нас, що міркуємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли. 15 А Христос помер за всіх, 1 щоб ті, хто живе, вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого. 16 Тому МИ ИІ ДТПТТТІ нікого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо. 17 Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове. 18 Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення, 19 бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам
[4] 1 Кор. 15, 54. [5] 2 Кор. 1, 22. [7] Рим. 8, 25. [8] Флп 1, 23. [10] Іов. 34, 11. Мф 16, 27; 25, 32. Рим. 14, 10. [13]
2 Кор. 11, 11. [15] Рим. 14, 9. Гал. 2, 20.
[17] Іс. 43, 18-19. Рим. 6, 4. Одкр. 21, 5.
[18] Рим. 5, 11. Еф. 2, 16. Кол. 1, 20.
слово примирення. 20 Отже, ми — посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом. 2251 Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом.
1 (L Ми ж, як співпрацівники,
благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.2 Бо сказано: “У сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі”. Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння.
3 Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним, 4 але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і достатках, у тіснотах, 5 у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанні, в постах, 6 у очищенні, у розумі, у довготерпінні, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові,7 у слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці, 8 у славі і безчесті, у ганьбі і похвалах: як обманщики, але ми правдиві; 9 як незнані, але пізнані; як ті, що помирають, але ось ми живі; як карані, та не вбиті; 10 як сумні, але завжди радіємо; як бідні, але багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
2 11 Уста наші відкрилися до вас, коринф’яни, серце наше розширене. 12 Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно. 13 Такою ж відплатою, - кажу як дітям, -будьте розширені і ви.
14 Не схиляйтеся ттід чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою? 15 Яка згода між Христом і Веліа-ром? Або яка співучасть вірного
3 невірним? 16 Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви -храм Бога Живого, як сказав Бог: “Оселюся в них, і ходитиму в них,
і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом.17 І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться,
- говорить Господь, - і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас. 18 І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,” -говорить Господь Вседержитель.
7 Отже, улюблені, маючи
такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому.
2 Дайте нам місце. Ми нікого не скривдили, нікому не зашкодили, ні від кого не шукали користи. 3 Не на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти, і жити.
4 Я дуже надіюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій. 5 Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, але ми пригнічені були звідусіль: назовні - боротьба, всередині - страхи. 6 Але Бог, Який утішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита,7 і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність,
Лев. 26, 12. Єр. 31, 1. 1 Кор. З, 16; 6, 19.
[17] Іс. 52, 11. Єр. 50, 8. Одкр. 18, 4. [18] Єр. З, 19. Ос.1, 10.
Глава 7. [6] 2 Кор. 1, 4.
про ваш плач, про вашу прихильність до мене, так що я зрадів ще більше. 8 Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час. 9 Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не
34 зазнали від нас шкоди. 10 Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння на спасіння, а печаль мирська викликає смерть.
11 Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядіть, яку спричинило у вас старанність, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у ттій справі. 12 Отже, якщо я писав до вас, то не заради того, хто образив, і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом.13 Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його. 14 Отже, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою.
15 І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послух усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.16 Отже, радію, що в усьому можу покластися на вас.
35 О Сповіщаємо вам, браття,
про благодать Божу, дану Церквам Македонським, 2 бо вони серед великого випробування скорботами дуже багаті на радість; і
глибока вбогість їхня дуже багата на щедрість їхню.3 Бо вони доброзичливі по силах і над сили -я свідок;4 вони дуже переконливо просили нас прийняти дар і участь їхню в служінні святим;5 і не тільки те, чого ми сподівалися, але вони віддали самих себе, по-перше, Господеві, потім і нам з волі Божої; 6 тому ми просили Тита, щоб він, як почав, так і закінчив у вас і це добре діло.
7 А оскільки ви багаті всім: ві- 1 рою, і словом, і пізнанням, і всіляким старанням, і любов’ю вашою до нас, - так багатійте і цією чеснотою. 8 Кажу це не як повеління, але старанністю інших випробовую щирість і вашої любови. 9 Адже ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, став убогим заради вас, щоб ви збагатилися Його убогістю. 10 Я даю на це пораду: бо це корисно вам, які не тільки почали робити це, але бажали того ще з минулого року.
11 Зробіть же тепер саме діло, щоб чого ревно бажали, те й виконано було по змозі. 12 Бо коли є старанність, то вона приймається зважаючи на те, хто що має, а не на те, чого не має.13 Не треба, щоб іншим було полегшення, а вам тягар, але щоб була рівномірність.
14 Нині ваш надлишок на доповнення їхньої нестачі, а потім їхній надлишок на доповнення вашої нестачі, щоб була рівність, 15 як написано: “Хто зібрав багато, не мав зайвого; і хто мало, не мав нестачі”.
16 Дяка Богові, Який вклав у її серце Титове таку старанність до
вас. 17 Бо, хоча я й просив його, а втім, він, будучи дуже старанним, пішов до вас добровільно.18 3 ним послали ми також брата, якого по всіх церквах хвалять за благовіс-тя, 19 і до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродіяння, якому ми служимо на славу Самого Господа і відповідно до вашого старання, 20 оберігаючись, щоб не зазнати від кого нарікання при такій великій кількості пожертв, доручуваних нашому служінню; 21 бо ми дбаємо про добре не тільки перед Господом, але й перед людьми. 22 Ми послали з ними і брата нашого, старанність якого випробували багато в чому, і він тепер іще старанніший з великої впевнености у вас.23 Що ж стосується Тита, це мій товариш і співпрацівник у вас, а щодо братів наших, це - посланці церков, слава Христова.24 Отже, перед лицем церков дайте їм доказ любови вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами.
Q Для мене, втім, зайва річ писати вам про допомогу святим, 2 бо я знаю щирість вашу і хвалюся вами перед македонянами, що Ах айя приготована ще з минулого року, і ревність ваша заохотила багатьох. 3 А братів послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготовані 4 і щоб, коли прийдуть зі мною македоняни і знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в в соромі, - не кажу “ви”, — похвалившись з такою впевненістю. 5 Тому вважав
я за потрібне упросити братів, щоб вони пішли наперед до вас і потурбувалися, щоб сповіщене вже благословення ваше було готове як благословення, а не як вимушений дар.
6 При цьому скажу: хто сіє ску- 1* по, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. 7 Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог. 8 Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло. 9 Як написано: “Розсипав, роздав убогим, правда його перебуває повік”. 10 Той же, Хто дає насіння сіячеві і хліб на поживу, дасть рясноту посіяному вами і примножить плоди правди вашої, 11 так щоб ви були багаті на всяку щедрість, яка через нас створює подяку Богові. 12 Бо її діло служіння цього не тільки доповнює потреби святих, але й викликає в багатьох великі подяки Богові; 13 бо, спостерігаючи досвід цього служіння, вони прославляють Бога за покірність сповідуваному вами Євангелію Христовому і за щире спілкування з тттпитг та з усіма,14 молячись за вас
із прихильністю до вас за дуже щедру у вас благодать Божу.15 Дяка Богові за невимовний дар Його! j Л Я ж, Павло, який особисто між вами смиренний, а заочно проти вас сміливий, благаю вас лагідністю й покірністю Христовою. 2 Благаю, щоб мені і в день приходу мого не вдаватися до тієї
рішучої сміливості, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми чинимо за плоттю. 2252 Бо ми, будучи в плоті, не за плоттю воюємо. 2253 Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми2254 і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий помисел на послух Христу,2255 і готові покарати всілякий непослух, коли ваш послух здійсниться. 2256 Чи на обличчя ви 90 дивитесь? Хто певний у собі, що він Христів, той сам по собі суди, що як він Христів, так і ми Христові. 8 Бо коли б я і більше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б. 9 Втім, нехай не здається, що я залякую вас посланнями. 10 Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а особисто присутній — слабкий, і мова його незначна, - 11 такий нехай знає, що які ми на словах у посланнях заочно, такі самі і на ділі особисто.12 Бо ми не сміємо рівняти або прирівнювати себе до тих, які самі себе виставляють: вони міряють себе самими собою та порівнюють себе з собою нерозумно. 13 А ми не будемо хвалитися безмірно, але за мірилом, що призначив нам Бог, як таку міру, щоб досягти і до вас. 14 Бо ми не напружуємо себе, як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим.
15 Ми не без міри хвалимося, не чужими трудами, але надіємось, що разом із зростанням віри вашої ми звеличимося між вами надміру,16 так щоб проповідувати Євангеліє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому ділі.
17 “А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі”. 18 Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.
11 О, коли б ви були трохи 1 поблажливіші до мого безумства! Але ви і поблажливі до мене.
2 Бо я турбуюся про вас ревністю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дівою. 3 Але боюсь, щоб, як змій хитрістю обманув Єву, так і ваші уми щоб не пошкодились, ухилившись від простоти у Христі. 4 Бо якби хто, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, Якого ми не проповідували, або коли б ви одержали іншого Духа, Якого не одержали, або інше благовістя, якого не приймали, - то ви були б дуже поблажливі до цього.5 Але я думаю, 1 що я ні в чому не менший від великих апостолів: 6 хоч я і неук у слові, але не в пізнанні. Втім, ми у всьому цілком відомі вам. 7 Чи згрішив я тим, що принижував себе, щоб піднести вас; бо безвідплатно проповідував вам Євангеліє Боже? 8 Від інших церков я одержував плату для служіння вам; а перебуваючи у вас, хоч і терпів нестаток, нікому не докучав, 9 бо нестаток мій поповнили
1 Кор. 4, 5.
Глава 11. [2] Іс. 62, 5. Ос. 2, 19. [3] Бут. З, 4. Ін 8, 44. 2 Пет. З, 17. 1 Тим. 6,
3. [5] 1 Кор. 15, 10. [6] 1 Кор. 2, 1. 2 Кор.
10, 10. [8] Діян. 20, 33. 2 Сол. З, 8.
браття, що прийшли з Македонії; та й у всьому я старався і постараюсь не бути для вас тягарем.2257 По істині Христовій, що в мені, скажу, що ця похвала не відбереться від мене в країнах Ахайї. 2258 Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але так роблю і так робитиму, 2259 щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як і ми. 2260 Бо такі лжеапостоли — лукаві працівники, що набирають вигляду апостолів Христових.
14 І не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела світла, 15 а тому не велика річ, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кінець їх буде по ділах їхніх.
16 Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то прийміть мене хоч як нерозумного, щоб і мені скільки-небудь похвалитися. 17 А що кажу, то кажу не в Господі, але ніби в безумстві при такій відвазі на похвалу. 18 Як багато хто хвалиться за плоттю, то і я буду хвалитися. 19 Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних: 20 ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б’є вас в обличчя.21 На сором скажу, що на це у нас не вистача-3 ло сили. А коли хто сміє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смію і я.22 Вони євреї? І я. Ізраїльтяни? І я. Сім’я Авраамове?
І я. 23 Христові служителі? У не-
розумі говорю - я більше. Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у в’язницях і багаторазово при смерті. 24 Від юдеїв п’ять разів дано було мені по сорок ударів без одного; 25 три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я у безодні морській;
26 багато разів був я у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами, 27 в труді й у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі. 28 Крім зовнішнього, налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всі церкви. 29 Хто знемагає, з ким і я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би? 30 Якщо треба мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю моєю. 31 Бог і 1£ Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенний повік, знає, що я кажу правду. 32 У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук.
1 Не корисно хвалитися ме-ні, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх. 2 Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі - не знаю, чи без тіла - не знаю, Бог відає) узятий був до третього неба.
3 І знаю про такого чоловіка (не знаю - в тілі чи без тіла, Бог відає), 4 що він був узятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати. 5 Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки не-мочами моїми. 6 А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене.7 А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався. 8 Тричі благав я Господа про те, щоб він відступився від мене. 2261 Але Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі”. І тому я значно охочіше буду хвалитися не-мочами своїми, щоб перебува-95 ла в мені сила Христова. 2262 Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний.
11 Я дійшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього змусили. Вам би слід було хвалити мене, бо в мене ні в чому нема недостатку супроти найперших апостолів, хоч я і ніщо. 2263 Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменнями, чудесами
і силами. 13 Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами, хіба тільки того, що сам я не був вам тягарем? Простіть мені таку провину. 14 Ось третій раз я готовий
іти до вас, і не буду вас обтяжувати, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей.
15 Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше люблений вами. 16 Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, бувши хитрим, лукавством брав з вас. 17 Але чи користувався я чим від вас через кого-небудь з тих, кого посилав до вас? 18 Я упросив Тита і послав із ним одного з братів: чи скористався Тит чим від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не однією дорогою ходили?
19 Чи не думаєте ще, що ми тільки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христі, і все це, улюблені, для 1 вашого повчання. 20 Бо я боюсь, щоб мені, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб і вам не знайти мене таким, яким не бажаєте; щоб не знайти у вас розбрату, заздрос-ти, гніву, сварок, наклепів, нашептів, пихи, безладдя,21 щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мій, і щоб не оплакувати мені багатьох, що згрішили раніш і не покаялись у нечистоті, блуді та непотребстві, яке чинили.
1 О Третій раз уже іду до вас.
При устах двох або трьох свідків буде твердим усяке слово.
2 Я попереджав і попереджаю, як перебуваючи у вас вдруге, так і тепер, будучи відсутнім, пишу тим, які раніше згрішили, та всім
іншим, що, коли знов прийду, не пощаджу.3 Ви шукаєте доказу то-
і7 го, чи говорить у мені Христос: Він не безсилий для вас, але сильний у вас. 4 Бо, хоч він і розп’ятий у немочі, але живий силою Божою; і ми також, хоч немічні в Ньому, але будемо живі з Ним силою Божою у вас.
5 Перевіряйте самих себе, чи у вірі ви; самих себе досліджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки ви не ті, ким повинні бути. 6 Про нас же, сподіваюся, дізнаєтесь, що ми ті, ким бути повинні. 7 Молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого зла, не для того, щоб нам показатися, ким повинні бути; але щоб ви робили добро, хоч би ми здава
лися і не тими, ким повинні бути.
8 Бо ми не сильні проти істини, але сильні за істину. 9 Ми радіємо, коли ми немічні, а ви сильні, за це ми і молимось, за вашу досконалість. 10 Для того я й пишу це у відсутності, щоб у присутності не вжити суворости за владою, даною мені Господом на будування, а не на розорення.
11 А втім, браття, радуйтесь, довершуйтесь, утішайтесь, будьте однодумні, мирні, — і Бог любови й миру буде з вами. 12 Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі святі!
13 Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця,
і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами. Амінь.
ПОСЛАННЯ ДО ГАЛАТІВ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
'8 1 Павло апостол, обраний не людьми і не через людину, але Ісусом Христом і Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих,
2 і вся братія, яка зі мною, - Церк-
9 вам Галатійським:3 благодать вам
і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа, 4 Який віддав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від сучасного лукавого віку, з волі Бога і Отця нашого; 5 Йому і слава на віки віків. Амінь.
6 Дивуюся, що від того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до
іншого благовістування, 7 яке, зрештою, не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовістування Христове.
8 Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема. 9 Як ми раніше казали, так і тепер ще говорю: хто благовістить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема. 10 Чи в людей я шукаю тепер благовоління, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.
ЗО 11 Сповіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовістив, не є людське; 12 бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа. 13 Ви чули про мій попередній спосіб життя в юдействі, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її
14 і перевершував у юдействі багатьох ровесників моїх у роді моєму, будучи надмірним ревнителем батьківських моїх передань.
15 Коли ж Бог, Який обрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, благоволив
16 відкрити в мені Сина Свого, щоб я благовістив Його язичникам, -я не став тоді ж радитися з плоттю і кров’ю 17 і не пішов у Єрусалим до тих, що стали апостолами раніше за мене, а пішов до Аравії
1 знову повернувся в Дамаск.
18 Потім, через три роки, пішов я до Єрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п’ятнадцять.
19 Іншого з апостолів не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього. 20 А те, що пишу вам, як перед Богом, не обманюю. 21 Потім я пішов до країн Сирії та Киликїї.
22 Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був відомий, 23 вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовістить віру, яку раніш знищував, - 24 і славили Бога за мене.
2 Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита. 2 Пішов же за одкровенням і виклав їм, і особливо знатніші] 1 Кор. 15, 1. [12] Діян. 26, 16. [13] Діян. 9, 21. [15] Діян. 9, 15. [16] Єф. З,
8. Діян. 9, 26. [19] Мф 13, 55. Кор 11,
31. [21] Діян. 9, ЗО.
Глава 2. [2] Флп 2, 16. [3] Діян. 16, 3.
шим, благовістування, яке я проповідую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився. 3 Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися, 4 а перед лже-браттями, котрі потай прийшли підглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб підкорити нас,5 ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовістування зберігалась у вас.
6 І у знаменитих будь-чим, якими 2
б вони не були колись, для мене немає нічого особливого. Бог на особу не вважає. І мені знамениті нічого не додали.7 Навпаки, побачивши, що мені довірено благо-вістя серед необрізаних, як Петрові серед обрізаних 8 (бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників), 9 і довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоан, визнані стовпи, подали мені руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних, 10 тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно.
11 Коли ж прийшов Петро до 2 Антиохії, то я особисто протистав йому, бо він заслуговував на нарікання. 12 Бо до прибуття деяких від Якова він їв разом із язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних. 13 Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав до лицемірства їхнього.14 А коли я побачив, що вони діють неправдиво
[4] Гал. 4, 3. [6] Втор. 10, 17. 2 Пар. 19,
7. Іов. 34, 19. Діян. 10, 34. Рим. 2, 11. Єф. 6, 9. [7] Діян. 9, 15. [10] Діян. 24,
17. Рим. 15, 26. 1 Кор. 16, 1. 2 Кор. 9, 1.
[12] Діян. 21, 20. [14] Діян. 10, 28.
щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичесь-ки, а не по-юдейськи, то навіщо примушуєш язичників жити по-юдейськи? 15 Ми за природою юдеї, а не грішники з язичників.
13 2264 Однак, дізнавшись, що людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, і ми увірували в Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою в Христа Ісуса, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть.2265 Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христі, самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк!2266 Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.2267 Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп’явся Христові,2268 і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене.
14 2269 Не відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.
*3 О нерозумні галати! Хто звабив вас не підкорятися істині; вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби у вас розп’ятий? 2 Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі? 3 Невже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю? 4 Так багато перетерпіли ви і невже даремно? О,
коли б тільки даремно!5 Той, Хто подає вам Духа і робить між вами чудеса, творить це ділами закону чи через навчання у вірі? 6 Так Авраам повірив Богові, і це поставилося йому в праведність.
7 Отож знайте, що ті, хто вірує, є сини Авраамові. 8 І Писання, пе- 2( редбачаючи, що через віру Бог виправдає язичників, передвістило Авраамові: “У тобі благословляться всі народи”. 9 Отже, ті, що від віри, благословляться з вірним Авраамом, 10 а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під прокляттям. Бо написано: “Проклятий усякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону”.11 А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде. 12 Закон не від віри; але хто виконує його, той живий буде ним.13 Хрис- 2( тос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: “Проклятий усякий, хто висить на дереві”),14 щоб благословення Авраамове через Христа Ісуса поширилося на язичників, щоб нам вірою прийняти обітницю Духа.
15 Браття! Кажу за розсудом 2( людським: навіть затвердженого людиною заповіту ніхто не скасовує і не додає до нього нічого.
16 Але Авраамові було дано обітниці і сімені його. Не казано “і нащадкам”, ніби про багатьох, а як про одного: і нащадкові твоєму, Який є Христос. 17 Я говорю
4, 3. [7] Ін 8, 39. [8] Бут. 12, 3. [10] Втор.
27, 26. Єр. 11, 3. [11] Авв. 2, 4. Рим. 1,
17. Євр. 10, 38. [12] Лев. 18, 5. [13] Втор.
21, 23. 1 Пет. 2, 24. Рим. 8, 3. [14] Іс. 44,
5. Діян. З, 25. [15] Євр. 9, 17. [16] Бут.
12, 7; 15, 5. [17] Вих. 12, 40. Діян. 7, 6.
про те, що заповіту про Христа, раніш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу.2270 Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею.
19 Для чого ж тоді закон? Він був даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця; і вчинений він був через ангелів, рукою посередника. 2271 Але посередника при одному не буває, а Бог один.2272 Отже, хіба закон заперечує обітниці Божі? Аж ніяк! Бо коли б даний закон міг животворити, тоді воістину праведність була б від закону;
22 але Писання всіх замкнуло під гріхом, щоб обітницю дано було віруючим за їхньою вірою в Ісуса
38 Христа.23 А до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону, до того часу, як належало відкритися вірі.24 Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою;
25 коли ж прийшла віра, ми вже не ттід вихователем. 26 Бо всі ви -сини Божі через віру в Христа Ісуса;27 усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися. 28 Нема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви -одно в Христі Ісусі. 29 А коли ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці.
А Ще скажу: доки спадкоємець - дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є гос-
подарем усього, 2 а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку.3 Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу; 4 коли 2 ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, 5 щоб викупити під-законних, щоб нам прийняти всиновлення. 6 А оскільки ви - сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: “Ав-ва, Отче!” 7 Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа. 8 Але 2 тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги. 9 Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтеся знову до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм?
10 Ви спостерігаєте дні, місяці, пори і роки. 11 Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас.
12 Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене. 13 Знаєте, що хоч я і в немочі плоті благовістив вам у перший раз, 14 але ви не зневажили і не відцуралися спокуси моєї в плоті моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Ісуса.
15 Яке ж було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і віддали мені. 16 Невже ж я став ворогом вашим, говорячи істину?
17 Пильнують про вас нещиро, хочуть відлучити вас, щоб ви дбали про них. 18 Добре пильнувати
Глава 4. [3] Гал. 5, 1. Кол. 2, 20. [4]
Іс. 7, 14. Лк 1, 31. [5] Рим. 8, 15. [7] Гал.
З, 29. [8] Єф. 2, 12. [9] 1 Кор. 13, 12. Євр. 7, 18; 10, 1. [10] Кол. 2, 16.
в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас. 19 Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос! 20 Хотів би тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я не розумію вас. 21 Скажіть же мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону? 2273 Бо написано: “Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної”. 2274 Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної, - за обітницею. 2275 У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Синайської, що народжує в рабство, це є Агар, 2276 бо Агар означає гору Синай в Аравії і відповідає нинішньому Єрусалиму, бо він зі своїми дітьми перебуває в рабстві;
26 а вишній Єрусалим - вільний: він мати всім нам. 27 Бо написано: “Звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно більше дітей, ніж у тієї,
1 що має чоловіка”. 28 Ми, браття, діти обітниці за Ісааком.29 Але як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині. 30 Що ж говорить Писання? “Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної”. 31 Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної.
^ Отже, стійте у свободі, яку дарував нам Христос, і не підпадайте знову під ярмо рабства. 2 Ось я, Павло, кажу вам: якщо
ви обрізуєтесь, не буде вам ніякої користі від Христа. 3 Знову я свідчу кожному чоловікові, який обрізується, що він повинен виконувати весь закон. 4 Ви, що виправдовуєтеся законом, залишилися без Христа, відпали від благодаті,
5 а ми духом чекаємо і сподіваємося цраведности через віру. 6 Бо в Христі Ісусі не має сили ні обрізання, ні необрізання, а віра, яка діє любов’ю. 7 Ви йшли добре; хто зупинив вас, щоб ви не підкорялись істині? 8 Таке переконання не від Того, Хто покликав вас. 9 Мала закваска все тісто заквашує. 10 Я певен за вас у Господі, що ви не будете мислити інакше; а той, хто бентежить вас, хто б він не був, понесе на собі осудження. 11 Браття! За що ж 21 переслідують мене, якщо я і тепер проповідую обрізання? Тоді припинилася б спокуса хреста.
12 О, якби були видалені ті, що підбурюють вас!
13 До свободи ви покликані, браття, тільки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плоті, але любов’ю служіть один одному. 14 Бо весь закон в одному слові міститься: “Люби ближнього твого, як самого себе”. 15 Коли ж ви один одного іризете і з’їдаєте, стережіться, щоб не знищили ви один одного!
16 Я говорю: духом живіть, і ви не будете чинити похоті плотської, 17 бо плоть бажає противного духові, а дух - противного плоті: вони одне одному противляться,
[2] Гал. 2, 21. [5] Рим. 5, 5. [6] Рим. 2,
29. [9] 1 Кор. 5, 6. [11] 1 Кор. 1, 23. [13]
1 Пет. 2, 16. 1 Кор. 8, 9. [14] Лев. 19, 18. Мф 5, 43. Мк 12, 31. Як. 2, 8. Рим. 13, 8.
[17] 1 Пет. 2, 11. Рим. 7, 23.
так що ви не те робите, чого хотіли б. 2277 Якщо ж дух вас провадить, то ви не під законом.2278 Діла плотські явні: це — перелюб, блуд, нечистота, безсоромність,2279 ідоло-служіння, чародійство, ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди, (спокуси), єресі,2280 ненависть, убивство, пияцтво, безчинство і таке інше. Попереджаю вас, як і раніше попереджав, що ті, хто так роблять, Царства Божого не
13 успадкують.22 Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра,23 лагідність, стриманість. На таких нема закону. 24 Але ті, що Христові є, плоть свою розп’яли з пристрастями і похотями.25 Якщо ми живемо духом, то за духом повинні й діяти.26 Не будьмо марнославні, один одного дратувати, один одному заздрити.
^ Браття! Якщо і впаде людина в якийсь гріх, ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагід-ности, пильнуючи кожний себе,
14 щоб і ти не був спокушений. 2 Носіть тягарі один одного і так здійсните закон Христа. 3 Бо хто вважає себе чимось, коли він є ніщо, той обманює себе.4 Кожний нехай випробовує своє діло і тоді матиме похвалу тільки в собі, а не в іншому, 5 бо кожний свій тягар понесе.
6 Той, хто навчається слова, нехай ділиться з наставником усяким добром. 7 Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. 8 Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне. 9 Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо.
10 Отже, доки є час, будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм за вірою.
11 Бачите, як багато я написав 2 вам власною рукою. 12 Ті, які бажають хвалитися плоттю, примушують вас обрізуватися тільки для того, щоб їх не гнали за хрест Христів, 13 бо й самі ті, що обрізуються, не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, аби похвалитися вашою плоттю. 14 А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, Яким для мене світ розп’ятий і я для світу.
15 Бо у Христі Ісусі не має ваги ні обрізання, ні необрізання, а нове створіння. 16 Тим, які живуть за цим правилом, мир їм і милість та Ізраїлеві Божому. 17 А втім, ніхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Ісуса на тілі моїм.
18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браття! Амінь.
14, 12. 1 Кор. З, 8. [6] Рим. 15, 27. 1 Кор.
9, 7 [7] Рим. 2, 6. [9] Мф 24, 13. 2 Сол. З,
13. [14] Рим. 6, 6. [15] Гал. 5, 6. Кол. З,
11. [16] Флп 3, 16. [17] 2 Кор. 4, 10.
6 1 Павло, з волі Божої апос-
ПОСЛАННЯ ДО ЕФЕСЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
тол Ісуса Христа, святим і вірним у Христі Ісусі, які перебувають в Ефесі:2 благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який благословив нас у Христі всяким духовним благословенням у небесах, 4 бо Він обрав нас у Ньому раніше створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові, 5 наперед призначивши усиновити нас Собі через Ісуса Христа, за благоволінням Своєї волі, 6 на похвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував
7 нас в Улюбленому, 7 в Якому ми маємо відкуплення Кров’ю Його, прощення гріхів через багатство благодаті Його, 8 яку Він щедро дарував нам у всякій премудрості і розумінні, 9 відкривши нам таїну волі Своєї, за Своїм благоволінням, яке Він раніш поклав у Ньому,10 в установлення повноти часів, щоб усе небесне і земне з’єднати тті я главою Христом. 11 У Ньому ми і стали спадкоємцями, бувши для того наперед призначеними за визначенням Того, Хто все творить за радою волі Своєї,
12 щоб бути нам, які раніш уповали на Христа, на похвалу слави
Глава 1. [1] 1 Кор. 1, 1.2 Кор. 1, 1. [3]
1 Пет. 1, 3. 2 Кор. 1, 3. [4] Рим. 8, 29.
2 Тим. 1, 9. [6] Мф 3, 17. Рим. 5, 15. [7] Рим. З, 25. [9] Еф. З, 9. [10] Дан. 9, 24. Мк 1, 15. Гал. 4, 4. Кол. 1, 20. [11] Лк 7,
ЗО. Діян. 20, 27. [13] Еф. 1, ЗО. [14]
Його. 13 У Ньому і ви, почувши слово істини, благовістя вашого спасіння, та увірувавши в Нього, були відзначені обіцяним Святим Духом, 14 Який є запорукою спадщини нашої для відкуплення надбання Його, на похвалу слави Його.
15 Тому і я, почувши про вашу віру в Христа Ісуса і про любов до всіх святих, 16 безперестанно 21 дякую за вас Богові, згадуючи вас у молитвах моїх, 17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрості й одкровення для пізнання Його
18 і просвітив очі серця вашого, щоб ви зрозуміли, в чому полягає надія на Його покликання, і яке багатство славної спадщини Його для святих, 19 і яка безмірна велич могутности Його в нас, що вірують за діянням превеликої сили Його, 20 якою Він діяв у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах, 21 вище від усякого начальства, і влади, і сили, і панування, і всякого імені, названого не тільки в цьому віці, але і в майбутньому, 22 і все підкорив 21 під ноги Йому, і поставив Його вище за все, главою Церкви,23 яка є тіло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому.
2 Кор. 5, 5. [16] Флп 1, 3. [17] 1 Кор. 12,
8. [18] Діян. 26, 18. [20] Пс. 109, 1. Мк
16, 19. [21] Кол. 2, 10. [22] Пс. 8, 7. Мф 28, 18. 1 Кор. 15, 27. Еф. 5, 23. Кол. 1,
18; 2, 10.
0 І вас, мертвих через зло-чини і гріхи ваші,2 в яких ви
колись жили за звичаями світу цього, з волі князя піднебесного, духа, що діє тепер в синах проти-влення,3 між якими і ми всі жили колись за нашими плотськими похотями, виконуючи бажання плоті й помислів, та були за приро-
20 дою дітьми гніву, як і інші,4 Бог, багатий милістю з великої Своєї любови, якою нас полюбив, 5 і нас, мертвих за злочини, оживотворив із Христом, - благодаттю ви спасені, - 6 і воскресив із Ним,
1 посадив на небесах у Христі Ісусі,7 щоб у майбутніх віках явити безмірне багатство благодаті Своєї в благості до нас у Христі Ісусі. 8 Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це -Божий дар: 9 не через діла, щоб ніхто не хвалився.10 Бо ми - Його творіння, створені у Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми виконували.
11 Отже, пам’ятайте, що ви, колись язичники плоттю, яких називали необрізаними так звані обрізані плотським обрізанням, рукотворним, 12 що ви були в той час без Христа відчуженими від громади ізраїльської, чужі завітам обітниці, не мали надії і були безбожниками в світі,13 а тепер у Христі ви, що колись були далекими, стали близькими Кров’ю Христовою.
21 14 Бо Він є мир наш, Який створив з обох одне і зруйнував перепону, яка стояла посередині,
Глава 2. [1] Кол. 2, 13. [2] Ін 12, 31. 1 Кор. 6, 11. Кол. З, 7. [4] Рим. 2, 4. [5] Рим. 8, 11. [7] Еф. З, 8. [8] Діян. 15, 11. [9] Рим. З, 20 [10] Іс. 44, 21. Тит. 2, 14. Євр. 13, 21. [12] Неєм. 2, 20. Єз. 13, 9. Рим. 9, 4. Кол. 1, 21. [13] Діян. 2, 39.
[14] Іс. 9, 6. Ін 16, 33. [15] 2 Кор. 5, 17.
15 скасувавши ворожнечу плоттю Своєю, а закон заповідей вченням, щоб з двох створити в Собі Самому одну нову людину, вчинивши мир, 16 і в єдиному тілі примирити обох із Богом хрестом, убивши ворожнечу на ньому.171, прийшовши, благовістив мир вам, далеким і близьким, 18 бо через Нього і ті й інші маємо доступ до Отця в одному Духові.
19 Отже, ви вже не чужі і не при- 2 шельці, а співгромадяни святим
і свої Богові, 20 утверджені на основі апостолів і пророків, маючи наріжним каменем Самого Ісуса Христа, 21 на Якому вся будівля, складаючись злагоджено, зростає в святий храм у Господі,22 на якому і ви будуєтесь Духом на оселю Божу.
*2 Задля цього я, Павло, став в’язнем Ісуса Христа за вас, язичників.2 Як ви чули про діяння благодаті Божої, даної мені для вас, 3 бо одкровенням мені провіщена таїна (про що я раніш написав вам коротко), 4 тому ви, читаючи, можете збагнути моє розуміння таїни Христової,5 яка була провіщена людським синам минулих поколінь, а тттттті відкрита святим апостолам Його і пророкам Духом Святим,6 щоб і язичникам бути співспадкоємцями, які становлять одне тіло, і співучасниками обітниці Його у Христі Ісусі через благовістування,7 служителем якого був і я за даром благодаті Божої, даної мені діянням
[17] Іс. 57, 19. Зах. 9, 10. [18] Ін 14, 6. Рим. 5, 2. Євр. 10, 19. [20] Іс. 28, 16.
1 Пет. 2, 4. [21] Кол. 2, 19. [22] 2 Кор. 6, 16.
Глава 3. [1] Діян. 21, 33. [2] Діян. 9,
15. Гал. 1, 16. [3] Еф. 1, 9. [5] 1 Пет. 1,
12. [6] Рим. 15, 12. [7] Діян. 9, 15.
!3 сили Його. 2281 Мені, найменшому з усіх святих, дано благодать цю -благовістити язичникам недослід-жуване багатство Христове 2282 і відкрити всім, у чому полягає будівництво таємниці, споконвіку утаєної в Бозі, Який усе створив їсу-сом Христом, 2283 щоб нині стала відомою через Церкву начальствам і владам на небесах різноманітна премудрість Божа, 2284 за передвічним призначенням, яке Він здійснив у Христі Ісусі, Господі нашому, 2285 в Якому ми маємо дерзновення і надійний доступ через віру в Нього. 2286 А тому благаю вас не сумувати з приводу моїх заради вас скорбот, бо то є ваша слава.
14 Для цього я схиляю коліна свої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, 15 від Якого іменується всякий рід на небесах і на землі, 16 щоб дав вам, за багатством слави Своєї, міцно утвердитися Духом Його у внутрішньому чоловікові, 17 вірою вселитися Христові в серця ваші, 18 щоб ви, вкорінені й утверджені в любові, могли зрозуміти з усіма святими, що є ширина, і довжина, і глибина, і висота, 19 і зрозуміти любов Христову, яка перевищує розуміння, щоб вам сповнитися всією повнотою Божою.
20 А тому, Хто силою, що діє в нас, може створити незрівнянно більше за те, чого ми просимо або про що помишляємо, 21 слава в Церкві у Христі Ісусі і в усі роди повік. Амінь.
Д Отже, я, в’язень ради Гос- 2І пода, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані, 2 з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю,
3 прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру. 4 Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого; 5 один Господь, одна віра, одне хрещення, 6 один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас.
7 Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового.
8 Тому й сказано: “Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям”. 9 А “піднявшись” що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі?
10 Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все.11 І Він настановив одних апостолами, інттттгх пророками, інттттгх євангелістами, інших пастирями та вчителями, 12 на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового, 13 аж доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової; 14 щоб ми 2І не були більше дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання, 15 а істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є глава Христос, 16 з Якого все тіло, що складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріп-
Глава4. [1] Флп 1, 27. Кол. 1, 10. 1 Сол.
2 12. [4] Рим. 12, 5. 1 Кор. 12, 12. [6] Мал. 2, 10. Мк 12, 29. [7] Рим. 12, 3.
1 Кор. 12, 11. 2 Кор. 10, 13. [8] Пс. 67, 19.
Ін З, 13. [11] 1 Кор. 12, 28. [13] 1 Кор. 14,
20. [15] Рим. 12, 9. Еф. 1, 22. Кол. 1, 18.
люються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує приріст для створення самого себе в любові.
26 17 Тому я кажу і заклинаю Гос
подом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого,18 будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього. 2287 Вони, дійшовши до бездуш-ности, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю. 2288 Але ви не так пізнали Христа; 2289 тому що ви чули про Нього і в Ньому навчились, - бо істина в Ісусі, - 2290 відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях, 2291 а обновитися духом розуму вашого 2292 і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини.
2 7 25 Тому, відкинувши неправду,
говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному. 26 Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому; 27 і не давайте місця дияволові. 28 Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях. 29 Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають. 30 І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення. 31 Усяке роздратування, і
лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас;32 а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам.
С Отже, наслідуйте Бога, як 2 діти улюблені,2 і живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас у приношення і жертву Богові, на пахощі приємні. 3 А блуд і всяка нечистота та користолюбство не повинні навіть згадуватися у вас, як ли-чить святим. 4 Також лихослів’я, і марнослів’я, і кощунство не пристойні вам, а, навпаки, подяка;
5 бо знайте, що ніякий блудник, чи нечистий, чи користолюбець, який є ідо лос лужите лем, не має спадку в Царстві Христа і Бога.
6 Нехай ніхто не зваблює вас марними словами, бо за це приходить гнів Божий на синів непокірних;
7 отже, не будьте їхніми спільниками. 8 Ви були колись темрявою, а тепер - світло в Господі: робіть, як діти світла, 9 бо плід Духа є у 2 всякій доброті, праведності та істині.10 Випробовуйте, що є угодне Богові, 11 і не беріть участи в неплідних ділах темряви, але викривайте. 12 Бо про те, що вони роблять таємно, соромно і говорити.
13 Все ж те, що викривається, стає явним від світла, бо все, що стає явним, є світло. 14 Тому сказано: “Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос”.
15 Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі,
1 Ін 3, 11. [3] 1 Кор. 6, 15. [4] Мф 12, 36. Еф. 4, 29. [б] 1 Кор. 6, 10. [6] Мф 24, 4. Мк. 13, 5. Лк 21, 8. 2 Сол. 2, 3. [8] Ін 8, 12; 12, 36. [9] Гал. 5, 22. [11] 2 Кор. 6,
14. 1 Тим. 5, 20. [13] Ін 3, 20. [14] Іс. 60,
1. Рим. 6, 4. [15] Кол. 4, 5.
16 цінуючи час, бо дні лукаві,2293 отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа. 2294 І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом,2295 повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піс-неспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших
'0 Господа,2296 дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, 2297 підкоряючись один одному в страху Божому.
22 Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві,2298 бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла. 2299 Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.
>1 25 Чоловіки, любіть своїх жінок,
як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, 26 щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова; 27 щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями, чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна. 28 Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе. 29 Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву, 30 бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його. 31 Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї, і будуть двоє одна
плоть.32 Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви.33 Отже, 2Ї кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка. іС Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість. 2 “Шануй батька твого і матір” — це перша заповідь з обітницею: 3 “щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землі”. 4 І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому.
5 Раби, слухайтеся господарів своїх у плоті зі страхом і трепетом, у простоті серця вашого, як Христа, 6 не з показною тільки прислужливістю, як чоловіко-угодники, а як раби Христові, виконуючи волю Божу від душі.
7 Служіть щиро, як Господу, а не як людям, 8 знаючи, що кожен одержить від Господа в міру добра, яке він зробив, чи раб, чи вільний.
9 І ви, господарі, поводьтеся з ними так само, стримуючи суворість, знаючи, що і над вами самими і над ними є на небесах Господь, у Якого немає упереджености.
10 Нарешті, браття мої, зміц- 2Ї нюйтесь Господом і могутністю сили Його. 11 Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських, 12 бо наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світопра-
Глава 6. [1] Втор. 5, 16. Притч. 23,
22. Мф 15, 4. Мк 7, 10. Кол. З, 20. [3] Вих. 20, 12. [4] Притч. 13, 25. [5] 1 Пет.
2, 18. Кол. З, 22. Тит. 2, 9. [8] 2 Кор. 5,
10. [9] Втор. 10, 17. 2 Пар. 19, 7. Іов. 34,
19. Прем. 6, 7. Сир. 35, 12. Гал. 2, 6. [11] Рим. 13, 12. 1 Сол. 5, 8. [12] Ін 12, 31;
14, ЗО. Еф. 2, 2.
вителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних. 13 Для цього прийміть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий і, все подолавши, вистояти. 2300 Отже, станьте, підперезавши стегна ваші істиною, і зодягнувшись у броню праведности,
15 і взувши ноги в готовність благовістити мир;2301 а понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого; 2302 і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, що є Слово Боже.
34 18 Усякою молитвою і благанням моліться у будь-який час духом, і дбайте про це саме з повною постійністю і благанням за всіх свя
тих 19 і за мене, щоб мені дано було слово устами моїми відкрито з дерзновенням звіщати таїну благовістування, 20 для якого я посол у кайданах, щоб я сміливо проповідував, як мені належить.
21 А щоб і ви знали про мої обставини і діла, про все сповістить вам Тихик, улюблений брат і вірний у Господі служитель,22 якого я і послав до вас для того самого, щоб ви довідалися про нас і щоб він утішив серця ваші.
23 Мир браттям і любов з вірою від Бога і Отця і Господа Ісуса Христа. 24 Благодать з усіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.
ПОСЛАННЯ ДО ФИЛИП’ЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
J5 1 Павло і Тимофій, раби Ісуса Христа, всім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филипах, з єпископами і дияконами: 2 благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Дякую Богові моєму при всякій згадці про вас,4 завжди у кожній молитві моїй про всіх вас, при-носячи з радістю молитву мою,
5 за вашу участь у благовістуванні від першого дня аж донині, 6 будучи впевнений у тому, що той, хто почав у вас добре діло, вершитиме його аж до дня Ісуса Христа, 7 як і належить мені думати про всіх вас, бо я маю вас у серці
у кайданах моїх, при захисті та утвердженні благовістя, вас усіх, як співучасників моїх у благодаті.
8 Бог - свідок, що я люблю всіх 2 вас любов’ю Ісуса Христа 9 і молюся за те, щоб любов ваша ще більше і більше зростала в пізнанні та всякому почутті, 10 щоб, пізнаючи те, що краще, ви були чисті і не спіткнулися в день Христа, 11 наповнені плодами праведности Ісусом Христом, на славу і похвалу Божу.
12 Бажаю, браття, аби ви зна- 2 ли, що те, що зі мною сталося, послужило більшому успіху благовістя, 13 бо моє ув’язнення за
Христа стало відомим усій Преторії та всім іншим, 2303 і більшість
з братів у Господі, підбадьорившись кайданами моїми, почали сміливіше, безбоязно проповідувати слово Боже. 2304 Деякі, правда, через заздрощі і суперництво, а інші з доброї волі Христа проповідують.
16 Одні з суперництва проповідують Христа не чисто, думаючи збільшити тягар кайданів моїх,
17 а інші — з любови, знаючи, що я поставлений захищати благовіс-тя. 2305 Але що до того? Як би не проповідували Христа, удавано або щиро, я й тому радію і радітиму, 2306 бо знаю, що це послужить мені на спасіння за вашою молитвою і співдіянням Духа Ісуса
■8 Христа,20 при впевненості й надії моїй, що я ні в чому не буду осоромлений, але при всякому дерз-новенні і тепер, як і завжди, возвеличиться Христос у тілі моєму, чи то життям, чи смертю.21 Бо для мене життя - Христос, і смерть — надбання. 22 Якщо ж життя у плоті дає плід моєму ділу, то не знаю, що обрати; 23 вабить мене те й інше: маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще; 24 а залишатися в плоті потрібніше для вас.
25 І я певно знаю, що зостанусь і буду з усіма вами для вашого успіху й радости у вірі,26 щоб похвала ваша у Христі Ісусі примножилася через мене, при моєму друго-
9 му приході до вас. 27 Тільки живіть достойно благовістя Христового, щоб мені, чи прийду я і по-
бачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську. 28 Не лякайтесь ні в чому противників; це для них ознака погибелі, а для вас -спасіння. І це від Бога,29 тому що вам дано ради Христа не тільки вірувати в Нього, але й страждати за Нього, 30 таким самим подвигом, який ви бачили в мені і нині чуєте про мене.
0 Отже, коли є яке втішення у Христі, коли є яка втіха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і жалісливість, 2 то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту саму любов, будьте однодушні та однодумні; 3 нічого не робіть з суперництва або чванливости, але в покірності шануйте один одного вищим за себе. 4 Не про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших, 5 бо у вас повинні бути ті 2а самі почування, як і в Христі Ісу-сі: 6 Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові,7 але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік;8 упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної. 9 Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я,10 щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних 11 і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
Флп 3, 16. [3] Лк 14, 11. Рим. 12, 10. [4]
1 Кор. 10, 24. [5] Мф 11, 29. [6] 2 Кор. 4,
4. Кол. 1, 15. [7] Пс. 21, 7. Іс. 49, 6. Мф
20, 28. [8] Мф 26, 39. Євр. 2, 17. [9] Мф
28, 18. Євр. 1, 4. [10] Іс. 45, 23. Рим. 14,
11. Одкр. 5, 14. [11] Ін 13, 13. 1 Кор. 8, 6.
11 12 Отже, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутности, зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння; 2307 тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням.
14 Усе робіть без нарікання й сумніву, 2308 щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими, непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі, 2309 зберігаючи Слово життя, на похвалу мені в
12 день Христа, що я не даремно біг і не даремно трудився. 2310 Та коли я і роблюся жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радію і співрадію усім вам. 18 Про це саме
і ви радійте і співрадійте мені.
19 Надіюсь же в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом. 20 Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас. 21 Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу.
22 А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовістуванні. 23 Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною.
13 24 Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас. 25 А втім, я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй,26 бо він дуже бажав бачити
всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу. 27 Бо він був смертельно хворий, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалася мені печаль до печалі.
28 Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи і я був менше засмучений.
29 Прийміть же його в Господі з усякою радістю і таких майте в пошані,30 бо він за діло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені.
^ Втім, браття мої, радуйтесь 2 у Господі. Писати про те саме для мене необтяжливо, а для вас повчально.
2 Стережіться псів, стережіться лихих працівників, стережіться обрізання,3 бо обрізання - ми, що служимо Богові духом і хвалимось Ісусом Христом, а не надіємось на плоть. 4 Хоч я можу надіятись і на плоть. Якщо хто ітттттттй думає надіятись на плоть, то я більше,5 обрізаний восьмого дня,
з роду Ізраїлевого, коліна Вені-амінового, єврей з євреїв, за законом фарисей, 6 за ревністю - гонитель Церкви Божої, за правдою законною - непорочний.7 Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за ніщо.
8 Та і все я вважаю за ніщо заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Нього я 2 від усього відмовився і все вважаю за сміття, щоб придбати
Глава 3. [1] 2 Кор. 13, 11. [2] Іс. 56, 10. 2 Кор. 11, 13. [3] Єр. 4, 4. Рим. 2, 29.
[5] Діян. 23, 6; 26, 5. [6] Діян. 8, 3. [8] Прем. 5, 3. Іс. 53, 11. Єр. 9, 24. Ін 17, 3. Кол. 2, 2.
Христа 2311 і знайтись у Ньому не зі своєю праведністю, яка від закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю від Бога за вірою; 2312 щоб пізнати Його і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись смерті Його, 2313 щоб досягти воскресіння мертвих. 2314 Кажу так не тому, що я вже досяг або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досяг мене Христос Ісус.
13 Браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тільки, забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед.
14 Прагну до мети, до почести вишнього покликання Божого в Христі Ісусі,2315 отже, хто з вас довершений, так повинен думати; якщо ж ви про щось інакше думаєте, то і це Бог вам відкриє. 16 Втім, чого ми досягли, так і повинні думати
і за тим правилом жити.
17 Наслідуйте, браття, мене і дивіться на тих, що діють за образом, який маєте в нас. 18 Багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навіть із сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Христового. 19 Кінець їхттій - погибель, бог їхній - черево, і слава їхня -в соромі, вони думають про зем-
6 не.20 А наше життя - на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа,
21 Який перемінить тіло смирення нашого так, що воно буде відповідне славному Тілу Його, силою, якою Він діє і підкоряє Собі все.
Д Отже, браття мої улюблені й жадані, радість і вінець мій, стійте так у Господі, улюблені.
2 Благаю Єводію, благаю й Син-тихію мислити те саме в Господі.
3 Так, благаю і тебе, щирий співробітнику, допомагай їм, тим, що в благовісті працювали разом зі мною і з Климентом та з іншими співробітниками моїми, чиї імена
- в книзі життя.
4 Радійте завжди в Господі, і ще 24 кажу: радійте. 5 Лагідність ваша нехай буде відома всім людям. Господь близько. 6 Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом, 7 і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі.
8 Нарешті, браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте. 9 Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в мені, те виконуйте, -і Бог миру буде з вами.
10 Я дуже зрадів у Господі, що 24 ви вже знову почали турбуватися про мене; ви і раніше турбувались, але вам не сприяли обставини.
11 Говорю не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є,12 умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках. 2316 Усе
Глава 4. [1] 2 Кор. 1, 14. 1 Сол. 2, 19.
[2] Флп 2, 2. [3] Вих. 32, 32. Лк 10, 20. Одкр. З, 5. [5] Як. 5, 9. 1 Пет. 4, 7. [6] Мф 6, 25. 1 Тим. 2, 1. [7] Ін 14, 27. Кол.
З, 15. [8] Мф 5, 16. Рим. 13, 13. [9] Рим.
15, 33. [11] 1 Тим. 6, 6. [12] 2 Кор. 6, 10.
[13] 2 Кор. 12, 9.
можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює. 14 А втім, ви добре зробили, взявши участь у моїй скорботі.
15 Ви знаєте, филип’яни, що з початку благовістя, коли я вийшов із Македонії, жодна церква не взяла участі у подаванні мені та прийманні мене, крім вас одних;
16 ви й до Солуня і раз і два присилали мені на потреби. 17 Кажу це не тому, що я шукав подаяння, але шукаю плоду, який примножується на користь вашу.18 Я одержав усе і маю з достатком; я задоволений, одержавши від Епа-фродита надіслане вами, як запашне куріння, жертву приємну, благоугодну Богові. 2317 Бог мій нехай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славі, Хрис-том Ісусом. 2318 Богові ж і Отцеві нашому слава на віки віків. Амінь.
21 Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас усі браття, що перебувають зі мною.2319 Вітають вас усі святі, а найбільше
з Кесаревого дому.
23 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.
ПОСЛАННЯ ДО КОЛОСЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
теля Христового, 8 який і сповістив нас про вашу любов у дусі.
9 Тому і ми від цього дня, як почули про це, не перестаємо молитися за вас і просити, щоб ви наповнювалися пізнанням волі Його, в усякій премудрості й розумінні духовному,10 щоб поводилися достойно Бога, у всьому догоджаючи Йому, приносячи плід у всякому доброму ділі та зростаючи у пізнанні Бога, 11 зміцнюючись усякою силою за могутністю слави Його, в усякому терпінні й великодушності з радістю, 12 дя- 2 куючи Богові й Отцеві, Який покликав нас до участи у спадщині святих у світлі,13 визволив нас від влади темряви і ввів у Царство улюбленого Сина Свого, 14 у Якому ми маємо відкуплення Кров’ю
Його і прощення гріхів,2320 Який є образ Бога невидимого, народжений раніше всякого створіння;
16 бо Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме і невидиме; чи престоли, чи господст-ва, чи начальства, чи влади, - усе Ним і для Нього створено;2321 і Він є раніш усього, і все Ним стоїть.
>1 2322 І Він є глава тіла Церкви; Він
- початок, первісток із мертвих, щоб мати Йому в усьому першість,
19 бо благоугодно було Отцю, щоб у Ньому була вся повнота2323 і щоб через Нього примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров’ю хреста Його, і земне, і небесне. 2324 І вас, що були колись відчуженими і ворогами, за схильністю до лихих діл, 22 нині примирив у тілі Плоті Його, смертю Його, щоб поставити вас святими й непорочними і невинними перед Собою,23 коли тільки перебуваєте твердими і непохитними у вірі і не відпадаєте від надії благовістя, яке ви чули, яке сповіщено у всьому створінні піднебесному, якому я, Павло, зробився служителем.
'2 24 Нині я радію в стражданнях
моїх за вас і поповнюю нестачу у плоті моїй скорбот Христових за Тіло Його, яке є Церква,25 котрої я зробився служителем за домоведенням Божим, дорученим мені для вас, щоб виконати слово Боже, 26 тайну, заховану від віків і родів, нині ж відкриту святим Його, 27 яким Бог зволив показа-
ти, яке багатство слави в тайні ттій для язичників, бо вона є Христос у вас, надія слави,28 Якого ми проповідуємо, наставляючи всяку людину та навчаючи всякої премудрости, щоб показати кожну людину довершеною в Христі Ісусі;29 для чого я і працюю і змагаюся силою Його, що діє в мені могутньо.
0 Бажаю, щоб ви знали, який 21 подвиг я маю заради вас і заради тих, котрі в Лаодикії та Ієра-полі, і ради всіх, хто не бачив обличчя мого у плоті, 2 щоб утішилися їхні серця, з’єднані в любові для всякого багатства досконалого розуміння, для пізнання тайни Бога і Отця і Христа, 3 в Якому заховані всі скарби премудрости й відання. 4 Це я кажу для того, щоб хто-небудь не обманув вас улесливими словами;5 бо я, хоч і відсутній тілом, але духом перебуваю з вами і радію, коли бачу благоустрій і твердість вашої віри
у Христа. 6 Тому, як ви прийняли Христа Ісуса Господа, так і ходіть у Ньому,7 будучи укорінені і утверджені в Ньому та зміцнені у вірі, як ви навчені, збагачуючись у ній із подякою.
8 Глядіть, браття, щоб хто не 21 звабив вас філософією й марною оманою, за переказом людським, за стихіями світу, а не за Христом; 9 бо в Ньому живе уся повнота Божества тілесно, 10 і ви маєте повноту в Ньому, Який є глава всякого начальства і влади.
23. Еф. З, 17. [28] 2 Кор. 11, 2. [29]
1 Кор. 15, 10. Флп 2, 13.
Глава 2. [2] Флп 3, 8. [3] 1 Кор. 1, ЗО.
[5] 1 Кор. 5, 3. [7] 1 Кор. 1, 5. Еф. З, 17.
[8] Еф. 5, 6. Євр. 13, 9. [9] Ін 1, 14. Кол.
1, 19. [10] Еф. 1, 22.
11 В Ньому ви і обрізані нерукотворним обрізанням, стягненням гріховної плоті, обрізанням Христовим; 12 бувши поховані з ним у хрещенні, в Ньому ви і співвос-кресли вірою в силу Бога, Який
55 воскресив Його з мертвих,13 і вас, що були мертві в гріхах і в необ-різанні плоті вашої, оживив разом із Ним, простивши нам усі гріхи,14 знищивши вченням рукописання, що було про нас і проти нас, і Він узяв його з середовища і прибив до хреста; 15 забравши сили у начальств і властей, владно вивів їх на ганьбу, подолавши їх Собою.
16 Отже, хай ніхто не осуджує вас за їжу або питво, чи за яке свято, або за новий місяць, або за суботу: 17 це - тінь майбутнього, а тіло у Христі. 18 Нехай ніхто не зваблює вас самовільною сми-ренномудрістю та служінням ангелів, втручаючись у те, чого не бачив, безрозсудно величаючись тілесним своїм розумом 19 і не тримаючись голови, від якої все тіло, з’єднуване і зміцнюване суглобами та зв’язками, росте зростом
56 Божим. 20 Отже, якщо ви з Христом померли для стихій світу, то для чого ви, як ті, що живуть у світі, дотримуєтесь постанов:21 не доторкайся, не споживай, не займай 22 все ттттттттт вживанням - за заповідями та вченням людським.
23 Воно має тільки вигляд мудрости в самовільному служінні, сми-ренномудрості та виснаженні тіла,
але не має будь-якого значення, крім хіба насичення плоті.
“З Отже, якщо ви воскресли з Христом, вишніх шукайте, де Христос сидить праворуч Бога,2 про горнє помишляйте, а не про земне. 3 Бо ви померли, і життя ваше сховано з Христом у Бозі; 4 коли 2 ж з’явиться Христос, життя ваше, тоді ви з’явитеся з Ним у славі.
5 Отже, умертвіть земні члени ваші: блуд, нечистоту, пристрасть, злу похіть і користолюбство, що є ідолослужіння,6 за них гнів Божий іде на синів противлення,
7 серед яких і ви колись ходили, коли жили поміж ними.8 А тепер ви відкладіть усе: гнів, лютість, злість, лихослів’я, лайливість уст ваших; 9 не говоріть неправди один одному, скинувши стародавню людину з ділами її 10 та вдягнувшись у нову, яка оновлюється в пізнанні за образом Творця її,
11 де немає ні елліна, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, скіфа, раба, вільного, але все і у всьому Христос.
12 Отже, вдягніться, як обрані 2 Божі, святі та улюблені, в милосердя, благість, смиренномудрість, лагідність, довготерпіння, 13 по-ступаючись один одному і прощаючи взаємно, коли хто на кого має скаргу: як Христос простив вас, так і ви.14 Більш за все вдягніться в любов, яка є сукупністю довер-шености.151 нехай панує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликані в одному тілі, і будьте
Флп 3, 20. [3] Рим. 8, 24. Гал. 2, 20. [4]
1 Ін 3, 2. Флп 3, 21. [5] Еф. 5, 3. [6]
1 Кор. 6, 9 [8] Рим. 6, 4. Еф. 4, 22. Євр.
12, 1. [9] Лев. 19, 11. Еф. 4, 25. [10] Бут.
1, 27; 5, 1; 9, 6. Еф. 4, 24. [11] Гал. 6, 15.
[12] Еф. 4, 32. [13] Мф 6, 14. Рим. 13, 8;
15, 1. [15] Еф. 4, 3. Флп 4, 7.
вдячні.16 Слово Христове нехай оселяється у вас щедро, з усякою премудрістю, навчайте і наставляйте один одного псалмами, славослів’ям і піснями духовними, в благодаті співаючи в серцях ваших
'9 Господеві. 17 І все, що ви робите, словом чи ділом, усе робіть в ім’я Господа Ісуса Христа, дякуючи через Нього Богові й Отцеві.
18 Жінки, слухайте чоловіків своїх, як личить у Господі. 19 Чоловіки, любіть своїх жінок і не будьте до них суворі. 20 Діти, будьте слухняні батькам вашим у всьому, бо це благоугодне Господеві. 21 Батьки, не роздратовуйте дітей ваших, щоб вони не падали духом.22 Раби, слухайте в усьому господарів ваших за плоттю, не для очей тільки прислуговуючи їм, як чоловікоугодники, але в простоті серця, боячись Бога. 231 все, що робите, робіть від душі, як для Господа, а не для людей,
24 знаючи, що в нагороду від Господа одержите спадок, бо ви служите Господу Христу. 25 А хто кривду вчинить, той кривду й одержить, без огляду на особу.
Д Господарі, віддавайте рабам належне і справедливе, знаючи, що і ви маєте Господа на небесах.
іО 2 Будьте постійні в молитві, пильнуючи в ній із подякою. 3 Моліться також і за нас, щоб Бог відчинив нам двері для слова, звіщати тайну Христову, за яку я і в кайданах, 4 щоб я відкрив її, як належить мені звіщати. 5 І з зовнішніми поводьтесь розсудливо, користуючись часом. 6 Слово ваше
нехай буде завжди з благодаттю, сіллю приправлене, щоб ви знали, як відповідати кожному.
7 Про мене все скаже вам Ти-хик, улюблений брат і вірний служитель та співпрацівник у Господі, 8 якого я послав до вас для того, щоб він довідався про ваші обставини і втішив серця ваші, 9 з Они-симом, вірним і улюбленим братом нашим, який від вас. Вони розкажуть вам про те, що діється тут.
10 Вітає вас Аристарх, ув’язне- 2( ний разом зі мною, і Марк, племінник Варнави (про якого ви дістали накази: якщо прийде до вас, прийміть його),2325 також Ісус, прозваний Юстом, обидва з обрізаних. Вони - єдині співпрацівники для Царства Божого, що були мені відрадою. 12 Вітає вас Епафрас ваш, раб Ісуса Христа, який завжди дбає про вас у молитвах, щоб ви перебували довершеними і наповненими всім, що угодне Богові.
13 Свідчу про нього, що він має велику ревність і турботу про вас
і про тих, що перебувають у Лао-дикїї та Ієраполі.14 Вітає вас Лука, лікар улюблений, і Димас. 15 Вітайте братів із Лаодикії і Німфана та домашню церкву його.
16 Коли це послання прочитане буде у вас, то зробіть так, щоб воно було прочитане і в Лаоди-кійській церкві, а те, що в Лаодикії, прочитайте і ви.
17 Скажіть Архипові: гляди, щоб ти виконав служіння, яке ти прийняв у Господі.
18 Привітання моєю рукою, Пав-ловою. Пам’ятайте мої кайдани. Благодать з усіма вами. Амінь.
32 1 Павло, і Силуан, і Тимофій
ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ ДО СОЛУНЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
— церкві Солунській в Бозі Отці і Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
2 Завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи про вас у молитвах наших, 3 безперестанно пам’ятаючи про ваше діло віри, і труд любови, і терпіння уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, 4 знаючи обрання ваше, улюблені Богом браття; 5 тому що наше благовістування у вас було не лише в слові, але і в силі, і у Святому Дусі, і з багатьма свідченнями, як ви самі знаєте, які ми були між
53 вами для вас. 6 І ви стали наслідувачами нам і Господеві, прийнявши слово при багатьох скорботах з радістю Духа Святого,
7 так що ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та Ахайї.
8 Бо від вас рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та Ахайї, але і в усякому місці пройшла слава про віру вашу в Бога, так що не треба нам говорити про це. 9 Бо вони самі звіщають про нас, яким був наш вхід до вас, і як ви навернулися до Бога від ідолів, щоб служити Богові Живому і істинному 10 і чекати з небес Сина Його, Якого Він воскресив з мертвих, Ісуса, що визволяє нас від майбутнього гніву.
Глава 1. [1] Діян. 16, 1. Гал. 1, 3. [2] Флп 1, 3. 2 Сол. 1, 3. [3] Діян. 17, 4. [5] Рим. 15, 19. [6] Флп 3, 17. [10] Ос. 13, 14.
Глава 2. [2] Діян. 16, 22. [3] 2 Кор. 2,
'У Ви самі знаєте, браття, про 2 наш вхід до вас, що він не був даремний; 2 але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом.3 Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства; 4 але, оскільки Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам благовістування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Який випробовує серця наші.5 Бо ніколи не було в нас перед вами ні слова омани, як ви знаєте, ні користи: Бог свідок! 6 Не шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших: 7 ми могли прийти з поважністю, як апостоли Христові, але були тихі серед вас, як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми. 8 Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі ттяттгі, тому що ви стали нам любі. 9 Бо ви пам’ятаєте, браття, 2 труд наш і подвиг: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого
з вас, ми проповідували благовістя Боже. 10 Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих,
11 тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх, 12 ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство і славу.
13 Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що, прийнявши від нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є істинно, яке і діє у вас, віруючих.
6 14 Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Ісусі, які знаходяться в Юдеї, бо і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, що й ті від юдеїв,
15 які вбили і Господа Ісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не догоджають, і всім людям противляться, 16 які забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це поповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця.
17 Ми ж, браття, розлучившись
із вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше. 18 І тому ми, я, Павло, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана. 19 Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Ісусом Хрис-
7 том у пришестя Його? 20 Бо ви — слава наша і радість.
'З І тому, не стерпівши більше, ми захотіли зостатися в Афінах одні 2 і послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого та співпрацівника нашого у благовістуванні Христовому, щоб утвердити вас і втішити у вірі вашій, 3 щоб ніхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самі знаєте,
що нам так судилося. 4 Бо ми й тоді, коли були у вас, передрікали вам, що маємо страждати, як і сталося, і ви знаєте. 5 Тому і я, не стерпівши більше, послав довідатися про віру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник і не став марним труд наш. 6 Тепер же, коли прийшов до нас від вас Тимофій і приніс нам добру звістку про віру і любов вашу, і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як і ми вас, 7 то ми, при всій скорботі і нужді нашій, втішалися за вас, браття, заради вашої віри; 8 бо тепер ми живі, коли ви перебуваєте в Господі. 9 Яку подяку ми 2( можемо скласти Богові за вас, за всю радість, якою радіємо за вас перед Богом нашим, 10 і вночі і вдень якнайревніше молячись, щоб побачити лице ваше і довершити те, чого не вистачило віри вашій? 11 Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай і направить шлях наш до вас.
12 А вас Господь нехай виповнить
і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, як і наша є до вас,
13 щоб утвердити серця ваші непорочними у святині перед Богом
і Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його. Амінь.
Д Тим-то, браття, просимо і 2( благаємо вас Христом Ісусом, щоб ви, прийнявши від нас, як належить вам поводитись і догоджати Богові, у тому ще більше зростали, 2 бо ви знаєте, які заповіді ми дали вам від Господа Ісуса.
3 Бо воля Божа є святість ваша,
щоб ви стримувалися від блуду;
4 щоб кожний із вас міг утримувати свій сосуд у святості й честі,
5 а не в пристрасті похітливій, як язичники, що не знають Бога;
6 щоб ви ні в чому не поводились
із братом своїм протизаконно і користолюбно; тому що Господь -месник за це все, як і раніш ми говорили вам і свідчили. 7 Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости. 8 Отже, непокірливий непокірний не людині, а Богові, Який і дав нам Духа Свого Святого.
9 Про братолюбність же нема потреби писати вам; бо ви самі навчені Богом любити один одного, 10 бо ви так і поводитесь із усіма браттями по всій Македонії. Благаємо ж вас, браття, досягати більшого 11 і старанно дбати про те, щоб жити спокійно, робити своє діло і працювати своїми власними руками, як ми наказували вам: 12 щоб ви поводилися благопристойно перед зовнішніми і ні в чому не мали нестачі.
ГО 13 Не хочу ж, браття, лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14 Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним. 15 Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, 16 тому що сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і
мертві у Христі воскреснуть раніш; 17 потім ми, що лишились живими, разом з тттпупт будемо піднесені на хмарах назустріч Господеві у повітря і так завжди з Господом будемо. 18 Отже, втішайте один одного цими словами.
С Про часи ж і терміни, брат- 2 тя, нема потреби вам писати,
2 бо ви самі достовірно знаєте, що день Господній так прийде, як злодій уночі. 3 Бо коли говоритимуть: “мир і безпека”, тоді несподівано прийде на них погибель, подібно як біль тієї, що носить в утробі, і не уникнуть. 2326 Але ви, браття, не в темряві, щоб день застав вас, як злодій; 2327 бо всі ви -сини світла і сини дня: ми - не сини ночі, ані темряви. 2328 Отже, не будемо спати, як і іттттті, а пильнуймо і будьмо тверезі.7 Бо ті, що сплять, вночі сплять, і ті, що упиваються, вночі упиваються. 8 Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезі, одягнувшись у броню віри й любови та в шолом надії на спасіння, 9 тому що Бог визначив нас 2 не для гніву, а на одержання спасіння через Господа нашого Ісуса Христа,10 Який помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, жили разом з Ним. 11 Тому втішайте один одного і повчайте один одного, як ви і робите.
12 Просимо ж вас, браття, поважати тих, що трудяться у вас, і предстоятелів ваших у Господі, і тих, що наставляють вас, 13 і шанувати їх з великою любов’ю за діло їхнє; будьте в мирі між собою.
Глава 5. [1] Діян. 1, 7. [2] Мф 24, 43.
2 Пет. З, 10. Одкр. З, 3; 16, 15. [3] Лк 21,
35. [5] Рим. 13, 12. [6] Мф 24, 42. [8] Іс. 59, 17. Еф. 6, 14. [9] 2 Сол. 2, 14. [10] Рим. 14, 9.
'З 2329 Благаємо вас також, браття: наставляйте на розум безчинних, втішайте малодушних, підтримуйте немічних, будьте довготер-плячі до всіх. 2330 Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло; але завжди дбайте про добро один одному і всім. 2331 Завжди радійте. 2332 Безперестанно моліться.
18 За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі. 19 Духа не вгашайте.20 Пророцтва не зневажайте. 21 Все досліджуйте, доброго тримайтеся. 22 Утримуйтесь
від усякого зла. 23 Сам же Бог миру нехай освятить вас у всій повноті, і ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Ісуса Христа. 24 Вірний, Хто кличе вас, Який і сотворить це. 25 Браття! Моліться за нас.
26 Вітайте всіх братів цілуванням святим.27 Заклинаю вас Господом прочитати це послання всім святим браттям.
28 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.
ДРУГЕ ПОСЛАННЯ ДО СОЛУНЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
'4 1 Павло, і Силуан, і Тимофій - Солунській церкві в Богові Отці нашому і Господі Ісусі Христі:
2 благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Завжди по справедливості ми повинні дякувати Богові за вас, браття, тому що зростає віра ваша і примножується любов кожного один до одного між усіма вами,
4 так що ми самі хвалимося вами у церквах Божих, терпінням вашим і вірою в усіх гоніннях і скорботах, які ви зносите 5 на доказ того, що буде праведний суд Божий, щоб вам сподобитися Царства Божого, задля якого і страждаєте. 6 Бо праведно перед Богом
- відплатити скорботою тим, що кривдять вас, 7 а вам, скривдженим, - відрадою разом із нами в
явлення з неба Господа Ісуса з ангелами сили Його, 8 Який у полум’яному вогні здійснює помсту тим, які не пізнали Бога і не підкоряються благовістуванню Господа нашого Ісуса Христа,
9 які приймуть кару, вічну погибель, від лиця Господнього і від слави могутности Його, 10 коли Він прийде прославитись у святих Своїх і з’явиться дивним в день той у всіх, хто увірував, бо ви повірили нашому свідченню.
11 За це і молимося завжди за вас, щоб Бог наш сподобив вас бути гідними покликання і здійснив усяке благовоління благости і діло віри в силі, 12 щоб прославилось ім’я Господа нашого Ісуса Христа у вас і ви в Ньому з благодаті Бога нашого і Господа Ісуса Христа.
75 Благаємо ж вас, браття, щодо пришестя Господа нашого Ісуса Христа і нашого зібрання до Нього, 2 не спішити вагатися розумом і не тривожитися ні від духу, ні від слова, ні від послання, ніби нами надісланого, неначе вже настає день Христів. 3 Нехай ніхто не спокусить вас ніяк: бо день той не прийде, поки не прийде раніш відступлення і не відкриється чоловік гріха, син погибелі,4 який противиться і звеличується над усім, що зветься Богом, або святинею, так що в храмі Божому сяде він, як Бог, і за Бога себе видаватиме.5 Хіба не пам’ятаєте, як я, ще перебуваючи у вас, говорив вам це? 6 І тепер ви знаєте, що утримує його від того, щоб з’явитися в свій час.7 Бо таємниця беззаконня вже діє, тільки не здійсниться доти, доки не буде вилучений із середовища той, що утримує тепер.81 тоді відкриється беззаконник, якого Господь Ісус уб’є духом уст Своїх і знищить явленням пришестя Свого. 9 Його ж пришестя, за дією сатани, буде з усякою силою і знаменням та чудесами неправдивими, 10 і з усякою оманою неправди тих, які гинуть за те, що вони не прийняли любови істини для свого спасіння. 11 І за це пошле їм Бог дію омани, так що вони віритимуть неправді,12 і відтак будуть засуджені всі, що не увірували істині, а полюбили неправду.
76 13 Ми ж повинні завжди дякувати Богові за вас, улюблені Господом браття, що Бог від почат-
Глава 2. [3] Мф 24, 4. Мк 13, 5. Лк 21,
8. Еф. 5, 6 [4] Дан. 11, 36. Одкр. 13, 1.
[7] Діян. 20, 29. [8] Іс. 11, 4. 1 Ін 2, 18. Одкр. 19, 15. [11] 3 Цар. 22, 22. Мф 24, 24.
ку, через освячення Духа і віру в істину, обрав вас на спасіння,14 до якого ви і покликані благовісту-ванням нашим для досягнення слави Господа нашого Ісуса Христа.
15 Отже, браття, стійте і тримайтеся передань, яких ви навчилися чи то словом, чи то посланням нашим. 16 Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог і Отець наш, Який полюбив нас і дав утішення вічне і добру надію в благодаті,
17 нехай утішить ваші серця і нехай утвердить вас у всякому слові й доброму ділі.
“З Отже, моліться за нас, браття, щоб слово Господнє ширилося й славилось, як і у вас, 2 і щоб нам визволитися від непорядних та лукавих людей, бо не в усіх є віра. 3 Але вірний Господь, Який укріпить вас і збереже від лукавого. 4 Уповаємо ж на Господа щодо вас, що ви робите і будете робити те, що ми повеліваємо вам. 5 Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу і на терпіння Христове.
6 Заповідаємо ж вам, браття, 2 ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, віддалятися від усякого брата, який поводиться безчинно, а не за переданням, яке прийняли від нас, 7 бо ви самі знаєте, як належить вам наслідувати нас, бо ми у вас не безчинствували,8 ні в кого не їли хліба дарма, але були в труді і подвизі вночі і вдень, щоб не обтяжити кого з вас, - 9 не те щоб ми не мали влади, але щоб себе самих дати вам на зразок, щоб ви наслідували нас. 10 Бо коли
Глава 3. [1] Еф. 6, 19. [3] Ін 17, 15.
[7] 1 Кор. 11, 1. 1 Сол. 4, 12. [8] Діян.
20, 34. 1 Кор. 4, 12. 1 Сол. 2, 9. [9]
1 Кор. 4, 16. [10] Бут. З, 19.
ми були у вас, то заповідали вам таке: якщо хто не хоче трудитися, то нехай і не їсть. 11 Та чуємо, що деякі у вас поводять себе безчинно, нічого не роблять, тільки метушаться. 12 Таких наставляємо і переконуємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб вони, безмовно працюючи, їли свій хліб. 13 Ви ж, браття, не сумуйте, роблячи добро. 14 Коли ж хто не послухає слова нашого в цьому посланні, того майте на увазі і не знайтеся
з ним, щоб присоромити його.
15 Тільки не майте його за ворога, а наставляйте на розум, як брата. 16 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди в усьому. Господь з усіма вами!
17 Вітання моєю рукою, Павло-вою, що є ознакою у кожному посланні; пишу я так: 18 благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.
ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ ДО ТИМОФІЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
’8 1 Павло, апостол Ісуса Христа за повелінням Бога, Спа-сителя нашого, і Господа Ісуса Христа, надії нашої,2 Тимофієві, істинному синові у вірі: благодать, милість, мир від Бога Отця нашого і Христа Ісуса, Господа нашого.
3 Йдучи до Македонії, я просив тебе залишитися в Ефесі і умовляти деяких, щоб вони не навчали іншого 4 і не займалися байками та нескінченними родоводами, які більше викликають суперечки, ніж Боже утвердження у вірі. 5 Метою ж умовляння є любов від щирого серця і доброї совісти та нелицемірної віри, 6 від чого відступивши, деякі вдались до марнослів’я, 7 бажаючи бути законовчителями, але не розуміють ні того, про що говорять, ні ’9 того, що стверджують. 8 А ми знаємо, що закон добрий, якщо хто
[13] Гал. 6, 9. [14] Мф 18, 17. [16] Флп 4,
9. 1 Сол. 5, 23.
Глава 1. [1] Кол. 1, 27. [2] Діян. 16, 1. Одкр. 1, 4. [4] 1 Тим. 4, 7. Тит. 1, 14. [5]
законно вживає його, 9 знаючи, що закон призначений не для праведника, а для беззаконних і непокірних, нечестивих і грішників, неправедних і нечистих, для кривдників батька і матері, для людиновбивць, 10 для блудників, мужо-ложців, розбійників, наклепників, скотоложців, неправдомовців, клятвопорушників та для всіх, що противляться здоровому вченню,
11 за славним благовістям блаженного Бога, яке мені довірене.
12 Дякую Христу Ісусу, Госпо- 21 деві нашому, Який дав мені силу, що Він визнав мене вірним, поставивши на служіння, 13 мене, колишнього хулителя, і гонителя, і кривдника, але помилуваного тому, що так чинив за невіданням, у невірстві;14 благодать же Господа нашого Ісуса Христа відкрилася в мені щедро з вірою і любов’ю у
Христі Ісусі.2333 Вірне і всякого прийняття гідне слово, що Христос Ісус прийшов у світ спасти ірішників, серед яких я перший.2334 Та для того я й помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першому показав усе довготерпіння, як приклад для тих, які будуть вірувати в Нього, для життя вічного.2335 Цареві ж віків нетлінному, невидимому, єдиному, премудрому Богові честь і слава на віки вічні. Амінь.
31 2336 Передаю тобі, сину мій Тимофію, згідно з пророцтвами, що були про тебе раніш, такий заповіт, щоб ти воював згідно з ними, як добрий воїн, 2337 маючи віру і добру совість, яку деякі відкинувши, зазнали загибелі корабля у вірі,
20 такі Гіменей і Олександр, яких я передав сатані, щоб вони навчилися не хулити Бога.
32 О Отже, передусім благаю чи
нити молитви, моління, прохання, подяки за всіх людей,2 за царів і за всіх, які начальствують, щоб провадити нам життя тихе й безтурботне, у всякому благочесті і чистоті, 3 бо це добре і угодне Спасителеві нашому Богу, 4 Який хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини.5 Бо єдиний Бог, єдиний і Посередник між Богом і людьми, чоловік Христос Ісус, 6 Який віддав Себе для від-куплення всіх. Таке було у свій час свідчення, 7 для якого я поставлений проповідником і апостолом, - істину кажу у Христі, не обманюю, - учителем язичників у вірі та істині.
8 Отже, бажаю, щоб на всякому місці мужі підносили молитви, піднімаючи чисті руки без гніву та сумніву;9 щоб також і жінки, в пристойному вбранні, з соромливістю і цнотливістю прикрашали себе не заплітанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцінним одягом,10 а добрими ділами, як личить жінкам, які присвячують себе благочестю.11 Жінка нехай вчиться в безмовності, в повній покорі;12 а навчати жінці не дозволяю, ані панувати над чоловіком, а бути в безмовності.
13 Бо спершу був створений Адам, а потім Єва; 14 і не Адам був спокушений; а жінка, спокусившись, вдалася до переступу; 15 а втім, спасеться через народження дітей, якщо буде у вірі й любові та в святості з цнотою.
*3 Вірне слово: коли хто єпис- 2 копства бажає, доброго діла бажає.2 Але єпископ повинен бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цнотливим, благоговійним, чесним, гостинним, здатним навчати, 3 не п’яницею, не забіякою, не сварливим, не користолюбним, а тихим, миролюбним, не сріблолюбним, 4 таким, що добре править домом своїм, дітей тримає у слухняності: з усякою чесністю;5 бо хто не вміє управляти власним домом, чи буде той піклуватися про Церкву Божу? 6 Не повинен бути з новона-вернених, щоб не загордився і не потрапив на осуд і в тенета диявола. 7 Належить йому також мати
6, 14. Як. 1, 6. [9] 1 Пет. З, 3. [11] Бут. З,
16. [12] 1 Кор. 14, 34. [13] Бут. 1, 27.
[14] Бут. З, 6.
Глава 3. [1] Діян. 20, 28. [2] Тит. 1, 7.
[3] Лев. 10, 9. 1 Пет. 5, 2.
добре свідчення від зовнішніх, щоб не потрапити на ганьблення і в сіті неприязні диявольські. 8 Диякони також повинні бути чесними, не двомовними, не охочими до вина, не користолюбними, 9 такими, що зберігають таїнство віри в чистій совісті.10 Таких треба спершу випробовувати, потім, якщо бездоганні, допускати до служіння.
11 Так само і жінки їхні повинні бути чесними, не обмовницями, тверезими, вірними в усьому.
12 Диякон повинен бути чоловіком однієї жінки, таким, щоб добре правив дітьми і домом своїм. 13 Бо ті, що добре служать, готують собі вищий ступінь і велике дерзновен-ня у вірі в Христа Ісуса.
14 14 Це пишу тобі, сподіваючись
незабаром прийти до тебе, 15 щоб, коли забарюсь, ти знав, як слід поводитись у домі Божому, яким є Церква Бога Живого, стовп і утвердження істини.16 І безперечно — велика благочестя тайна: Бог явився у плоті, виправдав Себе в Духові, показав Себе ангелам, проповіданий у народах, прийнятий вірою в світі, вознісся у славі. Д Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські, 2 через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй,3 що забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, спожива-
'5 ли з подякою. 4 Бо всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, коли приймається з подякою,5 бо освячується словом Божим і молитвою.
6 Навчаючи цьому братів, будеш добрим служителем Ісуса Христа, годованим словами віри і добрим ученням, за яким ти пішов. 7 Негідних і бабських байок цурайся, а вправляй себе в побожності, 8 бо тілесна вправа мало корисна, а благочестя корисне на все, маючи обітницю життя теперішнього і майбутнього. 9 Слово це вірне і всякого прийняття гідне.
10 Бо ми для того і трудимося і ганьбу терпимо, що уповаємо на Бога Живого, Який є Спасителем усіх людей, а найбільше вірних.
11 Проповідуй це і навчай. 12 Нехай ніхто не гордує твоєю молодістю: але будь взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті. 13 Доки не прийду, займайся читанням, наставлянням, повчанням. 14 Не занедбуй дарування, що перебуває в тобі і дане тобі за пророцтвом з покладанням рук священства.
15 Про це турбуйся, в цьому перебувай, щоб успіх твій для всіх був очевидний. 16 Пильнуй себе самого та навчання; займайся цим постійно: бо, так роблячи, і себе спасеш і тих, що слухають тебе.
€ Старшого не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братів;2 старих жінок, як матерів; молодих, як сестер, з усякою чистотою. 3 Вдовиць шануй, справжніх вдовиць. 4 Коли ж яка вдовиця має дітей або внучат, то вони спочатку нехай вчаться шанувати свою родину і віддавати належне батькам, бо це угодне Богові.5 Справжня вдовиця і одинока надіється на Бога і перебу-
ває день і ніч у благаннях та молитвах; 6 а сластолюбна живою померла.71 цьому повчай їх, щоб були непорочні.8 Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного. 9 Вдовиця повинна бути обрана не менш як шістдесятирічна, яка була жінкою одного чоловіка; 10 відома добрими ділами, якщо вона виховала дітей, приймала подорожніх, умивала ноги святим, допомагала знедоленим і була старанна до
36 всякого доброго діла. 11 Молодих же вдовиць не приймай, бо коли їх охопить пристрасть, противна Христові, вони хочуть виходити заміж.12 Вони підлягають осудові, бо зреклися попередньої віри;13 до того ж вони, будучи бездіяльними, привчаються ходити по домах і бувають не тільки бездіяльними, але й балакучими, цікавими і говорять, чого не слід.14 Отже, я хочу, щоб молоді вдови заміж виходили, народжували дітей, управляли домом і не давали противникові ніякого приводу до лихо-мовства; 15 бо деякі вже пішли слідом за сатаною. 16 Коли який вірний чи вірна має вдовиць, то повинні їх утримувати і не обтяжувати церкви, щоб вона могла утримувати справжніх вдовиць.
17 Пресвітерам, які начальствують достойно, належить виявляти особливу честь, надто тим, що трудяться в слові і навчанні. 18 Бо Писання говорить: “Не зав’язуй рота волові, що молотить”; і “Той, хто працює, вартий винагороди своєї”. 19 Звинувачення на цресві-
тера приймай не інакше як при двох чи трьох свідках. 20 А тих, хто ірішить, викривай перед усіма, щоб і інші страх мали.
21 Перед Богом і Господом Ісу-сом Христом та обраними ангелами заклинаю тебе зберегти це без упередження, нічого не роблячи
з упередженням.22 Рук ні на кого 2 не покладай поспішно і не ставай учасником чужих гріхів. Бережи себе чистим.23 Надалі пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого і частих твоїх недуг. 24 Гріхи деяких людей явні і ведуть до осуду, а деяких відкриваються згодом. 25 Так само і добрі діла явні; а якщо і не такі, утаїтися не можуть.
/Г Раби, що перебувають під ярмом, повинні вважати господарів своїх достойними всякої чести, щоб не було хули на ім’я Боже і вчення.2 Ті, які мають господарів вірних, не повинні поводитися з ними недбало, бо вони браття; але тим більше повинні служити їм, що вони вірні і улюблені і благодіють їм. Навчай цього і умовляй.
3 А коли хто навчає інакше і не дотримується розумних слів Господа нашого Ісуса Христа і вчення про побожність, 4 той гордий, нічого не знає, але заражений пристрастю до змагань і суперечок, від яких походять заздрість, чвари, лихомовство, лукаві підозри. 5 Пусті суперечки між людьми з ушкодженим розумом, які позбавлені істини і думають, ніби побожність служить для прибутку. Віддаляйся від таких.
6 Велике надбання - бути побожним і задоволеним. 7 Бо ми нічого не принесли у світ: явно, що нічого не можемо і винести з нього.
8 Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим. 9 А хто бажає збагачуватися, впадає у спокусу і в тенета і в багато які безрозсудні і шкідливі похоті, що приводять людей до бідування і загибелі; 10 бо корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам.11 Ти ж, чоло->8 віче Божий, тікай від цього, досягай успіхів у правді, побожності, вірі, любові, терпінні, лагідності.
12 Змагайся добрим подвигом віри, тримайся вічного життя, до якого ти і покликаний, і сповідував добре сповідання перед багатьма свідками. 13 Заповідаю тобі перед Богом, що все животворить, і перед Христом Ісусом, Який засвідчив перед Понтієм Пилатом добре сповідання, 14 дотримуватися за
повіді чисто і бездоганно, навіть до явлення Господа нашого Ісуса Христа,15 яке у свій час відкриє блаженний і єдиний сильний Цар царюючих і Господь пануючих, 16 єдиний, Який має безсмертя і живе у неприступному світлі, Якого ніхто
з людей не бачив і бачити не може. Йому честь і держава вічна! Амінь.
17 Багатих у нинішньому віці 2Ї наставляй, щоб вони були невисокої думки про себе і надіялись не на багатство непевне, а на Бога Живого, Який дає нам усе щедро для насолоди; 18 щоб вони благо-діяли, багатіли добрими ділами, були щедрі і радо ділилися,19 збираючи собі скарб, добру основу для майбутнього, щоб досягти життя вічного.
20 О Тимофію! Бережи передане тобі, відвертаючись від негідного марнослів’я і суперечок неправдивого знання,21 віддавшись якому, деякі ухилились від віри. Благодать із тобою. Амінь.
ДРУГЕ ПОСЛАННЯ ДО ТИМОФІЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
0 1 Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя в Христі Ісусі, 2 Тимофію, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Отця
і Христа Ісуса, Господа нашого.
3 Дякую Богові, Якому служу від прабатьків із чистою совістю, що безперестанно згадую про тебе
в молитвах моїх вдень і вночі, 4 і бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб мені сповнитися радістю, 5 пам’ятаючи нелицемірну віру твою, яка раніше була в бабусі твоєї Лоїди і в матері твоєї Євникії, впевнений, що вона
і в тобі. 2338 Із цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який
Одкр. 17, 14. [16] Ін 1, 18. 1 Ін 4, 12. [17] Мк 4, 19. Лк 12, 15. [19] Мф 6, 20. Лк
12, 33. [20] 1 Тим. 1, 4; 4, 1.
Глава 1. [3] Флп 3, 3. [6] Діян. 6, 6.
у тобі через покладання рук моїх.
7 Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови, і цнотливости.
91 8 Отже, не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в’язня Його; але страждай з благовістям Христовим силою Бога, 9 Який спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Ісусі раніш вічних часів, 10 а нині відкрилася явленням Спасителя нашого Ісуса Христа, Який зруйнував смерть і явив життя і нетління через благовістя, 11 для якого я поставлений проповідником, і апостолом, і вчителем язичників.
12 3 цієї причини я і страждаю так; але не соромлюсь. Бо я знаю, в Кого увірував, і впевнений, що Він має силу зберегти передання моє на той день.13 Тримайся взірця здорового вчення, яке ти чув від мене, з вірою і любов’ю, в Христі Ісусі. 14 Бережи добрий заповіт Духом Святим, що живе в нас.
15 Ти знаєш, що всі асійські залишили мене; між ними Фігелл та Єрмоген. 16 Нехай дасть Господь милість дому Онисифора за те, що він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх, 17 а, бувши в Римі, з великим старанням шукав мене і знайшов.
18 Нехай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день; а скільки він служив мені в Ефесі, ти краще знаєш.
Отже, зміцнюйся, сину мій, 2 у благодаті Христом Ісусом,2 і що чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які були б спроможні й іттттттт-x навчити. 3 Отже, терпи страждання, як добрий воїн Ісуса Христа. 4 Ніякий воїн не зв’язує себе з ділами житейськими, щоб догодити воєводі. 5 А якщо хто і змагається, не одержить вінка, коли незаконно буде змагатися.6 Трудящому хліборобові першому належить покуштувати плодів. 2339 Розумій, що я кажу. Нехай дасть тобі Господь розуміння в усьому.
8 Пам’ятай Господа Ісуса Христа від сімені Давидового, що воскрес із мертвих за благовістям моїм, 9 за яке я страждаю навіть до кайданів, як злодій; але для слова Божого немає кайданів.
10 Тому я все терплю заради обраних, щоб і вони одержали спасіння в Христі Ісусі з вічною славою. 11 Вірне слово: коли ми з Ним 2 померли, то з Ним і оживемо;
12 коли терпимо, то з Ним і царювати будемо; коли відречемося, і Він відречеться від нас;13 коли ми невірні, Він перебуває вірним, бо Себе зректися не може.
14 Це нагадуй, заклинаючи перед Господом не сперечатися, що нітрохи не служить на користь, а на розлад тих, що слухають.15 Старайся представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини. 16 А від непотрібного мар-
Глава 2. [1] 2 Кор. 10, 4. Еф. 6, 10. [2]
1 Тим. 6, 20. [4] 1 Кор. 9, 25. [8] 1 Кор.
15, 4. [9] Діян. 21, 11. 1 Кор. 4, 9. [11] Рим. 6, 4. [12] Мф 10, 33. Мк 8, 38. Лк 9, 26. [13] Рим. З, 3. [16] 1 Тим. 4, 7; 6, 20. Тит. 1, 14; 3, 9.
нослів’я віддаляйся; бо вони ще більший успіх матимуть у нечесті,
17 і слово їхнє, як рак, буде розповсюджуватись. Такі є Гіменей і Филип, 18 які відступили від істини, кажучи, що воскресіння вже було, і руйнують у деяких віру. 19 Та тверда основа Божа стоїть, маючи печать цю: “Пізнав Господь Своїх”; і “Нехай відступить від неправди кожен, хто сповідує ім’я
'4 Господа”. 20 А у великому домі є сосуди не тільки золоті та срібні, а й дерев’яні та глиняні; і одні у почесному, а іттттті у низькому вживанні. 21 Отже, хто буде чистий від цього, той буде сосудом на честь, освяченим і благопотрібним Владиці, придатним на всяке добре діло. 22 Юнацьких похотей уникай, а тримайся правди, віри, любови, миру з усіма, хто кличе Господа від чистого серця. 23 Від нерозумних та безглуздих змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки; 24 раб же Господній не повинен сваритися, а бути до всіх привітним, повчальним, незлобливим, 25 з лагідністю наставляти противників, чи не дасть їм Бог покаяння до пізнання істини, 26 щоб вони звільнилися від тенет диявола, який упіймав їх живими у свою волю.
'5 *2 Знай же, що в останні дні настануть тяжкі часи.2 Бо люди будуть самолюбні, сріблолюбні, зарозумілі, горді, лихослівні, батькам непокірні, невдячні, неправедні, недружелюбні, 3 непримиренні, нестримані, жорстокі, не-
[17] 1 Тим. 1, 20. [19] Чис. 16, 5, 26. Наум. 1, 7. Ін 10, 14. [20] Рим. 9, 21. [21] Іс. 52, 11. 2 Тим. З, 17. [22] Гал. 5, 16. 1 Тим. 6, 11. [24] Тит. З, 2. [25] Діян. 8, 22.
нависники добра, наклепники,
4 зрадники, зухвалі, пихаті, більше розкошолюбні, ніж боголюбні,
5 що мають вигляд побожности, а сили її зреклися. Від таких віддаляйся. 6 До таких належать ті, що вкрадаються в доми і зводять жінок, які утопають у іріхах і ведені різними похотями,7 що завжди вчаться і ніколи не можуть дійти до пізнання істини. 8 Як Янній та Ямврій противилися Мойсеєві, так і ці противляться істині, люди, розбещені розумом, неуки у вірі. 9 Та вони небагато встигнуть, бо їхнє безумство відкриється перед усіма, як і з тими трапилося. 10 А ти наслідував мене у 2І вченні, житті, прихильності, вірі, великодушності, любові, терпінні,
11 у гоніннях, стражданнях, що спіткали мене в Антиохії, Іконії, Лістрах; які гоніння я переніс, і від усіх визволив мене Господь.
12 Та й усі, хто бажає жити побожно в Христі Ісусі, будуть гнані.
13 Лихі ж люди і обманщики матимуть успіх у злому, зводячи інших і себе зводячи. 14 А ти перебувай у тому, чого тебе навчили і що тобі довірили, знаючи, ким ти навчений.15 До того ж ти з дитинства знаєш Святе Писання, яке може умудрити тебе на спасіння вірою в Христа Ісуса. 16 Усе Писан- 2і ня богодухновенне і корисне для навчання, для викривання, для ВИПрЯВЛЯННЯу ДЛЯ Н8.СТявляння в праведності; 17 нехай буде досконала Божа людина, до всякого доброго діла готова.
Глава 3. [1] 2 Пет. З, 3. Іуд. 1, 18.
1 Тим. 4, 1. [8] Вих. 7, 11. [12] Мф 16,
24. Діян. 14, 22. Рим. 8, 17. [13] Мф 7,
16. [15] Ін 5, 39. 1 Тим. 4, 8. [16] 2 Пет.
1, 21.
Д Отже, засвідчую тобі перед Богом і Господом нашим Ісу-сом Христом, Який буде судити живих і мертвих у явленні Його і в Царстві Його:2 проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, викривай, забороняй, благай з усяким довготерпінням і повчанням, 3 бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собі вчителів, які б тішили слух;4 і від істини відвернуть слух
98 і навернуться до байок. 5 Але ти будь пильним в усьому, перенось скорботи, роби діло благовісника, виконуй служіння твоє.
6 Бо я вже стаю жертвою, і час мого відходу настав. 7 Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг; 8 а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його.
99 9 Постарайся прийти до мене скоро. 10 Бо Димас залишив мене, полюбивши ТТТТТТІТТТТТІЙ вік, і пішов
до Солуня, Крискент до Галатїї, Тит до Далматії; один Лука зі
мною. 11 Марка візьми і приведи з собою, бо він мені потрібний для служіння. 12 Тихика я послав до Ефеса. 13 Коли підеш, принеси фе-лон, який я залишив у Троаді в Карпа, і книги, особливо шкіряні.
14 Олександр коваль багато зробив мені зла. Нехай віддасть йому Господь за діла його!15 Стережись його і ти, бо він дуже противився нашим словам.
16 При першій моїй відповіді нікого не було зі мною, але всі мене залишили. Нехай не зарахується їм!17 Господь же став переді мною і зміцнив мене, щоб через мене ствердилося благовістя і почули всі язичники; і я визволився б з левової пащі. 18 І визволить мене Господь від усякого зла і збереже для Свого Небесного Царства, Йому слава на віки віків. Амінь.
19 Вітай Прискіллу і Акилу та дім Онисифора. 20 Ераст зостався в Коринфі; Трофима ж я залишив хворого в Мілеті.21 Старайся прийти до зими. Вітають тебе Еввул, і Пуд, і Лин, і Клавдія, і всі браття.
22 Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь.
ПОСЛАННЯ ДО ТИТА СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
ЗО 1 Павло, раб Божий, апостол же Ісуса Христа, за вірою обраних Божих і пізнанням істини, що належить до благочестя,2 у надії вічного життя, яке обіцяв вір-
Глава 4. [1] Ін 5, 22. Діян. 10, 42. [2]
2 Тим. 2, 24; 3, 16. [6] Флп 2, 17. [7] Флм 3, 14. 1 Тим. 6, 12. [8] 1 Кор. 9, 25. Одкр. 2, 10. [10] Кол. 4, 14. [12] Діян.
20, 4. [14] 1 Тим. 1, 20. [17] Діян. 23, 11.
ний у слові Бог раніше вікових часів,3 а у свій час явив Своє слово в проповіді, довіреній мені за велінням Спасителя нашого, Бога,
- 4 Титові, істинному синові за
1 Тим. 1, 12. [18] Рим. 14, 26. 1 Тим. 6,
16. [19] 2 Тим. 1, 16. [22] Флм 1, 25.
Глава 1. [1] 1 Тим. З, 16. [2] Чис. 23,
19. Рим. 14, 24. [3] Гал. 1, 15. Еф. З, 8. Кол. 1, 28. 2 Тим. 1, 11.
спільною вірою: благодать, милість і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спасителя нашого.
5 Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти довершив недокін-чене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував: 2340 коли хто непорочний, чоловік однієї жінки, дітей має вірних, яких не докоряють у розпусті чи непокірності. 2341 Бо єпископ повинен бути бездоганний, як Божий управитель, не такий, що собі догоджає, не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець, 2342 а гостинний, благолзобний, цнотливий, справедливий, побожний, стриманий, 2343 який дотримується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні, і викривати противників.
10 Бо є багато непокірних, марнословів і обманщиків, особливо
з обрізаних,2344 яким треба затуляти вуста: вони розбещують цілі доми, навчаючи чого не слід, заради ганебної користи. 12 3 тпгх же самих один віршотворець сказав: “Критяни завжди неправдомовці, злі звірі, черева ледачі”. 13 Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі, 14 незважаючи на юдейські байки і накази людей, які відвертаються від істини.
И 15 Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних немає нічого чистого, але осквернені і розум їхній, і совість. 16 Вони говорять,
що знають Бога, а ділами відрікаються, будучи огидними і нездатними ні до якого доброго діла.
0 Ти ж говори те, що згідне
із здоровим вченням: 2 щоб
старі чоловіки були пильні, поважні, доброчесні, здорові у вірі, в любові, в терпінні; 3 щоб старі жінки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не підневолювались пияцтву, вчили добра; 4 щоб наставляли молодих любити чоловіків, любити дітей,
5 бути доброчесними, чистими, дбайливими про дім, добрими, покірними своїм чоловікам, щоб не зневажалося слово Боже. 6 Юнаків також навчай бути доброчесними. 7 У всьому показуй собою взірець добрих діл, у навчанні чистоту, чесність, непошкодженість, 8 слово здорове, недокірли-ве, щоб противник був осоромлений, не маючи нічого сказати про вас поганого. 9 Рабів навчай коритися своїм господарям, догоджати їм у всьому, не перечити, 2345 не красти, але виявляти всю добру вірність, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя нашого Бога. 11 Бо благодать Божа 3( з’явилась, спасенна для всіх людей, 12 яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці,13 очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа,14 Який дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити
1 Тим. 4, 12. [8] 1 Пет. 2, 12. [9] 1 Пет. 2,
18. Еф. 6, 5. Кол. З, 22. [11] Лк 1, 47; 2,
ЗО; 3, 6. Тит. З, 4. [12] 1 Ін 2, 15. Еф. 1,
4. [13] Діян. 24, 25. 1 Ін 3, 2. [14]. Вих.
19, 6. Гал. 1, 4. Еф. 2, 10. Євр. 9, 14.
Собі людей обраних, ревних до добрих діл.
15 Це говори, наставляй і викривай зі всякою владою, щоб ніхто тобою не нехтував.
*2 Нагадуй їм, щоб слухалися і корилися начальству і властям, були готові на всяке добре діло, 2 нікого не лихословили, були не сварливі, а тихі і виявляли всяку лагідність до всіх людей.
3 Бо і ми були колись нерозумними, непокірними, обманутими, рабами похотей і різних розкошів, жили в злобі та в заздрощах, були огидними, ненавиділи один одного. 4 Коли ж з’явилися благодать і людинолюбство Спасителя нашого, Бога, 5 Він спас нас не за діла праведности, які б ми вчинили, а з Своєї милости, через купіль відродження і оновлення Святим Духом, 6 Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа Спасителя нашого,7 щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя. 8 Слово це вірне; і я хочу, щоб ти підтверджував це, щоб ті, які увірували в Бога, дбали бути ревними до добрих діл: це добре і корисне людям. 9 Нерозумних же змагань, і родоводів, і суперечок, і чвар про закон уникай, бо вони некорисні і марні. 10 Єретика, після першого і другого напоумлення, цурайся, 11 знаючи, що такий розбестився і грішить, будучи са-мозасудженим. 12 Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Нікополь, бо я вирішив провести там зиму.
13 Законника Зину та Аполлоса потурбуйся відправити так, щоб у них ні в чому не було нестатку.
14 Нехай і ттяттгі вчаться дбати про добрі діла, в задоволенні необхідних потреб, щоб не були безплідні.
15 Вітають тебе всі, що перебувають зі мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усіма вами. Амінь.
ПОСЛАННЯ ДО ФИЛИМОНА СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
32 1 Павло, в’язень Ісуса Христа, і Тимофій брат Фили-монові улюбленому і співробітникові нашому, 2 і Апфїї, сестрі улюбленій, та Архипові, сподвижникові нашому, і домашній твоїй церкві: 3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
Глава 3. [1] 1 Пет. 2, 13. Рим. 13, 1.
[2] Кол. З, 12. [3] 1 Кор. 6, 11. Еф. 2, 1.
[4] 1 Тим. 4, 10. Тит. 2, 11. [5] Ін 3, 5. Рим. З, 28. 2 Тим. 1, 9. [6] Рим. 5, 5. [8]
4 Дякую Богові моєму, завжди згадуючи про тебе в молитвах моїх, 5 коли чую про твою любов і віру, яку маєш до Господа Ісуса і до всіх святих, 6 щоб спільність віри твоєї стала діяльною у пізнанні всякого у вас добра у Христі Ісусі.
7 Бо ми маємо велику радість і вті-шення в твоїй любові; тому що
Еф. 2, 10. [9] 1 Тим. 1, 4; 4, 7. 2 Тим. 2, 23. [13] Діян. 18, 24. [14] Тит. 2, 14.
Глава 1. [4] Еф. 1, 16. 1 Сол. 1, 2.
2 Сол. 1, 3. [6] Флп 1, 11. Тит. 2, 14.
тобою, брате, заспокоєні серця святих.
8 Тому, маючи велике у Христі дерзновення наказувати тобі, що треба, 9 любови заради краще прошу, не хто інший, як я, Павло старець, а тепер і в’язень Ісуса Христа; 2346 прошу тебе за сина мого Онисима, котрого я зродив у кайданах моїх.2347 Він був колись непотрібний для тебе, а тепер потрібний тобі і мені; я повертаю його тобі, 2348 а ти прийми його, як моє серце. 2349 Я хотів при собі затримати його, щоб він замість тебе послужив мені в кайданах за благовістя; 14 але без твоєї волі нічого робити не хотів, щоб добре діло твоє було не вимушене, а добровільне. 15 Бо, можливо, він для того тимчасово відлучився, щоб ти прийняв його назавжди,16 вже не як раба, але вище за раба, брата улюбленого, особливо мені, а тим більше тобі, і за плоттю, і в Господі. 17 Отже, якщо ти маєш єднання зі мною, то прийми його, як мене. 18 Коли ж він чимось образив тебе або винен, зарахуй це мені. 19 Я, Павло, написав моєю рукою: я віддам; не кажу тобі про те, що ти і самого себе мені винен. 20 Так, брате, дай мені скористатися тобою у Господі; заспокой моє серце у Господі. 21 Надіючись на твою слухняність, я написав тобі, знаючи, що ти зробиш і більше, ніж кажу. 22 Одночасно приготуй для мене і приміщення, бо сподіваюся, що вашими молитвами я буду дарований вам.
23 Вітають тебе Епафрас, спів-в’язень мій у Христі Ісусі,24 Марк, Аристарх, Димас, Лука - співробітники мої.
25 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.
ПОСЛАННЯ ДО ЄВРЕЇВ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
ІЗ 1 Бог, Який багаторазово й різноманітно говорив здавна отцям через пророків, 2 в останні ці дні говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього, що Ним і віки створив. 3 Цей, будучи сяєвом слави і образом іпостасі Його і тримаючи все словом сили Своєї, здійснивши Собою очищення гріхів наших, сів праворуч престолу величі на ви-
соті, 4 ставши настільки кращим від ангелів, наскільки славніше від тлгу успадкував ім’я.5 Бо кому коли з ангелів сказав Бог: “Ти — Син Мій, Я нині породив Тебе?”
І ще: “Я буду Йому Отцем, і Він буде Мені Сином”? 6 Також, коли вводить Первородного у всесвіт, промовляє: “І нехай поклоняться Йому всі Ангели Божі”.7 Про Ангелів сказано: “Ти твориш духів
Гал. 4, 4. Еф. 1, 10. [3] Пс. 109, 1. Прем. 7, 26. 2 Кор. 4, 4. Еф. 1, 7. Кол. 1, 15. [4] Флп.
2, 9. [5] Пс. 2, 7. 2 Цар. 7, 14. 1 Пар. 17, 13. Євр. 5, 5. [6] Пс. 96, 7. [7] Пс. 103, 4.
ангелами Своїми і слугами Своїми вогненне полум’я”. 2350 А про Сина: “Престіл Твій, Боже, повік віку: жезл царства Твого — жезл правоти. 2351 Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників
34 Твоїх”. 2352 Та: “На початку Ти, Господи, заснував землю, і небеса -діло рук Твоїх; 2353 вони загинуть, а Ти перебуваєш, і всі постаріють, як риза, 2354 і як одяг згорнеш їх, і зміняться; але Ти Той самий, і літа Твої не скінчаться”. 2355 Кому коли з ангелів сказав Бог: “Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх”? 2356 Чи не всі вони духи служіння, що їх посилають служити тим, які мають успадкувати спасіння?
2 Тому ми повинні бути особливо уважні до того, що чули,
35 щоб не відпасти. 2 Бо коли слово, сповіщене через ангелів, було тверде і всякий злочин і непослух одержували справедливу кару,3 то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочатку проповідане Господом, ствердилось у нас тими, хто чув від Нього,
4 при засвідченні Богом знаменнями і чудесами, та різними силами і даруванням Духа Святого з Його волі?
5 Бо не ангелам Бог підкорив майбутній всесвіт, про який го-
воримо; 6 навпаки, хтось десь засвідчив, кажучи: “Що є чоловік, що Ти пам’ятаєш про нього? Або син людський, що Ти відвідуєш його? 7 Небагато Ти принизив його перед ангелами; славою і честю вінчав його і поставив його над ділами рук Твоїх,8 усе підкорив під ноги його”. Коли ж підкорив йому все, то не лишив нічого непідкореним йому. Нині ж ще не бачимо, щоб усе було йому підкорене; 9 але бачимо, що за перетерп-лення смерти увінчаний славою
1 честю Ісус, Який небагато був принижений перед ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою зазнати смерти за всіх. 10 Бо належало, щоб Той, для Якого все і від Якого все, Той, Хто приводить багатьох синів у славу, вождя спасіння їх зробив довершеним через страждання.11 Адже Хто ос- З вячує і хто освячується, всі - від Єдиного; тому Він не соромиться називати їх браттями, кажучи:
12 “Оповіщу ім’я Твоє браттям Моїм, посеред церкви оспіваю Тебе”. 13 І ще: “Я буду надіятися на Нього”. І ще: “Ось Я і діти, яких дав Мені Бог”. 14 А оскільки діти причетні плоті і крови, то і Він також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола, 2357 і визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабстві.2358 Бо не ангелів приймає
Пс. 143, 3. [7] Мф 27, 46. [8] Пс. 8, 5-7. Мф 28, 18. 1 Кор. 15, 27. [9] Ін 3, 16. Флп 2, 7, 11. Одкр. 5, 9. [10] Притч. 16,
4. Лк 24, 26. Ін 1, 3. [11] Мф 28, 10. Ін
20, 17. [12] Пс. 21, 23. [13] Іс. 8, 17-18.
2 Цар. 22, 3. [14] Ін 1, 14. Рим. 8, 3.
1 Кор. 15, 54. 2 Тим. 1, 10. [15] Лк 1, 74. Рим. 8, 15.
Він, але приймає сім’я Авраамо-ве.2359 Тому Він повинен був у всьому уподібнитися браттям, щоб бути милостивим і вірним первосвящеником перед Богом, для умилостивлення за гріхи народу.
18 Бо оскільки Сам Він перетерпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допомогти.
17 “3 Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, зрозумійте Посланця і Первосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа, 2 вірного Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей, у всьому домі Його. 3 Бо Він достойний тим більшої слави перед Мойсеєм, чим більшу честь має в порівнянні з домом той, хто збудував його, 4 бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував
•8 усе, є Бог. 5 І Мойсей вірний у всьому домі Його, як слуга, для засвідчення того, що належало сповістити; 6 а Христос, - як Син у домі Його; а дім Його - ми, якщо тільки сміливість і надію, якою хвалимося, твердо збережемо до кінця. 7 Тому, як говорить Дух Святий: “Нині, коли почуєте голос Його, 8 не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань, у день спокуси в пустелі,
9 де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене і бачили діла Мої сорок років.10 Тому Я розгнівався на той рід і сказав: “Постійно вони блудять серцем, не пізнали вони шляхів Моїх; 11 тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого”.
12 Глядіть, браття, щоб не було 3( в кого з вас серця лукавого і невірного, аби вам не відступити від Бога Живого. 13 Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити “нині”, щоб хто
з вас не розлютився, звабившись гріхом. 14 Бо ми зробилися при-часниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця, 15 доки говориться: “Нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань!” 16 Бо деякі з тих, які чули, почали нарікати, але не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм. 17 На кого ж гнівався Він сорок років? Чи не на тих, які зірішили, чиї кістки лягли в пустелі? 2360 Кому ж клявся, що не ввійдуть до спокою Його, як не тим, що спротивлялися?
19 Отже, бачимо, що вони не могли ввійти через невіру.
А Тому біймося, щоб, коли ще 31 лишається обітниця увійти до спокою Його, хтось із вас не запізнився. 2 Бо і нам воно сповіщено, як і тим; але не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вірою тих, що слухали. 3 А входимо до спокою ми, що увірували, бо Він сказав: “Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого”, хоч діла Його були завершені ще на початку світу. 4 Бо десь сказано про сьомий день так:
“І спочив Бог у день сьомий від усіх діл Своїх”.51 ще тут: “Не ввійдуть до спокою Мого”. 6 Отже, як деяким залишається ввійти до
11. [13] 1 Сол. 5, 11. [14] 2 Пет. 1, 4. Рим. 8, 17. Еф. 5, ЗО. [15] Євр. 4, 7. [16] Чис. 14, 4, 22.
Глава 4. [2] 1 Пет. 1, 12. [3] Євр. З, 11.
[4] Бут. 2, 2. Вих. 20, 11. [5] Пс. 94, 11.
нього, а ті, яким раніше благо-звіщено, не ввійшли до нього за непокірність, 2361 то Він призначає ще якийсь день, “нині”, кажучи через Давида, що після такого довгого часу, як раніше сказано: “Нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших”.
8 Бо коли б Ісус Навин дав їм спочинок, то не було б сказано після того про інший день. 2362 Тому для народу Божого залишена ще субота. 2363 Бо, хто ввійшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх.
11 Отже, постараймось увійти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокірність. 2364 Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні.131 немає створіння, схованого від Нього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт.
L1 14 Отже, маючи Первосвященика Великого, Який перейшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповідання нашого. 15 Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших, але Такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси в усьому, крім гріха.16 Тому з дерзновенням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.
С Бо кожний первосвященик, який з людей обирається, для людей настановляється на служіння Богові, щоб приносити дари й жертви за гріхи, 2 який може бути поблажливий до неуків та заблудливих, тому що й сам обкладений неміччю, 3 і тому він повинен як за народ, так і за себе приносити жертви за гріхи. 4 І ніхто сам собою не приймає цієї чести, але покликаний Богом, як і Аарон.5 Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу бути Первосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: “Ти - Син Мій, Я нині породив Тебе”; 6 як і в іншому місці говорить: “Ти - Священик повік за чином Мелхиседековим”. 7 Він, у дні плоті Своєї, з великим голосінням та сльозами приніс молитви
і благання Тому, Хто міг спасти Його від смерти; і був почутим за Своє благоговіння; 2365 хоч Він і Син, однак стражданнями звик до послуху, 9 і, вдосконалившись, став для всіх слухняних Йому причиною спасіння вічного,10 бувши названим від Бога Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
11 Про це слід було б говорити З багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездатними слухати. 12 Бо, зважаючи на вік, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити перших почат-ків слова Божого, і для вас потрібне молоко, а не тверда страва.
13 Кожен, хто годується молоком, несвідомий у слові правди, бо він немовля; 14 а тверда страва влас-
7. Ін 8, 54. Євр. 1, 5. [6] Пс. 109, 4. Євр.
7, 17. [7] Мф 26, 39. Мк 14, 35-36. Лк 22, 44. Ін 12, 27. [8] Флп 2, 7-8. Євр. 1,
5. [11] Мф 13, 15. Ін 16, 12. [12] Ін 3, 10.
1 Пет. 2, 2. 1 Кор. З, 1. [13] 1 Кор. 13, 11; 14, 20. [14] Еф. 4, 11-13. Флп 3, 15.
тива дорослим, у яких довгим навчанням почуття привчені розрізняти добро і зло. іС Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до довершеності; і не будемо знову класти основу поверненню від мертвих діл і віри в Бога,
2 вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний. 3 І це зробимо, якщо Бог дозволить. 4 Бо неможливо - тих, що один раз просвітилися, і прийняли дар небесний, і стали причасниками Духа Святого, 5 і скуштували доброго слова Божого, і сили майбутнього віку, 6 і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.7 Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дістає благословення від Бога; 8 а та, на якій ростуть терня й будяки, негідна і близька до прокляття, кінець якого - спалення.
9 Втім, щодо вас, улюблені, ми сподіваємося, що ви у кращому стані і дотримуєтеся спасіння, хоча й говоримо так. 10 Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любови, яку ви виявили в ім’я Його, послуживши і служачи святим. 11 Бажаємо ж, щоб кожен із вас, для повної впевненос-ти в надії, виявляв таку саму старанність до кінця, 12 щоб ви не розлінились, а наслідували тих, які вірою та довготерпінням ус-
Глава 6. [4] Мф 12, 45. [6] 2 Пет. 2,
20. 1 Ін 5, 16. Євр. 10, 29. [8] Єр. 26, 6; 44, 22. Мк 11, 21. [10] Мф 10, 42; 25, 40.
[13] Бут. 22, 16. Пс. 104, 9. Лк 1, 73.
[14] Бут. 22, 17. [15] Рим. 4, 17. [16] Вих.
падковують обітниці. 13 Бог, даю- 31 чи обітницю Авраамові, оскільки не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою, 14 кажучи: “Істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе”.15 І так Авраам, завдяки довготерпінню, одержав обіцяне. 16 Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню. 17 Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив клятву,
18 щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію, 19 яка для душі є неначе якір безпечний і міцний і входить аж до середини за завісу,20 куди предтечею за нас увійшов Ісус, зробившись Первосвящеником навік за чином Мелхиседековим. у Бо Мелхиседек, цар Салиму 31 священик Бога Всевишнього, той, який зустрів Авраама і благословив його, коли той повертався після поразки царів, 2 якому і десятину Авраам відділив з усього, - по-перше, тому що ім’я його означає - “цар правди”, а потім і тому, що він є “цар Салиму”, тобто “цар миру”, 3 без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнюючись Синові Божому, перебуває священиком назавжди.
4 Бачите, який великий той, якому і Авраам патріарх дав десятину
з кращої здобичі своєї.5 Ті з синів
22, 11. [17] Пс. 32, 11. Притч. 19, 21.
[19] Лев. 16, 15. [20] Ін 14, 2. Євр. 4, 14.
Глава 7. [1] Бут. 14, 18. [5] Чис. 18,
21. Втор. 18, 1. Нав. 14, 4.
Левієвих, що одержують священс-тво, мають заповідь — брати за законом десятину з народу, тобто
зі своїх братів, хоча й ці вийшли від стегон Авраамових. 2366 Але цей, що не походив з роду їхнього, одержав десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітницю.
16 2367 Без усякого ж заперечення менший благословляється більшим.
8 І тут десятини беруть люди смертні, а там - той, хто має про себе свідчення, що він живе. 2368 І, так би мовити, сам Левій, котрий приймає десятини, в особі Авраама дав десятину; 2369 бо він був іще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрів його.
11 Отже, якби досконалість осягалась через левитське священс-тво, — бо з ним сполучений закон народу, - то яка б іще була потреба поставати іншому священикові за чином Мелхиседековим, а не іменуватися за чином Аароно-вим? 12 Адже із зміною священства необхідно бути зміні і закону,
13 бо Той, про Кого говориться це, належав до іншого коліна, з якого ніхто не приступав до жертовника. 14 Бо відомо, що Господь наш засяяв із коліна Іуди, про яке Мойсей нічого не сказав стосовно священства. 15 І це ще ясніше видно з того, що за подобою Мел-хиседека постає Священик інший,
16 Який є таким не за законом заповіді плотської, а за силою життя нескінченного.17 Бо засвідчено: “Ти Священик повік за чином
L7 Мелхиседековим”. 18 Скасування
ж попередньої заповіді буває через її неміч та марність, 19 бо закон нічого не довів до досконалости; але вводиться краща надія, через яку ми наближаємося до Бога. 20 І що це було не без клятви, - 21 бо ті були священиками без клятви, а Цей із клятвою, бо про Нього сказано: “Клявся Господь і не розкається: Ти Священик повік за чином Мелхиседековим”, - 22 то поручителем кращого завіту став Ісус. 23 До того ж тих священиків було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному; 24 а Цей, оскільки перебувати Йому вічно, має і священс-тво нескінченне, 25 тому й може завжди спасати тих, які приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них.
26 Таким і повинен бути у нас З Первосвященик: святий, незлобливий, непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес, 27 Який не має потреби щоденно, як ті первосвященики, приносити жертву спочатку за свої гріхи, потім за гріхи народу, бо Він зробив це один раз, принісши в жертву Себе Самого.28 Бо закон настановляє первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятвене, після закону, поставило Сина, навіки довершеного.
0 Головне ж у тому, про що говоримо, є таке: ми маємо такого Первосвященика, Який сів праворуч престолу величі на небесах 2 і є Священнослужителем
Євр. 8, 6. [25] 1 Ін 1, 2. Рим. 8, 34.
1 Тим. 2, 5. [26] Вих. 28, 38. Лк 1, 35.
1 Пет. 2, 22. [27] Лев. 16, 11. [28] Євр. 7, 20.
Глава 8. [1] Євр. 1, 3; 3, 1; 4, 14; 7, 26. [2] Євр. 10, 21.
святилища та скинії правдивої, яку збудував Господь, а не чоловік. 2370 Кожен первосвященик настановляється для принесення дарів і жертви; а тому треба було, щоб і Цей також мав що принести. 2371 Якби Він перебував на землі, то не був би і священиком; бо тут такі священики, які за законом приносять дари 2372 і служать образу та тіні небесного, як сказано було Мойсеєві, коли він приступав до будування скинії: “Гляди, сказано, зроби все за зразком, показаним тобі на горі”. 2373 Але Цей Первосвященик дістав служіння тим прекрасніше, чим кращого Він Посередник завіту, утвердже-
9 ного на кращих обітницях. 2374 Бо, якби перший завіт був без недоліку, то не було б потреби шукати місця іншому. 2375 Але пророк, докоряючи їм, каже: “Ось настають дні, говорить Господь, коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди Новий Завіт, 9 не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми того часу, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської, бо вони не перебували в тому завіті Моєму, і Я зневажив їх, говорить Господь. 10 Ось Завіт, який заповідаю дому Ізраїля після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх; і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
11 І не буде вчити кожен ближнього свого і кожен брата свого, кажучи: “Пізнай Господа”; тому що всі від малого до великого будуть знати
Мене, 12 бо Я буду милостивий до неправд їхніх, і гріхів їхніх, і беззаконь їхніх не згадаю більше”.13 Кажучи “новий”, показав застарілість першого; а що занепадає і старіє, близьке до зотління.
Q Перший завіт мав постанову Зі ^ про Богослужіння і святилище земне;2 бо побудована була ски-нія перша, в якій був світильник
1 трапеза та жертовні хліби і яка називається “святе”. 3 За другою ж завісою була скинія, названа “Святе святих”, 4 яка мала золоту кадильницю і обкутий з усіх боків золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту,5 а над ним херувими слави, що осіняли вівтар; про що не час тепер говорити докладно.
6 При такому влаштуванні, до першої скинії завжди входять священики відправляти Богослужіння;
7 а до другої - раз на рік один тільки первосвященик, не без крови, яку приносить за себе і за гріхи народу. 8 Цим Дух Святий по- Зі казує, що ще не відкрита путь у святилище, доки стоїть перша скинія. 9 Вона є образ теперішнього часу, за якого приносяться дари і жертви, які не можуть зробити досконалим у совісті того, хто служить. 10 І вони зі стравами і напоями та різноманітними обмиваннями й обрядами, що стосуються плоті, були встановлені тільки до часу їх виправлення.
11 Але Христос, Первосвященик майбутніх благ, прийшовши з бі-
Глава 9. [2] Вих. 40, 1-4. [4] Вих. 16,
33. Чис. 17, 10. Втор. 10, 1, 3. Цар. 8, 9.
2 Пар. 5, 10. [5] Вих. 25, 18. [7] Вих. ЗО,
10. Лев. 16, 2. [9] Євр. 7, 19; 10, 1. [10] Лев. 11, 2. Чис. 19, 7. Рим. 14, 17. [11] Євр. 10, 1.
льшою та досконалішою скинією, нерукотворною, тобто не такого спорудження,2376 і не з кров’ю козлів і телят, але зі Своєю Кров’ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне відкуплення. 2377 Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло,
14 то тим більше Кров Христа, Який Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу Живому і істинному! 23781 тому Він є Посередник Нового Завіту, щоб внаслідок смерти Його, яка сталася для відкуплення від злочинів, заподіяних за першого завіту, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіцяне. 2379 Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповітника,
17 бо заповіт дійсний після померлих: він не має сили, коли заповідач живий. 18 Чому і перший завіт був утверджений не без крови.
19 Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, узяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та іссопом і окропив як саму книгу, так і весь народ, 20 кажучи: це кров завіту, який заповідав вам Бог. 21 Також окропив кров’ю і скинію та всі богослужбові сосуди. 22 Та майже все за законом очищається кров’ю, і без проливання крови не буває прощення.
23 Отже, образи небесного повинні були очищатися цими, а саме ж небесне - жертвами, кращими
від цих. 24 Бо Христос увійшов не З в рукотворне святилище, створене за зразком істинного, але в саме небо, щоб постати нині за нас перед лице Боже,25 і не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященик входить у святилище щороку з чужою кров’ю;
26 інакше треба було б Йому багаторазово страждати від початку світу; Він же один раз, на кінці віків, з’явився, щоб знищити гріх жертвою Своєю. 27 І як людям визначено один раз умерти, а потім суд, 28 так і Христос, один раз принісши Себе в жертву, щоб взяти гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння.
1 П Закон, маючи лише тінь З майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять
з ними. 2 Інакше їх перестали б приносити, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомости гріхів. 3 Але жертвами щороку нагадується про іріхи,4 бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи. 5 Тому Христос, входячи у світ, говорить: “Жертви і принесення Ти не захотів, але тіло приготував Мені.6 Всеспалення і жертви за гріх неугодні Тобі. 7 Тоді Я сказав: ось, іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже”. 8 Сказавши перше, що ні жертви, ані
З Езд. 14, 35. [28] 1 Пет. З, 18. Рим. 5, 6.
Глава 10. [1] Кол. 2, 17. [2] Лев. 16,
34. [4] Мих. 6, 7. Євр. 9, 12. [6] 1 Цар.
15, 22. [7] Пс. 39, 7-9. Ін 5, 46.
принесення, ні всеспалення, ні жертви за гріх, - які приносяться за законом, - Ти не захотів і не благозволив, 9 потім додав: “Ось іду виконати волю Твою, Боже”. Скасовує перше, щоб настановити друге. 2380 За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11 І всякий священик щодня стоїть у служінні та багаторазово приносить одні і ті самі жертви, які ніколи не можуть знищити гріхів. 2381 Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога, 2382 чекаючи далі, доки вороги Його будуть покладені до підніжжя ніг Його.2383 Бо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються. 2384 Про це свідчить нам і Дух Святий, бо сказано: 16 “Ось Завіт, який заповідаю їм після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхні, і в думках їхніх напишу їх,17 і гріхів їхніх та беззаконь їхніх не згадаю більше”.
18 А де відпущення їх, там не потрібне принесення за іріхи.
14 19 Отже, браття, маючи дерзно-
вення входити до святилища через Кров Ісуса Христа, дорогою новою і живою, 20 яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою, 21 і маючи великого Священика над домом Божим,
22 приступаймо з щирим серцем,
з повного вірою, кропленням очистивши серце від порочної совісти та обмивши тіло водою чистою,
23 будемо триматися сповідання
надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв; 24 будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих діл,25 не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня.
26 Бо коли ми, одержавши пізнання істини, свавільно грішимо, то не зостається більше жертви за іріхи,27 але якесь страшне очікування суду й лютости вогню, готового пожерти противників.28 Якщо той, хто зрікся закону Мойсеевого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,
29 то наскільки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає?
30 Ми знаємо Того, Хто сказав: “У Мене помста, Я відплачу, - говорить Господь”. І ще: “Господь буде судити народ Свій”. 31 Страшно впасти в руки Бога Живого!
32 Згадайте попередні дні ваші, Si коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань,
33 то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж стані; 34 бо ви й моїм кайданам співстраждали, і розграбування майна вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще і неминуще. 35 Отже, не покидайте упо- Зі вання вашого, яке чекає велика нагорода. 36 Терпіння потрібне
26. [25] 2 Пет. З, 8. [26] Євр. 6, 4. [27] Соф. 1, 18. [28] Втор. 17, 6; 19, 15. Мф
18, 16. Ін 8, 17. 2 Кор. 13, 1. [ЗО] Втор.
32, 35-36. Рим. 12, 19. [31] Лк 12, 5. [34] Діян. 21, 11. [35] Мф 5, 12.
вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне.37 Бо ще “небагато, зовсім небагато, і Грядущий прийде і не забариться”. 2385 “Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя”.2386 Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але сто'шо у вірі на спасіння душі.
1 1 Віра ж є здійснення очіку
ваного і впевненість у невидимому. 2 Через неї були засвідчені древні. 3 Вірою пізнаємо, що віки створені Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме,
4 вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн, нею дістав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він і після смерти ще говорить.
5 Вірою Енох переселений був так, що не бачив смерти; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до свого переселення він мав свідчення, що догодив Богу.
6 А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає винагороду. 7 Вірою Ной, діставши одкровення про те, що було ще невидиме, побожно приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив він увесь світ і зробився спадкоємцем праведности че-
27 рез віру. 8 Вірою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, і пішов, не
28 знаючи, куди йде.9 Вірою жив він на землі обітованій, як на чужій, і жив у наметах з Ісааком та Яко-
вом, співспадкоємцями тієї ж обітниці;10 бо він чекав міста, що має основу, художником і будівничим якого є Бог. 11 Вірою і сама Сарра, неплідна, одержала силу прийняти сім’я і, незважаючи на вік, народила, бо знала, що вірний Той, Хто обіцяв. 12 І тому від одного, і до того ж омертвілого, народилось так багато, як багато зірок на небі і як незліченний пісок на морському березі.
13 Усі ці померли у вірі, не одержавши обітниць, а тільки здалеку бачили їх і раділи та говорили про себе, що вони подорожні й пришельці на землі; 14 бо ті, які говорять так, показують, що вони шукають батьківщини.151 коли б вони в думках мали ту батьківщину, з якої вийшли, то мали б час повернутися; 16 але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому і Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом; бо Він приготував їм місто.
17 Вірою Авраам, будучи випро- З бувалим, приніс у жертву Ісаака, і, маючи обітницю, приніс єдино-родного, 18 про якого було сказано: “В Ісаакові назветься тобі сім’я”.19 Бо він думав, що Бог має силу і з мертвих воскресити, тому і одержав його як передвістя.
20 Вірою в майбутнє Ісаак поблагословив Якова та Ісава. 21 Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного сина Йосифового і поклонився на верх жезла свого. 22 Вірою Йосиф, при кончині, нагадував про вихід синів Ізраїлевих і
Рим. 4, 19. [12] Бут. 15, 5; 22, 17. [13] Бут. 23, 4; 47, 9. [16] Вих. З, 15. Мф 22,
32. [17] Бут. 22, 9. [18] Бут. 21, 12. Рим.
9, 7. [20] Бут. 27, 27. [21] Бут. 47, 31; 48, 14. [22] Бут. 50, 24.
про кістки свої заповідав.2387 Вірою по народженні Мойсея батьки ховали його три місяці, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, і не злякалися царського повеління. 2388 Вірою Мойсей, досягнувши віку, відмовився називатися сином дочки фараонової 2389 і захотів краще страждати з народом Божим, ніж мати тимчасову гріховну насолоду, 2390 і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду. 2391 Вірою залишив він Єгипет, не побоявшись царського гніву, бо він, мовби бачачи Невидимого, був твердий. 2392 Вірою він справив Пасху та пролиття крови, щоб винищувач первістків не торкнувся їх.
29 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суші, на що спокусившись, єгиптяни потопилися.2393 Вірою впали єрихонські стіни після семиденного обходження.31 Вірою Раав, блудниця, з миром прийнявши ПІДГЛЯДАЧІВ (та повівши їх іншою дорогою), не загинула з невірними. 32 І що ще скажу? Не вистачить мені часу, щоб розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Ієффая, про Давида, ■О Самуїла та (інших) пророків,33 які вірою перемагали царства, творили правду, одержували обітниці, затуляли пащі левів, 34 гасили силу вогню і уникали вістря меча, зміцнювалися від немочі, були сильні на війні, проганяли полки
чужинців; 35 жінки одержували померлих своїх воскреслими; іттттті ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще
- воскресіння;36 іттттті зазнали наруги та ран, а також кайданів і в’язниць,37 були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, тинялися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення; 38 ті, яких увесь світ не був достойний, блукали по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі. 39 І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного,40 тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досяг-ли досконалости.
1 ^ Тому і ми, маючи довкола 3£ себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує, і з терпінням підемо на подвиг, який чекає на нас,2 дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса, Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого. 3 Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими. 4 Ви ще не до крови стояли, проти гріха змагаючись,
5 і забули втішення, яке пропонується вам, як синам: “Сину мій, не нехтуй покаранням Господнім
1 не сумуй, коли він викриває тебе,
16, 25. Єр. 20, 2. [37] 3 Цар. 21, 13.
2 Пар. 24, 21. Єр. 26, 23. [38] 1 Цар. 22,
1. З Цар. 17, 3. [39] Лк. 10, 24.
Глава 12. [1] 1 Пет. 2, 1. Рим. 6, 12 Еф. 4, 22. Кол. З, 8. [2] Лк 23, 46. Флп 2,
8. [3] Лк 2, 34. Діян. 28, 22. Гал. 6, 9. [4]
1 Кор. 10, 13. [5] Одкр. З, 19.
6 бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає”. 7 Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, якого не карав би батько? 8 Коли запишаєтеся без покарання, для всіх загального, то ви діти незаконні, а не сини. 9 До того ж коли ми, будучи карані плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно більше повинні покоритись Отцеві духів, щоб жити? 10 Ті карали нас, як знали, на небагато днів; а Цей - на користь, щоб нам мати участь у святості Його.
11 Кожна кара здається спочатку не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведности. 12 Отже, зміцніть опущені руки та ослаблені коліна 13 і ходіть просто ногами вашими, щоб кульгаве не збочило,
32 а краще виправилося. 14 Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15 Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, що виріс, не завдав шкоди і щоб ним багато хто не осквернився; 16 щоб не було між вами якого блудника або нечестивця, який би, як Ісав, за одну лише їжу відмовився від свого перво-родства. 17 Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, був відкинутий: не знайшов можливости для покаяння, хоча зі сльозами шукав його.
18 Ви приступили не до гори, відчутної на дотик, і не до палючого вогню, не до темряви і мороку та бурі, 19 не до звуку сурми й голосу слів, що ті, які чули його, просили, щоб більше не мовилося слово до них, 20 бо вони не могли стерпіти того, що було заповідано: “Якщо і звір доторкнеться до гори, буде побитий камінням або уражений стрілою”;21 і таке жахливе було це видіння, що і Мойсей сказав: “Я настрашений і тремчу”. 22 Але ви приступили до гори Сиону і до міста Бога Живого, до Єрусалима небесного і до безлічі ангелів,23 до торжества собору й Церкви первород-них, на небесах написаних, і до Судці всіх - Бога, і до духів праведників досконалих;24 і до Посередника Завіту Нового Ісуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева. 25 Глядіть, отже, не З зречіться того, хто промовляє, бо не уникли кари вони, що зреклися того, хто пророкував на землі, тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемось від Того, Хто говорить з небес,26 голос Якого тоді похитнув землю, ттитті ж обіцяє, говорячи: “Ще раз потрясу не тільки землю, але й небо”.27 Оте “ще раз” означає заміну похитнутого, як створеного, щоб перебувало непохитне.28 Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом,29 тому що Бог наш - вогонь, що поїдає.
33, 2. Пс. 67, 18. [22] Гал. 4, 26. Одкр. З,
12. [23] Єр. 31, 9. Лк 10, 20. Одкр. 13, 8. [24] Бут. 4, 10. 1 Тим. 2, 5. [25] Євр. 1, 2;
2, 1; 3, 17. [26] Агг. 2, 6-7. Вих. 19, 18. [27] Пс. 101, 27. Мф 24, 35. [28] Лк 1,
33. [29] Втор. 4, 24. Чис. 11, 1. Пс. 49, 3. Дан. 7, 9.
I 'З Братолюбність нехай пе
ребуває між вами. 2 Гостин-ности не забувайте, бо через неї деякі, не знаючи, гостинно прийняли ангелів.3 Пам’ятайте в’язнів, ніби і ви з ними були в кайданах, і тих, хто страждає, бо й самі знаходитесь у тілі.
4 Шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне; блудників і перелюбників судить Бог.5 Майте вдачу не сріблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: “Не залишу тебе і не покину тебе”, 2394 тож ми сміливо говоримо: “Господь мені помічник, і не злякаюся: що зробить мені людина?”
14 7 Пам’ятайте наставників ва
ших, які проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їхню. 8 Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же. 9 Ученнями різними й чужими не захоплюйтесь; бо добре благодаттю зміцнювати серця, а не їжею, від якої не одержали користи ті, що займалися нею. 10 Ми маємо жертовник, від якого не мають права споживати ті, що служать скинії.
II Тому що тіла тварин, кров яких для очищення гріха вносить первосвященик у святилище, спалюються поза табором, - 12 то і Ісус, щоб освятити людей Кров’ю Своєю, постраждав поза брамою.
13 Отже, вийдемо до Нього за табір, несучи Його наругу;14 бо не
Глава 13. [2] Бут. 18, 3; 19, 2. Мф 25, 35. Рим. 12, 13. [4] 1 Кор. 6, 15. [5] Нав.
1, 5. Бут. 28, 15. Мф 6, 34. [6] Пс. 117, 6.
[7] 1 Сол. 5, 12. [8] 1 Кор. З, 11. Одкр. 1,
4. [9] Ін 6, 27. Еф. 4, 14. [10] 1 Кор. 9,
13. [11] Лев. 16, 27. [12] Мф 21, 39; 27,
33. Одкр. 1, 5. [13] 1 Пет. 4, 14. Євр. 11,
маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього.15 Отже, будемо через Нього безустанно приносити Богу жертву хвали, тобто плід уст, що прославляють ім’я Його. 16 Не забувайте також доб-родійности і спілкування, бо такі жертви благоугодні Богу.
17 Слухайте наставників ваших Зї і будьте покірні, бо вони постійно дбають про душі ваші, як ті, що зобов’язані дати звіт; щоб вони робили це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас не корисно.
18 Моліться за нас, бо ми певні, що маємо добру совість, тому що в усьому бажаємо поводитися чесно. 19 Особливо ж прошу робити це, щоб я скоріше був повернений вам.20 Бог же миру, Який підняв
із мертвих Пастиря овець великою Кров’ю завіту вічного, Господа нашого Ісуса Христа, 21 нехай вдосконалить вас у всякому доброму ділі, на виконання волі Його, роблячи у вас благоугодне Йому через Ісуса Христа: Йому слава на віки віків! Амінь.
22 Прошу ж вас, браття, прийміть це слово повчання; я ж небагато і написав вам. 23 Знайте, що брат наш Тимофій визволений, і я разом із ним (якщо він скоро прийде) побачу вас.
24 Вітайте всіх наставників ваших і всіх святих. Вітають вас ті, що в Італії.
25 Благодать з усіма вами. Амінь.
26; 12, 2. [14] Флп 3, 20. Євр. 12, 22. [15] Пс. 49, 14; 50, 19. Ос. 14, 3. [16] 2 Кор. 9, 12. Флп 4, 18. [17] Єз. 33, 7. Мф 25,
13. Діян. 20, 31. 1 Кор. 4, 1. [18] Діян.
23, 1. Рим. 15, ЗО. [20] Іс. 40, 11. Зах. 9,
16. Ін 10, 11. Діян. 2, 24. 1 Сол. 1, 10.
[21] 1 Пет. 5, 10. 2 Кор. З, 5. 1 Сол. 5, 23.
1 Одкровення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати рабам Своїм, що повинно статися невдовзі. І Він показав, пославши його через ангела Свого рабові Своєму Іоану, 2 який засвідчив слово Боже і свідчення Ісуса Христа і що він бачив. 3 Блажен, хто читає, і ті, що слухають слова пророцтва цього і дотримуються написаного в ньому, бо час близький.
4 Іоан семи церквам, що знаходяться в Асії: благодать вам і мир від Того, Хто є і був і гряде, та від семи духів, які знаходяться перед престолом Його, 5 і від Ісуса Христа, Який є свідок вірний, первісток з мертвих і владика царів земних. Йому, Який полюбив нас і омив нас від гріхів наших кров’ю Своєю 6 і зробив нас царями і священиками Богу й Отцю Своєму, слава і держава на віки віків, амінь.7 Ось іде з хмарами, і побачить Його всяке око і ті, що прокололи Його; і заридають перед Ним усі племена земні. Так, амінь.
8 Я є Альфа й Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є і був і гряде, Вседержитель.
9 Я, Іоан, брат ваш і співучасник у скорботі і в царстві і в терпінні Ісуса Христа, був на острові, званому Патмос, за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. 2395 Я був у дусі в день воскресний і чув позаду себе голос гучний, ніби трубний, який говорив: Я є Альфа й Омега, Перший і Останній;
11 те, що бачиш, напиши у книгу і пошли Церквам, які знаходяться в Асії: до Ефеса, і до Смирни, і до Пергама, і до Фіатири; і до Сар-диса, і до Філадельфії, і до Jlao-дикїї.2396 Я обернувся, щоб побачити, чий голос, що говорив зі мною; і, обернувшись, побачив сім золотих світильників 2397 і, посеред семи світильників, подібного до Сина Людського, одягненого в довгі ризи і підперезаного попід груди зо-лотим поясом: 2398 голова Його і волосся білі, як біла вовна, як сніг; і очі Його, як полум’я вогняне; 15 і ноги Його подібні до бронзи, ніби в печі розжарені, і
Іс. 41, 4. Одкр. 2, 8. [9] Рим. 8, 17. [10] Іс. 44, 6; 48, 12. [12] Вих. 25, 37. Зах. 4, 2.
[13] Єз. 1, 26. Дан. 10, 5, 16. Мф 28, 18.
[14] Дан. 7, 9. [15] Єз. 43, 2. Дан. 10, 6.
голос Його, як шум вод великих.
16 Він тримав у правиці Своїй сім зірок, і з уст Його виходив гострий з обох боків меч; і лице Його, як сонце, що сяє в силі своїй.
17 І коли я побачив Його, то впав до ніг Його, як мертвий. І Він поклав на мене правицю Свою і сказав мені: не бійся; Я є Перший і Останній, 18 і живий; і був мертвий, і ось, живий на віки віків, амінь; і маю ключі пекла і смерті. 19 Отже, напиши, що ти бачив,
1 що є, і що буде після цього.
20 Таємниця семи зірок, які ти бачив у правиці Моїй, і семи золотих світильників є така: сім зірок - це ангели семи Церков; а сім світильників, які ти бачив, це сім Церков.
О Ангелові Ефеської Церкви напиши: так говорить Той, Хто тримає сім зірок у правиці Своїй, Хто ходить посеред семи золотих світильників:2 знаю діла твої, і труд твій, і терпіння твоє, і те, що ти не можеш зносити розпутних, і випробував тих, які називають себе апостолами, а вони не такі, й побачив, що вони не-правдомовці; 3 ти багато зазнав і маєш терпіння, і в ім’я Моє трудився і не знемагав. 4 Та маю проти тебе те, що ти залишив першу любов твою. 5 Отже, згадай, звідки ти впав, і покайся, і твори попередні діла; а якщо не так, скоро прийду до тебе і зрушу світильник твій з місця його, якщо не покаєшся. 6 А втім, те в тобі добре, що ти ненавидиш діла николаї-
[16] Іс. 49, 2. Мф 28, 18. Еф. 6, 17. Одкр.
2, 16. [17] Дан. 8, 18. [18] Іов. 12, 14. Іс.
22, 22. Одкр. З, 7. [20] Мал. 2, 7.
Глава 2. [1] Одкр. 1, 16. [2] 1 Ін 4, 1.
2 Кор. 11, 13. 2 Тим. 2, 19. [3] Гал. 6, 9. [5] Єз. 18, 24. Одкр. З, 3. [7] Бут. 2, 9.
тів, які і Я ненавиджу. 7 Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати від дерева життя, яке посеред раю Божого.
8 І ангелу Смирнської Церкви напиши: так говорить Перший і Останній, Який був мертвий і ось, живий: 9 знаю твої діла, і скорботу, і вбогість (а втім, ти багатий), і лихослів’я від тих, які кажуть про себе, що вони юдеї, а вони не такі, але зборище сатанинське.
10 Не бійся нічого, що тобі треба буде витерпіти. Ось, диявол буде кидати вас у темницю, щоб випробувати вас, і будете мати скорботу днів десять. Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя.11 Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам: той, хто перемагає, не зазнає шкоди від другої смерти.
121 ангелу Пергамської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має гострий з обох боків меч:13 знаю твої діла, і що ти живеш там, де престіл сатани, і що зберігаєш ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні, коли у вас, де живе сатана, був убитий вірний свідок Мій Антипа.14 Але маю трохи проти тебе, тому що є в тебе там ті, які дотримуються вчення Валаама, який навчив Валака спокусити синів Ізраїлевих, щоб вони їли ідоложертовне і перелюби чинили. 15 Так і в тебе є ті, які дотримуються вчення николаїтів, яке Я ненавиджу. 16 Покайся; а якщо не так, незабаром прийду до тебе і
З Езд. 7, 58. [8] Іс. 41, 4; 44, 6; 48, 12. [9] Лк 6, 20. Як. 2, 5. Рим. 2, 29. [10] Мф
10, 21. [11] Одкр. 21, 8. [12] Одкр. 1, 16;
19, 21. [14] Чис. 25.1; 31, 16. [16] Іс. 11,
4. 2 Сол. 2, 8. Одкр. 1, 16.
воюватиму з ними мечем уст Моїх. 17 Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам: тому, хто перемагає, дам споживати сокровенну манну, і дам йому білий камінь, і на камені написане нове ім’я, якого ніхто не знає, крім того, хто одержує.
181 ангелу Фіатирської Церкви напипш: так говорить Син Божий, у Якого очі, наче полум’я вогняне, і ноги подібні до бронзи: 19 знаю твої діла, і любов, і служіння, і віру, і терпіння твоє, і те, що останні діла твої більші, ніж перші. 20 Та маю трохи проти тебе, тому що ти попускаєш жінці Ієзавелі, яка називає себе пророчицею, навчати і вводити в оману рабів Моїх, любодіяти і їсти ідоложертовне.
21 Я дав їй час покаятись у перелюбстві її, але вона не покаялась.
22 Ось, Я кидаю її на одр і тих, що любодіяли з нею, у велику скорботу, якщо не покаються у ділах своїх.231 дітей її уражу смертю, і зрозуміють усі Церкви, що Я є Той, Хто випробовує серця й утроби; і воздам кожному з вас за ділами вашими.24 Вам же та іншим, що є у Фіатирі, які не дотримуються цього вчення і не знають так званих глибин сатанинських, кажу, що не накладу на вас іншого тягара; 25 тільки те, що маєте, тримайте, доки прийду.26 Хто перемагає і дотримується діл Моїх до кінця, тому дам владу над язичниками, 27 і буде пасти їх жезлом залізним; як посуд глиняний, вони будуть розтрощені, як і Я одержав владу від Отця Мого;28 і дам йому зірку ранкову.29 Хто має вухо (чути), нехай чує, що Дух говорить Церквам.
*3 І ангелу Сардійської Церкви напиши: так говорить Той, Хто має сім духів Божих і сім зірок: знаю твої діла; ти носиш ім’я, ніби живий, але ти мертвий.2 Пильнуй і зміцнюй інше близьке до смерти, бо Я не бачу, щоб діла твої були довершені перед Богом Моїм. 3 Згадай, що ти прийняв і чув, і зберігай та покайся. Якщо ж не будеш пильнувати, то Я найду на тебе, як злодій, і ти не дізнаєшся, якої години найду на тебе.4 А втім, у тебе в Сардах є кілька чоловік, які не осквернили одягу свого, і будуть ходити зі Мною у білому одязі, бо вони достойні.5 Той, хто перемагає, одягнеться у білий одяг; і не згладжу імені його з книги життя, і визнаю ім’я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його. 6 Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам.
7 І ангелу Філадельфійської Церкви напипш: так говорить Святий, Істинний, Хто має ключ Давидів, Хто відчиняє - і ніхто не зачинить, зачиняє - і ніхто не відчинить: 8 знаю твої діла; ось Я відчинив перед тобою двері, і ніхто не може зачинити їх; ти не багато маєш сили, і зберіг слово Моє,
1 не зрікся імені Мого. 9 Ось, Я зроблю, що із сатанинського зборища, з тих, які кажуть про себе, що вони юдеї, але не такі, а обманюють, — ось, Я зроблю те, що
Глава 3. [2] Єз. 33, 7. Мф 24, 42. [3]
2 Пет. З, 10. 1 Сол. 5, 2. Одкр. 16, 15. [4] Одкр. 6, 11; 7, 9; 19, 8. [5] Лк 10, 20. Флп 4, 3. [7] Іов. 12, 14. Іс. 22, 22. Лк 1,
32. Одкр. 1, 18. [8] 1 Кор. 16, 9. Кол. 4,
3. [9] Іс. 49, 23; 60, 14.
вони прийдуть і поклоняться перед ногами твоїми, і зрозуміють, що Я полюбив тебе. 2399 І як ти зберіг слово терпіння Мого, то і Я збережу тебе від години спокуси, що гряде на весь світ, щоб випробувати тих, хто живе на землі. 2400 Ось, гряду скоро; тримай, що маєш, щоб ніхто не перейняв вінця твого. 2401 Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і він уже не вийде геть; і напишу на ньому ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, нового Єрусалима, що сходить з неба від Бога Мого, й ім’я Моє нове.2402 Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам.
14 І ангелові Лаодикійської Церкви напиши: так говорить Амінь, свідок вірний і істинний, початок створіння Божого:15 знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! 16 Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх.2403 Бо ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий.18 Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей помаж очі твої, щоб бачити. 19 Кого Я люблю, тих викриваю і караю. Отже, будь ревним і покайся.20 Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною.21 Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його. 22 Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам.
Д Після цього я глянув, і ось, двері відчинені на небі, і той самий голос, який я чув, ніби звук труби, що говорив зі мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після цього. 2 І в ту ж мить я був у дусі; і ось, престіл стояв на небі, і на престолі був Сидячий; 3 і Цей Сидячий на вигляд був подібний до каменя яс-пису і сардису; і райдуга навколо престолу, на вигляд подібна до смарагду. 4 І навколо престолу двадцять чотири престоли; а на престолах бачив я двадцять чотири старці, які сиділи й одягнені були в білий одяг та мали на головах своїх золоті вінці. 5 І від престолу виходили блискавки, і громи, і голоси, і перед престолом горіли сім світильників вогняних, які є сім духів Божих; 6 і перед престолом море скляне, подібне до кристала, і посеред престолу і навколо престолу чотири тварини, сповнені очей спереду і ззаду.
7 І перша тварина була подібна до лева, і друга тварина подібна до тельця, і третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить.
8 І кожна з чотирьох тварин мала по шість крил навколо, а всередині вони були сповнені очей; і ні вдень, ні вночі не мають спокою, взиваючи: свят, свят, свят Гос-
23. [21] Мф 19, 28. Одкр. 1, 6; 2, 27.
Глава 4. [2] Іс. 6, 1. Єз. 1, 26. Дан. 7, 9. [4] Одкр. 1, 6; 2, 26; 3-4; 6, 11; 7, 13.
[5] Зах. 4, 10. Одкр. 1, 4; 5, 6; 8, 5. [8] Іс.
6, 2-3. Одкр. 1, 8.
подь Бог Вседержитель, Який був, є і гряде. 9 І коли тварини воздають славу і честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі, Хто живе повік віку, 10 тоді двадцять чотири старці падають перед Тим, Хто сидить на престолі, і поклоняються Тому, Хто живе у віки віків, і покладають вінці свої перед престолом, кажучи: 11 достойний Ти, Господи, прийняти славу і честь і силу: бо Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено.
С І бачив я у правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині і ззовні, запечатану сімома печатями.2 І бачив я ангела сильного, який виголошував гучним голосом: хто достойний розкрити цю книгу і зняти печаті її? 3 І ніхто не міг, ні на небі, ні на землі, ні під землею, ані розкрити цю книгу, ані глянути в неї.4 І я багато плакав від того, що нікого не знайшлося достойного розкрити і читати цю книгу, і навіть глянути в неї.51 один
із старців сказав мені: не плач; ось, лев від коліна Іуди, корінь Давидів, переміг, і може розкрити цю книгу і зняти сім печатей її. 6 І я поглянув, і ось, посеред престолу і чотирьох тварин і посеред старців стояв Агнець, ніби заколений, що мав сім рогів і сім очей, які є сім духів Божих, посланих на всю землю.7 І Він прийшов і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. 8 І коли Він узяв книгу, тоді чотири тварини і двадцять чотири старці упали перед Агнцем, маючи кожен гуслі і золоті чаші, повні фіміаму, які є молитви святих. 9 І співають нову пісню, кажучи: достойний Ти взяти книгу і зняти з неї печаті, бо Ти був заколений, і кров’ю Своєю відкупив нас Богові з усякого коліна і народу, і людей, і племені, 10 і зробив нас царями і священиками Богові нашому; і ми будемо царювати на землі.
11 І я бачив, і чув голос багатьох ангелів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було тьми тем і тисячі тисяч, 12 які говорили гучним голосом: достойний Агнець заколений прийняти силу і багатство, і премудрість, і міцність, і честь, і славу, і благословення. 13 І всяке створіння, яке є на небі і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення і честь, і слава і держава на віки віків. 14 І чотири тварини говорили: амінь. І двадцять чотири старці упали і поклонилися Тому, Хто живе у віки віків. іС І я бачив, що Агнець зняв першу із семи печатей, і я почув одну з чотирьох тварин, яка говорила ніби громовим голосом: іди і дивись.2 Я глянув, і ось, кінь білий, і на ньому вершник, який мав лук, і дано було йому вінець, і вийшов він як переможний, і щоб перемогти.
31 коли Він зняв другу печать, я чув другу тварину, яка говорила: іди і дивись. 4 І вийшов другий кінь, рудий, і тому, хто сидить на ньому, дано взяти мир від землі, і щоб убивали одне одного; і дано йому великий меч.
5 І коли Він зняв третю печать, я чув третю тварину, яка говорила: іди і дивись. Я глянув, і ось, кінь вороний, і на ньому вершник, який мав мірило у руці своїй. 6 І чув я голос посеред чотирьох тварин, який говорив: мірка пшениці за дина-рій2404, і три мірки ячменю за дина-рій; єлею ж і вина не пошкоджуй.
7 І коли Він зняв четверту печать, я чув голос четвертої тварини, що говорив: іди і дивись. 8 І я глянув, і ось, кінь блідий, і на ньому вершник, якому ім’я “смерть”; і пекло слідом ішло за ним; і дана йому влада над четвертою частиною землі - умертвлювати мечем і голодом, і моровицею, і звірами земними. 9 І коли Він зняв п’яту печать, я побачив під жертовником душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали.101 викликнули вони гучним голосом, кажучи: доки, Владико Святий і Істинний, не судиш і не мстишся тим, що живуть на землі, за кров нашу? 11 І дано було кожному з них одяг білий, і сказано їм, щоб вони заспокоїлися ще на деякий час, доки і співробітники їхні, і брати їхні, які будуть убиті, як і вони, доповнять число.
121 коли Він зняв шосту печать, я глянув, і ось, стався великий землетрус, і сонце стало темне, як волосяниця, і місяць став, наче кров. 13 І зірки небесні попадали на землю, як смоковниця, струшувана сильним вітром, обсипає незрілі смокви свої. 14 І небо зникло, згорнувшись, як сувій; і всяка гора й острів зрушилися з місць своїх.151 царі земні, і вельможі, і багаті, і тисячоначальники, і сильні, і всякий раб, і всякий вільний сховались у печери і в ущелини гір, 16 і кажуть горам і каменям: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Агнця;17 бо прийшов великий день гніву Його, і хто може встояти?
П І після цього бачив я чотирьох ангелів, які стоять на чотирьох кутах землі, тримаючи чотири вітри землі, щоб не дув вітер ні на землю, ні на море, ні на яке дерево. 2 І бачив я іншого ангела, який сходив від сходу сонця, і мав печать Бога Живого.
І викликнув він гучним голосом до чотирьох ангелів, яким дано шкодити землі і морю, кажучи: 3 не робіть шкоди ні землі, ні морю, ні деревам, доки не покладемо печаті на чолах рабів Бога нашого. 4 І я чув кількість пропеча-таних: пропечатаних було сто сорок чотири тисячі від усіх колін синів Ізраїлевих.5 3 коліна Іудиного пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Рувимового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Гадового пропечатано дванадцять тисяч; 6 з коліна Асирового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Неффалимового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Мана-сіїного пропечатано дванадцять тисяч;7 з коліна Симеонового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Левіїнового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Іссахаро-вого пропечатано дванадцять тисяч; 8 з коліна Завулонового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Йосифового пропечатано дванадцять тисяч; з коліна Веніамі-нового пропечатано дванадцять тисяч. 2405 Після цього глянув я, і ось, велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх племен і колін, і народів і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем у білому одязі і з пальмовими віттями в руках своїх.24061 викликували гучним голосом, кажучи: спасіння Богові нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!
11 І всі ангели стояли навколо престолу і старців, і чотирьох тварин і впали перед престолом на лиця свої, і поклонилися Богові, 2407 кажучи: амінь! благословення і слава, і премудрість, і подяка, і честь, і сила, і кріпкість Богові нашому на віки віків! Амінь.131, почавши говорити, один із старців запитав мене: хто ці, одягнені у білий одяг, і звідки прийшли? 14 Я сказав йому: ти знаєш, господарю. І він сказав мені: це ті, які прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров’ю Агнця.15 За це вони перебувають нині перед престолом Бога і служать Йому день і ніч у храмі Його, і Той, Хто сидить на престолі, буде жити в них.16 Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека: 17 бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водити їх до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.
0 1 І коли Він зняв сьому печать, настала безмовність на
небі, десь на півгодини. 2 І я бачив сім ангелів, які стояли перед Богом, і дано їм сім труб. 3 І прийшов ітттттий ангел, і став перед жертовником, тримаючи золоту кадильницю; і дано було йому багато фіміаму, щоб він з молитвами всіх святих поклав його на золотий жертовник, що перед престолом. 4 І піднісся дим фіміаму з молитвами святих від руки ангела перед Богом. 5 І взяв ангел кадильницю, і наповнив її вогнем з жертовника, і поклав на землю:
1 з’явилися голоси і громи, і блискавки, і землетрус.
6 І сім ангелів, які мали сім труб, приготувалися трубити.
7 Перший ангел затрубив, і сталися град і вогонь, змішані з кров’ю, і впали на землю; і третя частина дерев згоріла, і вся трава зелена згоріла.
8 Другий ангел затрубив, і ніби велика гора, палаюча вогнем, упала в море; і третя частина моря стала кров’ю, 9 і вмерла третя частина одушевлених створінь, що живуть у морі, і третя частина суден загинула.
10 Третій ангел затрубив, і впала з неба велика зірка, що палала подібно до світильника, і впала на третю частину рік і на джерела вод. 2408 Ім’я цієї зірки “полин”; і третя частина вод стала, як полин, і багато з людей померло від вод, тому що вони стали гіркі.
12 Четвертий ангел затрубив, і уражена була третя частина сон-
25, 8. Одкр. 21, 4.
Глава 8. [2] Тов. 12, 15. Мф 18, 10.
[3] Одкр. 5, 8; 6, 9. [4] Пс. 140, 2. [5] Одкр. 11, 19; 16, 18.
ця і третя частина місяця, і третя частина зірок, так що затьмарилася третя частина їх, і третя частина дня не була світла - так само, як і ночі. 13 І бачив я і чув одного ангела, який літав посеред неба і говорив гучним голосом: горе, горе, горе тим, що живуть на землі, від останніх трубних голосів трьох ангелів, які будуть трубити.
9 П’ятий ангел затрубив, і я побачив зірку, що впала з неба на землю, і дано було їй ключ від колодязя безодні. 2 Вона відкрила колодязь безодні, і вийшов дим з колодязя, як дим з великої печі; і затьмарилося сонце й повітря від диму з колодязя. 3 І з диму вийшла сарана на землю, і дано було їй силу, яку мають земні скорпіони. 4 І сказано було їй, щоб не робила шкоди траві земній й ніякій зелені, і ніякому дереву, а тільки одним людям, які не мають печаті Божої на чолах своїх. 5 І дано їй не вбивати їх, а тільки мучити п’ять місяців; і муки від неї подібні до мук від скорпіона, коли ужалить людину.
6 У ті дні люди будуть шукати смерти, але не знайдуть її; захочуть умерти, але смерть утече від них. 7 За виглядом своїм сарана була подібна до коней, приготованих на війну; і на головах у неї ніби вінці, схожі на золоті, обличчя ж її, як обличчя людські; 8 і волосся в неї - ніби волосся в жінок, а зуби в неї були, як у левів. 9 На ній були броні, ніби броні залізні, а шум від крил її, як стукіт від колісниць, коли безліч коней біжать на війну; 10 у неї були хвости, як у скорпіонів, і у хвостах її були жала; влада ж її була - шкодити людям п’ять місяців. 11 Царем над собою вона мала ангела безодні; ім’я йому по-єврейськи Аваддон, а по-грецьки Аполліон2409.
12 Одне горе пройшло; і ось, ідуть за ним ще два горя.
13 Шостий ангел затрубив, і я почув один голос від чотирьох рогів золотого жертовника, який стояв перед Богом 14 і говорив шостому ангелу, що мав трубу: звільни чотирьох ангелів, зв’язаних біля великої річки Євфра-та. 15 І звільнені були чотири ангели, приготовані на час і день, і місяць і рік для того, щоб умертвити третю частину людей. 16 Кількість кінного війська була дві тьми тем; і я чув кількість його. 17 Так бачив я у видінні коней і на них вершників, які мали на собі броні вогненні, гіацинтові й сірчані; голови у коней, як голови у левів, і з рота їх виходив вогонь, дим і сірка. 18 Від цих трьох покарань, від вогню, диму і сірки, що виходили з рота їх, померла третя частина людей;19 бо сила коней була в роті їх і у хвостах їх; а хвости їх були подібні до змій і мали голови, і ттттмтт вони шкодили. 20 Тттттті ж люди, які не вмерли від цих покарань, не розкаялись у ділах рук своїх так, щоб не поклонятися бісам та золотим, срібним, мідним, кам’яним і дерев’яним ідолам, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити.21 І не розкаялися вони у вбивствах своїх, ні в чародійствах своїх, ні у розпусті своїй, ні в крадіжках своїх.
1 П І бачив я іншого ангела сильного, який сходив з неба, одягнений у хмару; над головою його була райдуга, і обличчя його, як сонце, і ноги його, як стовпи вогняні, 2 у руці в нього була книжка розкрита. І поставив він праву ногу свою на море, а ліву на землю, 3 і викликнув гучним голосом, як рикає лев; і коли він викликнув, тоді сім громів проговорили голосами своїми. 4 І коли сім громів проговорили голосами своїми, я хотів було писати; але почув голос з неба, що говорив мені: приховай, що говорили сім громів, і не пиши цього.5 І ангел, що стоїть на морі і на землі, якого я бачив, підняв руку свою до неба
6 і клявся Тим, Хто живе у віки віків, Який створив небо і все, що на ньому, землю і все, що на ній, і море і все, що у ньому, що часу вже не буде; 7 але в ті дні, коли проголосить сьомий ангел, коли він затрубить, звершиться тайна Божа, як Він благовістив рабам Своїм пророкам. 8 І голос, який я чув з неба, знову став говорити зі мною і сказав: піди, візьми розкриту книжку з руки ангела, який стоїть на морі і на землі. 9 І я пішов до ангела і сказав йому: дай мені книжку. Він сказав мені: візьми і з’їж її; вона буде гірка у череві твоїм, але в устах твоїх буде солодка, як мед.101 взяв я книжку з руки ангела, і з’їв її; і вона в устах моїх була солодкою, як мед; коли ж з’їв її, то гірко стало у
Глава 10. [1] Єз. 1, 27. Мф 17, 2. Одкр.
1, 15. [4] Дан. 12, 4, 9. [5] Дан.12, 7. [6] Неєм. 9, 6. [7] Одкр. 11, 15. [9] Єз. 2, 8; З, 1, 3.
череві моєму. 11 І сказав він мені: тобі належить знову пророкувати про народи і племена, і людей і царів багатьох.
11 І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано: встань і виміряй храм Божий і жертовник, і тих, що поклоняються в ньому. 2 А зовнішній двір храму виключи і не вимірюй його, бо він відданий язичникам: вони зневажатимуть святе місто сорок два місяці. 3 І дам двом свідкам Моїм, і вони будуть пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, одягнені у веретище. 4 Це два оливкових дерева і два світильники, що стоять перед Богом землі.
5 І якщо хто захоче їх образити, то вогонь вийде з уст їхніх і пожере ворогів їхніх; якщо хто захоче скривдити їх, тому належить бути вбитому. 6 Вони мають владу зачинити небо, щоб не йшов дощ на землю в дні пророкування їхнього; і мають владу над водами, перетворювати їх на кров, і вражати землю всякими недугами, коли тільки схочуть. 7 І коли вони закінчать свідчення своє, звір, що виходить з безодні, битиметься з ними, і переможе їх, і вб’є їх, 8 і трупи їхні залишить на вулиці великого міста, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де і Господь наш був розіп’ятий. 9 І багато з народів і колін, і людей, і племен дивитимуться на трупи їхні три дні з половиною, і не дозволять покласти трупи їхні у іроби.101 ті, що живуть на землі, будуть радіти цьому і веселитися, і пошлють
Глава 11. [1] Одкр. 21, 15. [2] Одкр. 13, 5. [4] Зах. 4, 3; 11, 14. [5] Іс. 11, 4. Єр. 5, 14. Ос. 6, 5. 2 Сол. 2, 8. [6] Вих. 7,
19. З Цар. 17, 1. [7] Одкр. 17, 8.
дари одне одному, тому що два ці пророки мучили тих, що живуть на землі. 11 Але після трьох з половиною ttttir увійшов у тттгх дух життя від Бога, і вони обоє стали на ноги свої; і великий страх напав на тих, які дивилися на них.
12 І почули вони з неба гучний голос, що говорив їм: зійдіть сюди.
І вони зійшли на небо на хмарі; і дивилися на них вороги їхні. 131 в ту ж мить стався великий землетрус, і десята частина міста впала, і загинуло під час землетрусу сім тисяч імен людських; інші ж охоплені були страхом і воздали славу Богові Небесному.
14 Друге горе минуло; ось, гряде скоро третє горе.
151 сьомий ангел затрубив, і залунали на небі гучні голоси, які промовляли: царство світу стало царством Господа нашого і Христа Його, і буде царювати повік.
16 І двадцять чотири старці, які сидять перед Богом на престолах своїх, впали на лиця свої і поклонилися Богові, 17 говорячи, дякуємо Тобі, Господи Боже, Вседержителю, Який є, і був, і грядеш, що Ти прийняв силу Твою велику і воцарився. 18 І розлютилися язичники; і прийшов гнів Твій, і час судити мертвих і дати відплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, що бояться імені Твого, малим і великим, і погубити тих, які губили землю.
19 І розкрився храм Божий на небі, і з’явився ковчег завіту Його в храмі Його; і сталися блискавки і голоси, і громи, і землетрус, і великий град.
I О І з’явилося на небі вели
ке знамення: жона, оповита сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок. 2 Вона мала в утробі і кричала від болю і мук народження.
3 І з’явилось інше знамення на небі: ось, дракон величезний червоний з сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців. 4 Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жоною, яка мала родити, щоб, коли вона народить, пожерти її немовля.5 І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і престолу Його. 6 А жона втекла в пустелю, де було приготоване їй місце від Бога, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят днів.
71 відбулася на небі війна: Ми-хаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, 8 та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. 9 І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним.
10 І почув я гучний голос на небі, який промовляв: нині настало спасіння, і сила, і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник братів наших, який зводив наклепи на них перед Богом нашим день і ніч.
II Вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого і не
[5] Пс. 2, 9. 1 Кор. 15, 25. Одкр. 2, 27.
[6] Одкр. 11, 3. [7] Дан. 10, 13; 12, 1. [9] Лк 10, 18. [10] Зах. З, 1. [11] Рим. 8, 37.
полюбили душі своєї* навіть до смерти. 2410 Отже, веселіться, небеса і ті, що живуть на них! Горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу.
13 Коли ж дракон побачив, що скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі. 2411 І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на місце своє від лиця змія і там годувалася протягом часу, часів і пів-часу. 2412 І пустив змій услід за жоною з пащі своєї воду, мов річку, щоб потопити її в річці. 16 Але земля допомогла жоні, і розкрила земля уста свої, і поглинула річку, яку дракон пустив з пащі своєї.
17 І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з іншими з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа.
1 'З І став я на піску морському, і побачив звіра з сімома головами і десятьма рогами, що виходив з моря: на рогах його було десять вінців, а на головах його богохульні імена. 2 Звір, якого я бачив, був подібний до барса; ноги в нього - як у ведмедя, а паща в нього - як паща у лева; і дав йому дракон силу свою і престіл свій, і велику владу.31 бачив я, що одна
з голів його ніби була смертельно поранена; але ця смертельна рана зцілилась. І дивувалась уся земля, слідкуючи за звіром, і поклонилися драконові, що дав владу звірові, 4 і поклонилися звірові, кажучи: хто подібний до звіра цього? і хто може змагатися з ним? 5 І дані були йому вуста, що говорять гордо і богохульно, і надана йому влада діяти сорок два місяці. 6 І розкрив він уста свої для хули на Бога, щоб хулити ім’я Його й оселю Його, і тих, що живуть на небі. 7 І дано було йому вести війну зі святими і перемогти їх; і дана була йому влада над усяким коліном і народом, і людьми, і племенем.8 І поклоняться йому всі, що живуть на землі, імена яких не написані в книзі життя у Агнця, заколеного від створіння світу.9 Хто має вухо, нехай чує. 10 Хто веде в полон, той сам піде у полон; хто мечем убиває, тому самому належить бути вбитому мечем. Ось тут терпіння і віра святих.
11 І побачив я іншого звіра, що виходив із землі; він мав два роги, подібні до ягнячих, і говорив, як дракон.12 Він діє перед ним з усією владою першого звіра і примушує всю землю і тих, що живуть на ній, поклонятися першому звірові, у якого смертельна рана зцілилась; 2413 і творить великі знамення, так що й вогонь зводить з неба на землю перед людьми.14 І чудесами, які дано було йому творити перед звіром, він спокушає, тих, що живуть на землі, кажучи тим, що живуть на землі, щоб вони зробили образ звіра, який має рану від меча і живий. 15 І дано було йому вкласти дух в образ звіра, щоб образ звіра і говорив і діяв так, щоб убитий був кожен, хто не поклониться образу звіра.24141 він зробить те, що всім, малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам буде начертання на праву руку їх або на чоло їх,2415 і що нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це начертання, або ім’я звіра, або число імені його. 2416 Тут мудрість. Хто має розум, той нехай полічить число звіра, бо це число людське; число його шістсот шістдесят шість.
14 І глянув я, і ось, Агнець
стоїть на горі Сионі, і з ним сто сорок чотири тисячі, в яких ім’я Отця Його написане на чолах. 2 І почув я голос з неба, наче шум багатьох вод і наче гуркіт грому сильного; і почув голос ніби гуслярів, які грають на гуслах своїх. 3 Вони співають ніби нову пісню перед престолом і перед чотирма тваринами і старцями; і ніхто не міг навчитися цієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, відкуплених від землі. 4 Це ті, які не осквернилися з жінками, бо вони дівственики; це ті, які йдуть услід за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони відкуплені з людей, як первістки Богові і Агнцеві, 5 і в устах їхніх нема лукавства; вони непорочні перед престолом Божим.
6 І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, який мав вічне Євангеліє, щоб благовістити тим, які живуть на землі, усякому племені, і коліну, і людям, й народу; 7 і говорив він гучним голосом: бійтеся Бога і воздайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться Тому, Хто створив небо і землю, і море, і джерела вод. 8 І другий ангел ішов за ним слідом, кажучи: впав, упав Вавилон, місто велике, тому що він шаленим вином розпусти своєї напоїв усі народи. 9 І третій ангел ішов за тптмтт слідом, кажучи гучним голосом: хто поклоняється звірові і образу його і приймає начертання на чоло своє або на руку свою,10 той питиме вино гніву Божого, вино нерозведене, приготовлене в чаші гніву Його, і буде мучений у вогні і сірці перед святими ангелами і перед Агнцем; 11 і дим мучення їх здійматиметься повік, і не матимуть спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові і образу його, і ті, що приймають начертання імені його.
12 Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса.
13 І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними.
14 І поглянув я, і ось світла хмара, і на хмарі сидить подібний до Сина Людського; на голові Його золотий вінець, і в руці Його гострий серп. 15 І вийшов ітттттттй ангел
з храму і викликнув гучним голо-
9. Єр. 51, 8-9. Єз. 16, 35. Одкр. 16, 19.
[10] Пс. 74, 9. Іс. 66, 24. Єр. 25, 9. Одкр. 16,
19. [11] Чис. 34, 10. Мф 25, 41. Ін 5, 29. Одкр. 19, 3. [13] Прем. 4, 7. 1 Сол. 4, 14.
[14] Дан. 7, 13. [15] Іоїл. З, 13. Мф 13, 39.
сом до Того, Хто сидить на хмарі: пусти серп Твій і пожни, бо настав час жати, тому що жниво на землі вже дозріло. 16 І кинув Той, Хто сидить на хмарі, серп свій на землю, і земля була пожата.171 інший ангел вийшов з храму, що знаходиться на небі, також з гострим серпом.24171 інший ангел, який має владу над вогнем, вийшов від жертовника і з великим криком викликнув до того, що має гострий серп, кажучи: пусти серп твій гострий і обріж грона винограду на землі, бо дозріли вже на ньому ягоди. 2418 І кинув ангел серп свій на землю, й обрізав виноград на землі, і кинув у велике точило гніву Божого.2419 І потоптано ягоди у точилі за містом, і потекла кров з точила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шістсот стадій.
1 £ І побачив я інше знамення на небі, велике і дивне: сім ангелів, які мали сім останніх покарань, якими закінчувався гнів Божий. 2 І бачив я ніби скляне море, змішане з вогнем; і переможці звіра та образу його, начертання його і числа імені його, стоять на цьому скляному морі, тримаючи гусла Божі,3 і співають пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: великі й дивні діла Твої, Господи Боже Вседержителю! Праведні та істинні путі Твої, Царю святих!
4 Хто не убоїться Тебе, Господи, і не прославить імені Твого? Бо Ти єдиний святий. Усі народи прийдуть і поклоняться перед Тобою, бо відкрилися суди Твої.
5 І після цього я глянув, і ось, розкрився храм скинії свідчення на небі.61 вийшли з храму сім ангелів, які мали сім покарань, одягнені в чисту і світлу лляну одежу і підперезані попід груди золотими поясами. 7 І одна з чотирьох тварин дала сімом ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе у віки віків. 8 І наповнився храм димом від слави Божої і від сили Його, і ніхто не міг увійти до храму, доки не скінчилися сім покарань семи ангелів.
1 /С І почув я з храму гучний голос, що говорив до семи ангелів: ідіть і вилийте сім чаш гніву Божого на землю. 2 Пішов перший ангел і вилив чашу свою на землю: і зробилися тяжкі й огидні гнійні рани на людях, які мали начертання звіра і поклонялися образу його.
3 Другий ангел вилив чашу свою в море: і зробилася кров, ніби мерця, і все одушевлене померло в морі.
4 Третій ангел вилив чашу свою у річки і джерела вод: і зробилася кров. 5 І почув я ангела вод, який говорив: праведний Ти, Господи, Який є і був, і святий, тому що так судив;6 за те, що вони пролили кров святих і пророків, Ти дав їм пити кров: вони достойні того. 7 І почув я іншого, який говорив від жертовника: так, Господи Боже Вседержителю, істинні і праведні суди Твої.
8 Четвертий ангел вилив чашу свою на сонце: і дано було йому палити людей вогнем. 9 І палила людей сильна спека, і вони хулили ім’я Бога, Який має владу над цими покараннями, і не напоумилися, щоб віддати Йому славу.
10 П’ятий ангел вилив чашу свою на престіл звіра: і зробилося царство його темне, і вони кусали язики свої від страждання,
11 і хулили Бога небесного за страждання свої і за кари на них; і не розкаялись у ділах своїх.
12 Шостий ангел вилив чашу свою у велику ріку Євфрат: і висохла в ній вода, щоб готовий був шлях царям від сходу сонячного.
13 І бачив я, що виходять з уст дракона, і з уст звіра, і з уст лжепророка три духи нечисті, подібні до жаб: 14 це - бісівські духи, що творять знамення; вони виходять до царів землі усієї вселен-ної, щоб зібрати їх на битву в оний великий день Бога Вседержителя.
15 Ось, іду, як злодій: блаженний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його. 16 І він зібрав їх на місце, яке по-єврей-ськи зветься Армагеддон.
17 Сьомий ангел вилив чашу свою на повітря: і з храму небесного від престолу пролунав гучний голос, який сказав: звершилось! 18 І з’явилися блискавки, громи і голоси, і стався великий землетрус, якого не бувало з тієї пори, як люди на землі. Такий землетрус! Такий великий!19 І місто велике розпалося на три частини, і міста язичницькі впали, і Вавилон великий згаданий перед
Богом, щоб дати йому чашу вина лютости гніву Його. 20 І всякий острів зник, і гір не стало;21 і ірад, завбільшки як талант, упав з неба на людей; і хулили люди Бога за покарання градом, тому що покарання від нього було дуже тяжке.
1 П І прийшов один з семи ангелів, які мали сім чаш, і, говорячи зі мною, сказав мені: підійди, я покажу тобі суд над великою блудницею, яка сидить на водах многих; 2 з нею блудодіяли царі земні, і вином її блудодіяння впивалися ті, що живуть на землі.31 повів мене в дусі в пустелю; і я побачив жінку, яка сиділа на звірі багряному, сповненому імен богохульних, з сімома головами і десятьма рогами. 4 І жінка була одягнена в порфиру і багряницю, прикрашена золотом, коштовними каменями і перлами, і тримала золоту чашу в руці своїй, наповнену мерзотами і нечистотою блудодійства її; 5 і на чолі її написано ім’я: таїна, Вавилон великий, мати блудницям і мерзо-там земним. 6 Я бачив, що жінка упоєна була кров’ю святих і кров’ю свідків Ісусових, і, бачачи її, дивувався здивуванням великим.
7 І сказав мені ангел: що ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки цієї і звіра, який носить її та має сім голів і десять рогів.
8 Звір, якого ти бачив, був, і нема його, і вийде з безодні, і піде у погибель; і здивуються ті з живих на землі, імена яких не вписані до книги життя від початку
Глава 17. [1] Наум. З, 4. [2] Єр. 51, 7. Одкр. 14, 8; 18, 3. [3] 2 Сол. 2, 3-4, 7. Одкр. 13, 1. [5] Одкр. 16, 19; 18, 2. [8] Дан. 12, 1. Одкр. 11, 7; 13, 1; 20, 12.
світу, коли побачать, що звір був, і нема його, і з’явиться. 9 Тут розум, що має мудрість. Сім голів -це сім гір, на яких сидить жінка,
10 і сім царів, з яких п’ять упали, один є, а інший ще не прийшов, і коли прийде, не довго йому бути.
11 І звір, який був і якого нема, є восьмий, і з числа семи, і піде у погибель. 2420 І десять рогів, що ти бачив, є десять царів, які ще не одержали царства, але приймуть владу зі звіром, як царі, на одну годину. 2421 Вони мають одні думки і передадуть силу і владу свою звірові. 2422 Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над владиками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні. 2423 І говорить мені: води, що ти бачив, де сидить блудниця, це люди й народи, і племена і коліна. 16 І десять рогів, які ти бачив на звірі, ці зненавидять блудницю, і розорять її, і роздягнуть, і плоть її з’їдять, і спалять її у вогні;17 тому що Бог поклав їм на серце - виконати волю Його, виконати одну волю, і віддати царство їхнє звірові, доки не здійсняться слова Божі. 18 Жінка ж, яку ти бачив, є велике місто, що царює над земними царями.
1 О Після цього я побачив іншого ангела, який сходив з неба і мав владу велику; і земля освітилася від слави його. 2 І вигукнув він сильно, гучним голосом, кажучи: упав, упав Вавилон, велика блудниця; він зробився житлом бісів і пристановищем усякому нечистому духові, пристановищем усякому нечистому й огидному птахові; бо лютим вином блудодіяння свого вона напоїла всі народи,3 і царі земні любо-діяли з нею, і купці земні розбагатіли від великих розкошів її.
4 І почув я інший голос з неба, який говорив; вийди від неї, народе Мій, щоб не брати вам участі у іріхах її та не зазнати покарань її; 5 бо гріхи її дійшли до неба, і Бог пригадав неправди її.
6 Відплатіть їй так, як і вона відплатила вам, і удвічі відплатіть їй за ділами її; у чаші, в якій вона готувала вам вино, приготуйте їй удвічі. 7 Скільки славилася вона і розкошувала, стільки завдайте їй мук і скорбот. Бо вона говорить у серці своєму: сиджу царицею, я не вдова і не побачу скорботи!8 За те в один день прийдуть на неї страти, смерть і плач, і голод, і буде спалена вогнем, тому що сильний Господь Бог, Який судить її. 9 І заплачуть і заридають за нею царі земні, які блудодіяли і розкошували з нею, коли побачать дим від пожежі її, 10 стоячи віддалік від страху мук її та кажучи: горе, горе тобі, велике місто Вавилон, місто могутнє! Бо за одну годину прийшов суд твій.
11 І купці земні заплачуть і заридають за нею, тому що товарів ї-хтті-х ніхто вже не купує, 12 товарів золотих і срібних, і каменів коштовних та перлів, і висону і порфири, і шовку, і багряниці, і всякого пахучого дерева, і всяких виробів із слонової кістки, і вся-
21, 9. Єр. 50, 1; 51, 8. Вар. 4, 35. [3] Одкр. 17, 2. [4] Іс. 48, 20; 52, 11. Зах. 2,
7. [5] Єр. 51, 49. [7] Соф. 2, 15. [10] Єз.
27, 27, ЗО. Одкр. 14, 8.
ких виробів з дорогих дерев, з міді і заліза, і мармуру, 13 кориці і фіміаму, і мира і ладану, і вина і єлею, і борошна і пшениці, і худоби і овець, і коней і колісниць, і тіл і душ людських. 14 І плодів, угодних для душі твоєї, не стало у тебе, і все сите і блискуче віддалилося від тебе; ти вже не знайдеш його. 15 Торговці всім цим, які збагатилися від неї, стануть вдалині від страху мук її, плачучи і ридаючи, 16 і кажучи: горе, горе тобі, велике місто, одягнене у висон і порфиру і багряницю, прикрашене золотом і камінням коштовним і перлами, 2424 бо за одну годину загинуло таке багатство! І всі керманичі, і всі, хто пливе на кораблях, і всі корабельники, і всі, хто торгує на морі, стали віддаля, 2425 і, бачачи дим від пожежі її, закричали, кажучи: яке місто подібне до міста великого!2426 І посипали попелом голови свої, і кричали, плачучи і ридаючи: горе, горе тобі, місто велике, коштовностями якого збагатились усі, хто має кораблі на морі, бо опустіло за одну годину!2427 Веселися з цього, небо, і святі апостоли та пророки; бо звершив Бог суд ваш над ним.
211 один сильний ангел узяв камінь, подібний до великого жорна, і кинув у море, кажучи: з такою швидкістю повержений буде Вавилон, велике місто, і вже не буде його.221 голосу тих, що грають на гуслах, і співають, і грають на сопілках, і трублять у труби, в тобі вже не буде чутно; не буде вже в тобі ніякого митця, ніякого мистецтва, і шуму від жорен вже не буде чутно в тобі; 23 і світло світильника вже не з’явиться в тобі; і голосів жениха і нареченої не буде вже чутно в тобі: бо купці твої були вельможами землі, і чародійством твоїм були введені в оману всі народи. 24 І в ньому знайдена кров пророків і святих, і всіх убитих на землі.
1 Q Після цього я почув на небі гучний голос, ніби численного народу, який говорив: алилуя! спасіння і слава, і честь і сила Господу нашому!2 Бо істинні і праведні суди Його: тому що Він осудив ту велику любодійницю, яка розбестила землю любодійст-вом своїм, і відомстив за кров рабів Своїх від руки її.3 І вдруге сказали: алилуя! І дим її здіймався на віки віків. 4 Тоді двадцять чотири старці і чотири тварини упали і поклонилися Богові, Який сидить на престолі, кажучи: амінь! алилуя!5 І голос від престолу вийшов, говорячи: хваліть Бога нашого, всі раби Його і всі, що бояться Його, малі й великі. 6 І чув я ніби голос численного народу, ніби шум вод багатьох, ніби голос громів сильних, що говорили: алилуя! бо воцарився Господь Бог Вседержитель. 7 Радіймо і звеселімось, і воздаймо Йому славу; бо настав шлюб Агнця, і жона Його приготувала себе. 8 І дано було їй одягнутися у висон чистий і світлий, виссон же є праведність святих. 9 І сказав мені ангел: напи-
10; 12, 10. [3] Іс. 34, 10. Одкр. 14, 11. [4] Одкр. 4, 4; 5, 14; 15, 3. [6] Єз. 1, 24; 43,
2. Одкр. 11, 15. [7] Пс. 44, 14. Притч. 9,
1. Мф 22, 2. Лк 14, 16. 2 Кор. 11, 2. Одкр.
21, 2. [8] Одкр. З, 18.
ши: блаженні, покликані на шлюбну вечерю Агнця. І сказав мені: ці є істинні слова Божі. 10 Я впав до ніг його, щоб поклонитися йому; але він сказав мені: дивись, не роби цього; я співслужитель тобі і братам твоїм, які мають свідчення Ісусове; Богу поклонись; бо свідчення Ісусове є дух пророцтва. 2428 І побачив я відкрите небо, і ось кінь білий, і Той, Хто сидить на ньому, називається Вірний і Істинний, Який праведно судить і воює. 12 Очі в Нього, як полум’я вогненне, і на голові Його багато вінців. Він мав ім’я написане, якого ніхто не знав, крім Нього Самого. 13 Він був одягнений в одежу, обагрену кров’ю. Ім’я Йому: “Слово Боже”. 14 І воїнства небесні їхали слідом за Ним на конях білих, одягнені у висон, білий і чистий. 15 3 уст же Його виходить гострий меч, щоб ним уражати народи. Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило вина лютости і гніву Бога Вседержителя. 16 На одязі і на стегні Його написано ім’я: Цар царів і Господь володарів. 17 І побачив я одного ангела, який стояв на сонці; і він викликнув гучним голосом, кажучи усім птахам, що літали в небі: летіть, збирайтесь на велику вечерю Божу,18 щоб пожерти трупи царів, трупи сильних, трупи ти-сячоначальників, трупи коней і тих, що сидять на них, трупи всіх вільних і рабів, малих і великих.
19 І побачив я звіра і царів земних, і воїнства їх, зібраних, щоб
битися з Тим, Хто сидить на коні,
1 з воїнством Його. 20 І схоплений був звір і з ним лжепророк, який творив перед ним чудеса, якими він спокусив тих, що прийняли начертання звіра, і тих, які поклоняються його зображенню: обоє живими були кинуті в озеро вогненне, що горіло сіркою;21 а іттттті убиті мечем Того, Хто сидить на коні, який виходить з уст Його, і всі птахи наситились їхніми трупами. ТЛ І побачив я ангела, який
сходив з неба і мав ключ від безодні і великий ланцюг у руці своїй.2 Він узяв дракона, змія древнього, який є диявол і сатана, і скував його на тисячу років, 3 і скинув його у безодню, і замкнув його, і поклав над ним печать, щоб не спокушав уже народи, доки не скінчиться тисяча років; після ж цього він має бути звільненим на короткий час.
4 І побачив я престоли і тих, хто сидить на них, яким дано було судити, і душі обезглавлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, які не поклонились звірові, ні образу його, і не прийняли начертання на чоло своє і на руку свою. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років. 5 Інші ж з померлих не ожили, доки не скінчиться тисяча років. Це - перше воскресіння. 6 Блаженний і святий, хто має участь у воскресінні першому: над ттттм смерть друга не має влади, але вони будуть священиками Бога і Христа і будуть царювати з Ним тисячу років.
Глава 20. [1] Лк 8, 31. Одкр. 1, 18. [2] Пет. 2, 4. Іуд. 1, 6. Одкр. 12, 9. [4] Дан.
7, 9, 22; 8, 17. Мф 19, 28. 1 Кор. 6, 2.
2 Тим. 2, 12. Одкр. 6, 11. [6] Іс. 61, 6. Одкр. 1, 6; 21, 7.
7 Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде звільнений з темниці своєї і вийде спокушати народи, які знаходяться на чотирьох кутах землі, Гога і Магога, і збирати їх на битву; число їх як пісок морський. 8 І вийшли на широту землі, й оточили стан святих і місто улюблене. 9 І впав вогонь з неба від Бога і пожер їх;
10 а диявол, що спокушав їх, ввергнутий в озеро вогненне і сірчане, де звір і лжепророк, і будуть мучитися день і ніч на віки віків.
11 І побачив я великий білий престіл і Того, хто сидить на ньому, від лиця Якого втікали небо і земля, і не знайшлось їм місця.
12 І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкриті були, й інша книга розкрита, яка є книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми.
13 Тоді віддало море мертвих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них; і судимий був кожен за ділами своїми. 2429 І смерть і пекло ввергнуті в озеро вогненне. Це смерть друга. 151 хто не був записаний у кни
зі життя, той був кинутий в озеро вогненне.
О 1 І побачив я нове небо і нову землю, бо перше небо і перша земля минули, і моря вже нема. 2 І я, Іоан, побачив святе місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого. 3 І почув я гучний голос з неба, який говорив: ось, скинія Бога з людьми, і Він буде жити з ними; вони будуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім. 4 І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло.
5 І сказав Той, Хто сидить на престолі: ось, творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні й вірні. 6 І сказав мені: звершилось! Я є Альфа й Омега, початок і кінець; спраглому дам задарма від джерела води живої. 2430 Переможець успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином. 8 Боязких же і невірних, мерзотних і убивць і любодїїв, і чародіїв та ідолослужителів, і всіх не-правдомовців - доля в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга.
9 І прийшов до мене один з семи ангелів, у яких було сім чаш, наповнених сімома останніми покараннями, і сказав мені: піди, я покажу тобі жону, наречену Агнця. 10 І возніс мене в дусі на велику й високу гору, і показав мені велике місто, святий Єрусалим, який сходив з неба від Бога.11 Він має славу Божу. Світило його подібне до коштовного каменя, ніби каменя яспису кристаловидного.
12 Він має велику і високу стіну, має дванадцять брам і на них дванадцять ангелів; на брамах написані імена дванадцяти колін синів Ізраїлевих: 13 зі сходу три брами, з півночі три брами, з півдня
26. Євр. 12, 22. Одкр. З, 12. [3] Лев. 26,
12. Єз. 43, 7. [4] Іс. 25, 8; 35, 10. Одкр.
7, 17. [5] Іс. 43, 19. 2 Кор. 5, 17. [6] Одкр.
1, 8, 10; 22, 13. [7] Євр. 8, 10. [8] 1 Кор. 6, 9. Гал. 5, 19-21. [9] Одкр. 15, 1; 19, 7. [12] Єз. 48, 31.
три брами, із заходу три брами.
14 Стіна міста має дванадцять підвалин, і на них імена дванадцяти апостолів Агнця. 15 Той, що говорив зі мною, мав золоту тростину для вимірювання міста, і брам його, і стіни його. 16 Місто розташоване чотирикутником, і довжина його така сама, як і ширина. І виміряв він місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина і ширина і висота його рівні.171 стіну його виміряв у сто сорок чотири лікті, мірою людською, яка міра й ангела. 18 Стіна його побудована з яспису, а місто було - чисте золото, подібне до чистого скла.
19 Підвалини стіни міста прикрашені всяким коштовним камінням: підвалина перша яспис, друга сапфір, третя халкидон, четверта смарагд, 20 п’ята сардонікс, шоста сердолік, сьома хризоліт, восьма берил, дев’ята топаз, десята хризопраз, одинадцята гіацинт, дванадцята аметист. 21 А дванадцять брам — дванадцять перлин: кожна брама була з однієї перлини. Вулиця міста - чисте золото, як прозоре скло. 22 Храму ж я не бачив у ньому, бо Господь Бог Вседержитель - храм його, і Агнець.
23 І місто не має потреби ні в сонці, ні у місяці для освітлення свого, бо слава Божа освітила його, і світильник його - Агнець. 24 Спасенні народи будуть ходити у світлі його, і царі земні принесуть до нього славу і честь свою. 25 Брами його не будуть зачинятися вдень; а ночі там не буде. 26 І принесуть до нього славу і честь народів.
27 І не ввійде до нього ніщо нечисте, і ніхто, підданий мерзоті і неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя.
І показав мені чисту ріку води життя, світлу, як кристал, що виходила від престолу Бога і Агнця.2 Серед вулиці його,
і по той і по ітттттттй бік річки, -дерево життя, яке дванадцять разів приносить плоди, дає на кожен місяць плід свій; і листя дерева - для зцілення народів. 3 І нічого вже не буде проклятого; але престіл Бога і Агнця буде в ньому, і раби Його будуть служити Йому. 4 І побачать лице Його, й ім’я Його буде на чолах їхніх.
5 І ночі не буде там, і не будуть мати потреби ні у світильнику, ні у світлі сонячному, бо Господь Бог освітлює їх; і будуть царювати на віки віків.
6 І сказав мені: ці слова вірні й істинні; і Господь, Бог святих пророків, послав ангела Свого показати рабам Своїм те, чому належить бути невдовзі.7 Ось, прийду скоро: блаженний, хто додержує слова пророцтва книги цієї.
8 Я, Іоан, бачив і чув це. Коли ж почув і побачив, упав до ніг ангела, який показував мені це, щоб поклонитися йому, 9 але він сказав мені: дивись, не роби цього; бо я співслужитель тобі і братам твоїм пророкам і тим, хто додержує слів книги цієї; Богу поклонись. 10 І сказав мені: не запечатуй слів пророцтва книги цієї; бо
Одкр. 4, 6. [2] Єз. 47, 12. Одкр. 2, 7. [4] Мф 5, 8. 1 Ін 3, 2. 1 Кор. 13, 12. [5] Іс. 60, 19. Одкр. 21, 23. [6] Одкр. 1, 1; 19, 9;
21, 5. [7] Одкр. 1, 3; 3, 11. [9] Одкр. 19,
10. [10] Одкр. 1, 3.
час близько.2431 Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується.2432 Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його. 2433 Я є Альфа й Омега, початок і кінець, Перший і Останній. 2434 Блаженні ті, які дотримуються заповідей Його, щоб мати їм право на дерево життя і ввійти в місто воротами.15 А зовні
- пси і чародії, і любодїї, і убивці, й ідолослужителі, і всякий, хто любить і чинить неправду.
16 Я, Ісус, послав Ангела Мого засвідчити вам це у церквах. Я є корінь і нащадок Давидів, зірка світла і ранкова.
17 І Дух і наречена говорять: прийди! І той, хто чув, нехай скаже: прийди! Хто спраглий, нехай приходить, і хто бажає, нехай бере воду життя задарма.
18 І я також свідчу всякому, хто чує слова пророцтва книги цієї: коли хто додасть щось до них, на того накладе Бог покарання, про які написано в книзі цій;19 і коли хто відійме щось від слів книги пророцтва цього, в того відійме Бог участь у книзі життя й у святому місті, і в тому, що написано в книзі цій.
20 Хто свідчить це, говорить: так, гряду скоро! Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!
21 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.
ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ І АПОСТОЛЬСЬКИХ ЧИТАНЬ ЦЕРКОВНИХ2435
Неділя Пасхи
У СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ на літургії: Діян. 1, 1-8; Ін 1, 1-17. У той же день на вечірні: Ін 20, 19-25.
Понеділок Діян. 1, 12-17, 21-26; Ін 1, 18-28.
Вівторок Діян. 2, 14-21; Лк 24, 12-35.
Середа Діян. 2, 22-36; Ін 1, 35-51.
Четвер Діян. 2, 38-43; Ін 3, 1-15.
П’ятниця Діяв.. З, 1-8; Флп 2, 5-11; Ін
2, 12-22.
Субота Діян. З, 11-16; Ін 3, 22-33.
Неділя 2, про Фому. Антипасха
Неділя на утрені: Мф 28, 16-20. На літургії: Діян. 5, 12-20; Ін 20, 19-31.
Понеділок Діян. З, 19-26; Ін 2, 1—11.
Вівторок Діян. 4, 1-10; Ін 3, 16-21.
Середа Діян. 4, 13-22; Ін 5, 17-24.
Четвер Діян. 4, 23-31; Ін 5, 24-30.
П’ятниця Діян. 5, 1—11; Ін 5, 30-6, 2.
Субота Діян. 5, 21-33; Ін 6, 14-27.
Неділя 3, про мироносиць
Неділя на утрені: Мк 16, 9-20. На літургії: Діян. 6, 1-7; Мк 15, 43-16, 8.
Понеділок Діян. 6, 8-7, 5, 47-60; Ін 4, 46-54.
Вівторок Діян. 8, 5-17; Ін 6, 27-33.
Середа Діян. 8, 18-25; Ін 6, 35-39.
Четвер Діян. 8, 26-39; Ін 6, 40-44.
П’ятниця Діян. 8, 40-9, 19; Ін 6, 48-54.
Субота Діян. 9, 20-31; Ін 15, 17-16, 2.
Неділя 4, про розслабленого
Неділя на утрені: Лк. 24, 1-12. На літургії: Діян. 9, 32-42; Ін 5, 1-15.
Понеділок Діян. 10, 1-16; Ін 6, 56-69. Вівторок Діян. 10, 21-33; Ін 7, 1-13. Середа Діян. 14, 6-18; Ін 7, 14-30. Четвер Діян. 10, 34-43; Ін 8, 12-20. П’ятниця Діян. 10, 44-11, 10; Ін 8, 21-30. Субота Діян. 12, 1-11; Ін 8, 31-42.
Неділя 5, про самарянку
Неділя на утрені: Ін 20, 1-10. На літургії: Діян. 11, 19-26, 29-30; Ін 4, 5-42. Понеділок Діян. 12, 12-17; Ін 8, 42-51. Вівторок Діян. 12, 25-13, 12; Ін 8, 51-59. Середа Діян. 13, 13-24; Ін 6, 5-14. Четвер Діян. 14, 20-27; Ін 9, 39-10, 9. П’ятниця Діян. 15, 5-34; Ін 10, 17-28. Субота Діян. 15, 35—41; Ін 10, 27-38.
Неділя 6, про сліпого
Неділя на утрені: Ін 20, 11-18. На літургії: Діян.16, 16-34; Ін 9, 1-38. Понеділок Діян. 17, 1-15; Ін 11, 47-57. Вівторок Діян. 17, 19-28; Ін 12, 19-36. Середа Діян. 18, 22-28; Ін 12, 36-47. Четвер (Вознесіння Господнє на утрені): Мк 16, 9-20. На літургії: Діян. 1, 1-12; Лк 24, 36-53.
П’ятниця Діян. 19, 1-8; Ін 14, 1—11. Субота Діян. 20, 7-12; Ін 14, 10-21.
Неділя 7, святих отців
І Вселенського Собору
Неділя на утрені: Ін 21, 1-14. На літургії: Діян. 20, 16-18, 28-36; Ін 17, 1-13. Понеділок Діян. 21, 8-14; Ін 14, 27-15, 7. Вівторок Діян. 21, 26-32; Ін 16, 2-13. Середа Діян. 23, 1—11; Ін 16, 15-23. Четвер Діян. 25, 13-19; Ін 16, 23-33.
П’ятниця Діян. 27, 1-44; Ін 17, 18-26. Субота Діян. 28, 1-31 і за упокій 1 Сол.
4, 13-17; Ін 21, 15-25 і за упок. Ін 5, 24-30.
Неділя 8, День Святої Тройці
Неділя на утрені: Ін 20, 19-23. На літургії: Діян. 2, 1-11; Ін 7, 37-52; 8, 12. Понеділок 1: Еф. 5, 9-19; Мф 18, 10-20. Вівторок Рим. 1, 1-7, 13-17; Мф 4, 25;
5, 1-13.
Середа Рим. 1, 18-27; Мф 5, 20-26. Четвер Рим. 1, 28-2, 9; Мф 5, 27-32. П’ятниця Рим. 2, 14-29; Мф 5, 33-41. Субота Рим. 1, 7-12; Мф 5, 42-48.
Неділя 1, Всіх Святих
Неділя на утрені: Мф 28, 16-20. На літургії: Євр. 11, 33-12, 2; Мф 10, 32-33; 37-38; 19, 27-30.
Понеділок 2: Рим. 2, 28-3, 18; Мф 6, 31— 34; 7, 9-11.
Вівторок Рим. 4, 4-12; Мф 7, 15-21. Середа Рим. 4, 13-25; Мф 7, 21-23. Четвер Рим. 5, 10-16; Мф 8, 23-27. П’ятниця Рим. 5, 17-6, 2; Мф 9, 14-17. Субота Рим. З, 19-26; Мф 7, 1—8.
Неділя 2, Всіх руських святих
Неділя на утрені: Мк 16, 1-8. На літургії: Рим. 2, 10-16; Мф 4, 18-23. Понеділок 3: Рим, 7,1-13; Мф 9, 36-10, 8. Вівторок Рим. 7, 14-8, 2; Мф 10, 9-15. Середа Рим. 8, 2-13; Мф 10, 16-22. Четвер Рим. 8, 22-27; Мф 10, 23-31. П’ятниця Рим. 9, 6—19; Мф 10, 32-36; 11, 1.
Субота Рим. З, 28-4, 3; Мф 7, 24-8, 4. Неділя З
Неділя на утрені: Мк 16, 9-20. На літургії: Рим. 5, 1-10; Мф 6, 22-33. Понеділок 4: Рим. 9, 18-33; Мф 11, 2-
15.
Вівторок Рим. 10, 11—11, 2; Мф 11, 16-20. Середа Рим. 11, 2-12; Мф 11, 20-26. Четвер Рим. 11, 13-24; Мф 11, 27-30. П’ятниця Рим. 11, 25-36; Мф 12, 1-8. Субота Рим. 6, 11-17; Мф 8, 14-23.
Неділя 4
Неділя на утрені: Лк 24, 1-12. На літургії: Рим. 6, 18-23; Мф 8, 5-13. Понеділок 5: Рим. 12, 4-5, 15-21; Мф
12,9-13.
Вівторок Рим. 14, 9-18; Мф 12, 14-16, 22-30.
Середа Рим. 15, 7-16; Мф 12; 38-45. Четвер Рим. 15, 17-29; Мф 12, 46-13, 3.
П’ятниця Рим. 16, 1-16; Мф 13, 4-9. Субота Рим. 8, 14-21; Мф 9, 9-13.
Неділя 5
Неділя на утрені: Лк 24, 12-35. На літургії: Рим. 10, 1-10; Мф 8, 28-9, 1. Понеділок 6: Рим. 16, 17-24; Мф 13,10-23. Вівторок 1 Кор. 1, 1-9; Мф 13, 24-30. Середа 1 Кор. 2, 9-3, 8; Мф 13, 31-36. Четвер 1 Кор. З, 18-23; Мф 13, 36-43. П’ятниця 1 Кор. 4, 5-8; Мф 13, 44-54. Субота Рим. 9, 1-5; Мф 9, 18-26.
Неділя 6
Неділя на утрені: Лк 24, 36-53. На літургії: Рим. 12, 6-14. Мф 9, 1-8. Понеділок 7: 1 Кор. 5, 9-6, 11; Мф 13, 54-58.
Вівторок 1 Кор. 6, 20-7, 12; Мф 14, 1-13. Середа 1 Кор. 7, 12-24; Мф 14, 35-15, 11. Четвер 1 Кор 7, 24-35; Мф 15, 12-21. П’ятниця 1 Кор 7, 35-8, 7; Мф 15, 29-31. Субота Рим. 12, 1-3; Мф 10, 37-11, 1.
Неділя 7
Неділя на утрені: Ін 20, 1-10. На літургії: Рим. 15, 1-7; Мф 9, 27-35. Понеділок 8: 1 Кор. 9, 13-18; Мф 16, 1— 6.
Вівторок 1 Кор. 10, 5-12; Мф 16, 6-12. Середа 1 Кор. 10, 12-22; Мф 16, 20-24. Четвер 1 Кор. 10, 28-11, 7; Мф 16, 24-
28.
П’ятниця 1 Кор. 11, 8-22; Мф 17, 10-18. Субота Рим. 13, 1-10; Мф 12, 30-37.
Неділя 8
Неділя на утрені: Ін 20, 11-18. На літургії: 1 Кор. 1, 10-18; Мф 14, 14-22. Понеділок 9: 1 Кор. 11, 31-12, 6; Мф 18,
1-11.
Вівторок 1 Кор. 12, 12-26; Мф 18, 18— 22; 19, 1-2, 13-15.
Середа 1 Кор. 13, 4-14, 5; Мф 20, 1-16. Четвер 1 Кор. 14, 6-19; Мф 20, 17-28. П’ятниця 1 Кор. 14, 26-40; Мф 21, 12-
14, 17-20.
Субота Рим. 14, 6-9; Мф 15, 32-39.
Неділя 9
Неділя на утрені: Ін 20, 19-31. На літургії: 1 Кор. З, 9-17; Мф 14, 22-34. Понеділок 10: 1 Кор. 15, 12-19; Мф 21, 18-22.
Вівторок 1 Кор. 15, 29-38; Мф 21, 23-27. Середа 1 Кор. 16, 4-12; Мф 21, 28-32. Четвер 2 Кор 1, 1-7; Мф 21, 43-46. П’ятниця 2 Кор. 1, 12-20; Мф 22, 23-33. Субота Рим. 15, 30-33; Мф 17, 24-18, 4.
Неділя 10
Неділя на утрені: Ін 21, 1-14. На літургії: 1 Кор. 4, 9-16; Мф 17, 14-23. Понеділок 11: 2 Кор. 2, 4-15; Мф 23, 13— 22.
Вівторок 2 Кор. 2, 14-3, 3; Мф 23, 23-28. Середа 2 Кор. З, 4—11; Мф 23, 29-39. Четвер 2 Кор. 4, 1-6; Мф 24, 13-28. П’ятниця 2 Кор. 4, 13-18; Мф 24, 27-
33, 42-51.
Субота 1 Кор. 1, 3-9; Мф 19, 3-12.
Неділя 11
Неділя на утрені: Ін 21, 15-25. На літургії: 1 Кор. 9, 2-12; Мф 18, 23-35. Понеділок 12: 2 Кор. 5, 10-15; Мк 1, 9-15. Вівторок 2 Кор. 5, 15-21; Мк 1, 16-22. Середа 2 Кор. 6, 11-16; Мк 1, 23-28. Четвер 2 Кор. 7, 1-10; Мк 1, 29-35. П’ятниця 2 Кор. 7, 10-16; Мк 2, 18-22. Субота 1 Кор. 1, 26-29; Мф 20, 29-34.
Неділя 12
Неділя на утрені: Мф 28, 16-20. На літургії: 1 Кор. 15, 1-11; Мф 19, 16-26. Понеділок 13: 2 Кор. 8, 7-15; Мк 3, 6-12. Вівторок 2 Кор. 8, 16-9, 5; Мк 3, 13-19. Середа 2 Кор. 9, 12-10, 7; Мк 3, 20-27. Четвер 2 Кор. 10, 7-18; Мк 3, 28-35. П’ятниця 2 Кор. 11, 5-21; Мк 4, 1-9. Субота 1 Кор. 2, 6-9; Мф 22, 15-22.
Неділя 13
Неділя на утрені: Мк 16, 1- 8. На літургії: 1 Кор. 16, 13-24; Мф 21, 33-42. Понеділок 14: 2 Кор. 12, 10-19; Мк 4, 10-23.
Вівторок 2 Кор. 12, 20-13, 2; Мк 4, 24-34. Середа 2 Кор. 13, 3-13; Мк 4, 35-41. Четвер Гал. 1, 1-10, 20-2, 5; Мк 5, 1-20. П’ятницяТ&л. 2, 6-10; Мк 5, 22-24, 35-6, 1.
Субота 1 Кор. 4, 1-5; Мф 23, 1-12. Неділя 14
Неділя на утрені: Мк 16, 9-20. На літургії: 2 Кор. 1, 21-2, 4; Мф 22, 1-14. Понеділок 15: Гал. 2, 11-16; Мк 5, 24-34. Вівторок Гал. 2, 21-3, 7; Мк 6, 1-7. Середа Гал. З, 15-22; Мк 6, 7-13.
Четвер Гал. З, 23-4, 5; Мк 6, 30-45. П’ятниця Гал. 4, 8-21; Мк 6, 45-53 Субота 1 Кор. 4, 17-5, 5; Мф 24, 1-13.
Неділя 15
Неділя на утрені: Лк 24, 1-12. На літургії: 2 Кор. 4, 6-15; Мф 22, 35-46. Понеділок 16: Гал. 4,28-5,10; Мк 6, 54-7, 8. Вівторок Гал. 5, 11-21; Мк 7, 5-16. Середа Гал. 6, 2-10; Мк 7, 14-24.
Четвер Еф. 1, 1-9; Мк 7, 24-30. П’ятниця Еф. 1, 7-17; Мк 8, 1-10. Субота 1 Кор. 10, 23-28; Мф 24, 34-44.
Неділя 16
Неділя на утрені: Лк 24, 12-35. На літургії: 1 Кор. 6, 1-10; Мф 25, 14-30. Понеділок 17: Еф. 1, 22-2, 3; Мк 10, 46-52. Вівторок Еф. 2, 19-3, 7; Мк 11, 11-23. Середа Еф. З, 8-21; Мк 11, 23-26. Четвер Еф. 4, 14-19; Мк 11, 27-33. П’ятниця Еф. 4, 17, 25; Мк 12, 1-12. Субота 1 Кор. 14, 20-25; Мф, 25, 1-13.
Неділя 17
Неділя на утрені: Лк 24, 36-53. На літургії: 2 Кор. 6, 16-7, 1; Мф 15, 21-28. Понеділок 182436: Еф. 4, 25-32; Лк 3, 19-22. Вівторок Еф. 5, 20-26; Лк 3, 23-4,1. Середа Еф. 5, 25-33; Лк 4, 1-15.
Четвер Еф. 5, 33-6, 9; Лк 4, 16-22. П’ятниця Еф. 6, 18-24; Лк 4, 22-30. Субота 1 Кор. 15, 39-45; Лк 4, 31-36.
Неділя 18
Неділя на утрені: Ін 20, 1-10. На літургії: 2 Кор. 9, 6-11; Лк 5, 1-11. Понеділок 19: Флп 1, 1-7; Лк 4, 37-44. Вівторок Флп 1, 8-14; Лк 5, 12-16. Середа Флп 1, 12-20; Лк 5, 33-39. Четвер Флп 1, 20-27; Лк 6, 12-19. П’ятниця Флп 1, 27-2, 4; Лк 6, 17-23. Субота 1 Кор. 15, 58-16, 3; Лк 5, 17-26.
Неділя 19
Неділя на утрені: Ін 20, 11-18. На літургії: 2 Кор. 11, 31-12, 9; Лк 6, 31-36. Понеділок 20: Флп 2, 12-16; Лк 6, 24-30. Вівторок Флп 2, 17-23; Лк 6, 37-45. Середа Флп 2, 24-30; Лк 6, 46-7, 1. Четвер Флп 3, 1-8; Лк 7, 17-30. П’ятниця Флп 3, 8-19; Лк 7, 31-35. Субота 2 Кор. 1, 8-11; Лк 5, 27-32.
Неділя 20
Неділя на утрені: Ін 20, 19-31. На літургії: Гал. 1, 11-19; Лк 7, 11-16.
Понеділок 21: Флп 4, 10-23; Лк 7, 36-50. Вівторок Кол. 1, 1-2, 7—11; Лк 8, 1-3. Середа Кол. 1, 18-23; Лк 8, 22-25. Четвер Кол. 1, 24-29; Лк 9, 7—11. П’ятниця Кол. 2, 1-7; Лк 9, 12-18. Субота 2 Кор. З, 12-18; Лк 6, 1-10.
Неділя 21
Неділя на утрені: Ін 21, 1-14. На літургії: Гал. 2, 16-20; Лк 8, 5-15. Понеділок 22: Кол. 2, 13-20; Лк 9, 18-22. Вівторок Кол. 2, 20-3, 3; Лк 9, 23-27. Середа Кол. З, 17-4, 1; Лк 9, 44-50. Четвер Кол. 4, 2-9; Лк 9, 49-56. П’ятниця Кол. 4, 10-18; Лк 10, 1-15. Субота 2 Кор. 5, 1-10; Лк 7, 2-10.
Неділя 22
Неділя на утрені: Ін 21, 15-25. На літургії: Гал. 6, 11-18; Лк 16, 19-31. Понеділок 23: 1 Сол. 1, 1-5; Лк 10, 22-
24.
Вівторок 1 Сол. 1, 6-10; Лк 11, 1-10. Середа 1 Сол. 2, 1-8; Лк 11, 9-13. Четвер 1 Сол. 2, 9-14; Лк 11, 14-23. П’ятниця 1 Сол. 2, 14-19; Лк 11, 23-26. Субота 2 Кор. 8, 1-5; Лк 8, 16-21.
Неділя 23
Неділя на утрені: Мф 28, 16-20. На літургії: Еф. 2, 4-10; Лк 8, 26-39. Понеділок 24: 1 Сол. 2, 20-3, 8; Лк 11, 29-33.
Вівторок 1 Сол. З, 9-13; Лк 11, 34-41. Середа 1 Сол. 4, 1-12; Лк 11, 42-46. Четвер 1 Сол. 5, 1-8; Лк 11, 47-12,1. П’ятниця 1 Сол. 5, 9-13, 24-28; Лк 12,
2-12.
Субота 2 Кор. 11, 1-6; Лк 9, 1-6. Неділя 24
Неділя на утрені: Мк 16, 1-8. На літургії: Еф. 2, 14-22; Лк 8, 41-56. Понеділок 25: 2 Сол. 1, 1-10; Лк 12, 13-
15, 22-31.
Вівторок 2 Сол. 1, 10-2,2; Лк 12, 42-48. Середа 2 Сол. 2, 1-12; Лк 12, 48-59. Четвер 2 Сол. 2, 13-3, 5; Лк 13, 1-9. П’ятниця 2 Сол. З, 6-18; Лк 13, 31-35. Субота Гал. 1, 3-10; Лк 9, 37-43.
Неділя 25
Неділя на утрені: Мк 16, 9-20. На літургії: Еф. 4, 1-6; Лк 10, 25-37. Понеділок 26: 1 Тим. 1,1-7; Лк 14, 12-15. Вівторок 1 Тим. 1, 8-14; Лк 14, 25-35. Середа 1 Тим. 1, 18-20; 2, 8-15; Лк 15, 1-10.
Четвер 1 Тим. З, 1-13; Лк 16, 1-9.
П’ятниця 1 Тим. 4, 4-8, 16; Лк 16, 15-18; 17, 1-4.
Субота Гал. З, 8-12; Лк 9, 57-62.
Неділя 26
Неділя на утрені: Лк 24, 1-12. На літургії: Еф. 5, 9-19; Лк 12, 16-21. Понеділок 27: 1 Тим. 5, 1-10; Лк 17, 20-25. Вівторок 1 Тим. 5, 11-21; Лк 17, 26-37. Середа 1 Тим. 5, 22-6, 11; Лк 18, 15-17,
26-30.
Четвер 1 Тим. 6, 17-21; Лк 18, 31-34. П’ятниця 2 Тим. 1, 1-2, 8-18; Лк 19,12-28. Субота Гал. 5, 22-6, 2; Лк 10, 19-21.
Неділя 27
Неділя на утрені: Лк 24, 12-35. На літургії: Еф. 6, 10-17; Лк 13, 10-17. Понеділок 28: 2 Тим. 2, 20-26; Лк 19,
37-44.
Вівторок 2 Тим. З, 16-4, 4; Лк 19, 45-48. Середа 2 Тим. 4, 9-22; Лк 20, 1-8. Четвер Тит. 1, 5-2, 1; Лк 20, 9-18. П’ятниця Тит. 1, 15-2, 10; Лк 20, 19-26. Субота Еф. 1, 16-23; Лк 12, 32-40.
Неділя 28
Неділя на утрені: Лк 24, 36-53. На літургії: Кол. 1, 12-18; Лк 14, 16-24. Понеділок 29: Євр. З, 5-11, 17-19; Лк
20,27-44.
Вівторок Євр. 4, 1-13; Лк 21, 12-19. Середа Євр. 5, 11-6, 8; Лк 21, 5-7, 10-
11, 20-24.
Четвер Євр. 7, 1-6; Лк 21, 28-33. П’ятниця Євр. 7, 18-25; Лк 21, 37-22, 8. Субота Еф. 2, 11-13; Лк 13, 18-29.
Неділя 29
Неділя на утрені: Ін 20, 1-10. На літургії: Кол. З, 4-11; Лк 17, 12-19. Понеділок ЗО: Євр. 8, 7-13; Мк 8, 11-21. Вівторок Євр. 9, 8-10, 15-23; Мк 8, 22-26. Середа Євр. 10, 1-18; Мк 8, 30-34. Четвер Євр. 10, 35-11, 7; Мк 9, 10-16. П’ятниця Євр. 11, 8, 11-16; Мк 9, 33-41. Субота Еф. 5, 1-8; Лк 14, 1-11.
Неділя ЗО
Неділя на утрені: Ін 20, 11-18. На літургії: Кол. З, 12-16; Лк 18, 18-27. Понеділок 31: Євр. 11, 17-23, 27-31; Мк
9, 42-10, 1.
Вівторок Євр. 12, 25-26; 13, 22-25; Мк
10, 2-12.
Середа Як. 1, 1-18; Мк 10, 11-16. Четвер Як. 1, 19-27; Мк 10, 17-27. П’ятниця Як. 2, 1-13; Мк 10, 23-32. Субота Кол. 1, 3-6; Лк 16, 10-15.
Неділя 31
Неділя на утрені: Ін 20, 19-31. На літургії: 1 Тим. 1, 15-17; Лк 18, 35-43.
Понеділок 32: Як. 2, 14-26; Мк 10, 46-52.
Вівторок Як. З, 1-10; Мк 11, 11-23.
Середа Як. З, 11-4,6; Мк 11, 23-26.
Четвер Як. 4, 7-5, 9; Мк 11, 27-33.
П’ятниця 1 Пет. 1, 1-2, 10-12; 2, 6-10; Мк 12, 1-12.
Субота 1 Сол. 5, 14-23; Лк 17, 3-10.
Неділя 32
Неділя на утрені: Ін 21, 1-14. На літургії: 1 Тим. 4, 9-15; Лк 19, 1-10.
Понеділок 33: 1 Пет. 2, 21-3, 9; Мк 12, 13-17.
Вівторок 1 Пет. З, 10-22; Мк 12, 18-27.
Середа 1 Пет. 4, 1-11; Мк 12, 28-37.
Четвер 1 Пет. 4, 12-5, 5; Мк 12, 38-44.
П’ятниця 2. Пет. 1, 1—10; Мк 13, 1-8.
Субота 2 Тим. 2, 11-19; Лк 18, 2-8.
Неділя про митаря і фарисея
Неділя на утрені: Св. недільне. На літургії: 2 Тим. З, 10-15; Лк 18, 10-14.
Понеділок 34: 2 Пет. 1, 20-2, 9; Мк 13, 9-13.
Вівторок 2 Пет. 2, 9-22; Мк 13, 14-23.
Середа 2 Пет. З, 1-18; Мк 13, 24-31.
Четвер 1 Ін 1, 8-2, 6; Мк 13, 31-14, 2.
П’ятниця 1 Ін 2, 7-17; Мк 14, 3-9.
Субота 2 Тим. З, 1-9; Лк 20, 45-21, 4.
Неділя про блудного сина
Неділя на утрені: Св. недільне. На літургії: 1 Кор. 6, 12-20; Лк 15, 11-32.
Понеділок 35:1 Ін 2,18-3,10; Мк 11,1-11.
Вівторок 1 Ін 3, 11-20; Мк 14, 10-42.
Середа 1 Ін 3, 21-4, 6; Мк 14, 43-15, 1.
Четвер 1 Ін 4, 20-5, 21; Мк 15, 1-15.
П’ятниця 2 Ін 1, 1-13; Мк 15, 22-25, 33-41.
Субота 1 Кор. 10, 23-28; Лк 21, 8-9, 25-
27, 33-36 і за упокій 1 Сол. 4, 13-17; Ін 5, 24-30.
Неділя м’ясопусна
Неділя на утрені: Св. недільне. На літургії: 1 Кор. 8, 8-9, 2; Мф 25, 31-46.
Понеділок сирної неділі: 3 Ін 1, 1-15; Лк
19, 29-40; 22, 7-39.
Вівторок Іуд. 1, 1-10; Лк 22, 39-42, 45-
23, 1.
Четвер Іуд. 1, 11-25; Лк 23, 1-34, 44-56.
Субота Рим. 14, 19-26 і Отц. Гал. 5, 22-
6, 2; Мф 6, 1-13 і Отц. Мф 11, 27-30.
У середу ж і п’ятницю не буває літургії
Неділя сиропусна
Неділя на утрені: Св. недільне. На літургії: Рим. 13, 11-14, 4; Мф 6, 14-21.
АПОСТОЛИ ТА ЄВАНГЕЛІЯ
СУБОТ І НЕДІЛЬНИХ ДНІВ
СВЯТОГО ВЕЛИКОГО ПОСТУ
Субота перша посту На літургії: Євр. 1, 1-12. Святому: 2 Тим.
2, 1—10; Мк 2, 23-3, 5.1 святому: Ін 15, 17-16,2.
Неділя перша посту Неділя на утрені: Єв. недільне. На літургії: Євр. 11, 24-26, 32-12,2;Ін 1, 43-51.
Субота друга посту Євр. З, 12-16. І за упокій: 1 Сол. 4, 13-17; Мк 1, 35-44. І за упокій: Ін 5, 24-30.
Неділя друга посту Неділя на утрені: Єв. недільне. На літургії: Євр. 1, 10-2, 3. І святому: Євр. 7, 26-8, 2; Мк 2, 1-12. І святому: Ін 10, 9-16.
Субота третя посту На літургії: Євр. 10, 32-38. І за упокій: 1 Сол. 4, 13-17; Мк 2, 14-17. І за упокій: Ін 5, 24-30.
Неділя третя посту Неділя на утрені: Єв. недільне. На літургії: Євр. 4, 14-5, 6; Мк 8, 34-9,1.
Субота четверта посту Євр. 6, 9-12. І за упокій: 1 Кор. 15, 47-57; Мк 7, 31-37. І за упокій: Ін 5, 24-30.
Неділя четверта посту Неділя на утрені: Єв. недільне. На літургії: Євр. 6, 13-20. І святому: Еф. 5, 9— 19; Мк 9, 17-31. І преподобному: Мф
4, 25-5, 12.
Субота п’ята посту Євр. 9, 24-28. І Богородиці: Євр. 9, 1-7; Мк 8, 27-31. І Богородиці: Лк 10, 38-42; 11, 27-28.
Неділя п’ята посту Неділя на утрені: Єв. недільне. На літургії: Євр. 9, 11-14. І преподобній: Гал.
3, 23-29; Мк 10, 32-45. І преподобній: Лк 7, 36-50.
Субота шоста, Лазарева Євр. 12, 28-13, 8; Ін 11, 1-45.
Неділя вербна, або цвітоносна Неділя на утрені: Мф 21, 1-11, 15-17. На літургії: Флп 4, 4-9; Ін 12, 1-18.
Святий великий понеділок Неділя на утрені: Мф 21, 18-43. На літургії: Мф 24, 3-35.
Святий великий вівторок Неділя на утрені: Мф 22, 15-23,39. На літургії: Мф 24, 36-26, 2.
Свята велика середа Неділя на утрені: Ін 12, 17-50. На літургії: Мф 26, 6-16.
Святий великий четвер Неділя на утрені: Лк 22, 1-39. На літургії: 1 Кор. 11, 23-32; Мф 26, 1-20; Ін
13, 3-17; Мф 26, 21-39; Лк 22, 43-35; Мф 26, 40-27, 2.
12 Євангелій святих страстей Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
Єв. 1. Ін 13, 31-18, 1.
Єв. 2. Ін 18, 1-28.
Єв. 3. Мф 26, 57-75.
Єв. 4. Ін 18, 28-19, 16.
Єв. 5. Мф 27, 3-32.
Єв. 6. Мк 15, 16-32.
Єв. 7. Мф 27, 33-54.
Єв. 8. Лк 23, 32-49.
Єв. 9. Ін 19, 25-37.
Єв. 10. Мк 15, 43-47.
Єв. 11. Ін 19, 38-42.
Єв. 12. Мф 27, 62-66.
Апостоли та Євангелія на часах у святу і велику п’ятницю
Час 1: Гал. 6, 14-18; Мф 27, 1-56.
Час 3: Рим. 5, 6-11; Мк 15, 16-41.
Час 6: Євр. 2, 11-18; Лк 23, 32-49.
Час 9: Євр. 10, 19-31; Ін 18, 28-19, 37.
У святу і велику п’ятницю на вечірні
У святу і велику суботу Неділя на утрені після славослів’я: 1 Кор.
5, 6-8; Гал. З, 13-14; Мф 27, 62-66; На літургії: Рим. 6, 3-11; Мф 28, 1-20.
ЄВАНГЕЛІЯ УТРЕНІ НЕДІЛЬНІ
1. Мф 28, 16-20.
2. Мк 16, 1-8.
3. Мк 16, 9-20.
4. Лк 24, 1-12.
5. Лк 24, 12-35.
6. Лк 24, 36-53.
7. Ін 20, 1-10.
8. Ін 20, 11-18.
9. Ін 20, 19-31.
10. Ін 21, 1-14.
11. Ін 21, 15-25.
АПОСТОЛИ ТА ЄВАНГЕЛІЯ СВЯТ НЕПЕРЕХІДНИХ
ВЕРЕСЕНЬ
8. Різдво Пресвятої Богородиці
На утрені: Лк 1, 39-49, 56. На літургії: Флп 2, 5-11; Лк 10, 38-42; 11, 27-28.
Неділя перед Воздвиженням
(неділя між 8 і 13 вересня)
Гал. 6, 11-18; Ін 3, 13-17.
9. Св. Феодосія, архиєпископа Чернігівського
Служба святителю.
14. Воздвиження Хреста Господнього
На утрені: Ін 12, 28-36. На літургії:
1 Кор. 1, 18-24; Ін 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35.
Неділя після Воздвиження
(неділя між 15 і 21 вересня)
Гал. 2, 16-20; Мк 8, 34-9, 1.
21. Св. Димитрія, митрополита Ростовського
Служба святителю.
26. Преставлення св. апостола
і євангеліста Іоана Богослова
ЖОВТЕНЬ
1. Покрова Пресвятої Богородиці
Служба Богородиці.
22. Казанської ікони Пресвятої Богородиці
Служба Богородиці.
ЛИСТОПАД
8. Собор архистратига Михаїла та інших безплотних Сил
Служба безплотним.
21. Введення в храм Пресвятої Богородиці
На утрені: Лк 1, 39-49, 56. На літургії: Євр. 9, 1-7; Лк 10, 38-42; 11, 27-28.
23. Св. Митрофана,
єпископа Воронезького
Служба святителю.
26. Св. Інокентія, єпископа Іркутського
Служба святителю.
ГРУДЕНЬ
6. Св. Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця
На утрені: Ін 10, 9-16. На літургії: Євр. 13, 17-21; Лк 6, 17-23.
Неділя святих праотців
(неділя між 11 і 17 грудня)
Кол. З, 4-11; Лк 14, 16-24.
Неділя перед Різдвом Христовим, святих отців
(неділя між 18 і 24 грудня)
Євр. 11, 9-10, 17-23, 32-40; Мф 1, 1-25.
24. Навечір’я Різдва Христового
Перший час: Євр. 1, 1-12; Мф 1, 18-25. Третій час: Гал. З, 23-29; Лк 2, 1-20. Шостий час: Євр. 1, 10-2, 3; Мф 2, 1-12. Дев’ятий час: Євр. 2, 11-18; Мф 2, 13-23. На літургії: Єв. 1, 1-12; Лк 2, 1-20. Якщо в суботу або неділю: Гал. З, 15-22; Мф 13, 31-36.
25. Різдво Господа нашого Ісуса Христа
На утрені: Мф 1, 18-25. На літургії: Гал.
4, 4-7; Мф 2, 1-12.
26. Собор Пресвятої Богородиці
Євр. 2, 11-18; Мф 2, 13-23.
Неділя після Різдва Христового
(неділя між 26 і 31 грудня)
Гал. 1, 11-19; Мф 2, 13-23.
СІЧЕНЬ
1. Обрізання Господнє
На утрені: Ін 10, 1-9. На літургії: Кол. 2, 8-12; Лк 2, 20-21, 40-52.
1. Св. Василія Великого
Євр. 7, 26-8, 2; Лк 6, 17-23.
Неділя перед Богоявленням
(неділя між 1 і 5 січня)
2 Тим. 4, 5-8; Мк 1, 1-8.
2. Преподобного Серафима Саровського
Служба преподобним.
5. Навечір’я Богоявлення
Перший час: Діян. 13, 25-32; Мф 3, 1-11. Третій час: Діян. 19, 1-8; Мк 1, 1-8. Шостий час: Рим. 6, 3—11; Мк 1, 9-15. Дев’ятий час: Тит. 2,11-14; 3,4-7; Мф 3,13-17. На літургії: 1 Кор. 9, 19-27; Якщо немає посту: 1 Кор. 10, 1-4; Лк 3, 1-18.
6. Богоявлення або Хрещення Господнє
На утрені: Мк 1, 9—11. На літургії: Тит.
2, 11-14; 3, 4-7; Мф 3, 13-17.
Неділя після Богоявлення
(неділя між 7 і 13 січня)
Еф. 4, 7-13; Мф 4, 12-17.
ЗО. Святих Василія Великого, Григорія Богослова іІоана Золотоустого
На утрені: Ін 10, 9-16. На літургії: Євр. 13, 7-16; Мф 5, 14-19.
ЛЮТИЙ
2. Стрітення Господнє
На утрені: Лк 2, 25-32. На літургії: Євр.
7, 7-17; Лк 2, 22-40.
5. Св. Феодосія, архиєпископа Чернігівського
Служба святителю.
БЕРЕЗЕНЬ
25. Благовіщення Пресвятої Богородиці
На утрені: Лк 1, 39-49,56. На літургії: Євр. 2, 11-18; Лк 1, 24-38.
КВІТЕНЬ
23. Св.велико-мученика Георгія Побідоносця (Юрія Переможця)
На утрені: Лк 12, 2-12. На літургії: Діян.
12, 1-11; Ін 15, 17-16, 2.
ТРАВЕНЬ
8. Св. апостола
і євангеліста Іоана Богослова
На утрені: Ін 21, 15-25. На літургії: 1 Ін
I, 1-7; Ін 19, 25-27; 21, 24-25.
9. Перенесення мощей святого Миколая Чудотворця
На утрені: Ін 10, 1-9. На літургії: Євр.
13, 17-21; Лк 6, 17-23.
11. Свв рівноапостольних Кирила і Мефодія
Служба святителям.
ЧЕРВЕНЬ
24. Різдво св. Іоана Предтечі
На утрені: Лк 1, 24-25, 57-68, 76, 80. На літургії: Рим. 13, 12-14, 4; Лк 1, 5-
25, 57-68, 76, 80.
29. Свв первоверховних апостолів Петра і Павла
На утрені: Ін 21, 15-25. На літургії: 2 Кор.
II, 21-12, 9; Мф 16, 13-19.
ЗО. Собор святих 12 апостолів
1 Кор. 4, 9-16; Мк 3, 13-19.
ЛИПЕНЬ
8. Явлення Казанської ікони Пресвятої Богородиці
Служба Богородиці.
19. Преподобного Серафима Саровського
Служба преподобним.
20. Св. пророка Іллі
Як. 5, 10-20; Лк 4, 22-30.
СЕРПЕНЬ
1. Винесення чесних древ Чесного Хреста
На освячення води: Євр. 2, 11-18; Ін 5, 1-4. На літургії: 1 Кор. 1, 18-24; Ін 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35.
6. Преображення Господнє
На утрені: Лк 9, 28-36. На літургії: 2 Пет. 1, 10-19; Мф 17, 1-9.
13. Св. Тихона, єпископа Воронезького
Служба святителю.
15. Успення Пресвятої Богородиці
На утрені: Лк 1, 39-49, 56. На літургії: Флп 2, 5-11; Лк 10, 38-42; 11, 27-28.
16. Перенесення Нерукотворного Образа Господа нашого Ісуса Христа
з Бдеса в Царград
На утрені: Лк 9, 51-56; 10, 22-24. На літургії: Кол. 1, 12-18; Лк 9, 51-56;
10,22-24.
29. Усікновення глави Іоана Предтечі
На утрені: Мф 14, 1-13. На літургії: Діян.
13, 25-32; Мк 6, 14-30.
30. Перенесення мощей
св. благовірного великого князя Олександра Невського
Служба преподобним.
АПОСТОЛИ І ЄВАНГЕЛІЯ ЗАГАЛЬНІ СВЯТИМ
Служба Пресвятої Богородиці
На утрені: Лк 1, 39-49, 56. На літургії: Флп 2, 5—11; або Євр. 9, 1-7; Лк 10,
38-42; 11, 27-28.
Служба святих небесних безплотних Сил Євр. 2, 2-10; Лк 10, 16-21; або Мф 13, 24-30, 36-43.
Служба святих пророків загальна 1 Кор. 14, 20-25; або Євр. 6, 13-20; або Як. 5, 10-20; Мф 23, 29-39; або Лк 11, 47-54.
Служба святих апостолів загальна 1 Кор. 4, 9-16; Лк 10, 1-15; або 10, 16-21.
Служба святителя Євр. 7, 26-8, 2; Ін 10, 9-16.
Служба святителів загальна
На утрені: Ін 10, 1-9. На літургії: Євр. 13, 17-21; Мф 5, 14-19; або Ін 10, 9-16.
Служба преподобних і Христа ради юродивих
Гал. 5, 22-6, 2; Мф 11, 27-30; або Лк 6, 17-23.
Служба мученика
2 Тим. 2, 1-10; Лк 12, 2-12; або Ін 15, 17-16, 2.
Служба мучеників загальна
Рим. 8, 28-39; або Євр. 11, 33-40. Мф
10, 16-22; або Лк 21, 12-19.
Служба священномученика
Євр. 13, 7-16; Лк 12, 32-40.
Служба священномучеників
загальна
Євр. 5, 4-10; або Флп 3, 20-4, 3; Лк 6, 17-23; або 10, 22-24; або 14, 25-35.
Служба преподобномученика
2 Тим. 1, 8-18; Мк 8, 34-9, 1.
Служба прешодобно-
мучеників загальна
Рим. 8, 28-39; Мф 10, 32-33, 37-38; 19,
27-30; або Лк 12, 8-12.
Служба святих
мучениць загальна
2 Кор. 6, 1-10; або Гал. З, 23-29; Мф 15, 21-28; або Мк 5, 24-34.
Служба преподобних жон загальна
Гал. З, 23-29; Мф 25, 1-13; або Лк 7, 36-50.
Служба сповідників
Еф. 6, 10-17; Лк 12, 8-12.
Служба безошлатників
1 Кор. 12, 27-13, 8; Мф 10, 1, 5-8.
АПОСТОЛИ ТА ЄВАНГЕЛІЯ ЗА УПОКІЙ
Пн: Рим. 14, 6-9; Ін 5, 17-24.
Вт: 1 Кор. 15, 39-57; Ін 5, 24-30. Єр: 2 Кор. 5, 1-10; Ін 6, 35-39.
Чт: 1 Кор. 15, 20-28; Ін 6, 40-44. Пт: 1 Кор. 15, 47-57; Ін 6, 48-54. Єб: 1 Сол. 4, 13-17; Ін 5, 24-30.
АПОСТОЛИ ТА ЄВАНГЕЛІЯ НА РІЗНІ ВИПАДКИ
Апостоли та Євангелія на освячення єлею
1. Як. 5, 10-16; Лк 10, 25-37.
2. Рим. 15, 1-7; Лк 19, 1-10.
3. 1 Кор. 12, 27-13, 8; Мф 10, 1, 5-8.
4. 2 Кор. 6, 16-7, 1; Мф 8, 14-23.
5. 2 Кор. 1, 8-11; Мф 25, 1-13.
6. Гал. 5, 22-6, 2; Мф 15, 21-28.
7. 1 Сол. 5, 14-23; Мф 9, 9-13.
Серпень в 1-й день на освячення води Євр. 2, 11-18; Ін 5, 1-4.
На освячення церкви Євр. З, 1-4;Ін 10, 22-28.
На заснування та оновлення града Діян. 18, 1-11; Мф 16, 13-18.
Під час бездощів’я Як. 5, 7-9, 17-18; Мф 16, 1-6.
Під час непогоди Рим. 8, 22-27; Мф 7, 7-11.
Під час землетрусу Євр. 12, 6-13, 25-27; Мф 8, 23-27.
Під час моровиці Євр. 12, 6-13; Лк 4, 37-44.
На загальну потребу Мк 11, 23-26.
За вітчизну і людей під час війни Еф. 6, 10-17; Мк 11, 23-26.
У нашестя іноплемінників Еф. 2, 4-10; Лк 13, 1-9.
При запаленні вогню Євр. 12,14-24; Лк 12, 48-59.
Про замирення і з'єднання православної віри Мф 7, 7-11.
Про замирення і з’єднання Церкви Мк 11, 23-26.
За тих, хто творить милостиню Мф 7, 7-11.
Над хворим Як. 5, 10-16. Перше Єв.: Мф 8, 14-23. Друге Єв.: Мк 5, 24-34. Третє Єв.: Ін 4, 46-54.
На постриг ченців Еф. 6, 10-17; Мф 10, 37-42.
На всяке прохання Еф. 5, 9-21; Мф 7, 7—11; або Мк 11, 23-25; або Лк 18, 2-8.
При відправі таїнства хрещення Рим. 6, 3-11; Мф 28, 16-20.
При відправі таїнства шлюбу Еф. 5, 20-33; Ін 2, 1-11.
Сповіданню Мф 9, 9-13; або Лк 15, 1-10.
Жон сповіданню
Ін 8, 3-11.
Над тим, хто має дух недуги Мф 8, 28-34; або 17, 14-18; або Мк 5, 1-20; або 9, 17—31; або Лк 9, 37-43.
На погребіння ченців і мирян 1 Сол. 4, 13-17;Ін 5, 24-30.
На погребіння ієреїв
1. 1 Сол. 4, 13-17; Ін 5, 24-30.
2. Рим. 5, 12-21; Ін 5, 17-24.
3. 1 Кор. 15, 1-11; Ін 6, 35-39.
4. 1 Кор. 15, 20-28; Ін 6, 40-47.
5. Рим. 14, 6-9; Ін 6, 48-54.
На погребіння немовлят 1 Кор. 15, 39-45; Ін 6, 35-39.
Подорожування в світ Еф. 2, 14-22; Ін 14, 21-27.
Євангельська оповідь | Глави і стихи євангелістів | ||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
1 | Пролог | ІД | 1,1-3 | 1,1-4 | 1,1-18 |
2 | Родовід Ісуса Христа | 1,1-17 | 3,23-38* | ||
3 | Благовістя Захарії про народження Іоана Предтечі | 1,5-25 | |||
4 | Благовіщення Пресвятій БогородиціДіва Марія в домі Єлисавети | 1,26-381,39-56 | |||
5 | Народження Іоана Предтечі | 1,57-80 | |||
6 | Одкровення Йосифу Праведному про Боговтілення | 1,18-25 | |||
7 | Різдво Ісуса Христа | 2Д | 2,1-7 | ||
8 | Поклоніння пастирів | 2,8-20 | |||
9 | Обрізання і наречення імені Ісус | 1,25 | 2,21 | ||
10 | Стрітення Господа в храмі | 2,22-33 | |||
11 | Поклоніння волхвів | 2,1-12 | |||
12 | Втеча до Єгипту | 2,13-15 | |||
13 | Винищення немовлят у Вифлеємі | 2,16-18 | |||
14 | Повернення з Єгипту, оселення в Назареті; отрок Ісус у храмі | 2,19-23 | 2,39-52 | ||
15 | Проповідь Іоана Предтечі в пустелі; свідчення про Ісуса Христа | 3,1-12 | 1,1-8 | 3,1-18 | 1,19-38 |
16 | Хрещення Господнє | 13,13-17 | 1,9-11 | 3,21-22 | |
17 | Спокушання Ісуса Христа в пустелі | 4,1-11 | 1,12-13 | 4,1-13 | |
Діла Господа Ісуса Христа в Юд в пустелі до пері | еї після [пої Пасз | спокуїшш | шня Йо | то | |
18 | Наступні свідчення Іоана Предтечі про Ісуса Христа Перші ученики Господа | 1,19-361,37-51 | |||
* Напівжирна цифра означає останній стих вказаної глави. |
Продовження | |||||
---|---|---|---|---|---|
Євангельська оповідь | Глави і стихи євангелістів | ||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
Діла Господа Ісуса Христа в Галилеї | |||||
після повернення з Юдеї | |||||
19 | Чудо в Кані галилейській | 2,1-11 | |||
20 | Відвідання Капернаума | 2,12 | |||
СЛУЖІННЯ ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА | |||||
ВІД ПЕРШОЇ ПАСХИ ДО ДРУГОЇ | |||||
Події в Юдеї | |||||
21 | Вигнання торговців з храму. Свід | ||||
чення Ісуса Христа про Своє | |||||
Богосинівство | 2,13-25 | ||||
22 | Бесіда Ісуса Христа з Никодимом | 3,1-21 | |||
23 | Ісус з учениками в Юдеї | 3,22 | |||
Останнє свідчення Іоана Хрести | |||||
теля про Ісуса Христа перед | |||||
учениками | 3,23-36 | ||||
24 | Ув’язнення Іоана Предтечі | 14,3-5 | 6,17-20 | 3,19-20 | |
Події на шляху з Юдеї в Галилею | |||||
25 | Повернення до Галилеї | 4,12-17 | 4,1-3 | ||
Бесіда з самарянкою | 4,4-42 | ||||
Служіння Ісуса Христа в Галилеї | |||||
26 | Прихід Ісуса Христа в Кану гали- | ||||
лейську; зцілення сина капер- | |||||
наумського царедворця | 4,43-54 | ||||
27 | Початок євангельської проповіді | 1,14-15 | 4,14-15 | ||
28 | Проповідь Ісуса Христа в наза- | ||||
ретській синагозі | 4,16-30 | ||||
29 | Оселення і проповідь у Капер- | ||||
наумі | 4,13-16 | 1,21 | 4,31-32 | ||
ЗО | Покликання до апостольства | ||||
Петра, Андрія, Якова та Іоана | 4,18-22 | 1,16-20 | 5,1-11 | ||
31 | Зцілення біснуватого в каперна- | ||||
умській синагозі | 1,21-28 | 4,31-37 | |||
32 | Зцілення тещі Симона | 1,29-31 | 4,38-39 | ||
33 | Зцілення багатьох хворих | 8,16-17 | 1,32-34 | 4,40-41 |
Продовження | |||||
---|---|---|---|---|---|
Євангельська оповідь | Глави і стихи євангелістів | ||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
34 | Благовістя в Галилеї | 4,23-25 | 1,35-39 | 4,42-44 | |
35 | Зцілення прокаженого | 8,2-4 | 1,40-45 | 5,12-16 | |
36 | Зцілення розслабленого в Капер-наумі | 9,1-8 | 2,1-12 | 5,17-26 | |
37 | Покликання Левія-Матфея до апостольства | 9,9-13 | 2,13-17 | 5,27-32 | |
38 | Відповідь ученикам Іоана про піст | 9,14-17 | 2,18-22 | 5,33-39 |
СЛУЖІННЯ ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА ВІД ДРУГОЇ ПАСХИ ДО ТРЕТЬОЇ
Події в Юдеї
39 | Ісус Христос в Єрусалимі під час другої Пасхи. Зцілення розслабленого при Овечій купальні | 5,1-175,17-47 | |||
40 | Одкровення Ісуса Христа про Своє Богосинівство | ||||
Проповідь і чудеса Ісуса Христа | в Галилеї | ||||
41 | Про значення суботи; зривання колосків | 12,1-8 | 2,23-28 | 6,1-5 | |
42 | Зцілення сухорукого | 12,9-13 | 3,1-5 | 6,6-11 | |
43 | Злоба фарисеїв і прагнення народу до Ісуса | 12,14-21 | 3,6-12 | 6,1117-19 | |
44 | Обрання 12 апостолів | 10,1-4 | 3,13-19 | 6,12-16 | |
45 | Нагірна проповідь | 5,1-7,29 | 6,17-49 | ||
46 | Зцілення слуги капернаумського сотника | 8,5-13 | 7,1-10 | ||
47 | Воскрешення сина вдови в Наїні | 7,11-17 | |||
48 | Свідчення Ісуса про Себе і про Іоана Хрестителя перед Івановими учениками | 11,1-19 | 7,18-35 | ||
49 | Покликання струджених і обтя-жених | 11,27-30 | |||
50 | Прощення грішниці в домі фарисея Симона | 7,36-50 |
Продовження | |||||
---|---|---|---|---|---|
Євангельська оповідь | Глави і стихи євангелістів | ||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
51 | Зцілення біснуватого глухонімого сліпого | 12,22-23 | 11,14 | ||
52 | Викривання хули на Духа Святого | 12,24-37 | 3,20-30 | 11,15-26 | |
53 | Про вимогу знамення | 12,38-45 | 11,1629-32 | ||
54 | Про внутрішнє світло | 11,33-36 | |||
55 | Похвала тим, що слухають слово Боже | 12,46-50 | 3,31-35 | 8,19-2111,27-28 | |
56 | Викривання зовнішньої праведності | 11,37-54 | |||
57 | Вчення біля моря притчами про Царство Боже | 13,1-58 | 4,1-34 | 12,1-598,4-1813,18-21 | |
58 | Про слідування за Ісусом | 8,18-22 | |||
59 | Приборкання бурі на шляху через Генісаретське озеро в Га-даринську країну | 8,23-27 | 4,35-41 | 8,22-25 | |
60 | Зцілення біснуватих у Гадарин-ській країні | 8,28-34 | 5,1-20 | 8,26-39 | |
61 | Воскрешення дочки Іаїра, зцілення кровоточивої хворої | 5,22-43 | 8,40-56 | ||
62 | Зцілення двох сліпих | 9,27-31 | |||
63 | Зцілення біснуватого німого | 9,32-34 | |||
64 | Проповідь в назаретській синагозі | 13,54-58 | 6,1-6 | ||
65 | Проповідь у навколишніх містах і селищах | 9,35-38 | 6,6 | ||
66 | Повчання 12-ти при посиланні їх на проповідь | 10,1-42 | 6,7-13 | 9,1-6 | |
67 | Смерть Іоана Хрестителя | 14,6-12 | 6,17-29 | ||
68 | Чутка про Ісуса Христа, збентеження Ірода | 14,1-2 | 6,14-16 | 9,7-9 | |
69 | Повернення 12-ти з проповіді | 6,30 | 9,10 | ||
70 | Насичення 5000 народу п’ятьма хлібами і двома рибами | 14,13-21 | 6,31-44 | 9,11-17 | 6,1-14 |
71 | Прямування Ісуса Христа до учеників по воді | 14,22-34 | 6,45-53 | 6,15-21 | |
72 | Зцілення хворих в Генісаретсь-кій країні | 14,35-36 | 6,54-56 |
Продовження | |||||
---|---|---|---|---|---|
Глави і стихи євангелістів | |||||
Євангельська оповідь | |||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
73 | Бесіда Ісуса Христа про небесний хліб | 6,22-71 | |||
ПОДІЇ ВІД ТРЕТЬОЇ ПАСХИ ДО | |||||
ЧЕТВЕРТОЇ - ПАСХИ СТРАЖДАНЬ | |||||
74 | Викриття юдеїв у лицемірному виконанні заповідей | 7,1-23 | |||
75 | Подорож Ісуса Христа в межі Тира і Сидона, зцілення дочки хананеянки | 15,21-28 | 7,24-30 | ||
76 | Зцілення глухонімого | 7,31-37 | |||
77 | Зцілення безлічі народу біля Ге-нісаретського озера | 15,29-31 | |||
78 | Насичення 4000 сімома хлібами і кількома рибами | 15,32-38 | 8,1-9 | ||
79 | Прибуття в країну Магдалинсь-ку. Відповідь фарисеям, що просили знамення з неба | 15,39-16,4 | 8,10-13 | ||
80 | Застереження учеників від закваски фарисейської | 15,1-12 | 8,14-21 | ||
81 | Зцілення сліпого у Вифсаїді | 8,22-26 | |||
82 | Сповідування Петра у Кесарії | ||||
Филиповій | 16,13-20 | 8,27-30 | 9,18-21 | ||
83 | Перше провіщення Ісуса Христа про хресні страждання; по | ||||
вчання про несення хреста | 16,21-28 | 8,31-9,1 | 9,22-27 | ||
84 | Преображення Господнє | 17,1-13 | 9,1-9 | 9,28-36 | |
85 | Друге провіщення Ісуса Христа про хресні страждання | 9,10-13 | |||
86 | Зцілення біснуватого лунатика | 17,14-21 | 9,14-29 | 9,37-43 | |
87 | Третє провіщення Ісуса Христа | ||||
про хресні страждання | 17,22-23 | 9,30-32 | 9,43-45 | ||
88 | Останнє перебування Господа Ісуса Христа в Капернаумі; відповідь Ісуса Христа про податок на храм | 17,24-27 | |||
89 | Повчання про смирення | 18,1-6 | 9,33-37 | 9,46-50 | |
90 | Промова про спасіння пропащих, притча про заблудлу вівцю | 18,7-17 |
Продовження | |||||
---|---|---|---|---|---|
Євангельська оповідь | Глави і стихи євангелістів | ||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
91 | Вчення про прощення гріхів а) | 18,18-22 | |||
ближнього б) | 18,23-35 | ||||
Господь Ісус Христос у Галилеї | |||||
перед святом Кущів | |||||
92 | Відмова Ісуса Христа йти на свято | ||||
до Єрусалима | 7,2-9 | ||||
93 | Подорож Ісуса Христа до Єруса | ||||
лима | 19,1 | 10,1 | 9,51 | ||
94 | Неприязне ставлення до Ісуса | ||||
Христа самарян | 9,52-56 | ||||
95 | Відповідь Господа Ісуса Христа | ||||
тим, що побажали йти за Ним | 9,57-62 | ||||
96 | Послання 70-ти на проповідь; | ||||
докір містам, які не прийняли | |||||
проповіді | 11,20-24 | 10,1-24 | |||
97 | Заклик струджених і обтяжених | 11,27-30 | |||
98 | Запитання законника про вічне | ||||
життя і про ближнього і притча | |||||
про милосердного самарянина | 10,25-37 | ||||
99 | Ісус Христос в домі Марфи і Марії | 10,38-42 | |||
100 | Вчення Ісуса Христа про молитву | 11,1-13 | |||
101 | Ісус на обіді у фарисея; викри | ||||
вання законників | 11,37-54 | ||||
102 | Повчання про правила життя | ||||
Христовим послідовникам | 12,1-59 | ||||
Ісус Христос в Єрусалимі | |||||
на святі Кущів | |||||
103 | Спір у народі про Христа | 7,10-53 | |||
104 | Про жінку, взяту на перелюбстві | 8,1-11 | |||
105 | Викривання юдеїв при скарб | ||||
ниці храму | 8,12-59 | ||||
106 | Зцілення сліпонародженого | 9,1-41 | |||
107 | “Пастир добрий” | 10,1-21 | |||
108 | Звістка про галилеян, побитих | ||||
Пилатом, наставлення про по | |||||
каяння | 13,1-5 |
Продовження | |||||
---|---|---|---|---|---|
Євангельська оповідь | Глави і стихи євангелістів | ||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
109 | Притча про безплідну смоков | ||||
ницю | 13,6-9 | ||||
110 | Зцілення в синагозі в суботу | ||||
жінки, скорченої 18 років | 13,10-17 | ||||
111 | Вчення Ісуса Христа про Царст | ||||
во Боже в притчах | 13,18-21 | ||||
112 | Бесіда Ісуса Христа на святі Онов | ||||
лення в притворі Соломоновому | 10,22-39 | ||||
113 | Відхід Господа Ісуса Христа з | ||||
Єрусалима в зайорданську | |||||
країну Перею | 10,40-42 | ||||
Вчення Господа Ісуса Христа | |||||
по дорозі назад в Єрусалим і | з зайорд | анської | країни | ||
114 | Промова Ісуса Христа про чис | ||||
ло тих, що спасаються | 18,22-30 | ||||
115 | Провіщення про страждання в | ||||
Єрусалимі | 13,31-35 | ||||
116 | Ісус Христос на обіді у фарисея; | ||||
зцілення хворого на водянку; | |||||
притча про покликаних на ве | |||||
черю | 14,1-24 | ||||
117 | Самозречення послідовників | ||||
Христа | 14,25-35 | ||||
118 | Притчі про заблудлу вівцю, за | ||||
гублену драхму і блудного сина | 15,1-32 | ||||
119 | Про невірного домоправителя | 16,1-13 | |||
120 | Викривання фарисеїв; притча | ||||
про багатія і Лазаря | 16,14-31 | ||||
121 | Наставляння ученикам про ви | ||||
конання обов’язку | 17,1-10 | ||||
122 | Зцілення десяти прокажених | 17,11-19 | |||
123 | Відповідь про друге пришестя | 17,20-37 | |||
124 | Притча про несправедливого | ||||
суддю | 18,1-8 | ||||
125 | Притча про митаря і фарисея | 18,9-14 | |||
126 | Вчення про шлюб | 19,1-12 | 10,1-12 | 16,18 | |
127 | Благословення дітей | 19,13-15 | 10,13-16 | 18,15-17 |
Продовження | |||||
---|---|---|---|---|---|
Євангельська оповідь | Глави і стихи євангелістів | ||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
128 | Відповідь багатому юнакові | 19,16-26 | 10,17-27 | 18,18-27 | |
129 | Запитання Петра про нагороду послідовникам Ісуса Христа | 19,27-30 | 10,28-31 | 18,28-30 | |
130 | Притча про найнятих у виноградник робітників | 20,1-16 | |||
131 | Воскрешення Лазаря | 11,1-46 | |||
132 | Змова начальників юдейських проти Ісуса Христа | 11,47-57 | |||
133 | Провіщення Ісуса Христа про | ||||
хресне страждання на шляху до Єрусалима | 20,17-19 | 10,32-34 | 18,31-34 | ||
134 | Прохання синів Зеведеєвих про місце в Царстві Ісуса Христа | 20,20-28 | 10,35-45 | ||
135 | Ісус Христос в Єрихоні; зцілення сліпих | 20,29-34 | 10,46-52 | 18,35-43 | |
136 | Навернення Закхея | 19,1-10 | |||
137 | Притча про того, що пішов на війну, і про тих, які примножили таланти | 25,13-30 | 19,11-28 | ||
138 | Ісус Христос у Вифанії | 26,6-13 | 14,3-9 | 11,55-12,11 | |
139 | Вхід Господній в Єрусалим; зцілення хворих в Єрусалимі | 21,1-11.14-17 | 11,1-11 | 19,29-44 | 12,12-19 |
Великий понеділок | |||||
140 | Безплідна смоковниця | 21,18-22 | 11,12-1420-26 | ||
141 | Вигнання торговців з храмуВеликий вів | 21,12-13торок | 11,15-19 | 19,45-46 | |
142 | Викривання начальників юдейських і повчання Господа в храмі | 21,23-23,39 | 11,27-12,40 | 19,47-20,47 | |
143 | Про жертву бідної вдовиці | 12,41-44 | 21,1-4 | ||
144 | Промова Ісуса Христа перед еллінами та юдеями | 12,20-50 | |||
145 | Пророцтва і притчі Ісуса Христа про Єрусалим і про друге пришестя | 24,1-25,46 | 13,1-37 | 21,5-38 |
Продовження | |||||
---|---|---|---|---|---|
Євангельська оповідь | Глави і стихи євангелістів | ||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
Велика середа | |||||
146147 | Ісус Христос у Вифанії Змова юдеїв, зрада Іуди | 26,1-2.6-1326,3-5.14-16 | 14,3-914,1-210-11 | 22,1-6 | |
Великий четвер | |||||
148149 | Пасхальна вечеря Моління про чашу | 26,17-3526,36-46 | 14,12-3114,32-42 | 22,7-3822,39-46 | 13,1-17.2618,1 |
Велика п’ятниця | |||||
150151152153154155156157158 | Взяття Ісуса Христа під варту Допит Ісуса Христа у АнниСуд синедріону над Ісусом Христом у Кафи Зречення ПетраВирок синедріонуКінець ІудиІсус Христос у ПилатаХресний шлях і Голгофа Погребіння Ісуса Христа | 26,47-5626.57-68 26,58. 69-7527,127,3-1027,2-3127,31-5627.57-66 | 14,43-5214,53-6514,54.66-7215,115,1-2015,20-4115,42-47 | 22,47-5322,54.63-6522,54-6222,66-7123,1-2523,26-4923,50-56 | 18,2-1218,13.19-2418,1418.15-18 25-2718,28-19,1619.16-37 19,38-42 |
ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА ХРИСТА Ранок Воскресіння | |||||
159160 | Пізно в суботу Марія Магдалина з іншою Марією йдуть дивитися гріб Марія Магдалина та інші жінки купують пахощі, щоб ранком помазати Ісуса | 28,1 | 16,1 |
Закінчення | |||||
---|---|---|---|---|---|
Глави і стихи євангелістів | |||||
Євангельська оповідь | |||||
Матфея | Марка | Луки | Іоана | ||
161 | Землетрус; ангел відвалює камінь від печери | 28,2-4 | |||
162 | Марія Магдалина поспішає до гробу. Побачивши, що він порожній, вона повертається до Петра та Іоана | 20,1-3 | |||
163 | Прихід до гробу до схід сонця групи галилейських жон-миро-носиць; явлення їм ангелів | 24,1-9 | |||
164 | Петро та Іоан з Марією Магда-линою прибігають до порожнього гробу | 20,4-10 | |||
165 | Явлення воскреслого Христа Марії Магдалині | 20,11-18 | |||
166 | Прихід до гробу при сході сонця другої групи жон-мироно-сиць; явлення їм ангела | 28,5-8 | 16,1-8 | ||
167 | Повернення мироносиць від гробу; явлення їм воскреслого Христа | 28,9-10 | |||
168 | Повідомлення учеників про Воскресіння Господа групою галилейських жон-мироносиць | 16,8 | 24,9-12 | ||
169 | Повідомлення учеників про Воскресіння Господа Марією Маг-далиною | 16,9-11 | |||
170 | Явлення Ісуса Христа еммаусь-ким подорожнім | 16,12-13 | 24,13-35 | ||
171 | Явлення Ісуса Христа в перший день тижня ученикам без | ||||
Фоми | 16,14 | 24,36-49 | 20,19-25 | ||
172 | Явлення Ісуса Христа, коли минуло вісім днів | 20,26-29 | |||
173 | Явлення Ісуса Христа біля моря Тиверіадського | 21,1-25 | |||
174 | Явлення Ісуса Христа на горі | 28,16-20 | 16,15-18 | ||
175 | Вознесіння Господа | 16,19-20 | 24,50-53 |
ГРОШОВІ ОДИНИЦІ В НОВОМУ ЗАВІТІ
У новозавітний час у Палестині в основному були в обігу монети грецькі
і римські. У книгах Нового Завіту згадується десять видів монет: одна монета юдейського карбування, п’ять - грецького і чотири - римського.
Обіговою юдейською монетою був срібник, залишок маккавейського карбування. Він дорівнював сиклю і вважався національною монетою, що була в ужитку переважно перед всіма іншими при храмі. За тридцять таких срібників Іуда зрадив Христа (Див.: Мф 26, 15; 27, 3-6, 9). За тодішніми цінами це була достатня сума, щоб купити невелику ділянку землі навіть в околицях Єрусалима.
Грецькі монети. Основна грошова одиниця драхма (Див.: Лк 15, 8, 9) — срібна монета, що дорівнювала римському динарію. Драхма являла собою 6000-у частину аттичного таланта, 100-у частину мини і поділялася на 6 оволів (оболів). У залежності від місця карбування драхма мала різну вагу: аттична драхма - 4,37 г срібла, егінська - 6,3 г. У різний час вага монети
і її вартість також коливалися, тому взагалі порівнювати купівельну спроможність тих грошей із сучасними можна тільки приблизно. Срібна монета вартістю у дві драхми називалася дидрахмою (Див.: Мф 17, 24). Дидрахма прирівнювалася до півсикля, отже, приймалася замість останнього на сплату храмової податі. Чотири драхми складали статир (Див.: Мф 17, 27) - срібну монету, яка називалася також тетрадрахмою. Статир прирівнювався до повного священного сикля чи срібника. Такий статир був знайдений ап. Петром у впійманій ним рибі і відданий на сплату храмової податі за Ісуса Христа і за себе. Сто драхм або 25 статирів становили мину (Див.: Лк
19, 13). Найвищою грошовою одиницею був талант, золотий чи срібний (Див.: Мф 18, 24; 25, 15; Одкр. 16, 21). Золотий талант дорівнював десяти срібним. Аттичний талант дорівнював 60 минам або 6000 драхм, а коринфський талант - 100 минам. Останній ближчий до вартості власне єврейського (старозавітного) срібного таланта, але до І століття після P. X. вага і вартість таланта знизилися.
Римські монети. Динарій (denarius) - срібна монета, часто згадується в Євангеліях (Див.: Мф 18, 28; 20, 2; Мк 6, 37; 12, 15; Лк 7, 41; 22, 24; Ін 6, 7; 12, 5, а також Одкр. 6, 6). За вагою і вартістю динарій прирівнювався до грецької драхми або 1/4 сикля, але під час земного життя Спасителя він мав меншу цінність. На лицьовому боці монети зображувався імператор, який був при владі (Див.: Мф 22, 19—21). Динарій становив щоденну плату римському воїну, як драхма — щоденну плату афінським воїнам. Він же становив звичайну поденну плату робітникам (Див.: Мф 20, 2). Динарію дорівнювала і поголівна подать, яку юдеї зобов’язані були платити римлянам (Див.: Мф 22, 19). Динарій поділявся на десять, а пізніше - на шістнадцять ассаріїв або асів (Див.: Мф 10, 29; Лк 12, 6). Це була мідна монета. Четверту частину ассарія становив кодрант (quadrans) (Див.: Мф 5, 26; Мк
12, 42). На цих монетах також зображувався імператор. Половину кодран-та становила лепта (Див.: Лк 12, 59; Мк 12, 42) — найдрібніша мідна монета. Дві такі монети і поклала в скарбницю храму бідна вдовиця (Див.: Мк
12, 41-44).
1
Бут. 5, 1. Прем. 2, 23. Сир. 17, 3. [27]
2
Бут. 5, 1-2. Мф 19, 4. Мк 10, 6. 1 Кор. 11, 7.
3
Кол. З, 10. [28] Бут. 8, 17; 9, 1, 7. [29] Бут. 9,
4
3. [31] Пс. 110, 3. Сир. 39, 21.
5
1 Тим. 2, 13. [23] 1 Кор. 11, 8. [24] Мф
6
19, 5. Мк 10, 7-8. 1 Кор. 6, 16. Еф. 5, 31.
7
Глава 3. [1] Прем. 2, 24. [4] Ін 8, 44. 2 Кор.
8
Одкр. З, 17. [8] Пс. 137, 6. Ам. 9, 2. [11] Бут. 2,
9
За іншим читанням: і між Сіменем її; Він буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити Його в п’яту.
10
Життя.
17. [13] 2 Кор. 11, 3. [14] Пс. 71, 9. [15] Бут. 14, 18. Пс. Ill, 1, 2, 4. Зах. 6, 13. Бут. 22, 9. Пс. 22. Пс. 70. Зах. 12, 10. Ін 3, 14. [16] 1 Кор. 14, 34. [17] Бут. 4, 12; 5, 29. [19] Пс. 127, 2. Еккл. 12, 7. [22] Бут. 1, 27. 1 Ін 5, 7. Бут. 2, 9.
11
Лк З, 38. 1 Кор. 15, 48-49. [24] Сир. 44,
12
15; 49, 16. Євр. 11, 5. [29] 1 Пет. З, 20. Євр.
13
Сир. 44, 16. [13] 2 Пет. 2, 5. [14] Євр. 11, 7.
14
Бут. 6, 19-20. [23] Прем. 10, 4. Мф 24, 39.
15
Глава 8. [1] Пс. 111, 6. [2] Бут. 7, 11. [4]
16
Бут. 6, 5. Мф 15, 19. Мк 7, 21.
17
Глава 9. [1] Бут. 1, 28; 8, 17. [2] Бут. 1,
18
28. [4] Лев. З, 17; 7, 26; 17, 14. [6] Мф 26, 52.
19
1 Пар. 1, 19. [26] Нав. 24, 2. 1 Пар. 1,
20
26-27. [31] Нав. 24, 3.
21
Глава 12. [1] Діян. 7, 3. [3] Бут. 18, 18;
22
Бут. 20, 2. [16] Бут. 13, 2. [17] Пс. 104, 14.
23
Глава 13. [1] Пс. 104, 13. [2] Бут. 24, 35.
24
7-8. [6] Бут. 36, 7. [7] Бут. 21, 25. [8] Пс. 33,
25
15. Бут. 11, 27; 14, 12. [10] Бут. 2, 8. Іс. 51, 3.
26
Рим. 4, 3. Гал. З, 6. Як. 2, 23. [10] Єр. 34,
27
18. [13] Діян. 7, 6. Вих. 12, 40. [10] Вих. 12,
28
41. [17] Єр. 34, 18. [18] Бут. 12, 7; 13, 15; 26,
29
* Джерело Живого, що бачить мене.
30
Глава 17. [1] Бут. 12, 7; 24, 40; 48, 15. [2]
31
Бут. 12, 2. [4] Сир. 44, 19-20. Рим. 4, 17. [5] Іс.
32
Бут. 2, 7. Іов. ЗО, 19. Еккл. 12, 7. [32]
33
Як. 5, 16.
34
Глава 19. [1] Бут. 18, 2. [2] Євр. 13, 2.
35
Бут. 18, 4. [5] Суд. 19, 22. Рим. 1, 27. [7] Єз.
36
Вих. 32, 10. Прем. 10, 6. Бут. 13, 10. [24]
37
Втор. 29, 23. Іс. 13, 19. Єр. 50, 40. Єз. 16, 49.
38
[32] Лев. 18, 7. [37] Втор. 2, 9.
39
Бут. 26, 10. [12] Бут. 12, 13.
40
Глава 21. [1] Бут. 17, 19; 18, 10. Євр.
41
11, 11. [2] Гал. 4, 22. [3] Мф 1, 2. [4] Діян.
42
Бут. 17, 20. [21] Бут. 14, 6. [22] Бут. 20, 2.
43
[23] Бут. 26, 11. [25] Бут. 26, 15, 18. [31] Бут. 26,
44
Пс. 104, 9. Сир. 44, 21. 1 Мак. 2, 52. Лк 1,
45
73. Євр. 6, 13. [18] Бут. 12, 3; 18, 18; 26, 4. Сир.
46
44, 22. Діян. З, 25. Гал. З, 8, 16. Пс. 71, 17.
47
Бут. 21, 2; 25, 5. [40] Бут. 17, 1. [42]
48
4; 21, 10; 24, 36. [8] Бут. 35, 29. Євр. 12, 23.
49
[9] Бут. 49, 30-31. [10] Бут. 23, 16. [11] Бут.
50
11. [26] Ос. 12, 3. Діян. 7, 8. [ЗО] Бут. 36, 1,
51
1. [26] Бут. 21, 22, 32.
52
Євр. 11, 20. [29] Чиє. 22, 6; 24, 9. [34]
53
Євр. 12, 17. [39] Євр. 11, 20. [40] 4 Цар.
54
8, 20. 2 Пар. 21, 8. [41] Авд. 1, 10. [46] Бут.
55
26, 34-35.
56
Глава 28. [1] Бут. 24, 3. [2] Бут. 22, 23. [5]
57
Вих. З, 5. Нав. 5, 15. [18] Бут. 31, 13. [19]
58
Бут. 35, 6. [20] 1 Тим. 6, 8. [22] Бут. 35, 7.
59
Вих. 22, 12. [42] Бут. 28, 13. Іс. 8, 13. [48] Нав. 22, 27; 24, 27. [53] Бут. 28, 13. Нав.
60
24, 2. Бут. 26, 3. Іс. 8, 13. [55] Бут. 29, 11.
61
Бут. 28, 13; 31, З, 13. [10] 2 Цар. 7, 18. [12] Бут. 28, 14. Пс. 138, 18. [17] Бут. 33, 8. [20] Притч. 18, 17; 21, 14. [22] Чиє. 21, 24.
62
Вих. 22, 16. [14] Нав. 5, 9. [20] Бут. 23,
63
10. [24] Бут. 23, 10. [25] Бут. 49, 6. [ЗО] Бут.
64
49, 5. Вих. 5, 21. 1 Цар. 13, 4.
65
1 Пар. 10, 12. [10] Бут. 32, 28. [11] Бут. 1,
66
[14] Бут. 28, 18. [15] Бут. 28, 19. [17] 1 Цар.
67
4, 20. [19] Бут. 48, 7. [20] 1 Мак. 13, 27.
68
[23] Бут. 46, 8. Вих. 1, 2. [24] Бут. ЗО, 23.
69
40. [33] Іс. 34, 6; 63, 1. [37] Бут. 10, 11. [38]
70
Діян. 7, 9. [11] Дан. 7, 28. Лк 2, 19, 51. [14]
71
21, 38. Пс. 40, 8. [21] Бут. 42, 22. [22] Бут. 42, 22.
72
Бут. 44, 28. [34] 1 Цар. 4, 12. 2 Цар. З,
73
Глава 38. [3] Бут. 46, 12. Чиє. 26, 19.
74
Бут. 20, 3. Лев. 21, 9. Втор. 22, 22. [27]
75
Глава 39. [1] Пс. 104, 17. Діян. 7, 9. [2]
76
Діян. 7, 9. [3] Бут. 21, 22. Пс. 1, 3. [5] Бут.
77
Пс. 104, 18. [21] Прем. 10, 14. Діян. 7,
78
Глава 40. [3] Бут. 39, 20. [5] Дан. 2, 1, 29.
79
Мф 27, 19. [6] Бут. 41, 8. [8] Бут. 41, 16. Дан.
80
10. [23] Бут. 39, 3. Пс. 1, 3.
81
Єз. 17, 10. [8] Бут. 40, 7. Дан. 2, 3. Вих. 7,
82
40, 19. [14] Пс. 104, 20. [16] Дан. 2, ЗО. Мф
83
Пс. 104, 21. 1 Мак. 2, 53. Діян. 7, 10.
84
Прем. 10, 14. [42] Есф. З, 10. Єз. 16, 11.
85
Дан. 5, 29. [46] Бут. 37, 2. [50] Бут. 46, 20;
86
[37] Бут. 46, 9. [38] Бут. 37, 35; 44, 29-31.
87
Бут. 42, 27. [23] Бут. 42, 25. [24] Бут. 18, 4;
88
19, 2. Лк 7, 44. [26] Бут. 37, 7, 9. [29] Бут. 42,
89
Бут. 37, 29. [19] Бут. 43, 7. [20] Бут. 42,
90
13. [23] Бут. 43, 5. [25] Бут. 43, 2. [28] Бут.
91
Прем. 10, 14. Бут. 50, 20. [9] Діян. 7, 14.
92
[10] Бут. 46, 28. [14] Бут. 33, 4; 46, 29. [15]
93
Вих. 4, 27. [18] Бут. 47, 6, 11. Пс. 144, 14;
94
4, 24. [11] 1 Пар. 6, 1. Вих. 6, 16. Чиє. З, 17. [12] Бут. 38, 2-3. 1 Пар. 2, 3; 4, 1. [13] 1 Пар. 7, 1. [14] Чиє. 26, 26. [16] Чиє. 26, 15. [17] 1 Пар. 7, ЗО. [20] Бут. 41, 50-52. [21] 1 Пар. 7, 6; 8, 1.
95
Бут. 34, 10. [9] Пс. 118, 19. Євр. 11, 13;
96
13, 14. [11] Вих. 1, 11. [12] Сир. 49, 17.
97
* За перекладом 70-ти: на верх жезла його.
98
Бут. 24, 2; 50, 5. [ЗО] Бут. 23, 19; 50, 13. [31]
99
Глава 48. [3] Бут. 28, 13. [4] Бут. 13, 16; 35, 11-12; 41, 52. [5] Бут. 41, 50-52. [7] Бут.
100
Втор. 33, 16. [27] Суд. 20, 21, 25, 31. [28]
101
23, 16-17; 50, 13. Діян. 7, 16. [31] Бут. 25, 9;
102
35, 29. [33] Діян. 7, 15.
103
Бут. 45, 5. [22] Бут. 41, 46. [23] Чиє. 32, 39.
104
[24] Євр. 11, 22. [25] Вих. 13, 19. Нав. 24, 32.
105
1 Цар. 2, 35. [22] Прем. 18, 5. Діян. 7, 19.
Глава 2. [2] Вих. 6, 20. Чис. 26, 59. 1 Пар. 23, 13. Діян. 7, 20. Євр. 11, 23. [3] Прем. 18,
106
5. [5] Діян. 7, 21. [11] Євр. 11, 24-25. [12]
107
5. Пс. 104, 26.
108
* Ієгова.
109
Глава 6. [1] Вих. 11, 1; 12, 33; 13, 3. [2]
110
Вих. 2, 24. Лев. 26, 42. [7] Бут. 17, 7. [8] Єз.
111
1 Пар. 6, 1; 23, 6. Чиє. З, 17; 26, 57. [17]
112
Вих. 4, 10; 6, 12.
Глава 7. [1] Вих. 4, 15-16. [3] Вих. 4, 21;
14, 4. [4] Вих. 6, 6; 8, 15, 19. [6] Нав. 24, 5.
[8] Вих. 9, 8; 12, 1. Втор. 4, 33. [9] Пс. 104,
113
Пс. 104, 31. Прем. 16, 9. [26] Бут. 43, 32;
114
8, 24. [31] Вих. 10, 19; 14, 28.
115
[14] Пс. 77, 46. [15] Пс. 104, 35. [16] Вих. 8,
116
25; 9, 27. [19] Вих. 8, 31. [20] Вих. 11, 10.
117
9, 16; 10, 20. Рим. 9, 17.
118
19. [3] Ін 1, 29. 1 Кор. 5, 7. [6] Вих. 16, 12.
119
Глава 12. [2] Чиє. 9, 1. Вих. 13, 4. Нав. 4,
120
Лев. 23, 5. Втор. 16, 6. [8] Чиє. 9, 11. [9] Втор.
121
Втор. 16, 4. 1 Кор. 5, 8. [23] Євр. 11, 28. [26]
122
Вих. 10, 2; 13, 8. Втор. 6, 20. [27] 1 Кор. 11,
123
* У місяці колосся.
124
[43] Вих. 7, 8. 2 Кор. 6, 16. Еф. 2, 12. [45] Гал.
125
7. [46] Чис. 9, 12. Ін 19, 36. [48] 1 Кор. 11,
126
28. [49] Лев. 24, 22. Гал. З, 28.
127
Глава 13. [2] Вих. 22, 29; 34, 19. Лев. 27,
128
26. Чис. З, 13; 8, 17. Лк 2, 23. [3] Вих. 23, 15.
129
Бут. 50, 25. Нав. 24, 32. [20] Чиє. 33, 6. [21]
130
Вих. 14, 19. Чиє. 14, 14. Втор. 1, 33; 4, 37.
131
Пс. 77, 14; 104, 39. Неєм. 9, 19.
132
Глава 14. [2] Чис. 33, 7. Єр. 44, 1. [4] Вих.
133
Пс. 77, 13; 105, 9; 113, 3. Нав. 4, 23. [22]
134
1 Кор. 10, 1. Євр. 11, 29. Юдиф. 5, 13. [24] Пс.
135
Глава 15. [1] Пс. 105, 12. [2] Пс. 117, 6-7.
136
[16] Втор. 4, 37. [17] Пс. 43, 2-3; 79, 9. [18]
137
Пс. 88, 19. [19] Вих. 14, 22. [20] Пс. 67, 26.
138
Вих. 23, 25. Втор. 7, 15. Іс. З, 7. [27] Чис. 33, 9.
139
Вих. 12, 6. Чиє. 11, 7. [13] Прем. 16, 2.
140
11, 7. [15] Пс. 77, 24. Прем. 16, 20. Ін 6, 31.
141
1 Кор. 10, 3. [18] 2 Кор. 8, 15. [23] Бут. 2, 2.
142
* Господь прапор мій.
143
34, 27. Чиє. 24, 20. Втор. 25, 17, 19.
144
Чиє. 10, 29.
145
Вих. 1, 13; 15, 11. 1 Пар. 17, 25. [12] Втор.
12, 7. [18] Втор. 1, 9. [21] Чис. 11, 16. Втор. 1,
13. 2 Пар. 19, 5-6. [25] Чис. 11, 16. Втор. 1, 15. 1 Пар. 27, 1. [26] Втор. 1, 17. [27] Чис. 10, ЗО.
146
Євр. 12, 20. [14] Нав. З, 5. [15] 1 Цар. 21, 4.
147
1 Кор. 7, 5. [16] Втор. 5, 4. [17] Втор. 4, 10.
148
[18] Втор. 4, 11. Суд. 5, 4-5. Євр. 12, 18. [19]
149
Діян. 7, 38. [20] 3 Цар. 19, 8. [21] Вих. 33,
150
* Тобто перед суддями. Пс. 81, 1, 2, 6.
151
19, 11. З Цар. 2, 29, 31. [17] Лев. 20, 9. Притч.
152
20, 20. Мф 15, 4. Мк 7, 10. [19] 2 Цар. З, 29.
153
Вих. 33, 2. Втор. 7, 1. Нав. 24, 11. [24]
154
Вих. 20, 5. Бут. 35, 2. [25] Мф 6, 33. Вих. 15,
155
20. Нав. 24, 12. [31] Бут. 15, 18; 28, 14. Чис. 34,
156
2. [32] Вих. 34, 15. Втор. 7, 2. [33] Вих. 34, 12.
157
Діян. 23, 5. [29] Єз. 44, ЗО. Вих. 13, 2. Лк 2,
23. [31] Лев. 22, 8. Єз. 44, 31.
Глава 23. [1] Лев. 19, 11. [3] Лев. 19, 15. [4] Втор. 22, 1. [5] Лк 14, 5. [6] Втор. 16, 19. Іс. 10, 1-2. [7] Дан. 13, 62. [8] Втор. 16, 19. Сир. 20, 29. [9] Втор. 10, 19. Бут. 46, 5. Вих.
158
Вих. 19, 9. З Цар. 8, 10-11. 2 Пар. 7, 1.
159
Втор. 4, 24; 9, 3. Євр. 12, 29. [18] Вих.
160
34, 28. Втор. 9, 9, 18.
161
Глава 25. [2] Вих. 35, 5. [9] Вих. 26, ЗО.
162
Короткий ОДЯГ.
163
Довгий НИЖНІЙ ОДЯГ.
164
Прикраса для голови.
165
Вих. 23, 17. Втор. 16, 16. [25] Вих. 12,
166
10; 23, 18. [26] Вих. 23, 19. Втор. 14, 21. [27]
167
[ЗО] 2 Кор. З, 7. [32] Вих. 35, 1. [33] 2 Кор.
168
Вих. 27, 1. [ЗО] Вих. ЗО, 18. [32] Вих.
169
29, 4; ЗО, 19. [34] Чис. 9, 15. З Цар. 8, 10.
170
Лев. 8, 11; 14, 7. [18] Вих. 40, 6. [20]
171
Рим. З, 25. Євр. 10, 4. [26] Лев. З, 3; 5, 13.
172
[27] Вих. 12, 44. [29] Лев. 1, 3. [31] Лев. З,
173
Лев. 12, 8. Лк 2, 24. [8] Лев. 1, 15. [11]
174
Вих. 16, 36. Лев. 2, 1. [12] Лев. 1, 17; 2, 2.
175
[13] Лев. 2, 3; 4, 26. [15] Вих. ЗО, 13. [16]
176
Лев. 6, 7; 22, 14. [18] Лев. 4, 26.
177
Вих. 29, 38. [10] Вих. 28, 42. [11] Лев. 4,
178
12. [12] 2 Мак. 1, 22. [14] Лев. 2, 1. Чис. 15,
179
4. [15] Лев. 1, 9. [16] Лев. 2, 3; 8, 31. Єз. 42,
180
13. [18] Чис. 18, 10. Вих. 27, 21. Лев. 10, 9.
181
[22] Пс. 50, 21. [25] Лев. 4, 3; 17, 2. [26] Лев.
182
5, 11; 6, 22. [11] Лев. З, 2. [12] Лев. 22, 29.
183
2 Пар. 29, 31. Пс. 115, 8. [15] Лев. 19, 5; 22,
184
Вих. ЗО, 15. [34] Вих. 29, 27. Чис. 18, 11.
185
1 Кор. 9, 13. [37] Лев. 16, 6; 27, 34.
186
Глава 8. [2] Вих. 28, 1. Лев. 9, 18, 22. [6]
187
Лев. 14, 14. [25] Вих. 29, 22. [26] Вих.
188
32. Лев. 24, 9. Мф 12, 4. Мк 2, 26. Лк 6, 4.
189
Вих. 29, 38-40. Чис. 28, 4. [21] Вих. 29, 24.
190
[22] Чис. 6, 23. Вих. 20, 24. [24] 2 Мак. 2, 10.
191
[3] Вих. 19, 22. Єз. 42, 13. 1 Пет. 4, 17. [5]
192
Лев. 1, 6. [15] 2 Кор. 5, 21. [17] Лев. 2, 1.
193
Лев. 23, 2. [31] Лев. 20, 6. Втор. 18, 11.
194
Іс. 8, 19. [32] Сир. 8, 7. [33] Вих. 22, 21. [36]
195
Втор. 25, 13—15. Притч. 11, 1. Єз. 45, 10. [37]
196
Лев. 18, ЗО. Втор. 7, 12.
197
Глава 20. [2] Лев. 18, 21. 4 Цар. 23, 10.
198
Лев. 15, 24. Єз. 18, 6. [19] Лев. 18, 12.
199
[20] Ос. 9, 11-12. [21] Лев. 18, 16. Мк 6, 18.
200
1 Цар. 28, 7.
201
1 Тит. З, 2. Тит. 1, 7. [18] 1 Тим. 6, 14.
202
2 Пет. З, 14. [23] Лев. 22, 9.
203
Глава 22. [2] Лев. 6, 25. Чис. 6, 23. [4]
204
Лев. 15, 2, 16. 2 Пар. ЗО, 18. [5] Лев. 11, 29.
205
Пс. 49, 14. [20] Втор. 15, 21. Сир. 35, 11.
206
[21] Лев. 7, 16. [22] Мал. 1, 8, 13. [27] Вих.
207
22, ЗО. [28] Втор. 22, 6. [29] Лев. 7, 12. [ЗО]
208
Лев. 7, 15-16. [31] Лев. 18, ЗО. [32] Лев. 10,
209
3; 21, 8. [33] Вих. 13, 3.
210
Неєм. 8, 14-16. Мф 21, 8. Пс. 117, 24.
211
Глава 24. [2] Вих. 27, 20. [3] 1 Цар. З, 3.
212
Вих. 27, 21. [4] Вих. 25, 31. Ін 1, 7. [5] Вих.
213
25, ЗО. Мф 12, 4. Лк 6, 4. [6] Вих. 25, ЗО. [7]
214
Ін 6, 35. [8] Мф 12, 5. [9] Лев. 8, 31. Вих. 29,
215
4 Цар. 6, 28-29. Єр. 19, 9. Плач. 2, 20.
216
[31] Єр. 7, 14. Іс. 1, 13. Ам. 5, 21. [32] Єр. 19,
217
8; 25, 9. Єз. 23, 25. [34] Лев. 25, 2. [36] Втор.
218
36, 31. Дан. 9, 16. [41] Єз. 9, 26. Єз. 44, 7.
219
Чис. 10, 6. [12] Чис. 10, 19. [14] Чис. 10,
220
20. [17] Пс. 45, 6. [18] Пс. 79, 3. Чис. 10, 22.
221
[20] Чис. 1, 10. [22] Чис. 1, 11; 7, 60; 10, 24.
222
[34] Вих. 12, 28. Лев. 24, 23.
223
Лев. 8, 35. [9] Чис. 8, 19. [10] Чис. 16, 40;
224
18, 7. [12] Вих. 29, 24. Чис. 8, 16. [13] Вих.
225
13, 2; 22, 29; 34, 19. Лев. 27, 26. Чис. 8, 17.
226
* Горіння.
227
[29] Вих. 2, 18; 18, 1; 6, 12. [33] Втор. 31, 8.
228
[35] Пс. 67, 2. [36] 2 Пар. 6, 41. Пс. 131, 8.
229
Глава 11. [1] Чис. 21, 4. Лев. 10, 2. Пс.
230
17; 14, 10. [6] 1 Цар. З, 7. [7] Євр. З, 5.
231
38. 1 Кор. 10, 6. [6] Чис. 21, 5. [7] Вих.
232
Чис. 21, 5. [21] Чис. 20, 10. Мф 14, 15. Ін
233
6, 5. [22] Мф 15, 33. Мк 8, 4. [23] Іс. 50, 2; 59,
234
1. [25] Чис. 12, 5. 1 Цар. 10, 6. Іоїл. 2, 28.
235
[28] Чис. 13, 9. 1 Сол. 5, 19. [31] Вих. 16, 13.
236
Чис. 11, 3. [10] Втор. 24, 9. [12] 4 Цар. 5,
237
10. [14] Лев. 13, 46; 14, 8.
238
Глава 13. [1] Чис. 11, 35; 33, 17. [3] Втор.
239
14, 7. Втор. 1, 19. [28] Вих. З, 8. Втор. 1, 25.
240
Втор. 1, 35. [22] Неєм. 4, 12. Еккл. 7, 20.
241
Нав. 14, 6. Суд. 1, 20. 1 Мак. 2, 56. [27] Пс.
242
105, 25. [29] Чис. 26, 65; 32, 11. Втор. 1, 35.
243
25. [38] Втор. 22, 12. Мф 23, 5. [40] Мф 15, 3.
244
[41] Вих. 20, 2. Лев. 11, 45. Бут. 17, 7.
245
Чис. 14, 2. [3] Вих. 17, 2. Пс. 105, 16. [4]
246
Втор. 9, 7. [5] Вих. 17, 3. Єр. 2, 6. [6] Вих. 16,
247
10. [8] Чис. 17, 10. [10] Вих. 17, 6. Втор. 8,
248
4. Іс. 48, 21. З Езд. 1, 20. 1 Кор. 10, 4. [12]
249
Втор. 10, 6.
Глава 21. [1] Чис. 33, 40. [2] Лев. 27, 28.
[3] Нав. 2, 9. [4] Чис. 11,1. [5] Втор. 6, 16. [6] Прем. 16, 5. 1 Кор. 10, 9. [7] Вих. 8, 8. [8] Ін
З, 14. [9] 4 Цар. 18, 4. Ін 3, 14. [10] Чис. 33, 43. [11] Чис. 33, 44. [12] Втор. 2, 13. [13] Суд.
250
Ам. 2, 9. З Езд. 1, 11.
251
Єр. 48, 45. [29] 3 Цар. 11, 7. [ЗО] Іс. 15,
252
2. Єр. 48, 8. [33] Втор. З, 1; 29, 7. [34] Пс.
253
134, 11.
254
Глава 22. [1] Чис. 33, 48. [2] Суд. 11, 25.
255
Чис. 14, 28; 32, 10. Втор. 1, 35. Пс. 105, 26.
256
Втор. З, 21; 34, 9. Бут. 48, 14. Чис. 8, 10.
257
38. [5] Вих. 16, 36. [11] Іс. 1, 13; 66, 23. Кол.
258
[20] Втор. 34, 9. [21] Вих. 28, ЗО.
259
Глава 28. [2] Лев. З, 11; 21, 6. [3] Вих. 29,
260
Втор. З, 12. Нав. 13, 8. [39] Бут. 50, 23.
261
[41] Нав. 13, ЗО. 1 Пар. 2, 22. [42] Чис. 21,
262
25. Суд. 8, 11. 1 Пар. 2, 23.
263
Глава 33. [3] Вих. 12, 37. [4] Вих. 12, 12.
264
Втор. 10, 6. [35] 3 Цар. 9, 26. [36] Чис.
265
[44] Чис. 21, 11. [47] Чис. 21, 1. Втор. 34, 1.
266
Чис. 26, 56. Гал. 6, 6. [11] Вих. 21, 13. Втор. 19, 2. Нав. 20, 2. [12] Лев. 25, 26. Нав.
20, 3, 6. [14] Втор. 4, 41. Нав. 20, 8. [16] Вих.
21, 12. Лев. 24, 17. [19] 2 Цар. 14, 7. Вих. 21,
267
ном у пустелі на рівнині навпроти Суфа, між Фараном і Тофелом, і Ла-ваном, і Асирофом, і Дизагавом, 2 на
268
11, 14. [10] Бут. 15, 5. [15] Вих. 18, 25. Чис. 11,
269
16. [16] Ін 7, 24. [17] Втор. 16, 19. 1 Пет. 1, 17.
270
Лев. 19, 15. Притч 24, 23. Сир. 42, 1. Як. 2, 1.
271
Пс. 77, 32. Євр. З, 18-19. [33] Вих. 13, 21.
272
[35] Чис. 14, 23; 26, 65. Євр. З, 11. [37] Чис. 20,
273
12. Втор. З, 26; 4, 21; 31, 2. [38] Втор. З, 28.
274
11. [40] Чис. 14, 25. [41] Чис. 14, 40. [42] Втор.
275
23, 14. [43] Чис. 14, 41, 44. [44] Чис. 14, 45.
276
Бут. 14, 6; 36, 20. [13] Чис. 21, 12. [14]
277
Втор. 31, 2. [28] Втор. 1, 38. Нав. 1, 6; 14, 1.
278
Глава 4. [1] Втор. 12, 32. [2] Втор. 12, 32.
279
Притч ЗО, 6. [3] Чис. 25, 4. Нав. 22, 17. Пс.
280
Єр. 10, 2. Втор. 17, 3. Мф 5, 45. [20] Сир.
281
17, 13. [21] Втор. 1, 37; 3, 27; 34, 4. Чис. 20, 12.
282
12, 29. [26] Втор. ЗО, 19; 31, 28; 32, 1. [27] Втор.
283
Бут. 50, 24. Вих. 33, 1. [11] Втор. 8, 10.
284
[13] Втор. 10, 20. 1 Цар. 7, 3. Мф 4, 10. Лк 4,
285
8. [14] Вих. 20, 2-3. [16] Вих. 17, 2. Чис. 21,
286
[19] Вих. 23, 27. [20] Вих. 12, 26. [21] Вих. 1,
287
Втор. 10, 15. Іс. 63, 9. Ін 3, 16. [9] Втор. 4,
288
39; 32, 4. 1 Кор. 1, 9. [10] Вих. 14, 24. Наум. 1,
289
2. [12] Вих. 23, 22. Лев. 26, 6. [14] Вих. 23, 26.
290
33. [17] Втор. 8, 17. [19] Втор. 4, 34; 5, 15; 29,
291
Мф 4, 4. Лк 4, 4. [4] Втор. 29, 5. Неєм. 9,
292
21. [5] Втор. 1, 31. Пс. 88, 31. Притч. З, 12.
293
[14] Втор. 6, 12; 9, 12. [15] Вих. 17, 6. Чис.
294
Вих. 14, 11; 16, 2; 17, 2. Чис. 20, 4. [8]
295
Вих. 32, 10. [9] Вих. 24, 18; 34, 28. [10] Вих.
296
Вих. 32, 7. [13] Вих. 33, 3. [14] Вих. 32, 10.
297
[15] Вих. 32, 15. Євр. 12, 18. [17] Вих. 32, 19.
298
Вих. 14, 25; 15, 1. [6] Чис. 16, ЗО. Пс. 105,
299
Втор. 28, 1-2. [14] Лев. 26, 4. Єр. 5, 24. Ос. 6,
300
3. [16] Вих. 23, 24. [17] Лев. 26, 19-20. Втор.
301
34. Суд 9, 7. [ЗО] Бут. 12, 6; 18, 1.
302
Глава 12. [1] Втор. 11, 1. [2] Вих. 34, 13.
303
Втор. 14, 23. [19] Втор. 14, 27. [20] Бут.
304
28, 14. Втор. 19, 8. [22] Втор. 15, 22. [23] Лев.
305
10, 2. [31] Лев. 18, 21. 4 Цар. 16, 3. [32] Втор.
306
4, 1—2. Притч. ЗО, 6.
307
Втор. 17, 2; 22, 19. Мф 10, 37. [8] Втор.
19, 13. [9] Втор. 17, 7. [11] Втор. 17, 13; 19,
20. [13] 2 Цар. 20, 1. З Цар. 21, 10. 2 Кор. 2, 15. [15] Нав. 22, 12. Втор. 2, 34. [17] Втор. 7, 25-26. Нав. 6, 17; 7, 13.
308
21, 12. [26] Лев. 10, 9. Втор. 27, 7. [27] Чис.
309
18, 20, 24. [28] Лев. 27, ЗО. [29] Притч. 10,
310
Мф 26, 11. [12] Вих. 21, 2. Єр. 34, 14.
[13] Бут. 21, 14. 2 Пар. 28, 15. [16] Вих. 21, 5-6. [19] Вих. 13, 2; 22, ЗО. Чис. З, 13. [20] Втор. 12, 11. [21] Лев. 22, 20. Сир. 35, 11.
[22] Втор. 12, 15. [23] Лев. З, 17; 17, 10. Втор. 12, 16, 23.
Глава 16. [1] Вих. 12, 18. Лев. 23, 5. Чис.
311
Неєм. 8, 10. [13] Вих. 23, 16. Лев 23, 34.
З Цар. 8, 2. [14] Неєм. 8, 10. [16] Вих. 23, 17;
34, 23. Сир. 35, 4. [17] Тов. 4, 8. [18] 2 Пар.
19, 5. Прем. 6, 5. Пс. 81, 3. [19] Вих. 23, 8. Лев. 19, 15. Втор. 1, 17. Притч. 24, 23. Сир.
20, 29. Ін 7, 24. Як. 2, 1. [22] Лев. 26, 1.
312
Втор. 5, 32; 28, 14. [12] 3 Цар. 18, 26. [13] Втор. 13, 11; 19, 20. Рим. 13, 14. [14] 1 Цар.
8, 5. Ос. 13, 10. Діян. 13, 21. [16] 1 Цар. 10,
25. З Цар. 4, 26; 10, 28. [17] 2 Цар. 5, 13. [18] 3 Цар. 1, 13. [19] Пс. 118, 12, 24. Мф 5,
313
Втор. 17, 9. [19] Притч. 19, 5. 1 Кор. 5,
314
Єр. 6, 6.
315
Глава 21. [5] Втор. 10, 8; 17, 8-9. [6] Пс.
316
[14] Мал. 2, 16. Мф 19, 8. Втор. 24, 1. [15]
317
Втор. 21, 22. [28] Вих. 22, 16. [ЗО] Бут.
318
35, 22. Лев. 18, 8. Єз. 22, 10.
319
Глава 23. [2] Суд. 11, 1. [3] Неєм. 13, 1.
320
[4] Чис. 22, 5. [5] Чис. 22, 12. [7] Бут. 25, 25.
321
2, 23. Лк 6, 1.
322
Вих. 1, 11. [7] Вих. 2, 23-24. [8] Вих. 12, 51.
323
[9] Вих. З, 8; 13, 5. [10] Втор. 14, 22. [11]
324
Втор. 16, 14. [12] Лев. 27, ЗО. [13] Втор. 14,
325
Втор. 14, 26. [9] Втор. 26, 18. [10] Втор.
326
26, 17; 28, 1. [12] Втор. 11, 29. [15] Дан. 9,
327
20. [17] Втор. 19, 14. [19] Вих. 22, 21. Лев.
328
19, 33-34. Єр. 5, 28. [20] Лев. 18, 8; 20, 11.
329
Єз. 22, 10. [21] Вих. 22, 19. Лев. 18, 23. [22]
330
Суд. 6, 3. Єр. 5, 17. [35] Іс. 1, 6. [36]
331
15. [38] Мих. 6, 15. Агг. 1, 6. [40] Іоїл. 1, 10.
332
[41] Ос. 9, 12. [47] Втор. 31, 20; 32, 15. Неєм.
333
Бут. 12, 2; 17, 7. 4 Цар. 13, 23. [14] Втор.
334
5, 3. Нав. 24, 25. [15] Діян. 2, 39. [18] Євр.
335
11, 5. [20] 2 Пет. 2, 20. Євр. 6, 8. Втор. 28, 15.
336
[23] Бут. 19, 25. [24] 3 Цар. 9, 8. Єр. 22, 8.
337
Пс. 50, 12. Єр. 4, 4. Діян. 7, 51. [9] Втор.
338
Рим. 10, 6. [15] Втор. 11, 26; 28, 2. Сир. 15,
339
17. [17] Лев. 26, 14. Втор. 28, 15. [18] Втор. 4,
340
26; 8, 19; 11, 17. [19] Втор. 4, 26. Іс. 1, 2. Єр.
341
Нав. 1, 5. [10] Лев. 23, 34; 25, 10. Неєм.
342
8, 18. [11] Неєм. 8, 1; 13, 1. Нав. 8, 35. [12]
343
Еккл. 12, 1. [14] Чис. 20, 24; 27, 13. Іс. 38,
344
1. [15] Вих. 33, 9. Чис. 9, 17. Пс. 98, 7. [16]
345
2 Цар. 7, 12. З Цар. 1, 21. Ін 11, 11. [17] Ос.
346
8. Ос. 14, 10. [32] Бут. 18, 20. Іс. 1, 9; 17, 10.
347
10, ЗО. [36] Пс. 134, 14. [37] 3 Цар. 18, 27.
348
Єр. 2, 28. [38] Лев. З, 17. [39] Втор. 4, 35. Іс.
349
45, 5. 1 Цар. 2, 6. Тов. 13, 2. Прем. 16, 13.
350
[6] Втор. 32, 50. Іуд. 1, 9. [7] Втор. 31, 2. [8]
351
Вих. 12, 2. [23] Вих. 14, 21. Пс. 77, 13; 113, 3.
Глава 5. [1] Втор. 11, 25. Нав. 2, 9. [2] Вих. 4, 25. [4] Чис. 14, 23. [6] Вих. З, 8. [9]
352
Нав. 2, 14. [22] Євр. 11, 31. [24] Мф 1, 5.
353
[25] 3 Цар. 16, 34.
354
Нав. 2, 1. [5] Нав. 8, 5. [6] Чис. 14, 6. 1 Цар.
355
Втор. 28, 1-2. [35] Втор. 31, 11.
Глава 9. [1] Нав. З, 10. [3] 2 Цар. 2, 12.
З Цар. З, 4. [6] Нав. 5, 9. [7] Вих. 23, 32. Втор.
7, 2. [10] Чис. 21, 24. [14] Вих. 25, 22. Чис.
356
Втор. 7, 2. [26] Нав. 11, 19. [27] 1 Пар. 9,
357
Глава 10. [8] Нав. 11, 6; 24, 11. [9] Нав.
358
11, 7. [10] Вих. 23, 27. Втор. 11, 25. З Цар. 9,
359
Нав. 12, 8. Втор. 7, 2; 20, 16. Вих. 23, 32;
360
34, 12. [42] Вих. 14, 14. Втор. 1, ЗО; 3, 22.
361
Глава 11. [1] 4 Цар. 15, 29. [2] Лк 5, 1. [3]
362
Нав. 6, 1; 24, 11. [4] 1 Мак. 11, 1. [6] Нав. 10,
363
Нав. 24, 12. [21] Чис. 13, 23. [22] Єр. 47, 5. 2 Цар. 21, 20. 1 Цар. 17, 4. [23] Нав. 14, 15.
364
Бут. 14, 3. [4] Нав. 13, 12. Втор. 1, 4. [5] Втор.
365
Глава 12. [1] Чис. 21, 13. [2] Чис. 21, 24.
366
Іс. 16, 2. Бут. 32, 22. [3] Чис. 33, 49; 34, 11.
367
З, 13. 1 Цар. 27, 8. [6] Чис. 21, 24; 32, 33. [7]
368
Чис. 32, 33. Нав. 22, 4. [9] Втор. 2, 36. Нав.
369
12, 2. [12] Бут. 14, 15. Чис. 21, 33. [14] Чис.
370
18, 20. Втор. 10, 9; 18, 2. Єз. 44, 28. Євр. 7,
371
5. [16] 2 Цар. 24, 5. Іс. 15, 2. [17] Іс. 15, 2.
372
Чис. 18, 20.
Глава 14. [1] Чис. 34, 2, 17. [2] Чис. 34,
13. Діян. 13, 19. [3] Чис. 18, 20; 32, 33. Втор.
З, 12; 10, 9. Нав. 13, 14. [4] Чис. 35, 3. [5] Чис. 34, 16. [6] Чис. 14, 24. [7] Чис. 13, 7, 17.
[8] Чис. 13, 31, 33; 14, 6. [9] Нав. 1, 3. [11]
373
Нав. 18, 17. [8] Неєм. 11, 4. Нав. 18, 14-15.
374
[10] Нав. 21, 16. 1 Цар. 6, 12. 4 Цар. 14, 11.
375
[13] Нав. 14, 13. [14] Суд. 1, 10. [16] 1 Цар. 18,
376
25. Суд. 1, 12-13. [19] Бут. 33, 11. [21] Неєм.
377
Чис. 34, 6. [51] Нав. 10, 41. [55] 1 Цар.
378
23, 25. [60] Нав. 18, 14. [62] 2 Пар. 20, 2. [63] Суд. 1, 8. 2 Цар. 5, 6.
Глава 16. [2] Бут. 28, 19. [3] 1 Пар. 6, 67-
379
68. [4] Бут. 48, 5. [5] Чис. 26, 35. [9] Нав. 17,
380
2 Цар 24, 8. [11] Втор. 33, 12. [12] Нав. 7,
381
2. [13] Бут. 12, 8. Нав. 16, 2. З Цар. 9, 17.
382
[14] Нав. 15, 9, 60. [16] Нав. 15, 7. [17] Нав.
383
22, 10. [19] Нав. 15, 2. [23] Втор. 2, 23. [24]
384
29, 1. 2 Цар. 2, 9. З Цар. 18, 45. [26] 3 Цар.
385
Нав. 11, 8. [33] Мф 4, 13. [34] Втор. 33, 23.
386
1 Пар. 6, 56. [13] Нав. 10, 29. [16] Нав.
387
15, 10. 1 Цар. 6, 9. [17] 2 Цар. 2, 12. Єр. 28,
388
1. [18] 3 Цар. 2, 26, Іс. 10, ЗО. Єр. 1, 1. [20]
389
Бут. 12, 7; 13, 17. [44] Нав. 22, 4. [45]
390
1 Цар. З, 19. Іс. 34, 16. Мк 7, ЗО.
391
Нав. 13, 8. Чис. 32, 33. [5] Втор. 8, 6; 10,
392
Свідок. Нав. 24, 27.
393
21, 25. [9] Чис. 22, 5. [11] Нав. 6, 1; 11, 3.
394
Нав. 11, 20. [13] Втор. 6, 10. [14] Вих. 20, 2.
395
Лев. 26, 1. Єз. 23, 3. [15] 3 Цар. 18, 21. Лк
396
Суд. 2, 6. [29] Втор. 34, 5. Суд. 2, 8. Бут.
397
23, 16; 50, 25. Діян. 7, 16.
398
Глава 1. [1] Чис. 27, 21. Суд. 20, 18. [2]
399
1 Пар. 4, 13. [14] Нав. 15, 18. [15] Бут.
400
33, 11. [16] 1 Цар. 15, 6. [17] Втор. 2, 34.
401
Чис. 14, 45. [18] 4 Цар. 1, 2. [19] Нав. 17, 16.
402
[20] Чис. 14, 24. Нав. 14, 13; 15, 13. [21] Нав.
403
15, 63; 18, 28. [22] Нав. 16, 1. [23] Бут. 28,
404
* Ті, що плачуть.
405
Глава 2. [1] Вих. З, 2; 14, 19. Бут. 17, 7.
406
[2] Вих. 23, 32; 34, 13. [3] Нав. 23, 13. Вих.
407
23, 33; 34, 12. [6] Нав. 24, 28. [7] Нав. 24, 31.
408
[8] Нав. 24, 29. [9] Нав. 19, 50. [11] Суд. З, 7.
409
Притч. 29, 18. [13] Чис. 25, 3. Суд. 8, 33.
410
Суд. 5, 25. [21] Юдиф. 13, 1. [23] Пс. 82, 10.
Глава 5. [4] Втор. 33, 2. Пс. 67, 8. [5] Вих. 19, 18. [6] Суд. З, 31. [8] 1 Цар. 13, 22. [10]
Суд. 10, 4. [14] Суд. З, 15. 1 Пар. 2, 55. [15]
411
82, 18. 2 Цар. 23, 4. Дан. 12, 3.
412
2 Цар. 17, 9. [3] Втор. 28, 33. Суд. 8, 11. [5]
413
Глава 6. [1] Суд. З, 12. Чис. 25, 17-18. [2]
414
Суд. 7, 12. [7] Суд. З, 9. [10] 4 Цар. 17, 35.
415
15. Іс. 9, 6. [25] Втор. 7, 5. [29] Суд. 15,
416
Нав. 10, 24. [21] Пс. 82, 12. [27] Лев. 20,
417
5. Вих. 23, 33. [28] Суд. З, 11. [ЗО] 4 Цар. 10,
418
1. [31] Суд. 9, 1. [33] Суд. З, 7; 9, 4. Єр. 23,
419
27. [35] Суд. 9, 5.
420
Суд. 2, 11, 13. 1 Цар. 7, 3. [7] Суд. 2, 14.
1 Цар. 12, 9. [10] Суд. З, 9. [13] Втор. 32, 15. Єр. 2, 13. З Цар. 18, 27. [16] Бут. 35, 4. Суд.
2, 18. [17] Суд. 11, 11. [18] Суд. 11, 6.
421
Сорочка з тонкого полотна.
422
Кинута щелепа.
423
Суд. 13, 2; 15, 20.
Глава 17. [2] Руф. З, 10. 1 Цар. 15, 13. [4]
Іс. 40, 19. Прем. 15, 9. Суд. 18, 17. [6] Суд.
18, 1; 19, 1; 21, 25. [10] Суд. 18, 4.
424
Приємна. ** Гірка.
425
Руф. З, 10. [20] Бут. 24, 31. 2 Цар. 2, 5.
426
Лев. 25 25.
427
Глава 3. [1] Руф. 1, 9. [2] Руф. 2, 8. [3]
428
2 Цар. 12, 20. 2 Пар. 28, 15. Пс. 103, 15. [5] Вих. 19, 8. Тов. 5, 1. [9] Єз. 16, 8. Втор. 25, 5.
429
Єр. 32, 7. [5] Втор. 25, 5-6. [7] Втор. 25, 9.
430
Бут. 16, 2; 29, 31. [12] Бут. 38, 29. [13] Пс.
431
23. [17] Мф 1, 5-6. [18] 1 Пар. 2, 5. Мф 1, 3.
432
126, 3. [15] Бут. 45, 11. 1 Цар. 18, 3. Пс. 54,
433
27. Діян. 7, 25. [28] Лев. 7, 34; 10, 14. [ЗО]
434
Вих. 28, 1, 43; 29, 9. Мал. 2, 9. [31] 3 Цар.
435
24; 111, 10. [34] 1 Цар. 4, 11. [35] Чис. 25,
436
Безславність.
437
Чис. 4, 5, 20. Наум. 1, 6.
438
Глава 7. [1] 2 Цар. 6, 3. [3] Втор. 6, 13;
439
10, 20. Мф 4, 10. [5] Суд. 11, 11. 1 Цар. 10, 17. [6] Іона 3, 7. Чис. 14, 40. [8] 1 Цар. 12, 23.
440
Камінь допомоги.
441
Бут. 46, 6. [9] Суд. 4, 2. [11] Суд. 4, 6; 6,
442
14; 11, 11. 1 Цар. 7, 10. [12] 1 Цар. 8, 5. [14]
443
26, 1. 1 Цар. 8, 7. [19] Вих. 20, 19. [20] Євр.
444
11, 32. Втор. 6, 5, 13; 17, 11. [21] Лев. 19, 4.
445
У грецькому перекладі: ефод.
446
1 Цар. 15, 2-3. [49] 1 Пар. 8, 33. [50]
447
1 Цар. 17, 55; 26, 5. [51] 1 Цар. 9, 1.
Глава 15. [1] 1 Цар. 10, 1. [2] Вих. 17, 8.
448
[5] Нав. 8, 4. [6] Чис. 10, 29. Суд. 1, 16. [7]
449
Сир. 4, 15. Ос. 6, 6. Мф 9, 13; 12, 7. [23]
450
1 Пар. 10, 13. [24] Вих. 32, 22. [26] 1 Цар.
451
16, 1. [28] 1 Цар. 28, 17. [29] Чис. 23, 19. Ос.
452
15. З Цар. 18, 40. [35] 1 Цар. 16, 1. Рим. 9, 2.
453
2 Цар. 13, 3. [11] 2 Цар. 7, 8. Пс. 77, 71.
454
[12] Пс. 88, 21. [13] Діян. 7, 46; 13, 22. [14]
455
Суд. 16, 20. Лк 19, 24. [19] 1 Цар. 8, 11. [20]
456
1 Кор. 1, 27. 1 Цар. 16, 12. [44] Єз. 29, 5;
457
39, 4. [45] Пс. 19, 8; 117, 11. Притч. 18, 11.
458
Пс. 51, 2. [9] 1 Цар. 17, 50. [10] 1 Цар. 27,
459
2. Пс. 55, 1. [11] 1 Цар. 18, 7. [13] Пс. 33, 1;
460
55, 1. Притч. 17, 24.
461
Глава 22. [1] 2 Цар. 23, 13. Пс. 141, 1.
462
У грецькому перекладі: триста п’ять.
463
Скеля розділення.
464
“Навал” — безумний.
465
24, 18. Пс. 71, 14. [23] Пс. 17, 25. Притч. 24,
466
12. Ос. 4, 9.
467
Цар. 2, 4. [13] 2 Цар. 21, 12. 1 Пар. 10, 12.
468
1 Цар. 10, 1; 24, 7. Пс. 104, 15. [15]
469
[20] 1 Цар. 17, 23. Суд. 11, 34; 14, 19. [21]
470
1. 1 Цар. 18, 1.
471
З Цар. 2, 33. Лев. 15, 2. 4 Цар. 5, 27. [ЗО]
472
2 Цар. 2, 23. З Цар. 2, 5. [31] Іоїл. 2, 13. [35]
473
2 Цар. 19, 13. [38] 1 Цар. 26, 15. [39] Пс. 61,
474
13. З Цар. 2, 32.
475
2 Цар. 1, 15; 3, 32.
476
Глава 5. [1] 1 Пар. 11, 1. [2] 1 Цар. 18,
477
16; 25, ЗО. [3] 1 Пар. 11, 3. [4] 3 Цар. 2, 11.
478
* У грецькому перекладі: близько сімде
479
[24] Суд. 4, 14. [25] Суд. 19, 13. 1 Пар. 14, 16.
480
Глава 6. [1] 1 Пар. 13, 5. [2] Вих. 25, 20.
481
2. [8] 1 Пар. 13, 11. [9] Мф 8, 34. Діян. 5, 13.
482
1 Пар. 13, 13. [11] 1 Пар. 13, 14. [12]
483
Пс. 83, 11; 130, 1-2. [23] 1 Цар. 2, ЗО. 2 Цар. 21, 8.
Глава 7. [2] 1 Пар. 17, 1. Діян 7, 46. [3] Сир 47, 1. [4] 1 Пар. 17, 3-4. [5] 3 Цар. 8,
19. [8] 1 Цар. 16, 11-12. Пс. 77, 70-71. [10]
484
4 Цар. 21, 8. 2 Пар. 33, 8. [12] 3 Цар. 8, 20.
2 Пар. 21, 7. Пс. 131, 11. Діян. 2, ЗО. [13]
485
* У грецькому перекладі: тисячу колісниць
486
і сім тисяч вершників.
487
2 Цар. 10, 18. [5] 2 Цар. 10, 6. [6] 1 Пар.
488
1 Пар. 18, 9. [11] 1 Пар. 18, 11. [13] 1 Пар.
489
18, 12. [14] 1 Пар. 18, 13.
490
1 Пар. 18, 14. [16] 2 Цар. 20, 23. 1 Пар.
491
18, 15. [17] 1 Пар. 6, 12; 9, 11. [18] 2 Цар. 15, 18; 20, 7. З Цар. 1, 38.
492
2 Цар. 17, 27. [10] 2 Цар. 16, 3; 19, 17. [11]
493
Улюблений Богом.
494
3 Цар. 2, 37. Єр. 31, 40. Ін 18, 1. [24]
495
1 Цар. 22, 20; ЗО, 7. [25] 2 Цар. 16, 12. Пс.
496
14. [28] 4 Цар. 25, 5. 2 Цар. 17, 16. [ЗО] Мф
497
26, ЗО, 37. Євр. 5, 7. 2 Цар. 19, 4. [31] 2 Цар.
498
1 Цар. 31, 10, 12. [14] 2 Цар. 24, 25.
499
[17] 2 Цар. 4, 7; 18, 3. [18] 1 Пар. 20, 4. [19]
500
1 Цар. 17, 7. [20] 1 Пар. 20, 6. [21] 2 Цар. 13, 3.
501
Глава 22. [2] Пс. 17, 3. [3] 2 Цар. 23, 3.
502
Іов. 22, 11. Пс. 31, 6. Іс. 43, 2. [20] Пс. ЗО,
503
9. [21] Іов. 22, ЗО. Пс. 4, 2. [25] Пс. 7, 10. [28]
504
Притч. 29, 23. Сир. 20, 11. Іов. 22, 29. [29] Пс.
505
26, 1. Пс. 111, 4. Іов. 29, 3. [32] Вих. 15, 11.
506
Іс. 43, 11. [35] Бут. 49, 8. Втор. 33, 29. [36] Пс.
507
З, 4. [39] Пс. 26, 2. [41] Бут. 49, 8. [43] Пс. 82,
508
Ін 1, 4. Пс. 109, 3. Притч. 4, 18. [5] 2 Цар.
509
[8] 1 Пар. 11, 11. [9] 1 Пар. 11, 12; 27, 4. [10]
510
1 Цар. 11, 13; 14, 45. [13] 1 Пар. 11, 15. [14]
511
2 Цар. 11, З, 6.
Глава 24. [1] 1 Пар. 21, 1. [4] 1 Пар. 21, 4;
27, 24. [5] Втор. 2, 36. Нав. 13, 16. [9] 1 Пар.
21, 5; 27, 24. [10] 1 Пар. 21, 8. [11] 1 Пар. 21,
512
* У євреїв: “Перша Царів”.
513
[22] 1 Пар. 21, 23. З Цар. 19, 21. [25] Бут. 12, 7. 2 Цар. 21, 14. 1 Пар. 21, 26.
Глава 1. [3] Нав. 19, 18. З Цар. 2, 17. 4 Цар.
514
8. [5] 2 Цар. З, 4. 1 Пар. З, 2. [6] 2 Цар. З, 4;
515
24, 20. [25] 1 Цар. 10, 24. [29] 2 Цар. 4, 9.
516
[ЗО] 3 Цар. З, 6; 8, 20. [33] Бут. 41, 43. 1 Пар.
517
23, 1. 2 Пар. 32, ЗО. [34] 1 Цар. 10, 1; 16, 12.
518
2 Цар. 15, 27; 18, 31. [44] 3 Цар. 1, 38.
519
[47] Бут. 47, 31. [50] Вих. 27, 2. [51] 3 Цар. 2,
520
28. [52] 1 Цар. 14, 45. Лк 12, 7. Діян. 27, 34.
521
7. [24] 2 Цар. 7, 12, 27. [26] Нав. 21, 18.
522
Іс. 49, 15. [27] Притч. 16, 10. [28] Прем. 8, 4.
Глава 4. [1] 2 Пар. 1, 13. [2] 1 Пар. 6, 9.
523
2 Цар. 8, 17. [3] 2 Цар. 20, 24. [4] 3 Цар. 2,
524
27. [5] 2 Цар. 15, 37. [6] 3 Цар. 5, 14. [9] Нав.
19, 42-43. [10] Нав. 12, 17. [11] 1 Цар. 16, 8.
525
1, 12. 1 Пар. 2, 6. Пс. 88, 1. [32] Притч. 1, 1.
526
Еккл. 12, 11. Пісн. 1, 1. [34] Мф 12, 42. Мк З,
527
Глава 5. [2] 2 Пар. 2, 3. [3] 1 Пар. 28, 3.
528
[4] Сир. 47, 15. [5] 2 Цар. 7, 13. З Цар. 6, 12.
529
3 Цар. 7, 9. [18] Нав. 13, 5. Пс. 82, 8. Єз.
530
27, 9.
531
Глава 6. [1] 2 Пар. З, 1. Діян. 7, 47. [2]
532
2 Пар. З, 3. [3] 2 Пар. З, 4. Ін 10, 23. Діян. З,
533
11. [4] Єз. 40, 16; 41, 16. [5] 1 Пар. 28, 12. [7]
534
4 Цар. 25, 14. 2 Пар. 4, 11. [43] 3 Цар. 7,
535
27. [46] 1 Цар. 17, 1. 2 Пар. 4, 17. [47] 2 Пар.
536
4, 18. [49] 2 Пар. 4, 7, 20. [50] 4 Цар. 12, 13.
537
[51] 2 Пар. 5, 1.
538
Глава 8. [1] 2 Пар. 5, 2. [2] Лев. 23, 34.
539
7, 10. [41] 2 Пар. 6, 32. Діян. 8, 27. Втор. З, 24.
540
[43] Іс. 56, 7. Мф 21, 13. [44] 2 Пар. 6, 34. Дан.
541
6, 10. [45] 2 Пар. 6, 35. [46] Еккл. 7, 20. 1 Ін 1,
542
7, 7. [65] 2 Пар. 7, 8. Чис. 34, 5, 8. Лев. 23,
543
3 Цар. 7, 1. 2 Пар. 8, 1. [15] 4 Цар. 12,
544
20. З Цар. 11, 27. Нав. 10, 33; 11, 10. [16]
545
[18] Нав. 19, 8. 2 Пар. 8, 6. [20] 2 Пар. 8, 7.
546
[21] Нав. 16, 10. 2 Пар. 8, 8. [22] Лев. 25, 39.
547
У грецькому перекладі: сорок тисяч коней колісничних.
548
Втор. 17, 16. 2 Пар. 1, 16.
Глава 11. [1] Втор. 17, 17. [2] Вих. 34, 15-16. Втор. 7, 3. [4] 3 Цар. 21, 25. Сир. 47,
22. [5] Суд. 2, 13. 4 Цар. 23, 13. [7] Чис. 21,
549
29. 4 Цар. 23, 13. [9] 3 Цар. 9, 2. [10] 3 Цар.
550
Пар. 13, 6. [27] 3 Цар. 9, 15. [ЗО] 3 Цар. 12,
551
15; 14, 2. 4 Цар. 17, 21. [31] 3 Цар. 12, 15; 14,
552
8. [32] 3 Цар. 12, 20. [34] 2 Цар. 7, 18. Пс. 88, 4-5. Сир. 47, 24. [36] 3 Цар. 12, 15-16. 2 Цар. 21,
553
10, 7. Сир. 37, 18. [8] 2 Пар. 10, 8. Сир. 26,
554
26; 47, 28. [10] 2 Пар. 10, 10. [11] 2 Пар. 10,
555
31. [9] Неєм. 9, 26. [10] 3 Цар. 15, 29. [13]
556
3 Цар. 1, 35; 11, 29; 16, 2. [8] 3 Цар. 11,
557
З Цар. 13, 22; 14, 18. Прем. 4, 14. [14] 3 Цар.
558
15, 29. [15] 2 Пар. 13, 17. 4 Цар. 17, 6. [16]
559
З Цар. 12, 28. [17] 3 Цар. 11, 26; 16, 8. [18]
560
2 Пар. 12, 15. [ЗО] 3 Цар. 15, 6, 16. [31] Втор.
561
20. [3] 2 Пар. 12, 14. З Цар. 14, 8. [4] 3 Цар.
562
11, 36. 4 Цар. 8, 19. [5] 2 Цар. 11, 4, 17; 12, 9.
563
2 Пар. 16, 5. [22] Нав. 18, 24. [23] 2 Пар.
564
14, 2; 16, 11-12. [24] 2 Пар. 16, 13; 17, 1. [26]
565
[30] Сир. 47, 29. [31] 3 Цар. 16, 5. [32] 3 Цар.
566
З Цар. 17, 12. [12] 4 Цар. 2, 16. Єз. З, 12.
567
Лк 4, 1. [15] 4 Цар. З, 14. [17] 2 Пар. 18, 19.
568
Лк 23, 2. Діян. 24, 5. [19] Нав. 19, 26. 4 Цар.
569
2, 25. Іс. 35, 2. [20] 2 Пар. 18, 5. [21] Як. 1, 8.
570
Бут. 32, 28. 4 Цар. 17, 34. [32] Бут. 13,
571
18. Втор. 12, 13. [36] Вих. З, 6; 4, 5. 1 Пар.
572
29, 18. [38] Лев. 9, 24. Суд. 6, 21. 2 Пар. 7,
573
1. [39] Зах. 13, 9. [40] Суд. 4, 7. Втор. 13, 5.
574
Вих. З, 1; 24, 18. Мф 4, 2. [9] 3 Цар. 18, 9.
575
[10] Рим. 11, 3. [11] Вих. 33, 22. Іов. 38, 1.
576
Пс. 68, 10. Рим. 11, 3. [16] 4 Цар. 9, 1-2.
577
Діян. 2, 2. [13] Вих. З, 6. [14] 3 Цар. 19, 10.
578
2 Цар. 19, 21. Іов. 1, 5. [13] Пс. 34, 11.
579
Мф 26, 60. Лев. 24, 11, 14. [15] Іов. 24, 6. [19]
580
З Цар. 22, 38. [20] 4 Цар. 17, 17. [21] 4 Цар.
581
9, 8. [22] 3 Цар. 15, 29. [23] 4 Цар. 9, 36. [24]
582
2 Пар. 18, 3. 4 Цар. З, 7. [5] 2 Пар. 18, 4. [6]
583
2 Тим. 4, 3. Гал. 4, 16. [11] 2 Пар. 18, 10. Єр.
584
28, 14. [13] 2 Пар. 18, 12. [14] Єр. 23, 28; 42, 4.
585
[15] 2 Пар. 18, 14. [16] 2 Пар. 18, 15. [17] Чис.
586
2 Пар. 18, 31. [34] 2 Пар. 18, 33. [35] 3 Цар.
587
20, 42. 2 Пар. 18, 34. [38] 3 Цар. 21, 19. [39]
588
Ам. З, 15. 2 Пар. 18, 2. [41] 2 Пар. 17, 1. [43]
589
3 Цар. 15, 14. 2 Пар. 15, 17. [44] 2 Пар. 19, 2.
590
* У євреїв: “Друга Царів”.
Глава 1. [1] 2 Цар. 8, 2. 4 Цар. З, 5. [2] Іс.
19, 3. Мф 10, 25. Нав. 15, 45. [4] Пс. 54, 24. [8] Іс. 20, 2. Зах. 13, 4. Мф 3, 4. [9] Суд. 13, 6.
591
З Цар. 19, 15. [16]. 2 Пар. 21, 3. [17]
592
2 Пар. 21, 20. [18] 4 Цар. 16, 3. 2 Пар. 18,
593
1; 21, 6. [19] 2 Цар. 7, 16. [20] Бут. 27, 40.
594
1. [26] 4 Цар. 11, 1. [27] 2 Пар. 22, 3. [28] З
595
3 Цар. 21, 21. [9] 3 Цар. 15, 29; 16, 3.
596
[10] 3 Цар. 21, 23. [14] 3 Цар. 19, 16-17. [15]
597
4 Цар. 8, 29. [16] 4 Цар. 8, 29. 2 Пар. 22, 6.
598
З Цар. 16, 10. [33] 3 Цар. 21, 23. [34]
599
3 Цар. 16, 31. [35] 3 Цар. 21, 23. [36] 3 Цар.
600
21, 23.
601
З Цар. 19, 10. [17] З Цар. 21, 21. [18]
602
З Цар. 16, 32. [24] 3 Цар. 20, 39. [25] 3 Цар.
603
[29] 3 Цар. 12, ЗО. 4 Цар. 13, 2, 11. [ЗО] 4 Цар.
604
2 Пар. 22, 12. [4] 2 Пар. 23, 3. [6] 2 Пар.
605
Втор. 17, 18. 1 Цар. 10, 24. [13] 2 Пар. 23,
606
12. [14] 4 Цар. 23, 3. З Цар. 8, 22. 2 Пар. 23,
607
23, 4-5. 4 Цар. 15, 35. [7] 1 Пар. 9, 25. З Цар.
608
8. [10] 2 Пар. 24, 11. [11] 4 Цар. 22, 4. 2 Пар.
609
24, 12-13. [13] 3 Цар. 7, 50. 2 Пар. 24, 14.
610
[15] 4 Цар. 22, 7. [16] Лев. 5, 15. [17] 4 Цар.
611
8, 12; 13, 25. [18] 3 Цар. 15, 18. 4 Цар. 16,
612
24, 23. [11] 4 Цар. 13, 2; 14, 24. [12] 2 Пар.
613
25, 17. 4 Цар. 14, 8. [13] 4 Цар. 14, 16. [14]
614
3 Цар. З, 2; 15, 14. 4 Цар. 12, 3. [6] Втор.
615
25, 11. [8] 4 Цар. 13, 12. 2 Пар. 25, 17. [9]
616
Суд. 9, 14. 2 Пар. 25, 18. [11] 2 Пар. 25, 20.
617
25, 24. [15] 2 Пар. 25, 26. [16] 4 Цар 13,
618
4 Цар. 13, 4. Втор. 32, 36. [28] 2 Пар. 12,
15. [29] 4 Пар. 15, 8.
Глава 15. [1] 4 Цар. 14, 21. 2 Пар. 26, 1.
[2] 4 Цар. 14, 21. [3] 4 Цар. 14, 3. 2 Пар. 26,
4. [4] 3 Цар. 22, 43. [5] Лев. 13, 46. 2 Пар.
26, 21. [6] 2 Пар. 26, 1, 17. [7] 2 Пар. 26, 23.
619
4 Цар. 10, 29. [25] 3 Цар. 16, 9. 4 Цар. 14,
620
2 Пар. 27, 2. [36] 2 Пар. 27, 1. [37] 4 Цар. 16,
621
2 Пар. 28, 16. Ос. 7, 11. Єр. 50, 17. [8]
622
2 Пар. 28, 23. [14] 2 Пар. 4, 1. [17] 3 Цар. 7,
623
23, 28. [18] 2 Пар. 28, 24. [19] 2 Пар. 28, 1-2.
624
З Цар. 15, 18. 4 Цар. 12, 18. Іс. 7, 20. [10]
625
Іона 1, 5. Рим. 1, 23. [31]Іс. 36, 19.[33]Ін
626
4, 20. Лк 11, 23. 1 Кор. 10, 21. [34] Єз. 20, 18.
627
13. Суд. 6, 10. [36] Вих. 6, 6. [37] Бут. 26, 5. [41]
628
1 Езд. 4, 3. Ін 4, 22.
629
Мих. 1, 13. [15] 3 Цар. 15, 18. 4 Цар. 12, 18;
630
4 Цар. 19, 2. Іс. 22, 20. [19] 2 Пар. 32, 10. [21]
631
Іс. 37, 24. Зах. 11, 2. [24] Іс. 37, 25. [25]
632
Іс. 43, 13; 44, 7. [26] Пс. 36, 2; 91, 8. Іс. 37, 27.
633
Лев. 25, 3. [31] Іс. 37, 32. [34] 4 Цар. 20, 6.
634
З Цар. 11, 13. [35] Сир. 48, 24. Іс. 37, 36.
635
Сир. 48, 26. [11] Іов. 9, 7. [12] Іс. 39, 1.
636
[13] 2 Пар. 32, 27. [15] 4 Цар. 20, 13. [17]
637
4 Цар. 24, 13. 2 Пар. 32, 25. Єр. 52, 17. [19]
638
Неєм. З, 16. 2 Пар. 29, 1.
639
2 Пар. 33, 9. [10] 2 Пар. 33, 18. [11] 4 Цар.
640
34, 11. Плач. 2, 8. Ам. 7, 9. [15] Єр. 15, 4.
641
[16] 4 Цар. 24, 4. Єз. 22, 4. [17] 2 Пар. 33, 18.
642
[18] 2 Пар. 33, 20. [19] 2 Пар. 33, 21. [20]
643
2 Пар. 33, 22. [22] 3 Цар. 11, 33. [23] 4 Цар.
644
Втор. 31, 26. 2 Пар. 34, 14. [9] 2 Пар. 34, 16-17. [10] 2 Пар. 34, 18. [12] 2 Пар. 34, 20. Єр. 26, 24. [14] Єр. 26, 24. 2 Пар. 34, 22. [15]
2 Пар. 34, 23. [16] 4 Цар. 24, 2. 2 Пар. 34, 24.
[17] Втор. 31, 29. 4 Цар. 23, 26. Єр. 7, 20.
645
21. [12] Суд. 6, 25. 4 Цар. 11, 18; 21, 5. [13]
646
З Цар. 11, 7. [14] 2 Пар. 34, 5. [15] 3 Цар. 12,
647
28. [16] 3 Цар. 13, 2. [17] 3 Цар. 13, 2, ЗО.
648
Єр. 22, 24; 29, 2. [13] 2 Пар. 36, 10. 1 Езд.
649
1, 7. Дан. 5, 2. [14] Есф. 2, 6. Іс. З, 3. Єр. 29,
650
2. [15] 2 Пар. 36, 10. Есф. 2, 6. [17] Єр. 37, 1.
651
32. [20] 4 Цар. 17, 18. 2 Пар. 36, 13.
652
Глава 25. [1] Єр. 39, 1; 52, 4. [3] Єр. 52, 6.
653
[18] 2 Пар. 36, 11. Єр. 52, 1. [19] 4 Цар. 23,
654
* У євреїв: “Літопис”.
655
[17] 3 Цар. 7, 15. 2 Пар. З, 15. Єр. 52, 21. [18]
656
Єр. 52, 24. [19] Єр. 52, 25. [21] Єр. 52, 27.
657
[22] Єр. 40, 5. [23] Єр. 42, 1. [24] Єр. 40, 9.
658
16. [24] Бут. 11, 11. [25] Бут. 11, 14. [26] Бут.
659
11, 22, 24. [27] Бут. 17, 5. [28] Бут. 16, 11;
660
Бут. 25, 4. [34] Бут. 25, 25-26. [35] Бут. 36,
661
4 Цар. 15, 29. [10] Пс. 82, 7. [11] Нав. 13,
662
25, 15. [20] Вих. 17, 11. 1 Мак. 4, 10. Пс.
663
144, 19. [22] 1 Цар. 17, 3. [23] Втор. З, 9. [25]
664
4 Цар. 17, 7. [26] 4 Цар. 15, 29; 16, 7.
665
24. [16] Іс. 33, 9. [17] 4 Цар. 15, 7. [19] Бут.
666
1 Цар. 31, 7. [10] 1 Цар. 31, 10. [11]
667
Суд. 21, 8. 1 Цар. 31, 11. [12] 1 Цар. 31, 13.
668
2 Цар. 2, 5. [13] 1 Цар. 15, 23; 28, 8, 16-17.
669
[14] 1 Цар. 16, 13. 2 Цар. 12, 7.
670
Глава 11. [1] 2 Цар. 5, 1. [2] 1 Цар. 16, 13;
671
Бут. 17, 9. Вих. 2, 24. Лев. 26, 42. [16] Бут.
672
1 Езд. З, 11. [35] Втор. ЗО, 3. [36] Пс. 40,
673
Чис. 28, 3. [43] 2 Цар. 6, 19.
674
[3] 2 Цар. 7, 4-5. [4] 3 Цар. 8, 19. [5] Вих. 7,
675
2 Цар. 7, 19. [18] Пс. 138, 1. [20] 2 Цар.
676
2 Цар. 7, 27. [27] 2 Цар. 7, 29.
677
Глава 18. [1] 2 Цар. 8, 1. [2] 2 Цар. 8, 2.
678
1 Пар. 24, 6. [17] 2 Цар. 8, 18.
Глава 19. [1] 2 Цар. 10, 1. [3] 2 Цар. 10, 3.
679
[4] 2 Цар. 10, 4. [11] 2 Цар. 10, 10. [13] 1 Цар.
680
З, 18. 2 Цар. 10, 12. 1 Мак. З, 60. [16] 2 Цар.
681
Глава 21. [1] 2 Цар. 24, 1. [4] 2 Цар. 24, 4.
682
1 Пар. 27, 24. [8] 2 Цар. 24, 10. [9] 2 Цар.
683
2 Цар. 21, 18. [5] 2 Цар. 21, 19. [6] 2 Цар.
684
2 Цар. 24, 18. 2 Пар. З, 1. [21] 2 Цар. 14,
685
Глава 22. [1] Втор. 12, 5. 1 Пар. 21, 26.
686
1 Пар. 29, 2.
687
Глава 23. [1] 3 Цар. 1, 33. [3] Чис. 4, 3; 8,
688
24. [4] Втор. 16, 18. [5] 1 Пар. 9, 22. Єз. 40,
689
У євреїв: “Літопис”.
690
3 Цар. З, 5. [8] 1 Пар. 28, 5. [9] 3 Цар. З, 8. Прем. 9, 7. [10] 3 Цар. З, 12. Прем. 7, 7. Чис. 27, 17. [11] 3 Цар. З, 11-12. [12] 3 Цар. З, 13; 4, 31. 2 Пар. 9, 22. [14] 3 Цар. 10, 26.
[15] 3 Цар. 10, 27. [16] 3 Цар. 10, 28. [17]
691
3 Цар. 5, 7. [13] 3 Цар. 7, 13. [14] Вих. 31,
692
З Цар. 7, 17. [17] З Цар. 7, 21.
693
Глава 4. [1] Вих. 27, 1. З Цар. 8, 64. [2]
694
З Цар. 7, 23. [4] 3 Цар. 7, 25. [5] 3 Цар. 7, 26.
695
З Цар. 8, 2, 65. [4] Чис. 4, 15. 1 Пар. 15, 2.
696
[6] 3 Цар. 8, 5. [7] 3 Цар. 8, 6. [9] 3 Цар. 8, 8.
697
З, 11. Пс. 135, 1. Плач. З, 22. [14] Іс. 40, 35.
698
З Цар. 8, 11.
699
[11] 3 Цар. 8, 10. [12] 1 Пар. 25, 1. [13] 1 Езд.
700
З Цар. 8, 22. 2 Мак. 2, 8. Еф. З, 14. [14]
701
27. 2 Пар. 2, 6. Іс. 66, 1. [20] 3 Цар. 8, 29.
702
3 Цар. 8, 41. Іс. 55, 5-6. [36] 3 Цар. 8,
703
46. Притч. 20, 9. Еккл. 7, 20. З Езд. 8, 35.
704
1 Ін 1, 8. [37] Дан. 9, 13. Чис. 14, 40. [38]
705
[41] Чис. 10, 36. Пс. 131, 8-9. [42] 2 Цар. 7,
706
13, 15.
707
3 Цар. 8, 66. [11] 3 Цар. 9, 1. [12] Втор.
708
[15] 2 Пар. 6, 40. [16] 3 Цар. 9, 3. [18] 2 Цар.
709
6. [20] Втор. 4, 26. Нав. 23, 16. Єр. 7, 15. [21]
710
12, 5. [14] Пс. 105, 6. Втор. 28, 10. Ам. 9, 12.
711
Вих. 23, 14. Лев. 24, 8. З Цар. 9, 25. [14]
712
1 Пар. 24, 1; 27, 1. [17] 3 Цар. 9, 26-27.
713
11, 31. [2] 3 Цар. 10, 3. [3] 3 Цар. 10, 4-5. [5]
714
2 Пар. 12, 1. [18] 1 Цар. 16, 6. [20] 2 Пар.
715
Глава 12. [1] 2 Пар. 11, 17. Втор. 32, 15.
716
З Цар. 14, 22. [2] 3 Цар. 14, 25. [5] 2 Пар. 15,
717
Нав. 24, 24-25. Втор. 6, 5. [13] 2 Пар. 22,
718
9. [16] 3 Цар. 15, 13. [17] 3 Цар. 15, 14; 22,
719
43. Лк 1, 6. [18] 2 Пар. 5, 1.
720
Чис. 27, 17. З Цар. 22, 17. [20] 3 Цар. 22, 21.
721
[22] Іс. 19, 14. Єз. 14, 9. [23] Єр. 20, 2. Мк 14,
722
3 Цар. 22, 35.
Глава 19. [2] 3 Цар. 16, 1. [3] 3 Цар. 14,
13. 2 Пар. 12, 12. Неєм. 9, 8. [5] Втор. 16, 18.
[6] Втор. 1, 17. Пс. 81, 2. Прем. 6, 4. [7] Втор.
10, 17. Іов. 34, 19. Прем. 6, 7. Сир. 35, 12. Діян. 10, 34. 1 Пет. 1, 17. Рим. 2, 11. Гал. 2, 6.
723
Глава 21. [1] 3 Цар. 22, 50. [4] 4 Цар. 8, 16.
724
[5] 4 Цар. 8, 17. [6] 4 Цар. 8, 18; 16, 3. 2 Пар.
725
18. [12] 4 Цар. 11, 13. [13] 4 Цар. 11, 14.
726
Чис. 10, 10. [14] 4 Цар. 11, 15. [15] 4 Цар. 11,
727
16. [16] 4 Цар. 11, 17. [17] 4 Цар. 11, 18. [18]
728
2 Пар. 29, 25. Лев. 1, 3. [20] 4 Цар. 11, 19.
729
10. [12] 4 Цар. 12, 11; 22, 4-5. [13] 4 Цар. 12,
730
14. [14] 4 Цар. 12, 11. [17] 4 Цар. 12, 2. [19]
731
2 Пар. 33, 10. [20] 2 Пар. 15, 2; 20, 14. [21]
732
4 Цар. 14, 12. [23] 4 Цар. 14, 13. [24]
733
14, 17. [26] 4 Цар. 14, 1. [27] 3 Цар. 15, 27.
734
4 Цар. 5, 27; 15, 5. [21] 4 Цар. 15, 5. [23]
735
4 Цар. 15, 7.
Глава 27. [1] 4 Цар. 15, 33. [2] 4 Цар. 15,
736
34. [3] Неєм. З, 26-27; 11, 21. [7] 4 Цар. 15,
737
2 Пар. 15, 1-2. 1 Езд. 9, 7. [10] Лев. 25,
738
42. Втор. 15, 9. [13] Чис. 18, 5. Нав. 22, 20.
739
[15] Втор. 15, 13; 34, 3. [16] 4 Цар. 16, 7.
740
[18] 4 Цар. 18, 8. [19] Єр. 15, 4. Вих. 32, 25.
741
[21] 4 Цар. 16, 8. Єр. 2, 36. [23] 4 Цар. 16,
742
20, 16. [7] Чис. 28, 6. [8] Втор. 28, 25. З Цар.
743
9, 8. Єр. 51, 37. [11] Втор. 10, 8. [12] 1 Пар. 6,
744
2 Пар. 23, 18. [31] Лев. 7, 12. [34] 2 Пар.
745
35, 11. [35] Лев. З, 3.
746
Глава ЗО. [1] Вих. 12, 11, 18. Лев. 23, 5;
747
4 Цар. 23, 21. [2] Вих. 12, 6; 13, 4. Чис. 9, 11.
748
Чис. 31, 28. [14] Лев. 2, 3. Чис. 18, 9. [20]
749
4 Цар. 18, 3, 5. [21] 4 Цар. 18, 6. 2 Пар. 26, 5.
750
4 Цар. 6, 16. 1 Ін 4, 4. Іс. 31, 3. [9] 4 Цар.
751
18, 17. Мих. 1, 13. [10] 4 Цар. 18, 19. [11]
752
18, 33-34; 19, 12. Іс. 10, 9. [14] Втор. 2, 34.
753
4 Цар. 18, 35. [17] 4 Цар. 19, 14. Іс. 37, 10,
754
11. Втор. 8, 2; 13, 3. [32] Іс. 36, 1. 4 Цар. 18, 1; 19, 1. [33] 4 Цар. 20, 21.
755
[3] 4 Цар. 21, 3. Вих. 34, 13. Діян. 7, 42. [4]
756
* Перекладена з грецької; у єврейському
757
тексті її немає.
758
1, 13. Дан. 2, 38.
(а) Вих. З, 6, 15—16.
759
4 Цар. 21, 2. 2 Пар. 33, 2. (и)Еф. З, 14. Притч.
760
22. Вих. 28, ЗО. [64] Неєм. 7, 66. [65] Неєм. 7,
761
67. [69] Неєм. 7, 72. 2 Кор. 8, 3. 1 Пет. 4, 11.
762
Глава 3. [2] 2 Езд. 5, 47; 6, 2. Сир. 49, 13-
763
Нав. 1, 4. 2 Пар. 18, 1. Втор. 11, 24. [21]
764
1 Езд. 5, 3. [24] 2 Езд. 6, 6.
765
Глава 5. [1] 2 Езд. 6, 1. Агг. 1, 1. Зах. 1, 1. [2] 1 Пар. З, 19. Мф 1, 12. [3] 2 Езд. 6, 4.
766
1 Езд. З, 9. [46] Неєм. 10, 28. [61] 1 Езд.
767
2, 59. [63] 1 Езд. 2, 61. [64] 1 Езд. 2, 62.
768
Чис. 5, 22. [9] 1 Езд. 2, 63. Лев. 23, 24.
769
Втор. 16, 11. [10] Есф. 9, 19. Притч. 31, 6.
770
[14] Вих. 23, 16. [18] Втор. 31, 10-11. Лев.
771
Бут. 12, 6-7; 15, 18. 1 Езд. 9, 15. [9] Вих.
772
2, 24; 14, 17. [11] Вих. 14, 21. [12] Вих. 13,
773
21. [13] Вих. 19, 18. Втор. 4, 12. [14] Вих. 20,
774
8. [15] Вих. 16, 4, 13; 17, 6. Чис. 20, 10. [16]
775
Ос. 13, 6. [17] Вих. 32, 8; 33, 3, 5. Чис. 14, 4.
776
[18] Вих. 32, 4. [19] Вих. 13, 21. [20] Чис. 11,
777
Вих. 20, 10. Лев. 23, 3; 25, 4. [32] Вих.
778
ЗО, 13. [33] Вих. 25, ЗО; 29, 40. Чис. 29, 2.
779
[34] Лев. 6, 12. [35] Вих. 23, 19; 34, 26. Лев.
780
19, 24. [36] Вих. 13, 2. [37] Лев. 23, 17. Чис.
781
Перекладена з грецької.
782
Перекладена з грецької.
783
Перекладена з грецької.
784
коліна Веніамінового, юдеянин, що жив у місті Сузах, муж великий, який служив при царському палаці. Він був із полонених, яких Навуходоно-сор, цар Вавилонський, взяв у полон
785
Єрусалима з Ієхонією, царем Юдейським. Сон же його такий: ось жахливий шум, ірім і землетрус і сум’яття на землі; і ось, вийшли два великих змії, готові битися один з одним; і великим було виття їх, і після виття їх усі народи приготувалися до війни, щоб уразити народ праведних; і ось — день темряви і мороку,
786
Іов. 40, 20. [13] Еккл. 4, 3. [21] Одкр. 9, 6.
787
[25] Притч. 28, 14.
788
Глава 4. [1] Іов. 15, 1; 22, 1. [3] Євр. 12, 12.
789
Іов. 16, 6.
790
Іов. 2, 7. [6] Іов. 8, 9. Пс. 89, 6. Іс. 38, 12. [8] Пс.
791
38, 14. [9] Прем. 2, 1. [17] Пс. 8, 5. [20] Іов. 9, 29.
792
* Сузір’я, що відповідають нинішнім на
793
794
звам: Ведмедиця, Оріон і Плеяди.
795
Лев. 26, 5. [20] Іов. 8, 13; 14, 19.
796
Глава 12. [4] Іов. 17, 6. Прем. 5, 3. [6] Іов.
797
21, 7. Пс. 72, 3. Єр. 12, 1. [9] Притч. 16, 4.
798
Ам. З, 6. [10] Діян. 17, 28. [11] Іов. 34, 3. [12]
799
Іов. 15, 10. [13] Прем. 7, 25, [14] Іс. 22, 22.
800
Одкр. З, 7. [15] Бут. 7, 11. [17] Іс. 29, 14. [20]
801
Іов. 6, 9. [22] Іов. 38, 3. [24] Пс. 43, 25. Іов. 19,
802
11; 33, 10. [26] Пс. 24, 7. [28] Іов. 4, 19. Іс. 51, 8.
803
Глава 14. [1] Сир. 18, 8. [2] Іов. 8, 9. Пс.
804
143, 4. [4] Пс. 50, 7. Іс. 64, 6. [6] Іов. 7, 1-2.
805
Бут. 6, 5. З Цар. 8, 46. 2 Пар. 6, 36. [15]
806
108, 10. [25] Лев. 26, 21. [27] Втор. 32, 15-16.
807
Пс. 16, 10; 118, 70. [ЗО] Іов. 4, 9. 2 Сол. 2, 8.
808
Нав. 23, 14. Іов. 7, 21; 10, 21.
Глава 17. [4] Мф 11, 25. [5] Іов. 11, 20. [6] Іов. 12, 4; ЗО, 9. Єз. 33, 32. [7] Пс. 6, 8. [14] Сир. 10, 13.
Глава 18. [1] Іов. 8, 1; 25, 1. [5] Іов. 21, 17.
809
Іс. 5, 8. [20] Притч. 10, 2; 11, 4. Сир. 5, 10.
810
Єз. 7, 19. [23] Чис. 11, 33. [24] Іс. 24, 18. Єр.
811
48, 44. [25] Пс. 7, 13. Єз. 21, 10. [26] Втор. 32,
812
22. Єр. 15, 14; 17, 4. [29] Іов. 18, 21; 27, 13.
813
Глава 21. [5] Мих. 7, 16. [7] Єр. 12, 1.
814
Авв. 1, 13. [9] Пс. 72, 4; 143, 12. [12] Іс. 5,
815
Іов. 16, 2.
Глава 22. [1] Іов. 4, 1; 15, 1. [3] Іов. 35,
7. [6] Єз. 18, 7. Іс. 58, 7. [7] Мф 25, 42. [10]
2 Цар. 22, 6. [11] 2 Цар. 22, 17. [13] Іов. 24, 15. Пс. 93, 7. Іс. 29, 15. [15] 1 Пет. 4, 2. [16]
816
Лк 14, 13. [18] Іов. 29, 16. Сир. 4, 10.
817
[19] Іс. 58, 7. [20] Втор. 24, 13. [21] Іс. 58, 4.
818
[22] Зах. 11, 17. [23] Бут. 50, 19. [24] Пс. 61,
819
11. Мк 10, 24. [26] Втор. 4, 19. Єз. 8, 16. [27]
820
З Цар. 19, 18. [28] Тит 1, 16. [29] Притч. 24,
821
Єр. 20, 9. Мих. З, 8. [21] Єр. 17, 16.
822
Глава 33. [4] Бут. 1, 2. Пс. 32, 6; 103, ЗО.
823
[6] Іов. 10, 9. Еккл. 12, 7. [9] Іов. 10, 7; 16,
824
17; 23, 10. [10] Іов. 13, 24; 19, 11. [11] Іов.
825
13, 27. [12] Іов. 34, 7. [14] Чис. 23, 19. 1 Цар.
826
15, 29. [15] Іов. 4, 13. [16] 2 Цар. 7, 27, Іс. 50,
827
Іов. 15, 16. [9] Іов. 9, 22. Мал. З, 14. [10]
828
[13] Іов. 38, 4. [14] Пс. 103, 29. [15] Бут. З,
829
19. [19] Втор. 10, 17. 2 Пар 19, 7. Прем. 6, 7.
830
Сир. 35, 12. Діян. 10, 34. 1 Пет. 1, 17. Рим. 2,
831
Іов. 8, 3; 36, 23. [11] Притч. 24, 12. Рим. 2, 6.
832
2 Пет. 2, 12. [12] Іов. 27, 9. Притч. 15, 29. [13] Іс. 1, 15. Ін 9, 31. [14] Іов. 23, 9. Еккл. З, 17; 12, 14.
Глава 36. [3] Пс. 50, 6. [4] 2 Кор. 2, 17.
[7] Пс. 32, 18; 112, 7. [8] Пс. 106, 10. [10] Іов. 33, 16. [11] 2 Пар. 33, 13. [12] Лк 19, 42.
833
147, 5. [8] Пс. 103, 22. [14] Пс. 110, 2. [18] Іс.
834
44, 24. [23] Іов. 9, 4; 12, 13, 16. Пс. 144, 3.
835
Глава 38. [1] Вих. 19, 18. З Цар. 19, 11.
836
Єз. 1, 4. [3] Іов. 40, 2. [4] Бут. 1, 1. [5] Притч.
837
У слов’янській Біблії до книги Іова є такий додаток: “Написано, що він знову постане з тими, кого воскресить Господь. Про нього тлумачиться в Сирській книзі, що жив він у землі Авситидійській на кордонах Іду-меї й Аравії: раніше ж було ім’я йому Іовав. Узявши дружину аравитянку, породив сина, якому ім’я Еннон. Походив він від батька За-рефа, синів Ісавових син, матері ж Воссори, так що був він п’ятим від Авраама. І ці царі, які царювали в Едомі, якою країною і він володів: перший Валак, син Веора, і ім’я місту його Деннава; після ж Валака Іовав, названий Іовом; після цього Ассом, ігемон з Фе-манитської країни; останній Адад, син Варада, який уразив Мадіама на полі Моава, — і ім’я місту його Гефем. Друзі ж, які прийшли до нього, Елифаз (син Софана) від синів Ісаво-вих, цар Феманський, Валдад (син Амнона хо-варського) савхейський володар, Софар Ми-нейський цар. (Феман син Елифаза, правитель Ідумеї. Про нього говориться в книзі Сирській, що він жив у землі Авситидійській, біля берегів Євфрату; раніше ім’я його було Іовав, батько ж його був Зареф, від сходу сонця.)”
838
У євреїв: “Книга Хвалінь”.
839
У слов’янському перекладі: цього ради не воскреснуть...
Псалом 1. [1] Пс. 25, 4. Єр. 15, 17. Притч. 10, ЗО. [2] Нав. 1, 8. [3] Пс. 91, 13. Єр. 17, 8. [4] Іов. 21,18. Іс. 29, 5. [5] Мф 25, 32. [6] Наум.
1, 7. Ін 10, 14. 2 Тим. 2, 19.
Псалом 2. [1] Діян. 4, 25. [4] Втор. 28, 63. Притч. 1, 26. [6] Пс. 92, 1. Ін 18, 37. Євр. 12, 22.
840
Пс. 33, 7. [21] Іс. 31, 3. [28] Рим. З, 14.
841
[29] Діян. 23, 15. [ЗО] Пс. 16, 12. [31] Іс. З,
842
15. [32] Іов. 22, 13. [33] Мк 4, 38. [35] Пс. 67,
843
6-7. [36] Єз. ЗО, 24. [37] Єр. 10, 10. Дан. 6, 26.
844
Псалом 10. [1] Пс. 54, 23. 1 Цар. 24, 2;
845
Іов. 22, ЗО. [28] 1 Цар. 2, 8. Пс. 112, 7.
846
[29] Іс. 42, 16. [ЗО] Пс. 59, 14. [31] Пс. 11, 7; 18,
847
8. Притч. ЗО, 5. [32] 2 Цар. 22, 32. Іс. 43, 11; 44,
848
6. [34] Авв. З, 19. [35] Пс. 143, 1.[37]Пс. ЗО, 9.
849
[41] Бут. 49, 8. [42] Іов. 27, 9. [43] 4 Цар. 13,
850
Пс. 118, 72. [15] Пс. 39, 14.
Псалом 19. [2] Пс. 17, 7. [5] Пс. 20, 3. Іс. 41, 16. [6] 2 Цар. 8, 6. [8] 4 Цар. 19, 23.
Псалом 20. [3] Пс. 144, 19. [4] Євр. 2, 9.
[5] Іс. 53, 9-10. [7] Іс. 19, 24. [9] Мф 24, 51.
851
Ам. 4, 1. Мф 27, 20. [16] Ін 19, 28. [17]
852
Мф 27, 27. [18] Лк 23, 35. [19] Мф 27, 35. Мк
853
Євр. 2, 12. [25] Євр. 5, 7. [26] Пс. 34, 18. [27]
854
Іс. 60, 14. [29] Дан. 7, 27. Мф 6, 10. [ЗО] Іс.
855
Пісн. 5, 1. Іс. 65, 13. Лк 1, 53. [28] Пс. 2, 8.
856
25, 6; 49, 23. [31] Іс. 53, 10.
857
Пс. 22, 6. [5] Пс. ЗО, 21. [7] Пс. 4, 2. [8]
858
8. [11] Пс. 24, 4; 85, 11. [12] Пс. ЗО, 9. [13] Іс.
859
38, 11. [14] Іс. 25, 9. Авв. 2, 3.
860
Псалом 27. [1] Пс. 142, 7. [2] Пс. 4, 2. [3]
861
Пс. 39, 16. Плач. 2, 16. [23] Пс. 43, 24. [26]
862
Іов. 8, 22. Пс. 6, 11. [27] Пс. 39, 17.
863
9. [5] Мих. 2, 1. Рим. 12, 9. [6] Пс. 56, 11. [7]
864
Рим. 11, 33. Іона 4, 11. 1 Кор. 9, 9. [8] Іов.
865
Іов. 19, 13; ЗО, 10. Пс. ЗО, 12. [14] Іс. 53,
866
7. Мф 27, 12. Діян. 8, 32. [19] Пс. 31, 5.
867
2 Кор. 7, 10. [21] Пс. 108, 5.
868
3. [3] Пс. 107, 14. [4] Діян. 17, 16. [5] Рим.
869
Пс. 50, 18. [8] Ін 5, 46. [9] Іс. 50, 5. [10]
870
Пс. 34, 18. [11] Мф 12, 35. [13] Пс. ЗО, 11.
871
[14] Пс. 21, 20. [15] Пс. 34, 4. [16] Пс. 34, 21.
872
[18] Пс. 69, 6.
873
Псалом 40. [2] Притч. 14, 21. Дан. 4, 24.
874
Пс. 42, 5. [8] Пс. 68, 3. [9] Пс. 118, 62.
875
Псалом 42. [2] Пс. 37, 7. [3] 2 Цар. 15, 25.
876
Псалом 43. [1] Пс. 41, 1. [2] Втор. 6, 21.
877
[10] Пс. 37, 7. [12] Пс. 42, 5.
878
[5] Пс. 41, 6.
879
Мф 8, 24-25. [25] Пс. 12, 2. [26] Іс. 51, 23. Псалом 44. [1] Еф. 1, 6. [3] Лк 4, 22. [4]
880
1. [8] Пс. 14, 2. Іс. 61, 1. [9] Пісн. 1, 3. Еф. 5,
881
2. [10] Іс. 61, 10. [11] Ос. 2, 19. [12] Іс. 62, 4. Одкр. 19, 7. [13] Пс. 71, 10. [14] Єз. 16, 10.
882
Еккл. З, 19. Лк 12, 20.
Псалом 49. [1] Втор. 10, 17. [2] Пс. 47, 3.
883
[3] Пс. 2, 5. [4] Втор. 31, 28. [5] Мф 24, 31. [7] Пс. 80, 9. [9] Іс. 66, 3. Єр. 6, 20. Ос. 5, 6. [12] Вих. 19, 5. Пс. 23, 1. Іов. 41, 3. [14] Пс. 115,
884
8. Рим. 12, 1. [15] Пс. 26, 8. Зах. 13, 9. [16] Рим. 2, 21. 1 Кор. 9, 27. [17] Мф 7, 3. [18] Мф
885
Пс. 35, 4. [14] Пс. 55, 8. [16] Ам. 8, 11-12.
886
З, 12. [3] Пс. 43, 10. [4] 2 Пар 7, 14. [5] Пс.
887
107, 14.
888
Іс. 21, 11. [12] Пс. 43, 10. [14] Пс. 17, ЗО;
889
Псалом 59. [2] 2 Цар. 8, 1 та ін. 1 Пар. 18,
890
Пс. 4, 6. 1 Цар. 1,15. Іов. ЗО, 16. [10] Пс.
891
38, 6. Іс. 40, 23. Дан. 4, 32. [11] Мф 19, 24.
892
Лк 12, 19-20. 1 Тим. 6, 9, 17. [13] Іов. 34, 11. Притч. 24, 12. Єр. 32, 19. Єз. 33, 20. Мф 16, 27. Рим. 2, 6.
893
Псалом 62. [1] 1 Цар 23, 14. [2] Іс 26, 9. Пс. 41, 3. [3] Пс. 22, 6; 26, 4. [7] Пс. 34, 28.
894
[8] Пс. 16, 8. [9] Іс. 41, 10. [10] Чис. 16, 32.
895
Втор. 11,11; 33, 28. Пс. 45, 5. [12] Втор. 11,11.
896
Псалом 65. [2] Пс. 99, 1. [3] Втор. 33, 29.
897
[5] Пс. 45, 9. [6] Вих. 14, 21-22. Нав. З, 16-
898
17. [10] 1 Пет. 1, 7; 4, 12. Єз. 22, 21. [12] Іс.
899
43, 2. Дан. З, 17. [18] Притч. 15, 29; 28, 9.
900
Пс. 145, 9. Ін 14, 18. [7] Пс. 112, 9. [8]
901
Вих. 13, 20. Чис. 14, 14. [9] Вих. 20, 18. [10]
902
Іс. 32, 15; 44, 3. Іоїл. 2, 28. [12] Іс. 52, 7. [15]
903
[19] Еф. 4, 10. [21] Втор. 32, 39. 1 Цар. 2, 6.
904
Прем. 16, 13. [23] Чис. 21, 33. [24] Пс. 57, 11.
905
Ін. 2, 17. Рим. 15, 3. [13] Іов. ЗО, 9. [14]
906
Іс. 49, 8. [15] Пс. 39, 3. [18] Пс. 101, 3. [20]
907
Пс. 43, 16. [21] Мф 27, 39. Лк 23, 49. [22] Мф
908
27, 34, 48. Ін 19, 29. [23] Рим. 11, 9. [26]
909
Цар. 23, 4. [7] Іс. 35, 1. Ос. 14, 6. [8] 3 Цар. 4,
21. [10] Пс. 44, 13. [11] Пс. 21, ЗО. Одкр. 21, 24.
910
Ін 5, 7. [15] Іс. 53, 10. Євр. 7, 16. [16] Іс.
911
27, 6. Ос. 14, 6. Зах. 10, 8. [17] Бут. 12, 3.
912
47. [3] Пс. 36, 1. Іов. 21, 7. Єр. 12, 1. [7] Іов.
913
15, 27. [9] Сир. 13, 28. [11] Пс. 9, 32; 93, 7.
914
[19] Іс. 6, 3.
915
Псалом. 72. [1] Пс. 63, 9. Мф. 5, 8. Ін 1,
916
Єз. 28, 22. [12] Пс. 60, 9. [13] 1 Цар. 14,
15. Одкр. 19, 15.
Псалом 76. [1] Пс. 38, 1. [3] 2 Пар. 20, 3. Пс. 17, 7; 49, 15. [6] Пс. 142, 5. [7] Іс. 26, 9.
[8] Пс. 12, 2; 84, 6. Плач. З, 31. [10] Мк 4, 38.
[11] Іс. 41, 10. [12] Втор. 32, 7. Пс. 70, 17; 104, 2. [14] Пс. 88, 9. [15] Лк 1, 51. [16] Вих.
917
Чис. 11, 4. Пс. 105, 14. 1 Кор. 10, 9. [21]
918
Чис. 11, 1. [24] Вих. 16, 14. Чис. 11, 7. Прем.
919
16, 2. Ін 6, 31. 1 Кор. 10, 3. [26-27] Вих. 16,
920
13. Чис. 11, 31. Пс. 104, 40. [ЗО] Чис. 11, 33.
921
1 Цар. 4, 11. [66] 1 Цар. 5, 6; 6, 4. [70]
922
1 Цар. 16, 11. 2 Цар. 7, 8. [71] 2 Цар. 5, 2.
923
1 Пар. 11, 2.
924
Псалом 78. [1] Єр. 12, 8. [2] 1 Мак. 7, 17.
925
Єр. 10, 25. [8] Іс. 64, 9. [10] Пс. 41, 4. Іоїл. 2, 17.
926
22. [12] Лк 22, 35. [13] Пс. 2, 12. Притч. З, 5.
927
Пс. 49, 15. [8] Втор. З, 24. [9] Єр. З, 17.
928
Одкр. 15, 5. [10] 2 Цар. 7, 22. Іс. 45, 5. [11]
929
Пс. 24, 4; 26, 11. [13] Пс. 29, 4. [14] Пс. 53, 5.
930
[15] Пс. 85, 5. Іс. 54, 8.
931
Псалом 86. [3] Іс. 62, 3. [5] Гал. 4, 26.
932
Пс. 12, 2. [49] Пс. 48, 10. Сир. 14, 18.
933
[50] 2 Цар. 7, 15.
934
Псалом 89. [3] Іс. 43, 13. [5] 2 Пет. З, 8. [6] Іс. 40, 6; 51,12. Сир. 14,18. [7] Іс. 40, 7. Пс. 75,
935
8. [10] Сир. 18, 8. [11] Сир. 16, 19. [12] Пс.
936
Пс. 144, 19. Дан. 6, 23. [15] Іов. 22, 27;
937
Псалом 91. [2] Пс. 146, 1. [3] Пс. 88, 2. [6]
938
Пс. 103, 24. Єз. 47, 5. Рим. 11, 33. [7] Іс. 26, 10.
939
[8] Пс. 36, 2; 128, 6. [9] Іов. 36, 26. Пс. 101, 28. [11] Чис. 23, 22. [13] Пс. 51, 10. [15] Лк. 2, 36.
940
Пс. 2, 2. Дан. 6, 4.
Псалом 94. [1] Втор. 32, 3. [3] 1 Пар. 16, 25. [4] Пс. 49, 10. [6] Пс. 17, 7; 131, 7. [7] Євр. З, 7; 4, 7. [9] Вих. 17, 2, 7. [10] Чис. 14, 34. [11] Євр. 4, 3.
941
Псалом 95. [1] 1 Пар. 16, 23. [4] Сир. 43,
942
31. [5] Іс. 41, 24. [6] 1 Пар. 16, 27. [7] 1 Пар.
943
Пс. 134, 5. [10] Ам. 5, 15. Рим. 12, 9. [11]
944
2 Цар. 22, 29. Іов. 18, 5. Пс. 111,4. [12] Пс. 31,11.
945
Псалом 97. [1] Іс. 63, 5. [2] Іс. 52, 10. [3] Лк 2, ЗО; 3, 6. [4] Пс. 65, 2. [5] Пс. 149, 3. [8] 1 Пар. 16, 32. [9] Пс. 95, 13.
946
Псалом 98. [1] Пс. 92, 1. 1 Цар. 4, 4. 2 Цар. 6, 2. [3] Пс. 94, 3; 110, 9. [4] Пс. 102, 6. [5] Іс.
947
[18] Втор. 7, 9. Пс. ЗО, 2. [19] Пс. 9, 8. [20]
948
Дан. 7, 10. [21] Еф. З, 10. Кол. 1, 16.
949
Псалом 103. [1] Пс. 102, 1, 22. [2] Бут. 1,
950
З, 6, 8. [3] Бут. 1, 7. [4] Євр. 1, 7. [7] Іов. 37,
951
5. [9] Іов. 38, 10-11. [10] Пс. 73, 15. Втор. 11,
952
Іов. 12, 10. Дан. 5, 23. [ЗО] Іов. 33, 4. [32]
953
Пс. 143, 5. [33] Пс. 33, 2. [35] Пс. 102, 1.
954
Псалом 104. [1] 1 Пар. 16, 8. Іс. 12, 4. [2]
955
Пс. 70, 17. [3] Пс. 33, 4. [8] Діян. 7, 5. Вих. 2,
956
24. [9] Бут. 17, 2; 26, 3. Лк 1, 73. Євр. 6, 13.
957
[10] Бут. 13, 15. [13] Бут. 13, 8. Євр. 11, 8.
958
[14] Бут. 12, 17. [15] 1 Пар. 16, 22. [16] Бут.
959
Вих. 12, 29. Пс. 77, 51. [37] Вих. 12, 35.
960
[38] Вих. 12, 33. [39] Вих. 13, 21. Пс. 77, 14.
961
[40] Вих. 16, 13. [41] Вих. 17, 6. Чис. 20, 11.
962
Пс. 77, 16. Прем. 11, 4. 1 Кор. 10, 4. [42] Бут.
963
22, 16. [43] Нав. З, 1.
964
Псалом 105. [1] Пс. 117, 1. [2] Сир. 43,
965
34. [3] Пс. 36, 37. [4] Неєм. 5, 19. [5] Пс. 2, 8.
966
Втор. 7, 2. [35] Ос. 7, 8. [36] Вих. 23, 33.
967
1 Пар. 16, 36. Пс. 40, 14; 71, 18.
968
ЗО, 1-3. [47] 1 Пар. 16, 35. Іс. 11, 12. [48]
969
Псалом 106. [1] Юдиф. 16, 1. [2] Пс. 105,
970
Пс. 43, 26. [40] Іов. 12, 21. [41] 1 Цар. 2, 8.
971
[42] Іов. 5, 16; 22, 19. [43] Втор. 32, 29. Єр. 9, 12.
972
Псалом 107. [2] Пс. 56, 8. [5] Пс. 35, 6. [6]
973
Пс. 56, 6. [7] Пс. 59, 7. [8] Пс. 59, 8. [9] Пс
974
Втор. 28, 43. [13] Вих. 20, 5. Іов. 18, 19. Іс. 14, 22. [14] Вих. 20, 5. Єр. 18, 23. [15] Притч. 10, 7. Мф 27, 25. [16] Іов. 24, 20. Як.
2, 13. [17] Притч. 11, 27. Прем. 1, 12. [23] Іов. 14, 2. Пс. 143, 4. [25] Пс. 21, 8. Мф 27, 29. [27] Пс. 63, 10. [28] Мф 5, 44. 1 Кор. 4, 12-13. [ЗО] Пс. 21, 23. [31] Діян. 2, 25.
975
Іов. 28, 28. Притч. 1, 7; 9, 10. Сир. 11, 16.
976
Псалом 111. [1] Пс. 1, 1; 127, 1. [2] Притч.
977
20, 7. [3] Пс. 33, 10. [4] Вих. 10, 23. Есф. 8,
978
16. [5] Пс. 36, 26. [6] Притч. 10, 7. [7] Сир.
979
9, 9. [10] Пс. 34, 16; 36, 12.
980
[3] Мал. 1, 11. [4] Пс. 96, 9. [5] Пс. 137, 6. Іс.
981
Втор. 10, 14. [25] Пс. 6, 6. Іс. 38, 18. Вар.
982
[5] Пс. 85, 5. [6] Мф 10, 16. [8] Пс. 55, 14.
983
Псалом 116. [1] Діян. 13, 48. Рим. 15, 11.
984
Іс. 28, 16. Мф 21, 42. Мк 12, 10. [26] Мф
985
21, 9. Мк 11, 9. Лк 19, 38. [29] Пс. 135, 1.
986
6, 16. [9] Ін 15, 3. 1 Пет 1, 22. [10] Іс. 63, 17.
987
Псалом 118. [2] Пс. 18, 12. [3] Ін. 5, 18.
988
Мф 6, 13. [44] Ін 15, 10. [46] Рим. 1, 16.
989
[55] Пс. 62, 7. [57] Чис. 18, 20. [61] Кол. 2, 8.
990
[137] Вих. 9, 27. [138] Втор. 4, 5—6. [139] Пс.
991
68, 10. [140] 2 Цар. 22, 31. Притч. ЗО, 5. [142]
992
9. [151] Ін 17, 17. [152] Мф 5, 18. 1 Пет. 1,
993
Пс. 7, 11; 111, 4. [5] Пс. 127, 6. Гал. 6,16.
Псалом 125. [1] Іс. 26, 1. Єр. 33, 26. [3] Лк 1, 49. [4] Єр. 29, 14; ЗО, 3; 31, 23. [6] Іс. 66, 13. Мф 5, 4. Лк 16, 25.
Псалом 126. [1] Притч. 14, 11. 1 Кор. З, 6. [2] Ін 21, 3. Єз. 12, 19. [3] 1 Цар. 1, 27.
Псалом 127. [1] Пс. 111, 1. [2] Бут. З, 19.
[3] Пс. 143, 12. [4] Втор. 28, 2. [5] Чис. 6, 24.
994
Нав. 12, 7. [15] Пс. 113, 12. [16] Прем.
995
15, 15. [18] Іс. 42, 17. [21] Пс. 49, 2; 109, 2.
996
Іс. 2, 3.
997
Псалом 135. [1] 1 Пар. 16, 34. 2 Пар. 5,
998
7-8. Пс. 145, 6. Сир. 18, 1. [6] Бут. 1, 9-10.
999
Єр. 10, 12; 51, 15. [7] Пс. 148, 3, 5. [8] Бут.1,
1000
Пс. 63, 6; 141, 4. Єр. 18, 22. [9] Втор. 32,
27. [10] Пс. 7, 15. [11] Пс. 10, 6. [12] Сир. 28,
15. [13] Пс. 9, 19.
Псалом 140. [2] Вих. 29, 39; ЗО, 7-8. [3] Пс. 38, 2. Сир. 22, 31. [4] 3 Цар. 8, 58. Притч.
1, 10, 15. [5] Притч. 12, 1; 15, 12; 25, 12. [9] Пс. 139, 6. [10] Пс. 7, 16; 9, 16.
1001
Пс. 27, 1. [8] Пс. 85, 11. [10] Неєм. 9, 20. [11] Пс. 26, 11; 141, 7.
Псалом 143. [1] 2 Цар. 22, 35. [2] 2 Цар.
1002
22, 47. [3] Іов. 7, 17. Пс. 8, 5. Євр. 2, 6. [4] Іов. 8, 9; 14, 2. [5] 2 Цар. 22, 10. [7] Пс. 123, 4.
1003
Пс. 32, 2. Іс. 5, 1. Одкр. 5, 9. [10] Притч.
1004
Пс. 36, 24. [15] Пс. 103, 27. [16] Іов. 39, 2.
1005
Псалом 145. [1] Пс. 102, 1. [3] Пс. 117, 9.
1006
[4] Бут. З, 19. Еккл. 12, 7. [5] Пс. 33, 9. [6] Пс. 135, 5. Діян. 14, 15. Одкр. 14, 7. [7] Пс.
1007
11, 6; 103, 27. [8] Лк 18, 35. [9] Пс. 67, 6. [10] Вих. 15, 18.
1008
Псалом 146. [1] Пс. 91, 2. [2] Пс. 50, 20.
1009
Кор. 10, 4. [7] Мих. 4, 3; 5, 15. [9] Втор. 4,
1010
6; 32, 35.
1011
Псалом 150. [1] Пс. 105, 1. [3] Пс. 46, 2.
1012
З Цар. З, 9, 12. Іов. 32, 8. Прем. 7, 15. Кол. 2, 3. [7] Пс. 83, 12. [13] Іов. 23, 14. Ін З,
1013
19. [21] Пс. 36, 9. Мф 5, 5. [22] Іов. 18, 17.
Глава 3. [2] Втор. 8, 1; ЗО, 16. [4] Рим. 12, 17. [5] Єр. 9, 23. 4 Цар. 18, 5. [7] Рим. 12, 16. Еккл. 7, 17. [9] Тов. 4, 7. Сир. 4, 1. Лк 14, 13.
1014
[31] Пс 36, 1; 72, 3. [33] Втор. 28, 15. Мал. 2,
1015
2. [34] Як. 4, 6. 1 Пет. 5, 5.
1016
Глава 4. [4] 1 Пар. 28, 9. [7] Прем. 6, 18.
1017
[8] Дан. 2, 46. [9] Притч. 1, 9. [10] Притч. З,
1018
Притч. ЗО, 13. [19] Притч. 19, 5. [20]
1019
Притч. 1, 8. [21] Втор. 6, 8. [22] Притч. З, 23.
1020
[23] Пс. 118, 105. 2 Пет. 1, 19. [24] Притч. 7,
1021
5. [25] Сир. 9, 8. [26] Притч. 5, 10. [29] Євр.
1022
Притч. 1, 17. [25] Іов. 31, 9. [27] Притч.
1023
5, 5.
1024
1, 24. [5] Пс. 91, 7. [6] Мф 7, 29. [7] Ін 8, 46.
1025
Прем. 7, 9. [11] Іов. 28, 16. [12] Лк 11, 49.
1026
[8] Пс. 11, 7. [10] Іов. 28, 15. Притч. З, 14.
1027
[13] Сир. 1, 18, 25. [15] Бут. 49, 10. Дан. 2,
1028
Притч. 12, 1. [19] Еккл. 10, 14. Сир. 20,
1029
13. Пс. 111, 10.
1030
Глава 11. [1] Втор. 25, 13. [4] Притч. 10,
1031
2. Сир. 5, 10. Єз. 7, 19. Соф. 1, 18. [6] Прем.
1032
7. [21] Мф 12, 35. [25] Пс. 36, 36. [28] Іов. 8,
1033
Притч. 16, 5. [23] Пс. 111, 10. [24] 2 Кор.
1034
9, 6. [28] Іов. 31, 25. Мф 19, 23. 1 Тим. 6, 17.
1035
Глава 12. [1] Притч. 10, 17. [3] Притч. 10,
1036
[ЗО] Притч. З, 18. [31] 1 Пет. 4, 18.
1037
Притч. 12, 7. [12] Притч. 16, 25. [14] Іс.
1038
З, 10-11. [15] Рим. 16, 18. 1 Ін 4, 1. [16] Пс.
1039
110, 10. [17] Притч. 12, 16. [18] Еф. 5, 15.
1040
[19] Іс. 60, 14. [20] Притч. 19, 7. [21] Пс. 40,
1041
2. Мф 5, 7. [23] Притч. 12, 11. [24] Притч. 10,
1042
16, 27, 22. [25] Притч. 12, 17. [26] Притч. 18,
1043
11. [27] Притч. 10, 17, 27. 2 Цар. 22, 6. [29]
1044
Притч. 19, 11. [31] Притч. 17, 5. Мф 25, 36.
1045
Притч. 17, 22. Сир. 38, 18. [15] Еккл. З,
1046
12. [16] Пс. 36, 16. [17] Притч. 17, 1. [18]
1047
10, 1; 17, 25; 19, 13, 26. [22] Притч. 11, 14;
1048
20, 18. [25] Есф. 7, 9. Притч. 2, 22: 12, 7. [27]
1049
1 Тим. 6, 9. Вих. 23, 8. [29] Пс. 10, 5. Іс. 1,
1050
15. Як. 5, 16.
1051
Притч. 26, 21. [19] 1 Ін 2, 10. [20] Притч.
1052
Есф. З, 1. Притч. 18, 13. Дан. 4, 27. [20]
1053
Пс. 33, 9. Іс. ЗО, 18. Єр. 17, 7. [25] Притч. 14,
1054
12. [27] Пс. 7, 16. Як. З, 6. [28] Притч. 15, 18.
1055
[ЗО] Притч. 6, 13; 10, 10. [31] Притч. 20, 29.
1056
Глава 17. [1] Притч. 15, 17. [2] Сир. 10,
1057
28. [3] Притч. 27, 21. Сир. 2, 5. Єр. 17, 10.
1058
Притч. 15, 20. [22] Притч. 15, 13. [23]
1059
Притч. 21, 14. [24] Еккл. 2, 14; 8, 1. [25]
1060
Притч. 15, 20. [27] Як. 1, 19.
1061
Глава 18. [4] Притч. 20, 5. [5] Лев. 19, 15.
1062
Притч. 10, 14; 12, 13. [11] Пс. 19, 2. Притч.
1063
14, 26. [12] Притч. 10, 15. [13] Притч. 16, 18.
1064
Притч. 21, 28. [10] Притч. ЗО, 21-22. [11]
1065
Притч. 14, 29. [12] Есф. 7, 9. Рим. 13, 4. [13]
1066
Притч. 10, 1. [14] Притч. 18, 23. [16] Притч.
1067
13. Притч. 16, 1. [24] Притч. 26, 15. [25]
1068
З, 21-22. Лк 11, 28. [17] Пс. 40, 2. Мф 10, 42;
1069
25, 40. [18] Притч. 13, 25; 23, 13. [21] Іов. 23,
1070
Притч. 21, 11. [26] Притч. 15, 20. [28] Іов.
1071
Притч. 11, 13. [20] Вих. 21, 17. Лев. 20,
1072
9. Мф 15, 4. Мк 7, 10. [22] Притч. 17, 13. [24]
1073
2. [3] Ос. 6, 6. [5] Притч. 10, 4. [9] Притч. 25,
1074
[28] Притч. 16, 12. [29] Притч. 16, 31.
1075
Глава 21. [1] 2 Пар. 36, 22. [2] Притч. 16,
1076
Притч. 15, 8. [28] Притч. 19, 5, 9. [ЗО]
1077
Єз. 28, 5. Іов. 5, 13. [31] Пс. 32, 17.
1078
Глава 22. [1] Еккл. 7, 1-2. [2] Притч. 29, 13. [3] Притч. 27, 12. [5] Нав. 23, 13. [7] Як.
1079
2, 6. [8] Іов. 4, 8. Ос. 10, 12. [9] 2 Кор. 9, 7.
1080
[13] Притч. 26, 13. [20] Притч. З, 5-6. [22]
1081
Сир. 14, 10. [9] Притч. 9, 8. [10] Притч.
22, 28. [11] Притч. 22, 23. [13] Притч. 13, 25. [15] Притч. 27, 11. [17] Пс. 36, 1. Притч. 24, 1. [20] Рим. 13, 13. Еф. 5, 18. [21] Притч. 21,
17. [22] Притч. 1, 8. [24] Притч. 10, 1; 15, 20. [26] Мф 15, 19. Мк 7, 6. [27] Сир. 19, 2. [ЗО]
1082
Іов. 34, 11. Пс. 61, 13. Єр. 32, 19. Рим. 2,
1083
6. Одкр. 22, 12. [15] Притч. 1,11. [16] Пс. 36,
1084
24. Ам. 5, 2. [17] Іов. 31, 29. [19] Пс. 36, 1.
1085
17. Рим. 13, 2. [23] Притч. 18, 5. [24] Іс. 5,
1086
Як. 2, 16. [15] Притч. 15, 1. [16] Притч.
1087
Глава 26. [3] Пс. 31, 9-10. [4] Мф 21, 27.
1088
24, 20. [24] Притч. 21, 9. [25] Притч. 15, ЗО.
1089
[27] Притч. 25, 16. Сир. З, 21. Рим. 12, 3.
1090
Сир. 27, 28.
1091
23. [6] Пс. 140, 5. [10] Притч. 18, 20. [11] Притч.
1092
Глава 27. [1] Як. 4, 13-14. [2] 2 Кор. 10, 12. [3] Сир. 22, 15-16. [4] Як. 1, 20. [5] Притч. 28,
1093
Притч. 19, 1. [7] Притч. 29, 3. [8] Іов. 27, 16-17. [9] Іов. 27, 8-9. [10] Притч. 26, 27. [12] Притч. 29, 2. [13] Пс. 31, 5. 1 Ін. 1, 9. [14] Іов.
З, 25. Рим. 11, 20. [19] Притч. 12, 11. Сир.
20, 28. [20] Притч. 20, 21. [21] Притч. 18, 5;
24, 23. [22] 1 Тим. 6, 9. [24] Мф 15, 5. [25]
1094
Притч. 16, 12; 20, 28; 25, 5. [15] Притч.
1095
Еккл. 5, 1. Як. 1, 19. Притч. 26, 12. [21] Сир.
1096
33, 26. [22] Притч. 15, 18. [23] Іов. 22, 29.
1097
Мф 14, 5. Притч. 16, 20. Єр. 17, 7. [26] Притч.
1098
19, 6. [27] Ін 15, 19.
1099
10, 1. [16] Пс. 36, 36. [17] Притч. 23, 13. [20]
1100
Притч. 15, 33. Мф 23, 12. [24] Лев. 5, 1. [25]
1101
[31] Еккл. 8, 4. [33] Притч. 15, 18.
1102
Глава 31. [3] Втор. 17, 17. [5] Есф. З, 15.
1103
Іс. 5, 22. [6] Неєм. 8, 10. [8] Притч. 24, 11. [9]
1104
Лев. 19, 15. Втор. 1, 16. [10] Притч. 12, 4; 18,
1105
Еккл. 12, 14. [19] Пс. 48, 13. 1 Пет. З,
12. [20] Бут. З, 19. Пс. 145, 4. Еккл. 12, 7.
[22] Еккл. З, 12; 5, 18.
Глава 4. [1] Еккл. З, 16. Сир. 35, 18. [4] Діян. 7, 9, 28. [5] Притч. 6, 10; 24, 33. [6] Притч. 17, 1. [8] Пс. 38, 7. 1 Ін 2, 16. [9]
1106
Діян. 5, 4. [6] Сир. 34, 2. [7] Прем. 6, 5.
1107
Мк 8, 36. [14] Іов. 1, 21. 1 Тим. 6, 7. [17]
1108
Еккл. 2, 24. [19] Флп 4, 6.
1109
Лк 12, 25. Еккл. З, 1. [12] Лк 12, 39; 21,
35. Еф. 6, 13. [15] Притч. 29, 8. [16] Притч.
21, 22; 24, 5. [18] Нав. 7, 25.
Глава 10. [1] 1 Кор. З, 18. [4] Пс. 37, 2. [8]
1110
кращі за вино.2 Від запашности мас
1111
1. 1 Цар. 24, 1. [14] Пісн. 4, 1.
1112
Іс. 62, 6. Єз. З, 17. Євр. 13, 7. [4] Мф 7, 7.
1113
Ін 20, 20. Гал. 4, 26. [5] Пісн. 2, 7. [6] Пісн. 8,
1114
Глава 4. [1] Пісн. 1, 15; 6, 3. [4] Пісн. 7,
1115
Пісн. 2, 10. [6] Пісн. З, 1. [7] Пс. 68, 27. [8] Пісн. 2, 7. [10] Іс. 63, 1. [12] Пісн. 4, 1.
1116
[13] Пс. 44, 3. [15] Одкр. 10, 1. [16] Лк 4, 22.
Глава 6. [2] Пісн. 5, 9. [3] Пісн. 2, 16. [4]
1117
Пісн. 4, 5. [5] Пісн. 4, 4. [6] 1 Фес. 5, 8.
1118
13. [9] Флн 1, 11. [11] Пісн. 2, 16. [12] Мф 9,
1119
35; 13, 38. [13] Іс. 5, 7. [14] Бут. ЗО, 14. Мф
1120
13, 52.
1121
* Перекладена з грецької.
1122
Глава 1. [1] Іс. 56, 1. [2] Втор. 4, 29. 2 Пар.
1123
15, 4. [3] Іс. 59, 2. [4] Еккл. 2, 26. [5] Єр. 43,
1124
2. [6] Тит. З, 4. Пс. 7, 10. Єр. 20, 12. [7] Пс.
1125
138, 7. [8] Єр. 4, 18. [9] Еккл. З, 17. Мф 12,
1126
36. [10] Вих. 20, 5. [11] 1 Кор. 10, 10. 2 Кор.
1127
20. [12] Втор. 4, 23. [13] Єр. 18, 32. [14]
1128
Бут. 1, 31. Сир. 39, 21. [16] Іс. 28, 15. Прем.
1129
Ін 7, 7. [15] Іс. 55, 8. [16] 1 Ін 3, 1. [17] Мф
1130
Іс. 33, 11. [22] Мф 11, 25. Рим. 11, 33. 1 Кор.
1131
2, 8. [23] Бут. 1, 27. Сир. 17, 1-3. [24] Бут. З,
1132
1-2.
1133
Лк 11, 54. Мф 11, 20. [13] Мф 27, 43. [14]
1134
27, 49. [18] Пс. 21, 9. Мф 27, 43. [19] Лк 18,
1135
Іов. 8, 13-14. Пс. 1, 4. [15] Одкр. 22, 12.
1136
Іс. 59, 17. [20] Пс. 7, 13. [22] Нав. 10, 11.
1137
Одкр. 16, 21. [23] Пс. 1, 4. [24] Притч. 20, 28.
1138
Глава 6. [3] Сир. 17, 14. 1 Пет. 2, 13. Рим.
1139
13, 1. Тит. З, 1. [4] Рим. 13, 4. [5] Іс. 2, 17. [7]
1140
Притч. 4, 11. [25] Як. З, 16. [26] Притч.
1141
11, 14.
1142
Іов. 1, 21. 1 Тим. 6, 7. [7] 3 Цар. З, 9. 2 Пар.
1143
1, 10. [9] Іов. 28, 15. Притч. 8, 10. [11] 3 Цар.
1144
Ін 16, 13. [13] Іс. 40, 13. Рим. 11, 34.
1 Кор. 2, 16. [15] Рим. 7, 24. 1 Кор. 15, 53.
2 Кор. 5, 4. [16] Ін 3, 12. [17] Іов. 15, 8.
Глава 10. [1] Бут. 1, 26. [2] Бут. 1, 28. [3]
Бут. 4, 8. [4] Бут. 7, 1. [5] Бут. 14, 15; 22, 6.
[6] Бут. 19, 16. [7] 2 Пет. 2, 6. Іуд. 1, 7. Бут.
1145
27-28. Втор. 7, 20. [10] Рим. 2, 4. Одкр. 2, 21.
1146
Єр. 13, 23. [11] Бут. 9, 25. [12] Рим. 9, 20. [13]
1147
1 Пет. 5, 7. [16] Пс. 144, 9. Рим. 11, 32. [18]
1148
Пс. 102, 10. Сир. 18, 9. [20] Вих. 8, 31. Рим. 2,
1149
Сир. 43, 5. Рим. 1, 20. [5] Рим. 1, 20. [6]
1150
Діян. 14, 17; 17, 27. [7] Рим. 1, 19. [10] Діян.
1151
Бут 2, 7. Еккл. 12, 7. Лк 12, 20. [9] Іс. 40,
1152
19. [11] Бут 2, 7. [12] 1 Тим. 6, 5. Як. 4, 13.
1153
113, 12; 134, 15. [18] Прем. 11, 16; 12, 24. Єз.
1154
8, 10.
1155
Глава 16. [1] Прем. 12, 26. Вих. 8, 24. [2]
1156
[13] Втор. 4, 16; 5, 8. Одкр. 9, 20. [15] Пс.
1157
Іов. 14, 10. [15] Рим. 2, 3. [16] Вих. 9,
1158
[20] Вих. 16, 4. Чис. 11, 7. Втор. 8, 16. Пс.
1159
[22] Вих. 9, 23-24. [26] Втор. 8, 3. Мф 4, 4.
1160
77, 24. З Езд. 1, 17. Ін 6, 31. [21] 1 Пет. 2, 3.
1161
Чис. 16, 46, 48. [21] Чис. 16, 45. [22] Пс.
1162
105, 23. [24] Вих. 28, 21, 36.
1163
[7] Вих. 13, 21; 14, 16, 19. [9] Іс. 63, 13. Вих.
1164
Перекладена з грецької.
1165
Передмова до грецького перекладу, яка є у 70-ти й міститься у слов’янській Біблії.
[19] Вих. 9, 23. Прем. 16, 17. [20] Вих. 16, 21. Прем. 16, 27.
Глава 1. [1] 3 Цар. З, 9. Як. 1, 5. [2] Сир. 18,
8. [4] Притч. 8, 22. Кол. 1, 15. [5] Пс. 118, 101.
1166
[19] Втор. 4, 6. [20] Пс. 91, 13. [21] Бут. 39, 8.
1167
[22] Як. 1, 20. [27] Притч. 15, 33. [28] Сир.
1168
28, 23. Мф 8, 24. Як. 4, 8. [ЗО] Лк 18, 14.
1169
Втор. 28, 5. Прем. 7, 11. [18] Притч. 1, 7.
1170
Іов. 29, 12-13. [11] Іс. 49, 15. [14] Пс. 1,
1171
3. [16] 1 Цар. 15, 22. Притч. 8, 12. [19] Притч.
1172
2 Кор. 13, 8. 1 Тим. 6, 12. [35] Діян. 20, 35.
1173
З, 12. [23] Рим. 12, 11. [25] Сир. 41, 19-20.
1174
[29] Тит. 1, 9. [ЗО] 1 Ін 1, 9. [32] Лк 13, 24.
1175
Лев. 19, 32. [8] Мих. 7, 8. Притч. 24, 17.
[9] Сир. 6, 35. [11] Сир. 6, 35. [15] Сир. 29, 4. [16] Притч. 6, 1. [18] Бут. 4, 8. Притч. 22, 24.
Глава 9. [1] Чис. 5, 14. Притч. 6, 34. [2] 1 Пет. З, 1. [3] Притч. 7, 5. [4] Притч. 5, 3. [5]
1176
Діян. 12, 22. [ЗО] Пс. 61, 11. Притч. ЗО,
1177
9. [31] Сир. 19, 26. [32] Еккл. 8, 1.
1178
З, 21. [3] Сир. 31, 28. [4] Еккл. 5, 9. [6] Притч. 11, 17. [9] Притч. 27, 20. Кол. З, 5. [10] Сир.
1179
31, 14. [11] Чис. 18, 29. Притч. З, 9. [12] Євр.
1180
Притч. 14, 6. [9] Пс. 49, 16. Іс. 52, 7. 2 Тим.
1181
З, 7. [10] Сир. 39, 8. [11] Пс. 5, 5. [12] Як. 1,
1182
8. [19] Пс. 33, 16. [20] Пс. 5, 5. Ос. 5, 5.
1183
11. [7] Чис. 11, 1. Втор. 29, 20. [8] Бут. 6, 4,
1184
13. [14] Бут. 1, 27. [15] Мф 19, 17. [17] Єр. 21,
1185
Глава 16. [3] Прем. 4, 1. [5] Притч. 11,
1186
Бут. 1, 1-31. [27] Іов. 9, 9. Пс. 147, 6.
1187
[31] Еккл. З, 21.
1188
20. [9] Втор. 4, 13. Рим. 7, 10. [10] Бут. 12, 1.
1189
Вих. 20, 1. [14] Прем. 6, 3. Рим. 13, 1. [15]
1190
Пс. 89, 10. [9] 2 Пет. З, 9. Прем. 12, 18.
1191
[11] Єз. 13, 23. [12] Мф 5, 45; 6, 12. [13] Пс.
1192
117, 18. [15] Сир. 20, 15; 41, 28. [17] Притч.
1193
16, 24; 25, 11. [20] Лк 4, 23. [21] Лк 6, 42.
1194
[22] Пс. 94, 8. Рим. 12, 11. [24] Сир. 1, ЗО.
1195
[25] Мф 14, 20. [26] Євр. 13, 3. [27] Притч.
1196
Мф 18, 15. [17] Сир. 14, 1. [21] Мф 11,
1197
25. [22] Іс. 5, 20. [26] Сир. 13, 31. Притч. 6,
1198
Сир. ЗО, 21. [7] Еккл. З, 7. Притч. 25, 11. [8]
1199
Глава 20. [1] Пс. 140, 5. Притч. 25, 12. [4]
1200
Бут. 41, 38-39. Дан. 2, 46, 48. [28] Притч.
1201
12, 11. [29] Вих. 23, 8. Втор. 16, 19. [ЗО] Сир. 41, 17.
1202
Іс. 59, 5. 1 Кор. 15, 56. [4] Євр. 2, 2. Як. 1,
1203
15. 1 Пет. 2, 24. [5] Сир. 10, 17. [7] Притч.
1204
Глава 21. [1] Сир. 17, 21. [2] Втор. 32, 33.
1205
Вих. 20, 7. Мф 5, 34. [11] Лев. 19, 12.
1206
16. [16] Мф 5, 33. [17] Сир. З, 3. [19] Притч.
1207
10, 18. [22] Євр. 13, 4. [23] Притч. 9, 17. [24]
1208
Іс. 29, 15. [25] Єз. 8, 12. [27] Сир. 17, 16. Євр.
1209
4, 13. [28] Єр. 23, 24. [29] Пс. 138, 16. [ЗО]
1210
Притч. 8, 22. [15] Втор. 34, 3. [20] Ін
1211
15, 1. [21] Іс. 55, 1. Притч. 9, 5. [22] Пс. 18,
1212
11. [23] Ін 4, 14; 7, 37. [24] Вих. 24, 3. [27]
1213
Бут. 2, 11. [28] Нав. З, 15. [29] Ам. 8, 8. [ЗО]
1214
1 Кор. 13, 9. [31] Рим. 11, 33. [34] Флп 1, 9.
1215
Притч. 26, 21. [12] Притч. 17, 11. [14] Притч. 11, 12. [16] Притч. 16, 28; 17, 20. [20] Притч. 18, 7. Єр. 9, 8. [29] Як. З, 3.
Глава 29. [1] Пс. 36, 26. [2] 2 Кор. 8, 14.
1216
21. 2 Пет. 2, 20. [22] Притч. 15, 19. [23] Мих.
1217
7, 6. [24] Пс. 36, 5. [25] Пс. 33, 11.
1218
Втор. 8, 10. [16] Єр. 25, 3. [17] Сир. 14,
1219
Глава 33. [3] Пс. 18, 8. Тит. 1, 9. Євр. 13,
1220
Притч. 29, 21. [33] Сир. 7, 22.
1221
12, 34. [6] Бут. 20, 3; 37, 5. З Цар. З, 5. [8] Мф
1222
15, 9. Кол. 2, 8, 22. [13] Пс. 55, 12. [14] Пс. З,
1223
Прем. 8, 9. [31] 1 Кор. 6, 12; 10, 23. [32] Сир. 31, 19.
1224
Іс. 38, 2-3. Як. 5, 14. [10] Іс. 1, 16. Як. 4, 8.
1225
Глава 39. [3] Тит. 1, 9. [6] Пс. 118, 47.
1226
Еф. З, 14. Флп 1, 9. 1 Цар. 12, 23. [7] 1 Кор.
1227
Пс. 93, 10. [ЗО] Пс. 17, 27. Лк 7, 35. [31]
1228
Рим. 8, 28. Бут. 1, 17. [32] Сир. 29, 24. [36]
1229
Пс. 147, 6-7. [37] Сир. 40, 10. [38] Іов. 37, 12.
1230
Глава 40. [1] Бут. 47, 9. Іов. 14, 1. Пс. 89,
1231
10. [2] Еккл. 1, 8. Євр. 9, 27. [3] Пс. 81, 7.
1232
Лк 16, 9. [26] Сир. 1, 20. [27] Тов. 4, 21.
1233
Глава 41. [3] Іов. 5, 26. [5] Пс. 88, 49. [7]
1234
Прем. 4, 13. [8] Прем. З, 12. [9] Іов. 20, 10. [10]
1235
Бут. 9, 13. [13] Пс. 103, 2. [17] Наум. 1,
1236
5. [21] Пс. 147, 5-6. [25] Іов. 38, 10. [26] Пс.
1237
106, 23. [27] Пс. 103, 25. [28] Пс. 32, 6. Діян.
1238
Чис. 16, 1. [23] Чис. 16, 31. [24] Чис. 16,
1239
35. [27] Чис. 18, 20. [28] Чис. 25, 7, 13. [29]
1240
Чис. 25, 12-13. 1 Мак. 2, 54. [ЗО] Пс. 88, 5.
1241
1 Цар. 7, 10. [22] 1 Цар. 12, 3. Діян. 20,
1242
33. [23] 1 Цар. 28, 17, 19.
1243
1 Цар. 17, 34. [4] 1 Цар. 17, 49. [7] 1 Цар.
1244
Глава 47. [1] 2 Цар. 7, 3. 1 Пар. 17, 2. [3]
1245
18, 7. [8] 2 Цар. 8, 1. [10] 2 Цар. 23, 1. [11]
1246
18, 20. [10] Іс. 32, 17. Як. З, 18. [11] Єр. 25,
1247
14. [13] Пс. 97, 9. [15] Іс. 1, 17. Ам. 2, 7. [16]
1248
1 Тим. 2, 9. [25] Плач. 1, 4.
1249
Глава 4. [1] Бут. ЗО, 23. [2] Єр. 23, 5. Ін 1,
1250
Єр. 33, 16. [29] Іов. 31, 3. Пс. 1, 6. [29] Іс.
65, 3. Ос. 4, 13. [ЗО] Пс. 1, 3. [31] Мал. 4, 1.
Глава 2. [2] Іс. 56, 7. Мих. 4, 1. Єр. З, 17.
[3] Мих. 4, 2. [4] Ін 4, 27. Іоїл. З, 10. Зах. 9,
10. [6] Єр. 12, 7. [8] Іс. 44, 10. Єр. 2, 28. [10]
1251
ЗО. Зах. 14, 17. [7] Пс. 79, 16. [8] Мих. 2, 2.
1252
[11] Притч. 23, ЗО. Еккл. 10, 16. Лк 6, 25.
1253
2, 11. [17] Іс. 14, ЗО. [18] Притч. 5, 22. Мих.
1254
Єр. 4, 13. [29] Іов. 4, 10. Єр. 2, 15; 4, 7. Єз. 32, 2. [ЗО] Іов. 18, 5. Іс. 8, 22.
Глава 6. [1] Вих. 24, 10. 2 Пар. 26, 23. Ін
1255
12, 41. [2] Дан. 7, 9-10. [3] Одкр. З, 7; 4, 8. Лк 1, 49. [4] Єз. 10, 4. [5] Вих. ЗО, 20. Втор.
1256
5, 25. Суд. 13, 22. [6] Євр. 13, 10. [7] Єр. 1, 9.
1257
Іс. 28, 16. [11] Іс. 38, 7. Лк 2, 12. [12]
1258
Втор. 6, 16. [14] Мф 1, 23. Лк 1, 31. [16] Іс. 8,
1259
4. [17] 4 Цар. 15, 29. [18] Іс. 5, 26. [20] 4 Цар.
1260
16, 7-8. [23] Лев. 26, 22.
1261
* Поспішає грабунок, прискорює здобич.
1262
16. [6] Неєм. З, 15. Ін 9, 11. [7] Одкр. 17, 15.
1263
Іс. 10, 8. [8] Іс. ЗО, 28. [10] Іс. 7, 7. [11] Іс. 42,
1264
1265
* У слов’янській Біблії цей стих читається так: “Бо Немовля народилося нам, Син, і даний нам; владарювання Його на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Великої Ради Ангел, Дивний, Радник, Бог кріпкий, Володар, Князь миру, Отець будучого віку; бо приведу мир князям, мир і здоров’я Його”.
1266
Глава 9. [1] Мф 4, 15. [2] Мф 4, 16. Еф. 5,
1267
Лк 1, 79. [3] Рим. 15, 9. Пс. 118, 162. [4]
1268
Лк 2, 7. Ін 3, 16. 1 Ін 4, 9. Суд. 13, 18. [7] Лк
1269
Іс. 19, 15. [15] Іс. З, 3. [16] Мф 15, 14. Лк
1270
16. Наум. 1, 10. [19] Соф. 1, 18. [21] Іс. 9, 12;
1271
11, 13. Гал. 5, 15.
1272
Глава 10. [1] Мф 23, 4. [2] Вих. 22, 22.
1273
Єр. 21, 14. [19] Іс. 10, 33. [20] Єр. З, 23.
1274
Зах. 13, 9. [21] Іс. 9, 6. [22] Рим. 9, 27. [23]
1275
54, 9. [26] Суд. 7, 25. Пс. 82, 12. Іс. 9, 4. [28]
1276
1 Цар. 14, 5. [29] Нав. 18, 25. [ЗО] Суд. 18,
1277
14. Нав. 21, 18. [33] Іс. 10, 19. [34] Іс. 9, 18.
1278
Мф. 15, 24. Лк 21, 28. Ін 10, 16. [13] Ос.
1279
[16] Вих. 14, 29.
1280
Ін 4, 14; 7, 38. [4] 1 Пар. 16, 8. [5] Пс. 46, 7. Іс. 24, 14. [6] Іс. 54, 1. Пс. 70, 22.
1281
1, 11. [14] Втор. 32, 43. Іс. 60, 7. Зах. 8, 13.
1282
Глава 13. [1] Єр. ЗО, 1; 50, 1. [2] Іс. 5, 26;
1283
Бут. 19, 24-25. Єр. 50, 40. Одкр. 18, 2.
1284
[21] Єр. 50, 39.
1285
Глава 14. [2] Авд. 1, 17. Одкр. 13, 10. [4]
1286
Єр. 50, 23. [5] Пс. 124, 3. Іс. 9, 4. [8] 4 Цар.
1287
19, 23. [9] Єз. 31, 16. Єр. 50, 9. Дан. 8, 5. [10]
1288
12. Дан. 4, 32. [28] 2 Пар. 28, 27. [29] 2 Пар.
1289
26, 6. Єр. 48, 17. 4 Цар. 18, 8. [ЗО] Іс. 5, 17.
1290
Глава 15. [1] Єр. 48, 13. [2] Єр. 48, 37. Єз.
1291
Єр. 48, 33. [11] Єр. 4, 19; 48, 36. Плач. 1,
1292
20. [13] Іс. 15, 1. [14] Іс. 21, 16.
1293
Глава 17. [1] Іс. 7, 8. [5] Іс. 24, 13. [6] Іс.
1294
Мф 15, 13. [12] 4 Цар. 19, 35. Іс. 37, 36. [13]
1295
1, 9. Єр. 6, 9. [8] Іс. 2, 20. [10] Втор. 32, 32.
1296
Іс. 18, 2; 19, 19. 2 Пар. 6, 6.
1297
Глава 19. [1] Єр. 46 , 2. Єз. 29, 2; ЗО, 18.
1298
Іс. 10, 10. [2] 2 Пар. 20, 23. Єз. 38, 21. [3] Іс. 8,
1299
10. 4 Цар. 1, 2. Єз. 21, 21. [5] Єз, ЗО, 12. [11]
1300
Чис. 13, 23. Пс. 77, 12. Іс. ЗО, 4. [13] Єр. 2, 16.
1301
7, 2; 10, 17. [10] Єр. 33, 4. [11] Іс. 7, 3. [12] Мих. 1, 16. [13] Прем. 2, 6. Іс. 56, 12. 1 Кор. 15, 32. [14] Мф 12, 32. Євр. 6, 4. [18] Пс. 48, 11. Єр. 22, 18. [20] 4 Цар. 18, 18. [22] Іов. 12,
1302
Єр. 2, 37; 32, 5. [20] Іс. 19, 14. Іов. 27, 18. [21] Іс. 5, 14; 40, 2. [22] Єз. 32, 18. [23] Іс.
1303
13, 10.
Глава 25. [1] Вих. 15, 2. Іс. 28, 29. [2]
1304
4, 6. Єр. 16, 19. [5] Іс. 18, 4. [6] Мф 22, 2. Лк
1305
14, 16. [8] 1 Кор. 15, 54. Одкр. 7, 17; 21, 4. [9]
1306
Іс. 33, 3. Мф 21, 15. [12] Рим. 8, 28. [14] Одкр. 20, 5. [16] Пс. 17, 7. [17] Ін 16, 21. 4 Цар. 19, 3. Іс. 13, 8. [19] 4 Цар. 4, 35. Єз. 37,
3. [20] Пс. 29, 6. Іс. 54, 8. [21] Мих. 1, 3.
Глава 27. [1] Іов. 26, 13. Одкр. 19, 20. [6]
1307
Бут. 11, 31; 48, 16. [23] Пс. 99, 3. Еф. 2,
1308
10. Євр. 2, 10.
1309
Глава ЗО. [1] Лк 12, 17. [2] 4 Цар. 18, 21. Єр. 2, 18; 37, 7. [3] Єр. 2, 36. [4] Іс. 19, 13. Єр. 2, 16. [5] Єр. 2, 36. [8] Іс. 8, 1. [9] Діян. 7,
1310
Втор. 5, 32; 28, 14. Притч. 4, 27. [22]
1311
Лев. 15, 19. [23] Втор. 11, 14. [25] Іс. 2, 15;
1312
41, 18. [26] Єр. 4, 23. Іоїл. 2, 10. Одкр. 21, 23.
1313
[27] Єз. 22, 21. Вих. 24, 17. Втор. 4, 24. [28]
1314
29, 6. Одкр. 20, 15. [31] Пс. 28, 4. [33] Одкр.
1315
Пс. 7, 15. Іс. 1, 31; 47, 14. [12] Іс. 9, 18.
[13] Іс. 60, 4. Еф. 2, 13. [14] Діян. 5, 11. Втор.
5, 24. [15] Пс. 14, 2. [16] Авв. З, 19. Пс. 17, 3.
[17] Пс. 44, 3; 92, 1. Мк 9, 2. [18] 1 Кор. 1,
20. [19] Втор. 28, 49. Єр. 5, 15. Єз. З, 5. [20] Мф 16, 18. Пс. 124, 1. [22] Пс. 43, 5; 57, 12. Іс. 43, 15. Як. 4, 12. [23] Іс. 35, 6. [24] Іс. 40,
1316
* Зірки.
1317
29; 45, 24. 1 Пет 1, 3.
1318
Глава 34. [1] Іс. 28, 23. [2] Єр. 25, 33. [3]
1319
Єз. 39, 17. Одкр. 19, 18. [4] Дан. 8, 10. Мк 13,
1320
2 Пет 3, 10. Одкр. 6, 14. [5] Єр. 46, 10. Іс.
63, 1. [6] Соф. 1, 7. [7] Пс. 21, 22. Ам. 4, 1. [8] Іс. 63, 4. [10] Іс. 66, 24. Мф 5, 26. Мк 9, 44. [11] Соф. 2, 14. Одкр. 18, 2.
1321
Іс. 32, 13. Ос. 9, 6. Єр. 9, 11. [14] Одкр.
1322
18, 2. [16] Втор. 28, 15. Нав. 21, 45. Єз. 12,
1323
Іс. 51, 11; 61, 7; 66, 14.
Глава 36. [1] 4 Цар. 18, 13. 2 Пар. 32, 1. Сир 48, 20. [2] Іс. 7, 3. [5] 4 Цар. 18, 7. [6] Єз. 29, 6-7. [9] 4 Цар. 18, 24. [10] 2 Пар. 35,
21. [11] 2 Пар. 32, 18. [14] 4 Цар. 18, 29. [16]
1324
Іс. 36, 19. [14] 4 Цар. 19, 14. [16] Пс. 79,
1325
[21] 4 Цар. 19, 20. [24] Єр. 22, 27. [25] 4 Цар.
1326
19, 24. [27] Пс. 36, 2; 128, 6. [28] Єр. 48, ЗО.
1327
Тов. 1, 21.
Глава 38. [1] 4 Цар. 20, 1. 2 Пар. 32, 24.
[2] Сир. 38, 9. [3] Мф 5, 48. [5] 4 Цар. 20, 5. Євр. 11, 34. [8] Сир. 48, 26. [12] 2 Пет. 1, 13. Іов. ЗО, 22. [13] Іов. 4, 21. [17] Ін 3, 16. Єз.
1328
Єр. 16, 18. [3] Мф 3, 3. Мк 1, 3. Лк 3, 4. Ін 1,
1329
Дан. 1, 3-4. [8] 4 Цар. 20, 19.
1330
Глава 40. [1] Іс. 35, 4; 52, 9. Лк 2, 10. [2]
1331
23. [4] Лк 18, 14. Іс. 42, 16. [5] Діян. 11, 14.
1332
[6] Іов. 14, 2. Пс. 102, 15. Сир. 14, 18. Як. 1,
1333
Іов. 12, 21. [25] Іс. 40, 18. [26] Пс. 146, 4.
1334
[27] Іов. 34, 5, 12. [28] Іс. 42, 5; 45, 11. [29]
1335
29, 20. Іс. 41, 1.
1336
[2] Діян. 7, 4. [4] Іс. 43, 10. Одкр. 1, 17; 22,
1337
Глава 41. [1] Іс. 1, 18; 40, 31. Єр. 2, 35.
1338
Іс. ЗО, 25. Пс. 106, 35. [19] Іс. 55, 13. [20]
1339
Пс. 95, 5. Єр. 10, 3.
1340
За перекладом 70-ти: на ім’я Його будуть уповати народи.
43, 17. [5] Іс. 37, 16. [6] Іс. 49, 6. Діян. 13,
47. [7] Іс. 61, 1. Лк 4, 18. [8] Іс. 48, 11. [10] Одкр. 5, 9. [13] Іс. 59, 1. [14] Іс. 57, 11; 62, 1;
65, 6. [16] Іс. 35, 5.
1341
Пс. 96, 7. [18] Іс. 29, 18. Єз. 12, 2. [19]
1342
Єр. 21, 14.
1343
Глава 43. [1] Іс. 41, 8. [2] Пс. 68, 2; 90,
1344
15. Мф 8, 26. [4] Мал. 1, 2. [5] Мф 8, 11. Зах.
1345
Мф 15, 14. [20] Єз. 33, 31. [21] Зах. 8, 8. [25]
1346
2 Кор. 5, 17. Одкр. 21, 5. [22] Ін 15, 16. 1 Ін
1347
4, 10. [24] Іс. 53, 12. Лк 24, 27. [25] Іс. 44, 22.
1348
Глава 44. [1] Іс. 43, 10. [2] Єр. ЗО, 10; 46,
1349
27. [3] Іоїл. 2, 28. Ін 7, 38. Діян. 2, 17. [4] Пс.
1350
1, 3. [5] Ам. 9, 12. Одкр. З, 12. [6] Іс. 41, 4;
1351
Іс. 42, 17. [18] Лк 10, 21. [22] Іс. 43, 25.
1352
[23] Іс. 49, 13. Єз. 6, 3. [24] Пс. 103, 2. Іс. 40,
1353
22. Єр. 51, 15. [25] Іов. 5, 12-13. 1 Кор. 1, 19.
1354
[26] Іс. 14, 32. Єр. 31, 4. [27] Вих. 14, 21.
1355
Нав. З, 16. [28] 3 Цар. 13, 2. Іс. 49, 13. Дан.
1356
Пс. 32, 9.
Глава 47. [1] Єр. 13, 18; 48, 18. Втор. 28,
56. [2] Суд. 16, 21. [3] Наум. З, 5. [4] 1 Тим. 4, 10. [6] Зах. 1, 15. 2 Цар. 24, 14. [7] Одкр. 18, 7. [8] Соф. 2, 15. [9] Іс. 51, 19. [10] Пс. 61,
1357
Пс. 57, 5. Зах. 7, 12. [9] Чис. 14, 8. Пс.
1358
105, 45. [10] Зах. 13, 9. Мал. З, 3. 1 Пет 1, 7.
1359
101, 26. Іс. 40, 28. Рим. 4, 17. [16] Втор. ЗО,
1360
29. Пс. 80, 15. Іс. 66, 12. [20] Єр. 50, 8. Одкр.
1361
18, 4. [21] Вих. 17, 6. Чис. 20, 10-11. Пс. 77,
1362
Мф 7, 29. Мк 1, 22. [5] Ін 15, 10. [6] Мф
1363
27. Іс. 51, 8. [10] Пс. 111, 4. Іс. 49, 23.
1364
Глава 51. [2] Бут. 12, 1. [3] Єз. 36, 35. Пс.
1365
2 Кор. 6, 2. [9] Іс. 61, 1. [10] Одкр. 7, 16.
[11] Іс. 62, 10. [13] Пс. 95, 11. Одкр. 12, 12. Іс. 52, 9. [14] Єр. 31, 20. [15] Мф 7, 11. Лк 15,
20. Ін 14, 18. [16] Пс. 50, 20. [18] Іс. 56, 7; 60, 4. [21] Іс. 60, 4. [22] Іс. 66, 12, 20. Лк 18,
1366
Пс. 109, 7. Мф 20, 19. [5] Рим. 4, 25. 1 Кор.
1367
Мф 26, 63; 27, 12. Мк 14, 61. Діян. 8, 32. [8]
1368
Мф. 17, 23. 1 Кор. 15, 3. [9] 1 Пет. 2, 22. 1 Ін
1369
З, 5. [10] Ін 12, 24. [11] Єр. 23, 6. Діян. 7, 52.
1370
Ін 1, 29. [12] Мк 15, 28. Лк 22, 37.
1371
Лк 21, 15. Діян. 6, 10.
Глава 55. [1] Ін 7, 37. [2] Мал. 4, 2. [3]
2 Цар. 7, 12. Діян. 13, 34. [4] Втор. 18, 15. [5] Діян. 13, 46. [6] Іс. 45, 19. Єр. 29, 13. Ос. 10,
12. [7] Єз. 18, 23. [8] 1 Кор. З, 19. [10] Втор.
1372
Іс. 2, 2. Мф 21, 13. Мк 11, 17. Лк 19, 46.
1373
6, 39. Одкр. 22, 15. 2 Пет. 2, 13. [11] Єр. 6,
1374
13; 8, 10. [12] Іс. 22, 13. Прем. 2, 6. 1 Кор.
1375
15, 32.
1376
Глава 57. [1] Пс. 11, 2. Мих. 7, 2. [2] Прем.
1377
Ін 10, 16. Еф. 2, 13. [9] Єр. 7, 33. [10] Лк
1378
Притч. 1, 16. Рим. З, 15. [8] Іс. 57, 20. [9]
1379
Іс. 59, 14. Іов. ЗО, 26. [10] Втор. 28, 29. [11]
1380
59, 9. Ос. 4, 1. [16] Іс. 63, 5. [17] Прем. 5, 18.
1381
Еф. 6, 17. 1 Сол. 5, 8. [19] Іс. 45, 6. [20] Рим.
1382
Іс. 38, 14. Єр. 8, 15. [12] Пс. 39, 13. [14] Іс.
1383
* За перекладом 70-ти: сліпим прозріння.
1384
Глава 61. [1] Іс. 11, 2; 42, 7. Лк 4, 18. Пс.
1385
60, 21. [4] Іс. 58, 12. Єз. 36, 34. [5] Іс. 60, 10.
1386
[6] Єр. 33, 21. Одкр. 1, 6; 21, 26. [8] Притч.
1387
Іс. 65, 23. Зах. 8, 13. [10] Іс. 59, 17. Мф
1388
22, 11. Пс. 44, 10. [11] Іс. 45, 8.
Глава 62. [1] Іс. 42, 14; 61, 11; 64, 12.
1389
[2] Іс. 56, 5; 65, 15. Одкр. 2, 17. [4] Ос. 1, 10. 1 Пет. 2, 10. [5] Мк 2, 19. Соф. З, 17. [6] Іс.
1390
41, 27. Єр. 16, 17. [7] Пс. 101, 15. [8] Іс. 54, 9;
1391
Втор. 7, 7-8; 32, 11-12. Вих. 19, 4. [10] Чис. 14, 11. Пс. 77, 57. [11] Вих. 14, ЗО. [12] Вих. 14, 21. Чис. 14, 17. [13] Прем. 19, 9.
[14] Пс. 105, 8. [15] Втор. 26, 15. Вар. 2, 16.
[16] Іс. 64, 8. [17] Рим. 11, 7. 2 Кор. З, 14. Втор. 32, 9. [18] Пс. 73, 3. [19] Іс. 64, 10.
1392
Єр. 7, 18. [12] Притч. 1, 24. Єр. 7, 13; 35, 14. Іс. 66, 4. [13] Лк 6, 25. [15] Чис. 5, 21. Діян. 11, 26. Гал. З, 14. [16] Втор. 6, 13. [17]
1393
1 Пет. 2, 9. Одкр. 1, 6. [22] Іс. 65, 17. [23] Чис. 28, 10. Одкр. 15, 4. [24] Мк 9, 44.
Глава 1. [1] 1 Пар. 6, 60. [2] 4 Цар. 21, 26.
1394
[3] 4 Цар. 23, 34; 24, 17; 25, 8. [5] Гал. 1, 15.
1395
[6] Вих. 4, 10. [8] Втор. 31, 6, 8. Єз. З, 9. Нав.
1396
Єз. 16, 52. [12] Іс. 31, 6. Вих. 34, 6. Іоїл.
2, 13. Зах. 1, 3. [13] Іс. 57, 5. [14] Іс. 31, 6.
[15] Єр. 23, 4. [17] Іс. 2, 2. [18] Ос. 1, 11. Єр.
31, 8. [19] Пс. 86, 4. Іс. 60, 4. [20] Єр. 2, 8.
[22] Ос. З, 5. [23] Пс. 120, 1. [24] Ос. 4, 19.
1397
Іс. 5, 29; 34, 5. Єр. 2, 15. [8] Єр. 6, 26. [9]
1398
Єз. 32, 10. [10] Єр. 6, 14. [11] Єр. 18, 17; 51,
1399
[15] Єр. 8, 16. [16] Єр. 2, 15. [18] Прем. 1, 8.
1400
[19] Іс. 22, 4. Єр. 9, 1. [22] Лк 16, 4. [23] Іс. 5,
1401
Іс. 1, 5; 9, 13. [5] Пс. 2, 3. [6] Єр. 4, 7. Соф.
1402
[10] Мф 24, 6. Єр. 4, 27. [12] Іс. 28, 15. [13]
1403
Єр. 22, 22. [14] Єр. 1, 9. [15] Втор. 28, 49. Єр.
1404
Втор. 32, 15. Іс. 1, 23. Зах. 7, 10. [29] Єр.
1405
9, 9. [31] Єр. 23, 25. Єз. 13, 6.
Глава 6. [1] Чис. 10, 9. Єр. 4, 5. [3] Єр. 12,
1406
10. [4] Єр. 51, 27. [6] Іс. 5, 7. [7] Єр. 9, 3. [9]
1407
Єр. 8, 13; 17, 6. [10] Діян. 7, 51-52. [11] Єр.
1408
Єр. 4, 4. [21] Єр. 6, 20. [22] Іс. 1, 12. [23]
1409
Втор. 9, 13. [28] Ос. 4, 1. [29] Втор. 32, 19-20.
1410
[ЗО] Єз. 8, 5. [31] Лев. 18, 21. 4 Цар. 23, 10.
1411
* Перед зірками.
Єр. 19, 6. [32] Єр. 19, 11. [33] Єр. 16, 4; 34,
20. [34] Єр. 16, 9; 25, 10. Єз. 26, 13.
Глава 8. [1] Плач. 2, 20. 4 Цар. 23, 16. [2]
1412
Цар. 17, 16. Єр. 16, 4. [3] Одкр. 9, 6. [5] Єз.
1413
Іов. 5, 13. [10] Іс. 13, 16; 56, 11. Єр. 6, 13; 23,
1414
11. [11] Єр. 6, 14. [12] Єр. 6, 15. [13] Іс. 5, 2.
1415
Мф 21, 19. Лк 13, 6. [14] Єр. 4, 5; 9, 15. [15]
1416
Єр. 14, 19. [16] Єр. 4, 15. [17] Пс. 57, 5. [22]
1417
Єр. 46, 11.
1418
Єр. 5, 9. [11] Пс. 78, 1. Мих. З, 12. Єз. 12,
1419
20. [12] Втор. 32, 28. Пс. 106, 43. Ос. 14, 10.
1420
[13] Втор. 29, 25. [14] Іс. 65, 2. Вар. 1, 22.
1421
Пс. 113, 16. Іс. 41, 29. Ос. 8, 6. [10] Пс. 9,
1422
37. [11] Гал. 4, 8. Вар. З, 18. [12] Пс. 135, 6.
1423
Єр. 51, 15. [13] Пс. 134, 7; 148, 4. [14] Єр. 51,
1424
17. Рим. 1, 22. [16] Єр. 51, 19. [21] Єр. 50, 6.
1425
* Жертви.
1426
[10] Єр. 7, 26. [11] Притч. 1, 28. Іс. 1, 15. Єр.
1427
12. Єз. 8, 18. Мих. З, 4. [12] Втор. 32, 37-
1428
16; 14, 11. [15] Іс. 1, 16. [16] Іс. 42, 25. Єр.
1429
50, 32. Рим. 11, 17. [17] Єр. 32, 29. [19] Іс.
1430
Єр. 9, 4. Мк 14, 68. [7] Мф 23, 38. [8] Пс.
1431
78, 1. [9] Плач. З, 52. Одкр. 9, 17. [10] Єр. 6,
1432
3. [13] Лев. 26, 16. Втор. 24, 38. Мих. 6, 15.
1433
Агг. 1, 6. [14] Єр. 32, 37. [16] Втор. 6, 13; 10,
1434
Як. 1, 21. [16] Нав. 7, 19. Ін 9, 24. Іс. 59,
1435
9. [17] Плач. 1, 2, 16. [18] Іс. 47, 1. Плач. 5,
1436
16. [20] Єр. 1, 14. [21] Єр. 6, 24. [22] Єр. 5,
1437
19; ЗО, 15. [27] Єр. 5, 8.
1438
Глава 14. [2] Плач. З, 6. [3] Втор. 28, 24.
1439
Єр. 23, 21, 25; 27, 15. Єз. 13, 9. [15] Єр.
1440
5, 13. [16] Єр. 16, 4. [17] Єр. 9, 1. Плач. 1, 16;
1441
2, 18. [19] Пс. 73, 1. Єр. 8, 15. [20] 1 Езд. 9,
1442
Єр. 17, 3; 20, 5. [14] Втор. 28, 36; 32, 22.
1443
Єр. 17, 4. Рим. 10, 19. [15] Єр. 17, 18. [16]
1444
Глава 16. [2] 1 Кор. 7, 26. [4] Єр. 7, 33; 8,
1445
Єр. 23, 7. [16] Мф 4, 19; 13, 47. Ам. 4, 2.
1446
[19] Іс. 25, 4. Єр. 17, 17. Рим. 1, 25. [20] Іс.
1447
40, 19. Єр. 10, 3. Прем. 13, 11.
1448
Глава 17. [1] Іс. 65, 6. [2] Єр. 11, 13. [3]
1449
Єр. 15, 13. [4] Єр. 15, 14. [5] Пс. 117, 8. Притч.
1450
29, 25. Іс. 31, 1. [6] Іс. 1, ЗО. Єр. 48, 6. [7] Пс.
1451
[17] Іов. 34, 21. Притч. 5, 21. [18] Іс. 40, 2.
1452
Єр. 16, 19. [18] Єр. 20, 11. [19] Іс. 29, 21.
1453
[25] Єр. 22, 4. [26] Єр. 32, 44. [27] Іс. 1, 31.
1454
Ам. 5, 6. Єр. 21, 14.
1455
12. [20] Бут. 44, 4. Пс. 7, 16. Мф 22, 15. [21]
1456
Пс. 108, 9-10. [22] Пс. 34, 7. Лк 20, 20. [23]
1457
Єр. 11, 19. Пс. 108, 14.
1458
Мир навколо.
1459
Жах навколо.
[13] 4 Цар. 23, 12. [15] Вих. 32, 9. Неєм. 9, 17. Єр. 7, 26.
Глава 20. [1] 1 Езд. 2, 37. 1 Пар. 24, 14. [2] Єр. 37, 15. Євр. 11, 36. [4] Єр. 21, 7. [5]
1460
4 Цар. 23, 31. [12] 4 Цар. 23, 34. [13] Лев. 19, 13. [16] Єр. 9, 24, 1 Ін 2, 4. [17] Єр. 26, 23. [18] Єр. 16, 6. З Цар. 13, ЗО. [19] Єр.
36, ЗО. [20] Єр. 14, 18; ЗО, 14. [21] Єр. 2, 20;
5, 23; 11, 7-8. [22] Ос. 12, 1. [23] Єр. 4, 31;
1461
Втор. ЗО, 3. Єр. 29, 14. Лк 1, 54. [4] Пс.
1462
22, 1. Іс. 40, 11; 45, 13. Єр. З, 15. Єз. 34, 12.
1463
Єр. 16, 14. [10] Єр. 5, 7; 9, 2; 12, 4. [11] Єр. 8,
1464
10. [12] Єр. 13, 16. [14] Єр. 5, ЗО. Іс. 1, 9; 28,
1465
Суд. З, 7. [28] 1 Пет 4, 11. [29] Сир. 48, 1.
1466
Лк 24, 32. Одкр. 11, 5. [ЗО] Втор. 18, 20. Єр.
1467
14, 15. [31] Єз. 13, 6; 22, 28. [32] Єз. 14, 9.
1468
Єр. 14, 21.
1469
Глава 25. [4] Єр. 7, 25; 29, 19; 44, 4. [5]
1470
4 Цар. 17, 13. Єр. 18, 11; 35, 15. Іона 3, 8. [6]
1471
Втор. 8, 19; 11, 28. Єр. 7, 6. [9] 4 Цар. 17,
1472
23. Єр. 19, 4, 8. [10] Іс. 24, 8. Єр. 7, 34. [12]
1473
Єр. 51, 7. Іс. 51, 21. [29] 1 Пет. 4, 17. [ЗО]
1474
Одкр. 19, 15. [33] Іс. 34, 3. Єр. 7, 33. Одкр.
1475
11, 8. [34] Іс. 65, 12.
1476
Єр. 7, 3. [15] Єр. 22, 17. Мф 23, 35. [18]
1477
Мих. 1, 1; 3, 12. [19] Єр. 18, 8. Іона 3, 10. [20]
1478
25, 22. Єр. 39, 14.
1479
Седекії.
1480
Чис. 14, 18. Іс. 41, 10. Єр. 46, 28. [12]
Єр. 8, 22. [14] Плач. 1, 19. Єр. 2, 19. [15] Єр.
13, 22; 15, 18. [16] Вих. 23, 22. Іс. 41, 11. [17] Єр. 33, 6. [18] Єр. 31, 23. [21] Мих. 5, 2. Пс. 39, 8. Ін 4, 34. [22] Єр. 24, 7. [23] Єр. 23, 19.
1481
Іс. 54, 13. Ін 6, 45. Євр. 8, 11. Єр. 33, 8.
1482
135, 8-9. [37] Єр. 33, 20-21. [38] Неєм. З, 1.
1483
2 Пар. 26, 9. Зах. 14, 10. [40] 4 Цар. 11, 16.
1484
Неєм. З, 28.
1485
Єр. 31, 31, 33. Рим. 11, 27. [41] Втор. ЗО,
1486
33, 10. [44] Єр. 17, 26; 29, 14; ЗО, 3; 31, 23.
1487
Глава 33. [1] Єр. 32, 2. [2] Вих. 15, 3. Пс.
1488
82, 19. [4] Єр. 22, 10. [5] Втор. 31, 17. [6] Єр.
1489
1 Пет. 2, 5. Іс. 61, 6. Мал. З, 3. [20] Єр.
1490
31, 36; 33, 20. [26] Пс. 125, 1. Єр. 31, 20. Єз.
1491
39, 25.
1492
Глава 34. [1] 4 Цар. 25, 1. [2] Єр. 21, 7. [3]
1493
Єз. 6, 12; 14, 21. [18] Єр. 7, 20; 44, 6. Єз.
5 15.
Глава 43. [2] 4 Цар. 25, 23. [4] Єр. 22, 4. [6] 4 Цар. 25, 26. [7] Ос. 9, 3. Іс. ЗО, 4. [11]
1494
Єр. 44, 24. [27] Єр. 31, 28. Дан. 9, 14.
1495
Глава 45. [1] Єр. 36, 4. [4] Єр. 24, 6. Ам.
1496
[ЗО] Єр. 21, 7; 22, 25. 2 Пар. 36, 17, 20.
1497
9, 11. [5] Рим. 12, 16. Єр. 21, 9.
1498
Єр. 8, 22. [14] Єр. 44, 1. [18] 3 Цар. 18, 19. Ам. 9, 3. [21] Єр. 50, 31. [25] Єз. ЗО, 15.
[27] Іс. 44, 2-4. Єр. ЗО, 10. [28] Бут. 26, 24. Іс. 27, 8; 41, 10.
1499
Іс. 16, 10. [34] Єр. 25, 25. Іс. 15, 4-6. [36]
1500
Іс. 16, 11. Плач. 1, 20. [37] Іс. 15, 2-3. Єз. 7,
1501
7, 4. Ос. 8, 1. [41] Єр. ЗО, 6. [43] Іс. 24, 17.
1502
[44] Ам. 5, 19. [45] Чис. 21, 28. [46] Чис. 21,
1503
18, 16. [14] Авд. 1, 1. [15] Авд. 1, 2. [16] Єр.
1504
51, 55. Ам. 9, 3. [17] Єр. 50, 13. [18] Бут. 19,
1505
[3] Єр. 4, 25; 9, 10. [4] Іс. 55, 6. Ос. З, 5; 6, 1.
1506
[6] Єр. 2, 8; 10, 21. Єз. 34, 1-13. [8] Іс. 48, 20.
1507
4 Цар. 19, 35. Іс. 37, 36. [19] 3 Цар. 18,
1508
19. Втор. 32, 14. [20] Єр. 31, 34; 33, 8. Дан. 9,
1509
24. [23] Іс. 13, 19; 14, 4. Одкр. 18, 17. [25]
1510
Втор. 32, 34. Іс. 13, 5. Рим. 2, 5. [27] Єр. 46,
1511
21. 4 Цар. 25, 9. [29] Одкр. 17, 16; 18, 6. [ЗО]
1512
Дан. 5, 5—6. [44] Єр. 49, 19. Іов. 41, 1.
1513
[45] Єр. 49, 20, 29. [46] Єр. 49, 21; 51, 29.
1514
Глава 51. [1] Іс. 13, 1. Єр. 4, 11. [2] Іс. 27,
1515
4 Цар. 25, 6. [10] Єр. 39, 6. [11] 4 Цар.
1516
25, 7. Єз. 12, 13; 17, 16. [12] 4 Цар. 25, 8. [13]
1517
4 Цар. 25, 9. Єр. 39, 8. [16] 4 Цар. 25, 12.
1518
14. [19] 4 Цар. 25, 15. [20] 3 Цар. 7, 23. [21]
1519
Цар. 7, 15. 4 Цар. 25, 17. [24] 4 Цар. 25, 18. [27] 4 Цар. 25, 21. [ЗО] 1 Езд. 2, 64. [31]
1520
Цар. 25, 27.
1521
Єр. 4, 31. Плач. 1, 8. [18] Дан. 9, 7. [19]
1522
Єр. 14, 3; ЗО, 14. Плач. 2, 10. [20] Пс. 24, 17.
1523
Лк 21, 26. Втор. 32, 25. [21] Плач. 1, 16. Єр.
1524
Глава 2. [1] Єз. 7, 8. Плач. 4, 1. Авд. 1, 4.
1525
Єр. 2, 8. [15] Єз. 5, 14. Мк 15, 29. [16]
1526
15. [18] Єр. 9, 1; 14, 17. Плач. 1, 16. [19] Іов.
1527
ЗО, 16. [20] Втор. 28, 53. Єр. 19, 9. [21] Плач.
1528
Глава 3. [1] Єз. 7, 10. [2] Єр. 13, 16. [3]
1529
Іов. 19, 21. [5] Єр. 9, 15. [6] Пс. 142, 3. [7]
1530
Плач. 1, 5; 3, 46. [17] Лев. 26, 17. Втор. 28,
1531
З, 42. [22] Плач. 1, 15.
1532
Пс. 38, 10; 76, 11. [ЗО] Мф 5, 39. [31] Пс.
1533
76, 8. [32] Пс. 29, 6. Іс. 54, 7-8. Мих. 7, 18.
1534
[38] Ін 1, 3. [39] Єр. ЗО, 15. Мф 7, 3. [40] Єр. З,
1535
23. 1 Кор. 11, 28. [42] Дан. 9, 5. [45] 1 Кор. 4,
1536
13. [47] Іс. 24, 17. [48] Єр. 14, 17. [50] Пс. 79,
1537
Єр. 5, 31. [16] Плач. 5, 12. [18] Єз. 7, 2. [19]
1538
Єр. 4, 13. [20] Дан. 9, 24. [21] Пс. 136, 7. [22]
1539
Іс. 40, 2.
1540
Глава 5. [1] Єз. 5, 14. [2] Єр. 6, 12. [4] Єз.
1541
4 Цар. 6, 29. Єр. 19, 9. [11] Єр. 7, 20. [13]
1542
Перекладено з грецької.
1543
Перекладена з грецької.
1544
Вар. 2, 6. Дан. 9, 7. [17] Дан. 9, 5. [20]
1545
Втор. 28, 15. Дан. 9, 11. [22] Єр. З, 17,
1546
Глава 2. [1] Дан. 9, 2. [2] Втор. 28, 53. [6]
1547
Вар. 1, 15. Дан. 9, 7. [9] Дан. 9, 14. [10] Лев.
1548
Мф 5, 6. [19] Дан. 9, 18. [21] Єр. 27, 12. [22]
1549
Єр. 38, 2. [23] Єр. 7, 34; 16, 9; 25, 10. [24] Єр.
1550
27, 17. [28] Лев. 26, 3, 9. [29] Лев. 26, 33. [ЗО]
1551
Втор. 9, 13. Лев. 26, 41. [31] Втор. ЗО, 6. [34]
1552
Єр. 2, 13. [13] Пс. 80, 14. [16] Єр. 28, 14.
1553
[18] Мф 6, 25. [20] Рим. 1, 21. Прем. 13, 1.
1554
[23] Сир. 15, 7, 9. 1 Кор. 1, 20, 22. [26] Бут.
1555
6, 4. [27] 1 Кор. 1, 27. [29] Втор. ЗО, 12. [31]
1556
1 Кор. 2, 7-8. [32] Бут. 1, 24. [36] Вих. 15,
1557
Єз. 8, 2. [28] Сир. 43, 12.
Глава 2. [1] Діян. 7, 55. Одкр. 21, 11. Дан.
8, 17. [3] Пс. 77, 8. Єр. З, 25; 7, 26. [4] Іс. 48,
4. Єр. 5, 3. Мк 10, 5. [5] Єз. З, 11; 12, 2. Іс.
ЗО, 9. [6] Єр. 1, 8. Мих. 7, 2. [8] Одкр. 10, 9.
1558
Єз. 11, 12. [7] Єз. 11, 12. [8] Єр. 1, 16; 7,
1559
Ос. 9, 3. [14] Лев. 22, 8. [16] Лев. 26, 26.
1560
Єз. 5, 16; 12, 19; 14, 13. [17] Плач. 2, 12. Єз.
1561
Єз. 4, 16; 14, 13. [17] Лев. 26, 22. Єз. 21, 17.
1562
Глава 6. [2] Єз. 36, 1. [3] Єз. 36, 2. Ам. 4,
1563
24, 22-23.
Глава 5. [3] Єз. 12, 14. [6] Іс. 2, 6. Єр. 2,
1564
1. [4] Лев. 26, ЗО. [7] Єз. 7, 27. [8] Іс. 43, 5. Єз. 12, 16. [9] Іс. 45, 17. Єз. 20, 43; 36, 31. [11] Єз. 21, 12. [12] Єр. 24, 10; 48, 17. Єз. 14,
1565
Іоїл. 2, 2. [15] Плач. 1, 20. Єз. 5, 12. [16]
1566
Іс. 38, 14. [17] Єз. 21, 7. [18] Іс. 15, 2-3. Єр.
1567
48, 37. [19] Іов. 20, 20. Притч. 10, 2. Сир. 5,
1568
10. Соф. 1, 18. [21] Іс. 1, 7. Єр. 6, 12. Ос. 7, 9.
1569
[25] Єр. 8, 11. [26] Іс. 29, 14. [27] Втор. 28,
1570
Вихор.
1571
[8] Притч. 10, 24. [10] 4 Цар. 25, 21. Єр. 39,
1572
6; 52, 10. [12] Єз. 5, 6-7. [13] Чис. 16, 45. Єз.
1573
8. [15] Єр. 21, 13. [16] Іс. 57, 13. Зах. 8, 13.
1574
Соф. З, 17. [17] Єр. 23, 3. [19] Єр. 24, 7; 32,
1575
* Місто.
1576
Єр. 14, 14. [9] Зах. 13, 4. [10] Єр. 6, 14.
1577
[11] Іс. 28, 17. [16] Єр. 6, 14; 8, 11. Єз. 13, 10.
1578
[18] Мих. З, 5. Рим 16, 18. 2 Тим. З, 6. [19]
1579
Єр. З, 2. [26] Єз. 23, 20. [ЗО] Кол. 2, 11.
1580
[33] Бут. 38, 16-17. [35] Ос. 5, 3. [37] Наум. З,
1581
5. [38] Єз. 23, 10. [40] Єз. 23, 47. [41] 4 Цар.
1582
Бут. 18, 20. [49] Сир. 16, 9. Лк 17, 28.
1583
Неєм. 10, 29. [60] Лк 1, 72. Євр. 8, 8. [61] Єз.
1584
Єз. 27, 26. [12] 4 Цар. 24, 10. 2 Пар. 36,
1585
10. [13] Єр. 34, 19. [15] 4 Цар. 24, 20. Іс. ЗО, 2.
1586
[16] 4 Цар. 24, 17, 20. Єр. 34, 3. [17] 4 Цар. 25,
1587
1. Іс. 29, 3. Єз. 4, 2. [18] 1 Езд. 10, 19. [19] Єз.
1588
9, 10. [20] Єз. 12, 13; 32, 3. [21] Єз. 12, 14. [22]
1589
Єз. 22, 12. Неєм. 5, 7. [16] Втор. 15, 8. Іс.
1590
55, 7. Єз. 33, 11. [24] Єз. З, 20. [25] Єз. 33, 17,
1591
4 Цар. 23, 31. Зах. 11, 3. [4] 4 Цар. 23, 33.
1592
Єр. 22, 11-12. [5] 4 Цар. 23, 34. [7] Ам. З, 4, 6.
1593
Глава 20. [1] Єз. 14, 1. [3] Єз. 14, 3. [4] Єз.
1594
Чис. 14, 16. Втор. 9, 28. [15] Чис. 14, ЗО. Пс. 94, 11. Євр. З, 11. [16] Ос. 9, 17. [17] Єз.
5, 11. [18] Втор. 4, 25. [21] Дан. 9, 11. [22] Чис. 14, 13. [25] Пс. 80, 13. 2 Сол. 2, 9-10.
1595
22, 2. [5] Вих. З, 6, 8. [6] Вих. З, 17. [7] Вих.
1596
1 Кор. 4, 21. [38] Мф 25, 31-32. [39] Іс.
1597
29, 23. [40] Іс. 27, 13. Зах. 8, 22; 14, 16. [41]
1598
61. [46] Ам. 7, 15. [47] Єр. 11, 16; 17, 27. Єз.
1599
Мих. З, 1. [7] Пс. 93, 6. [10] Лев. 18, 7-8,
19. [11] Лев. 18, 9, 15, 20. Єз. 33, 26. [12] Лев. 25, 36. Притч. 28, 8. [14] Єз. 17, 24. [15] Єз. 12, 15. [18] Єр. 6, 28. [21] Втор. 4, 24. Іс.
ЗО, 27. Наум. 1, 6. [22] Зах. 13, 9. Мал. З, 3; 4, 1. [24] Євр. 6, 7. [25] Іс. 1, 23. Мих. З, 2.
1600
Єр. 13, 22. Єз. 16, 37. [31] Пс. 74, 9. Єр.
1601
25, 15. [35] Єр. 2, 32; 3, 21. Ос. 2, 13. [37] Єр.
1602
7, 31. Єз. 16, 20; 20, 26. [39] Іс. 1, 11-12. [44]
1603
Єз. 16, ЗО. [45] Єз. 16, 38. Іс. 1, 15. [47] Єз.
1604
Бут 4, 10. Єз. 26, 4. Пс. 78, 13. [9] Наум.
1605
З, 1. [13] Єз. 5, 13; 16, 42. [16] Притч. 31, 10.
1606
Сир. 26, 16. 1 Кор. 7, 29-30. [17] Втор. 26,
1607
14. Ос. 9, 4. Єз. 24, 22. [22] Єр. 16, 7. Єз. 24,
1608
17. [23] Єз. 24, 22. [24] Єз. 12, 6. [25] Пс. 143,
1609
Іс. 15, 1. Єр. 48, 1. Єз. 35, 2. [9] Єр. 48, 1. Ам.
1610
2, 2. [12] Єр. 49, 7. Авд. 1, 8. [13] Ам. 1, 12.
1611
[15] Іс. 14, 2. Єр. 47, 1-2.
1612
Іс. 24, 8. Єр. 7, 34. [14] Єз. 26, 4. [15] Єз.
1613
24, 21. [16] Одкр. 18, 9. [17] Ос. 9, 13. [20] Єз.
1614
Глава 27. [2] Іс. 23, 1. Ам. 1, 9. [3] Єз. 28,
1615
Єз. 26, 20; 31, 16, 18. [12] Єз. 27, 3. [13] Єз.
1616
20. Єз. 20, 47. [19] Єз. 27, 36. [21] Іс. 23, 4, 12.
1617
[22] Вих. 14, 18. Пс. 45, 11. Єз. 26, 6. [24] Чис.
1618
4 Цар. 18, 21. Іс. 36, 6. [8] Єр. 44, ЗО. [10]
1619
Єз. ЗО, 6. [11] Єз. 32, 13. [12] Єз. ЗО, 23. [13]
1620
Іс. 19, 18. [14] Бут 10, 14. Єр. 44, 1. [16] Плач.
1621
4, 17. Єз. 26, 6. [18] Пс. 136, 8. [20] Іс. 10, 5.
1622
Єз. ЗО, 11. [12] Єз. 28, 7; ЗО, 11. [14] Пс. 33, 17; 62, 10; 142, 7. [15] Іс. 14, 11. [16] Іс.
14, 9. Єз. 28, 8; 32, 18. [18] Єз. 28, 8.
Глава 32. [2] Іс. 5, 29. Єр. 49, 19. Єз. 29,
1623
Іс. 58, 1. Єз. З, 17. [8] Єз. 24, 8. Діян. 18,
1624
6. [10] Пс. 37, 5; 89, 8-9. [11] 2 Цар. 14, 14.
1625
Єз. 18, 23, 32. Агг. 1, 5. [12] Єз. 18, 24. [13]
1626
1 Кор. 10, 12. [15] Вих. 22, 26. Втор. 24, 13.
1627
[16] Іс. 43, 25. Єр. 31, 34. [17] Єз. 18, 25. [20]
1628
Ам. 9, 3. [29] Єз. 26, 6; 28, 24. [31] Іс. 42,
1629
20; 53, 1.
1630
Глава 34. [3] Єр. 23, 1. Зах. 11, 17. [4]
1631
1 Пет. 5, 3. [5] Іс. 53, 6. Мф 9, 36. [10] Єз. З,
1632
Пс. 22, 1. Іс. 40, 11. Єр. 23, 5. Єз. 37, 24.
1633
Ін 10, 11. Євр. 13, 20. [25] Єз. 37, 26. Ос. 2,
1634
46, 27. [29] Іс. 4, 2; 11, 1. [31] Пс. 99, 3. Єз.
1635
44, 3. Зах. 13, 1. [26] Єр. 32, 39. Єз. 11, 19.
1636
11, 20; 37, 23. [29] Пс. 31, 2. Ос. 2, 21-22.
1637
Зах. 9, 17. [31] Єз. 6, 9; 16, 61. [32] Єз. 36,
1638
Зах. 12, 10. Єз. 17, 24. [16] Єз. 4, 1. [21]
1639
Єз. 45, 9. Чис. 16, 7. [7] Діян. 21, 28.
1640
19, 19. Втор. 22, 11. [18] Вих. 28, 42. [19] Єз.
1641
Стихи з 24-го по 91-й перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає.
1642
Мф 27, 66. [20] Дан. З, 93. Єр. 10, 10. Мф
1643
27, 43. [22] 1 Мак. 2, 60. [23] Пс. 36, 40; 90,
1644
14. Євр. 11, 33. [24] Притч. 26, 27; 28, 10.
1645
[26] Пс. 9, 37. Дан. 2, 44. [27] Дан. З, 50; 6,
1646
Дан. 11, 36. [8] Дан. 8, 22; 11, 4. [9] Дан.
1647
Дан. 11, 31. Євр. 10, 11. [15] Дан. 7, 9. [16]
1648
Дан. 8, 16. [23] 1 Езд. 6, 14. Дан. 10, 12.
1649
[24] Єр. 23, 5. Єз. 37, 25. [25] 1 Езд. 6, 14. Лк
1650
7, 19. [26] Іс. 53, 8. Мф 24, 2. Дан. 11, 10.
1651
[27] Мф 24, 15. Мк 13, 14. Лк 21, 20.
1652
Дан. 2, 43; 11, 27. [19] 1 Мак. 6, 8, 16.
1653
[20] Зах. 9, 8. [22] Дан. 11, 10. [26] Пс. 40,
1654
10. Ін 13, 18. [ЗО] Чис. 24, 24. [31] Чис. 28, 4.
1655
* 13-а і 14-а глави перекладені з грецької,
1656
тому що в єврейському тексті їх немає.
1657
Дан. 8, 17, 26. Діян. 1, 7. 1 Пет. 1, 12. [10] Дан. 11, 33, 35. 1 Пет. 1, 7. [11] Дан. 9, 27. Мф
24, 15. [12] Мк 13, 13. [13] Лк 19, 17. 1 Сол. 4,
1658
16. Одкр. 20, 6.
1659
Соф. З, 9. [15] Нав. 7, 24. Іс. 65, 10. Вих. 19, 1. Мих. 7, 15. [17] Вих. 23, 13. Втор. 12,
1660
[18] Іов. 5, 23. Єз. 34, 25. [19] Пс. 44, 10.
1661
2 Кор. 11, 2. Одкр. 19, 7. [20] Іс. 53, 11. Ін 17,
1662
Іс. 42, 19-20. Зах. 7, 11. [8] Лев. 6, 26. Зах. 11, 16. [9] Іс. 24, 2. [10] Лев. 26, 26. Мих. 6, 14. Агг. 1, 6. [11] Іс. 28, 7. Мф 14, 7. [13] Втор. 12, 2. [15] Нав. 5, 9. Ос. 9, 15. З Цар. 12,
29. [19] Іс. 41, 16. Єр. З, 24.
1663
Ос. 6, 7. [4] 1 Цар. 8, 5. З Цар. 12, 20. Ос.
1664
2, 8. [5] 3 Цар. 12, 28. Ос. 10, 5. [6] Єр. 10, 8.
1665
Єр. 2, 24. [10] 4 Цар. 15, 19. [11] Єр. 11, 13.
1666
[12] Іс. 42, 20. [13] Іс. 1, 11. Єр. 6, 20. Ам. 5,
1667
21. [14] Втор. 32, 15. 4 Цар. 25, 9. Єр. 17, 27.
1668
Глава 9. [1] Єз. 16, 33; 20, 32. Ос. 2, 12.
1669
Бут. 49, 25. [15] Ос. 12, 11. [17] Ос. 4, 6.
1670
Ос. 8, 5. [6] Ос. 5, 13. [7] Ос. 9, 6. [8] Іс. 2, 18-19.
1671
Лк 23, ЗО. Одкр. 6, 16. [9] Ос. 9, 9. [11] Єр. 31,
1672
Глава 10. [1] Єр. 11, 13. [4] Втор. 29, 18. [5]
1673
Єр. 25, ЗО. [11] Іс. 60, 8. [12] Ос. 8, 11.
Глава 12. [1] Ос. 5, 13; 7, 11. [2] Ос. 4, 9.
[3] Бут. 25, 26; 32, 24. [5] Вих. З, 15. [8] Одкр.
З, 17. [9] Іс. 43, 11. Ос. 13, 4. [10] Євр. 1, 1.
1674
Ос. 9, 15. [12] Бут. 28, 5; 29, 20. [13]
1675
Вих. З, 10; 12, 37. Євр. З, 16.
1676
Глава 13. [1] 3 Цар. 14, 10; 16, 31. 4 Цар.
1677
Пс. 15, 10; 55, 14. Діян. 10, 42. 1 Кор.
1678
Глава 14. [1] Ос. 5, 9; 11, 6. [2] Єр. З, 22. Зах. 1, 4. [3] Лк 15, 18. Євр. 13, 15. [4] Єр. 17, 5. Мих. 7, 5. [6] Пс. 71, 16. [7] Пс. 51, 10. Пісн. 4, 11. Флп 4, 18. [10] Втор. 32, 28. Єр.
1679
Іоїл. 2, 15. [15] Іс. 13, 6. [16] Втор. 16,
1680
Глава 2. [1] Чис. 10, 3. Іс. 2, 12. Іоїл. 1,
1681
15. [2] Єр. 13, 16. Єз. ЗО, 3. Ам. 5, 18. [3] Пс.
1682
49, 3. [4] Одкр. 9, 7. [6] Наум. 2, 10. [10] Іс.
1683
Пс. 84, 13. [23] Єз. 34, 26. [24] Притч. З,
1684
10. [25] Іоїл. 1, 4. [26] Втор. 8, 10. [27] Іс.
1685
45, 5. [28] Іс. 44, 3. Єз. 36, 25. Ін 7, 39. Діян.
1686
2, 17. [29] Діян. 2, 18. Рим. 8, 15. Гал. 4, 6.
1687
Одкр. 22, 1. Єз. 47, 1. [21] Втор. 32, 43. Одкр.
1688
Глава 1. [1] Іс. 1, 1. 4 Цар. 14, 23. Зах.
1689
14, 5. [2] Єр. 25, ЗО. Іоїл. З, 16. [3] 2 Цар. 12,
1690
[17] Зах. 14, 21. [18] Ам. 9, 13. Зах. 14, 8.
1691
3 Цар. 12, 33. 4 Цар. 23, 15. [15] 3 Цар. 22, 39. Ам. 6, 4.
Глава 4. [1] Пс. 21, 13. Іс. 5, 17. Єз. 6, 3.
1692
[3] Єз. 12, 12. [4] Ам. 5, 5. [5] Лев. 7, 12. [7]
З Цар. 17, 1. Як. 1, 17. [9] Агг. 2, 17. [10]
1693
Іс. 29, 21. Соф. 1, 12. [11] Соф. 1, 13. [12]
1694
Іс. 59, 15. Ам. 8, 4. [13] Ам. 8, 3. [14] Пс. 33,
1695
15. Іс. 1, 16-17. Рим. 12, 9. [15] Пс. 96, 10.
1696
11. Соф. 1, 15. [19] Іс. 24, 18. Єр. 48, 44. [20]
1697
Чис. 10, 10. Неєм. 10, 31; 13, 15. [6] Ам.
2, 6. [8] Єр. 47, 2. [9] Єр. 15, 9. [10] Тов. 2, 6. 1 Мак. 1, 39. Зах. 12, 10. [11] Іс. 32, 6. 1 Цар.
3, 1. 1 Мак. 1, 45. [12] Іс. 17, 12. 2 Пар. 15, 3.
[13] 2 Пар. 36, 17. Плач. 2, 21. [14] Ос. 4, 15.
Глава 9. [2] Пс. 138, 8. Єр. 23, 24. Авд. 1,
4, [3] 3 Цар. 18, 19. 4 Цар. 19, 23. Єр. 46, 18.
1698
Іс. 62, 4, 9. Єз. 28, 26. [15] Єр. 32, 41.
1699
Глава 1. [1] Єр. 49, 14. [2] Єр. 49, 15. [3]
1700
Чис. 24, 21. Єр. 21, 13. [4] Єр. 49, 16. Ам. 9,
1701
2. [5] Єр. 49, 9. [7] Пс. 40, 10. Дан. 11, 27. [8]
1702
3 Цар. 17, 9. [21] Пс. 109, 6. Мих. 4, 7. Ін
1703
16, 8.
Глава 1. [1] 4 Цар. 14, 25. [2] Бут. 10, 11. Іона 3, 3. [4] Пс. 106, 25. [5] 4 Цар. 17, 29. [9]
1704
Пс. 17, 7. [10] Пс. 49, 14. Євр. 13, 15. [11] Мф 12, 40.
1705
Глава 3. [3] Іона 1, 2. [5] Мф 12, 41. Лк 11,
1706
32. [6] Єз. 26, 16; 27, ЗО. Вих. 33, 4. [8] Єр. 18,
1707
11. [9] Іоїл. 2, 14. [10] Єр. 18, 7-8; 26, 19.
1708
Соф. З, 19. Дан. 7, 14. Лк 1, 33. [9] Зах. 9,
1709
5. [10] 4 Цар. 19, 3. Пс. 47, 7. Іс. 59, 20. [12]
1710
Глава 5. [2] Мф 2, 5-6. Ін 7, 42. [3] Іс. 7,
1711
14. Одкр. 12, 2. Рим. 9, 5. [5] 4 Цар. 18, 25.
1712
Іс. 11, 12; 55, 8. [13] Іс. 41, 15.
1713
Чис. 22, 6; 23, 7-8. [6] Ос. 6, 6. Мф 9, 13.
1714
Лев. 19, 36. Притч. 11, 1. [13] Єз. 12, 20. [14]
1715
Єр. 12, 13. Агг. 1, 6. Соф. 1, 13. [16] 3 Цар.
1716
[8] Втор. 10, 12. Ос. 6, 6. [10] Мих. 2, 2. [11]
1717
Лев. 26, 26. Ос. 4, 10. [15] Втор. 28, 38-39.
1718
Пс. 44, 7. Іс. 10, 24. Зах. 2, 12. [15] Вих.
1719
12, 37. [17] Пс. 71, 9. Іс. 49, 23. Ос. З, 5. [18]
1720
Вих. 34, 6-7. Прем. 11, 23-24. Іс. 54, 7-8.
1721
Єр. 31, 34; 33, 8. Плач. З, 22. Діян. 10, 43.
1722
Ін 3, 36. Рим. 1, 17. Гал. З, 11. Євр. 10, 38.
1723
40. [12] Єз. 24, 9. Наум. З, 1. [14] Іс. 11, 9.
1724
Пс. 45, 4; 76, 19-20. [11] Нав. 10, 12-13.
[18] Пс. 12, 7. Іс. 61, 10. [19] 2 Цар. 22, 34. Пс. 17, 34.
Глава 1. [1] 4 Цар. 22, 1. [3] Іс. 24, 3. Ос. 4,
1725
6, 9. [8] Іс. 33, 1. [9] Єр. 22, 13. [11] Лк 19,
1726
Авв. 2, 8. [18] Єр. 10, 8. [19] Ос. 4, 12. Пс.
1727
Єз. ЗО, 3. [15] Єр. ЗО, 7. Іоїл. 2, 11. Ам.
5, 18. [18] Притч. 11, 4. Єз. 7, 19.
Глава 2. [3] Іс. 51, 7. [7] Іс. 11, 14. Єр. 29,
14; ЗО, 3. [8] Єз. 25, 3. Єр. 49, 3-4. [9] Єр. 48, 1. Втор. 29, 23. [10] Соф. 2, 8. [11] Зах. 13, 2. Тов.
1728
Іс. 8, 13; 26, 9-10. Зах. 1, 3. [8] Соф. 1, 18.
1729
Рим. 15, 16. 1 Пет. 1, 1. [11] Рим 6, 21. [12]
1730
Іс. 6, 13; 11, 16. 1 Кор. 1, 26. [13] Іс. 29, 23.
1731
Одкр. 14, 5. Ін 10, 11. [14] Іс. 12, 6; 35, 1. Зах.
1732
Агг. 2, 9. [10] Втор. 28, 23. [11] Втор. 28,
1733
Глава 2. [1] Агг. 1, 1. [2] Зах. З, 1. [3] 1 Езд.
1734
З, 12. [4] Агг. 1, 13. [6] Євр. 12, 26. [7] Іс. 66,
1735
[19] Зах. 8, 12-13. [22] Єз. 38, 21. Одкр. 19,
1736
21. [23] Сир. 49, 13.
1737
Глава 1. [1] Агг. 1, 1. 1 Езд. 4, 24; 5, 1. [3]
1738
Зах. 8, 2. [16] Єр. ЗО, 10. Зах. 4, 9-10.
1739
Глава 2. [1] Єз. 40, 3. Одкр. 21, 15. [4] Іс.
1740
60, 11. Рим. 8, 31. Одкр. 21, 24. [6] Іс. 52, 11.
1741
Єр. 51, 45. Одкр. 18, 4. [8] Втор. 32, 10. Пс.
1742
16, 8. [10] Іс. 12, 6. Єз. 37, 27-28. [11] Іс. 11,
1743
Втор. 17, 12. 2 Пар. 19, 11. [8] Іс. 11, 1. Єр. 23, 5. Зах. 6, 12. Лк 1, 76. [9] Мф 21, 42. Одкр. 5, 6. Дан. 9, 24. [10] Мих. 4, 4.
Глава 4. [1] Зах. 1, 9. [2] Вих. 25, 31. [3] Одкр. 11, 4. [6] Іс. 34, 16. Лк 4, 18. Ін 2, 15. [7]
1744
Бут. 10, 10.
Глава 6. [2] Зах. 1, 8. [5] Євр. 1, 7. Іов. 1,
6. Дан. 7, 10. [12] Єр. 23, 5. Зах. З, 8. [13] Єр.
З, 17. Євр. З, 1. Еф. 2, 14. [15] Іс. 49, 1; 57,
19. Еф. 2, 13.
1745
Єр. 5, 3. Іс. 48, 8. [13] Притч. 1, 28. Іс. 1,
1746
15. Єр. 11, 11. Єз. 8, 18.
1747
Глава 8. [2] Зах. 1, 14. [3] Зах. 1, 17. Іс.
1748
[7] Іс. 27, 13. Єр. ЗО, 18. [8] Іс. 51, 16. Одкр.
1749
Іс. 51, 3-4; 52, 15; 66, 20. [23] Зах. 9, 7. Діян. 2, 5.
Глава 9. [1] Іс. 7, 8. Єр. 32, 19. [2] Ам. 6,
1750
2. Єз. 28, 12. [4] Іс. 23, 1. [5] Іс. 14, 29. Єр. 47, 1. Мих. 4, 13. [8] Зах. 2, 5. Пс. 33, 8. Дан.
11, 20. [9] Іс. 62, 11. Соф. З, 14. Мф 21, 5. Ін
1751
Соф. З, 15. [7] Ін 16, 22. [8] Іс. 5, 26. [9]
1752
[12] Іс. 45, 25. Мих. 4, 5.
1753
Єр. 25, 34. [4] Мф 15, 24. Рим. 8, 36. [5] Мих.
1754
Втор. 4, 27. [10] Іс. 11, 11. [11] Вих. 14, 16.
1755
Глава 11. [2] 4 Цар. 19, 23. Іс. 14, 8. [3]
1756
Єз. 44, 23. 1 Кор. 4, 1. 2 Кор. 5, 20. [9]
1757
Лев. 19, 15. [10] Еф. 4, 6. [11] Неєм. 13, 23.
1758
[13] Ам. 5, 22. [14] Бут. 2, 18. Мф. 5, 32.
1759
Притч. 2, 17. [15] Бут. 16, 3-4. [16] Втор. 24,
1760
Книги Маккавейські перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає.
1761
Книги цієї немає ні єврейською, ні грецькою мовами. Як слов’янський, так і російський переклади зроблені з Вульгати. В останній вона розділена на дві книги: першу складають глави III-XIV за слов’янським перекладом, а друга має в собі глави I, II, XV і XVI. У даному перекладі збережений порядок глав слов’янського перекладу.
1762
Запашна рідина
1763
* Вид сарани.
1764
Суд. 13, 5. Іс. 11, 1-2.
Глава 3. [1] Мк 1, 4. Лк 3, 3. Ін 1, 28. Діян. 13, 24. [3] Іс. 40, 3. Мк 1, 3. Лк З,
4. Ін 1, 23. [4] Мк 1, 6. [7] Мф 23, 33. Лк
З, 7. [9] Ін 8, 39. Діян. 13, 26. [10] Мф 7,
1765
Пет. 1, 17. Кол. 1, 13.
1766
1 Пет. 2, 12. Флп 2, 15. [18] Лк 16, 17.
1767
Нікчемний чоловік.
1768
Верховне судилище.
1769
Дрібна монета.
[21] Вих. 20, 13. Втор. 5, 17. Мф 19, 18. Мк 10, 19. Лк 18, 20. [25] Лк 12, 58. [27] Вих. 20, 14. Втор. 5, 18. [29] Втор.13, 6— 8. Мф 18, 8-9. Мк 9, 43, 47.
1770
Втор. 23, 21. Вих. 20, 7. [37] Як. 5, 12.
1771
[38] Вих. 21, 24. Лев. 24, 20. Втор. 19, 21.
1772
[39] Лк 6, 29. Як. З, 13. Рим. 12, 17.
1773
Багатство.
1774
Мк 10, ЗО. Лк 12, 31. 1 Тим. 4, 8.
Глава 7. [1] Лк 6, 37. Рим. 2, 1.
1 Кор. 4, 5. [2] Мк 4, 24. Лк 6, 38. [3] Лк
1775
6, 41. [7] Мф 21, 22. Мк 11, 24. Лк 11, 9. Ін 14, 13. Як. 1, 6. [9] Лк 11, 11. [12]
1776
Мф 22, 33. Мк 1, 22. Лк 4, 32.
Глава 8. [2] Мк 1, 40. Лк 5, 12. [4] Лев. 14, 3-4. Мк 1, 44. Лк 5, 14. [5] Лк
7, 2. [12] Мф 22, 13. [14] Мк 1, 29-30.
1777
Мк 5, 22. Лк 8, 41. [20] Мк 5, 25.
1778
[27] Мф 20, ЗО. [32] Лк 11, 14. [34]
1779
Мк 6, 6. Лк 13, 22. [36] Іс. 53, 6. Мк
1780
* Дрібна монета.
40. Ін 13, 16; 15, 20. [25] Мф 9, 34. [26] Мк 4, 22. Лк 8, 17; 12, 2. [28] Лк 12, 4.
1781
[29] Лк 12, 6. [32] Мк 8, 38. Лк 9, 26; 12,
1782
[33] 2 Тим. 2, 12.
1783
Лк 12, 51. [36] Мих. 7, 6. [37] Лк 14,
1784
26. [38] Мф 16, 24. Мк 8, 34. [39] Мк 8,
1785
35. Лк 9, 24. Ін 12, 25. [40] Лк 10, 16. Ін
1786
13, 20. [42] Мк 9, 41.
1787
Лк 10, 13. [25] Пс. 8, 3. Лк 10, 21.
1788
1 Кор. 1, 27. 2 Кор. 11, 3. [27] Мф 16, 17.
1789
Ін 3, 35; 6, 46. [29] Єр. 6, 16. [ЗО] 1 Ін 5, 3.
1790
Глава 12. [1] Втор. 23, 25. Мк 2, 23.
1791
* У грецькому тексті - скарбу серця.
1792
Мф 16, 1. 1 Кор. 1, 22. [39] Лк 11, 29.
1793
[40] Іона 2, 1. [41] Іона 3, 5. Лк 11, 32.
1794
3 Цар. 10, 1. 2 Пар. 9, 1. Лк 11, 31.
1795
Лк 11, 24. [45] 2 Пет. 2, 20. Євр. 6, 4.
1796
Мк З, 31. Лк 8, 19. [50] Ін 15, 14.
1797
Глава 13. [3] Мк 4, 2. Лк 8, 4. [12]
1798
Мф 25, 29. Мк 4, 25. Лк 8, 18; 19, 26.
1799
[14] Мк 4, 12. Лк 8, 10. Ін 12, 40. Діян.
1800
20. Сир. З, 7. Мк 7, 10. Еф. 6, 2. [8] Мк
1801
Плоть і кров - людина.
1802
Камінь.
[13] Дан. 7, 13-14. Мк 8, 27. Лк 9, 18. [16] Мф 14, 33. Мк 8, 29. Лк 9, 20. Ін 6, 69. [17] Мф 11, 25, 27. [18] Лк 22, 31-32. 1 Пет. 2, 4. 1 Кор. З, 11. [19] Мф 18, 18. Ін 20, 23. [20] Мк 8, ЗО. [23] Рим. 8, 7.
1803
Мф 10, 38. Мк 8, 34. Лк 14, 27. [27]
1804
Пс. 61, 13. Зах. 14, 5. Мф 25, 31. Рим. 2,
1805
6. Одкр. 19, 14. [28] Мк 9, 1. Лк 9, 27.
1806
Глава 17. [1] Мк 9, 2. Лк 9, 28.
1807
Дві драхми - податок на храм.
1808
* Талант - злиток золота чи срібла на
1809
велику суму грошей.
1810
Втор. 17, 6; 19, 15. Ін 8, 17. 2 Кор.
1811
13, 1. Євр. 10, 28. [18] Мф 16, 19. Ін 20,
1812
23. [21] Лк 17, 4.
1813
Динарій - срібна римська монета.
1814
Мф 19, ЗО; 22, 14. [18] Мк 10, 33.
1815
Лк 18, 31. [19] Мк 10, 34. Ін 18, 31-32.
1816
[20] Мк 10, 35. [22] Мф 26, 39, 42. [24]
1817
Мк 10, 41. Лк 22, 24. [28] Мф 26, 28. Ін
1818
* Спасіння.
1819
[7] Мк 11, 7. [8] Ін 12, 13. [9] Пс. 117,
1820
26. Мк 11, 10. Лк 19, 38. [12] Мк 11, 15.
1821
Лк 19, 45. Ін 2, 14. [13] Іс. 56, 7. Єр. 7,
1822
Мк 11, 17. Лк 19, 46. [16] Пс. 8, 3.
1823
Лк 7, 29. [32] Лк 3, 12. [33] Пс. 79,
1824
9. Пісн. 8, 11-12. Іс. 5, 1. Єр. 2, 21. Мк
1825
12, 1. Лк 20, 9. [35] Мф 5, 12; 23, 34, 37.
1826
Пс. 117, 22-23. Іс. 28, 16. Мк 12, 10. Лк
1827
Мф 20, 16. [15] Мк 12, 13. Лк 20,
1828
20. [21] Мк 12, 17. Рим. 13, 7. [23] Мк
1829
12, 18. Лк 20, 27. Діян. 23, 8. [24] Втор.
1830
15, 44. [32] Вих. З, 6. Мк 12, 26. Лк 20,
1831
* Десяту частину.
1832
Мал. 1, 6. [12] Лк 14, 11. [13] Єз. 22, 26.
1833
Лк 11, 52. [14] Мк 12, 40. Лк 20, 47. [19]
1834
Ос. 6, 6. Мих. 6, 8. Мф 12, 7. Лк 11, 42.
1835
[34] 2 Пар. 36, 15-16. Лк 11, 49. [35]
1836
Бут. 4, 8. 2 Пар. 24, 21-22. Лк 11, 51.
1837
1 Ін 3, 12. [37] Втор. 32, 11-12. Лк 13, 34.
1838
Дан. 9, 27. Мк 13, 14. Лк 21, 20.
1839
[23] Мк 13, 21. Лк 17, 23. [28] Лк 17, 37.
1840
13, 24. Лк 21, 25. [ЗО] Зах. 12, 10. Мк
1841
Мф 13, 12. Мк 4, 25. Лк 8, 18; 19,
1842
26. [ЗО] Мф 24, 51. [31] Мф 13, 49; 16,
1843
58, 7. Єз. 18, 7. 2 Тим. 1, 18. [40] Притч.
1844
14, 31; 19, 17. Мф 1, 42. [41] Пс. 6, 9. Лк
1845
Втор. 15, 11. [14] Мк 14, 10. Лк 22,
4. [15] Зах. 11, 13. [17] Вих. 12, 6, 15. Мк 14, 12. Лк 22, 7. [20] Лк 22, 14. [21] Пс. 40, 10. Мк 14, 18. Ін 13, 21. [24] Пс.
21, 3. Іс. 53, 3. Дан. 9, 26. [26] Мк 14,
1846
3. Ін 12, 27. [39] Мф 20, 22. Ін 5, ЗО. Флп
1847
2, 8. Євр. 5, 7-8. [47] Мк 14, 43. Лк 22,
1848
47. Ін 18, 3. [52] Бут 9, 6. Одкр. 13, 10.
1849
Найвищий суд у древніх юдеїв.
1850
Мф 27, 40. Мк 14, 58. Ін 2, 19. [63]
1851
Дан. 7, 13. Мф 16, 27. Ін 6, 62. Діян. 1,
1852
11. Рим. 14, 11. 1 Сол. 4, 16. Одкр. 1, 7.
1853
Судилище преторське.
1854
Мф 26, 32. Мк 14, 28. Ін 21, 1. Діян. 11, 27. Лк 1, 32. Ін 3, 35; 13, 3; 17, 2.
1855
1, 3; 10, 41. 1 Кор. 15, 5. [9] Мк 16, 9. Ін 1 Пет. З, 22. Рим. 14, 9. Еф. 1, 10. Флп
1856
* Акриди - вид сарани.
1857
7, 27. [3] Іс. 40, 3. Мф 3, 3. Лк 3, 4. Ін 1,
1858
13, 24. [6] Лев. 11, 22. Мф 3, 4. [7] Лк З,
1859
Іс. 43, 25. [8] Ін 2, 24; 6, 64. [9] Мф 9,
1860
5. Лк 5, 23. [14] Мф 9, 9. Лк 5, 27. [17]
1861
Мф 9, 13. Лк 5, 32. 1 Тим. 1, 15. [18] Мф
1862
9, 14. Лк 5, 33. [21] Мф 9, 16. Лк 5, 36.
1863
Мк 9, 31; 10, 33. Лк 9, 22. [34] Мф
1864
48, 9. [38] Мф 10, 33. Лк 9, 26. 1 Ін 2,
1865
Іс. 66, 24. [49] Лев. 2, 13. Єз. 43, 24.
1866
[50] Мф 5, 13. Рим. 14, 19. Кол. 4, 6.
1867
Глава 10. [2] Мф 19, 3. [4] Втор. 24,
1868
1. Мф 5, 31. Лк 16, 18. [6] Бут. 1, 27. Мф
1869
19, 4. [7] 1 Кор. 6, 16. [8] Бут. 2, 24. [9]
1870
1 Кор. 7, 10. [13] Мф 19, 13. Лк 18, 15.
1871
Мф 7, 7. Лк 11, 9. Ін 14, 13. [25]
1872
Сир. 28, 2. Мф 6, 14. Еф. 4, 32. Кол. З,
1873
13. [27] Мф 21, 23. Лк 20, 1.
1874
Глава 12. [1] Пс. 79, 9. Пісн. 8, 12. Іс.
1875
Мф 22, 21. [18] Лк 20, 27. [19] Втор.
1876
6. Мф 22, 32. Лк 20, 37. [28] Мф 22, 35.
1877
Лк 10, 25. [29] Мф 22, 37. Лк 10, 27. [ЗО]
1878
Пс. 40, 10. Мф 26, 20. Лк 22, 14. Ін
1879
13, 21. [22] Мф 26, 26. Лк 22, 19. 1 Кор.
1880
11, 24. [27] Зах. 13, 7. Мф 26, 31. Ін 16,
1881
Іов. 19, 13. Пс. 21, 7; 68, 9; 87, 9. Іс. 53, 7. Діян. 8, 32. Євр. 1, 5. [62] Мф 26,
1882
53, 12. [53] Мф 26, 57. [55] Пс. 26, 12; 64. 2 Сол. 1, 10. [66] Мф 26, 69. Лк 22,
1883
34, 11. Мф 26, 59. [58] Мк 15, 29. [61] Іс. 56. Ін 18, 25. [72] Мф 26, 75. Мк 14, ЗО.
1884
Пс. 21, 2. Мф 27, 46. [36] Пс. 68, 22.
1885
Мф 27, 48, [42] Мф 27, 57. [43] Лк 23,
1886
50. Ін 19, 38. [47] Мф 27, 61.
1887
Іс. 2, 3; 52, 10. Мф 28, 19. Ін 15, 16. [19] Пс. 109, 1. Лк 24, 51. Діян. 1, 9. [20]
1888
Ін 12, 48. [17] Діян. 2, 4. 1 Кор. 12, Діян. 14, 3. 1 Кор. З, 6; 15, 10. Євр. 2, 4.
1889
* Ісуса Христа, Сина Божого.
1890
1 Пар. 24, 10. Неєм. 12, 17. [9] Вих. ЗО,
1891
Лев. 16, 17. Євр. 9, 6. [14] Лк 1, 58. Ін
1892
Мф 1, 18. [31] Іс. 7, 14. Мф 1, 21.
1893
[32] 2 Цар. 7, 12. Пс. 131, 11. Іс. 9, 7.
1894
7. Єр. 23, 5. Дан. 2, 44; 7, 14. Мих. 4, 7.
1895
* Христос - Месія.
1896
Рим. 8, 15. Євр. 2, 15. [75] 1 Пет. 1,
1897
15. Еф. 4, 24. [76] Лк 1, 17. [78] Єр. 23,
1898
Глава 2. [4] 1 Цар. 16, 1, 4. Ін 7, 42.
1899
[7] Мф 2, 1.
1900
Іс. 2, 4; 44, 23; 49, 13; 57, 19. Мих.
1901
12. Лев. 12, 3. Мф 1, 21. [23] Вих. 13, 2,
1902
12; 22, 29; 34, 19. Чис. 8, 16. [24] Лев.
1903
12, 6, 8. [25] Лк 24, 21. [ЗО] Бут. 49, 18.
1904
Мф 3, 11. Мк 1, 7. Ін 1, 15. Діян. 1,
1905
5. [17] Мф 3, 12. [19] Мф 14, 3. Мк 6, 17.
1906
[21] Мф 3, 16. Мк 1, 10. Ін 1, 32. [23] Мф
1907
13, 55. Мк 6, 3. Лк 4, 22. Ін 6, 42. [34]
1908
Бут. 11, 24-26. [35] Бут. 11, 20-22. [36]
1909
Мф 4, 6. [11] Пс. 90, 11-12. [12] Втор.
1910
6, 16. Мф 4, 7. [14] Мф 4, 12. Мк 1, 14.
1911
Ін 4, 43. [16] Мф 13, 54. Мк 6, 1. [19] Іс.
1912
61, 1-2. [24] Мф 13, 57. Мк 6, 4. Ін 4, 44.
1913
Священні хліби, що виставлялися в храмі.
1914
Мф 10, 1. Мк З, 13. [17] Мф 4, 25
1915
[19] Мк 5, ЗО. [20] Мф 5, 3. [21] Іс. 55, 1;
1916
61, 2; 66, 13. [22] Мф 5, 11. [23] 2 Пар.
1917
36, 16. Неєм. 9, 26. Іс. 35, 10. [25] Притч.
1918
Втор. 15, 8. Мф 5, 45. [36] Мф 5, 48.
1919
42, 19. Мф 15, 14. [40] Мф 10, 24. Ін 13,
1920
16; 15, 20. [41] Мф 7, 3. [42] Притч. 18,
1921
Лк 1, 68. Ін 6, 14. [18] Мф 11, 2. [19]
1922
Бут. 49, 10. Іс. 35, 4. Дан. 9, 24. Ін 6, 14.
1923
61, 1. Мф 11, 5. Лк 4, 18. [23] Іс. 8, 14.
1924
У грецькому тексті: ділами своїми.
1925
Іс. 6, 9-10. Мф 13, 14. Мк 4, 12. Ін
1926
33, 31. [14] Мф 13, 22. Мк 4, 18; 10, 23.
1927
Лк 18, 23. 1 Тим. 6, 9. [16] Мф 5, 15. Мк
1928
4, 21. Лк 11, 33. [17] Іов. 12, 22. Мф 10,
1929
Мф 17, 1. Мк 9, 3. [31] Лк 22, 37.
1930
[32] 2 Пет. 1, 16. [35] Втор. 18, 15. Мф З,
1931
17; 17, 5. [38] Мф 17, 14. Мк 9, 17. [44]
1932
Мф 17, 22. Мк 9, 31. [45] Лк 2, 50. [46]
1933
Ін 4, 9. [54] 4 Цар. 1, 10, 12. [56] Мф
1934
18, 11. Ін 3, 17. [57] Мф 8, 19. [60] Мф 8, 22.
1935
Глава 10. [2] Мф 9, 37. Ін 4, 35. [3]
1936
Мф 10, 16. [4] 4 Цар. 4, 29. Мф 10, 10.
1937
[5] Мф 10, 12. Мк 6, 10. [7] Втор. 24, 14.
1938
2 Пет. 2, 20. Євр. 6, 4; 10, 26. [27]
1939
Лк 1, 48. [29] Іона 2, 1. Мф 12, 39. [31]
1940
З Цар. 10, 1, 4. 2 Пар. 9, 1. Мф 12, 42.
1941
[32] Іона 3, 5. Мф 12, 41. [33] Мф 5, 15.
1942
[24] Мф 7, 13. [25] Мф 7, 23; 25, 10. Лк
1943
Дрібна монета.
1944
Багатство.
1945
Найтонша лляна тканина.
1946
Іов. 21, 7, 13. [29] Ін 5, 39, 45.
1947
Глава 17. [1] Мф 18, 6. Мк 9, 42. [3]
1948
Лев. 19, 17. Мф 18, 15. Як. 5, 19. [6] Мф
1949
17, 20; 21, 21. Мк 11, 23. [10] Іов. 22, 3;
1950
7. Мф 24, 37. 1 Пет. З, 20. [28] Бут. 19,
1951
14, 24. [32] Бут. 19, 26. Прем. 10, 7. [33]
1952
Мф 10, 39. Мк 8, 35. Лк 9, 24. Ін 12, 25.
1953
Іов. 22, 29. Притч. 29, 23. Мф 23,
1954
12. Лк 14, 11. [15] Мф 19, 13. Мк 10, 13.
1955
14, 20. [18] Мф 19, 16. Мк 10, 17. [20]
1956
Вих. 20, 12-16. Втор. 5, 17. [22] 1 Тим.
1957
Мина - фунт срібла.
1958
Мф 21, 1. Мк 11, 1. [35] Мф 21, 7.
1959
Мк 11, 7. Ін 12, 14. [38] Пс. 117, 26. Лк
1960
2, 14. Еф. 2, 14. [40] Авв. 2, 11. [43] Іс.
1961
21, 6. [45] Мф 21, 12. Мк 11, 15. Ін 2, 15.
1962
Євр. 1, 2. [15] Євр. 13, 12. [17] Пс.
1963
117, 22. Іс. 28, 16. Мф 21, 42. Мк 12, 10.
1964
Діян. 4, 11. 1 Пет. 2, 6. Рим. 9, 33. [20]
1965
Мф 22, 15. Мк 12, 13. [25] Мф 17, 27; 22,
1966
Мф 22, 42. Мк 12, 35. [42] Мф 22,
1967
38-39. Лк 11, 43.
1968
Глава 21. [1] Мк 12, 41. [3] 2 Кор. 8,
1969
12. [5] Мф 24, 1. Мк 13, 1. [6] 3 Цар. 9,
1970
7. Лк 19, 44. [8] Мф 24, 4. Мк 13, 5. 1 Ін
1971
Іс. 13, 10. Єз. 32, 7. Іоїл. 2, 31; З,
1972
15. Ам. 5, 20; 8, 9. Соф. 1, 15. Мф 24, 29.
1973
Мк 13, 24. [27] Дан. 7, 10. Мк 13, 26.
1974
Рим. 8, 23. [33] Пс. 101, 27. Іс. 51,
1975
6. Мф 24, 35. [34] 1 Пет. 4, 7. Рим. 13,
1976
13. 1 Сол. 5, 6. [35] Іс. 24, 17. [36] Мф
1977
Мф 26, 26. Мк 14, 22. 1 Кор. 11, 24.
1978
[21] Пс. 40, 10. Мф 26, 22-23. [22] Діян.
1979
2, 23; 4, 28. [27] Флп 2, 7. [ЗО] Мф 19,
1980
28. 1 Кор. 6, 2. Одкр. З, 21; 20, 4. [31]
1981
1 Пет. 5, 8. [32] Мф 16, 18. Ін 17, 15. [34]
1982
26, 34. Мк 14, ЗО, 72. Ін 13, 38. [63] Мф
1983
26, 67. Мк 14, 65. [66] Пс. 2, 2. Мф 27, 2.
1984
Мк 15, 1. Ін 18, 28. [69] Пс. 109, 1. Дан.
1985
Тобто близько 12-ї години дня.
1986
* Стадія - близько 185 м.
1987
[12] Ін 20, 6. [13] Мк 16, 12. [19] Мф 21,
1988
11. Лк 7, 16. Ін 3, 2; 6, 14. Діян. 2, 22.
1989
Лк 2, 25. Діян. 26, 6. [25] Бут. З, 15; 22,
1990
18; 49, 10-11. Чис. 21, 9. Пс. 21, 7; 68, 10;
1991
[32] Мф 3, 16. Мк 1, 10. Лк 3, 22. Ін 6,
1992
27. [42] Мф 16, 18. [45] Бут. 49, 10. Втор.
1993
18, 15. Пс. 39, 8. Іс. 4, 2; 7, 14; 9, 6; 40,
1994
Рим. 8, 5. [8] Кол. З, 3. [13] Притч.
1995
ЗО, 4. Ін 6, 62. [14] Чис. 21, 9. Ін 12, 32.
1996
[16] Іс. 9, 6. Мк 16, 16. Ін 6, 40. 1 Ін 4,
1997
9-10. [19] Ін 1, 5; 8, 12. [26] Ін 1, 27. [27]
1998
1 Ін 5, 10. Рим. З, 4. [34] Ін 1, 16. Еф.
1999
4, 7. [35] Дан. 7,14. Мф 28,18. [36] Авв. 2, 4.
2000
48, 22. Нав. 24, 32. [9] Цар. 17, 24. Лк 9,
2001
Ін 1, 19. [36] Ін 10, 25. [37] Втор. 4, 12.
2002
Мф 3, 17. [39] Втор. 18, 15. Іс. 9, 6; 53,
2003
1. [40] Ін 1, 11; 3, 19. [44] Ін 12, 43. [46]
2004
Бут. З, 15; 12, 3; 18, 18; 49, 10. Втор. 18, 15.
2005
Приблизно 5 км.
2006
Іс. 54, 13. Єр. 31, 34. [46] Мф 11, 27.
2007
[49] Ін 6, 31. [53] Мф 26, 26. [62] Мф 26,
2008
64. Ін З, 13. Еф. 4, 8. [63] Рим. 8, 2.
2009
2 Кор. З, 6. [64] Мк 2, 8. Ін 2, 24. [65] Ін
2010
Лев. 23, 36. Ін 4, 14. Одкр. 22, 17.
2011
Іс. 12, 3. Іоїл. З, 18. [39] Іс. 44, 3.
2012
Іоїл. 2, 28. Зах. 12, 10. Діян. 2, 17, 33.
2013
Мф 26, 5. [42] Мих. 5, 2. Мф 2, 6.
2014
Ін 14, 10; 17, 21. [40] Ін 1, 28. [41]
2015
Ін 5, 33.
2016
12, 3. [4] Ін 9, 3. [8] Ін 10, 31. [9] Ін 9, 4.
2017
Ін 14, ЗО; 16, 11. [32] Ін 3, 14. [34]
2018
25. Дан. 2, 44; 7, 14. Мих. 5, 2. Лк 1, 33.
2019
[38] Іс. 53, 1. Рим. 10, 16. [40] Іс 6, 9-10.
2020
Мф 13, 14. Мк 4, 12. Лк 8, 10. Діян. 28,
2021
Ін 15, 3. [13] 1 Кор. 8, 6; 12, 3. Флп
2022
2, 11. [16] Мф 10, 24. Лк 6, 40. Ін 15, 20.
2023
[18] Пс. 40, 10. Діян. 1, 16. [19] Ін 14,
2024
29. [20] Мф 10, 40. Лк 10, 16. [21] Мф
2025
Флп 4, 7. [ЗО] Ін 12, 31; 16, 11. [31]
2026
Ін 10, 18. Євр. 10, 7.
2027
Глава 15. [2] Мф 15, 13. Гал. 5, 22.
2028
[3] Ін 13, 10. 1 Ін 2, 7. [5] Діян. 4, 12. [6]
2029
Єз. 15, 4. Мф 3, 10; 7, 19. [7] Ін 14, 13;
2030
Пс. 68, 5; 34, 19. [26] Лк 24, 49. Ін
2031
14, 26. [27] Діян. 1, 8; 2, 32. 1 Пет. 5, 1.
2032
Глава 16. [3] Ін 15, 21. [4] Мф 9, 15. Ін 14, 29. [5] Ін 7, 33. [7] Ін 15, 26. [11]
2033
Євр. 9, 14. [21] Ін 17, 11. [24] Ін 12,
2034
26. [26] Ін 15, 15.
2035
Мф 26, 57. Мк 14, 53. Лк 22, 54.
2036
Мф 20, 19. [33] Мф 27, 11. Мк 15, 2. Лк
2037
23, 3. [36] Дан. 2, 44. [37] 1 Тим. 6, 13.
2038
* Кам’яний поміст.
2039
13, 28. [7] Втор. 18, 20. [9] Іс. 53, 7. Ін
2040
33. [11] Лк 22, 53. [17] Мф 27, 33.
2041
Мк 15, 22. Лк 23, 33. Євр. 13, 12. [23]
2042
9, 12. [37] Зах. 12, 10. Одкр. 1, 7. [38]
2043
Мф 27, 57. Мк 15, 43. Лк 23, 50. [39] Ін
2044
З, 2; 7, 50.
2045
Пс. 21, 23. Мф 28, 10. Рим. 8, 29.
2046
Євр. 2, 11. [19] Мк 16, 14. Лк 24, 36.
2047
Діян. 13, 31. 1 Кор. 15, 5, 7. [20] Ін 16,
2048
22. [21] Ін 17, 18. [23] Мф 16, 19; 18, 18.
2049
Навернені з язичників.
2050
Іоїл. 2, 28-32. Рим. 10, 13. [24] Ін 10,
2051
18. Діян. З, 15; 4, 10. [28] Пс. 15, 8-11.
2052
7, 12. Пс. 131, 11. 2 Цар. 7, 19; 23, 2. Лк 1,
2053
Лк 24, 53. Діян. 20, 11. [47] Діян. 5, 14; 11, 21.
Глава 3. [8] Іс. 35, 6. [11] 3 Цар. 6, 3.
[13] Діян. 5, 31. Флп 2, 9. [14] Мф 27,
2054
20. Мк 15, 11. Лк 23, 18. Ін 18, 40. [15]
2055
Втор. 18, 15, 18-19. [25] Бут. 12, 3.
2056
Діян. 2, 39. Рим. 9, 4. Гал. З, 8. [26] Мф 10, 6. Діян. 13, 46.
2057
Глава 4. [2] Діян. 23, 6. [6] Лк 3, 2. [8] Лк
2058
Мф 15, 13. [39] Лк 21, 15. [41] Мф 5,
2059
10. Як. 1, 2. 1 Пет. 4, 13. 2 Кор. 6, 10;
2060
12, 10. Євр. 10, 34.
2061
Євреї, які говорили і жили по-грець-кому.
2062
Бут. 15, 13. Вих. 12, 40. Гал. З, 17.
2063
[8] Бут. 17, 10; 21, 4; 25, 26; 29, 31; 35,
2064
22. [9] Бут. 37, 28. Пс. 104, 17. [10] Бут.
2065
[14] Бут. 46, 27. [15] Бут. 46, 5; 49, 33.
2066
глави: 7, 8, 9, 10, 11, 14. [37] Втор. 18,
2067
15. Діян. З, 22. [38] Вих. 19, 3. Гал. З,
2068
19, 13. [43] Ам. 5, 25-27. [44] Вих. 25,
2069
Втор. 33, 2. Гал. З, 19. [55] Діян. 6,
2070
23, 46. [60] Мф 5, 44. Лк 23, 34. 1 Кор.
2071
4, 12.
2072
Діян. 15, 7. [23] Діян. 11, 12. [26]
2073
Діян. 14, 15. Одкр. 19, 10; 22, 9. [28] Мф
2074
9, 11. Ін 4, 9. [34] Втор. 10, 17. 2 Пар.
2075
19, 7. Іов. 34, 19. 1 Пет. 1, 17. Рим. 2,
2076
Іс. 53, 5. Єр. 31, 34. Дан. 9, 24. Мих.
2077
7, 18. Зах. 13, 1. Діян. 15, 9. [46] Мк 16,
2078
17. [47] Діян. 15, 8.
2079
6, 7. Кол. 1, 6. [25] Діян. 11, ЗО; 13, 5.
2080
15. Рим. 1, 1. Гал. 1, 15. 1 Тим. 2, 7. [3]
2081
Вих. 1, 1; 13, 16. [18] Вих. 16, 35.
2082
[19] Нав. З, 10. [20] Суд. 2, 16. [21]
2083
1 Цар. 8, 5; 9, 16. [22] 1 Цар. 13, 14. Пс.
2084
88, 21. [23] 2 Цар. 7, 12. Пс. 131, 11. Іс.
2085
11, 1. [24] Мф 3, 1. [25] Ін 1, 20; 3, 28.
2086
[28] Мф 27, 20. Лк 23, 23. Діян. З, 14.
2087
Діян. 11, 23. [46] Втор. 32, 21. Діян.
2088
2, 32. [50] 2 Тим. З, 11. [51] Мф 10, 14.
2089
Мк 6, 11, Лк 9, 5.
2090
Як. 4, 15. 1 Кор. 4, 19. [24] 1 Кор. 1,
2091
12; 16, 12. [25] Діян. 19, 3. Рим. 12, 11.
2092
Глава 19. [1] Діян. 18, 21. [2] Ін 7,
2093
Діян. 9, 16; 21, 11. 1 Сол. З, 3. [24]
2094
1, 24. Тит. 1, 3. [26] Єз. 33, 9. Діян. 18,
2095
6. [27] Лк 7, ЗО. Еф. 1, 11. [28] Іс. 53, 12.
2096
7, 15. 2 Пет. 2, 1. [31] Мф 25, 13. Євр.
2097
Діян. 9, 15. 1 Кор. 9, 1; 15, 8. [20]
2098
Діян. 7, 58. [21] Діян. 9, 15. Гал. 1, 16.
2099
1 Тим. 2, 7. 2 Тим. 1, 11.
2100
Глава 23. [1] Діян. 24, 16. 1 Кор. 4, 4.
2101
[25] Діян. 23, 9.
2102
Глава 26. [5] Діян. 22, 3; 23, 6. [6]
2103
Чис. 21, 9. Іс. 53, 2. Дан. 9, 26. Зах 12,
2104
2, 38. [22] Лк 2, 34. Діян. 24, 5. Євр. 12, Іс. 6, 9-10. [28] Лк 24, 47. Діян. 13, 46.
2105
3. [26] Єр. 5, 21. Єз. 12, 2. Мф 13, 14. Мк
2106
Мк 1, 24; 12, 29. Діян. 19, 15. [21]
2107
Бут. 22, 9. Євр. 11, 17. [23] Бут. 15, 6.
2108
2 Пар. 20, 7. Іс. 41, 8. Рим. 4, 3. Гал. З,
2109
6. [25] Нав. 2, 1. Євр. 11, 31.
2110
Рим. 6, 23. [10] Бут. 49, 10. Дан. 2,
2111
44; 9, 24. Мф 13, 17. 2 Пет. 1, 21. [11]
2112
Пс. 21, 7. Іс. 53, 3. [12] Еф. З, 10. 1 Тим.
2113
З, 16. [13] Лк 12, 35. [14] Діян. 17, ЗО,
2114
Втор. 10, 17. [19] 1 Ін 1, 7. 1 Кор. 6, 20.
2115
Еф. 1, 7. Євр. 9, 14. Одкр. 1, 5. [22]
2116
Вих. 19, 6. Іс. 61, 6. Діян. 26, 18. [10]
2117
Ос. 2, 23; 1, 10. Рим. 9, 25. [11] Пс. 38,
2118
13. Рим. 13, 13. Гал. 5, 16. [12] Мф 5, 16.
2119
[17] 1 Пет. 1, 22. Рим. 12, 10. [19] Мф 5,
2120
10. [20] 1 Пет. З, 14; 4, 14. [21] Мф 16,
2121
Притч. 10, 12. [9] Рим. 12, 13. Флп 2,
2122
16. [12] 1 Пет. 1, 7. [13] 2 Кор. 4, 10.
2123
19; 3, 17. [17] Єр. 25, 29. Єз. 9, 6. Лк 23,
2124
31. [18] Притч. 11, 31.
2125
Глава 5. [1] Діян. 1, 8. Рим. 8, 17. [2]
2126
14. Євр. 13, 2. [10] Рим. 12, 6. [11] Мф 5,
2127
Флп 3, 10. [14] Мф 5, 11. [15] 1 Пет. 2,
2128
Ін 8, 34. Рим. 6, 16. [20] Мф 12, 45. Лк 11, 26. [21] Ін 15, 22. [22] Притч. 26, 11.
2129
Глава 3. 19 2 Пет. 1, 13. [3] Іуд. 1, 18. 1 Тим. 4, 1. 2 Тим. З, 1. [4] Іс. 5, 19. Єз.
2130
1 Пет. 1, 10.
Глава 2. [1] Втор. 13, 1. Мф 24, 11. 1 Тим. 4, 1. [2] 2 Тим. 4, 3. [3] Рим. 16, 18[4] Іов. 4, 18. 1 Ін 3, 8. Іуд. 1, 6. [5] Бут. 7, 7. [6] Бут. 19, 24. [7] Бут. 19, 5,
2131
23, 2. Євр. 11, 3. [6] Бут. 7, 23. [7] Пс.
2132
Одкр. 22, 5.
Глава 1. [1] Лк 1, 2; 24, 39. Ін 1, 1,
14. [2] Ін 1, 1, 4. [3] Ін 15, 10. 1 Кор. 1, 9. [5] Ін 8, 12. [6] 2 Кор. 6, 14. Еф. 5, 11.
[7] 1 Пет. 1, 19. Євр. 9, 14. Одкр. 1, 5. [8]
З Цар. 8, 46. Притч. 20, 9. Еккл. 7, 20.
2133
Ін 12, 35. [12] Діян. 4, 12; 10, 43.
[13] Лк 10, 18-19. [14] Еф. 6, 10. [15] Мф 6, 24. [17] Іс. 40, 6, 8. 1 Кор. 7, 31.
[18] Лк 21, 8. [19] Діян. 20, ЗО. [20] Мф
11, 25. 2 Кор. 1, 21. [23] Мк 8, 38. Ін 8,
2134
1 Ін 5, 18. [11] Ін 13, 34; 15, 12; 1 Ін 4,
2135
21. [12] Бут. 4, 8. Мф 23, 35. Євр. 11, 4.
2136
[13] Ін 15, 18. [14] Лев. 19, 17. Еф. 2, 5.
2137
Втор. 15, 8. Лк 3, 11. Як. 2, 15. [19] Ін
2138
Ін 8, 47. [9] Іс. 9, 6. Ін 3, 16. 2 Кор. 5,
2139
33. Ін 15, 12. [12] Вих. 33, 20. Ін 1, 18.
2140
1 Тим. 6, 16. [13] 1 Ін 3, 24. [15] 1 Ін 5, 5.
2141
Рим. 10, 9. [16] 1 Ін 3, 24. [20] 1 Ін 2, 4; З,
2142
19. [10] 1 Ін 2, 2. Рим. 5, 8. [11] Мф 18,
2143
1 Кор. 2, 14. Євр. 10, 25. [20] Кол. 2,
2144
Глава 1. [1] Діян. 9, 15. [2] Іс. 52, 7.
2145
Наум. 1, 15. Лк 1, 70. Ін 1, 45. [3] Мф 1,
2146
1. Лк 2, 4. [4] 2 Цар. 7, 12. [5] Діян. 2,
2147
Авв. 2, 4. Рим. З, 21. [20] Пс. 18, 2.
2148
[21] Втор. 28, 29. Іов. 5, 14. Іс. 59, 10.
2149
Еф. 4, 18. [23] Вих. 32, 4. Прем. 12, 24.
2150
Єр. 2, 27. [26] Лев. 18, 23; 20, 16. [28]
2151
Пс. 80, 13. Єр. 7, 15. Ос. 9, 10. 2 Сол. 2, 11.
2152
Рим. 6, 15. [9] Гал. З, 22. [10] Пс. 52, 4.
2153
10; 139, 4. [14] Пс. 9, 28. [17] Притч. 1, 16.
2154
Іс. 39, 7-8. [18] Пс. 35, 2. [19] Пс. 106, 42;
2155
142, 2. Єз. 16, 63. [20] Рим. 7, 7. Гал. 2, 16.
2156
[21] Бут. 15, 6. Іс. 28, 16. Авв. 2, 4. [22] Гал.
2157
[11] Бут. 8, 21. [12] Пс. 1-3, 13. [13] Пс. 5,
2158
Бут. 17, 11. [13] Бут. 15, 6; 17, 5.
[15] Рим. З, 20; 5, 13; 7, 8. 1 Кор. 15, 56. Гал. З, 10. [17] Бут. 17, 5. Сир. 44, 19. Євр. 11, 12. [18] Бут. 15, 5. [21] Пс.113,
11. Лк 1, 37. [23] Рим. 15, 4. [25] Іс. 53, 5. 1 Пет. 1, 21. Рим. 5, 6. 1 Кор. 15, 22.
2159
Рим. 4, 15. [14] 1 Кор. 15, 21; 45,
2160
55. [15] Ін 1, 16. Еф. 1, 6. [17] 2 Тим. 2,
2161
12. Одкр. 1, 6; 22, 5. [19] Іс. 53, 11. Флп
2162
2, 8. [20] Рим. 7, 8. Гал. З, 19.
2163
Глава 6. [2] 1 Пет. 2, 24. Гал. 6, 14.
2164
[21] Рим. 1, 26, 31; 7, 5. [23] Рим. 2, 7; 5, 12.
2165
Глава 7. [2] Чис. 5, 12. Мф 5, 32. [4]
2166
Іс. 50, 1. [15] Гал. 5, 17. [18] Бут. 8, 21.
2167
[22] Пс. 1, 2. Еф. 3,16. [23] Як. 4,1. Гал. 5,17.
2168
Глава 8. [1] Рим. 5, 1. [2] Ін 6, 63; 8,
2169
36. 1 Кор. 15, 45. 2 Кор. З, 7. [3] 2 Кор.
2170
5, 21. Гал. З, 13. Євр. 7, 18. [5] Ін 3, 6.
2171
Чис. 23, 19. Рим. З, 3. [7] Бут. 21, 12.
2172
Євр. 11, 18. [8] Гал. 4, 28. [9] Бут. 18, 10.
2173
[10] Бут. 25, 21. [12] Бут. 25, 23. [13] Мал.
2174
1, 2-3. [14] Втор. 32, 4. [15] Вих. 33, 19.
2175
[17] Вих. 9, 16; 14, 4. [19] Іс. 46, 10. Єр.
2176
Втор. 29, 4. Іс. 29, 10; 6, 9. Мф 13,
2177
Єр. 11, 16. Еф. 2, 12. [18] Іс. 66, 2. Рим.
2178
Мф 22, 21. Мк 12, 17. Лк 20, 25. [8]
2179
Вих. 20, 14. Втор. 5, 18. Мф 22, 39. Мк
2180
12, 31. Лк 10, 27. Як. 2, 8. Гал. 5, 14.
2181
6. Еф. 5, 11. [13] Лк 21, 34. [14] 1 Пет. 2,
2182
11. Гал. 5, 16.
2183
Кол. З, 14. 1 Тим. 1, 5. [9] Лев. 19, 18.
2184
Еф. 5, 14. [12] Діян. 17, ЗО. 2 Кор. 4,
2185
Мф 15, 11. [15] 1 Кор. 8, 11. [17]
2186
1 Кор. 8, 8. Гал. 5, 22. [20] Мф 15, 11.
2187
[22] 1 Ін 3, 21. [23] Тит. 1, 15. [24] 1 Кор.
2188
Глава 15. [1] Рим. 14, 1. 1 Кор. 9, 22.
2189
[2] 1 Кор. 10, 24. [3] Пс. 68, 10. [4] Рим.
2190
Іс. 66, 19. Діян. 9, 15. Рим. 12, 2.
2191
[20] 1 Кор. З, 10. 2 Кор. 10, 15. [21] Іс.
2192
52, 15. [22] Рим. 1, 13. [23] 1 Сол. З, 10.
2193
[25] Діян. 24, 17. [26] 1 Кор. 16, 1. 2 Кор.
2194
1 Пет. 5, 14. 1 Кор. 16, 20. 2 Кор.
2195
13, 12. [17] Мф 18, 17. Діян. 15, 24.
2196
1 Кор. 5, 11. Гал. 5, 9. Флп 3, 2. Кол. 2,
2197
8. [18] Флп 3, 18-19. [20] Одкр. 12, 10.
2198
[21] Діян. 16, 1. Флп 2, 19.
2199
1 Сол. 5, 24. [10] Рим. 15, 5. Флп 2, 2.
2200
[12] Діян. 18, 24. [13] Еф. 4, 5. [14] Діян.
2201
18, 8. [17] 2 Пет. 1, 16. 1 Кор. 2, 13. [18]
2202
Діян. 17, 18. Рим. 1, 16. [19] Іс. 29, 14.
2203
[22] Мф 12, 38; 16, 1. [23] Іс. 8, 14. Діян.
2204
17, 18. Рим. 9, 32. [24] Рим. 1, 16. Кол.
2205
Іс. 5, 21. [19] Іов. 5, 13. [20] Пс. 93, 11.
2206
Глава 4. [1] 2 Кор. 6, 4. [2] Мф 24, 45.
2207
23, 1. [5] Мф 7, 1; 25, 21. Рим. 2, 1. [6]
2208
Притч. З, 7. Рим. 12, 3. [7] Ін 3, 27. [9]
2209
Лк 12, 42. [4] Вих. 34, 7. Іов. 9, 2. Діян.
2210
Мф 22, ЗО. Рим. 6, 13, 19. [14]
2 Кор. 4, 14. 1 Сол. 4, 14. [15] Єф. 5, ЗО.
[16] Бут. 2, 24. Мф 19, 5. Мк 10, 7. Еф.
5, 31. [19] 1 Пет. 2, 5. 1 Кор. З, 16.
2 Кор. 6, 16. [20] Діян. 20, 28. 1 Пет. 1,
19. Гал. З, 13.
2211
Гал. 5, 6. [20] 1 Сол. 2, 12. [22] Ін 8,
2212
2 Кор. 2, 17. [29] Іов. 9, 25; 14, 1. Пс.
2213
Втор. 10, 17. [6] Мал. 2, 10. Ін 13, 13.
2214
[7] Рим. 14, 23. [8] Рим. 14, 17. [9] Рим.
2215
14, 13. [11] Рим. 14, 15. [12] Рим. 14, 1.
2216
[13] Рим. 14, 21.
2217
Глава 9. [1] Діян. 9, 3; 22, 18. 1 Кор.
2218
1 Кор. 10, 33. [21] 1 Кор. 7, 18. [22]
2219
Рим. 15, 1. [24] Флп 3, 12. 2 Тим. 4, 7.
2220
[25] 2 Тим. 2, 4. Одкр. 2, 10. [27] Рим. 6, 18.
2221
9, 18. [3] Вих. 16, 14. Пс. 77, 24. Прем.
2222
16, 20. [4] Вих. 17, 6. [5] Чис. 14, 23; 26,
2223
Мф 26, 26. Діян. 2, 42, 46. [17] Ін 6,
2224
33. [18] Лев. 7, 15. [19] 1 Кор. 8, 4. [20]
2225
Втор. 32, 17. [21] 2 Кор. 6, 15. [23] 1 Кор.
2226
10, 14. [28] Пс. 23, 1. [ЗО] Рим. 14, 6.
2227
Іс. 45, 14. [26] 1 Кор. 12, 8. [33]
2228
1 Кор. 12, 25. 1 Сол. 5, 23. [34] Бут. З, 16.
2229
Кол. З, 18. 1 Тим. 2, 11.
2230
Глава 15. [1] Гал. 1, 11. [2] Рим 1, 16.
2231
[3] Пс. 21, 7. Іс. 53, 5. Дан. 9, 24. Зах.
2232
Ін 11, 25. Рим. 8, 11. [17] Діян. 13, 38.
2233
Одкр. 1, 5. [21] Бут. 2, 17; 3, 19. Ін 6, 39.
2234
[23] 1 Сол. 4, 15-16. [24] Дан. 7, 14. Мф
2235
Рим. 5, 18.Бут. 2, 7. [47] Бут. 2, 7.
2236
Ін З, 31. [48] Ін 3, 6. [49] Бут. 5, 3. Рим.
2237
8, 29. [50] Ін 1, 13; 3, 3. [51] 1 Сол. 4, 17.
2238
Нехай буде відлучений до пришестя Господа.
2239
1 Кор. 9, 2. [3] Єз. 11, 19. Євр. 8, 10.
2240
[5] Ін 15, 5. 1 Кор. 15, 10. [6] Єр. 31, 33.
2241
Ін 6, 63. [7] Вих. 34, ЗО. [13] Рим. 10, 4.
2242
[14] Іс. 6, 10. 1 Кор. 2, 8. [16] Вих. 34,
2243
34. [17] Ін 4, 24. [18] 1 Кор. 15, 49.
2244
2 Кор. 4, 6.
2245
Гал. 6, 17. [11] Рим. 8, 17. [13] Пс.
2246
115, 1. [14] 1 Кор. 6, 14. 1 Сол. 1, 10.
2247
[16] 1 Пет. З, 4. Еф. З, 16. [17] Рим. 8,
2248
18. [18] Євр. 11, 1.
2249
Глава 5. [1] Іов. 4, 19. Євр. 9, 11. [2]
2250
Рим. 8, 23. [3] Іс. 61, 10. Одкр. 16, 15.
2251
Іс. 53, 9. Ін 8, 46. 1 Пет. 2, 22. 1 Ін 3, 5.
Глава 6. [2] Іс. 49, 8. Лк 4, 19. Євр. З, 7.
[4] 1 Кор. 4, 1. 2 Кор. 12, 10. [10] Притч.
13, 7. [15] 3 Цар. 18, 21. Сир. 13, 21. [16]
2252
1 Тим. 1, 18. [4] Єр. 1, 10. 2 Кор. 6, 7.
2253
Еф. 6, 13. [5] 1 Кор. 1, 19; 3, 19. [7] Ін 7,
2254
24. [8] 2 Кор. 13, 10. [10] 2 Кор. 11, 6.
2255
[13] 2 Кор. 12, 5. [15] Рим. 15, 20. [17]
2256
Єр. 9, 24. 1 Кор. 1, 31. [18] Притч. 27, 2.
2257
Рим. 9, 1. [13] Діян. 15, 24. [15] Мф
2258
7, 15. [18] Флп 3, 4. [22] Діян. 22, 3. Флп
2259
З, 5. [24] Втор. 25, 3. [25] Діян. 14, 19;
2260
16, 22; 27, 41. [27] 1 Кор. 4, 11. [29]
2261
Рим. 5, 3. 2 Кор. 4, 8; 11, ЗО. [13]
2262
1 Кор. 1, 5. [14] Діян. 20, 33. [15] Кол. 1,
2263
2. [19] 1 Кор. 10, 33.
2264
Діян. 13, 38. Гал. З, 11. Тит. З, 7.
2265
Рим. З, 19, 24. [19] 1 Пет. 4, 2. Рим.
2266
7, 6. 2 Кор. 5, 15. [20] Рим. 6, 6. Тит. 2,
2267
14. [21] Гал. 5, 2. Євр. 7, 11.
2268
Глава 3. [2] Діян. 2, 38; 10, 43. [3]
2269
Гал. 5, 7. [6] Бут. 15, 6. Як. 2, 23. Рим.
2270
Рим. 8, 17. Гал. 2, 21. [19] Вих. 19, 3.
2271
[26] Ін 1, 12. Рим. 8, 15. [27] Рим. 6, 3.
2272
[28] Ін 17, 21. Рим. 10, 12. [29] Еф. З, 6.
2273
Бут. 16, 15; 21, 2-3. [23] Рим. 9, 8.
2274
[24] Рим. 8, 15. [26] Іс. 60, 1. Євр. 12, 22.
2275
Одкр. 21, 2. [27] Іс. 54, 1. [28] Рим. 9, 8. [29]
2276
Бут. 21, 9. [ЗО] Бут. 21, 10. [31] Гал. З, 29.
2277
Рим. 6, 14. [19] 1 Кор. 6, 9. [22] Кол.
2278
З, 12. [24] Гал. 2, 20 [26] Флп 2, 3.
2279
Глава 6. [1] 1 Кор. 10, 12. [2] Ін 13,
2280
34. 1 Сол. 5, 14. [3] 1 Кор. 8, 2. [5] Рим.
2281
Рим. 15, 19. 1 Кор. 15, 9. Гал. 1, 16.
2282
1 Пет. 1, 20. Рим. 14, 24. 1 Кор. 2, 7.
2283
Кол. 1, 26. [10] 1 Пет. 1, 12. [12] Еф. 2,
2284
18. [13] 2 Тим. 2, 10. [15] Еф. 1, 10. [16]
2285
Еф. 1, 7. [17] Ін 14, 23. [19] Ін 1, 16. Кол.
2286
2, 9. [20] Рим. 14, 24.
2287
Рим. 1, 24. [22] Кол. З, 9. Євр. 12, 1.
2288
[23] 1 Пет. 4, 2. Рим. 6, 4. [24] Кол. З,
2289
10. [25] Зах. 8, 16. [26] Пс. 4, 5. [27] Як.
2290
4, 7. [29] Мф 12, 36. Еф. 5, 4. [ЗО] Іс. 7,
2291
13. Еф. 1, 13. [32] Мф 6, 14. Мк 11, 25.
2292
Глава 5. [1] Мф 5, 48. [2] Ін 13, 34.
2293
Рим. 12, 2. 1 Сол. 4, 3. [18] Іс. 5, 11.
2294
Лк 21, 34. [19] Кол. З, 16. [20] Іс. 63, 7.
2295
Кол. З, 17. 1 Сол. 5, 18. [22] Кол. З, 18.
2296
Тит. 2, 5. [23] 1 Кор. 1, 3. Еф. 1, 22. [25]
2297
Гал. 1, 4. Кол. З, 19. [26] 1 Пет. З, 21.
2298
2 Кор. 11, 2. Еф. 1, 4. [31] Бут. 2, 24. Мф
2299
19, 5. Мк 10, 7. 1 Кор. 6, 16.
2300
Лк 12, 35. 1 Пет. 1, 13. [17] Іс. 59,
2301
Кол. 4, 2. [19] 2 Сол. З, 1. [20] Діян. 21,
2302
11. [21] Діян. 20, 4. Кол. 4, 7.
2303
Еф. З, 13. [15] 2 Кор. 2, 17. [21] Гал.
2304
2, 20. [23] 2 Кор. 5, 8. [26] 2 Кор. 1, 14.
2305
41. [ЗО] 1 Сол. 2, 2.
2306
Глава 2. [1] Кол. З, 12. [2] Рим. 15, 5.
2307
2 Кор. З, 5. Євр. 13, 21. [14] 1 Пет.
2308
Флп 4, 1. [17] 2 Тим. 4, 6. [19] Діян. 16,
2309
1. [21] 1 Кор. 10, 24. [22] Діян. 16, 2.
2310
[29] 1 Сол. 5, 12.
2311
Рим. З, 22. Євр. 4, 3. [10] Рим. 6, 5;
2312
8, 17. [12] 1 Кор. 13, 12. 1 Тим. 6, 12.
2313
[13] Лк 9, 62. [14] 1 Кор. 9, 24. [15] Євр.
2314
5, 14. [16] Рим. 12, 16; 15, 5.1 Кор. 1,
2315
14. [21] 1 Ін 3, 2. 1 Кор. 15, 42-44.
2316
10. [17] Флп 4, 9. 2 Сол. З, 9. [19] 2 Пет.
2317
1 Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і Тимофій
2318
брат, 2 святим, що перебувають у Колосах, і вірним браттям у
2319
чувши про віру вашу в Христа Ісуса та про любов до всіх святих, 5 у надії на уготоване вам на небесах, про що ви раніше чули в правдивому слові благовістя,6 яке перебуває у вас, як у всьому світі, та приносить плід і зростає, як між вами, від того дня, коли ви почули і пізнали благодать Божу в істині,7 як і навчилися від Епаф-раса, улюбленого співпрацівника нашого, вірного для вас служи-
2320
Притч. 8, 22. Євр. 1, 3. [16] Ін 1, 3.
2321
8, 29. 1 Кор. 15, 20. Еф. 1, 22. [19] Кол.
2322
2, 9. [20] Іс. 9, 6. Лк 2, 14. [22] Лк 1, 75.
2323
14. [24] Рим. 5, 3. [25] 1 Кор. 4, 1; 9, 17.
2324
[26] Рим. 14, 24. Еф. З, 9. [27] Рим. 9,
2325
Рим. 2, 29. Гал. З, 27. [12] Рим. 6, 4. Еф. 1, 19. [13] Еф. 2, 1. [14] Еф. 2, 15.
[15] Еф. 4, 8. Євр. 2 14. [16] Рим. 14, 6.
[17] Євр. 10, 1. [18] 2 Кор. 11, 14. [19] Еф. 4, 15. [20] Рим. 7, 4. [22] Іс. 29, 13. Мф 15, 9.
Глава 3. [1] Мк 16, 19. Рим. 8, 34. [2]
2326
1 Кор. 6, 18. [6] 1 Тим. 6, 10. [7]
1 Кор. 1, 2. Еф. 1, 4. [8] Лк 10, 16. 1 Кор.
2327
2, 10. [9] Ін 13, 34; 15, 12. 1 Ін 3, 11. [11] Еф. 4, 28. 2 Сол. З, 10. [12] Рим. 13, 13.
2328
[14] 1 Кор. 15, 20. [15] 1 Кор. 15, 51. [16] Мф. 24, 31. 2 Сол. 1, 7. [17] Ін 14, 3; 17, 24.
2329
Гал. 6, 2. [15] Притч. 17, 13. Мф 5,
2330
39. 1 Пет. З, 9, Рим. 12, 17. [17] Лк 18,
2331
1. Кол. 4, 2. [20] 1 Кор. 14, 1. [21] 1 Ін 4,
2332
1. [23] 1 Сол. З, 13. [24] 1 Кор. 1, 9. [25]
2333
Мф 9, 13. Мк 2, 17. Лк 5, 32. [17] Дан. 7, 14. [18] 1 Тим. 6, 13. [19] 1 Тим.
2334
3, 9. [20] 1 Кор. 5, 5.
2335
Глава 2. [2] Єр. 29, 7. [4] Єз. 18, 32;
2336
33, 11. 2 Пет. З, 9. [6] Мф 20, 28. Гал. 1,
2337
4. [7] Діян. 22, 21. 2 Тим. 1, 11. [8] Мф
2338
Притч. 15, 17. [7] Іов. 1, 21. Пс. 48,
18. [8] Бут. 28, 20. [9] Мк 4, 19. Лк 12,
15. [13] Мф 27, 11. Мк 15, 2. Лк 23, 3. Ін
18, 37. 1 Тим. 5, 21. [15] 1 Тим. 1, 11.
2339
Рим. 8, 15. Євр. 2, 15. [8] Мф 10, 33.
[9] Еф. 1, 4. Тит. З, 5. [10] 1 Пет. 1, 20. Рим. 14, 25. Еф. З, 9. Кол. 1, 26. Тит. 1,
2. [11] 1 Тим. 2, 7. [13] 1 Ін 2, 24. Рим. 6,
17. [14] 1 Тим. 6, 20. Одкр. З, 11. [16] 2 Тим. 4, 19. [18] Мф 25, 34.
2340
1 Тим. З, 4. [7] Лев. 10, 9. 1 Тим. З, 3.
2341
[9] 1 Тим. 6, 3. [10] Рим. 16, 17. [14] Мф
2342
15, 9. Мк 7, 7. 1 Тим. 1, 4. [15] Мф 15,
2343
11. Рим. 14, 14. [16] 2 Тим. З, 5.
2344
[5] Бут. З, 16. Еф. 5, 22. [7] 1 Пет. 5, 3.
2345
Глава 2. [1] Тит. 1, 9, [3] 1 Тим. 2, 9.
2346
1 Кор. 4, 15. Кол. 4, 9. [16] Мф 12,
2347
49. [22] Флп 1, 25.
2348
Глава 1. [1] Чис. 12, 6. 1 Пет. 1, 10.
2349
[2] Пс. 2, 8. Іс. 9, 6. Ін 1, 3; 8, 26; 15, 15.
2350
Лк 1, 32. [9] Пс.44, 7-8. Іс. 61, 1. Ін
2351
З, 34. Діян. 4, 27. [11] Іс. 34, 4; 51, 6.
2352
Мф 24, 35. [12] Пс. 101, 26-28. [13] Пс.
2353
109, 1. Мк 12, 36; 16, 19. Еф. 1, 20. [14]
2354
Бут. 19, 16. Пс. 33, 8; 90, 11; 102, 21.
2355
Дан. 7, 10. Діян. 5, 19.
2356
Глава 2. [2] Вих. 20, 1. Діян. 7, 38,
2357
53. Гал. З, 19. Євр. 10, 28. [3] Мф 4, 17.
2358
Лк 1, 2. [4] Мк 16, 20. [5] Мф 28, 18. [6]
2359
Флп 2, 7. Євр. 5, 2. [18] Євр. 4, 15.
Глава 3. [1] Євр. 2, 11. [2] Чис. 12, 7. Євр. 2, 17. [3] Агг. 2, 9. Зах. 6, 13. [6] Пс. 2, 7. 1 Кор. З, 16. Еф. 5, 23. Кол. 1, 23. 1 Тим. З, 15. [8] Вих. 17, 2. Пс. 77,
2360
19. [11] Пс. 94, 7-11. Чис. 14, 23. Євр. 4,
2361
Євр. З, 7-8. [9] Одкр. 7, 14; 14, 13.
2362
Еф. 6, 17. Одкр. 1, 16. [13] Пс. 32, 15.
2363
Єр. 23, 24. [14] Євр. 6, 20. [15] Іс. 53, З,
2364
Глава 5. [4] Чис. 16, 5, 40. [5] Пс. 2,
2365
[12] Іс. 49, 2. 1 Пет. 1, 23. 2 Кор. 10, 4.
2366
Бут. 12, 2; 14, 20. [11] Гал. 2, 21. Євр.
2367
8, 7. [14] Бут. 49, 8 Мф 2, 6. Одкр. 5, 5.
2368
Рим. 8, 3. Гал. 4, 9. [19] Ін 1, 17. Діян.
2369
13, 39. Рим. 5, 2. [21] Пс. 109, 4. [22]
2370
Еф. 5, 2 [5] Вих. 25, 40. Діян. 7, 44.
2371
Кол. 2, 17. Євр. 10, 1. [6] Євр. 7, 16; 9,
2372
13. [8] Єр. 31, 31-34; 32, 37. Рим. 11, 27.
2373
Євр. 10, 16. [10] Єр. 24, 7; 32, 38. Єз. 11,
2374
20. Зах. 8, 8. 2 Кор. 6, 16. [11] Іс. 54, 13.
2375
1 Ін 2, 27. [12] Єр. 31, 31-34. Євр. 10, 17.
2376
Євр. 10, 12. [13] Лев. 16, 14. Чис.
2377
19, 4. [14] Лк 1, 74. Ін 17, 19 1 Ін 1, 7.
2378
Рим. 5, 6. [17] Гал. З, 15. [19] Вих. 12,
2379
22. Лев. 16, 14. [20] Вих. 24, 8. [27]
2380
Євр. 9, 28. [11] Євр. 9, 9. [12] Євр. 1,
2381
Євр. 1, 13. [16] Рим. 11, 27. Євр. 8, 8.
2382
[17] Єр. 31, 33-34. [19] Ін 10, 9; 14, 6.
2383
[20] Мф 27, 51. [21] 1 Тим. З, 15. [22]
2384
Лев. 16, 4. Єз. 36, 25. 2 Кор. 7, 1. Еф. 5,
2385
Авв. 2, 3-4. Рим. 1, 17. Гал. З, 11.
Глава 11. [1] Рим. 8, 24. [3] Бут. 1, 1. Пс. 32, 6. [4] Бут. 4, 4. Мф 23, 35. [5] Бут. 5, 24. Сир. 44, 15; 49, 16. [7] Бут. 6,
22. Сир. 44, 17. Єз. 14, 14. [8] Бут. 12, 4.
2386
[10] Євр. 12, 22. [11] Бут. 17, 19; 21, 2.
2387
Вих. 2, 2. Діян. 7, 20. [24] Вих. 2,
2388
11. [27] Вих. 10, 29; 13, 17. [28] Вих. 12,
2389
З, 7. [29] Вих. 14, 21. [ЗО] Нав. 6, 19.
2390
[31] Нав. 2, 1; 6, 24. [32] Суд. 4, 6; 7, 15;
2391
11, 11; 13, 24. 1 Цар. 7, 10; 17, 45. [33]
2392
Дан. 6, 22. [34] 1 Цар. 14, 6. З Цар. 19,
2393
22-23. 4 Цар. 4, 36. [36] Бут. 39, 20. Суд.
2394
Притч. З, 11-12. Іов. 5, 17. Пс. 93,
12. [9] Чис. 16, 22. Іов. 12, 10. Еккл. 12, 7. Зах. 12, 1. [10] Мф 7, 11. Тит. 2, 12.
[12] Іс. 35, 3. [14] Рим. 12, 18. 2 Кор. 7,
1. 1 Сол. 4, 3. [15] Втор. 29, 18. Гал. 5, 9.
2 Тим. 2, 17. [16] Бут. 25, 33. 1 Кор. 6,
15. [17] Бут. 27, 34. [18] Вих. 19, 12. [19] Вих. 20, 19. [20] Вих. 19, 13. [21] Втор.
2395
Глава 1. [3] Лк 11, 28. [4] Вих. З, 14.
2396
1 Ін 1, 7. 1 Кор. 15, 20. Кол. 1, 18. Євр.
2397
9, 14. [6] Вих. 19, 6. 1 Пет. 2, 9. [7] Іс. З,
2398
Зах. 12, 10. Мф 24, ЗО. Іуд. 1, 14. [8]
2399
2 Пет. 2, 9. 1 Кор. 10, 13. [11] Одкр.
2400
2, 10. [12] Євр. 12, 22. Одкр. 2, 17; 14, 1.
2401
[14] Кол. 1, 15. [17] Ос. 12, 8. 1 Кор. 4, 8.
2402
[18] Одкр. 7, 13; 16, 15; 19, 8. [19] Притч.
2403
Іс. 65, 15. Ін 6, 33. [18] Одкр. 1, 14-15. [19] 2 Кор. 9, 12. [20] Вих. 34, 15.
1 Кор. 10, 19. [23] 1 Цар. 16, 7. Пс. 7, 10. Єр. 11, 20; 17, 10. [26] Дан. 7, 22. Ін 6,
29. 1 Кор. 6, 3. [27] Пс. 2, 9. [28] 2 Пет.
1, 19. Одкр. 22, 16.
2404
Динарій - монета, відповідна денній платі поденникові.
2405
Одкр. З, 5; 6, 11. [10] Єр. З, 23. Ос.
2406
13, 4. Одкр. 19, 1. [14] Іс. 1, 18. Євр. 9,
2407
6, Іс 49, 10. [17] Пс. 22, 1; 35, 8-10. Іс.
2408
14. [15] Іс. 4, 2. Одкр. 21, 3. [16] Пс. 120,
2409
Губитель.
2410
Іс. 49, 13. [14] Дан. 7, 25; 12, 7.
2411
17, 3. [5] Дан. 7, 8; 11, 36. [7] Дан. 7, 21.
2412
Одкр. 11, 7. [8] Дан. 12, 1. Флп 4, 3. Одкр.
2413
Глава 13. [1] Дан. 7, 7. Одкр. 12, 3;
2414
Одкр. 14, 11. [18] Одкр. 17, 9.
2415
Глава 14. [1] Єз. 9, 4. Одкр. 7, 3. [2]
2416
Одкр. 5, 8; 19, 6. [4] 1 Кор. 6, 20. 2 Кор. 7, 1; 11, 2. [5] Соф. З, 13. Еф. 5, 27. [7] Пс. 32, 6; 145, 6. Діян. 14, 15. [8] Іс. 21,
2417
Одкр. 8, 5. [19] Одкр. 19, 15. [20] Іс.
2418
63, 3.
2419
Глава 15. [2] Одкр. 4, 6. [3] Вих. 15, 1; 6, 13. Втор. 32, 4. Пс. 144, 17. Ос. 14,
2420
Дан. 7, 20. Одкр. 13, 1. [14] Дан. 7, 27.
2421
Мф 28, 18. 1 Тим. 6, 15, Одкр. 18, 8; 19, 16.
2422
[15] Іс. 8, 7. [16] Одкр. 18, 8. [18] Одкр. 16,19.
2423
Глава 18. [1] Єз. 43, 2. [2] Іс. 13, 19;
2424
Єр. 50, 23; 51, 13. [20] Іс. 44, 23; 49,
2425
13. Єр. 51, 48. [21] Єр. 51, 63-64. [22]
2426
Єз. 26, 13. [23] Єр. 7, 34. Одкр. 17, 2.
2427
[24] Одкр. 17, 6.
2428
Одкр. 6, 2. [12] Одкр. 1, 14; 2, 18.
[13] Іс. 63, 2. Ін 1, 1. [11] Одкр. 7, 9. [15] Пс. 2, 9. Іс. 11, 4; 63, 3. [16] Одкр. 17, 14; 19, 12. [17] Єр. 12, 9. Єз. 39, 17. [20] Одкр. 20, 10.
2429
Мф 16, 18. Гал. 2, 9. Еф. 2, 20. [15] Єз. 40, 3. [19] Вих. 28, 17. Іс. 54, 11. [23] Іс. 60, 19. Одкр. 22, 5. [24] Іс. 60, 3, 5.
[25] Іс. 60, 11, 20. Одкр. 22, 5. [27] Іс.
35, 8. Одкр. 20, 12.
Глава 22. [1] Єз. 47, 1. Зах. 14, 8.
2430
Єз. 38, 2; 39, 1. Одкр. 16, 14. [9] Іс. 66,
24. Одкр. 14, 10. [10] Дан. 7, 11. Одкр. 19,
20. [11] 2 Пет. З, 10. [12] Одкр. 2, 23; 3, 5;
13, 8; 21, 27. [14] 1 Кор. 15, 26. Одкр. 2, 11.
Глава 21. [1] Іс. 65, 17. 2 Пет. З, 13. [2] Іс. 52, 1; 54, 5. 2 Кор. 11, 2. Гал. 4,
2431
Єз. З, 27. Дан. 12, 10. 2 Тим. З, 13.
2432
Одкр. 20, 12. [13] Одкр. 1, 8. [14]
2433
Одкр. 2, 7. [15] Еф. 5, 5. Флп 3, 2. Одкр.
2434
21, 8. [16] Чис. 24, 17. 2 Пет. 1, 19. Рим.
2435
Рік у церковному обчисленні часу, стосовно читання Євангелій і Апостолів, починається днем Світлого Христового Воскресіння і розділяється на три круги. Перший круг містить у собі вісім седмиць, або тижнів, починаючи від Пасхи до П’ятдесятниці або тижня Троїчного (включно); другий круг містить у собі тридцять шість седмиць, починається першою неділею після П’ятдесятниці і триває до Великого посту; третій круг містить у собі седмиці Великого посту.
2436
Слід мати на увазі, що, згідно з Уставом, читання Євангелія від Луки /18-ї седмиці/ починається після неділі після Воздвиження.